Уоррен Мерфі та Сапір Річард : другие произведения.

Руйнівник 101 - 109

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  
  Уоррен Мерфі та Сапір Річард
  
  Руйнівник 101 - 109
  
  
  
  
  101 Війна торгів, жовтень 1995 102 Об'єднуйтесь і перемагайте, лютий 1996 103 Машини Руйнування, червень 1996 104. Злий білий листоноша, вересень 1999 6006 6 Біла вода, лютий 1997 107 Свято або голод, березень 1997 108. Бамбуковий дракон, червень 1997 109. Американська одержимість, вересень 1997 110 Ніколи не кажи померти, січень1 1998 War Oct-1995 102 Unite and Conquer Feb-1996 103 Engines of Destruction Jun-1996 104 Angry White Mailman Sep-1996 105 Scorched Earth Nov-1996 106 White Water Feb-1997 107 Feast 9 109 American Obsession Sep-1997 110 Never Say Die Jan-1998
  
  
  
  Руйнівник 101
  
  
  
  Війна торгів
  
  
  Автор:
  
  
  Уоррен Мерфі та Річард Сапір
  
  
  Перше видання листопад 1995
  
  
  ISBN 0-373-63216-9
  
  
  Особлива подяка та вдячність
  
  
  Віллу Мюррею за його внесок у цю роботу.
  
  
  ВІЙНА ТОРГІВ
  
  
  Авторське право No 1995 М. С. Мерфі.
  
  
  Всі персонажі цієї книги не існують поза уявою автора і не мають жодного відношення до будь-кого, який має таке ж ім'я або прізвище. Вони навіть віддалено не натхненні якоюсь людиною, відомою чи невідомою авторові, і всі інциденти є чистим вигадкою.
  
  
  Надруковано у США
  
  
  За Джеймса Е. Мелоуна, принца
  
  
  Ремонт будинку
  
  
  І за Славний Дім Сінанджу,
  
  
  Поштова скринька 2505, Квінсі, Массачусетс 02269
  
  
  [[email protected]]
  
  
  Глава перша
  
  
  Для доктора Гарольда В. Сміта напруга почала наростати, коли його пошарпаний універсал під'їхав до прольоту мосту Трайборо.
  
  
  Це почалося з вузла в його кислому шлунку, який затягувався з кожним стукотом плит настилу містка. Він проковтнув таблетку антациду насухо, дав їй відстоятись, потім проковтнув ще дві.
  
  
  Сміт ненавидів рух на Манхеттені. Але післяобідні пробки турбували його найменше. Коли він з'їхав з мосту і в'їхав до Іспанського Гарлема, його почало нудити. Лимонний вираз на його виснаженому патриціанському обличчі затьмарився ще більше, ніж зазвичай.
  
  
  Він пронісся Східною 125-ю вулицею і повернув ліворуч на бульвар Малкольма Ікса. Тепер він був у Гарлемі. Минув рік з того часу, як він востаннє був у Гарлемі, коли він мало не розлучився з життям.
  
  
  Під час Другої світової війни Гарольд Сміт діяв у тилу ворога, пізніше служив з анонімними відзнаками у перші дні холодної війни. У ті дні його називали Сірою Примарою. Це було до того, як роки посивіли у його волоссі. У ті дні його шкіра була сірою. Нині вона стала темнішою. Причиною тому була вроджена вада серця. На ньому був той самий сірий костюм-трійка, який був його повсякденною уніформою за часів роботи в ЦРУ. Такий самий він одягав у день свого весілля. У його заповіті було записано, що його буде поховано у сірому костюмі-трійці.
  
  
  Але, поки він шукав місце для паркування, Сміт не почував себе Сірим Привидом. Він почував себе старим білим чоловіком у Гарлемі. В небезпеці.
  
  
  Поруч із Маунт-Морріс-парком відкрилося вільне місце. Це було недостатньо близько до будівлі XL SysCorp, яка височіла в чотирьох кварталах на південь. Тож Сміт поїхав далі.
  
  
  Як тільки Сміт побачив провулок, він згадав його. Він паркувався там минулого разу, і саме там вуличний бандит намагався викрасти його фургон. Він заїхав. Минулого разу це було вночі. Тепер було серед білого дня. Наскільки небезпечним може бути Гарлем серед білого дня? він міркував.
  
  
  Але він знав правду. Це було так небезпечно, як тільки може бути небезпечно у будь-якому великому американському місті у наші дні. Що було справді дуже, дуже небезпечно.
  
  
  Натискаючи на гальмо стоянки, Сміт перевів погляд своїх сірих очей на двадцятиповерховий будинок XL SysCorp. Рік тому це було лезо із блакитного скла. Воно все ще було блакитним. Там, де колись блищало скло, багато вікон було зачинено листами фанери. Інші були розбиті внаслідок вандалізму та випадкових пострілів.
  
  
  Газети охрестили його першим хмарочосом із тріщинами в історії людства. Порядні люди уникали його. Ніхто його не купив би. Поліція боялася входити.
  
  
  Гарольд Сміт не збирався входити до покинутої будівлі. Йому просто треба було провести кілька хвилин у прилеглому до нього провулку.
  
  
  На мить Сміт задумався, чи не залишити свій потертий шкіряний портфель у машині. Його вміст був надто цінним, щоб ризикувати його крадіжкою на вулиці. Якщо подумати, то, залишивши портфель на сидінні, можна було потрапити цеглою у шибку. Сміт знав, що божевільний здатний вкрасти будь-що, цінне чи ні. І універсал не став би боротися за збереження володіння. Гарольд Сміт став би.
  
  
  Він вийшов з машини, міцно стискаючи кейс у руці з побілілими кісточками пальців. Усередині був його портативний комп'ютер та супутниковий телефон. В екстреній ситуації він міг зателефонувати до нього в службу 911. Якби був час.
  
  
  Сміт швидким кроком попрямував у провулок, не звертаючи уваги на гру в три карти монте на розі і насмішкувате запрошення неохайного круп'я спробувати щастя.
  
  
  Провулок був бетонним майданчиком, затиснутим між XL SysCorp і сусідньою будівлею, де сторінки вчорашньої "Дейлі Ньюс" кружляли і видавали звуки, схожі на скрегіт кісток пальців по асфальту.
  
  
  На бетоні була пляма асфальту, як і передбачав Сміт. Він підійшов до нього, обережно оглядаючи місцевість.
  
  
  Люди, що проходять вулицею, поглядали на нього. Один чи двоє перезирнулися, але ніхто його не потурбував. Сміт почав розслаблятися.
  
  
  Згідно з його комп'ютерним пошуком, смугу дьогтю проклали, щоб запечатати прокладку нових телефонних ліній до будівлі XL, коли вона знаходилася на передньому краї інформаційної ери, а не була притулком для споживачів наркотиків. Такі ремонти та модернізації проводилися постійно.
  
  
  Що привело Гарольда Сміта до Гарлема, так це зареєстрована дата ремонту, 1 вересня минулого року. Така сама дата, коли Сміт втратив виділену телефонну лінію з Вашингтоном, округ Колумбія.
  
  
  Це було збігом. Не могло бути збігом. Це було надто пафосно. 1 вересня ворог, більш розважливий, ніж будь-хто з людських ворогів, почав багатосторонню атаку на CURE, надсекретну організацію, очолювану Гарольдом У. Смітом. Напад позбавив його фінансування, силового підрозділу та секретної лінії зв'язку з Овальним кабінетом.
  
  
  Сміт перейшов до активних дій та переніс битву на XL SysCorp, поставивши джерело загрози на коліна. Образно кажучи. У противника був колін. Або рук. То справді був штучний інтелект, розміщений у одному комп'ютерному чіпі. Розроблений для виконання єдиної функції — отримання прибутку — він тричі завдавав збитків світовій економіці. Перші двічі CURE зупиняла це. Втретє чіп - його чомусь називали Другом - вирішив нейтралізувати CURE, перш ніж реалізувати свою останню схему отримання прибутку. Але Гарольд Сміт вистежив Friend до його високотехнологічного лігва і витіснив його з бізнесу — того разу, як він сподівався, назавжди.
  
  
  У місяці, що послідували за тією перемогою, Сміт методично відтворював CURE, відновивши все, крім виділеної гарячої лінії. Сміт знав, що десь уздовж прокладеної кабельної труби було зроблено обрив, що обірвав багатолінійне з'єднання та його численні резервні лінії. Кабелю мало вистачити на сторіччя. Він уже служив Сміту протягом трьох десятиліть та восьми адміністрацій. Але прокладений кабель протяжністю в п'ятсот миль було практично неможливо контролювати, оскільки він не був вказаний на жодних кабельних картах AT&T і офіційно взагалі не існував, не більше, ніж існував сам CURE.
  
  
  У усамітненні свого офісу в санаторії Фолкрофт у Раї, штат Нью-Йорк, де він керував лікуванням під виглядом приватної лікарні, Сміт цілий рік бився над проблемою відновлення лінії ЛІКУВАННЯ.
  
  
  Як Друг отримав доступ до кабелю? І коли?
  
  
  Місяці безплідних пошуків та роздумів мало до чого привели, за винятком того, що змусили Сміта мислити нетрадиційно. Тільки чистий відчай спонукав його вивчити журнали ремонту телефонної компанії 1 вересня або близько того на ділянці Самнер Лайн від Раю до Вашингтона, округ Колумбія.
  
  
  Журнали вказували на численні ремонтні роботи. Коли він переглядав їх, один особливо привернув увагу Сміта. Спочатку він подумав, що його відкриття про те, що NYNEX відремонтувала лінію на бульварі Малкольма Ікс поряд із будинком XL SysCorp, було надто зручним, надто пафосним.
  
  
  Потім Сміт згадав, що Френд колись мав доступ до найпотаємніших комп'ютерних секретів CURE та міг знати точний шлях до виділеної лінії зв'язку з президентом. Чим більше Сміт обмірковував це, тим більш правдоподібним це здавалося. Він зрозумів, що не було нічого неможливого в тому, що Друг вибрав це місце для будівництва своєї штаб-квартири XL SysCorps саме для доступу до гарячої лінії CURE. Будучи штучним інтелектом, Friend логічно приймав би рішення, ґрунтуючись на безлічі варіантів та переваг.
  
  
  Сміт стояв над шматком гудрону, гадаючи, чи не ховається під його брудною чорною поверхнею відповідь на річні безплідні пошуки.
  
  
  Це здавалося майже надто зручним.
  
  
  Грубий голос за ним змусив його серце пропустити удар.
  
  
  "В чому твоя проблема?"
  
  
  Сміт обернувся, його серце тепер билося десь у горлі, а в горлі пересохло, як літній дощ на пласкому камені.
  
  
  Обличчя чоловіка було м'ясистим і чорним, як стейк, що підгорів. Його похмурі очі сердито дивилися на Сміта з-під синього форменого кашкета.
  
  
  Він був поліцейським.
  
  
  Сміт дістав зі свого гаманця картку, яка ідентифікувала його як польового керівника NYNEX.
  
  
  "Де ваша команда?" поліцейський хотів знати.
  
  
  "Вони мають бути готові найближчим часом".
  
  
  "Це небезпечний район, щоб тинятися поодинці".
  
  
  "Я можу постояти за себе", - сказав Сміт як ні в чому не бувало.
  
  
  "Тоді чому ти мало не вистрибнув зі своєї шкіри, коли я заговорив?"
  
  
  "Нервовість", - визнав Сміт.
  
  
  Коп повернув картку. "Добре. Будьте обережні, сер. Наркомани відріжуть вам ноги для взуття".
  
  
  "Я розумію", - сказав Сміт, стоячи в провулку і виглядаючи так само недоречно, як страховий агент у пустелі Гобі, тоді як поліцейський продовжував свій піший патруль.
  
  
  Сміт зітхнув з полегшенням після того, як він пішов. Настав час братися за роботу.
  
  
  Повернувшись до універсала, він відкрив багажник і дістав металошукач, який використовують пляжники, щоб знаходити старі монети у піску. То була його перша помилка.
  
  
  Повертаючись у провулок, він привернув себе більше, ніж випадкові погляди.
  
  
  Круп'є з трьома картами Монте грав у шак-енд-джайв зі своїм добре одягненим спільником. Спільник вдавався марком, а круп'є вдавався, що програв двадцять доларів.
  
  
  "Гей, ти! Так - з шукачем скарбів. Тобі сьогодні щастить, друже?"
  
  
  "Ні", - сказав Сміт.
  
  
  "Тоді де ти надираєш свою худу білу дупу з цим шукачем скарбів?"
  
  
  "Так. Ти думаєш, у Гарлемі є якийсь скарб?"
  
  
  "Можливо, піратські скарби".
  
  
  "Я працюю у телефонній компанії", - пояснив Сміт.
  
  
  "Де твоя каска?"
  
  
  "Я супервайзер".
  
  
  "Тоді де твоя службова машина? Та хренотень, на якій ти під'їхав, ніяка не службова. Хлопці з NYNEX їздять на машинах NYNEX. З логотипом, розумієш."
  
  
  Тепер вони стежили за ним. Це було недобре. Сміт ненадовго замислився над тим, щоб відмовитися від місії і виїхати з Гарлема. Але рік важкої праці привів його на межу успіху. Він не збирався повертати назад, доки не задовольнить себе тим чи іншим способом.
  
  
  Даремно оглянувши вулицю в пошуках сусідського поліцейського, Сміт звернув у провулок.
  
  
  "Ви шукаєте Ролла?" - Запитав дилер, слідуючи за ним.
  
  
  "Так, ти шукаєш офіцера Ролле? Гаразд, забудь про це. Ролле поглинає джем з начинкою і тих баварців, які йому так подобаються".
  
  
  "Щойно Ролл починає набивати свій шлунок пончиками, він не ворушиться, поки його шлунок не наповниться".
  
  
  Сміт показав свій фальшивий ідентифікатор NYNEX ID і сказав: "Я був би вдячний за конфіденційність".
  
  
  Вони дивилися на нього так, ніби він вийшов із цілісної цегли з іншого виміру.
  
  
  Один почав сміятися. Інший пірнув за ріг. Сміт припустив, що він виступає у ролі спостерігача.
  
  
  Його припущення підтвердилося, коли дилер підійшов ближче і понизив голос до гарчання. "Здавайся".
  
  
  "Яка?"
  
  
  "За все це".
  
  
  "Будьте конкретні, будь ласка", - сказав Сміт, його серце шалено билося.
  
  
  "Не розумни. Я хочу це все. Кейс, "шукач скарбів" і твій чортів гаманець".
  
  
  "У моєму гаманці менше десяти доларів. Недостатньо, щоб це коштувало вашого часу".
  
  
  "Цей гарний футляр виправдає мій час".
  
  
  "Я битимуся, перш ніж віддам свій портфель", - щиро сказав Сміт.
  
  
  Дилер випустив короткий спалах глузування, наполовину сміху, наполовину вибуху дихання. Він дістав складаний ніж і прогарчав: "У тебе є щось, що встоїть проти цієї матері?"
  
  
  "Зараз я збираюся покласти свій портфель і металошукач на землю", - сказав Сміт.
  
  
  "Не забудь гаманець".
  
  
  Сміт опустив обидва предмети на бетон і, випроставшись, поліз у кишеню свого піджака.
  
  
  "Поспішайте", - сказав дилер, поспішно озираючись через плече.
  
  
  Дилер почув клацання і відчув легкий тиск на свій піднятий складаний ніж.
  
  
  Він різко обернув голову, його погляд сфокусувався на ножі. У нього виникло невиразне враження сірого обличчя з сірими очима, холодними за окулярами без оправи, дуже близько від його власних. Але він не дивився на це. Він дивився на сіру руку, що зависла перед лезом. По обидва боки від леза виблискували два мідні електроди. Очі дилера саме фокусували їх, коли сірий палець натиснув на чорну кнопку, і між мідними електродами люто спалахнула блакитно-біла електрична дуга. Сталевий ніж почав стрибати в руці, і він почав стрибати з ним.
  
  
  Продовжуючи пускати струм з електрошокера, Гарольд Сміт поставив тремтячого дилера на коліна, відкинувся назад і встромив електроди йому в груди. Чоловік упав горілиць, судорожно, але марно стискаючи ніж у правій руці.
  
  
  Коли він полегшив чоловікові, Сміт підвівся на ноги і швидко розгорнув металошукач. Він провів їм смугою гудрону, отримав звуковий сигнал одному кінці, тишу посередині і звуковий сигнал іншому кінці.
  
  
  Внизу була перервана лінія, із задоволенням подумав він.
  
  
  З гирла провулка долинув нервовий голос: "Гей, Джонсе, хапай його!"
  
  
  Дилер все ще лежав, клінічним поглядом помітив Сміт. Все його тіло тремтіло при спогаді про напругу, що сковує м'язи, яке вона пережила.
  
  
  Сміт швидко підійшов до входу в провулок, один раз клацнувши пальцями.
  
  
  Коли другий грабіжник пірнув назад у провулок, він запитав: "Що трясеться?"
  
  
  Потім побачив. То був його партнер.
  
  
  Сміт зустрів його електрошокером. Той затріщав, коли торкнувся великого латунного щитка пряжки його ременя, і другий грабіжник розкинув руки та ноги у всіх напрямках, перш ніж звалитися на спину. Повітря вирвалося з його легень, і поки він лежав, гадаючи, що його вдарило, Гарольд Сміт швидким кроком повернувся до своєї машини, вітаючи себе з успішною місією.
  
  
  Його кисле, як лимон, обличчя зморщилося, коли він наблизився до свого паркувального місця.
  
  
  Сміт виявив, що його універсал стоїть на бетонних блоках, всі шини, крім однієї, котяться по тротуару, що підганяють примарами вуличної банди в капюшонах. Вони закочували шини через зяючий вхід у будинок XL SysCorp.
  
  
  В люті Сміт підійшов до гравця, що відстав, який бився з виступами свого заднього колеса.
  
  
  "Це моя машина", - холодно сказав він.
  
  
  Злодії не могло бути більше чотирнадцяти, але він розвернувся, як гігантська пружина, і всадив старий армійський пістолет 45 калібру в живіт Гарольда Сміта.
  
  
  "Отримай підказку, Джіме".
  
  
  "Де ти взяв цей пістолет?" Сміт запитав усупереч своєму бажанню.
  
  
  "Тобі яка справа?"
  
  
  "Це виглядає знайомим".
  
  
  "Знайшов це в будівлі. А тепер відвали, або я тебе прикінчу".
  
  
  "Це моя машина, моя шина і я не відступлю".
  
  
  "Вчини як знаєш, чорт забирай", - прогарчав чотирнадцятирічний підліток і скопіював те, що, мабуть, бачив у кіно. Він спробував звести курок 45 калібру великим пальцем.
  
  
  Сміт вихопив його з рук і сунув назад йому в обличчя. В ту секунду, коли його скручені пальці зручно обхопили рукоятку горіхового дерева, Сміт зрозумів, що тримає свій старий армійський пістолет 45 калібру, який він залишив у будівлі XL SysCorp, тому що вбив з нього людину.
  
  
  "Іди", - холодно сказав Сміт.
  
  
  Хлопчик проковтнув. "Я йду". І він пішов.
  
  
  Стоячи на людній вулиці поруч зі своїм нерухомим універсалом і тримаючи в руках заряджений автоматичний пістолет 45 калібру, Гарольд Сміт усвідомив, що виглядає ким завгодно, але не тим, ким має бути: директором санаторію Фолкрофт.
  
  
  Кинувши зброю в портфель, він замкнув металошукач у задній частині фургона і поніс себе, своє життя та свій найважливіший портфель до Західної 116-ї станції метро.
  
  
  Сідаючи на перший поїзд у центрі міста, Гарольд Сміт з тихим задоволенням подумав, що, можливо, він постарів, але в деяких дрібницях все ще залишався Сірим Привидом.
  
  
  Розділ другий
  
  
  Його звали Римо, і, коли він їхав червоними пісками пустелі, він відчував умиротворення.
  
  
  Він не міг пригадати, щоб був такий спокійний. Ніколи. О, може, раз чи два у своєму житті він почував себе так. Був час, коли він збирався одружитися і нарешті розсудливим. Тоді він був задоволений. Але сталася трагедія, і ті короткі щасливі дні зникли назавжди.
  
  
  Іншим часом він відчував щось подібне, але ненадовго. Завжди ненадовго. Римо був сиротою. Виріс у притулку. Були політики, які говорили про будівництво притулків по всій країні для дітей, батьки яких не могли їх утримувати. Римо отримав гарне виховання у притулку Святої Терези та солідну освіту.
  
  
  Але це не могло замінити теплий будинок, наповнений люблячими батьками, братами та сестрами.
  
  
  Римо не мав братів чи сестер. Тепер він це знав. Так сказав йому батько. Його батько розповідав йому про багато речей. Його день народження, про який він ніколи не знав. Ім'я його матері та інші питання, які були незбагненними таємницями, коли Римо був дитиною-сиротою, нікому не потрібним, і які померли, перетворившись на тупий біль, як тільки він став чоловіком.
  
  
  Після цілого життя, повного порожнечі та сумнівів, Римо знайшов свого справжнього батька, і правда звільнила його.
  
  
  Це був новий початок. Він ніколи не збирався повертатися до свого старого життя. Повертатися було ні до чого. Він служив Америці. Він покінчив із КЮРЕ, організацією, якою він служив, та з життям професійного вбивці.
  
  
  Можливо, думав він, сидячи верхи на своїй гнідій кобилі, настав час подумати про те, щоб розсудитись і завести сім'ю, як колись мріяв Римо. Усі старі шрами загоїлися. Тепер щасливе життя було можливим. Все було можливе для людини, яка знайшла свого батька та правду про себе.
  
  
  Поки Римо їхав, його темні очі зупинилися на найбільшій пам'ятці Сан-Джо – індіанській резервації. Пагорб Червоної Примари. Там були муміфіковані вожді племені Сун Він Джо — його племені, як він тепер знав, — налічував кілька століть. Плем'я було засноване корейцем-вигнанцем на ім'я Коджонг, ім'я якого дійшло до Сонця На Джосі як Ко Джонг О. Як би не писалося його ім'я, Коджонг був предком Римо, майстром синанджу. Як і Римо. У певному сенсі це робило Римо свого роду блудним сином. І тепер він повернувся додому.
  
  
  Забавно, як усе обернулося, думав Римо, спостерігаючи, як червоне аризонське сонце опускається до пагорбів Червоної Примари, забарвлюючи в червоний колір пагорби з пісковика та хвилясті дюни, наскільки вистачало око. Він був першою білою людиною, яка вивчила синанджу, сонячне джерело східних бойових мистецтв. Тепер він знав, що це зовсім не так. Він був білий, це правда. Але в ньому також текла кров Сун Він Джо, що робило його технічно частково корейцем.
  
  
  Протягом багатьох років, під керівництвом Чіуна, останнього чистокровного майстра синанджу, він звик почуватися швидше корейцем, ніж білим. Тепер він знав, чому. Це була кров його предків, що знову прокинулася в ньому.
  
  
  Це було приємно. Це здавалося правильним. Вперше у житті всі частини його життя зійшлися воєдино.
  
  
  Окрім, подумав він із раптовим побоюванням, одного.
  
  
  Єдиний невідповідний персонаж приїхав верхи червоніючими пісками з Ред-Гаст Бьютт. Верхом на поні з Аппалузи і зі своїм зморшкуватим обличчям, схожим на маску з жовтого папірусу, застиглий і нещасний. Завжди нещасливий.
  
  
  Майстер Сінанджу побачив усі сонця двадцятого століття та неабияку частину минулого. Століття життя зморщило і покрило зморшками його мудре обличчя, оголило блискуче волосся на черепі, за винятком пухнастих білих хмар над кожним вухом. І все-таки його карі очі були ясними і не затуманеними віком.
  
  
  Ці очі зупинилися на Римо і звернули увагу на його одяг з оленячої шкіри, розшиті бісером мокасини і червоне яструбине перо, що звисає з його волосся, що подовжується.
  
  
  Римо понукнув свою кобилу. Вони зустрілися на півдорозі, два коні тицьнулися носами один одного в дружньому привітанні.
  
  
  Рімо і Чіун насторожено дивилися один на одного. Майстер Сінанджу, який навчив Римо навичкам правильного дихання, які розкрили майже надлюдські можливості його розуму та тіла, носив кімоно Майстра синанджу у тигрову смужку. Його пазурі з довгими нігтями міцно тримали поводи. Він теж міцно стискав обличчя.
  
  
  "Був у гостях у Коджонга?" Запитав Римо, щоб порушити мовчання.
  
  
  "Я повідомив гірку новину моєму предку", - сказав Чіун серйозним голосом. Сухий курявий вітерець грав з його тонкими завитками бороди.
  
  
  "Що це за гіркі новини?"
  
  
  "Що завдяки впертої непримиренності двох його старших предків чоловічої статі він був приречений жити в темній печері, поки саме сонце не перетвориться на вугілля".
  
  
  Голос Римо звучав невимушено. "Я зустрів Коджонга в Пустоті. Пам'ятаєш? У нього все добре".
  
  
  "Його кістки сумують за солодкими пагорбами Кореї. Я пояснив це твоєму непокірному батькові, але роки життя в цій суворій країні, очевидно, наповнили його неуважні вуха піском, а байдуже серце камінням."
  
  
  “Це земля Коджонга. Він прибув сюди за багато років до Колумба. Тут він жив. Тут він помер. Я думаю, що його кістки тут цілком щасливі”.
  
  
  "Тьху. Кажеш, як червоношкірий з роздвоєним мовою".
  
  
  "А тепер припини це. Крім того, це була біла людина, яка говорила роздвоєною мовою".
  
  
  "І ти частково білий. Твоя мати була білою. Роздвоєна мова, мабуть, дісталася тобі від матері".
  
  
  "Якщо ти продовжиш ображати мою матір, розмова буде короткою", - попередив Римо.
  
  
  "Ти білий. Не заперечи цього".
  
  
  "Білий. Сонце на Джо. Корейський. Можливо, і трохи навахо. Санні Джо сказав мені, що в мене є кілька крапель ірландської, італійської та іспанської крові. Можливо, ще трохи. Ми не впевнені, ким були всі предки моєї матері ."
  
  
  "Це інший спосіб сказати "дворняга"".
  
  
  "Мені подобається, як роками ти намагався переконати мене, що я наполовину кореєць, і тепер коли ми знаємо, що це правда, ти знову кидаєш мені в обличчя мої білі гени".
  
  
  "Брудна білизна є брудна білизна", - пирхнув Чіун.
  
  
  "Це не те, що я мав на увазі під "генами". І хіба перший майстер синанджу не мав бути японцем?"
  
  
  Щоки Чіуна надулися у праведному обуренні. "Качка. Ніндзя сказали, щоб просувати своє ремесло".
  
  
  Римо відвів погляд. "Забудь, що я про це заговорив".
  
  
  Чіун понизив голос. - Нам час покинути це безлісове місце, Римо.
  
  
  "Не я. Я залишаюся".
  
  
  "Як довго?"
  
  
  "Не знаю. Мені тут ніби подобається. Тут відкрито і чисто, і майже немає телефонів".
  
  
  "У імператора Сміта є для нас робота".
  
  
  Римо пильно подивився на Чіуна. "Ти з ним спілкувався?"
  
  
  “Ні. Але в нього завжди є робота для Будинку. І Будинок ніколи не простоює. Він не може дозволити собі простоювати, бо зараз треба утримувати два села”.
  
  
  “Не намагайся мене обдурити. У племені все гаразд. У Санні Джо повно грошей. І вони знають, як вирощувати собі їжу – чого я не можу сказати про мешканців Сінанджу”.
  
  
  Чіун випростався у сідлі. "У пустелі немає риби".
  
  
  "Що це має означати?"
  
  
  "І я не бачив жодних качок".
  
  
  "Скажи це так, щоб я зрозумів", – пообіцяв Римо.
  
  
  "Не можна жити на одному рисі".
  
  
  "Я розширюю свою діяльність".
  
  
  Почав Чіун. "Ти не їв свиней?"
  
  
  "Звичайно, ні".
  
  
  "І бичачого м'яса теж?"
  
  
  "Мої м'ясні будні давно скінчилися. Ти це знаєш".
  
  
  "Тоді що?"
  
  
  "Це, - сказав Римо, - стосується тільки мене і моїх високоповажних предків".
  
  
  Майстер Сінанджу критично оглянув свого учня, наче оцінюючи його. Він нахилився вперед у сідлі. "У тебе інший колір".
  
  
  "Я частіше буваю на сонці. Я засмагаю".
  
  
  "Білки твоїх очей більше не мають приємного відтінку рису".
  
  
  "Мої очі чудово бачать".
  
  
  "Я помічаю пожовтіння. Слабке, але помітне".
  
  
  Римо вдав, що його цікавить червонохвостий яструб, що балансує на низькій температурі.
  
  
  І, нахилившись ще більше вперед, Чіун почав обережно нюхати повітря. "Кукурудза!" - заволав він. "Я відчуваю запах кукурудзи у твоєму смердючому диханні! Ви опустилися до поїдання бруду і помиїв. Потім ви опуститеся до того, що викопуватимете картоплю з бруду і гризтимете його сирим".
  
  
  "У кукурудзі Sun On Jo немає нічого поганого. Вона вирощена природним шляхом і має чудовий смак".
  
  
  "Ви не можете їсти кукурудзу".
  
  
  "До Джонг О їв кукурудзу".
  
  
  "Хто сказав тобі цю брехню!"
  
  
  “Сонячний Джо. Усі сонячні Джо, що походять від Ко Джонго, їли кукурудзу. Це була сонячна їжа”.
  
  
  "Його звуть Коджонг, а маїс не може прогодувати майстра синанджу. Йому не вистачає доброти".
  
  
  "Можливо. Але в суміші з рисом це здорово. Я не їла сом, напевно, років двадцять".
  
  
  "Я забороняю тобі їсти кукурудзу".
  
  
  "Занадто пізно. У мене з'явився смак до цього. Я не збираюся повертатися до рису і тільки до рису".
  
  
  "Звичайно, ні. У вас також має бути риба і качка".
  
  
  Римо скорчив гримасу. "Я ніколи не любив качку. Ти це знаєш. Я їм качку тільки для того, щоб позбутися смаку риби в роті. Потім я перемикаюся назад на рибу, поки качиний жир не покрив мою мову назавжди".
  
  
  "Якщо ти їстимеш тільки рис і кукурудзу, а не качку чи рибу, ти захворієш і помреш. І де тоді буде Будинок?"
  
  
  "Там, де це було завжди. Застряг у Кламфлаті, Північна Корея".
  
  
  "Не смій так говорити про Перлину Сходу".
  
  
  "У мене є ідея", - сказав Римо.
  
  
  Чіун із сумнівом примружив свої карі очі. "У чому твоя ідея?"
  
  
  "Чому б нам не привести сюди всіх ваших людей?"
  
  
  "Сюди! Вони швидше помруть з голоду".
  
  
  "Саме це і сталося б, якби Дім не підтримував їх. Але я серйозно, Чіун. Клімат тут чудовий цілий рік. Їди вдосталь. І це в Америці".
  
  
  "Країна, якій менше трьох століть. Вона ще майже не зруйнована".
  
  
  "У тебе є ідея краще?"
  
  
  "Я подумував про те, щоб запропонувати цим бідним корейським біженцям притулок у моєму селі Сінанджу".
  
  
  "У Північній Кореї? Де три сезони із чотирьох зима і немає ні їжі, ні свободи?"
  
  
  "У моєму селі свобода. Ніхто не посміє сказати інакше. Я заборонив усі принизливі висловлювання".
  
  
  "Ти говорив про це з Санні Джо?" Запитав Римо.
  
  
  "Поки що ні. Я хотів спочатку поговорити з вами".
  
  
  "Я сумніваюся, що він пішов би на це".
  
  
  "Ці наші бідні родичі впали у низькі звички, Римо. Вони їдять кукурудзу". Його очі звузилися. "І вони її п'ють".
  
  
  "Тут немає розбіжностей. Але тепер, коли Санні Джо повернувся назавжди, він збирається все залагодити".
  
  
  "Щойно корейці починають їсти кукурудзу, за цим природним чином слід вживання міцних напоїв. Не можна вилікувати симптом, не знищивши хворобу. Очевидно, що вони сумують за домом".
  
  
  "Це не пройде, тож забудь про це".
  
  
  З застиглим обличчям Майстер Сінанджу натягнув поводи, щоб збільшити відстань між Римом і собою. "Завтра, - оголосив він, - я їду".
  
  
  "Добре".
  
  
  "З тобою чи без тебе".
  
  
  "Я ще не вирішив, чим займатимуся все життя", - сказав Римо невинним тоном.
  
  
  "Ти зробиш те, що маєш".
  
  
  "Розраховуй на це".
  
  
  "І шлях, яким ти повинен слідувати, - це той шлях, яким ти йшов. Ти вбивця синанджу".
  
  
  "Я більше не хочу бути вбивцею. Я витратив свій час. І я залишив вбивства позаду. Тепер я мирна людина".
  
  
  "Це те, що ти хочеш, щоб я сказав Сміту?"
  
  
  "Безперечно".
  
  
  "І ти також хочеш, щоб я повідомив імператору Сміту про твою нещодавню удачу?"
  
  
  По обличчю Римо пробігла тінь. "Ти можеш не говорити про це".
  
  
  "Бо, якщо я це зроблю, він може наказати мені зробити те, чого я вважав би за краще не робити".
  
  
  "Якщо ви їдете кудись конкретно, вкажіть пункт призначення".
  
  
  "Дуже добре. Сміт вибрав тебе з усіх інших білих, щоб передати до моїх рук, бо ти був підкидьком. Тепер, коли ти більше не сирота, він може побачити в такому розвитку подій загрозу для своєї організації".
  
  
  "Ти припускаєш, що Сміт замовив би вбивство Санні Джо?"
  
  
  "Ти не повинен називати його так. Це занадто фамільярно. Клич його Аппа, що по-корейськи означає "батько"."
  
  
  "Мені незручно називати його так. Я знаю його лише кілька тижнів. Мені більше подобається "Санні Джо"".
  
  
  "Це не по-корейськи. І неповажно".
  
  
  "Я більше Сун На Чжо, ніж кореєць. Пам'ятаєш? Але повернемося до Сміта. Якщо ти намагаєшся шантажем змусити мене піти з тобою, забудь про це. З мене вистачить бути вбивцею".
  
  
  "Я колись розповідав тобі про каменеріз?"
  
  
  "Якби й було, я давним-давно забув. А якщо ти плануєш, мені це не цікаво. Не кажи Сміту про Санні Джо. Тому що ти знаєш, що якщо він когось сюди надішле, то це будеш ти. І ти також знаєш, що якщо прийдеш за Санні Джо, то виявиш, що я стою у тебе на шляху”.
  
  
  Майстер Сінанджу довго дивився на свого учня кам'яним поглядом. "Мені не подобається, що ти говориш зі мною таким тоном, Римо Роум".
  
  
  "Уїльямс". Я зберігаю прізвище, до якого звик усі ці роки".
  
  
  "Але я не поважав би тебе, якби ти не зміг заступитися за того, хто насправді є твоїм батьком", - продовжив Чіун. "Тож я залишу це без уваги".
  
  
  "Добре".
  
  
  Чіун направив свого скакуна на схід. "Завтра я від'їжджаю".
  
  
  "Добре".
  
  
  "З тобою чи без тебе".
  
  
  "Я залишаюся тут, доки не вирішу по-іншому".
  
  
  "А якщо той, хто зробив тебе на світ, погодиться переселити свій народ у моє село?"
  
  
  "Він цього не зробить".
  
  
  "Але якщо він це зробить?"
  
  
  "Тоді спитай мене".
  
  
  "Дуже добре. Тепер я йду писати свою промову".
  
  
  "Краще б це була страшенно хороша мова, якщо ви сподіваєтеся переконати The Sun на Джосі залишити свою резервацію".
  
  
  "Моя мова не зобов'язана переконувати їх усіх. Тільки одну людину".
  
  
  І з цими словами Майстер Сінанджу розгорнув свого аппалузького поні і направив його риссю назад до серця Сонця в резервації Джо.
  
  
  Зі свого сідла Римо спостерігав за його від'їздом. Він нічого не відчував. Насправді, він не знав, що відчувати. Більшість свого дорослого життя він розривався між двома світами — Сходом Сінанджу та Заходом Америки. Його любов до своєї країни та глибока відданість та повага до Майстра Сінанджа, який так багато дав йому.
  
  
  Тепер він стояв між незнайомцем, який був його батьком по крові, і людиною, яка була його батьком за духом, обидва тягли його в різні боки.
  
  
  Якби всі частини зійшлися, похмуро подумав він.
  
  
  А потім він пришпорив свого скакуна і попрямував до пагорба Червоної Примари.
  
  
  Йому теж захотілося засвідчити свою повагу До Джонгу.
  
  
  Було приємно мати сім'ю, предків та місце, якому він справді належав.
  
  
  Ніхто не збирався йому все псувати, пообіцяв собі Римо.
  
  
  Навіть Майстер Сінанджу, якого він любив усім серцем.
  
  
  Розділ третій
  
  
  Гарольд Сміт не повідомляв про пограбування свого універсала, поки не опинився в безпеці у святих святих свого офісу в санаторії Фолкрофт. Він думав взагалі не повідомляти про це, але це було б більш підозріло, ніж повідомляти про це.
  
  
  Голос сержанта поліції Гарлема звучав нудно. "Ми ніколи його не знайдемо".
  
  
  "Він був припаркований на бульварі Малкольма Ікс менше двох годин тому", - ледь чутно відповів Сміт.
  
  
  "Ми ніколи не знайдемо його непошкодженим. Ти маєш страховку?"
  
  
  "Звичайно".
  
  
  "Деякі люди цього не роблять. Моя порада - зателефонуйте своєму налагоджувачу".
  
  
  "Я хотів би, щоб були зроблені всі зусилля для повернення мого автомобіля".
  
  
  "Ми зробимо все, що в наших силах", - сказав сержант поліції з жахливою відсутністю переконаності чи ентузіазму.
  
  
  Сміт подякував йому без особливої теплоти і повернув трубку на важіль.
  
  
  Це, на його думку, була саме та реальність, якої сподівався уникнути президент, який заснував Кюре три десятиліття тому. Беззаконня та анархія, за яких приватна власність та людські життя більше не шанувалися. Коли навіть поліція у великих містах відмовилася від дотримання всіх законів повною мірою, тому що в них не було ні грошей, ні робочої сили, ні волі, щоб стримати хвилю беззаконня.
  
  
  Три десятиліття дій поза межами Конституції, її спотворення, ігнорування і навіть повалення зберегли безпеку Сполучених Штатів, але не відновили внутрішній порядок. Америка, в якій виріс Гарольд Сміт, була не тією Америкою, де він старів. Вона змінилася. Незважаючи на всі зусилля, всі жертви, великі райони міської Америки були охоплені анархією та страхом.
  
  
  Саме в такі моменти роздумів, як цей, Гарольд Сміт ставив собі запитання, чи все це коштувало. Він був першим директором CURE ще на початку шістдесятих. Президент, який незабаром мав прийняти мученицьку смерть, поклав на себе величезну відповідальність. Америка скочувалась в анархію. ЛІКИ були прописані за рецептом. Тільки Сміт, чинний президент та його правоохоронні органи могли знати про його існування. Офіційно ліків не існувало. Офіційно Гарольд Сміт був директором Фолкрофту, його дні в ЦРУ та УРС залишилися у минулому.
  
  
  Протягом трьох десятиліть КЮРЕ тихо працювала над тим, щоб урівноважити шальки терезів правосуддя та зберегти американську демократію, яку багато хто вважав експериментом і яка, як знав лише Гарольд Сміт, зазнала повного провалу. Кюре викрила корупцію у приватному та державному секторах. Вона діяла через систему, маніпулюючи нею, щоб заслужені були покарані по всій строгості закону, і там, де закон не міг дістатись, вона знищувала сили, які прагнуть підірвати націю.
  
  
  Для найсерйозніших місій КЮРЕ було дозволено вбивати без дотримання належної правової процедури. Якби засоби масової інформації коли-небудь дізналися, що секретний підрозділ уряду США контролював таємного вбивцю, невідомого Конгресу та електорату, CURE було б закрито внаслідок бурхливих слухань та федеральних звинувачень.
  
  
  І протягом двох років — можливо максимум трьох — нація почала б розвалюватися, як дешевий светр.
  
  
  Тільки це знання підтримувало Гарольда Сміта, коли його старі кістки хилилися від давно відкладеного спокою виходу на пенсію.
  
  
  Сьогодні Сміт поставив питання, чи не близькі КЮРЕ до того, щоб зникнути в сутінковій зоні несанкціонованих урядових операцій.
  
  
  Ось уже рік, з моменту нападу на друга, його підрозділ правоохоронців погрожував звільнитися. Римо Вільямс багато разів погрожував піти з CURE раніше. Це було зрозуміло. Як довго можна очікувати, що людина, навіть переконаний патріот, зможе вирішувати найгірші кризи у своїй країні?
  
  
  На цей раз Римо здавався рішучим. Щоправда, він виконав кілька завдань. Деякі неохоче, деякі з ентузіазмом, інші тому, що його тренер змусив або умовив його виконати свої контрактні зобов'язання.
  
  
  Проблема полягала в тому, що все більше зобов'язань Римо покладалося на Будинок Сінанджу, п'ятитисячолітній Будинок ассасинів, який надав королю Тутанхамону ту ж послугу, що й нинішньому президентові США. Давня Персія користувалася його захистом так само, як сучасний Іран боявся його гніву. Дедалі менше Римо відчував тяжіння обов'язку своєї нації. Дедалі більше він належав Дому.
  
  
  Весь минулий рік Сміт тримав Римо у грі під приводом того, що допомагав знайти його коріння. Це було безнадійне завдання, і Сміт це знав. Тому що саме Гарольд Сміт багато років тому підставив молодого патрульного поліцейського на ім'я Римо Вільямс за вбивство, якого він ніколи не робив. Страчений на електричному стільці, так само сфальшованим, як і суд у справі про вбивство, на якому його засудили, Римо був стертий з лиця землі. У нього зняли відбитки пальців, змінили особу та обличчя, він став правоохоронним органом КЮРЕ. Колишній морський піхотинець із чистим інстинктом убивці.
  
  
  Сміт вибрав Римо частково тому, що той був неодруженим і сиротою. У нього не було коріння, яке б пов'язувало його з минулим.
  
  
  Але під керівництвом останнього майстра синанджу Римо пустив нове коріння. Це було неминуче, можливо, безповоротно, але в ній були складні питання, які суворий Гарольд Сміт вважав за краще залишити простими і невигадливими.
  
  
  Пройшло три місяці з того часу, як Сміт отримував будь-які звістки від Римо і Чіуна. Останнє, що він чув, це те, що Римо проходив через виснажливе випробування, зване Обрядом Досягнення, яке зробить його гідним стати наступним Правлячим Майстром Сінанджу, спадкоємцем Будинку Сінанджу та його традиції найматися тому, хто більше заплатить.
  
  
  Сміт уявлення у відсутності, як довго триватиме обряд. Звичайно, тримісячне мовчання було тривалим терміном. Чи сталося з кимось із них щось жахливе? Чи повернуться вони до Америки? Ніхто не міг сказати напевно. Чіун завжди був колючим і непередбачуваним. А Римо похмурим та темпераментним.
  
  
  Чи може це справді бути кінцем? Сміт замислився.
  
  
  Зітхнувши, він поправив окуляри без оправи та знайшов чорну кнопку під виступом свого полірованого чорного столу.
  
  
  Під плоскою поверхнею загартованого чорного скла ожив комп'ютерний екран бурштинового кольору, нахилений так, що його могли бачити лише сірі очі Сміта.
  
  
  Виконавши вхід у систему та програму перевірки на віруси, він. переглянув свої банки даних у пошуках якихось слідів Римо чи Чіуна. Жоден з них не робив покупок за кредитними картками, які вказували б на його нинішнє місцезнаходження. Це саме собою було дивно. Вони мали практично необмежені рахунки для витрат, і вони щомісяця списували зі своїх карток максимальну суму. Здавалося, що вони зникли з землі.
  
  
  Сміт вийшов із системи та зайшов у систему NYNEX. Вважалося, що файл не піддається злому, але статус суперкористувача Сміта дозволив йому легко підключитися до нього.
  
  
  Спритними натисканнями клавіш Сміт вставив замовлення на виконання робіт у файли Manhattan NYNEX, доручивши робочій бригаді розкопати колишнє місце розкопок поряд із будинком XL SysCorp та відновити пошкоджений трубопровід. Він надав замовлення термінової роботи і підписав його "Супервайзер Сміт". Якби хтось перевірив, то дізнався б, що супервайзер на ім'я Сміт працює у NYNEX. В даний час перебуває у відпустці в Патагонії.
  
  
  Після цього Сміт переглянув свої активні файли. Не було жодних криз або проблем, що зароджуються, пов'язаних з лікуванням, що вимагають уваги. Це було полегшенням. Без свого силового важеля він був вкрай обмежений своєю здатністю впливати на події.
  
  
  Від цієї думки зморшкуватий лоб Сміта насупився. Як тільки гарячу лінію з Вашингтоном буде відновлено, у нього знову буде голосовий доступ до президента. Але що він скаже? Що його правоохоронна рука була відсутня і передбачався самоволка?
  
  
  Коли він поринав у кіберпростір, на столі задзвонив телефон.
  
  
  "Гарольд Сміт? Це сержант Вудроу з поліцейської дільниці Гарлема, дзвонить у зв'язку з вашою скаргою".
  
  
  "Ви знайшли мою машину?"
  
  
  "Так. У мене це прямо тут, на моєму столі. Як ви хотіли, щоб це було відправлено: UPS наземним транспортом чи Federal Express?"
  
  
  "Прошу вибачення?"
  
  
  "Це у мене на столі. Те, що від цього лишилося".
  
  
  "Що ви маєте на увазі під тим, що від цього залишилося?"
  
  
  "У мене є крило і п'ять уламків рубінового скла від задньої фари. У вас є номер FedEx, сер?"
  
  
  "Не має значення", - сказав Сміт. "Ви знайшли злочинців?"
  
  
  “Злочинці? Вам пощастило, що ми знайшли те, що зробили. Це Гарлем”.
  
  
  "Я особисто був свідком того, як мої шини закотили в будівлю XL SysCorp. Ви досягли якогось прогресу в їх відновленні?"
  
  
  "Ви ж не очікуєте, що ми пошлемо уніформу в цей кубок, чи не так?"
  
  
  "Я, безумовно, знаю. Там зберігається вкрадена власність".
  
  
  "Там також мешкає понад п'ятдесят крутих хлопців, у всіх автоматична зброя, і вони не відчувають докорів сумління щодо його використання. Це робота для спецназу".
  
  
  "З'єднайте мене, будь ласка, з командиром спецназу".
  
  
  “Я міг би, але це не принесе вам жодної користі. СПЕЦНАЗ займається ситуаціями із заручниками та терористами. Вони не повертають вкрадене майно”.
  
  
  "Ти хочеш сказати мені, що ти безпорадний?"
  
  
  "Я кажу, що чотири шини не варті життя поліцейських".
  
  
  "Дякую за вашу співпрацю".
  
  
  "Нема за що", - сказав сержант поліції і повісив слухавку.
  
  
  Потім Гарольд Сміт подзвонив своєму страховому агенту, і коли він повідомив агента про свою вимогу, той без вагань повідомив йому, що йому належить приблизно тридцять три долари.
  
  
  "За універсал?"
  
  
  "За універсал тридцятирічної давності. Я не знаю, як ти утримував цю штуку на дорозі. Вона давня".
  
  
  "Він був ідеально придатний для їзди", - відповів Сміт.
  
  
  "Придатний для їзди". Ось слово, якого я не чув з того часу, як дідусь помер. Вибачте, докторе Сміт. Ваша машина надто стара, щоб платити. Тепер, якби ви потримали її ще п'ять років, вона могла б вважатися антикваріатом, і, можливо, ви змогли б її продати”.
  
  
  "Велике вам дякую", - холодно сказав Сміт.
  
  
  Повісивши трубку, він підняв із підлоги свій портфель. Відкривши його, Сміт підключив свій портативний комп'ютер до великих мейнфреймів, захованих у підвалі Фолкрофт. Усередині виблискував автоматичний пістолет 45 калібру.
  
  
  Можливо, подумав він, прийшов більш ніж слушний час для покупки нової машини. І з огляду на те, що його старий армійський кольт знову потрапив до нього в руки, дивним чином він міг виявитися попереду гри.
  
  
  Зрештою, таблетка з отрутою, яку він зазвичай носив при собі, все ще знаходилася у заручниках у Римо Вільямса. Якщо з Овального кабінету надійде наказ закрити CURE, Гарольду Сміту, можливо, доведеться проковтнути кулю.
  
  
  І він би вважав за краще закінчити своє життя зброєю, яка так добре служила йому з часів служби в УСС.
  
  
  Розділ четвертий
  
  
  Майстер Сінанджу сидів під Сім'ю Зірками, а гігантський арізонський місяць виливав на нього своє прохолодне сяйво.
  
  
  Тяжким був його тягар. Велике було його горе. Він привів свого прийомного сина до його втраченого батька, ризикуючи втратити його. Тільки глибоке кохання спонукало його піти на такий серйозний ризик. Для Чіуна, сина Чіуна, онука Йі, Правлячого майстра синанджу, слави Всесвіту, обов'язок перед Домом був понад усе.
  
  
  Ризикнути втратити кращого учня, якого колись знав Дім, було образою для його предків. Якби він зазнав невдачі, вони б ніколи не вибачили його.
  
  
  Але він не зазнав невдачі. Дивним чином він привів Римо до тих предків, яких вони обоє поділяли. Втрачених предків ніхто з них ніколи не знав. В цьому не було ніякого сорому, тільки сум.
  
  
  Але все ще лишалося подумати про майбутнє.
  
  
  І ось Чіун сидів під холодними зірками пустелі і писав промову, від якої залежало майбутнє Будинку Сінанджу.
  
  
  Глибокої ночі до нього підкрався Санні Джо Роум.
  
  
  Чіун виявив його тільки в останній момент. Це було вражаюче. Тільки інший Майстер Сінанджу міг зробити такий подвиг. І все-таки ця довготелеса людина з сумними, але добрими очима і суворим обличчям мала талант скритності, який віддавав синанджу, хоча його шляхи розходилися з шляхами світу.
  
  
  "Налякав тебе?" Сказав Санні Джо своїм глибоким, гуркотливим голосом.
  
  
  "Я був занурений у свої роздуми. Інакше ви б не застали мене зненацька".
  
  
  "Що ти там пишеш, шефе?"
  
  
  "Мова".
  
  
  Санні Джо опустився на прохолодний пісок і повернувся обличчям до Майстра Сінанджа. "Не заперечуєш, якщо я прочитаю це?"
  
  
  "Ви не можете. Це корейською".
  
  
  "Тоді прочитай це мені".
  
  
  "Це незакінчено", - натягнуто сказав Чіун.
  
  
  Санні Джо звів очі. Зірки звисали, як діамантові намисто, такої захоплюючої ясності, що здавалися в межах досяжності. "Приємна ніч".
  
  
  "Це не компенсує нестерпних днів, які я провів на цій сухій та безлюдній землі".
  
  
  "Життя у пустелі тебе не влаштовує, я так розумію?"
  
  
  "Це місце не підходить ні для кого, крім змій та скорпіонів. Я здивований, що Коджонг вважав за потрібне закінчити свої дні в такому місці".
  
  
  "До Джонго О, як одного разу сказав мені мій батько, прийшов з країни холодних і суворих пір року. Він пройшов довгий шлях по снігу і льоду і цілорічні зими. По дорозі, кажуть, його кістковий мозок намертво змерз. Тоді він поклявся ніколи не припиняти свій шлях, поки не дістанеться до такого теплого місця, що його кістки розморозяться до серцевини. Це було те саме місце”.
  
  
  "Ваша мова не корейська".
  
  
  "У нас є спільні слова".
  
  
  "Зірки на твоєму небі такі самі, як і на моєму небі".
  
  
  "Звичайно. Арізона і Корея знаходяться вище екватора".
  
  
  Чіун вказав на групу із семи зірок, розташовану дуже низько над горизонтом. "Як ти називаєш ці сім?"
  
  
  "Ці? Це Велика Ведмедиця". Велика Ведмедиця.
  
  
  "У вас немає імені Сонця на Джо для них?"
  
  
  "У тутешніх краях їх називають Сім'ю скво".
  
  
  Чіун скорчив гримасу. "Ми називаємо їх Чіл-сон, Сім Зірок".
  
  
  "Приблизно так, бос".
  
  
  "Будь ласка, не називайте мене "шеф". Ти можеш звертатися до мене Ха-ра-бо-джі, що означає "дідусь". Або ти можеш називати мене Хімонг-мін, що означає "старший брат".
  
  
  "Що не так з "шеф"?"
  
  
  "Я не ваш вождь, а ваш далекий родич, який багато разів зміщувався".
  
  
  "Не так вже й багато. До Джонг О був твоїм предком, так само як і моїм", - заявив Санні Джо.
  
  
  "Згоден. Але він невдало одружився, і наша спільна кров була розведена. Таким чином, ми далекі кузени".
  
  
  "Якщо ти так це бачиш".
  
  
  "Ось як я це бачу. Я - Правлячий Господар. Як такий, я понад усе серед мого народу. Серед мого народу моє слово - закон".
  
  
  "Тут, відколи кілька років тому помер останній вождь, я головний".
  
  
  "Ти син цього вождя?" – спитав Чіун.
  
  
  "Ні".
  
  
  "Отже, ви не новий вождь?"
  
  
  "Ні. Тут вождь - вождь племені. Він теж нащадок Ко Джонга О. Але це відрізняється від того, щоб бути Санні Джо. Сонячного Джо навчають на Джо звичаям Сонця і доручають захищати плем'я. Їм править вождь."
  
  
  "У моєму селі Майстер синандж є одночасно вождем і захисником".
  
  
  "У нас тут все по-іншому. До Джонг О був єдиним вождем, який також був захисником. Він мудро зрозумів, що якщо одна людина буде і тією, і іншою, її втрата спустошить плем'я", - пояснив Санні Джо.
  
  
  "Розкажи мені історії про Коджонга так, як вони дійшли до тебе".
  
  
  "До Джонг О одружився з індіанкою і мав трьох синів. Один помер при народженні. Двоє інших подорослішали. Оскільки він був вигнаний з країни Сонця на Джо, щоб уникнути боротьби за престолонаслідування, він ухвалив, що один з його синів успадкує його мантію влади, в той час як інший навчатиметься магічним мистецтвам Сонця На Джо."
  
  
  "Ах. Покажи мені трохи свого Сонця на Джо Меджік".
  
  
  "Чорт забирай, я трохи втомився займатися цим зараз", - відповів Санні Джо.
  
  
  "Я набагато старший за тебе, але моє око, моя рука і мій розум такі ж гострі, якими вони були, коли моє волосся було темним і густим".
  
  
  "Добре". Санні Джо підняв праву руку, демонструючи свою широку долоню. "Бачиш цю руку?"
  
  
  "Звичайно. Я не сліпий".
  
  
  Сонячний Джо підніс руку ближче до обличчя Чіуна. "Дивися на це".
  
  
  "Я спостерігаю за цим".
  
  
  Санні Джо присунув руку ще ближче, тому вона заповнила все поле зору Чіуна. "Я збираюся полоскотати мочку твого вуха, перш ніж ти зможеш мене зупинити".
  
  
  "Неможливо".
  
  
  "Не для Санні Джо". І Санні Джо присунув руку ще ближче.
  
  
  "Дуже добре. Зроби все, що в твоїх силах".
  
  
  "Ти уважно спостерігаєш?"
  
  
  "Мої орлині очі прикуті до твоєї руки, схожої на окіст", - заявив Чіун.
  
  
  "Добре. Не відводь погляд, тому що рука Санні Джо швидка, як яструб, потайлива, як лисиця, і гостра, як стріла".
  
  
  "Ти кажеш, коли маєш завдати удару".
  
  
  І Майстер Сінанджу зрозумів, що в нього поколює мочку лівого вуха.
  
  
  Він моргнув. Невже йому це привиділося?
  
  
  Потім мочка ображеного вуха почала німіти.
  
  
  "Ти обдурив мене!" - заволав він.
  
  
  Санні Джо опустив руку, і в його глибоких карих очах з'явився вогник. "Як?"
  
  
  "Ти сказав мені стежити за своєю правою рукою. Ти використав ліву".
  
  
  "І я скористався своїм правом привернути вашу увагу, щоб прослизнути повз ваш захист".
  
  
  "Це прийом!" Чіун заперечив.
  
  
  "Це шлях До Джонг О, який, як свідчать легенди, крав молоко у лисиць на бігу".
  
  
  "Це не синанджу".
  
  
  “Ні, це інше. Твої способи – це способи вбивства. Сонячний Джо знає, що йому не треба вбивати, щоб перемогти ворога. Не тоді, коли хитрість може довести справу до кінця”.
  
  
  - З тебе вийшов би страшний убивця, - виплюнув Чіун.
  
  
  "Можливо. Але поки що існували Сонячні Джо, плем'я жило в безпеці".
  
  
  "У пустелі", - виплюнув Чіун.
  
  
  "Люди приїжджають з усієї Америки, щоб відпочити в безлюдному кліматі. У розпал зими Юма зазвичай є найтеплішим місцем в країні".
  
  
  "Якщо комусь подобається вдихати пісок".
  
  
  "Ви кудись це ведете, чи не так, шефе?" Поцікавився Санні Джо.
  
  
  "Ні, я не такий".
  
  
  "Звичайно, це так. Давай, зізнайся. Що тебе глине?"
  
  
  "У вас немає вождя. Ви визнаєте це", - заперечив Чіун.
  
  
  "Правильно".
  
  
  "Я вождь свого народу".
  
  
  "Це ти так кажеш".
  
  
  "Твій народ тієї ж крові, що й мій народ".
  
  
  "Думаю, можна сказати, що ми твої бідні родичі", - поступився Санні Джо.
  
  
  "Наші люди надто довго були порізно. Вони мають бути єдиними. Об'єднані".
  
  
  "Ми єдині. Дух Сан Він Джо перебуває у всіх нас".
  
  
  "Правильна вимова "Сінанджу", і як ми можемо бути єдиним цілим, коли живемо порізно?" Чіун продовжив.
  
  
  "Я зрозумів вас, шеф. Ваші люди можуть приходити сюди будь-коли".
  
  
  "Це не те місце, куди я їду!"
  
  
  "Тоді тримайся прямого шляху", - наставляв Санні Джо.
  
  
  "Ви всі повинні піти зі мною в село наших спільних предків. Тіло предка, який насправді відомий як Коджонг, має бути поховано серед кісток його батька, Нонджі, та його брата-близнюка, Коджинга".
  
  
  Санні Джо Роум довгий час мовчав. Десь застережливо задзижчала гримуча змія.
  
  
  "Це країна Сонця на Джо", - тихо сказав Санні Джо. “Ми належимо цьому місцю. Вітри та сонце, місяць і всі зірки знають нас. І ми знаємо їх, Нам більше ніде не місце”.
  
  
  "У моєму селі немає потреби".
  
  
  "Якщо тільки не буде роботи. У цьому випадку ви топите дитинчат жіночої статі".
  
  
  Карі очі Чіуна спалахнули. "Хто тобі це сказав - Римо?"
  
  
  "Хто ще?"
  
  
  "З часів династії Мін не топили немовлят синанджу", - рішуче заявив Чіун.
  
  
  "І жодне Сонце на Джо папузі не потонуло - ніколи".
  
  
  "Це тому, що у вас немає води", - пронизливо закричав Чіун.
  
  
  "Можливо, це ще одна причина, через яку старовина Ко Джонг О вибрав це місце. Крім того, у нас є Сміливий струмок".
  
  
  "Це пересохле русло річки, недостойне цієї назви".
  
  
  "Тільки в сухий сезон. Вода завжди повертається. Це притока Колорадо. Літня спека висушує його. У сухі часи ми називаємо його Рікою, що плаче".
  
  
  "Я знаю ці речі. Я хочу знати твою відповідь".
  
  
  "Відповідь - "дякую", але "ні", - сказав Санні Джо.
  
  
  "Ти не вождь. Ти маєш поставити це на голосування".
  
  
  "Вибачте. До Джонг Про видав указ, згідно з яким, якщо вождь піде з життя, живий Санні Джо візьме до рук свою палицю мудрості".
  
  
  "Це твоє остаточне рішення?" Чіун наполягав.
  
  
  "Вибачте. Але це наша земля".
  
  
  Чіун скочив на ноги. "Ні, це ваша пустеля, і ласкаво просимо до неї. Настане ранок, і ми з Римо їдемо. З вами чи без вас".
  
  
  "Ти говорив із ним про це?"
  
  
  "Звичайно. І не думай, що зможеш переконати мого сина в дусі залишитися з тобою в твоїй пустелі. Скільки я його знаю, він слідував за мною по п'ятах".
  
  
  "Тепер він носить мокасини".
  
  
  "Я відучу його від цих червоношкірих звичок".
  
  
  Санні Джо підвівся. "Я не збираюся зупиняти жодного з вас".
  
  
  "Ти б не переміг у будь-якому разі".
  
  
  "Римо дорослий чоловік. Я залишила його на порозі у своєму горі після смерті його матері. Вчинивши так, я відмовилася від усіх прав розпоряджатися його життям заради нього. Він моєї крові, але ти зробила його своїм. Я захоплююся тобою за це".
  
  
  І Сонячний Джо простяг свою велику обвітрену руку.
  
  
  Майстер Сінанджу схопив його за кістляві зап'ястя, і рукави його кімоно зійшлися разом, приховавши руки з довгими нігтями.
  
  
  "Не думай, що солодкі слова та брехливі заяви обдурять мене", - тонко сказав Чіун.
  
  
  "Я мав на увазі те, що сказав щиро".
  
  
  Ти простий обманщик. Ти продемонстрував це. Якщо я потисну твою руку, звідки мені знати, що я збережу свої пальці?
  
  
  Санні Джо опустив руку. "Я вдячний, що ти повернув мені мого сина. Завжди буду вдячний. Але тепер у нього своє життя. Я не втручатимуся".
  
  
  "Ти скажеш йому це?" Нетерпляче запитав Чіун.
  
  
  "Не обов'язково. Він це знає".
  
  
  "Ти маєш сказати йому про ці речі", - прошипів Чіун. "Тому що іноді він сам не знає, що в нього на думці. Скажи йому, що він повинен слідувати шляхом своїх предків".
  
  
  "Які предки?"
  
  
  "Його чистокровні предки", - відповів Чіун.
  
  
  "Рімо зробить те, що правильно".
  
  
  "Так, якщо ми змусимо його".
  
  
  "Думаю, ми з тобою по-різному дивимося на речі. Я не скажу Римо йти чи залишатися. Це не моя справа".
  
  
  "Ти такий же впертий і непримиренний, як і він. Тепер я знаю, звідки в нього це впертість".
  
  
  "Обережно йди своїм слідом, вождь".
  
  
  "Я вчиню так, як забажаю", - відрізав Чіун, зриваючись із місця.
  
  
  Вранці Майстер Сінанджу з'явився Римо у своєму хогані. Римо спав на ліжку з різнокольорових ковдр "Сонце на Джо". Він прокинувся, як увійшов Чіун, і сів.
  
  
  "Я йду зараз", - оголосив Чіун.
  
  
  "Щасливих шляхів", - сказав Римо.
  
  
  "Ти не прийдеш?"
  
  
  "Ми через все це проходили, Татусю".
  
  
  Чіун рішуче підняв бородатий підборіддя. "Тоді я маю йти".
  
  
  "Якщо це робить тебе щасливим".
  
  
  "Це не робить мене щасливим! Чому ти маєш бути таким-таким..."
  
  
  "Розуміння?"
  
  
  "Ні!"
  
  
  "Згоден?" Запропонував Римо.
  
  
  "Ні!"
  
  
  "Погоджуєшся?"
  
  
  "Індієць! Ти такий самий, як твій батько. Уперто-"
  
  
  "Спокійний?"
  
  
  "Тьху!" І з цими словами Майстер Сінанджу розвернувся на підборах і вийшов із хогана.
  
  
  Від дверей Римо крикнув йому слідом. - Чіуне!"
  
  
  Майстер Сінанджу обернувся, в його карих очах читалося очікування.
  
  
  "А як же твоя мова?" Запитав Римо.
  
  
  "Я не збираюся витрачати це на неуважні вуха".
  
  
  Знизавши плечима, Римо повернувся у свій особистий хоган і знову ліг спати. Приємно було спати пізно вранці. Не менш добре було не мати жодних обов'язків, заради яких треба прокидатися.
  
  
  Він мав достатньо часу, щоб з'ясувати, де він збирається звести рахунки з життям.
  
  
  Що стосується Чіуна, то вони вже бували на подібних перехрестях раніше. Це завжди спрацьовувало. Невеликий відпочинок один від одного, ймовірно, був на краще, вирішив Римо.
  
  
  І Чіун знав, що краще не створювати проблем до того, як Римо ухвалить рішення про те, що відбувається.
  
  
  Розділ п'ятий
  
  
  Анвар Анвар-Садат глянув на свій годинник Rolex із чистого золота, коли лімузин Lincoln Continental загальмував перед непоказною будівлею навпроти порожнього моноліту будівель Організації Об'єднаних Націй у Нижньому Іст-Сайді Манхеттена.
  
  
  Його годинник показував 11:55. А по всьому корпусу арабськими літерами було вигравірувано: Дипломатія - це мистецтво говорити "Гарний собака", коли ти тягнешся за ціпком. Ті, хто зустрічався з Анваром Анвар-Садатом, звичайно, припустили, що гравюра була якимсь віршем із Корану. Це було негаразд. Хоча Анвар Анвар-Садат і був єгиптянином за походженням, він був лише поверхово знайомий зі священною книгою мусульман. Анвар Анвар-Садат був християнином-коптом. Біблія була його священною книгою.
  
  
  Ніхто не знав, хто був автором дипломатичного трюїзму, вигравіруваного на корпусі годинника Анвара Анвар-Садата. Так само, як нікому, хто знав копта з кам'яним обличчям, і на думку не могло спасти, що він має щось віддалено нагадує почуття гумору.
  
  
  Його окуляри для старанності сиділи на носі, впертому, як базальт, він вийшов з лімузина, застебнув куртку в клітку і ввійшов у непоказну будівлю. Ліфт підняв його на верхній поверх, де він пройшов через двері з чорного горіха з написом "Ситуаційна кімната" в напівтемну кімнату, де жовто-зелені екрани ряду моніторів фарбували голі білі стіни контрастними кольорами.
  
  
  Смаглявий чоловік за терміналом підняв очі, підвівся і сказав: "Пан секретар". Він майже вклонився.
  
  
  "Генерал".
  
  
  Чоловік вклонився. "Пан Генеральний секретар".
  
  
  "Ні. Просто "Генерал", - сказав Анвар Анвар-Садат. "Коли я перебуваю за межами цієї кімнати, до мене слід звертатися "Генеральний секретар". Тут це "містер Генерал. "Зрештою, хіба я не командую найширшою армією в історії людства?"
  
  
  "Так, пане генерале", - сказав чиновник. Як і Анвар Анвар-Садат, він народився Каїрі і був коптом. "Вибачте мене, я тут новачок".
  
  
  "І як поживає моя могутня армія сьогодні вранці?"
  
  
  "Далеко зайшла", - сказав чиновник.
  
  
  "Не було жодних нічних інцидентів?"
  
  
  "Жодного".
  
  
  "Жодних викрадень, жодних плювків чи закидання камінням моїх "блакитних касок", ніякої неповаги до моїх великих багатонаціональних легіонів?"
  
  
  "У них у Боснії закінчилося паливо".
  
  
  "Зробіть позначку натиснути на делегата США, щоб прискорити виплати внесків, щоб ми мали достатньо палива для наших миротворців".
  
  
  "Сполучені Штати заборгували за своїми внесками кілька років і багато мільйонів".
  
  
  "Тим більше причин натиснути на них, мій вірний Крістос".
  
  
  "Я запишу це, мій генерале".
  
  
  "Пан генерал". Пристойності повинні дотримуватися завжди.
  
  
  Зайнявши місце за одним із терміналів, що світяться, Анвар Анвар-Садат, генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй, оглянув глобальну карту, яка прикрашала одну зі стін. Лінії довготи розходилися променями від її точного центру — безлюдного Північного полюса, — перетинаючи широти, щоб надійно утримувати сім континентів в орбітоподібному павутинні.
  
  
  Таким бачив світ Анвар Анвар-Садат - ув'язненим у могутню кулю-павутину політичних та економічних зв'язків. І в центрі його сидів Великий Павук - він сам.
  
  
  Розмови про новий світовий порядок практично зникли з міжнародної арени. У короткий період після розпаду Східного блоку та закінчення холодної війни було багато дискусій щодо нового світового порядку зі штаб-квартирою в Організації Об'єднаних Націй.
  
  
  Такі уявлення розбилися вщент у гарячих точках світового пекла — Боснії, Сомалі, Руанді та інших місцях. Ніхто більше не говорив оптимістично про нові світові порядки чи миротворчість ООН.
  
  
  Крім Анвара Анвар-Садата на самоті його ситуаційної кімнати ООН.
  
  
  Тільки в вкрай політизованій командній структурі ООН могла людина, яка ніколи не носила форму своєї країни і не брала в руки гвинтівку, захищаючи свою націю, піднятися дипломатичними рангами, поки не стала командувати військами ООН. Анвар Анвар-Садат мав.
  
  
  Технічно генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй не командував миротворцями ООН. У цьому й полягала проблема. В ООН не було чіткої ієрархії командування та контролю. Солдати приблизно із сімдесяти країн-членів ООН були задіяні у більш ніж сімнадцяти миротворчих місіях. Американські війська, призначені для підтримки миру, наполягали, щоб перебувати під контролем США. І так далі.
  
  
  Анвар Анвар-Садат з нетерпінням чекав на той день, коли всі підказки зміняться.
  
  
  Багато хто покладав провину за недавні невдачі Організації Об'єднаних Націй на його грандіозні зусилля щодо підтримки миру та державного будівництва. Але, на думку Анвара Анвар-Садата, нинішня система багатонаціональних сил ООН — одна брехня, де він демонстративно наполягав, що він лише успадкував — була надто разовою. У чому Організація Об'єднаних Націй — і, отже, весь світ — справді потребувала, то це постійних сил швидкого реагування, що повністю перебувають під контролем Організації Об'єднаних Націй. Що означало, що вона перебуватиме під контролем не менш надійної людини, ніж Анвар Анвар-Садат.
  
  
  Отримавши це, генеральний секретар зрозумів, що зможе міцніше згуртувати народи землі, що воєдино роздираються, і переробити світову спільноту відповідно до свого власного грандіозного бачення.
  
  
  Але це було у майбутньому. Це було сьогодні. Він мав виступити з промовою перед Генеральною Асамблеєю з приводу дуже настирливої проблеми, і йому не хотілося розпочинати робочий день без відвідування своєї ситуаційної кімнати.
  
  
  Коли його вологі очі переглядали карту глобальної ситуації, він був радий побачити багато країн, пофарбованих у синій колір ООН. На інших картах ці країни були забарвлені у червоний колір, щоб позначити їхній статус неспокійних гарячих точок. Але для Анвара Анвар-Садата синій колір означав, що вони під впливом ООН. Тут були його миротворці. На Гаїті, уздовж ірано-іракського кордону. Та весь Африканський континент, здавалося, був окантований синім. Африканський Ріг цього року був особливо синім.
  
  
  Оглядаючи сферу свого впливу, Анвар Анвар-Садат майже міг бачити весь світ, пофарбований у мирний, заспокійливий блакитний колір. Якось навіть Сполучені Штати. Він легко міг уявити "блакитні каски" ООН, які патрулюють Манхеттен, Детройт, Майамі та інші райони з високим рівнем злочинності. Бачення прийшло до нього під час опівночі прогулянки Таймс-сквер, яка була перервана сумнівними особами, що запропонували зберегти йому життя в обмін на його гаманець, але вдарили його по голові, коли вмісту його гаманця виявилося недостатньо для їх нагальних потреб.
  
  
  Фактотум вручив йому блокнот. Анвар Анвар-Садат безцеремонно глянув на нього. Він був безцеремонною людиною. Міжнародні ЗМІ критикували його за це. Сказав, що він надто деспотичний для цієї роботи. Не мав права втручатися у справи Африки, особливо там, де його власна країна мала інтереси і заклопотаності. Його схильність посилати війська ООН під надуманим приводом принесла йому прізвисько "Військовий генералісимус".
  
  
  Але Анвар Анвар-Садат пишався тим, що був вищим за місцеві турботи свого рідного Єгипту. Він дивився на весь світ.
  
  
  Прямо зараз він не зводив очей з планшета. "Я бачу, полум'яна війна за Македонію знову спалахує", - пробурмотів він.
  
  
  "Сьогодні вони є надзвичайно спірними", - погодився помічник.
  
  
  "Я займуся цим", - сказав Анвар Анвар-Садат.
  
  
  Доповіді ордена мали поверховий характер. ЮНДІМОГ, яке здійснює спостереження за ірано-іракським кордоном, було спокійним. Як і МООНГ на Гаїті та ІКМООНН, ірако-кувейтські буферні сили. Символічні сили, що вклинилися між двома Кореями, також були у безпеці. Там нічого не станеться. Принаймні доти, доки Восьма армія США постійно стоятиме там табором. Корея була першою акцією ООН і сьогодні єдиною війною, успішно розв'язаною силами ООН. Те, що через сорок років замість справжнього світу існувало збройне перемир'я, анітрохи не турбувало Анвара Анвар-Садата.
  
  
  Повертаючи планшет своєму помічнику, Анвар Анвар-Садат сказав: "Виведи для форми alt.macedonia.is.greece".
  
  
  "Негайно, пане генерале".
  
  
  І генеральний секретар відкинувся на спинку свого шкіряного марокканського крісла, коли фактотум нахилився і ввів комп'ютерні команди, які запустили його в Інтернет.
  
  
  Це був дуже цікавий розвиток подій, розмірковував він. Весь світ тепер спілкувався сам із собою по комп'ютерних каналах зв'язку. Вчені з Університету Суінберн в Австралії розмовляли зі шведами в Університеті Упсали або американцями в Карнегі-Меллон або зі звичайними людьми в усамітненні їхніх будинків. Єдиний світовий порядок швидко ставав реальністю в невловимому кіберпросторі.
  
  
  Якби тільки це було так легко на землі, похмуро подумав він.
  
  
  І якби тільки виробники комп'ютерів проектували свої машини так, щоб можна було просто натиснути на вимикач або попросити машину виконати бажану функцію. Як він не намагався, Анвар Анвар-Садат так і не зміг опанувати таємного мистецтва входу в систему та орієнтування в Інтернеті.
  
  
  Коли з'явився список alt. групи новин, чиновник запровадив команду пошуку, а потім загадковий рядок "alt.македонія.is.греція".
  
  
  Далі слідував список тем. Анвар Анвар-Садат міг бачити тільки за заголовками тим, що в обох сторін був особливо сердитий день.
  
  
  альтернативна Македонія.є.греція
  
  
  1
  
  
  +
  
  
  Чому греки такі невдахи
  
  
  Zoran Slavko
  
  
  2
  
  
  +
  
  
  ПАТЕТИКА!
  
  
  [email protected]
  
  
  3
  
  
  +
  
  
  Дурний фанатик
  
  
  Спіро А.
  
  
  4
  
  
  +
  
  
  Олександр Македонський – македонянин
  
  
  Zoran Slavko
  
  
  5
  
  
  +
  
  
  ОЛЕКСАНДР - ЦЕ
  
  
  К. Міцотакіс
  
  
  ГРЕЦЬКИЙ!!
  
  
  6
  
  
  +
  
  
  Все ще дурниці від Великовського
  
  
  П. Папуліус
  
  
  7
  
  
  +
  
  
  Македонсько нема ні загине!
  
  
  Зан Занковський
  
  
  8
  
  
  +
  
  
  Нова назва для слов'яно-Македонії: Псевдомакедон
  
  
  Євангелос проти
  
  
  9
  
  
  +
  
  
  Великовський – ідіот!
  
  
  П. Папуліус
  
  
  10
  
  
  +
  
  
  Папульюс має померти!
  
  
  В. Великовський
  
  
  11
  
  
  +
  
  
  Греції не існує!
  
  
  [email protected]
  
  
  12
  
  
  +
  
  
  Скоп'є - це лише столиця
  
  
  Бранко
  
  
  Македонія
  
  
  @mut.edu
  
  
  13
  
  
  +
  
  
  Ще одна грецька брехня
  
  
  Зан Занковський
  
  
  14
  
  
  +
  
  
  Дурниці булгар продовжуються
  
  
  Пітер Лазов
  
  
  15
  
  
  +
  
  
  Це Македонія стукає
  
  
  Zoran Slavko
  
  
  16
  
  
  +
  
  
  ГРЕКИ - ЦЕ КУЛЬТУРА ФІВ
  
  
  Зан Занковський
  
  
  Суперечка була мікросвітом поточних світових проблем, аж до криків, історичних неточностей та грубих орфографічних помилок.
  
  
  Коли Югославія розпалася, частина її мирно відокремилася, уникнувши кровопролиття у Боснії, Хорватії та Великої Сербії. Ця частина взяла собі назву Македонія, яке розлютило греків. Полетіли гарячі слова. Загрози. Санкції Але жодних куль.
  
  
  Суперечка тліла вже кілька років, і, хоча не було жодних ознак дипломатичного вирішення, війна також не була неминуча.
  
  
  Минали місяці, а питання Македонії не потрапляло у новини. Але кожного дня, щотижня прихильники та прихильники з обох боків обсипали один одного образами, збоченими уроками історії та відкритими погрозами у пропагандистській війні, про яку великий світ здебільшого не підозрював.
  
  
  Тут, на тверде переконання Анвара Анвар-Садата, лежало майбутнє Організації Об'єднаних Націй. Коли був один великий миротворець, міжнародні суперечки обговорювалися і вирішувалися у кіберпросторі. Це було неприємно через свою грубу мову, заплутані факти. Але не було створено ні вдів, ні дітей-сиріт.
  
  
  Найкраще те, що це не було втратою бюджету.
  
  
  Вказуючи на тему, Анвар Анвар-Садат сказав: "Я хотів би переглянути цю".
  
  
  "Вам потрібно лише натиснути Enter, щоб прочитати це", - сказав фактотум.
  
  
  "Так, так, я знаю", - роздратовано сказав Анвар Анвар-Садат. “Але я не сильний у механічних речах. Вони надто абсолютні. Не схожі на людей, яких можна схилити так чи інакше. Будь ласка, підкоряйтесь моїм інструкціям. Це буде гарною практикою для майбутньої геополітичної реальності”.
  
  
  Чиновник натиснув на введення.
  
  
  Прийшло повідомлення.
  
  
  Так, це була полум'яна війна. Образи сипалися густо та гаряче. За цим було особливо важко стежити, бо всі сторони називали себе македонцями. Елліно-македонці наполягали на тому, щоб називати слов'яно-македонців ірредентистами-слов'янофонами, а слов'яно-македонці воліли характеризувати елліно-македонців та злодійкуватих еллінофонів.
  
  
  Ніхто не прийняв офіційну назву Македонії. Дехто називав її Скоп'є, на честь столиці, або Псевдомакедонією.
  
  
  Це було б смішно, якби їхня мова не була такою серйозною. А оскільки у греків виникли проблеми з турками, а албанці жадібно придивлялися до Македонії, проблема Македонії загрожувала викликати новий вибух на Балканах.
  
  
  Задоволений тим, що нинішня полум'яна війна відбиває не більше ніж незначну ескалацію реальної суперечки, Анвар Анвар-Садат сказав своєму помічникові: "Тепер я закінчив".
  
  
  Помічник люб'язно вийшов із системи.
  
  
  Піднявшись, Анвар Анвар-Садат потер своє кам'яне обличчя обома руками і сказав: "Одного разу всі міжнародні суперечки почнуть кипіти в невидимих просторах між комп'ютерами. Коли цей день настане, буде набагато легше припинити їх у процесі становлення".
  
  
  Фактотум клацнув підборами і схилив голову. "Звичайно, мій генерал".
  
  
  Поглянувши на годинник, генеральний секретар насупився і пробурмотів: "Я маю поспішати. Я запізнююся на свою промову".
  
  
  Але на шляху з будівлі до штаб-квартири Організації Об'єднаних Націй його зустрів заступник держсекретаря з операцій з підтримки миру.
  
  
  "Мій генерал".
  
  
  "Генеральний секретар", - виправив Анвар Анвар-Садат. - "Я більше не у своїй оперативній кімнаті".
  
  
  "Пан Генеральний секретар. Хтось зайняв трибуну замість вас".
  
  
  "Хто цей вискочка?"
  
  
  "Ніхто не знає. Але через нього Генеральна Асамблея збентежена".
  
  
  "Що він говорить?"
  
  
  "Це теж невідомо. Він не говорить англійською, французькою чи єгипетською".
  
  
  "Ходімо. Я повинен побачити це на власні очі".
  
  
  Діставшись узбіччя, Анвар Анвар-Садат застрибнув у свій лімузин, щоб у небезпечному перехресті переїхати на інший бік вулиці.
  
  
  Безпека в штаб-квартирі Організації Об'єднаних Націй була постійною і постійною була нудьга.
  
  
  Жоден терористичний осередок чи країна-ізгой ніколи не нападав на комплекс ООН. Навіть у розпал холодної війни він був недоторканним. Він завжди буде недоторканним. Як установа.
  
  
  Причина була дуже проста. У той час як терористичні групи не могли належати до ООН, їх спонсори та країни, що приймають, належали. Членство було відкрито для всіх країн, які сплачують внески, незалежно від того, чи керувалися ними президенти, деспоти чи клоуни.
  
  
  І оскільки навіть країни-ізгої цінували своїх дипломатів, будівлі ООН ніколи не зазнавали і ніколи не зазнають нападу.
  
  
  Все це було пояснено сержанту Лі Мейсу, коли він обійняв посаду офіційного охоронця ООН.
  
  
  "Це зручний пост", - запевнив його командир. "Найбільш зручний".
  
  
  "Я приймаю це".
  
  
  "Я знав, що ти так і зробиш".
  
  
  І це була тепленька посада. До того ж нудна. Був надлишок церемоній і сірості, і доводилося дивитися крізь пальці, коли дипломати Третього світу, що посміхаються, в дашиках і тобі, саронгах і сарі та інших екзотичних костюмах місцевих жителів крали рушники в туалетах і навіть сидіння для унітазів і сантехнічні прилади.
  
  
  Стоячи на посту перед входом для делегатів у будівлю Генеральної Асамблеї, сержант Мейс почав розслаблятися, коли сіли останні делегати.
  
  
  Потім він побачив крихітну азіатку, що наближається, в алом кімоно.
  
  
  Крихітний азіат був дуже старий. Сержант Мейс не впізнав його. Можливо він був помічником.
  
  
  "Можу я вам чимось допомогти, сер?"
  
  
  "Відійдіть убік. Я пройшов довгий шлях, щоб звернутися до цього величного органу".
  
  
  "Ви, мабуть, помиляєтеся. Я розумію, що сам генеральний секретар збирається виступити перед Генеральною Асамблеєю".
  
  
  "Я - Правлячий майстер синанджу. Я вище за званням простого секретаря, навіть якщо він генерал".
  
  
  Сержант Мейс моргнув. "Яку країну ви уявляєте?"
  
  
  "Сінанджу".
  
  
  "Ця країна мені незнайома, сер".
  
  
  "Це не країна. Країни височать і країни падають. Сінанджу вічний, навіть якщо деякі невдячні відкидають можливість очолити Дім".
  
  
  "Сінанджу - це будинок?"
  
  
  "Ти перегороджуєш мені шлях і витрачаєш мій час".
  
  
  "Вибачте, але якщо ви не делегат чи помічник делегата, я не можу вас пропустити. Служба безпеки, ви повинні розуміти".
  
  
  "Ви відповідаєте за безпеку?"
  
  
  "Для цих дверей, так".
  
  
  "Тоді дозволь мені подати тобі важливий урок з охорони дверей у важливі приміщення".
  
  
  Маленький азіат поманив сержанта Мейса нахилитися, щоб краще чути, як він дає поради.
  
  
  Сержант Мейс вирішив пожартувати з маленького азіату, бо охоронці ООН несхвально ставилися до застосування сили так само, як до неї несхвально ставилися миротворці ООН. Він нахилився. І рука, яку він не бачив і ледве відчув, постукала поперековою ділянкою, де хребці були найбільш гнучкими.
  
  
  Здавалося, що кислота влилася в хребет сержанта, поширюючись в обох напрямках, і, ніби в нього звело спину, сержант Мейс раптово не зміг випрямити спину.
  
  
  "Щось не так з моєю спиною", - заблищав він.
  
  
  "Дозвольте мені допомогти вам", - сказав маленький азіат, беручи його за руку. Сержанта Мейса відвели до найближчого чоловічого туалету та супроводили до кабінки.
  
  
  "Я не хворий", - наполягав він.
  
  
  "Тобі погано", - сказав маленький азіат, різко закриваючи двері стійла таким чином, що засув став на місце.
  
  
  "Випустіть мене".
  
  
  "Якщо ти хочеш, щоб тебе випустили, тобі слід було впустити Майстра синанджу. Це урок охорони дверей".
  
  
  І сержант Мейс, нездатний випрямити спину і використовувати руки, що звисають, взявся зубами за рукоятку затвора і почав звільняти себе.
  
  
  Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй гула в очікуванні появи генерального секретаря на зеленому мармуровому подіумі під великою блакитною печаткою ООН.
  
  
  Коли крихітний азіат влетів на трибуну і почав говорити незнайомою мовою, вони схопилися за навушники і спробували зосередитися на словах, що виходять від їхніх перекладачів.
  
  
  Але перекладу не надійшло.
  
  
  "Що він говорить?" - Запитав делегат з Італії.
  
  
  "Я не знаю", - відповів його бразильський колега.
  
  
  "На якій мові він розмовляє?" поцікавився посол Норвегії
  
  
  Цього, схоже, також ніхто не знав.
  
  
  Потім делегат від Суринаму зауважив, що делегат від Республіки Корея став абсолютно білим, тоді як представник від Корейської Народно-Демократичної Республіки почав посміхатися від вуха до вуха, його темні очі перетворилися на щілинки від лукавого задоволення.
  
  
  "Спробуй корейську. Я думаю, він говорить корейською".
  
  
  Слух поширився Генеральною Асамблеєю, оскільки крихітний азіат продовжував говорити писклявим, але серйозним голосом. Він був таким маленьким, що його підборіддя ледве височіло над кафедрою, створюючи враження ширяючої голови.
  
  
  Коли представник Корейської Народно-Демократичної Республіки кинувся до виходу, делегат Республіки Корея схопив його. Кулак злетів, промахнувся, і інший кулак влучив у ціль.
  
  
  Миттю в проході зчинився галас, але ніхто не поворухнувся, щоб втрутитися. Вони з напруженою увагою слухали перебіг, що біжить, поки він упорядковувався.
  
  
  Невдовзі інші делегати кинулися до виходу. На них напали, перш ніж вони змогли це зробити.
  
  
  Скрізь спалахували кулачні бої. Стільці піднімалися і розбивалися об голови з тонзурою. Швидко укладалися спілки, які тривали рівно стільки, скільки потрібно було для того, щоб спільний ворог був повалений без почуттів. Потім союзи виродилися у кулачні бої.
  
  
  У цю сутичку втрутилися дуже спантеличений генеральний секретар і його заступник з операцій з підтримки миру.
  
  
  Спостерігаючи за відкритою бійкою, кам'яне обличчя генерального секретаря ні на йоту не змінилося. Він глянув на заступника секретаря, і заступник секретаря глянув у відповідь. Обидва чоловіки дзеркально знизали плечима.
  
  
  Коли делегат від Ірану, без ісламського тюрбану, прошкандибав повз, генеральний секретар запитав його: "Що не так?"
  
  
  "Я не знаю. Я не чув мови".
  
  
  "Тоді чому ви б'єтеся?"
  
  
  "Я борюся з делегатом від Ізраїлю. Мені завжди хотілося вдарити його в обличчя. Це здавалося ідеальною можливістю".
  
  
  Делегат з Іраку прослизнув повз, прикручуючи вуса в стилі Саддама Хусейна. "Дозвольте мені вгадати. Це зробив делегат із Ізраїлю".
  
  
  "Як ти дізнався?"
  
  
  "Бо вони зробили саме це з моєю країною під час Шестиденної війни", - відповів Анвар Анвар-Садат.
  
  
  Крокнувши вперед, генеральний секретар пробрався крізь хвилю і зіткнення тіл, штовхаючи і ставлячи підніжки тим, хто бився, коли вони кружляли навколо нього. Його вологі карі очі шукали трибуну. Він мигцем побачив колоритного маленького чоловічка, коли той виходив через бічні двері.
  
  
  "Я його не впізнаю", - промимрив він.
  
  
  "Я також", - сказав заступник держсекретаря.
  
  
  Потім їхні погляди звернулися до червоних вогників, розкиданих верхніми кабінками. Вогні телекамер.
  
  
  "Сі-Ен-ен", - сказали вони одним хрипким голосом.
  
  
  Генеральний секретар набрав у легені повітря. "Охорона! Захопіть ці камери. Вони мають бути зупинені, а всі плівки конфісковані".
  
  
  Але було надто пізно, усвідомив генеральний секретар із холодним, наростаючим жахом.
  
  
  Розкішне видовище Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, втягнутої в дипломатичний еквівалент бійки у барі, вже транслювалося на весь телевізійний світ.
  
  
  І зупинити це було абсолютно неможливо.
  
  
  Чого генеральний секретар не знав і не міг підозрювати, так це те, що наслідки того дня для зв'язків із громадськістю були несуттєвими. Збитків вже було завдано. І вона сягала далеко, далеко за межі підірваного престижу Організації Об'єднаних Націй.
  
  
  Найнеймовірнішим з усіх був усе ще невизнаний факт, що майбутній хаос був викликаний анонімною людиною, яка вимовила трихвилинну промову.
  
  
  Розділ шостий
  
  
  Промова, яка налаштувала дипломата проти дипломата і якій судилося налаштувати націю проти нації, за іронією долі, так і не було передано в ефір. Вона була вимовлена не англійською, яка була мовою спілкування міжнародної торгівлі та дипломатії. Якби це було англійською мовою, CNN та американські телевізійні мережі, ймовірно, передали б уривок, який міг би стати початком того, що світ прийняв за історію.
  
  
  А саме, що в будівлі Генеральної Асамблеї спалахнула бійка, порівнянна до тієї, що спостерігалася в російському чи японському парламентах.
  
  
  Нічого подібного ніколи раніше не спостерігалося. Міжнародна глядацька публіка звикла до того самого кадру Генеральної асамблеї — делегати сидять у напівкруглих рядах, одні розмахують олівцями, інші позіхають від нудьги представляти свої країни перед органом, який нескінченно дискутує і мало що робить.
  
  
  Це була найбільша подія, що сталася в Генеральній Асамблеї з того часу, як Хрущов стукнув черевиком по трибуні.
  
  
  І ніхто не розумів справжнього значення всього цього.
  
  
  Найменше генеральному секретареві.
  
  
  Після того, як у вечірніх випусках новин вистава була показана з неналежними коментарями, Анвар Анвар-Садат вийшов зі свого кабінету на тридцять восьмому поверсі будівлі Секретаріату і зволив звернутися до засобів масової інформації.
  
  
  "У мене є заява", - почав він у своїй повільній, розміреній інтонації.
  
  
  Як завжди, ЗМІ було начхати менше.
  
  
  "Чи означає це кінець Організації Об'єднаних Націй у тому вигляді, як ми її знаємо?" - Запитав один репортер.
  
  
  "Я хотів би зробити свою заяву, якщо ви не заперечуєте".
  
  
  "Як ви поясните цю безпрецедентну поведінку?" - Запитав відповіді інший репортер.
  
  
  "Моя заява буде короткою".
  
  
  "Чому з вашою промовою виступила інша людина, і чи надасть ваш офіс текст звернення, яке було дано?"
  
  
  Кам'яна стриманість АнвараАнвар-Садата була зламана цим останнім питанням.
  
  
  "Моя мова ніколи не вимовлялася - ні мною, ні кимось іншим. Я не знаю, що було сказано на трибуні. Тепер, що стосується моєї заяви -"
  
  
  "Чи подаєте ви у відставку через це порушення безпеки та пристойності?" його запитали.
  
  
  "Моя заява слідує, - відрізав він.
  
  
  Почувши недобре, всі заткнулися.
  
  
  "Сегодня днем произошел самый прискорбный инцидент, который когда-либо происходил в истории Организации Объединенных Наций. Из-за досадной небрежности в обеспечении безопасности лицо неизвестной принадлежности поднялось на трибуну и выступило перед Генеральной Ассамблеей с весьма прискорбными замечаниями, которые привели к прискорбному инциденту, который , на жаль, був показаний по телебаченню цього вечора. Було б набагато, набагато краще, якби засоби масової інформації виявили належну стриманість і не транслювали по телебаченню цю сумну подію”.
  
  
  Генеральний секретар зробив паузу. Засоби масової інформації колективно затамували подих.
  
  
  "Дякую, що прийшли", - підсумував генеральний секретар.
  
  
  "Це все", - сказав помічник, виправдовуючи представників ПРЕСИ з приймальні.
  
  
  "А як щодо майбутнього Організації Об'єднаних Націй?" спитав репортер. "Як миротворці можуть підтримувати світ у всьому світі, якщо вони самі не можуть ладнати?"
  
  
  "Чи піде ООН шляхом Ліги Націй?" - втрутився старший кореспондент.
  
  
  Останнє особливо зачепило, але Анвар Анвар-Садат проковтнув свою гнівну репліку і прослизнув у свій кабінет.
  
  
  Він дав заяву, яку вимагала від нього його робота, заява, прикрашена "нещасливцями" та "сумними", але в якій нічого не говорилося. Якщо він залишиться поза увагою громадськості і Генеральна Асамблея поводитиметься гідно, коли вона знову збереться завтра, події цього дня, він був впевнений, швидко зникнуть із громадської пам'яті. У гіршому випадку це спливло б знову у зведенні незабутніх і незвичайних світових подій за підсумками року, про які ЗМІ, здавалося, із задоволенням розповідали.
  
  
  У цьому генеральний секретар був жорстоко неправий. Історія нікуди не поділася, тому що Генеральна Асамблея не мала знову зібратися наступного дня. Неможливо було знову скликати Генеральну Асамблею з дуже простої причини.
  
  
  Кожен дипломат обов'язково був відкликаний для консультацій.
  
  
  І жоден дипломат, з яким розмовляв Анвар Анвар-Садат, було дати нічого, крім розпливчастого, ухильного і дипломатично коректного пояснення.
  
  
  Був один виняток. Делегат зі Сполучених Штатів.
  
  
  Вона була єдиною, хто зателефонував йому після того, що ЗМІ вже назвали святковим шумом на честь П'ятдесятої річниці ООН.
  
  
  "Пан Генеральний секретар, ми у Державному департаменті дуже стурбовані сьогоднішнім інцидентом".
  
  
  "Це ніщо", - наполягав Анвар Анвар-Садат.
  
  
  "Ми розуміємо, що делегатів було відкликано для термінових консультацій".
  
  
  "Це просто легенда для прикриття, запевняю вас. Правду кажучи, я сам запропонував період охолодження".
  
  
  "У розпал дебатів щодо Македонії?"
  
  
  "Тут-тут. Македонія не здригнеться відразу".
  
  
  "Ми хотіли б знати, що сталося".
  
  
  Генеральний секретар обвів поглядом стелю у пошуках правдоподібного пояснення. "Ви пам'ятаєте події, які викликали Першу світову війну?" він промуркотів.
  
  
  "Не особисто, звісно".
  
  
  "Європа була тоді мережею договорів і союзів без посередника. На відміну від сьогоднішнього дня. Коли сталося невдале вбивство в Сараєві, виник ефект доміно. Країни, пов'язані паперовими договорами, опинилися у стані війни з іншими країнами, з якими вони не мали жодних розбіжностей. . Саме для того, щоб уникнути подібних повторень, було створено Організацію Об'єднаних Націй”.
  
  
  "Ви думаєте про Лігу Націй", - їдко зауважив делегат США. "І давайте пропустимо рекламу нового світового порядку та перейдемо безпосередньо до суті".
  
  
  "Дуже добре", - напнуто сказав генеральний секретар. "Між двома делегатами виникли розбіжності. Я вже забув, з ким, це таке тривіальне питання. Було завдано удару, делегат впав. Третій делегат, чия нація була у відмінних відносинах з тією, на яку було завдано удару, втрутився і збив агресора з ніг "Дуже швидко відбулися ескалації та контратаки. Це було схоже на прелюдію до Першої світової війни, тільки без кровопролиття".
  
  
  "Не зовсім. "Кубинський оглядач" клацнув мене по носі".
  
  
  "Дуже сумно. Сподіваюся, кровотеча припинилася?"
  
  
  "Моя виграла. Я не думаю, що це стосується the Cuban observer. Тепер давайте станемо серйозними, чи не так? Я був там. Я все це бачив. Все, що ви говорите, мабуть, правда. Але хто був цей старий на трибуні і що, чорт забирай, він сказав такого, що схвилювало всі збори?"
  
  
  "Цього, я визнаю, я не знаю".
  
  
  "Це, - продовжив делегат США, - була відповідь, яку я шукав на початку цієї розмови. Якщо ви все-таки дізнаєтесь, будьте такі добрі поділитися їм зі мною, добре? Мій президент зацікавлений у відповіді".
  
  
  "Дуже добре, пані делегат", - сказав Анвар Анвар-Садат і повісив слухавку.
  
  
  Не дивно, що США були у невіданні, розмірковував він. Вони завжди були у невіданні щодо справді складних питань. Анвар Анвар-Садат отримував таємне задоволення від невігластва США, тому що так було легше формувати політичну думку США.
  
  
  Але це був єдиний раз, коли йому не приносило задоволення невігластво Сполучених Штатів. До того, як вона зателефонувала йому, Анвар Анвар-Садат думав про те, щоб проковтнути свою гордість і зв'язатися з нею в надії — якою б слабкою вона не була, — що уряд Сполучених Штатів має якесь уявлення про те, що сталося.
  
  
  "Я хотів би побачити повний текст зауважень перед Генеральною Асамблеєю", - поінформував він заступника секретаря.
  
  
  Заступнику держсекретаря було боляче визнавати, що такої стенограми не існувало.
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Пан Генеральний секретар, оскільки зауваження не були погоджені із Секретаріатом і не були передані мовою, до якої були підготовлені перекладачі, стенограми немає".
  
  
  "Що ми знаємо про те, що було сказано?"
  
  
  "Уся перша хвилина була втрачена через непідготовленість перекладачів".
  
  
  "Так. Так. Я розумію це".
  
  
  "Потім було помічено, що делегати від двох Корей були схвильовані цими зауваженнями, і перекладачі, які розуміли корейську, сфотографували другу хвилину".
  
  
  "Тільки другу?"
  
  
  "Весь цей шум і насильство змусили їх покинути свої пости".
  
  
  Генеральний секретар кивнув з нещасним виглядом. "Отже, що ми маємо?"
  
  
  "Це недосконало".
  
  
  "Я знаю, що це недосконало", – відрізав він. "Ви вже пояснили обставини перекладу".
  
  
  "Ні, я маю на увазі, що частина, яку ми реконструювали, недосконала, тому що корейська, якою говорили, була не сучасним корейським, а старішим діалектом".
  
  
  "На якому діалекті?"
  
  
  "Північна".
  
  
  "Цей провокатор був північнокорейцем? Чи можемо ми припустити це?"
  
  
  "Ми можемо", – визнав заступник держсекретаря. "Але ми можемо помилятися".
  
  
  Генеральний секретар зітхнув. Як тільки у них увійшло у звичку формулювати свої слова якомога дипломатичніше, залишаючи місце для всіх відтінків сенсу — включаючи повну відсутність сенсу, — було надзвичайно важко зламати палицю звички. Зазвичай, це було добре. У даному випадку це було нестерпно.
  
  
  "Я хотів би почути ці зауваження, хоч би якими недосконалими вони були", - стомлено сказав генеральний секретар.
  
  
  "Насправді те, що ми маємо, представлено не так у вигляді зауважень, як у вигляді ланцюжка цифр".
  
  
  "Цифри? Що ви маєте на увазі під цифрами?"
  
  
  "Цифри".
  
  
  "Цифри?"
  
  
  "Так, цифри. Людина вимовляла цифри".
  
  
  "Навіщо людині, яка зачитує цифри, кидати всю Генеральну Асамблею в хаос?"
  
  
  "Можливо, це були дуже важливі цифри, пане Генеральний секретар".
  
  
  "Як? Цифри є цифри. Вони важливі, лише якщо дані в контексті, який надає їх важливості слухачеві".
  
  
  "Це проблема із нашим недосконалим перекладом", - зітхнув заступник держсекретаря. "Ми пропускаємо першу та третю хвилини зауважень цієї людини. У цьому має полягати контекст".
  
  
  Генеральний секретар відкинувся на спинку стільця. Позаду нього, арабською мовою, щоб це не образило англомовний світ у разі вторгнення американських телекамер, було написано його улюблене висловлювання, написане срібним чорнилом на чорному тлі: "Якщо ти дотримуєшся своїх принципів, ти не дипломат".
  
  
  Це була улюблена приказка Анвара Анвар-Садата, тому що вона сама була її автором. Коли про це повідомили у журналі Time, він отримав багато образливих листів від тих, хто не розумів вимог та реалій його роботи.
  
  
  Але тепер він навіть не розумів своєї роботи.
  
  
  Чи була криза? Невже Організація Об'єднаних Націй після п'ятдесяти років об'єднання націй під одним дахом для обговорення їх розбіжностей розчинилася в непотрібності через те, що невідома людина зачитала Генеральній Асамблеї математичну формулу?
  
  
  Це було неможливо. І все ж таки це було так — потворна, незаперечна правда.
  
  
  "Принесіть мені ці цифри, щоб я міг побачити їх на власні очі", - наказав Анвар Анвар-Садат своєму заступнику секретаря з операцій з підтримки миру.
  
  
  "Негайно, мій генерал".
  
  
  Гарольд Сміт побачив спалах розбрату по домашньому телевізору під час випуску новин об 11:00 вечора і одразу ж випростався у м'якому кріслі, яке посідало центральне місце у його вітальні в місті Рай, штат Нью-Йорк. На ньому був вицвілий фланелевий халат і килимові капці, обидва сірі від численних прань.
  
  
  Кліп був коротким, його транслював один із телеканалів, і вийшов в ефір незадовго до погоди для comic relief.
  
  
  Розбираючись у методах Організації Об'єднаних Націй, Гарольд Сміт знав, що немає нічого комічного у тому, що Генеральна Асамблея повертається до рукопашного бою. Дипломати були висококваліфікованими особами, навченими виявляти стриманість, коли була потрібна стриманість, гнів, коли це служило інтересам їхніх урядів, і рідко траплялися спалахи гніву, які були необдуманими та спонтанними.
  
  
  Спалах насильства в ООН був явно спонтанним. Насправді це було дико спонтанно.
  
  
  Можливо, це була найважливіша подія новин за останні шість місяців, але їй було відведено менше п'ятнадцяти секунд ефірного часу, і абсолютно нічого не було присвячено тому, щоб допомогти громадськості зрозуміти цю подію.
  
  
  Не те, щоб Гарольд Сміт щось зрозумів. Але він знав достатньо, щоб відчути холодне сором'язливість у грудях, коли потягнувся за своїм пошарпаним портфелем.
  
  
  Знявши запобіжники, щоб заряд вибухівки залишався інертним, Сміт дістав портативний комп'ютер і завантажив його.
  
  
  Незабаром він увійшов до мережі та переглядав зведення новин телеграфної служби.
  
  
  AP підготувало короткий огляд та включило зауваження генерального секретаря. Вони були такими ж позбавленими змісту, як телевізійний репортаж.
  
  
  Інші повідомлення були такими ж уривчастими. Жоден із них не визначив причину переполоху. Скупі заяви невідомого делегата з країн Третього світу, який виступав перед Генеральною Асамблеєю під час насильства, наводили на думку про зв'язок між його зауваженнями та тим, що було. Але ніхто цього не казав для протоколу. Насправді ніхто майже нічого не говорив.
  
  
  Але там, де були рядки тексту, Гарольд Сміт міг читати між ними.
  
  
  Читаючи між рядками, Сміт дійшов твердого висновку.
  
  
  Людина, яка постала перед Організацією Об'єднаних Націй, оголосила війну. Це було єдине можливе пояснення. Іншого і бути не могло.
  
  
  Але хто був цією людиною? Який представник якої країни, крім держави, здатної мати ядерну зброю, міг оголосити війну і змусити дипломатів поспішно повернутися додому для термінових консультацій?
  
  
  Гарольд Сміт не знав, але він був готовий працювати до пізньої ночі, щоб з'ясувати.
  
  
  З-за дверей спальні долинув сонний голос. "Гарольде, ти йдеш спати?"
  
  
  "Будь ласка, починайте без мене", - неуважно сказав Сміт.
  
  
  "Почати що?" - пролунав спантеличений голос Мод, його дружини протягом багатьох років. "Я збираюсь спати".
  
  
  "На добраніч, люба", - сказав Гарольд Сміт, коли його старечі пальці застукали по клавіатурі з глухим стукотом, схожим на стукіт пластикових кісток.
  
  
  Розділ сьомий
  
  
  Була середина ночі, і Римо лежав і бачив сни.
  
  
  Йому снилася жінка, яку він ніколи не зустрічав, але чиє обличчя і голос закарбувалися в його пам'яті. Його мати.
  
  
  Більшість життя Римо його мати була невиразним уявленням у його свідомості. Вона не мала ні імені, ні обличчя, ні голосу. Коли він став досить дорослим, щоб розвинути уяву, Римо почав уявляти матерів. Іноді вона була блондинкою, іноді її волосся було каштановим або чорним. Здебільшого вони були чорними. Зазвичай у неї були карі очі, тому що у Римо були карі очі. Навіть будучи хлопчиком, він розумів, ким він був, і це якимось чином відбивало те, ким була його мати.
  
  
  Були часи, коли Римо уявляв її живою, а були часи, коли він лежав без сну, тихо схлипуючи в подушку, щоб черниці та інші сироти не спитали його чому.
  
  
  Ті ночі він оплакував свою померлу матір. Було легше уявити її мертвою. Це мало більше сенсу. Якби вона була жива, вона не кинула б його на виховання в сирітському притулку. Ніча мати не може бути такою безсердечною.
  
  
  Отже, Римо поховав її, оплакував і з часом забув про неї зовсім, окрім як у схованках своєї уяви.
  
  
  Рік тому вона з'явилася йому з більш ангельським обличчям, ніж у самого ідеалізованого продукту його пристрасної уяви. Тоді Римо впевнено зрозумів, що вона померла.
  
  
  Досі він не знав, чи була вона примарою, чи духом, чи породженням якоїсь дитячої пам'яті. Але вона заговорила голосом, який міг чути, і звеліла йому знайти свого живого батька.
  
  
  Просто щоб зберегти пам'ять, Римо пішов до поліцейського художника-фоторобота, який намалював її обличчя за описом Римо. Він носив його з собою, куди б не йшов.
  
  
  Пройшов майже рік розчарувань, перш ніж вона прийшла йому вдруге. Цього разу сказати йому, що часу на пошуки його батька залишається все менше.
  
  
  Римо обшукав би всю планету, щоб знайти свого батька, якби дух його матері не показав йому бачення печери, в якій сиділа мумія, де Римо дізнався Чіуна.
  
  
  То був не Чіун. Мумією виявився До Джонг О, але коли Римо розповів Майстру Сінанджу про те, що він бачив, Чіун тягав його з одного кінця землі на інший в рамках Ритуалу Досягнення, поки Римо не опинився в Сонора пустелі недалеко від Юми, штат Арізона.
  
  
  Там Римо знайшов свого батька, каскадера, який став актором, і дізнався, що Чіун багато років знав, хто такий батько Римо. Рімо і Чіун зіткнулися з ним під час виконання завдання багато років тому. Чіун дізнався, хто він такий. Римо – ні.
  
  
  З усіх афер, здійснених Чіуном, ця була найбільш егоїстичною, але Римо розумів чому. І все вийшло.
  
  
  Це була кумедна частина їхніх стосунків. Римо завжди прощав Чіуна. Незважаючи ні на що. Чіун, з іншого боку, звалював на плечі найменшу травму чи уявну незначність, постійно скаржачись.
  
  
  У цьому сні мати Римо стояла на високій дюні, її силует вимальовувався на тлі пустельного місяця.
  
  
  Тепер він знав її на ім'я. Доун Стар Роум. Але він не міг змусити себе називати її цим ім'ям.
  
  
  Уві сні його рота було відкрито, коли він намагався підібрати потрібне слово. Мама звучала надто офіційно. Мама була нікчемною. Мама говорила як персонаж ситкому п'ятдесятих.
  
  
  У своєму сні Римо не знав, як її називати. І поки він боровся з дилемою, вона підняла свій ідеальний профіль до нічних зірок і зникла з поля зору, ніби була зроблена з місячних променів, що злиплися.
  
  
  Римо біг до дюни, кричачи "Зачекайте!", коли постріли розірвали ніч.
  
  
  Вони з'явилися чергою з трьох бавовни, за якими пішли ще дві.
  
  
  Він вибрався з ліжка і опинився біля дверей свого схожого на голку хогана з овчини, перш ніж по-справжньому прокинувся. Натреновані синанджу рефлекси вивели його зі сну на дію.
  
  
  Вночі хтось намагався збити місяць із Вінчестера.
  
  
  "Ва-хоо, я Сонце Джо хороброго, і я маю все, що можна купити за гроші, крім майбутнього!"
  
  
  І він зробив ще один постріл в низьковисний місяць.
  
  
  "Гей!" - покликав Римо.
  
  
  Індіанець звернув на нього увагу. "І тобі привіт, білоокий".
  
  
  Опустивши гвинтівку, він розгорнув її. Вставивши ще один патрон, він холоднокровно прицілився до Рима.
  
  
  "Я чув, у тебе є деякі магічні здібності, білоокий. Давай подивимося, як ти просочишся в пісок попереду гарячого, розлютованого свинцю".
  
  
  Спусковий гачок клацнув у відповідь. І гвинтівка виплюнула язик жовто-червоного полум'я.
  
  
  Римо зісковзнув з траєкторії польоту кулі до того, як важіль зміг витягти гільзу, що димить, з казенника. Коли куля підняла пісок далеко, Римо вже наближався з темряви ліворуч від стрільця.
  
  
  Сміливець здав гвинтівку непереборній силі, яка вирвала її в нього з рук.
  
  
  "Ага", - сказав він, задкуючи назад. Ти справжній Сонячний Джо, ось тільки тобі не доведеться захищати плем'я, Сонячний Джо. Що ти на це скажеш?
  
  
  Він нахилився до піску біля своїх ніг і підніс пляшку текіли до губ.
  
  
  Римо відібрав її в нього, відкусивши передній зуб шийкою пляшки.
  
  
  "Гей! Тобі ніхто не дзвонив-"
  
  
  Римо недбало підкинув пляшку, і вона піднялася на тридцять футів у чисте повітря, закрутилася на місці, як колесо, і впала вниз.
  
  
  У індіанця було накидане око. Він підхопив його, перш ніж він міг розбитися об камінь. Але коли він відчув його вагу, він зрозумів, що він був порожній. Він підніс його до ока, щоб переконатись, і нічого не пролилося. Жодної краплі.
  
  
  "Гей! Як ти це зробив?"
  
  
  "Ти бачив кожен мій рух", - холодно сказав Римо.
  
  
  "Звичайно. Але текіла не випаровується у повітрі. Це не в її природі".
  
  
  "Це ти влаштовуєш цей золотий шум, Гасе Джонге?" - гримнув Санні Джо Роум з навколишньої темряви.
  
  
  Він спускався стежкою, як розлючений ведмідь на м'яких лапах.
  
  
  Гас Джонг криво посміхнувся. "Привіт, Сонячний Джо. Твій маленький шматочок яблука знайшов собі кілька вправних шляхів".
  
  
  "Не смій називати мого сина "яблучком", ти, п'яний червоношкірий".
  
  
  "Я не п'яний. Чорт забирай, я ледве почав".
  
  
  "Ти безперечно перестав пити на ніч. А тепер, Мозі, йди своєю дорогою".
  
  
  Гас Джонг, спотикаючись, повернувся до свого "хогану" під пильними поглядами Римо та Санні Джо Роума.
  
  
  "Ти маєш вибачити старовину Гаса", - пророкував Санні Джо. "Насправді це не його вина".
  
  
  "Не так я це бачу", – сказав Римо.
  
  
  "Для тебе це нормально. Але мої сміливці дивляться вниз по стежці, і все, що вони бачать, - це свої могили і нікого, хто міг би оплакати їх чи продовжити їхній шлях. Іноді це бере їх за горло".
  
  
  "Я знаю цю історію. Вже багато років не народжувалося дівчаток. Але хто заважає їм знайти дружин у місті?"
  
  
  "Багато чого. Гордість. Упертість. Знання того, що вони не вписуються в біле суспільство. А навахо та хопі не приймуть їх у свої племена. Вони зайшли в глухий кут, і вони ледве почали жити".
  
  
  "Ніхто ніколи не знаходив своє майбутнє на дні пляшки".
  
  
  Саме в цей момент пролилося щось схоже на прохолодний дощ, розпушивши пилюку біля їхніх ніг.
  
  
  "Забавно. Це не схоже на дощ", - пробурчав Санні Джо.
  
  
  "Це текіла".
  
  
  Санні Джо виглядав сумнівним.
  
  
  "Він не такий важкий, як скло", - сказав Римо, прямуючи до свого "хогану".
  
  
  Санні Джо підстрибом побіг за ним. "Чому в тебе таке витягнуте обличчя?" спитав він.
  
  
  "Мені наснився сон про мою матір".
  
  
  "Твоя мати була гарною жінкою. Минуло понад тридцять років, а я все ще сильно сумую за нею".
  
  
  "Мене б тут не було, якби не вона".
  
  
  "Знаєш, на це можна було б відповісти двома способами".
  
  
  "Я маю на увазі, якби вона не прийшла до мене, я не знайшов би тебе".
  
  
  "У цих краях ми називаємо це пошуком бачення. У тебе був пошук бачення, Римо".
  
  
  Римо зупинився. "Чи означає це, що я справді з нею не зустрічався?"
  
  
  "Будь я проклятий, якщо знаю, що це означає. Я провів багато часу в містах. Не дуже тримаюся з привидами або привидами. Але ти показала мені малюнок, на якому було обличчя твоєї матері до останньої вії і цей сумний погляд, який вона як би опустила. Що б ти не побачила, на ньому було обличчя твоєї матері”.
  
  
  "Хотів би я знати її".
  
  
  "Ну, від бажання нічого не губиться. І не так багато виграєш".
  
  
  "Що це має означати?"
  
  
  "Старого вождя немає майже цілий день".
  
  
  "Я знаю, де знайти Чіуна".
  
  
  "Можливо. Але він - ще одна причина, через яку ти зараз стоїш тут, Римо".
  
  
  "Може бути".
  
  
  "На твоєму місці я не дозволив би йому так піти".
  
  
  "Ти не знаєш Чіуна. Іноді нам доводиться на якийсь час йти різними шляхами. Все налагодиться".
  
  
  "Якщо спитати мене, він здавався могутнім, йому було сумно залишати тебе".
  
  
  Римо кинув на нього косий погляд. "Чіун сказав це?"
  
  
  "Ні, але це було написано по всій карті його обличчя. Ти не помітив?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Не дуже ти вмієш читати по обличчях, синку?"
  
  
  "Чіун завжди каже, що у мене погані нунчі для його кібуна. Це означає, що я погано читаю його настрої".
  
  
  "Він страшенно проникливий".
  
  
  "Ти кажеш, що я мушу піти?"
  
  
  "Я не говорю і не збираюся замовчувати. Я щасливий, що ти тут стільки, скільки захочеш, Римо. Але у чоловіка має бути щось більше, ніж місце, де він почувається комфортно, якщо він хоче процвітати. Вам варто лише поглянути на моїх сміливців, щоб зрозуміти це ".
  
  
  "Ти не хочеш, щоб я залишився?"
  
  
  "Я не хочу, щоб ти втратив свій шлях у житті тільки тому, що знайшов свої витоки. Знаючи, хто ти і звідки родом, це те, що маєш знати чоловік. Але майбутнє людини не там, де вона є, а там, куди він прямує”.
  
  
  "Я не знаю, куди я йду", - зізнався Римо.
  
  
  "Ти робиш крок, потім два. Досить скоро ти або прокладаєш шлях, або йдеш ним. Не має великого значення, за яким. Головне, щоб ти не животів".
  
  
  "До чого такий поспіх?"
  
  
  "Поспіх в тому, що ми досить скоро складемо свої кістки, щоб померти. Час вічний. Це не так. У людини не так багато можливостей. Чим більше він пропускає повз вуха, тим менше у нього шляхів, що відгалужуються".
  
  
  Римо дивився на схід. "Там мене навіть не існує".
  
  
  "Ти стоїш у своєму власному м'ясі та кістках. Ти існуєш, все гаразд".
  
  
  "Вони відібрали у мене моє життя, моє прізвище і те небагато, що в мене було".
  
  
  "Вони представили тебе старому вождеві?" Запитав Санні Джо.
  
  
  "Так".
  
  
  "Тоді вони дали вам більше, ніж забрали. І це факт".
  
  
  "Я не думаю, що зможу повернутись до роботи на Америку".
  
  
  "Тоді не роби цього. Але й не ховайся від світу. Вибери інший шлях. Життя сповнене ними".
  
  
  Римо довго, дуже довго нічого не говорив.
  
  
  Санні Джо Роум посміхнувся.
  
  
  Римо з цікавістю глянув на нього.
  
  
  "Я просто думав про історію, яку старий вождь розповів мені про тебе", - сказав Санні Джо.
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Коли ви двоє вперше зустрілися, він намагався навчити тебе кільком корейським словам. Пам'ятаєш?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Хен. Здається, він жадав, щоб до нього зверталися належним чином. Намагався змусити тебе називати його Сонсенг".
  
  
  Римо посміхнувся. “Тепер я згадав. Це означає “вчитель”. Але я продовжував плутати. навмисне.Зрештою він просто здався”.
  
  
  "Він мало не звиснув свою стару голову начисто, розповідаючи мені цю байку".
  
  
  "Так?"
  
  
  "Це факт. Ми дуже сильно посміялися з цього".
  
  
  "З Чіуном все гаразд. Він просто думає, що є один спосіб зробити все", - сказав Римо.
  
  
  "Ти подумай про те, що він означає для тебе, Римо. Ти не знайдеш такої дружби навіть серед своїх найближчих родичів".
  
  
  "Що ж, я збираюся спробувати надолужити втрачене за свій сон".
  
  
  "Поки ти цим займаєшся, запам'ятай ще дещо".
  
  
  "Що це?" - Запитав Римо.
  
  
  "Старий вождь, він врятував мені життя. Роблячи це, я теж дуже ризикував. Він знав, що в серці чоловіка є місце тільки для одного батька. Він був готовий програти по-великому".
  
  
  "Так я знаю".
  
  
  "Ти йдеш своїм шляхом, і він, можливо, простить тебе, але він вирушить до свого творця, проклинаючи власну недалекоглядність. Не роби так з ним, Римо Вільямс. Що б ти не робив. Не чини так з ним. Тому що біль напевно нанесуть тобі, і ти зійдеш у могилу, проклинаючи свою вперту впертість”.
  
  
  "Чіун хоче, щоб я обійняв посаду голови Будинку. Я не знаю, чи зможу я це зробити".
  
  
  "Тобі слід подумати про це", - багатозначно сказав Санні Джо. "Ти можеш залишитися тут ще на деякий час, але в цього не так багато майбутнього".
  
  
  Римо насупився. "Дай мені виспатися".
  
  
  "Зроби це ти", - сказав Санні Джо.
  
  
  І коли Римо повернувся, щоб побажати йому на добраніч, на Джо не було ніяких ознак великого Сонця.
  
  
  Його очі набули візуального фіолетового відтінку, щоб загострити нічний зір, і Римо нарешті помітив його, що стрибає підстрибом, як довгоногий тотем. У просуванні Санні Джо не було нічого граціозного, проте вітер не доносив жодного звуку до вух Римо. Після того, як місяць сховався за хмарами, що низько пливли по пустелі, він ніби випарувався.
  
  
  Римо повернувся до свого хогана. Коли він знову заснув, йому взагалі нічого не снилося.
  
  
  Розділ восьмий
  
  
  Гарольд Сміт усе ще сидів, потонув у своєму квітчастому кріслі, коли сонце виглянуло через Атлантику.
  
  
  Він не досяг ніякого прогресу. І настав час братися за роботу.
  
  
  Вийшовши з системи, він закрив свій портфель, швидко прийняв холодний душ, тому що це коштувало дешевше, і, насухо витер насухо свою сіро-блакитну шкіру, що обтягує, пройшов у спальню, щоб вибрати свіжий костюм.
  
  
  Його дружина мирно спала, її важке дихання звучало в кімнаті, як приглушене ревіння хутра.
  
  
  У шафі висіло шість однакових сірих костюмів-трійок, найстаріший з яких датувався кінцем 1940-х років.
  
  
  Коли Гарольд Сміт досяг повноліття, батько відвів його до кравця Бостона на першу примірку костюма. Коли піднялася ціна, Гарольд жахнувся. По-перше, через непомірну ціну, а по-друге, тому що його батько наполіг, щоб Гарольд заплатив за це сам.
  
  
  "Це дуже дорого, тату", - категорично сказав Гарольд.
  
  
  "При належному догляді, - сказав його батько, - костюм, пошитий цим концерном, прослужить півжиття. Ви можете знайти менш дорогих кравців, які використовують дешевші матеріали та неякісний рядок. Але я гарантую, що всі три найкращі костюми, які ви зможете знайти в іншому місці, зносяться до того, як цей костюм виконає свій обов'язок».
  
  
  Гарольд насупився. Восени він збирався до Дартмутського коледжу. Потрібно було купити підручники та інші дрібниці.
  
  
  Але він проковтнув свій страх і купив костюм. Концерн все ще працював, і приблизно кожні десять років він повертався за переробкою чи новим костюмом. Його батько мав рацію. Якщо той перший костюм, який він купив, колись знову увійде до моди, Гарольд зможе носити його знову, не побоюючись за шви.
  
  
  Одягнувшись і зав'язавши краватку "Хантер грін Дармут", Гарольд Сміт взяв свою валізу, поцілував у чоло дружину, яка нічого не підозрювала, і поїхав своїм звичайним маршрутом до санаторію Фолкрофт.
  
  
  То був звичайний день кінця жовтня. Він не міг залишатися звичайним дуже довго.
  
  
  Всі надії на буденність розбилися вщент, як тільки Сміт завантажив настільний комп'ютер. Програми нічного тролінгу почали заявляти про себе.
  
  
  Сміт зберіг деякі файли як такі, що не відновлюються. Заворушення в Мексиці, Македонії та колишній Югославії не призвели до ускладнень одразу. Вони могли зберегтися.
  
  
  Сміт голосно ахнув, коли екран оголосив, що він відстежував Майстра Сінанджу.
  
  
  Сміт викликав файл. У ньому було вказано ланцюжок платежів за кредитною карткою. Зазвичай витрати змусили б Сміта збліднути. Але сам факт того, що Чіун з'явився після всіх цих тижнів, подолав природну відразу Сміта до витрачання грошей платників податків.
  
  
  Перше звинувачення стосувалося перельоту з Юми, штат Арізона, до Фінікса. З Фінікса Майстер Сінанджу вилетів у Нью-Йорк.
  
  
  Як не дивно, він пробув там недовго. Прибуття в Ла Гуардіа було о першій годині дня, а наступний рейс з Нью-Йорка до Бостона було оплачено о 3:09.
  
  
  На цьому слід закінчився.
  
  
  Сміт насупився. Останнє звинувачення, яке він відстежив ще в липні, показало, що Римо та Чіун летіли на Юму, і після цього здавалося, що вони впали з планети. Жодних звинувачень, заснованих на Юмі, не спливло.
  
  
  Насправді жодних звинувачень взагалі.
  
  
  Тепер Чіун повернувся до Бостона, де вони з Римо жили.
  
  
  Сміт отримав доступ до рахунку кредитної картки Римо, але виявив, що він все ще неактивний.
  
  
  "Дивно", - задумливо промовив він. "Вони вирушають до Юми, а потім зникають. Тепер Майстер Сінанджу повернувся, але без Римо".
  
  
  Що могло статися?
  
  
  Холодок пробіг тілом Гарольда Сміта, коли він вийшов із папки з кредитними картками. Чи помер Римо? Чи це можливо?
  
  
  Сміт знову підняв записи по кредитній карті Чіуна. Виникли непередбачені витрати. Чіун пообідав у корейському ресторані в центрі Манхеттена, назва якого, здається, була "Сажовий бик", але в іншому він пробув у Нью-Йорку недовго. Близько третьої години.
  
  
  Які справи мали Чіун на Манхеттені? Сміт замислився.
  
  
  Він досі міркував про це — і намагався не заснути, випиваючи поспіль чашки чорної кави з великою кількістю цукру, щоб отримати енергію, яка, як він знав, йому знадобиться для того, щоб провести повний робочий день без сну, — коли його секретарка принесла йому посилку Federal Express.
  
  
  "Це щойно прийшло, доктор Сміт".
  
  
  "Дякую", - сказав Сміт, приймаючи посилку.
  
  
  Це була стандартна картонна поштова машина, яку співробітники Federal Express наполягали на тому, щоб називати letter size. Сміт побачив, що зворотна адреса була в Квінсі, штат Массачусетс, а ім'я відправника було написано знайомим скороченим наближенням англійської мови, що наводило на думку про далекосхідний каліграф.
  
  
  Чіун.
  
  
  Відкривши картонний друк-блискавку, Сміт дістав єдиний аркуш пергаменту. Записка була написана стилізованою англійською каліграфією, яку використовував майстер синанджу.
  
  
  Милостивий імператор,
  
  
  Довго, о, як довго Дім служив Риму далекого заходу сьогодні. Можливо, він ще довго продовжуватиме служити. Але боги розпорядилися інакше. Ми повинні підкорятися волі богів, навіть якщо ми не віримо в тих самих богів. Бо, якщо хтось побачить достатню кількість років, він зрозуміє гіркий урок, який я звик приймати. Про це дуже боляче говорити тут, і тому я не псуватиму урочисту церемонію нашого розставання. Прощавай, про Сміт. Нехай твоїм дням не буде числа.
  
  
  PS Табличка, що додається. Якщо біль втрати виявиться нестерпним, можливо, ви знайдете втіху в її втіху.
  
  
  Гарольд Сміт дивився на літери чорним чорнилом, яке пливло перед його затуманеними очима.
  
  
  Майстер Сінанджу залишав Америку. Іншого тлумачення не було.
  
  
  Але що малося на увазі під табличкою, що додається? Сміт заглянув у картонну поштову скриньку і виявив загорнуту в перлинний шовк таблетку отрути у формі труни, яку Римо взяв у нього кілька місяців тому, заприсягнувшись не повертати її, поки Сміт не знайде батьків Римо, живих чи мертвих.
  
  
  Сміт повернув годинник у кишеню свого сірого жилета і відкинувся на спинку свого потрісканого шкіряного крісла, з його обличчя зникли всі фарби та вираз. Він сидів так довго.
  
  
  Це осяяло Гарольда Сміта, коли він потягував свою шосту чашку гарячої кави за ранок. Кавова чашка випала з його вражених пальців, і обпікаючий вміст пролилося на його сірі коліна. Його сірі очі стали круглими та похмурими за скляними щитками окулярів без оправи. Його сіра шкіра зблідла до кольору, який можна було назвати лише обдертою кісткою.
  
  
  Гарольд Сміт вже знав відповідь на це питання, коли переглядав новини AP.
  
  
  Переполох на Генеральній асамблеї Організації Об'єднаних Націй стався приблизно о 1:30. Менш як за годину після того, як Чіун приземлився в Ла-Гуардії. Приблизно через годину він поїв у "Сажовому бику". Потім він відбув у Бостон.
  
  
  Сміт з абсолютною впевненістю знав, хто виступав перед Генеральною Асамблеєю у цей період. Він також мав чудове уявлення про те, що призвело до організації хаосу. Чому делегати поспішили до своїх рідних столиць. У Сміта також була виразна підозра щодо того, що ці делегати обговорювали цієї хвилини зі своїми лідерами.
  
  
  Гарольд Сміт знав усе це, бо була лише одна можлива річ, яку Майстер Сінанджу міг сказати Генеральній Асамблеї і яка пояснювала все, що було.
  
  
  Ніхто не оголошував війну.
  
  
  Натомість Будинок Сінанджу запропонував свої послуги тому, хто запропонує найвищу ціну, найшвидшим і захоплюючим драматичним із можливих способів. І в столицях по всьому світу перевірялися скарби, розраховувалися пропозиції, і ось-ось мала розпочатися найбільша війна торгів в історії людства.
  
  
  Війна за контроль над смертоносним вбивцею, що займається своїм ремеслом у цьому столітті. Війна, в якій міг бути лише один переможець, а ціна програшу була абсолютною та остаточною.
  
  
  Війна, яку Сполучені Штати не могли дозволити собі програти.
  
  
  Майстер Сінанджу сидів у вежі для медитації замку, подарованого йому вдячним імператором Америки. Кімнат було шістнадцять, і кожна кімната могла похвалитися власною кухнею та ванною кімнатою, а також двома спальнями.
  
  
  Записуючи слова на пергаментному свитку, розкладеному на дерев'яній підлозі і закріпленому напівдорогоцінним камінням у кожному з чотирьох кутів, Чіун ставив питання, чи здасться майбутнім поколінням, що Чіун, який був Майстром протягом більшої частини того, що Захід називав двадцятим століттям, але насправді справі був п'ятдесятим – західна культура розквітла пізно, – був безсоромним хвалько.
  
  
  Чіун не хотів здатися хвалько перед своїми нащадками. Можливо, краще було б викреслити опис покоїв. Шістнадцяти камер було достатньо, щоб передати їх майбутнім Майстрам, особливо з огляду на те, що земля, відома корейцям як Мі-Гук, навряд чи процвітатиме набагато довше цього століття.
  
  
  Дивлячись на сувій зі свіжим чорнилом, написаним до появи Гангиля, Майстер Сінанджу зважив наслідки викреслення цих образливих рядків. Це було б брудно. Він не хотів, щоб його називали Чіуном-Неохайним Пісакою.
  
  
  Подумавши, він дозволив їм встояти. Було б краще перенести замок Сінанджу, квартал за кварталом, у село Сінанджу, де його нащадки могли б оглянути його самі. Таким чином, ніхто не зміг би заперечувати щедрість Америки Забутої і побічно зрозуміти, що Чіун Акуратний був чудовим переговорником.
  
  
  Тепер, коли він назавжди залишав Америку, не було сенсу залишати таку прекрасну будівлю тільки тому, що її мешканці так образили її.
  
  
  Коли пізніше того ж дня задзвонив телефон, Майстер Сінанджу бився над правильним формулюванням причин, через які він відмовився від клієнта, який заплатив Дому в тисячу разів більше золота, ніж будь-який інший клієнт в історії Кореї. Чіун вагався.
  
  
  Можливо, у Будинку з'явився новий шанувальник.
  
  
  З іншого боку, це також міг бути імператор Сміт, який, безперечно, скреготів зубами, рвав на собі одяг і оплакував свій біль через те, що втратив послуги синанджу.
  
  
  Взявши гусяче перо напоготові, він вирішив дозволити інструменту задзвонити. І ось він задзвонив. І задзвонив, і задзвонив.
  
  
  Після приблизно сорока безперервних гудків він нарешті замовк. Тільки для того, щоб одразу ж запуститися знову.
  
  
  Чіун кивнув головою. Імператор Сміт. Тільки він міг так покарати вуха своєю впертою відмовою прийняти сувору правду, яка так нищівно обрушилася на його царську голову. Жоден поважний шукач послуг синанджу не виявив би такого неналежного прагнення ще до початку переговорів.
  
  
  Отже, Чіун продовжував писати, безтурботно усвідомлюючи, що він не ігнорує одного з нових правителів, який зараз перераховував своє золото і прикидав, чи зможе забезпечити абсолютну безпеку свого трону та своїх кордонів.
  
  
  Було б чудово знову відчути себе бажаним, подумав він.
  
  
  Гарольд Сміт у відчаї жбурнув телефонну трубку після того, як п'ята серія із сорока дзвінків залишилася без відповіді.
  
  
  Можливо, Майстер Сінанджу був відсутній цілий день, він знав.
  
  
  З таким самим успіхом могло бути, що він просто не брав слухавку. Чіун ненавидів телефони. Або, принаймні, вдавав. Однією з найбільших витрат — якщо не брати до уваги того, що Римо викидав зовсім нові черевики замість того, щоб полірувати їх, — була щомісячна заміна телефону. Якщо телефон дзвонив у невідповідний час, Чіун просто розбивав його рукою або стискав до розплавлення пластику в пальцях. Сміт багато разів бачив справу рук Чіуна і ніколи не розумів, як через роздавлювання пальців пластик може потекти, як іриски. Він просто замінив телефони.
  
  
  Його погляд привернув інший телефон. Червоний прилад без набору тепер вперше за рік лежав на своєму місці на його акуратному патологічно столі - гаряча лінія While House. Просте підняття трубки викликало дзвінок ідентичного червоного телефону в Лінкольновій спальні в Білому домі.
  
  
  Однак Сміт утримався від підняття червоної трубки.
  
  
  Перед інцидентом в ООН він планував відвідати ввічливість главі виконавчої влади, проінформувавши його про те, що гаряча лінія знову запрацювала і CURE, як і раніше, готова відповісти на будь-які запити місії.
  
  
  Особливістю мандату CURE було те, що президент Сполучених Штатів у відсутності повноважень віддавати накази CURE до дії. Він міг лише пропонувати місії. Гарольд Сміт мав абсолютну автономію у виконанні величезної відповідальності, покладеної на його вільні плечі. Таким чином, жоден президент-ізгой не міг кооптувати Кюре для досягнення суто політичних цілей.
  
  
  Але Гарольд Сміт не став дзвонити до президента. Поки немає. Не тоді, коли єдиною новиною, яку він мав повідомити, були погані новини. CURE залишилася без свого силового підрозділу.
  
  
  Це одкровення могло б спокусити того, хто піклується про бюджет, главу виконавчої влади єдиним прямим наказом, який йому було дозволено віддати: закритися.
  
  
  Сміт прибрав телефон гарячої лінії в ящик столу і замкнув його, потім перевірив, чи немає в кишені жилета отруйної таблетки у формі труни, і зняв свій портфель зі старомодної дубової картотечної шафи.
  
  
  Він узяв таксі до місцевого залізничного вокзалу і купив квиток туди й назад до Бостона. Йому не треба було звірятись із розкладом. Він знав розклад напам'ять.
  
  
  Через чотири години Сміт зійшов з "Патріот Лімітед" Amtrak на Південному вокзалі Бостона. Перейшовши на Червону лінію, він був на мить засмучений, виявивши, що у метро Бостона після його візиту серйозно підвищилася вартість проїзду.
  
  
  "Вісімдесят п'ять центів?" Запитав Сміт у людини у кіоску для збору пожертвувань.
  
  
  "У Нью-Йорку вони беруть долар за 25".
  
  
  "Це не Нью-Йорк", - заперечив Сміт.
  
  
  "І це не блошиний ринок. Це вісімдесят п'ять центів або візьміть таксі, яке бере п'ятдесят доларів лише за те, щоб посидіти на задньому сидінні та сказати водієві, куди їхати".
  
  
  Гарольд Сміт неохоче відрахував рівно вісімдесят п'ять центів із червоного пластикового власника для дрібниці. Він не купив другий жетон на дорогу назад. Життя було надто невизначеним. Що, якби він поранився і був доставлений до відділення невідкладної допомоги, чи, що ще гірше, помер? Жетон був би повністю витрачений марно.
  
  
  Вийшовши з зупинки North Quincy T, Сміт пройшов по Уест-Сквантум-стріт до Хенкока, перейшовши на Іст-Сквантум. Одразу за старшою школою він звернув на територію великого кондомініуму "філдстоун", який колись був церквою.
  
  
  Сміт придбав його на аукціоні за такою низькою ціною, що це майже викликало рідкісну усмішку на його кислій патриціанській фізіономії. Будівлю спочатку було зведено як церкву, але в дні божевілля кондомініумів наприкінці 1980-х забудовник перетворив його на багатоквартирну будівлю - і швидко збанкрутував, коли бум пішов на спад.
  
  
  Сміт подзвонив у двері.
  
  
  І не отримав відповіді.
  
  
  Він зателефонував ще раз.
  
  
  Коли ніхто не підійшов до дверей, Сміт заглянув у скляні овали, встановлені у двостулкових дверях. Він міг бачити шістнадцять поштових скриньок, окремі дзвінки в квартирах і внутрішні двері, спокусливо недосяжні.
  
  
  Сміт раптово попрямував вулицею до ринку і спробував купити одну-єдину пачку жувальної гумки.
  
  
  Продавець поклав пачку.
  
  
  "Я хочу лише одну паличку", - сказав йому Сміт.
  
  
  "Ми не продаємо це батогом. Тільки упаковкою".
  
  
  Сміт химерно підібгав губи. "У вас є мармеладки?"
  
  
  "Ніяких жувальних гумок. Ти хочеш жуйку чи ні?"
  
  
  "Я приймаю це", - сказав Сміт, з нещасним виглядом видаючи п'ятдесят п'ять центів здачі зі своєї майже спорожнілої каси.
  
  
  Як виявилося, Смітові знадобилося дві палички жуйки, щоб зробити те, що він мав, що врятувало йому другу поїздку, але все одно залишило його з трьома непотрібними паличками.
  
  
  Люто жуючи жуйку, він вдавив липку кульку в дверний дзвінок. Кнопка міцно застрягла.
  
  
  Обережно піднявши тканину штанів, щоб коліна не обвисли, він опустився на сходинки, поставив портфель на вузлуваті коліна і почав чекати, поки за його спиною не замовк дзвінок.
  
  
  Двері відчинилися менш ніж через десять хвилин.
  
  
  Сміт підвівся і повернувся.
  
  
  Майстер Сінанджу був одягнений у кімоно із чорного дерева із золотою обробкою та роздратованим виразом обличчя. Воно перетворилося на несмачне павутиння, як тільки він дізнався Сміта. "Імператор", - ледве чутно промовив він.
  
  
  "Майстер Чіун", - відповів Сміт так само сухо.
  
  
  Двоє стояли мовчки. Не було ні кольористого спалаху гніву, ні привітань, ні люб'язної пропозиції увійти.
  
  
  Сміт прочистив горло. "Я прийшов щодо наступного контракту".
  
  
  "Ви не отримали моє скорботне послання?"
  
  
  "Я отримав це".
  
  
  "А табличка, яку Римо просив мене повернути?"
  
  
  "Так".
  
  
  "І ви ним не скористалися?"
  
  
  "Ні", - холодно сказав Сміт.
  
  
  Тиша.
  
  
  Сміт прочистив горло. "Можу я увійти?"
  
  
  "На жаль, я не можу".
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Я чекаю на відвідувача".
  
  
  "Рімо?"
  
  
  Чіун вказав на дзвінок, що все ще дзижчить. "Ні. Фахівець з ремонту, який має полагодити цей неповороткий пристрій, запізнився. Потрібна моя повна та безроздільна увага, щоб переконатися, що робота виконана належним чином і без завищення цін".
  
  
  Гарольд Сміт простяг руку і зняв жуйку з кнопки дзвінка. Настала тиша.
  
  
  "Ви можете відмовити йому. Дзвінок знову запрацював".
  
  
  Чіун схилив голову. "Великі твої пізнання в механіці".
  
  
  "Мені потрібно лише кілька хвилин вашого часу".
  
  
  "Тоді ти можеш увійти".
  
  
  Майстер Сінанджу повів Сміта вгору сходами в вежу для медитації, куди крізь високі вікна лилося прохолодне осіннє сонячне світло.
  
  
  Свіжий, чистий аромат рису просочив стіни та мінімальні меблі. Мабуть, він назавжди ввібрався в пофарбовані стіни, подумав Сміт.
  
  
  Чіун зачекав, поки Сміт незграбно опуститься на татамі, перш ніж опуститися на власний мат обличчям до нього.
  
  
  "У мене мало часу", - сказав він наспів. "Ви завадили мені збирати речі".
  
  
  "Ви залишаєте Америку?"
  
  
  "На жаль".
  
  
  "Можу я запитати, чому?"
  
  
  "Ця земля сповнена хворобливих спогадів, які я більше не можу виносити".
  
  
  Сміт насупився. - Де Римо? - Запитав я.
  
  
  "Мені заборонено говорити".
  
  
  "Ким заборонено?"
  
  
  "Рімо пішов своїм шляхом. Тепер я мушу йти своїм".
  
  
  "Це причина, через яку ви розриваєте контракт між Америкою та Сінанджу?" Запитав Сміт.
  
  
  "Я нічого не порушую. Термін дії контракту спливає напередодні одинадцятого місяця, на якому він завжди закінчувався. Я вирішив не продовжувати".
  
  
  "Я хотів би переконати вас у протилежному".
  
  
  "Я не можу".
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Тепер я літня людина. Напружена робота в Америці непосильна для моїх тендітних плечей".
  
  
  Гарольд Сміт відкрив свій портфель, дістав пістолет і направив його в худі груди Майстра Сінанджу.
  
  
  "Я тобі не вірю".
  
  
  Чіун дивився на нього без занепокоєння. "Я кажу правду".
  
  
  "Тоді я перепрошую, якщо припустився помилки, але я чесно попереджаю вас про свій намір натиснути на курок".
  
  
  Чіун випнув груди, як надутий голуб. "Тягни. Рана, яку ти нанесеш, буде набагато менше тієї, яку завдав невдячний, якого ти доручив мені тренувати".
  
  
  Майстер Сінанджу заплющив свої карі очі.
  
  
  І Гарольд Сміт натиснув на спусковий гачок.
  
  
  У тісній кімнаті гуркотіла зброя. Звук змусив Сміта моргнути один раз. Від порохового диму в нього защипало в очах.
  
  
  Коли вони пішли, Майстер Сінанджу сидів безтурботно, як і раніше, тільки тепер у його очах був холодний вогник.
  
  
  Сміт ахнув. "Що трапилося?"
  
  
  "Ти схибив".
  
  
  "Я не бачив, щоб ти рухався".
  
  
  "Я цього не робив".
  
  
  "Тоді куди ж потрапила куля?"
  
  
  І, витягнувши з рукава вузлувату руку, Майстер Сінанджу розкрив вказівний палець, вказуючи на портфель Сміта, що лежав між ними.
  
  
  Сміт глянув. Портфель, здавалося, не рухався, але на стороні, зверненій до стелі, димів кульовий отвір. Свинцева куля розплющилася об шкіру, зупинившись тільки тому, що підкладка була вкрита куленепробивним кевларом.
  
  
  "Приголомшливо", - видихнув він, розуміючи, що Чіун підняв куленепробивний футляр, щоб перехопити кулю, дозволивши їй впасти назад занадто швидко, щоб будь-яке інше людське око могло її розглянути.
  
  
  "Дрібниця", - зневажливо сказав Чіун.
  
  
  Сміт узяв себе до рук. "Я хотів би знати правду".
  
  
  "Яку правду?"
  
  
  "Майстер Чіун, Америка добре заплатила вам".
  
  
  "Я не заперечую це".
  
  
  "Якщо це питання грошей, я подивлюся, що я можу зробити. Але я нічого не можу обіцяти", - сказав Сміт.
  
  
  "Справа не в грошах. Робота Америки вимагає виконання двома Майстерами. Такого ніколи не було в минулому. Якщо не брати до уваги днів нічних тигрів. У дні, що передували Вангу, Майстер працював не поодинці. Його супроводжували його нічні тигри. На мою частку випала робота на державу-клієнта, яка вимагала, щоб я навчав його власного вбивцю.Не спадкоємець синанджу.Але вбивця, який належав іноземному імператору.У цьому не було вибору, оскільки мій перший учень став поганим.Не було кому зайняти його місце.Нікого гідного. "
  
  
  "Рімо працює за наймом?"
  
  
  "Рімо мерзить. Він не надасть ніякої послуги. Не те щоб я міг зупинити його, якби він того захотів".
  
  
  "Де Римо?" Запитав Сміт.
  
  
  "Я не можу тобі сказати".
  
  
  "Ви боїтеся конкуренції?"
  
  
  "Я поза страхом. Мої почуття подібні до кісточки персика - твердої та гіркої. Сум сумить, як безкрила і мокра дрофа в моєму животі, бо я виховав учня, який не виконуватиме жодної роботи".
  
  
  "Отже, Римо пішов у відставку?"
  
  
  "Тьху! Це я повинен піти у відставку. Я відмовився від усамітнення та зручностей мого села, щоб допомогти йому виконати його завдання. Завдання, які він повинен був виконати самостійно. І що цей ледар дав мені в обмін на мою жертву? Кинутість."
  
  
  "Знову?"
  
  
  Чіун опустив свої тендітні плечі. "Мене покинули".
  
  
  "Кинули?"
  
  
  "Мені сказали, що це ганебний звичай цієї невдячної країни. Бабусин демпінг".
  
  
  "Це не схоже на Римо", - повільно сказав Сміт.
  
  
  "Мене зрадив мій американський учень. Ця земля більше не приносить мені радості. Тому я маю покинути ці гіркі береги".
  
  
  "Що ти будеш робити?"
  
  
  "Я занадто старий, щоб навчати іншого. Навіть якщо я знайду гідного учня, у мене немає сорока років, щоб створити ще одне диво. Я навчив двох Майстерів, і обидва відвернулися від мене, як гадюки".
  
  
  "Я готовий запропонувати вам той самий контракт, що й раніше".
  
  
  "І я казав вам, що робота в Америці надто напружена для моїх старіючих кісток. Я повинен шукати менш вимогливого імператора".
  
  
  "Я готовий запропонувати вам той самий контракт, що й раніше, щоб прибрати ваші послуги з відкритого ринку", - заперечив Сміт.
  
  
  "Хто сказав, що послуги синанджу доступні на відкритому ринку?"
  
  
  "Вчора в Організації Об'єднаних Націй стався інцидент. Гадаю, ви розумієте, про що я говорю".
  
  
  "Можливо", - ледве чутно промовив Чіун.
  
  
  "Той самий контракт, що й раніше, - нічого не робити".
  
  
  "На жаль, я не можу".
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Я не можу, о Коваль, тому що це знечестило б моїх предків приймати золото задарма. Це не зроблено. Спочатку це не буде роботою, потім, коли ви побачите, що ваш скарб виснажується без послуги у відповідь, ви попросите мене виконати легкі доручення, можливо, прибиральницького характеру. Це повільне скочування до рабства, і я цього не схвалю”.
  
  
  "Я готовий заплатити частину золота, якщо ви відмовитеся від усіх пропозицій зі списку націй, який я складу".
  
  
  Спіна Чіуна напружилася. "Ви намагаєтеся підкупити мене?"
  
  
  "Я, як завжди, стурбований безпекою Сполучених Штатів".
  
  
  "Мій обов'язок перед моїм Будинком зважити всі пропозиції і прийняти найвигідніше, бо я останній майстер Сінанджу, і нема кому зайняти моє місце. Грошей, які я зароблю до того, як мої дні звернуться в ніщо, має вистачити на підтримку села протягом незліченних століть «Я не можу вирушити в Пустоту, знаючи, що моя неувага до боргу може призвести до страждань у майбутні часи».
  
  
  "Без вас організацію доведеться закрити".
  
  
  "Це не моя турбота".
  
  
  "І я маю погодитися з цим".
  
  
  Очі Чіуна звузилися, перетворившись на хитрі щілинки. "Якщо ти зможеш знайти Римо, можливо, тобі вдасться укласти з ним угоду".
  
  
  "Скажи мені, де він".
  
  
  "Проконсультуйтеся зі своїми оракулами. Можливо вони скажуть вам. Я не можу".
  
  
  Гарольд Сміт насупився. Він став на ногах, що не гнуться. "Це ваше останнє слово?"
  
  
  "Мені дуже шкода".
  
  
  "Я повинен йти зараз".
  
  
  "Якщо Дім переживе моє правління", - сказав Майстер Сінанджу, - "знай, про Коваль, що в сувоях Сінанджу буде записано, що цей Майстер прихильно ставився до його служби Америці і не буде жодних заперечень проти того, щоб твої законні сини спілкувалися з моїми нащадками".
  
  
  "У мене немає синів", - холодно сказав Гарольд Сміт, повернувся і вийшов із кімнати, не сказавши більше ні слова.
  
  
  Майстер Сінанджу сидів тихо, його вуха відстежували кроки на сходах, відчинення і зачинення дверей і порожню тишу, що настала за цим.
  
  
  Це було зроблено. Одні двері були зачинені. Але інші мали відкритися.
  
  
  Завтра розпочнуться торги.
  
  
  Розділ дев'ятий
  
  
  Римо прокинувся відпочившим і вирушив на пошуки Санні Джо.
  
  
  "Сонячному Джо не спалося, тому він вирушив до Мексики", - сказав йому індіанець. На ньому були вицвілі джинси, фланелева сорочка, яка колись була червоною, і обличчя схоже на маску бога дощу з пісковика.
  
  
  "Мексика? Ось так просто?"
  
  
  Індіанець знизав плечима. "Санні Джо любить час від часу кататися по Мексиці. Можливо, у нього там є se orita".
  
  
  "Він залишив для мене повідомлення?"
  
  
  "Не зі мною".
  
  
  "Якесь конкретне місце в Мексиці?" Запитав Римо.
  
  
  Індіанець плює на землю. "Навіщо дивитися? Сонячний Джо повернеться, коли йому заманеться".
  
  
  "Пряма відповідь тут коштує дорожче?" Гаряче зажадав Римо.
  
  
  "Спробуй Куервос. Він завжди ходить у Куервос".
  
  
  "Дякую", - сказав Римо, не маючи цього на увазі.
  
  
  "Не варто згадувати про це", - пробурчав індіанець таким же тоном.
  
  
  Римо попрямував до міста пішки. До того, як жінки почали вимирати, the Sun На Джосі жили в невеликій смужці будівель з цегли та вагонки, що нагадують старе містечко на Дикому Заході з дощатим настилом з литого бетону. Римо залишив там свою орендовану Mazda Navajo.
  
  
  Тепер це місце нагадувало місто-примару. Літня жінка із Сан-Он-Джо працювала скрипучим колодязним насосом, її залізно-сірі кіски тріпотіли при кожному зусиллі. Вона не звернула на нього уваги, коли Римо забрав свій позашляховик.
  
  
  Римо поїхав на південь, двірники ліниво зчищали пил, що скупчився, з лобового скла. Чому Санні Джо так спалахнув? Не сказавши жодного слова. Це було не схоже.
  
  
  Зупинившись на березі Колорадо, Римо викупався і поснідав. В цей час року в річці було повно райдужної форелі, і він голими руками спіймав одну форель довжиною з його передпліччя, закінчив її натисканням пальця і розвів багаття, швидко перетираючи сухий ламкий чагарник.
  
  
  Поки форель — один кінець палиці засунутий у відкритий рот, а другий винчений у пісок — повільно засмажувалася на багатті з кактусів та ламких кущів, Римо задумався, чи могла у його батька бути подружка. Йому було смішно думати про це. Він просто звик думати про Санні Джо як свого батька. Він мав усі права мати дівчину, особливо після всіх цих років. Але Римо не міг не думати про те, що сказала б його мати.
  
  
  Замислено присівши навпочіпки, він пальцями зняв гаряче шарувате м'ясо з кісток, вимив їх у прохолодній річковій воді, потім повернувся до "навахо". Він подався на південь.
  
  
  Неподалік кордону білий службовий джип прикордонного патруля з'їхав з узбіччя дороги і, завивши сиреною, спробував зупинити його.
  
  
  Нога Римо завагалася над педаллю акселератора. Він не міг згадати, минув термін його оренди чи ні. Він був не в настрої бути заарештованим або створювати проблеми, щоб уникнути цього.
  
  
  Потім він помітив дорожній блокпост за дві милі попереду, і питання стало спірним. Він вирішив плисти за течією.
  
  
  Римо загальмував, і коли агенти прикордонного патруля у формі вийшли зі своїх машин, він поліз у гаманець у пошуках корисних документів.
  
  
  "В чому проблема?" Запитав Римо, простягаючи ламіновану картку, де було зазначено, що він Римо Дюрок, ФБР.
  
  
  "Підрозділ федеральної армії Мексики розбив табір з іншого боку кордону".
  
  
  "І що?"
  
  
  "Підрозділи мексиканської армії займають оборонні позиції від Сан-Дієго до Браунсвілла, ніби вони налаштовані серйозно. У цей час перетинати кордон небезпечно, сер. Нам доведеться попросити вас розвернутися і вирушити додому".
  
  
  "Я шукаю хлопця років шістдесяти у білому "стетсоні". Він проїжджав цим шляхом кілька годин тому за кермом чорного "Бронка"".
  
  
  "Ходять чутки про американську машину, яка відповідає цьому опису, яка перетнула кордон якраз перед тим, як мексиканці закрили контрольно-пропускний пункт", - відповів один із патрульних.
  
  
  "Розмова. Якого роду розмова?"
  
  
  "Ця особа була заарештована мексиканською владою".
  
  
  "За що?" Запитав Римо.
  
  
  "Якби ми знали це, ми знали б, чому мексиканці так уважно стежать за кордоном США".
  
  
  "Це мій батько. Я маю пройти".
  
  
  "Вибачте, сер. Це небажано. На даний момент ми повинні попросити вас розвернутися".
  
  
  Римо насупився. Попереду дві машини прикордонного патруля повністю перекрили дорогу. Якщо Римо згорне в пустелю, вони не виникнуть проблем із переслідуванням. Але було кілька способів виконати роботу. "Добре, якщо так воно і є", - тихо сказав він.
  
  
  Увімкнувши передачу, він розгорнув "навахо" по колу і, наздогнавши його, подався на північ.
  
  
  Прикордонний патруль залишився на блокпосту, непроникні очі в сонцезахисних окулярах стежили за ним, поки він не перетворився на курну пляму вдалині.
  
  
  Біля заростей органного кактуса Римо залишив свій автомобіль і ступив у розпечену пустелю.
  
  
  Його глибоко посаджені очі заглибилися в обличчя, як западини черепа. Його мокасини, стикаючись з піском, залишили неглибокі вм'ятини, які незабаром заповнили сонце та занесений вітром пісок.
  
  
  Санні Джо Роум сидів один у міській в'язниці Куервос, гадаючи, що знайшло на мексиканців. Минуло вже кілька годин, а він все ще був міцно замкнений.
  
  
  Вставши, він покликав через ґрати.
  
  
  "Привіт, друже. Мене знають тут, у цьому місті".
  
  
  Тюремник Федеральної судової поліції проігнорував його.
  
  
  "Мене звати Біл Роум. Можливо, ви бачили мої фільми. Я був сміттярем. Грав ботаніка, якого забруднювачі довкілля перетворили на ходячу рослину. Минулого літа "Повернення брудної людини" зібрало сорок мільйонів."
  
  
  "La mugre sempre flota", - зауважив чоловік іспанською.
  
  
  "Я цього не знаю".
  
  
  "Бруд завжди спливає".
  
  
  "Я не жартую. Я досить знаменитий. Сонце На Джосі - моє плем'я. У нас своя резервація, і Вашингтону не сподобається, що ви втручаєтеся в наші справи. Попитуйте навколо. Я часто вкладаю сюди свої важко зароблені гроші. Мене звуть Санні Джо Роум”.
  
  
  "Можливо, і так, сьогодні. Але тепер тебе звуть сьєно-мук".
  
  
  Санні Джо махнув рукою на тюремника. Що, чорт забирай, відбувається? Він перетнув кордон без проблем, як робив завжди. Через прикордонний контрольно-пропускний пункт із персоналом. Вони помахали йому, щоби він проходив, усміхаючись, як завжди. І він врізався в патруль федеральної судової поліції Мексики, споряджений для полювання і неприємностей.
  
  
  Вони заарештували його дома. Нічого іншого не залишалося, як здатися та подивитися, до чого приведуть події.
  
  
  Як виявилось, вони привели до місцевого кафе.
  
  
  Щось починалося. Щось велике. І він став пішаком у більшій грі.
  
  
  Відкинувшись на дерев'яне ліжко, Санні Джо вирішив перечекати ранок. Якщо вони не звільнять його до полудня, він візьме справу до своїх рук.
  
  
  Одне було ясно. Жоден кордон не було побудовано в'язниці, в якій міг би утримуватися Санні Джо, коли йому спало на думку вчинити по-іншому.
  
  
  Римо врізався в колону мексиканських армійських "хаммерів", що котили по запорошеному пустельному шосе.
  
  
  Він був здивований, побачивши "Хаммер". Але з часів війни у Перській затоці навіть у Арнольда Шварценеггера був один. Немає причин, через які мексиканська армія не могла б мати кілька таких самих. Вони були розфарбовані в пустельний камуфляж коричневого та пісочного кольорів.
  
  
  Підрозділ "Хамві" теж був здивований, побачивши його. Вони різко загальмували, мало не викликавши ланцюгову реакцію зіткнень ззаду.
  
  
  Римо вийшов на середину дороги і підняв свої браслети на знак того, що він беззбройний і не шукає неприємностей.
  
  
  Він міг би зберегти свої сили. Сардженто в передньому хаммері кинув один погляд, і його темні очі спалахнули. Він уривчасто віддав команду, і озброєні мексиканці раптово кинулися у бік Римо.
  
  
  "Альто!"
  
  
  "Я шукаю великого американця у чорному капелюсі", - сказав Римо.
  
  
  "Альто!"
  
  
  "Хтось тут говорить англійською?"
  
  
  "Ви триматимете руки піднятими, сеньйоре", - наказав сержант приклад. "Ви - бранець".
  
  
  "Добре. Я бранець. Просто відведіть мене до людини, яку я описав".
  
  
  Коли вони обшукали його і одягли наручники ззаду, Римо боровся зі своїми інстинктами. Всі почуття кричали про те, щоб відправити солдатів тікати. Майстер Сінанджу був навчений ніколи не допускати, щоб до нього торкалися ворожі руки. Але зараз Римо був мирною людиною.
  
  
  Чіун убив би мене, якби побачив у такому стані, подумав Римо, коли його садили на заднє сидіння "Хаммера".
  
  
  "У чому тут проблема?" спитав він.
  
  
  "Ти шпигун".
  
  
  "Я американський турист".
  
  
  "Ти американець у Мексиці. Кордон закритий для американців".
  
  
  "Ким?"
  
  
  "Мексика".
  
  
  "Що трапилося з НАФТА?"
  
  
  Водій люто сплюнув у пилюку.
  
  
  "Пропозиція 187 та операція "Зберігач воріт" відбулися", - пробурчав сардженто приклад.
  
  
  О-о, подумав Римо. Щось сильно розлютило мексиканське уряд. Він вирішив перечекати. Як тільки знайде Санні Джо, він зробить свій хід.
  
  
  Але вони не відвезли його до Санні Джо. Вони відвезли його до військового табору та до намету оливково-сірого кольору, де йому сказали сидіти на ящику з боєприпасами, доки не прийде майор.
  
  
  "Я сяду на пісок, якщо ти не заперечуєш", - сказав Римо рівним голосом.
  
  
  "Ти сидітимеш на ящику".
  
  
  "Від ящиків у мене скалка в дупі, як і в тебе".
  
  
  Мексиканський сержант негайно образився і виглядав так, наче хотів ударити Римо твердим прикладом своєї гвинтівки. "Ящик", - наполягав він.
  
  
  "Як скажеш", - сказав Римо, який потім сів на шухляду з такою силою, що той розлетівся на тріски.
  
  
  Посміхнувшись до почервонілого обличчя сержанта, Римо зайняв тінисте місце на піщаній підлозі намету.
  
  
  Обличчя майора не було червоним. Воно було темним, як грозова хмара. Його сердитий погляд упав на Римо і розбитий ящик і запитав: "Хто ти, грінго?"
  
  
  "Дитина грінго. Я шукаю свого батька, вождя грінго".
  
  
  "А?"
  
  
  "Слухайте, сьогодні вранці ваші персонажі взяли ще одного полоненого. Просто відведіть мене до нього".
  
  
  "А", - сказав майор, смикаючи вуса. "Цей. Він у в'язниці в Куервосі".
  
  
  "Тоді посадіть мене у в'язницю в Куервосі".
  
  
  "Ні. Ви військовий бранець. Інший був схоплений нашою федеральною судовою поліцією".
  
  
  "Чорт забирай", - сказав Римо. Піднявши очі, він поставив просте запитання. "У який бік Куервос?"
  
  
  "Чому ти питаєш?"
  
  
  "Для подальшого використання".
  
  
  "У тебе немає майбутнього".
  
  
  "Що на вас найшло, люди?" – поскаржився Римо.
  
  
  "Ми більше не страждатимемо від байдужих рук північноамериканців, бо скоро ми контролюватимемо зброю, потужнішу, ніж будь-яка в нашому арсеналі".
  
  
  "У вас, люди, є ядерна зброя?"
  
  
  "Страшніше, ніж ядерна зброя".
  
  
  Римо моргнув. Про що, чорт забирай, вони говорили?
  
  
  "Тепер, якщо ви не розповісте нам про свою місію, ви будете застрелені".
  
  
  "Ви застрелите американського туриста, - попередив Римо, - і зброя страшніша за вашу обрушиться на ваші голови".
  
  
  І майор так щиро засміявся, що Римо подумав, чи не захопився він травою.
  
  
  Поки він сміявся, Рімо вирішив зробити свій хід.
  
  
  Він підвівся з підлоги, як пружина.
  
  
  Мексиканський майор відчув, як грінго підстрибнув, але не стурбувався. Руки чоловіка, зрештою, були скуті кайданками за спиною.
  
  
  Тому, коли довгий ланцюг із нержавіючої сталі, натягнутий між двома зап'ястями, як маленькі двотаврові балки, обернувся навколо його горла, він був одним із здивованих офіцерів.
  
  
  "Cuervos. Північ, південь, схід чи захід? прошипів грінго.
  
  
  "Ми є", - видавив він.
  
  
  "Через дуже вдячний", - сказав грінго, який так сильно стиснув йому горло, що майор знепритомнів.
  
  
  Римо опустив офіцера, що втратив свідомість, на землю, недбалим ривком заклацнув ланки наручників і звільнився від браслетів, заломивши руки вгору так, що вони вислизнули, ніби кістки його пальців були паперовими.
  
  
  Він вийшов під пекуче сонце у формі майора і кашкеті з козирком, що дозволило йому обминути застиглого охоронця намету і сісти в камуфляжний "Хаммер".
  
  
  Як тільки він сів за кермо, Римо довідалися, і інший "хаммер" промчав, щоб перегородити йому шлях. Римо втиснув педаль газу в підлогу. Коли він підняв ногу, вона залишилася затиснутою.
  
  
  Два "хамві" зіткнулися зі звуком, схожим на звук сміттєзбиральної машини, розкидаючи мексиканських солдатів на всі боки.
  
  
  Римо легко приземлився на дорогу якраз вчасно, щоби привітати третій "хаммер". Його водій вийшов із бічним важелем, який Римо послужливо конфіскував, перетворив на мотлох і повернув солдату замість його сталевого шолома.
  
  
  Переступивши через чоловіка, Рімо сів за кермо хаммера. Шини збивали пісок, і він подався на північ.
  
  
  Танк пустельного камуфляжу спробував перегородити нам шлях. Об'їжджаючи його, Римо викинув ногу, яка так сильно потрапила до правої гусениці, що та зламалася начисто. Коли танк спробував піти за ним, гусениця з брязкотом розхиталася, а колесоподібні шестерні, що виступають, перетворили її в мотлох.
  
  
  Солдат вибрався з вежі і поклав великі пальці на важелі поворотного кулемета. Він випустив першу чергу в повітря, другу - в розм'якшений від спеки асфальт за Римом, і в середині пішої черги до "хаммера" стрічка спорожніла.
  
  
  Він ударив по ньому темним кулаком, коли його видобуток помчав за межі досяжності.
  
  
  Це вивело Римо з гри. Він просто сподівався, що ніхто в Куервосі не завдасть йому неприємностей.
  
  
  Зрештою, це було не так, якби США воювали з Мексикою. І його дні вбивств залишилися позаду.
  
  
  Розділ десятий
  
  
  Президент США отримав перші повідомлення про проблеми на кордоні з Мексикою від свого радника національної безпеки.
  
  
  "Мені краще поговорити з їхнім послом", - сказав він, потягнувшись до телефону.
  
  
  "Посол Мексики був відкликаний до Мехіко для консультацій, пане президент", - нагадав його радник із національної безпеки.
  
  
  "Це вірно. Ми колись дістанемося до суті тієї бійки в ООН?"
  
  
  "Це справа держави".
  
  
  "Що знайшло цих людей?" випалив він.
  
  
  "Невідомо, пане президенте".
  
  
  Він знову глянув на звіт. Це було неймовірно. Підрозділи мексиканської армії, лише день тому зайняті більше, ніж однорукий общипувач курчат, що вирішує внутрішні проблеми, були перекинуті до кордону зі США. Без пояснення причин.
  
  
  "Хіба у них там недостатньо проблем?" він поскаржився.
  
  
  "Ми повинні вжити заходів у відповідь".
  
  
  "З'єднайте мене із президентом Мексики".
  
  
  "Ні, я мав на увазі військову відповідь".
  
  
  "Вони на своєму боці кордону, чи не так?"
  
  
  "Так. Але вони готові перестрибнути".
  
  
  "Вторгнення Мексики до США так само ймовірно, як вторгнення США до Канади".
  
  
  "Насправді ми зробили це одного разу".
  
  
  Президент виглядав заінтригованим. "Коли?"
  
  
  "О, приблизно 1812 року або близько того".
  
  
  Президент Сполучених Штатів насупився всім своїм м'ясистим обличчям. На задньому плані грала незрозуміла мелодія Елвіса. Але його вуха навряд чи чули її.
  
  
  Тільки цього ранку його найбільша проблема вимальовувалась розміром з астероїд, що мчить до його політичного майбутнього. Як завжди, вона прийняла форму його дружини, яка увійшла до Овального кабінету, щоб оголосити, що цього року Білий дім не відзначатиме традиційний День подяки, бо це може образити корінних американців, не кажучи вже про активістів із захисту прав тварин, та що стосується Різдва-
  
  
  Радник із національної безпеки перервав тривожні думки президента. "Якщо ми розмістимо війська на нашій стороні, це стане явним стримуючим фактором".
  
  
  "Наша проклята дружба з Мексикою має бути єдиним стримуючим фактором, який нам потрібен".
  
  
  "Як ви знаєте, мексиканці досить болісно ставляться до цієї антиімміграційної акції у Каліфорнії. Як вона називається?"
  
  
  "Реквізит 187".
  
  
  "Вірно, і оскільки ми посилили наші кордони проти нелегальної імміграції за допомогою операції "Привратник", це трохи зашкодило їхній економіці".
  
  
  "З якого часу запобігання перетину вашого суверенного кордону нелегалами іншої країни є актом війни?"
  
  
  "Це привід. Очевидно. Але вони постійно займаються подібними речами в Європі".
  
  
  Президент напружено думав. Елвіс вив, що не знає, чому він когось любить. Він лише знав, що любить.
  
  
  Коли президент неохоче наказав битися з мексиканцями, підрозділ за підрозділом у прикордонному протистоянні, яке не мало жодних ймовірних переваг, він вирішив, що віддав би все, щоб замінити цю проблему головним болем сьогоднішнього ранку.
  
  
  Чорт забирай, якби перша леді хотіла, щоб Перша сім'я святкувала Кванзаа замість Різдва, політична вогненна буря була б нічим порівняно з тотальною прикордонною війною.
  
  
  Розділ одинадцятий
  
  
  Куервос тремтів від спеки, коли Римо прикотив на мексиканському Хамві. Це було типове глухе прикордонне містечко, що обслуговує американських туристів. Там були заклади швидкого харчування, кантини та вуличні прилавки, де продавалися дрібнички. Нині вони були порожні. Як і заклади швидкого харчування. З вуличного гучномовця гриміла мексиканська пісня про кохання. В іншому там панувала тривожна тиша.
  
  
  Там також було повно федеральної судової поліції.
  
  
  Їхні погляди інстинктивно звернулися до нього. Так само інстинктивно відвернулися. Як солдат, він перевершував їх за званням.
  
  
  Римо насунув козирок форменого кашкета нижче на очі, тож тінь від жаркого сонця Сонори приховала його обличчя. Його глибоко посаджені темні очі, високі вилиці та засмаглий колір обличчя привертали не більше випадкових поглядів.
  
  
  В'язниця була на головній вулиці, і її було легко помітити. На вікнах були залізні ґрати, як у телевізійних вестернах. Будинок був із висушеного на сонці саману. Його гладкі поверхні покривали тріщини, схожі на варикозні вени.
  
  
  Пригальмувавши, Римо вирішив діяти в лоба. Він вийшов і піднявся короткими сходинками ґанку до в'язниці.
  
  
  "Ке?" - Запитав чоловік у коричневій формі FJP.
  
  
  "Я шукаю свого батька", - сказав Римо англійською.
  
  
  Мексиканський офіцер потягнувся за своїм пістолетом. Римо теж потягся за пістолетом. Римо виграв.
  
  
  Він показав офіцеру, наскільки тендітним насправді був його пістолет, пересмикнувши затвор. Пістолет вилетів у нього з руки. Потім він відкрутив скаржний стовбур, як лампочку, і, тримаючи його перед очима чоловіка, що розширюються, затиснув між великим і вказівним пальцями. Решту Римо викинув.
  
  
  "Великий грінго, кмітливий?"
  
  
  "Кмітливість, сай", - сказав офіцер, за чиєю кавовим кольором шкірі почав струмувати піт.
  
  
  "Відведи мене до нього".
  
  
  "Si, si."
  
  
  Мексиканець поводився так, ніби не розумів кожного слова, але він повернувся і повів Римо до скупчення камер за фойє та офісними приміщеннями.
  
  
  Усі камери були порожні. Включаючи ту, в кінці, де чоловік зупинився, зблід і підняв уже підняті руки, ніби кажучи Римо: "Немає розуміння".
  
  
  "Де він?" - Вимагав відповіді Римо.
  
  
  "Ні, ні, се ñор. Не стріляйте. Не стріляйте в мене, будь ласка".
  
  
  "Я зламав твій пістолет, пам'ятаєш?"
  
  
  Охоронець глянув на порожні руки Римо і вирішив ризикнути.
  
  
  Він завдав удару. Римо передбачав це доти, як охоронець прийняв рішення. Кулак приземлився в підставленій руці Римо з м'ясистим ляпасом. Римо почав стискати. Чоловік хмикнув. Римо стиснув сильніше.
  
  
  Хрускіт хрящів змінився хрускотом кісток пальців, коли мексиканський охоронець усвідомив масштаб своєї помилки.
  
  
  "Ні, без люб'язностей", - верескнув він.
  
  
  "Де мій батько?"
  
  
  "Ні, ні. Я не знаю. Він - він був там".
  
  
  "Скажи правду, і ти утримаєш свою руку".
  
  
  "Ні, я говорю правду. Я говорю!"
  
  
  Слова переросли у болісний крик, що викликав тупіт ніг із сусідніх кімнат. Римо вклав охоронця тильною стороною долоні в щелепу і повернувся, щоб зустріти прибулих.
  
  
  Солдати. Вони ввійшли з гвинтівками і підствольниками, з піднятими дулами і поглядами. Їм знадобилося лише три секунди, щоб ретельно оглянути кімнату, і за ці три секунди Римо був серед них.
  
  
  Його долоня вдарила по одному обличчю з таким ляпасом, що на шкірі залишилися тріщини від яєчної шкаралупи. Закочувавши очі, щоб побачити забуття, солдат упав.
  
  
  Два дули зі штиковими наконечниками вперлися йому в живіт. Римо спритно переламав леза ребрами долонь і взявся за дула. Вони зійшлися з несподіваною силою, яка зварила їх холодним зварюванням у довгу герметичну трубу.
  
  
  Римо відступив назад, коли пальці натиснули на спускові гачки.
  
  
  Кулі зустрілися лоб у лоб у герметичному тунелі з просвердленої сталі. І результати були катастрофічними. Газоподібний викид розірвав бриджі, і холодна сталь встромилася в м'які тканини.
  
  
  Два солдати, щасливі від того, що вони стріляють, влаштували на підлозі купу брудного ганчір'я.
  
  
  З виразом лютої зосередженості на обличчі останній солдат, що залишився в живих, був зайнятий тим, що намагався зловити Римо в приціл своєї зброї.
  
  
  Щоразу, коли спусковий гачок відтягувався назад, Римо з відпрацьованою легкістю вислизав з дороги. Кожен маневр наближав Римо до його мети. Мета, думаючи, що його зброя дає їй явну перевагу перед беззбройною людиною, ніколи не усвідомлювала цього. Навіть коли було надто пізно.
  
  
  Крокнувши ліворуч, потім праворуч востаннє, Римо завмер на місці. Палець на спусковому гачку побілів. Курок відвів назад. І опустився.
  
  
  Солдат втратив верхню частину голови, коли його власна куля вийшла з дула, яке раптово опинилося під його твердою щелепою. Він упав, все ще стискаючи зброю, за допомогою якої вчинив ненавмисне самогубство.
  
  
  Римо розвернувся і підійшов до камери, вдаривши по замку тильною стороною долоні. Старий механізм розлетівся вщент, і заґратовані двері відчинилися.
  
  
  Камера була порожня. Тільки жорстке ліжко і фарфоровий унітаз, що тріснув. Але в повітрі лунав запах, який він упізнав. Шкірястий запах його батька.
  
  
  З вулиці він почув знайоме ревіння двигуна. "Хамві". Його "хамві".
  
  
  Вискочивши на вулицю, Римо встиг миттю побачити когось дуже високого за кермом свого "Хамві", що тягне за собою вирву сухого пилу.
  
  
  Крізь пилюку йому здалося, що він упізнав густу шевелюру блискучого чорного волосся.
  
  
  "Санні Джо?" - нерозумно перепитав він.
  
  
  Потім Римо почав рухатися. Хаммер набирав швидкість, але й Рімо теж. Його ноги заривалися в дорожній бруд, штовхаючи його вперед граційними кроками, що гойдалися.
  
  
  Солдат вискочив надвір, прицілився в Санні Джо, і Римо зробив гак, який привів його в зону досяжності забудькуватого стрільця, який міг зрізати йому голову.
  
  
  Ребро долоні Римо пройшло крізь шию чоловіка, і коли голова відскочила від нещодавно створеного обрубування, решта тіла солдата втратила будь-який інтерес до роботи з гвинтівкою.
  
  
  Римо мчав далі. Якщо там були ще солдати, які бажали спробувати щастя, вони мали інші плани, коли Римо наздогнав "Хаммер".
  
  
  "Гей, почекай", - гукнув Римо.
  
  
  Санні Джо, який сидів за кермом, запитав: "Що ти тут робиш?"
  
  
  "Я прийшов внести за тебе заставу".
  
  
  "Виручив сам себе, чорт забирай".
  
  
  "Ти зупиняєшся?"
  
  
  "Якщо ти можеш бігти так швидко, просто обійди навколо. Двері відчинені".
  
  
  "Чорт". Римо відстав, обійшов з іншого боку і зрівнявся з переднім пасажирським сидінням. "Буде набагато простіше, якщо ти зупинишся".
  
  
  "Вони стріляють бойовими патронами".
  
  
  "Вони припинили стріляти".
  
  
  "І вони почнуть знову, як тільки отримають нерухому мету. А тепер застрибуй!"
  
  
  Римо підстрибнув, відскочив на одній нозі і плюхнувся на пасажирське сидіння. Подушки зіткнулися з його спиною, і виникло коротке відчуття близько 2 G, коли його інерція, що сповільнюється, і прискорений імпульс Хаммера зустрілися, напружилися, а потім прийшли до ідеальної синхронізації.
  
  
  "Прямай до кордону", - сказав Римо.
  
  
  "Якого біса, по-твоєму, я роблю?"
  
  
  "Що на тебе найшло?"
  
  
  "У мене все було добре, доки ти не увірвався", - прокоментував Санні Джо.
  
  
  "Гей, я щойно вбив купу людей, щоб урятувати твою шкуру".
  
  
  "І я врятував свою шкуру, нікого не вбивши. Я бачив, що ти зробив з тим бідолахою сольдадо там, ззаду. У нього з шиї, мабуть, усе ще тече кров".
  
  
  "Він би застрелив тебе", - заперечив Римо.
  
  
  "Так і не була відлита куля, яка б могла вразити Санні Джо. Стріли теж не було".
  
  
  "Завжди буває вперше", - захищаючись, сказав Римо. "І чому ти втік, не сказавши мені?"
  
  
  "З якого часу я повинен зв'язуватися з тобою або з ким-небудь ще, перш ніж відключитися?"
  
  
  Римо почав говорити, але виявив, що він не має відповіді на це.
  
  
  Вони їхали в напруженому мовчанні, поки не минули кордону.
  
  
  Потім Санні Джо зітхнув з полегшенням. Його голос став ламким. "До Джонго Про говорив, що цінність воїна вимірюється не скальпами, трофеями чи здобиччю, а його здатністю бути подібним до вітру. Кожен відчуває вітер на своїй шкірі, але жодна людина не може цього бачити. Вітер може надати піщаникові будь-якої форми, яку вважатиме за підходящу Але ніщо не може зупинити вітер.Навіть дух гори, якого ми називаємо Саншин.Сильний вітер пронесеться над високою вершиною або зменшить маленьку до розмірів.Будьте подібні до вітру, сказав До Джонг Про своїх синів, і сини синів Ко Джонг О з тих пір наслідують вітрам."
  
  
  Рімо нічого не сказав.
  
  
  "Скільки людей ти там убив, Римо?"
  
  
  "Я не рахував".
  
  
  "Для тебе це дається так легко, чи не так?"
  
  
  Римо відкрив рота, потім закрив його з такою силою, що клацнули зуби.
  
  
  "Це ти влаштував весь переполох у зовнішніх тюремних приміщеннях?"
  
  
  "Так", - відповів Римо.
  
  
  "У мене бовталися дві ґрати на вікнах. Подумав, що якщо до ночі нічого не зламається, я просто вислизну. Коли я почув увесь ваш шум, я зрозумів, що мені краще зробити перерву зараз, інакше цього може не бути ніколи".
  
  
  "Грати все ще були на вікні".
  
  
  "Звичайно. Я покрутив їх у ступці, поки вони не стали м'якими та розсипчастими. Коли я вийшов, я засунув їх назад. Якщо пощастить, вони могли хапатися мене лише завтра вранці".
  
  
  "Наскільки я знав, ти був мертвий".
  
  
  "Ти не дуже віриш у свого старого, чи не так, синку?"
  
  
  "Я повинен сказати, що шкодую?"
  
  
  "Це ти?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Ти зробив те, що ти робиш, це правильно?"
  
  
  "Я робив те, що роблю", – погодився Римо.
  
  
  "Чому тебе вчили робити?"
  
  
  "Це вірно".
  
  
  "Тоді ти отримав свою відповідь".
  
  
  "За що?" Запитав Римо.
  
  
  “Вашому майбутньому. Ваші шляхи – це шляхи насильства та смерті. Шляхи Сонця На Джо – це шляхи світу. Ми не вбиваємо, окрім як у крайньому випадку. І ми вмираємо лише у наших хоганах у старості”.
  
  
  "Ти хочеш сказати, що я мушу повернутися до свого старого життя?"
  
  
  "Я кажу, що тобі слід добре придивитися до того, де ти не вписуєшся".
  
  
  "Ти виганяєш мене з резервації?"
  
  
  Голос Санні Джо пом'якшав. "Ласкаво просимо в гості у будь-який час. Якщо ви проживете досить довго, щоб вийти на пенсію, це гарне місце, щоб дати відпочинок вашим втомленим кісткам, повірте тому, хто знає. Я маю намір висвітлити Джо Боунс своїм Сонцем у цій червоній пустелі".
  
  
  "Не можу повірити, що ти викидаєш мене зі свого життя".
  
  
  "Я не збираюся, Римо. Ти все добре обміркуй. Я закликаю тебе повернутися до того єдиного життя, яке тобі підходить".
  
  
  "Я більше не хочу вбивати".
  
  
  "У тебе не було такого відношення на початку цієї розмови. Я не думаю, що в глибині душі це те, хто ти є насправді".
  
  
  "Я більше не знаю, хто я", - сказав Римо з гіркотою в голосі.
  
  
  Тієї ночі Римо відвідав могилу своєї матері. Сміливий струмок був сповнений води. Це було висохле русло річки в пустелі, коли Римо вперше потрапив у резервацію Сан Джо. Три щасливі місяці тому. Здавалося, минула вічність. Все пролетіло так швидко.
  
  
  Він довгий час був один, чекаючи. І десь під час цього очікування поруч із ним матеріалізувався Санні Джо. Попередження не було.
  
  
  "Як ти думаєш, що б вона сказала?" Запитав Римо через деякий час.
  
  
  "З приводу чого?"
  
  
  "Про мене".
  
  
  "Що ж, я думаю, вона пишалася б своїм єдиним сином, який виріс гарним чоловіком, який служив своїй країні".
  
  
  "Я вбивця".
  
  
  "Я сам був солдатом", - сказав Санні Джо.
  
  
  "Солдат - це інше. Я вбивця. Вбивати для мене - все одно, що дихати".
  
  
  "Тоді дихай".
  
  
  Губи Римо стиснулися. "Останнім часом я називав себе контрасасином, тому що думав, що це підходить мені більше. Я був неправий. Я той, хто я є. Римо втягнув гаряче повітря. "І мені тут не місце. Я їду ранком".
  
  
  Санні Джо схвально кивнув головою. "Я ціную те, що ти намагався зробити".
  
  
  "Ти цього не розігрував".
  
  
  "Бути батьком для мене в новинку. Просто мені подобається все робити самому. Завжди подобалося. Ти увійшов у особисте коло "прайда старого воїна".
  
  
  Погляд Римо був прикутий до надгробка його матері. "Цікаво, чи я побачу її знову".
  
  
  "Сумніваюся в цьому. Її робота виконана. Вона давним-давно поховала свої кістки в червоному піску. Але була незакінчена справа, і вона знайшла в собі волю і спосіб закінчити його. Наступного разу, коли ви зустрінетесь, це буде десь у великому межі".
  
  
  Римо стиснув зуби, щоб угамувати тремтіння в підборідді.
  
  
  Він відчув, як велика лапа Санні Джо лягла йому на плече. "Наскільки я розумію, якби вона не схвалювала твій життєвий шлях, вона б не знайшла дорогу до твого хогана".
  
  
  "Я передумав", - хрипко сказав Римо. "Я не збираюся чекати до ранку. Я йду зараз".
  
  
  "Якщо тебе це влаштовує".
  
  
  "Мене це влаштовує".
  
  
  "Тоді давай востаннє осідлаємо коней разом, ти і я".
  
  
  Вони виїхали в ясну, прохолодну пустельну ніч, жоден із чоловіків не промовив жодного слова. Небо було повне гірко-синіх зірок, і Римо дивився на них, відчуваючи, як міцніє їхній зв'язок. Це була та єдність, яку давав Сінанджу. Він роздмухувався з кожним вдихом.
  
  
  "Ти колись відчував себе частиною Всесвіту?" - спитав він Санні Джо.
  
  
  "Іноді. В основному я почуваюся піщинкою в пустелі. І це мене влаштовує. У мене була слава. Я волію діяти поодинці, як зараз".
  
  
  "Сінанджу пов'язує тебе з усім", - тихо сказав Римо.
  
  
  "Дух До Джонга Про як і це робить".
  
  
  Вони мовчки дивилися на зірки. "Це не моя справа, - сказав Римо через деякий час, - але я хотів запитати, чому ти відлетів до Мексики".
  
  
  "Нічого особливого. Мені просто спала на думку ідея". Санні Джо опустив голову. "Ні, справа не в цьому. Напевно, я просто відчував себе переповненим, от і все. Те, що ти і старий вождь так довго були тут, трохи діяло на нерви моїм сміливцям, а вони діяли мені на нерви. Довелося виїхати. Нічого. особистого."
  
  
  "Подумав, що в тебе там, унизу, могла бути подружка".
  
  
  Санні Джо хмикнув. "Я б хотів".
  
  
  Діставшись до орендованого Римо джипа, вони поспішали.
  
  
  Санні Джо забрав у Римо поводи його коня.
  
  
  "Я думаю, це прощання", - сказав Римо.
  
  
  "Ти прийшов сюди з порожнім серцем, а тепер ідеш з повним".
  
  
  "Моє серце не почувається наповненим", - зізнався Римо.
  
  
  "Можливо, тому, що ти стоїш осторонь того, хто заповнив твоє серце за моєї відсутності".
  
  
  Римо глянув у бік пагорба Червоної Примари, місячні тіні перетворили западини його очей на бездонні печери. Його губи стиснулися.
  
  
  "Маленький вождь, напевно, прямо зараз тужить за тобою", - зауважив Санні Джо.
  
  
  "Ти не знаєш Чіуна".
  
  
  "Ви знаєте, все своє доросле життя я грав різні ролі. Чорні капелюхи. Білі капелюхи. Бандити та пірати. Я грав практично всі ролі, які ви могли собі уявити". Крива посмішка перетнула його зморшкувате обличчя. "Крім одного".
  
  
  Римо озирнувся. - Що це? - Запитав я.
  
  
  "Вони так і не дозволили мені зіграти біса червоношкіру. Сказали, що я не схожий на того типу".
  
  
  Застигле обличчя Рімо розпливлося в посмішці. Санні Джо грюкнув його по спині, і його гуркіт сміх наповнив нерухоме повітря.
  
  
  "Упевнено йди своїм слідом, сину".
  
  
  "Я зроблю".
  
  
  Вони потиснули один одному руки, їхні схожі очі прочитали один одного, і все закінчилося. Римо заліз у джип і попрямував через пустелю Сонора в Юму.
  
  
  Він не озирнувся. Жодного разу.
  
  
  І так не вистачало, щоб обвітрене обличчя Санні Джо Роума зморщилося в змішані зморшки болю та гордості.
  
  
  Розділ дванадцятий
  
  
  У міжнародному аеропорту Юма поліція спробувала заарештувати Римо, коли здавав свій взятий напрокат джип.
  
  
  "Це вкрадений автомобіль", - сказав заступник шерифа голосом, зірваним вітром, що несе пісок.
  
  
  "Ні, це не так", - сказав йому Римо. "Я орендував його ще у липні. Тепер я повертаю його".
  
  
  "У нас є орієнтовна вказівка від найвищих інстанцій затримати та затримати для допиту водія цієї "Мазди Навахо", сер".
  
  
  "Це, мабуть, мій бос. Послухайте, це просто непорозуміння".
  
  
  "Яку ми можемо залагодити в офісі шерифа краще ніж тут".
  
  
  "Це не може почекати? Я поспішаю. Дозвольте мені зателефонувати", - благав Римо.
  
  
  "Вам дозволено один дзвінок. В офісі шерифа".
  
  
  "Якщо я дістануся сюди, ми обидва зекономимо на марній поїздці, і я все ще зможу встигнути на свій рейс".
  
  
  Помічник шерифа поклав руку на ручку свого підлокітника в кобурі. "В офісі шерифа".
  
  
  "Ви мене заарештовуєте?"
  
  
  "Це факт".
  
  
  Зітхнувши, Римо витягнув свої товсті зап'ястя. З брязкотом вислизнули наручники заступника шерифа і заклацнулися. На його власних приголомшених зап'ястях.
  
  
  "Що за біс?" він верескнув.
  
  
  Римо підніс свою картку Римо Дюрока, ФБР, до палаючих очей заступника шерифа і сказав: "Ви заарештовані".
  
  
  "Ви не можете мене заарештувати".
  
  
  "Тільки що зробив. Я агент ФБР, а ви всього лише представник місцевого закону. Я вищий за вас за званням".
  
  
  "За яким звинуваченням?" недовірливо спитав помічник шерифа.
  
  
  "Перешкода правосуддю".
  
  
  "Доведи це".
  
  
  "Розкажи це федеральному судді", - розважливо сказав Римо. "А тепер давай. Ми збираємося зробити це на мою думку".
  
  
  У телефону-автомата Римо натискав великим пальцем на кнопку 1, поки на лінії не пролунав лимонний голос Гарольда В. Сміта.
  
  
  "Рімо?"
  
  
  "Ти ставиш на мене все?" Запитав Римо.
  
  
  "Я зробив. Де ти?"
  
  
  "Це засекречено доти, доки не буде скасовано заяву".
  
  
  "Мої комп'ютери показують, що ви знаходитесь в Юмі, штат Арізона, Римо".
  
  
  "Ти хочеш, щоб я був тут чи там?"
  
  
  "Я скасовую орієнтування. Повертайтеся до Фолкрофту. У нас проблема".
  
  
  "Що ти маєш на увазі під "ми", блідолицих?"
  
  
  Сміт прочистив горло. "Майстер Чіун повідомив мені про свій намір шукати нового клієнта".
  
  
  "Думаю, я зможу переконати його".
  
  
  "Вам доведеться поспішити, якщо ми хочемо зберегти глобальну стабільність".
  
  
  "Про що ти говориш?"
  
  
  "Вчора Чіун постав перед Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй і запропонував свої послуги тому, хто більше заплатить".
  
  
  "О-о", - сказав Римо.
  
  
  "Непрямо він розкрив, що Сполучені Штати більше не використовують Будинок Сінанджу".
  
  
  "Я бачу, що прийде___"
  
  
  "Мексиканський уряд вже перекинув війська до нашого південного кордону", - пояснив Сміт.
  
  
  "Розкажи мені про це".
  
  
  "І це найменше з того, чого я боюсь, якщо те, чого я боюсь, розвіється".
  
  
  "Прибережи це для підбиття підсумків. Смикай за ниточки. Мені потрібно дістатися Чіуна".
  
  
  "Він у Массачусетсі. Як довго ще, я не знаю".
  
  
  "Просто витягни мене звідси, Смітті".
  
  
  Звістці потрібно було тринадцять хвилин, щоб дійти до офісу шерифа округу Юма, який відправив шерифа в аеропорт. Шериф забрав помічника шерифа, наручники та все інше, і особисто супроводив Римо до його воріт.
  
  
  Агент авіакомпанії сказав: "Рейс вирушає лише за дев'яносто хвилин".
  
  
  Шериф урочисто запропонував утриматися від арешту агента, його менеджера та президента авіакомпанії, якщо буде зроблено виняток та рейс із дуже важливим агентом ФБР із Вашингтона, округ Колумбія, вилетить негайно.
  
  
  Це здалося дуже розумним кожному представнику авіакомпанії, який відгукнувся на запит, і Римо виявив, що зручно сидить у дев'ятнадцятимісному Beech 1900, що піднімається над пустелею Сонора назустріч висхідному червоному сонцю.
  
  
  Він був єдиним пасажиром.
  
  
  У Фініксі літак авіакомпанії 727 був заправлений та готовий. Римо був позбавлений незручностей висадки в терміналі. Вони підкотили 727-й до корабля "Бук", поклали дошку між двома головними люками, і Римо пройшов ним.
  
  
  Він повернувся у повітря менш ніж за дев'яносто секунд після приземлення. Другий пілот повернувся, щоб вибачитись за затримку передачі.
  
  
  "Не варто про це", - сказав Римо.
  
  
  "Ми могли б зробити перехідний переклад, але це було б складно. Ви розумієте".
  
  
  "Чудово", - сказав Римо.
  
  
  "Чи можу я щось для тебе зробити?"
  
  
  "Охолоджена мінеральна вода. Приготовлена на пару кукурудза місцевого виробництва та пресована качка в апельсиновому соусі".
  
  
  "І овочі на гарнір?" - спитав другий пілот, записуючи замовлення на своїй блідій долоні.
  
  
  Римо заклав руки за голову і відкинувся назад. "Кукурудза в качанах, якщо у вас є. Ще тушкована кукурудза, якщо ні".
  
  
  "Піднімаємося в повітря в одну мить", - сказав другий пілот.
  
  
  "Ні, якщо ти приготуєш це належним чином".
  
  
  "Звичайно, сер", - сказав другий пілот, прямуючи на камбуз.
  
  
  Коли до виходу широкими кроками вийшла статна стюардеса з вогненно-мідним волоссям, першою реакцією Римо було сховатися. Стюардеси зазвичай знаходили його гормонально чарівним. Римо розглядав протилежну стать як пристрасне бажання, про яке зазвичай жалкував. Це була спадщина його навчання синанджу, яка звела статевий акт до серії механічних, незадовільних дій, які гарантовано перетворюють жінок на желе і присипляють Римо. Мінус післясвічення.
  
  
  Але коли стюардеса спрямувала на Римо свої блискучі блакитні очі, він раптово згадав, що з літа не бачив жінки молодшої за шістдесят.
  
  
  Коли стюардеса посміхнулася і промуркотіла: "Привіт, я Корін. Але ви можете називати мене Корки", Римо сказав: "Я Римо, але ви можете називати мене Римо".
  
  
  Стюардеса сміялася всім тілом. Здавалося, навіть її мерехтливе мідне волосся приєдналося до сміху. Римо було приємно дивитись на неї.
  
  
  "Чи можу я щось зробити для тебе, Римо?"
  
  
  "Просто сядь тут і посміхнися тією самою посмішкою. Ти можеш це зробити?"
  
  
  "Абсолютно".
  
  
  Їжа була чудовою, а уважна стюардеса випромінювала тепло, як піч із зубами та декольте. І загалом це був приємний політ. Римо забув, яким легким може бути життя, коли у його розпорядженні всі ресурси уряду США.
  
  
  Як тільки він зійшов з літака в бостонському аеропорту Логан, напруга вкорінилася в животі Римо, і він почав запитувати, що він збирається сказати Майстерові Сінанджу.
  
  
  Він досі міркував, коли таксі висадило його на приватному паркуванні їхнього кондомініуму castle.
  
  
  На двостулкових дверях Римо побачив дві таблички, яких раніше там не було.
  
  
  На одному був чорно-червоний знак "Стороннім вхід заборонено". Інший, теж чорно-червоний, попереджав: "Остерігайтеся собак".
  
  
  "Господи", - пробурмотів Римо, відчиняючи двері своїм ключем і прослизаючи всередину. Він не чув жодного собаки. Він не відчував жодного собачого запаху. Але це не означало, що там не було собаки.
  
  
  Крадучись по вкритих килимом сходах, він попрямував на єдиний чистий біологічний звук, який досяг його вух. Сильне, динамічне серцебиття Майстра синанджу.
  
  
  Біля зачинених дверей у кімнату для медитації у вежі Римо завагався. Він також не відчув собаки з іншого боку дверей. Він обережно взявся за ручку дверей, повернув її і відсунув панель. Знаючи Чіуна, він, мабуть, виявив якусь екзотичну суміш, на кшталт пітбуля і лева. Римо любив тварин і не хотів завдавати шкоди жодному з них лише тому, що воно вважало, що захищає Чіуна.
  
  
  Піклявий голос промовив: "Якщо ви прийшли по свої речі, вони там, де ви їх залишили".
  
  
  Римо завмер на місці. "Де собака, Чіуне?"
  
  
  "Я нічого не викидав".
  
  
  "Собака?"
  
  
  "Який собака?"
  
  
  "Табличка на дверях говорила: "Остерегайся собак".
  
  
  "На табличці було написано "стережіться певного собаки"?"
  
  
  "Ні. Але вони ніколи цього не роблять. Можна зайти?"
  
  
  "Я не заперечуватиму проти того, щоб ви оглянули те, що було вашим будинком, перш ніж його розберуть і перевезуть по цеглині на його почесне місце в Перлині Сходу".
  
  
  Увійшов Римо. Він не побачив собаки. Тільки Чіуна, що сидить на татамі в центрі кам'яної підлоги з підігрівом.
  
  
  "Ти перевозиш цю купу каміння в Сінанджу?" - випалив він.
  
  
  Чіун згортав бірюзове кімоно. Він не підняв очей. "Це не твоя турбота. Це належить Дому. І Дім ухвалив перенести його до більш щасливої країни."
  
  
  Римо побачив чотирнадцять лакованих валіз, у які Майстер Сінанджу вкладав свої запасні кімоно.
  
  
  "Навіщо тут знак "Бережись собаки", якщо у тебе немає собаки?" - Запитав Римо.
  
  
  "Це попередження всім".
  
  
  "Так і є?"
  
  
  "Якщо ви погладите по голові доброзичливого собаку, собака буде виляти хвостом, чи не так?"
  
  
  Римо підійшов ближче. "Зазвичай".
  
  
  "Якщо ви погладите по голові другого доброзичливого собаку, цей собака теж не вилятиме хвостом?"
  
  
  "Як правило, так", - відповів Римо.
  
  
  "І якщо ви повторите цю дію з третім дружнім собакою, якого результату ви можете очікувати?"
  
  
  "Виляючий хвіст, звичайно. Можливо, лизнута рука".
  
  
  "Скільки доброзичливих собачих голів безпечно погладити, перш ніж одна з них повернеться і вкусить тебе?"
  
  
  Римо насупився. "Знайди мене".
  
  
  Чіун підняв акуратно складене кімоно і поклав його в скриню із зелено-золотими драконами.
  
  
  "Іноді це четвертий собака", - сказав він. "В інших випадках шістдесят четвертий собака. Однак трапилося так, що перший собака, якого ви погладили, вкусив вас за руку. та для деяких людей”. Його голос став різким. "Особливо дворнягам невизначеного походження".
  
  
  "Послухай, я повернувся не по свої речі".
  
  
  "Ви повинні забрати їх у будь-якому випадку, або їх буде викинуто на тротуар тими, хто скоро зруйнує мій замок".
  
  
  "Я повернувся, бо сумував за тобою".
  
  
  Чіун взявся за інше кімоно. "Це Сміт доручив тобі сказати це мені?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Але ви визнаєте, що розмовляли зі Смітом?"
  
  
  "Я вже був на шляху додому, коли у мене виникли проблеми з поліцією, і мені довелося зателефонувати до Сміта".
  
  
  Майстер Сінанджу виглядав задумливим та суворим. Він не глянув у бік Римо. "Я колись розповідав тобі про той час, коли я вперше наважився вийти за межі піднесеної сфери мого бідного села, Римо?"
  
  
  "Ні", - сказав Римо, носком черевика торкаючись свого особистого татами перед Чіуном. Він схрестив кісточки, готуючись прийняти зручну позу лотоса.
  
  
  "Це дуже погано. Це була гарна історія".
  
  
  "Я хочу це почути, Татусю".
  
  
  "Два дні тому ти не хотів слухати історію про каменеріз".
  
  
  "Я також хочу це почути".
  
  
  "Так ви кажете цю хвилину. Звідки мені знати, що, якщо я почну свою розповідь, ваша непередбачувана особистість мимоволі не зміниться і ви жорстоко обірвете мене на середині моєї розповіді?"
  
  
  Римо підняв праву руку і зробив урочистий знак. "Я не буду. Честь скауту. Я обіцяю".
  
  
  "У тебе була кривава сварка з твоїм батьком?"
  
  
  "Ні".
  
  
  Карі очі Чіуна спалахнули. "Ти брешеш".
  
  
  "Невелика суперечка. Ми всі залагодили. Але я вирішив повернутися сюди. Я не вписуюсь у Сонячне середовище Джоса".
  
  
  "Ти знову осиротіла і кинута, і тепер ти чекаєш, що я прийму тебе назад, просто припадаючи до моїх ідеальних стоп".
  
  
  Обличчя Римо застигло. "Я не плазу".
  
  
  Чіун зробив тремтячі рухи своїми павучими пальцями з довгими нігтями. "Плазувати дозволено. Ти можеш плазати - не те щоб це принесло тобі якусь користь".
  
  
  "Я не плазу".
  
  
  "Плазуни змусить мене задуматися про твоє важке становище, про покинутий".
  
  
  "Я не збираюся плазати", - напружено сказав Римо.
  
  
  Чіун схилив голову набік. "Це твій останній шанс принижуватись".
  
  
  "Жодного шансу".
  
  
  "Я погоджуся на благання".
  
  
  Римо знизав плечима, що зникли. "Майстри Сінанджу не плазуть і не просять".
  
  
  "Це чудова відповідь. Тепер ти можеш сісти біля моїх ніг, прохачу".
  
  
  Римо опустився на своє місце. Його очі шукали карі очі Чіуна, але вони майстерно уникали його погляду.
  
  
  "Мені було одинадцять років, коли мій батько, Чіун Старший, узяв мене за руку і сказав: "Ми йдемо на прогулянку".
  
  
  "Я запитав: "Куди, батьку?"
  
  
  "У нас є справа в невеликому ханстві, і оскільки ти будеш господарем після мене, я дозволю тобі супроводжувати мене в цьому дрібниці доручення", - сказав Чіун Старший. І ось ми вирушили пішки Шовковим шляхом, яким наші предки протягом багатьох поколінь залишали Перлину Сходу, щоб служити імператорам, халіфам і королям ".
  
  
  "Ви вирушили на прогулянку Шовковим шляхом?"
  
  
  Чіун недбало знизав плечима. "Це було дрібницею. Всього сім, можливо, вісімсот ваших англійських миль", - зневажливо сказав він.
  
  
  Римо спробував стримати скептичний вираз обличчя.
  
  
  Чіун продовжив свою розповідь. - Отже, це були ранні дні ХХ століття. Насправді настільки ранні, що їх можна було б прийняти за згасаючі дні позаминулого століття. Я не знаю, оскільки корейці не ведуть рахунок рокам, як це робить Захід. Багато чудес я бачив на Великій Шовковій дорозі, оскільки каравани в ті дні все ще курсували по пустелях. Я бачив дромадерів та арабських скакунів. Монголи, турки, китайці та багато інших йшли своїм шляхом Великому Шовковому шляху.
  
  
  "Поки ми йшли, мій батько розповів, як його дід взяв його з собою на Шовковий шлях, коли він був молодим, як і його батько до нього, тому що в ті дні найвірніший і найбезпечніший шлях до тронів, яких жадав Сінанджу, лежав По дорозі торговців шовком... Було важливо, щоб я вивчив кожне місто, кожен базар на цій дорозі, бо шлях був довгим, і село незабаром почало б залежати не тільки від моїх навичок, а й від моєї здатності долати великі відстані, не стаючи здобиччю. бандитів і розбійниць та диких тварин.
  
  
  "Одного разу вночі ми зупинилися в караван-сараї неподалік Бухари, який знаходиться в самому серці Азії. Цим караван-сараєм керував хитрий узбек на ім'я Ходжа Хан, вино якого, як казали, він готував сам.
  
  
  “У цьому місці я добре поїв, як і мій батько. Я зустрів там багатьох мандрівників. обличчям привиду, клишоногого, з великим носом білого... Сам вигляд цієї пародії на людство кинув мене в оніміння від жаху, і я помчав до свого батька, який запевнив мене, що це лише варвар з незначних західних земель за Галлією, де цивілізовані риси рису , кимчі та поклоніння предкам були невідомі
  
  
  Де чоловіки поводилися як собаки та шавки та кусали навіть руки, які їх годували.
  
  
  "Добре, гаразд, я зрозумів, у чому справа", - прогарчав Римо.
  
  
  Чіун із сумнівом пирхнув і продовжив свою розповідь. "Так ось, цей Ходжа хан видресував бурого ведмедя і показав його мені у своїй гордості. Але ведмідь також вселив жах у моє юне серце, тому що я ніколи раніше не бачив ведмедя, і я міг бачити по червоних очах ведмедя, що його серце жадало моєї плоті, я розповів про це своєму батькові, який засміявся і звинуватив мене в тому, що я з'їв дуже багато гранатових зерен.
  
  
  "Тієї ночі мій батько спав, але я не міг. Виповзаючи з наданого нам намету, я знайшов Ходжу хана, який готував вино з сорго та сушених яблук та абрикосів у своєму льоху.
  
  
  "Я ніколи раніше не бачив, як готують вино, і мені стало цікаво, оскільки я бачив, як вино з сорго діє на тих, хто випиває надто багато. Поки я спостерігав, Ходжа Хан зняв з полиці клітку з незнайомими мені істотами. Вони були розміром з долоню монгола, володіли вісьмома ногами, відрізнялися великою спритністю і волохатістю. У цих тварин було вісім очей-бусин.
  
  
  "На мою думку, звучить як тарантули".
  
  
  Чіун заспокоїв Римо піднятою рукою. "Поки я спостерігав, цей Ходжа хан складав свої абрикоси і сушені яблука в клітку, в якій жили його створення. Вони миттєво накинулися на ці плоди, встромивши свої пухкі ікла в їхню м'якоть, і почали висмоктувати з неї вологу".
  
  
  "О-о-о. Я бачу, що за цим піде".
  
  
  "Вранці, після того як я повернувся в намет мого батька і не міг заснути, мій батько привів мене до столу, за яким мандрівники переривали свою посаду. На столі стояли чаші з червоним сорговим вином, яке Ходжа хан підштовхнув до мого батька, сказавши, що воно приправлене солодкими абрикосами та яблуками.
  
  
  "Після чого я встав і попередив свого батька, що істоти з лютим апетитом минулої ночі встромили свої отруєні ікла в цей фрукт.
  
  
  "Мій батько встав і, схопивши Ходжа-хана за комір, підніс чашу з його власним вином до губ негідника. Негідник відмовився від червоного вина, і тоді мій батько засунув своє протестуюче обличчя в мерзенне варево.
  
  
  "Коли Ходжа-хану дали подихати повітрям, він сплюнув і відхаркнув з рота гірке вино і почав шукати воду, яку він набирав у рот у величезних кількостях, сильно відхаркуючись".
  
  
  - Тобі не обов'язково казати мені. Твій батько вбив Ходжу хана просто на місці, - сказав Римо.
  
  
  "Ні".
  
  
  "Ні?"
  
  
  "Ні. Бо, поки хан домагався життя мого батька, його низька зрада виклала сину Чіуна цінний урок. І тому йому дозволили жити, хоча його кінцівки страждали від лихоманки внаслідок того, що він спробував свою власну отруту. І на цьому моя історія закінчується ".
  
  
  "То що ж сталося з Ханом?"
  
  
  Чіун відмахнувся від запитання. "Це не має значення".
  
  
  "Для мене це має значення. Очевидно, він вбивав мандрівників та згодовував їх своєму дресированому ведмедеві".
  
  
  "Ваше бажання щасливого кінця, в якому переможуть правда, справедливість і американський спосіб життя, шкода. Я дав вам напрочуд рідкісний урок".
  
  
  "Я вже засвоїв урок - розбирайся у своїй їжі".
  
  
  "Це хороший урок, так. Але не тому я розповів вам цю історію".
  
  
  "Я мушу вгадати?"
  
  
  "Ні. Я якраз підходив до цього, коли мене грубо перервали".
  
  
  Римо замовк.
  
  
  Чіун заплющив очі, і в куточках їх утворилося павутиння глибоких зморшок. "Я багато років не ходив Шовковим шляхом. Я жадаю пройти по ньому знову. Я жадаю оселитися в селі моїх предків і пройти курною караванною дорогою до прикрашених тронів Азії, які підтримували мій будинок і мою сім'ю з самого початку".
  
  
  "Отже, ти повертаєшся до Кореї?"
  
  
  "Це були хороші дні. Мені потрібно спробувати прохолодне корейське повітря та воду. Побачити, як цвітуть сливові дерева і кружляє чапля".
  
  
  Римо насилу проковтнув. "Я хотів би, щоб ти залишився в Америці".
  
  
  Чіун опустив свою лискучу стару голову. "На жаль, я не можу".
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Ця земля сповнена гірких спогадів, які я не можу винести. І хоча мої дні закінчуються, я не можу прийняти легкість, яку заслужив, бо я останній Правлячий майстер Сінанджу, і ніхто не забере моє кімоно і сандалії після мене".
  
  
  "Я серйозно про це думав", - сказав Римо. "Я готовий взяти на себе відповідальність Правлячого Хазяїна. Ти завжди говориш про відставку. Тепер ти можеш".
  
  
  Чіун нічого не сказав. Його голова залишалася опущеною, очі були заплющені, наче від болю.
  
  
  Нарешті він заговорив. "Ці новини, які ти приніс, порадували б моє серце, якби ти тільки поділився ними зі мною раніше. Але ти кинув мене, як стару бабусю.
  
  
  "Я не плазу".
  
  
  "Благає мене прийняти тебе назад. Але як я можу довіряти такому, як ти, оскільки я єдиний справжній батько, якого ти коли-небудь знала?"
  
  
  "Назви свою ціну".
  
  
  "Синанджу не можна купити. Його можна взяти напрокат. Я не проміняю святість Царства на прості послуги".
  
  
  "Моє місце тут. З тобою".
  
  
  "Два дні тому ти присягнув мені, що шлях убивці - це не твій шлях".
  
  
  "Сталося дещо, що навчило мене іншому. Я той, хто я є".
  
  
  Вперше карі очі Чіуна зустрілися з очима Римо. "Ти пожертвуєш заради цього блага?"
  
  
  "Що завгодно", - відповів Римо.
  
  
  "Відмовся від кукурудзи у всій її зловісній чарівності. Поклянись мені, що твої бліді губи ніколи більше не торкнуться жовтих зерен і не вип'ють їх".
  
  
  Римо насилу проковтнув. "Я обіцяю".
  
  
  Голос Чіуна пом'якшав. "Я міг би розглянути можливість відстрочки, протягом якої ти, можливо, доведеш, що гідний стати моїм наступником - попри всі докази зворотного, звичайно".
  
  
  "Ти не пошкодуєш, Татусю".
  
  
  "Це ще належить з'ясувати. Я відправив повідомлення на крилах ластівок, що Будинок відкритий для інших пропозицій".
  
  
  "Я знаю".
  
  
  "І я сказав Сміту, що не розглядатиму його пропозицію", - додав Чіун.
  
  
  "Отже, ось і все".
  
  
  "Ні. Це не так. Це тільки те, що якщо я скажу, що це так. І це не так. Я не можу вести переговори зі Смітом, не порушуючи свого урочистого слова. Але підмайстер Правлячого Майстра може."
  
  
  "Учень правлячого майстра? Не пам'ятаю, щоб я коли-небудь чув про учня Правлячого майстра".
  
  
  "Ви будете першим в історії Будинку. Оскільки ви білий і захоплюєтеся кукурудзою, вам, звісно, не можна довірити зайняти високу посаду без відповідного терміну".
  
  
  "Як довго?"
  
  
  "Десять, можливо, лише п'ятнадцять років".
  
  
  "Я думав, ти хочеш, щоб я взяв керування на себе".
  
  
  "Згодом, з часом. Спочатку ти маєш довести свою спроможність, і найкращий спосіб - вступити у свої перші переговори з імператором. Іди до Сміта. Припустіть, що Палату представників можна переконати переглянути свою поточну позицію на переговорах. Не надавайте надмірного значення цьому пункту Нічого не обіцяйте. Нехай до кожного вашого слова прилипне завіса, і пам'ятайте, що жодне слово не має більшої сили, ніж мовчання чи примружування очей у запалі переговорів. Покажіть мені, як ви примружюєте очі, Римо.
  
  
  Римо насупився. Його очі округлилися, як виноград конкорду.
  
  
  "Твої очі, здається, нездатні правильно звузитися. Але я дам тобі дзеркало. Проведіть наступний годинник, тренуючись, потім вирушайте в фортецю імператора Сміта, щоб заманити його туди і заколисати, щоб він розтратив свої гаманці ширше, ніж будь-коли раніше".
  
  
  "Зрозумів", - сказав Римо, схоплюючись на ноги. Він глибоко зітхнув. "Дякую, що дали мені ще один шанс".
  
  
  "Шанс - це лише шанс. Доказ - у пудингу".
  
  
  Коли Римо зібрався йти, Чіун крикнув: "Ти щось забув".
  
  
  Подумав Римо. Повернувшись, він низько вклонився. Уклін на сорок п'ять градусів.
  
  
  "Як це?" - спитав він, випрямляючись.
  
  
  "Дуже добре. Правильно і прямолінійно. Але це було не те, що я мав на увазі".
  
  
  Римо виглядав спантеличеним.
  
  
  "Хіба ти не просив мене почути історію про каменеріз?"
  
  
  "О точно". Римо почав осідати на підлогу, коли Чіун жестом велів йому залишатися на ногах.
  
  
  "Занадто пізно. Очевидно, ти не був щирий у своєму бажанні, інакше це ніколи б не вилетіло з твого тендітного розуму".
  
  
  "Ні, я справді хочу".
  
  
  "Досить. Пізніше. Якщо ти будеш достатньо благати мене".
  
  
  "Зрозумів, Татусю".
  
  
  Біля дверей Римо зупинився і сказав: "Ще раз спасибі. Ви не пошкодуєте про це".
  
  
  І Майстер Сінанджу наспів сказав: "Будемо сподіватися, що ніхто з нас цього не зробить".
  
  
  Розділ тринадцятий
  
  
  Президент Сполучених Штатів не міг у це повірити, коли начальник його штабу прийшов із новинами.
  
  
  "Він хто?"
  
  
  "Відмовляюся прийняти ваш дзвінок".
  
  
  "З якого часу президент Мексиканських Сполучених Штатів відмовляється відповідати на дзвінок президента США?"
  
  
  Начальник штабу хотів сказати: "З того часу, як ви стали президентом", але проковтнув мову і промовчав.
  
  
  Президент Сполучених Штатів виглядав хворим. Достатньо того, що республіканський речник Палати представників відмовився відповідати на його дзвінки після листопадової революції рік тому, але це була політика. Це була загрозлива ситуація на вразливому південному кордоні країни.
  
  
  "Яка диспозиція наших військ?"
  
  
  "Вісімдесят шостий повітряно-десантний на шляху до Браунсвілла. Якщо Мехіко зробить хід, вони зроблять це проти Техасу. Ти знаєш, що колись він належав їм".
  
  
  "Якщо вони думають, що Техас повертають, це буде через мій труп".
  
  
  Глава адміністрації, помітивши недавній кульовий отвір у вікні Овального кабінету, тричі різко постукав по столу президента.
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Стукаємо по дереву".
  
  
  "О", - сказав Президент, який також постукав по багато прикрашеному столу.
  
  
  Начальник штабу продовжив. "Крім того, підрозділи Двадцять четвертої піхотної дивізії, Десятого гірського полку та інших бойових сил розміщуються у ймовірних вузьких місцях уздовж загального кордону".
  
  
  "Звучить не дуже грізно", - стурбовано сказав президент.
  
  
  "З усіма військами, які ми задіяли в операціях ООН з підтримки миру по всьому світу, у Каліфорнії та Аризоні ми досить слабо розвинені, це правда. Але дозвольте мені додати, що авіаносець "Рональд Рейган" та його бойова група навіть зараз рухаються до Мексиканського Якщо вони нападуть, наш удар у відповідь буде швидким і рішучим».
  
  
  "Вони не нападуть. Вони не посміють. Яка у них причина?"
  
  
  "Внутрішні проблеми можуть бути вирішені зовнішніми ударами. Ви знаєте, що це друге правило управління державою. Або, можливо, третє".
  
  
  "Який перший?"
  
  
  "Не дозволяйте вторгнутися у ваші володіння", - сказав начальник штабу.
  
  
  Двері відчинилися, і в кімнату увірвалася Перша леді, що виглядала схвильованою.
  
  
  Президент насупився, дивлячись на неї. "Я на конференції".
  
  
  "Ми не можемо дозволити собі всі ці розгортання військ. Ви збожеволіли? Це розорить бюджет. Як це позначиться на нашому переобранні?"
  
  
  "Моє переобрання".
  
  
  “Тебе переоберуть, я переобраний. Якщо виборці викинуть тебе з твоїм жирдяєм, я повернуся до роботи на громадських засадах. Я надто важливий, щоб повертатися до робочого світу”.
  
  
  На президентський стіл упав аркуш паперу. Він глянув на нього. "Що це?"
  
  
  "Список варіантів екстреного скорочення бюджету, які врівноважують те, що ми витрачаємо на цей некризовий період".
  
  
  Опухлі очі президента ковзнули вниз по сторінці. У самому низу було надруковано "привабливу мету". Федеральне агентство з надзвичайних ситуацій.
  
  
  "Хіба ми не урізали бюджет FEMA минулого року?"
  
  
  "І що? Вдар ще раз. Холодна війна закінчена. FEMA - це альбатрос".
  
  
  "Вони досить зручні при ліквідації наслідків ураганів, землетрусів тощо".
  
  
  "Залишіть достатньо для боротьби зі стихійними лихами. Але відмовтеся від усього, що потрібно для виживання за часів холодної війни. Нам це не потрібно".
  
  
  "Якщо Мексика вторгнеться до нашої країни, нам, можливо, доведеться вирушити на цей укріплений об'єкт FEMA в горах Меріленду".
  
  
  "Вона вже побудована. Вона нікуди не подінеться, якщо ви заморозите їх кошти. Крім того, якщо у нас немає жорстких дисків FEMA, то й у Конгресу їх немає. Можливо, це змусить спікера Грінча двічі подумати наступного разу, коли він буде надсилати своє чортове регресивне законодавство”.
  
  
  "Скільки разів я маю тобі говорити, не називай його так. Якщо засоби масової інформації запишуть це на плівку, у нас виникнуть справжні проблеми".
  
  
  "Просто підпишіть це. Я зробив би це сам, але це було б незаконно".
  
  
  "Добре", - сказав президент, підписуючи документ. "От. Їхні кошти заморожені на час цієї кризи".
  
  
  Перша леді схопила папір зі столу, сказала крижане "Спасибі" і вийшла, клацнувши підборами.
  
  
  Президент Сполучених Штатів стомлено зітхнув. "Чому ця жінка завжди домагається свого?"
  
  
  Начальник штабу відкрив рота, щоб сказати очевидне. Але вирішив, що "Бо ви їй дозволили" - це не те, що обложеному президенту потрібно почути прямо зараз.
  
  
  Розділ чотирнадцятий
  
  
  Коли Анвара Анвар-Садата дійшла звістка про те, що мексиканські збройні сили стягуються до кордону зі США, він подумав, що це йому сниться.
  
  
  Насправді він бачив сон у своїй багатоповерховій квартирі на Бікман Плейс. Йому снився його тезка Анвар аль-Садат.
  
  
  Анвар Анвар-Садат служив за президента Єгипту Анварі ас-Садате. Це був дуже заплутаний час, тому що в ті дні Анвара Анвар-Садата звали просто Анвар Садат. Два Анвари Садата могли спантеличити навіть у візантійських внутрішніх колах єгипетського уряду, де будь-яка кількість людей носила однакові імена. Так було легко перекласти провину.
  
  
  Президент Анвар ас-Садат викликав тодішнього міністра закордонних справ Анвара Садата до свого розкішного кабінету і припустив, що настав час змін. "Один із нас має змінити своє ім'я", - сказав президент Анвар ас-Садат.
  
  
  І таке велике було його міністра закордонних справ Анвара Садата в ті дні, що він, природно, припустив, що президент змінить своє ім'я. Зрештою, хіба це була його ідея?
  
  
  На щастя, дипломатична підготовка Анвара Садата врятувала його від таких висловлювань. Тому він сидів у напруженому мовчанні, поки президент продовжував говорити: "І, звичайно, це маєте бути ви".
  
  
  Це стало для Анвара Садата жорстоким ударом. Він пишався своїм ім'ям. Він докладав усіх зусиль, щоб зробити це ім'я популярним у дипломатичних колах. Тепер його позбавляв її цей низькорослий маленький деспот із вусиками, схожими на волохатих хробаків.
  
  
  Але, будучи дипломатом, він не висловив свого невдоволення. Він просто сказав: "Як забажаєте, мій президент".
  
  
  "Тоді справа зроблена", - промуркотів єгипетський президент.
  
  
  "Це узгоджено", - сказав інший Анвар Садат, що прозвучало для першого як згода, але насправді було очікуванням.
  
  
  Минув тиждень, а Анвар Садат залишався Анваром Садатом. Два тижні невдовзі перетворилися на три.
  
  
  Президент Єгипту став дуже дратівливим по відношенню до свого тезки, коли побачив, що його міністр закордонних справ зволікає з відповіддю. Але він нічого не сказав. Зрештою це був Єгипет. Зміни відбувалися повільно.
  
  
  У той день, коли президента Єгипту було вбито на трибуні для глядачів його власними нелояльними військами, Анвар Садат сидів на два ряди позаду нього і на чотири місця зліва. І вижив, отримавши лише бризки крові на крохмаленій сорочці. Кров інших людей.
  
  
  В іншій культурі це могло б звільнити підлеглого від його обіцянки половини змінити ім'я, але не в Єгипті. Вже наступного дня, зі сльозами на очах і кам'яним обличчям, Анвар Садат оголосив скорботну націю, що незадовго до цього він пообіцяв змінити своє ім'я, щоб догодити загиблому лідеру Єгипту. І тепер він це зробить.
  
  
  "Я взяв повне ім'я мого улюбленого лідера як своє прізвище", - сказав він. І коли народні збори піднялися в бурхливих оплесках, він зайняв своє місце за табличкою з ім'ям, на якій був напис "Анвар Анвар-Садат".
  
  
  З того дня він став висхідною дипломатичною зіркою Єгипту.
  
  
  То справді був чудовий жест, якому аплодував весь світ. Але він мав зворотний бік. Коміки висміювали його ім'я. Інші постійно писали це слово з помилками або ставили дефіс між двома Анварами, а не між другим Анваром та єдиним Садатом. Це стало особливо гострим, коли він отримав високий титул Генерального секретаря ООН, посаду, яку часто обіймали люди з незвичайними іменами. Що це було, як не дивне ім'я? Або Даг Хаммарський?Л.Д.? Навіть коли генерального секретаря викрили як колишнього нациста, таких жартів не було.
  
  
  А потім були сни. У його снах покійний президент Анвар аль-Садат вічно переслідував його по червоних пісках пустелі, кричачи, що він не зможе знайти спокій у потойбіччя серед фараонів і хедівів давнини, поки вискочка-дипломат тягне його горде ім'я через заголовки газет.
  
  
  Анвар Анвар-Садат був грубо збуджений від свого останнього такого сну телефонним дзвінком.
  
  
  "Ще одна з тих мрій, мій генерале?" - запитав улесливий голос заступника держсекретаря щодо операцій з підтримки миру.
  
  
  "Це ніщо. Я був радий отямитися від цього, тому що мертвий тримав мене за щиколотки і тримав розпростертим, поки навколо кружляли шакали".
  
  
  "Шакал - символ мертвих фараонів".
  
  
  "Я не мертвий, запевняю вас".
  
  
  "Армія Мексики зосереджується на кордоні".
  
  
  "Який кордон?"
  
  
  "Ну, кордон Сполучених Штатів. Який інший кордон міг би їх зацікавити?"
  
  
  "Це чудові новини!" - пробурмотів генеральний секретар, на мить замислившись, чи не зісковзнув він із долини кошмарів у царство мрій.
  
  
  "Я думав, ви подивіться на це з іншого боку", - промуркотів заступник держсекретаря.
  
  
  "Ми повинні скликати екстрене засідання Ради Безпеки та закликати до розміщення миротворчих сил між двома воюючими державами".
  
  
  "Це само собою зрозуміло".
  
  
  Анвар Анвар-Садат нетерпляче клацнув пальцями. "Ім'я. У нас має бути назва для цієї операції".
  
  
  "Організація Об'єднаних Націй, Сполучені Штати - група спостерігачів Сполучених Штатів".
  
  
  Анвар Анвар-Садат скорчив гримасу. "Незвичайна людина?"
  
  
  "Ти кажеш це так, ніби це жук, якого ти виявив у себе в роті".
  
  
  "Рада Безпеки ніколи цього не схвалить", - гаркнув Анвар Анвар-Садат.
  
  
  "А чому б і ні? Це легко сказати та запам'ятати".
  
  
  "У назві є два Сполучені Штати. Хто має знати, який є який?"
  
  
  "Чудове спостереження, мій генерал. Я не подумав про це. Чи можу я тоді запропонувати UNMEXUSOG?"
  
  
  "Хороша пропозиція. Але я сам віддаю перевагу УСУНМЕКСОГУ".
  
  
  "Це анітрохи не гірше. Але я не бачу різниці".
  
  
  "Це елементарно", - сказав Анвар Анвар-Садат. "Сполучені Штати не розглядатимуть цю операцію, якщо назва їхньої країни не стоятиме на першому місці".
  
  
  "Так, так. Тепер я це розумію".
  
  
  "Будь ласка, надішліть мою офіційну машину. Ми повинні діяти відповідно до цього негайно".
  
  
  "Є лише одна інша проблема, мій генерал".
  
  
  "І що це таке?"
  
  
  "Раді Безпеки буде важко зібратися з огляду на те, що так багато делегатів було відкликано для консультацій".
  
  
  "Звичайно. Як забудькувато з мого боку. Чи було щось відомо про цю таємничу справу?"
  
  
  "Взагалі ніяких".
  
  
  "Що ж, ми могли б також підготувати резолюцію в очікуванні їхнього повернення. Моя машина. Негайно".
  
  
  "Негайно, мій генерал".
  
  
  Розділ п'ятнадцятий
  
  
  Гарольд Сміт спостерігав за потоком даних із зростаючим занепокоєнням.
  
  
  Підрозділи мексиканської армії тепер повністю розгорнуті на передовий. Їх чисельність, хоч і була набагато нижчою за рівень США, врівноважувалася розміщенням США в зарубіжних країнах. Таким чином, вони були приблизно рівними.
  
  
  Наближався опівдні. Тепер цього не уникнути. Настав час безпосередньо зв'язатися з президентом.
  
  
  Сміт прийняв таблетку аспірину й антациду і, глибоко зітхнувши, поклав свої скручені сіруваті пальці на червону трубку.
  
  
  Він почав піднімати його.
  
  
  І на його столі задзижчав інтерком.
  
  
  Нахмурившись, він кинув слухавку, клацнув перемикачем внутрішнього зв'язку і сказав: "Так, місіс Микулко?"
  
  
  "До вас містер Римо Дюрок, доктор Сміт".
  
  
  "Запросіть його", - швидко сказав Сміт.
  
  
  Увійшов Римо. Спочатку Гарольд Сміт ледве впізнав його. Він був дуже засмаглим, з блиском в очах, і виразна усмішка викривляла його жорстокий рот із розрізом.
  
  
  "Привіт, Смітті. Нудьгував за мною?"
  
  
  "Рімо. Ти повинен був переконати майстра Чіуна передумати".
  
  
  "Був там. Зробив це. Купив футболку".
  
  
  З надією почав Сміт. "Він передумав?"
  
  
  "Це ще не вирішена угода, але вона майже у кишені".
  
  
  Сміт моргнув. Це було так несхоже на Римо та Чіуна. "Що ви маєте на увазі?" – обережно спитав він.
  
  
  "Я маю на увазі, - сказав Римо, весело плюхаючись у крісло, - Чіун уповноважив мене вести переговори щодо нашого наступного контракту".
  
  
  "В нього є?"
  
  
  "Все, що вам потрібно зробити, це задовольнити наші вимоги і Мексика відійде в нейтральний кут".
  
  
  "Раніше я пропонував Чіуну ті ж умови, що й минулого року".
  
  
  "І він відхилив їх. Хороша спроба, Смітті, але я на місці водія. Я хочу потрійне".
  
  
  "Потрійне золото"?
  
  
  "Потроїмо все. І приватний літак".
  
  
  “Про приватний літак не може бути й мови. Приватний літак зажадав би постійної команди технічного обслуговування, і його можна було б відстежити до організації, якби його бачили поблизу оперативних зон”.
  
  
  "Гарне зауваження. Гаразд, обійдемося без приватного літака. Давай поговоримо про потрійне золото та інші непередбачені витрати. Я хочу машину".
  
  
  "Якої марки?"
  
  
  Торпеда Такера.
  
  
  "Смішно! Їх не так вже й багато у світі. Це привернуло б увагу до власника".
  
  
  "На відміну від Чіуна, що розгулює в цих своїх безглуздих кімоно?"
  
  
  "Я не можу контролювати вибір майстром синанджу одягу".
  
  
  "І я хочу машину, якої більше ніхто не має", - наполягав Римо.
  
  
  "Можна було б влаштувати щось непомітніше".
  
  
  "Непомітний може бути прийнятним. За умови, що він вишнево-червоного кольору з металевим відливом".
  
  
  "Чому червоний?"
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  Сміт заплющив очі від явного болю і сказав: "Про потрійне збільшення золота не може бути й мови. Як ви знаєте, ми викачуємо кошти з іншого федерального агентства, конвертуємо їх у золото і відправляємо в Сінанджу на підводному човні. Потрійне золото, якщо я не помиляюся, може потопити атомний підводний човен, який ми використовуємо для транспортування”.
  
  
  Римо моргнув. - Так і було б?
  
  
  "Якщо ми не зможемо відправити це, ми не зможемо це доставити".
  
  
  "Зроби дві ходки".
  
  
  "Неможливо. Минулого разу підводний човен був захоплений північнокорейцями. Вони все ще надзвичайно уразливі там, нагорі".
  
  
  "Розкажи мені про це. Я подарував Кім Чен ІРУ його першу зачіску. Мабуть, по всьому Пхеньяну розвішано плакати "Розшукується" з моїм обличчям".
  
  
  Вираз жаху в очах Гарольда Сміта був абсолютним.
  
  
  "Не хвилюйся, Смітті. Джонг має бути мертвий".
  
  
  Повернувшись у своєму потрісканому шкіряному кріслі, Сміт повозився з диспенсером для води біля свого столу і налив повну паперову склянку, щоб запитати три рожеві таблетки антациду.
  
  
  "Я думав, твій шлунок заспокоївся приблизно в той час, коли АМА виявила, що виразки можна вилікувати антибіотиками?"
  
  
  "Моя виразка під контролем. Мій рефлюкс – ні".
  
  
  "Тоді тобі краще погодитися з моїм поглядом, інакше буде тільки гірше", - сказав Римо з зухвалою усмішкою.
  
  
  Сміт скривився. "Я міг би розглянути вдвічі більше за золото".
  
  
  "Подвійте золото".
  
  
  "Подвоєння не у ваших довгострокових інтересах".
  
  
  "Що ви маєте на увазі?" - Запитав Римо. "Чим більше я потягну, тим більше враження це справить на Чіуна. Потрібно справити хороше перше враження".
  
  
  "Якщо я заплачу цього року вдвічі - а я жодним чином не можу гарантувати, що зможу це зробити - подальші підвищення будуть неможливі".
  
  
  "І що?"
  
  
  "З іншого боку, якщо ми зможемо домовитися про вдвічі більшу кількість золота цього року, я, можливо, зможу збільшити це підвищення наступного року чи через рік".
  
  
  "Чому ти не можеш зробити це зараз?" Запитав Римо.
  
  
  "Мені знадобиться час, щоб підготувати президента до такого гігантського підвищення. Таким чином, згодом це буде здійсненно, і ти зможеш справити враження на Чіуна своєю здатністю отримувати від мене багаторазові підвищення".
  
  
  Римо сильно насупився. "Я не знаю, Смітті".
  
  
  "Що для тебе важливіше - вигідна угода, яку ти можеш отримати, або можливість справити враження на Чіуна своїми навичками ведення переговорів два роки поспіль?"
  
  
  Римо задумливо потер підборіддя. "Ну, золото просто лежить у скарбниці. Чіун нікому не дозволить його витратити".
  
  
  Сміт придушив стогін. Він завжди підозрював це, судячи з того, як Римо та Чіун виставляли щедрі рахунки за витрати.
  
  
  "Отже, ніхто не постраждає, якщо я діятиму обережно", - пробурмотів Римо.
  
  
  "Отже, це угода?"
  
  
  "Добре, - сказав Римо, - домовилися".
  
  
  Сміт підвівся й поквапно простяг руку.
  
  
  Римо вагався. "Ти обмінюєшся рукостисканнями з Чіуном?"
  
  
  "Зазвичай ні. Але я думаю, що тут це доречно. Ти завжди був людиною слова".
  
  
  Римо підвівся зі стільця і потис руку Сміта. Це було схоже на рукостискання кістяка в рукавичці.
  
  
  "Це угода, Смітті", - сказав він, посміхаючись.
  
  
  "Я радий, що ми змогли швидко дійти порозуміння. Це економить нам час. Тепер ти маєш переконати Чіуна прибрати послуги Будинку з міжнародного ринку".
  
  
  "Це було у нашому контракті?"
  
  
  Сміт сердито сказав: "Це було невисловлене припущення".
  
  
  Піднявши руки, Римо позадкував від холодного погляду Сміта. "Гей, гей, я просто пожартував".
  
  
  Сміт розслабився. "Чи маю я зараз домовитися про золото?"
  
  
  "Хіба нам не потрібний контракт?"
  
  
  “Ми ведемо справи вже понад двадцять років. Контракт – це формальність. Нехай Чіун складе його, і як тільки я його побачу, я віддам золото. Але я хотів би запустити його у виробництво якнайшвидше”.
  
  
  "Звичайно, чому б ні?" Римо попрямував до дверей. "Я не знаю, чому ви з Чіуном замкнулися і годинами сперечалися через це. Це просто. Просто викладіть свою позицію із самого початку".
  
  
  "Хвилинку", - сказав Сміт, підносячи руки до робочого столу. Зайнялася клавіатура capacity. Він запроваджував комп'ютерні команди зі звичною легкістю.
  
  
  Римо виглядав зацікавленим. - Що ви робите? Знімаєте гроші?
  
  
  Сміт кивнув головою.
  
  
  "Приємно мати свій власний банк. Звідки ви знімаєте гроші?"
  
  
  "Надзвичайне становище федерального рівня-" голос Сміта перервався. Він завмер у своєму кріслі. Його сіре обличчя зблідло до примарно-сірого кольору. "Боже мій..." прохрипів він.
  
  
  "Тільки не кажи мені, що в тебе перевитрата".
  
  
  "Дещо", - хрипко сказав Сміт.
  
  
  "Привіт. Я пожартував".
  
  
  "А я не був", - похмуро сказав Сміт. "Згідно з моїм екраном, операційний фонд Федерального агентства з надзвичайних ситуацій був заморожений менше двох годин тому за розпорядженням президента".
  
  
  "Який ідіот це зробив?" Вибагливо запитав Римо.
  
  
  "Президент Сполучених Штатів".
  
  
  "Він може це зробити?"
  
  
  "Перепрошую", - сказав Гарольд Сміт, простягаючи руку до червоного телефону.
  
  
  У ситуаційній кімнаті Білого дому президент слухав тактичний брифінг. Голова Об'єднаного комітету начальників штабів віддавав честь.
  
  
  "У нас в Ель-Пасо підрозділ чисельністю в дивізію", - сказав він, клацаючи складною металевою указкою так, що її кінець висунувся і торкнувся червоного трикутника під Ель-Пасо, штат Техас.
  
  
  Президент сказав: "Підрозділ. Скільки це людина?"
  
  
  "Близько п'ятнадцяти тисяч".
  
  
  Покажчик перемістився північ, до синій точці. "І полк у резерві".
  
  
  "Це скільки солдатів? Точно".
  
  
  Голова Об'єднаного комітету начальників штабів закрив очі, коли президент заніс ручку над блокнотом.
  
  
  "Понад дві тисячі, але ці цифри не мають значення".
  
  
  "Я головнокомандувач. Я повинен знати, скільки військ задіяно в польових умовах. Чи не так?"
  
  
  Начальник військово-морських операцій подивився на голову Об'єднаного командування, і їхня невисловлена думка полягала в тому, що Головнокомандувачу слід витратити час на те, щоб вивчити напам'ять таблицю військової організації. Переважно до своєї інавгурації.
  
  
  Двері раптово відчинилися в безпомилковому стилі, який символізував типову ураганну появу Першої леді. Усі напружилися. Особливо президент.
  
  
  "Це телефон", - прошипіла вона.
  
  
  "Це не може зачекати? Я тут займаюся захистом нації".
  
  
  "На цей телефон потрібно відповісти".
  
  
  "Прийміть повідомлення".
  
  
  "Я намагався. Сміт повісив слухавку".
  
  
  "Сміт?"
  
  
  "Саме".
  
  
  JCS сприйняла цю побічну гру з зростаючим інтересом.
  
  
  "Джентльмени, - сказав Президент, відсуваючи свій стілець, - ви повинні вибачити мене".
  
  
  "Звичайно, пане президент".
  
  
  Після того, як він залишив кімнату, Об'єднаний комітет начальників штабів скупчився.
  
  
  "Хто такий цей Сміт?"
  
  
  "Я думаю, у Стейті є Сміт".
  
  
  "Хіба у нас немає адмірала Сміта, адмірале?"
  
  
  "Я думаю, у нас їх три".
  
  
  Двері відчинилися, і Перша леді просунула свою біляву головку всередину. Її блакитні очі пропалювали їх, як сердиті лазери. "Цієї розмови ніколи не було".
  
  
  "Так, мем", - сказали Об'єднаний комітет начальників штабів, спокійно складаючи руки в очікуванні на повернення президента.
  
  
  У спальні Лінкольна президент Сполучених Штатів сів на бездоганно чисте покривало і зняв з тумбочки рожевого дерева, що задзвонив червоний телефон. Він узяв слухавку і заговорив до неї, його голос був хриплішим, ніж зазвичай.
  
  
  "Сміт?"
  
  
  "Так, пане президент".
  
  
  "Лінія зафіксована?"
  
  
  "Станом на вчорашній день. Я шкодую, що це зайняло так багато часу".
  
  
  "Радий, що ви повернулися. Ви стежили за ситуацією в Мексиці?"
  
  
  "У мене є. У мене також є справа надзвичайної терміновості, яку я маю викласти вам".
  
  
  "Що може бути терміновішим, ніж з'ясування відносин між США та Мексикою?"
  
  
  "В організації добіг кінця ще один контракт, і я повинен задовольнити вимоги моїх співробітників щодо забезпечення дотримання ".
  
  
  "Є проблема?" спитав президент.
  
  
  "Це гроші чорного бюджету, як ви знаєте".
  
  
  "Так. Я знаю. Мої люди пройшлися по бюджету дрібнозубою гребінцем. Я ніколи не міг тебе знайти".
  
  
  "У цьому весь сенс. У агентства, яке спрямовує гроші, закінчилися кошти".
  
  
  "Що це за агентство?" - запитав президент, помітивши, що двері до спальні Лінкольна повільно відчиняються.
  
  
  "Федеральна агенція з надзвичайних ситуацій".
  
  
  Президент стукнув себе кулаком по коліна. "Чорт. Моя дружина змусила мене заморозити їхні гроші".
  
  
  "Це не могло статися у найгірший час. Ви повинні негайно звільнити ці кошти".
  
  
  "Це легше сказати, ніж зробити, Сміт. Люди будуть ставити питання. Хіба ми не можемо призначити вашим людям аванс?"
  
  
  "Малоймовірно".
  
  
  "Можливо, ми зможемо роздобути гроші в інших агентств. ЦРУ, DARPA тощо".
  
  
  "Я готовий погодитися з будь-яким рішенням, яке не піддає організацію громадського контролю, пане Президент".
  
  
  "Добре. Про яку суму ми тут говоримо?"
  
  
  Сміт назвав цифру.
  
  
  І президентові Сполучених Штатів раптово захотілося лягти. Він так і вчинив. Втупившись у стелю, він повторив питання тонким, далеким голосом. "Ми платимо скільки?"
  
  
  "Цього року потрібно підвищення ставки", - сказав Сміт.
  
  
  Президент сів. Він скинув черевики. "Забудьте про це. Підвищення не буде. Фактично вам доведеться скоротити цю суму. Ким взагалі ці люди себе уявили?"
  
  
  "Ви бачили їх у дії. Вони врятували вам життя".
  
  
  "Я знаю це. Але вони руйнують казначейство своїми вимогами".
  
  
  "Пане Президенте, ці люди дали зрозуміти, що вони доступні для інших країн. У мене є підстави підозрювати, що це знання, або, що важливіше, знання того, що вони, можливо, більше не перебувають у нас на службі, надало сміливості". мексиканському уряду”.
  
  
  "Ви хочете сказати - ви не можете цього стверджувати, - що мексиканці вважають нас уразливими, тому що вони не працюють на нас? А як щодо нашої ядерної зброї?"
  
  
  "Яка ймовірність того, що ми застосуємо ядерну зброю?" Заперечив Сміт.
  
  
  "Вони - останній засіб. Політичні наслідки були б жахливими. Не кажучи вже про те, що обрушиться на нас, якщо Гольфстрім підніме радіоактивний пил".
  
  
  "Зовсім вірно. З іншого боку, якщо мексиканський уряд - або будь-який інший уряд - опанує навички синанджу, ви можете померти уві сні від природних причин, і не буде жодної відплати, тому що ніхто ніколи не дізнається і навіть не запідозрить, що ви були убиті”.
  
  
  "Я розумію вашу точку зору. Але що я можу вдіяти? У бюджеті повний бардак".
  
  
  "Ці гроші мають бути знайдені".
  
  
  "Я вам передзвоню", - сказав Президент і повісив слухавку.
  
  
  Президент схопився з ліжка, перетнув кімнату в одних шкарпетках і взявся за ручку дверей. Він різко смикнув. І в кімнату ввалилася Перша леді.
  
  
  "Через вас, - суворо сказав Президент, - ми щойно втратили наш остаточний захист".
  
  
  "Я не розумію, про що ви говорите", - сказала Перша леді, насилу піднімаючись на ноги. Її щоки почервоніли від гніву, і це наштовхнуло президента на думку.
  
  
  "Ти спізнився", - сказав він.
  
  
  "За що?"
  
  
  "За це".
  
  
  І президент обхопив свою дружину за талію та потяг її до ліжка Лінкольна з рожевого дерева.
  
  
  "Не зараз! Ми у розпалі кризи", - заперечила Перша леді.
  
  
  "Це не те, що я мав на увазі", - сказав президент, важко сідаючи і посадивши Першу леді собі навколішки.
  
  
  Він почав прикладати свою велику праву руку до її дупи зі суворим ентузіазмом, кажучи: "Не лізь у мої справи. Не лізь у мої чортові справи".
  
  
  Розділ шістнадцятий
  
  
  Настала ніч, коли Римо повернувся додому. Він дав на чай таксисту, який привіз його з аеропорту, сто доларів і, прямуючи до вхідних дверей, виявив п'яного, розкинутого на сходах ґанку, в байдужій руці якого була затиснута величезна зелена пляшка горілки.
  
  
  "О, чудово", - сказав Римо. "Це все що мені потрібно".
  
  
  П'яний був непритомний, але коли Римо однією рукою схопив його за відворот чорного пальта, а інший - за пляшку горілки, він поворухнувся.
  
  
  Піднявши руку, яка, як йому все ще здавалося, стискала пляшку горілки, він пробурмотів: "До побачення".
  
  
  "І тобі того ж, друже", - сказав Римо.
  
  
  "Америка гарна", - сказав він.
  
  
  "Так, це здорово. Я просто сподіваюся, що наступного місяця я все ще житиму тут у цей же час".
  
  
  Протягнувши чоловіка вгору вулицею, Римо кинув його в кущах, що оздоблюють шкільний двір. Поліція зазвичай патрулювала цей район. Коли вони знаходили його, вони садили його в камеру, щоб він відіспався.
  
  
  "Я не клоун", - промимрив чоловік.
  
  
  "Це питання думки", - сказав Римо, який спустошив пляшку горілки, готуючись викинути її у кущі.
  
  
  Він звернув увагу на етикетку. На ній був зображений чоловік із забіячним обличчям у кепці з чорним козирком, як у старомодного трамвайного кондуктора. Римо помітив, що у п'яниці з кишені стирчить така сама кепка з чорним козирком. Потім він помітив, що у п'яниці таке ж забіяке обличчя, як у лейбла, тільки більш розв'язне. У нього теж текли слини.
  
  
  "У тебе є своя горілка?" Випалив Римо.
  
  
  "Da. Я згоден".
  
  
  "Тоді ти не пропустиш цей, коли протверезієш", - сказав Римо, кидаючи пляшку і йдучи.
  
  
  "Я не клоун", - хрипко пробурмотів п'яний йому слідом. "Я створю випалену пустелю там, куди я піду. Ти побачиш. Ти мені не потрібний".
  
  
  "Взаємно".
  
  
  "Мені не потрібна охоронець. Мені не потрібні радники. Мені не потрібний синанджу".
  
  
  Римо змінив напрямок. "Ти сказав синанджу?"
  
  
  "Я сказав синанджу. Але мені це не потрібно".
  
  
  "Навіщо тобі синанджу?"
  
  
  "Я цього не роблю".
  
  
  "Але якби ти це зробив, навіщо б тобі знадобився Сінанджу?"
  
  
  "Щоб завоювати світ, звісно".
  
  
  Римо опустився навколішки перед чоловіком і повернув його обличчя так, щоб світло вуличного ліхтаря падало прямо на нього. Пухке, одутле обличчя починало здаватися знайомим. Але воно продовжувало плавати, як замазка, тож лінії були нечіткими.
  
  
  Римо вивудив пляшку горілки з кущів. Обличчя на ній викликало тривогу. І це було не тому, що Римо мав справжнє обличчя, розпростерте біля його ніг.
  
  
  "Що це за мова?" Запитав Римо.
  
  
  "По-англійськи. Я говорю чудовою англійською".
  
  
  "Ні. Я маю на увазі на етикетці".
  
  
  "Ти невіглас. Може, я і клоун. Але ти невіглас, якщо не знаєш російської. Коли я анексую США, вас повісять на шибеницях і змусять цілувати чобіт, який вас розчавив".
  
  
  "Ти-"
  
  
  "Так. Саме. Тепер ти знаєш".
  
  
  "Я не пам'ятаю імені, але ти – це він".
  
  
  "Жириновський", - невиразно пробурмотів п'яниця, потягнувшись за пляшкою. А на етикетці кириличними літерами, багато з яких, начебто, були написані задом наперед для західних очей, було зображено наближення до імені Жириновського.
  
  
  "Якого біса ти тут робиш?" Запитав Римо.
  
  
  "Те, що я роблю всюди. Мене виганяють. Усі так люблять Жириновського, що виганяють його. Мене вигнали з Польщі. Сербія. Константинополь".
  
  
  "Костянтинополя більше не існує".
  
  
  "Коли я завоюю світ, я перейменю Америку до Константинополя. А тепер здавайте пляшку, якщо цінуєте випивку".
  
  
  Римо стиснув його руку, пляшка розбилася, і людина на землі була настільки спустошена жахливим видовищем, що впала горілиць.
  
  
  "Це великі пальці".
  
  
  "Я не клоун".
  
  
  Римо вирішив, що коли це той, за кого він себе видає, то кинути його в кущах нічого не дасть. Тому він потяг чоловіка до станції метро і кинув на заднє сидіння чекає таксі.
  
  
  Таксист був твердим. "Гей, я не перевозлю п'яних".
  
  
  "От шістсот доларів. Готівкою", - сказав Римо водію. "Відвези його додому".
  
  
  "Де наш дім?"
  
  
  "Бісмарк, Північна Дакота. За шістсот доларів він дістанеться туди?"
  
  
  "Можу я зупинитися, щоб перекусити та переночувати?" спитав таксист.
  
  
  "Ще б".
  
  
  Таксист склав пачку готівки, поцілував її і засунув у кишеню. "У такому разі, скажи його батькам, щоб чекали його додому десь наступного тижня. Я знаю короткий шлях до Бісмарка через Атлантик-Сіті."
  
  
  "Ти професіонал".
  
  
  Коли таксі рушило з місця, Римо побіг додому, сподіваючись, що те, чого він боявся, виявилося неправдою.
  
  
  Тієї миті, коли він відчинив вхідні двері, металевий запах свіжої крові вдарив у нього неприємною хвилею.
  
  
  На сходах, що вели нагору, було лише одне тіло. Це було добре. Одного тіла було легко позбутися. Можливо, якщо Римо розламає його на дрібні шматочки, воно зісковзне у сміттєпровід.
  
  
  Друге тіло було в туалеті на другому поверсі. Римо знав, що він мертвий, не прислухаючись до жодного удару серця, бо голови, надовго занурені в туалетну воду, зазвичай належали покійному.
  
  
  За межами кімнати у вежі була купа тіл, дуже акуратно покладених. Було важко точно сказати, скільки там було тіл, настільки професійно було зроблено укладання. У деяких випадках більш ніж одна рука була затиснута в рукаві пальта, а інші кінцівки були зчеплені, щоб настало трупне задублення, і Римо було легше піднімати тіла як єдине ціле.
  
  
  То був Чіун. У старі часи, коли Майстер Сінанджу захоплювався американськими мильними операми, будь-хто, хто переривав їх, підлягав негайній страті. Багато разів Римо повертався додому, щоб знайти схожу купу трупів, які потребують утилізації.
  
  
  Вигляд цього викликав у Римо майже ностальгію.
  
  
  Дозволивши мерцям спокійно розкладатися, Римо увійшов до кімнати для медитації. "Чіун?"
  
  
  "Я чекав на твого повернення", - сказав Чіун.
  
  
  "Що ж, я повернувся".
  
  
  "Вчасно, щоб винести сміття".
  
  
  "Хто вони були?"
  
  
  "Російські".
  
  
  "Так?"
  
  
  "Бреші росіяни. Я б прийняв правдивих росіян, хоча посилати емісарів, коли перший контакт повинен бути через лист або просте повідомлення, було серйозним порушенням пристойностей. Я не веду переговорів з претендентами або їхніми охоронцями".
  
  
  "То ти вбив їх?"
  
  
  "Я залишив живим того, хто кричав", - відповів Чіун.
  
  
  "Здається, я знаю, хто це був ___"
  
  
  "Він стверджував, що є новим царем, але я знаю, що це неправда. Він просто хвалько і п'яниця. Але оскільки бути хвалько і пияком іноді є необхідною умовою для управління Росією, я дозволив йому піти з ще функціонуючими внутрішніми органами. Якщо він колись -небудь стане царем по-справжньому, він, без сумніву, буде вдячний”.
  
  
  Римо тицьнув великим пальцем через плече. "Ці мертві хлопці - його охоронці?"
  
  
  "Більше ні", - сказав Чіун. "Позбудься їх".
  
  
  Зітхнувши, Римо взявся до роботи. Він запустив руку в купу переплетених мерців, і, як у старі часи, всі вони разом розсипалися по підлозі, як курячі кістки, надовго залишені на дні сміттєвого бака.
  
  
  Спустившись із ними у підвал, Римо зіштовхнувся з нагальною проблемою. Як помістити їх у сміттєві баки, які в кращому разі були розміром з людину. Він обмірковував проблему, доки знімав кришки з кожної банки.
  
  
  Коли всі п'ять банок були виставлені, Римо вирішив, що, оскільки має сім мертвих і всього п'ять банок, немає сенсу розділяти мертвих, щоб у кожного трупа було своє містище.
  
  
  Як тільки з цим покінчили, все стало просто. Він відламав кінцівки та інші виступи. Вони відламалися начисто, як сухі гілки, і він розподілив їх порівну між п'ятьма банками.
  
  
  Тіло на сходах також зробило свій внесок у "салат із мертвих вечірок". Як і тіло, що пірнало за киснем в унітаз. Римо довелося відірвати свої пальці від сидіння, але після цього він завдав не більше клопоту, ніж інші.
  
  
  Повернувшись до кімнати для медитації, Римо відкашлявся. Це буде нелегко.
  
  
  Чіун випередив його. "Ти зазнав невдачі".
  
  
  "Звідки ти знаєш?"
  
  
  "У мене є чудові нунчі для вашого кібуна", - сухо сказав Чіун. "Через вашу некомпетентність ви втратили найбільшого клієнта в історії синанджу".
  
  
  "Не так швидко. Все пройшло не так".
  
  
  "Ні? Ти домовився з Гарольдом Божевільним?"
  
  
  "Ні", - визнав Римо.
  
  
  "Тоді ви зазнали невдачі, і деталі не важливі. Все, що має значення - це катастрофа, яку ви викликали".
  
  
  "Я не провалив це. Це зробив Сміт".
  
  
  Чіун скочив на ноги. - Сміт відмовився від наших послуг?
  
  
  "Ні. Він був готовий продовжити контракт. Я отримав удвічі більше за золото".
  
  
  "Подвійна?"
  
  
  "Так, подвійна".
  
  
  "Не потрійна?"
  
  
  "Трипл - ти з глузду з'їхав?"
  
  
  "Ти не прагнув потрійного. Навіть до позування?"
  
  
  Римо зробив незворушне обличчя.
  
  
  "Ти просив потрійну ціну, а він тебе відмовив".
  
  
  "Не зовсім. Послухайте, чи можу я закінчити?" Нетерпляче сказав Римо.
  
  
  "Ви вже закінчили. Через вас нам кінець. Подумати тільки, я викинув наступного російського царя на вулицю, як звичайного п'яницю, бо я повірив у червоношкіру дворнягу".
  
  
  "Припини це. Послухай, Сміт був готовий подвоїти ставку. Але криниця була суха".
  
  
  "Ну? Який колодязь?"
  
  
  "Золота криниця. Казначейство США".
  
  
  "Ця шалена країна - банкрут?"
  
  
  "Ні. Агентство, з якого Сміт отримує золото, заморожене", - пояснив Римо.
  
  
  "Через замерзлу криницю нам відмовляють у більшій кількості золота, ніж будь-коли отримував Будинок?"
  
  
  "Послухайте, Сміт поговорив із президентом. Вони спробують щось придумати. Тим часом ви повинні скасувати відкриті торги. Добре?"
  
  
  "Ніколи", - заприсягся Чіун.
  
  
  "Давай. У нас на кордоні Мексика. Наступними будуть канадці в штаті Мен. Не встигнемо ми озирнутися, як росіяни захочуть повернути Аляску".
  
  
  "Добре. Це підштовхне Гарольда Божевільного та його маріонетку ненажеру до того, щоб докласти свої найнапруженіші зусилля".
  
  
  "Ти не розумієш".
  
  
  "Ні. Це ти не розумієш. У нас перевага. Ми не повинні від нього відмовлятися. Можливо, якщо ми правильно розіграємо наші карти, потрійне золото все ж таки буде нашим. Покажи мені, як ти примружив свої круглі очі, дивлячись на Сміта."
  
  
  Римо закотив очі, і Чіун схопився за пасма волосся над кожним вухом. "Ні, ні. Я тебе вчив не цьому".
  
  
  Задзвонив телефон на тумбочці у кутку, і Римо попрямував до нього.
  
  
  "Нехай дзвонить", - сказав Чіун.
  
  
  "Що, якщо це важливо?"
  
  
  І перш ніж Чіун зміг відповісти, автовідповідач заговорив його голосом:
  
  
  "Вітаю тебе, о шукач досконалості. Славний Дім Сінанджу з нетерпінням очікує почути кожен твій склад. Назвіть свій трон, ранг правителя та потреби, і слава Сінанджу винагородить вас, розглядаючи вас для майбутньої роботи. Починайте говорити при звуку гонгу".
  
  
  Безладно і зухвало задзвенів мідний гонг.
  
  
  І мовою, яку Римо не знав, хтось почав збуджено балакати. Чіун схилився ближче, прислухаючись.
  
  
  Коли повідомлення закінчилося, Римо запитав: Що це було?
  
  
  "Нічого".
  
  
  "Для мене це не звучало як ніщо. Ніщо не є тишею".
  
  
  "Це було менше, ніж нічого. Простий султан. Ми вище за султанів. Підійде не що інше, як імператор".
  
  
  "Хіба це не ваш рядок із 800 номерами?"
  
  
  "Звичайно. Я роздав це для того, щоб весь світ дорожив цим".
  
  
  "О, чудово", - простогнав Римо.
  
  
  Римо сів і подивився Чіуну в обличчя, його обличчя та голос були серйозними. "Я сказав, що зроблю все, що ти скажеш, і я зроблю".
  
  
  "Ти винен", - пирхнув Чіун. "Тому що тобі потрібно багато спокутувати".
  
  
  "Але я думаю, ми маємо зробити все, що в наших силах, щоб продовжувати працювати на Америку".
  
  
  "Якщо їхнє золото знову потече річкою, я подумаю про це, але мої ноги жадають відчути солодкий пил Шовкового шляху, де можна знайти безліч чудес. Не кажучи вже про зраду і раптову смерть".
  
  
  Римо витріщив очі.
  
  
  "Так, це були добрі дні. Не такі, як зараз. Коли ми востаннє прокидалися у своїх ліжках, щоб боротися за своє життя?"
  
  
  "Тут, ніколи. Ніхто не знає, що ми тут живемо".
  
  
  "Це змінилося. Я також надав нашу адресу".
  
  
  "О боже", - простогнав Римо, обхопивши голову руками. "Мені не слід було залишати резервацію".
  
  
  Розділ сімнадцятий
  
  
  Коли перші розвідувальні повідомлення лягли на стіл чергового офіцера Центрального розвідувального управління, першим спонуканням Рея Фоксуорті було спалити їх.
  
  
  Якби він не спалив їх, йому довелося вийти на лінію NOIWON і провести опитування довіри в інших розвідувальних агентствах США. NOIWON розшифровувався як National Operations and Intelligence Watch Officer Network. Чергові офіцери головних розвідувальних агентств США були змушені проводити селекторну нараду для обміну думками щоразу, коли цього вимагали нічні події.
  
  
  Але якщо Фоксуорті справді спровокує НОЙВОН і одне з інших розвідувальних агенцій розробить переважаючі розвіддані, саме вони передадуть це Пентагону. І отримають зізнання.
  
  
  У ці дні бюджетів, що скорочуються, всі хотіли визнання, але ніхто не хотів передавати в Пентагон непідтверджені розвіддані. Не АНБ, яке рік тому повідомило про переворот у Північній Кореї лише для того, щоб це перетворилося на хибну тривогу. Чи не ЦРУ, яке було попереджено про необхідність діяти спільно. Не розвідувальне управління Міністерства оборони або Національне розвідувальне управління. Ніхто.
  
  
  Ставки були величезними. Бути Джонні-прибульцем-значить виставляти своє агентство у поганому світлі. Однак оприлюднення недостовірних розвідданих було ще гіршим.
  
  
  У розвідувальній грі після закінчення холодної війни не було перемоги.
  
  
  Черговий офіцер ЦРУ Рей Фоксуорті підняв слухавку та набрав внутрішній додатковий номер. "Вас зрозумів цей звіт розвідки, який щойно потрапив до мене на стіл. Е-е, наскільки він достовірний?"
  
  
  "Це не потрапило б до вас на стіл, якби не було підтверджено", – лаконічно відповів голос.
  
  
  "Це не те, про що я питав. Чи ви готові підтвердити це?"
  
  
  "Я зв'яжуся з вами з цього приводу". І інший бік швидко повісив трубку.
  
  
  Те саме зробив черговий офіцер ЦРУ Фоксуорті, бурмочучи: "Чорт, чорт, чорт. Чому гаряча картопля завжди падає на мій годинник?"
  
  
  Він знову прочитав звіт. Він був коротким, стислим і дуже ясним.
  
  
  Наземні підрозділи ЦРУ у Кувейті повідомляли про пересування військ на ірако-кувейтському кордоні.
  
  
  "Цей біса Хусейн. Чому він не орендує доказ?"
  
  
  Прикусивши нижню губу, Фоксуорті глянув на текст, ніби намагаючись залякати його ментальною телепатією.
  
  
  Потім він помітив щось дивне. Він знову підняв слухавку. "Роджер, вибач, що турбую тебе".
  
  
  "Я все ще в процесі того, щоб повернутися до тебе, Рей".
  
  
  "Я знаю. Просто уточни-"
  
  
  "Роз'яснення буде включено у дзвінок у відповідь, я обіцяю вам".
  
  
  "Просто послухайте чортову хвилину. Цей звіт. У ньому йдеться про те, що наші активи в Кувейті повідомляють про пересування".
  
  
  "Якщо це те, що тут написано, то так воно і є".
  
  
  "Нашим кувейтським активам віддано суворий наказ триматися подалі від демілітаризованої зони, чи не так?"
  
  
  "Так".
  
  
  "Отже, якщо іракські війська були на кордоні, вони не могли їх бачити".
  
  
  "Це правильно", - обережно сказав Роджер.
  
  
  "Як це могло бути пересуванням іракських військ, якщо це було так?"
  
  
  "Я зв'яжуся з вами з цього приводу", - сказав Роджер і повісив слухавку.
  
  
  Рей Фоксуорті все ще тряс повітря різнобарвною низкою лайок, коли задзвонив телефон NOIWON. Він схопив трубку з серцем, що колотилося.
  
  
  "ЦРУ. Фоксуорті".
  
  
  "АНБ. Маніпулятор із вовною".
  
  
  "Що в тебе є, маніпулятор із вовною?"
  
  
  Представник АНБ понизив голос. "Скажіть мені, що має ЦРУ, і я скажу вам, що має АНБ".
  
  
  "Що змушує вас думати, що в нас щось є?"
  
  
  "Просто перевіряю. А ти?"
  
  
  "Може бути".
  
  
  "Чи можливо, що це стосується Росії?"
  
  
  "Ні", - визнав Фоксуорті.
  
  
  "Хм. Можливо, мені краще повернутися до тебе пізніше".
  
  
  "Послухайте, ми не можемо грати в ігри. Це національна безпека. Давайте просто розкриємо наші карти".
  
  
  "Ти перший".
  
  
  Фоксуорті скорчив гримасу, а потім перейшов до справи. "Повідомлення з Кувейту передбачають зосередження сил на кордоні".
  
  
  "Неможливо. Наші супутники не показують пересувань іракських військ. Республіканська гвардія надійно сховалась у Басрі".
  
  
  "Яке полегшення", - сказав Фоксуорті, зібгавши своє повідомлення і викинувши його у відро для сміття. "Що в тебе є?"
  
  
  "З Москви йдуть розмови про секретну зброю".
  
  
  "Знову?"
  
  
  "Ще раз".
  
  
  "Ні-як це називалося?"
  
  
  "Еліптікон".
  
  
  "Так. Колись з'ясовував, що це було?" Запитав Фоксуорті.
  
  
  "Велика впевненість у тому, що це гримуча суміш російського гарячого повітря та горілки".
  
  
  Фоксуорті хрюкнув зі сміхом. "Це теж наша думка. Отже, що цього разу?"
  
  
  "Дума наповнена чутками про те, що Жириновський поїхав за кордон, щоб укласти угоду на секретну зброю терору".
  
  
  "Куди він подівся?"
  
  
  "Я сподівався, що ти зможеш мені сказати".
  
  
  "Дайте мені секунду". Перевівши АНБ у режим очікування, Фоксуорті зателефонував униз. "Вас зрозумів. Це знову я. Повідомте мені місцезнаходження Володимира Жириновського".
  
  
  "Російський ультранаціоналіст?"
  
  
  "Якщо є ще один Володимир Жириновський, повідомте мені та його місцезнаходження", - сухо сказав він.
  
  
  За мить слово повернулося.
  
  
  "Об'єкт покинув Москву приблизно двадцять вісім годин тому. Вилетів у Будапешт, пересів на Цюріх і в даний час імовірно перебуває у Швейцарії".
  
  
  "Ймовірна?"
  
  
  "У нас немає записів про подальші переміщення суб'єктами".
  
  
  "Це нічого не означає, і ти це знаєш".
  
  
  "Це все що у мене є".
  
  
  "Дякую", - сказав Фоксуорті, у його голосі звучала гіркота. Він тицьнув у кнопку зовнішньої лінії. “Вовняний куратор. Ми можемо підтвердити, що Жириновський учора покинув Москву. Ми простежили за ним до Цюріха, після чого він зник”.
  
  
  "Хм".
  
  
  "Ви думаєте, він намагається стати ядерною державою, яку керує одна людина?"
  
  
  "Я нічого не думаю. У ці дні я оперую жорстким інтелектом".
  
  
  Фоксуорті болісно зітхнув. "Так, ми теж. Чувак, я мрію про ті дні, коли ти міг би заробляти очки за передачу кожного випадкового слуху, і якби він розвалився, вважалося, що ти просто виконуєш свою роботу".
  
  
  "Тут те саме. Що ж, я думаю, ми будемо сидіти склавши руки і чекати розвитку подій. Тримайте мене в курсі подій в Іраку".
  
  
  "І ти тримаєш мене в курсі подій у Росії".
  
  
  "Зроблено".
  
  
  Повісивши трубку, Рей Фоксуорті дозволив собі промуркотіти. Якщо Росія продовжить дестабілізацію такими темпами, можливо, старі добрі часи таки не за горами.
  
  
  То була щаслива думка.
  
  
  Розділ вісімнадцятий
  
  
  Римо прокинувся на світанку. Як тільки його мозок прийшов у стан неспання, він відчув смак кукурудзи мовою. Він зрозумів, що їв кукурудзу уві сні. Він не пам'ятав сон, але все ще відчував солодкий смак кукурудзи.
  
  
  Зайшовши до своєї особистої ванни, він прочистив рот половиною склянки холодної води з-під крана.
  
  
  "Бла", - сказав він, випльовуючи залишки металів, які його чутлива мова зібрала губкою з міської води.
  
  
  Коли він випростався, у роті у нього було відчуття, ніби його почистили від міді, цинку та фтору, але він більше не відчував смаку кукурудзи. І якщо він не спробує це, Римо сподівався, що не буде цього прагнути.
  
  
  Майстер Сінанджу терпляче чекав на головну кухню внизу. У кожній квартирі у будівлі була своя кухня, але більшість із них не використовувалися. Вони перетворили квартиру на першому поверсі на гігантську кухню з плитою ресторанного розміру, дубовим столом у західному стилі, розрахованим на дванадцять персон, та низьким лакованим табуретом для затишних обідів у східному стилі.
  
  
  Підлога була тепла для босих ніг Римо. Чіун наполягав на установці підлог надолі в корейському стилі, які покривали труби з підігрівом води, що створювало ідеальний мікроклімат у приміщенні.
  
  
  Тепер Чіун наполягав на сніданку. "Я буду женьшеневий чай і приготовлений на пару рис із жасмином", - гордо заявив він з таборету, де сидів у своєму золотистому ранковому кімоно.
  
  
  "Ти ж знаєш, я не вмію готувати рис на пару".
  
  
  "Ти навчишся. Я не виношу варений рис. Ти вічно виварюєш з рису все найсмачніше, залишаючи тільки його м'яку, нечисту серцевину".
  
  
  "Добре, де пароварка для рису?"
  
  
  "Я Майстер Сінанджу, а не судомийка".
  
  
  "Я знайду це".
  
  
  "Коли ви покладете рис, ви приготуєте подвійну порцію собі".
  
  
  "Я не настільки голодний, татко. Дякую".
  
  
  "Подякуйте мені після того, як з'їсте подвійну порцію рису і огидний смак кукурудзи залишить вашу мову".
  
  
  "Моя мова - це моя справа", - сказав Римо, риючись у шафках.
  
  
  "Я не допущу, щоб ви піддалися потягу до кукурудзи, тому що у вас попереду напружений день".
  
  
  "Що роблю?" Поцікавився Римо.
  
  
  "Ви повинні підготувати список правителів, з якими я зможу проконсультуватися, коли почне надходити пошта від тронів з усього світу".
  
  
  "Чи можу я написати це англійською?"
  
  
  "Ні. Хангиль".
  
  
  "Доки це не той свинячий китайський, який ти використовуєш".
  
  
  "Те, що ранні майстри використовували китайські ідеограми для свого листа, свідчить не про них, а про ліниві корейці, які не потрудилися створити власну писемність".
  
  
  "Добре, я складу список".
  
  
  "Це має бути зроблено до десятої години".
  
  
  "Чому це?"
  
  
  "Тому що саме в цей час Federal Express здійснює свої ранні поставки, для відстаючих".
  
  
  "Десять ранку вважається цілком придатним для нічної пошти".
  
  
  "За часів Валтасара гонець всю ніч пробирався босоніж по холоду та снігу, щоб прибути до сходу сонця, бо він знав, що буде обезголовлений, якщо не зможе прийти у призначену годину".
  
  
  "Іноді, якщо він приносив і погані новини також".
  
  
  Чіун зітхнув. "Це були-"
  
  
  "Так. Я знаю. Старі добрі часи", - сказав Римо, який зрозумів, що купоподібна штука з нержавіючої сталі поряд з плитою - це не відро для сміття, а пароварка для приготування рису в ресторанному стилі, якого він ніколи раніше не бачив. Він зрозумів це, коли його нога не змогла намацати педаль відкривання кришки, і коли він вручну відкрив кришку, всередині виявилася біла пластикова миска для рису.
  
  
  Римо зайнявся приготуванням рису на парі. Передбачалося, що це буде надійним. Налийте потрібну кількість води в основу пароварки, у чашу насипте рівну суміш рисових зерен та холодної води та помістіть чашу в циліндр. Закрийте кришку, встановіть таймер та зачекайте.
  
  
  В останній частині Римо щоразу мав рацію. Хитрість полягала в тому, що правильна суміш води та рису ніколи не була однаковою. Різні рисові зерна вбирали вологу з різною швидкістю. Японському кошиникарі потрібно більше води. Менше тайського жасмину. А в рис басматі іноді додавали тексмати, що менш вбирають зерна.
  
  
  Через тридцять дві хвилини Римо ставив миску з ароматним жасминовим рисом перед Майстром Сінанджу, який так і не піднявся з теплої підлоги.
  
  
  "Я думаю, що все готове".
  
  
  "Справжній кореєць не став би думати - він би знав. Але ти походиш з племені в пустелі, де рис невідомий, тому я не звертатиму уваги на твоє невігластво".
  
  
  "Послухайте, я намагаюся співпрацювати тут".
  
  
  "Співпрацюйте, з'їдаючи кожне зернятко, що зводить нанівець кукурудзу".
  
  
  Присівши навпочіпки, Римо взявся до роботи. Срібними паличками для їжі він відправляв у рот грудочки рису, що димить. Він був самий раз — липкий і не надто сухий. Він розжовував кожен шматочок до рідкого стану, перш ніж проковтнути, як вказано в синанджі.
  
  
  "Непогано", - сказав він.
  
  
  "Їж. Я відчуваю запах кукурудзи у твоєму диханні".
  
  
  "Не торкався товару".
  
  
  "Ти спробував це уві сні", - звинуватив Чіун.
  
  
  "Це не вважається".
  
  
  "Хіба черниці, які виховали тебе, не вчили тебе, що думка дорівнює вчинку?"
  
  
  "Так, але я в цю нісенітницю не вірю".
  
  
  "Повір, що думати про кукурудзу, жадати її таким тілесним чином, як ти це робиш, - гріх в очах синанджу", - сказав Чіун, використовуючи свої довгі вигнуті нігті замість паличок для їжі.
  
  
  "Якби ти перестав говорити про це, я міг би забути про цей матеріал".
  
  
  "Спокуса всюди. Коли ти вирішиш, що звикла до бузкового чарівності кукурудзи, я поставлю перед тобою миску з нею, і ми подивимося".
  
  
  Римо застогнав. "Не роби цього, Чіуне. Не думаю, що я ще готовий".
  
  
  "Їж. Їж. І не забудь наповнити свої легені ароматом, що очищає, єдиного справжнього зерна - рису".
  
  
  Коли прибула перша вантажівка Federal Express, Римо підписав сорок два листи. Окремо.
  
  
  "Чому вони називають їх літерами, якщо вони розміром із папки?" – запитав Римо водія, беручись за другу ручку.
  
  
  "З тієї ж причини, через яку його називають Federal Express, хоча він не має жодного відношення до уряду".
  
  
  "Що це?"
  
  
  Водій посміхнувся. "Бо вони можуть".
  
  
  Римо повернув чоловікові ручку і почав відносити листи до вежі.
  
  
  "Поштовий дзвінок", - оголосив він нагорі сходів.
  
  
  Чіун окинув поглядом стос. "Це все?"
  
  
  "Це все, що я зміг забрати в цю поїздку. Внизу є ще".
  
  
  "Поспішайте. Я хочу знати, хто досягає нашої прихильності".
  
  
  "Зараз піднімуся", - сказав Римо, пірнаючи назад вниз сходами.
  
  
  Римо якраз набивав руки, коли на їхню парковку в'їхала друга вантажівка FedEx.
  
  
  Він збіг сходами, поклав пакети на підлогу і, спускаючись назад, крикнув Чіуну: "Надходить друга партія".
  
  
  Біля вхідних дверей Римо запитав водія: "Скільки?"
  
  
  "Я не вважаю їх, коли вони досягають такої висоти", - радісно сказав водій FedEx. "Але коли ми розвантажимо мою вантажівку, я зможу поїхати додому цілий день".
  
  
  "Цифри", - сказав Римо. "Ось що я тобі скажу, відчини двері і відійди назад. Зеконом кілька кроків".
  
  
  Водій підкорився і сів навпочіпки біля задніх дверей, передаючи стопку за стопкою картонних поштових відправлень Римо, який склав чотири акуратні стопки у фойє.
  
  
  "Я не думаю, що я можу підписати своє ім'я дійсно великим шрифтом в одному місці, а не окремо?" сказав він, поклавши останню стопку.
  
  
  "Це чудова ідея. Я додам це в поле для пропозицій і дам вам знати наступного разу".
  
  
  "Не варто згадувати про це", - кисло сказав Римо, приймаючи стопку авіанакладних на підпис.
  
  
  Через двадцять хвилин він виклав перед Чіуном ще одну стопку. "Справа пішла б швидше, якби ти допоміг", - сказав Римо.
  
  
  "Майстри синанджу не допоможуть. А тепер поспішай. Потрібно прочитати багато пошти".
  
  
  Римо зауважив, що жодного поштового агента не було потривожено. "Почекайте секунду. Ви не розкрили жодного листа".
  
  
  "І я не буду. Це твій обов'язок".
  
  
  Римо розглядав Таїті, Гаваї та Гуам як прийнятні варіанти, поки спускався вниз. Але він знав, що де б він не сховався, Чіун знайде його і витягне назад.
  
  
  Залишалося дві стопки, коли під'їхала обшарпана вантажівка UPS, припаркована носом до носа з фургоном кур'єрської служби DHL worldwide.
  
  
  Римо подзвонив нагору.
  
  
  "Краще поставте стару мильну оперу на відеомагнітофон. Ми ще далекі від того, щоб відкривати якусь пошту".
  
  
  До полудня вхідна пошта припинилася, і Римо опустився на татамі обличчям до Чіуна. Пошта була складена навколо нього, як картонні мішки з піском.
  
  
  "З чого ми почнемо?" Запитав Римо.
  
  
  "З коханими клієнтами".
  
  
  Римо потягнувся до стоси. "На цій зображено англійський лев".
  
  
  "Покладіть це у сприятливий стос", - розпорядився Чіун, його обличчя сяяло.
  
  
  "Ось один із смішним прапором".
  
  
  "Який прапор?"
  
  
  "Схоже на американський прапор, тільки замість зірок на ньому білий хрест. Смуги синьо-білі".
  
  
  Чіун кивнув головою. "Греція. Покладіть це у вибраний стос".
  
  
  "У якої нації двоголовий фенікс є офіційним птахом?" - спитав Римо, дивлячись на етикетку наступного поштового відправлення.
  
  
  Чіун зморщив свій крихітний носик. "Жодного".
  
  
  Римо підняв етикетку. "Тоді що це?"
  
  
  "Орел".
  
  
  "З двома головами?"
  
  
  "Це не живий орел, і мова каже, що нація – Болгарія".
  
  
  "Несприятлива?"
  
  
  "Звичайно, ні".
  
  
  Римо додав його до обраного стосу. "Як ти ставишся до Перу?" потім він спитав.
  
  
  "Хто править?"
  
  
  Римо на мить замислився. "Останнє, що я чув, про японця".
  
  
  "Японський імператор сидить на троні Перу?"
  
  
  "Ні, він президент чи щось таке".
  
  
  Чіун скорчив гримасу, схожу на золотавий чорнослив. "Ми більше не працюємо на президентів. Вони надто нестабільні. Президенти не є справжніми правителями, оскільки їхні сини не стають їхніми наступниками. Це захоплення пройде, пам'ятай мої слова, Римо."
  
  
  Римо перемістив листа в невигідну стопку.
  
  
  Через три години у Римо було сім листів у несприятливому стосі. Сприятливі стоси погрожували поглинути його.
  
  
  "Це не дуже схоже на процес сортування", - сумно сказав він.
  
  
  "Ми відсіяли слабких, непридатних, порушників-"
  
  
  "Що турки зробили з будинком?"
  
  
  "Турецькі солдати знівечили Великого Сфінкса своїми кулями, осквернивши гордий вигляд Великого Вана".
  
  
  "О. Так вони у постійному списку лайна?"
  
  
  "Ми ніколи не працюватимемо на Туреччину, поки шануємо пам'ять Вана, якого фараони вважали за потрібне вшанувати у вигляді кам'яного лева з обличчям того, хто відкрив джерело сонця".
  
  
  Римо взяв іншу поштову скриньку. "Ось Іран. Я думаю, ми можемо додати це до невигідної купи, вірно?"
  
  
  "Вони все ще продовжують неправильно називати себе?"
  
  
  "Так. Мулли все ще правлять".
  
  
  Чіун заплющив очі і, здавалося, втягнув носом повітря. "Перські дині переслідують мене у снах", - видихнув він.
  
  
  "Це більше не Персія, і я готовий посперечатися, що дині в наші дні такі ж гіркі, як і люди".
  
  
  "Помістіть їхнє прохання в стопку невирішених".
  
  
  Римо похмуро спохмурнів. "Я нізащо не працюватиму на Іран".
  
  
  "Можливо, їх вдасться переконати повернутися до старих звичаїв".
  
  
  Неохоче Римо зібрав новий стос і подумки зазначив, що за першої ж нагоди відправить у лайно повідомлення з Ірану.
  
  
  "Чи я маю право голосу в цьому?" спитав він, потягнувшись за іншим поштовим засобом.
  
  
  "Так".
  
  
  "Добре. Не думаю, що зміг би бути щасливим у країні, де не розмовляють англійською".
  
  
  "Ти також говориш корейською".
  
  
  "Добре, я міг би жити з Південною Кореєю".
  
  
  Чіун примружив одне око, тоді як інше холодно розглядав Римо. "Північна Корея була б кращою. Бо хіба Кім Чен Ір не пропонував нам найняти нас тільки минулого року?"
  
  
  "Де цей лист із Англії?" — спитав Римо, квапливо озираючись на всі боки.
  
  
  "В Англії холодно і сиро. Це шкідливо для моїх старіючих кісток. Але я подумаю про Англію".
  
  
  "Як щодо Ірландії?"
  
  
  Чіун серйозно похитав головою. “Васальна держава. Ми не можемо принижуватися, хоча кажуть, що кельти – це корейці Європи. Я дозволю помістити це у стопку невирішених”.
  
  
  "Я не помітив нічого з Канади".
  
  
  Знизавши худими плечима, Чіун сказав: "Ми ніколи не працювали на Канаду. Можливо, вони про нас не знають".
  
  
  "Чорт. Як могли канадці забути про нас?"
  
  
  "Вони надто нові. У них немає історії, вони просто ще одна васальна держава Великобританії".
  
  
  "Тим не менше, я міг би змиритися з роботою на Канаду. Тобто якщо Америка не досягне успіху".
  
  
  Задзвонив телефон, і Римо перевів погляд на нього. То справді був домашній телефон, а чи не лінія Чіуна 800.
  
  
  "Мабуть, Смітті", - сказав Римо, схоплюючись на ноги.
  
  
  "Римо! Не поспішай відповідати. Це було б непристойно. Дайте дзвіночку продзвеніти двадцять разів, перш ніж торкатися пристрою".
  
  
  "Двадцять? Хто б поставив на кін двадцять кілець?"
  
  
  "Імператор Сміт", - сказав Майстер Сінанджу.
  
  
  Рімо чекав, нарахувавши двадцять один гудок. Потім Чіун подав йому відповідати.
  
  
  "Смітті, є добрі новини?"
  
  
  "Ні. У нас виникли проблеми з пошуком коштів. Я не думаю, що п'ятивідсотковий початковий внесок скріпить наш контракт?"
  
  
  Чіун заперечливо похитав головою.
  
  
  - Вибачте, - сказав Римо у слухавку. Ви знаєте як це буває. Готівкою із собою. Жодних чеків. Жодних розписок. Жодних кредитів.
  
  
  І сам Майстер Сінанджу посміхнувся. Його учень не був безнадійним, просто повільним.
  
  
  "Ситуація в Мексиці переросла на протистояння", - говорив Сміт.
  
  
  "Це доречно. Протистояння Мексики з Мексикою".
  
  
  Сміт прочистив горло. "У нас також є дипломатична проблема із Росією".
  
  
  "Як це?"
  
  
  "Їх депутат думи Жириновський зник безвісти. У ранніх повідомленнях йдеться, що він прослизнув у цю країну через Торонто, але його ніде немає".
  
  
  "Спробуй зазирнути на заднє сидіння кожного припаркованого таксі в Атлантік-Сіті", - запропонував Римо.
  
  
  "Прошу вибачення?"
  
  
  "Якщо ви не знайдете його там, перевірте Бісмарк, Північна Дакота".
  
  
  "Що ти маєш на увазі?"
  
  
  Римо понизив голос. - Я знайшов його п'яним у себе на порозі. Потрібно було якось його позбутися.
  
  
  "Рімо, це не смішно".
  
  
  "Розкажи мені про це. Він і його оточення намагалися пробитися всередину і переконати Чіуна підтримати їхній наступний переворот. Вони не просунулися далеко".
  
  
  Сміт прошипів: "Де Жириновський?"
  
  
  "Я кинув його на заднє сидіння таксі".
  
  
  "А його оточення?"
  
  
  "Вважайте, що їх теж викинули. Це нагадало мені, чи не могли б ви допомогти мені з погляду утилізації? Якщо я залишу їх на смітнику, це може зірвати наше прикриття".
  
  
  Сміт застогнав.
  
  
  "Хороша новина в тому, що Дім Сінанджу найближчим часом не працюватиме на нього".
  
  
  "Якщо його не піднесуть до царя", - голосно сказав Чіун.
  
  
  "Можу я поговорити з Майстром Сінанджу?" Раптом запитав Сміт.
  
  
  Чіун похитав головою.
  
  
  "Він читає свою пошту", - сказав Римо Сміту.
  
  
  "Це важливо".
  
  
  "Пошта теж важлива", - безтурботно сказав Римо. "У нас її цілі стоси. Все з-за кордону, якщо ви розумієте, що я маю на увазі".
  
  
  Голос Сміта здригнувся. "Ви не приймали жодних пропозицій?"
  
  
  "Ми знаходимося на стадії розгляду. Поки що відхилено лише сім заявок. Залишається розглянути близько шестисот з лишком тронів".
  
  
  "Я передзвоню вам, як тільки зможу", - хрипко сказав Сміт і повісив слухавку.
  
  
  "Я знаю, що ти це зробиш", - сказав Римо.
  
  
  Сідаючи назад на свій татамі, Майстер Сінанджу зробив своєму учневі рідкісний комплімент. "Ти вчишся".
  
  
  "Я сподіваюся залишитися в Америці. Але я погоджуся на Канаду".
  
  
  "Поки ти залишаєшся на моїй стороні, тобі не потрібно ні сподіватися, ні погоджуватися на щось менше, ніж досконалість", - сказав Майстер Сінанджу тоном, який припускав, що його учневі пощастило погрітися в променях його пишної пишноти.
  
  
  Розділ дев'ятнадцятий
  
  
  Цього разу звіт надійшов від FBIS — Інформаційної служби іноземного мовлення ЦРУ — що завжди змушувало чергового офіцера Рея Фоксуорті сміятися, коли він читав заголовок.
  
  
  Інформаційна служба іноземного мовлення була уславленим терміном для купки високооплачуваних домосідів. Вони сиділи у квартирах та готельних номерах по всьому світу, дивлячись місцеве телебачення та записуючи на плівку передачі іноземних новин.
  
  
  Офіцер варти - навіть це звання змусило Фоксуорті посміхнутися - повідомляв, що іракське телебачення хвалиться новою суперзброєю під назвою "Аль-Куакуа".
  
  
  Фоксуорті підключив мовні та перекладацькі служби. "Арабська", - відрізав він.
  
  
  Підключився перекладач, який розмовляє арабською.
  
  
  "Аль-Кваква", - сказав Фоксуорті. "Що це означає?"
  
  
  "Промовте це за буквами".
  
  
  Фоксуорті так і вчинив.
  
  
  Голос перекладача був повний сумнівів. "Важко сказати через проблему з транслітерацією. Але найближчим перекладом може бути "Привид"."
  
  
  "Привид? Ти впевнений?"
  
  
  "Ні. Це просто найбільш ймовірно. Може бути абревіатурою. Це абревіатура?"
  
  
  "Мені повідомляють про це не так", - сказав Фокс-Уорті.
  
  
  "Тоді я б вибрав "Привид"."
  
  
  "Яку секретну зброю можуть мати іракці, яка могла б мати кодову назву "Привид"?"
  
  
  "Це не в моїй компетенції, але звучить як технологія невидимості".
  
  
  "Гарне зауваження. За винятком однієї речі".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Якби іракці захопили винищувач-невидимку, вони все одно не знали б, як ним управляти. Їхні пілоти безмозкі".
  
  
  Повісивши трубку, Фоксуорті вирішив знову звернутися до АНБ.
  
  
  "Це називається Аль Куакууа, Привид. Знаєш щось про це?"
  
  
  "Нічого особливого", - сказав Вулхендлер. "Де ти це взяв?"
  
  
  "Від наших людей із ФБР".
  
  
  Фоксуорті майже чув, як скривився черговий офіцер АНБ. Їхня робота полягала в тому, щоб викачувати з іноземних офіційних та комерційних передач необроблені розвіддані. Одного разу вони повідомили про повалення Кім Чен Іра, ґрунтуючись ні на чому більш делікатному, ніж єдиний репортаж гонконзького телебачення, пізніше спростований.
  
  
  "Я не став би з цим погоджуватися", - припустив Вулхендлер.
  
  
  "Я не буду. Отже, що в тебе є?"
  
  
  "Македонія".
  
  
  "Я ненавиджу цю назву. Македонія - мій найгірший кошмар", - сказав Фоксуорті.
  
  
  "Вони також видають войовничі звуки проти Греції та Болгарії".
  
  
  "Вони що, божевільні? Вони - крихітна плямка. Будь-яка країна могла б поламати їх своїми метровими покоївками".
  
  
  "Ну, вони поводяться так, ніби у них є туз у рукаві".
  
  
  "Важлива розмова від маленької мишки. Ти думаєш, це те, з чим варто працювати?"
  
  
  "Поки що ні. Ви хочете припинити обговорення іракського питання?"
  
  
  "Ні за що на світі. Я не можу звернутися до Пентагону через порожні розмови про іракську примару", - відповів Фоксуорті.
  
  
  "Радий, що ви поводитеся цивілізовано".
  
  
  На лінії повисла пауза, і коли черговий офіцер АНБ знову заговорив, його жорсткий тон пом'якшав. "Отже, що ти чув про ту плутанину в ООН днями?"
  
  
  "Пліткар - старий Двійник, Анвар не може контролювати своїх дипломатів".
  
  
  "Я теж це чув. Можливо, нам слід завести "кротів" до ООН".
  
  
  "Ти хочеш сказати, що не знаєш?" Сказав Фоксуорті.
  
  
  "Ти маєш на увазі, що хочеш?"
  
  
  "Вибачте. Не можу говорити про оперативні питання. Поговоримо з вами якнайшвидше".
  
  
  "Сподіваюся, що ні", - щиро сказав Вулхендлер.
  
  
  Розділ двадцятий
  
  
  До раннього вечора Римо почував себе так, ніби довкола нього зімкнулися стіни. І хоча стіни могли бути побудовані з фіолетово-жовтогарячих картонних поштових скриньок FedEx, вони становили таку ж загрозу його майбутньому, як отруєні шипи.
  
  
  Майстер Сінанджу всерйоз приступив до процесу відсіювання. Тепер сім невідповідних тронів виросли до вісьмох невідповідних тронів, що спонукало Чіуна висловити величезне задоволення з приводу їхнього швидкого прогресу.
  
  
  "Тепер, - радісно сказав він, - ми приступаємо до завдання відокремлення багатих тронів від ще більш багатих. Після чого ми відсіємо менш багатих від найбагатших, тим самим ізолювавши лише найбагатші трони".
  
  
  "Як щодо того, щоб підкинути їх у повітря, а тих, хто приземляється обличчям униз, підкинути?" Запропонував Римо.
  
  
  Чіун зморщив носа. "Ти нічого не розумієш у радощах ритуалу".
  
  
  Тим часом пошта продовжувала прибувати. FedEx продовжувала поповнювати пакети, і інтерес Чіуна зростав із кожним новим надходженням.
  
  
  "Які новини з Фондустану?" спитав він, коли Римо поклав стопку.
  
  
  "Я ніколи не чув про Фондустан". Римо звірився зі своїм списком. "Досі ми отримували повідомлення з Афганістану, Пакистану, Узбекистану, Белуджистану, Таджикистану, Туркестану, Туркменістану, Казахстану, Киргизстану та Мусороспалювача, але не з Фондустану".
  
  
  "Фондустан колись був великим. Якщо ми вирішимо стати поруч із Троном Василиска, він знову стане великим". Чіун раптово насупився. Озирнувшись, він сказав: "Я не бачу перед собою печатки мансу Малі".
  
  
  "Я не думаю, що у Малі більше немає манси, Маленький батько".
  
  
  "А король Камбоджі?"
  
  
  "Багато з цих старих тронів закрилися сто років тому".
  
  
  "А трон із білої хризантеми?"
  
  
  "Який з них це?"
  
  
  "Тьху! Ти нічого не знаєш про предків, яких уникав. Не менше, ніж імператор Японії сидить на троні з Білої хризантеми. Колись вони наймали нас протягом усіх ваших століть".
  
  
  "Слухай, як щодо перерви на ланч?"
  
  
  "А", - видихнув Чіун, вибираючи червоний поштовий папір з останньої стопки. "Повідомлення з Англії".
  
  
  "Ми вже отримали звістку від Великобританії", - сказав Римо.
  
  
  "Це була королева. Ми ще не отримали звісток від королеви-матері, бездоганної жінки. Можливо, вона втомилася від перебування в тіні і шукає нашої допомоги у поверненні їй слави".
  
  
  Взявши картонний контейнер для листів, Майстер Сінанджу проігнорував паперову застібку-блискавку і, використовуючи довгу ніготь, розрізав один кінець. Звідти вислизнув лист кремового кольору. Він глянув на це, і його паперові риси обличчя спотворилися від огид.
  
  
  "Тьху!"
  
  
  "В чому справа?"
  
  
  "Усього лише прохання від норовливого принца Уельського. Ми ведемо переговори не з простими принцами. Вони не контролюють ниточки в гаманці".
  
  
  "Подумайте ще раз. Вони виявили нафту під замками Віндзор та Балморал".
  
  
  "Ти можеш прочитати благання цього негідника, Римо. Я не брудитиму свої очі каракулями невірних принців".
  
  
  Лист полетів у бік Римо. Він упіймав його в повітрі і глянув на нього. Під чудовим фірмовим бланком з тисненням, в якому говорилося, що це справжнє повідомлення від Його Королівської Високості принца Уельського, був короткий текст, сповнений квітчастих похвал і уникливих виразів.
  
  
  Римо насупився. "Якщо я не помиляюся, цей хлопець розраховує на влучення з одного пострілу".
  
  
  "Ми прагнемо довгострокових відносин. Кого він хоче звільнити від тягаря життя?"
  
  
  "Можливо, я занадто багато читаю між рядками, але я думаю, що це принцеса Уельська. Ми не граємо принцес, чи не так?"
  
  
  "Не за брудну нафту. Наша монета - золото. Ви напишете відповідь, в якій висловите співчуття та щирі надії на взаємовигідні відносини в майбутньому".
  
  
  "Ти ж знаєш, що мій почерк не настільки гарний".
  
  
  "Ви удосконалюватиметеся. Ми приймемо тільки одного клієнта. Інший —"
  
  
  "Сто тридцять два".
  
  
  "Так, цей номер. Ви напишете всім щирі жаль, щоб не завдати шкоди майбутньому працевлаштуванню".
  
  
  Римо застогнав. "Послухай, Чіуне. Я вмираю з голоду".
  
  
  Чіун ляснув у долоні. "Так. Давайте відкладемо це чудове заняття і поїмо".
  
  
  "Їжа на виніс підійде?"
  
  
  "Ні. Це наша перша вечеря з того часу, як ти повернувся, плазуна".
  
  
  "Я не-"
  
  
  "Отже, у нас буде риба, і ти приготуєш її".
  
  
  "Що в холодильнику?"
  
  
  "Нічого. Таким чином, ви отримуєте подвійне задоволення від покупок у місцевих рибних лавках та приготування страви, яка підкріпить наші шлунки перед майбутнім чудовим заняттям".
  
  
  "Карп тебе влаштовує?"
  
  
  "Я б віддав перевагу морському окуню. Якщо морського окуня немає, вистачить коропа. Але уважно стежте за очима риби. Не купуйте рибу з поганими очима. Погані очі означають рибу зі злим розумом. А зловмисна риба гірка на смак".
  
  
  "Я повернуся, як тільки зможу", - сказав Римо.
  
  
  "І не смійте приносити в цей будинок собачу рибу чи макрель. Собача риба підходить тільки для собаки, а в макрелі дуже багато кісток".
  
  
  "Розраховуй на це", - сказав Римо, якому риба-дог здалася борошнистою, а макрель маслянистою.
  
  
  У місцевому магазині "Stop & Shop" Римо довелося задовольнятися лососем.
  
  
  "Він свіжий", - сказав йому продавець, викладаючи на прилавок для огляду найбільшого лосося. "Впійманий тільки сьогодні вранці".
  
  
  Римо насупився. "Очі виглядають трохи дивно".
  
  
  "Чого ти хочеш? Це мертвіше макрелі. Перепрошую за вираз".
  
  
  "Як на рахунок цього?" - спитав Римо, вказуючи на іншого лосося у скляній вітрині.
  
  
  "Цей не такий свіжий".
  
  
  "Очі стали яснішими, так що це не буде мати значення".
  
  
  "Ви покупець. Але ми не рекомендуємо вам їсти очні яблука".
  
  
  Рімо вирішив повернутися додому пішки, хоч до нього було більше милі. Думка про те, щоб читати й сортувати всі ці стоси пошти, не кажучи вже про відповіді на них, змусила його внутрішньо стиснутися.
  
  
  Опустилася ніч. Було смішно повернутися до міста після стількох місяців, проведених у пустелі. Навіть твердий тротуар був дивний під ногами. Римо більше, ніж будь-коли раніше, усвідомлював забруднюючі речовини в повітрі, метушню і гул вуличного руху. Над головою реактивний літак, що знижується, кричав про свою присутність. Життя в пустелі розпестило його. За всі місяці його перебування в Аризоні жоден гелікоптер не пролетів над резервацією Сан-Джо.
  
  
  На лініях дахів було видно силуети граклів, що сиділи на димарях і насолоджувалися теплом печей, які тільки зараз розгорілися після довгої бездіяльності.
  
  
  Якраз перед тим, як Римо звернув на Іст-Сквантум-стріт, він помітив чорний седан, що виїжджає з-за рогу. Особливо він звернув увагу на згорблені темні постаті, що піднімають зброю.
  
  
  Викинувши рибу в кущі, Римо перейшов на біг.
  
  
  "Не кажи мені, що це те, що я думаю", - промимрив він.
  
  
  Це було. Коли седан під'їхав до його будинку, він уповільнив хід. Батарея стволів зброї висунулась з одного боку і почала викидати полум'я і шум. Вікна розбилися з різким дзвоном. Пил піднявся від кам'яного фасаду. Дерево вищало і розліталося в тріски, як у щурів, яким ламають кістки.
  
  
  Машина розгорнулася на наступному перехресті і повернулася, залишаючи за собою їдкий гумовий дим. На цей раз з протилежного боку стирчали дула пістолетів. Вони заїкалися, розбили ще більше вікон та прогризли слухове вікно собачої будки вздовж лінії даху.
  
  
  "Чорт забирай", - сказав Римо, сходячи з тротуару. Машина мчала до нього, очі водія були розширені, як блюдця. Римо присів, розслабив зведені м'язи ніг і злетів у повітря.
  
  
  Машина ковзала під ним. Римо простяг руку, схопився за хромоване оздоблення лобового скла однією рукою і дозволив своєму тілу злитися з машиною, що мчала.
  
  
  Немов людська присоска, Римо розпластався на даху, коли седан повернув на Хенкок, шини завищали, виправляючись для смертельної пробіжки у бік найближчого Бостона. І він не залишився непоміченим.
  
  
  З відчинених вікон почали висовуватись дула пістолетів, щоб пригвоздити його до місця. Римо залишився лежати нерухомо. Два шалені постріли пройшли над його темним волоссям. Через вухо, притиснуте до даху, він міг чути клацання і гарчання збуджених голосів. Він не впізнав мову, але це точно була не англійська.
  
  
  Випадковими ударами ніг він зірвав наведення гармат. Йому не потрібно було розуміти їхню мову, щоб знати, що вони проклинали її у своєму розладі.
  
  
  Коли машина вилила на під'їзді до мосту через річку Непонсет, Рімо вирішив, що всім, окрім нього, треба прийняти ванну.
  
  
  Подавшись уперед, він грюкнув долонею по лобовому склі. Воно засяяло, вкрилося павутинням і стало непрозорим, як іній. Машину почало мотати. Пасажири знову спробували притиснути його до нігтя. Один відчинив двері і наполовину висунувся із салону. Хтось притримав його за талію, щоб він не впав.
  
  
  Римо відправив його в нокаут різким ударом ноги у скроню.
  
  
  Обм'якшене тіло стрільця було доставлене, але не раніше, ніж удар його черепа з хисткою шиєю об дорогу, що рухалася, прокреслив нову розділову лінію переважно його мозку.
  
  
  У цей момент із бойовиків було достатньо. Вони загальмували машину, і всі чотири двері відчинилися. Римо відбивав кожну височену голову, падав на землю і закривав двері холодним зварюванням, різко прикладаючи голі руки до замків.
  
  
  Потім він взявся за дах. Це був твердий метал, але під руками Римо, який працював відбійним молотком, він почав прогинатися і сплющуватись. У цей момент бойовики відчули, як дах обрушується на верхівки їхніх черепів, і зрозуміли, що відчинити двері було важливіше, ніж вони думали.
  
  
  Але було надто пізно. У Римо лінія даху опустилася до рівня їхніх плечей, і вихід із машини став упущеною можливістю.
  
  
  Пролунала коротка черга. Тут і там з'явилося кілька потворних отворів, але переважно кулі рикошетили, викликаючи крики всередині.
  
  
  Хтось крикнув щось на кшталт "Фанг Танг!" І пролунав виразний ляпас докору.
  
  
  На той час Римо обмацував розбитий дах, намагаючись вловити хоч якесь відчуття тепла. Коли він відчув чиюсь голову, він опускав кулак до тих пір, поки звук тріскачого кокосу не сказав йому, що він не схибив. Він зробив це чотири рази.
  
  
  Коли всередині все стихло, Римо нахилився і взявся за шасі обома руками. Він підтягнувся догори.
  
  
  Седан перекинувся на бік і приземлився на доріжці моста. Простим поштовхом він притулився до бетонної опори.
  
  
  Після цього було нескладно закріпити його на контрфорсі, поки він не став ненадійно балансувати, і зусиллям мізинця Римо не опустив його у воду, де кожен міг насолодитися останнім купанням. Окрім Римо.
  
  
  Поліція під'їхала, коли Римо йшов, намагаючись виглядати невимушено і сподіваючись, що ніхто не схопив його риби.
  
  
  Чіун зустрів Римо біля дверей, чиє скло тепер лежало розбитим на доріжці. Але Чіун танцював.
  
  
  "Це жахливо", - сказав Римо, оцінюючи збитки.
  
  
  "Це чудово", - пропищав Чіун, радісно ляскаючи в долоні.
  
  
  "Що такого чудового у стрільбі з автомобіля, що проїжджає повз?"
  
  
  "Це означає, що нас бояться".
  
  
  Римо моргнув. - Ти думаєш, ці хлопці хотіли нас притиснути? - Запитав я.
  
  
  "Ні. Вони, очевидно, шукали життя Майстра Сінанджу. Вони не знають про тебе і не піклуються про тебе".
  
  
  "Велике спасибі. Я мав на увазі, що, чорт забирай, все це означає?"
  
  
  "Вість рознеслася по кожній фортеці, Касбе та редуту. Сінанджу шукає нового імператора. Багато націй жадають моїх послуг, але деякі з них можуть дозволити собі ці послуги. Ті, хто не може запропонувати ціну, знають, що не зможуть спокійно спати у своїх спальнях , якщо їх ворогам вдасться отримати Синанджу у свої руки. Нас бояться, Римо. Зовсім як у старі часи." Старий кореєць нетерпляче схопив Римо за товсте зап'ястя. "Швидше! Ти бачив їхні обличчя?"
  
  
  "Ні. Але вони не повернуться".
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Я перетворив їх на сардини".
  
  
  Чіун виглядав приголомшеним. Він стурбовано ляснув у долоні. "Риба! Мій окунь не постраждав?"
  
  
  Римо підняв пакет у білій обгортці. "Ні подряпини. І це не окунь. У мене лосось".
  
  
  "Я прийму лосося, якщо очі не будуть злими".
  
  
  “Заціни. Тим часом ми маємо щось зробити з цими вікнами. Половина нашого скла вибита”.
  
  
  "Невелика ціна за наданий комплімент".
  
  
  "Принаймні вони не повернуться".
  
  
  "Не бійся", - радісно сказав Чіун. "Таких, як вони, буде більше. Це радісний день, бо Сінанджу не забуто. Нас бояться, отже, нас бажають. Більше того, ми потрібні".
  
  
  Через годину ремонтники закінчували встановлювати тимчасові пластикові кришки на вікна, і Римо в мільйонний раз пояснював поліції Квінсі, що це була випадкова стрілянина з автомобіля, що проїжджав повз, а не по них конкретно.
  
  
  "У нас у цьому місті немає перестрілок через автомобілі, що проїжджають повз", - сказав офіцер. "Випадково чи ні".
  
  
  "Послухай, тут живемо тільки ми двоє. Тільки мій-" Римо підшукував відповідне слово.
  
  
  "Учитель", - покликав Чіун з іншої кімнати.
  
  
  "Господар?" перепитав поліцейський.
  
  
  "Він інструктор з бойових мистецтв. Він дечому мене вчить".
  
  
  "Ти можеш зламати дошку рукою?"
  
  
  "Так далеко він не просунувся", - крикнув Чіун. "Тільки у розбиванні вікон своєю тупою головою". І Майстер Сінанджу голосно захихотів над власним жартом.
  
  
  "Отже, до нас це не мало жодного відношення", - закінчив Римо. "Зрозуміло?"
  
  
  Коп прибрав свій блокнот. "Поки тіла не будуть упізнані, на цьому доведеться зупинитися. Але ми будемо на зв'язку".
  
  
  "Дякую", - сказав Римо, проводжаючи офіцера до виходу.
  
  
  Коли він повернувся на кухню, Чіун промокав свої паперові губи лляною серветкою.
  
  
  "Як лосось?" - Запитав Римо.
  
  
  "Прийнятно".
  
  
  Римо подивився на низький табурет, що служив столом. На срібному блюді лежав цілий скелет лосося, очищений від кісток.
  
  
  "Де мій?"
  
  
  "Поглинений".
  
  
  "Ти з'їв мою рибу!"
  
  
  "Ти був зайнятий іншим. Я знав, що ти не захочеш їсти його холодним. Щоб не бачити, як він пропадає, я доїв нещасного лосося".
  
  
  "А як щодо мене?"
  
  
  Очі Чіуна блиснули. "Риса тут удосталь. Їж досхочу".
  
  
  "Холодний рис".
  
  
  "Приготовлений на пару рис можна повернути до життя. Цієї ночі ви не відчуватимете мук голоду, бо ви нагодовані щедрістю Сінанджу".
  
  
  Висипаючи рис назад у пароварку і додаючи води, Римо запитав: "Що станеться, якщо до міста увірвуться нові вбивці?"
  
  
  "Вони, звичайно, зазнають невдачі, вселивши страх у своїх господарів. Це буде чудова реклама".
  
  
  "Я не це мав на увазі. Скільки разів це місце може зазнати обстрілу, перш ніж поліція зрозуміє, що ми не просто звичайні громадяни?"
  
  
  "Це не має значення, тому що сьогодні ввечері ми вирушаємо".
  
  
  "За що?" - Запитав Римо.
  
  
  "Рим".
  
  
  "Рим?"
  
  
  "Рим був Америкою свого часу. Ми отримали інтригуюче повідомлення з Риму".
  
  
  "З часів Другої світової війни в Італії змінилося близько п'ятдесяти урядів. Вони розорені, нестабільні, а я не говорю їхньою мовою".
  
  
  "Трон, який зажадав нашої присутності, є одним із найбагатших у сучасному світі".
  
  
  "Ми говоримо про одну і ту ж Італію?"
  
  
  "Ні, ми не беремо участі".
  
  
  І до кінця вечора Майстер Сінанджу більше нічого не сказав. Він сидів у своїй кімнаті для медитації у вежі, вивчаючи листи з усього світу, в яких вихвалялися Сінанджу і благали про його захист. Його тонкі губи були складені у радісну смужку.
  
  
  Розділ двадцять перший
  
  
  Коли після вісімдесяти семи дзвінків ніхто не підняв слухавку, Гарольд Сміт почав підозрювати найгірше.
  
  
  Це було погано. Від президента Сполучених Штатів не було добрих новин, і з Мехіко виходила лише тиша, ніхто не знав, у який бік може стрибнути блоха.
  
  
  Увійшовши до свого комп'ютера, Сміт увійшов до системи, яка відстежувала перевірки кредитоспроможності за кредитними картками. Низький стогін зірвався з його губ, коли він натрапив на плату за візу на рейс Бостон-Рим. В одну сторону.
  
  
  Саме собою це було не так страшно. Якщо Чіун вирішить піти працювати на італійський уряд, це був не найгірший сценарій.
  
  
  Що змусило Гарольда Сміта, тремтячи, потягнутися за пляшечкою аспірину, так це знання того, що служби зовнішньої розвідки, безперечно, перебували у стані підвищеної готовності, спостерігаючи за аеропортами та залізничними станціями у пошуках ознак присутності Майстра синанджу.
  
  
  Війна торгів розпочалася. За іронією долі, хто переміг, було менш важливим, ніж впевнене знання того, що лідери націй, що програли, більше не зможуть спокійно спати у своїх ліжках, як тільки Дім Сінанджу зробить свій вибір.
  
  
  Їхні реакції варто було побоюватися.
  
  
  Подивившись на червоний телефон гарячої лінії, Сміт почав гірко шкодувати про відновлення виділеної лінії. Не було жодного способу пояснити це Президенту. Загалом ніякого способу.
  
  
  Вдруге за двадцять чотири години на стіл Рея Фоксуорті потрапили розвіддані про пересування військ на кувейтсько-іракському кордоні. Він не міг ігнорувати це.
  
  
  Піднявши трубку телефону NOIWON, він зателефонував куратору вовни до АНБ. "Стів. Рей слухає. Я маю ще одне повідомлення з іракської демілітаризованої зони".
  
  
  "Не знаю що тобі сказати".
  
  
  "Я думаю, що маю погодитися з цим".
  
  
  "Зроблено. Тепер це офіційний дзвінок NOIWON. Ти хочеш вдарити решту чи це зробити мені?"
  
  
  "Я зроблю це".
  
  
  За мить чергові офіцери АСВ і NRO вийшли на переговорну лінію.
  
  
  "Я попереджаю вас усіх про постійні, але непідтверджені повідомлення про пересування іракських військ уздовж демілітаризованої зони", - заявив Фоксуорті.
  
  
  "Ці повідомлення абсолютно невірні", - гаркнув металевий голос.
  
  
  "Це ДІА каже?"
  
  
  "Ні", - сказав голос. "Ні. Ми самі почули шепіт, підключили супутник "Замочна свердловина" та виявили республіканську гвардію саме там, де вона має бути. In Basra. На відбій".
  
  
  "Ти перевірив DMZ?"
  
  
  "Чому ми маємо? Якщо іракські сили враховані, проблем немає".
  
  
  "Ну, я не можу ігнорувати два підтверджені спостереження поспіль", - стверджував Фоксуорті.
  
  
  "Можливо, це війська ООН".
  
  
  "Війська ООН носять блакитні каски та їздять на білих танках", - сухо сказав черговий офіцер АСВ. "Їх важко сплутати з республіканською гвардією".
  
  
  Черга затремтіла від стриманого сміху професійно тверезих чоловіків.
  
  
  "Я відчуваю, що маю попередити Пентагон", - уперто сказав Фоксуорті.
  
  
  Ніхто не засміявся з цього. Хтось свиснув у свисток, що означає "йдучий повз цвинтар", а інший голос пробурмотів приглушене "Удачі".
  
  
  "Ніхто не хоче підтримати мене в цьому?"
  
  
  Відповіддю Рея Фоксуорті було мовчання на телефонній лінії.
  
  
  "Добре, джентльмени. Ваші застереження належним чином прийняті до уваги. Дякую, що приділили мені час".
  
  
  Повісивши трубку, Рей Фоксуорті видихнув, через що його губи неприємно затремтіли. Його рука все ще лежала на трубці, а палець, що набирав номер, застиг над кнопкою швидкого набору з написом Pentagon.
  
  
  Потім йому на думку спала ідея краще. Натомість він зателефонував до Організації Об'єднаних Націй.
  
  
  Після недовгих суперечок він отримав посаду заступника міністра з операцій з підтримки миру.
  
  
  "Це Фоксуорті. ЦРУ. У нас є деякі розвіддані низького рівня про активність іракських військ у демілітаризованій зоні, яку ви охороняєте".
  
  
  "Щойно я отримав повідомлення від командувача ІКМООНН. У його звіті немає таких подробиць".
  
  
  "Взагалі ніякої військової активності?"
  
  
  "Ні. Ні, якщо не брати до уваги звичайних маневрів королівських кувейтських збройних сил у пустелі".
  
  
  "Ні. Я не думаю, що проблема в цьому. Але я дякую вам за час".
  
  
  Фоксуорті повісив слухавку, насупившись. Можливо, він таки відкладе цей дзвінок у Пентагон. Очевидно, у цьому нічого не було. Кувейтці могли маневрувати скільки завгодно. Вони ні для кого не становили загрози. Якщо це не було для них самих.
  
  
  Розділ двадцять другий
  
  
  Коли Римо і Чіун вийшли на прохолодне римське повітря, біля підніжжя трапа літака Air Italia jet на них чекала червона килимова доріжка. Внизу був герб із зображенням триярусної корони.
  
  
  Наприкінці килимової доріжки стояв білий лімузин, а ліврейний лакей стояв нерухомо, поклавши руку на задні дверцята.
  
  
  Коли нога Чіуна в чорній сандалі торкнулася килима, залунали мідні труби, і лакей швидко відчинив двері. На піднятих жердинах затремтіли вимпели.
  
  
  "Що це?" - Що це? - прошепотів Римо, коли вони підійшли до лімузина.
  
  
  "Я просив про стриманий прийом", - сказав Чіун. "Ми тут для того, щоб розглянути пропозицію, а не укласти угоду. Бути прийнятим як королівські вбивці було б непристойно і, можливо, відбило полювання в інших претендентів".
  
  
  Виблискуючи, як плитка білого шоколаду на лакричних коліщатках, лімузин прокладав собі шлях вузькими і важкопрохідними вуличками Риму. Рим був брудний. У очах Римо вся Європа виглядала брудною. Він ніколи не розумів чарівності, яку американські туристи відчували до європейських міст. Щоразу, коли він відвідував європейську столицю, пори його шкіри закупорювалися. Іноді в той момент, коли він виходив із літака.
  
  
  "Хіба це не президентський палац?" Запитав Римо, вказуючи на величезну споруду з коричневого мармуру, яка потребувала піскоструминної обробки, якщо не знесення.
  
  
  "Це не має значення", - сказав Чіун. "О, дивись, Римо, ось Колізей".
  
  
  "Я бачу це. Це важко не помітити. Не так вже й багато будівель двохтисячолітньої давності виглядають як весільні торти, що крихнуть".
  
  
  "Зверніть увагу на течію річки Тібр. Річки важливі. Пізніше я поясню чому".
  
  
  "Вірно, вірно. Але як щодо президентського палацу?"
  
  
  Чіун відмів це, клацнувши нігтями. "Це нове. Це ніщо в порівнянні з побляклою славою Риму Цезаря".
  
  
  "Хіба вони нас не чекають?"
  
  
  "Ні. Він чекає на нас".
  
  
  І через лобове скло Римо побачив видовище, від якого в нього пересохло в роті. Багато прикрашений купол.
  
  
  "О, скажи мені, що це неправда", - простогнав він.
  
  
  "Це правда".
  
  
  "Це схоже на Ватикан. Скажи мені, що це не Ватикан".
  
  
  "Це, - радісно сказав Майстер синанджу, - Рим".
  
  
  Розділ двадцять третій
  
  
  Начальник штабу армії Сполучених Штатів намагався пояснити своєму головнокомандувачу прихильність сил КОНУСА.
  
  
  Ішов другий день. Вони перебували у Ситуаційній кімнаті у підвалі Білого дому. Президент, примружившись, розглядав велику карту континентальної частини США. Чим більше він примружувався, тим більше, здавалося, ставав його ніс. Але він пробував. Він справді намагався, тому Об'єднаний комітет начальників штабів був сповнений рішучості провести з ним брифінг, незалежно від того, скільки Екседріна було задіяно.
  
  
  "Мексиканські війська збудовані точно там, де вони були вчора", - говорив начальник штабу армії, постукуючи по ряду зелених трикутників, що хитаються прямо під південним кордоном США.
  
  
  "Вони чогось чекають!" – припустив Президент.
  
  
  У кутку голова JCS придушив стогін. Він почав брифінг трьома годинами раніше і продовжував доти, поки тупість президента, що отупляє, не втомила його.
  
  
  Начальник штабу армії прочистив горло і підняв указку нагору. "Вони не становлять загрози, пане Президенте".
  
  
  "Не є безпосередньою загрозою".
  
  
  "Це взагалі не загроза", – твердо повторив головнокомандувач армією. "Дозвольте мені звернути вашу увагу на наше розташування сил".
  
  
  Президент виглядав зацікавленим. Або астигматичним. Можливо, і те, й інше.
  
  
  "На цій карті показаний КОНУС-"
  
  
  Президент підняв руку, немов у школі. "Хто перейменував націю?" він запитав.
  
  
  "Ніхто. "КОНУС" означає Континентальні Сполучені Штати".
  
  
  "О".
  
  
  "Отже, як я вже казав, цю карту розбито на армії КОНУСА".
  
  
  "У нас більше одного?"
  
  
  Якщо ви прочитаєте легенду, то побачите, що у нас цілих чотири армії зі штаб-квартирами по всій країні. Шоста зараз базується в Колорадо."
  
  
  Президент виглядав стурбованим. "Де Третя та Четверта армії?"
  
  
  "Четвертий, пане Президенте, неактивний".
  
  
  "Що ж, активуй їх. Нам можуть знадобитися всі черевики".
  
  
  "Це "людина Джек", - пробурмотів собі під ніс командир Корпусу морської піхоти.
  
  
  "Ви не розумієте, пане президенте", - продовжив начальник штабу сухопутних військ, кинувши сердитий погляд на командувача морської піхоти. "Четвертої армії немає. Вони були—"
  
  
  "Списаний?"
  
  
  Міністр військово-морського флоту почав витирати обличчя червоними руками.
  
  
  "Деактивовані" - це армійська термінологія. Їх більше немає. Забудь, що я про них згадував”.
  
  
  "Почекай хвилинку. Чому б нам не-"
  
  
  "Відновити?" з надією запитав командувач армії.
  
  
  Президент спокійно записав нове слово. Тепер він мав список на п'яти сторінках. Він також знав різницю між бригадою та дивізією. Хоча він віддавав перевагу звучанню бригади, насправді це була менша, менш грізна сила, ніж дивізія.
  
  
  "Так. Відновися".
  
  
  "Немає часу. Бракує добровольців, і я не думаю, що ти хочеш говорити про заклик, чи не так?"
  
  
  "Безперечно ні", - сказав президент.
  
  
  "Я так і думав".
  
  
  Посмішки по всьому залу були пригнічені, створюючи надзвичайно серйозні вислови, якими президент особисто захоплювався і нагадав собі попрактикуватися перед дзеркалом за наступної можливості, яка йому здасться.
  
  
  "Зараз для наших цілей нас цікавить лише Шоста армія, чия -"
  
  
  "Домен"?
  
  
  "Давайте скажемо "домен". Мені це подобається. Їхній домен - далекий західний КОНУС, і вони будуть нести відповідальність за захист Каліфорнії та Арізони".
  
  
  "Ми не можемо їх втратити. Подумайте про голоси виборців".
  
  
  "П'ята армія, яка несе відповідальність за райони, що простягаються на південь від Небраски і включають прикордонні штати Нью-Мексико і Техас, звісно, гарантує недоторканність цих прикордонних штатів".
  
  
  "Я все ще думаю, що нам потрібна ще одна армія ___", - нарік президент.
  
  
  "І ви маєте рацію", - сказав начальник штабу армії, розпливаючись у широкій посмішці. "Хіба він не правий, хлопці?"
  
  
  Об'єднаний комітет погодився, що президент мав рацію.
  
  
  "Дозвольте мені звернути вашу увагу на червоне коло тут, у Панамі. Це, пан президент, Південна армія США".
  
  
  Здивована гримаса спотворила обличчя президента. "Немає номера?"
  
  
  "Ні, сер. Південна армія США. Наше південне командування, як нам подобається це називати. По суті, оскільки П'ятий і Шостий видерлися над мексиканцями, а південне командування розташувалося на задньому ґанку їхнього будинку, ми оточили їх із самого початку".
  
  
  Президент посміхнувся. Він не тільки мав рацію, але й знав, що таке git-go, навіть не питаючи. Він починав розбиратися у всіх цих військових штучках і вирішив ризикнути висловити серйозну пропозицію. "Я пропоную на час цієї заручини-"
  
  
  "Операція".
  
  
  "Операція. Я хотів сказати це. Це не битва, поки ми дійсно не вступимо в бій, чи не так?"
  
  
  "Ні, сер. І навіть тоді це буде війна. Але у вас була пропозиція?"
  
  
  "Так. На якийсь час я пропоную перейменувати Південне командування на Американське. Сьома армія, щоб не було плутанини".
  
  
  Особи JCS впали, як осипаються рештки.
  
  
  "Не можу. У нас уже є Сьома армія".
  
  
  "Я не бачу їх на карті ___"
  
  
  "Це тому, що їхня штаб-квартира знаходиться в Німеччині".
  
  
  "Можливо, нам слід передзвонити їм".
  
  
  "Не дуже гарна ідея".
  
  
  "Добре. Тоді Південні сили стануть Восьмою армією".
  
  
  "Вони засіли навпочіпки в корейській демілітаризованій зоні. Ми виведемо їх, і я гарантую вам, що Сеул впаде рівно через два дні".
  
  
  "Чорт забирай", - сказав президент. "Чи існує Дев'ята армія?"
  
  
  "Не номінально".
  
  
  "Тоді хто захищає Аляску та Гаваї?"
  
  
  "Це була б тихоокеанська армія США".
  
  
  "Чому їх немає на карті?"
  
  
  "Бо для цілей цього брифінгу ми не припускаємо, що мексиканська військова загроза Алясці та Гаваям відсутня, пане Президент".
  
  
  "Думаю, тепер я тебе розумію".
  
  
  "Отже, на закінчення, - інші члени JCS пожвавилися при вітальному слові "висновок", - я заявляю вам, що наші кордони в безпеці".
  
  
  Президент засяяв. "Тепер я це розумію".
  
  
  "Чудово".
  
  
  Телефон пронизливо заревів. То була пряма лінія з Пентагоном.
  
  
  Голова JCS підняв слухавку та сказав: "Ми проводимо тут брифінг для CinC CONUS".
  
  
  "Це ви, пане президенте", - звернувся до президента міністр військово-морського флоту. "Це скорочення від Головнокомандувача КОНУС".
  
  
  Президент позитивно сяяв. Він мав новий титул.
  
  
  "Що це?" - сказав голова JCS у слухавку. Послухавши мить, він сказав: "Я передам повідомлення". І повісив слухавку.
  
  
  Голова JCS поправив окуляри і сказав: "Це був Пентагон. Ми отримали повідомлення з нашого посту прослуховування на авіабазі морської піхоти в Юмі, що мексиканці оголошують усьому світу, що вони мають секретну зброю ".
  
  
  "Як це називається?"
  
  
  "El Diablo."
  
  
  "Хіба це не іспанською означає "диявол"?"
  
  
  "Так вони це називають".
  
  
  Президент виглядав приголомшеним. "Це звучить серйозно. Чи може у них бути секретна зброя з такою назвою?"
  
  
  "Якщо вони це зроблять, це їхня секретна зброя. Вони можуть називати це як завгодно".
  
  
  "Мені не подобається, як це звучить..."
  
  
  "Пропагування".
  
  
  "Що, якщо це не так? Що, якщо американські міста перебувають у небезпеці?"
  
  
  Об'єднаний комітет начальників штабів обмінявся невпевненими, стурбованими поглядами. На цей раз вони не знали, що сказати президентові Сполучених Штатів. Вони ніколи не чули ні про яку систему озброєння, подібну до El Diablo, але сама назва змушувала їх нервувати.
  
  
  Розділ двадцять четвертий
  
  
  "Що б не трапилося, - говорив Римо Вільямс, - я ні в кого не цілуватиму кільце".
  
  
  Майстер Сінанджу нічого не відповів. Він мовчав з тих пір, як білий шоколадний лімузин доставив їх через одні з трьох воріт в оточене стіною місто-держава в серці сучасного Риму, зване Ватиканом.
  
  
  "Ти чуєш мене? Я не цілую обручки".
  
  
  Вони йшли за довгов'язою фігурою в малиновому одязі, яка вітала їх, коли вони виходили з лімузина.
  
  
  Англійською із сильним акцентом він представився кардиналом-державним секретарем. Чіун тоді нічого не сказав, тільки чемно схилив голову в бік кардинала, який жестом запросив їх слідувати.
  
  
  Тепер заговорив Чіун, його голос звучав якось відсторонено. "На цих землях у доброго Нерона були свої сади та цирк. Християн було знищено величезну кількість".
  
  
  "Мені начхати на новену", - сказав Римо.
  
  
  "Понизьте свій грубий голос і викиньте з голови думку про те, що ми збираємося зустрітися з верховним понтифіком релігії вашого дитинства. Бо цей тато також є главою цієї держави, і ми повинні ставитися до нього так, як ставилися б до правителя, чиєї прихильності ми добиваємось”.
  
  
  Їх провели по зарослій зеленню доріжці, і, повернувши за ріг, вони опинилися в зеленій пишності внутрішнього двору Бельведера.
  
  
  Римо побачив сутулого чоловіка в сліпучо-білому, з боків від якого йшли дві середньовічні постаті з піднятими піками. Папська швейцарська гвардія
  
  
  Добрі очі тата засяяли побачивши Майстра Сінанджу. Він вийшов уперед, його біле вбрання майоріло навколо його ніг. Римо помітив, що тепер він ходить із палицею. Але його хода була впевнена. На його бездоганно білих грудях виблискувало золоте розп'яття довжиною з дитяче передпліччя.
  
  
  Тільки підійшовши зовсім близько, Римо знову відчув вікову крихкість. Добрі очі на мить ковзнули повз нього, і це було схоже на удар у живіт.
  
  
  Майстер Сінанджу припинив своє ковзання вперед, вичікувано завмерши. Тато зупинився. Їх поділяло лише три фути. Їхні давні очі зустрілися. Витримав. І минула важка хвилина.
  
  
  - Що відбувається? - запитав Рімо Чіуна низькою корейською.
  
  
  "Поцілунок його кільце", - прошипів Чіун. "Швидко".
  
  
  "Жодного шансу. Що за довбана затримка?"
  
  
  "Цей вискочка чекає, коли я вклонюся йому".
  
  
  "Отже, кланяйся. Це тебе не вб'є".
  
  
  "Минулого разу я поцілував його кільце. Тепер твоя черга", - оголосив Чіун.
  
  
  "Добре, просто скажи що-небудь".
  
  
  "Я не можу. Я чекаю, коли він схилиться".
  
  
  "Папа Римський не збирається схилятися перед вами".
  
  
  "Ось чому ти маєш поцілувати його каблучку. Щоб розсіяти незручність цього скрутного моменту", - пояснив Чіун.
  
  
  "Я не збираюся цілувати його довбане кільце!"
  
  
  Стоячи осторонь, кардинал-державний секретар тихо прошепотів щось латиною. Чіун відповів тією ж мовою.
  
  
  Потім кардинал прошепотів у нахилене вухо тата.
  
  
  Стурбоване обличчя верховного понтифіка просвітліло, і він повернувся до Римо, щоб сказати англійською: "Сину мій, сину мій. Радий з вами познайомитися".
  
  
  І коли з'явилася важка золота каблучка папи римського, Римо не зміг утриматися. Він опустився навколішки і поцілував його.
  
  
  Після цього лід був зламаний.
  
  
  Тато і Майстер Сінанджу відійшли вбік, щоб порадитись тихим пошепком. Іноді тато променисто поглядав у бік Римо. Зі свого боку, Майстер Сінанджу був пожвавлений. Його руки часто змахували, смертоносні нігті так сильно встромлялися в нерухоме тіло Папи, що Римо почав побоюватися, щоб Чіун не вбив його одним необережним жестом.
  
  
  Почуваючись обділеним, Римо зав'язав розмову з огрядним кардиналом-державним секретарем. "Що тобі сказав Чіун?"
  
  
  "Майстер повідомив радісну новину про те, що наступний Майстер Будинку Сінанджу був християнином".
  
  
  "Він сказав це папі римському!"
  
  
  "Його Святість була дуже задоволена. Бо минуло дуже багато часу відтоді, як Дім стояв поруч зі Святим Престолом".
  
  
  "Ми теж працювали проти Риму", - заперечив Римо.
  
  
  Кардинал-державний секретар трохи зблід і, вибачившись, поспішив геть, як перелякана руда малиновка.
  
  
  Це залишило Римо віч-на-віч зі швейцарськими гвардійцями, які стояли на сторожі, опустивши піки.
  
  
  "Багато користі принесуть вам ці наклейки із жабами проти автоматичної зброї", - сказав їм Римо.
  
  
  Швейцарські гвардійці стояли, втупившись у нескінченність, і нічого не говорили. У своїх смугастих панталонах і фетрових капелюхах вони нагадали Римо охорону Букінгемського палацу, за винятком того, що в останньої форма була краща. Ці хлопці виглядали як балерини у штанах.
  
  
  Після ще кількох нудних хвилин тато і Майстер Сінанджу шанобливо вклонилися один одному, і, насамкінець махнувши рукою у бік Римо, тато дав знак своїй швейцарській гвардії слідувати за ним.
  
  
  "І що тепер?"
  
  
  "Ми повинні йти", - сказав Чіун із задоволеним виразом обличчя.
  
  
  "Ти уклав угоду?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Ти збираєшся укласти угоду?"
  
  
  Чіун перейшов корейською. "Я просто повторив давній договір Палати Представників з Римом ніколи не погоджуватися на роботу, яка завдасть шкоди римським інтересам. Таким чином, хоч би які плітки він почув про майбутню службу, вони не будуть невірно витлумачені".
  
  
  "Отже, ми не працюємо на Ватикан?"
  
  
  "Ні, якщо тільки це не є абсолютно необхідним".
  
  
  "Ти сказав це Папі римському?"
  
  
  "Не було потреби поранити його чутливі почуття".
  
  
  Вони сіли у лімузин білого шоколаду. Він відвіз їх геть і знову поринув у шум і завантаженість римського транспорту.
  
  
  "Так у чому сенс?"
  
  
  "Сенс у тому, щоб заохочувати вигідніші пропозиції", - пояснив Чіун.
  
  
  "Як?"
  
  
  "Те, що нас бачать тут, сигналізує ворогам тата, що Сінанджу прихильно ставиться до Ватикану. Вороги Ватикану, у свою чергу, перерахують свою скарбницю та розглянуть можливість збільшення будь-яких передбачуваних пропозицій".
  
  
  "Які вороги є у папи римського?"
  
  
  "Його Святості нині докучають суперницькі понтифіки. Мулли та аятоли хотіли б погасити свічку, якою є християнський Рим".
  
  
  "Я міг би стояти та охороняти папу римського", - припустив Римо.
  
  
  Чіун відмахнувся від коментаря. "Тато висловив велику довіру своїм швейцарським гвардійцям. Ні. Він запитав Палату представників, чи розгляне вона можливість гасіння конкуруючих свічок".
  
  
  "Тато просив вас розправитися з його ворогами!" Римо вибухнув.
  
  
  "Обов'язково бути таким грубим? Не так багатослівно, звичайно. Деякі делікатні слова були вимовлені, як пелюстки троянд, розкидані по каменям. Жест тут. Жаль там. Сенс був переданий, навіть якщо слова були непрямими".
  
  
  Римо зухвало схрестив руки на грудях. "Я в це не вірю".
  
  
  "Ти такий наївний".
  
  
  "Так ось воно що. Ви використовуєте папу римського, щоб залякати інших правителів, і він отримує великий куш?"
  
  
  "Було ще одне питання".
  
  
  І з рукава одного кімоно Майстер Сінанджу витяг важке розп'яття з багато прикрашеного золота.
  
  
  "Дивись, Римо. Чисте золото".
  
  
  "Він дав тобі це?"
  
  
  "Не свідомо", - визнав Чіун.
  
  
  "Ти стягнув хрест папи римського!"
  
  
  "Ні, я зібрав прострочену суму. Бо за часів понтифіків Борджіа папський платіж не досягав ваги золота. Це дорівнює цій вазі. Якщо порахувати відсотки за триста років."
  
  
  "Що він подумає, коли виявить пропажу свого розп'яття?"
  
  
  "Що його хваленої швейцарської гвардії недостатньо для його потреб", - муркотів Майстер Сінанджу, прикріплюючи трофей сучасного понтифіка Рима до рукава кімоно і насолоджуючись видами Риму своїх предків, поки його доставляли в аеропорт Леонардо да Вінчі.
  
  
  Було приємно знову мати справу зі справжніми правителями, як це робили його предки.
  
  
  Розділ двадцять п'ятий
  
  
  Коли генерал-лейтенанта сера Тімоті Плама призначили командувати ІКМООНН, усі казали, що це кінець його кар'єри.
  
  
  Він був не першим командувачем ООН, зазнавши нищівної невдачі в Боснії. До нього був бельгійський генерал. Бідолахи Боснії, якого так хвалили, були практично усиновлені ним. Але він пішов до того, як серби закріпили свої здобутки на полі бою.
  
  
  У той час як генерал-лейтенант сер Тімоті Плам командував СООНО, Силами ООН з охорони в колишній Югославії, персонал Організації Об'єднаних Націй регулярно піддавався нападкам снайперів, у нього відбирали зброю та тримали у заручниках, у той час як владу та міжнародний авторитет, які підтримували його, регулярно зневажали.
  
  
  Не те щоб була якась допомога з боку Ради Безпеки, НАТО чи, не дай Боже, самого генералісімуса Уор-Уор. Чортові виродки вимовляли промови, тоді як серби перерізали так звані "блакитні маршрути" в обложене Сараєво, командували вантажівками ООН для надання допомоги та бтрами і знущалися з цивілізованих норм.
  
  
  Бачачи суть гри, сер Тімоті вирішив, що двоє можуть грати з обох кінців проти середини. Отже, коли сербський вогонь учинив звірства проти безпорадних цивільних осіб, які стоять у чергах за хлібом і водою, сер Тімоті публічно звинуватив жертв у безрозсудному ризику за невелику винагороду. Коли боснійці захищалися, він затаврував їх як паліїв війни, які вирішили продовжити конфлікт, від якого втомився решта світу, просто для того, щоб продовжити їхнє життя.
  
  
  Ці заяви не принесли йому друзів, крім Белграда. Але вони послужили дуже важливою піар-метою зниження очікувань ООН.
  
  
  Тому для мене стало свого роду полегшенням, коли після завершення свого відрядження сер Тімоті, як ласкаво називали його вірні солдати, отримав наказ прийняти командування ІКМООНН на спірному ірако-кувейтському кордоні.
  
  
  Останні кілька місяців на кордоні панував світ. Погода, хоч і спекотна, була приємною — якщо не брати до уваги дивного пильного диявола, що перемішує пісок і сухий гній. І, що найкраще, не було жодних кривавих сербів із сумнівними іменами на кшталт Ратко та Слободана, а також із неприємними манерами водити його за ніс. Або стріляти в нього, заради бога.
  
  
  Так, кувейтська пустеля насправді була приємною, навіть якщо пісок набивався в чоботи, а зовнішній світ практично списував його з рахунків як цілковитої нікчемності.
  
  
  Після двох років у Боснії генерал-лейтенант сер Тімоті Плам переглянув свою міру успіху чи невдачі. Успіх не включав порятунок різних сербів, боснійців і хорватів — ким би вони не були — один від одного, а невдача не була функцією кар'єрного зростання.
  
  
  Ні, проста, елементарна істина полягала в тому, що якщо хтось вижив, той досяг успіху. Зазнати невдачі - значить лежати обличчям униз у багнюці Східної Європи з переламаним надвоє хребтом від кулі 50-го калібру. То був провал.
  
  
  Таким чином, відрядження в Кувейт являло собою тривалу відпустку.
  
  
  "Якби тільки не доводилося миритися з цими пекельними вогами, - говорив він своєму помічникові в прохолодній тіні свого намету для цуценят менш ніж за дві милі від іракського кордону, - я б сказав, що це була свого роду тривала відпустка. Зі скорпіонами" .
  
  
  "Ще чаю, сер Тім?"
  
  
  "Дякую. Все ще гаряче?"
  
  
  "Рішуче".
  
  
  "Чудово", - сказав сер Тімоті, простягаючи синю порцелянову чашку, яка пережила Фолклендські острови, Північну Ірландію, Сараєво і, безперечно, переживе місію тихого спостерігача невизначеної тривалості.
  
  
  "Я питаю, у цих краях колись буває дощ?"
  
  
  "Майже ніколи".
  
  
  "Чорт візьми, я повинен насолоджуватися гарним дощем час від часу".
  
  
  "Можливо, ми могли б якось це влаштувати".
  
  
  "О?"
  
  
  "У нас є насоси та шланги. І чоловіки з сильною спиною".
  
  
  "Якщо ви вважаєте чоловіків із Бангладеш та Пакистану".
  
  
  Вони ввічливо стримано засміялися. Не було сенсу по-справжньому насолоджуватися їхньою перевагою, хоч би якою очевидною вона була.
  
  
  "Чому так виходить, сер Тім, що кожна з цих місій переповнена вогками всіх типів?"
  
  
  "Подумай про це, хлопче. Якщо доведеться бій, краще командувати людьми, яких не можна упустити, якщо справи підуть навперейми. А якщо ні, то хто краще впорається з ослиною роботою, ніж люди, зовсім непридатні для цивілізованої військової служби?"
  
  
  "Я ніколи не думав про це з такої точки зору. О, я кажу, я дійсно вважаю, що цей крем трохи кислуватий".
  
  
  "Небезпека війни, Колін. Збадьорись. Чашка чаю, що бадьорить, набагато приємніше, ніж сербський мінометний снаряд, що розворотив чийсь бівуак".
  
  
  "Бівуак" - це американське слово?
  
  
  "Так. Я подумав, що спробую це на тобі. Коли навколо блукають усі ці янкі, нам доведеться вивчити їхню кляту мову, чи не так?"
  
  
  "Це розумно. І як називається той підрозділ, який пронісся тут днями?" спитав аташе é.
  
  
  "Не можу сказати, що правильно пам'ятаю. Всі вони звучать так приголомшливо схоже. Кричущі All-American Eagles з кривавими пазурами та інша мачо-нісенітниця. Що змушує їх приймати такі оглушувальні монети?"
  
  
  "Я вважаю, для них це спосіб не опускати руки, коли ситуація стає жахливою, чи не так?"
  
  
  "Вірно". Сер Тімоті осушив кубок. "Мій любий, я ніколи не питав, у якому з полків Її Величності вам сподобалося служити, чи не так?" – продовжив він. "Ну, Перші куріпки".
  
  
  "Це правда? Так от, є благородний птах, куріпка. Знає, коли шукати укриття. Зовсім як піхота".
  
  
  Генерал-лейтенант сер Тімоті Плам від душі посміявся разом із своїм помічником. Коли шум затих, він помітив: "Знаєте, що я почув сьогодні вранці? Чутки про пересування військ поблизу демілітаризованої зони."
  
  
  "Уявіть собі це? Цікаво, чия?"
  
  
  "Я думаю, що в американських супутниках-шпигунах є якісь нові "жучки", якщо їхні об'єктиви виявляють пересування військ з висоти".
  
  
  "Можливо, це мурахи-солдати. Або жуки-голіафи, які швидше нагадують танки".
  
  
  Намет затремтів від сміху в безвітряній пустелі, а коли він знову затих, крізь коричневу парусину чітко долинало ревіння танків, що наближалися.
  
  
  "Я кажу, привіт. Ми на маневрах?" сказав сер Тімоті, розорюючи полог намету. Його посмішка застигла, зіщулилася і зіщулилася з лякаючою швидкістю.
  
  
  Тому що він дивився на ряд танків пісочного кольору і БТР, що наближалися до них на повному скаку.
  
  
  Помічник приєднався до нього, булочка кришилась у його напіввідкритому роті. "Це не американці", - сказав він, гублячи крихти.
  
  
  "Я вважаю, що вони є кувейтською бронетехнікою".
  
  
  "Чи є тривога?"
  
  
  "Я не знаю".
  
  
  "Ми маємо запитати".
  
  
  "Ми попросимо", - сказав сер Тімоті, виходячи на відкрите місце. "Стійте. Генерал-лейтенант сер Тімоті Плам тут, наказує вам припинити".
  
  
  Лінія танків, яку він тепер бачив, що простяглася зі сходу на захід, пронеслася повз них з рішучою люттю, яка фактично змусила серце британця здригнутися, хоча технічно це був лише маневр wog.
  
  
  Повернувшись на північ, сер Тімоті та його помічник повністю очікували побачити іракські війська, що спускаються назустріч контрудару Кувейту. Вони цього не зробили.
  
  
  "Я не вірю, що це зустрічне звинувачення Кувейту, свідками якого ми щойно стали", - сказав він своєму помічнику.
  
  
  "Якщо не це, то що тоді?"
  
  
  Пояснення прийшло миттю пізніше, коли частина кувейтської колони відкололася та оточила підрозділ білих танків та БТР ООН "Челленджер".
  
  
  "Мені не подобається, як це виглядає, сер Тім", - пробурмотів помічник, нервово відкушуючи булочку.
  
  
  "Я думаю, нам краще втрутитися. Це дуже тривожно".
  
  
  Вони поспішили до оточеного підрозділу ІКМООНН і протиснулися крізь нього.
  
  
  "Що все це означає?" Сер Тімоті зажадав від кувейтського офіцера повного бойового вбрання, включаючи криваво-червоний берет і тростину із золотою набалдашником.
  
  
  "Ми реквізуємо ваші обладунки".
  
  
  "З якою метою?"
  
  
  "Для вторгнення до Іраку, звичайно".
  
  
  "Прошу вибачення. Я правильно вас зрозумів? Ви, хлопці, вторгаєтесь до Іраку, а не навпаки?"
  
  
  Кувейтський офіцер блиснув зубами, схожими на ряди крихітних лампочок. "Це необхідний захід самооборони".
  
  
  "І, будь ласка, скажіть, яка потреба потребує цієї дії?"
  
  
  "Якщо ми не зламаємо Ірак до того, як вони почнуть операцію "Аль-Каакуа", не буде Кувейту, який потрібно захищати".
  
  
  Сер Тімоті та його помічник обмінялися незрозумілими поглядами.
  
  
  "Аль-Куакуа?"
  
  
  "Нема часу пояснювати. Я маю отримати ваші танки, вашу форму і ваші блакитні каски".
  
  
  "Я можу зрозуміти, чому ви могли б побажати реквізувати бронетехніку ООН - зрештою, це робиться постійно - і мені особисто і професійно абсолютно байдуже, чи завоюєте ви Ірак, але я повинен рішуче заперечити проти конфіскації уніформи і шоломів ООН. Ми твердо виступаємо за мир. А не за кровопролиття.
  
  
  "Ти стоятимеш оголеним в ім'я світу або скуштуєш кувейтського піску як свою останню трапезу".
  
  
  Серу Тімоті це здалося цілком ясним, тому він здав свій блакитний берет і форму. Вони дозволили йому залишити спідню білизну, що, зрештою, було дуже пристойно з їхнього боку.
  
  
  І коли нещодавно відтиснена броня ІКМООНН з бурчанням ожила, щоб вирушити на північ, сер Тімоті повернувся до свого помічника і зіщулився під палючим сонцем пустелі.
  
  
  "Я кажу, я не хотів би брати участь у справжній війні зі стріляниною верхи на білому коні і з синім відром на голові, чи не так, Колін?"
  
  
  "Про що вони могли думати, сер Тім?"
  
  
  "Хто може зрозуміти менталітет wog? Що ж, я вважаю, після цього нещасливого дня ми отримуватимемо скарги з усіх боків".
  
  
  "Особливо з огляду на те, що наша броня заряджена навчальними патронами".
  
  
  "О, я кажу, нам справді слід було попередити хлопців, чи не так?" Сказав сер Тімоті.
  
  
  "Тепер надто пізно. Може, ми подумаємо про те, щоб додати ще чаю?"
  
  
  "Я думаю, що в обставинах, що склалися, це необхідно. Боюся, у нас, щонайменше, важкі часи для заповнення чортових форм заявки на заміну броні".
  
  
  "Я вважаю, це означає, що ви будете перепризначені ще раз".
  
  
  "Можливо, це трохи турбує. Але з генералісимусом Війною-Війною на чолі, у нас не буде нестачі в гарячих точках, де можна побешкетувати, чи не так?"
  
  
  "Я чув, що в цю пору року на Гаїті досить прохолодно, сер Тім".
  
  
  Коли на його столі в ЦРУ задзвонив телефон NOIWON, Рей Фоксуорті знав, хто буде на іншому кінці ще до того, як знайомий голос оголосив: "Вулхендлер. АНБ".
  
  
  "Я слухаю", - обережно сказав Фоксуорті.
  
  
  "Це називається Дунфенхун або щось таке. У перекладі це означає "Схід червоний". Це найновіша секретна зброя Червоного Китаю. Ми не знаємо, що це таке або що вона робить, ми просто знаємо, що це таке".
  
  
  "Звідки ти знаєш, що це так?"
  
  
  "Про це є стаття на першій шпальті у ранковому випуску Beijing Daily".
  
  
  "У них є секретна зброя, і вони оголошують про це на своїй першій сторінці?" Сказав Фоксуорті. "Навіщо їм це робити?"
  
  
  "Чому ми проводимо прес-тури нашими ракетно-ядерними об'єктами? Щоб країни-противники знали, що вони у нас є".
  
  
  Фоксуорті нічого не сказав.
  
  
  "Ну?"
  
  
  "Ніколи не чув про East is Red".
  
  
  Голос чергового офіцера АНБ прояснився. "Добре. Я збираюся ВІДМОВИТИСЯ від цього. Звучить переконливо".
  
  
  "Ви чули про нову мексиканську зброю терору?"
  
  
  "Яка нова мексиканська зброя терору?"
  
  
  "Вони називають це El Diablo", - уточнив Фоксуорті.
  
  
  "El Diablo. Звучить сердито. Хіба це не означає "диявол"?"
  
  
  "Це те, що кажуть мені наші фахівці з лінгвістики".
  
  
  "Ти відмовляєшся від цього?"
  
  
  "Не обов'язково. Наші розвіддані надходять із Пентагону. Наразі президент знає про це".
  
  
  "Новини для нас. Що таке Ель Діабло?" Запитав Вулхендлер.
  
  
  "Це найстрашніша частина. Ніхто не знає. Ми можемо лише здогадуватися".
  
  
  "Мексика вкрай бідна. Це не може бути ядерна зброя. Або ракета. Ймовірно, це хімічна речовина".
  
  
  "Можливо, біологічна", - припустив Фоксуорті.
  
  
  "Біологічне можливо, але я вибрав би хімічне".
  
  
  "Що, чорт забирай, відбувається? Протягом кількох днів три різні країни оголошують про секретну зброю терору, і у нас на увазі Мексика".
  
  
  "Напевно, щось починається".
  
  
  "Ще б. Все ще збираєшся купити цю китайську штуковину?"
  
  
  "У мене немає вибору. Це надруковано".
  
  
  Фоксуорті зітхнув. "Тоді давайте введемо інших у курс справи".
  
  
  Коли Національне розвідувальне управління підключилося до лінії, черговий офіцер затамував подих.
  
  
  "Це NRO. Чаттауей. Я маю на увазі Чаттауей. NRO".
  
  
  "Викладай, Чаттауей", - сказав Фоксуорті.
  
  
  "Ми жонглювали супутниками KH-11 з того часу, як почалася історія з перекиданням іракських військ. І ми це підтвердили".
  
  
  "Іракці у русі?"
  
  
  "Ні, ООН".
  
  
  "Сказати ще раз?"
  
  
  "Танки Організації Об'єднаних Націй перетнули демілітаризовану зону і повним галопом рухаються до Басри. Схоже, їх підтримують елітні підрозділи Королівських збройних сил Кувейту".
  
  
  На лінії майже півхвилини панувала труна тиша.
  
  
  "Дозвольте мені, щоб ви підтвердили це", - сказав Фоксуорті стриманим тоном. "Організація Об'єднаних Націй робить дії проти Іраку?"
  
  
  "За підтримки кувейтців".
  
  
  "Від чийого імені?"
  
  
  "Поки занадто рано говорити. Але, за нашими даними, вони стукатимуть у ворота Басри протягом години".
  
  
  "О, Боже милостивий. Це Друга війна в Перській затоці. Нам краще попередити голову JCS".
  
  
  Розділ двадцять шостий
  
  
  У своєму кабінеті в Секретаріаті ООН генеральний секретар Анвар Анвар-Садат розмовляв телефоном. На його столі лежав проект резолюції, який закликав до створення місії ООН зі спостереження на спірному американсько-мексиканському кордоні.
  
  
  Все, що йому потрібно було зробити, це скликати засідання Ради безпеки. Для цього йому була потрібна присутність членів Ради Безпеки. Усіх п'ятнадцяти членів.
  
  
  На жаль, жоден із цих послів не відповідав на його дзвінки.
  
  
  "Але це досить терміново", - говорив він. "Я маю поговорити з послом".
  
  
  "Посол проводить консультації".
  
  
  "Коли він з'явиться, нехай він негайно зателефонує мені", - сказав Анвар Анвар-Садат, який повісив слухавку у китайській столиці та натиснув кнопку швидкого набору з написом "Радянський Союз". У нього так і не знайшлося часу змінити ярлик, і з огляду на стан Росії в ті дні цілком можливо, що будь-яка зміна була б передчасною. Крім того, він ніколи не міг згадати, як Росія, яка скорочується, називала себе в ці дні.
  
  
  Москва також була недоступна. Як і Берлін. У квитанції про виклик, що лежить на його столі, повідомлялося, що посол США в Організації Об'єднаних Націй очікує на четверту лінію. Він подряпав "Я виходжу!" на бланку, і секретар забрав листок на вулицю, щоб відмахнутися від постійного члена Ради Безпеки Анвара Анвар-Садата, з яким найменше хотів зараз розмовляти.
  
  
  Коли вона виходила, до кімнати увірвався заступник держсекретаря з операцій з підтримки миру, який виглядав зляканим.
  
  
  Анвар-Садат підняв очі. "Так, так. У чому справа?"
  
  
  "Терміновий дзвінок від посла з Іраку, третя лінія".
  
  
  Анвар-Садат насупився, як скеля, що падає в тінь. “У мене немає на це часу. Я намагаюся знову скликати Раду Безпеки. Завтра наша п'ятдесятирічна річниця, і у нас немає дипломатів для офіційного прийому”.
  
  
  "Але посол закликає здатися".
  
  
  Анвар-Садат моргнув. "Що здати, чи можу я запитати?"
  
  
  "Я не знаю. Він просто вимовив слово "капітуляція". Можу додати, він досить схвильований".
  
  
  "Можливо, - розмірковував Анвар-Садат, - він має на увазі, що Ірак тепер готовий виконати всі резолюції ООН. Я відповім на його дзвінок, дякую".
  
  
  Коли він з'єднався, генеральний секретар сказав: "Так, алло?" навмисно нейтральним голосом. Якби його припущення було вірним, це стало б великою перемогою для його офісу.
  
  
  Хриплий голос іракського посла сказав: "Ми здаємося. Негайно. Відкличте свої війська".
  
  
  "В чому справа?"
  
  
  "Не жартуйте зі мною. Ми знаємо вашу гру. Ми здаємося. Ми не боротимемося. Ми не будемо втягнуті в ще одну кризу тільки для того, щоб ви могли далі душити нашу націю. Ми не зацікавлені в битвах. Таким чином, ми ніколи не зазнаємо поразки. А тепер, будь ласка, прийміть нашу капітуляцію негайно”.
  
  
  "Ти п'яний?"
  
  
  "Я мусульманин. Я не п'ю. І моя країна не воюватиме. Басра ваша, якщо ви цього хочете. Ми просимо тільки про безпечний прохід для нашої республіканської гвардії. Вони складуть зброю і залишать свої обладунки. Але ми не боротимемося. Я ясно висловлююся? Ми не боротимемося”.
  
  
  У голосі іракського посла чулися сльози, майже благання. Генеральний секретар, знаючи настрої іракського керівництва в ці дні, майже міг уявити собі пістолет зі зведеним курком, приставлений до голови бідного іракського посла, молоток, готовий опуститися, якщо він зазнає невдачі в переговорах про успішну капітуляцію.
  
  
  "Дуже добре. Я приймаю вашу капітуляцію", - сказав Анвар-Садат. "Є щось ще?"
  
  
  "Так. Умови. У нас мають бути умови".
  
  
  "Звичайно. Як необережно з мого боку. Що таке капітуляція без умов? Про що ти думав?"
  
  
  "Відведіть свої війська до демілітаризованої зони".
  
  
  "Наші війська перебувають у демілітаризованій зоні".
  
  
  "Вони за тридцять хвилин їзди від Басри. І наближаються".
  
  
  "Я мушу повернутися до вас з цього питання", - холодно сказав генеральний секретар ООН, потім повісив слухавку.
  
  
  Він зателефонував до штабу ІКМООНН, але не отримав відповіді. Не було відповідей від жодного з підрозділів підтримки в Кувейті.
  
  
  "Це досить дивно", - промимрив він. Натиснувши кнопку внутрішнього зв'язку, він сказав: "Мою машину, будь ласка".
  
  
  "Так, пане держсекретар".
  
  
  "Досить. Тепер я генерал Анвар-Садат. Звертайтеся до мене належним чином".
  
  
  "Так мій генерал".
  
  
  У своєму бойовому кабінеті генерал Анвар-Садат приймав повідомлення з телексу. З ІКМООНН було лише мовчання. Абсолютна тиша.
  
  
  "Тоді поєднайте мене з кувейтським послом".
  
  
  Дзвінок було зроблено, і блідо-блакитна трубка лягла в його смагляву руку.
  
  
  "Пане посол, я отримую повідомлення про те, що мої сили ІКМООНН вторглися на іракську територію".
  
  
  "Я не можу це підтвердити. Мені дуже шкода".
  
  
  "У тебе напружений голос, мій друже. Що не так?" - Запитав Анвар-Садар.
  
  
  "Я не можу зараз говорити. Я потрібен у військових діях".
  
  
  "Війна. Яка війна?"
  
  
  "Прагнення знищити ненависного звіра в Багдаді, перш ніж він зможе нацькувати Аль-Куакуа на королівську родину".
  
  
  А потім лінія обірвалася.
  
  
  Здерев'янілим голосом, з потьмянілим поглядом генеральний секретар Анвар-Садат поклав слухавку і сказав: "Це правда. Кувейт напав на Ірак. Це неможливо, неймовірно і чимало шалено, але, тим не менш, це правда".
  
  
  "А ІКМООНН?" – поцікавився помічник.
  
  
  "Ми маємо з'ясувати". Анвар-Садат нетерпляче клацнув пальцями: "Швидко, увімкніть Сі-Ен-Ен".
  
  
  "Негайно, мій генерал".
  
  
  CNN був у середині спеціального випуску.
  
  
  "Повторюю, згідно з повідомленнями, миротворчі сили Організації Об'єднаних Націй діють на іракській землі, і на даний момент офіційного пояснення немає. Але Багдад оголосив про беззастережну односторонню капітуляцію і закликав усі сили відступити до місць дислокації, що передували вторгненню".
  
  
  Анвар Анвар-Садат повернувся до свого помічника. "Я не віддавав наказу нападати на Ірак. Чи не так?"
  
  
  Помічник звірився зі шкіряною записником і люто похитав головою. "Мабуть, це той жалюгідний умиротворювач, сер Тімоті", - сказав він.
  
  
  Анвар Анвар-Садат стукнув кулаком по підлокітнику крісла. "Я доб'юся, щоб його звільнили за це неподобство. Ми миротворці, а не творці війни. Він руйнує мій грандіозний план створення єдиного світу!"
  
  
  Розділ двадцять сьомий
  
  
  Ледве літак авіакомпанії Air Italia вирівнявся над сільською місцевістю Італії, як темношкірий чоловік, що сидів ззаду, вийшов уперед і відштовхнув стюардесу з дороги. У передній частині салону він повернувся, підняв пляшку з якоюсь прозорою рідиною і оголосив: "Це викрадення".
  
  
  Чіун відірвав погляд від листа, який читав. "Послухай, Римо. Нас захоплюють".
  
  
  "Чорт", - сказав Римо.
  
  
  "Від імені Ісламської Республіки Іран я засуджую вас усіх до страти. Ваш злочин полягає в тому, що ви летитьте в одному літаку з безбожним Майстром Сінанджу".
  
  
  "Ти чув, Римо?"
  
  
  "Я чув", - сказав Римо, піднімаючись зі свого місця.
  
  
  "Ти! Відійди! Це викрадення літака".
  
  
  "І це угон у відповідь".
  
  
  "Ви не можете протистояти моєму захопленню. У мене є бомба".
  
  
  Римо зупинився як укопаний. Він пильно подивився на іранця і, тримаючи його погляд, продовжив говорити. "Просто заспокойся. Ми можемо це обговорити".
  
  
  "Немає часу на розмови, є лише час померти. Де той диявол, який поширює неісламську смерть? Покажи себе".
  
  
  Чіун підвівся і вийшов у прохід. Схиливши голову, він сказав: "Я Чіун, Майстер, що діє".
  
  
  "Ви ніколи не будете служити ворогові-іракцю".
  
  
  "Я не укладав жодної угоди з Багдадом".
  
  
  "Ти брешеш. Вони називають тебе Аль-Куакуа, Привид. І погрожують нам твоїми способами смерті. Але не більше. Ти помреш тут і зараз, а я танцюватиму з гуріями".
  
  
  Римо пересував ноги крихітними кроками, які по дюйму наближали його все ближче і ближче до терориста, що кричав, але створювалося враження, що він стоїть нерухомо. Тепер він був за чотири фути від нього і дюйм за дюймом скорочував дистанцію.
  
  
  Тепер викрадач марив на суміші ламаної англійської та фарсі. Здавалося, він був сповнений рішучості вичавити зі свого часу слави все, хоч би чого це було. Римо вирішив, що якщо гурії роздають "Оскарів", то він безперечно у виграші.
  
  
  "О, будь ласка, не вбивай мене, о небезпечний", - сказав Чіун, і Римо зігнав з лиця зрадливу усмішку. Старий негідник підставляв хлопця, а він цього не знав.
  
  
  У двох з половиною футах від викрадача, який б'є себе в груди і рвав сорочку в останньому виразі земного каяття, Римо завдав удару.
  
  
  Одна рука зімкнулась навколо кулака, в якому була затиснута пляшка зі смертоносною рідиною, і Римо підніс її до свого бородатого обличчя. Викрадач був вражений, побачивши, що пляшка рухається незалежно від його волі. Він завмер на середині круглої голосної, і його рот залишився круглим, коли його очі, що розширилися, з недовірою побачили, що кришки більше немає на шийці пляшки.
  
  
  Він почув м'яке клацання пробки, що вдарилася об килим у проході, а потім шийка пляшки опинилась у нього в роті, і його голова різко сіпнулася назад за коротке чорне волосся.
  
  
  Вміст пляшки обпік, коли вона спорожніла. Він закашлявся. І з неї вирвався струмінь блакитного вогню, ніби його душа вирвалася назовні.
  
  
  Він був мертвий, коли його обпалені губи торкнулися килима.
  
  
  "Добре, хлопці. Ось і все. Турбутися нема про що", - сказав Римо, піднімаючи тіло і укладаючи його у відро для сміття над головою.
  
  
  Йому зааплодували, і він коротко вклонився.
  
  
  Повернувшись на своє місце, Римо сказав Чіуну: "Ходять чутки?"
  
  
  "Ми будемо багаті понад наші найсміливіші мрії. О, як я витратив дорогоцінні роки, працюючи на Божевільного Гарольда".
  
  
  "Отже, куди ми прямуємо далі?"
  
  
  З купи поштових відправлень FedEx у себе на колінах Майстер Сінанджу підняв одне, прикрашене криваво-червоним прапором та жовтим сонячним променем із шістнадцятьма крапками.
  
  
  Римо насупився. "Я не можу прочитати назву".
  
  
  "Це ім'я оповите легендою".
  
  
  "Так?"
  
  
  "Македонія".
  
  
  Розділ двадцять восьмий
  
  
  Голова Об'єднаного комітету начальників штабів не спав усю ніч, і тепер над річкою Потомак розпочинався новий небезпечний день.
  
  
  Ішов двадцять восьма година його неспання, і він перестав рахувати кавові чашки. Він знав тільки, що кожного разу, коли хтось упускав олівець, його шлунок підстрибував від кофеїну, і чергова порція адреналіну пробігала його товстим тілом.
  
  
  Мексиканці ще були на своєму боці кордону. Вони не загрожували. Вони нічого не вимагали. Вони просто стояли, приготувавшись, і чекали.
  
  
  Від стукоту у двері голові JCS захотілося вистрибнути зі своєї втомленої шкіри.
  
  
  "В чому справа?" він роздратовано гаркнув помічнику, який просунув голову всередину.
  
  
  "У нас немає відповіді, генерале".
  
  
  "Господи! Це все, що нам потрібно", - сказав він, піднімаючи слухавку.
  
  
  "Це генерал Шалі. Продовжуйте", - сказав він.
  
  
  "Це називається Ін Лун, і тайванці кажуть, що це противага червоному китайському "Схід - червоний"!" - промовив захеканий голос.
  
  
  Другий задихаючий голос перервав його. "Не звертайте на це уваги. Угорці-"
  
  
  "Генерал", - втрутився третій стривожений голос, - "наш "крот" у CSIS повідомляє про нову канадську суперзброю під назвою "Вендиго".
  
  
  "По одному за раз. По одному за раз, будь ласка. ЦРУ. Ви починаєте".
  
  
  "Дякую вам, генерале. Це Фоксуорті. У нас є надійні розвіддані про Ін Місяця. Це по-китайськи означає "Темний дракон". Гонконзька преса стверджує, що зброєю протидії червоному китайському Сходу є червоний".
  
  
  "Схід червоний. Чому я не чув про це раніше?"
  
  
  "У мене немає інформації про це, генерале. Але ми думаємо, ґрунтуючись на назві Shadow Dragon, що це якийсь тип стелс-зброї. Мабуть, не літак. Можливо, ракета".
  
  
  "Ракета-невидимка"?"
  
  
  "Наш аналіз номенклатури передбачає це".
  
  
  "Чудово. Наступний".
  
  
  "Тут АНБ, генерал. Ми перехопили повідомлення, що виходить з Угорщини, в якому йдеться про Турула, який, згідно з нашими дослідженнями, є чимось на зразок міфологічного сокола. Угорці попереджають своїх сусідів, що вони без вагань розгорнуть Турул у разі загрози".
  
  
  "Де ви перехопили цю інформацію?"
  
  
  "Угорське державне телебачення, генерал".
  
  
  "Тоді як це може бути секретно?"
  
  
  “Ми не знаємо, що це таке. Тож технічно це все ще секретна зброя. Але існування зброї ні для кого не секрет”.
  
  
  Генерал застогнав і осушив ще одну чашку капучіно.
  
  
  "Наступний", - сказав він.
  
  
  "Тут НРО, генерал. Південнокорейці також заявляють про створення зброї, досі невідомої сучасному світу".
  
  
  "Вони що?"
  
  
  "Я цитую Сеул Сінмум. Це головна газета Сеула. Їхнє джерело - ЦРУ".
  
  
  "Це брехня!" - Вибухнув черговий офіцер ЦРУ.
  
  
  "Корейське ЦРУ", - уточнила людина із NRO.
  
  
  "Продовжуйте", - сказав генерал.
  
  
  "Це називається Чхонмах, що в корейській міфології є різновидом літаючого коня. На жаль, я маю сказати, що ми не знаємо, що це таке і що він робить".
  
  
  "Чорт забирай, з'ясуй!"
  
  
  "Так сер".
  
  
  • "Сер, це знову ЦРУ. Щойно мені на стіл потрапив звіт. За словами Токіо Сімбун, японці оголошують про створення оборонного пристрою, який вони називають Kuroi Obake".
  
  
  "Що це означає?"
  
  
  "Ми вигадали "Чорного гобліна", сер".
  
  
  "Я мав на увазі інше слово".
  
  
  "Сімбун? Це "газета"."
  
  
  "Одне й те саме слово означає "газета" корейською та японською?"
  
  
  "Це не зовсім те саме слово. Воно просто схоже. Хочеш, я перевірю це на ділі для тебе?"
  
  
  "Ні!"
  
  
  "Так, генерале".
  
  
  Голова JCS випустив кофеїнове зітхання. "До речі, у когось є останні новини щодо мексиканської кризи?"
  
  
  "Я згоден", - сказав послужливий голос.
  
  
  "І хто це?"
  
  
  "Чаттеуей. НРО".
  
  
  "Продовжуйте, містере Чаттауей".
  
  
  "Наші останні супутникові знімки показують, що мексиканці за останні двадцять чотири години не зрушили з місця".
  
  
  "Дякую", - сказав генерал крижаним голосом. "У мене вже є ці розвіддані на столі".
  
  
  "Підтвердити ніколи не завадить, як кажуть у держдепартаменті".
  
  
  "На цьому все", - сказав голова Об'єднаного комітету начальників штабів, перш ніж повісити слухавку. У його ліктя раптово виявилася свіжа чашка кави. Він понюхав її, перш ніж спробувати. Пахло як помадка "бойзенберрі свердло" з ягідною помадкою, але, спробувавши, він вирішив, що це, мабуть, журавлинний мокко.
  
  
  Що б це не було, доведеться відкласти це на сніданок. Треба було багато зробити.
  
  
  Розділ двадцять дев'ятий
  
  
  Якщо президент Македонії — країни, яку ворожий світ та безхребетна Організація Об'єднаних Націй наполегливо називають "КЮР Македонія", — розумів одну річ, то це була цінність товарного знака.
  
  
  Люди розбагатіли по всьому світу до появи транснаціональних корпорацій, завбачливо встановивши на торговій марці назву відомого іноземного — зазвичай американського — продукту в ті дні, коли американські товари були доступні лише в Америці. У міру того, як великі корпорації розширювалися, вони не знаходили серйозної конкуренції для своєї коли або сухих сніданків, просто неохайні чоловічки, які виповзали з нізвідки з юридичними документами і стверджували, що зареєстрували торгову марку Pepsi Cola або щось таке в собі на батьківщині.
  
  
  Могутні американські компанії, маючи продукт і не маючи права на власне ім'я в чужій країні, зробили те, що, за словами їхніх юристів, вони мали зробити. Купуйте їхню власну торгову марку за дорогою ціною або поступайтеся багатими новими ринковими територіями цим конкурентам.
  
  
  З цією проблемою зіткнувся президент Македонії після розпаду охопленої війною, роздробленої Югославією. Раптом Югославії не стало. Тільки Хорватія, Сербія та Боснія, всі з яких швидко і з великим задоволенням почали відривати шматки від територій один одного, доки не залишилося жодної надії зібрати уламки разом знову. Ніколи.
  
  
  Щоб вижити у цьому вакуумі, президент тодішньої югославської провінції Македонія зрозумів, що йому знадобиться ім'я. Таке, за допомогою якого можна було б викликати асоціацію. Його ділянка колишньої Югославії лежала на перетині Балкан і підлягала поглинанню Грецією, Туреччиною, Албанією чи Болгарією, всі з яких історично мали краєвиди на цей район або на своїх громадян, які проживають у ньому.
  
  
  І тому, природно, він вибрав назву Македонія, взявши як прапор стародавній македонський символ шістнадцятикінцевої зірки, що палає — Сонце Вергіни.
  
  
  Здавалося, не було причин цього робити. Ніхто інший цим не користувався. Ніхто раніше не висловлював невдоволення провінцією під назвою Македонія — навіть незважаючи на те, що історична Македонія Олександра сягала території, яка сьогодні є чотирма окремими сучасними націями.
  
  
  Отже, одним розчерком пера Македонія знову перетворилася на націю.
  
  
  І раптово країну з ненавченими призовниками, без танків чи бойових літаків і без військової скрині було сприйнято як страшну загрозу могутній Греції та природний союзник балканських суперників Греції, Болгарії, Албанії та Туреччини, які самі не ладнали.
  
  
  Греція закрила свої межі. Болгарія доглядала Македонію. Усі бажали цього. Щоб підтримувати порядок, довелося ввезти п'ятсот американських солдатів як захисний буфер — що, як всі знали, могло стати приводом для нового балканського конфлікту, який міг призвести до третьої великої європейської війни.
  
  
  Подавши заявку на вступ до Організації Об'єднаних Націй, Македонія була змушена прийняти офіційне позначення Колишня Югославська Республіка Македонія, чий спірний прапор був єдиним прапором держави-члена в історії, якій будь-коли було заборонено майоріти перед будівлями ООН.
  
  
  Це була ляпас. Принц серед стародавніх народів був зведений до географічного еквіваленту співака, раніше відомого як Принц.
  
  
  І доки весь світ нервово поглядав на цю беззубу країну-вискочку, президент Македонії почав дійти висновку, що йому краще було б узяти назву Нижня Слобовія. Він розумів, що цей товарний знак не діє.
  
  
  Поки що його посол не зателефонував з Нью-Йорка.
  
  
  "Я негайно лечу додому. Ви повинні відкликати мене".
  
  
  "Чому я маю відкликати вас?" - Запитав президент.
  
  
  "Бо Майстер Сінанджу повернувся на світову арену".
  
  
  "Майстер живий?"
  
  
  "Він живе, дихає, говорить та запропонував свої послуги тому, хто більше заплатить".
  
  
  "Яка не може бути нами, я маю нагадати вам".
  
  
  "Сінанджу працював на Філіпа Македонського. Можливо, Олександр теж. Можливо, туга за старими часами заманить його в Скоп'є".
  
  
  У Скоп'є президент подивився з вікон свого кабінету на річку Вардар, що біжить, і його серце переповнилося. Ностальгія, яку всі македонці випробовували за минулих часів слави, була сильнішою, ніж будь-коли.
  
  
  Безперечно, подумав він, погоджуючись відкликати свого посла для подальшого обговорення питання, Майстер Сінанджу відчув би потяг до таких днів у своєму благородному серці.
  
  
  Розділ тридцятий
  
  
  Коли прийшов наступний НОЙВОН, голова JCS спав у своєму кріслі, відкинувши голову назад, відкривши рота і хропучи, як водяний буйвол.
  
  
  "Генерал, ще один НОЙВОН".
  
  
  Фиркнувши, генерал узяв себе в руки, поправив окуляри в дротяній оправі на носі і запитав помічника: "Це стосується мексиканського кризи?"
  
  
  "Я не знаю".
  
  
  "Запитуй".
  
  
  "Так сер".
  
  
  Помічник повернувся зі словами: "Справа не в Мексиці, генерал".
  
  
  "У такому разі, ти забираєш це".
  
  
  "Я?"
  
  
  "Так, ти. І я хочу отримати повне резюме протягом години".
  
  
  "Так, генерале".
  
  
  "І не турбуйте мене більше, якщо це не Мексика чи президент. У такому порядку".
  
  
  І голова JCS відкинувся назад, склав руки на своєму оливково-зеленому животі та відновив пирхання у стелю.
  
  
  Коли він прокинувся через дві години, він був повністю відпочившим і викликав свого головного помічника з внутрішнього зв'язку.
  
  
  "Кава і це короткий зміст NOIWON. У такому порядку".
  
  
  "Мокко з мигдальною помадкою чи бананово-фундуковою?"
  
  
  "Ява. Чорний".
  
  
  Потягуючи димний напій, голова JCS відкинувся на спинку свого сидіння, поки помічник підбивав підсумок найостаннішому НОЙВОНУ.
  
  
  "ЦРУ повідомляє, що Північна Корея оголосила про створення нової оборонної зброї "Сінанджу Чонгал". "Чонгал" означає "скорпіон".
  
  
  "Яке наше джерело?"
  
  
  "Родонг Шінмум".
  
  
  "Знову це слово". Обличчя генерала витягнулося. "Хіба "Нодонг" не їхня першокласна балістична ракета?"
  
  
  "Я вважаю, що це Нодонг, сер".
  
  
  "Здається, я нагадую, що це пишеться "Нодонг", але вимовляється "Нодонг". Цікаво, чи є тут зв'язок".
  
  
  "Чи маю я зайнятися цим?"
  
  
  Генерал насупився. "Пропустимо це", - пробурчав він, жестом пропонуючи ад'ютанту продовжити свою доповідь.
  
  
  "Російські заявили про свої права на власну зброю. Жовта блискавка. Це означає "Жовта блискавка".
  
  
  Генерал насупився ще дужче. "Звучить мені як російський еквівалент "Білої блискавки"."
  
  
  І помічник дозволив собі слабку військову усмішку.
  
  
  "Громіла".
  
  
  "Британці також стверджують, що розробили те, що вони називають "жахливою новою зброєю, яка зробить революцію в сучасній війні". Вони називають цей пристрій Віссекською полівкою".
  
  
  "Віссекська полівка"?
  
  
  "Віссекс - це місто або округ. Полівка - це якась тварина, що риє, на кшталт крота".
  
  
  "Британи мають секретну зброю, яка заривається в землю! Чи може це бути наземна ракета? Що-небудь зі свердлом для боєголовки".
  
  
  "Здається малоймовірним. Можливо це просто ім'я", - відповів помічник.
  
  
  "Що ще?"
  
  
  “Турки називають свого кружляючого Дервіша. Німці – Донара. Датчани – Вотана. У Македонії є Святий Перун. Усі ці найменування, схоже, є кодовими назвами, заснованими на міфології”.
  
  
  "І це все?" - підказав генерал.
  
  
  "Ні. Є ще 121, дуже схожий на попередній NOIWON".
  
  
  "Чи є у нас щось конкретне, про що ми чули раніше?" - Запитав голова JCS.
  
  
  "Що ж, є Святий Дух".
  
  
  Генерал підняв свої крижані брови.
  
  
  "Ватикан опублікував заяву про те, що в ці повні небезпеки часи вони покладатимуться на захист Spiritus Sanctus, що латиною означає "Святий Дух". Це католицька традиція".
  
  
  "Я знаю, я знаю", - сказав генерал, який був католиком.
  
  
  "Чи існує польська секретна зброя?" він спитав, бо сам теж був польським походженням.
  
  
  Помічник швидко переглянув резюме. "Ні. Жодної польської секретної зброї".
  
  
  "Так ніколи не буває", - сухо сказав він. Допиваючи каву, він довго дивився у простір. "Я хотів би побути один", - тихо сказав він.
  
  
  "Так сер".
  
  
  Як тільки він залишився сам, голова ГКС підняв телефонну трубку та ініціював селекторну нараду з рештою членів Об'єднаного комітету начальників штабів. Коли в нього на лінії були всі, від міністра військово-морського флоту до коменданта Корпусу морської піхоти, він пояснив недавні попередження про НОЙВОН.
  
  
  "Джентльмени, ви розумієте, що це означає?" - Запитав він на закінчення.
  
  
  "Чорт".
  
  
  "Ми беремо участь у новій гонці озброєнь, і США не тільки вибули з боротьби, ми, ймовірно, є головною мішенню".
  
  
  "Чи знаємо ми, чи ця зброя є біологічною, хімічною або ядерною?" - Запитав головнокомандувач сухопутними військами.
  
  
  "Ми цього не робимо. Але я вважаю, ми можемо припустити одне — ці інші нації придбали загальну технологію. Очевидно, що це щось відносно недороге, яке легко виробляється і не потребує жодних екзотичних матеріалів чи ресурсів. Бо немає сумнівів у тому, що Чим би не була ця російська "Зірниця", вона ідентична угорському "Турулу" і, без сумніву, тому ж Ель Дьябло, яким нам загрожують мексиканці".
  
  
  "Якщо ми не знаємо, що це таке, генерале, як ми можемо захиститися від цього?"
  
  
  "Це ключ", – сказав голова JCS. “Наше першочергове завдання – ідентифікувати цю терористичну зброю. Займіться цим. Залучіть до цього своїх розвідників. Я координуватиму все з цього офісу”.
  
  
  "А як щодо президента?"
  
  
  Голова ГКС голосно застогнав. "У нас немає часу на ще один семигодинний брифінг президента. Ми викличемо його, коли у нас будуть факти і контрваріант. Приступайте до роботи, джентльмени. Для Сполучених Штатів цокає новий годинник судного дня".
  
  
  Розділ тридцять перший
  
  
  Римо Вільямсу не сподобався вид Скоп'є з повітря. Він виглядав старим, закопченим і був мішаниною архітектурних стилів. Там були мечеті та мінарети серед надмірно багато прикрашених церковних шпилів.
  
  
  "З якого часу Македонія стала ісламською?" спитав він.
  
  
  Чіун зморщив ніс, дивлячись на обрій, коли 727-й почав знижуватися. "Турки колись правили цією землею, але були вигнані".
  
  
  "Схоже, вони залишили свою культуру позаду".
  
  
  "У турків немає культури. Можливо, македонці дозволили своїм храмам залишатися сховищами надлишків зерна".
  
  
  "Я також бачу церкви".
  
  
  "Поклоніння тесляру проникло до кожної країни — навіть до Кореї. Не сприймайте це всерйоз".
  
  
  У Римо навколішки лежав журнал. "Згідно з цим, політичні суперники знову вчинили замах на Кім Чен Іра. Це втретє, коли повідомляється про його смерть цього року. Гадаю, ми можемо викреслити його зі старого різдвяного списку?"
  
  
  Чіун пирхнув і сказав: "Синанджу не святкує День Ісуса, і ти не дізнаєшся, що справді став моїм спадкоємцем як за кров'ю, так і за духом".
  
  
  Але коли літак пішов на зниження, його карі очі звузилися.
  
  
  "В чому справа?" Запитав Римо.
  
  
  "У Вардарі немає таких вітрів".
  
  
  "Можливо, це змінилося".
  
  
  "Ріки не змінюють русла. Міста виникають і руйнуються, розграбуються і відбудовуються заново. Майстер Сінанджу дізнається місто не по його будинках, які витримують менше звичайного каменю, а по його річці. Бо всі важливі міста побудовані на берегах річок".
  
  
  Повз проходила стюардеса, і Чіун запитав: "Де ми збираємося приземлитися?"
  
  
  "Македонія".
  
  
  Чіун із сумнівом пирхнув і більше нічого не сказав.
  
  
  Коли літак приземлився, всім пасажирам було наказано залишатися на своїх місцях, оскільки почесна варта прибула за майстром синанджу.
  
  
  "Ласкаво просимо до Македонії", - сказав один, сяючи.
  
  
  "Це ще належить з'ясувати", - сказав Чіун, піднімаючись і пропливаючи проходом.
  
  
  Ідучи за ним, Римо прошипів: "У чому справа?"
  
  
  "Ця людина - татарин".
  
  
  "Це його проблема. Йому слід частіше чистити зуби".
  
  
  Вони вийшли на верхній майданчик повітряних сходів, і пролунав салют із сорока шести гармат, що супроводжувався випадковими гарматними залпами.
  
  
  "На палубу!" - закричав Римо, замінюючи слова на дію.
  
  
  "Не будь смішним, Римо. Ці люди тільки вітають нас".
  
  
  Пролунав другий залп, і лунало те, що здалося оглушливою луною, коли шалений танковий снаряд потрапив у французький Myst ère Falcon 20. Одночасно червона килимова доріжка розгорнулася подібно до сатанинського язика і закінчилася біля підніжжя повітряних сходів, ніби ідеально підібрані. На ній була зображена двоголовий чорний птах, який видався Римо знайомим. Де він бачив це раніше?
  
  
  Сяючий Чіун почав свій тріумфальний спуск на македонську землю.
  
  
  Чоловік у зеленій уніформі, яка змусила Римо подумати про списоносця буффе з опера, підійшов, щоб привітати їх.
  
  
  Англійською з сильним акцентом він сказав: "Ласкаво просимо до Софії!"
  
  
  Чіун здригнувся, і тонкі волоски в нього на підборідді і над вухами одного разу здригнулися. "Це не Македонія", – пропищав він.
  
  
  "Ах, але це так. Бо Македонія дійсно включає західні землі Болгарії, яка рада вітати вас".
  
  
  "Я не працюю на болгар", - сказав Римо.
  
  
  "Я теж", - огризнувся Чіун. "Ми летимо у Скоп'є".
  
  
  "Тьху! Скоп'є - це не Македонія, а столиця брехунів та ірредентистів. Вам там нічого не світить. Це справжнє місцеперебування Олександра Македонського".
  
  
  "Будинок ніколи не працював на Олександра, і ми вимагаємо, щоб ви доставили нас до місця призначення в Македонії".
  
  
  "Але це Пірін Македонія - справжня Македонія".
  
  
  "І це був твій останній зітхання", - сказав Майстер Сінанджу, чиї рукави розійшлися, він викинув руку, як нападаюча гадюка, і в той самий момент, коли серце болгарина було готове зробити наступний удар, кулак Чіуна вдарив у потрібне місце над серцем. немов старовинний молоток зі слонової кістки.
  
  
  Болгарський генерал зауважив, що його серце пропустило удар, потім почало шалено битися. Його дихання стало уривчастим, а потім припинилося зовсім. Нарешті, він повалився обличчям уперед, і в нього відбулася повна зупинка серця, його життя та його націоналізм залишали його з довгим, повільним, прохолодним зітханням.
  
  
  Розвернувшись на підборах, Майстер Сінанджу повернувся до літака.
  
  
  Римо сказав приголомшеним високопоставленим особам, що залишилися в живих: "Робіть, що він говорить, або буде набагато гірше".
  
  
  Почесна варта вагалася. Потім аварійні парашути літака вискочили, почали надуватися, і перелякані пасажири почали евакуюватися разом із льотним екіпажем, деякі з яких розбили вікна, коли їм терміново знадобилося залишити літак.
  
  
  "Не затримуйся надто довго зі змінним екіпажем, добре?" - сказав Римо і сам піднявся на борт літака.
  
  
  Літак піднявся у повітря менш ніж за десять хвилин. Політ був коротким, і оскільки не було потреби підвищувати тиск у салоні, ніхто не відчув необхідності закривати двері аварійного виходу перед тим, як літак піднявся в небо.
  
  
  "Це виявляється складнішим, ніж я думав", - сказав Римо.
  
  
  "Це був не вардар", - пирхнув Чіун. "Це був іскур. Ти повинен був це знати".
  
  
  "Я повинен був наполягти, щоб ми спочатку поїхали до Канади. Я міг би працювати в Канаді".
  
  
  Розділ тридцять другий
  
  
  Це був клерк інтерпретації зображень у Національному розвідувальному управлінні ВПС, який надав перший ключ до проблеми секретної північнокорейської зброї терору.
  
  
  Уолтер Кларк був експертом з Північної Кореї. У напружений період у корейсько-американських відносинах, коли КНДР відмовилася відкрити свої ядерні заводи для міжнародної інспекції, щоденним завданням Кларка було аналізувати збільшені супутникові знімки різних ядерних об'єктів у Йонбені та інших місцях.
  
  
  Відносини з Північною Кореєю все ще перебували в неврегульованому стані, але всі погодилися, що вони стали кращими, ніж рік тому, коли дві Кореї стояли на межі війни. Тоді мало хто знав про це, але це не давало Кларку спати ночами.
  
  
  У ці дні він спав досить добре для людини, в чиї обов'язки входило шпигувати за останньою сталінською державою на обличчі землі.
  
  
  Дзвінок від його начальника був напруженим.
  
  
  "Це називається Сінанджу Чонгал. Це секретна зброя Пхеньяну".
  
  
  "Це хімічна, ядерна чи біологічна зброя?" Запитав Кларк.
  
  
  "Це питання часу".
  
  
  "То що ж мені шукати?"
  
  
  "Ніхто не знає. Так що просто дивися дуже, дуже уважно, Уолтер".
  
  
  Коли він повісив трубку, в кімнаті, де гігантські фотографії та прозорі плівки стояли на світлових столах або висіли перед настінними екранами з підсвічуванням, як барвисті рентгенівські знімки у хірургічному відділенні, Уолтер Кларк почав розмовляти сам із собою.
  
  
  "Сінанджу. Сінанджу. Ця назва звучить знайомо..."
  
  
  Він зайшов у свій комп'ютерний конкорданс та ввів ім'я.
  
  
  На зелено-коричневій тривимірній топологічній карті Корейського півострова на північний захід від північнокорейської столиці Пхеньяну замиготіли два червоні вогники. Вони були у Західнокорейській затоці.
  
  
  На одному було написано "Сінанджу Юб". На іншому – просто "синанджу".
  
  
  І Кларк згадав. Під час ядерної паніки — досі ніхто не знав напевно, чи має Пхеньян бомба чи ні — він натрапив на дивний факт, що існують два місця під назвою Сінанджу, практично поряд один з одним.
  
  
  Викликавши свій індекс, він водночас набрав номер свого начальника.
  
  
  "Я знайшов це".
  
  
  "Через три хвилини?"
  
  
  "Насправді дві та п'ять десятих", - сказав Уолтер зі стриманою гордістю. "У Західній Кореї є два Сінанджу. Сінанджу Юб - промислове місто. "Юб" означає "місто". Інший - просто Сінанджу.
  
  
  "Це місто?"
  
  
  "Ні. Це, мабуть, Сінанджу Сі. "Сі" означає "місто".
  
  
  "Отже, це інсталяція".
  
  
  "Хвилинку. Зараз я збільшу картинку". Під його пальцями, що постукують, клацнули клавіші, і червоний прямокутник збільшив дві червоні крапки, розширюючи сечовину всередині, поки вона не заповнила екран.
  
  
  "Під час полювання за бомбами були помічені подвійні назви, і ми провели глибокий аналіз Сінанджу, щоб знайти можливий центр з переробки ядерної зброї, але вони, схоже, вказували на те, що це було не більше ніж промислове місто, яке не має явного військового значення. ".
  
  
  "Але це заборонена зона?"
  
  
  "Більша частина Північної Кореї – заборонена територія".
  
  
  "Це правда, чи не так?"
  
  
  Волтер мовчки закотив очі. Менеджери середньої ланки, похмуро подумав він. Уголос він сказав: "Зараз у мене на екрані остання оцифрована зйомка місцевості, і, схоже, з минулого року нічого не змінилося".
  
  
  "А як щодо іншого синанджу?"
  
  
  "Наскільки я пам'ятаю", - сказав Кларк, натискаючи на клавішу, "це не мало жодного значення".
  
  
  Червоний прямокутник стиснувся до нижньої червоної точки, і вона вибухнула, перетворившись на ділянку брудної берегової лінії.
  
  
  "Виглядає порожнім. Я збираюся діяти жорсткіше".
  
  
  Клацнули клавіші, і зображення розквітло крупним планом.
  
  
  "Почекай хвилинку", - сказав Кларк.
  
  
  "Що в тебе є? Що це?"
  
  
  "Одну хвилину, сер. Це дивно. Це дуже дивно".
  
  
  "Що є? Що є?"
  
  
  "Друге Сінанджу, схоже, рибальське село".
  
  
  "Не може бути".
  
  
  "Я згоден. Тут дві дивні конфігурації, сер. На пляжі їх дві - я можу назвати їх лише формаціями".
  
  
  "Як вони виглядають?"
  
  
  "Зверху вони виглядають як два шматки гігантського плавця, але вони відкидають тіні, які показують їхню справжню природу. Вони схожі на ікла", - сказав Кларк.
  
  
  "Ікла?"
  
  
  "Один на одному кінці ділянки пляжу і такий же на іншому. Щось на кшталт вигнутих іклів або, можливо, рогів, за винятком того, що вони досить великі і розділені деякою відстанню".
  
  
  "Є якийсь допоміжний засіб?"
  
  
  "Просто рибальські халупи".
  
  
  "Це не можуть бути рибальські халупи".
  
  
  "Я повинен погодитися, сер. Хоча б з тієї простої причини, що я бачу трисмугове шосе, яке закінчується прямо на краю цього так званого рибальського села".
  
  
  "Куди це веде?"
  
  
  "Всього лише моє питання. Я від'їжджаю від рибальського села і - О-о-о, це шосе, сер, проходить прямою з Пхеньяну, повністю обходячи Сінанджу."
  
  
  "Ніхто не будує трисмугове шосе від столиці до чортового рибальського села".
  
  
  "Я думаю, що це надійний аналіз", - сказав Уолтер Кларк.
  
  
  "Є рух на цій дорозі, Кларк?"
  
  
  "Взагалі ніяких".
  
  
  "Дивно".
  
  
  "У Північній Кореї хронічно не вистачає палива, приватна власність на автомобілі обмежена менш ніж двома відсотками населення, а у сільській місцевості вони, ймовірно, їдять свої сандалії через брак рису. Тож у цьому немає нічого дивного".
  
  
  "Це чудова робота, Кларк. Продовжуй копати".
  
  
  "Дякую, сер", - сказав Уолтер Кларк через півсекунди після того, як лінія зв'язку обірвалася у нього у вусі. Він повернувся до свого екрану. Це було цікаво.
  
  
  Це було дуже цікаво. Чому, здивувався він, ніхто цього раніше не помітив?
  
  
  Розділ тридцять третій
  
  
  На шляху до Скоп'є з'явилися два швидкі винищувачі "Галеб" і оточили пасажирський літак. Другий пілот повернувся до каюти, де завивав вітер і літали паперові уривки, і підійшов до Майстра Сінанджа, який терпляче сидів на своєму місці біля вікна.
  
  
  "Нас попередили, що треба повернути на Белград, інакше нас зіб'ють", - з тривогою повідомив він.
  
  
  "Хто попередив тебе про це?" Запитав Чіун.
  
  
  "Ці сербські винищувачі на наших флангах".
  
  
  "Їх лише двоє?"
  
  
  "Так".
  
  
  Чіун подав знак Римо через прохід. "Позбудься цих шкідників".
  
  
  Зітхнувши, Римо підвівся зі свого місця і почав збирати подушки і пристосування для їх розвантаження, поки у нього не набралося два пухкі темно-бордові оберемки.
  
  
  "Намагайтеся випередити їх", - сказав Римо другому пілоту.
  
  
  "Так, так, але не дозволяйте нас збивати. У мене є діти".
  
  
  "Не хвилюйся", - сказав Римо, відходячи в кінець каюти.
  
  
  Двері туалету голосно ляскали від свистячого вітру в салоні, а найзадніший аварійний вихід, який вів у конусоподібну хвостову частину літака, був відчинений, щоб обрамити блакитне небо.
  
  
  Римо терпляче насвистував, поки двигуни реактивного літака набирали обертів. На короткий час він вирвався вперед, обігнавши два винищувачі супроводу, які то з'являлися, то зникали з очей у відкритому хвості.
  
  
  Римо почав жбурляти в них подушками та валиками для сидінь. Вивалюючись, як кумедний зефір, вони з гучним чавканням всмоктувалися в повітрозабірники "Галеба".
  
  
  Реактивні двигуни спалахнули спочатку один, потім інший, і коли пілоти зрозуміли, що перезапуск двигунів неможливий, вони натиснули на кнопки катапультування своїх крісел.
  
  
  Відкинулися навіси, катапультні крісла з ракетним приводом відкинули їх вгору і сховали з поля зору. Оскільки в нього залишалося кілька подушок, Римо почекав, поки пілоти спустяться, і кинув подушки в обличчя. Ковзаючий потік забезпечував швидкість. Все, що Римо потрібно було зробити, це обчислити вектори та відпустити.
  
  
  Обидва пілоти отримали великі м'які темно-бордові поцілунки у свої нещасні обличчя і сердито вразили кулаками, коли пасажирський літак вирвався вперед і зник з поля зору.
  
  
  Повернувшись на своє місце, Римо спитав Чіуна: "Ми вже на місці?"
  
  
  "Припини запитувати про це. Ти кажеш як дитина".
  
  
  Сторінка якоїсь газети полетіла до Римо, як пташка, що порхала, і він упіймав її несвідомим рефлексом, який перетворив її на кульку розміром з горошину швидше, ніж могло встежити око.
  
  
  "Знаєш, у мене були польоти і тихіше", - зауважив він, викидаючи паперову кульку із задньої частини.
  
  
  "Будь вдячний, що тут немає стюардес, які сидять у тебе на колінах і безсоромно грають із твоїми локонами".
  
  
  "Після трьох місяців у резервації я почав цінувати стюардес".
  
  
  "Хотів би я, щоб ти цінував мене. Я той, кого ти повинен цінувати. Я і ніхто інший".
  
  
  "Я цінував би тебе більше, якби ти менше знущався з мене".
  
  
  "Я б менше лаяв тебе, якби ти цінував мене більше".
  
  
  "Ти перший", - сказав Римо.
  
  
  І коли жоден з них не подумав, що інший дивиться знову, розслаблені посмішки торкнулися їхніх губ. Це було зовсім як за старих добрих часів.
  
  
  Розділ тридцять четвертий
  
  
  У своєму кабінеті без вікон у штаб-квартирі ЦРУ у Рея Фоксуорті були затуманені очі від читання всіх перехоплених розвідданих, що лежали на його столі. Якщо вірити половині їх, Америка була у програші, тоді як решта світу люто розробляв якусь досі невідому технологію зі значним військовим застосуванням.
  
  
  Задзвонив телефон. Він підняв трубку, одним оком переглядаючи звіт з Індії, відзначивши зброю під назвою Шіва-Урга. Як казали, це означало втілення індуїстського божества Шиви у його руйнівній формі.
  
  
  "Так?" - розгублено сказав він.
  
  
  "Чаттауей. НРО. Мені б не завадила деяка допомога, висловлюючись лінгвістично".
  
  
  "Ми що, тут байдикуємо?"
  
  
  "Ми зробимо це, як тільки я з'ясую кілька фактів".
  
  
  "Якою мовою?" Запитав Фоксуорті.
  
  
  "Корейська".
  
  
  "Що вам потрібно знати?" Обережно спитав Фоксуорті.
  
  
  "Північнокорейці дали своїй секретній зброї кодову назву Сінанджу Чонгал. Мені потрібно знати, що це означає".
  
  
  "Що ти за це віддаси?"
  
  
  "Це національна безпека!"
  
  
  "І це моя дупа, якщо мені не буде чим поділитися з Пентагоном - так само, як і вам".
  
  
  "Добре, як щодо того, щоб ми сказали, що ви підготували оригінальний звіт, принесли його мені, я повернувся до вас по лінгвістиці, і ми повністю виключаємо АСВ із картини?"
  
  
  "По-моєму, звучить привабливо. Сінанджу, ти сказав?"
  
  
  "Пишеться Sinanju. Ми вже знаємо, що "Чонгал" означає "скорпіон".
  
  
  "Зв'яжемося з вами якнайшвидше". Фоксуорті відключився та натиснув кнопку внутрішнього зв'язку.
  
  
  Сухий голос промовив: "Лінгвістика".
  
  
  "Фоксворті. Кореєць".
  
  
  Почувся голос азіату. "Продовжуйте".
  
  
  "Сінанджу. Що це означає?"
  
  
  "Точна вимова, будь ласка".
  
  
  "Те, як я вам це розповів, так у мене є", - відрізав Фоксуорті.
  
  
  "Ну, залежно від того, як вимовляються склади, це може означати нові закуски".
  
  
  "Hors d'ouevres! Як щодо канапе?"
  
  
  "Це найближчий англійський еквівалент".
  
  
  "Закуски – це не по-англійськи".
  
  
  "Точний переклад слова "андзю" означає "щось смачне до напоїв". "Син" може означати "новий". Тепер, якщо ми припустимо, що це не "андзю", як у "закусках", а два окремі слова, то "джу" означає "далекий".
  
  
  "І ти сказав, що "гріх" означає "новий".
  
  
  "Правильно".
  
  
  "Отже, ми отримуємо New-blank-Far. Що означає "an"?"
  
  
  "Це довгий список, що починається з поширеного корейського прізвища. Не знаючи точної вимови, це все, на що я готовий піти в цьому лінгвістичному аналізі".
  
  
  "Досить. Немає сенсу занадто поглиблюватися".
  
  
  Повісивши трубку, Фоксуорті повернувся до Чаттауея до NRO. "Тут є деяка неясність, але "син" означає "новий", а "джу" означає "далеко", так що у нас є Скорпіон "Нове-щось-далеко"".
  
  
  "Хм. Це недобре. Скорпіон із новим чимось на далекій відстані. Звучить здалеку".
  
  
  "Дужебійний".
  
  
  "Що ж, я вважаю, тепер ми на НОЙВОНІ".
  
  
  На кону стояли інші розвідувальні агентства, і ніхто не мав нічого, що можна було б запропонувати для аналізу, як це виклав NRO.
  
  
  Голова JCS вийшов на зв'язок і сказав: "Дякую, джентльмени. Це все, що мені потрібно знати".
  
  
  І всі питали, що голова JCS збирається робити з новою північнокорейською загрозою, на тлі якої атомна бомба здавалася такою ж небезпечною, як сирне коло, що втекло.
  
  
  Розділ тридцять п'ятий
  
  
  Над містом, диспетчерська вишка аеропорту якого вітала їх у справжній Македонії, Майстер Сінанджу подивився вниз на блискучу річку і сказав: "Вони брешуть".
  
  
  "Що це за річка?" Запитав Римо.
  
  
  "Ішм".
  
  
  "Отже, де ми знаходимося?"
  
  
  "За Іллірію".
  
  
  Римо звірився з картою на колінах. "Я не бачу жодної Іллірії".
  
  
  "Назви країн минущі. Знайдіть Ishm".
  
  
  "Точно. О, ось воно. Ми над Тираном ë. Столиця Албанії. Я краще піду поговорю з пілотом".
  
  
  Коли Римо повернувся з кабіни пілота, він сказав Майстеру синанджу: "Вежа запропонувала йому купу золота, щоб він висадив нас тут".
  
  
  "Він був належним чином покараний?"
  
  
  "Другий пілот може впоратися з усім, доки пальці пілота не працюють".
  
  
  Зрештою, в аеропорту Скоп'є Римо вийшов першим. З повітря Скоп'є виглядав як Афіни. Але Чіун оголосив річку справжнім Вардаром.
  
  
  Там була почесна варта, але форма була іншого відтінку зеленого, хоч і такого ж яскравого. Зазвучали фанфари труб та барабанів.
  
  
  Коли з'явився Римо, почався артилерійський салют, і червона килимова доріжка розгорнулася, мов жаб'яча мова в пошуках мухи. Коли обрамлений золотом кінець досяг основи повітряних сходів, на ньому з'явилося шістнадцятикінцеве золоте Сонце Вергіни, яке, як пам'ятав Римо, було на офіційному бланку уряду Македонії.
  
  
  - крикнув Римо назад у каюту. - Ми тут! - крикнув Рімо.
  
  
  Тільки після цього Чіун велично вийшов, піднявши підборіддя, його карі очі сяяли.
  
  
  Він зробив глибокий вдих, від якого його груди роздулися.
  
  
  "Так, це Македонія".
  
  
  "Звідки ти знаєш?"
  
  
  "Повітря пахне Вардаром. Пахне правильно".
  
  
  "Я повірю вам на слово", - сказав Римо, який відчув запах козячого сиру, виноградного листя та інших ароматів, які у нього асоціювалися з Грецією.
  
  
  Прямий чоловік у простому діловому костюмі та червоній краватці із Сонцем Вергіни широкими кроками підійшов до Майстра Сінанджа, щоб зустрітися з ним. Його густе сріблясто-сиве волосся щільно прилягало до черепа, ніби його приручив праску.
  
  
  Спустившись сходами, Чіун окинув його пихатим поглядом.
  
  
  "Я той, хто покликав тебе", - сказав прямий чоловік.
  
  
  "Ніхто не викликає майстра Сінанджу, лакей. Де король Македонії?"
  
  
  "Король?"
  
  
  "Так. Я вестиму переговори з ним і ні з ким іншим".
  
  
  "Але я – це він".
  
  
  "Де твої одягу, твоя корона, твій золотий скіпетр?"
  
  
  "На дворі двадцяте століття. У нас більше немає всього цього. Я президент".
  
  
  Обличчя Чіуна витяглося.
  
  
  "Демократія", – виплюнув він. "Якщо синандж хоче служити вашій країні, ви повинні призначити справжнього короля".
  
  
  "Це все, що потрібно?"
  
  
  "Це та золото".
  
  
  "У нас є золото. Небагато. Так, якщо Палаті потрібен король, тоді я буду вашим королем".
  
  
  Тоді й тільки тоді Майстер Сінанджу схилився у повазі перед правителем Македонії.
  
  
  Дорогою до чорного лімузина, прикрашеного наклейками із зображенням Сонця Вергіни на капоті, багажнику, дверних панелях і ковпаках, правитель Македонії насторожено подивився на Римо і запитав: "Ти грек?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Добре", - сказав правитель Македонії.
  
  
  "Він мій учень", - сказав Чіун.
  
  
  "Виходець із Заходу? Чи є в ньому македонська кров?"
  
  
  "Безперечно ні", - сказав Римо.
  
  
  "Можливо", - сказав Чіун. "На жаль, він дворняга. Ніхто не знає, який ігор опоганює чистоту його благословенних синанджу вен".
  
  
  "Мене це обурює", - заявив Римо.
  
  
  "Краще дворняжка, ніж дворняжка", - сказав правитель Македонії, коли перед ним відчинилися двері лімузина.
  
  
  Він люб'язно дозволив Майстру Сінанджу увійти першим. Потім він увійшов, зачинивши двері перед ображеним обличчям Римо.
  
  
  Рімо зробив крок назад і спустив заднє колесо. Лімузин зупинився, і серед натовпу почту та помічників під'їхав лімузин другого класу, що виглядав менш схожим на Бетмобіль, ніж перший.
  
  
  На цей раз Римо дозволили сісти першим. Поруч із водієм.
  
  
  У президентському палаці правитель Македонії вибачився і пішов, поки Римо та Чіун сиділи на плюшевих подушках на підлозі та співали серенаду під звуки ліри та цитри. Були виконані пісні. Все на славу Олександра Великого – Олександра Македонського.
  
  
  Чіун весь цей час сидів безтурботно. Римо часто позіхав.
  
  
  Імператор Македонії з'явився протягом години, одягнений в червону мантію, облямовану горностаєм. На його сріблястій голові красувалася важка золота корона, прикрашена смарагдами. Золото виглядало як позолота, а смарагдам не вистачало блиску і на них видніли подряпини.
  
  
  На грудях нещодавно перейменованого короля Македонії сяяло Сонце Вергіни. Римо згадав Капітана Марвела і, через брак чогось кращого, щоб зайняти свій розум, почав питати, чи публікують ще його пригоди. У дитинстві Римо подобався Капітан Марвел. З ним було набагато веселіше, ніж із Суперменом, який застряг з цією набридливою Лоїс Лейн. Хоча Капітан Америки теж мав свої якості.
  
  
  "А тепер ми бенкетуватимемо!" - проголосив король Македонії гучним голосом. І всі підняли келихи зі сливовицею в тості за повернення Майстра Сінанджу.
  
  
  Чіун просяяв ще ширше. Його вузькі очі звузилися, перетворившись на маленькі волоські горіхи задоволення. Його руки з довгими нігтями склалися разом, як у дитини, яка аплодує самому собі.
  
  
  «Ти чув це, Римо?
  
  
  "Добре. Я вмираю з голоду".
  
  
  "Тихіше. Бенкет не для наших шлунків, а для наших душ".
  
  
  "Проте, я їм".
  
  
  "Пам'ятай про свою обіцянку. Жодної кукурудзи".
  
  
  "Не нагадуй мені".
  
  
  Коли принесли їжу, її подавали в горщиках і самоварах, що димляться. Було багато баранини, великі шматки яловичини та птиці та інші страви, які радували почуття своїми яскравими квітами та ароматами.
  
  
  Коли все було розкладено перед ними і король Македонії приєднався до них на підлозі їдальні свого палацу, меблі в західному стилі з якої були прибрані на знак поваги до більш витончених почуттів майстра Сінанджу, Римо і Чіун вимовили одну й ту саму фразу в одному ритмі.
  
  
  "Де рис?"
  
  
  "Мал?" перепитав імператор Македонії. "Рис по-грецьки".
  
  
  "Рис по-корейськи", - сказав Чіун.
  
  
  "Рис - це їжа", - луною повторив Римо.
  
  
  "У нас є рис?"
  
  
  Вождь сказав: "Ні. Рис оголошено поза законом як заборонений грецький продукт харчування".
  
  
  Почав Римо. - Ви оголосили рис поза законом?"
  
  
  "Грецький рис", - поспішно сказав македонський цар. "На жаль, у нас немає корейського рису".
  
  
  "Японського рису буде достатньо", - сказав Чіун.
  
  
  "Або китайська", - додав Римо.
  
  
  "На жаль, у нас немає рису будь-якого виду через несправедливе грецьке ембарго".
  
  
  Руки Чіуна роздратовано затремтіли. "Немає рису? Немає рису? Першому майстру Сінанджу платили рисом".
  
  
  Пригнічений цар Македонії прояснився. "Правда? Ти приймеш рис в оплату?"
  
  
  "Ні. Я сказав перший Майстер, тому що за часів першого Майстра золото було невідоме, а перші монети лежали в багнюці не викарбуваними".
  
  
  "Я цього не знав", - сказав Римо, щиро зацікавлений. "Я думаю, це начебто зійде за їжу, так?"
  
  
  Пляска по коліну повідомив Римо, що він більше не повинен перебивати.
  
  
  "За часів Майстра Кума Дім вперше дізнався про золото. Коли йому запропонували золото замість рису, він натомість убив короля, який попросив про послугу".
  
  
  "Чи зберіг він золото?" Македонський цар замислився.
  
  
  "Звичайно. Тому що це була плата", - роздратовано відповів Чіун.
  
  
  "Пізніше лідійський цар на ім'я Крез виготовив перші золоті монети, і Кум, зацікавлений цим, звернувся до нього за допомогою. Коли була запропонована монета, на погляд Кума, вона виглядала як страва японського приготування, багато прикрашена і приваблююча увага. Коли король спробував продемонструвати її чистоту, залишивши на ній сліди зубів, майстер Кум взяв монету і спробував з'їсти її.
  
  
  "Він убив Креза?" Запитав Римо.
  
  
  "Ні. Але оскільки золото і монета стали найціннішою валютою у стародавньому світі, Майстри з того часу вимагали насамперед золото, а в другу - інші цінності".
  
  
  "Ви не приймете рис?" - Запитав цар Македонії.
  
  
  "Як данина, так. Як оплата, ні. У тебе є золото?"
  
  
  "Деякі. Деякі. Але я маю розповісти вам про Македонію".
  
  
  – Де риба? – перебив Римо.
  
  
  "Приймайтеся за тушковане м'ясо".
  
  
  "Я не можу їсти тушковану рибу".
  
  
  "Це добре".
  
  
  "У ньому плаває кукурудза", - поскаржився Римо.
  
  
  "Вибери кукурудзу".
  
  
  "Він не може куштувати їжу, забруднену кукурудзою", - гордо заявив Чіун. "Бо у нього алергія".
  
  
  Римо пошукав серед розставлених страв своїми темними очима. "У тебе є качка?"
  
  
  "Жодної качки. Але тут готують багато чудових страв. Спробуйте будь-яке. Якщо вам подобається, їжте досхочу".
  
  
  "Я питиму воду", - з нещасним виглядом сказав Римо.
  
  
  Два високі офіціанти принесли глечик з водою, досить великий, щоб у ньому можна було викупатися.
  
  
  Римо занурив у неї палець, понюхав і спробував.
  
  
  "Солонуватий".
  
  
  "Це прийшло з Варди".
  
  
  - Солонуватий, - повторив Римо.
  
  
  Заговорив Чіун. "Повернемося до золота".
  
  
  "Це горда земля", - сказав цар Македонії, з глибокою гордістю вдаряючи сонячним променем собі в груди. "Серби підкорили нас. Турки підкорили нас. Греки підкорили нас. Але ми все ще тут. Ми все ще македонці".
  
  
  Чіун глибокодумно кивнув головою. "Ви розглядаєте продовження служби або єдине відправлення?"
  
  
  "Ми запрошуємо Дім Сінанджу грітися у променях Сонця Вергіни стільки, скільки ви забажаєте, тому що наші будинки пов'язують такі глибокі історичні зв'язки".
  
  
  "Так. Дуже добре. Македонія вічна", - заявив Чіун.
  
  
  "Я радий, що ти так думаєш".
  
  
  "Але золото вічне. Тривалість служби дорівнює вазі золота. Щоб говорити про золото, необхідно знати необхідну послугу".
  
  
  "Ти можеш отримати все золото з нашої скарбниці, якщо тільки присягнеш у вірності Великої Македонії", - великодушно сказав цар.
  
  
  Маленький носик Чіуна зморщився. Римо занурив чашку в солону воду і повільно потягав її крізь стиснуті зуби, сподіваючись відцідити найнеприємніші домішки. На загальний страх, він закінчив тим, що виплюнув воду назад у флягу.
  
  
  Майстер Сінанджу підвищив голос, щоб перекрити грубий гомін.
  
  
  "Тоді синанджу розгляне можливість продовження терміну служби. І золота у твоїй скарбниці буде достатньо -"
  
  
  Цар Македонії ляснув у долоні. "Чудово!"
  
  
  "- за умови, що це еквівалентно золоту, дарованого Дому персом Дарієм".
  
  
  Король обережно погладив підборіддя. "Скільки це було золото?"
  
  
  Окинувши уважним поглядом почет, Чіун сказав: "Про деякі речі краще не говорити в присутності тих, чий комфорт залежить від золота імператора".
  
  
  "Ах". Король нахилився вперед. Йому на вухо прошепотіли суму.
  
  
  Король завмер, відкинувся на подушку і так зблід, що його червоний одяг потемнів до малинового.
  
  
  "Це було б прийнятно", - повільно промовив він.
  
  
  "Добре".
  
  
  "- якби в нас була така сума. Але у нас її немає".
  
  
  Чіун насупився. "Скільки золота у твоїй скарбниці?"
  
  
  Король глянув ліворуч і праворуч і нахилився вперед. Він прошепотів суму.
  
  
  Майстер Сінанджу на своїй подушці напружився, його карі очі розширились.
  
  
  Усі фарби відринули від його обличчя. Він піднявся, такий досконалий, що міг би бути жовтою квіткою, що прагне сонця.
  
  
  "Ходімо, Римо", - сказав він холодним голосом. "Ми маємо покинути це шахрайство, яке сміє називати себе Македонією, тому що у них немає золота".
  
  
  Цар Македонії скочив на ноги. "Будь ласка не йди".
  
  
  "Забудь про це", - сказав Римо, відкриваючи вихідні двері перед пихатою фігурою Майстра Сінанджу. "Наступного разу не забудь про рис".
  
  
  Римо мав їхати на лімузині назад до аеропорту, і коли він дістався туди, весь артилерійський склад македонської армії сидів чекаючи. Обидві гармати.
  
  
  Після того, як група спітнілих офіцерів перестала забивати залізні кульки в рот і утрамбовувати їх шомполами, що нагадують гігантські ватяні палички, вони підпалили пороховий отвір запальничкою Bic.
  
  
  Римо виходив з лімузина, коли в його напрямку просвистів гарматне ядро.
  
  
  Одна куля описала високу дугу із заходу. Римо ступив до заднього крила і грюкнув рукою по кришці багажника, чому вона відчинилася.
  
  
  М'яч ударився об вертикальну броньовану кришку багажника, зробивши чудову вібрацію. М'яч прилип до кришки. Римо вдарив по ній рукою, вибивши її. Він упав у багажник, і Римо закрив кришку. Лімузин перестав розгойдуватися на ресорах.
  
  
  Другий м'яч зі свистом прилетів з півдня і, просвистівши над їхніми головами, зі щасливим свистом полетів на північ.
  
  
  Він приземлився десь у заростях бур'янів з м'ясистим стукотом.
  
  
  Піднявшись на борт літака, що чекав, Римо помахав засмученим офіцерам-артилеристам і зачинив двері за Майстром синанджу.
  
  
  З отриманням вирішення проблем не було. Все, що Римо мав зробити, це пообіцяти тауеру, що він перестане жбурляти багаж їм у голови, якщо вони отримають дозвіл негайно.
  
  
  Його подякували за увагу. Чіун переклав.
  
  
  "Якою мовою це було?" - спитав він Чіуна.
  
  
  "Булгар", - пирхнув Чіун.
  
  
  "Я думав, Македонія - це грецька".
  
  
  - Македонії, - наспіваючи промовив Чіун, коли колеса літака відірвалися від землі, - більше немає.
  
  
  "Ми пройшли весь цей шлях, щоб провернути невеликий бізнес, і нас не тільки обікрали пристойною їжею, але також спробували вбити".
  
  
  Ця остання думка викликала задумливу усмішку задоволення на тонких губах Майстра Сінанджу.
  
  
  "У цьому принаймні є втіха".
  
  
  Римо тільки закотив очі.
  
  
  Розділ тридцять шостий
  
  
  Обличчя голови Об'єднаного комітету начальників штабів було схоже на воскову маску. Його губи рухалися, коли він говорив механічно, але більше нічого не відбувалося. Його голос був похмурий. Його очі були позбавлені блиску камінням.
  
  
  "Пан Президенте, ми втягнуті в нову гонку озброєнь".
  
  
  "З ким?" – запитав Президент.
  
  
  "З усіма, крім Уругваю та Самоа", - сказав він категорично.
  
  
  Це було як ляпас для обложеного голови виконавчої влади. У похмурому тоні голови JCS не було звинувачення, але різкість його слів, здавалося, говорила: "Це ваша вина, і ви маєте з цим упокоритися".
  
  
  "Ми поки не розуміємо природу цієї зброї, пане Президенте, але ми повинні ініціювати дії у відповідь. Ми не можемо - я повинен повторити це - не можемо і не повинні допустити, щоб цей перший етап пройшов повз без суворої та безкомпромісної відповіді".
  
  
  "Кому? Мексиці?"
  
  
  Особи присутніх у Ситуаційному центрі Об'єднаного комітету начальників штабів та міністра оборони помітно зблідли. Ніхто не промовив жодного слова. Усі погляди були прикуті до маски голови ОК.
  
  
  "Я не прихильник наземної війни з Мексикою", - сказав він.
  
  
  Стримувані зітхання вирвалися назовні у повільному пориві. Колір повернувся до осіб у тісній білій звукоізольованій кімнаті.
  
  
  "Дозвольте мені показати вам щось", - сказав голова JCS.
  
  
  З його чорного саквояжу дістали пачку супутникових фотографій, до яких були прикріплені короткі надруковані звіти, по одній на кожну людину в тісній кімнаті. Їхні підборіддя опустилися, коли їхні погляди впали на документи.
  
  
  "Ви дивіться на зроблену кілька годин тому супутникову фотографію у високій роздільній здатності об'єкта на західному узбережжі Північної Кореї, в якому, мабуть, знаходиться корейська версія цієї нової чудо-зброї. Зверніть увагу на трисмугове шосе і очевидні спроби замаскувати це місце під рибальське село ".
  
  
  Всі погодилися, що це було рибальське село із власною трисмуговою супермагістраллю.
  
  
  "Що це за дві вигнуті тіні на пляжі?" – запитав Президент.
  
  
  "Це, - сказав голова JCS, - питання часу. У мене тут є згенероване комп'ютером зображення того, як вони, ймовірно, виглядають із рівня землі".
  
  
  У центрі столу було розміщено глянцеву кольорову графіку. Президент узяв її. Інші нахилилися.
  
  
  На ньому в яскравих фарбах кіберпростору було зображено пляж, видимий з води. Там був пісок, каміння, що обвалилися, і на задньому плані скупчення старих рибальських халуп.
  
  
  На обох кінцях пляжу була напівдуга з того, що здавалося природною скелею. Кінчики обох рогів звернулися один до одного. Зсунуті ближче один до одного, вони утворювали природну арку.
  
  
  "Господи!" – вигукнув міністр оборони. "Вони схожі на роги Старого Святого Ніка".
  
  
  "Моя думка точнісінько", - видихнув президент.
  
  
  "Ми не знали, що це таке. Ми не знаємо, що це робить. Припускаючи, що це нова зброя терору - те саме, нам залишається тільки виявити аналогічні формування в інших ворожих країнах, націлити на них наші МБР, і в нас будуть свої контрзаходи”.
  
  
  "Чи не маєте на увазі контрзброю?" – запитав Президент.
  
  
  "Я цього не роблю. Я маю на увазі контрзаходи. Контрозброю передбачає нанесення першого удару. Я не виступаю за завдання першого удару тут".
  
  
  Голови за столом закивали. Ніхто не хотів завдати першого удару. Особливо, коли ніхто не знав, що це за зброя терору.
  
  
  "На картах ЦРУ Північної Кореї ця установка називається Сін-ан-джу. Оскільки розуміння корейських складів вимагає знання точних китайських ієрогліфів, які корейці використовували для запису імені, ми не можемо з впевненістю перекласти це ім'я. ЦРУ думає, що це означає "Нью- бланк-фар". Інші можливі переклади - "Нова мирна мілину" або "Нове місце світу".
  
  
  "Звучить не дуже загрозливо", - сказав президент.
  
  
  "Промивання мізків чи етнічне чищення теж не допомагають. Або концентраційний табір - поки ви не зрозумієте жахливу реальність, яку приховують слова".
  
  
  "Я розумію вашу точку зору".
  
  
  "І не забувайте, що Північна Корея називає себе Корейською Народно-Демократичною Республікою. У цій назві є щонайменше дві брехні".
  
  
  "Три, якщо вважати той факт, що справжня Корея – це Південна Корея", – пробурмотів міністр оборони.
  
  
  Голова ГКС виявив наполегливість. "Пан Президент, розгляньте цю пропозицію. Ми націлюємо на Нью-Піс Сендбенк ракету SS-20, запущену з підводного човна".
  
  
  "Як контрзаходи?"
  
  
  "В якості попередження Північній Кореї і всьому світу. Ми тихо інформуємо Пхеньян, що ми придбали цей Сінанджу як ядерну мету у відповідь. А потім чекаємо ".
  
  
  Лоб президента вкрився повільними зморшками. "За що?"
  
  
  "Для глобальної відповіді. Якщо ми припустимо, що Північна Корея та всі ці інші країни придбали цю нову технологію з одного джерела озброєнь, Пхеньян передасть ці розвіддані своїм постачальникам. Ці постачальники, у свою чергу, повідомлять про це своїх клієнтів. Ворожі країни, звичайно , Зрозуміють, якщо супутники США зможуть захопити мету в Сінанджу, ми також зможемо захопити - він звірився з аркушем паперу, - Ель-Діабло, Аль-Куакуа, Турул та інші небезпечні об'єкти ".
  
  
  "Це буде-"
  
  
  "Стримувати", - прошепотів міністр оборони на вухо президенту.
  
  
  "- ці інші нації?"
  
  
  "Саме".
  
  
  "Взаємно гарантоване стримування", – твердо сказав президент.
  
  
  "Досить близько", - прокоментував голова JCS. "Це дозволить нам виграти дорогоцінний час, поки ЦРУ точно з'ясує, що робить цей грубіян".
  
  
  "Зроби це", - рішуче сказав Президент. Потім, повернувшись до своєї дружини, він спитав. "Ти не проти, люба?"
  
  
  У далекому від столу кутку Перша леді рішуче відкинулася на подушку і несміливо підняла великий палець угору, показуючи своєму чоловікові.
  
  
  Розділ тридцять сьомий
  
  
  Їх вітали у Афінах. Дівчата танцювали. Чоловіки танцювали і зазвучали ліри, які не звучали з часів Хо Мегаса Олександра.
  
  
  У президентському палаці Римо поставив майстру синанджу просте запитання. "Я думав, ми не служимо демократичним правителям".
  
  
  "Ми не служимо президентам. Ця людина – прем'єр-міністр. Це інше".
  
  
  "Це не так сильно відрізняється", - сказав Римо, ухиляючись, щоб уникнути спроби поцілувати його в губи одурманеного вином грецького міністра, який був у нестямі від радості, що Дім Сінанджу повернеться в легендарні Афіни.
  
  
  Прем'єр-міністр теж був у нестямі від радості. Рис гіркою лежав біля їхніх ніг у державній їдальні. Там була риба всіх видів, приготовлена на пару, тушкована та зі спеціальними соусами. Качка була доступна. Як і гусак.
  
  
  Римо обкопався.
  
  
  "Греки знають, як влаштувати вечірку", - радісно сказав він.
  
  
  "Нам ще доведеться побачити колір їхнього золота або встромити свої могутні зуби в його легендарну м'якість".
  
  
  "М'яке золото - це добре, вірно?"
  
  
  "М'яке золото найкраще".
  
  
  Прем'єр-міністр вимовляв мову своєю рідною мовою. Вона влітала в одне вухо Римо та вилітала з іншого. Їжа прямувала в отвір, що мало значення. Але його язик жадав кукурудзи.
  
  
  "З Будинком Сінанджу на нашому боці Псевдомакедонія ніколи не загрожуватиме Афінам".
  
  
  "Македонія не погрожувала б і блосі", - сказав Римо. "У них у всіх по дві гармати".
  
  
  "Ба. Вони монстри, які вкрали нашу спадщину".
  
  
  "Так говориш ти".
  
  
  Потім виголосили тости. Римо і Чіун відмовилися від вина і від прохань скуштувати екзотичніших страв. Чіун прошепотів, що їм було запропоновано достатньо.
  
  
  У міру того, як вечір добігав кінця, алкоголь узяв гору, і греки почали розповідати сумні історії про свою славу, що впала. Часто цитували Олександра. Як і Пилипа Македонського. Але ім'я Олександр найчастіше зривалося з вуст кожного.
  
  
  "Розкажіть нам. Розкажіть нам, що у вашій історії йдеться про Олександра", - наполягав прем'єр-міністр Греції.
  
  
  Чіун підібгав губи. "Будинок служив Пилипу, батькові Олександра".
  
  
  "Так, так, звичайно. Філіпп був по-своєму великою людиною. Але він не був Олександром, який був істинним греком. Порадуйте нас розповідями про Олександра, який був воістину великим".
  
  
  "На жаль, я не знаю цих історій", - поспішно сказав Чіун. "Веч Олександра прийшов у той час, коли Будинок був поглинений створенням Павлиного трона".
  
  
  "Перси були великі, але не настільки, як Олександр, який їх завоював", - голосно заявив один із членів кабінету міністрів. "Але вам, напевно, є що нам розповісти".
  
  
  "Давай, Папочко", - підказав Римо. "Скажи їм".
  
  
  "Я знаю ці історії недосконало і не хотів би заплямувати пам'ять про вашого Олександра своїми жалюгідними спробами".
  
  
  Хтось указав на Римо. "Ти! Розкажи нам історії, якщо ти щось знаєш".
  
  
  "Він нічого не знає, будучи лише слугою Сінанджу", - швидко сказав Чіун.
  
  
  "Я повноправний Господар", - палко заявив Римо.
  
  
  "Слуга, повний амбіцій", - пирхнув Чіун. "Він прагне очолити Дім".
  
  
  І всі сміялися з ідеї білого американця, який очолює найбільший будинок убивць в історії людства.
  
  
  "Ти б не сміявся, якби Чіун розповів тобі правдиву історію Олександра та Будинку Сінанджу", - сказав Римо.
  
  
  Очі Чіуна попереджувально блиснули.
  
  
  "Яку історію?" - Запитав прем'єр-міністр. "Ми маємо почути цю історію".
  
  
  Оскільки він наївся досхочу і почав втомлюватися від грецьких чоловіків, які намагаються поцілувати його своїми губами, нафарбованими вином, Рімо вирішив, що настав час трохи помститися.
  
  
  “Коли Олександр намагався завоювати світ, Палата представників перебувала між імператорами. Олександр знищив перську імперію, яка у ті дні була найкращим клієнтом Будинку, і тому, коли тодішній Господар почув про це, він поклявся отримати Олександра”.
  
  
  Жорсткий, обтягнутий шовком лікоть потрапив Римо під ребра.
  
  
  "Мовчати", - прошипів Чіун по-корейськи.
  
  
  "Продовжуйте, продовжуйте!" – закликали греки.
  
  
  Чіун перервав його. "Він більше нічого не знає, будучи лише учнем майстра синанджу".
  
  
  Римо посміхнувся. Один бал на його користь.
  
  
  "Він має розповісти. Ми не знаємо цієї історії. Будь ласка".
  
  
  "Це всього лише байка", - сказав Чіун.
  
  
  "Ми приймаємо байки. Багато історії, які ми розповідаємо, - це вигадки. Ми віддаємо перевагу байкам перед правдивими історіями, тому що вони правдивіші".
  
  
  "Добре", - сказав Римо. "Майстер відправив повідомлення Олександру зі спеціально підібраним кур'єром. Коли він отримав його, Олександр викинув, бо воно було написано корейською. Він не знав корейського".
  
  
  Море грецьких осіб виглядало спантеличеним.
  
  
  "Так, продовжуйте, будь ласка".
  
  
  "В обраного посланця була хвороба. Олександр заразився від посланця. Потім він помер".
  
  
  Особи виглядали вичікуючими. "Ця історія більше нічого не має?"
  
  
  "Тільки те, що йшлося у повідомленні".
  
  
  "Так...?"
  
  
  Жорсткий лікоть знову потрапив Римо під ребра, якраз у той момент, коли, але не раніше, він сказав: "Попався".
  
  
  "Попався?"
  
  
  У державній обідній залі запанувала гробова тиша.
  
  
  Почалися перешіптування.
  
  
  "Сінанджу вбив нашого дорогоцінного Олександра", - прошепотів чоловік грецькою. "Це була не природна смерть. Це був замах. Усі ці сторіччя, а ми не знали".
  
  
  "І після всіх цих століть ми запросили брудних убивць до нашої країни", - сказав прем'єр-міністр Греції голосом, натягнутим, як скрипкова струна.
  
  
  Почувши це, Чіун голосно застогнав.
  
  
  "Думаю, настав час пошукати щастя в іншому місці", - напівголосно сказав Римо. "А, Тату?"
  
  
  Чіун сказав запальне "нічого".
  
  
  Їм дозволили піти. Їхній від'їзд супроводжувався холодним мовчанням та кам'яними привітаннями.
  
  
  Дорогою до аеропорту Афін їхнє таксі — їм відмовили у користуванні службовим автомобілем — було обстріляно підібраними грецькими військовими літаками.
  
  
  Римо зняв дверцята зі свого боку і, висунувшись із кабіни, що мчить, підкинув її в небо. Вона відірвала крило, і це стало кінцем одного літака.
  
  
  Інший прямував на шанобливій відстані, стріляючи тільки для вигляду.
  
  
  Відкинувшись на спинку сидіння, Римо сказав розкаяним голосом: "Пробач. Ти вивів мене з себе тоді".
  
  
  "Я пробачу тебе, якщо ти пробачиш мені першим", - сказав Чіун.
  
  
  "Дай мені подумати про це. Мої почуття справді зачеплені".
  
  
  "Мої почуття поранені сильніше, ніж твої, тому ти маєш першим принижуватися".
  
  
  "Плазуни виключено".
  
  
  "Тоді можеш зійти в могилу непрощеним".
  
  
  "Ти перший", - сказав Римо.
  
  
  Поки таксі мчало по запружених вулицях, ухиляючись від сталевого дощу, що періодично проливається, настрій Чіуна покращився.
  
  
  "Це зовсім як у старі часи, коли чудова небезпека чатувала всюди", - хихікнув він.
  
  
  Римо тільки закотив очі.
  
  
  Розділ тридцять восьмий
  
  
  Президент Південної Кореї курив сигарету Turtle Ship із фільтром, слухаючи доповідь директора Центральної розвідки Кореї. Міністр у справах об'єднання різко випростався, риси його обличчя пом'якшилися від занепокоєння.
  
  
  Рух транспорту в Сеулі гудів і ревів поза конференц-залом президентського палацу.
  
  
  "Радіо Пхеньяна оголосило, що воно контролює Сінанджу", - просто сказав він.
  
  
  У прокуреній кімнаті запанувала гробова тиша.
  
  
  Зрештою президент сказав: "Ми всі приречені".
  
  
  "Дезінформацію Півночі не можна виключати", - додав директор корейського ЦРУ.
  
  
  Президент стукнув кулаком по столу. "Чому американці дозволили йому вислизнути зі своїх рук! Від майстра синанджу немає захисту. Кажуть, він може проходити крізь стіни, цілий день плавати під водою без видиху та при належному освітленні здаватися невидимим".
  
  
  "Дезінформація", - повторив директор.
  
  
  "Ми не можемо цього припускати! Ми повинні знати!"
  
  
  "Наші шпигуни в Пхеньяні знають лише те, що вони чують, тобто те, що виходить із Пхеньяну, і не обов'язково правду".
  
  
  "Ми повинні знати!" – повторив президент. "Це означає моє життя. Усі наші життя".
  
  
  Корейський директор ЦРУ виглядав безпорадним. "Що ми можемо вдіяти?" він запитав.
  
  
  Міністр об'єднання нерішуче відкрив рота. "Ми могли б проконсультуватися з мансін", - тихо сказав він.
  
  
  Директор корейського ЦРУ заморгав крізь серпанок власної цигарки "Чумацький шлях". "Провісник?"
  
  
  "Ні", - твердо сказав президент. "Краще. Муданг!"
  
  
  Ах, вони погодились. Муданг, так. Набагато краще. Усі знали, що сільські відьми більш далекоглядні, ніж міські.
  
  
  Через двадцять хвилин чорний седан "Поні" без розпізнавальних знаків доставив їх із Сеула в сільську місцевість, де вони дізнаються правду.
  
  
  Розділ тридцять дев'ятий
  
  
  У Ханої Римо та Чіуна зустріли генерали, які запропонували незрівнянне золото та коштовності, потім супроводжували їх до броньованого автомобіля, до даху якого було приварено сталеве кільце.
  
  
  Гігантський вертоліт впав з неба, зачепився за кільце і підняв броньовану машину в повітря тільки для того, щоб скинути її в жерло вулкана, що згасло. Коли дві жертви згодом залізли до нього в кабіну, пілот був тільки радий доставити їх до пункту призначення на їхній вибір. І йому вдалося зберегти розум.
  
  
  У Кабулі було більше генералів із усміхненими обличчями та пластиковими зарядами, пристебнутими до їхніх широких попереків. Вони наближалися з безпорадними поглядами живих мерців, і перш ніж їхні пальці торкнулися детонаторів у спітнілих долонях, Римо і Чіун дали задній хід і обігнали осколки кісток, що летять, і ошметки людського м'яса.
  
  
  На рейсі авіакомпанії Air India стюардеса з вологими очима та зеленими нігтями спробувала їх подряпати. Але її нігті пахли не емаллю, а екстрактом кобри, і Римо схопив її за руки, поки Чіун методично витягав нігті один за одним і змушував її ковтати їх.
  
  
  Після цього інші стюардеси з вологими очима та зеленими нігтями дуже тихо сиділи на своїх місцях і не пропонували їм ні їжі, ні пиття.
  
  
  "Давай подивимося правді в очі, Папочко", - сказав Римо, коли вони залишалися на своїх місцях в аеропорту Бомбея, у той час як почесна варта марно намагалася виманити їх з літака-заправника незграбною музикою оркестру та піснями про служіння Сінанджу минулим магнатам. "Ніхто не може дозволити собі нас, окрім Америки".
  
  
  "І навіть не Америка. Китай росте. Ми вирушимо до Китаю. І вимагатимемо, щоб кожен селянин і рисовод заплатив нам одну монету, якщо ми погодимося працювати на Середнє королівство".
  
  
  – прошепотів Римо. – Це дуже багато монет. -
  
  
  "Багато ніколи не буває достатньо".
  
  
  Але у Китаї теж були проблеми. Невелике питання з МБР "Далекого походу".
  
  
  Китайці кланялися і оправляли свої сіро-зелені куртки часів Мао і за своїми ввічливими посмішками присягалися в глибокій і незмінній вірності Майстру Сінанджу.
  
  
  "Ми пропонуємо вам більше, ніж золото", - сказав чиновник у Великій залі Народних зборів. Він був п'ятим чиновником, який вітав їх. І між ними і прем'єром, який, як говорили деякі, був хворий, залишалися довгі сходи чиновників.
  
  
  "Немає нічого дорожчого за золото", - відповів Чіун співучою мовою племені хань.
  
  
  "Тепер у нас є космічна програма".
  
  
  "Сінанджу вже володіє шматочком місяця. Це лише сіра скеля. Досить однієї".
  
  
  "Чи знаєте ви, що жоден кореєць ніколи не виходив у космос?"
  
  
  "У космосі нічого немає", - зневажливо заперечив Чіун, хоча в його карих очах повільно спалахнув інтерес.
  
  
  "Вірно. У космосі немає нічого. І в космосі не буде нічого цінного, поки кореєць не вдихне чисте повітря Великої Порожнечі".
  
  
  Очі Чіуна заблищали сильніше. Сидячи осторонь, Римо міг тільки слухати, не цілком розуміючи. Він не знав китайської, мови, якою вони розмовляли. Спільними були лише слова "китайська" і "корейська".
  
  
  "Розкажи мені більше", - прошепотів Чіун.
  
  
  "Люди, які вирушають у космос, більш відомі, ніж будь-хто інший. Їхні імена будуть оспівані у віках".
  
  
  "Як і моя. Я розраховую, що мої нащадки і ті, хто піде за мною, будуть відомі як Чіун Великий. Можливо, Чіун Великий Вчитель".
  
  
  Всі погляди звернулися до нічого не помічаючого кругоокого іноземного зла, яке супроводжувало Майстра Сінанджу в Бейцзін, і було вирішено, що почесне звернення "Великий учитель", безумовно, виправдане.
  
  
  "Велика популярність, ніж навіть ваша, спіткає першого корейця в космосі. Ви не хотіли б, щоб це був південнокорейець".
  
  
  "Південнокорейці ліниві та дурні".
  
  
  "Всім відомо, що жителі півночі більш витривалі і хоробри в екстремальних ситуаціях".
  
  
  "Я працюю заради золота, а не слави", - сказав Чіун.
  
  
  "Трохи золота може стати вашим".
  
  
  Чіун торкнувся своєї рідкої бороди. "Скільки?"
  
  
  І було названо суму. Делікатно. Це було так китайською. Слова могли б бути квітами абрикоса, що падають на траву. Вони пестили почуття.
  
  
  "Така кількість золота і можливість стати першим корейцем, який вирушив живим у Велику Пустоту, є прийнятними", - сказав Чіун.
  
  
  "Ракетний корабель чекає".
  
  
  "Почекайте. Не думайте, що зможете обдурити мене. Наша угода ще не укладена".
  
  
  Китайські сановники сиділи непорушно. Вираз подиву торкнувся їх нерухомих лобів.
  
  
  "Ви пропонуєте оплату до надання послуги. Це не шлях ханьців".
  
  
  "Ракетний корабель готовий до вильоту. Він вирушить з китайським пілотом-астронавтом, якщо ви не поїдете сьогодні. Вважайте це авансовим платежем. Золото прийде пізніше".
  
  
  Чіун зробив задумливе обличчя, через що його зморшки стали глибшими. У кутку кімнати широко позіхнув Римо.
  
  
  "Останнім часом я стикався з ворогами, які не можуть дозволити собі синанджу і обійшлися б без нього, якби тільки Сінанджу можна було задути, як свічку", - повільно зауважив Чіун.
  
  
  Китайці висловили здивування таким віроломством, яке існує в сучасному світі.
  
  
  "Я перенесуся у Велику Порожнечу?" Наступним спитав Чіун.
  
  
  "Так", - погодилися вони.
  
  
  "І повернувся?"
  
  
  "Абсолютно", - пообіцяли вони.
  
  
  Отже, угода була укладена у Великій залі для народу.
  
  
  Піднявшись, Чіун підійшов до Римо. "Зараз я маю йти, але я повернуся".
  
  
  Римо підвівся. - Куди ти йдеш? - Запитав я.
  
  
  "У короткій подорожі".
  
  
  "Куди?"
  
  
  "Туди, куди може наважитися тільки Правлячий Майстер. Ти не можеш слідувати. Мені шкода. Чекай мене тут".
  
  
  "Ти ж не залишиш мене тут із цими хлопцями, чи не так?"
  
  
  "Ти можеш просити і плазати, але ти не можеш супроводжувати мене в чисте повітря царства, в яке я збираюся поринути".
  
  
  "Дай мені підказку".
  
  
  "Ні, чекай мене тут".
  
  
  "Добре", - сказав Римо. Але як тільки Чіун пішов, він вислизнув через незахищене вікно.
  
  
  Народна поліція спробувала його зупинити. Римо зламав їхні гвинтівки та повернув їх назад. Потім вони спробували схопити його. Римо зламав кілька зап'ястей і кісточок, щоб збентежити.
  
  
  Потім вони спробували переїхати його довгою чорною службовою машиною.
  
  
  Римо зупинився зовсім нерухомо та дозволив їм.
  
  
  В останню секунду, коли грати радіатора насувалися на нього, Римо виконав сальто назад і приземлився в тигриній позі на сталевий дах автомобіля.
  
  
  Машина зробила коло і заверещала, і, коли не було жодних ознак розпластаного мертвого американця, вона вирівнялася і помчала слідом за низкою офіційних лімузинів із Майстром синанджу.
  
  
  Сидячи в машині, Римо натягнуто посміхнувся. Можливо, йому таки вдасться поїхати з Чіуном.
  
  
  Розділ сороковий
  
  
  Її ім'я було невідоме, але у провінції Сувон вона була відома як Жінка-Бородавка. Коли вона відчинила двері в свою напівзруйновану халупу, її обличчя було вкрите бородавками, крізь які вона безглуздо й беззубо посміхалася.
  
  
  "Увійдіть", - хихикнула вона. На ній була вицвіла сукня-ханбок кольору кіноварі. Катаракта затуманила одне око. Її чорний капелюх піднявся до червоного козирка.
  
  
  Всередині кімната була заповнена костюмами, що висять, таємничими музичними інструментами і святилищем данг, де вона молилася духам померлих.
  
  
  Після того, як вони поклали чотириста геть у пащу кабаної голови, вона запитала: "З яким генералом духів ви б порадилися? З генералом Вогню? З генералом Блискавки? З генералом Білого Коня? Або -"
  
  
  Президент Південної Кореї вагався. То був важкий вибір. Вибір духовного генерала вплинув би на цінність мудрості, що роздається.
  
  
  Він радився зі своїми радниками приглушеним тоном.
  
  
  "Генерал вогню", – наполягав міністр об'єднання.
  
  
  "Ні, генерал на білому коні", - наполягав директор ЦРУ.
  
  
  Махнувши їм, щоб вони замовкли, президент звернувся до жінки-Бородавки за репутацією найпередбачливішого Муданга у всій Кореї.
  
  
  "Ви можете викликати Макартура?" спитав він.
  
  
  "Хі-хі! Макартур говоритиме з вами моїми вустами".
  
  
  Кинувшись до розкиданого одягу, вона одягла військову форму кольору хакі та службовий кашкет. У своєму святилищі данг вона здійснила певні ритуали, співаючи котячим голосом.
  
  
  Кут почався.
  
  
  Незабаром вона впала в транс і металася кімнатою. Раптом вона прийняла сидяче становище на підлозі, дивлячись на них очима, які більше не належали їй. Навіть її обличчя втратило свою напівсенову розслабленість.
  
  
  "Джентльмени", - сказала вона через свою трубку, що погойдується, з кукурудзяного качана, - "у чому, здається, ваша проблема?" Усі троє чоловіків могли б заприсягтися, що її новий голос належав генералу Дугласу Макартуру, рятівнику Південної Кореї, якби тільки Трумен виявив мудрість.
  
  
  "Нова небезпека з Півночі", - запинаючись, пробурмотів президент. "Це реально?"
  
  
  "Ворог, якого ви боїтеся, прямує до Пхеньяну прямо зараз".
  
  
  Президент тяжко проковтнув. "Що ви нам порадите?"
  
  
  "Одне слово".
  
  
  Три лідери нахилилися вперед, чекаючи на мудрість із гумових губ Жінки-Бородавки, яка говорила справжнім голосом великого американського генерала.
  
  
  "Атакуй!" - сказала вона.
  
  
  Розділ сорок перший
  
  
  Майстри Сінанджу супроводжували до підземного комплексу в обгородженій зоні безпосередньо на південь від Пекіна.
  
  
  Увійшовши у супроводі високопоставлених генералів та інших, він оглянув плоску навколишню місцевість і сказав: "Я не бачу ракети".
  
  
  "Це під землею", - сказали йому.
  
  
  "Американські ракети стоять на землі, поза сумнівом, для економії палива, тому що це розміщує їх ближче до неба", - сказав інший.
  
  
  "Російська та американська армії заздрять нашим ракетам, тому що вони найпотужніші у світі", - сказав третій. „Вони розбомбили б їх, якби могли знайти. Тому ми змушені помістити їх у безпечне місце під землею”.
  
  
  "Ах", - сказав Майстер Сінанджу, коли вони проходили повз сталеві двері за сталевими дверима, які доводилося відкривати двома ключами, що повертаються двома руками, що стоять на протилежних сторонах коридору. Як йому повідомили, це був захід безпеки, щоб ніхто сторонній не міг відчинити двері.
  
  
  Наприкінці бетонного коридору знаходилися величезні двері, подібні до тих, які, за словами майстра Бу, були у царя Соломона, що замикав свою скарбницю.
  
  
  "Ви можете увійти до ракети".
  
  
  "Я не бачу жодної ракети".
  
  
  "Внутрішня частина ракети знаходиться за цими дверима. Вам потрібно тільки увійти, двері будуть зачинені і запечатані, і подорож у destiny почнеться".
  
  
  "Дуже добре. Відкрий двері долі".
  
  
  Цього разу троє чоловіків повернули три ключі, і товсті залізні двері розійшлися посередині, розділивши сторони.
  
  
  Відкрився темний простір. Зсередини долинали машинні запахи, що ображали носа Майстра Сінанджу. Він вагався.
  
  
  "Заходьте, будь ласка. Ми готові до запуску".
  
  
  Чіун повернувся до них, його очі й голос були тонкі, як лезо. "Знайте, солдати Хань, що якщо ви не зможете повернути мене належним чином, велике та жахливе покарання спіткає вас від мого сина, який, можливо, і білий, але вірний синанджу".
  
  
  Обличчя ханьців раптово завмерли. Їхні очі заблищали, а повіки стиснулися. Якщо вони образилися, то виду не подали.
  
  
  З цими словами Майстер Сінанджу увійшов до сирої кімнати, і величезні двері з глухим брязкотом зачинилися знову.
  
  
  У темряві вузькі очі Чіуна зібрали уламки осколки та фрагменти світла і зібрали їх так, щоб він міг бачити.
  
  
  Камера була бетонним циліндром і була обвішана величезними електричними кабелями. Капала вода, застоялася й стара. Десь по розбитій підлозі пробіг щур. Хімічний запах був нестерпним, тож Майстер Сінанджу почав неглибоко дихати.
  
  
  Піднявши очі, Чіун побачив величезну темну пащу, підвішену над його старою головою, наче величезний дзвін, дуже схожий на той, яким користувалися королі королівства Сілла, щоб карати злочинців, засовуючи їхні голови в поглиблення і примушуючи метал сильно дзвеніти молотками.
  
  
  За винятком того, що між дзвоном і великою бетонною цистерною, де він висів, не було місця ні для молотків, ні для людей.
  
  
  Але десь нагорі щось клацнуло, як замикання електричного реле. І величезні двигуни почали обертатися так повільно, що тільки вуха Майстра синанджу могли вловити їх перші слабкі оберти.
  
  
  Офіційний автомобіль Hong Qui з червоним прапором прослизнув через контрольно-пропускний пункт установки, не помітивши Римо.
  
  
  Коли машина наблизилася, він зісковзнув з даху автомобіля і притиснувся до того боку, де його ніхто не міг бачити, ні пасажири, ні охоронець біля воріт на протилежному боці.
  
  
  Коли машина в'їхала всередину, Римо озирнувся. Він побачив високу траву і кілька смішно дерев гінкго.
  
  
  Коли машина сповільнила хід, під'їжджаючи до будівлі, схожої на бункер, він помітив за кілька сотень ярдів від себе зелені сталеві двері на даху ракетної шахти, облямовані деревами гінкго для маскування над головою.
  
  
  "Ого, - сказав він собі, - схоже на підземний ракетний полігон. Краще скоріше знайти Чіуна".
  
  
  Двері автомобіля відчинилися, і пасажири поспіхом висипали. Один спіткнувся, а другий покликав його: "ФангТунг!"
  
  
  І раптом Римо згадав, що цю їдку фразу використовували безіменні проїжджі вбивці в Массачусетсі.
  
  
  Вийшовши з-за машини, Римо прослизнув за спини двох поліцейських, коли вони підійшли до глухих сталевих дверей у бетонному блокпості.
  
  
  Один вставив магнітну картку-ключ, двері почали відчинятися, і Римо простяг руку і взяв кожного чоловіка за хребет.
  
  
  У них був час проблищати першу мікросекунду того, що мало стати крижаним крижаним кров. Але вся електрична та мозкова активність припинилася, коли їхні хребти вийшли зі спини, витягаючи все життя. Без поперекової підтримки вони впали один на одного і впали. Римо переступив їх.
  
  
  Усередині він не гаяв часу задарма.
  
  
  "Чіуне, де ти?"
  
  
  Це призвело до втечі трьох охоронців НВАК у зеленій формі.
  
  
  Якщо їх відвислі щелепи щось і означали, то вигляд вихідця із Заходу кинув їх у бездіяльність. Отже, втрутився Римо і перетворив їх автомати Калашнікова на щось подібне до пухнастого металевого кокона, в якому їхні руки були нерозривно пов'язані.
  
  
  Він пішов далі, залишивши їх наодинці з їхніми безпорадними риданнями.
  
  
  Уздовж єдиного коридору без відгалужуваних шляхів розташовувалися верстви сталевих контрольних дверей та відповідні їм охоронці. Це відкидало всі припущення. Римо просто протиснувся.
  
  
  Двері, призначені для електронного відчинення, здавалися під тиском його твердих, як сталь, пальців, що втискаються в міцні рами і розсувають їх.
  
  
  Охоронці спробували зупинити його за допомогою комбінації куль та кунг-фу. Хлопцям із кунг-фу дісталося найгірше, бо їхня зброя була частиною їхніх тіл, і Римо відчував себе зобов'язаним роззброїти всіх, щоб він міг знову вибратися без проблем.
  
  
  Щойно всюди почали літати закривавлені обрубки, ніхто більше не намагався використати кунг-фу Римо Вільямса. Фактично, опір значною мірою вщух. Сили безпеки НВАК відступили, як вчені у фільмі жахів п'ятдесятих перед розлюченим монстром.
  
  
  "Чудово", - пробурчав Римо. "До того часу, як я дійду до кінця, мені доведеться вивести невелику армію".
  
  
  Коли він зламав останні двері і опинився в диспетчерській, Римо голосно зажадав: "Де мій батько!"
  
  
  Можливо, це був вид шаленого іноземного диявола з силами богів. Можливо, це був просто наростаючий жах, викликаний його нищівним вторгненням. Або, можливо, просто ніхто до ладу не розумів англійською.
  
  
  Зляканий і тремтливий натовп чиновників нічого не сказав.
  
  
  Але через величезні подвійні сталеві двері пролунав скрипучий голос Майстра Сінанджу: "Я тут, син істини!"
  
  
  І тут Римо помітив руку, що потай намагається повернути дві клавіші запуску одночасно на кутовій консолі.
  
  
  "Чіун! Забирайся звідти!" - крикнув Римо, кидаючись до дверей.
  
  
  З іншого боку Майстер Сінанджу почув наполегливість у голосі свого прийомного сина і встромив свої довгі нігті в щілину між двома сталевими дверними стулками. Він відштовхнув слабшого з двох. Упертий, він почав жалібно верещати.
  
  
  Коли двері піддалися, він відчув, що Римо з іншого боку натискає на іншу засувку в протилежному напрямку.
  
  
  "Поспішай, Римо! Тому що я чую машини".
  
  
  "Ви знаходитесь під гребаною ядерною ракетою, і вона ось-ось запуститься!" Римо закричав.
  
  
  І двері, могутні, невблаганні, здалися з виттям і криками протесту, коли м'язи, кістки і воля двох наймогутніших людських істот на землі поєднали свою невичерпну енергію із загартованою сталлю.
  
  
  Двері розсунулися, Майстер Сінанджу вислизнув, як шовковий привид, і, коли він знову опинився на волі, позаду нього пролунав глухий рев.
  
  
  "Поїхали!" Римо закричав.
  
  
  Вони втекли.
  
  
  Інші теж намагалися тікати. Але вони були лише смертними, плоскими і в'ялими без тренувань або правильного дихання.
  
  
  Тільки Майстер Сінанджу мав достатній флот, щоб уникнути катастрофічної загибелі.
  
  
  Ракета "Великий довгий похід" виригнула паливо і затремтіла, коли дах бункера відкотився на гусеницях, дозволяючи їй злетіти.
  
  
  Римо і Чіун промчали коридорами, засіяними мерцями, і вийшли з блокгаузу.
  
  
  Кинувшись ниць, Римо закричав: "Пригнись!"
  
  
  Чіун опустився з підвітряного боку блокгаузу. Повітря тремтіло. Співачі птахи злетіли з рідкісних дерев гінкго, шалені та дикі.
  
  
  З величною повільністю яскраво-червоний носовий обтічник ракети "Лонг Марч" піднявся з землі, як дрімаючий гігант, і все піднімався і піднімався, доки не завмер на стовпі розжареної добели хімічного вогню.
  
  
  Кипляче повітря поглинуло верхівки дерев, гілки, навіть птахів, що злетіли до обвуглених кісток і впали на землю швидше як відпрацьоване вугілля, ніж як мертві істоти, які колись жили.
  
  
  З ревом ракета злетіла в небо.
  
  
  Повітря ще довго тремтіло після того, як воно зникло.
  
  
  Коли це було безпечно, Римо підвівся. "Все гаразд, Татусю".
  
  
  "Не для тих, хто робив замах на моє життя", - сказав Майстер синанджу, тому що з дверей блокгаузу поповзли струмки диму, в якому хімічне ракетне паливо змішувалося з безпомилково пізнаваним нудотно-солодким запахом смаженої людської плоті.
  
  
  "Що, чорт забирай, все це означає?" Римо хотів знати.
  
  
  Чіун обтрусив своє кімоно від пилу. "Я мав стати першим корейцем у Великій Порожнечі", - сказав він із нещасним виглядом.
  
  
  "Ти був чи не першою людиною, яка приготувала корейське барбекю. До речі, ті хлопці, які намагалися вбити нас удома? Китайська. Ймовірно, сплячі агенти".
  
  
  "Звідки ти це знаєш?"
  
  
  "Щоразу, коли хтось лаявся китайською. Є ідеї, що означає "Фанг Тунг"?"
  
  
  Чіун кивнув головою. - Це ханьське образу, що означає "черепаш яйце". Ходімо, Римо. Очевидно, що від ханьців не дочекаєшся жодної послуги.
  
  
  "Що робити далі?"
  
  
  "Росія".
  
  
  "Чудово", - похмуро сказав Римо.
  
  
  "Я радий, що ви схвалюєте", - чемно сказав Майстер Сінанджу, дозволяючи Римо притримати для нього дверцята китайського лімузина.
  
  
  "Я б віддав перевагу Канаді. Там не люблять насильства".
  
  
  "Клієнт, який не боїться Сінанджу, не оцінить синанджу", - пирхнув Чіун. "Навіть у Сміта вистачило смаку вистрілити в мене, коли він зрозумів, що Сінанджу для нього втрачено".
  
  
  Римо стрибнув за кермо і завів машину. "Це зробив Смітті? Чому ти мені не сказав?"
  
  
  Майстер Сінанджу акуратно поправив спідниці свого кімоно. "Ми залишали Америку. Я дійсно хотів, щоб ви побачили його в доброму світлі, перш ніж ви чіплятиметеся за свою батьківщину з упертою ностальгією за своїм минулим".
  
  
  Розділ сорок другий
  
  
  Ніхто не знав, коли це станеться, і чи це станеться взагалі.
  
  
  Але всі знали, як це станеться. Елементи діяли понад сорок років, натягнуті вздовж самої добре озброєної і зміцненої кордону історія людства. Сценарій було проаналізовано та доведено до кінця.
  
  
  Кожна симуляція передбачала раптовий удар з півночі, що руйнує сили півдня. Сеул впаде. Цього не можна було заперечити.
  
  
  Передбачалося, що перемога, якщо їй судилося статися, прийде в результаті контратаки.
  
  
  Усі сценарії були неправильними. Вони були неправильними з дуже конкретної причини.
  
  
  Вони припускали, що Північна Корея нападе на Південну Корею. Зрештою, цього не сталося.
  
  
  Генерал Уінфілд Скотт Хорнворкс знав, що то була помилка. Колосальна помилка. Це була помилка з помилок. Мати всіх помилок.
  
  
  Йому подобалося використати цю фразу: мати всіх помилок. "Мати всього геморою" була ще однією коханою. Як генерал, який привів багатонаціональні сили Організації Об'єднаних Націй до перемоги в "Матері всіх битв", більш відомої як війна в Перській затоці, він відчував, що має певні підстави вважатися авторитетом у цьому питанні. Рішення, винесене JCS, стало найбільшою скалкою в дупі, яка йому дісталася з часів настання Tet.
  
  
  "Ви що, з глузду з'їхали від збору бавовни? Сер", - гаркнув генерал Хорнворкс лише рік тому.
  
  
  "Рішення було прийнято на найвищому рівні, генерал. Ми передаємо оперативний контроль над усіма південнокорейськими збройними силами південнокорейцям. Ви звільняєтеся від будь-якої відповідальності за війська РК".
  
  
  "Перепрошую, сер", - сказав генерал Хорнворкс здавленим голосом. "Але якщо проклятому Кім Чен ІРУ спаде на думку відправити свої війська на південь, об'єднане командування та контроль будуть вкрай важливими для перемоги. Ми дійсно хочемо перемоги тут, у Країні Східного Сонця, чи не так?"
  
  
  "Це "Країна ранкового спокою". "Сонце, що сходить" - японське".
  
  
  "Так прийнято до уваги, сер", - сказав генерал Хорнуоркс. "Але повертаючись до майбутньої катастрофи - і не сумнівайтеся, у нас на горизонті маячить красуня, якщо все пройде гладко".
  
  
  "Все закінчено. Вирішено. Змирись з цим, генерале".
  
  
  "Мене дратує не те, що я живу з цим, сер. Це те, що я вмираю від цього. У нас понад мільйон північнокорейців, що висять над нашими головами, як безліч людських касетних бомб. Їм повідомлять, і наступне, що ви дізнаєтесь, - вони ринуть через чортову демілітаризовану зону з криками "Мансай!"
  
  
  "Я думаю, ти знову думаєш про японців".
  
  
  "Дозвольте мені поправити вас, сер. Японці кричать "Банзай". Корейці кричать "Мансай", а мій сивий папа розповів мені достатньо історій про свої дні на корейській війні, щоб кров застигла в жилах. Це було гірше, ніж у В'єтнамі. Я не хочу переживати те, що зробив мій бідний тато. Так що ви повинні переглянути це ідіотське рішення. Сер."
  
  
  "Це остаточно. Мені шкода. Але у Washington ton думають, що навіть з економічною допомогою, яку ми надаємо Пхеньяну, режим звалиться під власним тягарем. Тоді Південь зможе взяти владу в свої руки без жодного пострілу".
  
  
  "Це дуже гарна теорія, сер. Але корейці мають свою маленьку приказку".
  
  
  "Так?"
  
  
  "Я помру, ти помреш, усі помруть".
  
  
  Голові ГКС не було чого сказати. Він передав генералу Хорнворкс всі найкращі побажання і побажав йому Щасливого шляху. Генерал Хорнворкс належним чином подякував йому і провів наступну годину, поглинаючи тверді речовини.
  
  
  Генерала Вінфілда Скотта Хорнворкса поманила відставка після його чудового тріумфу у війні у Перській затоці. Подейкували про те, щоб висунути його на високу посаду. Правда полягала в тому, що все, чого він хотів, це витрусити пісок зі своїх черевиків, а арабських союзників - зі свого волосся.
  
  
  Тому коли йому запропонували посаду верховного головнокомандувача об'єднаними силами оборони Кореї, він ухопився за неї. Це було на кшталт холодної війни. Генерал Хорнуоркс виріс у холодній війні. Він розумів холодну війну. Він не розумів Близького Сходу або того, що Пентагон тепер називав OOTW - Операціями, відмінними від війни. Він був солдатом. Навчений боротися. Чи не підтримувати світ.
  
  
  Утримуючи оборону проти безбожних комуністів. Це розумів генерал Уїнфілд Скотт Хорнворкс.
  
  
  Так само, як він зрозумів, що якщо справа дійде до тотальної війни, його дупа опиниться під загрозою як у політичному, так і в матеріальному плані.
  
  
  Отже, коли генерала Хорнворкса було відсторонено від контролю над збройними силами РК, він почав щодня особисто обходити дріт, вишукуючи проломи та шпигунські тунелі, які могли б стати прелюдією до давно очікуваного вторгнення.
  
  
  Колючий дріт перетинав Тридцять восьму паралель, як шрам, що не гоївся, але врешті-решт Хорнворкс зрозумів, що силові поля не зможуть стримати Північ. Вони мали найбільшу постійну армію на душу населення у світі, і в міру того, як проходили місяці, передові сили ставали все голоднішими і холоднішими і все рідше прислухалися до того, хто мав бути головним у Пхеньяні.
  
  
  Більше ніхто не знав. Дехто казав, що Чон мертвий. Інші казали, що він був ув'язнений, поки всім заправляв його зведений брат, Кім Пхен II. Інші казали, що обоє були мертві, а балом заправляли генерали.
  
  
  Незважаючи на те, що він сам був генералом, це був найгірший сценарій Хорнворкса. Північ скочувався до голоду та поневірянь. Генерали ведуть війни. Вони не будують промисловість та не годують людей. Якби справа дійшла до бійки, генерали відправили б усю Північну Корею на південь жерти, а не бачити, як їхні дупи, сиючі яйця, звисають із ліхтарних стовпів Пхеньяну.
  
  
  Коли він йшов по лінії фронту, у повітрі повисла перша ознака падіння. На іншому боці ворог змінив свої зелені шоломи на хутряні шапки у російському стилі. Наближалася зима. А з нею ще більше холоду і зимового голоду, що ковтає, які зрушували гори. І вмотивували армії.
  
  
  Задоволений тим, що вночі лінія не була порушена, він подався назад до свого хаммера. До його вух долинув гуркіт вертольота OH-58 Bell.
  
  
  Гелікоптер опустився на холодну землю, і звідти вибіг майор, білий як привид, рефлекторно віддаючи честь.
  
  
  "Генерал. Вони у русі!"
  
  
  "Ні! Бог на небесах, скажи, що це неправда. Скажи мені, що ми не говоримо про чортову атаку людської хвилі з Півночі".
  
  
  "Ми не збираємося, сер".
  
  
  "Тоді про що, чорт забирай, ти базікаєш?" — спитав генерал.
  
  
  "Сер! Це збройні сили РК".
  
  
  "А як щодо них?"
  
  
  "Вони рухаються в цей бік".
  
  
  "За що, чорт забирай, прокляття?"
  
  
  "Ніхто не знає. Але вони виглядають одержимими війною".
  
  
  Забравшись у гелікоптер, генерал Хорнуоркс був піднятий нагору в найкоротший термін. Вертоліт із сердитим гуркотом повернув на південь.
  
  
  Потрійна колона танків рухалася дорогою Об'єднання. Шосе 1. Головний шлях вторгнення.
  
  
  "Вони повинні знати щось, чого ми не знаємо. Де цей польовий телефон?"
  
  
  Громіздкий інструмент із приємним ляпанцем потрапив у м'ясисту лапу Hornworks.
  
  
  "Алло. Поєднайте мене з розвідданими". На лінії пролунав тріск. "Що, чорт забирай, відбувається там, на Півночі?"
  
  
  "Нічого, сер. Чому-"
  
  
  "Південнокорейці займають позиції, що передують вторгненню. Чому ми не знаємо про це?"
  
  
  "Як ви знаєте, вони дуже засмучені тим, що ми ведемо переговори з Північчю".
  
  
  "Не вішайте мені на вуха цю політичну нісенітницю, я хочу знати останні новини про розгортання військ на Півночі".
  
  
  "Один момент".
  
  
  Поки він чекав, генерал Хорнворкс кинув стомлений погляд на гори над Сеулом. Він знав, що в цих горах корейська важка артилерія сховалася за протипожежними люками, які відчинялися і закривалися лише на час, достатній для випуску одного снаряда. Одному богу відомо, скільки танків зібралося.
  
  
  Лінія перестала гудіти, і голос повернувся. "Генерал, на Півночі тихо. Я повторюю, на Півночі тихо".
  
  
  "Тоді що, в ім'я Сема Хілла, тут відбувається!"
  
  
  Ніхто не знав. Але танки покотилися, і над головою корейські F-18 із ревом злетіли з авіабази Онсан.
  
  
  "Мені не подобається, як це виглядає", - сказав генерал Вінфілд Скотт Хорнворкс у "можливо, матері всіх применшень".
  
  
  Сержанту Марку Мердоку знову довелося чергувати на вантажівці. Він ненавидів чергування на вантажівці. Але в його підрозділі кожен по черзі сідав за кермо того, що можна було назвати лише "Вантажівкою".
  
  
  То була двійка з половиною. Припаркований прямо посеред мосту без повернення, що з'єднує Північну та Південну Корею. Він постійно працював, гальма були включені, готові до включення передачі. Задня частина вантажівки була притиснута до бар'єру, що розділяє міст навпіл з написом "Військова демаркаційна лінія". З іншого боку була Північна Корея. Найнебезпечніший режим на обличчі землі.
  
  
  Якби пролунав сигнал тривоги, завданням Мердока було дати задній хід вантажівці та перекрити головний міст, яким напевно сталося б вторгнення Північної Кореї. Бо всі знали, що воно станеться.
  
  
  Це було неминуче. І торік кілька тижнів це здавалося страшенно менш ймовірним, ніж будь-коли за останні сорок років. Але сержант Мердок знав, що в той же час дві Кореї були ближче до тотальної війни, ніж будь-коли з 1953 року.
  
  
  І це був нещасливий, частий обов'язок сержанта Мердока - бути людиною, призначеною захищати міст від мільйона лютих загарбників.
  
  
  Коли він почув брязкіт баків, його кров застигла. Його рука потяглася до важеля перемикання передач, він чекав на тривожну сирену.
  
  
  Сирена не ревіла. Брязкіт танків наростав. Їх, мабуть, були сотні. Огидний звук відбився від навколишніх гір і заповнив мозок Мердока, що стиснувся від страху.
  
  
  Кинувши погляд у дзеркало заднього виду, він оглянув непроникну темряву Королівства самітників. Там мають бути вогні. Якийсь знак. "Ісус Христос, де сирена?" Що мені робити?"
  
  
  Він хотів замкнути вантажівку. Він хотів сам підняти на сполох, якщо ці ідіоти ООН цього не зроблять. Але він знав, що його розстріляють за невиконання службових обов'язків, бо його першим обов'язком було заблокувати міст.
  
  
  Він знав, що перегородити дорогу - все одно, що поцілувати себе в дупу на прощання. Міст був вузький, із заліза, трохи простакуватий, і як тільки він зачепив його вантажівкою, то застряг. Двері не відчинилися. Він став би першою наземною жертвою з того, що за оцінками становило два мільйони загиблих на війні.
  
  
  Що стосується іншої групи, то, якби хтось не підняв грібану тривогу, всі його приятелі приєдналися б до нього в пеклі.
  
  
  Зрештою, він зробив розумний вибір. Коли звук, який, як він уявляв, видавали бойові танки Т-55 та Т-62, заповнив ніч, Мердок вийшов із вантажівки.
  
  
  Як раз вчасно.
  
  
  Перші баки з брязкотом піднялися і без довгої паузи піднялися на вібруючий капот вантажівки. Тьмяна сталь прогнулась, зламавши блок двигуна і змусивши передні шини лопнути, як перетягнуті повітряні кульки.
  
  
  Скрегочуча какофонія сталевих гусениць, що руйнують двох з половиною тонну вантажівку, була майже нестерпною.
  
  
  Сидячи навпочіпки в темряві, сержант Марк Мердок підпер верхню частину тіла ліктями і прикрив вуха складеними долонями.
  
  
  Його очі були круглими, як блюдця вночі, коли він спостерігав, як південнокорейські танки з емблемою "тигр" один за одним по черзі розплющували вантажівку, коли вони єдиною колоною проїжджали мостом Без повернення___
  
  
  І все, про що він міг думати, була певна відповідь Пхеньяна. Якби в них була бомба, вона незабаром кричала б по-сеульськи, видершись на ракету "Нодонг" або "Нодонг I" - як би вони не вимовляли цю чортову штуку.
  
  
  З ранніх днів існування корейської землі Пхеньян був. З часів Стародавнього Чосона, коли він називався Асадал і був заснований як перша корейська столиця, через період Троєцарства і досі Пхеньян вистояв. Неодноразово зазнавав вторгнення, іноземної окупації і практично повністю зруйнований бомбардуваннями під час Корейської війни, він щоразу відбудовувався заново, стаючи більше, ніж раніше.
  
  
  Пхеньян був особливим містом. Люди у Пхеньяні не голодували, незалежно від голоду, що охопив сільську місцевість. У Пхеньяні були чудові вулиці, які сяяли, бо мало хто їздив автомобілями. Будинки здіймалися сірі та міцні, і доки ніхто не ходив поверхами надто важко, бетон залишався міцним.
  
  
  У найдальшому куточку цього особливого міста стояла висока бетонна будівля заввишки в вісімнадцять поверхів, але що йде на чотирнадцять поверхів у скельну породу Пхеньяну. На самому нижньому поверсі, в найдальшому кутку, за сталевими дверима, до яких не могли дістатися ніяких бомб, північнокорейський генерал слухав про те, що сталося на Тридцять восьмій паралелі.
  
  
  Полковник передав йому звіт. Його звали Некеп. Кілька людей знали його. Генерала звали Токси. Пуллянг Токса. Усі в Пхеньяні знали про нього, але мало хто його бачив. Він один звітував перед прем'єр-міністром Корейської Народно-Демократичної Республіки особисто. Він робив це щодня. Пуллянг Токса розповів Верховному Лідеру про те, що відбувається у світі.
  
  
  У Пхеньяні про своє значення судили з того, наскільки глибоким був чийсь офіс, пережиток тих днів, коли американські бомби падали по всій півночі. Полковник Некеп ніколи не заходив так глибоко, а Пуллянг Токса ніколи раніше не ставив запитань. Але цього разу він наказав полковнику з Міністерства розвідки розповісти йому все.
  
  
  "Майстра синанджу бачили в Пекіні, генерал", - сказав полковник Некеп.
  
  
  "Він не працюватиме на Пекін", - сказав генерал Токса.
  
  
  "Він у Пекіні".
  
  
  "Мандарини в Пекіні не підуть на його умови, тому що їхнє золото занадто міцно затиснуте в їхніх кулаках". Він рішуче похитав головою. "Ні, наступним сюди приїде Майстер синанджу, і коли він це зробить, він із радістю працюватиме на нас".
  
  
  "Але у нас немає такого золота, яке він вимагатиме".
  
  
  "Ні. Але в нас є найкраще. Тому що американці у своєму безумстві повідомили нам про загрозу. Вони наважилися націлити ядерну ракету на Перлину Сходу".
  
  
  Полковник Некеп зблід до кольору димної булочки. "Вони божевільні".
  
  
  "Хоч би ким вони були, вони повернули Дім Сінанджу на його історичну батьківщину". Генерал Токса звів очі. "Вільні, і нікому нічого не говоріть про це - або вас відправлять у сільську місцевість добувати личинок для їжі".
  
  
  Послання до Верховного лідера, прем'єр-міністра КНДР, не дійшло до нього. Вона зупинилася біля холодного кам'яного столу Пуллянга Токси, який сидів, як присадкуватий жаб, його вузькі очі не виражали нічого, крім непроникної темряви.
  
  
  З такою потужною картою на руках слушний момент, як корисний туз, розкриється сам собою.
  
  
  Розділ сорок третій
  
  
  Перший глухий удар ледве проникнув у глибокий підземний бункер, який був штабом II корпусу, і тому не розбудив генерала О. Намбула з Інмунгуна, або Корейської народної армії.
  
  
  Другий був не гучніший, але повторення змусило його перевернутися на інший бік. Третій змусив його, сопучи, прокинутися від сну в командному бункері без вікон на північ від Тридцять восьмої паралелі.
  
  
  Його голова відірвалася від потертої подушки, а у вухах все ще дзвенів звук, який він не сприймав свідомо.
  
  
  Гуркіт змусив його відкинути свою грубу армійську ковдру, але він зрозумів, що це лише бурчання в животі.
  
  
  Наступний глухий звук чітко долинув до його вух, і він скочив у свої потріскані черевики і схопився за пояс з пістолетом Макарова.
  
  
  Це звучало як артилерійський обстріл. Але поки генерал О бився, щоб стати готовим до бою, він не відчув, як тремтять бетонні стіни, що захищають його, і земляна підлога під його черевиками не підскочила, як під ракетним обстрілом.
  
  
  "Що це за звук?" він пробурчав.
  
  
  Санітар зустрів його, коли він виповзав із бункера.
  
  
  "Доповідайте!" гаркнув він.
  
  
  "Вони перекидають десант із РК, генерал О."
  
  
  Генерал О насупився всім своїм обличчям. Південнокорейські капи являли собою величезні бетонні загородження, які були встановлені на мостах і дорогах, що все ще з'єднують Північ і Південь, для церемоніальних цілей і обміну полоненими. У разі нападу з Півночі їх мали зіткнути з їхніх сідал зарядами вибухівки, монтуванням і ломами, повністю перекривши всі шляхи атаки з півночі.
  
  
  "Ми вторгаємось на Південь?" сказав він дурним тоном людини, яка ще не зовсім прокинулася від сну.
  
  
  "Ні, генерал. Південь вторгається до нас. Але не бійтеся, бо ми - непереможна армія, яка значно перевершує чисельністю їх жалюгідні лави".
  
  
  Генерал Про довгий час стояв як укопаний. Його вуха брехали йому?
  
  
  Знову спитав він санітара, коли табір навколо ожив. Джипи прямували на південь. Кожна людина знала свій обов'язок. Бо то був історичний момент, до якого всі готувалися.
  
  
  "Корейські танки Kl наповнюють долину Мунсан, товариш генерал. Але вони вганяють у жах. Бо хіба ми не готувалися до цієї години понад сорок років?"
  
  
  Пухкі риси обличчя генерала Оу стали плоскими, як ставок. Його очі на круглому обличчі округлилися, а рот відвис, ніби м'язи нижньої щелепи були перерізані багнетом.
  
  
  Він застогнав, як поранений. "Ми приречені".
  
  
  "Товаришу генерал, ми вже здобуваємо перемогу. Вони вриваються в блискучі зуби наших сил, що окопалися. Ми підготувалися. Навіть зараз кулі і запасні частини поспішають на фронт. Незабаром Сеул буде нашим, тому що дурні Півдня дали нам привід захопити їхні прекрасні міста та жінок". .
  
  
  "Ні. Ні. Ви всі неправильно зрозуміли. Це було не так, як мало статися. Це не те, до чого ми готувалися".
  
  
  Він розвернувся і крикнув водієві. "Ти, зупинись. Вивантажи ці боєприпаси. Їм не потрібні більше патрони спереду. Їм потрібен рис".
  
  
  Водій на мить розгубився. Вираз його обличчя, здавалося, питав, із якого типу гвинтівки стріляє рис?
  
  
  "Мал!" Генерал О закричав. "Рис. Відправте рис на фронт. Весь рис, який зможете роздобути. Тільки рис може врятувати Пхеньян та нашого Верховного лідера. Рис! Рис! Ти мене чуєш? Рис!"
  
  
  І впавши навколішки, генерал О з Інмунгуна зрозумів, що все втрачено. Це був не той історичний момент, на який чекав Пхеньян. Це була катастрофа і він був генералом, відповідальним за катастрофу.
  
  
  Капітан Кан командував першою лінією оборони КНДР. Він жив на горі Стоун Маунтін, з якої відкривався краєвид на долину Мунсан. У своїй горі він чистив, змащував і свердлив свою велику 170-мм гармату Коксан та її гарматний розрахунок.
  
  
  Усі гори, що височіли над ДМЗ, були видовбані, і всередині були збудовані величезні ліфти. На цих ліфтах стояли гармати Коксан, їх стовбури були спрямовані на південь крізь товстий шар природного граніту.
  
  
  Вони були ідеальним захистом. Коли надходив сигнал, його гарматний розрахунок починав діяти як добре змащена машина, якою його навчали бути. Казенник захлопувався тараном. Зброя завжди залишалася зарядженою. Величезний ліфт піднімався вгору, піднімаючи гармату і гарматний розрахунок, тоді як синхронізовані механізми піднімали великі сталеві протипожежні двері, оголюючи гарматну трубу, що піднімається, рівно на стільки, щоб випустити свій жахливий 170-мм снаряд. Зброя була придбана заздалегідь. Усі пістолети Коксан були придбані заздалегідь.
  
  
  Було б час для одного пострілу і тільки для одного. Потім ліфти та протипожежні двері повернулися б у вихідне становище, перш ніж системи протидії таємничого Півдня змогли б зафіксувати та націлити могутню зброю Коксан.
  
  
  Вогонь у відповідь, можливо, пробив би противибухові двері, якби був правильно націлений, але, швидше за все, він розколов би незламний граніт Кам'яної гори. До того часу величезна коксанська зброя вже була б перезаряджена і насилу піднімалася для завдання другого нищівного удару по Сеулу, який знаходився всього за тридцять миль звідси.
  
  
  Таке було призначення гармати Коксан під час війни. Підкорити столицю таємничого Півдня.
  
  
  Такий був план бою, що діяв упродовж сорока років. Ракети ЗРК наземного базування додали до дощу руйнувань. І щойно Сеул буде пом'якшений, мільйон солдатів Інмунгуна рушать на південь, щоб захопити південну столицю.
  
  
  Таким був план.
  
  
  Реальність пішла за планом.
  
  
  Коли надійшов сигнал про те, що війна нарешті розпочалася, капітан Кан організував свій гарматний розрахунок. Затвор був засунутий на місце, коли підйомник піднявся. Місячне світло ринуло в лощину Кам'яної гори, коли важковажко піднялися протипожежні двері.
  
  
  Коли заздалегідь підготовлена зброя зайняла вогневу позицію, капітан Кан приготувався наказати відкрити вогонь по ненависній південній столиці.
  
  
  Він уже запізнився. План бою передбачав певні реалії. Ніхто з них не припускав, що танки РК вже перетинають демілітаризовану зону та наводять свої танкові гармати на самі противибухові люки.
  
  
  У той час як капітан Кан насолоджувався моментом битви, честю командувати першим пострілом жителів півночі, танкова зброя РК відкрила вогонь, випустивши снаряд, який з вереском полетів у бік його непереможної зброї Коксан, назавжди змусивши замовкнути зброю і його команду в пароксизмі.
  
  
  По всій демілітаризованій зоні спалахнули гірські вершини, коли гармати Коксана почали падати на ворога, якого всім говорили чекати, але ніхто насправді не вірив, що він прийде.
  
  
  Мчачи крізь ніч до фронту, генерал О бачив спалахи і чув відлуння нічних вибухів навколо себе. На задньому сидінні його позашляховика лежали брезентові мішки з рисом. Рису вдосталь. Рису було стільки, скільки було у його стратегічних запасах.
  
  
  В якій було рівно сім десятифунтових джутових мішків.
  
  
  Бо генерал О знав те, чого не знали його підлеглі. Підготовка до війни з Півднем передбачала напад Півночі. Чи не вторгнення Півдня. Оборона на лінії фронту була натягнутою, патронів було надміру, але пайків не вистачало. Війська на лінії фронту тримали на короткому пайку з дуже вагомої тактичної причини.
  
  
  Коли з Пхеньяна надходив наказ рухатися на південь, генерал О, який мав його віддати, розв'язував руки своїм людям і гнав їх на південь, голодних та заздрісних, єдиною мотивацією яких були щедрі запаси провізії у південній столиці.
  
  
  Це була боротьба, в якій вони могли перемогти, бо вони боролися за досягнення найважливішої короткострокової мети, за яку може боротися будь-який солдат.
  
  
  Їжа.
  
  
  Інша справа – суто оборонна війна. Вони мали достатньо зброї, щоб утримувати свої позиції. Чого в них не було, то це риса. А без рису інмунгуни, що недоїдають, не змогли б довго утримувати свої позиції. Без рису вони не змогли б стримувати сили жителів півдня і дня.
  
  
  І тому він рвонувся на фронт з усім рисом, який міг перевезти його джип, сподіваючись запобігти поразці досить надовго, щоб викликати підкріплення, яке, як він знав, також прибуде голодним і потребуватиме рису.
  
  
  Це було безнадійно.
  
  
  Найгірше те, що генерал О знав, що жителям півдня це відомо. Ось чому вони кинули загородження РК за своїми танками, що наступають. Це було зроблено для того, щоб відбити полювання до відступу перед переважаючим противником. І сили, які не мали змоги відступити, билися б ще лютіше.
  
  
  Розділ сорок четвертий
  
  
  Якщо колись усі дороги вели до Риму, то наприкінці ХХ століття всі з'їзди з глобальної інформаційної супермагістралі вели до комп'ютеризованого столу доктора Гарольда В. Сміта в санаторії Фолкрофт у Раї, штат Нью-Йорк.
  
  
  Мексика розбила табір на південному кордоні Сполучених Штатів, її наміри невідомі.
  
  
  На Близькому Сході Кувейт напав на Ірак, а Іран готував свої ракети малої дальності "Скад" для завдання давно відкладених каральних ударів по центру Багдада.
  
  
  Поки всі загрожували Ізраїлю, жодних нападів не було здійснено. Ізраїльські ракети "Єрихон II" з ядерними боєголовками були готові, і весь Близький Схід знав про це.
  
  
  Пакистан запустив ракету М-11 з неядерним боєкомплектом на території Індії. Це знищило стадо корів, викликавши, можливо, більш неприкрите обурення, ніж якби було вбито прем'єр-міністра і підірвано Тадж-Махал.
  
  
  Бомбей відповів єдиним запуском ракети "Акаш". Вона нешкідливо потрапила до Ранн оф Кутч.
  
  
  Практично кожна нація на землі публічно оголошувала про створення нової суперзброї, якій судилося домінувати у військових діях у наступному столітті. Але ніхто не привів їх у дію. Столиці всього світу були сум'яті. Бойова дрож прокотилася по всій земній кулі.
  
  
  У своєму спартанському кабінеті лише Гарольд В. Сміт знав правду. Не було жодного потоку суперзброї. Тільки одне. І тільки одна нація зрештою матиме їх.
  
  
  Відстежуючи покупки за кредитними картками авіакомпаній зі Східної Європи до Азії, Сміт бачив, ніби на карті, що де б не приземлялися Римо та Чіун, цей регіон миттєво перетворювався на порохову діжку.
  
  
  Рим. Болгарія. Македонія. Поки Сміт працював, вони вилетіли рейсом до Пекіна. Майже одразу після того, як комп'ютери Сміта повідомили про цей факт, російські МБР "Тополь-М", попередньо націлені на Китай, були допущені до запуску. Це згідно із супутниковими повідомленнями Національного розвідувального управління, які перехопили комп'ютери Сміта, які займаються мережевим тролінгом.
  
  
  Очевидно, що шпигуни ховалися в аеропортах по всьому світу, крадькома повідомляючи про пересування Майстра синанджу своїм господарям-шпигунам.
  
  
  І з кожним візитом світ невблаганно котився до глобальної війни.
  
  
  Просто тому, що відкинутий кореєць промовив перед Організацією Об'єднаних Націй.
  
  
  Присівши навпочіпки біля свого терміналу, Сміт спостерігав за бюлетенями AP, що прокручуються, у міру того, як вони надходили по проводах, і йому було цікаво, скільки часу потрібно президенту, щоб зібрати всі шматочки воєдино.
  
  
  Або якби він захотів.
  
  
  Розділ сорок п'ятий
  
  
  Дорогою до Москви на китайському військовому літаку Майстер синанджу пояснював своєму уважному учневі, що Дім Сінанджу не працював на жодного генерала з часів Саяка.
  
  
  "Генерали – наші вороги", - сказав він категорично. "І з них виходять невідповідні правителі. Генерал керує арміями. Армії борються. Імператори наймають убивць, тому що їхні армії некомпетентні або вони хочуть перемогти своїх ворогів, не викликаючи гнів армій своїх ворогів. І генерали знають це. Ніколи не приймайте золото від. генерала, якими б солодкими були його слова.Синанджу - ворог всіх генералів.Бо всі генерали знають, що імператорам не потрібні генерали,коли їхнього королівства охороняє Будинок.
  
  
  "Зрозумів", - сказав Римо. І, повернувшись на своєму місці, він спитав узятих у полон червоних китайських генералів, чи зрозуміли вони теж урок Майстра синанджу.
  
  
  Незалежно від того, розуміли вони це чи ні, вони посміхалися і схвально кивали, хоча було сумнівно, що багато хто з них розуміє базову англійську. Вони кивнули, бо не хотіли злити білого іноземного диявола-імперіаліста, зброю в руках Майстра Сінанджу, який зніс голову генералу Янгу на сидінні 12B, єдиному генералу, який не посміхнувся і не кивнув на знак згоди.
  
  
  Коли літак приземлився в московському аеропорту Внуково II, китайські генерали здалися на ласку російських генералів у великих армійських капелюхах, які виглядали як посадкові майданчики для іграшкових вертольотів. Жоден генерал не носив капелюхів більше, ніж генерали святої Русі. Так було завжди, пояснив Чіун Римо. Її армії тепер були такими маленькими і жалюгідними, що їм доводилося залякувати своїх ворогів у будь-який доступний спосіб. Великі головні убори також коштували дешевше, ніж нові танки чи покращена підготовка.
  
  
  Після того, як російські генерали змирилися з дезертирством червоних китайських генералів, перші звернули увагу на Майстра синанджу.
  
  
  "Ми прийшли у відповідь на прохання прем'єр-міністра Росії".
  
  
  "Прем'єр не має права голосу", - холодно повідомив їм генерал у найбільшому капелюсі з усіх.
  
  
  "Ви маєте на увазі "нездоровий", тобто "знов п'яний", або "скинутий", тобто "викинутий з посади"? - запитав Римо.
  
  
  "Так", - сказав генерал у величезному капелюсі.
  
  
  Римо повернувся до Майстра Сінанджу.
  
  
  "Я думаю, тут нам теж не пощастило, Папочко. Схоже, що генерали тепер володіють містом".
  
  
  "Я шукаю транспорт до Пхеньяну", - сказав тоді Чіун. "Там вітаються наші навички".
  
  
  Римо застогнав.
  
  
  Російські генерали виглядали кам'яними з обличчями, жорсткими очима та безкомпромісними духом.
  
  
  Поки голова генерала у найбільшому капелюсі не зникла у самому капелюсі.
  
  
  Пролунала бавовна, схожа на гуркіт грому. Ніхто не бачив, як рука Майстра Сінанджу сіпнулася. Інший чоловік теж не ворухнувся.
  
  
  Але раптом капелюх великого полководця Куликова опустився на його широкі, посипані безліччю зірок плечі.
  
  
  З тилу — оскільки інші генерали шанобливо стояли позаду генерала Куликова — генерал був дивним видовищем. Це було так, ніби він розігрував жарт, згорбивши свої товсті плечі, так що його голова з'їхала вниз на черепашій манер, а капелюх закрив щілину.
  
  
  За винятком того, що ніхто не міг утягнути плечі так глибоко, щоб його голова майже зникла.
  
  
  Після довгої хвилини, протягом якої генерал Куликов не вимовив жодного слова і не ворухнувся, генерал з другим за величиною капелюхом торкнув його за плече. І великий капелюх, розвіваючись, упав на асфальт.
  
  
  На значних плечах генерала не було голови. Просто обрубок, зрізаний так чисто, що кров не ринула. Хоча вона й пузирилась безладно.
  
  
  Почулися зітхання. Було організовано полювання за зниклою головою генерала. Його не можна було знайти ні на асфальті, ні в об'ємистому капелюсі, ні в великих кишенях генерала — єдиної можливості, що залишилася.
  
  
  Насправді він взагалі ніколи не був знайдений.
  
  
  Коли це холодне знання оселилося у шлунках кожного, Майстер Сінанджу повторив своє просте прохання. "Я шукаю транспорт до Пхеньяну".
  
  
  Червоний китайський реактивний літак був заправлений, і цього разу російські генерали погодилися супроводжувати Майстра Сінанджу як гарантію, що російські зенітні батареї не призведуть до падіння літака з неба.
  
  
  Генерали у величезних капелюхах були дуже здивовані, приземлившись цілими в Пхеньяні, столиці Північної Кореї, тому що вони припускали, що їхнє начальство все одно збило б літак, а потім вшанувало їх як героїв батьківщини.
  
  
  Те, що вони не наважилися зробити навіть цього, свідчило про сильний страх, який Дім Сінанджу вселив у генералів світу. Бо зазнати невдачі означало напевно загинути.
  
  
  У Пхеньяні російські генерали попросили притулку, бо розуміли, що їх розстріляють як невдаху, якщо вони повернуться на свою невдячну батьківщину.
  
  
  Натомість їх розстріляли як зрадників соціалістичної справи. Москва давно припинила субсидії Пхеньяну, і тепер Пхеньян сильно постраждав. Включно зі своїми генералами.
  
  
  Після того, як тіла були вивезені виснаженими биками, генерал з найбільшою кількістю зірок на погонах представився Майстру Сінанджу.
  
  
  "Я генерал Токса".
  
  
  "Майстер Сінанджу вітає видатного прем'єр-міністра Корейської Народно-Демократичної Республіки, яка не є ні демократичною, ні республікою", - сказав Чіун офіційним тоном, призначеним для глав держав, яких він поважав. "Хай живе Кім Чен II, друг Сінанджу. Велика його слава".
  
  
  Генерали замовкли, коли Майстер Сінанджу перестав говорити.
  
  
  "Дорогий лідер Кім Чен Ір мертвий вже багато місяців".
  
  
  І, почувши ці слова, Майстер Сінанджу розлютився. "Брех! Не бреши Дому, який зробив корейців найстрашнішою расою, яка коли-небудь освячувала землю відбитками своїх сандалів. Ти брешеш. Я знаю, що ти брешеш. Ти знаєш, що ти брешеш. Викладайте цю брехню або здайте свої брехливі мови. мене до сина Кім ІР Сена".
  
  
  "Це буде зроблено", - сказав генерал Токса.
  
  
  У президентському палаці Майстра синанджу та його учня провели у розкішний офіс у підвалі, де сидів хитрий чоловік із восковим обличчям у яскравій зеленій уніформі.
  
  
  "Ти не син Кім ІР Сена", - сказав Чіун.
  
  
  Чоловік поклав голі руки на стіл, тонко посміхаючись. "Я син Кім ІР Сена. Мене звуть Кім Пхен II".
  
  
  "Де Кім Чен II?"
  
  
  "Мій зведений брат приєднався до свого батька та своїх предків".
  
  
  "Я більше не потерплю брехні", - сказав Майстер Сінанджу, змахнувши рукою, яка, здавалося, всього лише зачепила живіт присутнього при цьому генерала. Його живіт розплився у широкій червоній усмішці і викинув кишечник.
  
  
  Це справило враження на довічного Верховного лідера Кім Пхен II, який підвівся і сказав: "Мій брат у сільській місцевості займається роботою, яку він любить найбільше".
  
  
  "Блудодієш?" - спитав Чіун.
  
  
  "Ні. Режисура".
  
  
  "Відведи нас до нього, бо я не служитиму жодному імператору Кореї, крім справжнього старшого сина Кім II Сена".
  
  
  Римо закотив очі. Останнім місцем, де він хотів би працювати, була Північна Корея. Але він знав, що не має права голосу. Ні, якщо він не хотів залишатися в прихильності Чіуна.
  
  
  Кім Чен Ір, Верховний головнокомандувач Збройних сил Північної Кореї, сидів у своєму режисерському кріслі в студії звукозапису за межами Пхеньяну. Він був щасливий. Вперше він був щасливим. Він робив те, що хотів. І ніхто більше не хотів його вбивати.
  
  
  Не те, щоб вони не намагалися. Якщо це не генерали ненавиділи його, то це був його зведений брат, який боявся його, або його мачуха, яка зневажала його.
  
  
  Усі намагалися вбити його — і зазнали невдачі. Це було смішним. Бомби у його подушках. Отруєний Бім Бам Боп. Хворі на куртизанку. Нічого не помагало.
  
  
  Зрештою, вони уклали угоду з дорогим лідером, який не вбивається.
  
  
  Передай кермо правління своєму амбітному зведеному брату і веди життя в розкоші та привілеях.
  
  
  Це було надто добре, щоб бути правдою. Але оскільки всі вони наставляли на нього пістолети та гвинтівки, а він відмокав у своїй позолоченій ванні, він погодився.
  
  
  Вони вивели його під дулом пістолета, його зведений брат виглядав особливо нервовим, і посадили в армійську вантажівку, що чекала. Голий.
  
  
  Він був упевнений, що його збираються застрелити. Але поки вони їхали, їхня лють свідчила про протилежне. Якби його справді збиралися вбити, вони б зловтішалися над ним. Звичайно, плює в його нещасне обличчя. Штурхає його теж. Особливо його мачуху, яка робила це часто відколи помер його батько.
  
  
  Натомість вони запустили його у виробництво.
  
  
  "Я цього не розумію", - сказав він своїм корейським у голлівудському стилі, оглядаючи переобладнаний авіаційний ангар, тепер прикрашений вивіскою "Хангиль" з написом "Дорогий лідер Продакшнз".
  
  
  "Це просто", - гаркнув його зведений брат. "Західні ринки відкриті для нас. Нам потрібна їхня валюта. Щоб отримати їхню валюту, нам потрібен продукт, який вони хочуть. Китайці збивають стан, продаючи епічні кінофільми за участю повії на ім'я Гун Лі в головній ролі".
  
  
  "Ах", - зітхнув Кім Чен ІІ. "Я б все віддав, щоб поставити Гон Лі. Вона була чудова в "Червоному сорго"".
  
  
  "Знімай фільми, за перегляд яких Захід заплатить", - сказав його зведений брат, ляснувши його по голові, ніби він був неслухняною дитиною, а не найбільшим режисером в історії корейського кіно.
  
  
  І так Кім Чен Ір повернувся до свого першого кохання, режисури. Через деякий час все набуло сенсу. Мертвий Кім Чен Ір після стількох невдалих спроб вбивства скине весь неміцний режим. Бо його готували на роль наступного Шановного лідера Північної Кореї, і всі люди це знали. Вони не прийняли б жодної заміни.
  
  
  У той день, коли південнокорейські війська перетнули Тридцять восьму паралель, режисер Кім Чен ІР розвалився в кріслі свого Дорогого лідера-режисера, намагаючись змусити свою провідну актрису правильно надути губи перед камерою і шкодуючи, що в нього немає Гон Лі, найгарячої азіатської актриси на планеті замість цього манірного дівчина з сільським обличчям.
  
  
  Але доводилося працювати на те, що вдавалося роздобути. В ці часи після "залізної завіси" було важко змусити будь-кого відвідати Північну Корею, не кажучи вже про те, щоб оселитися тут.
  
  
  У середині ключової сцени, де принцеса кидає короля К'онна, сирени завили так голосно, що пронизали звуконепроникний колишній ангар для бомбардувальників.
  
  
  "Знято!" - крикнув Кім Чен Ір, схоплюючись зі свого режисерського крісла, його пухке тіло, одягнене в шовковий спортивний костюм кольору електрик синього кольору, нагадувало упаковку сосисок у фользі. "Що, чорт забирай, відбувається!"
  
  
  Один старий дядько вигукнув: "Американці повернулися зі своїми В-52!"
  
  
  "Не будь кумедним", - пирхнув Кім Чен ІР. "Вони більш кмітливі, ніж це все".
  
  
  Але коли він висунув голову з дверей звукозаписної студії, він побачив чисте небо і низку офіційних лімузинів, що наближаються дорогою, їхні сирени кричали про наближення.
  
  
  "О-о-о. Шановному Лідеру не подобається, як виглядає ця підстава".
  
  
  Пригнувшись, він подався на пошуки місця, де можна сховатися. Але звукові сцени мали скляні кабінети, зовсім як у Голлівуді — він наполяг на цьому, і скло було не зовсім куленепробивним.
  
  
  Вони впіймали його, коли він залазив у кімоно принцеси до актриси, яка все ще була в ньому, і кричав, що її ґвалтують.
  
  
  "Вітаю сина Кім ІР Сена", - прогримів писклявий голос.
  
  
  І дізнавшись голос Майстра синанджу, Кім Чен II випалив: "О, чорт. Я мертвий. Вони найняли кращих".
  
  
  Впавши на коліна, Кім Чен II благав Майстра Сінанджу такими словами. "Тільки зроби це швидко, добре? Без болю, без крові, але чиста смерть. Я піду тихо, я обіцяю".
  
  
  "Я прийшов, тому що рік тому ви запропонували роботу Майстеру синанджу".
  
  
  Кім Чен Ір моргнув. Чи правильно він почув? "Ви хочете працювати на мене?"
  
  
  "Як старший син, ти маєш право першої відмови".
  
  
  Кім Чен ІР розтиснув зімкнуті пальці і піднявся на ноги. Його зір, який перетворився на сірий тунель з вічком наприкінці, почав прояснятися.
  
  
  Він побачив Майстра Сінанджу, чудового в маково-червоному кімоно, поруч із білим, яке він дізнався, здригнувшись.
  
  
  "Чи входить до угоди ваш білий раб?" спитав він, вказуючи на Римо.
  
  
  - Тобі яка справа? - Вимагав відповіді Римо.
  
  
  "Гей! Остигни, дитинко. Я пам'ятаю тебе з минулого разу. Без образ. Просто кажу, і все".
  
  
  "Звідки у тебе такі розмови?"
  
  
  "Фільми. Де ще?"
  
  
  "Мій син за духом буде служити будь-якому імператору, до якого благоволить Дім", - наспіваючи сказав Майстер синанджу.
  
  
  "Не розраховуй на це", - сказав Римо.
  
  
  "Добре. Домовилися", - сказав Кім Чен ІР.
  
  
  "Не раніше ніж домовимося про оплату", - тихо сказав Римо.
  
  
  "Чудове зауваження", - сказав Чіун. "Ми маємо дійти згоди".
  
  
  "Золота в мене немає".
  
  
  Чіун насупився.
  
  
  "У мене є золото", - сказав Кім Пхен ІІ з тіні. Він вийшов, оточений генералами із суворими обличчями.
  
  
  "Хто тебе запросив?" Кисло сказав Джонг.
  
  
  "Мені потрібне золото", - сказав Чіун.
  
  
  "У мене є дещо цінніше за золото", - сказав Кім Чен II. "Звичайно, за умови, що ви цього хочете".
  
  
  Чіун пирхнув: "Немає нічого ціннішого за золото".
  
  
  "Залежить від того, як ти на це дивишся".
  
  
  "У мене теж є дещо цінніше за золото", - сказав Кім Пхен II.
  
  
  "Поїхали. Дуельні деспоти", - простогнав Римо.
  
  
  "Я вислухаю обидві пропозиції та оберу", - заявив Чіун.
  
  
  "Я перший", - сказав Кім Чен ІР. І, ступивши вперед, він прошепотів щось у сприйнятливі вуха Майстра Сінанджу.
  
  
  "Це цікава пропозиція", - задумливо промовив Чіун. Потім, повернувшись до іншого Кіма, він запитав: "Яка ваша пропозиція?"
  
  
  "У мене теж немає золота, щоб запропонувати його, але скоріше інформація, що має для вас неоціненну важливість".
  
  
  "Я не можу обміняти свої послуги на інформацію, яку не чули мої вуха та не оцінив мій мозок", - кам'яно заперечив Чіун.
  
  
  "Коли я розкрию свою інформацію, вона заспіває для ваших вух і спалахне ваш дух".
  
  
  "Я вислухаю, і якщо це правда, я відповім відповідним чином".
  
  
  Саме в цей момент сирени повітряної тривоги завили пісню, від якої кров застигла в жилах і обличчя двох Кимів набули кольору холодного каменю.
  
  
  Кім Пхен II глибоко зітхнув. "З жалем змушений повідомити Майстра синанджа, хранителя нашої честі і джерела нашої слави, що ненависні американці націлили свої жахливі ракети на Перлину Сходу".
  
  
  "Гарна спроба", - сказав Римо.
  
  
  "Це правда?" Холодно запитав Чіун.
  
  
  "Ти знаєш, що це неправда", - сказав Римо.
  
  
  "Це правда", - наполягав Кім Пхен ІІ. "Втративши Сінанджу на Сході, реакціонери бажають його знищення".
  
  
  Тонкі волосся Чіуна делікатно затремтіло. "Але Сінанджу живе не в моєму селі, а в серці Майстра".
  
  
  – І його учень, – додав Римо.
  
  
  "Проте, Майстер, це так".
  
  
  Чіун повернувся до Римо. - Чи це могло бути правдою? Невже Сміт був би такий дурний?
  
  
  "Можливо, так. Можливо, ні. Чому б нам не спитати його?"
  
  
  "Він би ніколи в цьому не зізнався".
  
  
  "Я не знаю, хто такий Сміт, - сказав Кім Пхен II, - але я маю офіційну телеграму з Вашингтона, яка попереджає, що це так".
  
  
  "Де цей кабель?"
  
  
  І присутній генерал Токси простяг телеграму. Майстер Сінанджу взяв її. Римо прочитав її через його плече.
  
  
  "На мою думку, виглядає автентично", - сказав Римо.
  
  
  "Чому тут написано "Скорпіон синанджу"?" здивувався Чіун.
  
  
  "Я не знаю", - сказав прем'єр Північної Кореї, облизуючи свої бліді губи.
  
  
  "Ти брешеш!"
  
  
  Очі винно пересунулися.
  
  
  "Моя інформація вірна, - сухо сказав Кім Пхен II, - і я повинен отримати вашу відповідь і вашу відданість".
  
  
  "І я оголошу її, коли відкриється повна правда".
  
  
  Погляди знову перейшли.
  
  
  "Він щось приховує", - сказав Кім Чен ІР. "Я знаю його. Він мій молодший зведений брат, тхір".
  
  
  - Тобі треба було б поговорити, - пробурчав Римо.
  
  
  "Давай, розкажи Майстру Сінанджу. Скажи йому правду".
  
  
  Римо зробив крок уперед і схопив Кім Пхен II за потилицю, відірвавши його від взутих у чоботи ніг. "Є способи, і їх чимало".
  
  
  "Було зроблено оголошення", - сказав Кім Пхен ІІ. "Це було передчасно. Ми справді відправили вам пропозицію, чи не так?"
  
  
  "Будинок переїхав до Пхеньяну, чи не так?" Чіун заперечив:
  
  
  "Ми оголосили нашим ворогам і всьому світу, що Сінанджу знову служить Кореї. Справжній Кореї. Так?"
  
  
  Ніхто не промовив жодного слова. Очі Чіуна льоділи з кожною секундою.
  
  
  "Ненависні вороги, огидно ревниві, найняли своїх небесних шпигунів, щоб знайти новий центр корейської влади, і, виявивши ваше село, помістили його під приціл тисячі своїх гармат".
  
  
  "Вони загрожували Сінанджу?"
  
  
  "Ви самі читали телеграму. Ніколи раніше вони не були такими сміливими".
  
  
  "Це не схоже на Сміта", - сказав Римо. "Або Вашингтон, якщо вже на те пішло".
  
  
  Блискучі очі Чіуна зупинилися на Кім Пхен II. "Ви наразили на небезпеку моє село і її жителів".
  
  
  "Ні. Клянуся, я не робив нічого навмисного. Це була просто контрреакційна пропаганда".
  
  
  У цей момент Кім Чен ІР виступив уперед і сказав: "Убийте його, і я зможу витягти вас із цього".
  
  
  Чіун повернув голову, спрямувавши на Джонга сталевий погляд. "Як?"
  
  
  І Кім Чен Ір прошепотів на вухо Майстру Сінанджу.
  
  
  Чіун довго стояв нерухомо. Його карі очі звузилися і витяглися, а хитромудрий мозок обмірковував головоломку, що стояла перед ним.
  
  
  Раптом він сказав: "Рімо, ти мій син?"
  
  
  "Так".
  
  
  "Ти зробиш усе, про що я попрошу?"
  
  
  "У межах розумного. Так".
  
  
  "Захистіть Кім Чен Іра від будь-якої шкоди".
  
  
  Римо застогнав. "Не проси мене про це".
  
  
  Але було надто пізно. З криком люті Майстер Сінанджу закрутився як дзига і подібно до дервіша влетів у особисту охорону Кім Пхен II.
  
  
  Руки вчепилися в бічні рукоятки "Токарьова", а голови почали підстрибувати, як ананаси, зрізані серпом.
  
  
  Ніхто не закричав. Ніхто не мав часу закричати. Тільки для того, щоби померти. І вони померли. Яростно, чудово, віддаючи кров, кістки і внутрішні органи, поки вони купами, що димляться, не опиняться на підлозі звукової сцени, остання і неповторна данина поваги Майстру Сінанджу.
  
  
  Коли кривава жнива була завершена, Майстер Сінанджу вийшов зі свого шаленого танцю смерті в позу холодного спокою. Його безкровні руки, чисті, наче їх щойно вимили, сховалися в складках рукавів кімоно.
  
  
  "Ви відновлено на своєму троні", - сказав він Кім Чен ІРУ.
  
  
  "Насправді я б з таким самим успіхом знімався у фільмах. Але якби ви могли сказати генералам, які вижили, щоб вони залишили мене в спокої, я б назвав це квитом".
  
  
  "Згоден. Як тільки ви віддасте мені цінний приз, який ви обіцяли".
  
  
  "Дозвольте мені зробити кілька телефонних дзвінків".
  
  
  "Як називається фільм?" Запитав Римо, оглядаючи розкішний знімальний майданчик.
  
  
  Джонг щасливо посміхнувся. "Король К'он".
  
  
  "Це було зроблено".
  
  
  Кім Чен ІР виглядав ураженим. Потім він пішов дзвонити.
  
  
  Коли він повернувся, він сказав. “Все готово. До речі, у нас нова проблема. Південь перетинає Тридцять восьму паралель. Пройде зовсім небагато часу, і вони будуть по всьому Пхеньяну, як білки на рисі.
  
  
  "Ніколи", - сказав Чіун. І Майстер Сінанджу та новоспечений лідер "За життя Кореї" кілька хвилин стояли, притулившись один до одного.
  
  
  Розділ сорок шостий
  
  
  Президент Південної Кореї був у безпеці, наскільки це можливо для південнокорейця, коли червона війна повернулася на острів. У цьому можна було сумніватися, жодних запитань.
  
  
  Бункери були розкидані по всій країні. Але бункер за своєю природою був відкинутий як ймовірна мета бомб. І якщо божевільні у Пхеньяні розробили ядерну бомбу, то жоден збудований бункер не зміг би зберегти життя південнокорейському лідеру, якби бункер опинився в епіцентрі подій.
  
  
  Сидячи за простим картковим столом глибоко в лавових трубах печер Ман Чан на південному корейському острові Чеджудо і слухаючи короткохвильове радіо, президент Південної Кореї не відчував себе в безпеці.
  
  
  Він курив цигарки Turtle Ship, прикидаючи, чи встоїть ще Сеул. Якби Північ мала ядерну зброю, вони обрушили б її на Сеул. Якби два, то Сеул був би знищений подвійно. І якби Сеул упав під бомбами Пхеньяну, американці без вагань підірвали б Пхеньян ядерною бомбою. Після цього не було б жодних уламків, які можна було б зібрати.
  
  
  Але президент Південної Кореї виживе. Навіть якщо острів буде захоплений, він виживе. Згодом американці розчавили б всю Північ, і навіть якби якийсь Пхеньянець, який вижив, контролював Сінанджу, врешті-решт перетворився на радіоактивний пил, Сінанджу не став би шукати президента Південної Кореї на острові Чеджудо. Вони припустили б, що його було знищено у вогненній кулі, що поглинула Сеул.
  
  
  Але щоб бути впевненим у виживанні, біля входу в мережу лавових труб, які у мирний час були туристичною пам'яткою, були розміщені морські піхотинці "Тигр РК". Його найдовіреніший помічник контролював найвнутрішнє коло захисту. Його другий за рівнем довіри помічник контролював середній периметр. Зовнішній захист щита належав його третьому за рівнем довіри помічникові.
  
  
  Незабаром він виявив, що це була помилка президента Південної Кореї.
  
  
  Попередження не було. Жодне попередження було неможливо. У лавовому утробі печери Ман Чан було заборонено всі телефонні та інші види зв'язку з використанням проводів. Тільки короткохвильові, які неможливо було відстежити.
  
  
  І оскільки його захисні команди не мали власних коротких хвиль, вони не змогли попередити його про те, що на острів Чеджудо обрушився тайфун у вигляді маленького чоловічка.
  
  
  І так у тиші вони впали без відома президента Південної Кореї, який курив у нервовому невіданні.
  
  
  Останні двері були не з лави, а зі сталі. Вона відкрилася без звуку, схожого на подих підземного повітря. Намагаючись слухати крізь тріск та перешкоди у своїй короткохвильовій гарнітурі, президент не звертав на це уваги.
  
  
  Примарне поплескування по плечу змусило його серце підстрибнути, і, не обертаючись, він зрозумів.
  
  
  "Сінанджу?" - прохрипів він.
  
  
  Тонкий, безжальний голос вимовив наспів: "Ти припустився помилки".
  
  
  "Як?"
  
  
  "Щоб три кільця працювали правильно, найнадійніші повинні зайняти зовнішнє кільце. Тому що вони будуть битися більш затято. Друге кільце майже таке ж затяте. Таким чином, ваш убивця втомиться до того часу, коли досягне найменш надійного кільця, і може здатися. Голос похолов."Якщо тільки ваш убивця не з синанджу".
  
  
  Президент Південної Кореї застогнав, цигарка випала з його безкровних губ.
  
  
  "Повернись до мене обличчям, чоловік із Сеула".
  
  
  Корейський президент дерев'яно підкорився. Він не знайшов сили в ногах і просто повернувся до крісла.
  
  
  Очі Майстра Сінанджу були подібні до агатів глибокої твердості.
  
  
  "Ти прийшов за моїм життям___"
  
  
  "Ні. Я прийшов за вашою капітуляцією".
  
  
  "Сеул упав?"
  
  
  "Ні. І Пхеньяну теж. Ваші війська володіють горами. Але тільки ними".
  
  
  "Я не можу здатися Пхеньяну і постати перед своїми предками".
  
  
  Паперова маска обличчя Майстра пом'якшала. "Добре сказано. Південь не такий бездушний, як я чув. Ні, ви не здастеся Пхеньяну. Пхеньян також не здасться Сеулу. Але обидва повинні здатися, щоб цей конфлікт закінчився благополучно і обличчя було збережено".
  
  
  Президент Південної Кореї виглядав спантеличеним. "Якщо жоден з них не може здатися іншому, то кому ми здамося?"
  
  
  І Майстер Сінанджу прошепотів чиєсь ім'я.
  
  
  Генеральний секретар Анвар Анвар-Садат був надто зайнятий складанням офіційних документів, що стосуються американо-мексиканської групи спостерігачів, щоб турбуватися про кінець світу. Телефон дзвонив постійно, і помічники снували туди-сюди, щоб повідомити про ту чи іншу пожежу чи лихо. Він нічого цього не хотів.
  
  
  "Я дуже зайнятий", - роздратовано сказав він. "Не щодня я можу нав'язати Сполученим Штатам волю Організації Об'єднаних Націй".
  
  
  "Але, мій генерал -"
  
  
  "Пан Секретар".
  
  
  "Дві Кореї перебувають у стані війни".
  
  
  "Це ніщо. Американці вирішать цю проблему, і тоді ми втрутимось і збережемо світ. А тепер йдіть".
  
  
  Було вже пізно, коли заступник держсекретаря з операцій з підтримки миру несміливо підійшов до столу генерального секретаря і сказав: "Лідери Північної та Південної Кореї знаходяться на третій та четвертій лініях. Вони хочуть поговорити з вами".
  
  
  "З приводу чого?"
  
  
  "Здавайтеся".
  
  
  Генеральний секретар прояснився настільки, наскільки дозволяло його кам'яне обличчя. Не щороку він двічі здавався. Спершу Ірак, тепер це.
  
  
  "Який з них? Швидко, я мушу знати".
  
  
  "Обидва. Обидва бажають здатися. Жоден не капітулює перед іншим".
  
  
  "Я не розумію".
  
  
  "Вони азіати. Зберігаємо обличчя".
  
  
  "Ах, так, звичайно. Надягніть їх обоє", - сказав Анвар Анвар-Садат, взявши дві трубки і приставивши по одній до кожного вуха, поки заступник секретаря виконував складне завдання щодо підключення ліній.
  
  
  Коли лідери двох Корей почали базікати йому у вуха, генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй постарався, щоб його голос звучав нейтрально. Але його кам'яне обличчя пом'якшало від задоволення.
  
  
  На той час, коли цей день добігав кінця, ніхто більше не ставив питання про інцидент на Генеральній Асамблеї. Він вирішував світові проблеми наодинці і без сторонньої допомоги.
  
  
  Нобелівська премія миру, напевно, дісталася б йому.
  
  
  Коли він мав робочу угоду, він повернувся до свого остаточного проекту UNUSMEXOG тільки для того, щоб почути, що ця криза теж минула.
  
  
  "Закінчено! Я не хочу, щоб це закінчувалося".
  
  
  "Проте вона закінчена. Мексиканські війська відійшли від кордону зі США".
  
  
  "Це був би мій найбільший момент, кульмінація моєї служби на посаді генерального секретаря. Як тільки Сполучені Штати підкоряться волі світового співтовариства, остання перешкода на шляху до мого єдиного світового порядку впаде, як неподатлива кісточка доміно".
  
  
  "Попереду ще гала-концерт на честь п'ятдесятих роковин, мій генерал".
  
  
  "Я хотів би, щоб мої миротворці перебували на кордоні зі США", - з нещасним виглядом сказав Анвар Анвар-Садат.
  
  
  Розділ сорок сьомий
  
  
  Наступного ранку Гарольд Сміт прибув на роботу як автомат. Він майже не спав. Він ледве міг думати. Але він також був безпорадний, і тому вирушив додому, щоб проспати всю ніч, сподіваючись, що настане ранок, якщо не для всього світу, то хоча б для Сполучених Штатів — єдиної країни, яка, за іронією долі, не зазнала негайного ризику, тому що не була залучена у війну торгів.
  
  
  Рімо і Чіун чекали на нього в кабінеті. Жодних ознак місіс Мікулкі не було.
  
  
  "Боже мій!" - прохрипів Сміт.
  
  
  "Привіт, Смітті", - весело сказав Римо.
  
  
  "Вітаю тебе, Коваль", - сказав Майстер Сінанджу суворим голосом. Його кімоно було блідо-золотистого кольору.
  
  
  Потім Гарольд Сміт помітив ядерний пристрій. Воно лежало у нього на столі у формі потужної гравітаційної бомби, що мало чим відрізняється від тієї, що була скинута на Хіросіму.
  
  
  "Це те, про що я думаю?" хрипко спитав він.
  
  
  "Так і є", - сказав Римо.
  
  
  "Де ти-е-е, що це робить у моєму кабінеті?"
  
  
  Римо відшльопав його якось. "Кім Чен Ір віддав його нам в обмін".
  
  
  "Це північнокорейська атомна бомба?"
  
  
  "Їх єдина".
  
  
  Сміт відступив назад і прийняв сидяче становище на зеленому вініловому дивані. "Навіщо ви принесли це сюди?"
  
  
  "Це продається", - гордо заявив Чіун. "Тому, хто більше заплатить".
  
  
  "Насправді ми думали про угоду", - сказав Римо.
  
  
  "Торгівля?"
  
  
  "Так". Римо звернувся до Чіуна. "Можу я з цим впоратися, Тату?"
  
  
  Майстер Сінанджу кивнув. "Не зазнайте невдачі, бо життя моїх жителів села висять на волосині".
  
  
  "Справа ось у чому, Смітті. Старі добрі США націлили МБР на Сінанджу. Ми хочемо, щоб це було оголошено нецільовим".
  
  
  Почав Сміт. "Де ти це почув?"
  
  
  "Перевірте це, якщо ви мені не вірите".
  
  
  Гарольд Сміт так і вчинив. Він кинувся до свого столу тільки для того, щоб зрозуміти, що не може отримати доступу до своєї системи через бомбу.
  
  
  "Er, Remo. Не могли б ви... ?"
  
  
  "Звичайно", - радісно сказав Римо.
  
  
  Крокнувши вперед, Римо обхопив незграбний пристрій руками і підняв його вгору. Воно зі стукотом упало на дерев'яну підлогу.
  
  
  "Будь обережний із цим!" Сміт ахнув.
  
  
  "Розслабся. Він не озброєний. Принаймні так вони нам сказали".
  
  
  Сміт завантажив свій настільний комп'ютер і старанно працював кілька хвилин. Він зовсім забув про те, що його оточує. Коли з'явилося його патриціанське обличчя, його сіра шкіра стала на два тони блідішою, а в голосі залунали жаб'ячі нотки.
  
  
  "Я можу підтвердити, що ракета SS-20 зараз націлена на село Сінанджу. Але чому?"
  
  
  "Вашингтон вважає, що це встановлення секретної зброї".
  
  
  "Звідки вони взяли цю ідею?"
  
  
  "Пхеньян оголосив, що контролює секретну зброю, яку він назвав "Скорпіон Сінанджу", - пояснив Римо." , що Вітальні гудки, мабуть, якась смертельна штуковина".
  
  
  "Їх правильніше називати запобіжними рогами", - сказав Чіун.
  
  
  "Ти був у Сінанджу, Смітті. Ти знаєш, про що я говорю".
  
  
  "Хіба це не природна скельна освіта?" Запитав Сміт.
  
  
  Чіун похитав своєю старою головою. "Скеля натуральна, але майстер Йонг вирізав її у формі, яка вітала клієнтів-мореплавців і попереджала загарбників, що тут знаходиться недоторкане місцеперебування Майстра Сінанджу. З часів Ен Корея багато разів завойовувалась, але моє село назавжди залишається вільним".
  
  
  Чопорний рот Сміта стиснувся в безкровний вузол. "Ви згадали угоду".
  
  
  "Так", - сказав Римо. "За словами Джонга, це єдина ядерна бомба Півночі. Вона ваша, якщо ви знімете ціль із Сінанджу".
  
  
  "Зроблено", - сказав Гарольд Сміт.
  
  
  Римо моргнув. "Ти можеш це зробити?"
  
  
  Сміт твердо кивнув головою. "Або секретними каналами, або безпосередньо через президента, але я запевняю вас обох, що це може бути зроблено і буде зроблено".
  
  
  "Добре", - задоволено сказав Римо.
  
  
  "Е-е... чи буде щось ще?"
  
  
  Римо подивився на Чіуна, і Майстер Сінанджу мовчки кивнув головою.
  
  
  "Ми все ще на відкритому ринку", - сказав Римо.
  
  
  Сміт витер чоло носовою хусткою. "Я знаю. В результаті планета перебуває на межі глобальної пожежі".
  
  
  "Останні пару днів ми ніби були далеко від кабельного телебачення. Але хороша новина в тому, що ми розрядили корейську кризу".
  
  
  "Я можу запропонувати президентові подвоїти свої зусилля щодо забезпечення фінансування для поновлення вашого контракту".
  
  
  Подав голос Чіун. "Потрійний".
  
  
  "Потрійна", - випалив Сміт.
  
  
  "Втричі. Тому що тепер ми є секретною зброєю, яку шукають народи по всій особі землі".
  
  
  "Чи приймете ви діаманти та інші цінності на додачу до половини золота, про яке йдеться?"
  
  
  "Ні. Будинок більше не приймає діаманти, оскільки вони не є по-справжньому цінними чи рідкісними. Мені сказали про це не хто інший, як PBS, якого деякі змовники намагаються придушити".
  
  
  "Третина срібла?" З надією запитав Сміт.
  
  
  "Ні. Ні срібла, ні електруму, ні алюмінію".
  
  
  "Алюміній?"
  
  
  "Майстер припустився помилки", - чемно сказав Чіун. "Він думав, що йому платять новим рідкісним металом. Пізніше він виявив, що це був лише новий метал".
  
  
  "Зрозуміло", - сказав Сміт. "І який це був Майстер?"
  
  
  "Його ім'я не має значення", - роздратовано сказав Чіун. "Достатньо знати, що в той час він був молодий, а пізніше вийняв урок зі своєї помилки, принісши селі величезне багатство і славу. Одного разу його ім'я буде широко вписане в Книгу синанджу".
  
  
  "Це був Чіун", - прошепотів Римо Сміту. "Одне з його перших завдань. Він усе ще збентежений цим".
  
  
  "Припини шепотітися", - виплюнув Чіун. "Тепер я повинен почути твою відповідь, Сміт".
  
  
  Гарольд Сміт проковтнув так сильно, що в нього смикнулося яблуко Адама.
  
  
  "Я подивлюся, що я можу зробити", - сказав він, простягаючи руку до червоної телефонної лінії з Білим будинком.
  
  
  Президент Сполучених Штатів був твердим. Він був прямолінійний. Він був рішучий.
  
  
  Об'єднаний комітет начальників штабів ледве впізнав його.
  
  
  "Криза минула", - сказав він категорично.
  
  
  "Котрий з них?"
  
  
  "Всі вони. Іракці здалися, південнокорейці відступили до Тридцять восьмої паралелі, Македонія та Балкани відступили, а мексиканська армія з вибаченнями відступає від нашого кордону".
  
  
  Об'єднаний комітет начальників штабів був такий приголомшений, що не знаходив слів.
  
  
  "І ми отримали у своє розпорядження єдину ядерну зброю, розроблену у Північній Кореї", - оголосив він.
  
  
  Генерали з сумнівом подивилися один на одного.
  
  
  "Ви впевнені у своїх фактах?" - Запитав голова ГКС.
  
  
  "Це наше", – твердо сказав Президент.
  
  
  Міністр оборони не зміг приховати свою недовіру. "Північ здав свою єдину ядерну бомбу, а південнокорейці стукають у їхні ворота?"
  
  
  "Це все, що я можу сказати вам зараз".
  
  
  JCS сприйняла цю інформацію у напруженому мовчанні.
  
  
  "Ми також маємо можливість придбати технологію, яка поширюється по всьому світу", - додав президент.
  
  
  "Чи знаємо ми, що це таке?"
  
  
  "Я знаю, що це таке", - рішуче заявив Президент.
  
  
  "Будь ласка, поділіться цим з нами, пане президенте", - сказав міністр оборони.
  
  
  "Вибачте. Це секретно".
  
  
  "Від нас?"
  
  
  "Так і має бути. Тепер ми можемо придбати цю технологію, але це дорого коштуватиме нам".
  
  
  "Я думаю, ми повинні заплатити будь-яку ціну. Ти не згоден?"
  
  
  "Абсолютно. Як тільки у нас з'явиться одна з цих речей, у нас буде паритет з іншими націями. У нас має бути паритет. Це обов'язково".
  
  
  Всі погодилися, що паритет необхідний, навіть якщо вони не знали, що насправді є секретною зброєю, що обговорюється.
  
  
  "Нам доведеться це купити", – сказав Президент.
  
  
  "Чудово".
  
  
  "Щойно ми отримаємо його, просте володіння цією зброєю фактично зробить секретну зброю в інших руках абсолютно безсилою".
  
  
  "Це настільки потужно?"
  
  
  "Це настільки потужно", – сказав президент сталевим голосом. "Але це буде дороге придбання".
  
  
  Міністр військово-морського флоту стукнув кулаком по столу і сказав: "Ми заплатимо будь-яку ціну, підемо на будь-які жертви".
  
  
  І президент холодно посміхнувся. "Я радий, що ви, джентльмени, сказали це, тому що вам усім доведеться розщедритися, якщо ми хочемо придбати Скорпіона Сінанджу".
  
  
  "Е-е... про яку суму ми тут говоримо? У круглих числах?"
  
  
  Президент назвав цифру.
  
  
  Міністр оборони був обурений. Його обличчя стало яскраво-червоним. "Міністерство оборони не може собі цього дозволити!"
  
  
  "Оборона Сполучених Штатів не може дозволити собі упустити цю можливість, яка відпливе повз нас, щоб ніколи не повернутися", - відповів Президент.
  
  
  JCS тяжко проковтнули, їх адамові яблука хитнулися несинхронно.
  
  
  "Що ж ми можемо наскрести на наступну партію підводних човнів", - пробурмотів міністр військово-морського флоту.
  
  
  "Ми можемо закрити ще кілька баз", - сказав начальник штабу ВПС.
  
  
  "Мені ніколи не подобався Osprey", - сказав командир морської піхоти. "Чортова штука літала, як однокрилий пелікан".
  
  
  "Це на благо країни", - запевнив їх усіх Президент.
  
  
  "Це дуже великий удар", - поскаржився міністр оборони, записуючи цифри до блокноту.
  
  
  Коли нарада закінчилася, Об'єднаний комітет начальників штабів погодився перевести значну частину своїх бюджетів наступного року на банківський рахунок Кайманових островах.
  
  
  Коли це було зроблено, голова JCS запитав: "Коли ми приймаємо постачання?"
  
  
  "Ми не хочемо. Я хочу".
  
  
  "Але ми маємо проаналізувати це. Розібрати це. Провести зворотний інжиніринг і масово відтворити це".
  
  
  "Не спрацює. Я збираюся вступити у володіння та тримати це у резерві".
  
  
  "Як щодо командування та контролю? Як щодо ланцюжка командування?"
  
  
  Вони випробували всі аргументи, включаючи конституційний, але голова виконавчої вперто відмовлявся зрушити з місця.
  
  
  "Коли гроші опиняться у сховищі, Америка знову буде у безпеці", - пообіцяв він.
  
  
  Коли він підвівся, щоб залишити Ситуаційну кімнату, голова ГКС мала лише одне останнє питання. "Просто скажіть нам ось що - це ядерне, хімічне чи біологічне?"
  
  
  Президент усміхнувся. "Біологічний. Безперечно біологічний".
  
  
  Розділ сорок восьмий
  
  
  Наступного дня Майстер Сінанджу почав розпаковувати речі, які він запакував в очікуванні того, що назавжди залишить Америку. Його учень, наступний правлячий майстер синанджу, якщо він правильно виконував усі свої обов'язки, готував качку та дрібнозернистий рис, які люблять у північних горах Кореї.
  
  
  Коли подали їжу, Хазяїн зайняв своє місце за низьким столиком і, скуштувавши все по одному разу, оголосив, що воно смачне.
  
  
  Його учень усміхнувся.
  
  
  "Все вийшло так, як мало вийти", - сказав Чіун.
  
  
  "Я теж так думаю", - сказав Римо.
  
  
  "Залишається лише одне".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Я не розповів тобі історію про каменеріз".
  
  
  І Майстру було приємно бачити, як його учень відставляє миску з рисом та срібні палички для їжі та уважно сідає, незважаючи на свій неймовірно неприємний апетит до їжі.
  
  
  "Жив у старому Чосоні за часів принца Чу Цу простий різьбяр по каменю", - почав він. "Кожен день свого життя він обробляв твердий камінь на блоки, які купували інші люди. Його праця була довгою і виснажливою, і в міру того, як минали роки його життя, він все більше зневажав свою жалюгідну частку.
  
  
  "Отже, праця цього каменотеса була важка і виробляла лише грубі кам'яні блоки, з яких інші, більш майстерні ремісники зводили будівлі, скульптури та інші прекрасні речі. Його різець залишив мітки в камені Алмазної гори, але різьбяр по каменю не залишив жодних міток у світі .
  
  
  "Одного разу через його село проходив янгбан, знатний чоловік високого рангу, і, бачачи, як люди кланяються і плазуні перед цим янгбаном, простий каменяр відчув заздрість і образу. Отже, він вирушив на гору, з якої вирізав свої кам'яні блоки, і помолився Саншину , духу гори, про перетворення його на янбаня з великим багатством, власністю та повагою.
  
  
  "Дух гори, почувши його благання, виконав його бажання. І ось, різьбяр по каменю став тепер янгбаном, який одягався в шовку і перед яким підлещувалися інші нижчі смертні".
  
  
  "Ось так просто?" Запитав Римо.
  
  
  "Точно так, як я розповідаю", - відповів Майстер Сінанджу.
  
  
  Отже, час минав, і хоч усі кланялися йому, кам'янотес незабаром втомився від порожніх поклонів. чоловік був по-справжньому лінивий — і, піднявши очі, побачив, що сонце дивиться на нього з недбалою милістю.Прикривши очі, він зрозумів, що його сила ніщо перед жахливою міццю сонця. його у сонці.
  
  
  "Коли він прокинувся наступного світанку, Саншин виконав його найзаповітніше бажання, Римо. Він був сонцем".
  
  
  "Без жартів. Просто помолившись?"
  
  
  "Саншин дуже сильний", - пояснив Майстер синанджу своєму учневі.
  
  
  "Так я чув", - сухо сказав Римо.
  
  
  Продовжуючи свою розповідь, Майстер Сінанджу сказав: "І так різьбяр по каменю вилив свою силу і своє сяйво на землю, бо він був сонцем. Ніщо не могло сховатися від його погляду. Ні принц, ні імператор не могли дивитися на нього, не тремтячи від його жахливого гніву. І він був задоволений».
  
  
  Чіун підняв кістлявий палець.
  
  
  "Але ненадовго. Незабаром він втомився від своїх небесних обходів. Бо, хоча тепер він був сонцем, сонце теж підкорялося певним законам, сходячи в призначений час і заходячи, коли так наказував всесвіт. І це не влаштовувало каменотеса, який звик спати допізна, коли був простим янгбаном.
  
  
  "Але що йому залишалося робити? Він був всемогутнім сонцем. Про що більше, ніж це, він міг просити? А бути меншим було не в його натурі".
  
  
  "Але одного разу з'явилася величезна грозова хмара і затуляла його могутнє світло, зануривши всю Корею в пітьму. І, побачивши це, каменерез зрозумів, що хмара більша за неї, а також може пересуватися вільно."
  
  
  Римо заговорив. "І тому він знову помолився Саншину, щоб той став хмарою, і Саншин виконав його бажання, правда?"
  
  
  "Так. Як ти дізнався?"
  
  
  "Вгадай".
  
  
  Чіун насупився. "Я розповідаю цю історію, а не ти".
  
  
  "Вибач".
  
  
  "Тепер цей різьбяр по каменю мав більшу владу над людством. Він викликав дощ, затоплював поля і рисові плантації і тим самим забезпечував їжу і голод за своєю примхою. Люди боялися його, вітали його, любили і ненавиділи його, і коли він перетинав небеса, він був задоволений своїм пануванням над людством. Якийсь час."
  
  
  "Ну ось, ми знову починаємо", - сухо сказав Римо.
  
  
  "Бо в його подорожах одна-єдина істота не боялася його. І це була Алмазна гора. Він пролив свій найніжніший дощ на Алмазну гору, і на ній не росло ніякої зелені. Він доклав усіх зусиль, і потоки води та розгалужені блискавки обрушилися на Алмазну". гору, але Алмазна гора стояла безтурботно і непохитно перед його темпераментною демонстрацією.
  
  
  "І ось грозова хмара волала до гори і благала Саншина зробити її єдиною цілою з горою.
  
  
  "І Саншин відповів, що якби він зробив це, Саншин ніде було б жити, тому що Алмазна гора була його домом.
  
  
  "Але грозова хмара був наполегливий у своїх благаннях і не залишав Саншина в спокої. І Саншин, якому набридло жити в Даймонд Маунтін, тому що вона все частіше зазнавала безперервних і примхливих дощів, виконав це останнє бажання.
  
  
  "І так простий різьбяр по каменю став духом, що живе в Алмазній горі, і він був задоволений, тому що, хоча він не міг рухатися, ніяка сила природи не могла зрушити його з місця. Він простояв мільйони років і переживе працьовитих людей долини і моторних". лісових створінь”.
  
  
  Чіун знову підняв палець. "Поки якось він не прокинувся і не відчув гострого болю в боці, Римо".
  
  
  "Так?"
  
  
  "І, подивившись униз, що, на твою думку, побачив каменеріз?"
  
  
  "Впіймав мене".
  
  
  "Він побачив, як каменяра, дуже схожий на нього самого, відколює свій могутній бік холодним долотом".
  
  
  Майстер Сінанджу склав руки і відкинувся на спинку стільця.
  
  
  На обличчі його учня повільно проступило просвітлення. Але Чіун промовчав. Це була можливість його учня продемонструвати розуміння, яке прийшло з наявністю кількох крапель корейської крові у його жилах.
  
  
  "Здається, я зрозумів", - сказав Римо.
  
  
  Чіун вичікуючи схилив свою пташину голову набік. "Так?"
  
  
  "Людина є те, що вона є. Вона не повинна бажати нічого більшого".
  
  
  "Дуже добре. Продовжуйте".
  
  
  "Я вбивця. Я найкращий".
  
  
  "Друга найкраща", - застеріг Чіун.
  
  
  "Другий з живих кращих убивць. Це те, хто я є. Це те, що я роблю. Для мене більше нічого не існує. Я не зустрічний вбивця. Я знищую людей, які заслуговують на смерть, щоб невинні люди могли жити без страху".
  
  
  Тонка усмішка, що ширшала з кожною миттю, осяяла зморшкувате обличчя Майстра Сінанджу.
  
  
  "Я задоволений".
  
  
  "Добре. Можу я тепер доїсти рис?"
  
  
  "Ти можеш".
  
  
  І в задумливому мовчанні Майстер Сінанджу та його гідний учень взялися за свої миски з рисом.
  
  
  То справді був ідеальний момент.
  
  
  А потім дверний дзвінок грубо зруйнував настрій своїм звуком динь-дон.
  
  
  "Я дістану це", - сказав Римо.
  
  
  Він відлучився всього на мить, а коли повернувся, у нього був дивний вираз обличчя і в руках зім'ятий лист.
  
  
  "В чому справа?" - спитав Чіун.
  
  
  "Нас щойно вжалили на п'ятнадцять центів. Через поштові витрати з Оттави. Гадаю, там не вистачає марок".
  
  
  "Це дрібниця, і нас не хвилює, що кажуть жебраки-оттавці, ким би вони не були".
  
  
  "Оттава - столиця Канади", - сказав Римо, розкриваючи конверт. "Заодно подивимося, що вони скажуть".
  
  
  Звідти надійшов лист і кольоровий аркуш паперу.
  
  
  "У чому справа, Римо?"
  
  
  "Це листа, в якому нас запрошують зустрітися з прем'єр-міністром".
  
  
  "Тоді чому ти хмуришся?"
  
  
  “Тому що ця інша річ – купон на знижку за півціни на квиток на автобус в один кінець до Оттави. Ти можеш перемогти це? Усі інші надіслали лімузин. Або принаймні намагалися вбити нас”.
  
  
  "Вони ображають нас!"
  
  
  "Вони даремно витрачають свій час", - сказав Римо, викидаючи лист у сміттєвий кошик.
  
  
  "Батьківці могли, принаймні, отруїти папір або хитро сховати смертоносних павуків у конверті як жест поваги".
  
  
  Римо сів і взявся за свій рис. "До речі про павуків, ти так і не сказав мені, хто вбив Ходж Хана".
  
  
  "Бо це не має значення, оскільки синанджу не має до цього жодного відношення".
  
  
  "І що? Все одно скажи мені".
  
  
  "Його злочину було розкрито, і він був прив'язаний живим до диких ослів, яких змусили втекти до пустелі".
  
  
  "Ой".
  
  
  "Пізніше було знайдено його кістки, але це було все".
  
  
  Римо посміхнувся. "Такий бізнес, мила".
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Руйнівник 102: Об'єднуйся та перемагай
  
  
  Уоррен Мерфі та Річард Сапір
  
  
  ПРОЛОГ
  
  
  Великому землетрусу в Мехіко судилося стати великим, тому що воно вразило сильніше, ніж Мехіко.
  
  
  Коли це почалося, це, звісно, потрясло землю. Долина Мехіко забренчала, як гральні кістки в кам'яній чашці. Сейсмічні коливання охопили всю Мексику.
  
  
  Земля затремтіла так далеко на північ, як Ріо-Гранде. Вона торкнулася заросла джунглями кордону Гватемали. Джунглі Канкуна, Акапулько та піщаний вигин затоки Теуантепек були схвильовані по черзі.
  
  
  Жоден куточок Мексики не залишився недоторканим, ні новий, ні старий. Зруйновані непогодою піраміди Чичен-Іци видавали жалібні скреготні звуки в такт обвалення далеких хмарочосів. Монте-Альбан затремтів. Юкатан здригнувся. Теотіуакан, руїни такої давнини, що жодна жива істота не знала на ім'я раси, яка їх побудувала, на чверть дюйма поринули в незаселений ґрунт.
  
  
  На півдні, в Лакандонському лісі Чьяпаса, волохаті дерева розгойдувалися, ніби сама земля прокидалася нового життя. Пиля, що піднялася, піднялася над старими руїнами майя в Паненці і Копані.
  
  
  У тих джунглях землетрус, який вразив Мексику, вразив людину, яка, у свою чергу, вразила Мексику.
  
  
  Субкоманданте Верапас пробирався через джунглі у своїй коричневій поліестеровій уніформі, фірмовій червоній бандані з візерунками пейслі, туго пов'язаної навколо шиї, його голова була майже повністю закрита чорною вовняною лижною маскою. Його труба, що тліла, стирчала з маленької нерівної дірочки, виконаної в масці трохи нижче його прихованого носа.
  
  
  Коли дерева червоного дерева довкола почали стогнати в безсловесній скарзі, він підняв руку, закликаючи зупинитися.
  
  
  "Почекай!" - сказав він мовою майя.
  
  
  Позаду нього завмерли його добре навчені хуаресисти.
  
  
  Опустившись навколішки, він загасив свою люльку, яка була такою ж візитною карткою, як і його вовняна лижна маска. Його очі, зелені, як у птаха кетцаль, вдивлялися в густий ліс. Його вуха напружилися, щоб почути крізь легку шерсть, що огортає його череп.
  
  
  Ліс Лакандон, будинок майя та міштеків, був сум'ятий. Здавалося, що його трясе буря. Але бурі не було. Був прохолодний березневий день і зовсім безвітряний. Але дерева затремтіли, ніби їх хвистав невідчутний вітер.
  
  
  М'який ґрунт під його чорними бойовими черевиками здавався кукурудзяним борошном, що осідає в гарбузі.
  
  
  "Noq!" - гаркнув він, використовуючи слово майя, що означає землетрус. "Встань на коліна та перечекай".
  
  
  Його хуаресисти підкорилися. Вони були хоробрими людьми. Насправді хлопчики. Худі, як жердина, і однаково одягнені у коричневий поліестер із чорними лижними масками. Тільки відсутність трубки відрізняла їхню відмінність від свого командира. Це і їх темно-карі очі метису. Жоден із них не був кріолло-білим. Або навіть метисом.
  
  
  Яка культура породила субкоманданту Верапаса, невідомо було навіть його хуаресистам. Багато було припущень. Легенді було лише два роки, а вона вже розрослася до міфічних масштабів.
  
  
  Дехто казав, що він був занепалим священиком-єзуїтом. Ім'я навіть майнуло у засобах масової інформації. Інші стверджували, що він був зганьбленим сином одного з власників плантацій, які пригнічували майя. Дехто називав його американцем, кубинцем, гватемальцем - навіть маоїстським сендеро, вигнаним з перуанського нагір'я. Усі види ідентичностей, крім індіанської.
  
  
  З його зеленими очима він не міг бути індіанцем.
  
  
  Казали, що субкоманданте Верапас був богом для індіанців майя. Що вони сліпо йшли за ним.
  
  
  Коли земля застогнала у своїй німій агонії, Верапас опустився на одне коліно, стискаючи свій АК-47, його зелені очі звузилися.
  
  
  Далеко-далеко на півночі на горизонті з'явився струмок сірувато-сірого диму. Вона стала потворною і почала розповзатися в сторони, як брудно-коричнева грибоподібна хмара.
  
  
  "Дивися", - сказав він.
  
  
  Його хуаресисти почали підніматися на дерева, хоча це було небезпечно робити, коли федеральна армія була так близько. Вони підіймалися, щоб краще бачити стовп диму на дальньому горизонті.
  
  
  Це був не дим від пожежі, вони зрозуміли це дуже швидко. Це було дуже широко, надто непроникне і надто коричневе. Це могла бути тільки Гора, що димить, вулкан, який північні ацтеки називали Попокатепед, що вивергає свої попелясті нутрощі. Виверження траплялися і раніше.
  
  
  Але ніколи з такою люттю, щоб результат можна було побачити у бідному нижньому куточку Мексики.
  
  
  "Попо!" – закричав майя. "Це Попо!"
  
  
  "Вогню немає", - крикнув інший униз.
  
  
  Верапас смоктав трубку. "Не зараз. Поки що ні. Але, можливо, вогонь розгориться".
  
  
  "Що це означає, лорд Верапас?"
  
  
  "Це означає, - сказав субкоманданті Верапас, - що сам Мехіко корчиться у заслужених муках. Час прийшов. Зараз ми покинемо джунглі. Джунглі позаду нас. З цього дня нашою непереборною метою є не що інше, як сама столиця".
  
  
  І коли їхнє бурмотіння ставало все тихішим, хуаресисти зістрибнули з дерев і затремтіли в передчутті, яке не мало нічого спільного із землею та її конвульсіями.
  
  
  Вони знали, що перетворилися з різношерстих повстанців, що захищали свої халупи та кукурудзяні поля, на знаряддя справжньої громадянської війни.
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  У Кігалі це здавалося жартом.
  
  
  Верховний воєначальник Махут Ферозе Анін прибув до столиці Руанди в пошуках притулку від змученої війною нації Африканського Рогу Стоміке, яку він знекровив настільки, що навіть наївна і довірлива Організація Об'єднаних Націй перестала її годувати. Це було те, що він сказав міжнародній пресі, коли знову з'явився у Кігалі.
  
  
  "Я більше не революціонер. Я шукаю лише світу". І оскільки він усміхався всіма своїми сліпучими зубами кольору слонової кістки і не гарчав у своїх словах, нахабна брехня була викрита і надрукована по всьому світу як правда.
  
  
  Це було першого дня його вигнання.
  
  
  На п'ятий день він вечеряв із дрібним руандійським генералом.
  
  
  "Ми можемо оволодіти цією країною протягом двох місяців", - сказав він генералу низьким змовницьким тоном. Його тростина із золотою набалдашником була притулена до спинки стільця. Блакитний діамант блиснув на оправі каблучки із золота в двадцять п'ять карат. "У тебе є солдати. У мене є військовий геній. Разом..." Він розвів руками і дозволив думки перетекти у підтекст.
  
  
  Молодший генерал виглядав зацікавленим. Але слова, що злетіли з його щедрого рота, суперечили виразу його обличчя.
  
  
  "У мене є солдати, так. Але ваш військовий геній збанкрутував Стомик. Це смердючий труп, що гниє на сонці. Навіть якби хтось виявив нафту під столицею, ніхто б не став цим займатися".
  
  
  "У мене є гроші, мій генерале".
  
  
  "І в мене є достовірні відомості, що ти перетнув кордон пішки, маючи при собі тільки гаманець і тростину для чванства, друже мій".
  
  
  Вони говорили чистою французькою мовою освічених людей постколоніальної Західної Африки.
  
  
  "У мене є схованка зі скарбами", - прошепотів Анін.
  
  
  "Де?"
  
  
  "Це мені дано знати".
  
  
  "Кажуть, що твоє багатство залишилося в Ногонгозі, де воно зараз лежить".
  
  
  "Ніхто не знає, де це".
  
  
  "Як я вже сказав, нудиться". Молодший генерал продовжував обробляти стейк із антилопи. Потік червоного соку. Побачивши це, він узяв кавову ложечку і почав потягувати кров, наче це було тепле консоме.
  
  
  Офіціант метушився навколо, наповнюючи келихи вином. Він був білий. Це був найкращий французький ресторан у Кігалі, але колишній верховний воєначальник Махут Фероз Анін не звертав уваги на простих офіціантів. Не тоді, коли він був воєначальником у пошуках армії революції.
  
  
  "Як тільки в мене буде нація, - зізнався Анін, - мені потрібно буде тільки оголосити війну Стоміці, вторгнутися, і моє багатство буде повернено. Яким я, звичайно, поділюся зі своїми найближчими союзниками".
  
  
  "Мене не цікавить революція", - сказав генерал молодшого рангу, пережовуючи товстий шматок антилопи. "Я африканський патріот".
  
  
  "Тоді чому ти погодився зустрітися зі мною?" Анін пробурмотів.
  
  
  Молодший генерал обдарував Аніна усмішкою запобігливішою, ніж його власна, відпрацьована.
  
  
  "Бо, - сказав він, - на мою скромну зарплату я ніколи не зміг би дозволити собі поїсти у такому вишуканому ресторані, як цей".
  
  
  У цей момент безлика примара офіціанта поклала Аніну під лікоть рахунок і швидко пішла.
  
  
  З почуттям, що впало, Анін зрозумів, що йому доведеться покопатися у своєму витонченому гаманці, щоб розібратися з цим. Він сподівався, що генерал запропонує сплатити рахунок як жест своєї знову переорієнтованої лояльності.
  
  
  Рахунок лежав на срібному таці. Філігранна кришка приховувала його від сторонніх очей.
  
  
  Анін неохоче підняв кришку.
  
  
  Відкрилася маленька чорна візитна картка. Нахмурившись, він узяв її.
  
  
  На ньому криваво-червоним чорнилом було написано чотири слова: "ТИ - ВОГОНЬ".
  
  
  Нахмуривши лисий лоб, Анін перевернув картку. На лицьовій стороні було надруковано ще чотири англійські слова: "Я - Вогнегасник".
  
  
  "Що це?" Анін завив, підводячись.
  
  
  До нас підбіг метрдотель. Він розсипався у вибачення бездоганною французькою, і були здійснені пошуки офіціанта. Його не знайшли. Про нього не вдалося дізнатися нічого, крім того, що він був американцем-експатріантом, найнятим лише цього ранку.
  
  
  "Як звуть цю людину?" - спитав Анін, коли молодший генерал, стурбований метушні, вислизнув через задні двері.
  
  
  З'явився менеджер і сказав: "Ім'я, яке він дав, було Ф'юрі".
  
  
  "Його слід звільнити за те, що він завадив мені поїсти", - верещав Анін, розмахуючи своєю малаккською тростиною. "Його слід вигнати. Усі африканці знають, що американці бажають моєї смерті, тому що я протистояв їхнім імперіалістичним силам. Не задовольняючись переслідуванням мене в моїй власній країні, вони почали кампанію залякування тут, у нейтральній Руанді".
  
  
  Його голос ставав усе вище і вище, і метрдотель тихо розірвав чек і викликав таксі для колишнього верховного воєначальника, щоб фіолетові вени, що здулися, на його високому лобі не свідчили про початок раптового інсульту, що позбавляє апетиту.
  
  
  Сідаючи в таксі, погонич Фероз Анін дозволив собі лукаву посмішку. Краще й не могло бути. Якщо, звісно, молодший генерал не приєднався до революції. Але й інші неспокійні африканські країни. Насправді більшість африканських країн переживали труднощі в часи після закінчення холодної війни. Наприклад, Бурунді постійно перебувала на межі громадянської війни.
  
  
  Пробираючись крізь жвавий рух у Кігалі, Анін ставив питання, що офіціант мав на увазі під своїм дивним повідомленням.
  
  
  Можливо, агент Організації Об'єднаних Націй просто намагався залякати його, вирішив він. Не зумівши захопити його у його фортеці, вони звернулися до нього у вигнанні.
  
  
  Через два дні Анін знову з'явився в Бужумбурі, не сплативши свій готельний рахунок у Кігалі.
  
  
  Коли пізно ввечері він зрозумів, що жоден генерал Бурунді не прийме його дзвінка, він замовив доставку їжі та напоїв у номер.
  
  
  "Так", - сказав він оператору з обслуговування номерів. "Я б хотів спекотне із зебри з усіма гарнірами, пляшку домашнього вина, якщо воно французьке, і світлий пиріг, теж французький".
  
  
  Блондинка прийшла, що пахла французькими духами, і непристойно посміхнулася Аніну, коли він наївся досхочу.
  
  
  Поки вони, сміючись, разом спустошували келихи з вином, Анін поринула у свої розкішні чари і, після відповідного інтервалу ігор, поринула у спокійний сон. Було щось у жінці, яка підкорялася кожному його примхові, що відновило віру чоловіка у вічну податливість людства.
  
  
  Посеред ночі Анін перекинувся в ліжку і вдарився рукою про щось тверде та металеве. Пролунав слабкий дзвін, коли до нього доторкнувся його діамантовий перстень.
  
  
  "Іветт?" прошепотів він.
  
  
  Округла форма на сусідній подушці не озвалася. З серцем, що колотилося, Анін намацала нерухомий предмет. Він був холодний і металевий, а не теплий і податливий, як у Іветт. І в африканському місячному світлі він сяяв, як сталь.
  
  
  Увімкнувши настільну лампу, Анін побачив, як сталевий відблиск розсіюється у важкій трубі великого вогнегасника.
  
  
  Він займав те місце, де мала бути Іветт. Кришки були підняті так, що виднівся лише циферблат манометра. До нього червоною стрічкою була прив'язана візитна картка із чорного дерева. Анін схопив його і прочитав легенду з серцем, що шалено стукає в грудях.
  
  
  Одна сторона сказала: ПРИГОТУЙТЕСЯ ДО ТОГО, що ВАС ЗНИЩАТЬ.
  
  
  На реверсі був знайомий друкований напис: Вогнегасник.
  
  
  Скочивши з ліжка, Анін зателефонувала менеджеру готелю.
  
  
  "Я зазнав насильства через вашу недбалу охорону!" – крикнув він.
  
  
  Знову було принесено рясні вибачення. Рахунок було розірвано з великою церемонією. “Ви, звичайно, можете залишатися стільки, скільки забажаєте, генерал Анін. Плата нараховуватиметься лише з полудня цього дня”.
  
  
  "Я вимагаю двох безкоштовних ночей. Ні - нехай буде три. Нехай це послужить тобі уроком, щоб посилити свою нікчемну охорону".
  
  
  Менеджер негайно погодився. Репутація п'ятизіркового готелю означала більше ніж просто п'ять тисяч доларів.
  
  
  Після того, як персонал готелю пішов, несучи вогнегасник, Анін виявив, що не може заснути. Залишатися в Бужумбурі було надто небезпечно. Можливо, Дар-ес-Салам чи Мапуту були б безпечнішими для втікача воєначальника-експатріанта.
  
  
  Кинувшись до шафи, він виявив Іветт на підлозі, пов'язану як жертва політичних тортур. Її очі горіли гнівом.
  
  
  Розв'язавши її, він зажадав: "Що з тобою сталося?"
  
  
  "Чоловік підкрався до мене вночі", - поскаржилася вона. "Він був одягнений у чорне, а сам був білим. Крім цього, я нічого не могла бачити".
  
  
  "Ти не кликав?"
  
  
  "Він приставив лютий пістолет до моєї голови".
  
  
  "Він був озброєний?"
  
  
  "Я ніколи не бачив такої потворної зброї. Вона буквально виділяла загрозу".
  
  
  Анін насупив чоло. "Чому він не застрелив мене?" пробурмотів він. "Він був озброєний. Він міг застрелити мене, поки я спав".
  
  
  Влазячи у свій одяг, Іветт назвала узгоджену ціну.
  
  
  Анін вийшов зі свого збентеження.
  
  
  "Ти чекаєш, що я заплачу твою ціну, коли ти не зміг попередити мене про небезпеку?" він загарчав.
  
  
  "Я продаю задоволення, а не захист. Ти отримав задоволення. Тепер ти маєш заплатити".
  
  
  "Тоді я найму повію, яка обізнана в мистецтві захисту".
  
  
  "Гарний шанс", - сказала Іветт, яка, проте, наполягала на своїй ціні і не йшла, поки її руки з червоними нігтями не обхопили його.
  
  
  Зрештою, Анін здався. Розкішні готелі було легше обдурити, ніж дівчат на виклик. І йому треба було забратися з Бужумбури якнайшвидше.
  
  
  У найробі виникли деякі труднощі з пошуком готельного номера, враховуючи його дивні вимоги.
  
  
  "Ви хотіли б номер без вогнегасника?" Менеджер готелю засумнівався.
  
  
  "Ні. Ні. Я хочу кімнату на поверсі без вогнегасника".
  
  
  "У нас на всіх поверхах встановлені вогнегасники. Це запобіжний захід".
  
  
  "У мене фобія. Я не можу знаходитися поряд з вогнегасниками. У мене алергія. Один тільки вид їх сталевих, зловісних корпусів змушує мене нервувати".
  
  
  І оскільки це був погонич Фероз Анін, колишній глава держави і вважався за багатий, всі вогнегасники були прибрані з верхнього поверху, перш ніж Аніна супроводжували в президентський номер.
  
  
  На той час він знав, що його переслідують.
  
  
  Настав час відкинути всі думки про революцію і мати особисту захисну силу, чим жорстокішою, тим краще.
  
  
  "Я ЖАДАЮ ЗАХИСТУ", - заявив Анін Жану-Еріку Лоффісьє в офісах компанії з безпеки Найробі. Свіжа сорочка Аніна в карамельну смужку була розстебнута біля шиї, а його сивувата бахрома волосся була настільки сухою, наскільки дозволяла виснажлива кенійська спека. Він нахилився вперед у своєму кріслі, обома руками спираючись на свою палицю з малакки.
  
  
  "Проти відомих чи невідомих ворогів?" - спитав білий француз.
  
  
  "Мене переслідує людина, яка називає себе Гасителем. Його прізвище Ф'юрі. Більше я нічого не знаю".
  
  
  Жан-Ерік Лоффісьє стривожено підняв обидві брови.
  
  
  "Якщо тебе переслідує Вогнегасник, - серйозно сказав він, - тоді ти покійник. Вогнегасник ніколи не підводить".
  
  
  "Ти знаєш про нього?"
  
  
  "У дні моєї молодості я читав про його подвиги. Я вражений, почувши, що він живий".
  
  
  "Ти маєш на увазі, все ще живий", - сказав Анін, раптово промокаючи свій високий лоб канарково-жовтою хусткою.
  
  
  "Ні. Я маю на увазі живим. Я думав, що він був легендою без змісту".
  
  
  "Ти маєш захистити мене від нього".
  
  
  Жан-Ерік серйозно підвівся. "Я не можу. Ніхто не може. Володар ніколи не підводить".
  
  
  "Тоді допоможи мені дізнатися про нього більше".
  
  
  "За п'ять тисяч франків я складу досьє".
  
  
  Верховний воєначальник Махаут Фероз Анін нахилився вперед і з вдячністю потис чоловікові руку. "Я чекатиму вашого звіту".
  
  
  "Мені буде приємно почитати про "Володаря". Сама думка про це наповнює мене ностальгією. Я б не прийшов в охоронний бізнес, якби не його найвище натхнення".
  
  
  Задкуючи з офісу, Анін виглядав стурбованим.
  
  
  В іншому офісі служби безпеки з нього посміялися.
  
  
  "Ми не боремося з лякали", - сказали Аніну.
  
  
  Він не міг отримати жодного іншого пояснення, окрім цього.
  
  
  Зрештою, Аніну довелося займатися тим, чим він займався в перші революційні дні: вербувати вуличний зброд. Якби тільки він мав АК-47 і трохи хату, щоб вони могли жувати. Його солдатам платили рослиною, схожою на наркотик. Це зробило їх безстрашними. Це також зробило їх нерозважливими. Якщо у них не було достатньої кількості ворогів, щоб стріляти з задніх сидінь їх технічних транспортних засобів, що котилися, вони, як правило, розстрілювали з кулеметів невинних стомикійців на вулицях.
  
  
  Це зайняло майже весь день, але Анін зібрав грізні сили захисту - якщо сама кількість і тупа готовність вбивати заради їжі були мірилом грізності.
  
  
  "Збережіть моє життя, - пообіцяв він їм у розкішному президентському номері, - і я зроблю вас усіма багатими".
  
  
  Нова армія оглянула апартаменти. Вони вже почувалися багатими. Ніколи вони ще не бачили такої розкоші. Оскільки вони ніколи не очікували побачити таке знов, вони привласнили мило, шампунь та інші незакріплені предмети.
  
  
  Помітивши м'ятний шоколад, залишений на подушці за його відсутності, Анін поспішно забрав його. Він любив шоколад. Він відправив його до рота. Це було дуже смачно – до третього пережовування, коли його зуби натрапили на те, що не можна було пережовувати. Він з великою жорстокістю виплюнув решту собі на долоню.
  
  
  Там, він з жахом побачив, лежала наполовину розтала плитка шоколаду, під якою ховався крихітний пластиковий предмет. Побоюючись отруєння, він поколупав у ньому чисту зубочистку.
  
  
  Шоколад розкришився, оголивши крихітний пластиковий вогнегасник, дещо пом'ятий і в ямочках від його корінних зубів.
  
  
  Анін скочив на ноги.
  
  
  "Він був тут! Ця модіт Ф'юрі була тут, у цій самій кімнаті!"
  
  
  Нова армія негайно почала атакувати меблі. Вони розпорювали ножами подушки, кололи шафи і стріляли в шафи, перш ніж відкрити їх. Сам Анін опустився на ліжко, думаючи про те, що йому, напевно, доведеться поворухнутися після цього неприємного дня.
  
  
  Оскільки це була Африка, постріли не викликали особливого інтересу у портьє. Приїжджі глави африканських держав часто стріляли у слуг та амбітних родичів під час державних візитів. Зазвичай це був найзручніший час і місце для такої важкої праці.
  
  
  Того вечора пролунав стукіт у двері.
  
  
  Анін гаркнув: "Подивися, хто це".
  
  
  Чоловік рушив, щоб підкоритися, і, до Аніного жаху, дурне проігнорував око і широко відчинив двері.
  
  
  "Пристрели його! Пристрели його!" Анін завив.
  
  
  Його ополченці, не знаючи, про кого йдеться, застрелили і того, хто відповів на дзвінок, і чоловіка біля дверей.
  
  
  Під градом куль ополченець упав назовні. Той, хто дзвонив упав усередину. Їхні голови стукнулися, відскакуючи з важкими, схожими на кокосові горіхи звуками. На коротку мить вони утворили своєрідну хитку людську піраміду. Переміг той, хто був важчим.
  
  
  Обидва розтяглися всередині на королівському пурпуровому килимі, забарвлюючи його своєю змішаною життєвою силою.
  
  
  "Швидко! Тягни тіла всередину!" Прошипіл Анін. "І зачини двері!"
  
  
  Це було зроблено.
  
  
  Анін сам перевернув новоприбулого. Він був білий. Він не виглядав страшенно жахливим. У руці він стискав конверт із манільського паперу.
  
  
  Анін поспішно розірвав конверт. Звідти вислизнула пачка паперів.
  
  
  Верхній лист був озаглавлений: КОНФІДЕНЦІЙНИЙ ЗВІТ.
  
  
  До листа було додано рахунок від охоронної компанії Найробі. Анін сердито викинув його у відро для сміття.
  
  
  Коли тіла були складені у ванній за браком кращого місця, він сів на ліжко і прочитав звіт у сердитому мовчанні.
  
  
  Блейз Фьюрі, Він же вогнегасник
  
  
  Підкоряй НАС. громадянин. Колишній зелений бере спецназу. Три завершені терміни служби у В'єтнамі. Четвертий термін служби обірвався через сімейну трагедію. Вся родина згоріла живцем за підозрою в підпалі. Суб'єкт заприсягся помститися нам. в результаті організована злочинність надала вогнегасник nom deguerre.
  
  
  Почав суто особисту кампанію проти всіх мафіозних анклавів на континентальній частині Сполучених Штатів, пізніше перейшовши до антитерористичної діяльності після одноосібної "знеособлення" всієї інфраструктури мафії. Підозрюваний у санкціонуванні контртерористичних заходів на високому рівні, що проникає до Овального кабінету. Залишає чорні візитки на місцях своїх кампаній. Іноді крихітний пластиковий вогнегасник. МО включає розвідку у військовому стилі, пошук і знищення, переслідування і припинення, тактику снайперських засідок, а також ретельно продумані і персоналізовані вбивства.
  
  
  Вважається, що суб'єкт отримав назву від сімейної традиції надходження до пожежної служби у рідному місті Флінт, штат Мічиган, після проходження традиційної військової служби. Суб'єкт ніколи офіційно не служив у пожежній службі.
  
  
  Зростання, вага не визначена.
  
  
  Колір волосся та очей варіюється в залежності від автора.
  
  
  "Автор?" Пробурмотів Анін. "Що вони мають на увазі під автором?"
  
  
  Кинувши погляд у бік ванної, він зрозумів, що ставити це запитання посланцю було надто пізно.
  
  
  Продовжуючи читати, Анін переглянув інше. Цей вогнегасник здавався швидше примарою, ніж людиною. Він носив чорне, був досвідчений у всіх видах бойових мистецтв і, на загальну думку, навчений тактиці виживання у партизанських джунглях, психологічній війні та влучній стрільбі.
  
  
  Завершальна заява наприкінці доповіді була найзагадковішою з усіх: досі широко поширена думка, що ця тема була вигадана.
  
  
  "Вигаданий?" Анін підняв трубку і набрав номер, вказаний на фірмовому бланку.
  
  
  "З'єднай мене з Лоффісьє".
  
  
  "Говорить Лоффісьє".
  
  
  "Це Анін. У мене є твій звіт. Що мається на увазі під вигаданим?"
  
  
  "Неіснуючий".
  
  
  "Неіснуючий" означає неіснуючий. Вигаданий означає щось інше. Чому ти кажеш "вигаданий"?
  
  
  "Це найкраще слово, коли говориш про жахливого володаря".
  
  
  "Поясни".
  
  
  "Коли ви оплатите свій рахунок, я радий пояснити все повністю".
  
  
  "Ти поясниш зараз, або я відмовлюся оплачувати твій безглуздий рахунок", - прогарчав Анін.
  
  
  Лоффісся зітхнув. "Як тобі буде завгодно. Стверджується, що ця ф'юрі Блейз вигадана. Плід уяви письменника".
  
  
  "Мене переслідує не плід чиєїсь уяви! У нього є сутність, відчутність".
  
  
  "Згідно з більш ніж двома сотнями романів Блейз Ф'юрі, проданих по всьому світу, ти такий".
  
  
  "Романи! Цей демон Ф'юрі - романіст?"
  
  
  "Ні, цей демон Ф'юрі - вигаданий персонаж. Письменник - зовсім інша людина. Тепер ти розумієш?"
  
  
  "Я розумію, що твоя агенція обдурила мене", - вирував Анін. "Ти надіслав мені досьє на людину, якої не існує. Але Вогнегасник, який переслідує мене зараз, дійсно існує. Він залишив свою візитку, свої пластикові значки, і я з жалем повідомляю вам, що він застрелив вашого посильного".
  
  
  "Жан-Сол?"
  
  
  "Безжально знищений непогрішним".
  
  
  "Тоді ви наступний, мосьє".
  
  
  "Ні, якщо ваше досьє правдиве", - сказав Анін, кидаючи слухавку.
  
  
  Викинувши звіт у той же кошик для сміття, в якому було зібрано рахунок, погонич Фероз Анін підвівся.
  
  
  "Мене розігрують", - оголосив він. "Ви всі маєте негайно піти".
  
  
  Ополченці посідали на килим із застиглими, як у стерв'ятників, виразами на похмурих обличчях. Двоє звели курок своїх напівавтоматичних пістолетів.
  
  
  "Коли ти будеш готова, звичайно. А поки що, може, мені замовити доставку їжі та напоїв у номер?"
  
  
  Посмішки передчуття з'явилися на їхніх смаглявих обличчях, і погонич Фероз Анін вирішив, що він не встане з ліжка до ранку, щоб хтось із цих обірванців не спробував стягнути матрац у нього з-під ніг.
  
  
  Тієї ночі Анін не міг заснути. Справа була не тільки в хропінні, що долинало від поширених на килимі фігур, і не в металевому запаху крові, що долинало з ванної. Це було ниюче почуття, що щось було не так.
  
  
  Навіщо людині переслідувати її та брати ім'я людини, якої не існувало?
  
  
  Чи він існував?
  
  
  Яскраве місячне світло Найробі просочувалося крізь завішене балконне вікно, відкриваючи захоплюючий вид на один із небагатьох незапалених горизонтів Східної Африки. Він бив у відкриті очі Аніна. Принаймні тут він відчував себе в безпеці.
  
  
  Тінь перетнула місяць, і Анін подумки благословив це, тому що хотів перепочинку від місячного світла і не хотів вставати з ліжка через страх, що втратить його через одного з хропучих.
  
  
  Вікна були частково відчинені. Балкон був надто високо від вулиці, щоб на нього міг проникнути сторонній.
  
  
  У темряві м'який голос промовив: "Ти - вогонь".
  
  
  Очі Аніна різко розплющилися. Він повернувся у своєму ліжку.
  
  
  Насувалась тінь. Вона знову заговорила. Цього разу дуже поганою французькою.
  
  
  "Je suis L'Eteigneur."
  
  
  Чоловік був високим і носив армійську чорну толстовку в рубчик поверх чорних штанів з безліччю кишень. Його голова була вкрита чорною балаклавою, через яку було видно тільки очі. Вони були безжальні, ці очі. І блакитні, як уламки крижаного покриву.
  
  
  "Пристрели його! Пристрели його!" Анін завив.
  
  
  Глибокої сонної ночі це повчання було витлумачено широко.
  
  
  Ті, хто мав зброю, озирнулися і вистрілили по блиску інших знарядь у місячному світлі. Кімната ненадовго наповнилася нервовим лясканням, у якому заглушався шалений тупіт босих ніг, що тікали по килиму.
  
  
  Один поранений чоловік, спотикаючись, тинявся по кімнаті, натикаючись на високу постать у чорному.
  
  
  Недбалим жестом чоловік у чорному витяг з піхов на черевику ніж для виживання і приголомшливим подвійним ривком перерізав незахищене горло і витер край леза від крові на волоссі чоловіка, перш ніж його труп упав на килим.
  
  
  Блискавичний маневр не залишився непоміченим тими ополченцями, які все ще були в кімнаті.
  
  
  Вони побачили це, ахнули, а потім чоловік сказав: "Це доля всіх, хто кидає виклик вогнегаснику".
  
  
  Це було все, що потрібно було почути тілоохоронцям, що залишилися. Вони вибачилися і залишили погонича Ферозе Аніна напризволяще.
  
  
  "Я не той, за кого ти мене приймаєш", - швидко сказав Анін.
  
  
  Тінь, ступаючи по-котячому, наблизилася. "Ти - вогонь..."
  
  
  "Будь ласка, не кажи мені цього".
  
  
  "... Я - Гаситель".
  
  
  "Чому ти хочеш мене вбити? Я тобі нічого не зробив".
  
  
  "Ти вирізав свій народ. Продав їх у рабство та голод, щоб набити свої брудні кишені. Ти думав, що ніхто не впізнає? Ти думав, що нікому не буде діла?"
  
  
  "Міжнародне співтовариство перестало турбуватися три роки тому. Це було у всіх газетах. Чому вас це має хвилювати?"
  
  
  "Бо я це роблю", - натягнуто сказав чоловік. "Господар дбає про пригноблених. Він чує їх жалібні благання про порятунок. І коли вони розчавлені підборами тиранів, він урочисто приймає до відома їх благання про месника. Цей месник - я. Я - викорінювач несправедливості. Винищувач зла. Гаситель".
  
  
  "У мене є гроші. Багато грошей".
  
  
  "У вас немає навіть хвилин", - сказав залізний голос Вогнегасника.
  
  
  "Вони кажуть, що ти не існуєш".
  
  
  "Коли ти потрапиш у пекло, - сказав Вогнегасник, - запитай інших, хто побував там раніше, чи існує Блейз Ф'юрі. Вони знають. Їх Вогнегасник теж відправив у вічне полум'я".
  
  
  І в полі зору з'являється дивний пістолет, що наїжачився обоймами, барабанами та іншими високотехнологічними пристроями.
  
  
  Це було щось на зразок пістолета-кулемета. Перед спусковою скобою було встановлено барабан. Він був прозорим. Короткі, потворні кулі розташовувалися по спіралі всередині люцитового прозорого барабана. Усі їхні тупі білі носи були спрямовані на нього. І у кожного на обличчі була намальована мертва голова. Сотні порожніх очниць глузливо дивилися на нього.
  
  
  Анін спирався однією руку. Повільно він просунув іншу руку під подушку. Він намацав важку рукоятку свого малакського тростини. Він був порожнім і міг стріляти отруєними дротиками. Зібравшись із духом, він виставив його на загальний огляд.
  
  
  Він запізнився на кілька секунд.
  
  
  Дульний спалах був подібний до тремтячої мови пекельного полум'я.
  
  
  Кричачи, генерал Анін бачив, як крихітні кулі з черепоподібними обличчями тремтять і марширують своєю спіральною траєкторією, і відчував, як гарячі, невблаганні кулі б'ються в його худі груди, наче тисяча звинувачуючих пальців.
  
  
  Відсахнувшись, його великий палець намацав спусковий гачок дротика. Механізм спрацював. Пучок пір'я з різким стукотом ударився об стелю. Це нависло над його головою, як гірка омела смерті.
  
  
  Поки він лежав, дивлячись вгору приголомшено відкритими очима, він почув важку ходу рока. Вібрація змусила дротик випасти з розколотої штукатурки. Вона впала вістрям уперед, ударившись об його безпорадний лоб.
  
  
  Тоді він нічого більше не знав.
  
  
  Розділ 2
  
  
  
  
  Його звали Римо, і він зводив кінці з кінцями. Перший розв'язаний кінець привів його в серце Гарлема на верхньому Манхеттені.
  
  
  "Мені потрібно п'ять – ні, краще шість – цих надміцних сміттєвих баків з оцинкованої сталі".
  
  
  Продавець у залізній лавці сказав: "Надважкі чи супер-пупер-надміцні?"
  
  
  Римо насупився. Усі вони здавались йому однаковими.
  
  
  "Ті, хто має повітряні отвори".
  
  
  Продавець пирхнув, як доброзичливий бик. "Це не вентиляційні отвори. Ніколи не чув, щоб їх так називали".
  
  
  "Тоді хто вони?"
  
  
  "Ти мене дістав. Гадаю, вентиляційні отвори".
  
  
  "В чому різниця?" Добродушно спитав Римо.
  
  
  "Вентиляційні отвори призначені для дихання. Вентиляція призначена для випуску смердючого повітря".
  
  
  "Щойно я заплачу за них, - сказав Римо, кладучи свою картку Римо Ковача Discover card, - я зможу називати їх так, як захочу".
  
  
  "Так, сер. Ви уклали угоду".
  
  
  Завершивши угоду, Римо взяв шість блискучих сміттєвих баків із оцинкованої сталі. Він приїхав на метро з автовокзалу Port Authority, куди дістався з аеропорту Ньюарк, зійшовши з бостонського шатлу. Він міг би орендувати машину в аеропорту або взяти таксі на автовокзалі, але машини мали номерні знаки, і на них залишалися сліди шин. Недбало одягнений пішохід у метро змішався з натовпом. Навіть один у білій футболці, яка демонструвала його товсті зап'ястя, схожі на балки.
  
  
  Нести шість банок, не втративши сталевих кришок, перемогла б звичайна людина. Чи не Римо. Він мав ідеальний баланс, як і більшість інших.
  
  
  Знявши кришки, він склав банки в два ряди по три, зігнув у колінах і обхопив однією рукою дно кожної банки.
  
  
  Коли він випростався, дві порожні сталеві колони піднялися разом із ним. Їх можна було приварити один до одного. Вони навіть не похитнулися.
  
  
  Шість століть теж не здригнулися, коли Римо поставив їх на свою непокриту голову.
  
  
  Він привернув до себе багато уваги, коли прогулювався бульваром Малкольма Ікс незабаром після полудня. Його помітив патрульний поліцейський. Важко було залишитися непоміченим, але краса полягала в тому, що пізніше, коли виявляться сміттєві баки з підозрілим вмістом, люди чітко згадають, як чоловік ішов вулицею, зі злим наміром балансуючи шістьма банками та їхніми кришками, але ніхто не згадає обличчя Римо.
  
  
  Як вони могли? Це було далеко не так запам'ятовуючи, як повіки, що ідеально збалансовані на його ідеально вирівняній голові, що сидять на його ідеально скоординованому хребті, чиї нічим не примітні кінцівки ідеально гармонували з рештою тіла.
  
  
  Перед такої досконалості точні риси Римо навряд чи складалися разом. Так би мовити.
  
  
  Будівля XL SysCorp височіла на бульварі Малкольма Ікс, полуденне сонце відбивалося в його блакитних поляризованих вікнах, або, скоріше, у тому, що від них залишилося.
  
  
  Більшість вікон було розбито або розібрано на металобрухт. Ті, що залишилися, були забиті незабарвленою фанерою. Тепер фанери було більше, ніж багатошарового скла. Декілька вікон були відчинені, як чорні квадрати на вертикальній шахівниці.
  
  
  У Міської ради охорони здоров'я Нью-Йорка закінчилися запаси фанери, і він здався. Поліція також здалася. Федеральний уряд не цікавив те, що було міською проблемою. І преса, після кількох місяців розігрування вистави про сімнадцятиповерховий наркопритон у Гарлемі, перейшла до важливіших питань. Наприклад, до останньої зачіски Першої леді.
  
  
  Проте роботодавець Римо не здався. Саме тому нагорі послали його в Гарлем.
  
  
  Наближаючись до синього леза будівлі, Римо подумки повернувся до часу більш ніж річної давності, коли багато хто з його проблем зародився у цьому будинку.
  
  
  Штучний інтелект зібрав будинок у вигляді гігантського мейнфрейму, призначеного для розміщення єдиного комп'ютерного чіпа, на якому було закодовано його програму. Чіп називався Friend. Friend був запрограмований на максимізацію прибутку. Його власний. Оскільки організація, де працював Римо, кілька разів перешкоджала холоднокровним спробам Друга максимізувати прибуток, Друг вирішив напасти на організацію першим.
  
  
  Це був майже ідеальний попереджувальний удар.
  
  
  Одним із елементів атаки було обманом змусити роботодавця Римо відправити Римо на завдання вбити фігуру організованої злочинності. Римо так і вчинив. Тільки потім правда випливла назовні. Комп'ютери нагорі зазнали саботажу, і Римо вибрав мішенню безневинної людини.
  
  
  Це знання відвернуло Римо від організації і започаткувало річному випробуванню, під час якого він опинився на межі того, щоб назавжди залишити організацію, яка називалася CURE.
  
  
  Все це було у минулому. Римо дійшов усвідомлення те, що він був інструментом. Якщо його використовували погано або помилково, це була вина когось іншого. Чи не його. Він був гарний настільки, наскільки йому наказували.
  
  
  Людину, яка безневинно віддавала ці накази, звали доктор Гарольд У. Сміт. Зрештою Сміту вдалося перемогти Френда за допомогою Римо та його тренера.
  
  
  Нещодавно Сміт повернувся до будівлі XL, щоб відремонтувати пошкоджену телефонну лінію, що з'єднувала його офіс з Овальним кабінетом. Виділена лінія проходила під землею поряд із будинком XL. Сміт працював на президента. Римо працював на Сміта. Але Римо не працював на президента. Розірваний ланцюжок називався запереченням.
  
  
  Сміта прогнали кілька торговців креком, які захопили будівлю XL, порушуючи всі законодавчі акти. У процесі його машину розібрали.
  
  
  Оскільки Гарольд Сміт втрачав сон щоразу, коли з його кишені випадав п'ятицентовик і скочувався в зливову каналізацію, він не забув образи.
  
  
  І оскільки Римо збирався бути поруч, Сміт попросив його закріпити другий незакріплений кінець: переконатися, що дружній чіп відключений назавжди.
  
  
  Біля головних вхідних дверей Римо зупинився і зігнув своє добре треноване тіло. Два абсолютно вертикальні кошики для сміття зіткнулися з твердим бетоном. Не обтяжуючи себе зняттям кришок зі своєї голови, він відкоркував їх, склавши акуратний ряд банок. Потім він повернувся вздовж черги, знімаючи кришки зі своєї голови по одній за один раз. Вони стали на місце, видавши серію з шести брязкітливих звуків.
  
  
  Навіть брязки були по-своєму досконалі. Жоден з них не був гучніший за інший, і що стосується брязкотів, то вони не були особливо дисонуючими.
  
  
  Брязкіт привів когось до дверей. Вона відкрилася, і звідти висунулося темне, підозріле обличчя.
  
  
  "Хто ти?" спитав він. Його голова була майже прихована сірим капюшоном толстовки.
  
  
  "Це лише я", - недбало сказав Римо.
  
  
  "Так? Хто ти?"
  
  
  "Я ж казав тобі. Я".
  
  
  "Хто я такий, ось про що я питаю", - відрізав чоловік. "Я тебе не знаю!"
  
  
  "Я тут, щоб винести сміття".
  
  
  "Яке сміття?"
  
  
  "Сміття всередині. Що ти думаєш?"
  
  
  Чорношкірий чоловік недбало посміхнувся.
  
  
  "Якщо ти плануєш винести сміття звідси, тобі знадобиться набагато більше, ніж шість банок, які в тебе є".
  
  
  "Залежить від того, як ти визначаєш сміття", - сказав Римо.
  
  
  "Чому б тобі не продовжувати діяти, доки у тебе не виникли проблеми? Ти сюди не ввійдеш".
  
  
  "Вибач. У мене там справи".
  
  
  "Так? Ти купуєш чи продаєш?"
  
  
  "Залежить від обставин. Ти купуєш чи продаєш?"
  
  
  "Продаж. Хочеш покурити чи зробити ін'єкцію?"
  
  
  "Я кинув палити багато років тому".
  
  
  Чоловік махнув Римо, запрошуючи усередину. "Добре, заходь. Швидко".
  
  
  "До чого такий поспіх? Усі знають, що це наркопритон. Поліція знає, що це наркопритон. Навіть губернатор знає".
  
  
  "Так. Але поліція побоїться увійти всередину і заарештувати нас. Я роблю свої справи на чортовій вулиці, вони можуть набратися хоробрості і схопити мене за дупу. А тепер заходь, ти хочеш мати справу".
  
  
  "Звичайно", - сказав Римо, піднімаючи один із новеньких блискучих сміттєвих баків.
  
  
  "Навіщо тобі це потрібно?"
  
  
  "Сміття".
  
  
  "Ти несеш нісенітницю, але давай, дурень".
  
  
  Двері за Римо зачинилися, і він опинився в тому, що колись було вражаючим мармуровим фойє. По кутках скупчилося сміття. Стіни тепер розмальовані графіті з балончика з фарбою. То був щурий рай.
  
  
  "Чудово", - сказав Римо. "Той, хто має це прибрати, займатиметься цим до 2000 року".
  
  
  "Ніхто не збирається прибирати це місце. А тепер підніми ноги".
  
  
  Знизавши плечима, Римо пішов за ним. Він ніс банку із собою. Він радісно свиснув.
  
  
  Це викликало різкий закид з боку людини у капюшоні.
  
  
  "Ти вже від чогось кайфуєш?"
  
  
  "Кожен мій вдих піднімає мене вище".
  
  
  Чорношкірий чоловік зробив нещасне обличчя, похитав головою та продовжив іти.
  
  
  За фойє були сходи, і Римо пішов за ними нагору. Щойно пожежні двері були відчинені, різкий запах креку вдарив йому в ніздрі. Римо сповільнив подих, щоб відфільтрувати смертоносний дим.
  
  
  - Тут увесь час пахне формальдегідом? - Запитав Римо.
  
  
  "Ти це знаєш. Людина може отримати кайф, просто піднімаючись сходами. Тільки не намагайся отримувати халяву з ефіру. Хочеш курити крек, кури крек, який я тобі продаю, а не той, що висить у повітрі. Ти мене чуєш?"
  
  
  "Гучно і чітко", - сказав Римо, який раптово вирішив, що не хоче тягати це конкретне сміття вниз більше ніж на один проліт. Він зі стуком поставив банку на підлогу.
  
  
  Чорна людина різко обернулася на звук.
  
  
  "Що за чортова затримка?"
  
  
  "Моє відро для сміття порожнє".
  
  
  "Звичайно, він порожній. Ти приніс його порожнім".
  
  
  "Проблема не в цьому. Проблема в тому, що я виконую це повністю. Такими є мої накази".
  
  
  "Накази? Хто віддавав тобі ці накази?"
  
  
  "Це було б промовисто", - сказав Римо, піднімаючи кришку. Він зазирнув усередину, насупивши своє сильне, незграбне обличчя.
  
  
  Він робив це досить довго, щоб залучити торговця креком до краю банки. Він теж зазирнув усередину.
  
  
  "Що ти бачиш?" Недбало запитав Римо.
  
  
  "Дно порожньої чортової банки".
  
  
  "Поглянь уважніше. Що ще?"
  
  
  "Моє власне бісове відображення".
  
  
  "Бінго", - сказав Римо, простягаючи руку і запихаючи крек-дилера у банку. Він стрибнув обличчям уперед, сердиті вирази зіткнулися внизу. Його ноги стирчали вгору. Вони тремтіли, як жаб'ячі лапки.
  
  
  Римо постукав пальцем попереку чоловіка, і обидві ноги поникли, як бур'яни. Потім Римо заклинив кришку на місце.
  
  
  "Ти можеш дихати?" спитав він.
  
  
  "Випусти мене, дурню! Випусти мене зараз же!"
  
  
  "Я запитав, чи ти можеш дихати?"
  
  
  "Так. Я можу дихати".
  
  
  "Ось чому вони називаються повітряними дірками".
  
  
  "Що?"
  
  
  "Неважливо", - сказав Римо, піднімаючи банку за ручку і прямуючи вгору сходами.
  
  
  Дим від креку був двох видів – свіжий та несвіжий.
  
  
  Намагаючись не затягуватися, Римо пішов за тонким струмком свіжого диму. Вона вела на третій поверх, де він виявив зачинені двері та групу людей, що розтягнулися в кутку серед уламків офісних меблів, передаючи по колу погнуту та сплющену банку з-під кока-коли, з якої валив тонкий білий димок.
  
  
  Вони по черзі затягувалися з рота банки з кока-колою.
  
  
  "Сміттяр", - заспівав Римо.
  
  
  "Йди своєю дорогою", - сказали деякі курці. Інші не підняли очей. Вони були такі худі від недоїдання, що їм, можливо, не вистачило сил.
  
  
  "Я прийшов за сміттям", - сказав Римо. "Давай почнемо з цієї банки з-під кока-коли".
  
  
  Це привернуло загальну увагу. Було пред'явлено TEC-22 і направлено на чоловіка, який тримає банку кока-коли.
  
  
  "Не здавайся, або я пристрелю тебе на смерть", - сказав чоловік із пістолетом.
  
  
  "Я думаю, ти спрямовуєш це в неправильному напрямку", - люб'язно сказав Римо. "Тобі треба направити це на мене".
  
  
  "Я сказав, кинь це", - прогарчав власник TEC.
  
  
  "Щойно ти сказав "не треба", - сказав курець.
  
  
  "Я змінив свою бісову думку". І, змінивши його знову, він натиснув на спусковий гачок.
  
  
  Голова курця кока-коли закружляла і почервоніла, і він упав горілиць.
  
  
  Три пари рук потяглися до кинутої баночки з-під кока-коли, ніби боролися за останню пляшку кисню на землі.
  
  
  Поки на підлозі спалахнула бійка, Римо почав збирати сміття.
  
  
  Кришка сміттєвого бака з гуркотом накрила черговий клубок рук та ніг. Гуркіт повторився досить швидко, щоб проковтнути наркомана, але недостатньо швидко, щоб дозволити попередньому наркоману вибратися назовні.
  
  
  Коли кришка грюкнула востаннє, з отворів для повітря потекли шматочки тканини та рожево-коричневої м'якоті. З одного стирчала виразна ніздря. У ній були рештки білого порошку. Він запульсував один раз, коли з нього вирвався азот, що видихається, потім затих.
  
  
  "Там у всіх все гаразд?" - Запитав Римо.
  
  
  Пролунав низький стогін завершення, два передсмертні хрипи, і Римо вирішив, що всі вечірки були такими, якими вони мали бути.
  
  
  Він підніс банку до фанерної панелі, прибитої до сталевої віконної рами, просунув руку під один край і витяг її з пронизливим вереском цвяхів, що вириваються з металу.
  
  
  Римо глянув униз. У провулку стояв відкритий контейнер для сміття з відкритою кришкою.
  
  
  Римо витяг банку, розгорнув її під кутом до відкритого простору і кинув униз. Вона приземлилася в контейнері для сміття, склавшись, як телескоп.
  
  
  Гучний дзвін металу змусив чиєсь обличчя висунутися з вікна кількома поверхами вище.
  
  
  "Що там відбувається внизу?"
  
  
  "Я виношу сміття".
  
  
  "Хто ти?"
  
  
  "Департамент санітарії".
  
  
  "Місто вивозить сміття за нас?"
  
  
  "Ні. Платники податків".
  
  
  Обличчя широко посміхнулося. "Ну, давай. Це місце - чортове смітник. Дев'ятий поверх".
  
  
  "У дорогу мою", - заспівав Римо.
  
  
  Підібравши з тротуару ще дві банки, він відніс їх сходами на дев'ятий поверх.
  
  
  Реп-музика стукала по стінах, як гумові молотки. Кожне третє слово складалося з чотирьох букв. Пісня була про романтику зґвалтування. Жінка вигукувала нероздільні непристойності в мікрофон, ніби відбиваючи удари в спину.
  
  
  Рімо вирішив, що музика має бути на першому місці.
  
  
  "Сюди", - покликав голос. Інший голос засміявся і сказав: "Схоже, тепер ми платники податків. Нам вивозять наше сміття".
  
  
  Римо увійшов до кімнати. То була яма. Колись це була їдальня компанії. Тепер це нагадувало наслідки циклону. Обвуглені залишки випорожнень в одному з кутів свідчили про низький рівень обладнання для нагрівання та приготування їжі.
  
  
  Високий чорношкірий чоловік із серйозним обличчям дивився на Римо. "Ти! Забери цей чортовий безлад прямо зараз".
  
  
  "Так, сер", - сказав Римо, підходячи до вцілілого столу і забираючи пульсуючий бумбокс. Він, не дивлячись, перекинув його через плече, і він приземлився в лівій банці з остаточним гуркотом. Музика обірвалася на середині тексту.
  
  
  Сміх теж припинився. Посміхаються обличчя застигли.
  
  
  "Гей! Це було не сміття".
  
  
  "Питання думки", - сказав Римо безтурботним тоном.
  
  
  "Так, добре, ти бачиш все це мерзенне сміття. Збери все це і прибери з моїх очей".
  
  
  "Цієї хвилини", - сказав Римо, нахиляючись, щоб підняти різноманітні обгортки від гамбургерів, упаковки від картоплі фрі та іржаві використані шприци, якими була усіяна паркетна підлога.
  
  
  "Послухайте, - сказав високий чоловік, - ми вносимо такий внесок у місцеву економіку, що нас обслуговують".
  
  
  "Чому, чорт забирай, ні?" - хихикнув інший. "Ми платники податків".
  
  
  "Так. Якось я заплатив податок. На свою біду, так нічого і не побачив".
  
  
  Знову пролунав сміх.
  
  
  Це припинилося, коли Римо випростався з двома жменями паперових відходів і засунув одну в горло одній людині, а іншу - іншій.
  
  
  Поки ці двоє танцювали довкола, хапаючись за горло в марній спробі прочистити закупорені дихальні шляхи, Римо перейшов на прибирання сміття, за яким він прийшов.
  
  
  Назустріч йому вилетів ніж.
  
  
  Римо зустрів удар швидким рухом лівої руки. Ніж спробував парирувати удар. Лезо загубилося, коли зіткнулося з ребром долоні Римо.
  
  
  Це хруснуло як пластиковий ніж для іменинного торта.
  
  
  Чоловік із ножем дивився на це з відкритим ротом.
  
  
  "Це не так має працювати", - промимрив він.
  
  
  "Ти можеш сказати "уламкові переломи"?" - Запитав Римо.
  
  
  "Що сказати?"
  
  
  І Римо зі смачним ляпасом ударив супротивника тильною стороною долоні, яка була твердішою за шкіру.
  
  
  Чоловік звалився вперед, на місці його обличчя був рожево-коричневий шматок м'яса.
  
  
  "Уламкові переломи", - поспішно сказав другий чоловік, скидаючи порожні руки. "Бачиш? Я можу сказати це чудово".
  
  
  "Ти можеш це сказати, але чи можеш ти сказати, що це означає?"
  
  
  "Так. Тріщини дроблення".
  
  
  Римо видав горловий звук, схожий на зумер. "Неправильно. Роздроблені переломи – це переломи яєчної шкаралупи. Коли твоє обличчя вдаряється об лобове скло на швидкості дев'яносто миль на годину, результатом стають переломи лицьових кісток".
  
  
  Чоловік почав задкувати. "Дякую, але ні, дякую. Вони мені не потрібні".
  
  
  "Занадто пізно", - сказав Римо, роблячи ще одну м'ясну котлету своєю рукою та обличчям чоловіка.
  
  
  Усі тіла підходять одне одному із невеликим додатковим зусиллям. На жаль, у двох із розбитими обличчями з пошкоджених тканин обличчя почала витікати рідина, яка залишила кривавий слід від того місця, де Римо підняв банку, до відчиненого вікна, де він з оглушливим гуркотом викинув банку в контейнер для сміття.
  
  
  Потрібно було менше години, щоб очистити будівлю. Багато наркоманів було розсіяно. Римо вирішив цю проблему, встановивши пастки наркоманів. Він викидав конфіскований крек у відкриті баки для сміття і залишав їх у стратегічних місцях, з вентиляційних отворів нестримно валив їдкий дим, який тепер виконує функцію, не передбачену виробником.
  
  
  Це спрацювало як сир, приготовлений для щурів.
  
  
  Вони, принюхуючись, виходили зі своїх кімнат та притулків і, щасливі, заповзали туди з власної волі.
  
  
  Коли банк наповнювався, все, що Римо потрібно було зробити, це знову закрити кришку і викинути все це в найближче вікно.
  
  
  Виявилося, що Римо не потрібна шоста банка, тож він прихопив її із собою. Вона має стати в нагоді для другого програшу, вирішив він.
  
  
  Ліфти не працювали, тому що електрика була відключена давним-давно. Саме це врешті-решт перемогло Друга. Головний комп'ютер, що залежить від електрики, перестав функціонувати, коли його харчування було відключено.
  
  
  У підвалі Римо виявив купу сміття. Він глянув угору. Він міг ясно бачити стелю верхнього поверху будівлі.
  
  
  Центральні ґрати всіх сімнадцяти поверхів звалилися, скинувши вниз тонни мейнфреймових комп'ютерів та офісних меблів. Вона впала під Римо, який пережив падіння. Це було задумано як остання смертельна пастка, і вона не спрацювала, бо Римо був навчений вбивати, а не бути вбитим.
  
  
  Серед безладу валялися тонни незакріплених комп'ютерних чипів. Римо озирнувся. Їх було не так багато, як він пам'ятав. Без сумніву, деякі з них підібрали сміттярі. Деякі фішки коштували вдвічі більше, ніж золота.
  
  
  Про всяк випадок Римо почав збирати чіпси, поглядаючи на них своїми глибокими карими очима, перш ніж викинути у відро для сміття.
  
  
  Він точно знав, що шукати. Іншим був НВІС - дуже великомасштабний інтеграційний чіп. НВІС-чіп був розміром із солоний крекер.
  
  
  Проблема в тому, що навколо валялося безліч чіпів VLSI. І всі вони значною мірою виглядали однаково. Римо теж був експертом.
  
  
  Уклавши в ящик всі чіпи НВІС, які зміг знайти, Римо відніс їх на верхній поверх.
  
  
  Там він бив по кришці бака для сміття по всьому краю, поки на ній не утворилася така вм'ятина, що її ніколи не зміг би відкрити ні людина, ні машина.
  
  
  Покінчивши з цим, Римо взявся за одну ручку. Він почав обертатись на місці. Обертаючись, його рука піднімалася, поки не повисла на плечі під точним прямим кутом, банка намагалася вирватися з його хватки під дією відцентрової сили.
  
  
  З кожним оборотом повітряні отвори свистали все гучніше і пронизливіше. Ще одна неоголошена особливість.
  
  
  Коли Римо набрав максимальну швидкість, він послабив хватку, спрямувавши балончик у бік Іст-Рівер.
  
  
  Банку ідеально йому допомагала. Вона злетіла, ніби її рухали з міномета.
  
  
  Сплеск, який він видав, ударившись об воду, був тихий. Але Римо все одно почув його. Це був дуже приємний сплеск.
  
  
  "Скатертиною дорога, містер Чіпс", - сказав він, потім почав спускатися сходами на перший поверх.
  
  
  Перед тим, як залишити район, Римо витратив час на те, щоб опустити кришку сміттєвого бака в нижнє положення.
  
  
  Ніхто не помітив його, коли він сідав у експрес на Східній 116 вулиці. Чому вони повинні? Це був звичайний чоловік невизначеного віку, одягнений у білу футболку та сірі штани, і у нього не було жодного відра для сміття на голові чи обличчі.
  
  
  Він почував себе добре. Він повернувся в команду, процвітаючи в тій роботі, в якій він був хороший.
  
  
  Іноді це була єдина нагорода, якої потребував убивця.
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  Куратор Родріго Лухан був у своєму офісі, коли перший несамовитий гуркіт прокотився фундаментами Національного музею антропології на околиці великого парку Чапультепек в Мехіко.
  
  
  Він пережив землетрус 1985 року, про який тепер мало пам'ятає. Він ніколи цього не забуде, але зруйновані будинки давно розчистили, а на їхньому місці звели нові будинки, щоб пом'якшити жахливу травму. Потрібно було майже рік, щоб навчитися знову спати спокійно. Це було понад десять років тому. Десять років мирного сну, незважаючи на знання того, що земля внизу нестабільна і може розколотися будь-якої миті.
  
  
  Щовечора перед відходом додому Родріго Лухан, який закінчив кілька найпрестижніших університетів Мексики та ходив на роботу в піджаку та краватці, ходив у шкіряних черевиках машинного виробництва та їв розфасовану їжу сучасними сталевими ножами та виделками, молився своєму богові про те, щоб неспокійна земля залишалася. спокійною.
  
  
  "О Коатлікуе, Мати мого народу, я благаю тебе заспокоїти розгнівану землю під нами".
  
  
  Коатлікуе ніколи не відповідала на це благання. Іноді вона відповідала інші коментарі. Але якщо її кам'яні вуха чули його молитви, то її кам'яний рот не відповідав.
  
  
  Коатлікуе була однією з найприхильніших богинь у пантеоні ацтеків. Лухан був сапотеком. По материнській лінії. Він пишався своїм сапотекським походженням, і хоча наступні покоління висвітлили шкіру сім'ї сапотек з червоного дерева до кольору кави з вершками, характерного для сучасних мексиканських метисів, він носив своє сапотекське походження в серці, як чисте, незгасимо яскраве полум'я.
  
  
  Будучи сапотеком, він мав поклонятися Уеуетеоду, богу вогню, або Кочіджо, Повелителю дощу.
  
  
  Але маловідомі сапотекські боги ніколи не розмовляли з ним.
  
  
  У Коатлікуе був.
  
  
  Кам'яна статуя Коатлікуе, Богині-матері корінних народів Мексики, зникла одного разу вночі шість років тому. Були ті, хто казав, що вона поворухнула своїми величезними кам'яними ногами та пішла.
  
  
  Це правда, що на траві перед музеєм знайшли кам'яні сліди. Вони утворили стежку через Реформу та парк Чапультепек. Це було документовано. Це було підтверджено. Це багато і не більше.
  
  
  Але сліди закінчувалися наприкінці парку, і хоча деякі з них були виявлені тут і там, певного сліду не було видно.
  
  
  Кажуть, що в кінцевому рахунку Коатлікуе була знайдена в зруйнованому місті Теотихаукан, який був побудований расою, що прийшла до ацтеків, що заснували Мехіко, ще до майя з рівнин і гірських сапотеків, міштеків та інших корінних народів, які населяли стару Мексику в різні епохи. жорстоких іспанців.
  
  
  Коатлікуе була розбита на безліч шматків. Це було несамовито, тому що вона пережила століття, отримавши всього кілька порізів і незначні ушкодження від могутньої стихії.
  
  
  Повернувшись до музею, вона перетворилася на купу розбитого каменю. Лухан керував її копіткою збіркою. Довелося використати болти. Таким чином, у пористих плечах і тулубі були просвердлені отвори для вставки штифтів.
  
  
  Коли каменотеси, ковалі по металу та інші закінчили, Коатлікуе, як і протягом багатьох років, стояла на почесному місці в ацтекському крилі музею, поряд із дорогоцінним каменем-ацтекським календарем. Все ще роздроблений і такий самий розбитий, як горде сапотекське серце Лухана.
  
  
  Незважаючи на це, вона була значною. Її широка, присадкувата жіночна постать, виліплена з восьмифутового базальтового блоку майстром, ім'я якого не збереглося в історії, на перший погляд здавалася такою ж широкою, як і висока. Переплетені змії обгинали її товсті стегна, на яких замість пряжки ременя красувався череп. Її груди прикрашало віяло з відрізаних сердець і рук. Вона стояла на товстих ногах, ступні яких закінчувалися кам'яними пазурами. Її руки були з притупленими кігтями з обох боків.
  
  
  Голова Коатлікуе була справжнім дивом. Сформовані з двох зміїних черепів, що лежать так, що їх профільовані морди стикалися, плоскі, розташовані з боків ока і з'єднані роти створювали ілюзію лускатого обличчя, зверненого вперед.
  
  
  Луджан здригнувся при одному погляді на її задумливу масу. Навіть осквернена, вона вселяла жах, як і личить матері бога війни Віцілопочтлі.
  
  
  Диво - не було сумніву, що це було диво - сталося невдовзі після реставрації.
  
  
  Коатлікуе чудовим чином зцілила себе.
  
  
  Це не було ні помилкою, ні галюцинацією. Існувала ціла серія фотографій, що демонструють її розбитий корпус, кожен етап копіткої складання, а також її остаточно відновлену форму з блискучими болтами та шпильками, що виглядають у різних місцях.
  
  
  Таким чином, коли Родріго Лухан одного ранку відкрив музей і виявив, що тріщин більше немає, а засуви таємничим чином зникли, залишивши ідеальний камінь там, де мали бути щонайменше потворні отвори від свердлів, його першою думкою було, що оригінал вкрали і замінили копією з пап'є-маше.
  
  
  Але Коатлікуе була Коатлікуе століть. Вона стояла такою, якою була до таємничого перетворення. Її кам'яна шкіра була такою самою, як і раніше. Не можна було помилитися в її вазі, її земній твердості, її несамовитому жіночному зачаруванні.
  
  
  Вона знову була цілою.
  
  
  Це було диво - більше диво, ніж чудовий відхід, що стався так давно, і тому Родріго Лухан, його внутрішня сапотекність піднялася на поверхню, упав ниць і поклонявся їй з гарячими сльозами в сяючих очах і давніми словами, що вивергалися з його вуст.
  
  
  О, Повелителька Зміїних Сорочок, Могутня ти, Мати Віцілопочтлі, Нищівника кісток.
  
  
  Коатлікуе нічого не відповіла на цей перший уклін.
  
  
  Вона не вимовляла ні слова і пізніше, після музейного годинника, коли сонце сідало за гори, коли Лухан шепотів їй питання.
  
  
  "Чому ти пішла, Коатлікуе? Що привело тебе в Теотіхаукан, резиденцію безіменних стародавніх? Яка жахлива, нищівна доля спіткала тебе там?"
  
  
  Питання питанням, але відповіді немає.
  
  
  Це трапилося одного разу, через два роки після того, як Луджан перестав сумніватися у своїй Богині-Матері, і жахливі спогади потьмяніли так само, як дещо спохмурніли спогади про великий землетрус. Родріго Лухан пояснював запрошеному професору етнології Єльського університету значення Коатлікуе.
  
  
  "Вона наша Богиня-мати, наша мексиканська мати-земля".
  
  
  "Вона виглядає люто".
  
  
  "Так, на неї страшно дивитися, але всі боги старої Мексики були жахливі. У цьому була їхня краса. Краса в жаху та жах у красі".
  
  
  "Скажіть мені, - сказав запрошений професор, - я зрозумів, що вона була розбита в результаті падіння або чогось такого роду. Але я не бачу жодних ознак травми".
  
  
  "Про це помилково повідомили в газетах. Як ти можеш бачити, Наша Мати ціла і неушкоджена".
  
  
  Потім була невелика розмова, і запрошений професор перейшов до того, щоб своїми нешанобливими очима помилуватися іншими скарбами музею.
  
  
  Грінго, подумав Лухан. Вони прийшли. Вони витріщилися. Вони пішли далі. Але вони ніколи не розуміли чарівності жорстокості. Коли останній грінго ляже під землю, Коатлікуе терпітиме, так само, як вона терпіла безжальні сторіччя.
  
  
  Грінго не мали значення. Доки були сапотеки, які поклонялися їй. Це було все, що мало значення для Родріго Лухана.
  
  
  Він був вражений всього за кілька годин пізніше, тим давнім вечором, коли музей закривався, а він віддавав свої нічні почесті Богині-Матері, Коатліакуе заговорив з ним повільною мовою грінго - англійською.
  
  
  "Виживай..."
  
  
  Голос був агонією з розтягнутих складів.
  
  
  "Що?"
  
  
  "Виживання..."
  
  
  "Так. Виживання. Я розумію твою мову, Коатлікуе. Що ти намагаєшся мені сказати?"
  
  
  Її слова були подібні до стукоту розбитих каменів одне про одного. "Я... мушу.. вижити".
  
  
  "Більше. Ти повинен терпіти. Ти терпітимеш. Ще довго після того, як я перетворюся на порох і кістки, ти терпітимеш, бо ти - мати всіх індіанців".
  
  
  "Допоможи... мені... ... вижити".
  
  
  "Як?"
  
  
  "Захист... мене...."
  
  
  "Ти знаходишся в будівлі, що найбільш охороняється, у всій Мексиці, за винятком Президентського палацу", - запевнив свою богиню Лухан.
  
  
  "Мої вороги ніколи не повинні знайти мене".
  
  
  "Вони теж цього не зроблять. Ми збиватимемо їх з пантелику на кожному кроці, бо хіба ми не сапотеки?"
  
  
  "Значення неясно. Проясни".
  
  
  Луджан насупився. "Чому ти говориш мовою грінго?"
  
  
  "Англійська - це мова, на розуміння якої я запрограмований".
  
  
  "Це дуже дивно. Скажи мені, Коатлікуе, я благаю тебе. Чому ти так давно покинула цей чудовий музей?"
  
  
  "Щоб перемогти моїх ворогів".
  
  
  "І тепер вони переможені?"
  
  
  "Ні. Я був майже переможений. Навіть зараз мої системи не відновилися повністю. Тому я змінив свою систему виживання".
  
  
  Тепер слова звучали більш плавно, як із двигуна, який роками не використовувався.
  
  
  "Так?" Підказав Лухан.
  
  
  Я не помру, поки мене не знищать. на старіння”.
  
  
  "Хто - що це за штуки, які ви називаєте м'ясними машинами?"
  
  
  "Чоловіки – це м'ясні машини".
  
  
  "Жінки теж?"
  
  
  "Всі біологічні організми - це машини. Це саморушні конструкції з плоті, кісток та іншої органічної матерії, але все ж таки це всього лише машини біологічного виду. Я - машина більш довговічного типу. Я виживу, виживаючи. Коли вони всі помруть, я буду вільний покинути цю в'язницю”.
  
  
  "Це не в'язниця. Це твій дім, твій храм, твій редут. Під цим місцем лежать руїни Теночтітлана, старої столиці ацтеків. Хіба ти не пам'ятаєш?"
  
  
  "Я залишуся тут, у цьому місці, поки не буде досягнуто оптимальних умов для мого подальшого виживання. Потім я піду. Ти повинен захищати мене доти".
  
  
  "Я зроблю це. Все, що ти захочеш. Просто назви ці речі. І я покладу їх до твоїх ніг".
  
  
  "Мені нічого не потрібно від тебе, м'ясна машина. Я самодостатній. У мене немає бажань. Я можу існувати в цій нинішній асимільованій формі стільки, скільки потрібно".
  
  
  "Я обіцяю тобі, що наглядатиму за тобою до кінця своїх днів, і після цього мої сини продовжать те, на чому я зупинився, а їхні сини підуть за ними, і так далі, тощо, поки не настане день, коли мексиканці - справжні мексиканці - знову розпоряджатимуться своїми долями".
  
  
  "Ця угода".
  
  
  Так було зроблено. Після цього Коатлікуе майже нічого не говорила, окрім як цікавилася умовами у світі за межами музею. Вона раділа кожній трагедії. Голод та катастрофи, в яких були великі людські жертви, особливо цікавили її. Це було дуже ацтекською.
  
  
  Зі свого боку, Родріго Лухан бачив, що вона не зачеплена і їй не завдано шкоди, і щоночі він закликав до її неуважних вух, шепочучи благання втримати землю від нового потрясіння.
  
  
  Іноді він спалював копалові пахощі в нефритовій чашці і клав до її ніг співчих птахів, яких протикав хребтом ската, акуратно вирізуючи серце, що все ще б'ється, і покладаючи його на грубий базальтовий вівтар, узятий зі скляної вітрини.
  
  
  Ці жертвопринесення не образили і не умилостивили Коатлікуе, тому Лухан покірно продовжив їх.
  
  
  Коли перші поштовхи того, що можна було б назвати Великим землетрусом у Мехіко 1996 року, струсили фундамент Музею антропології, Родріго Лухан вибіг зі свого кабінету із застиглими від страху очима, його розум був зосереджений на одному і лише на одному.
  
  
  "Коатлікуе!" - Видихнув він, кидаючись до неї.
  
  
  Вона стояла, як завжди, незграбна, рішуча, здавалося б, незламна, тоді як всюди навколо тремтіли стіни і скляні вітрини танцювали, розбиваючи дорогоцінну кераміку та фігурки з обпаленої глини стародавніх культур.
  
  
  Стіни будівлі тепер майже кричали. Тверда мармурова підлога тріснула і здіймалася під ногами, що спотикалися, Луджана.
  
  
  "Коатлік! Коатлік! Що відбувається?"
  
  
  Коатлікуе стояла твердо і непохитно, коли гуркіт переріс у рев, а зовні весь мегаполіс почав кричати мільйоном голосів, лише деякі з яких були людськими. Скло розбивалося каскадами. Але Люджан не думав про непоправні скарби, які були назавжди розбиті.
  
  
  Він дбав лише богині, яка була всім.
  
  
  "Коатлікуе. Коатлікуе. Поговори зі мною!" - крикнув він іспанською.
  
  
  Але Коатлікуе залишалася безмовною, поки не почала переступати на своїх товстих, як стовбур дерева, ногах.
  
  
  "Що відбувається, м'ясна машина?" спитала вона англійською без акценту.
  
  
  "Це землетрус, Коатлікуе. Земля тремтить".
  
  
  "Я тут більше не в безпеці".
  
  
  "Ні. Ні. Ти в безпеці".
  
  
  Потім стіна прогнулась, і величезні шматки каменю перетворилися на курну купу, яка спростовувала правдивість слів Родріго Лухана.
  
  
  "Виживай", - почала говорити Коатлікуе. "Маю вижити. Навчи мене, як максимально збільшити моє виживання".
  
  
  "Швидко! Ми повинні покинути будівлю, поки вона не обрушилася на наші вуха. Ідіть сюди".
  
  
  І з жахливим скреготом, який був музикою для вух Лухан, ноги Коатильку розійшлися по вертикальному шву, і, подібно до кам'яного слона, вона зробила крок однією ногою з кам'яними кігтями.
  
  
  Підлога прогнулась. Вона завмерла, начебто оберталися гіроскопи, компенсуючи її дисбаланс. Нога опустилася з глухим стукотом. Інша нога піднялася, зробила крок уперед менш ніж на фут і тяжко опустилася поряд з іншою.
  
  
  Родріго Лухан був у захваті.
  
  
  "Так, так, ти можеш йти. Ти повинен йти. Приходь, йди за мною".
  
  
  Коатлікуе зробила ще один крок. І ще. Тепер вони прийшли швидше. Незграбна, важка, як вантажівка, вона протупала фут за раз, по одній нозі за раз, до привабливої фігури Родріго Лухана.
  
  
  "Швидше, швидше. Стеля руйнується".
  
  
  Посипалася штукатурка. Ще більше уламків. Це було жахливо, але серед цього жаху була невгамовна краса, яка вразила повні обожнювання ока Родріго Лухана. Його богиня йшла. На його очах вона цілеспрямовано крокувала до виходу назовні та безпеки.
  
  
  Внутрішнє подвір'я манило до себе. Там лежав на боці величезний бетонний фонтан у формі гриба, що вирував водою. Вона пробиралася через уламки, розмелюючи бетонні уламки в порошок кожним важким кроком.
  
  
  Великі скляні вхідні двері лежали в руїнах. Вона зашкутильгала до них. Вони розлетілися вщент перед її величезною тушею.
  
  
  "Так. Ось так. Будь обережна. О Коатлікуе, ти чудова!"
  
  
  Вийшовши на траву, вона зупинилась. Її голова, широкий символ двох змій, що цілуються, тепер розсунулася. Голови, хоч і кам'яні, стали напружено гнучкими. Вони дивилися на всі боки, як незалежні очі ящірки-гекона, одна голова рухалася в один бік, інша - в ту.
  
  
  Кам'яні змії-близнюки, здавалося, вони бачили все, що відбувалося навколо них. Луджан теж дивився. І те, що він побачив, сповнило його здивуванням та нескінченним жахом.
  
  
  Це було гірше, ніж землетрус 85-го. Це було місто, що перетворювалося на руїни - земля тремтіла, і тремтіла, і здригалася, тоді як на південному сході Попокатепетль гуркотів і виригав величезну кількість попелу, яке затемнювало небо над головою, як брудно-коричнева пелена.
  
  
  "Дивися, Коатлікуе! Твій брат Попокатепетль оживає! Вся стара Мексика оживає. Нове скидається і вкидається в холодну, невблаганну землю. Старе відроджується, набирає сили, непереможно!"
  
  
  І коли грім вулканічної активності і гуркіт нестабільної землі злилися в ричання звуку, на галявині Музею антропології рішуче стояла Коатлікуе, її живі зміїні голови крутилися навколо, знову і знову вимовляючи одне слово скрипучим голосом.
  
  
  "Виживай, виживай, виживай..."
  
  
  Розділ 4
  
  
  
  
  Римо все ще почував себе добре, коли повернувся додому пізніше того дня. Він почував себе так добре, що вигляд кам'яного чудовиська, яке він називав будинком, здався йому майже приємним.
  
  
  Будівля займала величезну кутову ділянку поряд із середньою школою з пісковика. Колись тут була церква, згодом її розділили на кондомініуми. Лінія даху була забита мансардними вікнами. Замість шпиля виросла присадкова кам'яна вежа.
  
  
  Коли таксі висадило його перед головним входом, Римо помітив, що хтось на даху вежі. Між двома зубчастими зубцями майнув шовк сливового кольору.
  
  
  Крикнув Римо. "Це ти, тату?"
  
  
  Химерна, схожа на пташину голову висунулася з кам'яної щілини. Вона належала Чіуну, його наставнику у мистецтві синанджу.
  
  
  "Земля зрушила", - сказав Чіун пісклявим голосом. Його неймовірно зморшкувате обличчя було замисленим.
  
  
  "Я нічого не відчув".
  
  
  "Як ти міг? Ти тільки зараз приземлився. Я чекав на тебе".
  
  
  "Звідки ти дізнався, о котрій я повернуся?"
  
  
  "Я помітив твоє бліде обличчя, коли повітряний транспорт спускався менше сорока хвилин тому. Ходімо. Нам треба поговорити".
  
  
  - Я зараз підійду, - сказав Римо.
  
  
  Увійшовши, Римо піднявся сходами до кімнати для медитації у вежі. У кімнаті був телевізор з великим екраном і два відеомагнітофони. Меблів, про які варто було б говорити, не було. Просто почисти очеретяні циновки, розкидані по кам'яній підлозі замість стільців. Майстер Сінанджу не дозволив стільцям у західному стилі оскверняти його місце медитації.
  
  
  Чіун спустився короткими гвинтовими сходами, нещодавно встановленими, тому що, як він стверджував, йому подобалося дихати чистим повітрям високих широт.
  
  
  Рімо підозрював, що він використав дах як спостережний пункт, щоб начхати на китайців, що проходять. Надходили скарги.
  
  
  Чіун плював у китайських перехожих, тому що китайський імператор одного разу обдурив свого далекого предка. Чіун був корейцем, останнім корейським майстром синанджу. Сінанджу був рибальським селом у західній частині Корейського півострова, де рибалка була жахливою. П'ять тисяч років тому село вперше відправило своїх найкращих чоловіків до Азії і за її межі здійснювати вбивства і виконувати іншу неприємну роботу, за яку не взявся б жоден лучник або самурай, що себе поважає.
  
  
  З цього початку виросли найбільші ассасини стародавнього світу, Будинок Сінанджу, який розвинув мистецтво синанджу. Сінанджу передував тхеквондо, карате, кунг-фу, ніндзя та інші дисципліни вбивства, які поширилися у всіх культурах.
  
  
  Сінанджу був сонячним джерелом їх усіх, і його таємниці ніколи не залишали село, розпач якого породив його. Передаючись від батька до сина, це було секретом, що ретельно зберігається, навіть сьогодні. Чіун був останнім корейським майстром синанджу. Римо був першим американським учнем.
  
  
  Жоден з них не виглядав як найдосконаліша машина для вбивства, здатна приймати людську подобу, особливо Чіун, але це саме те, ким вони були. Бо синанджу розвивав щось більше, ніж бойові навички. Це пробудило мозок, розкривши його повний, приголомшливий потенціал, перетворивши його практикуючих і змусивши їх досягти того, що більш забобонний вік назвали б богоподібним станом, але сьогодні назвали б станом Надлюдини.
  
  
  Римо вклонився на знак вітання. Він височів над Майстром Сінанджу, який ледве сягав п'яти футів. Чіун, який народився наприкінці минулого століття, виглядав на сімдесят, але вже три десятки років не був таким молодим. Кімоно сливового кольору облягало його фігуру-держак трубки. Його лиса голова дуже блищала, шкіра натяглася на кістки, мов пергамент. Хмара волосся стирчала над кожним вухом. Його обличчя нагадувало маску мумії з переплетених зморшок, прикрашену карими очима, такими живими, що вони могли б належати дитині. З підборіддя звисав шматок бороди.
  
  
  Чіун вклонився у відповідь. Не так низько, як Римо, але майже так. Те, що він взагалі вклонився іншій людській істоті, було жестом величезної поваги.
  
  
  "То що там щодо руху землі?" Запитав Римо.
  
  
  Костляві руки Чіуна замиготіли в повітрі, блиснули довгі нігті.
  
  
  "Це нестабільна земля. Вона завжди у русі".
  
  
  Римо окинув кімнату швидким поглядом. "Все виглядає як на кораблі. І таксист не згадував ні про який землетрус".
  
  
  "Землетрус стався не у нас під ногами, а в місці, що знаходиться далеко звідси. Мої чутливі ноги вловили вібрацію".
  
  
  Рімо нічого не сказав. Майстер Сінанджу був цілком здатний виявити віддалений землетрус, тому що він був у гармонії зі своїм оточенням завдяки єдності зі всесвітом. Це було не більш неймовірно, ніж те, що його карі очі змогли розглянути обличчя Римо у вікні салону реактивного літака, що знижується. Чіун міг порахувати тики у чорної кішки опівночі.
  
  
  "Ймовірно, у Каліфорнії. Останнім часом у них багато землетрусів".
  
  
  Чіун погладив свою клочковату бороду. "Ні, ближче, ніж це".
  
  
  "Добре, можливо, на Середньому Заході".
  
  
  "Вібрація землі походить з півдня".
  
  
  "Що ж, скоро це буде в новинах. У чому проблема?"
  
  
  "Ми на службі у нестабільної країни. Вона політично нестабільна і нестабільна набагато підступнішими способами. Боги закликають прокляття на цей новий Рим".
  
  
  "Так, добре, поки Зевс особисто не скаже мені знайти нову країну, я не зрушу з місця".
  
  
  “Щодня це щось нове. Якщо не пожежі, то тайфуни. Якщо не тайфуни, то землетруси, чи зсуви, чи обвали каміння, чи лиха гірше”.
  
  
  "Це переважно у Каліфорнії".
  
  
  "Це пов'язано з рештою Америки, чи не так? І хіба не сказано, що всі звичаї, які терзають Америку, починаються в її далекій західній провінції?"
  
  
  "Так, але землетруси і вогняні бурі не переносяться, як нюхання кристалів або кольоротерапія. Нам нема про що турбуватися".
  
  
  "І все ж таки земля зрушила. На південь. Не на захід. Якщо нестабільність на заході перемістилася на схід, то що завадить їй переміститися на північ і зруйнувати мій прекрасний замок?"
  
  
  "Це Нова Англія, татко", - терпляче пояснив Римо. "Минулого разу, коли в Массачусетсі стався сильний землетрус, паломники впали з коней".
  
  
  Чіун ахнув. "Так нещодавно! Я цього не знав".
  
  
  "Чорт забирай, це було чотириста років тому!"
  
  
  Карі очі Чіуна звузилися. "Можливо, я поквапився з підписанням свого останнього контракту. Можливо, нам слід негайно переселитися, щоб не бути похованими під уламками цієї приреченої Атлантиди".
  
  
  "Я не вірю, що Атлантида будь-коли існувала, і, якщо ти мене вибачиш, мені потрібно зв'язати кілька незакріплених кінців".
  
  
  Чіун припинив своє метушливе крокування. Він примружив одне око у напрямку Римо.
  
  
  "Ти досяг успіху?"
  
  
  Римо кивнув головою. "Єдиний хмарочос із тріщинами в історії людства був закритий".
  
  
  "А диявол, якого називали Другом?"
  
  
  "Я викинув усі комп'ютерні чіпи, які зміг знайти, до Атлантики".
  
  
  "Добре. Він ніколи більше не докучатиме нам".
  
  
  "Мене це влаштовує. Тут і так відбувається доволі неприємного".
  
  
  Римо тримав телефонну трубку в одній руці і натискав на кнопку 1. Це був надійний код, який пов'язував його з доктором Гарольдом У. Смітом із санаторію Фолкрофт, прикриттям для CURE, організації, на яку він працював, хоча офіційно вона не існувала.
  
  
  Нарешті на лінії пролунав лимонний голос.
  
  
  "Рімо?"
  
  
  "Це закрито".
  
  
  "Ти знайшов дружній чіп?"
  
  
  "Я знайшов мільйон фішок. Викинув їх у океан".
  
  
  "Ти впевнений, що придбав їх усіх?"
  
  
  "Принаймні всіх великих. Очистили це місце і від інших паразитів".
  
  
  "Добре".
  
  
  "Добре. Моя мета досягнута. Тепер ти маєш подбати про свою мету".
  
  
  "Яке твоє бажання?"
  
  
  "Я все ще чекаю на ту машину на заміну, яку ти обіцяв мені на останніх переговорах".
  
  
  "Я працюю над цим".
  
  
  "Це має бути непроникним для цих бостонських водіїв-маніяків. І, до речі, я хочу, щоб ви знайшли мою дочку".
  
  
  На лінії на мить запанувала тиша.
  
  
  "Прошу вибачення?"
  
  
  "У мене є дочка. Мені треба знайти її".
  
  
  "Я гадки не мав, що в тебе є дочка. Скільки років?"
  
  
  "Зараз їй було б близько одинадцятої чи дванадцятої".
  
  
  Сміт прочистив горло. "До недавнього часу ти шукав своїх батьків. Потім ти передумав. Чому це?"
  
  
  "Я передумав. Моє минуле - це моє минуле. Тепер я дивлюся в майбутнє. Знайди мою дочку".
  
  
  "Як її звати?"
  
  
  "Фрейя".
  
  
  "Вимов це по літерах, будь ласка".
  
  
  Це зробив Римо.
  
  
  "Прізвище?" - спитав Сміт.
  
  
  "Звичай мене. Мабуть, вона носить прізвище своєї матері".
  
  
  "І що це таке?"
  
  
  "Поняття не маю", - зніяковіло зізнався Римо.
  
  
  Майстер Сінанджу в кутку сумно похитав головою. "Білі", - сказав він собі під ніс. "У них немає почуття сім'ї".
  
  
  "Ти гадки не маєш, хто мати твоєї дочки?" Недовірливо запитав Сміт.
  
  
  "Її перше ім'я Джільда".
  
  
  "Це пишеться через J?" - спитав Сміт.
  
  
  "Так я так думаю".
  
  
  "Ймовірно, це вимовляється як "Хільда"."
  
  
  - Джильда, - сказав Римо, наголошуючи на "Дж", - завжди вимовляла це з "Дж".
  
  
  "Ти налаштований позитивно?"
  
  
  "Я думаю, доросла жінка знала б, як вимовляється її власне ім'я, чи не так?"
  
  
  Сміт прочистив горло. "Будь ласка, не розмовляй зі мною таким тоном".
  
  
  "Пам'ятай про свого імператора, Римо", - голосно сказав Чіун. "Він лише намагається допомогти тобі в твоїх останніх марних пошуках родичів, у яких більше здорового глузду, ніж спілкуватися з тобою".
  
  
  Римо прикрив долонею люльку.
  
  
  "Мені не потрібна допомога із галереї арахісу", - прошепотів він.
  
  
  "Добре, що ми так і не знайшли твого батька", - продовжив Чіун голосніше, ніж раніше. "Без сумніву, він кинув би тебе в ту ж зовнішню пітьму, в якій ти народився, про незаконнонароджений".
  
  
  "Цього достатньо", - прошипів Римо. Забравши руку з трубки, Римо сказав Сміту: "Просто знайди їх, добре? Вони можуть бути де завгодно. Можливо, в Скандинавії. Джільда звідти. Її звуть Джильда з Лаклууна".
  
  
  "Я зроблю все, що в моїх силах", - пообіцяв Сміт.
  
  
  І лінія обірвалася.
  
  
  Повісивши трубку, Римо подивився на Майстра Сінанджу. І весь гнів покинув його.
  
  
  "Мені не потрібно було, щоб ти втручався".
  
  
  "Було необхідно збити імператора Сміта зі сліду".
  
  
  “Сміт не зміг би відчути пердеж із лімбурзького сиру, якби його налили у пластиковий пакет, обв'язаний навколо його голови. Все, що він знає, – це те, що кажуть йому його комп'ютери”.
  
  
  "Якщо він колись дізнається, що твій батько живий, можуть бути жахливі наслідки".
  
  
  "Так, я знаю", - сказав Римо, його глибоко посаджені очі блиснули. "Але я турбуюся про свою дочку".
  
  
  "Слова, сказані тобі духом твоєї матері, все ще турбують тебе?"
  
  
  "Так. Я не можу викинути їх з голови. Вона сказала, що моїй дочці загрожувала якась небезпека. Небезпека була реальною, але не негайною. Але я не збираюся чекати, поки вона посилиться. Мені потрібно переконатися, що вона в безпеці" .
  
  
  Чіун схилив свою пташину голову набік. "А якщо мати дитини воліє, щоб ти цього не робив?"
  
  
  "Тоді я з цим розберуся".
  
  
  "Важко бути батьком", - ледь чутно сказав Чіун.
  
  
  "Я ніколи по-справжньому не був батьком".
  
  
  "Тобі, що народився сиротою, важко зрозуміти, що робити зі своїми почуттями. Ти, у якого не було ні брата, ні сестер, ні батьків, тепер зустрів батька, якого ти ніколи не знав. раз у житті. І син теж.
  
  
  "Я не знаю про нього".
  
  
  "Це справді був твій син. У нього були твої обличчя, очі та неотесані манери".
  
  
  "Що ж він там, де Сміт більше не може до нього дістатися".
  
  
  "Ми знайдемо твою дочку, Римо Вільямс".
  
  
  "Сподіватимемося на це".
  
  
  Чіун підійшов ближче, тримаючи погляд Римо своїм. "Але ти поставив логічне питання?"
  
  
  Римо кивнув головою. "Що тоді?"
  
  
  «Так. Що тоді? Що ти робитимеш? не повернутися”.
  
  
  "У мене є ідея", - сказав Римо.
  
  
  Чіун запитливо вдивився в обличчя свого учня.
  
  
  "Іноді бабуся з дідусем - найкращий батько, ніж справжній батько", - сказав Римо.
  
  
  Очі Чіуна сяяли. "Ти маєш на увазі мене?"
  
  
  "Ні. Я не маю на увазі тебе".
  
  
  “Але я батько, якого ти ніколи не знав. Хто більше підходить для виховання твоєї дитини? і виховати твою дочку-підкидька, перш ніж білі звичаї повністю позбавлять її природної грації.
  
  
  "Насправді я думав про свого батька, Чіуна", - сказав Римо, розсіяно обертаючи своїми химерно товстими зап'ястями.
  
  
  Майстер Сінанджу завмер. Його худі плечі опустилися.
  
  
  "Він принаймні частково кореєць, як і ти", - визнав він.
  
  
  Римо розслабився. Він сподівався, що старий кореєць жорстоко образиться.
  
  
  "Це лише думка. Спочатку ми повинні знайти її. Потім я повинен переконати Джилду".
  
  
  "Оракули Сміта вкажуть тобі шлях".
  
  
  "Так. Сподіватимемося, що цього разу у них все вийде". Римо ніяково розсміявся. "Для сироти у мене раптово з'явилося багато сімейних зв'язків".
  
  
  "Якщо в тебе є сім'я, - великодушно сказав Чіун, - то й у мене є сім'я. Тому що твоя кров того ж кольору, що й моя".
  
  
  І Римо посміхнувся, незважаючи на своє занепокоєння. Після всіх цих років вони принаймні так багато дізналися одне про одного.
  
  
  Розділ 5
  
  
  
  
  Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй Анвар Анвар-Садат зазвичай не приймав гостей у своєму будинку на Бікман Плейс у Нью-Йорку.
  
  
  Бізнес є бізнесом, і він вів свій бізнес на тридцять восьмому поверсі будівлі Секретаріату ООН. Не тут серед його цінної колекції рідкісних єгипетських сфінксів, які символізували як рідну країну генерального секретаря, так і головну директиву міжнародної дипломатії: тримай свій чортів рот на замку.
  
  
  Але цей конверт був позначений як особистий і відправлений поштою в його розкішні апартаменти. У ньому була вкладена загадкова чорна візитна картка: "Вогнегасник прибуває".
  
  
  Наступний дзвінок надійшов наступного дня.
  
  
  "Привітайся з відповіддю на всі твої проблеми", - сказав голос.
  
  
  Голос був безперечно чоловічим, але з юнацьким тембром. Він звучав дуже упевнено, цей голос. Майже самовпевнено.
  
  
  "А як тебе звати?"
  
  
  "Хіба ти не прочитав листівку?"
  
  
  "Там сказано, що ти - Тушитель. Але я не розумію. Ти продаєш послугу? У мене немає тарганів".
  
  
  "У вас є точка займання, вогнегасник погасить її".
  
  
  "Я розумію", - повільно вимовив Анвар Анвар-Садат, його думки гарячково металися. Він мав багато гарячих точок. Все це пов'язано з його чотирирічним терміном перебування на посаді генерального секретаря ООН. Він мав бачення світу в рамках Організації Об'єднаних Націй. Це називалося "Єдиний світ" - ідея, яка час від часу виринала тільки для того, щоб бути знищеною в ганебному полум'ї людьми, позбавленими уяви. Анвар Анвар-Садат був сповнений рішучості, щоб ця ідея не померла, коли закінчиться термін його повноважень.
  
  
  "Як ти можеш мені допомогти?" він замуркотів.
  
  
  "Ви закликали до створення сил швидкого реагування ООН, яким доручено гасити всі стихійні війни та конфлікти, вірно?"
  
  
  "Це було вкрадено в мене. Уперті та обмежені генерали НАТО захопили контроль над моїми "блакитними касками"".
  
  
  "Це тому, що ти думаєш уголос".
  
  
  "Я не можу слідувати".
  
  
  "США. У військово-морському флоті є сили швидкого реагування під назвою SEAL Team Six. Але вони діють таємно. Ніхто не знає, хто вони і куди прямують, доки брудна робота не буде зроблена і Сікс не вирушить у наступну гарячу точку".
  
  
  "Так, я знайомий із командою SEAL під назвою Six. Але яке це має відношення до мене? Або, якщо вже на те пішло, до тебе?"
  
  
  "Це - я твоя особиста команда SEAL. Багатозадачна армія в особі одного хлопця. У мене є ноу-хау, зброя та, найголовніше, абсолютна відвага".
  
  
  "Ти кажеш сміливо для людини, яка приховує своє ім'я".
  
  
  "Клич мене Блейз. Блейз Фьюрі".
  
  
  "Я ніколи не чув про тебе, Блейз Фьюрі".
  
  
  Голос раптово став роздратованим. "Ви ніколи не чули про Блейза Ф'юрі, Гасителя? Лихо терористів у всьому світі?"
  
  
  "Боюсь, що я цього не зробив. Очевидно, що ти – це він".
  
  
  "Я, - сказав голос, що називає себе Гасителем, - знищив твого найлютішого ворога".
  
  
  "У мене багато ворогів. Хто б це міг бути?"
  
  
  "Погонич Фероз Анін. Він призначив ціну за твою голову. Не кажи мені, що він цього не робив. Ти призначив ціну за його голову під час тієї акції ООН у Стомиці. Анін втік, вигнав твоїх миротворців, і це залишило твою жалюгідну дупу бовтатися на вітрі. Він поклявся натерти тебе воском у помсту”.
  
  
  Анвар-Садат стискав трубку так сильно, що кісточки пальців побіліли на тлі темно-карамельної шкіри. "Він мертвий?"
  
  
  "Вважай, що його холодний труп - моя довірча грамота. Тепер ми можемо зустрітися?"
  
  
  "Звідки мені знати, що ти не емісар Аніна?"
  
  
  "Якби я хотів тебе вбити, моя візитна картка вибухнула б у тебе перед носом", - рівним голосом промовив Вогнегасник.
  
  
  Анвар-Садат подивився на зловісну картку чорного кольору. Це була абсурдна заява, але голос був такий впевнений, що картка вислизнула з його нервових пальців.
  
  
  "Зателефонуй мені завтра. Якщо надійде достовірне повідомлення про смерть Аніна, ми зустрінемося. Але тільки для того, щоб подякувати тобі, ти маєш зрозуміти".
  
  
  "Сигнал прийнято", - сказав голос Вогнегасника. І він повісив слухавку.
  
  
  Анвар Анвар-Садат поклав трубку і підійшов до великого панорамного вікна, що виходить на Іст-Рівер.
  
  
  Якщо Анін Торн справді мертвий, з його життя було знято величезний тягар. Щодо вогнегасника, було б корисно зустрітися з такою людиною, хоча б для того, щоб оцінити її. Але щодо його абсурдної пропозиції, то яка користь від однієї людини в прагненні до нового світового порядку? Армії переробляли світи, а Анвар Анвар-Садат керував наймогутнішою армією на земній кулі – Силами захисту ООН.
  
  
  Якби тільки його колеги дали йому дозвіл вести справжню війну у пошуках світу, СООНО були б армією, з якою доводилося зважати.
  
  
  Наступний ранок застав генерального секретаря в його ситуаційній кімнаті в непоказній будівлі через дорогу від комплексу ООН. Кімната була довгою та вузькою, укомплектованою лише рядами комп'ютерних терміналів. Одна стіна була заповнена глобальною картою, що показує країни світу з політично-нейтральної полярної точки зору. Країни, які мають миротворчу присутність ООН, були обведені синім.
  
  
  Він зайняв звичне крісло, запропоноване його помічником перед комп'ютерним терміналом, підключеним до міжнародного Інтернету.
  
  
  Чиновник натискав клавіші замість нього, коли той вигукував інструкції.
  
  
  "Виховуй" альт. культуру.Мексики".
  
  
  "Негайно, мій генерал", - сказав чиновник, використовуючи форму звернення, яку генеральний секретар волів, коли він керував своєю армією миротворців, що широко розкинулася.
  
  
  На екрані комп'ютера з'явилася мексиканська інтернет-дискусійна група. Він переглянув тематичні заголовки. Більшість із них стосувалося тліючого заколоту в південному штаті Чьяпас.
  
  
  "Цей, потім цей, потім цей", – сказав він.
  
  
  "Так мій генерал".
  
  
  Краса Інтернету, яким його бачив Анвар-Садат, полягала в тому, як він об'єднав знедолених та діаспору землі за допомогою волоконно-оптичних ліній. Ці дискусійні групи часто віщували політичні події та мислення, недоступні ніде більше.
  
  
  "Повстанці дуже зайняті", - промимрив він.
  
  
  "Кажуть, що громадянська війна не за горами, мій генерал".
  
  
  Наприкінці стовпчика з'явився новий тематичний заголовок. Погляд Анвара-Садата впав на нього, широко розплющивши очі.
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Тут написано "Землетрус"."
  
  
  "Я знаю, що тут написано "Землетрус". Чому там написано "Землетрус"?"
  
  
  "Можу я викликати це для тебе?" - Запитав фактотум.
  
  
  "Так, так, негайно, якщо вам завгодно", - роздратовано сказав Анвар-Садат.
  
  
  То справді був бюлетень, випущений у Мехіко. У минулі часи такі повідомлення передавалися аматорським радіо. Але в комп'ютерне століття з'явилися ефективніші канали.
  
  
  "Землетрус обрушився на столицю", - написав чоловік. "Електрика відключена в кількох населених пунктах. З мого вікна в готелі Nikko я бачу дим, що піднімається з гори Попо".
  
  
  "Що це за Попо?" Запитав Анвар-Садат.
  
  
  "Я вважаю, це вулкан".
  
  
  Кивнувши, він продовжив читати.
  
  
  "Збитки видаються значними. Це більше, ніж землетрус 1985 року".
  
  
  Нахмуривши все своє кам'яне коптське обличчя, Анвар Анвар-Садат відкинувся на спинку стільця, схрестивши руки на грудях.
  
  
  "Це ще більше дестабілізує Мексику", - промимрив він.
  
  
  "Так".
  
  
  "Ми маємо скликати екстрене засідання Ради Безпеки. Необхідно надати допомогу ООН, щоб у сільській місцевості не спалахнула громадянська війна".
  
  
  "Чудова пропозиція, мій генерал".
  
  
  "І, можливо, влада Мексики нарешті зрозуміє мудрість припущення миротворців ООН у район Чьяпаса для вирішення проблеми повстанців".
  
  
  Чиновник насупився. "Це може бути складнішим".
  
  
  "Важко, так. Неможливо, ні. Бо я відчуваю тут важливу нагоду".
  
  
  "Мексиканці ніколи не допустять миротворців ООН на свою рідну землю. І США ніколи не допустять миротворців ООН, які не є американцями, на мексиканську землю".
  
  
  "Це ми ще подивимося", - сказав Анвар Анвар-Садат, нетерплячим клацанням пальців даючи зрозуміти, що комп'ютер вимкнено.
  
  
  Новини виявилися жахливішими, ніж він думав.
  
  
  Це вже називали Великим землетрусом у Мехіко, і він не обмежувався долиною Мехіко. Воно вразило сільську місцевість. Підземні поштовхи поширилися до Ель-Пасо і розбурхали води Мексиканської затоки.
  
  
  Повторні поштовхи були частими, і гора Попокатепед вивергала коричневий попіл, начебто була на межі повного виверження.
  
  
  У всіх цих поганих новинах загубилося офіційне повідомлення про те, що напередодні в його готельному номері в Найробі було знайдено тіло колишнього лідера Стомики Махута Ферозе Аніна, мабуть, убитого невідомими особами.
  
  
  "Так, так, я вже знаю про це", - сказав Садат, відмахуючись від цього питання, коли приймав дзвінок за дзвінком від своїх колег-послів ООН.
  
  
  "Ми маємо діяти негайно", - говорив він усім, хто був готовий слухати. "Не можна допустити, щоб Мексика поринула в хаос. Ми повинні діяти. Організація Об'єднаних Націй - єдина надія для цього народу, що страждає".
  
  
  "Це працює, пане держсекретар", - сказав чиновник, щойно затихли телефонні дзвінки.
  
  
  "Щойно у нас з'являться миротворці у Західній півкулі, це буде лише питанням часу, коли вони з'являться в цій країні".
  
  
  "І Канада. Ми не повинні забувати Канаду".
  
  
  "Канаді буде важче, ніж Мексиці".
  
  
  "Те, що досить добре для Мексики, є досить добре і для Канади".
  
  
  "Я маю це записати. Запиши це для мене. Я використовую це в промові у відповідний час".
  
  
  "Так, пане держсекретар".
  
  
  До кінця дня на стіл генерального секретаря було покладено проект резолюції.
  
  
  "Це читається дуже добре. Як вони можуть накласти на це вето? Це чисто гуманітарно. Як тільки мої "блакитні каски" привезуть їжу, хто поспішатиме випровадити їх знову?"
  
  
  "Тільки низька невдячність, мій генерал".
  
  
  "Або серби", - сказав Анвар Анвар-Садат, здригнувшись.
  
  
  Тієї ночі Анвар Анвар-Садат повернувся у свої розкішні апартаменти далеко за північ, з затуманеними очима, але бадьорим серцем. Це був вдалий збіг обставин, це мексиканське землетрус. Це було так, ніби в земній корі відчинилися двері можливостей.
  
  
  Увімкнувши світло, він побачив чоловіка, який сидів у м'якому кріслі поруч із книжковою шафою зі сфінксами.
  
  
  "Хто ти?" - спитав він у сидячої постаті.
  
  
  Чоловік підвівся. Він був чорною вежею, починаючи від в'язаної балаклави, яка затуляла його голову, і закінчуючи блискучими бойовими черевиками. Його чорний нічний костюм був прикрашений кишенями для попкорну і чорними шкіряними кобурами, що наїжалися гарматами насильства.
  
  
  "Увійдіть в Вогнегасник".
  
  
  "О, так, так. Звичайно. Дуже радий з тобою познайомитися. Але в мене зараз на тебе немає часу. У мене був дуже важкий день".
  
  
  "Анін мертвий. Ти можеш подякувати за це Вогнегаснику".
  
  
  "Так, так, чудово. Він був великою скалкою в моєму боці".
  
  
  "Вогнегасник спеціалізується на витягуванні шипів. Просто назвіть одного, і він буде покритий воском і замінований протягом сорока восьмої години. Гарантія або повернення ваших грошей".
  
  
  Анвар Анвар-Садат завагався. "Чого ти хочеш натомість?"
  
  
  "Санкціонування".
  
  
  "Ви хочете, щоб я застосував до вас санкції? Як я застосовую санкції до Іраку чи Лівії?"
  
  
  “Ні, Гаситель хоче санкцій. Йому потрібна операційна франшиза. Вільнонайманий персонал – не його стиль. У нього є навички. Вони представлені на ринку, але він не хоче працювати на будь-кого. Він хоче працювати на ООН”.
  
  
  "Чому ви маєте працювати на Організацію Об'єднаних Націй?"
  
  
  "Вогнегасник не працює на деспотів чи тиранів. Він виступає за справедливість. Його священна війна має продовжуватися. Але Вогнегасник теж має харчуватися як звичайний смертний. Ми тут говоримо про зарплату. Я думав про п'ятизначний діапазон".
  
  
  "Я не можу платити тобі зарплати за ліквідацію для ООН. Залишився б паперовий слід".
  
  
  "Ми можемо щось придумати".
  
  
  "Також у мене немає доказів, що ти вбив Аніна. Ти можеш це довести?"
  
  
  "У ньому чотирнадцять набоїв "Гідра Шок". Ти можеш це перевірити".
  
  
  "Я буду. Але це не доказ. Наразі розтин проведено".
  
  
  "У патронів носи у вигляді черепа. Це фірмовий знак вогнегасника".
  
  
  "Так. Так. Як Привид, який ходить?"
  
  
  "Хто?"
  
  
  "Привид? Дуже відома постать правосуддя".
  
  
  “Послухайте, я тут не жартую. Я – я маю на увазі Вогнегасник – хоче працювати на ООН. З моїми навичками та репутацією ми можемо зачистити міжнародних наркобаронів, потенційних приховувачів та дрібних тиранів до того, як вони зможуть розпочати”.
  
  
  Анвар-Садат люто похитав головою. "Я не можу санкціонувати нічого з цього, хоч би як цікаво це звучало".
  
  
  "Як щодо ще одного пробного запуску?"
  
  
  "Що ви маєте на увазі під пробним запуском?"
  
  
  "Назви поганого хлопця. Він має бути злим. Я приберу його".
  
  
  "До вечері?"
  
  
  "Ні. Це означає знищити його".
  
  
  "Я не можу наказати тобі будь-кого вбивати, хоча на шляху мого нового світового порядку є багато перешкод".
  
  
  "Назви одного".
  
  
  "У Мексиці повстання".
  
  
  "Звичайно. Субкоманданте Верапас. Він об'єднав селян майя у воєнізовану силу, і всі вони збунтувалися".
  
  
  "Він - скалка, тому що підняв зброю проти нового світового порядку. Не те щоб я просив тебе знищити її, ти розумієш".
  
  
  Людина в балаклаві широко підморгнула. "Зрозумів".
  
  
  "Я також не обіцяю плати, якщо його спіткає недостойний кінець".
  
  
  "Вогнегасник запевняє тебе, що він так само гарний, як приманка для канюків".
  
  
  "Чому ти маєш звертатися до себе в третій особі?" - Запитав Анвар Анвар-Садат.
  
  
  "Тому що Гаситель більше, ніж одна людина в чорному бойовому костюмі. Він символ, сила природи. Він - уособлення добра проти втіленого зла, непереборна сила, якою бояться всі нерухомі об'єкти, і воїн із розпатланим волоссям для нашого часу".
  
  
  "Так. Як Зорро".
  
  
  "Ні, чорт забирай! Як Вогнегасник. Перестань втягувати в розмову цих інших хлопців. Вони несправжні. Я такий. Є тільки один Гаситель, і його справжнє ім'я ніколи не буде відоме".
  
  
  "Але ти сказав мені, що тебе звуть Блейз Ф'юрі".
  
  
  "Ще один псевдонім героя із тисячею осіб".
  
  
  Раптом чоловік у чорному ступив до балконного вікна.
  
  
  "Куди ти йдеш?"
  
  
  "У Мексику".
  
  
  "Ні, я маю на увазі зараз. Ми знаходимося на висоті двадцяти поверхів від землі".
  
  
  Нижня частина чорної балаклави зрушила, наче рот за нею посміхнувся.
  
  
  "Так, але тільки троє з даху".
  
  
  Простягнувши руку, Вогнегасник схопився руками в рукавичках за чорний нейлоновий трос, що звисає. Він кинув останній погляд у бік генерального секретаря.
  
  
  "Шукайте мене в газетах або будь-де, де люди співають про кров".
  
  
  І він пішов.
  
  
  Анвар Анвар-Садат вийшов на балкон і пошукав вогнегасник на тротуарі внизу. Коли він не побачив ні скаліченого тіла, ні зупиненого руху, він вирішив, що дурень пережив свій безрозсудний догляд.
  
  
  Як це схоже на Бетмена, схвально подумав він.
  
  
  Що ж, якби дурню це вдалося, це було б добре. Якщо ні, то не було жодної політичної зворотної сторони. Він не давав жодних чітких вказівок нікого вбивати, і це було все, що мало значення.
  
  
  Це, а також заперечення сфінксу.
  
  
  Розділ 6
  
  
  
  
  Доктор Гарольд У. Сміт мав проблеми.
  
  
  Все життя Сміта переслідували проблеми. Проблеми були такою ж частиною життя, як дихання, їжа, сон та робота. Проблеми виникали разом із територією. Проблеми були його життя.
  
  
  Кожна відповідальна доросла людина мала проблеми. Це було частиною людського стану. І серед людей Гарольд У. Сміт із Вермонт-Смітів був одним із найвідповідальніших.
  
  
  Президент США давно визнав непохитну прямоту і відповідальність Гарольда Сміта. На той час Сміт був маловідомим бюрократом ЦРУ, який працював у тоді ще новій галузі комп'ютерних наук. Інтерпретація та аналіз даних були спеціалізацією Сміта. Він аналізував постачання сировини, зміни у військовій ієрархії інших урядів, схеми розподілу продовольства та на основі цих розрізнених даних із надприродною точністю передбачав перевороти та раптові війни.
  
  
  І його помітили.
  
  
  Президент у ті дні був молодим і ідеалістичним і з великою енергією та ентузіазмом приступив до обов'язків голови виконавчої влади та лідера вільного світу. Це були найхолодніші дні холодної війни, але молодий президент, обійнявши високу посаду, виявив, що комунізм був не найстрашнішою загрозою, з якою він зіткнувся. Справжній ворог був усередині його кордонів. А Америка вже була практично втрачена.
  
  
  Період беззаконня поставив націю на межу анархії. В інших країнах було б оголошено військовий стан. Але це були Сполучені Штати Америки. Штати могли оголошувати воєнний стан. Як могли міста та селища. Губернатори і мери мали таку владу.
  
  
  Президент Сполучених Штатів не міг оголосити надзвичайний стан, якби не громадянська війна чи іноземне вторгнення. Не без визнання невизнаного - що експеримент під назвою демократія, який ненадовго розквітнув серед древніх греків і був відроджений революціонерами з таверн у крихітній колонії Великобританії, зазнав невдачі.
  
  
  Насправді, він практично не мав юридичних можливостей.
  
  
  Зупинення дії Конституції було виключено.
  
  
  Тому президент вигадав альтернативу. Він назвав це ЛІКУВАННЯМ. Це була не абревіатура, а рецепт для суспільства, отруєного корупцією, моральним розкладом та організованою злочинністю.
  
  
  Цей президент повів Гарольда Сміта із ЦРУ, поклавши на нього головну відповідальність: врятувати свою країну будь-якими засобами, законними чи незаконними.
  
  
  "Будь-якими засобами?" Запитав Сміт.
  
  
  "Поки кошти залишаються в секреті. Ніщо не повинно доходити до цього офісу. Офіційно організація не існує. У вас буде фінансування. Ти можеш вербувати агентів та інформаторів доти, доки вони не знають, що працюють на організацію. Тільки ти і я повинні знати.Врятуйте свою країну, містере Сміт, і, з Божою допомогою, ми зможемо скасувати лікування до того часу, коли відправимо першу людину на Місяць”.
  
  
  Але на той час президент, який поклав тягар вищої відповідальності на плечі Гарольда Сміта, був повалений тим самим беззаконням, яке він прагнув перемогти. На той час на Місяці вже були сліди американців, але найбільша нація на обличчі землі була не ближчою до внутрішньої стабільності, ніж раніше.
  
  
  У ті дні Сміт вирішив, що йому доведеться ухвалити остаточне рішення. Вбивство. До цього доленосного рішення він працював у рамках системи, викриваючи нечесних організаторів профспілок, корумпованих суддів, діячів організованої злочинності таким чином, що вони потрапляли у безжальні жорна судової системи.
  
  
  Цього було замало. Менш як за десять років Сміт зрозумів, що цього ніколи не буде достатньо.
  
  
  Тому він зв'язався в Нью-Джерсі зі звичайним на вигляд патрульним поліцейським, який пройшов перевірку у джунглях В'єтнаму, і дав йому кодове ім'я Руйнівник.
  
  
  Американське надсекретне агентство, якого раніше не існувало, тепер має правоохоронну службу, якої теж не існувало.
  
  
  Тільки тоді рука Кюре по-справжньому почала застосовувати свою жахливу силу проти ворогів Америки.
  
  
  Течія повернулася назад. Щоправда, вона постійно загрожувала затопити державний корабель, але тепер Америка мала перевагу. Що важливіше, Конституція збереглася недоторканності. Сміт щодня згинав і крутив його. Але тільки президенти-наступники мали якесь уявлення про це.
  
  
  Америка продовжувала боротися.
  
  
  Проблеми виникали та йшли. Сміт усував їх із безжальною ефективністю, яку давав їм контроль над найбільшими вбивцями в історії людства. Проблеми незмінно зникали. І так само швидко підняли нові голови.
  
  
  Останнім часом Гарольд звернув увагу на дві конкретні проблеми. Вони існували в окремих комп'ютерних файлах, позначених Amtrak та Mexico.
  
  
  Сміт переглядав файл Amtrak, коли сонце почало сідати другого дня.
  
  
  У ньому було сорок три пункти, насупившись, помітив він. Ось уже близько двох років кількість аварії потягів зростала з лякаючою швидкістю. Деякі з них були аваріями на залізницях, інші - на вантажних. Великі й незначні, вони так часто потрапляли в газети, що нічні коміки жартували, що залізнична система країни, що старіє, сама по собі є гігантською аварією поїзда.
  
  
  Останнє з них сталося неподалік Ла-Плати, штат Міссурі. Вантажний потяг Санта-Фе зійшов із рейок на повороті. Офіційною причиною стало усунення вантажного вагона, перевантаженого металобрухтом. Сміт насупився ще дужче.
  
  
  Це було можливе, припустив він. Майже у кожного з рейок була своя розумна причина. Розколота рейка. Вандал перемикав шляхи. Поганий стан шляхів. Кількість людей, які щороку намагалися обігнати поїзди, що швидко рухаються, на переїздах і заплатили за свою дурість своїм життям, постійно вражала його. Ці інциденти Сміт видалив із файлу Amtrak як неаберації, спричинені людською помилкою.
  
  
  Окремо не було нічого підозрілого. У сукупності вони наводили на думку про закономірність. Але з маси телеграфних витягів та звітів про події Національної ради з безпеки на транспорті, здавалося, не випливло жодної спільної причини.
  
  
  Сміт дивився на звіти, що повільно прокручувалися, його втомлені сірі очі за скляними щитками окулярів без оправи механічно пробігали очима, ніби вони могли вловити те, чого не змогли довгі години навчання: загальний зв'язок.
  
  
  Його старі навички аналітика ЦРУ були такі ж гострі, як і в ті давні дні, коли він був відомий у коридорах Агентства як "Сірий привид", як за його безбарвну поведінку, так і за його незмінну звичку носити сірий костюм банкіра.
  
  
  Але сьогодні вони підвели його.
  
  
  Сміт натиснув клавішу прокручування і повернувся у своєму потрісканому шкіряному кріслі.
  
  
  Через панорамне вікно з одностороннього скла, яке захищало офіс, що охороняється за межами Пентагону від сторонніх очей, Сміт дозволив своєму втомленому погляду впасти на спокійні води протоки Лонг-Айленд.
  
  
  Можливо, подумав він, настав час послати Римо та Чіуна на цю справу. Якщо жодна сила чи відомство були відповідальні за цю безпрецедентну низку аварій, це наводило на думку, що залізнична система Америки була або перевантажена, або управлялася настільки неякісно, що загрожувала життєво важливим транспортним лініям країни.
  
  
  Якщо це, то виявлення небезпечного стану технічно вкладалося в робочі параметри CURE.
  
  
  Сміт повернувся на своєму стільці, його виснажене патриціанське обличчя було похмурим від рішучості. Він потягнувся через чорне скло свого робочого столу до синього контактного телефону, який він використав, щоб зв'язатися зі своїм руйнівником. Це була захищена лінія, зашифрована та повністю ізольована від прослуховування. Він поступався тільки червоному телефону без набору, який він тримав під замком у нижній скриньці столу, доки йому не знадобиться зв'язатися з нинішнім президентом.
  
  
  Це була не та ситуація, яка потребувала президентських консультацій. Президент контролював КЮРЕ не більше, ніж Конгрес у наші дні. Мандат Кюре припускав президентські пропозиції, але не накази. Єдиний наказ, який президенту дозволили віддати, був той, який закривав CURE назавжди.
  
  
  Скривлена віком рука Сміта на мить торкнулася гладкого пластику блідо-блакитного приймача, коли його комп'ютер видав один звуковий сигнал.
  
  
  Забравши руку, Сміт звернувся до екрану. Він був прихований під поверхнею з тонованого скла робочого стола і повернутий під кутом, так що був звернений до нього.
  
  
  Сам монітор був невидимий під чорним склом. На екрані було видно лише плаваючі літери бурштинового кольору.
  
  
  Червоний вогник в одному кутку наполегливо блимав. Поруч із ним було написано: "Мексика!"
  
  
  Це означало, що одна із програм автоматичного мережевого тролінгу Сміта засікла щось важливе. Ймовірно, за проводами передавалася стаття AP, що містить ключове слово Mexico.
  
  
  Сміт постукав по безшумних кнопках клавіатури без ключа і викликав її.
  
  
  Це був бюлетень Associated Press:
  
  
  МЕКСИКА-ЗЕМЛЕТРЯСЕННЯ
  
  
  МЕХІКО, МЕКСИКА (AP)
  
  
  Сильний землетрус стався у долині Мехіко приблизно о 14:00 за східним часом сьогодні вдень. У початкових повідомленнях йдеться про те, що місту Мехіко завдано істотних збитків, і є значні людські жертви. За повідомленнями очевидців, гора Попо-катепетль вказує на близькість великого виверження. Поки невідомо, чи викликав вулкан землетрус чи землетрус призвело до того, що вулкан, який останні кілька місяців виявляв нові ознаки активності, знову ожив.
  
  
  Сміт насупився. Це не було гарною новиною. Мексика була його іншою головною турботою в ці дні. Повстання в штаті Чьяпас у поєднанні з політичною та економічною нестабільністю перетворило сонного південного сусіда Америки на тліючий політичний вулкан.
  
  
  Лише кілька місяців тому танки мексиканської армії зайняли загрозливі позиції на кордоні з Техасом, але були швидко відведені назад. Це був зловісний крок, але стосунки між двома націями офіційно повернулися до нормального русла.
  
  
  Але напруга все ще залишалася. Нелегальна імміграція, девальвація песо та наслідки злощасної угоди НАФТА викликали зростаючу ворожість між народами США та Мексики. Те, що їхні відповідні лідери були зовні щирі, мало що означало. У вік електронних засобів масової інформації громадська думка, а не політична воля, визначала політику.
  
  
  Поки Сміт розмірковував над цією проблемою, на екрані з'явився другий бюлетень.
  
  
  М'ЯТІЖНЕ місто Ч'ЯПАС МЕХІКО, Мексика (AP) Субкоманданте Верапас, лідер повстанського Фронту національного визволення імені Беніто Хуареса, за останню годину заявило, що заворушення в Мехіко - це знак богів, що вони відвернулися від обложеного керівництва Мексики і що прийшов час. .
  
  
  Верапас, чиє справжнє ім'я та особистість невідомі, закликає всіх корінних мексиканців повстати і розтрощити федеральну армію Мексики.
  
  
  Це вирішив Гарольд Сміт. Питання з Amtrak може зачекати.
  
  
  Римо і Чіун збиралися на полі бою, все правильно. Але вони збиралися до Мексики.
  
  
  Субкоманданте Верапас більше не був внутрішньою мексиканською проблемою. Він мав намір скинути законний уряд у Мехіко. А революція на південному кордоні Америки була прямою загрозою Сполученим Штатам Америки.
  
  
  Сіра рука Гарольда Сміта потяглася до синього контактного телефону.
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  Римо Вільямс спостерігав, як Майстер синанджу обробляє рибу, коли задзвонив телефон.
  
  
  "Я дістану це", - сказав він, піднімаючись зі свого місця на кухні. Це був плетений стілець. Стільці було дозволено на кухні першого поверху. Столики теж, хоча більшість часу вони їли за низьким столиком, сидячи, схрестивши ноги, на татамі.
  
  
  "Ти цього не зробиш", - відрізав Майстер синанджу.
  
  
  "Це може бути Сміт".
  
  
  "Це може бути цар, або бий, або емір. Але це жоден з них. Ми збираємося вечеряти. Якщо імператор Сміт бажає поговорити зі мною, нехай він зателефонує у відповідний час".
  
  
  "Знаєш, це може бути для мене".
  
  
  "Сміт дзвонить тобі лише для того, щоб зв'язатися зі мною".
  
  
  "Не завжди".
  
  
  "Ти подивишся, як я готую цю чудову рибу".
  
  
  Римо зітхнув. Він повернувся на своє місце і поклав підборіддя на складені філіжанкою руки. Він не був упевнений, що такого важливого було в цій конкретній рибі, але Чіун, схоже, думав, що так воно й було.
  
  
  "Поспостерігай за зразком, про який йдеться. Хіба це не привабливо споглядати?"
  
  
  "Якщо ти любиш морського окуня", - сказав Римо. "Щодо мене, то я налаштований на щуку".
  
  
  "Сезон лову щуки ще не настав".
  
  
  "Напевно тому я в настрої для цього".
  
  
  Чіун скорчив гримасу. Його зморшки зморщилися в яри.
  
  
  На задньому плані продовжував дзвонити телефон.
  
  
  "Це, мабуть, Сміт", - сказав Римо. "Хто ще відмовився б здатися після двадцяти шести гудків?"
  
  
  "Він повісить трубку після сорок другого гудку".
  
  
  "Так, і почати все спочатку, вважаючи, що він міг помилитися з набором номера".
  
  
  "Ми сильніші, ніж він упертий. Тепер зверни пильну увагу. Це правильний спосіб оброблення риби".
  
  
  На очах у Римо Чіун однією рукою тримав морського окуня за хвіст. Риба висіла з роззявленим ротом і заскленілими очима. Римо це не турбувало. Чіун часто подавав рибу з головою. Він давно звик, що за вечерею на нього дивляться у відповідь.
  
  
  Поки Римо спостерігав, Чіун сказав: "З морського окуня виходить чудове спекотне. Тому спочатку ми повинні розчленувати цей чудовий екземпляр".
  
  
  "Це починає звучати як "Вок з крильцями"."
  
  
  "Не ображай мене, порівнюючи з китайським телевізійним шеф-кухарем. Я плюю на китайців".
  
  
  "Це чутки по сусідству", - сухо сказав Римо.
  
  
  Очі Майстра Сінанджу звузилися від загрози. Він надув щоки, як роздратована риба фугу. Орлиний кіготь, його вільна рука зігнута всередину, потім назовні, нігті кольору слонової кістки оголюються з повільною загрозою.
  
  
  Несподівано вони спалахнули, утворивши сріблястий візерунок навколо риби. Шкіра довгими смугами відвалилася і лягла на газету під головою.
  
  
  Голова з ляпасом упала серед скинутої шкіри.
  
  
  Немов повертаючись до життя, окунь вистрибнув із рук Чіуна і, помінявшись кінцями, раптом повис хвостом униз. Ніготь клацнув, і хвіст був акуратно зрізаний. Плавці затремтіли за ним.
  
  
  Потім, працюючи в повітрі, Чіун почав обробляти рибу на філе нічим іншим, як своїм страшенно гострим і трохи вигнутим нігтем вказівного пальця.
  
  
  "Сподіваюся, ти нещодавно помився", - сказав Римо, коли телефон нарешті замовк.
  
  
  Чіун не було на що покластися. Телефон знову почав незграбно дзвонити. Римо змінив руку, підперши підборіддя інше і одночасно пригнічуючи позіхання.
  
  
  Чіун працював так швидко, що звичайне око ніколи не змогло б за ним встежити. Здавалося, що риба потрапила в якусь неспокійну мережу кольору слонової кістки, яка відшаровувалась довгими смугами блідої плоті, коли вона билася, намагаючись вирватися з невидимих ниток.
  
  
  Коли все було готове - а закінчилося це миттєво, - морський окунь лежав двома окремими купками, з відкинутими нутрощами і абсолютно безкістним рибним філе.
  
  
  Римо задумався, чи варто йому аплодувати.
  
  
  "Чому ти не аплодуєш?" - спитав Чіун.
  
  
  "Я не був упевнений, що це було те, чого ти хотів".
  
  
  "І ти маєш рацію. Досконалість не вимагає оплесків".
  
  
  "Добре. Я прийняв правильне рішення".
  
  
  "Однак щирість - найприємніша форма імітації".
  
  
  "Я думаю, з цим у тебе все гаразд".
  
  
  "Можливо. Але я не без причини демонструю стародавнє корейське мистецтво оброблення риби на філе за допомогою будь-яких інструментів, крім природних для організму".
  
  
  "Добре, я укушу. До чого ця демонстрація?"
  
  
  "Щоб вказати вам на хибність ваших шляхів".
  
  
  "Які з них?"
  
  
  "Я Правлячий Майстер. Ти наступний Правлячий майстер, нині учень Правлячого майстра".
  
  
  "Так".
  
  
  "Ти підеш за мною в моїх сандалях, одягнеш моє кімоно після того, як я піду або вийду на пенсію, залежно від того, що настане раніше".
  
  
  "Мені треба подумати про кімоно".
  
  
  "Кімоно - це традиція".
  
  
  "Кімоно - це по-східному. Я маю діяти на Заході".
  
  
  "Можливо, у наступному столітті, за західними мірками, ви діятимете на Сході. Особливо якщо Захід впаде в океан".
  
  
  "Цього не станеться, Маленький батько".
  
  
  "Де б ти не працював, ти повинен робити це з піднесеною грацією, майстерністю та досконалістю, що наближається до досконалості твого вчителя".
  
  
  "Досконалість є досконалість. Якщо я досконалий, я буду таким же досконалим, як ти", - сказав Римо.
  
  
  "Ти не можеш бути таким досконалим, як я, будучи лише наполовину корейцем. Це неможливо. Якщо ти, звичайно, не виправишся".
  
  
  "Припускаючи, що хочу виправитися, чого ти хилиш?"
  
  
  І Чіун підняв свої пальці з довгими нігтями, милуючись ними. «Подивися на це, на вищі інструменти майстра синанджу. Хіба вони не витончені? бо, навіть будучи зламаними, вони незмінно відростуть знову, щоб вселяти жах у серця всіх ворогів Сінанджу”.
  
  
  "Прямо зараз вони вселяють жах у мене".
  
  
  "Тепер подивися на свої власні жалюгідні нігті".
  
  
  Римо так і вчинив. Вони були коротко підстрижені у західному стилі. Ніготь на вказівному пальці його правої руки був трохи довшим. Рівно настільки, щоб подряпати скло чи метал. Він виглядав як звичайний ніготь. Але роки дієти синанджу, вправ та певних технік відточування надали йому такої гостроти, що їм можна було розрізати товсту шкуру носорога.
  
  
  "На мою думку, все гаразд", - сказав він.
  
  
  "В очах синанджу вони скалічені та понівечені. Якщо мої предки - хто твої предки..."
  
  
  - Наполовину батьки, - поправив Римо.
  
  
  "Якби наші предки могли бачити вас із вашими священними Ніжами Вічності, розрізаними за живе і викинутими, як проста лимонна шкірка, вони б вирвали у себе волосся, розірвали своє кімоно і завищали від білизни, яка заплямила вас".
  
  
  "Я зустрів кількох із них у Пустоті. Ніхто не згадував про мої нігті".
  
  
  "Вони були занадто збентежені. Якби у тебе був зайвий палець на нозі або огидний шрам, ти б очікував, що вони вкажуть на це?"
  
  
  "Ти б так і зробив".
  
  
  "Я є!" Чіун зойкнув. Ти ставиш мене в незручне становище перед твоїми нашими предками, чіпляючись за минущі західні звичаї. Як ти можеш ходити в моїх сандалях, коли ти не можеш виколоти очі ворогам Будинки належним чином? Як ти можеш високо тримати голову, коли ти тупиш пальці. Потім ти вставиш мідні запонки у вуха або латунні кільця в ніс, як це роблять на Заході».
  
  
  "Припини це, Чіуне. У нас була ця суперечка багато років тому. Ти програв. Змирись з цим".
  
  
  "Я не програв. Я відступив. Тепер я повернувся, рішучіший, ніж будь-коли раніше, в тому, що доб'юся свого".
  
  
  "Я просто хочу свою вечерю", - простогнав Римо.
  
  
  "Коли ти зможеш обробляти рибу самостійно, ти зможеш знову їсти рибу. Не раніше".
  
  
  Телефон все ще дзвонив, і Римо, роздратований, схопив слухавку.
  
  
  "Що це?" гаркнув він у трубку.
  
  
  "Рімо, щось не так?" Це був Гарольд Сміт.
  
  
  "О, Чіун просто дражнить мене тим, що мої нігті довші за твої. Ня. Ня. Ня. Не цитую".
  
  
  Сміт прочистив горло. "Ти потрібний мені в Мексиці".
  
  
  "Що в Мексиці?"
  
  
  "Сильне землетрус".
  
  
  Чіун тріумфально вигукнув: "Ха! Я тобі так і говорив, але ти відмовився прислухатися до мого попередження".
  
  
  "Що це було?" Запитав Сміт.
  
  
  "Просто Чіун розлютив мене. Він стверджує, що відчув рух землі пару годин тому. І він був один".
  
  
  "Ситуація в Мексиці нестабільна, Римо. Президент Мексики оголосив надзвичайний стан по всій країні. Перелякані іммігранти вже затоплюють прикордонні контрольно-пропускні пункти США, вимагаючи притулку".
  
  
  "Отже? Або ми впускаємо їх, або закриваємо кордон. Це наша країна, чи не так?"
  
  
  "Це ще не все. Ви знайомі із субкомандантом Верапасом?"
  
  
  "Так. Лідер повстанців, який думає, що він наступний Фідель Кастро".
  
  
  "Цілком вірно. Він закликав своїх послідовників вийти на вулиці. Він хоче революції і бачить у цьому історичний момент. Настав час вивести його з політичного рівняння".
  
  
  "Добре"
  
  
  "Я радий, що ти згоден".
  
  
  "Мені начхати на Мексику. Я просто хочу на кому-небудь зігнати своє розчарування", - люто сказав Римо.
  
  
  "У тебе немає розчарувань", - заперечив Чіун. "Розчарований - це я. Я підняв тебе над усіма іншими і тепер змушений терпіти вигляд твоїх понівечених, безсилих пальців як нагорода".
  
  
  "Викинь це зі свого казарменного мішка", - сказав Римо.
  
  
  І поки Римо спостерігав, Майстер синанджу розвернувся і запустив філе морського окуня в сміттєпровід, що бурчить.
  
  
  "Ваші квитки в Мехіко чекатимуть на вас на стійці авіакомпанії Azteca Airlines в аеропорту Логан", - говорив Сміт. “Дібратися до міста Сан-Крістобаль-де-лас-Касас у штаті Чьяпас можна буде через Aero Quetzal. Звідти вирушайте його слідом до міста Бока-Зоц. Це розсадник прихильників хуаресі. Верапас проводить там більшість своїх прес-конференцій”.
  
  
  "Якщо ми це знаємо, чому мексиканська армія цього не знає?"
  
  
  “Так і є. Але ліквідація Верапаса створила б більше політичних проблем, ніж вирішила б. Ось чому ми виявляємо ініціативу. Переконайся, що це має вигляд природних причин”.
  
  
  "Що небудь ще?"
  
  
  "Будь обережним. Відносини з Мехіко делікатні. Ми не хочемо дипломатичних інцидентів".
  
  
  "На цьому рейсі є їжа?" - Запитав Римо.
  
  
  "Так".
  
  
  "Добре". І Рімо повісив слухавку. "Ми їдемо до Мексики, Папочка".
  
  
  Чіун не відводив погляду від раковини. "Не забудь взяти з собою рукавички", - ледь чутно сказав він.
  
  
  "Там, унизу, джунглі. Мені не знадобляться рукавички".
  
  
  "Тоді дозволь своїм пальцям розцвісти подібно жахливим шипам, якими вони і є, щоб не знадобилися рукавички, що приховують сором".
  
  
  Римо закотив очі до стелі.
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  Вогнегасник підійшов до митниці аеропорту Мехіко з паспортом, у якому його звали Ласло Креннік-молодший. Його волосся було затемнене до вугільно-чорного кольору. Круглі дзеркальні сонцезахисні окуляри приховували пронизливий блакитний колір його очей. Сіра спортивна куртка, накинута поверх чорної водолазки, надавала йому трохи континентального вигляду.
  
  
  Він ніс спортивну сумку, його рюкзак звисав із одного героїчного плеча.
  
  
  Серед них були розділені неметалеві компоненти його пістолета Hellfire supermachine, найскладнішої та найуніверсальнішої ручної зброї, коли-небудь розробленої.
  
  
  У шкіряній кобурі на попереку він мав запасний пістолет, виготовлений з кераміки космічної ери, який неможливо було виявити звичайними аеропортівськими магнометрами.
  
  
  Митна зона була обладнана світлофорами. Ви натискали кнопку. Якщо спалахував зелений, вас пропускали. Якщо червоний, вас піддавали огляду багажу.
  
  
  Крокнувши до кнопки, він впевнено натиснув на неї. Вона спалахнула червоним. Ніяких проблем. Це відбулося. Він справився б легко.
  
  
  Вогнегасник кинув свої сумки на стіл, тоді як митник зміряв його непроникним поглядом.
  
  
  "Pasaporte, por favor."
  
  
  "А?"
  
  
  Митник придивився уважніше, його очі були тверді, як обсидіан.
  
  
  "Американець?" вимагав він відповіді.
  
  
  "Так".
  
  
  Він підняв руку. "Дозвольте мені поглянути на ваш паспорт, сеньйоре".
  
  
  Було запропоновано паспорт. Настав критичний момент. Якщо він пройде митницю без інцидентів, для нього буде відкрито всю Мексику.
  
  
  Митник у темно-зеленій уніформі уважно подивився на паспорт. Якби він знав справжнє ім'я диковолосого воїна, який домагався в'їзду до Мексики, він мав би більш поважний вираз обличчя. Але він не знав, що зіткнувся з Блейз Фюрі. Він не знав, що знаходиться на смертельній відстані від вогнегасника, якого бояться у всьому світі.
  
  
  Коли він звів очі, вони були жорсткими.
  
  
  "Я маю бачити інші ототожнення".
  
  
  Він просто був допитливий, вирішив вогнегасник. Були шанси, що він не перевірятиме багаж. Були великі шанси, що його пропустять без сучка та задирки.
  
  
  "Тут".
  
  
  Підроблені права водія США були повернуті.
  
  
  Митник лише швидко оглянув його. Він жестом запросив іншого митника приєднатися до нього.
  
  
  Вогнегасник стояв на своєму. Він не сварився із цими двома. Якщо справа дійде до чесної бійки, він зробить те, що потрібно. Все, що мало значення – це місія. Схопити субкоманданту Верапаса. У його війні з тиранами він та мексиканська митниця були в одній команді. Вони просто цього не знали. Якби їм пощастило, вони б ніколи не впізнали.
  
  
  Він зробив свій голос низьким та твердим, як скеля. "Щось не так?"
  
  
  Відповідь митника була подібна до м'якого клацання батога. "Цей паспорт недійсний".
  
  
  "Недійсно! Пішов ти, дихання тако! Тут написано Ласло Креннік-молодший. Я Ласло Креннік-молодший. Просто запитай мого батька, Ласло Кренніка-старшого".
  
  
  Всі погляди були прикуті до великої фігури чоловіка в сірому спортивному одязі. Підійшли інші митники.
  
  
  Якби справа дійшла до бійки, йому довелося б спершу прибрати митників. Потім рвонути до виходу. Там була б машина, можливо таксі. Після цього було б легко розчинитись у пробках Мехіко. Міський камуфляж був спеціалізацією вогнегасників.
  
  
  "Я маю попросити вас вийти за межі черги", - суворо сказав старший митник. "Ви затримані".
  
  
  "Ви не можете мене затримувати!"
  
  
  "Тим не менше, тебе затримують. Ходімо зі мною".
  
  
  Перш ніж вогнегасник зміг потягтися за своєю запасною зброєю, дві пари рук з'явилися з нізвідки, щоб схопити його за руки. Його сумки забрали, і його відвели під зляканими поглядами американських туристів, на обличчях яких читалося питання, чи піддадуться вони також такому суворому поводженню, якщо на митниці загориться червоний.
  
  
  Вогнегасник дозволив відвести себе убік. Було б легше розібратися зі своїми супротивниками за зачиненими дверима, де не було свідків та підкріплення. Майстер рукопашного бою він міг перемогти їх усіх. Їх було лише четверо.
  
  
  Кімната була кабінкою, і з зачиненими дверима звуки метушні аеропорту стихли.
  
  
  Коли двоє у зеленій формі розстебнули блискавку на його сумці, старший сказав: "Я маю запитати про ваші справи в Мексиці".
  
  
  "Я турист".
  
  
  "Ти прийшов подивитися пам'ятки, а не займатися бізнесом?"
  
  
  "Мені нема чого робити в Мехіко", - запевнив їх Вогнегасник своїм твердим, діловим голосом.
  
  
  З сумки дістався ствол його розробленого ЦРУ "Хеллфайра", загорнутий у металевий золотисто-зелений різдвяний папір. Це могла бути кубинська сигара. Якби не її вага.
  
  
  Головний митник сердито насупився. "Що це?"
  
  
  "Різдвяний подарунок".
  
  
  Він витяг ще кілька упакованих пакетів. "А це?"
  
  
  "Більше подарунків".
  
  
  "Різдво було два місяці тому, сеньйоре".
  
  
  Вогнегасник незворушно знизав плечима. "Отже, я запізнююся. Люди весь час спізнюються з різдвяними подарунками".
  
  
  "Кому ти несеш ці подарунки, якщо ти всього лише турист?" спитав слідчий, коли інші почали зривати обгортки.
  
  
  "Гей! Ти не можеш цього зробити!"
  
  
  "Ми просто відкриваємо ці твої безневинні подарунки".
  
  
  "Ти знаєш, скільки часу мені знадобилося, щоб їх загорнути?"
  
  
  "Ви можете загорнути їх, як тільки ми закінчимо. Тепер я маю запитати ім'я та адресу людини чи людей, яким призначені ці подарунки".
  
  
  Перш ніж він зміг сформулювати наступні слова, Вогнегасник побачив, як барвистий зелено-золотий папір відірвався від барабана з люцитовими патронами, наповненого патронами Hydra-Shok з черепами, і вирішив змінити тактику.
  
  
  "Послухай, я буду з тобою відвертим".
  
  
  Пістолет був у процесі вилучення зі шкіряної сумки збоку. Вогнегасник переконався, що його руки були відкриті і на очах.
  
  
  "Говори".
  
  
  "Я не Ласло Креннік-молодший. Це не моє справжнє ім'я".
  
  
  "Яке твоє справжнє ім'я?"
  
  
  "Це... - він дозволив паузі повиснути в повітрі, - Блейз Ф'юрі".
  
  
  Очі його дізнавача стали похмуро-гострими. Очі інших розширилися на їхніх коричневих обличчях. Людина, яка тримала барабан з патронами, впустила його на підлогу. Це гриміло, як смертельні кістки смерті.
  
  
  Тактична перевага знову належала вогнегаснику.
  
  
  "Я тут із важливою місією", - оголосив він похмурим тоном.
  
  
  "Сформулюй цю місію".
  
  
  "Ви все знаєте про субкоманданта Верапаса".
  
  
  Очі запеклі побачили зневажаного імені.
  
  
  "Добре. Мене послали прибрати його. Холоднокровний. Кмітливий?"
  
  
  "Ти збираєшся вбити його?"
  
  
  "Вогнегасник не просто вбиває. Він гасить".
  
  
  "Чи можеш ти довести, що ти Блейз Ф'юрі?" обережно спитав головний митник.
  
  
  Вогнегасник підняв руки. "Посвідчення особи у поясі моїх штанів".
  
  
  Його швидко обшукали. Запасний пістолет знайшли раніше, ніж крихітний футляр для карток. Це більше не мало значення. Вони всі були на одному боці. Тепер це знали усі.
  
  
  Людина, яка знайшла футляр для карток, вибухнула від захоплення.
  
  
  "iMadre de Dios! Це правда! Ці карти проголошують його Ель-Туширадором".
  
  
  Митник схопив картку та швидко прочитав її.
  
  
  "Але джоу-джоу – це міф!"
  
  
  Вогнегасник дозволив холодній, впевненій посмішці торкнутися його губ. "Камуфляж. Якщо люди думають, що мене не існує, вони втрачають пильність. Тоді я готуюся до вбивства".
  
  
  "Ви маєте на увазі знищення, чи не так?" – сказав вражений митник.
  
  
  Головний дізнавач гаркнув: "Хто посилає тебе за бунтівником, Верапас?"
  
  
  "Я не маю права розголошувати ім'я мого роботодавця. Ви розумієте. Заперечення".
  
  
  "Ти маєш сказати нам про це".
  
  
  "Вибач. Це свого роду угода, про яку потрібно знати".
  
  
  "Тоді ви заарештовані".
  
  
  "Ти знущаєшся з мене? Ми в одній команді".
  
  
  Цього разу всі чотири бічні зброї були зі шкіри та націлені на неї. Одне тремтіло в руці людини, яка його направила.
  
  
  "Ви покладете руку собі за спину, сеньйоре Ель Туширадор".
  
  
  "Послухай, ти не хочеш цього робити. Просто дай мені закінчити, і Верапас стане поганим спогадом протягом сорока восьмої години".
  
  
  "Джоу буде передано Федеральній судовій поліції для подальшого допиту та знищення".
  
  
  "Послухайте, хлопці, скільки вам буде коштувати відвернутися?"
  
  
  У темних очах старшого митника промайнув інтерес.
  
  
  "Що у вас на думці, сеньйоре?"
  
  
  "У моєму гаманці триста баксів. Візьми половину".
  
  
  Поки зброя тримала його на відстані, чиясь рука витягла його гаманець із внутрішньої кишені сірого спортивного піджака.
  
  
  "Це правда, тут триста американських доларів".
  
  
  Старший митник сказав щось іспанською, і гроші були швидко розділені на дві нерівні купки.
  
  
  Побачивши це, Гаситель почав розслаблятись. На його сильному, незграбному обличчі з'явився легкий відблиск напруги.
  
  
  Старший митник взяв велику пачку, тоді як іншу було розділено порівну між його підлеглими. Потім гаманець повернули у внутрішню кишеню піджака. Його вага більше не натягала тканина пальта.
  
  
  "Ти не можеш цього зробити. Чим я оплачу свій шлях до Чьяпаса?"
  
  
  "Ти цього не зробиш. Натомість ти будеш охолоджувати свої черевики в камері FJP".
  
  
  "Тут ти робиш велику помилку", - запротестував Вогнегасник, коли наручники з холодної сталі заклацнулися на його зап'ястях, що не чинили опір.
  
  
  "Це ви припустилися помилки, приїхавши до Мексики з таким наміром завдати шкоди, як у вас".
  
  
  "Ти хочеш, щоб вся ця країна поринула у громадянську війну?"
  
  
  "Бути людиною, яка захопила настільки бажаного Блейза Ф'юрі, сьогодні для мене важливіше. Я турбуватимуся про громадянську війну, манана".
  
  
  Вони вивели його з терміналу в застійне, прокурене повітря Мехіко. Це було погано на смак. Але не так огидно, як зрада, від якої в нього перехопило подих.
  
  
  Вогнегасник був захоплений. Що ж, таке траплялося й раніше. Це завжди було тимчасово. Не було збудовано в'язниці, яка могла б утримати його надовго.
  
  
  На узбіччі чекав легкий бронетранспортер оливково-зеленого кольору, і його занурили в нього. Він помітив, що земля місцями потріскалася, і запитав, чи вся країна в такому поганому стані. Десь на задвірках своєї свідомості Вогнегасник згадав дещо, що капітан авіакомпанії оголосив про нинішню надзвичайну ситуацію. Він мав справді сильний акцент, тому він не звернув особливої уваги. У Мексиці все одно завжди були проблеми.
  
  
  Коли він ступив на заднє сидіння, Вогнегасник придушив тонку зневажливу усмішку. LAV був маленьким та іграшковим у порівнянні з бронетранспортерами великих держав. У НАС. поліцейських спецназівців були такі самі LAV. Вони були жартом. Їхня броня не звернула б кулі hollowpoint.
  
  
  Двері з брязкотом зачинилися, і LAV влився в потік машин.
  
  
  На другому боці салону LAV сиділи двоє солдатів у коричневій уніформі з кам'яними обличчями, як у ацтекських ідолів.
  
  
  "Ви, хлопці, завжди виглядаєте такими щасливими?" спитав він.
  
  
  Вони нічого не сказали. Їхні обличчя були темною маскою.
  
  
  "Тоді пішли ви, матері".
  
  
  Про це вони нічого не сказали. Тільки тоді вогнегасник зрозумів, що вони не розмовляють англійською.
  
  
  Шум дорожнього руху був жахливим. Гули і ревли клаксони, а повітря, що проникає крізь бронежилети, пах автомобільними вихлопами та сіркою. Він запитував, чи це було дірою в глушнику чи смогом, що висів у долині Мехіко, як вічний саван смерті.
  
  
  Фургон деренчав і трясло, коли він рухався в потоці машин "Стоп-енд-гоу". Здавалося, він потрапляв на світлофор через кожні сто ярдів.
  
  
  На підлозі лежала розстебнута спортивна сумка вогнегасника. Солдат помітив яскраві пакунки й нахилився взяти один із них.
  
  
  Побачивши це, інший сольдадо вирішив, що його не можна залишати осторонь. Він узяв рюкзак і почав ритися в ньому.
  
  
  "Гей! Це не твоя власність".
  
  
  Вони демонстративно ігнорували його, знімаючи з "подарунків" їхню барвисту металеву паперову обгортку.
  
  
  Незабаром було розкрито справжню природу вмісту.
  
  
  Вони були солдатами і зналися на озброєнні. Вони почали збирати деталі одну за одною, начебто збирали головоломку. Страшний пістолет-супермашина "Пекельний вогонь" повільно набував форми.
  
  
  "Правильно, ви, бур'яни. Поєднайте це воєдино. Полегшіть мені завдання".
  
  
  LAV зупинився на світлофорі. Навколо гудів перехресний рух. Гарматні порти були закриті, тому прихована візуальна розвідка була неможлива.
  
  
  Раптом LAV почав розгойдуватися на своїх пружинах. Це почалося як розгойдування з боку на бік, потім перейшло у вертикальне підстрибування. LAV почав згасати. Усі схопилися за щось, за що можна було б учепитися. Окрім Вогнегасника, руки якого були скуті за спиною.
  
  
  "Що, чорт забирай, тут відбувається?" він загарчав.
  
  
  Солдати обмінялися зляканими поглядами. Один випустив наполовину зібраний пістолет-кулемет.
  
  
  "Так!"
  
  
  Туалет продовжував розгойдуватися. Зовні щось розбилося. Це було схоже на дзвін скла. Розбилося ще більше скла. І раптом здалося, що всі дзеркала у всесвіті розбилися одночасно.
  
  
  Один солдат вигукнув слово. "Предмет!"
  
  
  "Що?"
  
  
  "Temblor de tierra!"
  
  
  Інший солдат закричав: "Терремото! Terremoto!"
  
  
  "Скажи це англійською, добре?"
  
  
  "Terremoto!"
  
  
  Розгойдування стало сильнішим. Головка вогнегасника вдарилася об дах туалету.
  
  
  "Ой!"
  
  
  І два солдадоси скочили зі своїх місць, відчиняючи двері і залишаючи туалет.
  
  
  "Почекай! Що відбувається?"
  
  
  Тепер LAV буквально підстрибував на своїх шинах.
  
  
  Какофонія Мехіко набула нової лютої якості. Чоловіки закричали. Жінка завила. Скло розлетілося вщент. Щось схоже на тріск каменю перетворилося на протяжний гуркіт, що розколюється.
  
  
  Наче сліпий велетень штовхав його по колу, LAV почав розгойдуватися на загальмованих шинах. Через відчинені задні двері було видно, як місто поринає в хаос.
  
  
  "Срання Господнього! Мати всіх землетрусів!"
  
  
  В дію прийшов вогнегасник. Він пірнув на землю. Вона затремтіла так сильно, що в нього застукали зуби. Розпластавшись на животі, він озирнувся, оцінюючи ситуацію.
  
  
  Майже одразу ж він вирішив повернутися до туалету. Це виглядало як найбезпечніша річ на багато миль навколо.
  
  
  Зовні, коли місто здригнулося, з південного сходу долинув оглушливий рев. Він опустився на холодну підлогу і навпомацки підібрав свою зброю. Витягши тонку сталеву відмичку з гнізда на торці, він вставив її в замок наручників і спробував відкрити замок.
  
  
  Отвір шлюзу продовжував тремтіти.
  
  
  "Чорт забирай! Почекай хвилинку спокійно", - гаркнув він.
  
  
  Замок відмовився співпрацювати.
  
  
  Земля все ще тремтіла, коли він клацнув наручники. Взявши свій пістолет-супермашину "Хеллфайр", він поклав його в рюкзак разом із рештою свого спорядження.
  
  
  Коли земля нарешті перестала тремтіти, настала довга, жахлива тиша.
  
  
  Блейз Ф'юрі вийшов.
  
  
  Велике місто було поставлене навколішки. На півночі фасад будівлі провалився до бруківки, оголивши закутки багатоповерхової офісної вежі. Люди кричали там, нагорі, дивлячись на місто, яке було зруйноване силою, більшою, ніж будь-яке місто, коли-небудь побудоване.
  
  
  "Чувак, це місце схоже на Оклахома-Сіті у квадрофонічному стерео!"
  
  
  Але в контексті своєї місії Гаситель витяг козирну карту.
  
  
  Забравшись на сидіння водія, він виявив, що ключі залишилися в замку запалювання. Двигун все ще працював на неодруженому ходу. Він натиснув на аварійне гальмо і рушив з місця.
  
  
  Попелястий осип прямо попереду прогнувся. Вона була непрохідна. Рух навколо було зупинено. Люди виходили зі своїх машин, дивилися вгору, на всі боки і знову на всі боки, їхні різнокольорові обличчя були млявими і приголомшеними, поки їхні очі намагалися усвідомити жахливість того, що сталося.
  
  
  "Потрібно вибиратися з цієї пекельної дірки", - пробурмотів вогнегасник.
  
  
  Помітивши ділянку порожнього тротуару, він завів на нього машину, нетерпляче сигналячи.
  
  
  Люди забралися з дороги. Не так швидко, як слід. Вони були надто приголомшені для цього. Але шлях був розчищений.
  
  
  Коли він знайшов ділянку вільної дороги, він ухопився за неї.
  
  
  Рух було зупинено всюди. Життя було зупинено всюди. Поки він вів LAV по звивистих ущелинах, об'їжджав перешкоди і їхав містом, почався брудний дощ.
  
  
  Спочатку це тільки виглядало як дощ. Коли сірувато-чорні опади торкнулися лобового скла, вони прилипли, мов сніг. Але то був не сніг. По-перше, він димився.
  
  
  Вогнегасник простяг руку, щоб взяти зразок. Він миттєво відсмикнув її.
  
  
  "Ой! Чорт забирай! Ублюдок".
  
  
  Посмоктуючи обпалену руку, він вів машину однією рукою.
  
  
  Біля широкої брукованої площі, званої Сокало, він почав розуміти. За покинутим мексиканським національним прапором, що вже наполовину звисав, виднілася одна з багатьох гір, що оточують мексиканську столицю.
  
  
  Він викидав величезний стовп екскрементно-коричневого диму, схожого на компост, що випаровується.
  
  
  "Не дивись зараз, але я думаю, що це один засмучений вулкан", - пробурмотів собі під ніс Гаситель.
  
  
  Піднявши скло, він похмуро вів машину, тоді як люди, прикриваючи голови газетами і всім, що було під рукою, рятувалися від палаючого вулканічного попелу.
  
  
  На цей раз Гаситель зрозумів, що його перевершують. На цей раз його навички воїна майже нічого не означали. Цього разу він був нічим не кращим за будь-якого беззбройного смертного.
  
  
  "Чувак, якщо вона справді у захваті, то мої соуси - гуакамоле!"
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  Рейс авіакомпанії Azteca Airlines вилетів з аеропорту Бостона вчасно і завдяки різкому попутному вітру приземлився в міжнародному аеропорту Даллас/Форт-Уерт більш ніж на годину раніше.
  
  
  "Увага всім пасажирам", - сказав капітан. "Ми приземлилися в Техасі для дозаправки. Стюардеса пройде салоном, щоб зібрати податок на паливо".
  
  
  "Податок на пальне?" Запитав Римо.
  
  
  "Я не платитиму податки", - сказав Майстер синанджу, сидячи на своєму місці біля вікна. Він завжди займав місце біля вікна у разі, якщо крило починало відвалюватися. Тепер на ньому було смарагдово-зелене кімоно, оздоблене охрою.
  
  
  "Чому ми маємо сплачувати податок на паливо?" — спитав Римо у стюардеси, коли йому під ніс сунули плетений кошик для збирання пожертвувань. Це нагадало йому кошика для збору пожертв у церкві, яку він відвідував хлопчиком.
  
  
  "Тому що Azteca Airlines надто бідна, щоб дозволити собі паливо з моменту прийняття NAFTA".
  
  
  "Ми не платитимемо податків", - наполягав Чіун.
  
  
  "Я доб'юся цього", - сказав Римо. "Все, що завгодно, аби почати діяти".
  
  
  "Це оподаткування без застережень", - пирхнув Чіун.
  
  
  "Насправді гасло – оподаткування без представництва, але ваш варіант мені подобається більше".
  
  
  "Сеньйор Росс Перо мав рацію", - сказала стюардеса після того, як Римо кинув у кошик дві двадцятки. "Якби джо грінго проголосував за цього гіганта, Мексика сьогодні була б країною Першого світу".
  
  
  "Так, і генерал Альцгеймер був би віце-президентом".
  
  
  "Це краще, ніж та дерев'яна палиця, яка не вміє танцювати".
  
  
  Літак був у повітрі протягом тридцяти хвилин. Протягом цього часу подавали їжу.
  
  
  "Я не можу це їсти", - сказав Римо, вказуючи на пластикову тацю з обсмаженими бобами в гострому томатному соусі.
  
  
  "Добре. Тоді я це з'їм", - сказала стюардеса, забираючи страву і зникаючи на камбузі.
  
  
  Коли вона повернулася, Римо попросив у неї рису.
  
  
  "У нас немає рису. Тільки кукурудза".
  
  
  "Яка авіакомпанія не обслуговує рис?"
  
  
  "Мексиканський", - сказала стюардеса, продовжуючи свій обхід.
  
  
  "Думаю, я ще трохи поголодую", - сказав Римо, який погодився б на кукурудзу, але Майстер Сінанджу заборонив йому їсти її, заявивши, що від неї білки очей Римо пожовтіють.
  
  
  "Ми запізнюємося", - сказав Чіун звинувачуючим тоном.
  
  
  "Ну і що?" - Запитав Римо. "Верапас може зачекати".
  
  
  Жінка-пасажир, що стояла одразу за ними, нахилилася вперед. "Ви сказали "Верапас", сеньйоре?"
  
  
  "Ні", - сказав Римо.
  
  
  "Можливо", - сказав Чіун. "Що ти про нього знаєш?"
  
  
  Жінка приклала руку до своїх пишних грудей. "Він найкрасивіший чоловік у всій Мексиці".
  
  
  Між темними очима Римо утворився проріз.
  
  
  "Звідки ти це знаєш? Він увесь час носить лижну маску".
  
  
  "У нього красиві очі. Отже, його обличчя має бути красивим. Це логічно, чи не так?"
  
  
  "Це логічно, безперечно ні", - сказав Римо.
  
  
  "Кажуть, має зелені очі", - сказала жінка через прохід. "Я обожнюю зелені очі".
  
  
  "Кажуть, що він позбавлений сану священик-єзуїт, який взяв до рук зброю, щоб звільнити свою країну", - припустила стюардеса.
  
  
  "Він комуніст!" - прогарчав чоловік.
  
  
  "Ні, він чистокровний майя, який здобув освіту в штатах", - підтвердив інший чоловік. "Бог благословив цю людину".
  
  
  "Іншими словами, - сказав Римо, - ніхто з вас нічого не знає".
  
  
  "У Мексиці, - суворо сказала стюардеса, - правда - це те, у що ви вірите, тому що реальність життя така жахлива".
  
  
  "Скажи це курдам", - сказав Римо.
  
  
  Капітан вийшов на інтерком, щоб оголосити, що вони знаходяться за тридцять хвилин до місця призначення. "Тобто якщо податок по НАФТА буде сплачений повністю", - додав він.
  
  
  "Ще один податок!" – пропищав Чіун.
  
  
  "Це потрібно", - запевнила його стюардеса. "Після НАФТУ Мексика зубожіла".
  
  
  "Я думав, ви всі за НАФТУ", - сказав Римо.
  
  
  "Ми хотіли того хорошого, що прийшло від НАФТУ. А не поганого".
  
  
  "Крутий. Ти купився. Ти поєднуєш погане з добрим".
  
  
  "У цьому немає нічого хорошого. Наші лідери обдурили нас. Ваші лідери також".
  
  
  "Це оподаткування без обмежень", - сказав Чіун. "Ми більше не платитимемо податки".
  
  
  "Для мене це подвійно важливо", - сказав Римо.
  
  
  "У такому разі ми кружлятимемо над Мехіко, поки у нас не закінчиться паливо або ми не розіб'ємося", - попередила стюардеса.
  
  
  "Ти не зробив би цього і через мільйон років".
  
  
  "Іноді смерть краща за життя. Це вірно для мексиканців з часів катастрофи".
  
  
  "Землетрус?"
  
  
  “Ні. НАФТА. Наші душі сильні, і ми переживемо незліченні землетруси. Землетруси можуть лише зламати наші тіла. Але НАФТА розтрощила наш гордий мексиканський дух. У нас немає майбутнього, бо наші гроші зараз нічого не варті”.
  
  
  "Як це дає тобі право ображати американців при кожній нагоді?"
  
  
  "Північноамериканці почуваються страшенно багатими".
  
  
  "Це ненадовго, якщо ми продовжуватимемо отримувати податки у богадільню", - кисло сказав Римо.
  
  
  "Ми не платитимемо податків", - твердо сказав Чіун.
  
  
  "Податок на паливо - це все, що ви побачите у цьому ряду", - додав Римо.
  
  
  Стюардеса пішла, а за мить капітан повернувся, його обличчя потемніло від гніву, що пробирав до кісток.
  
  
  "Ви маєте сплатити податок НАФТА, якщо ми хочемо приземлитися, сеньйори".
  
  
  Римо схрестив свої худі руки. "Давай. Розбий літак. Я викликаю тебе".
  
  
  "Так", - сказав Чіун, також складаючи свої обтягнуті шовком руки, - "знищте себе. Нам все одно. Нас обклали податком майже до смерті. Ви потребуєте крові від двох каменів".
  
  
  Потрясаючи кулаком перед їхніми обличчями, капітан присягнув: "Мексиканці ніколи не піддадуться американським залякуванням".
  
  
  "Це не було загрозою, ми просто..."
  
  
  Але капітан уже розвернувся на підборах і увірвався назад у каюту. Двері зачинилися з такою силою, що верхні багажні ящики співчутливо затремтіли.
  
  
  "Ми перемагаємо", - чемно сказав Чіун.
  
  
  "Я не так впевнений у цьому ...."
  
  
  Секундою пізніше 727-й увійшов до крутого піку. Двигуни почали вити. Стрімкий потік повітря з вереском захлиснув крила та інші поверхні управління. Стоячих пасажирів збило з ніг. Усіх, хто сидів, утиснуло вперед на їхніх сидіннях. Стюардеса, що виходить із задньої кімнати відпочинку, приземлилася на живіт і, незважаючи на всі її зусилля вхопитися за опори крісла, невблаганно сковзала в передню частину літака, її вологі очі були сповнені страху.
  
  
  "Тепер ти платитимеш податок?" - Запитав капітан з внутрішнього зв'язку.
  
  
  "Чорт", - вилаявся Римо, схоплюючись зі свого місця так швидко, що ремінь безпеки лопнув навпіл. Чіун пішов за ним, смарагдовий привид.
  
  
  Римо вдарив по дверях кабіни. Вона була замкнена. Він відступив, щоб вибити її, коли Майстер Сінанджу підплив і вставив довгий ніготь в отвір шлюзу. Він повернув палець ліворуч, потім праворуч. Замок клацнув, і він широким жестом відчинив двері.
  
  
  "Дякую", - сказав Римо.
  
  
  Він увійшов до каюти.
  
  
  Капітан та другий пілот застигли на своїх місцях. Капітан кинув важіль керування до упору вперед. Очі другого пілота були приварені до віків, він осяяв себе хресним знаменням.
  
  
  Через лобове скло Римо міг бачити гори північної Мексики, що піднімаються назустріч літаку, мов тупі коричневі зуби.
  
  
  "Ти з глузду з'їхав!" - Вибухнув він.
  
  
  "Податок або смерть! Хай живе Мексика!"
  
  
  Римо взяв капітана за мочку правого вуха. Вільною рукою він узявся за мочку лівого вуха другого пілота. Він стиснув.
  
  
  "ІІІІ!" – кричали вони у стереосистемі.
  
  
  "Підтягнися зараз, або біль посилиться", - попередив Римо.
  
  
  І Римо сильніше стиснув нерв у мочці вуха, який наповнив вени і нервову систему відчуттям, таким самим, як від кислоти, що обпалює.
  
  
  Сльози бризнули з його очей, капітан потягнув назад штурвал. Літак, здригнувшись, задер носа. Вереск у повітрі стих. Турбіни заспокоїлися. Незабаром вони знову летіли врівень.
  
  
  "Тепер ви можете відпустити мене, сеньйоре", - видихнув капітан. "Я зробив так, як ви просили".
  
  
  - Ти перестав валяти дурня? - Запитав Римо.
  
  
  "Si."
  
  
  "Ти збираєшся посадити літак?"
  
  
  "Клянуся честю моєї матері".
  
  
  "Мене хвилює лише те, що відбувається на землі", - сказав Римо, повертаючись на своє місце.
  
  
  Чіун пішов за ним, кажучи: "Без мене, де б ти був у цей момент?"
  
  
  "Напевно, відбивають ритм у Ньюарку", - з нещасним виглядом сказав Римо.
  
  
  "Це не те, що я мав на увазі".
  
  
  "Ти був би мертвий, якби не елегантні Ножі Вічності, які прикрашають мої досконалі руки".
  
  
  "Добре, я був би мертвий. Але я не збираюся відрощувати нігті такої довжини, як у Фу Манчі".
  
  
  Чіун випередив його в їхній сварці, щоб Римо не зміг зайняти місце біля вікна. Коли він побачив, що крило все ще прикріплено до літака, його кістляві пальці схопилися за протилежне зап'ястя, і зелені рукави його шовкового кімоно закрили обидві руки.
  
  
  Після того, як вони знову влаштувалися, підійшла стюардеса і сказала: "Ви маєте заплатити за ремінь безпеки, який ви зламали".
  
  
  Римо зітхнув. – Скільки? - Запитав я.
  
  
  "Тридцять доларів. Американки. Ми не приймаємо песо".
  
  
  "Цифри. Скільки становив податок НАФТА?"
  
  
  "Тридцять доларів, але це збіг".
  
  
  Римо передав три десятки і помітив, що вони вирушили в плетений кошик із написом "НАФТА".
  
  
  "Мені ніколи не подобалася Мексика", - пробурмотів Римо.
  
  
  "Будинок ніколи не опускався до того, щоб працювати на них".
  
  
  "Хіба ти одного разу не казав мені, що Дому сподобалося б працювати на ацтеків?"
  
  
  "Я збрехав. Нам сподобалося б тільки їхнє золото, а не їхні правителі".
  
  
  "Це справді переконливо звучить від когось, хто не зводить очей з крила, бо це час, який вони обирають, щоб упасти. Не цитую".
  
  
  "Одного разу це станеться з нами. Запам'ятай мої слова".
  
  
  Коли загорівся знак "Прістебнути ремінь безпеки", Римо обв'язав ремінь безпеки навколо свого плоского живота, як рукави светра. За вікном кільце гір, що оточують долину Мехіко, височіло подібно до зубчастої земляної стіни.
  
  
  Майже одразу літак затрясло, ніби він потрапив до зони турбулентності. За минулим досвідом Римо знав, що це нормально. Висхідні потоки тепла з долини внизу були постійними.
  
  
  Але удари ставали дедалі лютішими. Літак авіакомпанії Azteca Airlines нахилився на одне крило, і через закриті ілюмінатори всі могли чути оглушливий гуркіт і рев.
  
  
  "Це ще один террамотол", – закричав чоловік.
  
  
  "Це означає землетрус", - переклав Чіун для Римо.
  
  
  "Не будь кумедним", - сказав Римо. "Землетруси стрясають землю, а не повітря".
  
  
  "Це землетрус у повітрі!" - наполягав охоплений панікою пасажир.
  
  
  "Ні", - сказав Майстер синанджу. "Це вулкан".
  
  
  Не встиг старий кореєць вимовити це слово, як хмара, здавалося, поглинула літак. Небо за вікном набуло огидного димчасто-коричневого кольору.
  
  
  Зайнялося аварійне освітлення. Відкрилися верхні відсіки. Жовті пластикові кисневі маски впали на своїх гнучких трубках.
  
  
  Чіун схопив свій, і Римо вирішив, що це хороша ідея, тому наслідував його приклад.
  
  
  "Дами та панове", - сказав капітан зляканим голосом. "З жалем повідомляю вам, що сталося виверження вулкана Попокатепетль. Ми маємо перенаправити літак до іншого аеропорту".
  
  
  Двигуни літака заробили з натугою.
  
  
  727-й летів і летів крізь царство вируючої щільності, схожої на киплячі рідкі екскременти. За ілюмінаторами нічого не було видно. Навіть крильових вогнів.
  
  
  "Рімо!" Чіун пискнув. "Крил більше немає".
  
  
  "Якби крил не було, Папочко, ми б уже були в штопорі".
  
  
  "Можливо, вони чекають найзрадливішого моменту. Крила в цьому сенсі підступні. Ніколи не знаєш, коли вони вирішать впасти".
  
  
  "Нагадай мені ніколи більше не літати цією авіакомпанією", - пробурмотів Римо.
  
  
  "У всьому винна НАФТА", - сказала стюардеса, яка пройшла вздовж салону, поправляючи базовий одяг через свою розпатлану уніформу.
  
  
  "У чому вина НАФТА?" Запитав Римо.
  
  
  "НАФТА прогнівала богів старої Мексики", - отруйно виплюнула вона ці слова.
  
  
  "Це смішно", - сказав Римо.
  
  
  Чіун заспокійливо поклав долоню на оголену руку Римо.
  
  
  "Тихіше, Римо. Інакше боги старої Мексики почують твої блюзнерські слова і в своїй злобній злості вирвуть крила у цього могутнього корабля".
  
  
  "А ти теж ні?"
  
  
  "У моєму будинку є стара приказка. "Можна вбити короля, але мудрий убивця уникає наступати на мозолі богів".
  
  
  Римо скептично підняв брову. - Мозолі богів?
  
  
  Чіун розсіяно поправив спідниці кімоно. "Так кажуть. Я це не вигадував. Я просто повідомляю про це".
  
  
  Несподівано настало денне світло. Літак виринув з коричневих хмар попелу, що клубилися, на яскраве денне світло, ніби виходив із сутінкової зони сутінків і світанку.
  
  
  З обох боків крила сяяли, ніби їх начисто стерли гарячим попелом.
  
  
  "Добре, що ці вікна не відчиняються", - пробурмотів Римо, знімаючи кисневу маску.
  
  
  Чіун глибокодумно кивнув головою. "Боги не незадоволені нами. Добре".
  
  
  Капітан знову ввімкнув інтерком.
  
  
  "Дами та панове, каже ваш капітан. Мені повідомили з вежі Мехіко, що приземлятися протягом деякого часу недоцільно. Ми попрямуємо до іншого міста. Зараз я розгляну пропозиції щодо найпопулярнішого міста на твій вибір".
  
  
  "Що він сказав?" Рімо запитав Чіуна.
  
  
  "Швидко! Запропонуй йому стільки, скільки необхідно, щоб доставити нас до місця призначення".
  
  
  "Ти жартуєш?"
  
  
  Озирнувшись назад, туди, де інші пасажири спішно збирали свої кошти, щоб зробити ставку на обраний ними пункт призначення, Чіун прошипів: "Поспішай. Інакше ми виявимося занедбаними в якесь богом забуте місце".
  
  
  "Забутий богом", - сказав Римо, піднімаючись зі свого місця, - майже повністю описує мексиканський досвід.
  
  
  Римо загнав двох бізнесменів та черницю в каюту і зачинив за собою двері для усамітнення.
  
  
  Дізнавшись Римо, капітан і другий пілот затиснули вуха руками з метою самозахисту.
  
  
  Тієї ж миті важіль нахилився вперед, і літак перейшов у нове піке. Римо простяг руку, потягнув його назад і відірвав пальці капітана від його вух.
  
  
  Керуючи зап'ястями, він змусив їх знову обвитися довкола штурвала.
  
  
  "Чого ви бажаєте, сеньйоре?" він ахнув.
  
  
  "Я думаю про Сан-Крістобаль-де-лас-Касаса".
  
  
  "Сан-Крістобаль-де-лас-Касас - чудове місце. Ти так не думаєш, Верджілліо?"
  
  
  Другий пілот, Верджілліо, сидів, не слухаючи. Римо прибрав руку від вуха, щоб капітан міг повторити свою заяву.
  
  
  “Санкт Сан-Крістобаль-де-лас-Касас дуже гарний. Але ми маємо дозволити іншим пасажирам зробити свою пропозицію. Це демократичний спосіб”.
  
  
  "Це шлях Мексики", - погодився капітан.
  
  
  "Це називається інституційним підкупом", - заперечив Римо.
  
  
  "Шлях Мексики", - чемно повторив капітан.
  
  
  Зітхнувши, Римо сказав: "Я перевершу будь-які пропозиції".
  
  
  "Готово", - хором сказали капітан та другий пілот.
  
  
  "Ти вибираєш Visa чи Discover?"
  
  
  "Si."
  
  
  Як виявилося, АЕРОПОРТ у Сан-Крістобаль-де-лас-Касас не був ні відкритим, ні досить великим, щоб вмістити боїнг 727, але за п'ять тисяч доларів капітан і його другий пілот були готові ризикнути.
  
  
  Вони скинули швидкість польоту, турбіни сповільнилися та випустили шасі.
  
  
  Вони зробили перший захід, вирішили, що злітно-посадкова смуга всього на тисячу ярдів коротша, і зайшли з півночі.
  
  
  727-й ідеально сів, покотився і загуркотів по зарослому бур'янами асфальту. Верхні ящики затремтіли. Три з них відкрилися, скинувши багаж на голови пасажирів. Усі трималися щосили.
  
  
  Саме тоді, коли це стало виглядати як вдале приземлення, у мене почали відриватися крила.
  
  
  Спочатку це було праве крило. Воно вдарилося об кипарис і було миттєво знесене. Усі погляди звернулися до правого борту літака. Обличчя побіліли.
  
  
  І тому всі, крім Майстра Сінанджу, пропустили разюче видовище лівого крила, коли його вирвало інше дерево.
  
  
  Як виявилося, втрата крил була найкращою, що могло статися. Пасажири зрозуміли це, коли незграбний салон раптово загальмував на дорозі у густому зеленому лісі.
  
  
  Це тривало, здавалося, цілу вічність, але насправді не могло бути набагато більше хвилини.
  
  
  У результаті 727-й не так загальмував, як втратив інерцію.
  
  
  "Ласкаво просимо до лісу Лакадон", - сказав капітан із полегшенням у голосі. "Ви пережили ще один політ на Azteca Airlines. Дякуємо Джоу, і ми сподіваємося, що Джоу скоро знову полетить з нами".
  
  
  Зал вибухнув оплесками.
  
  
  Стюардеса відчинила двері салону, і всередину увірвалася хвиля задушливої спеки, миттєво відключивши кондиціонер.
  
  
  Римо першим дістався до дверей і визирнув назовні. Повітряних сходів, звісно, був. Внизу був м'який ґрунт. Вона підтримувала густу поросль лісу, яка була дивною сумішшю тропічних джунглів і соснового бору. Їли тіснили кипариси та химерного вигляду пальми.
  
  
  Вдивившись уперед, Римо помітив, що ніс 727-го зупинився приблизно за двадцять футів від групи дерев, які він не міг визначити, бо ніколи не бачив такої червоної кори, що лущилася.
  
  
  Капітан висунув голову з дверей каюти.
  
  
  "Хокай?"
  
  
  "Ти збожеволів? Ти розбив літак через три штук! Вони збираються тебе звільнити".
  
  
  "Це не має значення. З моменту вступу до НАФТУ моя зарплата складає дванадцять американських доларів на день. Із трьома тисячами я можу піти на пенсію. Щасливого приземлення, сеньйоре".
  
  
  "Знаєш, через тебе нас усіх могли вбити".
  
  
  Другий пілот посміхнувся на всі свої зуби. "Можливо, наступного разу. Прощавай".
  
  
  Римо зістрибнув на землю і ребром долоні почав відрубувати стовбур ялинки. Він рубав його з протилежних сторін, як це робили лісоруби, і коли він отримав бажаний розріз, він зайняв позицію і завдав ялицеві один сильний бічний удар.
  
  
  Він розколовся, перекинувшись і впавши паралельно кабіні.
  
  
  Не випадково, що став ідеальним першим кроком для майстра синанджу.
  
  
  Чіун вийшов з літака і озирнувся. Його обличчя нагадувало пергаментну маску.
  
  
  "Непогано для хлопця з короткими нігтями, а, Тату?"
  
  
  "Не забудь мою скриню", - сказав Чіун, його голос сочився невдячністю.
  
  
  Обличчя Римо витяглося.
  
  
  "Наступного разу піднімайся своїми власними повітряними сходами", - відрізав він.
  
  
  - Наступного разу, - сказав Чіун, сходячи з місця і опускаючись на землю, як крихітний зелений мандарин, що приземляється після довгої морської подорожі, - ми не приїдемо до Мексики.
  
  
  Коли вони готувалися покинути аеропорт, хтось підійшов до них і спробував звинуватити в зрубці ялинки. Здавалося, нікого не надто турбував розбитий літак, але дерево було зовсім іншою справою.
  
  
  "Викладай все", - сказав Римо.
  
  
  Було викликано місцеву владу, і Римо виявився віч-на-віч із групою мексиканських солдатів з жорсткими поглядами у поношеній формі.
  
  
  "Ви заарештовані", - оголосив сержант.
  
  
  Через плече Римо перекинув одну з дорожніх скриньок Чіуна. Було справжнім дивом переконати старого корейця подорожувати без нічого, так що він не збирався скаржитися. Зазвичай Майстер Сінанджу наполягав, щоб усі сімнадцять вантажних пароплавів супроводжували його під час закордонних поїздок. Цього разу Чіун висловив ірраціональний страх, що якщо Америка потоне у хвилях за їхньої відсутності, їх дорогоцінний вміст буде втрачено назавжди.
  
  
  Тільки особисто пообіцявши прочесати руїни Массачусетса, що затонули в пошуках решти шістнадцяти, Римо здобув перемогу. На цьому Чіун домовився, і Римо наказав нести скриню з ляпис-блакитними феніксами, що височіють на перламутрових панелях.
  
  
  З нескінченною обережністю Римо опустив скриню на землю.
  
  
  "Послухайте, ми не хочемо неприємностей", - сказав він.
  
  
  "Ви хочете уникнути неприємностей, сеньйори?"
  
  
  "Завжди".
  
  
  "Це буде коштувати п'ятсот американських доларів".
  
  
  "Іншими словами, ти хочеш хабар?"
  
  
  "Ми називаємо це la mordida. Невелика послуга".
  
  
  “П'ятсот доларів – це не маленька послуга. Це пограбування на великій дорозі”.
  
  
  "Проте це буде п'ятсот доларів або ніч у в'язниці. Можливо, дві".
  
  
  Чіун дивився на солдатів з холодною зневагою. "Не плати цим розбійникам, Римо".
  
  
  "Обережніше, старий. Або тебе можуть застрелити при спробі втечі".
  
  
  "Це не я спробую втекти, якщо ти не зійдеш із мого шляху, людина у формі", - попередив Чіун.
  
  
  "Я розберуся із цим", - сказав Римо.
  
  
  Підійшовши до сардженто, Римо понизив голос і сказав: Ти можеш сказати commotio cordis?
  
  
  "А?"
  
  
  "Якщо ти зможеш вимовити "commotio cordis" тричі швидко, я дам тобі по п'ятсот кожному".
  
  
  Троє солдатів виглядали зацікавленими. Вони дивилися мексиканські версії НАС. ігрові шоу, де неймовірні суми грошей лунали просто за правильні відповіді на найпростіші запитання.
  
  
  "Повтори цю фразу ще раз?" - Запитав сардженто.
  
  
  "Commotio cordis", - сказав Римо.
  
  
  "Como-"
  
  
  Вони доклали добрих зусиль. Один із них майже вимовив друге слово.
  
  
  Римо простяг руку і, ідеально розрахувавши свій удар, вразив груди двох солдатів у ту саму мілісекунду, коли їхні серцеві м'язи були готові до наступного удару. Лікарі назвали цей момент Т-хвильою. Зазвичай це тривало всього 30 тисячних секунд, і люди зовсім не знали про цей найбільш уразливий стан серцевого м'яза, коли клітини електрично деполяризуються перед наступним скороченням.
  
  
  Але Римо був у курсі. Він чув паузу крізь ребристі стінки грудної клітки. Для нього зараз це було непідвладне часу. То справді був чистий інстинкт. Він завдав швидкого удару, стінки грудної клітки врізалися в нерухомі серцеві м'язи, і природа взяла свій невблаганний курс.
  
  
  Двоє закашлялися, посиніли і втратили свідомість, серця шалено билися, не піддаючись контролю. Лікарі назвали це фібриляцією шлуночків. Більшість людей просто сказали "серцевий напад" і на цьому заспокоїлися.
  
  
  Третій солдат був на "про" кордиса, коли почалася його Т-подібна хвиля. Рімо вдарив його по грудній клітці твердою тильною стороною долоні, і він звалився вперед, щоб приєднатися до схвильованої купи.
  
  
  Одна за одною серцеві м'язи, що вийшли з-під контролю, нездатні відновити нормальний ритм, здавались і завмирали.
  
  
  Це залишило їх "Хаммер" вільним для захоплення, тому Римо акуратно поклав багажник на заднє сидіння і відчинив дверцята для Майстра Сінанджу. Чіун влаштувався зручніше на сидінні. Римо сів за кермо.
  
  
  "Ти використав удар Громового дракона", - сказав Чіун. "Чому ти назвав це "commotio cordis"?"
  
  
  "Commotio cordis" латиною означає струс серця, - пояснив Римо. "Якось я прочитав про це в газетній статті".
  
  
  "Це удар Громового дракона. Пам'ятай це".
  
  
  "Солдат із будь-яким іншим ім'ям в'яне так само".
  
  
  "Це не те висловлювання".
  
  
  "Це моя версія, добре?" І Римо направив "Хаммер" у місто під назвою Бока Зотц.
  
  
  Розділ 10
  
  
  
  
  На думку полковника мексиканської федеральної армії Маурісіо Примітіво, придушення корінних народів Мексики було найжахливішою помилкою.
  
  
  Це була помилка п'ятисотлітньої давності. І тепер вона повернулася, щоб переслідувати його горду, але все ще боротьбу націю.
  
  
  Результатом стало повстання у Чьяпасі.
  
  
  О, повстання траплялися й раніше. Завжди вони пригнічувалися жорстко. Індіанці завжди поверталися до того, щоб бути пригнобленими, а лорди Мексики поверталися до того, щоб їх покірно пригнічувати.
  
  
  Насправді, це була досить хороша система. За винятком того, що це тривало надто довго.
  
  
  "Ми мали знищити їх, як північноамериканці знищили своїх місцевих паразитів", - сказав він, стукаючи кулаком по столу в Fonda del Refugio, елегантному ресторані в Рожевій зоні Мехіко. Вони були в напівтемній задній їдальні, де сильні світу цього вечеряли та обговорювали справи, які не могли виносити денного світла, за сангрією та куркою у шоколадному соусі.
  
  
  "В Америці ще є індіанці", - поправив його ведучий. Його господар був одягнений у цивільне. Але він сидів як військовий. Він був дуже високопоставленим генералом у Міністерстві внутрішніх справ. Його прізвище було Алакран. Генерал Джеронімо Алакран. Більше полковник Примітиве нічого не знав напевно.
  
  
  "Так, у нешкідливих кишенях, званих резерваціями. Більша їх частина була похована давним-давно разом із генами майбутніх поколінь, які так і не втілилися в життя. Це те, що ми мали зробити. Знищте брудних індіанців".
  
  
  "Давайте будемо політкоректними у нашій промові", - м'яко сказав генерал Алакран. "Вони - los indigenos".
  
  
  Полковник покрутив шматочок курки у пікантному коричневому соусі та кивнув. "Звичайно".
  
  
  "Але хто буде збирати каву та зерна, якщо це буде зроблено?" — спитав генерал.
  
  
  "Ті, хто залишився. Всі корінні жителі лос неубивані. Якби їх було менше, ними було б легше керувати. Але їх так багато, що чоловіки за своїм бажанням перетинають кордон і працюють в Америці, тоді як жінки залишаються ростити небажаних дітей. Зараз ситуація ще гірша. Індіанців так багато, чоловіків більше, ніж роботи, яку потрібно виконати. Вони сидять без діла, попиваючи кульці і мескаль. І у своєму п'яному неробстві вони знову і знову звертаються до революції.
  
  
  Примітиво допив залишки сангрії, щоб придушити огидні думки, що турбують його запалений мозок.
  
  
  "І вони будуть знову пригнічені", - сказав генерал Алакран.
  
  
  “Не так легко. Зараз є іноземні ЗМІ та пронори з інших країн. Вони не будуть сидіти склавши руки, поки ми винищуємо паразитів”. Полковник Примітіво похитав своєю важкою головою. "Занадто пізно. Ми у меншості".
  
  
  "Це дуже цікаві настрої, полковнику. Як би ви поставилися до того, щоб вирушити до Чьяпаса і розібратися з цим нещасним заколотом?"
  
  
  "З радістю. Але вже занадто пізно. Мені не дозволили б виконати свій обов'язок. Подивіться на вискочку Верапаса. Його комюніке виходять з джунглів, щоб забруднити наші газети. Його обличчя в масці тепер на обкладинках кожного журналу. Жінки непритомніють, хоча обличчя в нього, можливо, ряба, як зворотний бік місяця... Він сам дає прес-конференції іноземним журналістам.Я кажу, відправте мене на одну з цих так званих прес-конференцій під виглядом репортера, і я знищу їх усіх.Особливо журналістів ".
  
  
  “Це було б політично неприйнятно. Якщо Верапаса вб'ють, підніметься міжнародний шум. Не кажучи вже про проблему загиблих журналістів”.
  
  
  "Ба. Мене не хвилює політика. Тільки мій обов'язок перед Мексикою. Ні, я повинен відхилити вашу дуже привабливу пропозицію відправитися в Чьяпас вбивати майя та їм подібних. Якщо я досягну успіху, мене зроблять цапом-відбувайлом. Якщо я зазнаю невдачі, я буду принижений". "Пам'ятай мої слова. Чьяпас стане мексиканським В'єтнамом. І все тому, що у тих, у кого не було матері, які прийшли до нас, не вистачило духу винищити індіанців".
  
  
  Генерал уперше поговорив з полковником Маурісіо Примітіво про цей важкий обов'язок навесні після першого повстання в Чьяпасі, коли Верапас був на порозі того, щоб стати героєм як для метисів, так і для індіанців.
  
  
  Зараз, через дві весни, ситуація практично не змінилася. В глухому куті. Новий мексиканський уряд, якщо вже на те пішов, був боязкішим у питанні про Верапаса. Вони вели напружені переговори з бандитом із нефритово-зеленими очима. Тепер він був майже недоторканним, наслідки його вбивства були надто делікатними, щоби ризикувати.
  
  
  Можливість поводитися з ним коректно була втрачена. Принаймні доти, доки кермо влади знову не візьме в свої руки справжній чоловік.
  
  
  Потім стався Великий землетрус у Мехіко, який вразив як гасіенду, так і халупу.
  
  
  Телефон полковника Примітіво задзвонив протягом години. Саме генерал уперше зв'язався з ним двома веснами раніше.
  
  
  "Полковнику, я привіз вам вітання зі столиці".
  
  
  "Це варто?"
  
  
  "Це вражає. Я сам зараз тремчу. Я визнаю це. Але мій обов'язок кличе, тому я повинен зібратися з духом і швидко діяти, щоб упоратися з цією кризою".
  
  
  "Наскільки погано?"
  
  
  "Мій жах. Попо тепер димить, як зіпсована сигара. Я боюся грандіозного виверження. Мені потрібна ваша допомога, полковник Примітіво".
  
  
  "Я не знаю, як боротися з вулканами, але я і мої люди зробимо все, що від нас вимагатимуть".
  
  
  "Тоді вирушай у Чьяпас і знищ відступника Верапаса".
  
  
  "Цей наказ походить від Ель Президента?"
  
  
  "Ні, це виходить із моїх вуст для твоїх вух. Навіть Бог не повинен чути ці слова".
  
  
  "Я розумію".
  
  
  "Протягом години Верапас опублікував комюніке. Він залишає джунглі. Його метою є не що інше, як Мехіко - усі мексиканські міста зрештою".
  
  
  "Він п'яний від кульки та зарозумілості".
  
  
  "Він розуміє, що центральний уряд вкинуто в кризу, з якої він, можливо, ніколи не вийде. Перемога може бути за ним, якщо не будуть зроблені кроки. Я наказую вам вирушити в Чьяпас. Знайдіть і перехопіть цю людину. Убийте її. Зробіть так, щоб здавалося, ніби він загинув під час землетрусу.Таким чином, ні ви, ні я, ні Ель Президент не опинимося у скрутному становищі”.
  
  
  "Я плюю на Президента".
  
  
  "Така можливість також може здатися дуже скоро", - сухо сказав генерал. "Бо вся Мексика готова до захоплення, і на сильних лежить обов'язок знищити менш сильних всією нашою силою, перш ніж ми падемо перед слабкими".
  
  
  "Я вирушаю до Чьяпаса. Субкоманданте Верапас опублікував своє останнє барвисте комюніке".
  
  
  "Ідіть з Богом, полковнику. Просто не дозволяйте Йому бути свідком того, що ви робите".
  
  
  "Зрозумів, генерале".
  
  
  В той же час колона танків і БТР на повній швидкості залишила казарми Монтесуми в Оахаку, прямуючи на південь, до Чьяпаса, де на полковника Маурісіо Примітіво чекала доля.
  
  
  Доля чатувала на засідці та субкоманданті Верапаса. Але то була інша доля. Холодна, червива.
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  
  Смішний випадок стався з Аліріо Антоніо Арчилою на шляху до революції.
  
  
  Це було не так смішно, як трагічно. І все-таки це було також смішно. Уникнути цього було неможливо. Це був чудовий жарт, космічний жарт. Боги могли б задумати такий жарт, ось тільки Антоніо не вірив у жодних богів, мексиканських, християнських чи будь-яких інших.
  
  
  Його богами були Маркс, Ленін та інші мертві білі європейські чоловіки, чия економічна філософія схопила двадцяте століття за горло.
  
  
  Аліріо Антоніо Арчіла був комуністом. Він був братом за духом Че, Фіделя і Мао і так пристрасно бажав піти їх стопами.
  
  
  Потім прийшов Горбачов. Пала Берлінська стіна. Це було лихо. За лихом були інші, більш катастрофічні лиха. Східний блок розпався. Могутній СРСР розпався на безсилу СНД.
  
  
  Так само, як Аліріо Антоніо Арчіла був готовий потиснути жорстокі плоди десяти років, витрачених на посів насіння невдоволення в лакандонських джунглях, міжнародного комуністичного руху більше не було. Фактично комунізму більше не було. Демократія охопила Москву своєю непохитною залізною хваткою. Навіть незламні сірі мандарини в Пекіні приймали капіталізм, навіть коли стискали в руках маленьку червону книжечку Мао.
  
  
  І ті, хто чіплявся за соціалістичний шлях, відразу втратили спонсорів і фінансування. Гавана перетворилася на безвихідь. Пхеньян перетворився на ізольований конфуз. Ханой скотився до капіталістичного табору. А в Перу обраний диктатор відкинув маоїстський Сяючий шлях, що похитнувся і зламаний, у гори, що їх породили.
  
  
  Все було втрачено. Все було марно.
  
  
  Крім Аліріо Антоніо Арчила пройшов підготовку соціалістичного революціонера. Він не мав інших талантів, жодних затребуваних навичок, жодного покликання. Іншого шляху у житті не було. Він знав лише революцію та її криваві таланти.
  
  
  Отже, навіть незважаючи на те, що справа була програна, він все одно не міг вигадати жодної причини, щоб не влаштувати революцію.
  
  
  Залишалося або це або захопити кавову плантацію свого батька. Антоніо ніколи цього не зробив би. Його батько був гнобителем. Антоніо вважав за краще б зробити марну революцію, ніж стати гнобителем, подібним до свого злого батька, який сколотив стан на спинах неписьменних селян і продавав свій товар капіталістам, які, у свою чергу, продавали його іншим з непристойними прибутками в нескінченному циклі експлуатації.
  
  
  Протягом кількох місяців після отримання останньої стипендії Антоніо розмірковував у джунглях, думаючи, що все, що йому потрібне, – це причина. Якби тільки він мав причину.
  
  
  Але чому?
  
  
  О, він переконав селян майя, що їхня справа - звільнення та економічна справедливість. Але то були лише слова. Антоніо мав намір звільнити їх тільки для того, щоб передати в руки нових комуністичних правителів Мексики, одним з яких був би хто інший, як Аліріо Антоніо Арчила.
  
  
  Потім настала НАФТА.
  
  
  Він не зовсім розумів Північноамериканську угоду про вільну торгівлю. Очевидно, воно передбачало вільну торгівлю. Це прирівнювалося до капіталізму. Отже, це було погано. Якщо не зло.
  
  
  І тому він звернувся до своєї Майї з приводу цього зла, що насувається.
  
  
  "Сьогодні я почув про змову під назвою НАФТА", - сказав він. "Це план, спрямований на те, щоб гнобити вас, як ніколи раніше".
  
  
  Вони дивилися на нього своїми сумними, кам'яними очима. Ці очі були очима Мексики, повними глибоких душевних протиріч та суперечливих емоцій.
  
  
  "У цьому новому світі НАФТА столичні ферми - я маю на увазі північноамериканські - будуть поставлені в ті ж умови, що і ваші убогі поля кукурудзи та бобових. Це в корені несправедливо. Бо вони обробляють землю за допомогою жорстоких машин, у той час як у вас є тільки ваші сильні спини та грубі мотики. Це зрада. Гірше того, це зрада. Ми повинні боротися з цією несправедливістю”.
  
  
  Майя почули ці слова і мовчки кивнули. Вони були не з тих, хто любить базікати. Розмови забирали подих. Вони знали, що їм відведено менше вдихів, аніж тим, хто дихає забрудненим машинами повітрям міст. Це також було несправедливо. Але це було незаперечно.
  
  
  Крім того, за ті роки, що Антоніо жив серед них, вони звикли бачити у своєму світлошкірому покровителі та пораднику із зеленими очима кетцаля втілення Кукулькана. Згідно з легендою, Кукулькан, Пернатий Змій, був білою людиною, що прийшла з-за моря, щоб підняти майя багато бактунів назад.
  
  
  Він дав їм писемність, сільське господарство та інші високі знання лише для того, щоб вони пішли, пообіцявши повернутися в майбутньому, коли цього буде велика потреба.
  
  
  Простим індіанським селянам було очевидно, що їхнім благодійником був втілений Кукулькан, який повернувся, як і обіцяв.
  
  
  Антоніо не зробив нічого, щоб переконати їх у цій вірі. Зрештою, у Кортеса це спрацювало, коли він прибув на Юкатан в ацтекський рік, званий Один Очерет. Корінні мексиканці вважали його Кецалькоатлем, тим самим богом-змієм з білою шкірою та Перами, що сповіщає нову еру, повернення якого наступного року було передбачено пророками ацтеків.
  
  
  Кортес по-своєму приносив дари. Він започаткував епоху іспанського завоювання. Ацтеки були у рабство. Імперія майя на той час занепала, вижили відступили в джунглі, щоб вести просте аграрне життя.
  
  
  Еквівалент Кецалькоатля майя, якого вони називали Кукульканом, не повернувся до Кортеса. У Антоніо вони мали свій Кукулькан. І оскільки він був утіленням їхнього бога, слово Аліріо Антоніо Арчіли було законом.
  
  
  Слово лорда Кукулькана полягало в тому, щоб протистояти НАФТА силою.
  
  
  Вони взяли свої "Узі" та АК-47, які були приховані по всіх джунглях, очистили від іржі "Космолайн" та почали серйозно тренуватися.
  
  
  День майя 2 Ік був обраний тому, що він відповідав 1 січня 1994 року.
  
  
  "Якщо НАФТА пройде, ми завдамо удару 2 травня", - оголосив Антоніо.
  
  
  Майя прийняли це. Кукулькан заговорив. Його слово було абсолютним. Демон НАФТА не виживе після цієї дати, хоч би якими жахливими були його ікла та пазурі.
  
  
  Того дня Антоніо вперше роздав червоні бандани пролетаріату. У горах над пишним лісовим пологом був дуже холодний день.
  
  
  "Носі це, щоб захистити свої обличчя від холоду та від очей федералістів", - сказав він, одягаючи чорну лижну маску з отвором перед ротом, щоб мати можливість насолоджуватися своєю єдиною втіхою - трубкою з вересу на короткому черешку.
  
  
  "З цього моменту і надалі ви хуаресисти. Після цього дня ваша кров запалить джунглі, як це зробили жертви Беніто Хуареса, першого правителя Мексиканської республіки індіанців, чия справа ми зараз відстоюємо і в ім'я якого боремося. І з цього моменту я називатиму себе субкоманданте Верапасе, бо моя особиста боротьба - за справжній світ у Мексиці. Наш світ. Ніякий інший світ не буде прийнятним".
  
  
  Майя прийняли це із пасивним фаталізмом. Їхні життя були короткими та нещасливими. Смерть спала досить скоро. Вони не стали б шукати смерті, але й не стали б ухилятися від кістлявих обіймів Юм Симиля, Повелителя Смерті.
  
  
  Того першого дня вони захопили шість міст. На другий день, 3 Акбала, армія спустилася, витіснивши їх. Багато хто був убитий. Субкомандант Луз загинув. Як і субкоманданті Місяць. Ті, хто вижив, повернулися до своєї гірської фортеці.
  
  
  "Ми зазнали невдачі, лорд Кукулькан", - сказали вони йому із соромом у тихих голосах. То був третій день, званий 4 Кан.
  
  
  "Я не пан, а ваш субкомандант. Я не можу бути вашим паном, тому що я всього лише кріолло. Узурпатор. Ви - майя, справжні володарі цих джунглів".
  
  
  Але, зважаючи на їхній вигляд, вони були переможеними лордами.
  
  
  То був жахливий провал. Але оскільки все було краще, ніж працювати на кавових плантаціях свого батька, Антоніо ламав голову іншим способом.
  
  
  НОВЕ ШЛЯХ ПРИШЛО у фермерське містечко майя Бока Зотц у вигляді журналістів. Справа була безповоротно програна, тому субкоманданте Верапас погодився зустрітися з ними. Можливо, він міг би обміняти безпечний проїзд до гватемальського кордону в обмін на кілька останніх цитат.
  
  
  У призначену годину він з'явився на галявині в джунглях у своїй чорній лижній масці, з трубкою, що пахла марихуаною, - невинний пережиток його колишнього буржуазного існування. Його оточили п'ятеро хуаресистів у банданах та масках, пальці на спускових гачках, темні, похмурі очі насторожені.
  
  
  Питання сипалися на Антоніо, як кинуте каміння.
  
  
  "Ти комуніст?"
  
  
  "Ніколи!"
  
  
  "Ви - корінні жителі?"
  
  
  "З цими очима? Ні, я не індіанка".
  
  
  "Тоді чому ви влаштовуєте революцію?"
  
  
  Антоніо вагався. Він так довго готувався до цієї боротьби, що гасла механічного робітника мало не вирвалися в нього з горла, хоч вони більше не мали сенсу. Він проковтнув їх.
  
  
  "Я борюся, - сказав він, глибоко затягнувшись трубкою, - я борюся, тому що це була боротьба моєї сім'ї протягом багатьох поколінь".
  
  
  Репортери насупилися. Вони розуміли революцію, повстання. Але це було нове.
  
  
  У цей момент Антоніо випалив барвисті романтичні слова, щоб замінити сліди, які могли призвести до родини Арчила. Але журналістів це не задовольнило.
  
  
  "Розкажи нам більше", - запропонував один із них.
  
  
  "Я не перший субкомандант Верапас. Мій батько був субкомандантом Верапасом до мене. А мій дід, його батько, був субкоманданте Верапасом, що налічує не можу сказати, скільки поколінь. Ми встали на шлях праведності і присвятили їй свої життя. Від імені всіх пригнічених корінних" народів субкоманданте Верапас веде війну проти гноблення.
  
  
  "Ти впевнений, що ти не комуніст?"
  
  
  "Я заперечував це. Я всього лише Верапас цього покоління. Коли я впаду - і всі мої предки зрештою впали від рук своїх ворогів, - мій син візьме мій пістолет і мою маску, і він стане наступним субкоманданте Верапасом. Таким чином, я невбиваний і ніколи не помру”.
  
  
  У цей момент почали ляскати спалахи камер. Його охоронці-хуаресисти мало не відстрілили голову репортерові, поки Антоніо не втрутився.
  
  
  Задзижчали відеокамери, їх скляні зелені лінзи відобразили хвацьку фігуру в масці, мужні груди якої перетинали патронташі, що нагадують про романтичних мексиканських революціонерів минулого.
  
  
  Коли прес-конференція закінчилася, Антоніо втік у своїй печері в джунглях, тієї ночі спалив свою чорну лижну маску, бо знав, що вдягати її знову смертельно небезпечно. Після цієї ночі його впізнає вся Мексика.
  
  
  Це стало правдою більше, ніж Антоніо міг собі уявити.
  
  
  Його обличчя транслювалося по телебаченню у всьому світі. Його закутана голова, трубка, що стирчить, і фірмові проникливі зелені очі прикрашали обкладинки журналів від Мехіко до Сінгапуру.
  
  
  Він почав розуміти, коли до нього приходило дедалі більше репортерів. Спочатку він проганяв їх усіх. Революція безславно закінчилася. Чьяпас був оточений, всі шляхи до відступу перекрито, щоб жоден зеленоокий кріолло не зміг пройти через нього живим. І, крім того, у нього не було маскуючої маски субкоманданте Верапаса.
  
  
  Заклики продовжували надходити до його фортеці в джунглях. Фермери вдень, які вночі були хуаресистами, розносили журнали зі своїми яскравими статтями.
  
  
  "Ти герой у Мехіко", - сказали йому.
  
  
  "Що?"
  
  
  "Кажуть, мій пане, всі жінки обожнюють тебе. Є іграшки з твоїм зображенням. Продаються маски, які носять із гордістю. Студенти університетів вимовляють промови від твого імені. Куріння трубки в моді".
  
  
  "Неймовірно", - пробурмотів він, затято читаючи.
  
  
  Але це було правдою. Романтичну фантазію, яку він вигадав, було прийнято за правду. Він більше не був безпричинним, безпричинним революціонером, але культурним героєм для сучасних мексиканців. Так само, як Сапата, Вілла чи Кукулькан.
  
  
  "Що ми маємо передати цим репортерам?" спитала його права рука, партизан майя на ім'я Кікс.
  
  
  "Скажи їм, - проголосив Аліріо Антоніо Арчила, він же лорд Кукулькан, він же субкоманданте Верапас, - що в обмін на дюжину чорних лижних масок я погоджуся на ще одну прес-конференцію".
  
  
  Маски прибули з разючою швидкістю. Антоніо взяв одну, ножем зробив отвір для мундштука своєї трубки, а потім роздав інші своїм компаньйонам.
  
  
  "З цього моменту ми всі будемо субкомандантом Верапасом", - проголосив він.
  
  
  І його Майя плакала від гордості, ніколи не уявляючи, що, одягнувши ці маски, вони значно збільшили шанси на те, що один із них отримає кулю вбивці, призначену їхньому лідерові.
  
  
  Прес-конференції стали щомісячним обрядом. Гроші лилися річкою. Зброя. Постачання інших видів. Революція, яка б увійти в історію як останній ковток комуністичного заколоту в Третьому світі, відродилася як перша по-справжньому місцева революція століття.
  
  
  Вчені статті та дисертації були написані для аналізу феномену спонтанної революції, не мотивованої жодною політичною чи соціальною освітою. "Нью-Йорк Таймс" назвала це першою постмодерністською революцією.
  
  
  І ніхто не підозрював справжнього лідера всіх хуаресистів, які продовжували боротися і проливати свою кров за святу справу прославлення Аліріо Антоніо Арчіли - і, до речі, запобігли ненависному дню, коли він повернеться на сімейну кавову плантацію і визнає перед своїм зневаженим батьком, з самого початку.
  
  
  Успіхи часто надходили після цього. Дрібні сутички звеличувалися пресою як великі битви. Коли старого президента Мексики усунули від влади, це віталося як перемога хуаресистів. Коли його обраного наступника було вбито після висловлювання завуальованих хуаресистських настроїв, це додало справі легітимності. І коли його змінив новий, ліберальніший кандидат, це також було сприйнято як перемога хуаресистів.
  
  
  Кожне просування народу та невдача законного уряду розглядалися у світлі дій жменьки майя пістольерос на чолі з безробітним сином виробника кави, і хоча на полі бою не було досягнуто жодного реального прогресу, сам факт того, що субкоманданте Верапас продовжував боротися, незважаючи на всі спроби захопити чи вбити його, додавав блиску зростаючій легенді.
  
  
  Зрештою федеральний уряд оголосив про одностороннє припинення вогню та запропонував розпочати мирні переговори. Зрозуміло, вони ніколи не пішли б на якісь політичні поступки субкоманданті Верапасу. Але, оголосивши односторонній світ, вони дали зрозуміти, що Верапас став надто великим, щоб його можна було зупинити простими кулями. Після смерті він міг стати лише сильнішим. Його дали б спокій, якби він не створював проблем настільки великих, що це загрожувало Мехіко.
  
  
  Але Антоніо не для того провів десять років у джунглях, поїдаючи погані тортильї і запиваючи водою, що застоялася, щоб провести за цим залишок століття. Ігноруючи мирні переговори, він активізував свою кампанію слів та комюніке.
  
  
  Коли він змусив нинішнього губернатора Чьяпаса піти у відставку від імені людини, яку він благословив, Антоніо почав розглядати можливість того, що, хоча він, можливо, ніколи не завоює Мексику, можливо, вдасться встановити певний політичний контроль над подіями за межами Чьяпаса.
  
  
  Початок Великого землетрусу в Мехіко зробив це практично неминучим.
  
  
  Зрештою, тепер він більше не був Аліріо Антоніо Арчілою. І не зовсім субкоманданті Верапасом. Він був лордом Кукульканом, богом у плоті, який об'єднав багатомовні народи Мексики в їхньому сліпому поклонінні героям.
  
  
  І що найприємніше, у столиці мовчазно визнали, що знищення народного героя було б політично неприйнятним.
  
  
  Шлях завоювання було розчищено.
  
  
  Розділ 12
  
  
  
  
  Ідучи за своїм богом по потрісканих вулицях Мехіко, Родріго Лухан зняв краватку. Його не хвилювало, що вулиці довкола були зруйновані. Не те, що могутні офісні вежі нахилилися і скинули свої обличчя, як безліч фальшивих масок. Вони були минулими. Він ішов із майбутнім. Він ішов із обвитою зміями Коатлікуе, чия безжальна хода, здавалося, змушувала Долину Мехіко здригатися під її скам'янілою ходою.
  
  
  Нехай ніхто не вимовляє слово «афтершок». Це була Коатлікуе, також звана Тонанцін - Наша Мати, - яка змусила тремтіти саму землю.
  
  
  Він уважно стежив за нею Анільо Периферіко, до південних околиць. До гір. За горами лежала воля. За горами лежав багатий і родючий ґрунт майбутнього століття сапотеків.
  
  
  Лухан знав, що міцні жінки-сапотеки жили на півдні. В Оахаку. І коли вони бачили, як він наближається з богинею Коатлікуе, вони пропонували себе – ні, кидалися до нього.
  
  
  Він, Родріго Лухан, породив би расу нових воїнів-сапотеків, які б пронеслися по всій Мексиці, щоб сповістити про нове сонце і яскравіше завтра.
  
  
  Скидаючи ненависний облягаючий піджак, він відчував смак їхніх цнотливих, пристрасних поцілунків.
  
  
  Поки вони йшли, інші йшли за ними по п'ятах.
  
  
  Велике серце Люджана, здавалося, розривалося від гордості, коли він бачив, як вони йдуть за ним, як армія мурах, які знають, що цукор поруч.
  
  
  Двадцятимільйонне місто було забите селянами із сільської місцевості. Там були гачконосі ацтеки, косоокі майя та варвари-чичімеки з їхніми товстими тілами. Ольмеків більше не було. Жодна людина не знала, що з ними сталося. Тольтеки задовго до цього були асимільовані.
  
  
  Але сапотеків та міштеків було багато.
  
  
  І всі вони, чи то сапотеки, майя чи чичімеки, примостилися позаду крокуючого бегемота, яким була Коатлікуе, плачучи, ридаючи, танцюючи, їхні серця билися від радості.
  
  
  Деякі кидалися перед її безжальною формою, молячись, просячи керівництва, шукаючи порятунку, коли місто чудес руйнувалося і розколювалося на частини навколо них.
  
  
  Її хода розколювала їхні повалені черепи, розколюючи їхні живі кістки, наче вони розпалювали вогонь. Вони померли, їхні душі звільнилися. Вони померли індіанами, і тому померли щасливими.
  
  
  Люджан плакав сльозами гордості, бачачи, як тече їхня кров. Це було схоже на старі часи, яких він ніколи не знав. До того, як іспанці пролили кров сапотеків і змішали свою власну з кров'ю жінок, які вижили, щоб зробити світ сучасних метисів Мексики.
  
  
  Проходячи повз розбиту вщент селянку, Люджан зупинився і запустив руку в сирі тріски, що служили їй грудною кліткою, щоб витягти її серце, все ще тепле і б'ється. І, задкуючи за спиною своєї богині, він підняв рожевий орган, що сочиться, над головою, щоб його зростаюча почет могла бачити.
  
  
  "Дивіться, діти старої Мексики. Дивіться у своє майбутнє. День машини закінчився. Тиранії чиланго прийшов кінець. Час замкнувся на собі, як змія, що пожирає власний хвіст. Настає нова ера. Я сапотек. Я закликаю всю мою кров і споріднені крові слідувати за мною в славне минуле, яке зараз простягається перед нами».
  
  
  І вони це зробили. У дедалі більшій кількості.
  
  
  Чилангос онімів від цього видовища. Приголомшені і пригнічені землетрусом, вони зіщулилися, побачивши, як пригноблені землі скидають своє ярмо. Одяг ладино був скинутий. Чоловіки марширували у спідній білизні або взагалі без неї. Жінки йшли з оголеними грудьми і не соромилися своєї багатої шкіри індіанців.
  
  
  Часом поліцейські чиновники, бачачи цю образу так званої цивілізації, яка принесла з собою поганий дух і тихий розпач духу, обрушувалися на них.
  
  
  Але в їхніх пістолетах було лише кілька куль. Деякі впали. І після того, як вони витратили свої марні свинцеві снаряди, збожеволілий від крові натовп напав на них і розірвав на частини.
  
  
  Незабаром багато хто йшов, тримаючи в руках пульсуючі, кровоточиві серця гнобителів.
  
  
  А перед ними незграбно крокувала Коатлікуе, невблаганна, безжальна, майже не звертаючи уваги на революцію, яку вона очолювала, її єдині слова, одне й те саме цілеспрямоване заклинання, що бубнило знову і знову: "вижити, вижити, вижити..."
  
  
  Розділ 13
  
  
  
  
  Вогнегасник показав wicked чудовий час. Легкість LAV була перевагою. Можливо, це був військовий еквівалент Volvo, але він долав дорогу як швидкісний джип. Його легка рама означала, що бензин теж пішов далі.
  
  
  Міста і села вздовж Панамериканського шосе проносилися повз. Ніхто не зупинив та не допитав його. За вогнегасником їхала мексиканська поліцейська машина. Ніхто не допитав мексиканської федеральної судової поліції.
  
  
  Тут єдиним законом, який мав значення була Федеральна судова поліція.
  
  
  Тепер, з настанням ночі, навіть ця тонка коричнева лінія влади зникала. Закон джунглів був найвищим.
  
  
  З Вогнегасником все було гаразд. Закон джунглів був у його смаку. З усіх хижаків у джунглях він був найхижнішим із них усіх.
  
  
  Зрештою, у нього закінчився бензин. Існували дві запасні каністри, які він використовував для поповнення баків. Це дало йому ще сто миль. Але на той час, коли з'явилися вогні Тапанатепека, в туалеті було зовсім сухо.
  
  
  Тут заправні станції точно не торкалися плечима у боротьбі за бізнес. То був кінець черги.
  
  
  Гаситель увімкнув освітлення в куполі та перевірив свої карти. Це були одноразові карти, вирвані з журналів, але вони були досить добрі.
  
  
  Також з журналів було вирвано фотографії його жертви, субкоманданте Верапаса. Оскільки він показав гарний час, Гаситель мав час освіжити свою бойову пам'ять щодо ворога, якого він шукав.
  
  
  На знімках був зображений жвавий чоловік у чорній лижній масці. Очі проникливого поета були однакові на всіх знімках. Це було важливе. Це означало, що, хоча багато хто носив чорну лижну маску Фронту національного визволення Беніто Хуареса, був лише один субкомандант Верапас. У цієї людини можуть бути двійники, але вони не позували для преси, щоби заплутати проблему.
  
  
  Що ж, то була помилка Верапаса. Якщо він не розумів тонкого мистецтва збивати ворога з пантелику, це був його жорсткий прорив.
  
  
  Коли вони, нарешті, зустрінуться віч-на-віч, Вогнегасник дізнається ці зелені очі джунглів. Вони ніколи не можна було помилитися.
  
  
  І коли настав час їх гасити, що ж, саме це й зробив вогнегасник.
  
  
  Розділ 14
  
  
  
  
  На землі запанував спокій, коли багатотисячна оточення Коатлікуе пройшла через гори.
  
  
  Наслідували підземні поштовхи, від яких живіт тремтів, але з великими інтервалами. Попокатепед досі димився. Небо було коричневим і похмурим, а повітря внизу було наповнене теплим попелом. Чоловіки, жінки і діти стискали падають благословення у своїх руках, як діти, що граються під час своєї першої снігової бурі. Вони змащували свої м'ясисті, наполовину оголені тіла їдкою маззю в богохульній пародії на свої забуті ритуали Попільного середовища.
  
  
  Занадто тепле повітря рано пробудило весняні польові квіти. Птахи тихо й задумливо влаштувалися на сідалах на деревах. Настала ніч. Перша ніч нового сонця. Ніч, після якої всі ночі назавжди змінилися б.
  
  
  "Ми повинні зупинитися на відпочинок, Коатлікуе", - сказав Родріго Лухан, задкуючи перед своєю богинею. На ньому був плащ, облямований кролячим хутром, поверх бавовняного пояса, який захищав його мужні стегна. Тиранія сором'язливого одягу залишилася в його минулому, разом із краваткою та взуттям.
  
  
  “Виживання диктує продовження польоту. Місцевість тут надто відкрита. І нині я не здатний асимілювати іншу форму”.
  
  
  "Тепер з тобою нічого не може статися, Коатлікуе. Земля перестала трястись".
  
  
  "Сейсмічна активність увійшла у фазу затишшя. Є всі підстави припускати, що вона відновиться знову. Повторні поштовхи продовжуються. Подальше виживання потребує пошуку стабільного ґрунту".
  
  
  "Твоїм послідовникам потрібен відпочинок. Вони йшли за тобою весь день. Тепер їм потрібні відпочинок та їжа".
  
  
  "Мені не потрібні послідовники".
  
  
  "Але що таке бог без послідовників? Саме їхні таємні молитви пробудили тебе. Саме їхні нечувані прагнення зігріли безліч кам'яних сердець у твоїх грудях".
  
  
  "Я вирішив зберігати спокій доти, доки мої вороги не перестануть існувати, що, за моїми оцінками, станеться пізніше приблизно через 60,8 років. Під час мого неактивного стану я намагався виконати всі можливі самовідновлення. Це завдання триває. Сейсмічне обурення. викликало перевизначення мого механізму самозбереження. Нині ця функція виконується”.
  
  
  "Зупинися, Коатлікуе. Зупинка. Ти повинен дозволити нам жертвувати в ім'я тебе. Це зробить тебе сильнішим".
  
  
  Одна змієподібна голова покотилася, щоб зафіксувати його своїми дивними кам'яними кулями.
  
  
  "Як самопожертва зробить мене сильнішою?"
  
  
  "Це шлях Коатлікуе. Твоя жіноча сила походить з людських жертвоприношень. Людські жертви наповнюють силою твої серця, годують твоїх людей і підтримують всесвіт у робочому стані".
  
  
  "Я маю продовжувати рухатися, якщо хочу вижити".
  
  
  І, втягнувши голову, Коатлікуе незграбно побрела далі.
  
  
  Люджан обійшов її стороною, розуміючи, що коли він оступиться, вона розтопче його в желеподібну масу своєю жорстокою ходою. Ось чому він так любив її. Вона не дбала про своїх підданих. Її піддані повинні поклонятися їй, а чи не навпаки.
  
  
  "Ми в твоєму розпорядженні, про Коатлікуе. Невже ти не розумієш? Роби з нами, що тобі заманеться. Ломай нам спини, круши наші тонкі черепи, ми підемо за тобою куди завгодно".
  
  
  Коатлікуе нічого не відповіла на це.
  
  
  "Про Коатлікуе, Пожирачка Нечистот, хіба ти не знаєш, що в чисельності є безпека?"
  
  
  "Я єдиний у своєму роді. Немає нікого, крім мене".
  
  
  "Так. Так. Ти піднесений. Немає нікого більшого, ніж Коатлікуе. Не той ацтекський Кецалькоатль. Не Кукулькан. Навіть Віцілопочтлі, який твій істинний син. Усі вони менше бліх під твоєю жорстокою тінню".
  
  
  Коатлікуе йшла далі, не звертаючи уваги та безтурботна. Родріго Лухан запалав пристрастю, бачачи, як вона йде такою гордою і незворушною.
  
  
  Потім із заходу прибуло три бойові гелікоптери федеральної армії, з гарматами Гатлінга і ракетними стрижнями, що звисають з них, як колючі шипи скорпіона.
  
  
  "Коатлікуе! Дивіться! Армія чиланго прийшла, щоб перемогти вас".
  
  
  Коатлікуе зупинилася. Її зміїні голови вишикувалися паралельно один одному, поки обидві не дивилися на бойовий корабель з кам'яним виразом обличчя.
  
  
  Ні проблиску емоцій не позначилося на цих базальтових щілинах.
  
  
  "Коатлікуе. Послухай мене", - благав Лухан. "Вони скоро нападуть. Дозволь нам бути твоїми щитами".
  
  
  "Так. Будьте моїми щитами".
  
  
  "Накажи нам бути твоїми щитами".
  
  
  "Я наказую вам бути моїми щитами".
  
  
  І, посміхаючись, Родріго Лухан повернувся до своєї свитки. Насправді це була почет Коатлікуе. Але повноваження командувати ними було покладено нею.
  
  
  "Приходьте. Приходьте, сформуйте живий щит. Коатлікуе потребує захисту від армії чиланго".
  
  
  І вони прийшли. Чоловіки, жінки, засмаглі діти. Вони утворили коло глибиною у багато людей. Дехто заліз на Коатлікуе, щоб захистити її кам'яну плоть своєю м'якою коричневою шкірою.
  
  
  "Стріляй, армія чиланго!" - вигукнув Родріго Лухан. "Стріляй, якщо посмієш! Ти ніколи не завдаси шкоди нашій матері з кам'яним серцем".
  
  
  І головний вертоліт відокремився від інших, щоб зробити свій перший гуркітливий проліт.
  
  
  Він був озброєний встановленими збоку гарматами Гатлінга. Багатоствольні гармати почали обертатися. Кожен міг бачити, як вони крутяться.
  
  
  Гарячі кулі обрушилися подібно до сильного, безжального дощу.
  
  
  Крики, що виривалися з горлянки армії верховного жерця Родріго Лухана, були криками визволення. Звільнення від гноблення, визволення злиднів і визволення з земної праці.
  
  
  Тіла впали з плеча і голови Коатлікуе, як зіпсовані фрукти. Вони були червоними, як гранати, кривавими, як розчавлені помідори, їхній сік утворював червоні калюжі біля нерухомих ніг Коатлікуе.
  
  
  Усі навколо неї впали індіанці. Тіла утворили сходи, якими інші могли видертися, щоб зайняти їхнє місце.
  
  
  "Так, так. Воюй, щоб захистити Коатлікуе, мати всіх нас. Прийди і запропонуй себе. Звільнення за нами! Перемога за нами. Манана наша!"
  
  
  Перша протитанкова ракета залишила свій відсік у хмарі димного полум'я. Висувальний пристрій безпомилково кинувся до них. Від його швидкості захоплювало дух.
  
  
  Чоловіки, що утворюють людську піраміду, вчепилися один в одного в гарячому бажанні першими прийняти на себе удар, що насувається. Вони ковзали один по одному, як коричневі спітнілі дощові черви.
  
  
  Коли ракета потрапила в ціль, вона підірвала вертикальний конус людського тіла в усіх напрямках.
  
  
  Конус просто зник, тільки для того, щоб відновитися у вигляді грохочучого дощу рук, ніг, голови та відокремлених тулубів.
  
  
  "Магніфіко!" - Вигукнув Родріго Лухан. "Ти зробив це! Ти врятував Коатлікуе від ракети!"
  
  
  Коатлікуе стояла, як і раніше, її подвійна зміїна голова розсунулася, одна стежила за вертольотом, що пролітає, інша зосередилася на третьому, який завис ззаду, готовий випустити ще більше крові і руйнувань.
  
  
  "М'ясні машини захищають мене", - сказала вона.
  
  
  "Так. Ми всі помремо, якщо для цього буде потрібно".
  
  
  "Я наказую вам усім померти, щоб зберегти моє виживання", - сказала Коатлікуе безпристрасним і дуже мужнім голосом. Родріго Лухан любив чоловікоподібних жінок. Він звернувся до своїх послідовників.
  
  
  "Ти чуєш? Нам наказано померти. Померти славно. Давайте все помремо, щоб зберегти нашу матір", - проголосив Родріго Лухан, якому довелося відстрибнути убік, щоб натовп індіанців міг підскочити і зайняти місце одного загиблого, і він мав би чудовий вигляд. на бійню.
  
  
  Це було краще, ніж корида. На арені для бою бугаїв помирає бик або матадора забодять. Крові не так багато. Одна-дві плями. Найбільше – калюжа.
  
  
  Тут це був вихор крові та різанини.
  
  
  Індіанці зайняли свої місця. Вони утворили купол із плоті. Подібно до сарани, вони роїлися над своєю Богинею-матір'ю, поки її кам'яні обриси більше не були видно. Вони чіплялися за неї і один за одного до тих пір, поки Коатлікуе не стала нагадувати прямоходячого жука, вкритого мурахами.
  
  
  Наступна ракета потрапила прямим попаданням. Полетів розпечений метал. Плоть і кістки перетворилися на шрапнель. Крики були жахливими, але чудовими. Це було так неймовірно по-мексиканськи. Це було наймексиканське видовище, яке колись бачив Родріго Лухан.
  
  
  Прилетіло ще більше куль, а потім ракет, щоб обрушитися на людський мурашник. І чим більше смерть гризла, тим більше індіанців прагнуло приєднатися до неї.
  
  
  "Смерть!" - співали вони. "Принеси нам смерть, щоб Коатлікуе могла жити. Ми живемо завдяки Коатлікуе. Наша кров освітлює світ!"
  
  
  "Твоя кров висвітлює всесвіт!" Родріго Лухан кричав у темні, безособові небеса, скорчившись на узбіччі дороги, його гола шкіра тепер почервоніла від дощу, який не був дощем.
  
  
  Зрештою бойові гелікоптери витратили всі свої ракети.
  
  
  Можливо, річ була також у тому, що пілотам стало нудно від цієї бійні. З якоїсь причини вони порушили лад, кожен відступив у своєму напрямку.
  
  
  "Ми зробили це!" Родріго Лухан крикнув холодним зіркам над головою. "Ми досягли успіху! Ми сапотеки!"
  
  
  "І ацтеків", - нагадав чоловік.
  
  
  "Майя", - сказав інший.
  
  
  "Я – Мікстек".
  
  
  "Ми всі брати по крові", - великодушно сказав Родріго.
  
  
  "І сестри", - сказала жінка, злизуючи крапельку крові зі свого оголеного передпліччя.
  
  
  Інші, бачачи це і пам'ятаючи розповіді про криваві жертвопринесення предків, почали дивитися на мертвих не як на занепалих людських істот, яких слід з повагою поховати в землі, а як на щось інше.
  
  
  Голодний погляд в очах його побратимів-індіанців надав Родріго Луханові сміливості сказати і зробити те, що в минулому він міг уявити лише у своїх найпотаємніших сапотекських мріях.
  
  
  "Коатлікуе нагадала нам. Ми більше не чоловіки. Ми не жінки. Ми не люди. Ми її слуги. Ми м'ясні машини. І якщо ми лише машини, зроблені з м'яса, ми можемо розділити долю інших машин, м'ясо яких їм більше не потрібно. ".
  
  
  І щоб довести правдивість своїх слів, Родріго Лухан підняв відрізану руку, яка лише кілька хвилин тому належала миловидній дівчині майя, і люто відкусив її теплого біцепса своїми міцними білими зубами сапотеків.
  
  
  Розділ 15
  
  
  
  
  Римо непогано котився шосе 195 в штаті Чьяпас, поки не зіткнувся з патрулем федеральної армії Мексики.
  
  
  "О-о", - промимрив він, коли патруль завернув за поворот дороги.
  
  
  Майстер синанджу, який стояв поряд з ним, сказав: "Прикинься, що ми невинні ні в яких підозрах. Вони нас не побачать".
  
  
  Розглядаючи смарагдово-охряне кімоно Чіуна, Римо сказав: "У мене є ідея краще".
  
  
  Він ударив по підлозі хаммера. Той рвонувся вперед.
  
  
  Бронетанкова колона, що наближається, складалася з іграшкового автомобіля LAV, за яким слідували два легкі танки. Вона ковзала вгору по звивистій гірській дорозі.
  
  
  "Ми можемо випередити цих хлопців", - впевнено сказав Римо.
  
  
  Набираючи швидкість, Майстер Сінанджу простяг руку, щоб утриматися за машину, що розгойдується. Його рівновага була ідеальною. Він міг би залишатися у зручному положенні під час звичайного повороту. Але Майстер Сінанджу був знайомий з керуванням свого учня. Він знав, що насувається і не хотів, щоб його викинуло з машини.
  
  
  Римо проїхав поворот двома колесами. Вузькість дороги зробила це обов'язковим. Різко вивернувши кермо праворуч, він повністю підняв широкий Humvee на правих шинах.
  
  
  То був неможливий маневр. Автомобілі з низькою посадкою не можуть рухатися на двох колесах, якщо вони не вийшли з-під контролю.
  
  
  У певному сенсі Римо вивів важку машину з-під контролю. Вона б розбилася. У цьому немає сумнівів. Але Римо був господарем свого тіла і рівноваги, і доки він міг контролювати це, він міг контролювати безжалісну машину, що мчала, якою був Хамві.
  
  
  На вершині повороту "Хамві" нахилився до крайності перпендикулярно, рухаючись гумовими ободами. Чіун втяг голову у свої вузькокісні плечі, щоб захистити її.
  
  
  - Тепер усе гаразд, - натягнуто сказав Римо.
  
  
  В унісон вони повернули ліворуч. "Хамві" захитався на шинах, що обертаються, потім, як іграшка з гіроскопічним управлінням, почав плавно знижуватися, що виглядало як дія сили тяжіння, але насправді було схоже на синанджу.
  
  
  Коли ліві шини торкнулися асфальту, Римо дозволив автомобілю проїхати сто ярдів, а потім знову поставив його на підлогу.
  
  
  Позаду них колона бронетехніки важко розгорталася.
  
  
  "Вони ніколи нас не наздоженуть", - задоволено сказав Чіун.
  
  
  "Навіть за мільйон років", - погодився Римо.
  
  
  Позаду пролунав свист, він описав дугу над їхніми головами і приземлився з гуркотом, від якого злетіли бруд і груди червоного ґрунту.
  
  
  Вони почули гарматний постріл десь у середині свистка.
  
  
  "Вони стріляють у нас", - зауважив Чіун.
  
  
  "Вони що, божевільні? Вони не знають, хто ми такі. Ми могли б бути на їхньому боці або на будь-кому".
  
  
  "Так, будь-хто, хто водить викрадений армійський джип".
  
  
  "Тепер їх називають хамві".
  
  
  "Вони намагаються зупинити свій "Хаммер" свистками", - сказав Чіун, коли ще один снаряд просвистів у них над головами. Цей снаряд урізався в дорогу перед ними. Це вибухнуло зливою бруду та шматків асфальту.
  
  
  Римо пригальмував. Озирнувшись через плече, він увімкнув задній хід і натиснув на газ.
  
  
  Машина відреагувала, рвонувши назад дорогою прямо в пащу танкової гармати.
  
  
  "Чому ти їдеш не в той бік?" Запитав Чіун без видимого занепокоєння у голосі чи на обличчі.
  
  
  "Тому що я голодний, роздратований і найбільше злий".
  
  
  "І через ці тимчасові незручності ти вирішив накласти на себе руки і забираєш мене з собою?"
  
  
  "Я упустив одну річ".
  
  
  "І що це таке?"
  
  
  "Я знаю дещо, чого не знають ці хлопці".
  
  
  "Так?"
  
  
  "Ефективна дальність стрілянини танкової гармати".
  
  
  Римо зупинив "Хаммер" за двісті ярдів від гуркотливої танкової гармати. Над головою просвистів снаряд. Їхні очі стежили за ним, як за сріблястою повітряною кулею, що пропливає повз на різкому вітрі.
  
  
  Другий снаряд просвистів повз, щоб приєднатися до попереднього.
  
  
  Обидва снаряди рознесли дорогу далеко за "Хамві". Розриви сталися з інтервалом всього за кілька секунд, другий снаряд розсіяв хмару пилу, створену першою.
  
  
  "Якщо вони хочуть вирубати нас цією штукою, їм доведеться відступити ще на шістсот ярдів".
  
  
  "А якщо вони це зроблять?"
  
  
  "Ми підтримаємо їх, але цього не станеться.
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Бо через хвилину у них закінчаться оболонки".
  
  
  Це сталося раніше.
  
  
  Снаряди більше не рвалися. Натомість пролунало клацання в вежі, і жменька мексиканських солдатів, озброєних короткоствольними кулеметами "Хеклер", підтюпцем вибігла на дорогу.
  
  
  "Я думаю, тут ми переходимо на особи", - сказав Римо, встаючи зі свого місця.
  
  
  Чіун теж вийшов із машини.
  
  
  Солдати, що наближаються, взяли їх на приціл і крикнули: "Манос арріба!"
  
  
  "Ти вловлюєш це, Тату?"
  
  
  "Він каже: "Підніміть їх".
  
  
  "Мабуть, це означає наші руки", - сказав Римо, підкидаючи руки, тому що Чіун навчив його, що це наближає ворога.
  
  
  На цей раз не спрацювало.
  
  
  З легкого танка командний голос вигукнув одне уривчасте слово. "Діспарен!"
  
  
  Чіун почав говорити: "Це означає..."
  
  
  Солдати підпалили свою зброю, але Римо вже помітив, як побіліли їхні пальці на спускових гачках за мить до того, як спалахнуло дуло.
  
  
  Чіун пішов ліворуч. Римо раптом сів, щоб перша потужна черга пройшла над його головою, не завдавши шкоди.
  
  
  Вони почали наступати на нападників.
  
  
  Їх було лише троє. Їхня зброя мала високу скорострільність, і обойми почали пустіти.
  
  
  Римо знав, що на вилучення порожньої обойми і вставку нової у приймач йде майже стільки ж часу, скільки на те, щоб спустошити першу обойму для початку.
  
  
  Цього було достатньо, коли стріляли у беззбройних чи вступали у спорадичні перестрілки з укриття. Але це було смертельно довго, коли стикалися із двома Майстерами синанджу.
  
  
  Римо стрілою метнувся вгору й уперед, коли порожня обойма почала випадати. Пройшло менше секунди.
  
  
  Він подолав половину дистанції, коли порожня обойма брязнула про бруківку. Він стиснув кулак.
  
  
  Солдат діставав другу обойму з підсумку на поясі, і його швидкість була гарною. Він не хотів ризикувати, хоч і намагався застрелити беззбройного ворога, який здався по команді.
  
  
  У той самий момент, коли пальці солдата стиснули нову обойму, кулак Римо піднявся над ременем.
  
  
  То був короткий удар. Він потрапив у навислий стовбур пістолета, який відламався і стрибнув у роззявлений рот солдата. Рот закрився рефлекторно.
  
  
  Це було б комічно, якби металевий уламок не продовжував рухатися, виймаючи шийні хребці через нещодавно викопаний вихідний отвір.
  
  
  Солдат упав, і Римо повернувся, щоб розібратися з другим солдатом, який випускав кулі по одній за раз, намагаючись заощадити боєприпаси.
  
  
  Битися по одному було легко. Римо прийняв позу, зробивши ручку чайника однією зігнутою рукою, щоб перший патрон мав порожній простір для проходження. Солдат продовжував намагатися прицілитися, але Рімо щоразу змінював стійку.
  
  
  солдат уперто продовжував намагатися пробити відкриті груди Римо, але кулі пролетіли лише повз внутрішній частині ліктя. Його обличчя потемніло від люті, коли він випускав снаряд за снарядом, дивуючись, чому його кулі вперто потрапляли в трикутну ділянку порожнього повітря, а не в глузливу мету. Трикутник, який, здавалося, збільшувався у розмірах із кожним випущеним через нього пострілом.
  
  
  Він ніколи не усвідомлював, що трикутник збільшується у розмірах, бо був настільки зосереджений на своєму завданні, що не відчув наближення двоногої загибелі.
  
  
  - Ти можеш сказати "вивих нижньої щелепи"? - Запитав Римо.
  
  
  Відповіддю солдата було стиснути зуби і спрямувати свою зброю у бік Римо.
  
  
  Тому Римо показав йому невинну розкриту долоню, перш ніж вона знесла його щелепу з петель і звалила в бруд, як свіжозрізану відбивну баранину.
  
  
  Коли обличчя солдата, що залишилося, впало на дорогу, його звисаючий язик зашипів, зіткнувшись з гарячою гільзою. Він застогнав.
  
  
  Крокнувши вперед, Римо поклав край його стражданням твердим ударом п'яти, який розкроїв його череп, як диню.
  
  
  Він обернувся якраз вчасно, щоб побачити, як Чіун робить зауваження про правильний догляд. Майстер Сінанджу методично здирав шкіру зі свого супротивника.
  
  
  Спочатку флайї, здавалося, не підозрював про своє тяжке становище. Було важко не помітити подовжені смужки власного тіла, коли вони відокремлювалися довгими тонкими шкірочками, але думки солдата явно лунали десь в іншому місці.
  
  
  Взявши Чіуна за слабака, солдат кинув свій пістолет-кулемет і витягнув бойовий ніж. Це була серйозна помилка у судженнях. В іншому випадку Чіун міг би вкласти його швидким ударом, але солдат надав йому чудову нагоду.
  
  
  "У нас немає цілого дня", - крикнув Римо, коли Майстер Сінанджу відбив випад ножа і здер шкіру з передпліччя солдата при ударі у відповідь.
  
  
  Солдат почав помічати, що втрачає смужки шкіри. Але він був у грі. Він змінив руки. Чіун послужливо теж змінив руки.
  
  
  Решта була забутим висновком. Це був лише один ніж проти десяти нігтів.
  
  
  Чіун виставив смертоносно гострий ніготь і парирував кожен удар. Брязкіт загартованої сталі і гнучкого цвяха звучав як удар металу по горну. Тонкий, схожий на бамбук, цвях піддався рівно настільки, щоб не зламатися.
  
  
  Клинок зовсім не здався. Це стало його смертю.
  
  
  У розпал шквалу парування клинок просто зламався.
  
  
  Солдат почув тендітний тріск і помилково прийняв цей звук за неминучу перемогу.
  
  
  Посміхаючись, він зробив крок назад, готуючись встромити меч у худі груди старого корейця.
  
  
  Потім він помітив, що його меч більше не стирчить з рукояті. На його обличчі з'явився комічний вираз. Він подивився вниз, як дивиться людина, коли чує брязкіт четвертака, що випадає з його кишені.
  
  
  Майстер Сінанджу вплив у отвір і встромив свій ніготь прямо в пупок чоловіка.
  
  
  Чіун повернув руку, як ключ.
  
  
  Ноги солдата відірвалися від землі у його муках. Він кричав і стогнав, і коли Римо відійшов убік, схрестивши руки на грудях і нетерпляче притупуючи ногою, Майстер Сінанджу озирнувся через плече, щоб побачити, що Римо звертає на це увагу.
  
  
  Римо зробив запрошення.
  
  
  І Чіун повернув ключ в інший бік.
  
  
  Якщо справа була біль, то ліворуч – забуття. Солдат безладною купою склав хакі біля ніг Майстра Сінанджу.
  
  
  Відступивши назад, Чіун демонстративно продемонстрував свій безкровний ніготь, подувши на нього так, як західний стрілець видує пороховий дим з дула своїх миротворців.
  
  
  На цьому урок грумінгу, призначений для Римо, закінчився.
  
  
  "Показуха", - сказав Римо.
  
  
  "Я просто продемонстрував техніки, які перестануть практикуватися, якщо наступний Правлячий Майстер продовжить йти шляхом упертості".
  
  
  Легкий танк, що бурмочить, рушив з місця. Він з брязкотом попрямував до них. Сталеві гусениці прокотилися по впалих, ламаючи їхні кістки і кромсаючи мертву плоть.
  
  
  Римо і Чіун терпляче спостерігали за загибеллю, що насувається.
  
  
  В останній момент вони випадково відступили зі шляху сталевого халка, кожен пішов у своєму напрямку.
  
  
  Водію це не сподобалося. Маневруючи автомобілем, він спробував піти за Майстром Сінанджу. Задкуючи, Чіун повів його до узбіччя дороги.
  
  
  Тим часом Римо прослизнув ззаду і сильно штовхнув одну з гусениць, що обертаються.
  
  
  Танк зійшов зі своєї колії, залишивши її позаду, як викинуту змію із сегментованої сталі.
  
  
  Після цього танк покотився повільними безсилими колами.
  
  
  "Ви заарештовані військовими, сеньйори!" – сердито сказав водій, зупинивши свого скакуна. Він виглядав зі щілини у відкритому люку.
  
  
  "Що це?" Запитав Римо.
  
  
  "Я сказав: "Ви заарештовані військовими".
  
  
  "Я не чую тебе через луну. Тобі доведеться вийти".
  
  
  Солдат підняв кришку люка вище, щоб побачити дорогу. Решта його колони продовжила рух, думаючи, що ситуація в нього під контролем. Тепер вони були надто далеко, щоб допомогти йому вибратися із скрутного становища.
  
  
  "Я не вийду", - рішуче сказав він.
  
  
  "Ви не можете заарештувати нас, доки не вийдете самі", - твердо сказав Римо.
  
  
  "Ти все одно заарештовано".
  
  
  "Відмінно. Ми заарештовані. Побачимося пізніше. Давай, татку. Цей хлопець занадто боягузливий, щоб заарештовувати нас".
  
  
  "Я не боягуз! Ти повертайся сюди. Негайно!"
  
  
  "Примусь нас", - піддражнив Чіун.
  
  
  Водій танка відкрив люк і вийшов, стискаючи в руках гвинтівку FAL бельгійського виробництва.
  
  
  "Бачиш? Я не боюся грінго. Як я вже сказав, ти заарештований".
  
  
  "Думаю, він узяв гору над нами, Татусю".
  
  
  "Ми захоплені". І Чіун похитав своєю старою головою в удаваній поразці.
  
  
  Солдат рушив уперед, а Римо і Чіун чекали на нього, опустивши руки по швах.
  
  
  "Стань сталевим!"
  
  
  "Я думаю, це означає стояти на місці", - сказав Чіун.
  
  
  "Ви заарештовані".
  
  
  "Ви не знаєте, де ми можемо знайти субкоманданті Верапаса?" - Запитав Римо.
  
  
  "Ти хуаресист?"
  
  
  "Ні. Верапас нам дещо винен".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Його життя".
  
  
  "Ха! Я не знаю, де той, у масці. Але ви обоє заарештовані військовими".
  
  
  - І в тебе зупинка серця, - відповів Римо.
  
  
  Солдат не бачив, як рука Римо піднялася, подібно до атакуючої змії, і підкинула його гвинтівку до неба. Він також не відчув, як схожий на молоток кулак Майстра Сінанджу вдарив його по грудній клітці над серцем, що шалено б'ється.
  
  
  Солдат відчув, як повітря вийшло з його легень, а серце запрацювало з перевантаженням. Потім він упав на спину і лежав там, тремтячи, поки серцевий м'яз не лопнув від напруги.
  
  
  "Ось як правильно наноситься удар Громового дракона", - сказав Чіун Римо, коли вони поверталися до "Хаммера", який очікував їх.
  
  
  "Я візьму це замість нігтів Фу Манчі будь-якого дня".
  
  
  "Прийде день, коли відсутність пазурів стане твоєю смертю".
  
  
  "Ні, поки ти поряд зі мною, Маленький батько".
  
  
  "Цей день теж наближається", - сухо сказав Чіун.
  
  
  Рімо нічого не сказав. То була правда. Ніхто не жив вічно. Навіть Майстер синанджу.
  
  
  Розділ 16
  
  
  
  
  Президент Сполучених Штатів Мексики ніколи не бачив таких часів. Він ніколи не чув про такі часи. Його улюблена Мексика багато страждала у минулому. Вона страждала неймовірно. Іноді протягом століть, що минули з моменту завоювання, здавалося, що вона була проклята терпіти нескінченні цикли надії та відчаю, відчаю та надії. Щоразу, коли золоте сонце опинялося не більше досяжності, вона скидалася на смерть. Щоразу, коли вона занурювалася в найнижчі глибини Ада, промінь світла просочувався вниз, щоб знову пробудити в цьому жорстокому демона надію.
  
  
  Прагнення до сонця відновилося б, а разом з ним і скидання до мук.
  
  
  Це була справжня мексиканка. Це була квінтесенція мексиканського.
  
  
  Президент Мексики тепер знав, що це за дрібниця. Він гостро відчував це, міряючи кроками свій зруйнований офіс у Національному палаці, відповідаючи на відчайдушні телефонні дзвінки і бачачи крізь розбиті вікна місто, яке було його столицею, що лежало в руїнах під попелястим саваном.
  
  
  Тепер це було сіре місто. Вся його білизна зникла. Це було схоже на кінець світу. Помпеї, мабуть, нагадували цей краєвид. Але Помпеї ніколи не страждали до того, як їх знищили.
  
  
  Мехіко нескінченно страждав, і благо вимирання відмовлялося прийти до нього.
  
  
  Перший землетрус був найсильнішим за історію. Повторні поштовхи сягали 6,9 балів за шкалою Ріхтера. Це число повторювалося знову і знову в його онімілих вухах. Ніхто не міг сказати, що це означало. Збитки були значними. Багато з тих самих будівель, які були ослаблені під час землетрусу 1985 року, було зруйновано ще раз. Загиблих було не порахувати.
  
  
  Потім, після того як земля заспокоїлася, Попокатепетль запобігливо вивергся, і земля знову затремтіла.
  
  
  Будинки, які ненадійно хиталися, перетворилися на руїни. Ті, що вижили, опинилися в пастці, але чекали порятунку, були позбавлені всякого життя. Пожежі, які ще не були загашені, заревіли з новою силою.
  
  
  Потім з'явився попіл.
  
  
  На щастя, він трохи охолонув під час спуску. Він обпік волосся і покрив тіло пухирями, але не поглинув. Внаслідок цього виникли розсіяні пожежі. Але люди могли дихати коричневим повітрям, коли підносили до своїх облич мокрі ганчірки. Вони могли бачити, якщо моргали досить часто.
  
  
  Сіра пелена накрила всіх і вся.
  
  
  Цього не можна було уникнути надовго, бо невдовзі після цього поштовхи відновилися. Люди, які бігли до своїх будинків у пошуках притулку, незабаром знову вийшли на вулиці, щоб протистояти попелястому дощу, а не бути розчавленим каменем, бетоном та штукатуркою.
  
  
  І страх, який стискав кожне серце, набув форми питання без відповіді: чи справді цього разу гора Попо вивернеться дощем із лави, вогню та смертоносних метеорів?
  
  
  Тим часом телефон прямого зв'язку з Національним центром із запобігання стихійним лихам продовжував дзвонити.
  
  
  "Ваша превосходительство, у нас немає влади в Сан-Анхелі".
  
  
  "Ваше превосходительство, в Зоні Роза мародери".
  
  
  "Ваше превосходительство, що нам робити?"
  
  
  На кожне з цих прохань президент Мексики міг вимовляти лише заспокійливі слова підбадьорення, водночас внутрішньо проклинаючи жорстоку долю, яка надала йому абсолютну політичну владу, до якої він прагнув усе своє доросле життя, лише для того, щоб викликати обвал НАФТА, девальвацію, інфляцію, безробіття, повстання, а тепер і землетрус на його слабких плечах. Це було більше, ніж міг уявити його попередник. Якби тільки, розмірковував він, все це сталося за Лиса, який зараз насолоджується комфортним, але незаслуженим вигнанням у Сполучених Штатах.
  
  
  Потім пролунав заклик, який, здавалося, був озвучений у маренні.
  
  
  "Ваша превосходительство, це генерал Алакран".
  
  
  "Так, генерале".
  
  
  "Так, він знову ходить".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Кам'яна статуя. З музею. Ви пам'ятаєте чутки про її попередню втечу".
  
  
  Президент зробив це. Неясно. Ходили чутки, що великий ідол зник з Музею антропології тільки для того, щоб бути знайденим у Теотіуакані через деякий час, розбитим. Це було національним надбанням нації, в якій домінуюча культура та культура підлеглих були сплавлені воєдино у свого роду шизофренічної амальгами.
  
  
  "Місто лежить у руїнах, і ти говориш мені про скульптури? Ми знайдемо це пізніше - якщо буде "пізніше".
  
  
  "Вона не пропала, ваше превосходительство. Бо я знайшов її".
  
  
  "Тоді в чому проблема, Алакран?"
  
  
  "Вона на Панамериканському шосе. Вона йде пішки. Вона веде за собою справжню армію індіанців. Вони ходять напівголі та співають, кидаючи свої розп'яття під ноги ідолу".
  
  
  "Кам'яна статуя ходить як людина?"
  
  
  "Ні, ваше превосходительство. Як бог. Це ні на що не схоже, що ви можете собі уявити. Якби моя свята мати, яка була ацтеккою, могла б бачити це зараз, вона б поклялася, що старі боги Теотіуакана повернулися на цю землю" .
  
  
  "Ви п'яні!" – звинуватив президент. "Ви п'яні?"
  
  
  "Перед Богом, я не п'яний. У мене є плівка. Камери не викликають галюцинацій".
  
  
  "Якщо землетрус звільнив старих богів, то це виходить за межі моїх обов'язків. Я очолюю націю людей і повинен піклуватися про їхні смертні потреби. Я подивлюся цей фільм іншим разом. Дякую вам за ваш звіт".
  
  
  "Це ще не все, ваше превосходительство".
  
  
  "Говори, я слухаю".
  
  
  "Я наказав завдати ракетного удару по цій ходячій Коатлікуе".
  
  
  "Чому?"
  
  
  "Бо я не вірю в богів старої Мексики. Тому я припустив, що це щось таке, що слід придушити".
  
  
  "Моліться, продовжуйте".
  
  
  "Протитанкові ракети не спрацювали. Кулемети теж були безрезультатними".
  
  
  "Як це може бути?"
  
  
  “Індейці з великою самовідданістю кинулися перед цією живою Коатлікуе. Вони були вбиті ракетами та кулеметними кулями. Ви б бачили кров. Мадре! Це річка. І плоть, і кістки.
  
  
  "Досить", - сказав президент, якого нудило від того, що малювало перед його очима похмуру мексиканську уяву.
  
  
  “Індейці поклоняються Коатлікуе. Вони зроблять для неї все. І їхні тисячі. Це серйозна загроза безпеці. Як повідомляється, навіть зараз підривна діяльність Верапаса прямує у цьому напрямі”.
  
  
  "Так, так. Я розумію. Скажіть мені, генерале. Що роблять індіанці в цей момент?"
  
  
  "Вони балують".
  
  
  "Де вони знаходять їжу на шосе?"
  
  
  "Вони знаходять їжу серед убитих", - сказав генерал, у голосі якого теж несподівано пролунала нудота.
  
  
  "Якщо вони рушать, повідом мені".
  
  
  "А якщо вони цього не зроблять?"
  
  
  "Якщо вони цього не зроблять, ми розберемося з ними якимось іншим способом, крім різанини. Цієї ночі в нашій країні достатньо смертей".
  
  
  "Я боюся, що смерть тільки почала танцювати по обличчю Мексики, ваше превосходительство".
  
  
  Розділ 17
  
  
  
  
  На той час, як опустилася ніч і п'яний мексиканський місяць зійшов на нічне небо, Вогнегасник кинув запозичений автомобіль і вирушив у джунглі.
  
  
  Тепер він був у своїй стихії. Джунглі були його царством. Давним-давно Вогнегасник пройшов бойове хрещення у змучених війною джунглях Південно-Східної Азії.
  
  
  Зупинившись біля басейну, він зафарбував своє незграбне обличчя камуфляжною фарбою, поки воно не перестало сяяти. Його пістолет Hellfire supermachine висів на перев'язі під правою пахвою. Його запасний пістолет затишно поблискував на попереку. Ніж для виживання Рендалла був засунутий у черевик.
  
  
  Коли він рухався, він дзвенів. Але це було гаразд. У джунглях приємно дзвеніти. Дзвін не був звуком джунглів, але дзвін міг відлякати хижаків. Вогнегасник не сварився з природними хижаками, лише з двоногими. Він вважав за краще уникати природних.
  
  
  Особливо ягуари.
  
  
  У його книгу про війну було вкладено статтю, вирвану з бібліотечного екземпляра Всесвітньої книжкової енциклопедії. Все це було про ягуари. Вони були кішками, яких треба шанувати. Вогнегасник не був зацікавлений у схрещуванні іклів ні з яким ягуаром.
  
  
  І так він дзвенів з кожним кроком.
  
  
  У міру того, як згущувалась ніч, ставало прохолодно, потім похолоднішало. До весни залишалися ще тижні. Але то були джунглі Лакандона. Вогнегасник чекав тепла. Його розвіддані нічого не говорили про сосни і вологий, холодний бриз джунглів.
  
  
  Його ніс почав німіти. І його вуха.
  
  
  "Сукін син!" - прошипів він. "Я тут відморожую собі копчик".
  
  
  Сунувши руку в прорізну кишеню свого чорного бойового костюма, він витяг чорну балаклаву, яка захищала його особистість, коли він був у бойовому режимі з повним вогнегасником. Він надів це. Воно закривало всю його голову, за винятком V-подібного розрізу, що обрамляв його крижані блакитні очі.
  
  
  Незабаром тепла шерсть увібрала тепло його тіла, зігріваючи у відповідь прохолодну шкіру.
  
  
  Вогнегасник рушив далі.
  
  
  Був прорахований ризик носити страшну маску, коли полювали загони повстанців-хуаресистів у лижних масках. Але оскільки вогнегасник був одним із мисливців, це не повинно мати значення.
  
  
  Можливо, він натрапить на одного з невдачливих ублюдків, візьме його в заручники і вивідає місцезнаходження субкоманданті Верапаса з його тремтячого тіла.
  
  
  Місія пройшла б набагато гладкіше з найкращими розвідданими, розмірковував він. Бог знав, що в джунглях можна було знайти не так багато необробленої інформації. Це було гірше за гребаного Стомика.
  
  
  Ніч тривала, і вогнегаснику захотілося пити. Оглянувши місцевість, він знайшов калюжу з водою. Він оглянув її за допомогою ліхтарика-ручки. Чи не солонувата. Напій не здавався отруєним. Він зачерпнув повну чашку бляшаним кухлем, витягнутим з рюкзака. У неї він кинув дві пігулки халдозону. Він дав воді трохи настоятися, потім напився досхочу.
  
  
  Потім вогнегасник рушив далі.
  
  
  Через деякий час він зрозумів, що йому треба дуже, дуже сильно вдарити. Ніяких проблем. Дерев було багато.
  
  
  Вогнегасник справляв потребу, коли зловісне клацання молотка, що відсувається, досяг його чутливих, відточених у боях вух.
  
  
  він обережно глянув праворуч, потім ліворуч.
  
  
  Коли теплий потік вичерпався біля рифленого червоного дерева, він зрозумів, чому чув його з такою виразністю.
  
  
  До його правої скроні було приставлено гвинтівку FAL, а іншу - до лівої. Позаду них маячили двоє чоловіків у формі.
  
  
  Жорсткі слова гриміли в ньому. Він завмер. Вони повторювалися. Мова була іспанська, але так швидко, що нічого не запам'яталося. Ніщо не звучало так схоже на фрази, які він вивчив із "Іспанської мови для мандрівників".
  
  
  Він задумався, що робити – застебнути блискавку чи підняти руки?
  
  
  Він вирішив спочатку застебнути блискавку. Женевська конвенція має охоплювати цю ситуацію. Десь.
  
  
  То був невірний хід. Гвинтівка помінялася кінцями і врізалася йому в потилицю. Це було насправді добре. Вовняний підшоломник захищав його шкіру голови.
  
  
  На жаль, у нього не було захисту для живота, який прийняв на себе весь тягар наступного удару.
  
  
  "Уфф!"
  
  
  Вогнегасник упав, руки потяглися за його пістолетом "Хеллфайр".
  
  
  Жорсткий черевик настав на його зап'ястя, прицвівши його до землі. Тверде коліно навалилося більш ніж на двісті фунтів ваги сольдадо на його протилежний лікоть.
  
  
  "Ублюдок! Відвали від мене! Ти хочеш щось зламати?"
  
  
  Чиясь рука зірвала з нього балаклаву, викриваючи його.
  
  
  Світло обпалив його очі. Він спробував відвернутися, але сильні пальці схопили його за волосся, розвертаючи голову. Світло не слабшало.
  
  
  За межами світла були лише людські тіні.
  
  
  "Ти могла б дозволити мені застебнути блискавку, чорт забирай!" - Вилаявся він.
  
  
  Чоловіки пробурмотіли щось іспанською.
  
  
  "Хабла Еспаньйол?" - Запитав один.
  
  
  "Жодної кмітливості", - сказав він. "No comprendo."
  
  
  Поки черевики та коліна притискали його до прохолодної землі, інші руки простяглися всередину і зняли спорядження.
  
  
  "Послухайте, хто-небудь знає англійську?"
  
  
  Хтось плюнув йому в обличчя.
  
  
  Це була помилка. Ніхто не плює в ігрове обличчя вогнегасника.
  
  
  Зігнувшись, він просунув одне коліно між ніг свого мучителя. Він перемістив його на невелику відстань, сильно та швидко.
  
  
  "Хіджо де ла шингада!" - Закричав чоловік, обхопивши себе руками.
  
  
  Будь-якою мовою сенс був зрозумілий.
  
  
  Після цього на його голову посипалися рушничні прикладки, а для Вогнегасника ніч, джунглі і, що наймилосердніший з усього, глухий, болючий синдром, що тремтить, - все пішло.
  
  
  Розділ 18
  
  
  
  
  Перше приголомшливе повідомлення надійшло польовим телефоном команданте Ефраїну Сарагосі до казарм штату Чьяпас.
  
  
  "Сер! Ми захопили субкоманданте Верапаса".
  
  
  "Живий чи мертвий?"
  
  
  "Живий".
  
  
  "Звідки ти знаєш, що він Верапас? Він зізнався?"
  
  
  "Ні, він непритомний. Але це він. У нього блакитні очі".
  
  
  "У Верапаса зелені очі".
  
  
  "Так вони говорять. Але всі його хуаресисти – індіанці. У них карі очі. Отже, само собою зрозуміло, що ця блакитноока людина в масці – сам Верапас, а не один з його повстанців".
  
  
  Це була типова мексиканська логіка. Тріумф бажання над очевидністю. Але командувачу зони це здалося логічним, тому він наказав доставити ув'язненого до казарм штату Чьяпас, а сам повідомив відмінні новини по всій лінії, поки не дістався генерала Міністерства внутрішніх справ Джеронімо Алакрана в обложеному федеральному окрузі.
  
  
  Те, що зв'язок відбувся, було дивом. Це було дивом, коли зв'язок встановлювався в добрий день, не кажучи вже про цю сум'ятну ніч, коли підземні поштовхи відчувалися до самого Чьяпаса, а коричневий серпанок у вечірньому повітрі говорив про неспокійні північні вітри, що несли попіл, що остигає, з гори, що димить.
  
  
  "Ви впевнені у своїх фактах?" Вимогливо запитав генерал Алакран.
  
  
  "Він носить лижну маску і має блакитні очі".
  
  
  "Очі Верапаса зелені", - уперто сказав генерал.
  
  
  "Чи знаємо ми це точно?"
  
  
  "Наша розвідка вказує на це. І у журналах є фотографії".
  
  
  "На фотографіях у журналах кольори відображаються недосконало", - резонно зауважив начальник зони. "Можливо, він носить кольорові контактні лінзи, коли позує для преси. Зрештою, у якого чоловіка очі такого ж відтінку, як оперення птаха кетцаль?"
  
  
  "Це чудова теза. І ви дуже розумні, що запропонували цю теорію. Мої привітання. Охороняй свого бранця, оскільки я вже відправив полковника Примітиве до Чьяпаса розібратися з цим Верапасом."
  
  
  "У цьому немає потреби. Верапас у мене під вартою".
  
  
  "Ні, у вас їх немає", - відповів генерал Алакран. "У вас ніколи не було Верапаса".
  
  
  "Але тепер він у мене. Він спить після удару, який змусив його підкоритися".
  
  
  "Я повторюся. У вас немає Верапаза. У вас ніколи не було Верапаза. І коли прибуде полковник Примітиве, ви здасте цього ув'язненого, якого у вас немає і ніколи не було".
  
  
  "Але, - пролепетал команданте Сарагоса, - як щодо мого кредиту?"
  
  
  "Тобі може належати честь, якщо ти хочеш взяти на себе провину за те, що буде", - холодно сказав генерал.
  
  
  "У чому вина?" - спитав Сарагоса.
  
  
  "Якщо ти хочеш знати провину, ти маєш прийняти наслідки, які супроводжують це знання".
  
  
  "Я волію не звинувачувати і не ставити у заслугу, якщо генерал не проти", - поспішно сказав командувач зоною.
  
  
  "Генерал вважає тебе мудрою людиною. Тим, хто розуміє, що в нас ніколи не було цієї розмови".
  
  
  "Яка розмова?" сказав командувач зоною, розуміючи, навіть коли він перервав зв'язок із Мехіко, що в житті були речі гірші, ніж втрата репутації за виконаний борг.
  
  
  Серед них втратити своє життя, що незабаром стало долею субкоманданті Верапаса, таємничої людини з блакитними очима, що леденять душу.
  
  
  ПОЛКОВНИК ПРИМІТИВО ПОЧУВ відмінні новини за своїм польовим телефоном.
  
  
  Він був провідним лейвом. Він завжди брав гору. Він пишався тим, що брав гору. Він не став би вести людей туди, куди сам не пішов би першим.
  
  
  І, виконуючи свій обов'язок, полковник Примітіво потрапить до самого Пекла. Не просто в будь-яке пекло. Не пекло його іспанських предків, а жахливе пекло ацтеків під назвою Міктлан, де демони висмоктували з кісток мертвих солодкий кістковий мозок.
  
  
  Полковник Примітіво не побоявся увійти до цього пекла.
  
  
  Тому він не побоявся помчати шосе, яке вилося через Лакандонський ліс, який, хоч і вважався мексиканською землею, проте був ворожою територією.
  
  
  ЗАКЛЮЧЕНОГО занурили в дерев'яну труну.
  
  
  Це мало сенс. Він мав скоро померти, і оскільки в'язню в казармах Чьяпаса судилося відтепер стати державною таємницею, що могло бути найкращим способом приховати все ще живе, але, безумовно, недовговічне тіло, ніж занурити його в труну?
  
  
  Полковник Примітіво увірвався до казарм на чолі колони бронетехніки. За ним тяглася задушлива хмара, яка цієї ночі була швидше попелом, ніж дорожнім пилом.
  
  
  Повітря ставало все важче вдихати з комфортом. Дуже схоже на повітря Мехіко вологою літньою ніччю.
  
  
  Полковник Примітіво віддав честь. "У вас є щось для мене?"
  
  
  Щільно стиснувши губи, команданте Сарагоса вказав на труну, що чекає на землі.
  
  
  "Мертвий?"
  
  
  "Це залежить від тебе", - спокійно сказав він.
  
  
  Полковник кивнув головою. Він уривчасто віддав команду, і труну занурили в задню частину головного туалету. Задні двері з брязкотом зачинилися.
  
  
  Двигуни загуркотіли, як у дрег-рейсерів перед картатим прапором, підрозділ полковника розгорнувся подібно до сухопутного дракона і зник у ночі джунглів.
  
  
  "Що ж, це зроблено", - сказав Сарагоса, який відчував би набагато краще з приводу закінчення справи Верапаса, якби не сумна відсутність кредиту і той факт, що чутки, що виходять зі столиці, свідчили про кризу, набагато серйознішу, ніж інші вина останнього врожаю.
  
  
  У столиці казали, що землетрусу не було. Лише незначне виверження вулкана Попокатепетль.
  
  
  Це було дуже неприємно чути. Коли у столиці траплялася криза, офіційна лінія незмінно полягала в тому, що жодної кризи не було. Заперечення поєднувалося із запереченням. Це було дуже по-мексиканськи.
  
  
  Тепер вони говорили, що землетрусу не було, коли новинні передачі ясно показували руйнування, загиблих і неймовірні пекельні муки від усього цього.
  
  
  Команданте Сарагоса здригнувся від думки про те, що після цих катастрофічних подій, можливо, більше не буде мексиканського уряду.
  
  
  Розділ 19
  
  
  
  
  Вогнегасник почув хрипкі звуки джунглів, що лунали ніби крізь серпанок. Він розплющив очі. Вони нічого не побачили. Тільки темряву.
  
  
  Чи був він сліпим?
  
  
  Він почував себе скутим. У нього боліла голова. Він ворушив нею. Вона стукала. Він пересунув його в інший бік, і хоча його очі були розплющені і він бачив тільки темряву, весь світ темряви обертався, і обертався, і обертався, поки від болю він не перестав кусати щоку і видав поранене виття.
  
  
  "Що, чорт забирай, відбувається?"
  
  
  Він був у коробці. Вона відкрилася.
  
  
  Кришка відкинулася вбік, і він побачив зірки. Справжні зірки. Темні голови заслонили зоряне світло, і темні очі дивилися на нього зверху вниз без тепла чи страху.
  
  
  "Випусти мене звідси", - сказав він, взявшись за краї коробки, щоб кришка не відкинулася.
  
  
  До його грудей було притиснуто дуло гвинтівки. Він здався. Він усе ще жив. Завжди була можливість битися, якщо він не міг знайти іншого виходу. Він надав своєму голосу легковажності.
  
  
  "Що вас трясе, товариші?"
  
  
  "Субкоманданте Верапас", - прошипів чоловік. Вогнегасник дізнався про срібні зірки мексиканського полковника на його погонах.
  
  
  "Я не Верапас. Я Тушитель".
  
  
  "Que?"
  
  
  Покопавшись у своїх думках, він згадав прізвисько, яке чув ще у місті.
  
  
  "Ель-Туширадор".
  
  
  У полі зору з'явилося більше голів. Усі хотіли побачити страшний вогнегасник зараз. Це було добре. Це означало, що він привернув їхню увагу. Скоро він викличе їхній страх. Після цього він триматиме їх жалюгідні життя у країнах Третього світу у своїх умілих руках.
  
  
  Руки потяглися донизу, щоб витягти його. Він здався їм.
  
  
  Вони поставили його на ноги. Він похитнувся. Від свіжого повітря в нього захворів череп. Він озирнувся.
  
  
  Перше, що він помітив, була довга дерев'яна скринька, яку він щойно займав.
  
  
  То була труна.
  
  
  Видавивши усмішку, він сказав: "Потрібно щось більше, ніж сосновий ящик, щоб утримати вогнегасник на місці".
  
  
  Полковник ступив до нього, коли двоє інших тримали його на ногах. "Ти називаєш себе Гасителем. Чому?"
  
  
  "От хто я такий".
  
  
  "Тоді твоє справжнє ім'я".
  
  
  "Блейз. Блейз Ф'юрі".
  
  
  "Ти брешеш!"
  
  
  "Я Блейз Ф'юрі, дилуїд. Звикай до цього".
  
  
  "Блейз Ф'юрі - це фантазія. Герой із книг".
  
  
  "Це те, що я хочу, щоб думали мої вороги".
  
  
  Полковник оглянув його з ніг до голови. "Ви військовий, сеньйоре?"
  
  
  "Я народжений воїн, загартований в пекельному вогні і хрещений пороховим димом".
  
  
  "Я читав багато пригод Блейза Ф'юрі, коли був підлітком. Ти не Блейз Ф'юрі".
  
  
  "Доведи це".
  
  
  "Коли я був молодим, Блейз Ф'юрі був мого віку. Зараз мені за сорок. Ти молодший за двадцять п'ять, якщо мої очі не бачать брехні".
  
  
  "Блейз Ф'юрі нестаріючий. Він вічний. Гаситель боротиметься зі злом доти, доки будуть вестися добрі бої".
  
  
  "Сеньйор Блейз Ф'юрі служив у В'єтнамі", - випалив у відповідь полковник. "У "Зелених беретах"."
  
  
  "І що?"
  
  
  "Якщо ти Блейз Ф'юрі, то ти був Зеленим беретом".
  
  
  "Я не кажу, був я чи не був".
  
  
  "Якщо ти Зелений бере, Блейз Ф'юрі, то що..."
  
  
  Нахмуривши брови, він звернувся до помічника низькою іспанською.
  
  
  "З емблемою", - прошепотів помічник англійською.
  
  
  "Так. Що зображено на спалаху берета спецназу?"
  
  
  Вогнегасник думав швидко. Його розум гарячково працював.
  
  
  "Це просто. Службовий ніж між схрещеними стрілами".
  
  
  "Ні, це був пізніший флеш. Я маю на увазі оригінального флеша. Блейз Ф'юрі був одним із перших Зелених беретів. Він носив флеша до того, як його змінили".
  
  
  "Я не пам'ятаю", - сказав вогнегасник. "Це було давно. З того часу я брав участь у багатьох битвах".
  
  
  "Ти брешеш! Флеш був троянським конем. Ти б знав це, якби ти справді був Ель-Туширадором. Але ти не такий. Ти занадто молодий. Ти фальшивка, шахрай і, що найжахливіше, ти насправді субкоманданте Верапас. Тепер ми знаємо твій секрет. Ти американець-ренегат”.
  
  
  "Я громадянин світу. І я не Верапас".
  
  
  "У тебе блакитні очі Верапаса".
  
  
  "Переперевір свою інформацію, дихання сальси. У Верапаса зелені очі".
  
  
  "Низький трюк. Ти одягаєш кольорові лінзи для очей, щоб зробити свої блакитні очі зеленими для фотосесій. Ми ганяємося за зеленооким чоловіком, хоча весь цей час вони були блакитними. Твій обман викрито, і твоє життя добігає кінця".
  
  
  "Ти не можеш убити вогнегасника. Він відмовиться вмирати".
  
  
  Жорстка рука вдарила по голові вогнегасника, розгойдуючи її.
  
  
  Він сплюнув кров. "Роби все, що в твоїх силах, мексиканець".
  
  
  "Я зроблю все, що в моїх силах. Я визнаю тебе винним у підривній діяльності, заколоті та державній зраді і засуджую тебе до того, щоб тебе поставили до дерева та застрелили за твої гріхи та злочини проти суверенного уряду Мексики".
  
  
  Вони підтягли його до сосны і вдарили об неї. Груба кора вп'ялася йому в спину.
  
  
  Несподівано ситуація стала виглядати похмурою.
  
  
  "Послухай, це не те, що схоже", - швидко сказав він. "Я тут, щоб зробити епіляцію Верапаз. Так само, як і ти".
  
  
  "Правдоподібна історія".
  
  
  "Це правда".
  
  
  "Тоді на кого ти працюєш?"
  
  
  "Організація Об'єднаних Націй".
  
  
  І солдати Мексики засміялися, полковник найголосніше.
  
  
  "Це навіть не абсурдна брехня. Це неймовірно. Солдатам ООН не дозволяється стріляти в бою. Навіть з метою самооборони. Ти думаєш, я повірю, що "блакитні каски" наймають убивць?"
  
  
  “Це правда. Зараз я неофіційний. На випробувальному терміні. Але як тільки я впіймаю Верапаса, у мене буде робота”.
  
  
  "Сопляк? Тушильнику не потрібен сопляк. Він всюди бореться за свободу і справедливість. Він не бере плати. Подобається, як ти кажеш? El Lanero Solitario. "
  
  
  "Ніколи про нього не чув".
  
  
  Помічник прошепотів полковникові на вухо.
  
  
  "Ти ніколи не чув про Одинокого рейнджера?" - сказав полковник.
  
  
  "Зроби свою справу, Тонто. Крім того, це в книгах. Це реальне життя. Я маю робити це так, як я це роблю".
  
  
  "І ти більше не будеш цього робити, тому що тепер твоє жалюгідне життя добігає кінця".
  
  
  Було зібрано розстрільну команду. П'ятеро чоловіків. Їх гвинтівки були строкатою сумішшю бельгійських FALs і карабінів. Ніхто не просив останнього слова, і вони навіть не запропонували йому заплющити очі.
  
  
  "Готові", - сказав полковник.
  
  
  З'явилися гвинтівки. "Цілься".
  
  
  Стовбури гвинтівок стали в лінію. Піт виступив на лобі вогнегасника. Це було воно. Це було по-справжньому.
  
  
  "Вогонь!" - Крикнув полковник на всю міць своїх легень.
  
  
  Його серце застрягло в горлі, Вогнегасник заплющив свої блакитні очі і сподівався, що всі вони якимось чином схибили.
  
  
  Зрештою, це була Мексика, і FAL була не зовсім найкращою гвинтівкою, яку можна купити за гроші. Плітка полягала в тому, що вони зазнавали жахливо жорстоких стрільб з дула.
  
  
  Розділ 20
  
  
  
  
  Покриті буйною рослинністю гори Сьєрра-Мадре-дель-Сур лежали перед ними, невидимі, але відчутні, мовчки волаючи стародавніми мовами, закликаючи розсіяні народи сапотеків і міштеків повернути землю своїх предків.
  
  
  Верховний жрець Родріго Лухан чув, як гори волають до нього, але якщо його вуха чули минуле, його очі бачили майбутнє.
  
  
  Майбутнє йшло, одягнене у базальтову плоть. Майбутнє звали Коатлікуе, та, хто йшла, як кам'яний слон, важка, але прекрасна. Але вона змінилася.
  
  
  На її грубій плоті з'явилися відблиски золота та срібла. Вони почали з'являтися після того, як покинули столицю. Чудовим чином.
  
  
  Це було третє диво. Першим було пробудження.
  
  
  Другу подію Лухан охрестив Чудом із Хрестами.
  
  
  Це виявилося в тому, що послідовники Коатлікуе кинули на її шляху свої язичницькі розп'яття із золота і срібла, щоб вона могла розтрощити їх і вигнати хибну релігію зі своєї землі.
  
  
  Когтисті лапи Коатлікуе сліпо вдавлювали їх у асфальт, залишаючи глибокі хрестоподібні відбитки землі.
  
  
  Але коли Лухан глянув на них, відбитки не мали металу. Кожен хрест, утиснутий у святу землю, залишав виразний слід, але таємничим чином зникав.
  
  
  Саме тоді почали з'являтися проблиски. Це диво Родріго Лухан назвав Поглинанням.
  
  
  Коли Коатлікуе невтомно крокувала вперед, золото і срібло, здавалося, виходили з її шкіри подібно до священних вивержень. У двох місцях, які він міг бачити, спливли справжні хрести, назавжди підтвердивши його здогад про те, що Коатлікуе повертає тих золотих ідолів, яких іспанці пограбували і переробили у свої власні релігійні ікони. Більше нічого. Золоту та сріблу судилося повернутися до свого первісного призначення. Верховний жрець Родріго Лухан присягнув у цьому.
  
  
  Тепер, коли вона відпочила після своєї невблаганної прогулянки, щоб її послідовники могли поїсти, у Коатлікуе постало питання.
  
  
  "Чому ви споживаєте своїх побратимів-м'ясорубок?"
  
  
  "Це шлях старої Мексики", - пояснив Родріго Лухан, виколупуючи із зубів шматочок телячого м'яса. "У старі часи військові загони робили набіги на міста-суперники, захоплюючи заручників. Часто королівської крові. Їх приносили в жертву, щоб підтримувати всесвіт у русі, після чого плоть і смачні органи з'їдалися".
  
  
  "Всесвіт - це динамічна конструкція з електромагнітних сил, космічного пилу та ядерних печей, званих сонцями, якщо вони знаходяться поруч, і зірками, якщо їх немає. Вбивство нікчемних м'ясних машин не може вплинути на її роботу".
  
  
  "Але це наша найсвященніша віра. Плоть ворогів дає нам силу".
  
  
  "Вживання м'яса тварин дійсно живить організм і насичує його запасеними поживними речовинами", - визнала Коатлікуе. "Хоча з огляду на тривалий період виношування та дитинства людських м'ясних машин це неефективний розподіл ресурсів.
  
  
  Білки, що засвоюються при цій практиці, легше отримати з м'ясорубкових машин та установок на чотирилапих. Якби люди постійно поглинали інших людей, згодом популяція була виснажена до того часу, поки люди були змушені харчуватися іншими речами чи вимирати як вид " .
  
  
  "Можливо це те, що робило тольтеків", - задумливо сказав Лухан.
  
  
  Нині вони були у штаті Оахака. Сірі гелікоптери кружляли над горизонтом, але більше не наближалися, щоб завдати шкоди. Все, що вони зробили, це записали чудову міграцію на свої камери. Це було добре. Це вселило б страх у приречені цивілізовані міста, які зараз хитаються під власною непідйомною вагою.
  
  
  "Коатлікуе, я кажу тобі як людина, яка ніколи до цього дня не їла людського м'яса, я переродився. Мій дух сапотека здіймається. Мої м'язи тремтять від захвату. .
  
  
  "Це не пояснюється простим споживанням людської плоті, білки якої поступаються білкам нижчих тварин".
  
  
  "Я кажу, що це правда. Я почуваюся непереможним!"
  
  
  "Ефективність твого серцевого ритму та дихання збільшилася на 7,2 відсотка, тому я мушу прийняти твою заяву".
  
  
  "Добре Добре".
  
  
  "І оскільки я вірю тобі, я зроблю те саме. Тому що мені знадобляться всі доступні ресурси, щоб вижити в нинішній ситуації".
  
  
  Родріго Лухан мимоволі зробив крок назад. Він налетів на розкинутого чоловіка. Чоловік стояв рачки, кланяючись у бік кам'яного голема, який говорив мовою, яку він не розумів, але мав форму мексиканської богині.
  
  
  Люджан нахилився і, взявши чоловіка за волосся, оголив його благоговійне обличчя.
  
  
  "Ти схожий на чичімека", - сказав він.
  
  
  "Я чічімек. Мене звуть Пол".
  
  
  "Чічімек, твоя мати хоче дізнатися тебе краще".
  
  
  "Я тремчу від бажання служити їй".
  
  
  "Дозволь мені проінструктувати тебе, щоб ти міг найкраще служити їй. Поклади свій прекрасний череп до цих грізних ніг, щоб вона могла випробувати твою віру".
  
  
  Чоловік кинувся вперед рачки.
  
  
  "Коатлікуе, я поклоняюся тобі", - сказав він своєю рідною мовою.
  
  
  "Він каже, що ти маєш з'їсти його", - сказав Родріго Коатлікуе англійською мовою, яку чичімеки не розуміли.
  
  
  Зміїні голови нахилені вниз, щоб націлитись на добровільну жертву, як два стволи двоствольного дробовика.
  
  
  "Роздав його череп, як кокосовий горіх, тому що мізки особливо смачні", - сказав Лухан.
  
  
  І, піднявши одну ногу, Коатлікуе опустила її, як масивний клаптик.
  
  
  Обличчя було втиснуте в багнюку. Голова фактично перетворилася на довгасту форму під неймовірним тиском, і коли вона розкололася, кров і сирна мозкова речовина ринули з носа, рота та вух.
  
  
  Коли Коатлікє забрала мертву, це було ще одним доказом того, що Родріго Лухан визнав її божественність.
  
  
  Її роти не наближалися. Тупа слонова нога натиснула вниз, і на очах у тисячі недовірливих очей тіло ввійшло в камінь, як рідина, що втягується через соломинку.
  
  
  Ступня, що складається із суміші базальту та дорогоцінних металів, раптово вкрилася мармуром людського жиру.
  
  
  "Ще", - сказала Коатлікуе. "Я буду їсти ще м'яса".
  
  
  Розділ 21
  
  
  
  
  "У Мексиці є одна світла пляма", - говорив Римо, ведучи "Хамві" звивистою дорогою на північ від Сан-Крістобаль-де-лас-Касас. Спускалася ніч. На перший план виходили запахи ночі в джунглях Лакандона, серед яких гострий присмак запашного перцю і соснової соломи, а також інший запах, який змусив його подумати про кукурудзяні качани, що підгоріли. Це змусило Римо згадати, що він нічого не їв із самого сніданку.
  
  
  "І що це таке?" - спитав Чіун.
  
  
  "Ми не в Мехіко".
  
  
  "Мехіко – жахливе місце", - погодився Чіун. "Повітря огидне".
  
  
  "Це в добрий день", - сказав Римо.
  
  
  "Мені не подобається думати про це місце", - сказав Чіун. "Воно зберігає жахливі спогади".
  
  
  "Так. Минулого разу, коли ми вдихнули так багато забрудненого повітря, ми були повністю вибиті з гри. І нам довелося битися з Гордонсом".
  
  
  "Ще одне ненависне ім'я", - сказав Чіун. "Але спогади такі жахливі не тому".
  
  
  "Ні. Що тоді?"
  
  
  "Саме там я дізнався про чудову імперію ацтеків".
  
  
  "Так, це було здорово. Якщо тобі подобаються людські жертвопринесення та королі, які пили кров".
  
  
  "Я не думав про це. Я думав про все золото, в якому Дому було відмовлено, тому що ми нічого не знали про ацтек".
  
  
  "І скільки вони були всього в чотирьох-або п'ятирічному плаванні з Кореї?"
  
  
  "Має значення не те, як довго людина подорожує зі свого села, а вага золота, яку вона несе на собі після повернення", - сухо сказав Чіун, струшуючи комара з обтягнутого шовком коліна.
  
  
  "Тобі легко говорити. Ти не був ні Ваном, ні Яном, ні кимось із тих ранніх Майстрів, яким довелося пройти кілька тисяч пильних миль у своїх сандалях, щоб дістатися Індії".
  
  
  "Індія була чудовою імперією. Ми забрали багато індійського золота. А також єгипетське та перське золото. У цьому сенсі ці імперії були найбільш гідними. Але золота ацтеків у нас не було жодного".
  
  
  "На жаль і ах", - кудахтав Римо.
  
  
  Чіун понюхав повітря. "Можливо, десь ще може бути золото ацтеків, яке чекає на порятунок".
  
  
  "Єдине, що я відчуваю жовтого кольору - це горілі кукурудзяні качани".
  
  
  "Заткни ніздрі, прислухаючись до її поклику сирен", - сказав Чіун. "Щойно ти встанеш на шлях поїдання кукурудзи, наступним ти питимеш її п'яні соки. Шлях до лінощів і руйнування вимощений мозолями і підстриженими нігтями".
  
  
  "Я б віддав перевагу холодному рису", - сухо сказав Римо.
  
  
  З'явився дорожній знак із написом Chi Zotz. Не було вказано ні відстані, ні напряму.
  
  
  Римо дістав карту. "Бока Зотц має бути десь тут, але його немає на цій карті".
  
  
  "Можливо, це недалеко від Чі Зотца", - сказав Чіун. "Ми зупинимося у наступному селі та наведемо довідки".
  
  
  "Мені підходить. Сподіватимемося, що поки ми цим займаємося, нам вдасться навести довідки про Верапаса. Це великі джунглі".
  
  
  "Радобувний всілякими серйозними небезпеками та низькими доходами", - мудро додав Майстер синанджу.
  
  
  Розділ 22
  
  
  
  
  Коли пролунав різкий тріск автоматичного вогню, він пролунав напрочуд далеко.
  
  
  Можливо, сам жахливий звук сприяв миттєвому подиву, що охопив безпорадне тіло воїна з розпатланим волоссям.
  
  
  Завжди в минулому Гаситель потрапляв у ситуації, які зламали б і слабшу людину. Безліч пасток, засідок і смертей було підлаштовано йому. Так, він потрапляв до багатьох із них. Жоден воїн не є ідеальним. Але завжди і незмінно Вогнегасник використовував свої бойові навички, відточені в джунглях, і рятував становище - не кажучи вже про його загартовану в боях дупу.
  
  
  Перкусійний звук autofire означав, що це був єдиний раз, якому не судилося статися.
  
  
  За короткі миті до того, як кулі встромилися в його сталеву м'язисту постать своїми гарячими, смертельними поцілунками, Вогнегасник промовив безмовну бойову молитву червоному богу битви. Він ніколи не уявляв, що все закінчиться саме так. НЕ тут. Не зараз. Не так скоро, коли доведеться провести так багато битв, а ворог у цій кампанії ще не переможений.
  
  
  Але війна - це пекло, навіть особиста війна розпатланого воїна.
  
  
  Закінчивши молитву, він напружився. Якщо це було швидко, гаразд. Якщо ні, він виригне останнє прокляття на адресу ворогів, які позбавили неспокійний світ його єдиного чистого захисника. Це також було б добре. Не так добре, як жити, правда, але
  
  
  Низький стогін піднісся до місяця, що низько висить.
  
  
  Потім пролунав шарудіння і глухий удар тіла, що падає в рослинність. Потім ще один. Ще стогони, за якими пішли збентежений шелест і глухий стукіт.
  
  
  Останній спалах автоматичного вогню перервав приглушене прокляття.
  
  
  Вогнегасник завмер, не знаючи, що робити. Він чув усе це. Стогін. Звуки раптової смерті. Падіння тіла.
  
  
  Але жоден із них не належав йому. Він усе ще стояв прямо, притулившись до дерева страти.
  
  
  З заходу долинув повільний, розмірений шурхіт, і він відчув наближення, м'яке і непомітне.
  
  
  Розплющивши одне око, він побачив розстрільну команду, що згорнулася калачиком у високій траві, немов комах, чиї тіла облили бензином і підпалили.
  
  
  Його увагу привернув повільний рух.
  
  
  Наближалася обережна постать у коричневій уніформі, чорна лижна маска приховувала голову. Це була дуже велика голова, роздута, майже м'ясиста, наче вона приховувала страшенно деформований череп.
  
  
  "ТСС", - прошипіла постать. Очі світились у темряві, мов чорні опали.
  
  
  З'явився ніж. Його пута було розрізано.
  
  
  "Дякую", - прошипів він, потираючи зап'ястя.
  
  
  "Тс, Вамос!"
  
  
  Це останнє слово він зрозумів. Воно означало "Вперед". Схопивши своє спорядження, Вогнегасник пішов за настороженою фігурою, часто оглядаючись назад на випадок, коли матеріалізується погоня.
  
  
  Ніхто цього не зробив.
  
  
  Вогнегасник житиме, щоб боротися в інший раз.
  
  
  І якщо це був єдиний раз, коли він не врятував себе, якого біса? Дихання є дихання. Крім того, був лише один свідок, і він носив партизанське вбрання, яке видавало в ньому хуаресиста.
  
  
  Опинившись на волі, було б дитячою забавою помінятись ролями з цим революціонером джунглів і вчинити з ним по-своєму.
  
  
  То справді був несправедливий поворот. Але то була війна. І перше, що на війні викидається з вікна, – подяка.
  
  
  Розділ 23
  
  
  
  
  Коатлікуе і її кортеж, що поклоняється, знову були в русі.
  
  
  З кожним оглушливим кроком вони ставали сильнішими. Земля, що все ще тряслася підземними поштовхами, здавалося, здригалася в такт могутньої ходи богині. І вони ринули з сіл та ферм.
  
  
  Ацтеки, сапотеки, міштеки, чочо – всі вони об'єднані однією містичною метою.
  
  
  "Ми йдемо звільняти Оахаку, резиденцію імперії сапотеків", - проголосив верховний жрець Родріго Лухан усім та кожному. "Ми йдемо скидати ярмо чиланго. Приєднуйтесь до нас, станьте одним цілим з нами, скуштуйте щедрот вашої відвойованої батьківщини. Відкиньте своїх хибних святих. Знесіть ваші хрести, ваші церкви, вашу порожню релігію, яка пропонує вам хліб і вино з прозорою брехнею про те , що ви їсте кров і плоть вашого мертвого бога. Цієї брехні більше немає. Coatlicue не пропонує нічого подібного. Коли ти йдеш за Коатлікуе, ти їж справжнє м'ясо, п'єш справжню кров і, роблячи це, стаєш єдиним цілим зі своїми предками".
  
  
  Вони прийшли, вони пішли, і деякі, хто чув, що все, що їм потрібно зробити, це покласти свої важкі тіла на дорогу перед незграбною і бути поглиненими нею, це теж зробили.
  
  
  Коатлікуе розтрощила їх своїм жорстоким милосердям, не звертаючи уваги на стать, вік або інші так звані цивілізовані тонкощі.
  
  
  Коли вони наближалися до міста Акатлан, вона була на зріст десяти футів.
  
  
  Якось пройшовши через це, спустошивши місто як індіо, так і метисів, вона піднялася понад дванадцять футів.
  
  
  До того часу, як вона прошкандибала через Хуахуапан-де-Леон, її насторожені зміїні голови, що досягали п'ятнадцяти футів у висоту, грубий камінь розм'якшав до теплого коричневого кольору, що наводило на думку про м'ясо, підрум'янене жиром.
  
  
  Крокуючи поряд, Родріго Лухан простяг руку, щоб торкнутися її спідниці зі змій, що звивається. Вона була приємно тепла. Нині була ніч. Сонце сіло. Випромінене тепло не могло пояснити ні відчуття тепла, ні звивистості, з якою камінь струмував, коли Коатлікуе йшла вперед.
  
  
  Коли він забрав палець, йому довелося сильно потягнути.
  
  
  І коли він подивився на це, Луджан побачив, що залишив після себе відбиток всього свого тіла, як іноді робили люди, що живуть у мінусовому кліматі, коли по дурості торкалися своєю вологою плоттю до холодного металу.
  
  
  Тільки ніяке явище холоду не могло пояснити ту ділянку шкіри Родріго, яка стала єдиним цілим з Коатлікуе. Вона поглинала все тіло, яке стикалося з нею.
  
  
  Прийнявши уявне рішення більше не торкатися своєї богині і дозволяти їй торкатися себе, Люджан прискорив крок. Тепер, коли вона росла, росла і росла, було все важче наздогнати її семимильні кроки.
  
  
  Глибоко у своєму серці він ставив питання, чи була якась межа її здатності збільшуватися в розмірах і масі.
  
  
  Або, якщо вже на те пішло, її апетити.
  
  
  Розділ 24
  
  
  
  
  "Стій!" - наказав вогнегасник.
  
  
  Хуаресистський партизан завмер.
  
  
  "Que?" Голос був м'яким, як вітерець у джунглях.
  
  
  "Щось не так", - сказав він, схопившись за живіт.
  
  
  "Що це?" - спитав хуаресист, крадучись повертаючись стежкою в джунглях, щоб приєднатися до нього.
  
  
  "Здається, я поранений", - видихнув він.
  
  
  Задерши свою бойову сорочку, він оголив свій плоский живіт. Там було небагато крові, але жодних ознак вхідного отвору. Він знав, що вони були дуже маленькими.
  
  
  Обернувшись, він спитав: "Бачиш якісь ознаки вихідного отвору?"
  
  
  "Ні, сеньйоре".
  
  
  "Чорт. У мене таке почуття, що все всередині горить".
  
  
  "Ти американець?"
  
  
  "Ф'юрі - це ім'я. Блейз Ф'юрі", - сказав він.
  
  
  "Я ніколи про тебе не чув".
  
  
  "Ти знущаєшся з мене?"
  
  
  "Я не знаю назви. Мені дуже шкода".
  
  
  "Неважливо". Тепер Вогнегасник був складений удвічі. "Чувак, що зі мною не так?" він застогнав.
  
  
  Партизан дбайливо навис над нами. "Ти не поранений".
  
  
  "Я почуваюся жахливо. Наче хтось встромив мені в живіт холодний кабар".
  
  
  "Ти пив воду?"
  
  
  "Що? О, так. Деякий час тому".
  
  
  "Ah . . . la turistas."
  
  
  "Не називай мене туристом. Я воїн".
  
  
  "Я не такий. Ви страждаєте від хвороби туриста. Вода не підходить вашому животу".
  
  
  "Я не відчуваю, що мене ось-ось вирве".
  
  
  "Це не та дірка, через яку хвороба шукає виходу, сеньйоре".
  
  
  "Про що ти говориш?"
  
  
  Тоді він зрозумів. Гострий біль у животі перемістився на південь і став наполегливим у кишечнику.
  
  
  "Чекай тут", - сказав він здавленим голосом.
  
  
  Вогнегасник залишив стежку в джунглях і займався своїми справами у темряві, де ніхто не міг бачити. Він займався своїми справами довгий час. Двічі він починав підтягувати штани, але був змушений повернутися до сидіння навпочіпки, оскільки хвороба все більше поширювалася його змученим тілом.
  
  
  "О, чорт. Сподіваюся, це не зірве місію".
  
  
  Закінчивши, він прибрав свої матеріали для екстреного читання у рюкзак. На свій подив, він виявив свою балаклаву. Він натяг її. Здавалося, це надало йому сил протистояти тому, що чекало на нього попереду.
  
  
  Коли він повернувся на стежку джунглів, він знову був Гасителем, прямий, гордий і непокірний жорстоким умовам джунглів Лакандона.
  
  
  Очі хуаресиста розширилися побачивши його здібної, мужньої постаті.
  
  
  "Ви це..."
  
  
  "Так", - сказав він. "Тепер ти розумієш. Я - Гаситель".
  
  
  "Que?"
  
  
  "Вогнегасник. Ель-Вогнегасник".
  
  
  "Я ніколи не чув цього імені".
  
  
  "Ти ніколи не чув про Вогнегасника, рятівника пригноблених? Де ти жив, у довбаній печері?"
  
  
  "Ні, але тепер, коли я бачу, що ти носиш маску хуаресиста, я пишаюся тим, що знаю тебе. Тобто, якщо ти справді один з нас".
  
  
  Він кивнув, дозволяючи язику свого тіла розслабитись. Він підійшов ближче. Це мало бути легко. Зростання хуаресиста складало близько п'яти футів трьох дюймів, а важив він не більше 130 фунтів. Він теж був трохи широким у стегнах. Не в формі. Не йшов ні в яке порівняння з вогнегасником, який стиснув кулак, маючи намір оглушити ходячи джерело інформації перш, ніж той зрозуміє, що його вдарило.
  
  
  Імпульс завдати удару спалахнув у його мозку.
  
  
  Мабуть, якийсь інстинкт джунглів опанував хуаресист, бо його рука раптово піднялася. Він рухався, щоб заблокувати удар. Успіхів йому. Вогнегасник колись був боксером у Золотих рукавичках.
  
  
  За короткі секунди до того, як кулак вогнегасника торкнувся мети, хуаресист зірвав із себе чорну лижну маску, і його обличчя висвітлило сліпуче місячне світло.
  
  
  Сріблясте світло висвітлило овальне обличчя, повні, чуттєві губи і каскад найпрекраснішого мерехтливого чорного волосся, яке він коли-небудь бачив.
  
  
  Кулак з'єднався. Білі зуби клацнули, і найпрекрасніша пара темних очей, які тільки можна уявити, закотилася в голові партизана, коли він упав навзнак, розпластавшись упоперек стежки в джунглях, мов викинута на берег морська зірка кольору хакі.
  
  
  Він лежав там, ритмічно дихаючи.
  
  
  Тоді і тільки тоді Вогнегасник побачив, що в нього теж непогані цицьки.
  
  
  Розділ 25
  
  
  
  
  Полковник Маурісіо Примітіво прокинувся від крику сови. Сова сиділа на гілці дерева прямо над його ниючою головою. Воно подивилося на нього зверху вниз і видало безбожний стогін.
  
  
  Майя називали це птахом-стоном. Але в очах полковника Примітіво це виглядало як примарна душа смерті, коли вона дивилася на нього своїми повільними очима.
  
  
  Полковник підбив підсумки. Він вижив. Очевидно.
  
  
  Спогади повернулися до нього.
  
  
  Він пам'ятав, як віддавав команду стріляти. Пам'ятав також гуркіт автоматичного вогню, який явно долинав не з того боку.
  
  
  Гаряче дихання надзвукових снарядів, що проносяться повз нього, видавало злісні звуки, схожі на тріск скляних стрижнів, що ламаються. Його розстрільна команда впала на очах, а потім він відчув тупий біль у власній спині.
  
  
  Біль все ще був там, усвідомив він.
  
  
  Це було останнє, що він пам'ятав, перш ніж у нього забрали почуття, і перше, що він відчув зараз.
  
  
  Він спробував підвестися. І зазнав невдачі.
  
  
  Перекотившись, він підвівся на лікті кольору хакі. Добре. Він міг це зробити. Він не міг бути смертельно поранений і мати таку силу після того, як лежав, стікаючи кров'ю, в джунглях, одному Богові відомо, скільки годин.
  
  
  Знявши форму сорочку, він оголив вхідний отвір у животі над тазовим сідлом. Воно було яскраво-червоним. Він трохи стиснув імбир, і з нього потекла кров, схожа на маленький м'ясистий вулкан.
  
  
  Болю не було. Тому він потягнувся, стиснувши зуби, шукаючи неминучого вихідного отвору.
  
  
  Те, що він знайшов, насправді було меншим. Воно горіло, коли він зібрав навколишнє тіло і стиснув його. Його пальці знову стали червоними. Вони розминали тіло, добиваючись твердості та викликаючи гримасу на його обличчі. Але жодної твердості не було виявлено.
  
  
  Це було добре. Це означало, що куля пройшла чисто крізь плоть, не зачепивши кістку і, хотілося сподіватися, акуратно пройшовши великі й малі органи.
  
  
  Пекучий біль пронизав його, коли полковник Примітіво насилу підвівся на ноги. Він скривився, його густі бакенбардні вуса наїжачилися. Що ж, зрештою, біль був ознакою життя.
  
  
  Він став на ноги в чоботях, злегка погойдуючись.
  
  
  Повсюди довкола нього лежали мертві люди. Він бачив, що вони були дуже мертві. Він дав одному з них стусан за те, що той кинув його в годину надзвичайного стану в країні, а потім, стікаючи кров'ю з явно посланої Богом рани, побрів, спотикаючись, до казарм Чьяпаса.
  
  
  Ніколи більше він не образиться, якщо жінка грайливо вдарить кулаком по його черевцю, що росте, і пожартує про його любовні ручки.
  
  
  Вони врятували йому життя.
  
  
  Розділ 26
  
  
  
  
  Коли він зрозумів, що вдарив жінку, Вогнегасник розлютився: "Чорт, чорт, чорт, який же я тупий ідіот!"
  
  
  То був не його спосіб вдарити жінку. Це суперечило його особистому кодексу. Але він зробив це, і не було змоги відкликати удар.
  
  
  Опустившись навколішки, він перевірив її пульс. Вона дихала. Звичайно. Перш ніж завдати удару, він заздалегідь розрахував силу удару. Можна було вбити людину одним добре завданим ударом. Але це теж був не спосіб Гасителя. Мертві не дають жодної інформації.
  
  
  Поклавши її безвільну голову до себе на коліна, він перевірив її рота. Вона не прикусила і не проковтнула язика. Це було добре. Зламаних зубів теж не було. Теж добре. Жінки були педантичні щодо своїх зубів.
  
  
  Більше години він сидів навпочіпки в незнайомих джунглях, захищаючи жінку-партизанку-хуаресистку, розмірковуючи, що робити, коли вона прокинеться.
  
  
  Десь невидима тварина видала лютий вереск.
  
  
  "Сподіваюся, це був не ягуар", - сказав він собі, піднімаючи пістолет "Хеллфайр" на перев'язі.
  
  
  Якби це було так, тварина не наближалася.
  
  
  Нарешті його завоювання ворухнулося.
  
  
  Холодний шок страху пройшов через нього, коли Гаситель усвідомив гострі труднощі свого становища.
  
  
  Він обережно поклав її голову на камінь і підвівся, його думки гарячково металися.
  
  
  У пориві натхнення його осяяла ідея.
  
  
  Діставши свій ніж для виживання Рендалла, він використав його, щоб розрізати свій лівий біцепс рівно настільки, щоб пішла кров.
  
  
  Потім він встромив вістря леза в найближче дерево. Два міцні дерева червоного дерева вперто відмовлялися приймати лезо, тому він встромив його в одне з них із червонуватим стовбуром, кора якого звисала довгими блідими смугами, як шкіра, що відшаровується відмерла.
  
  
  Потім вогнегасник встав над нею, чекаючи.
  
  
  Її очі розплющились, приголомшено блукали, нарешті зупинившись на його черевиках. Вони глянули вгору.
  
  
  "Que?"
  
  
  Він понизив голос до найнижчого регістру. "Ти був на волосок від смерті".
  
  
  Вона хитнула головою, ніби хотіла позбутися пут сну. Раптом вона взяла її в руки, оскільки біль підказав їй, що трясти було поганою ідеєю.
  
  
  "Що зі мною трапилося?" вона застогнала.
  
  
  "Хтось кинув у тебе ножа. Єдиним способом врятувати твоє життя було вирубати тебе. Я відчув укус леза в руку, перш ніж воно вдарилося об дерево".
  
  
  Її погляд перемістився зі смуги крові, що проступала на його руці, на рукоятку ножа, що стирчала з дивного облупленого дерева.
  
  
  "Джоу-Джоу врятував мені життя".
  
  
  "Чому б і ні?" недбало сказав він. "Ти врятувала мене там".
  
  
  З його допомогою вона знову стала на ноги.
  
  
  Вона спантеличено озирнулася. "Той, з ножем - куди він подівся?"
  
  
  "Він не отримав другого кидка", - сказав їй вогнегасник, поплескуючи своїм "пекельним вогнем".
  
  
  "Ти хоробрий воїн. Очевидно, ти прийшов приєднатися до Фронту національного визволення Хуареса".
  
  
  "Я б'юся пліч-о-пліч з хорошими людьми цієї землі, де б я їх не знайшов", - щиро сказав він.
  
  
  Її очі сяяли сумішшю подяки та відвертого захоплення. Цей погляд Вогнегасник бачив багато разів. Він зустрів його прямо, без збентеження чи хибної скромності.
  
  
  "Добре сказано. Мене звуть Асумпта. Я з села неподалік звідси. Я йду приєднатися до хуаресистів, хоча я лише жінка".
  
  
  "Ти хоробра жінка".
  
  
  Вона гордо закинула голову, зухвало піднявши підборіддя, рухом відкинувши волосся. Вони були дуже густими та чорними. Це пояснювало, чому її голова здавалася такою великою під лижною маскою.
  
  
  "Чоловіки мого села не вірять, що жінки можуть боротися, і що вони не повинні боротися", - пояснила вона. "Але я все одно йду, щоб помститися за мого брата Ік, який загинув від рук федералістів".
  
  
  "Куди ти, туди і я".
  
  
  І в темряві вони міцно потиснули руки.
  
  
  Вогнегасник мав союзника. На даний момент невідомо, чи змусять його обставини зрадити її. Але зараз вони були командою.
  
  
  "Кажуть, субкоманданті Верапас іде маршем на Мехіко", - сказав Асумпта. "Саме туди я і прямую".
  
  
  "Вказуй шлях. Ці джунглі для мене в новинку".
  
  
  Коли вони рушили в дорогу, Вогнегасник дістав свій ніж для виживання, вклавши його в піхви з коротким "Сувеніром". Може стати в нагоді".
  
  
  Вони знову одягли свої чорні маски. Джунглі взяли їх у свої холодні, зрадливі обійми. Вони рухалися як один, хуаресист на ім'я Асумпта взяв крапку. Це був не спосіб вогнегасника дозволити жінці взяти гору, але це були її джунглі, тому він вирішив, що цього разу все буде гаразд.
  
  
  Крім того, з тилу він міг би краще доглядати її.
  
  
  Не кажучи вже про те, що йому справді подобалося легке похитування її оливково-сірих стегон.
  
  
  Розділ 27
  
  
  
  
  Ринкове містечко під назвою Чі Зотц притулилося у тіні схожого на стіл гірського хребта. Повітря було чистим і солодким, наповненим польовими квітами, що розпускаються.
  
  
  На англійській вивісці було написано "Ласкаво просимо в ЧІ ЗОТЦ". ЗВЕРНЮЄМО ДО РУЇН ПАЛЕНЕКИ. ЇЖА, ХОЛОДНА СОДОВА І БЕЗПЕЧНА ПАРКУВАННЯ ДЛЯ АВТОМОБІЛІВ. МІСЦЕ НАРОДЖЕННЯ СУБКОМАНДАНТЕ ВЕРАПАСУ.
  
  
  Неподалік від в'їзду до міста жінка в шалі стояла біля глинобитного будинку, готуючи вечерю з курки. Вона схопила курку, що чинила опір, за шию і, розсунувши їй ноги, завела руку.
  
  
  Вона двічі описала птахом коло. На другому обороті у неї зламалася шия.
  
  
  Задоволено оглянувши м'якого птаха, вона повернулася, щоб повернутися до будинку, коли Римо окликнув її.
  
  
  "Вибачте. Бока Зотц знаходиться десь поблизу?"
  
  
  "Боки Зотця більше немає, сеньйоре".
  
  
  "Чорт. Що з ним трапилося?"
  
  
  "Він був перейменований. Тепер він називається Чи Зотц, що означає "Паща кажана".
  
  
  "Бока Зоц - це таке місце, вірно?"
  
  
  "Ні, це місце - Чи Зотц. Бока Зотц більше немає, сеньйоре".
  
  
  З цими словами жінки розчинилися у тіні її будинку.
  
  
  Римо поїхав далі.
  
  
  Місто виглядало пустельним. Нікого не було на крихітній міській площі і ніхто не ходив по брудних вулицях. Намальовані гасла покривали майже всі вільні поверхні. Римо не потрібно було добре розуміти іспанську, щоб розуміти зухвалі фрази на кшталт Solidaridad! Libertad! і хай живе Верапас!
  
  
  "Я спіймав твій погляд на цього птаха", - різко сказав Чіун.
  
  
  "Я просто подумав, що міг би прямо зараз з'їсти трохи качки".
  
  
  “Я не знаю, яка качка живе на цій землі, але я б не став її їсти. Як і рибу. У нас буде рис, який завжди безпечний у вживанні. Крім того, курка нечиста та нездорова”.
  
  
  "Люди постійно їдять курку".
  
  
  "Так. Неусвідомлено".
  
  
  "Що ти маєш на увазі, несвідомо?"
  
  
  "Куриці не здатні мочитися. Через недотримання гігієни забруднюються тканини птиці. Є курка гірша, ніж м'якоть свинини".
  
  
  Римо припаркувався біля обшарпаної будівлі в іспанському колоніальному стилі, яка наводила на думку про ресторан, бо на ньому красувалася намальована овальна вивіска, точнісінько схожа на пивну етикетку. На ній було написано CARTA BLANCA. Звідти долинала тиха музика ranchera.
  
  
  Коли вони увійшли, у їхній бік не було звернуто жодного погляду.
  
  
  Всі погляди були прикуті до мерехтливого чорно-білого телевізора, встановленого в одному з кутів кімнати. Стільці були розставлені півколом навколо мерехтливого телевізора, але довкола також стояло багато людей.
  
  
  "Цікаво, що вони дивляться?" Рімо запитав Чіуна.
  
  
  "Я не знаю, але від них виходить запах страху".
  
  
  "На мою думку, пахне чилі і такосом", - пробурчав Римо.
  
  
  Поки вони дивилися, він помітив, як чоловік у білому техаському капелюсі осяяв себе хресним знаменням.
  
  
  "Можливо це репортаж про великий землетрус", - сказав Римо.
  
  
  "Я запитаю".
  
  
  Підвищивши голос, Майстер Сінанджу швидко запитав іспанською.
  
  
  "Ель Монструозо", - крикнув у відповідь чоловік, осіняючи себе хресним знаменням.
  
  
  "Він сказав "монстр"?" Запитав Римо.
  
  
  "Він сказав монстр".
  
  
  "Можна подумати, що з їхньою столицею в руїнах у них знайдуться важливіші заняття, ніж дивитися старий фільм про монстрів".
  
  
  "Так! El Monstruoso esta estrujando el tanque," a man cried.
  
  
  "Монстр розчавив танк", - переклав Чіун.
  
  
  "El Monstruoso devora el tanque!"
  
  
  "Монстр пожирає танк", - сказав Чіун.
  
  
  Один чоловік почав плакати. Інші теж почали плакати.
  
  
  "Спецефекти мають бути справді чимось особливим", - сказав Римо.
  
  
  "Вони кажуть, що монстр іде цим шляхом".
  
  
  "Тут безперечно серйозно ставляться до своїх фільмів", - сказав Римо, хапаючи стілець. Чіун приєднався до нього.
  
  
  Офіціант нервував. Він спітнів. Він вручив їм меню і запитав їх переваги іспанською.
  
  
  Римо вказав на пункт меню. Кабро аль каброн.
  
  
  "Що це?" він спитав Майстра синанджу.
  
  
  "Козеня на грилі".
  
  
  "Як щодо пасти з Тортуги?"
  
  
  "Черепаші лапи".
  
  
  "Ти все це вигадуєш, щоб мені не дісталося м'яса, чи не так?"
  
  
  "Ні", - сказав Чіун, який потім сказав офіціанту: "Арроз".
  
  
  "Якщо це рис, зроби подвійний", - сказав Римо англійською.
  
  
  Чіун перевів офіціанту, і через кілька хвилин перед ними були розставлені миски з рисом, що димився.
  
  
  Вони швидко поїли. Римо закінчив першим.
  
  
  Шум з телевізора відволікав, тому Римо підійшов ближче і спробував розглянути що-небудь поверх голів телеглядачів, що схилилися. Глядачі у задньому ряду стояли на табуретках. Навіть встання навшпиньки не сильно допомогло.
  
  
  Не отримавши ніякого сприяння, Римо клацнув по мочці вуха людини перед собою, змусивши його сердито подивитися на чоловіка поруч із ним.
  
  
  Рімо миттю глянув на екран.
  
  
  "Ха!" - пробурчав він.
  
  
  Повернувшись до свого столу, він прошепотів Майстеру синанджу. "Говори про диявола".
  
  
  "Вірапас?"
  
  
  "Ні. Гордонс. Я щойно бачив його по телевізору".
  
  
  Карі очі Чіуна розширилися.
  
  
  "Що!"
  
  
  "Так", - недбало сказав Римо. "Він монстр". Чіун зміряв свого учня кам'яним поглядом. Римо озирнувся з непроникним виразом обличчя. Нарешті він дозволив своєму обличчю розпливтися в посмішці від вуха до вуха. "Обдурив тебе".
  
  
  "Це був не Гордонс?"
  
  
  "Ну, це було схоже на нього. Або на форму, яку він набув востаннє".
  
  
  "Потворна ацтекська жінка-монстр?"
  
  
  "Так. Завітушка чи як там це називалося".
  
  
  "Звідки ти знаєш, що це не Гордонс повернувся до життя?"
  
  
  "Три причини", - сказав Римо. "По-перше, ми перетворили Гордонса на пухку породу, поки він був у такій формі. Він деактивований. По-друге, Сміт змусив нас залишити труп після того, як мексиканська влада засунула його назад у свій великий музей. Якщо він все ще там , то дах уже обрушився йому на голову”.
  
  
  "Це непереконливі аргументи, Римо".
  
  
  "Я добирався до номера три. По-третє, монстр по телевізору мав бути двадцяти п'яти футів на зріст. Кордони не двадцять п'ять футів заввишки. Статуї було всього вісім".
  
  
  "Отже, це не Гордонс".
  
  
  "Не може бути".
  
  
  "Так, ти маєш рацію. Крім того, як це може бути Гордонс, коли Гордонс був переможений Правлячим Майстром Сінанджу?"
  
  
  "Я також допомагав".
  
  
  "Я знайшов його щільний механічний мозок і розбив його у його голові".
  
  
  "І я завдав смертельного удару".
  
  
  Чіун скорчив гримасу. "Ти даремно витратив удар. Він був уже мертвий, коли ти завдав удару".
  
  
  "Могло бути. Але я хотів переконатися. Він повертався, щоб переслідувати нас занадто багато разів раніше".
  
  
  "Але зараз він мертвий. Давно мертвий".
  
  
  "Якби це було не так, він би повернувся задовго до цього. І у формі, яку ми б не впізнали".
  
  
  "Я плюю на його пам'ять", - з гіркотою сказав Чіун.
  
  
  Коли прийшов рахунок, він був п'ятсот песо.
  
  
  "Скільки коштує це американське?" Римо спитав Чіуна, який запитав офіціанта.
  
  
  "Усього сімдесят п'ять доларів".
  
  
  "За дві миски рису?" – поскаржився Римо.
  
  
  "Ви забуваєте про воду. Вона не безкоштовна".
  
  
  Римо засунув руку в кишеню штанів. "У мене трохи не вистачає готівки. Карта Discover підійде?"
  
  
  "На всі основні кредитні картки стягується тридцятивідсоткова комісія".
  
  
  "Я б засмутився, але це йде на мій видатковий рахунок".
  
  
  Офіціант широко посміхнувся. Посмішка, здавалося, казала: це те, на що ми розраховуємо, сеньйоре.
  
  
  "До речі, ми шукаємо субкоманданту Верапаса".
  
  
  "Його тут немає".
  
  
  Я репортер журналу Mother Jones.
  
  
  "Інший?"
  
  
  "Я чув, у вас багато репортерів".
  
  
  "Si. Але не так багато від матінки Йонес. Тепер вони приїжджають всього один чи два рази на сезон. Я думаю, у них невелика проблема з кровообігом".
  
  
  "Кількість підписок зростає. Отже, де я можу його знайти?"
  
  
  Обличчя офіціанта стало сумним. "Ви не можете, сеньйоре. Бо він подібний до вітру, невидимий і не піддається знаходженню, якщо не побажає іншого".
  
  
  "Скільки?" Втомлено спитав Римо.
  
  
  Сумне обличчя офіціанта просвітліло. "За п'ятдесят доларів готівкою я вкажу тобі правильний напрямок".
  
  
  Римо відрахував гроші.
  
  
  "Ви їдете на північ Панамериканським шосе, сеньйор. Їдьте в Мехіко".
  
  
  "Мехіко?"
  
  
  “Si. Субкоманданте Верапас навіть зараз очолює рух зі звільнення Мехіко від гнобителя.
  
  
  "Дякую. Ти мені дуже допоміг".
  
  
  "Можу я продати вам ляльку уповноваженого субкоманданті Верапаса, сеньйори? Фотографію з автографом? Придбайте їх зараз, тому що, якщо Верапас помре або досягне успіху, ціна напевно подвоїться".
  
  
  "Ні, але ти можеш розповісти нам, чому ти змінив Бока Зотц на Чі Зотц".
  
  
  "Це буде коштувати ще п'ять доларів".
  
  
  "Забудь про це".
  
  
  "Це дуже цікава історія".
  
  
  "Розкажи мені історію, і я заплачу тобі стільки, скільки, на мою думку, вона коштує", - парирував Римо.
  
  
  "Бока - це іспанською. Ми більше не живемо під іспанським ярмом. Бока стає Чі, так що тепер ми житимемо в Устя Кажана".
  
  
  "То що означає "Бока"?"
  
  
  Офіціант показав Римо порожню долоню.
  
  
  Римо обмірковував це, коли Майстер синандж сказав: "Це по-іспанськи означає "рот"".
  
  
  "Ти змінив назву з "Ріт кажана" на "Ріт кажана"?"
  
  
  "Ні, ми переносимо це з вуст кажана до вуста кажана. Для людей це дуже велика різниця".
  
  
  "Це дуже великий біль у боки - виявити цей смітник", - сказав Римо, виходячи за двері.
  
  
  "Всі солдати теж так кажуть", - самовдоволено зауважив офіціант, ховаючи гроші Римо до кишені.
  
  
  Розділ 28
  
  
  
  
  "Це називається пальма першості", - казала Асумпта, відламуючи злий, схожий на голку шип від химерно зазубреного дерева. "Це називається так, тому що неправильний дотик до нього може призвести до порізу. Але з кори рослини "віддавай і бери" виходить чудова пов'язка, якою можна перев'язати саму рану, яку вона завдає, або будь-яку іншу рану".
  
  
  На очах вогнегасника вона здирала кору в довгі прозорі рулони, схожі на бинти Ace.
  
  
  Місячне світло було примарним і надавало блиску її чорному волоссю. Її тіло було гнучким, як бамбук. Від неї слабо пахло кокосом.
  
  
  Впевненими рухами вона перев'язала ножову рану і, використовуючи один із довгих, жорстких шипів, проткнула вільний кінець, туго затягнувши його.
  
  
  "Батько мого батька навчив мене цьому. Він був Х'меном, що для вас те саме, що лікар, але той, хто використовує лісові рослини для лікування хворих".
  
  
  Вогнегасник пробурчав слова подяки. Було б що згадати.
  
  
  Вони пішли далі. Поки вони обирали свій шлях, вона навчила його розпізнавати дерева тропічного лісу Лакандон, який був химерним скупченням субтропічної рослинності, що співіснує з дубами і соснами.
  
  
  "Дерево з червоною корою було відоме як туриста, тому що воно скидає кору так само, як засмаглий грінго скидає шкіру", - пояснила вона. "Це сейба. І це Мансанільо".
  
  
  "До речі, про туристів", - сказав він. "Дай мені хвилинку, гаразд?"
  
  
  Вона терпляче чекала, поки Вогнегасник робив те, що мало бути зроблено, думаючи, що необхідність знімати штани кожні дві милі - страшенно добрий спосіб завоювати довіру ворога.
  
  
  Приєднавшись до неї, він виявив, що вона розрубує надвоє вузлувату виноградну лозу. Вона пила з неї, як із садового шлангу. Вони продовжили шлях.
  
  
  Він говорив мало, тож вона заповнила паузу.
  
  
  Її повне ім'я було Ассумпта Каакс. Вона була вихована католичкою в селі під назвою Ескуїнтла, що означало місце собак.
  
  
  "У цього місця була добра назва, сеньйор Ф'юрі. Собаки, яким мало що потрібно для підтримки життя, досягли успіху. Майя не досягли успіху".
  
  
  Їй було тринадцять, коли субкоманданте Верапас прийшов у село зі своїми знаннями, ліками та мудрими словами. Він політизував село і Ассумпту теж. Коли вона досягла повноліття, вона мала два вибори. Вийти заміж за сільського хлопця, який їй не подобався, не кажучи вже про кохання. Або приєднатися до хуаресистів.
  
  
  "Не те, щоб останнє було вибором", - поспішно додала вона. "Я втекла зі свого села, щоб зробити це. Я втекла від бідності до нового життя. Тепер я лейтенант Балам, що означає ягуар, справжній послідовник лорда Кукулькана".
  
  
  "Хто?"
  
  
  "Це ім'я, яким деякі майя називають субкоманданте Верапаса. Кукулькан був нашим богом багато бактунів тому. Він прийшов, принісши насіння кукурудзи, писемність та інші знання, які підняли майю того циклу".
  
  
  "Ти намагаєшся сказати мені, що Верапас - бог?"
  
  
  "Це те, у що вірить багато хто".
  
  
  "В що ти віриш?"
  
  
  Вона замовкла на довгий, задумливий період. Єдиними звуками були попискування дерев'яних жаб і м'який шерех їхніх власних тіл, що шарудить листям.
  
  
  "Моє серце розривається надвоє", - зізналася вона нарешті. "Знання, яке він приносить, змусило мене відкинути святих священиків гнобителів, а також демонів моїх предків. І все ж субкоманданте Верапас по-своєму подібний до Бога. Подібно Кукулькану, він підніс нас, політизував нас, відкрив наші уми. Тепер він веде нас до нас. нашої певної долі”.
  
  
  "Це не відповідь".
  
  
  "Єдина відповідь, яку я можу правдиво дати, це те, що моє серце розірвано, але розум зрозумілий. Я б помер за мого пана Верапаса".
  
  
  "Я розумію", - сказав вогнегасник. І він зрозумів. Тому що його серце теж було розірвано. Він закохувався в цю ягуариху з джунглів.
  
  
  І сама того не бажаючи, вона вела Гасителя до неминучої зустрічі зі зрадою.
  
  
  Розділ 29
  
  
  
  
  "Він двадцять п'ять футів заввишки!" - прокричав голос у вуха президента мексиканських Сполучених Штатів. То був міністр оборони.
  
  
  "Що таке двадцять п'ять футів заввишки?" - запитав президент, тримаючись за свій стіл, коли тілом прокотився ще один неприємний поштовх.
  
  
  "Коатлікуе. Вона росте!"
  
  
  "Не називай це "вона". Це статуя. Уявна. Безстатева".
  
  
  "Вона росте з кожною годиною. І індіанці стікаються з сіл, щоб піти за нею. Вони течуть за нею, річка людства".
  
  
  "Вона - я серйозно - прямує на південь?"
  
  
  "Південь, сі".
  
  
  "Не маючи на увазі жодної мети?"
  
  
  "Нічого такого, що ми можемо розрізнити, ваше превосходительство. Вона йде по Панамериканському шосе без відхилень".
  
  
  "Можливо, вона увійде до моря".
  
  
  "Навіщо їй це робити?" – вголос поцікавився міністр оборони.
  
  
  "Бо якщо на небесах є істинний Бог, саме це Він змусить її зробити", - сказав президент. "Іначе я не знаю, що станеться. Я не можу виділити жодних підрозділів. Я б не знав, які накази віддавати, якби міг. Коатлікуе - національне надбання, символ нашої об'єднаної спадщини метисів. Якби її знищили, у нас був би б тотальний бунт. Я б швидше дав ляпас папі римському своєю власною рукою».
  
  
  "Є одна надія", - сказав міністр оборони трохи спокійнішим голосом.
  
  
  "І що це таке?" - спитав президент, тримаючи свій настільний промокач над головою, щоб уберегти штукатурку, що сипилася, від волосся.
  
  
  "Якщо Коатлікуе продовжить так само, вона неминуче дістанеться штату Чьяпас".
  
  
  "Це може бути добре, або це може бути погано", - розмірковував президент.
  
  
  “Субкоманданте Верапас фактично контролює Чьяпас. Можливо, вона стане його проблемою”.
  
  
  "Якщо є якийсь спосіб спонукати Коатлікуе зробити це, я не скаржитимуся на результат. Тому що, якби тільки одне роздратування компенсувало інше, це було б благом".
  
  
  "Так, ваше превосходительство".
  
  
  Розділ 30
  
  
  
  
  Вогнегасник оголосив зупинку.
  
  
  "Ми повинні дати цьому відпочити", - сказав він.
  
  
  "Que? Що ти маєш на увазі?"
  
  
  "Я переможений".
  
  
  "Так не кажуть партизани. Нас ніколи не переможуть. Наш дух неприборканий".
  
  
  "У мене ослабли коліна. Я думаю, що минулого разу під деревом саподилла я викинув свої яйця разом з рештою свого вантажу".
  
  
  "Ах, ти слабкий від хвороби, а не від страху".
  
  
  "Вогнегасник не знає страху".
  
  
  "Можливо. Але він знає хвороби і потребує відпочинку, як і будь-яка інша людина. Ходімо. Неподалік звідси є село. Вони приймуть нас".
  
  
  "Ні. Я не можу дозволити, щоб мене помітили".
  
  
  "Тоді ми не підійдемо ближче, ніж це необхідно, і я роздобуду їду в селі і принесу її тобі".
  
  
  "Добре. Але будь обережний".
  
  
  "Я скоро повернуся, Ель Туширадор".
  
  
  "Клич мене Блейз".
  
  
  Вогнегасник дивився їй услід. Вона рухалася як кішка джунглів, ковзаючи між деревами, поки не стала лише тінню, потім формою, потім злилася з вічною ніччю джунглів.
  
  
  Він розпакував свій рюкзак, ретельно перебираючи його. Судячи з того, як йшли справи, йому доведеться викинути за борт додаткове спорядження, якщо він хоче дістатися місця призначення - де б воно не знаходилося.
  
  
  Покопавшись у своєму рюкзаку, він виявив, що не вистачає чогось важливого.
  
  
  Був лише один роман "Вогнегасник". Він приніс два. Найгірше те, що був відсутній той, що він не закінчив.
  
  
  "Чорт забирай. Мабуть, я залишив це після того, як минулого разу сходив до туалету".
  
  
  Перепаковуючи своє спорядження, він залишив книгу, що вціліла.
  
  
  Спати було надто небезпечно. Коли Асумпта повернувся, часу для сну вистачило.
  
  
  Діставши своє непромокальне пончо, він натягнув його на голову, переконавшись, що спідниці доходять до землі. Увімкнувши ліхтарик, він почав читати
  
  
  Вогнегасник №221, Пекло на колесах.
  
  
  Поліцейський штату Массачусетс Едвард X. Макілрайт думав, що побачив усе за свої двадцять вісім років, роз'їжджаючи автострадами штату Бей, до того дня, коли він пригальмував у вишнево-червоного Ельдорадо і виявив, що дивиться в стовбур браунінгу. .
  
  
  Вогнегасник щасливо посміхнувся. "Схоже, непоганий..."
  
  
  Розділ 31
  
  
  
  
  Полковник Маурісіо Примітіво не звик до джунглів.
  
  
  Він знав достатньо, щоб триматися подалі від дерева Мансанільо, чия кора, що легко пошкоджується, виділяла густий молочний сік, через який шкіра покривалася сильними висипаннями і фурункулами.
  
  
  Пальму першості також слід уникати, хоча вона була не такою порочною, як Мансанільо.
  
  
  Ніч тривала. Темрява була одночасно непроникною та абсолютною. Дикі крики невидимих істот у лісі були тривожними. Полковник Примітив міцніше стиснув свій пістолет-кулемет "Хеклер".
  
  
  Темні ділянки бобових і кукурудзяних полів, які були випалені до чорноти, щоб підготувати землю до весняної сівби, источали запах, який волав до нього.
  
  
  Це означало поселення. У штаті Чьяпас село означало індіанців. Індіанці означали прихильників хуаресі. І співчуваючі неминуче запропонували безпечний притулок, куди людина в масці могла б вирушити зализувати свої рани.
  
  
  Знявши з запобіжника свій H, Мауріс Примітіво прискорив крок. Його густі вуса поповзли вгору в повільній усмішці.
  
  
  Він знайде те, що шукав, або цієї ночі буде бійня.
  
  
  Можливо, бійня могла б початися, навіть якби він знайшов свою здобич. У беззаконному штаті Чьяпас все було можливим.
  
  
  Розділ 32
  
  
  
  
  "Ми ні до чого не прийдемо", - сказав Римо, з'їжджаючи на узбіччя.
  
  
  Було далеко за північ. Вони їхали вже кілька годин і не зустріли жодного хуаресиста, якого можна було б допитати.
  
  
  "Я пропоную вирушити до лісу", - запропонував Римо.
  
  
  "Ти маєш нести мою скриню", - сказав Чіун.
  
  
  Римо глянув на багажник steamer із синіми феніксами на задньому сидінні.
  
  
  "Хіба ми не можемо залишити це тут?"
  
  
  "Це буде вкрадено злодіями".
  
  
  Поки вони сперечалися, повз ревіння проїхала колона бронетехніки.
  
  
  Обличчя солдатів були похмурими. І вони відчайдушно поспішали.
  
  
  Вони промчали повз нього, не зупиняючись, щоб поставити запитання.
  
  
  "Можливо, вони напали на слід", - сказав Римо.
  
  
  "Давайте підемо за ними", - запропонував Чіун.
  
  
  "Це краще, ніж йти пішки", - сказав Римо, включаючи передачу. Він направив "Хамві" назад дорогою. Вони примостилися за колонами бронетехніки.
  
  
  Вони проїхали півмилі, перш ніж машина різко згорнула з шосе і зникла на звивистій дорозі.
  
  
  "Починається", - сказав Римо.
  
  
  Дорога вела до воєнного об'єкту. Він був висвітлений вогнями, і солдати забиралися до припаркованих перед ним бронетранспортерів.
  
  
  Колона з вереском зупинилася, і люди почали виходити, блокуючи вихід.
  
  
  "Схоже, вони готуються до війни", - сказав Рімо Чіуну. "Почекай тут із скринькою".
  
  
  Ті, хто знову прибув, почали кричати на солдатів, які готуються йти. На них кричали у відповідь. Все це було іспанською, і Римо нічого не розумів.
  
  
  Це було велике галасливе замішання, в якому його "Хтось тут говорить англійською?" було повністю втрачено.
  
  
  Помітивши головний будинок, Римо увійшов. Ніхто не намагався зупинити його. Вони були надто зайняті суперечками та спробами вибудувати свої машини в ряд, щоб свіжі солдати могли виїхати єдиною звивистою під'їзною дорогою.
  
  
  Римо виявив командувача офіцера, що заметушився за своїм столом. Він копався в купі повідомлень, намагаючись говорити по двох телефонах одночасно, по одному на кожному плечі. На його табличці було написано "Сарагосу".
  
  
  - Ти говориш англійською? - Запитав Римо.
  
  
  Командир звів очі.
  
  
  "Si. А тепер йди".
  
  
  "Не можу".
  
  
  "Я дуже зайнятий нинішнім підвищенням".
  
  
  "Йдеться про субкоманданта Верапаса", - сказав Римо.
  
  
  "Ви запізнилися", - неуважно сказав командир. "Він мертвий".
  
  
  "Мертвий?"
  
  
  "Це те, що я чув. Але це лише необґрунтована чутка. А тепер йди. У мене немає часу на журналістів-грінго".
  
  
  "У такому разі, я вимагаю побачити тіло. Допитливі уми хочуть побачити все це".
  
  
  "Ви не можете бачити тіло, тому що його немає", - прошипів командир. "Офіційно".
  
  
  Римо обійшов стіл і звільнив командира від телефонів, безладно розкладених паперів і від можливості вставати зі стільця з власної волі, стиснувши його хребет.
  
  
  "Тепер слухай дуже уважно", - сказав Римо. "У мене був довгий день. Я пройшов довгий шлях, їв дорогу їжу і обливався потім від кожного мексиканця, чий шлях я перетинав. Крім тих, хто намагався у мене вистрілити".
  
  
  "Я розумію".
  
  
  "Добре. Я шукаю субкоманданті Верапаса. Мені все одно, живий він чи мертвий. Я просто хочу знайти його. Як тільки я знайду його, я зможу повернутися додому. Comprendo?"
  
  
  "Comprende. Відповідний час - comprende."
  
  
  "Дякую тобі за урок іспанської граматики. Але залишся зі мною тут. Я дуже сильно хочу додому. Якщо можливо, протягом наступної години. Так що, якщо ти люб'язно вкажеш мені правильний напрямок, я не піддаю тебе зупинці серця".
  
  
  "Сердечний...?"
  
  
  "Також відомий як commotio cordis".
  
  
  "Como-?"
  
  
  "Не турбуйся. У тебе просто язик заплететься, як у всіх інших".
  
  
  Командир безпорадно розвів руками. "Я не можу вказати вам на тіло, сеньйоре. Мені дуже шкода. Полковник Примітиве забрав цього Верапаса з моїх рук і відправив у джунглі для негайної страти".
  
  
  "Він повернувся?"
  
  
  Командир виглядав безпорадним. "Як він може повернутися, якщо він мертвий?" жалібно спитав він.
  
  
  "Я мав на увазі полковника, а не субкоманданта".
  
  
  "Ах, я розумію. Ні, полковник не повернувся. Він не - як ти кажеш? - прикріплений до казарм Чьяпаса, якими є ці. Він виконав свій обов'язок, тепер він пішов назавжди, і ніхто про це не дізнався".
  
  
  - Окрім тебе і мене, - поправив Римо.
  
  
  "Це військова таємниця, сеньйоре. Я сподіваюся, ви збережете її".
  
  
  "Клянуся серцем і сподіваюся плюнути, як казав Бобр".
  
  
  "Que?"
  
  
  "Неважливо. Послухай, якщо Верапас мертвий, через що весь цей переполох?"
  
  
  "Ми йдемо на битву із монстром".
  
  
  "Яке чудовисько?"
  
  
  "Монстр по телевізору, сеньйоре".
  
  
  Римо простежив за вказівним пальцем командира.
  
  
  У дальньому кутку кімнати стояв телевізор. Він був увімкнений. Звук було вимкнено.
  
  
  На екрані було кам'яне чудовисько тридцяти футів заввишки, що крокує крізь ніч. Над ним заграли прожектори гелікоптерів. Це був той самий фільм про монстрів, який показували у Чі Зотці кілька годин тому.
  
  
  Римо подумав, що спецефекти були досить добрими, але операторська робота та монтаж були жахливі.
  
  
  "Ти збираєшся боротися із цим?"
  
  
  “Si. Це жахливе повстання в Оахаку. Усі мої сили були мобілізовані”.
  
  
  "Добре. У вас чудова битва з монстрами. У мене тільки одне останнє питання".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Куди полковник відвіз тіло?"
  
  
  "У джунглі. Але я б туди не пішов".
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Бо це країна майя, і це після настання темряви".
  
  
  "З настанням темряви виходить Камазоц".
  
  
  "Камазоць?"
  
  
  "Так. Камазоц - бог-кажан майя". Командир повільно похитав головою. "Жахливо. Він висмоктає твою кров і зробить з тобою інші неприємні речі.
  
  
  "Дякую за попередження. Я скористаюся своїм шансом".
  
  
  "Ласкаво просимо, сеньйоре. Але є ще дещо, про що я прошу вас".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Не міг би ти скасувати те, що ти зробив із моєю шиєю? Я хотів би використати свої ноги, щоб приєднатися до моїх людей у боротьбі з монстром".
  
  
  "О, пробач", - сказав Римо, повертаючись, щоб завершити шийні маніпуляції, які вивели з ладу хребці командира.
  
  
  Зовні солдати все ще боролися. Колона була схожа на обоз, який намагався направити себе на захід. Тільки ніхто не відрізняв захід від півдня.
  
  
  Сівши за кермо, Римо зустрівся із запитальним поглядом Чіуна.
  
  
  "Вони вирушають боротися з монстром".
  
  
  "Яке чудовисько?"
  
  
  "Той, кого показують по телевізору".
  
  
  "Але це чудовисько несправжнє".
  
  
  "Ви говорите про армію, яка боїться йти в ліс після комендантської години, бо там живе бог-кажан".
  
  
  - Я не боюся кажанів, - пирхнув Чіун.
  
  
  - Це добре, - сказав Римо, заглушаючи двигун, - тому що ми ось-ось вріжемося в джунглі. Верапас десь там, можливо, мертвий, а може, й живий.
  
  
  "Це не має значення".
  
  
  "Чому ти так говориш?"
  
  
  "Бо нам платять не вбивством. Якщо хтось інший уклав нашу жертву, нам все одно заплатять".
  
  
  "Мені подобається моя робота. І мені все ще потрібно позбутися кількох розчарувань".
  
  
  "Можливо, ти страждаєш від кутикули, що вросла", - сухо сказав Чіун. "Вони можуть бути дуже болючими, якщо не спрямовувати їх у потрібному напрямку".
  
  
  "Правильний напрямок Верапаса - це єдиний напрямок, про який я дбаю прямо зараз", - сказав Римо, переслідуючи власні стрибаючі промені фар.
  
  
  Розділ 33
  
  
  
  
  Родріго Лухан був стурбований. Він був дуже стурбований.
  
  
  Федеральна армія більше його не турбувала. Вони кинули всі сили у зуби богині Коатлікуе.
  
  
  І всі вони були відкинуті назад до власних зубів, ламаючи їх.
  
  
  Було зведено військові барикади. Ніхто не насмілювався зайняти їх, але дороги були перекриті всілякими перешкодами.
  
  
  Скупчення танків. Вони були розтоптані і розчавлені, наче величезними кам'яними поршнями.
  
  
  Наступним було спалювання дров та палива. Вона пройшла через це незворушно. Не так пощастило індіанцям, які добровільно пішли за нею у пожежу та згоріли.
  
  
  Запах їх смаженої плоті нагадував запах смаженого молочного порося. Родріго підійшов ближче і, помітивши нерухомо підняту вкриту шрамами руку, зупинився і смикнув за неї.
  
  
  Приготовлена чорна м'якоть зісковзнула з його рук, оголивши рожеве м'ясо, але, чинячи опір, йому вдалося витягнути руку з суглоба, несучи її для подальшого вживання.
  
  
  Далі був виритий великий рів, покритий тонким деревом і замаскований так, щоб у темряві він нагадував ділянку ґрунтової дороги.
  
  
  Одна величезна нога торкнулася хитрощі, відчула її неприродну порожнечу і, відгукнувшись, перемахнула через пастку і рушила вперед.
  
  
  Усі перешкоди були подолані. Коатлікуе була проникливою та неприборканою. Усі це знали. Тому армія згорнула свої непотрібні операції і повністю відступила. Коатлікуе досягла чудового прогресу, поки не досягла околиць Оахакі.
  
  
  Армія чиланго практично поступилася старою резиденцією нації сапотеків Коатлікуе непереможному. Перемогу було забезпечено.
  
  
  Родріго Лухана непокоїло не це.
  
  
  Це був ненаситний, всепоглинаючий апетит Коатлікуе.
  
  
  Індіанці продовжували висипати з хатин з цинковими дахами та сільських халуп. Вони поповнювали ряди знову полеглих.
  
  
  Проблема полягала в тих, хто впав, упав не від руки ворога, а від руки самої Коатлікуе - тепер божевільної ковдри з мармурової плоті, каменю та броні. Вона продовжувала їсти. Її апетит був ненаситний. Про ацтеків говорили, що за кілька днів до приходу іспанців вони приносили серця в жертву сонцю з шаленою швидкістю, набагато більшою, ніж потрібно для підтримки Всесвіту в постійному русі.
  
  
  Родріго Лухан не хотів ставати одним із принесених у жертву.
  
  
  Це була одна з причин, через яку він реквізував зелене таксі "Фольксваген". Якби Коатлікуе відчула сліпий голод, вона не змогла б прийняти його у своє величезне тіло, доки він залишався за кермом.
  
  
  Він пристойно йшов за своєю богинею, коли в його мозку народилася блискуча ідея. Він удавив акселератор у підлогу. Маленький жучок підвівся і ходив по крокуючому божеству, яке трясло землю, яка й без того тряслася.
  
  
  "Коатлік! У мене є найблискучіша ідея!"
  
  
  Коатлікуе не відповіла. Це було добре. Іноді було добре, коли тебе не помічали. Також приємно.
  
  
  "Коатлікуе, я знаю, як ти можеш забезпечити своє виживання".
  
  
  Бегемот зробив ще один крок і зупинився, поставивши задню кіптяву лапу на одну лінію з першою.
  
  
  Дві сітчасті зміїні голови скотилися вниз. Одна паща відкрилася, видавши скрегоче слово. "Говори...."
  
  
  "Ти маєш припинити поглинати своїх послідовників".
  
  
  "Це суперечливо. Я стаю більше і сильнішим, асимілюючи їх".
  
  
  "Так. Але тепер ти досить сильний. Тому що, якщо ти станеш сильнішим, ти станеш ще більшою мішенню для своїх ворогів".
  
  
  "Я більше за розміром, масою та обсягом, ніж будь-яка двонога м'ясна машина. Це рівносильно виживанню".
  
  
  "У джунглях кажуть, що скромна миша живе довше за мавпу. Тому що маленький розмір миші дозволяє їй ховатися від хижаків, які в іншому випадку з'їли б маленьку мишу".
  
  
  “Я спробував стратегію виживання, симулюючи непрацездатний стан. Це провалилося. Моя нова стратегія, схоже, працює. Мої вороги відступили, бо бояться моїх величезних розмірів”.
  
  
  "Так. Вони бояться тебе. Але ти також вселяєш страх у серця своїх послідовників. Це недобре".
  
  
  "Раніше ти заохочував цю тактику виживання".
  
  
  "Я зробив. Я роблю. Але тепер все по-іншому. У тебе є всі необхідні тобі простори. І тепер ти маєш наслідувати тактику виживання партизанів джунглів".
  
  
  "Це слово не відповідає жодному з моїх банків пам'яті".
  
  
  "Я маю на увазі найбільшого майстра виживання у всій Мексиці. Його звуть субкоманданте Верапас. Він живе в джунглях, і хоча ті ж сили, яким так сумно не вдалося знищити тебе, також прагнуть знищити його, їм це ніколи не вдавалося".
  
  
  "Поясни мені цю тактику виживання".
  
  
  "Верапас оточує себе вірними компаньйонами, так само як і ти".
  
  
  "Таким чином моя стратегія дорівнює його стратегії".
  
  
  "Так, за винятком того, що Верапас не їсть своїх вірних".
  
  
  “Я теж. Я асимілюю їх. Жодне з них не перетворюється на відходи для утилізації. Поглинені стають невіддільними від моєї нинішньої форми. Ніщо не пропадає задарма”.
  
  
  "Це добре. Бо марнотратство - це погано. Але, наситившись, чи не краще дозволити своїм послідовникам захищати тебе своєю чисельністю, своєю хоробрістю та готовністю пожертвувати собою заради тебе?"
  
  
  "Схоже, вони задоволені жертвою".
  
  
  "Так, ми повинні йти на жертви. Я згоден. Давайте жертвувати іншими. Давайте з цього моменту урочисто присягнемося приносити в жертву тільки наших ворогів. Бо мої предки розуміли, що поїдання мізків і тіла своїх ворогів надавало їм сили та вміння переможених".
  
  
  "Це розумно".
  
  
  "Bueno. Я радий, що ти згодна, Коатлікуе. А тепер приїжджай. Оахака лежить за цією горою перед нами. Ми повинні досягти центру твоєї тимчасової влади на землі, де ти будеш правити непорушно".
  
  
  "Так, я правитиму. Бо правління приносить мені послідовників і владу, а це ті елементи, які забезпечать моє виживання".
  
  
  "І мій", - пробурмотів Родріго Лухан собі під ніс.
  
  
  Розділ 34
  
  
  
  
  Кров повисла у повітрі.
  
  
  Рімо і Чіун відчули металевий присмак у нерухомому повітрі джунглів. Земля під їхніми ногами трохи затремтіла.
  
  
  "Афтершок", - сказав Римо.
  
  
  Вони рухалися по джунглях зі скритною легкістю джунглових кішок, слідуючи запахом. Він був сильний. Сильніше, ніж гострий запах подрібненої цибульної трави, залишений ногами їх видобутку. Їхні обережні ноги вибирали голі ділянки для приземлення, не застосовуючи траву і не залишаючи слідів. Вони кинули хамер.
  
  
  "Це кров чоловіків", - наспіваючи промовив Чіун.
  
  
  Римо кивнув головою. "Я теж відчуваю запах пороху".
  
  
  "Ми поруч із нашою здобиччю".
  
  
  "Можливо. Можливо, ні".
  
  
  Вони натрапили на мертві тіла на галявині. Там була форма кольору хакі солдатів федеральної мексиканської армії.
  
  
  "Постріл", - сказав Римо, оглянувши їх.
  
  
  Там була труна. Але всередині не було нікого.
  
  
  "Схоже, що вони тримали Верапаса в тій труні, вивезли його, щоб страчувати, але спочатку потрапили в засідку", - сказав Римо.
  
  
  Карі очі Чіуна були спрямовані в землю. Відійшовши від труни, він почав ходити по колу, що розширюється.
  
  
  "Сліди людей йдуть сюди", - сказав він, вказуючи на захід.
  
  
  Римо приєднався до нього.
  
  
  "Я нарахував три".
  
  
  Чіун кивнув головою. "Двом годині виповнилося, одна зовсім недавня".
  
  
  Римо оглянув тіла. "Командир сказав щось про полковника. Тут плями крові та враження тіла, але тіла немає. Я думаю, полковник був поранений, але встав".
  
  
  "Так, це відбитки чобіт полковника".
  
  
  "Отже, як ти можеш це визначити?"
  
  
  "Бо я Правлячий Майстер, і в мене нігті правильної довжини".
  
  
  Римо скептично хмикнув. Він озирнувся. "Я гадаю, у нас попереду похід".
  
  
  "Ти можеш продовжувати нести мою скриню".
  
  
  - Дякую, - сухо сказав Римо.
  
  
  Взваливши скриню на плече, Римо повернувся обличчям до Майстра Сінанджу і сказав: "Якщо я десь побачу шафку, я сховаю це на якийсь час".
  
  
  "Не смій".
  
  
  "Ти просто намагаєшся мене роздратувати, сподіваючись, що я піддамся на твою маленьку аферу з шантажем".
  
  
  "Ти зможеш", - сказав Чіун.
  
  
  "Я не буду".
  
  
  "Ніч тільки починається, і багажник ставатиме лише важче".
  
  
  "Насправді він досить легкий. Що, ти сказав, було всередині?"
  
  
  "Я не говорив. Але в обмін на урочисту клятву звільнити твої нігті, я дозволю тобі заглянути всередину".
  
  
  "Ні дякую".
  
  
  "Я більше не зроблю такої щедрої пропозиції".
  
  
  "Добре. Тому що я на це не куплюсь".
  
  
  Вони продовжили шлях. Його цікавість прокинулась, Римо приклав вухо до ляпис-блакитного фенікса. З багажника долинув слабкий звук. Це було важко визначити, але у Римо зростала підозра, що він ніс приблизно п'ять мільйонів розкиданих зубочисток.
  
  
  Пройшовши далеко стежкою, вони помітили інший слід.
  
  
  "Пахне так, наче хтось помер", - сказав Римо, захищаючи ніздрі, перемикаючись на дихання ротом.
  
  
  "Або кишечник людини повстав проти його шлунка".
  
  
  "Так, тепер, коли ти заговорив про це, це саме те, чим це пахне. Фух".
  
  
  "Без сумніву, хворий був упереджений до кукурудзи".
  
  
  "Кукурудза не викликає діареї", - сказав Римо.
  
  
  "Хіба не сказано, що коли кишечник наповнюється водою, найвірнішими ліками є рис?"
  
  
  "Так..."
  
  
  "А хіба кукурудза – це не протилежність рису?"
  
  
  "На це я не куплюсь".
  
  
  "Неважливо, купуєш ти це чи ні, важливо тільки, що це правда. Кукурудза забруднює кишечник, що, у свою чергу, пом'якшує стілець. Уникай кукурудзи, Римо, якщо хочеш похвалитися ситним стільцем."
  
  
  "Мені насрать на мій стілець".
  
  
  "Ти повинен знати про ці речі, якщо хочеш досягти мого піднесеного віку".
  
  
  "Я справді не можу уявити, що мені доживе до ста років".
  
  
  "Я теж не можу, мені всього вісімдесят".
  
  
  "Занадто пізно, Чіуне. Я знаю краще. Ти народився десь у минулому столітті. Ти одного разу визнав це".
  
  
  "Це не означає, що я того віку, про який ти думаєш".
  
  
  Римо переступив через дерево, що впало, порите термітними норами. "Так буває, якщо тільки ти не витяг Ріп Ван Вінкля, коли ніхто не дивився".
  
  
  "Корейці не вважають час, як мешканці Заходу".
  
  
  "Як скажеш", - сказав Римо. "Ця валіза випадково не набита зубочистками?"
  
  
  "Ні".
  
  
  Далі знову долинув жахливий запах.
  
  
  "Цікаво, це наша людина?"
  
  
  "Якщо це так, ти можеш розправитися з ним", - пирхнув Чіун. "Я не хочу забруднити свої ідеальні нігті через це завдання".
  
  
  "Ще одна причина тримати кусачки для нігтів під рукою. Гей! Що це?"
  
  
  Чіун застиг на місці. "Що є що?" - прошипів він.
  
  
  "Це", - сказав Римо, вказуючи.
  
  
  Широко розплющені очі Чіуна кинулися до основи дерева.
  
  
  Його пергаментні складки розгладилися. "Я не бачу ворога".
  
  
  "Я нічого не говорив про ворога. Хіба це не книга?"
  
  
  "Так. Отже? Книги - звичайна справа".
  
  
  "Не в джунглях", - сказав Римо, ставлячи лаковану скриню. "Тримайся".
  
  
  Біля підніжжя дерева Римо уважно вивчив книгу, не підходячи надто близько. У В'єтнамі в'єтконгівці часто кидали звичайні предмети вздовж стежок у джунглях, щоб заманити необережних солдатів наступити на зариті міни.
  
  
  Саме ця книга змусила Римо згадати В'єтнам. Але його гостре око не виявило ні розтяжок, ні характерних заглиблень у землі, які б наводили на думку про закопану протипіхотну міну.
  
  
  Вона виглядала безпечною, тому він став навколішки і підняв книгу. Книга в м'якій обкладинці розкрилася в руках, коли він підвівся на ноги.
  
  
  На його обличчі повільно з'явився подив.
  
  
  "Заціни", - сказав Римо. "Хто б читав це в джунглях?"
  
  
  "Що це?" - спитав Чіун, підводячись.
  
  
  Не відриваючи погляду від титульного аркуша, Римо підняв книгу, щоб Майстер Сінанджу міг розглянути обкладинку. На ній був зображений чоловік із похмурим обличчям, одягнений у камуфляжне забарвлення в тигрову смужку.
  
  
  Нахмурившись, Чіун прочитав назву вголос:
  
  
  "Смертельна смерть?"
  
  
  "Думаю, у них закінчилися гарні назви кілька сотень книг тому", - сказав Римо.
  
  
  "Я не розумію твого захоплення".
  
  
  "Це книга про пожежогасіння. Раніше, у В'єтнамі ми їх тоннами читали".
  
  
  "Ти читаєш цю нісенітницю?"
  
  
  "Це не було сміттям! Принаймні тоді це не читалося як сміття. Не знаю, як зараз. Цей перший абзац досить нудний".
  
  
  Повернувшись назад, Римо знайшов сторінку з авторськими правами.
  
  
  "Це щось новеньке. Боже, я не думав, що вони все ще публікують це".
  
  
  "Тут написано, що це номер # 214. Це той номер, який надруковано?"
  
  
  "Ні, Татусю, це кількість пригод у серії".
  
  
  "Ти жартуєш".
  
  
  "Я думаю, вони все ще досить популярні".
  
  
  "Викинь це, це наштовхне тебе на погані ідеї".
  
  
  Римо кинув книгу там, де її знайшов.
  
  
  "Добре, але тільки тому, що у нас є робота, яку ми робимо. Але раніше вони були досить захоплюючими. Я пам'ятаю один, де Блейз Ф'юрі наодинці..."
  
  
  "Хто такий Блейз Ф'юрі?"
  
  
  "Справжнє ім'я Вогнегасника. Він був пожежником, вся родина якого була спалена живцем мафіозними паліями, і він вирішив вистежити їх".
  
  
  "Йому знадобилося 214 пригод, і він ще не досяг успіху?"
  
  
  "Насправді він розправився з паліями у першій книзі, але цього було недостатньо. Після цього він вирішив знищити всю мафію. Він ходив із міста в місто, стріляючи практично в кожного, чиє ім'я закінчувалося на голосну".
  
  
  "Не дивно, що він все ще бореться. Він використовує стрілецьку палицю і витрачає свій гнів на солдатів. Будь-який дурень розуміє, що якщо відрубати голову, змія швидко помре".
  
  
  "У ті дні у мафії було багато зміїних голів. Крім того, це лише вигадка".
  
  
  "Одна людина написала всі ці книги?"
  
  
  "Не знаю, як зараз, але тоді – так".
  
  
  "Як його звали?"
  
  
  "Купер, Картер або щось у цьому роді. Він був гарний. Але після п'яти чи шести книг ви начебто помітили, що він знову і знову повторює одні й ті самі три сюжети".
  
  
  "Зовсім як Гордони", - пирхнув Чіун.
  
  
  "Тепер, коли ти згадав про це, так, зовсім як містер Гордонс. Все, на що він був запрограмований, - це виживати, але йому не вистачало одного важливого інгредієнта. Креативність. Навіть коли він нарешті виправив своє програмування, він усе ще був наївний, як шестирічна дитина. Минулого разу ми досить легко обвели його навколо пальця”.
  
  
  "Що ти маєш на увазі під "ми", кругоокий?"
  
  
  "Це була командна робота, добре? Перестань діставати мене".
  
  
  "Мені не подобається чути про Гордонів".
  
  
  "Він вийшов з ладу, то в чому проблема?"
  
  
  "Він забрав у мене найцінніше, що в мене є".
  
  
  "О, ну ось, знову..." - простогнав Римо.
  
  
  "Так, знущайся. Мінімізуй. Ти вмієш мінімізувати трагедії".
  
  
  "Прямо зараз, - сказав Римо, скидаючи валізу на праве плече, - я просто в'ючна тварина".
  
  
  "І я останній чистокровний майстер синанджу. Моїм обов'язком було зробити на світ наступного в моїй лінії. Але я не в змозі виконати цей священний обов'язок через проклятих людино-машин Гордонів".
  
  
  "Насправді він був андроїдом, а не машиною".
  
  
  "Він був жорстоким монстром. Створений білим божевільним, щоб вселити жах у світ так само, як він привніс жах у моє раніше безтурботне життя".
  
  
  "Він був створений для космічної програми. Щоб побувати там, де не змогли людські астронавти. Вижити за будь-яку ціну, щоб він міг відправити назад телеметрію про те, що він знайшов. Але я згоден з тобою щодо божевільної частини. Ідіот, який побудував Гордонса, запрограмував його асимілювати все живе чи ні, щоб він міг набувати будь-якої форми, яка максимізувала його виживання”.
  
  
  "Натомість він посилив моє горе, позбавивши мене мого дорогоцінного насіння. Безперечний факт, який ти наполегливо намагаєшся применшити".
  
  
  У темряві джунглів Римо закотив очі до джунглів, що перепліталися.
  
  
  Подумкою Римо згадав попередню зустріч з андроїдом-виживачем, творець якого назвала його містер Гордонс на честь свого улюбленого сорту джина. Він був запущений у відкритий космос, але повернувся на навколоземну орбіту та асимілював радянський космічний човник. Шаттл ніс у своєму вантажному відсіку супутник судного дня, званий Дамокловим мечем. Призначений для необмеженої орбіти навколо Землі, Меч повинен був щорічно отримувати радіосигнал, інакше він активувався б, заливаючи планету мікрохвильами, призначеними для стерилізації людської раси. Ніхто не був би вбитий, але зрештою людство вимерло б через брак потомства. Виявляючи більше недоброзичливості, ніж передбачливості, Кремль спланував це як останню помсту на випадок, якщо СРСР колись впаде внаслідок ядерного удару Заходу.
  
  
  Вони успішно нейтралізували Гордонса, але Чіун зазнав впливу променів. З того часу він присягався, що пройшов стерилізацію.
  
  
  Той факт, що він не намагався завести дітей протягом п'ятдесяти-сімдесяти років до цього, нічого не означав для Майстра синанджу. Це була рана, яка зачепила за живе його гордість, і щоразу, коли піднімалася ця тема, він не дозволяв Римо дослухати її до кінця.
  
  
  "Я бездітний, безплідний. Приречений навіки не народжувати синів. Хоча діви кидають свої родючі утроби до моїх ніг, я мушу відкинути їх, бо вони мені марні".
  
  
  "Так, діви весь час кидаються до твоїх ніг. Освіжи мою пам'ять, Маленький батько. Коли точно це відбувалося востаннє?"
  
  
  "Цього вони більше не роблять, тому що можуть прочитати безплідну порожнечу в моїх очах. Це написано на моїх рисах лініями невимовного болю та смутку".
  
  
  "Що ж принаймні ти помстився".
  
  
  "Гордони заслужили тисячу разів тисячу ганебних смертей".
  
  
  "Він ніколи по-справжньому не жив, тому я не думаю, що це має велике значення".
  
  
  "Тепер майбутнє Будинку лягло на плечі, яким все одно, зачнуть вони дитину чи ні. Ти збираєш своє дороге насіння, як скнара".
  
  
  "Я давав гроші в офісі", - пробурчав Римо.
  
  
  "Ти розтратив своє насіння. Дорослий син, про існування якого ти не знав, і юна дочка, яку ти ніколи не бачив. Це кінець чистої лінії синанджу. Сонце сідає за обрій, а ти витрачаєш свій час на дурницю".
  
  
  "У мені достатньо крові синанджу і достатньо насіння, щоб, коли настане час, я міг зробити на світ усіх онуків, яких ти тільки можеш побажати".
  
  
  "Такої кількості не існує. І починати ніколи не рано".
  
  
  Помітивши, що Римо знову пересмикує плечима, Майстер Сінанджу поставив різке запитання. "Моя дорогоцінна скриня стає все важчою?"
  
  
  "Трохи", - визнав Римо.
  
  
  "Це тому, що його зміст стає дедалі важчим з кожним твоїм бездітним кроком".
  
  
  "Який зміст?"
  
  
  "Почуття провини".
  
  
  "О, дай мені перепочити!"
  
  
  "Тепер я можу сказати тобі правду. У скрині немає нічого, крім твого зростаючого почуття провини".
  
  
  "У чому я маю бути винен?"
  
  
  "Що твої сини не знають свого батька, так само, як ти не знав свого. Цикл повторюється. Вони передадуть цей тягар майбутнім поколінням, і насіння Будинку Сінанджу буде розкидане по всіх чотирьох сторонах світу, як насіння норовливого кульбаби".
  
  
  "Я б хотів, щоб вітер забрав цю скриню".
  
  
  "Якщо це станеться, - попередив Чіун, - будь впевнений, що це забере тебе з собою, інакше ти зіткнешся з моїм гнівом".
  
  
  "До тих пір, поки це не приведе мене в якесь мирне місце", - зітхнув Римо.
  
  
  Розділ 35
  
  
  
  
  Асумпта Каакс, він же лейтенант Балам з Фронту національного визволення імені Беніто Хуареса, прослизнув стежкою в джунглях, слідуючи за гірким запахом випалених кукурудзяних полів.
  
  
  Повітря цієї ночі було дуже гірким. Сморід згорілого поля змішувався з дивним сірчистим запахом, що виходить з неба.
  
  
  Вона подивилася нагору. Ясне небо закривалося. Було важко сказати, чи це було через дощові хмари чи неспокійне повітря, що спускається з гори Попо на півночі.
  
  
  У повітрі не пахло дощем, та й повітрям він не пахнув. Не те приємне чисте повітря лакандонських джунглів, де дощі, що падають, очищали все, роблячи його знову новим.
  
  
  У столиці, як вона зрозуміла, пролився дощ, повний металів та отрут із заводів-виробників, які не мали жодного відношення до її життя чи життя її людей.
  
  
  Тріск гілки змусив її впасти на губчасту підстилку джунглів. Присівши навпочіпки, вона чекала, у темних очах відбивалося слабке світло зірок.
  
  
  Ніщо не рухалося у напрямку клацання.
  
  
  Намагаючись залишатися навпочіпки, вона повернула своє гнучке тіло, щоб краще розширити поле зору.
  
  
  Пролунало ще одне клацання - цього разу ліворуч від неї.
  
  
  Вона стиснула свою зброю, наче для впевненості, і затремтіла. Вона вбивала раніше, але лише солдатів. Вона не хотіла вбивати майя помилково.
  
  
  Третє клацання пролунало наче здалеку. Це був не звук босих ніг чи м'яких сандалій майя. Це був жорсткий звук важких черевиків, що ламають сміття джунглів.
  
  
  Це може бути сольдадо, але це також може бути звук хуаресиста, який крадеться до північного рандева.
  
  
  Остання можливість була досить важливою, щоб Асумпта вирішила, що ризикнути першою варто.
  
  
  Вона повільно піднялася на ноги і рушила на звук.
  
  
  "ТИ ЧУЄШ ЦЕ, ЧІУН?" - сказав Римо, повертаючи голову у бік раптового звуку.
  
  
  Майстер Сінанджу швидким, пташиним рухом голови скопіював рух свого учня. Їхні очі дивилися в одному напрямку.
  
  
  "Так. Хрускіт гілки під черевиком".
  
  
  "Нічого, якщо я залишу багажник тут на секунду?"
  
  
  Чіун кивнув головою. "Тільки тому, що ми обидва знаємо, що твоя вина переслідуватиме тебе, несеш ти її чи ні".
  
  
  Вони ковзнули на звук, дві примари, безшумні, їх майже неможливо було розгледіти вночі.
  
  
  ПОЛКОВНИК МАУРІСІО Примітиво причаївся за деревами саподилу, де його не можна було побачити. У його руках були сухі гілки, які він підібрав із землі.
  
  
  Великим пальцем він клацав ними по одному за раз, роблячи паузи більше хвилини між клацаннями.
  
  
  Він знав, що хуаресисти, яких він помітив здалеку, будуть залучені цим звуком.
  
  
  Він чітко клацнув наступною гілкою, і в короткому луні він почув м'які кроки. Потім ще один.
  
  
  Так, ближче, подумав він. Ближче, мій хуаресиста, який нічого не підозрює. Іди назустріч своїй загибелі. Бо якби ти був субкомандантом Верапасом або одним із його інструментів, ти приведеш мене до бажання мого серця, я обіцяю тобі.
  
  
  Він одним оком стежив за землею поряд із тим місцем, де стояв. То справді був логічний шлях наближення. Саме з цієї причини він вибрав це місце. Дерево саподилла забезпечувало чудове укриття, досить товсте, щоб поглинати високошвидкісні кулі.
  
  
  Тьмяний чорний черевик, втиснутий у землю менш ніж за три фути від його власних черевиків.
  
  
  Відкинувши гілки, він підняв руку: "Не рухайся, хуаресіста! Або ти напевно залишиш свої кістки тапірам на розтерзання".
  
  
  Хуаресист завмер. Його підготовка була гарною.
  
  
  "Ах, буено. Ти зрозумів, навіть якщо не можеш бачити мене. Тепер повільно вийди на світ, щоб я міг побачити тебе, бунтарю".
  
  
  Черевик вагався.
  
  
  "Я можу обігнути це дерево швидше, ніж ти зможеш направити на мене свою зброю. Ти це знаєш. Якщо ти повернешся і побіжиш, я поперчу твою спину, що тікає. Ти це теж знаєш".
  
  
  Відповіді на це не надійшло. Полковник Примітиве сприйняв це як знак згоди.
  
  
  "Добре. Тепер виходь на світ".
  
  
  Другий черевик повільно рушив уперед, і очі полковника Примітіво піднялися до голови. Її закривала чорна лижна маска.
  
  
  "Дозволь мені побачити твої очі", - сказав він.
  
  
  Обличчя повернулося. Якби очі були зелені, він знищив би їх без вагань.
  
  
  Але очі великі, як у оленя, були карими, як у метису.
  
  
  Подумки проклинаючи себе, полковник Примітіво прогарчав: "Тепер кинь зброю, повстанець".
  
  
  Зброя залишилася в тремтячих руках.
  
  
  "Зараз!"
  
  
  Зброя була відкинута. Воно з глухим стукотом упало на землю джунглів.
  
  
  "Тепер ваші руки. Підніміть їх, щоб я міг обшукати вас на предмет захованої зброї".
  
  
  Руки підняли.
  
  
  "Тепер встань навколішки, щоб ти не міг втекти".
  
  
  Тремтячи, хуаресист опустився на коліна.
  
  
  Коли це було зроблено, полковник Примітіво теж опустився навколішки. Він поклав праву гомілку впоперек нижніх кінцівок свого бранця, зв'язавши їх.
  
  
  Потім, тримаючи свою власну зброю поза досяжністю однією рукою, він використав іншу, щоб обшукати бунтівника.
  
  
  Він виявив м'якість там, де чекав на твердість партизана з джунглів, і коли його рука торкнулася передньої частини форменої блузки кольору хакі, він виявив м'які пагорби жінки.
  
  
  "Як тебе звати?" - прошипів він.
  
  
  "Лейтенант Балам".
  
  
  "Ха! Ти не переслідуєш ягуара цієї ночі, а, чика?"
  
  
  "Я готовий померти, якщо це потрібно".
  
  
  “І я готовий убити тебе. Але я дам тобі шанс. Субкоманданте Верапас знаходиться за кордоном, тут, у цій зоні, цієї самої ночі. Скажи мені, де він, і, можливо, твоє життя буде збережено”.
  
  
  "Я не знаю відповіді на твоє запитання".
  
  
  Він наблизив губи до її вуха і понизив голос. "Я думаю, ти брешеш, чика. Ти брешеш мені?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Так, ти брешеш. Твої груди тремтять під блузкою. Я знаю, як тремтять жіночі груди, коли вона вимовляє неправду".
  
  
  Хуаресистка нічого не сказала. Вона тільки дужче затремтіла.
  
  
  "Тут недалеко є село. Можливо, він ховається там".
  
  
  "Ні, він цього не робить!"
  
  
  "Ха! Ти надто поспішаєш з відповіддю".
  
  
  І, зірвавши з неї лижну маску за помпон, він оголив змучене страхом обличчя. Довге чорне волосся каскадом розсипалося по плечах. Він зібрав їх у пучок і підніс до ніздрі. Принюхавшись, він уловив аромат кокосу.
  
  
  Ти добре пахнеш для дівчини з джунглів. Ти використовуєш кокосове молоко для шампуню. Воно спокусливо пахне.
  
  
  Раптовим диким жестом він схопив густе пасмо блискучого волосся і ривком поставив дівчину на ноги, одночасно піднімаючись на ноги.
  
  
  Поклавши коротку морду на поперек, він наказав їй йти до села.
  
  
  Партизанка підкорилася, її кроки були свинцевими та переможеними.
  
  
  "Давай, дитино, плач. Я думаю, тобі знадобиться фору, бо після цієї сумної ночі всі ці джунглі ридатиму, бо полковник Мауріс Примітиво приїхав відвідати повстанців".
  
  
  "Каброн", - сказала вона хрипко.
  
  
  "Ах, я бачу, субкоманданте Верапас навчив тебе належним міським прокляттям".
  
  
  "Чінга – мадрі!"
  
  
  Він засміявся. "Можливо, згодом, ти і я, ми зробимо те, що ти пропонуєш. Без моєї матері".
  
  
  Після цього партизанів замовк.
  
  
  Вони впевнено йшли на запах горілого кукурудзяного лушпиння, полковник Примітиво час від часу озирався назад.
  
  
  Він нічого не бачив. Таким чином він знав, що за ним не стежили.
  
  
  Він був неправий. За ним стежили. Але те, що було за ним, не можна було побачити звичайними очима або перемогти звичайними руками.
  
  
  Розділ 36
  
  
  
  
  Римо Вільямс жестом велів Майстерові синанджу триматися на відстані.
  
  
  Вони наближалися до села, яке відчули раніше. Мексиканський полковник вів свого бранця прямо туди.
  
  
  "Можливо цей хлопець робить нашу роботу за нас".
  
  
  "Поки він не присвоює собі жодних заслуг, - сказав Чіун, - я не заперечуватиму".
  
  
  "Цікаво, що то за дівчина".
  
  
  "Дівка, яка думає, що вона солдат. Що за варвари дають жінці зброю для вбивства?"
  
  
  "Жінки можуть робити багато з того, що можуть робити чоловіки, Папочко", - сухо сказав Римо. "Вчені виявили це зовсім недавно".
  
  
  "Я не це мав на увазі", - прошипів Чіун. "Який ідіот вкладе небезпечну стрілу в руки істоти, настрій якої змінюється разом із зростаючим і спадним місяцем?"
  
  
  "Можливо, в цьому ти маєш рацію, але прямо зараз я думаю, що полковнику нічого не загрожує".
  
  
  Вони рушили далі, перебираючись від дерева до дерева, стаючи єдиним цілим із кожним стволом, до якого вони прив'язувалися. Щоразу, коли полковник озирнувся назад - що траплялося досить часто, він бачив лише нерухомі дерева.
  
  
  Нарешті полковник попрямував спаленим кукурудзяним полем, видаючи досить шарудливих звуків, щоб розбудити село.
  
  
  Якщо такий був його план, він досяг успіху.
  
  
  З хатини із солом'яним дахом вийшла сонна голова.
  
  
  Полковник недбало прицілився через плече свого бранця і розніс його на шматки.
  
  
  Якась жінка нечітко закричала, і Римо сказав: "Чорт забирай, Чіуне! Цей хлопець був беззбройний!"
  
  
  Але полковник їх не чув.
  
  
  Постріли висунули нові голови. Переключившись на вибірковий вогонь, полковник підкинув їх, мов птахів на крилах.
  
  
  Сонні, здивовані обличчя матеріалізувалися у темряві і так само швидко зникли.
  
  
  Полковник підвищив голос до крику. "Верапас, я прийшов за тобою! Здайся!"
  
  
  На той час Римо вже рухався.
  
  
  Він розчистив простір між собою та полковником менш ніж за п'ять секунд, навіть незважаючи на те, що йому довелося огинати різні екзотичні дерева.
  
  
  Навіть тоді він був не такий швидкий, як партизанка, яка впала на землю, повернулася, як собака в багнюці, і штовхнула полковника своїми вбраними ногами.
  
  
  "Пута!" - прогарчав він, опускаючи свій пістолет-кулемет, щоб проткнути їй живіт.
  
  
  Тоді Римо дістався до нього. Витягнувши вперед одну руку, він переламав зброю надвоє сильним ударом зверху донизу.
  
  
  Полковник твердо тримав свою зброю обома руками. Тепер вони розлетілись убік, кожен тримався за свій кінець.
  
  
  Його очі розширилися, побачивши свою роздвоєну зброю.
  
  
  Потім Римо опинився перед його носом.
  
  
  "Що ти, чорт забирай, за солдатів! Ці люди були беззбройні".
  
  
  "Хто ти такий?"
  
  
  Римо звільнив його від частин зброї, розкидавши в кількох напрямах. Полковник потягся за своїм бойовим ножем.
  
  
  Римо дозволив йому. Коли ніж підвівся, Римо забрав його в нього, підніс до обличчя однією рукою і постукав вказівним пальцем вільної руки по лезу. Три натискання, починаючи відразу за вістрям. При кожному натисканні частина леза відламувалась начисто, поки не залишилося леза.
  
  
  Римо повернув полковнику марну рукоятку.
  
  
  Щоб висловити свою подяку, полковник спробував вистрілити Римо в обличчя поспішно відведеною рукою.
  
  
  Римо різко ляснув у долоні. Вони зійшлися, міцно стискаючи зброю між собою.
  
  
  Полковник відчув жало руки, що зімкнулися на своїй руці з пістолетом, здригнувся і наказав своєму мозку наказати пальцю на спусковому гачку натиснути на спусковий гачок.
  
  
  Його палець відмовив. Потім пістолет почав розвалюватись у його руках, ніби розплавився кожен гвинтик.
  
  
  Коли в нього залишилася тільки рукоятка з патронами, але без казенної частини чи стовбура, його рука з пістолетом почала червоніти, ніби обгоріла на сонці. Він дивився на неї, широко розплющивши очі, не вірячи своїм очам.
  
  
  "Ти можеш сказати "судинна дезінтеграція"?" - Запитав Римо.
  
  
  "Я не знаю цих слів".
  
  
  "Уяви, як вени на твоїй руці перетворюються на кашку і вся кров просочується в твої тканини".
  
  
  Полковник раптово закричав. Не від усвідомлення того, що його покалічили, а від болючих сигналів, які, нарешті, дійшли до його мозку.
  
  
  Дотягнувшись до його шиї, Римо стиснув нерв, який припинив біль. Він не поспішав; він дозволив болю трохи просочитися.
  
  
  "Я шукаю Верапаса".
  
  
  Крізь стиснуті зуби полковник сказав: "Як і я! Ми на одному боці, так?"
  
  
  "Ми на одному боці абсолютно немає", - парирував Римо. "Я не вбиваю мирних мешканців".
  
  
  "Ви, очевидно, американець. ЦРУ?"
  
  
  "ЮНІСЕФ".
  
  
  "Дитячий фонд?"
  
  
  "Це вірно. Ми дбаємо про благополуччя дітей усюди. Ми також приймаємо пожертвування. Долар, а не песо".
  
  
  "Ти божевільний".
  
  
  "Якщо "локо" означає, що я досить злий, щоб згорнути тобі шию, я не сварюся з "локо"."
  
  
  "Можливо, твоє бажання здійсниться, тому що я вірю, що Верапас знаходиться в цьому самому селі". Він підштовхнув розпростертого партизана носком чорного черевика. "Ця Нака, вона знає".
  
  
  Нахилившись, Римо поставив партизанку на ноги.
  
  
  "Де Верапас?"
  
  
  "Я не знаю".
  
  
  "Вона, очевидно, бреше", - сказав Чіун, який матеріалізувався поряд з ними.
  
  
  "Я вже говорив це", - сказав Примітіво.
  
  
  "Ти тримайся подалі від цього", - сказав Римо.
  
  
  Майстер Сінанджу підійшов до дівчини, у його голосі звучало співчуття. "Бідна дитина. Вони дають тобі знаряддя смерті, коли ти маєш бути носієм життя".
  
  
  "Я не потребую твоїх порад, навіть якщо ти врятував мені життя", - виплюнула вона.
  
  
  Римо сказав: "Послухай, у нас із тобою немає проблем. Нам просто потрібний Верапас".
  
  
  "Я скоріше помру, ніж віддам його тобі. Давай. Пристрели мене, якщо знадобиться".
  
  
  З огидою відвернувшись, Чіун сказав: "Давай, Римо. Пристрели її. Її молоко прокисло через війну. Вона розпещена материнством".
  
  
  "Я ні в кого не стріляю". Римо обернувся до неї обличчям. "Є легкий шлях та важкий шлях. Чого ти хочеш?"
  
  
  "Третій шлях. Вихід із цього кошмару. Як ти посмів прийти на мою землю в пошуках мого пана Верапаса? Це не справа грінго".
  
  
  "Це вже інша історія. Послухай, у нас є робота, яку треба зробити, а потім ми підемо звідси. Я не хочу завдавати тобі болю".
  
  
  "Я тебе не боюся".
  
  
  "Чорт забирай", - сказав Римо. Повернувшись до Чіуна, він сказав: "Твоя черга, Папочка".
  
  
  "Я не завдаю шкоди жінкам. Це твоя робота".
  
  
  Зітхнувши, Римо сказав дівчині: "Це завдасть мені такий самий біль, як і тобі".
  
  
  "Завдай їй стільки болю, скільки забажаєш", - сказав полковник Примітіво, його темні очі спалахнули від передчуття.
  
  
  Римо взяв її за мочку лівого вуха, де був чутливий нерв, і вщипнув її. Партизанка, здавалося, вистрибнула зі своїх чобіт і заплющила очі, що сльозилися, навіть коли вона обгризла нижню губу в малинову ганчірку.
  
  
  "Я не знаю!" - голосила вона.
  
  
  "Вона бреше", - виплюнув полковник.
  
  
  "Вона каже правду", - сказав Римо, відпускаючи мочку вуха дівчини.
  
  
  Хапаючи ротом повітря, вона втиснулася назад у свою уніформу, кажучи: "Убий мене зараз, якщо потрібно".
  
  
  "Наступний, хто доторкнеться до неї, - промовив холодний голос із гущі джунглів, - з'їсть злі дозвукові кулі!"
  
  
  Розділ 37
  
  
  
  
  Наказовий тріск голосу долинув із заходу.
  
  
  Погляд Римо метнувся у бік звуку.
  
  
  Ряди дерев були щільно згруповані, і темрява, що згущується, панувала між ними. Хмари, що згущаються над головою, майже поглинули останнє сяйво зірок перед наближенням світанку.
  
  
  Але зоряного світла було достатньо, щоб очі Римо вловили та збільшили його.
  
  
  Глибоко у темряві постать у чорному виступила з тіні. Голова була закутана, за винятком дірки навколо очей, які були затемнені паленим корком.
  
  
  Римо побачив очі. Синій.
  
  
  "Бінго!" - сказав він. "Ось наша людина, Чіуне".
  
  
  "Очі мають бути зеленими".
  
  
  "Синьо-зелені. Вони досить близькі до роботи в уряді".
  
  
  "Виходь, виходь, де б ти не був", - покликав Чіун.
  
  
  "Відійди від дівчини!" - промовив хрипкий голос.
  
  
  "Примусь нас", - піддражнив Чіун.
  
  
  "Я натру вас усіх воском".
  
  
  "Ти воскресиш нас, і дівчина теж помре", - зазначив Римо.
  
  
  "Я скористаюся цим шансом".
  
  
  Партизанка напружилася і затамувала подих. В іншому вона не виглядала дуже стурбованою.
  
  
  Римо знову підвищив голос. "Вибач. Продажу немає. Вона не думає, що ти це зробиш, і ми теж".
  
  
  "Тобі кінець, Верапасе", - вигукнув мексиканський полковник.
  
  
  "Заткнися, обличчя тостади. Я не Верапас".
  
  
  "Тоді хто ти?" Зажадав відповіді Чіун.
  
  
  "Запитай свого полковника".
  
  
  Римо глянув на полковника.
  
  
  Примітивно знизав плечима. Він стверджує, що він Ель Туширадор.
  
  
  "Хто?"
  
  
  "Можливо, ти знаєш його як Блейза Ф'юрі".
  
  
  "Так, я знаю, хто такий Блейз Ф'юрі. Як вийшло, що ти теж знаєш?"
  
  
  "Тому що я читав багато його захоплюючих пригод в моїй безтурботній юності ".
  
  
  "Тут те саме".
  
  
  Примітиво показав у усмішці зуби. "Тоді ми союзники".
  
  
  "Блейз Ф'юрі не став би стріляти в обличчя беззбройним цивільним особам, і я б теж. Вибачте. Вважайте, що ваше членство у фан-клубі назавжди анульоване".
  
  
  На подив Римо, полковник виглядав цілком пригніченим.
  
  
  Командний голос пролунав знову, виразно, як удар батога. "Вогнегасник двічі нічого не повторює".
  
  
  "Вогнегасник - ніжна", - вигукнув Чіун.
  
  
  "Кого ти називаєш ніжкою?"
  
  
  "Вогнегасник. Ніжка, яка гасить".
  
  
  Крикнув Римо. "Послухай, ми не відступаємо, тож тобі краще вийти, щоб ми могли все залагодити".
  
  
  Повисло довге мовчання. Римо не зводив очей із силуету в лісовій імлі. Раптом він перемістився убік.
  
  
  Вогнегасник думав, що діє потай, але Римо легко вистежив його. Він бачив, що Чіун теж тримає його на прицілі.
  
  
  По кивку Римо Майстер Сінанджу зник у джунглях, його смарагдово-охрянне кімоно зливалося з рослинністю.
  
  
  Після цього Римо склав руки на грудях і почав чекати.
  
  
  Вогнегасник рухався півколом, весь час тримаючи в полі зору. Діставшись до дерева, він відчепив від свого ременя невелику складну мотузку і прикріпив її до чорної нейлонової мотузки. Змахнувши ним, він зачепився за гілку, що нависала. Потім, мов моторний чорний павук, він підвівся, перебираючи руками.
  
  
  Його хватка була не такою, якою мала бути. Він двічі зісковзнув униз.
  
  
  Простір розлетілося одне чи два тихі прокляття.
  
  
  Нарешті він дістався гілки і почав хапатися за неї.
  
  
  Майстер Сінанджу, що розташувався над ними, спокійно нахилився і одним швидким рухом нігтя перерізав нейлонову волосінь.
  
  
  Чоловік у чорному впав у бруд, як мішок із ковбасою.
  
  
  За кілька секунд Римо був над ним. Нахилившись, він зняв із себе спорядження і розкидав його на всі боки.
  
  
  "Ти не можеш так вчинити з вогнегасником!"
  
  
  "Дивися на мене", - сказав Римо, відкидаючи веб-ремінь і потягнувшись до чорного шкіряного перев'яза через плече, на якому висів пістолет-кулемет.
  
  
  Вона зламалася під силою його сильного ривка, і Римо приготувався викинути і її, коли помітив серед усіх обойм барабан з люцитовими патронами.
  
  
  "Що, чорт забирай, це таке?"
  
  
  "Мій пістолет "Хеллфайр". Він єдиний у своєму роді".
  
  
  Очі Римо виглядали дивно. Відкинувши зброю, кобуру та все інше, він узявся за лижну маску і смикнув її вгору.
  
  
  Потім зник останній промінь зоряного світла. Але Римо цього не потребував.
  
  
  Відкрите обличчя було молодим і незграбним, коротке волосся брудно-світлим. І на погляд Римо, воно видалося дуже знайомим.
  
  
  "Чіун, я гадаю, у нас проблема".
  
  
  "Це не моя проблема", - сказав Чіун з гілки нагорі. "Бо він не мій син, а твій".
  
  
  Розділ 38
  
  
  
  
  Римо підняв людину, яка називала себе вогнегасником, на ноги.
  
  
  Майстер Сінанджу зістрибнув зі своєї гілки, легкий, як зелений парашут, що опускався, і приземлився поряд з ними.
  
  
  "Цей ідіот не мій син", - сказав Римо з огидою в голосі.
  
  
  "Гей, мене це обурює!"
  
  
  "Жоден мій син не став би ходити, одягнений, як ходячий швейцарський армійський ніж. Або прикидатися якимось фальшивим супергероєм з дешевих романів".
  
  
  "Вогнегасник - це легенда. Звідки ти знаєш, що він несправжній?"
  
  
  "Бо у мене працюючий мозок. Тебе звуть Вінстон Сміт. До минулого року ти служив на флоті. Тепер ти в самоволці".
  
  
  "Ні. Почекай. Подумай про це. Усі знають ім'я Вогнегасника. Це може бути прикриттям, щоб обдурити поганих хлопців, які думають, що їм нема чого боятися".
  
  
  "Вони цього не роблять", - заперечив Чіун. "Бо ми помітили ваше незграбне брязкання і заманили вас у засідку, перш ніж ви змогли направити на нас свій безглуздий іграшковий пістолет".
  
  
  "Гей, у мене є виправдання. У мене є рись".
  
  
  "Про що говорить цей безмозкий?" Чіун спитав Римо.
  
  
  Вінстон Сміт понизив голос. "Тобі насрати на крики".
  
  
  Чіун делікатно втягнув носом повітря. "Це ти опоганив джунглі?" спитав він.
  
  
  "Це не моя вина. Я випив трохи поганої води".
  
  
  "Це Мексика", - сказав Римо. "Вся вода погана".
  
  
  "Так, що ж, тепер я знаю. Це не змінює того, хто є".
  
  
  "Малюку, я читав Блейза Ф'юрі, коли був у В'єтнамі, і твоєю найвищою мрією було проповзти фаллопієвою трубою".
  
  
  "Ти був у В'єтнамі? Круто! На що це було схоже?"
  
  
  "Це було пекло".
  
  
  "Тобі пощастило. Я пропустив 'В'єтнам".
  
  
  "Ти теж втратив здоровий глузд. Що ти тут робиш внизу?"
  
  
  "Він хуаресист", - вставила дівчина.
  
  
  "Це правда?"
  
  
  Вогнегасник відвернувся. "Дозволь мені поговорити з тобою наодинці, добре?"
  
  
  Римо взяв його за руку і повів у джунглі. У густій частині лісу він розгорнув його.
  
  
  "Давайте досягнемо цього".
  
  
  "Я тільки вдаю хуаресистом".
  
  
  "Ніби ти прикидаєшся Вогнегасником?"
  
  
  "Ні, насправді я – це він. Я маю на увазі, що я взяв псевдонім для продовження своєї роботи".
  
  
  "Яку роботу?"
  
  
  Сміт прошепотів: "Я збираюся зробити епіляцію субкоманданті Верапаса".
  
  
  Римо глянув на нього. У темряві Сміт чекав, чекаючи, його замурзане обличчя світилося внутрішньою гордістю.
  
  
  "Чому?" Запитав Римо.
  
  
  "Що ти маєш на увазі - чому? Це те, що робить вогнегасник".
  
  
  "Якщо ти не припиниш говорити про себе в третій особі, я струсю тебе так сильно, що в тебе яйця випадуть з ніздрів. А тепер дай відповідь на моє запитання".
  
  
  "Я на завданні", - неохоче сказав Сміт.
  
  
  "Працюючи на кого?"
  
  
  "Це засекречено".
  
  
  Римо сильно стиснув біцепс Сміта. Сміт стиснув зуби, і піт виступив у нього на лобі. Але він боровся зі своїм болем з такою похмурою рішучістю, що Римо трохи пом'якшав.
  
  
  "Ні. Насправді я не можу сказати, хто мене послав. Це перше правило таємних операцій".
  
  
  "Перше правило виживання - говорити правду, коли великий собака тримає тебе за задні лапи. Познайомся з великим собакою. Я".
  
  
  "Добре, я з ООН".
  
  
  "Гарна спроба. Продажу немає. Спробуй ще раз".
  
  
  "Це правда. Я працюю на ООН. Прямо зараз це квазіофіційно. Якщо я знищу Верапаса, у мене буде солідний концерт".
  
  
  "Що ж, можеш стерти пилюку зі свого резюме. Верапаз належить нам".
  
  
  "Ми! що ви маєте на увазі під "нами"? Хто ви такі, хлопці?"
  
  
  "Це таємно", - відрізав Римо.
  
  
  "Ти жартуєш, чи не так? Я маю на увазі, мій дядько Гарольд послав тебе тягнути мою жалюгідну дупу назад у Фолкрофт, чи не так?"
  
  
  Римо похитав головою. "Він не твій дядько Гарольд, і ми тут через Верапаса. Не має значення чому".
  
  
  "Послухай, ми об'єднаємось. Як тобі це?"
  
  
  "Мені потрібен партнер, як тобі потрібна уява. Забудь про це".
  
  
  Сміт повернувся. "Добре. Прекрасно. Відпусти мене, і нехай переможе найсильніший".
  
  
  Римо схопив його за нашийник. "Послухай, ти був морським котиком, правда?"
  
  
  "Так. Тобі яка справа?"
  
  
  "Ти маєш знати рахунок. Ти іноземець у зоні бойових дій, навантажений достатньою кількістю спорядження, щоб стати перед розстрільною командою".
  
  
  Вінстон Сміт криво посміхнувся. "Ага. Цей лайновий мексиканський полковник уже намагався це зробити. Я все ще живий".
  
  
  "Ця дівчина врятувала тебе?"
  
  
  "Вона не просто дівчина. Вона партизанка. Немає нічого ганебного у тому, щоб бути врятованим в останню хвилину союзником".
  
  
  "Вона врятувала твою жалюгідну дупу, а ти обманом змусив її відвезти тебе до Верапаса, я правий?"
  
  
  "Правильно".
  
  
  "І в середині офіційної вистави ти збираєшся вихопити свій роздавальний автомат-переросток і рознести їх обох у пух і порох, вірно?"
  
  
  "Ні. просто Верапас".
  
  
  "Що тоді?"
  
  
  "Що ти маєш на увазі?"
  
  
  "Ти чув мене. Після того, як ти вб'єш Верапаса, що ти збираєшся робити з дівчиною?"
  
  
  Він подивився на свої черевики. У його голосі зникло хвальба. "Я ще не продумав цю частину до кінця", - зізнався він.
  
  
  "Що, якщо вона дістане свою зброю і цвяхить тебе?"
  
  
  "Вона б цього не зробила! Правда?"
  
  
  "Якщо хочеш знати мою думку, вона наполовину закохана в тебе".
  
  
  Сміт засяяв. "Ти дійсно так думаєш?"
  
  
  "Чи може старшокласне барахло. Ти стріляєш у Верапаз, і вона або притисне тебе, або змусить тебе застрелити її. Це те, чого ти хочеш?"
  
  
  "Я поки не знаю. Це лише моя друга місія".
  
  
  "Добре. Слухай уважно. З цього моменту ти наслідуєш мій приклад. Розумієш?"
  
  
  "Що ти плануєш?"
  
  
  "Просто наслідуй мого прикладу і не плутайся під ногами".
  
  
  Підштовхуючи хлопчика перед собою, Римо приєднався до інших.
  
  
  Жителі села в страху задкували назад. Мерців витягали з халуп, і запах свіжої крові висів у повітрі, як міазми джунглів.
  
  
  Римо підвищив голос, щоб підтримати Ассумпту. "Схоже, ми приєднуємося до хуаресистів, Папочко".
  
  
  І, ховаючи обличчя подалі від інших, Майстер Сінанджу, чиї гострі вуха чули кожне слово, широко підморгнув.
  
  
  "Я завжди хотів захищати пригноблених".
  
  
  "Вона пригнічена", - похмуро сказав Вінстон.
  
  
  "Ви друзі Ель-Тушірадора?" Запитала Асумпта.
  
  
  "Він думає, що він мій батько", - сказав Вінстон.
  
  
  "Так і є", - сказав Чіун.
  
  
  "Це він?" - Запитав Асумпта.
  
  
  Рімо і Вінстон глянули один на одного.
  
  
  "Ні за що", - сказали обидва в унісон.
  
  
  Повернувшись до Асумпті, Римо запитав: "Ти можеш відвести нас до Верапаса?"
  
  
  "Якщо ви справді друзі сеньйора Блейза Ф'юрі, я зроблю це, тому що я довіряю йому всім своїм серцем".
  
  
  Рімо кинув погляд на Вінстона. Він дивився куди завгодно, тільки не назад.
  
  
  "Добре", - сказав Римо. "Останній незакріплений кінець, і ми вибираємось звідси".
  
  
  "Що це?" - спитав полковник Маурісіо Примітіво.
  
  
  "Ти".
  
  
  Полковник розправив погони. "Я не зайвий. Я полковник мексиканської федеральної армії".
  
  
  "Ні, ти військовий злочинець у громадянській війні". І Римо свиснув, закликаючи кількох мешканців села, що причаїлися, підійти.
  
  
  "Ти не можеш цього зробити. Це нецивілізовано".
  
  
  "Це справедливість", - Асумпта виплюнув слова.
  
  
  Група майя оточила полковника Примітіво. Асумпта заговорив з ними музичною мовою, який, судячи з глузливого висловлювання пергаментного обличчя Майстра Сінанджу, не був іспанським.
  
  
  Хтось упустив камінь на голову полковника, через що він знепритомнів. Інші схопили його за щиколотки і потягли назад у село.
  
  
  "Що з ним буде?" Запитав Вінстон, коли вони рушили в дорогу.
  
  
  Асумпта знизав плечима. "З нього можуть здерти шкіру за життя або спалити разом із старою кукурудзою".
  
  
  "Досить радикально".
  
  
  "Це те, що трапляється з усіма, хто виступає проти справедливого правосуддя хуаресистів".
  
  
  Вінстон Сміт виглядав збентеженим.
  
  
  Розділ 39
  
  
  
  
  У долині Оахака майже не було людей, коли до неї увірвався потік Коатлікуе.
  
  
  Федеральний уряд поступився столицею всього штату. Ідеальне місто в долині було майже безлюдне.
  
  
  У повітрі все ще висів пил від транспортних засобів, що відлетіли.
  
  
  Вони стояли у центрі широкого, оточеного деревами Сокало, площі, що є у всіх мексиканських містах. Цей був не такий великий, як у Мехіко, але в очах первосвященика Родріго Лухана він був святим. Бо він належав йому.
  
  
  Над ним під небом, темним від зловісних хмар, височіла Коатлікуе, іменем якої він привласнив місто, побудоване на священній землі сапотеків. Тепер її шкіра нагадувала шкіру броненосця, вкриту сталевими пластинами, що залишилися від армійських танків, які вона розчавила та поглинула. Жоден конкістадор ніколи не був таким грізним, з гордістю подумав Луджан.
  
  
  "Ми переможці!" - заспівав він.
  
  
  "Ми не самотні", - сказала Коатлікуе, її голос дзвенів глухо, очі дивилися з броньованих прорізів.
  
  
  "Що!"
  
  
  "Я відчуваю тепло м'ясних машин у навколишніх конструкціях. Вказується висока ймовірність пастки".
  
  
  "Але ніяка пастка не завдасть тобі шкоди, Коатлікуе", - сказав Родріго, вступаючи під захист живого ідола, якому він найбільше поклонявся.
  
  
  "Ви маєте розслідувати цю ситуацію".
  
  
  "Ти обіцяв захищати мене".
  
  
  "Дуже добре", - сказав Люджан, поправляючи свій плащ із пір'ям. По дорозі він придбав святковий одяг. Інші також. Неподалік стояла група ацтеків у застиглій від морської води уніформі компанії "Ягуар". Неподалік знаходилися лицарі-орли, прикрашені пір'ям, як справжнім, так і штучним. Вони мали зброю, починаючи від копій з обсидіановими лезами і закінчуючи важкими кийками з твердої деревини, здатними вибити мізки з черепа людини.
  
  
  "Ягуари. Досліджуйте ці будинки".
  
  
  Вони діяли охоче. А чому б і ні – адже вони розуміли, що вірне служіння означає, що їх не треба їсти. Не те, щоб вони відвернулися від такої перспективи. Але були інші способи служити Коатлікуе, їх матері.
  
  
  Ягуари повернулися, тягнучи за собою тремтячих сапотеків.
  
  
  "Звільни їх, бо це мій народ".
  
  
  Підійшовши до них, Люджан благословив їх, поклавши руки на їхні тремтячі голови, сказавши: «Ласкаво просимо у ваше нове життя.
  
  
  Потім, піднявши голос від радості та тріумфу, Лухан закликав: "Виходьте, мій народ. Вступайте в лави нових лордів Оахакі. Приходьте, приходьте, не бійтеся. Світ перекинувся з ніг на голову, і ти щасливо приземлився на правильній стороні. Давай, виходь" вперед”.
  
  
  Вони приходили повільно. Обережно. Сапотеки були здебільшого, але деякі інші також показували свої особи. Здебільшого міштеки. Лухан не благословив їх. Міштекські загарбники захопили стару столицю Монте-Альбан, скинувши сапотеків, які її збудували. Це було багато століть тому, вірно, але в глибині душі Лухан вирішив, що ці останні, що відстали, останнім часом не насолодяться кращим з нового порядку сапотеків. Зрештою, хтось же мав виносити сміття.
  
  
  У розпал цих роздумів із церкви Санто-Домінго вийшов священик.
  
  
  Він наближався з тремтячою впевненістю. Його біла сутана з пурпуровим хрестом варварів спереду коливалася при кожному кроці. Він ішов за важким золотим розп'яттям, яке високо ніс перед собою.
  
  
  Лухан привітав його. "Падре! Підійди. Наблизься".
  
  
  "Я не знаю, з якого пекла ти з'явилася, Коатлікуе, але в ім'я Отця, Сина і Святого Духа я виганяю тебе. Хай живе Крісто Рей!"
  
  
  "Ти добре граєш свою роль, падре", - крикнув Лухан. "Ти нагадуєш мені падре з усіх старих фільмів про монстрів. Він приходить, сповнений віри і страху, так само, як і ти. Він хоробрий. Він правдивий. Незважаючи на жахливу силу El Enormo - або як там називається ця чудовисько - він вірить , Що його віра захистить його від демонів з пекла ".
  
  
  "Я виганяю тебе, породження забобонів".
  
  
  “Ви чуєте, мій народ? Цей падре називає нас забобонними. Нас! Нас, хто стоїть у тіні Нашої Живої Матері, що захищає.
  
  
  "Його дух у всіх нас. Він пронизує повітря".
  
  
  "Подивися над собою. Повітря темне і збаламучене. Жахливі сили діють всюди. Настав новий похмурий день. Ваші золоті хрести будуть розплавлені і перетворені на жаровні та ідолів. Більше ніяких зізнань. Більше ніяких заповідей. Тепер править Коатлікуе".
  
  
  Священик стояв нерухомо, його рука була піднята так високо, як тільки можливе для людини. Вона все тремтіла і тремтіла в його великому страху, що задовольняв.
  
  
  "Ні", - крикнув Лухан. "Не зупиняйся. Наближайся. Коатлікуе тебе не з'їсть. Тому що вона наситилася. Хіба це не так, Коатлікуе?"
  
  
  Коатлікуе нічого не сказала. Її броньовані зміїні голови відокремилися і націлилися на священика, дуже схожого на коброподібного торговця променями смерті у фільмі під назвою "Війна світів".
  
  
  Тепер священик говорив латиною, його слова вимовлялися все швидше і швидше, голосні та приголосні зливались воєдино.
  
  
  "У чому справа, священику? Твоя біла магія не працює. Коатлікуе стоїть вище за всіх, незважаючи на твої марні молитви".
  
  
  Коли у священика зникли молитви і сили, він, ридаючи, впав навколішки. Потім його голова нахилилася вперед і вдарилася об кам'яну плиту Сокало. Верховний жрець Родріго Лухан наказав своїм Орлам схопити його.
  
  
  Вони поклали його до ніг нерухомої Коатлікуе, і коли обсидіановий кинджал був вручений Луджану, солдати-Ягуари розірвали сутану, щоб оголити безпорадні груди, що здіймаються.
  
  
  Серце священика, здавалося, билося крізь його ребра та шкіру. Воно волало до Родріго Лухану, просячи, благаючи, благаючи про звільнення.
  
  
  І швидкими, впевненими рухами зловісно гострого чорного клинка Родріго Лухан звільнив серце, що б'ється, і підняв його до коричневого неба, його забризкане кров'ю обличчя сяяло.
  
  
  Коатлікуе подивилася вниз крізь свої броньовані очні щілини і прогриміла: "Ні, дякую. Я сита".
  
  
  Розділ 40
  
  
  
  
  Слово прийшло з півночі.
  
  
  "Є страшні новини, лорд Кукулькан!"
  
  
  Аліріо Антоніо Арчіла встав у своєму таборі у джунглях. Він чекав поганих новин. Нині вони були у штаті Оахака. Вони залишили Чьяпас без виклику чи інцидентів. Це було підозріло. Начебто армія дозволила їм пройти так далеко. Найімовірніше, це була пастка. І тому він запитав: "Армія зараз збирається?"
  
  
  "Та ні!"
  
  
  "Говори, вірний Кікс".
  
  
  "Армія збирається, так. Але це не найжахливіша новина, ні".
  
  
  "Тоді що ж це таке?"
  
  
  "Коатлікуе знову ходить землею".
  
  
  Антоніо насупився під своєю лижною маскою. "Що це ти кажеш?"
  
  
  "Богиня-мати грубих ацтеків повернулася до життя. Вона ходить, двадцяти чи тридцяти футів на зріст, і відкидає армію, як дерев'яні іграшки".
  
  
  Цього разу Антоніо сердито глянув під своєю лижною маскою. Цей індіо бабос був п'яний від кульки? "Де ти це почув?" - Вибагливо запитав він.
  
  
  “У селі мого народу. Це по всьому телебаченню. Це навіть витіснило теленовели”.
  
  
  Рот Антоніо у масці відвис. Це було серйозно, якщо телебачення Azteca витіснило мильні опери. Вони не зробили цього навіть під час національних катастроф, з яких цей минулий день був найбільшим, відколи конкістадори висадилися на берег.
  
  
  "Я повинен побачити це на власні очі".
  
  
  Вирушивши до в'ючного мулу, він відкопав свій головний пристрій для збору розвідданих. Портативний телевізор на батареї.
  
  
  "Коатлікуе на телебаченні Ацтека", - задихаючись, сказав Кікс. "Це канал Сінко".
  
  
  Знімальному майданчику потрібен час для розігріву, під час якого Антоніо порався з кролячими вушками. Гори були проблемою, але якщо він правильно налаштував антену, більшість снігу зійшла.
  
  
  По телевізору Azteca він побачив мінливі образи руйнування.
  
  
  "Це фільм про монстрів!" - Заперечив він з глузуванням у голосі.
  
  
  "Ні, це реально. Коатлікуе ходить".
  
  
  Це було правдою, він переконався після ретельного вивчення. То була пряма трансляція. Істота була знайома по Національному музею антропології. Воно було близько тридцяти футів заввишки.
  
  
  Армія забарикадувала дорогу перед собою. Статуя, якимось чином жива, кам'яна, але водночас гнучка, ламала броньовані машини своєю безжальною ходою голема.
  
  
  "Дивись! Вона непереможна!"
  
  
  "Звідки це береться?" Вибагливо запитав Антоніо.
  
  
  "Ciudad Oaxaca, Lord."
  
  
  "Місто Оахака для мене нічого не означає. Нехай Коатлікуе отримає весь штат Оахака. Це буде буферний штат для Чьяпаса".
  
  
  «Ні, ні. Хіба ти не бачиш, Господи?
  
  
  "Тецкатліпока - смертельний ворог Кецалькоатля".
  
  
  "Але ти – Кецалькоатль. Ацтеки називають тебе так, намагаючись вкрасти тебе у нас. Вони не можуть, тому що у нас є переважні права, але вони намагалися".
  
  
  "Мене це не хвилює", - нетерпляче сказав Антоніо.
  
  
  "Але по телебаченню кажуть, що всі індіанці слідують Коатлікуе".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Це правда. Ацтеки. Міштеки. Навіть деякі майя".
  
  
  Антоніо дбав про це. Він підвівся на ноги, тремтячи. "Цей незграбний камінь узурпує мою революцію!"
  
  
  "Ви маєте здійснити контрреволюцію".
  
  
  "Мехіко може почекати. Ми вирушаємо до міста Оахака".
  
  
  "Ці ацтеки пошкодують про той день, коли вони вкрали наші релігії, наших богів та наших жінок!" Кікс присягнув.
  
  
  Антоніо зібрав передовий загін із двадцяти чоловік, щоб йти попереду основної групи.
  
  
  "Так ми просунемося швидше", - сказав він їм. "Я, звичайно, вестиму".
  
  
  Якби хтось лише день тому сказав Аліріо Антоніо Арчіле, що він охоче поведе людей у бій проти тридцятифутового ворога, він тільки посміявся б.
  
  
  Він був не першим революціонером, якого власна преса довела до божевілля.
  
  
  Розділ 41
  
  
  
  
  Над джунглями Лакандона з'явився світанок. Небо прояснилося. Декілька зірок усе ще висіли в блакитному небі.
  
  
  "Бачиш цю зірку?" - сказала Асумпта, вказуючи.
  
  
  "Це не зірка", - сказав Чіун. "Це Венера. Звичайна планета".
  
  
  "Ця зірка - серце і душа Кукулькана, в ім'я якого ми боремося".
  
  
  За мить упала падаюча зірка.
  
  
  "А це, - сказала вона, - мої предки вважали сигарою, викинутою старими богами майя".
  
  
  "Ваші боги курять тютюн?" Скептично запитав Чіун.
  
  
  "Це те, у що вірили".
  
  
  "Не дивно, що жінки твого племені носять палиці, що стріляють".
  
  
  Римо зупинився, щоб озирнутися їм за спину.
  
  
  Вінстон Сміт замикав ходу. При кожному кроці він побрякував, як мандруючий продавець столового срібла.
  
  
  "У будь-який час, коли захочеш позбутися чогось із цього спорядження, не соромся", - відгукнувся Римо.
  
  
  "Жодних шансів. Це моє спорядження воїна".
  
  
  "Ти спіймаєш кулю, яка дзвінить ось так".
  
  
  "Не був розіграний раунд, який упустить вогнегасник".
  
  
  "Дивися, що..."
  
  
  "Уф!"
  
  
  "... корінь дерева", - закінчив Римо.
  
  
  "Будь терплячий із ним", - сказав Асумпта. "Він страждає від туристів".
  
  
  Чіун зачекав, поки Він наздожене його. Він примостився поруч із ним, засунувши руки в рукави кімоно.
  
  
  "Ти ганьбиш свій родовід".
  
  
  "Набивайся, Вонг".
  
  
  Повчально висунувся ніготь. Здавалося, що він тільки торкнувся корінця, але результати були гучними.
  
  
  "Ооооооо!"
  
  
  "Вибач перед своїм двоюрідним дідусем", - дорікнув Чіун.
  
  
  "Ти не мій двоюрідний дід".
  
  
  "Мені соромно в цьому зізнаватись, але це правда. Я далекий родич твого батька".
  
  
  Погляд Уінстона Сміта впав на Римо, що йде попереду. Він понизив голос. "Гей, а як його взагалі звати?"
  
  
  "Це засекречено", - сказав Чіун, прискорюючи крок.
  
  
  День був у розпалі. Птахи джунглів прокинулися. Поки вони марширували, червоний ара спостерігав за ними з відстороненою цікавістю, його червона голова оберталася, як пернатий пристрій стеження. Римо ніс знайдену скриню Чіуна на одному плечі.
  
  
  "Ні, я серйозно. Як мені його називати?"
  
  
  "Спитай його".
  
  
  Сміт наздогнав Римо.
  
  
  "Знаєш, ми так і не були по-справжньому представлені".
  
  
  "Жорсткий".
  
  
  "Я казав тобі, що це моя друга місія. Ти ніколи не питав мене, якою була перша".
  
  
  "Запитай мене, чи це хвилює мене", - сказав Римо.
  
  
  "Я поганяв Фероза Аніна, воєначальника Стомика".
  
  
  Почувши це, Чіун поспішив приєднатися до них. "Вам заплатили?"
  
  
  "Ні, це була халява".
  
  
  "Тьху! Ти безнадійний".
  
  
  "Послухай, мені треба було створити репутацію".
  
  
  "Ти встановлюєш свою репутацію кількістю отриманого золота. Ти нічого не знаєш про мистецтво, яким займаєшся?"
  
  
  "Я воїн. Я борюся. Оплата необов'язкова. Крім того, моя репутація - найбільша, яка тільки може бути у чоловіка. Просто згадайте жахливе ім'я "Вогнегасник" і побачите, як погані хлопці побіліють".
  
  
  "Ти сам виглядаєш трохи блідим", - сказав Римо.
  
  
  На мить Сміт виглядав дивним. "О, чорт. Вибачте, я на секунду".
  
  
  "Почекай", - нетерпляче сказав Римо. "Жахливому вогнегаснику потрібно ще раз сходити в туалет".
  
  
  "Він дуже хоробрий, щоб йти на слабкий кишечник", - сказав Асумпта.
  
  
  "Як давно ти його знаєш?" - Запитав Римо.
  
  
  "Тільки з учорашнього вечора. Ти знав, що вони публікують його мужні подвиги у книгах?"
  
  
  - Розповідай, - сказав Римо. Чіун позіхнув.
  
  
  "Це правда. Він сказав мені, що вони розійшлися тиражем у сорок мільйонів екземплярів у всьому світі".
  
  
  Карі очі Чіуна вибухнули. - Це правда, Римо? Сорок мільйонів копій?
  
  
  "Так говорилося у книзі, яку я знайшов на стежці".
  
  
  Очі Чіуна звузилися.
  
  
  Коли Вінстон Сміт повернувся зі свого побачення з деревом сейба, всі погляди були прикуті до нього.
  
  
  "Ти отримуєш гонорари?" Вибагливо запитав Чіун.
  
  
  "На чому?"
  
  
  "Твої дурні пригоди".
  
  
  "Ні".
  
  
  "Ідіот".
  
  
  Вони продовжили.
  
  
  "Ви, хлопці, навчитеся поважати мене за те, що я роблю", - жалібно сказав Сміт.
  
  
  "Ми поважаємо тих, кого поважаємо, за їхні навички та їхнє золото", - сказав Чіун. "У тебе немає ні того, ні іншого".
  
  
  "Колись у мене вийде книга про мої реальні пригоди, і тоді я піду на пенсію зі своїми гонорарами".
  
  
  "Не сподівайся прожити так довго", - сказав Римо.
  
  
  "Я писав це весь час. Подивися на мій рюкзак".
  
  
  Римо відступив назад. Він витяг чорний шкільний зошит. На обкладинці був намальований трафаретом контур вогнегасника, що випльовує кулі через сопло.
  
  
  Римо відкрив його.
  
  
  "Схоже на щоденник".
  
  
  "Це мій військовий щоденник".
  
  
  "Ти все записуєш?"
  
  
  "Звичайно!"
  
  
  "Що, якщо тебе схоплять?"
  
  
  "Я весь час потрапляю в полон, чорт забирай. Ніколи не трапляється нічого поганого".
  
  
  Римо жбурнув блокнот у джунглі.
  
  
  "Гей! Ти не можеш цього зробити! Це приватна власність".
  
  
  "Правило номер один - нічого не записуй. Якщо тебе схоплять, тебе повісять із твоїми словами".
  
  
  "Мотузка була сплетена не для того, щоб..."
  
  
  "Ти уявляєш загрозу для самого себе", - сказав Римо, помітивши, як щось випало з потертої кишені чорної уніформи Сміта з-під попкорну. Він підняв це.
  
  
  Це був крихітний пластиковий вогнегасник.
  
  
  "Що це за штука?"
  
  
  "Значки. Я покриваю вбивство воском, я залишаю його у нього в руці. Іноді у нього в роті. Вселяє божевільний страх у хлопців, які його знаходять".
  
  
  Побачивши, як ще один упав на стежку, Римо сказав: "З таким самим успіхом ти міг би залишити за собою слід із хлібних крихт, щоб ворог йшов його слідом".
  
  
  "Послухай, ти просто не розумієш мою професію".
  
  
  "Скажи це морським піхотинцям, кальмар".
  
  
  "Джархед".
  
  
  "Ви всі родичі?" - Запитала Ассумпта.
  
  
  "На відстані", - сказав Чіун. "Кров дуже розбавлена".
  
  
  "А як тебе звати, стародавній?"
  
  
  "Мене звуть Чіун. Більше я нічого не скажу".
  
  
  "Ти - майя?"
  
  
  "Тьху!"
  
  
  "У нашій мові є слово. Чуен".
  
  
  Чіун виглядав зацікавленим. "Так?"
  
  
  "Це означає мавпа".
  
  
  "Тьху", - сказав Майстер синанджу.
  
  
  "Ти питаєш мене, - засміявся Вінстон Сміт, - ти виглядав трохи як чуйний, коли був на тому дереві".
  
  
  Римо та Чіуну цього було достатньо. Вони вирішили, що Уінстону Сміту терміново потрібна ванна. Сміт був проінформований про їхнє рішення, коли вони підняли його і кинули в покритий піною ставок у джунглях разом із рюкзаком та всім іншим.
  
  
  Коли він з'явився, Сміт стояв, тремтячи і стікаючи потім, поки він присвоював їх персонам кілька барвистих, але невтішних нових титулів.
  
  
  Майстер Сінанджу вирішив, що він не такий вже чистоплотний, як вони думали, і взяв на себе сміливість промити рота Сміта шматком лавового мила, витягнутого з рюкзака.
  
  
  Після цього Вінстон Сміт став набагато приємнішим попутником.
  
  
  Розділ 42
  
  
  
  
  По дорозі в Оахаку команданте Ефраїн Сарагоса зіткнувся із видовищем, яке сповнило його патріотичну душу люттю та страхом.
  
  
  Біженці. Мексиканські біженці. Вони являли собою суміш міських чиланго, таких, як він, і сільських метисів.
  
  
  "Жахливе!" - кричали вони, ридаючи. "Він захопив Оахаку".
  
  
  "Тоді монстр приречений на смерть", - відповів Сарагоса.
  
  
  Біженці стікалися в colectivo, мопедах та таксі. Тонкий струмок перетворився на річку, а незабаром і на повінь. Дорога стала непрохідною.
  
  
  Сарагоса їхав у вежі легкої броньованої машини. Вона рухалася на шести величезних шинах, як БТР, але мала грізну 25-мм автогармату Bushmaster. Вона була дуже маневреною.
  
  
  "Залишіть дорогу біженцям. Лягайте на землю", - передав він по радіо колоні за своєю спиною.
  
  
  Колона з'їхала з дороги і рушила далі.
  
  
  Місцевість була відкритою, стаючи все більш горбиста, потім гориста. Але вони впораються. Вони повернуть Оахаку і покладуть край безумству, що обрушився на цивілізовану націю.
  
  
  Далі вони натрапили на розкидані залишки казарм Монтесуми.
  
  
  Вони накульгували на покритих бульбашками хаммерах та БТРах.
  
  
  Зв'язавшись зі своїм колегою, Сарагоса зажадав: "Чому ти біжиш?"
  
  
  Командир казарм Монтесуми витяг із своєї вежі портативний телевізор. Це було включено, і на екрані було неймовірне видовище самої демоники Коатлікуе, оточеної коло за колом індіанськими воїнами та прихильниками.
  
  
  "Ми були у меншості", - сказав командир.
  
  
  "У вас сучасна зброя. Я бачу лише палиці в руках індіанців".
  
  
  "Я не говорю про проклятих індіанців. Сама Ла Пондероса перевершує нас чисельністю у своїй абсолютній величезності. Вона ламає танки своєю кам'яною ходою. Вона збиває вертольоти з самого неба, попередньо збивши їх ракети. Її було не зупинити".
  
  
  "У мене наказ знищити її".
  
  
  "Приготуйся до поразки. Прощавай".
  
  
  Двигун бронетранспортера заревів знову. Він рвонувся вперед.
  
  
  "Куди ти йдеш?" Вимогливо запитав Сарагоса.
  
  
  "Чьяпас. Можливо, Юкатан. Можливо, на Юкатані безпечно".
  
  
  "Це дезертирство, командир".
  
  
  "Столиця перетворилася на руїни, а Оахакой правлять демони та індіанці. Тут нічого залишати, якщо тільки поранена земля не створить диво".
  
  
  Спостерігаючи, як колона бронетехніки з деморалізованим екіпажем з гуркотом просувається на південь, у відносну безпеку Чьяпаса, який утримується партизанами, команданте Сарагоса миттю подумав про те, щоб приєднатися до параду тих, хто вижив.
  
  
  Але він був вірним солдатом своєї нації, і в нього були мрії якось стати генералом.
  
  
  "Вперед!" - Крикнув він. "Ми їдемо Оахакою".
  
  
  Колона рушила далі, тремтячи через те, що підземні поштовхи тривали з нерегулярними інтервалами.
  
  
  Здавалося, що весь світ збожеволів від страху і паніки. Не дивно, що старі боги знову почали рухатися.
  
  
  Розділ 43
  
  
  
  
  У селі, назва якого Римо було вимовити, їм недвозначно повідомили, що субкоманданте Верапас йде маршем до міста Оахака.
  
  
  "Що в Оахаку?" - спитав Римо після того, як Асумпта переклав їм слова.
  
  
  Асумпта відповів на запитання іспанською. "La Monstruosa."
  
  
  "Яке чудовисько?" Різко спитав Чіун.
  
  
  "Монстр, який втік зі столиці. Кажуть, що переворот відкрив яму і вивільнив її з вогню внизу".
  
  
  – Її? – перепитав Римо.
  
  
  "Si. Монстр жіночої статі".
  
  
  Рімо подивився на Чіуна, і Майстер Сінанджу подивився у відповідь.
  
  
  - Ти ж не думаєш... - почав Римо.
  
  
  "Цього не може бути".
  
  
  "Як звуть монстра?" Римо спитав Ассумпту.
  
  
  У відповідь надійшла відповідь, яка не потребувала перекладу. "Коатлікуе".
  
  
  "Навіщо Верапасу йти боротися з монстром?" сказав Римо, тому що не хотів доводити розмову до логічного завершення.
  
  
  "Бо його вважають лордом Кукульканом, а лорд Кукулькан - смертельний ворог Коатлікуе".
  
  
  З кантини долинув зляканий голос.
  
  
  "Він каже, що чудовисько завоювало саму Оахаку", - пояснила Асумпта. "Армія бігла перед нею".
  
  
  Наслідували більш швидкі слова.
  
  
  "Але монстр залишається зупиненим уже кілька годин. Вона не йде. Чьяпас може бути в безпеці".
  
  
  "Звідки він це знає?" - спитав Чіун.
  
  
  "Він дивиться це на телевізор, як і вся Мексика".
  
  
  Римо сказав: "Давай, татко. Давай перевіримо це".
  
  
  Вони увійшли до кантини.
  
  
  Це було так само, як ресторан в останньому місті, яке вони відвідали, аж до півкола чоловіків у білих капелюхах техаських, що скупчилися навколо мерехтливого телевізора. Крім того, що цей телевізор був кольоровим.
  
  
  На екрані стояв монстр Коатлікуе, нерухомий, броньований, як сталевий жук, тоді як усі навколо індіанці танцювали та бенкетували.
  
  
  "Що вони їдять?" Запитав Римо, помітивши кров.
  
  
  "Чоловіки. Вони їдять людей", - сказав Чіун.
  
  
  "Як довго це триває?" Римо ні до кого безпосередньо не звертався.
  
  
  "З учорашнього дня", - сказав йому Асумпта.
  
  
  Римо відвів Чіуна убік і понизив голос. "Або це найдовший фільм про монстрів, колись знятий, або у нас тут серйозна проблема, Папочка".
  
  
  Очі Чіуна звузилися до блискучих лужків.
  
  
  "Це Гордонс".
  
  
  "Хто?" — спитав Вінстон Сміт.
  
  
  "Тримайся подалі від цього!" - гаркнув Римо.
  
  
  "Візьми своє. Ким ти себе уявив, мій батько?"
  
  
  Римо відкрив рота, щоб заперечити. На його обличчі пробігла дивна тінь. Він зачинив його.
  
  
  "Якщо це Гордонс, то як він став таким великим?" Римо замислився.
  
  
  "Я спитаю", - сказав Асумпта.
  
  
  Перш ніж Римо встиг сказати "Не марнуй свій час", вона сказала і отримала коротку відповідь від телеглядача.
  
  
  "Мені сказали, що чудовисько Коатлікуе пожирає людей з того часу, як воно пройшло маршем від столиці до Оахаки. Поки вона їла, вона росла".
  
  
  “Гордонс” може це зробити?” Запитав Римо.
  
  
  Чіун дивився на екран з кам'яним обличчям. "Він переміг. Це ясно видно".
  
  
  - Тут десь є телефон? - Запитав Римо.
  
  
  Хтось вказав на стару дерев'яну будку, схожу на ту, яку Кларк Кент волів на початку своєї кар'єри. На ній чорними літерами, що вицвіли, було написано TELEPONO.
  
  
  Римо спробував зв'язатися зі Штатами, і йому сказали, що вартість становитиме чотири тисячі доларів.
  
  
  "Мексиканець чи американець?" спитав він.
  
  
  "Американець. Долари – це американці. Мексиканські долари – це песо, сеньйор".
  
  
  "Це розбій на великій дорозі!" - Вибухнув він.
  
  
  І оператор повісив слухавку.
  
  
  Втомлений Римо найняв нового оператора і коли йому сказали, що ціна зросла до п'яти тисяч американських доларів, без заперечень назвав номер рахунку своєї карти Discover Card.
  
  
  Як тільки у нього з'явився зв'язок зі Штатами, він набрав номер Гарольда Сміта, засунувши палець у отвір 1 і знову і знову обертаючи старомодний поворотний диск, сподіваючись, що це спрацює.
  
  
  Це відбулося. У слухавці пролунав лимонний голос Гарольда Сміта.
  
  
  "Сміт, що ти чуєш із Мексики?"
  
  
  "Це катастрофа".
  
  
  "Більше, ніж ти думаєш. Що ти чув про монстра, що розлютився в Оахаку?"
  
  
  "Нічого".
  
  
  "Ну це показують по всьому мексиканському телебаченню тут, внизу. І він схожий на містера Гордонса".
  
  
  "Що!"
  
  
  "Цього разу він тридцяти футів на зріст, Сміт. Ти справді облажався, ти це знаєш?"
  
  
  "Гордонс" було деактивовано. Ти запевнив мене у цьому”.
  
  
  "Так. Але ми хотіли стерти його в порошок, просто щоб переконатися".
  
  
  “Це було практично неможливо. Ідол Коатлікуе був повернутий у музей, інертний та нешкідливий. Це було національне надбання Мексики. І ваша місія була виконана”.
  
  
  "Ти міг би дозволити нам закінчити цю бісову роботу".
  
  
  "Ти сказав, що все закінчено", - палко сказав Сміт.
  
  
  "Досить!" - крикнув Чіун, грюкнувши в долоні з довгими нігтями.
  
  
  Взявши слухавку у приголомшеного Римо, Майстер Сінанджу заговорив у слухавку. "Про Імператоре, давай не повертатимемося до минулих помилок. Наставляй нас. Заколотник Верапас досі вислизав від нас, але ми затятимемося. Ця нова проблема також називає наше ім'я. Чого ти бажаєш?"
  
  
  "Знищи їх обох. Я хочу, щоб ця місія була завершена до заходу сонця, якщо це можливо".
  
  
  "Все буде так, як ти забажаєш".
  
  
  "Роби те, що маєш", - роздратовано сказав Сміт.
  
  
  І Чіун повісив слухавку.
  
  
  "З ким ви розмовляли?" Запитав Вінстон, коли вони приєдналися до них. Асумпт стояв біля дверей, спостерігаючи за солдатами.
  
  
  "Не має значення", - сказав Римо.
  
  
  "Це був не мій дядько Гарольд, чи не так? Він питав про мене?"
  
  
  "Твоє ім'я не згадувалося, і це була приватна розмова".
  
  
  "Відмінно. Вирушай у похід. З цього моменту Асумпта і я справлятимемося самі. Я тобі не потрібен. Ти мені не будеш потрібен".
  
  
  "Ми вирушаємо до Оахаки", - сказав Римо.
  
  
  "І я збираюся зустрітися із субкоманданте Верапасом".
  
  
  "Я маю на увазі всіх нас".
  
  
  Вінстон вихопив свій пістолет-супермашину "Хеллфайр" і направив його в обличчя Римо. "Цей малюк каже, що я йду своїм шляхом".
  
  
  Римо подивився на зброю, яка, здавалося, була спрямована на всі боки, крім спини свого власника. "Ця штука все ще активується голосом?"
  
  
  "Стань справжнім. Я позбувся всього цього лайна".
  
  
  "Отже, якщо я заберу це у тебе, я можу вистрілити в тебе з цього, якщо захочу?"
  
  
  "Гарна спроба. Але я все ще можу відключити це голосовою командою".
  
  
  "Це вірно?"
  
  
  "Так. Це вірно. Ти робиш ставку на це, і все, що я маю сказати, це "Розчепитися".
  
  
  "Розчеплюйся", - сказав пістолет механічним голосом, відключаючись.
  
  
  "Будь ти проклятий!" Гаркнув Вінстон, потягнувшись до бічної кнопки. Стовбур засвітився, і він направив його в особу Римо.
  
  
  "Занадто повільно", - сказав Вінстон.
  
  
  "Думаю, так", - сказав Римо.
  
  
  І поки Вінстон Сміт посміхався, Римо холоднокровно сказав: "Розціп".
  
  
  "Відключитись", - послужливо повторив пістолет, а потім відключився.
  
  
  "Але це не мало статися!" Поскаржився Сміт, на його обличчі з'явився приголомшений вираз.
  
  
  Він усе ще був у ньому, коли Римо вирвав зброю з його безвольних пальців.
  
  
  "Ми команда поки це не буде зроблено", - сказав Римо.
  
  
  "Поверни мені мою частину".
  
  
  "Поводься добре, і, можливо, я так і зроблю".
  
  
  Вони покинули кантину. Асумпта пішов поперед них, шукаючи транспорт.
  
  
  "ЦРУ розробило цей пістолет", - сказав Вінстон після довгого мовчання.
  
  
  Римо пильно глянув на нього. - І що?
  
  
  "Він запрограмований розпізнавати мій голос. Тільки мій голос".
  
  
  "Можливо, йому потрібний новий чіп".
  
  
  "Але він впізнав твій голос. Минулого разу він також впізнав".
  
  
  Рімо нічого не сказав. Йому теж не сподобалося, як розвивалася ця розмова.
  
  
  "Знаєш, що я думаю?"
  
  
  "Ти не думаєш!" Недобро сказав Чіун.
  
  
  "Я думаю, це є логічне пояснення. І це означає одне".
  
  
  "Я не твій батько", - поспішно сказав Римо.
  
  
  "Це означає, що ти із ЦРУ. Давай. Визнай це".
  
  
  "Якби в тебе були мізки, ти знав би, що агент ЦРУ ні в чому не зізнається".
  
  
  "Попався! Ти щойно довів мій погляд".
  
  
  "Вітаю, але це неправда", - сухо сказав Римо.
  
  
  "Але ти теплий", - сказав Чіун.
  
  
  "Чіун!" Римо попередив.
  
  
  "Чотири літери. Починається з "С" і закінчується "Е".
  
  
  "Чорт! Я знаю всі розвідувальні служби напам'ять. Давай подивимося. ТРІСТЬ? ЯДРО?"
  
  
  "Тобі стає тепліше", - підказав Чіун.
  
  
  "Спробуй виявити обережність", - сказав Римо. "Якщо ти збираєшся дошкуляти нам цим, то це турбота".
  
  
  Вінстон насупився. "Хіба це не програма допомоги?"
  
  
  "Це легенда прикриття", - сухо сказав Римо.
  
  
  Попереду Ассумпта торгувався з товстуном у бейсболці з написом "Фронт хуаресиста національного визволення". Вона була поза межами чутності. Вони говорили напівголосно.
  
  
  "Ми ніколи не наздоженемо Верапаса, який копає копитами", - прошипів Вінстон.
  
  
  "У тебе є ідея краще?" Запитав Римо.
  
  
  "Нам потрібен гелікоптер".
  
  
  "Нам потрібен пілот вертольота, якщо ви не маєте на увазі тих, хто їсть четвертаки і нікуди не літає".
  
  
  "Я підходжу для подрібнювачів".
  
  
  Римо обдарував його скептичним поглядом. "Це правда?"
  
  
  "Став би я брехати?"
  
  
  Чіун пирхнув. "Так, неодноразово".
  
  
  "Послухай, якщо ми зможемо знайти вертоліт, я витягну нас із цих джунглів".
  
  
  "На армійській посаді був вертоліт", - сказав Чіун.
  
  
  "Давайте подивимося, чи це все ще", - сказав Римо.
  
  
  Розділ 44
  
  
  
  
  Коли засвітився світанок першого повного дня після Великого землетрусу в Мехіко, він не зміг подолати понад сто миль від долини Мехіко до штату Оахака.
  
  
  Коричнева пелена, що виходить від невгамовного вулкана під назвою Димна гора з часів ацтеків, сягала далеко на південь, затуляючи промені сонця, що сходить.
  
  
  Глибока чорнота ночі дещо розвіялася, але жодних яскравих благословень від Тонітуаха, Бога Сонця, не було. Небо, що опускається, відмовлялося пропускати навіть найменший сонячний промінь.
  
  
  У Сокало штату Оахака прихильники Коатлікуе звернули увагу на це явище. Вони заснули навколо фонтану, що плескався. Тепер їхні очі моргали від зловісної атмосфери.
  
  
  "Сонця немає!"
  
  
  "Сонце зайшло!"
  
  
  "Поверни сонце, Коатлікуе. Примусь його сяяти".
  
  
  Але Коатлікуе нічого не чула.
  
  
  Перед верховного жерця Родріго Лухана випало надати сенс зловісному ознакі світанку без світла. Він виплутався з групи щойно позбавлених цноти сапотекських дів.
  
  
  "Воля Коатлікуе у тому, щоб ви не побачили сонця в перший день нової імперії сапотеків", - прокричав він.
  
  
  "Що ми можемо зробити? Що ми маємо зробити? Скажи нам?"
  
  
  "Наша Мати бажає сердець. Ми повинні пожертвувати свіжі серця Коатлікуе. Це поверне сонце, що заходить".
  
  
  Настало логічне наступне питання. "Чиї серця?"
  
  
  "Я оберу серця, які, як шепоче Коатлікуе, необхідні. Проклади лінії".
  
  
  Вони вишикувалися в лави, безладні та неспокійні, але ніхто не побіг, коли Родріго Лухан пройшов крізь них.
  
  
  Уважно вивчаючи обличчя, які змінювалися з опущеними очима, коли він підходив до кожного з них по черзі, він постукав обраних важким скіпетром з горіхового дерева по маківках.
  
  
  Солдати-ягуари схопили кожного з них і потягли за верховним жерцем, чий довгий, облямований кролячим пір'ям плащ розвівав за собою прапори Сокало.
  
  
  Коли в нього їх було десять, вони були кинуті до ніг Коатлікуе, і з'явився обсидіановий клинок, що тьмяно блиснув у дивних післязавтрашніх сутінках.
  
  
  "Коатлікуе, Могутня Мати. В ім'я твоє я присвячую ці серця як підношення твоєї байдужої любові".
  
  
  Коатлікуе дивилася вниз своїми пласкими очима. Її зміїні голови в сталевих пластинах лежали, стикаючись тупими мордами.
  
  
  Лезо розрізало тіло і реберну кістку, коли жертв розкривали. Швидкі, впевнені удари розсікли аорту та інші артерії.
  
  
  Перший видобуток був дуже кривавим, але в міру просування Луджан навчився, де і як різати так, щоб кров стікала з його нетерплячого обличчя.
  
  
  Не те, щоб він заперечував проти крові. Але тепла речовина в його очах незабаром стала липкою і утруднила зір.
  
  
  Після десятої та останньої жертви кров била фонтаном, омиваючи пазурі Коатлікуе і зовсім не зачіпаючи її верховного жерця.
  
  
  Пролунали схвальні вигуки. Лише кілька осіб насупилися. Усі обличчя мікстеків.
  
  
  Родріго знав, що у них були вагомі причини хмуритися. На всіх десяти жертвоприношеннях були обличчя міштеків. Серця міштеків тепер лежали біля ніг Коатлікуе байдужою.
  
  
  І за помахом руки мертве лушпиння мікстека було кинуто до впертих ніг Коатлікуе тільки для того, щоб увібратися, як рідина, у дві грубі губки. Навіть кров текла до неї, зміцнюючи її силу.
  
  
  Коли церемонія була завершена, всі погляди звернулися до небес, чекаючи повернення сонця. Натомість пролунав віддалений гул, який не відбився луною від землі біля їхніх ніг.
  
  
  Грім. Чи не афтершок. Потім почався дощ.
  
  
  І серця послідовників Коатлікуе сповнились страхом, бо дощ, що ллється з дуже чорних небес, сам по собі був чорним, як чорнило восьминога.
  
  
  Навіть Родріго Лухан, правитель-священик Оахакі, відчув явний озноб, коли побачив, як чорнильний дощ з восьминога забруднив його оголені руки, його бездоганне вбрання і, що найжахливіше, його невблаганну матір.
  
  
  Розділ 45
  
  
  
  
  Казарми Чьяпаса були порожні, коли вони дісталися туди менш ніж за годину. Вони вивантажилися з орендованої іржавої Імпали, яка коштувала Римо його карти Discover Card. Нехай Сміт переймається рахунком.
  
  
  Гелікоптер досі був там. Це був вертоліт загального призначення, що грубо перероблений в імпровізований бойовий корабель за допомогою ракетних відсіків і гармат Гатлінга, прикріплених до корпусу.
  
  
  Погана новина полягала в тому, що в ньому могли розміститися двоє людей - три, якби хтось захотів втиснутися в комору за сидіннями.
  
  
  Цей варіант виявився спірним, коли Майстер Сінанджу забрав у Римо свою валізу для пароплавства і акуратно поклав її туди.
  
  
  "На випадок, якщо ти не помітив, у нас немає місця для всіх", - сказав Вінстон Сміт, укладаючи своє спорядження всередину.
  
  
  "Дівчина залишиться тут", - сказав Чіун.
  
  
  "Я не покину Ассумпту".
  
  
  "Тоді ви обоє можете залишитися".
  
  
  "Тоді хто поведе гелікоптер?" Одночасно запитали Римо та Сміт.
  
  
  "Я зроблю це", - сказав Чіун.
  
  
  Ніхто не думав, що це варіант виживання, і це було видно на їхніх обличчях.
  
  
  "Давайте подивимося, чи вона полетить першою", - сказав Вінстон, забираючись у кабіну. Посівши, він поклав ноги на педалі і взявся за колективний важіль управління. Він клацнув перемикачами, і лопаті гвинта повільно закрутилися, перетворившись на сріблястий диск, що обертається. Гелікоптер завібрував, як нетерплячий скакун.
  
  
  Вінстон крикнув: "Покажчик рівня палива показує низький рівень. Нам знадобиться повний бак та кілька запасних каністр".
  
  
  Римо озирнувся. Неподалік був "Квонсет", і від нього трохи пахло бензином. Передавши пістолет "Хеллфайр" Ассумпте, він подався до нього. Римо пройшов половину шляху.
  
  
  За ним вертоліт злетів угору. Римо різко розвернувся. Асумпта наполовину вчепилася в кабіну, наполовину висунулась із неї. Вінстон нахилився, щоб витягти її всередину.
  
  
  Чіун кричав, перекриваючи рев гвинта. І перемагав.
  
  
  Римо піднявся з нуля до шістдесяти зі старту зі становища стоячи, але навіть коли він фінішував на підйомі whirlybird, він знав, що його шанси невеликі.
  
  
  Крізь пил, що клубився, і оргскло кабіни пілота посміхаючись рота Уінстона Сміта вимовив одне-єдине слово.
  
  
  "Молокосос!"
  
  
  Розділ 46
  
  
  
  
  "Що відбувається?" - Запитала Коатлікуе.
  
  
  Лухан глянув у небо. Небо все ще було коричневим, але темно-коричневим, ніби над серпанком невидимо нависли грозові хмари.
  
  
  "У наш час ми маємо приказку", - сказав він. "Можливо, вона дуже стара. Я не знаю. Вона говорить: "Божевільний лютий, ще більш божевільний березень".
  
  
  "Проясни сенс".
  
  
  "У нас найгірша погода у лютому, за винятком березня".
  
  
  "Отже, у березні у вас найгірша погода".
  
  
  "Саме".
  
  
  "Тоді чому ти не кажеш "Марш"?"
  
  
  "Це було б не дуже по-мексиканськи", - засміявся верховний священик Родріго Лухан. "Ти маєш знати це, Коатлікуе. Ти маєш знати це, тому що ти більша мексиканка, ніж будь-хто з нас".
  
  
  Коатлікуе на це нічого не сказала. Навіщо це їй? Лухан щойно констатував очевидне.
  
  
  Ішов лютий дощ, справжня злива. Сокало промок наскрізь. Земля, здавалося, танцювала у мільйоні місць. Вони танцювали, як розлючені обсидіанові біси, бо бризки дощу були дуже чорні.
  
  
  Небеса відкрилися в одному з диких стихійних електричних штормів, відомих від Мехіко до Акапулько. Дощ був гнівом згори, що віщував загрозу ударів блискавки. Пролунав гуркіт зловісного грому. Він був досить віддалений. Можливо, це був афтершок, але земля не здригнулася. І справа була не в горі Попо, яка була надто далекою, щоб його звук міг долинути.
  
  
  Пролунав другий гуркіт.
  
  
  "Почуйте барабани наших предків!" Родріго тріумфував. "Вони б'ють вдалині! Подивіться на падаючий дощ - хіба вони не схожі на сльози, що очищають? Радійте сльозам згори! Насолоджуйся очищаючим дощем цієї нової ери".
  
  
  Подібно до канонади, гуркіт грому прокотився долиною, щоб закінчитися гуркотом, схожим на удар кулі для боулінгу, що потрапив у дев'ятку кеглів.
  
  
  Веселощі припинилися. Страх торкнувся кожного поцяткованого чорними прожилками обличчя.
  
  
  "Прийдіть, прийдіть! Чому ви ховаєтеся? Ви знову господарі цієї долини. Танцюйте! Співайте! Займайтеся любов'ю під дощем! Все дозволено. Твоя Мати на землі дозволяє тобі чинити так, як ти забажаєш".
  
  
  "Існує небезпека", - сказала Коатлікуе зверху.
  
  
  "Що ти скажеш, мамо?"
  
  
  "Небезпека наближається".
  
  
  Ще один довгий гуркіт закінчився різким тріском.
  
  
  На південному заході, де на вершині гори височіла стародавня столиця сапотек Монте-Альбан, на тлі неба, що опускається, різко виділялася зубчаста лінія яскраво-синього кольору.
  
  
  Дощ барабанив по Сокалу, заглушаючи плескіт кам'яного фонтану.
  
  
  "Яка небезпека?" Луджан спитав свого бога.
  
  
  "Наближається електрична буря".
  
  
  "І що? Це лише блискавка".
  
  
  "Блискавка небезпечна. Мої системи не захищені від удару блискавки".
  
  
  "Системи?"
  
  
  "Я електричний за своєю природою, як і м'ясні машини. Якщо блискавка вдарить у мою нинішню форму, це може розплавити мої ланцюги".
  
  
  "Схеми?"
  
  
  "Я не можу залишатися тут, де я найвищий об'єкт на багато миль навколо".
  
  
  "Схеми?" Повторив Люджан. "Але ж ти бог".
  
  
  "Я андроїд для виживання".
  
  
  "Ти – Коатлік".
  
  
  "Я в небезпеці", - сказала Коатлікуе, коли всі навколо них прихильники верховного жерця Родріго Лухана та його Богині-Матері Коатлікуе розбіглися у пошуках укриття.
  
  
  Бо грім наближався, і спалахи блискавок блищали горизонтом у всіх напрямках. Це було так, ніби шторм оточив Оахаку і наближався, щоб убити.
  
  
  І глибоко в глибині свого живота Родріго Лухан відчував невиразний і зростаючий страх.
  
  
  Розкати грому лунали все частіше. Прислухаючись, Люджан зауважив, що проміжки між гуркотом грому і гуркотом блискавок, що б'ють, стали ближче один до одного. Не встигла луна перестати відбиватися від гори, як блискавка роздвоїлася і гнівно вдарив новий гуркіт грому.
  
  
  Коатлікуе сама озвучила страх, що зароджується у його свідомості. "Блискавка наближається до цього місця".
  
  
  "Відійшли це, Коатлікуе".
  
  
  "У мене немає такої здатності".
  
  
  "Але ти – бог".
  
  
  "Я андроїд для виживання, чия програма асиміляції пошкоджена. Я не можу прийняти більш мобільну форму. У спробі продовжити своє існування я поглинав все більшу і більшу масу навколишньої матерії, щоб захистити свій центральний процесор від ушкоджень".
  
  
  "Центральний процесор?" Глухо сказав Люджан. Звуки дощу заповнили його вуха. Гіркий чорний дощ стікав йому у вічі, наполовину засліплюючи його. Злива барабанила по його шкірі, як холодні пальці, що прокидаються.
  
  
  "Я найвища форма на багато миль навколо", - говорила Коатлікуе. "Я притягую до себе блискавки, і я не захищена від них".
  
  
  "Блискавка не може завдати тобі шкоди".
  
  
  "Блискавка здатна зруйнувати мої пошкоджені ланцюги. Я міг би бути знищений".
  
  
  "Знищено? Це неможливо".
  
  
  "Я ніколи раніше не стикався з такою ситуацією. Проінструктуй мене. Я мушу вижити".
  
  
  "Так, я проінструктую тебе. Дай мені подумати. Так, що сказала моя мати правдивого? Коли є система блискавок, людина лягає плазом на землю".
  
  
  "Я не в змозі виконувати цю функцію. Моя нинішня форма не оснащена колінами або іншими суглобами, що згинаються. Якщо я впаду ниць, я не зможу піднятися знову".
  
  
  "Тоді ти маєш шукати укриття".
  
  
  "Моє зріст шістдесят метрів. Укриття немає".
  
  
  "Коли я був маленьким, я ховався під деревом, коли йшов такий сильний дощ", - сказав Луджан.
  
  
  "Я не бачу дерева вище за мою нинішню подобу".
  
  
  "El drbol del Tule!"
  
  
  "Поясни".
  
  
  "Усього в милі або трьох звідси є чудове дерево. Кіпаріс, що обтяжів від віку, оскільки, як кажуть, йому дві тисячі років. Туристи завжди стікаються подивитися на нього. Вирушайте туди. Стань під його гілками сапотеків. Він захистить тебе, якщо захист буде необхідна”.
  
  
  Піднявши одну гігантську ногу, Коатлікуе повільно і важко переорієнтувалася на південний схід, поки чорний дощ стікав її броньованою шкірою. Вона була повільною і обдуманою, і її повільність раптово сповнила Родріго Лухана холодним страхом.
  
  
  Бо коли Коатлікуе боялася блискавки, то це було справді те, чого слід боятися. І коло горизонту палало диявольськими вилами електрики.
  
  
  "Я вкажу шлях, Коатлікуе", - сказав Лухан, який не наважився озвучити егоїстичну думку, яка зріла в глибині його свідомості.
  
  
  Якби він залишався в тіні своєї Матері, будь-який спалах гніву, який шукав його, був би звернений до самої Коатлікуе. Якби з якоїсь чорної волі вона поступилася, це, звичайно, було б жахливою трагедією. Але Родріго Лухан продовжував би.
  
  
  Бо що це був за бог без священиків, які б вели віруючих?
  
  
  Розділ 47
  
  
  
  
  Гелікоптер мексиканської армії був неповоротким. Вінстонові Сміту довелося пролетіти трохи вище за верхівки дерев, щоб долетіти до Оахаки. Але це також було добре. Через надто високу висоту його раптово збили.
  
  
  Зелені пагорби та долини Мексики пролітали під ними. По міхурі з оргскла стікав смугастий темний дощ.
  
  
  "Сподіваюся, ми зможемо розпізнати Верапаса з повітря", - промимрив він.
  
  
  "Він рухається з могутньою армією. Як ми можемо не?"
  
  
  "Гарне зауваження".
  
  
  Асумпта задумливо озирнувся. "Чому ти залишив цих двох позаду? Я все ще не розумію".
  
  
  Сміт насупився. Якось він уже ухилився від відповіді. "Добре, ти заслуговуєш знати абсолютну правду".
  
  
  "Так?"
  
  
  "Вони були агентами-вбивцями ЦРУ".
  
  
  Рот Ассумпти витягнувся в овал. "Навіть старий?"
  
  
  "Він був найбільш смертоносним із них усіх. Знає супер кунфу".
  
  
  "Часом вони справді поводилися дивно".
  
  
  "Ти бачив, як вони зверталися зі мною. Як з дитиною. Зі мною, воїном з розпатланим волоссям. Ніхто не поводиться з вогнегасником як з бовдуром".
  
  
  "Якщо вони вбивці із ЦРУ, чому ти поручився за них переді мною?"
  
  
  "Я не міг бути впевнений. Але я змусив їх начебто визнати це, коли ми тяглися стежкою".
  
  
  "Розважаєшся?"
  
  
  "Військовий сленг. Забудь про це".
  
  
  "Мені подобається це слово "хампінг". Я б хампіл з тобою де завгодно, Блейз".
  
  
  "Клич мене Переможець. Це моє справжнє ім'я. Скорочення від Вінстон".
  
  
  "Ти б пограв зі мною де завгодно, Вінер?"
  
  
  Сміт скривилася. Її вимова звучала надто схожа на вайнер. "Так. Але спочатку ми повинні зв'язатися з Верапас".
  
  
  "Я казав тобі, що жінкам-хуаресисткам дозволено брати будь-якого чоловіка, якого вони оберуть, не питаючи ні в кого дозволу?"
  
  
  "Ні, ти цього не зробив".
  
  
  Вона різко вдихнула. "Я б взяла тебе".
  
  
  Сміт проковтнув. "Ти зробив би це?"
  
  
  "Si. І мені не соромно зізнатися, що якби я зайнявся з тобою коханням, це був би мій перший раз".
  
  
  Його руки, що тремтять на колективній палиці, Вінстон Сміт пробурмотів собі під ніс: "І мої теж".
  
  
  І глибоко у животі у нього виникло дуже неприємне почуття; він не знав, що з ним робити.
  
  
  Розділ 48
  
  
  
  
  Команданте Ефраїн Сарагоса одним оком стежив за телевізором, поки його підрозділ просувався до Оахаки. Хлинув жахливий дощ, який утруднив прийом. Якщо це не був дощ, то перешкоди з гір. Не допомогло й те, що він сидів навпочіпки в кузові броньованої машини, що підстрибує.
  
  
  Крізь дощ, який був чорним, і білий сніг на екрані, він міг бачити, як його ціль незграбно просувається крізь дуже дивний дощ. Використовуйте анімацію.
  
  
  Блискнула блискавка. Вона тріснула і розбилася.
  
  
  "Santa Madre de Dios!" він вилаявся. "Чому блискавка не вражає демона і не рятує нас усіх від жаху зустрічі з нею?"
  
  
  "Можливо, якщо ми помолимося", – запропонував сардженто.
  
  
  "Кому?" Сарагоса плюнув. "Кому ми молимося?"
  
  
  "Нехай половина нашого числа молиться старим богам, а інша половина - святим. І нехай переможуть наймогутніші боги".
  
  
  Це здавалося розумним, і тому була витягнута соломинка, і під стукіт пекельного дощу по корпусах їхніх бронетранспортерів та лафетів підрозділ мовчки молився, нервово дивлячись на обрій. Сарагоса стежив за екраном.
  
  
  Потвора Коатлікуе насилу просувалася вперед. Вона здавалася нестримною сталевою махиною, на її торсі виднілися випадкові військові знаки обладунків, які вона поглинула. Точно такі ж відзнаки були на їхніх власних машинах. Це наводило на жахливі думки про долю їхніх екіпажів.
  
  
  Раптом екран вибухнув спалахом вогню.
  
  
  "Наші молитви почуті!" Сарагоса плакав.
  
  
  Коли екран прояснився, вони побачили Коатлікуе, що стоїть нерухомо, електрика пробігала вгору і вниз її металевою шкірою. Воно випарувалося зі злим клацанням і потріскуванням.
  
  
  Потім вона тяжко продовжила свій марш.
  
  
  "Ні", - з нещасним виглядом сказав сардженто. "Наші були".
  
  
  Було віддано наказ молитися святим, а не давнім, чия лояльність була під питанням, і коли їхні губи беззвучно ворушилися, всі погляди були прикуті до чудовиська, з яким вони прагнули битися, але сподівалися ніколи не побачити на власні очі.
  
  
  Розділ 49
  
  
  
  
  Аліріо Антоніо Арчіла відчував, що це було дуже просто.
  
  
  Його хуаресісти безперешкодно просочилися із Чьяпаса до Оахаки. Начебто армія дозволяла це.
  
  
  Після деякого роздуму він зрозумів, що так і має бути.
  
  
  "Вони хочуть, щоб ми воювали з монстром Коатлікуе", - сказав він Кіксу, коли вони зупинилися перепочити.
  
  
  Йшов дощ. Він був наповнений чорними частинками, які зробили їхню коричневу форму одночасно липкою та піщаною.
  
  
  "І ми зробимо це. Бо хіба ми не Майя?"
  
  
  Портативний телевізор був витягнутий з водонепроникного чохла для перенесення та включений.
  
  
  Монстр, тепер покритий бронею та лускою, як броненосець, незграбно рухався у невідомому напрямку. Вони зафіксували його розташування на своїх пластикових розвідувальних картах.
  
  
  "Ми знаходимося менш ніж за тридцять хвилин ходьби від демона, і він неухильно рухається в наш бік", - вирішив він.
  
  
  "Ми переможемо його", - сказав Кікс. Його голос звучав дуже впевнено, тому саме тоді і там Антоніо вирішив, що Кікс першим нападе на монстра.
  
  
  "Але куди це веде?" Антоніо розмірковував уголос.
  
  
  "Пункт призначення може бути лише один", - промимрив Кікс, вказуючи на точку на карті. "Кіпаріс Туле".
  
  
  Антоніо насупився. "Навіщо йому туди йти? Це лише дерево".
  
  
  "Щоб сховатися від лютого дощу?"
  
  
  Кращого пояснення не було.
  
  
  "Ми висуваємось прямо зараз", - оголосив Антоніо, встаючи. Наближався момент істини. Якби він переміг кам'яну матір, його образ був би непохитним. Сам президент, безперечно, після цього закликав би приєднатися до справи хуаресистів.
  
  
  Розділ 50
  
  
  
  
  Верховний священик Родріго Лухан брів під чорним дощем по шосе 190 у Санта-Марія-дель-Тулі.
  
  
  Вони проїжджали через пагорби, вкриті пишною рослинністю, яка під зливою ставала зловісно чорною. Але він не дивився на їхню зруйновану пишність.
  
  
  По-перше, він ледве міг бачити. По-друге, йому доводилося прокладати шлях під дощем, оскільки Коатлікє не знала маршруту.
  
  
  Але найважче було те, що він йшов без свого захисного плаща та головного убору. Він був змушений залишити їх на узбіччі дороги, коли чорний дощ зробив їх надто важкими, щоб нести.
  
  
  Йому пощастило, що він відмовився від них, тому що єдиним попередженням про удар блискавки, що насувається, був слабкий запах озону і волосся, що стало дибки, на його оголених руках.
  
  
  Усвідомлення того, що між землею та небом було встановлено електричний зв'язок, надихнуло його. Їм опанувала паніка. У тривозі він стрибнув між ногами своєї великої кам'яної Матері.
  
  
  Розряд спрацював. То справді був точний звук. Розриваючий вибух, а не тріск блискавки. Чудово чути.
  
  
  Коатлікуе зупинилася як укопана, і все її тіло вкрилося брижами синьо-зелених іскор і осколків світла.
  
  
  Коли його вуха прочистилися достатньо, щоб він міг чути, Родріго почув скрип її металевого панцира, коли вона відновила свою невтомну ходу.
  
  
  "Ти живеш, Коатлікє!" - крикнув він.
  
  
  "Я виживаю. Я мушу вижити".
  
  
  "Ми обидва виживемо", - крикнув він, слідуючи за нами.
  
  
  Не минуло й двохсот ярдів, як ударила друга стріла.
  
  
  Знову волосся на його руках стало дибки. Знову в ніздрях вдарив гіркий запах озону, і Лухан знову шукав притулку під спідницями своєї могутньої матері.
  
  
  Цього разу він знав достатньо, щоб заткнути пальцями свої дорогоцінні барабанні перетинки.
  
  
  І все ж вибух збив його з ніг.
  
  
  Цього разу Коатлікуе потріскувала і шипіла, як смажений гамбургер, її броня броненосця ожила від сильної електричної активності.
  
  
  Коли це стихло, вона не ворухнулася.
  
  
  Лухан виповз назовні, щоб помилуватися страхітливим видовищем. "Коатлікуе! Мамо! Ти все ще жива?"
  
  
  Єдиною відповіддю був злив, що барабанить по сталевій шкірі Coatlicue. Здавалося, що він плюнув в обличчя первосвященикові Родріго Лухану, сказавши йому, що його мрії про імперію були зруйновані мстивим ударом з розгніваних небес.
  
  
  Потім прийшли солдати.
  
  
  Команданте Ефраїн Сарагоса побачив, як вибухнув другий розряд, і почув тихі наслідки його стихійної люті.
  
  
  Він відрахував повне коло у шістдесят секунд за своїм годинником. Два. Три.
  
  
  "Наші молитви були почуті", - видихнув він.
  
  
  У кутку бронетранспортера солдат вилаявся собі під ніс, і Сарагоса зрозумів, що ця людина молилася за інший бік. Неважливо. Святі зберегли Мексику, якщо не їхнє життя.
  
  
  Залишалося лише зачистити територію та пожинати плоди слави.
  
  
  "Швидше! Швидше! Перемога за нами!"
  
  
  ВОНИ ОКРУЖИЛИ нерухомого голема своїми транспортними засобами, не залишивши шляхів до відступу. Сарагоса знав, що по телевізору це було б дуже зухвало. Гелікоптери все ще патрулювали небо, передаючи все це нації, що скучила, яка потребує рятівника. Він сподівався він.
  
  
  Сарагоса вийшов першим. Він наблизився до монстра, маючи при собі лише водомет.
  
  
  Напівголий чоловік зіщулився біля ніг демона, який був заввишки з хати.
  
  
  "Ти хто?" Вимогливо запитав Сарагоса.
  
  
  "Мене покинули", - схлипував чоловік.
  
  
  "Ти індієць".
  
  
  "Мене покинула моя мати", - повторив він.
  
  
  Чоловік виглядав таким жалюгідним, що Сарагоса вирішив не звертати на нього уваги. Озирнувшись через плече, він зафіксував орбітальні вертолітні камери і розташувався так, щоб побачили його з гарного боку. Потім він направив свій вогонь на жахливі сегментовані сталеві пластини у стилі бароко.
  
  
  Кулі прошивали броню і залишали вм'ятини. Але з таким же успіхом вони могли бути лише льодяниками. Нічого не трапилося. Монстр не впав. Сарагоса сподівався, що монстр упаде. Видовище видалося б захоплюючим на телебаченні Azteca.
  
  
  "Soldados! Прийди! Ми повинні стріляти в унісон, якщо хочемо повалити цього бегемота", - вигукнув Сарагоса, відмовившись від надії увійти в історію як Сарагоса-Вбивця гігантів.
  
  
  Його солдадоси не горіли бажанням залишати безпеку своїх броньованих машин, але вони зробили це. Вони стояли навкруги в благоговійному страху перед безмовним големом.
  
  
  "Ми зробимо її груди кулями, так що вони впадуть на спину, назавжди переможені", - сказав їм Сарагоса.
  
  
  Вони сформували розстрільну команду та почали стріляти. Це був безладний вогонь, але він діяв.
  
  
  Частина броні тріснула та відвалилася. Вдарившись об дорогу, вона вирубала іскри.
  
  
  "Хай живе Сарагоса!" Закричав Сарагоса, сподіваючись, що його люди підхоплять крик і він долине до мікрофонів вертольота.
  
  
  Сталося це чи ні, не мало бути відомо Ефраїну Сарагосі. Або ще комусь.
  
  
  Начебто вони зачепили слабке місце, броня почала тріскати і відвалюватись великими, небезпечними шматками.
  
  
  Уламки з глухим стукотом впали, і все, що вони могли зробити, це відступити, перш ніж їх розчавили тарілки.
  
  
  Вони відступили настільки, що істинність їхнього становища відразу стала зрозумілою. Броня не ламалася під впливом стільки попадань куль.
  
  
  Це була руйнація, бо чудовисько Коатлікуе скидало свою шкуру, як змія скидає свою шкіру.
  
  
  Вона скидала важку обмежувальну оболонку, продовжуючи свою незграбну прогулянку до своєї невідомої мети.
  
  
  "Розступись!" Наказав Сарагосу.
  
  
  І його люди розрядили свою зброю в коричневий камінь, що знову оголився, який у деяких місцях розколювався і виділяв клуби кам'яного пилу, а в м'яких місцях навіть кровоточив, але в іншому не виявляв жодних ознак тремтіння або капітуляції.
  
  
  Чоловіки осяяли себе хресним знаменням і позадкували в німому благоговінні.
  
  
  "Вона - Коатлікуе", - пробурмотів Сарагоса.
  
  
  Тоді розсудливість знову взяла гору. Вони поринули у свої бронетранспортери та відправили їх на південь, на Юкатан.
  
  
  Можливо, камери, зрештою, нічого не вловили крізь барабанний бій чорного дощу. Це більше не мало значення. Ефраїн Сарагоса вивчив важливий урок. Слава – це ніщо. Життя – це все. І йому платили не за те, щоб він бився з ходячим камінням, яке стікало кров'ю, як люди.
  
  
  Розділ 51
  
  
  
  
  "Я просто подумав", - сказав Вінстон Сміт, перекриваючи шум промивання ротора та дощу.
  
  
  "Si?"
  
  
  "Ми ведемо небезпечне життя. Небезпека - це наші боби та рис. Нас можуть знищити будь-якої миті".
  
  
  "Так, це дуже правильно", - визнав Асумпта.
  
  
  "Щойно ми приєднаємося до Верапаса, ніщо не гарантовано. Не завтра. Навіть не сьогодні ввечері. Вижити протягом наступної години - суворо п'ятдесят на п'ятдесят".
  
  
  "Це так, чиліто міо".
  
  
  Він моргнув. "Що це означає?"
  
  
  "Мій маленький перець чилі". Асумпта сором'язливо посміхнувся.
  
  
  "Послухай, чому б нам просто не посадити цю яйцебійку і не зробити це зараз? Таким чином, якщо нас уб'ють, чи розлучать, чи трапиться щось погане, принаймні ми зможемо сказати, що пізнали справжнє кохання до того, як настав кінець”.
  
  
  "Бензин закінчується ...."
  
  
  "Так, я збирався згадати про це, але не хотів, щоб це прозвучало як репліка".
  
  
  "Ми заправимося і займемося пристрасним коханням, як це роблять guerrilleros".
  
  
  "Чудово", - сказав Вінстон. "Розчищення попереду виглядає м'яким".
  
  
  Гелікоптер знизився і пішов на посадку.
  
  
  В останній можливий момент корабель, здавалося, полегшав, ніби скинув вантаж палива. Можливо, двигунові був потрібний капітальний ремонт, подумав Вінстон.
  
  
  Після того, як він закрив його, Вінстон Сміт повернувся до Асумпта. "Ну, ось ми й прийшли".
  
  
  Її обличчя було камеєю на тлі промитого дощем міхура з оргскла, за яким, здавалося, коливався і тікав спотворений дощем зелений краєвид.
  
  
  Він нахилився, щоб поцілувати її. Їхні руки вдарилися об важелі управління. Асумпта засміялася. Потім її губи притиснулися до його губ, і Вінстон задумався, чи повинен він засунути свою мову їй у рота або почекати пізніше. Перші поцілунки були логістичними кошмарами.
  
  
  Десь звук стуку порушив їхню безмовну інтерлюдію. Він проігнорував його.
  
  
  Це пролунало знову. На цей раз дуже голосно.
  
  
  Асумпта в страху відсахнулася. "Що це?"
  
  
  "Шукай мене".
  
  
  Він побачив постать позаду неї. Обличчя. Воно пропливло за плексигласом для плавання.
  
  
  "Пригнись!" - крикнув він, простягаючи руку до свого "Пекельного вогню".
  
  
  Перш ніж він зміг дотягнутися до своєї зброї, двері кабіни за його спиною відчинилися, впустивши проливний дощ і непереборну руку.
  
  
  Сміта висмикнули і кинули на спину. Чия нога втоптала його пістолет у багнюку. Він підвів голову, на його обличчі була лють.
  
  
  Обличчя його гаданого батька дивилося вниз. Це не було щасливим обличчям.
  
  
  "Звідки, чорт забирай, ти взявся!" Він стояв у люті.
  
  
  "Чарівник ніколи не розповідає", - сказав йому Римо.
  
  
  "Гарний хід. Ти страшенно вдало вибрав час".
  
  
  "Забудь про це, чиліто. Час комендантської години. Ми чули кожне слово".
  
  
  "Як це можливо?"
  
  
  Римо підняв його на ноги. Він помітив старого корейця, який стояв за ним, теж нещасного.
  
  
  Асумпта крикнув: "Відпусти його, джоу-джоу СІА янкі! Він розповів мені все про тебе. Ти ніколи не переможеш лорда Верапаса!"
  
  
  "Прямо зараз у нас проблема серйозніша".
  
  
  "Що це?" Вінстон загарчав.
  
  
  "Монстр. Мені потрібно, щоб ти доставив нас до нього".
  
  
  "Монстр? Не будь дурним. Вогнегасник не бореться з монстрами. Спробуй Реймонда Берра".
  
  
  "Він мертвий, отже, ти обраний". І Вінстон виявив, що його помістили в крісло пілота вертольота, як дитину в його високий стільчик.
  
  
  Старий кореєць заліз у кабіну і, схрестивши ноги, сів на свою пароплавну скриню.
  
  
  Він подивився на Римо, що стояв під дощем. "А як щодо тебе?"
  
  
  "Просто злітай. Я зловлю попутку на санках".
  
  
  "Ось як ти це зробив!"
  
  
  "І люди кажуть, що ти повільно набираєш очки".
  
  
  "Я обурений цим!"
  
  
  Але він все одно пішов.
  
  
  Позаду нього старий кореєць на ім'я Чіун підштовхував його до правильного курсу гострим нігтем, який Інстон іноді відчував у попереку. Це було схоже на розпечену добела голку.
  
  
  Побачивши монстра, Вінстон Сміт змінив свою думку.
  
  
  "Срань господня! Подивися на розмір цієї матері. Давай підірвемо її!"
  
  
  "Ні", - сказав Чіун. "Я забороняю це".
  
  
  "Але у нас є протитанкові ракети та гармата Гатлінга. Ми можемо стерти його в порошок на ходу".
  
  
  "Ні", - повторив Чіун.
  
  
  "Назви мені хоч одну причину, чому ні".
  
  
  "Я дам тобі два".
  
  
  "Так?"
  
  
  "Перша причина полягає в тому, що монстра не можна перемогти, поки не буде виявлено і знищено його мозок. В іншому випадку та його частина, яка може набувати інших форм, набуде нової форми. Спочатку ми повинні знайти мозок".
  
  
  "Яка інша причина?"
  
  
  "Інша причина в тому, що блискавка може виконати роботу, яка нам не під силу".
  
  
  І коли вони підлетіли ближче, сліпуча блискавка сліпучого світла збила монстра з ніг. Він здригнувся, почав робити крок, і друга блискавка пронизала його. Застрибали зелені та золоті іскри.
  
  
  Коли шум затих, монстр був нерухомий.
  
  
  "Що тепер?" Запитав Вінстон.
  
  
  "Посадіть цей хитромудрий пристрій поруч із монстром", - сказав Чіун. "Негайно! Нашого часу може бути мало".
  
  
  "Ти впевнений, що не хочеш, щоб я спочатку обстріляв його?"
  
  
  Наче у відповідь, рука з товстим зап'ястям висунулася з-під кабіни, схопила встановлений збоку кулемет Гатлінга і, не докладаючи видимих зусиль, вивернула його з кріплення, потім відкинула убік.
  
  
  Розділ 52
  
  
  
  
  Це було схоже на марш під гарматним вогнем.
  
  
  Вибухи лунали знову і знову. Вони розколювали тьмяне ранок, роблячи його яскравим. Вони трясли небо. Їхня лють була дуже великою. Страх був написаний на обличчях хуаресистів, які марширували за Аліріо Антоніо Арчили, їх автомати AKS і AR-15 тремтіли в їхніх мокрих від дощу руках.
  
  
  Щоразу, коли вони відступали, він підбадьорював їх у відповідь.
  
  
  "Дивіться!" Аліріо Антоніо Арчіла закричав, піднімаючи телевізор так, щоб усі могли бачити. "Дивіться на чудовисько! Вона притягує блискавку. Вона вражає лише Коатлікуе".
  
  
  "Боги справедливі", - промимрив якийсь чоловік. Але ентузіазму був. Безжальні стихії зламали їхню мужність.
  
  
  Антоніо проковтнув свої різкі слова. Він не вірив у жодних богів. Хіба ці прості люди не вважали його богоподібним? Він, син виробника кави?
  
  
  Незабаром у телебаченні більше не було потреби.
  
  
  На полі зору з'явився кипарис Тулі.
  
  
  Антоніо тільки чув про нього. Казали, що йому близько двох тисяч років. Здалеку вона нагадувала найбільшу плакучу вербу, яку тільки можна уявити, її гілки, що поникли, були обтяжені значним тягарем прожитих років. Її листя нервово тремтіло під безперервним дощем. Це було старше Хреста, і хоча Антоніо не вірив у Хрест, все ж очевидний вік найстарішої живої істоти на обличчі землі змусив його затамувати подих.
  
  
  Розгалужена блискавка опустилася вниз і заслонила вражаюче видовище.
  
  
  У залишковому зображенні, відбитому на його сітківці, Антоніо побачив дерево як негативне кінозображення, різке та загрозливе.
  
  
  І коли його засліплені очі знову прояснилися, він уперше побачив монстра Коатлікуе у плоті.
  
  
  Вона прямувала до кипарису. Величезне дерево зменшувало її, робило менш грізною. З такої відстані вона могла бути глиняною фігуркою поряд із звичайним дубом.
  
  
  Але вона не була такою. Вона була ширша за трьох чоловіків, вище п'яти високих чоловіків.
  
  
  І диво з чудес, удари блискавок постійно переслідували її. Але все ж таки вона прагнула вперед, завжди вперед, у пошуках кипариса, який мав притягувати жахливі блискавки з неба, але не притягував.
  
  
  Озирнувшись, Антоніо побачив, як майя, що залишилися, осіняють себе Хресним знаменням. Тепер їх було набагато менше. У глибині душі він вибачив їх. Коатлікуе був неприродним видовищем, але те, як блискавка відкинула могутнє дерево в бік гіганта поменше, було ще більш неприродним. Це наводило на думку про дію більш могутніх сил.
  
  
  "Можливо, наша робота буде виконана за нас", - сказав він. Всі думки про славу і вигоду залишили його мозок, що хитається. Це було неймовірно. Неможливо. Неймовірно.
  
  
  А чудовисько все ще тяглося вперед, стріли ляскали, відламуючи останні пластини її блискучої броні, відкидаючи їх геть, доки не оголилися грубий камінь і гнучка мармурова матерія.
  
  
  Потім був удар блискавки, який обрушився вниз, вибухнув і знищив всесвіт. Звук грому був приголомшливим. Результуюча ударна хвиля була ще сильнішою.
  
  
  Антоніо та його партизани були збиті з ніг.
  
  
  Коли їхній зір прояснився, Коатлікуе стояла нерухомо. Вона більше не рухалася.
  
  
  "Йдемо", - сказав Антоніо, підводячись на ноги. "Настав час зустрітися з цим узурпатором-ацтеком".
  
  
  Вони просувалися обережно. Тепер Антоніо вів за собою жалюгідну жменьку людей. Інші відступили. Неважливо. Коли справу буде виграно, вони повернуться до лона церкви. Добровільно чи ні.
  
  
  РОДРІГО ЛУХАН ДИВИВСЯ на зловісні небеса, які знову і знову нападали на його матір. Він бачив зеленувато-біле світло, але ні хмар, ні неба. Коли він заплющив очі, світло все ще було там.
  
  
  Він нічого не чув. Його вуха все ще були сповнені гуркоту грому. Його мозок здригався від шоку, що відбивається.
  
  
  "Мамо. Ти мене чуєш?"
  
  
  Але його мати Коатлікуе не відповіла.
  
  
  Лежачи безпорадний під нею, Люджан гірко плакав, його солоні сльози змішувалися з дощем, що лив, лив і лив на нього без розуміння чи милосердя.
  
  
  Антоніо підійшов раніше за інших. У голові в нього стукало. Так, він відчував страх, але він відігнав його. Справа була не в тому, що він був такий хоробрий, а в тому, що шляху назад не було. Його майбутнє залежало від того, що станеться тут, у цьому місці, далеко від лакандонських джунглів.
  
  
  Він побачив, що Коатлікуе майже сховалася за величезним кипарисом, чий стовбур був понад сто футів у колі. Це було схоже не так на стовбур дерева, як на якесь древнє скам'яніле виверження із глибин землі. Стовбур був ороговілим і зморшкуватим від віку.
  
  
  "Коатлікуе", - сказав він. "Вітаю тебе, створення уяви. Ти майже дісталася безпечного місця. Але ти цього не зробила. І тепер ти мертва".
  
  
  Коатлікуе нічого не сказала і не ворухнулася. Її зміїні очі дивилися на дерево.
  
  
  Антоніо обійшов її нерухомі ноги. Одна з них була готова зробити крок уперед. Поруч із ним вона здавалася гігантською, але кипарис перетворював її на карлика.
  
  
  Між ніг лежав майже оголений чоловік.
  
  
  Антоніо опустився навколішки. "Хто ти?"
  
  
  Чоловік дивився на всі боки незрозумілими очима. "Я сліпий. Блискавка позбавила мене зору".
  
  
  "Тобі пощастило. Бо ти лежиш на шляху монстра. Її нога піднята, щоб зробити крок. Якби вона завершила, вона б роздавила тебе, як сарану".
  
  
  "Я з радістю був би роздавлений ногами своєї матері, якби тільки міг побачити її востаннє", - глухо сказав чоловік.
  
  
  "Тоді сум стане твоєю вічною долею, тому що це ніколи не збудеться. Коатлікуе здалася".
  
  
  Плачучи, чоловік заповз під прикриття наполовину піднятої ноги. Лежачи на спині, він спробував поцілувати її п'яту, але йому не вистачило сил завершити цю абсурдну дію.
  
  
  Антоніо залишив його у спокої. Він був важливий. Оглядаючи небо, він побачив, що над ним кружляють гелікоптери, не зважаючи на дощ. Дивно, але блискавка припинила свої драматичні удари, ніби вважаючи свою виконану роботу. Гелікоптери наблизилися.
  
  
  Вони навіть зараз транслювали це видовище на всю Мексику. Що ж, Антоніо подарує їм видовище, яке запам'ятається до кінця їхніх днів. Він зіткнувся віч-на-віч зі своїми вірними соратниками.
  
  
  "Мої хуаресисти, приєднуйтесь до мене. Революція ацтеків закінчилася. Їхній ідол більше не ходить. Тепер ми командуємо. Давайте продемонструємо це переляканій Мексиці".
  
  
  Майя наближалися, ступаючи немов по яєчній шкаралупі.
  
  
  "Ми повинні скинути цю узурпаторку, щоб вона розвалилася на безліч шматків", - пояснив Антоніо. "Це буде політична заява, яка назавжди доведе правоту нашої справи".
  
  
  "Як?" - спитав Кікс. "Він такий великий".
  
  
  "Бачиш, як чудовисько балансує на одній нозі? Давайте підштовхнемо її в одному напрямку, всі ми, щоб вона втратила свою недосконалу рівновагу".
  
  
  Майя ухилилася від страшного завдання. "Покажи нам, лорде Верапасе. Направши наші руки, щоб ми могли це зробити".
  
  
  Відклавши свій АК, Антоніо поклав обидві руки на підняту слонову ногу монстра Коатлікуе. Чому ні? Хіба він не був мертвий?
  
  
  Нога не була холодною, як він очікував. І не тверда. Насправді, вона здавалася дивно м'ясистою на дотик. Його руки миттю відсмикнулися.
  
  
  Його Майя теж відсахнулася.
  
  
  "Що не так?" Кікс зашипів.
  
  
  Антоніо потер один одному пальці. Вони були вологими та липкими, начебто стикалися з холодною глиною величезного мертвого тіла. "Ти робиш це. Для тебе, як для справжнього індіанця, велика честь скинути бога-суперника".
  
  
  "Але ти Кукулькан".
  
  
  "І як Кукулькан, я пропоную цю честь тобі".
  
  
  Кікс виглядав сумнівним, але, підганяється рештою, він наблизився до нерухомої істоти. Він поклав руки на підняту ногу. Судячи з виразу, що з'явився на його обличчі, відчуття вологого мертвого тіла було дуже неприємним. Але з ним нічого не сталося.
  
  
  Осмілівши, Кікс сказав: "Допоможіть мені, о брати".
  
  
  Інші зібралися довкола. Вони стали за товсту кісточку і спробували штовхнути в той чи інший бік. Але основна маса істоти була надто величезною, надто впертою, щоб рухатися. Її очі дивилися на майю так, ніби вони були лише мурахами біля її ніг.
  
  
  Поки вони обмірковували ситуацію, армійський гелікоптер упав з неба і приземлився на узбіччі дороги. Коли він наблизився, чоловік, що звисав з одного з полозів, послабив хватку, щоб його не розчавило.
  
  
  РИМО РОЗРАХУВАВ ПАДІННЯ, відпустив санки і відкотився з шляху вертольота, що приземлявся.
  
  
  Коли все вляглося, він відчинив двері. Вінстон Сміт, Асумпта і Чіун почали виходити. Рімо підштовхнув Вінстона назад.
  
  
  "Послухай, дозволь мені розібратися з цим. Добре?"
  
  
  Він з сумнівом подивився на монстра. "З чим треба впоратися? Схоже, вечірка закінчилася до того, як ми дісталися сюди".
  
  
  "Ти не знаєш, що відбувається".
  
  
  "Я бачу, що відбувається. Нічого. Цей халк просто стоїть там, збираючи краплі дощу".
  
  
  "Просто надай це експертам, добре? Чіуне, нагляди за ними. Я не хочу більше проблем з цими двома. Якщо щось піде не так, йди".
  
  
  Чіун кивнув головою. "Будь обережним, сину мій. Не ризикуй".
  
  
  Він моргнув. "Він твій син?"
  
  
  "В дусі".
  
  
  Майстер Сінанджу наблизив обличчя до міхура кабіни, щоб краще спостерігати за своїм учнем.
  
  
  ПІДІЙШОВ РИМО. Дощ досі лив. Поруч з кипарисом, що поник, стояла глинобитна церква. Її білий фасад був покритий чорнувато-сірими прожилками від вулканічного попелу, що випав.
  
  
  Зсередини з'явився священик. Він ніс золотий хрест. Він також наблизився до монстра.
  
  
  Римо перехопив його. "Вам краще триматися подалі, падре. Це ще не кінець".
  
  
  "Бог вразив монстра сліпотою та німотою, але на частку його дітей випало вигнати демона, який спонукав його до цього".
  
  
  "Все одно, залиши це професійним винищувачам монстрів".
  
  
  Священик примостився позаду Римо. Зважаючи на обставини, він не здавався дуже зляканим.
  
  
  Жменька хуаресистів перегородила шлях. Римо знав, що це хуаресисти, бо у своїй коричневій формі з поліестеру та чорних лижних масках вони були схожі на олімпійську збірну Сербії з лижних перегонів.
  
  
  "Не підходь ближче", - скомандував один з них хорошою англійською. "Ми збираємося підірвати демона Коатлікуе, щоби весь світ побачив".
  
  
  "Тільки через мій труп. Він мій".
  
  
  "Це наш монстр. Ми перемогли його. І, між іншим, це вона".
  
  
  Той, хто говорив, був вищим за інших. У зубах у нього була затиснута трубка з коротким набалдашником. Він також мав зелені очі.
  
  
  "Ти Верапас?" - Запитав Римо.
  
  
  "Я субкомандант Верапас. Хто ти?"
  
  
  "Вогнегасник монстрів", - сказав Римо.
  
  
  "Що за нісенітниця все це?"
  
  
  "Це мій монстр. Я побачив його першим. Просто відійди і дозволь мені розібратися з цим".
  
  
  Верапас нетерпляче клацнув пальцями. "Тільки через мій труп".
  
  
  "Дякую за запрошення", - сказав Римо, який почав роззброювати хуаресистів у новий спосіб.
  
  
  Двоє відкрили по ньому вогонь. Римо рушив уперед, ніби готуючись зустріти кулі на півдорозі. Саме так це здалося людям, які стояли за спусковими гачками, і священикові, який упав на землю і закрив голову руками.
  
  
  Насправді, розмиті руки Римо підняли гвинтівки прямо вгору, так що кулі, не завдавши шкоди, вилетіли в небо. Потім він відступив назад, схрестив свої худі руки і почав чекати.
  
  
  Поки партизани наводили свою зброю в порядок для наступних черг, кулі досягли вершини підйому, де, здавалося, на мить зупинилися. Гравітація повернула їх униз.
  
  
  Вони пробили верхівки кількох черепів, і коли тіла впали, інші хуаресисти прийшли їм на зміну.
  
  
  - Ти можеш сказати "тупа травма"? - Запитав Римо.
  
  
  Римо рушив на них. Він мав не так багато часу, тому він просто схопив двох за волосся, разом з масками та всім іншим, і розгорнув на місці.
  
  
  Бойові черевики, що обертаються, зіткнулися з наступаючими військами, збиваючи їх з ніг. Римо відпустив нещасну пару, чиї скальпи невблаганно відділялися від сагітальних гребенів. Вони проїхали близько п'ятисот футів у протилежних напрямках, перш ніж зупинитися у вигляді коричневих мішків із поліестеру, наповнених кістками.
  
  
  Субкоманданте Верапас притис свій АК до плеча і дивився в дуло на Римо.
  
  
  "Не підходь ближче, янкі".
  
  
  Римо продовжував іти.
  
  
  "Я серйозно ставлюся до справи!"
  
  
  Римо спостерігав за середнім суглобом пальця на спусковому гачку субкоманданті Верапаса, поки той не побілів. Він відступив зі шляху потоку куль. Одна черга. Потім дві. Йому не треба було рахувати патрони. За ці роки в нього випустили так багато АК, що він міг інстинктивно визначити, коли закінчилася обойма.
  
  
  Знаючи це, Римо зміг без страху підійти прямо до стовбура, що димить, і відкрутити дуло, змінивши його форму.
  
  
  Верапас відступив назад, його зелені очі під маскою розширились. Трубка випала з рота.
  
  
  "Що ти за людина?"
  
  
  "Ти можеш сказати "позатілесний досвід"?" Запитав Римо.
  
  
  "Так. Але навіщо це мені?"
  
  
  Римо озирнувся через плече. У гелікоптері безтурботно сиділи Вінстон Сміт і Асумпта, їхні обличчя були непроникні через дощ. Його наказом було обставити смерть субкоманданті Верапаса як природну. Щоб спростувати цю історію, не мало бути свідків.
  
  
  "Не бери на думку", - сказав Римо. "Просто спонукай тут, поки я не вирішу, що з тобою робити".
  
  
  Верапас знову сунув люльку в рот. "Ти не можеш мені наказувати. Я герой мексиканської революції. Чоловіки бояться мене. Жінки обожнюють мене. Про мене пишуть у всіх журналах. Я – майбутнє Мексики. Політично мене не можна вбити, тому я ніколи не помру".
  
  
  Римо збирався відключити нервову систему субкоманданте, коли почув позаду тихе бурмотіння на чомусь схожому на латину.
  
  
  Обернувшись, Римо побачив священика, що схилився над ногою Коатлікуе. Він високо тримав свій золотий хрест і вимовляв щось на зразок молитви. Для Римо це звучало так, ніби відбувався обряд вигнання нечистої сили.
  
  
  "Падре, я просив тебе триматися подалі".
  
  
  У цей момент священик приклав золотий хрест до товстої кісточки. Він брязнув об камінь.
  
  
  Раптом розп'яття втягнулося в камінь, ніби впало в безтурботну коричневу калюжку.
  
  
  І з низьким стогом Коатлікуе нахилилася вперед.
  
  
  Розділ 53
  
  
  
  
  Бегемот з каменю та плоті зробив один невпевнений крок, і під час цього різкого руху Римо відступив на триста ярдів. Він тримав священика пахвою. Тепер він відпустив його.
  
  
  Священик побіг у свою церкву.
  
  
  Римо стояв на своєму, готовий відступити чи атакувати, як того вимагала ситуація. Борючись з різними версіями містера Гордонса в людське зростання протягом багатьох років, він відчував здорову повагу до його нелюдської руйнівної сили.
  
  
  Ніщо у його навчанні синанджу не стосувалося гігантів тридцятифутової висоти. Але, спостерігаючи за тим, що відбувається, він оцінив можливості. Гордонс почав із втрати рівноваги. Занесена нога опустилася, зіткнувшись із землею. Виразний кашеподібний тріск, у якому Римо розпізнав людське тіло, що розчавлюється, рознісся над монотонним барабанним боєм падаючого дощу.
  
  
  Римо озирнувся. Верапас тримався позаду. То був не він. Він озирнувся.
  
  
  У цей момент опорна нога втратила зчеплення. Що б - або кого б - це не розчавило, мабуть, залишилася слизька пляма, тому що, подібно до людини, що наступила на бананову шкірку, Гордонс завмер, піднявши свої негнучкі, тупі руки.
  
  
  Було надто пізно. Нога ковзнула вперед, відкидаючи кам'яного гіганта назад. Компенсуючи це, Гордонс спробував кинутися вперед до своєї мети. Захищає кипарис Тул.
  
  
  У нього майже вийшло. Але розрив був надто великий. Плоска квадратна голова впала в звисаючу масу гілок. Декілька гілок розлетілися на тріски. Інші повернулися на місце, з них капала вода.
  
  
  Коли Гордонс звалився обличчям униз на землю, він видав глухий звук, схожий на потужний афтершок, і залишився лежати нерухомо.
  
  
  Чорний дощ обрушувався на нього безжально.
  
  
  Римо помітив виразну пляму біля ступні, що спіткнулася. Воно було схоже на гігантську грудку жувальної гумки, за винятком того, що було кольору полуниці.
  
  
  Гордонс більше не виявляв жодних ознак руху, тож Римо підійшов.
  
  
  "Чорт забирай", - сказав Римо. "Цікаво, хто це був".
  
  
  "Ніхто не важливий", - сказав субкоманданті Верапас, який теж підкрадався до нерухомого халку.
  
  
  Оглядаючи ситуацію, Рімо побачив, що Гордонс розколовся під час падіння. Голову більше не було прикріплено. Це був добрий знак. Минулого разу мозок був у голові.
  
  
  "О-о", - сказав він, помітивши, що одне кам'яне плече при падінні зачепило викривлений оголений корінь дерева.
  
  
  "Що не так?" Запитав Верапас. "Вона впала, отже, вона знову мертва".
  
  
  "Це дотик до кореня дерева".
  
  
  "І що?"
  
  
  "До чого б це не торкалося, воно асимілює".
  
  
  "І що?"
  
  
  "Тож тепер це може бути дерево".
  
  
  "Як це може бути деревом, якщо воно все ще там?" Верапас розмірковував уголос.
  
  
  Римо вивчив, як було з'єднано кам'яний виступ і корінь дерева.
  
  
  "Чорт, чорт, чорт. Тепер нам доведеться зрубати все дерево, щоби переконатися".
  
  
  "Ха! Ти можеш зрубати кипарис Тулі не більше, ніж ти можеш розбити місяць голим кулаком".
  
  
  Скрипучий голос позаду них сказав: "Ми зробимо те, що маємо, щоб перемогти монстра, Гордонс".
  
  
  "Коатлікє", - поправив Верапас. "Її звати Коатлікуе".
  
  
  Римо повернувся. "Чіуне, я думав, що сказав тобі залишатися з вертольотом".
  
  
  "Я зробив це. Тепер я тут. Тому що мої навички тут потрібні більше, ніж деінде". І, відкинувши рукава свого кімоно, Майстер Сінанджу оголив руки-трубки, які закінчувалися десятьма довгими нігтями лютої сили та порочності.
  
  
  Чіун підплив до розпростертого кам'яного ідола.
  
  
  Він критично оглянув його.
  
  
  "Привіт все гаразд?" Сказав Чіун.
  
  
  Нічого не сталося, окрім бризок дощових крапель із каменю.
  
  
  Чіун обережно постукав по каменю.
  
  
  "Привіт – це нормально", - знову сказав він. Це було механічне вітання Гордонса. Десь йому сказали, що це типове привітання, і він так і не навчився пропускати останні три слова.
  
  
  "Можливо, це гра в опосума", - обережно припустив Римо.
  
  
  Випроставшись, Чіун уперся ребром долоні в куток твердого кам'яного плеча. Воно зламалося. Майстер Сінанджу подивився на відокремлений шматок, побачив, що він здається цілісним, і тупнув по ньому один раз ногою у сандалі.
  
  
  Вона розсипалася в пилюку під силою його удару. У піщаній купі не було нічого металевого, це визначило носок його сандалії.
  
  
  Атакувавши знову, Чіун вибив ще один шматок. Він упав, потрапив під каблук його сандалів і утворилася ще більша купа кам'яного пилу.
  
  
  Створивши лінію атаки, Чіун потім стиснув кулак так, що залишився лише вказівний палець.
  
  
  Потім швидкими впевненими ударами він почав розрізати плече, відколюючи кам'яні клини. Вони швидко накопичувалися.
  
  
  "Потрібна допомога?" Запитав Римо.
  
  
  Чіун не озирався. "Чому зеленоокий все ще дихає?"
  
  
  "Тому що".
  
  
  "Це не відповідь".
  
  
  "Послухайте, це має виглядати як природні причини, і ми маємо свідків".
  
  
  "Удар Громового дракона призначався для ситуацій, подібних до цієї".
  
  
  "Ви говорите про мене?" - Запитав субкоманданті Верапас.
  
  
  "Ні", - хором відповіли Римо та Чіун.
  
  
  І під пильним наглядом Римо Майстер Сінанджу продовжив розрізати великого кам'яного ідола, оголюючи пошкоджений корінь дерева, поки він не перестав стикатися з якоюсь частиною тіла містера Гордонса.
  
  
  "Це дуже просто", - сказав Римо. "Ти впевнений, що тобі не потрібна моя допомога?"
  
  
  "Чого я не хочу, то це щоб ви привласнили собі заслугу в поразці людини-машини".
  
  
  "Я не переміг його. Він послизнувся на мексиканці або щось таке. До цього всі ці удари блискавки, мабуть, пошкодили його мікросхеми".
  
  
  "Тьху. Прості випадковості. У Книзі Сінанджу буде записано, що Чіун Великий зрештою переміг Мексиканського колосу".
  
  
  "Ти не можеш так написати!"
  
  
  "Я - Правлячий Майстер", - сказав Чіун, приступаючи до роботи над торсом. "Істина - це те, що написано моїм гусячим пером".
  
  
  "Я все ще говорю, що це занадто просто", - сказав Римо, вирішивши, що робота піде швидше, якщо він почне з ніг.
  
  
  АЛІРІО АНТОНІО АРЧИЛА, не будучи дурнем, почав відступати. Він не знав, хто були ці двоє, але вони, очевидно, мали страшну силу і повну зневагу до його справи. І те, як вони дивилися на нього, сповнило його холодною тривогою.
  
  
  Їх вертоліт простоював неподалік. Він не міг сам керувати гелікоптером, але крізь дощ йому здавалося, що він бачить пілота, який просто сидить там і йому нічого робити. Можливо він був фанатом. Насправді, з огляду на те, що це був вертоліт мексиканської армії, шанси на це були дуже великі.
  
  
  По дорозі до вертольоту його каблук зачепив товсте коріння дерева. Спіткнувшись, він викинув одну руку назад, щоб утриматись.
  
  
  І, на його нескінченне здивування, корінь піднявся вгору і натомість упіймав Антоніо. Він обвився навколо його грудей, цвяхнувши його до землі, і, подібно до пітона, почав видавлювати повітря з його легень. Тоді Антоніо виявив жахливий факт. Коли все повітря вийшло і його не було, покликати на допомогу було неможливо. Він слабко гавкнув один раз, і цей безрезультатний звук чихуахуа забрав у нього останні сили легень.
  
  
  Поки він лежав там, його зелені очі джунглів розширилися від жаху, товстий корінь проник у його відкритий рот, що задихався, і впустив щось у стравохід.
  
  
  Опускаючись, він відчувався холодним та металевим. Це було дуже схоже на сталевий бейсбольний м'яч, коли він ковзав по горлу, болісно недостатньо великому, щоб упоратися з ним, що робило його нездатність вдихнути спірною.
  
  
  До того часу, коли вона важко опустилася йому в живіт, Антоніо більше не дбав про брак кисню, ні про що інше у всесвіті. Його мозок був мертвий.
  
  
  РИМО Зупинив свою працю.
  
  
  "Це займе весь день", - поскаржився він.
  
  
  "Ні, якщо ти перестанеш мене перебивати", - відрізав Чіун, перетворюючи розхитане кам'яне серце на пісок.
  
  
  Чіун працював шалено. Товсті скибочки коатлікуе тепер відривалися від колін - або там, де мали бути коліна. Вони накопичувалися, як домашня картопля фрі.
  
  
  Не все це також було з каменю. Деякі були явно органічні. Кілька разів текла справжня кров.
  
  
  Це була страшна робота, але Чіун не дозволив їй вибити його з колії. Щоразу, коли якась секція зникала, вони перевіряли її на наявність будь-яких ознак електронного мозку Гордонса. Це було маленьке, незламне серце асимілятора. Щоразу, коли вони знищували форму Гордонів, асимілятор завжди знаходив шлях до іншого господаря, тварини, рослини чи мінералу, і відновлював себе. Тільки знищивши мозок, вони могли бути впевнені, що він ніколи не повернеться, щоб переслідувати їх знову.
  
  
  Проблема була в тому, що вони гадки не мали, як це виглядає. Тільки те, що було дуже маленьким.
  
  
  Рімо тепер рубав іншу ногу. Перша була роздроблена і тепер невпізнана. Його техніка була іншою. Він обмацував грубу зовнішню поверхню шкіри, доки його чутливі пальці не знайшли слабкого місця. Стиснувши кулак, він ударив молотком.
  
  
  Утворилися тріщини. Бризнув кам'яний пил. Рідина теж бризнула. Камінь розпався великі шматки, які, своєю чергою, розкришилися, оскільки були зруйновані на молекулярному рівні.
  
  
  "Це не боротьба чи реакція", - з надією сказав Римо.
  
  
  "Отже, він мертвий", - сказав Чіун.
  
  
  "То де ж мозок?"
  
  
  "Розмовами цього не досягнеш", - сказав Чіун із напруженим обличчям, не відриваючи погляду від свого завдання. "Тільки силою".
  
  
  Це зайняло деякий час, але зрештою статуя Коатлікуе лежала купами, як купа каміння після того, як ланцюгова банда закінчила. Вони перетворили їх на пісок і кашку.
  
  
  "Без мізків", - сказав Римо, озираючись на всі боки.
  
  
  "Немає розуму - немає вигоди", - сказав Чіун, з обережним занепокоєнням розглядаючи кипарис з важкими гілками.
  
  
  Римо насупився. "Це більше, ніж ми обидва".
  
  
  "Жодне дерево не може перемогти майстра синанджу, не кажучи вже про два".
  
  
  "Не сперечаюся, але я думаю, у нас є найкращі способи провести наступний рік". Римо озирнувся.
  
  
  Він міркував, скільки протитанкових ракет буде потрібно, щоб рознести на шматки двотисячолітнє дерево, коли його погляд упав на вертоліт, де Вінстон Сміт і Асумпта чекали їх з разючим терпінням.
  
  
  Субкомандант Верапас спокійно йшов до нього. Він йшов дуже різкими кроками і дуже обережно ставив ноги на слизьку від дощу землю.
  
  
  "Чорт забирай", - сказав Римо. "Вірапас намагається втекти".
  
  
  "Не хвилюйся. Я відключив апарат, щоб він не міг літати..."
  
  
  "Як?"
  
  
  "Позбавлена пілота здатності літати".
  
  
  УІНСТОН ЗМІТ КИПІЛ від ЗЛОСТІ. Його ноги були на педалях вертольота, і він не міг ними керувати. Його руки безвольно звисали з обох боків, як спагетті.
  
  
  Асумпта на пасажирському сидінні була такою ж безпорадною. Її очі продовжували дивитись на нього. Щоразу, коли їхні погляди зустрічалися, йому доводилося відводити погляд. Вони були як ніж у животі. Це було погане почуття. Він хотів відвезти її звідси. Він хотів знайти якесь місце, де вони могли б просто жити. До біса Верапаса. До біса ООН. До біса всіх. Воно того не вартувало. Асумпту того коштувала. Тепер він ясно це бачив.
  
  
  Дощ барабанив по куполу кабіни, заважаючи йому бачити навколишнє. Все, що він міг робити, — це чекати.
  
  
  Наближалася постать. На ньому була чорна лижна маска, з якої стирчала люлька.
  
  
  Потім раптово двері відчинилися, і незнайомий голос промовив: "Алло, все гаразд".
  
  
  Говорити це було безумством. Потім Вінстон згадав, що сказав йому старий кореєць Чуін якраз перед тим, як стиснути їм хребти, зробивши їх безпорадними на своїх місцях: "Я йду зараз". Але я повернусь. Пам'ятай це. Не довіряй нікому, хто може привітати тебе словами "Привіт, все гаразд".
  
  
  У цьому не було жодного сенсу, але тепер хтось говорив саме це. Сміт нічого не сказав. Його щелепа була щільно стиснута тим, що позбавило його контролю над моторикою.
  
  
  "Ти розумієш англійською? Ти глухий?" спитав голос без акценту.
  
  
  Коли Сміт не відповів, прохолодна рука почала обмацувати його шию. З раптовим хіропрактичним хрускотом хребців відчуття повернулися до його кінцівки.
  
  
  "Дякую", - сказав Вінстон, беручись за керування.
  
  
  "Мені потрібний транспорт".
  
  
  "У тебе все вийде. Просто допоможи моєму другові так, як ти допомогла мені".
  
  
  "Звичайно".
  
  
  Людина в масці обійшла Ассумпту з іншого боку і теж позбавила її паралічу. Тоді Вінстон побачив, що очі його були дуже виразного зеленого кольору.
  
  
  Асумпта завищав від радості: "Лорд Верапас! Я вітаю тебе від імені народу Ескуїнтли".
  
  
  "Дуже важливо, щоб я покинув цю область".
  
  
  "Застрибуй", - сказав Вінстон. "Ззаду є місце".
  
  
  Асумпта відповз назад, сказавши: "Ти можеш зайняти моє місце".
  
  
  Субкоманданте Верапас сів у літак. Гелікоптер сів, коли він це зробив. Він явно важив більше, ніж передбачали його габарити.
  
  
  Клацнувши перемикачами, Вінстон запустив гвинт і корабель піднявся в повітря. Вертоліт був ще неповороткішим, ніж раніше. Він важко підвівся, крутнувся один раз, коли ліфт боровся з тим, що його тяжіло.
  
  
  "Чорт. Ми надто важкі!"
  
  
  "Запускайте ракети", - сказав Верапас.
  
  
  "Що?"
  
  
  “Мої вороги наближаються. Ми надто важкі, і вони будуть на нас менше ніж через шістдесят секунд. Випустимо по них ракети. Це вирішить обидві проблеми одночасно”.
  
  
  Він вдивлявся крізь дощову завісу. Рімо і Чіун швидко наближалися. Він завагався. Як тільки вони виявляться в межах досяжності, все буде скінчено. Він міг поцілувати ескейп на прощання. Ассумпту також.
  
  
  Слова, що злетіли з його губ, здивували навіть його самого. "Нічого не робити".
  
  
  "Це наш єдиний шанс".
  
  
  У свого вуха він відчував гаряче дихання Асумпти. "Зроби це, Вінер".
  
  
  "Ні".
  
  
  "Ти Ель Туширадор. Ти сам сказав, що ці двоє – вбивці з ЦРУ. Ти маєш знищити їх, щоб врятувати нас".
  
  
  Вінстон стиснув зуби. "Я не можу".
  
  
  "Тоді я зроблю це за тебе", - сказав субкоманданті Верапас своїм дивним незворушним голосом.
  
  
  Вхопившись за колектив, він розгорнув корабель. Його сила була неймовірною. Навіть двома руками Вінстон не міг відірвати його від себе. Вертоліт почав обертатися.
  
  
  Вільною рукою Верапас привів у дію ракетну капсулу.
  
  
  "Відпусти, чорт забирай!"
  
  
  Вінер, не бійся з ним. Він - наш Господь Верапас.
  
  
  "Я сказав, відпусти, чорт забирай!"
  
  
  Вертоліт припинив своє ледаче обертання.
  
  
  Крізь плексиглас Вінстон Сміт бачив, як наближаються до них постаті флоту. Здавалося, вони пливуть майже в уповільненій зйомці. Але відстань до вертольота вони долали із захоплюючою швидкістю.
  
  
  Рука стрілою потяглася до кнопки пострілу, і Вінстон Сміт потягнувся за своїм пістолетом-супермашиною. Поставивши його на запобіжник, він підняв його.
  
  
  Затискач, що виступає, зачепився за щось. Він висмикнув його, і Асумпта ззаду видав пронизливий крик.
  
  
  "Вінер-ні!"
  
  
  Сміт направив ствол по прямій, приставивши його до чола субкоманданті Верапаса в масці.
  
  
  "Не змушуй мене робити це", - благав він.
  
  
  "Ти не можеш завдати мені цього біль", - сказав Верапас.
  
  
  “Це пістолет-кулемет, який покладе край усім пістолетам-кулеметам. Він спустошить усі барабани та обойми одним безперервним потоком куль. Усі 250 набоїв.
  
  
  "Це не матиме значення".
  
  
  "Та чому б і ні?"
  
  
  "Мій мозок не в моїй голові".
  
  
  Слова були сюрреалістичними у своїй недбалості. Вінстон Сміт не зводив очей з пальця, що навис над ракетною установкою. Якби він поворухнувся, він би вистрілив. Усі почуття були зосереджені цьому пальці.
  
  
  І тому не помітив, як дві загострені руки піднялися з-за його спини, щоб схопити його за зап'ястя з пістолетом.
  
  
  Цієї миті сталися три речі.
  
  
  Він натиснув на спусковий гачок "Пекельного вогню". Палець натиснув на перемикач запуску ракет.
  
  
  І дві руки відвели "Пекельний вогонь" від голови субкоманданта. Потягли назад. Назад, так що дуло було спрямоване у задню частину корабля. Туди, де сидів Асумпт.
  
  
  У крихітній кабіні пролунав оглушливий гуркіт пострілу. Його звук перекрив вереск леза. Повітря наповнилося пороховим димом.
  
  
  Коли дощ барабанив по зовнішній стороні міхура з оргскла, внутрішня частина була забризкана червоно-червоним.
  
  
  "Неїє!"
  
  
  Вінстон Сміт не чув свисту ракет за власним криком болю та люті. Він не усвідомлював, що зброя в його руках усе ще розряджається. Він міг бачити лише кров. А в кабіні пілотів та зовні продовжував йти дощ.
  
  
  Коли стискаючі руки відпустили його зап'ястя, пістолет був порожній, а приховане маскою обличчя субкоманданте Верапаса дивилося на нього безпристрасними зеленими очима.
  
  
  "Зараз я приберу тіло", - сказав він. "Це вирішить нашу проблему із підйомом".
  
  
  Безбарвні слова холодним туманом повисли в кабіні пілотів.
  
  
  "Ти ублюдок!" З цими словами Вінстон вчепився в горло субкомандантові.
  
  
  Уся його сила перетекла через руки у пальці. Він знайшов яблуко Адама і спробував розчавити його великим пальцем. На дотик воно було схоже на твердий шматок рога.
  
  
  І проникливі зелені очі дивилися на нього абсолютно без страху чи гніву взагалі.
  
  
  Рука, що потяглася до горла, теж була твердою. Вона стиснула його один раз, і кров, здавалося, наповнила його очні яблука. Сміт побачив червоне. Червоним було все. Його уявний погляд був навіть червоним. І червоний був точно такого ж кольору, як яскрава кров Асумпти Каакс.
  
  
  Вінстон Сміт так і не відчув дощу на потилиці, коли двері за ним відчинилися. Щось відірвало руку від його горла і витягло його під дощ. Він приземлився на спину.
  
  
  Після цього він втратив це. Свідомість, надію, все.
  
  
  РІМО УІЛЬЯМС відірвав сталеву руку від горла Вінстона Сміта і висмикнув Сміта з кабіни. Гелікоптер став на полозья. Ротор все ще крутився, але він нікуди не рухався.
  
  
  Нині на це не було б часу.
  
  
  На своєму місці Гордонс, який все ще перебуває в тілі Верапаса, холодно глянув на нього. "Привіт, все гаразд. Я друг".
  
  
  - Ти можеш сказати "раптовий катастрофічний збій"? - Запитав Римо.
  
  
  "Чому я маю це говорити?" — спитав містер Гордонс, не зморгнувши оком.
  
  
  "Бо це твоя доля", - сказав йому Римо.
  
  
  Римо завдав удару кулаком. Гордонс блокував його передпліччям. Передпліччя, зроблене з плоті та крові, посилене такими асимільованими матеріалами, як грубе дерево та метал, просто зламалося та вільно повисло. Гордонс дивився на це так, наче не розумів.
  
  
  "Де воно цього разу?" Люто запитав Римо. "У твоєму носі?" І він ударив по носу тильною стороною долоні. "У твоїх колінах?" І він зняв колінну філіжанку, як знімають кришку з бензобака. "В твоїх очах?" Він тицьнув двома роздвоєними пальцями в зелені очі, які перетворилися на порожні очниці.
  
  
  У тісноті містер Гордонс не мав простору для маневру. Він, очевидно, також не повністю розкрив свій потенціал. Його рефлекси були швидкими для людини, але повільними для андроїда. Римо прибрав промовисту трубу. Разом із нею вийшов Бріджворк. Потім він витяг його.
  
  
  Гордонс став на ноги і вперся каблуками. Римо відпустив.
  
  
  "Ти схибив", - сказав він андроїду.
  
  
  "У чому твій секрет виживання?" М'яко запитав Гордонс.
  
  
  "Ніколи не кажи "помри".
  
  
  Уціліла рука Гордонса завдала удару наосліп. Римо перехопив кулак, і рука відірвалася від зап'ястя, залишаючи за собою суміш вен та дроту. Він перекинув її через плече.
  
  
  - Ти можеш сказати "неопущені яєчка"? Римо сплюнув.
  
  
  І його нога піднялася вгору і роздробила пах Гордонса. Карикатура на чоловіка підстрибнула на місці, похитнувшись під час приземлення.
  
  
  "Як щодо "вивиху хребта"?" І він розгорнув спантеличеного андроїда, простяг руку і повністю видалив хребет.
  
  
  Хребетний стовп звивався в руці, як зчленована змія. Римо почав розбирати його на частини, шукаючи мозок.
  
  
  Не знайшовши його, він упустив кістки і раптовим ударом відправив голову в політ від плеча.
  
  
  Голова підстрибнула, відскочила, і Римо розплющив її.
  
  
  Після цього тулуб похитнувся на двох хитких ногах. Шия закінчувалася необробленим обрубком, у якому спазматично пульсували бронхи.
  
  
  Позаду нього Майстер Сінанджу висловив припущення. "Мої предки вірили, що душа живе у шлунку".
  
  
  Римо ще не пробував шлунок, тож спробував. "Ти можеш сказати "стравохідний рефлюкс"?"
  
  
  І, схопивши Гордонса за плечі, він сильно вдарив коліном у живіт істоти.
  
  
  Результат виявився кращим, ніж очікував Римо. Оголене дихальне горло в обрубці шиї видало "уфф", і з нього вискочило щось, що нагадує шарикопідшипник, лише розміром з бейсбольний м'яч.
  
  
  Він злетів на дюжину футів у повітря і завис там на жахливий момент. Центральний процесор Гордонс. Без питань.
  
  
  У цей момент у голові Римо промайнула тисяча можливостей. Якщо він торкнеться її, може статися все, що завгодно. Вона може проникнути у його власне тіло, заволодівши ним. Якби він упав на землю, то міг би закопатись у неї, як ховрах, доки не знайшов би щось нове для асиміляції.
  
  
  У цій вічній паузі Римо вирішив з'єднати дві долоні в повітрі, сплющивши корпус мозку так швидко, що він не мав часу подумати, відреагувати або асимілюватися знову. Римо сподівався.
  
  
  Він ніколи не мав шансу.
  
  
  Майстер Сінанджу виступив уперед, виставивши вказівний палець, і коли блискуча кулька опустилася на рівень його зморщеного, вичікуючого обличчя, він ударив їм туди-сюди стільки разів, що Римо збився з рахунку.
  
  
  Коли шматочки торкнулися землі, вони приземлилися, як залізне яблуко, пропущене через м'ясорубку. Вони залишилися безформними, все ще зберігаючи форму кулі, але частини зісковзнули у різні боки.
  
  
  Вони дивилися, як чорний дощ знебарвлює його.
  
  
  "Це не рухається", - сказав Римо.
  
  
  Потім Майстер Сінанджу ступив уперед і встромив каблук у купу розколотого металу.
  
  
  Вони приємно хрумтіли, коли їх розминали в грудку.
  
  
  Встромивши смертоносні нігті в складки свого кімоно, Майстер Сінанджу повернувся, щоб звернутися до свого учня. "Твій спосіб не спрацював би. Він прийняв би тебе як свою наступну форму".
  
  
  "Звідки ти знаєш, яким був мій шлях до..."
  
  
  Чіун натягнуто посміхнувся. "Люди з правильною довжиною нігтів знають усі".
  
  
  Римо опустився навколішки поруч із купою металу. Вона не рухалася. Це було схоже ні на що інше, як на подрібнений шлак.
  
  
  "Я думаю, що він програв за рахунком".
  
  
  "Звичайно. Ніщо не може протистояти Ножам Вічності".
  
  
  "Але я не буду задоволений, поки нічого не залишиться. Має бути спосіб переконатися". І поки вони обмірковували це, позаду них пролунав стогін.
  
  
  Вінстон Сміт лежав на просоченій дощем землі, уткнувшись обличчям в одну руку. Він знову, і знову, і знову бив кулаком по землі і зупинився тільки тоді, коли Римо підійшов і опустився навколішки.
  
  
  "Іноді бізнес іде саме так", - сказав йому Римо тихим голосом.
  
  
  Вони стояли над ним, поки він не виплакався і не був готовий зібрати розбиті рештки свого життя.
  
  
  Дощ припинився раніше, ніж це зробив.
  
  
  Дерев'яно Вінстон Сміт поставив ноги на педалі і взяв липкий від крові колектив у свої руки. Вони протерли внутрішню частину кабіни ганчірками, поки червоне не стало лише рожевим. Він міг бачити достатньо, щоб літати. Цього було достатньо. Ніщо інше не мало значення.
  
  
  Вони летіли північ. Римо сидів на пасажирському сидінні з похмурим обличчям. На колінах він тримав шматок металу.
  
  
  У глибині зали Майстер Сінанджу сидів на своїй паровій скрині, скромно склавши ноги під підлогою кімоно.
  
  
  Поруч із ним, загорнутий у саван з парашутного шовку, лежав довгий червоний пакунок. Він не глянув на нього. Він не міг. Він просто дивився вперед, де на гористому обрії висів стовп диму.
  
  
  Гора Попокатепетль все ще диміла. Тепер дим був сіруватим. Кратер тлів червоним і сердитим, коли вертоліт наблизився.
  
  
  "Обійди його стороною", - сказав Римо.
  
  
  Він кивнув головою. Він тримав птаха біля операційної стелі.
  
  
  Римо відчинив двері кабіни і витяг металеву грудку. Коли вони перетинали кратер, він відпустив його.
  
  
  Глиба впала прямо вниз, і крізь тонкий сірий серпанок виразно спалахнув спалах, коли він впав у киплячу чашу лави.
  
  
  "Обійди ще раз", - сказав Римо.
  
  
  Вінстон розгорнув гуркіт корабель, тоді як Майстер Сінанджу ніжно передав загорнутий у шовк пакунок Римо. Він відмовився дивитись на нього.
  
  
  Двері кабіни все ще були відчинені. Римо тримав пакунок у себе на колінах, поки не настав час. Горячий жар від кратера піднявся і заповнив кабіну зсередини, висушуючи все, що було вологим.
  
  
  Потім Римо скинув його вниз.
  
  
  Перекидаючись, він пурхав, як птах. В останню секунду перед ударом шовк відкинувся, оголивши єдину частину того, що залишилося від Асумпти Каакс з Фронту звільнення Беніто Хуареса. Її довге, блискуче чорне волосся.
  
  
  Він міцно стиснув важелі керування і заплющив очі.
  
  
  "Вибач, малюк", - сказав Римо. "Іноді книга закінчується ось так".
  
  
  Він напнуто кивнув. "І останнє".
  
  
  "Що це?"
  
  
  Вінстон кинув свій пістолет "Хеллфайр" на коліна Римо. Навколо нього була обгорнута чорна лижна маска вогнегасника.
  
  
  "Позбудься цієї дурної штуки".
  
  
  "Як скажеш", - сказав Римо, недбало кидаючи незграбну зброю. Воно поменшало, потім знизилося, з вражаючою точністю приземлившись у кратер.
  
  
  Вінстон придушив ридання. "Давай забиратися звідси до біса".
  
  
  "Прямай до кордону", - сказав Римо.
  
  
  "Що там нагорі, про що я мушу дбати?"
  
  
  "Твоє майбутнє – якщо ти його хочеш".
  
  
  Вінстон підштовхнув колектив, та the chopper назавжди лишили Димову гору та Мексику позаду.
  
  
  Розділ 54
  
  
  
  
  Санні Джо Роум почув далеко вертоліт. Він вийшов зі свого "хогана", його обвітрене обличчя було напруженим.
  
  
  Він закликав свого Сонця на Джо брейвз, які кидали пенні проти гігантського кактуса сагуаро.
  
  
  "Хтось чекає компанію?"
  
  
  Ніхто цього не зробив. Тому він поставив свій білий стетсон на голову і підстрибом підійшов до вертольоту, що сідає, на своїх довгих, обтягнутих джинсовою тканиною ногах.
  
  
  З кабіни вийшов чоловік. Він був молодий і світловолосий, і в його очах було щось знайоме, але Санні Джо не міг його впізнати.
  
  
  З іншого боку, дві інші постаті були дуже знайомі. Теплота пробігла кам'яними лініями його обличчя.
  
  
  Він підвищив свій громовий голос. "Рімо! Шеф! Що привело вас двох назад у резервацію?"
  
  
  Римо без особливого ентузіазму помахав рукою. Їхні посмішки у відповідь не запалилися. Нахмурившись, Санні Джо прискорив крок.
  
  
  "Що трапилося?" - Запитав він, коли ротор перестав згортатися.
  
  
  Римо потис йому руку. "Це довга історія. Я хочу попросити тебе про ласку".
  
  
  "Запитуй далі".
  
  
  Римо поклав руку на плече молодого блондина. "Це Вінстон Сміт".
  
  
  "Вітання".
  
  
  Хлопчик насупився всім своїм обличчям. "Не називай мене Смітом. Це не моє справжнє ім'я".
  
  
  "Це мій син", - сказав Римо.
  
  
  Хлопчик виглядав зніяковілим. "Я не опиратимуся, якщо ти не будеш", - пробурмотів він Римо.
  
  
  "Ніхто особливо не поспішає зіставляти ДНК, тому ми оперуємо чистими чутками", - пояснив Римо.
  
  
  Променисті очі Санні Джо кілька разів моргнули. "Будь ти проклятий, якщо в тебе немає очей твоєї бабусі".
  
  
  Вінстон запитав: "Хто?"
  
  
  "Моя дружина. Тепер її давно нема".
  
  
  "Хто ти?"
  
  
  Санні Джо пильно подивився на Римо. "Ти не сказав йому, Римо?"
  
  
  "Скажи мені, що?" Зажадав Вінстон.
  
  
  "Якщо ти його син, то я твій дідусь", - сказав Санні Джо Роум.
  
  
  "Ти? Ти індіанець!"
  
  
  "У мене тобі новини", - сказав Римо. "Ти теж. Звикай до цього".
  
  
  "Я не можу бути індіанцем".
  
  
  "Дозволь мені хвилинку поговорити з тобою наодинці", - сказав Римо Санні Джо. Вони пішли разом.
  
  
  Коли вони це зробили, Вінстон Сміт подивився на Майстра синанджу. "Цей великий хлопець виглядає трохи знайомим".
  
  
  "Він дуже відомий актор".
  
  
  "Це він?"
  
  
  "Так".
  
  
  "На мою думку, виглядає як великий індіанець".
  
  
  "Він також такий", - сказав Чіун.
  
  
  РИМО ЗАКІНЧИВ РОЗПОВІДАТИ свою історію. "Я не маю права питати про це, але хлопцю довелося нелегко. Його виховали у впевненості, що його батьки мертві. Він тільки починає розуміти, хто він насправді. Він збентежений, йому потрібен будинок і хтось, хто направить його вперед, доки він не зрозуміє, куди рухається його життя”.
  
  
  "Ти хочеш, щоб я забрав його у тебе з рук, чи не так?"
  
  
  "Я знаю, це досить несподівано", - сором'язливо сказав Римо.
  
  
  "Це кролячий спосіб висловити це".
  
  
  "Все, що він коли-небудь знав, - це військові училища і флот, війна і насильство. Я не хочу, щоб він пішов тим шляхом, який вибрав я. Навчи його шляхам світу, Санні Джо. Прямо зараз йому потрібно багато спокою ".
  
  
  "Думаєш, він піде на це?"
  
  
  Римо озирнувся на Майстра Сінанджу та Вінстона, силуети яких вимальовувалися на тлі гір Гіла в пустелі Сонора. Вони жваво розмовляли.
  
  
  "Я не бачу, щоб він мав великий вибір".
  
  
  "Ну, на мій погляд, Римо, я ніколи не чинив з тобою точно правильно. Думаю, я ніби як зобов'язаний дати тобі виховання. Оскільки для тебе це вже пізно, я думаю, що зможу виплатити борг наступному поколінню".
  
  
  "Дякую, Санні Джо".
  
  
  "Не згадуй про це, синку".
  
  
  Вони рушили назад.
  
  
  РІМО НАДАВ ВИБІР Уїнстону Сміту.
  
  
  "Тут тебе ніхто не знайде. Тобі не доведеться турбуватися ні про флот, ні про Гарольда Сміта, ні про що інше".
  
  
  Він почухав у потилиці. "Я не знаю .... Це якось дивно. Яким індіанцем я повинен бути?"
  
  
  "Корейська", - сказав Чіун.
  
  
  "Сонце на Джо", - сказав Сонячний Джо.
  
  
  "Ніколи про них не чув. Я сподівався, що я шайен або, принаймні, сіу".
  
  
  "Ми не воїни", - пояснив Санні Джо. "Битися - не наш шлях".
  
  
  "Я побачив чимало битв. Я хочу зайнятися чимось іншим". Крижані блакитні очі Уінстона обмацували безмежні, посушливі сонячні простори резервації Джо. "Де вождь?"
  
  
  "Мертв. Я Сонячний Джо з племені. Це свого роду захисник. Мене звуть Біл Роум ".
  
  
  "Броди. Броди. Я знаю це ім'я ...."'
  
  
  Санні Джо пробурчав. "В свій час я трохи грав на сцені".
  
  
  "Гей, тепер я тебе знаю! Ти мерзотник! Я бачив кожну з цих фотографій".
  
  
  "Це правильно. Але мої дні брудної людини тепер позаду".
  
  
  Римо заговорив. "Отже, що це буде?"
  
  
  Вінстон Сміт озирнувся. "Я міг би спробувати, я вважаю. У вас тут є коні?"
  
  
  "Ти вмієш їздити верхи?" - спитав Санні Джо.
  
  
  "Ні. Але я можу навчитися".
  
  
  "Тоді я навчу тебе".
  
  
  "Не так швидко. ТБ є?"
  
  
  "Все, що ти хочеш. Але я маю попередити тебе заздалегідь - ніяких скво. Якщо ти почнеш пристрасно бажати взяти дружину, тобі доведеться заглянути за межі цих країв".
  
  
  "Я не поспішаю в цьому питанні", - тихо сказав Вінстон.
  
  
  "Добре. Це вирішено". Санні Джо поклав велику руку на Уінстонове плече. "То як мені тебе називати?"
  
  
  "Велика скалка в дупі, якщо хочеш знати мою думку", - сказав Римо.
  
  
  Вінстон показав великий палець. "Клич мене Переможець. Прізвище я придумаю пізніше".
  
  
  "Ну, давай, Переможець. Давай влаштуємо тебе". Санні Джо подивився на Римо та Чіуна. "А як щодо вас двох? Плануєш залишитися ненадовго?"
  
  
  "Не можу", - сказав Римо. "Має повертатися".
  
  
  "Ми залишимося тут досить довго, щоб висловити нашу повагу", - вставив Чіун. "Важлива робота кличе нас. Але ми не будемо брутальними".
  
  
  "Ми надолужимо втрачене", - сказав Римо. "Я дещо залишив у гелікоптері".
  
  
  "Вчини як знаєш. Давай, Переможець, дозволь мені розповісти тобі кілька небилиць про мої дикі та заплутані дні в Голлівуді".
  
  
  Він стримався. Його очі зустрілися з очима Римо. Вони були сповнені болю та питань. Глибоко за цими бурхливими емоціями світилася подяка.
  
  
  "Дякую. Я не знаю, як тобі віддячити", - ніяково сказав він.
  
  
  "Не варто про це", - сказав Римо.
  
  
  Вони почали йти. Потім Санні Джо дещо згадав. "Привіт, Римо".
  
  
  Римо обернувся. - Так? - Запитав я.
  
  
  "Є ще якесь потомство, про яке мені слід знати?"
  
  
  Дивлячись на Вінстона, Римо сказав: "Розкажу тобі про це в інший раз".
  
  
  Він виглядав ураженим. "Що це має означати? Не кажи мені, що в мене є брат! Чи є в мене брат? Як його звуть. Він схожий на мене?"
  
  
  "Пізніше", - сказав Римо. Звертаючись до Санні Джо, він сказав: "Обміняти тебе на вертоліт, що був у використанні, щоб підкинути в місто?"
  
  
  "Можливо, я ясно бачу свій шлях до цього".
  
  
  ТІЙ ВЕЧІР Римо завантажував лаковану скриню Чіуна з ляпис-блакитними феніксами на заднє сидіння джипа Mazda Navajo. Місяць зійшов над горбом із пісковика, званим Бьютт Червоної Примари, омиваючи пустелю Сонора сріблястим потоком світла.
  
  
  “Ну, от і все. Гордони більше ніколи нас не потурбують, Верапас – це поганий спогад, і, згідно з новинами, Мексика відновлює свої сили. І у дитини гарний будинок. Залишилося лише одне, останнє”.
  
  
  Чіун підняв тонку брову. "І це?"
  
  
  "Що в цій довбаній скрині?"
  
  
  Чіун рішуче підняв бородатий підборіддя. "Це повинен знати я, а ти мусиш з'ясувати".
  
  
  "Іншими словами, я приречений тягати за тобою цю штуку, доки не зламаюся і не обосрусь - можна мої кусачки для нігтів?"
  
  
  Чіун посміхнувся. "Так".
  
  
  "Ніколи не станеться".
  
  
  "Коли невідомість стає нестерпною, ми знову говоримо про це".
  
  
  "А доти, зроби мені ласку?"
  
  
  "Що це, сину мій?"
  
  
  "Наступного дня батька нагадай мені надіслати листівку Санні Джо".
  
  
  "Якщо ти не зможеш послати до Мене того, хто є твоїм батьком за духом, велика буде твоя ганьба".
  
  
  "Розраховуй на це". Вони залізли в позашляховик. "Вітання!" Сказав Римо. "Цікаво, чи отримаю я також".
  
  
  "Тобі слід було б жити так довго", - пирхнув Майстер синанджу.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Руйнівник 103: Двигуни руйнування
  
  
  Уоррен Мерфі та Річард Сапір
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  Ніхто не знав, коли все це почалося, бо це тривало з часів Кейсі Джонса. Ніхто не вважав це незвичайним, бо це було так само повсякденно, як вагончик. Ніхто не знав, коли це закінчиться, бо доти, доки людина встановлювала двигуни, що мчаться на стрічки сталевих рейок, аварії були неминучі. І ніхто не бачив, як у хвилях залізничних аварій виявилася зловісна закономірність, бо з перших днів появи паровозів залізничні аварії відбувалися завжди. У якісь роки їх було більше. У якісь роки менше.
  
  
  За три безжальні роки їх побільшало. Набагато більше.
  
  
  Шанувальники залізниць, поїзні бригади та експерти з транспорту заявили, що залізнична система країни, що старіє, наближається до критичної маси.
  
  
  Національна рада з безпеки на транспорті звинуватила інженерів у наркотиках, старінні та погіршенні якості трас, поганому технічному обслуговуванні та просто тупому невдачі.
  
  
  Всі погодилися з тим, що Amtrak пережив найгірший з багатьох катастроф. За три похмурі роки загинуло понад сто пасажирів Amtrak - більше смертей, ніж за весь час існування національного пасажирського залізничного сполучення двадцять п'ять років тому.
  
  
  Той факт, що вагони Amtrak були заповнені пасажирами, в той час, як вантажники перевозили інертні товари, було проігноровано. Як і той факт, що середній пасажирський поїзд перевозив набагато більше пасажирів, аніж середній пасажирський літак. Природно, аварія поїзда може бути більш смертоносною, ніж авіакатастрофа. Але вони ніколи не були такими. Внаслідок аварії поїздів уникло більше людей, ніж загинуло. Ніхто не міг сказати те саме, коли 747-й розбився. І все ж щоразу, коли поїзд Amtrak сходив з рейок, це потрапляло на першу смугу, а не в третій розділ. Зрештою, вони не возили капусту.
  
  
  Усі експерти погодилися, що якщо прибрати Amtrak зі статистичного циклу, залізничне сполучення стало таким самим безпечним, як і раніше.
  
  
  Які, якщо ви знали історію залізниць, мали багато спільного з тим, де ви сиділи.
  
  
  ТАЙ ХЕРЛИ СИДЕЛ в кабине нового грузового грузовика Southern Pacific MK5000C, держа левую руку на дроссельной заслонке, а правой нажимая на независимый тормоз, и гнался за двумя неуловимыми отблесками звездного света, мчащимися впереди него по изгибающемуся участку железной дороги, приближающемуся к Биг-Сэнди, штат Техас.
  
  
  Кабіна вібрувала від глибокого баритонного гуркоту двадцятип'ятитонного дизеля Caterpillar 3612, в той час як Тай спостерігав за показаннями гальмівного тиску та обертів за хвилину на рідкокристалічному дисплеї, вбудованому у формований пластик кремового кольору панелі приладів. Менш ніж за двадцять футів за його спиною, під чотирма трудящими вихлопними вентиляторами з жовтими лопатями, п'ять тисяч коней скакали злагоджено, але це здавалося неправильним. Все невірно.
  
  
  Тай Херлі став інженером не для того, щоб сидіти в комфортних умовах із клімат-контролем, вдихаючи запах поліуретану, ізольований від великого чотиритактного двигуна V-12, яким він керував, ретельно балансуючи потужність та гальмування. То була не залізниця. Це не було його мрією.
  
  
  Він сумував за промисловою чорною панеллю управління свого старого дизеля SD40-2 з аналоговими циферблатами та неефективним настінним вентилятором, що працює над циркуляцією затхлого повітря в кабіні. Це було залізничним. Тай з таким самим успіхом міг би керувати космічним шатлом, як цим надінженерним пристроєм. Але найбільше йому не вистачатиме того, щоб бути космонавтом. Southern Pacific була поглинута Union Pacific, та його червоний сірий MK5000C незабаром повинен був носити ліврею Cascade green. То справді був кінець епохи.
  
  
  Єдиними речами, які залишилися незмінними, були два невловимі відблиски на однакових сталевих напрямних.
  
  
  Тай ганявся за цими вогниками все своє життя, чоловіком та хлопчиком. З тих пір, як він уперше почув самотнє виття гуркотливого вантажного "редболу", що мчав до місця призначення далеко-далеко від Техасу.
  
  
  Це була хороша, яка приносила задоволення життя для людини, яка ніколи не бачила великих міст Сходу і не зробила багато чого, щоб відзначитися. Він ніколи не "протирав дросельну заслінку" - не глушив двигун, - але він також не порвав жодної колії і не пролив вантаж. Жодного разу за дюжину років на SP. Було чимось похвалитися, особливо в наші дні.
  
  
  Регулюючи гальмівний тиск, під'їжджаючи до великого мосту з ферм та дерев'яних паль, що перетинав річку Сабін, Тай спробував порахувати свої благословення.
  
  
  Йому було тридцять шість, і він був у доброму здоров'ї. Він мав роботу. Це була робота, яку він завжди мріяв. Правда, робота була не зовсім такою, якою її уявляв Тай у маленькому містечку Вічіто-Фоллс, але платили за неї добре, а додаткові пільги дозволяли маленькій дружині задовольнятися, а близнюкам - барами Nintendo і Snickers.
  
  
  Ймовірно, згодом він звикне до MK5000C. Можливо, розмірковував Тай, він перевозитиме вантажі досить довго, щоб дожити до того дня, коли вони теж вийдуть із моди. Чорт забирай, вони вже казали, що наступна велика річ - це кондиціонер. Блок-монстр змінного струму не був би "пташиним гніздом", якби ви запустили його помилково. У Тая теж ніколи не було "пташиного гнізда" у двигуні. Ще одне благословення на дошці тоталізатора життя.
  
  
  Насамперед, Тай не був його бідним татком. Його батько працював у ІП до нього. Гарна людина, тепер із зморшкуватим обличчям і розбитим серцем та духом.
  
  
  Одного разу Лютер Херлі розганявся головною магістраллю, коли яскраво-жовтий шкільний автобус виїхав на перехрестя і застряг на рейках. Огинаючи довгий поворот черги, намагаючись надолужити втрачений час, Лютер побачив затихлий автобус тільки в останній момент. Він натиснув на гальмо надто пізно. Але він міг би відкинути його на п'ять миль тому, і було б запізно. Лютер Херлі тягнув сімдесят двоповерхових платформ, що гуркотять за його дизелем MP15 у двохсотрічній лівреї. Він не зміг би вчасно зупинити цього несучого сталевого дракона, навіть якби знайшов спосіб перекинути його на бік, як бика Брахми.
  
  
  Ключ гальма зламався в його руці, коли, кричачи, Лютер врізався в шкільний автобус, протягнувши його, що верещать і іскриться, більше милі по невблаганних рейках.
  
  
  Він був єдиним, хто вижив - якщо можна назвати життям те, як жив Лютер Херлі після того жахливого дня. Хлопчикам-рятувальникам довелося відірвати його руку від ревучого клаксону, і коли вони, нарешті, зробили це, вони зрозуміли, що він кричав весь цей час.
  
  
  Тай Херлі ніколи не чув цієї історії безпосередньо від свого батька, який того дня пішов додому, щоб ніколи більше не їздити рейками. Пенсія залізничника дозволяла йому харчуватися пивом та Сомінексом. Наступного дня Тай прочитав усе про це у газетах. У звіті цитувався якийсь експерт, який стверджував, що зіткнення вантажного локомотива з автобусом, що заглохло, рівносильне зіткненню цього ж автобуса з нерухомою банкою з-під кока-коли. Не було жодного чинника живучості.
  
  
  Цей змістовний факт вразив Тая більше, ніж кількість убитих, про яку він давним-давно забув. Його все ще кидало в тремтіння при думці про це. І коли він підійшов до перехідних воріт, обидва кінці його травної системи мимоволі стиснулися.
  
  
  Ні, принаймні, він не був своїм батьком, який був досить сильним, щоб не впасти в запій після того, як закінчилося його трудове життя, але ніколи не був добрий ні для чого іншого.
  
  
  З того місця, де сидів Тай, подорож поїздом була найбезпечнішою. Поки що ти залишався у поїзді. Устань на шляху поїзда, і ти був баластом на коліях. Тай знав статистику. Найважчого року в дорозі загинуло менше п'ятдесяти пасажирів поїзда. Щороку щонайменше п'ятсот людей гинули, намагаючись обігнати дизельних монстрів, що мчаться, на перехрестях або вторгаючись на рейки та естакади.
  
  
  Десь за півночі Тай виїхав з-за повороту, мало не зіткнувшись із Біг Сенді, і схопився за його клаксон. У місті щоразу, коли він це робив, здіймався великий галас. Казали, що він розбудив усе місто. Вони ніколи не розуміли, що це було для їхнього блага. Ніколи не пов'язували попереджувальний вибух із газетною вирізкою двадцятирічної давнини, що пожовкла в ящику столу Тая разом з його шкарпетками та свіжою спідньою білизною.
  
  
  Поки він мав хоч якесь право голосу, Тай добре і голосно сигналив у свій повітряний ріжок при наближенні до перехрестя.
  
  
  І будь прокляті всі, хто скаржився. Це стосувалося не лише їхніх життів. Це стосувалося життя Тая Херлі теж.
  
  
  Техаську ніч оголосив звуковий сигнал MK5000C, приглушений усередині нової кабіни. Про всяк випадок Тай дав йому ще один гудок.
  
  
  Він побачив, як кістяно-білий спортивний позашляховик, підстрибуючи, мчить до ромба шляхів, що перетинаються, де колишня Південна тихоокеанська лінія перетиналася із залізницею Юніон Пасифік, і його серце застукало, як барабан, змушуючи пульсувати великі вени на руках.
  
  
  "О, дорогий Господи, будь ласка, не треба ..." - хрипко пробурмотів він. Він знову натиснув на клаксон.
  
  
  У відповідь спортивний автомобіль рвонувся вперед.
  
  
  "Ні, ти, обпалений батьком дурень. Ні, ти не можеш перемогти. Відійди, відійди!" Тай кричав у звуконепроникному утробі великої вантажівки, знаючи, що її не почує ніхто, крім його рятівника.
  
  
  Фари спортивного автомобіля були двома покритими міллю віялою, що змушували перехрестя світитися примарно. Ворота почали опускатися у відповідь автоматичний сигнал. Пролунав дзвін.
  
  
  І Тай змінив мелодію.
  
  
  "Поспішай. Чорт забирай, поспішай! Ти можеш це зробити. Уклади цього молокососа".
  
  
  Брама перемагала, і серце Тая почало провалюватися в стравохід.
  
  
  Він знову посилився, коли спортивний автомобіль раптово прискорився та врізався у ворота.
  
  
  Тай спостерігав за цим з широко розплющеними очима.
  
  
  Спортивна машина проїхала передніми шинами рейками і, коли її задні колеса вдарилися об залізо, зупинилася як укопана.
  
  
  "Забирайся! Забирайся!" - закричав Тай, ударяючи кулаком по пластиковому каркасу, поки той не тріснув, як яйце.
  
  
  Двері кольору білої кістки відчинилися, і звідти вийшла постать. Прикрашений яскравим світлом великої фари TMK5000C cyclops, він був схожий на маленького жука. Його дії були схожі на дії жука.
  
  
  В руках у нього було щось схоже на довгу палицю. Він застромив її в краватку. Вона затремтіла вертикально, як щупальце жука.
  
  
  Повернувшись, він незграбно піднявся на дах машини, нахилився і підібрав свою палицю. Потім він підвівся. Він просто стояв там, дивлячись в обличчя сірому дизельному монстру, що насувається, з тупим червоним носом.
  
  
  "Ісусе, що любить Христа!" Тай застогнав, переводячи клавішу реверсу в нейтральне становище. Водночас він знову натиснув на газ, ініціюючи динамічне гальмування. Миттєво трансформувалися тягові двигуни. Вони перетворилися на індивідуальні генератори, які намагаються придушити тисячі тонн нестримної інерції.
  
  
  Тай знав, що було запізно. Він знав, що це було в руках Всемогутнього Бога. Все, що він міг зробити, це вчепитися за важелі управління і дивитися на неминучу катастрофу, в якій він був би мимовільним і безсилим учасником.
  
  
  Він чув про людей, які вчиняли самогубство, лягаючи на рейки. Таке траплялося на Сході один чи двічі. Вони все ще говорили про американця з Коннектикуту, який просто склав свою ідіотську голову на трасах CSX і дозволив жорстоким сталевим вантажівкам зробити за нього те, на що йому не вистачило духу вистрілити.
  
  
  Але це-
  
  
  Чоловік стояв на тлі ночі, весь у чорному. Це було все, що зміг розглянути Тай. Він був одягнений у чорне. Навіть його обличчя здавалося чорним. Не чорнота чорношкірої людини, а ебенове дерево крил жука. Здавалося, що найгірший жах Тая Херлі прийняв форму людини, що вийшла з Ада, щоб терзати його.
  
  
  На очах у Тая він ріс і ріс, і, незважаючи на огиду, що піднімається в горлі, навіть коли образ розчавленої банки з-під кока-коли обпаляв його уяву, Тай вдивлявся вглиб цього чорного обличчя, в очі, яких він не міг бачити, намагаючись розглянути риси, які в будь-яку секунду могли бути розбиті до невпізнання, запитуючи, чи не це зробив його бідний сивий папочка. Цікаво, чи бачив він приголомшені страхом маленькі лички, білки їхніх маленьких круглих очей у той жахливий момент, перш ніж автобус розірвало, як буханець чудо-хліба, розкидавши дитячі тіла, як насіння соняшника.
  
  
  Раптом чоловік підняв руки. Його руки були складені разом, у яких він тримав свій ціпок. У темряві Тай Херлі не міг розібрати, що це було, але образ, що виник у його свідомості, був мечем, піднятим високо і зухвало, ніби людина в чорному була якимось безстрашним воїном давнини, що вирішила перемогти сучасний вантажний поїзд тонким сталевим лезом.
  
  
  У той момент, коли серце завмирало, Тай Херлі молився за цю людину. Молився, бо знав, що з них двох виживе лише Тай.
  
  
  Коли звір із баритоном наблизився до нього, чоловік поклав меч на плече і, здавалося, робив тренувальні помахи, як гравець у бейсбол. Він справді ставився до цього недбало.
  
  
  В останню можливу секунду людина звела курок і вистрілила. Лезо спіймало промінь місячного світла, і Тай побачив, що він теж був чорним. Вилетівши з його рук, він розвернувся, як у сповільненій зйомці. Очі Тая кинулися до нього, навіть коли його мозок сказав, що він злякався. Він збирається вистрибнути. Слава Богу. Слава Всемогутньому Богові.
  
  
  Потім клинок, що обертався, наблизився до його вітрового скла, як люта лопать вертольота, і під його поглядом тендітний позашляховик вибухнув вогненною кулею, яка миттєво обпалила "блек" з червоним носом. І без найменшого здригання від зіткнення чи втрати інерції тридцятивагонний вантажний склад потягнув зламану штуковину вперед.
  
  
  За кілька миль вниз трасою все так перекрутилося, що просто розвалилося на частини. Шматки, які не були відкинуті убік, були розплющені на трасі.
  
  
  Тай Герлі нічого цього не бачив і не чув. Його руки завмерли - одна на клавіші реверсу, інша на звуковому сигналі.
  
  
  Його очі були розплющені і дивилися вгору, незрозуміло моргаючи. Він дивився на робочий черевик. Він не знав, чий це був черевик, але виглядав знайомим, дуже знайомим. Насправді, це виглядало так само, як черевик, який він зашнуровував цього ранку.
  
  
  Потім поїзд нахилився у повороті. Голова Тая трохи повернулася, і він побачив, що черевик був його власним. Він міг бачити себе, що сидить твердо і непохитно за штурвалом жахливого тягача, і в останні миті перед тим, як згустилася темрява, він подумав, чи не відчуває він якогось позатілесного досвіду.
  
  
  Бо він побачив, що комір його уніформи був дуже червоним, а там, де мала бути його голова, була дивного вигляду порожнеча, з якої фонтаном била артеріальна червона кров.
  
  
  У нього теж виникла цікава думка: якщо я там, нагорі, то що мої очні яблука роблять на підлозі?
  
  
  Це був той самий момент, коли кров перестала випливати з його мозку, і все життя витекло з його відрубаної голови, погасивши ту останню безглузду думку, що залишилася без відповіді.
  
  
  Без свідомого мозку за кермом великий MK5000C ревів усю ніч, розгойдуючись на поворотах, сліпий і нестримний, важкий робочий черевик його мертвого інженера утримував педаль мерця. Мікропроцесорне управління не дозволяло потужності перевищувати допуски з транспортування вантажу. Він прогуркотів через Біг-Сенді, штат Техас, і далі до Тексаркани, де, природно, з'їхав з траси і врізався у великі сталеві бампери наприкінці траси з передбачуваними результатами.
  
  
  Коли слідчий NTSB Мелвіс Каппер прибув на місце події, у бригадира верфі знайшлося для нього лише одне слово.
  
  
  "Птахи-вілі гнізда".
  
  
  "То чому інженер просто не загальмував цього молокососа?"
  
  
  "Я мав на увазі не двигун. Ми ще не зламали чортів капот. Я мав на увазі інженера. Він з тих, хто гніздиться у пташиних гніздах".
  
  
  Коли він забрався у велику кабіну MK5000C, яка тепер лежала на боці, як загиблий бойовий слон, у безладді, що колись був товарним двором, Мелвіс зрозумів, що вони мали на увазі.
  
  
  Чортовий інженер був розкиданий по всій кабіні. Удар відкинув його на всі боки, у тому числі на сторони. Пальці були відірвані. Одна нога була повністю вивернута і затиснута за плечем. Протилежна нога на перший погляд виглядала нормально. Ступня була спрямована в правильному напрямку, але гомілка над нею була вивернута щонайменше тричі. Вона виглядала як скручена біла іриска.
  
  
  Найгірше було те, що його голова була відірвана від шиї.
  
  
  "Господи", - пробурмотів Мелвіс.
  
  
  "Схоже, скло, що летить, начисто знесло його".
  
  
  Мелвіс обвів усе довкола променем ліхтарика. "Я не бачу багато уламків скла".
  
  
  "Ну, повинні ж бути якісь. Хлопець обезголовлений, чи не так?"
  
  
  "Це факт", - визнав Мелвіс.
  
  
  Але єдиним склом, присутнім у кабіні, було кілька уламків від затягнутих павутинням віконних отворів, найбільший з яких був менший за нігтя.
  
  
  "Можливо, великий шматок скла, через який він загинув, розбився під час аварії", - припустив Мелвіс.
  
  
  "Яка аварія? Та, що в Біг Сенді, чи це безладдя прямо тут?"
  
  
  "Мабуть, це тут. Він збив тільки ніндзя Нішицю. Чортово хлипкий маленький японський джип не зрівняється з такою ревучою джаггернаутом, як MK5000C. Чорт забирай, найвища частина радіоантени не дістала б навіть до фари".
  
  
  "Вважаю, в цьому є сенс, коли ти так це викладаєш".
  
  
  Це було єдине, що мало сенс.
  
  
  Потім бригадиру спала на думку думка. "Якщо розбите скло не вбило його при зіткненні, якого біса він їхав на ній всю дорогу так, як їхав? Йому залишалося майже п'ятдесят чортових миль, щоб загальмувати".
  
  
  Мелвіс знизав плечима. "Можливо, він завмер за пультом управління. Таке трапляється".
  
  
  "Ніхто не застигає протягом п'ятдесяти миль, а потім повним ходом врізається у вантажну станцію, як це зробив він".
  
  
  "Ну це точно, що він не втратив голову на переході", - пробурчав Мелвіс. "Це поняття абсолютно суперечить природі".
  
  
  Але коли вони повернулися до місця початкового удару, вони виявили самотній уламок скла, який виглядав так, ніби він відірвався від MK5000C.
  
  
  Мелвіс наказав зібрати шибку заново, і уламок припав точно за розміром. З цим нічого не вдієш. Інженера обезголовили на переході.
  
  
  "Його нога мала зісковзнути з педалі мерця", - сказав начальник верфі. "Як ви це поясните?"
  
  
  "Наркотик", - сказав Мелвіс Каппер.
  
  
  "Ви, хлопці з NTSB, весь час несете нісенітницю, коли не можете знайти розумного пояснення".
  
  
  "Дур", - рішуче сказав Мелвіс.
  
  
  Це увійшло його попередній звіт як наркотики, і звіт був слухняно занесений в комп'ютер NTSB у Вашингтоні, округ Колумбія, де він був заархівований для доступу відділень NTSB по всій країні.
  
  
  Машиністка-клерк, яка виконала цю просту дію, зробила більше для сприяння серйозному розслідуванню таємниці катастрофи у Тексаркані, аніж будь-який оперативник. Ніхто не підозрював про це - не більше, ніж вони підозрювали, що трирічне правління залізничного терору не було низкою збігів або низкою невдач.
  
  
  У цьому вся була закономірність. Але ніхто не міг її розпізнати.
  
  
  Розділ 2
  
  
  
  
  Його звали Римо, і він проводив тест-драйв своїх нових коліс за умов поля бою.
  
  
  Рух протікав з усіх боків навколо нього. Водії з налитими свинцем ногами в шаленому поспіху в'їжджали на жваві смуги та виїжджали з них. Як не дивно, більшість потоку рухалася вбік, а не вперед. Водії щосили намагалися з'їхати зі своєї смуги і пересісти на іншу. Потім, не попрацювавши подати сигнал, вони поверталися на смуги, з яких щойно вислизнули. Це було дуже ритуально. Відкривався простір, і всі прямували до нього. Зіткнулися бампери. Ревіли клаксони. Їдкі прокльони перекривали шум. Переможець навряд чи проводив більше чверті милі, займаючи важко завойоване місце. Як тільки він бачив інший, він мав його отримати. Концепція поступатися дорожньому движку була такою ж чужою, як і дотримання обмеження швидкості.
  
  
  Римо давно думав, що розібрався в бостонському водійському менталітеті. Кожен бостонець твердо вірив, що правила дорожнього етикету застосовуються до всіх, окрім нього самого. Тому кожен водій ігнорував їх, безтурботно вважаючи, що інший хлопець сумлінно дотримуватиметься правил дорожнього руху. Але навряд чи будь-хто колись це робив.
  
  
  Водії Бостона теж завжди запізнювалися. Вони були готові ризикувати життям і кінцівками, щоб скоротити час поїздки на шість чи сім секунд. І вони змінювали смуги руху так швидко і безладно, як більшість людей змінюють свою думку.
  
  
  Це стало настільки божевільним, що Римо перестав їздити містом. Натомість він брав таксі чи метро.
  
  
  Римо не міг знайти потрібну машину для управління рухом у Бостоні, тому він зажадав, щоб його роботодавець придумав щось потрібне. Зрештою, якби Римо загинув в автокатастрофі, його роботодавець втратив би мільйони доларів на навчання - не кажучи вже про одного з двох найбільших убивць на ринку сьогодні.
  
  
  Його наймач занапастився. Спершу.
  
  
  "Абсолютно ні".
  
  
  "Послухай, Смітті", - сказав йому Римо. "Вони вкладають гроші в підготовку пілотів винищувачів, і коли літаки зазнають краху, вони перевертають небо і землю, доки не врятують їх, навіть якщо велика втрата - це літак. Чи правда?"
  
  
  "Це правда", - повільно визнав доктор Гарольд В. Сміт.
  
  
  "Отже, ви вклали купу грошей у моє навчання, і оскільки я застряг, живучи в цьому божевільні..."
  
  
  "Бостон - не божевільний будинок".
  
  
  "Рух у Бостоні - це все одно що грати в бамперні машинки в танках "Шерман" проти маніяків-вбивць. Ці люди чудово пересуваються пішки, але посадіть їх за кермо автомобіля, і вони відразу впадуть з еволюційних сходів".
  
  
  Сміт прочистив горло. "Я впевнений, що ви перебільшуєте".
  
  
  "Минулого разу, коли я намагався їхати з аеропорту, троє людей зробили все можливе, щоб переїхати мою машину, тому що я зупинився перед пішоходом на довбаному пішохідному переході".
  
  
  "Малоймовірно".
  
  
  "Якось я був першим у черзі на червоне світло, коли загорілося зелене. Я не завівся миттєво, і якийсь ідіот позаду мене натиснув на клаксон і назвав мене всіма іменами в книзі".
  
  
  "Мабуть, він поспішав".
  
  
  "Він мав потрапити до лікарні після того, як я вивихнув йому язик".
  
  
  Сміт видав неприємний горловий звук.
  
  
  "Включи це до мого контракту", - сказав Римо. "Я хочу машину, яка витримає дорожній рух у Бостоні. І вона має бути червоного кольору".
  
  
  "Чому червоний?"
  
  
  "Чому б і ні?" – заперечив Римо.
  
  
  І оскільки добрих убивць було важко знайти, доктор Сміт зробив це. В кінці кінців. Це зайняло більше часу, ніж очікував Римо. Було кілька відмов. Першою машиною був "Боневіль". Римо прокотився на ньому кварталом на тест-драйв, і хлопчик-рознощик газет на велосипеді відразу врізався в нього збоку.
  
  
  Римо вийшов і спитав хлопчика, чи все з ним гаразд. Хлопчик жбурнув у нього денною газетою і пригрозив подати до суду.
  
  
  "Ти перервав мене", - зазначив Римо, відчуваючи полегшення від того, що рука хлопця, який відбиває м'яч, не постраждала.
  
  
  "Ти маєш дивитися, куди йдеш, придурок!" - заволав хлопчик, його кільце в носі тремтіло під розширеними ніздрями.
  
  
  "Твоя мати знає, що ти так кажеш?"
  
  
  "Моя мати навчила мене так розмовляти, коли я розмовляю з придурками. Це зовсім новий велосипед. Тепер глянь на нього".
  
  
  Римо озирнувся. З мотоцикла зникла плямка електричної зеленої фарби. В іншому він був неушкоджений.
  
  
  "Я щойно купив цю машину", - заперечив Римо, вказуючи на своє подряпане переднє крило.
  
  
  "Твоя мати виб'є з тебе все лайно за те, що ти його подряпав?"
  
  
  "Я цього не виправляв. Це зробив ти. І стеж за тим, що ти говориш про мою матір. Я ніколи її не знав".
  
  
  "Тобі пощастило. Моя мати збирається зробити з мене нову дірочку в пирозі".
  
  
  "Нагадай їй від мого імені, щоб вона також промила всі інші отвори з милом".
  
  
  "Знаєш, я міг би подати на тебе до суду. Мій батько постійно подає на людей до суду".
  
  
  "Він повинен почати з твоєї матері за те, що вона випустила у світ такого здивування, як ти", - заволав Римо.
  
  
  "Ви не можете так зі мною розмовляти", - закричав у відповідь хлопчик-газетник.
  
  
  "Якби я був твоїм батьком, я зажадав би свою сперму назад", - заволав Римо, захоплюючись цією темою.
  
  
  Після цього хлопчик підійшов до нового "Бонневіля" Римо і лизнув язиком пошкоджене переднє крило. Римо думав, що це нова варіація на тему "нюхати фарбу", поки хлопчик не випростався, і Римо не побачив свіжу подряпину, яка точно відповідала подряпині, залишеною зіткненням. Потім хлопчик показав Римо мову, показуючи срібну шпильку, встромлену в нього.
  
  
  Після чого Римо голими руками розібрав десятишвидкісний двигун і зібрав із нього вертикальну пташину клітку з хлопчиком, упійманим усередині. Римо залишив його каркати, як ворону.
  
  
  "Боневіль" повернувся до дилера.
  
  
  Другою машиною був Chevy Blazer. Він пережив першу поїздку кварталом і навіть дістався шосе 128 і назад, коли Римо випадково припаркував його перед супермаркетом, де в нього врізався Mercedes SL.
  
  
  Жінка-водій вийшла з-за керма, кинула один погляд на пошкоджену передню частину "Блейзера", її порізаний бампер і повернулася до Римо.
  
  
  "Ти маєш дивитися, куди йдеш!" - верещала вона.
  
  
  "Я припаркувався", - заявив Римо розумним тоном, тому що на той час він підозрював, що всі водії Бостона були психічно неврівноваженими.
  
  
  "Це твоє слово проти мого", - кинула вона у відповідь, пробігаючи повз нього.
  
  
  - Передбачається, що ви повинні обміняти документи на місці події, - крикнув Римо їй услід. - Закон штату.
  
  
  "Я не потрапив в аварію. Це зробив ти. Поміняйся ними із самим собою".
  
  
  Римо почекав, поки жінка увійде до магазину, а потім штовхнув її шини. Він робив це недбало, переходячи від шини до шини. Його шкіряні мокасини відскакували від твердої гуми. Щоразу шина видавала низьку бавовну, і повітря починало шипіти.
  
  
  Коли Римо повернув свій пошарпаний блейзер, автомобіль жінки осів на обіддя.
  
  
  Римо теж відправив Блейзер назад.
  
  
  Потім роботодавець поскаржився, що Римо явно вів машину небезпечним чином.
  
  
  Римо припустив, що єдиний безпечний спосіб керувати автомобілем у великому Бостоні – це прикріпити до шасі метеозони і ширяти над транспортним потоком.
  
  
  "Спробуй ще раз", - сказав він Сміту.
  
  
  Остання машина прибула тільки цього ранку. Римо кинув на неї один погляд, потер руки і сказав: "Не можу дочекатися".
  
  
  І він попрямував до мосту через річку Непонсет і диким радостям бостонського вуличного руху.
  
  
  Поки що це було все, що він просив. Але здебільшого це був червоний. Якщо бути точним, червоний лускатий. Римо не знав, що роблять червону лускату фарбу для автомобільних кузовів. Він згадав, що бачив це на замовних хот-родах у дитинстві, коли володіння велосипедом було поза його фінансовою досяжністю.
  
  
  Римо їхав Південно-Східною швидкісною автомагістралі - більш відомою як Південно-Східна траса лиха в годину пік або Зелений монстр у добрі дні - випробовуючи її. Це була довга, перевантажена стрічка надземного шосе, яке тягнулося через увесь Бостон, як млявий удав. Незабаром його збиралися знести, щоб звільнити місце для Центральної артерії, що знаходиться в депресії. Римо сподівався, що в них вистачило здорового глузду встромити кіл і в його серці теж.
  
  
  Липневе сонце палило нещадно і змушувало його машину горіти, як розпечене вугілля. Його було видно за багато миль. То був великий плюс. Бостонським водіям було важко розглянути щось менше, ніж вежа Хенкока.
  
  
  Коли він під'їжджав до з'їзду з Роксбері-Мес-авеню, чоловік у чорному Ford Ranger Bigfoot спробував проскочити перед ним, завивши клаксоном, величезні колеса дряпали асфальт.
  
  
  У минулому Римо б засмутився або розлютився. Натомість він посміхнувся від вуха до вуха.
  
  
  Римо додав газу до двигуна і прискорився, підрізаючи його.
  
  
  Прийшовши до тями саме вчасно, чоловік показав Римо середній палець. Тому Римо трохи підштовхнуло його кермо. Його автомобіль перешикувався на іншу смугу. Водій "Снігової людини" спробував відтіснити його назад. Це було змаганням. Інший водій мав тільки спортивний позашляховик з домкратом і шинами від Bozo the Clown. Римо був за кермом чотирнадцятитонного бронетранспортера.
  
  
  Римо загнав його на аварійну смугу і, не задовольнившись цим, притиснув до огорожі.
  
  
  "Рейнджровер" розкидав іскри і фарбу більше милі, перш ніж водій, що лається, нарешті, перестав смикати кермо в бік Римо в марній спробі зіштовхнути його з дороги. Він просто зупинився, одна шина нагадувала почорнілу подрібнену пшеницю.
  
  
  "Мені це подобається", - сказав Римо, залишаючи понівеченого Рейнджера позаду себе.
  
  
  "Ви божевільний", - сказав доктор Гарольд У. Сміт з пасажирського сидіння, його сіре обличчя побіліло. Він притискав свій портфель до грудей. Його сірі очі за склом окулярів без оправи були суворими. Він приїхав до Бостона, щоб особисто передати ключі та спеціальні документи, які зробили легальним автомобіль APC street. Римо вмовив його поїхати з ним на тест-драйв. Сміт явно шкодував про це.
  
  
  "Це був оборонний рух", – запротестував Римо. "Ти бачив, як він підрізав мене. Не заперечи цього".
  
  
  Під'їжджаючи до з'їзду Непонсет-Квінсі, Римо обережно з'їхав на смугу з'їзду.
  
  
  Дві черниці у сріблястому хетчбеку Honda раптово обігнали його, різко підрізали і мало не відправили на рейки. Тільки надлюдські рефлекси Римо запобігли катастрофі на високій швидкості.
  
  
  Заскочивши за хетчбек, Римо протрубив їм у свій клаксон.
  
  
  Черниця, яка не була за кермом, висунулася з відкритого хетчбека і кинула в нього свої чорні чотки. Вони відскочили від червоної лускатої броні, розкидавши намистини всюди.
  
  
  "Дивися!" Сказав Римо. "Це те, про що я говорю. Навіть черниці збожеволіють, коли перебувають у дорозі".
  
  
  "Неймовірно".
  
  
  "Бостонські водії. Вони є абсолютно гіршими".
  
  
  "І ти став одним із них", - жорстко сказав Сміт.
  
  
  "Що!"
  
  
  "Тобі це подобається, Римо".
  
  
  "Я насолоджуюся перевагою в русі", - палко сказав Римо. "Я насолоджуюся тим, що не беру своє життя в свої руки, коли заскакую на вулицю за мішком рису. Мені подобається той факт, що яким би божевільним не був інший хлопець, на чому б він не їздив, я більше, жорсткіший і невразливіший за нього". ".
  
  
  "Отже, ви приймете цей транспортний засіб?"
  
  
  "З включеними дзвіночками. У нього випадково немає назви?"
  
  
  "Це називається Драгун".
  
  
  "Я не можу дочекатися, коли скажу Чіуну, що я щасливий володар повністю зарядженого "Драгуна"".
  
  
  "Насправді, - сказав Сміт, - я прибрав наступальне озброєння".
  
  
  "Дуже шкода. У тутешніх краях з них вийшли б чудові відлякувачі глузувальників".
  
  
  "Менша вага означає кращу економію палива", - жорстко сказав Сміт.
  
  
  "Гарна думка. Скільки миль на галон у будь-якому випадку розганяє це чудовисько?"
  
  
  "Три", - сказав Гарольд Сміт, директор CURE, надсекретного урядового агентства, яке офіційно не існувало.
  
  
  КОЛИ ВОНИ заїхали на паркування його приватного житлового комплексу в приморському місті Квінсі, Майстер Сінанджу вже чекав на них.
  
  
  Він був всього п'ять футів на зріст, його тонке тіло було одягнене в кімоно з бірюзового шовку, але мудрість століть, здавалося, була накреслена на його пергаментних рисах. Він був корейцем. Лисий. З карими очима. Довгі нігті. Над кожним вухом було трохи волосся і розпатланий вітром шматок, що зійшов за бороду. Його голос був незадоволеним писком.
  
  
  "Як поживає могутній дракон?" він гукнув.
  
  
  "Драгун", - поправив Римо.
  
  
  "Мене не хвилює, як вимовляється це слово в цій спірній провінції", - сказав Чіун, який навіть віддалено не був схожий на одного з двох найнебезпечніших убивць двадцятого століття. "Це офіційний транспортний засіб Майстра синанджу. Тому до нього звертатимуться належним чином і з повагою як до Дракона синанджу".
  
  
  "Драгун", - сказав Римо. "Скажи йому, Смітті".
  
  
  Майстер Сінанджу підняв очі на людину, яку він називав Імператором. Сміт вибирався із "Драгуна". То справді був худорлявий чоловік пенсійного віку. Все в ньому було сірим. Волосся, очі, нездоровий колір шкіри. Така людина, як Сміт, могла б отримати вигоду з ретельної колірної координації при виборі свого гардеробу. Натомість Сміт зазвичай одягався у сірі костюми-трійки, які дозволяли йому вписуватися практично в будь-яку ситуацію, як якомусь безбарвному хамелеону.
  
  
  "Називайте це як хочете", - сказав він. "Мені потрібно йти".
  
  
  Рідкісні брови Чіуна піднялися, через що його безволосий череп зморщився. "Так скоро? Але ти прибув тільки сьогодні, імператор. Я планував влаштувати бенкет на твою честь".
  
  
  "Мені справді треба йти".
  
  
  Чіун схилив свою стару голову. "Велике наше розчарування, але ми героїчно перенесемо його, ковтаючи гіркі сльози, бо розуміємо, що ми всього лише слуги, прості інструменти, якими можна користуватися на свій розсуд і при необхідності позбуватися, як від меча, що втратив гостроту. Я не звинувачую тебе, о проникливий, бо наша тупість оголена перед твоїми всевидячими очима".
  
  
  І Майстер Сінанджу спрямував спокійливий погляд своїх карих очей на руки Римо.
  
  
  Сміт простежив за поглядом Чіуна.
  
  
  "Він все ще цим займається", - сказав Римо, піднімаючи руки. Вони виглядали як звичайні руки. Його зап'ястя були неймовірно товстими, але руки могли належати будь-кому. Пальці були довгими, але ніхто не вважав би їх за пальці концертного піаніста. Нігті були акуратними та ретельно підстриженими.
  
  
  Ухиляючись від страшного видовища, Чіун прикрив очі рукавом бірюзового кольору. "Ні, я не можу дивитися на ці скалічені речі. Відвернися, о імператор. Римо, сховай їх, щоб не образити Сміта Толерантного на всі часи."
  
  
  "Куди мені сховати руки?" Запитав Римо, піднімаючи руки, щоб продемонструвати свою білу футболку і обтягуючі коричневі штани-чінос.
  
  
  "У тебе є кишені".
  
  
  "З моїми руками все гаразд".
  
  
  "У тебе пазурі лінивця, і ти це кажеш!" Чіун різко обернувся. "Сміт, це благо. У минулому хірурги міняли обличчя Римо. Чи можна щось зробити з його відсталими нігтями?"
  
  
  "Я ніколи не чув про імплантати для кутикули", - сказав Сміт без жодного гумору.
  
  
  Худощаві плечі Чіуна зникли. "Тоді це безнадійно. Коли я піду в Пустоту, я буду останнім свого роду з нігтями потрібної довжини".
  
  
  З цими словами Майстер Сінанджу підняв руки і витріщився на них, на його пергаментній шкірі застигла маска жалю. Його нігті загнулися на добрий дюйм за межі кістлявих пальців. Вони виглядали як кинджали зі слонової кістки і могли перерізати людське горло одним недбалим рухом.
  
  
  "Він все ще намагається змусити мене відростити нігті, як у Фу Манчі", - напівголосно повідомив Римо Сміту.
  
  
  "Опирайся", - прошепотів у відповідь Сміт.
  
  
  "Так!" - вигукнув Чіун. - Опирайся цим західним спонуканням, Римо. Роби, як наказує Сміт. Дозволь своїм пальцям розцвісти та вирости. Дай волю смертоносності, що таїться всередині. Боятися нема чого. Я навчу тебе правильно доглядати нігті. Зроби це одне і твоє навчання буде завершено. Я більше нічого від тебе не попрошу”.
  
  
  Римо рішуче похитав головою. - Ніякого мила, Чіуне. Як тільки я погоджуся на цвяхи, ти примірятимеш на мене бойове кімоно.
  
  
  "Тобі слід було б на колінах благати про пристойне кімоно. Ти виглядаєш як лякало в цих огидних панталонах".
  
  
  "Штани", - сказав Римо.
  
  
  "Римо потрібно вписатися в наше суспільство", - твердо сказав Сміт.
  
  
  "Нехай ваше суспільство дізнається в ньому вбивцю синанджу! Що це за манія секретності?"
  
  
  Римо та Сміт обмінялися поглядами. Жоден із чоловіків не вимовив жодного слова, але їхні втомлені вирази майже казали: "На цей раз ти поясниш йому це".
  
  
  "Я маю йти", - сказав Сміт своїм найлимоннішим тоном.
  
  
  "Підкинути до аеропорту?" - Запитав Римо.
  
  
  "Ні. Я приїхав поїздом".
  
  
  "Потяг?"
  
  
  "Так, це був найекономічніший варіант. Також я хотів особисто поспостерігати за системою Amtrak".
  
  
  "Чому це?"
  
  
  Сміт понизив голос. "Це оперативне питання".
  
  
  "Перевірка Amtrak торкається національної безпеки?"
  
  
  Заговорив Чіун, його зморшкувате обличчя раптово стало суворим: «Римо! за повалення Орлиного Трона, який ми поклялися захищати.
  
  
  Сміт ніяково поправив свою дартмутську краватку. "Якщо ви не заперечуєте, я маю йти", - пробурмотів він.
  
  
  Чіун схилив голову в манірному напівпоклоні. "Навіть якщо ти забереш із собою саме сонце, ми йтимемо вперед, не вклонившись, живучи заради того дня, коли ти покличеш нас виконати твій наказ, о великодушний", - вигукнув він.
  
  
  "Е-е, так", - сказав Сміт. Він поспішив угору вулицею до станції метро, ніби його дражнили хулігани.
  
  
  "Тобі завжди доводиться це робити?" Рімо запитав Чіуна.
  
  
  "Це краще, ніж весь вечір терпіти стомлююче суспільство цієї людини", - пирхнув Чіун.
  
  
  "Смітті не такий поганий".
  
  
  "Він їсть свій рис виделкою", - виплюнув Чіун, а потім швидко штовхнув усі чотири великі шини на "Драгуні".
  
  
  "Навіщо ти це робиш?" Запитав Римо.
  
  
  "Бо ти знехтував цим".
  
  
  Римо поплескав по корпусу. "Ну і як тобі це подобається?"
  
  
  Чіун критично оглянув блискуче чудовисько зі сталевих пластин і запитав: "Чому воно червоне?"
  
  
  "Щоб маніяки побачили, що я наближаюся, і забралися з мого шляху", - пояснив Римо. "І ви не відповіли на моє запитання".
  
  
  Чіун зморщив свій крихітний носик. "У ньому немає драконів".
  
  
  "Мені подобається все так, як є. Без драконів".
  
  
  "Це наполовину моє. На моїй половині буде намальовано дракона. Прослідкуй, щоб це було закінчено до ранку".
  
  
  "Якщо це твоя половина, чому я маю її розфарбовувати?"
  
  
  "Бо, якщо ви цього не зробите, я наполягатиму на подвійному підборі драконів, не кажучи вже про передній і задній фенікси".
  
  
  Римо зітхнув. – Якого кольору дракон? - Запитав я.
  
  
  "Золотий та зелений - добрі кольори дракона. Але я залишаю це тобі".
  
  
  "Ти знаєш, я нічого не малював із дитячого садка".
  
  
  Чіун знизав плечима. "Ти все ще молодий, і в тебе є ціла ніч, щоб навчитися свого ремесла".
  
  
  З цими словами Майстер Сінанджу поспішив назад до будівлі з польового каменю, яку вони ділили. У минулі часи це була церква, сикхський храм і, можливо, були й інші світські втілення. Тепер це був багатоконфесійний кондомініум. Переобладнаний ще у вісімдесятих роках він ніколи не пропонувався публіці. Натомість Гарольд Сміт купив його на аукціоні, передавши Майстру Сінанджу в рамках попередньої угоди. Чіун охрестив його замком Сінанджу, і вони переїхали туди. Римо займав одне крило, а Чіун інше. Вони ділили низьку зубчасту дзвіницю. Римо знав, що саме цю вежу Чіун відремонтував. Нібито для того, щоб помедитувати, але насправді подивитися, як Римо знову виконує його накази.
  
  
  У минулому були часи, коли Римо бився б із драконом Чіуна. Але тепер їх пов'язувала довга співпраця, і Римо навчився ладнати. Ну і що, якби йому довелося намалювати дракона? Це було так мало для людини, яка перетворила Римо Вільямса з все ще дихаючого мерця на єдиного спадкоємця Будинку Сінанджу.
  
  
  Це було так давно, що Рімо забув рік. У будь-якому разі, він більше не рахував роки. Це було по-західному. Римо був повністю східним, але був тонку суміш Сходу і Заходу.
  
  
  У ті дні, коли він був Римо Вільямсом, патрульним поліцейським Ньюарка, все, що Римо знав про Схід, він почерпнув під час туру В'єтнамом. Змінивши форму морського піхотинця на форму міського поліцейського, Римо звик до звичайного життя поліцейського.
  
  
  День, коли детективи з кам'яними обличчями його заарештували, змінив усе це. Його звинуватили у побитті до смерті штовхача – ще одне ім'я, яке він забув. Швидше, ніж він міг переосмислити події, Римо став перед судом, був засуджений і отримав безчесне місце у Будинку Смерті.
  
  
  Він прийшов до тями, але не мертвим, а в місці під назвою санаторій Фолкрофт у Раї, штат Нью-Йорк. Незабаром він виявив, що це було прикриття для CURE, організації, яка його підставила. Саме тоді, коли він повільно усвідомлював, що електричний стілець був підлаштований так, щоб доставити несмертельний заряд.
  
  
  Вони віддали його до рук Чіуна, останнього майстра синанджу. Він не мав вибору. Оскільки він був уже мертвий і похований в очах усього світу, закінчити роботу було лише питанням встромлення зарядженої голки в його руку і поховання його в ще свіжій могилі з його ім'ям на ній.
  
  
  Римо ніколи не чув про синандж до того давнього дня. Він дізнався, що Сінанджу - це назва крихітного рибальського села в Північній Кореї, яке, у свою чергу, стало резиденцією Будинку Сінанджу, лінії ассасинів, що налічує близько п'яти тисяч років. Але, перш за все, синанджу - це назва дисципліни бойових мистецтв, що практикується майстрами синанджу-селу та будинку.
  
  
  Римо було обрано, щоб стати першим жителем Заходу, якого навчили секретам синанджу. Це звучало круто, коли Римо вперше пояснив йому це.
  
  
  "Це схоже на кунг-фу?" Рімо запитав Чіуна.
  
  
  "Що ти знаєш про кунг-фу?" Чіун огризнувся.
  
  
  "Брюс Лі робить це у фільмах. П'ятеро хлопців накидаються на нього, і він відправляє їх у політ у всіх напрямках".
  
  
  Яскраві карі очі Чіуна звузилися з виразом, якого Римо навчився боятися. "Тобі подобається дивитися, як люди розбігаються на всі боки?"
  
  
  "Звичайно".
  
  
  І, вставши зі своєї пози лотоса на підлозі спортзалу "Фолкрофт", Чіун надав Римо послугу. Розкидавши його на всі боки.
  
  
  Півгодини того, як Ріко відскакував від різних стін, дали йому дуже цінний урок.
  
  
  Перше, не зли Чіуна.
  
  
  Друге, ніколи більше не згадуй Брюса Лі чи кунг-фу.
  
  
  Перші уроки, що розплющують очі. Роздуми про них викликали у Римо майже ностальгію.
  
  
  Незабаром Римо дізнався, що кунг-фу, не кажучи вже про карате, дзюдо та айкідо, були освоєні без будь-якої оплати чи кредиту в Сінанджу, який був сонячним джерелом бойових мистецтв.
  
  
  Потім він дізнався, що класти до рота, а що ні. Він навчився правильно дихати животом, а не виключно легкими. Він вивчив перші вправи, які здавались безглуздими, і з'їв тонни гіркого кімчі, щоб вивести жири та цукру, які отруювали його організм.
  
  
  Це було довго і болісно, і Римо так і не зрозумів, що скинув перші зовнішні лусочки своєї західної шкіри ще довго після того, як це сталося. На той час шляху назад ні для кого з них не було.
  
  
  Це було так давно. Американський президент побачив, як його нація розпалася на незнімні шматки. Оскільки на титул його канцелярської приналежності було написано "Президент Сполучених Штатів Америки", він почував себе зобов'язаним зібрати країну воєдино.
  
  
  Було створено ліки. Секретна, фінансована за рахунок прихованих бюджетних грошей, невідома всім, окрім головного виконавчого директора Гарольда Сміта, а пізніше Римо та Чіуна, вона була неофіційним інструментом виправлення багатьох бід Америки.
  
  
  Хвороби, які на той час, коли президент загинув від руки вбивці, стали безконтрольними і, начебто, не піддавалися контролю.
  
  
  Гарольд Сміт повернув на Схід, щоб урятувати найбільшу націю Нового Світу. Він повернувся до Чіуна, стародавнього, бездітного, без учнів - в'янучого осколка колишньої слави.
  
  
  Схід думав, що синандж відійшло в минуле. Захід про це нічого не знав. Це було ідеальне рішення. Америці потрібен був убивця. Сінанджу вимагав наступності. Було укладено правочин. Мертва людина була навчена забороненому мистецтву, яке незабаром мало померти. Жодна особа не була втрачена з жодної зі сторін. Все було таємно.
  
  
  І Римо навчився, ставши ассасином, а згодом і багато іншого. Він став синанджу, здатним на подвиги сили, майстерності та рефлексії, на які звичайні смертні були здатні лише в поодинокі моменти кризи. У Сінанджу весь мозок розкривався повною мірою. Пробуджений мозок, у свою чергу, вивільняв притуплені м'язи та загальмовані почуття.
  
  
  Якби це могла зробити людина, Римо міг би перевершити його. Він бачив ясніше і набагато далі за інших людей. Його рефлекси були такими ж гострими, як у багатьох хижаків. Його сила та спритність перевершували людські можливості.
  
  
  Усе це Чіун зробив йому. І якщо за стільки років їхніх стосунків йому знадобився дракон зі свого боку сімейного БТР, Римо збирався віддати його.
  
  
  Проблема в тому, що в дисципліні синанджу не було нічого, що прищеплювало б художні навички. О, Чіун намагався навчити Римо різким ідеографічним знакам, використовуваним стародавніми майстрами синанджу для позначення своїх могутніх діянь. Але в нього нічого не вийшло. Римо виявився більш обізнаним у відносно сучасному алфавіті хангиль, який Чіун вважав грубим і невиразним.
  
  
  Але якби Чіун хотів дракона, Римо дав би йому його. Тому що він любив Майстра Сінанджу всім серцем.
  
  
  І насамперед у нього абсолютно, позитивно не росли пазурі.
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  Доктор Гарольд У. Сміт стояв біля автоматичних скляних дверей залу очікування Південного вокзалу Бостона, чекаючи на виклик свого поїзда. Він уже вирахував маршрут. Поїзд Amtrak зупинився на 7-му шляху. Це був єдиний сріблястий поїзд з червоно-біло-синьою смугою Amtrak, що іде всією його довжиною на станції. Усі інші поїзди були прикрашені огидною пурпурово-жовтою символікою MBTA – місцеві приміські поїзди. Люди з тривогою поглядали на велике електронне табло вильоту, очікуючи, коли буде опубліковано трек. Ця інформація була цілком очевидною. Тим не менш, вони тинялися без діла біля великої дошки, тоді як Сміт тинявся біля дверей. Це було б просто питання того, щоб одним із перших опинитися за дверима.
  
  
  Таким чином Сміту було гарантовано місце. У нього мало бути місце. Це була чотиригодинна подорож назад, і він не міг дозволити собі витрачати час даремно.
  
  
  Було дивно, наскільки переповненим був поїзд, що під'їжджав. Люди справді стояли в проходах. Це було не свято та не вихідні. Це був звичайнісінький вівторок у середині літа.
  
  
  Самому Сміту довелося стояти до Нью-Хейвена, де зупинився поїзд, оскільки електричний двигун змінили на дизельний. Він розумів, що як тільки Північно-Східний коридор буде повністю електрифікований, п'ятнадцятихвилинна затримка піде в минуле.
  
  
  Як тільки "Янкі Кліпер" спорожнів у Нью-Хейвені, Сміт опустився на вільне місце. Як раз вчасно. Через кілька хвилин поїзд знову наповнився і залишався набитим всю дорогу до Бостона.
  
  
  Сміт не хотів ризикувати по дорозі назад. Його вражене артритом коліно знову занурило. І якби він стояв, він не міг би працювати. Гарольд Сміт ненавидів неробство, що було відображенням його безрадісного виховання в Новій Англії.
  
  
  Коли диктор нарешті оголосив: "Все на борт "Мерчантс Лімітед"", Сміт зробив непристойний ривок до дверей. Двері роз'їхалися, і він поспішив униз по доріжці, щоб пірнути у вагон для некурців.
  
  
  Вибравши зручне місце біля вікна, він влаштувався зручніше, його поношений портфель щільно лежав на колінах. За звичкою він зайняв місце поряд з одним із аварійних виходів через вікно. Гарольд Сміт ніколи не ризикував своїм життям невиправдано. Якби він помер, CURE довелося закрити. Америка поки що не могла собі цього дозволити.
  
  
  Незабаром вагон наповнився.
  
  
  Велика чорношкіра жінка у фіолетовому платті з принтом перевалку пройшла по проходу і зупинилася на Смітс-роу.
  
  
  "Це місце кетберд?" — спитала вона, показуючи на порожнє місце поряд із Смітом.
  
  
  "Що?"
  
  
  "Я шукаю сидіння для птаха-кішки".
  
  
  "Я не знаю, про що ви кажете", - запротестував Сміт.
  
  
  "На мою думку, схоже на крісло catbird, так що я цілком можу його зайняти".
  
  
  Жінка опустилася на порожнє сидіння поруч із ним і як подання тицьнула м'ясистим ліктем у ребра Сміта, схожі на ґрати.
  
  
  "Вибачте мене", - сказав Сміт, ерзаючи на своєму сидінні.
  
  
  "Ви вільні", - незворушно сказала жінка. "Що ви взагалі зробили?"
  
  
  "Я нічого не зробив".
  
  
  "Тоді чому ти виправдовуєшся?"
  
  
  "Твій лікоть упирається мені в бік", - ніяково сказав Сміт.
  
  
  "Припускається, що це розкопки?"
  
  
  "Прошу вибачення?"
  
  
  "Ну ось, знову ти за своє. Тепер що не так?"
  
  
  "Твій лікоть все ще впирається мені в бік".
  
  
  "Я можу скинути кілька фунтів. Я буду першим, хто це визнає. Але ці люди в поїздах не роблять сидіння досить великими, щоб вмістити тих із нас, хто має достатні переконання. Якщо ти розумієш, що я маю на увазі. З цим нічого не можна зробити, мила. Я пробувала сидіти на дієті. Я пробувала не їсти. Опра, я не".
  
  
  Сміт озирнувся у пошуках іншого місця. Але його не було. Витягнувши шию, він спробував заглянути в машини за ним. Люди йшли проходами з тим стурбованим виглядом, який казав йому, що вільних місць немає.
  
  
  "Тепер хто корчиться?" спитала жінка.
  
  
  "Вибачте", - сказав Сміт.
  
  
  "Так-то краще. Зараз ти розсудишся, і ми чудово порозуміємося. Як сказала та людина, щоб порозумітися, потрібно йти вперед".
  
  
  Потяг почав рухатися, і Гарольд Сміт спостерігав, як зникає станція. Набираючи швидкість, "Мерчантс Лімітед" прогуркотів повз залізне чудовисько мосту, який виглядав так, ніби його побудували середньовічні ковалі. Була коротка зупинка станції Бек-Бей. Коли повз замиготіли передмістя Бостона, поїзд набрав швидкість.
  
  
  Сміт зачекав, поки кондуктор забере його квиток, перш ніж спробувати відкрити портфель.
  
  
  "Потрібна допомога з цим?" - спитав його сусід по сидінню.
  
  
  "Я можу впоратися".
  
  
  "Те, що я жінка, не означає, що я не сильна. Ти виглядаєш так, ніби тобі не завадила б допомога".
  
  
  "Я в порядку".
  
  
  "Ти не виглядаєш, не говориш і не поводиться так", - із сумнівом сказала жінка.
  
  
  Сміт повернув портфель боком, потім у далеку сторону, але з огляду на те, як жінка на сусідньому сидінні перевалилася на його сидіння, було неможливо з користю поворухнути руками.
  
  
  Сміт мав бути обережним. Портфель замінували. При неправильному відкритті вибухові речовини здетонували б, знищивши його вміст. Не кажучи вже про Сміта та будь-яку іншу людину в радіусі десяти футів.
  
  
  "Ти збираєшся найближчим часом припинити метушитися?" Тонко спитав попутник Сміта.
  
  
  Сміт зітхнув. "Так. Я закінчив".
  
  
  "Добре. Але вона все ще не відкрита".
  
  
  "Я передумав".
  
  
  "Я не звинувачую вас за те, що ви здалися. Я сам такої думки про захисні ковпачки для дітей. Ви знаєте, я думаю, що компанії отримали все це задом наперед. Вони повинні продавати ліки в шоколадних коробках і шоколад у пляшечках, захищених від дітей.Якби вони це робили, моє життя було б набагато охайнішим, і я б вмістився на цьому чортовому сидінні на додачу”.
  
  
  Сміт дивився у вікно, спостерігаючи за знайомими хвилястими кам'яними парканами і гранітними виступами Нової Англії. Вони нагадали йому про його виховання. Тільки Гарольд Сміт міг поринути у тиху ностальгію, побачивши твердий, неромантичний граніт. Але такою людиною він був.
  
  
  У Провіденсі Сміт терпляче чекав. Майже ніхто не вийшов, але кілька людей увійшли і всі виглядали розчарованими відсутністю вільних місць.
  
  
  "Я знаю цей твій погляд", - сказала жінка поряд із ним.
  
  
  "Що це таке?"
  
  
  "Ти сподівався, що я вийду тут. Ну, це не так. Тож ти можеш просто змиритися з цим".
  
  
  "Я не знаю, про що ви кажете", - натягнуто сказав Сміт.
  
  
  "Ти майже не розмовляв зі мною весь цей час. Ти ігноруєш мене. Це нормально. Мене ігнорували і раніше. Мені це не зашкодить. Але це не моя зупинка, тож не покладай на мене стільки надій".
  
  
  Поїзд знову рушив. Він викотився зі станції на денне світло, дизельний двигун запрацював.
  
  
  Сміт прочистив горло. Його адамове яблуко смикнулося, як йо-йо.
  
  
  Жінка скептично подивилася на нього. "Тебе щось турбує?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Наступна зупинка - теж не моя зупинка. Якщо це сидіння "Кетберд", як я сподіваюся, я не зійду до аварії".
  
  
  Сміт моргнув. "Який нещасний випадок?"
  
  
  "Нещасний випадок, який має статися".
  
  
  "Звідки ви знаєте, що станеться нещасний випадок?" Різко спитав Сміт.
  
  
  "Тому що на таких речах завжди так роблять. Ти що, газет не читаєш?"
  
  
  "Так. Але нещасні випадки абсолютно випадкові. Їх неможливо передбачити".
  
  
  "Ну, це не може бути досить випадковим, щоб мене влаштувало. Я просто хочу, щоб зі мною стався нещасний випадок, і я перестав їздити на цих чортових колимах".
  
  
  Тонка щелепа Сміта відвисла. "Ти хочеш нещасного випадку?"
  
  
  "Оскільки Бог - мій другий пілот".
  
  
  "Чому?"
  
  
  "Заради страховки, навіщо ж ще? Ти думаєш, мені подобається їздити в цих задушливих старих автобусах? Хах! Навряд. Як тільки я подам позов, я буду літати першим класом все життя. з цих гримучок”.
  
  
  "А якщо не станеться нещасного випадку?"
  
  
  Жінка знизала плечима. "Тоді, напевно, я проїду на цій чортовій штуковині весь шлях назад і почну збирати на наступний рейс".
  
  
  "Мадам", - сказав Гарольд Сміт.
  
  
  "Так?"
  
  
  "Ти дурень".
  
  
  "Можливо. Але я на місці птаха-кішки, і ти теж. Просто сподіваюся, що в твоєму худому старому тілі вистачить сил відчинити це вікно".
  
  
  Сміт нічого не сказав. Він думав.
  
  
  Ось уже рік він відстежував низку залізничних катастроф, що обрушилися на залізничну систему країни, намагаючись виявити закономірність чи мету незвичайного сплеску сходів із рейок та аварії поїздів.
  
  
  Його комп'ютери не виявили нічого суттєвого, крім статистичної химерності стільки інцидентів за такий довгий час.
  
  
  Сміт вивчав статистику, починаючи з тих часів, коли він працював у ЦРУ до лікування, де він був аналітиком даних. Він розумів ймовірності, збіги, кластерні ефекти та інші статистичні явища, які забобонні приписували всьому, від поганих астрологічних поєднань до сонячних плям.
  
  
  Він розумів, що, можливо, ці катастрофи були просто низкою невдач, посилених станом національної мережі залізниць, що погіршується.
  
  
  Але Сміт також розумів, що чим довше зберігається явище, тим менш ймовірно, що в ньому можна звинувачувати просту випадковість. Чим довшим ставав список статистичних даних, тим менш імовірно, що причини були суто статистичними.
  
  
  Сміт був близький до того, щоб відправити Римо і Чіуна на місце події для вивчення проблеми, коли раптово низка катастроф припинилася. Це був обнадійливий знак. На цей час це тривало три місяці. Якщо це тривало, це означало, що найгірше позаду.
  
  
  Тепер Сміт виявив, що сидить поруч із жінкою, яка чекала на нещасний випадок.
  
  
  "Що змушує вас думати, що станеться аварія саме на цій лінії?" Обережно спитав Сміт.
  
  
  "Бо жодного ще не сталося".
  
  
  "Прошу вибачення?"
  
  
  “Я сказав, на цій ділянці ще нічого не сталося. Вони відбувалися в інших місцях, але не тут. Тому я вирішив їхати цією лінією, поки мені не пощастить. Щось погане обов'язково станеться”.
  
  
  Сміт тяжко ковтнув. "Якщо ви маєте на увазі низку катастроф, то вони, схоже, припинилися".
  
  
  "Вони не зупинилися у Техасі".
  
  
  "Техас?"
  
  
  "Минулої ночі в Техасі сталася велика аварія поїзда. Хіба ви не чули?"
  
  
  Сміт моргнув. Він цього не робив. Він почав щодня сканувати канали провідного зв'язку AP зі своїх комп'ютерних каналів. У ранкових каналах не було повідомлень про збої.
  
  
  "Ви впевнені у своїх фактах?" він спитав жінку.
  
  
  "У мене є очі. Я вмію читати. Товарний потяг врізався в депо в Тексаркані. До того ж влаштував чортову плутанину. Бачив усе це по телевізору".
  
  
  "Прошу вибачення", - сказав Сміт, ерзаючи на своєму сидінні.
  
  
  Він обережно розстебнув клямки і відкрив портфель, оголивши свою портативну комп'ютерну систему із супутниковим телефоном, підключеним до великих мейнфреймів, розміщених у підвалі санаторію Фолкрофт, штаб-квартири CURE.
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Мій ноутбук", - різко сказав Сміт.
  
  
  "Я думаю, тобі потрібно більше кола, ніж ти зробив".
  
  
  Ініціалізувавши систему, Сміт підключився до своїх мейнфреймів і зробивши це викликав AP wire.
  
  
  Це була перша річ.
  
  
  Аварія при перевезенні вантажів - Тексаркана, Техас (AP)
  
  
  Вантажний поїзд із Південної частини Тихого океану врізався у спортивний джип, який затих на переїзді до Біг-Сенді, штат Техас, знищивши його. Некерований поїзд проїхав близько п'ятдесяти миль на схід, до вантажних верф Тексаркани, де зазнав аварії. Машиніст був обезголовлений внаслідок краху. Представники Національної ради безпеки на транспорті розслідують причину аварії.
  
  
  Чопорний безкровний рот Сміта стиснувся. Він радів бачити, що втрати були мінімальними. Дивно, що про водія розбитого службового позашляховика не було ні слова. Імовірно, він вижив.
  
  
  На загальну думку, це була рукотворна трагедія. Машиніст викликав її своєю безрозсудною спробою обігнати товарний потяг. Це була помилка настільки поширена, що коли Сміт аналізував аварії на поїздах, він врахував їх як статистично безглузді.
  
  
  "Вони ніколи не замінять документи", - раптово сказала жінка.
  
  
  Сміт підняв очі. "Я цього не почув", - ледве чутно сказав він.
  
  
  “Я кажу, ця штука ніколи не замінить газети. Мене не хвилює, скільки дерев має загинути. Газетам не потрібні батарейки. Запам'ятайте мої слова. Інформаційна супермагістраль зрештою проросте бур'янами з кожної щілини”.
  
  
  "Зрозуміло", - сказав Сміт, знову занурюючись у роздуми.
  
  
  Кондуктор йшов проходом, оголошуючи наступну зупинку.
  
  
  "Містик. Містик наступний! Виходьте в тил. Містик, Коннектикут - за п'ять хвилин".
  
  
  Потяг гудів рейками, розвиваючи швидкість 120 миль на годину. Не було жодного знайомого клацання візків по секціях рейок. Це був шлях CWR – суцільні зварені рейки. Карета монотонно тремтіла і переливалася.
  
  
  Виглянувши у вікно, Сміт побачив протоку Лонг-Айленд, що мерехтить під літнім сонцем. Вода хлюпалася об рейки попереду.
  
  
  Коли потяг гуркотів і розгойдувався на довгому повороті, він міг бачити, як дизельний двигун тягне за собою сріблясту змію поїзда.
  
  
  Потяг видав низький, скорботний звук. Він повторився, цього разу більша нота.
  
  
  Попередження не було. Сміт милувався видом на океан, в голові в нього було порожньо, він не думав ні про що конкретне, коли поїзд здригнувся. Вони бігли солончаковою ділянкою, де ріг коливався на легкому морському бризі.
  
  
  Потім пролунав гуркіт. Поштовх. Машина, здавалося, стала дибки. Погляд Сміта повернувся до інтер'єру машини. Він помітив злякані погляди на обличчях, що відриваються від читання матеріалів та їжі на тацях Amtrak.
  
  
  Цей розділений момент невпевненості, здавалося, тривав вічно. Насправді це була частка секунди, перервана низкою глухих вибухів.
  
  
  Бум-бум-бум-бум
  
  
  І раптово карета помчала у напрямку, протилежному рейкам унизу.
  
  
  Гарольд Сміт міцно стиснув свій портфель.
  
  
  Це не дало йому користі. Його скинуло з сидіння, безцеремонно шпурнуло у прохід. Останнє, що він побачив, були тіла його попутників, що розліталися.
  
  
  Дивним було те, що ніхто не закричав. Жодна жива душа не видала ані найменшого проблиску здивування, навіть коли вереск і скрегіт змученої сталі наповнив всесвіт хаосу, який жорстоко заволодів їхніми життями.
  
  
  Розділ 4
  
  
  
  
  Римо готувався викликати дракона.
  
  
  Він зняв свою літню білу футболку і став з пасажирського боку великого БТР "червоний драгун". Біля його ніг лежав набір аерозольних балончиків. Він купив їх у місцевій господарській крамниці, купивши по дві штуки кожного кольору, бо це було простіше, ніж заздалегідь продумувати кольорову гаму.
  
  
  Якщо він збирався намалювати свого першого дракона, це мав бути спонтанний дракон. Це мав бути дракон, якого ніколи раніше не бачили. То був би дракон серед драконів.
  
  
  Проблема полягала у тому, що це буде за дракон?
  
  
  Римо знав, що дракони були і залишаються драконами.
  
  
  Деякі дракони були китайськими. Інші корейськими, японськими та навіть англійськими. Мабуть, були і валлійські дракони. Можливо, навіть французькі дракони.
  
  
  Стоячи біля чистого червоного полотна, що слугував обладунками Драгуна, Римо намагався відтворити в думці точні властивості корейських драконів.
  
  
  Була тільки одна проблема. До цього Римо ніколи не звертав особливої уваги на драконів. Він не був шанувальником драконів. Або як там ще називають шанувальників драконів.
  
  
  Відчуваючи тиск чиїхось очей на своїй потилиці, Римо озирнувся назад і вгору.
  
  
  У вікні дзвіниці, що виходить надвір, він побачив, як стривожене обличчя Майстра Сінанджу різко відсахнулося. Чіун рухався так швидко, що Римо не був упевнений, чи дійсно він бачив його справжнє обличчя або якесь залишкове зображення, що залишилося в порожнечі, де він був. Але він там був. Без питань.
  
  
  Крикнув Римо. - Гей, маленький татку! – крикнув він.
  
  
  Відповіді не було.
  
  
  "Привіт, Чіун".
  
  
  Обличчя повернулося до вікна, виглядаючи безтурботним і безневинним.
  
  
  Вікно піднялося.
  
  
  "Ти дзвонив, Римо?" - спитав Чіун, у його голосі звучали невинність і здивування.
  
  
  Римо пропустив повз вуха самозвання старого шахрая. "У тебе все ще є те чорне кімоно із золотими драконами?"
  
  
  "Можливо", - ледве чутно промовив Чіун.
  
  
  "Можу я позичити це на секунду?"
  
  
  "Чому ти цього хочеш?"
  
  
  Римо зробив безтурботне обличчя. "Можливо, я хочу приміряти його на розмір".
  
  
  "Створи свого власного дракона, плагіатор", - сказав Чіун, зачиняючи вікно.
  
  
  "Ось тобі й хитрість", - пробурмотів Римо, повертаючи погляд до порожнього червоного простору.
  
  
  Відчувши, що на нього знову дивляться, Римо відчув натхнення.
  
  
  Підійшовши до носа Драгуна, він відколов ніготь на вказівному пальці правої руки. Він виглядав таким самим звичайним, як і він сам. Але вказівний ніготь був обрізаний трохи довшим за інших. Римо зробив це цілеспрямовано, бо, хоч він і не користувався довгими нігтями, ніготь міг стати потужною зброєю. Особливо якщо людина була навчена правильно ним користуватися.
  
  
  Доторкнувшись нігтем до твердої пластини, Римо заплющив очі.
  
  
  Проблема була в тому, що він все ще інколи думав як житель Заходу. Житель Заходу спочатку намалював би свого дракона на папері, переносячи його на полотно як кальку. На основі цього буде зроблено остаточний малюнок та нанесено фарбу.
  
  
  Римо збирався винайти свого дракона у східному стилі. Жодних слідів для нього. Чіун хотів дракона. Він збирався отримати свого дракона. І це мав бути будь-який дракон, що ховається в червоній сталі і чекає, коли його виявлять.
  
  
  Заплющивши очі, Римо відступив назад. Один крок. Два. Потім три. Цвях зі скреготом ударився об пластину, видавши пронизливий звук. Тонкий червоний дріт відшаровувався і скручувався, коли ніготь Римо - результат довгих років дієти, фізичних вправ і тренування - дряпав твердий метал.
  
  
  Довга хвилеподібна хвиля прокотилася від носа до корми. Дійшовши до кінця, Римо дозволив собі зазирнути усередину.
  
  
  Не погано. У нього була спина, як у дракона. Змінивши становище нігтя, він рушив уперед.
  
  
  Метал заверещав іншим тоном, рухаючись у цьому напрямі. Він працював швидко, впевнено, інстинктивно. То був шлях синанджу. Римо ніколи раніше не робив нічого подібного, але Сінанджу відкривав розум, а розум розкривав всілякі приховані таланти, коли був відкритий.
  
  
  Сподіваюся, у ньому також були показані дракони.
  
  
  Діставшись до передньої частини, Римо зупинився і визирнув одним оком.
  
  
  Він повернувся до того, з чого почав. І тепер він мав довгу хвилясту форму, окреслену срібною ниткою на червоному тлі. То був дракон? Ну, це був не дракон. Це був початок. Отже, наважившись, Римо зробив малюнок у ногах.
  
  
  Це він зробив з розплющеними очима. Він зробив передній кіготь і задній кіготь. Хвіст уже був на місці, тому він озирнув його короткими трикутними шпильками. Так, він починав бути схожим на дракона, все вірно.
  
  
  Тепер голова. Це було найскладніше. Передня частина форми дракона насправді не була схожа на голову. Він озирнувся. Насправді хвіст більше був схожий на голову, а голова могла зійти за хвіст. Але якщо він змінив кінці; що це були за зазубрини на нинішньому хвості?
  
  
  Римо розглядав свого дракона зі срібних ниток із усіх боків, перш ніж його охопило блискуче натхнення.
  
  
  Атакуючи голову, він зробив очі і додав зуби. Потім він перейшов до задньої частини та виконав там кілька операцій. Нарешті, він додав вигнуте крило, схоже на кажан.
  
  
  Потім, відступивши назад, Римо побачив це у всій своїй зображеній пишності.
  
  
  Це був криваво-червоний – гарний колір дракона – відтінений сріблом. Срібло добре поєднувалося із червоним.
  
  
  Так, то був дракон. У цьому немає сумнівів. І, що найкраще, він створив його, не вдаючись до брудних аерозольних фарб.
  
  
  Поки Римо осмислював це, він продовжував відчувати тупий тиск на потилицю, який міг означати, що снайпер націлився на нього, але зазвичай означало, що Чіун спостерігає.
  
  
  Він обернувся, посміхнувся і сказав: "Що ти думаєш?"
  
  
  Чіуна там не було.
  
  
  "Привіт, Тату. Я знаю, що ти там, нагорі".
  
  
  Вікно залишалося зачиненим.
  
  
  "Чіун. Це зроблено".
  
  
  Раптом вхідні двері відчинилися, і звідти вийшов Майстер Сінанджу, схожий на метушливу курку-чирок. Його обличчя зморщилося, як жовта родзинка.
  
  
  Підбігши, він зупинився, подивився на борт драгунської машини і схилив голову набік так і так, очі звузилися до горіхових лужок.
  
  
  "Що ти думаєш?" - з гордістю спитав Римо.
  
  
  "Чому в нього дві голови?"
  
  
  "Задня частина – це голова, а передня – це хвіст".
  
  
  "Тоді чому вона відстала?"
  
  
  "Це не назад. Передбачається, що воно має бути звернене в той бік".
  
  
  "Він відвертається від небезпеки?"
  
  
  "Це декоративний дракон, а не бойовий".
  
  
  "Це боягузливий дракон". Чіун примружився. "У нього західні очі".
  
  
  "Ти все вигадуєш. Я намалював це у східному стилі".
  
  
  "І хвіст у нього англійська. Я не потерплю англійського дракона на своїй колісниці".
  
  
  "Я не знаю, про що ти говориш. Це зовсім респектабельний дракон".
  
  
  "І я виявляю японський вплив у терезах".
  
  
  "Це колючки".
  
  
  "Ха. Безперечно японці. Зітріть це. Тому що це ображає мої очі".
  
  
  "Я не можу стерти це. Я забив це своїми власними нігтями".
  
  
  "Тоді не дивно. Чи стали б ви малювати морський пейзаж пензлем, який не має щетинок?"
  
  
  "Це не дуже вдале порівняння".
  
  
  "Зітри це".
  
  
  "Це не можна стерти. Це гравіювання".
  
  
  "Тоді залякайте Сміта, щоб він купив нового Дракона. Я не їздитиму на цьому чудовисько. Я був би зганьблений перед усіма".
  
  
  З цими словами Майстер Сінанджу кинувся назад у будинок, демонстративно замкнувши за собою двері на знак того, що, якщо Римо колись захоче знову потрапити до замку Сінанджу, йому доведеться виправитися.
  
  
  Взявши до рук аерозольний балончик, Рімо вирішив, що йому доведеться починати все спочатку.
  
  
  "Можливо, зрештою, мені було б краще дозволити своїм нігтям рости", - пробурчав він, наносячи червоний колір на свого дракона.
  
  
  Через годину і десять банок червоного і металевого золота "Драгун" Римо виглядав так, ніби його спотворили п'яні художники-графіті. Він перейшов на західний стиль. Результат – дракона немає. Нічого, що хоч би віддалено нагадувало дракона. Нічого, що хоч на щось віддалено виглядало.
  
  
  Побачивши, що його руки були забруднені крапельками фарби, Рімо вирішив покінчити з цим. Можливо, завтра буде той день, коли прилетить дракон.
  
  
  Діставшись до дверей, Римо виявив, що вони замкнені.
  
  
  "О-о".
  
  
  Немає сенсу ломитися у двері. Чіун ніколи не дозволив йому почути кінець цього.
  
  
  Римо обійшов будинок. Був спекотний літній день, тому деякі вікна мали бути відчинені для вентиляції.
  
  
  Він знайшов одну в дальньому кінці, високо, просто під карнизом.
  
  
  Римо озирнувся. На вулицях не було машин. Жодних цікавих перехожих. Ідеальний.
  
  
  Взявшись за борт з польового каменю, він дозволив кінчикам пальців відчути поверхню, вбираючи її недосконалості. На вигляд вона здавалася гладкою, але насправді була дуже грубою. Зігнувши пальці, Римо знайшов крихітні точки опори. Він підняв. Сторонній спостерігач, який спостерігав за ним, сказав би, що він намагається знести будинок у його власний підвал. Фактично, такою була техніка. Римо не намагався вилізти на будівлю. Як не дивно, це не спрацювало. Але при спробі опустити будівлю так, щоб відчинене вікно було на висоті голови Римо, сталося диво.
  
  
  З погляду Римо, будівля справді затонула.
  
  
  Насправді Римо підіймався по будівлі, використовуючи пальці рук та ніг.
  
  
  Його голова наблизилася до відкритого віконця, і він просунув голову всередину.
  
  
  Його вітало суворе обличчя. "Якщо ти забризкав мій прекрасний замок фарбою, я ніколи тобі цього не пробачу", - сказав Чіун у своєму скрипучому регістрі.
  
  
  І оскільки Римо знав, що наступним кроком може стати захлопування вікна в нього перед носом, він боком стрибнув до наступного вікна, перекотився всередину, скочив на ноги і відповз убік, тоді як Майстер Сінанджу з гучним стукотом зачинив інше скло.
  
  
  "Занадто пізно", - сказав Римо.
  
  
  Чіун різко обернувся. На мить Римо повірив, що перехитрив свого вчителя, але Чіун вдав, що це не так. Він схопив свої зап'ястя руками з довгими нігтями, і рукави його бірюзового шовкового кімоно зійшлися, приховавши їх з виду.
  
  
  "Твої руки брудні. Вимий їх зараз же".
  
  
  "Точно мій план", - погодився Римо. "І поки я цим займаюся, мої нігті виглядають так, ніби їх не заважало б добре підстригти".
  
  
  Очі Чіуна звузилися в хитрі щілинки, але він не протестував.
  
  
  Зайшовши до найближчої ванної кімнати - їх було більше дюжини, стратегічно розташованих по всьому комплексу з шістнадцяти квартир, - Римо зачинив двері і добре вимив руки пемзовим милом. Це зняло найгіршу частину фарби. Решта в'їлась у його шкіру.
  
  
  Для цього Римо теж була техніка. Людська шкіра складалася з омертвілого зовнішнього шару, який відшаровувався у процесі нормального життя. Отже, Римо, після того, як витер руки, почав енергійно мити їх насухо.
  
  
  Його руки розпливлися. Вони навіть трохи диміли. І в умивальник почали осідати крихітні частинки чорного матеріалу. Це була фарба, почорніла від того ж тертя, що випалило її зі шкіри його пальців.
  
  
  Вимивши руки, Римо сполоснув їх холодною водою з-під крана, потім оглянув свої нігті. Вони були не дуже довгими, але в будь-якому разі їх можна було підстригти. Немає сенсу обнадіювати Чіуна недбалістю.
  
  
  Порившись у аптечці, Римо знайшов пару кусачок для нігтів. Вони були надміцними та виготовлені на замовлення з кованого титану. Оскільки тепер у нього були нігті, здатні забивати сталь, Римо потребував чогось міцнішого, ніж кусачки, які можна було купити в K mart.
  
  
  Римо обережно почав підстригати нігті, починаючи з найменших і найлегших. Він проробляв від мізинця до великого пальця лівої руки. Помінявши руки, він, звичайно, взяв важку машинку для стрижки в ліву руку і почав з великого пальця, потім перейшов до мізинця і продовжив роботу звідти. До того часу, як він дістався цвяха, який він завжди приберігав наостанок - самого твердого, довгого правого вказівного нігтя, - на фарфоровій раковині у нього була крихітна купка стружок, які, як їх проковтнути, убили б носорога.
  
  
  Довгий цвях був найміцнішим. Якщо Римо обрізав його надто коротко, то він ризикував знешкодити корисну зброю. За роки роботи Римо навчився проникати в замкнені будівлі, дряпаючи шибку нігтем вказівного пальця правої руки. Це був зручний інструмент, навіть якщо він ніколи не признався б у цьому майстрові синанджу.
  
  
  Одного разу Римо з необережності надто коротко обрізав ніготь, і цілий місяць йому здавалося, що він відрубав вказівний палець правої руки до кісточки. Наскільки цей ніготь був частиною його самого.
  
  
  Тому Римо акуратно обрізав цвях, залишивши достатньо, щоб він міг стати в нагоді. Титанове лезо звучало як крихітний болторіз у процесі роботи.
  
  
  Цвях відірвався ідеальною напівкруглою смужкою і приєднався до крихітної купки.
  
  
  Пролунав нетерплячий стукіт у двері.
  
  
  "Ти забиваєш ванну", - поскаржився Чіун.
  
  
  "Є й інші", - крикнув у відповідь Римо.
  
  
  Двері зачинилися під ударом розлюченого кулака. "Я хочу скористатися цим".
  
  
  "Добре, добре. Я закінчив", - сказав Римо, змітаючи обрізки нігтів у сміттєвий кошик.
  
  
  Відчинивши двері, Римо відступив назад, коли Майстер Сінанджу поспішив увійти. Його погляд упав на руки Римо.
  
  
  "Покажи мені свої руки. Вони чисті?"
  
  
  "О, припини це".
  
  
  Чіун ляснув долонями. "Покажи мені".
  
  
  Римо слухняно простягнув руки для огляду.
  
  
  "Я почуваюся так, ніби повернувся в сирітський притулок", - пробурчав він, коли Майстер Сінанджу повернув його руки долонями вгору, потім знову вниз, уважно вивчаючи бліду шкіру в пошуках плям фарби і бруд під нігтями.
  
  
  Він здригнувся від того, що побачив.
  
  
  "Ти перерізав їх!" – Що? - верещав Чіун.
  
  
  "Подайте на мене до суду".
  
  
  "Дивно, що ти не відрубуєш собі кінчики пальців, ти так жорстоко зрізаєш нігті".
  
  
  "Кажуть, якщо обрізати його гілки, дерево розквітне".
  
  
  "Ти не дерево".
  
  
  "І ти не мій батько. Злізь з моїх нігтів".
  
  
  Відпустивши руки Римо, Майстер Сінанджу зробив похмуре обличчя.
  
  
  "Ти поза викупленням. Тепер іди. Я приберуся тут".
  
  
  "Я не залишав безладу. Тут нема чого прибирати".
  
  
  "Іди, йди", - сказав Чіун, випроважуючи Римо з кімнати.
  
  
  Більш ніж задоволений тим, що відбувся так легко, Римо йшов лабіринтоподібними коридорами місця, яке було будинком майже так само довго, як і будь-яке інше місце в його бродячому існуванні.
  
  
  Що ж, іноді це було не так уже й погано, подумав він, прямуючи на кухню першого поверху, звідки долинав свіжий аромат рису, що готувався на пару. Вони з Чіуном пройшли довгий шлях з тих днів, коли відповідно до його контракту з Гарольдом Смітом Майстер Сінанджу був зобов'язаний ліквідувати Римо, якщо Кюре буде скомпрометовано. Тепер вони були близькі, як батько і син, і, хоча вони мали свої суперечки, обоє любили і поважали один одного - Рімо Чіун більше, ніж Чіун Римо. Римо не хвилювало, якої довжини були нігті у майстра Сінанджу. Або, наскільки яскравим було кімоно того часу. Все, чого хотів Римо, - це щоб його дали спокій, щоб він одягався так, як йому заманеться. Чиста футболка та штани-чинос його цілком влаштовували день у день. Все, що він зберіг у гардеробі, він вклав у взуття – дорогі італійські мокасини та жодних шкарпеток, велике вам спасибі.
  
  
  Це було просте життя, думав Римо, йдучи коридором і беручи з маленького столика універсальний пульт від телевізора. Проходячи повз відкриті двері, він скористався цим, щоб увімкнути телевізори, які були встановлені майже в кожній кімнаті, один за одним.
  
  
  Таким чином, він дізнався новини по дорозі на кухню і вловив манячий аромат рису. Чіун міг вимкнути їх пізніше.
  
  
  Римо досяг сходів, коли щось сказане ведучим новин змусило його зупинитися.
  
  
  "Представники Amtrak кажуть, що причина смертельного краху наразі невідома".
  
  
  Він пірнув у кімнату.
  
  
  "Докладніше після цього", - сказав диктор.
  
  
  Перш ніж картинка зникла, Римо помітив малюнок, що плаває поруч із головою якоря. На ньому було написано, що поїзд Amtrak зійшов із рейок. У коробці була оцифрована фотографія поїзда Amtrak, що перекинувся.
  
  
  "Чорт", - сказав Римо.
  
  
  Він перемикав канали. Канал NBC все ще перебував у передрекламних початкових сегментах.
  
  
  "Цієї години рятувальні операції все ще тривають у портовому місті Містік штату Коннектикут, але з наближенням темряви офіційні особи кажуть, що відновлення та рятувальні роботи стануть лише складнішими".
  
  
  "Який поїзд?" - Запитав Римо.
  
  
  "Тепер це", - сказав ведучий.
  
  
  Римо знову переключив радіостанції і потрапив на рекламу котячого корму для гурманів, в якій сиамець, що танцював, у смокінгу вальсував з дорослою жінкою в сукні до підлоги. Це виглядало як публічне оголошення про міжвидовий роман людини та кішки.
  
  
  Далі каналами Римо спіймав у прямому ефірі кадри CNN із великим жовтим краном на місці залізничної аварії. Рейки були зруйновані повністю. Там були машини на полотні траси, машини у воді, і ведуча в прямому ефірі говорила, що це була найгірша аварія з пасажирами з часів Байу-Кано - хоч би що це було.
  
  
  "На даний момент обмежена кількість загиблих на Торговці складає шістдесят шість осіб, і тіла все ще витягують із води. Потяг із десяти вагонів вирушив з Південного вокзалу Бостона о 19:00 вечора і перебував у дорозі до Вашингтона дві години, коли зіткнувся з катастрофою. "
  
  
  "О, чорт", - сказав Римо, хапаючи телефон. Він натиснув кнопку 1, і дзвінок після перенаправлення через три штати на foil tracing задзвонив по контактному телефону на столі Гарольда Сміта в санаторії Фолкрофт. Лінія тяглася, дзвонила і дзвонила, і після восьмого гудку Римо зрозумів, що де б не був Гарольд У. Сміт, він або мертвий, або непритомний. Для надійності кодовий рядок також дзвонив на стільниковий портфель, який, якщо Римо знав Сміта, лежав у нього під подушкою, коли він спав.
  
  
  Гарольд Сміт ніколи не упускав можливості відповісти на репліку CURE.
  
  
  Щось було дуже не так.
  
  
  Розділ 5
  
  
  
  
  Майстер Сінанджу носив своє миле пергаментне обличчя, схоже на жалобну маску, коли Римо мчав на південь шосе 95 у Коннектикут.
  
  
  "Ми повинні зв'язатися з маріонетковим президентом", - говорив він, коли Римо натиснув на клаксон і прорвався крізь переляканий потік машин.
  
  
  "Ми не знаємо, напевно, що він мертвий", - відрізав Римо.
  
  
  "Технічно у нас контракт зі Смітом, а не з маріонетковим режимом", - продовжив Чіун. "Можливо, що наш нинішній контракт вимагатиме коригування - на нашу користь, звичайно".
  
  
  "Президент Сполучених Штатів - не маріонетка. Він справді головний".
  
  
  "Тепер, так. І оскільки справжня влада дарована йому передчасною смертю Сміта, ми маємо поспішити на його бік, щоб гарантувати належну наступність".
  
  
  "Ні, поки ми не дізнаємося, що Сміт мертвий", - роздратовано сказав Римо.
  
  
  "Він не відповів на ваш телефонний дзвінок. Він також не відповів на мій. Він мертвий. Ця людина не здатна не відповідати на телефонні дзвінки".
  
  
  "Він міг бути десь непритомний".
  
  
  "Телефонний телефон вивів би його з будь-якого стану свідомості, меншого, ніж повна руйнація його впертого мозку", - наполягав Чіун.
  
  
  "Він міг бути під ножем, його оперували".
  
  
  "Він чув телефонний дзвінок крізь заціпеніння, і його сліпа рука, що намацувала, миттєво хапалася за телефон".
  
  
  "Не за допомогою анестетика".
  
  
  Тонкі губи Чіуна нещасно підібгалися. "Він мертвий. Самий великодушний імператор, якого коли-небудь знав Дім, жорстоко вбитий у розквіті своєї чудової щедрості. Горе нам".
  
  
  "Ти не міг дочекатися, щоб позбутися його кілька годин тому".
  
  
  Чіун ахнув. "Римо! Ніколи більше не повторюй цей слух. Сміт був гігантом серед карликів, принцом імператорів. Були фараони, сьогуни, магараджі і дейі, але ніхто не був таким щедрим, як Сміт. У минулому імператори обсипали нас золотом, але їхня щедрість була всього лише мідними потоками проти Ковалем Золотим".
  
  
  "Золотий Коваль"?
  
  
  "Кожен його вислів збагачував всесвіт", - сказав Чіун, заплющуючи очі при цьому піднесеному спогаді.
  
  
  Римо насупився. "Твій всесвіт, і востаннє кажу, він не мертвий".
  
  
  "Давайте помолимося, щоб це було правдою, але, звичайно, це не так. Римо, ви можете віддати короткі почесті на місці катастрофи, але просто зменште швидкість. Не зупиняйтеся. Ми повинні дістатися Вашингтона до того, як віце-президент спробує повалити маріонетку, яку він потай ненавидить”.
  
  
  "Це не так", - сказав Римо напруженим, стомленим голосом.
  
  
  "Тоді є королева-інтриганка. Не пройде і години з того моменту, як вона дізнається про це лихо, перш ніж вона спробує приварити свої амбітні спідниці до Орлиного трону. Ці люди гірші, ніж Корвін Несправедливий".
  
  
  "Хто?"
  
  
  "Мадяр - для вас угорець - правитель, якому Будинок був змушений служити у скрутну епоху".
  
  
  "Чому він був "Несправедливим"?"
  
  
  Майстер Сінанджу понизив голос. "Він був обраний".
  
  
  "Цок-цок".
  
  
  "Це був скандал на Балканах", - зізнався Чіун. "Тими днями такі речі не робилися".
  
  
  Помітивши миготливі сині вогні в дзеркалі, Римо побачив, що на нього насувається патрульна машина поліції штату Коннектикут.
  
  
  "У мене на це немає часу", - натягнуто сказав він.
  
  
  "Що?" - спитав Чіун, повертаючись на своєму сидінні.
  
  
  "Державний інспектор у нашій справі".
  
  
  Чіун знизав плечима. "Він йтиме за нами доти, доки в одного з нас не закінчиться паливо".
  
  
  "Це будемо ми", - сказав Римо, глянувши на покажчик рівня палива.
  
  
  "Тоді я пропоную вам зупинитися. Бо ми - синанджу, які не бояться Димніков".
  
  
  Зітхнувши, Римо з'їхав на узбіччя і опустив скло, коли поліцейський вийшов зі своєї патрульної машини і попрямував до них.
  
  
  "У нас на це немає часу", - сказав Чіун.
  
  
  "Я це сказав".
  
  
  "Отже, відступаємо".
  
  
  "Якщо ми відступимо, він викличе лише підкріплення. Тоді за нами ганятимуться всі казарми Коннектикуту".
  
  
  "Ні, якщо ти заразом розчавиш його рацію".
  
  
  "Це думка", - сказав Римо, який різко позадкував.
  
  
  "Драгун" увімкнув задній хід, і його праві балонні шини почали підніматися по капоту крейсера. Вага була занадто велика для радіусів крейсера. Вони роздулися і один за одним лопнули, коли Римо розбив вітрове скло, сплющив дах, зніс смугу стробоскопа і скотився з багажника, що руйнується, поки БТР знову не опинився на рівному місці.
  
  
  Патрульний штат сильно образився на цю демонстрацію переважної переваги транспортних засобів. Він дістав свій службовий пістолет і розрядив його в борт БТР, на якому залишилося кілька цяток червоної фарби, але не більше.
  
  
  Солдат перезаряджав і намагався розрядити другу обойму, коли Римо знову почав діяти.
  
  
  "Він двічі подумає, перш ніж знову кинути нам виклик", - впевнено сказав Чіун, коли кулі нешкідливо відскочили від задньої палуби бронетранспортера.
  
  
  "Ти жартуєш? До опівночі про нас буде оголошено у розшук звідси до Нью-Рошелі".
  
  
  "За умови, що на той час ми будемо у Вашингтоні", - сказав Чіун.
  
  
  ПРОБИРАючись через солоне болото, кондуктор Amtrak Дон Барріс був вдячний за одну річ.
  
  
  Принаймні там не було алігаторів.
  
  
  Під час сходу з рейок станції Байу-Канот були алігатори. Але це була алабамська протока. Своєрідний буксир врізався в залізничну естакаду, послабивши її. Отже, коли Сансет Лімітед проїжджав ним, сім автомобілів впали у воду, розливши дизельне паливо і людей-пасажирів у води байу, що кишать алігаторами води.
  
  
  Це було погано. Справді погано. Загинуло сорок сім осіб. Але могло бути й гірше.
  
  
  Барріс був кондуктором на тому рейсі. Він був одним із щасливчиків. Його вагон залишився на рейках.
  
  
  Це було погано. Ні хріну собі, це було погано.
  
  
  "Мерчантс Лімітед" врізався в бульдозер, що стояв упоперек колії. Те, що бульдозер робив на залізничному полотні, тепер не мало значення. Порятунок живих був єдиним, що мало значення. І воскресіння мертвих.
  
  
  Пробираючись крізь приливні зарості очерету та рогозу, одягнений у високі рибальські гумові штани для плавання, намацуючи черевиками тіла, Барріс подумав ще про одну втішну думку. Принаймні це була не ера пари. Тоді, коли трапилася велика аварія, дерев'яні вагони розкололися, як тріски. Якщо була зима, у вугільних печах підпалили розпалювання, і скалічені та безпорадні лежали, виючи, поки їх спалювали. Так, все могло бути гіршим.
  
  
  Потім нога Барріса натрапила на м'яку, важку вагу, яка трохи подалася.
  
  
  Простягнувши обидві руки, він почав обмацувати себе. Тепер його серце шалено билося. То була жахлива робота, але її треба було зробити зараз. До того, як тіла безповоротно змило в морі або вони роздмухали і їх обгризли краби. Тіла у воді досить швидко ставали жахливими, і люди, природно, віддавали перевагу поминкам у відкритих трунах по своїх близьких.
  
  
  Пальці Барріса шаруділи і булькали у воді, намацуючи щось, схоже на водорості, що прослизнуло між його розчепіреними пальцями. Він стиснув їх обома руками і зрозумів, оскільки вони не були слизькими, що він захопив людське волосся.
  
  
  Зробивши глибокий вдих, він потяг.
  
  
  Голова маленької дівчинки здалася на поверхні, її фарфорово-блакитні очі були широко розплющені, обличчя набуло жахливого синьо-сірого відтінку. Баррісу просто хотілося розплакатися, як дитині. Але він цього не зробив. Він підібрав мокрий бланк і підвищив голос. Жаба, про існування якої він не підозрював, таїлася в його горлі, плутала слова. Він відкашлявся, спробував знову.
  
  
  "Тіло!" - покликав він.
  
  
  Двоє рятувальників, хлюпаючи, спустилися з берега і дбайливо забрали тіло з його рук. Насилу проковтнувши, Барріс продовжив перехід вбрід.
  
  
  Це було погано, так, сказав він собі. Але могло бути й гірше. Це могло бути у розпал зими. У розпал зими вода була б надто холодною для ефективних рятувальних операцій, і маленька дівчинка з безневинними блакитними очима провела там всю ніч. Можливо, дві. Вона досить постраждала. Ніхто не повинен лежати незатребуваним у холодній-гранично холодній воді, навіть якщо він чи вона мертві і позбавлені будь-якого болю та почуттів.
  
  
  Так, могло бути й гірше. Але це було погано. Це було справді погано.
  
  
  МІСЦЕ АВАРІЇ БУЛО освітлене прожекторами, коли Римо з'їхав з дороги і вийшов.
  
  
  Гелікоптери "Джейхок" помаранчевої берегової охорони снували туди-сюди, спрямовуючи свої прожектори на прозору воду, де в райдужній смузі дизельного палива лежали дві машини, наполовину занурені у воду. Пожежні катери погойдувалися в темряві, як качки у профіль.
  
  
  - Виглядає погано, - тихо сказав Римо.
  
  
  Чіун нічого не сказав. Вони просувалися до місця аварії.
  
  
  На сухій землі було влаштовано тимчасовий морг, де гамірні газові генератори живили наземні ліхтарі. Намети для щенят у їхньому тьмяному світлі здавалися голими пірамідами. Лікарі швидкої допомоги снували туди-сюди, стискаючи в руках плазмові балони, на їхніх обличчях була обложена терміновість.
  
  
  Римо схопив одну з них на льоту. "Нам потрібно дізнатися про одного друга".
  
  
  "У наметі 3 є список постраждалих", - сказав чоловік, затамувавши подих.
  
  
  "Дякую", - сказав Римо, рухаючись далі.
  
  
  У наметі 3 змучена медсестра працювала з мобільним телефоном та перевіряла імена у написаному від руки списку.
  
  
  "У поїзді був мій друг", - сказав їй Римо.
  
  
  Медсестра підвела очі. "Ім'я?"
  
  
  "Сміт".
  
  
  "Почекайте секунду", - сказала вона абоненту на іншому кінці дроту. Поглянувши на свій список, вона сказала. "У моєму списку немає Сміта".
  
  
  "Що це означає?"
  
  
  "Що завгодно. Тіло не знайдено. Тіло не впізнане".
  
  
  "Що, якщо він поранений, а не зник безвісти?"
  
  
  "Це єдиний список, який у мене є. Вибачте. Спробуйте у морзі. Представник сервісної служби вкаже вам правильний напрямок". Вона сказала в трубку: "Алло? Вибачте. Слухай, у тебе є ще негативний результат AB?"
  
  
  Повертаючись до напруженої ночі, Римо сказав: "Думаю, ми спробуємо в морзі".
  
  
  "Так, це те, що ми маємо зробити. Після того, як ми закінчимо тут".
  
  
  Майстер Сінанджу заглядав у намет із відкритими стулками, де на розкладачках нерухомо лежали два тіла, накриті простирадлом.
  
  
  Вони ввійшли. Чіун підняв спочатку одне простирадло, потім інше. Гарольда Сміта також не було.
  
  
  Підійшовши до наступного намету, вони виявили клубок рук і ніг, накритих пластиковим брезентом, досить великим, щоб покрити кімнату. Коли Чіун підняв один кінець простирадла, він виявив лише ступні. Перейшовши до іншого, він отримав таке саме відображення.
  
  
  Зірвавши все простирадло, він виявив, що це було не одне тіло. Лише частини. Голів не було. Чіун повернув простирадло на місце, його зморшкувате обличчя застигло.
  
  
  "Давайте перевіримо воду", - запропонував Римо.
  
  
  Чіун похмуро кивнув головою.
  
  
  Поліцейський із "Амтрак" спробував відігнати їх від води. Але Римо сказав: "Немає часу". Схопивши його за плече, Римо розгорнув його до себе.
  
  
  Поліцейський крутнувся на місці, як дзига, і, кружляючи і хитаючись, поплив геть. Коли він знову впорядкувався, Римо і Чіун зісковзнули в темну воду.
  
  
  Прожектори, що врізаються у воду, робили болотисту бухту дивною, ніби щось жахливе ховалося під олійною водою, готове накинутися на світ кисню.
  
  
  Вода зімкнулась над їхніми головами, і вони виявили, що пливуть по тунелях вертикального світла, що повільно рухаються. Вони могли бачити затоплені автомобілі, що лежали на боці в мулі, вентилятори ходової частини ліниво оберталися.
  
  
  Один вагон був повністю під водою та заповнений, як акваріум. Всередині до шибки були притиснуті невиразні обличчя, деякі з заплющеними очима, ніби дрімали, притулившись до скла. В інших були спотворені вирази обличчя, їхні відкриті роти були сповнені розсолу. Крихітна рибка клювала оголені зуби чорношкірого чоловіка, виднілися тільки налиті кров'ю білки його очей.
  
  
  Повільно випускаючи з ротів бульбашки вуглекислого газу, Римо і Чіун переходили від вікна до вікна, намагаючись зазирнути всередину. Жодна особа не була знайомою. Більшість виглядала неабияк. Просто звичайні люди, подумав Римо. Звичайні люди на їхньому звичайному шляху додому, у відпустку або на роботу. Тепер вони були мертві, потонули в залізній клітці, з якої їхні слабкі тіла не могли вирватися.
  
  
  Римо хотів випустити їх, але привертати увагу суперечило найвищому вказівкою Сміта. Зазвичай Римо був готовий порушити цю вказівку, коли це було зручно. Тепер, думаючи, що Сміт мертвий, він мав бажання поважати це.
  
  
  Помітивши тріпотіння, схоже на стрекотіння ската, Рімо побачив, що Чіун стоїть біля дверей. Він відкрив її. Повітря вирвалося назовні і попливло вгору. Чіун прослизнув усередину.
  
  
  Римо пішов за ним.
  
  
  Вони пропливли вздовж машини, максимально використовуючи зір і користуючись променями прожекторів, що перетинаються. Там, де було надто темно, щоб розгледіти обличчя, вони використовували свої чутливі кінчики пальців, візуалізуючи холодні риси обличчя, з якими вони стикалися.
  
  
  Патриціанських рис Гарольда Сміта був серед загиблих у тому екіпажі, дійшли висновку вони, коли досягли його кінця. Повертаючись вплавь, вони залишили мертвих у спокої. Інші спокутують їх.
  
  
  Виринувши на поверхню, вони попливли по воді обличчям один до одного.
  
  
  "Думаю, ми спробуємо у міському морзі", - сказав Римо.
  
  
  Чіун кивнув головою.
  
  
  Діставшись вбрід до берега, вони пройшли викрученими рейками до двигуна, який врізався в купу жовтого металу з катастрофічними наслідками.
  
  
  "Схоже на бульдозер", - сказав Римо.
  
  
  Чіун критично оглянув заплутаний клубок.
  
  
  "Що робить цей хитромудрий пристрій?"
  
  
  "Це використовується, щоб виштовхувати бруд і переміщати його в інше місце".
  
  
  Чіун насупився. "Що воно робило на рейках?"
  
  
  "Знайди мене. Можливо, це був перетин".
  
  
  "Ми біля води. Тут немає переправи".
  
  
  "Гарне зауваження", - сказав Римо. "Поїхали".
  
  
  "Почекай", - сказав Чіун. Опустившись навколішки, він підняв зігнутий шматок металу. Він підніс це до світла. На ньому була назва. І емблема компанії – чотири диски по колу.
  
  
  "Схоже на табличку з ім'ям", - сказав Римо.
  
  
  "Це японською. Тут написано "Хідео".
  
  
  "Отже? Це японський бульдозер".
  
  
  "Що японський бульдозер робить на цих рейках?" Тихо запитав Чіун.
  
  
  "Неважливо, що це японське. Давай. Давай перевіримо морг".
  
  
  Табличка з ім'ям зникла в широкому рукаві кімоно Чіуна, і Римо почав заперечувати, але вирішив, що табличка з ім'ям не матиме значення для розслідування.
  
  
  У МІСТИЧНОМУ МОРГІ їм сказали, що вони запізнилися.
  
  
  "Що ви маєте на увазі, занадто пізно?" Вибагливо запитав Римо. "Загиблий Сміт був затребуваний", - розсіяно сказав службовець, проходячи вздовж ряду тіл, що накриті простирадлами, перевіряючи бирки на шкарпетках.
  
  
  "Ким?" - спитав Чіун.
  
  
  "Ще один Сміт. Хто ще?"
  
  
  "Куди вони відвезли тіло?"
  
  
  “Не моя проблема. У мене повний морг незатребуваних трупів. Я не питаю, куди вирушають заявлені”.
  
  
  Відвівши Чіуна убік, Римо сказав: "Можливо, місіс Сміт заявила на це права - я маю на увазі його".
  
  
  "Ми маємо бути впевнені", - прошипів Чіун.
  
  
  Римо звернувся до служителя моргу. - Сміта на ім'я Гарольд? - Запитав я.
  
  
  "Звучить приблизно так".
  
  
  "Нам треба бути впевненими".
  
  
  "Так, Говард".
  
  
  "Я сказав Гарольд".
  
  
  "Гарольд. Говард. Поговори з родичами. Я по вуха загруз у частинах тіла".
  
  
  - І останнє, - сказав Римо.
  
  
  "Так?"
  
  
  "Куди відвезли поранених?"
  
  
  "Церква Святої Марії".
  
  
  У ЛІКАРНІ СВЯТОЇ Марії їм сказали, що серед поранених не було Гарольда Сміта.
  
  
  "Ви впевнені?" – запитав Римо у чергової медсестри.
  
  
  "Жодних Смітів", - сказала медсестра, яка приймає. "Спробуйте у морзі".
  
  
  "Ми зробили".
  
  
  "Вони все ще викопують тіла. Це може тривати всю ніч".
  
  
  "Дякую", - похмуро сказав Римо.
  
  
  Зовні, при луні, що зійшла, і мерехтливих літніх зірках, Римо і Чіун довгий час стояли в тиші.
  
  
  "Важко повірити, що його більше немає", - сказав Римо після довгого мовчання.
  
  
  "Так".
  
  
  "І що тепер?"
  
  
  "Вашингтон тремтить. Ми повинні заспокоїти його своєю страшною присутністю".
  
  
  "Ми повинні засвідчити нашу пошану місіс Сміт".
  
  
  Чіун кивнув головою. "Так, це дозволено".
  
  
  Римо глянув на літні сузір'я. "Я просто не можу повірити, що його більше немає".
  
  
  Карі очі Чіуна перетворилися на строгі дорогоцінні камені. "Я розумію, Римо. Втратити першого імператора дуже важко".
  
  
  "Ні, просто Сміт завжди здається надто жорстким, щоб померти".
  
  
  "Всі люди вмирають".
  
  
  "Це просто здається нереальним".
  
  
  "Смерть - це найвища дійсність", - наспіваючи сказав Майстер синанджу.
  
  
  Вони забралися геть.
  
  
  Розділ 6
  
  
  
  
  Доктор Гарольд У. Сміт не міг повірити, що він все ще живий. Його стислі ніздрі були забиті. Легкі здавались роздутими бурдюками з-під вина. Щоразу, коли він кашляв, з його ніздрів випливала солона вода чайного кольору. Кожен суглоб пульсував. Його очі, коли він відкрив їх, отримали світло, подібне до гострих кинджалів, змусивши їх знову закритися.
  
  
  І якщо цього було замало, якийсь ідіот оголошував його DOA.
  
  
  "Позначте його і відправте в морг", - говорив безпристрасний голос.
  
  
  Сміт спробував протестувати. Все, що вилетіло в нього з рота, було слабким струмком води.
  
  
  "Він ворухнувся", - видихнув жіночий голос.
  
  
  "Рефлекторна дія", - зневажливо сказав безпристрасний голос.
  
  
  "Але..."
  
  
  "Я лікар. Не суперечте мені, сестро. Позначте йому палець на нозі і відведіть його звідси. Рятувальні засоби підтягуються".
  
  
  "Так, лікарю", - слабо відповіла невидима медсестра.
  
  
  Кроки віддалялися. Вони звучали м'яко. Чоловік йшов по м'якій землі або в мокрих черевиках.
  
  
  Сміт знову спробував кашлянути, але нічого не вийшло. У нього запаморочилося в голові. Його очі були заплющені, і все, що він бачив, була ебенова чорнота - і все ж таки цей світ темряви обертався і обертався.
  
  
  Коли все перестало обертатися, Сміт не залишив енергії. І спогади почали вертатися.
  
  
  Він згадав бум-бум-бум поїзда, що сходить із рейок. Злякані обличчя його супутників, застигли в шоці, потім розпливаються в страху, коли їх скидали зі своїх місць, як ляльок.
  
  
  Вогні згасли, і карета поринула у темряву. Пролунав перший крик подиву. Пронизливий, нерозділений, він обірвався, ніби горло було гільйотиноване.
  
  
  Після цього Сміт відчув раптове відчуття, що карета рухається боком, за яким було нудотне відчуття падіння.
  
  
  Усі звуки стихли. Болісний скрегіт металу раптово припинився, ніби погасили вогонь.
  
  
  Гарольд Сміт зрозумів, навіть коли його шпурнуло на сидіння, яке було незрозуміло дезорієнтовано, що звук зник, бо карета тепер була під водою.
  
  
  З останнім поштовхом усе заспокоїлося.
  
  
  Сміт розмахував руками та ногами, шукаючи знайоме. Підлокітник сидіння був спрямований під дивним кутом. Сміт знайшов кнопку розблокування, коли спинка сидіння вдарила його по голові. Він побачив зірки. Але коли вони розсіялися, павутиння в його мозку розвіялося.
  
  
  Сміт намацав шибку. Він знайшов твердий металевий важіль. Він не міг сказати, чи це був верхній важіль або нижній. Він висмикнув його, і гумове кільце ущільнювача відірвалося в нього в руках.
  
  
  Крок перший.
  
  
  Сміт спробував уявити, що робити далі, коли важка рука схопила його.
  
  
  "Допоможіть мені!"
  
  
  Сміт дізнався про цей хрипкий голос. Його супутниця з подорожі. Чорношкірі жінки.
  
  
  "Відпустіть", - жорстко сказав Сміт. "Я намагаюся відкрити аварійний вихід".
  
  
  "Ну, чого ти чекаєш?"
  
  
  Та жінка не відпускала. Друга рука схопила його за ногу.
  
  
  "Що це за булькання?" — спитала вона.
  
  
  "Вода", - відрізав Сміт.
  
  
  Невидимий голос підвищився і перейшов у паніку. "Звідки це виходить?"
  
  
  "Ми у воді", - жорстко сказав Сміт. "У нас зовсім небагато часу. Негайно звільніть мене".
  
  
  Охоплена панікою жінка пригорнулася сильніше.
  
  
  Однією рукою Сміт намацав нижній важіль. Він клацнув ним.
  
  
  Вікно вдарило його з силою води, що набігала, і він знову побачив зірки.
  
  
  У нього вистачило присутності духу штовхнути обома ногами. Його черевики злетіли. Він ледве помітив. Вода була холодна і огорнула його, як липкий саван. Він втратив будь-яку орієнтацію. Ніхто не міг сказати, де він був. Він відчув, як подушки, руки і багаж врізалися в нього, і він боровся, затиснувши рота, щоб зберегти кисень у легенях, намагаючись пробитися назад до відкритого вікна.
  
  
  Потік води, що б'є в нього, зменшився, потім сповільнився, і Сміт поплив до нього.
  
  
  Його пальці намацали відкриту віконну раму. Він ухопився за них і почав підтягуватись. З уколом страху він виявив, що не може.
  
  
  Щось стримувало його.
  
  
  Зігнувшись, Сміт потягнувся назад і по колу. Він намацав товсті пальці і знав навіть у темряві, що жінка все ще тримається за дороге життя, тримається непорушною хваткою дворукого восьминога.
  
  
  Сміт шалено штовхав ногами, але безрезультатно. Потім, знаючи, що він не має вибору, він схопив жінку за обличчя, знайшов вухо, повернув його, як ключ, і твердим пальцем тицьнув їй у око.
  
  
  Раптом її смертельна хватка розчалася. Сміт штовхнув, вибрався з карети і лягав, поки його голова не з'явилася на поверхні.
  
  
  Задихаючись, він йшов по воді, його очі були широко розплющені і сповнені жаху. Його зуби стукали. Потім, набравши повні легкі повітря, він пірнув назад.
  
  
  Сміт майже одразу знайшов відчинене вікно. Він просунув руку всередину, наткнувся на руку, що безвольно розмахувала, і потягнув за неї.
  
  
  Хто б це не був, він вилетів назовні, як велика повітряна куля. Сміт відчув, як тіло пропливло повз нього.
  
  
  Сміт відбив удар ногою і знову простяг руку.
  
  
  Цього разу це було схоже на попадання в якесь холодне, наповнене водою пекло, де прокляті тулилися в очікуванні спокути.
  
  
  До нього потяглися, як йому здалося, дві дюжини чіпких рук. Сміт узяв одну, але тільки-но він торкнувся її, вона обм'якла. Він відпустив. Вона була надто холодною, надто мертвою. Він знайшов іншого - чи, скоріше, воно знайшло його. Схопивши ще раз, Сміт отримав ще одну жертву. І людина хлюпала по воді всіма руками та ногами.
  
  
  Був час урятувати ще одного. Сміт простяг одну руку. Дві долоні схопили його за тонке зап'ястя. Він зітхнув, і його легені видихнули кисень. Напруга була надто велика, людина надто важка. Він спробував звільнитися, але руки відмовилися відпускати його. І коли він просунув туди іншу руку, її теж схопили шалені, дряпаючі пальці.
  
  
  Весь світ почорнів для Гарольда Сміта. Потім почервонів. Його вуха наповнились ревом. Це звучало як червоне. Все було червоне. Все було кричачого кольору крові.
  
  
  Ось воно, згадав він свою думку. Я мушу розлучитися з життям, бо намагався врятувати своїх побратимів.
  
  
  Дивна темрява поглинула ревуча почервоніння, і Гарольд Сміт більше нічого не знав, поки не почув безпристрасний голос, що вимовляє його DOA.
  
  
  Сміт відчував воду у своїх легенях. Вони були повні, але й функціонували належним чином. Його тіло намагалося вдихнути. Але його легені не мали еластичність.
  
  
  Він спробував крикнути, але без повітря, яке могло б пройти через його голосові зв'язки, не зміг видати жодного звуку. Він змусив свій шлунок закашлятися, і солонувата вода завирувала в нього з рота, щоб знову скотитися назад. Це було холодне, потворне відчуття.
  
  
  Сміт знав, що йому треба перевернутись на живіт. Він обернувся.
  
  
  "Доктор", - сказав голос медсестри, пронизливий і високий, - "Я думаю, ця людина ворушиться".
  
  
  "Допоможи мені з цим іншим", - гаркнув лікар.
  
  
  "Але, лікарю..."
  
  
  "Статистика! Медсестра!"
  
  
  "Пішов ти", - сказала медсестра тихим голосом і перевернула Гарольда Сміта на живіт; Раптовий тиск у спині перетворився на сильне хитання, від якого ребра Сміта заскрипіли і застогнали, а легені збунтувалися.
  
  
  Сміта почало нудити водою з рота і ніздрів, і якою жахливою не була гірка болотна вода на смак, він знав, що це означає життя. Він почав кашляти. Він продовжував кашляти. Він кашляв ще довго після того, як кашльовий рефлекс затих.
  
  
  "Він живий", - казала медсестра.
  
  
  "Тоді йому не потрібна ваша допомога. Ви потрібні мені тут, сестро".
  
  
  Медсестра вгризлася щосили, і залишки води з легень ринули назовні.
  
  
  Сміт хрипів і кашляв, лежачи на животі, заплющивши очі, його мозок стукав з кожним викидом повітря, як змучена губка, що відкидається від болю.
  
  
  Коли він знову почав нормально дихати, Гарольд Сміт розплющив очі.
  
  
  Паряче обличчя було дуже блідим. Широке жіноче обличчя, м'ясисті складки якого спотворилися від занепокоєння.
  
  
  "Будь ласка, не рухайтеся". Голос належав сумлінній медсестрі, яка врятувала йому життя.
  
  
  "Доктор... ім'я..." Прохрипів Сміт.
  
  
  "Що?"
  
  
  "Як звуть лікаря?"
  
  
  "Доктор Скелтон", - сказала медсестра. Вона понизила голос. "Він думає, що Бог особисто ступив на цю планету".
  
  
  "Дякую..." слабо сказав Сміт.
  
  
  "Ти просто відпочивай. Вони відвезуть тебе до лікарні Святої Марії, як тільки звільниться машина швидкої допомоги".
  
  
  Медсестра зникла. Тільки тоді Сміт згадав, що забув спитати її ім'я. Подумавши, він вирішив, що це не має значення. Вона просто виконувала свій обов'язок так, як мала. З іншого боку, лікар був кинутий. Він заплатить за це.
  
  
  Сміт почекав, поки в нього не набереться сил підвестися, перш ніж наважився підвестися з ліжка.
  
  
  Він стояв, погойдуючись на ногах у шкарпетках. Різке світло пропалювало його сітківку. Він ухопився за ліжко, щоб не впасти. Це перекинуло. Він приземлився обличчям у багнюку тільки для того, щоб піднятися на ноги з холодною цілеспрямованістю.
  
  
  Насилу Сміт вибрався в ніч. Перед ним розстилалася панорама краху. Кран намагався підняти із води автобус. У Сміта майнула нудотна думка, що це його тренер, але він не був певен.
  
  
  Проходячи повз намет для цуценят, Сміт помітив медсестру, яка працює над жінкою, яка була оголена до пояса. Чорношкірі жінки. Плосколицій лікар прикладав до її грудей два круглі дефібрилятори. "Чисто!" - крикнув він, не давши медсестрі достатньо часу зреагувати. Вона відскочила назад саме в той момент, коли тіло забилося в конвульсіях. Це було зроблено тричі, поки лікар не відступив назад, не провів рукавом сорочки по спітнілому чолі і не сказав: "Прикрийте тіло".
  
  
  Сміт дізнався про фіолетову сукню з принтом на мертвій жінці. То була його колишня сусідка по парті. Він так і не впізнав її імені.
  
  
  Сміт рушив далі, ноги видавали гидкі звуки в бруді. Рятувальники снували туди-сюди. Ніхто не звернув на нього жодної уваги.
  
  
  Гелікоптери берегової охорони патрулювали нічне небо, як безсилі бабки. Пожежні катери погойдувалися біля берега, сині вогні маяків оберталися монотонно. Одягнені в хакі поліцейські штату Коннектикут спостерігали операцію. Все було своєрідним контрольованим хаосом.
  
  
  М'який бруд під ногами хлюпав при кожному кроці. Сміт відчував себе жахливо, незрозуміло, безцільно. Неясно він розумів, що його портфель втрачено. Він не був водонепроникним. Це означало, що його вміст був би марним, якби його знайшли. Але якби хтось спробував відкрити його, вони були б убиті або покалічені зарядами вибухівки.
  
  
  Сміт похмуро усвідомив, що це був його найвищий пріоритет.
  
  
  Прямуючи до височини, він наткнувся на дорогу, що вела крізь густі дерева до району, де поліцейські цапи для пили стримували нездорову цікавість. Репортери та телевізійники нетерпляче ходили туди й сюди, чекаючи дозволу виступити вперед. Якщо гіркі скарги, що доходили до вух Сміта, щось означали, вони майже не сприяли.
  
  
  Обминаючи навколо, Сміт випадково помітив пожежника в очереті.
  
  
  Сміт інстинктивно пригнувся, щоб його не помітили. Пожежний не дивився на його бік. Він пробирався крізь очерет, відходячи від берега.
  
  
  Сміт помітив дві дуже дивні речі про пожежника.
  
  
  По-перше, очерети, що оточують його, були нерухомі. Страшенно нерухомі. Коли він рухався крізь них, вони зовсім не реагували на створювану ним брижі і хвилі.
  
  
  Сміт втратив свої очки під час катастрофи, тому його зір був не в кращому стані. Можливо, це було поєднання цього, темряви та його глибокої втоми, подумав він.
  
  
  І все ж таки щось було дуже дивним. Комиші були нерухомі, як на фотографії, коли пожежник пробирався крізь них. Місячне світло було тут сильним, і воно показувало гру вир у воді. Риба хлюпнула, даючи тремтячий дзвін. Місячне світло танцювало на її темній поверхні.
  
  
  Але там, де пожежник навмисно виходив у море, поверхню не було порушено. Жодної брижі. Жодних сплесків.
  
  
  І, що найдивніше, ні звуку сплеску чи булькання.
  
  
  Сміт відчув озноб, який не мав нічого спільного з його випробуванням.
  
  
  Його очі могли обманювати його, але його слух був надійний.
  
  
  Пожежник пробирався крізь очерети, які ігнорували його, воду, яка не вирувала у відповідь на його просування.
  
  
  Низько пригнувшись, Сміт спостерігав за людиною.
  
  
  Він не шукав. Він рухався прямою, до відкритої води. Задня частина його чорного дощовика блищала. Задня частина чорного пожежного шолома з овальними полями нормально відбивала місячне світло.
  
  
  Ніщо інше в ньому не було нормальним.
  
  
  Поки Сміт дивився, загіпнотизований з причин, які він не міг логічно осмислити, чорні плечі були поглинені чорною водою, а людина все ще йшла вбрід.
  
  
  Ватерлінія поповзла вгору до його потилиці, потім до полів шолома, потім до маківки, і все ж таки пожежник продовжував, байдужий.
  
  
  Верхня частина шолома перетворилася на чорний купол, який переміщався далі, і Сміт міг ясно бачити, що ніякі бульбашки повітря, що виходить, не пробивали поверхню.
  
  
  Вода перестала вирувати або закручуватися штопором, коли купол шолома, що зменшується, зник з поля зору.
  
  
  "Це мало спрацювати", - пробурмотів Сміт. "Цього не сталося".
  
  
  Його голос у темряві був тонким і гучним.
  
  
  Сміт стежив за бульбашками. Там мали бути бульбашки. Якби людина тонула, її легені мали б випустити гази. Якби він носив кисневу маску, там були б бульбашки.
  
  
  Не було жодних бульбашок. Була тільки спокійна вода, яка поглинула пожежника, що бродить вбрід, абсолютно беззвучно.
  
  
  Гарольд Сміт був дуже логічною людиною. Наступним заговорила його логіка.
  
  
  "Я не вірю в привиди", - сказав Сміт твердим, але стурбованим голосом, у якому звучала порожнеча, яку тільки його дружина могла розпізнати як сумнів.
  
  
  Сміт відірвав погляд від цього місця і продовжив свій шлях. Про те, щоб увійти у воду, не могло бути й мови. Він не мав сил врятувати пожежника.
  
  
  Але він спустився до ватерлінії, щоб оглянути м'який бруд щодо слідів. Він виявив групу, що рухалася до чорної води, що плескалася, але вони зникли далеко від того місця, де мали. Сліди просто обірвалися. Спостерігаючи, Сміт побачив, що приплив йде. Якби він приливав, хвилі, що набігають, пояснили б стирання слідів. Але вода відступала, тож пояснення не було.
  
  
  Піднявши очі, Сміт глянув на воду. Риба вдарилася щось, потім зникла. Він не побачив жодних інших бульбашок будь-якого виду.
  
  
  Рухаючись далі, Гарольда Сміта вразила раптова думка. Пожежники носили на своїх дощовиках флуоресцентні стрічки. У цієї людини їх не було. Вони носили яскраво-жовті кисневі балони, перекинуті через спину. Сміт не бачив кисневого балона.
  
  
  Підійшовши до смуги світла на краю поліцейського оточення, Сміт виявив пару таксі, які чекають на оплату проїзду.
  
  
  Він відчинив задні дверцята однієї з них і відкинувся на подушки. Здавалося, тоді всі сили покинули його.
  
  
  "Я хотів би поїхати до Раю, штат Нью-Йорк", - сказав він.
  
  
  "Це дорого коштуватиме, приятелю", - сказав таксист.
  
  
  "Назвіть мені ціну".
  
  
  Таксист вдав, що задумався, і сказав: "Сімдесят п'ять баксів. Додаткові податки та чайові".
  
  
  "Який податок?"
  
  
  "Насправді їх немає. Це був просто мій спосіб сказати: "Не забувай того, хто привів тебе".
  
  
  І Гарольд Сміт був настільки виснажений, що замість того, щоб торгуватися, він ствердно кивнув перед тим, як заснути.
  
  
  КОЛИ ТАКСИСТ сказав: "Жито на підході", Сміт насилу прийшов до тями.
  
  
  "Цей наступний вихід", - сказав він, примружившись, озираючись на всі боки. У голові стукало, а в роті був присмак дохлої риби.
  
  
  Таксист нахилився до підніжки.
  
  
  "Санаторій Фолкрофт", - пробурмотів Сміт. "Слідкуйте за третім поворотом ліворуч до кінця".
  
  
  Йому вдавалося не спати, поки таксі не прослизнуло між кам'яними головами левів, що охороняли Фолкрофтські ворота.
  
  
  "Це буде коштувати сімдесят п'ять доларів", - сказав йому таксист. "Чайові не включені".
  
  
  Тільки тоді Сміт зрозумів, що хтось обчистив його кишеню на місці аварії. Його гаманець зник. Як і його червона пластикова підставка для дрібниці.
  
  
  Але його це майже відразу перестало хвилювати, бо він знепритомнів, звалившись на дошки підлоги, як сіра купка мокрих трісок для розпалювання.
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  Римо сідав за кермо БТР, коли згадав дещо важливе.
  
  
  Він клацнув пальцями. "Портфель Сміта!"
  
  
  Чіун скорчив гримасу. "Він мертвий. Його майно не має значення".
  
  
  "Всередині знаходиться його портативний комп'ютер".
  
  
  "Це не має значення".
  
  
  "Це пристосовано до вибуху, якщо хтось відкриє його".
  
  
  "Неважливо", - сказав Чіун, сідаючи на своє місце.
  
  
  "Ні, ти не розумієш. Якщо рятувальник спробує відкрити його, він буде вбитий".
  
  
  Чіун був непохитний. "Це його вина, що він так легковажно поводився з майном імператора".
  
  
  "Ми маємо знайти цей портфель раніше, ніж це зробить хтось інший".
  
  
  "Вашингтон, потім портфель".
  
  
  "Портфель, потім Вашингтон".
  
  
  Голос Чіуна став тихим та холодним. "Я - Правлячий Майстер. Моя влада найвища".
  
  
  "Чудово", - сказав Римо, виходячи і захлопуючи дверцята з боку водія. "Ти їдь у Вашингтон. Я наздожену".
  
  
  Чіун ковзнув за кермо і ввімкнув запалювання. Він натиснув ногою у сандалі на педаль газу.
  
  
  Великий двигун заревів. Він натиснув на нього знову, цього разу сильніше. Він помчав, видаючи зловісні попереджувальні звуки.
  
  
  Але Римо все ще продовжував йти.
  
  
  Майстер Сінанджу вагався. Піти чи здатися? Якби він пішов, розмовляти з маріонетковим президентом було набагато складніше. Ця людина навряд чи говорила прийнятною англійською. Римо довелося виконувати функції перекладача. Якби він залишився, це означало б поступатися дитячим капризам свого учня. З іншого боку, іноді дітям треба було потурати. Навіть дорослим дітям.
  
  
  Зрештою Чіун пішов на компроміс. Він почекав, поки Римо зникне, перш ніж залишити БТР. Вийшовши з великої машини, він зачинив двері з плавністю двох оксамитових мотузок, що торкалися один одного. Клацання не пролунало.
  
  
  Таким чином, Римо не дізнався б, що Чіун пішов за ним.
  
  
  Майстер Сінанджу вирішив слідувати за ним на шанобливій відстані. Нехай Римо розмірковує. Занепокоєння пішло б йому на користь. І настала його черга турбуватися. Чіун втомився турбуватися про Римо. Нехай Римо турбується про Чіуна. Це було єдино правильним, щоб дитина дізналася про розчарування батька.
  
  
  М'яко ступаючи, не віддаючи ні звуку і не залишаючи слідів, тому що він точно знав, як правильно розмістити свої сандалії, щоб не залишити слідів, Майстер Сінанджу міркував про те, що тепер, коли Римо зрозумів, що вони однієї крові, все по- іншому.
  
  
  Інші, але не такі добрі. У минулому було простіше. Коли Римо погано поводився, можна було привести його в порядок, кинувши тінь на його невідоме біле походження. Коли Римо ставав надто самовпевненим, досить було назвати його блідим шматком свинячого вуха, щоб вивести його з себе.
  
  
  Тепер усе було зовсім інакше. Римо знав, що в ньому тече корейська кров, дар його батька, котрий, будучи за походженням американським індіанцем, мав у своїх жилах благородну корейську кров. І Римо прийняв це. Чіун знав, що Римо походив із роду Сінанджу. Походив побічно, з великим забрудненням і розведенням доброї крові, але не можна було заперечувати властиву Римо корейську приналежність.
  
  
  Поки Чіун йшов з напруженим від роздумів обличчям, морський бриз грав з його рідкою борідкою, Чіун слабо зітхнув.
  
  
  У певному сенсі старі часи були кращими. У певному сенсі Римо було легше контролювати. Тепер він здавався задоволенішим. Знаючи, ким були його батьки та ким він був сам.
  
  
  Це було недобре. Задоволений вбивця був самовдоволеним убивцею. Чіун ніколи не був задоволений. Чіун Старший ніколи не був задоволений. Юї, його дід, ніколи не знав жодного дня, а він прожив майже сорок тисяч днів.
  
  
  Чому Римо, який, зрештою, був корейцем лише частково - хоча, за загальним визнанням, повністю синанджу, - має відчувати безглузде задоволення?
  
  
  Чіуну доведеться знайти спосіб знову внести невдоволення у життя Римо.
  
  
  Це був єдиний спосіб зберегти його.
  
  
  У кількох сотнях ярдів попереду, за чагарниками вічнозелених рослин, Майстер Сінанджу почув булькання тіла, що потривожило воду.
  
  
  Його рот стиснувся.
  
  
  Без сумніву, Римо. То була крайня необережність. Увійти у воду, щоб змусити її скаржитися!
  
  
  Поспішивши вперед, Чіун зісковзнув до води, щоб зауважити свого неуважного учня. Смерть імператора не виправдовує безтурботності. Імператори вмирали свого часу. Але Майстрам Сінанджу не дозволялася така розкіш. Римо не міг наражати себе на небезпеку, поки Дім залежав від його засобів до існування. Коли Римо навчатиме свого власного учня, йому буде дозволено померти у зручний для нього час.
  
  
  Коли Майстер Сінанджу досяг берегової лінії, від Римо Вільямса не було й сліду.
  
  
  Вода стояла нерухомо, збираючись у одному місці. Чіун опустився і помітив сліди.
  
  
  На мить він насупився. Це було непробачно. Залишати сліди. Навіть на пухкому піску це було заборонено.
  
  
  Потім Чіун зауважив, що сліди були спрямовані не на той бік.
  
  
  Хто б їх не створив, він вийшов сухим із води.
  
  
  Звузивши очі, він швидко оглянув їх.
  
  
  Відбитки не мали підборів, але були чітко окреслені. Взуті ноги. Чи не сліди Римо. Він наполягав на західному взутті на підборах.
  
  
  Відбитки були вологими. Але ледь-ледь.
  
  
  Чоловік вийшов із моря. З нього мали стікати калюжі води. Не було жодних ознак таких крапель. Тільки сліди, які були западини, вкриті тінню.
  
  
  Повернувшись на місці, Майстер Сінанджу вивчив лінію відбитків. Його обличчя спохмурніло, зібралися зморшки.
  
  
  "Відбитки сандаль", - прошипів він.
  
  
  Він з цікавістю простежив за ними.
  
  
  Вони вели у вічнозелені чагарники. Чіун пішов за ними. Римо міг постояти за себе. Бувай.
  
  
  Стежка з кованих слідів вела до дикого лісу, де старі дерева стояли голі й мертві, їхня кора давно зійшла, їхні вузлуваті стволи були твердими й сухими на дотик. Можливо, це були скелети дерев, але дерев скелетів не було. Лише мертва стара деревина, яку комахи проїдали у пошуках притулку.
  
  
  Сліди вели на килим із ялинових голок, і Чіун пішов ними.
  
  
  Вони минули ялинку, на якій виднілася свіжа зарубка. З неї сочився сік. Чіун вивчав зарубку. Його обличчя спохмурніло ще сильніше.
  
  
  Осмілівши, він пішов по відбитках, міцно притиснувши руки до талії, м'яко ступаючи взутими в сандалі ногами. Коли він ішов, він наступав на ті самі відбитки, якими йшов. Його сандалі сиділи майже ідеально. Його природна хода йшла плавно. Це сказало йому, що він переслідував людину приблизно її зросту і довжини ніг. Це змусило його очі звузитися у тихому очікуванні.
  
  
  Чіун прискорив крок.
  
  
  Місячне світло, просочуючись крізь гілки, що переплітаються, малювало на землі павутинні візерунки. Чіун уникав світла, де міг. Це було так само інстинктивно, як дихати.
  
  
  Фігура перед ним не робила таких зусиль, Чіун побачив, коли наблизився до неї.
  
  
  Фігура була невисокою і щільною, його тіло чорним та блискучим. Коли він рухався, квадратні пластини з чорного матеріалу тремтіли і ляскали при кожному кроці. Його приземку голову покривав шолом, що розширювався ззаду, прикриваючи потилицю.
  
  
  Чоловік попрямував далі з зарозумілою цілеспрямованістю, яку дізнався майстер Сінанджу.
  
  
  Чіун визначив належний курс дій.
  
  
  Підвищивши голос, він закричав: "Ніхондзін!"
  
  
  Фігура закружляла, змушуючи плескати чорні шкірні пластини.
  
  
  У руці він мав довгий меч із чорного дерева. А під чорним шоломом його обличчя приховувала глибока тінь. Навіть гострий зір Чіуна, що посилювало місячне світло, не могло розглянути прихованих рис.
  
  
  "Чосенджин!" - прошипіла постать у відповідь.
  
  
  І взявши ручку свого меча обома руками, він зайняв оборонну позицію, тримаючи клинок перед обличчям.
  
  
  Впевнено Майстер синанджу рушив уперед, розтискаючи кулаки, розчепіривши нігті.
  
  
  Один меч проти десяти. Меч, викутий людиною проти Ножів Вічності, які виросли з найстрашніших пальців на землі.
  
  
  Це було б не змагання.
  
  
  Меч рушив уперед. Він повернувся праворуч, зап'ястя зігнулися. Удар колесом. Легко парирований.
  
  
  "Йди назустріч своїй загибелі, Ніхонджинва", - прошипів Чіун.
  
  
  Меч опустився, і Майстер Сінанджу втрутився, щоби парирувати його.
  
  
  Лезо опустилося в ударі, що рубає. Вказівний палець Чіуна підвівся назустріч йому. Вони зіткнулися, метал зіткнувся з рогом.
  
  
  Великий чорний меч був заарештований.
  
  
  Його противник, крякнувши від здивування і гніву, напружив всю свою силу, щоб з силою опустити тендітний ніготь своїм тонким пальцем.
  
  
  Чіун спокійно підняв палець, ніби граючи з великим чорним пером, і меч, затиснутий у тремтячих руках, був змушений розтулитися.
  
  
  Вибухове прокляття походить від того, хто був у шоломі.
  
  
  "Ти можеш віддати свій клинок, коли забажаєш, ронін", - безтурботно сказав Чіун.
  
  
  При цих словах фігура в обладунках відскочила назад, забираючи свій меч. Клинок підвівся і знову опустився. Він задзижчав у повітрі, як і належить гарному клинку. Але на півдорозі до свого падіння він замовк.
  
  
  Гострий слух Чіуна вловив це навіть тоді, коли його ніготь піднявся, щоб блокувати випад.
  
  
  Лезо зустрілося з цвяхом - і пройшло наскрізь!
  
  
  Чіун відсахнувся від дотику. То справді був чистий інстинкт. Він не боявся жодного клинка, що міг бачити. Клинок не був викований так, щоб його не можна було відобразити цвяхом синанджу.
  
  
  Тієї долі секунди контакту його почуття сказали йому, що це лезо розсікло його ніготь.
  
  
  Відсахнувшись, він розвернувся, змістився вліво, потім праворуч, збільшуючи дистанцію між своїм ворогом і собою.
  
  
  І, піднявши розчепірений палець до місячного світла, він побачив, що його ніготь був цілий.
  
  
  Це було неможливо.
  
  
  Він на власні очі бачив, як лезо вп'ялося в його дорогоцінний ніготь.
  
  
  Але він був цілий. Піднявши очі, Чіун побачив, що клинок супротивника теж був цілий.
  
  
  Чіун зробив непроникне обличчя. "Хто ти, ронін?"
  
  
  Ворог нічого не сказав.
  
  
  Зосередившись на появі своїми почуттями, Майстер Сінанджу зрозумів, що серце його противника не б'ється. Від нього не виходило жодного звуку. Легкі не працювали. Жодного булькання крові.
  
  
  Чи це був фантом?
  
  
  Чіун вирішив з'ясувати.
  
  
  Відставивши носок чорної сандалії за спину, він вдав, що збирається відступити.
  
  
  Воїн у чорних обладунках рушив уперед, природно припускаючи боязкість з боку Майстра синанджу.
  
  
  Потім, крутанувши твердо поставленою кісточкою, Чіун розкрутив свої шовкові спідниці. Його тіло закружляло повільними спіралями, швидкість яких була оманливою.
  
  
  Відступаючий носок метнувся вперед, шукаючи голову в шоломі.
  
  
  І пройшли крізь!
  
  
  Приземлившись ніяково, оскільки він розраховував використовувати віддачу від смертельного удару для правильного приземлення, Майстер Сінанджу пригнувся, зробив хибний випад і не відчув і не почув свисту леза, що опускається.
  
  
  Але лезо справді опустилося.
  
  
  Він побачив це, коли розвернувся, піднявши руки у захисній позі. Одна рука стиснулася в кулак. Інша була вигнута, як пазурі яструба. Він стояв, готовий до всього.
  
  
  Противник прийняв іншу бойову стійку. Чіун зрозумів, що передбачався удар. Але якщо у клинка не було укусу, як він міг випатрати?
  
  
  Чіун завдав удару першим.
  
  
  Уперши лікоть у ребра, він випустив рвучкий ковток повітря і завдав ідеального удару одночасно.
  
  
  Удар припав точно в груди роніна. Захищений меч був занадто повільним, щоб парирувати його. Кулак поринув у чорноту нагрудника, і Чіун пішов за ним, ніби крізь розшиту чорним бісером завісу, а не за щільною людиною.
  
  
  Обійшовши свого ворога з іншого боку, Майстер Сінанджу розвернувся і побачив, як той розсікає повітря запеклими ударами. Він атакував те місце, де, як підказували йому його уповільнені почуття, мав стояти Майстер Сінанджу, але його більше не було.
  
  
  Чіун високо вдарив ногою. Його сандалі торкнулися лише повітря. Він цілився у черевики. Вони рухалися, не зважаючи на його удари. Він завдав удару по задній поверхні колін, щоб зламати ноги. Спочатку праворуч, потім ліворуч, щоб удари завдавалися як один так швидко.
  
  
  Ворог не відчував цих ударів, і холодний неспокій зростав у рішучих грудях Майстра Сінанджу.
  
  
  Перед ним був ворог, не схожий на когось іншого. Він був ворогом, якого Сінанджу не зміг перемогти.
  
  
  Чіун відступив на три кроки.
  
  
  Чорна постать присіла навпочіпки, щоб оглянути все навколо. Його рухи були незграбними, оскільки кожен дюйм його тіла був захищений бронею. Але він не був повільним. Швидкість його примарного клинка голосно говорила про цей факт.
  
  
  "Я тут, ронін", - глузливо промовив Чіун.
  
  
  Його ворог повернувся, одна нога йшла за іншою.
  
  
  Голова відкинулася назад, і стало видно обличчя.
  
  
  Чіун ледь не ахнув. Під самурайським шоломом не було обличчя. Тільки чорна порожнеча, в якій, здавалося, мерехтіли чужі зірки. Обличчя було плоским і невиразним і блищало, як полірований обсидіан.
  
  
  "Я викликав тебе на чесний бій, ронін", - проголосив Майстер синанджу.
  
  
  Противник, здавалося, зрозумів. Двома руками він відвів свій клинок ебоніту назад, піднявши його так, щоб лезо лягло впоперек його правого плеча. Це був попередній рух, якого Чіун не впізнав. Ронін змахнув їм назовні раз, другий, повільно, з виваженою впевненістю.
  
  
  Чи чекав він, що Чіун завдасть розгонистого удару двома руками? Навіть якщо його меч не матиме укусу?
  
  
  Чіун насторожено чекав.
  
  
  Раптом броньовані руки хитнулися вперед. Клинок залишив закуті в кольчугу пальці. Він поплив до Майстра Сінанджа, рухаючись безшумно, не розтинаючи повітря і не зміщуючи його.
  
  
  "Ти намагаєшся налякати мене своїми примарними трюками, ронін", - сказав Чіун, спокійно піднімаючи вказівний палець, щоб про всяк випадок блокувати удар нігтем.
  
  
  Клинок двічі повернувся в повітрі, наближаючись до нього. Чіун бачив це як у сповільненій зйомці. У цьому примарному мечі не було загрози. У ньому було не більше речовини, ніж у місячному промені.
  
  
  Лезо описало третю безшумну дугу і перетнулося з піднятим нігтем Чіуна.
  
  
  Він не відчув ні укусу, ні удару, ні опору. Не було б навіть потреби ухилятися від цього нешкідливого леза, сказав він собі.
  
  
  Саме тоді, коли вона пройшла, не порізавши його ніготь, Чіун відчув різку зміну.
  
  
  І в огненному лісі пітьми він закричав від несподіваного болю.
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  Це виявилось простіше, ніж думав Римо.
  
  
  Він дрейфував уздовж берегової лінії, доки не дістався місця порятунку. Усі були зайняті. Ні в кого не було часу на недбало одягненого чоловіка, чия струнка постать, здавалося, розчинилася в тіні, уникаючи світла прожекторів, ніби призначених для відображення будь-якого освітлення.
  
  
  Біля кромки води стояв великий жовтий кран, де робітники прив'язували троси до останнього затопленого автомобіля. Кран потягнувся вгору, і з чавкаючим звуком карета виринула з води, з шумом випускаючи струмені води з кожного стику та розбитого вікна.
  
  
  Вони залишили його висіти над водою, доки вона не перестала стікати. Всі очі були прикуті до цієї сцени. Світло було спрямоване на карету, і через вікна можна було розглянути інтер'єр. Подивіться на клубок людства, який плавав у воді, що тоне, як у акваріумі, що протікає.
  
  
  Коли рівень води впав, тіла осіли на дно, рухаючись безцільно і мимоволі, як скупчення мертвих медуз.
  
  
  Римо перевірив звалене тут і там сміття. Груди його лежали без нагляду. Багаж. Портфелі. Гаманці. Рюкзаки. Предмети одягу Навіть іграшки.
  
  
  Римо знайшов портфель Гарольда Сміта у другій купі, яку він перебирав. Помилки не могло бути. Колись вона була засмагла, але десятиліття шкарпетки зістарили шкіру і надали їй відтінку старого сідла.
  
  
  Римо заявив про це, озирнувся, щоб переконатися, що його не помітили, і, задоволений, подався назад до "Драгуна".
  
  
  Футляр хлюпав у його руках, розбризкуючи смердючу воду. Він був важчий за звичайний, але ставав легше з кожним кроком.
  
  
  Далеко попереду звук пронизав ніч.
  
  
  "ІІІІІ!"
  
  
  Римо знав цей звук. Це був знайомий крик болю Чіуна, тільки тепер у ньому звучали дивні, сповнені жаху нотки.
  
  
  Схопивши портфель, Римо перейшов на біг. Його ноги ковзнули по піску в чагарник. Звідти він помчав крізь дерева. Він ні на що не звертав уваги шляхом, розраховуючи, що його вуха приведуть його до місця болісного крику.
  
  
  Що б це не було, Чіун потрапив у біду.
  
  
  Глибока проблема.
  
  
  ЧІУН вискочив з-за дерев, перш ніж Римо зміг дістатися потрібного місця.
  
  
  Майстер Сінанджу стиснув одну руку. Вона була туго загорнута в широкий рукав його кімоно, ніби поранена.
  
  
  "Чіун! Що це? Що відбувається?"
  
  
  "Я поранений", - сказав він тонким, недовірливим голосом.
  
  
  Римо впустив портфель. "Що?" - Запитав я.
  
  
  Чіун пританцьовував на місці. "Я покалічений. Я знищений".
  
  
  "Дай мені подивитись на це. Дай мені подивитися на це".
  
  
  Чіун відсахнувся, однією рукою стискаючи закутане зап'ястя. "Ні, Римо. Це надто жахливо. Видовище зведе тебе з розуму".
  
  
  "Я впораюся з цим, Чіуне. Просто дай мені подивитися".
  
  
  У голові Римо спливли бачення обрубка, що кровоточить, зап'ястя.
  
  
  Чіун опустив погляд на свої ноги. "Де це?" - Запитав я.
  
  
  "Де знаходиться що?"
  
  
  "Ми маємо знайти це. Можливо, хірурги цієї землі зможуть прикріпити це назад".
  
  
  "Боже, ні", - сказав Римо, почувши підтвердження своїх найгірших побоювань.
  
  
  "Не стійте там, як бовдур. Допоможіть мені знайти це".
  
  
  "Добре. Добре. Куди це впало?"
  
  
  "Ось там". Чіун вказав на ліс здоровою рукою. Вказівний ніготь виблискував, як лезо з полірованої кістки.
  
  
  Римо промайнув повз Майстра Сінанджу, обмацуючи поглядом ялинові голки. Він помітив сліди, схожі на сліди Чіуна, але цього не могло бути. Майстер Сінанджу не залишав слідів.
  
  
  "Я не бачу цього тут", - з тривогою крикнув Римо Хаку.
  
  
  "Будь обережний, куди ступаєш. Не зламай це".
  
  
  "Твоя рука?"
  
  
  Голос Чіуна став буркотливим. "Руко? Про що ти там бурмочеш, Римо?"
  
  
  Римо звів очі. - Я шукаю твою руку, чи не так? - Запитав я.
  
  
  "Ні. Моя рука все ще прикріплена до мого зап'ястя, як і має бути".
  
  
  І нервовим жестом Чіун струсив шовковий рукав, оголивши праву руку.
  
  
  Римо подивився. Права рука Чіуна була стиснута в кулак, схожий на кістяний молоток, вирізаний із зістареної слонової кістки.
  
  
  "Я не розумію. Що з тобою трапилося?"
  
  
  Обличчя Чіуна застигло, перетворившись на воскову маску. "Я не можу змусити себе сказати".
  
  
  "Пішли", - сказав Римо, наближаючись. "Не може бути, щоб все було так погано. Дай мені подивитися".
  
  
  Чіун відвернув обличчя, простягаючи міцно стиснутий кулак до свого учня.
  
  
  Римо обережно взяв його. Він перерахував пальці. Усі чотири виглядали цілими. Великий палець також був на місці.
  
  
  Римо обережно розігнув їх, розтискаючи кулак Майстра Сінанджу.
  
  
  "Скажи мені, що це не так погано, як здавалося в перший болісний момент болю", - простогнав Чіун.
  
  
  - Я нічого не бачу, - повільно промовив Римо.
  
  
  "Найдовший палець. Скажи мені, що він цілий".
  
  
  "Це так".
  
  
  "А цвях?"
  
  
  "Так, це... Почекай хвилинку. Це зникло".
  
  
  Чіун провів тонким зап'ястям по лобі. "Я загинув. Мені соромно. Я був принижений".
  
  
  "Що, чорт забирай, сталося?"
  
  
  Чіун перевів погляд назад на свою руку. Вони впали на обрубок, який був його нігтем. Він трохи виступав за кінчик пальця, але під косим кутом, а не звужувався до вістря, як решта.
  
  
  "На оновлення підуть роки", - наголосив він.
  
  
  "Ну принаймні місяці", - сказав Римо. "Але що трапилося, Чіуне?"
  
  
  "Я не можу сказати".
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Моє приниження занадто велике. Не змушуй слова зриватися з моїх губ. Просто знайди член, який колись був частиною мене".
  
  
  "Добре", - сказав Римо, трохи розслабляючись тепер, коли він знав, що Чіун насправді не був покалічений. "Дай мені секунду".
  
  
  Тепер, коли він знав, що шукає, він знайшов цвях досить легко. Він лежав на землі, зрозуміло. навченим синанджу очам Римо було видно. У місячному світлі вона виглядала дивно білою, наче мертвою.
  
  
  Римо повернув його Майстерові Сінанджу, затиснувши в долоні філіжанкою.
  
  
  "Що тепер?" – спитав він.
  
  
  "Заверни у це тепле молоко", - сказав Чіун.
  
  
  "Це працює тільки із зубами", - сказав Римо.
  
  
  Чіун навис над артефактом у формі чаші. "Отже, на це немає жодної надії?"
  
  
  "Можливо це можна приварити назад, але я сумніваюся в цьому".
  
  
  "Я не можу виносити цього виду, яким би відстороненим він не був".
  
  
  "Можливо, суперклей спрацював би", - сказав Римо.
  
  
  "Я не опускатимуся до штучних нігтів, щоб приховати свою ганьбу. Римо, виконай для мене необхідний обов'язок. Я благаю тебе".
  
  
  "Зробити що?"
  
  
  "Поховайте бідолаху".
  
  
  "Зорити ніготь?"
  
  
  "Це єдино правильний вчинок".
  
  
  "Ми можемо зайнятися цим пізніше. Чи не могли б ви пояснити, як вам вдалося зламати цей ніготь?"
  
  
  "Це ознака того, що я стаю старим і немічний. Мої Ножі Вічності стали крихкими. Ніколи такого не траплялося раніше. Іншого пояснення немає. Навіть ронін не зміг би досягти цього поодинці".
  
  
  "Що?"
  
  
  "Якби ти послухав мене, цього не сталося б".
  
  
  "Не звинувачуй у цьому мене. Я повинен був повернути портфель Сміта, добре? Я не хотів, щоб на моїй совісті був скалічений рятувальник".
  
  
  "Однак покалічений вчитель прийнятний?"
  
  
  "Я не калечив тебе".
  
  
  "Я казав вам, що за цією трагедією стоять японці, але ви не слухали".
  
  
  "Японці! Де ти це взяв?"
  
  
  Вдалині знайомий гул і гарчання потрясли темряву.
  
  
  Римо обернувся. "Хіба це не...?"
  
  
  Чіун надув щоки. "Диявол! На довершення до всього, він краде мого дракона!"
  
  
  Римо метнувся на звук. Він вискочив з-за дерев якраз вчасно, щоб побачити БТР "червоний драгун", що гуркотить дорогою.
  
  
  Він рушив за нею, але голос Чіуна зупинив його, як клацання батога. "Римо. Повернися. Ти не знаєш, з чим зіткнешся".
  
  
  "Крадіжка автомобілів. Чортови важлива справа", - сказав Римо.
  
  
  Раптом Майстер Сінанджу опинився перед ним. Він перегородив шлях, його обличчя було твердим і холодним. "Я не ризикуватиму і твоїм приниженням теж. Ваша честь повинна бути чистою, якщо ви хочете помститися за мою".
  
  
  "Про що ти говориш?"
  
  
  "Драгун" продовжував із гуркотом віддалятися. Римо напружився.
  
  
  "Залишся. Я поясню".
  
  
  Міцно стиснувши кулаки, Римо вагався між послухом та переслідуванням. Зрештою слухняність перемогла. Він випустив повітря з легенів і пішов за манячим пальцем Чіуна назад у густий ялиновий ліс.
  
  
  "Ти бачиш ці сліди?" Холодно запитав Чіун.
  
  
  "Схоже на відбитки сандалів".
  
  
  "Це не так", - відрізав Чіун, який потім підвів його до покритої шрамами ялинки.
  
  
  "Бачиш це?" спитав він, вказуючи на необроблену зарубку на корі.
  
  
  "Хтось зрубав скибку з того дерева".
  
  
  "Це безпомилковий укус катани. Вивчи його гарненько, Римо. Тому що ти ніколи раніше не стикався з подібним".
  
  
  У темряві Римо розглянув це під кількома кутами. "Схоже на удар мечем".
  
  
  "Так. Хтось міг би назвати це мечем. Але це правильно називається катаном".
  
  
  Римо насупив брови. "Я не знаю цього слова".
  
  
  "Тобі знайоме слово "ронін"?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Ви жахливо неосвічені".
  
  
  "Подайте на мене до суду".
  
  
  "Сидіти".
  
  
  Римо неохоче сів на ялинові голки, які були сухими та без запаху. З протоки Лонг-Айленд повіяв освіжаючий вітерець, що пахнув смердючою солоною травою і жижею, що піднялася.
  
  
  "Ворог, не схожий на жодного, з ким я коли-небудь стикався, кинув мені виклик своїм мечем катана", - сказав Чіун.
  
  
  "Правильно".
  
  
  "Його перший удар я успішно парирував".
  
  
  "Звичайно. Ти - це ти".
  
  
  "Його секунда пройшла крізь мене, не завдавши шкоди".
  
  
  Римо насупився. "Гаразд..."
  
  
  "Ми билися. Було завдано ударів. Жоден не досяг мети. Він був як туман. У той час як я був твердий як кістка. Однак жодному з учасників бою не було завдано жодної шкоди".
  
  
  "Ти бився з примарою?"
  
  
  "Ронін".
  
  
  Римо скорчив гримасу. "Я не знаю цього слова".
  
  
  Чіун підняв ліву руку. Права лежала в нього на колінах, стиснута в кулак, щоб не впадала в очі прикра відсутність нігтя.
  
  
  "Я ще не закінчив свою розповідь".
  
  
  Римо затих.
  
  
  Посипалися удари. Потім опустився клинок долі. Але я не боявся цього, тому що він не зміг зі свистом розтинати повітря, як личить справжньому клинку».
  
  
  Римо кивнув головою. Чіун багато років тому навчив його, що удари мечів видають характерні запобіжні звуки.
  
  
  "Оскільки цей ненависний меч не мав субстанції. Я не зміг ухилитися від нього". Чіун опустив свою стару голову. "Моя помилка, про яку я вічно шкодуватиму".
  
  
  "О, чорт забирай! Це всього лише цвях".
  
  
  Чіун ляснув у долоні перед Римом. "Моя честь була заплямована. Честь Будинку була заплямована. Таким чином, ваша честь також була заплямована".
  
  
  "Я не почуваюся заплямованим", - заперечив Римо. "Якщо не рахувати того факту, що ти дозволив йому втекти з моїм новим Драгуном".
  
  
  Чіун глянув на Римо холодними карими очима. "Я чув цю історію від свого діда, який присягнув мені зберігати таємницю. Мій батько ніколи не розкривав її. Як і Майстер, який навчав мене. Але, тим не менш, це правда".
  
  
  У Римо вистачило розуму закрити рота. Зазвичай писклявий голос Чіуна знизився до дзвінкого тону, який він використав, розповідаючи про минулих Майстрів. Неможливо було відмовити його від того, щоб почати те, що він збирався розповісти, тому Римо подумки поцілував свого червоного Драгуна на прощання і набув уважного вигляду.
  
  
  "Ти знаєш про сьогунів?"
  
  
  Римо кивнув головою. "Звичайно. Старі японські воєначальники".
  
  
  “Одного разу, у неспокійний час у Японії, сьоґуни воювали один з одним. Вся Японія поринула у хаос. Жахливою була різанина. Чудовим було золото, яке міг заробити хитрий Майстер, який був готовий зіграти сьоґуна проти сьоґуна”.
  
  
  Ухнула сова. Не відриваючи погляду від обличчя Римо, Чіун підняв камінь і жбурнув його. Сова закричала на середині польоту і покинула територію, відчайдушно змахуючи крилами.
  
  
  "Майстром у ті дні був Кан. Він був дуже зайнятим Майстром. З Єгипту не надходило жодної роботи. Не було жодних контактів з Персією. У ханствах було тихо. Але Японія знову і знову волала до його майстерності. Тепер, у ці дні, Кан вирушав до Японії, щоб допомогти тому чи іншому сьогуну. Йому було байдуже, на чиєму боці в дуелі він опиниться. Бо в очах Кана один японець був тим самим, що й інший”. Чіун застережливо підняв палець. "Його помилка.
  
  
  "Сегун відправив послання до села Сінанджу, яке було мирним і задоволеним у ті дні, про які я розповідаю. Бо золото текло прямо з Японії в шлунки народу Сінанджу. І цей сьогун викликав Кана у свою фортецю, щоб домовитися з ним. Послання було підписано. гербом сьогуна, якого Кан ніколи не зустрічав, але про який він чув.
  
  
  "Отже, Кан пішов, як було велено. Він прийшов у цю фортецю, яка знаходилася на рівнині Канджа. І, прийшовши в цю фортецю, він знайшов її неприступною. Жоден голос не відгукнувся на його стукіт. Його крики залишилися без відповіді.
  
  
  "Стоячи на землі перед воротами сьогуна, Кан знову і знову волав: "Я Майстер Сінанджу, прийшов поговорити з сьогуном, який мешкає всередині".
  
  
  Але йому відповіли тільки співчі птахи, Римо.
  
  
  "Думаючи, що сьогун загинув у битві, Кан добре вивчив фортецю, і, хоча вона вважалася неприступною, він знайшов спосіб проникнути всередину. Він прорвався в цю неприступну фортецю, і як тільки він опинився всередині, на нього обрушилося безліч самураїв.
  
  
  Майстер добре бився. Хоча всі руки були проти нього, він не давав пощади, не виявляв милосердя. клинок, здатний вразити майстра синанджу”.
  
  
  Голос Чіуна став тихішим. Він глянув на свій міцно стиснутий кулак. Зморшкувате обличчя спотворило гримасу болю. Він продовжував. "Коли, нарешті, самураї сьогуна видихнулися, Майстер вирушив у свої покої і постав, його голос був сповнений праведного гніву і гуркоту грому.
  
  
  "Навіщо ти заманив мене в пастку, сьогуне?. Говори, поки я не зняв твою голову з її ганебного сідала!"
  
  
  І голосом, який підказав Кангу, що сьоґун вважає себе вже мертвим, переможений сказав: "Я не закликав тебе. Навіщо мені викликати того, кого, як шепочуть вітри, найняли, щоб перемогти мене?"
  
  
  Почувши ці гіркі слова, Майстер зрозумів. Він поставив лише одне запитання. "Хто твій найлютіший ворог, сьогуне?"
  
  
  "І прийнявши ім'я Ніші, Майстер залишив фортецю приреченого сьогуна".
  
  
  В очах Римо запалився вогник розуміння. Побачивши це, Чіун кивнув зі спокійним задоволенням, потім продовжив свою розповідь.
  
  
  "Вирушаючи в замок сьогуна, якого звали Ніші, Кан оголосив про себе такими словами: "Я Майстер Сінанджу, який щойно вийшов із фортеці вашого найлютішого ворога".
  
  
  "Він мертвий?" - спитав сьогун на ім'я Ніші з виглядом людини, яка вже підозрювала відповідь і була їм задоволена.
  
  
  "Ні, тільки його самураї", - сказав Кан.
  
  
  "І з фортечних стін замку Ніші впав єдиний шматок золота - його не вистачило навіть на те, щоб заплатити за їжу, яку Майстер з'їв дорогою до Японії.
  
  
  "Кан відправився в ліс на ніч, Римо. На світанку він побачив, як сили Ніші вишиковуються навколо фортеці першого сьогуна, якого Господар позбавив всякого захисту.
  
  
  "Армії Ніші складалися з лучників, мечників і копійників. Деякі їхали на прекрасних конях. Інші йшли пішки. Вони швидко оточили беззахисну фортецю. Для безпорадного сьогуна настав фатальний момент.
  
  
  "Сидячи на своєму табуреті далеко позаду своїх позицій, звідки він міг спостерігати за майбутньою битвою, Ніші наказав атакувати.
  
  
  "Вони прийшли строєм журавлів. Вони рухалися строєм коліс, що котилися, оточуючи ненавчених слуг приреченого сьогуна. Все це Кан бачив з таємного місця.
  
  
  "Битва тривала весь день, не тому, що сили Ніші зустріли опір, а тому, що вони насолоджувалися різаниною. Коли жалібні крики і стогін вмираючих долинули до вух Кана, він витріщився на свою долоню, де лежав шматок золота, який не зміг забрати його. шлунок назад додому.
  
  
  "Нарешті, коли все закінчилося, Ніші встав зі свого стільця і зрадів своїй великій перемозі, здобутій для нього настільки малою ціною, що з того дня вся Японія тремтітиме при звуку його імені. Прапори його клану майоріли над усім, що раніше належало його переможеному. ворогові.
  
  
  Тієї ночі Ніші спала в чудовому ліжку мертвого сьогуна, а невидяча голова переможеного стояла на варті біля дверей у спальню.
  
  
  "Але коли наступного ранку його почет прийшла будити його, вони оніміли від жаху. Бо на піку-списі біля самих дверей сиділа невидяча голова Ніші Хитрого. А на ліжку, де він спав востаннє, лежало його мертве тіло. Але на подушці. , Римо, лежала правильна голова.Голова сьогуна, який не викликав Майстра синанджу."
  
  
  Чіун відкинувся назад.
  
  
  "Гарна історія", - визнав Римо.
  
  
  Чіун схилив голову. "Дякую вам".
  
  
  "Але яке це має відношення до чогось?"
  
  
  "Хіба я сказав, що історія закінчилася?"
  
  
  "Ні, але ти поводився так, ніби так воно і було".
  
  
  "Вас легко обдурити. Цю рису характеру вам доведеться подолати, якщо ви хочете виправити факт, що ганьбить наш Дім".
  
  
  "Я всю увагу", - стомлено сказав Римо.
  
  
  "Ви всі ніс та ноги, але це вже інша історія. Слухайте уважно.
  
  
  "Ніким не помічений і нічого не підозрюючи Кан повернувся у своє село, не захопивши з собою золота, але помстившись за тяжку образу. Там чекати чергового виклику з Японії, золото і кров якої продовжували литися ще довгі роки.
  
  
  "У ті феодальні часи існував звичай, що, коли сьогун помирав, не залишивши спадкоємця, його самураї звільнялися. Вони ставали самураями без господаря, інакше званими ронінами".
  
  
  "Ах-ха".
  
  
  "Бути роніном було ганебно, Римо. У роніна не було ні клану, ні сеньйора, ні відданості. Тільки його катана та його мізерні навички. Деякі роніни пропонували свої послуги будь-кому, хто готовий був заплатити. Навіть простим фермерам. Інші звернулися до бандитизму. Деякі впали в згубніші звички, такі як політика. Бо в ті часи самураїв було більше, ніж сьогунів, які потребували воїнів.
  
  
  "Щось на кшталт сьогоднішніх продавців щіток Фуллера?"
  
  
  "Немає жодного порівняння!" Чіун спалахнув. "Тепер сидіть тихо, поки я розповідаю ту частину своєї історії, яка стосується нас".
  
  
  Чіун зробив свій голос глухим. "Настав час, коли майстер Кан знайшов спокій у своєму селі. Це було через кілька років. І настала звістка, що селянина з сусіднього села було вбито мандрівним японським самураєм.
  
  
  - Тепер, оскільки вбитий був не з нашого села... - Чіун зробив паузу, щоб переконатися, що Римо засвоїв слово "нашої", - Кан не надав цьому значення. Самураї в Кореї були рідкістю, але якщо справа самурая стосувалася Сінанджу, самураї приходили до Сінанджі”.
  
  
  "Тримаю в заклад, що так воно і було", - сказав Римо.
  
  
  "Він зробив. Точно. Настав ранок, коли цей самурай з впалими очима, запалими щоками, його пошарпане тіло було одягнене в колись прекрасні обладунки, чорні, як онікс. Він прийшов у Дім Майстрів на пагорбі, де прийняв жалюгідну позу. І його голос піднявся.
  
  
  "Я Едо, самурай, позбавлений господаря Майстром синандж".
  
  
  Почувши це, Кан вийшов на ранкове сонячне світло. "Якого сьогуна ти назвав господарем?" - спитав Кан у жалюгідного роніна.
  
  
  "Хоробрий Ніші".
  
  
  "Ніши Скупий, - виплюнув Кан, - Бо він обдурив Дім і тим самим вирішив свою загибель".
  
  
  "Ти зробив мене роніном, і я прийшов помститися за це прокляття". І з піхви забурчала його чорна катана.
  
  
  "Краще тобі встромити меч, який ти зараз дістаєш, у свій свій живіт, ніж направити його на Майстра синанджу, роніна", - наспіваючи сказав Кан.
  
  
  "І, не говорячи більше ні слова, ронін поклав лезо плазом на витягнуте зап'ястя в манері, яку Кан розпізнав як загрозливу стійку".
  
  
  "Я можу точно розповісти вам, що сталося після цього", – сказав Римо.
  
  
  "Ти не можеш. Слухай уважно. Ронін вишкірив зуби, як поранену тварину, вся ненависть, яку він таїв у своєму серці, спалахнула в його очах-намистинках злим вогнем.
  
  
  Раптом він підняв клинок і удар! Лезо опустилося, відрубавши перший палець правої руки роніна. Палець упав у бруд. Нахилившись, він підняв його і з гарчанням шпурнув в обличчя Майстру, який, звичайно ж, з легкістю ухилився від нього.
  
  
  "Потім, не чекаючи, ронін впав на землю, після чого впоров собі живіт своїм власним мечем".
  
  
  Римо кивнув головою. "Харакірі".
  
  
  "Ні, сеппуку! Неосвічені білі називають це харакірі. Ти не білий, хоча іноді буваєш неосвіченим. Ритуальне самогубство називається сеппуку".
  
  
  Римо зітхнув. - Значить, самурай помер? - Запитав я.
  
  
  "Не удостоюй негідника цим почесним терміном. Він був лише роніном. І так, він помер, але не раніше, ніж залишив майстра Кана у нього в боргу".
  
  
  Римо виглядав спантеличеним. - Коли це відбулося? - Запитав я.
  
  
  "Видалення пальця і кидання його, це дуже японською, Римо. Це означає, що ронін визнав своє безсилля помститися за образу, нанесену його особистості. Втрата пальця означала, що він кинув виклик Кангу, щоб той виправив заподіяне йому зло. Але сеппуку назавжди позбавило Канга цієї можливості. Таким чином, ронін помер. Таким чином, Кан жив з неоплаченим боргом, що навис над його головою”.
  
  
  Чіун відкинувся назад. Рімо чекав, уважно спостерігаючи. Чи закінчив Чіун? Він виглядав закінченим. Але, здавалося, він закінчив раніше. Римо не збирався знову потрапляти в мишоловку.
  
  
  "Що ти можеш сказати, Римо?"
  
  
  "Ти закінчив?"
  
  
  "Звичайно, я закінчив!" Чіун спалахнув. "Отже, що ти можеш сказати?"
  
  
  "Це страшенно цікава історія?"
  
  
  Взявши в руки свої хмарні пасма волосся, Чіун смикнув їх, ніби доведений до повного божевілля. "Ні!"
  
  
  "Не засмучуйся. Не засмучуйся. Гаразд, ронін відрубав собі палець. Тепер хтось відрубав тобі ніготь. Вони пов'язані, вірно?"
  
  
  "Правильно. Вони з'єднуються".
  
  
  "Добре, я розумію, до чого це веде. Нащадок позбавленого пальців роніна полює за тобою".
  
  
  "Ні. Це той самий ронін. Він повернувся".
  
  
  "З могили?"
  
  
  "Звідки б не повернулися ронини. Я не знаю. Я не Ніхондзін". Помітивши незрозумілий погляд Римо, Чіун додав: "Ніхондзін - це людина з Ніхона, яку англійці називають Японією".
  
  
  "Ти хочеш сказати мені, що примарний самурай відрубав тобі ніготь?"
  
  
  "Не самурай - ронін. У нього не було сутності, за винятком тих випадків, коли він хотів. У нього не було обличчя. Він був не з цього світу. Отже, він з наступного. Для яких ще світів вони існують?"
  
  
  Рімо подивився Чіуну просто в очі. "У мертвого роніна мій БТР?"
  
  
  "Так. Але він не буде задоволений, доки не отримає відшкодування збитків".
  
  
  "Він отримав твій ніготь. Чого ще він хоче? Я маю на увазі, хіба цього недостатньо? Палець в обмін на ніготь?"
  
  
  "Ні. Він бажає мого життя. Можливо, твого. Мій Господар мертвий, тому він не може забрати це у мене. Отже, він позбавить тебе, наступного в черзі, господаря, тим самим подвійно позбавивши мене".
  
  
  "Це все через пальці?"
  
  
  "Ні. Йдеться про обличчя. Ти що, не слухав? Кан був позбавлений обличчя".
  
  
  "Це означало, що ронін переміг. Хіба Кан не повинен переслідувати його через Пустоту?"
  
  
  "Це біла логіка, яку я чую? Ти жбурляєш білу логіку мені в обличчя?"
  
  
  "Цей хлопець колись раніше турбував Будинок? Я маю на увазі, відколи він помер багато років тому?"
  
  
  "Ні. Ось чому історія не була передана у спадок. Вважалося, що він не прагнув ні до якої помсти, крім невиплати боргу. Але тепер він повернувся".
  
  
  "Це не має сенсу. Де він був весь цей час? Звідки він узявся?"
  
  
  "Він вийшов із води. Я чув, як він з'явився, спочатку видаючи звуки, але пізніше взагалі не видаючи їх, і розмахуючи катаною, в якій не було речовини, але яка була схожа на сталь".
  
  
  "Ти хочеш сказати, що він пройшов пішки весь шлях від Кореї?"
  
  
  "Так".
  
  
  Чи не простіше було б перетнути Берінгову протоку і вибрати сухопутний маршрут через Канаду? швидше просто пройти Тихий океан, ти так не думаєш?
  
  
  "Ти нав'язуєш мені ще більше білої логіки?"
  
  
  "Ні, просто здоровий глузд".
  
  
  "Відповідь на твоє ідіотське питання настільки ж проста, як і очевидна. Ронін заблукав у своїх мандрівках і пішов не тим шляхом. Це пояснює, чому він був так багато століть до того, як з'явився у нас".
  
  
  "Я на це не куплюсь".
  
  
  "Це ще не все". І Чіун витяг з широкого рукава свого кімоно понівечену заводську табличку з японського бульдозера, збитого "Мерчантс Лімітед". "Дивіться. Герб чотирьох місяців. Це, Римо, герб клану Ніші."
  
  
  "Звідки ти знаєш, що це місяць?" - Запитав Римо.
  
  
  "Я знаю, тому що я знаю місяця".
  
  
  Римо закотив очі до місяця. "Отже, крім того, що він пройшов по всьому морському дну Атлантики, він тягнув за собою бульдозер клану?"
  
  
  "Я цього не говорив", - розлютився Чіун.
  
  
  "Добре, припустимо, щоб уникнути суперечки, у нас на хвості є фантом роніна. Що нам з цим робити?"
  
  
  "Ми маємо повернутися до Сінанджі".
  
  
  "Що!"
  
  
  "Тому що повернення в Сінанджу означає, що йому доведеться слідувати. Наслідувати означає перетин Тихого океану, якщо він мудрий, і Атлантики, якщо ні. У будь-якому випадку, до того часу, коли роніни наздоженуть нас, я буду давно мертвий, і один з твоїх нащадків очолить Дім.
  
  
  "Я не ховаюся від жодного примарного роніна. Крім того, у нас контракт з Америкою".
  
  
  "Майстер закопує меч свого імператора. Ти пам'ятаєш цей урок, Римо?"
  
  
  "Так. Імператор помирає, контракт недійсний. Якщо не буде вжито інших заходів. Останнє, що я чув, ми прямуємо до Вашингтона, щоб зробити саме це".
  
  
  Чіун похмуро похитав головою. "Більше ні. Ми на шляху до Сінанджі". Чіун підвівся. "Підемо. Ми повернемося в замок Сінанджу, щоб зібрати речі і підготуватися до вашої подорожі додому".
  
  
  Римо підвівся на ноги. Він височів над Майстром Сінанджу. Вони стояли, дивлячись один на одного в місячному світлі: Чіун дивився вгору, Римо вниз.
  
  
  Римо заговорив першим. "Як майбутній Правлячий Майстер, я маю право висловитися з цього приводу".
  
  
  Чіун чемно схилив голову. "Ти знаєш".
  
  
  Римо схрестив свої худі безволосі руки на грудях. "Добре".
  
  
  "Коли ти будеш Правлячим Господарем, а я відійду від справ або оселюся в Пустоті. Цієї ночі ти коритися Чіуну, своєму вчителю, щоб Дім продовжував існувати".
  
  
  "Крок за кроком – це все, що я обіцяю".
  
  
  При цих словах Чіун вискочив з лісу, як шовкова примара, Римо пішов за ним, думаючи: "Невже моє життя ніколи не налагодиться?"
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  Поліцейський штату Коннектикут Френсіс Х. Слеттері зупиняв усі види.
  
  
  Його ділянка міжштатної автомагістралі 95 знищила їх усіх. Це було досить близько до Нью-Йорка, щоб поглинути всіх божевільних, що прямують на північ, і оскільки стільки ж божевільних горіли бажанням відвідати Велике Яблуко, як і втекти з нього, він змусив їх рухатися в обох напрямках.
  
  
  Влітку було гірше. Взимку сніг утримував хронічних спідеров у розумних межах. Іноді сніг утримував їх на дорогах. Навіть у божевільних були проблиски здорового глузду.
  
  
  Але в середині літа всі були в дорозі, в здоровому глузді чи ні.
  
  
  Так, Слеттер зупиняв усіх поспіль. Блондинки топлес за кермом вишнево-червоних кабріолетів. Люди трахаються на задньому сидінні на швидкості дев'яносто. Одного разу він зупинив лаймово-зелений "Фольксваген Джетта" і виявив за кермом ірландського сеттера, а інші пасажири, що лаяли собаку, перевищили дозволену швидкість, залишаючись глухими до їхніх протестів.
  
  
  Але це було щось новеньке.
  
  
  Не те щоб він ніколи не бачив, як повз проїжджає бронетранспортер. Безліч військових транспортних конвоїв курсувало вгору і вниз вулицею 95. Зазвичай вони були забризкані зеленим і коричневим. Пісочний колір під час війни в Перській затоці.
  
  
  Цей конкретний БТР був тліючим червоним у досвітніх сутінках. І він мчав, як кажан з Ада, смугою швидкісного пробою.
  
  
  Слеттери вийшов через рекламний щит Burger Triumph і примостився за ним.
  
  
  Номерний знак відбивав світло фар. Чи не військовий номер. Масачусетти. Це було цікаво. Деякі з найсертифікованіших водіїв, які будь-коли проходили через життя Слеттері, були зі штату Бей. Говорили, що там було багато інбридингу.
  
  
  Запустивши свій бортовий комп'ютер LEAPS, Слеттері запустив запити та ордери. Номер повернувся розпеченим. Здавалося, що та сама машина збила патрульний автомобіль штату Род-Айленд раніше ввечері. Буквально перевернулися, розім'явши його в корж, як Огайо.
  
  
  Слеттері викликав їх. "Диспетчер. П'ятдесят п'ятий переслідує червоний бронетранспортер із пожежною машиною на південь по 95-й. Машину з масовим номером 334-E. оголошено в розшук у Род-Айленді".
  
  
  "Дій обережно, п'ятдесят п'ятий".
  
  
  "Готовий посперечатися на своє солодке життя", - пробурмотів Слеттері, замінюючи мікрофон на панелі приладів. Він запалив свою світлову панель і ввімкнув сирену.
  
  
  Бронетранспортер, мабуть, прискорився, але, схоже, перейшов усі кордони. Слеттері прикинув, що він був надто важким, щоб його можна було підняти. І він уже розвивав швидкість сімдесят п'ять.
  
  
  Повиснувши на хвості, Слеттері дозволив мерехтливій світловій смузі і виючим сиренам діяти підозрюваному на нерви.
  
  
  Проблема полягала в тому, що підозрюваний, схоже, не мав. Він тримав дорогу на гранично стабільній швидкості.
  
  
  Втомившись від цього, Слеттері з ревом виїхав на зустрічну смугу і почав обганяти іншу машину.
  
  
  Він відчув друге сильне потрясіння за ніч.
  
  
  Водія червоного БТРА з пожежною машиною вирядили як самурай у парадній формі.
  
  
  Отже, Слеттері бачив багато дивного на І-95. Не раз і не два, а три рази він заарештовував Бетмена в повній шкірянці, що летить по дорозі. Щоразу, коли він заарештовував його, під капотом ховався інший хлопець.
  
  
  Зауважте, нічого з цього не було на Хелловін.
  
  
  Але цей хлопець мав серйозний вигляд. Його чорна броня мала серйозний вигляд. Насправді вона виглядала як справжня броня. І коли світлова смуга розкидала божевільні уламки різнобарвного освітлення по салону БТР, самурай швидко озирнувся, як робот, що нудьгує, потім знову звернув свою увагу на дорогу, ніби крокуючий державний крейсер викликав не більше занепокоєння, ніж дзижчить жовтий мундир.
  
  
  "Будь по-твоєму", - пробурмотів Слеттері. Наздогнавши його, він з ревом обігнав БТР і вирвався вперед. Він був не настільки дурний, щоб зупинитися як укопаний. На думку жваво прийшли видіння того, як ти стаєш м'ясом у сендвічі з розчавленою машиною.
  
  
  Натомість він зменшив газ рівно настільки, щоб уповільнити хід БТР. Він спробував вирулити на сусідню смугу. Але велику червону машину було створено не для того, щоб роз'їжджати. Слеттері випереджав його протягом кожної милі шляху.
  
  
  "Попався", - промимрив він.
  
  
  Через деякий час двигун БТР почав барахлити та пропускати. Слеттер почав думати, що це його щасливий день.
  
  
  БТР покотився до поступової зупинки, двигун пирхав.
  
  
  Коли його підвісили на м'якій узбіччі дороги, Слеттері розгорнув круїзер назад. Він припаркував його ніс до носа з бронетранспортером, його дальнє світло висвітлило салон бронетранспортера.
  
  
  Самурай нерухомо сидів за кермом, немов у нього не було очей, якими можна було б засліпнути.
  
  
  За ті короткі секунди, поки він доповідав диспетчерові про ситуацію, Слеттері добре розглянув обличчя самурая.
  
  
  У нього їх не було.
  
  
  Плоский чорний щит відбивав його промені. От і все. Це було страшно. Але Френсісу X. Слеттер мав виконати свою роботу.
  
  
  "Допомога в дорозі", - повідомив диспетчер.
  
  
  "Підтверджую", - сказав він, вішаючи мікрофон на панель приладів. Діставши з кобури свій "ЗІГ-Зауер", Слеттері вийшов із машини. Він був не на тому боці дороги, але коли маєш справу з самураями, можливо, варто вдатися до несподіванок.
  
  
  Повільно, щоб показати, що він не боїться, Слеттер підійшов до пасажирської сторони БТР. Він побачив, що ця сторона була поцяткована безглуздими графіті. Якщо це були японські графіті. Хто міг сказати?
  
  
  Однією великою рукою він постукав склом з боку пасажира. "Опустіть його, сер", - сказав він із потрібною часткою стали в голосі.
  
  
  Самурай лишився на місці. Його голова поверталася на шиї, поки він не глянув на Слеттері - якщо цей чорний, невиразний погляд можна було б назвати поглядом.
  
  
  "Прямо зараз", - наказав Слеттері. "Ліцензія та реєстрація".
  
  
  Довгі роки роботи навчили Слеттері ніколи не показувати страху чи стурбованості. Він тримав зброю збоку, але тримав її поза увагою самурая. Таким чином він був у рамках політики.
  
  
  Але самурай не виявив схильності грати за правилами. Він лишився на місці.
  
  
  Ось і все, що потрібно за інструкцією. Тепер настав час підійти до справи серйозно.
  
  
  Слеттері скинув зброю. "З машини! Зараз же!"
  
  
  Без жодної нісенітниці самурай підкорився йому. Він вийшов із БТР. Це сталося так швидко, що Слеттері насилу усвідомив це.
  
  
  Двері з боку водія не відчинилися. Самурай просто вийшов. Він раптово виявився просто... там. Стояв. Потім він обійшов позицію Слеттері, вільні ебонітові пластини його броні підстрибували при кожному впевненому кроці.
  
  
  "Тримай це".
  
  
  Самурай наближався. Він ішов до нього так, ніби пістолет, який Слеттері тримав у міцній хватці Уівера, нічого не означав.
  
  
  "Стояти, або я стрілятиму. Я серйозно".
  
  
  Самурай продовжував наближатися. Він ступив у дальнє світло, його блискуче тіло нагадувало вертикального чорного жука, що балансує на задніх лапах. Він мав дуже впевнену ходу.
  
  
  Слеттері розрядив свою зброю.
  
  
  Він зробив два швидкі постріли, затримав вогонь і, на свій жах, побачив, що самурай все ще наближається. На цей раз стріляючи в голову, він випустив три кулі. Зброя смикнулася в руках Слеттері, коли він спустошував обойму.
  
  
  Проклятий самурай йшов далі, спокійний, холоднокровний і зібраний, як монстр зі старого фільму жахів. Безособовий. Безтурботний. Нестримний.
  
  
  Слеттер відступив до огорожі, опустив обойму і вистрілив нову. Піднявши зброю, він поновив вогонь.
  
  
  ЗІГ ревів і танцював, відкидаючи злісні збройові спалахи на все довкола. Включно з коротким чорним мечем, який раптово опинився в руках самурая і замахнувся, щоб завдати йому удару.
  
  
  Клинок піднявся вгору і перекинувся, обертаючись у повітрі, ніби самурай грав із ним.
  
  
  Зіг Слеттері замовк. Він витяг обойму великим пальцем.
  
  
  І клинок, що ширяє, опустився з раптовим різким ударом - щоб встромитися в його плече по діагоналі і відокремити все праве плече Френсіса X. Слеттері від тулуба.
  
  
  Це відскочило від його тіла, як шматок шинки.
  
  
  Повні жаху очі Слеттері простежили за цим униз.
  
  
  Він лежав на землі, як гігантська куряча ніжка, одягнений у забризканий червоним костюмом поліцейського штату Коннектикут кольору хакі.
  
  
  Від'єднана рука стискала "ЗІГ", і його палець продовжував натискати на спусковий гачок у якомусь слабкому нервовому рефлексі. Але в нього не залишилося сил. Він був мертвий, але ще не знав про це.
  
  
  Потім ноги підкосилися, Слеттері впав на нього.
  
  
  Френсіс X. Слеттері бачив багато дивних видовищ на своїй роботі. Тепер він безпорадно спостерігав, як самурай у чорній броні сідає за кермо своєї патрульної машини і з ревом виїжджає.
  
  
  Потім він нічого не бачив. Він був мертвий.
  
  
  Так запасний крейсер знайшов його.
  
  
  Було розіслано повідомлення, і протягом години патрульна машина Слеттері була знайдена покинутою. Поруч із машиною лежало тіло місцевого підлітка. Роздвоєний, ніби гільйотина пройшла повз його шию і розрубала його надвоє по лінії талії.
  
  
  Вони знайшли його зниклий Камрі в Пенсільванії, недалеко від станції Amtrak в Редінг. Ніхто не пов'язав самурая із залізничною станцією Редінга. Місцева влада припустила, що він викрав іншу машину. Але без мертвого тіла, яке можна було б зв'язати з іншим зниклим транспортним засобом, вони гадки не мали, на якій машині він їздив, якщо така була.
  
  
  Все, що хтось знайшов, був телефон-автомат поряд із покинутим автомобілем, трубка бовталася.
  
  
  Ніхто також не пов'язав це зі зниклим самураєм.
  
  
  На цьому слід закінчувався.
  
  
  Розділ 10
  
  
  
  
  Коли вони повернулися додому, Чіун наполіг, щоб Римо тричі об'їхав замок Сінанджу, перш ніж припаркуватися.
  
  
  "Я думаю, що узбережжя виглядає чистим", - сухо сказав Римо, завершуючи третій захід.
  
  
  "Ніколи не можна сказати напевно, маючи справу з ронінами, які хитріші, ніж ніндзя", - з гіркотою сказав Чіун.
  
  
  Римо загнав взяту напрокат машину на одне з місць для паркування. Чіун вийшов першим. Він оглянув вікна будинку. Декілька верхніх були відкриті для вентиляції.
  
  
  Він оглянув обидві двері, перш ніж дозволити Римо скористатися своїм ключем.
  
  
  Навіть тоді він наполіг, щоб вони відійшли назад, залишивши обидві двері відчиненими.
  
  
  Їхні вуха обшарили інтер'єр. Не почувши серцебиття чи інших характерних ознак, Чіун увійшов першим.
  
  
  Розділившись, вони прочесали будівлю.
  
  
  Коли кожну кімнату перевірили, вони зустрілися, як і домовлялися, у кімнаті для медитації на дзвіниці.
  
  
  "Дивися, Римо".
  
  
  Чіун вказував на телефон на низькому столику. Він був підключений до автовідповідача. Блимав червоний вогник.
  
  
  "Мабуть, Сміт", - сказав Римо, прямуючи через кімнату.
  
  
  Чіун перехопив його своїм крихітним тілом. "Ти з глузду з'їхав? Сміт мертвий".
  
  
  "Ах, точно. Я забув. Хто б це міг бути? Ми більше нікого не знаємо".
  
  
  "Це ронін, перевіряє, чи ми вдома. Не трапляйся в його хитромудру пастку, Римо".
  
  
  "Привид, який користується телефоном?"
  
  
  "Він зник з вашим драконом. Якщо він може керувати одним пекельним білим пристроєм, він може набрати інше".
  
  
  "Звідки йому знати наш номер?"
  
  
  "Звідки йому знати, де нас знайти в першу чергу?" Парував Чіун. "Примари знають всілякі темні секрети. Це один із привілеїв того, щоб бути привидом. Вони ховаються невидимими. Вони шпигуть, не викликаючи підозр. Немає захисту від їхніх туманних підступів".
  
  
  "Мені здається, примарі, досить розумній, щоб користуватися телефонами та автомобілями, не знадобилося б мільйона років, щоб перетнути Атлантику".
  
  
  "Роніни непослідовні. Без сумніву, він збожеволів від століть горя і сорому".
  
  
  Очі Римо були прикуті до монотонно миготливого вогника.
  
  
  "Можливо, Сміт подзвонив нам перед катастрофою".
  
  
  "З поїзда? Не будь смішним, Римо".
  
  
  "Тепер вони мають залізничні телефони. Прямо як у літаках".
  
  
  "Це ронін", - прошипів Чіун. "Він дуже розумний".
  
  
  "Для хлопця, який вибрав невірну дорогу до Америки", - сухо сказав Римо.
  
  
  Чіун задумливо глянув на Римо. "Ти не можеш відпустити свого імператора. У цьому твоя проблема".
  
  
  "Я все ще не можу повірити, що Смітті мертвий".
  
  
  "Він ніколи не помре в наших серцях. Навіть якщо його шляхетні кістки будуть віддані холодній глині, ми пам'ятатимемо його завжди. А тепер викинь його з голови. Нам треба збиратися".
  
  
  І оскільки він знав, що Майстер Сінанджу мав рацію, Римо дозволив Чіуну вигнати його з кімнати.
  
  
  СОНЦЕ ВЖЕ СХОДИЛО, коли Чіун приблизно через двадцять хвилин розбирав свої дорожні скрині.
  
  
  Телефон зверху дзвонив і дзвонив.
  
  
  Піднявшись, Чіун підвищив голос. "Не смій підніматися сходами вежі, Римо. Я знаю, про що ти думаєш".
  
  
  Голос Римо долинув із кінця коридору. "Я у ванній, Чіун".
  
  
  "Залишайтеся там. Я все ще збираю речі. На телефонні дзвінки не відповідайте".
  
  
  "Хто міг дзвонити нам у таку годину?" Римо передзвонив.
  
  
  "Бездомний привид не знає спокою. Ми ігноруватимемо демона без пальців".
  
  
  Але телефон дзвонив, і дзвонив, і дзвонив. Він замовк майже після п'ятдесяти гудків. Майже одразу ж задзвонив знову. І продовжував дзвонити.
  
  
  Римо вийшов із ванної, мокрий після холодного душу. На талії в нього було обгорнуто рушник. Якщо не рахувати його жахливо товстих зап'ястей, він виглядав так само неабияк, як мило.
  
  
  Він просунув голову в кімнату, де Чіун був зайнятий зборами.
  
  
  "Ти думаєш про те саме, про що і я?" спитав він.
  
  
  Чіун не відводив погляду від складання кімоно. "Ти думаєш неправильно".
  
  
  "Гарольд Сміт – єдиний хлопець, якого я знаю, який міг би так зіпсувати телефонну лінію. Потім повісити слухавку та почати все спочатку".
  
  
  "Це ронини. У часи Кана вони годинами стукали б у будь-які двері, доки не дали б їжі".
  
  
  Римо підняв вухо до стелі. "Звук для мене як кільце Сміта".
  
  
  "Ти все вигадуєш".
  
  
  "Можливо, ронін залишає повідомлення. Думаю, я піднімуся нагору і підслухаю".
  
  
  Чіун скочив на ноги. "Ти не зробиш нічого подібного!" - сказав він, погрозливо показуючи пальцем. Усвідомивши, що то був його затуплений вказівний палець, Чіун швидко стиснув кулак і погрозив їм Римо.
  
  
  Римо сказав: "Я не візьму слухавку, обіцяю".
  
  
  "Роніни почують, що ти підслухуєш. Вони такі".
  
  
  "О, припини це, Чіуне".
  
  
  "Рімо!"
  
  
  Але Римо вже злетів сходами.
  
  
  На дзвіниці продовжував дзвонити телефон. І знову дзвонив. Дивно, що автовідповідач не відповів.
  
  
  Придивившись уважніше, Римо зрозумів чому. Плівка була витрачена.
  
  
  Перемотавши назад, Римо встановив запис на початок і натиснув на відтворення.
  
  
  Слабкий голос прохрипів: "Рімо. Сміт. Подзвони мені. Терміново".
  
  
  Звуковий сигнал.
  
  
  "Рімо. Це Гарольд Сміт. Як тільки повернешся, зв'яжися зі мною звичайним способом".
  
  
  Тепер голос звучав сильніше.
  
  
  Шість повідомлень голос Гарольда Сміта був досить сильним. І дуже роздратованим.
  
  
  На цей момент вже увійшов Майстер синанджу.
  
  
  "На мою думку, це схоже на Сміта", - сказав йому Римо.
  
  
  "Так, це справді схоже на Сміта", - визнав Чіун.
  
  
  "Звучить так, наче він усе ще з нами".
  
  
  "Ронін", - сказав Чіун, хитаючи головою. "Це тільки звучить як Сміт. Він змінив свій голос".
  
  
  Звуковий сигнал.
  
  
  "Зателефонуй мені у Фолкрофт. Будь ласка".
  
  
  "Скільки одиниць у цьому повідомленні?" Рімо запитав Чіуна.
  
  
  "Чотири".
  
  
  "У японців проблеми з їх "1". Не кажіть мені, що це не так. Це Гарольд Сміт".
  
  
  Обличчя Чіуна скривилося. Його очі звузилися. Його пальці стискалися та розтискалися. Все, крім вказівного пальця правої руки, що він продовжував загинати.
  
  
  "Виходьте назовні", - виплюнув він. "Зателефонуйте в фортецю Фолкрофт з телефону-автомата. Якщо він живий, нічого не кажіть йому про ронін. Якщо це прийом, ви дізнаєтеся це, тому що голос у відповідь скаже: "моші-моші".
  
  
  "Що таке моші-моші?" Запитав Римо.
  
  
  "Привіт японською".
  
  
  "Я повернуся", - сказав Римо, спускаючись сходами.
  
  
  Чіун крикнув йому вслід: "Якщо ти потрапиш у засідку, принаймні тобі не доведеться втрачати нігті. Але пам'ятай, що ти зберіг свої пальці. Якщо ти втратиш один, я більше ніколи з тобою не заговорю".
  
  
  "Що, якщо він тицьне пальцем мені в обличчя?"
  
  
  "Краще ти втратиш палець, ніж дозволиш Дому зазнати подвійної ганьби. Якщо ти втратиш палець, кинь його назад йому в обличчя, Римо".
  
  
  "Великі пальці вважаються?" Римо поцікавився вголос.
  
  
  "Мої, так. Твої, зовсім ні. Тепер йди".
  
  
  Римо вийшов через задній вхід і перетнув вулицю, прямуючи до східного ринку на перетині трьох вулиць. До цегляної будівлі було пригвинчено телефон-автомат. Опустивши десятицентовик у щілину – Массачусетс, мабуть, був останнім штатом у Союзі, де телефони-автомати приймали десятицентовики, – Римо натиснув на кнопку 1.
  
  
  Він зачекав на автоматичне з'єднання.
  
  
  Телефон так і не задзвонив. Натомість лимонний голос Сміта сказав: "Римо?"
  
  
  "Я не чув, щоб він дзвонив", - підозріло сказав Римо.
  
  
  "Таке іноді трапляється".
  
  
  "Як ти можеш зняти трубку до того, як вона задзвонить?" - Запитав Римо, весь час зіставляючи лимонний голос зі своїми спогадами про характерний голос Гарольда Сміта.
  
  
  “Він справді дзвонив. На цьому кінці. Телефонна компанія запровадила політику несинхронних дзвінків. Дзвінок, який ви чуєте на своєму кінці лінії, – це не той дзвінок, який лунає на цьому кінці”.
  
  
  "Навіщо їм це робити?" Запитав Римо, думаючи, що це безперечно звучить як Гарольд Сміт. Аж до запірних приголосних.
  
  
  "Це робиться для того, щоб завадити людям дзвонити родичам міжгородом і вішати трубку після одного або двох гудків на знак того, що вони благополучно дісталися. Лінії телефонної компанії використовувалися безкоштовно".
  
  
  "Вони звучать так само дешево, як і ти", - сказав Римо.
  
  
  Гарольд Сміт прочистив горло. "Насправді це дуже бережливо з їхнього боку".
  
  
  "Це ти, Смітті!" Римо вибухнув.
  
  
  "Хто ще це міг бути?" Невдоволено запитав Сміт.
  
  
  "Ми почули про катастрофу поїзда і вирушили бомбити. Три різні люди сказали, що ти загинув".
  
  
  "Було вбито людину на ім'я Говард Сміт. Збіг".
  
  
  "Що ж, цей збіг коштував мені мого "Драгуна". Хтось вкрав його, поки ми розбирали уламки".
  
  
  Сміт застогнав. Потім він сказав: "Я маю попросити вас повернутися до місця краху".
  
  
  "Чому?"
  
  
  "Мій портфель був, е-е, залишений там".
  
  
  "Я знаю. Я врятував це".
  
  
  "У вас це є!" Голос Сміта здригнувся на небезпечній межі задоволеності, і підозри Римо спалахнули знову.
  
  
  "Ага. Вирішив, що не можу дозволити цьому потрапити до безневинних рук".
  
  
  "Його секрети безцінні".
  
  
  "Насправді він мокрий, як потонула кішка. Я думав про рятувальників, які були б понівечені, якби спробували зламати замок".
  
  
  "Це послужило б їм хорошу службу", - категорично сказав Сміт.
  
  
  "Сказано як людина, яка вступила в нове життя. Знаєш, Смітті, я чув про людей, які після короткої стрижки бачать світ по-іншому. Я думаю, ми не можемо додати тебе до цього щасливого списку".
  
  
  "Я був близький до промаху. Близькі промахи не беруться до уваги. Світ не змінився за моєї відсутності".
  
  
  "Ну, ми з Чіуном думали, що ти мертвий".
  
  
  "Я не мертвий. І в мене є завдання для тебе".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Ці аварії поїздів. Настав час нам розібратися в них".
  
  
  "Тільки тому, що ти мало не загинув в одному з них? Чи не трохи ми відстали від графіка?"
  
  
  "Я стежу за ними більше року. Я підозрюю саботаж".
  
  
  "Я підозрюю безгосподарність. Хіба уряд не був залучений до Amtrak багато років тому?"
  
  
  "Це квазідержавна агенція".
  
  
  "Хіба це не схоже на те, щоб бути напіввагітною?"
  
  
  "Вантажні лінії також страждають. Позавчора вночі в Тексаркані відбулося сходження з рейок. Я хочу, щоб ви з Чіуном вирушили туди".
  
  
  "Що ми шукаємо?"
  
  
  "Згідно з попереднім звітом NTSB, вони посилаються на людський фактор з боку інженера. Звіт не був оприлюднений, але я хотів би, щоб ви двоє з ним ознайомилися. Ви будете агентами Департаменту транспорту. Підтримуйте зв'язок з головним слідчим NTSB. Він дуже швидко згадав наркотики . Занадто швидко. Я хотів би знати більше”.
  
  
  "Хочеш, щоб ми перевернули його вгору ногами і витрусили з нього правду?"
  
  
  "Будьте обережні".
  
  
  "Чіун буде одягнений в вогненно-червоне кімоно, оброблене сріблясто-золотими саламандрами. Тобі це досить стримано?"
  
  
  "Чому ти такий запальний, Римо?"
  
  
  Римо притулився до цегли. "О, я не знаю. Думаю, думка про те, що ти мертвий, і усвідомлення того, що я начебто сумував за твоєю кислою старою фізіономією, привели мене в сумний настрій. Тепер я хочу, щоб ти знову став мертвим. Мертвим ти мені подобався більше”.
  
  
  "Я не мертвий. Вирушай у Тексаркан. Доповідай у міру необхідності".
  
  
  "І тебе теж із днем відродження", - сказав Римо, вішаючи слухавку.
  
  
  Повернувшись до дзвіниці, Римо повідомив новину Майстру Сінанджу.
  
  
  "Погані новини. Сміт живий".
  
  
  "Звичайно, він дав тобі секретний пароль?"
  
  
  "Який секретний пароль?"
  
  
  "Арргх! Ви не змогли перевірити, що це був Сміт! Я мушу все робити сам?"
  
  
  "Повірте мені, це Сміт. Через дві хвилини розмови я почав ненавидіти звук його голосу, і він дав нам безглузде завдання".
  
  
  "Яке завдання?"
  
  
  "Ми розслідуємо аварії поїздів, починаючи з Тексаркани".
  
  
  "Я не знаю цього місця".
  
  
  "О, повір мені, Чіуне. Ти полюбиш Техас. І Техас покохає тебе".
  
  
  "Це одна з плоских, квадратних провінцій далеко на заході, де блукають бізони та грають головорізи"
  
  
  "Фраза - це сільська, і я впевнений, що ми зіткнемося з кількома з них".
  
  
  "Ми підемо, тому що ми зобов'язані піти. І Техас буде останнім місцем, де безликі ронини шукатимуть нас".
  
  
  - Поїхали, - сказав Римо, коли Чіун повернувся, щоб забрати свої валізи. Вони були наполовину запаковані. З відкритих дверей вивалилися хитромудрі парчові кімоно, циновки татами і безліч сувоїв папірусу, які Чіун привіз із Сінанджу, на яких чорнилом була намальована історія його села.
  
  
  "Ти отримаєш срібну скриню з ляпис-блакитними феніксами".
  
  
  Римо застогнав. "Тільки не це знову".
  
  
  "Не кидайте це і, перш за все, не відкривайте ні за яких обставин".
  
  
  "Хіба я не тягнув цю штуку через половину Мексики минулого разу?"
  
  
  "Тепер ти потягнеш це в екзотичну Тексаркану, де у чоловіків червоні шиї і ніколи не чути слів, що бентежать".
  
  
  "Думаю, я збираюся переписати останню частину пісні", - пробурчав Римо, піднімаючи валізу на плечі.
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  
  Мелвісу О. Капперу не сподобалося те, що він почув.
  
  
  "Ніяких наркотиків", - казав судмедексперт із Тексаркани.
  
  
  Вони були у окружному морзі. Тіло інженера Southern Pacific Тая Херлі лежало на порцеляновому столі для розтину, його голова та кілька відділених частин були складені до купи на верхній частині столу, над основною частиною його тулуба.
  
  
  Херлі виглядав так, ніби його збиралися пошити назад. Але Мелвіс знав, що ніщо і ніколи не збере бідолаху воєдино знову. З поваги до мертвих, у своїх великих червоних руках він тримав свій білий стетсон із чорними літерами NTSB, нанесеними трафаретом на туллю.
  
  
  "Не заперечуєш, якщо він заплющить очі заради мене?" Запитав Мелвіс.
  
  
  "Вони турбують тебе?"
  
  
  "Я збираюся поговорити про бідного хлопця за його спиною і таке інше, мені не подобається, коли він так на мене дивиться".
  
  
  Судмедексперт знизав плечима і накинув простирадло на голову та інші частини тіла. Чомусь від цього стало ще моторошніше. Мелвіс міг присягнутися, що прикриті очі дивилися крізь тонку тканину. Йому здалося, що він бачить контури зіниць на тлі білків.
  
  
  "Ти кажеш, зовсім ніякої дурниці?"
  
  
  "Жодних наркотиків, ніякого алкоголю. Немає навіть слідів аспірину".
  
  
  "А як щодо амфетамінів? Напевно ви знайшли щось із них. Зрештою, він був чортовим інженером. Вони живуть на цій погані".
  
  
  Медексперт негативно похитав головою. "Заборонених речовин у організмі немає".
  
  
  "Перевірити шлунок?"
  
  
  Судмедексперт підняв прозорий пластиковий пакет, у якому обвисла чорнова речовина.
  
  
  "Що це?" Мелвіс хмикнув.
  
  
  "Його остання страва. Свинина Му Ши".
  
  
  "На мою думку, схоже на відригнуту пилу-траву. Звідки ти можеш знати?"
  
  
  "Так само я можу поручитися, що кров чиста. Аналіз".
  
  
  "Чорт забирай, я розраховував на наркотики".
  
  
  "Мертвець врізався в заглухлу машину. Ви знаєте так само, як і я, що це була не його вина".
  
  
  "Я знаю це. Але чому він не загальмував?"
  
  
  "Він був обезголовлений".
  
  
  "Не приховую, це та частина, яка виводить мене з себе", - сказав Мелвіс Каппер у прохолодній флуоресцентній атмосфері окружного моргу. "У кабіні було недостатньо скла, щоб його так порубати".
  
  
  "Ударні сили іноді можуть повністю відірвати людині голову".
  
  
  "Я добре розглянув обрубок шиї. Виглядає як чистий поріз. А з відірваної голови витекли б усілякі труби, чи не так?"
  
  
  Медексперт насупився. "Я повинен визнати, що ви маєте рацію щодо цього. Ну, є деякі фактори, які ми ще не врахували".
  
  
  "Це те, про що я говорив, Док. Те, що сталося, абсолютно незрозуміло. Ось чому я сподівався, що це була дурниця".
  
  
  "Наркотики не пояснили б того, що тут сталося".
  
  
  "Не для нас з тобою. Але я маю сказати тобі, коли я стикаюся з чимось, що не можу інакше пояснити, наркотики заповнюють рахунок. Прикривають безліч гріхів та упущень. Насправді, я настійно рекомендую це вам".
  
  
  "Ви по-іншому дивіться на свої обов'язки, аніж я", - твердо сказав судмедексперт, накриваючи простирадлом обезголовлене оголене тіло.
  
  
  "Цію, що ви не говорите зі мною в такому тоні, Док. За останні два-три роки в мене було більше подібних заплутаних аварій, ніж я можу порахувати. Прямо цієї хвилини на Сході є одна велика справа, якою я повинен зайнятися, як тільки закінчу тут”.
  
  
  "Вам доведеться знайти відповіді на свої запитання в іншому місці", - офіційно сказав судмедексперт. "У моєму звіті буде сказано, що в організмі немає наркотиків. І смерть від травматичного обезголовлення".
  
  
  "Дідька лисого".
  
  
  Голос із дверей, що раптово відкрилися, запитав: "Мелвіс Каппер тут?"
  
  
  "Це я", - сказав Мелвіс, повертаючись.
  
  
  Перший, хто увійшов у двері, не змусив Мелвіса сильно підняти брови. Він був на зріст шість футів. Худорлявий. Коротке темне волосся і глибоко посаджені очі, що запали йому на потилицю, так що здавалося, що замість очей у нього западини, як на черепі. Хоча зап'ястки у нього були дуже великі. Нагадав Мелвісу Моряка Попай.
  
  
  Він не був техасцем. Не в білій футболці, коричневих брюках-чіносах, модних шкіряних лоферах і без капелюха, що поважає себе, на голові.
  
  
  "Хто б ви могли бути?" Наполегливо запитав Мелвіс.
  
  
  Чоловік показав посвідчення особи, що його ідентифікує як Римо Ренвіка з DOT - Міністерства транспорту.
  
  
  Мелвіс повертав його, коли другий чоловік вискочив з дверей, що обертаються.
  
  
  Так от, тут була зовсім інша стаття. Він плавав у сріблястих шовкових спідницях, як леді. Але він був чоловік. Теж старим, як гріх.
  
  
  "А це "оон"?"
  
  
  "Чіун. Фахівець з катастроф, запозичений з Вашингтона".
  
  
  "Він?"
  
  
  "Так", - сказав маленький літній азіат. "Я дуже добре знайомий з поїздами".
  
  
  "Це так? Ти не дуже схожа на залізничника, судячи з крою твоїх спідниць".
  
  
  Обличчя крихітного азіату напружилося. "Я досить дорослий, щоб їздити паровозами".
  
  
  "Це так? Якого роду?"
  
  
  "Моїм першим двигуном був Mikado 2-8-2".
  
  
  Очі Мелвіса витріщились, як білі виноградини. "Ти не кажеш! І де це могло бути?"
  
  
  "Залізнична лінія Кенджі".
  
  
  "Ніколи про таке не чув. Мабуть, на схід від Техасу".
  
  
  "На захід. Бо цей поїзд проїхав через мою рідну Корею за багато років до твого народження".
  
  
  "Розкажи ж".
  
  
  "Ми можемо продовжити з цим?" Запитав Римо.
  
  
  "До чого такий поспіх?" Заперечив Мелвіс.
  
  
  "Міністерство транспорту дуже зацікавлене у цій катастрофі".
  
  
  "NTSB подбала про це. Ви, джентльмени, можете дочекатися офіційного звіту, як і всі інші".
  
  
  "У попередньому варіанті йдеться про наркотики".
  
  
  Мелвіс шумно прочистив горло. Вони його зловили. "Ми щойно обговорювали цю маленьку деталь, док і я. Чи не так, Док?"
  
  
  "Наркотиків у його організмі немає", - категорично заявив судмедексперт.
  
  
  "От і все для попереднього звіту", - багатозначно сказав Римо Ренвік.
  
  
  "Так, не захоплюйся. Ми все ще збираємо дані".
  
  
  Римо Ренвік підійшов до мертвого інженера на розкритому столі. "Це той самий інженер?" він запитав.
  
  
  "Ага. На твоєму місці я б не піднімав це простирадло. Під ним трохи сиро".
  
  
  Не звертаючи на нього уваги, Ренвік підняв простирадло, підняв голову і оглянув її, начебто це був баскетбольний м'яч, який він перевіряв на герметичність, потім кинув його старому корейцю. Маля спіймало це так, ніби ловити голови було чимось, що він робив постійно.
  
  
  "Дивіться зараз!" - Запротестував судмедексперт.
  
  
  "Нехай вони повеселяться", - сказав Мелвіс. "Вони виглядають як готові хлопчики".
  
  
  Старий мав перевернуту голову, і він дивився на пень. Молодий чоловік копирсався в іншому пні.
  
  
  "Подивися на це, Чіуне", - сказав він.
  
  
  Малюк підплив до обрубування шиї, яке було червоним, але безкровним. Він був ретельно вимитий та продезінфікований.
  
  
  "Обезголовлений, ясно як день", - сказав Мелвіс.
  
  
  Маленький хлопець похитав головою. "Ні".
  
  
  "Якщо це не обезголовлення, то що ж тоді?" Запитав Римо.
  
  
  "Я поясню пізніше". Його погляд перемістився на Мелвіса та мене. "Далі від цих цікавих вух".
  
  
  "Це правильні недружні слова, які слід вживати щодо колеги-державного службовця".
  
  
  "У нього відірвалася голова. Це обезголовлення", - говорив Римо до старого корейця.
  
  
  "Пізніше", - заперечив Чіун.
  
  
  Рімо подивився Мелвісу у вічі. "Розкажи мені коротко".
  
  
  "Ви читали попередній звіт?"
  
  
  "Я зробив. Він не зробив. Давайте послухаємо це".
  
  
  "Інженер врізався в спортивний автомобіль на перехресті в Біг Сенді. Розірвав його на частини, протяг кілька миль по лінії, а потім врізався у вантажну станцію в Тексаркані. Інженер опинився в замішанні. Багато рейок забруднено, а товарні вагони на боці. Більше розповідати особливо нічого”.
  
  
  "Де ця людина втратила голову?" - спитав маленький кореєць, переходячи прямо до джекпоту.
  
  
  "Цю відповідь ми точно не з'ясували. Дехто думає, що це було на перехресті". Мелвіс подивився на мене. "Є інші, які вважають, що це сталося під час катастрофи на великій вантажній станції".
  
  
  "Яка ваша думка?" - Запитав Римо.
  
  
  Мелвіс відкинувся назад на підборах своїх черевиків зі страусиної шкіри, стискаючи свій білий "стетсон" обома руками. "Я залишаю за собою право судити з цього конкретного пункту".
  
  
  "Я хотів би побачити місце, де сталася ця трагедія", - сказав Чіун.
  
  
  "Які? Перша аварія або більша?"
  
  
  "Початок".
  
  
  "Вчини як знаєш. У мене машина зовні".
  
  
  Коли вони виходили з кімнати для розтинів, Мелвіс дещо згадав. "Док, тримайте цього жалюгідного хлопця при собі. У мене таке почуття, що ми ще не закінчили з його жалюгідною дупою".
  
  
  На шляху до виходу жорсткий настрій Мелвіса пом'якшав, коли він запитав Чіуна: "Ти справді їздив на паровозах у юності?"
  
  
  "Від Кесона до залізничної станції в Сінанджу. І назад. Багато разів".
  
  
  "Чувак, я народився на вісімдесят років пізніше. Я жадаю чистого запаху пари та вугільного диму".
  
  
  "Пар - це божественно, я згоден".
  
  
  Римо подивився на них обох, як на божевільних.
  
  
  КОЛИ ВОНИ ПОВЕРНУЛИСЯ до взятої напрокат машини, Рімо сів за кермо і почекав, поки Чіун зачинить пасажирські двері.
  
  
  "Що там щодо пари?"
  
  
  "Це моє прикриття", - безтурботно сказав Чіун. "Я знаюся на поїздах".
  
  
  "Просто дозволь мені вести розмову, добре?"
  
  
  "Ми поговоримо про це пізніше".
  
  
  "Чорт забирай, у нас попереду поїздка в п'ятдесят миль".
  
  
  "Ти поведеш. Я подумаю".
  
  
  "Вчини як знаєш", - сказав Римо, дочекавшись, поки Мелвіс виїде зі свого паркувального місця. Потім він примостився за ним.
  
  
  Дорогою з міста вони проїхали повз товарні склади. Бригада з ліквідації сходу з рейок повертала товарний вагон на рейки за допомогою кількох гусеничних тракторів.
  
  
  Чіун витягнув шию, щоб побачити, як це відбувається.
  
  
  "Що ти дивишся?"
  
  
  "Дуже цікаво подивитися, як вони роблять це у наші дні".
  
  
  "А?"
  
  
  "Коли я був молодий, працювали на биках".
  
  
  "Тоді у Кореї дійсно були поїзди?"
  
  
  "Так. У Пхеньяні їх називали кі-ча, що означає "парові машини". Ми називали їх чхоль-ма".
  
  
  Римо моргнув, намагаючись згадати англійську переклад.
  
  
  "Залізний кінь"?
  
  
  "Так. Ми називали їх залізними кіньми".
  
  
  "Забавно. Так їх називали індіанці за часів трансконтинентальної залізниці".
  
  
  "Чому це має тебе дивувати, Римо? Мої предки заселили цю землю".
  
  
  "Давайте не захоплюватися. Тільки тому, що один із ваших предків перетнув Берінгову протоку і розбив намет, не означає, що всі хакаві та пухоуки корейці".
  
  
  "Я недавно читав. Ваші історики стверджують, що Америку заселили корейці".
  
  
  "Скажи це Лейфу Ерікссону. Або Колумбу, якщо вже на те пішло".
  
  
  "Це правда. Це була безплідна земля, поки не прийшли корейці. Ми завоювали дику місцевість, щоб жити в гармонії із землею. Поки не прийшла зла біла людина, яка розорила все".
  
  
  "Ти знову дивився серіал із Кевіном Костнером?"
  
  
  "Він справді плакав, описуючи жахи, які білі завдали благородним кузенам-шайєнам моїх предків".
  
  
  "Йому не завадила б егоектомія", - пробурчав Римо.
  
  
  "Я думаю про те, щоб подати прохання імператору Сміту про повернення вкрадених земель моїх предків".
  
  
  "Ніколи не станеться".
  
  
  "О, я не хочу всього цього, Римо. Тільки всю землю на захід від річки Кутсен".
  
  
  "Де?" - Запитав Римо, згадавши, що "катсен" по-корейськи означає "брудний".
  
  
  - Ви, окупанти, називаєте це Міссісіпі, - пирхнув Чіун.
  
  
  "Врятуй усіх нас від горя. Навіть не згадуй про це".
  
  
  "Мене цікавлять лише землі, найближчі до Кореї, Римо. Я не думаю, що мої предки подорожували дуже далеко на захід, я не впізнаю очі поватанцев чи ірокезів. Я підозрюю, що вони монгольські волоцюги".
  
  
  "Покахонтас була монголкою? Ти це хочеш сказати?"
  
  
  "Я кидаю тобі виклик, якщо ти знайдеш хоч найменший натяк на корейськість в особі цієї повії", - пирхнув Чіун.
  
  
  Вони прямували за машиною Мелвіса через соснові чагарники. Тут і там виднілися ферми з нафтовими вежами. Нарешті вони звернули на ґрунтову дорогу, що йшла вздовж залізничного полотна. Мимо промайнув вантажний потяг, і погляд Майстра Сінанджу кинувся до нього. Слабка посмішка торкнулася його тонких губ.
  
  
  "На що ти дивишся?" Запитав Римо.
  
  
  Чіун зітхнув. "У поїзді щось є".
  
  
  "Ти не жартував з нього там, ззаду?"
  
  
  "Я визнаю це. Я любитель".
  
  
  "Я визнаю це. Мені було начхати на потяги. Вони повільні, галасливі і їдуть надто довго. І я здивований, що ти не поділяєш цієї думки".
  
  
  "Варвар. Ти ніколи не знав піднесених радощів пари".
  
  
  "Клянуся серцем, я теж сподіваюся уникнути цього. Я думав, що єдина пара, про яку ти дбаєш, збиває твій рис".
  
  
  "Хіба я ніколи не розповідав тобі про свою першу поїздку на поїзді, Римо?"
  
  
  "Так. Не треба орати стару землю. У нас попереду напружений день"
  
  
  "Ні, я наполягаю".
  
  
  "Послухай, ти розповів це мені. Я знаю це напам'ять. Дай спокій".
  
  
  "Чудово", - сказав Чіун, сяючи. "Тепер ти розкажи це мені".
  
  
  "Чому ви хочете почути свою власну історію у відповідь?"
  
  
  "Бо я хотів би насолодитися спогадами, не відволікаючись на необхідність переказувати деталі".
  
  
  Римо сказав: "Скажи мені, чому той інженер не був обезголовлений, і я розповім тобі твою історію у відповідь".
  
  
  "Я подумаю про це", - невизначено сказав Чіун.
  
  
  І Рімо тонко посміхнувся. Він вибрався зі скрутного становища. Він не міг згадати історію Чіуна про залізницю, щоб урятувати своє життя.
  
  
  На ПЕРЕЇЗДІ в Біг-Сенді було мало ознак того, що трапився нещасний випадок. На залізничному полотні лежав свіжий гравій упереміш зі старим баластом, що вицвіли від дощу. Рейки блищали цілими.
  
  
  Мелвіс Каппер стояв на узбіччі траси, пояснюючи ситуацію. "SP hauler врізався у спортивний автомобіль на цій ділянці. Розірвали його на частини та віднесли на три милі на схід, викидаючи іскри та розпечену сталь".
  
  
  "Що сталося з водієм?" Римо поцікавився вголос.
  
  
  "Ніхто не знає".
  
  
  "Хтось запускав тарілку?"
  
  
  "Так і не знайшов чортову табличку".
  
  
  "Хіба це не дивно?"
  
  
  "Як я вже сказав, метал був видно на відстані трьох миль. Ймовірно, він десь у блубоннетс".
  
  
  Римо глянув на рейки. Вони були втоплені у землю. По обидва боки колії лежали дерев'яні секції для зручності проїзду транспортних засобів.
  
  
  "Рейки не дуже високі".
  
  
  "Так. Це для того, щоб машини могли пересуватися непомітно".
  
  
  "Мені здається, у вас має бути чотири квартири, щоб зупинитися на цьому місці".
  
  
  "Можливо, у нього скінчився бензин".
  
  
  Римо глянув на Мелвіса Каппера. "Ти сповнений простих відповідей".
  
  
  "Після цього я повинен вирушити на схід, щоб розібратися з побічним ефектом Amtrak. У мене справ по горло. Це був звичайний вантажний аварія. Один мертвий перевізник. Ніяких заголовків на перших смугах. Потрібно запиляти це, забути і рухатися далі. Ситуація набирає обертів. , прийде щось більше ".
  
  
  Римо помітив Майстра Сінанджу, що лежить поряд із поручнями. Він приклав одне тендітне вухо до перил, заплющивши очі.
  
  
  "Він робить те, про що я думаю?" Рімо запитав Мелвіса.
  
  
  "Моє серце пишається тим, що я бачу іноземця, який розуміється на високому залізі. Судячи з того, як азіати наповнюють цей жалюгідний світ, можна подумати, що старі звичаї ненадовго залишаться в ньому".
  
  
  Рімо нічого не сказав.
  
  
  Переконавшись, що поїзд не прибуває, Чіун підвівся і почав ходити рейками.
  
  
  "Я думаю, ми підемо пішки", - сказав Римо.
  
  
  Вони йшли. Палило спекотне техаське сонце, і Мелвіс Каппер поправив свій "Стетсон", сказавши: "Вам, хлопці, дійсно слід одягнути капелюхи в стилі техаського. Хай буде вам світ добра".
  
  
  "Пасуй", - сказав Римо,
  
  
  "А як щодо тебе, старий?"
  
  
  "Я знав багато літніх періодів. Я не боюся сонця". Його погляд був прикутий до краваток.
  
  
  "Вчини як знаєш. Але від сонячного удару нічого не забажаєш".
  
  
  Коли вони дісталися до ділянки колії, де дерев'яні шпали були обпалені через бензобак спортивного автомобіля, що піднявся, Чіун різко залишив рейкове полотно.
  
  
  "Куди ми тепер прямуємо?" Мелвіс спитав Римо.
  
  
  "Куди він прямує".
  
  
  "Це не відповідь на моє запитання, як ми говоримо у східному Техасі".
  
  
  "Вчися плисти за течією", - запропонував Римо.
  
  
  Чіун підійшов до низки слідів. Він нахилився, розглядаючи їх. Римо спостерігав його.
  
  
  Мелвіс заговорив. "Ці треки вам ні чорта не скажуть. Саме там ми всі стояли днями, копирсаючись".
  
  
  Чіун підвівся.
  
  
  "Де сліди водія, що втік?" спитав він.
  
  
  "Знайди мене. Гадаю, він уже поїхав на ньому до Мексики".
  
  
  "Останнім часом йшов дощ?" - спитав Чіун.
  
  
  "Не-а. Сухий, як вибілений коров'ячий череп".
  
  
  "Там мають бути сліди тікача".
  
  
  "Що ж, якщо ви зможете їх знайти, ласкаво просимо до них".
  
  
  Раптом Чіун ступив у підлісок.
  
  
  Незабаром Римо зрозумів чому. Розчавлена гілочка мімози свідчила про те, що нещодавно тут побувала людина.
  
  
  Чіун обережно поставив ноги на голе місце. Його хода стала обдуманою, обережною.
  
  
  Наслідуючи їх, Римо дивився під ноги.
  
  
  "За ким ми слідуємо?" Запитав Мелвіс.
  
  
  "Знайди мене", - зізнався Римо.
  
  
  "Тихіше!" - сказав Чіун. Тон його був дуже серйозним.
  
  
  Вони ввійшли до придорожнього лісу. То був східний Техас. Переважали сосни та солодка жуйка. Без попередження Чіун зупинився.
  
  
  "Що трапилося?" Запитав Римо.
  
  
  "Вони зупиняються", - сказав він.
  
  
  "Що зупиняється?"
  
  
  "Сліди".
  
  
  "Чиї сліди? Я бачу тільки твої".
  
  
  "Обійди навколо. Обережно".
  
  
  Римо так і вчинив. Мелвіс завис поруч.
  
  
  Майстер Сінанджу вказував на піщаний жовтий ґрунт. Перед ним тягнувся короткий ланцюжок слідів. Вони були схожі на сліди Чіуна. Але Чіун ще не заходив так далеко. І Чіун залишав відбитки лише тоді, коли хотів. Римо пішов за ними назад і побачив, що Чіун стоїть на самоті. Тільки тоді Римо зрозумів, що сліди, які він прийняв за слідами Чіуна, насправді були старішими слідами, на які ідеально вписувалися ноги Чіуна.
  
  
  "Почекай хвилинку..." сказав Римо.
  
  
  "Тихіше".
  
  
  "Що відбувається?" Пробурмотів Мелвіс.
  
  
  Очі Чіуна перетворилися на щілинки глибокої задуми. "Цим слідам дводенної давності. Можливо, давніші. Але не свіжіші".
  
  
  "Так. Ти маєш рацію", - сказав Римо.
  
  
  Їхні погляди зустрілися. Чіун підняв підборіддя. Пильний вітерець грав із його рідкою бородою. Він узяв її двома пальцями, вказівним та другим з короткими нігтями.
  
  
  "Два дні", - повторив він. "Не раніше".
  
  
  "Тут нема про що сперечатися..." - сказав Римо.
  
  
  Чіун повернувся до Мелвіса. "Який тип транспортного засобу було знищено тут?"
  
  
  "Дай мені подумати зараз. Це було забавно. О, так. Ніндзя Нішицю".
  
  
  "Ха!" - вигукнув Чіун.
  
  
  "Що "Ха"?" - спитав Мелвіс.
  
  
  "Хіба їх не відкликали кілька років тому?" Сказав Римо.
  
  
  "Так. Вони продовжували перевертатися на крутих поворотах. Але кілька людей витратили гроші, щоб їх полагодили, щоб вони були стабільними. Ось чому я сказав, що це смішно. У наші дні на дорогах не так багато ніндзя. Найгірший рисовий пальник, будь-коли побудована ".
  
  
  Раптом Чіун розвернувся і поспішив назад до залізничної лінії. Він йшов по ній обережно, розмашисто, стиснувши кулаки, обмацуючи горіховими очима рейки, шпали та навколишні зарості.
  
  
  "Що він шукає зараз?" Мелвіс спитав Римо.
  
  
  "Ти дізнаєшся, коли я це зроблю".
  
  
  "Ти не дуже схильний до співпраці".
  
  
  "Іноді собака виляє хвостом. В інших випадках все навпаки. Я давним-давно навчився слідувати за перебігом подій і дозволяти частинкам розкриватися самим".
  
  
  Мелвіс сплюнув. "Ти протримався б два дні з NTSB".
  
  
  Чіун зупинився так різко, що Мелвіс мало не врізався в нього. Вони зібралися довкола. Чіун дивився прямо вниз.
  
  
  У центрі краватки була свіжа вибоїна.
  
  
  "Я дивлюся на вибоїну, я правий?" - сказав Мелвіс.
  
  
  Чіун кивнув головою.
  
  
  "Схоже, по ньому досить сильно вдарили шматком металу. Проте він справний. Заміна не вимагає терміновості. Я правий?"
  
  
  "Це зробила катана", - наспіваючи сказав Чіун.
  
  
  "О-о", - сказав Римо.
  
  
  "Що таке танця?" - спитав Мелвіс.
  
  
  "Катана. Меч".
  
  
  "Меч, так? Я би визначив це як літаючий шматок осі або щось таке".
  
  
  "Це удар мечем", - сказав Римо.
  
  
  "Який меч?"
  
  
  "Клинок, який обезголовив інженера", - сказав Чіун.
  
  
  "Ти з мене знущаєшся? Він був обезголовлений".
  
  
  "Обезголовлений".
  
  
  "Що змушує тебе так казати?"
  
  
  "Досвід", - сказав Чіун, різко відходячи від поручня.
  
  
  "Куди ми тепер прямуємо?" Мелвіс хотів знати.
  
  
  Коли Чіун сів у взяту напрокат машину, він отримав відповідь на своє безпосереднє запитання.
  
  
  Римо нахилився до машини. "Куди далі, Тату?" - Запитав я.
  
  
  "Ми маємо поговорити зі Смітом".
  
  
  "Хто такий Сміт?" - спитав Мелвіс.
  
  
  "Наш керівник".
  
  
  "У мене в машині є мобільний телефон".
  
  
  "Нам потрібно більше усамітнення, ніж це".
  
  
  "Ну, десь тут має бути телефон-автомат. Зрештою, це Техас".
  
  
  "Ні, якщо він досягне свого".
  
  
  "Сказати ще раз?" — спитав Мелвіс із сумнівом у голосі.
  
  
  "Це походить від початкових поселенців".
  
  
  "Мексиканці? Ніколи".
  
  
  "Ні, до них", - сказав Чіун.
  
  
  "Ти маєш на увазі індіанців?" Мелвіс вибухнув. "Я хотів би побачити, як це дістанеться чортовим азіатам".
  
  
  "Ти стаєш теплішим", - сказав Римо.
  
  
  Розділ 12
  
  
  
  
  Гарольд Сміт був за своїм столом, коли задзвонив синій контактний телефон. Лікарі Фолкрофта, які витягли його з таксі та запровадили стимулятори, дозволили йому працювати.
  
  
  Перше, що сказав Сміт, прийшовши до тями, було: "Я повинен дістатися до свого столу".
  
  
  "Зараз середина ночі, доктор Сміт", - сказав головний лікар. "Я наказую відпочинок".
  
  
  "І я плачу вам зарплату", - огризнувся Сміт.
  
  
  Співробітники Фолкрофт знали свого директора. Вони посадили його в інвалідне крісло з нержавіючої сталі та відвезли до його спартанського офісу, де він безапеляційно відпустив їх.
  
  
  Простягнувши руку під свій стіл, стільницею якого була плита із чорного скла, Сміт натиснув кнопку, яка активувала прихований відеотермінал. Він ховався під тонованим склом. Коли екран увімкнувся, бурштиновий цикл включення, що фосфоресціює, було видно тільки Сміту.
  
  
  Ніхто з персоналу Фолкрофта не підозрював про прихований термінал більше, ніж вони знали про існування чотирьох основних комп'ютерів, які тихо гули у підвалі за глухими бетонними стінами.
  
  
  Це був нервовий центр Кюре.
  
  
  Як тільки система була запущена, Сміт викликав вхідні звіти про аварію, яку він щойно пережив, завантаживши їх у свій поточний файл Amtrak.
  
  
  За двадцять з лишком хвилин він згадав, що треба зателефонувати дружині.
  
  
  "Я гаразд", - сказав Сміт, не обтяжуючи себе привітанням.
  
  
  "Чому б тобі не бути таким, Гарольде?" Запитала Мод Сміт сонним голосом.
  
  
  "Я був у поїзді, який зійшов з рейок, але зі мною все гаразд".
  
  
  "О, Гарольд".
  
  
  "Я гаразд", - повторив він.
  
  
  "Де ти зараз?"
  
  
  "В дії".
  
  
  "Ти маєш повернутися додому, Гарольде. У тебе стомлений голос".
  
  
  "Побачимося завтра", - сказав Гарольд, вішаючи слухавку і думаючи про те, що не було жодної причини повідомляти Мод, що він був на тому затонулому судні. Не було сенсу без потреби турбувати її.
  
  
  Це було кілька годин тому. Сміт працював всю ніч, зупиняючись лише тоді, коли відчував неконтрольований напад кашлю. У роті він мав солонуватий присмак. У шлунку було кисло. Він накачав його антацидними таблетками та Маалоксом, все безрезультатно.
  
  
  Коли його секретарка прийшла на роботу, він попросив у неї чорну каву, але нічого не сказав про аварію.
  
  
  Все ще надходили повідомлення про містичну катастрофу. Число загиблих повільно зростало. Здавалося, що остаточна кількість загиблих перевищить сорок. Сміт прочитав цю інформацію, не знаходячи жодного зв'язку зі своїм власним зіткненням зі смертю.
  
  
  У його свідомості людина або пережила аварію, або ні. Людина мертва або жива; проміжного немає. Гарольд Сміт усе ще дихав. Майже не рахувалося.
  
  
  Перші зведення були фрагментарними та постійно переглядалися. Найраніші повідомлення просто приписували аварію надмірної швидкості. Це було виправлено на "людський фактор", евфемізм для втоми екіпажу чи викликаного наркотиками погіршення стану інженера.
  
  
  Коли він прочитав, що поїзд врізався в бульдозер, Сміт насупився, як вичавлений лимон.
  
  
  "Що бульдозер міг робити на рейках?" пробурмотів він.
  
  
  У наступному звіті йшлося про прокладання кабелю поблизу місця сходу з рейок і передбачалося, що бульдозер намагався перетнути шляхи і застряг. Свідків та зниклих робітників не було.
  
  
  "Смішно", - сказав Сміт. "На трасі немає перетину так близько до води, а на березовому боці бульдозеру ніде проїхати".
  
  
  Але повідомлення лишилися на місці. Бульдозер перекрив шляхи. На цьому все закінчилося, як це стосувалося засобів масової інформації. Все, що їх хвилювало, були факти правдиві чи ні.
  
  
  Сміт рушив далі, вивчаючи інцидент із Біг Сенді.
  
  
  Це було схоже. Тільки це відповідало допустимим параметрам аварії. Машиніст намагався випередити поїзд на переїзді. Це відбувалося з приголомшливою регулярністю, подібно до білків, що стрибають на шляху автомобілів.
  
  
  Обезголовлення машиніста і подальша поведінка вантажного поїзда Southern Pacific, що втік, була іншою справою. Це вимагало розслідування. Однак у попередньому звіті NTSB таємниче згадувалося вживання наркотиків. Це був висновок, який зовсім не підкріплений наявними фактами.
  
  
  Тому, коли зателефонував до Рима, Сміт відправив його на місце, знаючи, що Містичне розслідування може зачекати. Нині вони перебували на стадії ліквідації. Їм там не було чого робити. NTSB досі був у дорозі.
  
  
  На той час, як Римо зареєструвався з Техасу, Сміт не досяг ніякого прогресу.
  
  
  "Продовжуйте", - сказав Сміт, піднявши слухавку синього контактного телефону.
  
  
  "Смітті, ми дещо знайшли".
  
  
  "Так?"
  
  
  "Інженера було обезголовлено".
  
  
  "Я знаю це".
  
  
  "Ні, ти маєш на увазі обезголовлений. За словами Чіуна, цей хлопець безумовно був обезголовлений".
  
  
  "В чому різниця?"
  
  
  "Різниця - у мечі".
  
  
  "Я прошу у тебе вибачення, Римо".
  
  
  "За словами Чіуна, інженеру навмисно відрубали голову".
  
  
  "Ким?"
  
  
  "Ну, ось тут все і стає липким".
  
  
  "Я слухаю".
  
  
  Голос Римо відійшов від трубки. "От, татусю, скажи йому ти. У твоїх устах це звучатиме краще".
  
  
  На лінії пролунав писклявий голос Майстра Сінанджу. "Імператор, я приніс важкі звістки".
  
  
  "Так?"
  
  
  "Ваші слуги визначили, що за справу взялися іноземні елементи".
  
  
  Сміт нічого не сказав. Чіун розповів би це по-своєму.
  
  
  "Ці злочини були скоєні японськими агентами, можливо лише одним".
  
  
  "Чому ти так говориш?"
  
  
  "В обох місцях було задіяно японські транспортні засоби, щоб перекрити дорогу".
  
  
  "Звідки ви це знаєте, майстер Чіуне?"
  
  
  "У місці, яке по-справжньому називається Містік, я сам побачив назву жовтої машини. Це був Хідео".
  
  
  "Так. Це фірмовий знак".
  
  
  "Тут, у цій країні головорізів, ніндзя був найнятий для досягнення тієї ж мети".
  
  
  "Вибачте, ви сказали ніндзя?"
  
  
  "Він має на увазі ніндзя Нішицу", - сказав Римо.
  
  
  "Транспортні засоби японського виробництва у наші дні дуже поширені", - сказав Сміт. "Я сумніваюся, що це щось більше, ніж збіг".
  
  
  "Це ще не все, імператоре. В обох місцях безпомилковий слід від леза катани відзначав місце безчинств цього диявола".
  
  
  "Ти сказав "катана"?"
  
  
  "Ти знаєш це?"
  
  
  "Я вважаю, що це меч, яким користувалися давні японці".
  
  
  Голос Чіуна почав віддалятися. "Рімо, Сміт дізнався катану. Чому ти цього не зробив?"
  
  
  "У мене видався важкий тиждень", - кисло сказав Римо.
  
  
  "З 1971 року?"
  
  
  "Відчепися від мене!"
  
  
  Сміт перервав суперечку, що назріває. "Майстер Чіун, я не можу придумати причини, через яку..."
  
  
  "Це ще не все. Минулої ночі я зіткнувся з ворогом, подібного до якого я ніколи не зустрічав".
  
  
  "Так"
  
  
  "Ронін. Тобі знайоме це слово?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Бачиш?" – сказав Римо. Навіть Сміт ніколи не чув про це.
  
  
  "Тихіше. Ронін - це самурай без господаря", - пояснив Чіун.
  
  
  "Самурайські клани вимерли давним-давно", - сказав Сміт.
  
  
  "Якби це було справді так", - сказав Чіун сумним голосом. "Я сам бачив одного з них на власні очі. Він втік. Вкрав нашого дракона".
  
  
  "Це Драгун", - вставив Римо.
  
  
  "За допомогою яких диявол зробив свою втечу. Інакше ми повністю знищили б його, як ви і хотіли".
  
  
  "Е-е, Римо бачив цього самурая?"
  
  
  "Цей ронін-ні. Він з'явився з моря, поки Римо був зайнятий в іншому місці. Я один бачив його. Він рухався дуже потайливо. Лютим був його вираз обличчя. Велика була його майстерність".
  
  
  "З моря, ви сказали?" - спитав Гарольд Сміт.
  
  
  "Да чому?"
  
  
  Сміт насупився. Невиразний спогад залоскотав його мозок. Що це він бачив?
  
  
  "Нічого", - сказав він, не в змозі струсити павутиння зі свого мозку. "Це нічого. Продовжуй".
  
  
  "Тепер, коли ми розгадали цю таємницю, ми прагнемо милості, о імператор".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Мій учень і я гостро потребуємо відпустки. Ми думаємо про перебування у приємніших краях. Усього на місяць чи два. Не більше. Ми повернемося, якщо знадобиться".
  
  
  "Це завдання не закінчено".
  
  
  "Я казав тобі, що він на це не купиться", - сказав Римо.
  
  
  "Мовчи, нерозумний. О Імператоре, невже ти не передумаєш?"
  
  
  "Це завдання не закінчено. І я не приймаю ваших висновків".
  
  
  "Що з ними не так?"
  
  
  "Якщо ...е-е... самурай перекрив дорогу ніндзя Нішицю, як він проник у кабіну, щоб обезголовити інженера?"
  
  
  "Можливо, він кинув свій меч в обличчя цієї людини".
  
  
  "У такому разі лезо буде в уламках кабіни".
  
  
  "Ні, якщо самураї повернуть його".
  
  
  "Як? Двигун проїхав понад п'ятдесят миль, перш ніж розбився".
  
  
  "Проста деталь".
  
  
  "Ви могли б заглянути в двигун. Якщо підвернеться катана, я можу переглянути свою оцінку".
  
  
  "Це буде зроблено, про Коваль".
  
  
  Лінія обірвалася.
  
  
  "Я ГОВОРИВ Тобі, що він на це не купиться", - сказав Римо після того, як Чіун повісив слухавку. Трубка розлетілася вщент, як велике чорне скло, від сили сердистого жесту Чіуна.
  
  
  "Ця людина неможлива".
  
  
  "Ти не розповів йому всю історію".
  
  
  "Це сімейна справа і її не стосується".
  
  
  - І що тепер? - Запитав Римо.
  
  
  "Ви всі підслухали. Ми перевіримо двигун".
  
  
  "Навіть якщо ти знаєш, що ми не знайдемо ніякої катани. Ронін носив її минулої ночі. Цілу ніч після цього безладдя".
  
  
  - У нас є інструкції, - ледь чутно промовив Чіун.
  
  
  "Ти просто хочеш побути там, де не блукають примарні самураї".
  
  
  Вони приєдналися до Мелвіса Каппера, який працював з телефоном-автоматом у місцевому салуні. У товстому кулаку він стискав запітнілу банку пива "Курс". За хвилину він повісив слухавку.
  
  
  "Щойно отримав наказ виступати. Я пов'язаний містичними узами".
  
  
  "Ми хочемо подивитись двигун", - сказав Римо.
  
  
  "Ну, це в тому напрямку, в якому я прямую, тож, думаю, я можу зробити невеликий гак".
  
  
  ДВИГУН лежав на боці серед зруйнованих останків товарної станції Тексаркани. Це було довге сіре чудовисько, його колись палаючий червоний ніс тепер почорнів від позашляховика, що вибухнув.
  
  
  "Чувак, у мене розривається серце, коли я бачу, як хтось ось так лежить на боці", - з нещасним виглядом сказав Мелвіс.
  
  
  "Це лише двигун", - сказав Римо.
  
  
  "Показує, що ви знаєте. Це MK5000C. Найприємніша річ по цей бік steam. Ще одне-два покоління, і дизель, нарешті, зрівняється за тяговими якостями зі старими пароплавами Challenger. Ніколи не думав, що я теж доживу до того, щоб сказати це".
  
  
  Римо дивився на переднє вітрове скло. Вони розлетілися в химерні візерунки з павутиння, але скло витримало. Бракувало лише маленького шматочка.
  
  
  "Жодних ознак проколу входу", - сказав він.
  
  
  "Вхід?"
  
  
  "Неважливо".
  
  
  Над боковими дверима нависала платформа-трап. Вони піднялися сходами і спустилися вниз.
  
  
  Внутрішні стіни кабіни були покриті червонувато-чорною кіркою засохлої крові. Навколо дзижчало кілька мух.
  
  
  Рімо і Чіун озирнулися. Хата не отримала великих пошкоджень.
  
  
  У задній частині кабіни була довга тріщина у перебиранні, яка відокремлювала кабіну від силової установки.
  
  
  "Що це?" Римо поцікавився вголос.
  
  
  "Дірка", - сказав Мелвіс.
  
  
  "Створені чим?"
  
  
  Мелвіс знизав плечима. "Літаючі на чомусь такому".
  
  
  "Ти знайшов це щось?"
  
  
  "Вони ще не дісталися двигуна".
  
  
  Римо звернувся до Чіуна: "Що ти про це думаєш, Тату?"
  
  
  Чіун уважно оглянув уривок. "Катана".
  
  
  - Ти впевнений? - Запитав Римо.
  
  
  Чіун кивнув головою. "Леза пройшла через цей отвір".
  
  
  "Добре. Як воно потрапило до кабіни?"
  
  
  "Чаківство".
  
  
  На обличчі Римо позначився сумнів.
  
  
  "Ви, хлопці, не хочете поділитися своєю думкою з юним добрим хлопцем?"
  
  
  "Давайте подивимося на цей двигун", - сказав Римо.
  
  
  "Ймовірно, пташині гнізда полетіли до біса".
  
  
  Вони відкрили кришки двигунів, оголивши жахливий дизельний двигун. Він був ще новим, його виблискував шар первинної жовтої фарби, нанесений на заводі.
  
  
  "Блін, це що за бардак", - сказав Мелвіс.
  
  
  Це було. Скрізь валялися дроти та металеві деталі. Місцями жовтизна була випалена і почорніла. Це було схоже на пташине гніздо після того, як його об'їли білки.
  
  
  Мелвіс похитав головою. "Ніколи не бачив, щоб у когось було таке жахливе гніздування".
  
  
  Рімо запитав Чіуна: "Думаєш, це всередині блоку двигунів?"
  
  
  Чіун похитав головою. "Воно пройшло наскрізь, встромивши в краватку. Ти це бачив".
  
  
  Римо похитав головою: "Не міг. Якби він потрапив у стик, замикаючі вагони викривили б його. І хтось помітив би його серед автомобільних запчастин. Отже, якщо вони десь і є, то в блоці циліндрів".
  
  
  Чіун насупився, як висихаюча посмертна маска. "Цьому є пояснення", – сказав він.
  
  
  "Звичайно, завжди так. Подивися в блоці циліндрів".
  
  
  "Спочатку ми заглянемо під двигун", - сказав Чіун.
  
  
  Вони глянули. У нижній частині двигуна був вихідного отвору. Ні ззаду.
  
  
  "Це головоломка", - сказав Чіун, розсіяно погладжуючи свою рідку борідку.
  
  
  "Це щось на кшталт кролячого слова для позначення того, що ми тут маємо", - припустив Мелвіс Каппер.
  
  
  "Ну, я думаю, є лише один спосіб з'ясувати", - сказав Римо.
  
  
  "Так", - сказав Чіун, піднімаючи руки так, що широкі рукави кімоно зісковзнули до ліктів, оголивши дужки-трубочки, що нагадують обскубані курячі крильця.
  
  
  Римо повернувся до Мелвіса Каппера. "Думаєш, ти міг би знайти ліхтарик?"
  
  
  "Думаю, я зможу роздобути одну. Тепер ти чекай тут".
  
  
  Мелвіс Каппер був лише п'ять хвилин, досить довго, щоб роздобути ліхтарик на вантажних складах. Він повертався підстрибом, коли почув дикий скрегіт металу.
  
  
  Він зірвався на біг. "Тату, пішли все це до біса!"
  
  
  Рімо і Чіун вибиралися з кабіни, коли він дістався туди. Римо тримав у руках якийсь короткий чорний меч.
  
  
  "Що це?" Наполегливо запитав Мелвіс.
  
  
  "Катана".
  
  
  "Я бачу це. У мене є очі. Де ти це взяв?"
  
  
  "З блоку циліндрів".
  
  
  "Як?"
  
  
  "Поліз у дірку в задній частині кабіни", - сказав Римо, коли вони приступили до огляду леза. Мелвіс заліз у кабіну і оглянув дірку. Тепер вона була більшою. Дуже велика. Це виглядало так, ніби хтось використовував гострі гачки, щоби широко відкрити його.
  
  
  Він знову висунув голову. "Яким інструментом ви, хлопці, користуєтеся?"
  
  
  "Зручні", - сказав Римо, не відриваючи очей від леза.
  
  
  Мелвіс приєднався до них, виглядаючи розлюченим. "Ви, хлопці з ДОТ, не маєте права пхати свій ніс у моє розслідування".
  
  
  "Ви б ніколи не знайшли це без нас".
  
  
  "Тоді добре. Ця наклейка з жабою - свідчення нещасного випадку NTSB".
  
  
  Римо прибрав його подалі від Мелвіса. "Вибачте. Шукаючі зберігачі".
  
  
  "Я планую написати вам, незговірливі хлопці".
  
  
  "Не соромся", - сказав Римо, повертаючи меч у руках.
  
  
  Погляд Мелвіса не відривався від леза. "Ти думаєш, це те, що начисто відрубало голову цьому бідолахи?"
  
  
  "Схоже на те".
  
  
  "Відірвало його і встромилося в перебірку, ти це хочеш сказати?"
  
  
  "Це вірно".
  
  
  "Якщо це так, то чому він не розбитий?"
  
  
  "Гарне питання", - сказав Римо.
  
  
  Лезо було прямим, вірним і без зазубрин чи подряпин.
  
  
  "І поки ми міркуємо над цією темою, як вона взагалі туди потрапила?"
  
  
  "Через вітрове скло".
  
  
  "У вітровому склі немає дірки. Жодної досить великої, щоб через неї міг пройти цей молокосос. Поясни це, якщо зможеш".
  
  
  "Ми не можемо", - сказав Чіун.
  
  
  "Тоді ваша теорія летить до всіх біса і зникає".
  
  
  "Таке життя", - сказав Римо.
  
  
  "Так, це життя", - луною повторив Чіун.
  
  
  Мелвіс Каппер скептично оглянув їх. "Для ДОТ бойз ви двоє здається могутніми, недбало ставляться до своєї роботи".
  
  
  Вони стартували.
  
  
  "Побачимося біля старого таборового багаття", - сказав Римо.
  
  
  "Ні, якщо я спочатку побачу вас, джентльмени", - сказав Мелвіс Каппер, одягаючи свій стетсон NTSB.
  
  
  Розділ 13
  
  
  
  
  По дорозі назад на схід у Римо виникло одне питання до Майстра Сінанджу. "Що ми скажемо Сміту?"
  
  
  "Правда", - сказав Чіун.
  
  
  Це була не зовсім та відповідь, на яку чекав Римо, тому він поставив інше питання. "Все це?"
  
  
  "Звичайно, ні".
  
  
  "Яку частину ми опускаємо?"
  
  
  "Важлива частина".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Сімейна справа. Це не для вух імператора".
  
  
  "Тож ми просто скажемо йому, що розпущений самурай..."
  
  
  "Ронін".
  
  
  - Чи несе відповідальність за ці аварії і дозволити йому забрати м'яч звідти?
  
  
  "Він імператор. Його мудрість буде спрямовувати нас".
  
  
  Римо відкинувся на спинку крісла. "Не можу дочекатися, коли почую його реакцію".
  
  
  ГАРОЛЬД ЗМІТ ПОДИВИВСЯ на короткий меч, що лежить на його столі з тонованого скла в санаторії Фолкрофт.
  
  
  За його спиною панорамне вікно пропускало післяполудне світло. Протока Лонг-Айленд безтурботно танцювала. У небі не було ні хмари, ні тіні на воді.
  
  
  Рукоять меча була із чорного дерева, а лезо – із чорного. Сміт дістав перлинно-сірий хустку з нагрудної кишені свого сірого костюма.
  
  
  Піднявши меч, він кинув хустку на піднятий край. Сіра тканина осіла, звисаючи з кожного боку. Простягнувши руку, Сміт схопився за кінці, що звисали, і сильно, але ніжно потяг.
  
  
  Зі слабкою бавовною льняна хустка розійшлася, як стара марля.
  
  
  "Це справжня катана", - оголосив Сміт.
  
  
  Римо здивовано хмикнув. "Ти зрозумів це з гостроти леза?"
  
  
  "Звичайно. Після війни я провів деякий час в окупованій Японії".
  
  
  Чіун нагородив Римо мовчазним поглядом, який Римо прочитав як "Звідки він знає про це, а ти ні?".
  
  
  У відповідь Римо знизав плечима.
  
  
  "Ви кажете, що знайшли це в локомотиві?" - спитав Сміт у Римо.
  
  
  "Він пройшов через перебирання в задній частині кабіни і застряг у блоці двигунів. Мені було важко витягнути його".
  
  
  "Неможливо".
  
  
  "Чому ти так говориш?"
  
  
  "Неможливо, щоб це лезо врізалося в блок двигуна. Якби це було можливо за якоюсь химерною випадковістю, воно було б безнадійно понівечене при ударі, якщо не розплавлено жаром двигуна".
  
  
  "Послухай, я просто розповідаю тобі, де це знайшов".
  
  
  "Ми знайшли це", - поправив Майстер синанджу.
  
  
  "Вірно", - сказав Римо. "Це ще не все".
  
  
  Поклавши клинок на робочий стіл, Сміт раптово підняв очі.
  
  
  "Починай ти", - сказав Рімо Чіуну.
  
  
  Сірі очі Сміта зупинилися на Майстрі синанджу.
  
  
  Чіун стояв, засунувши руки в рукави кімоно - його улюблена поза під час відпочинку. "Те, що я збираюся розповісти, може напружити твою уяву, про імператора".
  
  
  "Просто розкажіть це зрозуміло", - запропонував Сміт.
  
  
  "Попередньої ночі в місці, правильно званому Містик, я натрапив на сліди, які йшли з боку моря", - сказав Чіун.
  
  
  "Так?"
  
  
  "Я пішов за ними і зіткнувся з роніном, самураєм без господаря, як я вже казав вам".
  
  
  "Звідки ти знаєш, що то був ронін, а не самурай?"
  
  
  Тонкі брови Чіуна здивовано злетіли вгору.
  
  
  "Е-е, я подивився слово після нашої останньої розмови", - зізнався Сміт.
  
  
  Чіун подивився на Римо, ніби питаючи: "Чому ти не ставиш таких розумних питань?"
  
  
  Римо вдав, що перевіряє чистоту своїх черевиків.
  
  
  "Я знаю, що він ронін, тому що на його обладунках не було знаку його відданості на плечі".
  
  
  "Іншими словами, немає герба клану?"
  
  
  "Так. Жодного Боде-джируші. Таким чином, ронін, а не самурай".
  
  
  "Продовжуйте, майстер Чіун".
  
  
  "Коли я переслідував цього відкинутого хвилею, названого так тому, що таке значення слова "ронін", а не тому, що він вийшов з моря, я помітив вістря леза катани в стовбурі інопланетного дерева".
  
  
  Погляд Сміта метнувся до катани на його столі.
  
  
  "Наткнувшись на роніна, про якого йдеться, він кинув виклик мені, а я йому. Ми билися. Його меч розсікав повітря потужними ударами, але безрезультатно, бо я Майстер синанджу."
  
  
  "Звичайно", - сказав Сміт.
  
  
  "На жаль, він втік".
  
  
  Нахмурившись, Сміт зчепив свої кістляві пальці будиночком. "Як?"
  
  
  Чіун зробив зневажливий жест. "Він був надзвичайно хитрий. Більш хитрого ворога я не зустрічав. Ніколи".
  
  
  Здивований вираз обличчя Сміта вказував на те, що він не був задоволений відповіддю.
  
  
  "Розкажи йому про нігті", - сказав Римо.
  
  
  "Який ніготь?" - спитав Сміт.
  
  
  Чіун скривився. "Зовсім інша справа", - рішуче сказав він.
  
  
  "О, та гаразд тобі, Чіуне. Ти можеш розповісти Сміту".
  
  
  "Так. Ви можете сказати мені, майстер Чіун".
  
  
  Риси обличчя Чіуна напружилися. Його стиснута в кулак права рука опустилася так, що сповзаючий рукав майже прикрив її. "Я втратив ніготь через цю безхарактерну шавку".
  
  
  Здивований вираз обличчя Сміта змінилося переляканим. "Ти?"
  
  
  "Щаслива випадковість. Я все ще Майстер синанджу. Жоден простий ронін не зміг би перевершити мене. Але його меч зачепив мій мстивий ніготь, і він був втрачений".
  
  
  Сміт недовірливо глянув на нього.
  
  
  "Без сумніву, турбуючись про вашу втрату, я дозволив собі відволіктися".
  
  
  Сміт кивнув головою. Чіун розслабився. Римо закотив очі.
  
  
  Потім Чіун продовжив. - Я б переслідував цього негідника на край світу, якби не з'явився Римо з твоїм надзвичайно важливим портфелем.
  
  
  Погляд Сміта перемістився на стілець, де тепер лежав портфель, помітно знівечений від недавнього занурення.
  
  
  "Знаючи, що це було важливіше за будь-яке інше питання, - продовжував Чіун, - я дозволив роніну втекти, зберігши його нікчемне життя. Я б не зробив цього, якби підозрював правду, яку я зараз відкриваю вам.
  
  
  Погляд Сміта впав на катану. Чіун дозволив собі слабку посмішку. Він подолав першу перешкоду. Тепер друге.
  
  
  "Якби я підозрював, що ця людина з "хвилі" була відповідальна за аварію поїзда минулої ночі, я б убив його двічі. Бо ті самі сліди, які я виявив в eerie Mystic, були присутні в піщаному грунті Біг Сенді, також правильно названої. "
  
  
  "Це не може бути та сама катана, якою він володів у Mystic", - заявив Сміт. "Ні, якщо ви знайшли її в блоці двигуна в Тексаркан".
  
  
  "Очевидно, винахідливий ронін скористався іншим. І, таким чином, ми маємо шлях до цього диявола".
  
  
  "Так?"
  
  
  "Зв'яжіться з усіма виробниками мечів у вашій країні і дізнайтеся, хто нещодавно викував прекрасний меч, подібний до цього. Оскільки я вважаю цей конкретний приклад чудовим. Можливо, робота нащадка Одо з Обі".
  
  
  "Одо з Обі?" - Запитав Римо. "Звучить так, ніби "Зоряний шлях" зустрічається із "Зоряними війнами"."
  
  
  "Не звертай уваги на балаканину цього неосвіченого, о Імператоре. Я впевнений, що Одо з Обі тобі відомий".
  
  
  Сміт ніяково поправив свою дартмутську краватку. "Е-е, я сумніваюся, що цей меч був виготовлений за межами Японії".
  
  
  Чіун вказав на робочий стіл Сміта. "Ваші оракули можуть сказати вам протилежне".
  
  
  "На це буде потрібен час".
  
  
  "Є інший спосіб, о Коваль. Цей ронін взяв у руки нову катану. Потрібно, щоб він обкривав її. Зазвичай це робиться шляхом обезголовлювання невдахи простолюдина. Це звичай, відомий як перерізання перехрестя."
  
  
  "Я навряд чи думаю, що..."
  
  
  "Ваші оракули розкажуть вам про будь-яке обезголовлення в провінціях поряд з Містіком, що уникає".
  
  
  Руки Сміта потяглися до клавіатури. "Я вважаю, це варто вивчити", - сказав він без переконаності.
  
  
  Майже відразу він поринув у роздуми. Його скрючені пальці застукали по клавіатурі з підсвічуванням. Він уп'явся в свій робочий стіл, як людина на спіритичну дошку.
  
  
  "Боже мій!" - прохрипів він.
  
  
  "Ах-ха!" Чіун тріумфально скрикнув.
  
  
  "У Коннектикуті та Пенсільванії відбулася низка обезголовлень. Першим був поліцейський штату, який зупинив... - Сміт важко проковтнув, - ... твій БТР, Римо".
  
  
  Римо підняв руки. "Чудово. Тепер мене розшукують за обезголовлення поліцейського штату Коннектикут".
  
  
  "Я можу це виправити", - сказав Сміт, виконуючи якісь маніпуляції на комп'ютері.
  
  
  Римо обійшов стіл із боку Сміта. "Що ти робиш?" - Запитав я.
  
  
  "Я змінюю орієнтування у системі стрибків".
  
  
  "стрибки"?
  
  
  "Система опрацювання даних правоохоронних органів". Сміт перестав вводити команди. "Тепер ім'я прикриття, під яким було зареєстровано APC, більше не вказує на вас".
  
  
  "Кого звинувачують натомість?"
  
  
  "Солдат мафії низького рівня, який досі вислизав від правосуддя".
  
  
  - Успіху йому, - пробурчав Римо.
  
  
  Сміт повернувся до цього питання. "Слід слід закінчується в Редінгу, штат Пенсільванія", - оголосив він, читаючи з екрану.
  
  
  "Тоді він холодний", - сказав Чіун. "Бо трьох обезголовлень більш ніж достатньо, щоб випробувати його меч. Він більше не витрачатиме марно удари".
  
  
  Нахмурившись, Сміт вийшов із системи.
  
  
  Він знову взяв трофейну катану. Він оглядав рукоятку, коли його великий палець, натрапивши на одну з безлічі багато прикрашених заклепок, раптово натиснув на одну. Лезо клацнуло.
  
  
  Немов розлючений Чіун простягнув руку і вирвав клинок із рук Сміта. Це сталося так швидко, що Сміт встиг тільки моргнути. Його очі прочитали раптову відсутність клинка, і він випалив те, що, як підказав йому мозок, сталося.
  
  
  "Він самоліквідувався!"
  
  
  Чіун підвищив голос. "Ні. Я тримаю це у своїх руках. Римо, швидко, перевір пальці свого імператора на предмет зазубрин або проколів".
  
  
  Римо наблизився, повертаючи руки Сміта вгору й униз. "Виглядає чистим", - сказав він.
  
  
  "Іноді хитрі японці стежать за тим, щоб їхня власна зброя не була звернена проти них за допомогою певних хитрощів", - сказав Чіун. "Отруєні шпильки зустрічаються дуже часто. Але я не бачу нічого подібного тут. Це всього лише шпилька, але вона нічого не робить".
  
  
  "Нам потрібно повернутися до цього питання", - сказав Сміт, прибираючи свої руки з хватки Римо. Римо відступив.
  
  
  "Навіщо людині, одягненій як самурай, пускати під укіс два потяги в різних частинах країни?" Сміт ставив питання вголос.
  
  
  "Ронін, а не самурай, і хто може збагнути розум жорстокого японця?" – сказав Чіун, повертаючи катану на робочий стіл.
  
  
  "Ми не знаємо, що ця людина японець".
  
  
  "Він ронін. Звичайно, він японець".
  
  
  "Ти бачив його обличчя?"
  
  
  "Ні, це було... замасковано".
  
  
  "Він міг бути будь-ким".
  
  
  "Сміт має рацію, Чіуне. Скільки разів поліція хапала якогось придурка, одягненого як ніндзя, який вламувався в будинок? Насправді вони не ніндзя".
  
  
  "Навіть ніндзя насправді не ніндзя", - виплюнув Чіун. Він ходив по кімнаті. "Сміте, прийми слово твого вірного вбивці. Ця людина - ронін. Більше нікого не шукай".
  
  
  "Якщо він японець, є спосіб, яким ми могли б це довести".
  
  
  "Як?"
  
  
  "Щоб дістатися з Коннектикуту до Тексаркан менш ніж за день, потрібен авіапереліт. Я пошукаю в комп'ютерних файлах бронювання авіаквитків для японських мандрівників".
  
  
  Чіун засяяв. "Відмінна думка". Його погляд став гострішим, коли впав на його учня. Римо вдав, що його зацікавила катана.
  
  
  Гарольд Сміт взявся до роботи. Він кілька разів входив і виходив із системи, але коли він закінчив, його обличчя було похмурим.
  
  
  "У вказаний день жоден громадянин Японії не вилітав з жодного з великих аеропортів Техасу в Коннектикут".
  
  
  - У Коннектикуті є земля? - Запитав Римо.
  
  
  "Декілька. Але з інших місць. Жоден не веде до Техасу".
  
  
  "Ми повернулися до вихідної точки", - сказав Римо. "Що нам тепер робити?"
  
  
  Сміт розмірковував. Вони могли це сказати, бо його стислі ніздрі методично роздмухувалися. В іншому він виглядав так, ніби впав у транс.
  
  
  "Центральне питання зараз полягає не в тому, хто, а в тому, як довго?"
  
  
  Рімо і Чіун подивилися на нього. Сміт узяв свої окуляри без оправи і почав протирати їх.
  
  
  "Під цим я маю на увазі, чи є цей самурай..."
  
  
  "Ронін", - роздратовано поправив Чіун.
  
  
  "... відповідальний за останні краху, або, можливо, інциденти останніх трьох років були звалені на його поріг?"
  
  
  "Без сумніву, він нещодавно прибув на ці береги. Інакше ми почули б про його пограбування раніше", - припустив Чіун.
  
  
  Сміт похитав сивою головою. "Ні, ми нічого не можемо припускати".
  
  
  Чіун повернувся до свого учня. "Рімо, всього рік тому ти був свідком аварії поїзда. Скажи Імператору Сміту, що ти не бачив нічого незвичайного".
  
  
  Погляд Сміта перемістився на Римо.
  
  
  Римо моргнув. "Це вірно. Пам'ятаєш минулого літа, Смітті? Чіун змусив мене бігати по всьому творінню, виконуючи Обряд Досягнення?"
  
  
  Сміт кивнув головою.
  
  
  "Я був в Оклахома-Сіті, коли поїзд зі худобою зійшов з рейок. Я скинувся, щоб допомогти".
  
  
  "Чи було щось звичайне в цьому краху?"
  
  
  "Коли зійшли з рейок, це було криваве місиво. Усюди були мертві корови. Крім цього..." Обличчя Римо раптово стало дивним.
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Так. Римо, кажи", - наполягав Чіун.
  
  
  "Коли я йшов рейками, я побачив щось дивне. Голова інженера була на дереві".
  
  
  "На дерево?"
  
  
  "Так. Я подумав, що він був обезголовлений під час аварії, і його голова просто відскочила вгору".
  
  
  Чіун видав низький стогін і дивився на свого учня. Римо уникав його холодного погляду.
  
  
  "Минулого літа, ви сказали?" Пробурмотів Сміт.
  
  
  "Так. Липень".
  
  
  Сміт відкрив своє досьє Amtrak, вивів інцидент на екран і мовчки прочитав.
  
  
  "Це був поїзд Санта-Фе. NTSB послався на травматичну ампутацію внаслідок вживання наркотиків загиблим машиністом".
  
  
  "Наркотики?" перепитав Римо.
  
  
  "Так, тут написано наркотики".
  
  
  "Це був би не репортаж Мелвіса Каппера, чи не так".
  
  
  "Так, як ти дізнався?"
  
  
  "Він теж намагався звалити провину за безладдя в Техасі на одурманеного інженера".
  
  
  Безкровні губи Сміта помітно стиснулися. "Можливо, ми могли б поговорити з Каппером".
  
  
  "Не повинно бути складно. Останнє, що ми чули, він прямував до Містика, щоб перевірити, що там за бардак".
  
  
  Заговорив Чіун. "О імператоре, хіба немає більш нагальної потреби, яку могли б задовольнити твої вірні вбивці?"
  
  
  "Майстер Чіун?"
  
  
  "Хіба це не завдання для ФБР, цих стійких воїнів? Ми вбивці, а не детективи. Я Чіун, а не Фетлок".
  
  
  "Метлок", - прогарчав Римо.
  
  
  "Якщо цей мародер буде знайдений, ми будемо раді розправитися з ним, але чи обов'язково витрачати наш дорогоцінний час на гонитву за цим дияволом? Хіба наше місце не тут, поряд з вами? Ви щойно уникли смерті. Хто знає, що це не якийсь японський план змістити вас?Я пропоную свого учня і себе в якості охоронців, поки не минає ця жахлива криза».
  
  
  "Вкрай малоймовірно, що я був мішенню. У мене був незареєстрований квиток. Ніхто не міг знати, що я був у тому поїзді. І якщо на моє життя полювали, не було причин пускати під укіс товарний поїзд в Оклахома-Сіті рік тому".
  
  
  "Логіка – небезпечна пастка", - попередив Чіун.
  
  
  "Щось трапилося?" - спитав Сміт у Римо.
  
  
  "Чіун просто не хоче втратити ще один ніготь через примарний самурай", - припустив Римо.
  
  
  Чіун надув щоки, як корейська версія Старого Вінтера, готовий випустити струмінь гніву у бік Римо.
  
  
  "Я впевнений, ви зможете розібратися з ним, коли настане час - якщо він прийде", - сказав Сміт.
  
  
  Заспокоївшись, Чіун вклонився, наче погоджуючись. Його поза гойдається поза приховувала сердитий погляд, який він кинув у бік Римо.
  
  
  Римо одними губами вимовив слова "Гарна спроба".
  
  
  "Поговоріть із Каппером", - сказав Сміт. "Я вивчу паралелі з Оклахома-Сіті, якщо такі є".
  
  
  "Як забажаєш, о старанний", - сказав Чіун, з поклоном виходячи з кімнати.
  
  
  "Пізніше", - сказав Римо, слідуючи за нею.
  
  
  Зовні будівлі Чіун вибухнув. "Ти з глузду з'їхав, втягуючи в це стару голову!"
  
  
  "Послухай, це може довести, що цей самурай..."
  
  
  "Ронін".
  
  
  "- Був активний деякий час".
  
  
  "І що?"
  
  
  "Це означає, що він не твій викинутий хвилею примарний ронін, якого щойно викинуло на берег".
  
  
  "Що змушує тебе так казати?"
  
  
  "Бо, якби він полював на Будинок, він би знайшов тебе задовго до цього".
  
  
  "Ви були в Оклахома-Сіті, коли цей поїзд тварин завалився на бік?"
  
  
  "Так ..."
  
  
  "Де в Оклахома-Сіті?"
  
  
  "Сплю у готельному номері за залізничними коліями, ховаюсь від тебе".
  
  
  "Ах-ха!"
  
  
  "Що "Ах-ха"?"
  
  
  "Перекидання поїзда було зроблено для того, щоб заманити вас у засідку".
  
  
  "То чому на мене не напали із засідки?"
  
  
  Обличчя Чіуна застигло. Його рот завмер у відкритому стані. "Чому ви зі Смітом наполягаєте на тому, щоб у всьому використовувати білу логіку?" він пробурмотів.
  
  
  "Краще, ніж ігнорувати реальність".
  
  
  "Ти б не дізнався реальність, якби її мідні пазурі опустилися на твою тупу голову і заглянули тобі в обличчя своїми палаючими рубіновими очима", - сказав Чіун, сідаючи у взяту напрокат машину.
  
  
  "Знаєш, - зізнався Римо, сідаючи за кермо, - це свого роду великий збіг, що той поїзд зійшов з рейок, коли я був в Оклахома-Сіті, а інший - коли їхав Сміт".
  
  
  "Ми ухвалимо рішення не їздити поїздом до кінця наших днів, якою б гіркою і дратівливою не була ця перспектива".
  
  
  "Мене це цілком влаштовує", - сказав Римо, спрямовуючи машину через ворота Фолкрофта. Після "Драгуна" я почував себе за кермом вантажівки "Тонка".
  
  
  Розділ 14
  
  
  
  
  Мелвіс Каппер спостерігав, як стрілки на рейках перевертають багажний вагон у Містиці, штат Коннектикут.
  
  
  Йому нічого так не подобалося, як спостерігати за роботою ретрансляторів. Вони були особливої породи. І оскільки частина його розслідування включала спостереження за перебігом процесу, але не дозволяла йому реально брати участь у ньому і, отже, спітніти, він розслабився на узбіччі траси, поки команда Халчера встановлювала скоби по чотирьох кутах машини.
  
  
  Два встановлені збоку гусеничні трактори стояли навпочіпки по обидва боки від смуги відводу. Наглядач лежав на животі, спостерігаючи за роботою. На ньому була біла захисна каска. Всі погляди були прикуті до нього. Або, скоріше, до його рук.
  
  
  Це було пекельне видовище.
  
  
  Одними жестами рук він подав сигнал стрільцям підняти північний кінець машини. Кішки-близнюки завищали, напружуючись, щоб підняти машину з м'якої, поритої землі. Колісні вузли марно бовталися.
  
  
  Менш ніж за хвилину вони перевели вагон через рейкове полотно і опустили його вниз, наче стрілу, на блоки.
  
  
  Наглядач підвівся з землі і витер руки, подаючи сигнал екіпажу перейти до наступної машини у черзі.
  
  
  "Прямо як палички-виручалочки", - радісно сказав Мелвіс.
  
  
  Через годину останній вагон був відправлений повторно, колійна бригада принесла відро і почала розбирати погнуту рейку.
  
  
  Пролунав страшний крик "Обережно, перила!", і Мелвіс зістрибнув зі свого сідала і попрямував до місця, що знаходиться позаду святкувань.
  
  
  Ківш опустився і почав піднімати секцію рейки. Більшість цього піднімалася легко, але було сказати, коли напружений чи зігнутий відрізок стали трісне чи зламається з катастрофічними наслідками.
  
  
  Мелвіс спостерігав за цією операцією, коли відчув сильний стукіт по плечу. Стукіт пролунав якраз у той момент, коли відро знову занурилося у воду.
  
  
  "Господи, у мене потрапили. Боже да-ям!" - заволав він, обхопивши себе руками.
  
  
  "Розслабся. Тут тільки ми", - промовив голос, який здався мені невиразно знайомим.
  
  
  Все ще тримаючись за оніміле плече, Мелвіс обернувся. Його очі скосилися вгору. "Знову ви, хлопці. Наступного разу не підходите так непомітно до людини. Був упевнений, що мене вкусив шматок рейки. Що ти взагалі використав, щоб привернути мою увагу? Лом?"
  
  
  Римо Ренвік поворухнув вказівним пальцем. Старий кореєць на ім'я Чіун стояв поруч із ним з непроникним обличчям.
  
  
  "Тоді ти повинен тиснути свинцеві грузила цією штукою. Гей, ти забув принести мені той старий меч танця?"
  
  
  "Вибачте. Це все ще розглядається".
  
  
  "Знаєш, довелося виключити це із мого звіту".
  
  
  "Ти багато що упускаєш з уваги у своїх звітах, чи не так, Мелвіс?" Сказав Римо.
  
  
  "Що це має означати?"
  
  
  "Оклахома-Сіті. Пам'ятаєш це?"
  
  
  "Так. Чортовий бардак. Всі ці мертві люди та понівечені машини. Дуже сподіваюся, що вони повісять конокрада, негідника, який підірвав ту будівлю".
  
  
  "Я маю на увазі аварію минулого літа. Поїзд для перевезення худоби".
  
  
  "А, цей. Санта-Фе. Бойовий капелюх теж. Страшенно прикро. Вони загрожують позбутися від кольорової гами військового капелюха тепер, коли Санта-Фе об'єднався з Берлінгтоном Нортерном".
  
  
  "Ти звинувачував інженера".
  
  
  "Людина була на наркотиках. Чому ці вантажники ніколи не навчаться?"
  
  
  "Вони знайшли його голову на дереві".
  
  
  "Гей! Звідки ти це знаєш? Цього не було в офіційному звіті".
  
  
  Заговорив Чіун. "Ми знаємо багато такого, чого не повинні знати. Для тебе буде краще, якщо ти розкажеш нам усе, що знаєш".
  
  
  Мелвіс вагався. "Що ви всі хочете знати?"
  
  
  "Що насправді пустило під схил той поїзд?" - Запитав Римо.
  
  
  "Неможливо сказати напевно. Ось чому я відмовився від допінгу. Коли сумнівався, інженер був під кайфом або піднятий. чортовий безлад, що після того, як пил осяде, насилу відрізниш двотактний склад від комплекту з корови та теляти”.
  
  
  Ці двоє виглядали порожніми.
  
  
  "Розкажіть нам про інженера", - попросив Римо саме в той момент, коли за ними тріснула секція рейки.
  
  
  Вони озирнулися. З бандою шляхівців все було гаразд. Ніхто не постраждав.
  
  
  "Людська голова була відрізана солодкою, як жимолість", - відповів Мелвіс. "Під цим я маю на увазі, що вона могла бути відрубана гільйотиною. За винятком відсутності леза, що кидається в очі."
  
  
  "Літаюче скло"?
  
  
  Мелвіс кивнув головою. "Багато чого. Але я не думаю, що це те, що його вбило".
  
  
  "Що ж тоді сталося?"
  
  
  "Тоді я не міг сказати. Але тепер, коли ви заговорили про це, меч, подібний до того, що ви, хлопці, витягли з того великого блоку, міг би це зробити".
  
  
  Двоє обмінялися твердими поглядами.
  
  
  "Як голова залізла на дерево?"
  
  
  "Це та частина, яка мене тоді зовсім приголомшила. Голова не могла бути викинута при сході з рейок. Але, як ви, хлопці, напевно знаєте, викиньте баскетбольний м'яч із вікна, і він опише низхідну дугу. Ця голова застрягла високо на тому дереві. Не можу зрозуміти, як травматичне катапультування могло б пояснити це. Хтось, мабуть, повісив його там”.
  
  
  Двоє знову глянули один на одного.
  
  
  "Але я відмовляюся від наркотиків, тому що, як я вже сказав, вони покривають безліч гріхів. Не кажучи вже про незрозумілі".
  
  
  Чіун холодно глянув на нього. "Це ще не все. Я бачу це у твоїх очах-намистинках".
  
  
  "Ви маєте рацію, шарп, ви маєте рацію. Я пропустив один маленький пункт".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Бідний інженер був обезголовлений..."
  
  
  "Обезголовлений", - сказав Чіун.
  
  
  - за кілька миль від того місця, де насправді була знайдена його голова. Іншими словами, я думаю, що хтось був з ним у таксі, відрізав йому гарбуз, викликавши цю жахливу аварію. де вона знищила”.
  
  
  "Хтось заліз у кабіну, відрубав собі голову, але зумів вистрибнути після краху?" - Запитав Римо. "Як ти думаєш, це сталося насправді?"
  
  
  "І закинув голову на дерево з причин, відомих тільки Всемогутньому та божевільному, який це зробив. Тепер, можливо, ви розумієте, чому я не збирався писати цю громадину. Це неприродно, не кажучи вже про розумність. NTSB ненавидить подібні речі".
  
  
  "Що ви думаєте про це безладдя?" Запитав Римо, вказуючи на відправлений повторно поїзд, вагони якого стояли пом'яті та заляпані брудом на пристойній ділянці рейок.
  
  
  "Це? Отже, це з підручника. Частина важкого обладнання на рейках. Інженер не міг вчасно помітити це, щоб зупинитись. Зіткнення з автомобілями у воді. Таке трапляється постійно".
  
  
  "Це так?"
  
  
  "Ти не можеш сказати інакше".
  
  
  "Підемо зі мною", - сказав Чіун, кликаючи до себе.
  
  
  Мелвіс неохоче пішов за ними повз колійну бригаду.
  
  
  "Я дуже сподіваюся, що ви, хлопці, не збираєтеся перекидати мій маленький червоний фургон. Я тягнув її довгий час і сподіваюся тягнути ще набагато довше, перш ніж вирушу за своїм золотим годинником і цим останнім самотнім терміналом".
  
  
  Пара нічого не сказала. Вони зійшли із залізничного полотна на боці, зверненій до суші. У лісі вони показали йому ділянку бруду, де сліди потривожили землю.
  
  
  "Вони здаються вам знайомими?" - Запитав Римо.
  
  
  "Звичайно. Схоже, твій друг тут розгулював".
  
  
  "А як щодо цих?" - спитав Римо, вказуючи на ще один розсип відбитків.
  
  
  Мелвіс задумливо потер тупу щелепу. "Хм".
  
  
  "Великий Сенді, пам'ятаєш?"
  
  
  "Це сліди твого друга. Ти не зможеш мене обдурити".
  
  
  "Вони однакового розміру, це правильно, але не однакові", - сказав Чіун. І, поставивши ногу в сандалі поряд із відбитком, він натиснув на спуск. Коли його нога забралася, стало очевидним, що вони не були однаковими. Просто схожі.
  
  
  "Ти кажеш, хлопець, який стрибнув із траси в Біг Сенді, теж був тут?"
  
  
  "Певно", - сказав Римо.
  
  
  Мелвіс Каппер задумливо скривив обличчя. Він прикусив нижню губу. Він примружив одне око, потім інше. "Якщо це не переможе все", - промимрив він.
  
  
  "Він також був в Оклахома-Сіті".
  
  
  "Це припущення. Чисте, безсоромне припущення. Я не згоден із припущенням. Ні, сер. Не варто з ним сперечатися".
  
  
  "Жорстко", - сказав Римо. "Ти застряг на цьому".
  
  
  "Так", - каже Чіун. "Внесіть це у свій звіт і викуріть".
  
  
  Вони пішли.
  
  
  Мелвіс поспішив за ними. "Тепер, почекайте хвилинку золотої мови".
  
  
  Вони йшли далі.
  
  
  Пихкаючи, Мелвіс порівнявся з ними. Він йшов перед ними, відступаючи назад і намагаючись не спотикатися про коріння.
  
  
  "Ви, хлопці, прийшли іншим шляхом, я правий?"
  
  
  "Вірно", - сказав Римо.
  
  
  "Так де ви всі знаєте, що ці сліди були там?"
  
  
  "Це нам належить дізнатися, а вам з'ясувати", - сказав Чіун.
  
  
  Мелвіс багатозначно глянув на них. "Ви були тут раніше".
  
  
  "Можливо", - сказав Чіун.
  
  
  "Ви були тут до NTSB! Як це можливо? У вас не було часу прибути на місце раніше за мене".
  
  
  "Ти ставиш надто багато питань", - сказав Римо.
  
  
  "Так. Не тієї людини. Тобі краще навчитися ставити правильні питання у потрібний час", - попередив Чіун.
  
  
  Мелвіс намагався придумати хорошу відповідь на це, коли його пейджер спрацював. "О, чорт. Сподіваюся, це не ще один".
  
  
  Це було. Мелвіс підбіг до своєї орендованої машини та набрав номер на своєму мобільному телефоні.
  
  
  "Так-ям".
  
  
  "Що це?" - Запитав Римо.
  
  
  "Вам, хлопці, можливо, теж захочеться порадитися зі своїми начальниками. У Небрасці творяться великі справи".
  
  
  "Аварія?"
  
  
  "Гірше. Схоже, у них вийшло те, що за старих добрих часів називалося "зустріч на кукурудзяному полі".
  
  
  – Що? – перепитав Римо.
  
  
  Чіун ахнув. "Ні!"
  
  
  Римо двічі перевірив. "Ти знаєш що це таке?" він спитав Чіуна.
  
  
  "Звичайно, він знає", - випльовує Мелвіс. "Будь-яка людина, яка їздила паровозами до того, як вони стали антикваріатом, знає, що таке зустріч на кукурудзяному полі".
  
  
  "Ну я не знаю".
  
  
  "Я припиняю свою справу", - сказав Мелвіс Каппер. Переключивши свою увагу назад на стільниковий телефон, він гаркнув: "Я вже в дорозі. У будь-якому випадку, це була лише аварія на перехресті. Це відбувається кожен чортів день".
  
  
  Коли він повісив слухавку, Римо і Чіун дивилися на нього, як пара незадоволених учителів недільної школи.
  
  
  "Ніхто ще не довів протилежне", - парирував Мелвіс, захищаючись.
  
  
  Розділ 15
  
  
  
  
  Над Небраською Римо почав підозрювати, чому зустріч на кукурудзяному полі може називатися саме так. Ряди кукурудзи, що коливалися, марширували в усіх напрямках, як одягнена в зелену армію на стройових навчаннях.
  
  
  Вертоліт NTSB, що чекав, вилетів з Лінкольна, штат Небраска, і, помітивши подвійну стрічку слідів, що йде строго на захід через рівнинну місцевість, пішов за ними. Через деякий час з'явився паралельний набір слідів.
  
  
  Перекриваючи виття ротора, Мелвіс Каппер засинав Майстра Сінанджу питаннями. "Розкажи мені ще про той паровоз, на якому ти їздив, коли був молодим. Вузькоколійка чи стандартна?"
  
  
  "Вузькі", - сказав Чіун.
  
  
  "Без дурнів. Слонові вуха?"
  
  
  "Вуха слона – африканські".
  
  
  "Бампери замість ковбоя, я правий?"
  
  
  Чіун скорчив жовту гримасу, схожу на сливу. "Словники корів - це нововведення білих. Навіть японці ними не користуються".
  
  
  "У ті дні ви їздили в автобусі чи першим класом?"
  
  
  "Пригнобителі у Пхеньяні подарували моїй родині власний автобус".
  
  
  Мелвіс ляснув капелюхом по коліна. "Без дурнів! У тебе був свій особистий тренер? Голданг!"
  
  
  "Він все ще знаходиться в Пхеньяні, чекаючи виклику на службу", - чемно сказав Чіун.
  
  
  Мелвіс повернувся до Римо. "Ти це чув? Має власний залізничний вагон. Чувак, це спосіб літати".
  
  
  "Так". Чіун дозволив собі проблиск гордості у своїх очах. "У подорожах на парах є щось високе".
  
  
  Перебив Римо. – Чому я ніколи не чув про це? - Запитав я.
  
  
  "Наступного разу, коли ми будемо в Пхеньяні, я підвезу тебе. Якщо ти не викличеш у мене невдоволення до цього".
  
  
  "Ні, дякую. Я не сильний у поїздах".
  
  
  "В чому справа?" Мелвіс хмикнув. "У тебе ніколи не було набору Lionel, коли ти був бритвенником?"
  
  
  "Ні", - сказав Римо.
  
  
  "Тоді ти багато пропустив. Мені шкода людини, яка в дитинстві ніколи не мала набору для поїзда".
  
  
  "Врятуйте це", - сказав Римо, оглядаючи обрій.
  
  
  Тепер вони були над рівнинною центральною частиною Небраски. Кукурудзяні поля сягали настільки далеко, наскільки вистачало очей. Внизу кукурудза була вкрита пензликами, то тут, то там виднілися золотисті відблиски.
  
  
  "Відведи очі, Римо", - попередив Чіун.
  
  
  "Я шукаю те, що ми шукаємо", - поскаржився Римо. "Я не думаю про кукурудзу".
  
  
  Чіун довірився Мелвісу. "Останнім часом він пристрастився до кукурудзи".
  
  
  "Біла блискавка"?
  
  
  "Гірше. Жовті ядра".
  
  
  "Ніколи не чув про цю марку самогону".
  
  
  - У ньому тече індіанська кров, а ти знаєш, як вони ставляться до кукурудзи, - прошепотів Чіун.
  
  
  "Більше нічого не кажи. У нас були купи індіанців у Великому Порожньому - перш ніж ми прогнали їхні люті дупи".
  
  
  "Я бачу щось попереду", - сказав Римо. Мелвіс перехилився через пілота.
  
  
  "Що? Де? Я нічого не бачу" Мелвіс клацнув правим навушником пілота. "А ти?" Пілот роздратовано похитав головою.
  
  
  "Аварія поїзда", - сказав Римо. "Він перекинувся на бік?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Ну, ти дивишся ззаду. Мене турбує головний кінець", - сказав Мелвіс, відкидаючись назад і облизуючи губи. "Приготуйтеся. Змагання на кукурудзяному полі – пекельне видовище, якщо ви ніколи його не бачили".
  
  
  "Я бачу кукурудзяне поле", - сказав Римо, - "але не частина зустрічі. Це зустріч із двома "е" чи з м'ясом, як у яловичині?"
  
  
  Мелвіс помітно здригнувся. "Якщо все так погано, як я побоююся, це може бути кривава суміш того й іншого".
  
  
  Це було, Римо побачив, коли вертоліт продзижчав над поїздом.
  
  
  Внизу стояв пасажирський поїзд Amtrak. Довжиною дванадцять вагонів. Останній вагон ідеально стояв на рейках, ніби чекав на перехресті. Інші були розкидані всюди. Два причіпні вагони Amtrak, все ще зчеплені, утворили велику сріблясту букву V поперек смуги відведення. Ще один лежав на боці. Один був розколотий, як пакет, що обірвався, обгорнутий фольгою.
  
  
  Потяг нагадував довгу сріблясту змію зі зламаним та вивихнутим хребтом.
  
  
  Спочатку було по-справжньому брудно. І коли вони пролетіли над ним, Римо достеменно зрозумів, що таке зустріч на кукурудзяному полі.
  
  
  Обидва двигуни все ще стояли на рейках. Сріблястий двигун Amtrak був утиснутий в ніс іншого двигуна, чорного. Він виглядав старим і якимось павучим, незважаючи на те, що збільшився завдовжки на третину. Двигун Amtrak пережив зіткнення не краще. Він отримав влучення в обох напрямках. Наступний автомобіль врізався у його задню частину. В результаті кузов двигуна Amtrak склався гармошкою.
  
  
  "О боже", - простогнав Мелвіс. "Фара до фари. Це найгірший вид лобових зіткнень".
  
  
  Коли вони знизилися, вони побачили намети "втомних цуценят", де лікували поранених. Ноші лежали рядами, порожні, але забризкані червоним. Деякі були повністю червоні, як прапори. Машини швидкої допомоги стояли навколо кукурудзяного поля, але було очевидно, що найгірше у сортуванні вже позаду.
  
  
  Раптом Мелвіс Каппер почав стогнати: "О Господи. Про солодкий Ісусе. Скажи мені, що це не так".
  
  
  "Що ти бачиш?"
  
  
  "О, жах. Я більше не можу на це дивитися". І він відірвав погляд від двигуна. Через секунду вони притяглися назад. Це було так, ніби він бачив це вперше, все заново.
  
  
  "О, моя мамо. Я просто хочу розплакатися. О, померти таким молодим ось так".
  
  
  "Про що ти говориш?" - спитав Римо, не бачачи жодних тіл.
  
  
  "Чортів двигун! Подивися на нього. О, ти тільки подивися на цей милий монококовий кузов, весь розбитий до біса собачим і зник".
  
  
  "Який двигун?" - Запитав Римо.
  
  
  “Amtrak, ти ідіот. Господи, їх навряд чи п'ять чи шість в експлуатації, а тепер один мертвий”.
  
  
  Римо глянув на Мелвіса.
  
  
  Мелвіс озирнувся. "Чорт забирай, я зараз розплачуся. Вибачте мене".
  
  
  І він схопив носову хустку і промокнув їм очі.
  
  
  Римо подивився на Майстра Сінанджу. "Хто знає, скільки людей загинуло, і він оплакує двигун".
  
  
  "Він дурень. Тільки пара гідна його сліз".
  
  
  Рімо нічого не сказав. Його погляд був прикутий до уламків, які з кожною секундою ставали дедалі більше.
  
  
  Вертоліт сів, тримаючи траву прерії, як волосся під феном. Вони вийшли.
  
  
  Мелвіс підійшов до локомотива, сказавши: "О боже, я просто сподіваюся, що вона не може зійти з рейок. Тому що якщо це так, тоді ти можеш поцілувати Amtrak на прощання. Передбачалося, що це буде локомотив майбутнього. У будь-якому випадку, один з них ".
  
  
  "Що це за інша штука?" Запитав Римо, вказуючи на чорний двигун.
  
  
  "Це? Чому, це..."
  
  
  Вони глянули на нього.
  
  
  "Дай мені зараз секунду. Це прийде до мене".
  
  
  Мелвіс почухав потилицю з обох боків і уважно оглянув покорежений двигун спереду, ззаду і з обох боків.
  
  
  "Точно не знаю", - зізнався він. "Схоже, це може бути якийсь перемикач чи робочий поїзд".
  
  
  "Що він робить на тій самій трасі, що і Amtrak?"
  
  
  "Справедливе питання. Он там знаходяться лінії Юніон Пасіфік. Вони перевозять вантажі. Ліврея дядька Піта - це те, що вони називають жовтою бронею, так що це не одна з них".
  
  
  Не знаю, що ще працює на цій лінії. Це точно не моя частина лісу”.
  
  
  Мелвіс повів їх в обхід, до іншого боку з'єднаних на носі сіамських двигунів. Сморід дизельного палива сильно вдарив їм у ніздрі.
  
  
  Коли вони повернули з іншого боку, вони потрапили до камери. У них перед носом клацнуло.
  
  
  Відреагувавши на звук, Римо та Чіун раптово рвонулися у протилежних напрямках. Вони різко зупинилися на безпечній відстані.
  
  
  Відчувши подих вітру, Мелвіс обернувся. "Я думав, ви, хлопці, були прямо в мене за спиною".
  
  
  "З ким ти розмовляєш?" - спитав музичний, деренчливий голос.
  
  
  Мелвіс кинув один погляд на гнучку дівчину в куртці з оленячої шкіри з бахромою та яскраво-синіх джинсах і запитав: "Хто ти, чорт забирай, така?"
  
  
  Жінка опустила фотоапарат, тримаючи його в одній руці, та дістала візитну картку із джинсів. "К. К. Крокет. Журнал для фанатів Rail".
  
  
  Обличчя Мелвіса просвітліло. "Фанат рейок! Чому, я підписуюсь на це". Він витяг картку. “Мелвіс О. Каппер, NTSB. І якщо я маю сказати тобі, що означають ці ініціали, то ти не той, за кого себе видаєш”.
  
  
  "Велике вам дякую", - сказала Кейсі, беручи картку. У неї була посмішка кукурудзяного кольору, а волосся лише трохи менш руде, ніж мідь. Її очі були яскраво-блакитними.
  
  
  Підійшли Римо та Чіун.
  
  
  Мелвіс тицьнув у них великим пальцем. "Це двоє хлопців із ДОТ".
  
  
  "Можна мені також взяти ваші картки?" - весело спитала Кейсі.
  
  
  "У мене немає карти", - сказав Чіун.
  
  
  Римо запропонував свою. "Можу я залишити її собі? Я колекціоную їх", - запитала Кейсі.
  
  
  "Вибачте", - сказав Римо, забираючи його назад. "Тільки один".
  
  
  "Вони з далекого Сходу", - сказав Мелвіс К.К., дивлячись на Чіуна, він додав: "Далеко на Сході".
  
  
  "Радий з усіма вами познайомитися. Я катався на California Zephyr, коли він врізався. Дозвольте мені сказати вам, це був незабутній досвід. Але я зробив кілька відмінних знімків місця краху. Може бути, цього разу я зможу зробити обкладинку".
  
  
  "Ви були у поїзді?" Запитав Римо.
  
  
  "Остання машина. Ми їхали як по маслу, коли загриміло! Згасло світло, бум-бум-бах-ба-бум, і ми опинилися в канаві швидше, ніж пух через опосума".
  
  
  "Ти справжня щасливиця", - сказав Мелвіс.
  
  
  "Все, окрім осквернення серед рівнин Небраски", - сумно сказала Кейсі.
  
  
  "Це кошти, залишені позаду", - сказав Мелвіс Римо та Чіуну.
  
  
  "Нам треба провести розслідування. Пам'ятаєш?" Сказав Римо.
  
  
  "Правильно. Правильно. Ми підходимо до цього". Звертаючись до К.К., Мелвіс сказав: "Ми з хлопцями з DOT просто намагалися зрозуміти, що це за інший двигун. Можливо, ти знаєш, бути з Rail Fan і таке інше".
  
  
  К.С. примружила одне око, потім інше на чорний двигун. На голові у неї був білий інженерський кашкет у зелену смужку, і він кілька разів поправляв козирок.
  
  
  "Це не перемикач".
  
  
  "Це точно", - погодився Мелвіс.
  
  
  "І не алкоголік також".
  
  
  "Не мають жодної лівреї, про яку варто було б говорити. Що саме по собі дуже незвичайно. К.С. гал, ти випадково не знаєш, чий це трек?"
  
  
  "Берлінгтон Нортерн".
  
  
  "Звичайно, це не Берлінгтон Нортерн дизель. Їхня кольорова гама - каскадно-зелена".
  
  
  К.К. кивнула. "Хоч би що це було, це точно не відноситься до цієї лінії".
  
  
  "Звичайно, ганьба у цьому Genesis".
  
  
  Особа К.К. витяглося. "І це був мій перший Genesis, також!"
  
  
  "Не хочу так брутально говорити вам про це, але це може стати вашим останнім, якщо Amtrak програє чесний бій. Ця аварія точно не переконає Конгрес продовжувати її".
  
  
  У цей час К.С. зламався.
  
  
  "Ну, не змушуй мене починати", - схлипнув Мелвіс. "Я сентиментальний йолоп, коли справа стосується високої якості заліза".
  
  
  Поки вони ділили носову хустку, Римо і Чіун почали ритися в розкиданих уламках.
  
  
  "Можливо, один із цих фрагментів нам щось скаже", - сказав Римо.
  
  
  Мелвіс крикнув: "Чувак, якщо справжні фанати rail, такі як я та Кейсі, не можуть визначити, подивившись на задню частину, ніякі фрагменти не допоможуть".
  
  
  "Це має бути щось".
  
  
  "Можливо це японське", - припустив Чіун.
  
  
  Мелвіс пожвавішав. "Думаєш, ти впізнав би її, якби вона була такою?" Звертаючись до К.К., він сказав: "Цей маленький хлопець увесь час їздив паровозами в Кореї. У сім'ї був свій особистий автомобіль".
  
  
  "Голлі", - сказала Кейсі, витираючи очі. "Подвійно рада познайомитися з вами, сер. Не могли б ви люб'язно погодитися на інтерв'ю для мого журналу? Я не думаю, що ми коли-небудь публікували статтю про корейський steam".
  
  
  "Чи можемо ми зберегти це для наступного з'їзду?" - Запитав Римо.
  
  
  "Дозволь мені вивчити цього звіра у пошуках ключів до його походження", - гордо сказав Чіун.
  
  
  Майстер Сінанджу попрямував до чорної машини, Римо і Мелвіс пішли за ним, тоді як Кейсі засинав його питаннями.
  
  
  "Що це був за двигун?" - спитала Кейсі.
  
  
  "Мікадо 2-8-2", - гордо сказав Мелвіс.
  
  
  "Ніколи не чув про таке. Це був вузьконаправлений калібр?"
  
  
  "Ага", - сказав Мелвіс.
  
  
  "Слонові вуха"?
  
  
  "Ніяких вух. Жодного ковбоя. Тільки бампери", - сказав Мелвіс.
  
  
  "Чия це історія?" Вибагливо запитав Чіун.
  
  
  "Вибачте", - сказав Мелвіс, сором'язливо посміхаючись.
  
  
  Звертаючись до Римо, Чіун сказав: "Чому ти не ловиш кожне моє слово, як ці двоє?"
  
  
  "Мій мозок не був пропарений", - пробурчав Римо.
  
  
  "О, ти просто сердишся через те, що народився занадто пізно, щоб підхопити помилку steam".
  
  
  "Ви могли б запускати всі поїзди на землі від Ніагарського водоспаду, і мені було б байдуже", - сказав Римо.
  
  
  Мелвіс і Кейсі ахнули, як дві старі діви.
  
  
  "Що за мова!" - сказала К.К.. "Як вам не соромно. Ця велика нація була побудована на рейках. Потяги не забруднюють навколишнє середовище, не падають з неба, як літаки, і не втрачають багажу".
  
  
  Чіун зупинився як укопаний. Відкинувши голову назад, він прийняв героїчну позу, руки стиснуті в кулаки і притиснуті до стегон. "Це не японською", - сказав він.
  
  
  "Звідки ти знаєш?" - спитав Мелвіс.
  
  
  Один палець з довгим нігтем - на непошкодженій лівій руці, як зауважив Римо, - вказав на закопчений ланцюжок букв і цифр, що здавалися безглуздими, і цифр внизу збоку чорного двигуна.
  
  
  "Японці не використовують англійську букву l".
  
  
  "У цьому ти маєш рацію".
  
  
  "То що це таке?" - Запитав Римо.
  
  
  "Дивися", - сказала Кейсі, повертаючись.
  
  
  Римо і Чіун одночасно розвернулися, спрямувавши погляди в напрямку її пальців, що збуджено показували.
  
  
  По паралельному шляху ВВЕРХ наближався поїзд. Паровоз, як побачив Римо, був пофарбований у строкату ліврею пустельного камуфляжу.
  
  
  "Чи бачу я те, що кажуть мені мої очі: "Я здається"? Запитав Мелвіс, затамувавши подих.
  
  
  "Якщо ти не спиш, то і я не сплю", - видихнула Кейсі.
  
  
  "Що це?" Запитав Римо з занепокоєнням у голосі.
  
  
  "Я не знаю", - похмуро сказав Чин, "але він пофарбований у войовничий колір".
  
  
  "Що, мабуть, один із останніх підрозділів на "Юніон Пасифік" все ще переодягнений у камуфляжні кольори "Бурі в пустелі", - сказав Мелвіс із благоговінням у голосі.
  
  
  "Що?"
  
  
  "Це правда. Ще під час "Бурі в пустелі" Юніон Пасифік намалювала кілька своїх SD40-2 точно такими, як он той, на знак підтримки наших військ у Перській затоці".
  
  
  "Від цього як би захоплює дух, чи не так?" - сказала Кейсі.
  
  
  "Амін. Дизель завжди змушує моє серце битися швидше".
  
  
  Коли двигун прогуркотів повз, Мелвіс і К.К. зняли капелюхи і приклали їх до своїх сердець. Решта поїзда складалася зі старих товарних вагонів, пофарбованих у різні кольори, з курними та облупленими бортами.
  
  
  "Змушує ваше серце битися, як старі литаври, коли ви бачите таке рідкісне видовище, чи не так?" Сказав Мелвіс. “І подивіться на ці товарні вагони HyCube. Вони працюють на восьмиколісних вантажівках. Я ніколи не бачив нічого подібного”.
  
  
  "На Сонора-вей я одного разу бачив Alco RSD12, що стрибає, як кажан з пекла". Кейсі почервоніла. "Прошу вибачення - Аїд".
  
  
  "Високий ніс чи низький?" Запитав Мелвіс, коли вагони промайнули повз нього.
  
  
  "Високо. Пофарбовані в яскраво-жовтогарячий колір".
  
  
  Мелвіс зітхнув. "Іноді життя може бути солодким".
  
  
  "У мене є фотографії цього. Хочеш подивитися на них?"
  
  
  "Замініть Alco RSD12 на FPA4 з лівреєю винного поїзда долини Напа".
  
  
  "Домовилися!"
  
  
  Поки Римо спостерігав з дедалі більшою недовірою, вони дістали свої гаманці і почали обмінюватися знімками дизелів, які вони знали і любили.
  
  
  Поки вони вдавалися до спогадів, Римо знайшов тонкий шматок понівеченого чорного металу. "Тобі це здається шматком лопаті вентилятора, Татко?"
  
  
  Чіун оглянув його, звузивши очі. "Так".
  
  
  "Жахливо великий фанат".
  
  
  Римо звернувся до Мелвіса. "Наскільки ти великий шанувальник Genesis?"
  
  
  Йому довелося повторити питання і покружляти Мелвіса на місці, перш ніж він знову зосередив свою увагу.
  
  
  "Гей, вистачить про це зараз!" Мелвіс заревів.
  
  
  "На що, на твою думку, це схоже?" Ретельно запитав Римо, тримаючи метал перед своїм обличчям.
  
  
  "Схоже на величезну лопату вентилятора".
  
  
  "Вимкнути що?"
  
  
  "Це не з "Генези"", - сказав Кейсі.
  
  
  "Це факт. Виглядає надто старим".
  
  
  "Отже, це відключено від іншого двигуна?" припустив Римо.
  
  
  "Повинно бути".
  
  
  "Лопаті вентилятора встановлені зверху для охолодження двигуна, вірно?"
  
  
  "Так, але це виглядає занадто великим, щоб бути з лопатою двигуна".
  
  
  "Отже, що залишається?" Нетерпляче спитав Римо.
  
  
  "Знаєш, - сказала Кейсі, - одного разу я чула про істоту під назвою рейковий цепелін".
  
  
  "Не буває такої тварини", - гаряче наполягав Мелвіс.
  
  
  "Це теж".
  
  
  "Дозволь їй розповісти це", - сказав Римо, сильно стискаючи шию Мелвіса.
  
  
  "Ще в тридцяті роки, коли експериментували з високошвидкісними залізницями, хтось збудував обтічний вагон із прикріпленим до нього величезним старим літаковим двигуном".
  
  
  "Розкажи, будь ласка", - сказав Мелвіс, смикаючи свій комір.
  
  
  "Це правда. Пропелер був ззаду, в стилі штовхача. Коли вона почала обертатися, рейковий зеп злетів, як ні в чому не бувало".
  
  
  "Як швидко вона летить?" - спитав Мелвіс.
  
  
  "Точно не пам'ятаю. Але вони побили кілька рекордів швидкості на суші для того часу".
  
  
  "Це не схоже на лопату літака", - сказав Римо.
  
  
  "У цьому він має рацію", - сказала Кейсі.
  
  
  - І що це значить? - стомлено спитав Римо.
  
  
  "Чорт візьми, єдине, про що я можу думати, це про роторно-плужний потяг", - сказав Мелвіс.
  
  
  "Що це?" - Запитав Римо.
  
  
  "Ти бачив снігоочисники?"
  
  
  "Звичайно", - сказав Римо.
  
  
  "Уявіть собі великий старий двигун з великим старим обертовим плужним диском, обрамленим спереду, як рот великої старої міноги з лопатями вентилятора, що обертаються, замість зубів".
  
  
  Кейсі озирнулася на чорний двигун. З боків у нього були круглі ілюмінатори замість вікон.
  
  
  "Можливо це роторний плужний двигун".
  
  
  "За винятком однієї чортової речі", - вставив Мелвіс.
  
  
  "Що це?" Запитав Римо.
  
  
  "Нині середина літа. Що може робити плужний двигун серед кукурудзяних полів, що рухається не в той бік на пасажирській лінії?"
  
  
  "Ті, що викликають аварію", - сказав Римо.
  
  
  "Ви хочете сказати, що це продуманий саботаж?"
  
  
  "Дивись на це. Двигун з неправильним курсом. Лобове зіткнення. Що ще це могло бути?"
  
  
  Мелвіс почухав у потилиці. "Можливо, інженер був під кайфом".
  
  
  "Котрий з них?" - спитала Кейсі.
  
  
  "Ну, інженер-плужник, звичайно. Інакше навіщо б йому виводити її з ладу через шість місяців після останнього снігопаду і їхати не в той бік зайнятою трасою?"
  
  
  "Звучить розумно для мене, хоч би як я боявся ідеї інженера з наркотиків", - сказав К.С.
  
  
  "Вони не виховують інженерів, як раніше", - щиро сказав Мелвіс.
  
  
  "Або двигуни", - сказала К.К., дивлячись на зруйнований Genesis.
  
  
  Мелвіс хитнувся назад на підборах черевиків. "Так, сер, це може стати кінцем Amtrak".
  
  
  "Ти продовжуєш це говорити", - сказав Римо. "Чому?"
  
  
  "Да чому?" - спитав Чіун.
  
  
  "Хіба ви двоє не знаєте? Контракт Amtrak з вантажними лініями спливає цього року. Конгрес збирається анулювати його. Amtrak не може впоратися зі своєю вагою у фінансовому плані, за винятком Північно-Східного коридору та кількох інших місць. Всі вантажівки роблять ставки, тому що їм доводиться віддавати пріоритет пасажирським перевезенням, відсуваючи їх на другий план, коли їм потрібно перевозити товари, тоді як Amtrak просто проноситься повз ".
  
  
  "Отже, вантажні лінії хотіли б, щоб "Амтрак" припинила своє існування?" - Запитав Римо.
  
  
  "Упевнений, що вони б стріляли".
  
  
  "Можливо, вони стоять за цим неподобством", - сказав Чіун.
  
  
  "Це хороша теорія. За винятком одного крихітного факту".
  
  
  "Що це?" - Запитав Римо.
  
  
  "Вантажівки сходять з рейок частіше, ніж Amtrak. Їм стає гірше у співвідношенні три до одного".
  
  
  - Можливо, вони прагнуть відвести від себе підозри, - вставив Чіун. На "Фетлоку" часто буває саме так.
  
  
  "Які?" - спитала Кейсі.
  
  
  "Не має значення", - сказав Римо.
  
  
  "Дивіться", - палко сказав Мелвіс. "Це не можуть бути вантажні шляхи. Бачите ці поплутані рейки? Хтось повинен їх почистити. І той самий хтось повинен платити за прибирання. Це точно не Amtrak. У них навряд чи є хоч одна ділянка високоякісного заліза в країні. Вантажні лінії контролюють усе це. Це вони пожирають рахунок за збирання”. Мелвіс раптово озирнувся. "Це нагадало мені. Хіба хлопці Халчера не повинні бути тут до цього часу? Що їх утримує?"
  
  
  - Хто вони? - Запитав Римо.
  
  
  "Халчер. Вони лише королі відновлених поїздів. Ти бачив, як вони працювали ще в Містик ".
  
  
  "Ти був у Містік?" - схвильовано запитала Кейсі. "Джиміні, це була катастрофа. Шкода, що я цього не бачила".
  
  
  Римо стиснув її шию, і вона теж затихла.
  
  
  Про Мелвіс він запитав: "Халчер - єдина людина в цьому бізнесі?"
  
  
  "Ні, просто найбільші та найкращі".
  
  
  "Щоразу, коли поїзд сходить з рейок, вони заробляють гроші, вірно?"
  
  
  "О, не смій богохульствовать", - вигукнула Кейсі, її бахрома з оленячої шкіри затремтіла від гніву. "Не смій виступати проти Халчера".
  
  
  "Чорт забирай, навіть не думай про те, що ти думаєш", - сказав Мелвіс. "Вони залізничники. Вони не стали б влаштовувати катастрофи. Крім того, їм і не потрібно. Цим залізничним лініям понад сто років. Вони обов'язково зіб'ють потяг або два просто через вік і неохайність. Ні, Халчер за цим не стоїть. Ні за що, ні як”.
  
  
  "Ну хтось є".
  
  
  "Я кажу, що це дур. Дур - бич на землі. Покажіть мені GE Dash-8, що зійшов з рейок, або перевернутий Geep, і я готовий посперечатися на мамин "Стетсон", що в повітрі пахне марихуаною".
  
  
  "Або це, або діє злісний Конгрес боротьби з залізничними перевезеннями", - сказала Кейсі з абсолютно незворушною особою.
  
  
  "Давайте принаймні з'ясуємо, звідки взявся цей плужний двигун, перш ніж вирушимо підривати Конгрес, добре?" - Запропонував Римо.
  
  
  Розділ 16
  
  
  
  
  Роторно-плужний двигун вийшов із Гастінгса, наступної зупинки California Zephyr.
  
  
  Зазвичай вони зберігалися в сараї біля узбіччя. Сарай досі був там, але всередині не було двигуна. Двірника також не було.
  
  
  "Можливо, ярдмен вивів її і пішов не в той бік, начебто випадково", - сказав Мелвіс.
  
  
  "Якщо не йде сніг, чи є правильний шлях?" - Запитав Римо.
  
  
  "Тепер, коли ти згадав про це, немає".
  
  
  "Вони занадто повільні, щоб їхати тією ж колією, що і швидкий поїзд, навіть якщо їдуть у правильному напрямку", - вставив Кейсі.
  
  
  "Що такого швидкого у "Каліфорнійському зефірі"?" Мелвіс хмикнув.
  
  
  "Старий каліфорнійський "Зефір" був швидким".
  
  
  "Це не старий каліфорнійський зефір, мені неприємно тобі це казати".
  
  
  Кейсі посміхнувся. "Мене це влаштовує. Я всього лише прямую на велику залізничну виставку".
  
  
  "Той, що у Денвері?" Запитав Мелвіс, і обличчя його просвітліло.
  
  
  "Це той самий".
  
  
  "Чуваку, як же я хочу піти на цю вечірку! У них будуть усі найновіші паровозики, які тільки є, від кожної нації на землі. І кілька старих теж".
  
  
  "І я збираюся знищити їх усіх", - сказала Кейсі, піднімаючи свою камеру.
  
  
  Мелвіс відкашлявся і запитав: "Тобі хтось колись казав, що в тебе найкрасивіші на Конрейлі блакитні очі?"
  
  
  Кейсі почервоніла, як буряк. "А, чорт забирай".
  
  
  "Ми можемо повернутися до розслідування?" - Запитав Римо.
  
  
  Мелвіс став серйознішим. “Дозвольте мені люб'язно нагадати вам, що це розслідування NTSB. Що є вертоліт NTSB, який доставив нас сюди. І якщо тобі це не подобається, ти можеш звалити все до купи та піти”.
  
  
  "Якщо ми підемо, - гордо сказав Чіун, - ми заберемо з собою наші історії про знамениту лінію Кенджі".
  
  
  "А тепер, почекай хвилинку збору бавовни! Я мав на увазі не тебе, старий. Просто твого худорлявого друга. Він може повернутися туди, звідки він родом. З іншого боку, ми з тобою збираємося серйозно порадитися про корейський steam. Я навряд чи поставив. всі питання, які накопичилися у моєму бідному мозку”.
  
  
  Погляд Чіуна звузився. "Я розгляну цю пропозицію, якщо розслідування пройде успішно".
  
  
  "Що ж, давайте рухатися далі". Мелвіс озирнувся. "Я думаю, що цей чортовий інженер по плугу - це м'ясо на кукурудзяному полі, зустрічайте сендвіч".
  
  
  Вітерець, що змінився, доніс до чутливих ніздрів Римо і Чіуна металевий запах. Вони почали обережно принюхуватись до вітру.
  
  
  Мелвіс із сумнівом подивився на них. "Ви, хлопчики, ні з того ні з цього перетворюєтеся на кисок?"
  
  
  "Я відчуваю запах крові", - сказав Чіун.
  
  
  "Те саме", - сказав Римо.
  
  
  Мелвіс приєднався до дегустації бризу. "Я не відчуваю запаху нічого, крім дизельного палива та дозріваючої кукурудзи".
  
  
  "Кров", - сказав Чіун, крокуючи на північ.
  
  
  Римо пішов за ним. Решта стала в чергу.
  
  
  ВОНИ ЗНАЙШЛИ голову людини до того, як знайшли саму людину. Голова була поділена на дві частини. Його обличчя було розсічене по центру, розділова лінія проходила між його очима, ідеально розділяючи перенісся. Мабуть, він мав щілину між двома передніми зубами, бо по обидва боки від двох половинок зуби пережили раптовий розкол незайманими.
  
  
  Лезо увійшло так ідеально.
  
  
  Майстер Сінанджу підняв дві половинки голови і склав їх, як очищений кокосовий горіх. За виразом жаху на обличчі мерця було очевидно, що фехтувальник стояв віч-на-віч зі своєю жертвою.
  
  
  "Один удар зверху вниз, що розділяє дві частини, і один упоперек шиї", - похмуро сказав Чіун. "Удар розщепювачем груші, за яким слідує помах шарфом".
  
  
  Кейсі сказав: "Я ніколи не бачив нічого подібного".
  
  
  Мелвіс пропищав: "Мила, я бачив набагато гірше. Ну, одного разу в Оклахомі я бачив чоловічу голову на дереві, схожу на ананас, який тільки й чекає, щоб його зірвали. Якщо подумати, вираз його обличчя був приблизно таким же розгубленим, як і у цього бідолахи”.
  
  
  "Інші його частини, мабуть, десь тут", - сказав Римо, озираючись на всі боки.
  
  
  Вони знайшли тіло неподалік. Він лежав на животі у високій траві прерії, підібгавши під себе руки, ніби впав, розстібаючи ширинку.
  
  
  "Мабуть, бідолаху спаяли, коли він востаннє відлив", - пробурмотів Мелвіс. "На мою думку, це правильний і жорстокий вчинок".
  
  
  Римо перевернув тіло на спину. Воно перекинулося легко, як колода. І таке ж тверде. Настало трупне задублення.
  
  
  Руки застигли на лінії пояса, ніби вони щось тримали перед тим, як він помер. Його ширинка була застебнута.
  
  
  "Моя помилка", - сказав Мелвіс.
  
  
  Опустившись навколішки, Римо оглянув великий палець. Він був червоного кольору, і в області відбитка виднілася невелика вм'ятина.
  
  
  "Що це?" Римо поцікавився вголос.
  
  
  "Його мертвий палець", - сказав Мелвіс, підморгуючи у бік Кейсі.
  
  
  "Я маю на увазі це поглиблення".
  
  
  Мелвіс опустився на землю і пильно подивився. "Знайди мене".
  
  
  "Дай-но я подивлюся", - сказала К.С. Вона сіла поряд із ними і подивилася на великий палець. "Знаєш, у країні Великого неба я робила фоторепортаж про ці нові радіокеровані пристрої".
  
  
  "RC?"
  
  
  "На радіокеруванні. Тепер у них є передавачі, які можуть переміщати локомотив по розподільних станціях без участі машиніста в кабіні. На кінці перемикача потужності передачі є маленька срібляста кулька. Залишає глибоку вм'ятину, таку ж, як у цієї".
  
  
  Мелвіс розсіяно почухав свій великий палець. "Ти не говориш".
  
  
  "Звичайно. У ньому вся профспілка Братства локомотивних інженерів у милі. Вантажні боси можуть скоротити екіпажі до двох, іноді до одного, надавши вантажнику одне з цих хитромудрих пристосувань і змусити його переміщати рухомий склад без необхідності в інженерах".
  
  
  Мелвіс притиснув свій стетсон до серця і виглядав сумним. "Спосіб життя, безумовно, випаровується, коли навіть інженер схильний до звільнень".
  
  
  "Колись чули про двигун з роторним плугом від RC?" Римо запитав К.С.
  
  
  "Ні, але це не означає, що цього не могло бути".
  
  
  Римо підвівся. Інші наслідували його приклад.
  
  
  "Хто б не вбив цього хлопця, він узяв його радіокерований блок і повів плуг трасою", - сказав він.
  
  
  "Це можливо", – визнав Мелвіс.
  
  
  "За винятком однієї речі", - сказав К.К.
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Я думаю, що ця штука, що виблискує на сонці геть там, - це радіокерований модуль, про який йдеться".
  
  
  Вони перейшли glint. Це був радіокерований апарат. Він мав корпус з нержавіючої сталі та плечові ремені, щоб його можна було носити з собою, залишаючи руки вільними для керування.
  
  
  "Ось і все для цієї теорії". Сказав Римо.
  
  
  "Схоже, його зламали", - промимрив Мелвіс.
  
  
  "Навіщо комусь це робити?"
  
  
  "Дістав мене", - сказав К.К. - "Можливо, він хотів отримати радіочастоту".
  
  
  "То де ж той відчайдушний, який так налякав цього бідолаху?" Мелвіс хотів знати.
  
  
  "Можливо, він був у двигуні плуга", - припустив Чіун.
  
  
  "Самовбивство", - сказав Мелвіс, ударяючи кулаком по м'ясистій долоні. "Самовбивство! Ось і все! Самогубство. Самогубство, викликане наркотиками. Людина порізала свого товариша по роботі і, відчуваючи докори совісті, сів на двигун plow і врізалася прямо в California Zephyr, згаснувши в сяйві дизельної слави".
  
  
  "Звучить непереконливо", - сказав Римо.
  
  
  "Можливо, у нього також був діабет".
  
  
  Всі подивилися на Мелвіса з вичікувальним виразом обличчя.
  
  
  "У одного британця був діабет", - пояснив Мелвіс. "Йому не могли ампутувати ногу через кохання чи вугілля, тому він ліг на доріжку і дозволив хайболу зробити це за нього. Ушкоджена нога відбулася чисто, як бамбук. Можливо, у цього хлопця була невиліковна хвороба, і це був його спосіб піти. ".
  
  
  "Який ідіот вчинить самогубство, врізавшись у локомотив, що наближається?" – спитав Чіун.
  
  
  Мелвіс і Кейсі подивилися один на одного. З їхніх вуст вирвалася та сама відповідь.
  
  
  "Рейковий вентилятор!" - Вигукнули вони.
  
  
  Вони доставили передавач назад на місце аварії. К.К. привів його в дію і дав поїзду задній хід.
  
  
  Ніхто не очікував реакції, але маячок на даху поїзда почав блимати жовтим, і потяг смикнувся назад, захоплюючи за собою Genesis. Він болісно проповз усі два фути, потім зупинився як укопаний.
  
  
  К.К. вимкнув передавач. "Вони пристосовані для керування лише одним поїздом одночасно. Ти маєш перезавантажити його для іншого".
  
  
  - Який радіус дії? - Запитав Римо.
  
  
  "Можливо, миль двадцять. З ретрансляторами більше".
  
  
  "Отже, вбивця міг стояти далеко за сараєм і направити роторний плуг у цей бік, не бачачи, що відбувається?"
  
  
  "Це можливо. Все, що вам потрібно зробити, це налаштувати керування кабіною і запустити її за допомогою RC. Якщо ви хочете запустити його прямо в каліфорнійський зефір, все, що вам потрібно, це правильний трек та правильний напрямок. Це не означає, що вам потрібно чимось керувати”.
  
  
  "Питання у тому, хто?" – сказав Римо.
  
  
  "Все, що нам потрібно зробити, це відірвати ці два жалюгідні двигуни один від одного, і, можливо, ми отримаємо нашу відповідь", - запропонував Мелвіс.
  
  
  "Чудова пропозиція", - сказав Чіун, розмашисто відкидаючи назад свої сріблясті рукави.
  
  
  Він підійшов до купи паровозного пюре.
  
  
  "Що він задумав?" Мелвіс спитав Римо.
  
  
  "Він збирається розділити локомотиви", - недбало сказав Римо.
  
  
  "Ти маєш на увазі, він думає, що розділить локомотиви".
  
  
  "Він також так думає".
  
  
  Діставшись уламків, Майстер Сінанджу уважно оглянув їх. Він обернувся. "Мені знадобиться допомога".
  
  
  "Хах", - сказав Мелвіс.
  
  
  "Дайте задній хід цьому потворному двигуну".
  
  
  "Нічого не зроблять". Ти бачив це на власні очі”.
  
  
  "Все одно зроби це", - сказав Римо.
  
  
  "Я зрозуміла", - сказала К.К., підвищивши голос, вона сказала: "Просто поклич, коли будеш готова. Чуєш?"
  
  
  "Я готовий", - відповів Чіун.
  
  
  Мелвіс повернувся до Римо. "Ти не збираєшся зупинити його? Він може нашкодити собі".
  
  
  Римо знизав плечима. "Я навчився дозволяти йому чинити по-своєму давним-давно".
  
  
  К.С. дав задній хід паровозу-плугу.
  
  
  Двигун забурчав, відкотившись назад. Поплутані сталь та алюміній застогнали, як замучений звір.
  
  
  І Майстер Сінанджу запустив руку в цей клубок. Він щось дуже швидко зробив своїми руками. Несподівано, зі звуком гігантської пружини, що відпускається, плужний двигун від'їхав від понівеченого Genesis, залишаючи за собою тонкі розпірки і шматки плоского чорного леза.
  
  
  "Ти це бачив!" Мелвіс вибухнув. Його очі вилазили з орбіт.
  
  
  "Ні", - сказав Римо.
  
  
  "Бачиш що?" - спитала Кейсі, підводячи голову. "Я дивилася на керування".
  
  
  "Нічого", - сказав Мелвіс. "Але я точно чув бавовну".
  
  
  "Я також це чула", - сказала К.С. Вона посміхнулася. "Думаю, нам пощастило".
  
  
  Мелвіс кинув на Римо гострий погляд. "Багато чого довкола цих двох. Сподіваюся, це зачіплює".
  
  
  Вони підбігли до відокремлених двигунів. Відкриті носові частини були розплющені. Корпус, що містить лопаті вентилятора, що пожирають сніг, тепер виглядав як решітка радіатора. Ніс "Генезиса" нагадував розчавлений буханець хліба. Знизу звисали зім'яті повітряні шланги та силові трубопроводи, ніби у зміїній ямі вибухнула ручна граната.
  
  
  "Що ж, - прокоментував Мелвіс, - кажуть, Genesis - найбільш непоказний локомотив з часів старого Union Pacific M-10000, але лобове зіткнення не покращило її профіль".
  
  
  По одному боці стікала кров. Цього було достатньо, щоб сказати, що інженер Genesis прийняв на себе основний тягар удару.
  
  
  Римо виліз по приставних сходах "Генезиса", зазирнув у розбите вікно і спустився назад.
  
  
  "Мертви", - сказав він.
  
  
  "Дуже погано".
  
  
  "Але в нього все ще є голова".
  
  
  "Чому б і ні?" Наполегливо запитав Мелвіс.
  
  
  "Не має значення", - сказав Римо, зістрибуючи вниз.
  
  
  Вони кружляли навколо іншого двигуна. Вся передня частина була втиснута назад у брандмауер, кабіна та все інше.
  
  
  "Якщо він тут, - сказав Мелвіс, - то він більш роздавлений, ніж подушка слона".
  
  
  "Є лише один спосіб з'ясувати", - сказав Римо. Він почав підніматися крученими сходами.
  
  
  "Як ти думаєш, що тепер у тебе на попереку?"
  
  
  Рімо нічого не сказав, коли дістався даху двигуна. Опустившись там навколішки, він оглянув сталеві пластини даху під собою.
  
  
  "Знайди мені брухт", - крикнув він униз.
  
  
  "Потрібно щось більше, ніж лом, щоб відкрити цю банку сардин. Вам знадобиться консервний ніж розміром з весло для каное".
  
  
  "Порадуй мене", - сказав Римо.
  
  
  "Давай, маленька леді. Ми можемо обмінятися брехнею, доки дивимось".
  
  
  І коли вони вирушили за аварійною бригадою далі по лінії, Римо розпочав роботу.
  
  
  Він використав свій кулак. Опустивши його, він вибив низку заклепок. Рухаючи кулаком, він вибив ще одну. Він працював швидко, ударяючи по ключових точках напруги, поки заклепки не почали вставати на місце, як крихітні поганки, що ожили.
  
  
  Коли пластини даху були акуратно закріплені, Римо підняв їх і глянув униз.
  
  
  У кабіні все ще залишалося трохи місця. Близько трьох дюймів. То була купа металу. Але там не було частин тіла чи будь-якого запаху крові, мізків чи кишок.
  
  
  Піднявшись, Римо крикнув услід Мелвісу і Кейсі: "Не звертайте уваги на лом. Я відкрив його".
  
  
  Римо довелося повторити це тричі, перш ніж пара перестала розмахувати руками і озирнулася.
  
  
  Вони кинулися назад, улюлюкаючи і волаючи.
  
  
  Мелвіс виліз нагору, коли Римо зістрибнув униз. Він витріщився на відкритий дах, зазирнув усередину і запитав: "Як ти це зробив?"
  
  
  "Я виламав заклепки".
  
  
  "Я бачу це. За допомогою чого?"
  
  
  "Кишеньковий відкривач для заклепок", - сказав Римо. "Забув, що він у мене із собою".
  
  
  "Нігті правильної довжини були б пристойнішими", - напівголосно зауважив Чіун.
  
  
  Мелвіс знову зліз униз і сказав: "Я б не відмовився від такого зручного пристрою, як це. Дай-но я подивлюся".
  
  
  "Вибачте. Отримайте свій власний".
  
  
  "Ти знаєш, що те, що ти щойно зробив там, не входить до компетенції ДОТ".
  
  
  "Подайте на мене до суду", - запропонував Римо.
  
  
  "NTSB може просто зробити цю маленьку річ".
  
  
  "Тут немає інженера", - заперечив Римо.
  
  
  "Він міг би відстрибнути подалі".
  
  
  "Ні, якби він був схильний до самогубства", - зауважила Кейсі.
  
  
  "Тримай свого гарненького маленького ковбоя подалі від цього. Перепрошую за вираз".
  
  
  Кейсі насупилась і низько насунула свій інженерний кашкет на очі.
  
  
  "Відсутність інженера означає, що ви можете викидати наркотики, діабет та випадкові аварії з вікна", - сказав Римо.
  
  
  "Давайте не поспішатимемо події. Можливо, той хлопець ззаду завів двигун, і спільник зніс йому голову".
  
  
  "Так не могло статися", - сказала Кейсі.
  
  
  Мелвіс примружив своє непоказне обличчя. "Як це?"
  
  
  "Бачиш ось цей перемикач скидання нахилу?" сказала вона, вказуючи на панель керування RC. "Якщо інженер впаде або впаде мертво, включається функція нахилу, що сигналізує про те, що повітряні гальма повинні спрацювати".
  
  
  "Безвідмовна система?" - Запитав Римо.
  
  
  "Ага. Як тільки RC буде скинутий, вам доведеться все перезавантажити. А той бідолаха там, ззаду, занадто давно мертвий, щоб бути тим, хто розбив поїзд. Це зробив той, хто вбив його, це так само вірно, як те, що кукурудза росте високо у липні”.
  
  
  "Ти не кажеш", - випалив Мелвіс.
  
  
  Кейсі показала йому мову. Мелвіс посміхнувся у відповідь.
  
  
  "Досить", - сказав Чіун. "Це діяння - справа рук роніна".
  
  
  "Що?" Мелвіс і Кейсі спитали в унісон.
  
  
  "Ронін".
  
  
  "Ніколи не чув про ронін. Ти, К.С. гал?"
  
  
  Запустивши руку в нагрудник своїх фермерських джинсів, Кейсі витягла книгу в м'якій обкладинці із загнутими краями. Римо побачив назву: Керівництво Ковача з двигунів.
  
  
  "Ронін, ронін", - пробурмотіла вона. Як ти це пишеш.
  
  
  Чіун сказав: "Р-о-н-і-н".
  
  
  "Ні. Тут немає локомотива ронінів".
  
  
  "Він говорить не про двигун", - сказав Римо.
  
  
  "Тоді про що він каже?"
  
  
  "Ронін – це японець".
  
  
  Мелвіс хмикнув. "Не дивно. "Ковач" охоплює лише США з руховими установками A."
  
  
  "Дизельні чи електричні?" - спитала Кейсі.
  
  
  "Ні те, ні інше. Самурай".
  
  
  Вони моргнули.
  
  
  Саме в цей момент запищав пейджер Мелвіса Каппера.
  
  
  "Дуже сподіваюся, що це не те, що я думаю", - поскаржився він, кидаючись у бік аварійної команди.
  
  
  Вони не поспішали йти за ним. Коли вони наздогнали, Мелвіс передавав стільниковий телефон працівникові Amtrak у білій пластиковій касці та помаранчевому жилеті безпеки.
  
  
  "У нас на лінії небезпечна ситуація", - проревів Мелвіс. "Менш ніж за двадцять миль звідси".
  
  
  "Як двигун?" спитала Кейсі ураженим голосом.
  
  
  "Не знаю. Послухайте, я не можу взяти вас, хлопці, із собою через ситуацію з небезпечними матеріалами, і ви в будь-якому разі скалка в дупі. Прощайте і щасливих шляхів".
  
  
  Мелвіс спробував проштовхнутися повз Майстра синанджу, права сандалі якого раптово опинилася між чоботями Мелвіса зі страусиної шкіри.
  
  
  Мелвіс упав нічком, і Майстер Сінанджу настав йому на спину.
  
  
  "Я не дозволю тобі знову встати, поки ти не погодишся взяти нас із собою", - сказав Чіун зі стриманою палкістю.
  
  
  "Ти славний старий, я визнаю це", - пробурчав Мелвіс. "Але якщо ти не злізеш з моєї спини через п'ять секунд, я стану дибки і змию тебе, як повінь у Галвестоні".
  
  
  Чіун з незворушним виглядом зсунув сандалі в сторони.
  
  
  "Краще скажи своєму другові, щоб він робив те, що сказав Мел", - з тривогою сказала Кейсі. "Він не може важити набагато більше дев'яноста фунтів".
  
  
  Римо похитав головою. "Він наданий сам собі".
  
  
  "Як ти можеш так говорити про такого милого старого?"
  
  
  "Я мав на увазі Мелвіса", - сказав Римо.
  
  
  "Останній шанс", - проревів Мелвіс. "Я вважаю у зворотному порядку від трьох".
  
  
  Чіун засунув руки в рукави кімоно.
  
  
  "Готові? Три!"
  
  
  Чіун заплющив очі. Здавалося, він зосереджується.
  
  
  "Два". Мелвіс вигнув спину.
  
  
  Чіун не виявляв жодних ознак руху.
  
  
  "Один!"
  
  
  Чіун тихенько постукував пальцем ноги.
  
  
  Мелвіс раптово впав, як спущена шина. Він скрикнув "Уф!", коли його обличчя впечаталося в м'який ґрунт. Він почав видавати натужні звуки, як загнана свиня. Його тупі пальці вп'ялися в землю, коли він напружився, щоб зняти неймовірну вагу старого корейця зі своєї широкої спини.
  
  
  Майстер Сінанджу просто стояв там, із заплющеними очима, безтурботний, блукаючий вітерець тріпав його рідку бороду.
  
  
  Пихкаючи, Мелвіс повернув обличчя так, щоб він міг дихати через повітря, що судорожно хапає ротом.
  
  
  "Що ти зробив - запустив каменем мені в спину? Це нечесно".
  
  
  "На твоїй спині немає нічого, крім цього маленького дідуся", - вказала Кейсі.
  
  
  "Не смій кривити душею перед колегою-фанатом rail. Я знаю, що у тата жуйний боулдер, коли один з них потрапляє по моєму бідному хребту".
  
  
  "Я піду, якщо ти погодишся взяти нас із собою", - сказав Чіун.
  
  
  "Чорт забирай, ти збив мене з пантелику. Гаразд, доггонить, я згоден".
  
  
  І Чіун зійшов. Він приземлився м'яко, ніби важив не більше за маленьку дитину.
  
  
  Мелвіс змусив себе розвернутися, втупився в небо Небраски і зосередився на тому, щоб вдихати і видихати повітря зі своїх легень.
  
  
  "Що, чорт забирай, сталося?" нарешті він видихнув.
  
  
  Чіун тонко посміхнувся. "Я думав як валун".
  
  
  "Це якась потужна уява. Ти мало не розчавив мене в коржик".
  
  
  "Щоб роздавити тебе в коржик, потрібно було б думати як слон. Я не хотів чинити так з тобою, колегою-шанувальником пари".
  
  
  "Цію це", - прохрипів Мелвіс. "Звичайно, ціную".
  
  
  ВОНИ пролетіли приблизно за тридцять миль строго на схід, над трасою Юніон Пасіфік. Переважали кукурудза та прерії.
  
  
  "Що у великому багажнику?" - спитала Кейсі Рімо після того, як вони злетіли. Мелвіс наполягав, що три нахлібники так само незручні, як і два, так якого біса.
  
  
  "Я не знаю", - чесно відповів Римо.
  
  
  "Тоді чому ви охороняєте це так, ніби у ньому зберігаються фамільні коштовності - вибачте за нескромне вираження".
  
  
  Римо втомлено тицьнув великим пальцем у напрямку Чіуна. "Спитай його".
  
  
  "Що у багажнику?" Мелвіс повторив.
  
  
  "Лінь".
  
  
  "У тебе там є лінивець?"
  
  
  "Це не той лінивець, про який я говорю". Чіун подивився на Римо, який спостерігав за плоскою зеленою землею, що здіймалася під ними.
  
  
  "Єдиний лінивець, якого я знаю, лазить по деревах і харчується личинками".
  
  
  "Є ще один вид лінощів. Це двоюрідний брат сорому".
  
  
  "Це безперечно інша істота".
  
  
  "Чому вона йде з нами?" Рімо запитав Мелвіса.
  
  
  Мелвіс нахилився і понизив голос. "Мені начебто подобається, як похитується її попка - якщо ви розумієте, що я маю на увазі".
  
  
  Римо збирався вказати на незаперечний факт десятирічної різниці у віці між ними, коли вони натрапили на уламки.
  
  
  "Це "Буря в пустелі" складається!" - сказала Кейсі.
  
  
  "Так, і якщо справа не в неприємностях, то я незатребуваний негідник".
  
  
  Очі Чіуна спалахнули. "Чому солдати охороняють цей потяг?"
  
  
  "Опустіть її нижче, пілот", - сказав Мелвіс, смикаючи пілота за мочку правого вуха, як за поясний шнурок.
  
  
  Пілот вертольота направив гелікоптер під кутом униз.
  
  
  Це привернула увагу солдатів. Немов підключені до однієї нервової системи, вони одночасно повернулися і направили на них свою зброю.
  
  
  "Чорт візьми, якщо вони не виглядають так, ніби вони викрадають цей поїзд!"
  
  
  Крихітні фігурки запалили свою крихітну зброю. Крихітні спалахи світла, що коливаються, з'являлися то тут, то там.
  
  
  Снаряди, що прилітають, теж були крихітними. Але вони жалили.
  
  
  "Вгору! Підніміть її", - заволав Мелвіс, коли міхур з плексигласу почав покриватися павутинням і покриватися інеєм у них на очах.
  
  
  Розділ 17
  
  
  
  
  Перш ніж вертоліт упав у небі Небраски, майор Клейборн Грімм вирішив, що гірше вже не може бути.
  
  
  Він помилявся. І це було вже настільки погано, наскільки він міг собі уявити, що це колись буде.
  
  
  Якщо не брати до уваги тотального термоядерного обміну, тобто.
  
  
  Поїзд миротворців у пустельному камуфляжі котився залізницею high iron шляхом на авіабазу Стратегічного повітряного командування в Омаху, набираючи пристойний час. Це був звичайний рух поїзду. База ВПС Нортон в Сан-Бернадіно, Каліфорнія, в Омаху. Через місяць він повторив поїздку.
  
  
  Ніхто не здогадався, що це не звичайний вантажний склад Union Pacific line. Він виглядав звичайним. Серійна модель дизельного двигуна SD40-2 була прямо з конвеєра. Модифікації, що дозволяють їй працювати у воєнний час, були невиразні навіть для найзапеклішого шанувальника залізниць. Її броня, куленепробивне скло, сріблясті шторки зі спалахами та приховані камери спостереження не були б видно, якби пристрій був сфотографований на повній зупинці телеоб'єктивом і поміщений в обкладинку журналу Rail Fan.
  
  
  Камуфляжна ліврея desert camo застаріла, але краса її полягала в тому, що вона була функціональною.
  
  
  У перші дні ракетної програми MX начальству і на думку не спало б надіти камуфляжне забарвлення військового зразка на потяг миротворців. Вся ідея полягала в тому, щоб розосередити національний арсенал MX за залізничною системою, залишаючись мобільним, щоб російські супутники-шпигуни не змогли їх засікти. Якщо вони не могли точно визначити їх, вони не могли націлити ядерні сили США на раптовий перший удар.
  
  
  Це була гігантська гра в оболонку, і вона коштувала американським платникам податків незліченних мільярдів доларів витрат на дослідження та розробки, поки Конгрес не скоротив фінансування оборони, а ВПС добровільно не відмовилися від програми MX.
  
  
  Конгрес думав, що на цьому все скінчилося. Американський загал думав, що на цьому все закінчилося. Але то був не кінець.
  
  
  Військово-повітряні сили володіли єдиним в історії людства потягом вартістю кілька мільярдів доларів, і вони не збиралися його законсервувати. Не в нестабільному світі після холодної війни, де колись могутні Ради повернулися до того, щоби бути простими старими росіянами - і хто знав, в який бік вони підуть?
  
  
  Отже, майор Клейборн Грімм виявив, що приблизно щомісяця їздить рейками у вагоні керування запуском, спостерігаючи за рухом поїздів.
  
  
  Це був звичайний запуск, поки він не отримав нервовий дзвінок з першої машини у черзі, машини служби безпеки.
  
  
  "Майор. Льотчик Фріш слухає".
  
  
  "Вперед, льотчик".
  
  
  "Інженер повідомляє, що у нас є людина на шляху".
  
  
  "Ісус".
  
  
  "Він хоче знати, чи маємо ми загальмувати".
  
  
  "Звичайно, він має загальмувати. Скажи йому загальмувати".
  
  
  "Але, майоре, безпека..."
  
  
  "Пригальмуй чортів поїзд. Якщо ми задавимо цивільну особу, місцева влада буде повзати по наших гайкубах. Все, що нам потрібно, це щоб стало відомо, що ми запускаємо несанкціоновану ядерну програму, і всі наші дупи будуть виведені з експлуатації".
  
  
  "Так сер".
  
  
  Раптовий вереск повітряних гальм попередив Грімма схопитися за щось тверде. Проте його збило з ніг, коли потяг почав сповільнюватися.
  
  
  Його погляд перемістився на офіцерів керування запуском, що сидять за своїми подвійними консолями, по одній наприкінці кожної машини керування запуском.
  
  
  Вони сигналізували, що з ними все гаразд. Грімм хотів би сказати те саме. Його серце підскочило до горла, а в животі забурчало щось люте.
  
  
  "Чувак, тільки, будь ласка, ні в кого не потрапи", - простогнав Грімм.
  
  
  З брязкотом тугоплавких зчіпних пристроїв склад нарешті зупинився остаточно.
  
  
  Тільки тоді Грім відірвався від підлоги з нержавіючої сталі і натиснув кнопку міжвагонного зв'язку.
  
  
  "Інженер, скажіть статус!"
  
  
  Голос інженера був напружений і здавлений.
  
  
  "Занадто пізно", - сказав він. "Він потрапив під мій двигун".
  
  
  "Прокляті цивільні", - сказав він, не впевнений, про кого він думав - про безтурботного дурню, що потрапив під вантажівки, або про інженера, який сам був цивільною особою, яка поклялася зберігати таємницю.
  
  
  Грімм натиснув кнопку, що з'єднує його з машиною охорони. "Команда безпеки. Затримати. На подвоєній швидкості".
  
  
  Повернувшись до свого заступника, Грімм сказав: "Я передаю оперативний контроль тобі. За жодних обставин не відкривай цю машину нікому, крім мене. Ти зрозумів?"
  
  
  "Так сер".
  
  
  "І паролем дня має бути – "Hotbox".
  
  
  "Гаряча коробка". Є сер."
  
  
  "Якщо це викрадення, і я дам "Червона куля" в якості пароля, у вас є мій дозвіл піти з усією можливою швидкістю, залишивши мене оскверненим. Ви розумієте?"
  
  
  "Ні, сер. Що опоганено?"
  
  
  "Бути опоганеним", - сказав майор Грімм, відмикаючи єдині двері евакуації, - "означає бути залишеним у пилюці".
  
  
  Йдучи, майор Грімм побачив, що команда безпеки була скрізь у складі.
  
  
  Підбігши до офіцера безпеки, він сказав: "Доповідайте".
  
  
  "Ми збили людину на рейках. Зараз ми її шукаємо".
  
  
  "Людина пішки?"
  
  
  "Так сер".
  
  
  Грімм подивився на поїзд. Його погляд автоматично перемістився на другий товарний вагон, де ракета MX Peacekeeper причаїлася, як пума, яка чекає на команду на запуск. Весь той час, поки він відповідав за переправу звіра через кукурудзяні поля та прерії, він запитував, чи щастить він звіра живим. Його вищі офіцери відмовилися підтвердити або спростувати, що титанова боєголовка з алюмінієвим наконечником споряджала бойові апарати, що спускаються Mark 21 або інертні муляжі. Можливість того, що це могли бути муляжі, не давала ніякої втіхи.
  
  
  Його порожня кобура на боці плескала по стегні, Грімм приєднався до пошуків.
  
  
  "Є якісь ознаки?" спитав він, нахиляючись, щоб приєднатися до льотчика, що виглядає через унікальні восьмиколісні вантажівки зі зведеним пістолетом 45 калібру в руці.
  
  
  "Ні, сер".
  
  
  Грімм міг ясно бачити, що ні тіло, ні якісь його відокремлені частини не лежали під уламками.
  
  
  Вставши, він пройшов уздовж поїзда.
  
  
  На кожному контрольно-пропускному пункті він отримував "Ні, сер" та спантеличені особи.
  
  
  Хтось вручив Грімму польовий бінокль, і він навів його на трасу. Вона була пряма, як лінійка, і якби там було тіло, вдавлене в шпали, це було б обов'язково помітно.
  
  
  Але цього не сталося. Гримм заліз на дах останнього вагона.
  
  
  Опустившись навколішки, він оглянув лінію. Жодного тіла. Жодних червоних плям, що вказують на те, що постраждав мирний житель. Навколишня прерія також була чистою.
  
  
  Спускаючись назад, Грімм сказав: "Хто щось бачить? Взагалі щось?"
  
  
  "Тільки двигун", - доповів офіцер безпеки.
  
  
  "Я думаю, нам слід поговорити з інженером", - сказав Грімм, повертаючись підстрибом до двигуна. "Нехай ваші люди будуть напоготові".
  
  
  "Так сер".
  
  
  Інженер відмовився відкривати свою кабіну, доки Грімм не назве йому пароль дня.
  
  
  "Гаряча коробка".
  
  
  "Хіба це не був пароль?"
  
  
  "Учорашнім був "рефрижератор"".
  
  
  "Вірно, так і було". Двері з гуркотом відчинилися. "Заходь".
  
  
  Грімм піднявся сходами. Він закрив її за собою. "Ми не можемо знайти тіло", - натягнуто сказав він.
  
  
  "Ми проїхали прямо бідним німим РИДВАНОМ".
  
  
  "Як він виглядав?"
  
  
  "Вдягнений у все чорне, як один з цих як їх там". Інженер клацав пальцями, начебто це могло допомогти його пам'яті.
  
  
  Втрутився Грімм. "Байкери?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Протестувальники?"
  
  
  "Ні. Ні. Один з цих японських волоцюг".
  
  
  "Ніндзя"?
  
  
  "Так! Ось і все. Він був одягнений як брудний ніндзя-подонок, що смокче яйця. Обличчя у нього було закутане в підлу маску і таке інше".
  
  
  "О, чорт", - сказав Клейборн Грімм, вистрибуючи з кабіни. "У нас на борту ніндзя! У нас на борту ніндзя!" – крикнув він.
  
  
  Офіцер безпеки виглядав порожнім, як дошка. "Сер?"
  
  
  "Ніндзя! Ти знаєш, що таке ніндзя?"
  
  
  "Ні, сер, я не знаю".
  
  
  "Японський шпигун. Одягнений у все чорне. Вони кажуть, що можуть підійти досить близько, щоб плюнути тобі в око, перш ніж ти їх помітиш. Майстри скритності, камуфляжу, проникнення - цілих дев'ять ярдів".
  
  
  "О чорт".
  
  
  "Це те, що я сказав. Ми повинні провести обшук від вагона до вагона. Я хочу, щоб групи безпеки були розміщені в кожному кінці поїзда. Тієї хвилини, коли він покаже своє обличчя ніндзя, рознеси йому голову начисто. Ми не можемо ризикувати ".
  
  
  Було задіяно групи безпеки.
  
  
  Грімм очолив пошукову групу. Офіцер безпеки відвів інший контингент у машину, що стояла позаду.
  
  
  Вони працювали від машини до машини, досліджуючи кожен квадратний дюйм.
  
  
  Залізничний гарнізон обладнано так, щоб бути самодостатнім. Там були ліжка, душ та навіть міні-кухня. Теоретично вони могли залишатись мобільними тижнями. Недоліком було те, що приміщення було таким же тісним, як атомний підводний човен.
  
  
  Команда Грімма перевірила кабіну двигуна, сортир та машину охорони, хоча команда охорони була там весь час контакту.
  
  
  Він пропустив другий вагон-Хайкуб, у якому була ракета. Єдиний шлях всередину та назовні був через замкнутий люк доступу або якщо двері на даху відчинялися по команді. Незважаючи на те, що в цьому не було жодного сенсу, він повернувся до машини керування запуском.
  
  
  "Гаряча коробка", - сказав він. Двері відчинилися.
  
  
  Повернувшись усередину, він запитав заступника командира: "Тут усе гаразд?"
  
  
  "Так, сер. Ми... ми потрапили до нього?"
  
  
  "Хотів би я, щоби у нас були. Можливо, у нас на борту є ніндзя".
  
  
  "О Боже".
  
  
  Було здійснено негайний обшук усіх доступних укриттів. Вони навіть спустошили настінний сміттєвий бак.
  
  
  "Тут немає ніндзя, майоре".
  
  
  "Нехай так і залишиться. Не відчиняй двері нікому, крім мене".
  
  
  Грімм пройшов до наступного вагону якраз у той момент, коли команда охорони входила з іншого кінця.
  
  
  "Є якісь ознаки того безглуздого ніндзя?"
  
  
  "Ні, сер, пане майоре".
  
  
  "Чорт. Чи могли ми напортачити?"
  
  
  "Неможливо, сер. Усі схованки перевірені начисто".
  
  
  Гримм підійшов до переговорного пристрою та викликав машину служби безпеки. "Камери спостереження. Щось є?"
  
  
  "Ні, майор. Зовні машини нічого не видно. Датчики показують, що ніхто не крадеться вздовж смуги відведення".
  
  
  "Чорт. Мабуть, він у поїзді. Його немає на борту. То де ж він, чорт забирай?"
  
  
  "Ви перевірили машину для запуску ракет?"
  
  
  "Отже, як би він туди потрапив? Там замкнено міцніше, ніж у дупі моєї тещі, що страждає на запор".
  
  
  "Ну, він ніндзя, майор. Ви ж знаєте, які вони".
  
  
  "У мене починають з'являтися неприємні підозри", - з гіркотою сказав Грімм.
  
  
  Вийшовши з машини, вони замкнули її та оточили машину Hy-Cube.
  
  
  Грімм повернувся до своєї команди безпеки. "Мені потрібний доброволець, щоб увійти до машини ДОК".
  
  
  Декілька льотчиків підняли руки. Один ступив уперед. Грімм вирішив, що йому подобається ініціатива цієї людини. "Ти граєш за це, Льотчик?"
  
  
  "Так, сер. Я бачив багато фільмів про ніндзя. Я знаю, на що здатні ці маленькі жукери".
  
  
  "Добре. Тільки не дай себе задушити".
  
  
  Двоє льотчиків пірнули під машину "Хайкуб" та спеціальним інструментом відкрили нижній люк. Доброволець-льотчик заповз під наступний і з ліхтариком в одній руці і підлокітником в іншій почав протискатись усередину.
  
  
  "Бачиш щось?" Грим зашипів.
  
  
  "Ні" льотчика було порожнім звуком.
  
  
  Його пояс зник, а потім його ноги підтяглися і зникли з поля зору.
  
  
  Вони чекали на наказ. Щогодини майора Грімма минуло п'ять хвилин. Коли пробило десять, Грімм прошипів: "Що затримує цього льотчика?"
  
  
  Офіцер безпеки безпорадно знизав плечима.
  
  
  Взявши ліхтарик, Грімм заповз під нього і ввімкнув світло. Він висвітлив весь тунель доступу і нічого не побачив.
  
  
  "Льотчик. Викликайте".
  
  
  Повернулася тиша.
  
  
  "Льотчик!"
  
  
  "Можливо, він там погано чує", - припустив хтось.
  
  
  "Чорт. Хто-небудь, постукайте по машині збоку".
  
  
  Ліхтарики били по борту сучасного товарного вагону Hy-Cube.
  
  
  "Льотчик!" Крикнув Грімм.
  
  
  Льотчик не зміг відреагувати чи з'явитися знову.
  
  
  Виринаючи з-під машини, майор Грімм сказав: "Мені потрібен ще один доброволець. Бажано, з досвідом перегляду фільмів про ніндзя".
  
  
  На цей раз у Грімма був сором'язливий вираз обличчя замість розмахування руками.
  
  
  "На карту може бути поставлена національна безпека Сполучених Штатів Америки. Якщо я не знайду добровольця, то мені доведеться вибрати одного".
  
  
  Двоє чоловіків зробили крок уперед із застиглими обличчями.
  
  
  "Відмінно. Ви обидва заходите. Один першим, а другий одразу за ним. Утворіть живий ланцюг. Таким чином, ми не втратимо голосовий контакт".
  
  
  То справді був чудовий план. Він розвалився, коли перший льотчик просунув верхню частину тулуба в люк доступу і впав назад на дупу - без голови.
  
  
  Голова скотилася вниз і впала йому на коліна. Вона виглядала дуже здивованою. Рот відкрився і, здавалося, намагався щось сказати, коли очі закотилися, показавши білки, і крихітне зітхання вирвалося з обох кінців перерізаної трахеї.
  
  
  "Приберіть це тіло з дороги!" Гаркнув Грімм.
  
  
  Команда безпеки почала тягнутися і її вирвало.
  
  
  "Добре. Ми загнали ніндзя в кут. Все, що нам потрібно зробити, це виманити його. Пропозиції?"
  
  
  "Чи можемо ми відчинити двері на даху?"
  
  
  "Ні, не активувавши послідовність запуску".
  
  
  Здавалося, нікому не сподобалася ідея.
  
  
  "Де той інший доброволець?" здивувався Грімм, озираючись на всі боки.
  
  
  Другий доброволець стояв за групою льотчиків, як сором'язливий учень фізкультури, який намагався вислизнути від погляду тренера.
  
  
  "Ти! Так, ти. Твоя черга".
  
  
  "Так, сер", - сказав льотчик хрипким голосом.
  
  
  "Ось що ти робиш. Ми збираємось підняти тебе ногами вперед".
  
  
  "Так сер".
  
  
  "Ти йдеш таким чином, щоб він не міг добратися до твоєї шиї".
  
  
  "Так, сер", - сказав льотчик, кров відринула від його обличчя.
  
  
  "Ти знаєш, що він там. Він знає, що ти знаєш, що він там. Можливо, він відповз якимось чином. Ти заходиш зі своїм бойовим ножем і вистежуєш його. так само гарний, як і живий, якщо не краще. Зрозумів?
  
  
  Льотчики відчули, як його підлокітник вивільняється з його впертих пальців.
  
  
  "Я не можу допустити, щоб ти стріляв там", - сказав Грімм. "Не з усім цим паливом".
  
  
  "Так, сер", - проковтнув льотчик.
  
  
  Вони поставили його на позицію та на рахунок "три" підняли ногами вперед.
  
  
  Нижня частина тіла пройшла нормально, але там, де вони застрягли, була важча верхня частина тіла.
  
  
  "Давни сильніше", - прошипів Грімм. "Забери його до чортової матері туди".
  
  
  Бідолашний льотчик стояв на руках, і його руки підтримувалися сильними синіми спинами кількох льотчиків служби безпеки. Вони вигиналися і кректали, намагаючись дотягнути його до самого верху.
  
  
  Зі свого боку, льотчик виглядав так, наче хотів заплакати. Потім він заплакав. "Допоможіть!"
  
  
  "Що це?" Грим зашипів.
  
  
  Очі льотчика були зляканими порцеляновими блюдцями. "Я йду всередину!"
  
  
  "Це те, чого ми хочемо".
  
  
  "Ні! Щось тримає мене за ноги. Відтягніть мене назад! Відтягніть мене назад!"
  
  
  І голос льотчика був сповнений такого жаху, що майор Грімм поспішно скасував його наказ. "Геть! Відтягніть його назад! Зараз же!"
  
  
  Але було надто пізно. Льотчик злетів спритнішим, ніж лисиця в кролячу нору, вирваний прямо з рук служби безпеки.
  
  
  Єдина крапля прозорої рідини впала назад. Вони так і не з'ясували, чи це була слина чи сльоза.
  
  
  Вони почули свист, м'ясистий стукіт, а потім голова льотчика, що бовталася, впала вниз.
  
  
  Це сталося не одразу. Рот виразно рухався.
  
  
  Майор Грімм простягнув руку і схопив його. "Поговори зі мною, Льотчик. Що ти бачив?"
  
  
  З рота вирвалася хмара смердючого повітря. Потім воно обм'якло.
  
  
  Світло в очах, що дивляться в очі Грімма, згасло.
  
  
  Зобразивши огиду на власному обличчі, Грімм передав голову своєму начальнику служби безпеки, який виглядав хворим та сердитим одночасно.
  
  
  З відкритого люка потекла кров. Вона пофарбувала краватки у яскраво-червоний колір.
  
  
  "Досить цих чортових причіпок. Ми випустимо маленького таргана газом".
  
  
  Були надіті протигази. Всередину кинули дві гранати з газом CS, а люк поспішно зачинили і замкнули. З пускової машини не просочилося жодного щупальця. Вона була герметичною.
  
  
  Вони дали газу попрацювати десять хвилин, потім нервовому льотчику наказали лізти в люк, що димить.
  
  
  Незабаром його голова у протигазній масці впала вниз.
  
  
  "Залишається зробити лише одне", - жорстко сказав майор Клейборн Грімм.
  
  
  "Сер?"
  
  
  "Ми маємо ініціювати послідовність холодного запуску".
  
  
  "Ми не можемо зробити це без дозволу", - промимрив начальник його служби безпеки.
  
  
  "Що ж, тоді нам, чорт забирай, доведеться отримати дозвіл, чи не так?"
  
  
  ДЗВІНОК до штаб-квартири SAC в Омаху було переведено по лінії на стіл генерала Шелбі "Блискавка" Болтона.
  
  
  "У вас є що, майоре?" Прогриміла блискавка.
  
  
  "Ніндзя".
  
  
  "У вашій машині для запуску ракет, ви кажете?"
  
  
  "Це підтвердження, генерале. Ми посилаємо людей, і він начисто зносить серпами їхні голови".
  
  
  "Скільки жертв на даний момент?"
  
  
  "Поки що чотири".
  
  
  "Спробуй газ".
  
  
  "Ми зробили. Очевидно, у ніндзя є свій власний протигаз".
  
  
  "Чорт. Має бути спосіб викурити цього негідника".
  
  
  "Є сер".
  
  
  "Я слухаю, майоре".
  
  
  "Послідовність холодного пуску відкриє люки на даху. Ми можемо скинути на нього зверху, потім зупинити послідовність, перш ніж ракета злетить".
  
  
  Тиша на лінії була густа, як жир.
  
  
  "Зроби це", - сказав Блискавка Болтон.
  
  
  "Мені знадобляться коди запуску", - сказав Грімм із грудкою у горлі.
  
  
  На лінії почувся шелест паперів. "Вони у мене прямо тут. Десь".
  
  
  "Генерал, я думав..."
  
  
  "Тримайся".
  
  
  Коли генерал повернувся, Грімм закінчив свою думку. "Я думав, що президент був єдиною людиною, у якої мали бути ці коди".
  
  
  "Для обладнання на базі бункерів, звичайно. Але Головнокомандувач не знає, що програма MX все ще працює. І дуже важливо, щоб він не знав. Кмітливість?"
  
  
  "Зрозумів, генерале".
  
  
  "Добре. Тепер запустіть свій вбудований факс".
  
  
  Маючи на руках коди запуску, майор Грімм пояснив ситуацію своїм офіцерам управління запуском.
  
  
  "Ми збираємося запустити її. Ви, чоловіки, знаєте порядок дій. Ми робимо кожен крок по черзі. Коли я говорю "відбій", ви обидва виконуєте "відбій".
  
  
  "Так, сер", - сказали вони в унісон, очі їх заскліли.
  
  
  Підійшовши до сейфа, майор Грімм повернув диск і відкрив його. Він дістав відповідні ключі управління запуском та зі спокійною церемонією передав їх.
  
  
  Офіцери управління запуском повернулися на свої місця та по команді вставили клавіші.
  
  
  "Повертайся", - сказав Грімм, який стояв у плівці зі свого холодного поту. Раніше йому снилися кошмари про цей сценарій.
  
  
  Ключі повернулися.
  
  
  Гримм вистрибнув із машини.
  
  
  Двері на даху вже піднімалися. Бічні стабілізатори почали розгортатися. Подібно до величезних ніг, вони опустилися на дорожнє полотно і встромилися всередину, стабілізуючи машину MLC від вибуху і віддачі при запуску.
  
  
  Одночасно в полі зору з'явилася блискуча біла ракета MX, що рухається газовими приводами.
  
  
  У повністю випрямленому стані він вказував на величезну бронзову купол полуденного неба Небраски.
  
  
  За сигналом Грімма команда безпеки почала підніматися сходами доступу до Хайкуба.
  
  
  Це був найнервовіший момент за все життя майора Клейборна Грімма.
  
  
  Потім повітря наповнило сердитий гуркіт вертольота, що наближається, і кошмар перейшов в овердрайв.
  
  
  "Збийте цю бісову штуковину!" - заревів він.
  
  
  Розділ 18
  
  
  
  
  Римо спостерігав, як міхур вертольота перетворюється на іній під градом куль, почув, як заробили турбіни над головою, і зрозумів, що вони ось-ось впадуть на землю.
  
  
  Кожен інстинкт казав рятуватися. Вони були досить низько. Він мав шанс вистрибнути і, можливо, вийти з цього живим.
  
  
  Було лише дві проблеми.
  
  
  Чіун.
  
  
  І дорогоцінна валізка з лазуриту, що балансує на його колінах.
  
  
  Погляд Римо зупинився на Майстері синанджу.
  
  
  "Нехай ніхто не завдасть шкоди моєму дорогоцінному скрині, якщо ти дорожиш своїм життям", - сказав Чіун.
  
  
  "Дивіться, ми збираємося розбитися".
  
  
  "При необхідності прикрий мій багажник своїм мертвим тілом", - сказав Чіун.
  
  
  "Я не можу повірити, що ти це сказав".
  
  
  "І я не можу повірити, що ви двоє роззявляєте роти, тоді як ми падаємо, як безпорадні камені", - голосив Мелвіс Каппер, вчепившись у своє сидіння.
  
  
  Ротор повністю вимкнувся. Він все ще крутився, але не під дією потужності.
  
  
  "Тримайтеся!" – крикнув пілот.
  
  
  "До чого - до цього чортового вертольоту?" — спитав Мелвіс. "Я тримаюся за нього. За що він триматиметься?"
  
  
  Повітря, як виявилося.
  
  
  Лопаті гвинта, що обертаються, перейшли в режим авторотації, діючи одночасно як парашут і гальмо.
  
  
  Шквал куль вщух, коли солдати на землі зрозуміли, що вони захопили гелікоптер.
  
  
  Літак жорстко приземлився на полозья. Усі підскочили на своїх сидіннях. Через хвилину птаха, що приземлився, оточили солдати в камуфляжній формі з суворими обличчями.
  
  
  "Геть! Негайно геть звідти!" - кричав розчервонілий майор.
  
  
  Спершу ніхто не рухався. Вони ще звикали до того, що вони живі.
  
  
  "Ці хлопці на нашій стороні чи іншій?" Мелвіс говорив напівголосно, тримаючи руки на очах.
  
  
  "Які інші?" - спитала Кейсі.
  
  
  "Ти спіймав мене".
  
  
  Римо помітив нарукавну нашивку на плечі майора. На ній було зображено вантажний поїзд, накладений поверх вертикальної ракети. Зображення обрамляли два пшеничні стебла у стилі Організації Об'єднаних Націй.
  
  
  По круглому краю нашивки були слова "Миротворець залізничного гарнізону".
  
  
  "Я думаю, вони на нашому боці", - сказав Римо.
  
  
  "Так? Хтось має вказати їм на цей корисний маленький факт", - пробурмотів Мелвіс.
  
  
  Пілот обережно вийшов, високо піднявши руки.
  
  
  Двоє солдатів накинулися на нього і змусили стати на коліна під дулом М-16. Гнучкі пластикові наручники скували його зап'ястя за спиною.
  
  
  Інші просунули свої дула М-16 через двері кабіни, які він залишив відчиненою.
  
  
  "Що в цій коробці?" - спитав Римо солдат.
  
  
  Римо кивком голови вказав на Чіуна. "Запитай його. Я просто наглядаю за цим".
  
  
  Солдат подивився на Чіуна і сказав: Ти японець.
  
  
  "Стеж за своєю мовою!" - пискнув Чіун.
  
  
  "Що в коробці, сер? Мені потрібна відповідь".
  
  
  "Не твоя справа", - пирхнув Чіун.
  
  
  "Майор, схоже, у нас тут громадянин Японії та коробка невідомого походження".
  
  
  Майор підійшов подивитися. Він кинув один погляд на валізу з ляпис-блакитними феніксами, два погляди на Чіуна і поспішно відступив. “Ці люди, очевидно, спільники. Якщо вони ворухнуться, стріляйте у них”.
  
  
  "Ви не можете застрелити мене", - сказала К.К. "Я американка. громадянка та фотожурналістка". На доказ вона зробила їхні фотографії.
  
  
  Заговорив солдат. "Сер, її фотоапарат, схоже, японського походження".
  
  
  К.С. затихла.
  
  
  "Нікому не казати". Майор повернувся і крикнув назад у бік поїзда. "Знайшли його?"
  
  
  Жменька солдатів, що балансували на даху величезного товарного вагона з відкритим дахом, подала сигнал у відповідь.
  
  
  "Ні".
  
  
  "Що, чорт забирай, це стирчить геть з того Хайкуба?" Запитав Мелвіс.
  
  
  "Нічого", - сказав майор.
  
  
  "Це потужна більша частина "ніщо, щоб бути нічим"".
  
  
  "Відведи очі".
  
  
  "Хочу, щоб ви, хлопці, знали, що я з NTSB", - сказав Мелвіс. "І я не ціную вашу форму гостинності".
  
  
  "Просто стій спокійно".
  
  
  "Я йду", - голосно сказав Чіун.
  
  
  "Поїхали", - простогнав Римо.
  
  
  Гаркнув майор. "Ні. Не виходь. Ти - у футболці. Віддай цю коробку".
  
  
  "Рімо, якщо ти віддаси цю скриньку, я більше ніколи з тобою не заговорю", - пообіцяв Чіун.
  
  
  "Я не віддам коробку", - сказав Римо.
  
  
  "Якщо ви не віддасте цю коробку, я накажу розстріляти вас на місці", - сказав майор своїм найзалізнішим голосом.
  
  
  "Я сиджу", - зазначив Римо.
  
  
  "Ради Бога, віддай йому чортову коробку!" - верещав Мелвіс. "Це не варте того, щоб через це нервувати. Особливо якщо ти поняття не маєш, що в ній".
  
  
  "Якщо я віддам коробку, будуть неприємності", - сказав Римо.
  
  
  "Якщо ви не віддасте скриньку", - гаркнув майор, - "Я вважатиму, що ви у змові з ворогом".
  
  
  "Який ворог?" - Запитав Римо.
  
  
  "Забудь, що я це сказав. Тепер віддай скриньку".
  
  
  "Я виходжу зараз", - повторив Чіун гучним голосом. "Будь ласка, не стріляйте в мене з вашої жахливої зброї".
  
  
  "Ні, поки ми не придбаємо скриньку".
  
  
  "Цього ніколи не станеться".
  
  
  Як виявилося, Майстер Сінанджу був абсолютно правий. Цього ніколи не траплялося. Відбулося щось драматичніше, що відволікло всіх від аналізованої коробки.
  
  
  Льотчик гукнув із великого товарного вагона, з якого стирчала ракета, схожа на гігантський тюбик білої губної помади.
  
  
  "Ми знайшли його!"
  
  
  Майор різко обернувся. "Ніндзя?"
  
  
  "Який ніндзя?" - Запитав Римо.
  
  
  "Я не вимовляв цього слова".
  
  
  "Ні, сер. Льотчик Дамфі!" - була відповідь.
  
  
  "А як щодо самі-знаєте-чого?" - крикнув майор.
  
  
  "Ніндзя тут немає".
  
  
  "Якщо його там немає, то де він може бути?"
  
  
  На це питання було дано опосередковану, але найдраматичнішу з можливих відповідей.
  
  
  МАЙОР КЛЕЙБОРН ГРІММ одним оком стежив за Хайкубом, а іншим – за захопленим вертольотом, коли це сталося. Його права рука була спрямована на вертоліт.
  
  
  Як він знав, все було під контролем. Вони загнали ніндзя в кут, ракету в підготовчу позицію та екіпаж вертольота під контролем. Залишалося тільки замкнути всіх для допиту.
  
  
  Найостанніше, що майор Грімм очікував почути, був оглушливий звук, схожий на потужний постріл з дробовика, оглушливий свист, який всього за кілька секунд передував грибоподібній хмарі киплячої білої пари, що утворилася, коли детонуючий заряд вибухівки в ракетному контейнері миттєво перетворив тридцять хвилин. у пару, ошпаривши льотчиків на дахах товарних вагонів і відправивши ракету MX Peacekeeper у небо, як поршень, викинутий із мінометної труби.
  
  
  Наконечник ракети вискочив з хмари пари, що розширюється.
  
  
  Це було останнє, що Грімм очікував побачити.
  
  
  "О, Боже милостивий", - сказав майор Грімм тихим, сповненим жаху голосом. "У нас запуск".
  
  
  Наступне не було несподіванкою. Враховуючи обставини, що змінилися.
  
  
  Пролетівши за двісті футів над потягом, ракета зупинилася, здавалося, зависнувши в повітрі, як довга біла повітряна куля. Пройшов удар серця. Вражений погляд Грімма впав на холодний вихлопний патрубок двигуна першого ступеня.
  
  
  Як тільки він спалахнув, MX вже було не повернути.
  
  
  Грімм чекав виверження полум'я, яке б відправило ракету на меншу дистанцію до невідомого місця призначення. Вони не запровадили жодних координат наведення. Вона могла впасти будь-де. Росія. Китай. Гаваї. Навіть Огайо.
  
  
  На мить майбутнє людства повисло на волосині, і майор Клейборн Грімм побачив себе людиною, яка спровокувала ядерний Армагеддон - якщо тільки хтось міг щось записати після цього доленосного дня.
  
  
  "Будь ласка, падайте в Атлантику", - благав він Богу, в якого раптово повірив усім своїм серцем, що колотиться. "Або в Тихий океан. Або в будь-яке нешкідливе місце".
  
  
  MX надав йому послугу. Він упав у Небрасці приблизно за дві тисячі ярдів на південь від поїзда. Сопло двигуна першого ступеня так і не спрацювало. Сила його викиду, керованого пором, вичерпалася, і гравітація набула володіння, притягуючи довгу трубу назад до землі. Вона вдарила вздовж, вибухнувши вогненною кулею, яка для всього світу виглядала як бурхлива грибоподібна хмара.
  
  
  Сильний жар висушив траву прерій і стоячі колосся кукурудзи, тоді як усі, хто був при здоровому глузді, впали на землю.
  
  
  КРІМ РІМО УІЛЬЯМСА.
  
  
  Він перебрався через стовбур серпантину і зачекав, поки ударна хвиля перекотиться вертолітом.
  
  
  То була невелика хвиля. Більше тепла, ніж сили. Гелікоптер захитався, як великий міхур. Це було все.
  
  
  До того часу, коли всі зрозуміли, що вони не будуть спалені, Майстер Сінанджу спокійно зібрав усю бойову зброю і гвинтівки Військово-повітряних сил на околицях із приголомшених страхом рук різних льотчиків і методично розбирав їх.
  
  
  Рімо вирішив, що скриню безпечно залишити на сидінні, і приєднався до Майстра синанджа.
  
  
  Він виявив Чіуна, що стоїть за спиною майора.
  
  
  "Відчепись від мене!" - Запитав майор.
  
  
  "Ні, поки ти не вибачишся", - сказав Чіун.
  
  
  "Для чого?"
  
  
  "За те, що назвали мене цим невимовним словом".
  
  
  Майор крякнув і напружився. Він вилаявся з такою люттю, що К.С. Крокет затиснула вуха, а її обличчя набуло кольору буряків.
  
  
  Нарешті Грімм здався. "Яке слово?" він запитав.
  
  
  "Слово на букву "Дж"".
  
  
  - Він має на увазі "японець", - послужливо підказав Римо.
  
  
  "Я перепрошую, що назвав вас японцем", - сказав майор без жодного ентузіазму.
  
  
  "І ти ніколи більше цього не зробиш", - підказав Чіун.
  
  
  "І я ніколи більше цього не зроблю".
  
  
  "Нехай допоможе мені Ісус", - додав Мелвіс.
  
  
  Римо глянув на Мелвіса.
  
  
  "Просто зберігаю чесність", – сказав він.
  
  
  "Я дозволю використати інше слово на букву "Дж"", - сказав Чіун.
  
  
  "Нехай допоможе мені Ісус", - видихнув майор.
  
  
  "Варто переконатися", - сказав Мелвіс задоволеним голосом.
  
  
  Майор підвівся на ноги, сказавши: "Вони збираються знизити мене до льотчика, як тільки це вийде назовні".
  
  
  Римо спитав: "Що там щодо ніндзя?"
  
  
  Майор напружився. "Клейборн Грімм. Майор. Військово-повітряні сили Сполучених Штатів. Серійний номер надається на запит".
  
  
  Римо простяг йому візитну картку. Грімм узяв її.
  
  
  "ФБР?"
  
  
  "Дай мені глянути на це!" Сказав Мелвіс, забираючи картку у майора. Він прочитав її один раз, і його очі метнулися до незворушного обличчя Римо. "Ти сказав мені, що був з ДОТ. І твоє прізвище було Ренвік".
  
  
  "У укриття", - сказав Римо.
  
  
  "Рімо Льюелл?" Сказав Мелвіс, прочитавши ім'я вголос.
  
  
  Римо забрав картку. Звертаючись до майора, він сказав: "Нас цікавить ваш ніндзя".
  
  
  "Якщо ти зможеш знайти його, ти зможеш зберегти його", - сказав Грімм із гіркотою в голосі.
  
  
  Майор Грімм повів їх до поїзда. Він пояснив проблему напрочуд невеликою кількістю слів, враховуючи, скільки було лайок.
  
  
  Чіун підійшов до Римо впритул. "Бачиш, Римо? Хіба я не запевняв тебе, що за цими жахливими злочинами стоять японці?"
  
  
  - Не зараз, - пробурмотів Римо.
  
  
  "Чого я не розумію, то це як цей проклятий MX стартував без наказу", - сказав майор Грімм.
  
  
  "MX? Хіба вони не відмовилися від цієї програми?" Запитав Римо.
  
  
  "Вони скасували програму. Ми не викидали прототип поїзда".
  
  
  "Ми тут говоримо про щось новенько-зрозуміло?" Зажадав відповіді Мелвіс.
  
  
  "Якби це було так", - сказав майор Грімм, - "ми б зараз не стояли тут і не вправляли свої щелепи. У нас був набір муляжів боєголовок. Слава Богу".
  
  
  "Амін", - сказав К.К.
  
  
  "Ти той хлопець, який дзвонив у ситуації із хазматизмом?" Мелвіс хотів знати.
  
  
  "Мій начальник, мабуть, знав", - визнав Грімм.
  
  
  Римо моргнув. - У вас надсекретна, несанкціонована ядерна програма, і ви повідомили у NTSB про проблему з небезпечними матеріалами? - випалив він.
  
  
  Гримм неживо знизав плечима. "Державне екологічне регулювання".
  
  
  "Що ж, у вас досить небезпечна ситуація на тому кукурудзяному полі", - сказав Мелвіс. "Я все ще чую, як цей молокосос тікає".
  
  
  "Попкорн", – сказала К.С. Вона посміхнулася. "І пахне смачно".
  
  
  Чіун уважно подивився на Римо. "Рімо, не думай про те, про що ти думаєш. Ти піднявся над своїми червоношкірими предками, що харчувалися кукурудзою".
  
  
  "Я думаю про ніндзя", - сказав кисло Римо. "Давайте подивимося, де він".
  
  
  Вони не знайшли ніндзя. Але вони виявили, де він був.
  
  
  Два офіцери управління запуском були за своїми консолями, руки на клавішах, ключі в гніздах і повністю повернені до кінцевої позиції для запуску.
  
  
  Їхні голови лежали на підлозі, виглядаючи здивованими.
  
  
  "Да-ям", - сказав Мелвіс, відштовхуючи Кейсі назад. "Тобі краще не бачити цього, дівчинко. Це безлад".
  
  
  Всередину просунули фотоапарат. "Робити знімки?" - спитала Кейсі. "Для мого журналу".
  
  
  Увійшовши до командної машини, майор Грімм подивився на своїх мертвих офіцерів управління запуском і сказав: "Це неможливо".
  
  
  "Що неможливо?" Запитав Римо.
  
  
  "Ми загнали цього слизького ніндзя в кут у машині з ракетами. Машина була оточена. З тієї машини немає доступу до цієї. Як він туди потрапив?"
  
  
  Чіун дивився на обрубки шиї, з яких сочилася кров в останніх, повільних ковтках серців, що вмирали, під ними.
  
  
  "Це зробила катана", - сказав він наспів.
  
  
  "Ти впевнений, Тату?"
  
  
  "Жоден ніндзя не робив цього діяння".
  
  
  "Мій інженер доповів про ніндзя на гусеницях", - наполягав Грімм.
  
  
  "Давайте поговоримо із вашим інженером", - запропонував Римо.
  
  
  ІНЖЕНЕР БУВ НЕПРЕКЛОНЕНИЙ. Він сплюнув тютюновий сік, притупнув підборами і заговорив гучним голосом, щоб його можна було почути крізь клацання, тріск і ляск палаючої ракети MX.
  
  
  "Це був ніндзя. Невисокий, як пень, весь закутаний у чорне і такий же злісний, як бочкоподібний "Болдуїн Дизель", що наближається.
  
  
  "Ти впевнений?" спитав Римо.
  
  
  "Абсолютно позитивно. На ньому навіть був один з тих капелюхів, що смішно виглядають ніндзя".
  
  
  "Капелюхи"?
  
  
  "Ти знаєш – такі, які ззаду виглядають як шолом пожежного".
  
  
  "Ніндзя не носять шоломів", - сказав Римо.
  
  
  "Я впізнаю ніндзя, коли бачу його".
  
  
  Майстер Сінанджу носком сандалії накреслив контур у бруді.
  
  
  "Начебто цього?" спитав він, вказуючи на багато прикрашений шолом з фланцями.
  
  
  "Так. Ти зрозумів. Саме так."
  
  
  "Це, - сказав Римо, - шолом самурая".
  
  
  "Самурай-ніндзя - в чому, чорт забирай, різниця? Маленький виродок був сповнений бешкетності, як би ви це не називали".
  
  
  "Навіщо самураю нападати на мій поїзд?" Вимогливо запитав майор Грімм.
  
  
  "Він не самурай, а ронін", - пирхнув Чіун.
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Самурай без господаря".
  
  
  "Ти хочеш сказати, що він був вільнонайманим?"
  
  
  "Так".
  
  
  "Моє питання залишається в силі. Що йому потрібно від мого поїзда?"
  
  
  "Щоб пустити все під укіс", - пирхнув Чіун. "Очевидно".
  
  
  Майор Грімм оглянув безлад, який був його потягом миротворців. З ракетного вагона спускали мертвих, ошпарених льотчиків. Інші тіла були розкладені і накриті синіми ковдрами Військово-повітряних сил, у той час як команда безпеки, що вижила, намагалася розібратися, яка не прикріплена голова була з якимось усіченим трупом.
  
  
  А на полі плескала і шипіла кукурудза, коли ракета MX повільно розплавлялася, перетворюючись на розпечений алюмінієвий шлак.
  
  
  "Коли це вийде назовні, вони збираються звести мене до рівня малюка", - простогнав Грімм.
  
  
  "Нам все ще потрібно зловити самурая", - нагадав Римо.
  
  
  "Ронін", - поправив Чіун. "Чому ти не можеш зробити це правильно?"
  
  
  Розділ 19
  
  
  
  
  "Залишається тільки одне", - сказав Римо, оглядаючи потяг миротворців, що зупинився.
  
  
  "Що це?" - запитав майор Грімм, вираз обличчя якого тепер відповідав його прізвищу.
  
  
  "Розбирайте поїзд на частини, вагон за вагоном".
  
  
  "Цей контракт коштує понад шістдесят мільярдів доларів. Це мільярд із четвіркою. І я несу за це відповідальність".
  
  
  "Як низько вони можуть тебе опустити?" Запитав Римо.
  
  
  "Раніше я говорив "малюк", але тепер я думаю про сперму".
  
  
  "Можливо, ти зустрінеш гарне яйце і зможеш почати все спочатку", - сказав Римо, спускаючись рейками.
  
  
  Грімм пішов за ним, почуваючи себе безпорадним, а старий кореєць перейшов на інший бік. Вони переходили від машини до машини, притискаючи вуха до кожної машини, коли підходили до неї.
  
  
  Нічого не почувши, вони рушили далі.
  
  
  Біля вагона з обладнанням передостаннього в поїзді Римо зупинився. Опустившись на одне коліно, він подав знак Майстру Сінанджу з іншого боку.
  
  
  Римо підійшов до одного кінця, а Чіун до іншого.
  
  
  Звук, який пролунав потім, було важко описати. Можливо це був перелом сполучного кулака під тиском. Це, звісно, було неможливо, сказав собі Грімм. Потрібно було б зіткнення, щоб зламати герметичну муфту. Або кумулятивний заряд.
  
  
  Ніхто не бачив, що сталося, але коли Грімм побачив, як Римо та старий кореєць приєдналися один до одного на іншій стороні, вони сильно підштовхнули два останні товарні вагони.
  
  
  Вагони загуркотіли рейками заднім ходом.
  
  
  У цей момент у полі зору з'явилася муфта, що зрізала. Розбита поверхня відливала кольором нової сталі. Машини сповільнилися до природної зупинки.
  
  
  Майор Грімм махнув групі льотчиків служби безпеки, щоб вони оточили окремі товарні вагони.
  
  
  "Ми ізолювали його від решти поїзда", - сказав йому Римо.
  
  
  "Що сталося з тим з'єднувачем?"
  
  
  "Поступилися дорогою", - сказав Римо.
  
  
  "Це герметична муфта. Їх нелегко зламати".
  
  
  "Цей зробив".
  
  
  "З цим не посперечаєшся", - визнав Грімм.
  
  
  "Дивися, як це закінчиться", - сказав Римо. "Давай, Папочка".
  
  
  Вони обійшли товарний вагон з іншого кінця, і цього разу шум був схожий на металевий грім.
  
  
  Потім кінцева машина котилася вільно. Прерія була плоскою, тому вона далеко не покотилася. Так само, щоб ізолювати машину з обладнанням.
  
  
  Римо завис поряд із машиною з обладнанням. "Він безперечно всередині".
  
  
  "Звідки ти знаєш?"
  
  
  "Ми чуємо биття його серця".
  
  
  Грим експериментував із прослуховуванням. "Я нічого не чую".
  
  
  "Рок-н-рол зробить це з твоїми барабанними перетинками".
  
  
  Римо звернувся до старого корейця. - Гаразд, Чіуне. Ми заходимо всередину чи просто розбираємо машину на частини?
  
  
  Обличчя Чіуна насупилося, перетворившись на жорстку маску рішучості. "Ми повинні бути обережні. Ніхто не знає, які хитрощі має цей ронін".
  
  
  "Чому б нам просто не пристрелити дурня з цієї штуки?" Запропонував Мелвіс.
  
  
  "Ми робимо все по-своєму", – сказав Римо.
  
  
  "У цієї людини чудова ідея", - гаркнув Чіун. Розвернувшись, Майстер Сінанджу підвищив голос, звертаючись до команди безпеки ВПС. "Пристреліть японського дурня з цієї машини!"
  
  
  Римо знизав плечима.
  
  
  За вказівкою майора Грімма було зібрано розстрільну команду. Вони підняли свої М-16 у лінію.
  
  
  "Приготуватися... цілься. . . . вогонь!"
  
  
  М-16 спалахнули геть. Гільзи, що димляться, застрибали в сонячному світлі Небраски, падаючи на землю, як стріляні латунні коники.
  
  
  Сторона товарного вагона затремтіла під барабанним гуркотом снарядів. Фарба облупилася. Вм'ятини, схожі на срібні шайби, покрили фарбу товарного вагона, що облупилася.
  
  
  Коли вони витратили свої обойми, майор Грімм наказав розстріляти Кейса.
  
  
  Римо підійшов до товарного вагона. Він приклав до нього вухо. "Я нічого не чую".
  
  
  "Він мертвий", - наспіваючи промовив Чіун.
  
  
  "Я з самого початку думав, що він мертвий", - пробурмотів Римо.
  
  
  "Тепер він мертвий подвійно, якщо не втричі".
  
  
  "Що тоді скажеш, якщо ми розкриємо її?" Запропонував Мелвіс.
  
  
  Римо попрямував до дверей. "Я зрозумів".
  
  
  Це було все, що він зміг зробити.
  
  
  Самурай вистрибнув із товарного вагона. Він вийшов через зачинені двері, не попрацювавши відчинити їх.
  
  
  Усі були захоплені зненацька. Включно з Римом.
  
  
  Все тіло Римо було одним гігантським чутливим органом. Ось чому він зазвичай залишав руки оголеними. Таким чином, чутливе волосся та шкіра на його тілі були сприйнятливими до змін повітряних потоків та інших атмосферних вібрацій.
  
  
  Римо не знав, що самурай наближається до нього, поки той не з'явився з дверей.
  
  
  Він вискочив з порожніх дверей, як чорна мильна бульбашка, приземлився навпочіпки і незграбно піднявся на ноги.
  
  
  Його катана була вкладена в піхви. Через плече в нього була перекинута чорна шкіряна сумка, що важко бовталася під вагою свого вмісту.
  
  
  Було серед білого дня, так що всі змогли добре розглянути. Сонце виблискувало на його чорних пластинах, змушувало тліти багато прикрашений шолом і, що найнеприємніше, дуже ясно показувало, що у самурая не було обличчя.
  
  
  "Милосердя!" - сказала Кейсі, яка почала задкувати. Через дюжину кроків вона обернулася і побігла.
  
  
  Римо рушив на самурая. Краєм ока він побачив Чіуна, що наближається з іншого боку.
  
  
  Вони перехопили примари в той самий час.
  
  
  У роніна не було шансу оголити свій меч. Римо і Чіун були поруч із ним.
  
  
  Кожен із них завдав удару, Римо спрямував тильний бік долоні на плоске, порожнє обличчя, маючи намір перетворити його на желе. Майстер Сінанджу розвернувся, намагаючись носом сандалії потрапити в тендітну колінну чашку.
  
  
  Обидва з'єдналися. Римо вдарив по невиразному обличчю точно в центр. Нога Чіуна розсікла колінні суглоби навпіл. І пройшла наскрізь.
  
  
  Не зустрівши опору, Римо виявив, що поринає крізь чорну, на вигляд тверду постать.
  
  
  Майстер Сінанджу промайнув повз нього, його блискучий палець ноги майже впіймав Римо на льоту.
  
  
  Прийшовши до тями, Римо розвернувся. Він відвів лікоть назад. Удар припав у тильну частину шолома самурая з фланцями.
  
  
  Ронін безтурботно йшов далі.
  
  
  Зашипівши, як розлючений кіт, Майстер Сінанджу оговтався від свого дикого обертання і сильно тупнув ногами. "Ронін! Почуй мене!"
  
  
  Ронін, можливо, почув, але він йшов далі, зарозумілий, цілеспрямований, меч виблискував у піхвах. Він помахав їм з боку на бік, щоб попередити будь-якого іншого противника, що він говорить серйозно. Він був схожий на тісто, що розігрівається.
  
  
  Майор Грімм думав, що йому здається. Але це сталося так швидко, що він не міг бути певним. Відібравши М-16 у приголомшеного льотчика, він направив дуло в груди наступного самурая. "Стій, або я стрілятиму".
  
  
  Самурай відмовився зупинитися. Принаймні так показував мову його тіла.
  
  
  Отже, майор Грімм розкрився.
  
  
  Траєкторія кулі була галасливою, але скороченою. Він ніяк не міг схибити.
  
  
  Фактично, товарний вагон безпосередньо за загрозливою фігурою почав збирати більше вм'ятин від куль.
  
  
  Самураї продовжували наступати, не звертаючи уваги на шум і свинець, що б'є.
  
  
  "Дай мені ще", - покликав Грімм.
  
  
  Йому в руки вклали ще одну гвинтівку. Він підняв зброю, широко розставив ноги і навів приціл, точно на центр захищеного щитом обличчя.
  
  
  Грімм зачекав, поки вони стануть майже віч-на-віч, потім відкрив вогонь. Обойму було заповнено лише наполовину. Тим не менш, пострілів було достатньо, щоб знищити голову, шолом та інше.
  
  
  Самурай увійшов до все ще деренчливого дула. Майор Клейборн Грімм побачив, як останні спалахи зникли на чорному обличчі. Дуло порило повністю, коли самурай рушив уперед. Це виглядало так, ніби він навмисно і зневажливо ковтав зброю.
  
  
  Майор Грімм був хоробрий. Не кажучи вже про впертість. Він стояв на своєму. Аж до того моменту, коли самурай увійшов до його тіла.
  
  
  Потім він знепритомнів на місці.
  
  
  Грімм пропустив інше.
  
  
  Римо і Чіун стали перед Роніном, знову перегороджуючи йому шлях.
  
  
  Вони обсипали його ударами, стусанами, клацаннями і, у разі Майстра Сінанджу, різноманітними образами в його незворушну голову.
  
  
  Ронін навіть не здригнувся ні від чого. Він просто йшов далі, розмахуючи своїм мечем з повільною загрозою.
  
  
  Чіун пішов за ним, з неймовірною люттю штовхаючи його ззаду по коліна, тоді як Римо задовольнявся тим, що час від часу завдав ударів.
  
  
  "Знаєш, що це мені нагадує?" – поскаржився Римо.
  
  
  "Мені все одно", - сказав Чіун, завдаючи ударів знову і знову.
  
  
  "Цікаво, що в цьому мішку?" – сказав Римо.
  
  
  "Це кубі-букуро. Це для носіння захоплених голів".
  
  
  "На мою думку, виглядає повно".
  
  
  "Просто потурбуйся про те, щоб твоя голова не потрапила до його колекції", - виплюнув Чіун, потрясаючи кулаками перед заскленілим обличчям роніна.
  
  
  Ронін тягся далі, опустивши голову, як бик, що крокує.
  
  
  Зрештою, їм довелося відмовитися від спроб заарештувати його.
  
  
  Йдучи позаду роніна, Римо і Чіун знизили голоси.
  
  
  "Ти бачиш, Римо?"
  
  
  "Добре. Все саме так, як ти сказав".
  
  
  "У будинку водяться привиди".
  
  
  "Якщо в Будинку мешкає привид, чому він уникає нас?"
  
  
  "Питання не в цьому. Питання в тому, куди прямує Ніхонджинва?"
  
  
  Відповідь надійшла дуже скоро. Ронін, ігноруючи їх із загостреністю, що межує з образою, розмахуючи своїм мечем з боку на бік, подивився на схід, потім на захід. Він щось шукав.
  
  
  Але все, що було попереду, - це ракета MX, що все ще тліє, і нескінченні кукурудзяні поля Небраски.
  
  
  "Це починає нагадувати "Поле мрій" навпаки", - сказав Римо.
  
  
  "Що ти маєш на увазі?" зажадав відповіді Чіун.
  
  
  "Щойно він дістанеться кукурудзи, з ним буде важко залишатися".
  
  
  Чіун рішуче підсмикнув підлогу свого кімоно. "Ми не можемо дозволити йому забратися до кукурудзи".
  
  
  "Є ідеї, як його зупинити?"
  
  
  "Ми маємо втягнути його в битву".
  
  
  "Не соромся".
  
  
  Раптом Майстер Сінанджу поспішив уперед. Він став перед роніном. Заступаючи дорогу, він упер руки в пояс свого кімоно і зробив люте обличчя.
  
  
  "Жартівник!" - прогримів він.
  
  
  Ронін сповільнився.
  
  
  "Жартівник!" Повторив Чіун, а потім вибухнув потоком різких образ, які Римо важко розібрав. Деякі слова невиразно нагадували корейські, але більшість – ні. Мабуть, японська, вирішив він. У цих двох мовах було багато спільних слів.
  
  
  На подив Римо, ронін зупинився як укопаний.
  
  
  Він тупнув однією ногою по землі. Земля не відреагувала. Ні звуком, ні тремтінням бруду.
  
  
  Високо піднявши свою катану, він поклав її на одне плече, а потім на інше.
  
  
  "Що він робить?" зателефонував Римо.
  
  
  "Я не знаю", - сказав Чіун низьким голосом. "Я не знайомий із цією позицією".
  
  
  "Ну, він має щось робити".
  
  
  Ронін був. При третьому відступі він раптово розгорнув свій меч повністю. Його присадка верхня частина тіла повернулася разом з ним. Коли він відпустив, катана зненацька полетіла у бік Римо.
  
  
  Очі в Римо бачили, як це наближається. Інші його почуття нічого не вловили. Воно летіло швидко, входячи в методичне обертання, як лопата вертольота, що загортається вгору.
  
  
  "Римо! Бережи себе!" Покликав Чіун.
  
  
  Зазвичай Римо міг ухилятися від куль із зав'язаними очима, відчуваючи ударні хвилі, що наближаються. Тут жодної хвилі не було. Згідно з його відчуттями, меча не існувало. Але очі його читали, що вона наближається. Його навчання синанджу, отримуючи суперечливі сигнали, підказувало йому ухилятися і не ухилятися одночасно.
  
  
  Оскільки для його загострених почуттів все це відбувалося у сповільненій зйомці, Римо вивчав це явище.
  
  
  Лезо оберталося горизонтально, точно лише на рівні його шиї. Це означало обезголовити. Але лезо, яке не могло розрізати повітря, не мав надії розсікти тіло.
  
  
  Римо схрестив руки на грудях.
  
  
  Лезо наблизилося.
  
  
  Голос Чіуна був високим, схожим на писк кажана. "Римо! Пам'ятай про пальця!"
  
  
  Отже, Римо перевернув птаха роніна.
  
  
  Обертове лезо було тепер лише за кілька дюймів від нього.
  
  
  В останній можливий момент щось змінилося. Повітря здійнялося всього за дюйм від його обличчя. До його вух долинув свистячий звук. Як не дивно, все почалося з півзльоту.
  
  
  І тільки-но перші попереджувальні сигнали досягли його мозку, Римо почав пригинатися. То справді був чистий інстинкт. Він падав ще до того, як його мозок почав обробляти інформацію, що надходить.
  
  
  Просто над його головою пролунав м'ясистий ляпанець.
  
  
  Це була перша ознака того, що Римо зачепив щось лезом.
  
  
  Але що?
  
  
  Відступивши назад і убік, Римо випростався.
  
  
  Там стояв Майстер Сінанджу. Він тримав катану за ебенову ручку. Інша його рука приєдналася до першої, і він рішуче опустив клинок.
  
  
  Римо моргнув. - Що трапилося? - Запитав я.
  
  
  "Я врятував твоє нікчемне життя".
  
  
  "Ні за що. Я вже пригнувся".
  
  
  "Я зупинив клинок перш, ніж він зміг відокремити твою тупу диню, схожу на голову, від чудового тіла, яке я тренував".
  
  
  "Ні за що", - сказав Римо, повертаючи Чіуну бік.
  
  
  Майстер Сінанджу міцно тримав клинок обома руками, кінчик леза торкався землі, залишаючи вм'ятину. Він був справжнім. Він мав вагу.
  
  
  Потім вони згадали про ронін. Римо та Чіун одночасно повернули голови.
  
  
  Зі збитої ракети валив мерзенний зеленувато-чорний дим. Полум'я згасало, але дим ставав все густішим. Він піднявся в небо подібно до чорного дракона в передсмертних муках.
  
  
  Навколишні рівнини були затягнуті хімічним димом. Вітер дув убік від них, але серпанок у повітрі все одно почав щипати їм очі.
  
  
  Ніде в серпанку не було жодних ознак присутності роніна.
  
  
  "Він у кукурудзі", - сказав Римо.
  
  
  "Ні, він увійшов у вогонь", - наполягав Чіун.
  
  
  "Навіщо йому це робити?"
  
  
  "Бо він може безкарно", - сказав Чіун.
  
  
  Вони побігли до ракети MX, що горіла.
  
  
  "Наскільки я бачу, слідів немає", - сказав Римо, коли вони наблизилися.
  
  
  "Звичайно, ні. Примари не залишають слідів. За винятком тих випадків, коли вони переслідують підступні цілі".
  
  
  "Якщо він привид, хіба його меч не повинен бути теж привидом?"
  
  
  "Не сперечайся зі мною, Римо. Ми повинні знайти його".
  
  
  Вони цього не зробили.
  
  
  Отруйний дим від знищеної ракети MX не дозволив їм підійти надто близько. Рухаючись з підвітряного боку, вони вивчали її з усіх боків допитливими очима.
  
  
  Якщо ронін і ввійшов у ракету, що димить, то визначити це було неможливо.
  
  
  "Я пропоную скуштувати кукурудзу", - сказав Римо.
  
  
  "Один із нас має залишитися, щоб простежити, щоб він не з'явився з диму".
  
  
  "Я піду".
  
  
  "Ні, ви об'їдатиметеся тільки кукурудзою".
  
  
  "Добре, ти йди".
  
  
  "Так, я піду. Дивись, щоб він не втік у тебе під самим носом".
  
  
  І Чіун влетів у кукурудзу.
  
  
  Римо спостерігав за ракетою, що димить, одним оком стежачи за кукурудзою.
  
  
  Високі вуха майоріли на легкому вітерці, але в іншому не рухалися і не шаруділи. Чіун ковзав між рядами з такою непомітністю, що ронін ніколи б не побачив чи не почув його наближення.
  
  
  МАЙСТЕР СИНАНДЖУ заглибився у зловісний ліс кукурудзи. Її аромат волав до нього. Її золота чарівність нашіптувала про заборонені задоволення. Він ігнорував їх усі. Він мав одну мету, одне призначення.
  
  
  На жаль, він також зіткнувся з багатьма шляхами. Північ чи південь? Можливо, захід. Його карі очі, що обмацували землю, не виявили слідів. Його вуха нічого не чули про його ворога. І єдиним ароматом на вітрі була сморід сморід сирої кукурудзи, яка розгойдувалася, як нахабні блудниці з довгим жовтим волоссям.
  
  
  Зрештою, його перемогло переважаюче число, а не примарний ворог. Затиснувши ніс, він помчав через зарості кісок назад у тому напрямку, звідки прийшов.
  
  
  Через п'ятнадцять хвилин з'явився Майстер синанджу, який виглядав нещасним.
  
  
  "Не щастить?" - Запитав Римо.
  
  
  "Успіх не має нічого спільного з тим, що сталося на цій безкрайній землі", - виплюнув Чіун. "Його немає у кукурудзі".
  
  
  "Іншими словами, ви втратили його".
  
  
  "Тьху! Мої почуття були засліплені зловісними міазмами сирої кукурудзи".
  
  
  На той час підбіг Мелвіс Каппер. "Я бачив усе це і заперечую, що це колись відбувалося", - були його перші слова.
  
  
  Римо глянув на нього. "Ти дуже допомагаєш".
  
  
  “Це не моя ідея. Цей майор прокинувся і сказав, що саме так усе й відбуватиметься. Я не бачу причин не надати йому послугу”.
  
  
  "Ви знаєте так само добре, як і ми, що причиною обох крахів поїздів був самурай".
  
  
  “Я не знаю, про що ти говориш. У мене тільки одна аварія. Це небезпечна ситуація. Жодного сходу з рейок. Жодного зіткнення з потягом. Жодних машин у кюветі”.
  
  
  "Що щодо ракети?"
  
  
  "Я не займаюся ракетами. Я суворо дотримуюсь принципів "залізо-залізних коліс"". Мелвіс понизив голос. "Проте хтось повинен кинути монетку в загальному напрямку Агентства з охорони навколишнього середовища".
  
  
  "Отже, що, на ваше повідомлення, викликало зіткнення з "Амтраком"?"
  
  
  "Це? Це було самогубство. Так, сер, голе самогубство".
  
  
  "Більше схоже на вбивство", - сказав Римо.
  
  
  Мелвіс зморщив своє обвітрене обличчя. "Ось що я тобі скажу. Ми розділимо різницю. Скажімо, просто заради того, щоб сказати, що були ці дві сексуально заплутані особи. Один заразив іншого СНІДом. Заражена сторона відрізає голову учаснику другої частини, а потім гасне в полум'ї дизеля та слави". Кінцевий результат – гомо-самогубство”.
  
  
  "Це нісенітниця собача, і ти це знаєш", - сказав Римо.
  
  
  Мелвіс зобразив криву усмішку. "Ти знав, що я слабкий, з того самого моменту, як уперше побачив мене".
  
  
  Розділ 20
  
  
  
  
  Вони чекали, доки ракета MX Peacekeeper не згоріла сама.
  
  
  Побіжний огляд купи розжареної добіли шлаку, що залишилася, привів до одного неминучого висновку.
  
  
  "Схоже, він таки вирушив у кукурудзу", - сказав Римо.
  
  
  "Тьху ти", - сказав Чіун.
  
  
  Майстер Сінанджу ходив туди-сюди перед шлаком з напруженим обличчям, очі перетворилися на щілинки, що нагадали Римо шви від нерозколотих волоських горіхів. Він потряс кулаками від диму.
  
  
  "Ми збираємося повідомити про це Смітті", - нагадав він.
  
  
  "Мені все одно".
  
  
  "Ми збираємося розібратися у наших історіях".
  
  
  Чіун насупився, як грозова хмара, що готується до дощу. "Мене більше не хвилює. Мене двічі перемагав простий ронін. Мої предки, безперечно, плачуть кривавими сльозами через мою ганьбу".
  
  
  К. С. КРОКЕТТ чекала на них у вертольота. Коли вони наблизилися, вона обдарувала їх кукурудзяною нервовою посмішкою.
  
  
  "Подумала, що охоронятиму твою коробку для тебе", - сором'язливо сказала вона.
  
  
  Чіун вклонився в її бік, нічого не сказавши.
  
  
  "Ти не спіймав свого відьмака, чи не так?" - Запитала вона.
  
  
  "Ні", - сказав Мелвіс. "Це була найзухваліша, найнебезпечніша, витонченіша річ, яку ви коли-небудь бачили. І я знімаю капелюх перед Всевишнім за те, що мені не потрібно записувати це ні в який звіт".
  
  
  "Це теж добре. недобре ловити привидів".
  
  
  "Нас потрібно підкинути назад до Лінкольна", - сказав Римо Мелвісу.
  
  
  "Мене цілком влаштовує". Мелвіс обдарував Кейсі своєю недільною посмішкою. "Не думаєш, що я міг би зацікавити тебе поїздкою в мій бік?"
  
  
  "Велике вам дякую, але я прямую в протилежному напрямку. На вас чекає Денверська залізнична виставка".
  
  
  "Можливо, мене переконають полетіти туди. Зрештою".
  
  
  "Дуже по-сусідськи з вашого боку. Якщо я не отримаю пачку фотографій для свого журналу, мені доведеться повернутися на ферму".
  
  
  "Збираєшся випустити багато пари, чи не так?"
  
  
  "І це теж. Але моє завдання полягає в тому, щоб отримати все, що я можу, про новий стад поїздів на магнітній підвісці".
  
  
  Без попередження Мелвіс відсахнувся, ніби його вдарив по голові бичок, що падав. "На магнітній підвісці!" гаркнув він. "Чому ти маєш валяти дурня з цим язичницьким лайном?"
  
  
  "Маглев - це не лайно!" - спалахнула К.К.. "Це майбутнє".
  
  
  "У свинячій дупі!" - заревів Мелвіс. "Як ти можеш бути одночасно за steam та maglev? Це все одно що молитися сатані та Святому Петру".
  
  
  "Ти вузьколобий старий негідник, ти знаєш це?"
  
  
  Двоє дивилися один на одного. В очах Мелвіса була кров, а в очах Кейсі – розчарування.
  
  
  "Вважаю, я можу забути про цей ліфт, га?" - нарешті сказала Кейсі м'яким, пригніченим голосом.
  
  
  Мелвіс виглядав так, наче хотів розплакатися. Він мужньо розправив плечі. Він опустив поля свого стетсона, щоб приховати біль у очах.
  
  
  "Я людина зі сталевим колесом. Я не підтримую магнітну підвіску. Це суперечить законам Бога, людини та природи. Мені шкода, але ми з тобою повинні йти різними шляхами".
  
  
  "Думаю, цьому не судилося статися. Мені просто потрібно буде покататися потягом "Буря в пустелі"".
  
  
  "Тоді прощай", - пробурмотів Мелвіс, відвертаючись.
  
  
  - До зустрічі, - сказала Кейсі Рімо і Чіуну. Низько насунувши козирок свого інженерного кашкета, вона підстрибом пішла, похнюпивши плечі.
  
  
  Повертаючись до гелікоптера, Римо запитав Мелвіса: "Що все це означало?"
  
  
  "Це, - виплюнув Мелвіс, - головна причина, через яку Хенк Вільямс співав так самотньо і помер таким молодим. І якщо ви не заперечуєте, я більше не можу говорити про це. Моє серце розбите".
  
  
  Озирнувшись на Майстра Сінанджу в пошуках розуміння, Рімо побачив, як Чіун змахнув скупу сльозинку з куточка ока, перш ніж відвести своє нещасливе обличчя.
  
  
  Гарольд Сміт почував себе краще. Він більше не відчував запаху перегною, коли видихав. Його кашель майже вщух. Він змінив лікарняне крісло-каталку на зручне крісло керівника. І його секретарка принесла йому два контейнери з його улюбленим обідом – йогуртом із збитими вершками.
  
  
  Він поглинав другу чашку, коли комп'ютер видав звуковий сигнал і видав повідомлення про лобове зіткнення California Zephyr з невідомим двигуном на рівнинах Небраски.
  
  
  Сміт прочитав звіт, миттєво класифікувавши його. Це виглядало як серйозна аварія. Він записав звіт і додав його до свого файлу Amtrak, що подовжується.
  
  
  Тепер файл був досить великий. Він аналізував його весь ранок. Катастрофа поїздів і аварії з рейок за останні три роки були майже порівну розподілені між пасажирською системою Amtrak і різними вантажними залізницями далекого прямування і ближнього прямування. Також постраждали кілька туристичних та екскурсійних ліній. Навіть трамвайна лінія Філадельфії повідомила про аварію.
  
  
  Не було жодної закономірності. Жодна лінія не була націлена поверх будь-якої іншої. Жоден вид двигуна не пузирився поверх будь-якого іншого. Це була не відмова обладнання на складі, що перемішується. Втома чи недбалість екіпажу згадувалися з найбільшою регулярністю, але Сміт знав, що залізничні бригади були зручним цапом-відбувайлом NTSB. Його комп'ютери вже обробили цифри і списали близько двадцяти відсотків цих приписок на лінь NTSB і пошук цапа-відбувайла. Катастрофа скотовозу в Оклахома-Сіті минулого літа і більш недавня катастрофа в південній частині Тихого океану в Тексаркані довели це.
  
  
  Йогурт був приємним спогадом, коли задзвонив синій контактний телефон, і Сміт узяв його.
  
  
  "Смітті. Римо".
  
  
  "Чому ти навчився у Коннектикуті?"
  
  
  "Трохи. Ми в Небрасці. Нас підвіз наш хороший приятель Мелвіс, який, до речі, обожнює боби, пиво та бичків".
  
  
  "Я так і підозрював. Я так розумію, ви в курсі зіткнення у Небрасці?"
  
  
  "Це була аварія, що сталася годину тому", - сухо сказав Римо. "Зараз ми знаходимося на місці катастрофи із залізничним вагоном МХ".
  
  
  Сміт насупився. "Ти маєш на увазі CSX?"
  
  
  "Номер MX – як у міжконтинентальної балістичної ракети залізничного запуску".
  
  
  - Римо, - терпляче сказав Сміт, - програма MX була добровільно згорнута Військово-повітряними силами понад три роки тому з бюджетних міркувань.
  
  
  "Сюрприз. Військово-повітряні сили пограли з Конгресом у маленьку гру в черепашку. Весь цей час вони ганяли поїзд MX по кукурудзяній країні".
  
  
  "Я покладу цьому край", - сказав Сміт, його голос став сталевим.
  
  
  "Заощаджуйте свої гроші. Програма була просто вичищена. Вони втратили свою ракету, і потяг трохи пошарпаний".
  
  
  Голос Сміта став настирливим. "Рімо, почни з самого початку".
  
  
  Римо розповів про те, що він виявив на місці краху California Zephyr, аж до обезголовленого інженера роторного плуга.
  
  
  "Знову ронін!" Сміт ахнув.
  
  
  "Ага. Ми не бачили його при краху, але він був всюди в поїзді MX. Там багато американських льотчиків без голів і одна ракета MX в кукурудзяні. Добре, що це був муляж".
  
  
  Сміт проковтнув свій жах. "Ти бачив цього роніна?"
  
  
  "Побачив його, погнався за ним, втратив у кукурудзі. Вибач".
  
  
  "Навіщо роніну нападати на США. залізнична система?"
  
  
  "Можливо, він знав про поїзд MX і намагався перехопити кожен поїзд, який міг, доки не знайшов його".
  
  
  "Цю теорію притягнуто за вуха".
  
  
  "Можливо, теорія Чіуна тобі сподобалася б більше".
  
  
  "З'єднай його".
  
  
  "Краще я розповім сам", - сказав Римо. "Чіун думає, що цей хлопець - той самий, який мав сутичку зі старим Майстром століття тому і який тільки зараз наздоганяє Дім".
  
  
  "Абсурдно!" Сміт вибухнув.
  
  
  "Чіун, Смітті каже, що твоя ідея абсурдна: Без лапок".
  
  
  Гарольд Сміт почув, як Майстер Сінанджу сказав щось різке корейською мовою.
  
  
  "Що він сказав?"
  
  
  "Ти не захочеш знати, Смітті. Послухай, може, він і не привид, але страшенно впевнений, що поводився як привид. Він вискочив з товарного вагона, як збожеволіла голограма. Ми не могли накласти на нього руки. Він був там, але його не було, якщо ви розумієте, що я маю на увазі”.
  
  
  "Як йому вдалося втекти?"
  
  
  "Ми пішли за ним. Йому це набридло, і він метнув у мене свою катану. Це була найдивніша частина, Смітті. По дорозі вона раптово стала твердою. Я зберіг голову тільки тому, що пригнувся".
  
  
  "Ти зберіг свою дурну голову, бо я затримав смертоносний клинок!" - гаркнув Чіун.
  
  
  - Вибирай сам, Смітті, - втомлено сказав Римо.
  
  
  "Катана все ще у тебе?"
  
  
  "Так. Хочеш це для своєї колекції?"
  
  
  "Так. І я хочу, щоб ви обоє були тут".
  
  
  "Попався. Ми вилітаємо наступним рейсом".
  
  
  Повісивши слухавку, Римо глянув на нещасне обличчя Чіуна. "Ти чув?"
  
  
  "Кожне слово. Ви неправильно пояснили мою версію подій. На щастя, Сміт відкликав нас, щоб я міг виправити ваші численні помилки".
  
  
  "Не забудь сказати Смітті, хто з ассасинів втратив роніна в кукурудзі".
  
  
  Чіун видав звук, схожий на шипіння парового клапана.
  
  
  П'ять годин порожнього Римо і Чіун знову стояли в офісі Гарольда Сміта у Фолкрофті. Друга трофейна катана лежала на столі поряд із першою. Сміт вивчав якість виготовлення нового клинка.
  
  
  "Це ідентично першому", - сказав він.
  
  
  "Велика справа", - сказав Римо. "Побачивши одну катану, ти бачив їх усі".
  
  
  "Ти не виявив коваля клинків, Сміт?" - спитав Чіун.
  
  
  Сміт похитав сивою головою. "У цій країні не виковують таких мечів".
  
  
  - Для примари, - сказав Римо, дивлячись на Чіуна, - у цього хлопця, напевно, є готовий запас столових приладів.
  
  
  Чіун насупився. "Він привид. Ти не можеш цього заперечувати, Римо".
  
  
  "Він був примарним. Із цим я погоджуся".
  
  
  "Привид є привид".
  
  
  "Примари не пускають потяги під укіс як частину своїх земних покаянь. Особливо ронини".
  
  
  "Що за логіка у цьому?" - виплюнув Чіун.
  
  
  "Він японець, вірно?"
  
  
  "Ніхондзінва", - виплюнув Чіун. "Дурний японець".
  
  
  "То чому ж він руйнує НАС. поїзда? Хіба він не повинен руйнувати свої власні?"
  
  
  "Ти називаєш це логікою?"
  
  
  "Так, я називаю це логікою. Якби він полював на Будинок, він би не займався руйнуванням. Він би займався обезголовленням".
  
  
  "Він в обох!" Чіун спалахнув.
  
  
  "Його більше цікавить сходження з рейок, ніж обезголовлення".
  
  
  Задзвонив телефон. Це не синій контактний телефон і не телефон Rolm, який Сміт використовував для ведення бізнесу у Фолкрофті. Дзвінок був приглушеним.
  
  
  Нахилившись, Сміт висунув шухляду столу і дістав червону трубку типу пожежної машини.
  
  
  "Так, пане Президенте?"
  
  
  Сміт слухав. Те саме зробили Римо і Чіун.
  
  
  "Так, пане Президенте. Але ви розумієте, що як голова виконавчої влади ви не уповноважені наказувати Кюрі діяти. Ви можете тільки пропонувати місії".
  
  
  Сміт слухав президента Сполучених Штатів.
  
  
  "Я розгляну це питання", - сказав Сміт. "Дякую за дзвінок". І він повісив слухавку.
  
  
  "Це був президент", - сказав Сміт, закриваючи скриньку.
  
  
  "Розкажи, будь ласка", - сказав Римо.
  
  
  "Він хоче, щоб організація розслідувала ці катастрофи".
  
  
  "Так ти сказав йому "ні"?"
  
  
  "Ні. Я сказав йому, що розгляну це. На даному етапі немає сенсу турбувати його нашими недавніми знахідками".
  
  
  "Я сказав би, що всі ці мертві тіла, не кажучи вже про майже ядерну катастрофу за останні день або два, стоять того, щоб підняти тривогу".
  
  
  "Цей президент негайно наказав би нам діяти, якби заохочував думати про CURE як інструмент виконавчої влади", - сказав Сміт. Його погляд перемістився на нову катану.
  
  
  "Будь обережним", - сказав Римо. "На ньому є кнопка, така сама, як на іншому. Ми уникали торкатися до неї".
  
  
  Сміт кивнув головою. Діставши з жилетної кишені ручку Waterman, він постукав ручкою. Звук був солідний. Він обережно приклав тупий кінець ручки до кнопки і натиснув на неї.
  
  
  Кнопка видала виразне клацання.
  
  
  І лезо поринуло в чорне скло його робочого столу, ніби зісковзнуло в калюжу нерухомої чорної води.
  
  
  Приголомшений Сміт відсахнувся.
  
  
  "Ти це бачив?" Римо вибухнув.
  
  
  Усі лягли на підлогу і спробували заглянути під стіл. Спершу вони нічого не побачили. Потім лезо знову з'явилося.
  
  
  Подібно до падіння пір'їни, він проплив через простір для ударів, торкнувся підлоги і швидко поринув у лаковану соснову обшивку.
  
  
  "Що знаходиться під цією підлогою?" Запитав Римо.
  
  
  Сміт прохрипів: "У пральню".
  
  
  "Евакуюйте його", - сказав Римо, прямуючи до дверей, Чуїн, розмахуючи сріблястою шовковою примарою, слідував за ним по п'ятах.
  
  
  Сміт схопив слухавку.
  
  
  До того часу, як вони дісталися пральні, двері були відчинені, і двоє робітників у накрохмалених білих халатах стояли зовні, виглядаючи стривоженими.
  
  
  - Ти випадково не бачиш меч, що ширяє? - Запитав Римо.
  
  
  "Ти сказав нам. А ми?"
  
  
  "Ні, якщо ви цінуєте свою роботу", - сказав Римо, входячи.
  
  
  Усередині вони глянули на стелю. Він був цілим. Але цього слід було чекати. Вони глянули вниз, на підлогу. Жодних ознак будь-якого леза. У великих пральних машинах промислового розміру не було нічого, окрім лікарняної білизни.
  
  
  "Підвал!" - сказав Чіун.
  
  
  Виходячи, вони попередили персонал пральні триматися подалі від приміщення, доки не буде наказано інакше. Вони виглядали більш ніж щасливими підкоритися.
  
  
  Вони зіткнулися з Гарольдом Смітом, коли він виходив із ліфта.
  
  
  "Ми думаємо, що це у підвалі", - сказав Римо. Сміт кивнув головою.
  
  
  Вони піднялися сходами. Біля підніжжя скрипучих сходів із дерев'яних дощок Сміт увімкнув світло.
  
  
  Він не надто досяг успіху у освітленні.
  
  
  "Знаєш, ти міг би відмовитися від лампочок яскравіше за двадцять п'ять Ват", - сказав Римо.
  
  
  "Це не робоча зона", - сказав Сміт.
  
  
  Вони обшукали підвал і нічого не знайшли.
  
  
  "Він провалився в саму землю", - наспіваючи промовив Чіун. "Щоб його ніколи більше не побачили".
  
  
  "Що знаходиться безпосередньо під пральні?" Римо спитав Сміта.
  
  
  Сміт моргнув, дивлячись на трубопроводи, що розходяться від великих котлів та печей, які постачали Фолкрофт теплом та парою. Здавалося, він читав їх як карту.
  
  
  "Комп'ютери!" Сміт ахнув. Він поспішно зняв з жилета зв'язок ключів і ступив до бетонної стіни, проломленої дерев'яними дверима.
  
  
  Відчинивши двері, він відчинив її. Стало чути рівне індустріальне гудіння. Сунув руку всередину, Сміт смикнув за підвісний шнур, і загорілася гола лампочка, що бовталася, - ще одна двадцятип'ятиватна.
  
  
  Вони ввійшли.
  
  
  Кімната була невеликим приміщенням, забитим мейнфреймовими комп'ютерами і короткими, схожими на музичні автомати, відомими пристроями з оптичним черв'ячним приводом. Вони були джерелом низького гудіння і серцем мережі збору інформації CURE.
  
  
  У центрі підлоги, що виглядала так само твердо, як бетон, на якому він лежав, лежав клинок катани.
  
  
  Вони обережно оточили його.
  
  
  "На мою думку, виглядає солідно", - сказав Римо.
  
  
  "Зовнішність може бути оманливою", - попередив Чіун.
  
  
  Сміт нахилився і торкнувся його. Відчувши речовину, він підняв її.
  
  
  "В одну хвилину вони були надійними, а наступної - ні", - пробурмотів він.
  
  
  Римо кивнув головою. "Зовсім як у Небрасці".
  
  
  "Натискання кнопки призвело до його дематеріалізації", - сказав Сміт.
  
  
  "Що змусило його нематеріалізуватися?" - Запитав Римо.
  
  
  "Чаківство", - сказав Чіун.
  
  
  "Існує логічне, наукове пояснення цього феномену, - наполягав Сміт, - і я маю намір його виявити".
  
  
  Повернувшись до кабінету Сміта, два мечі катана лежали на столі з чорного скла.
  
  
  "Матерія підпорядковується встановленим законам", - сказав Сміт.
  
  
  "Магія підпорядковується іншим", – припустив Чіун.
  
  
  Його проігнорували.
  
  
  Залишивши другий клинок катани, Сміт узяв перший. Він натиснув кнопку. Нічого не трапилося.
  
  
  "Кнопка вказує на що, Римо?"
  
  
  "Щось вмикаю чи вимикаю, я вважаю".
  
  
  "І це наводить на думку. . ."
  
  
  "Електрика".
  
  
  "Точно". Сміт підняв край рукояті, уважно вивчаючи її. Він стиснув. Він натиснув. Він потяг. Але не отримав жодного результату.
  
  
  - Ви ж не шукаєте батарейки, чи не так? - Запитав Римо.
  
  
  Чіун сказав: "Білий розум подібний до поїзда, що мчить. Він завжди йде по одній і тій же колії. Імператор, це виходить за рамки вашої стомлюючої білої науки. Не намагайтеся збагнути те, чого ви не можете збагнути".
  
  
  "Дозвольте мені скуштувати", - запропонував Римо.
  
  
  Сміт передав катану.
  
  
  Римо подивився на ручку клинка.
  
  
  "На мій погляд, досить солідний", - сказав Римо, зважуючи його.
  
  
  Чіун заметушився, кажучи: "Отже, це не так".
  
  
  "Що це має означати?"
  
  
  "Що я правий, а ти ні".
  
  
  "Хто втратив роніна на кукурудзяному полі?"
  
  
  І поки вони сперечалися, Римо стиснув рукоятку, і кінець розкрився, як ліхтарик.
  
  
  Інстинкт змусив Римо відпустити ручку. Вони з Чіуном розлетілися в різні боки кімнати ще до того, як клинок торкнувся підлоги. Він відскочив, і з відкритої рукояті висипався шлейф коротких жовтих циліндрів.
  
  
  Сміт виходив з-за свого столу, коли Римо і Чіун обережно наблизилися до клинка, що впав.
  
  
  Сміт підняв один із циліндрів. "Акумулятор", - сказав він.
  
  
  "Якої марки?"
  
  
  Сміт моргнув. "Я не можу це прочитати".
  
  
  Чіун узяв його з рук Сміта. "Японський! Я мав рацію! Дивись, Сміт, це японський".
  
  
  "Як називається торгова марка?"
  
  
  "Кого це хвилює? Це японська. Це все, що має значення".
  
  
  "Я хотів би знати назву бренду, будь ласка".
  
  
  Чіун прочитав етикетку.
  
  
  "Гомі".
  
  
  Повернувшись до столу, Сміт запустив свій комп'ютер.
  
  
  "Що ти робиш?"
  
  
  "Досліджу назву бренду Gomi".
  
  
  "Що хорошого це дасть?" - Запитав Римо.
  
  
  "Потужність, необхідна для того, щоб дозволити цьому клинку кинути виклик науковим законам, навряд чи можна купити з полиці. Ці батареї зроблені спеціально".
  
  
  "Для катан?"
  
  
  Сміт кивнув головою. "Для катан".
  
  
  За хвилину Сміт сказав: "Gomi - це промислова торгова марка продуктів Gomi, а бренди Gomi та Hideo пов'язані з Нішицю".
  
  
  "Хідео - так звали дрімаючого жовтого бика з Містика", - торжествуюче промовив Чіун.
  
  
  "Він має на увазі бульдозер, який був припаркований на коліях у Містиці", - пояснив Римо.
  
  
  "Рімо", - повільно сказав Сміт. "Чи тобі спадало на думку, що все, що ми бачили досі, може бути пояснено технологією, яка, як ми знаємо, була вперше розроблена промисловою електротехнічною корпорацією Нішицю?"
  
  
  "Так, так і є. Але цей хлопець не Крашсіва".
  
  
  "Не вимовляй це ненависне ім'я", - сказав Чіун.
  
  
  "Ми вже двічі мали справу з іноземним шпигуном, який був посланий до цієї країни для крадіжки промислових та військових секретів".
  
  
  "Розкажи мені про це. Але це був російський клептоман, одягнений в електронний костюм, який давав йому здатність проходити крізь стіни. Він був злодієм, але ніколи нікому не завдавав шкоди. Крім того, наскільки нам відомо, він мертвий".
  
  
  “Те, що ми знаємо, дуже мало. Але електронне вбрання, яке він носив, було розроблено Нішицю Осакою. І якби вони збудували таке, вони могли б його скопіювати”.
  
  
  "Єдиний раз, коли ім'я Нішицу спливло в цьому, було, коли поїзд Southern Pacific збив ніндзя Нішицу", - зазначив Римо.
  
  
  Чіун широко посміхнувся. "Тепер все це набуває найвищого сенсу".
  
  
  "Це так?" - Це так? - хором запитали Римо та Сміт.
  
  
  "Так. Імператоре, ваші рейки атаковані підступними японцями. Очевидно, це частина змови з метою принизити вашу могутню націю".
  
  
  Римо глянув на Чіуна з невизначеним, недовірливим виразом. "Що сталося з примарним роніном, що клацає пальцями?" він випалив.
  
  
  Чіун зобразив на обличчі невиразні зморшки. "Не говори дурниць, Римо. Хто-небудь чув про привид, мечу якого були потрібні батарейки?"
  
  
  "Я залишу це поза увагою, тому що мені подобається чіплятися за свій розум. Тож дай відповідь мені ось на що - як руйнація наших залізниць ставить США на коліна?" Римо хотів знати.
  
  
  - Це настільки очевидно, що я не піду до відповіді, - пирхнув Чіун, повертаючись до Римо спиною.
  
  
  Римо та Сміт обмінялися поглядами.
  
  
  "Насправді, це найкраща теорія, яка у нас є прямо зараз", - визнав Римо.
  
  
  Чіун засяяв. Вони вчилися мудрості. Цього було майже достатньо, щоб відволіктися від думок про відсутнє нігті.
  
  
  Сміт відкривав першу катану, коли комп'ютер подав звуковий сигнал.
  
  
  Він пішов на це. Римо прийшов до тями, коли побачив, що колір обличчя Сміта змінився зі світло-сірого на примарно-білий.
  
  
  "Ще одна аварія?"
  
  
  "Так. Вантажний поїзд Conrail та пасажирський поїзд Amtrak. У Меріленді".
  
  
  "Хтось постраждав?"
  
  
  "Наразі невідомі. Дивно. Це дуже дивно".
  
  
  "Що тут дивного?"
  
  
  "Цей нещасний випадок траплявся раніше. Саме таким чином". Сміт проковтнув. "І це був один з найгірших в історії Amtrak".
  
  
  Розділ 21
  
  
  
  
  Кора Лі Білл ніколи в житті не забуде цей звук.
  
  
  Цей довгий скрегіт металу, що передував глухому удару, за яким пішла гулка канонада пасажирських вагонів, що врізаються в двигун, що раптово зупинився. Потім настала жахлива тиша.
  
  
  І після тиші жахливі стогін і крики поранених піднімалися з осідаючого пилу, щойно з'явилися привиди, що дізнаються про свою долю.
  
  
  Це сталося на її задньому дворі прямо тут, в Ессексі, штат Меріленд.
  
  
  Кора Лі розвантажувала свою пральну машину. Звук вирвав її з цієї домашньої рутини, як блакитного тунця, витягнутого з Чесапікської затоки.
  
  
  Коли вона вийшла зі свого будинку, вона побачила карети, що лежали на боці, звалені в купу і притиснуті один до одного, як безглузді іграшки на її задньому дворі. Якими б великими вони не були, вони нагадували їй маленькі іграшки.
  
  
  Одна з них завалилася набік, подряпавши газон і розплющивши її мотузку для білизни. Та сама мотузка для білизни, на якій вона стояла б через хвилину або дві. Ще один вагон лежав відкритим, начебто до нього приклали старомодний консервний ніж claw, розсипавши дорогоцінний вантаж.
  
  
  Це був день та досвід, який Кора Лі ніколи не забуде та сподівалася ніколи не побачити знов. Звук був тим, що лишилося з нею. Не так кров і відірвані кінцівки. Після того, як все повернулося до норми, в першу з безсонних ночей Кора Лі знову і знову чула ці звуки у своїй свідомості і зрештою дійшла сумного висновку, що вони скоротили її життя рівно вдвічі. Після того першого довгого, пронизливого скрегіт сталевих коліс по сталевих рейках її життя вже ніколи не було колишнім.
  
  
  Це було у січні 1987 року. Минуло вже майже десять років. Як швидко пролетів час. Поступово вибита земля пом'якшала, і сезонні дощі загоєли шрами. Зросла нова трава. Кора Лі купила собі зовсім нову прально-сушильну машину, щоб більше ніколи не провітрювати білизну в пральні Colonial. Вона, нарешті, дійшла до того, що могла дивитися на поїзди, що проїжджали, і не здригатися.
  
  
  Справжня нормальність так і не повернулася до її життя, але роки подбали про найгірше з цього.
  
  
  Отже, липневим днем, коли Кора Лі розвалилася на стільці з червоного дерева, поки щоденне прання сушилося в сушарці, потягуючи м'ятний джулеп і дивлячись поверх перил ліжка, останнє, чого вона чекала на землі, це почути довгий, знайомий скрегіт стали під напругою.
  
  
  Кора Лі впустила келих і застигла. До цього вона лише чула про катастрофу. Цього разу вона бачила, як це сталося на власні очі.
  
  
  "Колоніал" з вереском пронісся повз, сталеві колеса розкидали іскри. Вона знала, що таке "гаряча коробка". Коли колісна пара, що рухалася, перегрівалася, вона іскрила і починала розлітатися на частини. Це була не "гаряча скринька". Кожне колесо билося в агонії. "Колоніал" більше схожий на ковзну комету, ніж на поїзд. Колеса були заблоковані, вони ковзали, а не котилися. Вона знала достатньо про поїзди, щоб зрозуміти, що задіяні повітряні гальма. Сильно та швидко.
  
  
  Її вражений погляд упав на двигун, і її серце підстрибнуло і завмерло, хоч її тіло було паралізоване.
  
  
  По тому ж шляху північ спускався самотній вантажний локомотив Conrail синього кольору.
  
  
  "Цього не може бути", - сказала вона. Потім вона закричала.
  
  
  "Цього не може бути. О, дорогий Господи!"
  
  
  Але ж це було. Так само, як у 1987 році, коли Колоніал врізався в локомотив Conrail, якого там не мало бути, і шістнадцять людей загинули.
  
  
  Звуки, які пішли за цим, могли бути відтворені магнітофоном її пам'яті та виведені через чотирифонічну звукову систему.
  
  
  Довгий скрегіт стали закінчився глухою, потворною бавовною. Потім, подібно до сталевого грому, карети зіткнулися і розлетілися в різні боки.
  
  
  "О, Господи, це мій кінець", - сказала Кора Лі якраз перед тим, як фрагмент зламаної рейки, що летить, розірвав її на частини, як бавовняний мішок, набитий такою кількістю пухкого м'яса.
  
  
  Звуковий сигнал МЕЛВІСА КАППЕРА спрацював через п'ятнадцять хвилин після катастрофи в Ессексі.
  
  
  Він був у барі аеропорту Омахі, потягував пиво frosty Coors, нарікав на жахливу несправедливість життя та імпровізував старі залізничні приспівки, коли на це вистачало духу.
  
  
  О, у неї були блакитні очі кольору Конрейла. Вона носила кепку Кейсі Джонса. Але вона жадала швидкості на магнітній підвісці. Усі знають, що це лайно. Тож тепер я без гонорару.
  
  
  На цій високій ноті запищав пейджер.
  
  
  "О, чорт", - сказав Мелвіс, вимикаючи пейджер і шукаючи телефон-автомат.
  
  
  Його начальник був прямолінійний. "У мене є ще один для тебе, Каппер".
  
  
  Мелвіс застогнав. "Де це цього разу?"
  
  
  "Ессекс, Меріленд. Колоніал врізався в дизель Conrail, що рухався не тим шляхом".
  
  
  "Чорт забирай, Сем. Ти обкурився?"
  
  
  "Це ти невиразно вимовляєш його "с", Мел".
  
  
  "Можливо, я п'яний, як варена сова, але навіть я можу згадати крізь туман, що Ессекс, штат Меріленд, був місцем тієї пекельної катастрофи в 87-му. Колоніал тоді теж врізався в Конрейла хампера. Конрейл хоггер був під кайфом".
  
  
  "Ти завжди так говориш".
  
  
  "Того разу це було правдою. Він подав сигнал, якого не мав подавати, зізнався і отримав довічний відсторонення від роботи".
  
  
  "Чорт. Тепер я згадав. Ти маєш рацію. Це зовсім дивно".
  
  
  "Дивно це чи ні, але я на своєму чортовому шляху", - сказав Мелвіс, вішаючи слухавку. Йому знадобилося шість спроб. Він весь час промахувався повз вимикач.
  
  
  "Чортів японський телефон", - пробурмотів він, передаючи трубку збитій з пантелику дитині.
  
  
  Вертоліт NTSB чекав Мелвіса в міжнародному аеропорту Балтімор-Вашингтон. Він був на місці через тридцять хвилин.
  
  
  "Тільки не кажи мені, що це один із цих нових двигунів Genesis II", - простогнав він, коли вертоліт заходив на посадку.
  
  
  "Що це?" – спитав пілот.
  
  
  "Чорт забирай, неважливо", - сказав Мелвіс, одягаючи свій "Стетсон" і вилазячи з петляючого літака.
  
  
  Операційний директор Amtrak на місці потис йому руку і сказав: "Ми все ще обробляємо тіла тут".
  
  
  Мелвіс сказав: "Я маю намір триматися від вас подалі. Просто хочу отримати попереднє уявлення про місце удару".
  
  
  Чоловік вказав шлях і помчав геть.
  
  
  Мелвіс спустився, обережно вибираючи дорогу. Він мало не спіткнувся об нижню частину ноги, що лежала в нього на дорозі. На ньому не було нічого, крім шкарпетки з аргайла з діркою, досить великою, щоб висунувся один холодний палець.
  
  
  "Цьому хлопчику слід було послухати свою маму щодо того, щоб тримати шкарпетки в порядку", - пробурмотів Мелвіс, притискаючи свій стетсон до своїх великих грудей з поваги до мертвих і розчленованих, яких було багато.
  
  
  Проїжджаючи повз понівечену місиву, Мелвіс побачив, що вагони поїзда виконали всі акробатичні трюки - від відльоту вбік до вгризання коліс у рейковий баласт.
  
  
  Ущільнені двигуни були такими ж поганими, як у Небрасці. Монококовий кузов Genesis постраждав найбільше. В індустрії був жарт, що Genesis виглядав як коробка, в якій приїхав справжній локомотив. Тепер він виглядав як коробка, викинута після Різдва.
  
  
  Вантажний двигун Conrail був дизельним SD50. З якоїсь дивної причини, він відскочив від місця удару.
  
  
  Мелвіс вирішив, що йому слід перевірити кабіну Conrail, на випадок, якщо у нього на руках виявиться ще один незручний безголовий інженер.
  
  
  Підбираючись по переплетенню синьої сталі, яка була сходами для доступу, він почув голоси, зупинився і пробурмотів: "Не-а. Не може бути".
  
  
  Зморшкувате обличчя кольору слонової кістки витріщилося на нього крізь розбите скло сяючих носових дверей. "Ти спізнився", - сказав Чіун.
  
  
  "Привіт, старий", - сказав Мелвіс з великим ентузіазмом, ніж відчував насправді. "Чортово вдалий спосіб керувати залізницею, ти не знаходиш?"
  
  
  Чіун відійшов, щоб Мелвіс міг втрутитися. Поруч із ним був Римо, який виглядав нещасним - що, здавалося, було його природним станом.
  
  
  "Ви, хлопці, безумовно топчете мою ділянку".
  
  
  "Ми дісталися сюди першими", - зауважив Римо.
  
  
  "Ти зробив це. Що ти знайшов - хоч щось?"
  
  
  "Немає інженера. Немає крові".
  
  
  "Отже, я бачу", - сказав Мелвіс. "Що ж, дозвольте мені показати вам, як ми працюємо в NTSB. Слідуйте за мною вниз, у необхідне".
  
  
  Мелвіс повів їх униз, у туалетний відсік, де підняв сидіння і зі знанням справи принюхався. "Тутнім туалетом останнім часом не користувалися", - оголосив він. "Принаймні, дві години".
  
  
  Повернувшись до консолі, Мелвіс перевірив управління. Те, що він побачив, вивело його з себе.
  
  
  "Чортове управління налаштоване на хайбол". Інженеру довелося б відстрибнути подалі, щоб урятуватися. Але якби він це зробив, то, напевно, розмазав би свою тупу дупу по всьому треку. Вважаю, ми йдемо чортовими доріжками", - сказав він.
  
  
  "Ти нюхаєш туалет і дивишся на якісь циферблати, і це твій висновок?" спитав Римо.
  
  
  "Ось чому, - сказав Мелвіс, - я отримую "бак бакру". Давай."
  
  
  Вони йшли стежкою. Миля, дві, потім три.
  
  
  "Я не бачу тіла", - пирхнув Чіун.
  
  
  "Це дуже дивно", – визнав Мелвіс.
  
  
  "Чому це?" - Запитав Римо.
  
  
  "Ти кажеш, чому це? На цих вантажних контролерах встановлений переривник. Якщо інженер не реагує на звуковий сигнал кожні сорок п'ять секунд, перемикаючи перемикач, повітряні гальма відключаться і вона зупиниться. не вистрибне до цього моменту, то він не вистрибнув.
  
  
  "Можливо це був радіокерований пристрій", - припустив Римо.
  
  
  "Це можливо. Управління було встановлено. Але ти поодинці йдеш стежкою, якою я не хочу йти – якщо ти розумієш, що я маю на увазі".
  
  
  "Ми робимо це неправильно", - сказав Чіун.
  
  
  "Як тобі це, старий?"
  
  
  "Ми шукаємо мертвого інженера, коли нам слід шукати живого японця".
  
  
  "Господи, не говори так! Тільки не вголос. Я дав обітницю мовчання, що не скажу ні слова про те, що сталося там, у Небрасці. Не змушуй мене відступати від мого урочистого слова".
  
  
  "Отже, ми просто збираємось списати це на наркотики?" Сказав Римо.
  
  
  "Це? Ні, не це маленьке шиварі. Це відбувається тут вже вдруге. Це означає поганий трек або, можливо, хронічну проблему з перемиканням або сигналом. Тепер, якщо ви, хлопці, вибачте мені, я зробив усе, що міг, поки вони не приберуть усіх мерців. Я збираюся знайти собі гарний чистий мотель і трохи подрімати.
  
  
  СПОСТЕРІГАЮЧИ, як МЕЛВІС йде, Римо прогарчав: "Нагадай мені сказати Сміту, щоб він пробив штраф Мелвісу".
  
  
  Коли Чіун нічого не сказав, Римо озирнувся. Майстер Сінанджу принюхувався до нерухомого повітря.
  
  
  "Що трапилося?" Запитав Римо.
  
  
  "Використовуй свій ніс, як я, ледар".
  
  
  Римо скуштував повітря на смак.
  
  
  "Ти відчуваєш цей запах?" - спитав Чіун.
  
  
  "Що?"
  
  
  "Огидний, смердючий запах".
  
  
  "Все, що я відчуваю, це запах кукурудзи", - сказав Римо.
  
  
  "Це не те місце, де росте кукурудза".
  
  
  "Ти хочеш сказати, що наш самурай ховається в кущах?"
  
  
  "Ми підемо запахом і побачимо своїми власними носами", - сказав Чіун, злітаючи.
  
  
  Зітхнувши, Римо пішов за ним. Через милю вгору по лінії запаховий слід йшов углиб острова. Чіун змінив напрямок, переводячи погляд з одного місця на інше, вираз обличчя був рішучим.
  
  
  Земля була рівною і незайманою. Через деякий час зненацька з'явилася пара слідів і продовжила свій шлях. Вони були без підборів. Римо впізнав їх. Вони були ідентичні слідам, знайденим біля затонулих кораблів "Містік" та "Тексаркан".
  
  
  "Якщо тільки хтось не спустився з парашутом і не пішов зі своїм парашутом, я гадаю, у нас тут щось є", - пробурмотів Римо.
  
  
  Далі, в гаю розлогих дерев гікорі, кроки припинилися. Земля була підрита по колу, потім сліди продовжились. Але вони змінились. Вони перетворилися на західне взуття із глибокими підборами. Там, де сліди змінювали характер, земля була добре потертою і повною вм'ятин.
  
  
  "Що це за знаки?" Римо запитав уголос.
  
  
  "Ось де ронін зняв свою броню", - сказав Чіун. "Дивися, безпомилковий відбиток "до"".
  
  
  "Якщо ти кажеш, що це "роби". Я не знаю, що таке "роби"."
  
  
  "Ви б назвали це кірасою".
  
  
  "Я б, мабуть, так і зробив, якби знав, що це таке".
  
  
  "До - це нагрудник роніна".
  
  
  Чіун поставив взуті ноги в сандалі на нові рейки. Вони були того самого розміру.
  
  
  Кивнувши, Чіун продовжив, сказавши: "Давай, повільний".
  
  
  "Я не той, хто няньчиться з відсутнім нігтем".
  
  
  За цих слів Чіун розвернувся і блиснув очима на Римо. "Ти ображаєш мене!"
  
  
  "Ні, просто вказую на те, що я повноправний Майстер, а не списоносець. Як щодо невеликої поваги?"
  
  
  "Коли ми знову зіткнемося з роніном, твоїм обов'язком буде прибрати свій палець і жбурнути йому в обличчя".
  
  
  "Я подумаю про це", - сказав Римо.
  
  
  Вони пішли далі. Чіун сховав руки в рукави кімоно. "Справжній Майстер не став би вагатися", - пирхнув він.
  
  
  "Як щодо того, щоб я просто показав йому натомість мінливий перст долі?" – тихо запитав Римо.
  
  
  Траса зупинилася на жвавому шосе. Вони подивилися вгору, потім униз. В одному напрямку були "Бургер Тріумф" та "Тако Пекло". В іншому було порожньо, якщо не брати до уваги вивіски з написом "Готель Чесапік".
  
  
  "Ми спробуємо там", - сказав Чіун.
  
  
  "Що примарний ронін міг робити в готелі?"
  
  
  "Чекаючи на свою загибель", - сказав Чіун, підібрав спідниці і попрямував до мотелю.
  
  
  Римо пішов за ним, думаючи, що ніколи раніше не бачив Чіуна таким рішучим.
  
  
  ПОРТЬЄ в готелі був надзвичайно люб'язний, коли Чіун запитав номер кімнати свого японського друга, чиє ім'я вилетіло в нього з голови на той момент.
  
  
  "Містер Бацука у своїй кімнаті. Три-С".
  
  
  - Він сказав "Кажан"? - спитав Римо, поки вони чекали на ліфт.
  
  
  "Бацука".
  
  
  "Це ім'я чи прізвище?"
  
  
  "Ми вирвемо відповідь із самих вуст цього негідника, перш ніж зітремо його череп у порошок", - присягнув Чіун.
  
  
  "Не забувай, що нам потрібно вичавити зі Сміта деякі пояснення, перш ніж почнеться подрібнення".
  
  
  "Якщо я захоплюся у своєму гніві, Римо, я розраховуватиму на те, що ти стримуватимеш мене, поки ми не отримаємо відповіді на найважливіші питання".
  
  
  Ліфт висадив їх на третьому поверсі. Кімната 3-С знаходилася праворуч від них, далі коридором, вистеленим червоним килимом.
  
  
  Стоячи за дверима, вони прямують до неї свої машини.
  
  
  "Я чую Сі-ен-ен", - сказав Римо.
  
  
  "І я чую биття людського серця, яке чув раніше", - сказав Чіун.
  
  
  "Стукати чи штовхати?"
  
  
  Чіун замислився, зморшки на його обличчі затремтіли. "Ми не повинні турбувати його, інакше він зробить сеппуку".
  
  
  "Тук-тук". Римо постукав. "Техобслуговування! Треба подивитися на твого джона!"
  
  
  Приклавши вухо до дверей, Чіун прислухався. "Він ігнорує нас", - прошепотів він.
  
  
  "Поганий хід з його боку", - сказав Римо, знову постукаючи. "Ремонтник!"
  
  
  Чіун відступив, і його очі звузилися. "Чекай мене".
  
  
  Потім він зник за рогом.
  
  
  Рімо вирішив, що Чіун вийшов на балкон, щоб прикрити цей шлях до відступу. Але коли в готелі задзвонила пожежна сигналізація, він спочатку не був певен, що робити.
  
  
  Чіун майнув з-за рогу, його очі були збудженими, вимогливими: "Він з'явився?"
  
  
  "Ні. І не кажи мені, що ти підняв тривогу!"
  
  
  "Це виведе його із гри".
  
  
  Цього не сталося. Натомість відчинилися інші двері, включаючи ті, з яких вийшов Мелвіс Каппер, одягнений у свій стетсон NTSB і боксерські шорти, прикрашені черепами лонгхорнів.
  
  
  "Що робиш?" сонно спитав він.
  
  
  Чіун шикнув на нього. Він приклав вухо до дверної панелі, прислухаючись. Його обличчя спотворилося від шоку.
  
  
  "Він втік!" - пискнув він. "Я не чую серцебиття".
  
  
  Римо грюкнув по дверях долонею, і вона зіскочила з петель з такою силою, що відскочила в коридор. Чіун вчасно прибрав Мелвіса з її шляху. Римо пірнув у кімнату, рухаючись низько на випадок, коли на нього чекала засідка з мечем.
  
  
  Натомість він виявив порожню кімнату. Телевізор був увімкнений, показуючи репортаж про катастрофу менш ніж за милю звідси. На ліжку стояла важка коробка з нержавіючої сталі з ременями для перенесення та безліччю перемикачів та кнопок зверху. Він був наполовину всередині, наполовину вийнятий із чорної шкіряної сумки, яку Римо відразу впізнав.
  
  
  То був мішок для голови роніна.
  
  
  Телефон на крайньому столику було знято з гачка.
  
  
  Перевірка ванної кімнати і шаф показала, що вони порожні. Не було дверей, які з'єднують сусідні кімнати.
  
  
  "У мене тут виникає відчуття дежавю", - сказав Римо. Він підійшов до телефону і зняв слухавку.
  
  
  "Алло?" сказав він.
  
  
  Він відчув хвилю перешкод, що вказували на відкриту лінію.
  
  
  "Тут є хто небудь?"
  
  
  "Спробуй моші-моші", - прошипів Чіун.
  
  
  "Моші-моші", - сказав Римо у слухавку.
  
  
  Зашипіли перешкоди. Римо повісив слухавку.
  
  
  "Я буду замінений", - сказав Мелвіс, піднімаючи сталеву коробку на ліжку. "Якщо це не один з тих новомодних радіокерованих блоків. Бачиш? У нього є маленька срібна кулька на перемикачі потужності передачі, точно як сказала та непостійна маленька кобилка".
  
  
  Чіун сплив, кинув один погляд і сказав: "Дивись, Римо. Тут написано Нішицю".
  
  
  "Прокляті японці будуть робити наші двигуни, перш ніж ви встигнете озирнутися", - пробурмотів Мелвіс.
  
  
  Підійшовши до телефону, Чіун зняв слухавку та натиснув кнопку повторного набору.
  
  
  Почав дзвонити телефон.
  
  
  Коли на другому кінці підняли слухавку, тонкий голос промовив: "Нішицю".
  
  
  Погляди Римо та Чіуна зустрілися.
  
  
  Чіун прошипів питання японською, і голос кинув йому виклик тією ж мовою. Почалася суперечка, наприкінці якої Майстер Сінанджу повісив трубку, вирвав телефон із розетки і шпурнув його через скляні балконні двері в басейн, де через це товстун скотився зі свого надувного морського ковзана.
  
  
  "Відмінна робота, татко", - поскаржився Римо. "Тепер вони знають, що ми вийшли на них".
  
  
  "Щоб краще вселити страх у їхні боягузливі серця", - виплюнув Чіун.
  
  
  "Давайте з'ясуємо, де опинився наш ронін".
  
  
  Повернувшись у вестибюль, портьє не був таким зговірливим, як раніше.
  
  
  "Нам потрібні телефонні заряди для 3-C", - сказав він.
  
  
  "Хіба ви не бачите, що в мене повно справ?" сказав божевільний клерк, який пояснював нещасним постояльцям готелю, що переполох був лише хибною тривогою.
  
  
  Римо поклав одну руку йому на плече, а другий взявся за краватку. "Покажу тобі фокус".
  
  
  Краватка перетворилася на розмиту пляму, і коли Римо відступив назад, руки клерка бовталися прямо під його адамовим яблуком, стягнуті тугим вузлом пейслі, який колись був краваткою.
  
  
  Клерк спробував звільнитися. Чим сильніше він тягнув, тим червонішим ставало його обличчя. Коли воно стало фіолетовим, він зрозумів, що душить себе і зупинився. Пурпуровий колір зник, змінивши безпорадний вираз обличчя.
  
  
  "Кімнатні заряди", - повторив Римо. "Три-С".
  
  
  "Уггг", - сказав клерк, вказуючи обома руками на відчинені двері офісу, де рудоволоса ластовиста людина жувала жуйку біля комутатора.
  
  
  "Через дуже вдячний", - сказав Мелвіс, піднімаючи капелюх.
  
  
  Оператор готелю повідомив їм останній набраний номер і сказав, що містер Бацука зареєструвався лише кілька годин тому.
  
  
  "У тебе є ім'я?"
  
  
  "Furio."
  
  
  "Дякую", - сказав Римо.
  
  
  З телефону-автомата у вестибюлі Римо зателефонував Гарольдові Сміту.
  
  
  "Смітті. Набери для мене номер".
  
  
  "Продовжуй, Римо".
  
  
  Римо зачитав номер.
  
  
  За мить Сміт сказав: "Це номер автосалону Нішицу в Ері, Пенсільванія".
  
  
  "Черт. Наш примарний ронін був тут. Схоже, він використовував радіокерований передавач, щоб вивести двигун Conrail на трасу Amtrak. Судячи з усього, той же передавач, який він використав для знищення California Zephyr. правильну частоту, і він був у справі ".
  
  
  Сміт нічого на це не сказав.
  
  
  "Однак він залишив передавач тут. На ньому написано "Нішицю". Ми загнали його в кут у готельному номері, але коли ми вломилися, все, що ми знайшли, був відключений телефон. Але у нас є ім'я. Фуріо Бацука".
  
  
  "Це дуже цікаво, Римо. Нитки збираються разом, утворюючи візерунок".
  
  
  "Жоден з них я не впізнаю. Усе це не має сенсу".
  
  
  "Я щойно завершив глибоку перевірку біографічних даних. Нішицу є материнською корпорацією брендів Gomi та Hideo".
  
  
  Римо свиснув. - Що тобі відомо? - Запитав я.
  
  
  Технологія Нішицю пояснює все, з чим ми досі стикалися. Ми знаємо, що Крахсєва у своєму дематеріалізованому атомному стані мав здатність передавати себе по телефонних лініях. Ось як він вислизнув від тебе і Чіуна.
  
  
  "Це все, що я зрозумів. Але в чому сенс? Чому вони атакують нашу залізничну систему?"
  
  
  "Я знаю", - пискнув Чіун.
  
  
  Римо глянув на нього.
  
  
  "Руйнувати дороги нації - це те саме, що висмоктувати кров з її вен. Так було з Римом. Так відбувається і тут, у новому Римі. Ми повинні врятувати наші благодатні потяги від іноземних розбійників".
  
  
  "Залізниці більше не такі важливі, Маленький батько".
  
  
  "Обиватель. Антирейлер".
  
  
  - Ти чуєш це? — спитав Римо у слухавку.
  
  
  "Не бери в голову. Римо, я аналізував свої файли протягом останньої години. Нагадай, що у залізничних аваріях за останні три місяці було затишшя".
  
  
  "Якщо ти так кажеш".
  
  
  "Раптом події почали відбуватися з прискореною швидкістю, починаючи з катастрофи в Тексаркані".
  
  
  "Поки що я з вами", - сказав Римо.
  
  
  "Майже у кожному недавньому інциденті задіяні двигуни нових, найсучасніших транспортних засобів". Сміт зробив паузу. "Хтось намагається дискредитувати американські рухові установки".
  
  
  "Хіба це не могло бути простим збігом? Я маю на увазі, цей хлопець вражає все, що працює на рейках. Він обов'язково перекине кілька нових двигунів".
  
  
  “Пауза, а потім прискорена програма. Пауза була для перегрупування та зміни стратегії. Нагадаємо, що ці катастрофи були звичайним явищем ось уже три роки”.
  
  
  "Так".
  
  
  "Очевидно, початковий план не спрацював. Розум, що стоїть за цим, змінив тактику. Сюжет наближається до крещендо".
  
  
  "Так у чому сенс?"
  
  
  "Хотів би я знати", - безпорадно сказав Сміт. "Але ми не можемо стояти осторонь і стежити за аваріями. Ми маємо проявити ініціативу".
  
  
  "Нічого б цього не сталося, якби дурна біла раса не скинула обертів", - сказав Чіун досить голосно, щоб усі почули.
  
  
  "Я вип'ю за це", - сказав Мелвіс, з іншого боку, вестибюля.
  
  
  "Рімо, замов номер у цьому готелі і чекай на інструкції", - сказав Сміт.
  
  
  "Якщо ти так кажеш", - неохоче погодився Римо.
  
  
  Повісивши трубку, Римо повернувся до Майстра Сінанджа. "Це нова гра з м'ячем. Ми маємо справу з Красієвою другого покоління. Так каже Смітті".
  
  
  "Він все ще ронін", - відповів Чіун. "І він дуже небезпечний".
  
  
  "Тут суперечки немає. Але ми маємо справу з хлопцем в електронному костюмі самурая. У будинку немає привидів".
  
  
  Чіун підняв вказівний палець без нігтя. "Якщо ти не помстишся за цю японську образу, я вічно переслідуватиму цей Дім".
  
  
  Розділ 22
  
  
  
  
  Гарольд Сміт сортував файли, коли його система подала звуковий сигнал.
  
  
  Натиснувши клавішу, він отримав спливаюче вікно та репортаж AP news-wire.
  
  
  У Страшному, штат Пенсільванія, місті, куди, ймовірно, телепортувався ворожий ронін, стався сход з рейок. Цирковий потяг братів Рінглінг, Барнума та Бейлі зійшов з рейок на підході до Жахливого.
  
  
  Файл Сміта знову запищав, коли читав звіт. Миготливе повідомлення в одному кутку екрана свідчило: "Збіг знайдено".
  
  
  Сміт не просив збігу, тому він хмурився, коли наказував комп'ютеру увімкнути його.
  
  
  Те, що він прочитав, змусило його ахнути.
  
  
  Крах у Жахливому був ідентичний у всіх деталях краху, який забрав півдюжини життів у Лейкленді, штат Флорида, два роки тому. Там також був задіяний цирковий потяг.
  
  
  "Схема знову змінюється", - пробурмотів Сміт собі під ніс.
  
  
  Зрозуміло, що це було. Зруйнований двигун був звичайним GE Dash-8. Не новий. Зовсім не новий.
  
  
  Через тридцять хвилин з'явилося інше повідомлення AP, і Сміт знав, не будучи поінформованою системою, що це буде збіг.
  
  
  Це було.
  
  
  Лейкшор Лімітед зійшла з траси неподалік Батавії, штат Нью-Йорк. Повідомлення про постраждалих ще не було відфільтровано. Але його система зіставила це з аналогічною подією двома літніми періодами раніше, коли 125 осіб отримали поранення.
  
  
  "Він відтворює деякі з найбільш катастрофічних катастроф у новітній історії залізниць", - сказав Сміт. "Але чому?"
  
  
  За мить Сміт геть-чисто забув про "чому". У нього виник новий ракурс для дослідження.
  
  
  Гарячково вводячи команди, він наказав своїй системі перерахувати всі значні залізничні катастрофи за останні три роки в порядку загибелі людей та матеріальних збитків.
  
  
  Список не був довгим. Але перший запис був озаглавлений "Байю Кано".
  
  
  Сміт добре це пам'ятав. 22 вересня 1993 року. "Сансет Лімітед" мчала на південь, до Флориди, через Алабамські протоки. Буксир повернув не туди і врізався в естакадний міст, послабивши його. Коли Sunset Limited проїжджала мостом, три головні двигуни і чотири замикаючі автомобілі Heritage впали у воду. Сорок сім чоловік потонули. Одна ця подія за одну ніч подвоїла загальну кількість загиблих в історії Amtrak. До цього дня це залишається найстрашнішою аварією Amtrak за всю історію.
  
  
  Несподівано Сміт засумнівався в офіційному поясненні NTSB. Швидше за все, Байю Канот збиралися повторити.
  
  
  Набравши номер готелю в Меріленді, Сміт додзвонився Римо. "Римо. Ось твої інструкції. Вирушай у Мобіл, штат Алабама. Знайди залізничний міст через Байю Канот". Сміт продиктував це буквами. "Тоді охороняйте цей міст від саботажу. Я маю підстави вважати, що ронини нападуть на нього".
  
  
  "У дорозі", - сказав Римо.
  
  
  Повівши трубку, Сміт повернувся до свого комп'ютера. Потрібно було багато зробити, а в нього було мало достовірних даних.
  
  
  Але в нього справді було ім'я Фуріо Бацука.
  
  
  Сміт першим розпочав пошук у своїй базі даних. Це навряд було законно, але спочатку треба було врахувати таку можливість.
  
  
  Сміт був здивований, коли глобальний пошук дав позитивний результат. Його сірі очі пробіглися по блоках, що прокручуються, тексту бурштинового кольору. Вираз його вичікувального обличчя незабаром став кислим: "Сіетл Марінерс", що відбиває, Фуріо Бацука вибуває на матчі всіх зірок.
  
  
  Сміт не намагався прочитати інше.
  
  
  "Це ім'я - очевидний псевдонім", - сказав він із нещасним виглядом.
  
  
  Знизавши плечима, Гарольд Сміт спробував підійти до проблеми з іншого боку. Під час проведення операцій промислового шпигунства слід очікувати тупикових ситуацій, що, безсумнівно, і сталося.
  
  
  ЩОБ ДІБРАТИСЯ ДО БАЙЮ КАНОТ, потрібно було покататися на машині, а потім узяти напрокат моторний човен. На той час, коли Римо і Чіун дісталися частини подорожі човном, вже майже стемніло.
  
  
  Вони повільно пливли неспокійною річкою, Чіун стояв на кормі, як пильна постать на носі, тоді як Римо керував судном. Від води здіймався туман. Повітря було вологим. А позаду них самотній алігатор ліниво йшов за ними по п'ятах.
  
  
  Коли вони знайшли величезну залізну естакаду, вона все ще стояла.
  
  
  "На мою думку, все гаразд", - сказав Римо. "Можливо, ми вчасно".
  
  
  Чіун нічого не сказав. Він махав алігатору, що йшов за ними до берега, ліниво помахуючи хвостом.
  
  
  Судно причалило до берега, і Римо вистрибнув, щоб закріпити його. Чіун терпляче чекав на кормі, поки Римо витягне човен майже з води. Тільки тоді він зволив зійти на суху землю.
  
  
  Алігатор вирішив приєднатися до них.
  
  
  "Краще стеж за ящіркою, Папочко", - застеріг Римо.
  
  
  "Краще, щоб ящірка стежила за мною", - сказав Чіун, повертаючись обличчям до ящеролюду, що шкутильгає.
  
  
  Алігатор виповз на своїх коротких лапах і зробив рішучий випадок до Чіуна. Чіун спостерігав за його наближенням, у його карих очах читалася цікавість.
  
  
  "Це найнижчий екземпляр".
  
  
  "У порівнянні з чим?" — спитав Римо, роздивляючись довгий, моторошний проліт над їхніми головами.
  
  
  "Королівські крокодили Верхнього Єгипту!"
  
  
  "Якщо він схопить тебе за кісточку, ти думатимеш по-іншому".
  
  
  Схоже, такий був намір алігатора. Він продовжував наближатися. Чіун дозволив йому наблизитись на відстань витягнутої морди. Раптом алігатор ножицями розтиснув щелепи і, люто сіпнувшись уперед, закрив їх.
  
  
  Якщо алігатор міг здивувати, то цей так і зробив.
  
  
  Його ящероподібні очі витріщалися на те місце, де стояв Чіун. Чіуна там не було. Він мотнув довгою головою. Праворуч, потім ліворуч.
  
  
  І, незворушно стоячи на покритій галькою спині істоти, Майстер Сінанджу простягнув руку вперед, щоб поплескати алігатора по шишкуватій коричневій голові.
  
  
  "Ю-ху", - піддражнив Чіун. "Я тут".
  
  
  Алігатор замолотив. Його хвіст злетів назад. Щелепи клацнули, як у собаки, яка намагається вкусити власний хвіст. Він брикнув. Він звивався. Він видав рідкісний рев алігатора.
  
  
  Але Майстер Сінанджу керував ним так спокійно, ніби це була бугриста колода, а не шкіряста, мускулиста машина для поїдання їжі.
  
  
  "Чіун, може, ти перестанеш дражнити цього алігатора?" Попередив Римо. "У нас є робота, яку треба зробити".
  
  
  "Я нікого не дражню. Він намагається мене з'їсти".
  
  
  "Припини давати йому привід думати, що він може".
  
  
  І оскільки це було розумне прохання, Майстер синанджу ступив уперед, захлопнувши ікласті щелепи алігатора, одночасно вдавлюючи його голову в пористий берег річки.
  
  
  Все тіло алігатора здригнулося в конвульсіях, хвіст вдарив у гніві, потім рішуче, нарешті, у безпомилковому жаху, коли він зрозумів, що безсилий скинути роздратування з себе на спину.
  
  
  Чіун зачекав, поки алігатор заспокоїться. Він лежав ниць, важко дихаючи, як пригнічений, змучений пес. Спокійно, носком сандалії Майстер Сінанджу підштовхував алігатора під ребра, поки той не перекинувся, безпорадно бригаючи ногами, як зламані курячі крильця.
  
  
  "Дивися, Римо. Трюк, якого ти не знаєш".
  
  
  Римо проігнорував метушні. Він пробирався крізь густий підлісок, перевіряючи опори моста.
  
  
  Отже, Чіун, використовуючи тільки палець ноги, знову і знову підштовхував безпорадного алігатора, як колоду, підтримуючи рівновагу спритними кроками, поки ящір не скотився в маслянисті води протоки з переможним сплеском.
  
  
  Чіун відступив у останній момент.
  
  
  "Скатертиною дорога тобі, піщаний черв'як", - пропищав Чіун.
  
  
  Алігатор був надто нетерплячий, щоб піти. Він сплив, утомившись від хвоста і впавши духом.
  
  
  Чіун приєднався до Римо, який перевіряв руками опори естакади.
  
  
  "Вони тверді. Давайте піднімемося".
  
  
  Вони підіймалися, бо це був найлегший шлях нагору.
  
  
  Нагорі, на прольоті, рейки виглядали стійкими. Вони пройшли ними, щоб переконатися. На той час на протоку опустилася ніч. Внизу бурмотали каламутні води, темні та маслянисті.
  
  
  "Цікаво, чому Смітті думає, що цей міст буде зруйновано?" Сказав Римо.
  
  
  "Важливо лише те, що він робить", - сказав Чіун.
  
  
  "Мені не подобається знаходитися далеко в глушині, поза межами досяжності, на випадок, якщо щось трапиться десь ще".
  
  
  "Що може статися? Непогріші оракули Сміта нашіптували йому секрети, і ми всі повинні коритися".
  
  
  "Давайте просто сподіватись, що ми на епіцентрі. Це може бути довга ніч".
  
  
  ГАРОЛЬД ЗМІТ НАМАГАВСЯ простежити контрольний слід у кіберпросторі.
  
  
  Проблема в тому, що потяги продовжували терпіти аварію.
  
  
  Він припустив, що ворог переміщається телефонними лініями країни, щоб атакувати її залізничну систему. Це був логічний висновок. Комп'ютеризовані файли бронювання авіаквитків не виявили жодного пасажира з японським прізвищем, що подорожує між повітряними транспортами, що розглядаються містами. Залізниця була надто повільною. Як і автівки.
  
  
  Отже, ронін Нішицу подорожував оптоволоконним кабелем, подібно до людського факсу. Це був загадковий modus operandi Крашсіви до того, як він спробував відправити факс до штаб-квартири Нішицу в Осаці, Японія, щоб втекти від Римо та Чіуна приблизно три роки тому.
  
  
  З того часу про нього більше нічого не було чути. Сміт припустив, що Крахсєва - ця назва по-російськи означало "красивий", що безумовно не підходило до безликого білого комбінезона, який він носив, - не зміг передати себе через орбітальні супутники зв'язку, як він це робив оптоволоконним кабелем. Не було причин думати інакше. Мотиви цього нового супротивника були іншими. Він займався актами саботажу, а не крадіжкою. І він продемонстрував безсердечну зневагу до людського життя, тоді як про крахиви ніколи не було відомо, щоб вони завдали будь-кому шкоди.
  
  
  То був інший ворог з іншими планами.
  
  
  Контрольний журнал припускав, що ронін використовував телефонну кредитну картку для подорожей. Сміт полював на таку карту.
  
  
  У міру того, як по всій Америці надходили повідомлення про нові аварії, катастрофи і залізничні пригоди, Сміт вводив ці нові пункти призначення в свою базу даних, що стрімко зростає. Він знав, що невдовзі щось спливе. Якщо пощастить, було задіяно лише одну або дві телефонні картки. Чим частіше вони використовувалися, тим швидше система ЛІКУВАННЯ встановлювала сполуки.
  
  
  Проблема в тому, що чим довше це тривало, тим більше катастроф відбувалося в залізничній системі США.
  
  
  Поки він чекав, система знову подала звуковий сигнал.
  
  
  Цього разу це було у Бойсі, штат Айдахо. Ще одна аварія Amtrak. "Піонер" зійшов з рейок у Бойсі на тому самому місці в 1993 році. І на Сміта раптово зійшло розуміння.
  
  
  "Ронін" повторював минулі аварії, бо час підтискав, і було легше реконструювати успішне аварію, ніж створити його заново.
  
  
  Закінчуються для чого? Сміт замислився.
  
  
  РИМО почув дивний звук ще довго після того, як опустилася темрява.
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Я не знаю", - сказав Чіун, підводячи голову.
  
  
  Поки вони прислухалися, звук перетворився на монотонний металевий скрип, схожий на повільний хід шестерень, які робили трудомісткий цикл. Пробурмотів двигун.
  
  
  Сунувши руку в задню кишеню, Римо витяг розклад поїздів Amtrak, який він прихопив в агентстві з прокату автомобілів.
  
  
  "Згідно з цим, "Сансет Лімітед" вийде не раніше, ніж за годину".
  
  
  Чіун загострив вухо. "Це звучить не як потяг, бо як диявольський фургон".
  
  
  "Що таке диявольський фургон?"
  
  
  "За часів знаменитої лінії Кенджі залізничник їхав перед локомотивом на вагоні, який він приводив у рух, розгойдуючи ручку гойдалок. Це робилося для того, щоб оглянути рейки і переконатися, що шлях безпечний. А також для того, щоб заманити бандитів, що ховаються, назустріч їх загибелі. ".
  
  
  "У вас були бандити на Кенджі?"
  
  
  "Поки Майстер того часу, мій батько, не позбавив сільську місцевість цих розбійників - в обмін на приватну карету".
  
  
  "Немає золота?"
  
  
  "Карета була набита золотом. Як тобі не соромно, Римо. Це само собою зрозуміло".
  
  
  "Давайте подивимося, що це таке".
  
  
  Дочки Біллі Рекса починали турбуватися. Тут було після настання темряви, і йому треба було прокласти ще десять миль кабелю.
  
  
  Бульдозер поскрипував поряд з рейками в розміреному темпі прогулянки, його гусениці бурчали, коли гігантська котушка простягала волоконно-оптичний кабель. Він виходив із котушки і, слідуючи вигину спеціалізованого плуга, встановленого спереду, падав плашмя в траншею в міру її викопування. Пізніше робоча бригада утрамбовувала його.
  
  
  Це була огидна річ, подумав він, не вперше. Прокладаємо інформаційну магістраль двадцять першого століття рейками двадцятого століття за допомогою плуга, що мало чим відрізняється від того, що люди вперше використовували для обробки ґрунту ще в кам'яному столітті.
  
  
  Але не тут було.
  
  
  І ось він був тут. І якщо Біллі Рекс не ворухнеться, "Сансет Лімітед" збиралася зловити його та його бульдозер на мосту Байю Канот і розмазати людину та машину рейками, як викинуту банку шипучки.
  
  
  Коли він наблизився до великого прольоту, туман, що піднімається від неспокійних вод унизу, змусив його подумати про духи мертвих, які померли в просочених дизельним паливом, що кишать водами алігаторами внизу. Біллі Рекс сповільнив хід. Тієї ночі, коли "Лімітед" увійшов у протоку, був сильний туман. Це задушило проліт так, що невдаха інженер думав, що він біжить суцільною рейкою аж до того моменту, коли він відправив свій дизель в небуття.
  
  
  Проблема в тому, що уповільнення заохочувало чортових москітів. Вони почали роїтися.
  
  
  Дві фігури матеріалізувалися по обидва боки від смуги відведення, як привиди з інциденту в Байу-Канот.
  
  
  "Стояти!" - Сказав один. Він був дивний, він був. Старий як світ і одягнений для китайського кадрилю.
  
  
  Інший був звичайним хлопцем. Худий, як бамбук, із зап'ястями, схожими на залізничні шпали. Ні той, ні другий були схожі на путейцев. Але вони виглядали досить нешкідливо.
  
  
  Хоч як дивно, москіти, схоже, не відчували до них апетиту. Вони трималися осторонь, як обережні метелики, що шарахалися від полум'я.
  
  
  "Не можу зупинитися", - крикнув він уперед найдружнішим голосом, наближаючись до пари. "Потрібно скласти розклад".
  
  
  Заговорив високий, худий. "Це плуг?" Ага.
  
  
  "Запізно цього року для збирання снігу".
  
  
  "Або рано", - дружелюбно відповів Біллі Рекс.
  
  
  Тепер вони йшли поруч із ним. Чи не погрожуючи, просто зацікавившись. Біллі Рекс почав розслаблятися.
  
  
  "Що це?" - спитав маленький хлопець, вказуючи на кабель, що зміявся, що йде в свіжовириту землю.
  
  
  "Оптоволоконний кабель. Ми прокладаємо інформаційну магістраль".
  
  
  "Вздовж залізничного полотна?" - випалив худий.
  
  
  "Чорт забирай, телефонні лінії були протягнуті вздовж смуги відводу і поховані поряд з нею на довгі роки. Це лише остання деталь".
  
  
  "Я цього не знав".
  
  
  "Ну, тіло щодня дізнається щось нове, чи не так?"
  
  
  Тепер вони наближалися до мосту. Тепер москіти справді кусалися. Якби інженери були при грошах, кабель закінчився приблизно зараз.
  
  
  Це відбулося. Останній шльонув у траншею, для подальшого зрощування. Біллі Рекс натиснув на важіль, який піднімав плуг. Потім він направив свою машину на рейки, вирівняв її точно і приготувався перетнути міст так швидко, як це було розумно.
  
  
  "Я б не став слідувати за собою далі", - сказав він, ляскаючи себе по руках. "Це не безпечно".
  
  
  Раптом перед його обличчям опинилася візитна картка. При місячному світлі він не зміг розібрати це занадто добре, але голос худого хлопця вимовив: "Рімо Белл, Федеральна комісія", - таким впевненим голосом, що Біллі Рекс, природно, прийняв це. "Зупинися".
  
  
  "Я їду рейками, а не асфальтом. Я не можу зупинитися".
  
  
  "Тоді зупиніть цей транспортний засіб або зіткнетеся з наслідками", - сказав писклявий голос маленького старого азіату.
  
  
  "Які наслідки?" Звичайно, запитав Біллі Рекс.
  
  
  Ось тоді бульдозер зупинився. Мертвий. Біллі Рекс вихопив ліхтарик, щоб подивитися, у що він потрапив.
  
  
  Сліди були чіткими, крім шкіряного черевика. Він якимось чином зупинив плуг. Всередині черевик була нога худого guy з FCC.
  
  
  Вирішивши бути товариським, Біллі Рекс заглушив двигун.
  
  
  "Що я можу для вас зробити, хлопці?"
  
  
  "Вибіркова перевірка".
  
  
  "Забирайся".
  
  
  Вони оглянули його кабель, заглянули під його машину, ніби шукали бомбу, перевірили його посвідчення особи і з якоїсь причини дуже пильно подивилися на табличку виробника бульдозера, перш ніж сказати: "Добре, тепер ви можете йти".
  
  
  "Дуже вдячний".
  
  
  "Ви вчинили дуже мудро, купивши американське", - пропищав азіат.
  
  
  Потім вони дивилися, як він рушає з місця і долає міст, важкі гусениці чіпляються за сталеві поручні, для яких вони не були призначені.
  
  
  Москіти пішли за ним, як і належить москітам. Якщо хтось спробував змоделювати двох зайвих, залишених Біллі Рексом, це було непомітно.
  
  
  Після того, як Бульдозер зник у темряві, Римо повернувся до Чіуна і сказав: "Думаю, я знаю, чого вони домагаються зараз".
  
  
  "І ти помиляєшся", - пирхнув Чіун.
  
  
  "Я ще не сказав, про що думав".
  
  
  "Ви помиляєтеся, що б ви не думали".
  
  
  "Ми подивимося на це". Римо глянув на Місяць, становище якого в небі підтверджувало те, що говорив йому його внутрішній годинник. Обмежений випуск "Сансету" мав відбутися найближчим часом.
  
  
  Вони відступили в підлісок, щоб спостерігати за мостом у пошуках неприємностей. Ніч була сповнена москітів. Але всі уникали їх, начебто їхні пори виділяли природний інсектицид, що було ближче до істини, ніж ні.
  
  
  ГАРОЛЬД СМІТ читав перші зведення AP про аварію поїзда Amtrak City of New Orleans у Попларвіллі, штат Міссісіпі, коли програма аналізу зв'язків почала повідомляти результати.
  
  
  Активних телефонних карток було три.
  
  
  Одна була видана Акірі Куросаві. Друга – Сейдзі Озаве. І третя – Фуріо Бацуке.
  
  
  Жахлива думка спала йому на думку. Що, якщо там було більше одного роніна?
  
  
  Перевіривши ще раз кожної аварії, Сміт вирішив, що ні. Численні диверсанти стали б пояснювати короткі інтервали чи відсутність одночасних аварій.
  
  
  Потім Сміт перевірив ім'я. Акіра Куросава виявився відомим японським режисером фільмів про самураїв. Сейдзі Одзава був японо-американським диригентом симфонічного оркестру Бостона. Сміт неприязно насупився при подвійному значенні слова "диригент". Він ненавидів противників з гумором.
  
  
  Тепер гули стрічки новин. Численні аварії перетворювалися на щогодинні зведення. І всі вони були поїздами Amtrak. Ще одна зміна у тактиці. Міркування були самоочевидні. Пасажирські поїзди, що зійшли з рейок, призводили до значних людських жертв у порівнянні з вантажними аваріями: Amtrak не перевозила капусту.
  
  
  "Хтось навмисно чинить величезний тиск на залізничну систему США, як матеріально, так і політично", - сказав Сміт уголос.
  
  
  "Чому" залишалося невловимим.
  
  
  Поки його пошукові програми нишпорили по мережі у пошуках нових інцидентів, Сміт почав аналізувати стан залізничної системи США.
  
  
  Протягом трьох років нещасні випадки були неослабною чумою.
  
  
  Упродовж чотирьох років вантажні перевезення процвітали. Навіть повені 93 року на Середньому Заході не вплинули на це.
  
  
  Amtrak, з іншого боку, була у біді. Скорочення в обслуговуванні почали відчуватись. Рівень пасажиропотоку зріс, але Сміт почав підозрювати, що частково це може бути пояснено авантюристами, які шукають безкоштовний проїзд по довічних страхових виплатах, якщо вони виживуть у залізничній аварії. Так званий Railpax, який дозволяв Amtrak використовувати існуючі вантажні лінії на основі принципу сприяння, добіг кінця.
  
  
  Оскільки Конгрес розглядав питання про припинення фінансування, майбутнє Amtrak здавалося похмурим.
  
  
  Але який можливий мотив міг мати промислова електротехнічна корпорація Нішицю для того, щоб пустити під укіс Amtrak?
  
  
  Чіткої відповіді не було. Сміт повернувся до питання про смертоносного роніна, що телепортується.
  
  
  Щоразу, коли використовувалася одна з телефонних карток, виклик реєструвався комп'ютерами компанії-емітента. Сміт отримував інформацію про вихідний виклик та його призначення в міру їхнього здійснення. Вони являли собою прості телефонні платежі. Насправді вони були найефективнішим видом транспорту, відомим людині.
  
  
  І вона належала виключно японській компанії.
  
  
  У поточних пошукових програмах не випливало жодних інших японських назв. І щоразу, коли використовувалася одна з цих карток, в обов'язковому порядку за кілька хвилин відбувалася залізнична аварія.
  
  
  Десь у волоконно-оптичному лабіринті національної телефонної системи невидимий і смертоносний хижак, що нічого не підозрював, рухався. Сміт знав, що незабаром роніни спробують відправити "Сансет Лімітед" шкереберть до Байю-Кано.
  
  
  Це було лише питання часу. Якби тільки, він спіймав себе на надії, що їхній безіменний ворог завдасть удару Байю Канот раніше, ніж пізніше. Наростаюча різанина була жахливою.
  
  
  "САНСЕТ ЛІМІТЕД" спочатку виявив себе як далекий відблиск світла у темній далині.
  
  
  "Ось воно", - сказав Римо.
  
  
  Голова Чіуна повернулася вліво, потім праворуч. Його чутливі вуха ловили звуки. "Я не чую роніна".
  
  
  "Не забувай. Якщо він дематеріалізується, ми не почуємо биття його серця. Прямо як у тому товарному вагоні".
  
  
  "Якщо він сховається в цьому моторошному глушині, моє орлине око помітить його".
  
  
  Римо кивнув головою. Його очі теж шукали.
  
  
  Шелестіло листя. Чаплі. Десь м'язистий сплеск невгамовного алігатора потривожив ніч.
  
  
  І далі по лінії мерехтіння двопроменевої фари перетворилося на білу вирву, що розширюється. Естакада почала вібрувати.
  
  
  Римо відступив назад. Він дивився на опори естакади. Якби ронін збирався завдати удару, він завдав би удару тут.
  
  
  Піднявся вітер. Здавалося, він рухається попереду поїзда, що наближається. Світло розгорялося, змінюючи тіні, змушуючи їх повзти. І, вишикувавшись у лінію на естакаді, "Сансет Лімітед" висвітлила міст на всю міць своїх моторних фар, через що рейки заблищали і заіскрилися.
  
  
  "Сансет Лімітед" врізався в міст на оглушальній швидкості сімдесят миль на годину. У відповідь міст завібрував. Він гримів лише дві хвилини під гуркіт поїзда.
  
  
  Потім Обмежене зникло. Тіні повернулися. Знову зімкнулась ніч.
  
  
  А Рімо і Чіун стояли біля підніжжя моста і дивилися один на одного.
  
  
  "Думаю, Смітті помилявся".
  
  
  "Ми повинні передати йому звістку", - сказав Чіун.
  
  
  "Як? Ми знаходимося у чорта на паличках".
  
  
  "Хіба ти не казав, що в поїздах тепер телефони?"
  
  
  "Так. Але ми трохи запізнилися, щоб встигнути на "Сансет Лімітед"".
  
  
  "Ні, якщо ми поспішаємо", - сказав Чіун.
  
  
  Вони зіштовхнули Човен у воду і послали її мчати фарватером.
  
  
  Рейкові шляхи вилися серпантином у протоку та з неї. Це дозволило висадити човен на берег у певній точці лінії до того, як туди дістався Sunset Limited.
  
  
  Зайнявши позиції на узбіччі, Римо і Чіун чекали, поки світло фар наблизиться до них.
  
  
  Оцінивши його швидкість, вони почали бігти, обганяючи поїзд і паралельно рейкам.
  
  
  Сріблястий потяг сповільнився до п'ятдесяти миль на годину. Римо і Чіун розігналися до цієї швидкості та утримували її.
  
  
  Паровоз промайнув повз. Вони дозволили переднім вагонам зробити те саме.
  
  
  Кінцевим вагоном був багаж. Оскільки вони їхали з однаковою швидкістю, було досить легко застрибнути на заднє сидіння, трохи пригорнути, а потім відчинити задні двері.
  
  
  Пробираючись до пасажирського автобуса, Римо та Чіун привернули до себе не більше уваги, ніж зазвичай.
  
  
  Рімо знайшов залізничний телефон. Він активував його за допомогою кредитної картки.
  
  
  "Смітті. Ти помилився у здогадах. Ронін не потрапив у міст".
  
  
  "Я знаю, Римо", - стомлено сказав Сміт. "Натомість він влаштував різанину в кількох інших місцях. Є багато жертв".
  
  
  Сміт розповів Римо про нову схему відтворених катастроф.
  
  
  "То чому ж він пропустив це?" Запитав Римо. "Деякі з тих інших аварій – досить дрібна сошка".
  
  
  "Він чогось прагне. Можливо, він рятує Байю Канот".
  
  
  "Зберігаємо це для чого?"
  
  
  "Це, - сказав Гарольд Сміт із чутним скреготом зубів, - питання часу".
  
  
  "Що ж, можливо, у мене є частина відповіді".
  
  
  "Продовжуй, Римо".
  
  
  "Ми наткнулися на хлопця, що прокладає волоконно-оптичний кабель вздовж колії. Ви знали, що вони прокладають кабель вздовж залізничного полотна по всій країні?"
  
  
  "Так. Саме так компанія SPRINT створила свою телефонну систему".
  
  
  "СПРИНТ?"
  
  
  "Це розшифровується як внутрішній телефон Південної Тихоокеанської залізниці".
  
  
  "Залізниці займаються телефонним бізнесом?" Випалив Римо.
  
  
  "Так. Деякі".
  
  
  "Ну, тепер вони прокладають кабель і для інформаційної супермагістралі. Тобі щось відомо?"
  
  
  "Корпорація Нішицу намагається саботувати наші комп'ютерні з'єднання!" Огризнувся Сміт. "Це взагалі не має жодного стосунку до залізничної системи".
  
  
  "Ось як я це прочитав".
  
  
  "Чудова робота, Римо".
  
  
  "Ви обоє помиляєтеся", - пирхнув Чіун. "Японці заздрять американським залізницям. Їхня руйнація - підступна мета".
  
  
  "Скажи Чіуну, що японська залізнична система набагато складніша за нашу", - сказав Сміт. "І, будь ласка, негайно повертайся до Фолкрофту".
  
  
  Повісивши трубку, Римо сказав: Ти це чув?
  
  
  "Ця людина - затятий раціоналіст".
  
  
  "Ти просто заздриш, тому що я мав рацію, а ти помилявся".
  
  
  "Ти ніколи не буваєш правий, і я ніколи не помиляюся".
  
  
  Саме в цей момент до них підійшов кондуктор і спитав, чи мають квитки.
  
  
  "Я довірив свою цьому лакею", - сказав Чіун, вказуючи на Римо і гордовито проносячись повз кондуктора.
  
  
  Розділ 23
  
  
  
  
  Над санаторієм Фолкрофт займався світанком, коли Римо та Чіун нарешті повернулися.
  
  
  "Які останні новини?" - Запитав Римо.
  
  
  Чіун підлетів до свого багажника, перевірив замок, щоб переконатися, що він не був зламаний, потім розслабився.
  
  
  Гарольд Сміт не мав ні очей, ні голосу. "За ніч сталося з півдюжини аварій і залізничних аварій. Людські жертви значні. Майже тридцять осіб".
  
  
  Римо хмикнув. "В одній середньостатистичній авіакатастрофі втрачається більше людей".
  
  
  "У ранкових газетах про це розкажуть по-іншому", - сказав Сміт. “Національна залізнична пасажирська корпорація відома своїми порівняно добрими показниками безпеки. Це буде розглядатися як симптом його занепаду та негідності продовжувати роботу”.
  
  
  Римо насупився. – Що таке Національна залізнична пасажирська корпорація? - Запитав я.
  
  
  "Амтрак".
  
  
  "Як вони забирають "Амтрак" у "Національної залізничної пасажирської корпорації"?"
  
  
  Сміт відмовився відповідати. Він переглядав екран свого комп'ютера. З боку роніна не було жодних рухів понад дві години. Жодну з трьох підроблених телефонних карток не було задіяно.
  
  
  "Думаю, він сховався на ніч", - з нещасним виглядом сказав Римо.
  
  
  "Останнє місце, яке я маю для нього, - це Денвер, штат Колорадо".
  
  
  "Хочеш, щоб ми вирушили туди?"
  
  
  "Поки немає".
  
  
  Заговорив Чіун. "Імператор, де катани ронінів? Я хотів би оглянути їх".
  
  
  Сміт вказав на один із ряду старовинних дубових картотечних шаф, що займали кут кабінету. "Верхній ящик".
  
  
  Чіун підійшов до вказаної та витяг відповідні леза катани. Римо підійшов.
  
  
  - Їх викував нащадок Одо з Обі, - твердо сказав Чіун.
  
  
  "Якщо ти так кажеш", - сказав Римо. "Що я хотів би знати, так це те, як вони матеріалізуються".
  
  
  "Таймер", - неуважно сказав Сміт.
  
  
  "О так?"
  
  
  Сміт кивнув головою, не відриваючи погляду від екрану. "Я виявив міні-сповільнювач у кожній рукояті. Як тільки кнопка натиснута, дематеріалізований стан триває недовго, але його можна регулювати. Ось як ронін зміг обезголовити інженера Тексаркани, не заходячи в кабіну. Він кинув лезо через вітрове скло, після чого воно матеріалізувалося і обезголовило його, а потім через швидкість поїзда, що наближається, встромилося в перебірку, знову ставши твердим».
  
  
  "То чому ж він не зламався?" - Запитав Римо.
  
  
  "Він зроблений з якогось металу або речовини, яка має високу гнучкість і в той же час міцність. Я ще не ідентифікував її".
  
  
  Римо знизав плечима. "Принаймні ми отримали дещо з його арсеналу".
  
  
  "До речі, я почистив контакти акумулятора в мертвій катані. Він знову працює. Тож будь обережний".
  
  
  Чіун звернувся до Сміта. "Імператор, можливо, нам буде надано час самим собі?"
  
  
  "Так. Просто залишайтеся у будівлі".
  
  
  Сунувши клинки під пахву, Чіун сказав: "Ходімо, Римо. Я повинен багато чого навчити тебе, перш ніж ми знову зіткнемося з підлим роніном".
  
  
  "Навчити мене чому?"
  
  
  "Мистецтво володіння катаною".
  
  
  Римо моргнув. "Що трапилося зі "зброєю, що опоганює чистоту мистецтва"?"
  
  
  "У вас немає клинків, які ви могли б назвати своїми. І немає часу, щоб виростити справжні Ножі Вічності".
  
  
  "То ти збираєшся втягнути мене в бій на мечах?" З сумнівом промовив Римо.
  
  
  "Це сумнівна вправа, я знаю. Але щоб боротися з примарою, потрібно використовувати таємні методи. Боротися з привидом із таким короткопалим спільником, як ти, - божевілля".
  
  
  Римо подумав про це. "Я думаю, мене образили".
  
  
  "Прийди".
  
  
  Римо схрестив руки на грудях. "Ні за що. Ти завжди вчив мене зневажати мечі, тому я утримуюсь".
  
  
  "Ти не можеш утриматися, коли на карту поставлено честь Будинку!" Чіун спалахнув. Він стиснув кулаки перед собою.
  
  
  "Жорстко. Я наговорив достатньо балаканини для одного дня. Я утримуюсь".
  
  
  Чіун різко обернувся до Сміта. "Імператор, оброзум цього норовливого".
  
  
  "Рімо, будь ласка". Сміт не підняв очей. Він продовжував стукати своєю підсвіченою клавіатурою.
  
  
  Римо подивився на Чіуна і промуркотів: "Що ти заплатиш мені за співпрацю?"
  
  
  Очі Чіуна звузилися. "Чого ти хочеш в обмін?" тонко спитав він.
  
  
  Римо глянув на велику валізу з лазуритовими феніксами, що стоїть на офісному дивані. "Зазирнути усередину".
  
  
  "Це не звільнить тебе від необхідності носити його із собою, якщо я накажу", - швидко сказав Чіун.
  
  
  "Чорт. Я передумав. Обміняю тебе на постійне звільнення від несення служби".
  
  
  "Занадто пізно!" Прокричав Чіун. "Ти висловив бажання свого серця. Вивчи мистецтво володіння катаною, і я дозволю тобі подивитись. Але тільки один".
  
  
  "Думаю, ти мене дістав".
  
  
  "Так. У мене є ти. А тепер поспішай. І принеси мою дорогоцінну скриню".
  
  
  Взявивши незграбну коробку на плече, Римо пішов за Майстром Сінанджу з кабінету Гарольда Сміта. По дорозі до дверей він непомітно потряс валізу.
  
  
  Звук змусив його подумати про сирі рисові зерна, але коробка була надто легкою, щоб у ній було повно зерен. Можливо, зубочистки. Або рисові пластівці. Він ще раз струснув коробку. Це безперечно був звук "Рисових пластівців". Отже, це були не рисові пластівці. Чіуну не потрібно було змушувати його розкидати рисові пластівці всюди. Камені, так. Не рис у жодній формі.
  
  
  Увійшовши в ліфт, що чекає, Римо подумав, що досить скоро дізнається правду.
  
  
  ГОДИНА ПОПУСТЯ Римо посміхався від вуха до вуха.
  
  
  Під керівництвом Чіуна він навчився ударам колесом, чіткішим ударам, розщепленню груші та іншим технікам володіння самурайським мечем.
  
  
  "Гей, я досить гарний у цьому", - сказав Римо, втретє відхиляючи клинок Чіуна.
  
  
  "Надто хороші", - виплюнув Чіун, відступаючи.
  
  
  "Як можна бути занадто хорошим?"
  
  
  Вони перебували у просторому спортивному залі Фолкрофта. Саме тут Римо вперше зустрів Чіуна і де він одержав своє перше навчання синанджу.
  
  
  Чіун насупився так само сильно, як Римо посміхнувся.
  
  
  "Можливо, у твоїх жилах тече трохи японської крові", - сказав Чіун.
  
  
  "Нізащо".
  
  
  "Ти такий ублюдок, звідки нам знати?"
  
  
  Римо посміхнувся. "Я гаразд. Ось і все, що від мене вимагається".
  
  
  "У тебе був чудовий учитель".
  
  
  Римо побачив своє відкриття та скористався ним. "Я зробив це, чи не так?"
  
  
  І Чіун так намагався приховати своє задоволення від несподіваного компліменту, що його зморшкувате обличчя смикнулося, як павутинка на вітрі.
  
  
  "Можливо ми готові зустрітися з ронінами в бою", - припустив Чіун, його голос став жорстким, щоб приховати непристойну теплоту.
  
  
  "Я знаю, що я такий. Але як щодо тебе? En garde!"
  
  
  І Римо зробив випад.
  
  
  Чіун парирував удар, що наближається, стискаючи катану двома руками. Вона злетіла, зіткнулася, парирувала і чотири рази вдарила по обидва боки чорного клинка, перш ніж Римо зміг завершити свій випад.
  
  
  Відступаючи убік, Майстер Сінанджу сказав: "Пам'ятай, хто Майстер, а хто ні".
  
  
  Римо дивився на своє все ще тремтяче лезо меча. "Точка зору прийнята", - сказав він несподівано тихим голосом.
  
  
  Вони відклали леза убік.
  
  
  "Цікаво, хто такий цей хлопець, Бацука?" Запитав Римо через деякий час.
  
  
  "Ронін".
  
  
  "Якщо він працює на Нішицю, хіба це не робить його самураєм? Я маю на увазі, він же не зовсім без господаря, якщо працює на корпорацію, чи не так?"
  
  
  Чіун задумливо насупився. "Він не носить герб свого клану на плечі. Отже, він ронін, а не самурай".
  
  
  "Звичайно, він не знає. Він саботажник. Що він збирається робити? Носити корпоративний логотип?"
  
  
  Чіун погладив свою рідку борідку. "Я не розумію".
  
  
  "Це просто. Якщо він носить логотип, це вказує безпосередньо на Нішицю. Він точно не може цього зробити, тому він залишає його. Проте він самурай".
  
  
  "Ми цього не знаємо", - натягнуто сказав Чіун.
  
  
  "На кожному кроці він використав продукти Нішицю".
  
  
  "Він японець. Йому комфортно у всьому японському. Бути таким дуже японською".
  
  
  "Думаю, у цьому є сенс", – визнав Римо. "Все ще цікаво, хто він насправді. Самураї вимерли давним-давно".
  
  
  Очі Чіуна раптово звузилися. Сунувши руку в рукав, він дістав металеву пластину бульдозера, знайдену на місці аварії в Містиці, штат Коннектикут. Його погляд впав на символ компанії – чотири диски по колу.
  
  
  "Це герб сьогуна Ніші", - пробурмотів він.
  
  
  "Ти збираєшся повернутися до цього?"
  
  
  "Герб Ніші - це знак Хідео, який є частиною Нішицю. Хіба ти не бачиш значення, Римо? Сини Ніші, мабуть, сьогуни Нішицю!"
  
  
  "Я не думаю, що в сучасних корпораціях є сьогуни, Папочка".
  
  
  - За цим криється щось більше, ніж здається на перший погляд, - повільно промовив Чіун. Його кулаки почали стискатися та розтискатися. Він глянув на свій зламаний ніготь, і його рідка борідка затремтіла.
  
  
  "Тепер все має сенс", - сказав він низьким, гірким голосом.
  
  
  "Для всіх, окрім мене", - пробурмотів Римо. "Тримаю парі, коли ми спіймаємо цього хлопця, він виявиться безробітним актором-халтурником або кимось у цьому роді".
  
  
  Розділ 24
  
  
  
  
  Для Фуріо Бацукі першим кроком до того, щоб стати самураєм, було обезголовлення.
  
  
  Правильним терміном було куби кірі. У середньовічні часи голова людини була відокремлена від шиї. Але це була сучасна Японія. І Фуріо працював на сучасну японську транснаціональну корпорацію.
  
  
  Після того, як звалилася так звана економіка-міхур, багато що змінилося. Події, про які раніше не мріяли, стали звичайним явищем. Були злочинність та безробіття, банкрутства банків та землетруси. Дехто називав це "Блакитним періодом" Японії.
  
  
  У сучасній Японії бути звільненим було те саме, що випробувати справжнє кубі кірі. Особливо, якщо ти був відбиваючим для осакського іглобрюха.
  
  
  "Я обезголовлений?" він випалив, коли менеджер команди повідомив йому погані новини за зеленим чаєм, ненавмисно вжив іронічний термін.
  
  
  "Ти граєш надто агресивно. Занадто по-американськи".
  
  
  "Я граю, щоб вигравати".
  
  
  "Не завжди обов'язково перемагати. Іноді нічия – це добре".
  
  
  Фуріо кивнув головою, але не на знак згоди. Потім менеджер сказав слова, які змінили його життя.
  
  
  "Сьогун зацікавлений у тобі. Побачимося з ним завтра".
  
  
  СЕГУНОМ БУВ Кодзо Нішицу, президент промислової електротехнічної корпорації Нішицу. Рано вранці наступного дня Фуріо виявив, що схиляється перед ним за зачиненими дверима.
  
  
  Сегун говорив без люб'язностей. "Я б хотів, щоб ти поїхав до Америки. Щоб грати з нашою фермерською командою. Зрештою з "Марінерс"".
  
  
  Фуріо не міг повірити у свій успіх. Грати у американський м'яч!
  
  
  "Із задоволенням", - сказав він.
  
  
  "Але спочатку ви повинні пройти навчання. Бо, хоча ви працюватимете з організацією "Марінер", ви залишитеся у нас на службі".
  
  
  "Шпигун?"
  
  
  "Диверсант. Я спостерігав за вашою агресією. Мені це подобається. Це гідно буші".
  
  
  І Фуріо нахилився перед глибоким компліментом. Предки сьогуна були лютими воїнами. Кодекс Бусідо був їхнім шляхом.
  
  
  "Я згоден", - сказав Фуріо Бацука.
  
  
  У крилі ДОСЛІДЖЕНЬ та розробок техніки Нішицю в білих халатах виміряли його, а потім показали йому безликий манекен, одягнений у класичні чорні самурайські обладунки. На одному плечі сиділи чотири місяці корпорації Нішицю.
  
  
  "Для мене велика честь", - сказав він.
  
  
  Різкий голос Кодзо Нішицю гаркнув: "Ти будеш удостоєний честі, як тільки заслужиш право надіти цю броню".
  
  
  І так розпочалося його навчання. Його представили старому, імені якого йому ніколи не називали. Ця людина навчала його способів воїна. Він навчився володіти катаною та її шістнадцятьма ударами. Пальба з лука. Бій на списах. Віяла війни. джиу джитсу. Але найбільше він вивчив кодекс Бусідо, який зробив Фуріо буси-воїном.
  
  
  Майже через рік старий сенсей знову привів його до обладунків, про які він мріяв. Коли сьогун говорив, у його очах стояли сльози.
  
  
  “Самураї вважаються мертвими. Їх більше немає. Ви перші у поколіннях. Я вітаю вас, Бацукасан”.
  
  
  "Я пишаюся".
  
  
  "Але оскільки це сучасний світ, ви носитимете сучасні обладунки", - продовжив сьогун.
  
  
  Техніки з тверезими обличчями одягли його. Багато шарів облягали його, як рукавички, для різних частин його тіла.
  
  
  Сегун сказав: "Багато років тому наші дослідження в галузі надпровідності дозволили нам розробити гнучкий костюм, який змінив би молекулярні вібрації людського тіла, щоб людина могла ходити безшумно і безпечно, як дух, і, як дух, проходити крізь тверді тіла. Ми назвали це костюмом Гобліна. Цей прототип було вкрадено у нас російськими агентами. Але ми створили новий костюм, який ви бачите перед собою. Ми називаємо його Чорний Гоблін”.
  
  
  Коли шолом був одягнений на його голову, тоноване, приховане обличчя забрало опустилося на місце, Фуріо Бацука відчув себе пригніченою гордістю поколінь.
  
  
  Потім хтось повернув реостат у нього на плечі. Тяжкість зникла. Він відчув себе легким, як квітка вишні. І розпочалася друга фаза його навчання.
  
  
  Фуріо навчився проходити крізь стіни без страху. Ставити ноги так, щоби не провалитися під землю назавжди. І що найстрашніше, мандрувати телефонним оптоволоконним кабелем, як швидкий дим нескінченними соломинками.
  
  
  Вони також представили йому сучасні версії катани та іншої самурайської зброї та показали, як використовувати їх чудові леза, що розтинають метал, та примарні властивості.
  
  
  Коли й ці речі були вивчені, сьогун розповів йому про свою місію. "Ти поїдеш до Америки, щоб пограти в м'яч і підірвати їхню залізничну систему".
  
  
  "Hai!" Фуріо гаркнув, різко схиливши голову.
  
  
  "Ви заб'єте багато невинних".
  
  
  "Я самурай. Я підкоряюся своєму сьогуну".
  
  
  "Ви житимете на чужій землі".
  
  
  "Я самурай. Я зроблю все для мого сьогуна. І щоб грати в американський футбол".
  
  
  "Добре сказано. Тепер, є ще одна остання річ".
  
  
  І коли Фуріо виструнчився струнко, сьогун підійшов і зняв корпоративну печатку з чотирма місяцями зі свого броньованого плеча.
  
  
  "Чому ...?"
  
  
  "Ви не можете бути захоплені, окрім як внаслідок нещасного випадку чи несправності. Але вас можуть побачити. Ви не можете бути пов'язані з нами".
  
  
  "Але я самурай. Ти зробив із мене скромного роніна".
  
  
  "Коли ти повернешся, твоя катана обігріта американською кров'ю, ти знову будеш самураєм", - пообіцяв сьоґун.
  
  
  І за своєю тонованою лицьовою панеллю Фуріо Бацука таємно плакав. Він був самураєм менше дня.
  
  
  Тим не менш, могло бути і гірше. Принаймні у нього була робота.
  
  
  Розділ 25
  
  
  
  
  Ранкова газета лежала складеною на столі Гарольда Сміта до 11:00 ранку, її чорний заголовок кричав йому в обличчя: КРІШЕННЯ залізниць!
  
  
  Сміт лише глянув на першу смугу, коли його секретарка поклала її йому на стіл кілька годин тому. Він був надто зайнятий, переглядаючи мережу. У будь-якому разі, газета не становила особливої цінності. Надрукований посеред ночі з інформацією багатогодинної давності, він уже на півдня відставав від безперервного потоку бюлетенів, що передаються проводами.
  
  
  Стук у двері змусив Сміта прибрати пальці з клавіатури capacity. Миттєво плоскі клавіші з підсвічуванням потемніли, розчинившись у чорному склі робочого столу, не показуючи жодних слідів, що стіл приховував електронні секрети.
  
  
  "Увійдіть", - сказав Сміт.
  
  
  Двері відчинилися, і місіс Микулка просунула свою блакитну голову всередину. "Обід, доктор Сміт?"
  
  
  "Так. Як завжди. І чорна кава".
  
  
  Двері зачинилися.
  
  
  Коли місіс Микулка повернулася, вона поставила тацю з ДСП кольору морської хвилі на стіл Сміта. Він розстелив газету на столі. Не можна було користуватися комп'ютером і їсти. Але у паперу була одна перевага. То були низькі технології.
  
  
  Отже, Сміт з'їв і зняв вершки.
  
  
  Новини виявилися такими ж прісними, як він і очікував. Крах поїзда Amtrak набув широкого розголосу. Лідери Конгресу закликали до закриття та скасування всієї системи. Там була коротка, але розпливчаста замітка про ситуацію з небезпечними матеріалами в Небрасці, яка, очевидно, стосувалася злощасного ракетного поїзда MX. Сміт зробив уявну позначку розібратися з цією проблемою пізніше.
  
  
  Під загином був початок редакційної статті, яка привернула його увагу. Вона була озаглавлена "МИ". ЗАЛІЗНИЧНА СИСТЕМА ЗАНАДТО СТАРА?
  
  
  Сміт читав із ходу. Аналіз завжди цікавив його. То був сухий матеріал. Саме такий, якому він волів. Автор редакційної статті коротко описав поточний стан США. залізнична інфраструктура та оголосила її небезпечно небезпечною через її вік.
  
  
  Сучасні, ультрасучасні дизелі працюють на рейкових полотнах, які вперше встановлені при адміністрації Гарфілда. Справа в тому, що технологія сталевих коліс є продуктом вісімнадцятого століття. Нещодавня серія залізничних аварій свідчить про застарілий стан нашої колись великої залізничної транспортної системи.
  
  
  Майбутнє за швидкісними поїздами та технологією магнітної левітації. Чисті, здатні за швидкістю змагатися з повітряними перевезеннями, вони революціонізують залізничний транспорт у всьому світі. Вони мають інші країни. Чому немає США?
  
  
  Відповідь проста. Витрати конверсію. Оскільки тисячі миль залізничних колій надто зношені, щоб їх можна було модернізувати економічно, єдиний спосіб для залізничної системи США вступити у XXI століття – це масова заміна існуючої інфраструктури залізничних колій. Але ці витрати переважують економію на магнітній підвісці більш ніж удесятеро до одного. Результат – неможлива ситуація. США. не можуть впроваджувати поїзди на магнітній підвісці через існуючі умови на залізницях. І вони не можуть замінити гусениці. Таким чином, федеральна ініціатива на магнітній підвісці десятиліттями просувалася повільно.
  
  
  За нинішньої низки катастроф можуть Сполучені Штати дозволити собі не замінювати свою залізничну мережу? Запитайте японців, які прагнуть продати свої системи на магнітній підвісці. Або німців, які мають одну з них. Тоді запитаєте, чи може Америка, що чіпляється за свою історичну любов до поїздів старого зразка, дозволити собі втратити свої вантажні лінії, а також систему пасажирських залізниць, що вмирає?
  
  
  Сміт моргнув, коли прочитав останній абзац. "На магнітній підвісці", - прошепотів він.
  
  
  Очистивши свій робочий стіл, Сміт запустив свою систему. Він запровадив команду пошуку, потім запровадив "Магнітна левітація".
  
  
  Прокручуючи сторінку вгору, з'явився довгий ланцюжок предметів. Він переглянув їх.
  
  
  Менш як за десять хвилин він освоїв сучасний стан технології магнітної левітації. Вперше вона була розроблена у США. у 1970-х роках, але був покинутий, коли поєднання вартості та технічних труднощів, вирішених з того часу, зробило його непрактичним для впровадження. Японці та німці тепер практично контролювали цю область завдяки новим досягненням у дослідженнях надпровідників.
  
  
  Копнувши глибше, Сміт витяг назви японських фірм, які були в авангарді розробок на магнітній підвісці.
  
  
  Він отримав лише один: Нішицю.
  
  
  Відключивши це, він попросив комп'ютер переглянути все, що міг знайти про прогрес Нішицу на магнітній підвісці.
  
  
  Перший предмет міг потрапити йому поміж очей. Він відкинувся на спинку стільця.
  
  
  Матеріал AP wire, що вийшов лише два дні тому, розповідав про майбутню виставку Rail Expo '96, яка пройде в Денвері, штат Колорадо, де публіці та промисловості будуть представлені нові залізничні технології з усього світу. Він був спонсорований міжнародним консорціумом, до якого входила промислова електротехнічна корпорація Нішицу.
  
  
  Сміт насупився. Він чув про авіашоу, де демонструвалися нові технології, але не про порівняні залізничні шоу.
  
  
  Почавши пошук, він спробував дізнатися більше. Більше нічого не було. Потім він зрозумів, що виставка вже триває. Сьогодні був день відкриття.
  
  
  Сміт знайшов контактний номер і зателефонував йому.
  
  
  "Rair Expo '96", - промовив бадьорий жіночий голос. Очевидно, це був японець.
  
  
  "Так. Я тільки що прочитав про вашу функцію. Чи можливо надіслати мені факсом додаткову інформацію?"
  
  
  "Звичайно".
  
  
  "Добре". Сміт дав їй номер, а потім повісив слухавку.
  
  
  Кутовий факсимільний апарат почав піщати через п'ять хвилин. Сміт витягав аркуші за один раз.
  
  
  В інформації не було нічого незвичайного, доки не з'явився останній лист.
  
  
  Сміт був навчений виділяти окремі слова або словосполучення, що становлять інтерес, з великих блоків тексту. Це була здатність до швидкого читання, яка послужила йому гарну службу протягом багатьох років у CURE.
  
  
  Тому не було нічого незвичайного в тому, що в той момент, коли його погляд упав на останню сторінку, він натрапив на два слова, які найбільше цікавили його думки. Ім'я.
  
  
  Фуріо Бацук.
  
  
  Широко розплющивши очі, Сміт повернувся до свого столу. Він читав, впавши у своє крісло керівника з потрісканої шкіри.
  
  
  Фуріо Бацука, який відбиває вищої ліги, який раніше виступав за "Осацький іглобрюх", роздаватиме автографи усі три дні.
  
  
  "Боже мій!" - сказав Гарольд Сміт. "Чи може це бути?"
  
  
  ОБЛИЧЧЯ ГАРОЛЬДА ЗМІТУ було зовсім білим, коли він увірвався до спортивної зали Фолкрофта.
  
  
  "Я знайшов роніна Нішицю", - сказав він.
  
  
  "Де?" спитав Римо.
  
  
  "Він роздає автографи на залізничній виставці у Денвері".
  
  
  "Ах, це. Ось куди прямував Кейсі".
  
  
  "Хто такий К.К.?" - спитав Сміт.
  
  
  "Чуттєва душа", - сказав Чіун.
  
  
  "Рейкова гайка", - сказав Римо.
  
  
  Сміт сказав: "Згідно з тим, що я маю, Фуріо Бацука - його справжнє ім'я. Він японський бейсболіст, якого випустили з "Осацького іглобрюха" чотири роки тому. Він приїхав до цієї країни і був підписаний командою нижчої ліги. Рік тому він приєднався до "Сіетл Марінерс" як відбиваючий."
  
  
  "Це не може бути той самий Бацука", - сказав Римо.
  
  
  "Осацький іглобрюх" спонсорувався компанією "Нішицю". А Нішицю володіє часткою в "Марінерс". Римо, ти стежиш за бейсболом. Чому ти не впізнав ім'я Бацукі?
  
  
  Римо хмикнув. "Я не звертав особливої уваги після удару".
  
  
  "Ах-ха", - сказав Чіун. "Це пояснює незрозуміле".
  
  
  "Це так?" - Це так? - хором запитали Римо та Сміт.
  
  
  "Так. Коли я вперше зіткнувся з цим дияволом, він використав бойову стійку, в якій я не визнав японця".
  
  
  "Яка позиція?"
  
  
  Чіун продемонстрував це, поклавши клинок катани на плече і завдаючи тренувальних ударів уявному противнику.
  
  
  "Це позиція відбиваючого, все правильно", - сказав Римо.
  
  
  "Боже мій!" - сказав Сміт. "Все сходиться. Востаннє я вистежував роніна в Денвері. Саме там він зараз. Роздає автографи".
  
  
  "Це все ще не пояснює, що це все означає".
  
  
  "Я вважаю, що у мене теж є відповідь на це питання", - сказав Сміт.
  
  
  Вони глянули на нього.
  
  
  "Вже багато років японці хочуть продати в США високошвидкісні поїзди-кулі та поїзди з магнітною подачею. Але наші залізничні системи або несумісні, або непридатні для переобладнання. Все це довелося б замінити. З нуля. Вони намагаються переконати нас, що наша залізнична система розвалюється ".
  
  
  Чіун прошипів: "Філістимляни! Нехай вони самі рвуть свої рейки".
  
  
  "У них є. І тепер вони користуються швидкісними поїздами та системами на магнітній підвісці, на впровадження яких ми ніколи не зможемо сподіватися, поки чіпляємось за стару технологію сталевих коліс".
  
  
  "Що ж, це пояснює одну річ, яка мене непокоїть", - сказав Римо.
  
  
  Сміт сказав: "Так?"
  
  
  "Тепер я знаю, чому Кейсі залишив Мелвіса ридаючим у своєму пиві".
  
  
  Сміт виглядав ніяково.
  
  
  "Не має значення", - сказав Римо. "Добре, я куплю це. Гадаю, ми прямуємо до Денвера, так?"
  
  
  "Так", - сказав Гарольд Сміт похмурим, напруженим голосом. "Ти вирушаєш до Денвера".
  
  
  Чіун мстиво підняв кулак до високої стелі. "Диявол ніколи більше не завдасть шкоди нашим милостивим машинам, о Імператоре. Довірся нам".
  
  
  "Рімо", - сказав Сміт.
  
  
  "Так?"
  
  
  "Прослідкуйте, щоб Бацукі позбулися тихо. І переконайтеся, що люди Нішицю розуміють наше глибоке невдоволення тим, що відбувається".
  
  
  На сухому обличчі Чіуна з'явився страждальний вираз. Його борода затремтіла від шоку. "Їм дозволять зберегти свої голови?"
  
  
  "Будьте обережні", - повторив Сміт.
  
  
  "Вони мають берегти голову", - сказав Римо. "Вибач".
  
  
  Розділ 26
  
  
  
  
  Міжнародній залізничній виставці 1996 року судилося стати найбільшими і найбільш амбітними зборами залізничного рухомого складу, коли-небудь зібраного в одному місці.
  
  
  Місцем проведення був відкритий ярмарковий майданчик у високогірному повітрі Денвера, штат Колорадо. Для заходу були доставлені вантажівками та літаками старі та нові поїзди, починаючи від музейних експонатів та закінчуючи заводськими прототипами.
  
  
  Виблискуюча пасажирська дизель-електрична техніка стояла на статичній вітрині поруч із могутніми локомотивами Hudson. Там були Великі хлопці, підводні човни та Alcos, дизелі Baldwin та Budliners. Раритети вузькоколійки в порівнянні з Challenger 4-6-64 та іншими титанами парової ери здаються карликами.
  
  
  Далі на обгородженому виставковому майданчику стояли прототипи та дизелі останніх моделей на довших трасах. Вони снували туди-сюди, як безсловесні, тремтячі в'ючні тварини. Бігмаки GM. Французька TGV. Німецькі поїзди ICE. Шведські 2000-ті роки. Російські дизелі та всі новітні технології швидкісних поїздів та магнітної левітації, яскраві у стелс-лівреї або кольорах виробника.
  
  
  Крім цього вражаючого асортименту були встановлені намети блошиного ринку в смужку від карамелі, в яких були виставлені залізничні приналежності, починаючи від масивних книг на журнальному столику і закінчуючи відеокасетами і пам'ятними речами з серії lines, втрачених людиною, але досі з любов'ю доріг, - все це розхоплювали відвідувачі, які походжали з приголомшеними, блаженними виразами осіб, які зазвичай асоціюються з релігійними фанатиками.
  
  
  Мелвіс О. Каппер носив один із таких виразів. Він був у свинячому раю з того моменту, як заплатив двадцять п'ять доларів за одноденний вхід і пройшов через країну чудес Молотків і Великих хлопчиків, знявши свій стетсон у безмовній пошані до інертних залізних богів пари, яких він так ніжно любив.
  
  
  До того часу, як він дістався до зони дилерів, він був готовий до покупки. І він купив.
  
  
  Три години перебирання дрібничок на столах наповнили його руки скарбами та спустошили гаманець. Він застогнав під вагою сервірування столу з репродукціями "Гайавати" на два місця, колекції відеозаписів з Ліхай-Веллі, календаря "Техаський орел" та різноманітних наборів пластикових моделей. Він був щасливий; він був задоволений. Він мав усе, про що може мріяти чесний фанат rail.
  
  
  За винятком однієї відсутньої статті.
  
  
  К. К. Крокет.
  
  
  Мелвіс намагався викинути Кейсі з голови, але, як він не напружувався, він не міг відокремити її від свого серця. Ось і все, в чому річ.
  
  
  Незважаючи на те, що нові катастрофи відбувалися щогодини, а в NTSB не вистачало людей протягом цього традиційного місяця канікул, Мелвіс досяг своєї межі.
  
  
  Він послався на хворобу, сів на літак до Денвера і відрепетирував те, що збирався сказати, коли наступного разу побачить "Бажання свого серця".
  
  
  Була лише одна заковика в канаті.
  
  
  Ніде був ніяких ознак К.К.. Хоча підказок було багато.
  
  
  Щоразу, коли вибухав фотоспалах, Мелвіс різко обертався, його очі відстежували залишковий опік. Багато разів він пробивався крізь вируючий натовп, наступаючи навшпиньки і бурмочучи "Пробачте мене", поки не відчув себе слабохарактерним грішником, що кається, на зборах баптистського відродження.
  
  
  Але без Кейсі Гел.
  
  
  Це було так само важко прийняти, як пісок у коробці для щоденників. Але Мелвіс пройшов довгий шлях, і здаватися не в його характері.
  
  
  "Дуже сподіваюся, що вона не зв'язалася з цим дурним майором ВПС", - пробурчав він, поставивши свою здобич і скориставшись прохолодною водою з пляшки.
  
  
  Обмахуючись капелюхом, Мелвіс обвів поглядом море голів. Його груди розширилися побачивши такої кількості фанатів rail, що зібралися в одному місці. То були люди Божі, розмірковував він. Не було більш істинних чи природних душ, що зневажають добру зелену лавку для ніг Бога.
  
  
  "Якщо я зможу зв'язати Кейсі, - пробурмотів він, - я буду задоволений своєю долею в житті".
  
  
  Його очі, скануючи гігантські павільйони просто неба, зупинилися на найбільшому з них. Над входом висів банер: "ПОЇЗДКА НА МАГНІТНІЙ підвісці - МАЙБУТНЄ ЗАЛІЗНИЦЬ ЗАРАЗ".
  
  
  "Якщо вона тут, то вона в цьому язичницькому лігві беззаконня", - пробурмотів Мелвіс. Він тяжко проковтнув. "Думаю, мені просто потрібно зібратися з духом і прослизнути в лігво лева", - сказав він, забираючи свої пакети.
  
  
  Мелвіс ступив до вказівника, його коліна ослабли, серце почало шалено битися.
  
  
  "Сталеві колеса - це моє життя", - сказав він собі. "Але якщо мені доведеться з'їсти трохи холодної ворони, щоб отримати дружину, яка любить залізниці, що ж, я думаю, я досить чоловік, щоб зробити це".
  
  
  Біля входу на RAIL Expo Майстер Сінанджу відмовився стати в чергу.
  
  
  "Я Правлячий господар", - сказав він Римо. "Я не стоятиму в одному ряду з простими селянами".
  
  
  Римо глянув на нього. "Значить, я мушу?"
  
  
  "Ні, ви не зобов'язані. Але я не стоятиму в черзі".
  
  
  "Це рівноправне партнерство", - стверджував Римо.
  
  
  "Якщо це рівноправне партнерство, - парирував Чіун, - то чому я обтяжений цим?" І він підняв пару лез катани, загорнутих у м'ясницький папір, щоб замаскувати їх.
  
  
  "Бо ти наполіг", - парирував Римо.
  
  
  Врешті-решт Римо встав у чергу і, коли черга нарешті дійшла до квиткової каси, він махнув Чіуну, щоб той став перед ним.
  
  
  За спиною Римо почалася метушня.
  
  
  "Гей! Це нечесно!" - поскаржився покупець за ним.
  
  
  "Я не з ним", - сказав Римо.
  
  
  "Ти дозволив йому прорватися перед тобою".
  
  
  "Ні. Він прорвався переді мною. Я просто не зупинив його".
  
  
  Коли Чіун дістався до початку черги, він зіткнувся віч-на-віч з прилизаним японцем-білетером у смокінгу.
  
  
  Їхні погляди зустрілися, і квитокерка почала щось говорити.
  
  
  "Заплати цьому Ніхонджинві, Римо", - сказав Чіун, проходячи через вхідні ворота.
  
  
  Римо порився в кишені.
  
  
  "Ви з ним?" - ледве чутно спитав квиток.
  
  
  "Тільки до могили", - пробурмотів Римо, простягаючи п'ятдесятидоларову банкноту. "У скільки з'являється Бет-Сусунок?" він запитав.
  
  
  "Бацука-сан прибуде за годину", - сказали йому.
  
  
  "Я ледве можу дочекатися".
  
  
  Всередині Римо виявив Чіуна, який стоїть у тіні гігантського чорного локомотива.
  
  
  "Давай".
  
  
  "До чого такий поспіх?" - спитав Чіун, оглядаючи колеса.
  
  
  "Ми на завданні".
  
  
  "Чи означає це, що ми не можемо зупинитися, щоб понюхати пару?"
  
  
  "Ми відчуємо запах пари після того, як розіб'ємо роніна".
  
  
  Чіун підняв благаючі карі очі. "Обіцяєш?"
  
  
  "Честь розвідника", - зітхнув Римо.
  
  
  Вони пішли далі. Чіун сховав руки в рукави сріблястого кімоно, де його зламаний ніготь залишився б непоміченим.
  
  
  "Стежте за кабінкою Нішицю або що б це не було. Саме там буде Бетсакер".
  
  
  "У тебе наметане око", - пирхнув Чіун. "Мені довірені катани, а отже, і честь Будинку".
  
  
  Вони рухалися крізь мінливе море людства, як дві голки, що проходять крізь груботкану тканину на ткацькому верстаті, що рухається. Навіть люди, які не дивилися, куди вони йдуть, примудрялися не натикатися на них.
  
  
  Римо без особливих затримок провів Чіуна повз секцію старих парових машин.
  
  
  Чіун насупився ще сильніше.
  
  
  "Що трапилося?" - Запитав Римо.
  
  
  "Я не побачив бажання мого серця".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Мікадо 2-8-2".
  
  
  "Я думаю, що їх тут трохи не вистачатиме".
  
  
  "Я бачу поїзди з інших країн. Чому відсутня гордість лінії Кенджі?"
  
  
  "Після того як це закінчиться, ви можете написати своєму конгресмену", - сухо сказав Римо.
  
  
  Намети блошиного ринку були переповненими. Чіун наполягав на тому, щоб зупинятися біля кожного столика, щоб спитати, чи чули вони про лінію Кенджі.
  
  
  Звісно, ні в кого не було. Тому Майстер Сінанджу взяв на себе сміливість пояснити це, закінчивши тріумфуючим: "У дні моєї молодості я їздив на її могутньому двигуні Mikado 2-8-2".
  
  
  Незабаром Чіун обзавівся власним потягом, що складається з людей у кашкетах інженерів та ґудзиках залізничних віялів.
  
  
  Чіун охоче роздавав автографи всім, хто просив. Він позував для фотографій. Він брав гроші з усіх, крім дітей віком до семи років, тому що вони були допущені безкоштовно.
  
  
  Щоб убити час, Рімо вирішив продемонструвати демонстрацію Нішицю.
  
  
  ПАВІЛЬЙОН НІШИЦУ був найбільшим з усіх, виявив Римо, діставшись далекого кінця території Rail Expo. Це більше схоже на мініатюрний тематичний парк із власною системою монорейкової дороги, за винятком того, що монорейка була прокладена впритул до землі з відкритого боку павільйону. Щось стояло на доріжці, але воно було оповите блакитним парашутним шовком, на якому красувався логотип із чотирма місяцями на диску.
  
  
  Двоє японців у темно-синіх блейзерах вітали Римо біля входу. Вони схилили голови в його бік та вручили йому візитні картки Нішицю з великого акваріума з картками.
  
  
  "Заздалегідь попереджений, що ви прийшли до Нішиці диспрей", - сказав один, коли інший простягнув свою візитку.
  
  
  "Дякую", - сказав Римо.
  
  
  "У вас є картка для нас?" - Запитав один.
  
  
  "Звичайно". І Римо дістав гаманець, перебираючи свої посвідчення особи, доки знайшов відповідне.
  
  
  Один японець подивився на назву, моргнув і тицьнув у нього пальцем. "Рімо..."
  
  
  "Ллевелл. Це з чотирма літерами "л".
  
  
  "Rrewerr".
  
  
  "Левелл. Спробуй торкнутися неба мовою букви "л"."
  
  
  Інший боровся з цим, його голос звучав так, ніби він мав повний рот арахісової олії. "Ревер".
  
  
  "Продовжуйте практикуватися", - сказав Римо, протискаючись повз них. "Я повернуся, щоб перевірити ваш прогрес".
  
  
  Усередині павільйону юрмилося ще більше японців у костюмах, що розповідають про чудеса магнітної левітації, роздають брошури, фотокопії газетних статей та інші предмети, покликані розхвалювати переваги магнітної левітації та жахи технології сталевих коліс та рейок. Сцени минулих залізничних катастроф у США - деякі з них відносяться до епохи пари - сусідили з уявленнями художників про незаймані потяги на магнітній підвісці, які безпечно курсують сільгоспугіддями та містами.
  
  
  Один із зустрічаючих підійшов до Римо і вклонився один раз. "Ви чули про магрів?" спитав він.
  
  
  "Звичайно. Влаштовуйте погром, а не війну".
  
  
  Японець виглядав спантеличеним, тому Римо запитав: "Кажан вже тут?"
  
  
  "Батсука-сан вірр прибуде дуже скоро. Вірр роздасть автографи за номінальну суму і поговорить про магрева. Ви чули про магрева?"
  
  
  "Ти вже питав мене про це. Насправді я хлопець на кшталт сталевого колеса".
  
  
  Чоловік люто похитав головою. "Стер - коли технологія нікуди не годиться. Назад. Поїзди стрибають по рейках. Багато хто вмирає. Недобре. Ходімо, я покажу тобі майбутнє поїздів".
  
  
  Римо дозволив провести себе через лабіринт кабінок та аудіовізуальних дисплеїв. Одна кабінка була порожня, але на ній висіла табличка "Постійно".
  
  
  "Сіетл Марінерс", що відбиває, Фуріо Бацука роздає автографи всього за $55,00
  
  
  "Він бере гроші за автографи?" Запитав Римо.
  
  
  "Так. Це дуже по-американськи, так?"
  
  
  "Скажіть це розгніваним фанатам, які пропустили матч усіх зірок".
  
  
  Японець знову виглядав спантеличеним, тому Римо пропустив це повз вуха. Вони попрямували до того боку павільйону, який виходив на свіже повітря та блакитне небо.
  
  
  Двигун на магнітній підвісці розташовувався на алюмінієвій напрямній, яка оперізувала півколом. Знімали парашутний шовк, готуючись до випробування. Двигун сяяв білим, схожий на ската манта, з повітряним корпусом, зі спини якого стирчали два маленькі вигнуті плавці. До нього був прикріплений один легковий автомобіль, також білий, як зубна паста.
  
  
  "Ось", - гордо сказав японець. "Потяг Магрев".
  
  
  Римо сумно похитав головою. "Він ніколи не полетить".
  
  
  "Ні. Ні. ласти для стійкості, а не для залякування. У Японії поїзд magrev перевозить людей так само швидко, як airprane. Безпечніше, ніж airprane. Arso creaner. Ніякого руйнування. Ніяких небезпечних вибухів".
  
  
  "Це "рейки"."
  
  
  "Так, я так говорю. Райри".
  
  
  - О котрій, ви сказали, має прибути "Бет-Сусунок"? - Запитав Римо.
  
  
  "Бацука-сан прибуде за десять хвилин. Ви чекаєте. Він тренуватиме магрева для вас. Мушу йти".
  
  
  І зазивала Нішицю поспішив геть.
  
  
  Помітивши час, Римо вирішив вирушити на пошуки Майстра Сінанджу та влаштувати розбирання дорогою. Він почув досить. Нішицу запускав свої потяги з магнітною левітацією.
  
  
  МЕЛВІСА КЛІППЕРА вітали два японці, що кланялися. Біля входу в павільйон Нішицю один із них простяг свою візитку.
  
  
  Мелвіс автоматично підставив спину.
  
  
  Вони подивилися на картку та прочитали слова "Національна рада з безпеки на транспорті". Потім обмінялися нервовими поглядами.
  
  
  "Ви тут, щоб побачити Бацуку-сан?" - Запитав один.
  
  
  "Хто?"
  
  
  "Фуріо Бацука, командир "Сіттре Марінерс". Ти знаєш, басубору?"
  
  
  Мелвіс витріщив очі. "Хлопець, якого вони називають Тайфун Бацука? Він тут?"
  
  
  "Так".
  
  
  "Чорт забирай, він, мабуть, єдине, на що в бейсболі варто плюнути в ці дні. Вкажи мені чортовий шлях".
  
  
  "Ще не тут. Незабаром".
  
  
  "Сердечно дякую вам", - сказав Мелвіс, піднімаючи капелюх.
  
  
  ЛІМУЗИН, що перевозить Фуріо Бацуку, зупинився біля заднього входу в павільйон Нішицю рівно без двох хвилин на годину. Він вийшов з м'яким виразом обличчя і у своїй білій формі моряків.
  
  
  Співробітники Нішицю з поклоном провели його у величезний павільйон. Команди охорони з навушниками у вухах утворили клин, що летить, і захищали його всю дорогу до кабінки для роздачі автографів, де він мав з'явитися.
  
  
  Все було дуже гладко, надзвичайно ефективно - і дуже, дуже японською.
  
  
  Фуріо не вистачало такої ефективності під час своєї місії в Америці. Але незабаром він повернеться до Осаки. ТАК. Дуже скоро.
  
  
  Там уже була черга, він побачив, коли зайняв крісло, а найманий працівник із Нішицу взяв мікрофон і почав оголошувати про своє прибуття англійською та японською мовами.
  
  
  Все пройшло з японською ефективністю. Вони підходили, вимовляли грубі банальності та вручали хрусткі доларові купюри. Фуріо підписував усе, що пропонували, стягуючи додаткові десять доларів, якщо просили глянсовий папір розміром вісім на десять.
  
  
  Це все ще вражало його навіть після трьох років в Америці. Йому платили солідну зарплату, і ті люди, які купували квитки за його рахунок, охоче обмінювали хороші гроші на його підпис.
  
  
  Він давно дійшов висновку, що не дивно, що американський бейсбол повільно вмирає.
  
  
  Це і той факт, що вони грали в неї так незграбно. Усі знали, що ідеальна бейсбольна гра – це та, в якій гра ведеться внічию.
  
  
  У шостої людини в черзі був гучний, гугнявий голос, який вивів Фуріо із задуму.
  
  
  "Хіллі. Звати Каппер. Мелвіс О. І я дійсно великий фанат ".
  
  
  Обличчя здалося знайомим. Потім Фуріо помітив чорні літери, нанесені трафаретом на туллю білого ковбойського капелюха.
  
  
  NTSB.
  
  
  Я бачив цю людину раніше, була його перша думка.
  
  
  Його друга фраза була "Я бачив цю людину в Небрасці тільки вчора". І кров у його жилах перетворилася на кригу.
  
  
  "Ви хочете автограф?" - спитав він, знаходячи рівновагу.
  
  
  "Звичайно".
  
  
  І співробітник NTSB, якого там не мало бути, взяв зі стопки глянсовий папір вісім на десять і поклав перед ним.
  
  
  "Ще раз, як тебе звати?" - спитав Фуріо, занісши срібну чорнильну ручку над власним голим обличчям.
  
  
  "Як я вже сказав, Каппер. Мелвіс О. "О" для Орвіса".
  
  
  Раптом дівочий голос завищав: "Мелвіс! Це ти?"
  
  
  Мелвіс Каппер почув голос, який так жадав почути, і насилу проковтнув, коли його ноги стали ватяними.
  
  
  "К.К.?"
  
  
  Так, це була вона, яка невимушено крокувала у своєму облягаючому комбінезоні та кепці з Кейсі Джонсом. Вона анітрохи не змінилася. Це здалося мені відповідною вступною фразою, так що Мелвіс скористався нею.
  
  
  "Ти ні крапельки не змінився".
  
  
  "Чорт забирай, Мелвісе. Пройшов лише день. Чого ти чекав? Зморшки?" Вона вперла руки в стегна, і на її овальному обличчі з'явився скептичний вираз.
  
  
  "Те, що я очікував - це те, що я бачу", - сказав Мелвіс. "К.С., дівчинко, я пройшов весь цей шлях, щоб побачити тебе", - Він простягнув руку, кажучи: "От".
  
  
  Очі К.К. широко розкрилися. Це те, що я бачу?
  
  
  "Чортовськи прямолінійно. Це "Ніс геральд" зі старого чиказького підрозділу "Ф". Я щойно купив його. Думав, на ньому всюди твоє ім'я".
  
  
  Вона притискала "Ніс Геральд" до грудей і говорила: "О, Мелвіс. Я не знаю, що сказати".
  
  
  "Тоді дозволь мені говорити, Кейсі, я знаю, ти вважаєш мене найнижчою істотою по цей бік Ред-Рівер і зухвалим на додачу, враховуючи те, як я накинувся на тебе тоді, на території Корнхускеров, але я можу змінитися".
  
  
  "Мелвіс, що ти намагаєшся сказати?"
  
  
  "Я говорю про сутичку. Ти і я. Паровоз і вагон з вугіллям. Катимося нероздільно головною дорогою життя".
  
  
  "Чорт забирай, Мелвіс. Я прямо не знаю, що сказати".
  
  
  "Тоді скажи "так"".
  
  
  "Ти не прокотишся зі мною на поїзді на магнітній підвісці, поки я думатиму про це?"
  
  
  "Мені важко це робити, будучи таким переконаним колісником, як я", - пробурмотів Мелвіс.
  
  
  "Що ж, або ти можеш, або ти не можеш".
  
  
  "Одну секунду. Дозволь мені попрощатися з моїм добрим японським приятелем, Бацукою".
  
  
  Але коли Мелвіс озирнувся на стенд, Фуріо Бацука зник. Як і його оточення зі служби безпеки.
  
  
  І Мелвіс раптово усвідомив усіх цих невдоволених людей, що тиняються навколо. Один погляд світло-блакитних очей К.К., і решта у Всесвіті знову відійшли на задній план. Куточки його усмішки покушували мочки вух.
  
  
  Фуріо Бацука не розумів, що відбувається, але він не міг ризикувати. Поки двоє американців були зайняті своїми шаленими розмовами про догляд, він наказав своїй команді охорони вивести його з павільйону і повернути в лімузин компанії, що очікував.
  
  
  Лімузин з ревом покотив назад до готелю. На задньому сидінні він набрав міжміський номер на мобільному телефоні.
  
  
  "Моші-моші".
  
  
  "Є проблема", - швидко сказав Фуріо. "Я думаю, що моє прикриття розкрите".
  
  
  Голос Кодзо Нішицю на іншому кінці дроту став низьким та затятим.
  
  
  РИМО ВИНАХОДИВ Майстра Сінанджу, який пригощав групу дітей розповідями про лінію Кенджі.
  
  
  "Ось ти де", - сказав Римо. "Давай. Поспішай. Кажан прибуде з хвилини на хвилину".
  
  
  Чіун поклав свої руки з довгими нігтями на голови двох хлопчиків, сказавши: "Завжди пам'ятайте - корейська пара - найблагородніша і найчистіша пара з усіх".
  
  
  Вони помахали йому на прощання, назвавши його дядьком Чіуном.
  
  
  "Бетсакер" не буде броньований, тож це має бути простіше простого", - сказав Римо Чіуну, коли вони пробиралися крізь натовп.
  
  
  "Настав час розплати, яка чекала з часів Кана".
  
  
  "Я думав, ти відійшов від того стусана від примарного роніна?"
  
  
  "Ми б'ємося з кланом Ніші. У цьому немає сумнівів. Візьми свою катану, Римо".
  
  
  Взявши загорнутий у папір меч, Римо пішов першим, Чіун рішуче пішов за ним.
  
  
  Біля входу в павільйон їх зустріли два японці із застиглими обличчями.
  
  
  "Ви чули про магрів?" спитав один.
  
  
  "Ми вже танцювали цей шалений танець", - сказав Римо.
  
  
  "З одного боку, жартівник!" Чіун зашипів.
  
  
  "Сендзін!" - виплюнув один із зустрічаючих.
  
  
  "Чанко!" - прогарчав інший.
  
  
  При цих словах Чіун зняв зі своєї катани камуфляж із м'ясницького паперу та розрізав їх краватки біля вузла.
  
  
  Обличчя побіліли, пара відійшла убік.
  
  
  "Що таке jokebare?" - спитав Римо, коли вони пірнули в павільйон Нішицю.
  
  
  "Найгірше, що ти можеш назвати Ніхонджинва", - виплюнув Чіун.
  
  
  Всередині Римо та Чіун виявили кабінку для роздачі автографів порожньою, а навколо товклося кілька фанатів бейсболу та "рейлз".
  
  
  Римо схопив одного з них за комір. "Де Бацука?"
  
  
  "Втік. Навряд чи дав шість автографів. Кажу вам, ці бейсболісти просто стали надто великими для своїх чортових штанів".
  
  
  "Давай, татко. Щось не так".
  
  
  Рухаючись у вказаному напрямку, вони не пройшли і двадцяти футів, як натрапили на Мелвіса Каппера і К. К. Крокетт, що йшли пліч-о-пліч.
  
  
  "Дивися, Римо!" - пискнув Чіун. "Це Мелвіс та Кейсі возз'єдналися".
  
  
  - Що ви тут двоє робите? - Запитав Римо. - Що ви тут двоє робите?
  
  
  "Я прийшов загладити свою провину", - сказав Мелвіс. "Ми на шляху до польоту на магнітній підвісці, якою б отруйною не здавалася ця думка такому любителю коліс та рейок, як я".
  
  
  Кейсі тицьнув його в ребра, сказавши: "Слідкуй за своєю мовою, Мелвіс. Пам'ятай, що ти на випробувальному терміні".
  
  
  "Вибач, Кейсі, а як щодо вас двох, хлопці?"
  
  
  "Ми шукаємо Фуріо Бацуку", - сказав Римо.
  
  
  "Чорт забирай, ти просто розминувся з ним. Я просто розмовляв з ним, повернувся на хвилину спиною, і він блиснув, як змащена блискавка".
  
  
  "Він бачив тебе?" Різко спитав Римо.
  
  
  "Звичайно. Підійшов прямо і представився належним чином".
  
  
  "Чорт. Мабуть, він упізнав тебе".
  
  
  "Що це ще раз?"
  
  
  "Забудь про це", - сказав Римо, поспішаючи далі.
  
  
  Двері Заднього виходу з павільйону були відчинені, і Римо і Чіун пройшли через неї.
  
  
  Двоє високих охоронців у навушниках стояли з опущеними руками, зчепивши зап'ястя в тому, що Римо визнав напівофіційною позою охоронця.
  
  
  "Де Бет-Сусунок?" - Запитав Римо.
  
  
  "Ви з Нішицю?" - запитав один з них бездоганною англійською.
  
  
  "Невже ти?" Заперечив Чіун.
  
  
  "Так".
  
  
  "Добре", - сказав Римо, беручи одного за шию, а іншого за горло. "Слухайте уважно, я шукаю Фуріо Бетсакера, і я дуже поспішаю".
  
  
  "Його звуть Бацука", - хрипко сказав другий чоловік.
  
  
  "Дякую за урок ораторського мистецтва". І Римо стиснув її.
  
  
  Той, чиє горло було перехоплено, набув нового забарвлення, тоді як той, кого Римо тримав за шию, почув віддалений звук скреготу його шийних хребців.
  
  
  Обидва раптово змінили відданість.
  
  
  "Готель. Лімузин", - булькнув один.
  
  
  "Денвер Хіртон. Туди", - прохрипів інший, вказуючи.
  
  
  "Я міг би скористатися ключами від твоєї машини".
  
  
  Вони не могли досить швидко засунути руки до кишень. Римо вибрав комплект із кільцем для ключів Mercedes, бо мав настрій Mercedes. Потім він стиснув їхні шиї, щоб перекрити останній, млявий приплив крові до мозку. Вони збилися в сонну купу.
  
  
  "Через дуже вдячний", - сказав Римо.
  
  
  Майстер Сінанджу демонстративно настав їм на обличчя, коли йшов ними.
  
  
  Незабаром вони палили гуму на парковці.
  
  
  У СВОЄМУ ГОТЕЛЬНОМУ НОМЕРІ Фуріо Бацука розмовляв портативним мобільним телефоном, який він захопив з лімузина.
  
  
  "Негайно залишайте Денвер", - говорив сьоґун з далекої Японії.
  
  
  "Hai."
  
  
  "Не сідайте за кермо і не літайте. І, перш за все, не їздіть залізницею".
  
  
  "Є лише один інший шлях", - видихнув він.
  
  
  "Це шлях, яким ви повинні слідувати".
  
  
  "Я розумію".
  
  
  "Продовжуйте з того місця, на якому ви зупинилися. США. засоби масової інформації виконують нашу роботу за нас. Ми повинні продовжувати чинити тиск. Нехай Нішицю Денвер просуває продукт. Тепер ідіть".
  
  
  Фуріо повісив слухавку. Говорячи про це, він зняв свою форму моряка. Він знав, що це востаннє. Тепер він стояв майже оголений у стрінгах самураю.
  
  
  Але він не був самураєм, думав він, одягаючи одяг фонду шигаті та обі. Він був лише роніном. Заборонено носити герб його клану, оскільки він виконував свою роботу на чужій землі.
  
  
  Броня лягала шар за шаром. Коли вона була на місці, він надів пояс з нікель-кадмієвим акумулятором марки "Нішицю", який приводив у дію екзоскелет, що вібрує, "Нішицю".
  
  
  Останнім елементом був доладний шолом у стилі татамі. Фуріо прикрив голову, затемнений лицьовий щиток опустився на місце. Він дуже постарався, щоб його ніхто не побачив. Але він мав знамените обличчя, і він не міг ризикувати навіть у такій великій варварській країні, як ця, де білі люди бачили обличчя японця, а не окрему людину.
  
  
  Підійшовши до шафи, він дістав свою сумку зі зброєю. Втрата двох катан була принизливою, але не критичною. Він дістав важку бойову сокиру, думаючи, що це підходящий інструмент для руйнування естакадного мосту.
  
  
  Убраний в електронну броню, яка робила його більш непереможним, ніж наймогутнішого самурая давнини, Фуріо Бацука набрав номер у Мобілі, штат Алабама.
  
  
  "Моші-моші", - стримано відповів голос.
  
  
  "Надійшла екстрена передача. Приготуйтеся".
  
  
  "Хай", - сказав добре навчений технік, миттєво вішаючи слухавку.
  
  
  На передньому сидінні "Мерседеса" лежав стільниковий телефон, і Римо попросив Чіуна набрати його, поки вони мчали вулицями центру Денвера.
  
  
  Чіун підніс його до обличчя Римо, коли на лінії з'явився Гарольд Сміт.
  
  
  "Смітті. Ми тільки-но розминулися з Бацукою. Він злякався. Він прямує до Денвера Хілтона. Швидше за все, він вибрався з міста найшвидшим шляхом".
  
  
  "Хвилинку", - сказав Сміт.
  
  
  Лінія загула. Потім Сміт повернувся.
  
  
  "Рімо, я щойно дзвонив у "Хілтон". Бацука зареєстрований у номері 14-D."
  
  
  "Ми майже на місці", - сказав Римо, з вереском проскакуючи поворот.
  
  
  "Тримайте оборону".
  
  
  Незабаром повернувся Сміт. "Рімо, щойно був зроблений дзвінок у Мобіл, штат Алабама, з номера 14-D готелю "Денвер Хілтон"."
  
  
  "Ми впустили його!"
  
  
  "Нічого не припускайте. Перевірте кімнату. Якщо він не втік, можливо, я зможу щось зробити з цією метою".
  
  
  "Що ти маєш на увазі?"
  
  
  Але Сміт уже повісив слухавку.
  
  
  Чіун викинув телефон у вікно, тоді як Римо входив у поворот, втиснувши педаль газу в підлогу.
  
  
  ФУРІО БАЦУКА ПЕРЕВІРИВ свою броню. Вона була дуже важка, коли і броня, і власник знаходилися в так званому твердому стані. Йому сказали, що оригінальний костюм Гобліна був білим і облягав шкіру, як вініл. Волоконно-оптичні кабелі були встановлені зовні та сяяли гоночними золотими вогнями, коли костюм був активований. Цього виявилося замало виконання завдань скритності.
  
  
  Фуріо вважав за краще бути роніном, а не гобліном, якби це був єдиний вибір.
  
  
  З бойовою сокирою в руці він потягнувся закутою в кольчугу кулаком до телефону в кімнаті. Настав час вирушати в дорогу. Його палець перемістився до кнопки повторного набору.
  
  
  Фуріо почув, як двері готельного номера з тріском, схожим на гуркіт грому, зірвалися з місця.
  
  
  Обернувшись, він побачив їх. Дивна пара з Небраски. Один явно кореєць, інший білий із товстими зап'ястями.
  
  
  І, на його подив, кожен розмахував однією зі своїх електронних катан Нішицю.
  
  
  У цей момент шоку Фуріо Бацука зрозумів, що його викрили. Він також знав, що він мав час активувати свою броню або натиснути Повторний набір, але не те й інше одночасно.
  
  
  Вони напали на нього з обох боків. Практичний підхід. Він підняв своє воно. Це була важча зброя. Вони не мали шансів, навіть якби їх було двоє. Він потягнувся до наплічного реостату, який активував би його броню.
  
  
  Це сталося так швидко, що Фуріо Бацука насилу усвідомив це.
  
  
  З одного боку долинув тремтячий свист. Кореєць.
  
  
  Потім його бойова сокира з приглушеним брязкотом упала на підлогу.
  
  
  Фуріо глянув униз.
  
  
  Він лежав на килимі серед бризок крові. Навколо нього лежали крихітні, схожі на сосиски предмети, які здавались дуже знайомими. Він упізнав їх. Потім зрозумів, що дивиться на власні пальці. Кров, що ринула з новостворених обрубків його правої руки, підтвердила цей приголомшливий висновок.
  
  
  Фуріо Бацука тренувався для бою. Він був самураєм. Він не збирався зазнавати поразки від когось меншого, ніж інший самурай. І, звичайно, таких не було.
  
  
  Він активував броню. Легкість розлилася його тілом, і він попрямував до телефону.
  
  
  Вони танцювали навколо нього, люто розмахуючись і завдаючи ударів. Або, принаймні, корейський дервіш, що крутиться, був у люті. Він цілився в голову Фуріо, його щиколотки, його шию. Його хід колесом був досить спритним, дивовижним.
  
  
  Інший демонстрував неповноцінну грацію. Але, схоже, опанував помах шарфом. Фуріо майже чув, як лезо проходить вздовж його шиї.
  
  
  Це був глухий кут. Поки він залишався у своєму спектральному стані, він не міг додзвонитися. Але й йому не можна було завдати шкоди.
  
  
  Схрестивши руки на грудях, щоб показати відсутність страху, Фуріо стояв рішуче.
  
  
  Він помітив, що кров, що капає з його пальців, просочила килим, не залишивши плям. Це було дуже цікаве явище.
  
  
  Вони оточили його.
  
  
  "Все скінчено, Бацука", - сказав білий. "Ми вийшли на тебе".
  
  
  "Ронін без пальців", - заволав інший, - "ти заплатиш за свою нерозсудливість. Бо я Майстер Сінанджу!"
  
  
  Фуріо Бацука почув слово "Сінанджу". Сінанджу? Що він чув про синанджу? Назва звучала японською, але старий вимовив його з корейською вимовою. Це могло бути корейське. Але Фуріо не міг пригадати, де він чув про це. Найменше бойове мистецтво, подумав він. Їх було так багато. Кожен міг навчитися кунг-фу чи карате і цим іншим нижчим мистецтвам.
  
  
  Але, говорячи сучасною мовою, був лише один практикуючий самурай. І звали його Фуріо Бацука.
  
  
  Зрештою старому корейцю набридло безцільно рубати повітря. Він зупинився.
  
  
  Білий обійшов його ззаду.
  
  
  Фуріо вирішив його ігнорувати. Вони не могли завдати йому шкоди. І поки він не стік кров'ю до смерті, з ним все було гаразд.
  
  
  "Ти був викритий, ронін без обличчя. Твоя ганьба велика. Твоє приниження завершено".
  
  
  І, ненадовго опустившись на коліна, він підняв пальці Фуріо Бацукі і почав жбурляти їх йому в обличчя в стародавньому жесті зневаги.
  
  
  Фуріо напружився. Це була найбільша образа. Воно має бути помщене. Що важливіше, він не міг дозволити, щоб його самурайські пальці були так осквернені. Ще час пришити їх назад.
  
  
  Ідея вразила його неперевершеним блиском.
  
  
  В інших кімнатах були телефони. Він міг піти до них.
  
  
  І тому він повернувся спиною до надокучливої парочки і розтанув крізь стіну, наче це був розмоклий рисовий папір.
  
  
  Фуріо з легкістю опинився з іншого боку.
  
  
  Якби вони поводилися логічно, вони пішли б за ним. Тоді він міг би просто відступити назад, зібрати свої пальці та відправити факс на Мобіл, штат Алабама.
  
  
  Труднощі були в тому, що вони не пішли за мною. Фуріо чекав.
  
  
  Чи були вражені його подвигом електронної магії? Ні, вони бачили, як він діяв раніше. Цього не могло бути.
  
  
  Заінтригований, Фуріо повернувся до сполучної стіни і просунув свою голову в шоломі крізь неї, немов у завісу водоспаду.
  
  
  Вони стояли і чекали на нього. Або, скоріше, це зробив кореєць.
  
  
  І він тримав у руках п'ять пальців Фуріо. Поки Фуріо спостерігав, він почав їх ламати, як хлібні палички.
  
  
  З очима Фуріо, що розширилися від жаху, кинувся назад в іншу кімнату.
  
  
  Початковим відчуттям був удар. Але, звісно, ніякий удар було завдати йому шкоди у тому дематериализованном стані.
  
  
  Але він все одно глянув униз.
  
  
  Він був наполовину всередині, наполовину поза стіною. Він міг бачити до свого чорного нагрудника. Біль був під ним. Подавшись уперед, він побачив себе, що виходить зі стіни - потім побачив ебонітову рукоять катани, що стирчить зі шва в його самурайських обладунках.
  
  
  Фуріо Бацука моргнув.
  
  
  Як це могло трапитись? він подумав.
  
  
  Потім він зрозумів, що меч теж був у дематеріалізованому стані.
  
  
  Мене пронизав мій власний меч, подумав він. Він дізнався про цей випад. Елегантний гром удару. Але хто?
  
  
  А внизу, на підлозі, скорчився білий з виразом жорстокого обличчя, яке говорило: Попався.
  
  
  Тоді інстинкт узяв гору. Фуріо, хитаючись, повернувся до іншої кімнати. Там на нього чекав телефон, що не охоронявся.
  
  
  Він не насмілювався подивитися вниз. Лезо пронизало його бік, але, можливо, рана була не зовсім смертельною. Його клан не дозволив би своєму єдиному самураю померти. Не після такої зразкової служби.
  
  
  Діставшись телефону, Фуріо деактивував броню. Її тягар придавив його. І гострий біль скрутив його пронизаний живіт. Перемагаючи біль, він набрав номер з пам'яті. Його очі почали сльозитись. Тому що лезо все ще було в його животі.
  
  
  Лінія задзвонила один раз, з'єднання відкрилося. Втеча належала йому. І якщо його предки були з ним, то життя також.
  
  
  Потягнувшись до встановленого на плечі реостату, який переналаштував би його молекули в електронний стан, що призвело б до того, що відкрита лінія втягнула його всередину, Фуріо почув голос.
  
  
  "Збивайся".
  
  
  Його очі обернулися на звук. Він виходив від дверей, які були відчинені. Білий стояв там, одна рука завершувала розгонистий рух. Пальці були розчепірені, долоня порожня.
  
  
  А перед ним, обертаючись з безшумною швидкістю, була інша катана, яка не видає жодного звуку, не ріжуча, отже, нешкідлива для всього, крім Фуріо Бацукі в його нинішньому молекулярному стані.
  
  
  У цей момент пролунав знайомий звук всмоктування і ревіння волоконно-оптичного кабелю, що поглинає його спектралізовані атоми, і він тріумфував: "Тепер я в безпеці".
  
  
  Катана стала твердою і відскочила від дальньої стіни. Римо підійшов, щоб підняти її, пройшовши через те місце, де мить тому стояв Фуріо Бацука. Його тіло засмоктало в трубку, як чорну рідку смолу в трубу.
  
  
  Чіун поспішив увійти, його карі очі заметалися на всі боки.
  
  
  Він побачив, як його учень підняв катану. А на килимі перед ним катався чорний шолом роніна Фуріо Бацукі, голова якого все ще була всередині.
  
  
  "Де все інше від нього?" Запитав Чіун, зупиняючи шолом. Миттєво килим навколо нього почав знебарвлюватися.
  
  
  Римо вказав на трубку, що звисала зі столу.
  
  
  "Прозвучало в трубку. Думаю, ми його спіймали, так?"
  
  
  "Ти переміг лише голову".
  
  
  Римо посміхнувся. "Половина роніна краще, ніж нічого".
  
  
  Нахилившись, Майстер Сінанджу підняв шолом. Він відокремив голову від шолома і підняв голову за волосся.
  
  
  "Що ти робиш?" Запитав Римо.
  
  
  "Іноді голова вмирає не одразу".
  
  
  Тут це виглядало саме так. Очі смикалися і оберталися в очницях. Рот відвис, закрився, потім знову відвис, коли м'язова сила зникла.
  
  
  "Схоже, він намагається щось сказати", – сказав Римо.
  
  
  Ти чуєш мене, пес з Ніші? Запитав Чіун. "Я плюю на тебе".
  
  
  Очі раптово прийшли до ладу. Здавалося, вони сфокусувалися на сердитому обличчі Майстра Сінанджу.
  
  
  Рот боровся, потім повністю відкрився, наче від подиву.
  
  
  Чіун плюнув у рот.
  
  
  Фуріо Бацука виявив, що дивиться в обличчя старому корейцю. Його першою думкою було: як він випередив мене в Мобілі?
  
  
  Другим його словом було "Я вищий, ніж він". Чому він здається таким високим, як я?
  
  
  Потім кімната закрутилася, і Фуріо Бацука побачив, як шибка летить на нього, розбивається, і насолодився хвилюючим видом на горизонт Денвера, перш ніж його мертва голова впала у відкритий сміттєвий контейнер, де незабаром тимчасово оселилися личинки, що звиваються.
  
  
  Повернувшись до готелю, Римо підняв трубку і почув тріск перешкод. Він сказав: "Моші-моші", - і, не отримавши відповіді, повісив слухавку.
  
  
  "Краще порадься зі Смітом", - запропонував Римо.
  
  
  Голос Гарольда Сміта був жахливий, коли Римо додзвонився до нього.
  
  
  "Я думаю, ви досягли успіху?" він хрипко прохрипів.
  
  
  "Як ти це припускаєш?" - здивувався Римо.
  
  
  "Тому що я перенаправив усі вихідні телефонні дзвінки з денверського "Хілтона" в мій офіс, і в мене на робочому столі лежить обезголовлений воїн-самурай", - уривчасто сказав Сміт.
  
  
  "Гарний улов", - сказав Римо.
  
  
  Чіун ходив кругами, розпачливо розмахуючи трофейною бойовою сокирою. "Це ронін! Чому ви двоє не можете розібратися в цьому?"
  
  
  Гарольд Сміт запитав: "Ви дізналися справжню мету Нішицю?"
  
  
  "Так. Вони розповідають про жахіття сталевих коліс на рейках, з одного боку, і радощі магнітної левітації - з іншого. Я думаю, цим все сказано".
  
  
  "Їм не можна дозволити насолоджуватися плодами їхнього плану".
  
  
  "Ми могли б трохи розважитися з їхньою демонстраційною моделлю", - запропонував Римо.
  
  
  "Зробіть це". Сміт повісив слухавку.
  
  
  Римо повісив слухавку. "Добре, Тату. Як тільки ми зв'яжемо кінці з кінцями, ми закінчимо".
  
  
  Чіун кинув бойову сокиру на ліжко, але Римо підібрав її. У руці в нього була катана, що залишилася.
  
  
  "Не можу залишити це валятися абияк, щоб дати покоївки".
  
  
  Вони вийшли із кімнати.
  
  
  "Як взагалі називається ця штука?" - спитав Рімо Чіуна, піднімаючи сокиру.
  
  
  "Це воно. Бойова сокира".
  
  
  "Це пояснює Йоко", - сказав Римо, коли двері ліфта відчинилися, щоб впустити їх.
  
  
  Розділ 27
  
  
  
  
  Демонстраційна команда Нішицу в білих халатах стояла перед двигуном на магнітній підвісці і його єдиною машиною, звеличуючи переваги транспортування на магнітній підвісці.
  
  
  Мелвіс Каппер чув слова, але він був схожий на баптіста на індуїстській церемонії спалення вдови. Він розумів міркування; він просто категорично не вірив у процедуру.
  
  
  "Магнітна ревітація - це майбутнє. Магнітна ревітація перевершує всі інші технології rair. Численні серйозні збої, з якими зараз стикається Америка, доводять, що технологія ord більше не приносить Америці користі. Нішицю магрів - майбутнє Америки. і сенаторам. Напишіть у Білий дім. Повірте їм, ви хочете безпечного транспортування, а не аварії поїздів”.
  
  
  "Блін, він сильно перебільшує, чи не так?" Пробурмотів Мелвіс.
  
  
  Кейсі грайливо вдарила його кулаком. "Тихіше, Мел. Відкрий свій розум, а не тільки вуха".
  
  
  "Тепер настав час сісти на експрес Нішицю у майбутнє", - сказав представник корпорації.
  
  
  Двері з дзижчанням відчинилися, і вони почали посадку.
  
  
  "Чувак, сподіваюся, у мене вистачить духу на це", - сказав Мелвіс.
  
  
  Кейсі сказав: "Я не примушуватиму тебе, Мелвісе. Ти повинен зробити цей крок сам".
  
  
  Обличчя Мелвіса скривилося. "О, Господи, дай мені сил. Те, що я роблю, я роблю за коханням, а не з неповаги до залізниці та країни".
  
  
  Закривши очі, Мелвіс дозволив направити себе до машини, що гуде. Він відчував себе Джонахом у багатьох відношеннях.
  
  
  "Ти можеш відкрити їх зараз", - підказала Кейсі.
  
  
  Мелвіс зробив.
  
  
  Це було схоже на перебування усередині пневматичної труби, вирішив він. Все зализане, плюшеве, відполіроване та невиразне. Сидіння навряд чи були схожі на сидіння. І вони були звернені на всі боки.
  
  
  "Будь ласка, займіть місця", - сказав чіткий японський голос з внутрішнього зв'язку.
  
  
  Мелвіс запросив Кейсі сісти і сів поруч із нею. Невдовзі машина наповнилася.
  
  
  Мелвіс помітив, що його коліна стукають один про одного. Він не був упевнений, чи було це тому, що він знайшов справжнє кохання, чи тому, що дозволив язичницьким залізничним технологіям захопити себе.
  
  
  Раптове посилення гудіння попередило його, що коротка подорож ось-ось почнеться.
  
  
  "Магрів" працює за принципом протилежної пористості", - продовжував голос із внутрішнього зв'язку.
  
  
  "Що він сказав?" Запитав Мелвіс.
  
  
  "Полярність", - сказав К.К.
  
  
  "Звучало як пористість".
  
  
  "Потяг відривається від напрямної та спінюється. Більш потужний синхронний двигун забезпечує поступальний рух".
  
  
  "Хлопець, це вище за моє розуміння", - нарік Мелвіс. "Я чую слова, яких ніколи раніше не чув".
  
  
  Кейсі ляснув його по маківці. Мелвіс посміхнувся. Йому подобалися грайливі жінки.
  
  
  "Ми вирушаємо зараз", - сказав голос із внутрішнього зв'язку.
  
  
  В останній момент, перш ніж двері встигли зачинитися, дві знайомі постаті застрибнули на борт.
  
  
  "Ну, дивись, дівчинка К.С.. А ось і наші добрі друзі".
  
  
  "Всім привіт", - сказала Кейсі.
  
  
  "Вибачте, тут немає вільних місць", - сказав Мелвіс. "Здається, всі йдуть у наш бік".
  
  
  "Ми не проти постояти", - сказав Римо.
  
  
  "Здивований бачити тебе верхи на цьому звірі, старовина", - сказав Мелвіс Чіуну.
  
  
  "Тихіше", - сказав Чіун. "Я намагаюся мислити як слон".
  
  
  "Це факт?"
  
  
  Мелвіс зауважив, що Римо, схоже, робить те саме.
  
  
  Вони заплющили очі. І зі скреготом потяг на магнітній підвісці рушив.
  
  
  Вони відчули піднесення. Удар уперед. І гуркіт! машина відкотилася назад на напрямну. З вентиляційних отворів у підлозі повалив дим. Десь спалахнуло коротке замикання.
  
  
  "Що трапилося?" - заволала Кейсі.
  
  
  "Залишити поїзд. Залишити поїзд", - сказав раптово збожеволілий голос з внутрішнього зв'язку. "Marfunction. Залишити поїзд, приз".
  
  
  Вони евакуювали машину, як сіль залишає шейкер.
  
  
  Техніки Нішицю з побілілими обличчями залізли в машину, озброївшись вогнегасниками із сухими хімікатами. У паніці вони почали розкидати всюди піну та білий хімікат.
  
  
  "Що трапилося?" - приголомшено запитала Кейсі. "Чому він не спрацював?"
  
  
  Мелвіс подивився на Римо та Чіуна.
  
  
  Чіун підморгнув. Мелвіс підморгнув у відповідь.
  
  
  "Якби я писав про це, дівчинко, я б назвав це актом Божим. У чистому вигляді".
  
  
  К.С. розтанула у сльозах.
  
  
  Мелвіс це побачив і, взявши її за плечі, розгорнув до себе. Він підняв її голову за підборіддя.
  
  
  "Дівчинко, ти маєш викинути всі ці штучки з магнітною підвіскою зі своєї гарненької головки. Може бути, колись магнітна підвіска запрацює. Може бути, ні. Але я знаю одну річ. Я прагну причепити свій вагончик до вашого поїзда".
  
  
  "Ти думаєш, ми сумісні за калібруванням?"
  
  
  "Якщо це не так, ми внесемо деякі зміни. Я тебе просто обожнюю, і все. Що ти скажеш на прочухана?"
  
  
  Кейсі обвила руками його шию, кричачи: "Мелвіс, коли ти так кажеш, у моєму казані вариться щось неприродне. Я твоя на віки віків!"
  
  
  "К.К., ми з тобою вирушаємо у весільну подорож на техаському пивному поїзді, проїжджаючи однією з найбільш захоплюючих трас у всьому творінні".
  
  
  "Чорт забирай, я ніколи раніше не їздив поїздом".
  
  
  "Твій перший раз завжди особливий".
  
  
  Раптом згадавши, що вони не одні, Мелвіс повернувся і зобразив на обличчі величезну усмішку. "Ви, хлопці, чули? Ми збираємося одружитися".
  
  
  Але не було жодної ознаки пари.
  
  
  "Ну, у будь-якому разі, четверта компанія", - сказав Мелвіс. "Давайте подивимося на справжніх НАС. з А. локомотивів".
  
  
  По дорозі до виходу вони помітили шум у передній частині двигуна на магнітній підвісці.
  
  
  Хтось встромив меч і бойову сокиру в носову частину двигуна - прямо крізь корпоративний символ Нішицю у вигляді чотирьох місяців.
  
  
  Мелвіс впізнав рукоятку меча із чорного дерева.
  
  
  Показавши свою ідентифікаційну картку NTSB, він протиснувся крізь натовп і заволодів мечем, сказавши: "Мило з їхнього боку, що хлопці пам'ятають це свідчення NTSB Танакі".
  
  
  І, затиснувши його під пахвою, він запропонував Кейсі іншу, і вони, посміхаючись, вирушили назустріч своєму решті життя.
  
  
  Майстер Сінанджу з великою церемонією передав шолом роніна Нішицу.
  
  
  "Жахливого ворога більше немає, о імператор".
  
  
  "Е-е, дякую", - сказав Сміт, обережно оглядаючи шолом у пошуках очікуваного вмісту. Не знайшовши нічого, він запитально звів очі.
  
  
  "Чіун викинув це в контейнер для сміття", - сказав Римо.
  
  
  "Честь мого Будинку відновлено", - натягнуто сказав Чіун.
  
  
  "Де решта самураїв?" Запитав Римо.
  
  
  Чіун спалахнув. "Ронін! Я даю тобі правильний термін, а ти викидаєш його, як шкірку від банана".
  
  
  Сміт прочистив горло. "Насправді Римо має рацію, майстер Чіун. Самурай, безсумнівно, був співробітником корпорації Нішицу. Отже, він був справжнім самураєм".
  
  
  "Неможливо. Клани були розсіяні за вітром".
  
  
  "Це не так", - сказав Сміт. "Кілька сучасних японських компаній насправді походять від старих самурайських кланів".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Я ретельно досліджував Нішицю. Його власники ведуть свій родовід від клану Ніші. Один з їхніх дочірніх брендів використовує старий значок клану як корпоративний логотип".
  
  
  Чіун сердито стиснув два кулаки. "Тоді наша робота зникла".
  
  
  Сміт кивнув головою. "Хоча це перший раз, коли Нітшицу використовує свою електронну технологію проти НАС. інтереси, ви, напевно, пам'ятаєте, що колишній глава Нішицу був відповідальний за жорстокий військовий напад на Юму, штат Арізона, кілька років тому. На той час це пояснювалося як робота одного ненормального розуму”.
  
  
  "Я ніколи на це не купився", - сказав Римо.
  
  
  "Я теж", - сказав Сміт. "Але тепер, коли компанія показала свою справжню особу, ми зобов'язані переконати їх у думці, що вони можуть безкарно завдавати ударів за інтересами США".
  
  
  Чіун вклонився. "Ми будемо раді проникнути в окуповану Японію, щоб звести рахунки з вашим будинком та з нашим".
  
  
  "Маленький батько, Японія більше не окупована".
  
  
  "Вона окупована японцями, чи не так?"
  
  
  "Туше", - сказав Римо. Його осяяла думка. "Одного я все ще не розумію. Той аварію вагона для перевезення худоби рік тому. Чи це було просто збігом, що я опинився в цьому районі?"
  
  
  "Схоже на те", - сказав Сміт.
  
  
  Римо хмикнув. "Якби я тримав очі відкритими, я міг би зіткнутися з Бетсакером минулого року. Багато життів могло б бути врятовано".
  
  
  "Важливо лише те, що ми вийшли переможцями", - сказав Чіун. "Не колись".
  
  
  "Отже, де ти сховав тіло, Смітті?"
  
  
  "Вугільна піч у підвалі".
  
  
  Римо засміявся. "Не забудь розмішати попіл, перш ніж викидати його".
  
  
  "Я зв'яжуся з тобою за цим завданням, Римо", - сказав Сміт, виглядаючи збентеженим.
  
  
  "Без проблем", - сказав Римо. "У нас з Чіуном призначено зустріч із ящиком, повним загадок".
  
  
  У спортзалі ФОЛКРОФТУ Римо стояв над срібною скринькою з ляпис-блакитними феніксами.
  
  
  "Добре, відкривай".
  
  
  Чіун вагався. "Я казав тобі, що в цій коробці містяться ліньки і сором".
  
  
  "Знову і знову".
  
  
  Чіун дивився на Римо своїм блискучим карим поглядом. "Твоя лінь і моя ганьба".
  
  
  "Ніколи в житті в мене не було лінощів. І чого тобі має бути соромно?"
  
  
  "Весь той час, поки я знав про твою велич, Римо Вільямс, я наповнював цю коробку залишками твоєї впертості, твоєї ліні, твого..."
  
  
  "Ти сказав листя? Ця коробка повна довбаного листя?"
  
  
  "Ні. Я сказав залишки".
  
  
  "Добре, відкрий це".
  
  
  Чіун глибоко насупився. Потім, нахилившись, він вставив довгий ніготь у замок і повернув його. Замок клацнув. Кришка відкрилася.
  
  
  "Ось воно", - сказав Римо.
  
  
  "Щойно ця кришка буде піднята, твоя ганьба буде видно навіть моїм предкам, які є твоїми предками".
  
  
  "Я можу це винести".
  
  
  Чіун різко відкинув кришку вгору. Відступивши назад, він закрив обличчя рукавами зі словами: "Я не можу дивитися".
  
  
  "Ну, я можу", - сказав Римо. Він опустився навколішки.
  
  
  Коробка була битком набита. Вміст виглядав як "ексельсіор", за винятком того, що було тьмяно-білого кольору. Наступним на думку прийшли засохлий рис і брудні уламки скла. Але матеріал не був ні тим, ні іншим.
  
  
  Римо обережно взяв жменю. "Вони виглядають як..."
  
  
  ТАК.
  
  
  "Я в це не вірю!"
  
  
  "Так. Вони твої. Не заперечи цього".
  
  
  "Ти зберігав обрізки моїх нігтів?"
  
  
  "З тих пір, як ти вперше відхилив мої благання вчинити правильно", - сказав Чіун.
  
  
  "Всі ці роки?" Римо заревів.
  
  
  "І тепер навіть великі Майстри Пустоти знають", - журився Чіун.
  
  
  Римо приголомшено подивився на коробку. Чіун визирнув з-за одного рукава.
  
  
  "Знаєш, ще не надто пізно", - з надією сказав він.
  
  
  "Я не відрощуватиму нігті, як у тебе".
  
  
  "Тоді всі мої жертви були марні", - сумно промовив Чіун, його обтягнуті шовком руки опустилися, як сріблясті крила. Його голова низько опустилася. Його очі крадькома глянули вгору з-під рідких вій.
  
  
  Порившись у кишені, Римо витяг зламаний ніготь Чіуна, який той носив із Містиком. "Ча ганьба більша, твоя чи моя?" він запитав.
  
  
  "Мій був помщений", - сухо відповів Чіун.
  
  
  "Що скажеш, якщо ми візьмемо нашу ганьбу і поховаємо їх обох назавжди?"
  
  
  Чіун зобразив зморшки на маківці свого лисого черепа. "Це розумна пропозиція".
  
  
  - Добре, - сказав Римо, кидаючи довгий цвях Чіуна в купу і закриваючи кришку. Він звалив скриню на плече.
  
  
  "Але пам'ятай, - попередив Чіун, - навіть коли коробка порожня, ти не звільнений від обов'язку тягати її".
  
  
  "Мій вагончик", - пробурчав Римо.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Руйнівник 104: Злі білі листоноші
  
  
  Уоррен Мерфі та Річард Сапір
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  Він мав обличчя, але згодом ніхто не зміг його описати.
  
  
  У нього були очі на обличчі, але всі пам'ятали їхній колір по-різному. Його колір обличчя мав текстуру, але ніхто цього не помічав. Деякі пам'ятали, що його волосся було рудим, інші - жовтим, а треті говорили, що воно було каштановим.
  
  
  Що вони запам'ятали, то це його уніформу. Усі звернули увагу на уніформу. Ніхто не звернув жодної уваги на людину всередині.
  
  
  Справа була не в тому, що він змішався з натовпом, що повертався в обідню пору до нової федеральної будівлі Wiley Post в Оклахома-Сіті. Декілька людей справді мимоволі здригнулися, коли він наблизився до кам'яних сходів. Це була уніформа, яка змушувала їх здригатися. І все-таки його обличчя було добрим, а постава - невинною.
  
  
  Але ніхто не дивився йому в обличчя, коли він піднімався сходами.
  
  
  Пізніше декільком тим, хто вижив, здалося дивним, що він носив навушники. Вони згадали це як дивне, бо думали, що має бути якесь правило, яке забороняє слухати плеєр під час здійснення призначених обходів.
  
  
  Охоронець у металодетектора підвів очі, побачив сіро-блакитну уніформу, а не чоловіка, і, впізнавши уніформу, помахав незнайомому обличчю, обминаючи чергу металодетекторів, що тяглася заднім ходом до сходів.
  
  
  "Ви сьогодні запізнилися", - крикнув йому слідом охоронець.
  
  
  Людина у формі коротко кивнула і безперешкодно пройшла через основну лінію оборони. Ніхто не засумнівався у формі. Це можна було побачити практично на кожній вулиці країни, і хоча деякі боялися цього, більшість американців його поважали.
  
  
  Охоронець у вестибюлі, що стояв перед ліфтом, де він міг уважно розглянути всі незнайомі обличчя, зустрівся з ним поглядом і спитав: "Новий?"
  
  
  "Почалося сьогодні", - коротко відповіла людина у формі.
  
  
  Прибув ліфт, його потужні двері розсунулися.
  
  
  "Ну, заспокойтесь", - сказав охоронець у вестибюлі.
  
  
  "Узі робить це", - крикнув чоловік у відповідь. У метушні федеральних службовців, які проходять через металошукач, його точні слова були зафіксовані лише заднім числом. Люди чують те, чого вони хочуть. Так само, як вони бачать те, на що вони очікують.
  
  
  Вийшовши на шостому поверсі, чоловік із орлами на нашивці на плечі форменої куртки подивився в обидва боки та побачив зачинені двері з табличкою "Засідання суду". Він попрямував до нього, запустивши руку у свою містку сумку через плече.
  
  
  Інший охоронець був на посту біля дверей. Він раптово перегородив шлях, сказавши: "Вибачте. Вхід заборонено. Засідання суду триває".
  
  
  Чоловік дістав конверт із сумки, сказавши: "Спеціальна доставка".
  
  
  Охоронець насупився. Конверт був адресований судді Келвін Ратберн.
  
  
  "Добре, але постарайтеся не привертати до себе уваги". Він відчинив двері, щоб впустити чоловіка, і притримав її відчиненими, щоб той міг потім тихо закрити. Суддя Ратберн керував судом суворо.
  
  
  Сунувши руку у свою велику шкіряну сумку, чоловік увійшов. Він раптово розвернувся, і охоронець побачив короткий пістолет-кулемет "Узі" в холодну, застиглу мить, перш ніж той гаряче і сердито тицьнувся йому в незахищений живіт.
  
  
  Людина у формі теж загарчала. "Помри, невіруючий!"
  
  
  Рухнувши на підлогу, охоронець безпорадно спостерігав за рештою. Він прожив досить довго, щоб розповісти владі про все, що був свідком.
  
  
  Чоловік увійшов до зали суду судді Ратберна і негайно відкрив вогонь. Панічні крики заглушили перший страшний вибух. Охоронець дізнався про деякі голоси. Симпатична стенографістка, на яку він запал. Адвокат Тейт, який здавався збудженим, як жінка, перш ніж його голос перетворився на огидне булькання. Наполегливий стукіт звучав безрезультатно - суддя намагався навести лад на скотобійні, яка стала його судом.
  
  
  Стрілець навмання спустошував обойму за обоймою. Зі свого наглядового пункту на підлозі охоронець бачив лише один закривавлений шматок. Коли червоне, розгніване обличчя судді Ратберна перетворилося на кривавий пудинг, що вибухає, охоронець заплющив очі і, безсилий від люті, трясся на підлозі, не в змозі поворухнути руками, не в силах витягнути зброю.
  
  
  У його вухах затихли крики жертв, коли шалений голос стрільця перекрив гучний гуркіт пострілів.
  
  
  «Невіруючі!
  
  
  Ніхто не відповів. Вони вже були поза чутністю, поза турботи.
  
  
  "Боже мій!" – пробурмотів охоронець. "Він збожеволів. Цілком збожеволів".
  
  
  Все було скінчено менш як за п'ять хвилин.
  
  
  Охоронець відчув, як стрілець переступив через нього, цокаючи твердими підборами мармуровим коридором. Дзвін ліфта сповістив про його втечу.
  
  
  Це було останнє, що він пам'ятав перед тим, як ФБР почало його допитувати. Це був останній чіткий спогад, який він забрав із собою в могилу.
  
  
  ФБР БУЛО НА МІСЦІ менше ніж за десять хвилин. Вони могли б бути там за п'ять. Їхній місцевий офіс знаходився на двадцятому поверсі, але нова федеральна будівля була збудована як бункер. Вибухозахисне. Куленепробивні. Звуконепроникні.
  
  
  Ніхто не чув стрілянини та смертей. Поки люди, які зібралися на ланч, не почали просочуватися назад на шостий поверх і охоронця не знайшли в калюжі власної крові, ніхто не підозрював, що сталося щось насильницьке.
  
  
  Один погляд у відчинені двері залу суду все змінив.
  
  
  На той час, коли ФБР організувалося і наказало опечатати будинок, було вже надто пізно.
  
  
  Безликий чоловік у шановній уніформі тихо залишив будинок і розчинився на вулицях Оклахома-Сіті. У будь-якому разі нікому б і на думку не спало його затримувати. Ніхто не наважився б обшукати його чи його велику шкіряну сумку. Він був недоторканний.
  
  
  Бо кожен розумів його місію. І хоча сталася трагедія, він не міг зупинитися чи бути зупиненим.
  
  
  Дощ чи сонце, хуртовина чи кривава лазня, пошта мала пройти.
  
  
  Розділ 2
  
  
  
  
  Його звали Римо, і він нічого не мав проти японців.
  
  
  Він був упевнений у цьому пункті, тож сказав це вголос. "Я нічого не маю проти японців як народу чи раси".
  
  
  Піклявий голос прошипів: "То ви забули Перл-Харбор?"
  
  
  "До мого часу", - сказав Римо.
  
  
  "А як щодо батаанського маршу смерті?"
  
  
  "Відповідь та сама. Це було більш раннє покоління".
  
  
  "Мертві закликають до відплати, і ви кажете це?"
  
  
  "П'ятдесят років тому було оголошено світ. Ми більше не воюємо", - резонно зауважив Римо.
  
  
  "Тоді чому вони послали своїх злісних самураїв до цих берегів, маючи намір вбивати та калічити?" - Запитав Майстер Сінанджу.
  
  
  "Чорт візьми, Чіуне, ти втратив лише цвях!"
  
  
  "Ви, у кого немає нігтів, про які можна говорити, можете сказати ось що. Вам нічого не означає позбутися нігтя. Ви ніколи не досягали потрібної довжини нігтів".
  
  
  Римо не мав відповіді на це. Він сидів на круглому татамі в кімнаті для медитації на дзвіниці свого будинку. Римо дивився у вікно. З другого боку квадратної кімнати з білими стінами Майстер Сінанджу сидів біля протилежного вікна, теж дивлячись назовні. Передбачалося, що медитують. Натомість вони сперечалися.
  
  
  Мовчання тривало досить довго, щоб Римо подумав, що ось-ось знайде спокій. Як завжди, він помилявся.
  
  
  "І чому я змушений терпіти це нескінченне очікування?" Чіун раптово завив. "Чому мені заборонено розривати японців на частини?"
  
  
  Якщо на це і була хороша відповідь, у Римо її не було, тому він промовчав.
  
  
  Нарешті Чіун заговорив більш приглушеним писком. "А як щодо їхніх огидних автомобілів, які забивають вулиці цієї країни, яку ти так любиш, наповнюючи своїм сморідом саме повітря, яким ти дихаєш?" він запитав.
  
  
  "Якщо люди хочуть їздити на японських машинах, це їхня справа".
  
  
  "Хіба я не чув, як ви називали їх "рисовими пальниками"?"
  
  
  "Машини – так. Люди – ні".
  
  
  "Расист навпаки!" Чіун плюнув.
  
  
  "Я не расист навпаки".
  
  
  "Ви не ненавидите японців так, як варто було б. Отже, ви зворотний расист".
  
  
  "У мене немає причин ненавидіти японців", - наполягав Римо, і в його голосі почулися нотки роздратування. Раптом Чіун різко скочив на ноги, його обличчя скривилося від люті. Він погрозив кулаком.
  
  
  "Я змушений носити це, щоб приховати свою ганьбу. Хіба це не достатня причина?"
  
  
  Спокійніше, ніж він відчував, Римо підвівся на ноги і повернувся обличчям до Майстра Сінанджа.
  
  
  Чіун був всього п'ять футів на зріст, але його лють, здавалося, заповнила весь простір. Він потряс кулаком, схожим на пташиний кіготь із пожовклої слонової кістки. Раптом він розтис його.
  
  
  Його витягнуті пальці ще більше були схожі на пташині пазурі. Нігті у нього були довгі й вигнуті у вигляді блискучих загострень. За винятком правого вказівного нігтя. Його увінчала декоративна накладка з імператорського нефриту.
  
  
  "Тільки поки що вони не відростуть знову", - заперечив Римо, намагаючись зберігати спокій.
  
  
  Його зростання становило рівно шість футів, і єдине, що у нього було спільного з Майстром Сінанджу, - це худорлява кінцівок. Чіун виглядав на сімдесят, але був сторічним старим. Його обличчя нагадувало м'яту карту Кореї. Його очі були кольорами горіхового мигдалю.
  
  
  Римо був білим. У ньому був помітний лише натяк на мигдалеподібний розріз очей Чіуна, та й то тільки під певними кутами - факт, який Римо завжди заперечував і який ніколи не здавався йому очевидним, хоч би скільки він дивився в дзеркало. Римо могло бути від двадцяти п'яти до сорока п'яти. Його шкіра туго натяглася на високих вилицях, а темно-карі очі глибоко запали у западини черепа. Його зап'ястя були надзвичайно товстими. В іншому він виглядав зовні пересічно.
  
  
  Та він не був. Жоден із них не був. Вони були майстрами синанджу, практиками формуючого бойового мистецтва під назвою Сінанджу, з якого були вибиті всі інші східні мистецтва вбивства, подібно до швидкоплинних іскор від обертового крем'яного каменю. Там, де карате, кунг-фу та ніндзюцу перетворилися на прості турнірні показові навички, синанджу залишався неперевершеним мистецтвом убивці. Від королівських дворів Китаю до пірамід фараонів Майстра Сінанджу досі зберігали трони, на яких вони таємно працювали на Америку.
  
  
  "Ви знаєте, що у вас тече корейська кров", - огризнувся Чіун.
  
  
  "Так ...?"
  
  
  "Обов'язок кожного корейця ненавидіти японців, які пригнічували їхню батьківщину".
  
  
  "Моя батьківщина – Америка", - зазначив Римо.
  
  
  "Тільки тому, що ваш найважливіший предок, Коджонг, натрапив на цю землю і пустив коріння".
  
  
  Римо знав, що з цим не посперечаєшся. Вигнаний предок Чіуна справді приїхав до Америки. Римо був прямим нащадком майстра Коджонга. Це зробило його наполовину корейцем. І додало сенсу історичної випадковості, яка змусила його уряд вибрати його як першого некорейця, який пройшов навчання в Сінанджу, щоб захистити Америку від її ворогів.
  
  
  "За своєю суттю ви кореєць", - продовжував Чіун. "А суть того, щоб бути корейцем, - ненавидіти японського гнобителя".
  
  
  "Я не відчуваю ненависті до японців", - рішуче заявив Римо.
  
  
  "Їхнє мерзенне бур'ян кудзу навіть зараз душить благодатний сад, яким є ваші південні провінції".
  
  
  "Я не відчуваю ненависті до японців", - твердо повторив Римо.
  
  
  "Навіть за жахи Юми?"
  
  
  Рішуче обличчя Рімо напружилося. Багато років тому він був у Юмі, штат Арізона, коли місто зазнало несанкціонованого нападу японських військ і було захоплене. Це була шахрайська схема, здійснена японським промисловцем, який вирішив помститися за ядерний вибух у його рідному місті Нагасакі. Схопивши Юму, він почав страчувати громадян США, транслюючи ці військові злочини по телебаченню на всю Америку.
  
  
  Він сподівався підбурити США. Президент скинув ядерну бомбу на Юму, щоб урятувати її.
  
  
  Це могло б спрацювати, але Римо і Чіун вже були в Юмі, виконуючи завдання Кюре, надсекретної урядової організації, на яку вони обоє працювали.
  
  
  Хоча промисловця було вбито, компанія, якою він керував, продовжувала творити зло.
  
  
  Найостаннішим випадком був агент промислового шпигунства, посланий зруйнувати США. залізничної системи. Він діяв в електронному еквіваленті самурайських обладунків. Чіун зіткнувся з ним, думаючи, що це самурай-примара, що повстала з мертвих, щоб переслідувати Дім Сінанджу. Під час їхньої першої зустрічі електронний меч самурая відсік Чіуну ніготь на вказівному пальці правої руки, що тільки переконало Майстра Сінанджу в тому, що він має справу з надприродним месником. Хоча Римо і Чіун врешті-решт наздогнали самурая і відокремили його від голови, Чіун вважав образу не повністю помщеним, оскільки наймачі самурая теж не були позбавлені голови.
  
  
  За словами їхнього роботодавця, доктора Гарольда У. Сміта, це була політична проблема. Промислова електротехнічна корпорація "Нишицю" була одним із найважливіших конгломератів на землі. Досі не було жодних доказів того, що японський уряд підтримував будь-які таємні операції корпорації.
  
  
  "Послухайте, Смітті пояснив проблему", - сказав Римо з більшим терпінням, ніж він відчував. "Японський уряд знає, що в Америці працює Палата представників, що також відомо майже кожному іноземному уряду, завдяки тому трюку, який ви провернули минулого року, коли ви запропонували наші послуги кожному тирану та головорізу, які контролювали державну скарбницю".
  
  
  "Це була хороша реклама", - пирхнув Чіун.
  
  
  "Якщо ми нападемо на корпорацію Нішицу та японці виявлять наші відбитки пальців на документі, у нас буде міжнародний інцидент".
  
  
  "Наші відбитки пальців не залишаться на жодних японських трупах", - спалахнув Чіун. "Ніхто не дізнається, що це був Дім".
  
  
  "Всі дізнаються, що це був Будинок, якщо ви розірвете платіжну відомість Нішицю на стрічки, як ви загрожували тижнями".
  
  
  "Тижня!" Чіун зойкнув. "Минуло більше двох місяців. Майже три. Чому, о, чому мені відмовляють у помсті, яка є моїм правом?"
  
  
  З цими словами він повернувся обличчям до невинно білої стіни і встромив у неї дев'ять із десяти пальців. Настінна дошка видала звук, схожий на звук картону, що вбивається.
  
  
  Потім він простяг обидві руки до самого плінтуса, залишивши дев'ять рваних слідів.
  
  
  "Ось що я тобі скажу", - раптом сказав Римо. "Чому б мені не порадитися зі Смітом?"
  
  
  У відповідь Майстер Сінанджу встромив свої вцілілі цвяхи в іншу частину стіни і вичікувально завмер.
  
  
  Зірвавши телефон із табурету, Римо натиснув єдину кнопку. Реле клацнуло, ініціюючи невідстежуваний дзвінок до санаторію Фолкрофт, прикриття для CURE. За мить на лінії пролунав чітко лимонний голос.
  
  
  "Рімо".
  
  
  "Смітті, ти в мене в боргу".
  
  
  "Рімо?"
  
  
  Голос Римо став твердим. "Ви звинуватили мене у вбивстві, якого я ніколи не робив, посадили на електричний стілець і поховали заочно".
  
  
  "Я все ще шукаю вашу зниклу дочку", - поспішно сказав Сміт.
  
  
  "Справа не в ній. Справа в Чіуні".
  
  
  "Що не так з Чіуном?"
  
  
  І Римо підняв трубку у напрямку Майстра Сінанджу.
  
  
  Немов за сигналом, Чіун знову почав рвати нігті. Він видав низький стогін стримуваної люті. "Він помирає?" З тривогою спитав Сміт.
  
  
  "Якщо він не спробує ще раз напасти на корпорацію Нішицу, це зробить хтось інший", - багатозначно сказав Римо.
  
  
  "Я все ще працюю над логістикою цього. Можливо, у мене скоро буде для вас безпечний план атаки".
  
  
  "Як щодо того, щоб вирушити в дорогу та прискорити процес.
  
  
  "Ви впевнені, що це потрібно?" І Римо знову підняв слухавку.
  
  
  Цього разу Чіун пробив дірку у новій стіні та витягнув масу проводів.
  
  
  "Моя честь має бути помщена!" він плакав. "Чому боги не чують моїх благаючих прохань?"
  
  
  "Ви знаєте, що це терміново, коли він починає волати до богів", - прошепотів Римо. "Зазвичай він не визнає жодних богів".
  
  
  "Я подбаю про переліт і готель", - сказав Сміт.
  
  
  "Ви будете раді, що зробили це", - сказав Римо, вішаючи слухавку. Повернувшись до Майстра Сінанджа, він сказав: "Ми домовились".
  
  
  Чіун відкинув пучок дротів з такою силою, що вони прилипли до стіни, як розфарбовані спагетті.
  
  
  "Нарешті. Нарешті мої батьки знову упокоїться зі світом".
  
  
  "Не говорячи вже про цього нащадка", - сухо сказав Римо.
  
  
  На рейсі авіакомпанії NORTHWEST AIRLINES в Осаку було більше, ніж належить, японських пасажирів, і їхні обличчя напружилися, коли Майстер Сінанджу ступив на борт, чудовий у своєму абрикосовому кімоно зі срібним гаптуванням.
  
  
  Чіун впивався поглядом у кожне японське обличчя, яке першим наважувалося глянути на нього.
  
  
  На той час, як літак заповнився, атмосфера в салоні була насиченою від лютих поглядів.
  
  
  Чіун зайняв своє звичайне місце за лівим крилом. Він носив нефритову накладку для нігтів, призначену для захисту обрубування пошкодженого нігтя, який він вирощував, і стискав палець у долоні в кулак, щоб його не помітили.
  
  
  "Давайте без сцен", - прошепотів Римо. "Політ буде довгим".
  
  
  "Згоден. Ми говоритимемо про Корею, щоб скоротити довгий годинник, доки надамо цю важливу послугу, яку вимагає від нас наш Імператор".
  
  
  "Не соромтесь".
  
  
  Чіун підвищив голос. - Ти колись чув про страшних воїнів-камікадзе, Римо? - Запитав я.
  
  
  "Так. Яке це має відношення до Кореї?"
  
  
  "Всі". Чіун підвищив голос до ще вищого регістру. "Це було в епоху Кублай-хана, який хотів підпорядкувати Японію, благородна мета. Хубілай спочатку завоював Корею, переслідуючи низовинну мету, звідти розпочати своє вторгнення по морю. Але Хубілай справив враження на корейських кораблебудівників, які побудували його військовий флот".
  
  
  По всьому салону японці схилили голови, щоб уловити слова Майстра синанджу.
  
  
  "Корейці добрі кораблебудівники?" - Запитав Римо. "Я знаю, що вони були чудовими вершниками".
  
  
  "Так, корейці були відмінними кораблебудівниками - коли будували кораблі для корейців, а не для гнобителів".
  
  
  Римо кивнув головою. Він звик краєм вуха слухати розповіді Чіуна про свою батьківщину. Тепер, коли він знав, що Чіун та у них спільні предки, йому стало ще цікавіше.
  
  
  "Настав день, коли флот вторгнення Хана відплив до Японії", - продовжував Чіун, його голос ставав дедалі голоснішим. "Могучими були його судна, битком набиті солдатами та вершниками. Страшною була доля, яка чекала на Японію, беззахисних".
  
  
  Японські пасажири тепер дуже тихо сиділи на своїх місцях.
  
  
  "Потім із півночі повіяв сильний вітер", - сказав Чіун. "Тайфун, Римо. Він розхитав флот Хана. Вони безпорадно борсалися у хвилях. Військові кораблі розвалилися на частини, затонули. Шляхетному вторгненню не судилося відбутися. Перелякані японці, побачивши це своїми власними недовірливими очима, назвали цей шторм Камікадзе, що означає " вітер”.
  
  
  По всьому салону японці схилили голови на знак згоди зі словами Майстра Сінанджу. "Але у своєму невігластві вони ніколи не підозрювали правди", - швидко додав Чіун.
  
  
  Приємне похитування припинилося.
  
  
  "Господар того часу топив кораблі, правда?" - Запитав Римо.
  
  
  Чіун похитав своєю мудрою старою головою. "Ні".
  
  
  "Ні?"
  
  
  "Ні", - сказав Чіун, махаючи в повітрі нефритовою накладкою для нігтів, сам того не усвідомлюючи. "Це не мало жодного відношення до синанджу, а скоріше до японського невігластва та зарозумілості. Бо корейські кораблебудівники, які будували флот Кублай-хана, робили це з неякісної деревини та слабких цвяхів. Будь-який шторм потопив би флот. Хан ніколи не знав цього, тому Корея не понесла відплати.Японці ніколи не уявляли собі цього, тому вони вірили, що знаходяться під божественним захистом, що пояснює їхню нестерпну зарозумілість».
  
  
  По всьому салону погляди повернутих японських осіб стали злими.
  
  
  "Послухайте, - сказав Римо, - ми можемо залишити цю тему? Більше ніяких корейських історій, добре?"
  
  
  "Якщо ви наполягаєте", - ледве чутно сказав Чіун. Чіун мовчав зовсім недовго.
  
  
  "Ти помітив, Римо?" спитав він, перекриваючи виття турбін 747-го.
  
  
  "Що помітили?"
  
  
  "Наскільки покращуються японські особи".
  
  
  "А?"
  
  
  "Не старше покоління. Вони надто тверді у своїх переконаннях. Але молоді. Вони одружуються за межами островів. У їхніх венах тече нова кров. Зазвичай я не схвалюю змішання крові, але для японців це добре. Їхні обличчя поступово покращуються. Вони не такі гарні. , як корейські чи навіть монгольські особи. Але у наступному столітті, можливо, у двох, японці не будуть обтяжені такими похмурими особами”.
  
  
  Різні японські пасажири повернулися на своїх сидіннях і з нещасним виглядом подивились у Чіуна.
  
  
  "Я ніколи цього не помічав", - обережно сказав Римо.
  
  
  "Це факт, Римо".
  
  
  Після цього більшість японських пасажирів знайшли способи помінятись місцями з іншими, і середня частина салону раптово звільнилася від японських поглядів.
  
  
  Майстер Сінанджу посміхався зі спокійним задоволенням решту польоту.
  
  
  Римо просто сподівався, що це незабаром закінчиться. Вони тільки зараз вирулювали на злітно-посадкову смугу аеропорту Логан. А до Осаки було чотирнадцята година.
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  Патрульний поліції Нью-Йорка Тоні Гітерез якраз повертав за ріг Восьмої авеню та Тридцять четвертої вулиці, коли стався вибух.
  
  
  Гарячий порив повітря підхопив його з ніг і шпурнув вниз по бічній вулиці, коли він милувався зводячи з розуму розгонистої ходою рудоволосої дівчини. У неї був гарний зад. Це ворухнулося. Зазвичай патрульний Гуітеррес приділяв більше уваги своєму оточенню, але в ці дні на вулицях не часто зустрінеш Анну Ніколь Сміт позаду. Жінкам подобалося поводитися акуратніше, ніж це.
  
  
  Повільна посмішка вдячності торкнулася губ патрульного Гуітерреса, коли він відчув, що його ноги відірвалися від твердого бетону, і він зовсім забув про дівчину та її хвилеподібні рухи тазу. Оглушливий гуркіт, здавалося, переслідував його.
  
  
  Його розум завмер на півслові. Вибух!
  
  
  Життя багатьох людей проносяться перед ними, коли вони відчувають холодний дотик смерті. Патрульний Гутьєррес було зроблено з іншого матеріалу. Він упізнав звук вибуху. Навіть у ту частку секунди, коли його барабанні перетинки постраждали від передніх країв ударної хвилі, що розповсюджується, його розум зіставив півдюжини випадкових фактів.
  
  
  Вибух пролунав прямо в нього за спиною. До нього було не більше двадцяти ярдів. Звук пролунав і за рогом.
  
  
  Що вибухнуло? він ставив питання з жахливою ясністю думки.
  
  
  Перед його думкою промайнули обличчя пішоходів, повз яких проходив Гітеррес. Звичайні люди. Жоден із них не привернув його уважного погляду.
  
  
  На світлофорі на розі стояв пікап "Додж Рам". Рух восьмою авеню був плавним.
  
  
  Замінований автомобіль! подумав він. Так. Мабуть, це воно. Замінований автомобіль.
  
  
  Потім його шпурнули в окремий дротяний контейнер для сміття.
  
  
  Ймовірно, це врятувало йому життя, хоча Ґітерес деякий час цього не усвідомлював. Він ударив по сміттєвому баку з такою силою, що протягом трьох днів після цього на його червоній щоці було видно білий малюнок дроту. Вони зіткнулися у повітрі, потім покотилися. Гутьєррес приземлився на контейнер, що котився, майже розплющивши його своїм 215-фунтовим тілом. Бочка була сповнена газет та іншого паперового сміття. Вони також допомогли його врятувати.
  
  
  Коли Гутьєррес прийшов до тями, він дивився на стовп диму, що котився по синьому вересневому небу.
  
  
  Гутеррес сел. У нього боліло у багатьох місцях, він не знав, з чого почати. Він глянув на свої ноги. Досі на ногах, хоча він втратив один стандартний черевик. Він зауважив, що не може намацати землю руками, що його підтримують, тому подивився праворуч, потім ліворуч, наполовину очікуючи побачити необроблені пні.
  
  
  З однієї долоні здерли шкіру, але вона була цілою. Він перерахував пальці, щоб упевнитись.
  
  
  Коли він спробував підвестися, його хребет був схожий на бурульку, що тріскалася.
  
  
  Але Гуітеррес підвівся. Він повинен був. Зір, що прояснився, показав йому кут, який він щойно минув.
  
  
  Перше, що він побачив, була жінка на спині. Її рот був відкритий, наче вона кричала. З нього виходило щось дуже червоне та невизначене. Її очі заскленіло дивилися. Гуітеррес не міг сказати, чи вивергала вона кров, нутрощі або якусь желеподібну суміш, але він міг сказати, що вона була майже мертва.
  
  
  Неподалік її лежала м'ясиста гола нога, обпалена і димна.
  
  
  Тиша після вибуху, здавалося, тривала довго. Незабаром за цим почулися крики. Гітерез біг надавати допомогу пораненим на той час, коли вони перетворилися на хор агонії.
  
  
  Він знайшов людину, що втратила ногу, за рогом. Чорношкірий чоловік. Він сидів, притулившись до фасаду будівлі, дивлячись на свою відсутню ногу. Гуітеррес міг сказати, що бачив, що з ним сталося, але він не розумів цього. Поки немає. Потім, без попередження, він зрозумів. Він заревів, як поранений ведмідь.
  
  
  Гутьєррес гарчав у наплічну рацію. "Центральна, надішліть рентгенівський знімок та протипожежну апаратуру. Кут Восьмий та тридцять четвертий".
  
  
  Пікап "Додж" був у вогні. Водій за кермом не мав голови. Від плечей і нижче майже нічого не було. Його міг відкусити монстр.
  
  
  Якщо це і була замінована машина, яка зробила це, зрозумів Гуітеррес, то це не пікап.
  
  
  Інші машини були розбиті вщент. Одна була перекинута на бік.
  
  
  Хоч би якою була бомба, вона була великою.
  
  
  Але це була не замінована машина. Гуітеррес бачив безліч відеозаписів замінованих автомобілів по телевізору. Зазвичай вони залишали вісь, що димить. Можливо, не там, де вона мала бути, але вона завжди десь приземлялася.
  
  
  Жодна машина не вибухнула. Гітерез був у цьому.
  
  
  Коли пролунало виття сирен, Гітерес переходив від машини до машини, перевіряючи, чи немає вбитих і поранених, гадаючи, що вибухнуло. Що ж, чорт забирай, вибухнуло? Він мав побачити це, коли повертав за ріг. Кут був епіцентром подій. Але як він не намагався, він не міг пригадати, щоб щось знаходилося на тому кутку.
  
  
  Принаймні нічого особливого. А Тоні Гітерез пишався своєю спостережливістю.
  
  
  Через годину ШЕФ ДЕТЕКТИВІВ відділу боротьби з бомбами Манхеттена відвів його убік і запитав: "Що ви бачили?"
  
  
  Вони були в епіцентрі подій. Вирва на розі все ще ліниво диміла. Скрізь валялися кров та скло. На фасадах будівель по всіх чотирьох кутах виднілися шрами.
  
  
  Гітерес дивився на кратер. Він зруйнував весь кут, розкидавши гранітні бордюри, як цегла. Один із них був виявлений на уламках письмового столу в офісі на другому поверсі з іншого боку Тридцять четвертої вулиці.
  
  
  "Там щось було..." - промимрив він.
  
  
  "Що?"
  
  
  Гутьєррес у розпачі ляснув себе по лобі. "Я не знаю. Чорт".
  
  
  "Посилання?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Підоглядна людина?"
  
  
  "Тільки поранені. Якщо тільки хтось не вийде з будівлі. Але він не мав би часу скинути бомбу і піти неушкодженим".
  
  
  Детектив насупився, дивлячись на кратер. "Що б не вибухнуло, воно було великим. Занадто великим, щоб його можна було забрати. Занадто великим, щоб його не помітили".
  
  
  "Я ходив цією ділянкою щодня протягом трьох років", - у відчаї говорив Гітерез. "Я знаю цей кут. Там щось було".
  
  
  "Щось незвичайне?"
  
  
  "Ні", - приголомшено сказав Гутеррес. "Щось, що завжди було там. Я просто не можу згадати, що це було".
  
  
  "Як може бути щось там, і ви не можете це згадати?"
  
  
  "Це було щось звичайне. Щось, що ви приймаєте як належне".
  
  
  Детектив із саперної бригади оглядався на всі боки. Неподалік стояла самотня машина швидкої допомоги на випадок, коли виявиться несподіване тіло. Пожежна машина від'їжджала, виконавши свою роботу. У повітрі пахло розжареним металом та теплою кров'ю.
  
  
  "Якого кольору?" - Запитав детектив.
  
  
  "Я цього теж не пам'ятаю. Чорт забирай, чому мій мозок не працює?"
  
  
  "Це був зелений?"
  
  
  "А?"
  
  
  Детектив стояв навколішки. Він махнув Гуітерресу, щоб той приєднався до нього.
  
  
  Поруч із фронтоном двері щось відкололося від бетону. Уламок лежав на землі. Вона була випалено-чорна, але коли детектив тицьнув у неї ручкою, виявилася інша сторона. Вона була оливково-сірою.
  
  
  "Можливо це якісь військові боєприпаси", - говорив детектив.
  
  
  Гуітеррес повільно похитав головою. "Я не пам'ятаю нічого військового".
  
  
  "Джип? Вантажівка у дві з половиною штуки?"
  
  
  "Кажу вам, це була не замінована машина", - сердито сказав Гітерес.
  
  
  Детектив підвівся і озирнувся. Він тримав у чистій носовій хустці уламок обпаленого металу оливково-сірого кольору.
  
  
  "Це був не якийсь хлопець, який носив замість пояса зв'язку М-80", - похмуро сказав він.
  
  
  У міському моргу на П'ятій авеню коронер витяг великий шматок сталі з тіла жінки, у якої з рота пузирилися розпарені нутрощі.
  
  
  Патрульний Гуітеррес був там, щоб побачити це.
  
  
  Коронер поклав шматок металу на круглу тацю з нержавіючої сталі і за допомогою штуковини, схожої на крихітну гнучку насадку для душу, промив його зі шланга.
  
  
  У міру того, як кров стікала, сталь набувала оливково-сірого кольору. На одній стороні було вибито дві опуклі букви: США.
  
  
  "Чорт", - пробурмотів детектив із саперної бригади. "Чорт. Можливо, це була коробка з патронами. Я страшенно сподіваюся, що у нас на Манхеттені немає міліції, що розгулює".
  
  
  "Ми не знаємо", - повільно промовив Гуітеррес. "Я не думаю".
  
  
  "Ви дізнаєтеся про це?"
  
  
  "Так. Якщо ви шукатимете досить старанно, ви знайдете предмет, який підходить під це. На ньому теж будуть відтиснуті літери".
  
  
  Детектив із загону вибухотехніків та судмедексперт вичікувально подивилися на нього.
  
  
  "У листах буде написано "Пошта". Тепер я згадую. Вибух, що вибухнув, належав США. Поштова ретрансляційна скринька".
  
  
  Детектив виглядав так, наче хотів заплакати. "Ви сказали, поштову скриньку?"
  
  
  "Так".
  
  
  "Я маю зателефонувати командиру. Це може бути щось серйозне".
  
  
  Комісар поліції Нью-Йорка отримав дзвінок від начальника Південної дільниці Мідтауна приблизно о 12:53.
  
  
  "Вибухнула поштова скринька-ретранслятор", - сказав командир.
  
  
  "Чорт. Тоді це міг підкласти будь-хто".
  
  
  "Ні, сер, я сказав, скринька для передачі. Не скринька для збору поштових відправлень".
  
  
  "В чому різниця?"
  
  
  "Ящики для збору пожертвувань синього кольору призначені для суспільної зручності. Ящики для передачі повідомлень оливково-сірого кольору, доступ до яких можливий лише поштовому службовцю з ключем".
  
  
  "Це має звузити коло пошуків, чи не так?" – припустив комісар поліції.
  
  
  "Так і мабуть, сер", - погодився начальник дільниці.
  
  
  "Отже, це не терористичний захід?"
  
  
  "Це так не виглядає".
  
  
  "Це могла бути поштова бомба у стилі Унабомбер, яка спрацювала передчасно. Або незадоволений поштовий працівник".
  
  
  "А є якісь інші?" командир хмикнув. Комісар вважав розсудливим не відповідати на це питання безпосередньо. Одна річ, коли командир дозволяє собі трохи гумору шибеника. Комісар мав бути тверезим.
  
  
  "У мене є детектив, який допитує поштмейстера", - сказав комісар. "Вся пошта сортується до того, як її відправлять. Ми можемо вийти на слід до вечірніх новин, якщо не раніше".
  
  
  "Сподіватимемося, що у нас не виникне проблем з юрисдикцією".
  
  
  "Я про це не подумав".
  
  
  "Підірваний ящик - це федеральна проблема".
  
  
  "Але це вибухнуло на міській вулиці. Це робить це нашим розслідуванням".
  
  
  "Як я вже сказав, давайте сподіватися, що у нас не виникне проблем із юрисдикцією".
  
  
  НАЧАЛЬНИК ВІДДІЛУ ДЕТЕКТИВІВ поліції Нью-Йорка Уолтер Браун піднявся гранітними сходами і пройшов через дві фаланги коринфських колон Головного поштового відділення на П'ятій авеню в центрі Манхеттена. Це була найвражаюча будівля у всьому місті, яка не була хмарочосом. Воно займало цілий міський квартал і виглядало таким самим міцним, як скельна порода під Манхеттеном. Над перемичкою було вирізано девіз поштової служби Сполучених Штатів:
  
  
  Ні снігу, Ні дощу, Ні спеки, Ні мороку ночі
  
  
  Зупиняє цих кур'єрів від швидкого завершення призначених ними обходів
  
  
  Усередині його направили до офісу поштмейстера Нью-Йорка, де він показав свій значок і представився.
  
  
  "Детектив Браун. Термінове діло".
  
  
  "Хвилинку", - сказала секретарка. За мить Брауна провели через двері з матовою скляною панеллю і написом "Майрон Фінкельперл Поштмейстер" позолоченими літерами. Це були масивні двері, як і личило офісу людини, яка контролювала потік пошти через найважливіше місто у світі.
  
  
  Поштмейстер вказав Брауну на бордовий стілець. "Півгодини тому, - почав Браун, - на розі Восьмої та Тридцять четвертої авеню стався вибух".
  
  
  "Я чув".
  
  
  "Ми визначили, що предмет, що вибухнув, був однією з ваших ретрансляційних ящиків".
  
  
  Поштмейстер зблід. Він справді хитався на ногах, як п'яний. З його кишені з'явилася біла лляна носова хустка. Він провів їм по лобі, сів і сказав: "Дякую, що довели це до мого відома".
  
  
  Настала черга Брауна виглядати приголомшеним. "Нам знадобляться імена всіх поштових службовців, які мають доступ до цієї скриньки".
  
  
  "Неможливо".
  
  
  "Не давайте мені цього. Створіть список із платіжної відомості".
  
  
  "Поштові скриньки замикаються тим, що ми називаємо майстер-ключом. Поштові працівники по всій країні носять із собою десятки тисяч майстер-ключів. Будь-який ключ може відкрити будь-яку скриньку будь-де".
  
  
  "Давайте почнемо із ваших людей".
  
  
  "Вибачте. Це федеральна справа".
  
  
  "Федерали? Відбувся вибух!"
  
  
  "З федеральної власності. Я почну повне розслідування та передам результати вашому начальству".
  
  
  "При всій моїй повазі, я не можу прийняти цю відповідь. Є жертви. Знищення майна. Не кажучи вже про можливість того, що відповідальна за це людина могла закласти більше бомб в інші ящики ретрансляції".
  
  
  Якщо це було можливо, поштмейстер зблід ще більше. І детектив Браун вирішив, що йому вдалося пробитися через товстий бюрократичний череп цієї людини.
  
  
  "Я займуся цим прямо зараз, запевняю вас".
  
  
  Тоді Браун втратив самовладання. "Ви з глузду з'їхали!" - гаркнув він, стукнувши кулаком по великому столу поштмейстера. “Це не юрисдикційне питання. Масове вбивство сталося менш ніж у трьох кварталах звідси. Воно підпадає під юрисдикцію поліції”.
  
  
  "Це федеральна справа. Тепер я маю попросити вас піти". Детектив Браун цілу хвилину люто дивився на поштмейстера.
  
  
  Поштмейстер у відповідь був непроникним. Жоден із чоловіків не виглядав так, ніби він зрушить з місця ні на дюйм. "Ми з вами ще зв'яжемося", - сказав Браун, вибігаючи з кімнати.
  
  
  Спустівшись по широких гранітних сходах, Браун застиг з обличчям, схожим на кам'яну маску. Начальство цього парубка. Та й що, що він федерал. Невже він думав, що зможе зам'яти цю справу під сукном? Кут Восьмий та Тридцять четвертий вже був оточений знімальними групами новин. До 18:00 вечора це мало стати головною темою. Вони вже вдиралися в денні програми з оновленнями.
  
  
  Браун відчиняв двері свого седана, коли його збило з ніг. Він приземлився на спину, повітря вийшло з його вражених легень від удару.
  
  
  Мить він лежав приголомшений, у вухах дзвеніло, потім прийшов до тями і став на ноги.
  
  
  На п'ятому поверсі після вибуху вгору вився клуб чорного диму. Потім почалися вигуки.
  
  
  Детектив Браун попрямував на звук, коли почув ще один гуркіт. На цей раз подалі. Потім ще один. Потім, ніби спрацював феєрверк, низка вибухів прокотилася каньйонами Манхеттена.
  
  
  Над хмарочосами та висотними офісними будинками піднялися тонкі нитки диму, потемніли й перетворилися на завісу. І все це протягом хвилини - часу, який знадобився детективу Брауну, щоб дістатися місця першого вибуху, проклинаючи затримки, терориста-смертника і найбільше поштмейстера Нью-Йорка, у якого тепер був найбільший головний біль у найбільшому місті на землі, що сидить на його столі, як бомба з цокаючим механізмом.
  
  
  І поділом ублюдку.
  
  
  Розділ 4
  
  
  
  
  У міжнародному аеропорту Осаки всі японські пасажири стали одночасно, перегородивши прохід. Здавалося, вони поспішали зійти з літака. Рімо подумав, що це могло бути якось пов'язане з походами Майстра Сінанджу до туалету. Йому вдалося вразити кожного з них. Після чого двері відмовилися відчинятися. Це призвело до великої кількості пасажирів, що звиваються, і кільком неприємним аваріям.
  
  
  "Думаю, ми зачекаємо", - сказав Римо.
  
  
  "Ви можете почекати", - сказав Майстер Сінанджу, встаючи зі свого місця.
  
  
  На очах у Римо Чіун рушив уперед. Його руки були засунуті в з'єднані рукави кімоно, коли він почав. Проте японські пасажири почали стрибати назад на свої місця, прокладаючи шлях, ніби їх вжалила дуже ділова бджола.
  
  
  Розчищаючи перед ним шлях, Чіун ішов проходом, як абрикосовий привид. Проходячи повз, червонолиці японці сердито дивилися на нього. Деякі тримали себе в руках і виглядали зневіреними.
  
  
  Римо поспішно пішов за ними.
  
  
  Коли Майстер Сінанджу зійшов з літака, японські стюардеси у своїх традиційних кімоно у стилі гейш перегородили Римо шлях.
  
  
  "Ти не залишаєшся, гайджине?" - Запитав один.
  
  
  "Мій пункт призначення - Осака", - зазначив Римо.
  
  
  "Ми повертаємося до Осаки. Ти можеш залишитися з нами. Лети назад в Америку, потім повертайся. Ми зробимо це дуже приємним для тебе, гайдзин".
  
  
  І всі вони посміхалися своїми усмішками гейш.
  
  
  "Дякую", - сказав Римо. "Але мій друг зробить мені дуже неприємно, якщо я не вийду в Осаці". Усі японські стюардеси зробили надуті обличчя, а одна запитала: "Ви знаєте про японський звичай харакірі?"
  
  
  "Якщо ви намагаєтеся шантажем змусити мене залишитися, погрожуючи вчинити самогубство, - сказав Римо, - це вже намагалися зробити".
  
  
  "Так і є?"
  
  
  "Багато разів".
  
  
  "Дівчата розпорювали собі животи заради вас?"
  
  
  "Я ніколи не затримуюсь тут досить надовго, щоб з'ясувати", - сказав Римо, протискаючись повз.
  
  
  Рімо знайшов Чіуна, який чекав біля багажного лотка. Багажу не було. Вони пробули тут лише день. Зазвичай Майстер Сінанджу брав із собою якусь частину зі своїх чотирнадцяти вантажних скринь, але в цьому випадку він вирішив не ризикувати навіть одним через те, що він похмуро назвав "японськими звірствами".
  
  
  "Давайте знайдемо телефон-автомат", - сказав Римо.
  
  
  "Ви не залишилися подивитися?"
  
  
  "Стюардеси роблять харакірі? Ні. Занадто брудно".
  
  
  "Це єдиний японський звичай, який я схвалюю", - голосно сказав Чіун англійською. "Якби тільки більше японців різали собі животи від сорому за те, що народилися на цих островах".
  
  
  "Послухайте, - прошипів Римо, - ми можемо просто йти своєю дорогою?"
  
  
  "Так", - сказав Чіун ще голосніше. "Давайте вирушимо в дорогу. Давайте увійдемо до Окупованої Японії з усіма її зловісними інтригами".
  
  
  "Японія більше не окупована, татко".
  
  
  "Це зайнято японцями. Краще б це зайняли корейці, які б поліпшили це. Але, боюся, це станеться не за мого життя".
  
  
  Римо помітив, що за ними слідує охорона в білих рукавичках, тому він вдав, що поруч із Майстром Сінанджу його немає. Він знайшов телефон-автомат і набрав код країни США, потім натиснув кнопку 1.
  
  
  "Ми на місці", - сказав Римо Сміту, коли на лінії пролунав лимонний голос.
  
  
  "Вирушайте в готель Sunburst на Сакаї-Судзі-авеню", - сказав Сміт.
  
  
  "Немає часу. Чіун вже розбурхав місцевих. Нам потрібно швидко входити і виходити".
  
  
  "Я ще не розробив для вас план атаки", - прошипів Сміт.
  
  
  "Ми можемо увійти та вбити всіх", - запропонував Римо.
  
  
  "Техніки та наймані працівники не стоять нашого часу. Вирушайте до Нішиці Осака. Переконайтеся, що керівники Нішицю розуміють, що ми розкрили їхню змову з метою зруйнувати нашу залізничну систему і вивели її на них".
  
  
  "Як?"
  
  
  "Ви знайдете спосіб. Просто будьте делікатні. Ви доставляєте повідомлення".
  
  
  Приєднавшись до Чіуна, Римо переказав розмову, потім додав: "Думаю, нам просто доведеться увійти і надерти дупи".
  
  
  "Занадто витончено", - сказав Чіун, погладжуючи свою рідку борідку. "Ти називаєш це витонченістю?"
  
  
  "У мене є більш підходяща ідея. Така, яка справить враження навіть на товсті японські черепи".
  
  
  "Ви ведете, а я слідуватиму".
  
  
  Римо так і вчинив. Спочатку на митну стійку в Осаці, де Чіуна запитали, чи треба йому щось декларувати. Питання і образлива відповідь Майстра Сінанджу були японською, і Римо нічого з цього не зрозумів. Але те, як почервоніли вуха митних чиновників і витяглися вирази їхніх осіб, наводило на думку, що Чіун оголосив їх усіх незаконнонародженими синами японських снігових мавп.
  
  
  Поліція безпеки, яка маячила на задньому плані, тепер кинулась уперед.
  
  
  Настали більш гарячі суперечки.
  
  
  Чіун сипав гарячими словами і розмахував нефритовою накладкою для нігтів перед офіційними особами. Хтось вирішив, що це незаявлена контрабанда і спробував її вилучити.
  
  
  Натомість він схопив себе за промежину. Інші схопилися за інші чутливі частини своєї анатомії, і Римо довелося кинутися рятувати японську поліцію від зловісних нігтів Майстра Сінанджу.
  
  
  Він досяг цього, відправивши їх крутитися в сусідній чоловічий туалет і запаявши двері холодною парою після того, як останній з них ввалився всередину.
  
  
  Після цього Римо пішов за Майстром Сінанджу до таксі.
  
  
  "Чому ви не прийшли мені на допомогу раніше?" Чіун пирхнув. "Ви знаєте, що у моєму нинішньому стані у мене майже немає зубів".
  
  
  "Я вдав, що мене з вами не було, добре?"
  
  
  "Я не звинувачую вас", - сказав Чіун раптово пригніченим голосом. "Я дозволив зганьбити себе у ваших очах. І в очах моїх предків. Я ношу нефритовий ріг там, де має бути мій Смертоносний Цвях".
  
  
  "Справа не в цьому, тату. Я просто не хотів, щоб мене змушували".
  
  
  Брови Чіуна підвелися. "Але це нормально, що я створений?"
  
  
  "Послухайте, ви не могли б бути помітнішими, навіть якби несли прапор. Мені подобається зливатися з натовпом".
  
  
  "Я хотів би зобразити японського сьогуна, який вкрав мою честь", - люто сказав Чіун.
  
  
  "Просто не висовуйтесь, і ваше бажання здійсниться", - попередив Римо.
  
  
  Чіун дав вказівки водієві, і Римо всю дорогу дивився в заднє скло на випадок, якщо їх переслідують.
  
  
  "Ти ж знаєш, що вони шукатимуть нас, коли ми спробуємо вилетіти з Осаки", - напівголосно сказав Римо.
  
  
  "Я їх теж шукатиму", - пирхнув Чіун. "Тих, хто наважився зажадати захисника нігтів Джі".
  
  
  "Попередній Майстер зламав ніготь?"
  
  
  "Гі була слабка кутикула, і він захищав свої Смертоносні нігті, коли не розправлявся з ними з ворогами хана".
  
  
  "Який хан?"
  
  
  "Хубілай".
  
  
  "Джі працював на хана, який пригнічував Корею?"
  
  
  "Гі запропонував свої послуги корейському імператору, чия пропозиція була набагато меншою, ніж пропозиція хана".
  
  
  "Не дуже схоже на Майстра".
  
  
  "Він був чудовим істориком, і тому ми його шануємо".
  
  
  "Ви його шануєте, - сказав Римо, - єдине, що я вважаю, - це завершення цього довбаного завдання".
  
  
  "О? Японці вас турбують?"
  
  
  "Вони починають", - прогарчав Римо. Чіун лише трохи посміхнувся.
  
  
  З АЕРОПОРТУ ОСАКИ червоне таксі доставило їх на залізничну станцію, де стояли старі дизельні локомотиви, що іржавіють і облуплені.
  
  
  Поки таксі чекало, Чіун ходив серед них і ретельно оглядав, постукуючи по носах і боках, доки не залишився задоволений.
  
  
  Майстер Сінанджу поторгувався з начальником двору японською. Потім вони повернули своє таксі. "Що це все означало?" - Запитав Римо.
  
  
  "Ви побачите".
  
  
  Потім Римо опинився на аеродромі, де над головою гули гелікоптери. Знову розпочався торг. Потім Чіун покликав: "Ходімо, Римо, ми збираємося ненадовго покататися".
  
  
  Незабаром гігантський вертоліт Sky crane з Римо та Чіуном у кабіні піднявся у повітря.
  
  
  Опустилася ніч. Чіун швидкими жестами спрямовував пілота. Незабаром вони опинилися над залізничною станцією. За вказівкою Чіуна було спущено трос, і наземна бригада закріпила локомотив.
  
  
  "Навіщо ми крадемо локомотив?" Римо хотів знати.
  
  
  "Ми не такі. Я купив це за справедливою ціною",
  
  
  "Так? Що ви збираєтеся робити з локомотивом? Він точно не поміститься в багажні ящики на шляху додому".
  
  
  Чіун оглянув свої нігті. "Я що-небудь придумаю".
  
  
  Через двадцять хвилин вони під'їжджали до величезного промислового комплексу з білих будівель, освітлених біло-блакитними прожекторами. Римо глянув униз. Він побачив крихітний вертоліт на вертолітному майданчику на даху. Вертолітний майданчик був виконаний у формі символу самурайського клану Ніші у вигляді трьох місяців, нині Промислової електротехнічної корпорації Нішицу.
  
  
  Римо побачив, що якщо вони залишаться на колишньому курсі, то важкий дизельний локомотив невдовзі перелетить вертолітний майданчик.
  
  
  "Ви думаєте не про те, про що я думаю, що ви думаєте", - сказав Римо.
  
  
  "Нас попросили доставити повідомлення, в якому не можна помилитись".
  
  
  "Він знає це?" Запитав Римо, вказуючи на пілота у навушниках, що сидить у контрольному кошику.
  
  
  "Поки немає".
  
  
  "Отже все, що нам потрібно зробити, це натиснути на нього, щоб він у потрібний момент відключив кабель?"
  
  
  "Ні, він ніколи цього не зробить, тому що у нього виникнуть великі труднощі. Я вмовлю його затриматися тут на хвилину чи дві. Виконавши важку частину завдання, решта залежатиме від вас".
  
  
  Римо знизав плечима. "Досить справедливо". І, відчинивши бічні двері, він ступив на колісну стійку. Його дії були настільки швидкими та плавними, що пілот, зайнятий своїм польотом, не помітив.
  
  
  Римо був відсутній майже п'ять хвилин. Небесний крейсер почав хилитися і розгойдуватися. Потім, спритно від'єднавши трос, гелікоптер раптово піднявся вище, звільнившись від своєї величезної ноші.
  
  
  Локомотив справді засвистів, падаючи. Його жахлива місячна тінь лягла на вертолітний майданчик і продовжувала зменшуватися. Він ударився з сильним гуркотом, схожим на гуркіт грому. Вертоліт справді затремтів.
  
  
  Пілот почав вигукувати найбезбожніші лайки, коли Римо залазив назад. Він не помітив, що Римо пішов.
  
  
  "Чому ви так довго?" - спитав Чіун.
  
  
  "Щоб порвати кабель такої товщини, потрібен час", - сказав Римо, дивлячись на свої жирні руки.
  
  
  Чіун скорчив гримасу. "Якби в тебе були правильні нігті, твої руки зараз були б чистими".
  
  
  Римо насупився.
  
  
  "Я думав, ви вже закінчили цей удар нігтем?"
  
  
  "Я погодився, що ви можете носити свої нігті так, як забажаєте. Це не означає, що мені заборонено описувати інші варіанти".
  
  
  У контрольному відсіку пілот з спітнілим обличчям розгорнув свій корабель, щоб оглянути пошкодження.
  
  
  Це не було завершено, але там, де був головний дах Нішицю, зяяла велика дірка. Зник вертолітний майданчик і вертоліт, що стояв на ньому. Піднімалися дим та полум'я. Дивно, але на місцях майже ніхто не відреагував. Оскільки був вечір, людські втрати були мінімальними.
  
  
  Майстер Сінанджу нахилився вперед і схопив пілота за дуже червону шию.
  
  
  Пілот вирішив, що це повітряний простір, в якому йому найбільше не хотілося б затримуватись. "Скайкрейн" з гуркотом помчав геть, як величезний переляканий пелікан.
  
  
  "Думаєте, вони отримають повідомлення?" - Запитав Римо.
  
  
  Чіун знизав плечима. "Хто може сказати? Вони японці і, отже, тупоголові та тугодуми".
  
  
  Розділ 5
  
  
  
  
  Лікаря Гарольда У. Сміта звільнили з відділу аналізу даних ЦРУ для керівництва надсекретним урядовим агентством під назвою CURE з кількох причин. У ті перші дні існування ЦРУ, коли комп'ютери Univac розміром із цілу кімнату постійно набирали дані для обробки та аналізу, було багато чудових аналітиків.
  
  
  Про Сміта в ті дні холодної війни говорили, що він коштував двох "Уніваків". Сирі розвіддані, які проходили перед його сірими очима перед тим, як потрапити у великі системи, часто так і не доходили до ключової стадії. Смітові треба було лише переглянути це, порівняти з іншими даними, занесеними до каталогу його сірого мозку, і повідомити начальника про свої висновки.
  
  
  "Поради ось-ось розтрощать угорську революцію", - попереджав Сміт.
  
  
  "Що змушує вас так казати?"
  
  
  І Гарольд Сміт видав би список, здавалося б, рутинних переміщень військ та бронетехніки, скасованих відпусток, відкликаних послів, збільшеного імпорту продовольства та інших зовні не пов'язаних даних на підтвердження свого висновку. І він мав би рацію.
  
  
  Спочатку його одразу звільнили.
  
  
  "Залиш кореляцію комп'ютерів, Гарольд".
  
  
  Але Сміт був упертим. І не сліпий. Він продовжував пропонувати свої аналізи, і у 99,7% випадків вони були на гроші.
  
  
  Як покарання Сміт був засланий до свого власного офісу без вікон. На крайнє роздратування свого начальника, він продовжував передбачати світові події і продовжував записувати своїх начальників. І він був незмінно, що приводить у сказ, уперто правий.
  
  
  Зрештою, у них не залишилося вибору, крім як підвищити його до старшого аналітика. З того часу агентство вдавало, що Гарольд Сміт - просто ще один співробітник Univac. Насправді, він перевершив Univacs, які були лише грубими комп'ютерами, чий записаний на клавіатурі рядок, що біжить, повинна була бути розшифрована аналітиками вищого рівня. Некорельовані дані надходять, корельовані дані виходять.
  
  
  Зі Смітом вони пропустили два з трьох етапів. І зекономили на електриці.
  
  
  Сміт правильно назвав революцію на Кубі. Він переконливо довів на папері, що так званий ракетний розрив був лише радянською пропагандою, увічненою панікерами з Пентагону. І на час вторгнення в затоку Свиней на Кубу ЦРУ було тільки раді бачити, що вона достроково йде у відставку. Людина з таким непохитним цілеспрямованістю могла стати справжньою скалкою в дупі.
  
  
  Гарольд Сміт не пішов у відставку. Натомість він очолив організацію, про існування якої ЦРУ і не мріяло. Вона називалася CURE. Передумова президента США. ті, хто створив це і призначив Сміта його директором, були приголомшливо прості. Американський експеримент зазнав краху. Конституція лежала на шматках. Було неможливо підтримувати порядок та захищати націю від дощу загроз з усіх боків – і залишатися в рамках жорстких обмежень закону.
  
  
  ЛІКУВАННЯ діятиме поза конституційними та юридичними повноваженнями. Завдання Сміта - таке ж приголомшливе, як і ті, з якими стикалися перші Батьки-засновники, - полягало в тому, щоб дати відсіч сучасним гунам і вестготам, які будь-якими можливими засобами зазіхали на свободи Америки.
  
  
  Через три десятиліття Гарольд Сміт усе ще займався цим, сидячи в тому ж потрісканому шкіряному кріслі в тому ж спартанському офісі в тому ж закладі прикриття. Санаторій Фолкрофт, який нібито є складом для хронічно хворих та розумово відсталих. Сміт керував обома організаціями твердою, несентиментальною рукою. Постарілий, посивілий, але все ще відомий як суперкомпетентний бюрократ, якого ЦРУ прозвало Сірим Привидом.
  
  
  Єдине, що змінилося за ті роки, – це комп'ютерне налаштування Сміта. Спочатку це був дубовий стіл, за яким ховався термінал, що височів над його робочим столом подібно до кришталевої кулі і з'єднувався з прихованим банком мейнфреймів у підвалі, який Сміт назвав Folcroft Four.
  
  
  Четвірка Фолкрофта все ще гуділа за глухим бетонним муром, підкріплена серверами з оптичним черв'ячним приводом та іншими нововведеннями в області зберігання та вилучення даних. Але стіл Сміта замінили на сучасний стіл зі стільницею із чорного скла. Під тонованим склом ховався стаціонарний монітор. Сміт ненавидів зміни, але цей новий стіл був набагато надійніший за старий.
  
  
  Сидячи в кріслі, він дивився в чорне скло. Бурштинові літери на екрані плавали, ніби в якомусь темному рідкому середовищі.
  
  
  Там не було клавіатури у звичайному розумінні цього слова. Коли Сміт підніс руки до найближчого робочого стола, засвітилися тонкі білі літери стандартної буквено-цифрової клавіатури. Але там не було кнопок у фізичному сенсі. Це була сенсорна клавіатура, яка потемніла, коли Сміт прибрав руки.
  
  
  Сміт переглядав величезний щоденний потік даних, які його мейнфрейми витягували з мережі та провідних каналів зв'язку, зіставляв бюлетені, відкидав дрібниці та зберігав у файлах ті елементи, які, на його думку, могли б стати в нагоді для майбутніх операцій.
  
  
  Було опівдні. У Японії дві години після опівночі. З Осаки не було жодних новин. Сміт мав побоювання з приводу відправлення Римо і Чіуна розбиратися з Нішицю до того, як він повністю розібрався в ситуації. Але іноді єдиним виходом йому було забезпечити щастя своїх єдиних співробітників.
  
  
  О 12:33 його система подала звуковий сигнал, і в одному кутку екрана спалахнув червоний вогник. Сміт натиснув на плоску гарячу клавішу, і з'явився бюлетень AP. Воно було коротким, що вказує на те, що це було лише перше, уривчасте повідомлення, передане проводами.
  
  
  Оклахома-Сіті, Оклахома - стрілянина в залі суду (AP) Невідомий зі зброєю увірвався до суду Келвіна Ратберна об 11:15 за оклахомським часом, відкривши вогонь. Початкові повідомлення вказують на те, що понад два десятки людей було поранено або вбито. Той, хто стріляв, зник. Очевидці поки що не надали опису нападника. Напад стався в новій федеральній будівлі Wiley Post, яка замінила стару федеральну будівлю імені Альфреда П. Мурри, зруйновану внаслідок вибуху бомби у вантажівці більше року тому, що раніше було найгіршим випадком внутрішнього тероризму в США. історія.
  
  
  Нахмурившись, Сміт почав стукати своїми безключовими клавішами і скинув звіт у зростаючий файл, який він назвав "Загрози міліції". Це було припущення з його боку. Але воно здавалося ґрунтовним.
  
  
  Не минуло й десяти хвилин, як з'явилося перше повідомлення про вибух на розі Восьмої авеню та Тридцять четвертої вулиці у центрі Манхеттена. Один погляд на це, і Сміт негайно відправив його в інший файл із написом "Терористичні загрози".
  
  
  Ніщо в жодній з подій не вказувало на зв'язок з іншим. Сміт незмінно мислив зв'язками та шаблонами. Але жоден шаблон чи зв'язок були очевидні. Насправді, Сміт ніколи не спадав на думку пов'язати ці дві події, навіть незважаючи на те, що вони були так близько розташовані в часі.
  
  
  Сміт продовжив свою роботу, знаючи, що його вічно пильна система попередить його про значні подальші дії, коли, наближаючись до 13:00, бюлетені почали обсипати його, як кинуті дротики.
  
  
  Нью-Йорк, Нью-Йорк - Загадкові вибухи (AP) Серія поки невідомих вибухів сталася сьогодні приблизно о 12:27 у Вест-Сайді Манхеттена. Початкові повідомлення вказують на серію із семи вибухів, все у багатоквартирному районі, що оточує Головне поштове відділення Манхеттена. Звіти про руйнування та постраждалих на даний момент недоступні. Не встановлено жодного зв'язку з попереднім вибухом на розі Восьмої авеню та Тридцять четвертої вулиці.
  
  
  Анонімний копірайтер AP wire, пов'язаний з правилами журналістики, не міг зробити нічого більшого, ніж запропонувати посилання. Але не Гарольд Сміт.
  
  
  Як мінімум вісім вибухів, у відносно обмеженому секторі центру Манхеттена.
  
  
  Щось трапилося. Щось серйозне. З гострим болем Сміт пошкодував, що відправив Римо та Чіуна з країни. Але що зроблено, те зроблено.
  
  
  За їх відсутності Гарольд Сміт розбереться у ситуації. У них буде достатньо часу, щоб залучити до цього Римо та Чіуна, коли буде встановлена мета.
  
  
  Зрештою вони були вбивцями, а не слідчими. Сміт вибачився перед своєю секретаркою і вийшов з кабінету з блискучим шкіряним портфелем, у якому перебували його телефонні та комп'ютерні зв'язки з Фолкрофтською четвіркою. Це була нова система, яку він створив замість старої, яка була нещодавно зруйнована. Це була б хороша нагода протестувати її в польових умовах.
  
  
  ЗМІТ ПОЇХАВ бульваром Генрі Хадсона в Манхеттен, помітивши, що дерева по обидва боки бульвару заросли шипшиною і хмелем. Він насупився. Хтось має щось із цим зробити. Сміт ненавидів неохайність у будь-якій формі. Навіть у природі. Якби його воля, дерева росли б стрункими рядами, а квіти проростали б тільки там, де цього хочуть.
  
  
  Його портфель лежав відкритим на сидінні поруч із ним, а комп'ютерна система була запущена.
  
  
  Бюлетені продовжували надходити. Наразі підтверджених вибухів було дев'ять. У звітах очевидців говорилося про смерті, завдання каліцтв і різанину. Це була велика операція, одна з найбільших із часів Світового торгового центру, похмуро подумав Сміт.
  
  
  Не встигла ця думка спасти йому на думку, як у полі зору з'явився горизонт Манхеттена з вежами-близнюками Світового торгового центру. Це був кінцевий пункт призначення Сміта.
  
  
  Нью-Йорк був в облозі. Правоохоронні органи буде мобілізовано. Безпека буде посилена. Для Гарольда Сміта це означало одне.
  
  
  Біла кімната.
  
  
  ЦЯ кімната звалася Білою НЕ тому, що була білою, хоча стіни були білими. Двері являли собою просту фанерну панель без написів. Єдиний ключ належав комісару поліції Нью-Йорка.
  
  
  Звичайні двері були наприкінці довгого коридору на нижньому поверсі першої вежі Світового торгового центру. Вона була звуконепроникною та захищеною від "жучків". Її телефони було зашифровано.
  
  
  Ось чому, хоча офіс комісара поліції знаходився всього за кілька кварталів звідси, у моменти крайньої необхідності він проводив наради щодо управління кризовими ситуаціями у Білій кімнаті. Жоден витік новин ніколи не вислизав із Білої кімнати. Жоден підслуховувач ніколи не чув шепоту зсередини. Преса знала про Білу кімнату, але не могла дістатися до неї. Особливо після вибуху у Світовому торговому центрі. Все, що вийшло, був білий гомін. Звідси й назва.
  
  
  Іронія з іроній, думав комісар поліції, відмикаючи прості двері до Білої кімнати, полягала в тому, що під час останньої серйозної терористичної кризи комісару поліції було відмовлено у цьому герметичному офісі, бо він буквально стояв на нульовій позначці. Того дня ніхто не потрапив до Білої кімнати. Вибух у Світовому торговому центрі був кризою, яка належала попередньому комісару поліції. Тепер нинішній володар цієї посади мав власну кризу.
  
  
  Посеред Білої кімнати стояв довгий стіл для нарад із полірованого червоного дерева. На ньому не було нічого, окрім стратегічно розташованих телефонів. На візку з коліщатками стояв містер Кави і пропонував шість сортів кави. Комісар відкрив "Містер кави", знаючи, що день буде дуже довгим.
  
  
  Зустріч було призначено на два тридцять. Нібито його метою був обмін розвідданими та тактична координація спільної антитерористичної оперативної групи поліції Нью-Йорка та ФБР, але комісар знав, що це найменше. ФБР просто хотіло застовпити свою територію. Бюро з алкоголю, тютюну та вогнепальної зброї заявило б, що це їхнє розслідування. Це було б усе, що комісар міг зробити, щоби не втручатися. Але це було його місто. І його зустріч.
  
  
  Він насипав цукор у першу чашку, коли у двері наполегливо постукали.
  
  
  "Хто там ходить?" комісар гукнув через плече:
  
  
  "Сміт. ФБР".
  
  
  Комісар поліції відчинив двері, сказавши: "У вашому офісі сказали чекати на спеціального агента Роуленда".
  
  
  "Роуланда затримали", - сказав Сміт, швидко входячи.
  
  
  "Ну, ви все одно рано".
  
  
  Комісар оцінив Сміта як чиновника середньої ланки. У кращому разі GS-10. Він був одягнений у сірий костюм-трійку і був схожий на дощову хмару. Він мав акцент мешканця Нової Англії.
  
  
  "Кава?"
  
  
  "Немає часу", - сказав Сміт. "Багато ще потрібно зробити. Мене потрібно ввести в курс справи якнайшвидше".
  
  
  Комісар моргнув. "Це відбувається за межами міста?"
  
  
  "Без коментарів", - сказав Сміт.
  
  
  "Чорт".
  
  
  "Немає часу витрачати на здогади", - сказав Сміт. "Хто взяв на себе відповідальність за ці дії?"
  
  
  "А хто цього не робив?" комісар хмикнув, витягаючи пачку факсів зі свого відкритого портфеля і викладаючи їх на полірований стіл. "Хезболла". ХАМАС. Ісламський джихад. Брати-мусульмани. Національний фронт порятунку Лівії". Він хмикнув. "Я думаю, Каддафі в ці дні в немилості у фундаменталістів. Група Абу Нідаля. А.І.М. М.О.М."
  
  
  "М.О.М.?"
  
  
  "Посланці Мухаммеда. Потім є "Орли Аллаха", "Воїни Аллаха", "Ісламський фронт порятунку", Збройна ісламська група "Талібан", Національний фронт визволення Палестини та щось під назвою "Ісламський фронт за А.Ф.У.У." .Ми поки не знаємо, що означає "А.Ф.У.У.".
  
  
  "Іншими словами, - сказав Сміт, - кожен активний терористичний осередок, що прагне публічності, взяла на себе відповідальність?"
  
  
  "На цей раз ми можемо сміливо скидати з рахунків їх усіх".
  
  
  "Чому Ви так кажете?" Різко спитав Сміт.
  
  
  “Ми визначили, що першим вибухом була поштова скринька. Осколком проштампували НАС. Пошта. Пізніші вибухи показали ту саму причину. Кожен вибух стався на відкритому тротуарі. Повсюди оливково-сіра шрапнель. Я все ще намагаюся розібратися з мерцями”.
  
  
  Сміт був різкий. Він ухопився прямо за гроші. "Поштові скриньки недоступні для громадськості. Для підривника листів практично неможливо організувати серію вибухів у поштових скриньках на близькій відстані один від одного і не допустити, щоб жодна з пристроїв не потрапила до рук поштової служби або за адресою призначення. Можливо, ми маємо справу з поштовим службовцям”.
  
  
  "Точно. Якийсь листоноша пішов з пошти".
  
  
  "Ця теорія не відповідає психологічному профілю поштових правопорушників", - сказав Сміт.
  
  
  "Що не працює?"
  
  
  "Поштові службовці незмінно спрямовують свій гнів на своїх начальників та колег, а не на широку громадськість".
  
  
  "Кілька років тому в Бостоні стався інцидент. Невдоволений поштовий службовець схопив свій АК-47 і обстріляв Південне поштове відділення на викраденому легкому літаку, стріляючи навмання".
  
  
  "Цілком вірно", - сказав Сміт. "Він стріляв за місцем своєї роботи".
  
  
  "І все інше у полі зору", - парирував комісар.
  
  
  "Я вважаю, у вас є імена поштових службовців, які мали доступ до знищених скриньок?"
  
  
  "Вони перешкоджають цьому".
  
  
  "Хто це?"
  
  
  "Поштмейстер".
  
  
  "Що!"
  
  
  "Не відповідає на мої дзвінки. Каже, що це федеральна справа. Гадаю, ви, хлопці з ФБР, не маєте жодного стосунку до поштової служби?"
  
  
  "Я повернуся до вас з цього приводу", - сказав Сміт, підхоплюючи свій портфель і прямуючи до дверей.
  
  
  "А як же інструктаж?"
  
  
  "Я пройшов інструктаж", - сказав Сміт, грюкаючи дверима.
  
  
  Розділ адміністрації порту прибув через десять хвилин і прийняв чашку чорної кави та місце. Потім пролунав стукіт у двері.
  
  
  "Хто це?" - Запитав комісар поліції.
  
  
  "ФБР".
  
  
  "Сміт?"
  
  
  "Ні, Роуланд".
  
  
  Комісар відчинив двері і сказав: "Сміт сказав мені, що ви не змогли приїхати".
  
  
  "Сміт?"
  
  
  "Спеціальний агент Сміт. Ви знаєте його?"
  
  
  "Ви хоч уявляєте, скільки Смітів працює в Бюро? Як він виглядав?"
  
  
  "Він був..." комісар спохмурнів "... сивим", - сказав він.
  
  
  "Це підходить і багатьом Смітам".
  
  
  "За шістдесят. Сивий банкіра. Сірі очі. Окуляри без оправи. Сиве волосся. Худий, як жердина".
  
  
  Спеціальний агент Роуленд виглядав сумнівним. "Це не підходить до жодного зі Смітів, яких я знаю. Ви впевнені, що він був із Бюро?"
  
  
  "Це те, що він стверджував".
  
  
  "Заявлено! Ви бачили його посвідчення особи, чи не так?"
  
  
  Комісар поліції Нью-Йорка зблід. "Я... він нічого не показав".
  
  
  "Ви не спитали посвідчення особи?"
  
  
  "Це вилетіло в мене з голови. Господи, він міг би бути..."
  
  
  "ЗМІ".
  
  
  "Боже мій, якщо засоби масової інформації проникли в Білу кімнату, я виглядатиму дурнем".
  
  
  "Давайте зосередимося на поточній кризі, перш ніж почнемо турбуватися про гарантовану зайнятість", - сказав спеціальний агент ФБР Роуленд із твердістю у голосі.
  
  
  Комісар поліції сів, як колода, що впала. У нього був приблизно такий самий вираз обличчя, як у зрубаного впоперек пня - плоский і обертовий концентричними колами.
  
  
  Розділ 6
  
  
  
  
  Коли вертоліт skycrane приземлився на полі в Осаці, пілот вистрибнув і накинувся на Майстра Сінанджу з ножем.
  
  
  "Не робіть цього", - сказав Римо англійською.
  
  
  "Занадто пізно", - сказав Чіун, виходячи. "Мені кинули виклик".
  
  
  "Я розмовляв із ідіотом", - сказав Римо.
  
  
  Японський пілот зробив випад, цілячись Чіуну в живіт. Чіун розвів руки, наче збираючись ляснути ними разом. Потім він зробив це. Вони зійшлися плазом, і між ними встромилося сталеве лезо. Чіун вивернув обидва зап'ястя, перенаправляючи удар ножем. Зап'ястя пілота було захоплено із собою у поїздку. Невдачливий пілот теж.
  
  
  Чіун залишив його з уламками клинка в руках і приголомшеним виразом на роззявленому роті.
  
  
  "Знаєте, - сказав Римо, коли вони йшли, - я не звинувачую його за те, що він засмучений. Вони збираються повісити це на нього".
  
  
  "Тоді нехай він робить харакірі. Мені все одно. Це ніщо в порівнянні з болем, завданим моїй найяснішій особі".
  
  
  Вони знайшли таксі з червоним вогником на лобовому склі, що вказує на те, що воно вільне, і Чіун затіяв суперечку з водієм таксі, перш ніж вони рушили в дорогу. "Що він говорить?" Рімо запитав Чіуна.
  
  
  "Він каже, що аеропорт закритий цієї години. Я кажу, що він буде відкритий для нас".
  
  
  "Татуче, вони чекатимуть нас".
  
  
  "Добре".
  
  
  "Щоб заарештувати нас".
  
  
  "Цього вони ніколи не зроблять".
  
  
  "Що скажеш, якщо ми завалимося на ніч, а вранці щось придумаємо?"
  
  
  "Який готель, за словами Сміта, він забронював для нас?" - спитав Чіун.
  
  
  "Санберст". Знаючи Сміта, це, напевно, і найдешевший барахолка в Осаці”.
  
  
  Чіун передав цю інформацію водієві таксі, і вони поїхали.
  
  
  Незабаром після цього вони роз'їжджали вулицями Осаки, залитим неоновим світлом. Як і Токіо, місто могло бути гігантською лабораторією зі створення логотипів компаній. Здавалося, що кожна будівля та вежа вигукують ім'я англійською та японською.
  
  
  Помітивши невелику активність поліцейських патрульних машин, Римо трохи розслабився. "Схоже, полювання на людину припинилося", - сказав він Чіуну.
  
  
  Потім Римо побачив телевізійний екран Sony Jumbotron, встановлений високо на офісній вежі, звідки відкривався краєвид на центр міста - авторський малюнок Майстра Сінанджу транслювався по телебаченню на всю Осаку, якщо не на всю Японію.
  
  
  Римо понизив голос. "Таточка, не лякай водія, але твоє обличчя там, нагорі, на величезному телевізійному екрані".
  
  
  "Де де?"
  
  
  "Я сказав, не здіймайте шуму", - прошипів Римо. Тоді Чіун зчинив галас.
  
  
  Побачивши обличчя, показане повністю, власне обличчя Чіуна спотворилося від гніву. "Це не я!"
  
  
  "Чіун!"
  
  
  "Дивись, Римо, вони осквернили моє обличчя вусами. Я не ношу вусів. І ці очі! Вони японські, не корейські. Як вони сміють! Ми повинні подати до суду на сатисфакцію".
  
  
  І, перейшовши японською, Майстер Сінанджу наказав водієві зупинитися.
  
  
  Чіун вийшов, підійшов до тротуару навпроти гігантського зображення, яке перетворилося на плаваючий малюнок поруч із головою провідного японської телекомпанії, і насупився, дивлячись на колосальний екран.
  
  
  "Вони образили мене".
  
  
  "Дивіться, люди нас помітять", - попередив Римо, насторожено оглядаючись на всі боки.
  
  
  Спіймавши перехожого, Чіун взяв його за потилицю і направив обличчя до екрану Джамботрона.
  
  
  "Це я?" – Що? - спитав Чіун англійською.
  
  
  Японець звів очі. Чіун перевів погляд на своє власне обличчя, потім перевів його назад на екран. "Це?" Зажадав відповіді Чіун.
  
  
  Японець почав негативно хитати головою. Енергійно.
  
  
  "Бачиш, Римо. Навіть він не бачить подібності".
  
  
  "Це тому, що він не розуміє англійської, а ви хитаєш його головою через нього", - заперечив Римо.
  
  
  "Я не такий", - сказав Чіун, коли язик нещасного японця почав виляти, як собачий хвіст. Його очі деренчали, як гральні кістки.
  
  
  "Так і є. Він намагається втекти".
  
  
  "Тоді я виконаю його бажання", - сказав Чіун, відпускаючи чоловіка.
  
  
  Японець поплентався геть, тримаючись за голову і хитаючись, як найманий працівник, що об'ївся саке.
  
  
  "Ось доказ", - сказав Чіун. "Якби він думав, що цей негідник - Майстер синанджу, він би зажадав мого арешту".
  
  
  "Прямо зараз все, що він викликає - це лікаря".
  
  
  Чіун вп'явся поглядом у зображення на екрані. "Рімо, у тебе є монети?"
  
  
  "Звичайно, а що?"
  
  
  "Не звертайте уваги на "чому". Дозвольте мені взяти найбільший". Римо порився в кишені. "Півдолара Кеннеді підійде?" спитав він.
  
  
  Чіун прийняв товсту блискучу монету. "Це прекрасно".
  
  
  Підкидаючи монету, Чіун змушував її підстрибувати та співати. Він підкидав її кілька разів. З кожним разом монета оберталася все вище, спів ставав все гучнішим.
  
  
  При четвертому кидку монета злетіла нагору, потім під кутом перелетіла вулицю, наче раптово притягнута гігантським магнітом.
  
  
  Перш ніж Римо встиг схаменутися, екран Джамботрона погас, залишивши крихітний отвір, що димить.
  
  
  "Ну ось", - задоволено сказав Чіун. "Тепер ми вирушимо до нашого готелю".
  
  
  "Через вас нас відправлять до місцевої в'язниці, якщо ви продовжуватимете в тому ж дусі".
  
  
  Але Чіун йшов далі, безтурботний від свідомості того, що він виправив жорстоку несправедливість, допущену до нього.
  
  
  По сусідству з готелем Римо почав помічати людей, які гуляли в чомусь схожому на тонкі сині піжами. На всіх піжамах над кишенею блузки був однаковий герб у вигляді сонячного проміння.
  
  
  "Що це за одяг?" Рімо запитав Чіуна.
  
  
  "Піжами".
  
  
  "Так я і думав. Це новий японський звичай? Носити піжаму вночі?"
  
  
  "Я не знаю".
  
  
  Коли вони знайшли свій готель, Римо помітив малюнок сонячних променів на наметі.
  
  
  Через відкриті двері входили і виходили чоловіки в однакових синіх піжамах із монограмою sunburst. "Мені це не подобається".
  
  
  "Не бійся, Римо. В очах японців усі корейці виглядають однаково".
  
  
  "Я не це мав на увазі", - пробурмотів Римо.
  
  
  Усередині їм довелося залишити взуття та одягнути паперові капці. Оскільки Чіун зробив це без заперечень, Римо наслідував його приклад.
  
  
  Коли вони реєструвалися, їм видали ключі.
  
  
  "Ми на п'ятому поверсі", - сказав Чіун, ведучи Римо до ліфта, де чекали інші чоловіки в піжамах. Вони мали сонний вигляд постояльців готелю, а чи не службовців.
  
  
  "Звичайний заклад", - зауважив Римо.
  
  
  "На цій окупованій землі дивні звичаї". Вийшовши на п'ятому поверсі, Римо спочатку подумав, що потрапив у морг.
  
  
  Стіни були бежевими, і не було ніяких відомих дверей як таких. Натомість уздовж стін розташовані люки, схожі на ящики в морзі, встановлені по двоє, один поверх іншого.
  
  
  "Ви впевнені, що він сказав "п'ятий поверх"?" - спитав Римо, дивлячись на свій ключ.
  
  
  Чіун кивнув головою. "Так. П'ятий".
  
  
  "Наші кімнати, мабуть, далі коридором. Далеко коридором".
  
  
  Але насправді вони не були за горами. Номер ключа Римо відповідав верхньому люку. Чіун – нижній.
  
  
  "Напевно, це камери зберігання", - сказав Римо.
  
  
  "Так", - додав Чіун, насупившись.
  
  
  Але поки вони оглядалися в пошуках дверей відповідної кімнати, японець у синій піжамі підійшов до люка в стіні, відімкнув його своїм ключем і спокійно проліз у освітлену трубу, закривши її за собою.
  
  
  З запечатаного люка долинала тиха музика.
  
  
  "Ви бачили те, що я щойно бачив?" – запитав Рімо Чіуна. Римо підійшов до свого люка і відчинив його.
  
  
  Усередині було як у ящику моргу, за винятком постільних речей. М'які лампи денного світла освітлювали трубу завдовжки шість футів. На ліжку лежала акуратно складена пара синіх піж кишенею догори з монограмою "Санберст". У дальньому кінці кімнати був екран телевізора, вбудований у стелю над короткою білою подушкою. З одного боку знаходилася панель управління освітленням та телевізором
  
  
  "Я не збираюся спати в цьому!" – спалахнув Римо.
  
  
  "Я теж", - роздратовано пирхнув Чіун. "Це образа!" Вони повернули назад, прямуючи до вестибюлю. Клерк терпляче пояснив англійською, що в них немає номерів. Тільки "капсули".
  
  
  "Що він говорить?" Рімо запитав Чіуна.
  
  
  "Ковпачки", - повторив Чіун.
  
  
  "Я це чув. Що він має на увазі?"
  
  
  "Це кепсур хотеру", - уривчасто сказав клерк. "Номерів немає".
  
  
  "Ми хочемо повернути наші гроші", - сказав Римо.
  
  
  "Вибачте, ви відкрили люк. Кімната здана. Повернення немає".
  
  
  "Це не кімната", - заперечив Римо. "Це довбаний ящик".
  
  
  "Ви відкриваєте, ви орендуєте. Вибачте".
  
  
  "Я не відкривав свій", - проголосив Майстер Сінанджу, з розмаху жбурнувши ключ на стіл.
  
  
  "Ви можете забрати", – дозволив клерк.
  
  
  "Не без відшкодування", - наполягав Римо.
  
  
  "Якщо ви наполягаєте, я можу викликати пориси".
  
  
  "Так, кличте своїх констеблів", - спалахнув Чіун. "Ми відмовляємось підкорятися вашим варварським звичаям".
  
  
  "Ні, не робіть цього", - поспішно сказав Римо. І, понизивши голос, він наполегливо прошепотів: "Нас розшукують. Пам'ятаєте?"
  
  
  "Я нікому не потрібен. Це якийсь вусатий самозванець". Римо закотив очі.
  
  
  Повернувшись до клерка з кам'яним обличчям, він запитав: "Послухайте, чи можете ви порекомендувати хороший готель?"
  
  
  "Так. Цей дуже гарний".
  
  
  "Крім цього", - стомлено сказав Римо.
  
  
  "У нас є відділення у районі Сінсайбасі".
  
  
  "Там є номери?"
  
  
  "Мережа готелів Sunburst Hoteru ніколи не надає місця. Ми – бюджетні готелі. Пропонуємо максимальну економію для втомлених мандрівників".
  
  
  "Нагадайте мені, щоб я вирвав нігті Сміта один за одним, коли ми повернемося", - пробурчав Римо, збираючи черевики.
  
  
  У міжнародному аеропорту Осаки займався світанок.
  
  
  "То як же нам це провернути?" - Запитав Римо. "Маскування?"
  
  
  "Мені не потрібне маскування", - сказав Чіун. "Вони шукають самозванця, а не мене".
  
  
  "Розраховуйте на те, що вони зберуть усіх корейців, до яких зможуть дотягнутися, і розберуться з ними пізніше. Ви ще не вийшли зі становища".
  
  
  "Проте, я маю намір сісти на наступний літак, що залишає цю ненависну землю, з вами або без вас".
  
  
  Римо виглядав стурбованим. "Можливо, якщо ми увійдемо через різні входи..."
  
  
  "Курча", - пирхнув Майстер Сінанджу, який попрямував до скляних дверей.
  
  
  Римо тримався позаду. Не те, щоб він побоювався за безпеку Чіуна. Майстер Сінанджу, мабуть, міг би без сторонньої допомоги знищити всю службу безпеки аеропорту Осакі. Але це призвело б до міжнародного інциденту – саме того, чого Сміт не хотів.
  
  
  Автоматичні скляні двері роз'їхалися, і Чіун увійшов до великого комплексу зі скла та сталі.
  
  
  Римо відрахував сорок п'ять секунд за своїм внутрішнім годинником і пішов за ними.
  
  
  Коли двері з дзижчанням роз'їхалися, він очікував почути звуки стрілянини або, принаймні, крики. Він не почув ні того, ні іншого. Його сильне обличчя спохмурніло. Це було дуже просто.
  
  
  Піднімаючись на ескалаторі в Північно-Західний вестибюль, Римо тримав очі відкритими, а решта почуттів напоготові. Він дістався верху ескалатора, потім подивився в обидва боки.
  
  
  Його погляд привернув спалах абрикосового кольору. Чіун проходив через металошукач настільки незворушно, наскільки це взагалі можливо. Охоронці ледь поглянули на нього.
  
  
  Знизавши плечима, Римо вирішив, що врешті-решт це буде просто.
  
  
  Біля рамки магнометра охоронець почав сердито накидатися на Римо.
  
  
  "Я не говорю японською", - спокійно сказав Римо.
  
  
  Охоронець виплюнув ще кілька невиразних слів. Втрутився інший. Римо швидко оточили.
  
  
  "Дивіться, у мене є квиток", - сказав Римо, дістаючи свій квиток, який був засунутий у його задню кишеню. Це була помилка. Вони подумали, що він потягся за зброєю. Вони витягли свої.
  
  
  Рімо спробував блефом прокласти собі дорогу. Піднявши руки, він сказав: "Послухайте, я беззбройний. Мій квиток у мене в задній кишені. Зрозуміло? Квиток. Задня кишеня. Не стріляйте".
  
  
  Один охоронець, мабуть, трохи знав англійську. "Стояти", - сказав він.
  
  
  "Я змерз. Доброзичливий. Добре?"
  
  
  "Стояти!" – повторив охоронець.
  
  
  "Я змерз", - повторив Римо.
  
  
  "Стояти!" - гаркнув охоронець утретє. До нього приєдналися інші. Вони почали нагадувати Римо японських тюремних наглядачів із старих фільмів про Другу світову війну, які Римо часто дивився. Особи плоскі та суворі, вони виглядали готовими застрелити його на загальних підставах.
  
  
  І глибоко всередині Римо закипів гнів. "Послухайте, я сказав..."
  
  
  "Стояти!"
  
  
  Це зробило свою справу. Римо відправив у нокаут односкладового охоронця сильним ударом у щелепу. Розвернувшись, він ударив того, хто стояв ззаду, підбором своїх італійських мокасин по коліна. Третій охоронець зробив два кроки тому і завдав єдиного удару, від якого Римо, не замислюючись, ухилився. Однак його удар у відповідь був розрахований. Увійшов Римо, однією рукою пересмикнув затвор автоматичного пістолета і з силою відсунув його.
  
  
  Охоронець відсахнувся. Римо відступив назад, кидаючи зброю. Охоронець відновив самовладання та підняв зброю. Саме тоді він побачив, що він не має молотка. Слайд зламав його.
  
  
  Римо пройшов повз засмученого чоловіка, який продовжував натискати на курок знову і знову. У роздратуванні він кинув зброю в потилицю Римо. Тиск повітря, що виник перед кинутою зброєю, дало Римо сигнал, що він повинен повернути голову вліво, що він і зробив. Пістолет нешкідливо пролетів повз нього і покотився полірованою підлогою.
  
  
  Римо знайшов Майстра Сінанджу, який спокійно сидів біля воріт.
  
  
  "Як ви думаєте, що ви робите?" - палко вимагав він відповіді.
  
  
  "Чекаю на свій рейс, звичайно".
  
  
  "Мене зробили".
  
  
  "Але я там не був", - пирхнув Чіун. "Будь ласка, не сідайте поряд зі мною. Я не з вами".
  
  
  "Ви жартуєте".
  
  
  "Я нікому не потрібний. Це ти. Киш".
  
  
  "Мене б тут не було, якби не ви".
  
  
  "Це ваша біда, не моя", - сказав Чіун, раптово встаючи зі стільця і зникаючи в чоловічому туалеті. Двері зачинилися, а потім прочинилися. Римо помітив, що одне каре око насторожено дивиться на нього.
  
  
  Важкі кроки мармуром наприкінці коридору попередили Римо про наближення служби безпеки. "Чорт". Тому Рімо вирішив сісти на свій літак раніше. Він знайшов вихідні двері, ривком відчинив її і виявив, що вона виходить на тридцятифутовий урвище. Очевидно, двері, що ведуть до трапу. Але трапа не було. Римо все одно впав, зігнувши коліна і випроставшись, як маріонетка на подвійній пружині при приземленні.
  
  
  Північно-західний 747 стояв на льотному полі, з одного боку від нього були повітряні сходи. Люк був закритий, але Римо не збирався дозволити цьому зупинити його.
  
  
  Видершись на одну зі стійок колеса, він уважно оглянув колесо. Більшість літаків можна було потрапити кількома шляхами. Включно з люками технічного обслуговування. Римо знав, що в колодязі колеса є один, тому він піднявся на нього, відкрутив гвинти дуже твердим і трохи довшим за звичайний нігть вказівного пальця правої руки і відкрив панель доступу.
  
  
  Поскользнувшись, Римо важко повернув панель на місце, провернувши різьблення гвинтів пальцями.
  
  
  Коли він був усередині, він витягнув великий багаж і використав його замість подушки. Японська поліція безпеки ніколи не знайшла б його через мільйон років. І якщо вони затримали Майстра синанджу, то то була його власна провина.
  
  
  Римо зрозумів, що він вільний, коли заробили великі турбіни і "Боїнг-747" рушив. Незабаром гуркіт шин асфальтом при зльоті припинився, і великий літак почав важко набирати висоту.
  
  
  Підвищивши голос, він заговорив корейською: "Ти там, Тату?"
  
  
  "Я не з вами", - сказав Чіун нормальним тоном, який міг чути лише Римо.
  
  
  Задоволений тим, що Майстер Сінанджу в безпеці на борту, Римо пішов спати.
  
  
  В Аеропорт ЛОГАН Римо зійшов з літака останнім. Він був здивований, виявивши Майстра синанджу, який чекає на нього у вестибюлі.
  
  
  "Сподіваюся, вам сподобалася приємна подорож", - заявив Чіун голосом настільки ж м'яким, як і вираз його обличчя.
  
  
  "Нагадайте мені ніколи більше не відвідувати Японію", - прогарчав Римо.
  
  
  "Чому ви це кажете?" "Я ненавиджу японців".
  
  
  "Сину мій", - вигукнув Чіун, і його зморшки розпливлися в захопленому виразі.
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  Гарольд Сміт поїхав по Дванадцятій авеню, Вест-Сайдському шосе, назад у мідтаун.
  
  
  Головне поштове відділення знаходилося на П'ятій авеню, за Медісон-Сквер-Гарден. Сміт боровся із заторами на П'ятій авеню із всюдисущих білих поштових вантажівок та жовтих таксі, думаючи, що в наші дні рух на Манхеттені складається в основному з таксі та різномастної пошти, вантажівок UPS та Federal Express, які борються за привілей перевозити людей та посилки, яких гуде велике місто.
  
  
  Сміт знайшов паркування на Західній Тридцять п'ятій і неохоче заплатив за оренду. Пройшовши чотири квартали, він пройшов три різні поштові скриньки.
  
  
  Він завбачливо перетнув вулицю тричі, щоб не потрапити в радіус можливого вибуху, якщо хтось із них вибухне. Ніхто не постраждав. Він помітив, що інші пішоходи робили те саме. Насправді він помітив на вулицях менше людей, ніж зазвичай. Вони знаходилися лише за кілька кварталів від постраждалого району.
  
  
  Поліцейські вертольоти пульсували в серпанку кордиту, що висів над центром міста. Від неї щипало в ніздрях. Сирени з'являлися і зникали, не квапили, просто нервували. Коли віяв попутний вітер, він приносив безпомилковий запах свіжої крові.
  
  
  Сміт піднімався гранітними сходами Головного поштового відділення, перестрибуючи через дві сходинки за раз, незважаючи на своє хворе на артрит коліно. Час був дорогий.
  
  
  Його погляд ковзнув по вирізаному на стіні гасло поштової служби, і незвичний холодок пробіг у нього по спині.
  
  
  Секретар поштмейстера Нью-Йорка почав: "Містер Фінкельперл недоступний", але Сміт показав своє посвідчення поштового інспектора.
  
  
  "Хвилинку".
  
  
  Сміт чекав стоячи. За мить його впустили.
  
  
  У поштмейстера Нью-Йорка під залисинами блищав піт. Він мав відкрите, але стурбоване обличчя. Воно було таким стурбованим, яким тільки може бути обличчя людини, яка перебуває під прицілом.
  
  
  "Рейлі?" він спитав Сміта.
  
  
  "Сміт", - відповів Сміт.
  
  
  "Що сталося з Рейлі?"
  
  
  "Затримується".
  
  
  Поштмейстер Фінкельперл подивився на свій наручний годинник. "Він має прибути з хвилини на хвилину".
  
  
  "Тоді давайте почнемо. Мені потрібні імена та домашні адреси всіх співробітників USPS, які мали ключі від відповідних поштових скриньок".
  
  
  "Ми вже звузили коло пошуків до однієї людини. Водій ретранслятора. Ел Ладін".
  
  
  "Адреса?"
  
  
  "Джейн-стріт, сімдесят п'ять, у Віллідж".
  
  
  "Чи виявляла Ладін якісь ознаки психотичної поведінки?"
  
  
  "Ні. Його начальник каже мені, що він абсолютно раціональна людина. Пройшов усі обов'язкові курси Дейла Карнегі та управління стресом. Він був дуже радий отримати маршрут ретрансляції минулого місяця. З якоїсь причини йому не подобалося працювати в приміщенні. Ми не можемо цього зрозуміти”.
  
  
  "Які заходи ви вжили, щоб переконатися, що інші поштові скриньки не були підлаштовані так, щоб вибухнути?"
  
  
  "Інші?"
  
  
  "Займіться цим", - сказав Сміт.
  
  
  "Слухайте, ми повинні перемістити пошту. Ми не можемо зупинити потік пошти на один ..."
  
  
  "Різня?" - підказав Сміт.
  
  
  "Так, навіть не для різанини. Пошта має пройти. Ви знаєте наш девіз - Ні морок ночі..."
  
  
  "Я недвозначно наказую вам вжити всіх заходів для забезпечення безпеки поштових скриньок у цьому місті".
  
  
  "Ви хоч уявляєте, про яку кількість ящиків ми тут говоримо? Понад три тисячі. Три тисячі ящиків".
  
  
  "Тоді вам краще розпочати негайно", - різко сказав Сміт. "Я буду на зв'язку".
  
  
  З цими словами Гарольд Сміт покинув кабінет поштмейстера.
  
  
  Внизу, в багато прикрашеному вестибюлі, він пройшов повз чоловіка, на суворому обличчі якого було написано "Поштовий інспектор". Рейлі ледь глянув у бік Сміта, коли той попрямував до ряду ліфтів.
  
  
  До того часу, як він дістанеться офісу поштмейстера, Сміта буде неможливо знайти в каньйонах Нью-Йорка.
  
  
  ДЖЕЙН-стріт знаходилася в стороні від шосе Дванадцята авеню, і Сміт легко знайшов її. Будинок номер 75 знаходився наприкінці Гудзонової вулиці, втиснутий у низку старих, але доглянутих особняків.
  
  
  Там було три квартири. На верхній кнопці був напис "Ел Ладін". Сміт натиснув на неї, не чекаючи дзвінка у відповідь. Він був правий. Потім Сміт натиснув іншу кнопку.
  
  
  Відповіли з квартири 1. "Так?"
  
  
  "Сміт. Федеральне бюро розслідувань. Ви власник цієї будівлі?"
  
  
  "Так, це належить мені".
  
  
  "Я хотів би поговорити з вами про одного орендаря". Сміта одразу ж викликали.
  
  
  Чорнобородий чоловік у білій сорочці з відкритим коміром зустрів Сміта у дверях. Він виглядав так, ніби востаннє голився за часів Картера.
  
  
  "В чому справа?"
  
  
  "Коли ви востаннє бачили Ела Ладіна?"
  
  
  "Ел? У нього неприємності?"
  
  
  "Будь ласка, дайте відповідь на моє запитання", - твердо сказав Сміт.
  
  
  "Два дні тому. Він приходить і йде. Я не звертаю особливої уваги".
  
  
  "Я хотів би отримати доступ до його квартири".
  
  
  "У вас є ордер?"
  
  
  "Мені не буде потрібно листа, якщо ви співпрацюватимете".
  
  
  Хазяїн почухав свою кучеряву бороду і примружив праве око, потім ліве, ніби зважував "за" і "проти" обома півкулями свого мозку.
  
  
  "Якби я тільки знав, у чому справа..."
  
  
  "Це може бути пов'язане із вибухами у центрі міста".
  
  
  "Господи, тільки не кажи мені, що Ел терорист!"
  
  
  "Я нічого подібного не говорив", - різко відповів Сміт.
  
  
  "Хіба не в цьому вся справа?"
  
  
  "Містер Ладін - поштовий працівник", - сказав Сміт.
  
  
  Чоловік схопився за одвірок. "Ого. Я цього не знав. Ви впевнені?"
  
  
  Сміт кивнув головою. "Водій-ретранслятор".
  
  
  "Чорт. Весь цей час я нічого не підозрював. Чорт, це страшно".
  
  
  "Переважна більшість поштових працівників не схильна до насильства", - пояснив Сміт.
  
  
  "Так. Ну, я читаю газети і дивлюся телевізор. Якщо ви запитаєте мене, вони всі поступово божеволіють від жуків. Це триває, пройде зовсім небагато часу, і вони замінять нацистів у ролі поганих хлопців у фільмах".
  
  
  Сміт прочистив горло.
  
  
  "Дозвольте мені взяти ключ", - поспішно сказав господар.
  
  
  КВАРТИРА БУЛА мізерно обставлена і звичайна, за винятком того, що стіни в кожній кімнаті були зеленими. Всі вони теж були такого ж зеленого кольору. Чи не смачне авокадо або зелень яєчної шкаралупи, а однорідний зелений лайм.
  
  
  Схоже, це стало новиною для домовласника.
  
  
  "Господи, подивися, що він зробив зі стінами. Хіба зелений не колір безумства?"
  
  
  "Ні. фіолетові".
  
  
  "Думали, що пурпуровий колір – королівська особа".
  
  
  "Царство і безумство", - сказав Сміт. "Я маю попросити вас почекати в холі".
  
  
  Сміт зачинив двері перед цікавим носом домовласника і пройшовся по шестикімнатній квартирі, ні до чого не торкаючись і не включаючи світло, щоб не залишити відбитків пальців.
  
  
  У ніші кабінету на розкладному картковому столику стояв звичайний комп'ютер-клон IBM, клавіатура була закрита пиловловлювачем. На стіні за ним була наклейка на бампер із написом "Врятуйте Єрусалим".
  
  
  Сміт насупився. Він ніколи раніше не чув цього гасла.
  
  
  Комп'ютер працював. У цьому не було нічого незвичайного. Іноді люди залишали його увімкненим, хоча Сміту це здавалося жахливою витратою електроенергії. Усього дванадцять центів за 24-годинний період. З іншого боку, стрес від включення та вимкнення харчування часто зношує систему швидше, ніж постійна робота.
  
  
  Коли Сміт нахилився, щоб оглянути монітор, він побачив, що працює екранна заставка. На думку Сміта, це ще одна марна трата грошей. Сучасні моніторні трубки більше не зберігають спалені статичні зображення, якщо їх надто довго залишати включеними.
  
  
  На заставці була зображена довга будівля на низькому пагорбі на тлі блакитної затоки. Здавалося, нічого не відбувається. Потім єдиною під'їзною дорогою проїхала вантажівка, залишаючи за собою шлейф пилу. Наближаючись до будки охорони, вантажівка прискорилася. Охоронець у формі вискочив та відкрив вогонь, його крихітна М-16 видавала безрезультатні електронні бавовни.
  
  
  Вантажівка переїхала його на шляху до врізання у довгу низьку будівлю, яка розлетілася на червоно-жовті фрагменти під акомпанемент нових електронних звуків вибуху.
  
  
  Після того, як пил вщух, послідовність повторилася знову.
  
  
  У цій сцені було щось знайоме. Сміт вирішив, що це, мабуть, якась дитяча гра, рекламу якої він колись бачив по телевізору.
  
  
  Швидкий обхід зеленої квартири не виявив нічого незвичайного.
  
  
  Сміт майже вирішив залишити квартиру незайманою і прямував до дверей, коли комп'ютер різко подав звуковий сигнал.
  
  
  Тонкий, високий голос вигукував. "Аллах акбар!"
  
  
  Сміт завмер. Голос був знайомий. Він ніколи не чув його раніше, не цей конкретний голос. Він чув такий самий багато разів. На Далекому Сході. У новинних репортажах із Близького Сходу та документальних фільмах.
  
  
  Це був звук мусульманського муедзіна, який закликав віруючих до молитви.
  
  
  "Allahu Akbar!"
  
  
  "Allahu Akbar!"
  
  
  Пронизливий крик стих, і жіночий голос тихо заговорив на тому, в чому Сміт розпізнав арабську. Він повторився англійською.
  
  
  "Час післяполуденної молитви", - сказав голос. Сміт кинувся назад до монітора. Він помітив килимок, який був відсунутий убік. Тепер він побачив, що це було насправді. Мусульманський молитовний килимок. Він був звернений до глухої стіни. Смітові не довелося довго думати, щоб зрозуміти, що він також звернений до Мекки.
  
  
  Екранна заставка все ще крутилася. Сміт придивився уважніше, його сірі очі примружилися. Він підсунув стілець і сів.
  
  
  З застиглим обличчям Сміт знову глянув на цикл. Цього разу він побачив прапор на даху довгої низької будівлі до того, як вона була зруйнована. То справді був американський прапор.
  
  
  "Казарми морської піхоти в Лівані", - сказав Сміт низьким, приголомшеним голосом. "Це інсценування вибуху вантажівки у казармах морської піхоти США у Лівані".
  
  
  Приголомшений вираз на попелясто-блідому обличчі Гарольда Сміта протримався менше хвилини. Коли він підвівся, воно було кам'яним.
  
  
  Вимкнувши систему, Сміт відключив її від мережі. Відклавши марні монітор і клавіатуру убік, він узяв бежевий пластиковий футляр із самим жорстким диском і засунув його під пахву.
  
  
  Дотягнувши лист і свій всюдисущий портфель до дверей, Смітові довелося зателефонувати заздалегідь.
  
  
  "Будь ласка, відчиніть двері. У мене зайняті руки".
  
  
  Двері послужливо відчинилися. Потім господар побачив систему під пахвою у Сміта.
  
  
  Він сказав: "Почекайте хвилинку! Ви можете просто взяти це?"
  
  
  "Я забираю це".
  
  
  "Юридично, я маю на увазі".
  
  
  "Це речовий доказ скоєння терористичного акту проти суверенної території Сполучених Штатів", - різко сказав Сміт.
  
  
  Це справило враження на домовласника, який відсахнувся і втратив колір обличчя. "Що станеться, якщо Ел повернеться?" він запитав.
  
  
  "Він ніколи не повернеться".
  
  
  "Хіба один із психов, який вибухнув Світовий торговий центр, не повертався за чортовим завдатком за свою вантажівку "Райдер"?" господар пихкав, слідуючи за Смітом вниз похмурими сходами.
  
  
  Сміт моргнув. "Якщо він повернеться, не турбуйте його. Негайно повідомте у ФБР. Попросіть спеціального агента Роуленда".
  
  
  "Попався. Чувак, я не можу в це повірити. Він терорист. Це гірше, ніж поштовий працівник, чи не так?"
  
  
  "Набагато гірше".
  
  
  Господар відчинив вхідні двері для Сміта, який повернувся і поставив запитання, яке йому слід було поставити раніше.
  
  
  "Як звуть Ладін на ім'я?"
  
  
  "Аллах. Але всі називали його Ал".
  
  
  "Мене тут ніколи не було", - сказав Сміт, квапливо спускаючись сходами.
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  Перше, що зробив Римо Вільямс, повернувшись у свій будинок у Квінсі, штат Массачусетс, – перевірив поштовий автомат на кухні першого поверху.
  
  
  Він очікував побачити миготливе червоне світло. Миготливого червоного світла не було.
  
  
  "Можливо, Сміт не отримав звісток про Осака", - сказав він Чіуну.
  
  
  Майстер Сінанджу зробив зневажливий жест своїм нефритовим гвоздодером. "Сміт та його оракули всі бачать і знають".
  
  
  "Можливо, японці поки замовчують це".
  
  
  "Сміт теж мав би це знати".
  
  
  "Ну він не подзвонив", - сказав Римо. "Можливо, він на нас і не злиться".
  
  
  "Чому він повинен сердитися? Ми лише виконували його королівські укази".
  
  
  "Ми влаштували міжнародний інцидент. Ваша особа, напевно, вже є у кожному поштовому відділенні Японії".
  
  
  Чіун погладив свою рідку борідку. "Я був би не проти прикрасити поштову марку. За умови, що моя особа не зіпсована небажаним волоссям на обличчі".
  
  
  "Я мав на увазі плакати про розшук".
  
  
  Посмішка Чіуна згасла. "Японці, безперечно, не змогли б виплатити мені мої насилу зароблені гонорари, знаючи собі подібних", - пирхнув Чіун.
  
  
  "Було б непогано перевірити новини", – сказав Римо. "Вже майже шість годин".
  
  
  "Так. Ми будемо дивитися, як Бев добивається свого".
  
  
  "Котрий з них?" - Запитав Римо.
  
  
  "Істотний, звичайно".
  
  
  Римо насупився. "Ти маєш на увазі того, кремезного?"
  
  
  "Вона солідна, а не кремезна. Тільки такі одержимі західні погляди, як ваш, могли б назвати люб'язну Бев Ву цим жахливим словом".
  
  
  "Мені подобається інша Бев Ву. Та, що на сьомому каналі".
  
  
  "Бев Ву на 5 каналі – єдиний Ву, який варто подивитися".
  
  
  Вони підіймалися сходами на дзвіницю, Чіун поспішав попереду, щоб першим опинитися біля телевізора з великим екраном. ТБ були по всьому будинку, але той, який вони дивилися разом, знаходився в вежі.
  
  
  "Принаймні вона не Чита Чинг", - сказав Римо.
  
  
  "Не згадуйте це ім'я у цьому будинку".
  
  
  "Вибачте", - сказав Римо.
  
  
  Чита Чинг була хворим місцем майстра синанджу. Більшість 80-х він був таємно закоханий у ведучу національного телеканалу. Це не було проблемою, поки Чіун поклонявся їй здалеку. Але коли він спробував розібратися у своїх почуттях, це призвело до того, що Римо і Чіун неодноразово вступали в контакт із ненажерливою якірною акулою.
  
  
  В результаті Чіун розлюбив Читу Чінг, так само, як раніше подолав своє захоплення Барбарою Стрейзанд. З того часу в житті Майстра Сінанджу не було подібної фігури.
  
  
  Беверлі Ву не була об'єктом уподобання Чіуна. Вона тривалий час була репортером на місцевому каналі. Донедавна Чіун майже не звертав на неї уваги.
  
  
  Потім 7-й канал, що конкурує, найняв іншу азіатську ведучу, за збігом теж на ім'я Бев Ву. Друга Бев Ву була молода, струнка, і Римо знайшов її досить привабливою. Це не мало б особливого значення, якби Римо одного разу не помітив Чіуну, що нова Бев Ву була покращенням у порівнянні зі старою.
  
  
  Чіун заперечив: "Ви збожеволіли! Нова Бев Ву худа і недогодована!"
  
  
  "Стара Бев Ву кремезна і кругла".
  
  
  "Принаймні, ви не можете перерахувати її ребра через одяг, як у нового Ву".
  
  
  "Старий Ву побудований як вантажівка Мак".
  
  
  "Старий Ву створений для того, щоб народжувати дітей, як і личить жінці. Цей новий Ву - лише маленька дівчинка".
  
  
  "Я візьму її замість старого Ву".
  
  
  "Ви не можете отримати її. Я забороняю це!"
  
  
  "Заради всього святого, вона мені не потрібна, Чіуне. Я просто розмовляю".
  
  
  "Ви базікаєте нісенітницю. Порівняти це нове залицяння вискочки з мудрим і ґрунтовним залицянням старого..."
  
  
  "Послухайте, я не хочу ні того, ні іншого "Ву". Але якщо я збираюся подивитися щось по телевізору, я віддав би перевагу новому "Ву"".
  
  
  "З цього дня, - проголосив Чіун, - я забороняю показувати обличчя нового Ву на екрані мого телевізора". І з того дня Римо взяв за правило за будь-якої можливості налаштовуватися на нову Бев Ву, хоча він віддав би перевагу брюнетці з четвертого каналу. Але це було питання гордості. Крім того, він був дорослим чоловіком та майстром синанджу. Він спостерігав, ким хотів спостерігати.
  
  
  Діставшись до верху сходів, Чіун кинувся до дзвіниці і схопив пульт дистанційного керування. Він спрямував його на екран. На п'ятому каналі з'явилася бабуся Ву у всій її пухкій красі.
  
  
  Сівши, Чіун поклав програвач на дерев'яну підлогу та уважно переглянув випуск новин.
  
  
  Римо зайняв своє місце поруч із Майстром Сінанджу. Увага Чіуна була прикута до великого екрану. Рука Рімо непомітно взялася за кнопку. "Якщо ви спрямуєте цей пристрій на старовину Ву, я зламаю його", - попередив Чіун, не відриваючи погляду від екрану.
  
  
  Римо на хвилину замислився над цим. Вони вже проходили все це раніше, але Римо не збирався так легко здаватися. Це було питання гордості. Зрештою, це був і його будинок. І його телевізор.
  
  
  Бажаючи, щоб у нього спітніло чоло, Римо почекав, поки блиск його чола не відобразиться у темних частинах екрана телевізора.
  
  
  Потім він сказав: "Я обіцяю не спрямовувати кнопку на телевізор, якщо ви пообіцяєте не ламати його і не перемикати канал до кінця вечора".
  
  
  "Готово", - сказав Чіун.
  
  
  І, тримаючи клікер так, щоб він був спрямований на його власний блискучий лоб, що відображає, Римо натиснув кнопку 7. Інфрачервоний сигнал потрапив йому в лоб і відбився назад.
  
  
  Канал переключився на 7, і з'явилося симпатичне личко нового Ву.
  
  
  "Що це? Що це?" Чіун завив.
  
  
  "Напевно, натиснув на кнопку випадково", - сказав Римо з незворушним виглядом.
  
  
  "Ви переключили канал".
  
  
  "Я не показував це на екрані", - швидко сказав Римо.
  
  
  "Що це за білі розмови? Негайно поверніть їх назад".
  
  
  "Мені хотілося б, щоб усе було так, як є, і не забудьте про свою обіцянку".
  
  
  Карі очі Чіуна раптово звузилися. "Чому ти потієш?"
  
  
  Римо знизав плечима. "Чому ні?"
  
  
  Очі Чіуна майже заплющилися. Його тонкі губи стиснулися. "Ви обдурили мене!"
  
  
  "Я перехитрив вас. Можливо. А тепер заспокойтеся. Я хочу почути, що вона каже".
  
  
  Переключивши свою увагу назад на екран, Чіун скорчив кислу міну. "Як ти можеш виносити це худе, одутле обличчя?"
  
  
  "Це косметика, і в її обличчя приємна форма".
  
  
  "У неї голова як ріпа. І у неї запалі щоки і запале око".
  
  
  На малюнку над головою нового Ву було зображено вибух. Слова Bomb Scare позначали вибух страшними, розбитими червоними літерами.
  
  
  "Почекайте. Можливо, це воно", - сказав Римо, потягнувшись до кнопки, щоб збільшити гучність.
  
  
  "Пам'ятайте про свою обіцянку", - прошипів Чіун.
  
  
  "А, точно", - сказав Римо.
  
  
  "І я не мовчатиму, поки не поверну стару Ву у всій її сплюснутій красі".
  
  
  "Чіун, це важливо".
  
  
  "Так і є правильне "Ву"".
  
  
  "Як щодо того, щоб піти на компроміс і подивитися четвертий канал?" Запропонував Римо.
  
  
  Чіун вагався. "Можливо, я готовий піти на компроміс, поки я позбавлений жахливого вигляду нового Ву", - ледве чутно визнав він.
  
  
  "Добре", - сказав Римо, знову піднімаючи клікер.
  
  
  "Ні. Я маю це зробити. Ви дали обіцянку".
  
  
  Римо вагався.
  
  
  "Я обіцяв", - сказав Чіун. "І ви обіцяли. Ми бранці наших обіцянок".
  
  
  "Добре", - сказав Римо, передаючи пульт дистанційного керування.
  
  
  Майстер Сінанджу швидким рухом переключив канал.
  
  
  Замість очікуваної брюнетки на 4-му каналі була нова азіатська жінка-репортер, яка виступала з дистанційним стендапом.
  
  
  "Хто вона?" Випалив Римо.
  
  
  "Гей! Японець!" - верещав Чіун. "Перемкни канал".
  
  
  "Я не можу. Я дав обіцянку".
  
  
  "Я теж", - видихнув Чіун. "Чи є четвертий канал?"
  
  
  "Є CNN, але ти ненавидиш їх більше, ніж Woo".
  
  
  "Не більше ніж японці".
  
  
  "Що це раптом за манію до азіатських репортерів новин?" Вголос поцікавився Римо. "5-й канал домігся розташування Бев, тому 7-й відповів своїм власним бажанням Бев. Тепер 4 витягує цю. Як її взагалі звуть?"
  
  
  Зображення під обличчям репортера свідчило, що її звати Тамайо Танака. Вона стояла на тлі обрію Манхеттена, затуманеного низько навислою хмарою диму.
  
  
  Чіун підняв рукав абрикосового кімоно, щоб прикрити очі, і сказав: "Я слухатиму різкий голос, але не страждатиму від виду японських фізіономій".
  
  
  Римо вирішив, що його це влаштовує, доки він ловить випуск новин.
  
  
  Тамайо Танака говорив: "На цей час кількість загиблих складає сорок три людини в центрі Манхеттена, де сьогодні опівдні відбулася серія вибухів у стилі теракту. Влада тримає мову за зубами, але щонайменше тринадцять окремих вибухів сталися у великому радіусі між Пенсільванським вокзалом і Центром Джейкоба Джавітса. Згідно з джерелами ФБР, кілька близькосхідних терористичних угруповань взяли на себе відповідальність, але поінформовані джерела наполягають на тому, що, хоча в даний час вони не можуть скидати з рахунків близькосхідний зв'язок, вони зосереджують своє розслідування в іншому місці.
  
  
  "Схоже на божевільних із міліції", - стурбовано сказав Римо.
  
  
  "Це добре", - сказав Чіун з-за рукава.
  
  
  "Це так?"
  
  
  "Так. Якщо терор охопив цю націю, у імператора Сміта знайдеться для нас робота".
  
  
  "Чим це добре?"
  
  
  "У нього не буде часу турбуватися про скарги японців".
  
  
  "Про це я не подумав", - сказав Римо, нахиляючись до екрану.
  
  
  "Трагедія не обмежується Манхеттеном у цей напружений день новин", - говорив Тамайо Танака. "В Оклахома-Сіті невідомий увірвався до переповненої зали суду в новій федеральній будівлі Wiley Post і відкрив вогонь, вбивши щонайменше два десятки людей. На даний момент мотив різанини не встановлений, але поліція Оклахома-Сіті розшукує можливого незадоволеного поштового працівника для допиту". Невідомо, чи є цей поштовий працівник підозрюваним чи свідком убивств”.
  
  
  "Мені здається, що незадоволений листоноша - хороша ставка", - сухо сказав Римо.
  
  
  "Ми подвійно благословенні", - сказав Чіун.
  
  
  "Я не вважаю всіх цих безневинних жертв благословенням", - сказав Римо.
  
  
  "Ми не відправляли їх. Вони мертві. Ми не можемо повернути їх назад. Їх життя витрачені даремно. Чому б нам не насолодитися гіркими плодами їхнього марного існування?"
  
  
  "Я не настільки холоднокровний".
  
  
  "Принаймні, ви зневажаєте японців".
  
  
  Римо хмикнув. Ведуча-брюнетка відкликала передачу і сказала: "Стежте за "Новинами 4", щоб дізнатися більше про події у Нью-Йорку. Ми єдина бостонська станція, яка має репортер на місці в Манхеттені".
  
  
  "Хотів би я, щоб хтось пояснив, чому місцеві репортери мають висвітлювати національні події", - поскаржився Римо. "Ось чому ми маємо національні новини".
  
  
  Через десять хвилин після початку трансляції була коротка згадка про те, що посол Японії у Сполучених Штатах був відкликаний для консультацій.
  
  
  "Зазвичай це означає, що вони незадоволені нами", - сказав Римо.
  
  
  "Не так засмучені, як ми через них", - похмуро заперечив Чіун.
  
  
  "Можливо, це все-таки пройде", - сказав Римо. Під час прогнозу погоди задзвонив телефон, і Римо скочив на ноги, сказавши: "Це, мабуть, Сміт".
  
  
  "Передайте жалю, але не вибачення", - сказав Чіун.
  
  
  "В чому різниця?"
  
  
  "Сінанджу не вибачається, але ми не гребуємо висловлювати співчуття з відповідних приводів. Таким, як цей".
  
  
  Голос Гарольда Сміта був трохи переривчастим, коли Римо підняв слухавку.
  
  
  "Рімо, я радий, що ти повернувся".
  
  
  "Ми також раді повернутися".
  
  
  "Ви з Чіуном потрібні мені тут. Негайно".
  
  
  "Чому?" Обережно спитав Римо.
  
  
  "Бо Майстер Сінанджу розуміє арабську, а я не можу змусити програму перетворення арабської мови працювати".
  
  
  "А?"
  
  
  "Будь ласка, поспішай, Римо. Ця ситуація не терпить зволікань". Лінія обірвалася.
  
  
  — Нас шукають у Фолкрофті, — сказав Рімо Чіуну, кладучи слухавку.
  
  
  "Я чув", - сказав Чіун, піднімаючись зі свого татами подібно до клубу фруктового диму.
  
  
  "Тоді ви також чули, що Осака навіть не підійшла".
  
  
  "Без сумніву, Сміт має намір влаштувати нам засідку зі всілякими скаргами. Ми повинні придумати історію, в яку він повірить, Римо. Щось дійсно грандіозне, але правдоподібне".
  
  
  Римо придушив хитру усмішку. "Як щодо того, що собака з'їв наше завдання?"
  
  
  "Який собака?"
  
  
  "Ми купимо один на шляху вниз".
  
  
  "У ваших словах немає сенсу".
  
  
  "Послухайте, Смітті здавався занепокоєним. І він сказав щось про те, що вам потрібно перекласти дещо з арабської. Осака, ймовірно, зараз найдальше від його думок. Давайте струсимо".
  
  
  "Дуже добре. Але якщо у нас виникнуть проблеми з нашим Імператором, ви, як Учень Правлячого майстра Сінанджу, нестимете відповідальність за те, щоб впасти від свого меча".
  
  
  "У мене немає меча", - сказав Римо, вимикаючи телевізор.
  
  
  "Ми купимо один дорогою у фортецю Фолкрофт", - чемно сказав Чіун.
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  Доктор Гарольд В. Сміт тихо лаявся собі під ніс. Жителі Нової Англії за темпераментом - суворий клас, а Гарольд Сміт із Вермонт-Смітів, який здобув освіту в Дартмуті, був такою ж Новою Англією, як і вони самі. Але він давним-давно придушив бажання вилаятися. Він вважав, що ненормативна лексика – це марнотратна витрата повітря. Це було неввічливо. Це нічого не дало. І, найголовніше, це було непристойно. Особливо у змішаній компанії.
  
  
  Останній раз, коли Сміт голосно і в гніві лаявся, був кілька років тому, коли він прочитав, що його стара студентська пісня "Men of Dartmouth" під тиском жіночого гурту кампуса була замінена на "Alma Mater", а всі гендерні посилання стерті.
  
  
  Сміт прочитав це в інформаційному бюлетені для випускників у сірій усамітненні своєї вітальні.
  
  
  "Чорт би забрав їхні кістки!" - Вибухнув він.
  
  
  Його дружина Мод мало не зомліла у своєму м'якому кріслі. Сміт давно перестав сидіти разом на дивані. Місіс Сміт дивилася "Небезпека", доки Гарольд читав. Це була їхня версія якісного проведення часу.
  
  
  Місіс Сміт суворо відчитала Гарольда за його язик, і Сміт сухо вибачився. Внутрішньо він був збентежений втратою самоконтролю і наступного дня твердо вирішив скоротити свою щорічну пожертву Дартмуту вдвічі.
  
  
  Тепер, коли він сидів за своїм столом у Фолкрофті, а післяполудне світло струменіло через панорамне вікно з одностороннього скла за його спиною, Сміт почав тихо лаятися.
  
  
  "Чорт би забрав їхні душі!"
  
  
  У нього було запущено настільну систему. На столі лежала захоплена система Аллаха Ладіна, листоноші Сполучених Штатів та підозрюваного терориста-смертника. Кабель тягнувся від комп'ютерної системи до спеціального простору на столі Сміта, де він з'єднувався зі своєю системою Сміта.
  
  
  Сміт завантажив весь жорсткий диск на один із чотирьох комп'ютерів Фолкрофту. Зазвичай він мав отримати доступ до вмісту за допомогою грубої комп'ютерної атаки на систему шифрування. На жаль, система була налаштована арабською мовою, факт, який Сміт виявив після цілої години боротьби з тим, що він вважав зашифрованими кодами, але насправді був плавним арабським шрифтом.
  
  
  Мейнфрейми Сміта були налаштовані англійською. Вони мали можливості роботи з іншими мовами, але це було обмежено мовами на основі латиниці та російської кирилиці. Він не міг розшифрувати арабську.
  
  
  Вийшовши в кіберпростір, Сміт знайшов та захопив програму автоматичного перетворення арабської мови на англійську з мовного факультету Єльського університету. Але вона була громіздкою. Його єдина надія полягала в майстрі синанджу, і тому Гарольд Сміт тихо і відчутно лаявся собі під ніс, поки чекав, коли сонце опуститься на його згорблену спину.
  
  
  "Будь прокляті їхні очі!"
  
  
  Перед зачиненими дверима кабінету Сміта Майстер Сінанджу раптово зупинився і сказав: "Слухай, Римо. Послухай".
  
  
  "Будь прокляті їхні очі!"
  
  
  Руки Чіуна затремтіли від невластивої йому нервозності.
  
  
  "Це голос імператора Сміта, і він звучить дуже сердито".
  
  
  "Він більше схожий на пірата, чия нога застрягла у дірці від сучка", - сказав Римо.
  
  
  "Можливо, він сердиться на нас", - пропищав Чіун.
  
  
  "Якщо це так, нам просто доведеться прийняти наші ліки".
  
  
  "Побий їх прокляті кістки!" - пролунав голос Сміта, спотворений і низький.
  
  
  Раптом Чіун опинився за Римом і почав штовхати його обома руками. "Ти йди першим, Римо".
  
  
  "Чому я?"
  
  
  "Тому що ви наполовину білі, як Сміт. Він не нападе на когось із своїх".
  
  
  "А ось і вони", - сказав Римо, штовхаючи двері. Гарольд Сміт різко відірвав погляд від своєї роботи. Ні сліду полегшення не вплинуло на його патриціанські риси.
  
  
  "Я радий, що ти тут, Римо", - сказав він голосом, який суперечив його словам.
  
  
  "Мастіф з'їв наше завдання!" - крикнув Чіун гучним голосом. "Ми не винні".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Чіун пожартував, Смітті".
  
  
  "Ви обидва мені потрібні".
  
  
  Помітивши на столі Сміта систему "сліпий", Римо запитав: "У вас стався збій комп'ютера?"
  
  
  "Я намагаюся увійти до цієї захопленої системи".
  
  
  "Захоплені? Хто захопив це?"
  
  
  "Я так і зробив", - сказав Сміт.
  
  
  "Без жартів. У кого ви це забрали?"
  
  
  "Якщо я не помиляюся, винуватець серії вибухів у Нью-Йорку".
  
  
  "Будь-хто, хто наважився б бомбити одне з ваших найвідоміших міст, справді необачний", - проголосив Майстер Сінанджу, входячи до кімнати. "Вітаю тебе, про Сміт. Чим ми можемо бути корисними?" І Чіун офіційно вклонився, його карі очі піднялися, щоб оцінити реакцію Сміта.
  
  
  "Що ви сказали про своє завдання?" - спитав Сміт.
  
  
  "Пройшло без сучка та задирки", - сказав Римо.
  
  
  "Добре", - сказав Сміт.
  
  
  "Хіба ви не хочете почути про це?"
  
  
  "Пізніше", - сказав Сміт, нервово постукуючи пальцями по клавіатурі.
  
  
  "Ми скинули локомотив на штаб-квартиру Нішицю посеред ночі. Наскільки нам відомо, ніхто не загинув. Повідомлення доставлено".
  
  
  Сміт нічого не сказав.
  
  
  "Умови в готелі були справді особливими", - додав Римо. "У тебе, мабуть, зібралася купа грошей, ти, старий скнара".
  
  
  Сміт розсіяно кивнув сивою головою і звернувся до майстра Сінанджу. "Майстер Чіун, ваша арабська в курсі останніх подій?"
  
  
  "Це бездоганно", - сказав Чіун.
  
  
  "Будь ласка, приєднуйтесь до мене по цей бік столу".
  
  
  Зі стриманою задоволеною посмішкою Майстер Сінанджу підбіг до столу Сміта і зайняв місце поряд зі своїм імператором. Його очі, зустрівшись з поглядом Римо, були яскравими та глузливими.
  
  
  "Я кинув локомотив, але це була ідея Чіуна", - продовжив Римо.
  
  
  Очі Чіуна налилися отрутою. Низьке шипіння зірвалося з його паперових губ.
  
  
  "Ми вважали, що Нішицю зрозуміє, що це була американська відповідь на всі ці аварії поїздів і переосмислить свою глобальну маркетингову стратегію", - продовжив Римо.
  
  
  "У імператора Сміта і в мене немає часу на вашу балаканину", - швидко сказав Чіун. "У нас є важлива робота. Чому б вам не прогулятися?"
  
  
  "Куди б мені піти?"
  
  
  "У кромки води є короткий причал. Це гарне місце для довгої прогулянки", - чемно сказав Чіун.
  
  
  "Ні, спасибі. Я хочу подивитись. Це має бути цікаво. Ті, хто слабо чує, ведуть короткозорих".
  
  
  Протягом цього обміну репліками Гарольд Сміт продовжував люто відстукувати. Здавалося, він із цього нічого не помічав.
  
  
  "Власник цієї системи налаштував її арабською мовою", - почав пояснювати Сміт. "Я не вмію читати арабською. Але в мене є програма, яка перетворить її, як тільки я опинюся всередині".
  
  
  "Всередині чого?" - спитав Чіун.
  
  
  "Система", - сказав Сміт.
  
  
  "Яка система?"
  
  
  Сміт вказав на футляр, що дзижчить, для жорсткого диска на столі.
  
  
  "Неможливо!" - пискнув Чіун.
  
  
  "Немає системи, в яку я не міг би увійти, як тільки я обійду брандмауери безпеки".
  
  
  Говорячи про яскраву пластикову коробку, Чіун сказав: "Якщо до неї доторкнутися вогнем, ця коробка швидко розплавиться".
  
  
  "Він говорить не про такого брандмауера", - припустив Римо, сідаючи на зелений вініловий диван в іншому кінці кімнати. "Він має на увазі, що система захищена паролем".
  
  
  "Ах. Тепер я розумію. Ви шукаєте пароль?"
  
  
  "Так", - сказав Сміт, примруживши свій настільний монітор, на якому відображалася змінна послідовність тарабарщини. "Я вважаю, що він запитує у мене пароль. Але я не можу сказати".
  
  
  "Дозвольте мені заглянути в найпотаємніші схованки цього оракула", - сказав Чіун, нахиляючись, щоб заглянути в робочий стіл Сміта. "Так. Він запитує секретне слово".
  
  
  "Тут написано "Секретне слово"?"
  
  
  "Так", - сказав Чіун, прикладаючи нефритовий лак для нігтів до чорного тонованого скла. "Ви бачите цей шрифт? Тут написано "Секретне слово"."
  
  
  "Я не бачу двокрапки".
  
  
  "Араби зберігають свої товсті кишки всередині своїх тіл, якщо їх не пронизати мечем. Але я прошу вас вписати секретне слово в це місце".
  
  
  "Прокляття", - сказав Сміт. І Чіун зіщулився від м'якої палкості несподіваного слова з вуст свого імператора.
  
  
  "Що трапилося?" спитав він.
  
  
  "Запуск моєї програми для злому паролів займає годинник. Іноді дні з особливо незрозумілим паролем. Додатковий крок щодо перетворення його бази даних ймовірних паролів на прийнятну арабську мову зайняв би тижні, можливо, місяці, через проблеми з транслітерацією".
  
  
  "Тоді чому б просто не вгадати секретне слово?" Сміт люто похитав сивою головою.
  
  
  "На це можуть піти роки. Тільки у складної комп'ютерної системи вистачить мізків, щоб увійти до захищеної системи, не знаючи відповідного пароля".
  
  
  "Чому ви не схопите власника цього пристрою та не вирвете у нього секретне слово?"
  
  
  "Нам ще належить відстежити його. І в мене є система, а не тутешній власник. І я сповнений рішучості зламати її".
  
  
  "Ви кажете, власник ящика - араб?"
  
  
  "Так".
  
  
  "Скотар або міський араб?"
  
  
  "Поняття не маю. Його звуть Ел Ладін".
  
  
  "А, араб-скотар. Бедуїни дуже колоритні у своїй мові".
  
  
  "Невідомо, який пароль він використовував. Це могло бути ім'я з Корану або "Тисячі та Однієї ночі" або взагалі звідки завгодно".
  
  
  "Чи може секретне слово складатися не з одного слова?"
  
  
  "Так, це могло б".
  
  
  "Напишіть "Іфтах йа симсім", - сказав Чіун, повільно погладжуючи свою рідку борідку.
  
  
  "Що?"
  
  
  "Іфтах йа сімсім". Араби-скотарі століттями використовували його у своїх таємних інтригах”.
  
  
  "Хах", - сказав Римо. "Великий шанс, що це спрацює".
  
  
  "Тихіше. Ти нічого не розумієш у цих справах, продавець реберець".
  
  
  "Я готовий спробувати будь-що", - сказав Сміт. "Будь ласка, вимовте цю фразу за літерами, майстер Чіун".
  
  
  Чіун так і зробив. Сміт ввів англійську апроксимацію, активував програму перетворення, і за мить після миготіння жовтого курсору, який переміщався праворуч наліво, в напрямку читання арабського в'язі з'явився арабський в'язок, еквівалентний словам Iftah ya simsim.
  
  
  Екран згас. Миттю із системи зазвучала музика.
  
  
  "Що це?" - спитав Чіун.
  
  
  "Це пісня", - сказав Римо. "Звучить як музика гарему".
  
  
  "Це не має значення", - сказав Чіун. "Тому що ми досягли успіху в нашому завданні".
  
  
  Римо схопився зі свого місця. "Що? Це я мушу побачити!"
  
  
  "Почекайте", - сказав Чіун. "Імператор Сміт не дозволив вам приєднатися до нас за його королівським столом".
  
  
  "Рімо може приєднатися до нас", - сказав Сміт.
  
  
  "Якщо ви вважаєте це доречним", - сказав Чіун тонким голосом. Він з нещасним виглядом глянув на Римо.
  
  
  Римо дивився на стіл. "У вас не напружується шия від того, що ви цілий день копаєтесь у цій штуці?" він спитав Сміта.
  
  
  Сміт не відповів. Він вичікально дивився на чорний екран, поки дзвеніла нав'язливо знайома музика. Несподівано з'явився новий екран. Декілька секунд він показував арабський шрифт, потім змінився.
  
  
  "Що там було написано?" Сміт запитав Чіуна.
  
  
  "У ньому говорилося: "Тут зберігаються таємниці Аль-Ладіна. Невірні та ідолопоклонники повертайте назад, поки для вас не стало надто пізно”.
  
  
  "Це ім'я видається знайомим", - сказав Римо.
  
  
  "Так, це так", - погодився Сміт.
  
  
  "Я чув, як західні мови переробили гідне ім'я "Аль Ладін" у спотворене "Аладдін"", - припустив Чіун.
  
  
  "Ел Ладін-Аладдін?" Випалив Сміт.
  
  
  "Так".
  
  
  "Очевидно, вигадане ім'я", - сказав Сміт.
  
  
  "Ні", - сказав Чіун. "Аладдін" - вигадане ім'я. "Ел Ладін" - правильне."
  
  
  З'явився новий екран.
  
  
  "Що це?" - спитав Сміт.
  
  
  Чіун прочитав на екрані. "Вірші з Корану. Молитва, яку мусульмани називають Фатіха, або Відкриття".
  
  
  "Це "мусульмани" чи "мусульманки"?" Запитав Римо. "Мусульманин" означає "віруючий", - сказав Чіун. "Мусульманін" означає "жорстокий". Мусульмани дуже чутливі до того, що їх називають мусульманами.
  
  
  "Мені доведеться пам'ятати про це наступного разу, коли хтось спробує підірвати тунель Холланда", - сухо сказав Римо.
  
  
  Цей екран тривав майже хвилину, потім спалахнув третій екран. То був густий арабський ліс. "Що це?" - спитав Сміт.
  
  
  Чіун насупився, як висихаюча мумія. "Це не слова",
  
  
  "Що ви маєте на увазі?"
  
  
  "Сценарій не має сенсу. Це лише тарабарщина".
  
  
  "Це має щось означати",
  
  
  Римо глянув на це, потім відсторонився. "Знаєте, під цим кутом це виглядає так, ніби хтось намалював шаблон".
  
  
  "Я не бачу жодної закономірності", - сказав Сміт.
  
  
  "Я теж", - сказав Чіун.
  
  
  "Ну, а я вірю", - сказав Римо.
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Пташина голова".
  
  
  "Я не бачу жодного птаха", - пирхнув Чіун. "У вас розігрується уява".
  
  
  "Звичайно, бачите дзьоб? Схоже на орлиний".
  
  
  Сміт сказав: "Я не бачу нічого схожого на дзьоб".
  
  
  "Це тому, що у вас уява зубочистки. Дивіться - це дзьоб. Це око. А ця темна область тут - своєрідна рамка для голови орла".
  
  
  "Я не бачу орла", - сказав Сміт, поправляючи окуляри без оправи.
  
  
  "Повірте мені", - сказав Римо. "Це орел".
  
  
  "Це яструб", - сказав Чіун. "Я бачу яструба".
  
  
  "Орел. Це національний птах".
  
  
  "І він складений з арабських символів. Отже, це яструб".
  
  
  "Я бачу орла, і що б ви не сказали, це не змусить мене передумати".
  
  
  "Давайте подивимося, чи зможу я перекласти це англійською", - задумливо сказав Сміт.
  
  
  "Не марнуй свій час, Смітті. Це графіка". Сміт запустив програму. Незабаром текст перетворився на безглузде нагромадження англійських букв, які не мають жодного значення.
  
  
  "Хтось із вас зараз бачить закономірність?" - спитав Сміт.
  
  
  "Ну це більш розмито, ніж було, але я все ще бачу голову орла всередині прямокутника", - сказав Римо.
  
  
  "Можливо це сокіл", - припустив Чіун. "За старих часів шейхи наймали соколів для спорту і полювання".
  
  
  "Якщо це сокіл, то я жаба", - твердо сказав Римо.
  
  
  "Ти жаба, яка підглядає за всякою нісенітницею", - посміхнувся Чіун.
  
  
  Сміт задумливо примружився на екран. "Невідоме досі терористичне угруповання під назвою "Орли Аллаха" взяло на себе відповідальність за сьогоднішні вибухи".
  
  
  "Згідно з новинами, вони відкидають теорію арабського тероризму", - заперечив Римо.
  
  
  "У них є на те вагомі причини", - сказав Сміт. "Бомби, мабуть, було підкладено співробітником США. Поштова служба".
  
  
  "Так? Тепер, на мою думку, в цьому є сенс. Мусульманські терористи не можуть замінувати свій вихід із забрудненого підгузника, але я б нічого не пропустив повз вуха незадоволеного листоноші".
  
  
  "Людина, якій належала ця система, була поштовим працівником", - сказав Сміт.
  
  
  "Ну, він повинен бути кимось одним чи іншим, але не обома відразу, вірно?"
  
  
  Гарольд Сміт проігнорував питання Римо. "Схоже, що ця система зависла на цьому екрані", - промимрив він.
  
  
  "Спробуйте ще раз вимовити секретне слово", - запропонував Чіун. Кивнувши, Сміт почав вводити команду.
  
  
  "Що це взагалі за секретне слово?" – запитав Рімо Чіуна, поки Сміт працював.
  
  
  Чіун недбало змахнув рукавом. "Це повинен знати я, а ви повинні з'ясувати. Коли ви станете Правлячим Майстром, я зможу поділитися з вами цією важливою інформацією, яка робить Майстра синанджу розумнішим, ніж наймогутніший оракул".
  
  
  "Звучить як симсим салабим, але це не може бути ним".
  
  
  "Я не знаю цієї фрази", - сказав Чіун, зморщивши обличчя.
  
  
  "Ти виріс до мультфільмів", - сказав Римо. "Гей, Сміт, не дивися зараз, але я думаю, щось відбувається".
  
  
  Зображення орла раптово вибухнуло, очистивши екран. На місці з'явилися стовпці імен файлів. Вони були англійською.
  
  
  "Що це за матеріал?" Запитав Римо.
  
  
  Сміт переглянув стовпці. "Стандартні програми обробки даних та доступу до мережі. Я не впізнаю ці стовпці".
  
  
  "Це назви книг Корану", - сказав Чіун.
  
  
  Сміт навмання витяг файл.
  
  
  "Так, Коран", - сказав Чіун. "Це вірші. А ця частина являє собою список із дев'яноста дев'яти імен Бога".
  
  
  - "Бог-месник"? - перепитав Римо, читаючи одне з них уголос.
  
  
  Сміт закрив папку. Він скуштував інші. Там також були книги Корану.
  
  
  Нахмурившись, Сміт відкинувся на спинку стільця. "Схоже, у ньому немає корисної інформації".
  
  
  "Що я хочу знати, то це якесь секретне слово?" - Запитав Римо.
  
  
  Сміт, здавалося, був заінтригований тим самим питанням. Ввівши слово у новий файл, він отримав доступ до своєї програми перетворення.
  
  
  "Сезам, відкрийся", - сказав Сміт. "Дуже розумно, майстер Чіун".
  
  
  Чіун засяяв, дивлячись на Римо, як би кажучи: "Я розумніший за тебе".
  
  
  "Як забажаєш", - прошепотів Римо у відповідь.
  
  
  Раптом Сміт сказав: "Можливо, на поштовому сервері Ладін зберігаються файли".
  
  
  Сміт запустив програму підключення до мережі та зачекав, поки система підключиться. Це зайняло лише сорок п'ять секунд, і швидкий курсор праворуч наліво намалював лінію горизонту з "Тисячі та однієї ночі" з високими мінаретами.
  
  
  Плавна легенда гласила: "Ласкаво просимо до воріт раю".
  
  
  І знову Сміт зіткнувся із запитом пароля.
  
  
  "Іфтах йа симсім" досі спрацьовував", - припустив Римо.
  
  
  Сміт ввів фразу, натиснувши Enter. Він отримав повідомлення "неправильний вхід".
  
  
  "Ми зайшли в глухий кут", - сказав він.
  
  
  "Це твій натяк, Чіуне", - припустив Римо. Майстер Сінанджу скорчив гримасу.
  
  
  "Спробуйте "Аладдін", - раптово запропонував Римо.
  
  
  "Це ніколи не спрацює".
  
  
  "Це не зашкодить", - сказав Сміт, який ввів ім'я "Аладдін" і натиснув Введення.
  
  
  Система завагалася, екран згас, і вони одночасно затамували подих.
  
  
  З'явилося меню електронної пошти.
  
  
  "Це спрацювало", - здивовано сказав Сміт.
  
  
  За його спиною Римо показав мову Майстру Сінанджу, який з огидою відвернувся від цієї грубої демонстрації.
  
  
  Сміт пробирався коридорами файлів електронної пошти, нарешті діставшись списку папок, які включали збережену пошту, відправлену пошту та повідомлення. Він навів курсор на повідомлення та відкрив папку з електронними файлами.
  
  
  Вхідні повідомлення реєструвалися в числовому порядку за датою, відправником, ім'ям користувача та заголовком теми.
  
  
  "Джихад Джонс?" перепитав Римо, прочитавши ім'я навмання.
  
  
  "Очевидно, псевдонім".
  
  
  "Без жартів", - прокоментував Римо. "Ви впевнені?" Інші імена були так само малоймовірні. Там були Ібрагім Лінкольн, Ясір Носсейр, Мохамет Алі, Сід ель-Сід, Патрік О'Шонессі з Мекки та інші, не менш дивні люди. На перший погляд, тільки одне ім'я здавалося правдоподібним. Римо вказав на нього. "Спробуйте он того хлопця. Юсеф Гамаль. Він виглядає так, ніби він може бути реальним".
  
  
  "Тьху!" - сказав Чіун. "Це явна брехня".
  
  
  "Що фальшивого на ім'я "Юсеф Гамаль"?" - Запитав Римо.
  
  
  "Це повинен знати я, а тобі - подумати, божевільний здогадник".
  
  
  "Юсеф" - арабський еквівалент християнського "Джозефа", - пояснив Сміт. "Зізнаюся, останнє ім'я здається мені знайомим, ніби я чув його раніше".
  
  
  "Єдине, що це мені нагадує, - це "кемел", - сказав Римо.
  
  
  Чіун завмер на місці.
  
  
  Римо та Сміт натиснули на кнопку одночасно. Їхні погляди зустрілися, і вони запитали: "Джозеф Кемел?"
  
  
  "Ага", - сказав Чіун.
  
  
  "Ну ми знаємо одне", - сказав Римо. "Жоден терорист з усіма його мізками не розгулює Сполученими Штатами А., називаючи себе Джо Кемел".
  
  
  "Схоже, цього не можна уникнути", - з нещасним виглядом сказав Сміт.
  
  
  "Так, цього разу Римо має рацію", - втрутився Чіун. "Такої людини, як Юсеф Гамаль, не існує".
  
  
  Розділ 10
  
  
  
  
  Ел Ладін курсував вулицями столиці ідолопоклонства, Нью-Йорка, зливаючись із потоком транспорту. Тут, змішавшись з іншими транспортними засобами, прикрашеними лютим орлом поштової служби Сполучених Штатів, коли вони намагалися перевершити своїх ненависних ворогів - Federal Express, UPS, Roadway, DHL та інші, він був майже невидимий для допитливих поліцейських очей.
  
  
  Клуби чорного диму, які він створив своїми добре розміщеними бомбами, вже посіріли. Незабаром від них залишаться лише солодкі, їдкі спогади. Сум'яття, якій судилося увійти у світову історію як останнім діянням відважного мученика Аллаха Ладіна, вщухала.
  
  
  Це було сумно. Але принаймні мертві все ще були мертвими. Вони ніколи не перестануть бути мертвими.
  
  
  І тепер настав час зробити більше мертвих.
  
  
  Коли він повернув на П'яту авеню і в поле зору з'явилися високі сірі зубці Головного поштового відділення, Ел Ладін випустив останній переможний зітхання і обернув нижню частину обличчя зеленою картатою кафією.
  
  
  Це була призначена година. Час для останнього великого удару, який Аллах Ладіна судилося завдати в його житті. Вдавивши акселератор у підлогу, він закликав білу поштову вантажівку поквапитися. Він мчав забитими машинами бічними вулицями, не звертаючи уваги на червоні вогні, не звертаючи уваги на ревючі машини та проклинаючих пішоходів, які тікали з його шляху.
  
  
  Коли він зрівнявся з великим гранітним храмом, з якого виїхав вранці на призначений обхід, він крутнув кермо ліворуч і з радісним криком "Аллах Акбарі!" Аллах Ладін послав свого благословенного скакуна врізатися в нерухоме гранітне обличчя.
  
  
  І нехай буде благословенний Аллах, нерухомий граніт зрушив з місця!
  
  
  Але Аллах Ладін не знав про чудо. Він уже був катапультований до Раю. Хоча, правду кажучи, частини його тіла були розкидані по всій П'ятій авеню.
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  
  Поштовий менеджер Оклахома-Сіті був у своєму кабінеті, коли надійшло перше уривчасте повідомлення.
  
  
  "У новому федеральному будинку неприємності", - видихнув помічник управителя.
  
  
  "Ісус Христос!" Сказав поштовий менеджер Іван Хейдорн, спочатку подумавши про найгірше. "Це не бомба. Скажіть мені, що це не бомба".
  
  
  "Це стрілянина", - сказав помічник менеджера. Менеджер Хейдорн розслабився у своєму кріслі. "Звичайно. Це не може бути бомба. Ми б почули вибух бомби, чи не так?"
  
  
  "Хтось увійшов у відкритий суд і відкрив вогонь із автомата".
  
  
  "Жахливо, просто жахливо", - сказав менеджер із видимим полегшенням. Він сидів на цьому самому місці, коли старий будинок Мурра розніс до чортів собачих. Який це був страшний день. Його стілець перекинувся на коліщатках, відкинувши його назад. Він відірвався від підлоги, думаючи, що будинок стрясає землетрус.
  
  
  Землетрус був би благословенням. Землетрус був би діянням Божим. У перші години після того, як випливла жахлива правда - про те, що федеральна будівля в Муррі була зруйнована внаслідок вибуху бомби у вантажівці, - розмова, природно, зайшла про мусульманських фундаменталістів.
  
  
  Потрібно було три дні, щоб правда почала просочуватися назовні. Що це зробили американці? Це було неймовірно. Приголомшливо у своїй жахливості. Справжній ворог жив у самому серці Америки.
  
  
  "Скільки людей постраждало?" запитав менеджер свого помічника, струшуючи з себе похмурі спогади, що викликають клаустрофобію.
  
  
  "Ніхто не знає. Але вони називають це бійнею". Почувши це, менеджер закрив обличчя руками. Це було неможливо.
  
  
  "Скільки болю може винести це бідне місто?" сказав він тремтячим голосом.
  
  
  Протягом години бюлетені потріскували по офісному радіо.
  
  
  Невідомий нападник. Ніхто його не бачив. А як і бачив, то не помітив у ньому нічого незвичайного. Він змішався з натовпом, що повертався на обід, і розстріляв зал суду і всіх, хто в ньому знаходився. Це було безглуздо. Жорстока, безглузда бійня.
  
  
  До третьої години дня вони повідомили про вижило. Хтось щось бачив. ФБР тримало мову за зубами з цього приводу та заборонило доступ до ЗМІ. ФБР прибуло, тому що нападу зазнала федеральна будівля. Усі припустили, що це був шалений заявник, який стріляв до суду, який вчинив з ним неправильно.
  
  
  Ніхто при здоровому глузді не став би нападати на нову федеральну будівлю в Оклахома-Сіті.
  
  
  Рівно о 3:15 на столі дзижчав інтерком, і голос помічника менеджера сказав: "До вас агент ФБР Одом, сер".
  
  
  "Відправте його прямо сюди", - сказав менеджер, вимикаючи офісне радіо.
  
  
  Чоловік був розміром з холодильник і говорив по суті. "Спеціальний агент Одом".
  
  
  "Сідайте".
  
  
  "Мені просто потрібна хвилинка. Це стосується одного з ваших перевізників".
  
  
  "Боже мій. Його не спіймали під час стрілянини геть там?"
  
  
  "Ні, він не був".
  
  
  "Це той свідок, про який вони говорять?"
  
  
  "Ні. Ми думаємо, що він може бути злочинцем".
  
  
  "Злочинець - ви не можете мати на увазі вбивцю!"
  
  
  "Охоронець прожив досить довго, щоб сказати, що людина, яка увійшла до зали суду і влаштувала різанину всім цим бідним людям, була одягнена у форму поштової служби".
  
  
  "Цього не може бути. Цього просто не може бути".
  
  
  Агент розкрив кишеньковий блокнот. "Опис наступний. Зростання п'ять футів сім дюймів, темні очі, кучеряве каштанове волосся, видатний ніс".
  
  
  "Наскільки помітні?"
  
  
  "Дуже".
  
  
  "Звучить як верблюд".
  
  
  Агент почав писати. "Верблюд" - це як "дромадер"?
  
  
  "Так, так. Але для мене це не має сенсу". Агент ФБР був непохитний.
  
  
  "Ім'я?"
  
  
  "Джо".
  
  
  "Джо Кемел?"
  
  
  "Так".
  
  
  "У вас працює листоноша на ім'я Джо Кемел?"
  
  
  "Ну, я не називав його імені. О, Боже милостивий, це звучить фальшиво, чи не так?"
  
  
  "Як довго він у вас працює?"
  
  
  "Менше року".
  
  
  "Жодних ознак психотичної поведінки до сьогоднішнього дня?"
  
  
  "Він був цілком нормальним".
  
  
  "За винятком того, що його звали Джо Кемел", - сказав агент ФБР, скривившись.
  
  
  "Послухайте, я знаю як це звучить, але так його звали".
  
  
  "У вас є фотографія об'єкта, Кемел?"
  
  
  "Ні. Але його не повинно бути важко знайти. Не з таким його носом".
  
  
  "Мені потрібно подивитися на його особисту справу".
  
  
  "У вас все вийшло, агенте Одом", - сказав начальник пошти Оклахома-Сіті, викликаючи свого помічника менеджера. "Шеррі, дістань досьє Джозефа Кемела. І поєднай з PG".
  
  
  Спеціальний агент Одом підняв брову. "PG?"
  
  
  "Генеральний поштмейстер. Я маю повідомити про це".
  
  
  "Можливо вам варто почекати", - сказав агент Одом, закриваючи свій блокнот. "Я думаю, у нього сьогодні повно справ".
  
  
  "Що ви маєте на увазі?"
  
  
  "Хіба ви не чули про вибухи у Нью-Йорку сьогодні вдень?"
  
  
  "Вибухи?"
  
  
  "Одночасно вибухнула низка ящиків-ретрансляторів. Вони шукають водія поштового ретранслятора. Хлопця на ім'я Ладін. Я думаю, його звали Ел".
  
  
  "Ел Ладін... Це звучить якось знайомо".
  
  
  "Я сам подумав те саме. Хоча не можу згадати, що саме".
  
  
  У цей момент увійшов помічник менеджера з картонною папкою і сказав: "Лінія на PG зайнята. Чи маю я продовжувати спроби?"
  
  
  "Залишіть повідомлення, що я дзвонив. Я розумію, що у PG був дуже поганий день".
  
  
  У генерального поштмейстера Сполучених Штатів почалися напади. Він перекинув офісний кошик для паперів. Він з такою силою вдарив своїм стільцем об стіну, що той відскочив назад, і відкусив шматок від свого важкого письмового столу, перекинувши настільну табличку з написом "Захистіть доходи".
  
  
  Було три тридцять пополудні, а термінові дзвінки та факси надходили з 13:00. Спочатку це був поштмейстер Нью-Йорка.
  
  
  "У нас тут серйозна проблема, сер".
  
  
  "Я слухаю, Нью-Йорку".
  
  
  "Е-е, схоже, що одна з наших поштових скриньок..."
  
  
  "Покінчіть із цим".
  
  
  "...вибухнув".
  
  
  У постійному гуді свого розкішного офісу в Міському поштовому відділенні, що примикає до Юніон Стейшн у Вашингтоні, округ Колумбія, генеральний поштмейстер Сполучених Штатів часто заморгав.
  
  
  "Вибухнув?"
  
  
  "Це правильно. ФБР було тут, вимагаючи нашої співпраці".
  
  
  "Поставте їм перешкоду!" - заревів генеральний поштмейстер.
  
  
  "Я думав, ви захочете, щоб це було саме так і це те, що я зробив".
  
  
  "Добре. Ти хороша людина, як би тебе не звали".
  
  
  "Фінкельперл, сер".
  
  
  "Не відповідай на дзвінки, Фінкельперле. Я посилаю людину. Його звуть Рейлі. Ні з ким не розмовляй, поки не поговориш з ним".
  
  
  "Зрозумів, містере поштмейстер".
  
  
  Генеральний поштмейстер повісив слухавку, пробурмотівши: "Це все, що потрібне службі".
  
  
  Через десять хвилин Фінкельперл знову був на лінії. "Сер, це сталося знову", - прохрипів він.
  
  
  "Ще одна бомба?"
  
  
  "Вибухнули тринадцять ретрансляційних ящиків. Усі у вузькому радіусі від цього об'єкта. Це царство терору".
  
  
  "Боже мій. Хтось нападає на поштову службу?"
  
  
  "Я не можу говорити про це, містере поштмейстер".
  
  
  "Чи хтось із ваших співробітників збожеволів?"
  
  
  Поштмейстер Фінкельперл прочистив горло. "Це неможливо, як ви знаєте".
  
  
  "Чекайте Рейлі. І пам'ятайте гасло. Кам'яна стіна. Кам'яна стіна. Кам'яна стіна".
  
  
  "Я відгороджуюсь, як можу".
  
  
  Після того, як Нью-Йорк відключився, генеральний поштмейстер диктував попередню заяву для засобів масової інформації, коли посипалися дзвінки.
  
  
  „Директор ФБР, на лінії 1”.
  
  
  "Я на конференції".
  
  
  "Комісару поліції Нью-Йорка. Рядок 2".
  
  
  "Скажіть йому, щоб він зв'язався з ФБР. Я спілкуюся лише з федеральними агенціями".
  
  
  "Так сер".
  
  
  "Поштмейстер Фінкельперл на лінії 1".
  
  
  Генеральний поштмейстер вагався. "З'єднайте його".
  
  
  "Містер поштмейстер, це Фінкельперл".
  
  
  "Я знаю. Покінчіть із цим".
  
  
  "Ви послали поштового інспектора на ім'я Сміт поговорити зі мною?"
  
  
  "Сміт? Ні, я сказав вам почекати Рейлі. Він у дорозі".
  
  
  "Інспектор Сміт тільки-но вийшов з мого офісу. Він показав значок інспектора. Потім з'явився Рейлі".
  
  
  "Ви говорили з ним?"
  
  
  "Я боюся, йому вдалося витягнути з мене ім'я".
  
  
  "Що ви маєте на увазі, кажучи "ім'я"?"
  
  
  "Вони думають, що бомби зробив хтось із наших".
  
  
  "Чи це можливо?"
  
  
  "У нас були співробітники, які стріляли в інших співробітників, брали заручників, крали пошту та знищували її. Буквально минулого місяця ми вводили нову людину на оптичному зчитувачі тут. Чортів дурень не міг набирати поштові індекси досить швидко, щоб встигати за потоком пошти, тому він запихав листівки до рота, жував і ковтав їх цілком”.
  
  
  "Це огидно".
  
  
  "Тиск зробить це, сер".
  
  
  "Ми більше не єдина гра в місті. Federal Express та UPS їдять наш обід. Якщо ми не станемо конкурентоспроможними до кінця століття, ми опустимося до розгрібання небажаної пошти. На небажаній пошті можна заробити хороші гроші, але цього недостатньо. Нам потрібно збільшити частку ринку , особливо в прибутковій ніші експрес-доставки.Бізнес не довірить нам свої посилки на ніч, поки ми не продемонструємо невблаганну надійність у першокласному відділі".
  
  
  "Я розумію проблему, сер. Що мені робити?"
  
  
  "Яке ім'я ви йому дали?"
  
  
  "Ел Ладін".
  
  
  "Ел Ладін. Ел Ладін. Чи знаю я його?"
  
  
  "Я не розумію, як. Він з'явився на борту лише торік".
  
  
  "Фінкельперл", - сказав генеральний поштмейстер.
  
  
  "Так сер?"
  
  
  "Я думаю, ви, можливо, видали одного зі своїх переодягненого федерального агента".
  
  
  "Так думає Рейлі".
  
  
  "Тепер ми дійсно облаштувалися. Це більше не внутрішня справа USPS".
  
  
  "Що мені робити?"
  
  
  "Загороджуйте свій кінець. Я загороджу свій власний. Якщо нам пощастить, справа Ладін зараз повністю закрита".
  
  
  "Сер?"
  
  
  "Смокчуть дуло курильного пістолета 45 калібру".
  
  
  "Сподіватимемося, що це так".
  
  
  "Ви знаєте правила... Вони всі проходять цей шлях зрештою".
  
  
  Повівши трубку, поштмейстер гукнув своєму секретареві: "Порви цей прес-реліз та йди сюди. Ми починаємо все спочатку".
  
  
  Папір вирушив у кошик для сміття, і генеральний поштмейстер почав знову. "На такому великому підприємстві, як USPS, як і будь-якій військовій організації, яка залежить від призовників і добровольців, завжди є погані хлопці", - почав генеральний поштмейстер. Він дивився в стелю офісу. За вікном гудів рух у Вашингтоні. Скрививши рота, він зморщив лоба, перетворивши його на м'ясисті складки. "Додайте трохи шаблонності з моєї останньої промови, посипте веселим гівном. І не забудьте закінчити словами "Ми доставляємо для вас".
  
  
  "Так, сер", - сказав секретар, підводячись.
  
  
  Після того, як двері зачинилися, генеральний поштмейстер Сполучених Штатів Америки відкинувся на спинку стільця і застогнав: "Що далі?"
  
  
  Саме тоді надійшов дзвінок із Оклахома-Сіті.
  
  
  "Це Хейдорн. Менеджер з Оклахома-Сіті".
  
  
  "Є проблеми, Оклахомо?"
  
  
  "У нас тут була стрілянина".
  
  
  "І ви дзвоните мені з цим?" - Вибухнув генеральний поштмейстер. "Якби мені доводилося відповідати на кожен дзвінок, коли поштовий службовець божеволів, я б не справлявся ні з якою роботою". Понизивши голос, він додав: "Послухайте, ви можете потримати це у таємниці день чи два? У нас у Нью-Йорку тяжка ситуація з поні".
  
  
  "Містер поштмейстер, стрілянина була не в цій будівлі. Це було в новій федеральній будівлі Wiley Post".
  
  
  "У листоношу стріляли?"
  
  
  "Ні, стріляв листоноша".
  
  
  "Це ускладнює управління ЗМІ. Чорт забирай".
  
  
  "Він влаштував різанину в залі суду, повному людей. Включно з суддю".
  
  
  "Федеральні чи місцеві?"
  
  
  "Федеральні".
  
  
  "Можливо, це і добре. Можливо, я зможу посмикати за деякі ниточки. Зам'яти цю справу під килим або щось таке".
  
  
  "ФБР уже приходило до мене".
  
  
  "Ви не видали цього виродка?"
  
  
  "Я передав його досьє".
  
  
  "Ви закінчений клоун! На кого, на вашу думку, ви працюєте?"
  
  
  Голос менеджера Хейдорна став жорсткішим. "Поштова служба Сполучених Штатів".
  
  
  "І перед ким ви несете відповідальність?"
  
  
  "Та що ви, сер".
  
  
  "Ви що, не розумієте організаційну структуру? Ви коли-небудь чули про ланцюжок командування? Спочатку ви не спілкуєтеся з іншими агентствами. Спочатку ви погоджуєте це зі мною.
  
  
  "Але, сер, це Оклахома-Сіті. У нас тут було більше, ніж на нашу частку трагедій".
  
  
  "Не хнижте! Я не виношу хникання. У моєму підрозділі ніхто не хныкает".
  
  
  "Я розумію, сер. Але у нас є рознощик листів-шахрай, якого розшукує ФБР за масове вбивство".
  
  
  "За що я планую покласти відповідальність на вас, Оклахомо. Хіба ви не читали мою директиву про керування гнівом?"
  
  
  "Ми пофарбували всі стіни у заспокійливий рожевий колір, як було зазначено".
  
  
  "Включаючи кабінку цієї людини?"
  
  
  "Він рознощик листів. Він має маршрут. Він не зможе доставити пошту, якщо весь день витріщатиметься на рожеву стіну".
  
  
  "А як щодо кави вищого ґатунку?"
  
  
  "Е-е, я не відчував необхідності використовувати це. Усі мої співробітники здаються досить врівноваженими. Усі їхні психологічні тести пройшли успішно. Жодного надмірного стресу. Це не велике місто, ти знаєш".
  
  
  Голос генерального поштмейстера став низьким та наполегливим. "Справжнім я наказую вам оголосити екстрену перерву на каві для підтримки осудності. Розумієте?"
  
  
  "Так сер".
  
  
  "Поки не отримаєте від мене звісток, нічого не кажіть, ні від чого не відмовляйтеся і, перш за все, у нас не було цієї розмови".
  
  
  "Я розумію, містере поштмейстер".
  
  
  "Пам'ятайте, розпущені губи топлять кораблі".
  
  
  Генеральний поштмейстер люто повісив слухавку. "Двоє за один день. Будь проклято невдачу!"
  
  
  Коли секретарка зателефонувала йому знову, він відчув спокусу проігнорувати дзвінок. Але, можливо, цього разу це були добрі новини.
  
  
  "Інспектор Рейлі на лінії 2. Схоже, це терміново".
  
  
  "Я візьму це".
  
  
  Голос Рейлі був спотворений, як зігнута скріпка для паперів, коли він деренчав у трубці.
  
  
  "Що трапилося?"
  
  
  "Сер, я щойно прийшов з головного поштового відділення".
  
  
  "Ви поставили цього дурня Фінкельперла у чергу?"
  
  
  "Він розумів свої обов'язки, сер. Але, боюсь, є ще погані новини".
  
  
  "Більше немає підірваних ящиків?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Стрілянина?"
  
  
  "Ні це..."
  
  
  "Покінчіть з цим!" - заревів генеральний поштмейстер.
  
  
  "Я намагаюся. Я вийшов з будівлі менш як п'ятнадцять хвилин тому. Взяв таксі до свого готелю. Потім я почув це. Це був найогидніший звук, який я коли-небудь чув у своєму житті. Як вибух, звуковий удар і землетрус, все відбувається одночасно. Зараз я дивлюся на захід із вікна свого готельного номера. Все, що я бачу, це стовп диму”.
  
  
  "Що ви намагаєтеся сказати?"
  
  
  "Це пішло".
  
  
  "Що таке?"
  
  
  "Будинок, сер. Воно було знищено".
  
  
  Генеральний поштмейстер Сполучених Штатів повільно піднявся на ноги, його думки гарячково кидалися. Він думав, що не може говорити про свій готель. Він дзвонить зі свого готелю. Він не може дзвонити з приводу якоїсь старої будівлі, бо мені байдуже.
  
  
  Генеральний поштмейстер так сильно проковтнув, що в нього відвалилося адамове яблуко. "Скажіть, що ви не збираєтеся говорити мені, що я втратив пошту", - прохрипів він.
  
  
  "Сер, можливо, ви захочете включити Сі-Ен-Ен".
  
  
  Поштмейстер так і зробив. Офісний телевізор було вбудовано у шафу. Він користувався пультом дистанційного керування.
  
  
  CNN вели прямий ефір із цією історією. Вони транслювали зйомку центру Манхеттена з висоти пташиного польоту. У кадрі був Медісон-Сквер-Гарден. На березі Гудзона стояла скляна головоломка, яка була центром Джейкоба Джавітса. Це виглядало так, начебто тисяча дзеркал випала з мільйона рам.
  
  
  Але на схід від нього лежала купа руїн, що димили, що займала цілий міський квартал. Кам'яні уламки. І серед диму та пожеж генеральний поштмейстер Сполучених Штатів міг розглянути широкі, потріскані сходи, схожі на щось із стародавнього Риму, а на них усюди валялися уламки двадцяти коринфських колон Головного поштового відділення, найбільшої поштової установи у всій країні.
  
  
  У той самий момент, коли в роті пересохло, загуло інтерком, і приглушений голос секретаря сказав: "Президент Сполучених Штатів на лінії 1".
  
  
  Розділ 12
  
  
  
  
  Сонце сідало за спиною Гарольда Сміта, коли його система без попередження подала звуковий сигнал.
  
  
  "Що це?" - спитав Римо, що повернувся на зелений вініловий диван. Майстер Сінанджу маячив за спиною Сміта, не бажаючи поступатися своїм почесним місцем поруч із людиною, яку він називав Імператором.
  
  
  "Вхідний бюлетень".
  
  
  Сміт відключив файли електронної пошти та вивів бюлетень AP.
  
  
  Нью-Йорк, Нью-Йорк - Вибух у головному поштовому відділенні (AP)
  
  
  Потужний вибух пролунав у центрі Манхеттена о 4:44, знищивши Головне поштове відділення та поштове відділення на П'ятій авеню. На місці події працюють рятувальні команди. Цифри втрат невідомі, але є побоювання, що кількість загиблих буде більшою.
  
  
  "Боже мій!" - прохрипів Сміт.
  
  
  - У чому справа, Смітті? - спитав Римо, підводячись з дивана.
  
  
  "Головне поштове відділення в Нью-Йорку було зруйноване вибухом. Сила вибуху, мабуть, була величезною".
  
  
  "Це великий заклад на П'ятій авеню з усіма колонами?"
  
  
  "Це було", - тупо сказав Сміт.
  
  
  "Що, чорт забирай, відбувається?" - Запитав Римо. "Навіщо комусь знадобилося підривати ціле поштове відділення?"
  
  
  "Можливо показати, що це можна зробити".
  
  
  "А?"
  
  
  "Принаймні людина чи люди, відповідальні за вибухи поштових скриньок, щойно максимально ретельно заміли свої сліди".
  
  
  "З ким ми боремося – з мусульманськими терористами чи зі США. Поштова служба?"
  
  
  Сміт вийшов із AP bulletin, і його очі були суворими.
  
  
  "Я вважаю, що ми боремося з обома".
  
  
  "Обидва?"
  
  
  "Цей обліковий запис електронної пошти наводить на думку про терористичну мережу мусульманських фундаменталістів. Аль Ладін явно належить до цієї групи. І він був співробітником поштового відділення".
  
  
  "Так..."
  
  
  "Можливо, інші члени його осередку також є співробітниками поштового відділення".
  
  
  "Знаєте, це могло б багато пояснити. Наприклад, усі ці листоноші, що відправляють пошту".
  
  
  "Поштові"? - спитав Чіун.
  
  
  "Так вони це називають", – сказав Римо. "Коли листоноша божеволіє і починає вбивати інших листоноші, вони називають це "відправленням пошти"."
  
  
  Чіун погладив свою клочковату бороду, його примружені очі стали задумливими.
  
  
  "За часів Олександра гінці часто прибували збожеволілими від спраги та виснаження. Для них було дуже поширеною справою класти послання, яке вони несли, до ніг свого короля і вмирати на місці".
  
  
  "Це тому, що їм довелося пробігти босоніж три чи чотири тисячі миль, щоб донести повідомлення".
  
  
  "У ті дні це було не так далеко", - пирхнув Чіун. "Якийсь грецький писака одного разу сказав про посланців з Персії, що ні темрява, ні холод, ні дощ не могли утримати їх від виконання своїх обов'язків".
  
  
  "Хіба це не девіз поштового відділення?" - Запитав Римо.
  
  
  "Запозичено у Геродота", - сказав Сміт.
  
  
  "Так, це був грек", - сказав Чіун.
  
  
  "Згідно з цими файлами, цей осередок працює менше року", - додав Сміт.
  
  
  "То чому ж вони почали діяти тільки зараз? Чого вони хочуть?" - Запитав Римо.
  
  
  "Якщо я не помиляюся у розумінні подій на Манхеттені, вони роблять заяву".
  
  
  "Заява. Про що?"
  
  
  "Що вони існують. Що вони можуть безкарно завдавати нам ударів".
  
  
  "Саме так думали фанатики, які стояли за вибухом у Світовому торговому центрі. Подивіться, де вони зараз. Усі гниють у федеральній в'язниці, включаючи Глухого мулу".
  
  
  "Я повинен повідомити президента про наші знахідки", - сказав Сміт, потягнувшись до ящика столу. Звідти дістав вишнево-червоний телефон, стандартну настільну модель, за винятком того, що на порожньому циферблаті був відсутній циферблат або клавіатура. Він поклав його на робочий стіл.
  
  
  "Я припускаю, що він уже отримав звістку", - сухо сказав Римо, коли Сміт підняв слухавку і приклав її до вуха.
  
  
  Сміт чекав. Виділена лінія активувала ідентичний телефон у спальні Лінкольна у Білому домі простою дією Сміта, який зняв слухавку. Лінія голосно задзвонила у вусі Сміта. І задзвонила. І подзвонили.
  
  
  Нарешті на лінії пролунав жіночий голос. "Хто це? Хто на іншому кінці дроту? Це Сміт? Говоріть голосніше. Я знаю, що ви там. Я чую, як ви хрипіте".
  
  
  "Ми загинули!" Чіун завив. "Це настирлива королева!"
  
  
  Почервонівши, Сміт повісив слухавку: "Очевидно, його немає у резиденції", - нервово сказав він.
  
  
  "Ймовірно, у передвиборчих перегонах намагаються зібрати кілька останніх голосів", - пробурчав Римо.
  
  
  "Йому доведеться повернутися до Вашингтона", - сказав Сміт. "Це надто важливо".
  
  
  "Буде занадто пізно рятувати його приречене президентство", - наспіваючи сказав Майстер синанджу.
  
  
  "Що змушує вас так казати?" — спитав Сміт, повертаючись.
  
  
  "Бо ті, хто сидить на Орлиному троні, за своєю природою приречені. Я живу в цій могутній країні вже багато років. Я бачив, як президенти приходять і йдуть, як ненадійні візирі. Я знаю їх напам'ять. Неголений президент. Самозванець. Арахісовий. фермер. Пожирач драже. Невиразний. Ненажера. Скажи тільки слово, і ми назавжди позбудемося цієї черги дурнів.
  
  
  "Ми залишаємось осторонь виборів", - категорично заявив Сміт.
  
  
  Чіун надав своєму голосу змовницький відтінок. "У вас є влада знищити їх".
  
  
  Лимонно насупившись, Сміт повернувся до електронної пошти.
  
  
  Римо прошепотів Майстру синанджу: "Тобі ніколи не набридає намагатися?"
  
  
  "Той, хто перестає намагатися, сам провокує свою поразку. Той, хто ніколи не здається, не може бути переможений".
  
  
  "Той, хто доводить свого імператора до божевілля, може знайти свої шовкові спідниці на вулиці".
  
  
  Чіун напружився. "Він би ніколи..."
  
  
  "Ми всі витратний матеріал у цьому автобусі", - сказав Римо з тонкою усмішкою.
  
  
  Обличчя Майстра Сінанджу напружилося, він узяв своє праве зап'ястя у ліву руку, а ліве – у праву. Рукави його кімоно ковзнули вздовж передпліч і зійшлися разом, приховавши обидві руки та нефритову накладку для нігтів, яку Чіун носив як знак ганьби. Риси його обличчя набули м'якої непроникності.
  
  
  Низький гарчання, що вирвався з горла Сміта, привернув їхню увагу.
  
  
  "Знайшли щось цікаве?" - Запитав Римо.
  
  
  "Схоже, це рецепт саморобної бомби з аміачним добривом, схожою на ту, що зруйнувала будівлю Альфреда П. Мурра в Оклахома-Сіті".
  
  
  "Оце великий сюрприз".
  
  
  "Бомба, головним стабілізуючим компонентом якої є небажана пошта", - додав Сміт.
  
  
  "Без жартів".
  
  
  "А ось плани наповнити поштову вантажівку цією сумішшю".
  
  
  "Бомба у поштовій вантажівці?"
  
  
  "Так. І я б тримав парі, що така зброя була причиною катастрофи у Головному поштовому відділенні".
  
  
  Очі Сміта раптово застрибали за склом окулярів. "Боже мій!"
  
  
  "Ви продовжуєте це говорити. Скільки разів ви можете дивуватися з того, на що здатні ці хлопці?"
  
  
  "Я переглядаю одну із заяв, відправлених факсом до ФБР після сьогоднішніх вибухів поштових скриньок".
  
  
  "І що?"
  
  
  "Кілька було отримано. Дехто прийшов від звичайних терористичних груп і джихадистів. Про кілька організацій, про які ніколи раніше не чули, таких як "Орли Аллаха" та "Воїни Бога".
  
  
  Римо подивився на Чіуна. "У.О.Г.?"
  
  
  Майстер Сінанджу знизав плечима. "Хіба посланці Аллаха зазвичай не воги?"
  
  
  "Вельми ймовірно, що ці нові групи насправді є однією і тією ж", - продовжив Сміт. "Серед близькосхідних терористичних угруповань поширена практика діяти під кількома назвами, щоб заплутати проблему і здаватися більш численними та загрозливими, ніж вони є насправді. Одна нова група назвала себе Ісламським фронтом за APWU. Це назва на цьому факсимільному файлі".
  
  
  "Що означає "APWU"?"
  
  
  "Погляньте самі".
  
  
  Римо так і вчинив. Він глянув. Потім глянув знову. "Хіба це не...?"
  
  
  "Зображення орла, яке ми бачили раніше, так. Тепер я впізнаю його. Це нова емблема поштової служби Сполучених Штатів. Але подивіться під ним".
  
  
  Погляд Римо кинувся туди, куди показував кістлявий палець Сміта. Він прочитав уголос. "Ісламський фронт американської профспілки поштових працівників". Терористична група проникла до профспілки листоноші?"
  
  
  "Ні, все набагато серйозніше".
  
  
  Сміт різко обернувся у своєму кріслі. Воно повернулося до великого панорамного вікна. Сміт подивився повз них на протоку Лонг-Айленд, яка в згасаючому післяполудневому світлі ставала вогненно-жовтогарячою.
  
  
  "Терористичний осередок проник у поштову службу Сполучених Штатів", - сказав він, його слова були подібні до скрегочучого кременю. "Це означає, що вони можуть діяти в кожному місті, селищі та селі в країні, невідомі і нічого не підозрюючі. Одягнені в уніформу листоноші, вони можуть безперешкодно увійти в будь-яку громадську будівлю, від самого публічного офісного будинку до федерального об'єкта, що охороняється. Ніхто. не може ставити запитання листоноші. Я сумніваюся, що багато охоронців турбують себе проханням пропустити їх через металошукачі. Звичайно, ніхто не може зазирнути в їхню сумку. Пошта захищена від випадкового огляду”.
  
  
  Голос Сміта був глухим. Він дивився у простір, ні на що. Він розмовляв, та не з ними. Це було більше схоже на те, ніби він думав уголос.
  
  
  "За оцінками, в країні налічується чотириста тисяч поштових службовців. У деяких містах поштмейстер є єдиним представником уряду США. Практично в кожному місті є своє власне поштове відділення. У цій країні більше поштових відділень, ніж військових баз. Ці терористи мають теоретичні бази в кожному куточку країни.У їхньому розпорядженні урядові транспортні засоби.Практично на кожній вулиці в Америці є поштові скриньки, такі самі, як ті, що вибухнули сьогодні. Безпека. Жодна будівля не є безпечною”.
  
  
  "Так чого ж ми чекаємо? Давайте заберемо їх".
  
  
  Сміт вийшов із себе. "Як?"
  
  
  "Ви не можете відстежити їх через Інтернет?"
  
  
  "Вони спілкуються через автоматичний анонімний сервер, який передає їх повідомлення на кінцевий сервер, об'єкт Gates of Paradise. Усі ці файли електронної пошти зберігаються там, а не в системах, які використовували терористичні осередки для доступу до них".
  
  
  "Ви можете відстежити цей сервер?" - Запитав Римо.
  
  
  "У мене вже є. Це недалеко від Толедо, штат Огайо. Але я не можу перейти контрольним журналом до хост-сайту Gates of Paradise, не заходячи на сайт Toledo".
  
  
  "Тож давайте рухатися далі".
  
  
  "Я вже дав вказівку ФБР зайнятися цим. Ви потрібні мені для серйозної роботи, яка має бути".
  
  
  "Просто вкажіть нам правильний напрямок, і ми зробимо те, що у нас виходить найкраще", - сказав Римо.
  
  
  Чіун зробив грандіозний жест декоративним нефритовим гвоздодером. "Так, о Сміте. Вам варто тільки проінструктувати нас, і мусульманські голови впадуть до ваших ніг, як безліч гранатів, причому таких же червоних".
  
  
  "Без сумніву, Ел Ладін був водієм поштової вантажівки, яка підірвала головне поштове відділення, помітаючи сліди та вбиваючи себе в процесі. Це те, що роблять ці люди. Наступним буде діяти хтось інший".
  
  
  "Так. Якби ми тільки знали їхні справжні імена".
  
  
  Система знову подала звуковий сигнал і Сміт натиснув на безключову клавіатуру.
  
  
  "Ну ось, знову", - сказав Римо.
  
  
  Бюлетень був продовженням попереднього. Сміт переглянув його, одразу оцінивши як несуттєвий. "Це просто більше про перестрілку у залі суду в Оклахомі", - сказав Римо.
  
  
  Сміт нетерпляче переглянув текст. "Можливо, ми маємо зачіпку", - сказав він.
  
  
  "Що ви маєте на увазі?"
  
  
  "Згідно з цим, стрілець в Оклахома-Сіті, як вважають, був незадоволеним поштовим службовцем".
  
  
  "Тільки не ще один".
  
  
  "Вони всі збожеволіли", - сказав Чіун.
  
  
  "Це міг бути простий випадок, коли один поштовий працівник перейшов межу", - натягнуто сказав Сміт, працюючи за клавіатурою. "Це може бути не пов'язане з подіями у Нью-Йорку".
  
  
  "Не відповідає МО", - погодився Римо.
  
  
  "Якщо нам пощастить, попередні висновки ФБР були занесені до комп'ютера у відділенні ФБР в Оклахома-Сіті".
  
  
  "Чи працюватимуть вони так швидко?" "У наші дні всі завантажують файли на комп'ютер".
  
  
  "Крім тебе і мене, мабуть, Папочка?"
  
  
  Чіун пирхнув: "Я не потерплю вантажівки з машинами, які сигналять, як буркотлива дружина".
  
  
  Сміт так люто натискав на клавіші, що його пальці, вибиваючи плоскі білі літери та цифри на столі, змушували їх на мить спалахувати.
  
  
  "У мене дещо є!" хрипко сказав він. Вони стовпилися довкола.
  
  
  На екрані з'явилася комп'ютерна форма ФБР, заповнена. Їхні очі пробіглися по записах. Майже одночасно вони зупинилися на одному рядку. Вона була озаглавлена "Ім'я підозрюваного".
  
  
  Ім'я, надруковане на жовтому рядку, що світиться, було всім їм знайоме: Джозеф Кемел.
  
  
  Розділ 13
  
  
  
  
  Можливо, було неминучим, що Юсефа Гамаля стали називати Абу Гамалін - "Батько верблюдів".
  
  
  Навіть будучи хлопчиком, він демонстрував силу свого тезки, верблюда. У нього були верблюжі плечі. Його кучеряве волосся також нагадувало товсту верблюжу шерсть. І, можливо, не так помітно, у нього був видатний ніс верблюда.
  
  
  Він теж мав могутній ніс. Це було перше, що кидалося у вічі в Юсефі Гамалі, що згодом став відомим як Абу Гамалін.
  
  
  Тому не було нічого дивного в тому, що ранні роки інші палестинські хлопчики прозвали його Аль Махур - "Ніс".
  
  
  "Це непоганий бойовий псевдонім", - сказав батько.
  
  
  "Це не ім'я воїна", - нарік Юсеф.
  
  
  "Є речі і гірші, які можна назвати", - сказав його батько дивним тоном. Він дивився в обличчя Юсефа, коли той вимовляв ці доленосні слова. І Юсеф пам'ятав, як подумав, що коли він дивився на своє обличчя, то, мабуть, дивився на свій ніс. Цього було неминуче. Все одно, що дивитися на небо і бачити сонце. На той час, коли Юсефу виповнилося тринадцять, його голос ще не зламався, а волоски на нижній частині тіла були тонкими й невражаючими. На той час він убив кількох людей, бо саме так робили в ті дні палестинці його віку. Бо інтифада була в розпалі на окупованих територіях, де сіоністська освіта була найбільш вразливою. Його вміння вбивати ізраїльтян привернула увагу "Хезболли", і Юсефа викликали до Лівану, де він встановив контакт з іншими такими ж, як він. Там, на берегах Нахр-аль-Маута – Річки Смерті – він навчався смертоносного мистецтва, носив камуфляж та картату кафію на обличчі.
  
  
  Це були славні дні, наповнені кровопролиттям та каліцтвом. Незважаючи на все це, Юсеф цілком очікував на смерть. Він пристрасно хотів померти. Він молився Аллаху Милосердному, щоб той помер у смертельній сутичці, бо його вчили, що браму Раю можна відкрити, тільки розбивши їх черепами сіоністів.
  
  
  Юсеф був відповідальний за те, що багато сіоністських черепів втратили тіло в тій пекельній дірі, яку його рід перетворив у Бейруті.
  
  
  Коли ситуація неминуче повернулася проти палестинської справи, і ОВП зрадила "Хезболлу" і прийняла сіоністського ворога, Юсеф виявив, що він не мертвий, а навіть дуже живий. Він був розчарований. Він хотів померти. Він жадав смерті. Релігійний лідер "Хезболли" навчив його, що стати мучеником – це те, що треба прийняти всім серцем.
  
  
  "Мученику автоматично надається вхід до раю", - запевнили Юсефа. "У Раю немає важкої праці, немає холоду, немає болю. Кожен чоловік носить зелений шовк, а найсолодший виноград завжди в межах досяжності".
  
  
  "А як щодо жінок?" Запитав Юсеф.
  
  
  "У Раю кожному благословенному дістається по сімдесят дві незаймані, яких не чіпав ні людина, ні джин. Їх називають гуріями. І вони належать виключно мученикові".
  
  
  "Сімдесят два?" - спитав Юсеф, натхненний своїми перспективами.
  
  
  Таким чином, опинившись у таборі для військовополонених ОВП, який все ще живе заради своїх нецілованих гурій, які чекають на нього в Раю, тільки посилив ситуацію. Тут він більше не був страшним Носом, а лише Юсефом Гамалем, без куль і без надії.
  
  
  "Я ніколи не танцюватиму з моїми гуріями, що гниють у цьому чумному місці", - поскаржився він колезі-борцю за свободу "Хезболли".
  
  
  "Я чув, що в Афганістані є великі можливості", - сказав його товариш-палестинець.
  
  
  "Афганістан?"
  
  
  "Так. Безбожні росіяни були вигнані. Це джихад".
  
  
  Юсеф помітно прояснився. "Священна війна! Вбиваємо євреїв!"
  
  
  "В Афганістані немає євреїв".
  
  
  "Що в цьому хорошого?" Поскаржився Юсеф. "Афганські черепи не зламають браму раю".
  
  
  "Це не те, що говорять мулли та імами".
  
  
  Юсеф енергійно похитав головою. "Ні, буде потрібно занадто багато афганських черепів, щоб відкрити мені доступ до Раю. У мене немає можливості все своє життя мучитися. Яка користь від мене буде слухняним гуріям, якщо я занадто старий і немічний, щоб любити їх? Ці жінки чекають від мене певних чоловічих обов'язків”.
  
  
  "Якщо ви передумаєте, поговоріть із Муззамілем. Він простежить, щоб ви дісталися Афганістану".
  
  
  Врешті-решт Юсефа Гамаля здолала нудьга, і він познайомився з таємничим Муззамілем. "Мене цікавить Афганістан", - пояснив Юсеф. "Я розумію, що можливості для мучеництва там дуже великі".
  
  
  Музаміль мав дуже густу бороду і блискучі опалові очі, які відразу ж потрапили точно в центр обличчя Юсефа.
  
  
  "У вас цікавий ніс".
  
  
  "Дякую, але як щодо Афганістану?"
  
  
  "Це дуже єврейський ніс".
  
  
  І почувши цю образу, Юсеф Гамаль схопив образника за горло і спробував відірвати йому голову.
  
  
  Прийшли інші й відкинули його від Муззаміля. "Він гаряча голова, пробач його, о Муззаміль".
  
  
  "Він палестинець. Це одне й те саме", - сказав Музаміль, коли рум'янець повернувся на його смагляве бородате обличчя. Його голос звучав здавлено, але в тоні не було страху чи гніву.
  
  
  "Іноді корисно мати єврейський нюх", - сказав Музаміль Юсефу, який швидко відштовхнув своїх співвітчизників та зробив ще один випад у бік ненависного Музаміля.
  
  
  На цей раз Муззаміль був готовий до нього. Юсеф, який звик боротися з автоматами Калашнікова та РПГ, не очікував, що щось таке низинне, як кулак, покладе його. Правду кажучи, він ніколи не бачив кулака, який стикнувся з зарослим щетиною кінчиком його підборіддя.
  
  
  Коли він прийшов до тями, над ним схилився Музаміль. "Твій ніс не зламаний. Це добре".
  
  
  "У мене щелепа як бите скло", - приголомшено пробурмотів Юсеф.
  
  
  "Це заживе. Для того, що чекає на вас попереду, вам знадобиться ваш сіоністський нюх".
  
  
  "Я їду до Афганістану?"
  
  
  "Ні. Це для гарматного м'яса та інших дурнів. На тебе маю особливі плани".
  
  
  Тієї ночі Юсефа потай вивезли з табору. Довга низка поїздок на "Лендровері", човні та верблюді привела його в місто мінаретів, яке він не впізнав.
  
  
  "Що це за місто?"
  
  
  "Тегеран".
  
  
  "Я в Ірані!"
  
  
  "Так".
  
  
  "Ви перс?"
  
  
  "Так. Моє справжнє ім'я Абуф".
  
  
  Юсеф Гамаль насупився. Це правда, що перси поклонялися Аллаху, а їхній лідер аятола був побожним мусульманином. Але вони були персами, а чи не арабами. Це була зовсім інша річ.
  
  
  "Для майбутньої роботи вам знадобиться нове ім'я".
  
  
  "Абу Гамалін", - швидко сказав Юсеф.
  
  
  "Це гарна назва для ведення терористичних кампаній і поширення комюніке та погроз, так. Але я думав про контактне ім'я для наших файлів".
  
  
  "Це не буде ім'я, яке я використовую?"
  
  
  "Ні, це буде лише для внутрішнього користування".
  
  
  "Тоді мені байдуже, як мене звуть", - відрізав Юсеф.
  
  
  "Добре", - сказав перс Абу, який повідомив йому, що відтепер його кодовим ім'ям буде єврей Юсеф.
  
  
  Єдине, що завадило Юсефу Гамалю задушити ганебного персу на місці, була присутність озброєних вартових Ісламської революції.
  
  
  "Ви поїдете в Америку", - сказав Абу, коли Юсеф заспокоївся.
  
  
  "Я ніколи не поїду до Америки. Це неісламське місце".
  
  
  "Там ви подасте на нас заяву. громадянство".
  
  
  "Ніколи! Я хотів би спочатку згоріти в пеклі".
  
  
  "Ви отримаєте роботу і спатимете", - незворушно продовжував Абуф.
  
  
  "Що це за накази для воїна?"
  
  
  "Робота підтримуватиме вас, доки вас не покличуть. Сон, про який я говорю, буде сном сплячого агента".
  
  
  "Як довго я маю спати?"
  
  
  "Поки вам не скажуть прокинутися".
  
  
  "У чому полягатимуть мої обов'язки на той час?"
  
  
  "Хоч би що було вирішено тоді. Тому що ви можете спати довго".
  
  
  Насправді минуло шість років. Так довго, що єврей Юсеф задумався, чи не забули його владні перси. Інтифада закінчилася. Багато хто став мучениками. Війна у Перській затоці теж пройшла. Юсеф пропустив усе це. Найгірше, він був скромним американським громадянином, що водить таксі в Нью-Йорку, неодруженим і нереалізованим.
  
  
  То була жахлива доля. Всі його друзі, як він чув, були мертві і вже в Раю, в безпеці, в обіймах Аллаха. І він застряг, борючись із зрадницьким рухом і розвозячи євреїв по місцях призначення, як якийсь погонич верблюдів за старих часів.
  
  
  Дзвінок надійшов посеред ночі, за шість місяців після вибуху у Світовому торговому центрі.
  
  
  "Ми збираємо армію", - сказав м'який голос.
  
  
  "Хто це?" Сонно спитав Юсеф.
  
  
  "Абуф попросив мене зв'язатися з вами".
  
  
  "Фуф! Де він?"
  
  
  "В раю".
  
  
  "Йому пощастило. Тому що я живу в Хобокені. Місці, яке гірше самого Ада".
  
  
  "Приходь у мечеть Абу аль-Калбін у Джерсі-Сіті, Юсеф Вибраний".
  
  
  "Чому?"
  
  
  "Тому що ми створюємо секретну армію, щоб розтрощити Великого сатану".
  
  
  Тепер Юсеф достеменно знав, що розмовляє з іншим персом. Бо тільки перси говорили про Великого Сатану. Але він все одно погодився поїхати. Водіння таксі в Нью-Йорку поступово зводило його з розуму.
  
  
  Мечеть Абу аль-Калбін була мечеттю на вітрині магазину в центрі брудного місця під назвою Джерсі-Сіті, не дуже далеко від мерії. Юсеф сів на поїзд PATH до зупинки Journal Square і пішов пішки, як було зазначено, бульваром Кеннеді.
  
  
  Сусідство було неприємним, але такою була доля мусульман, які приїхали жити до Америки. Справедливості не було. Ні разу таксомоторна компанія, в якій працював Юсеф, не давала йому вихідних у п'ятницю і не дозволяла зупинитися обличчям до Мекки для щоденних молитов.
  
  
  Біля дверей його зустріло обличчя єгиптянина, якого він не знав. Але темні очі чоловіка вибухнули, наче дізнавшись. Потім вони звузилися від гніву та огиди.
  
  
  "Іди, єврей. Ніхто з вас нам тут не потрібен".
  
  
  "Я не..."
  
  
  Прості двері зачинилися перед його носом. Роздратований Юсеф постукав знову.
  
  
  "Йди, сіоністська освіта", - сказали йому.
  
  
  "Я не єврей, але Абу Гамалін, якого бояться".
  
  
  "Брехня".
  
  
  "Це правда. Присягаюся бородою пророка".
  
  
  "Якщо ви кажете правду, назвіть своє секретне кодове ім'я".
  
  
  "Я ж сказав вам. Я Абу Гамалін".
  
  
  "У мене в списку немає такого імені, єврею".
  
  
  "Я не єврей. Мене іноді називають Аль Махур".
  
  
  "У мене тут немає Аль-Махура. Можливо, ти намагаєшся проникнути в якусь іншу мечеть, єврейський собака".
  
  
  "Востаннє я прийшов за покликом. Не проганяйте мене ганяти хасидів, поки я не збожеволію від божевілля".
  
  
  "І востаннє я питаю вас, яке кодове ім'я вам дали, якщо воно вам було дано".
  
  
  Ображений до глибини душі Юсеф Гамаль розвернувся б і пішов додому. Але він так довго спав. Він більше не хотів спати. Він хотів хвилювання. Він хотів знову відчути себе молодим. Він жадав сильної твердості автомата Калашнікова в руках і запаху крові невірних на вітрі.
  
  
  Отже, він стояв на ганку мечеті Абу аль-Калбін, ламаючи голову. Яке ім'я коду йому дали? Це змусило його кров закипіти від люті, коли він уперше почув це. Він був такий ображений самим звуком, що вигнав його зі своєї пам'яті. Тепер він благав Аллаха знову розблокувати його пам'ять, щоб він міг вимовити зневажені слова вголос.
  
  
  Потім до нього дійшло.
  
  
  "Я згадав!" - крикнув він через зачинені двері. "Тепер я згадав! Мене звуть Юсеф єврей! Ви чуєте? Це Юсеф єврей. Відкрийте".
  
  
  "Ви визнаєте, що ви єврей?"
  
  
  "Ні, мене звуть Юсеф єврей. Це моє кодове ім'я".
  
  
  "Євреям не дозволяється входити до святого храму Аллаха. Це святе місце. Іди, або ми виб'ємо тобі зуби у твоєму брудному роті".
  
  
  Потім пролунав новий голос. Глибокіший, невиразно знайомий. Після того, як він заговорив, Юсеф упізнав його. То був телефонний голос.
  
  
  "Його чекають. Впустіть його".
  
  
  Двері відкрилися. Юсеф обережно зазирнув усередину. Лежали густі тіні.
  
  
  Голос сказав: "Увійдіть, той, хто надто довго спав". І ввійшов Юсеф Гамаль.
  
  
  Кімната була погано освітлена. Була ніч. Свічки не горіли.
  
  
  "Ти останній обраний, на якого чекають", - сказав голос. "Входь, Шукач Світла, і йди".
  
  
  "Я слідкую".
  
  
  Інші тіні скупчилися навколо. Юсеф відчував на собі тяжкий погляд. Насправді на своєму носі.
  
  
  "Чи дозволено єврею зустрічатися з муллою?" - Запитав підозрілий голос.
  
  
  "Він не єврей, але його тільки так назвали", - сказав голос із телефону.
  
  
  "У нього єврейський ніс".
  
  
  "Його ніс - його квиток до раю. Позаздріть йому, ви, менші носи".
  
  
  "Я волію, щоб мене називали Абу Гамалін", - сказав Юсеф, розправляючи плечі.
  
  
  Пролунав чийсь голос. Інший назвав його Гамаль Махур.
  
  
  Юсеф образився б, якби не те, що він не знав цих людей, і, принаймні, "Верблюжий ніс" було краще, ніж коли його називали Юсефом євреєм.
  
  
  Їх провели в кімнату, куди падало слабке світло зі слухового вікна, затягнутого мусліном, щоб приховати від сторонніх очей. Їм вказали на молитовні килимки, і вони стали навколішки в молитовній позі, включаючи високу тінь, чий голос Юсеф чув по телефону.
  
  
  Коли все стихло, запалили свічку. Вона обпливла, у її болісно-жовтому світлі було видно екран. За екраном виднілася тінь людини, що сидить. Фігура була округла, голова обрамлена окладистою бородою.
  
  
  "Істинно віруючі, ми говоритимемо тут англійською, тому що деякі з вас знають фарсі, а інші арабська, але не обидва".
  
  
  Голос мав дивний акцент. Музичний, голосні дивні. Юсеф, який знав мало персів, вирішив, що, мабуть, саме акцент робить англійську такою нудотно-солодкою для його вух. Або, можливо, це був контраст із гнусовою англійською мешканцями Нью-Йорка, з якими він так довго жив.
  
  
  "Навіть вам, правовірним, має бути відмовлено в баченні мого святого лику", - почав голос. "Дивитись на мене харам - заборонено. Моє справжнє ім'я ніколи не буде вам відомо. Дехто називав мене своїм муфтієм. Глухий мулла».
  
  
  Навколо прохачів промайнув подих здивування.
  
  
  Юсеф був вражений. Всі істинно віруючі знали про Глухого мулла, перського священнослужителя, якого ганьбили на Заході за його заклики проти всього західного. Говорили, що він особисто сконструював пекельний пристрій, призначений для знищення єгипетської маріонетки Мубарака, але він вибухнув у нього в руках. Його виживання вважалося даром Аллаха та знаком його святості. Оскільки мулла повністю втратив слух в одному вусі, а в іншому – лише частково. Що ще більш вражаюче, саме Глухий мулла організував підприємство, яке мало не обрушило Світовий торговий центр, а також зруйнувало тунелі Лінкольна та Холланда, за винятком деяких прикрих подій, які призвели до затримання змовників, випадково посадивши Глухого мулу у федеральну в'язницю.
  
  
  Роздумуючи над цими історіями, Юсеф помітив, що людина за ширмою тримала в одній руці слухову трубу. То був Глухий мулла. Справді.
  
  
  "Ви, хто спав на цій невіруючій землі, тепер покликані прокинутися. Бо збирається армія віруючих, і ви будете її солдатами".
  
  
  "Хвала Аллаху", - палко сказав чоловік. То був телефонний абонент, зрозумів Юсеф.
  
  
  "Хвала Аллаху", - присягнувся інший чоловік.
  
  
  "Так, хвала Аллаху, що ви дожили до цього дня", - сказав Глухий мулла. "Ви всі були обрані за вашу відданість, вашу лютість, вашу мужність і вашу здатність безперешкодно існувати на ворожій землі. Ви всі громадяни США. Це важливо. Коли багато років тому було розроблено цей план, не розуміли, наскільки він важливий. Але здобуття громадянства Сполучених Штатів - необхідний крок до вступу до армії, яка зламає американцям хребет у багатьох місцях.
  
  
  "Щоб ви всі зрозуміли своє завдання, необхідно, щоб ви всі зрозуміли стан речей, що стосується маршу ісламу".
  
  
  Вони уважно слухали.
  
  
  "Ви всі знаєте, що перша спроба принести джихад в Америку закінчилася повним провалом. Попередня спроба провалилася. Вони зганьбили іслам своєю низькою некомпетентністю. Вони робили помилки. Їм не вдалося зруйнувати вежі-близнюки Світового торгового центру. Інші їхні осередки також зазнали невдачі у виконанні важливих завдань, таких як руйнування мостів і тунелів та інших законних цілей. Як наслідок, багато хто сміявся над нашою справою, називали нас дурнями. Не більше.
  
  
  "Хвала Аллаху", - сказав інший чоловік.
  
  
  "Вистачить нас насмішок. Бо ми знайшли інший, більш вірний шлях. Той, який приведе нас до перемоги над невірними. Ви не самотні серед істинно віруючих. Наше число збільшується. Навіть американські ЗМІ зазначили, що ми, мусульмани, чисельно переважаємо єпископалів і пресвітеріан. Через кілька років ми перевершимо євреїв. Але ми не можемо чекати цього дня. Ми повинні почати завдавати ударів по їхньому м'якому підчерев'ю”.
  
  
  "Як, про Святу?"
  
  
  "Так, ми з вами".
  
  
  Була піднята широка рука. "Терпіння. Моя розповідь ще не закінчена".
  
  
  Вони заспокоїлися, їхні тіла нахилилися вперед у нетерпінні. Стало чути їхнє дихання. "Зовсім недавно у місті під назвою Оклахома була зруйнована будівля. У цьому звинуватили нас, хоча ми були справді ні в чому не винні".
  
  
  "Це ознака антиісламського вірусу, який заражає Америку!" Юсеф вигукнув.
  
  
  "Ні, це було добре, що нас звинуватили. Бо, хоч це образа Аллаха, дітьми якого ми є, набагато важливіше, щоб невірні боялися нас. Але згодом з'ясувалося, що невірні самі були відповідальні за це неподобство".
  
  
  "Це не образа, якщо вона торкається невірних", - припустив чоловік.
  
  
  "Обурювально, що невірні успішніші в завданні ударів по цілям невірних, ніж ми, які були помазані Аллахом на цю справу".
  
  
  Ропот по залі погодився, що насправді це було обурливо.
  
  
  "Довго я розмірковував над цією головоломкою. Багато роздумів я вклав у цю проблему. Невірні більше не бояться нас. Як, питав я себе, я міг би вселити страх у боягузливі серця? , коли вони запекли свої серця проти нас?"
  
  
  "Вони ніколи не приймуть іслам!" Юсеф сплюнув. "Звертати їх - марна трата часу. Натомість їх треба зрадити мечу!"
  
  
  "Серця, які вони запекли, - це не їхні фальшиві серця, що б'ються в їхніх грудях, а серця їх уряду. Їхні федеральні будівлі. Їхні будівлі судів. Ці місця зла, в яких нам відмовлено".
  
  
  "О", - сказав Юсеф, який тепер зрозумів.
  
  
  “Я думав про те, як проникнути в ці місця, щоб ми могли знищити їх зсередини. Довго я молився Аллаху, щоб він просвітив мене. не впоралися із цим завданням”.
  
  
  "Ми рівні, Свята Людина".
  
  
  "Ми більші, ніж рівні. Ми мусульмани".
  
  
  "Ми готові померти".
  
  
  "Так, ви готові померти", - сказав Глухий мулла. "Але чи готові ви досягти успіху?"
  
  
  "Так Так".
  
  
  "Добре. Тому що перед вами наступний крок".
  
  
  "Що це?" Запитав Юсеф:
  
  
  І свічка була задута швидким рухом навислої слухової труби, і завіса опустилася перед темною фігурою Глухого мулли.
  
  
  Засвітилося світло. Від нього боліли очі. Коли Юсеф опустив погляд, перед його схрещеними ногами лежали ручка та пачка паперів.
  
  
  "Що це?" спитав він уголос.
  
  
  "Це називається іспитом. Щоб зробити наступний крок, ви повинні його скласти".
  
  
  Юсеф взяв папери. Читаючи, він насупився. "Я розумію слова, але питання важкі".
  
  
  "Так", - сказав інший. "Це складніше, ніж пройти тест на громадянство. Ви повинні запам'ятати всілякі безбожні поняття".
  
  
  "Проте, - долинув мелодійний голос Глухого мулли через фіранку, - ви зробите все, що у ваших силах".
  
  
  Юсеф підняв руку. Потім він зрозумів, що Глухий мулла не може його бачити, тому сказав: "У мене питання, Святий".
  
  
  "Запитай це".
  
  
  "Чи можемо ми шахраювати?"
  
  
  "Так. Шахрайство дозволено Аллахом, який благословив це підприємство".
  
  
  І Юсеф, і решта посміхнулися. Поки вони могли шахраювати, успіх був можливий.
  
  
  Саме в цей момент Юсеф добре розглянув своїх побратимів по вірі. Страх торкнувся його очей. Ці люди не були схожі ні на арабів, ні навіть на персів. Вони були надто білими. Навіть єгиптянин, побачений у ясному світлі, виглядав неправильно. Його волосся було рудим, як у хрестоносця. Двоє чоловіків були чорношкірими, не кавово-чорного кольору з Лівії, а ебенового кольору з нижньої Африки.
  
  
  Помітивши, що очі інших дивно дивляться на нього у відповідь, Юсеф випалив: "Я не єврей. Насправді, це лише мій ніс. Я семить, як і багато хто з вас. Це семітський ніс, а не єврейський. Є дуже велика. різниця”.
  
  
  Тієї ночі всі складали іспит, і хоча вони обдурили наймогутніших, як того побажав би їм Аллах, ніхто не здав.
  
  
  "Ми зазнали невдачі?" - спитав єгиптянин із вогненним волоссям.
  
  
  "Ні", - відповів Глухий мулла. "Це не справжнє випробування, бо його можуть дати тільки генерали, які контролюють армію невірних, в яку ми прагнемо запровадитись".
  
  
  "Що це за армія?"
  
  
  "Найстрашніша армія на цій ненависній землі". Юсеф сказав: "Це морська піхота. Їх бояться найбільше".
  
  
  "Морські піхотинці були розгромлені в Лівані", - нагадав Глухий мулла.
  
  
  "Це військово-морський флот", - сказав інший. "На флоті є воїни, яких називають морськими левами і які можуть плавати під водою, як риби, і виринати із самої води, щоб творити злі, неісламські речі".
  
  
  "Ви не станете морським котиком", - наспіваючи промовив Глухий мулла через свою фіранку.
  
  
  "Тоді ким ми будемо?" – вголос поцікавився чоловік. "Ми не можемо бути армійцями. Всім відомо, що Армія складається із свиней".
  
  
  "Їх називають буркунами", - сказав Глухий мулла. "Не свині".
  
  
  "Яка армія, про імам?" - благали вони його. Потім принесли уніформу.
  
  
  Вони були сіро-блакитними. По сірих штанинах тяглася синя смуга у стилі мілітарі. А на грудях та плечі була нашивка із зображенням голови вражаючого орла. "Ми - Військово-повітряні сили!" він плакав.
  
  
  "Заткнися, єврей", - кисло крикнув якийсь чоловік. "Це не форма військово-повітряних сил".
  
  
  "Вони сині, і на них зображено орел. Безсумнівно, ми впровадимося у військово-повітряні сили".
  
  
  "Це не форма Військово-повітряних сил Сполучених Штатів. Зверніть увагу на нашивку. Що кажуть ініціали?"
  
  
  "USPS", - повільно промовив чоловік.
  
  
  "Ми парашутисти!" Вигукнув Юсеф. "Ми вистрибуватимемо з літаків і завдаватимемо ударів, коли захочемо! Хвала Аллаху".
  
  
  "Твої мізки в тебе в носі", - кислим голосом виплюнув в Юсефа вогненноволосий єгиптянин.
  
  
  "Нехай Аллах змінить ваше обличчя", - палко заперечив Юсеф. Двоє чоловіків схопились і випросталися.
  
  
  Глухий мулла різко ляснув у долоні. "У цьому святому місці не буде бійок. Пам'ятайте, що "іслам" означає "мир". Ми - люди світу, коли маємо справу один з одним".
  
  
  "Але люди смерті, коли мають справу з невірним", - сказав єгиптянин, який збирався вдарити Юсефа його верблюжим носом.
  
  
  "Ви не будете десантниками", - тихо сказав Глухий мулла. "Ініціали USPS означають Поштову службу Сполучених Штатів".
  
  
  У кімнаті запанувала тиша. Чоловіки подивилися один на одного, їхні обличчя спотворилися від замішання та сумніву.
  
  
  "Ми будемо листоношами?"
  
  
  "Ви будете Посланцями Мухаммеда", - оголосив Глухий мулла, встаючи.
  
  
  "Бустаджаї?" - спитав Юсеф.
  
  
  "Жодна уніформа не викликає більшого страху!" - проголосив Глухий мулла. "І більшої поваги. Надягнувши ці кольори, ви будете вільно допущені в свята святих невірного народу. Ніхто не буде ставити вам запитань. Ніхто не може кинути вам виклик. Бо їхня пошта священна для невірних. Ви присягнете у вірності могутньому генеральному поштмейстеру, але на насправді ви підзвітні тільки своєму імаму та Аллаху Співчутливому, Милосердному, якому має належати вся хвала”.
  
  
  "Я не можу бути листоношою", - скаржився Юсеф. "Я палестинець. Це зниження на посаді в очах Аллаха".
  
  
  "Як палестинець, ви жорстокий вбивця?"
  
  
  "Так. Я вбив багато ворогів".
  
  
  "Скажи мені, брате, кого ти боїшся?"
  
  
  "Ніхто".
  
  
  "Ви боїтеся ізраїльтян?"
  
  
  "Ніколи! Я вбивав ізраїльтян, як собак".
  
  
  "Якби я помістив вас у кімнату з двома дверима і сказав вам, що у вашому розпорядженні може бути будь-яка зброя і що ви повинні втекти через одні двері, і тільки через одні, які двері ви вибрали б? Той, за яким стоїть ізраїльський солдат , або той, за яким стоїть листоноша Сполучених Штатів?"
  
  
  "Обидва озброєні?" - спитав Юсеф. "З Uzis".
  
  
  Юсеф вагався. "Якщо вони обидва озброєні УЗД, я міг би убити ізраїльтянина першим. Або обдурити його, вдавши, що здаюся, і убити його, коли він послабить пильність. Але листоноша, якщо він озброєний, значить, він збожеволів. Хто може перемогти божевільного. ?"
  
  
  "Саме".
  
  
  "Божевільний є божевільний. Він не прислухається до голосу розуму, а тільки стріляє без розбору. Навіть у своїх".
  
  
  "Так", - сказав Глухий мулла. "Поштового працівника бояться, тому що його збожеволіли суворі вимоги неісламського життя. Він уб'є кого завгодно або що завгодно без докорів совісті".
  
  
  "Саме це я хочу сказати", - парирував Юсеф.
  
  
  Глухий мулла підняв голос, звертаючись до всіх. "Сьогодні. На Заході, якби американець ішов темною вулицею і зіткнувся з одним із вас, що закриває обличчя кафією, і поштовим працівником з пістолетом, американець віддався б на вашу милість, тому що він знає по дикому виразу очей поштового працівника, що там Ось чому ви будете носити цю уніформу, що вселяє страх, саме так ви проникнете в будівлі, в яких нам відмовлено через посилення американської системи безпеки. піднятися до самих зірок".
  
  
  Юсеф Гамаль подивився на уніформу дивними очима і запитав: "Хіба вони не мають великих шкіряних сумок?"
  
  
  "Вам усім видадуть шкіряні сумки, досить великі, щоб сховати саму смертоносну зброю. Ви будете розпорошені по всіх напрямках невірного народу, поки вас не активують. Також вам доведеться вступити до профспілки. Деякі з вас вступлять до Американської профспілки поштових працівників, інші - до Національну асоціацію листоноші. Деякі – до Національної асоціації сільських листоноші”.
  
  
  "Це невелика ціна за те, щоб поринути у лоно невірних", - проголосив Юсеф.
  
  
  "Ви також маєте змінити свої імена, щоб ще більше злитися з тими, кого ви знищите".
  
  
  "Американські імена?"
  
  
  "Так звичайно".
  
  
  Чоловік підвівся. Він ударив себе кулаком у груди. "Тоді я буду Аль Ладін".
  
  
  "А я Джихад Джонс", - сказав вогненноволосий єгиптянин.
  
  
  "Я наполягаю на тому, щоб бути Абу Гамаліном", – сказав Юсеф.
  
  
  "Ви не можете бути Абу Гамаліном", - сказав Глухий мулла.
  
  
  "Якщо це може бути Джихад Джонс, я можу бути Абу Гамаліном".
  
  
  "Я дозволю вам зберегти ваше справжнє ім'я, якщо ви обережні. Для нас ви будете Абу Гамалін. Але американцям ви будете відомі як Джозеф Кемел".
  
  
  І з невідомих Юсефу причин інші тихо сміялися в мечеті Абу Аль-Калбін.
  
  
  "Це краще, ніж інша назва", - сказав він, пом'якшившись.
  
  
  ЮСЕФ ГАМАЛЬ складав іспит на посаду поштового службовця, пройшовши лише інструктаж Глухого мулли і одягнувши сорочку, на зелених візерунках якої насправді були надруковані ключові відповіді арабським шрифтом, який був нечитаний для дурних західних очей.
  
  
  Це було в штаті Оклахома, в місті Оклахома, як наказав Глухий мулла і визначив Аллах. Робота Юсефа спочатку полягала в тому, щоб розкладати пошту по полотняних мішках і осередках. Це була дуже втомлива робота, а начальники були суворими наглядачами, що змусило Юсефа зрозуміти, чому деякі працівники час від часу божеволіли.
  
  
  "Це не тільки тому, що вони відвернулися від Аллаха", - сказав він Глухому муллі електронною поштою, безпечним способом зв'язку, яким вони всі користувалися. "Саме безглузді завдання, які вони змушені виконувати, виводять їх із рівноваги".
  
  
  "Але ви ладнаєте з безбожниками?" Глухий мулла написав у відповідь.
  
  
  "Дехто думає, що я єврей. Євреїв тут небагато, тому мене виділяють таким чином".
  
  
  "Це добре, тому що коли прийде призначена година, вони пам'ятатимуть тебе як єврея, а не Абу Гамаліна".
  
  
  "Коли проб'є годину, про імам? Я роздратований і турбуюсь серед цих невірних".
  
  
  "Скоро, скоро. Наберіться терпіння. Спочатку вам має бути вказаний маршрут".
  
  
  "Я дуже намагаюся, тому що ці поштові скриньки зводять мене з розуму. Нещодавно вони пофарбували стіни в огидний рожевий колір".
  
  
  "Подумайте про ісламську зелень".
  
  
  "Я думаю про зелене. Але я бачу рожевий. Куди б я не подивився, я бачу рожевий".
  
  
  "Стримуйте свій гнів. Зберігайте його. Коли настане час, він вирветься назовні".
  
  
  "У цьому й проблема", - надрукував Юсеф. "Чим більше я бачу рожеве, тим менше злюся".
  
  
  "Думайте про зелене. Пофарбуйте стіни свого будинку в зелений колір, щоб уночі ви могли розсіяти рожевий вплив християнства".
  
  
  Нарешті настала година, і Юсеф отримав свої інструкції.
  
  
  "Але федеральна будівля не на моєму маршруті", - заперечив Юсеф.
  
  
  "Це не має значення. Ваша форма забезпечить вам доступ. Ідіть та вбивайте тих, хто перебуває у дворі судді Ратберна".
  
  
  "Я чую і підкоряюся".
  
  
  "Коли бійня завершиться, летить у Толедо в Огайо. Там вас зустрінуть ваші брати".
  
  
  "Отже, мені кінець? Після всього лише однієї бійні?"
  
  
  "Ні, тому що ваша різанина повідомить невірному, що його добре охороняється федеральна будівля вразлива для нас. Що посланці Мухаммеда настільки ж могутні, як їхня власна міліція. Після того, як це та інші справи будуть зроблені, ми приступимо до нашої справжньої місії" .
  
  
  "Що саме?" Нетерпляче спитав Юсеф.
  
  
  "Щоб ви знали в Толедо. Ідіть зараз, Абу Гамалін. І не забувайте викрикувати гасла, яким вас навчили".
  
  
  "Бог - це виноград!"
  
  
  "Великий". Англійською "Аллах Акбар" означає "Бог великий".
  
  
  "Так, так, я запам'ятаю".
  
  
  "І не забудьте сказати американцям, що вмирають, що вони страждають від покарання глухих".
  
  
  "Смертна кара, так".
  
  
  "Ні, "глухий". не "смерть". Покарання за глухоту".
  
  
  "В чому різниця?"
  
  
  "Взагалі ніяких", - відповів Глухий мулла.
  
  
  Як виявив Юсеф, це було просто. Зі своїм "Узі" у шкіряній сумці для листів та у захисних навушниках він увійшов до федеральної будівлі "Уайлі Пост", піднявся на ліфті до суду судді Ратберна і вбив усіх усередині.
  
  
  Ніхто не допитував його, коли він входив, і ніхто не зупинив його на виході. Він був далеко за містом, коли йому організували обшук. Але він не був звичайним листоношем на цьому маршруті, і всі, хто бачив його, бачили форму, а не людину.
  
  
  Це була досконалість – і доказ того, що підприємство було благословлено Всемогутнім Аллахом.
  
  
  Розділ 14
  
  
  
  
  Президент Сполучених Штатів вимовляв гучну промову в Шарлотті, Північна Кароліна, намагаючись утримати Південь, що вислизає, коли його прес-секретар спробував передати термінове повідомлення.
  
  
  Заглибившись у своє умовляння, президент не звернув уваги на піднятий палець у крилах, який перетворився на обведений навколо палець, що вказує, що він має якнайшвидше закінчити.
  
  
  Президент не звернув би уваги на палець, навіть якби його заткнули йому в ніс. Крім того, його помічники постійно вели навколо нього пальцем.
  
  
  Президент читав з двох телесуфлерів - двох електронних екранів Lucite, встановлених на рівні очей ліворуч та праворуч від переносної трибуни, прикрашеної президентською печаткою. Рідкий кристалічний рядок тексту, що рухається, видимий незалежно від того, дивиться він ліворуч або праворуч, підказував йому, що сказати.
  
  
  "Не помиляйтеся, ці вибори присвячені змінам", - прочитав він. "Ці вибори присвячені... вибуху в центрі Манхеттена"? Президент перестав читати. Повзлі сині листи стали червоними. Це був сигнал, що йому не слід читати те, що було далі. Червоними літерами були сценічні вказівки, такі як "Жест кулаком у стилі Кеннеді" або "Залишайтеся за трибуною, у вас розстебнута ширинка".
  
  
  Президент зробив паузу. Повзли червоні літери: "Додаткової інформації нема..."
  
  
  "Мені щойно повідомили, - сказав президент, швидко приходячи до тями, - що на Манхеттені стався вибух".
  
  
  Натовп видав тихий ремствування, схоже на хвилю, що розбивається об пісок. Сині листи повернулися, і президент відновив промову. Він ставив питання, чому його обробники повідомили йому в середині його промови про звичайний вибух. І чому вони не сказали, що вибухнуло? Автомобіль? Будівля? Статуя Свободи? Коні-Айленд?
  
  
  Президент закінчував п'ятдесят сьомий параграф своєї десятихвилинної промови - тепер вона тривала зо двадцять п'ять хвилин, - коли синя смужка знову змінилася сердито-червоною.
  
  
  "AP повідомляє про кілька вибухів у Нью-Йорку... причина невідома..."
  
  
  Президент вирішив не повідомляти про цей натовп. Ще десять хвилин, і промову було б закінчено. Йому довелося пришвидшити темп. Кілька людей уже клювали носом. Один чоловік з важкими століттями навіть похитнувся на ногах, але пильний агент секретної служби впіймав його і змусив підвестися по стійці смирно. Це була постійна проблема під час передвиборчої кампанії. Президент поцікавився, чи не страждають його прихильники на якийсь новий вид синдрому дефіциту уваги.
  
  
  "Дехто каже, що ідеали 60-х мертві. Вони не мертві. Вони лише в'язні Республіканського конгресу. Переоберіть мене і допоможіть зберегти спадщину минулого від тих, хто..."
  
  
  "Різняння в залі суду в новій федеральній будівлі в Оклахома-Сіті..."
  
  
  Президент моргнув. Його уражені очі прогнали червоні літери з екрану Lucite. Там було написано "Оклахома-Сіті"? Чорт забирай, подумав він, шкодуючи, що тут немає кнопки повтору. Кнопки повтору не було. Стоп-кадра також не було.
  
  
  Поки натовп терпляче спостерігав за тим, що відбувається, він прочистив горло і продовжив. Він збирався закінчити цю промову, навіть якби це зайняло весь день.
  
  
  Переводячи погляд туди-сюди, щоб встановити зоровий контакт із двома крилами натовпу, Президент чекав наступного ланцюжка синіх листів.
  
  
  Вони так і не прийшли. Натомість повз промарширував ще один натовп червоних: "Заради Бога, пане Президенте! Будь ласка, перервіть свою промову. Це надзвичайна ситуація!"
  
  
  "Насамкінець, - сказав президент, переключаючи передачу, - голосування за наступність - це голосування за виборчий баланс, а голосування за виборчий баланс - це голосування за майбутні та міцні зміни".
  
  
  Через три хвилини натовп зааплодував, і червоні, білі та зелені повітряні кулі - якась передова людина напортачив - піднялися в небо.
  
  
  Оточений ромбом агентів секретної служби, що рухаються, президент кинувся до очікуваного броньованого лімузину. Або на нього кинулися вони. Іноді було важко сказати.
  
  
  Агенти секретної служби виглядали нервовими. Нервували більше, ніж зазвичай. Президент поцікавився, чи вони читали бюлетені теж.
  
  
  Вони зачинили дверцята президентського лімузина, і загородження з броньованих седанів секретної служби супроводжувало автомобіль в аеропорт Шарлотт.
  
  
  У задній частині речник запропонував голові виконавчої влади обрати захищені телефони.
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Директор ФБР. Про вибухи".
  
  
  Вказуючи на другий стільниковий з лампочкою, що горить, президент запитав: "Це теж для мене?"
  
  
  "Бюро з алкоголю, тютюну та вогнепальної зброї".
  
  
  "Чого вони хочуть?"
  
  
  "Я думаю, вони хочуть надавати ФБР по вухах".
  
  
  "Вони що, знову б'ються? Чорт забирай!"
  
  
  "Що ви хочете насамперед?"
  
  
  Президент вагався. "Вам вирішувати".
  
  
  "Я не можу. Ви виконавчий директор".
  
  
  "Чорт забирай, віддайте їх обоє". І президент притиснув обидва стільникові телефони до голови, по одному до кожного вуха. "Це ваш президент", - сказав він своїм найкращим авторитетним голосом. "Вважайте це телефонною конференцією між ФБР та ATF".
  
  
  "Чорт", - промовив тихий голос.
  
  
  "Хто з вас це сказав?" - Запитав відповіді президент.
  
  
  Ніхто не відповів. Вони вважали, що він, можливо, недовго пробуде в цьому політичному світі, але не могли ризикнути образити його.
  
  
  "ФБР, введи мене в курс справи про ці вибухи".
  
  
  "Так, пане президенте", - відповів правий стільниковий телефон. Це означало, що лаявся ATF. "Спочатку, приблизно об 11:20 за центральним часом, невідома озброєна людина увірвалася до зали федерального суду в новій федеральній будівлі в Оклахома-Сіті, вона вбила всіх у кімнаті, крім судового чиновника, який зараз говорить".
  
  
  "Хто це зробив?"
  
  
  "Я підходжу до цього".
  
  
  "О 12:10 за східним поясним часом стався вибух на розі Восьмої авеню та Тридцять четвертої вулиці в центрі Манхеттена. Було встановлено, що вибухнула поштова скринька-ретранслятор. Потім о 12:20 за східним часом - зверніть увагу на якийсь час - у центрі міста також вибухнули кілька інших ретрансляційних скриньок”.
  
  
  "Одинадцять двадцять в Оклахомі і 12:20 за манхеттенським часом - це один і той самий час, чи не так?"
  
  
  "З урахуванням різниці в часі, так. Це ще не все. Поштові скриньки може відкрити лише поштовий службовець за допомогою майстер-ключа. Співробітник суду Оклахома-Сіті стверджує, що масове вбивство скоїв листоношу".
  
  
  "На що ми тут дивимося?"
  
  
  "На перший погляд, незадоволені поштові службовці".
  
  
  Президент виглядав таким, що сумнівається. "А як щодо прихованого?"
  
  
  "Можна вас на пару слів?" АТФ почав говорити із протилежного мобільного телефону.
  
  
  "Тримайтеся. Я дістануся до вас".
  
  
  "Чорт забирай", - прошепотів глава ATF.
  
  
  "Що ж, пане президент, - продовжив директор ФБР, - розсерджені поштові працівники досі не діяли злагоджено. Звичайно, не координувалися через кордони штатів, як, мабуть, передбачає ця ситуація".
  
  
  "Вони просто виходять з себе і стріляють у все, що рухається, так?"
  
  
  "Це те, що говорить моя команда щодо поведінки щодо жорстоких поштових працівників".
  
  
  "У вас є оперативна група боротьби з насильством серед поштових працівників?"
  
  
  "За останні п'ять років кількість поштових злочинів збільшилася вчетверо, сер".
  
  
  "Що вселяється в цих людей? Це уніформа? Маршрути? Вирізки з паперу? Всі ці поштові індекси, які вони повинні пам'ятати?"
  
  
  "Ми все ще розробляємо психологічні профілі з цього приводу, пане президенте", - продовжило ФБР. "У будь-якому випадку, це явно федеральні злочини, і ФБР хотіло б, щоб влада взяла вістря списа на цій ранній стадії розслідування".
  
  
  "Протестую! Протестую!" - Сказав АТФ, який раптово заговорив як адвокат. З часу процесу над О.Дж. у багатьох федеральних службовців стало звичкою вигукувати заперечення.
  
  
  "Ви можете заперечити пізніше. Ми з президентом розмовляємо", - повідомили агентству ATF у ФБР, мабуть, використовуючи голову президента як звукопровідне середовище. "Це федеральна справа. Це підпадає під юрисдикцію ФБР".
  
  
  "Не передавайте мені це. Вибухи – це ATF".
  
  
  "Стрілянина в залі суду - справа рук ФБР. І ці події пов'язані. У даному випадку ФБР мало сюзеренітет над ATF".
  
  
  "Тоді ми працюємо разом", – наполягав ATF.
  
  
  "Ні за що", - сказав президент, розуміючи, що останнє, що йому потрібне за місяць до можливого переобрання, - це ще один Вако.
  
  
  "Дуже добре", - сказав голова ATF. "Ви маєте вирішити, пане Президенте".
  
  
  Думаючи, що передостаннє, що він хотів би зробити перед листопадовими виборами, - це прийняти важливе рішення, яке може мати неприємні наслідки, президент склав разом два мобільні телефони і сказав: "Ви двоє розберіться з цим. У мене є ідея краще".
  
  
  Попереду раптово з'явився перший літак ВПС. Президент був вражений тим, скільки землі вони накрили.
  
  
  Вийшовши з президентського лімузина, він поспішив вгору повітряним трапом зі своїм почтом, і коли він сів у блискучий 747-й, йому відразу ж вручили тонку пачку паперів.
  
  
  "Що це?" спитав він.
  
  
  "Останні новини про інциденти в Оклахомі та Нью-Йорку".
  
  
  Потім його речник запропонував те, що здавалося шматком білого дерева.
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Текст вашої наступної мови, сер".
  
  
  "Скасуйте це".
  
  
  "Все це?"
  
  
  "Ми повертаємось до Вашингтона".
  
  
  Прес-секретар виглядав так, ніби його негайно звільнили.
  
  
  "Пан президент, у нас під питанням голосування у Вашингтоні. Ми не можемо".
  
  
  "І з'єднайте мене з генеральним поштмейстером. Нагадайте ще раз, як його звуть?"
  
  
  Прес-секретар виглядав спантеличеним. Головний фахівець із просування виглядав спантеличеним. Усі виглядали спантеличеними. "Хтось знає, хто такий генеральний поштмейстер Сполучених Штатів?" – вимагав відповіді Президент.
  
  
  "Він важливий?"
  
  
  "Якщо те, що я чую, правда, він, можливо, найважливіша людина в Америці сьогодні".
  
  
  І президент кинувся у свою особисту каюту, щоб сховатися до того, як прес-служба Білого дому рине в літак подібно до людської приливної хвилі в пошуках цитат і безкоштовних крендельків.
  
  
  Вони були в повітрі, коли речник президента постукав один раз і просунув голову всередину. "Деймон Пост на першій лінії для вас".
  
  
  "Хто?"
  
  
  "Генеральний поштмейстер".
  
  
  "Ах, так. Як мені його називати - "містер Поштмейстер"? "Генерал"?"
  
  
  Прес-секретар виглядав ураженим. "Я не знаю. Чи маю я дістати книгу з етикету?"
  
  
  "Я це підтримаю", - сказав Президент, знімаючи слухавку захищеного телефону у салоні.
  
  
  "Деймон, це президент. Сподіваюся, ти не заперечуєш, якщо я називатиму тебе "Деймон".
  
  
  "Називайте мене як хочете, пане президенте".
  
  
  "Деймоне, мене ввели в курс цих інцидентів. Що ти можеш додати?"
  
  
  "У нас є люди у справі Манхеттена".
  
  
  "А Оклахома-Сіті? Що щодо цього?"
  
  
  "У мене немає коментарів щодо Оклахома-Сіті".
  
  
  "Без коментарів? Що це за відповідь, яку ви можете дати своєму президентові?"
  
  
  "Політичний інцидент, пане президент. У ньому не брав участі поштовий службовець". І за тоном голосу генерального поштмейстера президент Сполучених Штатів зрозумів, що той прикидає шанси на те, що йому не доведеться мати справу із втручанням виконавчої влади до закінчення виборів.
  
  
  "Що ви маєте на увазі, в цьому не був замішаний поштовий службовець? Свідок, що вмирає, описав нападника як листоноша".
  
  
  "Ні, він описав нападника, одягненого у форму USPS. Є велика різниця. Вкрасти форму може будь-хто".
  
  
  "Тоді як щодо вибухів на Манхеттені? Американський народ хоче знати, чи в безпеці його поштові скриньки".
  
  
  "Ми розслідуємо можливу крадіжку майстер-ключів не поштовими службовцями".
  
  
  "Іншими словами, ви кажете, що ваші люди не несуть відповідальності".
  
  
  "На даний момент у мене немає вагомих доказів на підтримку цієї теорії, пане президент".
  
  
  "Я збираюся повернутися до вас із цього приводу", - прогарчав президент.
  
  
  "Не соромтеся", - сказав генеральний поштмейстер. "Ми цінуємо ваш бізнес".
  
  
  Лінія обірвалася.
  
  
  "Ми цінуємо ваш бізнес"? - сказав президент, дивлячись на слухавку. "Ким, чорт забирай, цей хлопець себе уявив?"
  
  
  Коли перший літак ВПС з криками попрямував до авіабази Ендрюс, президент повільно поклав слухавку. Він думав про іншу трубку. Червоної.
  
  
  Поки ФБР і ATF борються за територію, а генеральний поштмейстер стоїть на своєму, президент планував покласти край бюрократичній тяганини так само, як це робили його попередники протягом останніх трьох десятиліть.
  
  
  Якщо це не було ліками, він не знав, що було.
  
  
  Він просто сподівався, що проклятий Сміт погодиться. Президент, який створив організацію, включив до її неписаного статуту пункт про стійкість до відмови. Президент міг пропонувати місії, а не давати їм накази. Рішення мав приймати Сміт, за що президент був вдячний. Він ненавидів приймати рішення. Наслідки були завжди.
  
  
  "Кава чи чай?" - Запитав голос з-за дверей.
  
  
  "Здивуйте мене", - сказав президент.
  
  
  Розділ 15
  
  
  
  
  Гарольд Сміт зрозумів, що президент засмучений з того самого моменту, як почув його скрипучий голос.
  
  
  "Сміт, каже ваш президент".
  
  
  Справа була не в хрипоті голосу президента. Цей президент був від природи хрипким. Це була не задишка, викликана його раптовим поверненням в особняк керівника, і не ривок, який він зробив у спальню Лінкольна, і не кінець виділеної лінії ЛІКУВАННЯ.
  
  
  На задньому плані стояла цілковита тиша. Майже щоразу, коли Сміт розмовляв із президентом у минулому, на задньому плані грала музика Елвіса. Насправді Сміт не міг сказати – він припускав, що то був Елвіс. Уся популярна музика, записана з часів Другої світової війни, звучала дуже схоже для Гарольда Сміта, який перестав слухати популярну музику приблизно в той час, коли свінг поступився місцем повоєнному бібопу.
  
  
  На цей раз нічого подібного не було. Це більше, ніж будь-що інше, сказала Сміту, що президент розуміє серйозність ситуації.
  
  
  "Я слухаю, пане президенте".
  
  
  "Ви чули про вибухи поштових скриньок у Нью-Йорку?"
  
  
  "Так, і стрілянина в суді в Оклахомі".
  
  
  "Я думаю, це може бути лише початком".
  
  
  "Ви маєте рацію. Це тільки початок".
  
  
  "Це не зовсім те, що я хотів почути", - сказав президент, раптово усвідомивши, що мати рацію в даному випадку не так корисно, як бути неправим.
  
  
  "Це не припущення з мого боку", - продовжив Сміт. "Хтось щойно зруйнував Головне поштове відділення у центрі Манхеттена".
  
  
  "Наскільки це серйозно? Ми просто говоримо про центр обробки пошти, вірно?"
  
  
  "Той, що займає цілий міський квартал у центрі Манхеттена і дуже нагадує Казначейство США за розмірами та дизайном".
  
  
  Було чути, як президент тяжко ковтає. Принаймні по виділеній лінії пролунав чіткий звук. "Боже мій, ніби листоноші повсюди збожеволіли".
  
  
  "Правильний термін - "декомпенсований"."
  
  
  "Отже, ви згодні зі мною?"
  
  
  "Ні, я цього не роблю. Це не той випадок, коли жменька поштових службовців переживає психотичний зрив або страждає на епізодичний вибуховий розлад".
  
  
  “Чому б і ні? Це трапляється постійно. Я пам'ятаю, як читав про поштового працівника з Нью-Джерсі, який взяв та вбив своїх колег лише для того, щоб вкрасти достатньо грошей, щоб повернути орендну плату”.
  
  
  "Це правда. Але психотики не діють узгоджено. Вони одинаки. Антисоціальні. У вас було б більше шансів організувати "білок" для програмування мережевого телебачення".
  
  
  "Я думаю, що це вже намагалися", - неуважно сказав президент. "Послухайте, я щойно говорив з генеральним поштмейстером, і він обходить мене стороною. Ви ж не думаєте, що це підлаштовано, чи не так?"
  
  
  "Боюсь, що це так".
  
  
  "Ким?"
  
  
  "Пане Президенте, якщо ви не сідаєте, я повинен попросити вас зробити це".
  
  
  "Продовжуйте, Сміт".
  
  
  "Терористична група мусульманських фундаменталістів проникла до поштової служби з наміром розв'язати війну міського терору проти нації".
  
  
  "Проникли? Що ви маєте на увазі, проникли?"
  
  
  "Я маю на увазі, - відповів Гарольд Сміт гірким, лимонним тоном, - що практично будь-який рознощик листів, поштовий працівник або водій вантажівки USPS може бути таємним терористом, який має намір масово знищити людей".
  
  
  "Боже мій. Скільки їх там?"
  
  
  "У мене є інформація, яка передбачає, що в цьому осередку знаходиться понад тридцять терористів. Але можуть бути й інші осередки джихадистів. Ми не знаємо".
  
  
  "Тридцять? Навіть тридцять можуть завдати великої шкоди".
  
  
  "Я припускаю, що сьогоднішня різанина - справа рук одного чи двох, максимум трьох агентів терору. Тридцять терористів могли б завдати незліченної шкоди".
  
  
  "Ви - ви думаєте, це зроблено для того, щоб поставити мене в незручне становище безпосередньо перед виборами?"
  
  
  "Я сумніваюся в цьому, пане президенте. Це явно перший удар. Осередок продемонстрував свою міць. Припускаючи, що сьогодні більше не буде інцидентів, ми повинні дочекатися комюніке з викладенням їхніх вимог чи намірів".
  
  
  "Як ми можемо їм протидіяти?"
  
  
  "Я не знаю, якщо не рахувати відключення поштової системи".
  
  
  "Чи можу я зробити це як президент?"
  
  
  "Це стосується лише вас та генерального поштмейстера".
  
  
  "Це те, що ви тут рекомендуєте? Відключіть пошту, поки ми не розберемося, наскільки сильно була скомпрометована поштова служба?"
  
  
  "Події можуть змусити вас до цього рішення, а можуть і не змусити, пане Президенте, але поки що цим займаються мої люди".
  
  
  "Що вони збираються робити?"
  
  
  "Вони йдуть слідом терориста з Оклахома-Сіті".
  
  
  Голос президента був зляканий. "Ви знаєте, хто він? Вже?"
  
  
  "Так. Він відомий під ім'ям Юсеф Гамаль, він же Джо Кемел".
  
  
  "Ви сказали, Джо Кемел?"
  
  
  "Я так і зробив", - сказав Гарольд Сміт.
  
  
  Голос президента знизився до низького, змовницького тону. "Ви ж не думаєте, що за цим стоять великі тютюнові компанії, чи не так?"
  
  
  "Мусульманські фанатики, пане президент".
  
  
  "Бо якщо є хоч якийсь шанс, що тютюнові компанії фінансували цих людей, це було б корисним питанням кампанії".
  
  
  "Я б не став публічно висувати якісь теорії, які можуть мати неприємні наслідки", - тонко сказав Гарольд Сміт.
  
  
  "Я не знаю, що гірше, - нарік президент, - мусульманські фанатики, тютюнові компанії або незадоволені поштові працівники".
  
  
  "Мусульманські терористи під виглядом незадоволених поштових працівників".
  
  
  "Чому вони незадоволені? Вони колись бурчали? Це взагалі слушне слово?"
  
  
  "Я повернуся до вас, пане президенте", - сказав Сміт, подумавши, що це були довгі чотири роки служби для цього конкретного президента. Ще чотири роки – це не те, чого варто очікувати з нетерпінням.
  
  
  ГАРОЛЬД ЗМІТ ПОВЕРНУВСЯ до свого терміналу та його безшумної клавіатури без клавіш.
  
  
  Глобальний пошук Юсефа Гамаля, він Джозеф Кемел, виявив той факт, що він був натуралізованим громадянином Сполучених Штатів і пропрацював у поштовій службі менше двох років. Нещодавно не було жодних ознак купівлі авіаквитків або транспорту за допомогою кредитних карток, які вказували б на навмисний маршрут втечі. Сміт сподівався на контрольний слід.
  
  
  Працюючи швидко, він запровадив кілька інших псевдонімів - Ібрагім Лінкольн, Ясір Носсаїр та інші. Було надто сподіватися, що щось підвернеться, але у Джо Кемела все вийшло, незважаючи на всю логіку, що говорила про протилежне.
  
  
  Очікуючи на результати, Сміт увійшов до центральної бази даних ФБР у Нью-Йорку, переходячи від настільного терміналу до настільного терміналу в пошуках активності, пов'язаної з подіями дня.
  
  
  Він майже одразу дещо вловив. Клерк або агент вводив інформацію про те, що ідентифікаційний номер підірваного транспортного засобу, знайденого під уламками Головного поштового відділення Манхеттена, однозначно ідентифікував його як вантажівка-ретранслятор USPS.
  
  
  Терорист-смертник, як і підозрював Сміт.
  
  
  Поки він спостерігав, Сміт побачив, як ще один уламок став на місце. Зубні протези, знайдені дома злочину, відповідали зубній карті якогось Аллаха Ладина. На цьому перелік справ одного терориста було закрито.
  
  
  Потім його комп'ютер почав видавати місцезнаходження інших підозрюваних терористів.
  
  
  У Сміта відвисла щелепа, коли він побачив імена та адреси Джихада Джонса, Ібрагіма Лінкольна, Ясіра Носсера, Мохамета Алі та більшості інших, які почали прокручуватися перед його недовірливими сірими очима.
  
  
  Піднявши трубку, він почав обдзвонювати окружні відділення ФБР, почавши з Чикаго.
  
  
  "Це старший помічник спеціального агента Сміт, дзвонить зі штаб-квартири у Вашингтоні. Вам наказано забрати такі предмети у зв'язку з терористичними подіями цього дня".
  
  
  Ніхто не ставив йому запитань. Якби вони передзвонили на вашингтонський номер, який він дав їм для перевірки, вони б отримали лінію Сміта у Фолкрофті. Але ніхто не передзвонив. Практично кожне окружне відділення у минулому мало справу з Асагом Смітом.
  
  
  Розділ 16
  
  
  
  
  Це було приниження з принижень. То була ганьба. То був сором.
  
  
  Але це було необхідно, тому Юсеф Гамаль, він же Абу Гамалін, пережив ганьбу.
  
  
  Він втік до аеропорту, де на нього чекав рейс до міста Толедо в штаті Огайо. Це була добра назва міста - Толедо. У мавританській Іспанії був Толедо. Це був справжній Толедо. Іспанія була однією з небагатьох країн, де іслам відступав упродовж століть, але це теж зміниться.
  
  
  Юсеф Гамаль був дуже радий, принаймні тому, що ніхто з його побратимів-палестинців не міг бачити його, що зараз сидить у літаку до Толедо в довгому жалобному чорному пальті, чорному бобровому капелюсі і перуці, обрамленому жорсткими локонами волосся, які називаються пайє.
  
  
  Він був одягнений як єврей-хасід. Це було ідеальне маскування, запевнив його Глухою мулла електронною поштою. "Вони шукатимуть поштового працівника. Можливо, якщо вони виявлять наші наміри, єгиптянин чи палестинець. Ніколи єврей-хасид".
  
  
  "Я, мабуть, єврей?" Юсеф надіслав електронний лист у відповідь.
  
  
  "Щоб втекти, ви маєте бути євреєм. Дозвольте вашому безстрашному семітському носу вказати вам шлях до притулку".
  
  
  "Як накажеш, Святійший".
  
  
  Отже, Юсеф тихо сидів у задній частині літака, його локони тремтіли, а в очах, що горіли, світився сором.
  
  
  Принаймні політ був коротким. Одна це була втіха.
  
  
  Це і той факт, що кошерна їжа в літаку, яку вони йому подали, технічно була халяльною, і тому її можна було їсти безпечно.
  
  
  В аеропорту Толедо Юсеф останнім зійшов із літака і озирнувся у пошуках Істинно віруючого, який був призначений зустріти його.
  
  
  Зал очікування був переповнений пасажирами, які обіймали своїх родичів оголеним і непристойним чином. Жінки не носили вуалей, і їхні нахабні губи були всюди, як квіти, вмочені в отруйну кров.
  
  
  Дехто тримав таблички. Глухий мулла не сказав, хто мав його зустріти, але, можливо, посланець теж мав табличку.
  
  
  Переглядаючи грубі картонні таблички, нетерплячий погляд Юсефа зупинився на одній, яку тримали над головами двох жінок, які безсоромно цілувалися. На ній було написано: Ісламський фронт Національної асоціації листонош.
  
  
  На щастя, лист був арабською, і тому було незрозуміло західним очам.
  
  
  "Сюди! Я тут!" Юсеф кричав, проштовхуючись крізь натовп.
  
  
  Над жіночими обличчями, що цілуються, висунулася голова, і нетерпляче вираз обличчя Юсефа змінилося сердитим. Обличчя було вкрите темними ластовинням, а волосся було дуже рудим.
  
  
  "Ви!" Юсеф плюнув, побачивши, що то був єгиптянин, якого звали Джихад Джонс.
  
  
  "Я мав рацію. Це правда. Ти єврей. Хасид, не менше".
  
  
  "Це маскування, запропоноване самим Глухим муллою", - сказав Юсеф, захищаючись.
  
  
  "Глухий мулла велів мені забрати не єврея, а моджахеда".
  
  
  "Я і є той самий моджахед. Хіба ви не чули про чудову різанину в Оклахома-Сіті? Я був ініціатором цієї бійні".
  
  
  "Я плюю на вашу бійню. Мій двоюрідний брат Ел Ладін особисто підірвав кілька кварталів на Манхеттені, де живуть такі євреї, як ви, потім в'їхав на своїй поштовій вантажівці до поштового відділення, знищивши безбожників і себе самого одним потужним ударом".
  
  
  "Я не єврей. Я казав вам це. Чому ви не слухаєте?"
  
  
  "Тому що доказ стоїть переді мною, чорний, як канюк", - палко заперечив Джихад Джонс.
  
  
  "Глухий мулла наказав вам відвести мене до нього. Я наполягаю, щоб ви зробили це негайно".
  
  
  Джихад Джонс сердито глянув на нього, його обличчя стало таким же червоним, як і його розпатлане волосся. Юсеф зустрів його погляд своїм власним, сповненим презирства.
  
  
  "Нащадок хрестоносця!"
  
  
  "Єврей!"
  
  
  "Ідолопоклонник!"
  
  
  "Пожирачі свинини!"
  
  
  Нарешті Джихад Джонс кинув свій плакат і сказав: "Дуже добре. Я відведу тебе до Глухого муллі. Але тільки тому, що я знаю, що він накаже тебе страчувати".
  
  
  "Я не боюся, тому що, якщо я помру істинним мусульманином, мій одяг в сімдесят дві гурії чекатиме мене в Раю".
  
  
  "Ми подивимося і з цього приводу".
  
  
  Вони їхали на південь довгим, звивистим шосе. Місцевість була дуже відкритою, і там були комори. То була фермерська місцевість.
  
  
  "Куди ми прямуємо?" – спитав Юсеф Гамаль. "У місто Грінбург".
  
  
  "Що там?"
  
  
  "Таємне притулок Глухого мулли. Місце, де нікому не спаде на думку його шукати".
  
  
  "Глухий мулла ховається у місті з єврейською назвою?"
  
  
  "Прізвище Грінбург. З буквою u, а не Грінберг з буквою e. Вона не єврейська".
  
  
  "Звучить по-єврейськи".
  
  
  "Ви повинні знати, які виглядають як євреї".
  
  
  "Я не єврей. Я такий самий семіт, як і ви".
  
  
  "Я єгиптянин".
  
  
  "Ми обидва брати в Аллаху".
  
  
  "За винятком того, що ви таємно сповідуєте єврейство".
  
  
  "Це називається іудаїзмом".
  
  
  "Ха! Ваші слова - сам доказ моєї переконаності".
  
  
  "Звідки мені знати, що ви таємно не копт? Ви виглядаєте як копт".
  
  
  "Якщо я копт, то ви єврей для Ісуса. Це гірше, ніж бути хасидом".
  
  
  При цих словах Юсеф закрив рота, подумавши: "Я тільки ще глибше пов'язаю з цим ідіотом-єгипетським погоничем верблюдів".
  
  
  Приблизно через тридцять хвилин широке шосе піднялося і перейшло в інше шосе.
  
  
  І Юсеф побачив це, що височіло над навколишньою площиною подібно до алебастрового бачення. Його очі широко розплющились. "Дивіться, це..."
  
  
  "Так".
  
  
  "Мечеть".
  
  
  "Звичайно, це мечеть. Як ви вважаєте, Глухий мулла став би жити в храмі для євреїв?"
  
  
  "Але вона така велика. Чому я ніколи не чув про таку мечеть тут, в Огайо?"
  
  
  "Бо це більше, ніж мечеть", - загадково відповів Джихад Джонс.
  
  
  Розділ 17
  
  
  
  
  Політ в Оклахому був звичайним, за винятком японського туриста в першому класі, який, очевидно, вражений кроєм чудового дорожнього кімоно Чіуна, сфотографував майстра синанджу, коли той піднімався на борт.
  
  
  У відповідь Майстер синанджу вивернув палець японського туриста, який натискав на затвор, із суглоба і забрав у нього фотоапарат. Він повернув його без плівки. Коли японець поскаржився, перезрілий рулет якимось чином потрапив йому в горло і застряг там.
  
  
  Стюардеса, почувши жахливі звуки ядухи, підбігла і запитала: "Що це?"
  
  
  "Ці людині потрібен маневр Хеймдейла", - пирхнув Чіун. "Він по дурості проковтнув якусь дурість".
  
  
  "О Боже мій".
  
  
  Стюардеса накинулася на чоловіка, обхопила його ззаду за талію і щосили намагалася витягти сторонній предмет з його горла. Щоразу, коли вона усувалася зі стиснутими руками, туристка тільки голосніше задихалася.
  
  
  В цей момент Римо ступив на борт. Він кинув один погляд на стюардесу, яка, мабуть, намагалася зламати хребет японському пасажиру, потім на Майстра Сінанджу, який спостерігав за тим, що відбувається, з легким схваленням.
  
  
  "Що тепер?" Вибагливо запитав Римо.
  
  
  "Ця жінка намагається зберегти марне життя цього японця", - недбало відповів Чіун.
  
  
  "Що ви з ним зробили?"
  
  
  "Він зробив це із собою".
  
  
  Бачачи, що стюардеса не зовсім справляється із завданням, Римо розтиснув її пальці, розгорнув туриста і один раз дуже ляснув його посередині спини.
  
  
  Рулон плівки вилетів у нього з рота, як пробка із чорного пластикового жувального тютюну, і відскочив від відра для сміття над головою.
  
  
  "Він тебе сфотографував?" – Що? - запитав Рімо Чіуна, коли турист, задихаючись, опустився на своє місце у першому класі.
  
  
  "Це недоведено", - пирхнув Чіун, квапливо йдучи по проходу.
  
  
  Сбита з пантелику стюардеса запитала: "Що трапилося?"
  
  
  "Я ляснув його по спині", - пояснив Римо.
  
  
  "Це старий спосіб. Передбачається, що він більше не працюватиме".
  
  
  "У мене це спрацювало".
  
  
  "О", - сказала стюардеса, яка потім помітила дуже товсті зап'ястя Римо. "Ви пасажир першого класу?"
  
  
  "Як хочете", - сказав Римо, якому останнім часом набридли закохані стюардеси.
  
  
  Плечі стюардеси поникли, і її гарненьке личко обвисло, як тісто, обваляне в муці для млинців. Пластівці косметики справді обсипалися на килим, настільки глибокою була зміна її обличчя. "Можливо, ми зможемо підвищити вашу кваліфікацію", - запропонувала вона.
  
  
  "Ні за що. Я завжди літаю автобусом".
  
  
  "Що не так із першим класом?"
  
  
  "Якщо літак падає, ферму завжди купують першим класом".
  
  
  Вона присунулася ближче, що супроводжується теплою хвилею ладану, мирри та надактивних феромонів. "Якщо я куплю ферму, ти сумуватимеш за мною?"
  
  
  "Ви не помилилися кабіною?" - спитав Римо, опускаючись на порожнє сидіння поруч із Майстром Сінанджу.
  
  
  "Мені дозволено їхати автобусом", - роздратовано сказала вона.
  
  
  "Ще одна бездомна?" - спитав Чіун слідом за стюардесою. пішла.
  
  
  "Ага", - прогарчав Римо. "Що не так зі стюардесами в наші дні? Вони тягнуться до мене, як бджоли до нектару".
  
  
  "Вони відчувають, що ви йдете в черзі після мене".
  
  
  "Тоді чому б їм просто не перестрибнути через мене і не спробувати залізти тобі під спідницю?"
  
  
  Чіун придушив неприємну гримасу. "Це тому, що коли Майстер досягає статусу Правлячого Майстра, він вчиться контролювати свої чоловічі приманки, не замислюючись".
  
  
  Римо виглядав зацікавленим. "Навчіть мене, як".
  
  
  "Ні".
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Можливо, нам ще знадобиться одна з цих немовлят, щоб народити вам сина".
  
  
  "Я сам виберу собі наречених, добре?"
  
  
  "Як вульгарно. Я не розумію, як ця нація може вижити без благословення шлюбів за домовленістю".
  
  
  "Ваш шлюб був влаштований?"
  
  
  "Звичайно".
  
  
  "Хто це організував?"
  
  
  "Я так і зробив".
  
  
  "Хіба це не суперечить правилам?"
  
  
  "Можливо. Але мене так і не спіймали".
  
  
  "І що? Те, що досить добре для Правлячого Майстра, має бути досить добре і для підмайстра Правлячого майстра".
  
  
  "Ви ніколи не будете досить хороші, поки не відучитеся від своїх білих звичок", - сказав Чіун, розгладжуючи на колінах пишні спідниці.
  
  
  Літак затримали більш як на годину. Пілот підключився до системи гучного зв'язку і пояснив, що вибухи в Нью-Йорку та Оклахома-Сіті означають, що вони перебувають у стані підвищеної готовності FAA і вилетять "з хвилини на хвилину".
  
  
  Потім вони це зробили. Через годину.
  
  
  Десь над долиною Огайо пілот знову увімкнувся і протяжно повідомив, що їхній рейс перенаправлений до Толедо через "незначну проблему".
  
  
  "Чудово", - пробурчав Римо. "До того часу, як ми дістанемося туди, Джо Кемел змішається з іншими верблюдами".
  
  
  "Ми навіть не знаємо, кого шукаємо, - поскаржився Чіун, - крім безликого верблюда". Римо дістав із кишені складений аркуш факсимільного паперу. Це було досьє ФБР Юсефа Гамаля. У ньому був плакат "Розшукується", на якому було зображено порожнє обличчя в кепці листоноші. Був намальований ніс - дуже помітний, але чомусь, водночас, невимовний.
  
  
  "Не так багато цікавого, - пробурмотів Римо.
  
  
  "Я бачив цей ніс", - промимрив Чіун. "Ми шукаємо араба-скотаря. Бедуїна. Я впізнаю його при зустрічі, будьте впевнені".
  
  
  "Те, як хлопець з ім'ям Джо Кемел отримав роботу в поштовому відділенні, мене вражає. Можна подумати, що хтось мав щось запідозрити".
  
  
  "Я читав, що ці посланці стають все більш незадоволеними, Римо. Чому це?"
  
  
  “Обшукайте мене. У наші дні ситуація в країні така, що вбивство вашого боса – це форма вихідної допомоги”.
  
  
  На землі в Толедо їх висадили із літака. Тільки тоді стало відомо, що їхньому рейсу загрожувала поштова бомба.
  
  
  До воріт підкотили новий літак, тоді як старий стояв на бічній злітно-посадковій смузі, який обшукували агенти ATF, одягнені в сині комбінезони для знешкодження бомб.
  
  
  Поки вони чекали на посадку, приземлився рейс з Оклахома-Сіті. Римо помітив це і сказав: "Знаєте, якби я був Джо Кемел, я б вилетів із міста першим рейсом".
  
  
  "Ти маєш рацію, Римо. Давайте спокійно поспостерігаємо за тими, хто виходить з літака. Можливо, наші зоркі очі виявлять того, кого ми шукаємо".
  
  
  Спочатку це здавалося звичайним натовпом людей. Нарешті останній чоловік зійшов із трапу літака. На ньому був суворий чорний одяг єврея-хасида.
  
  
  "Ну, я вважаю, що Camel не летів цим рейсом", - сказав Римо.
  
  
  "Ніхто з них не був арабською худобою", - погодився Чіун. Поки вони дивилися, як натовп розходиться, високий голос перекрив шум аеропорту.
  
  
  Римо прислухався до метушні, його погляд майже автоматично впав на двох чоловіків, що виходять з аеропорту, жваво жестикулюють і сперечалися на всю горлянку. Один із них був євреєм-хасидом, а інший – рудоволосим чоловіком, який чекав у натовпі.
  
  
  "Послухай, Римо", - тихо сказав Чіун.
  
  
  "Для чого? Я не розумію жодного слова"
  
  
  "Ця людина говорить арабською".
  
  
  "Так? Що він каже?"
  
  
  "Він називає іншу людину євреєм".
  
  
  "Хлопець у чорному?"
  
  
  "Хасід, так. Інший ганьбить його за те, що він єврей".
  
  
  "Ну, він такий, чи не так?"
  
  
  "Так, але те, як ця людина каже, це лайка, а не комплімент".
  
  
  "Цей рудоволосий хлопець, як на мене, не схожий на араба".
  
  
  "Він не такий. Він єгиптянин, заплямований кров'ю хрестоносців".
  
  
  "Ну, він не може бути нашою людиною. Він не зійшов із літака в Оклахомі".
  
  
  Очі Чіуна звузилися. Потім пара зникла за дверима.
  
  
  Було викликано їх новий рейс, і вони повернулися на борт. З почуттям, що впало, Римо зауважив, що стюардеса першого класу з попереднього рейсу тепер стала стюардесою-тренером на цьому рейсі.
  
  
  "У мене повідомлення від японського туриста з першого класу", - промуркотіла вона, звертаючись одночасно до Римо та Чіуна.
  
  
  "Я не бажаю цього чути", - сказав Чіун.
  
  
  Звертаючись до Римо, вона сказала: "Для тебе, як він сказав, Домо аррігато".
  
  
  "Це означає "дякую", - переклав Чіун.
  
  
  "І тобі він сказав..." Вона понизила голос, прошепотівши одне-єдине слово.
  
  
  "Що? Він це сказав! Мені!"
  
  
  "Заспокойся, Чіуне. Заспокойся. Що він сказав?"
  
  
  "Це образа".
  
  
  "Чудово. Вас образили. Заспокойтеся. Я хотів би дістатися до Оклахома-Сіті, не будучи затриманим за звинуваченням у вбивстві".
  
  
  "Так, але тільки тому, що цього вимагають потреби Імператора, я зазнаю такого насильства".
  
  
  На півдорозі до Оклахома-Сіті Римо повернувся до Майстра синанджа і запитав: "Отже, зізнайся. Що він сказав?"
  
  
  Чіун скорчив неприязну гримасу.
  
  
  "Це дуже серйозна образа, яку японці кидають один одному. Я вражений, що у джокабарі вистачило нерозсудливості завдати його мені".
  
  
  "Добре, то що це означає?"
  
  
  "Ваше благородіє".
  
  
  Римо моргнув. "Для мене це звучить як комплімент".
  
  
  "Це не так. Це дуже саркастично і образливо, ніби це виходить із японських вуст".
  
  
  Римо знизав плечима. "Як ви так кажете".
  
  
  “Ти не розумієш японського мислення, Римо. Вони проживають своє життя у жахливому розладі, бо знають, що ніколи не зможуть стати корейцями. Це дратує їх”.
  
  
  "Мабуть, це важко", - сухо сказав Римо.
  
  
  Чіун кивнув головою. "На зворотному шляху я поверну його".
  
  
  "Послухайте, достатньо того, що ви запхали йому в горлянку його плівку. Просто дайте спокій".
  
  
  "Я називатиму його ще гіршим ім'ям", - зізнався Чіун.
  
  
  "Наприклад що?"
  
  
  Чіун тараторив з повним ротом японською, який Римо не міг розібрати на приголосні або голосні. "Що це означає?"
  
  
  "У твоєї матері випирає пупок".
  
  
  "Твоя мати - стороння?"
  
  
  "Це дуже погано говорити японцеві". Римо придушив усмішку, що зароджується.
  
  
  "Це ваша шия. Якщо ви хочете ось так виставити це напоказ, уперед. Сподіватимемося, що він не вирушить поштою".
  
  
  "Я не розумію, чому вони вирушають поштою. Це невдоволення. Чому це, Римо?"
  
  
  "Можливо, якщо ми нарешті дістанемося до поштового відділення в Оклахома-Сіті, ми обидва дізнаємося".
  
  
  На поштовому відділенні Оклахома-Сіті все ще виднілися шрами від вибуху будівлі Альфреда П. Мюрра в 1995 році, розташованого всього в декількох кварталах звідси, Римо побачив, коли таксі висадило їх. У той же час з іншого таксі висадилася мініатюрна блондинка із величезною сумкою через плече. Вона поспішила до будівлі з таким виглядом, наче за нею гналися відьми.
  
  
  "Дивіться, Римо - поштовий працівник".
  
  
  "Звідки ви можете знати?"
  
  
  "Зверніть увагу на переляканий вираз обличчя, нервові, безладні жести. Цей явно на межі відправки когось чи чогось".
  
  
  "Ти маєш на увазі відправку пошти, і я думаю, що вона просто поспішає, Папочка".
  
  
  Коли вони входили, блондинка раптово вискочила назовні. Вона не виглядала щасливою.
  
  
  Один підбор зачепився за сходинку, і вона покотилася вперед. Римо спіймав її. І ясно побачив її обличчя з тонкими рисами.
  
  
  "Хіба я вас не знаю?" Запитав Римо, ставлячи її на ноги.
  
  
  Вона труснула своєю світлою шевелюрою, і кожна волосинка повернулася на місце, ніби її спеціально навчали.
  
  
  "Ні. Ви ніколи не бачили мене раніше", - сказала вона неуважно. Вона винувато уникала їхніх поглядів.
  
  
  Римо придивився уважніше. "Я знаю цей голос".
  
  
  "Я не місцевий".
  
  
  "Я теж дізнаюся про цей голос", - сказав Чіун, задумливо погладжуючи бороду.
  
  
  Вони вивчали її худе обличчя, зухвале світле волосся та червоні губи. Вона мала ідеальний ніс, колір обличчя майже золотистий. У неї були найблакитніші очі, які Римо коли-небудь бачив.
  
  
  "Тепер ти можеш відпустити мене", - сказала вона Римо, усуваючись. Надуті нотки у її голосі вразили слух Римо.
  
  
  "Тамайо Танака!" - Вибухнув він.
  
  
  "Хто?" - Запитала жінка.
  
  
  "Досить нести нісенітницю", - гаркнув Римо. "Я знаю цей голос".
  
  
  "Так", - додав Чіун. "Ви Тамайо Танака, і ви побіліли".
  
  
  "Тсс. Гаразд, гаразд. Ви мене спіймали. Я виконую завдання під прикриттям".
  
  
  "В Оклахома-Сіті? Ви бостонський репортер".
  
  
  "Телеканал відправив мене до Нью-Йорка висвітлювати тамтешні вибухи, і я встановив зв'язок зі стріляниною в залі суду, тому я приїхав сюди. Я єдиний репортер, який висвітлює обидва аспекти цієї історії".
  
  
  "Що у вас із очима?" Запитав Чіун.
  
  
  "Нічого".
  
  
  "Вони круглі. У Тамайо Танакі японські очі".
  
  
  "Ах, це. Нікому не кажіть. Але це моє маскування під прикриттям. Я наношу цей гель у куточки очей, і коли він висихає, він розтягує їх, так що вони виглядають круглими. Але нехай це буде нашим маленьким секретом, добре?"
  
  
  "Ви божевільний", - парирував Чіун. "Ви не японець, який побілів! Ви білий, який став японцем! Навіщо комусь у здоровому глузді прагнути здаватися таким?"
  
  
  Тамайо Танака раптово набула вигляду загнаної тварини. Її блакитні очі дивилися в обидва боки, ніби шукали найбезпечнішого шляху до відступу.
  
  
  "Я категорично заперечую, що я біла", - сказала вона. "Я не соромлюся того, що я біла - якби я була білою, ви розумієте, а я не така, - але я японка. Правда".
  
  
  "Ви білі", - наполягав Римо.
  
  
  "І жовтоволосі", - додав Чіун.
  
  
  "Фарба", - уперто сказала Тамайо, коли її обличчя почервоніло.
  
  
  "Я не бачу коріння", - сказав Чіун.
  
  
  "Добре, гаразд. Оскільки це не мій ринок збуту, в чому різниця? Моя бабуся по материнській лінії була на одну восьму японкою. У мене є трохи японської крові. Достатньо, щоб отримати роботу в радіожурналістиці. Блондинкою я нікуди не збиралася".
  
  
  "Скажи це Діані Сойєр", - пробурчав Римо.
  
  
  "Вона зробила це до того, як азіатські ведучі стали модними", - сказав Тамайо.
  
  
  "Схоже, у вас це сьогодні не працює".
  
  
  "Поштмейстер упирається. Нікому не дозволяється входити чи виходити, доки не закінчиться кава-брейк. Ви коли-небудь чули про закриття поштового відділення на каву-брейк? Це приховування".
  
  
  "Що з поштою?" - Запитав Римо.
  
  
  "Будьте реалістами. Ви колись відправляли відеокасету за ніч із цими людьми? Вам пощастить, якщо ви побачите її протягом чотирьох днів. І ці триденні поштові посилки з пріоритетом? Мінімум п'ять-сім днів. Якщо це не на іншому кінці міста, тоді додайте додаткові вихідні. Вони навіть не намагаються перевезти пошту через все місто вчасно”.
  
  
  "Давай, татко. Давай розберемося в цьому".
  
  
  "Заберете це?" Запитала Тамайо, піднімаючи свою сумку через плече. "Моя прихована камера всередині. О, і мій прихований мікрофон. Поверніться, поки я відстібаю свій бюстгальтер зі звукозаписом".
  
  
  "Забудь про це", - сказав Римо, протискаючись повз неї.
  
  
  Біля дверей стояв охоронець у формі, і він зайняв позицію, загороджуючи вестибюль, поклавши руку на підлокітник у кобурі. Судячи з його холодного обличчя, він міг охороняти Форт Нокс.
  
  
  "У нас перерва", - категорично сказав охоронець.
  
  
  "Ти не такий", - відповів Римо.
  
  
  "Я на чергуванні".
  
  
  "Як би ви поставилися до перерви?" - Запитав Римо.
  
  
  "Я повинен попросити вас розвернутися і почекати, поки двері знову не відчиняться", - кам'яним тоном сказав охоронець.
  
  
  "Вони відкриті. Дивіться", - сказав Римо, чиї руки розмитою плямою потяглися до пояса охоронця зі зброєю, схопили його та розгорнули до себе. Ремінь зі зброєю порвався в найслабшій ланці - пряжці, - і охоронець, перекидаючись, скотився сходами і розтягнувся на землі.
  
  
  Римо зачинив двері перед його носом. І обличчя Тамай теж. Вона опустилася на одне коліно і, розірвавши блузку, як Кларк Кент, що перетворюється на Супермена, сказала: "Подивися прямо на моє декольте і скажи мені, чому ця установа закрита".
  
  
  Підказуючи свої пишні спідниці, Майстер Сінанджу напустив на себе суворий вираз обличчя і сказав: "Ми повинні підготуватися до вступу у володіння незадоволених".
  
  
  "Я не думаю, що у нас виникнуть якісь проблеми", - сказав Римо.
  
  
  Вони відчинили внутрішні двері в зону обслуговування та були здивовані кольором. Усі стіни були дуже яскраво-рожевими.
  
  
  "Хтось має поговорити з художником", - пробурчав Римо, озираючись. "Схоже на спальню Заса Заса Габора".
  
  
  Вікна касирів були порожні. Але з заднього сидіння долинав аромат свіжозвареної кави, і вони почули низьке музичне дзижчання.
  
  
  "Схоже, там знімають рекламу кави", – сказав Римо. Озирнувшись, він помітив двері з написом "Менеджер".
  
  
  "Давайте подивимося на головного хлопця".
  
  
  Менеджер розмовляв телефоном, коли вони увірвалися. Він підвів очі, як школяр, якого застали зненацька колупаючим у носі.
  
  
  "Хто ви?" - Вибагливо запитав він.
  
  
  "Поштовий інспектор", - сказав Римо. "У футболці?"
  
  
  "Під прикриттям. Це мій напарник, який знаходиться у глибокому укритті".
  
  
  Чіун вклонився і сказав: "Японці вивішують мою фотографію у всіх своїх поштових відділеннях".
  
  
  Менеджер знову сів. "Вас надіслав PG?"
  
  
  "Можливо", - сказав Римо, який поняття не мав, хто такий PG.
  
  
  "Думаю, у мене тут все під контролем. Зараз у них екстрена перерва на каву для підтримки осудності".
  
  
  "Схоже, вони були дуже задоволені цим".
  
  
  "Вони ... співали?"
  
  
  "Для мене це звучало як дзижчання".
  
  
  "Боже мій. Це працює. Я мушу це побачити".
  
  
  Вони пішли за поштовим менеджером у задню кімнату, де полотняні поштові мішки були натягнуті на старі металеві рами, пошта лежала в рожевих осередках, а весь сортувальний персонал поштового відділення Оклахома-Сіті байдикував, попиваючи каву та співаючи пісні Баррі Маніллоу.
  
  
  "Вони завжди такі бадьорі?" - Запитав Римо.
  
  
  "Це через прозак у каві", - зізнався менеджер. "Це подіяло як викид адреналіну".
  
  
  "Ти підсипав їм у каву?"
  
  
  "Я цього не робив. Це видана Службою безпеки США пайка кави, передбачена на випадок психологічних ускладнень за наказом самого генерального прокурора". Він понизив голос. "Хоча ніколи не думав, що мені доведеться це використати".
  
  
  "Що це з ними робить?"
  
  
  "Прозак підвищує рівень серотоніну".
  
  
  "Що таке серотонін?" - Запитав Римо.
  
  
  "У мозку виробляється якась заспокійлива хімічна речовина, як я чув. Я звільнений від вживання цієї речовини. Хтось повинен зберігати ясну голову".
  
  
  Очевидно, їх підслухали, бо один із поштових працівників почав імпровізувати невелику пісеньку. "Серотонін, серотонін, Дормез-ву, Дормез-ву?" Інші приєдналися.
  
  
  "Sonnez tes matines!
  
  
  Sonnez les matines!
  
  
  Настрій листоноші.
  
  
  Настрій листоноші."
  
  
  Коли вони почали другий приспів, Римо дістав незаповнену фотографію Юсефа Гамаля з ФБР і сказав: "Нам потрібно, щоб ви заповнили прогалини щодо цього хлопця".
  
  
  "Ви правильно підібрали капелюх. Насправді, він ідеальний".
  
  
  "Дякую", - сухо сказав Римо. "А як щодо особи?"
  
  
  "Джо пропрацював тут лише близько року, за всіма даними. Я не пам'ятаю кольори його очей. Не впевнений щодо його волосся. У нього теж був досить звичайний рот".
  
  
  "Іншими словами, нада".
  
  
  "Ну, у нього справді було те, що ви б назвали яскраво вираженою дзьобом. Правда, не такою, як у цього".
  
  
  "Як сокіл чи орел?" - пискнув Чіун.
  
  
  "Насправді, більше схоже на верблюда. Воно не було гострим. Воно було більш опуклим".
  
  
  Майстер Сінанджу витяг з рукава свого кімоно складений аркуш паперу, акуратно розгорнув його і підніс до очей поштового менеджера. "Наприклад, це?" він запитав.
  
  
  "Ви знаєте, я ніколи раніше не помічав подібності, але це справді хороша подібність. За винятком кольору шкіри. Він був досить білим".
  
  
  "Що це?" - спитав Римо, обходячи довкола. Чіун направив до нього тремтячий лист кольорового паперу. Рімо побачив, що це реклама цигарок. Він моргнув. Потім знову моргнув.
  
  
  "Він був схожий на Джо Кемела?" Випалив Римо.
  
  
  "Так. Більш-менш".
  
  
  "Що ви маєте на увазі, більш-менш?"
  
  
  "Більше носа, найменше іншого".
  
  
  "У вас був поштовий службовець на ім'я Джо Кемел, який був схожий на персонажа "сигарети" Джо Кемела, і коли ФБР попросило вас і ваших людей описати його, все, що ви придумали, була кепка?"
  
  
  "Генеральний прокурор попросив нас співпрацювати якомога вужче".
  
  
  "Дозвольте мені запитати вас про дещо. Цей Джо Кемел був схожий на близькосхідного жителя або говорив з акцентом?"
  
  
  "Звичайно, він смішно розмовляв. Він був із Нью-Джерсі. Вони всі так смішно розмовляють".
  
  
  "Але він був схожий на близькосхідного мешканця?"
  
  
  "Ні, він був схожий на єврея. Але те саме роблять багато людей з Джерсі".
  
  
  "Говориш як оки з Маскоги", - сказав Римо. "Що відбувається, коли вони знаходять Camel?"
  
  
  “Не моя турбота. Вони завжди знаходять ці погашені марки з пістолетом у роті. Моя робота – не давати іншим впадати у сказ”.
  
  
  Римо подивився на поштових працівників, які все ще співають. Вони виконували "Будь ласка, містере листоноша" у виконанні квартету перукарів, який був так безнадійно зіпсований у третьому куплеті, що вони здалися і взяли "Візьми листа, Маріє" на півслові.
  
  
  "Наразі на це майже немає шансів", - прокоментував Римо.
  
  
  "Слава Богу".
  
  
  "Доставляти пошту буде цікаво", - додав Римо, спостерігаючи, як сортувальник пошти пірнає в брезентовий поштовий візок і починає похропувати "Пісню серотоніну".
  
  
  "Пошта? Ми завжди можемо доставити пошту кудись по дорозі. Сьогодні пріоритетом є збереження єдності обслуговування".
  
  
  "Де живе Гамаль?" Римо спитав поштового менеджера.
  
  
  "У Мурі. Ви не можете пропустити це місце. ФБР обклало його, як мурашник".
  
  
  "Дякую", - сказав Римо, виходячи під звуки "Повідомлення від Майкла", коли паперові літачки, зроблені з недоставленої пошти, розтинали повітря.
  
  
  На ВУЛИЦІ за ними пішов Тамайо Танака, який спитав: "Що ви з'ясували?"
  
  
  "Прозак корисний для нервів", - пробурчав Римо.
  
  
  "Я приймаю Золофт, - сказав Тамайо, - це чудово. Я не тільки прокидаюся з муркотінням, а й щодня спорожняю кишечник".
  
  
  "Молодець".
  
  
  "Забирайтеся, рис замість мізків. Ми зайняті", - сказав Чіун. "Ми могли б поділитись інформацією".
  
  
  "Що змушує вас думати, що ми маємо інформацію?"
  
  
  "Ви, хлопці, щось задумали. Я за милю чую інтригу. Давайте поєднаємо наші факти".
  
  
  "Ви перші", - сказав Чіун.
  
  
  "Поштові працівники божеволіють у двох штатах. Це початок психологічної дезінтеграції всієї поштової системи".
  
  
  "Що змушує вас так казати?"
  
  
  "Я психо-журналіст. Подвійна спеціальність. Психологія та комунікації, з другорядною спеціалізацією в культурній антропології".
  
  
  "Звучить як кар'єрна стратегія", - сказав Римо. Тамайо витягла книгу у зеленій обкладинці зі своєї великої сумки.
  
  
  “Це ваша основна книга з вивчення психіатричних випадків. У ній розповідається все, що вам потрібно знати про будь-який вид психозу та про те, як його діагностувати. Завдяки цьому я зміг розкрити найглибші, похмурі секрети поштової служби”.
  
  
  Вони глянули на неї.
  
  
  "Це просто кишить психопатами", - прошипів Тамайо.
  
  
  "Де ви це взяли?" - Запитав Римо.
  
  
  “З цієї книги. Відповідно до цього, психотиків залучає регламентоване та високо структуроване середовище. Таке, як поліція, військові та поштове відділення”.
  
  
  "Так?"
  
  
  "Всі ці хлопці виглядають, діють і поводяться нормально. Поки ви не потрапите до їхньої специфічної області параної. Тоді вони виходять з себе. Ми, фахівці з психології, називаємо їх особистостями-фугасами, тому що вони страждають на вибухові розлади особистості. Скажімо, звичайний поштовий службовець робить обхід, і він продовжує наступати на собачого пуху, що може статися раз на блакитний місяць, і з ним все буде гаразд, але коли це відбувається щотижня протягом трьох місяців, потім, скажімо, кожні два тижні, і потім одного прекрасного дня він наступає на два різні собачі лайна. Клацання! Ось так просто у нього буває психотичний зрив.
  
  
  "Чому б не відстрілювати собак?" Римо розмірковував уголос.
  
  
  "Бо він поштовий працівник, і як тільки вони йдуть, вся раціональність вилітає у вікно. Ти що, новини не дивишся?"
  
  
  "Звучить неправдоподібно", - сказав Римо, оглядаючись у пошуках телефону-автомата.
  
  
  "Ви знали, що Син Сема був поштовим працівником?"
  
  
  "Здається, я це чув".
  
  
  "І той моторошний товстий хлопець із "Сайнфелда", він теж поштовий працівник".
  
  
  "Це не реальність".
  
  
  "А Син Сема був? Чоловік отримував накази від собаки, який навіть не був його. Подумайте про це. Те, як вони керують поштовою службою в ці дні, вони практично розводять Синів Семов. Якщо Америка не візьме під контроль поштову систему, нас усіх можуть винищити. Це історія чи що?"
  
  
  "Це купа лайна".
  
  
  "Так, - сказав Чіун, - це бичачий гній. Ви кажете дурниці. Ніщо з цього не пояснює того, що сталося".
  
  
  "Тоді ви поясните це", - парирував Тамайо.
  
  
  "У мусульман є..."
  
  
  "Не кажи так, Чіуне..." Римо попередив.
  
  
  "... проникли до поштового відділення".
  
  
  "Мусульмани? Хто вони такі?"
  
  
  "Щоб ми знали, а ви з'ясували", - сказав Римо, відтягуючи Майстра синанджу убік.
  
  
  Далі вулицею Римо знайшов телефон-автомат. "Обов'язково було вибалтувати правду?" він поскаржився.
  
  
  Чіун постарався надати своєму обличчю незворушний вираз. "Це справжні боби. Чому я не повинен їх розсипати?"
  
  
  "Ми не хочемо, щоб вона викликала загальнонаціональну паніку, вийшовши в ефір із цією історією".
  
  
  "Чому мусульмани викликають більше паніки, ніж неосвічені листоноші?"
  
  
  "Насправді це могло б завдати менше шкоди", - визнав Римо. "Але ми не хочемо провалити наше розслідування". Набравши номер Фолкрофта, Римо додзвонився до Сміта. "Смітті, ти ніколи в це не повіриш. Місцеве поштове відділення годує своїх співробітників прозаків, щоб заспокоїти їх. Вони також пофарбували стіни в рожевий колір. І ми знаємо, як це працює".
  
  
  "А як щодо Джо Кемела?" - спитав Сміт.
  
  
  "Чи можуть ваші комп'ютери взяти це порожнє обличчя і накласти інше? Свого роду надати їм людське обличчя?"
  
  
  "Так".
  
  
  "Добре. Візьміть одну з реклам сигарет Джо Кемела, вставте морду верблюда на порожнє місце, потім постарайтеся надати йому якомога людськіший вигляд".
  
  
  Лінію було відключено, можливо, секунд на п'ятнадцять. "Це не смішно", - їдко сказав Сміт.
  
  
  "І я не жартую. Ми показали порожній плакат ФБР місцевому поштовому менеджеру, і все, що він міг згадати, це те, що у хлопця був ніс, як у верблюда. Це було, коли Чіун дістав журнал, і менеджер сказав - присягаюсь Богом - "Це він". Гей, Чіуне, де ти взагалі взяв це оголошення?"
  
  
  "З журналу літаком".
  
  
  "Ви хочете сказати мені, що Юсеф Гамаль схожий на Джо Кемела з реклами цигарок?" Запитав Сміт.
  
  
  "Принаймні, досить близько, щоб дати нам щось для роботи. Спробуйте те, що я сказав, і передайте це ФБР. Як ідуть справи з вашого боку?"
  
  
  "Я попередив філії ФБР про особистості та місцезнаходження інших змовників, зазначених на дошці оголошень "Брама раю". Облава почалася".
  
  
  "Як вам удалося так швидко їх знайти?"
  
  
  "Їх імена користувача Gates of Paradise виявляються іменами, під якими вони працюють в цій країні".
  
  
  "Так ...?"
  
  
  "Більшість із них зазначені у місцевих телефонних довідниках", - додав Сміт.
  
  
  Римо хмикнув. "Схоже, Світовий торговельний центр знову облажався".
  
  
  "Ми не можемо недооцінювати цих людей", – попередив Сміт.
  
  
  "Думаєте, забрати їх буде так просто?"
  
  
  "Ми можемо лише сподіватися".
  
  
  Саме в цей момент на лінії пролунав одиночний звуковий сигнал.
  
  
  "Почекайте, будь ласка, на лінії", - сказав Сміт, його голос став напруженим. Римо дізнався звук комп'ютера Сміта, який видає запобіжний бюлетень.
  
  
  Тон Сміта був наполегливий, коли він відповів. “Римо, схоже, у нас щось є. Команда спецназу загнала у кут одного з підозрюваних терористів біля Південного поштового відділення у Бостоні. Ця людина на даху Південного вокзалу і не збирається спускатися. Він добре озброєний”.
  
  
  "Хіба вони не можуть просто забрати його?"
  
  
  "От чого я боюся. Я не хочу, щоб його прибрали до того, як він зможе заговорити. Нам потрібно знати, хто контролює цю терористичну групу. Ви з Чіуном летить у Бостон".
  
  
  "Сподіватимемося, що ми прибудемо вчасно", - сказав Римо.
  
  
  "Його звуть Мохамет Алі".
  
  
  "Без жартів. Що нам з ним робити після того, як ми закінчимо вичавлювати інформацію?"
  
  
  "Якщо облава пройде успішно, його корисність закінчиться, як він заговорить", - холодно сказав Сміт.
  
  
  Розділ 18
  
  
  
  
  Мечеть була первозданним втіленням білого каменю, увінчане алебастровим куполом. Два високі мінарети підносилися до язичницького, нечистого неба Грінбурга, штат Огайо. Мозаїчні плитки прикрашали її найвищу красу.
  
  
  Все це Юсеф Гамаль побачив, коли єгиптянин, заплямований кров'ю хрестоносців і, можливо, таємний копт, а можливо, і ні, повіз його звивистою під'їзною дорогою.
  
  
  Дорога була бездоганною. Все було бездоганно. Була лише одна дивна річ.
  
  
  Мечеть здавалася порожньою від будь-якого життя. Ніякі садівники не доглядали зелену територію. Ніде не горіло світло, хоча ставало темніше. Можливо, вона була пустельна.
  
  
  І було ще щось, на що Юсеф не міг вказати пальцем. Це було там, але було приховано. Це було відчутно, але й невимовно.
  
  
  "Як називається це місце?"
  
  
  "Мечеть Аль-Бахлаван", - сказали йому.
  
  
  "Гарне ім'я".
  
  
  "Ісламське ім'я", - погодився червоний єгиптянин, коли машина зупинилася і настав час виходити.
  
  
  "Чому я не чув про цю мечеть?"
  
  
  "Вам це скажуть". "Це найбільша, чудова мечеть у всьому християнському світі", - захоплювався Юсеф. "Я ніколи не бачив рівної їй за межами Святої Землі".
  
  
  "Це не місце поклоніння", – відрізав Джихад Джонс.
  
  
  "Хіба це не мечеть? Хіба вона не має чудових мінаретів, які вказують шлях до Раю?"
  
  
  "Так Так".
  
  
  "Тоді чому всередині не поклоняються Аллаху? Скажіть це мені".
  
  
  "Мені нічого не потрібно тобі говорити, єврей. За винятком того, що в цій мечеті Аллаху служать по-іншому".
  
  
  І оскільки він ніколи більше не хотів, щоб його називала євреєм людина, яку він підозрював у тому, що він копт, Юсеф Гамаль припинив свої запитання. Він ставав дуже тонкошкірим у цьому єврейському питанні. Крім того, у нього свербіла перука, прикрашена фестонами, і він хотів зняти весь огидний костюм.
  
  
  Усередині було більше пишноти. Арабески. Високі стелі. Чистий запах, який Юсеф завжди асоціював із мечетями своєї батьківщини. Тільки тут запах був якимсь... мертвим.
  
  
  Після того, як вони зняли взуття та здійснили ритуальне омивання, їх привітав Саргон, перський помічник Глухого мулли.
  
  
  "Ассаламу алейкум".
  
  
  "Світ вам", - відповіли вони поважною арабською.
  
  
  "Вас чекають, бо ви добре попрацювали".
  
  
  Юсеф накинувся на єгиптянина Джихада Джонса. "Бачиш? Я молодець. Мене не вб'ють".
  
  
  "Бійня мого кузена була кращою, ніж ваша бійня", - посміхнувся інший. "І моя бійня перевершить його". “Моя бійня ще не завершена. Ви побачите. У Глухого мулли є для мене ще одна робота”.
  
  
  "У нього ще є робота для вас обох", - сказав Саргон Перс.
  
  
  "Якщо я маю зустрітися з Глухім муллою, я мушу позбутися цього образливого одягу", - запротестував Юсеф.
  
  
  "Належний одяг чекає на вас обох", - сказав Саргон.
  
  
  Юсеф не знав, що це означає. Джихад Джонс подивився вниз на свій власний західний одяг і виглядав трохи збентеженим.
  
  
  "Що не так з моїм одягом?" поцікавився він уголос.
  
  
  "Це не підходить для роботи, яка вам належить".
  
  
  "Він має на увазі, що ти одягаєшся як хреста, що поклоняється", - посміхнувся Юсеф.
  
  
  "Я плюю на вас і вашу брехню!"
  
  
  Але про себе Юсеф лише посміхнувся. Він проникнув під товсту червону шкіру єгиптянина.
  
  
  У палаті, яка виглядала такою ж антисептичною, як операційна лікарня, їм видали дивний одяг із одного шматка. Вона була зелена, а ширинка в західному стилі застібалася від промежини до коміра.
  
  
  "Бачите?" - сказав Юсеф, гордо вказуючи. "Це арабська ширинка. Тому що мій інструмент – інструмент араба".
  
  
  "У мене ширинка також велика", - запротестував Джихад Джонс.
  
  
  "Це не те саме, що мати великий інструмент. Очевидно, що ваша ширинка - лише маскування, щоб переконати невіруючих, що ви не єгиптянин".
  
  
  І Джихад Джонс так розлютився, що вихопив свій інструмент, щоб довести брехню слів Юсефа. Юсеф зустрів його удар таким самим.
  
  
  "Я переміг", - сказав єгиптянин.
  
  
  "Тільки тому, що ви збільшили його обхват тертям", - звинуватив Юсеф.
  
  
  "Це його природний розмір".
  
  
  "А ви природжений брехун!"
  
  
  Саргон гаркнув: "Досить! Застебніть ширинки і роти одночасно. Глухий мулла чекає".
  
  
  У мовчанні вони одягли чорні черевики та отримали зелені картаті кофії для носіння на шиї.
  
  
  Юсеф оглянув свою кафію, дуже задоволений її довжиною. Вона була б досить великою, щоб приховати його образливий для мусульман ніс. Це було добре. Можливо, тепер він досяг би поваги від цього єгиптянина, який заздрить пенісу.
  
  
  Їх відвели до кімнати, де повітря було прохолодним, а світло слабким. Всередині та зовні його охороняли міцні афганські воїни, які тримали в руках автомати АК-47, тоді як вигнуті шаблі були заткнуті за пояси місцевих костюмів. Вони стояли, як люті статуї, очі яких були чорними точками злості.
  
  
  "Моджахеди з афганської організації під назвою "Талібан"", - пояснив Саргон.
  
  
  Юсеф кивнув головою. "Талібан" означало "Шукачі Світла". Такі люди, як ці, зламали хребет російському Ведмедеві.
  
  
  Глухий мулла сидів у ніші у формі шеврона за перегородкою з зеленого скла, що коливається, кольору Червоного моря восени.
  
  
  При їх наближенні він підняв слухову трубу і приклав її до правого вуха - бліда тінь, що вагалася.
  
  
  "Ас-саламу'алейкум, моя шухада", - наспіваючи промовив Глухий.
  
  
  Юсеф Гамаль і Джихад Джонс опустилися навколішки на килимки, які були постелі перед Глухим муллою для цієї мети,
  
  
  їхні серця прискорено забилися. Їх звали шухада, титул, який присвоюється лише мученикам на шляху до Раю.
  
  
  "Ви зробили добру справу Аллаха", - додав Глухий мулла.
  
  
  "Дякую тобі, Амір аль-му'мінін," - сказали вони в унісон, використовуючи перевагу почесного значення "Командир правовірних".
  
  
  "Але є робота, яку ще належить зробити".
  
  
  "Я готовий", - сказав Джихад Джонс.
  
  
  "Я більш готовий, ніж цей собака", - виплюнув Юсеф.
  
  
  "У нас буде мир у цьому місці світу, поки ми говоримо про знищення цієї корумпованої та невіруючої нації".
  
  
  Юсеф взяв себе в руки, поклавши руки на коліна. Джихад Джонс зробив те саме, але Юсеф з задоволенням побачив, що його поза була поганою.
  
  
  "Сьогодні ми відновили страх перед Аллахом у серці безбожної нації. Це добре. І все ж таки це тільки початок".
  
  
  Вони кивнули. То були правдиві слова. Глухий мулла продовжив.
  
  
  "Сильніше страху перед джихадом є тінь того, що Захід називає ісламською бомбою. Вони довго боялися цього. Великий їх страх перед цим. Але до цього часу нічого подібного не було. Це лише димний джин, покликаний налякати західний розум".
  
  
  Юсеф і Джіхад Джонс обмінялися зляканими поглядами.
  
  
  "Так, я бачу це за вашими особами. Це надто добре, надто чудово, щоб по-справжньому дійти до ваших віруючих вух. Але це правда. У той час як західні розвідувальні органи переслідують німців, поляків і російських учених, прагнучи припинити поширення заборонених". знань, які благословлять іслам силою для нав'язування своєї волі через світ
  
  
  і терор, який ми маємо у цьому місці, у серці невірного народу, створили справжню ісламську бомбу”.
  
  
  Тиша повисла в прохолодному повітрі на довгу мить.
  
  
  "Місяцями це зберігалося в таємному мовчанні, очікуючи лише на те, що деякі називають системою доставки. Це теж було створено".
  
  
  "Система доставки, Свята Людина?" - Запитав Джихад Джонс.
  
  
  "Ракета. Найбільша ракета у світовій історії".
  
  
  "Це гігантський?" Запитав Юсеф.
  
  
  "Довгі, як найвищий мінарет. Такі ж грізні, як-"
  
  
  "Як мій єгипетський інструмент", - хвалькувато заявив Джихад Джонс.
  
  
  "Тримаю в заклад, що це більше схоже на мій інструмент", - наполягав Юсеф.
  
  
  "Скоро ви судитимете самі", - наспіваючи сказав Глухий мулла через зелену, як вода, скляну перегородку. "Бо ви були обрані як пілоти-мученики".
  
  
  І в прохолодній тиші мечеті аль-Бахлаван Юсеф Гамаль та Джихад Джонс обмінялися задоволеними виразами облич.
  
  
  Вони збиралися померти.
  
  
  Це було те, заради чого вони жили.
  
  
  Розділ 19
  
  
  
  
  Ібрагім Сулейман, відомий поштовому відділення Чикаго як Ібрагім Лінкольн, прокинувся від чотириразово повтореного крику "Аллах Акбар", що долинав з його постійно працюючого персонального комп'ютера.
  
  
  Підвівшись із ліжка в нічній сорочці, він почухав бороду і прошлепав босоніж у відповідь на заклик до ранкової молитви. Був опівдні, але оскільки він працював у нічну зміну, йому дозволили вимовити ранкову молитву замість денної тощо протягом усього дня.
  
  
  Молитовна ганчірка була звернена обличчям до Мекки. Він стояв на ній на колінах протягом багатьох задумливих хвилин.
  
  
  Закінчивши молитву, він сів перед терміналом, екран якого був таким зеленим, як стіни його будинку. Він любив зелений колір. Це був не лише колір ісламу, а й ідеальна протиотрута від рожевих стін його робочого місця, які пригнічували ісламський запал у його серці.
  
  
  Зайшовши на дошку оголошень "Брама раю", він виявив, що він має пошту. Вона була від Глухого мулли. Серце Ібрагіма пропустило удар.
  
  
  Бо повідомлення було позначене як призначений час.
  
  
  Викликавши повідомлення, він прочитав його жадібними очима.
  
  
  Мій шахід, настав день, коли тобі судилося потрапити до Раю. Виконуй завдання відповідно до інструкцій.
  
  
  Не робіть помилок, бо ви благословенні Аллахом і вам гарантовано вхід до Раю за ваше святе жертвопринесення, яке, як істинно віруючий, ви знаєте, що це зовсім не жертвопринесення.
  
  
  Il - Ya Islam!
  
  
  Радо ляскаючи в долоні, Ібрагім Лінкольн востаннє відключив свою систему і спустився до підвалу свого будинку.
  
  
  Там були готові великі пластикові барабани. Він почав наповнювати їх сумішшю аміаку та добрив, щоб створити потужні бомби, які катапультували б його в обійми його наділа з сімдесяти двох гурій. Суміш вимагала постійного загущення, але Ібрагім це передбачав.
  
  
  Підійшовши до кута, він витяг брудний полотняний мішок за мотузковий шнурок і потягнув його до скупчення контейнерів.
  
  
  Відкривши його, він з деяким трудом підняв пакет, але тільки-но він закріпив його за пластиковим бортиком, був винагороджений каскадом старої небажаної пошти.
  
  
  Ібрагім подумав, що це іронія долі, що та сама пошта, яку йому довірили доставити, змішалася з відьомим зіллям, призначеним для знищення поштового відділення, звідки вона надходила.
  
  
  Це була проста операція. Чиказьке поштове відділення було збудовано на восьми смугах Конгрес-Паркуей. Не було навіть потреби врізати поштовий фургон у саму будівлю. Тільки для того, щоб зупинити його на швидкісній автомагістралі прямо під ним.
  
  
  Послідуючий вибух був розрахований так, щоб знести похмурий десятиповерховий будинок з його опорних колон і обрушити уламки дощем на вісім смуг руху за годину пік.
  
  
  Обвалилися дощем і на Ібрагіма Лінкольна, але це було необхідно, щоб запобігти поширенню того, що Глухий мулла назвав отруєнням Заходу. І кров невірного була законною. Бо в Корані було написано, що Аллах не любить невіруючих, і далі, що ідолопоклонство гірше за криваву бійню.
  
  
  Це було б жахливо, так, але створення вдів і сиріт було необхідним для того, щоб встановити чисту ісламську теократію на згарі Сполучених Штатів. Крім того, Ібрагім Лінкольн був би позбавлений від жахливих видовищ і звуків мертвих і скалічених, тому що вибух катапультував би його в обійми, що очікують вічних дів, обіцяних йому.
  
  
  Він сподівався, що хоча б один із них мав оральну фіксацію. Жодна з його дружин не зробила б цього для нього, не кажучи вже про те, щоб потім плюнути.
  
  
  Ібрагім Лінкольн розмірковував про своє посмертне сексуальне життя, коли по сходах застукали ноги. Двері відчинилися, і він був скинутий на підлогу щільною хвилею чоловіків.
  
  
  Один став коліном йому на спину, тоді як інші наставили на нього пістолети.
  
  
  "Ібрагім Лінкольн?"
  
  
  "Так це я".
  
  
  "Ви заарештовані за підбурювання до заколоту та ведення терористичної кампанії проти Сполучених Штатів".
  
  
  "Це спричиняє смертну кару?" спитав він з нещасним виглядом.
  
  
  "Тримаю в заклад, що так і є".
  
  
  "Це не так добре, як перемога, але це краще, ніж нічого", - сказав він, коли на нього одягли кайданки та підняли на ноги.
  
  
  Розділ 20
  
  
  
  
  "Я маю стати мучеником?" Вигукнув Юсеф Гамаль.
  
  
  "Ви обоє повинні прийняти мученицьку смерть", - пояснив Глухий мулла своїм солодким, як чай із родзинками, перським голосом. Він був плямистою тінню за перегородкою із зеленого скла.
  
  
  Останні відлуння його слів відбилися у великій мечеті аль-Бахлаван у Грінбурзі, штат Огайо, перш ніж новий звук сколихнуло мертве повітря.
  
  
  "Я піду першим", - сказав Джихад Джонс.
  
  
  "Ні, я сам".
  
  
  Глухий мулла підняв руку, зупиняючи їх. "Ви обоє пройдете разом через справжні ворота Раю".
  
  
  Джихад Джонс спалахнув, як запалений сірник. "З цим євреєм? Ніколи!"
  
  
  "Я швидше втратив половину своїх гурій," - виплюнув Юсеф.
  
  
  "Аллах побажав, щоб ви це зробили, і ви це зробите", - наспіваючи промовив Глухий мулла.
  
  
  "Якщо на те буде воля Аллаха, то я це зроблю", - заприсягся Юсеф.
  
  
  Джихад Джонс надав своєму обличчю рішучого виразу. "Так. Якщо Аллаху завгодно, щоб я помер у компанії єврея, то цього не можна уникнути. Моя єдина втіха в тому, що ворота Раю закриються за мною і жорстоко вщипнуть єврейський ніс, який думає, що буде за мною". "Це арабський ніс. Ти хотів би мати такий же потужний нюх, як у мене".
  
  
  "Я хотів би мати потужний інструмент, ніж потужний ніс. Гурії не благатимуть себе перед простим носом".
  
  
  "Навіть маючи тільки ніздрі, я міг би принести задоволення тисячу разів по тисячі гурій", - прошипів Юсеф. "Ви не змогли б цього зробити, навіть якби сам Аллах благословив ваш безвольний єгипетський інструмент".
  
  
  "Не волайте до Аллаха таким нешанобливим чином", - відрізав Глухий мулла. "Це не пристойно".
  
  
  Юсеф заспокоївся.
  
  
  "Ви обоє будете навчені пілотувати "Кулак Аллаха", таку назву, яку ми дали ракеті, яка покарає місто, яке ми не змогли покарати раніше", - сказав їм Глухий мулла.
  
  
  "Я готовий", - сказав Юсеф.
  
  
  "Як і я", - вилаявся Джихад Джонс.
  
  
  "Ви не навчені і не готові керувати Кулаком Аллаха", - відповів Глухий мулла. "Тільки для того, щоби померти".
  
  
  "Саме це я й мав на увазі", - сказав Юсеф.
  
  
  "Це те, що я сказав, правду кажучи", - додав Джихад Джонс.
  
  
  "Будьте терплячими. Мучеництво спіткає вас обох. Але спочатку ми повинні пред'явити вимоги до невірного народу".
  
  
  "Давайте вимагатимемо, щоб вони вигнали євреїв, починаючи з цього дурня", - люто запропонував Джихад Джонс, тицьнувши зеленим ліктем у незахищений бік Юсефа.
  
  
  "Краще, якщо ми вимагатимемо, щоб невіруючі називали нас мусульманами, а не мусульманками. Мене дратує щоразу, коли це робиться. Ми, мусульмани, не жорстокі. Ми прагнемо лише навернути безбожників і скрушити всіх, хто чинить опір ісламу".
  
  
  Глухий мулла сердито потряс своєю слуховою трубою. "Тиша! Спочатку ми висунемо вимогу американському президенту".
  
  
  "Він упертий".
  
  
  "Але також дуже слабкі. І вагаються".
  
  
  "Ми висунемо вимогу, щоб показати, що у нас є вимоги. Або вони задовольнять цю вимогу, чи ні. Якщо вони цього не зроблять, ми завдамо удару Кулаком Аллаха в серці їхньої влади".
  
  
  "А якщо вони це зроблять?" Юсеф розмірковував уголос.
  
  
  "Тоді ми висунемо іншу вимогу, і якщо вони не зможуть задовольнити цю вимогу, Кулак Аллаха встромиться в саму глибину їхнього серця".
  
  
  "А якщо вони задовольнять цю другу вимогу?" - спитав Юсеф.
  
  
  "Тоді ми будемо висунути вимогу за вимогою, поки, нарешті, не вимагатимемо неможливого", - сказав Глухий мулла. "Зрештою, Кулак Аллаха завдасть удару, тому що саме для цього він існує. Завдати удару. І покарають".
  
  
  "Де Кулак Аллаха?" - спитав Юсеф.
  
  
  "У секретному місці недалеко звідси. Ви побачите це, коли закінчите своє навчання на пілотів-мучеників".
  
  
  "Я живу, щоб померти!" – кричав Юсеф.
  
  
  "Я не задовольнюся смертю один раз, але помиратиму багато разів на славу ісламу!" Джихад Джонс завив.
  
  
  "Ви помрете у призначену годину. Спочатку ви потренуєтеся".
  
  
  Занепокоєно насупивши брови, Юсеф підняв руку.
  
  
  "Цього разу нам доведеться проходити тест?"
  
  
  Глухий мулла похитав бородатою головою. "Ніякого письмового іспиту".
  
  
  "Добре. Я не люблю письмові іспити".
  
  
  "Жодних іспитів не буде. Аллах не вимагає їх у цьому тричі благословенному підприємстві".
  
  
  Юсеф знову підняв руку. "Шахрайство дозволено?"
  
  
  "Не на цьому підприємстві".
  
  
  "О", - сказав Юсеф Гамаль, який сподівався, що зможе обійтися без обману. Він дуже хотів померти. Бо він не міг винести думки про те, що виділені йому гурії чахнуть у Раю без нього, неціловані та недоглянуті.
  
  
  Розділ 21
  
  
  
  
  Зворотний рейс до Бостона вилетів за розкладом, злетів за розкладом і чудово встиг до аеропорту Логан.
  
  
  Над Пенсільванією літак почав знижуватися, і Римо почув, як пілот пообіцяв швидке прибуття.
  
  
  "Ми розіб'ємося", - сказав Римо Майстеру синанджу.
  
  
  "Чому ви це кажете?" - запитав Чіун, швидко перевіряючи алюмінієве крило за вікном щодо ознак слабкості конструкції.
  
  
  "Своєчасної роботи більше не буває. Бог намагається зробити наш останній годинник на землі особливим".
  
  
  "Тоді чому Він тицяє стюардес вам в обличчя на кожному кроці?"
  
  
  "Він думає про старе Римо. У колишні часи я ніколи не відмовляв доступної стюардеси".
  
  
  "Це було, звичайно, до обдарування Сінанджу".
  
  
  "Так. Раніше, коли я був поліцейським, стюардеси майже ніколи не дивилися двічі".
  
  
  "І тепер у вас їх надміру, коли ви цього не хочете. Хіба життя не несправедливе?"
  
  
  "Життя дуже несправедливе", - погодився Римо.
  
  
  "Отже, ми не розіб'ємося", - сказав Чіун, вирішуючи питання.
  
  
  Над Род-Айленд Тамайо Танака вийшла з першого класу і поспішила в задню кімнату відпочинку, несучи косметичку. Вона демонстративно проігнорувала їх.
  
  
  "Не можу повірити, що це та сама жінка на четвертому каналі", - зауважив Римо.
  
  
  "Я не можу повірити, що якась біла жінка може так принизитися".
  
  
  "Коли білі люди опустилися нижче за японців на корейській еволюційній шкалі?"
  
  
  Майстер Сінанджу підняв вказівний палець із нефритовим наконечником. "З того часу, як я був змушений носити цю прикрасу".
  
  
  Тамайо майже півгодини нишпорила в туалеті, а коли повернулася по проходу, то мазала якоюсь блискучою слизькою речовиною куточки своїх очей, які тепер були розкосими, як мигдалики. Колір її шкіри тепер був кольором темної слонової кістки, губи дуже червоні.
  
  
  "Не дивіться зараз, але Тамайо щойно став японцем".
  
  
  "Нахабна шльондра. Подивіться, як вона виставляє напоказ свою фальшиву японськість".
  
  
  "Бує всяке".
  
  
  727-й приземлився приблизно на двадцять дві хвилини раніше. Виходячи з літака, Римо сказав: "Тримаю парі, Сміт потягнув за якісь ниточки до FAA, щоб доставити нас сюди так швидко".
  
  
  У зоні очікування аеропорту не було жодної ознаки присутності Тамайо Танакі. Внизу стоянку таксі було перекрито, тому Майстер Сінанджу просто пройшов на початок черги і сів на заднє сидіння наступного таксі, щоб
  
  
  Уперед.
  
  
  Знизавши плечима, Римо пішов за ними.
  
  
  "Гей! Ви не можете цього зробити!" – поскаржився знайомий голос.
  
  
  І, на їхній жах, до них приєднався Тамайо Танака. "У цю гру можуть грати двоє", – сказала вона.
  
  
  "Ви всі разом?" - Запитав таксист через каламутну перегородку з оргскла.
  
  
  "Так", - сказав Тамайо.
  
  
  "Ні!" - гаркнув Чіун.
  
  
  "Можливо", - сказав Римо, який один розумів, що час дорогий. "Ми їдемо до головного поштового відділення".
  
  
  "Південний поштовий додаток? Де цей псих стримує ФБР?"
  
  
  "Я теж туди прямую", - сказав Тамайо.
  
  
  Для таксиста цього було достатньо. Він вискочив з узбіччя.
  
  
  У пробці Тамайо дістала із сумочки стільниковий телефон та зателефонувала на свою ділянку.
  
  
  "Я майже біля тунелю Самнер. Будьте на Південному вокзалі за десять хвилин. Які останні новини?"
  
  
  Римо та Чіун прислухалися.
  
  
  "Вони ще тримають його на дереві на даху Південного вокзалу, Теммі", - сказав голос.
  
  
  "Теммі?" спитав Римо.
  
  
  "ТСС", - прошипів Тамайо, повертаючись до вікна машини. "Він щось говорить?"
  
  
  "Тільки те, що він незадоволений".
  
  
  "Можливо, я зможу його умовити".
  
  
  "Якщо ви можете, ви краще, ніж Оперативна група ФБР боротьби з насильством серед поштових працівників".
  
  
  "Побачимося за десять", - сказав Тамайо, відключаючись.
  
  
  "Оперативна група боротьби з насильством серед поштових працівників?" - спитав Римо, коли Тамайо засунула свій мобільний телефон у сумочку.
  
  
  "Це щось новеньке".
  
  
  "Думаю, це ідея, час якої настав", - сказав Римо.
  
  
  "Ви двоє збираєтеся сказати мені, з ким ви?"
  
  
  "Шахрайська японська команда", - пирхнув Чіун. "Ми теж новенькі".
  
  
  "Немає закону, який забороняє витягувати на поверхню рецесивні гени людини".
  
  
  "Має бути", - сказав Чіун. "Різдвяний пиріг".
  
  
  "Різдвяний пиріг?" Запитав Римо.
  
  
  "Так називають японську жінку, яка не вийшла заміж після досягнення певного віку, Римо. Дуже глибока образа, яка не береться до уваги цим самозванцем".
  
  
  "Я не знаю, чому ви такі уїдливі", - сказав Та-майо. "Ви та моя бабуся по материнській лінії могли б бути родичами".
  
  
  Чіун зобразив шоковане "О" своїми губами кольору папірусу. "Рімо, мене образили".
  
  
  "Ненавмисно", - сказав Римо.
  
  
  "Зупиніть цю машину і здайте на зберігання цю відьму з гострим язиком".
  
  
  "Немає часу".
  
  
  "Тоді я йду", - гаркнув Чіун, беручись за дверну ручку і прочиняючи двері.
  
  
  Простягнувши руку, Римо знову закрив її. "Заради Бога, ми майже на місці".
  
  
  І ось вони були там. Через натовп таксі довелося висадити їх на Атлантик-авеню біля високої алюмінієвої пральної дошки, яка була будинком Федеральної резервної системи.
  
  
  Вже сутеніло. Небо прокреслювали гелікоптери поліції штату. Прожектори малювали гарячі кола на багато прикрашеному фасаді Південного вокзалу Бостона з пісковика на перетині Атлантік-стріт та Саммер-стріт. Коли вони виходили, один промінь світла впав на великий годинник із зеленим мідним циферблатом, який показував рівно 8:22, а потім перемістився до кам'яного орла на гребені даху.
  
  
  Фігура, що зіщулилася, в синьо-сірому зникла від світла, прослизнувши за одне витягнуте кам'яне крило.
  
  
  "Схоже, це наша людина", – сказав Римо.
  
  
  Чіун кивнув головою. "Захопити його живим буде непросто".
  
  
  "Не за всіх цих свідків. Давайте перевіримо у Сміта".
  
  
  Римо збирався рушити в дорогу, коли таксист вимагав у нього плату за проїзд.
  
  
  "Ось наша частка", - сказав Римо, простягаючи двадцятку.
  
  
  "Мені також знадобиться частка іншого".
  
  
  Римо озирнувся. "Куди вона поділася?"
  
  
  "Пішли".
  
  
  "Як щодо цього, Чіуне? Теммі кинула нас на оплату проїзду в таксі".
  
  
  "Ми помстимося їй і всієї її крові", - присягнув Чіун.
  
  
  "Не більше двадцятки", - сказав Римо, простягаючи ще одну купюру.
  
  
  З телефону-автомата Римо зв'язався з Гарольдом Смітом. "Смітті, він все ще на даху залізничної станції".
  
  
  "Я знаю. Я стежу за ситуацією".
  
  
  "Тут схоже на маршрут параду. І це не рахуючи ФБР, поліції та ЗМІ. Є пропозиції?"
  
  
  "Згідно з ранніми повідомленнями, терорист втік через задній вихід Південної поштової прибудови до залізничного терміналу. Звідти його переслідували до даху".
  
  
  "Ви коли-небудь чули про Цільову групу ФБР боротьби з насильством серед поштових працівників?"
  
  
  "Ви все це вигадуєте?"
  
  
  "Я чув, вони намагаються втихомирити його". "У них нічого не вийде. Вони мають справу із затятим терористом, а не з незадоволеним поштовим працівником".
  
  
  "Ми увійдемо з усіма цими телекамерами і нас покажуть у всіх вечірніх новинах".
  
  
  "Спробуйте пройти заднім ходом".
  
  
  "Чому б і ні?" - сказав Рімо, вішаючи слухавку.
  
  
  Обійшовши Саммер-стріт, вони прослизнули до Південної поштової прибудови, яка все ще була відкрита, але спорожніла, якщо не брати до уваги самотнього поштового клерка. Минаючи вестибюль, вони пройшли у задню частину будівлі. Короткий шлях привів їх до платформ Amtrak у задній частині Південного вокзалу.
  
  
  Вони уважно оглядали пустий задній кінець Південного вокзалу. За винятком кількох поліцейських, поглинених прослуховуванням своїх плечових рацій, поле було порожнім.
  
  
  "Схоже, нам пощастило", – сказав Римо. "Я бачу пару сліпих зон, через які ми можемо перелізти".
  
  
  Чіун глянув на свій нефритовий лак для нігтів і скорчив гримасу.
  
  
  "Ви зможете піднятися в цій штуці?" - Запитав Римо.
  
  
  "Звичайно", - сказав Чіун непереконливим тоном.
  
  
  "Можливо вам варто покласти це в кишеню, щоб не втратити".
  
  
  "У мене немає кишені".
  
  
  "Тоді поїхали".
  
  
  Діставшись місця, де грубий піщаник доходив до самої землі, вони почали своє сходження.
  
  
  Римо пішов першим. Упершись руками в блоки з грубою текстурою, він перетворив долоні на неглибокі присоски. Потім, піднявши одну руку нагору, він отримав опору для ноги. Шкарпетка підштовхувала його вперед. А іншою рукою він присмоктався до вищого місця на фасаді. Після цього він перетворився на безшумного павука, що рухається вертикально.
  
  
  Чіун, що слідував за ними, використовував нігті, щоб зачепитися, за допомогою шкарпеток своїх сандалів. Він швидко зрівнявся з Римо. Потім, махаючи спідницями сливового кольору, він вирвався вперед.
  
  
  "Це не гонка", - прошипів Римо, помітивши, що Майстер Сінанджу вигнув захисну плівку для нігтів на долоні, щоб зберегти її цілістю.
  
  
  "Тоді ви не заперечуватимете проти програшу", - парирував Чіун.
  
  
  Вони впоралися з керуванням одночасно, ковзнули вперед і присіли навпочіпки, щоб їх не помітили гуркітливі вертольоти над головою.
  
  
  Пара гелікоптерів місцевих новин кружляла на набагато більшій периферії, очевидно, отримавши наказ не наближатися до зони досяжності снайперів.
  
  
  На іншому боці даху листоноша сів навпочіпки за розпростертим орлом з пісковика, стискаючи в руці "Узі".
  
  
  "Тримайтеся подалі!" - крикнув він натовпу внизу. "Я незадоволений. Я почуваюся дуже незадоволеним сьогодні. Неможливо сказати, на що я здатний у моєму нинішньому стані невдоволення".
  
  
  Чіун прошепотів: "Ти чув це, Римо? Він незадоволений".
  
  
  "Йому буде набагато гірше, коли ми з ним закінчимо", - прогарчав Римо, роблячи крок уперед.
  
  
  Вони рухалися як дві тіні, уникаючи прожекторів поліцейських гелікоптерів, що зависли, зупиняючись, відновлюючи рух, повертаючись назад, поки не опинилися майже біля мети.
  
  
  Мохамет Алі не міг повірити у свій злий успіх.
  
  
  Він сортував пошту у своїй огидній рожевій кабінці, коли прийшли двоє вихідців із Заходу у поганих краватках та з кам'яними обличчями та оголосили про свої наміри.
  
  
  "Містер Мохамет Алі?" - Запитав один.
  
  
  "Так це я".
  
  
  "ФБР. Нам треба з вами поговорити".
  
  
  Мохамет Алі внутрішньо застиг. Зовні він зберіг самовладання. Зрештою це були не мусульмани, а тупі жителі Заходу. Таких кам'яноголових було б легко перехитрити.
  
  
  "Я звертаюся до вас", - сказав він.
  
  
  "Вам доведеться супроводити нас до штаб-квартири".
  
  
  "Я тут дуже зайнятий. Хіба це не може почекати, доки я закінчу на сьогодні? Пошта має пройти. Хіба ви цього не знаєте?"
  
  
  "Зараз", - сказав старший із двох агентів ФБР.
  
  
  "Я маю отримати дозвіл від свого начальника. Тут дуже суворо ставляться до таких речей".
  
  
  "Це було очищено. Ходімо, містере А.".
  
  
  Вони не приймали жодної нісенітниці. Тому, стримуючи свою нервозність, Мохамет Алі знизав плечима і сказав: "Якщо я маю йти з вами, я маю йти з вами - хоча я не знаю, чому".
  
  
  "Ми поговоримо про це у центрі міста".
  
  
  Дорогою до головного виходу вони йшли по обидва боки від нього. Вони не надягли на нього кайданки. Це була помилка. Бо, коли вони наблизилися до виходу, Мохамет Алі дістав з кишені свій перцевий балончик, який видавали USPS, і направив його на чоловіка за ним.
  
  
  Один струмінь, і безбожні очі невірного засліпли від жала.
  
  
  Інший невіруючий із ФБР розгорнувся вчасно, щоб також відчути гіркий смак поразки на своєму обличчі.
  
  
  Мохамет Алі залишив їх кричати і проклинати їхнього несправедливого Бога, а сам повернувся на своє робоче місце, дістав з шафки свій "Узі" і вибіг через задні двері - просто на платформу поїзда, коли люди сідали.
  
  
  Його пістолет-кулемет спочатку не помітили. Але його синій светр із синім орлом USPS було відразу впізнано.
  
  
  Перші люди, з якими він зіткнувся, відсахнулися. Закричала жінка. Хтось крикнув: "Обережно, ще один отримав пошту!"
  
  
  Цього було достатньо, щоби почалася паніка.
  
  
  Мохамет Алі опинився в шаленому кипінні людей, всі бігли в різних напрямках, у тому числі мимоволі на нього.
  
  
  Подібно людині, що опинилася віч-на-віч зі стадом атакуючих слонів, Мохамет Алі підняв свій "Узі" і випустив у небо переривчасту чергу.
  
  
  "Назад! Назад, кажу вам!"
  
  
  Це змінило напрямок руху людського стада. Люди стрибали на порожні залізничні колії і сиділи навпочіпки.
  
  
  Мохамет Алі втік у великий вестибюль Південного вокзалу — прямо на поліцейських, що наближаються.
  
  
  "Відійдіть!" – закричав він. "Я незадоволений. Я дуже незадоволений!"
  
  
  Поліція зупинилася, тримаючи руки на табельних пістолетах.
  
  
  Один зробив заспокійливий жест порожніми руками. "Зберігай спокій, приятелю. Ми не завдамо тобі шкоди. Просто склади зброю. Добре?"
  
  
  "Сьогодні я почуваюся дуже незадоволеним. Я не складу зброї ні за кого з вас".
  
  
  Всі стиснулися від його страшних слів.
  
  
  "Послухайте, ми не хочемо, щоб ситуація стала ще гіршою, ніж вона вже є".
  
  
  “Тоді дайте мені пройти. Пошта має пройти. Ви не можете перешкоджати мені, бо існують закони, що забороняють подібні речі. Ви ніколи не чули про злочин за втручання у пошту? Це федеральний злочин. Федеральний злочин – найгірший із усіх”.
  
  
  "Точно здуріли", - пробурмотів один із поліцейських.
  
  
  "Давайте поговоримо про це. Мене звуть Боб. А вас як звати?"
  
  
  "Мохамет Алі".
  
  
  Один із поліцейських подумав, що це жарт, а бути прийнятим всерйоз означало вижити, якщо не втекти, тож Мохамет Алі перевів "Узі" на одиночний постріл і застрелив його.
  
  
  Після цього поліцейські, які вижили, поставилися до нього дуже серйозно. Фактично вони намагалися вбити його.
  
  
  Мохамет Алі кинувся за великий скляний газетний кіоск. Шалено стріляючи через плече, він пробився до дверей.
  
  
  Поліція хотіла його застрелити, але не хотіла стріляти в інших людей. Тому їхні постріли були рідкісними та марними.
  
  
  Мохамет Алі бігав нагору, сходами та скрізь, куди б він не побіг, він виявляв, що агенти поліції США перегороджують йому шлях до втечі. Судячи з виразів їхніх облич, вони були дуже налякані ним.
  
  
  Якось він знайшов дорогу на дах Південного вокзалу, звідки міг контролювати всі підходи.
  
  
  Через кілька годин, з настанням ночі, Мохамет Алі все ще розпоряджався своєю долею — але про втечу не могло бути й мови. Перехрестя внизу було повністю заповнене невірними всіх мастей.
  
  
  Його єдина надія полягала у порятунку. Якщо ні, то він зрадить себе мученицької смерті якимось ефектним способом, покликаним прославити Воїнів Аллаха, так називався його осередок джихаду.
  
  
  Проблема була в тому, що він не міг придумати відповідного способу увійти до воріт Раю, і в нього була лише одна обойма патронів, тепер наполовину витрачена.
  
  
  Тим часом кримінальне ФБР унизу продовжувало намагатись втихомирити його, тоді як репортери здалеку вигукували умовляння та благання.
  
  
  "Чого ви хочете, містере А?"
  
  
  "Я хочу втекти, дурню. Хіба це не очевидно?"
  
  
  "Чому ви хочете втекти? Від чого ви хочете втекти? Це через тиск?"
  
  
  "Так, так. Тиск таких дурнів, як ви".
  
  
  "Розкажи мені про тиск, Мохамете. Що саме зробило тебе нещасним. Ти можеш це сформулювати?"
  
  
  "Ні, я не можу. Це невимовно!"
  
  
  "Немає нічого настільки поганого, про що не можна було б поговорити. Давай, хлопче. Дозволь усьому цьому виплеснутися назовні. Тобі стане краще".
  
  
  Мохамет Алі обміркував ці слова. І, спрямувавши "Узі" навколо великого декоративного кам'яного орла, застрелив дурня на смерть.
  
  
  Після цього вони не намагалися його умовити. Вони відступили і спробували зачекати на нього.
  
  
  Невірні почали закликати його кинутися назустріч загибелі. То була думка. Але оскільки невірні бажали цього, він відмовлявся від їхніх привабливих прохань.
  
  
  У той час, коли Мохамет Ах зрозумів, що найкращий варіант для нього - посмоктати стовбур власного "Узі", що вивергається, зброя була насильно вирвана у нього з рук.
  
  
  А застряг навпочіпки, намагаючись не дати ногам затекнути. Він не чув кроків, що наближалися, не відчував тіні, але його "Узі" вистрибнув у нього з рук.
  
  
  Погляд Алі простежив за своєю зброєю, і він побачив високого чоловіка з очима, що запалі в тіні, які робили його схожим на мертву голову.
  
  
  "Ви з глузду з'їхали!" - прошипів він. "Я божевільний листоноша! Такий, як я, дуже, дуже небезпечний".
  
  
  "Досить нести нісенітницю. Ти всього лише терорист. Настав час розщедритися".
  
  
  І людина із Заходу стиснула захоплену "Узі". Пістолет справді поскаржився, коли його перекрутило. Потім він упав на дах, явно покалічений пережитим.
  
  
  "Те, що ви щойно зробили, було неможливо", - пробурмотів Мохамет.
  
  
  "Те, що я збираюся зробити, завдасть дуже глибокого болю".
  
  
  "Я не боюся болю, навіть смерті".
  
  
  Інший голос сказав: "Тоді ти пізнаєш страх, Мухаммадане".
  
  
  І Алі відчув біль, якого він ніколи не відчував. Джерело, здавалося, знаходилося поблизу його вуха. Вона була дуже гострою, ніби вухо відривали з неймовірною повільністю.
  
  
  Алі закричав. І закричав ще трохи.
  
  
  Біль затих до тупої ломоти, і його сльозливі очі шукали джерело.
  
  
  Чоловік-азіат. Маленька мумія чоловіка, неймовірно стара.
  
  
  "Хто ти, мумміє?"
  
  
  "Твоя загибель", - наспіваючи промовила мумія, чиї очі світилися в місячному світлі. Він затис мочку правого вуха Мохамета між великим пальцем і якимось зловісним зеленим знаряддям тортури, що закриває його вказівний палець.
  
  
  "Я вам нічого не скажу", - хоробро заявив Мохамет.
  
  
  "Ви розголошуєте ім'я того, хто вами командує".
  
  
  "Ніколи!"
  
  
  Потім гострий зелений тортур торкався глибше, і біль повернувся. Не тільки у вухо, а й у плече та задню частину шиї. Це було схоже на електрику. Алі розумів, що жителі Заходу вірять, що людське тіло наелектризоване. Досі він ніколи не приймав цієї брехні. Тепер усе його тіло здавалося, що смикається маріонеткою, що складається з іскор і коротких замикань. Дуже болючі.
  
  
  Алі спробував благати Аллаха допомогти йому витримати жахливу агонію. Але Аллах не почув його. Він чув слова, що виходили з його власних вуст, наче здалеку.
  
  
  "Глухий мулла! Я служу Глухому муллі!"
  
  
  "Гарна спроба. Глухий мулла у федеральній в'язниці. Краще вмовляй його сильніше, Чіуне".
  
  
  Біль став нестерпним.
  
  
  "Глухий мулла! Клянуся Аллахом, це Глухий Мулла командує мною!"
  
  
  "Краще дай мені спробувати, Чіуне. Я думаю, ти не у своїй тарілці".
  
  
  "Я не такий. Ця людина не може встояти переді мною".
  
  
  "Він говорить неправду".
  
  
  "Ні, клянуся бородою Пророка. Жодної брехні. Я слуга Глухого мулли".
  
  
  Потім тверді сталеві пальці вп'ялися в його плече. Там, де інші завдавали електричного болю, цей викликав агонію, що ламає кістки.
  
  
  "Глухий мулла, клянуся всім, що свято! Глухий мулла! Як я можу сказати це, щоб ви мені повірили?" Мохамет болісно схлипнув.
  
  
  Двоє пішли, зупинившись за кілька футів від них у темряві. Алі могла чути їхній наполегливий шепіт.
  
  
  "Він говорить правду", - сказала висока людина із Заходу з обличчям мертвої голови.
  
  
  "Я казав вам це, але ви мені не повірили", - пропищала давня мумія.
  
  
  "Можливо, Глухий мулла отримує повідомлення з ручки".
  
  
  "Це можливо".
  
  
  Потім вони повернулися, дві похмурі місячні тіні.
  
  
  "Який план гри?" - спитав чоловік із Заходу.
  
  
  "Щоб наводити жах, проливати кров невірних і творити інші антизахідні капості", - неохоче визнав Мохамет. "Щоб невірна нація впала, і чисте полум'я ісламу розквітло на випаленому ґрунті ідолопоклонства. Насправді це для вашого ж блага, бо ви справжні мусульмани під своїми невірними шкурами".
  
  
  "У чому мала полягати ваша роль?"
  
  
  "Коли мені сказали, я мав усе підірвати".
  
  
  "Які речі?"
  
  
  "Все, що мені казали".
  
  
  "Що вам сказали?"
  
  
  "Мені не сказали! Яким терористом я був би, якби потрапив до рук ворога і розповів про свої місії?"
  
  
  "Цінний лист", - сказав муміфікований азіат.
  
  
  Це дійшло до нас.
  
  
  "Отже, я не уявляю цінності?" – спитав Мохамет.
  
  
  "Не для нас", - сказала людина із Заходу.
  
  
  "Ви збираєтеся вбити мене?"
  
  
  "Неа. Ти збираєшся накласти на себе руки".
  
  
  "Я хочу померти. Я визнаю це. Рай кличе мене. Але у мене немає наміру вчиняти самогубство, якщо при цьому я не зможу забрати з собою невірних. Це не моя місія. Я листоноша-самовбивця, а не дурень".
  
  
  "Можливо, ви обидва".
  
  
  "Я не бачу, як".
  
  
  Потім людина із Заходу підняла його цілком і перекинула через орла з розкритими крилами.
  
  
  Мохамет Алі побачив, як назустріч йому мчить тротуар, і його останньою свідомою думкою перед тим, як його голова вдарилася об твердий західний бетон, було: Я надто молодий, щоб вмирати.
  
  
  Рімо і Чіун залишили дах чорним ходом і розчинилися в бурхливому натовпі.
  
  
  "Це може виявитися простіше, ніж ми думали", - говорив Римо. "Ми знаємо, де знаходиться Глухий Мулла. Все, що нам потрібно зробити, це прибрати його".
  
  
  "Місії Сміта ніколи не бувають простими", - сказав Чіун.
  
  
  "Цей буде".
  
  
  "Як забажаєте".
  
  
  Вони поверталися до центру заворушень на розі Атлантик-авеню та Саммер-стріт. Коли поліція відтіснила натовп, щоб розчистити шлях, до Атлантик-авеню під'їхала машина швидкої допомоги.
  
  
  "До чого такий поспіх?" - спитав Чіун. "Він мертвий".
  
  
  "Я думаю, вони хочуть забрати його, щоб камери не могли транслювати кожну краплю крові".
  
  
  "Що за кретини насолоджуються видом крові?"
  
  
  "Люди, яким не доводиться мати з цим справу щодня, як нам із тобою", - прогарчав Римо.
  
  
  Чіун кивнув, його карі очі блукали. Раптом вони звузилися. Шипіння зірвалося з його тонких губ.
  
  
  Рімо майже так само швидко помітив Тамайо Танаку. Вона стояла перед пересувним фургоном з мікрохвильовою піччю та телевізором,
  
  
  мікрофон четвертого каналу ширяє перед її чуттєвими червоними губами.
  
  
  Її чіткі слова долітали до їхніх вух, завдяки їхній здатності відфільтровувати небажані звуки та зосереджуватися на важливому.
  
  
  "... бездоганна інформація про те, що до поштової служби Сполучених Штатів проникли мусульманські терористи, які прагнуть світового панування, масового насильства і мародерства і роблять ще більш нездорові вчинки".
  
  
  Вона торкнулася навушника, щоб послухати ведучого в ефірі.
  
  
  "Так, мусульманські терористи. Не ополченці, як повідомлялося в інших місцях. І фракція поштового союзу, що не відкололася".
  
  
  Римо сказав Чіуну: "Відмінна робота, татко. Вона починає панікувати".
  
  
  "Це не моя вина", - натягнуто сказав Чіун.
  
  
  Тамайо Танака, що стояла біля віддаленої вантажівки, сказала: "Повертаюся до тебе, Дженіс", - і передала свій мікрофон звукооператору, якому довелося підхопити його, щоб він не зламався на твердому асфальті.
  
  
  Вона підправляла макіяж, коли Римо і Чіун раптово з'явилися з обох боків від неї.
  
  
  "Я думав, вам потрібно принаймні три джерела, щоб виступити в ефірі з чимось подібним?" Зажадав відповіді Римо.
  
  
  Тамайо навіть не відірвала погляду від дзеркальця у косметичці. "Ну ви двоє з них".
  
  
  "Не протоколу".
  
  
  "І я третя", – додала вона. "Мої цифри хороші, що перекладається як автоматична довіра".
  
  
  "Що, якщо ми всі помиляємось?" вимагав відповіді Римо.
  
  
  "Потім ведучий вихідного дня дає п'ятнадцятисекундне спростування, і всі важливі кар'єри продовжуються. Мої очі дивляться прямо?"
  
  
  "Один поник", - сказав Чіун.
  
  
  "Котрий з них?"
  
  
  "Розберіться самі", - сказав Римо. "Між іншим, ви повинні нам двадцятку за поїздку на таксі".
  
  
  "Це було моє таксі. Ви його викрали. Будьте вдячні, що я вас не вигнав".
  
  
  "Знаєш, ти нагадуєш мені Читу Чинг".
  
  
  Тамайо широко посміхнувся. "Вона мій герой. Я збираюся стати наступною нею".
  
  
  "Останню її було досить важко забрати".
  
  
  "Летіть у будь-яке місто країни, і ви знайдете принаймні одного ведучого з Азії, і всі вони змагаються за те, щоб зайняти місце Чити Чинг у сузір'ї мережевих новин. І я тільки що зробив важливий крок вгору золотими сходами ".
  
  
  Вона стиснула губи, подумала, що вони надто червоні, і потяглася, щоб узяти звукооператора за рукав його білої сорочки. Звукооператор був зайнятий намотуванням лінії мікрофона і не помітив, що його перехопили, доки Тамайо делікатно не промокнула рота рукавом.
  
  
  "Найраз", - сказала вона, повертаючи руку. "Занадто червона, і я виглядаю як повія з Гінзи".
  
  
  "Довірся почуттю", - сказав Римо. "Давай, Папочка".
  
  
  З Південного вокзалу можна було без пересадок доїхати на метро до Квінсі, тому вони протиснулися через співробітників екстрених служб та сіли на потяг Червоної лінії.
  
  
  Від зупинки North Quincy T до замку Сінанджу, перебудованої церкви, було кілька хвилин ходьби.
  
  
  Римо скористався кухонним телефоном, щоб доповісти Гарольду Сміту. "Хороші новини та погані новини", - сказав Римо. "Що ви хочете насамперед?"
  
  
  "Погані", - сказав Сміт.
  
  
  “У цьому немає нічого дивного. Місцевий телевізійний придурок на ім'я Тамайо Танака щойно оприлюднив, що мусульманські терористи проникли до поштової служби”.
  
  
  Лимонний голос Сміт тепер звучав злякано. "Яке джерело її інформації?"
  
  
  "Я думаю, Чіун може це пояснити", - сказав Римо, тримаючи слухавку покладеної для зручності майстра синанджу.
  
  
  Майстер Сінанджу схопив трубку обома руками і пропищав: "Це непроникна таємниця, яка не має пояснення. Не намагайтеся збагнути це, інакше ви піддастеся божевіллям".
  
  
  Римо забрав телефон назад і сказав: "Вона витягла це з нього".
  
  
  "У неї немає інших джерел для цього?"
  
  
  "Ні, але, схоже, це її не дуже непокоїть".
  
  
  Сміт зітхнув, схожий на скрип амбарних дверей. "Які добрі новини?" – спитав він.
  
  
  "Терорист назвав ім'я свого натхненника".
  
  
  "Так?"
  
  
  "Колись чули про Глухого муллу?"
  
  
  "Він у в'язниці".
  
  
  "Як і Джон Готті. І я чув, що він все ще може досягти успіху за допомогою телефонного дзвінка".
  
  
  "Це дуже корисно", - сказав Сміт. "Якщо ми ізолюємо Глухого муллу від зовнішніх контактів, ми зможемо за одну ніч зруйнувати цю змову".
  
  
  "Як просувається облава?" "ФБР затримало сімох основних підозрюваних".
  
  
  "Це хороша вм'ятина. Ми можемо щось зробити з цього боку?"
  
  
  "Приготуйтеся. Я працюю над фотороботом Джо Кемела".
  
  
  "От одного терориста я хотів би побачити в плоті", - пробурчав Римо.
  
  
  "Це ще може статися", - сказав Сміт, завершуючи розмову.
  
  
  Поклавши трубку, Римо сказав: "Що скажеш, якщо ми дізнаємося про події дня?"
  
  
  "Тільки якщо ми стежитимемо за належним зверненням", - ледве чутно сказав Чіун.
  
  
  "Після Тамайо Танакі, - сказав Римо, - я погоджуся на будь-яку пропозицію, яку зможу отримати".
  
  
  Розділ 22
  
  
  
  
  У своїх особистих покоях у мечеті аль-Бахлаван у верхів'ях Охіостана глухий мулла сидів перед своїм комп'ютерним терміналом, його слухова труба лежала на килимі поруч із ним, його вірні афганські охоронці вишикувалися зовні з їхніми російськими гвинтівками та гострими шаблями.
  
  
  Це був ідеальний метод зв'язку з мережею моджахедів. Особливо для того, для кого весь світ звуків брязкіт і брязкіт. Шум у вухах, як назвали це лікарі Червоного Кресента. Результат передчасного вибуху бомби, призначеної для сучасного безбожного фараона Єгипту. Брехня. То справді був голос Аллаха, вірив Глухою мулла, котрій безперервні труднощі були стимулом просувати свою місію землі.
  
  
  Тепер надходили щоночі повідомлення з Чикаго, з Вашингтона, з Лос-Анджелеса - з усіх великих міст, де його моджахеди могли сіяти великий, благословенний Аллахом жах і руйнування.
  
  
  І це лише розпочалося.
  
  
  Повідомлення від A1 Islam у Філадельфії було простим: "Я чекаю на заклик до зброї".
  
  
  "Терпіння", - надрукував Глухий мулла. "Терпіва".
  
  
  "Коли я помру з гідністю, на яку заслуговую?" - Запитав Патрік О'Шонессі О'Мекка з Вашингтонстану.
  
  
  "Коли забажає Аллах, прийде слушний час", - відповів Глухий мулла.
  
  
  Не було жодних контактів від Ібрагіма Лінкольна з Чикаго, Який до теперішнього часу мав прийняти мученицьку смерть. Але він часто спізнювався, працюючи в нічну зміну, як завжди. Мохамет Алі з Бостона також не зареєструвався у призначену годину.
  
  
  Час минав, поки Глухий мулла сидів перед своїм персональним комп'ютером. Воно тяглося.
  
  
  Нарешті комп'ютер задзвенів, і електронний муедзін закликав його до молитви.
  
  
  Перемістившись на свій молитовний килимок, він повернувся обличчям до Мекки і віддався спогляданню та вечірній молитві.
  
  
  Коли він закінчив, борода Глухого мулли наїжачилась через відсутність контакту з багатьма його посланцями.
  
  
  Де вони були після такого дня тріумфу? з гіркотою подумав він. Чи були вони чоловіками чи жінками, які злякалися того, що було розв'язано в ім'я Аллаха?
  
  
  На екрані з'явилося повідомлення від Абд Аль-Хазред. Воно було позначене як "Проблеми".
  
  
  Простягаючи його, Глухий мулла читав темними, жадібними очима.
  
  
  "Мохамет у Бостоні прийняв мученицьку смерть", - починалося повідомлення.
  
  
  "Як це може бути?" – надрукував у відповідь Глухий мулла. "Це ще не було наказано".
  
  
  "Кримінальне ФБР викрило його, і щоб уникнути затримання, він прийняв мученицьку смерть. Це у всіх новинах".
  
  
  "Єдині важливі новини приходять від Аллаха, на якому всі благословення", - затято надрукував Глухий мулла.
  
  
  "Нас виявили?"
  
  
  "Як це могло бути?" - заперечив Глухий мулла.
  
  
  "Я не бачу жодних звісток від багатьох наших братів".
  
  
  "Вони спізнюються. Але вони відправлять пошту у призначену годину, іншаллах".
  
  
  Але минав годинник, а від зниклих не було жодних звісток. Це було серйозно, подумав Глухий мулла. Це було дуже серйозно.
  
  
  Він замислився. Наближалася година, коли мала бути пред'явлена перша вимога. На цю вимогу ще потрібно було ухвалити рішення.
  
  
  Можливо, вимогою була б свобода для зниклих безвісти, якби вони потрапили до рук безбожників.
  
  
  Ні, це вказало б на слабкість, а також показало б, що невелика група мучеників була важлива сама собою. Нехай краще невірний народ повірить, що вони захопили лише малу частину з безлічі.
  
  
  Тоді яку вимогу було б пред'явлено? Що було гідно в очах Аллаха?
  
  
  Глухий мулла дивився на зростаючий зелений екран своєї мережі "Ворота раю" з її електронними мінаретами, молячись Аллаху про керівництво.
  
  
  Це має бути щось, на що невірним було б легко погодитись. Політична перемога, а чи не військова. Та, яка б показала ісламському світу, що можна перешкодити Великому сатані, Америці.
  
  
  Немов у відповідь, на екрані з'явилося повідомлення від Сіда ель-Сіда, справжнього Сіддіка ель-Сіддіка, і заголовок був такий: Лицемір Гула прийшов!
  
  
  Тонка усмішка розколола кучеряву бороду Глухого мулли. Так, це була потрібна перемога.
  
  
  Схилившись до клавіатури, він почав друкувати вимогу, яку одним натисканням кнопки буде автоматично відправлено факсом у ФБР у Вашингтоні, а також у всі основні агентства новин.
  
  
  До півночі це стало б темою "Кошмарного дзеркала".
  
  
  І це був лише кінець першого дня війни проти невірного народу.
  
  
  Розділ 23
  
  
  
  
  Факс викотився з апарату в штаб-квартирі Федерального бюро розслідувань на Пенсільванія-авеню у Вашингтоні, округ Колумбія, і залишився непоміченим у лотку звичайного паперового факсфону Sharp, поки директор ФБР намагався з'ясувати, що, чорт забирай, відбувається в його районних відділеннях.
  
  
  "Хто наказав заарештувати цього суб'єкта в Бостоні?" він зажадав відповіді в агента, який очолює бостонське відділення ФБР.
  
  
  "Сер, сьогодні ввечері ми отримали повідомлення, присвячене темі, Мохамет Алі".
  
  
  "Боксер?"
  
  
  "Цей Мохамет Алі пишеться інакше, сер".
  
  
  "Хто санкціонував це замовлення на доставку?"
  
  
  "Агент ASAC на ім'я Сміт, он з вашого офісу".
  
  
  "Як вас звати?" - Запитав директор, думаючи, що помічників відповідальних спеціальних агентів так само багато, як віце-президентів в IBM.
  
  
  "Я зараз дивлюся на замовлення на пересилання, і там немає імені. Просто закорючка".
  
  
  "Що це за корючка? Це ініціал? Ви можете розібрати ініціал?"
  
  
  "Ні, це просто закарючка".
  
  
  "Ви можете розібрати якусь літеру? Чи закінчується закарючка на відомій літері?" "Наскільки я можу судити, ні".
  
  
  "У нас на руках мертвий поштовий працівник, основні засоби масової інформації хочуть знати, чому цю людину затримали, я чую з інших відділень, що у нас під вартою понад півдюжини поштових працівників, і ніхто не може сказати мені чомусь".
  
  
  "Вам слід спитати цього Сміта, сер".
  
  
  "Який Сміт? Ви уявляєте, скільки тут Смітів?"
  
  
  "У нас тут, у Бостоні, також є кілька таких".
  
  
  "Усі прес-релізи та інші публічні заяви мають бути схвалені через мій офіс. Це зрозуміло?"
  
  
  "Так, пане директоре".
  
  
  Директор ФБР повісив слухавку і запитав себе, наскільки це було можливо. У ЦРУ шахрайські елементи постійно витворювали таке лайно. Чи не в Бюро. Цього просто не було зроблено.
  
  
  На щастя, лише бостонський інцидент потрапив у новини і лише тому, що агенти, які робили арешт, провалили роботу. Хоч би що це було.
  
  
  Задзижчав інтерком.
  
  
  "Вам в офіс у Сент-Луїсі, директор".
  
  
  "З'єднайте його".
  
  
  "Це шеф бюро Сент-Луїса Макбейн, пане директор. Чи маю я розуміти, що ми затримуємо цього підозрюваного на невизначений термін?"
  
  
  "Я не говорю вам робити це", - відрізав директор.
  
  
  "Ми звільняємо його?"
  
  
  "Ні, цього теж не робіть. До речі, це була неофіційна пропозиція".
  
  
  "Я не розумію. З якою метою забирали цю людину?" "Щойно я розберуся з цим, ви отримаєте подальші інструкції", - прогарчав директор.
  
  
  "У мене наказ забрати та утримувати співробітника USPS на ім'я Сал Адін для допиту. Що мені потрібно знати, то це хто має допитувати цього суб'єкта і з якого питання?"
  
  
  "Він поштовий працівник, чи не так?"
  
  
  "Листоноша".
  
  
  "У нас листоноші розсилають пошту по всій країні", - відрізав директор. "На даний момент цього достатньо. Просто тримайте ублюдка на льоду, поки я не отримаю для вас подальших інструкцій".
  
  
  "Так, пане директоре".
  
  
  Директор ФБР шпурнув трубку телефону, запитуючи, чи має голова Бюро з алкоголю, тютюну та вогнепальної зброї якесь відношення до цієї піар-катастрофи.
  
  
  За мить він зовсім забув про ATF.
  
  
  "Це щойно прийшло", - сказала його секретарка, кидаючи аркуш паперу на його стіл. "Це виглядає важливим".
  
  
  Директор узяв лист і швидко переглянув його. Це був довгий день, тому спочатку він не зовсім зрозумів сенсу тесту, тільки самі нескладні слова.
  
  
  Йому довелося прочитати це вдруге, перш ніж павутиння розтанула в його стомленому мозку.
  
  
  "О, Боже мій!" - сказав він.
  
  
  Доктор Гарольд В. Сміт мав комп'ютерні прослуховування на всіх рівнях офіційного Вашингтона. Якщо факс надходив у ФБР, ЦРУ, АНБ або будь-яке з ряду офіційних агентств США, передача перехоплювалася, і дублікат факсу створювався у великій базі даних CURE Сміта.
  
  
  Сміт запустив свою графічну програму та ретельно заповнював порожні місця на плакаті "Розшукується ФБР Джо Кемел" рекламою сигарет Camel. Спочатку коричневе обличчя мультфільму виглядало безглуздо. Потім Сміт наказав програмі автоматичного перетворення олюднити зображення.
  
  
  Ніс зменшився, очі стали схожими на людські, а інші риси плавно перетворили те, що було перебільшеною карикатурою, у стерпне зображення людської істоти з дуже вираженим верблюжим носом.
  
  
  Оскільки трансформація завершилася намальованим ескізом, не було необхідності турбуватися про тонкощі кольору волосся та очей. Виявивши зображення, Сміт розіслав його до відділень ФБР на місцях по всій країні.
  
  
  Це завдання було виконано, коли автоматична програма, яка реєструвала факси, почала подавати звуковий сигнал. Все відразу. Сміт знав, не перевіряючи, що це означає. Хтось одночасно надсилав важливий факс офіційному Вашингтону.
  
  
  Натиснувши кнопку "Перехоплення факсимільного файлу ФБР", Сміт вивів текст на екран свого робочого столу:
  
  
  Ісламський фронт американської профспілки працівників поштового зв'язку сьогодні видає такий припис невірному народу:
  
  
  Щоб відступниці Абір Ґулі назавжди заборонили привозити свою антиісламську отруту до берегів Великого Сатани, інакше Америки.
  
  
  Якщо лицемірна Ґула ступить на американську землю, її буде знищено, і друга хвиля терору обрушиться на невірний народ.
  
  
  Першу хвилю терору ви випробували цього світанку нашої слави.
  
  
  Не зневажайте цього попередження, бо іншого не буде. Посланці Мухаммеда всюди, їхні особи приховані, їхні цілі невідомі і не можуть бути виявлені вами. Ми можемо завдати удару будь-де і звідусіль, і тепер, коли Великий Сатана знає це, він не може ризикувати подальшими діями.
  
  
  Іль-Я іслам!
  
  
  Сміт насупився. Це було дивно. Він чекав на вимоги. І він знав, якою має бути вимога. Єдина вимога, яка мала сенс.
  
  
  Якщо, як визначили Римо і Чіун в Бостоні, терористична група отримувала накази від Глухого мулли і працювала від його імені, єдиною першою логічною вимогою була б свобода Глухого мулли.
  
  
  Якби не це, то, безперечно, вони домагалися б звільнення своїх недавно захоплених агентів терору.
  
  
  Можливо, подумав Сміт, вони не усвідомлювали, що втратили багато агентів. Це було можливе.
  
  
  Але ця вимога була незначною. Проста перевірка американської політичної волі.
  
  
  Про те, приїхала Абір Гула в Америку чи ні, не варто було сперечатися, оскільки серед мусульманських релігійних фанатиків вона була фанатичною з усіх. І найменш ймовірно, що вона досягне своїх грандіозних цілей щодо відродження ісламу, що згасає полум'я.
  
  
  Розділ 24
  
  
  
  
  Абір Гула була ненависною жінкою в мусульманському світі.
  
  
  Її ненавиділи не за її чужу віру, бо вона сама була мусульманкою. Її ненавиділи не через те, що вона була самопроголошеною феміністкою і відмовлялася носити паранджу. Її ненавиділи і не за те, що вона зробила два аборти, тримала в невіданні двох чоловіків одночасно і спала з трьома жінками різних віросповідань — дії, які заборонені Кораном.
  
  
  Хоча всі ці провини стали причиною того, що тридцятитрирічна колишня викладачка політичної історії Каїрського університету зазнала покарання і уникалася добрими мусульманами в усьому світі, провиною, яка змусила мулл, шейхів та інших віруючих видати релігійний указ, званий фетвою, що закликає до її негайного і безцеремонного. , була її спроба переглянути Коран, щоб перенести його в 90-ті роки.
  
  
  Ці розмови про 90-ті були досить поганими. Бо іслам визнавав не 90-ті, а інший календар. Достатньою образою було те, що Абір Гула пройшовся Кораном і випадковим чином замінив власні імена на протилежні, так що Мухаммед став жінкою, а його дружини поперемінно чоловіками і жінками. Це можна було б пробачити як вчинок божевільної, а не єретички та маріонетки — відступника.
  
  
  Ні, злочин зі злочинів полягало в тому, що у своєму Виправленому Корані для жінок Абір Гула наполягала на емпіричних міркуваннях, які лютували як жителів Заходу, так і мусульман, що Аллах - жінка.
  
  
  Коли шістнадцять згенерованих комп'ютером копій її виправленого Корану було конфісковано та знищено, Абір Гула зникла і написала "Аллах - жінка".
  
  
  Копія розійшлася по Інтернету і була опублікована у Великобританії, і звідти вона розлетілася подібно до потоку отруйного насіння кульбаби.
  
  
  Це було коли Великий Аятолла в Ірані видав свою фетву.
  
  
  Абір Ґула випустила власну розсилку. Вона розповіла світові, що Великий Аятолла в Ірані може з'їсти її лобкове волосся і проковтнути його сухим.
  
  
  Великий Аятолла видав кодифіковану фетву — досі нечувану в ісламі — про те, що атеїста Абіра Гула після повішення за шию слід побити камінням та палицями голого.
  
  
  Абір Гула передала публічну благання до Ум Аллахи — так вона називає Аллаха, — щоб пеніс Великого Аятоли відвалився наступного разу, коли він сяде навпочіпки.
  
  
  Ісламські радикали в усьому Єгипті марно шукали Абір Гулу. Її обличчя було розклеєно по стінах, плакатах і передавалося всіма доступними каналами зв'язку. За її голову пропонувалась нагорода. Потенційним мученикам було обіцяно миттєвий і безперечний доступ до Раю, якщо вони загинуть при знищенні Ґула-відступника. Обложений єгипетський уряд, поінформований про цю проблему, розмістив її обличчя в усіх аеропортах і прикордонних переходах, сподіваючись перешкодити їй покинути країну. У них не вистачило духу притягти її до відповідальності чи передати до ісламського суду. Але вони знали, що якщо вона дістанеться західної країни, то сколихне ісламський світ так, як ніхто не сколихнув із часів Салмана Рушді.
  
  
  Того дня, коли Абір Гула увійшла до аеропорту Каїра з квитком до Нью-Йорка через Париж у руці, на неї ніхто двічі не глянув. Ніхто не впізнав її золотистих очей, які мали жінки її пустельного племені, або густих брів, які віруючі люди засуджували як певну ознаку сатанинського впливу.
  
  
  Це було тому, що її гнучке тіло розгойдувалося під усе приховуючим чорним саваном чадри, і всупереч усім клятвам, які вона давала в минулому, Абір Гула прийняла покривало.
  
  
  Зі смаком підібрані сонцезахисні окуляри були ідеальним маскуванням.
  
  
  Ніхто не ставив запитань ні про неї, ні про її квиток. І не просив показати її посвідчення особи. Оскільки у наші дні ніхто не забороняє людям часто залишати свої рідні країни. Тільки в'їжджати до інших країн.
  
  
  І так вона безперешкодно вислизнула з Єгипту.
  
  
  Митний агент у Нью-Йорку побачив високий привид у вуалі, коли вона, погойдуючись, прямувала до його стійки. Останнім часом він бачив багато жінок у вуалях, що проходили його поштою. Здавалося, що цими днями Близький Схід просочує громадян, як решето.
  
  
  Ця жінка була незвичайною, бо приїхала без супроводу. Більшість мусульманських жінок у чадрах подорожували з чоловіками чи членами сім'ї чоловічої статі.
  
  
  "Паспорт", - наказав він.
  
  
  Жінка схопила свій чорний одяг і розгонистим рухом підняла його.
  
  
  Вона опустилася на голову митного агента Дена Діммока, як парашут, що розкривається. Він стягнув її з голови, бурмотячи: "Що за чорт?"
  
  
  На жінці, яка стояла перед ним зараз, все ще була вуаль. Це було все. Навіть ні клаптя нижньої білизни. Її тіло було тліючим, сутінковим полум'ям, усіяним чорними вогнищами.
  
  
  "Я Абір Гула, і я приїхав в Америку, щоб поширювати слово Ум Аллахи, творця всіх нас в її нескінченної мудрості та милосердя".
  
  
  "Um-?"
  
  
  "Раніше відомий вам як Аллах".
  
  
  "Я не знаю нікого з таким ім'ям".
  
  
  "Ви шанувальник хреста?"
  
  
  "Ніколи раніше не чув, щоб це так виражалося".
  
  
  "Залишіть свого мертвого бога Ісу на його грубому хресті страждань. Ум Аллах посилає свої поцілунки любові та милосердя через мене, свого справжнього пророка".
  
  
  "Я дам вам другий шанс", - сказав агент Дім-мок, вражений темною яскравістю її сосків, що стирчать. "Вдягніть це і покажіть мені свій паспорт, і я не дозволю вас заарештувати".
  
  
  "Ні мулли, ні фараон не могли заарештувати мене. Що змушує вас думати, що ви зможете виконати це нездійсненне завдання?"
  
  
  "Бо якщо у вас немає візи, ви нелегальний іноземець і підлягаєте депортації", - терпляче пояснив Діммок.
  
  
  "Заарештуйте мене. Подивіться, чи хвилює мене, що ви це робите", - виплюнув Абір Гула.
  
  
  "Ви хочете, щоб вас заарештували?"
  
  
  Вона зухвало поклала руки з чорними нігтями на свої смагляві, схожі на ліру стегна. "Це не має значення. Мені вдалося в'їхати в Америку, де я можу вільно займатися прозелітизмом в ім'я Ум Аллахи".
  
  
  "Послухайте, востаннє питаю, у вас є віза чи ні?"
  
  
  Жінка розгорнулася на місці, розкинувши руки, пружні груди здіймалися під гумовими кулями, наче у відповідь.
  
  
  "Ви бачите візу?"
  
  
  "Ні", - зізнався Діммок, коли зібрався зацікавлений натовп. "Вважаю, у мене немає іншого вибору, окрім як затримати вас за спробу незаконного в'їзду до США".
  
  
  Несподівано жінка застрибнула на прилавок і розсунула свої довгі ноги.
  
  
  "Я приїжджаю в Америку з моєю візою, міцно затиснутою в моїй жіночності. Чи наважишся ти вирвати її, безбожна невіруюча?"
  
  
  "Я вірю в Бога", - сказав Діммок, намагаючись знайти безпечне місце, щоб дати відпочинок очам.
  
  
  "Ви вірите в розум Аллаху, Мати матерів?"
  
  
  "Не настільки, щоб пхати пальці туди, де їм не місце", - сказав агент Діммок, подаючи сигнал для підкріплення INS.
  
  
  Вони відвели Абіра Гула до камери попереднього ув'язнення, де бурхливо обговорювалася проблема візи.
  
  
  "Вона каже, що це там", - сказав Діммок своєму начальнику.
  
  
  "Покличте наглядачку", - сказав його начальник.
  
  
  "Ми не впевнені, чи можемо ми легально увійти, наглядачка чи ні".
  
  
  "Вона - так би мовити, не розщедриться?"
  
  
  "Відмовлено. Чи наважується він вивуджувати це у нас".
  
  
  "Як, вона сказала, її звуть?" "Я не розчув. Прізвище Гула або щось таке".
  
  
  "Гула. Гула. Зачекайте. Дозвольте мені викликати список небажаних осіб".
  
  
  Список спостереження був перевірений на терміналі, і супервайзер запитав: "Випадково, чи не ім'я "Абір"?"
  
  
  "Так, так воно й було".
  
  
  "Жінка - нікчема. Фундаменталісти в Єгипті хочуть повісити її дупу на найвищій фініковій пальмі".
  
  
  "Я б заплатив, щоб побачити це. Вона королівська скалка в серці Аллаха".
  
  
  "Давайте стусаном відправимо цю смоляну дитину нагору".
  
  
  "Як далеко нагорі?"
  
  
  "Досить далеко, нам не потрібно з цим возитися".
  
  
  Делікатна справа мусульманського єретика Абіра Гула була доведена до голови Служби імміграції та натуралізації, потім до генерального прокурора, який сказав INS: "Я б хотів залучити до цього виконавчу владу".
  
  
  "Відмінно", - сказав INS, знаючи, що немає жодних шансів домогтися вирішення політичних проблем із цього постійного вузького місця.
  
  
  Глава INS був вражений менш ніж через годину, коли хрипкий жіночий голос генерального прокурора повернувся і сказав: "Звільніть її. Ми надаємо надзвичайний статус політичної в'язні".
  
  
  "Президент сказав вам сказати це?" - Пробурмотів глава INS.
  
  
  "Ні. Перша леді. Я піднявся на самий верх".
  
  
  Коли їй вперше повідомили, що їй було надано особливий статус сексуальної біженки-іммігрантки-жертви, у Абір Гула постало одне питання: "Чи знає про це преса?"
  
  
  Абір Гула дала свою першу прес-конференцію в оголеному вигляді, з чорною чадрою, оберненою довкола талії в декоративних цілях, у нью-йоркській штаб-квартирі Національної організації жінок за повного складу представників преси.
  
  
  "Відкиньте ваших богів-чоловіків, ваших лжепророків і ваших нахабних фалічних ідолів. Я закликаю всіх американських жінок обійняти Ум Аллаху, Мати всіх нас, і змусити своїх чоловіків підняти паранджу і схилити коліна перед її пофарбованими в золотий колір пальцями ніг".
  
  
  Репортер запитав: "Ви зрікаєтеся Аллаха?"
  
  
  "Ні. Я плюю в його фальшиве обличчя. Аллаха немає. Він всього лише сувора кам'яна маска, за якою ховаються імами та мулли, бо вони надто старі, щоб ховатися за подолами чадри своєї матері".
  
  
  "Як щодо фетви?"
  
  
  "Тут, нагорі, з фетвою", - сказала Абір Гула, вказуючи на свої оголені сідниці.
  
  
  "Ви не боїтеся?" - Запитав репортер з People.
  
  
  "Зараз я в Америці. Що можуть зробити зі мною мулли тепер, коли користуюся захистом Другої заповіді?"
  
  
  "Це "Ти не повинен вимовляти ім'я Господа всує".
  
  
  "Ні, інша річ".
  
  
  "Це право на носіння зброї. Ви, напевно, маєте на увазі Першу поправку до Конституції".
  
  
  "Я маю намір загрузнути у всіх поправках, оскільки я нав'язую свої релігійні свободи всім американцям будь-якого віросповідання".
  
  
  "Ви чули про напади мусульман у Нью-Йорку?"
  
  
  "Я чую про них увесь час. Я залишив їх у Каїрі. Такі чоловічі нападки тепер позаду мене".
  
  
  "Джихадистська група, що називає себе "Посланці Мухаммеда", проникла до поштового відділення. Вони всюди сіють хаос".
  
  
  Абір Гула не збився з ритму. “Тоді я вимагаю захисту. Якщо мене уб'ють, свободі віросповідання буде завдано жахливого удару не тільки тут, а й в інших країнах, де жінки зазнають чоловічого придушення”.
  
  
  "Ця група закликала відправити вас назад до Каїру в кайданах".
  
  
  "Вони не можуть змусити мене піти", - посміхнувся Абір.
  
  
  "Вони висунули вимогу до Білого дому".
  
  
  "Найперша леді кинула залізну тінь свого жіночого захисту на мою місію".
  
  
  "Що станеться, якщо наступного місяця її усунуть з посади?"
  
  
  "Вони б не посміли!" Абір спалахнув, золоті очі блиснули.
  
  
  "Відбувається майже кожні чотири роки як по маслу", - сухо зауважив репортер.
  
  
  І на очах преси Абір Гула зблідла від блискучого чола до нігтів на ногах чорного кольору.
  
  
  Не говорячи більше ні слова, вона розмотала свою чадру і накинула її на себе, закривши обличчя тремтячими руками.
  
  
  "Я не боюся", - тремтячим голосом промовила вона.
  
  
  Розділ 25
  
  
  
  
  До 9:00 вечора генеральний поштмейстер думав, що найгірше позаду.
  
  
  На Манхеттені не було вибухів. Ситуація в Оклахома-Сіті затихла. Вони все ще шукали нападника, але ніхто не повідомляв про його затримання, і, якщо пощастить, СЛУХ протримається доти, доки нью-йоркська історія не набуде розголосу.
  
  
  Найкраще те, що президент не передзвонив. Його було б легко перечекати. У цієї людини закінчувався термін повноважень, і він все ще не заповнив кілька порожніх посад у кабінеті міністрів.
  
  
  Поштові відділення по всій країні включилися до програм екстреного санітарного обслуговування. Це спричинило б майже повну зупинку поштового потоку принаймні на тиждень, але в ці дні люди очікували повільної доставки пошти. Зрештою, на що чекала американська публіка від паршивої марки за тридцять два центи? Персоналізоване обслуговування?
  
  
  Генеральний поштмейстер набивав свій портфель пачками марок, призначених як різдвяні подарунки для найближчих родичів, коли йому зателефонувала його відповідальна секретарка.
  
  
  "Бостонський поштмейстер на лінії".
  
  
  "З'ясуйте, у чому річ".
  
  
  Секретарка не забарилася. "Поштовий працівник наклав на себе руки".
  
  
  "Що з цими нервовими неллі? Мені потрібно виконати величезну операцію. Співробітники самознищуються кожного чортового тижня".
  
  
  "Він каже, що чоловік помер, тікаючи з-під варти ФБР".
  
  
  "З'ясуйте, чи це той стрілець з Оклахома-Сіті".
  
  
  Цього разу секретарка повернулася за десять секунд. "Він у це не вірить, але йому дійсно не терпиться поговорити з вами".
  
  
  "Прийміть повідомлення. У мене був довгий день".
  
  
  Засовуючи останні листи з марками mint Elvis у свій портфель, генеральний поштмейстер Сполучених Штатів підвівся і пройшов повз свою секретарку, яка намагалася записати повідомлення від бостонського поштмейстера в жовтий блокнот.
  
  
  Він був майже за дверима, коли секретарка повісила слухавку, відірвала верхній аркуш і обернулася на своєму місці.
  
  
  "Можливо, вам захочеться це прочитати".
  
  
  Загарчавши, генеральний поштмейстер сказав: "Прочитайте це мені".
  
  
  "Місцева телевізійна станція повідомляє, що в USPS проникла мусульманська терористична група з метою проведення кампанії терору проти всього населення. Більше жодних подробиць".
  
  
  Генеральний поштмейстер завмер, тримаючи руку на латунній ручці дверей. Долоня вкрилася холодним потом.
  
  
  "Поверніть Бостон на лінію. Негайно", - гаркнув він, влітаючи назад у свій кабінет, його витягнуте обличчя майже відповідало довжині краватки.
  
  
  Бостонський поштмейстер намагався порозумітися, коли генеральний поштмейстер перервав його. "Ви просто дозволили ФБР піти зі співробітником?"
  
  
  "Вони були ФБР". "Філія Міністерства юстиції. USPS є частиною виконавчої влади. Мені потрібно пояснювати тобі, що це означає, Бостон? Ми звітуємо безпосередньо перед президентом. Ми не проходимо через цього зухвалого палія в "Правосудді"".
  
  
  "Це здається неамериканським – перешкоджати роботі ФБР".
  
  
  "Якщо це було досить добре для Діка Ніксона, цього достатньо і для мене". Заспокоївшись, генеральний поштмейстер запитав: "Вони сказали, навіщо він їм потрібний?"
  
  
  "Ні. Тільки те, що один агент був з чогось, що називається "Оперативна група боротьби з насильством серед поштових працівників", а інший - з відділу боротьби з тероризмом".
  
  
  "Жорстокий поштовий працівник" -
  
  
  "Так. Я ніколи не чув про це, а ви?"
  
  
  "Ні, але я гарантую вам, що до того часу, як я закінчу, це буде скасовано. Правосуддя збожеволіло? Вони не можуть заплямувати службу такого роду бюрократичних наклепів".
  
  
  "Після сьогоднішнього я не був би так впевнений, сер", - пригнічено сказав Бостон. "Людина, яка стрибнула, зареєстрована як Мохамет А.".
  
  
  "І ви не повідомили про нього?"
  
  
  „За що? Бути мусульманином? Ми не дискваліфікуємо на підставі релігії. Він громадянин, і він пройшов усі тести”.
  
  
  "Повертайтеся до справи, чи я переведу вас на посаду сортувальника пошти. Це зрозуміло?"
  
  
  "Так, сер", - сказав Бостон.
  
  
  Генеральний поштмейстер диктував рішуче спростування чуток про проникнення мусульман, коли зателефонував Нед Допплер.
  
  
  "Деймон, це Нед", - сказав чіткий голос ведучого програми "Кошмарне дзеркало".
  
  
  роки. Насправді щоразу, коли вони піднімали ціну на марку. Щоразу, коли він згадував безтурботні дні "Поні Експрес" та двох поштових відправлень на день, його це дратувало.
  
  
  "Тема сьогоднішнього вечора – вибухи на Манхеттені, і ми хотіли б надати вам можливість викласти свою точку зору на цю історію".
  
  
  "Я не на чиєму боці. Ніхто з них не мав жодного відношення до служби".
  
  
  "Ми найняли бостонського репортера Тамайо Танаку, який розповів історію про проникнення мусульман до вашої організації".
  
  
  "Ви не можете виходити в ефір із цими дикими чутками! Нічому з цього немає підтвердження!"
  
  
  "Вона передала це в ефір, це новина. Ви хочете спростувати чи ні?"
  
  
  "Я не вірю. Було б безвідповідально вірити в цю нісенітницю. Ти хочеш залякати американську громадськість? Ти хочеш потопити службу? Правда, Нед? А ви?"
  
  
  "Ні, - відповів Нед Допплер, незворушний і хрумкий, як стебло селери, - але вам, можливо, буде цікаво дізнатися, що високопоставлені джерела в Міністерстві юстиції повідомляють нам, що вони проводять облаву на членів цього джихадистського угруповання, і терористична організація взяла на відповідальність і обіцяє нові удари, якщо Абір Гула не буде депортований до завтрашнього дня".
  
  
  "Хто такий Абір Гула?"
  
  
  "Уявіть собі щось середнє між Салманом Рушді та Мартою Стюарт".
  
  
  "Чи це можливо?"
  
  
  Злі білі листоноші
  
  
  "Чому б вам не бути в студії рівно об одинадцятій і не подивитися? Вона теж гість".
  
  
  "Звучить так, ніби у мене немає біса вибору, чи не так?" - Запитав відповіді генеральний поштмейстер.
  
  
  Смішок Неда Доплера був такий же сухий, як кістяна крихта, що осідає в зупиненому блендері. "Створення новин схоже на виробництво ковбаси. Спостереження за процесом не покращує якість продукту".
  
  
  Генеральний поштмейстер Сполучених Штатів із кам'яним обличчям поклав слухавку та відключив інтерком. "Зв'яжіться з усіма великими міськими відділеннями. Дізнайтеся, що зможете, про облаву ФБР на поштових службовців".
  
  
  "Так сер".
  
  
  Потім генеральний поштмейстер відкинувся на спинку свого гарного червоного шкіряного крісла і відчув, як у нього всередині все зіщулюється.
  
  
  Розділ 26
  
  
  
  
  Тамайо Танака ледве могла стриматись.
  
  
  Вона збиралася виступити на мережевому телебаченні. Краще, ніж це. У "Кошмарному дзеркалі". Навіть краще, ніж це. У "Кошмарному дзеркалі" під час справжньої національної кризи. Що означало, що і Леттерман, і Лено залишаться лежати в пилюці ночівлі. Її пилюка.
  
  
  Це було все, про що вона колись мріяла.
  
  
  Ось чому Тамайо Танака хотіла бути особливо впевненою, що має ідеальне обличчя.
  
  
  Було нелегко щоранку знищувати її бездоганний вигляд, що нагадує білий хліб. На ній була довга чорна перука в обтяжку, контактні лінзи коричневого відтінку та блідо-золотистий макіяж у вигляді млинців. Але найважче було дивитися просто в очі. Чортова монголоїдна складка на обох очах мала бути абсолютно правильною, інакше вона виглядала косоокою, або китаянкою, або ще гірше, як Дволика жінка з фільму про Бетмена.
  
  
  Поки таксі мчало з аеропорту Даллеса до Вашингтона, округ Колумбія, до студії "Кошмарного дзеркала", Тамайо плескала очима. У перші дні своєї кар'єри вона використовувала скотч, прозору стрічку, щоб зробити трансформацію. Це було під час її кар'єри телеведучої, коли вона виявила, що може заробити собі на навчання у коледжі, знімаючись у телесеріалах.
  
  
  "Багато актрис так починають", - сказав їй продюсер, який намагався підчепити її на дискотеці Університету Індіани.
  
  
  "Я збираюся зайнятися не акторством, а тележурналістикою".
  
  
  "Глорія Стейне якось позувала для Playboy".
  
  
  "Хороша спроба. Вона була кроликом із "Плейбою", і це було завдання під прикриттям. Не вважається".
  
  
  "Як вам буде завгодно", - сказав продюсер, допиваючи свій напій. "У будь-якому випадку, я подумував про те, щоб розіграти цей симпатичний трюк із японцем у кутку".
  
  
  Блакитні очі Теммі Террілл спрямувалися в задимлений куток, де дівчина в вогненно-червоній сукні з розрізом грала з "Кривавою Мері", такою ж червоною, як її губи.
  
  
  "Вона? Я не думаю, що вона знає, як".
  
  
  “Азіатські жінки у будь-якому разі гнучкіші. Для цього фільму мені потрібна акробатка. Вона повинна вміти дути на головну чоловічу роль, скручуючись у формі кренделя”.
  
  
  "Це не по моїй частині. Я суворо місіонер. Віч-на-віч повертаюся і лягаю спати. Мені доводиться вставати вранці до кінця мого професійного життя".
  
  
  "Дуже шкода", - сказав продюсер. "Платять п'ять штук за три дні роботи - якщо це можна назвати роботою".
  
  
  Теммі моргнула. П'ять тисяч були її платою за цілу чверть. І вона тягла подвійну спеціальність.
  
  
  Вона спіймала себе на тому, що бурмоче: "Ніколи не працюю. Я роблю це, і це колись спливе, я мертва у радіомовній журналістиці".
  
  
  "Ми можемо змусити вас виглядати по-іншому", - сказав продюсер, відчувши пролом у її броні.
  
  
  "Наскільки відрізняється?" Запитала Теммі, помішуючи свій C-breeze.
  
  
  "Прямо як той мигдалеподібний дражнилка для мух геть там".
  
  
  "Звичайно. Наш гримерша якось змусив Роксану Роуг-Елефанте виглядати наполовину надзвичайно. Він може творити дива".
  
  
  "Ніхто мене не впізнає?"
  
  
  "Майма Лой почала грати вихідців зі Сходу, хоч і не у фільмах про скінів, це точно".
  
  
  "Хто?"
  
  
  Продюсер засяяв, як порцелянова дрібничка. "Бачиш? Ти щойно довів мою думку".
  
  
  Протягом наступних двох років, Теммі Террілл зробив півдюжини прямо до відео, а платні тв-канали, фільми Сьюзі Сузукі, включаючи нефрит тріщини, дилдо Фурія та її коханої, бен-ва строгий, де вона повинна підняти хлопця за шкірку його мошонку та падіння його тіла в машину дробарки-з невеликою допомогою від валютного відділу.
  
  
  Ніхто в Університеті Індіани так і не зрозумів цього.
  
  
  Але коли Теммі закінчила навчання, двері зачинялися в неї перед носом, куди б вона не пішла.
  
  
  "Що зі мною не так?" вона застогнала наприкінці шести місяців відхилених резюме.
  
  
  "Озирніться навколо", - сказав їй її телевізійний агент. "Кар'єра Дебори Норвілл щойно впала, несучи з собою весь тренд на зухвалих молодих блондинок".
  
  
  "Як вона могла? Хіба вона не знала, що була Великою Блондинкою Хоуп?"
  
  
  "Золоті хлопці та дівчата, всі повинні..." Я думаю, решту ви знаєте. У будь-якому випадку, зараз наймодніше - азіатські анахоретки. Це залишає вас осторонь".
  
  
  "Моя бабуся по материнській лінії була на одну восьму азіаткою", - наважилася сказати Теммі.
  
  
  "Яке у неї було прізвище?"
  
  
  "Танака. Вони кинули її дупу в табір для інтернованих під час Першої світової війни". "Це була Друга світова війна".
  
  
  "Я правильно написав ініціали, чи не так?"
  
  
  "Послухай, Теммі, як ти ставишся до зміни імені?"
  
  
  "Для чого?"
  
  
  "Тамайо Танака. Це законно. Це сімейне ім'я, просто валяється без діла. Ми оновлюємо ваше резюме, записуємо вас як американця японського походження, і у вас є другий шанс".
  
  
  "З таким волоссям і в цих дитячих блакитних тонах?"
  
  
  "Примружтеся".
  
  
  Теммі примружилася. Її обличчя перетворилося на листковий крем із сапфірами замість очей.
  
  
  "Ви можете прочитати таку картку-репліку?"
  
  
  "Я навіть не можу сказати, одна у вас ніздря чи дві".
  
  
  Її агент зітхнув. "Ну, у будь-якому випадку, це був ризикований крок. Навіть у перуці ти б ніколи не пройшов".
  
  
  "Так, такі речі працювали тільки з Мирною Лою".
  
  
  Похмурий вираз обличчя агента зацікавив. "Мирна Лой? Я її пам'ятаю. Актриса тридцятих років, завдяки якій вона почала грати китайських типажів. Після того, як вона випила "ту криницю насухо", вона вийшла білою і зробила зовсім нову кар'єру".
  
  
  Їхні погляди зустрілися, зіткнулися, зрикошетили і зчепилися з зростаючим, але нервовим інтересом.
  
  
  "Знаєш, у наші дні вони можуть робити дивовижні речі за допомогою макіяжу", - сказала Теммі.
  
  
  "Вам доведеться вести подвійне життя", – попередив агент.
  
  
  "Я міг би працювати під прикриттям під виглядом самого себе!"
  
  
  "Що, якби вас зловили?"
  
  
  "Тоді я став би легендою! Я злетів би до небес".
  
  
  "Ми могли б продати вашу історію. Спекотна японська репортерка, викрита як розгодована дівчина з ферми в Айові".
  
  
  "Я з Індіани", - сказала Теммі.
  
  
  "У Пеорії з них так само здирають шкіру. Давайте закрутимо цю справу. Якщо нічого не вийде, ви все одно Теммі Террілл".
  
  
  "Ні, я збираюся стати наступною Читою Чинг".
  
  
  Чотири роки і шість місцевих ринків, і вона була на шляху до протистояння з Недом Допплером в "Кошмарному дзеркалі".
  
  
  "Це втілення американської мрії", - пробурмотіла вона, підфарбовуючи свої тонкі брови. "Не має значення, хто ви, ви можете піти в житті куди хочете, якщо просто гратимете за правилами поточного моменту".
  
  
  "А?" - спитав таксист, який був кимось на зразок індуса.
  
  
  "Колись дійде черга і до таких, як ви", - сказала вона, заклацаючи пудреницю.
  
  
  Потім вони були в студії, і настав час для "моменту істини" Тамайо Танакі. Більш-менш.
  
  
  У студії її зустріла сторінка в мережі, і її відвели до звуконепроникної кабінки, де її посадили на простий стілець. Камера під'їхала так близько, що скляний об'єктив майже торкнувся кінчика її носа. Індикатор підрахунку не горів, тому вона розслабилася і запитала: "Коли я зустрінусь із Недом?"
  
  
  "Ти цього не робиш", – сказали їй.
  
  
  "Колись?"
  
  
  "Ви будете на екрані разом з рештою, тож складається враження, що він звертається до всіх вас одночасно", - пояснив зайнятий технік.
  
  
  "Де решта?"
  
  
  "Кабінки з обох боків".
  
  
  "Хіба нам не слід сісти всім разом?"
  
  
  Технік похитав головою. "Ми робили це в перші дні. Було надто багато ударів кулаком по камері та висмикування волосся. Просто думайте про камеру як про обличчя Неда, і у вас все вийде".
  
  
  Технік зачинив звуконепроникні двері, перш ніж Тамайо встигла запитати: "Які ще?" Хіба вона не мала цієї історії? Хто там ще був? І наскільки важливими вони були?
  
  
  Раптом вона відчула, як піт стікає її порами, змиваючи косметику з обличчя. Висвітлення мережі було набагато спекотніше, ніж освітлення партнерів.
  
  
  Директор ФБР віддав би свою пенсію, щоб уникнути цього.
  
  
  "Кошмарне дзеркало" - не місце для розумово відсталих. Він бачив бюрократів, спійманих у мишоловку Недом Допплером наживо і витікаючих потім, більше разів, ніж міг порахувати. Він не хотів бути одним із них.
  
  
  Але коли зателефонував "Найтмірор", навіть директору ФБР довелося відповісти. Особливо в умовах, коли нація скочується до паніки і потребує відповідей.
  
  
  Президент Сполучених Штатів особисто сказав йому про це так: "Продовжуйте".
  
  
  "Розслідування Бюро знаходиться на ранніх стадіях", - запротестував він. "Ми ризикуємо розкрити свої карти".
  
  
  "Що у вас?"
  
  
  "Ми все ще розуміємо все це, пане президент. Але підривник поштової вантажівки в Нью-Йорку був ідентифікований за стоматологічними картками як підозрюваний у серії вибухів поштових скриньок. Хлопець на ім'я А1 Ладін".
  
  
  "Ви продовжуйте. Інакше мені доведеться. І у мене не більше відповідей, ніж у вас".
  
  
  "Так, сер", - сказав директор ФБР, усвідомивши, що його понизили до жертовного ягня.
  
  
  Генеральний поштмейстер зайняв своє місце в кабінці дистанційного мовлення, яка насправді знаходилася менш ніж за тридцять футів від знімального майданчика, де Нед Допплер ночами розбирав гостей із вогником в очах та стилетом у рукаві.
  
  
  То була проблема. Але це було великою проблемою. Все, що було у Доплера, - це чутки та недороблений репортаж.
  
  
  Деймон Пост мав два найпотужніші інструменти в арсеналі бюрократа — здатність протистояти і повне заперечення.
  
  
  Їх має бути більш ніж достатньо, щоб затримати самовдоволеного виродка на тридцять хвилин, без урахування реклами.
  
  
  Потім зазвучали пронизливі фанфари "Nightmar Mirror", і червоний індикатор рахунку застерігаюче дивився на нього.
  
  
  У кімнаті для медитації в дзвіниці в їхньому будинку в Квінсі, штат Массачусетс, Римо Вільямс і Майстер Сінанджу одночасно потягнулися до кнопки: Римо, щоб переключитися з перегодованої Бев Ву, а Чіун, щоб вимкнути телевізор на вечір.
  
  
  "Я хочу, щоб ви подивилися, що вони говорять про "Кошмарне дзеркало"", - пояснив Римо.
  
  
  "Тобі час спати", - заперечив Чіун.
  
  
  "Сміт сказав бути напоготові на випадок, якщо нам доведеться вилітати терміново".
  
  
  "Ось чому вам потрібно п'ять годин сну".
  
  
  "Мені не хочеться спати, і я хочу знати останні новини, такі самі, як і по всій Америці".
  
  
  "Я не можу спати, поки ця машина співає йодлем, тому я дивитимуся разом з вами".
  
  
  "Ти просто не хочеш, щоб я крадькома глянув на милу Бев Ву".
  
  
  "Я б терпів це доти, поки ви не вдастеся до помилкових хитрощів Тамайо Танакі".
  
  
  "Ні за що", - сказав Римо, коли зазвучали фанфари "Nightmar Mirror" та кобальтово-синя комп'ютерна анімація увійшла до свого неминучого циклу.
  
  
  З'явилося опухле обличчя Неда Доплера.
  
  
  "Сьогодні ввечері в "Кошмарному дзеркалі" — загроза вибуху. Терор на Манхеттені. Зі мною генеральний поштмейстер США Деймон Пост, директор ФБР Гюнтер Фріш і Тамайо Танака, жінка, яка, можливо, розкрила історію про дивний зв'язок між досі невідомою терористичною групою з найстаріших та найбільш шанованих органів нашого уряду, Поштовою службою Сполучених Штатів”.
  
  
  "Ах", - сказав Майстер Сінанджу, смикаючи за хмарні завитки волосся над кожним вухом.
  
  
  "Сподіватимемося, що наші імена не спливуть", - з нещасним виглядом сказав Римо.
  
  
  "Спочатку короткий виклад подій дня. Приблизно о 12:20 за східним часом сьогодні одночасно в Оклахома-Сіті та центрі Манхеттена стався теракт. Транспортні засоби—люди та обладнання вашої поштової служби. І сьогодні ввечері в Бостоні поштовий працівник із невиразно знайомим ім'ям Мохамет Алі кинувся на смерть перед телекамерами і натовпом свідків.Чи пов'язані ці події?Що це означає?До нас у нашу вашингтонську студію приєднується людина, яка очолює розслідування, Гюнтер Фріш.
  
  
  "Наше розслідування знаходиться на делікатній стадії, і я б волів не вдаватися до подробиць, Нед".
  
  
  "Я розумію", - спокійно відповів Доплер. "Ми не хочемо ставити під загрозу розслідування заради рейтингів, навіть заради права громадськості знати. Але я мушу сказати вам, що телеграфними каналами надходять повідомлення про те, що в цей час ФБР проводить облаву на підозрюваних поштових працівників".
  
  
  "Я не замовляв такої облави", - швидко сказав директор.
  
  
  "То що це означає? Ви заперечуєте ці повідомлення?"
  
  
  "Моя відповідь залишається в силі, Нед".
  
  
  "З огляду на те, що, за повідомленнями, сьогодні в Нью-Йорку буквально вибухнули вісім чи дев'ять поштових скриньок, чи не можемо ми припустити, що за поштовими працівниками стежать?"
  
  
  "Ми у ФБР не не беремо до уваги жодного підозрюваного в наших зусиллях докопатися до суті цієї справи. Я хотів би підкреслити, що на даному етапі нічого не виключається".
  
  
  "На цій обережній ноті я хотів би залучити до цієї дискусії генерального поштмейстера", – м'яко сказав Нед Допплер.
  
  
  На екрані з'явився Деймон Пост, який замінив директора ФБР.
  
  
  "Містер Пост? Немає сенсу ходити навколо та навколо. Чи була зламана поштова служба?"
  
  
  "Абсолютно, категорично немає".
  
  
  "І все ж таки хтось підклав пекельні пристрої в поштові скриньки в центрі міста. Хтось, одягнений у форму листоноші, увірвався до зали суду Оклахома-Сіті і буквально вбив близько двадцяти осіб. У мене не більше фактів, ніж у вас, але так добре, це виглядає погано, чи не так?"
  
  
  "Я знаю, як це виглядає, Нед. Але час від часу ми втрачаємо майстер-ключі через крадіжку. А уніформу листоноші можна придбати у виробника без підтвердження зайнятості в USPS".
  
  
  "Самозванці, доки не доведено протилежне. Поштова система не була скомпрометована міліцією, мусульманами чи якоюсь іншою групою, як стверджують деякі безвідповідальні повідомлення".
  
  
  "Але ви цього не знаєте, чи не так?" Доплер підштовхнув.
  
  
  "Я не впевнений, що мої водії-ретранслятори теж не марсіани. Але я не турбуюсь про таку можливість".
  
  
  "Проте останніми роками мали місце, м'яко кажучи, певні інциденти із застосуванням насильства за участю поштових працівників. Хіба не було?"
  
  
  “Стрес – велика частина життя кожного в наші дні. Я керую першокласною операцією, а у першокласній операції людям доводиться метушитися. Деякі люди просто погано метушаться. Вони ламаються. Ми намагаємося звести подібні речі до мінімуму”.
  
  
  "Ви бачите зв'язок між цими кадровими збоями та сьогоднішніми подіями?"
  
  
  "Взагалі ніяких".
  
  
  "І людина, яка стрибнула на смерть у Бостоні. Ким вона була? Просто ще одним листоношою, яка пірнула лебедем у твердий бетон, замість того, щоб зустрітися з іншим розгніваним клієнтом? І не мусульманським терористом? Скажіть мені".
  
  
  Генеральний поштмейстер боровся зі своїм сердитим виглядом. "У бостонському відділенні немає терористів", - напнуто сказав він. "Американське суспільство у повній безпеці".
  
  
  "Якщо тільки вони не проходять повз ретрансляційну будку, яка просто випадково вибухає. Або їм не пощастило опинитися під падаючим поштовим службовцем", - припустив Нед Допплер із дратівливою відсутністю сарказму.
  
  
  "Це несправедливо, Нед, і ти це знаєш. Не можна спалювати весь сад через кілька червивих яблук".
  
  
  "Якщо залишити осторонь питання мусульманських терористів, що ви робите для зниження рівня стресу серед ваших людей?" Запитав Доплер.
  
  
  "Ми розробили широкомасштабний п'ятирічний план для забезпечення того, щоб рівні психологічної декомпенсації знижувалися із заздалегідь визначеною швидкістю до досягнення паритету або майже паритету з порівнянними компаніями з доставки посилок".
  
  
  "Що це означає мовою непрофесіоналів?"
  
  
  "Ми відсіюємо проблемних людей".
  
  
  "Отже, ви визнаєте, що є проблемні працівники?"
  
  
  "Є проблемні працівники, які ведуть шкільні автобуси та смажать гігантські", - жорстко сказав Деймон Пост.
  
  
  "Згоден. Але ви майстерно ухиляєтеся від вирішення нагальної проблеми. Вибачте мені за те, що я надаю цьому занадто великого значення, але навіть якщо ми приймемо як сумнівне твердження, що в поштовій службі немає терористів, там є мусульмани, чи не так?"
  
  
  "Я вважаю, що так. Ми не допускаємо дискримінації в USPS".
  
  
  "Ви вивчаєте минуле цих людей, просто на той випадок, якщо вони, скажімо так, навчалися в долині Бека?"
  
  
  "Ми рухаємось у цьому напрямі", - обережно визнав генеральний поштмейстер. "Але я хотів би запевнити широку громадськість, що всі співробітники поштової служби за законом мають бути громадянами США".
  
  
  "Виправте мене, якщо я помиляюся, але за вибухом бомби в Оклахома-Сіті минулого року стояли не громадяни США?" Доплер заперечив.
  
  
  "Так. Але вони були військовими психами".
  
  
  "Я хотів би привернути вашу увагу до факсу, який наш відділ новин отримав за останні кілька годин, імовірно від групи, яка називає себе Посланцями
  
  
  Мухаммед. Я не читатиму це все, але вони рішуче і безпомилково натякають, що сьогоднішні події були їхньою роботою, і вони готуються завдати нового удару, якщо Абіру Гуле дозволять залишитися в цій країні».
  
  
  "Хто такий Абір Гула?" Римо поцікавився вголос.
  
  
  Майстер Сінанджу відмахнувся від запитання.
  
  
  "Я не надавав би великого значення анонімному факсу", - різко заперечив генеральний поштмейстер. "Надіслати факс може будь-хто".
  
  
  "І на цій ноті дозвольте мені згадати третю особу в цій загадці, Тамайо Танака".
  
  
  Знайдена особа Тамайо Танакі змінила обличчя генерального поштмейстера.
  
  
  "Здорово бути тут, Нед", - сказала вона.
  
  
  "Дякую вам. Я тільки хотів би, щоб обставини були приємнішими".
  
  
  "Я погоджуся на мережевий дебют у будь-який спосіб, яким зможу його отримати".
  
  
  На екрані Нед Допплер скривив гримасу і продовжував наполягати. "Ви розірвали зв'язок між поштою та терористами до того, як були отримані перші факси. Яким було ваше джерело?"
  
  
  "Боюсь, у цьому випадку мені доведеться скористатися своїми журналістськими прерогативами, Нед. Але вони бездоганні, доки події не вкажуть на протилежне".
  
  
  Доплер скептично підняв брову. "Звучить так, ніби ви трохи ухиляєтесь".
  
  
  "Ні, я не хеджую. Просто виявляю обережність. Я довіряю своїм джерелам. Я просто відмовляюся називати їх".
  
  
  Римо повернувся до Чіуна і сказав: "Схоже, ми зберігаємо нашу роботу".
  
  
  "У цьому ніколи не було сумніву".
  
  
  "Якби вона показала на нас пальцем, ми були б історією".
  
  
  "Ні, Сміт лише раз переробив би твоє пластикове обличчя".
  
  
  Доторкнувшись до натягнутої шкіри на своїх високих вилицях, Римо сказав: "Не думаю, що в мене вистачить сил на ще одну пластичну операцію".
  
  
  "Дозвольте мені запитати вас ось про що", - говорив Нед Допплер. "Чи відповідає ваша інформація тому, що отримують основні агентства новин?"
  
  
  "Я психо-журналіст, Нед, і я можу тільки сказати тобі, ґрунтуючись на моїх знаннях психологічних профілів поштових працівників, які зриваються, що, якщо не зробити щось серйозне, і дуже скоро, ми можемо зіткнутися з царством терору, порівняно з яким те, що ми бачили сьогодні, буде виглядати як піжамна вечірка третього ґатунку”.
  
  
  "Вона божевільна?" Римо вибухнув. "Вона збирається підняти паніку".
  
  
  "Чому Ви так кажете?" Запитав Нед Доплер.
  
  
  "Знову ж таки, я не хочу вдаватися в джерела, але уявіть смертельно небезпечну комбінацію навчених терористів і божевільних поштових працівників".
  
  
  "Ну, вони мають бути одними, а не іншими. Я маю на увазі, я ніколи не чув про тренований психотик".
  
  
  "Нед, це більше і соковитіше, ніж Уотергейт і О. Дж. Сімпсон разом узяті".
  
  
  Роздратований голос сказав: "Нед, можу я вставити тут пару слів?"
  
  
  На екрані з'явилося роздратоване обличчя генерального поштмейстера.
  
  
  "Я хотів би зробити свій внесок", - вставив директор ФБР за кадром.
  
  
  "По одному за раз. Ви перший, містере Пост".
  
  
  "Це обурливо та безвідповідально. Жодне з цих тверджень не відповідає дійсності".
  
  
  "Я підтримую це", - сказав директор ФБР. "Ми не хочемо паніки".
  
  
  "Міс Танака?" "Я дотримуюсь своїх джерел", - твердо сказав Тамайо Танака.
  
  
  "У неї що, ліве око запливло?" Рімо запитав Чіуна.
  
  
  "Ні, її праве око випрямляється".
  
  
  "Схоже, спекотне світло погіршує її роботу з макіяжем".
  
  
  "Якщо вона буде викрита на очах у всього світу, це буде її власна провина, нахабна шльондра".
  
  
  "Тсс. Я хочу це почути".
  
  
  Президент Сполучених Штатів більше нічого не хотів чути. Він спостерігав, як руйнуються його плани з переобрання по мережевому телебаченню, коли якась ведуча з Нової Англії, про яку він ніколи навіть не чув, спокійно і майже зло передбачала, що американська громадськість ризикує життям і здоров'ям щоразу, коли відправляє листівку чи перевіряє поштову скриньку на ганку у пошуках рахунків. І ідіот директор ФБР та генеральний поштмейстер дозволили їй вийти сухий із води.
  
  
  Коли в другому сегменті Нед Допплер змусив генерального поштмейстера визнати, що, якщо до поштової служби проникли мусульманські терористи, він не може вдаватися до жодних дій, поки вони насправді не вчинять злочин, президент вибачився, встав з першого ліжка і побіг у спальню Лінкольна, щоб подзвонити Гарольду Сміту.
  
  
  Сміт відповів після другого гудку. "Так, пане Президенте?"
  
  
  "Я дивлюсь "Кошмарне дзеркало", а там показують заголовок для завтрашнього номера New York Times".
  
  
  "Я знаю", - сказав Сміт.
  
  
  "Тут написано "Поштовий апокаліпсис".
  
  
  "Що, якщо ці погрози правдиві?"
  
  
  "Ви можете депортувати Абіра Гула. Я вірю, що у вас є підстави". "Скажіть це Першому зустрічному. Вона підписалася на це".
  
  
  "Можливо, Абір Гула міг би бути нам корисним".
  
  
  "Як?"
  
  
  "Вона – абсолютний магніт для гніву цих людей. Вона може залучити їх. У нас все ще є жменька підозрюваних, які ще не потрапили до рук ФБР".
  
  
  "Це нагадало мені. Минулого разу, коли я розмовляв з директором ФБР, він нічого не сказав про облаву. І зараз він це заперечує".
  
  
  "Він не має до цього жодного відношення", - рішуче заявив Сміт.
  
  
  "Тоді хто це робить?"
  
  
  "Я потягнув за певні ниточки".
  
  
  "У вас є люди в бюро?"
  
  
  "Кроти, так. Інформатори. Але накази про облаву надходили з цього офісу".
  
  
  "Я хотів би знати, де знаходиться цей офіс".
  
  
  "Ця інформація надається виключно за необхідності".
  
  
  "Не могли б ви дати мені невелику підказку?" Президент підлещувався.
  
  
  "Ні", - рішуче сказав Сміт.
  
  
  "Я ніби уявляю вас у якійсь кімнаті без вікон на тринадцятому поверсі нью-йоркського хмарочоса, потрапити в яку можна тільки через потаємні двері та ліфт із ключем".
  
  
  "Ви начиталося надто багато шпигунських романів, пане президенте. Я накажу своїм людям захищати Абіра Гула. Це може виграти нам час".
  
  
  "А якщо цього не станеться?"
  
  
  "День за днем, пане президенте".
  
  
  "Вам легко говорити. Ніхто не має права вас переобирати". "Наступність цього офісу над адміністраціями, що змінюються, закладена в статуті", - тонко зауважив Сміт.
  
  
  "Це письмова грамота?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Що ж, тримайте мене в курсі".
  
  
  "Звичайно", - сказав Сміт, який повісив трубку червоного телефону і відразу ж підняв трубку синього контактного телефону зі старим поворотним диском, який Сміт вважав за краще, тому що він припускався менше помилок, ніж кнопковий телефон.
  
  
  Відповів Римо. "Які останні новини?"
  
  
  "Ви з Чіуном негайно вирушите до Нью-Йорка, в готель Marrioi Marquis, де захищатимете Абіра Гула від цих терористів".
  
  
  "Що хорошого це дасть?"
  
  
  "Вона - найімовірніша мета".
  
  
  "Є якісь ознаки Джо Кемела?"
  
  
  "Якщо нам пощастить, облава ФБР знищила їхні лави, і Кемел або хтось інший з тих, хто вижив, з'явиться в Нью-Йорку. Впоратися з цим буде вашою роботою".
  
  
  "А як щодо Глухого мулли?"
  
  
  "Мені достовірно повідомили, що Глухий мулла знаходиться в одиночній камері, і для нього неможливо спілкуватися із зовнішнім світом".
  
  
  "Я не думаю, що цей терорист брехав".
  
  
  "Цілком розумно, що він продовжував виконувати мандат Глухого мулли на джихад. Ретельніше розпитуйте наступного терориста, з яким зіткнетеся".
  
  
  "Буде зроблено".
  
  
  Лінія обірвалася. У своєму офісі у Фолкрофті, де він працював допізна, Гарольд Сміт додав звук на екрані телевізора якраз вчасно, щоб почути Неда Доплера.
  
  
  До дискусії було залучено Абір Гуіа. Її гостре, смагляве обличчя викликало трепет у спостерігача.
  
  
  "Я не боюся терористів, тому що я перебуваю під захистом Найпершої леді та Національної організації жінок, двох найвпливовіших політичних утворень у всій Америці".
  
  
  "Ви можете щось розповісти нам про цих Посланців Мухаммеда?"
  
  
  "Нічого. Розповідати нічого. Мухаммед - лжепророк. Я - новий пророк. З тими, хто піде за мною, я промчуся по обличчю Америки, а потім і всього світу подібно до розлюченого океану, втоплю тих, хто не вірить так, як я, і віднесу віруючих в Розум Аллаху до Раю, де жінки звільнять поневолених гурій від мертвих мусульманських чоловіків, які жорстоко гвалтують і поневолюють їх”.
  
  
  Втрутився голос за кадром. "Я мушу дещо сказати, Нед".
  
  
  "Я все ще з міс Гула, міс Танака".
  
  
  "Але вона нічого не знає про терористів. Я знаю".
  
  
  "Секундочку. Прийде ваша черга".
  
  
  "Настала її черга", - виплюнув Абір Гула. "Зараз говорю я".
  
  
  "Це моя історія", - роздратовано сказав Тамайо Танака.
  
  
  "І це моє шоу", - заперечив Нед Доплер. "І, згідно з тонким голосом у моєму навушнику, нам потрібно зробити перерву".
  
  
  Камера зняла м'ясисте обличчя Доплера, схоже на ліхтар.
  
  
  "Я повернусь після цього". "Це означає, що шоу закінчено", - сказав Римо, коли вони перейшли на рекламу.
  
  
  "Він сказав, що повернеться", - заперечив Чіун.
  
  
  "Він завжди так каже, щоб обманом змусити людей подивитися останні три рекламні ролики".
  
  
  "Але він ще не закінчив".
  
  
  "Не має значення. З ним покінчено".
  
  
  "Ми спостерігатимемо, щоб переконатися", - сказав Чіун, конфіскуючи пульт дистанційного керування.
  
  
  Після рекламної паузи знову постало обличчя Неда Доплера. "Це все, на що ми маємо час сьогодні ввечері. Добре, що ви всі прийшли на 'Nightmar Mirror'".
  
  
  Серед невдоволеного ремствування директора ФБР і генерального поштмейстера нещасний голос Тамайо Танакі сказав: "Дякую, що організували мій мережевий дебют".
  
  
  "Я ж тобі казав", - сказав Римо, натискаючи кнопку вимкнення пульта дистанційного керування.
  
  
  У Фолкрофті Гарольд Сміт моргнув. Чи було деформовано ліве око Тамайо Танакі? Він виглядав позитивно опухлим поруч із тонким темним мигдаликом, яке було її правим.
  
  
  
  Розділ 27
  
  
  
  
  Абір Гула прокинувся в розкішному номері готелю Marriot Marquis у самому серці театрального району Манхеттена і штовхнув сплячу жінку в ліжку поряд з нею.
  
  
  "Принесіть мені сніданок".
  
  
  Жінка - Абір не міг згадати її імені - здригнувшись, прокинулася. Вона озирнулася, побачила свій одяг на підлозі і кнопку "ЗАРАЗ" на столику біля ліжка разом з годинником і повільно згадала, хто вона така і як сюди потрапила.
  
  
  "Що ви сказали?" сонно спитала вона.
  
  
  "Я сказав: "Принеси мені сніданок, дівко".
  
  
  "Я не твоя дівка".
  
  
  "До справжнього часу ви були дані мені для задоволення всіх моїх потреб. Ви були в мене в ліжку, і тепер я хотів би поснідати в ліжку".
  
  
  "Я суворо із служби безпеки. Зателефонуйте до обслуговування номерів".
  
  
  "Ти їм подзвониш".
  
  
  "Я не ваш раб!"
  
  
  "Так, це ви. Вас віддали мені".
  
  
  Їдка особиста характеристика та величезна подушка полетіли в гостроносе обличчя Абіра Гула.
  
  
  Відкинувши його, вона простягла руку і вдарила свого колишнього партнера по ліжку по обличчю.
  
  
  "Це тобі за зухвалість, жінко".
  
  
  Жінка схопилася за обпалену щоку. "Я-я думала, ти любив мене".
  
  
  "Я дійсно любив тебе. Минулої ночі. Зараз я голодний. Я люблю поїсти. Ти принесеш мені все, що я попрошу, або я знайду іншу, яка вклониться до моєї жіночої мудрості".
  
  
  Її нижня губа затремтіла, жінка захникала: "Чого ви хочете?"
  
  
  "На сніданок свинина. Всі види свинини. Свинина заборонена Аллахом, але Ум Аллах ухвалив, що це халам, а не харам. Я буду їсти свинину і нескінченні чашки чорної кави по-турецьки. І якщо ви дасте мені все це до того, як у мене загурчить у животі, я, можливо, дозволю вам розточити свої ласки на досконалість, якою є моя спина. Тому що це завдає біль”.
  
  
  Біла жінка покірно встала з ліжка.
  
  
  "А на обід я хотів би чоловіка", - крикнув їй услід Абір Гула.
  
  
  Жінка здригнулася. "Чоловік!"
  
  
  "Мені подобаються чоловіки - коли я не в настрої для жінок. У мене було два чоловіки, поки вони не знайшли один одного".
  
  
  "Я не можу любити жінку, яка любить чоловіків!"
  
  
  "Ви будете любити того, кого я вам скажу, або Аллах відвернеться від вас зі своєю зневагою", - сказала Абір Гхула, повертаючись своєю власною зневажливою спиною до сердитого, скривдженого обличчя білої жінки, чиє ім'я не мало значення, тому що вона була всього лише першою білою жінкою, яку Абір Гхула мав намір пограбувати на шляху, вибраному для неї Ум Аллахом.
  
  
  "Я хотів би свинину на сніданок і каву по-турецьки".
  
  
  "Це все?"
  
  
  "Так. Нехай це доставить світловолосий чоловік з дуже широкими плечима. У нас на моїй батьківщині немає світловолосих чоловіків. Я б хотіла спробувати одного з них. Я волію блакитні очі".
  
  
  Але чоловік, який доставив тацю зі сніданком, не був ні блондином, ні блакитнооким, і спочатку орлині очі Абір Гула спалахнули від гніву. Потім вона ще раз глянула на нього.
  
  
  "Ви не той, про кого я просив".
  
  
  "Я теж не те щоб напрошувався на цю роботу", - сказав він, зупиняючи блискучий службовий візок і залазячи в кишеню. У нього були глибоко посаджені темні очі та зап'ястя завтовшки зі стовпа ліжка.
  
  
  "Рімо чистий. ФБР".
  
  
  "Я не розумію", - сказав Абір Гула, сідаючи в ліжку так, що покривало королівського синього кольору впало з одних грудей з темними сосками.
  
  
  "Я ваш охоронець до подальшого повідомлення".
  
  
  "До ваших обов'язків входить приносити мені задоволення?"
  
  
  "В межах розумного".
  
  
  "Чудово", - сказала Абір Гула, яка дозволила блискучій чорній хмарі свого розпатланого волосся впасти назад на подушки. Вона зірвала постільну білизну і сказала: "Достав мені задоволення, мій темний невірний".
  
  
  "Я думав, ви хочете поснідати", - сказав Римо Клір, піднімаючи таці. Він відсахнувся від гарячого, різкого запаху.
  
  
  "Що це за матеріал?"
  
  
  "На що це схоже?" "Сосиски, котлети з ковбасою, бекон і свинячі відбивні, политі яблучним соусом. Я думав, мусульманам заборонено свинину".
  
  
  "Старі мусульмани, що віджили. Я належу до мусульман нової хвилі, які домінуватимуть у всесвіті. І я обрала тебе, щоб ти став моїм першим чоловіком, який завоював невірних".
  
  
  "Тут пахне так, наче ви вже зносили цю доріжку".
  
  
  "Ви дуже зухвалі для простого західного чоловіка. Хіба ви не читали, що ви скоро помрете?"
  
  
  "Це не я прокладаю собі шлях до ранньої коронарної хвороби".
  
  
  "Я просто проходжу стадію свинини. Ви хотіли б мене свинтити? Хіба це не західний сленг?"
  
  
  "Чи я повинен задовольнити вас, щоб ви від мене відстали?"
  
  
  "Так. І я готовий дозволити вам сісти мені на спину", - сказав Абір Гула, перевертаючись на спину.
  
  
  "Якщо я не матиму вибору", - зітхнув агент ФБР.
  
  
  Рімо Вільямс був проінформований про те, що Абір Гула стане проблемою, і вирішив, що чим швидше він покінчить з обов'язковим сексом, тим краще.
  
  
  "Покладіть це туди, куди хочете почати", - сказала вона недбало. "Я дозволяю це. Після того, як ви досягнете кульмінації, я скажу вам, куди покласти це, щоб я отримала максимальне задоволення".
  
  
  "Я точно знаю, куди це покласти", - прогарчав Римо, ігноруючи довгу, вигнуту спину та напружені сідниці, які були розкладені перед ним, і знайшов ліве зап'ястя Абіра Гула. Перевернувши його, він почав постукувати.
  
  
  "Що ви робите?" спитала вона із сумнівом.
  
  
  "Прелюдія".
  
  
  "Ви поплескуєте мене по зап'ястю, ніби вам нудно, і ви називаєте це прелюдією?"
  
  
  "Почекайте з цим", - сказав Римо нудним тоном.
  
  
  У розпал всього цього пролунав стукіт у двері,
  
  
  "Хто це?" - Запитав Римо.
  
  
  Піклявий голос запитав: "Ви не впізнаєте мій стукіт? Дозвольте мені увійти".
  
  
  "Ви можете зачекати?"
  
  
  "Чому я маю чекати?" зажадав Майстер синанджу.
  
  
  "Бо ми з Абір займаємося сексом".
  
  
  "Якщо ти завагітнієш від неї, дивися, щоб це був хлопчик".
  
  
  "Я не думаю, що їй вистачить витримки зайти так далеко".
  
  
  "У мене ніколи не буде твоєї дитини", - виплюнув Абір Гула в подушку. "Я хочу твою тверду мужність, а не твоє насіння. Я випльовую твоє мерзенне насіння назад у твоє невдячне обличчя".
  
  
  "Давайте закінчимо з прелюдією, перш ніж нас прошибе холодний піт через інше", - сказав Римо.
  
  
  "Якби я завагітніла від тебе, я зробила б аборт".
  
  
  "У цьому немає нічого дивного".
  
  
  "Я б зробив аборт дитині і відправив мертву істоту тобі в коробці, щоб показати свою зневагу до твого насіння, яке мало нерозсудливість вирости в моєму животі".
  
  
  "Забудьте про моє насіння. Зосередьтеся на моєму пальці".
  
  
  "Це не там. Ви повинні використовувати це, щоб проникнути в мої теплі, рідкі глибини".
  
  
  "Ось воно", - сказав Римо, змінюючи ритм і концентруючись на чутливому нерві на лівому зап'ясті Абір Гула, зовсім поруч із її пульсом. Римо постукував у такт пульсу, що прискорювався. Це був його сигнал перейти на несинхронне постукування, як давним-давно навчив його Майстер Сінанджу. Це був перший крок із тридцяти семи кроків до сексуального задоволення жінки. Одного разу Римо змусив жінку зробити другий крок, перш ніж вона перетворилася на задоволене, але недоторканне желе.
  
  
  Вона підключається, Абір Гула видала низький тваринний стогін і вигнула спину так різко, що западина над її хребтом раптово наповнилася мускусною вологою.
  
  
  "Що ви -?"
  
  
  "Майже закінчили", - сказав Римо, коли сідниці Абір стиснулися, ніби до них доторкнулися електричним струмом, а її хмарне чорне волосся почало різко тремтіти взад-вперед, взад-вперед, в мимовільних муках екстазу, що наближається.
  
  
  "Що відбувається?" вона закричала.
  
  
  "Зазвичай допомагає набити рота подушкою і сильно надкусити", - недбало припустив Римо.
  
  
  "Ухх", - сказала Абір Гула, її обличчя спотворилося у гримасі чистого оргазму.
  
  
  Потім, уткнувшись обличчям у подушку, вона дала вихід своєму сексуальному задоволенню, коли її тіло звивалося у вишуканому сексуальному звільненні, викликаному монотонним постукуванням пальця.
  
  
  Останній зітхання, і вона впала, ніби її кістки розплавилися під м'язами, що розслабляються, і шкірою.
  
  
  Римо відірвав її обличчя від подушки і повернув голову набік, щоб вона випадково не задихнулася, і пішов до дверей, щоб впустити Майстра синанджу.
  
  
  "Ви закінчили?" - спитав Чіун, його зморшкувате обличчя напружилося. Він був одягнений у чорне, з тонким темно-червоним окантуванням, яке зникало в нічних умовах.
  
  
  "Накрили її і таке інше".
  
  
  Чіун підійшов до ліжка і придивився до сонного обличчя. "У неї щільно стиснуті губи".
  
  
  "Вона трохи збуджена".
  
  
  Чіун глянув на Римо з суворим розчаруванням. "Я навчив тебе правильним першим крокам до того, щоб доставити задоволення жінці. Якщо ти зробиш це правильно, її губи будуть прочинені, рот прочинений, і вона дихатиме саме так. Натомість я бачу тонкі губи, які не прочинені".
  
  
  "Подайте на мене до суду за недбалість. Принаймні, вам не доведеться чути про те, як вона збирається пронестися Америкою подібно до повені".
  
  
  Змінюючи тему, Чіун сказав: "Я перевірив цей поверх, а також ті, що вище та нижче".
  
  
  "Є листоноші?"
  
  
  "Ніяких".
  
  
  "Добре. Бо якщо Посланці Мухаммеда пошлють за нею своїх хлопців, вони, ймовірно, будуть одягнені в синю форму листоноші".
  
  
  Раптом Чіун почав принюхуватися до повітря. "Цей запах..."
  
  
  "Свинина. Передбачалося, що це буде сніданок".
  
  
  "Позбудьтеся цього. Бо сморід горілої свині ображає мене більше всіх інших м'ясних запахів".
  
  
  Оскільки це ображало і ніздрі Римо Вільямса, він зробив так, як велів Майстер Сінанджу. Жоден з них не їв м'яса, за винятком качки та риби. В унітаз вирушили продукти для сніданку.
  
  
  "Що відбувається, коли вона прокидається?" Запитав Римо, розглядаючи тепер Абіра Гула, що вже хропе.
  
  
  "Ви принесете задоволення її протилежному зап'ястю".
  
  
  "Не я. Я виконав свій обов'язок. Ти береш на себе наступний трюк".
  
  
  Чіун скорчив невдоволену гримасу. "Сподіватимемося, що Посланці Мухаммеда завдадуть удару раніше".
  
  
  Розділ 28
  
  
  
  
  Патрік О'Шонессі О'Мекка насвистував "Потяг світу", виходячи з автобуса Greyhound на терміналі управління порту. Йому сказали сісти на автобус замість того, щоб літати, бо хоча автобуси розбиваються так само легко, як літаки, в автобусній аварії можна вижити. Мало хто вижив після падіння літака.
  
  
  Патрік О'Шонессі з Мекки, уроджений Фарук Шаззам, сприйняв це як знак того, що Посланці Мухаммеда незабаром стануть мішенню для американських літаків. Він нічого не знав про початкову групу посланців, він був одним з небагатьох людей, які вижили. Тому що він не дивився "Дзеркало кошмару" або що-небудь із цієї західної гидоти.
  
  
  Тому, коли електронною поштою прийшло запрошення вирушити до Нью-Йорка, він не вважав це дивним. Нью-Йорк став мішенню за день до цього. Без сумніву, ті Істинно віруючі, які провели операцію в Нью-Йорку, тепер лежали на прикрашених арабесками кушетках, що обмахувалися ні з чим не порівнянними гуріями, які щасливо спочивали.
  
  
  Тепер настала черга Фарука.
  
  
  Йому сказали взяти з собою шкіряну сумку для форми та інше спорядження, але не вдягати його.
  
  
  Залишаючи жвавий термінал адміністрації порту, він міг зрозуміти чому.
  
  
  Сапери просвічували рентгеном синій ящик для збору пожертв прямо за терміналом. Йому самому довелося обійти жовту поліцейську стрічку, яка оточила район.
  
  
  Далі по Дев'ятій авеню вони мали робот на колесах, що кружляв навколо оливково-сірої коробки реле. Робот виглядав як механічний собака на колесах, але він розумів, як працюють такі пристрої. Цей винюхував вибухівку. Якби таку знайшли, було б наказано вистрілити зарядом у ящик, доки сапери стояли б на безпечній відстані за бункерами із сталевих корпусів та іншої броні.
  
  
  Але в поштовій скриньці не було бомби. Фарук це знав. Йому повідомили, що поки він виконує свою священну місію вбивства, Нью-Йорк не вибухне повністю або частково.
  
  
  Це було чудове почуття, коли мені сказали, що Нью-Йорк безпечний тільки доти, доки Фарук Шаззам має роботу.
  
  
  Прямуючи в готель Marriot Marquis неподалік Таймс-сквер, він зіткнувся біля вхідних дверей з агентом ФБР, який зажадав номер підтвердження його номера в готелі. У вестибюлі потворна жінка у чорній шкірі та червоному береті, прикрашеному літерами, ТЕПЕР вимагала ту ж інформацію.
  
  
  Виконавши це, він зареєструвався як Патрік О'Шонессі О'Мекка та отримав ключ. Ніхто більше не ставив йому запитань, оскільки він не був одягнений як поштовий працівник і не був схожим на близькосхідного жителя, хоч і був хашимітом, що народився в Йорданії. Його смаглява мавританська зовнішність вразила багатьох як типово чорного ірландця.
  
  
  Скляний ліфт-капсула доставив його на шістнадцятий поверх. Коли він вийшов, коридор був звичайнісіньким, але коли він залишив зону ліфтового ряду, він став дуже дивним.
  
  
  Готель, як він побачив, був збудований навколо величезного бетонного атріуму, схожого на собор. Весь центр був пустим. Фаруку це здавалося дурним, особливо за нинішніх цін на нерухомість, але в країні невірних багато здавалося дивним.
  
  
  Усі кімнати виходили вікнами назовні, вздовж квадратної бетонної доріжки. Низька бетонна стіна, повита папороттю, не давала людині впасти в схожий на печеру простір, через який з величезних світлових люків лилося слабке світло.
  
  
  Фарук знайшов номер своєї кімнати і увійшов із магнітною карткою-перепусткою.
  
  
  Розпакувавши свою сумку, він дістав форму листоноші, шкіряну сумку, захисні навушники та "Узі" із запасними обоймами. Свій червоний молитовний килимок він розгорнув на простому готельному килимі так, щоб він був звернений до Мекки.
  
  
  Опустившись навколішки, він схилив голову і почав молитися.
  
  
  Йому на думку прийшов його улюблений вірш з Корану: "Жодна людина не знає землі, в якій він помре".
  
  
  Це був улюблений вислів Корану. І дуже зворушливе цього дня, коли йому судилося померти у вищому акті знищення єретика Абіра Гула.
  
  
  Припускаючи, звісно, що дзвінок надійшов.
  
  
  Рівно опівдні телефон у номері почав тремтіти.
  
  
  "Так. Алло?" сказав він своєю англійською без акценту.
  
  
  Приємний голос сказав лише: "Це призначена година".
  
  
  "Я розумію".
  
  
  Лінія обірвалася. Більше нічого не треба було казати. Глухий мулла заговорив. Його заяви були абсолютними.
  
  
  Прочитавши останню молитву — післяполуденну молитву, — Фарук одягнув грубу синьо-сіру уніформу з головою орла на блузі та нашивкою на плечі, додав синю кепку і, перевіривши дію свого "Узі", прибрав його в шкіряну сумку, яку потім повісив на плече. Він був набитий небажаною поштою, яку він забув доставити по дорозі до Вашингтона. За цими марними речами ховався "Узі".
  
  
  Надягши на голову захисні навушники, він вийшов і спустився на ліфті на десятий поверх, де, як казали, Абір Гула жив у уявній безпеці, але насправді зіщулився від жаху.
  
  
  Труднощі полягали в тому, що не було сказано, в якій кімнаті сховався лицемір.
  
  
  Це було легко виявити, подумав Фарук. Почавши з першої пронумерованої кімнати, він постукав у всі двері і, коли хтось відповів, вручив їм листок несмачної небажаної пошти, адресований Мешканцю.
  
  
  Багато хто був здивований ним. Дехто відсахнувся від його усміхненого обличчя. І чому він не має посміхатися? То був його останній день на нещасній землі.
  
  
  У кімнаті під номером 1013 на його стукіт відповіли буркотливим "Хто там?"
  
  
  "У мене є пошта".
  
  
  "Залишіть це".
  
  
  "Я повинен передати це вам особисто, інакше воно не вважатиметься доставленим могутнім генеральним поштмейстером".
  
  
  "Для кого у вас пошта?"
  
  
  "Я маю подивитися. Одну хвилину", - сказав Фарук, зображуючи незнання. "Ах, так, ось він. У мене лист спеціальної доставки для Абіра Гула. Чи є Абір Гула за цією адресою?"
  
  
  "Я подивлюся".
  
  
  "Дякую", - сказав Фарук, широко посміхаючись. Вони перевіряли. Безперечно, вони були обережні.
  
  
  Коли двері відчинилися, вона зробила це без попередження. І рука з товстим зап'ястям вискочила, схопила його за горло і відсмикнулася з вражаючою швидкістю.
  
  
  Фарук відчув, що підошви його черевиків справді горять і димляться, так швидко його внесли всередину.
  
  
  Його притиснуло спиною до стіни, і повітря вирвалося з його оглушених легень.
  
  
  У цей момент Фарук потягнувся за своїм добре захованим "Узі". Копаючись у безладній пошті, він проігнорував порізи на папері і знайшов приклад пістолета-кулемета. Його пальці обхопили його.
  
  
  Потім інші незнайомі пальці охопили його пальці. Вони стиснули. І біль, що пробіг правою рукою Фарука, став багряним, коли досяг його очних яблук.
  
  
  Він кричав. Слова були нероздільні. Якщо це взагалі були слова.
  
  
  Рука, що ламає, забралася, і Фарук вихопив свою палаючу руку.
  
  
  В його очах не було червоного болю, і він стояв приголомшений, дивлячись на свою руку з пістолетом.
  
  
  Кров не йшла. Це було дуже дивно. Він зв'язав червоний серпанок перед очима з кольором крові. Його крові. Але рука не кровоточила. Насправді, вона була дуже чорною. Пальці були дивно зігнуті - як і в набагато міцнішого пістолета-кулемета Uzi.
  
  
  Фарук не встиг усвідомити той факт, що його пальці та "Узі" були нерозривною грудкою зламаної та оплавленої матерії, коли в полі його зору з'явилося обличчя нападника.
  
  
  Це було холодне обличчя, дуже бліде та західне.
  
  
  "Посланці Мухаммеда?" спитав він.
  
  
  "Я не говорю "так", і я не говорю "ні", - сказав він.
  
  
  "Це означає "так", - пропищав писклявий голос.
  
  
  А неподалік Фарук побачив маленького азіату зі зморшкуватими рисами обличчя, схожого на стару мудру мавпу, одягненого для похорону.
  
  
  "Мене звуть Патрік О'Шонессі О'Мекка", - сказав він.
  
  
  "Він мавр", - сказав азіат.
  
  
  "Чесно кажучи, я чорний ірландець".
  
  
  "Його очі не посміхаються", - сказав азіат.
  
  
  "Перш ніж ми вирубаємо вам світло, - сказав інший, - на кого ви працюєте?"
  
  
  "Поштова служба, звичайно. Ви не впізнаєте мою горду та почесну уніформу?"
  
  
  Тверда рука з товстим зап'ястям знову обхопила "Узі" і стиснула.
  
  
  Цього разу очні яблука Фарука вибухнули різнокольоровими коліщатками, що світяться. Біль пронизав його живіт, і хоч він закричав, слів не вирвалося. Це було так боляче.
  
  
  "Ну ось, знову. Хто послав вас сюди, щоб стерти Абіра Гула?"
  
  
  "Глухий".
  
  
  "Глухий мулла?"
  
  
  "Так, так", - видихнув він. "Ніхто інший".
  
  
  "Глухий мулла в одиночній камері".
  
  
  "Глухий мулла мудріший за невірних. Він гуляє на волі, дихає чистим повітрям і їсть халай, у чому йому відмовляють його гадані викрадачі".
  
  
  "Я збираюся сказати це востаннє. Хто наказав вам прийти сюди?"
  
  
  "Глухий мулла".
  
  
  "Ви бачите його?"
  
  
  "У святій плоті".
  
  
  "Де і коли?" "Багато місяців тому, у мечеті на вітрині магазину в Джерсі-Сіті. Хоча він сидів за куленепробивною ширмою, яка захищала його від тих, хто хотів застосувати до нього насильство, це був безпомилково він. Клянуся Святою Бородою".
  
  
  Мертвоголовий повернувся до азіату. "Як тобі його голос?" - Запитав я.
  
  
  "Він каже правду. Ви можете почути це з його серця, що б'ється".
  
  
  "Я говорю правду. Тепер я повинен вбивати і померти".
  
  
  "Не вбивати, але ви можете померти".
  
  
  "Я не можу померти, поки не вб'ю єретика".
  
  
  "Вона спить і не хоче, щоб її вбивали прямо зараз", - сказав чоловік із Заходу серйозним голосом, хоча сенс його слів був дурним.
  
  
  "Тоді я відмовлюся від мучеництва".
  
  
  "Вони всі так кажуть", - сказав білий невірний.
  
  
  І непереборна хватка руки на комбінації "Узі" та "скалічена рука" вивела його в прямокутний коридор і до низького краю підпірної стіни.
  
  
  "Що ви збираєтесь робити?" - спитав Фарук.
  
  
  "Нічого. Ти збираєшся накласти на себе руки".
  
  
  "З радістю. Якщо ви прив'яжете ноги Абіра Гула до моїх власних".
  
  
  "Сьогодні мотузка скінчилася", - сказав чоловік, дивлячись униз. "Не тут", - промимрив він.
  
  
  "Добре. Я поки що не готовий помирати".
  
  
  Але полегшення Фарука було недовгим. Його відвели за ріг, до іншої вигідної точки.
  
  
  Невірний нахилився. "Це виглядає непогано".
  
  
  "Чому це місце хороше, а інше ні?" Фарук розмірковував уголос.
  
  
  "Тому що там, внизу, є ресторан, і я не хотів впускати вас у чийсь салат "Цезар"". "Я не проти прихопити з собою невірних, коли піду назустріч бажаній смерті".
  
  
  "Але я знаю".
  
  
  І хоча невірний з товстими зап'ястями був худорлявий і демонстрував недостатню мускулатуру для виконання цього завдання, Патрік О'Шонессі О'Мекка, він же Фарук Шаззам, виявив, що його підняли всім тілом і він повис над сяючим простором.
  
  
  "У вас є ще час пом'якшитися і прийняти Аллаха", - з надією запропонував Фарук.
  
  
  "Нехай він зателефонує мені", - сказав невірний, дозволяючи
  
  
  Уперед.
  
  
  Це було не таке страшно. Сила тяжіння просто стиснула живіт Фарука, і він упав, захоплюючи за собою все інше. Він насолоджувався прискоренням, запамороченням і диким трепетом, який приходить від вільного падіння зі швидкістю понад сто миль на годину без банджі-троса.
  
  
  Коли він ударився об паркетну підлогу, він миттєво перетворився на мішок із кров'ю, мізками та розрізненими кістками, які лежали більш плоско, ніж, здавалося, можливо для дорослої людини.
  
  
  Але він помер з усмішкою радісного очікування на понівеченому обличчі.
  
  
  Римо зачинив двері, щоб не чути криків, що доносилися звідти, і сказав Майстру Сінанджу: "Це має дати хлопцям з ФБР привід посилити охорону".
  
  
  "Вони не ідеальні", - сказав Чіун, який дивився по телевізору місцевий канал корейською мовою.
  
  
  "Вони дозволили одному пройти".
  
  
  На ліжку заворушилася Абір Гула. Вона повернулася в один бік, потім в інший, як кішка, королівська синя постільна білизна зісковзнула з її гнучкого смаглявого тіла.
  
  
  Одна рука звисала з краю матраца, і коли вона почала щось невиразно бурмотіти, обіцяючи повне пробудження, Римо вказав на оголену нижню сторону її зап'ястя і сказав Майстерові синанджу: "Твоя черга".
  
  
  Чіун відмовився відірвати свої карі очі від екрану. "Я чекатиму. Все ще може бути можливо, що Посланці Мухаммеда досягнуть успіху у своєму завданні і я буду позбавлений ганьби".
  
  
  "Великий шанс".
  
  
  "Ще п'ять хвилин не завдадуть шкоди".
  
  
  Доктор Гарольд В. Сміт схопив слухавку, як вона задзвонила. То був синій контактний телефон.
  
  
  "Так, Римо?"
  
  
  "М.О.М. щойно спробував ще раз".
  
  
  "Ви допитували вбивцю?"
  
  
  "Я не став би називати його цим словом", - сухо сказав Римо. "Але так. Він був одягнений як листоноша. Якимось чином йому вдалося прорватися через кільце охорони ФБР. Або, можливо, нинішні громили".
  
  
  "Продовжуйте".
  
  
  "Він заприсягся бородою Аллаха, що це Глухий мулла".
  
  
  "Відомо, що Аллах не носить бороди. Ви маєте на увазі пророка".
  
  
  "Він поклявся, він говорив правду, який він її бачив, і як урок для ФБР ми позбулися його після того, як закінчили. Чекайте почути про інше поштове самогубство найближчим часом".
  
  
  "Вони так просто не здадуться", - попередив Сміт.
  
  
  "Просто погляньте на історію з Глухим муллою. Щось тут не так".
  
  
  "Так само я думаю". "Якби ці люди прислужували Глухому муллі, хіба вони не закликали б до його звільнення, а чи не поралися б із близькосхідною версією "Белли Абзуг"?"
  
  
  "Тут щось дуже неправильне, я згоден. Я зв'яжуся з вами".
  
  
  "Не може бути, щоб це було досить скоро", – сказав Римо.
  
  
  По проводах долинуло уривчасте виття, схоже на жіночий крик на ліванському похороні.
  
  
  "Що це за звук?" - спитав Сміт.
  
  
  "О, це просто Абір Гула впадає у пароксизм екстазу".
  
  
  "Хто такий?"
  
  
  "Тепер черга Чіуна".
  
  
  "Ви, звичайно, жартуєте".
  
  
  Потім пролунав писклявий голос. "Римо! Підійди подивися. Бачиш губи? Вони розслаблені. Бачиш, як відкритий рот? Ось так жінка отримує задоволення".
  
  
  "Що там відбувається внизу?" Вимагав Гарольд Сміт.
  
  
  "Ми просто оберігаємо Абіра від неприємностей по-своєму", - пояснив Римо.
  
  
  "Не робіть із нею нічого такого, чого не можна було б пояснити Першій леді".
  
  
  "Я думаю, Перша леді вже знає про подібні речі", - сказав Римо, вішаючи слухавку.
  
  
  Сміт скористався недоступним синім контактним телефоном, щоб зв'язатися з начальником федеральної в'язниці Міссурі.
  
  
  Це помічник спеціального агента Сміт, ФБР, Вашингтон.
  
  
  "Продовжуйте".
  
  
  "Ми дзвонимо, щоб підтвердити безпеку ув'язненого 96669". "Скільки разів я маю повторювати вам, люди? Він знаходиться під адміністративним арештом. Для вас це одиночний висновок".
  
  
  "Чи можете ви запевнити мене, що він не має контактів із зовнішнім світом?"
  
  
  "Ось чому вони називають це поодиноким ув'язненням. Він знаходиться в порожній камері, де немає нічого зайвого, крім вогнетривкої ковдри та паперової тюремної уніформи. У нього є одна година на день, щоб прийняти душ і потренуватися під озброєною охороною".
  
  
  "Як його адвокат спілкується з ним?"
  
  
  "Він цього не робить. Адвокати перестали приходити близько шести місяців тому".
  
  
  "Ви знаєте статус його апеляції?"
  
  
  "Впали".
  
  
  "Викинуті?" Різко спитав Сміт.
  
  
  "Змерзли".
  
  
  "Вам це не здається незвичайним?"
  
  
  "Так. Ми припускаємо, що на його люди чекають того дня, коли зможуть викупити його за допомогою захоплення заручників або терористичних загроз, і накопичують гроші на капсулі-детонатори".
  
  
  "Я згоден із цим припущенням", - натягнуто сказав Сміт.
  
  
  "Якщо федеральна влада накаже мені звільнити його, я це зроблю. До того часу він просто ув'язнений 96669 і до того ж сучий син".
  
  
  "Вам слід подумати про подвоєння його охорони".
  
  
  "Я можу гарантувати вам, що вони не витягуватимуть його".
  
  
  "Проста обережність може позбавити вас від збентеження, якщо не серйозних наслідків для кар'єри".
  
  
  Розділ 29
  
  
  
  
  У мечеті аль-Бахлаван у рівнинному штаті Огайо-Стен глухий мулла прочитав новину про те, що поштовий працівник розбився на смерть у готелі Marriot Marquis на Манхеттені.
  
  
  Фарук Шаззам із мавритансько-ірландським обличчям зазнав невдачі. Це означало, що його було вбито секретними агентами США, його місію не виконано. Це також означало, що Посланцям Мухаммеда не вистачало ще одного добровільного мученика.
  
  
  І Абір Ґула вижив.
  
  
  Він довго обмірковував це. Посилати іншого посильного? Чи ні? Їх передбачалося використовувати саме так, але тепер, коли в руках ФБР їх було так багато, вони стали безцінними. І двоє підручних, Юсеф та Джихад Джонс, відіграли вирішальну роль у наступному етапі.
  
  
  Натиснувши на дзвінок, він відкинувся на спинку стільця і прислухався до безперервного дзвону, який турбував його в години неспання і шепотів про мстивого бога, якому він служив.
  
  
  З'явився Саргон.
  
  
  "Фарука більше немає, але лицемір живий", - наспіваючи промовив Глухий мулла.
  
  
  "Її годинник порахований", - відповів Саргон.
  
  
  "Як і ваші".
  
  
  "Я чую і підкоряюся".
  
  
  І, не сказавши більше ні слова, Саргон, довірений Саргон непогрішний, покинув кімнату, щоб ніколи не повертатися.
  
  
  Бо його обов'язком було підготувати "Кулак Аллаха" до запуску.
  
  
  Повернувшись обличчям до електронних зелених мінаретів свого терміналу, Глухий мулла почав складати комюніке, яке мало сповістити безбожникам про близькість священного гніву Аллаха.
  
  
  На магістралі Огайо Юсеф Гамаль спостерігав, як пролітають милі, поки Джихад Джонс вів навчальну ракету на схід.
  
  
  "Коли моя черга керуватиме навчальною ракетою?" він поскаржився.
  
  
  "Коли це буде", - виплюнув єгиптянин.
  
  
  "Чому ви завжди розмовляєте зі мною таким тоном?"
  
  
  "Бо ви завжди мене дратуєте".
  
  
  "Я голодний", - раптом сказав Юсеф.
  
  
  "Я теж голодний", - зізнався Джихад.
  
  
  "За дві милі звідси був ресторан морепродуктів. Оскільки я можу померти будь-якої години, я налаштований на морепродукти".
  
  
  "Я сам у настрої поїсти креветок".
  
  
  "Я не їм молюсків", - промимрив Юсеф. "Я належу до ханафітської школи. Молюски неприпустимі".
  
  
  "Я послідовник школи Шафії. Молюски у нас халяль. Ми з'їдаємо це і кажемо: Альхамдуліллах".
  
  
  "Це ваша школа", - сказав Юсеф, коли Джіхад відтягував великий сріблястий автобус від з'їзду з магістралі.
  
  
  Помовчавши, Джихад сказав: "Євреям теж заборонено їсти молюски".
  
  
  "Я просто вказую на відомий факт. Євреї не їдять молюсків. Ви не їсте молюсків. Можливо, тут є зв'язок. Я не знаю. Я не можу сказати. Я просто говорю це".
  
  
  "Скажи це собі", - сказав Юсеф. "Мене цікавить дещо інше".
  
  
  "І що це вас цікавить?"
  
  
  "Чому, якщо ми збираємося запустити ракету під назвою "Кулак Аллаха" до раю, Саргон змушує нас практикуватися, керуючи простим автобусом. Автобус їздить на колесах. Ракета проноситься у повітрі, як стріла".
  
  
  "Не бійтеся, на те є вагома причина".
  
  
  "Я знаю, що є вагома причина. Мені цікаво, в чому полягає ця причина".
  
  
  "Я теж ставлю це питання", - сказав Джихад Джонс, під'їжджаючи до ресторану морепродуктів в екзотичному Огіостані.
  
  
  Юсеф взяв із собою мобільний телефон, бо Саргон Перський наполіг, щоб він завжди носив його з собою на випадок, якщо їх викличуть.
  
  
  Після того, як вони увійшли до ресторану, колона офіційних автомобілів ФБР та легкої бронетехніки промчала магістраллю Огайо у напрямку мечеті Аль-Бахлаван.
  
  
  Але жоден із чоловіків цього не бачив.
  
  
  Розділ 30
  
  
  
  
  Тамайо Танака не збирався відкладати це в довгу скриньку.
  
  
  Вона мала стати сюжетом. Тепер Абір Гула стала сюжетом. Якщо Тамайо Танака не збиралася стати сюжетом, тоді вона мала перейти до сюжету.
  
  
  І це означало виявитися поряд з Абіром Гулою, яким би неприємним це не було.
  
  
  Не те щоб це було легко.
  
  
  Кожен хотів опинитися поряд з Абіром Гулом. Особливо після того, як стало відомо про замах на її життя. Сама перша леді засудила замах і кинула значну вагу своєї політичної влади на підтримку Абіра Гула. Це зробило це головною історією дня. І Тамайо Танака довелося визнати цю історію своєю.
  
  
  Тому вона зателефонувала своєму директору новин до Бостона зі свого вашингтонського готелю.
  
  
  "Заціни, Теммі. Твоя прихована камера все ще при тобі?"
  
  
  "Це моя подушка на ніч, ти це знаєш".
  
  
  "Після минулої ночі ваше обличчя буде відоме по всьому Манхеттену".
  
  
  "Не хвилюйтеся. Я одягну перуку жаху та темні окуляри".
  
  
  "Намагайтеся злитися з іншими азіатськими репортерами.
  
  
  Мабуть, на той час їх там уже приливна хвиля”.
  
  
  "Розібралися", - сказала Тамайо Танака, витираючи феном свою зухвалу біляву зачіску. Ніхто не збирався впізнавати її в її маскування під прикриттям. Зовсім ніхто.
  
  
  Крім, можливо, її матері.
  
  
  Вони виносили тіло, коли через дев'яносто хвилин жовте таксі в клітку висадило Тамайо на розі Бродвея і Західної Сорок п'ятої вулиці. Стріляючий був укритий простирадлом, але коли вони вштовхнули його в задню частину машини швидкої допомоги, що чекала, звідти вивалилася рука. Буквально вивалилася. Вона була тонка і безкісткова, як локшина. Але він був покритий тканиною, яка, хоч і була забарвлена в бордовий колір, мала чисті плями USPS сіро-блакитного кольору.
  
  
  Тамайо Танака зняла все це своєю прихованою камерою.
  
  
  Потім, прослизнувши повз агентів ФБР із кам'яними обличчями, як тільки вона назвала їм номер підтвердження свого перебування в готелі, вона піднялася на скляному ліфті до приймальні нагорі.
  
  
  Це був жарт. ФБР охороняло це місце від листоноші та журналістів з відомими особами, але це все ще була громадська будівля та один з найкращих готелів у місті.
  
  
  Ніхто не міг завадити гостеві зареєструватися.
  
  
  "Я хочу кімнату якомога вище над кімнатою Абір Гули, - сказала вона портьє, - якщо тільки вона не на нижньому поверсі, то дайте мені кімнату під нею на випадок, якщо мені доведеться евакуюватися через загрозу вибуху. Я не довіряю цим скляним ліфтам. Вони змушують мене нервувати”.
  
  
  "Третій поверх підійде?"
  
  
  "Це підійде ідеально", - сказав Тамайо Танака, пригнічуючи усмішку. Це звузило кількість поверхів.
  
  
  Біля дверей її номера коридорний прийняв двадцятидоларову купюру в обмін на те, що вказав поверх, на якому ховався Абір Гула.
  
  
  "Я не знаю номера кімнати", - сказав він.
  
  
  "У цьому немає потреби", - сказав Тамайо. "Вважаю, я не зміг би відмовити вас від цієї форми?"
  
  
  "Мені не дозволяється брататися з гостями".
  
  
  "Порушіть правило для блондинки із проблемою".
  
  
  "Чувак, зі мною такого ніколи не траплялося", - сказав коридорний, знімаючи формену туніку та знімаючи
  
  
  летять.
  
  
  "Переодягнися у ванній і викинь свій шматок дорогою", - сказав йому Тамайо.
  
  
  Посильний знизав плечима. "Це ваша вечірка".
  
  
  Коли він закінчив, коридорний був засмучений, побачивши, що блондинка застібає його туніку поверх свого рожевого шовкового ліфчика.
  
  
  "Це щось на зразок телевізійної угоди?" спитав він.
  
  
  "Мене не показують по телевізору".
  
  
  "Я маю на увазі трансвеститське телебачення. Бо якщо це так, я одягну все, що доведеться, якщо це тебе порушить - я маю на увазі, порадує".
  
  
  Застібаючи ширинку, Тамайо відчинила двері кімнати.
  
  
  "Куди ви йдете?" посильний крикнув їй услід:
  
  
  "Я повернуся, як тільки зможу. Сидіть тихо".
  
  
  "Що мені робити з цим стояком?"
  
  
  "Змочіть це у що-небудь".
  
  
  "Почекайте!"
  
  
  Але двері зачинилися перед його носом і його незадоволене "О, чорт".
  
  
  На десятому поверсі Тамайо Танака ходила так, ніби була загорнута в накрохмалену сором'язливу сорочку. Ось як це було, але якщо це спрацювало, вона повернулася до гри.
  
  
  І ніщо не могло знову вибити її з гри.
  
  
  У Ясіра Носсера була проблема.
  
  
  То була не маленька проблема. Це була дуже велика проблема.
  
  
  Найняти літак для польоту над Манхеттеном не було проблемою. Це було легко зробити за суму грошей. Багато журналістів наймали літаки, тож у цьому не було нічого незвичайного.
  
  
  Проблема в тому, що літак врізався в готельний номер лицеміра Абіра Гула.
  
  
  Там був витік, на підлозі. Вважати з першого поверху було легко. Ясір Носсаїр скористався своїм польовим біноклем Zeiss. Він точно визначив поверх.
  
  
  Це була правильна сторона готелю. Правильний номер був би кращим, але це було неможливо. Здобуття правильної сторони гарантувало успіх. Як тільки літак вріжеться у відповідний бік готелю, вибух повністю зруйнує стіну її будівлі, розірвавши разом із ними єретичні кістки Абіра Гула.
  
  
  "Хочете ще раз зробити коло?" – спитав пілот.
  
  
  "Да я думаю".
  
  
  Чи це сторона, звернена до Мекки? він замислився. Ні, це не буде сторона, звернена до Мекки. Абір Гула був надто суперечливий.
  
  
  Можливо, це була протилежна сторона, звернена у бік Мекки. Хіба це не має сенсу?
  
  
  Нарешті, після ретельного обмірковування, оскільки він мав лише один літак і одне життя, Ясір Носсаїр вирішив, що це буде сторона, протилежна Мекці.
  
  
  "Час настав", - оголосив він.
  
  
  "Ви закінчили?" спитав пілот.
  
  
  "Майже так. Я повинен попросити вас зараз підлетіти ближче до готелю".
  
  
  "Наскільки близько?"
  
  
  "Направте це на готель і летіть до нього".
  
  
  "Звичайно".
  
  
  "Пайпер Черокі" нахилився і заїхав на рівну лінію.
  
  
  "Нижче, трохи", - сказав Ясір Носсаїр, дивлячись у польовий бінокль через вітрове скло. Він швидко підрахував.
  
  
  "Так, залишайтеся на цьому рівні".
  
  
  "Ви не збираєтеся зробити знімок?"
  
  
  "Так, так. Як безглуздо з мого боку".
  
  
  Зі спортивної сумки, що стояла біля його ніг, Ясір Носсаїр дістав пістолет калібру 9 мм і приставив його до скроні пілота, що нічого не підозрював.
  
  
  Він один раз вистрілив. Очі пілота вилізли з орбіт і розмазалися, як виноградини, що лопнули, по раптово розбитому бічному склу.
  
  
  Ясір Носсаїр відібрав у нього штурвал і, утримуючи літак, прокричав: "Аллах Акбар! Бог великий!"
  
  
  На кожній із чотирьох сторін десятого поверху готелю Marriot Marquis було приблизно десять дверей. Сонце стояло вже високо в небі, і осіннє світло, що струмувало крізь світлові люки, створювало моторошні золоті снопи в інтер'єрі собору.
  
  
  Тамайо йшла широкими прямокутними коридорами якомога тихіше, щоб уловити будь-який звук, що долинав з-за дверей.
  
  
  Біля кожної двері, де вона чула шум, вона опускалася навколішки під скляне вічко вічка і прикладала вухо до панелі.
  
  
  Вона чула телевізори, післяполудні заняття любов'ю, але нічого, що нагадувало б різкий голос Абіра Гула.
  
  
  Біля одних дверей вона почула, як телевізор налаштований на CNN, канал, який вона ненавиділа, бо їхні ведучі з таким самим успіхом могли працювати на фабриці, як і в студії мовлення через ту рекламу, яку отримала їхня кар'єра. Жодного з них ніколи не просили з'явитися на Лено, не кажучи вже про Летермана.
  
  
  Збираючись підвестися, вона почула, як писклявий голос сказав: "Подивися, хто ховається за дверима, Римо".
  
  
  Голос здався знайомим, але перш ніж Тамайо встигла обміркувати це, двері відчинилися всередину, і вони ввалилися всередину, верещачи, як кішка з притоптаним хвостом.
  
  
  У неї відібрали велику сумку, і чиясь рука потяглася вниз і схопила її за комір. Її підняли, ніби вона була невагомою.
  
  
  Коли Хекс фейс порівнялася зі своїм розбещувачем, вона дізналася глибоко посаджені очі та високі вилиці, не кажучи вже про футболку та штани чинос.
  
  
  "Що ви тут робите?" - спитав чоловік, якого вона знала тільки як Римо.
  
  
  "Не ваша справа", - парирував Тамайо.
  
  
  "Це не та відповідь, яку я хотів би почути".
  
  
  "Послухайте, дайте мені десять хвилин на інтерв'ю з Абіром Гулом, ексклюзивним для всього світу, і я нікому не скажу, що вона в цій кімнаті".
  
  
  "Угоди немає". "Чудово. Але подумайте про незручності, коли я вийду з цим в ефір".
  
  
  "Ви ні із чим не вийдете в ефір".
  
  
  Тамайо Танака виявила, що її підвели до ліжка королівських розмірів, де під королівським синім покривалом лежала жінка з волоссям кольору воронова крила.
  
  
  "Вона мертва?" - ахнула вона, бачачи, як її історія набирає похмурого оберту, перетворюючись на короткий некролог третьої частини.
  
  
  "Просто відсипаюся".
  
  
  "Мусульмани не вживають алкоголю".
  
  
  "Це не те, на чому вона спить", - сказав голос руки, яка стиснула її шию.
  
  
  Тамайо Танака не пам'ятала, як упала обличчям у ліжко. Тільки прокинувшись пізніше, відчула на обличчі огидний часниково-оливковий запах дихання Абіра Гула.
  
  
  "Ммм", - пробурмотів Абір.
  
  
  "Я Тамайо Танака, і я підключений до звуку. Чи можу я отримати цитату?"
  
  
  "Ммм".
  
  
  "Тсс! Пам'ятати мене? Теммі? З "Кошмарного дзеркала"?"
  
  
  Абір Гула розплющив одне золотисте око. Він упав на обличчя Та-майо, підвівся до її волосся і зупинився на її нетерплячих блакитних очах.
  
  
  "Ти моя блакитноока блондинка?"
  
  
  "Якщо я зможу отримати цитату, я буду вашим маленьким рожевим пуделем".
  
  
  Абір Гула мрійливо посміхнулася. "Я ніколи не заводила дітей із блондинами", - сказала вона. "Ти знав, що феляція – це арабське слово?"
  
  
  "Я не..."
  
  
  "Я скажу тобі все, що ти забажаєш, якщо ти дозволиш мені спробувати твою біляву безбожну твердість". "Звичайно", - сказала Тамайо, зробивши свій голос хрипким. "Але ми маємо робити це під ковдрою у темряві".
  
  
  "Так, так буде дуже цікаво".
  
  
  "Закрийте їх. Ви готові?"
  
  
  "Покладіть це мені в рот, і я висмокту це насухо".
  
  
  У ІНШІЙ КІМНАТІ Римо Вільямс сказав: "Схоже, що дехто прокинувся".
  
  
  "Обидва не сплять", - сказав Чіун на підлозі, де він міг із комфортом дивитися телевізор.
  
  
  "Що вони говорять?"
  
  
  "Брехня японська дівка намагається витягнути слова з блудниці".
  
  
  "Дозвольте їй. Вона нікуди не подінеться".
  
  
  "А інший обіцяє висмоктати все насухо".
  
  
  "Висмоктати що насухо?"
  
  
  Чіун знизав плечима. "Хто може сказати, коли лжепророк прокидається поряд зі світловолосим японцем?"
  
  
  "Мені краще розібратися із цим".
  
  
  "Не забувайте. Ваша черга принести задоволення жінці-Гулі. І простежте, щоб цього разу її посмішка була правильною".
  
  
  "Можливо, я просто покажу Теммі, як це робиться, і врятую нас обох від тижневої нудьги".
  
  
  Римо увійшов до спальні і побачив подвійну грудку під ковдрою. Це була дуже активна грудка, з неї долинали характерні сиючі звуки.
  
  
  Він вагався, чи перервати це, чи дозволити оргазмам вщухнути, коли його погляд привернув спалах срібла.
  
  
  За вікном кружляв легкий літак. Він вирівнявся носом до готелю. Наближаючись, він знижувався, доки опинився одному рівні з його вікном.
  
  
  Очі Римо були натреновані бачити в темряві, при поганому освітленні та на такій відстані, яку дозволяли механізми людського кришталика для оптимального зору.
  
  
  Він побачив, що у кабіні було двоє чоловіків. Потім пасажир приставив пістолет до голови пілота і вистрілив у скроню.
  
  
  Це було все, що Римо треба було побачити.
  
  
  Підбігши до ліжка, він закричав: "Біжи до дверей, Татусю! Вхідний!"
  
  
  "Що входить?" - спитав Чіун.
  
  
  "Немає часу! Біжіть за цим!"
  
  
  Затиснувши під пахвою звивистий пакунок, Римо швидко вийшов з кімнати, слідуючи по п'ятах за спідницями Майстра Сінанджу, коли Чіун вискочив за двері.
  
  
  Римо зачинив двері, думаючи, що це може не допомогти, але хто знав.
  
  
  Уламки скла пролунали, коли вони піднялися на низьку перегородку, перемахнули через неї і, використовуючи одну руку як важіль, спустилися вниз і всередину, приземлившись поверхом нижче.
  
  
  Звідти вони побігли на протилежний бік зали.
  
  
  Вибух сколихнув будівлю, як молочний коктейль. Вгорі тріснуло вікно у даху. Вниз посипалися уламки скла. Другий удар був легшим, але від нього двері в їхню кімнату вилетіли з-за повороту і, пролетівши повз них у пориві гарячого повітря, приземлилися далеко внизу.
  
  
  Решта була переважно вогнем і потріскуванням.
  
  
  Коли здалося, що вставати з підлоги безпечно, Римо зірвав ковдру з розкиданих Тамайо Танакі та Абіра Гула.
  
  
  Заплющивши очі, Абір енергійно смоктав великий палець Тамайо Танакі.
  
  
  Розділ 31
  
  
  
  
  "Ще хвилинку, добре?" Прошепотів Тамайо. "Ми тут майже закінчили".
  
  
  Доктор Гарольд В. Сміт запевняв президента, що з Абіром Гулою все гаразд, коли задзвонив синій контактний телефон.
  
  
  "Запевняю вас, пане президент, жінку захищають найкращі".
  
  
  "Ви знаєте, що моя дружина зробить зі мною, якщо цю жінку вб'ють? Це буде гірше, ніж якщо мене не переоберуть, а вона піде з поста".
  
  
  "Ваша дружина не обіймає жодної державної посади".
  
  
  "Скажи їй це. Прямо зараз вона розробляє мою нову стратегію на Півдні".
  
  
  "Південь, схоже, втрачено для вашої партії".
  
  
  "Скажіть моїй дружині. Вона думає, що може перевернути Південь, як гамбургер, якщо хтось дасть їй досить велику лопатку".
  
  
  "Вибачте мене", - сказав Гарольд Сміт. "Я маю отримати цю іншу лінію".
  
  
  Схопивши синій контактний телефон, Сміт приклав червону трубку до своїх сірих грудей.
  
  
  "Так?"
  
  
  "Смітті, вони спробували знову", - з нещасним виглядом сказав Римо.
  
  
  "Вони, звичайно, зазнали невдачі".
  
  
  "Сказати ще раз?"
  
  
  "Забудьте про це. Ми не можемо залишатися тут, якщо вони збираються скинути на нас літаки. Нам потрібен новий населений пункт".
  
  
  "Не виходьте на лінію".
  
  
  "Звичайно". На іншому кінці дроту Сміт почув, як Римо запитав Майстра синанджу: "Вони вже закінчили?"
  
  
  "Я не знаю. У блондина кровоточить великий палець, а інший тепер смокче його сильніше".
  
  
  "Дайте їм спокій. Вони, очевидно, знають, що роблять".
  
  
  "Що там відбувається?" Хрипко запитав Сміт.
  
  
  "Тобі краще не знати".
  
  
  "У мене президент на виділеній лінії. Зачекайте, будь ласка".
  
  
  Обмінюючись одержувачами, Сміт сказав президенту: "Я повернувся".
  
  
  "Що трапилося?"
  
  
  "Що ви маєте на увазі?"
  
  
  "Я чув биття твого серця. Воно перейшло в овердрайв".
  
  
  Сміт ніяково прочистив горло. "Був ще один замах на життя Абір Гула, але він у безпеці. Мені доведеться перевезти її в безпечніше місце".
  
  
  "Що б ви не робили, не відправляйте її до Вашингтона. Останнє, що мені потрібно, це терористи, які атакують столицю. Експерти вже називають мене президентом, який дозволив поштовій системі зануритися в хаос. Чортовий спікер Палати представників прямо зараз обговорює законопроект про скасування поштової служби”.
  
  
  "Я повернуся до вас".
  
  
  "Якщо це погані новини, тримайте їх при собі якнайдовше. Після переобрання було б просто чудово".
  
  
  Повісивши трубку у Білому домі, Гарольд Сміт відновив розмову з Римо Вільямсом.
  
  
  Рімо запитав: "Він справді сказав вам тримати в секреті погані новини?"
  
  
  "Він зробив".
  
  
  "Він точно біжить з переляку".
  
  
  "Не наша проблема, Римо. Я хочу, щоб ти перевіз Абіра Гула до Світового торгового центру".
  
  
  "Чому там?"
  
  
  "Після вибуху 1993 року ця будівля стала найміцнішою і найбезпечнішою у всьому Манхеттені. Вони не посміли б напасти на неї там".
  
  
  "Якщо ви запитаєте мене, вони посміють напасти на неї у Ватикані".
  
  
  "Я залишаюся при своїй думці. Вони не зможуть зламати систему безпеки Світового торгового центру. Негайно відвезіть її. Я організую зустріч із вами силами контрнаступу ФБР".
  
  
  "Вже в дорозі. А як щодо лайна, що макає?"
  
  
  "Залишіть її тут. Звичайно".
  
  
  "Витягнути її палець з рота Гули може виявитися складніше, ніж просто вдавати, що вони сіамські лесбіянки, і поводитися з ними як з набором".
  
  
  "Залишіть її", - холодно сказав Сміт.
  
  
  Завершивши виклик, Римо поговорив із Майстром синанджу. "Смітті каже, що ми повинні відвезти Абіра до безпечнішого місця, але залишити провал позаду".
  
  
  "А як щодо великого пальця дипа?"
  
  
  "Невже це не вийде назовні?"
  
  
  "Я відмовляюся робити подібні спроби. Крім того, зараз ваша черга".
  
  
  "Чи вважається це за те, щоб принести задоволення Абіру?"
  
  
  Чіун не замислився над питанням ні на мить. "Так, безумовно".
  
  
  "На мою думку, це схоже на чесну угоду", - посміхнувся Римо.
  
  
  "Я охоронятиму підхід і таким чином врятую свої старі очі від жахливого видовища того, що ви повинні зробити".
  
  
  Коли Чіун відійшов, Римо опустився на одне коліно поруч із двома заклопотаними жінками. Абір зовсім не звертав уваги ні на що, крім великого пальця Тамайо Та-нака, тоді як Тамайо кусала губи, щоб не закричати від болю.
  
  
  "Хоч би що це було, все скінчено", - сказав Римо.
  
  
  Тамайо сказав: "ТСС. Вона думає, що я хлопець".
  
  
  "Вона має розплющити очі".
  
  
  "Ні, поки я не отримаю свої цитати. Я підключений до звуку".
  
  
  "Де мікрофон?"
  
  
  "У моєму ліфчику, де ж ще?"
  
  
  "Дякую", - сказав Римо, стискаючи Тамайо за шию доти, поки в неї не закотилися очі і вона знову не поринула у беззвучний несвідомий стан. Її білява голівка вдарилася об підлогу. Римо не намагався пом'якшити удар, вважаючи, що їй не завадив би сильний удар по черепу.
  
  
  Коли вона падала, її рука затиснула рот Абір Ґула. Абір у відповідь впала в якийсь релігійний екстаз і смоктала ще сильніше.
  
  
  Нарешті вона відпустила закривавлений палець Тамайо і відкинулася назад, зітхаючи від припливу задоволення.
  
  
  "Все готово?" - спитав Римо, стоячи над нею.
  
  
  "Так. Це було чудово. Насіння блондина на смак було як кров".
  
  
  "Радий, що ви отримали те, чого коштували ваші гроші. Нам час іти".
  
  
  І, нахилившись, Римо підняв її разом із блакитною ковдрою та всім іншим.
  
  
  "Я нікуди не піду без мого білявого невірного".
  
  
  "Там, куди ми прямуємо, на нас чекатимуть усі світловолосі невірні, які тільки можуть знадобитися", - пообіцяв Римо.
  
  
  "Тоді я прийму свою долю, якщо до неї увійдуть біляві невірні".
  
  
  "Ви знаєте, що СНІД передається через кров".
  
  
  "Я - пророчиця Аллаха. Вона захистить мене від СНІДу".
  
  
  "Говориш як уроджений сосун великого пальця", - пробурмотів Римо.
  
  
  "Я дуже балакучий", - сказав Абір. "Особливо з вродженими".
  
  
  Вони спустилися на ліфті на перший поверх, де посильний, побачивши чоловіка-талі та літнього азіату, які намагаються втекти з ковдрою для наречених, перегородив їм шлях.
  
  
  "Ви не можете прибрати це із приміщення. Власність готелю".
  
  
  "Ми повернемо це назад", - запевнив його Римо.
  
  
  "Вибачте, ви не можете".
  
  
  Майстер Сінанджу виступив уперед і продемонстрував посильному тривіальну природу його скарги, вивихнувши йому колінну чашечку досвідченим боковим ударом.
  
  
  Вони залишили сердито стрибаючого білл-капітана позаду і сіли наступного таксі в черзі.
  
  
  "Всесвітній торговельний центр", - сказав Римо таксисту.
  
  
  "Вишка номер один чи два?"
  
  
  "Один. Якщо це не один, то до двох рукою подати".
  
  
  Таксі влилося у потік машин.
  
  
  Команда спецназу ФБР з боротьби з тероризмом у повному бойовому спорядженні чекала, коли вони під'їхали до вежі номер один.
  
  
  "Це вежа номер один", - весело сказав Римо.
  
  
  Начальник ФБР, що прибув на місце події, підбіг і уривчасто сказав: "Вибачте. Нам доведеться вас обшукати".
  
  
  "Спочатку обшукайте це", - сказав Римо, розгортаючи ковдру та висипаючи Абір Гула на чорні черевики чоловіка.
  
  
  Абір підняв очі, моргнув і сказав: "Ти мій білявий невірний?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Сказавши "Так", ви досягнете кращої співпраці", - порадив Римо.
  
  
  "У мене з'явилося кілька сивих волосся", - дозволив командир ФБР.
  
  
  "Гарантовано розмножаться до кінця зміни", - сказав Римо. "Просто покажіть нам, куди йти".
  
  
  "Сюди".
  
  
  Затиснувши Абіра Гула під пахвою, Римо дозволив підрозділу ФБР оточити їх клином, що рухається. Їх супроводжували усередину.
  
  
  Чіун плентався слідом, засунувши руки в рукави кімоно і оглядаючи околиці карими очима, не бажаючи підкорятися звичаям білих.
  
  
  "Знаєте, - сказав Римо начальнику ФБР після того, як вони увійшли до вестибюлю, - найкращим підходом могло б бути інкогніто".
  
  
  "Звичайно. Але Овальний кабінет хоче, щоб усе було зроблено правильно".
  
  
  "Правильно – це тонко".
  
  
  "Витонченість відкрита для критики. Прямо і відкрито означає, що ніхто не зможе підставити нам дупу перед розслідуванням конгресу".
  
  
  "Зауваження прийняте", - сказав Римо.
  
  
  Ліфт доставив їх на верхній поверх, де їх провели до просторої кімнати, яка була спішно переобладнана у командний центр ФБР.
  
  
  "Немає ліжка?" - спитав Римо, розглядаючи гніздо комунікаційного обладнання.
  
  
  "Ми працюємо над цим".
  
  
  "Вона любить поспати".
  
  
  Кімната була набита агентами ФБР, і Абір Гула ходив серед них, сонно поглядаючи на них і питаючи: "Ви мій білявий невірний?" знову і знову роздратованим голосом.
  
  
  Римо одними губами говорив "Скажи ні" щоразу, коли міг.
  
  
  "Тоді де мій білявий невірний?"
  
  
  "Працюємо над його корінням. Хіба вам не достатньо для одного дня?"
  
  
  "Я ненаситний по відношенню до цієї. Заради цієї я охоче відмовлюся від усіх жінок, від усіх інших чоловіків. Навіть якщо його пеніс короткий і товстий, він був твердим, як кістка, і солоним, як густа кров мого періоду, яку я пробувала в рабських устах моїх власних коханців”.
  
  
  "Дайте йому час прийти до тями. Ви були дуже суворі з ним".
  
  
  "Всі чоловіки будуть рабами під владою Ум Аллахи",
  
  
  "Поки що не кидайте свою повсякденну роботу", - сказав Римо.
  
  
  Повернувшись до Чіуна, він побачив, що Майстер Сінанджу закрив руками свої маленькі, витончені вуха.
  
  
  Римо зробив знак, що означає, що можна слухати.
  
  
  "З нею покінчено?" Запитав Чіун.
  
  
  "На даний момент".
  
  
  "У блудниці рот, схожий на стічні канави, і звички деяких нижчих тварин, яких я не називатиму, побоюючись їх образити".
  
  
  "Гарний хід", - сказав Римо, який потім запросив співробітників ФБР залишити кімнату.
  
  
  Командир ФБР уперто похитав головою. "Не можемо. Ми несемо за неї відповідальність".
  
  
  "Ні. Охорона будівлі – ваша відповідальність. Охороняти її – наша".
  
  
  "У якому агентстві ви працюєте?"
  
  
  "Секретний лист", - сказав Чіун. "Якщо його назва хоча б дійде до твоїх вух, я мушу убити тебе на місці".
  
  
  Командир підрозділу видавив напівусмішку, потім придушив її, коли побачив серйозні вирази осіб, що стояли перед ним.
  
  
  "Я отримую накази від спеціального агента Сміта. Більше ні від кого".
  
  
  "Коваль твій шомпол?" - Запитав Римо.
  
  
  "Так".
  
  
  "Давайте подзвонимо йому".
  
  
  "Вибачте, у мене немає номера".
  
  
  "Але я знаю", - сказав Римо, піднімаючи трубку і натискаючи кнопку 1. Почувши перший дзвінок, він передав трубку коммандеру, знаючи, що Сміт візьме слухавку до другого дзвінка.
  
  
  "Це коммандер Стронг, на місці, у ВТЦ".
  
  
  Голос Сміта був різким. "Звідки у вас цей номер?"
  
  
  "Скажіть йому, що Римо набрав це вам", - запропонував Римо.
  
  
  "Він каже, що його звуть Римо, і він наказує нам залишити кімнату, що охороняється. Що нам робити?"
  
  
  "Скоріться йому. Охороняйте будівлю".
  
  
  "Сер, я не можу".
  
  
  "Це прямий наказ", - сказав АСАК Сміт.
  
  
  "Так сер".
  
  
  Забравши трубку назад, Римо притримав двері відчиненими, коли команда спецназу ФБР вийшла, виглядаючи пригніченою і недооціненою.
  
  
  "Пам'ятайте, тримайте цей поверх чистим. Остання команда ФБР мала справді недбалі звички в галузі безпеки".
  
  
  Потім Римо зачинив двері.
  
  
  Абір Гула скорчилася в кріслі, синя ковдра зісковзнула з її смаглявих плечей, оголивши ті частини її анатомії, які ні Римо, ні Чіун не хотіли розглядати в той конкретний момент.
  
  
  "Я хочу мого білявого невірного", - похмуро пробурмотіла вона.
  
  
  "Твоя черга, татко", - сказав Римо.
  
  
  Почувши це, Абір Гула, захищаючись, засунула зап'ястя під волохатий пахви.
  
  
  "Я знаю, чого ти бажаєш", - виплюнула вона. "Але ти не можеш торкатися моїх дорогих нових ерогенних зон".
  
  
  "Вони мені не потрібні", - пирхнув Чіун.
  
  
  "Я хочу свою біляву невірну".
  
  
  "Це займе якийсь час", - пояснив Римо. "Ви б воліли проспати довге очікування?"
  
  
  "Я дуже голодний".
  
  
  "Ми зробимо замовлення. Чого ви хочете?"
  
  
  "Світловолосий невірний ауджус".
  
  
  "Задовольнятися приготовленим на пару рисом?"
  
  
  Абір Гула все ще скиглив через годину, коли без попередження увійшов Гарольд Сміт.
  
  
  Римо рушив до дверей, готовий розправитися з непроханим гостем, коли звук знайомого серцебиття Сміта досягнув його чутливих вух, і він відсторонився.
  
  
  "Чудова робота, Смітті. Я мало не відірвав тобі голову".
  
  
  "Це хороша перевірка безпеки", - відповів Сміт.
  
  
  Чіун заметушився, жорсткі риси його обличчя вкрилися розсипом задоволених зморшок. "Вітаю тебе, о Сміте. Яку послугу ми можемо надати?"
  
  
  "Я беру на себе турботу про цю жінку".
  
  
  "Ти?"
  
  
  "Ви обоє потрібні мені в іншому місці".
  
  
  "Чудово", - сказав Римо.
  
  
  Чіун вклонився так низько, як Римо ніколи не бачив, щоб він комусь кланявся. Ще один фут, і він майже міг би поцілувати бездоганно відполіровані кордовани Сміта.
  
  
  "Ваша щедрість збагачує нашу сумну працю. Здійсніть служіння, і воно буде здійснене радісними, обожнюючими руками".
  
  
  "Я відстежив анонімний зв'язок між комп'ютером і сервером та "Брамою раю".
  
  
  "Так? Де?" - Запитав Римо.
  
  
  "Мечеть в Толедо, штат Огайо".
  
  
  "У Толедо є мечеть?"
  
  
  "Один із найбільших у країні. Але, ймовірно, їм не користуються".
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Він був побудований зі злегка перекошеною орієнтацією і не звернений до Мекки".
  
  
  "То чому б вам просто не влаштувати на нього облаву?"
  
  
  "Це все ще мечеть. Рейд був би політично ганебним для президента і нації і тільки розчарував би цих людей".
  
  
  "І відправка нас не приведе?"
  
  
  "Якщо те, що я підозрюю, правда, ви можете знайти там Глухого муллу. У нього назрів серцевий напад".
  
  
  Чіун знову вклонився з хитрою усмішкою на обличчі. "Сказано як справжній Цезар".
  
  
  "Думаєте, ви зможете з нею впоратися?" Запитав Римо, тицьнувши великим пальцем у бік Абіра Гула.
  
  
  Сміт із занепокоєнням поправив вузол своєї дартмутської краватки. "Звичайно".
  
  
  "Якщо вона вередуватиме, дайте їй соску. Їй це подобається".
  
  
  Порожній, лимонний вираз обличчя Сміта проводжав їх із кімнати.
  
  
  Після того як вони пішли, Гарольд Сміт зіштовхнувся з жінкою на ім'я Абір Гула.
  
  
  "Ти не мій білявий невірний", - роздратовано сказала вона.
  
  
  "Я агент ФБР Сміт".
  
  
  "На мій смак, ви занадто жиласті. Але якщо мені буде досить нудно, я можу дозволити вам приносити мені задоволення несподіваними способами".
  
  
  "Я одружений", - ніяково сказав Сміт.
  
  
  "Я не боюся трійки. А ви?"
  
  
  Гарольд Сміт проковтнув і спробував вигнати небажані образи зі своєї свідомості. Він почував себе так, ніби його уважно розглядав голодний хижий птах.
  
  
  Розділ 32
  
  
  
  
  Директор ФБР диктував службову записку, в якій недвозначно заперечував існування Оперативної групи боротьби з насильством серед працівників пошти, коли його секретар повідомила йому, що надійшов терміновий дзвінок із Толедо.
  
  
  Директор виглядав здивованим. Він не знав про офіс у Толедо. "Я візьму це".
  
  
  Голос на лінії був напруженим. "Це САК Раш. Толедо. Ми захопили мечеть".
  
  
  "Мечеть?"
  
  
  "Мечеть аль-Бахлаван. Ніхто не може увійти чи вийти".
  
  
  "Яка мечеть? Про що ви кажете?"
  
  
  "Операція звукового супроводу".
  
  
  "Я не санкціонував таку бісову місію! Де ви? У якій мечеті? Що все це означає?"
  
  
  "Накази прийшли з вашого офісу за телексом".
  
  
  Директор ФБР застогнав. "Не кажіть мені. Помічник спеціального агента на ім'я Сміт".
  
  
  "Це правильно. Сміт".
  
  
  Директор нахилився до телефону. "У вас не було б імені, чи не так?"
  
  
  "Хвилинку". Коли голос МІШЕЧНИКА знову залунав на лінії, це було під акомпанемент шелесту паперу. "Це просто закарючка. Я навіть не можу розібрати перший ініціал". "Поінформуйте мене від початку", - покірно сказав директор.
  
  
  "Ми перекрили всі підходи до передбачуваної штаб-квартири "Посланців Мухаммеда"".
  
  
  "І ви кажете, це мечеть?"
  
  
  "Найбільший, який я коли-небудь бачив. Має два високі мінарети, схожі на ракети, готові до запуску".
  
  
  "Нічого не робіть".
  
  
  "Нам було наказано залишатися у безпеці до отримання інших вказівок".
  
  
  "У нас не може бути тут іншого Вако. Це робота номер один".
  
  
  "Ми все це розуміємо, сер. Це Огайо".
  
  
  "Просто тримайтеся, я повернуся до вас".
  
  
  Повісивши слухавку, директор ФБР зателефонував до президента Сполучених Штатів.
  
  
  "Сер, у мене є хороші новини і, боюся, також погані новини".
  
  
  "Продовжуйте", - сказав хрипкий голос голови виконавчої влади.
  
  
  "Можливо, Бюро виявило штаб-квартиру групи "Посланці Мухаммеда джихаду"".
  
  
  "Де це? Іран? Ірак? Лівія?"
  
  
  "Толедо, Огайо. Там є мечеть розміром з цирковий намет, і ми вважаємо, що змовники сховалися всередині".
  
  
  "Це хороша новина чи погана?" – вголос поцікавився президент.
  
  
  "Ми оточили це місце".
  
  
  "АТФ там?"
  
  
  "Вони не в курсі".
  
  
  "Будь-якою ціною не підпускайте їх", - люто сказав президент. "І що б ви не робили, ні чорта не робіть. Я повернуся до вас", - додав він, його голос звучав так, ніби грудка в горлі піднімалася крізь стиснуті зуби.
  
  
  Президент Сполучених Штатів подзвонив Гарольдові Сміту, і знадобилося цілих три гудки, перш ніж роздратований голос Сміта сказав: "Так, пане президент?"
  
  
  "Ви знаєте щось про мечеть, оточену ФБР?"
  
  
  "Це моїх рук справа".
  
  
  "Ви хоч уявляєте, як це позначиться у засобах масової інформації?"
  
  
  "Ні, якщо ми не стримуватимемо ситуацію до того, як Посланці Мухаммеда завдадуть нового удару".
  
  
  “Але мечеть. Це молитовний дім. Якщо щось піде не так, весь мусульманський світ спалахне, як один гігантський, розлючений нарив. Ми просто змушуємо ізраїльтян та палестинців охолонути”.
  
  
  "Насамперед ми маємо думати про безпеку США, пане президент", - натягнуто сказав Гарольд Сміт. "Ці джихадистські групи діють під командуванням релігійних лідерів, які мають релігійні цілі, і значною мірою захищені законами США, що захищають свободу віросповідання. З цим можна впоратися лише позаконституційними засобами".
  
  
  "Якого біса цим людям потрібно?"
  
  
  "Встановити глобальну ісламську теократію, обернувши весь світ у свою віру силою зброї та терору". .
  
  
  "Вони використовують наші конституційні свободи, щоб відібрати їх у нас?" випалив президент.
  
  
  "Саме для таких безсовісних хижаків і було створено мою організацію".
  
  
  На задньому плані надутий голос вимовив: "Я хочу свою біляву невірну. Я відчуваю смак його солоних соків у роті на своєму обличчі та в іншому роті, який тільки йому буде дозволено поглинати".
  
  
  "Хто це був?" - Запитав президент.
  
  
  "Абір Гула".
  
  
  "Вона там, з вами?"
  
  
  "Ні, в кімнаті, що охороняється у Світовому торговому центрі".
  
  
  "Ця лінія безпечна?"
  
  
  Це зашифроване повідомлення стільникового зв'язку з виділеної лінії.
  
  
  "О. Я дивувався, чому вам знадобилося три дзвінки".
  
  
  "Пан президент, я щойно відправив своїх людей до мечеті аль-Бахлаван. Якщо наші розвіддані вірні, ми знайдемо натхненника цього джихадистського угруповання всередині".
  
  
  "Тоді що?"
  
  
  "Мої люди проникнуть туди і вийдуть непоміченими. Через деякий час ФБР буде відкликано. І тіла змовників будуть виявлені відповідними сторонами. Померли з природних причин".
  
  
  "Звучить надійно".
  
  
  "Немає нічого надійного, пане президент".
  
  
  "Якось вони врятували мою президентську дупу. Я довіряю їм закрити цю справу тихо і з абсолютним запереченням",
  
  
  "Це їхня функція", - сказав Гарольд Сміт.
  
  
  "Добре. Мені час. У мене призначена зустріч з посмішками в Рожевому саду, і це буде чудова можливість запевнити виборців, що ми працюємо над проблемою, щоб успішно завершити її".
  
  
  Лінія перервалася, і Гарольд Сміт пішов у ванну, щоб перевірити стан Абір Гула, найненависнішої жінки в мусульманському світі.
  
  
  Він відчув полегшення, виявивши її висить на фіранці душа так само, як він її залишив. Її золотаві очі злісно дивилися на нього.
  
  
  "Коли ти погодишся поводитися належним чином, я тебе виріжу", - сказав їй Сміт.
  
  
  Сміт відступив назад, трохи випередивши оголену ногу, що брикалася, і вирішив, що ще не настав час розв'язувати їй зап'ястя.
  
  
  Президент був у Рожевому саду, коли йому вручили факс.
  
  
  Було встановлено переносну президентську трибуну, і він стояв перед нею, чекаючи, поки усміхнені упирі — так він називав прес-службу Білого дому цього тижня — заспокояться, щоб він міг розпочати.
  
  
  Президент глянув на факс. Він був із ФБР і говорив: "Припущення комюніке отримано від М.О.М. факсом сьогодні об 11:11. Підтвердження немає".
  
  
  Президент вирішив, що "відсутність перевірки" означає, що це не має значення. Він був тут, щоб заспокоїти націю, а не передавати нові погрози, тому не читав текст комюніке.
  
  
  Прочистивши горло, він почав говорити. "Я просто хочу сказати кілька слів, щоб запевнити американців у всьому світі в тому, що нація перебуває в безпеці, поштові відділення функціонують належним чином, а ФБР старанно працює, щоб докопатися до суті вчорашніх жахливих подій".
  
  
  Там. Коротко, стисло і гарантовано не буде неправильно процитовано чи витлумачено пресою.
  
  
  Потім був шквал питань.
  
  
  "Пан Президенте, це правда, що ви оголосили поштові канікули, фактично закривши пошту?"
  
  
  "Ні в якому разі".
  
  
  "Тоді чому доставка пошти практично припинилася?"
  
  
  "Сьогодні жодних додаткових питань", - додав прес-секретар президента. "Ви знаєте правила".
  
  
  "Пан Президенте, деякі авіакомпанії відмовляються перевозити пошту, побоюючись поштових бомб. Чи накажете ви їм скасувати свої рішення в національних інтересах?"
  
  
  "Це обговорюється", - сказав президент, який чув це вперше.
  
  
  Словесні тенісні м'ячі продовжували надходити, і президент відкидав їх назад з легкістю та апломбом. Це мало чудово виглядати у вечірніх новинах.
  
  
  "Пан Президенте, з органів правосуддя надходить інформація про те, що так звані Посланці Мухаммеда пригрозили запустити, як вони стверджують, ядерну ракету під назвою "Кулак Аллаха" за невідомою метою на території США. Що ви можете розповісти нам про цей звіт?" Президент пережив застиглий момент у часі. Осторонь його речник непомітно вказував на факс, що лежить на трибуні.
  
  
  "Дозвольте мені освіжити свою пам'ять", - швидко сказав виконавчий директор.
  
  
  Переглядаючи непрочитаний текст факсу ФБР, очі його розширилися.
  
  
  Оскільки американські безбожники не задовольнили розумну вимогу Посланників Мухаммеда, ми не маємо іншого вибору, окрім як оголосити цього дня про існування жахливої ісламської бомби. Ця бомба була встановлена в ракеті, не схожій на жодну з тих, що західний світ бачив раніше. І назва цієї ракети – Кулак Аллаха. Цього дня він має бути запущений у мету, невідому невірному народу, з метою його повного знищення, тим самим показуючи західному світу, що іслам так само сильний, як язичницька наука Заходу.
  
  
  Ма Шааллах!
  
  
  Президент насправді зблід на три відтінки кольору на національному телебаченні. Кожен глядач із гарним кольоровим балансом бачив це. Вони також чули, як прес-служба Білого дому ставила питання за питанням, на яке президент не міг переконливо відповісти, і вони теж це бачили.
  
  
  "Я хочу, щоб усі американці знали, що хоча ми не можемо прийняти цю загрозу за чисту монету, ми також не відкидаємо її відразу. Це було б нерозумно. У нас немає достовірних розвідданих, які підтверджують існування якоїсь так званої ісламської бомби". Але я наказав перевести наші системи протиракетної оборони раннього попередження в максимально можливий стан бойової готовності як запобіжний захід».
  
  
  Потім президент пішов, щоб наказати, сподіваючись, що він встигне зробити саме це.
  
  
  Гарольд Сміт переглядав оригінальні звіти ФБР про арешт Глухого мулли в мечеті Абу аль-Калбін у Джерсі-Сіті після невдалого теракту трирічної давності, коли його комп'ютер попередив його про надходження критично важливих розвідданих.
  
  
  Повідомлення про перехоплення факсу вискочило під час натискання клавіші.
  
  
  Сміт прочитав "Вісники Мухаммеда", що попереджають про ядерну ракету під назвою "Кулак Аллаха", і після одного прочитання дійшов твердого висновку.
  
  
  Такої ракети не існувало, якщо це не були військові надлишки "Скад". А для того, щоб ракета "Скад" малої дальності досягла континентальної частини США, вона мала бути
  
  
  відправлено або з Канади, або з Мексики, ні те, ні інше малоймовірне.
  
  
  Щодо ісламської бомби, то вона також була сумнівною. М.О.М., більшість її посланців терору, які перебувають під вартою у ФБР, намагалися посилити рівень страху та тривоги серед американського населення. Спрацювало це чи ні, залежало від того, як ЗМІ поставилися до цієї історії.
  
  
  Сміт повернувся до комп'ютерних файлів ФБР, його сірий
  
  
  Нахмурені обличчя. Глухий мулла сидів у федеральній в'язниці,
  
  
  проте його послідовники не робили жодних спроб звільнити його.
  
  
  Має бути пояснення.
  
  
  І Гарольд Сміт був сповнений рішучості знайти це.
  
  
  
  Розділ 33
  
  
  
  
  Службовець агентства з прокату автомобілів в аеропорту Толедо з гордістю повідомив Римо Вільямсу, що його автомобіль оснащений найновішою системою супутникової навігації для його зручності.
  
  
  "Просто дайте мені дорогу", – сказав Римо.
  
  
  "Система Groundstar доставить вас до місця призначення в обов'язковому порядку або прокат буде безкоштовним", - прощебетав клерк.
  
  
  "Мені подобаються інструкції. Вони економлять мені час і не дають нічого ламати", - сказав Римо, великим пальцем переламуючи навпіл ручку, якою він щойно підписав договір оренди. На білій сорочці клерка виднілися плями чорнила.
  
  
  Зрозумівши натяк, клерк відкрив рота, щоб дати чіткі вказівки, коли втрутився Майстер синанджу.
  
  
  "Я буду навігатором".
  
  
  "Ви не вмієте поводитися з навігаційним комп'ютером", - швидко сказав Римо.
  
  
  "Це могла б зробити дитина", - наполягав клерк.
  
  
  "Тримайтеся подалі від цього", - відрізав Римо.
  
  
  "Я орієнтуватимуся", - повторив Чіун. "Я спостерігав, як Сміт працює зі своєю машиною Oracle. Це дуже просто".
  
  
  Римо закотив очі і сподівався на краще.
  
  
  Через двадцять хвилин вони були на березі річки Момі, на південь від озера Ері, і Римо сказав: "Ми заблукали".
  
  
  "Ми не заблукали", - сказав Чіун, постукуючи екраном комп'ютера нефритовим нігтьовим щитком. "Бачиш? Це дивне озеро".
  
  
  "Озеро Ері не зелене", - сказав Римо. "А штат Огайо не блакитний".
  
  
  "Колір не має значення. Це озеро Ері, а ця червона пляма – це ми. Тому що воно рухається, коли рухаємось ми".
  
  
  "То де ж ми?" - спитав Римо з більшим терпінням, ніж він відчував.
  
  
  "У містечку під назвою Гавана".
  
  
  "Гавана, Кубо?"
  
  
  "Тут написано лише "Гавана"."
  
  
  Рімо глянув на екран. "Це зелене "озеро" - острів Куба, Папочка. Ми навіть близько до нього не знаходимося".
  
  
  "Ці машини не брешуть".
  
  
  "Запитаємо на наступній заправці", - прогарчав Римо.
  
  
  "Ви повірили б слову смердючого постачальника хімікалій, а не слову майстра Сінанджу?" Чіун обурено спитав.
  
  
  "Я хотів би на цьому закінчити. По радіо передають, що психи з міліції намагаються лінчувати рознощиків листів у Монтані та Аризоні. Люди замикають свої двері, коли бачать листоношу. Вони всюди забороняють комерційні рейси, бо пошта відправляється літаком, і ніхто не хоче втратити боїнг 747 через поштову бомбу, не кажучи вже про те, що доставка пошти зупинилася, тому що поштові службовці всюди співають "Пісню серотоніну".
  
  
  "Добре, коли скромні посильні насолоджуються своєю працею".
  
  
  На магістралі Огайо до них на великій швидкості під'їхав автобус, і Римо глянув у дзеркало заднього виду.
  
  
  Він двічі перевірив ситуацію. "Чіун. Подивися за нами".
  
  
  Чіун обернувся на своєму сидінні. "Я бачу розлючений автобус".
  
  
  "Погляньте на хлопця всередині", – запропонував Римо.
  
  
  "Я бачу рудоволосого єгиптянина".
  
  
  "Я маю на увазі іншого хлопця. Скажіть мені, що це не Джо Кемел".
  
  
  "Це не Джо Кемел. Але це так. Хто міг переплутати цей ніс?"
  
  
  "Якого біса він водить тут автобус?" - Запитав Римо.
  
  
  "Звичайно, він намагається зіштовхнути нас із дороги".
  
  
  За мить він майже зробив це.
  
  
  Автобус мчав, як сріблястий джаггернаут, ревучи клаксоном. Римо знову натиснув на газ, сподіваючись уповільнити хід автобуса.
  
  
  "Він не сповільнюється. Він пришвидшується", - попередив Чіун.
  
  
  Потім автобус рвонувся вперед, маючи намір збити їх зі свого шляху.
  
  
  Римо з'їхав на узбіччя, підстрибнув і різко зупинився. Задні шини прокрутилися на м'якому ґрунті. Римо вийшов, лаючись, коли вихлопні гази автобуса, що мчить, наповнили повітря.
  
  
  Простягнувши руку під задній бампер, Римо раптово випростався. Задня частина автомобіля виїхала з кювету, і Римо повів його твердим асфальтом, щоб це виглядало легко. Це був подвиг не стільки сили, скільки абсолютної фізичної гармонії. Сінанджу дозволяв людині використовувати свій розум і тіло настільки повно, що будь-які надлюдські здібності були в межах досяжності Римо, хоч би якими екстремальними вони були.
  
  
  Сідаючи за кермо, він почув, як Майстер Сінанджу повідомив добрі новини.
  
  
  "Ми повернулися в Огайо. Комп'ютер запевнив мене в цьому. Якщо ми слідуватимемо жовтою лінією, то дістанемося до місця призначення".
  
  
  "Розраховуйте, що ми дістанемося місця призначення, слідуючи за великим сріблястим автобусом", - прогарчав Римо, перемикаючи передачу.
  
  
  Метт Брофі, тактичний командир спецназу ФБР, був упевнений, що мечеть аль-Бахлаван захищена від вторгнення чи виходу. Його одягнені в чорне сили оточили кільцем легку бронетехніку навколо мечеті, чий переливчастий купол змінював відтінок у міру того, як сонце піднімалося по небу штату Огайо.
  
  
  Ніхто в здоровому глузді не спробував би зараз проникнути в мечеть. Не тоді коли вона оточена озброєними до зубів агентами ФБР.
  
  
  Увійти всередину означало опинитися в пастці.
  
  
  І ті, хто був замкнений усередині, не виходили. Не те, щоб Брофі закликав до цього. Він нічого не закликав. Він стояв на варті, як було наказано. Останнє місце, де він хотів приземлитися, було перед розгніваним Конгресом. Або в замкненій кімнаті з генеральним прокурором Сполучених Штатів, який, як казали, міг зламати людині хребет жорстким, сталевим поглядом, не кажучи вже про те, що розбив його кар'єру вщент.
  
  
  Готовий до будь-яких несподіванок зсередини, Брофі найменше очікував побачити автобус, що мчить зовні.
  
  
  Автобус із ревом проїхав по магістралі Огайо, а потім звернув на шосе 75. Потім він із вереском виїхав на під'їзну дорогу до мечеті.
  
  
  Брофі кинув один погляд, і його серце перестало битися.
  
  
  "Прибуття автобус!" - крикнув хтось.
  
  
  "Хто-небудь бачить якісь знаки? Поштова служба... що-небудь?" Вибагливо запитав Брофі.
  
  
  Ніхто не зробив.
  
  
  "Як щодо вибухівки?"
  
  
  "Ні", - обізвався контрснайпер, звірившись зі своїм оптичним прицілом.
  
  
  "Можливо, це бомба в автобусі?" - спитав хтось.
  
  
  Однієї думки було достатньо, щоби кров застигла в жилах.
  
  
  І не було часу обміркувати це.
  
  
  Отже, коли автобус із ревом помчав прямо на них, Метт Брофі наказав блокуючій бронетехніці ФБР роз'їхатися, що вони і зробили в останній момент.
  
  
  Автобус із ревом прорвався крізь непроникний кордон ФБР та підкотив до великого порталу. Він пройшов крізь двері, розбивши її, як стару глазур для торта. Один тонкий мінарет тривожно нахилився. Інший тільки тремтів.
  
  
  Автобус не вибухнув.
  
  
  Це була гарна новина.
  
  
  Погано було те, що кордон був прорваний, і ніхто не знав, ким чи, що важливіше, чому.
  
  
  Нічого не залишалося робити, окрім як чекати на подальший розвиток подій і сподіватися, що це був не останній день їхньої кар'єри у ФБР.
  
  
  Порядок денний прийшов по мобільному телефону.
  
  
  Настала черга Юсефа Гамаля сісти за штурвал навчальної ракети. Отже, Джіхад Джонс прийняв виклик.
  
  
  "Так Так?" сказав він. "Так Так Так Так!"
  
  
  Потім Джіхад Джонс повісив слухавку мобільного телефону.
  
  
  "Так?" Сказав Юсеф.
  
  
  "Це Саргон. Кримінальне ФБР оточило мечеть".
  
  
  "Ідіоти! Невже вони нічого не навчилися в Вейко чи Рубі Рідж? Які наші інструкції?"
  
  
  "Кулак Аллаха має бути запущений негайно".
  
  
  "Але де це?"
  
  
  "Нам сказали повертатися в мечеть з усією швидкістю та за будь-яку ціну".
  
  
  "Тоді для нас з тобою настала призначена година, брате мій".
  
  
  "Не називайте мене своїм братом. Я не ваш брат".
  
  
  "Отже, ми двоюрідні брати".
  
  
  "Зараз ви керуєте цією навчальною ракетою. Тому я пілотуватиму справжній Кулак Аллаха".
  
  
  "Це скаже Саргон", - виплюнув Юсеф, натискаючи на газ, і великий сріблястий автобус із ревом помчав по магістралі Огайо.
  
  
  Дістатись кільця броні ФБР було нескладно. Невірний полегшив їм завдання. Потім, оскільки не було часу, Юсеф кинув автобус до великого порталу, як було зазначено.
  
  
  Портал прогнувся всередину, зруйнувавши мечеть. Але то був єдиний вихід.
  
  
  Опинившись усередині, вони висипали назовні, але їх зустріли охоронці афганського талібану, котрі пообіцяли захищати Глухого мулу.
  
  
  "Саргон очікує у кімнаті підготовки до запуску", - прогримів один із них.
  
  
  "Де це?" - спитав Юсеф.
  
  
  "Через два двері. Зелені двері. Вони не замкнені, іншаллах".
  
  
  Джихад Джонс віддав честь. "Нехай Аллах захистить вас, хоробрі".
  
  
  Вони мчали далі.
  
  
  "Кулак Аллаха тут!" Схвильовано сказав Юсеф. "А ми й не підозрювали".
  
  
  "Очевидно, це один із мінаретів", - сказав Джихад.
  
  
  "Ліві".
  
  
  "Ні, праворуч. Це ближче до Мекки".
  
  
  "Я за лівий мінарет".
  
  
  "І ви можете довести це до безумства, якщо хочете, поки я веду справжній Кулак Аллаха до Раю".
  
  
  "Це вирішить Глухий мулла".
  
  
  "Він нічого не вирішить. Це було зумовлено ще до початку часів".
  
  
  "Тоді ваші молитви - лише гавкіт собак, які йдуть за караваном", - прогарчав Юсеф.
  
  
  Зелені двері були товстими, але відчинилися від дотику. Усередині панував морок та відчуття величезної форми.
  
  
  Джихад Джонс підвищив голос. "Саргоне, де ти?"
  
  
  Голос персу сказав: "Почекайте. Я майже закінчив". Він звучав так, ніби долинав із якогось величезного замкнутого простору — печери чи зали, де могли б мешкати велетні.
  
  
  "Ми під правильним мінаретом", - прошепотів Джихад.
  
  
  Юсеф нічого не сказав.
  
  
  Потім пролунав звук, схожий на брязкіт величезних мідних дверей.
  
  
  "Приготуйтеся до видовища, від якого кров невірних застигне в усьому світі", - приреченим голосом проголосив Саргон Перський.
  
  
  Клацанню вимикача передував сліпучий спалах світла, і між цим і величезною фігурою, що стояла перед ними, Юсеф і Джихад випустили зітхання змішаного благоговіння та гордості.
  
  
  Римо припаркував орендовану машину на зеленій траві неподалік того місця, де магістраль Огайо зливалася з шосе 75.
  
  
  Чіун вийшов першим. Його карі очі окинули строгу красу мечеті аль-Бахлаван.
  
  
  "Це сельджук", - сказав він.
  
  
  "Що?"
  
  
  “Архітектура. Династія Сельджуків. Гарний період для арабської архітектури. Пізніше вони збожеволіли від мозаїк та арабесок”.
  
  
  Автобус уже зник у порталі, зламавши його та залишивши зяючу дірку.
  
  
  "Схоже, у нас і так багато роботи", - сказав Римо.
  
  
  "Якщо незграбний автобус може прорватися до цих ніндзя, ми можемо зробити те саме".
  
  
  "Це не ніндзя, татко, а команда спецназу ФБР".
  
  
  "Після сьогодні вони дізнаються справжнє значення swat.
  
  
  "Просто пам'ятаєте, що вони на нашому боці, добре?"
  
  
  Вони наближалися. Увага ФБР була прикута до мечеті, і ніхто не помітив, як вони ковзнули вгору трав'янистим схилом.
  
  
  Рімо помітив, як Чіун принюхується до повітря.
  
  
  "Я чую афганців", - сказав Чіун.
  
  
  "Вони помруть так само легко, як араби", - прогарчав Римо.
  
  
  "Ні, сильніше. Але лише трохи". .
  
  
  Тепер вони були дуже близькі. Досить близько, щоб їм довелося розлучитися і рухатися окремо, щоб їх із меншою ймовірністю помітили.
  
  
  Римо пішов на південь, Чіун – на схід.
  
  
  Їхні методи були схожі. Вони знаходили слабкі місця та використовували їх. Римо прослизнув під шасі вантажівки LAV, і Майстер Сінанджу видав відволікаючий звук, зламавши гілку ногою в сандалії. У той час як голови співробітників ФБР поверталися в один бік, він беззвучно пронісся повз інший.
  
  
  Їх ніхто не бачив, не відчував запаху і не кидав їм виклик, коли вони разом дісталися до розбитого порталу.
  
  
  "Добре, давайте подивимося, наскільки це буде просто", - сказав Римо.
  
  
  "Наскільки це може бути складно, коли наш ворог сам глухий як пень?"
  
  
  "Гарне зауваження", - сказав Римо, починаючи першим.
  
  
  Гарольд Сміт намагався запевнити президента, що такої речі, як Кулак Аллаха, не існує і що ісламська бомба, якщо вона справді існує, не може бути успішно скинута на суверенну територію США.
  
  
  "Як ви можете бути впевнені?" вимагав президент.
  
  
  "Здоровий глузд. Низькотехнологічна джихадистська група, така як "Посланці Мухаммеда", просто не має доступу до фінансування або інструментів для створення працюючого термоядерного пристрою. Їхні бомби на сьогоднішній день були грубими, але ефективними хімічними бомбами".
  
  
  "Я не можу розповісти про це нації. Не без доказів".
  
  
  "Ви можете вказати їм на здоровий глузд".
  
  
  "Як поживають ваші люди?"
  
  
  "Поки що жодних повідомлень", - сказав Сміт.
  
  
  "Тримайте мене в курсі -ой. Невдалий вибір слів".
  
  
  "Я повернуся до вас, пане президенте", - сказав Сміт, вішаючи слухавку свого телефону-аташе і повертаючись до екрану.
  
  
  Докладний звіт про Глухого мулла включав його схильність використовувати двійників, щоб обдурити владу, яка проводить арешти в Єгипті та інших місцях. Але, схоже, він використовував це якось надто часто.
  
  
  Коли ФБР оточило мечеть Абу аль-Калбін у Джерсі-Сіті три роки тому, вони були готові до використання двійника-приманки.
  
  
  Чоловік у сірому одязі та червоному фетровому тюрбані, що належить релігійній школі Глухого мулли, насправді вийшов і мирно здався. На нього одягали наручники, коли один із агентів ФБР, що заарештовують, помітив, що він носить сучасний слуховий апарат. Агент був гостріший за інших. Він прочитав переклади кількох проповідей Глухого мулли, які засуджують західну науку та технологію.
  
  
  Сміт розсудив, що справжнього глухого мулу не застали б мертвим із слуховим апаратом.
  
  
  Двійника затримали на місці, і облога продовжилася. Це вдалося зламати тільки тоді, коли взяли гору більш холоднокровні голови і адвокати Глухого мулли переконали свого клієнта, що смерть в ісламському Вако не відповідала б найкращим інтересам світового ісламського руху.
  
  
  Глухий мулла з різьбленою роговою слуховою трубою в руці, хитаючись, вийшов із мечеті, щоб на нього вдягли наручники і повели для звинувачення.
  
  
  Сміт зробив паузу. Він пошукав ім'я та юридичні свідчення двійника. Більше про нього нічого не згадувалося. Очевидно, йому не було звинувачено.
  
  
  "Цікаво", - промимрив він.
  
  
  Прослизнувши в мечеть аль-Бахлаван, Римо побачив, що афганські охоронці мали автомати Калашнікова і величезні вигнуті шаблі.
  
  
  Вони стояли перед зачиненими зеленими дверима.
  
  
  "Якщо ми заберемо їх тихо, - прошепотів Римо, - ФБР не увірветься сюди, щоби все зіпсувати".
  
  
  Чіун кивнув головою.
  
  
  Один з охоронців дивився прямо на Римо і не бачив його, поки Римо не схопив його за череп і сильно не струснув, поки чоловіки, що не бачили, не закотилися.
  
  
  Його супутник помітив це краєм ока і підняв свій величезний філігранний ятаган.
  
  
  Це було, коли Майстер Сінанджу підійшов до нього і взяв зап'ястя чоловіка у свої власні чарівні руки.
  
  
  Афганець був великим. Він боровся за контроль над своєю шаблею. Його боротьба була марною.
  
  
  Широко розставивши ноги, але не докладаючи особливих зусиль, Чіун направив ятаган вгору і навколо так, що афганець зрозумів, що збирається обезголовити себе, якраз перед тим, як його керовані руки різко змінили напрям і розсікли його власне обличчя посередині, як кістляву, але стиглу диню.
  
  
  Обидва охоронці померли стоячи. Римо та Чіун пішли далі.
  
  
  Далі коридором були інші афганці. На цей раз троє.
  
  
  Чіун привернув їхню увагу, підвищивши голос на давній афганській образі. Вони взяли автомати Калашнікова напоготові, потім, побачивши чорні шовки Чіуна та його незахідне обличчя, кинули йому дивно нерішучий виклик.
  
  
  Чіун відповів тим самим на виклик.
  
  
  Рухаючись паралельним коридором, Римо вискочив за ними і вдарив прикладами їхніх гвинтівок.
  
  
  Афганці дивилися, як їхні гвинтівки летять коридором, і коли вони повернулися обличчям до свого несподіваного ворога, навіть коли їхні руки потяглися до прикрашених дорогоцінним камінням рукоятям ятаганів, гладка біла долоня.
  
  
  розмазували їх серді обличчя по різноманітному желе та м'якоті.
  
  
  "Поки що все добре", - сказав Римо, коли тріо з глухим стукотом впало на землю.
  
  
  Чіун рушив уперед. "Глухий мулла в тій стороні".
  
  
  "Якщо ви так кажете", - сказав Римо, глянувши на важкі зелені двері. "Але я сказав би, що за цими дверима теж є щось важливе".
  
  
  "Це має зачекати".
  
  
  Раптове світло пронизало очі Юсефа Гамаля, що прояснилися, коли вони зупинилися на величі Кулака Аллаха.
  
  
  "Це чудово", - видихнув він.
  
  
  "Це колосально", - сказав Джіхад Джонс.
  
  
  Це була сталева конструкція із пластин та кутів, схожих на плити, широка, висока та масивна у своїх грубих лініях. Кожна поверхня блищала охолодженою сталлю, крім листа листового скла, встановленого високо на передньому краї. Він виглядав надто важким, щоб його можна було зрушити з місця, не кажучи вже про політ небом.
  
  
  Потім їх осяяла думка.
  
  
  "Чому він спочиває на величезних колесах, що обертаються?"
  
  
  "Щоб доставити його за призначенням", - пояснив Саргон Перський.
  
  
  "Стартовий майданчик?"
  
  
  "Ні, до мети, яку Глухий мулла бажає найбільше у світі".
  
  
  "Абір Гула, звичайно", - сказав Джихад Джонс.
  
  
  "Ні, більше, ніж ця повія".
  
  
  "Що може бути спраглим руйнування, ніж лицемір, який ображає чисте полум'я ісламу самим своїм існуванням?" "Мета, знищення якої зупинить серце окупованої сіоністами Америки і завдасть незліченні каліцтва невірним", - сказав Саргон Перс рівним, мертвим голосом.
  
  
  "Що засмучує ваш голос?" – спитав Джихад.
  
  
  "Я щойно озброїв Кулак Аллаха, тому я приречений".
  
  
  "Приречені?"
  
  
  "Я помістив його атомне серце у ракету без належного захисту".
  
  
  "Боїголовка?"
  
  
  Саргон похитав головою. "Це ззаду. Ви їхатимете спереду".
  
  
  "Яка буде твоя роль, Саргоне?"
  
  
  "Я почну зворотний відлік, і в цей момент ви проїдете моїм приреченим тілом, врятуєте мене від болісної, неісламської смерті і катапультуєте в Рай".
  
  
  По той бік багато прикрашених дверей почулося серцебиття, і Римо сказав: "Давайте просто увірвемося".
  
  
  Чіун кивнув головою.
  
  
  Римо відступив назад і підняв одну ногу. Високо вдаривши ногою, він відправив панель у політ усередину, як великого дерев'яного повітряного змія, який ковзнув по підлозі і пронизав дальню стіну.
  
  
  Двоє зляканих афганських охоронців відсахнулися від несподіваної метушні і розвернулися, їх автомати Калашнікова були підняті. Римо націлився на одного, тоді як Чіун взявся за іншого.
  
  
  Один із них вистрілив. Римо ухилився убік, уникаючи кулі швидше інстинктивно, ніж усвідомлено, і зламав афганцю хребет непрямим способом, вдаривши його кулаком у живіт. Коли кісточки пальців Римо натрапили на тверду кістку, вони відсмикнулися. Афганець склався навпіл, як пара різнокольорових штанів, його бородате обличчя вдарилося об кахельну підлогу.
  
  
  Афганець Чіуна зводив курок свого АК-47, коли гострі нігті, схожі на рій бабок, заметушилися у його обличчя. Вони відступили, залишивши приголомшені очі, що дивилися з лахміття того, що миттю раніше було бородатим людським виглядом.
  
  
  Чоловік повалився обличчям уперед, тим, що від нього залишилося.
  
  
  У дальньому кінці великої кімнати під куполом мечеті була ніша у формі шеврона, блакитні стіни якої були буйством арабської каліграфії.
  
  
  Перед ним стояв простий щит із зеленого скла. За щитом рухалася постать, ніби щось видиме крізь каламутну воду.
  
  
  Чиясь рука піднесла слухову трубу до одного боку його голови.
  
  
  "Бінго", - сказав Римо.
  
  
  Вони наступали.
  
  
  З передньої частини громади, що височіла, яка була "Кулаком Аллаха", звисали знімні сталеві сходи.
  
  
  "Це носовий обтічник", - сказав Юсеф Гамаль, гордо поплескуючи по ньому. Порожній, він дзвенів, як великий дзвін.
  
  
  "Носовий обтічник спрямований у небо", - заперечив Джихад. "Цей вказує на схід".
  
  
  "Заходьте, ви обоє, швидко", - сказав Саргон.
  
  
  "Я піду першим", - сказав Юсеф.
  
  
  "Пілот йде першим", - прогарчав Джихад Джонс.
  
  
  "Це не має значення. Ви маєте йти зараз".
  
  
  Юсеф піднявся сходами й увійшов через люк із нержавіючої сталі в боці багатоколісного бегемота.
  
  
  Усередині було два ковшеподібні сидіння. Він сів на праве, де було кермо. Запізно він помітив кермо перед лівим сидінням. Це був тип кермового колеса, що використовується у літаках, у формі півмісяця, а не кола, що заспокоїло його.
  
  
  Джихад Джонс зайняв ліве сидіння. Обидва чоловіки були одягнені в ісламську зелену форму пілота-мученика.
  
  
  Двері з брязкотом зачинилися, замикаючи їх усередині.
  
  
  Потім з панелі приладів долинув голос. То був Саргон.
  
  
  "Час починати зворотний відлік", - наспіваючи сказав він.
  
  
  "Ми готові померти".
  
  
  "Я більше готовий померти, ніж ви", - сказав Юсеф.
  
  
  "Там є червона кнопка. При слові sifr, що означає "нуль", ви натиснете на неї. Це буде запуск".
  
  
  "Хіба ми не повинні вказувати на небо?" - спитав Юсеф.
  
  
  "Ви вказуєте на схід. Коли ви натиснете червону кнопку, запустяться великі двигуни".
  
  
  "Більше одного?"
  
  
  "Щоб почати рух Кулак Аллаха, потрібно багато двигунів".
  
  
  Юсеф кивнув головою. "Надмірність. Це хороша західна ідея".
  
  
  "Це ви зайвий, а не я", - випльовує Джихад Джонс.
  
  
  "Коли двигуни прогріються, ви натиснете на педаль у підлогу і поїдете вперед. Натискайте на неї так сильно, як тільки зможете, тому що так машина поїде швидше. Змусіть "Кулак Аллаха" рухатися якнайшвидше".
  
  
  "Так", - вигукнув Юсеф. "Поки що це не потрапить у повітря".
  
  
  "Ні, поки воно не досягне своєї мети".
  
  
  Юсеф та Джихад обмінялися запитальними поглядами.
  
  
  "Де гальмо?" Джихад поцікавився вголос. "Я не бачу педалі гальма".
  
  
  "Ніхто не потрібний. Тому що ви знаходитесь на самогубній місії, з якої немає шляху назад".
  
  
  "Так Так звичайно".
  
  
  "Коли ви досягнете своєї мети, ви в'їдете прямо в неї, тоді як інший поверне велику рукоятку, яка знаходиться між вами, і змусить Кулак Аллаха вибухнути атомним пекельним полум'ям".
  
  
  "Так. Я бачу дивака. Але хто такий благословенний пілот-мученик і хто такий святий токар-чудак?" - спитав Юсеф.
  
  
  "Ви їздитимете по черзі, і той, хто не за кермом, коли ви досягнете мети, поверне рукоятку. Це зрозуміло?"
  
  
  "Так, це зрозуміло. Але яка мета? Як ми до неї дістанемося?"
  
  
  "Їдьте по магістралі Огіостан на схід. Шлях у Рай відзначений на карті, яку ви знайдете у відділенні для рукавичок".
  
  
  "Так, так. Я бачу карту. Що тоді?"
  
  
  "Карта покаже вам, якими шляхами слідувати".
  
  
  Джихад і Юсеф обмінялися ще одним поглядом, сповненим замішання.
  
  
  "Ми маємо летіти над певними дорогами", - прошепотів Юсеф. "Це хороша система, тому що немає навігаційної системи, яка могла б вийти з ладу".
  
  
  "Приготуйтеся", - гукнув Саргон.
  
  
  "Ось воно", - схвильовано сказав Юсеф. "Ми маємо намір померти".
  
  
  "Лише якщо ви правильно вестимете машину під час своєї черги за кермом", - сказав Джихад Джонс.
  
  
  І Юсеф Гамаль влаштувався на своєму місці, намотуючи на обличчя кафію, думаючи: Це просто моє нещастя - провести останні години свого життя з цим пихатим снобом-єгиптянином.
  
  
  Потім розпочався зворотний відлік.
  
  
  "Ашра ... тиша ... танані .... Саб а ... сітта ..."
  
  
  Римо підійшов до куленепробивної зеленої перегородки і клацнув по ній пальцем. Скло розсипалося на дрібні камінці, як вітрове скло після зіткнення на високій швидкості.
  
  
  Там сидів чоловік із зморшкуватим обличчям, кучерявою сивою бородою та фірмовим червоним тюрбаном, який лише кілька років тому був звичайним видовищем по телевізору. Він здригнувся, але в іншому не виявив жодних емоцій.
  
  
  "На мою думку, він схожий на Глухого муллу", - сказав Римо.
  
  
  Слухова труба повернулася у бік Римо. "А?"
  
  
  "Тож схоже на Глухого мулу".
  
  
  Чіун вигукнув попередження арабською.
  
  
  Прийшла відповідь, зла і гірка.
  
  
  "Що він говорить?" - Запитав Римо.
  
  
  "Що ми запізнилися", – передав Чіун.
  
  
  "Занадто пізно для чого?"
  
  
  "Занадто пізно зупиняти запуск "Кулака Аллаха"".
  
  
  Римо насупився. "Що таке Кулак Аллаха?"
  
  
  Чіун поставив запитання Глухому муллі і переклав відповідь, яку було дано добровільно.
  
  
  "Цей мусульманин каже, що це атомна ракета, яка зламає невірну націю і розіб'є її серце", - виплюнув Чіун.
  
  
  Римо підняв брову. "Думав, це "мусульманин"."
  
  
  "Для цього жорстокого пролиття невинної крові я використав правильну вимову".
  
  
  "Він каже вам так, ніби каже правду?"
  
  
  "Він знає", - сказав Чіун.
  
  
  "Тоді нам краще витягнути з нього деякі факти і повернутися до Сміта. Це звучить серйозно".
  
  
  Перш ніж вони змогли схопити Глухого мулу за горло, підлога у них під ногами почала вібрувати. Спочатку це була слабка вібрація. Потім це перетворилося на рев, і рев наростав і наростав, поки мечеть не затремтіла і не задренчала, тоді як обличчя Глухого мулли на підлозі розпливлося в блаженній усмішці, коли величезний купол над їхніми головами почав тріскатися і кидати великі шматки білого будівельного матеріалу.
  
  
  Серед тріску і ломки Глухий мулла закинув голову, і його борода розкололася від гуркоту тріумфального сміху, що вирвався з його стиснутих зубів подібно до шаленого гуркоту грому.
  
  
  "Це Кулак Аллаха!" — заволав він, коли римські руки метнулися до його шиї. "Призначений для того, щоб випалити всю неісламську корупцію. І ви нічого не можете зробити, щоб зупинити це зараз!"
  
  
  Розділ 34
  
  
  
  
  Тактичний командир спецназу ФБР Метт Брофі побачив, як бічна стіна тріснула і витріщилася назовні від струсу землі. "Що там усередині? Що це робить?" – закричав він.
  
  
  Відповідь пролунала з протилежного боку мечеті аль-Бахлаван подібно до колосального носорога.
  
  
  Він був висотою з триповерховий будинок, шириною з двосмуговим шосе і гуркотів на восьми колесах, кожне висотою з п'ятьох чоловіків. Задня частина з короткими ребрами спиралася на гігантську гусеничну систему, схожу на танкову, що надавало їй величезне зчеплення із землею.
  
  
  Спочатку Брофі подумав про гігантські ракетні транспорти, які НАСА використало для перевезення ракет Atlas. Але там не було жодної ракети. Це був лише носій. Гігантський покритий бронею до зубів.
  
  
  "Відкрити вогонь по цій штуці!" він наказав.
  
  
  Снайпери відкрили вогонь. Їхні кулі дзвеніли і відскакували від кутових пластин без жодного ефекту. Потім безжальний бегемот з гуркотом рушив на них.
  
  
  Не було часу прибрати лави з дороги. Тож чоловіки просто розбіглися. Це мало значення. Гігантський монстр зі сталевих пластин просто перевернув дві вантажівки LAV, роздавивши їх у коржик шинами, що вибухнули.
  
  
  "Що це за штука?" снайпер завив, забираючись з його шляху.
  
  
  "Я не знаю. Я краще зателефоную цьому".
  
  
  "Кому дзвонити? У чому річ?"
  
  
  "Будь я проклятий, якщо знаю", - пробурмотів Брофі, коли вони відступили, щоб подивитися, як сталевий монстр перетинає розділову смугу і виїжджає на магістраль Огайо. "Але якщо це не орел поштової служби з одного боку, я знімаю свою пенсію".
  
  
  Слово перейшло від директора ФБР до президента Сполучених Штатів, який побачив, як його політичне життя руйнується на очах.
  
  
  "Що це?" прохрипів він.
  
  
  "Невідомо. Але він досить великий, щоб перекрити більшу частину магістралі Огайо. Це робить його занадто великим для Бюро. На вашому місці я б викликав Військово-повітряні сили".
  
  
  "Я вам передзвоню. Нічого не робіть".
  
  
  "Наразі все звучить не дуже безпечно", - сказав директор ФБР. "З політичної точки зору".
  
  
  Президент звернувся до Гарольда Сміта.
  
  
  На Сміта зійшло одне жахливе осяяння, коли президент вручив йому інше.
  
  
  "Пан президент, я вважаю, що розгадав загадку Глухого мулли", - сказав Сміт, його сірі очі були прикуті до комп'ютерної системи у своєму портфелі, тоді як Абір Гула безпорадно хмикав на задньому плані.
  
  
  "Мені на нього начхати".
  
  
  "Ви повинні. Він стоїть за цією кампанією терору. Мій аналіз фактів показує, що він обманом змусив ФБР заарештувати його і негайно відпустити, думаючи, що він лише двійник. Потім замість нього був арештований справжній двійник".
  
  
  "Ваш аналіз також говорить про те, що не було такої речі, як Кулак Аллаха", - з гіркотою сказав Президент.
  
  
  "Що ви маєте на увазі?"
  
  
  "Поки NORAD прочісувала небеса, Посланці Мухаммеда запустили цю чортову штуку на землю".
  
  
  "Сер?"
  
  
  Президент описав велетенський автомобіль, який викотився з мечеті аль-Бахлаван.
  
  
  "Чому ви думаєте, що це Кулак Аллаха?" - спитав Гарольд Сміт.
  
  
  "Тому що ФБР каже, що на одній стороні цієї штуки намальовано стислий кулак. А на іншій намальовано "Ми доставляємо для вас". На капоті, носі або що там ще є орел USPS і один із цих ісламських символів червоного півмісяця".
  
  
  "Колісна ракета?"
  
  
  "Вони думають, що це переобладнаний ракетоносець".
  
  
  "Це не може бути ядерна зброя".
  
  
  "Ви хочете поставити на це ферму?" - Запитав президент.
  
  
  “Ні, я цього не роблю. Мої люди на місці. Дозвольте мені повернутися до вас із цього приводу”.
  
  
  Повісивши слухавку, Сміт чекав. Якщо те, що сказав президент, правда, то Римо зареєструється лише за кілька хвилин.
  
  
  Це було тридцять дев'ять секунд по Timex Гарольда Сміта.
  
  
  "Смітті. Щось велике щойно вилетіло з мечеті".
  
  
  "Я знаю, Римо. Президент щойно повідомив мені. Ти можеш описати це?"
  
  
  "Уявіть собі щось середнє між матір'ю всіх танків і одним із цих жахливих ракетоносців". "Ви бачите ракету?"
  
  
  "Ні, хоча він броньований як божевільний. І за кермом два хлопці. Одного звуть Джо Кемел".
  
  
  Голос Сміта став низьким та недовірливим. "Тоді це ракета".
  
  
  "Яка ракета?" - Запитав Римо.
  
  
  "М.О.М. пригрозили запустити ядерну ракету під назвою "Кулак Аллаха".
  
  
  "Якщо всередині цієї штуки є ракета, я не розумію, як її можна запустити. Схоже, що вона зроблена зі зварених залишків банківських сейфів".
  
  
  "Ні, це через ракету".
  
  
  "А?"
  
  
  "Наземна ракета терориста-смертника", - сказав Сміт голосом, схожим на гризіння цвяха. "Летить поза полем зору радарів, занадто велика, щоб зупинити або припинити звичайними засобами. Низькотехнологічна система доставки смерті та руйнування. Без сумніву, двоє чоловіків усередині - водії-самогубці".
  
  
  "Так куди це прямує?" - Запитав Римо.
  
  
  "Ваша здогад така гарна, як і моя. Але ви повинні зупинити це".
  
  
  "Він дуже великий, щоб з'їхати з дороги, але ми спробуємо", - пообіцяв Римо.
  
  
  "Тримайте мене в курсі".
  
  
  Римо мчав по магістралі Огайо слідом за "Кулаком Аллаха", примовляючи: "Це, можливо, і велике, але вже точно не швидке".
  
  
  "Ми зупинимо монстра", - твердо сказав Чіун.
  
  
  Прискорюючись, Римо під'їхав до машини ззаду, завис там, ходячи туди-сюди, поки казав: "Ви можете вистрибнути і забратися на борт, тоді я зупинюся перед нею і зроблю свою справу".
  
  
  "Зупиніться перед цим. Тоді ми обидва вийдемо зі спокійною гідністю, на яку заслуговуємо, і зробимо наші приголомшливі вчинки".
  
  
  "Як вам буде завгодно", - сказав Римо, повертаючи кермо та вдавлюючи акселератор у підлогу.
  
  
  Юсеф Гамаль побачив, як седан, що мчить, об'їжджає "Кулак Аллаха" з його боку, і різко вивернув кермо вліво.
  
  
  Побачивши це, Джихад Джонс різко повернув кермо праворуч.
  
  
  "Що ви робите?" Поскаржився Юсеф. "У мене кермо".
  
  
  "Я намагаюся утримати нас на нашому благословенному Аллахом шляху".
  
  
  "І я намагаюся розчавити невірного жука".
  
  
  Занадто пізно. Седан під'їхав до нього і встав попереду.
  
  
  "Тепер ви можете роздавити його", - сказав Джихад Джонс, віддаючи кермо.
  
  
  Попереду машина загальмувала, розвертаючись до зупинки, перегороджуючи шлях, її шини диміли. Двері відчинилися, і з них вискочили двоє чоловіків.
  
  
  "Ці невірні божевільні. Вони думають, що можуть зупинити Кулак гніву Аллаха?"
  
  
  "Роздавіть їх, як безбожних жуків, якими вони й є!" Джихад Джонс вибухнув.
  
  
  Римо і Чіун зайняли позицію перед Кулаком Аллаха, як два матадора перед биком із бугаїв.
  
  
  "Коли вони підійдуть близько, відійдіть та хапайтеся за свій бік цієї штуки, поки я хапаюся за свою", - запропонував Римо. "Тоді ми притиснемо хлопців усередині".
  
  
  Чіун кивнув головою. "Так. Це розумний план".
  
  
  І це майже спрацювало.
  
  
  Чудовисько з позолоченої сталі з гуркотом рушило до них, і Римо рвонувся вліво, тоді як Чіун ковзнув праворуч у спідницях чорного кольору.
  
  
  На незграбних і нерівних поверхнях "Кулака Аллаха" було достатньо виступів, так що схопити підходящий не склало труднощів.
  
  
  Римо приготувався. Відірвавши ноги від асфальту, що несе, він ухопився за виступаючий виступ і почав дертися.
  
  
  На півдорозі він зрозумів, що щось не так.
  
  
  Його зір почав затуманюватися, а руки почав поколювати. Оніміння поповзло по його тілу, як отрута, що повільно діє.
  
  
  Страх торкнувся його очей, Римо підвів очі і побачив жовтий диск із трьома чорними трикутниками, знайомий йому з дитячих тренувань "Притулок від радіоактивних опадів", зображений на запечатаному люку.
  
  
  Ця річ радіоактивна, як Чорнобиль, подумав він за мить до того, як його хватка ослабла.
  
  
  Юсеф Гамаль вирішив розчавити машину, яка наважилася перегородити шлях праведності, а потім заспокоївся для довгої поїздки на схід.
  
  
  "У вас є карта?" він спитав Джихада Джонса.
  
  
  "Так. Я зараз це вивчаю".
  
  
  "Тоді куди нам іти?"
  
  
  "Ми прямуємо по цій магістралі до шосе 79 на південь, он там. Бачите?"
  
  
  Юсеф озирнувся. "Так. Я розумію. Що потім?"
  
  
  "Потім ми їдемо шосе 80 до Уейна, штат Нью-Джерсі. Потім на південь до Джерсі-Сіті. Звідти до нашої наміченої мети рукою подати".
  
  
  "Яка наша мета, о брате?" "Це маю знати я", - прокричав Джихад. "Бо я буду вибраним, хто проїде останню священну милю, щоб
  
  
  Рай.
  
  
  Юсеф спробував приховати своє розчарування блефом. "Якщо ви проїдете останню милю, я матиму честь озброїти Кулак Аллаха".
  
  
  "Ласкаво просимо на цю честь. Бо той, хто направить Кулак Аллаха до Раю, буде першим, хто забере своїх гурій".
  
  
  "Мої гурії не заперечуватимуть почекати ще кілька миттєвостей, хоч би якими нетерплячими вони були".
  
  
  "Тоді слідкуйте за своїм водінням. Я мушу вивчити свою карту".
  
  
  Через деякий час Юсеф сказав: "Я не думаю, що Кулак Аллаха підніметься у повітря, Джихад".
  
  
  "Звичайно, цього не станеться", - сказав Джихад із зневагою у голосі.
  
  
  "Що за ракета відмовляється літати?"
  
  
  Джихад довго мовчав. Нарешті він сказав: "Ісламська ракета, звісно".
  
  
  "Так, ви, безперечно, маєте рацію. Тільки ісламська ракета досить розумна, щоб не полетіти в язичницькі небеса, де її зб'ють, перш ніж вона виконає свою релігійну місію".
  
  
  Римо лежав, тремтячи, на землі, поки його тіло не завершило виділення і очищення від сторонніх елементів, що паралізували його. Металевий піт сочився з кожної пори, миттєво просочуючи його тонкий одяг. Він люто труснув головою, скидаючи гарячі краплі отруєного радіацією поту.
  
  
  Потім він різко скочив на ноги.
  
  
  На другому боці шосе Майстер Сінанджу піднімався на ноги в сандалях, його зморшкувате обличчя нагадувало вкриту потім родзинку.
  
  
  "Цей звір бере активну участь у телепередачах, Римо".
  
  
  Римо струсив з передпліч кілька останніх крапель поту. "Радіоактивний. Так, я знаю. Радіоактивність для нас як криптоніт".
  
  
  "Я не знаю цього слова. Але подивіться. Наш автомобіль був знищений цим незграбним сталевим звіром".
  
  
  Погляд Римо впав туди, куди вказував нефритовий лак для нігтів. Взятий напрокат автомобіль виглядав так, ніби астероїд розплющив весь багажник.
  
  
  "Давайте подивимося, чи ще працює автомобільний телефон", - сказав Римо, кидаючись до нього.
  
  
  У Світовому торговому центрі Гарольд Сміт схопив слухавку супутникового телефону "Дипломат", коли вона задзвонила.
  
  
  "Ви досягли успіху", - сказав він.
  
  
  "Ми б хотіли", - сказав Римо. "Ця чортова штука настільки радіоактивна, що ми не можемо до неї торкнутися".
  
  
  "Чорт би взяв це!" - Вибухнув Сміт.
  
  
  "Але ми спробуємо ще раз, о імператор", - пропищав Чіун на задньому плані. "Не бійся".
  
  
  "Смітті, можливо, тобі варто просто розбомбити цю штуку", - запропонував Римо.
  
  
  "Неможливо! Це ядерний пристрій - воно вибухне".
  
  
  "Ну, судячи з того, як він мчить уперед, змітаючи все на своєму шляху, можна з упевненістю сказати, що він скоро десь вибухне".
  
  
  "Ну, прямо зараз воно йде автострадою Огайо на схід".
  
  
  "Хвилинку".
  
  
  Гарольд Сміт вивів на екран карту континентальної частини США і створив червону точку, що позначала Кулак Аллаха.
  
  
  Він ввів його ймовірну швидкість, траєкторію та наказав системі Ms екстраполювати ймовірні цілі національного значення, а також час удару.
  
  
  Система працювала швидко. Вона вигадала можливості менш ніж за хвилину. Автомагістралі та міжміські сполучення почервоніли, наче наповнились артеріальною кров'ю.
  
  
  Було три ймовірності.
  
  
  Вашингтон, округ Колумбія
  
  
  Місто Нью-Йорк.
  
  
  Або менш важливий третій варіант, можливо, навіть у Огайо.
  
  
  Дилемою для Гарольда Сміта було визначити мету та припинити загрозу до того, як перший ядерний удар територією США призведе Захід до зіткнення з мусульманським світом.
  
  
  Президент Сполучених Штатів наказав винищувачам F-16 національної гвардії "Соколи, що літають" зі 180-ї бомбардувальної групи вилетіти з Толедо, штат Огайо.
  
  
  Літак стартував, вишикувався в кричучу літеру V і полетів на польоті, що голить, по магістралі Огайо і назад, готовий завдати удару, якщо накажуть.
  
  
  Гарольд Сміт сказав президенту: "Ми не можемо знищити це звичайними засобами. Ризик випадання радіоактивних опадів занадто великий".
  
  
  "Ну, я не можу просто дозволити йому врізатися будь-що, чорт забирай. Це гірше, ніж поштова криза".
  
  
  "Це і є поштова криза", – нагадав Сміт. "Він загострився".
  
  
  Голос президента став низьким та наполегливим. "Я не можу не вжити заходів, Сміте. Ти це знаєш".
  
  
  "Мені потрібно більше часу".
  
  
  "Чим я можу допомогти?"
  
  
  "Я вимагаю негайних оновлень про прогрес Кулака".
  
  
  "За останніми повідомленнями, він огинає озеро Ері. Ви ж не думаєте, що він має намір випарувати все озеро, чи не так?"
  
  
  "Це неможливо. Я все ще не можу змиритися з тим, що у них на борту є ядерний пристрій".
  
  
  "Ваші люди сказали, що це радіоактивно".
  
  
  "Радіоактивне - це не ядерне", - сказав Сміт.
  
  
  Синій індикатор контактної лінії почав блимати, і Сміт, вибачившись, вийшов.
  
  
  "Рімо, де ти?" спитав він.
  
  
  "Приблизно в милі за цією штукою або на південь від Далласа, штат Техас - залежно від того, чи ви хочете вірити моїм очам або системі супутникової навігації в цій новій орендованій машині", - стомлено сказав Римо.
  
  
  "У вас у машині є навігаційний комп'ютер?"
  
  
  "Коли це спрацює".
  
  
  "Рімо, ти можеш зняти це і прикріпити до Кулака Аллаха?"
  
  
  "Ви можете сказати мені, що шукати?"
  
  
  "Так".
  
  
  "Із задоволенням", - сказав Римо.
  
  
  "Джихад, брате мій", - сказав Юсеф Гамаль, коли штурвал повернувся перед ним, і прикрашений півмісяцем ніс "Кулака Аллаха" з'їв білу лінію.
  
  
  "Що це ще?" Джихад загарчав, керуючи кермом.
  
  
  "Мені потрібно приготувати воду".
  
  
  "Чому ви не пішли до того, як ми поїхали?"
  
  
  "Нас поквапили. Я не подумав. Не було часу"
  
  
  "Я відмовляюся зупиняти машину тепер, коли я пілот-мученик. Крім того, гальм, як ви знаєте, немає".
  
  
  «Тоді що мені робити?
  
  
  "Мені байдуже, що ви робите", - пробурмотів Джихад Джонс, борючись із кермом.
  
  
  "Тоді я зроблю те, що маю", - сказав Юсеф, розстібаючи ширинку від горла вниз.
  
  
  Коли бризки наповнили кабіну "Кулака Аллаха", Джихад Джонс пробурмотів: "Ви гірші за єврея. Коли ми помремо і потрапимо до раю, не кажіть мені".
  
  
  "Я не буду".
  
  
  "Тоді не роби цього, слабохарактерний".
  
  
  "Мій арабський інструмент все ще більше вашого єгипетського", - похвалився Юсеф, знову застібаючи блискавку.
  
  
  Римо залишився на хвості "Кулака Аллаха", коли той прогриз довгу ділянку магістралі в Огайо. Задні гусениці випльовували гравій та вибивали шматки асфальту.
  
  
  Римо об'їжджав їх, коли F-16 кружляли над головою, низько та загрозливо. З озера Ері віяв вітер, чистий, як свіжа білизна.
  
  
  "Добре, я під'їду до борту, а ви викиньте навігаційну штуковину. Просто переконайтеся, що вона приземлилася цілою".
  
  
  "Я не підведу", - пообіцяв Чіун.
  
  
  "Бо якщо ви його зламаєте, від нього не буде толку, а якщо він зісковзне назад, він марний".
  
  
  "Я не дитина", - пирхнув Чіун.
  
  
  "Тільки не проґав це", - сказав Римо, поступово прискорюючись.
  
  
  Це мало бути легко. Але вони зазнали впливу жорсткого випромінювання, і тепер їхні системи були надчутливими до нього.
  
  
  Римо відчув поколювання в кінчиках пальців, коли тримав кермо рівно.
  
  
  Піднявшись на гігантську задню палубу, що нагадувала задню частину авіаносця, Римо звернув ліворуч і обійшов гігантську машину. Через обертові шини вони здавалися карликами.
  
  
  Чіун висунув одну руку з трубкою з вікна і тримав пакет із інструментами, який Римо витяг з-під капота.
  
  
  Чіун недбало підкинув його. Він відхилився убік і приземлився з дзвоном у вигляді V-подібного вигнутого хвостового оперення.
  
  
  Ламаючись, Римо спостерігав.
  
  
  Посилка не сковзнула. Він узяв мобільний телефон і зателефонував Гарольдові Сміту.
  
  
  "Посилання доставлено, Смітті".
  
  
  "У мене є навігаційний сигнал", - сказав Сміт.
  
  
  "Це не зайняло багато часу".
  
  
  "Я придбав це, коли воно все ще було у вас".
  
  
  "Добре, що нам тепер робити?" - Запитав Римо.
  
  
  "Я домовився про те, щоб по вас приїхав армійський вертоліт".
  
  
  "Куди ми прямуємо?"
  
  
  "Ви залишитеся з Кулаком Аллаха, доки не будете потрібні".
  
  
  "Попався".
  
  
  Гарольд Сміт спостерігав за червоним спалахом на екрані свого комп'ютера. "Кулак Аллаха" зараз перетинав кордон між Огайо та Пенсільванією. Це означало, що ground zero знаходиться не в Огайо. Це зменшило кількість варіантів цілей. Єдине питання полягало в тому, куди вони попрямують, коли магістраль в Огайо вичерпається.
  
  
  "Що ви робите?" Джихад Джонс спитав Юсефа Гамаля.
  
  
  "Я звіряюся з карткою".
  
  
  "Я забороняю це. Я хранитель священної карти".
  
  
  "Прямо зараз ви пілот-мученик. Тому карта повертається до навігатора-мученика".
  
  
  "Я навігатор".
  
  
  "Коли я знову сяду за кермо, так", - сказав Юсеф.
  
  
  "Я забороняю вам дивитися на ціль. Це харам. Особливо такому єврею, як ви".
  
  
  "Я погоджуся не дивитися на мету, якщо ви перестанете називати мене євреєм".
  
  
  Джихад Джонс довго мовчав, киплячи від злості. "Дуже добре", - відрізав він. "Я більше не звинувачуватиму вас як єврея".
  
  
  "Добре".
  
  
  "Гамаль Махур".
  
  
  "Ви теж не можете називати мене верблюжим носом".
  
  
  "Ви цього не обговорювали".
  
  
  "Я думаю, нам слід скористатися маршрутом 6", - сказав Юсеф, змінюючи тему.
  
  
  "Священна карта веліла слідувати за 80".
  
  
  "Шістка теж гарна".
  
  
  "Ми візьмемо вісімдесят".
  
  
  "І я скоро знову сяду за кермо, бо майже моя черга", - сказав Юсеф.
  
  
  "До того часу тримайте свій верблюжий ніс подалі від священної карти".
  
  
  Гарольд Сміт побачив, як червона точка згорнула на шосе 80 на схід, і програма стеження автоматично відобразила нову гістограму оптимальних цілей. Вашингтон, округ Колумбія, ще був можливий. Проте Нью-Йорк виглядав вірогіднішим.
  
  
  Сміт ввів додаткові дані та попросив систему звузити робочий список.
  
  
  Система відповіла тим самим списком. В основному поштові відділення вздовж маршруту та важливі військові об'єкти.
  
  
  Сміт насупився. Обмеження комп'ютера були такими ж, як і за його роботи в Univac. Щоб докопатися до істини, довелося б вдатися до людських міркувань.
  
  
  У гелікоптері "Хьюї" Римо спостерігав, як "Кулак Аллаха" котиться шосе 80, і почував себе безпорадним. Машини поліції штату Пенсільванія прямували за гігантською машиною на шанобливій відстані, на даху пульсували вогні.
  
  
  "Має бути спосіб зупинити цю іграшку-переростка Тонка".
  
  
  "Я згоден", - сказав Чіун.
  
  
  "Але я не можу уявити, що б це могло бути".
  
  
  "За часів Монгольських ханств майстер синандж зіткнувся з такою головоломкою".
  
  
  "У них тоді було щось подібне?"
  
  
  "Ні, але в ті дні були бойові слони".
  
  
  "Так?"
  
  
  "Найкращим із можливих способів".
  
  
  "Я слухаю", - сказав Римо.
  
  
  І, нахилившись під гвинтом, що гуркотить, Майстер Сінанджу щось прошепотів на вухо Римо.
  
  
  "Ви жартуєте!" Римо вибухнув.
  
  
  Гарольд Сміт намагався пояснити главі виконавчої влади, що ймовірність того, що "Кулак Аллаха" був націлений на Нью-Йорк, становить дев'яносто п'ять відсотків.
  
  
  "Ви впевнені?"
  
  
  "Я сказав дев'яносто п'ять", - сказав Сміт, дивуючись рівнем освіти президента.
  
  
  "Що в Нью-Йорку? Чи можуть вони підірвати весь острів?"
  
  
  "Теоретично, так. Говорячи практично, я сумніваюся в цьому. Маю бути конкретна мета. Щось практичне чи символічне".
  
  
  "У Нью-Йорку їх має бути десятки. Уолл-стріт. ООН. Статуя Свободи. Дзвон Свободи. Ні, це Філадельфія, чи не так?"
  
  
  Сміт завмер. Його кістковий мозок раптово перетворився на крижану воду.
  
  
  "Пан президент, це лише обґрунтоване припущення, але я вважаю, що можу постулювати найбільш імовірну мету з нуля".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Та ж мета, яку спочатку намагався знищити Глухий мулла. Мета, через яку проходять телефонні лінії управління повітряним рухом, сигнали телевізійного мовлення та інші найважливіші системи зв'язку. За збігом обставин, це місце, де зараз проживає найненависніший ворог Глухого Муїла".
  
  
  Президент почав ставити запитання, коли Гарольд Сміт відповів на нього за нього.
  
  
  "Я стою на епіцентрі подій".
  
  
  У мечеті в Грінбурзі, штат Огайо, тактичний командир ФБР Метт Брофі розбирався в уламках, доки люди очищали різні приміщення.
  
  
  Мечеть була повною катастрофою, і оскільки це, ймовірно, мало стати остаточним станом кар'єри кожного, не було сенсу церемонитися.
  
  
  У схожій на печеру кімнаті, з якої з гуркотом вилетів гігантський джаггернаут, вони виявили бородатого чоловіка, нижню частину тіла якого було придушено величезними гусеницями, які безжально проїхалися ним.
  
  
  По всій кімнаті стояли великі порожні бочки з наклеєними на них знаками та символами, що попереджали про радіацію.
  
  
  Метт Брофі вирішив, що убезпечити приміщення і забратися до біса - найбезпечніший варіант із можливих. Крах поїзда в кар'єрі - це одне, але стати радіоактивним - зовсім інший вид кар'єрної невдачі.
  
  
  Президент отримав повідомлення упродовж десяти хвилин.
  
  
  "Пан президент, ми дещо знайшли на місці мечеті".
  
  
  "Продовжуйте".
  
  
  "Є тонни сталевих бочок для зберігання ядерних відходів – усі порожні".
  
  
  Гарольд Сміт отримав звістку через кілька хвилин.
  
  
  "Ви впевнені в цих відомостях, пане президенте?" Жорстко запитав Сміт.
  
  
  "Це те, що мені сказали у ФБР".
  
  
  "З цього я можу зробити лише один висновок. Посланці Мухаммеда завантажили "Кулак Аллаха" радіоактивними відходами, фактично перетворивши їх на радіологічну бомбу".
  
  
  "О Боже!" - Простогнав президент. "Наскільки це погано?"
  
  
  "Не так погано, як справжній ядерний пристрій. Вони, без сумніву, набили машину сумішшю радіоактивних відходів та звичайної вибухівки. При детонації результатом буде не справжній атомний вибух, а екологічна катастрофа в обмеженому радіусі".
  
  
  "Це звучить не зовсім добре, Сміт".
  
  
  Це змінює відтінок загрози, але не саму загрозу. Я зв'яжуся з Вами ".
  
  
  Сміт викликав крупний план маршруту на шість миль попереду джаггернаута, що котився, яким був Кулак Аллаха. Система показала йому міст через річку Алегіні на своєму шляху, і він зняв слухавку супутникового зв'язку.
  
  
  Вислухавши, президент сказав: "Вважайте цей міст історією".
  
  
  Я жалкую лише про одне”, - сказав Юсеф, доки пролітали милі.
  
  
  "Мене не хвилюють ваші жаль", - сказав Джихад Джонс.
  
  
  "Я шкодую, що так і не завершив паломництво до Мекки. Але я був надто зайнятий, поширюючи терор".
  
  
  "Я зробив свій хадж, коли був молодий, тому що знав, що помру молодим", - хвалився Джихад.
  
  
  "Я був надто зайнятий вбивством та керуванням таксі", - скаржився Юсеф.
  
  
  "Тебе б у будь-якому разі прогнали чи повісили як невірного, Гамаль Махур".
  
  
  Юсеф проковтнув уїдливу відповідь, що крутилася у нього мовою. Бути названим невірним з верблюжим носом було краще, ніж називатись євреєм. Він щільніше намотав кафію на свій виступаючий ніс.
  
  
  Вони під'їжджали до великого мосту. Вони могли бачити це крізь бризки комах на їхньому гігантському вітровому склі, на якому, на жаль, були відсутні двірники. Воно виглядало досить солідним, щоб умістити їхній автомобіль. Це було полегшенням. На останньому мості було туго.
  
  
  Потім з неба з криком промайнули три винищувачі F-16, випустивши ракети, що димилися, від яких міст підстрибнув і впав на їх здивованих очах.
  
  
  "Злісні антиісламісти зруйнували міст у рай!" Поскаржився Юсеф.
  
  
  "Я бачу це, дурню!"
  
  
  "Що нам робити?"
  
  
  "Ми об'їдемо це", - прогарчав Джихад Джонс, навалюючись всією своєю вагою на колесо.
  
  
  "Кулак Аллаха" почав скреготіти і розгойдуватися під раптовою напругою своєї нової траєкторії.
  
  
  Вертоліт "Хьюї" знижувався до зеленого поля, коли Римо крикнув у стільниковий телефон: "Міст зруйнований. Нам із Чіуном час зайнятися своєю справою".
  
  
  "Не підведіть", - крикнув Сміт у відповідь, перекрикуючи рев гвинта.
  
  
  "Я не можу гарантувати, що це спрацює, але Чіун присягається, що спрацює".
  
  
  Потім вони бігли високою травою, щоб перехопити "Кулак Аллаха", який намагався зісковзнути з шосе на м'яку землю. Це було схоже на сухопутний лінкор - легко рухатися вперед, важко керувати і неможливо повернути назад.
  
  
  "Ну от і все", - сказав Римо з занепокоєнням на обличчі.
  
  
  Вони встали перед бегемотом, встали з обох боків і чекали, готові забратися з дороги так швидко, як тільки могли.
  
  
  Включився "Кулак Аллаха". Його великі передні шини оберталися повільно, з болем. За вітровим склом двоє водіїв витягували верхню частину тіла у напрямку повороту, ніби їхня слабка вага могла допомогти.
  
  
  "Допоможіть мені керувати", - заволав Джихад Джонс.
  
  
  "Я намагаюся", - пробурчав Юсеф. "В який бік?"
  
  
  "Пішли. Ні, інший пішов, дурень!"
  
  
  "Я кермую вліво. Чому колеса не реагують?"
  
  
  Потім на дорозі попереду з'явилися дві постаті.
  
  
  "Джихад, дивися! Це не ті жуки, яких ми розчавили раніше?" Запитав Юсеф.
  
  
  "Забудьте про них. Правте! В ім'я Аллаха, правте!"
  
  
  "Я керма!" – кричав Юсеф, коли піт від боротьби виступив у нього на лобі.
  
  
  Римо розпластався землі. Гігантські шини з дзижчанням наближалися до нього, як великі чорні оглядові колеса.
  
  
  Приготувавшись, Римо спостерігав, як передні шини нависають з нього. Потім, сильно вдаривши ногою, він ударив по великому колесу, використовуючи жорстку гуму, щоб відскочити в безпечне місце.
  
  
  З іншого боку, Майстер Сінанджу виконав такий самий маневр в ідеальній синхронізації.
  
  
  Потім Римо і Чіун відкотилися вбік і закопали в м'яку землю на випадок, якщо станеться найгірше.
  
  
  "Кулак Аллаха" раптово смикнувся, і Юсеф Гамаль і Джихад Джонс, що знаходилися в кабіні, раптово виявили, що їхні обличчя притиснуті до товстого вітрового скла з такою силою, що в них розплющилися носи і вони не могли дихати.
  
  
  Неможливий початок відбуватися
  
  
  Тільки пілот у очікуваному вертольоті бачив це ясно. Кулак Аллаха, здригнувшись і відхилившись від палаючого мосту, якого більше не було, насправді спіткнувся. Спіткнувся так, як спотикається велетень. Спіткнулися, як гора чи лавина.
  
  
  Передні шини зчепилися, задні протектори висунулися і напружилися, і між протистояннями і величезною інерцією багатотонного транспортного засобу щось мало поступитися.
  
  
  "Кулак Аллаха" уткнувся тупим носом у дорогу, підняв задню палубу і в уповільненій зйомці перекинувся з кінця в кінець, щоб зісковзнути в річку, що горить внизу.
  
  
  Це викликало неймовірний фурор, і Римо і Чіун ледь уникли того, щоб промокнути під водоспадом.
  
  
  Коли вибуху не було, вони вибралися з ярів, де сховалися для безпеки.
  
  
  Коли Римо і Чіун повернулися до вертольоту, що чекав, у пілота був приголомшений вираз обличчя, і він запитав: "Що, чорт забирай, сталося?"
  
  
  "Ми відключили його", - сказав Римо.
  
  
  "Зіткнулися?"
  
  
  "Саме так перемагали бойових слонів за часів великих ханів", - гордо сказав Чіун.
  
  
  "Ви можете, якщо знаєте, куди пхати палець ноги", - сказав Римо, ступаючи на борт. "Пішли, у нас є місця, щоб
  
  
  йдіть ".
  
  
  Взявшись за тростину, пілот відірвав гелікоптер від землі і довго і пильно дивився на вируючу воду. На поверхні каламутної річки поряд з мангалом, що горів, який був великим прольотом, лопалися повітряні бульбашки розміром з обручі для гри в Хула-хуп.
  
  
  З милості Аллаха вода ринула потоком.
  
  
  "Ми тонемо, Джихад", - промимрив Юсеф Гамаль.
  
  
  "Це ваша вина".
  
  
  "Це моя вина! Ви були за кермом".
  
  
  "Ви теж були за кермом. Отже, це однаково ваша вина".
  
  
  Вони спробували відкрити люк, але виявили, що він не має внутрішньої ручки. З цієї водяної могили, де світло зменшувалося, не було виходу. Ця думка запала всередину.
  
  
  "Джихад, брате мій, ми йдемо на смерть".
  
  
  "Принаймні це є".
  
  
  "Так принаймні це є".
  
  
  "Але спочатку ми маємо озброїти Кулак Аллаха, щоб померти гідно, наводячи жах на безбожників", - сказав Джихад.
  
  
  "Я вчиню цю велику справу", - сказав Юсеф, простягаючи руку до священної рукоятки.
  
  
  "Ні, я вирішив зробити цю чудову справу".
  
  
  Але коли вони дряпалися і боролися в перевернутій кабіні, вони виявили, що можуть лише зачіпати ручку, що висить над головами.
  
  
  "Тоді я стану на ваші плечі, щоб дістатися до нього", - сказав Джихад.
  
  
  "Ні, ви не встанете на мої арабські плечі. Я стану на вашу єгипетську спину".
  
  
  "Якщо ви не зробите, як я говорю, ніхто не помре, крім нас".
  
  
  Зрештою Юсеф дозволив єгиптянину піднятися на плечі. Рукоятку схопили та повернули. Три рази. Чотири. Безрезультатно.
  
  
  "Що трапилося?" Юсеф зашипів, коли Джихад зістрибнув униз, щоб приєднатися до нього, серед липкої, холодної вогкості, яка тепер доходила їм майже до плечей.
  
  
  "Це не працює. Вода. Проклята вода, без сумніву, зробила механізм постановки на охорону марним".
  
  
  "Тоді загинемо тільки ми", - засмучено сказав Юсеф. "Це жахливо. Я пілот-самогубець-мученик. Я повинен забрати своїх ворогів із собою, або я помру незадоволеним".
  
  
  Ця жахлива думка теж спала мені на думку.
  
  
  Коли вода піднялася до рівня їхніх ротів, Джихад Джонс подивився на Юсефа очима, сповненими болю.
  
  
  "Пам'ятайте, коли ми дістанемося до Раю, я вас не впізнаю".
  
  
  "Коли я дістануся Раю, я особисто вкажу на твою кров хрестоносця будь-кому, хто слухатиме", - виплюнув у відповідь Юсеф.
  
  
  "І я візьму участь у ваших незіпсованих гуріях, крадячи тих, кого зможу".
  
  
  "Коханці свинини!"
  
  
  "Цілуються впоперек!"
  
  
  Глу-глу-блу.
  
  
  Бляпф
  
  
  Розділ 35
  
  
  
  
  Через три дні Римо і Чіун сиділи у своїй кімнаті для медитації на дзвіниці і дивилися телевізор, коли задзвонив телефон.
  
  
  "Я отримав це", - сказав Римо.
  
  
  Це був Гарольд Сміт. "Надійшов звіт про розкриття Глухого мулли", - сказав він.
  
  
  "Що там було написано?"
  
  
  "Патологоанатом ФБР хотів написати "причина невідома", але політичний тиск змусив його вказати певну причину смерті. Він записав це як "синдром струснутої дитини".
  
  
  "Так, перш ніж ми вийшли з мечеті, я взяв голову Глухого мулли в руку і тряс її, поки його мізки не перетворилися на пюре, схоже на молочний коктейль".
  
  
  "Це відбудеться в результаті запуску "Кулака Аллаха"".
  
  
  "Вони вже витягли це з води?"
  
  
  "Інженерний корпус армії все ще працює над цим. Тепер, коли ми знаємо, що це була лише радіологічна бомба, а не справжній термоядерний пристрій, це не таке вже делікатне завдання. EPA має бути в змозі локалізувати будь-який витік радіації".
  
  
  "І все-таки, якби це спрацювало, було б досить погано". "Вони могли б зруйнувати Світовий торговельний центр, завдати шкоди місту, вбити тисячі людей і зробити нижній манхеттен непридатним для життя на десятиліття вперед". За винятком однієї незначної деталі”.
  
  
  "Що це?" - Запитав Римо.
  
  
  "Кулак Аллаха був виміряний. Він був на п'ять футів ширший, ніж можна було пролізти через тунель Лінкольна. Він ніколи не потрапив би на острів".
  
  
  Римо засміявся. Закінчивши, він спитав: "Так звідки у них "Кулак Аллаха"?"
  
  
  "Це був запасний ракетоносець НАСА, який вони переобладнали для цієї мети. Я все ще намагаюся відстежити радіоактивні відходи, якими вони його наповнили, але є багато несумлінних компаній із утилізації відходів, які цілком готові дозволити таким матеріалам потрапити до сумнівних рук за певну ціну".
  
  
  "Схоже, що облава ФБР дісталася кожного Посланника Мухаммеда, що залишився, так що криза улагоджена", - продовжив Сміт.
  
  
  "А як щодо фальшивого Глухого мулли - того, що наодинці?"
  
  
  "Він був готовий відбути термін справжнього Глухого мулли заради справи. Він продовжуватиме користуватися цим привілеєм".
  
  
  "Пошта знову рухається?"
  
  
  "З огляду на поточний стан поштової служби можуть пройти тижні, перш ніж хтось зможе авторитетно відповісти на це питання", - сказав Сміт без сарказму.
  
  
  "Це значною мірою підбиває підсумок, чи не так?"
  
  
  "До наступної кризи", - твердо сказав Сміт.
  
  
  "Все ще страждаєш від обов'язків няні?"
  
  
  "Абіра Гула слід утопити, як непотрібне кошеня", - з гіркотою сказав Сміт.
  
  
  "Думаю, ви не дивитися її інтерв'ю сьогодні ввечері".
  
  
  "Навряд чи".
  
  
  “Тамайо Танака збирається взяти в неї інтерв'ю. Ми з Чіуном плануємо подивитися, бо ми єдині, хто знає, хто насправді білява невірна Абіра”.
  
  
  "Ви можете робити все, що забажаєте", - сказав Гарольд Сміт, вішаючи слухавку.
  
  
  Після того, як Римо повернувся на свій килимок, Чіун запитав: "Імператор Сміт був задоволений?"
  
  
  "Ні слова не сказали про Осака".
  
  
  Чіун кивнув головою. "Тоді наші позиції у безпеці".
  
  
  "Думаю, сьогодні ввечері ми дивимося "Жодних залицянь"".
  
  
  "Одна ніч допустима", - дозволив Чіун.
  
  
  "Тоді все повернеться до того ж старого Woo".
  
  
  "Незрівнянний Ву".
  
  
  "Чомусь я не думаю, що ми говоримо про одне і те ж Ву".
  
  
  Серце Тамайо Танакі шалено билося. До її останнього шансу стати національною залишалося всього десять хвилин, а настінний годинник цокав, як бомба сповільненої дії. У неї був ексклюзив з Абір Гулою, і все, що їй потрібно було зробити, це пообіцяти парі охоронців з ФБР дикий північний танець на ліжку розміру "queen-size" в готелі "Хелмслі Парк Лейн".
  
  
  Які вона ніколи, ніколи не збиралася доставляти. Вона дала обіцянку як Теммі Террілл.
  
  
  Залишившись одна в нью-йоркській студії для інтерв'ю, вона пригладила свою чорну як смола перуку і переконалася, що її розкосі очі відповідають кольору.
  
  
  Технік просунув голову у двері. "Гула тут".
  
  
  "Все готове", - сказала Тамайо. От і все. Все, що їй потрібно було зробити, це не дати цій божевільній відьмі дізнатися її голос, і вона була вдома вільною.
  
  
  Абір Гула, погойдуючись, увійшла до студії у сукні в підлогу кольору Ніл-Грін, яка загрожувала її скромності у трьох критичних точках.
  
  
  Не кажучи ні слова, вона сіла і подивилася на Тамайо своїми злобними орлиними очима.
  
  
  "Я Тамайо", - сказала Теммі, поки технік намагався знайти безпечне місце для кріплення петличного мікрофона Абіра. Її декольте погрожував вирватися на волю при найменшому порушенні, тому він просто поклав його їй на коліна, в той час як Абір потяглася, щоб ущипнути його за сідниці пальцями з чорними нігтями.
  
  
  "Пізніше ми поговоримо про мої жіночі потреби", - сказала вона техніку, що поспішно віддаляється.
  
  
  Потім вона помітила простягнуту руку Тамайо.
  
  
  Вона холоднокровно підняла свій власний, сказавши: "Ви чули чудові новини про Ум Аллаха?"
  
  
  Тамайо посміхалася щосили. "Я хочу почути про неї все", - проворкувала вона, коли режисер почав подавати сигнали. "Але давайте залишимо це для прямого ефіру".
  
  
  У цей момент Абір відпустила руку Тамайо, і раптом вона помітила чорно-сині сліди укусів на великому Тамайо пальці.
  
  
  "Що це?" - Жорстоко запитала вона.
  
  
  "Зачепився великим пальцем за дивну блискавку", - поспішно сказав Тамайо.
  
  
  Раптом Абір вивернув зап'ястя Тамайо, наблизивши поранений палець.
  
  
  "Сліди зубів! Я знаю це. Я залишила такі сліди на безпорадних інструментах обох моїх чоловіків. Звідки вони у тебе? Як вони могли бути у тебе на тілі? Я ніколи не пробував вас. Я ніколи не пробував жодного японського невірного".
  
  
  Одним оком стежачи за сигналом погрози, а іншим - за лампочкою підрахунку, що все ще не горить, Тамайо почала протестувати, коли під яскравим світлом її праве око прийняло свою природну круглу форму.
  
  
  Це не вислизнуло від уваги Абіра Гула, який сказав: "Що в тебе з оком, жінка?"
  
  
  "О, чорт", - сказала Тамайо, хапаючись за обличчя. Коричнева контактна лінза впала їй на коліна, і це змусило Абір Гулу піднятися зі стільця і закопатись у волосся Тамайо.
  
  
  "У вас блакитні очі! І жовте волосся!" Абір зойкнув, зриваючи перуку. "Ти мій невірний!"
  
  
  "І я буду твоїм вірним рабом, якщо ти просто посидиш спокійно досить довго, щоб дати це інтерв'ю", - відчайдушно сказала Тамайо перед тим, як сильна ляпас збила її з стільця.
  
  
  "Ошуканець! Ум Аллах покарає тебе після того, як ти помреш!"
  
  
  Коли загорівся індикатор підрахунку голосів, Абір Гула вже вийшов зі студії і гарячим слідом переслідував ущемленого техніка.
  
  
  Зображення, яке транслюється на всю країну, тривало всього десять секунд. Але Римо і Чіуну вистачило часу, щоб увібрати в себе незабутній образ блондинки Тамайо Танакі, яка намагається насунути на голову свою чорну перуку і одночасно смоктати великий палець.
  
  
  "Такий бізнес", - засміявся Римо, коли Чіун потягнувся до пульта дистанційного керування.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Руйнівник 105: Випалена земля
  
  
  Уоррен Мерфі та Річард Сапір
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  Спочатку ніхто не очікував, що біоміхур лусне.
  
  
  Звичайно, не національна преса, яка звеличувала її як освоєння космосу, що знаходиться в авангарді, людиною - навіть незважаючи на те, що це не було частиною космічної програми.
  
  
  Коли тема космічної програми стала старою новиною, преса вітала її як ідеальний інструмент для вирішення тогочасної глобальної екологічної кризи.
  
  
  Екологічна криза того часу, звичайно, змінювалася від моменту на момент. Іноді він переходив від газети до новин.
  
  
  У той же день на протилежних кінцях континентальної частини Сполучених Штатів BioBubble - триакровий пористий тераріум з термопанового скла, що підтримується забарвленими в білий колір сталевими фермами, - був одночасно проголошений рішенням кризи глобального потепління і відправною точкою для можливого переселення людини на можливе переселення людини на можливе переселення людини.
  
  
  Так стверджували "Нью-Йорк таймс" та "Сан-Франциско Кронікл" відповідно.
  
  
  Через деякий час національна преса почала сприймати це інакше. Навіть із скороченням читацької аудиторії та стрімко зростаючою вартістю газетного паперу, що скорочує кількість сторінок у більшості щоденних видань великих міст, редакторам досі доводилося заповнювати стовпці.
  
  
  Перші червоні проблиски неприємностей з'явилися, коли для підтримки проекту, що провалюється - ніхто в BioBubble Inc. не сказав би, чому він провалювався, просто те, що так і було, - об'єкт відкрили для туристів. Тільки тоді прозвучали перші слова, що бентежили.
  
  
  "Туристи? Хіба БіоПузир не герметично закритий? З повітряними шлюзами?" - запитав репортер на прес-конференції просто неба на майданчику BioBubble, на задньому плані якого мерехтіли зруйновані червонопіщані пагорби Додони, штат Арізона. Відповідно до ранніх прес-релізів, місце було обрано через його подібність з ландшафтом Марса.
  
  
  "Так. Для моделювання кожної екосистеми на нашій тендітній планеті", - сказав директор з інформації BioBubble Inc. Амос Буллі.
  
  
  "Якщо ви впустите туристів, чи це не зруйнує екологічну цілісність BioBubble?" – наполягав другий репортер.
  
  
  “Туристам вхід заборонено. Тільки для того, щоб подивитися. Уявіть собі це як зоопарк, де люди сидять по обидва боки ґрат”.
  
  
  "Що, якщо хтось кине цеглу?"
  
  
  "Скло загартоване і куленепробивне. Але ніхто не був би таким зловмисним", - ханжеськи сказав Булла.
  
  
  Правду кажучи, ніхто не був. Якщо не брати до уваги преси та їх фігуративних каменів, званих фактоїдами.
  
  
  Вийшов потік редакційних статей, які критикують проект через те, що він опустився до рівня наукового Діснейленду. Але чергова хвиля редакційних статей із конкуруючих газет, які наполягають на тому, що наукові дослідження необхідні для того, щоб прокладати нехожі шляхи, тимчасово поклала край цій лінії критики.
  
  
  Потім японський турист з фотоапаратом Nikon і рулоном плівки Fuji Super D Plus зняв наполовину прожовану скоринку піци, що стирчить з компостної купи по інший бік герметичного житла зі стіб зі скла та сталі.
  
  
  Він продав знімок "Нешнл Інкуайрер" за шістдесят тисяч доларів, і "Інкуайрер" помістив його на першій шпальті із заголовком "Біобоббл розкритий". Оскільки "Інкуайрер" тепер був головним джерелом новин для національної преси, "Бостон глоуб" поставилася до цього серйозно та надіслала одного зі своїх фотожурналістів провести розслідування.
  
  
  "На фотографіях чітко видно скоринку від піци у компостній купі", - стверджував журналіст.
  
  
  "Я згоден", - прямо сказав Амос Булла. "Але не наша компостна купа".
  
  
  "На фотографії виразно було видно пофарбовані в білий колір сталеві ферми на передньому плані".
  
  
  "Мистецтво підробка. Біопузир запечатаний вже більше року. Вся їжа вирощується органічним способом, а потім переробляється. У середовищі проживання BioBubble не печуть і не вирощують піцу".
  
  
  "Тоді чому "Інкуайрер" заплатив японському туристові шістдесят тисяч за знімок?"
  
  
  "Продавати газети. Так само, як це робите ви", - парирував директор з інформації BioBubble Inc.
  
  
  Після того, як криза з коржами для піци минула, все на деякий час заспокоїлося. Як реклама. Без реклами туристичний потік скоротився до лінивого, спорадичного струмка.
  
  
  "Нам потрібно збільшити обсяг цієї роботи", - сказав фінансист проекту міжміським телефоном.
  
  
  "Минулого разу все це було майже викинуте з води", - сказав йому Булла. Коли він не спілкувався з пресою, він виконував функції директора проекту - посаду, яка не вимоглива і не критична, оскільки об'єкт, після того, як його опечатали, мав бути самодостатнім.
  
  
  "Чия це була вина?"
  
  
  "Це більше не повториться. Я встановив закон. Наступного разу, коли ми крадькома принесемо піцу, всі теж з'їдять її скоринку. Ми не можемо дозволити собі ще одну проблему з піаром".
  
  
  "Можливо, ми зможемо спровокувати кризу".
  
  
  "Яка криза?" - обережно спитав Булла, думаючи, що я - підставна особа, тому я - падальщик, якщо щось піде не так.
  
  
  "Екологічна криза. Що ще?"
  
  
  Належним чином був випущений урочистий прес-реліз, що попереджає націю і всесвіт загалом про те, що BioBubble, теплиця, що самопідтримується, яка сама по собі була мініатюрною Матір'ю-Землею, таємниче неминуче втрачає кисень.
  
  
  "Це може до певної міри відображати втрату парникових газів, яку нині зазнає наша дорога Мати-Земля", - оголосив Булла.
  
  
  Це було сказано на прес-конференції в Додоні, штат Арізона, на місці будівництва BioBubble, де спекотне сонце робить Купол схожим на потойбічний дорогоцінний камінь.
  
  
  Преса була там у значній кількості. Це був повільний новинний день.
  
  
  "У вас є якісь підстави підозрювати витік?" Було поставлене запитання Булле.
  
  
  "Цілісність біобульбашок гарантована повністю. У середовищі проживання певний дисбаланс атмосфери. Або в одній з екосистем".
  
  
  Хтось поцікавився, чи надлишок метану був у повітрі.
  
  
  "Насправді, це один із газів, що піднімаються. Чому ви питаєте?"
  
  
  "Метан виділяється через кишкові гази. Існує теорія, що викиди метану биками відповідальні за проблему озонового шару", - сказав стрінгер із Mother Jones.
  
  
  "У БіоБабблі всього дюжина корів".
  
  
  "Люди теж пукають. Особливо еко-піонери, які харчуються бобами та тофу".
  
  
  Це було сказано з усією серйозністю, але преса вибухнула хрипким сміхом.
  
  
  Директор BioBubble information не здивувався і не приєднався до веселощів.
  
  
  "Метан - лише один із проблемних висхідних газів", - додав він. "Азот теж росте. Як і вуглекислий газ".
  
  
  "Ви закачуватимете свіжий кисень?"
  
  
  "У жодному разі", - твердо сказав Булла. "Біопухирцеві ущільнення повинні залишатися непошкодженими до закінчення поточного періоду тестування. В іншому випадку експеримент буде забруднений, і нам доведеться починати все спочатку".
  
  
  "Як щодо саботажу?"
  
  
  "Неможливо. Хто в здоровому глузді захоче саботувати порятунок всього людства? Це було б рівнозначно масовому самогубству для космічного корабля "Земля"".
  
  
  Через те, що це був чудовий саундбіт, ніхто більше не ставив запитань Амосу Буллі. Вони кинулися обігравати цим один одного в ефірі чи у пресі.
  
  
  Історія потрапила на останні сторінки, і преса і громадськість забули про біопухирці до наступної кризи: ще одна фотографія, на якій зображені переносні балони, що закачують кисень у герметичний купол.
  
  
  Цього разу історію розкрив фотограф National Enquirer, який працює у BioBubble beat. Виявилося, що їхня перша розповідь розійшлася тиражем у тридцять тисяч екземплярів. "Інкуайрер" хотів зберегти своїх читачів та їхнє житло.
  
  
  Коли "Інкуайрер" опублікував історію з киснем, національна преса вхопилася за неї всіма чотирма ногами.
  
  
  Директор за інформацією Амос Булла ставив нові питання, як людина перед розстрільною командою, що ухиляється від куль. Погано й зовсім негаразд. Його шия продовжувала смикатися.
  
  
  "Чому не було оголошено про це вливання кисню?" його запитали.
  
  
  “Ви, хлопці, майже не висвітлювали наше останнє оголошення. Ми дійшли висновку, що воно не викликало інтересу у преси”.
  
  
  "А як щодо права громадськості знати?"
  
  
  "Тепер вони знають. Ми нічого не приховуємо". Булла розвів м'ясисті долоні у жесті крайньої невинності. Кожна камера зняла слизький блиск його мокрих від поту долонь.
  
  
  "Чи забруднене місце існування?" його запитали.
  
  
  "Ні. Просто збагачена. Залишалося або це, або почати все спочатку. Оскільки кисень - це чистий природний газ, ми вважали за прийнятне ввести свіжий запас. Ви знаєте, він органічний".
  
  
  "Як щодо піци? Ти пропонуєш ще такі?"
  
  
  "Ця історія – обман", - обурено відрізав Булла.
  
  
  Зрештою, репутація BioBubble була заплямована, і як тільки з'явилася перша пляма, преса поспішила додати ще.
  
  
  Вони знайшли багато. фальсифіковані резюме. Вживання наркотиків. Фінансові диверсії.
  
  
  Незважаючи на дощ дискредитації, непереконливі жарти та висміювання у ток-шоу, а також усі спроби виставити БіоПузир як уславлену туристичну пастку, він відмовився луснути. Пожежа залишалася незапаленою так довго, що люди забули про свої очікування.
  
  
  Проект незграбно просувався, і преса перейшла до історії О.Дж. і ніколи не озиралася назад.
  
  
  До тієї ночі, коли БіоПузир перетворився на смердючу, смердючу купу чорнувато-коричневих конструкцій з кремнію і сталі, чий незайманий каркас з білої фарби став чорним і пузирним, як гаряча смола.
  
  
  Ніхто не бачив, як це сталося. Не зовсім. Єдині свідки були скам'янілими від жахливого жару, який перетворив їх на в'язкий міхур зі скла та сталі.
  
  
  Це було після заходу сонця. Туристів не було. І жодної преси.
  
  
  Біоміхур стояв у червоній пустелі, відполірований сріблястим місячним світлом і виглядав так само велично, як дитяча жменька мильних бульбашок. Внутрішнє освітлення було вимкнено. Мешканці - як їх називали - міцно спали, від найменшої співачої пташки до директора проекту Булли в його пересувному будинку за чверть милі звідси.
  
  
  Не спали лише таргани, завезені з багатьох куточків земної кулі для поїдання рослинних відходів. За три роки роботи BioBubble їм вдалося домогтися процвітання, довівши, що вчені, які передбачили, що таргани одного разу успадкують землю, цього разу мали рацію.
  
  
  Таргани повзали по внутрішній стороні загартованого скла, начебто вони були власниками проекту. Вночі вони так і робили. Ніхто не був достатньо хоробрим, щоб залишатися на ногах після відбою.
  
  
  Ніхто не був свідком цієї події, бо нічних відвідувачів було категорично заборонено. Офіційною причиною було надати мешканцям можливість нормально відпочити. Вони лягали спати в сутінках і вставали зі сходом сонця.
  
  
  Неофіційною причиною був нічний час, коли зазвичай прибувала вантажівка громадського харчування.
  
  
  То була неробоча ніч. Не було вантажівки із обслуговуванням.
  
  
  Таким чином, не було жодних свідків, окрім тарганів і жителів прилеглої колонії художників Додона, штат Арізона, деякі з яких пізніше клялися, що бачили розпечений стовп світла, що зірвався з ясного, усипаного зірками неба на найкоротшу частку секунди.
  
  
  Пролунав тріск, подібний до гуркоту грому, що розбудив інших, які також клялися, що бачили промінь світла, коли зрозуміли, що це вірний спосіб отримати інтерв'ю на національному телебаченні. Кілька людей помітили бліду грибову хмару диму, підсвічену місячним світлом, коли вона піднімалася з дна пустелі.
  
  
  Оскільки звук був схожий на гуркіт грому, що супроводжував удар блискавки, ніхто не намагався перевірити біопухир до наступного ранку. Саме тоді було виявлено коричневу купу шлаку зі склоподібного, повторно загартованого скла та сталі, і люди почали розповідати свої історії – правдиві чи ні.
  
  
  Перше, що люди зрозуміли, це те, що грім пішов за ударом блискавки. Він ніколи не передував йому.
  
  
  І ніхто ніколи не чув про блискавку, яка могла б перетворити проект розміром з біобульбашку в шлак, перетворивши всіх його еко-мешканців на підсмалені свинячі відбивні.
  
  
  Цього разу навіть таргани не вижили.
  
  
  Розділ 2
  
  
  
  
  Його звали Римо, і він намагався приготувати печінковий паштет.
  
  
  Проблема в тому, що печінка, включена в меню дня, не хотіла співпрацювати. Їхні власники хотіли зберегти її - переважно у своєму тілі та нормальній життєдіяльності.
  
  
  Римо мав інші плани.
  
  
  Це було просте завдання, як завжди роблять завдання.
  
  
  Ось уже два роки місто Міннеаполіс, штат Міннесота, страждає від тризначної щорічної кількості вбивств, що підживлюється простою математикою торгівлі наркотиками. У процесі він отримав ганебне прізвисько "Грошовий Аполіс".
  
  
  Принаймні так пояснив це роботодавець Римо, доктор Гарольд У. Сміт, коли Римо випалив: "Міннеаполіс?"
  
  
  “Унція креку, який продається за п'ять доларів у Чикаго та інших містах, на вулицях Міннеаполісу коштує двадцять. Це залучило незвичайно велику кількість наркоторговців. Отже, йде війна за контроль над наркотиками”.
  
  
  "Ти хочеш, щоб я опинився у центрі цього?" - Запитав Римо.
  
  
  "Ні. Я хочу, щоб ви нейтралізували наступний раунд гравців. Зростаюче мафіозне угруповання, злочинне сім'ю Д'Амброзія".
  
  
  "Хіба я не пристрелив одного з їхніх солдатів деякий час тому?"
  
  
  "Я не стежу", - сказав Сміт з лимонною байдужістю. "Вони працюють із Сан-Франциско. Але вони бачать можливість у Міннеаполісі. Якщо ми заборонимо їм зараз, Д'Амброзія можуть вирішити залишитися в Сан-Франциско, де місцеві правоохоронні органи зможуть стримувати їх без нашого втручання".
  
  
  "Попався", - сказав Римо, який був у гарному настрої, тому що минуло більше року з того часу, як він отримував просте завдання "вхід і вихід".
  
  
  "Сім'я Д'Амброзія скликає зустріч із місцевим постачальником у готелі Radisson South, розташованому поряд з аеропортом Твін Сітієнс", - продовжив Сміт. "Прослідкуйте, щоб їхня зустріч була відкладена назавжди. Для вас були вжиті заходи, щоб ви приєдналися до обслуговуючого персоналу".
  
  
  "Чому я маю працювати під прикриттям заради простої бійні?" Римо розмірковував уголос.
  
  
  "Звичайна причина – безпека", - сказав Сміт, потім повісив слухавку.
  
  
  Оскільки Римо був у гарному настрої, він не став виривати телефон-автомат в аеропорту Логан. Натомість він вирушив на свій рейс, знаючи, що надефективний Сміт уже забронював йому квиток на найдешевший авіаперевізник, відомий людству.
  
  
  Представившись біля доброзичливої стійки бронювання авіаквитків, Римо сказав: "Я Римо. У вас є квиток для мене?"
  
  
  Клерк подивився на нього на своєму моніторі і запитав: "Рімо Боззон?"
  
  
  "Якщо це те, що тут написано", - сказав Римо, який часто отримував своє прізвище для прикриття людей, не посвячених у курс справи. Більшість свого життя він був Римо Вільямсом. До електричного випорожнення.
  
  
  "Що це було?" - Запитав клерк.
  
  
  "Рімо Бозо. Це я".
  
  
  "Боззоні".
  
  
  "Це теж я", - весело сказав Римо, вивуджуючи навмання права водія і водячи великим пальцем на прізвище.
  
  
  Клерк побачив, що обличчя збігається і таке саме ім'я, тому не став наполягати. "Гарні новини, сер", - радісно сказав він.
  
  
  "У мене є літак, захищений від зіткнень?"
  
  
  "Ні. Ми переводимо тебе до першого класу".
  
  
  Обличчя Римо витяглося. "Ні за що. Запихни мене в карету".
  
  
  "Але в салоні першого класу більше місця для ніг".
  
  
  "Мої ноги просто чудово згинаються".
  
  
  "Це безкоштовно".
  
  
  "Я за це не плачу. Платить мій роботодавець".
  
  
  "Безкоштовні напої", - умовляв клерк.
  
  
  "Я можу дістати дистильовану воду в автобусі. Ми з алкоголем розлучилися мільйон років тому".
  
  
  Тепер Римо зацікавився нудним службовцем служби бронювання.
  
  
  "Що не так із першим класом?"
  
  
  "У стюардес занадто багато вільного часу", - сказав Римо з незворушним обличчям.
  
  
  Продавець подивився на Римо так, начебто Римо був Джоном Уейном Гейсі, який повстав з могили. Римо озирнувся, ніби він був Джоном Вейном, який повстав із могили, щоб жорстоко розправитися зі своїм тезкою.
  
  
  Зрештою, службовець пирхнув і сказав: "У нас немає вільних місць в автобусі. Ви полетите пізнішим рейсом?"
  
  
  "Немає часу. Чи є в цьому терміналі місце, де продають багаж?"
  
  
  "Спробуй пройти через головний вестибюль".
  
  
  "Дуже. Дай мені квиток".
  
  
  З посадковим талоном у руці Римо вирушив до сувенірного магазину, порився в багажі, поки не знайшов коричневу шкіряну сумку з крихітним замком і купив її за допомогою своєї кредитної картки Remo Itri.
  
  
  "Це одна з наших найкращих сумок", - сказав менеджер сувенірного магазину, повертаючи картку та чек.
  
  
  "Мене хвилює тільки замок", - сказав Римо, забираючи висячий замок і крихітну дротяну зв'язку ключів із двома плоскими ключами та виходячи.
  
  
  Менеджер гукнув до Римо. "Сер, що з вашою сумкою?"
  
  
  "Здачу залиште собі", - сказав Римо.
  
  
  Зайшовши до чоловічого туалету, Римо взяв двома пальцями засув висячого замку і почав енергійно терти його. Через мить метал почав стоншуватися і подовжуватися, поки U-подібна форма засуву не стала довшою і тоншою, ніж зазначено в специфікаціях виробника. Коли вона стала досить довгою, щоб виконати свою роботу, Римо просунув кінець у квадратний отвір у язичку блискавки і закріпив її у верхньому положенні пряжкою ременя. Потім він застебнув її з легким клацанням.
  
  
  Розділивши ключі, він засунув один у італійський мокасин на босу ногу, а інший у кишеню коричневих штанів, сподіваючись, що металошукач не спрацює.
  
  
  Цього не сталося.
  
  
  Це вже був добрий день.
  
  
  Рейс у Міннеаполіс мала лише одну затримку. Як зазвичай. Стюардеса з коротким рудуватим волоссям і зеленими очима, схожими на щасливі смарагди, зупинила свій погляд на підтягнутому 160-фунтовому тілі Римо, його тонких зап'ястях і сильних рисах не дуже гарного обличчя і вимовила фразу, яку Римо чув від стюардес більшу частину свого дорослого.
  
  
  "Кава, чай чи я?"
  
  
  Цей чоловік усміхнувся. Багато хто цього не зробив. На обличчях деяких були висловлювання благання чи надії. Інші справді плакали. А одна запам'ятовується знебарвлена блондинка перетворила їхню зустріч у безпомилковий крик про допомогу, встромивши свій ніж для розкриття листів TWA в її пульсуючу яремну вену і пригрозивши позбавити її життя прямо там, у центральному проході, якщо Римо буде досить грубий, щоб відповісти не по-дж .
  
  
  "Я нічого з цього не п'ю", - цього разу сказав Римо.
  
  
  Рудоволоса не приймала відмови. Руді, як давно виявив Римо, рідко приймали.
  
  
  "Але ти не знаєш, яка я на смак", - жалібно сказала вона.
  
  
  "Ти на смак як руда. Я пробувала багато рудих. І сьогодні у мене зовсім буйний блондинистий настрій. Вибач".
  
  
  Не втрачаючи жодної секунди, руда свиснула попелясто-блондинисту стюардесу із задньої частини літака.
  
  
  Вони притулилися одне до одного. Блондинка, що уважно слухала, подивилася на Римо очима, схожими на маленькі блакитні спалахи задоволення, і жваво кивнула.
  
  
  Вони вдерлися назад, руда взяла гору.
  
  
  "Не могли б ви пройти з нами на камбуз першого класу, сер?" спитала вона з привітною ввічливістю.
  
  
  "Чому?" Підозрительно спитав Римо.
  
  
  "Там більше місця".
  
  
  "Для чого?"
  
  
  "Щоб ти стрибнув на Лінетт тут, а я спостерігав".
  
  
  "Ти просто хочеш подивитися?"
  
  
  "Це краще, ніж їхати на моєму вібраторі до Міннеаполісу", - сказала руда зі смиренною щирістю.
  
  
  "На камбузі першого класу мені нічого не потрібно", - сказав Римо, вперто схрестивши свої худі руки.
  
  
  "Ну, я думаю, тобі просто доведеться розправитися з ним тут", - сказала руда білявка з рішучим виглядом. "Принеси мені ковдру, Ліне".
  
  
  "Нічого не вдієш", - сказав Римо, коли блондинка поспішила назад до кормового бункеру.
  
  
  "Сер, наш обов'язок як бортпровідників - задовольняти всі ваші потреби. Ви сказали блондинка. Отже, ви отримуєте блондинку. І це все, - кип'ятився рудий, опускаючись на порожнє сидіння поряд з Римом і простягаючи руку до його блискавки.
  
  
  "Дозволь мені влаштувати тебе зручніше". Саме тоді її загострені пальці натрапили на крихітний замок для багажу, і її блискучий червоний рот склав апетитну букву "О".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Проста обережність", - сказав Римо.
  
  
  "Де ключ?"
  
  
  "У моєму багажі".
  
  
  "О, Боже мій. До теперішнього часу він уже далеко внизу, у вантажному відсіку".
  
  
  "Ти міг би сходити за нею", – запропонував Римо.
  
  
  "Я можу пропустити рейс".
  
  
  "Якщо ти не отримаєш цей ключ, ти безперечно пропустиш шоу".
  
  
  "Не дозволяй літаку злетіти без мене".
  
  
  "Такого ніколи не станеться", - сказав Римо, який спостерігав, як рудоволоса дівчина мчить по проходу, нітрохи не збентежена зламаним каблуком, втраченим при повороті до головного виходу в 2 G's.
  
  
  Коли попеляста блондинка повернулася з пухнастою блакитною ковдрою, Римо зробив невинне обличчя.
  
  
  "Твій друг щойно звільнився".
  
  
  "О! Чи означає це, що він вимкнений?"
  
  
  "Злови мене на зворотному рейсі".
  
  
  "Я буду там".
  
  
  "Але я не буду", - пробурмотів Римо, коли "Боїнг-727" виїхав заднім ходом з воріт і вирулив на злітно-посадкову смугу, а рудоволоса стюардеса в нейлонових панчохах побігла за ними, розмахуючи туфлями-човниками.
  
  
  Коли Римо помахав їй мізинцем, вона по черзі жбурнула свої туфлі в хвостову частину літака.
  
  
  Пізніше блондинка-стюардеса принесла Римо срібну тацю з камбуза.
  
  
  "Я знайшов тобі трохи печінкового паштету".
  
  
  "Не їж цю гидоту".
  
  
  "Джентльменам, які віддають перевагу блондинкам, зазвичай подобається печінковий паштет".
  
  
  "Я тільки сказав, що мені подобаються блондинки, щоб відвадити рудих. Насправді цього тижня мені подобаються брюнетки".
  
  
  "Я зараз повернуся", - сказала блондинка, поспішаючи назад до тренера.
  
  
  Коли вона повернулася з шикарною брюнеткою на буксирі, Римо замкнувся в кімнаті відпочинку першого класу, і жодні побої, погрози чи обіцянки не могли вивести його звідти, поки турбіни літака не запрацювали біля воріт Міннеаполіса.
  
  
  В іншому політ був непоганим, і це наштовхнуло Римо на ідею приготування печінкового паштету.
  
  
  Отже, коли він підкотив візок sterling service до номера 28-A готелю Radisson South у своєму накрохмаленому білому костюмі та шапочці шеф-кухаря Boyardee, зсунутої набік, Римо вже спланувала лінію атаки.
  
  
  Двері відчинилися, і перегодований волохатий мішок у костюмі з акулячої шкіри пробурчав: "Ти той хлопець зі стейками?"
  
  
  "Ні, я шеф-кухар печінкового паштету".
  
  
  "Мені не потрібна твоя печінка", - прогарчав він.
  
  
  "Але я хочу твій", - сказав Римо, вкочуючи візок, незважаючи на всі спроби мішка для волосся перегородити йому дорогу. Мішок з волоссям займав більшу частину дверного отвору, так що він був найбільш спантеличеним людиною в Міннеаполісі, коли Римо раптово опинився в нього за спиною, доводячи візок до скрипучої зупинки.
  
  
  Мішок для волосся обернувся з усіма блискавичними рефлексами дерев'яного тотемного стовпа. Йому знадобилося шість обережних кроків, щоб обійти його повністю.
  
  
  "Я сказав, що нам не потрібна твоя печінка, придурок!" - проревів він.
  
  
  "А я сказав, що хочу твою", - незворушно відповів Римо.
  
  
  На той час чоловіки в поганих костюмах, що щільно облягали, з навислими бровами над злісними очима піднімалися зі своїх місць з войовничим виглядом.
  
  
  "Що це, блядь, таке?" - спитав чорношкірий чоловік, який носив золотий ланцюжок, що з'єднував мочки його вух, ніздрі, соски і, можливо, інші частини його анатомії під білою шовковою сорочкою і білими вініловими брюками, що облягають.
  
  
  "Шеф-кухар із печінковим паштетом", - сказав Римо, знімаючи срібні ковпачки з шести сервірувальних страв.
  
  
  Охоронець підвівся, подивився вниз, тричі дуже повільно моргнув і оголосив дуже очевидне. "Я бачу лише гребаний салат".
  
  
  - Я ще не готував паштет із печінки, - сказав Римо.
  
  
  "Нам нічого не потрібно", - прогарчав охоронець. "Скажіть йому, містере Ді".
  
  
  Містерові Д. було на вигляд усі тридцять, і він сяяв, як двадцятип'ятиватна лампочка. Римо визначив його як головного героя "Д'Амброзії" на сцені. Це зробило хлопця з усіма мережами місцевим постачальником.
  
  
  "Послухайте, ми замовили стейк та лобстера. Ви помилилися номером", - наполягав містер Д.
  
  
  Останній купол з брязкотом опустився, і Римо обернувся, збентежено посміхнувся і сказав: "Ти перший".
  
  
  "Я перший що?"
  
  
  "Спочатку тобі печінковий паштет".
  
  
  "Я не хочу..."
  
  
  Чоловік відчув тупий тиск у животі. Будучи гангстером більшу частину свого короткого життя, він припустив найгірше - що кухар устромив ножа йому в живіт. Це було схоже на удар ножем. Вона проткнула волокнисті стінки черевної порожнини, як ніж, і змусила його легені стиснутись, як це зробив би встромлений ніж.
  
  
  Але коли він глянув униз, його очі були сповнені жаху, містер Д. миттю побачив свою печінку, затиснуту між двома майже не закривавленими пальцями, яка волого випливала через круглу дірку в його сорочці.
  
  
  Печінка підскочила перед обличчям, розгорнулася, як жирний скат манти, і дві руки шеф-кухаря з товстими зап'ястями зобразили щось на зразок престидижитації. Коли печінка шльопнулася на один із підносів, вона перетворилася на багряну пасту.
  
  
  "Це моя..." - сказав покійний містер Ді, коли життя випливало з нього через дірку в його шовковій сорочці за 180 доларів.
  
  
  Не всі мали чітке уявлення про те, що сталося. Не всі навички розуміння були межі. Не з усіма відкоркованими пляшками кьянті, що валялися довкола.
  
  
  Але це були люди, що прийшли з убогих вулиць, і глухого удару одного з них про килим було достатньо, щоб змусити їх потягнутися за різноманітною 9-мм артилерією.
  
  
  Потім Римо почав рухатися.
  
  
  Для його нелюдсько розвинених очей і почуттів п'ятеро чоловіків, що вижили, рухалися як у уповільненій зйомці.
  
  
  Простяглася рука з рукояттю пістолета, і набагато швидша рука Римо вдарила по кісточках пальців, змусивши їх нервувати. Пістолет випав. Поки руки, відчувши порожнечу, хапалися за неї, вільна рука Римо просунула два жорсткі пальці в черевну порожнину чоловіка, знайшла печінку, перевернула її, як товстий складний стейк, і витягла через отвір розміром із четвертинку.
  
  
  Пляска. Він приземлився на листя салату, пурпурову пасту.
  
  
  На той час Римо дістався мафіозі номер три, який розмахував викидним ножем із лезом незаконної довжини. Лезо з клацанням вилетіло з піхов на поясі, і Римо направив лезо так, що воно розпороло піджак власника з акулої шкіри, перш ніж розрізати навпіл його білу сорочку спереду.
  
  
  Голий волохатий живіт чоловіка розкрився, як у усміхненого бородача. І назовні випав нижній відділ кишечника.
  
  
  Римо вивудив пульсуючу печінку з маси внутрішніх органів, що димився, затиснув її двома руками, скачав у кульку і недбало перекинув через плече.
  
  
  Він приземлився ідеально. На той час тугодумні мізки почали усвідомлювати сувору реальність.
  
  
  "Забирайся звідси!" - почав кричати охоронець. "Це влучення!"
  
  
  Римо дозволив йому кричати.
  
  
  Там був лисий хлопець із трьома складками жиру на потилиці. Він намацав свій 9-мм пістолет і підмітав їм кімнату.
  
  
  Римо перестав бути рухомою плямою досить надовго, щоб розібратися з нею.
  
  
  Пістолет вистрілив, потрапивши охоронцю в груди спереду. З отворів ринула кров, у тому числі з його рота, що судомно ковтав, і він повалився вперед, коли Римо накинувся на жирові складки збоку.
  
  
  Ребро долоні Римо доторкнулося до пухких булочок, і голова чоловіка мало не зіскочила з шиї. Вивих зробив його схожим на маріонетку зі зламаною шиєю, і Римо дозволив йому впасти мертве, поки він займався останнім живим бойовиком у кімнаті. Місцевий хлопець обвішаний золотим ланцюгом, як ялинка в альтернативному стилі.
  
  
  Він мав рушницю на колесах - хромований кольт Пітон. Римо звертався з ним за допомогою трюку, який міг зробити будь-яка звичайна людина. Він просто затис барабан пальцями і дозволив чоловікові спробувати натиснути на курок. Курок не натискався. Отже, Римо вирвав пістолет у нього з рук і показав трюк, який не зміг би відпрацювати жодна звичайна людина.
  
  
  Він розніс рушницю на металеві уламки одним сильним натисканням.
  
  
  Громила витріщив очі на хромовані уламки, що падають на килим. "Як ти ...?"
  
  
  "Зробити це?" - підказав Римо, обтрушуючи руки від сталевої стружки.
  
  
  "Так".
  
  
  "Полегше. Я добре її стиснув".
  
  
  "Це сталь, а ти ні".
  
  
  "Я живий, а ти ні", - заперечив Римо.
  
  
  "Ха" відповідало приголомшеному виразу обличчя стрільця, і Римо вказівним пальцем правої руки зачепив мережу із золотих мотузок чоловіка. Він швидко смикнув.
  
  
  Ланцюги були надійно закріплені. Вони ослабли, відриваючи червоні шматочки носа, губ, вух, сосків та пупка.
  
  
  Пупок був особливо добре закріплений. Він дістався останнім, прихопивши із собою золоту сережку в двадцять чотири карати та великий зразок мускулатури пральної дошки.
  
  
  Римо отримав ще один потік внутрішніх органів і зачепив печінку на шляху вниз.
  
  
  Він швидко зібрав печінку мерця, що залишилася, і приготував з неї паштет, яким дуже смачно заповнили сервірувальні страви, що залишилися.
  
  
  Перерахувавши їх, Римо грюкнув у долоні і обвів поглядом кімнату. "Я можу готувати чи що?"
  
  
  І він пішов, насвистуючи.
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  Це був Кванза у Білому домі.
  
  
  Традиційна ялинка стояла на обширному північному лужку Білого дому. Цього року це була дугласова ялина, прикрашена традиційними святковими гірляндами.
  
  
  Для президента Сполучених Штатів було величезним полегшенням, коли Перша леді оголосила, що цього року вони стануть традиційними.
  
  
  "Чи означає це, що на вершині немає зірки Давида?" спитав він, згадуючи одну пам'ятну церемонію запалення ялинки, яку він хотів би перетворити на витіснений спогад. Наприклад, 103 конгрес.
  
  
  "Зірки Давида не буде", - пообіцяла Перша леді наступного дня після Дня подяки, який також відзначався традиційним способом, до полегшення голови виконавчої влади.
  
  
  "Ніяких ляльок качина, ескімоських тотемів чи святих вуду?" спитав президент, зригуючи зі смаком свіжої індички.
  
  
  "Червоні та зелені цибулини, прикрашені срібною мішурою".
  
  
  "Ваші шанувальники подумають, що я наказав вас вбити та замінити клоном", - обережно сказав Президент.
  
  
  "Я хочу відсвяткувати наше четверте Різдво у Білому домі, як це робив Авраам Лінкольн".
  
  
  "Воюєте у громадянській війні?"
  
  
  "Ні", - сказала Перша леді, жуючи суху ніжку індички. "У традиційній, всеамериканській манері".
  
  
  Президент зрозумів, нарешті, що вона говорить серйозно, широко посміхнувся і сказав своїм хрипким арканзаським акцентом: "Я негайно вживу заходів". Він кинувся до дверей, перш ніж синій птах політкоректності зміг сісти на кашемірові плечі Першої леді.
  
  
  "Поки ви цим займаєтеся..." - їдко кинула Перша леді.
  
  
  Президент завмер. "Новий рік?"
  
  
  "Традиційний Новий рік. Подбай про це".
  
  
  "Готово", - сказав Президент, знову розслабляючись. Його рука лежала на дверях. Він зробив паузу, щоб випустити тепле зітхання полегшення, і назавжди пошкодував, що не відчинив двері і не кинувся виконувати свій президентський обов'язок.
  
  
  "Але у проміжках ми робимо Кванза", - сказав Сталевий Голос.
  
  
  Президент розвернувся, ніби йому вистрілили у спину. "Кванзаа? Чорне Різдво!"
  
  
  "Це не Різдво", - м'яко виправила вона. "Різдво 25-го. Новий рік 1 січня. Кванза святкується протягом шести днів між ними. І не кажи "Чорний": скажи "афроцентричний". Це більш правильно".
  
  
  "Хіба в нас раніше не було такої суперечки?" сказав президент глухим голосом та недорікуватістю.
  
  
  "І я дозволив тобі перемогти. Але вибори закінчилися. Ми нічого не втрачаємо, святкуючи Кванзу".
  
  
  "Мені не доведеться носити дашики чи щось ще, чи не так?"
  
  
  "Ні, ми запалюємо свічку на день і проводимо афроцентричні культурні заходи".
  
  
  Президент думав, що це було б не так уже й погано. І вибори були позаду. Що їм було втрачати - крім ще трохи своєї згасаючої гідності?
  
  
  "Я займусь цим".
  
  
  "Ні, зроби це ти", - сказала Перша леді, у її тоні знову з'явилася знайома сталь. Потім вона використала свої ідеальні білі різці, щоб відокремити шматок темного м'яса від кістки.
  
  
  Зачинивши за собою двері, президент був на півдорозі по вистеленому червоним килимом коридору, коли йому здалося, що він почув хрускіт сухої кістки. Він сподівався, що вона не подавилася уламком кістки. Навіть для юриста у жінки, безперечно, були незвичайні апетити.
  
  
  Перша леді не вдавилася. Чи не стегнової кісткою індички. І не угодою з Кванза.
  
  
  І ось на другий день після Різдва президент Сполучених Штатів опинився на фотосесії у Блакитній кімнаті, стоячи перед африканським канделябром під назвою кінора, запалюючи червону свічку, яка, як прошепотіла йому на вухо Перша леді, символізувала основний принцип куджі-чагулія.
  
  
  "Це означає "самовизначення", - додала вона.
  
  
  "Можливо, вам варто запалити цю", - сказав президент, тримаючи в руці довгу запальничку зі свічкою, яка пахла так само, як панківські цигарки, які він курив у дитинстві в Арканзасі.
  
  
  "Усміхнися і запали це", - закликала Перша леді зі своєю сталевою усмішкою. "У такому порядку".
  
  
  Президент підніс полум'я до червоної свічки.
  
  
  "Тепер візьми кубок єдності", - напівголосно сказала вона.
  
  
  Президент задув запальничку та відклав її убік. Він узяв маленький дерев'яний кубок, що стояв на настільному килимку, на якому зі спокійною гідністю лежала кінара.
  
  
  "Я п'ю за єдність", - сказав Президент.
  
  
  Йому в обличчя вдарили спалахи. Президент заглянув у чашку. Напередодні після того, як він запалив зелену свічку єдності, рідина була прозорою. Вода. Тепер вона була червоною.
  
  
  "Що це?" - прошипів він крізь свою застиглу усмішку.
  
  
  "Козляча кров або щось таке", - невизначено сказала Перша леді.
  
  
  "Я не можу пити козлячу кров!"
  
  
  "Якщо ви цього не зробите, ви образите наших африканських виборців".
  
  
  "Нехай один із них вип'є козлиною крові".
  
  
  І, почувши це, преподобний Джуніпер Джекман виступила з натовпу афроамериканських високопосадовців із широкою усмішкою на обличчі і сказала: "Дозвольте мені проінструктувати нашого президента про шляхи мого народу".
  
  
  Перша леді зашипіла, як кішка. Це було помилково прийнято за шипіння парового радіатора і залишилося непоміченим, ніж це насправді було, тоді як чорношкірий національний лідер і кандидат у президенти Джуніпер Джекман, який періодично не відбувся, підніс чашку до губ і залпом осушив її.
  
  
  Коли він знову посміхнувся, його зуби були червоними, як чіпси.
  
  
  "Що я щойно випив?" - прошипів він крізь свою власну версію застиглої політичної посмішки.
  
  
  "Козляча кров", - хором прошепотіли президент і Перша леді.
  
  
  "Ми не використовуємо козячу кров у нашій Кванзі", - сказав Джекман, все ще посміхаючись своєю ало-слоновою посмішкою.
  
  
  "Я імпровізувала", - сказала Перша леді.
  
  
  І президент грюкнув рукою по спині Джекмана, коли спрацювали фотоспалахи, приголомшивши їхні незахищені сітківки.
  
  
  Запитання почалися, коли бавовни стихли.
  
  
  "Пан Президенте. Як ви ставитеся до святкування вашої першої Кванзи?"
  
  
  "Це справді весело!"
  
  
  "У чому значення червоної свічки?" - Запитав інший.
  
  
  Джекман відповів, що у той час як президент звернувся до Першої леді за порадою.
  
  
  "Червона свічка символізує кров африканського народу, пролиту білою людиною-гнобителем", - сказав він.
  
  
  І знову низьке шипіння Першої леді було помилково прийнято за схудлий клапан радіатора.
  
  
  "Зелена свічка символізує нашу чорношкіру молодь та їхнє майбутнє", - продовжив Джекман. "В той час як середня чорна свічка представляє афроамериканців як народ".
  
  
  "Я згоден з усім, що тільки-но сказав преподобний Джекман", - радісно додав президент, радіючи, що зірвався з гачка.
  
  
  "Пан Президенте, вас турбує, що Кванза не має традиційної основи?" - Запитав репортер.
  
  
  "Що ти маєш на увазі?"
  
  
  "Це було розпочато у шістдесятих каліфорнійським студентом-політологом, який зібрав це воєдино на основі африканських свят урожаю, які він спостерігав під час екскурсії".
  
  
  Президент подивився на Першу леді з виразом, який майже говорив: "Це правда?"
  
  
  Перша леді, яка виглядала спантеличеною, незважаючи на свою перлинну посмішку професійного політика, передала м'яч преподобному Джекману.
  
  
  Добрий преподобний виглядав таким же спантеличеним, як і всі присутні в кімнаті, очікуючи дивлячись на президента, який прийняв одне з небагатьох поспішних рішень у своїй політичній кар'єрі. Він просто вигадав відповідь.
  
  
  "Чорт забирай, тоді почалося багато з того, що зараз є культурними іконами. Подивіться на Елвіса. І The Beatles. Задали б ви мені те саме питання, якби ми святкували День "Бітлз" у Білому домі?"
  
  
  Оскільки засоби масової інформації ніколи не цитували репортерів, а лише їхні питання, президент не зміг відповісти. Інший репортер взяв стрибаючий м'яч.
  
  
  "Пан Президент, що ви можете розповісти нам про захід у BioBubble?"
  
  
  "Боже. Ви мене спіймали", - сказав президент своїм найкращим охріняльним голосом. "Ці люди також святкують Кванзаа?"
  
  
  "Ні, пане президент. Екосистема BioBubble була знищена разом з усіма, хто перебував на борту. Це щойно пройшло проводами".
  
  
  Зазвичай червоне обличчя президента стало плоским, як черево мертвої риби. "О, Боже мій", - сказав він тонким, здавленим голосом.
  
  
  "Давайте повернемося до Кванзаа", - швидко сказав преподобний Джекман, відчуваючи, що політична увага ось-ось зміститься з нього.
  
  
  "Зробіть це ви", - заперечив Президент. "Мені потрібно розібратися в цьому".
  
  
  І він залишив Першу леді та преподобну Джуніпер Джекман нести м'яч Кванзаа. Біля дверей він зупинився, щоб підбадьорливо помахати прес-службі Білого дому - і помітив, як Перша леді встромила два нігті в зад Джекмана з такою силою, що опортуністичний преподобний піднявся навшпиньки від болю. Його натягнута посмішка придбала додатковий рум'янець - мабуть, від того, що він прикусив мову, щоб придушити вишукану агонію, яку Перша леді радісно завдавала.
  
  
  Все це залишилося непоміченим пресою.
  
  
  У коридорі Президента зустрів його начальник штабу.
  
  
  "Що це за історія з біопухирцем?" спитав він.
  
  
  "Перші повідомлення уривчасті", - сказав глава адміністрації, йдучи за президентом до Овального кабінету.
  
  
  "Вони завжди такі", - прогарчав виконавчий директор.
  
  
  "У невідому годину цього вечора БіоПузир розплавився в шлак, поховавши всіх усередині".
  
  
  "Саботаж?"
  
  
  "Занадто рано говорити".
  
  
  "Нещасний випадок?"
  
  
  "Уявіть собі BioBubble як гігантський житловий комплекс, усередині якого перебувають лише люди та інші тварини. Вони не використовують газове опалення, електрику або щось ще, що не є природним. Якщо метан усередині не став пальним, ми повинні виключити нещасний випадок".
  
  
  "Що каже НАСА?"
  
  
  "Нічого. Це не їхній проект".
  
  
  Президент виглядав здивованим. "Я думав, це дослідницька станція НАСА".
  
  
  "Поширена помилка. Проект BioBubble фінансується приватними особами. Вони обговорюють тему експериментальної марсіанської колонії заради реклами. Поки що НАСА не виявило серйозного інтересу. Особливо з усіма помилками, пов'язаними з проектом".
  
  
  Охоронець морської піхоти у повній формі відчинив двері до Овального кабінету, і президент увійшов із заклопотаним виразом обличчя.
  
  
  "Мені потрібно декому подзвонити".
  
  
  ДИРЕКТОР ФБР спочатку був дуже люб'язний. "Що я можу для вас зробити, пане Президенте?"
  
  
  "Біобаббл щойно збанкрутував. Я хочу, щоб ви, люди, взялися до цього".
  
  
  "Чи є у вас розвіддані, які вказують на групу бойовиків, міждержавну чи іноземну змову?"
  
  
  "Ні, я не знаю", - зізнався Президент.
  
  
  "Тоді це поза нашою юрисдикцією".
  
  
  "Я прошу вас розібратися в цьому", - наполягав Президент.
  
  
  Голос директора ФБР став дуже тихим та стривоженим. "Пан Президент. Сер. Задумайтесь на хвилинку. Це проблемний проект з факторами, подібними до громади. Він дуже суперечливий. Це в західному штаті, відомому як антиурядове вогнище. І щось спалило його вщент. Ви дійсно хочете, щоб федеральні агенти в синіх" вітрівках ФБР бродили по руїнах, що тліли, для споживання національними ЗМІ?"
  
  
  "Я розумію вашу точку зору", - з нещасним виглядом сказав Президент.
  
  
  "Я знав, що ви це зробите", - відповів директор ФБР, який був досить чемний, щоб дозволити президентові попрощатися, перш ніж повісити слухавку з його млявим обличчям.
  
  
  Потім виконавчий директор зателефонував до директора Центрального розвідувального управління.
  
  
  "У мене на столі попередній звіт, пане президенте", - рішуче сказав директор ЦРУ.
  
  
  "Це було страшенно швидко. Про що там говориться?"
  
  
  "Біобаббл згорів до хрусткої скоринки. Подальші подробиці йдуть".
  
  
  "Це нічим не відрізняється від того, що є в мене!"
  
  
  "Тоді ми, як кажуть, на одній хвилі", - гордо сказав режисер.
  
  
  "Яка ваша оцінка?"
  
  
  "У мене є виклики. Ми підтримуємо зв'язок із нашими активами у цьому районі".
  
  
  "Що це за область?"
  
  
  "Мені подобається називати це космічною областю".
  
  
  "У ЦРУ є космічний відділ?"
  
  
  "Так, сер. Ми знаємо. І як тільки у нас буде чим поділитися, ми зв'яжемося з вами".
  
  
  Президент дозволив своїй подяці просвічувати крізь занепокоєння. "Дайте мені знати якнайшвидше".
  
  
  Повісивши слухавку, він обернувся до свого начальника штабу. "Принаймні хтось там в ударі".
  
  
  Начальник штабу скорчив гримасу. "Я б не повірив у цю нісенітницю про космічний департамент. У ЦРУ так прагнуть виправдати своє існування після холодної війни, що скажуть вам, що у них є відділ Кванза, якщо ви захочете провести розслідування".
  
  
  "Чи була правдою та нісенітниця про те, що Кванза була модою шістдесятих?"
  
  
  "Знайди мене. Я ніколи не чув про Кванза до того, як Перша леді почала говорити про це два роки тому".
  
  
  "Я теж". Президент насупив усе своє одутле обличчя, справляючи ефект випічки булочки з корицею. "Дістайте мені федеральний довідник. Має бути якесь агентство, до якого ми можемо звернутися в подібній ситуації".
  
  
  “Ви впевнені, що ми цього хочемо? BioBubble – осиротіла приватна дрібничка. Ніхто навіть не знає особистості філантропа, який зараз його підтримує”.
  
  
  "Скільки людей загинуло?"
  
  
  "Можливо, тридцять".
  
  
  "І ніхто не знає, як чи чому?"
  
  
  "Це так далеко. Але подейкують про удар блискавки".
  
  
  Президент раптово клацнув пальцями. Його мішкуваті очі спалахнули. "З'єднайте мене з Національною метеорологічною службою. Спробуйте зв'язатися з тим експертом з ураганів, якого завжди показують по телевізору. Схоже, він у цьому розуміється".
  
  
  Через двадцять хвилин доктор Френк Найлс з Національної метеорологічної служби терпляче пояснював голові виконавчої влади, що розряд блискавки, досить потужний, щоб розплавити п'ятдесят тонн скла і сталі і все, що в них знаходиться, був би, за його словами, "ударом блискавки, який ви відчули б у Овальному кабінеті".
  
  
  "Ти кажеш, що це не може бути блискавка".
  
  
  "Ні, якщо тільки біоміхур не був заповнений пропаном і природним газом перед попаданням".
  
  
  "Все натуральне. Жодних добавок. Жодних штучних барвників. Або чогось ще".
  
  
  "І ніякої блискавки".
  
  
  "Люди кажуть, що чули грім".
  
  
  "Я припускаю, що вони чули вибух. Або хвилю атмосферного тиску, яку вони прийняли за грім".
  
  
  "Ви були дуже корисні", - сказав Президент, вішаючи слухавку та виглядаючи серйозним.
  
  
  Знову зателефонувавши до ЦРУ, президент додзвонився до директора.
  
  
  "Я саме збирався підняти трубку", - сказав директор ЦРУ. "Наше джерело у розвідці передбачає природні причини".
  
  
  "Що це означає?"
  
  
  "Нещасний випадок. Витік пропаний або щось таке".
  
  
  "Біопухир не використовує шкідливих хімічних речовин, не більше, ніж тропічний ліс".
  
  
  "Вони також стверджують, що не їдять піцу. Але ходить багато розмов про вантажівки громадського харчування та нічні закуски, які привозять з Додони".
  
  
  "Хто твоє джерело?"
  
  
  "Конфіденційно. Але ми вже використовували цю людину раніше з прийнятними результатами".
  
  
  "Що прийнятно?"
  
  
  "Це послужило джерелом нашої доповіді про голод у Кореї, пане Президенте".
  
  
  "Я отримав це попередження за кілька тижнів до того, як ЦРУ передало його мені. Корея була в розпалі неврожаю, коли почалася повінь. Будь-хто міг передбачити голод", - зазначив виконавчий директор.
  
  
  "ЦРУ не робить прогнозних заяв. Ми підтвердили розвіддані".
  
  
  Знайдіть інші джерела.
  
  
  "Так сер".
  
  
  "Я не думаю, що ці люди знають, що вони роблять", - сказав Президент, повісивши слухавку.
  
  
  "Ви не перший головнокомандувач, який дійшов такого висновку", - сумно сказав начальник штабу.
  
  
  Президент сів за свій стіл, його нещасна голова зависла між бронзовими бюстами Лінкольна та Кеннеді на полиці позаду нього. За недосконалим віконним склом, якому понад сто років, дерево гікорі Ендрю Джексона стогнало під тягарем незайманого снігу.
  
  
  "Давайте подивимося, що кажуть ЗМІ".
  
  
  Взявши пульт дистанційного керування, глава адміністрації увімкнув телевізор в Овальному кабінеті, розташований у шафі з червоного дерева. "Принаймні, це має вибити історію про Кванза з колії", - зітхнув він.
  
  
  "Якщо тільки не з випусків новин зовсім", - сказав президент з полегшенням, що погано приховується, забувши, що попереду ще чотири дні.
  
  
  Президент насупився, коли обличчя та голос, знайомі багатьом американцям, з'явилися на екрані, який показував помилку CNN у правому нижньому кутку.
  
  
  "Зі мною відомий астроном доктор Космо Паган із Центру екзобіологічних досліджень Університету Арізони".
  
  
  Президент США глянув на свого начальника штабу. "Екзо-?"
  
  
  "Я думаю, це означає життя за межами планети".
  
  
  "О".
  
  
  Репортер засунув свій мікрофон CNN у зосереджене обличчя доктора Пегана і запитав: "Доктор Пеган, що катастрофа з Біобаббл означає для космічної програми?"
  
  
  "Це може означати, що хтось там, нагорі, не хоче, щоб ми були там", - сказав доктор Космо Пеган своїм бадьорим, співучим голосом.
  
  
  І президент застогнав, як поранений північний олень.
  
  
  "Ви пропонуєте атаку з космосу?"
  
  
  Доктор Пеган усміхнувся, ніби ідея атаки з космосу була б чудовою річчю та благом для його кар'єри.
  
  
  "Ніхто не може сказати, які форми життя існують у безмежних просторах міжзоряних просторів. Але подумайте про це - мільярди та мільярди зірок, навколо кожної з яких, ймовірно, обертаються планети - трильйони і трильйони світів, дуже схожих на наш. Якщо там , нагорі, є життя, і вони вирішили заявити про свою присутність таким драматичним чином, це раз і назавжди відповість на це споконвічне питання. Чи є розумне життя в космосі?" Лікар Космо Пеган посміхнувся так широко, що його оніксові очі блиснули, як чорні дірки. "Я, наприклад, знаходжу цей розвиток подій дуже життєстверджуючим. І можу тільки сподіватися, що вони завдадуть удару знову".
  
  
  Президент пробурмотів: "Він що, здурів?"
  
  
  "Ми повинні покласти край таким лякаючим розмовам", - стурбовано сказав начальник штабу. "Пам'ятаєте радіопередачу Орсона Уеллса "Війна світів"?"
  
  
  Президент виглядав задумливо спантеличеним. "Ви маєте на увазі фільм Герберта Уеллса, чи не так?"
  
  
  "Це була книга, потім радіопрограма, потім фільм. Радіопрограма вдавала, що марсіани приземлилися і підсмажують дупи по всьому Нью-Джерсі".
  
  
  "Ми повинні з'ясувати, чи реально щось із цього", - вирішив Президент, схоплюючись на ноги.
  
  
  "Сер?"
  
  
  "Якщо марсіани хочуть підсмажити космічну програму, ми повинні вжити контрзаходів".
  
  
  "Які контрзаходи могли б...?"
  
  
  Але незакінчене питання повисло в порожньому повітрі без відповіді. Президент США раптово залишив Овальний кабінет, місце його призначення невідоме.
  
  
  НАВЕРХУ, в спальні Лінкольна, президент плюхнувся на ліжко рожевого дерева в рожево-червоній спальні і дістав вишнево-червоний телефон із тумбочки з вишневого дерева.
  
  
  Це був стандартний апарат компанії el, його поверхня була такою ж гладкою, як червона пластикова накладка. На ньому не було ні циферблату, ні клавіатури. Тільки блискучий червоний приймач, прикріплений до блискучої червоної котушки ізольованого дроту.
  
  
  Поклавши палаючий телефон на коліна, Президент підняв слухавку і підніс її до свого стурбованого обличчя. Його очі були похмурі. Він увімкнув радіо на тумбочці і налаштував його на стару радіостанцію.
  
  
  На протилежному кінці задзвонив телефон, і зараз же сухуватий, лимонний голос промовив: "Так, пане Президенте?"
  
  
  "Катастрофа Біобаббл". Я хочу, щоб ви зайнялися цим”.
  
  
  "У вас є підстави вважати, що її знищення є питанням національної безпеки?" "Все, що я знаю, це те, що великий науковий проект мертвий, і ФБР не чіпатиме його, ЦРУ посилається на неназвані джерела, а Національна метеорологічна служба каже, що це не може бути блискавка".
  
  
  "Пояснення блискавкою абсурдно, я визнаю", - сказав лимонний голос людини, яку президент знав лише як доктора Сміта.
  
  
  "То ти берешся за це завдання?"
  
  
  "Ні, я займуся цим. Яке джерело оцінки ЦРУ?"
  
  
  "Я щойно розмовляв з режисером кілька хвилин тому. Він назвав це природними причинами - хоч би що це означало".
  
  
  "Один момент".
  
  
  Тиша на лінії була ідеальною. Ніяких гудків, клацань чи дзижчання. Це тому, що це була виділена лінія. Закопаний кабель тягнувся з Білого дому до якоїсь невідомої точки, де директор CURE тримав секретне повідомлення. Президент уявлення не мав, куди. Іноді він уявляв собі підвал у забутому притулку від наслідків холодної війни. В інших випадках він уявляв собі темний тринадцятий поверх якогось масивного хмарочоса, в якому не мало бути тринадцятого поверху.
  
  
  Лимонний голос повернувся, і в ньому лунало роздратування. "Переважаючий потік телефонних повідомлень у Ленглі і з нього надходить на різні комерційні гарячі лінії".
  
  
  "Гарячі лінії?"
  
  
  "Гаряча лінія Пророка. Мережа друзів-екстрасенсів".
  
  
  "ЦРУ консультується з екстрасенсами!" – випалив президент.
  
  
  "Вони робили це роками", - сухо сказав Сміт, начебто ніщо з того, що робило ЦРУ, більше ніколи не могло його здивувати.
  
  
  "Я думав, вони залишили цю історію з Зоряною брамою позаду".
  
  
  "Очевидно, ні. Я б не прийняв жодного з їхніх повідомлень за чисту монету".
  
  
  "Подивися на це, Сміт. Доктор Пеган говорить про смертоносні промені з космосу. Я не думаю, що люди на це купляться, але після Дня незалежності та атак на Марс ніколи не знаєш напевно".
  
  
  "В іншому розумні люди прийняли як факт радіопередачу "Війни світів", коли я був молодший. І, згідно з опитуваннями, явна більшість американців вірить у існування літаючих тарілок. Ми повинні припускати найгірше там, де МИ. громадська думка стурбована".
  
  
  "Я вже знаю", - сумно сказав Президент.
  
  
  І лінія обірвалася.
  
  
  Розділ 4
  
  
  
  
  Все виглядало добре для зворотного рейсу до Бостона, поки Римо Вільямсу не довелося скористатися кімнатою відпочинку терміналу і він випадково спустив свій ключ від навісного замку в унітаз.
  
  
  Без проблем, подумав він, клацаючи крихітний висячий замок. У мене є запасний варіант.
  
  
  З якоїсь причини аеропортовий магнометр видав звуковий сигнал, коли Римо пройшов через раму з нержавіючої сталі.
  
  
  "Виверніть кишені", - сказала кароока жінка зі служби безпеки авіакомпанії з каштановим волоссям в елегантній синій уніформі служби безпеки Wackenhut.
  
  
  Римо слухняно поклав два четвертаки і жетон на метро разом зі своїм гаманцем у лоток для покупок. На ньому були біла футболка та коричневі штани, так що про приховану зброю не могло бути й мови.
  
  
  Магнометр запищав із другої спроби. Агент служби безпеки перегородила йому шлях. Її голос став хрипким. Курець.
  
  
  "Вибачте, сер. Мені треба вас обшукати".
  
  
  "Чорта з два", - сказав Римо, піднімаючи свій мокасин лівою рукою і витрушуючи крихітний ключ від висячого замку в гніздо. "Це всього лише ця штука", - сказав він, роблячи третю спробу.
  
  
  Але звуковий сигнал пролунав втретє, і жінка з каштановим волоссям сказала: "Правила авіакомпанії свідчать, що я можу вас обшукати".
  
  
  "Ти маєш на увазі, що тобі доведеться мене обшукувати".
  
  
  "Хочу тебе обшукати", - сказала жінка з каштановим волоссям. "Обшукаю тебе жваво", - додала вона.
  
  
  "Можливо це моя блискавка", - припустив Римо.
  
  
  "Блискавки не реєструються. Інакше такі розумники, як ти, щоразу включали б сигналізацію".
  
  
  "Це має бути цей чортів висячий замок".
  
  
  "Який висячий замок?"
  
  
  І Римо кінчиком пальця підняв язичок блискавки, щоб показати їй. Вона нахилилася, примруживши очі. Римо змусив висячий замок похитуватись у світлі верхнього світла.
  
  
  "Чому в тебе ширинка на висячому замку?" агент служби безпеки поцікавився вголос, простягаючи руку, щоб допомогти Римо з його звивами.
  
  
  "Це довга історія", - сказав Римо, відступаючи назад перед її пальцями.
  
  
  Вона вказала на кімнату з написом "Охорона".
  
  
  "Скажи мені, поки я обшукуватиму тебе з ніг до голови. Тепер марш".
  
  
  "Дивись, це висячий замок. Ось він твій".
  
  
  І Римо з такою силою смикнув замок, що в нього відірвалася блискавка. Обидва впали на тацю.
  
  
  "Правила авіакомпанії вимагають, щоб я заглядав у ваші ящики".
  
  
  "Жодних шансів".
  
  
  "Блискавка з висячим замком. Можливо, ви там щось провозите контрабандою".
  
  
  "Там нічого немає", – запротестував Римо.
  
  
  На обличчі рудоволосої з'явився розчарований вираз, її кулаки вперлися в стрункі стегна.
  
  
  "Цього не повинно бути", – поправив Римо.
  
  
  Руда засяяла.
  
  
  Саме тоді Римо згадав, що в нього в гаманці лежить корисне посвідчення особи, яке якраз підходило для таких ситуацій.
  
  
  "Я з FAA. Дозвольте мені пред'явити своє посвідчення особи".
  
  
  "Дістань все і дай мені подивитися на це при світлі".
  
  
  Римо почав із посвідчення особи і оголосив: "Ви щойно з честю пройшли вибіркову перевірку безпеки. Вітаю".
  
  
  "Я все ще маю тебе обшукати".
  
  
  "Не в цьому житті".
  
  
  Рудоволоса переключила передачу так плавно, як високопродуктивний гоночний автомобіль. "Тоді як щодо побачення?"
  
  
  "Що?"
  
  
  Рудоволоса підійшла ближче, її духи наповнили ніздрі Римо, як пухнаста хмара лаванди, її голос став хрипким. "Побачення. Ти і я. Можливо, номер у готелі, якщо мені пощастить".
  
  
  Можливо, то була абсурдність моменту. Або, можливо, ідея побачення не спадала на думку Римо дуже довгий час, тому що він на мить завагався, перш ніж сказати: "Не можу. Проти правил агентства".
  
  
  "Я йду", - сказала руда, не збиваючись з ритму.
  
  
  "Я не зустрічаюся з безробітними", - сказав Римо, збираючи свої речі і поспішаючи до своїх воріт.
  
  
  Руда спробувала піти за ним. Римо пірнув у чоловічий туалет, балансуючи на унітазі в кабінці, і вислизнув, поки вона рачки заглядала в сусідню кабінку.
  
  
  На борту Римо сидів з відкритим журналом на колінах і довго й уперто думав.
  
  
  Він не міг згадати, коли востаннє ходив на побачення, що підтверджувалося. Він не міг пригадати ім'я чи обличчя своєї останньої справжньої дівчини. Побачення були тим, чим зазвичай займався Римо. Він мав романи. Іноді він спав із жінками для прикриття. Але він ніколи не ходив на побачення.
  
  
  Як на зло, на його рейсі були бортпровідники чоловічої статі. Хоча одна з них продовжувала жадібно дивитися на нього, він не став чіплятися. Особливо після того, як Римо спіймав його, уп'явся в свої коліна, і зробив жест, що перерізав горло.
  
  
  Крім того, він не відбивався від стюардес.
  
  
  Це дало йому час подумати.
  
  
  Римо не ходив на побачення, бо агентства, яке його найняло, не існувало. Не більше, ніж передбачалося, що Римо, патрульний Ньюарка, існує з того холодного дня багато років тому, коли його пристебнули ременями до електричного стільця у в'язниці штату Трентон і смикнули за вимикач.
  
  
  Оголошений мертвим, Римо Вільямс став єдиним найманим убивцею агенції під назвою CURE. Ні людина, ні організація не повинні були існувати, тому що обидва діяли поза законом, порушуючи закони Америки, щоб злочинці, які нехтували Конституцією, перекручуючи її букву та дух у своїх власних злих цілях, не змогли втекти через лазівки США. система правосуддя.
  
  
  CURE був дітищем президента, який давним-давно загинув від кулі найманого вбивці, який зрозумів, що для збереження нації потрібно щось радикальне. Цим рішучим "щось" був Римо Вільямс, який навчався у свого наставника Чіуна давньої бойової дисципліни синанджу, поки не перетворився на ударну силу з однієї людини, анонімну та нестримну. І, отже, малоймовірно, що її схоплять чи вб'ють, що зрадило б Кюре і змусило Америку публічно визнати, що її конституційний уряд не працював. Передбачалося, що тільки Сміт, який звинуватив патрульного Римо Вільямса в злочині, якого той ніколи не скоїв, сам Римо і кожен наступний президент мали знати про Кюре, і нікому не дозволялося публічно пов'язувати себе з іншими.
  
  
  Але хоча це означало, що Римо було одружуватися, ростити дітей чи постійно закохуватися, це означало, що він міг бути світського життя. За умови, що він був обережний.
  
  
  Може, мені варто почати зустрічатися, подумав він. Чому б і ні? У моєму контракті немає нічого, що б говорило, що я не можу. Я просто не можу брати участь.
  
  
  На той час, коли Римо зійшов із літака в аеропорту Логан, він вирішив запросити на побачення наступну привабливу жінку, яку зустріне. Просто подивитися, що вийде.
  
  
  Але не в терміналі. Занадто багато стюардес у формі і без неї. Найменше йому хотілося зустрічатися зі стюардесами. Вони були надто агресивні. Він хотів когось милого. Хтось скромний. Бажано з D-подібними чашками. C-подібні чашки можуть бути прийнятними, якщо у неї дійсно приємна хода. Якщо ні, D-подібні чашки або чашки.
  
  
  Увійшовши на кондомініум, перетворений на церкву з філдстоуна, який він називав будинком, Римо виявив, що кухня внизу порожня, як і кімнати нагорі. Тому він пішов на звук розмірено серця, що б'ється, який могли вловити тільки його вуха, в кімнату для медитації на дзвіниці і повідомив Майстеру Сінанджу про нову сторінку, яку він збирався почати в Новому році.
  
  
  "Мені потрібна пара напередодні Нового року".
  
  
  "Я не рекомендую цього", - сказав Чіун низьким, серйозним голосом, зовсім несхожим на його звичайний схвильований писк.
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Вони викличуть у тебе метеоризм".
  
  
  "Це не той тип побачення, що я маю на увазі", - терпляче пояснив Римо.
  
  
  "Інжиру також слід уникати".
  
  
  "Я не хочу фініків чи інжиру".
  
  
  "Тоді навіщо згадувати про ці плоди у розмові?" — спитав самий смертоносний убивця з тих, що нині живуть.
  
  
  "У нас не було розмови, доки я не увійшов".
  
  
  "І до цього моменту я насолоджувався душевним спокоєм. Але оскільки ти мій прийомний син і ми пов'язані манівцями та заплутаними шляхами, я проігнорую це і вислухаю твої пояснення, хоча я вже вважав їхньою роботою, можливо, божевільного розуму".
  
  
  "Під "побаченням" я маю на увазі побачення з жінкою".
  
  
  При цих словах зморшкувате обличчя Чіуна підвелося, він з переляканим інтересом торкнувся його зморшок. "Ти зустрів жінку?"
  
  
  "Поки що ні. Але я зроблю це".
  
  
  "Звідки ти це знаєш?"
  
  
  "Бо я збираюся тримати вухо гостро у пошуках жінки, яку можна запросити на побачення напередодні Нового року".
  
  
  Майстер синанджу ворухнувся на своєму круглому килимку на підлозі. Тільки знаючий антрополог визнав би в ньому представника алтайської сім'ї, до якої входили тюрки, монголи та корейці. Чіун був корейцем. Народився наприкінці минулого століття, він мав юнацькі карі очі, що випромінювали життєву силу, яка практично гарантувала, що він побачить наступне. На гладкому яйці, яким був його череп, майже не було волосся. Дві хмарки залоскотали кінчики його вух. Клапчик бороди вився на його пергаментному підборідді. Він був останнім корейським майстром синанджу, головою Будинку Сінанджу, лінії вбивць, які захищали фараонів і пап, халіфів і царів, правителів усіх мастей, у безперервному ланцюзі, який тягнувся назад до тонких туманів ранньої людської цивілізації.
  
  
  "Я не розумію цієї концепції, Римо", - сказав він, поправляючи своє золотаве кімоно, шовкові рукави якого на колінах утворили тунель, що приховує його руки від сторонніх поглядів. "Поясни це мені".
  
  
  "Новий рік?"
  
  
  "Ні. Не це. Я повністю розумію західні помилки датування, які наполягають на тому, що рік починається в розпал зими, коли всі нормальні календарі починаються з першої обіцянки весни. Що це за інше датування?"
  
  
  "Ти виводиш жінку у світ і показуєш їй, як добре провести час".
  
  
  "Чому?"
  
  
  Римо загарчав: "Бо вона тобі подобається, а ти подобаєшся їй".
  
  
  "Що тоді?"
  
  
  "Залежить. Іноді ви більше не зустрічаєтеся. В інших випадках ви зустрічаєтеся вічно".
  
  
  "Ти одружишся?"
  
  
  "Таке іноді трапляється", - визнав Римо.
  
  
  "Тобі потрібна дружина?" — спитав Чіун голосом, що зривався.
  
  
  “Не я. Я просто хочу для різноманітності повернутися до нормального способу життя. Подивися, яке це”.
  
  
  "Отже, ти прибереш жінку, яку не знаєш, осиплеш її незаслуженими подарунками та увагою і, можливо, нагодуєш її?"
  
  
  "Щось на зразок цього".
  
  
  "Звідки ти знаєш, що ця жінка підійде, якщо ти ще не бачив її підступного обличчя?"
  
  
  "Я не зустрічатимуся ні з ким, хто не підходить".
  
  
  "Це дивна концепція. Якщо ти бажаєш жінку, чому б не взяти її?"
  
  
  "Я не говорю про секс. Я говорю про дружні стосунки".
  
  
  "Ведуча до чого?"
  
  
  "Секс, я вважаю".
  
  
  "Ага!" - вигукнув Чіун. "То чому б тобі не покінчити з цією істерією на побаченнях і не взяти жінку, яка тобі подобається, насолодитися нею вечір, можливо, два, якщо в неї міцні кістки, кинути її напризволяще, а потім відновити своє нормальне існування?"
  
  
  "Якщо я захочу сексу, то готових стюардес хоч греблю гати".
  
  
  "Тоді я залишаю вас вашим стюардесам, так само, як ви залишаєте мене моїм роздумам", - сказав Чіун, глянувши на одне з великих квадратних вікон, що виходили на приморське містечко Квінсі, штат Массачусетс.
  
  
  "Мені не потрібна стюардеса. Вони просто хочуть залізти на моє дерево. Мені потрібна жінка, з якою я можу поговорити. Та, хто мене розуміє".
  
  
  "Ти можеш поговорити зі мною. Я розумію твої незбагненні шляхи".
  
  
  "Ти не жінка".
  
  
  "Я мудріша за жінку. Я навчив тебе більшому, ніж могла б будь-яка жінка. Яка хвороба вразила твій слабкий розум, що ти шукаєш жінку для спілкування та мудрості, адже жінки сумно відомі своєю повною відсутністю цих якостей?"
  
  
  Римо заходився міряти кроками квадратну кімнату. "Послухай, я вбивця. Я можу з цим жити. Але я хотів би зайнятися чимось більшим у вільний час, ніж боротися з тобою і тренуватися".
  
  
  "Ти спиш?"
  
  
  "Так".
  
  
  "Ти їж?"
  
  
  "Так".
  
  
  "У твоєму житті є я?"
  
  
  "Завжди".
  
  
  "Тому ваші дні сповнені і насичені, а ночі безтурботні. Що принесла б їм жінка?"
  
  
  "Я дам тобі знати, коли почну зустрічатися", - прогарчав Римо.
  
  
  "Якщо ти шукаєш дружину, я допоможу тобі".
  
  
  "Я не шукаю дружину".
  
  
  "Якщо ти шукаєш жінку, я залишу брудні подробиці тобі".
  
  
  "Дякую. Ціную це", - сухо сказав Римо.
  
  
  У цей момент задзвонив телефон на табореті із залізного дерева.
  
  
  Римо схопив його.
  
  
  "Рімо". Це був Гарольд Сміт. Він промовив ім'я Римо з тією ж теплотою, з якою вклав би фразу "Перевірте, будь ласка".
  
  
  Римо відповів тим самим на зворушливі почуття. "Сміт".
  
  
  "Президент попросив мене розібратися у заході BioBubble".
  
  
  "Навіщо турбуватися? Усі знають, що це шахрайство".
  
  
  "Не в цьому її аспекті. Біопузир був знищений раніше цього вечора".
  
  
  "Чим? Зараження тарганами?"
  
  
  "Ні. Невідома сила, яка розплавила її в липке скло та шлакову сталь".
  
  
  Римо моргнув. "Що могло викликати такого роду обвал?"
  
  
  "Це належить з'ясувати вам із Чіуном. Почніть із засновників BioBubble".
  
  
  "Хіба це не чергове м'ясо ФБР?"
  
  
  "ФБР неохоче. І тут є певна терміновість".
  
  
  "Якого роду терміновість?"
  
  
  "Доктор Космо Пеган повідомляє засобам масової інформації, що за колапсом Біопузирка можуть стояти інопланетяни".
  
  
  "Хто б повірив у цю нісенітницю?" - Запитав Римо.
  
  
  "Цілих п'ятдесят відсотків американського народу".
  
  
  "Звідки у тебе ця цифра?"
  
  
  "Згідно з опитуваннями громадської думки, саме стільки американців вірять у НЛО. І як тільки погляди Пеган будуть широко поширені засобами масової інформації, це може стати початком загальнонаціональної паніки".
  
  
  "О", - сказав Римо. "Я думаю, ми їдемо до Арізони".
  
  
  "Будь обережний".
  
  
  "Я залишу свої вуха Спока тут", - сказав Римо, вішаючи слухавку. Він повернувся до Чіуна.
  
  
  "Ти чув?" спитав він.
  
  
  "Так. Але я не зрозумів".
  
  
  "На заході є місце, де вони відтворили всі умови на землі – пустелю, прерію, тропічний ліс – під герметичним склом, щоб вивчати нас самих".
  
  
  Чіун схилив голову набік. "Так?"
  
  
  "Щось розплавило її".
  
  
  "Добре".
  
  
  "Добре?"
  
  
  "Так. Чому щось настільки марне має займати дорогоцінний простір? Чи не надто багато людей вже є? Чи не живуть американці надто близько один до одного і без належної відстані між своїми будинками?"
  
  
  "В Арізоні достатньо місця".
  
  
  "І тепер це ще не все", - сказав Чіун.
  
  
  З цими словами Майстер Сінанджу піднявся зі своєї пози лотоса на підлозі. Він піднявся на ноги в чорних сандалях, як джин, що розростався із золота і смарагду, шовкові складки його традиційного кімоно розправилися, як набридло орігамі. Його руки, що визирали з рукавів, оголювали довгі вигнуті нігті, один з яких був покритий чимось, що могло бути нефритовим наперстом.
  
  
  "Сміт сказав починати з ground zero, тож саме туди ми й прямуємо", - сказав Римо.
  
  
  "Можливо, поки ми будемо в Аризоні, ми відвідаємо твоїх недолугих родичів", - запропонував Чіун.
  
  
  Римо скривився. "Ми на завданні".
  
  
  "Можливо, наша робота приведе нас туди, де живе твій шановний батько".
  
  
  "Не розраховуй на це. Я не збираюся залишатися в Аризоні довше, ніж це абсолютно необхідно".
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Бо це лайнове завдання".
  
  
  "Це щось новеньке?" - Запитав Майстер синанджу.
  
  
  Розділ 5
  
  
  
  
  Ніхто ніколи не бачив нічого подібного. Ніхто ніколи не чув ні про що подібне.
  
  
  Керівник проекту Амос Булла обійшов все ще теплу зону з глазурованого коричневого скла, яка оточувала неіснуючий БіоПузир. Смугасті пагорби з червоного пісковика в Додоні, штат Арізона, спечені на близькій відстані, як Марс без ударних кратерів.
  
  
  "Що могло це зробити? Що, чорт забирай, могло це зробити?" він повторював знову і знову.
  
  
  "Що б це не було, воно виділяло тепло вище 1600 градусів за Цельсієм", - сказав планетолог із Геологічної служби США у сусідньому Флагстаффі.
  
  
  "Звідки ти взяв цю цифру, Халсі?" Вибагливо запитав Булла.
  
  
  "Мене звуть Пульс. Том Пульс". Він штовхав червоний пісок чоботями зі зміїної шкіри, низько насунувши поля свого білого стетсона на примружені від сонця очі. "Ми знаємо температуру плавлення скла та сталі. Ще вище, і ця штука випарувалася б".
  
  
  "Подивися на це, склянка просто витекла, як кленовий сироп".
  
  
  "Ні, містере Булла. Ви стоїте на розплавленому склі".
  
  
  "Направо. З купола".
  
  
  "Ні. Це нове скло. Виготовлено під дією тепла на пісок".
  
  
  "Пісок перетворився на скло", - прохрипів Булла. "Боже мій. Що могло це зробити?"
  
  
  "Джерело тепла від 1500 до 1600 градусів за Цельсієм".
  
  
  "Звідки ти це знаєш?" Вибагливо запитав Булла.
  
  
  "Жодної таємниці. Це температурний діапазон, при якому пісок перетворюється на скло".
  
  
  "Мабуть, це був один пекельний вибух".
  
  
  "Насправді все скло виготовлене з перегрітого піску".
  
  
  "Це так?" Запитав Булла.
  
  
  "Так. Пісок, вапняк і кальцинована сода. Як ти думаєш, звідки взялося скло?"
  
  
  "Я не знаю, розумник. Гадаю, скляні шахти".
  
  
  "Забудь про пісок. Я думаю, ми можемо виключити удар блискавки".
  
  
  "Мабуть, це удар блискавки".
  
  
  "Свідчення говорять про інше. У небі немає хмар, здатних викликати електричну бурю. І в піску немає фульгуритів".
  
  
  "Я бачу це". Потім, взявши себе до рук, Булла додав: "Що "Ні"?"
  
  
  "Фульгурити. Довгі трубки з розплавленого скла зазвичай знаходять у піску, який був підірваний ударом блискавки. Коли електричний заряд потрапляє на пісок, він природним чином проходить металевими доріжками в піску, поки не витратиться. Ці доріжки зливаються в електрично створене скло. Самі по собі вони майже твори мистецтва”.
  
  
  Булла штовхнув ногою червоний пісок. "Я все ще кажу, що це має бути блискавка".
  
  
  Том Пульс повільно похитав головою. Йому платили погодинно. "Блискавка могла пробити дірку в біопухирці", - сказав він. "Це зруйнувало б стільки ж, скільки і розплавило. З того, що я бачу, це зробило спрямоване джерело енергії, коло якого складає приблизно три акри".
  
  
  "Спрямована енергія! Ви хочете сказати, що цей безлад створений людиною?"
  
  
  "Якщо це так, то я ніколи не чув про технологію, яка могла б зосередити таке концентроване пекло на якомусь шматочку планети".
  
  
  "Ти кажеш, як той дурний персонаж Cosmo Pagan"
  
  
  "Ти так кажеш тільки тому, що Пеган проти пілотованих космічних польотів".
  
  
  "Я говорю це, тому що ця людина - ханжеська дупа. Він був тим клоуном, який першим придумав слур-біобондоггл, коли ми відмовилися найняти його як консультанта під час нашої фази на Марсі. Людина закотила істерику, щоб покласти край усім істерикам. Можна подумати, він думав, що йому належать авторські права на все, що пов'язане з Марсом. Нарешті, заткнувся, коли ми відмовилися від участі НАСА і дали зелене світло”.
  
  
  "Я чув, він у дорозі".
  
  
  "Звичайно. Щоб зловтішатися. До біса його. Не підпускайте його близько до цього району", - наказав Булла.
  
  
  "А як щодо федеральної влади?"
  
  
  "Хто йде?"
  
  
  "Можливо, EPA. Можливо, Міністерство оборони".
  
  
  "Навіщо Міністерству оборони знадобилася ця жалюгідна купа шлаку?"
  
  
  "Якщо вони купляться на позакосмічну теорію доктора Пагана, вони будуть тут з включеними дзвонами і лічильниками Гейгера, що заїкаються".
  
  
  Амос Булла глянув на раннє небо. Навіть на око воно здавалося червонуватим. "Не може бути, щоб це зробив промінь із космосу".
  
  
  "Сила була спрямована вниз. Вона виходила згори. В іншому можна тільки здогадуватися".
  
  
  Булла облизав свої м'ясисті губи. "Ми все ще повинні стояти тут так? Беззахисні?"
  
  
  "Чому ні? Дядечко Шугар Ейбл двічі скинув ядерну бомбу на Хіросіму?"
  
  
  Булла моргнув. "Який дядько?"
  
  
  "Військова розмова для США. про А. Хто б це не зробив, він отримав те, що хотів. Ми в безпеці".
  
  
  "Я ненавиджу вас, технарів. Ніколи не використовуй просте слово, коли підійде хитромудре".
  
  
  Том Пульс усміхнувся натягнутою усмішкою, яка казала: подай на мене до суду.
  
  
  Гелікоптери почали трусити мерехтливий червоний горизонт.
  
  
  "Ось вони йдуть", - промимрив Булла. "Я не знаю, що я ненавидітиму більше. ЗМІ або федералів".
  
  
  "У будь-якому випадку, не забудьте по-справжньому дружелюбно посміхнутися, коли вони розкручуватимуть вашу нещасну дупу".
  
  
  Булла скривився. "Ти мені більше подобався, коли говорив як технар, а не як техасець", - промимрив він.
  
  
  Потім він пішов геть, щоб привітати представників ПРЕСИ.
  
  
  ВОНИ ВИСИПАЛИ зі своїх вертольотів, вивантажуючи відеокамери, звукові системи та достатню кількість обладнання, щоб записати кінець світу. Як тільки обладнання було вивантажено, гелікоптери злетіли і почали кружляти над ділянкою, знімаючи з повітря та встановлюючи знімки скляного млинця, який підтримував Амоса Буллу протягом шести жирних, щасливих років.
  
  
  Засоби масової інформації демонстративно ігнорували його, коли він почав пробиратися в їхнє середовище, сподіваючись потиснути один одному руки та завести друзів, перш ніж розпочнеться запис і шляху назад не буде.
  
  
  Ніхто нічого цього не мав.
  
  
  Насправді, вони були настільки холодні, що Булла почав питати, чи не з'явився він на викритті, коли сам був призначений на гаряче місце.
  
  
  "Ми готові до зустрічі з вами", - сказав хтось після того, як камери звалили на плечі, а репортери направили на нього свої мікрофони, ніби перевіряючи його краватку кольору феєрверку на радіоактивність.
  
  
  "Я хотів би зробити коротку заяву", – почав Булла.
  
  
  ЗМІ теж нічого цього не мали.
  
  
  "Що це зробило?" - Запитав репортер.
  
  
  "Якби я міг..." сказав Булла, розмахуючи підготовленою заявою.
  
  
  "Чи вірите ви, як і багато американців, у існування позаземних візитерів?" – перебив інший репортер.
  
  
  Булла відкрив рота, щоб відповісти, і тут у нього виникло третє запитання.
  
  
  "Тебе колись викрадали сірі?"
  
  
  "Сірі?"
  
  
  "Високорозвинені інопланетяни. Подумайте про маленьких зелених чоловічків – тільки вони сірі. Їм подобається проводити медичні експерименти на людях".
  
  
  Булла придушив свій гнів. "У мене є заява", - натягнуто сказав він. "Це займе лише п'ять хвилин".
  
  
  "Надто довго. Нам потрібен звуковий фрагмент. Тридцять секунд або менше. Ти можеш довести це до найгострішої точки?"
  
  
  "Блискавка", - швидко сказав Амос Булла.
  
  
  "Як це?"
  
  
  "Наскільки ми можемо зараз судити, гігантська блискавка вразила Біобаббл. Це був безглуздий нещасний випадок. Ніхто не винен. Нема кого звинувачувати. Давайте просто не втручатимемо в це наші голови та юристів, добре?"
  
  
  "Які докази підтверджують це переконання?"
  
  
  "Фульгурити. Вони розкидані по всій ділянці. Фактично можна сказати, що це один гігантський фульгурит".
  
  
  ЗМІ не змогли спитати, що таке фульгурит, тому Амосу Буллі це зійшло з рук. Не те, щоб він чекав іншого. ЗМІ були не з тих, хто демонструє своє невігластво. Принаймні поки дзижчали камери. Пізніше деякі піддали б сумнів гіпотезу про розряд блискавки. Інші просто повідомили б про це як факт. На той час Булла вже знав би, чи він залишився без роботи чи ні. Так смерділо з самого початку.
  
  
  "Ти відновлюватимеш?" новий голос запитав із глибини зграї.
  
  
  "Це рішення ще не ухвалене", - визнав Булла.
  
  
  "Хто це зробить? Ти?"
  
  
  "Я лише директор проекту".
  
  
  "Чи буде рішення ухвалене таємничим спонсором проекту?"
  
  
  Амос Булла посміхнувся, як йому було наказано.
  
  
  "Вам доведеться спитати містера Загадку. Якщо ви зможете його знайти".
  
  
  Ніхто не сміявся, не хихотів і навіть не посміхався. Вони були смертельно серйозні. Він сподівався на трохи гумору.
  
  
  "Чи буде BioBubble IV оснащений громовідводом?" - спитав хтось.
  
  
  "На це дивляться", – додав Булла.
  
  
  Помилка. Він зрозумів, що це помилка, коли слова злетіли з його губ. Великі комунікатори не вдаються до реклами. Таким чином, ти перекинувся дупою через чайник у кролячу нору.
  
  
  "Сер, чому BioBubble, дослідницька станція вартістю кілька мільйонів доларів, не включила звичайний громовідвід - обережність, якою користується навіть найскромніший будинок-трейлер?"
  
  
  "Звичайне громовідведення не врятувало б "Біобаббл" від гігантського розряду, який прогримів з небес минулої ночі, кажуть наші експерти", - сказав Булла, кинувши через плече погляд "тримай-чортів-рот-на-замку" на Тома Пульса, який тинявся без діла поза зоною досяжності камери.
  
  
  "Отже, ви чекали на удар блискавки?" швидко спитав репортер.
  
  
  "Ні".
  
  
  "Отже, ви були недбалі?" - Запитав інший.
  
  
  "Ніхто не був недбалий!" Булла огризнувся.
  
  
  "Тоді чому майже тридцять добровольців-вчених зараз поховані у склі, як безліч мурах у бурштині?"
  
  
  На це не було відповіді. Не було гарної відповіді, і Амос Булла це знав. Він насилу проковтнув і подумав, чи не відповісти йому на загадковій, недружній до телебачення латині, коли звивистою дорогою проїхав червоний седан Saturn SU і з нього вийшов чоловік із серйозним обличчям, коротким чорним волоссям, у професорських окулярах і з невизначеним виглядом професійного фокусу. . На ньому було вельветове пальто верблюжого кольору поверх цегляно-червоної водолазки.
  
  
  Чоловік став поруч із червоним Сатурном, побачив, що його прибуття залишилося непоміченим, і зачинив задні двері. Звук долинув, але не справив жодного враження. Тому він знову відкрив її і ляснув сильніше.
  
  
  І цього разу голови повернулися. Зітхання вирвалися з повернутих голів, і, ніби засоби масової інформації були посипані чарівним пилом фокусника, вони переключили свою увагу з Амоса Булли на дружню присутність засобів масової інформації, яку вони всі дізналися.
  
  
  "Гей! Це не доктор Пеган?"
  
  
  "Він завжди гарний для уривчастого саундбіту!"
  
  
  Усі кинулися до лікаря Космо Пагану, який прийняв позу у червоного Сатурна. Його швидко оточила підкова репортерів, які направили свої мікрофони та камери в його бік.
  
  
  "Доктор Пеган, що ви можете розповісти нам про цю подію?"
  
  
  "Це робота інопланетян?"
  
  
  "Люди з BioBubble кажуть, що блискавка. Ви можете це спростувати?"
  
  
  "Я ще не досліджував це місце", - сказав доктор Космо Паган тим співучим голосом, який Америка вперше почула у знаменитому спеціальному випуску PBS багато років тому і до якого з того часу поверталася у незліченних спеціальних випусках з науки та астрономії. Він ступив уперед.
  
  
  ЗМІ, що сходилися, різко позадкували, розступаючись, як Червоне море перед Мойсеєм останніх днів.
  
  
  Скляні відеооб'єктиви стежили за доктором Паганом, ніби він був якимсь скляним магнітом. Натовп ЖУРНАЛІСТІВ слідував за ним, як залізна тирса за магнітом.
  
  
  Лікар Пеган підійшов до зовнішніх країв біопухирцевої маси із зосередженим виразом обличчя. Він смоктав незапалену трубку з вересу. На ліктях його вельветового пальта виднілися латки, а аризонський вітер грав його волоссям, як ніжні пальці матері.
  
  
  "Це не робота блискавки", – оголосив він.
  
  
  Слонялися ЖУРНАЛІСТИ стовпилися поруч, немов боячись прогаяти хоч крихту наукової мудрості. Ніхто не ставив запитань. Його взагалі ніхто не допитував. Такою була повага, з якою ставилися до лікаря Космо Пагану.
  
  
  "Відсутність фульгуритів підтверджує це", - додав він.
  
  
  Поза зоною дії мікрофона Амос Булла застогнав про себе.
  
  
  Проходячи далі, доктор Пеган цілеспрямовано розбив скло з тонкими краями під своїми "Хаш Пупсиками", ніби це була льоду, що танула.
  
  
  "Я бачу пухирі, насіння та каміння - те, що виникає, коли нечиста суміш перетворюється на скло".
  
  
  Геолог Том Пульс підійшов до Буллі, і Булла запитав: "У його словах є сенс?"
  
  
  "Не так багато, як вважає преса. Він розкидається термінологією скляного виробництва. Тут це не застосовується".
  
  
  "Чорний колір цікавий", - продовжив доктор Пеган. "Він нагадує мені обсидіан, який являє собою скло, одержуване в інтенсивній природній печі вулканів, що вивергаються".
  
  
  Том Пульс пирхнув. "Арізона не вулканічна".
  
  
  "Але, звісно, жоден вулкан цього не зробив", - задумливо додав доктор Пеган. "Однак коричневий відтінок, який має скло по краях, наводить на роздуми". Потім доктор Пеган повернувся обличчям до камер, що чекали. Він глянув їм у вічі. "Не багато неспеціалістів знають це, але на атомних електростанціях оглядові вікна виготовляються зі спеціального скла, тому що звичайне скло стає коричневим під впливом жорсткого випромінювання".
  
  
  Преса, здавалося, була приголомшена цією заявою.
  
  
  "Причиною цієї події може бути жорстка радіація".
  
  
  Хтось знайшов дар мови і поставив ввічливе запитання. "Доктору Пеган, чи можете ви припустити джерело цього жорсткого випромінювання?"
  
  
  "Існує безліч можливостей. По правді кажучи, їх мільярди та мільярди". Пеган зробила паузу. "Мільярди та мільярди", - повторив він, ніби пробуючи слова на смак. "Вони нескінченні у своїй складності, у своєму багатстві, у своєму чистому подиві".
  
  
  Вийнявши з рота холодну шипшину, Пеган вказав на східний горизонт пагорбів із червоного пісковика.
  
  
  "Менш ніж за п'ятдесят миль у тому напрямку знаходиться метеоритний кратер, куди впав невідомий об'єкт з космосу, видовбавши грубу чашу в твердому камені земної мантії, яка збереглася і донині".
  
  
  "Ви підозрюєте удар метеориту?"
  
  
  "Якщо це місце падіння метеорита, - припустив доктор Космо Пеган, - то воно не схоже на жодний метеоритний удар, коли-небудь зареєстрований людиною".
  
  
  "Отже ви стверджуєте, що це не удар метеорита?" підказав інший репортер.
  
  
  Лікар Пеган повільно похитав головою. "Занадто рано говорити. Протягом багатьох років Тунгуська подія в Сибіру залишалася незбагненною таємницею. Тепер ми думаємо, що знаємо, що комета або скелястий астероїд вибухнули до того, як зіткнулися з нашою крихкою блакитною планетою, знищивши мільйони квадратних кілометрів тундрового лісу. досі нічого подібного не було задокументовано”.
  
  
  "Чи могла це зробити комета?"
  
  
  "Ніхто на Землі не знає. У нас просто немає знань. Ось чому наші зусилля щодо дослідження глибин космосу повинні продовжуватися. Як ми можемо протистояти невідомому, якщо ми не наважилися вийти за межі нашої розрідженої атмосфери, щоб кинути йому виклик?"
  
  
  "Ви хочете сказати, що не знаєте?" - поцікавився проникливіший репортер.
  
  
  Лікар Пеган знизав своїми вельветовими плечима і нічого не відповів.
  
  
  Наприкінці групи Амос Булла кивнув головою. Ця людина знала свою справу. Телебачення, як і радіо, не терпить порожнечі. Вони не стали б транслювати його мовчання. І разом з цим було проникливе питання репортера.
  
  
  "Хлопець приголомшливий", - сказав він із захопленням, що погано приховується. "Геній".
  
  
  Том Пульс насмішкувато пирхнув. "Чорт забирай, поки все, що він зробив, це виклав кілька фактів зі шкільних підручників, навряд чи щось із цього стосується його спеціальності".
  
  
  "То чому ж він знаменитий, а ти ні?"
  
  
  "Камери спрямовані в його бік, не в мій", - сказав Пульс.
  
  
  "У цьому ти маєш рацію".
  
  
  "Поки що він не запропонував нічого корисного, чого б ви не змогли витягнути зі студента "Астрономія 101"".
  
  
  Потім доктор Пеган промовив уривок, який призвів до вечірніх новин.
  
  
  "У цій незрозумілій події не можна виключати прибульців з могутнього космосу. Не тому, що телескоп "Хаббл" кожного другого тижня відкриває нові суперпланети в далеких галактиках. Чи знаєте ви, що вогняні метеорити з Марса десятиліттями падали на Землю, що неслися в нашу сторону Один з них призвів до обвалення планети в Єгипті в 1911 році, вбивши собаку Ми стоїмо в ідеальному наближенні до марсіанського ландшафту Подумайте про чисту іронію, про колосальні шанси того, що шматочок Марса стане плацдармом можливого завоювання людиною Червоної планети. терміну "перший удар".
  
  
  Пеган задумливо затягнувся своєю трубкою і додав: "Я щиро сподіваюся, що BioBubble, незважаючи на його неспокійне минуле, буде відтворено як попередник першої бази людини на Червоній планеті Марсі".
  
  
  Це було все. Засоби масової інформації почали розбирати своє звукове обладнання та прибирати камери. Гелікоптери знизилися у відповідь на виклики по рації і, перезарядившись ще раз, покинули майданчик, як електронна сарана, що дзижчить.
  
  
  Доктор Космо Пеган застрибнув у "Сатурн", що чекав на нього, і відбув, його інтерес до події BioBubble здавався таким же минущим, як і інтерес засобів масової інформації.
  
  
  "Я в це не вірю!" Булла вибухнув.
  
  
  "Що?"
  
  
  "Нікому немає діла".
  
  
  Том Пульс озирнувся на запечатану могилу, яка була Біобабблом, і резюмував це двома словами: "Ніяких тіл".
  
  
  "Сказати ще раз?"
  
  
  "Жодних тіл. Якби у вас були тіла, що стирчать зі скла, вони залишилися б у цій історії до Першого квітня".
  
  
  Булла знизав плечима. "Мені не потрібні трупи. Я хочу, щоб бісові ЗМІ не лізли мені в голову".
  
  
  "Тепер вам доведеться мати справу лише з федералами. І вони не збираються приймати гіпотезу про розряд блискавки".
  
  
  "Пішли вони до біса", - пирхнув Булла.
  
  
  Пульс підняв свій білий стетсон, одягнувши його під зухвалішим кутом, ніж раніше.
  
  
  "Не знаю, хто ти - знедолений або нікчемність. Але історія каже нам, що федеральний уряд значною мірою перемагає в тому, щоб обманювати людей. Я був би готовий до гіршого".
  
  
  Потім Амос Булла відчув, як хтось сильно постукав його по плечу, і холодний голос, від якого він мало не вистрибнув зі шкіри, сказав йому на вухо: "Рімо Кобіалка, Агентство з охорони навколишнього середовища".
  
  
  "Звідки ти взявся?" Булла зашипів, розвертаючись.
  
  
  "Податківці. Вони хочуть отримати відповіді на деякі питання".
  
  
  "Ви щойно розминулися з доктором Космо Паганом", - сказав Булла, вирішивши перевести м'яч на зовсім інший майданчик. "Він сказав, що це були інопланетяни".
  
  
  "Ви в це вірите?" - запитав Римо Кобіалка, який у своїй білій футболці та коричневих штанях-чіносах був так само схожий на слідчого Агентства з охорони навколишнього середовища, як Том Пульс у своєму білому стетсоні та зміїній шкірі. Бутс виглядав як науковий консультант із землетрусів, вулканів та інших земних небезпек.
  
  
  "Я лише прославлений піар-агент. Доктор Паган - всесвітньо відомий експерт", - відповів Булла.
  
  
  "Який одного разу передбачив, що засмічення старих свердловин у Кувейті перетворить Африку на зимову країну чудес", - сказав Римо Кобіалка.
  
  
  "Ну він відхилився від теми. Якщо це в небі, Пеган знає це вздовж і впоперек".
  
  
  "Яка твоя теорія?"
  
  
  "Блискавка".
  
  
  За спиною Булли Пульс повільно похитав головою.
  
  
  "Я хочу з тобою поговорити", - сказав Римо, підхоплюючи Пульса на руки і відкладаючи його убік. як стовп у перукарні.
  
  
  "Ви не можете", - наполягав Булла. "Він найманий консультант. Підзвітний тільки BioBubble Inc."
  
  
  "Скільки ти отримуєш за годину?" Римо спитав пульс.
  
  
  "Сто п'ятдесят".
  
  
  "Непогано. Я плачу п'ятсот. Уперед".
  
  
  "Продано".
  
  
  Вони залишили Амоса Буллу слиною, що бризкає.
  
  
  "Що ви думаєте?" - спитав Римо, підводячи чоловіка ближче до решток біопухирця.
  
  
  "Ти спіймав мене. Це не блискавка. Це не удар метеорита або щось таке. Щось там, нагорі, направило промінь або силу чогось дуже, дуже гарячого на комплекс Біобаббл".
  
  
  "Наскільки жарко?"
  
  
  "Десь між 1400 і 1600 градусами за Цельсієм".
  
  
  "Звідки ти взяв цю цифру?" Римо поцікавився вголос.
  
  
  "Сталь плавиться при температурі від 1400 до 1500 градусів за Цельсієм. Щоб перетворити сирий пісок на скло подібним чином, ви говорите десь у діапазоні від 1400 до 1600. Це структурні компоненти біобульбашок з найвищою температурою плавлення. Звичайно, вона могла б бути і вище ".
  
  
  Римо, насупившись, оглянув місце розкопок.
  
  
  "Яка ставка EPA у цьому?" Вголос поцікавився Pulse.
  
  
  "Біотинг був повний різних середовищ, вірно?"
  
  
  "Так, але..."
  
  
  “EPA стежить за навколишнім середовищем. Щось на зразок шістнадцяти кишенькових середовищ щойно пішло шляхом дронту. Це саме те, за розслідування чого нам платять платники податків”.
  
  
  "Це так?"
  
  
  "Сьогодні це так. Завтра ми, можливо, робитимемо рота в рот колючої морської риби або займатимемося іншими важливими рятувальними роботами".
  
  
  Експерт Геологічної служби США оглянув Римо з голови до ніг, відзначивши його білу футболку, що відбиває світло, і неймовірно товсті зап'ястя, і збирався помітити, що Римо одягнений не зовсім для арізонської спеки, коли з іншого боку біопухирця з'явилося ще більш неймовірне бачення. Стародавній азіат з обличчям, як у мумії, що ожила.
  
  
  "О-о", - пробурмотів Пульс. "Схоже, передова людина у натовпі прихильників гармонійної конвергенції. Мені було цікаво, коли почнуть з'являтися психи з Додони".
  
  
  "Це Чіун", - сказав Римо.
  
  
  "Ти знаєш його?"
  
  
  "Консультант".
  
  
  "Яка у нього спеціальність?"
  
  
  "З'ясовувати речі, які я не можу", - сказав Римо, підходячи до крихітного азіату.
  
  
  Якщо Римо був одягнений для одного сезону, Чіун був одягнений для іншого. Його парчеве кімоно було важким і сильно коливалося під час руху. Жоден із чоловіків не спітнів, що було дивно.
  
  
  - Знайшли щось? - Запитав Римо.
  
  
  "Так. Розплавлене скло та сталь".
  
  
  "Забавно. Я маю на увазі, крім цього".
  
  
  Чіун озирнувся, повіки його повільно стискалися, доки не залишилися видні лише чорні зіниці. "Це зробила жахлива сила, Римо".
  
  
  "Тут сперечатися нема про що".
  
  
  "Той, хто не з цієї землі".
  
  
  На вилицюватому обличчі Римо промайнув інтерес. "Так..."
  
  
  "Це може бути лише одне".
  
  
  "Що це?" - Запитав Римо.
  
  
  "Сонячний дракон".
  
  
  "Сонячний дракон"?
  
  
  "Так, безперечно, сонячний дракон влаштував цей жахливий хаос".
  
  
  "Я знаю, що таке дракон, але не думаю, що чув про сонячний дракон".
  
  
  "Вони рідкісні, але вони з'являються на небесах у важкі часи, передвіщаючи лихо. Я сам бачив трохи за своє життя. Один знаменитий сонячний дракон двічі, на початку мого життя і ще раз зовсім недавно."
  
  
  "Ти бачив дракона?"
  
  
  "Сонячний дракон, який відрізняється від дракона, що повзає суходолом".
  
  
  Том Пульс слухав це так, ніби в них був сповнений сенсу.
  
  
  "Назад", - сказав Римо. "Що таке сонячний дракон?"
  
  
  "Для цього є західне слово. Вкрадено з грецької, звісно".
  
  
  "Так?"
  
  
  "Це слово - "комета"."
  
  
  "Це зробила комета?"
  
  
  "Так. Тому що вони дихають вогнем, як і деякі види наземних драконів. Тільки сонячні дракони дихають вогнем із хвоста, а не з рота".
  
  
  Римо кинув на Чіуна скептичний погляд. - Вогнедишний дракон?
  
  
  Чіун скорчив ображену гримасу. "Невже ніхто не ховається на небесах навіть зараз?"
  
  
  Римо знизав плечима. "Знайди мене".
  
  
  "Він має на увазі Хейла-Боппа", - сказав Пульс, приєднуючись до розмови.
  
  
  "Він робить?"
  
  
  "Комета Хейла-Боппа була видна більшу частину року. Зараз вона знаходиться по інший бік Сонця, але вона все ще там. Кажуть, що коли вона знову з'явиться, її хвіст буде просто чудовим видовищем. Яскравішим і досконалішим, ніж була комета Хаякуте II". .
  
  
  "Воно не ховається за сонцем", - відрізав Чіун. "Воно накинулося на це місце, розтопивши його своїм диханням, що висушує, як попередження жителям Заходу виправитися".
  
  
  "Що такого роблять жителі Заходу, що могло б спантеличити комету?" - Запитав Римо.
  
  
  Чіун задумливо скривив гримасу. Його карі очі цікаво звузилися. "Вони погано поводяться з корейцями, ось що".
  
  
  Римо підняв руки. "Я мав передбачити, що це станеться".
  
  
  "Не переймайся, Римо. Безсумнівно, комета не звернула уваги на твоє існування. Ти в безпеці. Особливо якщо ти покірно залишишся поряд зі мною".
  
  
  "Комети перебувають у мільйонах і мільйонах миль у космосі".
  
  
  "Якщо це правда, то чому їх можна побачити із Землі?" - заперечив Чіун. "Якби вони були так далеко, їх було б неможливо знайти нікому, крім найпильніших очей".
  
  
  "Вони дуже великі і світяться. У цьому немає жодної таємниці".
  
  
  "Так і лігво нерівності називається Лас-Вегас. Це не так вже далеко звідси. Але я не можу його побачити. А ти можеш?"
  
  
  "Ні", - визнав Римо.
  
  
  "Я також не бачу багатоповерхового Бостона, всього за три тисячі миль на схід".
  
  
  "Це через кривизну землі".
  
  
  "Міф. Я дивлюся на всі боки і бачу плоску поверхню. Я дивлюся в небо і не бачу так званої комети, хоча багато хто бачив її вогненний хвіст у небі не так багато тижнів тому. Отже, воно спустилося на землю".
  
  
  "Комети, коли вони проходять надто близько до Сонця, важко побачити", - стверджував Римо.
  
  
  "Це дракони, які живуть на сонці і наважуються карати безбожних. Один із них спікував на це саме місце, сіючи правосуддя".
  
  
  "Це вбило тридцять людей".
  
  
  "Годні люди", - заперечив Чіун. "Хіба вони не були ув'язнені на певний період часу?"
  
  
  "Послухайте, давайте просто залишимо це іншим разом", - роздратовано сказав Римо. "На даний момент все, що ви можете запропонувати, це те, що комета зачепила це місце збоку?"
  
  
  "Так. Не може бути жодних сумнівів".
  
  
  "Відмінно. Увімкніть це до свого звіту. Я збираюся ще трохи озирнутися".
  
  
  Але перш ніж Римо встигло прийняти рішення, сухе повітря пустелі пронизало несамовитий крик з іншого боку плоского силіконового млинця, який раніше був біопухирцем.
  
  
  "Звучить як Булла!" напнуто сказав Том Пульс.
  
  
  Розділ 6
  
  
  
  
  Коли безладно задзвонив службовий телефон вершкового кольору, генерал-майор Ліона Станкевич, не замислюючись, зняла слухавку.
  
  
  У ці дні постійно дзвонила пряма лінія з Кремлем маслянистого кольору, що супроводжується чутками про підготовку змов, путчів і переворотів. Більшість із них були хибними. Зрештою, кому потрібна Росія у її нинішньому стані?
  
  
  "Так?" – перепитав генерал-майор Станкевич.
  
  
  "Генерал, зі Сполучених Штатів надійшло повідомлення про те, що купол для космічних досліджень глибокої ночі перетворився на розплавлений метал".
  
  
  "Так?"
  
  
  "Помовляють про блискавку. Але, на думку наших найкращих учених, жодна блискавка не могла спричинити цю катастрофу".
  
  
  "Так?" - повторив генерал зі смутною нудьгою. Кого хвилювало, що відбувалося в далеких Сполучених Штатах, коли Росія-матінка кришилася, як старий чорний хліб?
  
  
  "Тут є дві школи мислення. Що американці відчувають нову суперзброю руйнівної сили або що якась невідома держава відчуває її на НАС. Цілі, і Вашингтон, природно, звинуватить у цій події нас".
  
  
  "Навіщо їм це робити?"
  
  
  "Це історична реальність взаємин між двома наддержавами".
  
  
  Генерал почав вказувати на те, що Росія – він відмовився вимовляти Співдружність незалежних держав – більше не є наддержавою. Але якщо керівництво наполягало на тому, щоб чіплятися за розбиті ілюзії, хто був директором колишнього КДБ, нині відомого як ФСК чи Федеральна служба безпеки, щоб переконувати його у зворотному?
  
  
  "Я розумію вашу точку зору", - чемно сказав генерал.
  
  
  "Цей ідіот Жириновський виступає НТВ, попереджаючи, що в американців тепер є страшний Еліптикон".
  
  
  "Еліптікону не існує. Жириновський вигадав цю зарозумілість, щоб налякати довірливий Захід".
  
  
  "І тепер він намагається налякати Схід, приписуючи його жахливу міць паліям війни в Пентагоні".
  
  
  Станкевич зітхнув. Він ненавидів старі, заїжджені фрази. Вони свідчили про нездатність дивитися на обличчя геополітичним реаліям. "Що б ви хотіли, щоб я зробив?"
  
  
  "Пошукайте у своїх файлах. Спробуйте з'ясувати, що це може бути за зброю і хто ним управляє".
  
  
  "Шукати в моїх файлах?"
  
  
  "Це перший крок. Як тільки я отримаю ваш звіт, ми видамо директиву до дії".
  
  
  Знизавши плечима, генерал повісив трубку вершкового кольору і зателефонував до свого секретаря.
  
  
  "Нехай усі доступні клерки обшукають усі доступні записи щодо зброї руйнівної сили".
  
  
  "У нас немає зброї в досьє", - кам'яним тоном сказала тупувата секретарка.
  
  
  "Я мав на увазі розвіддані на такому пристрої", - наполегливо відповів генерал-майор Станкевич.
  
  
  "Тоді чому ви не сказали цього насамперед?" Секретар хмикнула, вимикаючись.
  
  
  Відкинувшись на спинку крісла, генерал-майор Станкевич заплющив свої слов'янські зелені очі, згадуючи про той низький стан, до якого він опустився. Якби тільки можна було повернути час назад, він міг би поставити тупу, зухвалу секретарку перед розстрільною командою, і відповіді на його запит були б на його столі до того, як тіло з глухим стукотом упало б на закривавлену цеглу.
  
  
  Але це була Росія кінця двадцятого століття, змучена колишніми сателітами, сили НАТО вторглися в її ближнє зарубіжжя, її чорноморський флот діяв з того, що тепер перетворилося на іноземний порт, її великі міста були захоплені бандитами і капіталістами, її старі бабусі поповнювали мізерні пенсії. продаючи власні ліки на кутах вулиць, тоді як ліниві підлітки пили кока-колу замість домашнього квасу, який тепер важко було знайти, і товстіли на жирній фаст-фуд, а середня тривалість життя чоловіків впала до рівня країн третього світу.
  
  
  Він відкинувся на спинку свого скрипучого крісла і подрімав, щоб розвіяти нудьгу свого становища. Зовні, на колишній площі Дзержинського, а нині площі Луб'янки, рух гудів і ревів монотонною какофонією. Принаймні одна річ не змінилася. Заспокійливі звуки Москви.
  
  
  Відповідь надійшла до середини дня у вигляді манільської папки з грифом "Космічна таємниця". Зберігатиметься вічно.
  
  
  Приймаючи папку, генерал-майор Станкевич насупився. "Космічна таємниця" за старою класифікацією означала максимально можливу таємність.
  
  
  Розв'язавши вицвілу червону стрічку, що закривала папку від сторонніх очей, крім найвищих, він витяг пачку паперів.
  
  
  За імені Зем'ятин погляд Станкевича втратив свій нудний вираз.
  
  
  Фельдмаршал Олексій Земятін був великим старцем Радянської Республіки. Він був із Леніним. Його любив Сталін. Хрущов довіряв йому. Як і Брежнєв. Андропів. І так далі, аж до останнього подиху режиму Черненка.
  
  
  Він був тактичним і стратегічним генієм, який зник з землі близько одинадцяти років тому за обставин, які передбачали причетність ЦРУ - за винятком того, що ЦРУ ніколи б не наважилося його ліквідувати. Особисто Станкевич підозрював історичного злочинця Горбачова у цьому брудному вчинку.
  
  
  У звіті докладно описувався інцидент, що мав місце, коли генерал-майор Станкевич був лише скромним капітаном КДБ. Він згадав, що до нього доходили невиразні чутки. Російську ракетну батарею було нейтралізовано невідомим агентством. Тоді це було замовчувано, і стало відомо лише пізніше. Це були пізніші чутки, які підслухав Станкевич.
  
  
  Цей звіт у його руках пояснив інцидент.
  
  
  Американська суперзброя сконцентрувала жахливу енергію, вивівши з ладу електроніку ракетної батареї. Багато хто загинув жахливою смертю від жорсткого випромінювання невідомого походження.
  
  
  Третя світова війна мало не закінчилася. Тільки спільні зусилля США та СРСР - побачивши цих чотирьох ініціалів до горла Станкевича підкотив грудку ностальгії - запобігли глобальній пожежі.
  
  
  Файл закінчувався відмовою від відповідальності:
  
  
  Якщо така зброя будь-коли знову буде застосована на радянській землі, повинен бути завдано негайного удару у відповідь без консультацій або зволікання.
  
  
  Ці слова вселили в генерал-майора Станкевича крижаний жах.
  
  
  Відповідно до чинних правил ФСК, він був зобов'язаний повідомити про це Кремль.
  
  
  З іншого боку, якби він це зробив, якийсь тупоголовий бюрократ міг би насправді здійснити це, спровокувавши США. контрудар - чи це був зустрічний удар?-з сильно усохлою і спотвореною Росією, безсумнівно, вийде бідна, димна друга.
  
  
  Тяжко проковтнувши, генерал-майор Станкевич зіставив свій обов'язок перед Батьківщиною з бажанням прожити свій звичайний термін життя.
  
  
  Зрештою, інстинкт самозбереження переміг. У директиві чітко обумовлювалися дії, якщо така зброя була спрямована проти СРСР. Цього не було. Воно було спрямоване проти США. Ці два відсутні ініціали, похмуро розмірковував Станкевич, позначали різницю між тим, щоб світ продовжував жити щасливо або перетворився на обвуглену грудочку вугілля.
  
  
  Потім йому на думку спала думка. Що, якщо американці наступного разу спрямують цю зброю на нас?
  
  
  Протягом п'яти хвилин він сформулював свою відповідь.
  
  
  У директиві чітко говорилося СРСР. СРСР більше не було. Тільки СНД, і генерал-майор Станкевич вирішив, що тепер йому подобаються ці неелегантні ініціали, що слабко звучать.
  
  
  "Я громадянин СНД", - сказав він. "Мені подобається бути громадянином СНД. Американці ніколи не нападуть на СНД. Чого ми від цього досягнемо? У нас більше нічого немає".
  
  
  Коли він повторював ці обнадійливі слова знову і знову, як мантру, доки вони не знизили його кров'яний тиск, генерал-майор Станкевич підняв трубку службового телефону вершкового кольору і натиснув кириличну букву К.
  
  
  "Доповідайте", - сказав офіційний голос.
  
  
  "Ми нічого не знайшли".
  
  
  "Це сумно".
  
  
  "Можливо", - обережно сказав Станкевич.
  
  
  "Можливо, що файли КДБ, про які йдеться, були продані за найвищою ціною під час хаосу розпаду".
  
  
  "Я так не думаю", - щиро сказав генерал-майор Станкевич, і холодний піт виступив у нього на лобі. Тому що він сам продав деякі з цих файлів, як і багато його підлеглих. Але лише фотокопії. Він не мав бажання бути розстріляним як зрадник батьківщини, яка перебуває зараз у похилому віці.
  
  
  "Нікому нічого не говори про це", - сказав голос із Кремля.
  
  
  "Так", - сказав генерал-майор Станкевіті, вішаючи слухавку.
  
  
  З полегшенням він зібрав папку з манільського паперу та її вміст і вже збирався зав'язати червону стрічку, перш ніж відправити її назад у картотеку, коли помітив вицвілу лінію на одному кінці стрічки. Відмітка віку. Стрічка знебарвлювалася там, де була зав'язана одного разу раніше. Зав'язувалася та розв'язувалася.
  
  
  Хтось переглядав цей космічний секретний файл протягом одинадцяти років, доки він перебував під замком.
  
  
  Можливо, для цього були вагомі причини. Можливо, ні. Але це наводило на думку, що файл був продубльований - і не генерал-майором Станкевичем, який взяв за правило знайомитися з кожним файлом, перш ніж продавати його копію, - бо хто знав, кого представляли деякі сумнівні учасники торгів?
  
  
  Коли він дзвонив нудній секретарці, щоб та прийшла і повернула файл на належне місце в старих архівах КДБ, у бюрократичному мозку генерал-майора Ієни Станкевич промайнула думка, що леденяла.
  
  
  У кого була копія, і чи може ця копія викликати труднощі у Станкевича та FSK у найближчому майбутньому?
  
  
  Занепокоєння переслідувало його весь залишок робочого дня, доки він не вирушив додому, у свою квартиру прямо за в'язницею на Луб'янці, де було багато імпортної німецької горілки "Горбачевська" - набагато кращої, ніж рідке пійло, що продається у кіосках та на ринках тут, у столиці мертвої і вмираючої імперії, - і заглушив свої невиразні страхи.
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  Вони знайшли Амоса Буллу, який сидів навпочіпки в пилюці з червоного пісковика, затуляючи очі і нечітко кричачи.
  
  
  Нахилившись, Римо схопив його за зап'ястя і підняв на ноги.
  
  
  Булла продовжував кричати, тому Чіун з болісним натиском опустив носок сандалії йому на підйом ноги. Булла затиснув його язик зубами і мало не відкусив його навпіл. Майстер Сінанджу послабив тиск, і Булла перестав вити.
  
  
  "Що з тобою не так, гучноголосий?" Зажадав відповіді Чіун.
  
  
  "Сліпий! Я сліпий!" він бурмотів.
  
  
  "Що трапилося?" - Запитав Римо.
  
  
  "Я нічого не бачу, ідіот!"
  
  
  "До цього".
  
  
  "Це зробив біса прибулець", - голосив Булла. "Він випалив мені очі".
  
  
  "Я дивлюсь у твої очі. Вони все ще у твоїй голові".
  
  
  "Але я нічого не бачу".
  
  
  "Заспокойся", - сказав Римо, натискаючи на іншу ногу Булли, поки не хруснули кістки. "Що ти бачив?"
  
  
  "Він був схожий на марсіаніна", - видихнув Булла. "Стояв до мене спиною. Я підійшов до нього, і він різко розвернувся. У руці у нього був стрижень. Клята штука блиснула переді мною. Я відчув, як у мої очні яблука встромляються розпечені голки". Голос Булли надломився. "Тепер я не бачу своїх пальців перед своїм бідним обличчям".
  
  
  Римо і планетарний геолог Том Пульс обмінялися поглядами, коли Булла помахав руками перед налитими кров'ю очима. У білках було так багато червоного, що блакитність його очей за контрастом здавалася фіолетовою.
  
  
  Пульс безпорадно знизав плечима. "Я не можу поручитися за нього. Ми зустрілися лише сьогодні".
  
  
  Римо глянув у незрячі очі Булли і сказав: "Спробуй закрити їх".
  
  
  "Вони закриті!" Булла наполягав, все свідчить про інше.
  
  
  "Тоді відкрий та закрий їх".
  
  
  Булла зробив. Вони стали ширшими і, по можливості, червонішими.
  
  
  "Є різниця?"
  
  
  "Ні. Я не можу бачити, відкрито чи закрито".
  
  
  "Тримай їх закритими. Просто розслабся. Ми з цим розберемося".
  
  
  Булла почав безцільно ходити кругами, стогнучи і ридаючи.
  
  
  Римо посадив його і опустився поруч із ним навколішки. "Ти сказав марсіанин?" спокійно спитав він.
  
  
  "Так. Це був марсіанин".
  
  
  "Звідки ти знаєш, що то був марсіанин?"
  
  
  "Це було схоже на марсіаніна", - сказав Булла.
  
  
  "Ти знаєш, як виглядає марсіанин?"
  
  
  "Ні. Звичайно, ні. Але він мав людську форму. Був одягнений у стьобаний космічний костюм із квадратним ілюмінатором із чорного скла перед обличчям. Був у рукавичках та черевиках і оглядався так, як старі астронавти "Аполлона" оглядали Місяць. Знаєте, обережно і незграбно одночасно".
  
  
  "Це не робить його марсіаніном", - заявив Римо.
  
  
  "Він точно не був представником преси!" З гіркотою сказав Булла.
  
  
  Римо встав і повернувся обличчям до Майстра синанджа. "Маленький батько, давай ще трохи озирнемося".
  
  
  "Ми з'ясуємо, хто вчинив це брудне діяння", - пропищав Чіун.
  
  
  Римо крикнув Тому Пульсу: "Не спускай з нього очей".
  
  
  "Звичайно".
  
  
  Починаючи, Римо напівголосно звернувся до старого корейця: "Він міг вигадати цю історію".
  
  
  "Чому?"
  
  
  "Щоб відвернути увагу від проекту".
  
  
  Майстер Сінанджу озирнувся на край біопухирця, що мерехтить тепловими хвилями під палючим сонцем Арізони.
  
  
  "Якщо так, то він запізнився".
  
  
  "Не така спека. Ви бачили, як поводилася преса, коли ми під'їхали".
  
  
  "Так. Добре, що ми трималися подалі від їхнього шуму і божевілля. Інакше вони зробили б якусь варварську необачність, наприклад, взяли інтерв'ю у вас, а не у більш гідної людини".
  
  
  "Я не вірю в людей з Марса", - сказав Римо, ступаючи з такою обережністю, що його італійські мокасини не залишили жодного враження на пісках Арізони кольору іржі. Чіун також нічого не потривожив своєю ходою у сандалі.
  
  
  "Хіба Марс не схожий на цей світ?"
  
  
  "Так. Але там, нагорі, немає повітря. Він не може підтримувати життя. Це велика червона пустеля, подібна до цієї".
  
  
  "Якщо жодна людина із Землі ніколи там не була, звідки ти можеш це знати?" - спитав Чіун.
  
  
  "Ми відправили зонди. Вони надіслали відео".
  
  
  "Телевізійні зонди?"
  
  
  "Так".
  
  
  Чіун підняв підборіддя. Його рідка борідка стирчала з-під нижньої губи, як трімотливий струмок диму.
  
  
  "І якби на Вогняній Планеті жили люди, подібні землянам, хіба вони не побачили б наближення цих зондів і не показали б їм оманливі картини посушливих пустель і запустіння, щоб спантеличити підозрілих землян, змусивши їх думати, що там ніхто не жив?" "
  
  
  "Я так не думаю", - сказав Римо, насупившись.
  
  
  Вони натрапили на безліч слідів, які топтали пісковик без будь-якої видимої мети чи напряму. Відбитки були схожі на людські, але без підборів та рифлені для додаткового зчеплення, як у кількох кросівок.
  
  
  Чіун вказав на цю плутанину відбитків вигнутим нефритовим лаком для нігтів, який захищав його вказівний палець правої руки.
  
  
  "Дивись, Римо. Доказ!"
  
  
  "Від чого?"
  
  
  "Що людина з Марса стояла на цьому самому місці".
  
  
  "Все, що я бачу, це відбитки черевиків".
  
  
  "Вивчивши мітки уважніше. Хіба каблуки не складаються з грецької букви Му?"
  
  
  Римо придивився уважніше.
  
  
  "Так, тепер, коли ти звернув на це увагу, протектор є стопкою букв "М". Ну і що?"
  
  
  "Му". Люди з Марса. Очевидно, що марсіани носять черевики марсіанського виробництва”.
  
  
  "Припини. Якби марсіани існували, вони б не рекламували своє існування фірмовими черевиками. Крім того, марсіани не використовують англійський алфавіт".
  
  
  "Отже, ви визнаєте, що марсіани справді існують?" - гордо запитав Чіун.
  
  
  "Ні я не хочу".
  
  
  "Навіть із доказом, вигравіюваним у червоному пилу біля твоїх ніг?"
  
  
  "Послухайте, давайте заарештуємо цього хлопця та з'ясуємо, марсіанин він чи ні".
  
  
  "Я погоджуся з цим. Нехай марсіянин вирішить цю суперечку".
  
  
  "Чудово. Поїхали".
  
  
  Сліди вели через розмитий червоний камінь і пісок, поки, без попередження, просто не зупинилися.
  
  
  "Куди вони поділися?" Запитав Римо, озираючись на всі боки.
  
  
  Чіун насупився. "Вони зупиняються".
  
  
  "Я бачу це. Як це можливо?"
  
  
  "Це просто. Марсіанін сів у свою космічну колісницю в цьому місці і був перенесений назад до своєї рідної пустелі".
  
  
  "Не продається. На ньому не видно слідів від шасі".
  
  
  "Ще один доказ!" - вигукнув Чіун.
  
  
  "Від чого?"
  
  
  "Що марсіани справді існують".
  
  
  "Як?"
  
  
  "Ти не став би шукати сліди їхніх космічних колісниць, якби потай не визнавав їх існування", - пирхнув Чіун.
  
  
  Римо хотів було підняти руки, але передумав і натомість опустився на коліна. - Тут щось не так, - промимрив він.
  
  
  "Це очевидно", - пирхнув Чіун.
  
  
  "Ні. Ця ділянка землі. Поторкай її своїми сандалями".
  
  
  Чіун у порядку експерименту пошкреб червоний пісок.
  
  
  "Вона не зміщується, як сипучий пісок", - сказав він, підібгавши тонкі, як папір, губи.
  
  
  "Так. Це зафіксовано. Наче піщини зацементовані".
  
  
  Досліджуючи її руками, Римо виявив, що пісок у прямокутнику великого розміру на дотик і по текстурі нагадував крупнозернистий наждачний папір, а поза чітко окресленої ділянки він знову ставав пухким і зернистим.
  
  
  "Це неприродно", - сказав Римо.
  
  
  Потім його пальці знайшли кільце під плоским каменем. Це було буквально латунне кільце, за винятком того, що воно було розміром із долоню, а не з палець.
  
  
  Відступивши назад, Римо підняв обручку вгору - і перед ним відкрився довгий прямокутний люк. Люк відкинувся, оголивши порожнину, облицьовану бетоном. Римо глянув униз.
  
  
  "Схоже на секретний тунель. Ось і все для марсіан".
  
  
  "Я нічого не приймаю, поки це не буде доведено чи спростовано", - сухо сказав Чіун.
  
  
  "Пішли", - сказав Римо, стрибаючи в яму.
  
  
  То був тунель. Яскраве сонячне світло висвітлювало його протягом дюжини ярдів, а потім стало так темно, як у тунелях джунглів, якими Римо пробирався за часів свого перебування у В'єтнамі.
  
  
  Вони просувалися через зону світла в тінь, візуальний пурпур у їхніх очах компенсував це, доки вони не змогли бачити тіні та контури. Зрештою деталі тунелю стали помітні так чітко, наче вони були в сірих сутінках.
  
  
  Запахи почали долинати до їхніх чутливих ніздрів.
  
  
  "Я відчуваю запах якоїсь погані", - сказав Римо.
  
  
  "Їжа", - сказав Чіун.
  
  
  "Так. Це теж. Але й хімічний запах теж".
  
  
  "Марсіяни, що ховаються", - припустив Чіун.
  
  
  "Не маючи жодного уявлення про те, як пахне марсіанин, я відмовляюся від цього аргументу".
  
  
  "Отже, я виграю", - сказав Чіун.
  
  
  Тунель повернув під прямим кутом один раз, а потім ще раз. Він безпомилково вів їх у напрямку зруйнованого біопухирця.
  
  
  Після другого повороту простір відкрився, і запах картоплі, салату та інших знайомих продуктів наповнив їх носи. Знайоме гудіння звичайних холодильників змушувало вібрувати нерухоме повітря.
  
  
  Велике темне приміщення було забите знайомими приладами.
  
  
  Римо зупинився і випалив: "Схоже на кухню ресторану".
  
  
  Вони пройшлися серед плит, холодильників та шафок для зберігання м'яса, відкриваючи їх. Вони виявили реберця у пластиковій упаковці, заморожені обіди для телевізора та різноманітні напої у пляшках, включаючи тридцять галонів незбираного молока у холодильнику.
  
  
  "Все ще в коді", - сказав Римо, ставлячи галон на місце і захлопуючи холодильник. Він підійшов до великої чорної плити і ввімкнув конфорку. Спалахнуло блакитне газове полум'я. Витяжка з нержавіючої сталі збирає тепло і газ, що відходить.
  
  
  "Це марсіанська секретна база", - сказав Чіун.
  
  
  "Продовольче звалище?" Недовірливо перепитав Римо. "Перестань. Це секретна кухня "Біобаббл". Тут вони готують свою заборонену піцу. Це, ймовірно, пояснює, чому рівень повітря був зіпсований. Вони готують на газі, і він з'їдає їхній кисень".
  
  
  "Я не бачу марсіаніна. І я не відчуваю жодного запаху".
  
  
  "Схоже, вони одержують частину свого тепла від печей", - сказав Римо, вивчаючи стелю з акустичної плитки. "Звідси має бути шлях нагору, в БіоПузир. Давай".
  
  
  Ідучи попереду, Римо знайшов просту складну алюмінієву драбину. Вона стояла під люком повітряного шлюзу у стилі підводного човна. Він був піднятий у закритому положенні.
  
  
  "Біобаббл прямо над нами", - сказав він.
  
  
  "Те саме стосується і марсіанського ворога", - суворо сказав Чіун.
  
  
  Римо піднявся по трапу, одним рухом вказівного пальця відкріплюючи кришку люка. Люк протестуюче заверещав, потім опустився, як голодна залізна паща. Римо зробив так, щоб це виглядало без зусиль, але троє культуристів із розвідним ключем не змогли б зрушити його з місця.
  
  
  Римо висунув голову на відкритий простір. Пахло сірою.
  
  
  "Що ти бачиш, Римо?"
  
  
  "Виглядає як нутро розплавленого мармуру. І смердить теж".
  
  
  "Ти не відчуваєш марсіанського запаху?"
  
  
  "Якщо тільки запах його тіла не схиляється до запаху скла та пластику, ні", - крикнув Рімо вниз.
  
  
  Крутившись на сходах, Римо спробував дивитися в різних напрямках, потім сказав: "Я йду всередину".
  
  
  "Я стежу", - сказав Майстер синанджу.
  
  
  Чіун піднявся сходами і приєднався до Римо в тому, що здавалося спотвореною повітряною кишенею, що утворилася, коли біопухир осел і охолонув. Від центральної кишені в трьох напрямках відходили дивні тунелі, що струмували.
  
  
  "Вибери тунель, будь-який тунель", - сказав Римо.
  
  
  Чіун обережно понюхав повітря. "Я не відчуваю нічого, що могло б пахнути як людина з Марса, тому я вибираю цей тунель".
  
  
  - Чому саме ця? – наполягав Римо.
  
  
  "Чому б і ні?" І Майстер Сінанджу ступив на неї.
  
  
  Римо звернув у сусідній тунель і пірнув усередину. У найвищій точці він був лише п'ять футів заввишки, і він рухався по ньому обережно.
  
  
  Стіни були переважно скляними. Невиразно Римо міг розрізнити кольорові смуги й у одному місці людську руку -скелет, обгорілий до чорної кістки, свідчення того, що мешканець біопухирця був приготовлений у казані з розплавленим склом. Він побачив алюмінієвий стілець, яскравий, як день, коли його викували, підвішений у скляній матриці.
  
  
  Це було схоже на прогулянку дивним акваріумом із рифленого скла та химерних предметів. Там було дуже багато комах. Здебільшого тарганів, їхні щупальці поникли.
  
  
  Стеля опускалася дедалі нижче. Римо вже збирався повернути назад, коли почув приглушене серцебиття. Воно билося.
  
  
  Він завмер.
  
  
  І перш ніж Римо змогло визначити джерело звуку, щось спалахнуло, розпечене добіла, і тунель забарвився в найбіліший колір, який Римо коли-небудь бачив. Він зрозумів, що сліпий, перш ніж його очі змогли повністю закритися. Пекучий біль, що пронизав зоровий нерв, сказав йому про це. Біль пронизав його до самих нігтів на ногах, і глибоко в животі він відчув зростаючий і чужий страх.
  
  
  МАЙСТЕР СІНАНДЖУ рухався тунелем зі скла, стінки якого були слизькими на дотик. Це не було схоже ні на що, з чим він коли-небудь стикався раніше, і тому він вирішив написати про це у свитках, які передавалися від Майстра до Майстра в настанову майбутнім Майстрам Будинку Сінанджу.
  
  
  Чіун підійшов до місця, де тунель розширювався, утворюючи купол, де повітря було особливо смердючим. Стоячи там, засунувши руки в рукави кімоно, він обійшов навколо, його карі очі розглядали дивний вигляд звичайних предметів і тарганів, що нерухомо плавали в охолодженому склі.
  
  
  Миттєвий огляд переконав його, що в цій скляній кімнаті не причаївся ніякий, що крадеться, тому Чіун повернувся, щоб повернутися своїми слідами.
  
  
  У цей момент скло з одного боку яскраво спалахнуло, і з тунелю долинув безмовний крик його прийомного сина.
  
  
  "Рімо! Мій син!"
  
  
  Відкинувши рукава кімоно, Майстер Сінанджу полетів назад сюрреалістичним тунелем із заново загартованого скла на звук крику своєї учениці, повного несамовитого болю.
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  Майстер Сінанджу вийшов зі свого тунелю якраз у той момент, коли дивна постать позадкувала зі скляної труби, в яку пішов Римо.
  
  
  Фігура була Римо Вільямсом.
  
  
  Зі спини Майстер Сінанджу розгледів громіздкі сірі стьобані обладунки, які навели його на думку про китайських воїнів старої династії Цін. Але стиль був не китайський. У голівці було укладено невиразну кулю з якогось тьмяно-сріблястого матеріалу.
  
  
  "Повернись обличчям до своєї загибелі, Людина з Марса", - прогримів Чіун.
  
  
  Істота повернулася, розмахуючи перед собою довгим стрижнем із якогось білого металу, кінчик якого світився червоним. Воно шукало його своїм злим мерехтінням. Але жоден воїн цього чи будь-якого іншого світу було зрівнятися з Майстром синанджу.
  
  
  Прикривши очі в захисному жесті, Чіун вигнув своє тіло-трубу, високо піднімаючи одну ногу і одночасно повертаючись на протилежному носінні.
  
  
  Розвернувшись у повітрі, він описав повне коло. Це виглядало як сповільнене завершення якогось лютого удару, але коли поворотна шкарпетка досягла горизонтальної точки з підборіддям Майстра Сінанджу, все прискорилося до нечитаного розмиття.
  
  
  Шкарпетка зачепила головку кулі збоку саме в той момент, коли квадратна чорна скляна панель, що приховувала обличчя грізного ворога, перестала повертатися в напрямку Чіуна.
  
  
  Чорний верх сандалії Чіуна доторкнувся якраз у той момент, коли червоний стрижень випустив спалах незаймано-білого світла, такого чистого, що очі Чіуна затьмарилися, хоча вони були щільно закриті паперовими віками.
  
  
  Чіун відчув удар, відсахнувся від нього і прийшов до тями, коли тіло його ворога шльопнулося на підлогу повітряної кишені в центрі БіоПузиря.
  
  
  Тільки коли передсмертний хрип досягнув його вух, Майстер Сінанджу розплющив очі і глянув в обличчя переможеному.
  
  
  Чіун обережно підійшов до громіздкої фігури на підлозі.
  
  
  Тіло лежало, як роздута морська зірка, кінцівки розкинуті на чотири чверті. Там, де мала бути голова, було порожнє місце.
  
  
  Це видовище задовольнило Чіуна, який потім полетів униз тунелем у пошуках свого учня.
  
  
  Він виявив Римо, що прихилився однією рукою до скляної стіни. Інший він обмацував своє обличчя. Його очі були розплющені, але вони були незрячими, зіниці звузилися до шокованих шпилькових крапок, по білках пробігли сердиті червоні нитки.
  
  
  На мить Майстер Сінанджу зупинився, вражений паралізованим виразом на колись гордом обличчі свого учня.
  
  
  Потім, зібравшись з духом, він ступив уперед. "Рімо! Що це?"
  
  
  Відповідь Римо прозвучала здавленим голосом. "Чіуне, я нічого не бачу".
  
  
  Зморшкувате обличчя Чіуна здригнулося, як павутиння, до якого торкнулися ціпком. "Що ти бачиш у цьому стані?"
  
  
  "Все довкола біле".
  
  
  "Не чорна?"
  
  
  "Ні. Білий".
  
  
  "Це дивно. Якщо ви сліпі, ви повинні бачити чорноту".
  
  
  "Цей хлопець був тут. Будь обережним".
  
  
  "Я зіткнувся з ним. Його більше немає, Римо. Ти був помщений".
  
  
  Римо завагався, перш ніж відповісти хрипким голосом. "Дякую, Татусю".
  
  
  "Я зробив би те саме для будь-якого іншого прийомного сина, якби він у мене був".
  
  
  Римо безпорадно махнув рукою у напрямку Чіуна. "Допоможи мені".
  
  
  Чіун зробив три швидкі кроки, потім зупинився. Ні, зараз було не час і не місце няньчитися з Римо.
  
  
  "Ні", - сказав він.
  
  
  "Ні? Що означає "ні"?"
  
  
  "Якщо ти сліпий, ти маєш навчитися використовувати свої інші почуття".
  
  
  "Послухай, просто допоможи мені вибратися звідси", - сердито сказав Римо.
  
  
  "Ні. Ти знаєш шлях, яким ти йшов до місця свого падіння. Тобі потрібно тільки повторити свої безрозсудні кроки".
  
  
  Рімо зробив жорстке обличчя. Здавалося, він ось-ось втратить самовладання. Потім, випрямивши спину і надавши обличчю незворушність, він зорієнтувався, використовуючи тільки слух і дотик.
  
  
  Спочатку він використовував кінчики пальців, щоб поводитися вздовж скляних стін. Коли впевненість повернулася, його рука звільнилася, і він задіяв свою надгостру чутку. Без сумніву, їм керувало биття серця Майстра Сінанджу.
  
  
  Чіун побажав, щоб його серце на мить заспокоїлося. Воно не зупинилося. Воно просто билося з неймовірною повільністю - техніка, яка, якби її продовжити, призвела б до каталепсії, що імітує смерть.
  
  
  "нечесно", - поскаржився Римо. "Я не чую биття твого серця".
  
  
  Чуїн нічого не сказав. Він затамував подих. Він відступив назад з надзвичайною обережністю, його ноги в сандалях не видавали жодного звуку на скляній підлозі. Він відійшов убік, щоб дозволити Римо пройти повз нього, нічого не підозрюючи.
  
  
  Не спотикаючись, Римо спустився скляною трубою в центральну повітряну яму, де відразу впав на тіло поваленого.
  
  
  "Це він?" Запитав Римо, обмацуючи оббите тіло.
  
  
  "Так", - сказав Чіун, дозволяючи своєму серцю та легким знову нормально функціонувати.
  
  
  "Я не відчуваю жодної голови".
  
  
  "Доказ його незаперечної марсіанськості. Бо в нього її немає".
  
  
  "Я бачив його. Усього на секунду. У нього була голова".
  
  
  "Шолом. Я зняв його. Але під ним не було голови".
  
  
  Римо помацав плечі, потім звів руки разом.
  
  
  "Таке відчуття, що там пень".
  
  
  Нахмурившись, Чіун підійшов до шолома від кулі і підняв його.
  
  
  Енергійно струшуючи її, він досяг того, що голова випала з виразним стуком.
  
  
  "Це було те, про що я думаю?" - спитав Римо, підводячись на ноги.
  
  
  "Так", - ледь чутно відповів Чіун. "Голова".
  
  
  "На що це схоже?"
  
  
  "Потворна".
  
  
  "Наскільки потворна?" - спитав Римо, підходячи ближче, на його обличчі з'явилася цікавість.
  
  
  "Надзвичайно потворна".
  
  
  "Якого кольору шкіра?"
  
  
  "Жовта".
  
  
  "У марсіаніна жовта шкіра?"
  
  
  "Так. З огидними очима і плоским носом".
  
  
  "Тоді краще прибережи це для Сміта".
  
  
  "Звичайно", - сказав Чіун, засовуючи голову в шолом і несучи її, як бейсбольний м'яч у рукавиці кетчера. "Тепер нам час покинути це ганебне місце".
  
  
  Римо примостився за Майстром Сінанджу, його обличчя і голос були приголомшеними і тьмяними. "Я тільки мигцем побачив його - це", - хрипко сказав він. "Я рухався на ньому, і все стало білим".
  
  
  "Ти все ще бачиш білизну?"
  
  
  "Так. Що це означає? Що завгодно?"
  
  
  Чіун насупився. "Я не знаю. Можливо, це нормально, бо ти білий".
  
  
  Римо похитав головою і намацав ногами верхню поперечину драбини. "Сліпі бачать темряву. Це всім відомо".
  
  
  Чіун нічого не сказав у відповідь. Його очі були затуманені та стривожені.
  
  
  Римо обережно спускався. Чіун пішов за ним. Вони повернулися через підземну кухню до замаскованого люка і знову вийшли на гаряче повітря Арізони.
  
  
  "Йди за мною", - сказав Чіун.
  
  
  Римо так і вчинив. Він нічого не сказав. На його обличчі позначилося щось на кшталт тупого потрясіння. Кілька разів він облизав губи, ніби хотів щось сказати, але натомість стиснув їх. Колір його обличчя був дуже блідим. Його дихання збилося з ритму.
  
  
  Чіун пропустив усе це повз вуха. Тут не було небезпеки, тож це було неважливо. Жодної небезпеки. Майбутнього також немає. Чи не для Римо. Чи не для Дому.
  
  
  Вони натрапили на Амоса Буллу та Тома Пульса біля зруйнованого БіоБаббла.
  
  
  "Щось сталося всередині біопухирця", - сказав Пульс, коли побачив їх.
  
  
  "Це не важливо", - ледве чутно сказав Чіун.
  
  
  "На мить все навколо засяяло білим. Це було схоже на велику електричну лампочку. Або на тарілку, що літає, готову злетіти".
  
  
  "Так", - сказав Амос Булла. "Я бачив це на власні очі".
  
  
  Голос Чіуна піднісся до небес. "Що ти бачив?"
  
  
  "Так".
  
  
  "Ти був сліпий".
  
  
  "У мене прояснилося в очах".
  
  
  Обернувшись, Чіун крикнув: "Рімо, ти це чув?"
  
  
  "Звичайно. Я не глухий. Просто сліпий".
  
  
  "І ти сліпий тільки зараз. Бо це нещастя не вічне".
  
  
  "Ух ти!" - сказав Римо з полегшенням.
  
  
  "Він і тебе дістав?" Запитав Булла.
  
  
  "Так, але ми його впіймали", - сказав Римо, сідаючи і чекаючи, поки у нього проясниться зір.
  
  
  Булла і Пульс зібралися навколо Майстра Сінанджу.
  
  
  "Це те, про що я думаю?" Запитав Булла, вказуючи на срібний шолом у руці Чіуна з довгими нігтями.
  
  
  "Так. Це його голова".
  
  
  "Як це вийшло?"
  
  
  "Вона була незакріпленою. Простий удар вивів її з рівноваги".
  
  
  "Марсіани, мабуть, зроблені з неміцного матеріалу", - сказав Булла, уникаючи дивитися на голову в шоломі.
  
  
  "Я не вірю в людей з Марса", - сказав Римо, не бажаючи залишатися осторонь розмови, навіть якщо він не міг бачити, про що йшлося.
  
  
  "У нього жовте обличчя та жахливі, котячі очі", - сказав Чіун.
  
  
  "Так?"
  
  
  "Воістину".
  
  
  "Гей!" - раптом сказав Римо, - "Здається, я знову починаю бачити". Він встав. Моргаючи віками, він помахав пальцями перед обличчям. Через деякий час риси обличчя прояснилися, а вузькі зіниці повільно розширилися до нормального розміру.
  
  
  "Я знову можу бачити. Я знову можу бачити!"
  
  
  "Зрозуміло?" - спитав Чіун, приховуючи свою радість за суворим тоном.
  
  
  "Ні, тільки мої пальці. Вони розмиті. Але це повертається".
  
  
  "Спробуй заплющити очі. Це трохи допоможе", - сказав Булла.
  
  
  Римо так і вчинив.
  
  
  "Коли білизна стане червоною, ти зрозумієш, що з тобою все гаразд", - запропонував Булла.
  
  
  "Це починає відбуватися", - сказав Римо.
  
  
  "Відкрий очі, Римо", - проінструктував Чіун.
  
  
  Римо підкорився. Білки його очей вже втратили більшу частину своєї ниткоподібної почервоніння. Його вдосконалена система синанджу прискорила процес загоєння.
  
  
  Він побачив, що дивиться на мертве обличчя марсіаніна. "Це той марсіанин?" він випалив.
  
  
  "Так. Хіба його обличчя не страшно дивитися?" сказав Чіун.
  
  
  Нахмурившись, Римо взяв голову обома руками. "Цей марсіанин підозріло схожий на китайця".
  
  
  "Я завжди дивувався китайцям. Вони здаються невідповідними для цієї планети", - пирхнув Чіун.
  
  
  "Цей хлопець – китаєць", - вибухнув Римо.
  
  
  "Усередині цього шолома щось написано", - сказав Пульс.
  
  
  "Що там написано?" - спитав Римо, підходячи.
  
  
  "Власність ФОРТЕКА".
  
  
  "Що, чорт забирай, таке FORTEC?" - Запитав Амос Булла.
  
  
  "Це відділ іноземних технологій Військово-повітряних сил США", – повідомив Том Пульс.
  
  
  "Ніколи не чув про це", - посміхнувся Булла.
  
  
  "Це надсекретно. Люди кажуть, що у ньому досліджуються інопланетні технології".
  
  
  "Космічні прибульці?" перепитав Римо.
  
  
  "Це чутки. Щоправда в тому, що вони зацікавлені в екзотичних технологіях. Закордонних для США. Незвичайних рухових установках. Нових застосуваннях лазерів. Щось у цьому роді".
  
  
  "Отже, вони могли б дослідити літаючі тарілки, якби захотіли?" Запитав Булла.
  
  
  "Це входить до їхньої місії. Технічно."
  
  
  - Цей китаєць – один із наших? - Запитав Римо.
  
  
  "Він не один із моїх", - виплюнув Чіун, прибираючи голову назад у шолом і відкидаючи ногою блискучий панцир.
  
  
  З мобільного телефону в їхній орендованій машині Римо зателефонував Гарольдові Сміту до санаторію Фолкрофт, на обкладинку CURE.
  
  
  "Колись чув про FORTEC?" - Запитав Римо Сміта після того, як дзвінок був перенаправлений через шістнадцять штатів і скрембльований, щоб уникнути прослуховування моніторами Агентства національної безпеки.
  
  
  "Так. У вас самих є облікові дані FORTEC, і ви використовували їх у минулому".
  
  
  "Я не можу встежити за всіма своїми обкладинками", - прогарчав Римо.
  
  
  "Чому ти питаєш?"
  
  
  "Вони послали сюди одного зі своїх хлопців. Він засліпив мене чимось, схожим на ліхтарик".
  
  
  "Технологія лазерного засліплення розробляється армією".
  
  
  "На ньому був якийсь стьобаний скафандр", - додав Римо.
  
  
  "Високотехнологічний бойовий костюм, що також розробляється армією".
  
  
  "Навіщо одягати бойове спорядження на розслідування?"
  
  
  "Можливо тому, що він не впевнений, з чим зіткнеться", - припустив Сміт. "Ви могли б спитати його".
  
  
  "Я міг би, але Чіун вибив його з колії. Так би мовити".
  
  
  Сміт застогнав. "Є свідки?"
  
  
  "Не до акту, але довкола глави збирається натовп".
  
  
  Сміт знову застогнав. "Витягай", - наказав він.
  
  
  "У нас нічого немає. Якщо тобі не подобається теорія Чіуна".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Сонячний дракон". Це корейською означає "комета".
  
  
  "Корейське слово, що означає "комету", - хесон", - відповів Гарольд Сміт.
  
  
  "Я залишаюся на своїй думці", - сухо сказав Римо.
  
  
  "Якщо у вас немає нічого кращого, - сказав Сміт, - звертайте".
  
  
  "ПІАР-директор BioBubble тут".
  
  
  "З'ясуйте, хто підтримує проект".
  
  
  "Це має бути легко. Тримай оборону".
  
  
  Римо підійшов до Амосу Булле і сказав: "Ми знайшли велику кухню під Біобаббл".
  
  
  "Я лише директор зі зв'язків з громадськістю. Я не займаюся логістикою або постачанням".
  
  
  "Але у вас не повинно бути жодної кухні", - наполягав Римо.
  
  
  "Вам доведеться обговорити це з ангелом проекту".
  
  
  "Янгол?" перепитав Чіун.
  
  
  "Інше слово, що означає фінансового покровителя".
  
  
  "Хто він?"
  
  
  "Поняття не маю. Мене найняли телефоном. Його звуть Маворс. Рубер Маворс. Це все, що я знаю. Я не знаю, хто він і як з ним зв'язатися".
  
  
  Чіун підозріло примружився. "Ви ніколи не зустрічалися із цим Рубером Маворсом?"
  
  
  "Ні. Він просто голос по телефону, який дає мені інструкції".
  
  
  "Він сказав тобі встановити повноцінну кухню?" - Запитав Римо.
  
  
  Булла витер піт із обличчя. "Якщо тут і є кухня, то вона була побудована до мого перебування на посаді. Я прийшов сюди після того, як афера з колонією на Марсі - я маю на увазі фазу - провалилася догори черевом. Передбачалося, що весь проект колонізації Марса буде спільною космічною. місією США та СРСР Ні одна країна не змогла б зробити це поодинці.Люди думали, що це буде відмінним способом заохотити співпрацю наддержав.Потім поради піднялися і померли, і проект збанкрутував.Ось тоді прийшов містер Маворс, найняв мене і виручив проект. З того часу це екологічна дослідницька станція”.
  
  
  - Ця людина на ім'я Маворс, - сказав Чіун, смикаючи бороду, - його голос якось дивно звучить для ваших вух?
  
  
  "Так. Він трохи схожий на Рода Серлінга, якщо ти справді хочеш знати чисту правду". Булла примружився на Майстра Сінанджу. "Звідки ти це знаєш?"
  
  
  "Так, татку", - сказав Римо. "Звідки ти це знаєш?"
  
  
  - Тому що, - наспіваючи промовив Чіун, - латиною древнього Риму Рубер Маворс означає "Червоний Марс".
  
  
  "Це найфальшивіша назва, яку я коли-небудь чув", - сказав Римо.
  
  
  "Це ім'я, яке він мені дав", – наполягав Булла.
  
  
  "Він каже правду", - підтвердив Чіун.
  
  
  "Так, я чую", - розчаровано сказав Римо.
  
  
  "Чув що?" - Запитав Булла.
  
  
  "Твоє серцебиття. Якби воно прискорилося, це б нас насторожило. Цього не сталося, отже, ти кажеш правду".
  
  
  Булла торкнувся свого серця, ніби бажаючи переконатися, що воно все ще б'ється.
  
  
  Римо повернувся до телефону і ввів у курс справи Гарольда Сміта.
  
  
  "Тупик", - сказав Сміт, коли Римо закінчив. "Я перегляну записи телефонних розмов Булли. Можливо, щось спливе. Ви з Чіуном негайно їдете".
  
  
  Повісивши трубку, Римо приєднався до решти.
  
  
  Амос Булла невтішно штовхав червоні піски Арізони. "Що ж, якщо це кінець розслідування Агентства з охорони навколишнього середовища, гадаю, я йду звідси - і без роботи теж. Якщо тільки Маворс не захоче почати з нуля". Булла кинув болісний прощальний погляд на сплющений купол із повторно загартованого скла. "Хоча, звичайно, хотілося б знати, що спричинило цей провал".
  
  
  Всі востаннє глянули на BioBubble, який запікався на сонці Арізони, як кришталевий коржик.
  
  
  "Сонячний дракон", - наспіваючи сказав Майстер синанджу. "Запам'ятайте мої слова. Сонячний дракон на волі в небесах і завдасть нового удару".
  
  
  Цього разу ніхто не сперечався з ним. Величезні розміри зруйнованої дослідницької станції не знаходили кращого пояснення.
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  Погані новини прийшли електронною поштою:
  
  
  Кому: [email protected] Від: R Тема: Можливий збій продукту Співробітники тут, у R t ситуація в Аризоні може бути побічним продуктом поточного тестування, яке спочатку здавалося передбачаючим збій продукту, але тепер, схоже, є результатом помилки в програмному забезпеченні.
  
  
  Довгі бліді пальці забарилися на клавіатурі і за мить набрали запеклу відповідь, тоді як дощ барабанив рівний дріб вікном офісу.
  
  
  Кому: R Від: [email protected] Тема: У вашому листі пояснюється збій програмного забезпечення. Відповідь не змусила себе довго чекати:
  
  
  Кому: [email protected] Від: R Тема: Ваш лист Можлива причина - несправний платиновий чіп, неусвідомлено встановлений у системі наведення.
  
  
  Бліді пальці швидко друкували.
  
  
  Кому: R Від: [email protected] Тема: Ваш лист. Де встановлено несправний чіп?
  
  
  Кому: [email protected] Від: R Тема: Ваш лист у робочому прототипі.
  
  
  І бліді руки стали ще блідішими. Вони тремтіли, видавлюючи відповідь.
  
  
  Кому: R Від: [email protected] Тема: Озоновий шар
  
  
  Чи несправність продукту впливає на озоновий шар?
  
  
  Відповідь: "Чому ти завжди про це запитуєш?"
  
  
  На що бліді пальці випалив у відповідь: "Не твоя собача справа. Відповідай на запитання".
  
  
  "Ніяких". Відповідь змусила бліді пальці розслабитися.
  
  
  Колір повільно повертався до врівноважених пальців. Власник хруснув кісточками пальців і з подвоєною енергією накинувся на клавіатуру.
  
  
  Кому: R Від: [email protected] Тема: Ваш лист Я у відпустці. Я був у відпустці два тижні. Зітріть цей електронний лист та всі попередні електронні повідомлення. Я зроблю те саме. Фінансування проекту ParaSol припиняється з цієї дати. Звільніть весь другорядний персонал. Пам'ятайте – розбещені мови гублять кар'єру.
  
  
  Розділ 10
  
  
  
  
  Подія BioBubble була найкращою, що трапилося з астрономом Космо Паганом з того часу, як він одружився зі своєю третьою дружиною. Або обліт Galileo. Або, можливо, зіткнення Шумейкера-Леві з Юпітером. Важко сказати, у космічному масштабі. Все це були вражаючі події Великого вибуху, який був його земним перебуванням.
  
  
  Щоразу, коли небеса осяяли нове диво або Космо Пеган закохувався, його кар'єра злітала, як ракета щастя. Це було неймовірно. Це було життєствердно. Це було хвилююче.
  
  
  І все це почалося приблизно тоді, коли зонд Viking 1 приземлився на червоних пісках Марса і почав передавати знімки посушливої поверхні мертвої планети.
  
  
  У ті дні Космо Пеган був професором астрономії без штату в Університеті Арізони. Там він зустрів Стеллу, смагляву, що відбулася і швидко просувалась кар'єрними сходами.
  
  
  "Оскільки ж хлопець отримує посаду в такому місці, як це?" Космо запитав про це на їхньому першому побаченні в обсерваторії Лоуелла на Марсіанському пагорбі неподалік Флагстаффа, де вони по черзі дивилися на червоний Марс через той самий рефрактор, який Персіваль Лоуелл використовував для вивчення каналів Червоної планети сторіччя тому.
  
  
  "Ти заробляєш це. Зазвичай публікацією".
  
  
  Космо проковтнув. "Звучить як робота. Я товариська людина. У мене краще виходить перед класом, ніж на друкованій сторінці".
  
  
  "Знаєш, тут немає задніх дверей, щоб увійти", - нагадала йому Стелла.
  
  
  Але Космо Пеган знайшов таку. Спочатку він одружився зі Стелле Редстоун, потім, після двох років подружнього спостереження за зірками, він поставив реальне питання. "Чому б нам не співпрацювати над вашою наступною книгою?"
  
  
  "Чому?"
  
  
  "Бо у тебе є контракт, і мені це потрібно".
  
  
  Стелла подумала про це. Вона багато думала про це. Їй потрібно було захищати академічну репутацію.
  
  
  "Ми спробуємо", - сказала вона обережно. "Але тобі доведеться діяти самому".
  
  
  "Домовилися", - сказав Космо, потискуючи руку своїй дружині, з якою прожив два роки - максимум три, якщо все вийде. Він уже трахкав із випадковими студентками.
  
  
  Вони почали з суворого поділу праці, так само, як і з домашнього посуду. Стелла провела дослідження, Космо - перша чернетка, а вона - полірування.
  
  
  Але друкувати на машинці не було сильною стороною Космо Пагана, і ніхто не міг прочитати змащений санскрит, який видавали за його рукописний почерк.
  
  
  Тому вони спробували чергувати розділи. Космо продовжував хворіти, коли підходила його черга. Або він змушував Стелла переробляти її главу, перш ніж він брався за свою. Проект дедалі більше відставав від графіка.
  
  
  Потім у роздратуванні Стелла вийшла із проекту. "Ти пишеш свою бісову книгу. Я напишу свою".
  
  
  Саме тоді Космо Пеган подав позов про розлучення і свою половину книги, поки що без назви.
  
  
  Потрібно було три місяці затяжних судових розглядів, суперечок через коми, теорій і метафор, поки Стелла не здалася.
  
  
  "Послухайте, просто дайте мені свободу від цієї лінивої п'явки", - сказала вона своєму адвокату. "Він може забрати книгу, дім, все".
  
  
  Коли Universe була опублікована, вона продавалася краще, ніж будь-коли мріяв, заробивши Cosmo Pagan повний контракт і круті чверть мільйона доларів, нечувану суму для науково-популярного підручника в той час.
  
  
  Поки книга піднімалася за списками бестселерів, Пеган отримав телеграму від своєї колишньої дружини: "Ти перетворила мою елегантно написану прозу на популярний мотлох".
  
  
  Космо відповів так само лаконічно. На листівці. "Популярне барахло - майбутнє цієї країни".
  
  
  Коли PBS звернулася до Cosmo з проханням адаптувати Universe для спеціального наукового випуску із дванадцяти частин, Cosmo Pagan побачила можливість, про яку штатні професори астрономії і не мріяли.
  
  
  "Я маю написати це. І розмістити це", - наполягав він своєму агенту.
  
  
  Виконавчий продюсер PBS холодно відмовив йому.
  
  
  "Як він може це робити?" Пеган спитав свого агента.
  
  
  "Вона. Її звуть Венера. І вона командує там".
  
  
  "Ти сказав Венера?"
  
  
  "Так. Венера коричнева".
  
  
  "Я ніколи не спав - я маю на увазі, зустрів жінку, названу на честь планети", - здивовано сказав Космо. "Особливо таку цікаву, як Венера. Це моя друга улюблена планета після Марса".
  
  
  Отже, Космо Пеган запросив її побачити. На третьому побаченні він попросив Венус Браун вийти за нього заміж. Вона відмовила йому навідріз. Потрібно було ще дві спроби, поки вона не піддалася його хлопчачій чарівності, але врешті-решт вони одружилися на жвавій церемонії просто неба, коли планети Марс і Венера проносилися вечірнім небом над головою.
  
  
  Під час медового місяця, після кількох катастрофічних оргазмів своєї нової нареченої, Космо Пеган знову запитав: "Дозвольте мені написати сценарій і стати ведучим шоу".
  
  
  "Чому я маю це робити?" - Запитала нещодавно названа Венера Пеган.
  
  
  "Тому що я твій чоловік, і ти хочеш, щоб я досяг успіху в житті", - відповів Космо зі своєю звичайною хлоп'ячою прямотою.
  
  
  Вона уклала його в теплі обійми і сказала: "Ти вже досяг успіху. Дико. І неодноразово".
  
  
  "Мені потрібно досягти більшого успіху. І краще".
  
  
  "Дозволь мені поспати на ній. Добре?"
  
  
  "Я ще не подарував тобі галактичний оргазм".
  
  
  "Галактичний оргазм"?
  
  
  "Це той, після якого ти кричиш, що не можеш упоратися з іншим", - пояснив Космо. "Пертурбації дивовижні".
  
  
  "О, невже?"
  
  
  Три оргазму через вона сказала "Так! Так! Так!" небесам, і Космо Пеган сприйняв це як своє зелене світло. І жодних післязавтрашніх заяв про тимчасове шлюбне божевілля не було прийнято.
  
  
  То справді був чудовий шлюб. Це призвело до слави, багатства, заміського будинку в Тусоні, штат Арізона, з власною астрономічною обсерваторією, де був кращий зір і більше шанувальниць, ніж міг побажати навіть професор астрономії, що старанно займається, в космічну еру.
  
  
  Це могло б продовжуватися вічно, якби Космо Пеган не був спійманий на місці злочину.
  
  
  "Ми закінчили", - відрізала Венера Пеган, ударивши Космо по обличчю в обох напрямках, тоді як майбутній неназваний третій учасник процесу про розлучення смикав її за трусики.
  
  
  "Ти не можеш розлучитися зі мною", - випалив Космо.
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Подумай про те, як переплетені наші кар'єри".
  
  
  "Які кар'єри? Ти знаменитий. Я закулісний продюсер. Тобі дістається вся слава. Чорт забирай, ти її захоплюєш. Я місіс Космо Пеган, яку дякують на сторінці посвяти дрібним шрифтом".
  
  
  "Послухай", - сказала Пеган, опускаючись на похило коліно, "у нас попереду ціле життя з розділеними гонорарами. Не розривай це на частини через одну пристрасну блондинку-бобрик".
  
  
  "Ви, мабуть, думаєте про попередній бобр", - їдко сказала Венера. "Це була брюнетка, яка щойно втекла".
  
  
  Космо постарався, щоб його голос звучав настільки серйозно, як дозволяла природа. "Я не віддам будинок".
  
  
  "Ти маєш на увазі марсіанську обсерваторію. Мене від цього нудить. Не думай, що я не знаю, що ти направляєш свій калейдоскоп на вікна сусідів".
  
  
  "Це називається телескоп. А як щодо дітей?"
  
  
  "Які діти?"
  
  
  "Два астероїди, що обертаються навколо Сонця, названі на нашу честь. Вони - наші небесні нащадки. Вони будуть разом ще довго після того, як нас не стане".
  
  
  "Можливо, вони теж розлучаться", - тихо сказала Венера.
  
  
  І двері зачинилися.
  
  
  Це могло б зіпсувати кар'єру, якби не продовжували відбуватись дивні космічні речі. Комета Кохоутек.
  
  
  Повернення комети Галлея. Катастрофа "Челленджера". Шумейкер-Леві. Щоразу, коли космос шукав, доктора Пегана запрошували у новинні програми та ток-шоу інтерпретувати відрижку.
  
  
  Коли фрагменти комети врізалися в Юпітер, Пеган розмовляв телефоном, намагаючись переконати планетарне суспільство відмовитися від назви астероїда Венера до повідомлення.
  
  
  "У нас ніколи не було прецеденту перейменування астероїда", – сказали йому.
  
  
  "Я не можу вічно кружляти за Сонячною системою зі своєю колишньою дружиною", - журився Пеган. "Подумай, як погано це виглядає. Крім того, я, ймовірно, знову одружуся. Просто залиши ім'я порожнім доти. Я гарантую, що моя наступна дружина буде гідна небесного безсмертя".
  
  
  Відповідь була розчаровує: "Ні. Вибачте. Навіть для тебе".
  
  
  Повісивши слухавку, доктор Пеган мовчки присягнувся якимось чином обійти галактичну бюрократію.
  
  
  Він знайшов це, переглядаючи запити на інтерв'ю від організацій новин, зацікавлених у тому, щоб взяти у нього інтерв'ю про подію, пов'язану з ударом Юпітера.
  
  
  Ім'я, водночас знайоме та незнайоме, вискочило в нього з голови.
  
  
  "Хто така ця Венера Манго?" спитав він свою секретарку.
  
  
  "Репортер Сі-Ен-Ен".
  
  
  "Вона симпатична?"
  
  
  "Залежить від вашого смаку".
  
  
  "Вона встала і йде?"
  
  
  "Так".
  
  
  "Скажи їй, що ми у справі".
  
  
  Венера Манго була тим, що Пеган любила називати небесним тілом. І вона була науковим редактором CNN.
  
  
  Вона відрізнила Крабовидну туманність від Потрійної і дізналася понад п'ятдесят інших об'єктів Месьє. В очах Космо Пеган це робило їх сумісними.
  
  
  Лікар Пеган запросив її на вечерю після співбесіди. Звісно, вона погодилася. Хто б не сказав "так" знаменитому хлопчачому обличчю, ерудованим манерам і легко скуйовдженому волоссю?
  
  
  "Виходь за мене заміж", - попросив Космо в середині десерту, червоного желе з лакрично-чорними прикрасами, яке Космо назвав марсіанським місячним желе.
  
  
  "Що!"
  
  
  "Я люблю тебе, Венеро".
  
  
  "Ти кажеш "Венера" так, ніби повторював це все своє життя".
  
  
  "Виходь за мене заміж, і я обіцяю назвати астероїд на твою честь", - пообіцяв Космо.
  
  
  Майбутня Венера Пеган сказала "так" на другій годині їхнього першого побачення. До вихідних вони одружилися, і Космо Паган з гордістю показав їй документацію про їхній медовий місяць у китайській обсерваторії Пурпурної гори при світлі чудового місячного затемнення.
  
  
  "Чому це датовано десятирічною давністю?" Запитала Венера.
  
  
  "У мене було передчуття".
  
  
  Венера Пеган відкрито плакала. "Це найдивовижніша річ, яку колись робив для мене чоловік".
  
  
  "Почекай, ти відчуєш галактичний оргазм".
  
  
  Венера Пеган, правду кажучи, не так просунула кар'єру Космо Пегана, як підтримувала її. Космо вирішив упокоритися з цим. Він більше не був весняним курчам. Тепер його високий лоб перетнула справжня зморшка занепокоєння. На щастя, макіяж перед камерою захистив публіку, що обожнює його, від нервуючого видовища.
  
  
  Крім того, наскільки високо може піднятися астроном?
  
  
  Вперше у житті Космо Пеган був задоволений тим, що заспокоївся заради легкої поїздки.
  
  
  Цей рік виявився роком комети. Хаякут II. Потім Хейл Бопп. Публіка із захопленням сприйняла цю подію, і доктор Пеган був тільки радий задовольнити їхню цікавість.
  
  
  Отже, коли лопнув біоміхур, це була просто ще одна космічна подія, задумана для продовження цієї кар'єри, і перерва у поясненні хмари Оорта в мільйонний раз.
  
  
  Телефон відразу почав розриватися від дзвінків. Звісно, перший дзвінок, який він передзвонив, був від Венери. Космо не був дурнем. Де він збирався знайти іншу прив'язану до землі Венеру, яка могла б зробити будь-що для його кар'єри?
  
  
  Наступного ранку його цитували практично у всіх газетах і телевізійних програмах новин в країні і за її межами.
  
  
  На цей раз він виявив, що вони грали це для сміху.
  
  
  "Ми комусь там нагорі не подобаємося"? - промимрив він, перечитуючи свою власну цитату. "Всі використали цей коментар! Це був одноразовий. Я дав докладний, аргументований, поетичний аналіз, а вони друкують спробу легковажності краєм рота?"
  
  
  "Ти вимовила вітряну промову перед телекамерою", - відповіла Венера. "Тобі видніше. Все, що потрібне телебаченню, - це звукові фрагменти".
  
  
  "Я звик до того, що у мене є форум", - нарік Космо. "І редакційний контроль".
  
  
  "Не цього разу, люба. Змирись з цим".
  
  
  Але лікар Космо Пеган не збирався змирятися з цим. Двадцять п'ять років популяризації астрономії і небес зробили його відомим від Анкоріджа до Азії, але одна остання честь все ще вислизала від нього.
  
  
  Повага до його колег-астрономів. Вони ненавиділи його як людину.
  
  
  "Я маю щось з цим зробити", - кипів він.
  
  
  "Навіщо турбуватися? Період напіврозпаду історії становить, можливо, три дні".
  
  
  "Я збираюся в Біобаббл".
  
  
  "Я б не рекомендував прив'язуватися до цього. Біопузир - це жарт. Ти сам так сказав".
  
  
  "Тоді це тільки почалося. З того часу я змінив свою думку", - прогарчав він.
  
  
  "Вчини як знаєш".
  
  
  І доктор Пеган зробив. Він поїхав на своєму марсіанському червоному "Сатурні" з номерним знаком "БАРСУМ-1" до марсіанського ландшафту Додони, штат Арізона, і відвернув увагу людей з "Біобаббл".
  
  
  На той час, коли він повернувся додому, чорнило на статті для друкованих ЗМІ вже висихало.
  
  
  "Доктор Пеган каже, що марсіани розчавили біоміхур!" – закричав він. "Я ніколи цього не говорив!"
  
  
  "Я бачила це по Сі-ен-ен", - сказала Венус. "Ви підійшли страшенно близько".
  
  
  "Я сказав "гості з космосу". Я висловився поетично. Під "відвідувачем" я мав на увазі астероїд або метеорит. Не маленьких зелених чоловічків!"
  
  
  "Ніхто більше не говорить "маленькі зелені чоловічки". Тепер вони кажуть "сірі"".
  
  
  "Я не вірю в цю нісенітницю про змову НЛО".
  
  
  "Ви також не вірите у поточну програму шатлів".
  
  
  "Послухай, там цілий космос, який я ніколи не зможу досліджувати за нинішнього рівня технологій. Ми побували на Місяці. Це був курний камінь. Велика справа. Наступний логічний крок - Марс. Але чи ми його зробимо? Ні. Ми просто відправляємо ці безглузді. космічні вантажівки на низьку навколоземну орбіту і повертаємо їх назад. Я б вважав за краще побачити зонди далекого космосу, що відправляють назад зображення, які я зможу побачити в цьому житті. До чорта шатл.
  
  
  "Ти сказав "відвідувачі". Вони зрозуміли тебе буквально. Розслабся. На той час, як Хейл-Бопп повернеться, все це буде забуто".
  
  
  Лікар Космо Пеган заверещав, як корова, що потрапила в біду. "Всі астрономічні суспільства на планеті прибивають мене до ганебного стовпа. І за його межами".
  
  
  "Бідний малюк", - сказала Венера II, міцно обіймаючи його. "Подивися на це з іншого боку - принаймні, у тебе все ще є я. І ми обертатимемося навколо Сонця до кінця часів".
  
  
  "Мені потрібно трохи поговорити віч-на-віч".
  
  
  "Мені треба трохи підлизатися", - відповіла його дружина, ущипнувши його за хлопчачу щоку.
  
  
  Космо обдумав це. "Торгівля?"
  
  
  "Випробуй галактичний оргазм. У мене його не було вже багато місяців".
  
  
  "Знаючи тебе, це займе всю ніч".
  
  
  "Що тобі обійдеться затримка на кілька годин?" — спитала Венера, скуйовдживши його волосся і починаючи розстібати гудзики сорочки своїми міцними білими зубами.
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  
  На пляжі в Канкуні блідий чоловік у плавках розвалився на розкладному шезлонгу із цукрової тростини, спостерігаючи, як бірюзові хвилі набігають на незайманий пісок. Розгорнувши ноутбук, він завантажив свою систему та почав друкувати. Кому: R Від: [email protected] Тема: Поточний статус проекту. Обновіть, будь ласка. Відповідь зайняла двадцять хвилин, навіть електронною поштою. У цей час його шкіра почала горіти. І, згадавши, наскільки тендітним став озоновий щит за останні одинадцять років, він завдав суперсонячного крему на всі відкриті ділянки. Він змащував передпліччя, поки читав.
  
  
  Кому: [email protected] Від: R Тема: Оновлення Немає відгуків від корпорації. Наразі ЗМІ приписують подію космічним прибульцям. Зокрема, марсіани вирішили знищити заплановану НАСА колонію на Марсі у зародку.
  
  
  Пальці жирні від крему для засмаги видавили відповідь.
  
  
  Кому: R Від: [email protected] Тема: Оновлення Звучить непогано. Змирись з цим.
  
  
  Відповідь надійшла майже миттєво завдяки чуду орбітальних супутників зв'язку: "Що означає "погоджуйся"?"
  
  
  За справу взялися жирні пальці: "Заохочуйте мислення ЗМІ".
  
  
  Відповідь: "Як?"
  
  
  На що жирні пальці надрукували: "Це твоя робота. Якщо ти не можеш цього зробити, я знайду того, хто зможе".
  
  
  Пройшло чимало часу – за мірками інформаційної ери – перш ніж на екрані ноутбука з'явився наступний електронний лист. Насправді минуло лише дванадцять хвилин.
  
  
  Кому: [email protected] Від: R Тема: Директива Як щодо юридичних наслідків?
  
  
  Чоловік на пляжі нетерпляче відповів:
  
  
  Кому: R Від: [email protected] Тема: Re: Директива Ви захищені корпоративним щитом. Робіть те, що найкраще для корпорації.
  
  
  Відповіді на це не було, і бліді руки вимкнули ноутбук, склали його і повернулися до насолоди відпусткою.
  
  
  Через деякий час блідий чоловік на пляжі одягнув несмачну гавайську сорочку. З усім цим ультрафіолетовим випромінюванням, що ллється з неба, не було сенсу ризикувати. Показники базально-клітинного раку шкіри за останнє десятиліття злетіли вище, ніж фондовий ринок.
  
  
  Розділ 12
  
  
  
  
  Десь над Озарками Римо Вільямс гортав газету.
  
  
  "Тут говориться, що Хейла-Боппа востаннє бачили три тисячі років тому".
  
  
  "Звідки вони це знають?" зажадав відповіді Чіун.
  
  
  "Знайди мене. Він обертається навколо сонця і приблизно раз на три тисячі років опиняється в межах видимості землі". Римо насупився. "Хто був Господарем три тисячі років тому?"
  
  
  "Якби ти був справжнім Майстром синанджу, тобі не треба було б ставити таке питання". "Я знаю родовід Майстрів. Я можу процитувати імена майже всіх Майстрів, але я не можу узгодити їх із західними датуваннями".
  
  
  Чіун розгладив зморшки на обличчі. "Так звичайно".
  
  
  "Що ви маєте на увазі, звичайно?"
  
  
  "Ви були виховані, щоб поклонятися розп'ятому теслі. Для тих, хто дотримується вашого сумнівного віровчення, всесвіт виник всього дві тисячі років тому".
  
  
  - Це неправда... - почав протестувати Римо.
  
  
  "До теслі не було нічого. Все було темрявою, без форми, без світла, без субстанції", - з гіркотою сказав Чіун.
  
  
  "Це не так працює. Був час до Ісуса. Ми просто відраховуємо роки тому від того моменту. Три роки до нашої ери – це три роки до Різдва Христового".
  
  
  "Ми ведемо відлік від Тангуна, який створив першого корейця. Це було п'ять тисяч років тому. До цього ніхто не був".
  
  
  "Згідно з сучасною наукою, людина існує близько трьох мільйонів років або близько того".
  
  
  "Можливо, ваші предки-волосаті мавпи. Але не корейці. Ми прийшли, щоб виправити зло, заподіяне цьому світу вашими мавпоподібними предками".
  
  
  Римо почав протестувати, але вирішив, що воно того не варте. У них уже була подібна суперечка раніше. Натомість він змінив тему. "Як цвях?" він запитав.
  
  
  Чіун болісно скривився.
  
  
  Протягом кількох місяців він носив нефритову накладку для нігтів, схожу на ріг, щоб захистити свій скалічений ніготь на вказівному пальці правої руки, зрізаного ворогом, що володіє суперсвордом. Було нечувано, щоб сучасний майстер синанджа був переможений у ближньому бою. Чіун досі болісно ставився до цього.
  
  
  "Вона швидко зростає", - сухо сказав він.
  
  
  "Добре".
  
  
  "Але йому ще не вистачає повної довжини. Таким чином, я мушу носити це".
  
  
  "Це поєднується з кімоно".
  
  
  "У цьому проблема. Я змушена носити тільки кімоно, кольори яких гармоніюють з нефритом. Я вже кілька місяців не одягала кімоно королівського пурпуру. Чорне лежить, згорнувшись, у темряві, питаючи, чи було це залишено назавжди. Кіновар в'яне від невикористання. Рожеве ...
  
  
  "Ти озирнутися не встигнеш, як знову будеш у рожевому".
  
  
  "Це був майстер Салбьол".
  
  
  "Хто?"
  
  
  "Майстер Салбіол. Він був Майстром, коли бачили сонячного дракона три тисячі років тому".
  
  
  Римо зацікавлено підняв брову. "З ним пов'язані якісь цікаві легенди?"
  
  
  Чіун замислився. "Він був лінивим Майстром. Єгипет був занадто далеко для нього, щоб подорожувати, тому він покладався на Японію та Китай, які в ті дні були не такі багаті, як Єгипет".
  
  
  Римо знизав плечима. "Будинок, я вважаю, вижив".
  
  
  "Ліні немає виправдання", - пирхнув Чіун. "Він звинувачував у цьому зірку-стрілу, а не себе".
  
  
  "Зірка-стріла"?
  
  
  "Те, що ви називаєте кометою, було невідомо в корейському небі за часів Салбьола Ленивого. Її називали зіркою-стрілою, тому що вона летіла, як оперена стріла, крізь повільніші зірки, і вважалася поганою ознакою. Набагато пізніше з'явилися інші подібні зірки, і мудріший Майстер визначив, що зірка-стріла була зовсім не зіркою, а сонячним драконом.
  
  
  "Як він дійшов такого блискучого висновку?"
  
  
  "Дуже просто, Римо. Щоразу, коли сонячний дракон бешкетував серед корейських зірок, це призводило до катастрофи. Жодна стріла не приносила такого нещастя. Отже, це міг бути лише дракон".
  
  
  "Знаєш, напевно, не буває такого часу, коли десь не траплялася б катастрофа".
  
  
  "Що ти хочеш сказати?" - спитав Чіун, примружившись.
  
  
  "Комети не приносять лиха. Ось і все. Це просто забобони".
  
  
  "Я згоден з тобою. Вони цього не роблять".
  
  
  "Добре".
  
  
  "Вони просто віщують нещастя".
  
  
  Римо раптово помітив повну жінку з димчасто-чорним волоссям і нефритово-зеленими очима і сказав: "Вибачте мене".
  
  
  "Куди ти прямуєш?" – спитав Чіун.
  
  
  "Я пообіцяв собі, що запрошу на побачення наступну приголомшливу жінку, яку побачу, і я щойно побачив її".
  
  
  "Вона товста".
  
  
  "Чуттєвий".
  
  
  "Товстий".
  
  
  "Побачимося пізніше", - сказав Римо, відстібаючи ремінь безпеки і повертаючись у задню частину салону.
  
  
  Жінка неквапливо дійшла до середини каюти, де почала потягуватися так, що Римо з нетерпінням чекав їхнього першого побачення. Те, що вона скаже так, було гарантовано. Жодна жінка ніколи не відмовляла майстрові синанджу. Іноді Римо думав, що потяг викликаний феромонами. Досконала грація тіла у гармонії із собою також могла пояснити цей феномен. Він колись читав, що мозок був запрограмований природою позитивно реагувати на певну симетрію форми. Навчання синанджу привело тіло Римо до симетричної гармонії. Там, де у більшості людей одне око, або рука, або сторона тіла були більшими за інше, тому що м'язи використовувалися більше, форма Римо досягла повної симетрії.
  
  
  Жінки відчували цю симетрію, навіть якщо не сприймали її на свідомому рівні. Це було частиною вродженої сексуальної привабливості Римо.
  
  
  Яким би способом це не було нарізано, зеленоока жінка не збиралася говорити "ні".
  
  
  "Привіт", - сказав Римо, начепивши свою найкращу обеззброюючу посмішку.
  
  
  "Привіт", - сказала вона, її голос був димним, як сухий херес. "Мене звуть Корал".
  
  
  "Рімо. Збираєшся в Бостон?"
  
  
  "Я там живу".
  
  
  "Я теж".
  
  
  "Це здорово", - сказала вона, присуваючись ближче.
  
  
  "Сьогодні ввечері я маю трохи вільного часу".
  
  
  "Я теж".
  
  
  "Чому б нам не зібратися разом, повечеряти?"
  
  
  Тепер Корал сяяла. "Я б із задоволенням". Її дихання було вологим, манливим мускусним.
  
  
  "Чудово", - сказав Римо, думаючи, що це правильний шлях.
  
  
  "Дозволь мені спочатку обговорити це з Фредом".
  
  
  "Звичайно. Хто такий Фред?"
  
  
  "Я зараз повернусь"
  
  
  Брюнетка з димчастим волоссям пройшла повз нього, залишивши на худорлявому тілі Римо аромат білих діамантів, і він спробував насолодитися ароматом, поки вона поверталася на своє місце. У результаті йому довелося відключити свої нюхові рецептори. Аромат, хоч і ледве вловимий, був надто сильним для його чутливого нюху. Він зробив уявну позначку попросити її не користуватися запахами на їхньому першому побаченні.
  
  
  Жінка повернулася і сказала: "Фред трохи не в дусі, але все гаразд".
  
  
  "Він переживе це", - поступливо сказав Римо. "Хто такий Фред?"
  
  
  "Мій чоловік".
  
  
  "Чоловік?"
  
  
  Жінка підняла ліву руку, і верхнє світло заграло на простому золотому обручці.
  
  
  "Чому ти не сказав мені, що одружений?" Сердито спитав Римо.
  
  
  "Чому ти не подивився на мій безіменний палець?" Вона посміхалася, ніби це не мало великого значення.
  
  
  "Вибився з практики", - похмуро сказав Римо.
  
  
  "Я допоможу тобі з цим", - сказала вона, притискаючись до нього своїми грудьми у формі кулі.
  
  
  "Послухай, я не трахкаю із заміжніми жінками".
  
  
  Вона провела довгими золотими нігтями з футболки Римо спереду і замуркотіла, як лев. "Фред переживе це. Він завжди так робить".
  
  
  "Не в цьому справа. Я не посягаю на чужі володіння".
  
  
  "Гей, хіба я не маю права голосу в цьому?"
  
  
  "Звичайно. Ти можеш попрощатися. До побачення", - сказав Римо, повертаючись на своє місце.
  
  
  "У тебе призначено побачення?" - ввічливо запитав Майстер синанджу.
  
  
  Римо схрестив руки на грудях. "Не кажи мені цього. Ти підслухав кожне слово, старий негідник".
  
  
  "Я хотів би почути історію з ваших власних вуст".
  
  
  "Вона заміжня".
  
  
  "Я знав це".
  
  
  "Тобі всього хорошого".
  
  
  "У цій країні, Римо, для заміжньої жінки прийнято носити золотий обруч на безіменному пальці руки, яка найближча до серця. Це означає жінку, яку взято".
  
  
  "Я знаю це!" Римо спалахнув.
  
  
  "Добре, що ти не забрав її".
  
  
  "Є інші жінки".
  
  
  "Ти поводиться неналежним чином", - попередив Чіун.
  
  
  "Йди відрости свій ніготь", - невдоволено пробурчав Римо.
  
  
  "І ти можеш перестрибнути через місяць, ганяючись за своїми білими коровами", - роздратовано сказав Майстер Сінанджу.
  
  
  Розділ 13
  
  
  
  
  Директор з операцій програми шатлів НАСА був тільки радий відповісти на запитання журналістів.
  
  
  Польоти шатлів були настільки рутинними, що преса більше не турбувала себе висвітленням їх у прямому ефірі. Звісно, завжди була символічна присутність ЗМІ. Катастрофа "Челленджера" гарантувала це. Усім потрібен був запис, якби світ вразила чергова катастрофа у польоті. Тому національні ЗМІ належним чином надсилали жменьку репортерів, що нудьгують, кожного разу, коли запускався орбітальний апарат.
  
  
  На цей раз це був новий шатл "Релайант". Це мав бути його перший політ. Завдання - розгорнути супутник-шпигун Національного розвідувального управління, назва та місія засекречені.
  
  
  Зазвичай репортери з'являлися за день до запуску та чекали. Іноді очікування розтягувалося на три-чотири дні, і вони бурчали. Вони завжди бурчали. Вони особливо бурчали, коли запуск пройшов без сучка та задирки. Іноді вони лаялися і гірко скаржилися, що знімки "завжди одні й самі".
  
  
  "Чого ви хочете?" - Якось запитав режисер репортера CBS. "Ще один претендент?"
  
  
  Без вагань репортер відповів: "Чорт забирай, так".
  
  
  Директор з операцій пішов, замість почистити годинник із синьою бородою чоловіка.
  
  
  Сьогодні "Релайант" стояв на гігантському гусеничному транспортері, який доставив його до стартового майданчика, і репортери вже були тут. Натовпами. Погода у Флориді наприкінці грудня була холодною. Можливо, вони сподівалися на катастрофічний провал, сердито подумав директор.
  
  
  Засоби масової інформації зібралися в кабінеті директора, звідки відкривався вид на укріплену дорогу у світі, на тлі стартового комплексу 39-А. Гусеничний транспортер із гуркотом просувався вперед. Це була 2500-тонна перероблена наземна вугледобувна машина "лінкор Грей", розміром з бейсбольний м'яч, розміром з діамант, що рухалася зі швидкістю три з половиною милі на годину на чотирьох двогусеничних тягачах. Кожен з черевиків, що становили один з масивних протекторів, був здатний витримувати нищівну силу тридцять три тонни. Прикріплений до гігантського зовнішнього резервуару і оточений з обох боків подвійними ракетоподібними прискорювачами, шатл стояв вертикально, ніби готовий до запуску, коли його несли на стартовий майданчик.
  
  
  Це було вражаюче видовище, але оскільки воно не вивергало диму та полум'я, преса не виявила до нього інтересу.
  
  
  "Ви боїтеся за цю місію?" - Запитав один репортер.
  
  
  "Чому я маю бути таким?" – парирував режисер.
  
  
  "Якби марсіани справді підсмажили біоміхур, хіба НАСА не було б першим у списку їхніх цілей?"
  
  
  "Марсіан немає, і списку цілей немає. Відвали від цього".
  
  
  "Звідки ти це знаєш?"
  
  
  "Тому що я бачив знімки із зондів Kking та Mariner. Це мертвий світ".
  
  
  "Тоді чому НАСА говорить про політ туди за тридцять років?"
  
  
  "Вона не зовсім мертва. Мабуть, там є лишайник. Можливо, якісь мікроби чи одноклітинні організми".
  
  
  "Звідки ми знаємо, що одноклітинні мікроби недостатньо розвинені, щоб спрямовувати смертоносні промені на Землю?" - Запитав досвідчений науковий репортер.
  
  
  "Бо, - терпляче пояснив директор з операцій, - одноклітинний організм не має мозку. Це примітивна форма життя". Він проковтнув свою шпильку, як репортери, тільки розумніше.
  
  
  "Ми не знаємо, на що може бути схожий одноклітинний марсіанін. Можливо, клітина цілком складається з мозку".
  
  
  "Так, гігантський мозок", - пропищав репортер ззаду.
  
  
  "Якби у нього були одні мізки, - сказав директор з операцій з нетерпінням, що погано приховується, - тоді у нього не було б рук, щоб направити свій смертоносний промінь, чи не так?"
  
  
  "Можливо, деякі з його марсіанських товаришів - це просто руки. Або ноги. Вони об'єднуються і складають цілісну особу. Нассау був би легкою здобиччю".
  
  
  "Це НАСА, а не Нассау", - відповів він, виправляючи блюзнірську помилку у вимові, якої припускалися репортери з безтурботних днів програми "Меркурій". "І програмі нічого не загрожує. Повірте мені на слово".
  
  
  "Ви не заперечуєте, якщо ми знімемо це повзання?" - Запитав один.
  
  
  "Будь моїм гостем".
  
  
  Камери були встановлені на всьому периметрі гігантського транспортера. Вони фіксували кожен трудомісткий дюйм і фут, поки гігантські гусениці повзли вперед. Зазвичай на переміщення шатла з ангару для збирання запуску на майданчик йшов цілий день. Засоби масової інформації сумлінно записували на плівку кожну мілісекунду передачі.
  
  
  Десь за північ, після того, як директор із запуску пішов додому на вечір, невтомні камери зафіксували найбільшу катастрофу, що обрушилася на НАСА з того часу, як "Челленджер" впав у Атлантичний океан.
  
  
  Прожектори заливали блискучий білий шатл. Краулер повз по проходу з хворобливою важкістю, видаючи низьке бурчання.
  
  
  Без попередження ніч перетворилася на день.
  
  
  Пролунав розжарений добілий спалах, оглушливий гуркіт, і космічний шатл Reliant миттєво згорів разом з його двома твердопаливними ракетами-носіями, що відмовляли. Великий порожній зовнішній резервуар підживлював полум'я, його тонка помаранчева оболонка почорніла за мить до того, як зруйнувалася.
  
  
  Шаттл, танк, прискорювачі та транспортер були сплавлені в єдину гарячу кулю. Більша частина його розплавилася, перетворившись на розплавлені метали, сублімовану гуму та інші токсичні пари. Посипалися термостійкі керамічні плитки – буквально посипалися дощем. Вони посипалися у вигляді розпечених добелів рідких опадів, які перетворилися на чорні краплі, що димляться на землі.
  
  
  Видалені камери також були знищені, тому знятого матеріалу не було.
  
  
  За винятком однієї нерухомої камери.
  
  
  Фотографу National Enquirer, якому було відмовлено у допуску на об'єкт із загальних міркувань, довелося знімати з вигідної позиції у болотах за межами власності НАСА.
  
  
  Він знімав силует Reliant на тлі залитого місячним світлом неба, швидко клацаючи затвором, не звертаючи особливої уваги, знаючи, що в кадрі вийде, принаймні, один хороший знімок.
  
  
  Зображення у видошукачі було таким маленьким, що він не зміг побачити важливе явище на власні очі. Тільки після того, як він розгорнув ролик, шукаючи знімок "до", який поєднувався б із зображеним ним зображенням катастрофічної катастрофи "після", були виявлені літери, що слабо світяться, в небі.
  
  
  Через те, що вони зачарували, все пекло розкриється на обох півкулях.
  
  
  Розділ 14
  
  
  
  
  Президент США був збуджений від міцного сну наполегливим голосом глави своєї адміністрації.
  
  
  "Вибухнув новий шатл, сер".
  
  
  Президент отямився від рожевого серпанку життя своєї мрії.
  
  
  "Шаттл"?"
  
  
  "Релайант". Все пройшло так само, як і з Біобаббл".
  
  
  "Чорт. Не кажи моїй дружині. Вона знайде спосіб звинуватити мене".
  
  
  Сильний удар по кісточці нагадав президенту США, що він випадково опинився в ліжку зі своєю дружиною - попри його перерваний сон.
  
  
  "Вибач. Не впізнав нову зачіску", - пробурмотів він, скидаючи покривало з ліжка.
  
  
  Глава його адміністрації пішов за головою виконавчої влади, який поспішив залишити кімнату, пов'язуючи навколо талії синій махровий халат із президентською печаткою.
  
  
  "Ви повинні вимовити промову, щоб заспокоїти націю", - з тривогою сказав начальник штабу.
  
  
  "Запишіть це", – відрізав президент.
  
  
  "Ми маємо придумати правдоподібне пояснення, яке не викличе загальнонаціональної паніки".
  
  
  "Я залишаю це на ваш розсуд", - сказав Президент, входячи до крихітного ліфта Білого дому.
  
  
  Глава адміністрації почав підніматися на борт, але пухка президентська рука відштовхнула його назад.
  
  
  "Зустрінемось в Овальному кабінеті. За десять хвилин".
  
  
  "Куди ти йдеш?"
  
  
  "Нагорі".
  
  
  "О".
  
  
  Ліфт доставив президента до спальні Лінкольна, де він додзвонився до невтомного Сміта. Голос Сміта звучав сонно майже п'ять секунд, а потім у ньому з'явилися нотки лимонаду.
  
  
  "Сміт, космічний човник "Релайент" щойно був знищений. Схоже, що те, що розплавило БіоПузир, потрапило до нього."
  
  
  "Я займусь цим".
  
  
  "Я думав, ти цим займаєшся".
  
  
  "Я зробив. Мої люди не прийшли ні до чого відчутного. Хоча я шукаю зачіпки".
  
  
  "Як мені пояснити це американському народу? Схоже, марсіани атакують космічну програму".
  
  
  "Біопузир не був частиною космічної програми", - пояснив Сміт.
  
  
  "Спробуйте переконати в цьому американську громадськість. Оскільки доктор Пеган каже всім, що космічні прибульці злі на нас, вони, напевно, мені не повірять. Я не користуюся його довірою".
  
  
  "Роби все, що в твоїх силах. Я відправлю на неї своїх людей".
  
  
  Президент знизив голос, знаючи, що кабінет Першої леді знаходиться далі коридором.
  
  
  "Ви думаєте, хтось хоче зруйнувати нашу космічну програму?"
  
  
  Сміт прочистив горло. "Така можливість не можна виключати".
  
  
  "Можливо, росіяни. Вони знову стають сорочковими".
  
  
  "За винятком космічної станції "Мир", їхня космічна програма перебуває в занепаді".
  
  
  "І вони там на мізерних пайках з тих пір, як їх шатл не зміг зістикуватися з "Миром" минулого місяця".
  
  
  "Саме. Втручання Росії не має сенсу. У разі надзвичайної ситуації на "Світі" їхній найкращий варіант порятунку - це наш флот шатлів".
  
  
  "Напевно, ти маєш рацію. Ми можемо викреслити росіян з нашого короткого списку".
  
  
  "Французи, китайці та японці мають активні комерційні космічні програми і намагаються конкурувати з НАСА, - продовжив Сміт, - але я не можу уявити, щоб якась із цих країн націлилася на наше космічне агентство. Технологія знаходиться за їх межами".
  
  
  "Японці останнім часом дуже злі на нас. Я навіть не впевнений, чому".
  
  
  Сміт нічого на це не сказав. Він знав чому. Він наказав Римо і Чіуну покарати японський конгломерат за акти комерційного саботажу, про які президент нічого не знав. Японці розуміли, що Америка стояла за аварією паровоза на штаб-квартиру Нішицю в Осаці, але не могли поскаржитися, не викривши своєї власної співучасті в спробі зруйнувати залізничну систему США.
  
  
  "Я повернуся до вас, пане президенте", - сказав Сміт, завершуючи розмову.
  
  
  Президент повісив трубку, зав'язав халат і зашаркав у пухнастих капцях до ліфта Білого дому. Хоча б раз він хотів, щоб серйозна криза вибухнула у другій половині дня. Він ненавидів, коли його витягали з ліжка в такий безбожний час. Якщо йому не вдавалося поспати десять годин, він весь день був не в дусі.
  
  
  ГАРОЛЬД У. СМІТ вибачився, що залишив подружню постіль, і був винагороджений коротким перериванням рівного хропіння своєї дружини, перш ніж взяти портфель, в якому знаходився його супутниковий зв'язок із телефонною лінією CURE. Це була єдина слабка ланка у його прямій лінії з Білим домом. Коли його не було у Фолкрофті, дзвінок був переадресований через його комп'ютерну систему на портфель, в якому також був його ноутбук, з'єднаний з Фолкрофтом.
  
  
  Звісно, лінія була зашифрована. Але розмова, яка передавалася з наземної станції на звичайний супутник зв'язку і назад, могла бути перехоплена. Теоретично це можна було б розшифрувати - якби хтось мав правильну технологію і, можливо, п'ять років, щоб розкрутити розмову. На той час розмова була б спірною, припустив Сміт. Таким чином, він почував себе в достатній безпеці з цим зв'язком тільки для екстрених випадків.
  
  
  Після того, як він перервав дзвінок до Білого дому, Сміт натиснув кнопку автоматичного набору номера будинку Римо Вільямса в Массачусетсі. Він був сірою людиною з сірими очима та волоссям, кольором обличчя як вивітряне нефарбоване дерево та відповідним характером. Навіть за часів роботи в ЦРУ, понад тридцять років тому, він був відомий як Сірий Привид.
  
  
  Сміт терпляче чекав, знаючи, що Майстер Сінанджу проігнорує дзвінок, і Рімо, залежно від його настрою, теж проігнорує його, бо Чіун ігнорує його, або, можливо, зламає телефон і продовжить спати.
  
  
  Цього номера не було у списку. Ні в того, ні в іншого не було нічого, що навіть віддалено нагадує світське життя, але в наші дні телефонні продавці не боялися дзвонити в самий невідповідний час, а у Римо не вистачало терпіння терпіти подібні перешкоди.
  
  
  Через п'ятдесят гудків Римо відповів чітко, як дзвін, але злегка роздратовано. "Якщо ти щось продаєш, я збираюся годувати тебе з ложечки вмістом твоєї мошонки".
  
  
  Сміт прокашлявся. "Це я".
  
  
  "Я хто?"
  
  
  "Ви знаєте мій голос", - обережно сказав Сміт, знаючи, що це був дзвінок по висхідній лінії.
  
  
  "Я знаю багато голосів".
  
  
  Сміт вирішив пропустити гру. "Космічний човник Reliant був знищений на своєму транспортному засобі на півдорозі між будівлею для складання запуску та стартовим майданчиком".
  
  
  Голос Римо миттєво став серйозним. "Хтось убитий?"
  
  
  "Наразі невідомо. Але астронавтів на борту не було". Сміт зробив паузу. "Рімо, в нього потрапив заряд з нічного неба, перетворивши його на шлак".
  
  
  "Чорт. Хтось намагається зірвати космічну програму".
  
  
  "Біопузир" не був частиною космічної програми, - роздратовано сказав Сміт.
  
  
  "Можливо, той, хто це робить, цього не знає".
  
  
  "Це можливо".
  
  
  - До речі, - сказав Римо, - є успіхи в затриманні таємничого хлопця, який фінансував "Біобаббл"?
  
  
  "Ні", - зізнався Сміт. “Я переглянув записи особистих та ділових телефонних розмов Амоса Булли та врахував усіх осіб та дзвінки. Жоден з них не веде до людини на ім'я Рубер Маворс”.
  
  
  "Такої людини не існує. Я не носитиму це ім'я".
  
  
  "Я вивчив біографію кожного з тих, хто фігурував у цих записах. Ніхто не мав фінансових коштів, щоб врятувати проект BioBubble".
  
  
  "Якщо ви не вірите в марсіан, що говорять латиною, з почуттям гумору, ви дещо втрачаєте на увазі", - сухо сказав Римо.
  
  
  "Рімо, подивися, чого ти можеш навчитися у Космічному центрі Кеннеді".
  
  
  "Хіба це місце не кишатиме слідчими?"
  
  
  "Так. Але ви бачили наслідки BioBubble. Я хочу отримати позитивне підтвердження того, що ці дві події були справою рук одного й того ж агентства".
  
  
  "І це все?"
  
  
  "Можливо, ти на щось натрапиш".
  
  
  "Чи я повинен залишити Чіуна тут?"
  
  
  "Навіщо тобі це робити?"
  
  
  "Бо він не зовсім вписується в розслідування з високим ступенем таємності", - сухо відповів Римо.
  
  
  "Чи погодиться він залишитися?" З сумнівом запитав Сміт.
  
  
  "Звичайно, чому б ні?"
  
  
  "Ти знаєш його краще, ніж я. Вчини як слідчий Національної ради з безпеки на транспорті".
  
  
  "NTSB! Хіба це не просто аварії літаків та поїздів?"
  
  
  "Так, але буде представлено будь-яке інше логічне агентство. Будь-яке інше прикриття призвело б до контакту та конфлікту із законними представниками інших агентств".
  
  
  "Попався. Я подзвоню тобі з Флориди".
  
  
  Лінія обірвалася.
  
  
  Коли Римо дістався кімнати Чіуна в іншому кінці Г-подібної будівлі, Майстер Сінанджу вже звертав свій килимок для сну, одягнений у кімоно кольору слонової кістки, оброблене авокадо.
  
  
  "Я йду з тобою", - пропищав він.
  
  
  Римо обрав неконфронтаційний підхід. "Це погана ідея, Папочка".
  
  
  "Я судитиму про це".
  
  
  "Це буде зоопарк".
  
  
  "Можливо, я зіткнуся з мавпами, яких ніколи раніше не бачив", - сухо сказав Чіун.
  
  
  "Просто назви мені одну причину, чому ти маєш піти, коли тобі це не потрібно".
  
  
  У карих очах Чіуна спалахнув короткий вогник, який швидко згас. "Я читав, що американці зараз відправляють японців до космосу".
  
  
  "Так, якийсь японський астронавт піднявся на шатлі, щоб допомогти врятувати японський супутник раніше цього року. Яке це стосується будь-чого?"
  
  
  "Якщо японець може полетіти в космос, чому кореєць не може?"
  
  
  "Це не так просто. Ти маєш бути обраний. Потім тобі доведеться тренуватися роками".
  
  
  "Я тренувався все своє життя".
  
  
  "Не для космічного простору".
  
  
  "Чи є смертоносні вбивці у відкритому космосі?" Зажадав відповіді Чіун.
  
  
  "Поки що ми нічого такого не знайшли", - визнав Римо.
  
  
  "Я вразив найлютіших убивць у цьому світі. Чому я не можу відвідати небесне царство, де смерть не ходить у людській подобі?"
  
  
  Римо розумів швидко. Чіун з надією дивився на нього знизу вгору, і його лиса голова діставала Римо тільки до грудини.
  
  
  "Бо ти надто маленького зросту", - швидко сказав він.
  
  
  "Що!"
  
  
  "Це правда, Папочко. Клянуся серцем і сподіваюся померти в старості. Астронавти повинні відповідати вимогам до зростання".
  
  
  "З моїм зростанням все гаразд!" Чіун спалахнув.
  
  
  "Ти маєш носити захисний скафандр, а він не твого розміру. Я думаю, що ти принаймні на два дюйми нижче звичайного зростання астронавта".
  
  
  Римо затамував подих, поки Чіун вивчав його обличчя у пошуках ознак нещирості.
  
  
  "І я думаю, тобі буде дозволено піднятися на небеса, що на ходулях?" Нарешті Чіун спитав.
  
  
  "Я не планую виходити на орбіту, Чіуне. Чесно."
  
  
  "Китайці обіцяли, що я буду першим корейцем, який вирушив у космос, коли я востаннє був у Китаї".
  
  
  "Вони намагалися відправити тебе до Пустоти, Чіуне. Ти це знаєш. Вони хотіли твоєї смерті. Вони вирішили, що швидка поїздка на МБР буде найшвидшим способом позбутися тебе".
  
  
  "Китайці знають, що я тепер працюю на Америку. Як і росіяни. Як і багато смертельних ворогів цієї нації".
  
  
  "Так. Ну і що? Вони не знають ні про Кюра, ні про Сміта, ні навіть про мене".
  
  
  "Якщо народи цього світу знають це, то це не можуть бути народи цього світу, які нападають на Новий Рим. Страх перед гнівом синанджу зупинив би їхню віроломну руку. Отже, це може бути справою рук лише нації з якогось іншого світу".
  
  
  "Давай дамо марсіянам спокій. Давай. Давай просто підемо, якщо ти йдеш".
  
  
  "Я йду", - твердо сказав Чіун.
  
  
  "Цього разу жодних пароплавних кофрів".
  
  
  "Я не збиратиму речі для подорожі до космосу, поки мене не запросять офіційно", - фиркнув Чіун. "У мене є моя гордість".
  
  
  "Добре. Я не думаю, що в тебе все ще є той костюм-трійка, який був у тебе кілька років тому, коли ти виступав у своєму останньому вестерні?"
  
  
  "Чи збільшить носіння такого одягу мої можливості для подорожей за межі цього світу?"
  
  
  "Не зашкодить", - сказав Римо.
  
  
  "Тоді приготуй червону колісницю. Я приєднаюся до тебе".
  
  
  Посміхаючись, Римо спустився вниз, щоб розбудити колісницю.
  
  
  Це була остання спроба Гарольда Сміта виконати договірне зобов'язання, на якому наполягав Римо. Йому потрібен був автомобіль, який був би пристосований до бостонського трафіку і здатний зазнавати бічних ударів, ударів ззаду та інших зловживань з боку божевільних водіїв. І він мав бути червоного кольору.
  
  
  Остання колісниця, бронетранспортер для персоналу, була підбита БТР. Заміна була дешевшою, але Рімо вирішив, що вона підійде. Зрештою, якщо "Хамві" був досить добрий для Арнольда Шварценеггера, то він був досить добрий і для Римо Вільямса.
  
  
  Двигун запрацював без жодних проблем, незважаючи на мінусову температуру.
  
  
  За мить Майстер Сінанджу виплив з кондокасла, одягнений у строгий чорний костюм-трійку, який був звичайним у всіх відносинах, за винятком того, що кравець розширив рукави так, що вони ляскали, як розкльошені штанини.
  
  
  Цей компроміс у одязі дозволив майстру Сінанджу сховати руки в рукави, приховавши ганьбу свого скаліченого нігтя від байдужого світу.
  
  
  Чіун сів на пасажирське сидіння, а Римо здав назад, двигун "хаммера" потужно заревів.
  
  
  Була ніч, і Південно-Східна швидкісна автомагістраль була майже пустельною. Вони проїхали новим тунелем Теда Вільямса до міжнародного аеропорту Логан, припарковалися і сіли на перший рейс до Орландо, штат Флорида. Який виявився останнім польотом цієї ночі.
  
  
  Зал не був порожнім, але стюардес було вдвічі більше, ніж пасажирів. Римо, розуміючи, що вони, мабуть, заповнять годинник простою, намагаючись одночасно сидіти в нього на колінах, сказав Майстеру Сінанджу: "Скажи їм, що я в комі".
  
  
  "Ти не такий".
  
  
  "Я не казав, що був. Просто привирай заради мене".
  
  
  "Я говоритиму свою власну брехню, а не твою", - відрізав Чіун.
  
  
  "Доки я зможу спокійно проспати весь політ", - сказав Римо, підкладаючи під голову подушку і без подальших церемоній засинаючи.
  
  
  Першій стюардесі, яка перевірила їхній прохід після того, як боїнг 747 злетів у нічне небо, сказали: "Не турбуйтеся. Він гей".
  
  
  "Він справді виглядає трохи по-гейськи".
  
  
  "Він дуже гей".
  
  
  "Чорт".
  
  
  Друга стюардеса підійшла і сказала: "Коли він прокинеться, ви дасте мені знати?"
  
  
  "Чому?" - спитав Чіун.
  
  
  "Бо я небайдужий до хлопців-геїв".
  
  
  "Він також VIP-позитивний".
  
  
  "Він знаменитий?"
  
  
  "Він хворий".
  
  
  "Подвійні гумки. Вони мені підходять. Скажи йому, добре?"
  
  
  "Звичайно".
  
  
  Підійшла третя стюардеса, кинула один погляд на Римо і нарікала: "Чому всі хороші люди одружені чи геї?"
  
  
  "Бо вони не можуть бути і тим, і іншим", - відповів Майстер Сінанджу.
  
  
  Гальмування коліс, що торкнулися асфальту, пробудило рефлекси Римо, і він подивився у вікно на блакитні вогні, що пролітали повз, злітно-посадкової смуги.
  
  
  "Ми на місці?" - спитав він Чіуна.
  
  
  "Так".
  
  
  "Які проблеми зі стюардесами?"
  
  
  "Першому я сказав, що ти дуже щасливий, другому, що ти VIP-персона і тебе не можна турбувати за жодних обставин, а третій висловив жаль, що ти одружений".
  
  
  "Ти сказав їй, що я був одружений?"
  
  
  "Ні, це була її ідея", - чемно відповів Чіун. "Я просто не став спростовувати її хибне враження".
  
  
  "Відмінна робота, татко. Я в тебе в боргу".
  
  
  "І я зберу все на той час і в тому місці, яке виберу сам".
  
  
  Коли вони залишали літак, стюардеси попрощалися, наполягавши на тому, щоб тепло потиснути Римо руку, і Римо погодився, бо вони були досить добрі, щоб дати йому спокій.
  
  
  Опинившись у терміналі, він розтиснув кулак, щоб перевірити складені папірці, які вони потай підсунули йому, думаючи, що це звичайні телефонні номери, поспіхом подряпані.
  
  
  "Чому всі троє дали мені брошури з профілактики СНІДу?" Римо розмірковував уголос, викидаючи їх у найближчий бак для сміття.
  
  
  "Можливо, вони визнають у тобі розпусника, яким ти і єш".
  
  
  "Я зворотний бік нерозбірливості у зв'язках".
  
  
  "Якщо в тебе з'явиться погана звичка зустрічатися з жінками, розбещеність стане твоєю епітафією".
  
  
  "Ти впевнений, що не ти намовив їх на це?"
  
  
  "Хіть вбиває", - пирхнув Чіун. "Пам'ятай про це, коли розводитимеш своїх диких кіз".
  
  
  "Це "дикий овес". І припини намагатися вивести мене з себе".
  
  
  "Не скаржся мені, якщо твій ненажерливий козел з'їсть весь твій дикий овес, і в тебе нічого не залишиться, коли ти будеш у моєму віці".
  
  
  Розділ 15
  
  
  
  
  Іноді Радомір Едуардович Рушенко забував. Це було дуже легко забути. Так само, як було дуже важко повністю відмовитись від старих червоних звичок.
  
  
  Рушенко припаркував свою тьмяно-чорну "Волгу" на очах у скромного ательє "З Квітки" на Тверській вулиці, неподалік від огидних жовтих подвійних арок найпопулярнішого ресторану McDonald's у серці сірої Москви. Зараз було дуже сіро, небо було затягнуте важкими свинцевими хмарами, а з Сибіру долинав освіжаючий запах снігу.
  
  
  Дзвін над дверима брязнув, коли Рушенко зійшов з тротуару до затонулого закладу.
  
  
  Лисаючий кравець з розпатланим волоссям не відривав погляду від прасування штанів, поки Рушенко не сказав: "Доброго ранку, товаришу".
  
  
  "Я не твій товариш", - різко сказав кравець.
  
  
  "Пробач мені. Я мав на увазі, доброго ранку, добродію".
  
  
  Кравець задоволено кивнув.
  
  
  Рушенко поклав свій костюм на прилавок і сказав: "Це потребує особливої уваги".
  
  
  Кравець вказав на примірювальну. Рушенко увійшов усередину, засмикнув червону фіранку і, як тільки похмурий кравець змусив прес для віджиму штанів випустити пару, Рушенко надав гачку для одягу певний вигин.
  
  
  Задня панель примірювальної повернулася на середньому шарнірі, і Рушенко швидко відступив назад. Група завершила свій оборот, і це було так, ніби він зійшов з лиця землі замість того, щоб увійти в надра найтаємнішої охоронної організації в історії Росії.
  
  
  Колись існувала царська таємна поліція. Потім ЧК. Потім ВЧК. Після цього ОГПУ, НКВС, НКДБ, МВС та КДБ. Тепер була ФСК, беззуба організація, придатна лише на те, щоб зберігати старі досьє КДБ та зазнавати жахливих втрат у Чечні.
  
  
  Найкращі та найяскравіші представники старого КДБ, які не бажали розрядки, перебудови, гласності та жахливих наслідків цієї провальної політики, об'єдналися, щоб сформувати таємне міністерство, яке ні перед ким не було відповідальним у огидно демократизованому Кремлі. Поки не настане день червоної літери, радянська влада не буде відновлена, вони діятимуть таємно, контролюючи, маніпулюючи та захищаючи Росію-матінку від її найлютіших ворогів, якими в ті дні були вона сама та її п'яні, некомпетентні лідери.
  
  
  Його кроки луною віддавалися коридором, Рушенко підійшов до порожніх дверей з нікельованої сталі. На дверях не було імені. Розмістити там ім'я означало б назвати міністерство, яке офіційно не існувало.
  
  
  Спочатку вона називалася "Щит-Щит" - назва, підказана емблемою старого КДБ у вигляді меча та щита. Вона була повністю безпаперовою, без файлів чи загального телефонного номера. Але через деякий час стало зрозуміло, що навіть ім'я становить загрозу безпеці. Тож від офіційної назви відмовилися. Міністерство, яке не отримало офіційної санкції, не повинно мати назви, міркував архітектор Shield полковник Рушенко.
  
  
  Штаб-квартира міністерства час від часу змінювалася. Спочатку це була московська в'язниця. Пізніше вона маскувалася під видавничу компанію, що спеціалізується на російськомовних продовженнях "Віднесених вітром".
  
  
  Нинішнє втілення було дітищем Рушенка, тому що воно дозволяло його людям стежити за американським ФБР, яке в цю саму божевільну з епох само відкрило філію у тій самій частині Москви.
  
  
  Рушенко стояв перед панеллю зі слонової кістки, його твердий рот був звернений до мідних ґрат мікрофона. Лінза лазера випромінювала стійке малинове світіння лише на рівні очей.
  
  
  Прохрипів голос: "Ідентифікуйся".
  
  
  "Радомир Едуардович. Полковник".
  
  
  "Прикладіть кінчики пальців до п'яти освітлених точок".
  
  
  Доторкнувшись до віяла з п'яти крапок, що світяться, з'явилися під лазерним оком, Рушенко дозволив оптичному зчитувачу просканувати його відбитки пальців. Потім його попросили заглянути до червоної лінзи лазера.
  
  
  Лазер - нешкідливий, якщо тільки його відбитки пальців не були знайдені у файлі - просканував унікальний малюнок вен на його сітківці, і тільки тоді двері з дзижчанням відчинилися. Альтернативою була димна діра, виконана від брови до задньої частини черепа.
  
  
  Усередині була приймальня, виконана в старомодному соціалістичному героїчному стилі, з медовою білявкою у простій бордовій спідниці та червоній водолазці, що сидить за масивним столом. Щомісяця тут була інша білявка. Інша героїня Батьківщини, яка охоче випила б отруту у разі несанкціонованого проникнення, щоб секрети Shield пішли з нею до могили.
  
  
  "Вас чекають, товаришу".
  
  
  І Рушенко посміхнувся, знову почувши стару форму навернення.
  
  
  "Дякую тобі, товаришу".
  
  
  В наші дні люди були государ - "сер" - або пані - "містер", це звучало надто елітарно для Рушенка та його соціалістичних вух, оскільки він здобув освіту за старої системи. Тільки тут, у лабіринті Щита, було прийнятно звертатися до інших товаришів.
  
  
  У конференц-залі з червоними стінами без вікон, але освітленому торшерами високої інтенсивності, щоб подолати депресивний психологічний ефект, спричинений відсутністю сонячного світла, Рушенко зустрівся з іншими керівниками підрозділів Shield. Вони збиралися лише у разі кризи чи обговорення розвідданих та політики. Так було безпечніше. На всіх була чорна форма неіснуючої Червоної Армії без ознак, як і на полковнику Рушенку, що стало видно, коли він зняв шинель і каракульову шапку.
  
  
  "У Сполучених Штатах сталася подія", - сказала йому людина, імені якої він не знав, колишній оперативник КДБ, як і він сам.
  
  
  "Цікаво", - сказав полковник Рушенко.
  
  
  "Інсталяція під назвою BioBubble була повністю знищена невідомою руйнівною силою".
  
  
  "Бомба?"
  
  
  "Ми думаємо, що ні. Ми думаємо, що промінь".
  
  
  "Лазер?"
  
  
  "Жоден лазер не має такої потужності. Для цього лазерний промінь повинен мати коло в три акри".
  
  
  Серед чоловіків із кам'яними обличчями пробігли тривожні погляди. З міркувань безпеки ніхто не знав особи його товаришів. Народний герой, який їх завербував, наклав на себе руки, як тільки його завдання щодо забезпечення їх анонімності було виконано.
  
  
  "Зоряні війни"?
  
  
  Рушенко похитав головою. "Такий лазер на орбіті був би настільки великий, щоб знайти себе. Це не нова зброя нібито скасованих США. Стратегічна оборонна ініціатива".
  
  
  "Можливо, це наші?" спитав кудлатий чоловік з підозрілими грузинськими очима.
  
  
  "Жириновський говорить про Еліптикон", - зауважив естонець.
  
  
  Полковник Рушенко похитав своїм важким казахським обличчям. "Жириновський каже дурниці. Але він нам корисний".
  
  
  "Полковнику Рушенку, у моєму розпорядженні є файл, скопійований зі старих архівів КДБ. У ньому йдеться про зброю, подібну до цього".
  
  
  "Я слухаю".
  
  
  "Це дуже небезпечна зброя. У разі розгортання вона може зробити наші засоби ядерного стримування застарілими".
  
  
  Полковник Рушенко похмуро спохмурнів. "Наші засоби ядерного стримування практично застаріли. Половина ракет виведена з ладу або перебуває в ремонті. Ми більше не проводимо випробувань, тому немає способу дізнатися, чи запустяться вони, чи здетонують при ударі. Наскільки нам відомо, нинішнє керівництво тримає колективний палець на спусковому гачку водяного пістолета. ".
  
  
  "Ти неправильно мене розумієш, товаришу. Ця зброя може перетворити вцілілі добрі ракети на марні кістяки, що лежать у своїх шахтах і пускових установках, як буханці хліба в паперових мішках".
  
  
  "Як?"
  
  
  "У нас є лише поверхове уявлення про цю подію, але якщо американці експериментують із цим пристроєм, ми опинимося під ним оголеними".
  
  
  "У нас є активи в Імперії зла?"
  
  
  "Так. Кінга-сука".
  
  
  Рушенко здригнувся. "Це справжній клацанчик".
  
  
  "Давайте відправимо її в поле. Можливо, вона навчиться чогось корисного".
  
  
  "А якщо її зловлять?"
  
  
  "Її загіпнотизували, щоб вона видала на допиті ім'я співробітника ФСК, з яким вона колись розважалася та який її покинув. Нехай ФСК візьме провину на себе".
  
  
  Полковник Рушенко кивнув головою. "Тоді я простежу, щоб це було зроблено".
  
  
  На цьому засідання було закрито, і Рушенко залишився з комп'ютером, підключеним до китайсько-червоного телефону, який завдяки дружньому оператору телефонної лінії пройшов через комутатор FSK і таким чином отримав доступ до чудової урядової телефонної системи "Вертушка".
  
  
  Потрібно було три години, щоб встановити модемне з'єднання з міжнародним Інтернетом. Це було ще одним ганебним доказом того, наскільки сильно погіршилися російські технології, відколи був повалений старий режим.
  
  
  У дні слави СРСР на це ніколи не знадобилося б більше двох.
  
  
  Розділ 16
  
  
  
  
  Коли доктор Космо Паган почув, що американський космічний човник був розплавлений на шляху до стартового майданчика, він намагався знайти Марс через двадцятичотирьохдюймовий антикварний рефрактор в обсерваторії Лоуелла за межами Флагстаффа.
  
  
  Коли існували обсерваторії, це було не так вже й багато - біла вікторіанська будова з дерев'яним каркасом, розташована на мисі. У безхмарному повітрі Арізони це було ідеальне місце для спостереження за Червоною планетою.
  
  
  Тут Персіваль Лоуелл наніс на карту канали, які марно шукали пізніші астрономи. Але Ловелл бачив їх, і перед смертю Космо Пеган теж захотів їх побачити.
  
  
  Марс не хотів співпрацювати. Не маючи нагоди побачити його, повозившись із правильним сходженням і відміною, Пеган повернула синю трубу телескопа вручну і подивилася через кутий міддю приціл.
  
  
  Нарешті він отримав дозу.
  
  
  Ось вона, Червона планета, така, якою Лоуелл описав її у своїх записниках більше століття тому. Лоуелл побачив вмираючу планету, яку підтримує життя завдяки загальнопланетній мережі іригаційних каналів. Його відкриття спалахнули уяву Герберта Уеллса, Едгара Райса Берроуза та інших великих літописців Марса, що, своєю чергою, спалахнуло юнацькі мрії Пеган.
  
  
  На жаль, Марс із каналами, принцесами та чотирирукими зеленошкірими гігантами випарувався разом із зондами "Вікінг" та "Марінер" та наступними відкриттями.
  
  
  Це було надто погано. Навіть у своєму зрілому віці доктор Пеган віддав би перевагу зеленим марсіянам червоним пустелям. Зрештою, на землі теж були червоні пустелі. Тут, в Аризоні. І в Монголії, де Червона Гобі мала надзвичайно виразний марсіанський присмак - не те щоб доктор Паган колись був у Червоній Гобі. У Червоній Гобі не було камер новин. Він ніколи не ходив кудись, де не було можливості використовувати час для обличчя або, принаймні, гарне чорне чорнило.
  
  
  Незважаючи на дискредитацію, Лоуелл працював недаремно, подумав Космо. Якби не він, не було б "Війни світів" чи "Воєначальника Марса", які поставили Космо Пегана на шлях до його червоної долі. Виходячи з цих міркувань, Персіваль Лоуелл жив недаремно.
  
  
  І найпотаємнішим бажанням Космо Пагана було якось уночі побачити явище, яке змусило великого астронома повірити, що він бачить марсіанські канали.
  
  
  Його стільниковий телефон заверещав, коли він упивався видом Марса, і, не відриваючи очей від окуляра, він відкрив його і почав говорити.
  
  
  "Доктор Космо Пеган, всесвітньо відомий фахівець із Всесвіту та всього, що під небесами".
  
  
  "Доктор Пеган, це Ассошіейтед Прес".
  
  
  "Хочете цитату?"
  
  
  "Саме".
  
  
  "Всесвіт трансцендентний у своїй жахливій величі. Океан зірок у космічному вирі, що обертається, крутиться навколо, не звертаючи уваги на нікчемні людські турботи про нас, прості молекулярні біомашини".
  
  
  "Це чудово, але я шукав конкретну цитату".
  
  
  "Прямо зараз я дивлюся на Червону планету, Марсіанське царство війни, згідно з давніми римлянами. Але для мене це місце миру і багряного спокою. Колись нога людини ступить на Марс, але, незважаючи на всю його велич, це всього лише сходинка до більш великому космосу”.
  
  
  Співробітник АП прочистив горло та спробував знову. "Доктор Пеган, як ви думаєте, марсіани стоять за сьогоднішньою катастрофою шатла?"
  
  
  "Я хотів би..." - видихнув він. Потім, взявши себе в руки, він випалив: "Обвал? Який шатл?"
  
  
  "Релайант" був перетворений на розплавлений метал менш як двадцять хвилин тому".
  
  
  "Чудово", - видихнула Пеган.
  
  
  "Що?"
  
  
  "Марс. Здається, він дивиться на мене у відповідь. Крижана шапка північного полюса схожа на холодне підморгування розфарбованої наложниці. Щоправда, каналів немає. Лоуелл бачив канали. Я хотів би побачити канали, які бачив він, навіть якби це виявилися лише візерунками. із лишайників”.
  
  
  "Отже, ви думаєте, що теорія марсіан заслуговує на довіру?"
  
  
  "Я думаю, - сказав доктор Космо Пеган, - всесвіт любить мене".
  
  
  "Сказати ще раз?"
  
  
  "Щоразу, коли в моєму лекційному маршруті настає затишшя або я перебуваю в перерві між спеціальними заходами, всесвіт викликає в уяві подію, що увічнює моє ім'я".
  
  
  Голос представника AP став напруженим. "Доктору Пеган, я хотів би прокоментувати катастрофу шатла".
  
  
  "Я жалкую про загибель наших хоробрих астронавтів".
  
  
  "Жоден астронавт не загинув. Це була передстартова аварія".
  
  
  "Тоді, можливо, це було на краще".
  
  
  "Сер?"
  
  
  "Ви знаєте, скільки огидних канцерогенів виділяє один із цих гуркітливих монстрів? Одного тільки шумового забруднення достатньо, щоб оглушити ламантин у Флоридській протоці. Перелітні птахи відхиляються від своїх природних траєкторій польоту. І це навіть не враховує шкоди, завданої озоновому . , Що зі швидкістю, з якою ми виснажуємо біомасу, наші полярні крижані шапки почнуть танути, повсюдно підвищуючи рівень океану? Космічний корабель "Земля" може пройти шлях мертвого Марса.
  
  
  "Я думав, ви за космічні польоти, докторе Пеган".
  
  
  "Я за мирне освоєння космосу. Одна ракета. Один зонд. Шаттли вимагають основного зовнішнього паливного бака і двох прискорювачів. Це втричі більше шуму, втричі більше забруднення і для чого? Ми всього лише заповнюємо ближні небеса сміттям, яке падає на землю і може когось зачепити, вони піднімаються на висоту 125 миль, чорт забирай, Кріс Коламбус просунувся далі на дерев'яному вітрильнику, людському племені треба стежити за межі нашого гетто Земля-Луна на Марс, потім на кращі околиці планет Юпітера і, звичайно, рахунку, на Альфу Центавра і далі. Це використання космосу в наших інтересах”.
  
  
  "Останнє запитання".
  
  
  "Продовжуй".
  
  
  "Як ви думаєте, шатл був знищений тією ж силою, яка розплавила БіоПузир, і якщо так, то чому?"
  
  
  "Можливо, - задумливо промовив професор Пеган, - це якось пов'язано з витонченням нашого озонового шару. Те, як ці шатли прориваються крізь озоновий щит, просто диво, що у всіх нас немає базально-клітинної саркоми скальпа".
  
  
  "Дякую, докторе Пеган. Це саме те, що мені було потрібно".
  
  
  "Я надішлю вам рахунок", - спокійно сказав доктор Космо Пеган. Повісивши трубку, він тріумфував: "Всесвіт любить мене. Це дійсно так, дійсно любить". Кинувши останній тужливий погляд в окуляр, він зітхнув. "Але я дивлюся тільки на тебе, моя червона шльондра".
  
  
  У СЕЛЕБРИТІ, штат ФЛОРИДА, комп'ютер Compaq, що постійно працює, двічі видав звуковий сигнал, сигналізуючи про вхідне повідомлення електронної пошти.
  
  
  Кінга Зонгар чула це навіть перед сном душної флоридської ночі, коли холодне місячне світло проникало крізь ширми в її спальні, наче прохолодні пальці зі срібла та сталі.
  
  
  Скинувши червоне атласне покривало, вона оголеною підійшла до системи, кольоровий монітор якої відкидав різнокольорові відблиски на стіни вітальні. Її довге рудувате волосся, зачесане назад з високого чола, було зібране в кінський хвіст, який майорів при кожному її кроці.
  
  
  Отримавши доступ до свого файлу електронної пошти, вона прочитала повідомлення на кирилиці:
  
  
  Кому: [email protected] Від: [email protected] Тема: Завдання Привіт з Батьківщини. Вважайте, що ви активовані цією датою. Вирушайте зараз на мис Канаверал, де невідома сила перетворила американський космічний човник на марний міхуровий матеріал. Схоже, це те саме явище, яке, як ви, можливо, читали, аналогічно знищило BioBubble. Дізнайтесь, що зможете. Повідомляйте про все.
  
  
  Кінга стерла повідомлення зі своєї системи. Вона не знала, хто такий дядько Ваня, окрім комісара "Щита" - чи як там вони називали це цього року. Ні те, ні інше не мало значення. Тільки її священний обов'язок перед Батьківщиною.
  
  
  Вона одягнулася з особливою ретельністю, у скромну темно-бордову сукню, яка свідчила про невимушений професіоналізм. Блокнот та прес-картка доповнювали її ансамбль для обкладинки.
  
  
  Це було дивно, думала Кінга, забираючи свій криваво-червоний Maxima GTE і відправляючи його обертатися до вечора, як Америка дозволила будь-кому отримати журналістські посвідчення. Хіба журналісти де-факто не були шпигунами без портфоліо? І все-таки саме так це було зроблено в Америці.
  
  
  І оскільки саме так це було зроблено, саме так це зробив би Кінг Зонгар.
  
  
  Якщо виникала необхідність вдатися до "мокрих заходів", що ж, в інших газетах були інші вакансії для угорського репортера-експатріанта, якщо Кінга, Сука, була змушена повернутися до друкарні.
  
  
  Потай вона сподівалася, що до цього дійде. Пройшло багато часу з того часу, як вона вбила людину при виконанні службових обов'язків.
  
  
  Занадто довго, подумала вона, облизуючи свої дуже червоні губи.
  
  
  Розділ 17
  
  
  
  
  Пройти через ворота Космічного центру Кеннеді на мисі Канаверал було найпростіше.
  
  
  Площа була заповнена репортерами, що виступають стоячи, за підтримки білих вантажівок супутникового зв'язку та прожекторів.
  
  
  За воротами з того місця, де шатл Reliant розтанув, як ріжок морозива під палючим сонячним світлом, здійнявся страшний білуватий запах.
  
  
  Рімо і Чіун рухалися крізь натовп ЖУРНАЛІСТІВ, начебто вони були двома молекулами, що ковзали по лотку розсипників.
  
  
  Біля воріт у будці охорони стояли два білолиці охоронці ВПС.
  
  
  Римо представився і пред'явив своє посвідчення. "Рімо Каппер, NTSB. Це мій помічник, Чіун".
  
  
  Чіун почав кланятися, потім, згадавши свій західний одяг, натомість кивнув.
  
  
  "NTSB? Що ви, хлопці, тут робите?"
  
  
  "Це була транспортна аварія, правда?" - Запитав Римо.
  
  
  "Технічно".
  
  
  "Ніхто не може сказати, що NTSB не працює незалежно від того, в чому проблема", - пояснив Римо.
  
  
  Два льотчики обмінялися невпевненими поглядами.
  
  
  "Дозвольте мені підняти це нагору", - сказав один. "У нас тверді накази - не допускати весь персонал, який не належить до НАСА".
  
  
  "Я не можу дозволити тобі зробити це", - сказав Римо, забираючи телефон у нього з рук.
  
  
  Чоловік витріщився на свою порожню руку, ніби сумніваючись у тому, що бачать його власні очі. Його рука все ще була у режимі зчеплення. У ній було тільки повітря і невиразний спогад про пластикові контури. І все-таки він міцно стискав телефонну трубку. Він був упевнений, що вийняти трубку, не потурбувавши хватку, буде неможливо. Але воно.
  
  
  Другий льотчик пробурмотів: "Що ви маєте на увазі під цим?"
  
  
  "Це не розслідування, якщо керівництво має шанс приховати це", - пояснив Римо.
  
  
  "Ніхто нічого не приховує. Це всюди..."
  
  
  "Просто відчини ворота", - сказав Римо, передаючи телефон Чіуну, який розламав його надвоє і повернув уламки льотчику, який все ще намагався розгадати фізику телефонного трюка Римо.
  
  
  "Дуже добре, сер", - сказав чоловік, простягаючи пару перепусток. "Але вам не обов'язково було розбивати телефон".
  
  
  "Наступного разу не намагайся прикривати своїх босів", - парирував Римо.
  
  
  "І не перешкоджайте розгніваним агентам NAACP", - додав Чіун, коли електронні ворота від'їхали убік.
  
  
  Преса, побачивши лазівку, вирішила прорватися до воріт, вважаючи, що, як тільки вони увійдуть, їх буде занадто багато, щоб їх викинули.
  
  
  Рімо і Чіун прослизнули всередину, і охоронець швидко розвернув ворота заднім ходом. Жінка-репортер застрягла грудьми в воротах, що зачинялися, і вигукнула протест, який можна було почути на Місяці - якби у когось там, нагорі, були вуха.
  
  
  Це дало решті їхню можливість. Всі охоронці зібралися біля стіни преси, що рухалася, і ніхто не звернув жодної уваги на пару слідчих NTSB, яких пропустили.
  
  
  РИМО І ЧІУН непоміченими дісталися місця аварії. Якщо БіоПузир нагадував скляний млинець, то цей більше був схожий на металеву вафлю. Шматки і шматки розплавленої матерії стирчали із заново загартованого краулера, який тепер був розпластаний, як на авіаносець.
  
  
  Дивно, але аварійні бригади і божевільні менеджери в синіх мундирах, що снують довкола, не кинули їм виклику. На деяких були маски з газочастковим фільтром для захисту від хімічних випарів зруйнованого шатла.
  
  
  Космічний літак вагою 165 000 фунтів більше не вважався найамбіційнішим досягненням інженерної думки, колись досконалою людиною. Римо згадував, що шатли були настільки складними, що кожного разу, коли один з них злітав без сучка і задирки, було дивом. Коли вони приземлилися цілими, це визнали ще одним дивом.
  
  
  Особисто Римо подумав, що він хотів би ганяти на Yugo проти пробок в Indy 500, ніж підніматися на одній з цих машин, але він не любив ризикувати, будучи лише професійним вбивцею.
  
  
  "Що ти про це думаєш, Тату? І не говори "дракон".
  
  
  "Я не скажу дракон. Але я думаю дракон".
  
  
  "Навіть не думай про це".
  
  
  "Занадто пізно. Я думаю про це".
  
  
  Менеджер з м'ясистим обличчям, чий піт не мав нічого спільного з нічною вологістю, помітив їх і зажадав повідомити, хто вони такі.
  
  
  Римо вшанував.
  
  
  Менеджер прочитав посвідчення особи і вибухнув: "NTSB? Якого біса ви, хлопці, тут робите?"
  
  
  "Ми прийшли по чорну скриньку", - сказав Римо розміреним голосом.
  
  
  Менеджер цілу хвилину виглядав спантеличеним.
  
  
  По тьмяному блиску в його очах Римо міг сказати, що він був менеджером середньої ланки і уявлення не мав, чи існує чорний ящик і чи може NTSB законно претендувати на нього, якщо є.
  
  
  Цей висновок було підтверджено такими словами чоловіка.
  
  
  "Я маю обговорити ваше прохання з моїм безпосереднім начальником".
  
  
  "Зробіть це самі", - чемно сказав Римо, знаючи, що його начальник передасть це своєму начальнику і так далі по лінії до бозна-скільки надлишкових рівнів управління.
  
  
  На той час, як по ланцюжку командування пролунало можливе "ні", Римо зрозумів, що знову настане Різдво.
  
  
  Рухаючись серед персоналу НАСА, Римо показав свою ідентифікаційну картку NTSB і кілька разів запитав: "Хто-небудь бачив інцидент?"
  
  
  Технік зі свіжим обличчям, одягнений у те, що Римо спочатку прийняв за халат від Izod, але швидко зрозумів, що це враження було просто результатом чхання без хустки, сказав: "Я чхнув".
  
  
  "Я хочу почути про це все", - різко сказав Римо.
  
  
  "Транспортер був..."
  
  
  "Який транспортер?"
  
  
  Чоловік глянув на гігантську купу металу, що твердів, і кераміки, і на його обличчі з'явився приголомшений вираз.
  
  
  "Це було неймовірно. Шаттл-транспортер - найбільша машина такого типу, коли-небудь побудована. Шаттл їхав на ній. Найскладніша машина, коли-небудь побудована, їхала найбільшою з коли-небудь побудованих. І ось так просто вона була перетворена на припій”.
  
  
  "Що це зробило?" - Запитав Римо.
  
  
  "Одному Господу відомо. Я бачив конус білого світла. Він омив машину, а потім зник. Жар, мабуть, був сильний. У кімнаті спостереження розплавилося скло. Скло нелегко плавити, ти ж знаєш".
  
  
  "Останнім часом так і є", - сказав Римо.
  
  
  Чоловік продовжував. "Світло випарувалося, потім виникла хвиля тиску".
  
  
  "Так?"
  
  
  "Це звучало як грім. Але це не могло бути громом. Те, що я бачив, не було блискавкою. Не роздвоєна блискавка, не розрядна блискавка і, звичайно, не кульова блискавка. Я знаю блискавку. Це одна з наших найбільших проблем коли ми виводимо космічний корабель із будівлі для складання запуску”.
  
  
  "По-твоєму, схоже на промінь?" - Запитав Римо.
  
  
  "Якщо це був промінь, то це був найбільший промінь, коли-небудь створений".
  
  
  "Має сенс. Найпотужніший промінь, який вивів з ладу дві найбільші машини, коли-небудь побудовані, вірно?"
  
  
  Чіун кивнув, ніби це мало для нього абсолютне значення.
  
  
  Голос техніки став глухим. "Було також жарко, як на поверхні сонця. Ми знаходимо чорні краплі, які, як ми думаємо, є термостійкими плитками шатла. Передбачається, що вони захищають орбітальний апарат від нагрівання при вході в атмосферу і розраховані на витримку температур до 1200 градусів за Фаренгейтом. Вони були близькі до сублімації. Це означає, що вони перетворилися на газ”.
  
  
  "Звучить гаряче", - сказав Римо.
  
  
  "Ми шукаємо вуглець-вуглецеву ізоляцію в носовій частині та передній кромці крила. Вуглець-вуглецева ізоляція витримає 1600 градусів. Але поки що ніяких слідів".
  
  
  "Звучить супергаряче", - сказав Римо.
  
  
  "Ви знаєте, - сказав технік, дивлячись на червону точку, яка була Марсом високо в небі Флориди, - я потрапив у космічний бізнес, тому що в дитинстві багато читав наукової фантастики. Ти дорослішаєш, ти позбавляєшся безлічі диких уявлень. Космонавти. НЛО Все це дурість Але після того, що я побачив сьогодні ввечері, все це повернулося до мене, ніби минулих п'ятнадцяти років ніколи не було. Зараз я дивлюся на зірки, і це нагадує мені, які ми маленькі і незначні. Примушує людину тремтіти глибоко у душі”.
  
  
  "Ти тремтиш за нас обох", - відповів Римо. - "У мене є робота".
  
  
  Вони залишили техніка вирячитися на Марс з напіввідкритим ротом.
  
  
  - Ти побачиш, що я правий, - наспіваючи промовив Чіун, розглядаючи купу змішаних розплавлених металів, яка раніше була "Релайантом".
  
  
  "Я визнаю, що ти маєш рацію, коли іншого шляху немає".
  
  
  "Навіщо блукати лабіринтом сумнівів, коли тобі був показаний істинний шлях?"
  
  
  "Мені подобається все робити по-своєму".
  
  
  "Я даю вам свій дозвіл блукати наосліп і збентежений. Тим часом я стоятиму тут і охоронятиму від злісних марсіан".
  
  
  "Постарайся захопити наступного живим, добре?"
  
  
  "Якщо він не змусить мене діяти", - сказав Чіун слабким голосом.
  
  
  Відійшовши від Майстра синанджу, Римо відступив, щоб краще розглянути ситуацію. Повітря було липким, а у світлі внутрішніх прожекторів висока будівля пускової установки, розташована вздовж облямованої болотом дороги, виглядала так, ніби вона ось-ось мала вийти на орбіту.
  
  
  Здалеку шатл виглядав чомусь ще більш вражаюче. Те, що від нього лишилося.
  
  
  Римо думав, що це зробило щось дуже, дуже могутнє, коли він мало не зіткнувся з однією з найкрасивіших жінок, яких він коли-небудь бачив.
  
  
  Вона була високою, але стрункою. Її довге волосся нагадало Римо про гніду кобилу тим, як вони звисали до попереку в довгий хвіст, полохливо посмикуючись. Колір її розумних очей був кольором червоного дерева. Сукня сиділа на ній саме так, як, на думку Римо, мала одягатися жінка.
  
  
  Згадавши обіцянку, яку він дав самому собі, Римо зобразив свою саму посмішку, що обеззброює, і сказав: "Що така чудова дівчина, як ти, робить у такому місці, як це?"
  
  
  "Я не дівчина", - сказала вона із сильним акцентом.
  
  
  “Жінка. Вибачте. Питання залишається чинним”.
  
  
  "Я журналіст".
  
  
  "Рімо Каппер, NTSB". Він показав свою картку.
  
  
  Холодний інтерес змусив її розумні брови зійтись разом. "Ви розслідуєте цю трагедію?"
  
  
  "Так".
  
  
  "Тоді я погоджуся взяти у вас інтерв'ю. Навіть незважаючи на те, що ви зухвалі".
  
  
  Римо насупився. Він спробував знову. "Обмінювати інтерв'ю на пізню вечерю?"
  
  
  "Я тут, щоб працювати, а не їсти".
  
  
  "Я мав на увазі вечерю в сенсі "Давай дізнаємось один одного".
  
  
  "Я тут, щоби працювати, а не заводити нових друзів", - парирувала жінка.
  
  
  Римо моргнув. Зазвичай жінки не поводилися з ним так холоднокровно. Він вирішив використати прямий підхід. "Я сказав "друзі"? Я дійсно хочу повеселити з тобою".
  
  
  "Я цього не знаю, будь ласка".
  
  
  "Я хочу поцілувати тебе всю".
  
  
  Жінка скорчила несхвальну гримасу. "Мені це не подобається, дякую".
  
  
  "Вчини як знаєш. Але твоя співбесіда закінчується". І Римо обернувся, щоб піти.
  
  
  "Почекай. Я поспішаю. Я погоджуся провести з тобою Біг Мек".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Чудовий американський фаст-фуд".
  
  
  "Ти маєш на увазі Біг-Мак?"
  
  
  "Так, ми поділимося Біг Меком та великою кількістю інформації. Це принесе нам взаємну вигоду".
  
  
  Римо знизав плечима. "Це початок".
  
  
  "Це найкраще, що я можу зробити, щоб задовольнити вас. Як вас звуть, будь ласка?"
  
  
  "Рімо".
  
  
  "Я Кінг Зонгар".
  
  
  "Хороша назва для..."
  
  
  "Іноді мене називають Кінга Буч".
  
  
  "Це все пояснює", – сказав Римо.
  
  
  "Хоча я не вважаю себе м'ясником", - додала Кінга.
  
  
  Римо моргнув. "Ти маєш на увазі сучку?"
  
  
  "Можливо, це правильний термін. Моєю мовою це шука".
  
  
  Римо насупився. "Я не знаю багатьох мов".
  
  
  "У мене дуже хороша мова. "Щасливого Різдва" говорять так - Boldog Kardcsony ".
  
  
  "Мені більше подобається старе добре "Щасливого Різдва". Давай знайдемо місце, де ми зможемо поговорити".
  
  
  "Ти можеш говорити. Я уважно слухатиму і вбиратиму твої слова".
  
  
  "Це початок", - сказав Римо.
  
  
  Там був продуктовий магазин НАСА і там повним ходом роздавали каву та гарячу їжу, щоб допомогти співробітникам НАСА пережити довгу ніч. За всім цим контрольованим хвилюванням їх ніхто не помітив, не говорячи вже про те, щоб кинути виклик.
  
  
  За чорною кавою та мінеральною водою - Римо пив воду, тому що кофеїн впливав на його організм так само, як швидкість впливає на організм звичайної людини, - Римо дозволив Кінге засипати його питаннями.
  
  
  "Яка ваша відверта думка щодо цієї катастрофи?" Запитала Кінга.
  
  
  "Це були не марсіани".
  
  
  "Хто сказав "марсіяни"?"
  
  
  "Преса. Ти маєш це знати".
  
  
  "Згідно з наукою, марсіан не існує".
  
  
  "Це моя теорія", - сказав Римо, посміхаючись.
  
  
  Мнга моргнув. "Яка твоя теорія?"
  
  
  "Що марсіан немає ні тут, ні на Марсі".
  
  
  "Так. Звичайно. Але яка ваша теорія щодо катастрофи шатла?"
  
  
  "Щось невідоме. Можливо ворожа нація".
  
  
  "Що найімовірніше?"
  
  
  Римо знизав плечима. "Обшукайте мене. Росіяни в ці дні досить тихі. Але це хтось, хто хоче отримати нашу космічну програму".
  
  
  "Це нелогічно", - категорично заявила Кінга.
  
  
  "У тебе є теорія краща?" Запитав Римо.
  
  
  "Правильна англійська: "У вас є теорія краща?"
  
  
  "Дякую за урок ораторського мистецтва", - сказав Римо, дивуючись, чому жінка не намагається фліртувати з ним. Він вирішив почати першим, щоб відточити свої навички флірту.
  
  
  "Ти наступаєш мені на ногу", - твердо сказала Кінга.
  
  
  "Це називається грати у лапки".
  
  
  "Правильний термін - "нога"."Де ви отримували освіту, будь ласка?"
  
  
  "У притулку", - чесно відповів Римо.
  
  
  "Це не виправдання тому, що ти неправильно говориш своєю рідною мовою. Я сам говорю трьома мовами, включаючи російську".
  
  
  Забираючи ногу, Римо сказав: "Ти відрізняється від інших жінок, з якими я зазвичай зустрічаюся".
  
  
  "Я угорець за походженням".
  
  
  "Ти всім угорським жінкам подобаєшся?"
  
  
  "Що ви маєте на увазі під цим питанням?"
  
  
  "Неважливо", - сказав Римо, який вирішив, що з часом Кінга Зонгар перетворився на мокру хлопушку. Допивши воду, він сказав: "Що ж, настав час повернутися до мого розслідування".
  
  
  Кінга встала, відкинувши назад свій довгий хвіст каштанового волосся. "Я спостерігатиму, якщо ти не заперечуєш".
  
  
  "Якщо можеш не відставати, не соромся", - сказав Римо, подумавши, що, з іншого боку, було приємно зустріти жінку, яка не дряпала його ширинку, як кішка, яка намагається забратися холодної ночі.
  
  
  "Я можу не відставати", - впевнено сказала вона.
  
  
  Коли РИМО знову знайшов Майстра Сінанджу, Чіун пробирався крізь натовп техніків і менеджерів середньої ланки в позі, яка ясно сказала Римо, що він когось переслідує.
  
  
  Римо пішов за ним, геть-чисто забувши про Кінга Зонгара.
  
  
  У темному костюмі Чіун був тінню з інстинктом інші тіні. І з усіма цими прожекторами та ліхтариками між плямами розпеченого світла було безліч різких тіней.
  
  
  Римо рухався відкрито. Позаду нього Кінга запитала: "За ким ти йдеш?"
  
  
  "Ти бачиш, щоб я за кимось стежив?"
  
  
  "Я бачу, як ти йдеш за людиною, але я не бачу людину, за якою ти йдеш".
  
  
  "Якби ти міг, я б хвилювався".
  
  
  По інший бік гігантської вежі, яка була будівлею для збирання запусків, Чіун зупинився.
  
  
  Римо підійшов до нього ззаду, і Чіун махнув йому, щоб він тримався подалі. Звичайно, Чіун знав про присутність Римо, навіть якщо досі той не подавав жодного знаку. Він міг відчути блоху, що стрибає за сотню ярдів, по крихітному витягу її ніжок.
  
  
  Римо слухняно відстав. "В чому справа?" покликав він низьким, виразним тоном, який уловив би Чіун, але не будь-хто інший.
  
  
  У відповідь долинув тонкий писк. "Я переслідую марсіаніна".
  
  
  "Де?"
  
  
  "Якби я знав, де, я випередив би його і чекав його в пункті призначення, нічого не підозрюючи", - прошипів Чіун у відповідь.
  
  
  Римо насупився. Він понюхав повітря. Єдиним запахом, що пробивався крізь різкий запах горілого металу, був людський піт і слабкий присмак чогось схожого на шоколад.
  
  
  "З ким ти говориш?" - спитала Кінга, вдивляючись у темні плями між осколками світла.
  
  
  "І скажи своїй російській подрузі, щоби притримала мову", - додав Чіун.
  
  
  - Вона... - почав говорити Римо.
  
  
  "Угорська", - відповіла за нього Кінга.
  
  
  Чіун повернувся, глянув на Кінгу і делікатно втягнув носом повітря. "Російська. Але той, хто прожив на цій землі багато років".
  
  
  "Хто це сказав?" — спитала Кінга, вдивляючись у тіні.
  
  
  — Он чорна пляма попереду, — сказав Римо.
  
  
  "Я нічого не бачу на плямі".
  
  
  "Ти чув голос?"
  
  
  "Так. Звичайно. Це звучало так, ніби Міккі Маус і Каченя Дональд говорили в унісон".
  
  
  "Сподіватимемося, він сприйме це як комплімент", - сказав Римо.
  
  
  "Я не знаю", - відповів скрипучий голос із тіні.
  
  
  І раптом Чіун рушив далі.
  
  
  Римо підкрався до нього ззаду. Саме тоді він побачив об'єкт інтересу Майстра Сінанджу.
  
  
  Він був схожий на техніку НАСА. Він відступив назад, нахиливши голову, його очі були прикуті до гігантського зруйнованого транспортного краулера, що рухався довгою дорогою, яка тяглася між будівлею зборки запуску і закинутою вежею, що служила стартовим майданчиком. У його руці було затиснуто шоколадний батончик, все ще в обгортці кремового кольору. Він відкусив шматочок від виставленої плитки шоколаду, оглядаючи ушкодження.
  
  
  - У цьому хлопці немає нічого підозрілого, - тихо сказав Римо, приєднуючись до Майстра Сінанджа з підвітряної сторони плями, з якої все ще стирчало трохи наполовину розплавлених тракторних гусениць. Його притягли сюди для огляду.
  
  
  "Він секретний марсіанський агент", - прошипів Чіун.
  
  
  "Що змушує тебе говорити..." Потім Римо мигцем побачив обгортку від цукерки. Запізно, щоб зупинити майстра синанджу, який метнувся вперед і схопив техніка за зап'ястя, що нічого не підозрювало.
  
  
  Рука Чіуна стиснулася, коли технік опустився на одне коліно, його обличчя виглядало так, як Римо уявляв його власне, коли його посадили на електричний стілець.
  
  
  Він підстрибнув, зігнувся і продовжував тремтіти, коли Чіун підвищив голос до звинувачуючого тону. "Ви були схоплені, агенте Марса. Назви ім'я свого воєначальника або загини на цьому місці".
  
  
  "Що..."
  
  
  У цей момент втрутився Римо зі словами: "Чіуне! Відпусти його".
  
  
  "Його послала сюди підступна "Марс Інкорпорейтед" - отже він знає, що тут сталося. Говори, інопланетянин".
  
  
  Технік заверещав, як із прискореним записом голосу. "Мене звуть Отіс Майн. Я з Бока-Ратон. І я не розумію, про що ви говорите".
  
  
  Римо показав своє посвідчення NTSB і сказав: "Я гадаю, тут невелике непорозуміння".
  
  
  Чіун стиснув сильніше, і очі чоловіка почали вилазити з орбіт. Його обличчя стало багряним і гумовим, ніздрі роздмухувалися.
  
  
  "Дивіться, його справжнє обличчя розкривається. Бачите, як нелюдськи витріщені очі?" Урочисто сказав Чіун.
  
  
  "Ти робиш це з ним", - заперечив Римо.
  
  
  "Я просто заохочую його повернутися до свого звичайного вигляду", - відповів Чіун.
  
  
  "Йому знадобиться пластична операція, якщо ти будеш продовжувати в тому ж дусі".
  
  
  Нахилившись, Римо підняв шоколадний батончик, що впав. Він підніс його до місячного світла, щоб було видно жирні червоні літери.
  
  
  "Це твоя підказка?" - спитав він Чіуна.
  
  
  "Так. Цей шпигун знаходиться у світі, який для нього чужий, і він повинен споживати їжу зі своєї рідної планети, щоб вижити".
  
  
  "Чіун, це батончик "Марс"".
  
  
  "Так. З Марса".
  
  
  "Ні це не так".
  
  
  "Прочитай дрібний шрифт", - пирхнув Чіун.
  
  
  Це зробив Римо. "Написано "Copyright Mars Inc.""
  
  
  "Доведення!" - сказав Чіун, ще раз стискаючи свого полоненого марсіаніна. Він став ще червонішим.
  
  
  "Хакеттстаун, Нью-Джерсі", - закінчив Римо. "Я з Нью-Джерсі. І я навіть далеко не марсіанин".
  
  
  "Очевидно, це стосується марсіанського Нью-Джерсі".
  
  
  "Ніякого марсіанського Нью-Джерсі немає".
  
  
  "Існує Юпітер, Флорида, чи не так?" Зажадав відповіді Чіун.
  
  
  "Але там немає Хакетстауна, штат Нью-Джерсі, планети Марс. Повір мені, я їв ці штуки, коли був дитиною".
  
  
  "Це точно те саме?"
  
  
  "Ну, обгортка відрізняється від тієї, що пам'ятаю".
  
  
  "Ха! Отже, це низькопробна підробка".
  
  
  "Вони продають це у магазині. Зрозуміло?"
  
  
  Чіун звузив свої карі очі так, що вони перетворилися на нечитані щілинки.
  
  
  Римо обережно витяг невдалого техніка з запеклих обійм Майстра Сінанджу.
  
  
  "Непорозуміння. Тепер ти можеш іти".
  
  
  "Але ми спостерігатимемо за тобою", - крикнув Чіун йому слідом холодним голосом.
  
  
  Технік НАСА, спотикаючись, відійшов.
  
  
  Сховавши руки в рукави пальто з бубонцями, Чіун глянув на Римо з легким несхваленням. Його погляд метнувся до Кінга. "Хто це?"
  
  
  "Кінга. Вона репортер".
  
  
  "Чому вона переслідує тебе?"
  
  
  "Все гаразд. Вона перша жінка за мільйон років, яка не хоче пострибати на моїх кістках".
  
  
  "Я не знаю цієї фрази", - сказала Кінга. "Що це означає, будь ласка?"
  
  
  "Я тебе кохаю", - сказав Чіун.
  
  
  "Простіть?" Відповіла Кінга.
  
  
  Чіун спрямував звинувачуючий погляд на Кінгу. "Вона російська, а не угорка".
  
  
  "Я угорець, але вільно говорю російською".
  
  
  "Боксанат", - сказав Чіун.
  
  
  "Кошоном", - відповів Кінга. Потім англійською: "Ви говорите по-мадьярськи?"
  
  
  "Очевидно", - сказав Чіун.
  
  
  "Що таке мадяр?" - Запитав Римо.
  
  
  "Угорська національна мова", - сказав Кінга.
  
  
  "Я думав, що угорська національна мова - угорська".
  
  
  "Лише американець міг бути настільки неосвіченим, щоб не знати про мадярську мову", - посміхнувся Кінга.
  
  
  "Ну, поляки говорять польською", - сказав Римо.
  
  
  "Це зовсім інша справа. Поляки – слов'яни".
  
  
  "Скільки пальців я показую?" - спитав Чіун, показуючи чотири пальці.
  
  
  "Неги", - сказала Кінга.
  
  
  "Не чотири?"
  
  
  "Це російське слово. Якщо хочете, я відповім на ваше запитання російською".
  
  
  "Ти пахнеш російською. Ти пахнеш борщем і чорним хлібом".
  
  
  "Я їв ці продукти, але не так давно. З тих пір, як я приїхав до цієї країни, я віддаю перевагу виключно американській кухні. Особливо біг-мекс і чизбургери".
  
  
  "Тоді ти помреш молодим і в муках", - виплюнув Чіун.
  
  
  "Хто цей грізний маленький чоловічок?" Кінга спитала Римо.
  
  
  "Це Чіун. Мій партнер".
  
  
  "Він дуже незвичайний. Така відвертість у зверненні до незнайомця".
  
  
  Чіун видав гугнявий звук, схожий на ввічливе пирхання. Батончик Марс був у нього в руках, і він критично його розглядав.
  
  
  "Це непридатне для вживання людиною".
  
  
  "Це шоколад, карамель та нуга", - сказав Римо.
  
  
  "Потрібно тільки для марсіанських шлунків".
  
  
  Римо зітхнув. “Послухай, такими темпами ми ні до чого не прийдемо. Давай будемо серйозні чи заберемося звідси. Ми бачили, що те, що зробило це, було тим самим, що підірвало BioBubble”.
  
  
  "Що ти знаєш про катастрофу "Біобаббл"?" - раптом запитала Кінга.
  
  
  "Що це було вбивство з милосердя", - сказав Чіун, підбігаючи. "Що ти знаєш про це, російський?"
  
  
  "Я угорець", - наполягала Кінга.
  
  
  "Можливо. Відповідай на запитання".
  
  
  "Я репортер. Мене цікавить ваша теорія щодо того, яка сила чи відомство відповідальні за те, що тут сталося".
  
  
  - Марсіани, - сказав Чіун, повертаючись на підборах.
  
  
  Римо рушив за ним, крикнувши через плече: "Ти йдеш чи ні?"
  
  
  "Я йду. Я знаходжу вас обох дуже цікавими".
  
  
  "Це початок", - сказав Римо.
  
  
  "Я не дуже добре тебе розумію", - сказала Кінга, і у її культурному голосі з'явилися жалібні нотки.
  
  
  "Це почуття взаємно", - відповів Римо.
  
  
  "Чоловіки з Марса, жінки з Венери", - пирхнув Чіун. "І якщо ви обоє будете мудрі, ви залишитеся у своїх сферах".
  
  
  "Я чув, Марсу потрібні жінки", - посміхнувся Римо.
  
  
  Кінга спрямувала на них погляд, який можна було б назвати тільки косим.
  
  
  Розділ 18
  
  
  
  
  У затемненому номері готелю Орландо з портативного проявника виймався рулон плівки. Після показу фільм мав би далекосяжні геополітичні наслідки, хоча ніхто цього не усвідомив, поки не стало б занадто пізно повернути час судного дня людства назад.
  
  
  Тревіс "Ред" Раст підніс ювелірну лупу до контактного листа і переглядав кожен знімок у пошуках кращого.
  
  
  Він дістався тринадцятого кадру, рушив далі, потім відскочив назад так швидко і сильно, що розбив око.
  
  
  Коли сльозотеча припинилася, він подивився на зображення правим оком, потім лівим, потім знову правим, щоб з трьох сторін переконатися, що те, на що він дивиться, не є дефектом емульсії.
  
  
  Раст почав тягтися до телефону, потім передумав.
  
  
  "Для мереж це коштує більше, ніж для цієї газети", - пробурмотів він. "Вона розпечена до червона".
  
  
  Він взявся за прояв відбитка тринадцятого.
  
  
  У місцевій філії CBS режисер новин нічого цього не хотів чути. "Це нерухоме зображення. Ми телевізійники. Нам потрібна плівка. Нерухомі зображення змушують глядачів тягтися за своїми кнопками".
  
  
  "Це показує точну мить до того, як промінь вразив "Релайант"", - наполегливо сказав Ред.
  
  
  "Ви зняли момент вибуху?"
  
  
  "Ні. Але в мене є кілька відмінних знімків після. Видно, як ця штука насправді шипить і плюється, як вулкан".
  
  
  "Ми могли б використовувати їх. Залиште їх, і ми зв'яжемося з вами".
  
  
  "Важливий знімок, зроблений до. Всі знають, що Reliant було спалено. Але ніхто не знає, що це зробило. Ця фотографія може бути єдиною зачіпкою".
  
  
  Директор новин зацікавився. Схопивши фотографію, він глянув на неї і скорчив різні пики. "Що я шукаю?"
  
  
  "Литера в небі".
  
  
  Він придивився уважніше і побачив білі обриси на тлі зіркових сузір'їв одразу за Reliant.
  
  
  "Ці?"
  
  
  "Так. Бачиш? Вони вимовляють слово за буквами, ймовірно, інопланетною мовою".
  
  
  "Для мене це виглядає як звичайна англійська".
  
  
  "Поглянь уважніше. Літера "Н" написана навпаки".
  
  
  "Добре, це навпаки. І це маленька буква "р", а не велика "Р". Ну і що?"
  
  
  "Але літери М і Р звернені вперед", - схвильовано сказав Раст.
  
  
  "Я повторюю своє "так"?"
  
  
  "Це означає, що це не М і П. Не наші М чи П."
  
  
  "Про що ти кажеш, Расте?"
  
  
  "Я думаю, це сигнал із Марса".
  
  
  "О, відчепись від цього".
  
  
  "Добре, можливо, не Марс, але якась мова за межами нашої землі. Можливо, це було попередження. Припиніть запускати шатли, або ви все підсмажитеся".
  
  
  Директор CBS news кинув скептичний погляд у бік Тревіса Раста. "М, N і P задом наперед все це кажуть?"
  
  
  "Вони могли", - з надією сказав Раст.
  
  
  "Вони могли б бути позивними і для марсіанського телебачення .... На кого, ти сказав, ти працюєш, Раст?"
  
  
  "Я вільнонайманий", - швидко сказав Раст.
  
  
  "Хто ваш найкращий клієнт?"
  
  
  Іржа проковтнута. "Інкуайрер", - зізнався він.
  
  
  Відбиток тринадцять поплив до виходу.
  
  
  "Слідуйте за цим. Продажу немає".
  
  
  У філіях ABC і NBC двері зачинилися перед його носом, перш ніж Раст зміг прорватися повз охорону вестибюля.
  
  
  "Нас попереджали про вас", - сказали йому в обох місцях.
  
  
  Це залишило Фокса.
  
  
  У Fox вони були дуже зацікавлені. Дуже.
  
  
  "Наші рейтинги спеціального випуску "Чужий-розтин" були настільки високі, що нам довелося показувати все це знову наступного тижня", - радісно сказав диктор Fox news, перебираючи стопку фотографій Раста.
  
  
  "Отже, ти візьмеш це?"
  
  
  "Тепер у нас є новинна організація. Звичайно, ми візьмемося за це. Але це має бути ексклюзив world Fox. І ти прийдеш як частина пакету".
  
  
  "Посилання?"
  
  
  “Це кадри. Мені потрібен експерт із розмовляючою головою, щоб розповісти історію, а ти – єдина гра у місті”.
  
  
  "Двадцять тисяч доларів", - швидко сказав Раст.
  
  
  "Домовилися".
  
  
  Протягом години Fox мав спеціальний випуск новин в ефірі. Тревіс Раст виявив, що радісно потіє на національному телебаченні, пояснюючи, що він робив на болотистій місцевості за межами Космічного центру Кеннеді, що він бачив, чого не бачив, і свою теорію про інопланетні літери, які з'явилися в небі перед тим, як невідома сила збила орбітальний апарат Reliant
  
  
  Програма вийшла у прямий ефір, і у Rust з'явилися бачення слави та багатства. Не говорячи вже про зміну кар'єри. ЗМІ завжди прагнули експертів-телегінців. Тревіс Раст був би радий розголошувати про позаземну загрозу Землі - тему, в якій він був беззаперечним експертом, читаючи National Enquirer щотижня з 1984 року.
  
  
  Це було до того, як троє чоловіків у вугільно-чорних костюмах та непроникних сонцезахисних окулярах увірвалися до середини ефіру та конфіскували всі фотографії, що потрапили у поле зору. Тревіс Раст теж.
  
  
  "Хто ви такі, люди?" говорив невдалий інтерв'юер, коли Раста підхопили під лікті і відвели за межі камери, каблуки його черевиків ледве волочилися по підлозі.
  
  
  "Урядові агенти", - гаркнув один із трійці, не показавши посвідчення особи.
  
  
  "Це люди у чорному!" Тревіс Раст закричав. "Вони прикривають подібні речі!"
  
  
  Ведучий новин пішов за ним із мікрофоном. "Що?"
  
  
  "Мій редактор в Інкуайрер дізнається! Розкажи йому, що тут сталося!"
  
  
  І це було останнє, що публіка бачила про Тревіса Раста, поки світ не опинився на межі і за її межами.
  
  
  Розділ 19
  
  
  
  
  Доктор Гарольд У. Сміт працював під тремтячими флуоресцентними лампами санаторію Фолкрофт у Раї, штат Нью-Йорк. Його комп'ютер подав звуковий сигнал, попереджаючи його про те, що через мережу надходить інформація, що стосується завдання.
  
  
  Це було з AP. Вони повідомляли, що телеканал Fox TV транслював у прямому ефірі інтерв'ю з фотографом новин, який зробив критичні знімки катастрофи Reliant.
  
  
  Натискання гарячої клавіші перетворило бурштиновий монохромний екран Сміта на кольоровий телевізор. Він зв'язався з місцевою філією Fox, ввівши інший код.
  
  
  Картинка вирішилася саме в той момент, коли Тревіса Раста виводили зі студії троє безликих чоловіків у темних сонцезахисних окулярах та нудних чорних ділових костюмах, вигукуючи щось про людей у чорному.
  
  
  "Що таке люди у чорному?" Сміт поцікавився вголос.
  
  
  Відклавши питання убік, він спостерігав, як диктор телеканалу Fox, що заїкався, намагався заповнити мертву атмосферу тепер, коли він був один у студії перед порожнім гостьовим кріслом, яке все ще оберталося зі швидкістю, з якою відвезли Тревіса Раста.
  
  
  "Це був Тревіс "Ред" Раст, якого викрали троє чоловіків, нібито з уряду. Підсумовуючи, містер Раст зробив, можливо, найважливішу фотографію в ланцюзі подій, яка почалася з катастрофи BioBubble і переросла в катастрофу Reliant. За кілька хвилин до того , як Reliant перетворився на міхурову металеву масу, в нічному небі з'явилося зловісне слово.
  
  
  Камера зробила щільний знімок серйозного покритого плямами поту обличчя ведучого.
  
  
  "Чи є ці акти саботажу попередженнями ворожої розвідки з-за меж нашої власної атмосфери?"
  
  
  "Нісенітниця", - сказав Сміт, починаючи тягнутися до гарячої клавіші, яка відновила б нормальні функції комп'ютера.
  
  
  Потім було відтворено запис обговорюваної фотографії.
  
  
  Гарольд Сміт завмер. Його сірі очі розгледіли три літери. Вони моргнули. Його твердий рот, зазвичай стиснутий у зосередженні, утворив круглу безкровну дірку перед тим, як його щелепа відвисла, оголивши розслаблені м'язи.
  
  
  "Боже мій!" - прохрипів він.
  
  
  Наосліп Сміт потягнувся до червоного телефону, який з'єднав його з Білим домом.
  
  
  Президент Сполучених Штатів радився зі своїми радниками з національної безпеки, коли надійшов дзвінок.
  
  
  Коли він вперше зайняв Овальний кабінет і попередній виконавчий директор розповів про CURE та гарячу лінію, він сказав, що встановив радіоняню в спальні Лінкольна двома прольотами вище, щоб, коли задзвонить червоний телефон, він дізнався б про це, якби знаходився десь у Білий будинок.
  
  
  І президент, що йде, відмовився від портативної радіоняні, сказавши: "Тепер це ваша турбота".
  
  
  Телефон задзвонив, і президент сказав: "Вибачте мені. Я сиджу тут так довго, що мені терміново треба відлити".
  
  
  Його радники телефонували, намагаючись з'ясувати, яке агентство - якщо таке взагалі було - викрадало журналістів у прямому ефірі, і навряд чи звернули на це увагу. У них були бліді, виснажені обличчя та мішки під очима. У ніші шафи блимав офісний телевізор.
  
  
  Крихітний ліфт доставив головнокомандувача до червоного телефону, який все ще дзвонив. Він схопив слухавку.
  
  
  "Продовжуй, Сміт".
  
  
  "Пан президент. У Fox News з'явилося дивне повідомлення".
  
  
  "Так. Я чув. Якийсь придурок-фотограф із "Інкуайрер"".
  
  
  "Я так не думаю".
  
  
  "Вони говорять про марсіан".
  
  
  "Літери не марсіанські, пане Президенте. Вони кириличні".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Літери російського алфавіту, винайденого святим Кирилом у дев'ятому столітті. Вони засновані на грецькому алфавіті, тому в них багато спільних букв".
  
  
  Голос Сміта був низьким, наполегливим і трохи хриплішим. Президент вирішив дозволити йому порозумітися.
  
  
  "На них зображено три літери", - продовжив Сміт. "М, перевернута "Н" та "П".
  
  
  "Так?"
  
  
  "У російській кирилиці ці літери вимовляються як meer".
  
  
  "Як ти витягаєш меєра з "MNP"?"
  
  
  " Зворотна буква " М " вимовляється як подвійна Є. Буква " М " еквівалентна нашої " М " . Але " Р " насправді є буквою " Р " .
  
  
  "Поки що я з тобою".
  
  
  "У транслітерації з російського "MNP" стає "СВІТОМ"".
  
  
  "Mir, Mir..."
  
  
  "Це слово означає "Світ", - підказав Сміт.
  
  
  Голос президента прояснився. "Це добре, чи не так?"
  
  
  "Світ" - це назва російської космічної станції, що обертається навколо Землі прямо зараз, коли ми говоримо.
  
  
  "О-о", - пробурмотів президент. "Ви хочете сказати, що росіяни нападають на нашу космічну програму?"
  
  
  "Я говорю, що за мить до того, як "Релайант" був знищений, російське слово "світ", назва їхньої космічної станції, з'явилося дуже високо в небі над районом поразки", - сказав Гарольд Сміт терплячим, але напруженим голосом. "Ні більше, ні менше".
  
  
  "Про боже", - простогнав президент. "Думаю, я вважав би за краще, щоб це були марсіани".
  
  
  "Марсіан не існує", - роздратовано сказав Гарольд Сміт.
  
  
  "Я не був би в цьому такий впевнений", - зізнався президент.
  
  
  "Що ти маєш на увазі?"
  
  
  "Я дивився телепередачу Fox, коли прийшли ті троє головорізів, які стверджували, що вони з Вашингтона, і забрали фотографа. Ми зв'язалися з ЦРУ, АНБ, Міністерством оборони, з усіма, про кого я міг згадати. Всі вони заперечують відправлення будь-яких. агентів”.
  
  
  "Я не розумію".
  
  
  Президент понизив голос до хрипкого шепоту. "Перш ніж Раста потягли, він говорив про людей у чорному".
  
  
  "Цей термін мені не знайомий", - зізнався Сміт.
  
  
  “Люди в чорному – це таємничі хлопці, які всюди конфіскують докази НЛО. Дехто каже, що вони із ЦРУ. Інші, що вони з ВПС”. Голос виконавчого директора став тихішим. "Багато людей думають, що вони насправді космічні прибульці".
  
  
  "Я сподіваюся, ви не вірите в останню теорію", - сказав Сміт.
  
  
  "Розумний президент нічого не виключає під час вирішення питань національної безпеки. Особливо той, хто сумлінно дивиться "Секретні матеріали"".
  
  
  "Я розгляну російські аспекти цього", - з нещасним виглядом сказав Сміт.
  
  
  "Як?"
  
  
  "Якщо буде потрібно, я відправлю своїх людей до Росії".
  
  
  "Я не можу повірити, що росіяни могли напасти на нас подібним чином. І навіщо рекламувати себе?"
  
  
  "Я не знаю, але я сприймаю деякі з їхніх нещодавніх космічних дій як дуже наводять на роздуми".
  
  
  "Ти маєш на увазі запуск шатла минулого місяця?"
  
  
  "Так. Було дивно, що вони відновили свою програму шатлів. "Буран-1" був виведений з експлуатації після одного безпілотного орбітального польоту в 1988 році. Орбітальний апарат "Буран-2" був поміщений на зберігання багато років тому і досі разу не літав.
  
  
  "Це був грандіозний жарт. Ця штука настільки небезпечна, що вони не наважуються посилати на ній космонавтів".
  
  
  "Навпаки, пане президенте. Той факт, що "Буран" може бути запущений і безпечно повернутий на Землю роботом, є перевагою перед американською технологією шатлів".
  
  
  "Ніщо з цього не піддається обчисленню, Сміт. Росіяни чи марсіани. Навіщо марсіанам нападати на нас? Ми ніколи не нападали на них".
  
  
  "Я передзвоню вам", - сказав Гарольд Сміт, вимикаючись.
  
  
  У ФОЛКРОФТІ Сміт шукав у мережі якесь посилання або базу даних, яка б дозволила йому зафіксувати орбітальне становище космічної станції "Мир" на момент катастрофи "Релайанта". Він вирішив, що це буде нелегке завдання, тому він викликав свою найкращу пошукову систему грубої сили, налаштував її на автоматичний пошук у військових банках даних США та перейшов до інших завдань.
  
  
  Телефон задзвонив менше ніж за годину після початку процесу.
  
  
  То був Римо.
  
  
  "Сміт. Ми в "Холідей Інн" недалеко від Кеннеді. Схоже, що в "Релайанті" вибухнуло те саме, що і в "БіоБаблі". Але ніхто не знає, що це таке, крім того, що дуже, дуже спекотно. Це перетворило плитку шатла на смолу”.
  
  
  "Це може бути російська операція", - сказав Сміт.
  
  
  "Де ти це взяв?"
  
  
  "Фотограф зобразив кириличне слово, що означає "світ", у небі за мить до вибуху. Це назва російської космічної станції, що кружляє там".
  
  
  "Хіба це не мирна дослідницька станція?" спитав Римо.
  
  
  "Така історія. Але пам'ятайте, що "Світ" був запущений за старою радянською системою. І нещодавно він спробував стикуватися з російською версією шатла".
  
  
  "Минулого разу, коли ця штука злетіла на повітря, вони застосували пристрій судного дня".
  
  
  "Так. Дамоклов меч. Ви з Чіуном розібралися з цим. Є підстави вважати, що Буран доставив на Світ новий пристрій судного дня".
  
  
  "Вони мають бути божевільними, щоб напасти на нас".
  
  
  "Факти не повністю відповідають обставинам. Я хочу, щоб ви з Чіуном були поруч".
  
  
  "Добре. Але в мене гаряче побачення".
  
  
  "Прошу вибачення?"
  
  
  "Побачення. Ну, знаєш, вечеря і..."
  
  
  "З ким?"
  
  
  "Її звати Кінга Зонгар. Вона репортер із Orlando Sentinel".
  
  
  "Я не схвалюю", - сказав Сміт.
  
  
  "Потім не схвалюй. Не думаю, що в мене з нею щось вийде".
  
  
  "Дозвольте мені провести перевірку".
  
  
  "На моєму побаченні?"
  
  
  "Це мудра обережність".
  
  
  "Залиш це. Я люблю сюрпризи", - сказав Римо і повісив слухавку.
  
  
  Сміт повернувся до своєї багатозадачності. Ніч обіцяла бути довгою, і він очікував, що ніщо не матиме сенсу рано до світанку.
  
  
  Розділ 20
  
  
  
  
  "Це росіяни", - сказав Римо, вішаючи слухавку.
  
  
  "Я казав тобі, що вона російська", - виплюнув Чіун.
  
  
  "Я угорка", - сказала Кінга, і в її культурному голосі з'явилися нотки роздратування.
  
  
  "Не вона. Я щойно закінчив розмову зі Смітом. Хтось сфотографував шатл якраз перед тим, як він вибухнув. У небі з'явилися російські літери "Світ".
  
  
  "Що це?" – спалахнула Кінга.
  
  
  "За словами нашого боса, це показують по телевізору", - сказав Римо.
  
  
  Кінга без попиту ввімкнула телевізор Holiday Inn і перемикала канали, доки не побачила репортаж, який привернув її увагу.
  
  
  "Вся Америка ставить одне питання - це букви марсіанського алфавіту?" – говорив ведучий новин. "Якщо так, то чи справді марсіани увірвалися до цієї студії і відвезли єдиного свідка справи своїх рук на землі?"
  
  
  "Якби це було правдою, - сказав Римо, - вони б і твою дупу витягли з кімнати".
  
  
  "Тихіше", - сказала Кінга, збільшуючи гучність, поки Римо і Чіун не здригнулися від сенсорного навантаження.
  
  
  Римо конфіскував програвач і зменшив гучність.
  
  
  Ведучий мовлення говорив: "Ось знову ексклюзивна у світі фотографія, від якої у глядачів Fox скрізь мурашки біжать по спині".
  
  
  Усі дивилися. Екран показував усипане зірками небо та виразну білу конфігурацію химерних літер.
  
  
  "Це російська", - сказав Чіун.
  
  
  "Звичайно, це російською", - сказала Кінга. "Це означає "Світ"."
  
  
  "Ця назва космічної станції", - сказав Римо.
  
  
  "Космічна станція "Мир" не несе відповідальності за ці події", - палко заявила Кінга.
  
  
  "Звідки ти знаєш?" Запитав Римо.
  
  
  Кінга сказав: "Це немислимо інакше".
  
  
  - Для угорця ти дуже позитивний, - сказав Чіун, підходячи ближче.
  
  
  - Легше, Чіуне, - попередив Римо.
  
  
  Чіун схилив свою блискучу голову у бік Кінга. "Я надаю вам привілей допитати цього російського".
  
  
  Римо встав між Кінгою та телевізором і схрестив свої худі голі руки. Він дивився на Кінгу, його темні очі були сповнені рішучості. "Чому ти так упевнений, що за цим не стоять росіяни?" він запитав.
  
  
  "Це нелогічно. Якщо Світ посилає смертоносні промені, навіщо їм рекламувати свою співучасть, розписуючи небо своїм власним ім'ям?"
  
  
  "Можливо, це комп'ютерний збій".
  
  
  "Тьху! "Світ" не призначений для того, щоб демонструвати свою назву з орбіти".
  
  
  "Тільки російська могла мати такі знання, Римо", - багатозначно сказав Чіун.
  
  
  "Тримайся подалі від цього, Татусю", - спокійно сказав Римо.
  
  
  "Ці факти загальновідомі. Я лише констатую очевидне". Кінга встала. "Мені пора йти".
  
  
  "Як щодо нашого побачення?"
  
  
  "Я поїду в інший раз. Я маю опублікувати статтю у своїй газеті".
  
  
  "Ми ще не закінчили", - сказав Римо.
  
  
  "Ми закінчили з тобою", - сказав Чіун, вручаючи Кінге її сумочку.
  
  
  Вона швидко взяла його. "Дякую. Мені час іти".
  
  
  "Прощавай", - сказав Чіун.
  
  
  Римо почав тягтися до Кінга, але Майстер Сінанджу відхилив його руку жорстким зап'ястям.
  
  
  Після того, як вона пішла, Римо зіткнувся віч-на-віч з Майстром синанджу. "Чому ти дозволив їй так просто піти?"
  
  
  "З двох причин. Вона не зацікавлена в тобі так, як ти в ній".
  
  
  "Я не знаю, наскільки вона мені цікава. Вона відрізняється від більшості інших жінок".
  
  
  "І в мене є її гаманець", - додав Чіун, дістаючи з рукава дитячий гаманець.
  
  
  Римо забрав її.
  
  
  Усередині були права водія із зазначенням адреси в Селебріті, Флорида.
  
  
  "Ти вважаєш, нам слід піти за нею?" Рімо запитав Чіуна.
  
  
  "Це підступно, але ми маємо справу з підступною людиною".
  
  
  "Я взагалі не помітив у ній ніякої хитрості. Вона була абсолютно прямою. Можливо, навіть занадто прямою".
  
  
  "Вона не кинулася до твоїх ніг".
  
  
  "І що?"
  
  
  "Можливо, тому, що ти її не приваблюєш".
  
  
  "Я ніколи не зустрічав жінку, яку не приваблював би я".
  
  
  "Можливо, тому, що вона жінка не від цього світу", - припустив Чіун.
  
  
  "О, перестань. Хвилину тому ти казав, що вона російська, хоча вона лише угорка".
  
  
  "Я сказав, що вона пахла як російська. Але риси обличчя у неї мадярські".
  
  
  "Що це означає?"
  
  
  Повіки Чіуна опустилися. "Можливо вона марсіанка, яка носить недосконалу маску".
  
  
  Римо закотив очі. "Послухай, давай подивимося, що ми знайдемо в неї вдома".
  
  
  "Будь готовий плакати, якщо любиш цю жінку".
  
  
  "Я нікого не люблю", - прогарчав Римо.
  
  
  "На жаль це правда".
  
  
  "Я не мав на увазі тебе, Татусю".
  
  
  "Занадто пізно відкликати качку", - сказав Майстер Сінанджу, вилітаючи за двері на крок попереду свого учня.
  
  
  Розділ 21
  
  
  
  
  У канкунському готелі Diamond Resort Playacar мешканець номера 33-D нервово сидів на краю зім'ятого ліжка розміру "king-size", його ноутбук балансував на колінах на волохатих ногах, його очі дивилися на телевізор у номері, налаштованому на CNN. Місячне світло струменіло крізь напівзакриті штори.
  
  
  На екрані сидів ведучий зі сталевими очима, а поруч із його сріблястою помпадуркою плавала картинка. На зображенні було зоряне небо, на тлі якого плавали три літери: "MNp".
  
  
  Диктор говорив: "... очевидно, містифікація, оскільки передбачувані інопланетні листи мають земне походження".
  
  
  "Я в це не вірю", - сказав чоловік на ліжку.
  
  
  "Містифікація, настільки неякісно сконструйована, що середня приголосна була пропущена", - додав диктор.
  
  
  "Слава Богу, слава Богу, слава Богу, що ти провалився".
  
  
  Зображення було замінено знімком безформного згустку металів та кераміки космічної ери, який колись був американським космічним шатлом.
  
  
  "У Космічному центрі Кеннеді офіційні особи НАСА, як і раніше, мовчать з приводу втрати "Релайанта", що ставить під загрозу Міжнародну космічну станцію, перші компоненти якої були заплановані до польоту на "Релайанті" наступного року і не будуть завершені до 2001 року" .
  
  
  "Складно. Побудуйте ще один шатл".
  
  
  "Зараз з нами, через супутник зі своєї приватної обсерваторії, відомий астроном і екзобіолог, доктор Космо Паган із Центру екзобіологічних досліджень Університету Арізони. Доктор Пеган, який мотив міг бути у будь-кого для знищення американського космічного човника?"
  
  
  Лікар Пеган з'явився з одного боку розділеного екрану, його обличчя було серйозним, голос звучним, що розмовляв із дивною інтонацією, наголоси падали на неймовірні склади та слова.
  
  
  "Бред, ми не можемо виключити зіткнення з астероїдом. Невеликий імпактор, а не палиця розміром з Тунгуску. Інакше ми втратили б Флориду, а не якийсь неважливий шатл. Бачите, удари астероїдів завдають удару ядерного пристрою. Нещодавно ми, спостерігачі за небом, почали класифікувати їх залежно від загрози.До них відносяться вищезгадані десятимегатонні тунгуски, регіональні кийки потужністю в сто мегатонн, здатні стерти з лиця землі континент, стогігатонні малі вимирачі, що руйнують півкулі, і астероїдні.
  
  
  "Наскільки серйозна ця загроза?"
  
  
  "Досить невелика. Ми можемо очікувати зіткнення потужністю в десять мегатонн раз на сторіччя. Так що ця подія, що настає через дев'яносто років після Тунгуски, приблизно відповідає графіку".
  
  
  "Раніше того ж дня AP процитувало, що ви вказували на озоновий шар".
  
  
  "Розрив озонового шару також можливий", - сказав доктор Паган.
  
  
  "Ви так кажете, але явище виникло у двох сильно локалізованих точках, розташованих на відстані тисяч миль один від одного. Як би озонова дірка пояснила обидві події?"
  
  
  "Можливо, ми дивимося на плаваючу дірку в озоновому щиті Землі", - сказав доктор Пеган, не збиваючись із ритму.
  
  
  "Іншими словами, ти справді не знаєш?"
  
  
  "Я знаю можливості. Всесвіту керують математичні можливості. Мільярди та трильйони та зільйони можливостей. Я просто перераховую їх. Я вчений, а не провидець".
  
  
  "Вибери бісову теорію і дотримуйся її!" - обурювався мешканець кімнати 33-D, дивлячись на екран, на який ніхто не звертав уваги.
  
  
  "Зрозуміло", - сказав головний CNN. "Доктор Пеган, давайте розглянемо питання про саботаж. Кому було вигідно знищення шатла?"
  
  
  "Окрім моєї кар'єри, ти маєш на увазі?"
  
  
  Ноутбук видав звуковий сигнал, і мешканець кімнати 33-D подивився на рідкокристалічний екран.
  
  
  "Вам прийшла пошта!" - блимала система.
  
  
  Викликавши його, чоловік швидко прочитав, оскільки співучий голос лікаря Космо Пегана майстерно ухилився від запитання.
  
  
  Кому: [email protected] Від: R Тема: Нова проблема Опубліковано звіт за останній квартал, і фірма зазнала великих збитків. Голови повзуть кругом. Найвище керівництво чекає від нас новин про хід роботи ParaSol. І вони шукають тебе для звіту про вплив на акціонерів.
  
  
  "Чорт", - сказав чоловік у 33-D.
  
  
  Він накидав відповідь.
  
  
  Кому: R Від: [email protected] Тема: Re: Нова проблема Чи знають вони, де я?
  
  
  Він натиснув Надіслати і повернувся до перегляду доктора Пагана, який якимось чином торкнувся теми комет.
  
  
  Комета - це не що інше, як брудна снігова куля, що постійно обертається по орбіті навколо нашого земного сонця. Комети рідко падають на Землю. Але зіткнення з астероїдами відбуваються дуже часто. вона закрила сонце і запустила екологічну ланцюгову реакцію, яка вбила пізніх динозаврів, про які сумують. Мене більше турбував би безіменний астероїд, що приземлився на Вашингтон, ніж Хейла-Боппа чи якась майбутня комета, яка просто пролетить повз нашу планету.
  
  
  "Заткнися, ефф", - прогарчав мешканець кімнати 33-D. "Ти хочеш, щоб правління тебе почуло?"
  
  
  Відповідь з відділу досліджень та розробок була лаконічною: "Невідомо".
  
  
  Потім система видала сигнал про отримання нової пошти і він з'явився автоматично.
  
  
  Кому: [email protected] Від: Евелін@qnmxom Тема: Містер Гонт Містер Гонт попросив мене попросити вас бути доступним для ранкової зустрічі у вашому готелі. Він у дорозі.
  
  
  "Чорт! Цей лічильник бобів з олівцем шийкою наближається сюди. Що мені робити? Що мені робити?"
  
  
  На CNN доктор Космо Пеган розповів про його біографію.
  
  
  "Усім цим я зобов'язаний Едгару Райсу Берроузу, Герберту Уеллсу і Рею Бредбері. Всі вони писали про Марса. Не про Марса, який там зараз, а про Марса уяви. Марс людського духу. Коли-небудь скоро скромна людина ступить на Червону планету, і цей день буде славним. Дозвольте мені закликати НАСА терміново запустити програму колонізації Марса, перш ніж людство загине від наступного великого вимирання”.
  
  
  Мешканець кімнати 33-D схопив пульт дистанційного керування і натиснув на відключення звуку. Лікар Пеган все одно продовжував говорити. Він просто не видавав жодного звуку.
  
  
  "Я не отримував цей електронний лист. Ось і все! Я був відсутній. Моя система не працює. Я не можу нести відповідальність за пошту, яку я не отримую".
  
  
  Він швидко відновив доступ до останнього R і натиснув клавішу відповіді.
  
  
  "Припиніть усі комунікації до подальшого повідомлення", - надрукував він. "Зітріть всю мою електронну пошту. Ми не спілкувалися. Навіть не відповідайте на це. Я ніколи не відправляв це повідомлення".
  
  
  Потім він склав свій ноутбук та зателефонував на головний стіл.
  
  
  "Я виписуюсь. Негайно. Термінова справа. Мені потрібно повертатися до Штатів".
  
  
  Шалено пакуючи речі, він пробурмотів: "Нехай Гонт приїжджає сюди. Я повернуся до Сіетлу. Це останнє місце, де йому спаде на думку шукати. Якщо він поскаржиться, це навчить його сідати на міжнародний рейс, не чекаючи підтвердження мого місцезнаходження".
  
  
  Мешканець кімнати 33-D пішов, не вимкнувши телевізор, не звертаючи уваги, доктор Космо Пеган продовжував читати лекцію в темній порожній кімнаті.
  
  
  "Моїм відданим глядачам, можливо, буде цікаво дізнатися, що нещодавно з'явилися геологічні дані, що свідчать про те, що Чесапікська затока утворилася безпосередньо в результаті падіння метеорита приблизно тридцять п'ять мільйонів - це мільйон, а не мільярд років тому. І тільки в травні минулого. року астероїд 1996 року JA-1 промахнувся від нашої землі всього на 279 000 миль - майже промах у грандіозних масштабах космосу...."
  
  
  Розділ 22
  
  
  
  
  На зворотному шляху до своєї квартири Кінга Зонгар порушила швидкісний режим на своїй криваво-червоній Maxima GTE по всій довжині Центральної флоридської траси Грінуей.
  
  
  Десь за Кімісмі чорно-золота патрульна машина штату Флорида з виєм погналася за нею.
  
  
  Кінга обміркувала свої варіанти. Її не можна зупиняти в отриманні звістки до Москви.
  
  
  З іншого боку, якби їй вдалося утекти від цього державного діяча, інші стали б переслідувати її, викликаючи великі підозри там, де їх не було.
  
  
  Зрештою, саме її тривалий період відносної бездіяльності визначив Кінгу. Вона з'їхала на узбіччя і тихо сиділа, поки патрульна машина їхала позаду неї, її фари на даху створювали у вологому повітрі багатобарвне павутиння, що дисонує.
  
  
  Коли підійшов дорожній патрульний у своїй сіро-чорній уніформі "уіпкорд" і в хвацько зсунутому набік солом'яному стетсоні, Кінга посміхнувся зі спокійним задоволенням. Він був дуже великий для американця. Для його життя знадобилося б щонайменше три кулі.
  
  
  З ємності для напоїв між передніми сидіннями Кінга дістала зброю на власний вибір. "Ругер" з матовою обробкою. Це була дуже зручна вогнепальна зброя для вбивства ворогів.
  
  
  Натискання кнопки на панелі приладів змусило вікно з гудінням опуститися, і Кінга повернула голову, щоб патрульний міг бачити її бездоганне жіночне обличчя.
  
  
  "Вибачте, що турбую вас, офіцере. Я перевищив допустиму швидкість?"
  
  
  Чи був патрульний обеззброєний її ввічливими манерами чи її вишуканим, хоч і невловимим акцентом, не мало значення. Він великим пальцем зсунув з голови свій стетсон і простяг: "Боюсь, що так, мем".
  
  
  Він був дуже дбайливим та ввічливим. Тому Кінга виявив йому люб'язність, вистріливши прямо в обличчя, щоб він не відчував болю чи дискомфорту протягом короткого, безпорадного проміжку часу, перш ніж смертельно вдаритися об щебінь.
  
  
  Вона залишила його смикатися в його бездушних передсмертних судомах, неохоче відсторонюючись, бо ці вологі інтрижки завжди були такими збуджуючими. Особливо після того, як він так довго обходився без них.
  
  
  Діставшись своєї квартири без подальших інцидентів, Кінга замкнула свій автомобіль і тихо увійшла до квартири, щоб не потривожити сусідів, які ніколи не виявляли до неї ввічливості. Але, зрештою, це була Америка.
  
  
  Compaq працював, як завжди. Вона сіла у червоне шкіряне крісло і увійшла до мережі, друкуючи кирилицею з професійною точністю.
  
  
  Кому: [email protected] Звідки: [email protected] Тема: Висновки Попереднє розслідування не розкриває причину аварії, що розглядається. Національні ЗМІ повідомляють про спостереження трьох літер, що світяться, в небі до події. ЗМІ припускають, що літери космічного походження. Очевидно, що це не так, якщо тільки не спрацював екстраординарний збіг. Літери такі: "MNP".
  
  
  Крім того, встановили контакт із слідчими з NTSB, які не ті, за кого себе видають. Один – літній джентльмен азіатського походження з північнокорейським акцентом. Інший – американський компаньйон. Це вам про щось говорить?
  
  
  Кінга натиснула клавішу відправлення і почала чекати. Знаючи російську телефонну систему, відповідь могла прийти за хвилину чи три дні. Вона вирішила почекати, поки сонливість не візьме гору над пильністю. Ніч була надзвичайно задушлива, і заснути було б у найкращому разі важко.
  
  
  Минуло двадцять хвилин, перш ніж вона вирішила покласти цьому кінець. Якщо надходила відповідь, машина видавала електронний виклик, який незмінно витягував Кінгу з глибокого сну.
  
  
  Глибокої ночі пролунав дзвінок, і Кінга скинула із себе червоне атласне покривало, перш ніж повністю розплющила очі. Вона впала в крісло, примружившись, щоб прочитати зелені літери у вологій темряві. На знак скромності вона залишила світло у кімнаті вимкненим.
  
  
  Повідомлення на кирилиці вискочило при натисканні клавіші.
  
  
  Кому: [email protected] Звідки: [email protected] Тема: Повідомити про неймовірну історію зі Світом. Ми запросили контакти Головкосмосу.
  
  
  Ваш північнокорейський можливий майстер синанджу, про який тепер відомо, що він працює на Вашингтон через невідоме агентство. Прохання про ввічливу ліквідацію. Успіхів.
  
  
  Кінга Зонгар усміхнулася в зеленому фосфорному сяйві. Було б найбільшим задоволенням зайнятися санкціонованою мокрою справою такого масштабу тут, у Сполучених Штатах.
  
  
  Простягнувши руку, щоб стерти повідомлення, Кінга вагалася зовсім недовго. Коротка перерва виявилася невдалою.
  
  
  Рука, холодна як сталь і така ж тверда, схопила її за зап'ястя.
  
  
  Натренована на небезпечні випадковості, вона придушила різкий вдих і сказала спокійним голосом: "Я не лише оголена, а й беззбройна".
  
  
  "Я помітив", - сказав доброзичливий, знайомий чоловічий голос. "Поверни голову, щоб ми могли читати".
  
  
  "Ти! Боже мій, Римо. Я не чув, як ти увійшов".
  
  
  "Але ми чули, як ви увійшли", - промовив писклявий голос літнього корейця Чіуна.
  
  
  "Ти був у моїй квартирі весь цей час?"
  
  
  "Ми мало не помахали вам рукою, коли дорожній патрульний зупинив вас. Але ми поспішали", - сказав Римо зухвалим тоном.
  
  
  "Ти витріщаєшся на мої груди", - тонко сказала Кінга.
  
  
  "Нічого не можу з цим вдіяти. Вся справа у світі".
  
  
  "Я маю протестувати проти цього вторгнення в моє приватне життя".
  
  
  Рімо вказав на екран. "Подивися на це, Чіуне".
  
  
  "Це по російські".
  
  
  "Це я вже зрозумів. Про що там говориться?"
  
  
  "Їй було доручено ліквідувати мене", - ледве чутно промовив Майстер Сінанджу. У його голосі звучав не так гнів, як легке роздратування. Це дивно пролунало для вух Кінга.
  
  
  "А як же я?" - запитав Римо тоном, у якому теж не було злості, але був недбалий інтерес.
  
  
  "Ти не згаданий, нижчий".
  
  
  Кінга нічого не сказала. Її очі були прикуті до екрану, а серце почало шалено битися. Ще мить, і вона б назавжди стерла компрометуюче повідомлення. Тепер літери кирилиці зеленувато світилися на ній, як палаючі кристали.
  
  
  "Я б не завдала тобі шкоди, Римо", - тихо сказала вона.
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Я захоплююся тобою".
  
  
  "У тебе досить класний спосіб показати це".
  
  
  "Я дуже сором'язлива з чоловіками".
  
  
  "Так ось чому ваші стіни обвішані непристойними портретами жінок?" - спитав Чіун, широко жестикулюючи в страшному зеленому сяйві. Його обличчя нагадувало зморщений лайм із примруженими очима.
  
  
  Кінга сказала: "Я не в змозі вловити, що ти маєш на увазі".
  
  
  Засвітилося світло, висвітливши стіни. Тут і там були розвішані літографії та репродукції етюдів та картин. Усі сюжети були присвячені одній темі. Жіночі форми.
  
  
  "Схоже, у тебе односпрямований розум", - сказав Римо, захоплено оглядаючись довкола.
  
  
  "Ви кажете нісенітницю. Це репродукції творів образотворчого мистецтва. У вас що, немає культури?"
  
  
  "Я не бачу жодних рівних можливостей для чоловіків".
  
  
  "Оголений чоловік - вульгарне видовище. Голі форми жінки приємні обом статям", - сказала Кінга.
  
  
  "Мені ніби подобається те, що я бачу", - зізнався Римо.
  
  
  "Ти дуже необтесаний, вриваєшся в мою квартиру і..."
  
  
  "Жорстко. Ти сам досить грубий, приїхавши до цієї країни шпигувати".
  
  
  "Я не шпигун".
  
  
  "Ти теж не угорець".
  
  
  "Я говоритиму правду. Я наполовину угорець. Мій батько по батьківській лінії був російським. Мені соромно за це, тому що в моєму зачатті було зґвалтування. Визнавати це дуже боляче, але, проте, це правда".
  
  
  "Давай опустимо особисту історію", - втрутився Римо. "На кого ти працюєш?"
  
  
  "Я вільнонайманий. Ті, хто запропонує найвищу ціну, вимагають моєї відданості. Ніхто інший".
  
  
  "Брехня", - сказав Чіун.
  
  
  "Я говорю правду. І тепер, коли ви прочитали мої інструкції, я хотів би стерти їх, будь ласка. Тепер, коли ви їх побачили, вони більше не мають значення".
  
  
  На цей раз літній кореєць зупинив її простягнуті руки. Але його дотик був не сталевим, а кислотним. Голки, змочені кислотою. Вводив Кінге смертельну отруту, яка обпалювала нерви, поки її пишне тіло не розтяглося на підлозі, тремтячи.
  
  
  "На кого ти працюєш, російський?" вимогливий голос корейця крізь наростаючий біль.
  
  
  "Я не можу сказати", - видихнула Кінга крізь стиснуті зуби. Вона витягла язиком таблетку ціаніду із порожнини зуба мудрості. Маневр був до крайності потайливим. Але це не залишилося непоміченим.
  
  
  Біль посилився, і її язик вискочив назовні. Таблетка впала на килим, і сандалі роздавили її повністю, потім тиск на її голову відновився.
  
  
  Кінга більше не могла стримуватись. "FSK! FSK! Я – ФСК! Мій контроль – Станкевич, ФСК!"
  
  
  Римо повернувся до Майстра синанджа. "Що таке FSK?"
  
  
  "Я не знаю", - сказав Чіун. "Але я точно знаю, що покінчив із цим потенційним вбивцею мене".
  
  
  "Вона не змогла б убити тебе, навіть якби у неї в бюстгальтері була нейтронна бомба".
  
  
  "Справа не в цьому", - сказав Чіун, обрушуючи чорну сандалі на розпатлану голову Кінга Зонгара. Каблук торкнувся її голови збоку, завмер, потім опустився на чверть дюйма.
  
  
  Голова Кінга Зонгара луснула, як диня, що лопається.
  
  
  "Чіун! Чорт забирай, це було моє побачення".
  
  
  - У тебе жахливий смак на жінок, - фиркнув Чіун, витираючи підошву об килим.
  
  
  "Вона збиралася стати моїм першим побаченням за не знаю скільки років. Я навіть не дістався першої бази".
  
  
  "І ти не став би. Вона не любить чоловіків, тільки жінок".
  
  
  Знову оглянувши кімнату, Римо сказав: "Напевно, ти маєш рацію. Але я повинен визнати, що було приємно поговорити з жінкою, яка не відчувала до мене бажання".
  
  
  "Є й інші лесбіянки, якщо таке твоє бажання", - сказав Чіун.
  
  
  "Не смішно", - сказав Римо, знімаючи телефонну трубку і викликаючи Гарольда Сміта простим способом - натискаючи кнопку "1", поки автоматичне реле, вбудоване в телефонну систему, не перенаправить дзвінок до санаторію Фолкрофт через Діксвілл Нотч, Нью-Гемпшир.
  
  
  "Рімо?" Запитав Сміт.
  
  
  "Хто ще?"
  
  
  "Я уперся в глуху стіну".
  
  
  "З погляду Росії?"
  
  
  "Ні, на Кінг Зонгар. Згідно з моїми дослідженнями, вона не існувала до 1988 року".
  
  
  "Ну, вона теж не збирається виходити за межі 1996 року".
  
  
  Голос Сміта став різким. "Що ви маєте на увазі?"
  
  
  "Чіун щойно розтратив її".
  
  
  "З якою метою?"
  
  
  "Ми простежили за нею до її квартири, де вона отримала комп'ютерне повідомлення від когось, який написав те, що Чіун називає російською".
  
  
  "Це російська, як і та жінка", - підхопив Чіун.
  
  
  "Хто б не віддавав накази Кінге, вони наказали їй убити Чіуна. Вони з'ясували, хто він такий".
  
  
  "Навіть російським очевидно, хто я такий", - сказав Чіун.
  
  
  Відвертаючи телефон від Майстра Сінанджу, Римо сказав Сміту: "Я б прочитав вам повідомлення на екрані, але там повно літер "Н" і "Р" задом наперед і перевернутих літер, які я не впізнаю".
  
  
  "Де ти?"
  
  
  "Квартира Кінга. Я думаю, що вона буде доступна до першого числа цього року, якщо вас це цікавить", - сухо додав Римо.
  
  
  "Хвилинку. Я відстежую ваш дзвінок".
  
  
  Римо вагався. Поки він це робив, він сказав Чіуну: "Чому б тобі не накинути на неї ковдру? Вона гола".
  
  
  "Вона твоя пара. Ти прикриваєш її наготу", - пирхнув Чіун, прочитавши напис на екрані.
  
  
  Сміт повернувся і сказав: "Я отримав доступ до комп'ютера".
  
  
  "Як ти це зробив?"
  
  
  "Допоміжна телефонна лінія вказана на ім'я Кінга Зонгара, як і лінія, з якою ви телефонуєте".
  
  
  "О", - сказав Римо. "Досить слизько".
  
  
  На лінії на мить пролунало гудіння. Потім Сміт сказав: "Я намагаюся відстежити електронного листа до його відправника".
  
  
  "Як ти можеш це робити?"
  
  
  "Адреса електронної пошти вгорі".
  
  
  Римо подивився. "Який це?"
  
  
  "Найкраща лінія".
  
  
  "Я бачу букву W, перевернуту букву N і букву T."
  
  
  "Це вимовляється як певне нецензурне англійське слово".
  
  
  "Котрий з них?" - Запитав Римо.
  
  
  Сміт сказав: "W - це кирилична буква Sh. Зворотна буква N вимовляється як подвійне e, але транслітерується як i, в той час як T дорівнює нашому T."
  
  
  "Я сьогодні трохи повільний, Смітті. Не хочеш пояснити мені це за буквами?"
  
  
  "Не має значення", - вставив Сміт. "Це слово означає "щит", і я збираюся відкрити обліковий запис електронної пошти у Москві".
  
  
  "Вона сказала, що була з ФСК, хоч би що це означало".
  
  
  "Федеральна служба безпеки Росії. Раніше це був КДБ. Але електронна пошта надходить не з колишньої штаб-квартири КДБ на колишній площі Дзержинського".
  
  
  "Напевно, сліпий".
  
  
  "На жаль, я не можу отримати певну адресу".
  
  
  "Отже, ми в безвиході?"
  
  
  "Ні. Я скоротив коло пошуків до чотирьох кварталів на вулиці Горького. Я думаю, вам із Чіуном було б корисно з'їздити туди і з'ясувати, що ви можете".
  
  
  "Не така вже велика зачіпка", - сказав Римо.
  
  
  "Згідно електронного листа з Москви, її начальство намагається дізнатися про все, що може, про це від Головкосмосу, Російського космічного агентства. Якщо ви нічого не знайдете в Москві, це буде вашою другою зупинкою".
  
  
  "Звучить досить тонко".
  
  
  "Тим не менш, це напрям, і ми відчайдушно потребуємо напряму прямо зараз. Особливо з урахуванням того, що доктор Пеган щогодини викладає публічні теорії".
  
  
  "Що він каже зараз?"
  
  
  "В даний час він коливається між ударом астероїда і плаваючою діркою в озоновому шарі".
  
  
  "Жоден астероїд не міг би створити те, що ми з Чіуном бачили".
  
  
  "Американська громадськість має бути утворена, щоб зрозуміти це. Тим часом паніка зростає, і ми не домагаємось жодного прогресу".
  
  
  "Добре. Наступна зупинка Москва", - сказав Римо, дивлячись на Чіуна, чекаючи на його реакцію.
  
  
  Саме тоді він помітив червону пляму на вказівному нігті Кінгі.
  
  
  "Не вішай трубку, Сміт".
  
  
  Крикнув Римо. "Подивися на це. У неї було щось на зразок накладних нігтів".
  
  
  "Не нагадуй мені про мою ганьбу", - пирхнув Чіун.
  
  
  "Це не через тебе". Опустившись на коліна, Римо підняв руку, що остигає. Вона була кольору фарфору. Під оголеним натуральним нігтем були три літери, мабуть, витатуйовані на кутикулі: "WNT".
  
  
  "Схоже на російське слово, що означає щит", - сказав Римо.
  
  
  "Так, це російське слово, що означає "щит", - сказав Чіун.
  
  
  Повертаючись до телефону, Римо сказав: "У неї під нігтем витатуйовано "щит". Смітті, що ти про це думаєш?"
  
  
  "Пізнавальний знак".
  
  
  "Можливо, її кодове ім'я?"
  
  
  "Це, або назва організації, на яку вона працює. Дозвольте мені звернутися до моєї бази даних".
  
  
  Швидкість, з якою Сміт повернувся на лінію, здивувала Римо.
  
  
  "У мене дещо є". Голос Сміта був стривоженим. "Ви пам'ятаєте випадок у вежі Рамп кілька років тому, коли ви з Чіуном зіткнулися з російськими агентами?"
  
  
  "Так. Це був останній раз, коли ми билися з тим божевільним російським клептоманцем, який міг проходити крізь стіни".
  
  
  "Під час цього завдання російський головоріз, якого ви захопили, випалив російське слово, що означає "щит", коли його запитали про його приналежність".
  
  
  "Я виконую свої завдання, я не заучую їх напам'ять", - прогарчав Римо. "Рімо, було б корисно поширити слово "щит" по Москві".
  
  
  "Має бути російська вимова".
  
  
  "Простирадло".
  
  
  "В чому справа?" - Запитав Римо. "Порізався папером?"
  
  
  Секундна пауза на лінії змусила Римо подумати, що Гарольд Сміт мовчки вирує від злості. Коли він знову заговорив, його тон був неприємним.
  
  
  "Доповідайте за необхідності".
  
  
  Лінія обірвалася.
  
  
  По дорозі до виходу Римо накинув червоне атласне покривало на пишні лінії Кінгі, сказавши їй: "Це бізнес, мила".
  
  
  Розділ 23
  
  
  
  
  Це був довгий переліт до Москви з Орландо, Флорида. Співробітник служби бронювання сказав: "Це десятигодинна поїздка. Вам доведеться летіти до Берліна, потім сісти на будапештський рейс Аерофлоту до Бухареста та Москви".
  
  
  "Звучить так, ніби в цьому задіяно багато стюардес", - з нещасним виглядом сказав Римо.
  
  
  "Я впевнений, що вони ставитимуться до вас належним чином", - сказав продавець, підморгнувши.
  
  
  "Дай мені подумати про це"
  
  
  "Наступний вільний рейс вилітає за п'ятдесят хвилин".
  
  
  "Я повернуся до тебе з цього приводу".
  
  
  Римо знайшов Майстра Сінанджу, який охороняє багажну карусель від злодіїв. Він добре справлявся із цим. Ніхто не крав жодного багажу. Ніхто також не отримував свого багажу назад. Карусель продовжував обертатися, а розлючений натовп притискався все ближче й ближче, як трансільванські сільські жителі, які протистоїть монстру Франкенштейна, що вмирає.
  
  
  "Що ти робиш?" Рімо запитав Чіуна.
  
  
  "Я захищаю цінну власність від злодіїв", - сказав Чіун, змахнувши рукою в повітрі перед собою, як розлютована пума. Кільце людей здригнулося, як одне.
  
  
  "На мою думку, вони схожі на пасажирів".
  
  
  "Нехай вони це доведуть. Я бачив по телевізору, як злодії, що прикидаються туристами, щодня крадуть багаж".
  
  
  "У нас немає із собою жодного багажу", - нагадав Римо.
  
  
  "Якщо ми зараз наведемо жах на потенційних злодіїв, то наступного разу, коли ми привеземо багаж, мої скрині будуть у безпеці".
  
  
  "Це хороша теорія, але ми маємо дістатися Москви цього року", - зітхнув Римо.
  
  
  "Я не можу поїхати до Москви без транку".
  
  
  "Ну, ми не можемо летіти до Москви, поки я не придумаю спосіб дістатися туди, не підбурюючи стюардес п'яти чи шести національностей до скоєння злочинів на ґрунті пристрасті проти мого тіла".
  
  
  Чіун став перед жінкою, яка підповзла ближче на животі. Вона відповзла назад, як змія в синіх джинсах, шиплячи від розчарування.
  
  
  "Ти маєш тримати себе в руках, Римо".
  
  
  "Це не я потребую контролю".
  
  
  "Якби ти знав секрет приборкання своєї природної привабливості, у тебе не було б цієї проблеми".
  
  
  Темні очі Римо заблищали. "Навчиш їх мене?"
  
  
  Чіун похитав своєю старою головою. "Ти занадто молодий. Ти ще не подарував мені відповідного спадкоємця".
  
  
  "Має бути інший спосіб зробити це".
  
  
  "Є. Мій шлях".
  
  
  Не маючи іншого виходу, Рімо вирішив звернутися до натовпу. "Хтось тут знає хороший спосіб літати, не привертаючи великої уваги?" він запитав.
  
  
  "Ви терорист?" спитав товстун з яскравими очима.
  
  
  "Ні. У мене просто алергія на закоханих стюардес".
  
  
  "Цей турист мій. Віддай його, і я зроблю тобі особливі приготування".
  
  
  "Це угода".
  
  
  Римо передав Туриста, і товстун із блискучими очима поманив Римо слідувати за ним до виходу з терміналу. Чіун неохоче пішов за ним.
  
  
  Після цього був шалений поспіх до каруселі, за яким пішов ще один шалений поспіх до стикувальних рейсів і таксі.
  
  
  На задньому сидінні таксі, що рухається, Римо запитав товстуна з блискучими очима: "Ви турагент?"
  
  
  "У певному сенсі", - сказав він щасливо.
  
  
  "Яким чином?" - спитав Чіун.
  
  
  "Я відправляю людей по всьому світу без проблем. Але вам доведеться попрацювати".
  
  
  "Я можу зробити це брутально", - сказав Римо.
  
  
  "Я полечу першим класом, якщо тобі доведеться туго", - наполягав Чіун.
  
  
  "Ти можеш супроводжувати його. Це я теж влаштую", - сказав товстун приємним голосом. "Занадто приємно для того, хто в заручниках мав його багаж", - подумав Римо. Але він не збирався дивитись у зуби дарованому коневі.
  
  
  "Звучить як половина плану", - сказав Римо.
  
  
  Він був трохи здивований, коли таксі висадило їх біля похоронного бюро. Позолочена вивіска гласила: " Похоронне бюро Попеджоя " . "Ви тут працюєте?" Римо спитав товстуна.
  
  
  "Я власник цього закладу", - гордо сказав товстун. "Мене звуть Боб Попеджою".
  
  
  "Міло", - сказав Римо тоном, який передав зовсім інше враження.
  
  
  Усередині Боб Попеджой привів Римо до демонстраційного залу і сказав: "Вибери будь-яку скриньку з цієї кімнати".
  
  
  Потім він зняв трубку, набрав номер і сказав: "Крістіна, це містер Попеджой. Я хотів би замовити квиток від Джима Вілсона".
  
  
  - Хто такий Джим Вілсон? - Запитав Римо.
  
  
  Закривши мундштук кришкою, Попеджой прошепотів: "Так і є".
  
  
  Десять хвилин по тому, коли Римо забирався в шикарний номер з вишневого дерева з плюшевою червоною підкладкою і пляшкою мінеральної води, подарованої похоронним бюро "Попеджою", трунар пояснював: "Джим Вілсон" - це жаргонне позначення будь-якого трупа, подорожей. , звичайно, є спеціальна знижка на проїзд. У вантажному відсіку буде холодно, але при частих посадках з вами все має бути в порядку. Він усміхався, як милий маленький херувім.
  
  
  "Я вже був мерцем раніше", - сказав Римо, забираючись усередину, поки Майстер Сінанджу витирав йому очі рукавом, що плескав.
  
  
  "Сину мій", - сказав він здавленим голосом.
  
  
  "Я не мертвий", - нагадав Римо.
  
  
  "Я просто вправляюся у своїй скорботі перед тривалою подорожжю", - сказав Майстер синанджу.
  
  
  ПОЛІТ БУВ НЕ найприємнішою подорожжю, яку Римо коли-небудь здійснював у своєму житті, але коли труну зняли з літака Аерофлоту і завантажили у вантажівку робітники, які, як здалося Римо, говорили російською, він був щасливий, що прибув.
  
  
  Враховуючи, що його пунктом призначення була Москва, Росія, це було напрочуд саме по собі.
  
  
  Носії багажу були дуже уважні. Вони насилу відкрили труну, щоб випустити Римо. Один із них стискав плоскогубці.
  
  
  Коли обробник багажу в тому, що виявилося Бухарестом, Румунія відкрив шкатулку, стискаючи плоскогубці, Римо припустив, що він був у Москві, а вони були митними агентами.
  
  
  Потім він побачив золоті зуби, затиснуті в руці однієї людини, і зрозумів, що це грабіжники трупів. Римо до смерті налякав одного з них, коли сів і вдарив чоловіка в щелепу, поки решта тікали в ніч.
  
  
  Римо відкинув кришку труни.
  
  
  Через деякий час хтось прийшов і занурив труну Римо в літак.
  
  
  Викрадачі золота в цій Москві були виготовлені з більш міцного матеріалу. Вони виглядали шокованими, потім один витяг "Люгер" і вирішив, що якщо їхня жертва не була повністю мертва, він закінчить роботу прямо тут і зараз, у надрах московського аеропорту Шереметьєво II.
  
  
  Натомість Римо притиснув вказівний палець до великого, підніс його на мікрометр до носа чоловіка і відпустив. Клацніть.
  
  
  Російська з виттям відсахнувся. Московський коронер назвав офіційною причиною смерті сильну носову кровотечу. Це потрапило б у газети, якби труп чоловіка не був знайдений поверх трьох інших, які померли від гострого неопущення яєчок, стану, який зазвичай означав, що яєчка не опустилися в мошонку з черевного мішка після народження. У цьому випадку яєчка були забиті глибоко в порожнині тіла їхніх власників, начебто це були кулі мушкетів, а не щось інше. Але оскільки це було фізіологічно неймовірно, не кажучи вже про невизнаний з медичної точки зору стан, російський коронер повернувся до знайомого терміну, щоб замаскувати незрозуміле.
  
  
  Римо знайшов Майстра синанджу, який чекав його в терміналі аеропорту "Шереметьєво II". Цього разу Чіун не літав над багажною полицею. Він перебудовував пальці потенційної кишенькової злодіїв.
  
  
  Чоловік стояв навколішки і вив, коли Чіун правою рукою тримав його за ліве зап'ястя, а правою рукою розтягував пальці злочинця настільки, наскільки дозволяв сполучний хрящ. Що становило зайвий дюйм на довгих пальцях та чверть на мізинці. Розмахнувшись, він вирвав великий палець чоловіка з суглобової западини і залишив його стискати розбиту кулю болю, яка була його кулаком.
  
  
  "Росія ніколи не була такою", - пробурмотів Чіун, коли вони забирали пошарпаний зелений автомобіль "Жигулі", шахова смуга на якому вказувала на те, що це місцеве таксі.
  
  
  "У наші дні у Росії дуже багато злочинів", - визнав Римо.
  
  
  "Російським потрібен хороший цар. Інакше вони поводяться як діти, які не ладнають ні з самими собою, ні з іншими".
  
  
  Дорогою до центру міста вони стали свідками двох поножовщин серед білого дня, а також чоловіка, якого методично переїхав Mercedes SL. Чоловіка притискали до тротуару четверо інших чоловіків, коли п'ятий тиснув машиною йому на груди. Щоразу, коли вона проїжджала по його грудях, він видавав "уфф!" і бився у конвульсіях.
  
  
  Римо попросив водія таксі зупинитися, потім неквапливо підійшов, аби допомогти. Він допоміг чотирьом нападникам вибратися з мішків кісткового борошна, що раптово розлетілися, в які перетворилися їх здорові тіла. Було надто пізно рятувати їхню жертву, але це було краще, ніж нічого.
  
  
  "Що сталося з цим місцем?" — спитав Римо, коли таксі рушило далі сірими вулицями, заваленими брудними сніговими насипами недавньої бурі.
  
  
  "Демократія", – сказав водій. "Хіба це не чудово?"
  
  
  Вони побачили американські рекламні щити, прикрашені логотипами на кирилиці. Римо швидко вивчив, як пишеться велика різноманітність знайомих нам слів. продукти у російському алфавіті, вгадуючи, що означають букви.
  
  
  У деяких місцях снігу було стільки, що він сягав других поверхів будівель, і, на відміну від його попередніх візитів до сумного міста на березі Москви-річки, вулицями не ходив ні поліцейський, ні солдат.
  
  
  "Де закон у цьому місті?" Запитав Римо.
  
  
  “Закон джунглів – це закон зараз. Це чудово. Я заробляю у шість разів більше рублів, ніж до того, як радянська система впала”.
  
  
  "Молодець. Просто достав нас на вулицю Горького".
  
  
  "Вона наближається. Але тепер вона називається Тверською вулицею. Який ваш точний пункт призначення?"
  
  
  "У мене його немає".
  
  
  "У такому разі ви заплатите подвійну вартість проїзду".
  
  
  - Грабіжник! - спалахнув Чіун.
  
  
  "Чому це подвійна плата за проїзд?" - Запитав Римо.
  
  
  "Я беру плату за непотрібний напрямок до невизначеного місця призначення", - дружелюбно сказав таксист.
  
  
  "Ну, це лише копійки", - сказав Римо.
  
  
  Таксист пирхнув. "Копійки нічого не варті. Тепер Росією правлять рублі".
  
  
  Вони повернули на довгу магістраль біля засніженого парку, де знайомі арки McDonald's здавалися яскравою кольоровою плямою на тлі похмурого району. Навколо кварталу тяглася черга, щоб потрапити до ресторану швидкого харчування.
  
  
  "Цигани купують Beeg Meks, щоб перепродувати у парку", - зголосився водій. "Хіба нова Росія не чудова?"
  
  
  "Це не так", - відрізав Чіун.
  
  
  Посмішка зникла з обличчя водія. "Назвіть пункт призначення".
  
  
  "Десь тут поблизу", - сказав Римо.
  
  
  "Упс. Тепер я беру з тебе потрійну плату".
  
  
  "Потрійна? Чому?"
  
  
  "Неточне керівництво водієм. Це підриває мою ефективність. Час коштує рублів. Ви обходьтеся мені в рублі".
  
  
  "Чудово. Бачиш ту сіру кам'яну будівлю? Висади нас перед нею".
  
  
  Таксист підкорився, розвернувшись у ревучому потоці машин і підстрибуючи на сльоті, не звертаючи уваги на пішоходів, що розбігаються.
  
  
  Повернувшись на своєму сидінні, він почав підраховувати вартість проїзду за допомогою пальців.
  
  
  "Дай-но подумати, п'ятдесят рублів за звичайний транспорт. Вдвічі більше за неправильний напрямок і неефективність, і доплата у розмірі десяти відсотків за дружню бесіду. Чайові, звичайно, додаткові".
  
  
  "Ти береш плату за розмову!" Римо вибухнув.
  
  
  Таксист засяяв. "Це американський спосіб, чи не так?"
  
  
  "Ні, це не так. Американські таксисти не беруть платню за розмову".
  
  
  "У цьому я помиляюся. Це російський шлях".
  
  
  "Дозвольте мені показати вам американський шлях", - запропонував Римо. "Ось ваші гроші, а ось нагадування про старе прислів'я, яке говорить: "Будьте люб'язні з туристами"."
  
  
  І, потягнувшись уперед, Римо передав чоловікові його кермо, яке з хрускотом відірвалося від стійки.
  
  
  Вони залишили таксиста, що волає про непомірні ціни на запчастини в капіталістичній Росії.
  
  
  Крокуючи по сльоті Тверській вулиці, Римо сказав Чіуну: "Бачиш щось, що здається тобі підозрілим?"
  
  
  "Так", - сказав Чіун.
  
  
  "Де?"
  
  
  "Те місце", - сказав Майстер синанджу, вказуючи на підвальне приміщення з вицвілою позолоченою вивіскою над скляними дверима, на яких було написано "З Квітки".
  
  
  "Що це означає англійською?"
  
  
  "Від маленьких квіточок".
  
  
  "Що в цьому такого смішного?"
  
  
  "Італійською це було б "Del Floria"."
  
  
  Римо насупився. "Звучить знайомо. Але я не бачу зв'язку".
  
  
  - Так і буде, - сказав Чіун, різко повертаючись, щоб спуститися кам'яними сходами. Дверний дзвінок брязнув, коли він увійшов, Римо на півкроку позаду нього.
  
  
  Зупинившись, Римо побачив, що це ательє кравця. Старий із розпатланим волоссям схилився над димним пресом для штанів у стилі 1950-х років. Він невдоволено глянув на мене і сказав: "До'брі ден".
  
  
  Чіун відповів залпом побіжною російською, і старий з розпатланим волоссям раптово витяг пістолет і спробував убити їх.
  
  
  Чіун ухилився від першої кулі і дозволив Римо впоратися з другою. Римо легко ухилився від удару, пролетівши через покритий шрамами прилавок, обеззброївши старого недбалим ударом, від якого нападник схопився за руку, яка, здавалося, почервоніла від засмаги, але насправді кровоточила у всіх капілярах.
  
  
  "Сукін син! Сукін син!" - заволав старий. "Він називає тебе сином самки собаки", - сказав Чіун.
  
  
  "Я зрозумів ідею", - відповів Римо, позбавляючи старого свідомості здавлюванням шиї. "Якого біса він намагався тебе вбити?"
  
  
  "Бо я наказав йому відвести мене до його лідера".
  
  
  "Лідер. Як по-марсіанськи?"
  
  
  "Як і в організації, для якої він містить цю неміцну шторку".
  
  
  "Звідки ти знаєш, що це жалюзі? Схоже на звичайну майстерню кравця".
  
  
  "Озирнися навколо. Тобі це не знайоме, Римо?"
  
  
  Римо озирнувся. Приміщення було маленьким, захаращеним і пахло парою та крохмалем. У задній частині була примірювальна, відгороджена червоною завісою. Фіранка була єдиною кольоровою плямою в маленькому вогкому магазинчику.
  
  
  "Так. Тепер, коли ти питаєш, це так".
  
  
  "Якщо я не помиляюся, ви знайдете приховану кнопку на пристрої для приготування пари. Натисніть на неї".
  
  
  Римо перевірив прес для штанів. "Я нічого не бачу ..."
  
  
  "Зроби пар", - запропонував Майстер синанджу.
  
  
  Потягнувшись до дерев'яної ручки на верхній частині машини, Римо натиснув на неї. Машина вичавила пару синіх саржових штанів і випустила струмінь пари. Коли він підняв очі, Майстер Сінанджу повертав задню стіну примірювальної на шарнірі, коли червона фіранка перестала опускатися на місце.
  
  
  "Зачекай мене".
  
  
  Сталева панель із клацанням закрилася перед лицем Римо, перш ніж він дістався до неї. Вона не піддалася його дотику, тому Римо вдарив по ній долонею, і щось хруснуло. Після цього кінчиком пальця панель почала вільно обертатися.
  
  
  Прослизнувши всередину, Римо опинився у приймальні, де блондинка у темно-бордовій сорочці та червоній водолазці сиділа з АК-47 у руках. Вона почала випускати кулі у напрямку Римо, в той час як миготливі червоні настінні світильники та трель електричного ріжка наповнили простір шумом та сенсорним збентеженням.
  
  
  "Вона твоя", - сказав Чіун, відступаючи вбік, так що потік куль, спрямованих у його лисіючу голову, потрапив у Римо.
  
  
  "Чому вона моя?" Вибагливо запитав Римо.
  
  
  "Вона російська, а ти прагнеш романтики".
  
  
  Розділ 24
  
  
  
  
  Гарольд У. Сміт намагався заспокоїти президента Сполучених Штатів спокійним голосом.
  
  
  Це було не легко. Здавалося, що президента тягне у трьох напрямках одночасно.
  
  
  "ЦРУ каже мені, що вони зв'язуються зі своїм космічним бюро".
  
  
  "Ви маєте на увазі їх екстрасенсів", - сухо сказав Сміт.
  
  
  "Національне розвідувальне управління намагається відновити орбітальну ситуацію над мисом Канаверал, коли "Релайант" розплавився. І Агентство національної безпеки тільки-но передало мені секретний документ, в якому запевняється, що літери на цій чортовій фотографії російською мовою означають "Світ"."
  
  
  "У мене є підтвердження, що російської космічної станції ніде не було над "Релайантом" або "Біобабблом", коли їх було знищено", - сказав Сміт.
  
  
  "Отже, це не росіяни".
  
  
  "Мої люди дивляться під цим кутом".
  
  
  "Тоді це росіяни".
  
  
  "У мене немає фактів. Я йду слідами".
  
  
  "Мені потрібні результати. Що далі? Ця штука може вдарити по Білому дому - чи Конгресу". Президент вагався. "Насправді це було б не так вже й погано. Розтопи її і почни все спочатку".
  
  
  "Пан президент", - сказав Сміт, прочищаючи горло.
  
  
  "Просто жартую", - сором'язливо сказав президент.
  
  
  "Я підключений до системи космічних трас Космічного командування США".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Космічна траса відстежує орбітальні супутники та уламки. Вона є частиною системи раннього попередження про ворожі МБР та виконує додаткову функцію захисту нашого флоту шатлів від орбітальних зіткнень".
  
  
  "Там, нагорі, багато космічного сміття. У них є щось нове?"
  
  
  "Ні, пане Президенте. Але їхня система переконливо показує, що космічна станція "Мир" була не в змозі завдати руйнувань, свідками яких ми були досі".
  
  
  "Отже, це не росіяни".
  
  
  "Я цього не говорю", - обережно сказав Сміт.
  
  
  "Тоді про що ви говорите?" сказав президент, його хрипкий голос був роздратований.
  
  
  "Я говорю, що ми не можемо і не повинні робити поспішних висновків, поки у нас немає достатніх фактів".
  
  
  "Що станеться, якщо ця штука вдарить знову?"
  
  
  "Якщо це намір невідомого агентства завдати нового удару, у нас немає захисту від цього. Але є й зворотний бік".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Третій удар покаже нам закономірність, якщо така існує".
  
  
  "Хтось підриває нашу космічну програму, Сміт".
  
  
  "Теорія. А теорія - це не факт", - нагадав йому Сміт.
  
  
  "Тримайте мене в курсі".
  
  
  "Я підозрюю, що якщо відбудеться ще один удар, ви дізнаєтеся про це раніше за мене", - сказав Гарольд Сміт.
  
  
  "У такому разі, - зітхнув Президент Сполучених Штатів, - я вважаю, у нас немає іншого вибору, окрім як продовжувати спостерігати за небом".
  
  
  Розділ 25
  
  
  
  
  Стрікаючий потік куль обрушився на Римо Вільямса - немов димний струмінь води в уповільненій зйомці, але насправді снаряди летіли з надзвуковою швидкістю. Натреновані очі Римо читали їх у сповільненій зйомці.
  
  
  Перша блискуча куля полетіла до його обличчя. Її наконечник, що димився, виглядав гладким, як крихітний свинцевий череп.
  
  
  Пирнувши під струмінь, Римо дозволив снарядам розплющити об поворотну панель у нього за спиною. Під ударами свинцю вона шалено закрутилася вправо, потім вліво, потім знову вправо, поки секретарка, що лаялася, розмахувала своєю заїканою зброєю з боку в бік.
  
  
  У синанджі існувало безліч технік поводження з розпеченим свинцем. Чіун навчив Римо основ, які не змінилися з часів старих китайських дульнозарядників. У відповідь поширення автоматичної зброї Римо придумав кілька власних інновацій.
  
  
  В обоймі АК-47 було тридцять набоїв, ще тридцять - у запасній обоймі, прикріпленій скотчем до тієї, що в стовбурній коробці.
  
  
  Римо порахував постріли, і коли останній потрапив у панель, що смикалася, АК замовк. Секретарка висмикнула стару обойму. Їй так і не вдалося розгорнути її та вставити другу.
  
  
  Римо несподівано височів над нею, коли зімкнув долоні над димним дулом.
  
  
  Бавовна змусила російську дівчину моргнути. Цієї миті Римо відступив убік так швидко, що, здавалося, зник з поля зору.
  
  
  Вона б розшукала його, якби АК з якоїсь причини не тремтів у її руках, ніби був приєднаний до працюючого вібратора. Вона тремтіла разом з ним. Потім, на її тремтячих очах, дуло розпалося.
  
  
  Вона вилаялася огидною російською.
  
  
  Римо вивів її з ладу ударом по лобі, від якого її мозок застрибав усередині черепа з такою силою, що перестав функціонувати, перетворившись на розбиту криваву губку.
  
  
  Прибуло підкріплення як трійці росіян, одягнених у темні костюми, пожвавлені яскраво-червоними краватками.
  
  
  "Крон!" – крикнув один.
  
  
  За ці роки Римо зазнав нападу достатньої кількості радянських агентів, щоб російське слово "стоп" було йому так само знайоме, як англійське. Він вдав, що піднімає руки на знак капітуляції.
  
  
  "Хтось тут говорить англійською?" спитав він.
  
  
  Ніхто не зголосився добровільно зробити те, що зробив він. Натомість вони зробили крок вперед, направивши пістолети Макарова і Токарєва йому в живіт. Римо вирішив, що до біса все це, і накинувся на них.
  
  
  Його коліна зігнулися так непомітно, що не було жодного попередження, поки ноги його не відірвалися від підлоги, немов на пружинах.
  
  
  Римо подолав двадцять футів між стійкою адміністратора та трьома російськими агентами, перш ніж вони змогли обробити сенсорну інформацію про те, що на них напали.
  
  
  Він міг би телепортуватись, але замість того, щоб матеріалізуватися серед них, він упав на них зверху.
  
  
  Приземлившись у позу павука, що розпластався, Римо уклав усіх трьох короткими ударами руками і ляпасами. Їхня зброя з брязкотом упала на підлогу, не вистріливши, захоплюючи за собою своїх мертвих власників.
  
  
  Пританцьовуючи, Римо повернувся до терпляче чекаючого Майстра синанджа і запитав: "Хіба ти не збираєшся допомогти?"
  
  
  "Я знайшов це місце. Я заслужив перепочинок від цього неспокійного завдання".
  
  
  "У цьому завданні немає нічого метушні".
  
  
  "Ти робиш занадто багато шуму для того, чия задача ще не виконана".
  
  
  Немов на підтвердження коментаря Чіуна, інша панель від'їхала убік, викинувши пару кремезних росіян, одягнених у чорну форму без будь-яких знаків відмінності.
  
  
  "Точка зору прийнята", - сказав Римо. "Я прийшов зі світом за все людство", - сказав він парі, яка стискала автомати Калашнікова зі складним прикладом.
  
  
  Вони, здавалося, розуміли англійською, бо вагалися.
  
  
  Один із них поставив різке запитання: "Що ти тут робиш, американець? Це проста майстерня кравця".
  
  
  "Моя помилка. Я думав, це штаб-квартира Шита".
  
  
  Пара обмінялася поглядами, їхні очі захворіли, і вони пробурмотіли нещасні вибачення на суміші англійської та російської, перш ніж взяти в рот свої дула та натиснути на спускові гачки.
  
  
  Як кавуни під подрібнювальною машиною, їхні голови розсипалися, і вони впали мертво.
  
  
  "Подивися на це, Чіуне", - сказав Римо. "Схоже, я все-таки мав рацію. Вони ліквідували себе, тому що їх прикриття було розкрито".
  
  
  Чіун підплив до панелі й штовхнув її, відкриваючи довгий коридор із нержавіючої сталі, позначений встановленою на стелі камерою стеження.
  
  
  "Вони побачать, що ми наближаємось", - попередив Римо.
  
  
  Чіун твердо кивнув головою. "Це добре. Це вселяє страх у їхні боягузливі серця".
  
  
  "Я не про це думав. У Смітті будуть цуценята, якщо наші обличчя покажуть по всій Москві".
  
  
  Майстер Сінанджу замислився.
  
  
  "Я покажу тобі трюк, якого ти не знаєш, Римо", - ледве чутно промовив Чіун. Він похитав головою з боку в бік і продовжував похитувати, поки його зіниця не вловила суть.
  
  
  Разом вони проникли у надра організації, яка наказала їх знищити.
  
  
  Розділ 26
  
  
  
  
  Полковник Радомир Рушенко поглинав гарний пролетарський обід із червоної ікри на чорному хлібі, запиваючи його склянкою теплого квасу, коли червона лампочка на його столі почала блимати "бам-бам-бам-бам".
  
  
  Світло виявилося поховано під купою телексів від його оперативників, розкиданих Росією і за кордоном, тому миготливий вогник залишився непоміченим. Плескання було приглушеним, і спочатку Рушенко не почув його через м'ясисті звуки, які він видавав, поглинаючи переповнений сендвіч.
  
  
  Його увагу привернув телекс із Казахстану, де оперативник "Щита" спостерігав за космодромом Байконур.
  
  
  На даний момент неможливо отримати достовірну інформацію про нещодавні дії "Міру". Вважається, що станція не проводить випробування зброї.
  
  
  Інший телекс від його "крота" у Головкосмосі був більш змістовним:
  
  
  Тут поширена думка, що недавній запуск "Бурана", який, як повідомлялося, був випробуванням нового стикувального пристрою "Мир", субсидувався за рахунок комерційного збору. Підозрюється кремлівська дезінформація. Невідомо, що було запущено, ким чи з якою метою.
  
  
  Рушенко дуже насупився. Це наводило на думку про іноземного підрядника.
  
  
  Наполегливе "бам-бам-бам" настільної сигналізації проникло в його розумові процеси, і він, насупившись, прибрав телекси.
  
  
  Це була сигналізація хакера. Це означало лише одне: проникнення.
  
  
  І проникнення сюди, в найтаємнішу цитадель святої Русі, могло означати лише одне із двох: російську поліцію-зрадника. Або ще гірше місцеві мафіозні бізнесмени, які мають намір отримати викуп за те, що зовні було законним бізнесом. Те, як ці хулігани діяли в новій, розбещеній Росії, було абсурдним. Двічі в минулому доводилося ліквідувати порушників мафії, які продавали захист. І все-таки вони приходили. Такі речі були немислимі за старих добрих часів правління Червоних.
  
  
  Ввімкнувши інтерком, Рушенко викликав свого начальника служби безпеки.
  
  
  "У мене тривога. Що відбувається?"
  
  
  "Двоє чоловіків проникли за крайнє коло, товаришу полковник".
  
  
  "Тільки двоє?"
  
  
  "У нас шестеро постраждалих. Підкріплення у дорозі".
  
  
  "Я вже в дорозі", - сказав Рушенко, піднімаючись зі стільця так поспішно, що його бутерброд упав на підлогу. Його черевики розмазали грудку червоної ікри червоним килимом, і він пішов за нею коридором, червоні лампи на стелі якого сповіщали про проникнення найвищої терміновості, і увірвався в кімнату охорони.
  
  
  Це було гніздо телевізійних моніторів та радіоапаратури у дуже обмеженому просторі. Навіть для Shield площа приміщень у Москві була на висоті.
  
  
  Українець у формі старої Червоної Армії, але без ознак, знімав панораму приймальної, другої лінії оборони. Це було перше проникнення під прикриття ательє.
  
  
  Рушенко здригнувся, побачивши, що колишні спецназівці лежать у власній крові поряд із останньою героїнею Матері-Росії. Не було жодних ознак нападаючих.
  
  
  "Де вони?" вимагав він, його руки стиснулися в кулаки.
  
  
  Співробітник служби безпеки постукав екраном на другому ярусі моніторів. "Ось так, товаришу полковник".
  
  
  Рушенко примружився. Двоє чоловіків рухалися коридором. Не встиг він поглянути на них, як вони зникли з поля зору. Вказівний перст звернув його погляд на інший монітор, який зафіксував їх, коли вони потрапили в засідку.
  
  
  Засідка складалася з двох спецназівців, котрі стояли на колінах по обидва боки від кінця коридору.
  
  
  Рушенко похмуро посміхнувся. "Вони не пройдуть через зовнішнє кільце живими".
  
  
  "По-перше, їм не слід було проникати у зовнішнє кільце", - жорстко сказав начальник служби безпеки.
  
  
  "Де їхня зброя?" Раптом спитав Рушенко.
  
  
  "У них її немає".
  
  
  І Рушенко підняв брову, товсту, як волохата гусениця. "Що не так із цією камерою?"
  
  
  "Нічого".
  
  
  "Їх обличчя - дві розмиті плями".
  
  
  Начальник служби безпеки налаштував монітор. Хоч як він намагався, обличчя порушників не вдалося розглянути, хоча інші деталі були досить чіткими.
  
  
  "Це не має значення", - пробурчав Рушенко. "Вони скоро будуть мертві".
  
  
  Безликий дует прослизнув коридором. Камера показала двох командос, що причаїлися в засідці, готових вихопити зброю з-за рогу і оббризкати коридор із нержавіючої сталі нищівним перехресним вогнем.
  
  
  "Все, що залишиться, - це кров та біоматеріал для утилізації", - погодився начальник служби безпеки.
  
  
  З наближенням моменту істини полковник Рушенко і начальник його служби безпеки мимоволі напружилися. Двоє дивних пройшли повз недбало, ніби входили до кафетерій. Невже вони не підозрювали про небезпеку? Чи вони уявляли, що це буде легке проникнення?
  
  
  У той момент, коли двоє командосів розгорнулися навколо своїх позицій, Рушенко видихнув: "Зараз!"
  
  
  АК вибухнули, викидаючи перехресний вогонь, туди-сюди, туди-сюди, так що м'яч, що безладно відскакує коридором, був би розірваний на шматки.
  
  
  На жаль, точний момент істини настав у той самий момент, коли пара перестрибнула через уклінний командос. Вони приземлилися абсолютно синхронно, тільки на одну ногу, тоді як інша штовхнула назад з навмисною злістю. Обидві ноги потрапили необережному командосу в потилицю.
  
  
  І обидва командоси впали поверх своєї змови. Одному загиблому герою вдалося востаннє зухвало натиснути на спусковий гачок. На жаль, усе, що він отримав за свій клопіт, - це розрив м'яких тканин під його власним підборіддям, через що його обличчя відвалилося, як тверда глазур зі старого торта.
  
  
  Двоє порушників зникли за іншим кутом, як пара розмитих примар.
  
  
  "Чому їх тільки двоє?" Раптом спитав Рушенко.
  
  
  "Можливо, - хрипко відповів начальник служби безпеки, - двоє - це все, що потрібно".
  
  
  "Запечатай прохід".
  
  
  "Так". Палець натиснув на кнопку, і двері перебірок опустилися по обидва кінці вхідного коридору 4. Вони були майже в середньому кільці. Було надто небезпечно дозволяти їм проникати далі.
  
  
  "Справу зроблено", - сказав начальник служби безпеки.
  
  
  "Нехай вони задихнуться від нестачі повітря".
  
  
  Клацнув вимикач. Насоси почали всмоктувати і так сперте повітря в коридорі.
  
  
  Ці двоє, здавалося, зрозуміли своє становище без консультацій. Вони були дуже гарні. Просто спостерігаючи за ними Рушенко зрозумів, що вони були підготовленими агентами.
  
  
  "Це не мафія", - промимрив він.
  
  
  "FSK?"
  
  
  "Якщо так, то це люди, гідні Щита. Їхня втрата варта жалю".
  
  
  Зловмисники були біля внутрішніх сталевих дверей, торкаючись до них пальцями, начебто вимірюючи температуру металу.
  
  
  У коридорі був мікрофон. Начальник служби безпеки додав гучності.
  
  
  Він почув обмін незнайомими словами.
  
  
  "Що це за мова?"
  
  
  Полковник Рушенко похитав головою. Це була не російська. І не американська англійська. Це було дивно. Останнє, на що він очікував, був іноземний агент. Бо якщо Кремль не підозрював про існування Shield, яка інша нація могла набути цього забороненого знання?
  
  
  "Я передумав", - сказав він. "Їх потрібно допитати перед ліквідацією. Відчиніть внутрішні двері".
  
  
  Перш ніж наказ було виконано, той, що вище, вдарив кулаком у двері на рівні його голови. Двері задзвеніли, як погано налаштований гонг. На коротку мить вся інсталяція здригнулася.
  
  
  Це було дуже тривожно. Людський кулак не повинен так впливати на сталь.
  
  
  Потім, коли двері затремтіли від удару - явно затремтіли - високий ударив по них знову.
  
  
  Вона вистрибнула зі своєї рамки, наче її відштовхнув величезний електронний магніт.
  
  
  "Я спостерігаю неможливе!" Випалив Рушенко.
  
  
  "Я активую наступну лінію оборони, товаришу полковник".
  
  
  Наступна лінія оборони була смертельно небезпечна у своїй простоті.
  
  
  З вентиляційних отворів у підлозі почав витікати гас із його безпомилковим запахом. Розбризкувачі води на стелі раптово спалахнули, як перевернені ураганні ліхтарі.
  
  
  Один із них почав розкидати іскри. Невдовзі всі вони розкидали лахміття полум'я, яке без наслідків стосувалося сталевої підлоги. Але гас тепер поширювався….
  
  
  Схопивши мікрофон, полковник Рушенко гаркнув у нього. "Якщо ви хочете жити, підніміть руки на знак капітуляції!"
  
  
  Ці двоє проігнорували його голос.
  
  
  Рушенко повернувся до свого помічника з безпеки. "Це минає?"
  
  
  "Так. можливо, вони взагалі не говорять російською".
  
  
  "Тоді яка була б їхня мета проникнення в цю споруду?"
  
  
  "Можливо, це туристи, що заблукали?"
  
  
  Полковник Рушенко наступним спробував англійську. Він так і не закінчив попередження.
  
  
  Двоє почали вимикати стельові лампи у простий спосіб: схопилися і закрили розбризкувачі. Це було чудово у своїй абсолютній простоті. Один подався в один кінець коридору. Інший розташувався на її протилежному кінці.
  
  
  Методично вони простягли руки і взялися за кожний сталевий отвір по черзі. Чутний хрускіт металу, що здається їх нищівним хваткам, долинув через звукову систему.
  
  
  Зустрівшись у середині, вони закрили останні краплі язика полум'я саме в той момент, коли басейн з гасом почав збиратися в середині.
  
  
  Вони швидко перестрибували через них, поки не досягли самих внутрішніх дверей. Цього разу той, що нижчий на зріст, подолав бар'єр. Його метод полягав у тому, щоб крутнутися на місці і завдати удару ногою, від якого двері з вереском вилетіли з рами і впали на підлогу.
  
  
  "Вони не люди", - видихнув начальник служби безпеки "Щита".
  
  
  "Вони люди", - наполягав полковник Рушенко. "Їм просто потрібна особлива смерть, перш ніж вони погодяться померти".
  
  
  "Вони більше не потрібні тобі живими?"
  
  
  "Я дуже хочу, щоб вони були живі. Але я не дурень. Вони непереможні. Ми повинні зосередитись на тому, щоб довести, що їх не можна вбити".
  
  
  "Наступний коридор - глухий кут", - сказав начальник служби безпеки.
  
  
  "Дякую за цю інформацію", - сказав писклявий голос ідеальним, хоча і старомодним російською.
  
  
  "Будь ти проклятий! Ти залишив з'єднання відкритим!" Рушенко заревів, коли ці двоє повернули на праву гілку, а не на ліву.
  
  
  "Це погано", - сказав начальник служби безпеки, відключаючи зв'язок. "Це відгалуження приведе їх до внутрішнього кола".
  
  
  Рушенко майже хвилину стояв нерухомо, його смагляві казахські риси обличчя розгладжувалися. "Це був кореєць", - промимрив він.
  
  
  "Що?"
  
  
  "Вони говорили по-корейськи", - з гіркотою сказав він. "Я повинен був знати, хто вони такі раніше. Але тепер я знаю. Ми маємо відмовитися від цієї установки".
  
  
  "У нас на складі залишилися контрзаходи".
  
  
  "Я дурень. Якщо ці двоє знають про нас, хоч би якими слабкими і недосконалими вони були, інші теж знають. Ми повинні евакуюватися. Віддай команду".
  
  
  "Так, товаришу полковник", - сказав тремтливий начальник служби безпеки, знімаючи ключ із ланцюжка на шиї і вставляючи його в панель. Він різко обернув його.
  
  
  Максон ревів знову і знову.
  
  
  "Пішли", - сказав полковник Рушенко, вибігаючи з кімнати.
  
  
  Заглибившись у встановлення Щита, він повернувся до свого кабінету. Завалений паперами стіл стояв на колишньому місці, його червона лампочка блимала "бам-бам-бам-бам", як штука, що плюється.
  
  
  Запустивши руку в ящик столу, Рушенко намацав клямку і смикнув її. Стіл механічно піднявся і відкотився вбік, відкриваючи бетонний колодязь і бездоганні соснові сходи, що йдуть униз, у тінь.
  
  
  "А як щодо решти?"
  
  
  "У них є свої секретні виходи", - прошипів Рушенко. "Або їх таблетки з ціанідом. Приходьте".
  
  
  Рушенко повів іншого в тунель, і стіл почав повертатися на своє місце, спускаючись назад на місце, його тінь пригнічувала їх.
  
  
  "Тут що, немає світла?" начальник служби безпеки поскаржився.
  
  
  "Туннель веде в одному напрямку. Просто йди за моїм голосом".
  
  
  Позаду них пролунав лютий тріск, що супроводжувався жалібним скреготом шестерень і механізмів, що знаходяться під жахливою напругою.
  
  
  Смужка світла з'явилася там, звідки вони прийшли.
  
  
  Рушенко обернувся. Світло витягнулося і почало переслідувати їх.
  
  
  "Швидше!"
  
  
  Вони тікали. Вони не чули кроків переслідувачів, тому коли начальник служби безпеки випадково озирнувся через плече, він був приголомшений, побачивши високого чоловіка з розмитим обличчям, схожим на мертву голову, всього за три кроки позаду.
  
  
  Рука з товстим зап'ястям схопила його ззаду за шию і знищила його очі ударом двох пальців, що проник у мозок.
  
  
  Полковник Рушенко почув огидний передсмертний стукіт і вирішив не озиратися назад.
  
  
  Це мало значення. Прохолодна рука зупинила його, стиснувши ззаду шию. Його ноги, що все ще біжать, видавали марні шльопаючі звуки, потім зупинилися.
  
  
  "Я ж казав тобі, що зараз підійду", - промовив холодний голос.
  
  
  Полковник Рушенко потягся до своєї бічної руки. Він витяг її, але вона була вирвана з рук. Потім він потягнувся за пігулкою ціаніду у внутрішній кишені блузи.
  
  
  Чиясь рука стиснула його зап'ястя, дістала таблетку і розтерла її в порошок перед розчарованими очима.
  
  
  "Хороша спроба", - сказав вищий із двох порушників. Його обличчя все ще було розмитою плямою. Окам Рушенко було боляче дивитись на це.
  
  
  "Що в тебе з головою?" спитав він.
  
  
  "О, вибачте". І чоловік один раз похитав головою. Чудовим чином риси обличчя прояснилися. Глибоко посаджені очі дивилися на нього безжально.
  
  
  Тоді полковник Рушенко усвідомив правду. Чоловік якимсь чином вібрував головою з такою швидкістю, що людське око та телевізійні камери не могли це прочитати. Це була чудова технологія, хоч би якою вона була.
  
  
  "Як ви дізналися, що це була таблетка з отрутою?" Запитав Рушенко, коли порошок ціаніду перестав сипатися із розкритого кулака чоловіка.
  
  
  "Ось де мій начальник зберігає свій".
  
  
  "Ви - це МИ. агент, очевидно?"
  
  
  "Ти голова Щита".
  
  
  Рушенко внутрішньо здригнувся. Щит був відомий!
  
  
  "Я не знаю цих щитів. Це американське слово", - наполягав Рушенко.
  
  
  "Припустимо, я скажу "Гермо"?"
  
  
  "Тоді я б сказав тобі, що ти вульгарний американець. Ми говоримо гівно".
  
  
  Американець стиснув шийні хребці полковника Рушенка і Рушенко виявив, що йде назад. Його ноги рухалися мимоволі. Ні, справа була не в цьому. Вони рухалися добровільно.
  
  
  Але це було не з власної волі полковника. То була воля американця.
  
  
  Його повели назад, як маріонетку, дерев'яними сходами до його напівзруйнованого офісу. Стіл був безладний. Якимось миготливим вогником продовжував сигналізувати про своє тепер марне попередження.
  
  
  "Це штаб-квартира Shield", - категорично сказав американець.
  
  
  "Це Радіо Вільна Москва. Ми комуністи".
  
  
  Потім американець почав віддирати нігті полковника Рушенка, один за одним. Він робив це зі звичайною жорстокістю.
  
  
  "Ми хочемо знати про те, що збило наш шатл".
  
  
  "Я нічого про це не знаю!" Полковник Рушенко схлипнув, вражений тим, як швидко він опустився до ридання.
  
  
  "Кінга розповіла іншу історію".
  
  
  У цей момент у нього відвалився великий палець на лівій нозі. Накладний. Під ним був справжній, а під ним його татуювання "Щит". Татуювання, яке нічого не повинно було означати для будь-кого, хто не був оперативником "Щита".
  
  
  Потім у кімнату зайшов інший порушник. Полковник Рушенко побачив, що він азіат. Його національність була незрозуміла. Одягнений так, як він був, чоловік міг бути вихідцем із однієї з колишніх азіатських республік. Згадавши останній звіт Кінга, полковник відчув, як слина в роті пересохла, як теплий дощ на гарячому камені.
  
  
  "Ти Майстер синанджу".
  
  
  Маленький дід безтурботно вклонився.
  
  
  Рушенко звернувся до Римо. "А ти хто?"
  
  
  "Гід екскурсіями. Що щодо тієї штуковини, яка збила наш шатл?"
  
  
  "Це була не наша операція", - сказав Рушенко із відтінком жалю.
  
  
  "Тоді чиє це було?"
  
  
  "Нам це невідомо. Ми ведемо розслідування".
  
  
  "Навіщо вам розслідувати проблему США?"
  
  
  "Бо хтось намагається звинуватити в цьому Росію-матінку, звичайно. Як ви думаєте, чому?" Великий і вказівний пальці простяглися і стиснули великий палець полковника Рушенка. Кінчик став червоним, потім фіолетовим, потім луснув, як виноград Конкорд. Дивитися на це було дуже боляче, не кажучи вже про те, щоб терпіти.
  
  
  "Скинь настрій", - попросив американський агент.
  
  
  "Da. Вона зникла", - видихнув Рускенко.
  
  
  "Я хочу почути про Shield".
  
  
  "Цього не існує", - сказав полковник Рушенко.
  
  
  Пальці, що стискають, пустили ще більше крові.
  
  
  "Цього офіційно не існує, я хотів сказати", - видихнув Рушенко. "Кремль навіть не знає про нас".
  
  
  "Так краще. Хто це санкціонував?"
  
  
  "Ніхто. Я створив це".
  
  
  Майстер Сінанджу підійшов, у його карих очах був інтерес. "Чому?"
  
  
  "Захищати Росію-матінку, доки не буде відновлено радянську владу".
  
  
  "Вам, можливо, доведеться довго чекати", - сказав американець.
  
  
  "Але це коштуватиме того", - палко сказав полковник Рушенко.
  
  
  "Добре. Досить про щит. Ми повинні докопатися до суті цієї справи".
  
  
  "Я згоден. У мене є оперативники в Головкосмосі та Байконурі, які займаються цим, навіть поки ми сперечаємося".
  
  
  "Ми чекатимемо цих повідомлень", - сказав Майстер синанджу.
  
  
  І полковник Рушенко виявив, що сидить, відкинувшись на спинку свого червоного шкіряного крісла, у липкій масі, яка, як він запізно зрозумів, була калюжкою червоної ікри. Він відчув полегшення. Він подумав, що забруднив штани.
  
  
  Старий кореєць просіяв папери на столі, з недбалим виглядом читаючи секретні телекси, перш ніж розірвати їх на шматки і викинути в кошик для сміття.
  
  
  "Як ви знайшли це місце?" Якоїсь миті запитав Рушенко. "Кінга не знала його розташування".
  
  
  "Ми відстежили електронний лист назад".
  
  
  "У нього немає вказаної адреси".
  
  
  "Ми отримали вулицю. Після цього все стало просто".
  
  
  "Як же так?"
  
  
  Американець тицьнув великим пальцем у стурбованого корейця. "Він дізнався про обкладинку".
  
  
  "Я теж дивився американське телебачення", - чемно сказав старий кореєць.
  
  
  "До речі, що це було за шоу?" Запитав Римо.
  
  
  "Запитай дядька Ваню".
  
  
  Римо клацнув пальцями. "Тепер я розумію. Я ніколи особливо не дивився цей фільм. Надто притягнуто за вуха".
  
  
  Поки вони чекали повідомлень, що надходять, американець з товстими зап'ястями коротав час, складаючи тіла загиблих агентів "Щита" по всій кімнаті.
  
  
  "Що їх убило?" Запитав Рушенко.
  
  
  "Розгильдяйство", - пирхнув Майстер синанджу.
  
  
  І полковник Рушенко зрозумів. Вони були ліквідовані найкращим убивцею сучасного світу. Не дивно, що рівень його безпеки був настільки сміховинно високим.
  
  
  Дзвінки сипалися протягом наступних двох годин.
  
  
  Американець щоразу підносив трубку до рота полковника Рушенка, погрозливо здавлюючи його шию вільною рукою. Полковник Рушенко почувався зобов'язаним відповісти своїм звичайним тоном.
  
  
  "Товаришу полковнику, є новини з Америки".
  
  
  "Так?"
  
  
  "Наш кріт в американському ЦРУ повідомляє, що SPACETRACK ізолювала орбітальний пристрій, відповідальний за дивні події в Америці".
  
  
  "Так?"
  
  
  "У їхньому каталозі об'єктів ближнього космосу він названий об'єктом 617".
  
  
  "Так Так".
  
  
  "Він вийшов на орбіту місяць тому. Орбіта полярна".
  
  
  "Хто запустив цю пекельну штуковину?"
  
  
  "Ми зробили".
  
  
  "Знову?"
  
  
  "Це був корисний вантаж "Бурану-2".
  
  
  "Кремль запустив цю штуку?" Рушенко заревів.
  
  
  "Це те, у що вірить ЦРУ".
  
  
  Полковник Рушенко глянув на американця з мертвим поглядом, і його очі заблищали. "Дураки в Кремлі збожеволіли. Для цього немає причин, немає логіки".
  
  
  "Жорстко. Ми отримали те, за чим прийшли".
  
  
  "І ти виконав своє завдання", - додав Майстер синанджу.
  
  
  "Якщо ти вб'єш мене, я не зможу тобі допомогти", - хрипко сказав Рушенко.
  
  
  "Хто сказав, що нам потрібна твоя допомога, російська?" сказав Майстер синанджу.
  
  
  "Твої інтереси – це мої інтереси. Я теж хочу докопатися до суті цієї справи".
  
  
  Ми двоє. Агенти обмінялися поглядами. Старий кореєць кивнув, і смертельний тиск залишив горло полковника Рушенка, який зрозумів, що якщо йому судилося жити, то недовго.
  
  
  Бо смертоносні вбивці в усьому людстві володіли ним, як тупою маріонеткою з дерева і ниточок.
  
  
  Розділ 27
  
  
  
  
  Дзвінок зайняв дев'яносто хвилин із використанням московської телефонної системи.
  
  
  "Це росіяни", - сказав Римо Гарольду Сміту.
  
  
  "Я перевірив SPACETRACK. Орбіти не збігаються з Mir".
  
  
  "Це не "Світ". Це щось запущене російським шатлом. Це поза Щитом".
  
  
  "Отже, така організація існує".
  
  
  "Так. Неофіційно. Це якийсь пережиток радянського періоду. Хлопець, який цим заправляє, каже, що Кремль навіть не знає про його існування. Звучить знайомо, Смітті?"
  
  
  "Хто дав вам цю інформацію?" Сміт наполягав.
  
  
  "Хлопець, який цим управляє. Скажи "дос знання"... Як тебе звуть, до речі?"
  
  
  "Полковник Радомир Едуардович Рушенко", - сказав полковник, смоктаючи поранений палець.
  
  
  "Відоміший як дядько Ваня. Смітті, ця інформація надійшла через ЦРУ. Наше ЦРУ".
  
  
  "У них є кріт у ЦРУ!" Пробурмотів Сміт.
  
  
  "Ти вдаєш здивування. У Нижній Слобовії, ймовірно, в наші дні є "кроти" в ЦРУ".
  
  
  Сміт прочистив горло. "Жодна розвіддана, що виходить від ЦРУ, у наші дні не є надійною", - зневажливо сказав він.
  
  
  "За словами крота, SPACETRACK має інформацію про цю штуку".
  
  
  "Якщо SPACETRACK має таке рішення, чому про це не повідомили в Білий дім?" Сміт заперечив.
  
  
  "Може, космодром розпізнає гарячу картоплю на запах", - припустив Римо.
  
  
  "Тримайте лінію відкритої".
  
  
  "Гарна ідея. Якщо нас роз'єднають, ми зможемо відновити контакт лише у День Святого Валентина".
  
  
  Гарольд Сміт поставив їх на паузу, і Римо повернувся до полковника Рушенка.
  
  
  "Мій бос передає привіт".
  
  
  Полковник Рушенко нічого не сказав, як стиснув зуби. Потім він згадав відчуття кашки у дупі своїх штанів.
  
  
  "Я сиджу в литці", - сказав він.
  
  
  "Тобі пощастило. Деяким людям просто щастить".
  
  
  "Я не маю на увазі це метафорично. Я сиджу на своєму обіді".
  
  
  "Насолоджуйтесь цим. Багато росіян у ці дні голодують".
  
  
  "Так. Завдяки отруті капіталізму, що роз'їдає".
  
  
  "Твоя ретроспективна думка точно не враховується".
  
  
  "Дякую, що довели це до мого відома", - їдко сказав полковник Рушенко.
  
  
  У САНАТОРІЇ ФОЛКРОФТ Гарольд Сміт зателефонував майору на космодром, представившись генералом Смітом із США. Космічне командування.
  
  
  "Так, генерале?" – сказав майор на космодромі.
  
  
  "У нас тут ходять чутки, що у вас в інвентарі є щось, орбіти чого збігаються з невдачами BioBubble та Reliant".
  
  
  Чоловік на іншому кінці лінії видав короткий здавлений звук, ніби в нього з горла щойно вийняли курячу кісточку.
  
  
  "У мене нічого немає з цього приводу у цьому кабінеті, генерал Сміт".
  
  
  "З'єднайте мене з офісом, який має цю інформацію", - їдко сказав Сміт, дізнавшись бюрократичну метушню, коли почув її. "Секундочку".
  
  
  Лінія клацнула, загуло, потім відключилася. Коли Сміт набрав ще раз, було зайнято. Сигнал "зайнято" був по-своєму сердитим і наполегливим.
  
  
  Повісивши трубку, Сміт увійшов до активної бази даних SPACETRACK і отримав знімок у реальному часі того, що SPACETRACK має від численних наземних радіолокаційних станцій. На його настільному моніторі гігантське зображення було стиснуте настільки, що його неможливо було прочитати. Сміт одну за одною роздмухував різні сітки, поки не знайшов об'єкт 617.
  
  
  Сміт мало що знав про астронавігацію. Він визнав, що об'єкт мав полярну орбіту. Це означало, що він здійснював безперервний цикл від Північного полюса до Південного полюса і кожні дев'яносто хвилин. Оскільки земля оберталася під ним, він пролітав практично над кожною точкою землі у тій чи іншій точці, і за умови маневреності його можна було змусити пролетіти над будь-якою точкою земної кулі. Зазвичай, це була певна сигнатура супутника-шпигуна.
  
  
  Сміт відкрив файл за об'єктом 617.
  
  
  Те, що він побачив, змусило його ахнути.
  
  
  Він був зареєстрований як виведений на орбіту місяцем раніше, розгорнутий шатлом "Буран", класифікований Космічним командуванням як розвідувальний супутник невідомого призначення та помічений для періодичного спостереження.
  
  
  Оптичні зображення, зроблені GEODES - наземним електронно-оптичним елементом спостереження за далеким космосом оптичної станції ВПС Мауї - показали темну кулю, обрамлену стійками, пофарбованими в невидимий сірий колір.
  
  
  Якщо це був супутник-шпигун, його конфігурація і призначення ставили в глухий кут Гарольда Сміта. По-перше, у ньому був видимих отворів об'єктива. Вийшовши із системи, Сміт підняв трубку синього контактного телефону, який з'єднував його з Римо у Москві.
  
  
  "Рімо, об'єкт 617 існує. Він внесений до реєстру SPACETRACK як супутник-шпигун. Російський космічний човник справді запустив його. Це підтверджено".
  
  
  "Отже, я вважаю, нам треба поговорити з російськими човниковими".
  
  
  "Це буде важко".
  
  
  "О, я не знаю", - безтурботно відповів Римо. "Наш добрий друг полковник Рушенко запропонував свою допомогу".
  
  
  "Не забудьте перевести нашого нового друга на нейтральну позу наприкінці цієї фази місії".
  
  
  "Я вже думав про це", - сказав Римо, вішаючи слухавку.
  
  
  "Думав про що?" Запитав полковник Рушенко.
  
  
  "Наш бос щойно передав свої найкращі побажання".
  
  
  "Ти не можеш обдурити мене. Я повинен бути ліквідований, тому що я знаю про тебе".
  
  
  "Гей, ти б зробив те саме для нас. Насправді, ти дуже старався".
  
  
  Рушенко стиснув своє м'ясисте обличчя у кулак. "Мені більше нічого сказати. Крім цього, я не доїв свій обід і дуже голодний".
  
  
  "Немає часу", - сказав Римо, піднімаючи його за комір за товсту шию.
  
  
  "У моєму столі є цукерки".
  
  
  Знизавши плечима, американець порився у вмісті столу з вишневого дерева, поки не витягнув коричневу обгортку. "Це виглядає знайомим", - сказав він.
  
  
  "Це шоколадний батончик".
  
  
  Римо показав обгортку Майстру синанджу. Чіун заплющив очі, побачивши червоні літери, які говорили "Mapc".
  
  
  "Що тут написано?" - Запитав Римо.
  
  
  "Де ти це знайшов!" Чіун зашипів.
  
  
  "Належить тутешньому полковнику Клінку".
  
  
  "Це слово таке ж, як ваше "Марс"."
  
  
  "Без жартів". Римо подивився на полковника Рушенка. "Це російський батончик "Марс"?"
  
  
  "Зазвичай терпіти не можу американські продукти, але російський шоколад серйозно зіпсувався після краху".
  
  
  Римо зірвав обгортку, поклав її в кишеню як сувенір, а решту викинув.
  
  
  "Я хотів цього", - запротестував полковник Рушенко.
  
  
  "Можливо, це була отрута".
  
  
  "Хто міг отруїти гарний шоколад?"
  
  
  "Той же кретин, який буде їсти рибу, поки це всього лише яйця", - сказав Майстер Сінанджу неприємним тоном.
  
  
  І сталеві пальці, що стискають, привели нещасний мозок полковника Рушенка в небажане безпам'ятство.
  
  
  Не кажучи вже про його буркотливий животик.
  
  
  Розділ 28
  
  
  
  
  Бартолом'ю Міч дивився на екран комп'ютера у своїй величезній лабораторії, де пульсували і пищали системи моніторингу, а через безперервний дощ скла запливли, закриваючи устрично-сірий світ за ними.
  
  
  Він осушив чашку чорної кави Starbucks з великою кількістю цукру та сподівався, що екран не подасть звуковий сигнал. Але він знав, що так буде. Потім він подав звуковий сигнал і висвітлив: "Вам прийшла пошта!"
  
  
  Міч заговорив про це.
  
  
  Кому: R Від: [email protected] Тема: Я повернувся, щойно повернувся до міста. Які останні новини?
  
  
  Міч склав свою відповідь тремтячими від кофеїну пальцями.
  
  
  Кому: [email protected] Від: R Тема: . . . . Я вбив людину. Водiй краулера НАСА.
  
  
  За мить на екрані з'явилася відповідь:
  
  
  Чи не твоя проблема. Ти лише гвинтик у корпоративній машині. Ходи на сповідь у вільний час. У робочий час ти робиш те, що фірма вимагає. Що зараз каже Пеган?
  
  
  Міч відповів:
  
  
  Він знову говорить про астероїди. І озонових дірах. Але це не те, що каже Пеган. Це те, що каже преса. Тепер вони звинувачують Росію. Ми спровокували глобальний інцидент.
  
  
  Відповідь:
  
  
  Чудово! Нам потрібно випустити більше диму, завадити росіянам розібратися у всьому і знову звалити провину на марсіан. Завдати удару по Байконуру. Завдати сильного удару.
  
  
  Бартолом'ю Міча все трясло, коли він читав слова, що світилися зеленим. Потім він склав свою відповідь: "А як щодо втрат росіян?"
  
  
  Він знав, якою буде відповідь, ще до того, як він з'явився: "Вони лише селяни, які п'ють горілку. Це наша робота. Приступайте до неї".
  
  
  Бартолом'ю Міч важко підвівся зі свого крісла і приготувався виконувати свої обов'язки перед роботодавцем. Його окуляри були запітнілими, як вікна, що виходили на туман, в якому гігантський об'єкт у формі блюдця, оточений освітленими вікнами, здавалося, плавав безтілесно в сірій мряці, подібно до авангарду з іншого світу.
  
  
  Розділ 29
  
  
  
  
  Для голови найтаємнішої російської контррозвідувальної агенції полковник Радомир Рушенко був дуже відкритим.
  
  
  "Я сам не вважав за краще називати свій скромний міністерський щит", - говорив він.
  
  
  "Нам все одно", - сказав Чіун, коли авіалайнер Як-90 гудів над радянською центральною Азією дорогою до Казахстану.
  
  
  "Я хотів назвати її Rodina, що означає "Батьківщина".
  
  
  Римо демонстративно позіхнув.
  
  
  "Але вже існувала телевізійна програма з такою назвою. Я не хотів плутанини. Та й сама програма мені не сподобалася. Насправді мені не дуже подобаються російські програми в наші дні".
  
  
  "Дай вгадаю", - сказав Римо. "Занадто багато американського імпорту?"
  
  
  "Так. Звідки ти це знаєш?"
  
  
  "Це те саме, на що продовжують скаржитися французи та канадці".
  
  
  "Вони мають рацію у своїх скаргах".
  
  
  "Це не завадило тобі зняти "Людину з ООН", - заперечив Римо.
  
  
  "Це була дуже розумна обкладинка".
  
  
  "Чіун одразу все зрозумів".
  
  
  "А ти?" Рушенко багатозначно спитав Римо.
  
  
  Римо змінив тему. "Яка справжня мета Shield?" він запитав.
  
  
  "Як я вже сказав, щоб зберегти союз".
  
  
  Римо моргнув. - Союз? Який союз?
  
  
  "Радянський Союз. Який ще союз має історичне значення?"
  
  
  "У нас в Америці також є профспілка, ти знаєш".
  
  
  "Тоді ви поділяєте цілі Shield".
  
  
  "Не зовсім".
  
  
  "Але тепер ми в одній команді. Як Соло та Курякін, так?"
  
  
  "Ми в одній команді, ні", - сказав Римо.
  
  
  "До якої організації ви належите?" - Запитав Рушенко.
  
  
  "Хто сказав, що ми комусь належимо?" Парів Римо.
  
  
  "Очевидно, що ви не із ЦРУ".
  
  
  "Чому це очевидно?"
  
  
  Цього разу полковник Рушенко натягнуто посміхнувся. "Бо якби ЦРУ найняло Будинок Сінанджу, ФСК знала б про це. І те, що знає ФСК, знає і Шилд".
  
  
  "Хто впровадив цих кротів у ЦРУ?"
  
  
  "Я відмовляюся говорити категорично. Але я визнаю, що маю кроти у ФСК".
  
  
  Римо потягся вперед і взяв полковника Рушенка ззаду за товсту, порослу чорною щетиною шию.
  
  
  "Давайте спробуємо відповісти на це питання ще раз, добре?" - підказав він.
  
  
  "Так звичайно".
  
  
  "Назвіть імена".
  
  
  "Я не знаю цих імен".
  
  
  Рімо видав звуковий сигнал. "Неправильна відповідь. Приготуйтеся до дефенестрації на висоті тридцять тисяч футів".
  
  
  І Римо притис російського обличчя до вікна, щоб той міг ясно бачити кожен фут смертоносного падіння.
  
  
  "Я знаю кодові імена", - пробурмотів Рушенко. "Бо ці кроти були крітами КДБ, яких ми придбали. Було вирішено не пхати носа в особистості. Просто приймайте доповіді розвідки".
  
  
  "Звідки ви знаєте, що вони не були подвійними агентами ЦРУ? Чи перебіжчиками з ФСК, які згодовують вам неправдиву інформацію?"
  
  
  "Припускається, що вся інформація, що надходить від ЦРУ, є хибною чи ненадійною", - сказав полковник Рушенко.
  
  
  "Чому це?"
  
  
  "Вони продовжують використовувати екстрасенси".
  
  
  "То навіщо ж її збирати?"
  
  
  "Корисно знати, що, на думку ЦРУ, йому відомо. Також корисно, як знати, що йому точно відомо".
  
  
  "Знаєш, я радий, що я всього лише вбивця. Ці шпигунські штучки збивають з пантелику".
  
  
  "Це чоловіча гра", - з гідністю та задоволенням сказав полковник Рушенко.
  
  
  "Це дурість", - втрутився Чіун. "Інформація не має значення. Важливо лише те, хто править, хто живе та хто вмирає".
  
  
  Рушенко тяжко кивнув. "Це теж важливо. Але те, хто править у сучасному світі, часто залежить від інтелекту".
  
  
  "У Росії ніколи не було розумного правителя", - багатозначно сказав Чіун, оглядаючи крило в пошуках ознак конструктивної вади. "Інакше Росія ніколи б не впадала в такий руйнівний хаос знову і знову".
  
  
  "Цей демократичний експеримент скоро закінчиться. Буде новий режим. Зовсім як за старих добрих часів".
  
  
  "Цар з'явиться, якщо вдасться знайти сильну людину з кров'ю Романових", - заперечив Чіун.
  
  
  "Ми говоримо різними мовами", - сказав полковник Рушенко, вирішивши, що вивідати секрети у цих двох буде неможливо.
  
  
  Другий пілот повернувся, щоб повідомити, що вони наближаються до місця призначення. "Ленінськ всього за двадцять хвилин їзди", - сказав він англійською, тому що Римо наполягав, щоб усі розмови проходили англійською, щоб не виникло непорозуміння.
  
  
  Так було з того часу, як вони доставили полковника Рушенка в аеропорт Шереметьєво II, розбудили його і сказали, щоб він використав будь-яку силу, яка має, щоб доставити їх на космодром Байконур.
  
  
  Полковник Рушенко був такий задоволений тим, що все ще перебуває серед живих, що підкорився, викликавши телефоном Як-90. Це був третій етап їхньої подорожі, і на кожній заправці у полковника Щита, здавалося, були готові агенти, готові виконати його наказ.
  
  
  Вони затягли ремені безпеки, які являли собою прості прядив'яні мотузки.
  
  
  Полковник Рушенко ще раз вибачився за цей конфуз, але таким був стан пострадянської Росії, або, як він назвав це, "ця сумна інтерлюдія".
  
  
  Внизу їм назустріч піднімалися припорошені снігом степи Центральної Азії, і полковник Рушенко знову став експансивним. "Я наведу вам гарний приклад дезінформації. Другий пілот повідомив вам, що ми наближаємося до Ленінська".
  
  
  "Так?" – сказав Римо.
  
  
  "Але Ленінськ знаходиться за триста кілометрів від Байконура".
  
  
  Тонкий ніготь торкнувся сонної артерії полковника Рушенка.
  
  
  "Ретельно підбирай свої наступні слова", - попередив Чіун.
  
  
  Полковника миттєво пробив холодний піт. Він знайшов мову після двох ковтків. "Ви неправильно зрозуміли. Це не пастка. Я просто наголошую".
  
  
  "Зроби це", - запропонував Римо.
  
  
  Коли Гагарін став першою людиною в космосі, ТАРС повідомив світові про гордий факт, що його було запущено з космодрому Байконур. Це те, що підхопили довірливі західні ЗМІ. , а неподалік Ленінська, зовсім на іншому місці ".
  
  
  "І що?"
  
  
  "Це так і не було виправлено. Що доводить, що Захід – збіговисько дурнів".
  
  
  "Сказано як людина, яка чіпляється за розбиту фантазію", - сказав Римо.
  
  
  "Радянський Союз знову повстане".
  
  
  "Ні, якщо першим повстане добрий цар", - сказав Чіун.
  
  
  "Як" знизився, його двигуни натужно заревіли. Римо ще раз глянув на ковзний вузол, притиснутий до його живота. Вдалині виднілася найпомітніша пам'ятка космодрому Байконур - портальний комплекс присадкуватих балкових веж. Допоміжні будівлі, починаючи від широких ангарів і закінчуючи білими монолітами з чистого листового металу, були побудовані навколо злітно-посадкової смуги. Там було дві злітно-посадкові смуги – одна дуже довга, а інша здавалася нескінченною.
  
  
  "Ти знаєш, що я казах?" - спитав Рушенко Чіуна, коли через шум двигуна кабіна тривожно задренчала.
  
  
  "Це написано на твоєму звірячому обличчі".
  
  
  "Дякую тобі. Казахи належать до тієї ж етнічної родини, що й турки, монголи та корейці. У моїх жилах може бути трохи твоєї крові".
  
  
  "Я можу пошукати це після того, як уб'ю тебе", - сказав Чіун тонким голосом.
  
  
  Полковник Рушенко заткнувся. Він схопився за підлокітники. Один із них відламався у нього в руці. Він від сорому сховав його під своє сидіння.
  
  
  Літак піднімався на одному крилі, заходячи на крутий захід на надзвичайно довгу злітно-посадкову смугу космодрому.
  
  
  "Ми використовуватимемо ту саму злітно-посадкову смугу, що і "Буран", - експансивно заявив Рушенко. "Наші шатли приземляються в тому ж місці, звідки вони стартували, - подвиг, на який Захід не здатний".
  
  
  "Принаймні наші шатли перевозять живих людей", - сказав Римо.
  
  
  "У цьому немає необхідності, оскільки роботи здатні виконувати більшість човникових операцій".
  
  
  За мить погляд Рушенко був прикутий до західного горизонту.
  
  
  "Дивись. Собака сонця!"
  
  
  Римо і Чіун різко повернули голови до своїх вікон, причому Чіун подбав про те, щоб доторкнутися до горла полковника Рушенка смертоносним нігтем на випадок, якщо це якийсь російський прийом.
  
  
  Високо в небі горіла гаряча куля жовтого світла.
  
  
  "Я цього не дізнаюся", - сказав Чіун.
  
  
  Рушенко сказав: "Це те, що називається сонячним собакою. Віддзеркалення сонячної кулі на кристалах льоду високо в атмосфері. Однак я ніколи не бачив нічого подібного".
  
  
  Через секунду повз їхній корабель із шипінням пронісся стовп нестерпно розпеченого світла. Він ударився об землю з глухим гуркотом.
  
  
  Під впливом пориву тепла "Як" справді перекинувся один раз. Тільки ремені безпеки не дозволили їм відскочити від стелі.
  
  
  Корабель вирівнявся з болісною повільністю, потім вирівнявся. Двигуни після невпевненого гудіння здобули нормальну висоту звуку.
  
  
  "Що трапилося?" пробурмотів Рушенко, тримаючись за горло.
  
  
  "Виглядало як великий промінь світла", - сказав Римо.
  
  
  "Дихання сонячного дракона", - сказав Чіун, його зморшкувате обличчя торкнулося вікна, щоб заглянути вниз.
  
  
  "Ви маєте на увазі сонячного пса", - сказав полковник Рушенко.
  
  
  "Він має на увазі сонячного дракона. І не питай".
  
  
  "Прокляті!" Вибухнув полковник Рушенко. "Дивіться!"
  
  
  Внизу виднілася кругла димна діра там, де мить тому стояла довга синя будівля ангара. Римо оглядав будинок до появи сонячного пса. Тепер його було повністю знищено.
  
  
  Від чорної плями здіймався дим, але не сильно. Здавалося, що те, що згоріло в денному небі, так обпалило землю, що майже не залишилося природного палива, що виділяє дим.
  
  
  "У мене немає слів", - хрипко сказав полковник Рушенко.
  
  
  - Що це було? - Запитав Римо.
  
  
  "Матухня Росія зазнала нападу".
  
  
  "Це Казахстан", - нагадав йому Чіун.
  
  
  "Так. Мені шкода. Я забув. Це моя рідна земля, але вона більше не частина Росії. І все ж таки неможливе сталося. Сполучені Штати завдали терористичного удару по союзнику Росії. Це може мати один певний наслідок. Тотальна війна. Ми знову смертельні вороги. . Не те щоб ми не були такими раніше”.
  
  
  І полковник Рушенко зовсім зблід під обвітреною казахською шкірою. Він виглядав як людина, яка більше не дбає про збереження власного життя, тому що нічия життя тепер не мала жодної цінності.
  
  
  Розділ 30
  
  
  
  
  Там чекав вертоліт Мі-8 з гвинтами, що повільно обертаються, коли Як-90 добігав кінця свого розгортання. Екіпаж вискочив так швидко, як тільки міг, і пірнув під фюзеляж, де вони чекали, стукаючи зубами і тремтячи кінцівками, чергового удару блискавки з безкрайнього блакитного неба Казахстану.
  
  
  Римо, Чіун і полковник Рушенко недбало відійшли, їхні очі були спрямовані в те саме безхмарне небо.
  
  
  "Хмар немає", - сказав Римо. "Це не могло бути блискавкою. Хоча це прогриміло як блискавка".
  
  
  "Це був сонячний дракон", - сказав Чіун.
  
  
  "Я бачив сонячного пса", - наполягав полковник Рушенко.
  
  
  "Ніколи не було відомо, щоб сонячний пес спалив вщент будинок, подібний до цього", - заперечив Римо.
  
  
  "Ні", - визнав полковник Рушенко.
  
  
  "Тоді заткнися".
  
  
  "Це виглядало сонячно".
  
  
  Римо глянув на нього. "Що?"
  
  
  "Я сказав сонячну", - повторив Рушенко. "Великий, але жахливий сонячний промінь".
  
  
  Очі Римо звернулися до сонця. Воно горіло, як завжди. "Це одна теорія", – визнав він.
  
  
  Чоловік у російській формі без відзнак запросив їх сісти у вертоліт. У нього була рука збоку.
  
  
  Римо позбавив його від цього простим способом, зірвавши з нього ремінь і відкинувши його разом зі зброєю в кобурі якнайдалі.
  
  
  Коли він приземлився, піднявши крихітну хмарку пилу майже за дві милі на захід, російський солдат вирішив не заперечувати проти грубого поводження з ним. він покірно заліз на борт, і вертоліт злетів у гуркітливому ореолі звуку.
  
  
  "Що тут сталося?" Полковник Рушенко спитав чоловіка.
  
  
  "Комплексу шатлів більше немає".
  
  
  "Обидва шатли?"
  
  
  Чоловік похмуро кивнув головою. "Не залишилося нічого, крім бруду, що горить".
  
  
  Полковник Рушенко подивився на Римо та сказав: "Я цього не розумію".
  
  
  "Так. Хтось прикриває".
  
  
  "Ласка. Приховування не вимагало б знищення російського флоту шатлів".
  
  
  "Якийсь флот. Вони літають один раз і назавжди законсервовані".
  
  
  "Облетіть об'єкт", - наказав полковник Рушенко.
  
  
  "Я дозволю це", - сказав Чіун.
  
  
  Гелікоптер летів низько. Аварійні бригади рухалися до місця вибуху з усією швидкістю. Коли вони підійшли до зони випаленої місцевості, вони сповільнилися, потім різко розвернулися та зупинилися.
  
  
  "Земля, мабуть, дуже гаряча", - сказав Римо.
  
  
  "Звичайно, вона гаряча", - спалахнув Рушенко. "Все, що на ній стояло, тепер зникло".
  
  
  "Я маю на увазі, справді спекотно. Шини на їхніх вантажівках плавляться".
  
  
  Полковник Рушенко придивився крізь оргскло і побачив струмки сірого диму, що підіймалися від передніх шин автомобілів, які наважилися в'їхати в обвуглену зону. Солдати вистрибували зі своїх вантажівок, пробігали кілька кроків, потім відскакували назад, підошви їхніх черевиків диміли.
  
  
  "Краще не приземляйся", - попередив Римо. "Якщо не хочеш серйозних неприємностей".
  
  
  "Нам не потрібно приземлятися. Очевидно, що тут сталося", - сказав Рушенко.
  
  
  "Не для мене".
  
  
  "Була використана сонячна зброя. Очевидно, що Захід більш просунутий у своїх технологіях "Зоряних війн", ніж ми мріяли".
  
  
  "Це були не ми".
  
  
  "Ви - єдина наддержава, що залишилася. За винятком, звичайно, Росії. У кого ще могли б бути технології і воля напасти на Росію?"
  
  
  "Казахстан", - поправив Чіун.
  
  
  "Дякую. Моє питання залишається без відповіді", - сказав полковник Рушенко.
  
  
  "Ми б нізащо не врізалися у власний шатл, щоб випробувати суперзброю", - категорично заявив Римо.
  
  
  "Ха! Навпаки. Це блискучий маневр. Шедевр західної дезінформації. Ніхто не запідозрить Вашингтон у співучасті у своїй катастрофі".
  
  
  "Ти кажеш, як у старому фільмі часів холодної війни".
  
  
  "Я живу заради наступної холодної війни", – зізнався Рушенко.
  
  
  "Не сподівайся побачити це", - сказав Римо. "Поклади цю штуку", - додав він.
  
  
  Полковник Рушенко віддав наказ російською, яку Чіун підтвердив.
  
  
  Гелікоптер знизився на краю зони спалювання вугілля. Римо вийшов, і від хвиль залишкового тепла на його обличчі та оголених передпліччях виступив піт. Не встигли вони пробитися крізь шкіру, як ті самі хвилі тепла перетворили їх на слабкі струмки пари, що ліниво піднімаються вгору.
  
  
  Відчуваючи, як волога з лякаючою швидкістю залишає його тіло, Римо відступив на кілька кроків і, коли жар почав спадати, знову наблизився.
  
  
  Ділянка випаленої землі являла собою ідеальне коло, краї якого були гострими, як кола на полях. Бетон був оплавлений і потріскався, усіяний осколками скла і пухирними плямами смоли тут і там.
  
  
  Не було жодних ознак того, що тут колись стояв гігантський ангар, в якому розміщувався приземлений флот шатлів росіян. Тут загинули люди. Римо міг вловити слабкий запах горілої свинини - тільки в ньому були складові людини. Хто б не був спалений, вони не залишили по собі ні кісток, ні якихось слідів своєї смерті, крім їдкої пари.
  
  
  Повертаючись до гелікоптера, Римо сказав: "Ви знаєте, на що це схоже?"
  
  
  "Що?" - Запитав російську.
  
  
  "Ніби гігантське збільшувальне скло було сфокусовано прямо на цьому місці".
  
  
  Полковник Рушенко засміявся з цієї думки.
  
  
  Чіун сказав: "І ти насміхаєшся над сонячними драконами".
  
  
  "Ну, ось на що це схоже на мене", - сказав Римо.
  
  
  Гелікоптер доставив їх до оперативного управління, де полковник Рушенко знайшов казахського чиновника, який номінально контролював об'єкт. Фактично це було спільне російсько-казахське командування тепер, коли колишній Радянський Союз опинився в незручному становищі через те, що їхній головний космічний центр знаходився в чужій країні.
  
  
  Російський представник відмовився прийняти запит полковника Рушенка щодо надання інформації. Але казах був тільки радий співпрацювати з таким самим громадянином Казахстану.
  
  
  Їх провели в звуконепроникну кімнату без вікон, і полковник Рушенко щось швидко заговорив, поки Чіун стежив за обміном російською та казахською мовами на предмет похмурих ознак зради, що насувається.
  
  
  Полковник Рушенко ставив дедалі менше питань у міру продовження розмови. Однак він помітно зблід.
  
  
  "Це неймовірно", - сказав він, повернувшись до Римо.
  
  
  "Викладай".
  
  
  "За словами цієї людини, корисне навантаження "Бурана" було не російським чи американським супутником, а повністю продуктом третьої країни".
  
  
  "В якій країні?"
  
  
  "Paraguay."
  
  
  ДОКТОР ГАРОЛЬД У. СМІТ кричав через понад дюжину міжнародних часових поясів.
  
  
  "Що?"
  
  
  "Парагвай", - крикнув Римо.
  
  
  "Що ти сказав?"
  
  
  "Я сказав, що парагвайці найняли росіян, щоб запустити цю штуку туди!"
  
  
  "Яка штука?"
  
  
  "Космічна штука!" Крикнув Римо.
  
  
  "Можливо вам слід повторити набір", - послужливо запропонував полковник Рушенко.
  
  
  "Мені знадобилося півтори години, щоб встановити цей зв'язок", - крикнув Римо у відповідь. "Я дотримуюсь цього".
  
  
  "Дотримуєшся чого?" Гарольд Сміт закричав.
  
  
  Римо заревів: "Слухайте, Парагвай запустив цю штуку!"
  
  
  "Рімо, ти розпадаєшся".
  
  
  "Це розтопило радянський човниковий флот".
  
  
  Полковник Рушенко ностальгічно посміхнувся до промаху американця.
  
  
  Голос Сміта став пронизливим і гнусовим. "Що?"
  
  
  "Всі шатли випарувалися".
  
  
  Відповідь Гарольда Сміта потонула в гуркоті канонади.
  
  
  Всі погляди кинулися до найближчого вікна.
  
  
  На північ знаходився павуковий стартовий майданчик, де великі ракети "Енергія" піднімали флот "Буран" приблизно раз на вісім років.
  
  
  Портал стояв у стовпі палючого світла. Окам було боляче дивитись на це. У повітрі пролунав глухий гул, потім світло, здавалося, пішло назад у небеса.
  
  
  На тому місці, де він стояв, не було мосту.
  
  
  Натомість була тільки сірувата серпанок, яка виштовхувалася назовні хвилею тепла, що поширювалася.
  
  
  Навіть через запечатане вікно вони могли відчувати хвилю спеки, що охопила операційний корпус. Віконні стекла потріскували у своїх рамах.
  
  
  "Такого раніше ніколи не траплялося", - стурбовано сказав Римо.
  
  
  "Що ви кажете? Це сталося лише дев'яносто хвилин тому", - сказав Рушенко.
  
  
  "Це відбувається двічі в тому самому місці. Такого ще ніколи не траплялося двічі".
  
  
  Чіун дозволив проблиску занепокоєння торкнутися свого зморшкуватого обличчя. "Це не найкраще місце для перебування. Дракон, здається, особливо злий на нас", - сказав він наспів.
  
  
  "Я не приймаю існування драконів", - хоробро заявив полковник Рушенко.
  
  
  "Хочете вірте, хочете ні, але ця штука там нагорі намагається знищити всі сліди Байконура", - сказав Римо.
  
  
  "Ленінськ. І я згоден з тобою. Ми повинні йти".
  
  
  Гелікоптер доставив їх назад на "Як". Екіпаж повернувся в літак, ховаючись у різних туалетах.
  
  
  Римо вивів їх з машини і посадив на місця, і вони злетіли в небо, випереджаючи третій розпечений добіла стовп спекотної спеки з неба. За цим був ще один оглушливий гуркіт, який потряс літак.
  
  
  З вікон вони могли бачити те, що залишилося від комплексу космодрому Байконур, що розрісся.
  
  
  Там було три чорні плями. Усі однакового розміру. У шаховому порядку.
  
  
  "Майже змушує повірити у розлючених марсіан", - сказав Римо.
  
  
  "Можливо вони викладають якесь послання", - сказав Чіун.
  
  
  "Злізь із цього".
  
  
  "Я тільки радий вибратися з цього", - пирхнув Чіун, коли "Як" з ревом набирав висоту і віддалявся від космодрому, що димився.
  
  
  Вони дивилися у вікно так довго, як тільки можна було дивитися.
  
  
  Четвертого світлового конуса не було. Ніхто не розчарувався.
  
  
  "Звичайно, сподіваюся, що Сміт зрозумів, про що я говорив", - сказав Римо.
  
  
  "Хто такий Сміт?" - невимушено спитав полковник Рушенко. "Можливо, ваш містер Уеверлі?"
  
  
  "Нагадай мені убити тебе пізніше", - сказав Римо.
  
  
  Полковник Рушенко вщух. Але він зробив уявну замітку про ім'я Сміт. Певно, псевдонім. Але американці були настільки спритні, що краще не скидати з рахунків нічого з того, що вони говорили.
  
  
  Розділ 31
  
  
  
  
  Знищення космодрому Байконур та російського флоту шатлів вдарило по Кремлю з усією силою ядерного вибуху.
  
  
  За старих часів це призвело б до вищого ступеня бойової готовності. Старі ракетні війська стратегічного призначення були б приведені в бойову готовність, їх розрахунки ракет SS-20 та "Тополь-М" зайняли передстартові позиції.
  
  
  Але то була пострадянська Росія.
  
  
  Потрібен був час, щоб перший звіт дійшов до Кремля. Ще година, щоби ввести керівництво в курс справи. Третій – на суперечки з приводу відповіді.
  
  
  На той час усі, від президента Росії до його міністра оборони, були дуже п'яні.
  
  
  "У нас має бути хтось, кого можна звинуватити", - сказав президент, стукнувши по столу своїм масивним кулаком.
  
  
  "Америка!" - заревів радник.
  
  
  "Da. Америка".
  
  
  Отже, вирішили, що винна Америка.
  
  
  Потім у Ракетні війська стратегічного призначення надійшов заклик перейти в стан максимальної бойової готовності і бути готовими завдати удару у відповідь у будь-який момент.
  
  
  "На кого?" – хотів знати командувач генерал.
  
  
  "Хто ще? Америка!" - п'яно заревів міністр оборони.
  
  
  "Але вони завдадуть удару у відповідь з переважною силою, знищивши нас усіх".
  
  
  Це обговорювалося на відкритій лінії, і єдиною жертвою стала ще одна пляшка Stoli.
  
  
  "Ви правильно помітили. Направте частину грошей і проти Китаю".
  
  
  "Так, генерале", - проковтнувши, відповів командувач ракетними військами стратегічного призначення.
  
  
  Коли з цим покінчили, російське керівництво повернулося до потоплення своїх прикростей. Десь у цей час хтось згадав зателефонувати до генерал-майора Станкевича до ФСК.
  
  
  "Генерал Станкевич, я з жалем повідомляю вам, що космодром Байконур був знищений тією ж суперзброєю, яка двічі вражала Америку цього тижня".
  
  
  "Тоді США не винні".
  
  
  "Ти помиляєшся. Більше нікого немає".
  
  
  "Що?"
  
  
  "Винити більше нема кого, крім США. У них є технологія. У нас її немає. Ваше завдання - довести це".
  
  
  "Що, якщо це брехня?" - Запитав Станкевич.
  
  
  "Доведи і це теж. Але ти повинен поквапитися. Доля людства та Батьківщини залежить від того, чи дізнаєшся ти правду. Іди зараз. Дізнайся дещо. Збери факти. Негайно доповісти".
  
  
  І, на жах генерал-майора Станкевича, телефон відключився з чутним клацанням. Ніхто не повісив слухавку. Трубка просто випала із п'яного кулака.
  
  
  Генерал тихо поклав трубку вершкового кольору на свій кінець дроту і сів у крісло.
  
  
  Він мав прийняти найважче рішення у своєму житті. І якщо він ухвалить неправильне рішення, людство буде приречене.
  
  
  Очевидно, подумав він, відкриваючи замкнену нижню скриньку свого столу, настав час випити.
  
  
  Розділ 32
  
  
  
  
  Президент США отримав звіт із Національного розвідувального управління Агентства національної безпеки телефоном.
  
  
  "Сер, схоже, що космодром Байконур був зруйнований тією самою силою, яка знищила наш шатл".
  
  
  "Тоді це не можуть бути росіяни", - сказав президент.
  
  
  "Сер?"
  
  
  "Російські не стали б нападати на свій власний космічний центр, чи не так?"
  
  
  "Це стрибок, на який ми до NRO не готові піти", - обережно сказав директор NRO.
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Може бути такою, що відволікає".
  
  
  "Поясни".
  
  
  "Вони вразили дві наші цілі, потім завдали удару по Байконуру, щоб збити нас зі сліду".
  
  
  "Але їхній власний космічний центр?" недовірливо запитав президент.
  
  
  "Чому б і ні? За винятком "Світу", російська космічна програма практично припинила своє існування".
  
  
  "Космонавти на "Мирі" не зможуть повернутись додому, якщо там не буде місця для запуску їхніх союзних кораблів", - стверджував виконавчий директор.
  
  
  "У них все ще є Крунішев".
  
  
  "Хіба він не помер давним-давно?"
  
  
  "Ви думаєте про Хрущова, пане президенте. Я мав на увазі космічний центр імені Крунішева".
  
  
  "О точно".
  
  
  "Можливо, космонавти "Миру" виконують самогубну місію", - продовжив директор NRO. "Якщо вони ніколи не повернуться на Землю, вони не зможуть розповісти, що їм відомо про операцію".
  
  
  "Я на це не куплюсь", - відрізав президент.
  
  
  "Ми повідомляємо лише про те, що виявляють наші супутники, пане Президенте".
  
  
  Президент зателефонував Гарольдові Сміту з новинами. Сміт уважно вислухав, потім сказав: "Мої люди були на Байконурі, коли це сталося", - сказав Сміт.
  
  
  "І ти не сказав мені першому! Я повинен був почути це від NRO?"
  
  
  "Я не хотів провокувати кризу", - спокійно пояснив Сміт.
  
  
  "Це вже криза!"
  
  
  "Тепер, коли ви офіційно поінформовані, так, це так. Ваші радники намагаються переконати вас, що це російська суперзброя".
  
  
  "Це могло бути".
  
  
  "Їхні колеги в Кремлі, безсумнівно, кажуть вашому російському колегі, що це США. суперзброя".
  
  
  "Смішно!"
  
  
  "Обидві теорії безглузді. Але дві нації так звикли звинувачувати одна одну, що все, що потрібно для початку глобального протистояння, - це одна людина, яка віддає наказ про запуск".
  
  
  "Боже мій! Чи могли Поради робити це зараз?"
  
  
  "Ймовірно. І вони більше не поради".
  
  
  "Але вони все ще Велика Ведмедиця Півночі. І це означає, що мені краще запровадити NORAD у курс справи".
  
  
  Лимонний голос Гарольда Сміта звучав смиренно. "Ви б знехтували своїм обов'язком, якби не зробили цього, пане президент".
  
  
  Хриплий від природи голос глави виконавчої перетворився на скрипучий. "Коли я складав присягу при вступі на посаду, я подякував своїй щасливій зірці за те, що я став президентом у період після закінчення холодної війни".
  
  
  "Немає епох, які не були б небезпечними, пане Президенте".
  
  
  "Тримай мене в курсі. Цього разу я серйозно. Я повинен зробити болісний дзвінок".
  
  
  "Удачі, пане президенте", - сказав Гарольд Сміт.
  
  
  На протязі години ядерний арсенал Америки був приведений у найвищий ступінь готовності: Defcon One.
  
  
  Це не зникло уваги Кремля, який потім наказав своїм ракетним військам стратегічного призначення перейти в наступний стан готовності. Високий червоний.
  
  
  Коли йому повідомили, що не було вищого чи червонішого стану готовності, ніж те, в якому вони вже перебували, президент Росії ригнув і сказав: "Я зв'яжуся з вами за цим скрутним становищем ...."
  
  
  А планета Земля продовжувала обертатися, тоді як навколо неї оберталася закрита куля з матеріалу невидимого кольору, що чекає наступного сигналу від свого невідомого господаря.
  
  
  Розділ 33
  
  
  
  
  Коли вони приземлилися в московському аеропорту Шереметьєво II, Римо Вільямс сказав полковнику Радомиру Рушенку: "Заправте цю штуковину та приготуйте її".
  
  
  "Готовий до чого?"
  
  
  "Політ назад до Штатів".
  
  
  "Ви повертаєтеся до Штатів? Це неможливо. Це не буде дозволено".
  
  
  "Ти наша страховка на те, що так і буде", - попередив Римо, встаючи зі свого місця.
  
  
  Майстер Сінанджу супроводжував полковника Рушенка, щоб домовитися, поки Римо вводив копійки у телефон-автомат в аеропорту. Після півгодинних спроб йому не вдалося додзвонитися до Америки.
  
  
  Повернувшись до літака, він повідомив Чіуну про цей сумний факт.
  
  
  "Ми будемо дзвонити з міста, де є телефон, що працює", - сказав Чіун, з нещасним виглядом дивлячись на полковника Рушенка.
  
  
  "Нам ніколи не слід ставати друзями", - журився Рушенко. “Коли ми були ворогами, у нас була мотивація. Наші телефони працювали. Наших армій боялися, а нашій космічній програмі заздрив увесь світ”.
  
  
  "Комуністичний світ", - сказав Римо.
  
  
  "Весь світ".
  
  
  "Хто літав на Місяць, а хто ні?" – заперечив Римо.
  
  
  "Місяць - лише скеля. Ми дивилися на Марс".
  
  
  "Чому Марс?"
  
  
  "Це Червона планета, чи не так?"
  
  
  "Ні", - втрутився Чіун. "Мою мовою це Хва-Сон, Вогненна планета".
  
  
  Полковник Рушенко знизав плечима. "Це одне й те саме. Я можу сказати вам це зараз, тому що скоро може настати кінець світу, і якщо цього не станеться, росіяни все одно не вирушать на Марс без космічних апаратів. Але коли США домоглися висадки на Місяць, був розроблений двадцятирічний план з передачі Марса СРСР.Це було б остаточним виразом радянської технологічної переваги.Кожний може приземлитися на безплідному Місяці всього в трьох днях шляху.Але Марс,це справжня планета.Ми б захопили його, контролювали космічні висоти і знущалися над вами через його червоного пишноти ".
  
  
  "Що трапилося із цим двадцятирічним планом?" - спитав Чіун.
  
  
  Рушенко знизав плечима. "Те, що відбувається завжди. Квоти не були досягнуті, і це стало тридцятирічним планом, сорокарічний і так далі, поки про нього не забули".
  
  
  "Ти теж можеш отримати Марс. Мене нудить від Марса", - прогарчав Римо.
  
  
  "Тепер ніхто не полетить на Марс. Жаль. Всі наші мрії перетворилися на іржу і пил. Твої так само, як і мої".
  
  
  "Прибережи це для похорону", - сказав Римо.
  
  
  "Чия?"
  
  
  "Твоя, якщо ти не втечеш від теми".
  
  
  Полковник Рушенко вщух. Як злетів, прямуючи на захід, до Європи, до першої заправної станції, де був робочий телефон.
  
  
  Розділ 34
  
  
  
  
  Доктор Космо Пеган був у своїй стихії. Для одних цією стихією була земля. Для інших – небо. Треті – світові океани.
  
  
  Елементом Cosmo Pagan були не що інше, як засоби масової інформації.
  
  
  Телефони дзвонили безперервно. Здавалося, нікого не хвилювало, що він висував заплутані та суперечливі теорії дивних подій, що турбували блакитну землю.
  
  
  Це, звичайно, не мало значення для Cosmo Pagan. У наші дні люди читають лише одну газету на день – якщо що. І вони дивилися лише один випуск новин на день. Оскільки більшість людей були істотами звички, вони дотримувались того, що їм подобалося.
  
  
  Таким чином, Cosmo Pagan одночасно інформував читачів газет і телеглядачів про те, що незрозумілі події, що домінують у заголовках газет, були прямим наслідком руйнування озонового шару, випадкових ударів астероїдів і можливого впливу кометних фрагментів від досі невідкритої невидимої комети, що проходить повз Землю.
  
  
  Теорія про комети, схоже, набула найбільшого поширення. Принаймні, Пеган отримала найбільше запитів ЗМІ розповісти світу про небезпеку комет, що пролітають.
  
  
  Йому дзвонили та інші. Мільйон пропозицій лекцій. Купа пропозицій нових книг. PBS також була на взводі. Вони хотіли зробити спеціальний випуск життя на інших планетах. То була улюблена тема Космо Пегана. Він став екзобіологом головним чином тому, що, поки не з'явилося доказів існування реального позаземного життя, він міг просто вигадувати всяку нісенітницю. Йому навіть не потрібні були факти.
  
  
  Космо прийняв усі пропозиції. Крім одного.
  
  
  "Доктор Пеган", - спитав стривожений чоловік. "Я не можу назвати себе або свого роботодавця, але ми шукаємо людину, схожу на вас. Ви були б нашим штатним консультантом та представником компанії".
  
  
  Космо Пегану не треба було знати "хто" чи "що". У нього була лише одна турбота. "Скільки?"
  
  
  "Мільйон на рік".
  
  
  "Мені подобається цей номер! Це угода".
  
  
  "Чудово", - сказав голос з раптовим полегшенням. "Але зрозумійте, це буде ексклюзив. Ви не могли б публічно виступати з жодного питання у вашій галузі. Фактично, ми наполягаємо на тому, щоб ви негайно припинили всі публічні заяви на будь-яку тему, доки не буде складено контракт. Особливо ці розмови про астероїди та озони”.
  
  
  "Про це не може бути й мови. Я не роблю ексклюзивів. До побачення"
  
  
  Чоловік продовжував передзвонювати, підвищуючи свою пропозицію. Але Космо Пеган не був дурнем. Якщо його обличчя не було на увазі у публіки, він не мав публіки. Немає публіки – немає реклами. Жодної реклами, жодної кар'єри. Він перестав відповідати на дзвінки безіменної людини та зайнявся серйозною справою інформування своєї публіки.
  
  
  На цей раз Пеган попросив, щоб його дружина Венера взяла у нього інтерв'ю для CNN. Фактично, він вимагав цього. Останній хлопець ставив важкі запитання. І оскільки Венера Пеган досі виглядала досить привабливо для свого віку, було приємно час від часу демонструвати її.
  
  
  Інтерв'ю проводилося у його приватній обсерваторії за допомогою супутникового підключення. Таким чином він скоротив витрати на дорогу.
  
  
  "Доктор Пеган..."
  
  
  "Кличте мене Космо. Зрештою, ми людина і супутник".
  
  
  Венера Пеган усміхнулася з професійною холоднокровністю. "На ваш погляд, чи небезпечні комети?"
  
  
  Коли в 1910 році з'явився Галлей, багато людей так і думали. Вони влаштовували вечірки на честь кінця світу і комети. Спектрографічний аналіз складу комети показав наявність слідів ціаногенного газу, і деякий час люди турбувалися, що наша планета загине від отруєння газом, коли вона пройде через хвіст Галлея. Продажі протигазів різко зросли. Але довгоперіодичні комети, такі як Галлея та Хейла-Боппа, не наближаються до Землі у просторовому відношенні”.
  
  
  Це було в середині його дисертації, коли було передано перші супутникові знімки катастрофи на космодромі Байконур. Передбачалося, що це військова таємниця. Але у світі після холодної війни комерційні супутники мали самі глобальні огляди, як і супутники-шпигуни. Коротку війну за знімки виграла CNN. Фотографії були терміново відправлені до гарячої студії в середині трансляції.
  
  
  "Доктор Пеган. Я маю на увазі, Космо".
  
  
  "Клич мене мила, ангел".
  
  
  "Нам щойно передали супутникові знімки космодрому Байконур у російському Казахстані. Він випалений у трьох місцях. Ці зображення нагадують супутникові фотографії, які ми бачили на Біопузирі та катастрофах Reliant. Чи можете ви пролити якесь світло на цю останню подію?"
  
  
  Доктор Пеган прийняв фотографії, які також транслювалися у вигляді плаваючої графічної вставки поруч із його головою. Він дуже швидко зблід.
  
  
  "Можливо, я помиляюся, - сказав він, - але, схоже, є три місця зіткнення - якщо це те, що вони являють собою, - що наводить мене на думку про уламки комети. Астероїди не подорожують зграями".
  
  
  "Тут, у США, не було знайдено фрагментів комети", - обережно промацала Венера.
  
  
  "Можливо, ми спостерігаємо явище уламків комети. Зрозумійте, що Земля завжди обертається. Як це було у випадку з Юпітером, коли ці уламки впали. Хоча вони увійшли в атмосферу Юпітера по прямій, вони вдарилися об поверхню планети ланцюжком, тому що Юпітер переміщався між кожним ударом.Нещодавно було виявлено аналогічний ланцюжок із восьми стародавніх ударних кратерів у Рівнинних штатах. Тепер вони перетворилися на озера”.
  
  
  "Якщо це уламки комети, що падають на землю, чи можуть інші уламки зараз летіти до нас?"
  
  
  "Так", - з нещасним виглядом визнав доктор Пеган, - "вони могли. І ніхто не знає, на що вони могли вплинути. Навіть на мене".
  
  
  Він виглядав хворим на одну думку про це, і його страх не вислизнув від американської громадськості, яку він намагався заспокоїти.
  
  
  "Чи знаєте ви, що кількість вчених, які сканують небеса у пошуках смертоносних астероїдів, приблизно дорівнює чисельності персоналу ресторану McDonald's?" додав він із тривогою в голосі.
  
  
  У ФОЛКРОФТ доктор Гарольд У. Сміт був спантеличений. Він діяв на одних нервах і Маалоксі, коли боровся із загрозою, яка, здавалося, тепер була спрямована на космічні програми двох країн.
  
  
  Він сказав президенту, що третій удар вкаже на закономірність. Так і було. Той, який наводив на думку про конкуруючу космічну державу.
  
  
  Залишилися японці, французи та китайці. З усіх можливих варіантів китайці здавалися найімовірнішими винуватцями. Але технологія - якою б вона не була - здавалася за межами можливостей Китаю. Це, своєю чергою, навело Сміта на думку японців. Вони працювали над власною програмою космічних човників. Перший випробувальний політ закінчився тим, що прототип HYFLEX затонув у Японському морі. Можливо, цей збій змусив Nippon Space звернутися за допомогою до російського шатлового флоту.
  
  
  Але якими були б їхні мотиви для нападу на США?
  
  
  Сміт переглядав участь французької Аріани, коли Римо зателефонував із Будапешта з можливою відповіддю.
  
  
  "Ви вже вивчили справу про Парагваю?" спитав він.
  
  
  "Яка парагвайська штука?" заперечив Сміт.
  
  
  "Люди на Байконурі сказали нам, що парагвайська компанія найняла останній рейс російського шатла".
  
  
  "Paraguay?"
  
  
  "Хочеш, я скажу це за буквами?" - Запитав Римо.
  
  
  "Ні, і чому ти кричиш?"
  
  
  "Звичка", - сказав Римо, понизивши голос. "Компанія називається "Парасоль". Одне слово. Заголовна "П", як у "Парагваї". Заголовна "С-о-л". Це все, що я знаю".
  
  
  Сміт накинувся на клавіатуру. "Зараз я вивчаю це".
  
  
  Голос Римо набув благоговійних ноток. "Смітті, ми були на епіцентрі, коли ця штука вдарила тричі".
  
  
  "Що ти бачив?"
  
  
  "Спекотний час. Виглядало так, ніби гігантське збільшувальне скло випалило землю".
  
  
  Сміт зробив паузу. "Ви думаєте, це було сонячне випромінювання?"
  
  
  "Ми бачили сонячного пса до того, як він завдав удару".
  
  
  "Сонячна..." - сказав Сміт.
  
  
  "Тобі щось каже?"
  
  
  “Прорив у сонячній енергетиці міг би пояснити таку річ. Екстремальне концентроване тепло. Щодо компактних розмірів орбітального пристрою. Якби він отримував енергію від сонця, йому майже не знадобилося б бортового живлення”.
  
  
  "Я ставлю на сонячну енергію".
  
  
  На екрані Сміта з'явився блок даних.
  
  
  "У мене є щось на ParaSol", - сказав він.
  
  
  "Що там написано?"
  
  
  Голос Гарольда Сміта знизився. "Дані іспанською. Мені потрібно буде їх перекласти".
  
  
  "Приступай до цього".
  
  
  "Не вішайте слухавку, будь ласка", - відповів Сміт, намагаючись друкувати, притискаючи синю трубку до плеча та правої руки. Його окуляри без оправи сповзли з аристократичного носа, і він щось неправильно натиснув, стерши весь екран.
  
  
  "Чорт".
  
  
  "Що тепер?" - Запитав Римо. "Мені незабаром потрібно вирушати. Вони майже закінчили заправку "Яка"."
  
  
  "Де ваша наступна зупинка для дозаправки?"
  
  
  "Скрізь, де вони дозволять нам сісти. Ми не вибагливі".
  
  
  "Зателефонуй мені звідти".
  
  
  "Буде зроблено", - сказав Римо, вішаючи слухавку.
  
  
  Сміт розпочав відновлення даних. У середині автоматичного перекладу його система попередила його про іншу важливу трансляцію. Вона ввімкнулась автоматично, як і запрограмував Сміт.
  
  
  Він виявив, що спостерігає за доктором Космо Пеганом, який читає нації лекцію про комети.
  
  
  "Усі комети походять із зоряного дива, званого Хмарою Оорта, далеко за межами нашої сонячної системи. Гравітаційне тяжіння нашого Сонця притягує їх до нього, і вони йдуть назад у глибокий космос. Коли вони наближаються до світила дня, тиск сонячних вітрів на ці брудні сніжки - як ми, астрономи, любимо їх класифікувати - створює довгий примарний хвіст, який так чудово споглядати... Хвіст Хейла-Боппа обіцяє стати найбільш вражаючим за сторіччя, як тільки він прокинеться від сонячного сну Ми живемо в дуже цікаві часи, з галактичної точки зору коли всі ці об'єкти, що зближуються із Землею, пролітають повз і падають на Землю».
  
  
  Сміт виходив із системи, коли камера переключилася на жінку, яка бере інтерв'ю у Пеган.
  
  
  Вона була привабливою брюнеткою років сорока. Але каламутні сірі очі Сміта були спрямовані не на її обличчя, а на ідентифікаційний номер у нижній частині екрану.
  
  
  На ній було написано "Венера Манго-язичниця".
  
  
  Назва Venus Mango пролунало чітким дзвіночком у мозку Сміта-стальної пастки. Повернувшись у свою систему, він запровадив ім'я та натиснув Пошук.
  
  
  Він отримав відповідь негайно. Ім'я Венера Манго кілька разів виринало в телефонних записах директора BioBubble Амоса Булли. Усі вхідні дзвінки. Вихідних був. Багато дзвінків за чотири роки.
  
  
  Сміт влучним рухом пальця викликав файл. Дзвінки поверталися на той час, коли Біобаббл перетворився з прототипу марсіанської колонії на її пізніше втілення, присвячене екологічним дослідженням. Точно.
  
  
  Раніше пошук Сміта показав, що Венера Манго була науковим кореспондентом CNN. Цей простий факт виключив її з-поміж можливих спонсорів BioBubble. Журналісти зазвичай не є багатими людьми.
  
  
  Нахмурившись, Сміт зрозумів, що був надто поспішним у своїх судженнях. Він не копав глибоко, щоб дізнатися, що Венера Манго була останньою дружиною доктора Космо Пагана.
  
  
  Натхненний своїм відкриттям, Сміт вирушив на пошуки фінансових записів доктора Пагана.
  
  
  Він знайшов багато банківських рахунків, на одному з яких були великі банківські перекази, пов'язані зі зміною власника BioBubble. Усі на BioBubble Inc. Ім'я облікового запису було Ruber Mavors Limited. Червоний Марс.
  
  
  "Доктор Космо Пеган тепер контролює БіоПузир", - сказав Гарольд Сміт голосом абсолютної впевненості.
  
  
  Він зателефонував на репортаж CNN.
  
  
  Доктор Пеган говорив: "Звичайно, я поки не виключаю появи плаваючої озонової діри. Я екзобіолог, а не пророк. Щодо марсіанської теорії, я до неї небайдужий, тому що мені подобається вірити, що якби марсіани існували, вони були б доброзичливими щодо по відношенню до нас, землян.Хіба ми не переживаємо ту саму екологічну кризу, яка спустошила їхній прекрасний світ еони назад?"
  
  
  Пеган усміхнувся, як закоханий чоловік.
  
  
  "Втім, ви ніколи не зможете сказати напевно. В інтересах охоплення всіх перестановок я хотів би поділитися деякими цікавими марсіанськими дрібницями, якщо дозволите. Поради були першими, хто спробував здійснити м'яку посадку зонда на Марсі. Їхні космічні апарати "Марс-3" і "Марс-6" таємниче припинили передачу даних перед приземленням на марсіанському ландшафті.Ніхто не знає чому.У той час деякі думали, що винні пустотливі марсіани. З того часу ми зробили кілька дуже загадкових знімків, включаючи піраміди і те, що виглядало як величезне кам'яне обличчя Сфінкса, що холодно дивиться на нас з голої поверхні Марса”.
  
  
  "Ти сама віриш у марсіан, люба?"
  
  
  "Якщо на Червоній планеті є розумні істоти, - урочисто сказав Космо Пеган, - то вони, можливо, були загнані під землю якимось великим катаклізмом, таким як удар астероїда або виснаження їхнього власного озонового щита. І ці таємничі літери, про які повідомляють у небі, можуть бути дружнім попередженням для нас, землян. Незабаром ми повинні піднятися туди та з'ясувати”.
  
  
  "Він намагається збити Америку зі шляху", - сказав Сміт. І що б він не задумав, це підштовхує планету до ядерної конфронтації. А цей дурень навіть не підозрює про це.
  
  
  Сміт додивився фрагмент до самого кінця, шкодуючи, що не може заїхати своїм кістлявим кулаком у обличчя Пеган.
  
  
  Зазвичай він не був схильний до таких бурхливих поривів, але він нічого не міг вдіяти, поки Римо знову не зареєструвався.
  
  
  З'явилася одна позитивна річ. Тепер він мав напрямок, у якому можна направити свій руйнівник. І ціль.
  
  
  Розділ 35
  
  
  
  
  Над Парижем їм було відмовлено у дозволі на посадку, і доки вони тинялися над міжнародним аеропортом Орлі, французькі винищувачі Mirage переслідували їх.
  
  
  Мадрид не прийняв би їх.
  
  
  Як і Лісабон.
  
  
  Нарешті, як гуманітарний жест британці дозволили російському Як-90 приземлитися в лондонському аеропорту Гатвік.
  
  
  Шасі торкнулися асфальту саме в той момент, коли остигли виснажені паливом двигуни. Вони зупинилися без двигуна і були миттєво оточені першокласними командосами SAS і отримали наказ евакуюватися з літака, оскільки всі вони були затримані короною.
  
  
  Ця перспектива значно підняла впалий дух полковника Рушенка. "Ви чуєте? Нас затримують!"
  
  
  "Не думай, що це не означає, що ти не помандруєш на цвинтарі історії", - попередив Римо.
  
  
  "Якщо ви вб'єте мене тут, ви будете заарештовані за злочин, караний смертною карою на британській землі. Я нічого вам не зробив".
  
  
  "Ви наказали нас ліквідувати", - нагадав Чіун, дивлячись на машини швидкої допомоги, за якими причаїлися солдати SAS у темних беретах, зі "Стерлінгами" та плоскими пістолетами.
  
  
  "Ви знали, що британці мають дуже секретну агенцію під назвою "Джерело"?" Запропонував Рушенко.
  
  
  "Вони не можуть втягти нитку в голку, не вколовшись", - зневажливо сказав Римо.
  
  
  "О. Ти справді знав..."
  
  
  "Роками".
  
  
  "Як називається ваше секретне агентство?"
  
  
  "Це ніяк не називається. У цього немає назви".
  
  
  "Це дуже розумне агентство. Шкода тільки, що я не усвідомив цей варіант раніше, тоді ви ніколи б мене не знайшли".
  
  
  Римо переходив від вікна до вікна, визираючи назовні поверх кожного крила. Танки "Челленджер" тепер блокували ніс і хвіст "Яка", тому він не міг рухатися в жодному напрямку.
  
  
  "Я не зійду з цього літака", - сказав Римо, оцінивши ситуацію.
  
  
  "Хтось повинен сказати цим кретинам, що нам доручено врятувати світ", - сказав Чіун.
  
  
  "І це також", - сказав Римо. "Але я подумав, що, як тільки ми покинемо цей літак, єдиний шлях додому – на іншому літаку. Один зі стюардесами. Я не збираюся проходити через це знову".
  
  
  "Що не так зі стюардесами?" - спитав полковник Рушенко.
  
  
  "Прямо зараз вони проходять через певну фазу".
  
  
  "Фаза?"
  
  
  "Вони хочуть натиснути на мої кнопки".
  
  
  "Це дуже своєрідна фаза".
  
  
  Римо і Чіун притиснулися один до одного, і коли вони повернулися на місце, де полковник Рушенко скорчився, щоб його голова не була мішенню для стрільців SAS, Римо оголосив: "Ви здаєтеся".
  
  
  "Мене не вб'ють?"
  
  
  "Це між вами та британцями. Ви здаєтеся, берете провину на себе і кажете британцям усе, що їм потрібно почути, щоб вони дозволили нам летіти далі".
  
  
  "Що я міг би сказати їм, що переконало б їх зробити це?" Рушенко розмірковував уголос.
  
  
  Римо вказав великим пальцем на майстра синанджу, що стояв за ним із задоволеним виразом обличчя.
  
  
  "Що він пасажир".
  
  
  "Зрозуміло", - сказав полковник Рушенко. "Звичайно, британці знають, що Майстер синанджу працює на Америку. Це цілком може справити враження на цих людей, на яких нелегко справити враження".
  
  
  Чіун тонко посміхнувся. "Це була моя ідея. Бо сказано, що найвищий майстер - це той, кому не треба боротися".
  
  
  "Це блискуче рішення", - сказав Рушенко з полегшенням.
  
  
  "Ти говориш це тільки тому, що думаєш, що житимеш", - сказав Римо.
  
  
  "Британці не вб'ють мене, бо я нагадаю їм, що ми тепер ідеологічні друзі".
  
  
  "Ти можеш говорити їм усе, що забажаєш", - сказав Чіун, відступаючи убік, щоб російська могла прослизнути до головного виходу.
  
  
  Римо ляснув полковника Рушенка по спині між лопатками з такою силою, що у Рушенка перехопило подих. Йому довелося вхопитися за поручні повітряних сходів, спускаючись униз. Йому вдалося дістатися землі з високо піднятими руками, поки він чекав, коли на нього накинуться командос SAS.
  
  
  Що вони зробили з типовою британською стриманістю. Вони жбурнули його на асфальт, вибивши передній зуб. Його руки були заломлені за спину, на нього одягли наручники та відтягли у тінь броньованої БМП.
  
  
  Там він допитався так швидко, що йому не повірили.
  
  
  "Я говорю вам, що знаходжуся в компанії Майстра синанджу, який працює на Америку, як, я знаю, вам відомо".
  
  
  "Правдоподібна історія", - відрізав вусатий майор SAS.
  
  
  "Це правда".
  
  
  Вирішили штурмувати літак. Четверо командос. Вони піднялися повітряним трапом, зупинилися біля дверей кабіни, яка все ще була відчинена, і кинули світлошумові гранати.
  
  
  Вони відкрили вогонь.
  
  
  І вони вилетіли звідти, без зброї та у своїх святкових костюмах, щоб знову впасти на землю у повному приниженні.
  
  
  "Я сказав вам, що говорив правду", - сказав полковник Рушенко після того, як командос було доставлено броньованою машиною. "Тепер ви мені вірите?"
  
  
  Майор SAS неохоче підкорився. Бакам було наказано залишити злітно-посадкову смугу, і Як було заправлено.
  
  
  Вона повернулася в небо приблизно в той час, коли полковник Рушенко випустив зітхання полегшення, яке тривало, на його подив. З якоїсь причини він не міг перестати видихати. Він відчув запаморочення. В очах потемніло.
  
  
  На той час, коли його викрадачі зрозуміли, що він помер від серцевої недостатності, ніхто вже нічого не міг для нього зробити. Він був зовсім посинілим. А потім зовсім мертвим. Цілком.
  
  
  Над Атлантикою Римо клацнув пальцями.
  
  
  "Забув зателефонувати до Сміта".
  
  
  "Імператор Сміт може почекати. Його серце зрадіє, що ми повернулися, щоб захистити його обложені береги".
  
  
  "Сподіваюся, він відкопав щось корисне, або ми пройшли довгий шлях марно".
  
  
  "Оракули Сміта майже непогрішні".
  
  
  "Говорячи про невдачу, полковник Рушенко зараз має бути кормом для хробаків".
  
  
  "Якщо ви правильно завдали удару відстроченого світу..."
  
  
  "Прямо між лопаток. Він ніколи не дізнається, що його закінчило".
  
  
  "Так йому і треба за те, що він наказав мене вбити", - пирхнув Чіун. "Це було необдумано, не кажучи вже про нерозсудливість".
  
  
  "Розбуди мене, коли ми будемо на землі". І Римо вирушив на такий необхідний відпочинок.
  
  
  Десь над темною Атлантикою він прокинувся і виявив, що Майстер Сінанджу дивиться у нічне небо.
  
  
  "Споглядаєш зірки?" спитав він.
  
  
  "Я спостерігаю за сонячним драконом".
  
  
  "Не соромся".
  
  
  "Сонячні дракони та зірки-стріли - провісники катастрофи, Римо".
  
  
  "Покажіть мені час, коли не було катастроф. Комети не впливають на події на землі. Це так само заплутано, як астрологія".
  
  
  "Сказано як справжня Діва", - пирхнув Чіун. Його ніс був притиснутий до скла, а карі очі вивчали.
  
  
  Тонка смужка світла на тлі ночі змусила його очі розплющити. Потім вони згасли.
  
  
  "Що це було?" - Запитав Римо.
  
  
  "Усього лише гнойова зірка".
  
  
  "Що?"
  
  
  "Ви б назвали це метеоритом".
  
  
  "Чому її називають гнойовою зіркою?"
  
  
  "Тому що корейцям відомо, що так звані метеорити - це лише падіння сміття справжніх зірок. І не плутати із сонячними драконами".
  
  
  "Корейська астрономія звучить так само дивно, як і астрологія..."
  
  
  "Ти будеш говорити по-іншому, якщо зіткнешся із сонячним драконом".
  
  
  "Ніколи не станеться".
  
  
  Очі Чіуна стали задумливими. "Рімо, ти запитав мене, чи були якісь легенди, пов'язані з правлінням майстра Салбьол. Була одна".
  
  
  "Я слухаю".
  
  
  "Було передбачено, що коли сонячний дракон повернеться наступного разу, Тодішній Майстер підніметься в Пустоту, щоб битися зі страхітливим звіром".
  
  
  "Правлячий Господар чи просто Хазяїн?" - Запитав Римо.
  
  
  "Пророцтво опустило цю умову. Але, очевидно, Салбіол мав означати Правлячого Володаря. Тому що він важливіший із двох".
  
  
  "То ти думаєш, що збираєшся піднятися в Пустоту, щоб битися з кометою?" сказав Римо.
  
  
  "Сонячний дракон. Але це не те, що мене турбує. Бо ті, хто потрапляє до Пустоти, як ти знаєш, не повертаються до живих". Голос Чіуна звучав глухо. "Рімо, я ще не готовий померти".
  
  
  "Як Салбіол дійшов цього прогнозу?"
  
  
  "Як ще? Звіряючись із зірками".
  
  
  Римо пирхнув. "Якщо корейська астрологія чимось схожа на корейську астрономію, вам нема про що турбуватися".
  
  
  Голос Чіуна знизився. "Ти помиляєшся. Бо я відчув гаряче дихання сонячного дракона, і ви теж це відчули, - сказав Майстер Сінанджу, відходячи в задню частину каюти, щоб побути наодинці зі своїми невисловленими думками.
  
  
  Римо залишив його у спокої. Він думав, що вони обидва перейдуть цей міст, коли він їм представиться.
  
  
  Розділ 36
  
  
  
  
  У нервовому центрі космічної траси в Шайєнн Маунтін, штат Колорадо, всі погляди, електронні чи інші, були прикуті до об'єкта 617, який щойно наближався з Північного полюса за своєю періодичною полярною траєкторією.
  
  
  На цей раз його орбіта пройде над Західною Європою. Його останні дві орбіти охоплювали плоске серце азіатських республік на східному фланзі Росії, де SPACETRACK не мав наземних камер, а НАТО не мав очей.
  
  
  Коли об'єкт 617 наближався до Франції, його сигнатура радіолокації різко змінилася.
  
  
  "Майор, він рухається", - сказав фахівець із радару.
  
  
  Будь-яке око, яке не було прикуто до об'єкта 617, тепер перемістилося, щоб відстежити його на гігантському проекційному екрані з проекцією орбіти Землі в Меркаторі. Було відображено та враховано понад вісім тисяч об'єктів розміром від одного ярду до космічного сміття розміром з горошину, кожен із яких позначений зеленим ідентифікаційним номером. Об'єкту 617 було присвоєно найвищий пріоритет, і його індикатор на радарі блимав червоним.
  
  
  Серед моря фосфорно-зелених об'єктів він виділявся як налите кров'ю око.
  
  
  Об'єкт 617 змінював положення. Його траєкторія вела до Східного узбережжя США.
  
  
  "Ця штука маневрена", - прогарчав майор.
  
  
  "Він також входить у зону виявлення GEODES, сер".
  
  
  GEODSS була резервною камерою наземної мережі радарів SPACETRACK. Підключившись до виділеної лінії, майор зателефонував своєму колезі до GEODES.
  
  
  "Подивися, чи зможеш ти захопити це", - сказав майор SPACTRACK майору GEODSS.
  
  
  "Буде зроблено, майоре".
  
  
  У штаб-квартирі GEODSS працювали захищені міжнародні телефонні лінії, доки не надійшло повідомлення.
  
  
  "Це у Фінляндії, майор. Зараз надходить картинка".
  
  
  GEODSS мав свій власний гігантський екран, і на ньому відображався таємничий орбітальний об'єкт, що переміщається над Атлантикою.
  
  
  "Чи пройде він над континентальною частиною США?" - гаркнув майор ЖЕОДЕС.
  
  
  Технік похитав головою. "Не на цій орбіті. Але на наступній, напевно".
  
  
  "Як довго?"
  
  
  "Дайте йому дев'яносто хвилин".
  
  
  "Я маю сказати президенту", - сказав майор геодезії, хапаючи іншу спеціальну лінію, пластикові контури якої здавалися слизькими під його спітнілою долонею.
  
  
  ДЗВІНОК ВІД GEODSS не надійшов безпосередньо до Білого дому. Він мав пройти каналами. Через двадцять хвилин генерал ВПС у Пентагоні повідомив про це міністру ВПС, який зателефонував міністру оборони, який передав розвіддані особисто президентові. Подолання пробок в окрузі Колумбія забрало ще двадцять дорогоцінних хвилин.
  
  
  Президент важко опустився у своє крісло в Овальному кабінеті після закінчення похмурої мови міністра оборони.
  
  
  "Чи пройде це над Вашингтоном?" прохрипів він.
  
  
  "Це можливо".
  
  
  "Ми вже знаємо, що це таке?"
  
  
  "Ні. Це просто темна куля. Але за його нинішньої орбітальної орієнтації ми можемо бачити тільки її звернену до Землі сторону".
  
  
  "Нам доведеться збити його", - сказав Президент. "Ми не можемо чекати, коли він завдасть нового удару. Ми повинні збити його".
  
  
  "Ми не можемо", – відрізав міністр оборони.
  
  
  "Що означає "не можу"?"
  
  
  "Не без того, щоб не розпочати війну з росіянами".
  
  
  "Якщо це російський супутник, то війна вже розпочалася".
  
  
  "Ми цього не знаємо".
  
  
  "Якщо це не росіяни, то чому їх це має хвилювати?"
  
  
  У міністра оборони було обличчя людини, яка виявив себе замкненим у безвихідному становищі.
  
  
  "Технологія існує. У нас є протисупутникова ракета, яку можна налаштувати для запуску з F-15, що високо летить. Або, можливо, це F-16. Нам просто потрібно прикріпити спеціальну пускову установку. Але розміщення зброї в космосі конкретно заборонено договором СНО". .
  
  
  "Це так?"
  
  
  "Абсолютно. Росіяни є співавторами цього договору. Якщо ми його порушимо, весь космос може бути мілітаризований. І з огляду на хиткі геополітичні піски там не думайте, що немає зграї кремлівських прихильників жорсткої лінії, які були б тільки раді почати нову гонку озброєнь у космосі. ".
  
  
  "Можливо, це все", - видихнув Президент.
  
  
  "Сер?"
  
  
  "Можливо вони хочуть спровокувати нас на атаку на цей супутник судного дня. Змусити нас порушити СНО, щоб вони могли мілітаризувати космос".
  
  
  "Це теорія...."
  
  
  Президент обхопив свою сиві голову руками і опустив її в агонії. "Все, що у нас є, це теорії. І годинник судного дня цокає. Що, якщо вони збираються напасти на Вашингтон?"
  
  
  "Якщо це так, то ми тут легкий видобуток. У нас немає захисту, окрім випереджального удару". Міністр оборони зробив паузу і хрипким від стримуваних емоцій голосом запитав: "Пане Президенте, ви віддаєте наказ про завдання такого удару в цей час?"
  
  
  Президент Сполучених Штатів дуже довго дивився на своє вражене відбиток у поверхні столу, перш ніж відкрив рота, щоб відповісти.
  
  
  У Москві генерал-майор Ієна Станкевич із ФСК допив свою третю склянку горілки та зателефонував своїй секретарці.
  
  
  "Принесіть мені космічний секретний файл. Негайно".
  
  
  Потім він випив ще одну порцію міцної горілки. Він мав намір випити якомога більше горілки за кілька коротких годин, які залишилися в нього і всього світу, щоб насолоджуватися.
  
  
  Розділ 37
  
  
  
  
  Ла Гуардія не взяла б Як-90. Як і міжнародний аеропорт Кеннеді.
  
  
  "Відхиляйся на Бостон", - сказав Римо російському пілоту.
  
  
  "У нас ледве вистачає палива, щоб дістатися Бостона", - запротестував він.
  
  
  "Ідеально".
  
  
  "Чому цей ідеальний, божевільний?"
  
  
  "Щойно ви скажете їм, що у нас скінчилося паливо, вони повинні будуть дозволити нам приземлитися", - пояснив Римо.
  
  
  "Вони могли б змусити нас кружляти, доки ми не розіб'ємося".
  
  
  "Ви думаєте про відповідь Росії. Це Америка".
  
  
  Вони кружляли над міжнародним аеропортом Логан, здавалося, цілу вічність.
  
  
  "Дивися, Римо, ось і наш дім!" Чіун пискнув.
  
  
  Римо визирнув у вікно. Внизу, під затягнутим хмарами небом, Квінсі-Бей здавався сірим і пласким.
  
  
  "Я цього не бачу", - сказав Римо, насправді не бажаючи.
  
  
  "Бачиш той самий блакитний будинок?"
  
  
  "Як я міг це пропустити? Це "Супермен блю".
  
  
  "Слідуйте звивистою дорогою на північ".
  
  
  Римо так і вчинив. І там був кам'яний монстр, якого Чуїн охрестив замком Сінанджу.
  
  
  "Шкода, що ми не можемо вистрибнути з парашутом", - сказав він.
  
  
  "У нас незабаром закінчиться паливо", - зауважив Чіун.
  
  
  Двигун номер два заглух саме в цей момент.
  
  
  Римо кинувся до хатини. "Що відбувається?"
  
  
  "У нас скінчилося паливо", - доповів пілот.
  
  
  "Ти повинен був повідомити вежу до того, як ми вибігли, а не після".
  
  
  "У мене паморочиться голова від усього цього кружляння. Я забув".
  
  
  "Ти можеш посадити нас нормально?"
  
  
  "Якщо інший двигун не затихне".
  
  
  Наступного моменту це сталося.
  
  
  "Що мені тепер робити?" - Простогнав пілот.
  
  
  "Чи може ця кульгава качка прослизнути всередину?"
  
  
  "Це реактивний літак. Він ковзає точно як цегла. Зовсім ні".
  
  
  "Тоді звалюй", - сказав Римо, кидаючись назад у кабіну.
  
  
  Вони приземлилися в бухті Квінсі з опущеними закрилками, і російський пілот молився, коли неспокійна вода ковзала під їхніми крилами.
  
  
  Римо перемістився в задню частину салону, знаючи, що при посадці носом вниз буде зруйнована передня частина літака, але не обов'язково задня. Чіун стояв біля нього в очікуванні.
  
  
  То була хороша теорія. На практиці "Як" загальмував в останню хвилину і перетворився на млинець, розломивши фюзеляж точно посередині, як буханець італійського хліба.
  
  
  Хлинула холодна морська вода. Римо і Чіун дозволили їй котити себе. Не те щоб вони мали великий вибір. Перевантаження не давало їм зрушити з місця.
  
  
  Хвіст яка опустився першим. Вони дозволили воді взяти їх у свої холодні, невблаганні обійми. Потрясіння для їхнього організму було подібне до того, як би їх затиснули крижаними лещатами.
  
  
  Хвіст ударився об морське дно, утворивши хмару темного осаду. Вони випливли і виявили, що російський пілот безцільно брикається.
  
  
  Римо витяг його на поверхню, де всі троє пробули у воді стільки часу, скільки їм знадобилося, щоб наповнити легені холодним киснем.
  
  
  Російський приголомшено озирнувся. "Я в Америці?"
  
  
  "Вітаю", - сказав Римо.
  
  
  "Чи означає це, що мені не судилося померти?"
  
  
  "Ні", - сказав Чіун. "Ми маємо вбити тебе".
  
  
  "Так", - сказав Римо. "Ти доставив нас сюди живими. Ти житимеш. Просто тримай ніс у чистоті".
  
  
  "Прямо зараз я стурбований тільки тим, щоб зберегти її в теплі. І все інше в мені теж".
  
  
  Чіун попрямував до берега. Римо потягнув російського за собою і, опинившись на вкритому кіркою льоду пляжі, відправив його геть поштовхом.
  
  
  "Пам'ятай, ти ніколи нас не бачив", - попередив Римо.
  
  
  "Я дбаю лише про те, щоб набити свій шлунок чизбургерами і зареєструватися для участі в бойових діях".
  
  
  "Це називається добробут", - стомлено сказав Римо.
  
  
  ДЕСЯТЬ ХВИЛИН ПОПУЛЯТИ Римо і Чіун входили в замок Сінанджу.
  
  
  "Добре, що я відмовив тебе брати з собою плавки, а, Тату?" - сказав Рімо Чіуну, знімаючи свою крижану футболку.
  
  
  "Я вчинив дуже мудро, ухваливши правильне рішення. Твоя порада не мала до цього жодного відношення", - відповів Чіун, перш ніж зникнути в іншій кімнаті, щоб переодягнутися.
  
  
  Римо мав кухонний телефон, і він дзвонив у Фолкрофт.
  
  
  Гарольд Сміт відповів, задихаючись. "Де ти?"
  
  
  "Дім", - недбало сказав Римо.
  
  
  "Додому?"
  
  
  "Ви прочитаєте про це в ранковій газеті. Нам довелося кинути курити в Квінсі-Бей".
  
  
  Сміт видав здавлений звук. "Я досяг прогресу", - сказав він, відновивши самовладання.
  
  
  "Добре".
  
  
  "Але не щодо Парагваю. Про ParaSol, підставну компанію, яка закрилася всього два дні тому. У мене є пошуковий павук, який відстежує її материнську компанію з міжнародних каналів передачі даних. Тим часом я з'ясував, хто фінансував BioBubble".
  
  
  "Так?"
  
  
  "Доктор Космо Пеган".
  
  
  Римо струсив лід із пальців ніг. "Як він у всьому цьому фігурує?"
  
  
  "Це твоє завдання, Римо. Я зіставив теорії Пегана. Що б він не пророкував, він завжди повертається до марсіанської гіпотези. Для мене ясно, що він створює димову завісу для ЗМІ зі своїх власних причин".
  
  
  "Думаєш, Пеган контролює це?"
  
  
  "Поки у мене не буде твердої зачіпки у зв'язку з "Парасолом", це єдиний шлях, відкритий для нас. Римо, вирушай у Тусон і допитай Пеган. BioBubble зазнавав фінансових труднощів з тих пір, як він узяв управління у свої руки. Можливо, він знищив його з міркувань страхування”.
  
  
  "Це не пояснює Reliant", - заперечив Римо.
  
  
  "Язичник - це антишатл".
  
  
  "Добре", - повільно промовив Римо. "Це не пояснює Байконур".
  
  
  "Там був ангар для російських шатлів".
  
  
  "Наскільки антишатлом може бути хлопець?"
  
  
  "Пеган вірить у місію на Марс, Римо. За моєю інформацією, він страждає на рідкісну форму раку кісток. Його дні пораховані. Можливо, він хотів прискорити місію на Марс. Якимось перекрученим чином Пеган міг розглядати висадку на Марс як своє останнє професійне досягнення та космічну спадщину”.
  
  
  "Звучить дивно".
  
  
  "Дійте швидко. Москва привела свої ядерні сили у стан найвищої бойової готовності. І Вашингтон відповідає тим самим".
  
  
  "Ви знаєте, це дуже нагадує мені про те лихо кілька років тому, коли в озоновому шарі з'явилися дірки, і росіяни подумали, що це ми намагаємося підсмажити їхні ракети".
  
  
  "У мене була та сама думка. Це ще один приклад того, наскільки небезпечними можуть бути технологічні прориви в ядерний вік".
  
  
  "Ми на шляху до Тусону", - сказав Римо і повісив слухавку.
  
  
  Майстер Сінанджу спустився зверху, одягнений у чудове кімоно кольору слонової кістки з чорним кантом.
  
  
  "Гарний дорожній костюм", - похвалив Римо.
  
  
  "Це не для подорожей", - сказав Чіун.
  
  
  "Тоді тобі краще змінитись. Для нас це повернення в Арізону".
  
  
  "У Сміта є робота?"
  
  
  "Космо Пеган - це Рубер Меворс. Сміт хоче, щоб ми трусили його, поки що-небудь не випаде".
  
  
  "Принаймні в Аризоні буде тепло", - сказав Чіун.
  
  
  "Сподіватимемося, що не стане занадто спекотно", - відповів Римо.
  
  
  Розділ 38
  
  
  
  
  Доктор Космо Пеган мав друзів у вищих колах. І не лише серед зірок та комет галактики.
  
  
  Він мав друзів у НАСА, незважаючи на його критичні думки. А також у ВПС та інших організаціях, де небеса та те, що відбувається в них, представляли професійний інтерес.
  
  
  Хтось із гори Шайєнн зателефонував і прошепотів: "На низькій навколоземній орбіті знаходиться таємничий об'єкт".
  
  
  "Це комета?"
  
  
  "Ні. Рукотворна".
  
  
  "О", - сказала доктор Пеган, яка цікавилася штучними космічними об'єктами тільки в тому випадку, якщо вони прямували в якесь цікаве місце. Навколоземна орбіта була схожа на круїз у нікуди. Буквально.
  
  
  "Він пройде над континентальною частиною США. сьогодні ввечері. Якщо він залишиться на своєму поточному шляху, він пролетить над вашим районом".
  
  
  "Чому мене це має хвилювати?" - Запитав доктор Пеган нудним голосом.
  
  
  "Бо SPACETRACK думає, що це та штука, яка збила Reliant".
  
  
  Сумний вираз зник з манери Пеган, як одяг спадає з повії.
  
  
  "Ти можеш підсунути мені координати?"
  
  
  Координати надійшли по лінії приглушеним голосом, а потім лінія стала такою самою мертвою, як відкритий космос.
  
  
  Доктор Пеган кинувся до свого тридцятидюймового рефрактора Шмідта-Кассегрена, ввів правильне сходження і відмінювання в бортовий комп'ютер наведення, натиснув команду "Перейти до роботи" і терпляче чекав, поки керуючий двигун насилу орієнтував трубу в північному секторі нічного неба, що щілина вирівнялася з оптичним прицілом.
  
  
  Йому було дуже цікаво подивитися, що змусило біоміхур розпастися на в'язке скло і сталь. Дуже.
  
  
  Поки він чекав, він, не дивлячись, витяг шоколадний батончик із однієї з кишень куртки. Розсіяно відкусив обгортку та відкусив шматочок шоколаду, карамелі та нуги.
  
  
  "Ніщо не зрівняється з батончиком "Марс", - пробурмотів він. "Якщо тільки це не Чумацький Шлях".
  
  
  Розділ 39
  
  
  
  
  Знайти будинок доктора Космо Пегана в Тусоні виявилося простіше, ніж Римо міг собі уявити. Гарольд Сміт сказав йому, що він знаходиться на відокремленому пагорбі біля шосе 10, на південь від міста.
  
  
  Будинок був прихований від сторонніх очей пондерозовою сосною та тополями. Але приватну обсерваторію на пагорбі було добре видно. Вона була така ж червона, як Марс, і її перетинали чорні лінії, що передбачали марсіанські канали.
  
  
  "Якщо це не те місце, я з'їм свій капелюх", - сказав Римо.
  
  
  "Ти не носиш капелюха", - сказав Чіун.
  
  
  "Гарне зауваження. Боже, якби серед нас жили марсіани, я б очікував, що вони житимуть у такому ж жахливому місці, як це", - сказав Римо, коли вони звернули на довгу кільцеву під'їзну доріжку.
  
  
  Вони вийшли. По всьому будинку горіло світло. Він був пофарбований у дуже спокійний темно-бордовий колір, який у темряві здавався майже коричневим. Під навісом для машини стояли червоний Saturn та вінтажний Mercury Cougar.
  
  
  "Фронтальний підхід мені підходить", - сказав Римо.
  
  
  Чіун підперезав свої вугільно-чорні спідниці кімоно, сказавши: "Я не боюся марсіан".
  
  
  Біля дверей вони просто зателефонували до дзвіночка.
  
  
  Відповіла місіс Пеган, кинула один погляд на посвідчення Римо з ФБР і сказала: "Він в обсерваторії. За чверть милі звідси, у лісі на пагорбі. Ви не можете його не помітити".
  
  
  "Ви все правильно зрозуміли", - сказав Римо.
  
  
  Коли вони повернулися в машину, місіс Пеган крикнула: "Не могли б ви сказати йому, що ці люди з QNM продовжують дзвонити?"
  
  
  "Звичайно".
  
  
  "Скажи йому, що знову подвоїли гонорар за консультацію".
  
  
  "Звичайно", - сказав Римо.
  
  
  Обсерваторія ще більше була схожа на планету Марс, коли вони наближалися до неї. Її червоний відтінок сяяв у світлі місяця. Верхівка була блакитно-біла, як полярна крижана шапка.
  
  
  "Цей хлопець поклоняється Марсу як стародавні греки", - сказав Римо.
  
  
  "Греки називали її не Марс, а Арес", - сказав Чіун.
  
  
  "Нагадай, як корейці це назвали?"
  
  
  "Хва-Сон. Вогненна планета".
  
  
  "Гарне ім'я".
  
  
  "Це також вважається поганою ознакою, коли перебуваєш у небі".
  
  
  "Я матиму це на увазі", - пробурмотів Римо, коли вони пробиралися через чагарники тополь.
  
  
  Зачинена віконницями щілина у величезному червоному куполі була відкрита, і вони могли бачити чорний кінець великого телескопа, що вдивлявся у нічне небо.
  
  
  "Схоже, Пеган дивиться на Марс. Я говорю, ми просто увійдемо".
  
  
  "Ти можеш увійти. Я увійду іншим шляхом", - сказав Чіун.
  
  
  "Будь моїм гостем".
  
  
  З цими словами Чіун розчинився у навколишній темряві.
  
  
  Двері, як виявив Римо, були не зачинені. Вона піддалася від його дотику.
  
  
  Римо обережно прослизнув у прохолодний темний купол, всі його почуття були насторожі. Він відчував лише одну присутність. Це полегшило завдання.
  
  
  Дозволивши очам звикнути до напівтемряви всередині, Римо побачив, як спочатку розсмокталася довга труба телескопа. Потім чоловік, який сидить на високому табуреті біля вузького кінця телескопа.
  
  
  Римо наближався, коли доктор Пеган без попередження раптом відскочив від окуляра свого телескопа.
  
  
  Стілець перекинутий. Римо наблизився, спіймав чоловіка і стілець, поправляючи їх, тоді як лікар Космо Пеган дико розмахував руками, одягненими в вельвет.
  
  
  "Полегше", - сказав Римо.
  
  
  Пеган схопився за груди і набрав повітря в легені. "Я щойно бачив... бачив..."
  
  
  "Що?"
  
  
  Скрипучий голос зверху промовив: "Я".
  
  
  Римо глянув угору. - Що ти робиш там, високо нагорі, Чіуне? - Запитав я.
  
  
  "Дивлюся вниз".
  
  
  І Майстер Сінанджу вистрибнув з відкритого отвору і, опустившись на обидві ноги по трубі телескопа, приземлився з легкістю і витонченістю чорного метелика, що сідає.
  
  
  "Я думав, на мене дивиться прибулець з космосу", - пробурмотів Космо Пеган, обтрушуючи руки. "Хто ви двоє?"
  
  
  "ФБР", - сказав Римо.
  
  
  "Чого від мене хоче ФБР?" Запитала Пеган, насупившись.
  
  
  Римо придивився до окуляра. "Я не бачу Марса".
  
  
  "Я не завжди дивлюся на Червону планету, ти знаєш. І ви обоє вторгаєтесь на чужу територію. Будь ласка, йди. Я не роздаю автографи. Це нижче за мою гідність".
  
  
  Відірвавши погляд від прицілу, Римо подивився Пеган прямо у вічі і сказав: "Ми знаємо, що ти Рубер Меворс".
  
  
  Пеган важко проковтнула і сказала: "Це латиною означає "Червона планета"."
  
  
  "Ця назва, якою ви користуєтеся, коли вкладаєте гроші в BioBubble. Нам потрібно знати чому".
  
  
  "Я не зобов'язаний тобі нічого казати".
  
  
  "Неправильна відповідь", - сказав Римо. І Майстер Сінанджу простяг руку, щоб узяти Пегана ззаду за шию. Чіун стиснув свої кістляві пальці з довгими нігтями.
  
  
  Космо Пеган опустився навколішки перед Римо, його обличчя спотворилося і стало червоним, як буряк. "Я всесвітньо відомий астроном та екзобіолог", - видихнув він.
  
  
  "Прямо зараз, - сказав Римо, - ти непогано зображуєш марсіаніна".
  
  
  Риси Пеган стали гумовими. "Ти не можеш так вчинити зі мною".
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Це не по-американськи. Я культурна ікона. У мене є контракт".
  
  
  "Чому ти заволодів Біобаббл? Давай почнемо з цього".
  
  
  "Хтось мав. Вони відмовлялися від етапу проекту зі створення колоній на Марсі. Це було єдине, що утримувало Марс у полі зору громадськості. Я мав врятувати його".
  
  
  "Ідея колонізації Марса зазнала краху, коли російська космічна програма зазнала краху", - заперечив Римо.
  
  
  "Ви мислите людськими поняттями. За геологічним часом висадка на Марс не за горами. Просто ми, молекулярні машини ХХ століття, не доживемо до цього.
  
  
  "Говори за себе, Уайт", - сказав Чіун, пом'якшуючи настільки, що до Пеган повернувся рожевий відтінок обличчя.
  
  
  "Я підтримав це, щоб зберегти мрію живою. Чого б це не вартувало".
  
  
  "Включаючи подачу кисню та гарячу піцу?" - Запитав Римо.
  
  
  "Чого б це не вартувало. Це був мій проект і мої гроші".
  
  
  "І коли це стало посміховиськом, ви просто підсмажили його".
  
  
  "Це був не я!"
  
  
  "Доведи це".
  
  
  "У мене немає таких грошей та технологій, щоб розмістити там цю штуку", - запротестувала Пеган.
  
  
  "Що за штука?" - ледве чутно спитав Чіун.
  
  
  Пеган проковтнула.
  
  
  "Ха!" - сказав Чіун, стискаючи сильніше. "Правду, Людина з Марса".
  
  
  Пеган почервонів ще більше. Його вени почали роздмухуватися, поки на обличчі не з'явився безпомилковий марсіанський відтінок. З його кишені випав батончик "Марс".
  
  
  "Це правда", - булькнув він. "Все, що я знаю про цю штуку там, нагорі, - це те, що розповів мені один із космічного треку. NORAD думає, що це якийсь ворожий супутник".
  
  
  Римо перевів погляд з почервонілого обличчя доктора Пеган на суворе обличчя Чіуна, і вони обидва дійшли одного й того ж висновку, ґрунтуючись на свідченнях життєвих показників Пеган та її нездатності протистояти болю.
  
  
  "Він каже правду", - сказав Римо.
  
  
  "Звичайно, я говорю правду. Навіщо мені руйнувати свою власну мрію?"
  
  
  "Ми чули, що парагвайська компанія заплатила за запуск цієї штуковини за допомогою російського шатла. Знаєте щось про це?"
  
  
  "Ви знали, що "Буран" насправді означає "снігова буря"?" – сказав доктор Пеган.
  
  
  "Яке це стосується будь-чого?" Римо загарчав.
  
  
  "Мені платять великі гонорари за консультації за те, що я ось так викладаю акуратні факти", - сказала Пеган, піднімаючи батончик "Марс", що впав, і засовуючи його в кишеню.
  
  
  "Не цікавлюся", - сказав Римо. "Відпусти його, Татусю".
  
  
  "Дякую", - сказав доктор Пеган, поправляючи свій вельветовий піджак і струшуючи червону водолазку.
  
  
  Римо подивився на футболку і згадав секретаря Shield у Москві, який намагався вбити його з АК-47.
  
  
  "Колись чув про Shield?" спитав він.
  
  
  "Ні. Хоча я чув про озоновий щит".
  
  
  "Як щодо Щита?" - спитав Чіун.
  
  
  "А хто не чув? Хоча особисто я уникаю подібних висловів".
  
  
  "Він ніколи не чув про Shield", - сказав Римо.
  
  
  "Якщо це все, чого ви хочете, я хочу сам побачити цей орбітальний пристрій. Воно має пролетіти досить скоро".
  
  
  "Будь нашим гостем. У нас є справи важливіші".
  
  
  "Вгору по Урану", - пробурмотів доктор Пеган, забираючись на свій табурет і приникаючи правим оком до окуляра телескопа. До того часу, як Римо і Чіун дісталися дверей, він майже не звертав уваги на навколишнє.
  
  
  - До речі, - крикнув Римо з відчинених дверей, - ваша дружина просила нас передати вам повідомлення.
  
  
  "Що це?" Розсіяно запитала Пеган.
  
  
  "Люди із QNM продовжують дзвонити. Вони знову подвоїли ваш гонорар".
  
  
  "Скажи їм, що це мене не цікавить".
  
  
  "Ти скажи їм. Ми з ФБР, а не кур'єри", - сказав Римо, зачиняючи двері.
  
  
  Вони мовчки повернулися до машини і сіли до неї.
  
  
  На зворотному шляху до шосе Римо сказав Чіуну: "Куди б ми не поїхали, ми впираємося в глухий кут".
  
  
  "Ми маємо шукати марсіан".
  
  
  "Якщо так піде й надалі, я, можливо, почну погоджуватися з вами. Але я все ще думаю, що ми маємо справу з чимось сонячним".
  
  
  "Коли ти взагалі буваєш правий?"
  
  
  "Іноді", - сказав Римо, коли вони виїхали на шосе і помчали назад у Тусон, до польоту, якого він не чекав з нетерпінням.
  
  
  Розділ 40
  
  
  
  
  У штаб-квартирі SPACETRACK у Шайєнн Маунтін вони мовчки спостерігали, як об'єкт 617 пронісся над Східним узбережжям. А потім видали колективний подих полегшення.
  
  
  Нічого зітхання не було голосніше, ніж повільний, гарячий видих президента США, що видихнув напругу.
  
  
  Він уже збирався знищити цю штуку, коли директор CURE Сміт зателефонував і повідомив, що тепер він підозрює доктора Космо Пегана в тому, що за пристроєм стоїть розум.
  
  
  "Язичник? Я не можу в це повірити!" – сказав Президент.
  
  
  "Це недоведено. Але мої люди на шляху до того, щоб розібратися з ним".
  
  
  "Вони ж не вб'ють його, правда?"
  
  
  "Його виживання залежить від його співучасті".
  
  
  "Він дуже популярний хлопець. Я прочитав усі його книги".
  
  
  "Я триматиму вас в курсі, пане Президенте".
  
  
  Залишивши спальню Лінкольна, президент повернувся до Овального кабінету до свого міністра оборони. "Ми відступаємо. Поки що".
  
  
  "Я не можу не погодитися з цим рішенням", - сказав міністр оборони з полегшенням.
  
  
  Об'єкт 617 пройшов над головою, не завдавши шкоди, і третю світову війну було тимчасово припинено. Навіть якщо планета ніколи не підозрювала про це.
  
  
  Коли він повернувся на наступну орбіту, він знову змістився. На цей раз далі на захід. Тепер він пролітав над Заходом Америки.
  
  
  Усі, хто був присвячений у ці розвіддані, розслабилися ще більше. Район, над яким вони пролітали, був відносно безлюдним. Від Монтани до Арізони. Там були ракетні шахти, усі в малонаселених районах. Більшість із них у будь-якому разі планувалося демонтувати.
  
  
  "Можливо, у нас вийде перепочинок", - доповів президенту міністр оборони. І вони чекали.
  
  
  БАРТОЛОМ'Ю МІЧ ДИВСЯ на свої монітори, його обличчя було точно кольору вівсянки, що вигоріла на сонці, коли він переміщав маленькі джойстики, що керували азотними двигунами, далеко-далеко над своєю наземною станцією.
  
  
  За ним на екрані комп'ютера з'явилося повідомлення.
  
  
  Кому: R Від: RM@ qnm.com Тема: Не передзвонюю, цього СОЛЯН не можна купити, і він не заткнеться. Це залежить від вас.
  
  
  GEODSS отримували оптичні дані про об'єкт в режимі реального часу. Він був видно як темну кулю, наполовину в затемненні, інша половина освітлена яскравим, висококонтрастним місячним світлом космосу.
  
  
  Але коли він низько пролетів над Солт-Лейк-Сіті, він раптово розцвів.
  
  
  Темні розпірки, які охоплювали чорну кулю з невідомого матеріалу, витяглися, як павук, що прокидається. Ледве помітне в режимі невидимості внутрішнє ядро, коли воно було частково відкрите, сяяло яскраво, як новий четвертак.
  
  
  "Що, в ім'я всього святого, це таке?"
  
  
  Ніхто не міг ризикнути припустити.
  
  
  Потім сфера невидимості розгорнулася у величезний диск.
  
  
  А в центрі диска чітко виднілися три чорні літери з гострими краями: "MNp".
  
  
  Потім верхній екран наповнився таким нестерпним білим світлом, що техніки були змушені заплющити очі.
  
  
  Розділ 41
  
  
  
  
  Саме Чіун першим помітив букви на небі.
  
  
  "Римо! Дивись!"
  
  
  Римо загальмував і вийшов.
  
  
  Він побачив три літери, які російською мовою означали "світ", а потім упав на землю, прикриваючи голову та очі, бо знав, що буде далі. Чіун наслідував його приклад.
  
  
  Вони почули гуркіт, коли світ у їхніх заплющених очах став яскравим, і вони залишилися на землі, коли над ними прокотилася шипляча хвиля тиску, спалюючи і в'янучи навколишнє листя, ніби торкнулося демонічне дихання.
  
  
  "Пригнись, Татусю", - попередив Римо.
  
  
  "Це минуло", - сказав Чіун.
  
  
  "Можливо, буде друге влучення".
  
  
  Її не було. Римо та Чіун одночасно схопилися. Вони озирнулися на дорогу і побачили дим, що підіймався вгору, від пагорба, на якому був Космо Пеган. Пагорб досі був там, але не дерева та обсерваторія. Це було схоже на компостну купу, що димилася.
  
  
  "Це стало язичництвом", - сказав Римо.
  
  
  "Чому?"
  
  
  "Це, - сказав Римо, - питання часу".
  
  
  Вони від'їхали назад так далеко, як могли. Коло приблизно в шістнадцяту частину милі було перетворено на чорний обпалений пісок і землю. Скло утворило коми, що димляться. Декілька вцілілих пнів старих дерев димилися, як казани. Було дуже спекотно. Вони не могли підійти так близько, як хотіли.
  
  
  Але вони підібралися досить близько, щоб дізнатися, що доктор Космо Паган, його будинок, обсерваторія та його дружина перетворилися на змішаний дим, який тепер прямував нагору, назустріч зіркам.
  
  
  Над головою промайнула крихітна точка світла. Три іронічні букви кирилиці, здавалося, зменшились у розмірах. Потім вони зникли, як і швидкоплинна точка світла.
  
  
  У спекотній тиші арізонської ночі Римо Вільямс промимрив слова, які ніколи не очікував від себе вимовити. "Можливо, за цим таки стоять марсіани", - пробурмотів він.
  
  
  "Ти щойно вступив на перший шлях до мудрості", - наспіваючи промовив Чіун.
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Згоден зі мною", - сказав Майстер синанджу.
  
  
  Розділ 42
  
  
  
  
  Доктор Гарольд В. Сміт добре сприйняв новину з огляду на надзвичайні обставини.
  
  
  "Пеган мертва?" випалив він.
  
  
  "Вибухнув", - сказав Римо.
  
  
  Рот Сміта перетворився на метал, коли він перетравлював значення телефонного повідомлення Римо. Біля його ліктя стояв паперовий стаканчик, до країв наповнений водою. Він проковтнув його одним ковтком. Потім, схаменувшись, прийняв два болезаспокійливі препарати загальної марки з одним сильнодіючим алкасельцером.
  
  
  Його шлунок булькав і шипів, поки він намацував відповідь. "Пеган, мабуть, пов'язана з об'єктом 617".
  
  
  "Він поклявся, що це не так, і повір мені, якби це було так, ми з Чіуном вичавили б з нього це".
  
  
  "Чому сила, що стоїть за пристроєм, прагне вбити його?"
  
  
  "Твоя здогад так само гарна, як і моя, Смітті. Але ми в іншому глухому куті".
  
  
  “Ми не можемо змиритися з поразкою. Ми маємо справу з рукотворним явищем. У нього має бути рішення”.
  
  
  "Якщо це не марсіанського виробництва", - сказав Римо.
  
  
  "Марсіан не існує".
  
  
  "Ми знаємо, що це не росіяни, чи Пеган, чи Пентагон. І я готовий посперечатися з ранчо, що це не парагвайці – чи як там їх називають".
  
  
  "Можливо, Пегана змусили замовкнути, тому що він був надто близький до істини", - повільно сказав Сміт.
  
  
  "Раніше ви говорили, що він стояв за цим, тому що його теорії були всюди".
  
  
  "Хм", - сказав Сміт.
  
  
  "Це не росіяни", - заявив Чіун.
  
  
  "Ми вже знаємо це, Папочко", - сказав Римо.
  
  
  "Російські знали б, як правильно пишеться слово "світ"", - додав Чіун.
  
  
  "Що це?" - спитав Сміт.
  
  
  "Нічого. Просто Чіун вставив свої два центи".
  
  
  "Слово в небі – не російське", – сказав Чіун. "Скажи це Смітові".
  
  
  - Ти чув це, Смітті? - Запитав Римо.
  
  
  "Так".
  
  
  "Він чув, Чіун. А тепер дай спокій. Смітті намагається подумати".
  
  
  "З'єднайте Чіуна", - сказав Сміт несподівано наполегливим голосом.
  
  
  "Чому?"
  
  
  "Я хочу почути, що він хоче сказати", - сказав Сміт.
  
  
  Знизавши плечима, Римо передав репліку Майстру синанджу.
  
  
  "Повторіть те, що ви щойно сказали, майстер Чіун", - попросив Сміт.
  
  
  "Я бачив літери у небі. Вони не означали світу".
  
  
  "Як вони пишуться?"
  
  
  "Грунда. Літера "П" не була грецькою літерою "П".
  
  
  "Що це було?"
  
  
  "Це було схоже на P. Але на нижчу літеру p. Інші були великими літерами. Літера P не була. Її хвіст звисав надто низько".
  
  
  Рімо нічого не сказав. Його вилице обличчя було похмурим.
  
  
  "Литера "Р" виразно написана в нижньому регістрі", - визнав Гарольд Сміт.
  
  
  "Велика справа", - сказав Римо. "Чіун виявив помилку. Що це доводить?"
  
  
  "Будь ласка, приготуйтеся", - сказав Сміт.
  
  
  "Нам наказано бути напоготові", - сказав Чіун Римо. Римо вдав, що його цікавить планета Марс, що низько висить.
  
  
  У ФОЛКРОФТІ Гарольд Сміт очистив свій розум від усіх припущень. Він давно зрозумів, що свіжий погляд іноді може вирішити нерозв'язну проблему.
  
  
  Три літери. Великі M, N і рядкова p. Дві з них здавалися простими. Він зрозумів, що це було припущення. Він насупився. Що, якщо кирилична буква N була не тим, чим здавалась? Що, якщо це було те, чим здалося спочатку - зворотна буква N?
  
  
  Сміт дивився на оцифроване зображення фотографій, які зниклий Тревіс Раст зробив за кілька секунд до знищення Reliant. Він мав програми для всього. Він запустив одну, яка змінила оцифроване зображення.
  
  
  Замість літер кирилиці, що означають "світ", він отримав три звичайні англійські ініціали: "qNM".
  
  
  Все це слово було схоже на хімічну формулу. Він здивувався, чому q було написано у нижньому регістрі.
  
  
  Згадавши, що він мав відкриту лінію зв'язку з Римо і Чіуном, Сміт сказав: "Я відключив зображення".
  
  
  "Це добре чи погано?" Римо хотів знати.
  
  
  "Виходить qNM, але q у нижньому регістрі".
  
  
  "Має сенс. Якщо раніше це була мала літера p, то тепер це мала літера q ".
  
  
  "Я не знаю, що може означати qNM", - сказав Сміт. "У цьому ще менше сенсу, ніж у слові "Світ"."
  
  
  "Ти спіймав мене".
  
  
  "Але не я", - сказав Чіун, вихоплюючи телефон із рук свого учня так швидко, що Римо все ще відчував це, хоча його там більше не було.
  
  
  "Імператор, перш ніж Пеган був ліквідований, ми донесли до його вух повідомлення від його дружини".
  
  
  "Так?"
  
  
  "Організація під назвою QNM зателефонувала, щоб збільшити його гонорар".
  
  
  "QNM? Вона сказала, що це було?"
  
  
  "Ні, тільки те, що QNM дзвонив безперервно".
  
  
  Римо додав: "Вона сказала, що це через гонорар за консультацію".
  
  
  "Консалтинг! Це означає або засоби масової інформації, або комерційну фірму", - напружено сказав Сміт. "Один момент".
  
  
  Він мовчав недовго.
  
  
  "Рімо".
  
  
  "Я тут", - сказав Чіун, повертаючись так, щоб Римо не міг схопити телефон.
  
  
  "Послухайте", - сказав Сміт. "Я перевірив кілька QNM. Жоден з них не є засобом масової інформації. Але серед корпоративних назв є компанія під назвою Quantum Neutrino Mechanics. Логотип їхньої компанії незвичайний. У ньому є мала буква q".
  
  
  "Навіщо йому це робити?" Запитав Римо.
  
  
  "Проблеми із реєстрацією товарного знака", - категорично сказав Сміт.
  
  
  "Бінго!"
  
  
  "Штаб-квартира qNM знаходиться в Сіетлі, штат Вашингтон. Вирушайте туди. Зараз же. Залишайтеся на зв'язку по телефону. Я копатиму глибше".
  
  
  "Вже в дорозі", - сказав Римо, вішаючи трубку з такою силою, що вона тріснула, як крижана скульптура.
  
  
  "Схоже, ми знову у грі", - сказав він Чіуну.
  
  
  "Цього недостатньо. Ми маємо бути попереду гри".
  
  
  "Прямо зараз я просто хочу бути на крок попереду наступної зграї стюардес, яких я зустріну", - сказав Римо.
  
  
  Розділ 43
  
  
  
  
  То був довгий шлях від сонячного Массачусетсу до дощового Сіетлу.
  
  
  Для Ремера Мургатройда Болта з квантової механіки нейтрино це було майже рівно одинадцять років тому, три тисячі миль та чотири зміни кар'єри.
  
  
  Це майже призвело до повної зупинки у "Хімічних концепціях Массачусетсу" на шосе 128, символі Масачусетського дива. Масачусетське диво пішло навперейми десь під час президентських виборів 1988 року, прихопивши із собою певного грецького губернатора, штат Бей та американську технологічну магістраль, як тоді називалася траса 128.
  
  
  Системи DataGen, GenData та General Data, якими було усіяно 128 у бурхливі вісімдесяті, тепер зникли. Як і Хімічні концепції Массачусетсу. Як і директор з маркетингу Рімер Болт, який вийшов до того, як впали небеса і все звалилося.
  
  
  На якийсь час усьому світу мало не настав кінець. І тепер історія, здавалося, повторювалася.
  
  
  У своєму кабінеті, під вічний дощ, що барабанить у вікна з Термопан, які захищали від зимового холоду, Рімер Болт здригнувся, коли його думки повернулися до тих п'янких днів, коли планета Земля була небезпечно близька до того, щоб згоріти вщент. І все тому, що Рімер Болт відповідав за товар, корисність якого спочатку вислизала навіть від такого генія маркетингу, як він сам.
  
  
  Це називалося фторвуглецевою гарматою. Вона стріляла фторвуглецями, хімічними речовинами, забороненими більшістю промислово розвинених країн, оскільки вони руйнували озоновий щит високо у атмосфері. Діри в озоновому шарі дозволили проникнути у небезпечне сонячне випромінювання. Одна з дірок випадково вивела з ладу російську ракетну батарею, прискоривши міжнародний інцидент, який ледь не поклав край світу - і перспективній корпоративній кар'єрі Ремера Болта.
  
  
  То справді був величезний маркетинговий провал. Найбільший з часів Edsel. ChemCon була змушена до стратегічного банкрутства.
  
  
  Незважаючи на все це, Болт залишився неушкодженим. Фактично, його корпоративне майбутнє покращало. Завдяки новому резюме, з якого випливало, що він керував п'ятдесятимильйонним проектом із глобальними наслідками, Болт перейшов з посади директора з маркетингу ChemCon на посаду президента Web Tech. Він нічого не знав про веб-технології, а коли через три роки пішов, щоб стати головним операційним директором квантової механіки нейтрино, він знав про веб-технології ще менше. Це мало значення. Нікого ніколи не звільняли і не карали за те, що він розвалив корпорацію вартістю мільярд доларів. Їм вручили золоті парашути, опціони на акції та золоті рукостискання, а схвильовані акціонери, які радіють рятуванню від них, побажали всього найкращого.
  
  
  Саме менеджери середньої ланки та робітники незмінно зазнавали невдач у корпоративній Америці. Чи не болти Reemer. Незалежно від того, наскільки високо здіймалися припливи, їхні шиї завжди витягувалися далі, а підборіддя завжди піднімалося над задушливим потоком.
  
  
  Це правда, що манія скорочення корпорацій загрожувала навіть новачкам у світі. Якимось чином він виявився залученим до військово-промислового комплексу. Він не усвідомлював цього протягом кількох тижнів, поки не прийшов на конференцію з досліджень та розробок у галузі управління веб-технологіями та не побачив масштабну модель танка.
  
  
  "Хто приніс сюди цю іграшку? Це ділове місце", - прогарчав він, знаючи, що ніхто ніколи не огризається на буркотливого керівника, не кажучи вже про те, щоб ставити йому запитання. Вони скам'янілі через свою роботу.
  
  
  "Це наш наступний проект", - сказав йому більш ніж відважний технік.
  
  
  "Знищи це", - сказав йому Болт.
  
  
  "Чому? Пентагон прийняв це".
  
  
  Болт внутрішньо завмер. Це було 1991 року. Він знав, що коли й було щось, чого ніколи не робив керівник, то це скасовував рішення. Якими б катастрофічними вони не були. Його зловили. Він не міг відступити. Відступ показав слабкість. Гірше того, це показало повне та непробачне незнання лінійки продуктів. Це просто не годилося. Не в корпоративній Америці, де двоногі акули, що усміхаються, кружляють навколо офісного кулера з водою, сподіваючись відкусити шматок від дупи необережного колеги.
  
  
  "На ньому всюди написано провал", - сказав Рімер Болт. "Викиньте його".
  
  
  Ніхто не ставив під сумнів це рішення. Це заощадило Рімеру Болту високу шестизначну зарплату і пільги на три роки, у той час як веб-технік, витративши шість мільйонів доларів на розробку і витративши великий урядовий контракт коту під хвіст, безцільно хитався, поки Рімер Болт не відчув запах розкладання, що просочується в нього. офіс з кондиціонером, і не найняв агентство пошуку персоналу, щоб знайти йому більш безпечну дірку.
  
  
  Спершу інтерв'ю з Quantum Neutrino Mechanics пройшло не дуже добре. Потім інтерв'юер помітив порожнє місце у резюме.
  
  
  "1984-1987 роки порожні".
  
  
  "Так", - сказав Рімер Болт, знаючи, що не може заперечувати очевидного.
  
  
  "Ви працювали на той час?"
  
  
  "Так".
  
  
  "У якому становищі?"
  
  
  "Я не можу відповісти на це питання", - сказав Болт своїм найтвердішим і найщирішим тоном.
  
  
  Інтерв'юер моргнув. "Скажіть ще раз, містере Болт?"
  
  
  Болт прочистив горло і зробив це глибше. Набагато глибше. "За контрактом мені заборонено ставити це питання, і я не можу відповісти на нього".
  
  
  Чоловік знову моргнув. Це було надзвичайно. Навіть у корпоративній Америці.
  
  
  "Це була урядова робота?"
  
  
  "Я не можу це підтвердити", – чесно сказав Болт.
  
  
  "Вийшло - ви можете хоча б прошепотіти що-небудь, містере Болт? Порожнє місце виглядає недобре"
  
  
  Болт похитав головою. То була важка частина. Він знав, що деякі прогалини в резюме відображають алкогольну чи кокаїнову залежність. Якщо вони дійдуть будь-якого з цих висновків, він буде мертвий.
  
  
  Інтерв'юєр крадькома озирнувся. "Випадково, ця посада не мала жодного відношення до національної безпеки?" він видихнув.
  
  
  Це було дике припущення, і Рімер Болт відповів не зовсім неправдиво: "Я не можу ні підтвердити, ні спростувати це твердження".
  
  
  Інтерв'юер розслабився. Він відкинувся на спинку стільця. Все його обличчя пом'якшилось. "Містер Болт, думаю, я можу сказати, що ви перемістилися на початок списку. Квантова нейтринна механіка шукає таку людину, як ти".
  
  
  Болт усміхнувся. Він був із тих чоловіків, які пройшли в житті шлях від материнських грудей до одного легкого сосочка за іншим. Він знав запах свіжого молока. Він відчував його зараз.
  
  
  Проблема була в тому, що молоко для оборонної промисловості закінчувалося, а оскільки квантова нейтринна механіка доглядала Рімера Болта, він так і не спромігся зазирнути в їхню лінійку продуктів. Лише його особиста упаковка.
  
  
  "Конгрес відступає від "Зоряних воєн", - одного разу сказали Рімеру через рік чи два після падіння Берлінської стіни, а він пропрацював у qNM досить довго, щоб відчути, що може блефувати на будь-якій нараді на будь-якому рівні компанії. Він записав усі останні модні слівця" Цього року в моді були синергія та аутсорсинг.
  
  
  "У мене з цим немає проблем", - сказав Болт безцеремонним тоном, у якому не беруть полонених і не страждають дурні.
  
  
  Менеджери, що сиділи навколо столу для нарад із димчастого дуба у формі човна, вагалися. Один із них нарешті зібрався з силами, щоб заговорити. "Це залишає нас у дурнях".
  
  
  "Розведи багаття", - сказав Болт.
  
  
  "Чим?"
  
  
  "Потріть дві палички одна про одну. Або спробуйте використати збільшувальне скло".
  
  
  Рімер Болт забув про це останнє зауваження, як тільки засідання було закрите. Це був лише афоризм. Тепер відомий як Р. М. Болт, оскільки вважав, що ініціали викликають більше поваги, ніж звернення "містер Болт", він захоплювався керуванням за допомогою афоризму. Під його керівництвом працювали добрі люди з багатою уявою. Все, що їм потрібно було, - це правильний поштовх.
  
  
  Він пам'ятав, як звелів їм розвести багаття, але забув про збільшувальне скло, поки не показав йому масштабну модель.
  
  
  "Хто залишив тут цю диско-кулю?" Болт загарчав, вказуючи на чорнувато-сіру кулю, що стоїть під лампами високої інтенсивності.
  
  
  "Це наше майбутнє".
  
  
  "Диско мертвий", - сказав Болт.
  
  
  "Якщо ви не відмовите нам у люб'язності, Р.М.", - сказав інспектор Бартолом'ю Міч.
  
  
  Болт плив за течією. У деякі дні ти давив. В інші ти тягнув. Того дня він мав тягучий настрій. Тож він кивнув.
  
  
  Презентація включала накладні слайди, анімований відеозапис, на якому відбитки пальців корпорації Уолта Діснея були нанесені на всі виробничі цінності, в той час як шість різних техніків у білих халатах вказували на особливості червоними лазерними указками. Все це приправлено вражаюче технічними термінами, такими як алюмінієвий майлар і фотоелектричні панелі.
  
  
  Зрештою, Р. М. Болт нічого з цього не зрозумів. Він виявив, що сердито дивиться на диско-кулю, щоб приховати тупу нерозуміння зі свого обличчя.
  
  
  "Зроби це знову згори", - проінструктував він. "Щоб моя бабуся зрозуміла це".
  
  
  І вони зробили.
  
  
  "Він працює на сонячній енергії".
  
  
  "Постійно обертається над землею".
  
  
  "Де це зробить роботу, якої потребує Америка".
  
  
  Рімер насупився. До нього ще не дійшло. Потім хтось промовив слово, яке зворушило серце його маркетолога.
  
  
  "І це страшенно просуне qNM", - сказав Бартолом'ю Міч.
  
  
  "Мені це подобається", - сказав Болт.
  
  
  Посмішки всюди. Посмішки. Сяючі.
  
  
  "Одне питання", - поставив Болт після другої непроникної презентації.
  
  
  "Р.М.?"
  
  
  "Чи це вплине на озоновий шар?"
  
  
  "Ні, якщо тільки ми цього не захочемо". "Я напевно цього не хочу", - заявив Болт із чіткою вимовою, щоб усі зрозуміли.
  
  
  "Тоді цього не буде".
  
  
  "Прослідкуйте, щоб це відразу ж запустили у виробництво", - сказав Р. М. Болт, виходячи з кімнати, не зрозумівши нічого, крім того, що квантова механіка нейтрино все ще працює, тому що тепер йому було що розповісти акціонерам.
  
  
  Записки, що повертаються з R ouraging.
  
  
  Виробництво йшло за графіком.
  
  
  Проект випереджав графік.
  
  
  З випередженням графіка та в рамках бюджету.
  
  
  Чарівні слова, усі вони. Кожна пам'ятка додавала додаткову чверть терміну перебування Ремера Болта в qNM.
  
  
  Нарешті Міч прийшов і гордо сказав: "Ми готові до запуску".
  
  
  "Продовжуйте", - сказав Болт, думаючи про маркетинговий запуск, а не про щось інше.
  
  
  Міч і його інженери виглядали на мить спантеличеними. "У нас немає ракети-носія".
  
  
  "Знайдімо один", - сказав Болт, його інстинкт маркетолога підказував, що при експоненційному зростанні числа телевізійних каналів, наскільки складно може бути забезпечити рекламний час?
  
  
  Вони повернулися з шестисторінковим звітом - дивом ділового листа, тому що вони могли б збільшити кількість сторінок і збільшити свої трудові контракти на солідний рік - у якому викладалися плани запуску. Це говорило Болту про одне з двох: або вони були дурнями, або ставилися до проекту з величезним ентузіазмом.
  
  
  Це також підказало Р. М. Болту, що він повинен почати використовувати свої опціони на акції - qNM тут, щоб залишитися. Принаймні, на рубежі тисячоліть – чи як там вони збиралися це назвати.
  
  
  Суть звіту була передана Болту усно, що позбавило його стомлюючого обов'язку його зачитувати.
  
  
  "У китайців найкраща ціна", - з ентузіазмом сказав Міч. "Японці надто дорогі. З французами неможливо мати справу. І американці, звичайно, вибули".
  
  
  "Звичайно", - сказав Болт, гадки не маючи, про що була розмова. Але він підтвердив співробітників, і підтвердження поверталося у вигляді схвальних кивків.
  
  
  "Залишаються росіяни", - закінчив Міч.
  
  
  "Хіба так не завжди?" - Запитав Рімер Болт.
  
  
  Ще один кивок. Короткий. Болт вирішив більше не випробовувати долю і просто слухати.
  
  
  "Їх багаторазова ракета-носій здається в оренду. Фактично ми могли б купити її, якби захотіли вкласти в неї мільярд".
  
  
  "Навіщо купувати, коли можна орендувати?" сказав Болт, цитуючи місцеву телевізійну рекламу компанії, яка здавала меблі в оренду людям із поганим кредитом.
  
  
  "Точно", - сказав Міч, начебто підтвердивши свій погляд на реальність.
  
  
  "Російським так не вистачає готівки, що ми думаємо, що зможемо домовитися з ними", - втрутився інший інженер.
  
  
  "У нас є бюджет на це?" Спокійно спитав Болт.
  
  
  "Цього немає у поточному бюджеті".
  
  
  "Я дозволяю це".
  
  
  Усі сяяли. Це було так заразливо, Р. М. Болт сяяв у відповідь. Це було схоже на кохання. Цього не можна було ані зрозуміти, ані проаналізувати, ані заперечувати. Але коли це відбувалося, найкраще було просто прийняти це і повернути, бо це завжди поверталося із відсотками.
  
  
  Потім настала заковика.
  
  
  Болт поставив очевидне питання. "Який наш ринок?"
  
  
  Вони дивилися на нього з тупим виразом обличчя.
  
  
  "Р.М.?"
  
  
  "Ринок", – відрізав Болт. "Кому ми можемо це продати?"
  
  
  Міч поправив свої склеєні окуляри і пошуркав ногами в кросівках. "Ми все це пояснили".
  
  
  "Освіжи мою пам'ять", - наказав Болт.
  
  
  "Пентагон не фінансує SDI, якщо ми не запустимо робочий прототип, ми привертаємо їхню увагу небаченим раніше способом. Це життєздатний і піар-хід, який виведе qNM на передній план планетарної оборони, яка, на нашу думку, стане передовим досягненням нової доби з точки зору технологічних застосувань”.
  
  
  Болт тупо дивився на неї.
  
  
  "І, що найкраще, енергія безкоштовна!" Додав Міч.
  
  
  Похмурий погляд Рімера Болта прорвався, як сонце, що пробивалося крізь грозові хмари.
  
  
  "Ти промовив чарівні слова". Потім його голос знову похмурнів. "Просто будь біса впевнений, що Пентагон купиться на це".
  
  
  "О, вони купляться на це", - пообіцяв Міч.
  
  
  "Упевніться. Це наша робота".
  
  
  "Я думаю, ми можемо запрограмувати це для планетарних інтервенцій. Не лише для оборони".
  
  
  Деякі інженери зблідли при цих словах. Болт проігнорував не дуже тонкий застережливий знак. "Зроби це".
  
  
  "Без проблем, Р.М., ми цим займаємось".
  
  
  Вони почали повертатися до своїх лабораторій, коли Болт зупинив їх. "Почекайте!"
  
  
  Вони вагалися.
  
  
  "Ти нічого не забув? Цьому потрібна назва".
  
  
  "Ми назвали це проектом у Парагваї, тому що саме там ми зібрали компоненти. Це було дешево та забезпечувало найкращу безпеку з погляду патентів", - сказав Міч.
  
  
  Болт рішуче похитав головою. "Парагвайський проект" цього не зупинить".
  
  
  "Як щодо сонячної тяги?"
  
  
  "Звучить по-кінському".
  
  
  "Значить, Приборкувач Сонця?"
  
  
  "Нагадує мені дешевий вестерн".
  
  
  "Я знаю", - запропонував безіменний інженер. "Ми можемо назвати це ParaSol 2001".
  
  
  "Що це означає?" вимагав відповіді Болт.
  
  
  "Нічого, насправді. Але люди поважають цифри. Особливо великі, прикріплені до футуристично звучачих слів. Я думаю, це якось пов'язано з математичним занепокоєнням".
  
  
  Гладко виголене обличчя Риму Болта вагалося між похмурим виразом і просто похмурим поглядом. Зрештою, усвідомивши, що вони наближаються до обіду, він сказав: "Для мене це має сенс. Змирись із цим".
  
  
  І із цими словами Рімер Болт відвернувся від проекту.
  
  
  Багато місяців по тому він, нарешті, зібрав воєдино фрагменти даних, які пояснили, чим насправді був ParaSol 2001. Він зробив це, підсовуючи інженеру стусан і допитуючи його, поки той ридав за зачиненими дверима. Таким чином ніхто нічого не дізнався.
  
  
  Болту довелося пояснити це раді директорів; інакше він би ніколи не став турбувати себе.
  
  
  "Парасолька 2001 призначена для відображення загроз, що загрожують планеті", - з гордістю сказав Рімер Болт, стоячи перед настінною таблицею, на якій були вказані кількості загроз та їхні еквіваленти для водневих бомб. Це було дуже страшне видовище. Це навіть налякало його.
  
  
  Дошка, як завжди, потрапила прямо в серце предмета.
  
  
  "Хто за здорового глузду платитиме за захист планети від зовнішніх загроз?" Генеральний директор Ральф Гонт спитав.
  
  
  "Вони заплатять, якщо ми будемо єдиною здобиччю на орбіті".
  
  
  "Знаючи генералів Пентагону, вони закликають до нашого патріотизму і очікують, що ми безкоштовно виконаємо роботу з порятунку власних дупи", - посміхнувся Гаунт. "У порятунку світу немає жодної вигоди, Болте".
  
  
  "Вже думав про це. Його можна направити на землю, щоб вразити будь-яку військову мету на землі. Жодна інша зброя земного базування не має такої функції".
  
  
  Дошка дивилася з кам'яним виразом обличчя. Болт спітнів.
  
  
  "І що найкраще, - швидко додав він, - це найбільший рекламний щит в історії людства".
  
  
  З цими словами Болт натиснув дистанційний перемикач, і масштабна модель ParaSol 2001 розкрилася подібно до темної квітки, що розкривається, показавши логотип qNM, виконаний акуратними чорними літерами аж до малої літери q, - пропозиція першого року, яка принесла Рімеру Болту початкове підвищення зарплати. Він дуже пишався цим.
  
  
  "Наш логотип. У два рази більше місяця на вечірньому небі. Піар-цінність буде приголомшливою".
  
  
  Це привернуло загальну увагу. Вони мали лише одне питання.
  
  
  "Чи зашкодить це озоновому шару?"
  
  
  "Не хвилюйся. Я вже думав про це", - сказав Рімер Болт, який відчув, як старий холодний страх пробіг струмком по його спині. Зрештою, він був безпосередньо відповідальний за Договір Монреальського протоколу 1987 року, який закликав до скорочення викидів фторвуглеців до 2000 року. Навіть якщо він не міг точно викласти це у своєму резюме.
  
  
  Тепер, через багато місяців, піт повернувся, і було дуже, дуже спекотно. Рада директорів кричала. Їх більше не турбували планетарна оборона, глобальна рекламна присутність або генерали Пентагону. Їм був потрібний Рімер Болт. І вони хотіли отримати відповіді. Чи була ця штука там, нагорі, нашою чи російською?
  
  
  Працюючи у своїй настільній системі, Болт перевірив свою електронну пошту.
  
  
  Кому: [email protected] Звідки: [email protected] Тема: Де ти? Знаходжусь у Канкуні. У готелі кажуть, що ти виписався. Нам терміново треба зустрітись. Де ти?
  
  
  Болт надрукував відповідь:
  
  
  Кому: [email protected] Звідки: [email protected] Тема: Місцезнаходження Вибачте. Не отримав надісланого повідомлення. Довелося вилетіти до Парагваю для налагодження ParaSol 2001. Повернеться до Штатів через сорок вісім годин. Все буде пояснено.
  
  
  Відповідь надійшла майже миттєво: "Залишайтеся в Парагваї. En route."
  
  
  "Чудово", - сказав Болт, - "я теж не отримав це повідомлення".
  
  
  Потім він розпочав остаточний контроль збитків. Там було досить погано. Преса була сповнена марсіанської лихоманки та розмов про загрозу війни з Росією. Поки марсіанська лихоманка залишалася спекотною, можливо, росіяни зберігали холоднокровність. Але він не міг покладатися на долю. Він мав діяти – розумні дії керівника. Якщо Рімер Болт зміг урятувати планету, можливо, вдасться врятувати його кар'єру.
  
  
  Коли він почав набирати повідомлення Мічу в R ered: "Це майже так само погано, як та озонова плутанина в 85-му. Чому це лайно продовжує відбуватися зі мною?"
  
  
  Розділ 44
  
  
  
  
  Сіетл був оповитий ранковим туманом, коли реактивний лайнер знижувався до аеропорту. Стійкий зимовий дощ, що мрячить, барабанив по фюзеляжу, коли їхні посадкові колеса зі скреготом виходили зі своїх колодязів.
  
  
  У кареті Майстер синанджу дивився у вікно, не в змозі розглянути кінчики крил у тумані.
  
  
  Потім, на близькій відстані, стало видно величезне блюдце зі сталі та скла, що ширяє над туманом.
  
  
  "Ми запізнилися, Римо", - пропищав він.
  
  
  "Що?" - спитав Римо, повертаючись на своє місце після того, як щойно замкнув істеричну стюардесу в задній кімнаті відпочинку.
  
  
  "Зоряні колісниці марсіанських загарбників приземлилися. Ось вірна ознака їхнього прибуття на землю".
  
  
  Нахиливши голову, Римо подивився повз стурбоване обличчя Майстра Сінанджу. "Ах, це". Він сів.
  
  
  "Не відкидайте свідчення ваших очей. Це літаюча тарілка".
  
  
  "Це біса Космічна голка, Чіун".
  
  
  "І страшнішого видовища я ніколи не бачив. Подивіться, як воно ширяє над переможеним містом? Зверніть увагу на його холодну велич, на його повну безстрашність перед нападом. Скажіть пілоту розвертатися. Ми не приземлимося в окупованому Сіетлі, щоб теж не потрапити до рук. марсіан”.
  
  
  "Спейс Нідл" – це будівля. Ви просто не можете розглянути ту частину, яка підтримує блюдце у всьому цьому тумані.
  
  
  "Це прийом", - сказав Чіун.
  
  
  "Без фокусів. Тепер заспокойся. Ми повинні взятися за справу з ходу".
  
  
  "Не бійся. Наш ворог приречений".
  
  
  "У цьому й проблема", - сказав Римо. "Ми все ще не знаємо, кого ми повинні приректи".
  
  
  "Ми нікого не залишимо на ногах".
  
  
  "Це може зайняти весь день і ніхто не знає, що ця штука там, нагорі, може вдарити наступним".
  
  
  ГАРОЛЬД ЗМІТ зламав брандмауери, що захищають комп'ютерні канали зв'язку для квантової механіки нейтрино. Проблема полягала в тому, що в локальній мережі qNM не було нічого, що вказувало на об'єкт на орбіті або ParaSol.
  
  
  Сміт відмовився визнати поразку. У цій ситуації вже було надто багато тупикових ситуацій.
  
  
  Завантаживши всю файлову систему qNM із жорстких дисків на магнітні стрічки, він запустив масштабну програму видалення файлів.
  
  
  Для обробки потрібен час. Неможливо було припустити, що це може розкрити, а що ні. Але якщо корпоративне приховування вже розпочалося, це був єдиний спосіб розкрити його.
  
  
  "Боїнг-747" ПРИЗЕМЛИВСЯ. Як тільки вони дісталися терміналу, Римо зареєструвався у Гарольда Сміта телефоном-автоматом. Похибка він згодував йому копійку, і йому довелося перейти до наступного кіоску, коли він відмовився від американської монети.
  
  
  Голос Сміта був настирливий. "Римо. Я виявив файли електронної пошти, які багато що пояснюють. Людина, яку ви хочете, носить ініціали Р.М. Це все, що у мене є. Він підписує свій електронний лист "RM", але я не знаходжу нікого, кому належали б ці ініціали в особистих файлах qNM".
  
  
  "Оскільки мені його знайти?"
  
  
  "Він взаємодіє з R, можливо, з "Дослідженнями та розробками". Почніть з цього".
  
  
  "Звучить так, ніби ми готуємо".
  
  
  Повісивши трубку, Римо сказав Чіуну, що очікував: "Ми шукаємо декого з ініціалами "Р. М."".
  
  
  "Рубер Маворс".
  
  
  "Збіг. Я сподіваюся".
  
  
  "Подивимось", - сказав Майстер синанджу.
  
  
  Вони побігли ловити таксі, і незабаром їх уже несло під вічним дощем Сіетлу.
  
  
  БАРТОЛОМ'Ю МІЧ стікав потім від куль. Це були три дні без відпочинку, без сну та надто великої кількості паперових стаканчиків з кавою Starbucks.
  
  
  На науково-дослідному поверсі квантової механіки нейтрино він переходив від консолі до консолі, від монітора до монітора, відстежуючи парасольку 2001 року. Тепер він наближався до Південного полюса. Він хотів, щоб вона просто звалилася там.
  
  
  Звуковий сигнал привернув його худе обличчя до міжофісної комп'ютерної системи.
  
  
  "Вам прийшла пошта!" – спалахнула система.
  
  
  І глибоко всередині Бартолом'ю Міч застогнав.
  
  
  Отримавши доступ до файлу, він виявив інше повідомлення від свого безпосереднього начальника:
  
  
  Кому: R Від: [email protected] Тема: Завершення проекту. CNN повідомляє про Pagan fried. Зараз найрозумніший час закрити проект до того, як Гонт повернеться з Парагваю.
  
  
  Ось ваші інструкції:
  
  
  Нанесіть удар по французьким, китайським та японським космічним центрам, потім закрийте проект.
  
  
  Люто Міч видавив відповідь.
  
  
  Кому: [email protected] Від: R Суб'єкт: Ти з глузду з'їхав? Ми пов'язаємо все глибше. Загине ще більше людей. Коли це припиниться?
  
  
  Кому: R Від: [email protected] Тема: Заткнися! Це припиняється після того, як ти запрограмуєш наступний цільовий рядок. Потім знищи масив контролерів і впорядкуй своє резюме, так само, як я роблю зі своїм. Там є зеленіші пасовища. І як тільки Гаунт стрибне з парашутом, ти все одно помреш у qNM.
  
  
  Пам'ятайте – корпоративний щит захищає нас. Якщо хтось нападе на корпорацію, це станеться не раніше, ніж за кілька місяців. Ми будемо в іншому місці. Новачки приймуть удар на себе.
  
  
  Бартолом'ю Міч дивився на екран. "Чорт забирай", - пробурмотів він. Він ненавидів те, як усе це оберталося. Він ніколи більше не зміг би отримати такий щедрий соціальний пакет, як qNM. Він натиснув клавішу, яка стерла повідомлення електронної пошти, і повернувся, щоб виконати свій корпоративний обов'язок.
  
  
  Міч відчув холодну тінь на своїй спині ще до того, як зіткнувся віч-на-віч з двома безмовними істотами.
  
  
  Один був високим худим чоловіком із зап'ястями, схожими на двотаврові балки. Інший був невисоким азіатом у тубільному костюмі та дуже старим. Обидва виглядали так, ніби мали поганий день і вони шукали, на кого б звалити провину.
  
  
  Високий спитав: "Хто такий Р.М.?"
  
  
  "Не розумію, про що ви говорите. Де ваші перепустки?" - Запитав Міч, поправляючи окуляри на носі.
  
  
  "Охоронці у вестибюлі мені його не дали", - сказав високий чоловік.
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Бо, - відповів невисокий азіат, - вони не хотіли, щоб ми входили до цього місця".
  
  
  "То як же ти пройшов повз них?"
  
  
  "Ми пролетіли над їхніми головами", – сказав високий.
  
  
  "Ті, кого ми не зламали об коліна", - додав інший.
  
  
  У холодних очах дуету було щось таке, від чого Бартолом'ю Мічу стало дуже холодно в яскраво освітленій штаб-квартирі R Quantum Neutrino Mechanics world.
  
  
  "То де нам знайти Р.М.?" - Запитав високий, показуючи посвідчення ФБР. Коли Міч завагався, він сунув його йому в обличчя, сказавши: "Поспішай. У нас є багато кісток, які треба роздробити".
  
  
  "Я хочу імунітет", - випалив Міч.
  
  
  "Зароби це".
  
  
  "RM знаходиться на двох поверхах вище на одинадцятій".
  
  
  "Тоді чому він розмовляє з тобою через комп'ютер?" - спитав високий худий.
  
  
  "Заперечення".
  
  
  Азіат прослизнув за його спину і запитав: "Яка ваша роль у цій справі?"
  
  
  "Я технічний керівник проекту "Сонячне дзеркало"".
  
  
  "Я мав рацію. Це було сонячно".
  
  
  Старий азіат кивнув із похмурим задоволенням. "Так. Сонячний дракон".
  
  
  "Ми називаємо це Солеттою. Це гігантське дзеркало з алюмінієвого майлару. Воно збирає сонячну енергію, фокусуючи та випромінюючи її у вигляді надконцентрованого теплового променя".
  
  
  "Щоб вбивати людей", – сказав високий.
  
  
  “Ні! Це було зовсім не те. Ми побудували це для блага людства. І для реклами”.
  
  
  "Як "смажені шматочки планети" перекладається як "на благо людства"?" - спитав високий худий.
  
  
  "Він не повинен підсмажувати тверду Землю. Він призначений для ураження астероїдів-ізгоїв, що загрожують Землі".
  
  
  "А?"
  
  
  "Це правда. Планета стоїть абсолютно гола на тлі наближення астероїда. Подивіться, що трапилося з Юпітером. Або динозаврами. Парасолька 2001 була розроблена, щоб зафіксуватися на астероїді, що наближається, і знищити його. Невеликі ударні елементи випарувалися б у ніщо. Ми вважали. вимирачі можна відхилити від траєкторії, що завдає шкоди Землі, шляхом випаровування їх частин.
  
  
  "Звучить як гігантське збільшувальне скло".
  
  
  "Саме".
  
  
  І високий обдарував коротун усмішкою "бачиш-я-тобі-говорив", яку низькорослий азіат демонстративно проігнорував.
  
  
  "Це спрацювало б, якби нас не підвела особливість creep. Ми хотіли, щоб вона вказувала на Землю на випадок, якщо Пентагону знадобиться орендувати її як зброю в якійсь майбутній війні. Якийсь ідіот-продавець продав нам дефектний комп'ютерний чіп , і він був встановлений у системі наведення, зіпсувавши орбітальну орієнтацію. У результаті він виявився спрямований на Землю, а не в космос. Некорисний для початкової місії.
  
  
  "То навіщо ж потрапляти в Біобаббл?"
  
  
  "Ми не знали, що вона спрямована назад. Ми просто зробили пробний постріл наосліп, вважаючи, що не потрапимо ні в що важливе там, нагорі".
  
  
  "А як щодо "Релайанта" та Байконура?"
  
  
  "Шаттл був розплавлений, щоб підкріпити марсіанську теорію Пегана. Потім, з якоїсь випадковості, на логотипі qNM з'явилося слово "Світ" російською, і ми завдали удару по Байконуру, щоб США не напали на росіян помилково, а росіяни, що запустили парасольку, не видали нас Вашингтону”.
  
  
  Міч витер спітнілий лоб і дочиста облизав спітнілу долоню. Він заплющив очі, як людина, яка страждає від болю. "Після цього все, що ми могли зробити, це прикрити свої дупи між корпорацією, ЗМІ та цим чортовим Cosmo Pagan".
  
  
  "Ти вдарив його, щоб змусити замовкнути?"
  
  
  "Так. Я маю на увазі, ні. Це був Р.М. Все було ним. Він віддавав накази. Я тільки виконував їх".
  
  
  "Як хороший маленький корпоративний нацист".
  
  
  "Це нечесно. Я ніколи нікого не запихав у духовку".
  
  
  "Ні. Ти просто засмажив їх там, де вони стояли", - сказав Римо.
  
  
  І раптом Бартолом'ю Міч відчув гострий біль у спині. "Мене щойно вдарили ножем у спину?" спитав він, боячись обернутися.
  
  
  "Чому це тебе дивує?" - спитав писклявий голос маленького азіату. "Хіба ти не зрадив свою власну країну?"
  
  
  "Я просто зробив те, що сказала корпорація".
  
  
  "І тепер ти можеш померти за це", – сказав Римо.
  
  
  "Я не відчуваю, що вмираю..."
  
  
  "Це надолужить втрачене. У мене останнє питання".
  
  
  "Що?" Приголомшено спитав Міч. Він похитнувся на ногах у кросівках.
  
  
  "Яка з цих речей відключає дзеркало?"
  
  
  "Я маю зробити це сам".
  
  
  "Ти не маєш часу".
  
  
  "Що б ти не робив, не..." І, закотивши очі так, що стали білими, Бартолом'ю Міч упав мертвий. Schlump!
  
  
  "Чорт", - сказав Римо.
  
  
  Чіун забарабанив нігтями по кімнаті. "Це не має значення. Ми знищимо хороші машини за допомогою поганих".
  
  
  "Він сказав, що є щось, чого ми не повинні робити", - стурбовано сказав Римо, оглядаючи заставлені приладами приміщення.
  
  
  "І що б це не було, ми не робитимемо цього. Ми просто зруйнуємо все, що попадеться на очі".
  
  
  Римо обдумав це, знизав плечима і сказав: "Не можемо завдати більше проблем, ніж ми вже маємо".
  
  
  І вони вирушили до міста. Їхні руки і ноги металися від консолі до мейнфрейму, до пристроїв, які вони навіть не впізнавали. Метал і пластик тріскалися та прогиналися. Провід потріскували, як потривожені гадюки, з шипінням розсипаючи синьо-зелені іскри.
  
  
  З похмурою лютістю вони перетворили велику кімнату на купу скла, транзисторів, друкованих плат і розбитих, інертних машин.
  
  
  "Справа зроблена", - твердо сказав Римо. "Наступна зупинка. Одинадцятий поверх".
  
  
  На одинадцятому поверху Рімеру Мургатройду Болту повідомила його секретарка: "До вас двоє чоловіків, містере Болт".
  
  
  "Які чоловіки?"
  
  
  "Я їх не впізнаю. Вони попросили Р.М., ніби знають вас. Містере Болт, у них немає значків співробітників qNM".
  
  
  "Запитай їх, чого вони хочуть", - сказав Рімер Болт, прибираючи зі свого столу.
  
  
  "Вони сказали, що ти останній вільний кінець".
  
  
  "Незакінчений кінець чого?"
  
  
  "Вони відмовляються говорити, містере Болт".
  
  
  "Скажи їм, щоб призначили зустріч, Евелін".
  
  
  "Так сер".
  
  
  За мить через двері долинув крик Евелін, потім двері злетіли з петель і вдрукувалися в протилежну стіну, збивши з гачків безліч гравюр Максфілда Перріша в рамках.
  
  
  Рімер Болт вийшов з-за свого столу, зблід. "Хто ви?" випалив він.
  
  
  "Винищувачі", - сказав чоловік із надзвичайно товстими зап'ястями.
  
  
  "Зовнішній..."
  
  
  "Ми готуємо личинок, сріблянку та тарганів".
  
  
  "У цьому офісі чисто".
  
  
  Високий глянув на літнього азіату і запитав: "Цей хлопець, на твою думку, схожий на таргана?"
  
  
  Азіат похитав головою. "Ні, він личинка".
  
  
  Рімер Болт з'явився дуже неприємне відчуття внизу живота. Так само почуття охопило його минулого разу, коли його звільнили.
  
  
  "Я не можу уявити, про що йдеться", - запинаючись, сказав він. Пара окулярів приземлилася на стіл. Болт швидко глянув на них. Вони виглядали точнісінько як окуляри Міча, аж до зламаного мосту, закріпленого білою стрічкою.
  
  
  "Він розповів нам усе".
  
  
  "Безмозкий ботанік. Я пояснив, як корпоративний щит захищає його".
  
  
  "Не проти нас".
  
  
  "Нісенітниця. Все, що сталося, було нещасним випадком. Поєднання несправності продукту, повзучості функцій і дефектних мікросхем, що постачаються сторонніми постачальниками. Насправді, я запам'ятав плату, що ми подаємо до суду на постачальника мікросхем. Це все їх вина. Це не вина фірми. Я свідчу про це в суді”.
  
  
  "Електронного листа не було видалено. У нас є вся історія".
  
  
  "Ти розумієш?"
  
  
  Високий кивнув головою. "Так".
  
  
  "У такому разі вам доведеться звернутися з цим питанням до юридичної компанії. Вони знаходяться на тринадцятому поверсі. Це їхній відділ. Я лише менеджер".
  
  
  "Вибачте. Ми працюємо поза законом".
  
  
  Тепер Рімер Болт був оточений. Їх було лише двоє, але він почував себе так, ніби його оточили двадцять два.
  
  
  "Ви забуваєте про корпоративний щит. Він захищає таких людей, як я".
  
  
  "Покажи нам цей щит", - попросив давній азіат.
  
  
  "Показати? Це не відчутний щит. Це... Це..."
  
  
  "Що?"
  
  
  Болт клацнув пальцями. "Концепція".
  
  
  Високий хлопець із мертвими очима рішуче похитав головою. "Дуже шкода. Ми працюємо руками. Якщо хочеш сховатися за щитом, це має бути по-справжньому".
  
  
  "Це реально. Запитайте у юристів. Вони введуть вас у курс справи. Я подзвоню їм прямо зараз".
  
  
  Рімер Болт потягнувся до настільного телефону, і той, хто мав зап'ястя, простяг руку перед ним.
  
  
  Він сказав: "Е-е-е". Це було дуже серйозно е-е-е. Смертельно серйозно.
  
  
  І той, у кого були цвяхи, засунув передпліччя Болта в ящик столу, який він якраз прибирав.
  
  
  Природне питання виникло у Рімера Болта. "Мене звільняють?"
  
  
  "Бінго!"
  
  
  "Я піду тихо", - поспішно сказав Болт. "Мені просто потрібно закінчити збирати свої особисті речі".
  
  
  "Це мило з твого боку, але вони тобі не знадобляться", - сказав високий дуже розважливим тоном.
  
  
  Те, що сталося далі, було таким дивним, таким неймовірним і сталося так швидко, що Рімер Болт виявив, що спостерігає за цим із хворобливим захопленням, яке поступилося місцем занепокоєння занадто пізно, щоб повернути процедуру назад.
  
  
  Той, що з зап'ястями, повністю засунув руку Рімера у відкритий ящик. Звісно, вона не помістилася. Вона була надто довгою. Тому він зігнув її в ліктьовому суглобі. На жаль, він неправильно її склав.
  
  
  Хрускіт. Потім він вдавив Болтове плече в ящик. Це теж не підходило, тому інший поклав дві руки йому на плече, тоді як Болт марно намагався не врізатись обличчям у дуже твердий край столу.
  
  
  Плечо перетворилося на сало під пальцями, що розминали.
  
  
  Потім вони схопили його за ноги і зігнули їх так сильно, що він відчув, як у районі тазу хруснула скалка.
  
  
  Рімер Болт виявив, що дивиться у вікно, спостерігаючи, як пара методично подрібнює його струнку мускулатуру та здорову кістку в кульки з кісткового борошна, вкриті м'якоттю, та гамбургер.
  
  
  У вікні свого кабінету Болт міг бачити, що з ним відбувається.
  
  
  Це було, ніби він був майстром акробатики і містився у просторі, надто маленькому для звичайної людини. За винятком того, що Рімер Болт не мав жодного відношення до того, що з ним відбувалося. Це було схоже на позатілесний досвід. Тільки це був скоріше досвід занурення у тіло.
  
  
  Він побачив, як його торс, супроводжуваний скреготом ребер, що ламаються, ковзнув усередину, а потім він побачив свою голову, що стирчить з ящика, з відображенням приголомшеного обличчя, саме в той момент, коли той, у кого були зап'ястя, поклав холодну руку на його волосся і почав запихати їх у ящик.
  
  
  Приблизно в цей час Болт прийшов до тями від свого зачарованого заціпеніння і зібрався з духом, щоб закричати.
  
  
  Проблема була в тому, що його легені за консистенцією нагадували мертву печінку, і кричати не було чим.
  
  
  Його очі побачили власне відображення, потім їх поглинув ящик столу, і ящик був захлопнутий з остаточністю, яка не позначилася на мертвому, розчавленому мозку Риму Мургатройда Болта.
  
  
  РІМО замкнув ящик столу і сказав Чіуну: "Завдання виконане. Пора дзвонити Сміту".
  
  
  У голосі Гарольда Сміта звучало полегшення. "Ви впевнені, що пристрій не працює?"
  
  
  "Ми взяли Р.М., його техніка та все, що виглядало електронним".
  
  
  "Я закінчив читати файли електронної пошти. Це шахрайська операція. qNM не несе корпоративної відповідальності. Тихо вийдіть".
  
  
  "Зійде", - сказав Римо.
  
  
  Потім голос Сміта став різким. "Одну хвилину". Голос Сміта став грубим. "Римо, я дивлюся на зображення пристрою в режимі реального часу. Він знову відкривається".
  
  
  "І що? Можливо, це означає, що вона вмирає. Хіба тварини не розслабляються, коли вмирають?"
  
  
  "Це машина. Вона була в режимі вимкнення. Тепер вона знову розвертається".
  
  
  Рімо сказав Чіуну: "Ого".
  
  
  "Що це?" - спитав Сміт.
  
  
  "Нічого", - відповів Римо.
  
  
  Потім Сміт сказав: "Це розгортання".
  
  
  Тиша змусила лінію гудіти.
  
  
  Потім Гарольд Сміт хрипко сказав: "Рімо, він щойно випустив ще один викид концентрованого тепла. Приготуйся".
  
  
  Це були найдовші двадцять хвилин у житті Римо.
  
  
  Сміт знову вийшов на зв'язок. "Рімо, він потрапив у гору Балдар у хребті Асгард".
  
  
  Римо застогнав. "Він йде Норвегія".
  
  
  "Ні. Антарктида. Нам пощастило. Вона безлюдна. Тисячі фунтів льоду перетворилися на пару. Ось і все. Але ParaSol 2001 не складається. Він все ще відстежує. Він може завдати удару знову".
  
  
  "Ймовірно, останній зітхання", - з надією сказав Римо.
  
  
  Але це було негаразд.
  
  
  "Ще один вибух!" - Простогнав Сміт. "Це вийшло з-під контролю".
  
  
  "Ну, просто збий його".
  
  
  "У цьому проблема. Ми не можемо запускати ракети до космосу".
  
  
  "Ну, ти не можеш просто дозволити цьому розлютитися".
  
  
  "Я маю негайно зв'язатися з президентом".
  
  
  Заговорив Чіун. "Є інший спосіб".
  
  
  "Що це?" - одночасно запитали Римо та Сміт.
  
  
  "Майстер Сінанджу має піднятися в Пустоту, щоб впоратися з цим лихом, яким є сонячний дракон. Так передбачав Салбьол".
  
  
  "Ти викликаєшся добровольцем?" - Запитав Римо.
  
  
  "Так!" - вигукнув Чіун. "Я буду першим корейцем у космосі".
  
  
  "Ти у справі", - сказав Римо.
  
  
  Розділ 45
  
  
  
  
  Коммандер Дірк Максвіні не міг повірити своїм вухам.
  
  
  "Запуск? Сьогодні!"
  
  
  "Атлантіс" на майданчику. Зворотний відлік розпочався. Ви злітаєте за годину", - сказав диспетчер НАСА, задихаючись. Він виглядав серйозним. І при здоровому глузді. Але він не міг бути ні тим, ні іншим. Космічні шатли не запускалися в терміновому порядку.
  
  
  "Що щодо місії? Посилання не готове".
  
  
  "Вичищена. У вас нова місія і нове корисне навантаження".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Засекречено. Ви піднімаєте орбітальний апарат. І розміщуєте корисне навантаження".
  
  
  "Ви знаєте, що це так не працює. Ми маємо підготуватися до нового корисного навантаження".
  
  
  "Не цього разу. Цього разу ти керуєш уславленою вантажівкою для доставки".
  
  
  "А як щодо процедур розгортання корисного навантаження?"
  
  
  "Не турбуйся про них. Вона саморозгортається".
  
  
  "Само-"
  
  
  "Ти чув мене".
  
  
  Протягом години коммандеру Максвіні одягали скафандри разом із фахівцями його місії, і те, що він побачив, було сильно скороченим екіпажем із п'яти осіб. Це означало військову місію.
  
  
  "Що, чорт забирай, тут відбувається?" він закричав, коли вони опустили шолом на його розгублене обличчя.
  
  
  "Просто розслабся. Це коротка місія. Вгору і назад того ж дня".
  
  
  Коли їх супроводжували до транспортного засобу, тягнучи їх переносні кисневі балони, Максвін запитав свого диспетчера польотів: "Можете ви хоча б сказати мені, яке корисне навантаження?"
  
  
  "Вибач. На цьому забігу ти просто жокей з ключкою".
  
  
  У Москві генерал-майор ФСК Станкевич сидів із Космічним секретним досьє, що лежав на його столі, як бомба сповільненої дії, його шлунок горів від половини пляшки горілки. На його плечах лежала доля світу.
  
  
  "З'єднайте мене з Кремлем", - сказав він своєму секретареві і потягнувся за пляшкою. Незабаром не буде більше ні горілки, ні повітря, ні води. Ні для кого.
  
  
  МАЙСТЕР СИНАНДЖУ був у нестямі від люті.
  
  
  "Ніколи!"
  
  
  "Ти винен", - благав Римо.
  
  
  Вони перебували у повністю білому залі очікування у Космічному центрі Кеннеді.
  
  
  "Ніколи! Я не буду стригти свої нігті. Достатньо того, що я позбавлений одного. Але добровільно відмовитися від інших! Моїм предкам було б соромно за мене. Вони уникатимуть мене в Пустоті, коли прийде мій час".
  
  
  І він засунув одну руку в білу рукавичку. Довгі нігті пронизали її, як кинджали.
  
  
  "Жорстко", - сказав Римо. "Ти зголосився добровольцем. Ти не можеш піднятися без скафандра, а в них не передбачені наддовгі пальці".
  
  
  Чіун схрестив руки на грудях. "Нехай їх зашиють. Я чекатиму".
  
  
  "Це дзеркало щойно підірвало частину Південної Атлантики. Ніхто не постраждав, але все готове до наступного вибуху. Це лише питання часу, коли воно вдарить по населеному пункту".
  
  
  "Я не можу". Чіун підняв на Римо благаючий погляд. "Рімо, ти маєш піти замість мене".
  
  
  "Я?"
  
  
  "Було передбачено, що Майстер Сінанджу зіграє з сонячним драконом, що повертається. Тепер я бачу, що мені не судилося бути ним. Отже, це має бути ти".
  
  
  "Я не був добровольцем".
  
  
  “Я зголосився допомогти Дому. Оскільки я обмежений обставинами, які не в моїй владі змінити, ти повинен піти та підтримати честь Будинку. Не кажучи вже про врятування дорогоцінного людства від цього лиха”.
  
  
  "Дивіться, починається зворотний відлік. Один із вас має піти!" - благав диспетчер.
  
  
  "Це зробить один із нас", - сказав Чіун. І він вказав своїм нефритовим гвоздодером на Римо. "Ти. Ти підеш".
  
  
  "Я зроблю це", - сердито сказав Римо. "Але ти в мене в боргу, Чіуне".
  
  
  Допоміжний персонал допоміг Римо одягнути атмосферний костюм.
  
  
  "Нам потрібно проінструктувати вас про те, як ходити в туалет у космосі", - з тривогою сказав диспетчер.
  
  
  Римо похитав головою. "Немає часу. Я притримаю це".
  
  
  "Як правильно харчуватися".
  
  
  "Дай мені жменю холодного рису, і зі мною все буде гаразд".
  
  
  "Надзвичайні процедури".
  
  
  "Це залежить від екіпажу. Я – вантаж".
  
  
  "Принаймні спробуй зрозуміти операції MMU для твого EVA".
  
  
  "Якщо я не можу зрозуміти, що ти щойно сказав", - парирував Римо, - "як я можу зрозуміти те, що я маю розуміти? Просто влаштовуй мене. Я зроблю це".
  
  
  Допоміжний персонал приголомшено моргав.
  
  
  "Просто надягніть на нього скафандр", - покірно сказав диспетчер.
  
  
  Римо глянув на Майстра синанджу. "Майстер Салбьол сказав, чим це обернеться?"
  
  
  "Ні", - визнав Чіун.
  
  
  "Цифри", - сказав Римо, коли рукавички були одягнені.
  
  
  Останнім, що треба було вдягнути, був шолом. Забрало було затемнено, тож Римо міг бачити, але ніхто не міг бачити його обличчя.
  
  
  Потім його повели до величезного білого транспортного фургона.
  
  
  "Це день гордості. Мій син, зірковий вояджер", - сказав Чіун.
  
  
  - Це "астронавт", - пробурчав Римо.
  
  
  "Як ти думаєш, що означає це слово, неосвічений?"
  
  
  "Я просто сподіваюся, що хтось перевірив кільця ущільнювачів на цій штуці", - глухо пробурмотів Римо.
  
  
  Коммандер Максвіні все ще лаявся собі під ніс, коли зворотний відлік досягнув нуля, і гуркіт численних двигунів шатлу вдарив по його напруженому хребту, і відчуття того, що шлунок залишився позаду, перекрило все. Він мав літати на великому птаху. І якщо це було все, чого НАСА хотіло від цього польоту, вони збиралися отримати кращого пілота шатла, який колись літав.
  
  
  ГЕНЕРАЛ-майор СТАНКЕВИЧ сприйняв новину з дивною сумішшю гніву та полегшення.
  
  
  "Всі лінії зв'язку з Кремлем перевантажені", - доповіла секретарка.
  
  
  "Ці чортові телефони!" - Вибухнув він.
  
  
  "Це не телефонна система. Усі лінії зайняті. Щось не так".
  
  
  "Продовжуйте намагатися. Батьківщина залежить від нас. Я продовжуватиму пити".
  
  
  Командир Максвіні, який опинився в КОСМОСІ, отримав інструкції від наземного центру управління.
  
  
  "Ви повинні виявити та обігнати сонячне дзеркало діаметром приблизно в шістнадцяту частину милі".
  
  
  "Це буде неважко не помітити", - пробурчав Максвіні.
  
  
  Маневруючи орбітальним апаратом він знайшов це.
  
  
  "Це qNM логотип?" пробурмотів він.
  
  
  "Так і є. Вони роблять чудову авіоніку".
  
  
  "Добре, що нам тепер робити?" Максвін запитав Х'юстон.
  
  
  "Зроби крок уперед".
  
  
  "Атлантіс" впав поряд з дзеркалом, що повільно обертається.
  
  
  "Х'юстон, "Атлантіс" летить прямо поруч із ним". "Добре, "Атлантіс". Відчиніть двері вантажного відсіку".
  
  
  "Відчиняю двері". За хвилину прозвучало: "Двері відчинені".
  
  
  "Залишайся напоготові, Атлантіс. Твій вантаж саморозпаковується".
  
  
  "Що, чорт забирай, за вантаж такий самопальний?"
  
  
  Потім астронавт, який не був членом екіпажу "Атлантіса", виплив на канаті виходу у відкритий космос. Він не мав тягового блоку MMU. Тільки на гнучкому тросі, але якимось чином він притягався до великого сонячного дзеркала, ніби плив крізь простір. Це, звісно, було неможливо. Ніхто не міг плавати крізь простір. Ні, якщо він не міг якимось чином ковзати на сонячних вітрах.
  
  
  Поки Максвіні та його команда зачаровано спостерігали за тим, що відбувається, астронавт із затемненим забралом безпомилково рухався до сонячного дзеркала, яке перетворювало їх усіх на карликів.
  
  
  У космосі це мало бути неможливо.
  
  
  Але то було там.
  
  
  КОЛИ ЙОГО СЕКРЕТАР повернувся з повідомленням, що зв'язок із Кремлем, як і раніше, недоступний, генерал-майор Станкевич схопив доленосне досьє і оголосив: "Я передам досьє їм особисто".
  
  
  На шляху до виходу він прихопив ще пляшку горілки.
  
  
  РІМО УІЛЬЯМС НЕ ЗВЕРНУВ УВАГУ на красу блакитної землі за 120 миль під ним. Яскраве зоряне світло також не заворожувало. Його темні очі були прикуті до гігантської парасольки 2001, що повільно обертається перед ним.
  
  
  Він почував себе мухою, яка намагалася спіймати павутиння.
  
  
  У той момент, коли величезні вантажні двері шатла відчинилися, Римо відштовхнувся від землі ударом двох ніг. Він був вражений своєю легкістю за умов невагомості. Але він не мав часу насолоджуватися відчуттями невагомості.
  
  
  Парасолька заповнює його поле зору. Вона блищала, як тарілка з м'якої алюмінієвої фольги, за винятком гігантських чорних областей, на яких було написано три літери, що відродили холодну війну: "MNp".
  
  
  І в навушниках його шолома пролунав знайомий лимонний голос.
  
  
  "Руйнівник".
  
  
  "Тут", - сказав Римо, визнаючи, що Сміт використовував своє кодове ім'я, яке рідко вимовляється.
  
  
  "Ви дивіться на диск з алюмінієвого майлара на складній рамі. Ви бачите лінзу, що фокусує?"
  
  
  "Так".
  
  
  "Це ваша мета. За моїми оцінками, він збирає сонячну радіацію зі своїх задніх колекторів і розряджає енергію кожні двадцять вісім хвилин. Він повинен знову спалахнути через чотири хвилини двадцять вісім секунд".
  
  
  "Яка ситуація на місцях?" - Запитав Римо.
  
  
  "Кругла ділянка Сахари шириною на милю перетворилася на скло. Відомостей про постраждалих немає".
  
  
  "Наш успіх не може нас утримати".
  
  
  "Президент знаходиться на гарячій лінії з Москвою, пояснюючи ситуацію. Російське керівництво насторожене, але готове вислухати. Вони теж стежать за ParaSol. Вони очікують на результати".
  
  
  "Я пливу так швидко, як тільки можу".
  
  
  "Слухайте уважно. Його нинішня орбіта пройде над Росією, Іраном та Саудівською Аравією. Ви повинні відключити його, перш ніж будь-яка з цих країн зазнає удару".
  
  
  "Майже на місці", - сказав Римо, коли величезний диск майже огорнув його своєю тінню. Він здіймався і коливався, як срібляста обгортка із Сарана.
  
  
  "Я спостерігаю за вами в режимі реального часу через моє посилання GEODSS".
  
  
  Коли дзеркало, що падає, виявилося в межах досяжності, Римо підняв руки в білих рукавичках, щоб зловити його. Вони зачепили Майлара. Римо стиснув два кулаки і почав розривати тверду металеву тканину.
  
  
  Вона відмовлялася рватися. І інерція захопила Римо в саму колишучу тканину.
  
  
  Він відскочив назад, простяг руку і схопився за зручну стойку. Використовуючи її як важіль, він розгорнув своє мляве тіло.
  
  
  На цей раз він прорвався крізь тканину. Він продовжив рух. У полі зору з'явився лицьовий бік з корпоративним логотипом qNM.
  
  
  Потягнувшись назад, Римо схопився за свій трос, підтягуючись назад обома руками.
  
  
  "Будь обережний!" Різко сказав Сміт.
  
  
  "Я не зовсім підготовлений до такої роботи", - парирував Римо, повертаючи дзеркало.
  
  
  І Римо взявся за майларову оболонку. З відкритим розривом для роботи було легко зробити розрив ширшим. Сріблясті фрагменти майлару почали розлітатись. Римо використовував опорну стійку як точку удару і рвонувся до центру, де, як павук у майларовій павутині, розташовувалася велика лінза. Вона була спрямована вниз на Північний полюс. Незабаром вони будуть над Сибіром.
  
  
  "Можлива пожежа за дві хвилини дванадцять секунд", - говорив Гарольд Сміт.
  
  
  Римо методично рвав на ходу. Все, чого він домагався, - це перешкоджав парасольці збирати майбутню сонячну енергію. Єдиний спосіб відключити його – прибити лінзу цвяхом.
  
  
  "Одна хвилина, три секунди", - сказав Сміт, його голос був бляшаним у шоломі скафандра.
  
  
  Римо спробував розхитати розпірку, але він не мав важеля. Його сила працювала проти нього. Дзеркало продовжувало обертатися.
  
  
  "Двадцять дві секунди..."
  
  
  Об'єктив почав блимати.
  
  
  Голос Сміта став грубим. "Підтверджена мета - промислове місто Магнітогорськ. Ви не повинні зазнати невдачі".
  
  
  "Чорт", - вилаявся Римо. Зібравши мотки троса, що обірвався, він потягнув у двох напрямках. Трос безшумно обірвався. І Римо різко розгорнув його.
  
  
  Зламаний кінець звивався довкола, як щупальце. Він рухався з болісною повільністю, тоді як Гарольд Сміт, корисний як грецький хор, відраховував секунди до ядерного Армагеддону.
  
  
  "Десять секунд, дев'ять, вісім, сім..."
  
  
  Лінза розбилася за чотири секунди до кінця світу. Звуку, звичайно, не було, тільки уламки скла розлетілися на всі боки. Дехто пробив майларову павутину. Інші розвернулися до Римо, ловлячи зоряне світло і яскраво відбиваючи його.
  
  
  - Хороші новини та погані новини, - ледве чутно промовив Римо.
  
  
  "Так?"
  
  
  "Парасолька мертва. Але я пливу за течією".
  
  
  "Шаттл забере вас".
  
  
  "Радий це чути".
  
  
  Без попередження парасолька вибухнула.
  
  
  Знову не було чути жодного звуку. Окрім здивованого прокляття Римо.
  
  
  "Що це?" З тривогою спитав Сміт.
  
  
  "Це вибухнуло! Я повинен забиратися звідси".
  
  
  Спрацювали рефлекси. Римо спробував плисти, але він був у космосі. Відштовхнутися було нема від чого. Вибухова хвиля понеслася до нього, як металева кульбаба, що розвалюється під диханням велетня.
  
  
  Уламки скла, металу і майларової фольги, що страшенно перекидалися, розлетілися на всі боки космосу. Коли вони наближалися до Римо в щільній хмарі уламків космічної ери, він мав тільки одну холодну думку: я мертвий.
  
  
  Потім Гарольд Сміт сказав: "Римо, я спостерігаю за тобою. Уламки будуть розлітатися в сторони в міру віддалення від місця вибуху. Твоя основна тактика виживання проста. Ухиляйся від усіх уламків. Спочатку звернися в клубок."
  
  
  Римо зорієнтувався у напрямі вибуху.
  
  
  У нього полетіли шматки матерії. Дуже швидко вони опинилися всього за кілька дюймів від його вразливого скафандра.
  
  
  У певному сенсі це було простіше, ніж ухилятися від куль. Він мав шість напрямків, у яких можна було ухилятися. Але нічого, проти чого можна було б спрацювати.
  
  
  Майлара, який він проігнорував. Саме металеві розпірки могли пробити його скафандр і піддати його впливу ворожого середовища космосу.
  
  
  Але метал – зовсім інша справа. Римо поворухнув руками і підняв ноги, щоб уникнути осколків, що падають. У межах досяжності виявився шматок розпірки. Римо схопив його. Вона тягла його вперед, фактично несучи перед бурею, що насувається. Змінивши траєкторію польоту, він використав її, щоб відбивати інші погрози, подібно до гравця з м'ячем, підвішеного на мотузку.
  
  
  Через деякий час останній із шторму, що посилюється, шрапнелі пройшов повз. Римо плавав у нешкідливому морі сяючого майлару.
  
  
  Опинившись на волі, Римо озирнувся і випалив: "Де шатл?"
  
  
  "Відступив на нижчу орбіту", – уточнив Сміт.
  
  
  "А як же я?"
  
  
  "Не існує процедур порятунку астронавта, який дрейфує серед такої кількості небезпечного космічного сміття", - сказав Гарольд Сміт із бляшаною категоричністю. "Атлантіс" може наразитися на небезпеку".
  
  
  "І це все? Жодних процедур? Отже, кінець історії?" Недовірливо спитав Римо.
  
  
  "Ти знав, що тобою можна пожертвувати з того самого дня, як приєднався до CURE".
  
  
  Відчуття холоду оселилося у животі Римо.
  
  
  "Смітті, ти ж не збираєшся залишити мене тут вмирати..."
  
  
  "У мене немає вибору".
  
  
  "Подумай про те, що скаже Чіун".
  
  
  Сміт мовчав.
  
  
  "Подумай про те, що він зробить", – додав Римо.
  
  
  "Я вважаю ..."
  
  
  "Думай швидше", – попередив Римо. "Воно не наближається".
  
  
  Потім Сміт сказав: "Ви бачите Атлантиду?"
  
  
  "Так".
  
  
  "Слухайте уважно. Майлар складається з того ж матеріалу, який використовується для сонячних вітрил. Вони вловлюють сонячні вітри. Можливо, одного разу людина зможе пілотувати космічний корабель з гігантськими сонячними вітрилами як допоміжний рушій. Ви можете досягти більшої секції?"
  
  
  "Я можу спробувати. Тут довкола цього тонни".
  
  
  Насправді це було скоріше питання очікування, доки досить великий шматок не підпливе в межах досяжності. Римо схопив і випустив два, перш ніж упіймав один, який виглядав досить великим.
  
  
  Взявшись за один кінець обома руками, він підняв його над шоломом. Його ноги намацали дірку на нижньому кінці і вчепилися в неї. Розтягуючи, Рімо натягнув тканину.
  
  
  "Направте себе до сонця", - інструктував Сміт.
  
  
  Рімо зробив. Не те щоб це було легко. Він почував себе метеликом, що летить по аркуші.
  
  
  "І що тепер?"
  
  
  "Почекай. Ти не відчуєш поштовху. Але я можу направити шатл так, щоб він зорієнтувався так, щоб його вантажний відсік був готовий зловити тебе".
  
  
  "Я не бачу, куди я йду".
  
  
  "Довірся командиру шатла".
  
  
  Здавалося, минула вічність. Рімо бачив лише тканину перед своїм обличчям і рідкісні проблиски зірок. Він не мав відчуття руху. Не було часу. Він майже не витрачав енергії, тому скоротив споживання повітря до шести обережних ковтків за хвилину. Цього було достатньо підтримки життя в такому стані.
  
  
  У костюмі з кондиціонером він почав потіти.
  
  
  Римо зрозумів, що він у безпеці, коли темна тінь огорнула його.
  
  
  "Я в ділі!" – закричав він.
  
  
  "Неймовірно!" - сказав Сміт.
  
  
  "Гей", - сказав Рімо раптово зухвалим голосом. "Ми усі тут професіонали".
  
  
  "Ні", - відповів Сміт. "У вас мав закінчитися кисень сім хвилин тому".
  
  
  Схопившись за складений дистанційний маніпулятор шатла, Римо знайшов порт подачі кисню та підключив свій костюм. Повітря почало вступати в його костюм.
  
  
  "Скажи їм, щоб зачинили двері вантажного відсіку та підпалили цю штуку", - крикнув він Гарольдові Сміту. "І скажи Чіуну, що я повертаюся додому".
  
  
  Гарольд Сміт з полегшенням вимовив: "Вас зрозумів", - і зв'язок перервався, коли темрява, що утворилася через двері розкладачки, поглинула Римо Вільямса.
  
  
  Вперше його осяяла думка.
  
  
  "Гей! Я тепер астронавт. Як щодо цього?"
  
  
  КОЛИ генерал-майор Єна Станкевич представив себе, Космічне секретне досьє КДБ і свою пляшку горілки міністру оборони Росії, генерал узяв обидва, почав читати одне і спробував інше під час читання.
  
  
  Коли він закінчив, він підняв від свого столу сердитий погляд.
  
  
  "Вас слід привітати, Станкевиче".
  
  
  "Дякую вам. Але зараз не час для подібних люб'язностей. Я виконав свій обов'язок, і тепер ви повинні виконати свій".
  
  
  Кивнувши, міністр оборони викликав своїх охоронців, котрі негайно з'явилися.
  
  
  "Виведіть цього бовдура і пристреліть його".
  
  
  Крізь туманний серпанок Станкевич почув різкі слова і фактично усвідомив їх.
  
  
  "Що чому?" - пробурмотів він.
  
  
  "Якби ви принесли це мені раніше, ми всі були б зараз мертві. На щастя, це потрапляє на мій стіл після того, як криза минула, а не раніше".
  
  
  "Але але Земятін дав чіткі інструкції, якщо ця суперзброя коли-небудь буде застосовано знову ...."
  
  
  "Криза минула. Як і твоє життя".
  
  
  Коли його витягували з кремлівського кабінету, Єна Станкевич почув насмішкуваті слова міністра оборони. "І дякую вам за горілку. Це було дуже продумано".
  
  
  У цей холодний момент Станкевич усвідомив, що стара Червона Росія все ще жива. Цікаво йому було приємно дізнатися про це якраз перед тим, як кулі людей вразили його життєво важливі органи... .
  
  
  Розділ 46
  
  
  
  
  Минув тиждень, і Майстер Сінанджу сидів на дзвіниці замку Сінанджу, занісши гусяче перо над пергаментним сувоєм, прикріпленим до підлоги чотирма нефритовими гудзиками.
  
  
  "Опиши очі звіра, сину мій. Чи були вони жахливими?"
  
  
  "У нього не було очей. Він був схожий на гігантську алюмінієву парасольку".
  
  
  "Парасолька. Ми знаємо це. Але майбутні покоління не знатимуть про приземленість загрози. Салбіол передбачив сонячного дракона. Я повинен описати сонячного дракона в настанову майбутнім Майстрам".
  
  
  "У нього не було очей чи хвоста. І мені набридло говорити про це".
  
  
  "Тоді я задіяю свою приголомшливу уяву на повну котушку", - сказав Чіун, торкаючись пером до пергаменту.
  
  
  "Зроби це ти", - сказав Римо.
  
  
  Задзвонив телефон таборі. Римо проігнорував його.
  
  
  "Це Сміт", - сказав Чіун, заново вмочуючи перо.
  
  
  "Я з ним не розмовляю. Він вивісив мене сушитися".
  
  
  "Він все ще твій імператор. Ти маєш поговорити з ним".
  
  
  "Він може поцілувати мій астероїд"
  
  
  Нарешті, після 378 послідовних дзвінків, Римо пом'якшав.
  
  
  "Якщо ти щось продаєш або тебе звуть Сміт, шкрябати ноги або ризикни фамільними коштовностями".
  
  
  "Рімо, я виявив дещо цікаве".
  
  
  "Втрати це".
  
  
  "Я завершив свій глибокий пошук інформації про Рімера Болта".
  
  
  "Ну і що?"
  
  
  "Одинадцять років тому Болт працював у Chemical Concepts з Массачусетса, компанії, яка розробила фторвуглецевий пістолет, який минулого разу мало не поставив планету на межу".
  
  
  "Ти жартуєш!"
  
  
  "За моєю інформацією, він був директором з маркетингу. Коли я мав справу зі співробітниками ChemCon, відповідальними за озонову кризу 1985 року, я змарнував його. Здавалося б, історія повторилася".
  
  
  "Так він справді був незакінченим кінцем?"
  
  
  "Більше ні", - сказав Сміт.
  
  
  Римо хмикнув. - Що небудь ще? - Запитав я.
  
  
  "З Росії надходять повідомлення про темну групу незадоволених колишніх співробітників КДБ, які намагаються консолідувати владу".
  
  
  "Щит?"
  
  
  "ІТАР-ТАРС називає їх Феліксами. Назва походить від Фелікса Дзержинського, засновника апарату радянської таємної поліції".
  
  
  "Ще більше незавершених справ", - простогнав Римо.
  
  
  "Ми уважно стежитимемо за ними".
  
  
  "Перш ніж ти підеш, а ти підеш", - сказав Римо, - "що сталося з тим фотографом, якого потягли люди в чорному по телевізору?"
  
  
  "Трэвіс Раст був звільнений неушкодженим".
  
  
  "У кого він був?"
  
  
  "ФОРТЕК".
  
  
  "Навіщо вони його схопили?" - Запитав Римо.
  
  
  "Згадайте, що Чіун убив одного з їхніх слідчих на полігоні Біобаббл. Коли було виявлено тіло, ФОРТЕК подумав, що у них на руках серйозна інопланетна загроза".
  
  
  "Вони зробили. Вони просто не знали цього. Поки що, Сміт".
  
  
  І Рімо повісив слухавку. "Як просувається?" - спитав він Чіуна, який діловито виводив косі знаки на своєму свитку.
  
  
  "Я вирішив, що у сонячного дракона гладка срібляста шкіра, а не луска".
  
  
  "Це було срібло".
  
  
  "І через три тисячі років воно більше не турбуватиме Будинок, тому що Правлячий Майстер Сінанджу безжально знищив його", - додав Чіун.
  
  
  "Почекай хвилинку! Я був тим хлопцем, який ризикував там своєю шиєю".
  
  
  Чіун тонко посміхнувся. "А я Майстер, який записує істину для Майстра, який буде продовжувати три тисячі років по тому".
  
  
  З цими словами Майстер Сінанджу підписав сувій своїм ім'ям і відкинувся на спинку стільця, його обличчя було безтурботним від усвідомлення того, що якось його пам'ятатимуть як першого Майстра, який вирушив у Пустоту і повернувся живим. А також перший кореєць у космосі.
  
  
  Усі чутки про протилежне.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Руйнівник 106: Біла вода
  
  
  Уоррен Мерфі та Річард Сапір
  
  
  ПРОЛОГ
  
  
  З того часу, як людина вперше вийшла з морів, щоб дихати відкритим повітрям і ходити по мулу, вона знову полізла в холодний суп, який породив його для харчування, спочатку голими руками, потім грубими палицями, кошиками, гачками з наживкою та мережами, усіма видами риб, які тільки були, щоб спокусити його своїм холодним ніжним м'ясом. Людина відкрила ще більше способів їхнього лову. Чим більше він ловив рибу, тим далі від безпечних берегів свого нового сухого довкілля йому треба було віддалятися, щоб набити своє вічно голодне черево. Колоди перетворилися на плоти, а плоти обзавелися вітрилами. Вітрила поступилися місцем гігантським плавучим фабрикам, які виловлювали, потрошили та переробляли численну рибу у філе та стейки, щоб нагодувати натовпу прямоходячих.
  
  
  Незабаром жоден їстівний мешканець глибин, від найдрібнішого їжака до наймогутнішого кита, від найсмачнішої риби до найвідразливішого падальника, не був захищений від видів, які претендували на вершину харчового ланцюга для себе.
  
  
  Протягом століть людина думала, що океани, які вона щедро пограбувала, є невичерпними резервуарами білка. І тому він рибалив все далі і далі від своїх безпечних берегів і портів приписки, на більших та ефективніших вітрильних судах. Навіть коли могутніх китів стало мало, він не звернув на це уваги і продовжував свою безжальну погоню за тріскою та тунцем, омарами та макрелью, поки їхня величезна кількість не почала скорочуватися. Навіть коли попереджувальні знаки перетворилися на тривожні дзвіночки, відповіддю людини було подвоєння її зусиль. Бо на той час людство було вже не маленьку стійку популяцію, а шість мільярдів людина. Шість мільярдів ротів потребували їжі. Шість мільярдів вічно голодних істот виду, які мали навички та технології, що дозволяють споживати всі інші види, з якими вони ділили Землю.
  
  
  Людина, піднявшись на вершину харчового ланцюжка, виявилася бранцем свого адаптивного успіху. Подібно до акул, яких він зараз поглинає в більшій кількості, ніж поглинав сам у минулому, Людина повинна була продовжувати рухатися, щоб поїсти, продовжувати полювати на дрібніші види, якщо вона не хотіла знову поринути в холодний суп, який дав йому життя.
  
  
  Але що більше риби він ловив, то менше риби залишалося його наступної вечері.
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  Передбачалося, що це буде останній улов.
  
  
  Остання буксирування. Це було все, чого хотів Роберто Резендес. Останній вдалий захід на посадку, перш ніж він дозволив федеральному уряду купити його човен "Санто Фаду" в Іннсмуті, штат Массачусетс, і зайнявся виготовленням шаф, відмовившись від засобів для існування, які годували сім поколінь Резендесів, починаючи з тих днів, коли Іннсмут був китобійною столицею Нового Світу.
  
  
  Вранці небо було кольором устричних раковин, викинутих на пляж. Хвилі, що здіймаються, були приховані морським димом, що утворився через зимові холоди. Про те, що води Атлантики неспокійні і здіймаються, Резендес знав по тому, як його ніс пробивався крізь них, видаючи безжальний глухий стукіт, схожий на барабанний бій під похмуру мелодію шумного та-покету, та-покету, заїкаючого двигуна його траулера кольору іржі.
  
  
  У більш благополучні часи сім'я Резендес ловила активними мережами тріску, палтуса і пікшу, що б'ється, з берега Джорджес, розташованого в 125 милях від Кейп-Кода. Найкраще була тріска. Королівська тріска, риба, яка підтримувала паломників. Це було задовго до того, як перший Резендес залишив Португалію заради нового життя, займаючись тим, чим португальці століттями займалися підтримки життя: ловили рибу з човнів.
  
  
  Від свого діда, Хорхе, Роберто чув, що у ті чудові дні у банку Джорджес було повно тріски. Як у 1895 році тріска-патріарх довжиною шість футів і вагою 211 фунтів була витягнута з глибини. Жоден рибалка не виловлював тріску-патріарх із тих рясних днів. У новому столітті тріска прожила не так довго. І коли нове століття почало скорочуватися, чисельність тріски також зменшилася.
  
  
  Тепер, коли нове століття було старим і з ним майже покінчено, в мережі траулерів траплялося багато сміття з траулерів – морські зірки, ковзани та іржаві пивні банки, – але мало білобрюхої тріски. Так біса мало, що навіть люди, які жили за їх рахунок, почали розуміти, що вони витягли майже все, що там залишалося.
  
  
  Таким людям, як Роберто Резендес, було заборонено видобувати тріску у банку Джорджес. Жовтохвіст та пікша також були рідкістю. Міністерство торгівлі пообіцяло, що якщо "люди морів" будуть дотримуватися заборон, виснажені запаси донних риб поповняться. За їхніми словами, за десять років. Деякі види – через п'ять. Але що рибалці було робити із самим собою протягом цих п'яти років?
  
  
  Інші торговці перейшли на гребінці, але нові човни обклали податком грядки з гребінцями. А переобладнати човен для лову гребінців коштувало грошей. Декілька чоловіків з Іннсмута вирушили за омарами, але це було надто трудомістким. Ловці омарів, як і раніше, ловили омарів так само, як їх ловили сторіччя тому, у пастках та горщиках, які доводилося укладати вранці та прибирати ввечері. Браконьєри були проблемою для ловців омарів. Роберто Резендес не хотів мати нічого спільного з омарами, яких його прадід подрібнював на добриво, він так мало думав про іржаво-червоні океанські краулери.
  
  
  Отже, він продовжував ловити рибу, все далі і далі, забираючи в якості основного вилову непотрібну рибу, яку він зазвичай викидав назад у воду мертвою. Замість ніжної тріски або камбали він видобував жувальну гумку, або шматка, або маслянисту рибу, або схожу на жабу аконіту та шматкову рибу. Тепер їх їдять люди. Сьогодні вони коштують стільки ж за фунт, скільки тріска чи жовтохвіст два десятиліття тому.
  
  
  Але це було життя. І поки Санто-Фаду бурмотів щось біля районів Джорджес-Бенк, що охороняються, Роберто включив гідролокатор, який перетворював пошук риби на справжнє задоволення.
  
  
  Двоє його старших синів показували трюки і крутили кермо, тоді як Роберто, якому зараз сорок дев'ять, і він згорблений, якщо не духом, нависав над зеленуватим ехолотом, а той усе жалібно дзвенів і дзвенів.
  
  
  Тепер вони рухалися зі швидкістю всього дюжини вузлів. Солоні бризки, що приносяться стійким вітром, покрили інеєм щоглу радара, шибеницю та барабани netdrum. Іноді Роберто відбивав її багром. Занадто багато льоду могло перекинути траулер типу Santo Fado, якщо дозволити йому наростати.
  
  
  Спостерігаючи за кіркою льоду, що покриває одну з підібраних кабельних котушок, Роберто почув, як сонар почав дико їсти. Дозволивши величезному сталевому барабану востаннє дзвінко тріснути, Роберто кинувся до прицілу з багром у руці.
  
  
  "Мадрі!" - пробурмотів він, повертаючись до традиційного прокляття своїх предків.
  
  
  "У чому справа, батько?" - спитав Карлос, найстарший.
  
  
  "Іди подивися. Іди подивися на те, заради чого жили твої предки, але ніколи не бачили на власні очі".
  
  
  Карлос поспішив повернутися, тоді як Мануель залишився біля штурвалу. Він був добрим хлопчиком, цей Мануель. Врівноважений. Його ноги були легкими на палубі, що коливається. Риболовля у нього в крові. Роберто знав, що його крові судилося перерватися. Він не ловитиме рибу до свого тридцятиріччя. Ось на який сумний стан перетворилося сімейне рибальське підприємство.
  
  
  Екран показував величезну масу, що формою нагадує блюдце. Довжиною більше милі вона складалася з близько розташованих синхронізованих точок.
  
  
  Роберто приклав палець до екрану і прошепотів: "Тріска".
  
  
  "Так багато?"
  
  
  Роберто гаряче кивнув головою. Його палець перемістився. “Бачиш ці великі плями попереду? Це дорослі, розвідники. Інші підтримують постійну ширину тіла між собою. Таким чином, вони завжди будуть на увазі один в одного, якщо виникне небезпека”.
  
  
  "Приголомшливо". У голосі хлопчика чулася повага. Потім він запитав. "Що нам робити?"
  
  
  "Ми підемо за ними. Можливо, вони приведуть нас до місця, де їх можна буде законно забрати".
  
  
  "Чи існує таке місце?"
  
  
  "Це буде наш останній улов. Є місця, які легальні, а є місця, які не зовсім легальні. Можливо, Богоматір Фатімська усміхнеться нам у цей наш останній улов".
  
  
  Вони йшли за донною зграєю, використовуючи лише свій гідролокатор. Іноді колони тріски піднімалися поверхню для нересту. Коли день подовжився і прохолодне сонце випалило дим із моря, вони побачили, як тріска спливла на поверхню навколо них. Це було бачення.
  
  
  "Хотів би я, щоб Естебан був тут і побачив це", - нарік Роберто.
  
  
  Естебан був молодшим хлопчиком. Тільки в молодших класах він, мабуть, ніколи не ловитиме рибу, у нього ніколи не буде човна, крім прогулянкового. Він грав у шорт-стопі за "Інсмут ракоподібні" і часто говорив про бейсбол як про кар'єру. Але це була мрія маленького хлопчика, не більше.
  
  
  Роберто знову атакував лід, коли Менні - тепер його чергу чергувати у гідролокатора - крикнув: "Батьку, там унизу щось відбувається".
  
  
  Повернувшись до прицілу, Роберто побачив, що одвірок тріски розповзається. Він кивнув головою.
  
  
  "Вони збивають морське дно у пошуках видобутку. Мабуть, мойва". Він подзвонив у кермову рубку: "Карлос, де ми?"
  
  
  Карлос звірився з морською картою. "Ми наближаємося до Носу".
  
  
  Роберто насупився, його обвітрене обличчя перетворилося на маску в'яленої яловичини. Ніс був найсхіднішою частиною промислу Гранд-Бенкс, на яку претендувала Канада. Технічно Ніс знаходився за межами двохсот морських миль, на які претендувала Канада. Але канадці прогнали іспанців, а до них французів з цих вод, ніби Ніс юридично належав їм. Вони сказали, що тріска, що вільно плаває, - канадська. Начебто в якоїсь риби може бути національність. Вони існували для того, щоби їх забирали. Не більше того.
  
  
  Взявши бінокль, Роберто оглянув небо у пошуках літаків канадської берегової охорони. У цьому небі не було нічого подібного та жодних обіцянок.
  
  
  "Тримай курс", - сказав Роберто, випробовуючи удачу з тріскою, як це робили його предки.
  
  
  Траулер продовжував бурмотіти, його вкритий кіркою льоду ніс розбивався об десятифутові хвилі, як упертий бульдог із пінистою кісткою в зубах.
  
  
  Косяк, звичайно, плив не прямою. Він повертав то в один, то в інший бік. При кожному повороті Роберто подавав сигнал "Санто Фаду" повернути.
  
  
  тріска невблаганно забирала їх у ніс.
  
  
  "Мені це не подобається", - сказав Карлос.
  
  
  "Повільно", - сказав Роберто, якому це теж не сподобалося.
  
  
  Вони перебували над законних водах. Міг бути накладений штраф лише за підозру в намірі видобути рибу з цих вод, якби вони перетнули невидиму двосотмильну межу в канадських водах.
  
  
  Проте спокуса була дуже великою. Це був їх останній улов, і достаток тріски, що рухався під їхнім старіючим корпусом, був дуже спокусливим.
  
  
  Траулер зменшив швидкість. Талія величезного блюдця з тріскою, схожа на гігантську живу істоту, що складається з зелених плям, що світяться, рушила далі. У полі зору виник задній край.
  
  
  Карлос видав горлом звук подиву.
  
  
  "Що це?" Вибагливо запитав Роберто.
  
  
  У відповідь Карлос приклав палець до великої витягнутої плями, що плаває за школою.
  
  
  Роберто дивився на неї, не вірячи своїм очам.
  
  
  "Я ніколи такого не бачив", - видихнув він.
  
  
  "У чому справа, батько?" Мануель покликав із вицвілої білої рубки управління.
  
  
  "Це не може бути тріска. Вона надто довга".
  
  
  "Як ти думаєш, скільки часу?" - Запитав Мануель.
  
  
  "Довжиною з чоловіка", - сказав Роберто. "Вагам стільки ж, скільки чоловік". І його голос затих. "Патріарх", - пробурмотів він собі під ніс, не сміючи сам у це повірити.
  
  
  "Що?"
  
  
  Низький голос Роберто тремтів від збудження. "Воно плаває разом із тріскою. Мабуть, це тріска. Але це не скаут. І все ж воно більше скаутів".
  
  
  "Морська свинка?"
  
  
  "Ні, тріска-патріарх. Риба, яку не бачили понад сто років". Зробивши вдих, що обпалює морським холодом, Роберто Резендес промовив слова, які прирекли його самого, його синів і вирішили долі багатьох рибалок у дні.
  
  
  "Вона повинна бути в мене. Я повинен. Це мрія моїх предків - зловити цього чудового монстра. Ми привеземо її живою, як доказ того, що запаси тріски відновлюються. Галузь ще може бути врятована".
  
  
  Кинувшись до штурвала, Роберто наказав Карлосу повернутися до гідролокатора.
  
  
  "Ви обоє ведете мене. Ми будемо слідувати доти, поки тріска не зупиниться на годівлю. Потім ми опустимо нашу мережу".
  
  
  "Де ми?" Запитав Карлос.
  
  
  "Це не має значення. Це диво. Це більше, ніж один човен або один сім'я або навіть якісь нації претендують на якусь ділянку холодної сірої води".
  
  
  Вони пішли за одвірком глибоко в ніс. Тут ловцям тріски з Нової Шотландії та Ньюфаундленду було заборонено займатися промислом, тоді як човни з інших вод не зазнавали обмежень. Понад сорок тисяч осіб було викинуто з роботи указами канадського міністерства рибальства. Чоловіки, які дивилися, як сушаться їхні сіті у доках, тоді як інші чоловіки забирали те, що їм не вдавалося. Роберто знав їх як чесних, працьовитих людей. Він розумів їхнє тяжке становище. Він страждав від закриття банку Georges. Це було сумно.
  
  
  Поки вони не опустять мережу, це буде лише штраф. Можливо навіть не так. І якби море було чистим, коли тріска накинулася на свою здобич, було б достатньо часу, щоб двічі перетягнути мережу. І, якщо пощастить, велику тріску буде вилучено з глибини. Цю тріску Роберто та його сім'я особисто з'їдять, як тільки влада подивиться на неї з недовірою.
  
  
  Глибоко на носі тріска наткнулася на одвірок мойви. Мойва ховалася на дні. Відчувши наближення косяка, плавкоподібна маленька рибка піднялася з дна океану, як хмара. Хижі стріли тріски обрушилися на них, і сіро-зелена вода спінилася.
  
  
  "Уповільніть двигуни. Киньте мережу!" Крикнув Роберто.
  
  
  Вони впали на сітку з похмурою рішучістю. Помаранчева мережа для лову видр із квадратною сіткою, потрібна за новими правилами, щоб не ловити незрілу рибу, перелетіла через корму і впала в холодну воду внизу. Вони підняли п'ятисотфунтові дубові двері в сталевій рамі і прикріпили їх до великих U-подібних стояків, званих шибеницями. Їх скинули у воду, де вони затонули.
  
  
  "Повний газ!" Покликав Роберто.
  
  
  Човен тремтів і гуркотів за течією.
  
  
  Величезні котушки випустили кабель, коли поступальний рух волокуші змусив мережу загудіти і розкритися подібно до величезної, всеосяжної павутини. Величезна мережа зникла з поля зору.
  
  
  Внизу двері будуть примусово розсуватися, залишаючи мережу широкої риби, що нічого не підозрює.
  
  
  Попереду вже здалося трохи крові. І риб'ячі ошметки. Скоро море вируватиме і поглинатиме. То був закон моря. Велика риба з'їла маленьку рибку. І людство з'їло велику рибу та маленьку рибку одночасно.
  
  
  Подібно до сітчастого рота, мережа наближалася до школи, коли з нізвідки з'явився величезний заводський корабель.
  
  
  Вона була сірою. На тлі густо-сірого моря і тьмяно-сірого неба вона лежала там, як зимовий привид, що крадеться.
  
  
  Завив сирена, змусивши голову Роберто податися вперед.
  
  
  "Мадрі!" - прошепотів він. Схопивши бінокль, він помітив назву на носі.
  
  
  "Hareng Saur."
  
  
  "Квебекці!" пробурмотів він. Вони не любили риболовлю у відкритому морі, воліючи ловити краба у знайомих водах річки Святого Лаврентія. І вони були не в ладах з Оттавою. Можливо, вони залишили б досить добре у спокої.
  
  
  Але незабаром надвисокочастотне радіо "корабель-берег" затріщало від наполегливого голосу.
  
  
  Дзвінок був французькою. Тільки французькою. Єдине, що зрозумів Роберто, була назва його власного човна, яку вони вимовили з жахливою помилкою.
  
  
  Роберто нервово схопив мікрофон і сказав: "Харенг Сор, я не говорю французькою. Хто-небудь з вас говорить англійською?"
  
  
  З динаміка радіо долинуло ще більше схвильованого французького, спотвореного.
  
  
  "Я повторюю, Харенг Сор, я не говорю французькою. Хто з вас говорить англійською?"
  
  
  Здавалося, ніхто не знав.
  
  
  Великий корабель-фабрика насувався на них.
  
  
  Стрибнувши на корму, Роберто приєднався до своїх синів.
  
  
  "Ми перерізаємо мережеві кабелі?" - Запитав Менні.
  
  
  Роберто вагався. Це мав бути останній видобуток. Але сіті для лову видр коштували дорого. І йому не хотілося розлучатися з Патріархом.
  
  
  "Почекай. Час ще є". Він кинувся назад до екрану гідролокатора. Нависнувши над ним, він просканував спалахи.
  
  
  Риби люто харчувалися. На екрані шаленіли зелені відблиски. Не можна було відрізнити тріску від мойви. Але не було сумніву, хто був хижаком, а хто здобиччю.
  
  
  Великий мішок з-під видри повільно підмітав їх перед собою, тріскова частина наповнювалася живою тріскою та мойвою. Як і має бути.
  
  
  Роберто оглянув місцевість у пошуках тріски-патріарха. Спочатку він її не побачив, що посилило його надію на те, що вона вже була спіймана мережею.
  
  
  Потім вона кинулась у поле зору. Помилитись було не можна. Цікаво, що вона рухалася крізь шаленство риб із якоюсь відчуженою метою. Хіба вона не була голодна? Зображення промайнуло по лінії, що не відхиляється через школу і зникло з екрану.
  
  
  Роберто глянув угору. Безпомилковий напрямок призвів би його до великого судна-фабрики. Але, звичайно, тріска не плаває безпомилково, хіба що за здобиччю.
  
  
  Зітхнувши, він зрозумів, що втратив можливість всього свого життя.
  
  
  "Перерізати мережу!" Слова застрягли в його горлі, що запеклося.
  
  
  Двоє його синів кинулися до гальмівних важелів, керуючи відповідними котушками кабелю. Вони різко, сердито смикнули їх. Котушки відпустили. Кабель зі свистом вирвався і впав з корми.
  
  
  І коли останні нитки впали в холодну, негостинну Атлантику, величезний сум охопив Роберто Резендеса. Так мав закінчитися останній рейс "Санто-Фаду". Безславно.
  
  
  ПІСЛЯ ЦЬОГО все сталося з приголомшливою швидкістю.
  
  
  Заводський катер спустив на воду дві тьмяно-сірі шлюпки. Вони прямували до Санто-Фаду. Була нагода врятуватися, але Роберто вирішив, що намагатися врятуватися втечею було б нерозумно. Не було жодних доказів будь-якого правопорушення. Підозра, так. Але жодних доказів. Не з його мережею для лову видр, що лежить на дні океану.
  
  
  Коли човни підпливли ближче, вони змогли розглянути особи, що наближаються. Вони були дивно білими. І були дивні сині вертикальні плями, що покривали обличчя у центрі їхніх носів.
  
  
  Роберто згадав, що рибалок із Нової Шотландії називали "синьозубими", бо фарба з їхніх синіх рукавиць злазила, коли вони терли свої замерзлі носи. Але моряки Нової Шотландії не фарбували обличчя в білий колір і не називали свої кораблі французькими іменами.
  
  
  Тільки коли вони були оточені з обох боків двома човнами, можна було розпізнати справжню природу білолиця.
  
  
  Біла грим-фарба покривала їхні обличчя. Сині плями також були гримом. Вони утворювали чіткий малюнок. Спочатку Роберто подумав про рибу. Але, звісно, він би це зробив. Риби були його життям. Малюнки були не рибними. Вони були надто багато прикрашені. Герби іноді заповнені схожими малюнками. У разі Роберто не знав назви чи значення цього малюнка. Тільки те, що вона була нав'язливо знайома.
  
  
  "Чому їхні обличчя такі розфарбовані?" - промимрив Карлос.
  
  
  "Для захисту від холоду", - сказав Роберто, який подумав, що це, мабуть, правда. Яка ще могла бути причина?
  
  
  Шлюпки вдарилися об корпус старого драггера і стали швидкохідними. Роберто наказав своїм синам допомогти. Він сам стояв на палубі, що здіймалася, тремтячи в своїх помаранчевих болотних тапочках і гумових чоботях, каптур брудно-сірої толстовки захищав його голову. Він усе ще думав про батька тріски, яка майже належала йому.
  
  
  "Хто розмовляє англійською?" спитав він, коли перший із блідолицих піднявся на борт.
  
  
  Здавалося, нікого. Бо коли вони були на борту, пістолети були виставлені напоказ.
  
  
  "Ви канадські інспектори рибного господарства?" Нервово спитав Роберто, знаючи, що працівники рибного господарства іноді діють під прикриттям.
  
  
  Відповіді не було. Навіть по-французьки. Це було дивно. Їхні обличчя були дивними з синіми клоунськими ротами та зухвалими синіми носами, що розправляли незграбні крила над блискучими білими щоками.
  
  
  "Ми судно США", - сказав Роберто, подумавши, що, можливо, через іспанську назву на кормі їх прийняли за іспанське судно. Відносини між Канадою та Іспанією були дуже напруженими навіть зараз, за два роки після так званої війни тюрбо.
  
  
  Їх посадили в човни. Не було вимовлено жодного слова. Чулося лише бурчання. Можливо, деякі бурчання були французькими. Роберто було сказати. Він досить погано знав французьку.
  
  
  Кивнувши своїм синам, він повів їх до шлюпки, що чекала їх.
  
  
  "Ми коритися цим людям, оскільки знаходимося в їхніх законних водах", - просто сказав Роберто.
  
  
  Незабаром їх перевезли на величезний заводський корабель. На "Санто Фаду" залишилася одна людина. Якщо їхній човен захоплять, виникнуть дуже великі неприємності. Це траплялося раніше, під час неприємностей через тюрбо. Браконьєри, що займаються ловом морського гребінця, втратили свої траулери за незаконний промисел. Вони так і не одержали їх назад.
  
  
  Коли вони, бурмочучи щось, прямували до Харенг Саура, щось у воді привернув увагу Роберто. Це було схоже на акулу, що пробирається. Або морську свиню. Але вода була надто холодною для морської свині.
  
  
  З ударом у серце він подумав: "Торпедо!"
  
  
  Кільватерний слід безпомилково наближався до великого сірого морського чудовиська.
  
  
  Роберто почав говорити голосніше. Вказувати. На нього шикнули жорстким поглядом та помахом пістолета. Було дуже страшно від того, як блідолиці діяли в повній тиші.
  
  
  Роберто вважав довгі секунди до зіткнення.
  
  
  Ця штука, мабуть, була торпедою. Вона наближалася дуже швидко. У сірій воді виднілися проблиски сірого кольору збройової сталі. Здавалося, вона була завдовжки з людини. Або тріска-патріарх, подумав він. Але це було неможливо. У тріски була срібляста шкіра. І ця штука рухалася, як машина.
  
  
  Три секунди, вважав Роберто. Дві. Одна...
  
  
  Кільватерний слід врізався в сірий корпус, трохи нижче за ватерлінію.
  
  
  Вибуху не пролунало. Удару не було. Нічого. Кільватерний слід просто врізався в борт судна та зник.
  
  
  Можливо, це була морська свиня, яка грайливо пірнула під величезну сіру тушу, подумав Роберто.
  
  
  Роберто звернувся думками до свого скрутного становища. Коли шлюпка причалила до корпусу великого корабля, зі шлюпбалок були спущені канати, і підняли шлюпку, щоб відкрити вантажні відсіки в бічній частині корабля, а потім завантажили всередину.
  
  
  Їх провели через смердючий трюм, де свіжовиловлену рибу обробляли і заморожували так само швидко, як її витягали з сіток.
  
  
  Навіть для такого пропаленого рибалки, як Роберто Резендес, це було огидне видовище. Це було величезне переробне підприємство. Ось чому там не було тріски. Судна, подібні до цього, за день пожирали і перетворювали на корм для кішок і рибні палички цілі косяки риб.
  
  
  Він знав, що корпорація мала таке судно. Жоден працьовитий сімейний рибалка не міг собі цього дозволити.
  
  
  "Ось чому, - прошепотів він своїм синам, - ми не маємо майбутнього".
  
  
  Рибу розривали - потрошили і обробляли навпіл - на конвеєрних стрічках у холодильних камерах. Сморід від гаррі в смердючому трюмі був нудотний.
  
  
  Проходячи повз ілюмінатор, Роберто випадково визирнув назовні. Там, у холодній сіро-зеленій Атлантиці, він побачив, як іржавий ніс "Санто-Фаду" зник під хвилями. Ось так. Він завмер, але його підштовхнули далі.
  
  
  Виглянувши до наступного ілюмінатора, до якого він підійшов, Роберто не побачив жодних ознак свого траулера. Тільки самотню шлюпку, що розсікає воду біля місця, де він залишив свої засоби для існування.
  
  
  Чи це могло бути? Вони затопили її? Чи це було можливо? Роберто нічого не сказав. Але по всьому його тілу струмував холодний і липкий піт, а шлунок почав зводити не від огидної сморід, а від страху за своє життя - життя своїх синів.
  
  
  Їх відвели в сталеве приміщення, підлога якого була завалена риб'ячими нутрощами та іншими недоїдками. Роберто знав, що таке. З таких субпродуктів готували рибний паштет під назвою сусумі. Мабуть, у цій кімнаті. Її можна використовувати у котячому кормі.
  
  
  Дверний клапан зачинився. То був дуже поганий знак. У таких приміщеннях допит не проводився.
  
  
  "Я хотів би порозумітися", - почав Роберто.
  
  
  Його проігнорували. Робітники в яскраво-жовтогарячих болотяних чоботях і чорних гумових чоботях використовували довгі виделки, щоб перекладати рибні субпродукти в чан. У чані оберталися леза чи ще щось. Вони крутилися і крутилися, пережовуючи кістляву рибу, щоб кістки були дрібними, м'якими та зручними.
  
  
  "Ми не ловили тріску. Ми вистежували Патріарха. Ти розумієш?" Роберто повторив слово "тріска" і зробив освячений часом жест, щоб показати розмах риби. Звичайно, його руки були надто короткі, щоб по-справжньому охопити розмір тріски, яку він вистежив за допомогою свого ехолота.
  
  
  Чоловіки з покритими синьо-білими плямами обличчя сміялися з нього. Історія риби. Вони думали, що він розповідає їм історію риби. Це було зрозуміло.
  
  
  Роберто перебирав у пам'яті португальську у пошуках звичайних слів, які міг би зрозуміти француз. У цих мов було багато подібних коренів. З цими людьми можна було спілкуватися перед тим, як сталося щось дивне. Він згадав французьке слово, що означає тріску, вражений тим, що має такі знання.
  
  
  "Море", - сказав він, запинаючись по складах.
  
  
  Один із чоловіків вказав на чан із рибним пюре. "Пуасонські балачки", - сказав він у відповідь. Його блакитна посмішка була обведена рожевим, як у макрелі.
  
  
  "А?"
  
  
  "Бовта Пуассона". Посмішка стала ширшою, так що червоні ясна і внутрішня поверхня губ виглядали гротескно на тлі синьої грим-фарби, що їх оточувала.
  
  
  "Сом!" Вигукнув Роберто. "Так. Сом. Я розумію". Та він не зрозумів. Чому вони говорили про соми? Сома не ловили тут, у холодній Атлантиці. Сом був прісноводною рибою. Що вони мали на увазі під сомом?
  
  
  І тут його осяяло. Чи не сом. Рибний кіт. Риба для котів. Вони переробляли котячий корм. Ось що вони мали на увазі.
  
  
  Свого роду полегшення відбилося на обвітрених рисах Роберто Резендеса, і він сором'язливо посміхнувся.
  
  
  Це було, коли двоє чоловіків підійшли та розірвали Карлоса. Так просто. Це сталося з приголомшливою раптовістю.
  
  
  Двоє чоловіків з білими обличчями. Вони підійшли, розмахуючи довгими ножами тунця. Обидва зробили крок вперед, і один встромив свій клинок у правий бік Карлоса, який нічого не підозрював, тоді як інший пронизав його лівий. В животі. Низько у животі. Леза зіткнулися один з одним зі скреготливим звуком - зіткнулися глибоко в кишках старшого сина Роберто Резендеса, і він закричав, як кричав Карлос. Це був стереозвук.
  
  
  Мануель також приєднався. Ковзне лезо відокремило Менні від його носа. Воно впало до його ніг, зовсім неушкоджене. Він побіг. Або спробував.
  
  
  Хтось обдув його, як рибу. Вони використовували жердину з гачком на кінці, встромивши його йому в спину. Як риба, Менні впав на покриту піною підлогу і забився, коли гарпун ще глибше встромився в його безпорадне тіло. Вістря видало жахливий скриготливий звук, дряпаючи живу кістку.
  
  
  Роберто Резендес підняв обидва своїх загартованих кулаків і кинувся на захист своїх синів, коли двоє з довгими ножами для тунця витягли їх і повернулися, щоб протистояти нападникові.
  
  
  Леза були червоні від крові Карлоса. Роберто дивився на них у заціпенілому зневірі. На лезах була кров його сина. Його кров. Кров, що текла по венах сім'ї Резендес протягом багатьох поколінь. І ось ці… ці божевільні французи проливали її так само недбало, як потрошать рибу.
  
  
  Скривившись, Роберто спробував схопити ці мечі. Вони були гострими, але його гнів був ще гостріший. Він вилаявся брудними лайками, які рідко використовував його дід. Він прокляв цих м'ясників, коли його жорсткі пальці зімкнулися на закривавлених лезах, і ті, з блідими обличчями, відкинули їх назад, залишивши на долонях Роберто кров, яка могла належати його синам чи йому самому. Це мало значення. Це була та сама кров, і він би пролив її всю, щоб помститися за свою сім'ю.
  
  
  Леза танцювали і розтинали повітря, розбризкуючи червоні краплі з кожним поворотом. Кров забризкала Роберто. Вона потрапила йому у вічі. Їх палило. Він відчув смак крові крізь стиснуті зуби і пробурчав тихі португальські прокляття, яких його вороги не розуміли, не могли зрозуміти, бо все, на чому вони говорили, було безглуздим французьким.
  
  
  Леза били і кришили Роберто Резендеса, начебто він був тотемним стовпом, який обтесують. За винятком того, що він спливав кров'ю. Поки його сини корчилися на підлозі в передсмертних муках, їх життя було безповоротно втрачено, Роберто завдав ударів руками й ногами блідим мучителям, які танцювали в межах досяжності, вимагаючи шматки його власної плоті.
  
  
  Роберто Резендес прийшов кінець, коли один чоловік зробив помилковий випад, в той час як інший прослизнув навколо і двома умілими ударами відсік потік біцепса.
  
  
  Чоловік відскочив назад зі шматком м'яса, який, як знав Роберто, був його тілом, яке балансувало на кінчику його червоного леза. Він відкинув його назад через плече. Вона потрапила в чан, де утворила малинову пляму, яка незабаром поглинула пюре, що збивалося.
  
  
  Тоді Роберто знав свою долю. Він мав стати кормом для котів. Ніхто ніколи його не знайде. Ніхто ніколи не дізнається про його долю. Як і про долю його синів. Чи не Есмеральда, не Естебан. Не онуки, які ще мали народитися, щоб носити прізвище Резендес.
  
  
  "Навіщо ти це робиш?" Роберто закричав.
  
  
  Леза знайшли його живіт і горло, і в цьому останньому спогаді Роберто Резендес дізнався, як це - бути рибою, вирваною з природного довкілля, щоб з неї здерли шкіру і об'їли кістки дивні істоти з чужою метою.
  
  
  Це останнє знання було дуже гірким. Він був людиною. Він стояв на вершині харчового ланцюжка. Було абсурдно бути вбитим, щоб нагодувати пустих котів світу. Нехай самі кішки добувають собі їжу. Нехай вони їдять рибу, а чи не португальську.
  
  
  В останні миті його життя вони випатрали його. Він був надто слабкий, щоб чинити опір. Тріск м'язів його живота, що рвуться, був подібний до звуку вітрини, що рветься під час шторму.
  
  
  Роберто спостерігав за сірими слизькими петлями, які були його власними нутрощами, коли їх опускали в чан із рибними тельбухами.
  
  
  Санта-Марія, молився він. Я закликаю тебе послати на землю месника. Бо я не зробив нічого, щоб заслужити на це. Нічого, окрім риби.
  
  
  В останній момент він заплакав. Тоді він був єдиний із рибами, які були і завжди були його долею.
  
  
  Розділ 2
  
  
  
  
  Його звали Римо, і він не розумів місію.
  
  
  То була незвичайна місія. Звичайна місія зазвичай виконувалася одному з двох варіантів. Вразіть відому мету. Або проникніть і з'ясуйте особистість невідомої мети. Потім вразіть його.
  
  
  На цей раз нічого не було сказано про те, щоб когось ударити.
  
  
  Це була незвичайна річ номер один.
  
  
  Дивною річчю номер два був причіп для трактора.
  
  
  Римо не мав ліцензії на керування тракторними причепами. Не те, щоб він дозволив цьому зупинити його. Зрештою, тракторний причіп був не більше ніж вантажівкою-переростком. Римо водив вантажівки і раніше. Цей був довшим, і у нього було набагато більше коліс, але це все одно була просто вантажівка.
  
  
  Інструкції були досить простими. Візьміть вантажівку в точці зустрічі A, відвезіть її до точки B і чекайте.
  
  
  "Чого чекати?" - Запитав Римо лимонний голос по телефону.
  
  
  "На даний момент тобі не потрібно знати".
  
  
  "Чи треба мені коли-небудь знати?"
  
  
  "Ти знатимеш, що робити, коли настане час".
  
  
  "Як тобі це?" - спитав Римо Гарольда Сміта, свого боса.
  
  
  "Все було організовано. Навантаження буде зроблено за вас. Просто ведіть відправку".
  
  
  "Куди на ньому їхати?"
  
  
  "Зателефонуй мені по дорозі".
  
  
  "Куди прямуєте? На північ, південь, схід чи захід?"
  
  
  "Ви не можете їхати на схід від Любека. Ви в'їдете в затоку Фанді".
  
  
  "Мені хочеться прямо зараз в'їхати в океан", - поскаржився Римо.
  
  
  "Просто виконуй інструкції. Ти не можеш помилитись".
  
  
  "Якщо ти так кажеш", - сказав Римо. "Є щось ще, що я повинен знати?"
  
  
  "Так. Як використовувати подвійне зчеплення".
  
  
  "Я спитаю когось", - сказав Римо, який потім вирушив на пошуки Майстра синанджу.
  
  
  Чіуна не було вдома.
  
  
  "Мабуть, вийшов прогулятися", - пробурмотів Римо. Він збирався залишити записку, але в єдиній у будинку ручці західного зразка закінчилося чорнило. Гусяче перо і чорнильний камінь, якими користувався Чіун, були надійно замкнені, тому Римо просто заїхав до магазину на розі і зателефонував додому з телефону-автомата, залишивши повідомлення на автовідповідачі. Це коштувало йому десять центів, але він вирішив, що воно того варте.
  
  
  У поїздці до Мен була одна гарна риса. Частина Нью-Гемпшира, якою він проїхав, була дуже короткою. З усіх штатів союзу Римо найменше сподобався Нью-Гемпшир. Він чув про "Янкіз" з Нової Англії. Його бос, Гарольд Сміт, був одним із них. Рімо колись думав, що Гарольд Сміт просто скнара, поки не відвідав Нью-Гемпшир і не зрозумів, що Гарольд Сміт був типовим продуктом Нью-Гемпшира - безкровним у всьому, крім грошей. Сміт швидше проковтнув би п'ятицентовик, ніж побачив, як він скочується каналізаційними гратами.
  
  
  Опинившись у штаті Мен, Римо почав розслаблятися. Можливо, річ була в тому, що дерев у штаті Мен було більше, ніж людей. Не те, щоб Римо не любив людей. Справа була в тому, що він мав бути перебірливим у тому, з ким він спілкувався. Оскільки він був санкціонованим вбивцею для надсекретної урядової агенції, це було важливо. Справа була не в тому, що Римо мав прикриття, яке потрібно було захищати. Колись він був Римо Вільямсом, поліцейським із Ньюарка, доки його існування не було стерте. Тепер він був просто Римо, прізвище необов'язкове. Згідно з його правами водія, він був Римо Бертоном. Але це було на той випадок, коли його зупинять. Він жив просто, не робив жодної роботи, окрім виконання місій, і намагався вести звичайне життя у межах цих вузьких обмежень.
  
  
  Багато років усе було просто. Римо не мав жодного соціального життя, про яке варто було б говорити. Але тепер він знову зустрічався. По-справжньому зустрічався. Як завжди роблять нормальні люди. І це була освіта.
  
  
  По-перше, Римо довелося заново засвоїти, що жінкам подобається багато знати про свої побачення. Інакше побачень більше не було.
  
  
  Вони особливо хотіли знати, чим їхній хлопець заробляє на життя.
  
  
  Зазвичай усе, що треба було зробити Римо, це витягти підроблене посвідчення особи, і він виявлявся тим, за кого його видавала картка. Це було нормально для місій. Але як щодо другого побачення? Чи третього? Він застряг у ролі Римо Богарта, спеціального агента ФБР. Або Римо Макілрайта з поліції штату Массачусетс.
  
  
  Потім були відмінності у харчуванні. В одне пам'ятне побачення він сидів за столиком ресторану навпроти жінки, яка спокійно налила молока у свій чай з льодом, пояснивши, що молоко пов'язує таніни, що викликають рак, а потім зізналася, що в минулому зловживала психоактивними речовинами.
  
  
  "Що за речовина?" Обережно спитав Римо.
  
  
  "Цукор".
  
  
  Почуття полегшення Римо тривало рівно стільки, скільки знадобилося, щоб поставити питання, що за людина могла перетворити звичайний столовий цукор на речовину, якою зловживають.
  
  
  Коли вона почала підсолювати чай із льодом, Римо вирішив, що другого побачення не буде.
  
  
  Потім були ті, хто вдавався самотнім, хоча насправді таким не був. Через деякий час Римо навчився просити Сміта про зачистку чоловіка через комп'ютер. Двічі з трьох на моніторі Сміта з'являвся чоловік. Якось, завдяки старанності Гарольда Сміта, Римо виявив, що зустрічається з жінкою-двоєженцем.
  
  
  Все це було дуже бентежно.
  
  
  "Де всі нормальні самотні жінки?" - крикнув Римо в телефонну трубку в один день, що розчаровує.
  
  
  "Одружений", - сказав Сміт з дроту.
  
  
  "Уникаю тебе", - спокійно сказав Чіун із сусідньої кімнати.
  
  
  І всі, буквально всі, хотіли лягти у ліжко на першому побаченні. Не було жодної погоні. Римо подобалася гонитва. Натомість він був переслідувачем. Це була проблема, з якою він стикався роками. Жінки реагували на нього так, як кішки реагують на котячу м'яту. Один нюх, і вони, муркочучи, переверталися на спину.
  
  
  Судячи з того, як йшли справи, Римо відчував, що йому доведеться знову припинити зустрічатися.
  
  
  Але спочатку йому потрібно було відвезти вісімнадцятиколісний автомобіль, який він узяв на стоянці вантажівок у Лоуренсі, штат Массачусетс, у Любек, штат Мен, розташований у східній точці США, згідно з картою. Він був захований там, у затоці Фанді, під Нью-Брансуїком.
  
  
  Чому йому довелося гнати цю довбану вантажівку до самого Любека, все ще вислизало від Римо. Він ще не зрозумів, як увімкнути подвійне зчеплення. Він сів у таксі CB і гукнув кількох водіїв вантажівок, які з'явилися на полі зору.
  
  
  Вони терпляче пояснювали йому це, але щоразу, коли Римо намагався, він примудрявся пропустити крок і виявляв, що повзе першої передачі.
  
  
  Нарешті Римо вирішив перейти на шістнадцять або близько того передач і дозволити коробці передач подбати про себе саму. Йому треба було тікати.
  
  
  На південь від ЕЛЛСВОРТА, мчачись на одинадцятій передачі, Римо не пощастило. Він перемикав передачі, і незабаром коробка передач почала перемелювати, як кавоварка, що намагається перетворити горішки на еспресо.
  
  
  "О-о", - промимрив він.
  
  
  Вісімнадцятиколісник переключився на передачу з низьким передатним ставленням, і Римо гнав його щосили, що було досить помітно.
  
  
  На третій передачі він проповз ще дві милі, тоді як рух навколо нього ревів і згортав. Потім він з'їхав на узбіччя.
  
  
  З м'якої узбіччя I-95 Римо зателефонував до доктора Гарольда В. Сміта, директора CURE, агентства, в якому він працював.
  
  
  "Погані новини. Я втратив передачу".
  
  
  Сміт сказав: "Дуже важливо, щоб ви потрапили до зони висадки".
  
  
  "Це крапля?" Запитав Римо.
  
  
  "Інго Пунго прибуває за три години".
  
  
  "Це що, корабель?"
  
  
  "Так".
  
  
  "Я зустрічаю корабель?"
  
  
  "Так", - повторив Сміт.
  
  
  "Інго Пунго" звучить корейською, - сказав Римо. "Чому я зустрічаю корейський корабель?"
  
  
  "Це пов'язано з останнім контрактом, який я уклав із Майстром синанджу", - пояснив Сміт.
  
  
  "О, так? Зазвичай ви відправляєте щорічну золоту данину до села на підводному човні. Чому корейське судно прямує сюди?"
  
  
  "Це не так важливо, як те, що ви прибуваєте в зону висадки за розкладом. Ви можете дістатися Любека?"
  
  
  "Можливо. Але хіба мені не потрібний напівфабрикат?"
  
  
  "Вкажіть місце висадки. Я домовлюся про іншу вантажівку".
  
  
  "Добре". Потім Римо спало на думку, і він застогнав. "Сподіваюся, Чіун не приведе з собою купу своїх родичів, щоб вони переїхали жити до нас".
  
  
  Але Гарольд Сміт перервав дзвінок.
  
  
  Кинувши вантажівку, Римо показав великий палець. Ніхто не запропонував його підвезти, тому він почекав, поки шосе не промчить наступний вісімнадцятиколісник.
  
  
  Піднявшись на кабіну свого власного напівпричепа, Римо сів там, чекаючи. Його очі стежили за буровою установкою, що наближається. Він підраховував інстинктивно – а не за допомогою цифр – такі змінні, як швидкість, натиск вітру та час.
  
  
  Коли напівпричіп з ревом промайнув повз, випускаючи дизельні вихлопи, Римо стрибнув з корточок; приземлився на напівпричіп, розкинувши руки та ноги, і перетворився на людську присоску.
  
  
  Сліпстрім спробував відірвати його, але його тіло прилипло до стільниці з нержавіючої сталі, ніби приклеїлося до неї суперклеєм.
  
  
  Замруживши очі, щоб захистити їх, Римо спустився по сліпій стороні вантажівки і прослизнув під шасі, де в трубчастій стійці лежало спущене запасне колесо. Там було достатньо місця, щоб Римо міг витягнутися, якби спустив шину. Що він і продовжив робити рухами своїх довгих тонких пальців.
  
  
  Там Римо сидів, як жаба на внутрішній трубі у ставку, захищений від сторонніх поглядів, вітру та відкриттів.
  
  
  Він просто сподівався, що вантажівка їде туди, куди вона прямувала.
  
  
  Зрештою вантажівка заїхала на стоянку для вантажівок; і водій вийшов, щоб перекусити у закусочній. Римо зісковзнув зі свого сідала і зателефонував Гарольдові Сміту з телефону-автомата.
  
  
  "Як у нас справи?" спитав він.
  
  
  "У вас є година", - відповів Сміт.
  
  
  "Я в Мачіасі".
  
  
  "Знайміть таксі. Попросіть водія висадити вас за чверть милі від зони. Решту шляху пройдіть пішки. Ви знайдете моторний човен, пришвартований до синього буя".
  
  
  "Моторний човен?"
  
  
  "Візьміть човен за п'ятнадцять морських миль суворо на схід".
  
  
  "З таким успіхом ти міг би сказати п'ятнадцять фарлонгів. Я не відрізняю морські милі від кілометрів".
  
  
  "Зустріться з "Інго Пунго". Скажіть їм, щоб вони залишалися на своїх позиціях, поки ви не підберете нову вантажівку. Потім повертайтеся на берег і знайдіть вантажівку".
  
  
  "Добре, зрозумів. Так що все це означає?"
  
  
  "Уся справа у пунктуальності", - сказав Гарольд Сміт. "Тепер поспішай".
  
  
  "Чорт би взяв цього Сміта!" - сказав Рімо, вішаючи слухавку.
  
  
  Він повертався до шосе, коли його погляд привернув водій вантажівки. Висока, струнка блондинка з приємним, але зморшкуватим обличчям, вона була досить неохайною, у рваних джинсах та фланелевих штанах. Але Рімо вирішив, що має чесне обличчя. Тепер йому потрібен був хтось на зразок неї.
  
  
  Вона випередила його в ударі.
  
  
  "Ти виглядаєш як хлопець, якому не завадив би ліфт", - сказала вона.
  
  
  - Мені треба швидко дістатися Любека, - сказав Римо.
  
  
  "Я везу партію морських їжаків на тамтешній консервний завод. Мені б не завадила компанія".
  
  
  Римо заліз на борт. Він спостерігав, як жінка двічі вивела великий візок на шосе і поклала гуму для Любека, сподіваючись отримати кілька вказівок.
  
  
  "Мене звуть Етель".
  
  
  "Рімо".
  
  
  "Чим ти займаєшся в Любеку?" Запитала Етель.
  
  
  "Мені потрібно зустріти човен", - сказав йому Римо.
  
  
  "Більше нічого не кажи". Вона замовкла. Це була дуже густа незручна мовчанка.
  
  
  Рімо вирішив, що немає значення, що вона думає, головне, щоб його підвезли.
  
  
  Опускався сутінки, але проміжок між тим, як сонце зникло з очей, і настанням ночі, що захопила світ, був коротким.
  
  
  Через деякий час Етель знову заговорила. "Я з Нашуа. Тобто з Нью-Гемпшира. Ти?"
  
  
  "Бостон".
  
  
  "Бінтаун", - пирхнула вона. "Де вони водять так, ніби навчилися їздити на бамперних машинах, а правил дорожнього руху... там їх нема".
  
  
  "Тут суперечки немає", - сказав Римо.
  
  
  "Але це ж будинок, вірно? Я знаю. Як тільки я закінчу цей забіг, я повернуся в чотири стіни, повні нудьги. Але це будинок".
  
  
  Невисловлене запрошення повисло в галасливому салоні на цілу милю.
  
  
  Зазвичай уподобання Римо не поширювалися на водіїв вантажівок, але це була особлива ситуація. Він скористався можливістю. "Можу я найняти вашу машину, щоб перевезти дещо назад у Бостон?"
  
  
  Її усмішка була невпевненою. "Може бути. Якщо в цьому є гроші. Які речі?"
  
  
  "Я не знаю".
  
  
  Вона скоса подивилася на нього, її ніздрі роздулися. "Ти не можеш очікувати, що я проковтну цю фразу".
  
  
  "Я дізнаюся, коли зустріну човен, не раніше".
  
  
  "Ви, мабуть, займаєтеся захоплюючою роботою".
  
  
  "Якщо тебе це не цікавить, я займуся іншими приготуваннями", - сказав Римо.
  
  
  "Почекай, зараз. Повір мені, я зацікавлена". Її голос став низьким. "Ти не одружений, чи не так?"
  
  
  "Ні", - сказав Римо.
  
  
  "Добре, тому що я не хочу, щоб мені відстрілили дупу законники чи коханці. Якщо ти розумієш, до чого я хилю".
  
  
  "Я також там був", - сказав Римо.
  
  
  "Зараз я непогано заробляю, перевозячи їжаків. Не хочу все зіпсувати, щоб виконувати північну ча-ча-ча".
  
  
  "Безпритульник?"
  
  
  "Так. Раніше возили сардини, але галузь у занепаді. Вона б померла, але японці мають ієну на ікру морського окуня. Вони платять великі гроші. Я заробляю хороші гроші, відвозячи її на переробний завод. Інакше б до неї не доторкнулася. Я віддаю перевагу стейкам з картоплею.Такі, які можна віднести додому мамі”.
  
  
  Вона підморгнула Римо. Римо підморгнув у відповідь. Це, здавалося, задовольнило її, і в каюті запанувала тиша, яка сподобалася Римо. У бейсболці "Ред Сокс" та поношеному робочому одязі вона була надто шибеником, на смак Римо.
  
  
  Коли вони в'їхали до Любця, було вже за заходом сонця. Римо майже нічого не побачив у місті, за винятком того, що він був старим і недоглянутим.
  
  
  У межах видимості води Етель загальмувала вантажівку. "Я висаджу тебе тут і піду далі розвантажувати свій вантаж", - сказала вона. "Зустрінемося біля води, як тільки зможу. Домовилися?"
  
  
  "Домовилися", - сказав Римо, виходячи. Він терпіти не міг довіряти незнайомці, але в неї було таке чесне обличчя.
  
  
  РИМО ЗНАЙШОВ ЧОЛОВКУ, пришвартовану до блакитного бою. Це був довгий, гладкий, кольори слонової кістки, білий сигаретний човен. Такими користуються контрабандисти наркотиків на Флориді-Кіс.
  
  
  Узбережжя Любека було дуже скелястим, і човен хитався на воді за чверть милі від берега. Не було жодних ознак гребного човна, щоб дістатися до нього, тому Римо просто рушив уздовж довгого гранітного виступу, що поріс каменепадом, і продовжував бігти, коли потрапив у воду.
  
  
  До човна був короткий забіг, і верхи італійських мокасин Римо були сухими, коли він застрибнув у кокпіт.
  
  
  Біг по воді був однією з найскладніших технік, які Римо опанував, але він зробив так, щоб це виглядало просто.
  
  
  Випустивши повітря з бензобака, щоб він не вибухнув під час запуску внутрішнього та зовнішнього моторів, Римо нетерпляче чекав.
  
  
  Судячи з положення місяця у нічному небі, він запізнювався на десять хвилин. Можливо, на цій пробіжці це не мало б значення.
  
  
  Човен провітрився, Римо завів двигун, скинув трос і відвів судно від буя. Набравши хорошого осаду, він розгорнув його і скинув газ.
  
  
  Він сподівався, що Інго Пунго досить великий, щоб його можна було помітити за місячного світла. В іншому випадку існував реальний шанс, що він зовсім його не помітить.
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  Капітан Санхо Рі знав свій вантаж. Він розумів пункт призначення. Чого він не розумів, так це причини довгої подорожі з Пусана, Південна Корея, через Панамський канал у Північну Атлантику.
  
  
  Чи це було якимось незаконним?
  
  
  Він так не думав. У його вантажі не було нічого незаконного. Такий вантаж регулярно перевозився з порту до порту.
  
  
  Звісно, він залишив порт приписки порожнім. Вантаж був підібраний шляхом, щось тут, щось там. Це було гаразд. Таким був корабель Інго Пунго. Ось що це зробило.
  
  
  Зазвичай вантаж, що швидко псується, розвантажувався в торговому порту. Не цього разу. Цього разу вони мали спустити вантаж через борт на судно, що чекало. Жодних портових мит. Жодних перевірок. Нема нічого.
  
  
  Це було незаконно. Але було вжито заходів. Про все подбали.
  
  
  Отже, "Інго Пунго", повні трюми якого вміщали чотириста тонн холодної Атлантики, борознив води Нової Шотландії.
  
  
  У ці дні це були небезпечні води, оскільки канадці так дбали про свої виснажені рибні запаси. Але "Інго Пунго" не зробив нічого, щоб потривожити канадські води. Жодних неприємностей з боку Канади не буде.
  
  
  Капітан Рі знаходився в рульовій рубці, спостерігаючи за лускатим ефектом місячного світла на холодній воді, коли море перед ними стало зеленим і світним.
  
  
  Кит, подумав він.
  
  
  У цих водах іноді виринали справжні кити, вражаюче видовище. Їхні величезні, неповороткі тіла перемішували природно фосфоресційний фітопланктон моря. Це пояснює зелений відтінок.
  
  
  Але чорний ніс, що здіймається з глибини, не був мордою кита. То справді був метал. Створений людиною.
  
  
  Передбачаючий промовив це слово, перш ніж мозок Рі оформив уражену думку.
  
  
  "Підводний човен! Підводний човен зліва по носу!"
  
  
  "Усім двигунам зупинитися. Всім зупинитися!" Заверещав Рі.
  
  
  А під палубами дізелі, що працюють, зупинилися.
  
  
  Підводний човен закінчив аварію через раптовий прорив на поверхні. Рі не міг згадати назву маневру, але зрозумів, що він включав спочатку підйом носа, поки ніс субмарини не відірветься від поверхні, націлений, як ракета, тільки для того, щоб розбитися, розбризкуючи розсіл, і борсатися в неспокійному морі.
  
  
  Тепер субмарина борсалася. Вона перегородила їм шлях, потім повільно рушила вперед, ніби хотіла пропустити Інго Пунго.
  
  
  "Підніміть цю субмарину", - наказав Рі.
  
  
  Радист Інго Пунго був зайнятий. Він говорив міжнародною мовою, англійською, протягом п'яти схвильованих хвилин, потім повернув своє збентежене обличчя у бік Рі.
  
  
  "Судно не відповідає".
  
  
  "Прожектор! Подивися, який у них прапор".
  
  
  Матроси кинулися до дії. Було включено прожектори і пущено в хід. Вони блукали неспокійною водою, потім зійшлися на чорному корпусі підводного човна.
  
  
  На носі судна не було назви, що читається. Трохи нижче за ватерлінію виднілися слабкі білі літери, але вода спотворила їх до нечитаності. На бойовій рубці був зразок білого кольору із синім знаком, що розтягнувся білим полем. Це було дуже багато прикрашене.
  
  
  "Я не знаю цей прапор", - пробурмотів Рі.
  
  
  Тепер вони ковзали повз субмарину. Незабаром вона зникла за їхньою кормою, не роблячи жодних спроб піти чи перехопити.
  
  
  "Маневри. Вони на маневрах", - вирішив Рі.
  
  
  Але вони, як і раніше, не відривали своїх вогнів і очей від безмовної чорної субмарини.
  
  
  Коли вони збільшили відстань між підводним човном та їхнім кормом, капітан Рі помітив, що підводний човен почав занурюватися. Це був дуже повільний, але водночас зловісний маневр. Сталева сигара, пузирячись, повільно зникла з поля зору, і бойова рубка ковзнула вниз, як похмурий хижак, що повертається у своє водне лігво.
  
  
  "Маневри", - пробурмотів Рі, повертаючись на колишній курс. Прожектори були погашені і знову накриті брезентовими чохлами.
  
  
  Місячна галявина, що змішується зі зникаючим фосфоресційним слідом, була їх єдиним попередженням про біду, що наближається.
  
  
  Щось прорізало місячну доріжку на чорній воді, помітно збаламутивши її. Потім довгий, лінивий, біолюмінесцентний хвіст, який пожвавлювали їх гвинти, збожеволів.
  
  
  Передбачаючий оголосив про це. "Торпедо! За кормою, зближуємося!"
  
  
  Розум Рі спорожнів. Потім знову почув неможливе слово.
  
  
  "Торпедо!"
  
  
  "Повний лівий борт!" Закричав Рі. То був сліпий наказ. Це могло врятувати корабель. Могло й ні. Це було комерційне судно. Він не мав досвіду воєнного часу. Він навіть не знав, що йде війна.
  
  
  Величезний корабель нахилився у відповідь поворот штурвала. Він нахилився вліво, входячи в початок довгого повороту, який так і не було завершено.
  
  
  Торпеда вдарилася об корму з глухим стукотом, який негайно переріс у оглушливий гуркіт. "Інго Пунго" смикнувся вперед, здригнувся глибоко всередині - і так швидко, що це було схоже на потворне диво, почав кренитися на корму.
  
  
  Розірвана корма пила гіркий океан, охоплена спрагою, яка наповнювала задні трюми важкою морською водою.
  
  
  Перелякані моряки почали підніматися знизу. Рі зустрів їх нагорі трапа.
  
  
  "Наскільки все погано?" - Запитав він, його голос зривався.
  
  
  "Ми тонемо!" - Простогнав один.
  
  
  "Ми не можемо потонути".
  
  
  "Ми тонемо. У нас немає корми".
  
  
  На межі того, щоб нервово проштовхуватися повз моряків, що піднімаються, Рі знав, що у нього є час тільки для того, щоб повірити на слово своїй команді, якщо він хоче врятувати їх життя.
  
  
  Він повернувся і приклав обидві руки до рота, щоб надати гучність своїм наказам. "Залишити корабель! Залишити корабель!"
  
  
  По всій довжині Інго Пунго пролунав сигнал тривоги. Безладдя охопило всі палуби. Шлюпки було викинуто за борт. Стривожена команда спустила їх зі шлюпбалок, і вони підняли бризки у воді.
  
  
  Рі пройшов від носа палуби до корми, вигукуючи наказ покинути корабель. Він не втратив би жодної людини, якби міг цього уникнути. Він не втратив би жодного моряка, яким би лінивим і негідним життя він не був.
  
  
  Перегнувшись через борт, він крикнув великим човнам унизу. "Гребуйте геть! Гребіть так швидко, як тільки можете! Щоб корабель, що тоне, не засмоктав вас усіх назустріч вашій загибелі".
  
  
  Його люди почали гребти. Він сподівався, що ще час є.
  
  
  У воду плюхнулося ще більше рятувальних шлюпок - доки не залишилася тільки одна.
  
  
  Задоволений тим, що він зробив усе, що міг, капітан Рі допоміг своїм членам екіпажу, що залишилися, спустити останню рятувальну шлюпку на шлюпбалках. Коли вона повисла над бурхливим океаном, вони переконали його піднятися на борт.
  
  
  Він побачив, як друга торпеда попрямувала до правого борту. Кільватерний слід був схожий на люту стрілу, що пінялася. Вона пройшла між двома рятувальними шлюпками, ледь не перекинувши їх. Люди в страху вчепилися в планширі.
  
  
  У капітана Рі раптово пересохло в роті, коли він побачив, що торпеда збирається вразити Інго Пунго в середині судна. Удар по ватерлінії просто під тим місцем, де він мав намір залишити останню рятувальну шлюпку.
  
  
  І він знав, що для нього і його членів екіпажу, що залишилися, все втрачено.
  
  
  Корабель тривожно здригнувся під час удару. Вгору вирвався холодний солоний розчин. Вона стікала по обличчю Рі з відкритим ротом, миттєво замерзаючи, змушуючи замовкнути його язик і заплющуючи одне око від негоди.
  
  
  Рі схопився за поручень, але той вислизнув з рук. Палубу вже хитало. Вона викинула свого хороброго капітана за борт, що було свого роду милосердям.
  
  
  "Інго Пунго" втік під хвилями, наче щось вороже тягнуло його назустріч загибелі. З того моменту, коли перша торпеда пробила корму, минуло десять хвилин. Але ще дві після того, як був пробитий корпус по правому борту.
  
  
  Всмоктування води затягнуло три рятувальні шлюпки в жорстокий холодний вир, несучи екіпаж до насильницької смерті.
  
  
  Але не така сильна, як у тих, хто був у вцілілих рятувальних шлюпках.
  
  
  Вони борсалися у воді, зовсім не вірячи в лихо, що спіткало їх, коли море, що здіймається, навколо них дивно вирівнялося, завирувало, а потім знову набрякло, ніби від якогось підводного землетрусу.
  
  
  Серед них випливло чорне сталеве рило, зависло на мить, від якого завмирало серце, а потім з гуркотом обрушилося вниз, щоб рознести в тріски всі рятувальні шлюпки до останньої.
  
  
  У верхній частині блискучої бойової рубки відкрився люк.
  
  
  Чоловік, чиє обличчя було таким же білим, як прапор на вітрилу, вийшов і озирнувся. Його обличчя відбивало синій геральдичний малюнок на прапорі.
  
  
  Він покликав. Чи не слова. Просто запитальний крик.
  
  
  Він почув крик у відповідь з води. Зляканий та дезорієнтований.
  
  
  Широкий промінь прожектора прокреслив потривожену Атлантику. Він упав на людську голову, що гойдалася.
  
  
  Той, хто гойдався на хвилях, вижив з "Інго Пунго" кликав на допомогу, його тремтячі руки були благаюче підняті.
  
  
  Чоловік із синім знаком, що відзначає його смертельно біле обличчя, підняв короткоствольний кулемет і порубав єдиного, хто вижив на шматки.
  
  
  Потім прожектор почав вихоплювати інші голови, що коливаються. І кулеметник почав знімати їх із методичною точністю. Декілька людей пригнулися, коли гарячі вогні кинулися до них. Вони так і не виринули.
  
  
  Інші кричали, або молилися, або робили й те, й інше у свої останні, жахливі миті, перш ніж прожектор висвітлив шлях для милосердних куль. Милосердні, тому що розривна куля була кращою за утоплення або гіпотермії.
  
  
  Незабаром після цього чорний підводний човен зник під хвилями.
  
  
  Крім розкиданих по воді плям крові, від Інго Пунго не залишилося сліду.
  
  
  Розділ 4
  
  
  
  
  Римо Вільямс тримав сигаретний човен, що гуркотів, строго на схід, його темні очі обмацували бурхливе море перед ним.
  
  
  Було дуже холодно, але на голій шкірі його передпліч не було мурашок. Вітер, що плескав його коротке темне волосся, здавалося, зовсім не турбував його. Вона притискала його чорну футболку до грудей і змушувала його чорні штани плескати та бовтатися на ногах.
  
  
  У місячному світлі обличчя Римо нагадувало посмертну маску. Старі пластичні операції оголили його вилиці, схожі на череп під натягнутою блідою шкірою. Його очі були посаджені так глибоко в очницях, що здавались порожніми, як западини в черепі. Давним-давно штат Нью-Джерсі стратив Римо електричним струмом, щоб стерти його минуле. Він міг би бути колишнім Римо Вільямсом, який повстав із могили, щоб помститися за власну смерть. Але він ніколи не вмирав. Крісло було підлаштовано, його страту інсценовано.
  
  
  Температура тіла Римо була трохи підвищена, щоб компенсувати холод. Це була невелика техніка у великому репертуарі синанджу, корейського бойового мистецтва, від якого походять всі наступні бойові мистецтва. Сінанджу дав Римо повний контроль над своїм тілом і єднання зі всесвітом. Перемагати смертельний холод або бігати в невагомості відкритою водою - це те, чим він опанував давним-давно і чого ніколи не забуде.
  
  
  Десь за точкою скидання Римо відчув запах крові у воді. Римо знав смерть ближче, ніж більшість чоловіків знають своїх дружин, тому він відрізняв людську кров від мавпячої. Курячу кров від яловичої. Іноді він навіть міг відрізнити чоловічу кров від жіночої, хоч і не міг висловити різницю словами.
  
  
  Кров, яку він відчув, була людською чоловічою. І її було багато.
  
  
  Він дозволив своєму носу спрямувати його у бік металевого запаху.
  
  
  У місячному світлі на воді не було видно крові. Саме його ніс підказав йому, коли він був у епіцентрі подій. Він заглушив двигун і спрямував моторний човен довгою дугою, яка повернула його туди, де відчувався запах крові.
  
  
  Перегнувшись через борт, Римо занурив пальці. Вони знову стали ртутно-червоними. Тепер він міг ясно бачити червоний колір. Він зливався з чорнотою нічного моря. Її було дуже багато.
  
  
  Піднявшись, Римо озирнувся на всі боки. До його ніздрів долинули інші запахи. Знову людські запахи. Він відчув запах страху-поту. Цей запах теж не можна було сплутати. Машинні запахи Машинне масло. Дизельне паливо. Інші речі, які він не міг визначити запахом, але які асоціювалися в нього з кораблями.
  
  
  Незадовго до цього тут стояв великий корабель з великою командою. Прибув Римо. Але такий великий корабель має бути видно на воді. Було багато місячного світла.
  
  
  Поки Римо оглядав обрій з усіх боків, за ним щось гримнуло. Обернувшись, він не побачив нічого, крім хвиль, що здіймаються.
  
  
  Потім змішаний запах олії та дизельного палива наповнив повітря.
  
  
  Тоді він побачив це. Райдужна пляма. Щось далеко внизу вирвало дизельним паливом.
  
  
  Знявши футболку, Римо залишився у брюках-чиносах та зняв черевики.
  
  
  Без вагань він стрибнув у холодну Атлантику. Вона охопила його, як холодні лещата. Біологічний датчик у його носі змусив температуру його тіла піднятися на десять градусів. Той же природний рефлекс був виявлений у дітей, які падали в крижані ставки і виживали, тому що це вводило організм у своєрідний обмежений анабіоз, оберігаючи мозок від кисневого голодування.
  
  
  Температура тіла Римо тепер була у небезпечній зоні, але холод Північної Атлантики нейтралізував би наслідки мимовільної лихоманки. Знову синанджу.
  
  
  Очі Римо швидко пристосувалися до мінливих умов освітлення. Червоний кінець спектру було відфільтровано на глибині тридцяти футів. На глибині шістдесяти помаранчевий зник.
  
  
  На висоті ста футів Римо почав розрізняти обриси переважно синьо-сірого царства. Його шкіра була слизькою від олії. Він ненавидів це відчуття, але покриття допомогло ізолювати його шкіру.
  
  
  На глибині п'ятисот футів, на мілководді, він виявив "Інго Пунго", що лежить на боці. Він зрозумів, що це довгий, темний, темно-синього кольору кістяк з розірваною кормою.
  
  
  Випускаючи самотню бульбашку вуглекислого газу раз на тридцять секунд, Римо обстежив корабель, що затонув. Він виявив, що в його борту була дірка - швидше на дотик, ніж зором. Щось пробило дірку у товстих чорних пластинах корпусу. Навколо отвору розміром з людини виднілися зазубрені краї, спрямовані всередину. В інших отворах краї були спрямовані назовні. Цей корабель не затонув через вибух казана.
  
  
  У воді плавали тіла, за деякими все ще тяглися темні каламутні нитки. Кров. На них уже клювала риба.
  
  
  Тих, хто вижив, не було. Мимо проплив палець, але Римо проігнорував його.
  
  
  Потім, простягнувши руку, він на мить зупинив тіло, що повільно пропливало повз. Мертве обличчя озирнулось невидячими, розкосими очима. Кореєць. Римо відпустив.
  
  
  Утримуючи своє становище лінивими стабілізуючими помахами рук, Римо помітив дивну річ. Там було багато риби. Можливо, їх приваблювали тіла. Але вони, здавалося, вибиралися з затонулого судна, ніби воно довгий час було їхнім будинком.
  
  
  Один із них підплив близько, і Римо простяг руку, щоб упіймати його. Він боровся за свою свободу, і Римо дозволив рибі забрати його, але не раніше, ніж визначив, що це кижуч. Риба, що мешкає в Тихому океані. Якого біса вона робила в Атлантиці? він ставив питання.
  
  
  Підійшовши ближче, Римо виявив інші тихоокеанські краєвиди. Фактично майже всі вони були тихоокеанськими рибами. Для Римо, який дуже добре знався на рибах, це було так само дивно, як виявити пекінеса, що сидить на кактусі-канделябре.
  
  
  Повернувшись на поверхню, Римо наповнив легені повітрям.
  
  
  Крім його власного самотнього судна, моря були порожні.
  
  
  Повернувшись на борт "цигаркового човна", Римо насухо витер свої маслянисті руки і направив тепло тіла на маківку. Від його мокрого волосся пішла пара. Незабаром вона була просто вологою, а невдовзі мала висохнути.
  
  
  Він одягнув свою суху футболку і, заводячи двигун, перенаправив тепло свого тіла до ніг, де штани прилипли до його тіла, як холодний, липкий саван.
  
  
  Моторний човен закопався кормою, коли його нахилило. Римо вирівняв носа по суші і випустив дросельну заслінку.
  
  
  Щось тут було не так. І найгірше було те, що він не знав, скільки неприємностей це означало.
  
  
  ДОКТОР ГАРОЛЬД В. СМІТ працював допізна. Це був один із професійних ризиків, пов'язаних із роботою голови CURE, надсекретного урядового агентства, яке офіційно не існувало. Прикриттям для CURE послужив санаторій Фолкрофт, триповерховий будинок із червоної цегли, розташований на краю протоки Лонг-Айленд. Обов'язки Сміта у Фолкрофті були не менш вимогливими, ніж його вища відповідальність. Тому він часто працював до глибокої ночі.
  
  
  Звук був усипаним коштовним камінням антрацитовим килимом за спиною Сміта, коли він сидів за своїм столом в Інтернеті. Стіл був таким самим чорним, як і Звук. Його широка скляна стільниця була схожа на обсидіан. Встановлений під склом так, що його янтарний екран, що світиться, нахилявся до обличчя хума, був монітором, який підключався до Folcroft Four - набору потужних мейнфреймів, захованих у підвалі сонного санаторію.
  
  
  Сміт був запасливою людиною, чий колір обличчя, можливо, був вибитий з нього через нудьгу його роботи. В управлінні CURE не було нічого гламурного. Сміт зробив це зі свого спартанського офісу, про що не підозрювали його співробітники, які думали про нього як про твердолобого, скупа, анально чіпкого бюрократа, що перетасовує папери, - яким він і був. І вперто пишався цим.
  
  
  Сміт відстежував просування Інго Пунго на своєму екрані. Судно було оснащене маяком-транспондером глобальної системи позиціонування, який використовують багато сучасних суден. Він передавав постійний сигнал на орбітальні супутники, які передавали його розташування назад на земні станції. Сміт отримав доступ до мережі та переглядав схему поточного положення "Інго Пунго" в режимі реального часу.
  
  
  Миготливий зелений вогник знаходився за п'ятнадцять морських миль від Любека, штат Мен, у затоці Фанді. Він зупинився як укопаний у воду саме там, де й мав. Це було добре.
  
  
  Якщо Римо виконає своє завдання, він незабаром зустрінеться, і Гарольд Сміт зможе вирушити додому, у свою постіль, до своєї дружини Мод, що розуміє.
  
  
  Час минав, а "Інго Пунго" залишався на місці. Розвантаження, мабуть, йшло повільно. Або, мабуть, була погода. Сміт увімкнув канал Національної метеорологічної служби у режимі реального часу.
  
  
  У цій частині затоки Фанді штормів не було. Він насупився, його сірувате обличчя стало схожим на обличчя трупа, який одягнув окуляри без оправи у невдалій спробі виглядати природно. Сміт нічим не нагадував банкіра у третьому поколінні з Нової Англії, що балансує на межі виходу на пенсію. Насправді, Сміт був далеко за межами пенсійного віку, але доти, поки Америка потребувала ЛІКУВАННЯ, він не міг піти на пенсію. За винятком смерті.
  
  
  Сміт переглядав стрічки новин у вікні в кутку свого екрана, коли задзвонив синій телефон контактної служби, змусивши його діяти.
  
  
  Сміт зачерпнув її.
  
  
  "Вітаю, о імператоре! Яке слово?" - крикнув високий, писклявий голос.
  
  
  "Ніяких".
  
  
  "Година прийшла і пройшла", - сказав голос Чіуна, Правлячого майстра синанджу.
  
  
  "Рімо зіткнувся з труднощами. Але корабель перебуває на станції".
  
  
  "Звичайно. Там працюють корейці. Вони не посміли б запізнитися. На відміну від мого прийомного сина, який опустився б до будь-якої низької ганьби".
  
  
  "Я вважаю, що передача вантажу відбувається прямо зараз", - сказав Сміт.
  
  
  "Я повинен був простежити за цим сам. Але якщо я не можу довірити Римо простий обмін, як я можу довірити майбутнє мого будинку його незграбним рукам з великими пальцями?"
  
  
  "Я дам вам знати, коли отримаю від нього звістку, майстер Чіун", - сказав Гарольд Сміт, завершуючи розмову.
  
  
  Синій телефон задзвонив так швидко, що Сміт подумав, що Майстер Сінанджу натиснув кнопку повторного набору.
  
  
  На цей раз це був Римо. Його голос звучав холодно. А Рімо ніколи не звучав холодно.
  
  
  "Сміт. Погані новини".
  
  
  "Тобі не вдалося прийти на рандеву?"
  
  
  "Я зробив це. Корабель теж зробив це".
  
  
  Сміт стиснув синю трубку. "Тоді що не так?"
  
  
  "Я знайшов її на дні океану. Вона затонула з усім екіпажем", - похмуро повідомив йому Римо.
  
  
  "Як ви можете бути впевнені, що він затонув?"
  
  
  "Я знайшов кров у воді та масляну пляму. Я можу скласти два і два, тому я спустився і знайшов корабель. Інго Пунго був на кормі - те, що від нього залишилося".
  
  
  "Ви впевнені, що це був корабель "Інго Пунго"?"
  
  
  "Я вмію читати. Я також можу відрізнити корейця від японця з десяти кроків. Навколо місця аварії плавали тіла корейців. Схоже, що вижили немає".
  
  
  "Він щойно досяг точки зустрічі. Що могло статися з кораблем за такий короткий час?" Сказав Сміт глибоко схвильованим голосом.
  
  
  "Я не експерт, але я б сказав, що це була торпеда. У правому борту була дірка розміром з "Б'юїк". Метал був пробитий усередину".
  
  
  "Хто міг торпедувати вантажне судно?"
  
  
  "Хто міг знати про це?" – заперечив Римо.
  
  
  "Ніхто, крім тебе, Чіуна та мене".
  
  
  - І екіпаж, - поправив Римо.
  
  
  "Так, звісно, екіпаж".
  
  
  "Розпущені губи топлять кораблі. Можливо, хтось проговорився".
  
  
  "Це малоймовірно", - роздратовано сказав Сміт. "Цей конкретний вантаж не привабив би піратів".
  
  
  "Хто сказав щось про піратів? І що це був за вантаж?"
  
  
  "Врятувати неможливо", - сказав Сміт. "Ми повинні почати все спочатку. Будьте готові. Я маю поговорити з майстром Чіуном".
  
  
  "Але ти не знаєш, де..."
  
  
  Повісивши слухавку, Сміт набрав номер майстра Чіуна у Массачусетсі.
  
  
  Майстер Сінанджу негайно підняв слухавку.
  
  
  "Які новини?" він пискнув.
  
  
  "Стався нещасний випадок".
  
  
  "Якщо Римо підвів мене, я відірву йому вуха!" Чіун закричав.
  
  
  "Це не вина Римо. Він досяг зони зустрічі тільки для того, щоб виявити, що "Інго Пунго" пішов на дно. Він вважає, що його торпедували".
  
  
  "Який божевільний став би торпедувати таке гідне судно, як "Інго Пунго"?"
  
  
  "Ось що мене цікавить. Хто знав про призначення судна?"
  
  
  "Ти. я. але не Римо".
  
  
  "Це не випадковість", - твердо сказав Сміт.
  
  
  "І наслідки цього акту піратства також не будуть випадковими", - сказав Чіун тонким голосом. "Я отримаю задоволення".
  
  
  "Я вживу нових заходів, майстер Чіун".
  
  
  "Це само собою зрозуміло. Задоволення, якого я шукаю, знаходиться у формі голів. Багатьох голів. Незряче дивляться у вічність".
  
  
  "Я згоден, у цьому питанні варто розібратися. Але ми не повинні привертати до себе увагу".
  
  
  "Я залишаю деталі тобі, о імператоре. Просто поки що в мене є мій вантаж і мої голови".
  
  
  Сміт натиснув кнопку перемикання, підніс трубку до іншого вуха і набрав кілька натискань на клавіатурі capacity на своєму робочому столі.
  
  
  Миттєво на лінії пролунали гудки. Пролунав невдоволений голос Римо.
  
  
  "Як ти передзвонив мені? Я біля телефону-автомата".
  
  
  "Це проста комп'ютерна програма".
  
  
  "Але цей телефон-автомат не приймає вхідних дзвінків".
  
  
  "Перевизначити програму".
  
  
  "Якщо в ds дізнаються про це, тобі в Лівенворті доведеться несолодко", - пробурмотів Римо.
  
  
  "Майстер Чіун дуже незадоволений тим, як все обернулося".
  
  
  "Тримаю парі. Ти сказав йому, що це не моя вина?"
  
  
  "Звичайно", - сказав Сміт.
  
  
  "Добре. Отже, що було втрачено?"
  
  
  "Це більше не важливо. Я вживаю інших заходів. Але тим часом мені потрібні відповіді на питання про долю Інго Пунго".
  
  
  "Він затонув. Що ще тобі треба знати?"
  
  
  "Хто його потопив і чому", - рішуче сказав Сміт.
  
  
  "Переходить мене".
  
  
  "Знову виведи човен у море. Подивися, що зможеш знайти".
  
  
  "Це великий океан".
  
  
  "І чим довше ви зволікатимете, тим далі піде атакуюче судно".
  
  
  "Добре, але тільки якщо ти замовиш за мене слівце перед Чіуном. Я не хочу, щоб мене за це звинувачували. Я вчасно дістався точки висадки. Більш-менш".
  
  
  "Звичайно", - сказав Сміт, вішаючи слухавку.
  
  
  Він повернувся до свого екрану. Миготливий зелений вогник, який був Інго Пунго, продовжував передавати своє місце на орбітальні навігаційні супутники. Незабаром батареї розрядяться або морська вода потрапить в електроніку, і сигнал пропаде.
  
  
  У той же час це було схоже на привид, що волає до світу живих зі своєї водної могили.
  
  
  Розділ 5
  
  
  
  
  Анвар Анвар-Садат насолоджувався своїм безсонням.
  
  
  Як Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй Анвару Анвар-Садату останнім часом довелося пережити чимало безсонних ночей. Справи йшли дуже добре щодо його грандіозного плану підпорядкування суверенних націй контролю ООН. Це було дуже прикро. Він чекав заходів у відповідь. Всіляких заходів у відповідь. Саме тому він діяв так обережно на ранніх етапах.
  
  
  Не так багато місяців тому карта земної кулі у полярній проекції в його офісі була виділена синім кольором у клітинку. Синій – синій колір ООН. Синій – країни, які користуються наглядом ООН та окупаціями. Це був золотий вік впливу Організації Об'єднаних Націй на народи світу. Або блакитний вік.
  
  
  Анвар-Садат вважав за краще думати про той час як про блакитний вік.
  
  
  Але тепер блакитна хвиля відступала. СООНО – Сили Організації Об'єднаних Націй з охорони – були дискредитовані у колишній Югославії. Тепер неміцні перемир'я перебували під контролем НАТО. Його вірні "блакитні берети" були замінені так званими силами по здійсненню, або СВС. Щоправда, сили ООН зараз окупували Гаїті, але Гаїті була нічим у геополітичному плані. Навіть не чинником. Насправді, коли на картах ООН вона забарвлювалася в синій колір, вона, як правило, зникала в синяві Карибського моря, яке саме собою є водянистим ніщо.
  
  
  Гаїті була марним плацдармом. Це не просунуло б справу створення глобальної наднації, яку Анвар Анвар-Садат представляв у своєму "Єдиному світі майбутнього".
  
  
  Саме після розгрому в колишній Югославії, яка тепер є мозаїкою, що складається з роздроблених Боснії, Сербії та Хорватії, безсонні ночі почали забирати у Анвара Анвар-Садата найважливіший сон.
  
  
  Жодні таблетки не допоможуть. Чи не Сомінекс. Чи не Нітол. Чи не Екседрін ПМ. Чи не нова штука під назвою мелатонін. Нічого.
  
  
  Отже, Анвар Анвар-Садат встановив комп'ютерний термінал у своїй квартирі у висотній будівлі на Манхеттені і навчився сам включати його та керувати його складними командами, тоді як раніше різні чиновники виконували цей обов'язок у робочий час.
  
  
  Анвар-Садат був надто потайливою людиною, щоб дозволити співробітнику штабу залишатися на зв'язку в години свого дозвілля. Отже, він навчився користуватися мишею та простою програмою під назвою Bob і згодом став досить досвідченим у керуванні ними обома.
  
  
  Згодом він став по-справжньому радий, що витратив зусилля на освоєння комп'ютера.
  
  
  Завдяки пані Калі.
  
  
  Генеральний секретар ніколи не зустрічався з пані Калі, але цей день наближався. Вона обіцяла йому це. Обіцяла багато разів. Двічі вони домовлялися про зустріч. Але вперше пані Калі скасувала зустріч. Вдруге втрутився бізнес ООН.
  
  
  Затримки тільки змусили Анвара Анвар-Садата пристрасно бажати золотого дня, коли він нарешті зустріне свою золоту богиню.
  
  
  Він знав, що вона богиня, бо сказала йому про це.
  
  
  "Будь ласка, опишіть мені себе", - написав Анвар багато тижнів тому.
  
  
  "У мене золоте волосся, а очі зелені, як Ніл. Коли я йду, я подібний до вітру пустелі, що шелестіть у фінікових пальмах. Я і вітер, і пальми одночасно. Моє дихання тепле, а стегна гнучкі і лірично погойдуються, коли я рухаюся" .
  
  
  "Ти звучиш... спокусливо", - надрукував Анвар, відчуваючи дивне тепло, якого він не відчував з того часу, як був молодим чоловіком у Каїрі.
  
  
  "Я богиня в жіночому образі", - відповіла пані Калі.
  
  
  І Анвар повірив. Бо хто б брехав про такі речі?
  
  
  "Ти... чуттєва?" він надрукував.
  
  
  "Моя фігура дуже приємна. Мої риси обличчя чудові. Моя шкіра бездоганна".
  
  
  У цих кількох словах Анвар сплів уявний образ, який ще потрібно змінити за допомогою фотографій або відеозапису. Наданий власної уяви, він взяв розпливчасте опис світловолосої зеленоокої чарівниці і заповнив прогалини жінкою своєї мрії.
  
  
  Оскільки він створив більшу частину ментального образу, звичайно, він закохався у неї. Пані Калі була уособленням його глибоких прагнень, втіленням його найбільш відкиданих бажань.
  
  
  "Я поклоняюся тобі, пані Калі".
  
  
  "Я існую, щоб мені поклонялися".
  
  
  "Я твій єдиний шанувальник?" він надрукував зі страхом у серці.
  
  
  "У тебе є можливість заслужити цю відмінність, мій Анваре".
  
  
  "Накажи мені", - Анвар виявив, що друкує.
  
  
  "Ти маєш довести, що вартий моїх наказів, мій Анваре".
  
  
  Після цього пані Калі відключилася на три дні. Три стомлюючих, сповнених ненависті дня, протягом яких його адреса електронної пошти та дзвінки до комп'ютерного чату в режимі реального часу зарозуміло ігнорувалися. Три нескінченно безсонні ночі, під час яких він повертався з боку на бік, думаючи про найгірше. Вона померла. Вона закохалася в іншого. Вона була заміжня, і її чоловік виявив її невірність. Три ночі він не міг відірвати очей від постійно працюючого синього екрана комп'ютера з білими літерами, що горять.
  
  
  Коли четвертого дня на екрані з'явилося повідомлення електронної пошти, Анвар підскочив до терміналу.
  
  
  Лист був коротким, по суті, але повним сенсу: "Ти сумував за мною?"
  
  
  Його відповідь була ще коротшою. "Чортовськи правильно".
  
  
  "Нам треба побалакати".
  
  
  Анвар Анвар-Садат з нетерпінням заходив до чату, який вони використовували, коли їх складні графіки збігалися.
  
  
  "Де ти був?" вимогливо спитав він.
  
  
  "Далеко. Але я повернувся".
  
  
  "Я думав про гірше".
  
  
  "Ніколи не бійся. У моєму житті завжди знайдеться місце для тебе, моя люба".
  
  
  Серце Анвара шалено забилося. Це був перший раз, коли вона використовувала лагідне звернення.
  
  
  "Моя фараонша ..." - відповів він, його очі затуманилися.
  
  
  "Отже, як склалося твоє життя, Анвар?"
  
  
  "Складно. Справи йдуть не дуже добре".
  
  
  І він вилив свої біди, амбіції та розчарування, розповівши про свої плани та цілі більше, ніж було сказано навіть його найдовіренішим помічникам-коптам.
  
  
  На його повне здивування, її відповіді були розумними, проникливими і дуже точно попадали в ціль.
  
  
  "Що це ти робиш, що викликає у тебе такі думки?" – спитав Анвар Анвар-Садат.
  
  
  "Я – це кожна жінка. Тобі більше нічого не потрібно знати".
  
  
  "Я до болю хочу знати про тебе все".
  
  
  "Жінка - це загадка. Як тільки ти дізнаєшся про все, я перестану приваблювати тебе".
  
  
  Анвару Анвар-Садату довелося задовольнятися загадками. І він задовольнився. Якийсь час. Щоночі він розповідав їй про свій день. І щоночі вона радила йому, який день настане.
  
  
  Одного разу він поскаржився на блакитний приплив, що відступав, який був сімома континентами.
  
  
  "Я не можу контролювати народи світу. Вони схожі на бешкетних дітей. Якби тільки вони поступилися мені частиною контролю. Я міг би вирішити багато світових проблем. Але блакитні нації повертаються до зелених. У Боснії мої СООНО поступилися місцем підрозділу НАТО під назвою IFOR. Якщо припливи продовжать спадати, єдиною синьовою, яка залишиться, будуть сім морів”.
  
  
  На це пані Калі дала відповідь, що Анвар Анвар-Садат спочатку вважав за дитинство.
  
  
  "Чому б не прагнути контролю над сімома морями?"
  
  
  Анвар Анвар-Садат обмірковував розумну відповідь, розраховану так, щоб не образити, коли пані Калі висловила іншу думку.
  
  
  "Світові океани покривають три чверті поверхні земної кулі. Вони є джерелом їжі, життя та найстарішим засобом міжконтинентальних подорожей. Вони поділяють народи, але водночас пов'язують їх за допомогою торгівлі. Той, хто контролює океан, контролює масиви суші. Контроль над масивом суші. дорівнює контролю над світом”.
  
  
  “Це проникливе спостереження. Але океани є міжнародними. Жоден політичний орган їх не контролює”.
  
  
  "Океани протягом двохсот миль контролюються націями, які зробили замах на води, які століттями були вільні від панування людини".
  
  
  "Так, так, останній раунд угод розширив їх. Це було зроблено для захисту прав рибальства. Це було двадцять років тому. До мого перебування на посаді ви розумієте ".
  
  
  "З того місця, звідки я дивлюся на світ, двохсот миль недостатньо для потреб більшості націй".
  
  
  "Це може бути правдою", - визнав Анвар Анвар-Садат. "Але її подальше поширення призвело б до катастрофічних конфліктів".
  
  
  "Саме тому обмеження у двісті миль має бути скасовано, а контроль над прибережними водами та глибоководними районами світового океану має перейти туди, де йому по праву належить – під контроль Організації Об'єднаних Націй".
  
  
  "Це інтригуюча ідея. Ми вже обговорювали це питання в багатьох відношеннях. Існує підтриманий ООН міжнародний договір, який дозволить країнам, що його підписали, висаджувати на борт і затримувати порушників визнаних правил рибальства. Але пройдуть роки, перш ніж країни підпишуть угоду в достатній кількості, щоб дати йому зуби”.
  
  
  "Хіба не ясно, що розширення кордону на двісті миль лише посилило розграбування океанів?" Пані Калі продовжила. "Сьогодні практично немає прибережного промислу, який не був би виловлений. Цього можна було б уникнути, якби лише ваші сили взяли ситуацію під контроль".
  
  
  "Ви надзвичайно добре поінформовані. Чи можу я запитати, де ви здобули освіту?"
  
  
  "Я вивчаю людську природу".
  
  
  "Ти найблискучіша жінка, яку я коли-небудь зустрічав", - надрукував Анвар Анвар-Садат, закінчуючи цей захоплений примх смайликом :-)
  
  
  Він тільки хотів, щоб був якийсь спосіб надрукувати серце, тому що він був абсолютно вражений цим створінням, що мав мозок проникливого дипломата і статним тілом богині.
  
  
  Після тієї чарівної ночі Анвар Анвар-Садат вивчив ситуацію і вирішив, що це можливо.
  
  
  Він сказав, що попереджає про глобальну водну кризу, якщо дорогоцінні ресурси світу не будуть швидко використані. Вона була ретельно розрахована, щоб не скривдити уряди країн світу. У ній нічого не говорилося про контроль над морями чи права на рибальство.
  
  
  І вона затонула, як свинцева повітряна куля. Ті газети, котрі опублікували цю історію, поховали її на сторінках некрологів. Це розлютило Анвара Анвар-Садата. У ці дні він все більше і більше поринав у некрологи. Це викликало в нього неприємне почуття. Випуски новин передавали його зауваження як короткого викладу з однієї пропозиції безпосередньо перед рекламою автомобілів.
  
  
  Наступного дня про це було повністю забуто.
  
  
  Окрім Анвара Анвар-Садата.
  
  
  "Ніхто не виявив інтересу до моїх ідей, Фараонічна", - повідомив Анвар Анвар-Садат пані Калі в той вечір.
  
  
  "Ти не та людина, яка легко здається. Все, що тобі потрібно, - це інцидент, щоб привернути увагу до твоєї справи", - рішуче відповіла вона. Він майже міг чути її ніжний тон, хоч насправді вони ніколи не розмовляли.
  
  
  "Я не займаюся фабрикацією інцидентів. Тільки тим, що маю з них вигоду", - з нещасним виглядом відповів Анвар Анвар-Садат, додавши з похмурим виразом обличчя: :-(
  
  
  "Можливо, я можу тут щось зробити", - відповіла пані Калі.
  
  
  "Що, моя солодка?"
  
  
  "Будь терплячий, мій Анваре. І якщо ти не отримаєш від мене звісток протягом деякого часу, зрозумій, я думаю про тебе щогодини і працюю над здійсненням усіх твоїх сміливих мрій".
  
  
  Після того, як вона вийшла із системи, Анвар Анвар-Садат здійснив імпульсивний вчинок. Він не був схильний до імпульсних жестів, але цей вирвався з глибини його душі.
  
  
  Він поцілував холодне блакитне скло комп'ютерного екрану.
  
  
  Розділ 6
  
  
  
  
  Римо направив катер для цигарок крізь нафтову пляму, яка тепер розтеклася на восьму частину милі над місцем, де затонув Інго Пунго.
  
  
  На борту було встановлено гідролокатор. Римо розібрався, як його включити, що йому непогано виходило. Іноді виникали проблеми з відеомагнітофоном.
  
  
  Проїжджаючи над Ingo Pungo, він отримав великий мертвий спалах. Це була його перша ознака того, що він увімкнув його правильно. Здебільшого він гавкав безглуздо.
  
  
  Пробігаючи повз місце розкопок, він тримав човен курсом на схід. Він вирішив, що шукає підводний човен. Можливо, гідролокатор знайде її, а може, й ні. Спробувати не завадить, подумав він. Можливо, йому пощастить.
  
  
  Минула година, і він подивився на свій покажчик рівня палива. Він був не дуже добрим човнярем. На щастя, човни були простими. Вам просто потрібно було направити ніс туди, куди ви хотіли плисти, і йти за ним. Найважче було пристати до берега. Римо вважав за краще просто витягати їх на берег і вистрибувати, поки корпус і пропелер гризуть себе об пісок та каміння. Колись вони збудують човен з гальмами.
  
  
  Зрештою, не так Римо знайшов підводний човен, скільки підводний човен знайшов його.
  
  
  Він отримав серію гучних сигналів. Човен виніс його повз точку контакту, перш ніж він зміг перевірити екран. Перш ніж пінг раптово припинився, останній пінг пролунав як дуже сильний, тому Римо розгорнув моторний човен для ще однієї зачистки.
  
  
  Блискучий чорний підводний човен сплив прямо на його шляху.
  
  
  Воно спливло, і першим здалося вітрило. Воно піднялося з води – чорна плита з білим квадратом збоку. Морська вода каскадами стікала із різних місць корпусу.
  
  
  Потім довга плоска палуба з'явилася на поверхні.
  
  
  Римо відключив харчування і дозволив човну ковзати до субмарини.
  
  
  Вітрило вимальовувалося все ближче і ближче. Він перетворював моторний човен на карлика.
  
  
  В останній момент перед зіткненням Римо повернув штурвал і борт човна вдарився об корпус. Він закинув волосінь з петлею, зачепився за сталевий кнехт і підтягнув човен упритул до підводного човна.
  
  
  Недбало ступивши, Римо підійшов до великого чорного вітрила. Він постукав по ньому один раз, дуже кісточками пальців.
  
  
  Вітрило задзвеніло, як дзвін. То був дуже приємний звук. Тому Римо постукав ще раз.
  
  
  "Інспектор підводних човнів. Є хтось вдома?"
  
  
  Поверх вітрила відкрився люк. Римо підняв голову. За його спиною відчинився ще один люк. Він з брязкотом опустився.
  
  
  Одним оком стежачи за вітрилом, Римо озирнувся через плече.
  
  
  Двоє чоловіків у білих матроських костюмах вибиралися з люка. Вони несли УЗД. З пофарбованими у білий колір обличчями вони були схожі на мімів. Біла порожнеча на їхніх обличчях була порушена темним татуюванням у вигляді квітки посередині.
  
  
  Римо миттєво впізнав символ. То справді був герб бойскаутів. Ні, той був золотий. Це був синій. Він усе ще здавався знайомим.
  
  
  "Ви, клоуни, завдали мені багато неприємностей", - недбало сказав Римо.
  
  
  Двоє, що підповзли ближче, не відповіли. Римо було прочитати висловлювання їхніх осіб, та їх зброю було спрямовано нього з професійними намірами.
  
  
  "Я здаюся. Не стріляйте в мене", - сказав він, сподіваючись, що вони підійдуть до нього. Але вони наближалися обережно. Вони не були дурнями.
  
  
  Римо підняв руки, щоб підбадьорити їх. Це спрацювало. Вони рушили вгору на швидких ногах у кросівках.
  
  
  На вітрилі з'явився чоловік і спрямував гвинтівку вниз на Римо, ускладнюючи ситуацію. Але лише небагато.
  
  
  Римо слабо посміхнувся, коли двоє моряків зайняли позиції з обох боків від нього. Вони глянули вгору. Римо теж звів очі.
  
  
  Людина на вітрилі теж мала біле обличчя. Він подав сигнал рукою, продовжуючи цілитися з гвинтівки до Римо.
  
  
  Двох на палубі це заспокоїло, і один прибрав свій "Узі" в кобуру, тоді як інший відійшов і по-діловому наставив зброю на Римо. Його очі перетворилися на два темні прищури.
  
  
  Римо зрозумів, що його збираються обшукати щодо зброї, і вирішив, що насправді не хоче, щоб його обшукували.
  
  
  Коли один матрос поклав руки на боки Римо, Римо зламав ліктями обидва передпліччя. Він устромив їх собі в боки. Хрускіт. Кістки розкололися. Моряк видав високий зляканий крик.
  
  
  Розвернувшись, Римо описав матроса, що кричав, півколом і відпустив. Тіло, що летить, врізалося в іншого матроса, і вони покотилися вниз по крутому борту субмарини.
  
  
  Римо відступив на місці перед гвинтівковою кулею, яка пробила дірку в палубі там, де він стояв на секунду раніше.
  
  
  Описавши дугу у воді, він майже не видав жодного звуку, його підсмажене тіло розсікало воду, як вугор. Брикаючи ногами, він використовував слизьку, холодну шкіру корпусу, щоб дістатися носа і перебратися на інший борт.
  
  
  Крізь воду Римо мав чути, як матроси кричать один на одного. Але вони не кричали. Навіть виючий матрос узяв себе до рук.
  
  
  Виринувши з іншого боку субмарини, Римо простяг руку і намацав щиколотки двох, які все ще намагаються втриматися на палубі. Вони з криком упали у воду.
  
  
  "Весілля закінчилося", - сказав Римо, хапаючи їх за загривки. "Час сповідатися отцеві Римо".
  
  
  Один із них завдав удару, від якого Римо ухилився швидким кивком голови. Моряк спробував ще двічі, з тим самим розчаровуючим результатом.
  
  
  "Здаватися?" Запитав Римо.
  
  
  Вони нічого не сказали. Якщо обличчя клоунів могли виглядати похмурими, то цим двом вдалося гідно зобразити себе.
  
  
  "Останній шанс поговорити вільно", – попередив Римо.
  
  
  Вони насупилися, і їхні плечі похмуро опустилися.
  
  
  І Римо занурив їхні голови у воду. Їхні руки нишпорили і дико плескалися. Коли він підняв їх, вони ахнули, як перелякані камбали.
  
  
  "Добре, хто ви такі, хлопці?"
  
  
  Вони ще трохи поперхнулися, тому Римо занурив їх знову. Цього разу довше.
  
  
  Коли він нарешті заговорив про них, вони несли якусь нісенітницю, яку Римо взагалі не розумів.
  
  
  "Ви двоє щойно завалили показник корисності 101", - сказав він і так швидко і сильно зблизив їхні обличчя, що вони злилися.
  
  
  Як сіамські близнюки, з'єднані на носі, вони затонули як одне ціле. Вони навіть не виборювали. Для них світло згасло назавжди.
  
  
  Римо повернувся на палубу і знайшов сходи, які вели вгору бортом великого чорного вітрила. Він почав вибиратися.
  
  
  Моряк на вітрильнику тепер борознив море маленьким прожектором, встановленим на підвісці. Щоразу він зовсім не помічав Римо. Це було справою рук Римо, а чи не провини моряка.
  
  
  Римо вказав на його помилку, прослизнувши на верхню частину вітрила і поплескавши його по плечу.
  
  
  Вражений моряк різко обернувся.
  
  
  Вираз його блідого обличчя був не так здивований, як карикатурний. Синій символ розширився, як квітка, що оживає. У нижній частині блискучого білого обличчя утворилася чорна діра. Чорна діра мала сині губи і білі зуби з виступаючими різцями. Римо клацнув пальцем на передніх зубах, і вони влетіли назад у рот моряка.
  
  
  Моряк схопився за горло, його очі вилізли з орбіт від шоку.
  
  
  "Це лише приклад того, що я можу зробити, якщо не отримаю від тебе відповіді на деякі питання", - попередив Римо.
  
  
  Моряк зігнувся навпіл, кашляючи.
  
  
  "О-о", - сказав Римо, який потім розгорнув чоловіка і, вдаривши його кулаками в живіт, побив його.
  
  
  З бурчанням моряк витяг зуби, що застрягли в горлі, потім звалився на вітрило, задихаючись.
  
  
  "Говориш англійською?" - Запитав Римо.
  
  
  Моряк почав булькати. Потім його вирвало останньою їжею. Вона була схожа на картопля, тільки синюватого кольору.
  
  
  Нахилившись, Римо підняв його за комір і пояс і спустив у люк вітрильника.
  
  
  Він полетів униз, кінцівки та інші виступи тіла стукали по гвинтових сходах. Коли він досягнув дна, Римо почав спускатися за ним.
  
  
  То була велика субмарина. Потрібно було допитати ще багато матросів. І цей непробачно забризкав блювотою черевика Римо.
  
  
  Сморід усередині субмарини являла собою суміш олії, запахів готування і застояного людського поту. Римо вбирав усі ці аромати, поки спускався гвинтовими сходами. Переважав піт від страху. У повітрі пахло нею.
  
  
  Це означало засідку внизу.
  
  
  Римо скуштував різні аромати. Він уловив запах інертного, незгорілого пороху. Матроси з рушниці. Він був не в кращому положенні, щоб уникати дикої стрілянини. З іншого боку, тільки ідіоти стрілятимуть усередині підводного човна у відкритому морі.
  
  
  З іншого боку, згадав Римо, ці хлопці мали клоунські особи. Ніхто не знає, що вони могли б зробити.
  
  
  Він вирішив викурити їх. Він спускався безшумно і навмисно спіткнувся. Сходи задзвеніли, як камертон.
  
  
  І вони хлинули з тіні, беззвучно, якщо не рахувати стукоту їхніх чобіт. Без криків. Без бойових кличів.
  
  
  "Ці хлопці всі німі?" Римо поцікавився вголос.
  
  
  Щаблі вібрували від шаленого бігу, коли вони піднімалися і поверталися.
  
  
  Римо простяг руку і схопився за спіральні поручні, що обвивають сходи. Вийшовши назовні, він звісив ноги і зісковзнув униз, спираючись на обидві руки.
  
  
  Моряки бачили, як він проходив повз, коли вони піднімалися. Вони зіткнулися, збилися в купу і почали міняти курс.
  
  
  До того часу, як вони привели себе в порядок, Римо досяг дна і пірнув у люк. Він міцно закрив його. Це впустило його всередину і не дозволило їм проникнути усередину.
  
  
  Рухаючись тісним коридором, Римо наткнувся на моряка з біло-синім обличчям.
  
  
  "Говориш англійською?" недбало спитав він.
  
  
  Моряк був беззбройний. Він побіг. Римо схопив його за плече і почав стискати його тверду обертальну філіжанку.
  
  
  "Habla espanol?" – спитав він.
  
  
  Чоловік закричав. Без слів. Просто високий, безглуздий крик.
  
  
  "Переговори французькою?"
  
  
  Ще крики.
  
  
  "Sprechen Sie Deutsch?"
  
  
  Він, мабуть, не говорив німецькою. Тому Римо спробував корейську. "Хангук-малий хе?"
  
  
  Закочені очі чоловіка стали білими. Вони відповідали його обличчю. Це створило цікавий ефект. Поки його рота було відкрито, Римо перевірив, чи є в нього мова. Він був. Рожевий.
  
  
  Вичерпавши свій запас виразів, Римо припинив муки кричущого матроса сильним ударом у скроню. Чоловік звалився в коридорі, і Римо переступив через нього.
  
  
  Повернувшись тим шляхом, яким прийшов Римо, спіймані в пастку матроси почали бити в люк. Це було все, що вони робили. Бити. Вони нічого не сказали. Можливо, вони були зовсім німі. Або те, чим вони здавались мімами.
  
  
  "Що б міми робили із собою?" Пробурмотів Римо собі під ніс, шкодуючи, що Чіуна тут немає. Майстер Сінанджу мав би відповідь. Це були навіть гроші, це було б неправильно, але принаймні було б про що посперечатися. Це ковзання підводним човном не зовсім відповідало уявленню Римо про продуктивний вечір.
  
  
  Проходячи повз, Римо стукав у кожний закритий люк, сподіваючись виманити когось назовні. Охочих не знайшлося. Блідолиця матрос закрив за собою люк, коли побачив Римо, що наближається.
  
  
  Це означало, що вони боялися - завжди хороший спосіб почати допит. Все, що треба було Римо, – це когось допитати.
  
  
  Позаду нього з брязкотом зачинився інший люк. Це було далеко позаду. Потім, менш ніж за двадцять ярдів далі коридором, відкрився люк, і чиясь рука викинула гранату.
  
  
  Римо увімкнув задній хід, знаючи, що радіус вибуху буде невеликим.
  
  
  Коли граната вибухнула, пролунала бавовна, випустивши хмару жовтувато-білого газу. Хмарі не було куди подітися, крім як у бік Римо.
  
  
  Римо відчув перший струмок газу і зрозумів, що йому нічого не загрожує. То справді був перцевий газ. Несмертельний.
  
  
  Зупинившись, Римо вибрав люк і спробував відкрити його. Колесо не поверталося. Хтось заблокував його з іншого боку. Те саме було вірно для наступного люка. Він ухопився за неї обома руками і змусив повернути. Вона трохи піддалася, потім тріснула, і Римо виявив, що тримає в руках зламану секцію марного колеса.
  
  
  Люк наприкінці коридору теж був замкнений.
  
  
  І білий видих продовжував поширюватися у бік Римо.
  
  
  Він заплющив повіки, змушуючи їх сльозитися. Це було зроблено, щоб захистити очі.
  
  
  Закривши рота, Римо глибоко вдихнуло повітря. Було трохи боляче, але переважно приємно. Потім він почав повільно видихати вуглекислий газ.
  
  
  Поки він випускав повітря через ніздрі, ніякий газ не міг потрапити усередину.
  
  
  Це залишило його практично сліпим та з обмеженою кількістю кисню. Римо просто сподівався, що газ не проникне і через пори.
  
  
  Повернувшись обличчям до люка, Римо виявив петлі. Вони були потужними. Приклавши тильну сторону долоні до верхньої, він відвів її назад і сильно рубанув у тому місці, де, як підказали йому чутливі кінчики пальців, метал був найслабшим. Петля розлетілася вщент. Римо рубанув по іншій. Вона зламалася, і з брязкотом випав шмат холодної сталі.
  
  
  Схопившись за колесо, він потяг. Колесо залишалося заблокованим, але без функціонуючих петель це було марно. Римо зірвав люк із розбитих петель, і запірний механізм вивернувся з паза.
  
  
  Кинувши її на підлогу, Римо рушив далі.
  
  
  Він знайшов інший люк, який було відкрито. Він вів у коридор. Він рушив уздовж нього навпомацки, прислухаючись до стукоту збуджених сердець. Усі почуття були напоготові.
  
  
  Через деякий час він відчув себе в безпеці, розплющивши очі. Римо видавив останні сльози, намагаючись вигадати наступну лінію атаки.
  
  
  До цього він прямував до відсіку управління у середині судна. Тепер він повертав назад до хвоста.
  
  
  Римо відчував у собі погляди. Іноді він помічав відеокамери на стелі. Римо махав їм, де міг.
  
  
  Ніхто не помахав у відповідь. Ніхто також не спробував його зупинити.
  
  
  Але багато люків були поспішно зачинені, коли він наблизився до них. Після того, як він пройшов і їх теж.
  
  
  Просто, щоб подивитися, що сталося, Римо постукав в один люк.
  
  
  "Все чисто!" - прокричав він крізь сталь. Він повторив виклик, голосно постукаючи.
  
  
  Він почув постріл. Гладка пляма на люку різко випнулась, за ним пролунали два звуки рикошету з близької відстані.
  
  
  Римо вирішив залишити все як є. Ці хлопці так нервували, що могли потопити субмарину з усіма на борту, включаючи Римо.
  
  
  Він рушив далі. Це було дивно. Команда, здавалося, дуже боялася його - чого й слід було чекати. Але то був інший страх. Зазвичай Римо доводилося привалювати тіла до крокв, щоб викликати таку реакцію.
  
  
  Нарешті він опинився під палубним люком, через який двоє матросів уперше вилізли, щоб напасти на нього.
  
  
  Позаду нього з брязкотом зачинився люк. Інші люки теж були зачинені. Тільки палубний люк залишався відкритим як явне запрошення.
  
  
  Потім, з раптовим бульканням води, що рухається, субмарина почала зміщуватися і осідати. Вони продували баластові цистерни.
  
  
  З відкритого люка почав стікати крижаний розсіл. Римо побачив, що має два виходи: закрити люк і потонути разом з підводним човном або піднятися нагору і доплисти до нього.
  
  
  Він вирішив доплисти до неї.
  
  
  Римо злетів по люку, як метелик на крилах, вибрався на палубу і помчав по хлюпаючій воді, що перехльостує через плити палуби, до свого моторного човна.
  
  
  Він стрибнув у неї, відчепив волосінь і відштовхнувся.
  
  
  Двигун відмовлявся заводитися. Римо натискав на кнопку стартера знову і знову. Нарешті підпори збили воду.
  
  
  "Чудово", - похмуро пробурмотів він. "Можливо, мені слід залишитися на підводному човні".
  
  
  Римо досяг успіху саме в той момент, коли води, що змикаються, зустрілися вздовж спинного хребта субмарини. Вітрило ковзало під хвилями, як божество, що відступає, з чорної сталі.
  
  
  Римо залишався з моторним човном так довго, як міг. Він відчув, як її затягує підводна течія. Почав формуватися вир.
  
  
  Зрештою він був змушений зіткнутися з тим самим вибором, з яким стикаються моряки, які зазнають лиха. Залишити корабель - або піти на дно разом з ним.
  
  
  Човен затягло хвилями. Римо також. Він дозволив холодним водам Атлантики зімкнутися над ним, а потім щосили вдарив ногою. Не вгору, що зараз було неможливо, а вбік, з виру.
  
  
  Наче лопнула еластична стрічка, ривок униз ослаб, і Римо вирвався на поверхню.
  
  
  Досягнувши придатного для дихання повітря, він ступив на воду.
  
  
  Тоді і тільки тоді він зрозумів, що припустився помилки всього свого життя.
  
  
  "Я мав залишитися із субмариною".
  
  
  У неосяжності чорної ночі, коли байдуже море тримало його у своїх крижаних обіймах, а знайомі зірки Нової Англії дивилися вниз зі своїх віддалених станцій, власний голос Римо звучав у його вухах напрочуд тихо.
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  Холод Північної Атлантики відчувався як смуги холодної сталі, що здавлювали груди Римо Вільямса. Повітря, що проходить через його ніздрі, зігріте носовими ходами і горлом, було все ще занадто холодним, коли досягло легень. Вони горіли. Це було холодне печіння, що висмоктує життя.
  
  
  Він швидко втрачав тепло тіла. Його нерви здавали.
  
  
  І все ж якимось чином Римо зміг відчути висхідну брижі крижаної океанської води, що штовхається тупою мордою акули.
  
  
  Видихнувши залишок повітря з легень, він ковзнув під хвилі. Якщо акула хотіла його з'їсти, їй доведеться битися за свою вечерю.
  
  
  Під водою увімкнувся нічний зір Римо. Він роздивився сіро-блакитну постать, що піднімається йому назустріч. Вихоплюючи доладний ніж, він спустився їй назустріч.
  
  
  Хижі очі блиснули в його бік. Тьмяно і смертоносно блиснула паща, схожа на печеру, що посміхалася, наповнену голками. Вона позіхнула. Оголювалися зуби, нерівні й накладені один на одного, але зло гострі. Зуби, які могли б відкусити руку чи ногу, Римо знав.
  
  
  Розрив скоротився. Римо вигнув спину, щоб створити скручування у хребті. Він більше не міг бачити акулу, але міг відкотитися з її шляху - якщо він розрахує це до останньої секунди і співпрацюватиме акула.
  
  
  В останню секунду Римо відчув нестачу кисню і зрозумів, що маневр приречений. Він був надто слабкий. Його нерви були схожі на павучі бурульки, які могли зламатися при найпростішому напрузі.
  
  
  Відчувши слабкість своєї жертви, акула нетерпляче конвульсивно смикнула своїм гладким тілом і кинулася на Римо.
  
  
  У цей момент, коли потворні зуби вчепилися в його тіло, Римо помітив акули, що випав, і дещо згадав.
  
  
  Зуби акули нагадують молочні зуби. Вони легко випадають і відновлюються.
  
  
  Однією рукою зобразивши списа, а іншою - кулак, Римо лягав, як жаба, і цілився в ці ряди потворних зубів.
  
  
  Удар короткої руки припав у тупу морду. Акула відскочила під несподіваним ударом. Вона перекотилася, зігнулася, і Римо націлився в пасту з зубами.
  
  
  Змахом руки він очистив верхні ясна зубів. Паща закрилася, бризнувши сумішшю крові, трикутних зубів і злісних бульбашок. Занадто пізно. Рука Римо вже відступила.
  
  
  При зворотному зачистці він отримав більшу частину нижнього набору. Дещо залишилося тут і там. Нижній кут все ще був дуже зазубрений.
  
  
  Акула намагалася відновити орієнтацію.
  
  
  Римо заліз під неї, згорнувся в клубок і, оскільки останні атоми кисню все ще горіли в його легенях, штовхнув її вгору.
  
  
  Вражена акула вискочила на поверхню - як від паніки, так і від несподіваного удару.
  
  
  Римо виринув за акулою, втягнув повітря і знову зарядив свої мітохондрії - ту частину клітин, яка функціонує як крихітні енергетичні печі.
  
  
  Холодне повітря відчувалося як холодна вода навколо нього. Він не міг відрізнити одне одного. Його шкіра була холодною, синьою та байдужою. У місячному світлі він побачив, як шкіра в нього під нігтями стає пурпурово-чорною.
  
  
  Брукаючись, Римо дістався до борту акули, вхопився за її міцний спинний плавець і втягнув себе на борт.
  
  
  Акула не чинила опір. Вона була приголомшена.
  
  
  Його жорстка блакитна шкура дряпала шкіру на голих руках Римо. Але ця шкура могла зігрівати, діючи як гідрокостюм. Обхопивши ногами хвіст акули, Римо міцно обійняв її, її плавець ткнувся йому в промежину.
  
  
  Поступово у його тілі поверталося трохи тепла. Це було б вчасно. Це не врятувало б його. Але поки він дихав, Римо все ще мав шанс.
  
  
  Навіть якщо він не міг точно побачити цей шанс. Або звідки міг узятися.
  
  
  Час йшов. Акула почала рухати своїм мускулистим хвостом. Римо стиснув його, щоб зупинити її рух уперед. Як тільки акула пірне, вона опиниться у своїй стихії. І для Римо все було б скінчено.
  
  
  Поки вони боролися, Римо зосередився на волі життя. Людина боролася за своє життя, коли в житті було сенс. Життя Римо мало сенс для нього. Він завжди був задоволений цим. Часто це зовсім не влаштовувало. Але це було його життя, і він мав намір триматися за неї.
  
  
  Він подумав про Чіуна і про те, як змінилося і перенаправилося його життя завдяки навчанню в останнього корейського майстра синанджу. Він подумав про Будинок Сінанджу та сільських жителів, які вижили п'ять тисяч років, бо Майстер Сінанджу вирушив у відомий світ, щоб займатися ремеслом убивці, годувати село, яке не могло прогодувати себе, бо ґрунт був занадто кам'янистим для обробки, а води занадто холодними для риболовлі.
  
  
  Римо побачив безпристрасні обличчя цих жителів, незмінні протягом століть, з їхніми підозрілими очима та чужорідними обличчями.
  
  
  Якщо подумати, можливо, залишатися живими заради цих людей було не найкращим рішенням.
  
  
  Він думав про своє життя. Про жінок, яких він знав і любив, але здебільшого втратив. Він подумав про Джильда з Лаклууна, жінці-воїні-вікінгу, від якої в нього народилася дочка, маленька дівчинка зі сміливими очима на ім'я Фрейя. Більше року тому Римо відвідав дух його померлої матері, і вона сказала йому, що на Фрейю впала тінь. Небезпека ще була велика, але вона зростала.
  
  
  З тих пір Римо прикривав Гарольда Сміта, щоб знайти Фрею, але навіть найпросунутіші комп'ютери Сміта не змогли виявити дівчинку-підлітка, прізвище якої було невідоме і не піддавалося розгадці.
  
  
  Змінивши позу, щоб зігріти лівий бік, Римо згадав образ маленької Фрей. Коли він бачив її востаннє, їй було сім. Нині їй було б тринадцять. Дуже молода леді. Заплющивши очі, він спробував уявити, як виглядатиме її обличчя сьогодні. Уява підвела його. Він не міг уявити собі дочку, яку бачив лише один раз у житті; він міг пам'ятати її тільки такою, якою вона була при їх останній зустрічі.
  
  
  За плеском і бульканням води йому здалося, що він почув її дзвінкий сміх. Він пролунав знову. На цей раз чіткіше.
  
  
  "Фрейя?"
  
  
  "Тато де ти?"
  
  
  Очі Римо різко розплющилися.
  
  
  "Фрейя!"
  
  
  "Татуче, не вмирай. Живи для мене. Живи для мене."
  
  
  "Фрейя".
  
  
  Але голос зник. Говорили лише монотонні води.
  
  
  Зібравшись із силами, Римо ухвалив рішення. Він житиме заради Фрейї. Якщо не з якоїсь іншої причини, то заради Фрей. Фрейя була десь у небезпеці, і він знайде її. Якось.
  
  
  Тепер акула молотила сильніше. Римо вдарив її коліном. Вона пирхнула, випускаючи воду з пащі, що кровоточить.
  
  
  Його трикутна голова згиналася і брикалася. Римо тримався. Він мигцем побачив зуби, що залишилися, в нижній щелепі.
  
  
  Якби акула колись упіймала його своєю пащею, ці кілька нерівних зубів все одно прорізали б його тіло, як бритви.
  
  
  "Ти хочеш мене з'їсти?" Римо загарчав.
  
  
  Акула закрутилася, здалося одне око. Він був плоским, чорним та нелюдським. Але Римо відчув холодний хижий розум, який бачив у ньому теплу їжу.
  
  
  "Ти хочеш з'їсти мене, щурий ублюдок?" Повторив Римо, цього разу більш сердито.
  
  
  Акула зігнула свій твердий хрящовий хвіст.
  
  
  "Ну, можливо, я з'їм тебе замість цього".
  
  
  Потягнувшись уперед, Римо відламав акулі зуб. Це сталося так швидко, що акула не встигла вчасно зреагувати.
  
  
  Римо встромив зуб у жорстку шкуру. Він увійшов усередину. Акули не мали імунітету до акульних укусів. Вони часто пожирали одне одного.
  
  
  Линула кров, темна, майже чорно-червона. Римо приклав губи до рани і зробив великий ковток. Вона була солоною та гіркою, але це була їжа. Це була риб'яча кров, тому він міг пити її безпечно. Яловича кров, мабуть, отруїла б його очищений організм.
  
  
  Випивши стільки, скільки зміг витримати, Римо глибоко вставив зуб на місце, а потім одразу вирвав його назад.
  
  
  Жорстка шкіра розійшлася, оголивши червонувато-рожеве м'ясо.
  
  
  Швидкими рухами Римо нарізав ряд за рядом волосіні, обробляючи акулу живцем.
  
  
  Воно чинило опір. Римо заспокоїв його, стискаючи доти, доки його зябра не випустили воду. І, засунувши руку всередину, Римо відірвав шматок стейка акуля.
  
  
  Він почав їсти її сирою. Відкушуючи великі шматки та ковтаючи їжу. Не було часу на тонкощі правильного пережовування. Йому потрібна була енергія з її м'яса, її життєва сила у животі. Нині.
  
  
  Акула спробувала перевернутись. Римо направив її плавець проти руху. Акула вирівнялася. Вона відновила удари та звивання, але зрештою ослабла від втрати крові. З неї сочилася кров, надаючи навколишнім водам червоний відблиск.
  
  
  Римо продовжував їсти, вириваючи жмені твердого м'яса. Смак був огидний. Акули їли морську погань, і вони мали такий самий смак. Отже, хоча через навчання синанджу раціон Римо обмежувався певними сортами рису, риби та качки, Римо рідко їв акулу.
  
  
  Як одного разу пояснив йому Чіун, "Той, хто їсть акулу, їсть те, що з'їла акула".
  
  
  "Акули іноді їдять людей", - розуміє Римо.
  
  
  "Той, хто їсть акулу, ризикує стати канібалом за дорученням".
  
  
  Отже, Римо уникав акул. Але це було життя чи смерть. Його життя та смерть акули. Такий був закон моря. Велика риба з'їдала маленьких.
  
  
  Поступово боротьба акули ставала помітно слабшою. Через деякий час вона просто плавала, все ще жива, але вмираюча.
  
  
  І неминуче у воді з'являлися плавники інших акул, залучених запахом крові, що просочується.
  
  
  Вони прийшли з півночі, півдня та заходу. Спочатку вони безцільно розтинали воду кругами у пошуках. Наближаючись, вони за лічені хвилини відривали червоні шматки від нерухомого тіла акули.
  
  
  І від Римо теж, якщо він дозволить цьому статися.
  
  
  Римо Вільямс не збирався дозволити цьому статися.
  
  
  Паливо в шлунку, температура тіла стабілізувалася, він став навшпиньки. Потім, обережно балансуючи, бо туша акули була нестійкою, він став на ноги.
  
  
  Наближаються плавці, що розтинають хвилі, що здіймаються, були тепер всього за кілька ярдів від нас. Вони розтинали воду з холодною рішучістю. Римо майже чув у своїй голові тему "Щелепок".
  
  
  Вибравши один плавець, відокремлений від інших, Римо обернувся до нього обличчям.
  
  
  Перші пащі розгорнулися нагору і зробили випад. Зараз або ніколи.
  
  
  Римо зістрибнув зі свого сідала.
  
  
  Приземлившись на спину самотньої акули, він опустився на одне коліно, схопившись рукою за плавний стабілізатор.
  
  
  Зігнувшись, він відвів його подалі від туші якраз у той момент, коли почалося божевільне поїдання.
  
  
  "Справляйся, песик", - бурмотів Римо, борючись з акулою, керуючи нею її ж власним плавцем.
  
  
  Спочатку акула не дуже йшла на співпрацю. Але це була лише риба. Римо був людиною. Римо стояв на вершині харчового ланцюжка. Жодна акула не збиралася його не послухатися.
  
  
  Він вирівняв плавник акули із західним горизонтом і проклав курс.
  
  
  Акула боролася природно. Але щоб вижити, вона мала продовжувати пливти вперед. Акули не сплять. Акули не можуть відпочивати. Щоб продовжувати дихати, вони повинні рухатися вперед. Або вони помруть.
  
  
  І оскільки акулі доводилося продовжувати плисти, залишалося лише контролювати напрямок.
  
  
  Римо тримав акулу на курсі. Іноді плавцем, іноді сильним ляпанцем по чутливій морді. Коли вона намагалася пірнути, Римо висмикував її назад, і акула забувала про пірнання і намагалася вкусити надокучливу тварюку у себе на спині.
  
  
  Через деякий час акула надто втомилася, щоб чинити опір. Але вона не була надто втомленою, щоб плисти. Вона мала продовжувати плисти.
  
  
  Отже, він поплив до суші, опустивши зябра рівно настільки, щоб зачерпнути кисню.
  
  
  Минула година, дві, потім три. За цей час Римо переварив їжу в шлунку і почав відчувати голод. Його організм спалював калорії з шаленою швидкістю. Підтримка підвищеної температури тіла у холодній Північній Атлантиці виснажувала його сили синанджу.
  
  
  Відчувши себе досить сильним, Римо одним ударом зламав акулі хребет. Вона закашлялася, випустивши струмінь повітря. Коли вона сповільнила рух, використовуючи лише вказівні нігті, Римо впоров спинну шкуру, вирізавши свіжий стейк з акули. Він з'їв дві. Потім він підвівся.
  
  
  Десь у прибережному бризі Римо відчув запах землі. Він гадки не мав, наскільки вона близько, але був готовий кинутися туди, особливо тому, що тут сильні хвилі були спокійнішими.
  
  
  Відступивши назад, він зібрався з силами, зарядив легені та крихітними кроками, щоб створити максимальний імпульс руху вперед, Римо пробіг усю довжину акули та ступив у воду.
  
  
  Його пальці стикалися, пропустили, знову стикнулися і продовжували стрибати.
  
  
  Мистецтво полягало в тому, щоб не дозволити своїй повній вазі зруйнувати поверхневий натяг води. Холодна вода була щільнішою і краще підходила для плавання, ніж тепла. В іншому випадку біг води був би неможливим у ослабленому стані Римо.
  
  
  Але він хотів жити. І тому він біг, крок за кроком, втягуючи в легені холодне повітря, що бадьорить, борючись із втомою, яка загрожувала поглинути його.
  
  
  Він біг, бо, як акула, якби він зупинився, він би помер. Він не міг померти, тож він утік. І біг, і біг, і біг, його пальці ніг залишали крихітні ляпанці по неспокійній сіро-зеленій поверхні Атлантики.
  
  
  Римо відчув запах землі ще до того, як побачив її. Римо поняття у відсутності, скільки минуло часу. Але запах їжі, що готується, горючого викопного палива і автомобільних вихлопів тягли його далі.
  
  
  Спершу він побачив скелі. Холодний, вкритий каменем граніт Нової Англії, наполовину розмитий безжальними хвилями.
  
  
  Римо побіг за ними. Але десь на останній милі його сили зникли. Він оступився, втратив рівновагу і поринув у холодні, невблаганні води – у межах видимості суші, життя та безпеки….
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  Вона не знала, хто вона така.
  
  
  Іноді в дзеркалі їй здавалося, що вона впізнає свої очі. Зелені очі. Смарагдово-зелені. Іноді вони були сапфіровими. Іноді тьмяно-сірими. Вони здавалися знайомими. У неї не було волосся, але вона фарбувала їх так часто, що забула їх справжній колір.
  
  
  Їй сказали, що вона пані Калі, але це ім'я не пасувало. Чомусь воно не пасувало.
  
  
  Коли вона лежала на самоті у своєму величезному круглому ліжку, дивлячись у дзеркала на стелі, вона знала, що вона не Пані Калі. Це був образ, який вона прийняла, коли надягла чорну шкіру, що облягає, обтягує її гнучку фігуру. Вона була пані Калі, коли срібні ланцюги дзвеніли. Вона відчувала себе пані Калі, коли обрала підходящий батіг зі своїх запасів і одягла жовту шовкову маску доміно.
  
  
  Коли вона вийшла зі своїх особистих покоїв з їхніми знаряддями болю та дисципліни, вона знала, що вона пані Калі. Сумніву не було. Ким вона могла бути?
  
  
  Але коли шовкову маску доміно було знято, сумніви повернулися. Вони непрохані закралися до її розуму.
  
  
  "Хто я?" Вона запитувала себе.
  
  
  Якось вона запитала. "Хто я?"
  
  
  "Ти пані Калі", - відповів приємний, але далекий голос.
  
  
  "До цього?"
  
  
  "До цього ти був ніким".
  
  
  "Хто я, коли я не пані Калі?" - Наполягала вона.
  
  
  "Спит", - була відсутня відповідь, що переривається дзвінким клацанням клавіш. Ключі, які ніколи не завмирали. Ключі, які були такою ж константою в її житті, як брязкіт і брязкіт ланцюжка. Такий же знайомий, як клацання батога, який викликав трепет контролю влади та сексуальної розрядки щоразу, коли вона проводила їм по блідо-білому хребту і змушувала сідниці здригатися в судомах.
  
  
  "Ким я буду, коли перестану бути пані Калі?" - спитала вона вголос.
  
  
  "Мені це ні до чого, мамо".
  
  
  Застереження було дивним. Вона викинула це з голови, бо наступні слова змусили її похолонути.
  
  
  "Не забувай про це. Ніколи".
  
  
  І клацання клавіш продовжувалося. Пані Калі - вона знову була пані Калі - засунула водянисту синьо-зелену скляну панель на місце.
  
  
  З іншого боку низькоросла постать за комп'ютерним терміналом продовжувала друкувати без відпочинку. Вона ніколи не спала.
  
  
  І поки вона не спала, здавалося, що довгому, незрозумілому кошмару не буде кінця.
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  Холодна вода піднялася, щоб забрати Римо Вільямса. Його розум спорожнів. Він не мав сил осмислити те, що з ним відбувалося.
  
  
  Вода торкнулася його губ, потрапила до ніздрі, обпекла очні яблука.
  
  
  Він затримав подих - і його босі ступні торкнулися холодного мулистого осаду. А під ним – твердого, вкритого водоростями граніту. Рефлекторно ноги його випросталися.
  
  
  Потрібно було кілька секунд, щоб до мене дійшла правда.
  
  
  Вода навіть не вкривала його голову.
  
  
  Потім Римо засміявся. То був сміх явного полегшення. Від чистої радості. У межах видимості суші він стояв у воді підборіддя.
  
  
  Отже, він почав ходити, тремтячи один чи два рази, коли природні захисні сили людського тіла подолали його навчання синанджу, яке вчило, що тремтіння витрачає дорогоцінну енергію, навіть якщо рефлекси тіла змушують людину тремтіти, щоб зігрітися.
  
  
  Останні кілька ярдів були кам'янистими, і каміння вкрилося піною під його ногами. Римо було однаково. Він вижив. Чіун пишався б ним. Він пережив випробування, яке могло б побити деяких із найбільших майстрів синанджу.
  
  
  Але не Римо Вільямс. Він був вижив. Він вижив.
  
  
  Діставшись берега, Римо переліз через каміння і знайшов ділянку сухого холодного піску. У нього підкошувалися коліна.
  
  
  Там він ліг і спав доти, доки промені ранкового сонця не торкнулися його обличчя і голос не спитав: "Де, чорт забирай, ти був?"
  
  
  Римо моргнув, підняв голову і побачив обличчя, яке на перший погляд здалося незнайомим, хоч бейсболка "Ред Сокс" була.
  
  
  "Хто ти?" слабо пробурмотів він.
  
  
  "Етель. Хіба ти не пам'ятаєш мене? Я підвіз тебе. У нас був договір".
  
  
  "Ах, це. Звичайно".
  
  
  Її зморшкувате обличчя нависло над ним, заповнюючи поле його зору.
  
  
  "Що тебе затримало?" - Запитала вона.
  
  
  "Я відбивався від акул".
  
  
  "Де це речовина?"
  
  
  "Щось пішло не так".
  
  
  "Я начебто це зрозуміла". Вона встала, критично оглянула Римо і запитала: "Знаєш що?"
  
  
  "Що?" - Запитав Римо, якому в даний момент було все одно.
  
  
  "Минулої ночі ти здався мені досить милим".
  
  
  - Дякую, - втомлено пробурмотів Римо.
  
  
  "Але зараз ти виглядаєш так, ніби тебе потягла кішка, і я б не став садити тебе на ціпок".
  
  
  "Це мило", - сказав Римо, заплющуючи втомлені очі.
  
  
  "Так що, я думаю, я не почуваюся так погано через те, що я зробив".
  
  
  "Це теж мило", - сказав Римо, заглушаючи її голос.
  
  
  Етель підвелася і крикнула через плече. "Він тут".
  
  
  - Хто це? - пробурмотів Римо.
  
  
  "Так і є", - відповіла Етель.
  
  
  Поліцейські штату Мен оточили Римо, поклавши руки на підлокітники. Вони виглядали нещасними, як виглядають чоловіки, які провели холодну ніч у довгій засідці.
  
  
  "Встаньте, сер", - офіційно промовив один із них. "Ви заарештовані".
  
  
  "Для чого?"
  
  
  "Підзір у контрабанді".
  
  
  "Контрабанда чого?"
  
  
  "Ти розкажи нам".
  
  
  Римо підвівся, востаннє енергійно зіщулився і слабо посміхнувся. "Єдине, що я проводжу контрабандою - це м'ясо акули".
  
  
  "Де ця контрабанда?" спитав другий солдат.
  
  
  "У мене в животі".
  
  
  Ніхто не був дуже здивований.
  
  
  Оскільки це був найпростіший спосіб піти і це означало тепло і можливо сухий одяг, Римо дозволив відвести себе в казарми місцевої поліції штату. Йому видали гарячий душ та синю тюремну робу. Він узяв їх у такому порядку.
  
  
  "Ми знаємо, що ти поганий хлопець", - сказав поліцейський Римо в кімнаті для допитів після того, як Римо обсох.
  
  
  "Неправильно. Я добрий хлопець".
  
  
  "Ти контрабандист. Етель так сказала. Її тут дуже люблять".
  
  
  "Знаєш, я думав, у неї чесне обличчя".
  
  
  "Вона знає. Як ти думаєш, чому вона тебе здала?"
  
  
  "Гарне зауваження", - сказав Римо. "Мені потрібний мій єдиний телефонний дзвінок".
  
  
  "Спочатку нам потрібні ваше ім'я та адреса".
  
  
  "Звичайно. Римо Мако". Він назвав адресу у Трентоні, штат Нью-Джерсі.
  
  
  "Це будинок чи квартира?"
  
  
  "Будинок", - сказав Римо. "Визначено будинок".
  
  
  "Будь-яка заява, яку ви захочете зробити в цей час, буде зарахована на вашу користь".
  
  
  "Дякую. Я заявляю, що хочу зателефонувати своєму адвокату".
  
  
  До кімнати для допитів просунулась голова службовця. "Ви не зобов'язані. Він уже на гудку, вимагає поговорити з вами".
  
  
  - Його прізвище Сміт? - спитав Римо, який не збирався піддаватися на якийсь хитрощі і програти свій законний виклик.
  
  
  "Ай-ях. І в тебе, мабуть, багато таких неприємностей, якщо він так швидко дізнається, де ти перебуваєш".
  
  
  РИМО ВІДПОВІДІВ на ДЗВІНОК наодинці.
  
  
  "Чому ти так довго, Смітті?"
  
  
  "Вашого псевдоніма Римо Мако немає в моєму списку затверджених псевдонімів. Коли це потрапило по проводах правоохоронних органів, моя система видала той факт, що вказана вами адреса була адресою будинку смерті в державній в'язниці Трентон. Це підказало мені, що це тебе тримали в казармах Любека за підозрою у контрабанді."
  
  
  "Гарний улов".
  
  
  "Що сталося, Римо?"
  
  
  Доктор Гарольд В. Сміт зберігав похмуре мовчання після того, як Римо розповів йому про те, що сталося.
  
  
  "Ти можеш відпустити мене ввічливим способом або я можу відпустити себе сам", - сказав йому Римо.
  
  
  "Нам треба зробити це тихо".
  
  
  "Не затягуй, чи я візьму справу до своїх рук", - попередив Римо.
  
  
  Римо знав, що він на шляху додому, коли почув, як у його бік пробиваються гвинти вертольота.
  
  
  Гелікоптер приземлився на галявині за будинком, де він міг бачити це зі своєї камери попереднього ув'язнення. Це був великий помаранчево-білий рятувальний гелікоптер "Джейхок" з емблемою берегової охорони у вигляді якоря та плавучого кільця у червоно-білу смужку на хвості.
  
  
  Вибігли солдати берегової охорони в накрохмалених білих мундирах, тримаючи свої службові кашкети проти промивання ротора.
  
  
  Менш як за десять хвилин Римо було виведено з ладу.
  
  
  "Ви могли б повідомити нам, що служили в береговій охороні", - сказав офіцер, який робив арешт, Римо, поки той нишпорив по кишенях у пошуках ключа від наручників.
  
  
  Римо простяг наручники, все ще туго застебнуті, і сказав: "Втратив своє посвідчення особи у воді. Ви повірили б мені на слово?"
  
  
  "Ні", - зізнався солдат.
  
  
  "Ось так", - сказав Римо.
  
  
  Гелікоптер берегової охорони доставив Римо на місцевий пост охорони, де Римо був пересаджений на літак берегової охорони Falcon. Літак з криками злетів, і через дві години Римо був доставлений в міжнародний аеропорт Логан у Бостоні.
  
  
  Він узяв таксі додому, думаючи, що Чіун або буде дуже радий його бачити, або дуже розсердиться. Можливо, і те, й інше. Заздалегідь передбачити настрій майстра синандж було неможливо.
  
  
  Але у будь-якому разі, Римо не міг дочекатися, коли побачить його знову. Він був такий близький до смерті, як ніколи за довгий час, і йому було приємно бути живим і брикатися.
  
  
  Він сподівався, що Майстер Сінанджу ставитиметься до всього так само. Зрештою, місія є лише місія, але Римо був наступним у черзі на посаду глави Факультету. Наскільки міг бути злий Чіун?
  
  
  Розділ 10
  
  
  
  
  Вона хотіла сексу. Звісно, хотіла. Він міг сказати це за виразом її витягнутого обличчя, коли він увійшов у двері, і прозорим негліжем, яке чудово облягало б грудасту блондинку. Але, прилипаючи до її худої, блідої шкіри, це виглядало шкода. Як павутиння на трупі.
  
  
  Він ухилився від її поцілунку, завдавши удару першим. Чмокнув у щоку і, відчуваючи, що цього буде недостатньо, щоб уникнути тютюнового дихання, наніс другий, обережніший, у лоб.
  
  
  Вона відступила назад, розправляючи прозорі крила пеньюару.
  
  
  Лаванда, заради всього святого. Робила її схожою на відьму.
  
  
  "Я думала, ти ніколи не дістанешся додому, дорогий", - проворкувала вона.
  
  
  Йому хотілося дати їй ляпас. Сказати їй, щоб вона подорослішала. Заради всього святого, вона була матір'ю. Чому вона не могла змиритися з цим? Не ці жалюгідні спроби розпалити іскру, яка давно охолола.
  
  
  "У мене був важкий день", - обережно сказав він, переводячи погляд на зачинені двері кабінету.
  
  
  Її усміхнене обличчя з'явилося у полі зору.
  
  
  "Тоді тобі знадобиться довгий, неквапливий ... що?"
  
  
  "Відмокни", - швидко сказав він.
  
  
  "Пініжся. Так, приємного поніжування. Думаю, я приєднаюся до тебе".
  
  
  Виходу не було. Про розлучення не могло бути й мови. Без дружини він міг би з таким самим успіхом змиритися з цим. Відкинути усі надії, усі амбіції, усі думки про майбутнє.
  
  
  "Добре", - сказав він, збираючи в кулак те, що зійшло за подружній ентузіазм. "Ми розділимо ванну".
  
  
  Занурення було таким самим сексуальним, як купання з ірландським вовкодавом. Зі своїм довгим обличчям, тонкими руками та абсолютною відсутністю бюста чи сідниць вона все більше і більше нагадувала йому ірландського вовкодава, неймовірно огидного собаку.
  
  
  Коли все закінчилося, вона з любов'ю витерла його рушником і повела за руку до спальні, де у скляних банках горіли ароматні свічки. Все це було дуже чарівно. Все, що потрібно для цієї картини, - це жінка з невеликою кількістю м'яса на кістках.
  
  
  Але він одружився з нею не через її плоть, а через її розум, гарне виховання, бездоганний характер. Респектабельна дружина була одним із незручних атрибутів для чоловіка, який перебував у роз'їздах.
  
  
  Він ніколи не переставав думати, що навіть секс стає нудним, якщо займатися ним досить часто в одних і тих же двох неймовірних позах без реквізитів чи поліпшень.
  
  
  Отже, він знову зробив усі рухи. Прелюдія складалася з кількох цнотливих поцілунків, недбалого погладжування спини, а потім він піднявся на неї. Йому хотілося придушити її. Удушення її зробило б це захоплюючим цього разу, і це гарантувало б, що йому ніколи більше не доведеться занурюватися на ці неприємні глибини.
  
  
  У той момент, коли вона віддалася перед його першим поштовхом, він вирішив, що до дідька все це, і взяв її люто. Це було безумство, але він був у розпачі. Пройшло дуже багато часу. І він був у такому стресі в офісі, через останні опитування Ангуса Рейда та всього іншого.
  
  
  На його подив, їй це сподобалося. Вона дико заверещала, потім почала стогнати, коли він накачував і накачував, ніби вганяв кілок у серце вампіра. Ось як це було. Ніби вбив кілок у серце неживої тварі, на яку перетворився його шлюб.
  
  
  Досягши кульмінації, вона встромила зуби в його плече і нестримно затремтіла.
  
  
  Це не було пристрасно, але принаймні він досяг кульмінації. На цей раз.
  
  
  "Ти скінчив!" - Прошепотіла вона, надавши слову розпусну інтонацію.
  
  
  "Чудеса ніколи не припиняються", - сухо сказав він.
  
  
  Її усмішка здавалася тьмяним фарфоровим сяйвом у тьмяному світлі. "Визнай це. Це було чудово".
  
  
  "Руйнування", - сказав він, усуваючись.
  
  
  Коли він перекинувся, вона вимкнула світло в спальні і задула свічки. Вона співала. Це була якась безглузда пісня Баррі Маніллоу, яку він не міг терпіти.
  
  
  Але принаймні це закінчилося.
  
  
  Поки він чекав на прихід сну, він відчув різкий запах. То була вона. Але це нагадало йому дещо інше. Найсексуальніший запах у всьому світі.
  
  
  Запах розірваної та випотрошеної риби.
  
  
  Це не давало йому заснути. Він молився за сон, але запах тунця в його ніздрях був схожий на ароматизовану вату.
  
  
  Він почекав, поки її хропіння не заповнило кімнату, перш ніж скинути покривало з ліжка і засунути ноги в капці.
  
  
  Він прошлепав до кабінету та ввімкнув комп'ютер. Обшиті панелями стіни були оздоблені гравюрами зі шхунами. На лакованій сосновій табличці над монітором паяльником було випалено напис: "Від моря до моря".
  
  
  Система пройшла через нескінченні цикли входу в систему, і нарешті він отримав доступ до своєї електронної пошти через сервіс.
  
  
  Не було жодного повідомлення від того, хто переслідував його думки. Минув майже місяць. Де вона?
  
  
  Задзижчав стільниковий телефон у його портфелі. Відкривши його, він підніс до обличчя і заговорив. "Так?"
  
  
  "Коммодор".
  
  
  "Продовжуй".
  
  
  "У нас була ще одна неприємна зустріч".
  
  
  "Подробиці, будь ласка".
  
  
  "Американське судно на носі. Ми проводили рутинні операції з видобутку трюфелів, і нелегал засік "Гончу" за допомогою свого гідролокатора для пошуку риби. Нам довелося вжити заходів".
  
  
  "Стан судна?"
  
  
  "Затоплений".
  
  
  "Екіпаж?"
  
  
  "Котячий корм".
  
  
  "Свідки?"
  
  
  "Ніяких. Як і раніше".
  
  
  "Цього буде досить".
  
  
  "Так точно, коммодор".
  
  
  "Продовжуйте грицикові операції. Повідомляйте про будь-які аномалії".
  
  
  "Є сер".
  
  
  Закривши мобільний телефон, він поклав його поруч із терміналом. Його погляд перемістився на екран.
  
  
  І там, як маяк, спалахнув рядок запрошення до нового повідомлення.
  
  
  Кому: [email protected] Від: [email protected] Тема: Подзвони мені негайно
  
  
  Але область повідомлення була лише порожнім місцем.
  
  
  "Сука!" - пробурмотів він.
  
  
  Його попередили, щоб він ніколи не дзвонив, ніколи не відвідував, не будучи заздалегідь викликаним. Ніхто не віддавав наказів людині його становища, і це, звісно, було частиною гострих відчуттів.
  
  
  Він набрав номер по пам'яті і став чекати з серцем, що колотиться, і неприємним відчуттям підйому в промежині.
  
  
  "Якщо ви набрали правильно, ви знаєте моє ім'я", - сказала її холодне контральто. "Говоріть".
  
  
  "Пані".
  
  
  "Коммодор".
  
  
  "Е-е, я отримав твоє повідомлення".
  
  
  "Сподіваюся, все добре", - холодно сказала вона.
  
  
  "Настільки добре, наскільки це може бути за нинішньої ситуації".
  
  
  "Все ще проводиш тести?"
  
  
  "Е-е, так. Сьогодні ввечері з нами стався нещасний випадок".
  
  
  "Ти маєш розповісти мені про це все". Це було не чемне запрошення, а твердий наказ.
  
  
  "Будь радий цьому".
  
  
  "Особисто".
  
  
  "Я була б у захваті. Принести щось?" Її голос сочився зневагою. "Прояви послух, черв'як". І вона повісила слухавку.
  
  
  Він змінив свої забруднені штани на свіжі і помчав через спляче місто до місця, яке він знав як Храм.
  
  
  Вона була не замкнена. Він увійшов у передпокій і через подвійні двері, біля яких танцювали варварські зображення жінок з оголеними грудьми, стиглими губами, спокусливими стегнами і безліччю рук, готових принести задоволення. У підготовчій кімнаті він зняв одяг до останнього стібка.
  
  
  Його мужність уже піднімалася. Він тяжко проковтнув, представши перед дзеркальними дверима з одностороннього скла. Він побачив себе. За темним склом вона дивилася на нього, він знав. Він відчував на собі погляд її блискучих блакитних очей.
  
  
  Її холодне питання пропливло крізь бар'єр. "Ти готовий увійти в мою присутність?"
  
  
  "Так і є, пані".
  
  
  "Тоді займи позицію для заходу на посадку".
  
  
  Опустившись рачки, він поповз до дверей, відчинивши її головою.
  
  
  Подібно до краба, що втікає, він увійшов до кімнати.
  
  
  Він не відривав очей від полірованої статі, тому що покарання за інше було суворим, і було дуже рано очікувати, що його відвідають тілесні насолоди.
  
  
  Він зупинився, коли його голова торкнулася її туфель на шпильках, і одна з них піднялася, щоб притулитися загостренням до його оголеної спини.
  
  
  "Скажи мені", - рішуче сказала вона.
  
  
  "Що завгодно".
  
  
  "Розкажи мені, що сталося сьогодні ввечері, що тебе так непокоїть".
  
  
  “Інше рибальське судно США натрапило на випробування. Його довелося утилізувати з міркувань безпеки. Екіпажу та судна більше немає”.
  
  
  "Дуже мудро".
  
  
  "Ніхто ніколи не впізнає".
  
  
  Її тон став саркастичним. "Крім тебе, мене та всіх, хто в цьому замішаний. Це скільки окремих особистостей?"
  
  
  "Я вважаю, тридцять, загалом", - заїкаючись, пробурмотів він.
  
  
  "Тридцять людей присвячені в секрет, який може зруйнувати вашу кар'єру, якщо не життя. Якщо тільки один відсоток з них розповість одній людині, наскільки великий витік інформації?"
  
  
  "Значна", - визнав він.
  
  
  "Наскільки велика?"
  
  
  "Катастрофічно".
  
  
  "Так то краще". Її голос втратив свій гіркий сарказм, хоча навряд чи можна було сказати, що він пом'якшав.
  
  
  "Це добре відома аксіома, коммодор, що якщо ви довіряєте одній людині, ви повинні вважати, що розповіли трьом. Тому що більшість людей відчувають бажання довіритися своїм найнадійнішим нагрудникам, які, у свою чергу, довіряються своїм, і так кілька разів, поки що секрет не стане повністю відомий і більше не буде секретом, а звичайною пліткою”.
  
  
  "Історії спотворюються під час розповідання".
  
  
  "Можливо, настав час перейти на наступний рівень".
  
  
  "Ескалація?"
  
  
  "Я прочитав ваші опитування. Вони тонуть. Ви тонете".
  
  
  "Я, як завжди, сприйнятливий до ваших безжальних порад, пані".
  
  
  "Звичайно. Як могло бути інакше?"
  
  
  Вона тицьнула його п'ятою в спину, і батіг, чию шкіру він відчув, але не побачив, вирвався з її невидимої руки і важко опустився йому на голову, як блискуче, зморщене щупальце.
  
  
  "Я бачу, що тебе треба переконати".
  
  
  Насправді, все було навпаки. Але він мав більш невідкладні потреби. Батіг уже збирався в напружений, тугий клубок невипущеної енергії.
  
  
  "Як накажеш, пані".
  
  
  "Я наказую біль!"
  
  
  І батіг обрушився на його спину, як гіркий поцілунок.
  
  
  Його обличчя вдавили у чорну підлогу. Його твердість горіла, з'їжджаючи убік під тиском його тіла, що відскакує. Пізніше він виявив опіки від тертя. Йому подобалися опіки від тертя. Вони були як знак пошани.
  
  
  Вона безжально знущалася з нього. "Ти загостриш ситуацію. Ти провокуватимеш і підкорятимешся".
  
  
  "Я коритися".
  
  
  "Ти беззастережно коритися!"
  
  
  "Я абсолютно коритися".
  
  
  І, опустившись перед ним на коліна, вона підняла його голову за вологе від поту волосся, наблизивши своє жіночне обличчя до його власного. Її очі горіли, як крижані блакитні діаманти. Її золотаве волосся було буйною хмарою, що обрамляла досконале обличчя, яке жовта шовкова маска-доміно робила ще більш досконалою. Її губи блищали кривавим блиском. Вони пульсували від її вологих, впевнених видихів, всього за дюйм від його нетерплячого вуха.
  
  
  "Я скажу тобі, що ти повинен зробити..."
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  
  Томассо Теставерде вижив. З ранніх днів, коли він крав рибу з забитих брудом тачок і відерець для льоду на жвавих причалах його юності в Кінгспорті, штат Массачусетс, і до того дня, коли він сів за кермо свого першого драггера, він умів виживати.
  
  
  Про Томассо Теставерд говорили, що він дожив до дня своєї смерті.
  
  
  Він помер у день, що нічим не відрізняється від будь-якого іншого. Усі дні життя Томассо Теставерде були, власне, однаковими. Іншими словами, скоєно злодійство.
  
  
  У глибині свого злодійкуватий серця, хоча Томассо і не вважав себе таким, він був низьким злодієм.
  
  
  Коли він крав рибу з доків і готував її на багаттях, розведених у напівзруйнованих, голих трубах Старого Догтауна, де в давнину, до того як його дід Сіріо приїхав із Сицилії, жили відьми, Томассо вважав себе просто опортуністом. Той, хто користувався невеликими можливостями життя. Не більше того. І, крім того, він був голодний. Його батько тижнями був відсутній, ловлячи тріску біля Гранд-Бенкса або іноді макрель біля узбережжя Вірджинії. Мати Томассо була, як вони любили говорити, жінкою, чиї підбори ставали круглішими, ніж довше туфлі її чоловіка не були засунуті під ліжко.
  
  
  Народися Томассо Теставерде рибою, він був би донним годувальником.
  
  
  Коли він став старшим, більше не було можливості ховатися в дрібних місцях або тікати від рибалок, у яких він крав пікшу та камбалу. Томассо виявив, що набув невдалої репутації. І тому робота в екіпажі траулерів та драггерів його однолітків, як це робили його предки, не входила до його планів на майбутнє.
  
  
  Але винахідливий хлопчик незмінно перетворюється на винахідливого дорослого. Позбавлений засобів для існування, як людина, Томассо уникав тих, хто відмовлявся пускати його в команду своїх човнів, і тому знайшов інші, більш творчі способи виживання.
  
  
  У ті дні вони ставили горщики з омарами у воду недалеко від берега, опускали горщики вранці і знову піднімали їх уночі. Буйки були різнокольоровими, тож ніхто не витягував горщика, який йому не належав, але що стосується Томасо, то будь-який недоглянутий горщик, який він випадково натикав на своїй хисткій шлюпці, належав йому.
  
  
  Зрештою, він завжди ставив каструлю на місце у тому вигляді, в якому її знаходив, залишаючи всередині лише омарів. Це було справедливо.
  
  
  Так Томассо набув нової репутації, міцнішої, ніж стара. З часом норовливого хлопчика можна було пробачити, але людина, яка крала їжу з рота працьовитих італійських рибалок, була затаврована довічно.
  
  
  Не маючи накладних витрат і витрачаючи мало праці, Томассо згодом витяг достатню кількість безкоштовних омарів, щоб йому дісталося мореплавче судно.
  
  
  Тут розпочалася його справжня кар'єра.
  
  
  Риболовля була важкою роботою, а важка робота не подобалася Томасу. Не те, щоб він не намагався. Він спробував тягнути рибу. Він спробував лов неводом і зябровими мережами. Він тягнув жалюгідне існування, набрав команду, яку часто доводилося звільняти, тому що звільняти було дешевше, ніж регулярно платити людині, і водночас Томассо навчився всім відомим трюкам драггермана.
  
  
  Можна було вижити, добуючи їжу в прибережних водах Массачусетса багато років.
  
  
  Поки що риба не почала відступати.
  
  
  Томассо відмовлявся вірити історіям, які циркулювали. Він був небажаним гостем в Об'єднаному рибальському клубі, де обговорювалися такі речі. Тому він дізнався про них із інших рук і недосконало.
  
  
  "Старі леді", - посміхнувся він. "Океани величезні, і риби вільні плавати. Риби не дурні. Вони знають, що їх шукають. Вони запливають далі. От і все. Заради них ми підемо ще далі".
  
  
  Але що далі відпливали човни, то важче було ловити рибу. Якщо в не такі давні часи можна було опускати мережу і піднімати її, наповнену блідобрюхою тріскою, сіті натягувалися через те, що нутрощі тріски наповнювалися сирим повітрям, то до початку 1990-х років опущена мережа спливала, наповнена звивчастою, менш бажаною , невеликою кількістю сірого палтуса, а в хороший день - лише бушелем сріблястої тріски.
  
  
  Томассо, якому довелося продати свій улов у Пойнт-Джудіт, Род-Айленд, тому що його вантажі були небажані в рибних портах Массачусетса, не міг покрити свої витрати.
  
  
  Були й інші незручності. Ромбоподібна сітка була оголошена поза законом. Тепер легальними були лише маленькі сітки із квадратною сіткою. Але сітки були дорогими, і Томассо відмовився викидати свої. Після того, як його спіймали втретє за виловлювання донної риби, що знаходиться під загрозою зникнення, в заборонених мережах з біомаси, йому сказали, що його ліцензію анульовано.
  
  
  "Мені байдуже", - сказав він їм. "Риби більше немає. Інші їх усіх налякали. Я вирушаю на північ, де удосталь водяться омари".
  
  
  І це було правдою. Омари були удосталь у затоці Мен. Крім того, Томассо Теставерде не був відомий у штаті Мен. Штат Мен підійшов би йому. Це було б початком нового життя.
  
  
  У Бар-Харбор його прийняли. Омари поверталися після короткого періоду спаду. Улови росли.
  
  
  "Тріска теж повернеться. Почекай і побачиш", - часто говорив Томассо.
  
  
  У штаті Мен видобували й інших тварин. Кам'яний краб. Вугрів. Колючий морський їжак теж був дуже прибутковим. Але це була напружена робота, і ікра морського їжака припала Томасо не до смаку. Він відмовлявся ловити те, що не міг також з'їсти.
  
  
  "Я волію омарів. Омари, яких я знаю", - похвалився Томассо Теставерде. "Я буду королем омарів, зачекайте і побачите. Я добре їх знаю, і вони знають мене".
  
  
  Але Томассо був здивований, виявивши, що вони мають правила в затоці Мен. Рибалки на сході, як вони називали Мен чи сам Мен називав себе, були стурбовані тим, що омари підуть тим самим шляхом, що й тріска, хоча на перший погляд це було абсурдно, подумав Томассо. Тріска запливала далеко. Омари були плазунами. Вони могли заповзати лише так далеко.
  
  
  У перші місяці він ловив чудових червоних жамбуків, кількох альбіносів і навіть рідкісного п'ятдесятифунтового блакитного омара. Про цього гігантського омара Томассо Теставерде писали газети. Морські біологи з океанографічного інституту Вудс-Хоул заявили, що йому, можливо, сто років і його не слід продавати до ресторанів для споживання.
  
  
  Відома актриса приїхала до Бар-Харбору, щоб особисто клопотати за життя блакитного омара. Томассо запропонував пощадити її, якщо акторка переспить із ним. Вона дала йому ляпас. Томассо, з червоними, як у звичайного омара, щоками, кинув блакитного омара в киплячу каструлю з водою і з'їв його сам від злості, викинувши сердито-червону шкаралупу в готель, де актриса ночувала в егоїстичній ізоляції.
  
  
  Після цього люди уникали Томассо Теставерде. Особливо інших ловців омарів. Втім, для нього це не мало значення. Томассо дбав лише про те, щоб добувати омарів у затоці Мен. І омари були там для того, щоб їх можна було з'їсти, щоб бути впевненими.
  
  
  Він використовував всі хитрощі, такі як замочування тканини в гасі і приманка для пасток для омарів з неприємним запахом, хоча це не схвалювалося з екологічних міркувань. З якоїсь причини, яку ніхто не знав, омарів приваблював запах гасу у воді.
  
  
  Але найбільше Томассо Теставерде турбували правила. Їх було багато, і вони були незручними.
  
  
  Омари нижче за певну довжину не могли бути здобуті легально. Їх Томассо кидав у потайну скриньку з льодом на своєму човні. Їх він сам їв. Робота з омарами не притупила його смаку до солодкого, твердого м'яса цього ракоподібного. Йому було приємно думати, що він їсть безкоштовно те, за що багаті люди краще за нього платять хороші гроші з особливих випадків.
  
  
  Інше правило свідчило, що яйценосна самка будь-якого розміру має бути повернена в море для захисту майбутніх поколінь ловців омарів шляхом забезпечення майбутніх поколінь омарами. Томассо, який не мав синів, вважав, що закон не повинен поширюватися на нього. Лише на чоловіків із майбутнім. Томассо піклувався лише про сьогоднішній день. Тільки про виживання. Завтрашній день подбає про себе сам.
  
  
  "Закон застосуємо до всіх", - якось сказав йому чоловік у барі за пивом, крильцями Баффало та скаргами.
  
  
  "Різні правила для різних чоловіків. Це мій закон", - хвалився Томассо.
  
  
  Невдале визнання, тому що чоловік був з Департаменту рибальства і дикої природи Портленда, і він пішов за Томассо в доки і записав назву свого човна scunga-bunga jonesporter, Jeannie 1, названого на честь двоюрідного брата, якого Томассо позбавив цноти в ніжному віці.
  
  
  Наступного разу, коли він вийшов надвір, Томассо недбало змивав зі шланга желеподібні чорні ікринки з-під загнутого хвоста, де самки омарів виношують свої крихітні ікринки. Це робило їх законними. Технічно.
  
  
  Рятувальна шлюпка берегової охорони натрапила на Томассо, коли він був зайнятий цим заняттям, і він поспішно закінчив те, що робив, і спробував виглядати безневинним, коли його гукнули і підняли на борт.
  
  
  "Що я можу для вас зробити, хлопці?" спитав він.
  
  
  Інспектор берегової охорони ступив на "Джинні І" і сказав дуже серйозним голосом: "Інспекція. Підозра на очищення".
  
  
  "Я утримую яхту в чистоті", - сказав Томассо, теж намагаючись зберегти серйозний вираз обличчя.
  
  
  Вони підібрали омара, якого він щойно відправив у трюм. Трюм був сповнений повзаючих червоно-коричневих ракоподібних. Було також кілька пістолетів, як називали відбраковування з одним пазуром.
  
  
  "Всі мої омари перевищують дозволений ліміт", - заперечив Томассо. "Ви можете оглянути їх, якщо хочете. Мені нема чого приховувати".
  
  
  Два інспектори спустилися до трюму і зробили це, використовуючи схожі на калібри вимірювальні інструменти, призначені для цієї мети. Вони були дуже професійними, коли вимірювали панцир.
  
  
  Томасо байдуже спостерігав. Він знав, що поки вони не знайдуть потайного люка, з ним усе гаразд.
  
  
  Але коли вони натрапили на одного конкретного омара і інспектор капнув трохи розчину кольору індиго з піпетки на плавальні кола під хвостом, який інший тримав випрямленим, Томассо занепокоївся.
  
  
  "Це омар нещодавно мав яйця", - сказали йому.
  
  
  "Я не бачу яєць", - швидко сказав Томассо.
  
  
  "Яєць більше немає. Згідно з нашими тестами, цемент, на якому вони тримаються, завдано нещодавно".
  
  
  "Цемент? Що омар може знати про цемент?" І, відкинувши голову назад, Томассо оглушливо розреготався.
  
  
  Інспектори не сміялися разом із ним. Вони одягли на нього наручники і відбуксували його човен назад у Бар-Харбор, де його попередили і оштрафували.
  
  
  То справді був гіркий досвід. Для ловця лобстерів не тільки стало неможливим добре заробляти на життя в штаті Мен, а й пити пиво у компанії незнайомця стало небезпечно. Бари були сповнені шпигунів.
  
  
  Якийсь час Томассо уникав брати яйцекладні, але спокуса була надто великою. Він чув, що хлорний відбілювач може стерти всі сліди натурального цементу, який виділяють омари для утримання своїх яєць на місці. Томассо виявив, що це спрацювало. Наступного разу, коли його впіймали, їм довелося його відпустити, хоча вони й були незадоволені цим. Банки з хлорним відбілювачем лежали на очах.
  
  
  Того дня, коли у Томассо закінчилися робочі дні, "Джинні I" вийшла з гавані в затоку з відкритими вантажними трюмами та безліччю банок із хлорним відбілювачем.
  
  
  У зоні, куди берегова охорона рідко заходила, де омари водилися не так багато і тому можна було працювати без конкуренції чи втручання, Томассо встановив свої пастки.
  
  
  День був холодний, пронизливий, вітряний, і Томассо наважився вийти в море тільки тому, що пропив свій прибуток. Він часто мріяв про зимівлю у Флориді, де рибалки ловили справжню рибу, таку як тарпон та риба-меч. Але він не мав заощаджень, щоб здійснити цю мрію. Поки немає.
  
  
  Томасо опускав пастки і горщики і знову піднімав їх за допомогою встановленого на кормі блоку і снастей, коли з туману, що низько стелився, виринув великий сірий корабель. Він одразу звернув на це увагу. Щойно її не було, а наступної миті вона насувалася на нього, величезна, як будинок, і клапті туману розходилися з її шляху.
  
  
  Томассо розставив на палубі в дерев'яних лотках дюжину яйцекладних з кігтистими лапами і поливав їх відбілювачем, коли величезний сірий корабель здався, мов мовчання.
  
  
  Він ніколи не бачив нічого подібного. Ловці омарів не заходили так далеко, як глибоководні рибалки, тому вид гігантського заводського судна був незнайомий Томассо Теставерде.
  
  
  Корабель не відхилився від курсу, і Томассо натиснув на повітряний ріжок. Він заревів, луною відбившись від носа, що наближається.
  
  
  У відповідь заревів сирена.
  
  
  Томасо кивнув головою. "Вони бачать мене. Добре. Тоді нехай вони ходять навколо мене. Я робітнича людина".
  
  
  Але корабель не змінив курсу. Він йшов, випускаючи клуби пари, прямо на "Джинні I." Його сирена продовжувала ревти.
  
  
  Впустивши глечик, Томассо пірнув у рульову рубку і завів двигун. Він увімкнув задній хід, бо це здавалося найшвидшим маршрутом від гріха подалі.
  
  
  Величезний сірий корабель все ще плив уперед.
  
  
  Вилаявшись, Томассо погрозив їм обвітреним кулаком, червоним, як лобстер. "Фунгулу!" - Вилаявся він.
  
  
  Люди вишикувалися вздовж передніх поручнів, чоловіки в синьому та білому. Здалеку їхні обличчя виглядали дивно.
  
  
  Томассо пильно вдивився в ці обличчя. Усі вони виглядали однаково. Це були не обличчя рибалок, які були грубими та червоними. Вони були зовсім білого кольору, і в центрі цих осіб красувалася якась синя пляма татуювання.
  
  
  На якийсь дивний момент обмежена уява Томассо перетворило ці сині плями на ряди однакових омарів. І він подумав про блакитного омара, якого з'їв, за що його досі ганьбили.
  
  
  На нудотну мить він побачив однакові безпристрасні обличчя, які дивилися на нього, як люди, готові помститися за блакитного омара, який був найзнаменитішою стравою Томассо.
  
  
  Але це не могло бути. Синя пляма має позначати щось інше.
  
  
  Великий сірий корабель зробив довгий розворот, і незабаром його ніс зрівнявся з Джіні I.
  
  
  "Ці люди божевільні?" Промимрив Томасо, цього разу кидаючи свій човен уперед.
  
  
  "Джинні І" уникнув удару з пристойним відривом, але інший корабель, здавалося, був сповнений рішучості зловити його.
  
  
  На "Джинні I." не було радіо. Ловець омарів його не потребував, вважав Томассо Теставерде. Але зараз він пошкодував, що не має радіо, щоб викликати берегову охорону. Цей таємничий корабель грав із ним, як велика риба грає з маленькою.
  
  
  Вдалося уникнути зустрічі з великим кораблем, назва якого була якась невимовна, чого Томассо не знав.
  
  
  Але, як не намагався Томассо, обігнати її було неможливо.
  
  
  Взявши курс на суходіл, він вивів "Джинні І" на пряму. Вона закопалась кормою, і ніс піднявся так високо, як тільки міг. Але прямо на її холодний, пінистий слід ішов зловісний сірий корабель зі своєю командою з примарними обличчями.
  
  
  Погоня була недовгою. Не минуло й трьох морських миль. Величезний сірий ніж носа маячив все ближче і ближче, і його тінь упала на Джіні I, втопивши її, як тінь Смерті.
  
  
  Томассо Теставерде у своєму дощовику лаявся, проклинав і потів, йому було то спекотно, то холодно по черзі. "Чого ви хочете? Чого ви, виродки, хочете?" він закричав через плече.
  
  
  Безжальний сірий корабель якось штовхнув "Джинні I". Вона рвонулася вперед, її товста корма тріснула.
  
  
  Томассо видав пронизливий крик. "Mangia la cornata!"
  
  
  Тому що холодний океан заливав Дженні I, омиваючи її палуби. Все сталося дуже швидко. Набираючи воду, човен для лову омарів сповільнив хід. Сірий ніс знову сіпнувся, розколюючи пошкоджений човен.
  
  
  Томассо стрибнув чисто. Йому більше нічого не залишалося робити.
  
  
  Якимось дивом він виплив з пінистих хвиль, які піднімала "Джинні І", що йде на дно.
  
  
  Холод змусив його м'язи стиснутись, а кістки перетворитися на лід, він обрушився на нього так швидко. Йому було дуже холодно. Хворими очима він спостерігав, як великий корабель ковзає повз, його борти відкидають убік свіжий плавець і тріски, які раніше були "Джинні І".
  
  
  Тепло смерті швидко охопило Томасо. Він знав, як людина зігрівається перед тим, як піддатися холоду від переохолодження. Це було так само вірно для дитини, яка засинає в засніженому лісі, як і для чоловіка, що дрейфує в холодних водах затоки Мен.
  
  
  Томассо вижив. Але він знав, що цього не переживе.
  
  
  Його тіло налилося свинцем, він почав тонути. Він не відчував рук, що вчепилися в його вкрите льодом волосся, і розмахували руками, і не знав, що його затягують у човен.
  
  
  Він знав тільки, що через деякий час він лежав у рибному трюмі корабля. Було холодно. Він спробував поворухнутися, але не зміг. Піднявши голову, він подивився вниз і побачив, що його тіло посиніло й оголено. Воно мимоволі тремтіло. Це було його тіло. Томассо впізнав його, але насправді не міг цього відчути.
  
  
  Я тремчу, але не відчуваю цього, подумав він у невиразному, здивованому настрої.
  
  
  Навколо нього метушилися люди. Він міг бачити їхні обличчя. Білий. Блискуча білизною. Синє татуювання, яке тяглося від чола до підборіддя і поширювалося по носі, роті та щоках, не мало форми омара. Це було щось інше.
  
  
  Томассо не знав, що це за дизайн, знав тільки, що він був знайомий.
  
  
  Підійшов чоловік і почав наносити щось біле і блискуче на байдуже обличчя Томасо.
  
  
  Вони намагаються врятувати мене. Вони наносять мені на обличчя мазі, що трохи зігріває. Я врятований. Я виживу.
  
  
  Потім один із них підійшов із живою рибою в одній руці та ножем для риби в іншій. Швидким помахом він обезголовив рибу і, без церемоній, поки інший чоловік спокійно змащував обличчя Томасо вершково-білою маззю, він вставив обрубок риби, що кровоточить, у відкритий рот Томассо.
  
  
  Томассо спробував кров і риб'ячі потрухи.
  
  
  І він знав, що їсть смерть.
  
  
  Він не відчув, як вони перевернули його нерухоме тіло і вчинили непристойну дію над його вмираючою гідністю з іншою рибою.
  
  
  Він ніколи не мріяв, навіть після смерті, що йому судилося стати іскрою в протистоянні, яке вразить світ, у якого він взяв багато, але віддав натомість так мало.
  
  
  Розділ 12
  
  
  
  
  Рух у Бостоні був для бостонського транспорту майже нормальним. Сталося лише дві аварії, жодна з яких не була серйозною, хоча одна виглядала так, ніби хтось вирішив звернути на з'їзд із UMass. Розглянутий пікап опинився на спині, як засмучена черепаха, і шин ніде не було видно.
  
  
  Коли таксі, в якому він їхав, раптово вільнуло, Римо побачив, як вони розкотилися в різні боки, як великі чорні пончики, що вийшли на прогулянку.
  
  
  "Просто ще один день на Південно-Східній дорозі страждань", - пробурмотів таксист під ніс.
  
  
  Римо Вільямс так і не звик згортати за ріг і бачити свій дім. Насправді, це був не зовсім будинок. Зараз це кондомініум, але квартири ніколи не продавалися з кількох дуже вагомих причин, не останньою з яких було те, що до переобладнання будівля була кам'яною церквою.
  
  
  То була незвичайна церква. Типова церква, як правило, увінчана шпилем у вигляді відьми капелюха з хрестом нагорі. Його лінії були середньовічними, хоча він виглядав дуже сучасно зі стінами з польового каменю та подвійним рядом мансардних вікон на даху.
  
  
  Проте він був побудований як молитовний будинок, а не житло. Майстер Сінанджу відібрав його у Гарольда Сміта під час переговорів про контракт кількома роками раніше. Римо, звичайно, не мав права голосу у цьому питанні. Не те, щоб його це справді хвилювало. Після багатьох років життя на валізах було приємно мати постійну адресу. І одне крило закладу було у його повному розпорядженні.
  
  
  Найбільше Римо ненавидів пусті коментарі водіїв таксі.
  
  
  "Ти тут живеш?" цей випалив, коли Римо звелів йому зупинитися. "У цій купі каміння?"
  
  
  "Це було у моїй сім'ї протягом століть", - запевнив його Римо.
  
  
  "Церква?"
  
  
  "Насправді це замок, перенесений цеглою з родового маєтку у Верхньому Сінанджу".
  
  
  "Де це?" - Запитав я.
  
  
  "Нью Джерсі".
  
  
  "У них є замки на Джерсі?"
  
  
  "Більше ні. Це був останній, який був винесений до того, як податки на державний замок злетіли до небес".
  
  
  "Мабуть, дореволюційне".
  
  
  "Дореволюційна", - сказав Римо, опускаючи двадцятку на щілину для оплати. Він поповнив свій запас готівки в банкоматі аеропорту карткою, яку носив у задній кишені.
  
  
  Біля дверей Римо подзвонив у дзвіночок. І зателефонував ще раз.
  
  
  На його подив, до двох скляних овалів подвійних дверей підійшла пухка азіатка з сивим волоссям. На ній був невимовний стьобаний костюм, який був не зовсім фіолетовим і не зовсім сірим, але, можливо, бузковим.
  
  
  Вона подивилася на Римо, по-совиному підморгнувши, і відчинила двері.
  
  
  "Хто ти?" Вибагливо запитав Римо.
  
  
  Літня жінка вклонилася. Коли її обличчя піднялося, Римо вивчив його і вирішив, що вона південнокорейка, а не північнокорейка. Це було полегшенням. На мить він злякався, що вона якась кузина Чіуна, яка приїхала погостювати на наступне десятиліття.
  
  
  "Господар чекає", - сказала вона ламаною англійською.
  
  
  "Він на дзвіниці?"
  
  
  "Ні, рибний льох".
  
  
  "Який рибний льох?" - Запитав Римо.
  
  
  "Та, що у підвалі", - сказала жінка похилого віку.
  
  
  "А, цей рибний льох", - сказав Римо, який ніколи не чув ні про який рибний льох і був абсолютно впевнений, що до сьогоднішнього дня в підвалі його не було. "До речі як тебе звати?"
  
  
  "Я економка. Ім'я не важливе". І вона знову вклонилася.
  
  
  "Але він у тебе справді є?"
  
  
  "Так", - сказала літня жінка, знову кланяючись і човгаючи ногами, піднімаючись сходами на верхній поверх.
  
  
  "Краще б у Чіуна було цьому хороше пояснення", - пробурмотів Римо, пірнаючи у двері, що ведуть до підвалу.
  
  
  Підвал мав Г-подібну форму, таку саму, як будівля вище. Плями світла струменіли через стулчасті вікна. Вони впали на ряди морозильних камер, схожих на ті, в яких великі сім'ї зберігають яловичі боки та гігантські стелажі з реберцями. Вони були новими. Вони наполегливо гули. Там також були гігантські акваріуми, що бульбалися, теж збудовані рядами. У всіх не було риби.
  
  
  "Чіуне, де ти?" Крикнув Римо.
  
  
  "Тут", - пискнув тонкий голос.
  
  
  Римо впізнав цей писк. То був невеселий писк. Чіун був засмучений.
  
  
  Він знайшов Майстра Сінанджу в дальньому кінці підвалу, у тому, що колись було вугільною скринькою. Його замінили. Дерев'яні стіни були вирвані, а територія обкладена цеглою. Там були двері. Вона була відкрита.
  
  
  Римо зазирнув усередину.
  
  
  Майстер Сінанджу стояв у напівтемному прохолодному приміщенні, його обличчя нагадувало посмертну маску мумії. Його яскраві карі очі дивилися на Римо. Вони блиснули, потім звузилися.
  
  
  Чіун був одягнений у просте сіре кімоно з шовку-сирцю. Жодних прикрас. Його спідниці торкалися халяв його чорних корейських сандалів. Його руки були заправлені в рукави, які сходилися на тугому животі.
  
  
  Його ніс-гудзик злегка роздувся, і він сказав: "Від тебе смердить санго".
  
  
  "Sango?"
  
  
  "Акула".
  
  
  "А, точно. Один намагався мене з'їсти".
  
  
  Чіун схилив голову набік, як цікавий птах, вираз його обличчя був нечитаний у напівтемряві. "І...?"
  
  
  "Я з'їв його першим". Римо посміхнувся. Чіун цього не зробив. Його голова відкинулася назад, відкидаючи тіні, що лягали на зморщені пергаментні риси. Він був лисий, як пасхальне яйце, з двома білими пучками каламутного волосся над кожним вухом. Борода, схожа на неохайний хвіст білої миші, звисала з його підборіддя.
  
  
  "Смітті розповів тобі, що зі мною сталося?" Запитав Римо.
  
  
  "Він цього не зробив. Без сумніву, сором скував його шляхетну мову".
  
  
  "Я дістався зони зустрічі вчасно. Але хтось потопив корабель".
  
  
  "Ти дозволив це?"
  
  
  "Я нічого не міг з цим вдіяти. Він затонув до того, як я туди дістався".
  
  
  "Тобі слід було прийти раніше".
  
  
  "Але я не був".
  
  
  "Але ти помстився за цю образу?"
  
  
  "Я намагався. Підводний човен торпедував його. Я вирушив на його пошуки, але він знайшов мене першим ".
  
  
  "Ви знищили це піратське судно в ім'я Будинку?"
  
  
  "Насправді, це начебто зійшло з рук", - визнав Римо.
  
  
  "Ти дозволив простий підводному човні вислизнути від тебе!" Чіун спалахнув.
  
  
  "Я знаю, що таке підводний човен. Я піднявся на борт, але вони прогнали мене. Я зробив все, що міг, Чіун. Потім я виявив, що плаваю в океані без казанка або весла. Я мало не потонув".
  
  
  Обличчя Чіуна залишалося суворим. "Тебе вчили не тонути".
  
  
  "Я підійшов так близько. Акули оточили мене".
  
  
  "Ти сильніша за акулу. Ти могутніша за акулу. Жодна акула не змогла б перевершити тебе, кого я навчав у сонячному джерелі, яке називається синанджу".
  
  
  "Дякую, що взяли на себе всю відповідальність, але ми були на волосок від загибелі".
  
  
  "Витрачені марно тренування привели тебе додому живим", - сказав Чіун, виходячи і закриваючи за собою двері з різкою остаточністю.
  
  
  "Насправді я не думаю, що мені вийшло б, але я згадав Фрейю", - зізнався Римо.
  
  
  Чіун з неприхованим інтересом підняв підборіддя.
  
  
  "Я згадав, що в мене є дочка, і я хотів побачити її знову. Тому я знайшов у собі волю до виживання".
  
  
  Чіун нічого не сказав.
  
  
  "Мені шкода, що я провалив завдання", - тихо сказав Римо. Він неуважно обертав своїми химерно товстими зап'ястями.
  
  
  Чіун залишався спокійним, його обличчя закам'яніло, карі очі потьмяніли.
  
  
  "Отже, що ми втратили?" - Запитав Римо.
  
  
  "Наша честь. Але її буде відновлено. Ти простежиш за цим".
  
  
  І Чіун пронісся повз Римо, як сірий привид.
  
  
  Відчинивши двері, Римо просунув голову в обнесений цеглою кінець підвалу. Там було порожньо, якщо не брати до уваги безліч кедрових стелажів.
  
  
  Знизавши плечима, Римо знову зачинив двері і пішов за Майстром Сінанджу, і вони разом піднялися сходами.
  
  
  "Літка леді сказала, що ви були в рибному льоху. Але я не бачу жодної риби".
  
  
  "Це тому, що там немає риби".
  
  
  "Радий це чути. Тому що в мене сьогодні качиний настрій".
  
  
  "Це смачно, тому що качку будуть подавати сьогодні ввечері і щовечора в найближчому майбутньому".
  
  
  "Це більше качки, ніж я очікував".
  
  
  Вони дісталися верхівки сходів.
  
  
  "Це тому, що там немає риби", - сказав Чіун, не вдаючись у подальші подробиці.
  
  
  Вони поїли на кухні за низьким столиком. Рис був білий і липкий, приготований на пару саме так, як любив Римо, і подавався в бамбукових мисках.
  
  
  Качка лежала на спині у світло-апельсиновому соусі.
  
  
  Римо був здивований, коли жінка похилого віку, яка ходила по кухні, як німа, подала Чіуну миску супу з риб'ячих голів.
  
  
  "Я думав, ти сказав, що там немає риби", - сказав Римо.
  
  
  "Тут немає риби. Для тебе".
  
  
  "Але тобі є риба".
  
  
  "Я не провалив свою місію", - сухо сказав Чіун.
  
  
  "Зазвичай ми їмо одне й те саме".
  
  
  "З цього дня і до тих пір, поки честь Будинку не буде помщена, ви обмежуєтеся качиним раціоном. Ви будете їсти смажену качку, качку в пресованому вигляді, качку на пару і холодну качку, що залишилася. В основному ви будете їсти холодну качку. І вона вам сподобається ".
  
  
  "Я упокорюся з цим, але мені це не сподобається", - сказав Римо, тицяючи в коричневу шкірку качки срібною паличкою для їжі. "Отже, що там з економкою?"
  
  
  "Я вирішив це сьогодні".
  
  
  "Вона південнокорейка, а не північна".
  
  
  Чіун виглядав зацікавленим. "Дуже добре, Римо. Як ти можеш це визначити? По очах? Формі голови?"
  
  
  "Тим фактом, що вона не проїла свій шлях через буфет".
  
  
  Чіун насупився. "З жителів півдня виходять хороші слуги, але у них низький характер. Я б не став робити слугу сіверянина. Оскільки вона кореянка, але не нашої крові, вона терпима".
  
  
  "Знаєш, це може бути проблемою безпеки".
  
  
  "Її англійська недосконала".
  
  
  "Я помітив", - сухо сказав Римо.
  
  
  "І я втомилася готувати тобі і прибирати за тобою".
  
  
  "Я несу свою ношу".
  
  
  "Не сьогодні. Сьогодні ви втратили цілий корабель та його цінний вантаж".
  
  
  - Це нагадало мені, - сказав Римо, - що означає "Інго Пунго"?
  
  
  "Ти розумієш корейську".
  
  
  "Я не знаю кожного слова".
  
  
  "Ти знаєш Інго".
  
  
  "Звучить знайомо".
  
  
  "Ти знаєш кума".
  
  
  "Звичайно. Кум - це "золото"."
  
  
  Чіун підняв одну паличку для їжі. "Це Інго".
  
  
  "Тепер я згадав. Це означає "срібло"."
  
  
  Срібною паличкою для їжі Чіун виколупав риб'ячу голову з супового бульйону. "А це пунго".
  
  
  "Риба?"
  
  
  “Не риба. Риба – це не риба. У риб є назви. У них є смак, текстура і навіть предки. Річкова риба відрізняється від океанської. Тихоокеанська риба перевершує атлантичну”.
  
  
  "З яких це пір?"
  
  
  "Цей суп готується з голів тихоокеанських риб".
  
  
  Римо схилився над таборетом і уважно оглянув риб'ячу голову. Вона дивилася у відповідь.
  
  
  "Не дізнаюся про це", - зізнався він.
  
  
  "Це короп".
  
  
  "Інго Пунго" означає "Срібний короп"?
  
  
  "Так. Це дуже гідна назва для судна".
  
  
  "Можливо. Я ніколи особливо не любив коропів".
  
  
  "Ні, ти пожирач акул".
  
  
  "Це була потреба", - пробурчав Римо.
  
  
  "Не така велика потреба, як купання".
  
  
  Римо глянув на Майстра синанджу.
  
  
  "Від тебе пахне акулою", - нагадав йому Чіун.
  
  
  "Краще, ніж акула, що пахне мною", - сказав Римо, який посміхнувся навіть після того, як Майстер Сінанджу відмовився усміхнутися у відповідь.
  
  
  Було так приємно почуватися живим, що він навіть насолодився качкою, якою б жирною вона не була.
  
  
  Розділ 13
  
  
  
  
  Хоча зовні доктор Гарольд В. Сміт виглядав як щось середнє між старіючим банкіром і трунарем, були дні, коли він нагадував забальзамованого банкіра. То був один із таких днів.
  
  
  Середина зими не вплинула на колір обличчя Гарольда Сміта. Він був далеко за межами пенсійного віку, і його волосся посивіло. Чи не білі. Біла шевелюра добре виглядала б на Гарольді Сміті. Це компенсувало б непроникну сірість його обличчя.
  
  
  Гарольд Сміт мав сиве волосся, сірі очі, сіру поведінку і навіть сіру шкіру. Сірий відтінок шкіри був результатом пороку серця. Сміт був блакитним немовлям. Насправді, він народився блакитним. Як і у всіх новонароджених і кошенят, у Гарольда Сміта при народженні були блакитні очі.
  
  
  Це незабаром змінилося. Його очі природно стали сірими. Лікування срібним ідодіном зробило його сірою шкіру. Наче, подумала тоді його мати, з'явилася якась похмура хмара, щоб вкрасти всю блакитність у її дорогого маленького Гарольда.
  
  
  Ніхто достеменно не знає, які сили визначають долю людини. Можливо, людині з таким безбарвним ім'ям, як Гарольд Сміт, судилося вступити на якусь безбарвну ниву. Його перевага Брукс Бразерс грей і його здатність, як хамелеон, непомітно вписуватися в соціальне середовище, ймовірно, зробили перебіг його життя неминучим. Ніхто на ім'я Гарольд Сміт ніколи не збігав із грудастою старлеткою, не долав звукового бар'єру і не грав музику, яку всі хотіли почути.
  
  
  Безперечно, долею Гарольда Сміта з Вермонт-Смітів було б увійти до сімейного видавничого бізнесу і працювати неухильно, уперто й компетентно, але ніколи блискуче, якби не Перл-Харбор. Гарольд Сміт завербувався. Сміті не стали чекати на заклик. Сміти служили своїй країні під час війни.
  
  
  Серйозні якості Гарольда Сміта були визнані рано, і він провів війну в Європі з УСС. Це призвело до повоєнної ролі у новому Центральному розвідувальному управлінні. Сміт ідеально вписався до ЦРУ. В епоху холодної війни це була справді гігантська бюрократія. Там Сміт вивчав інформатику і набув репутації та незручного прізвиська Сірий Привид.
  
  
  Сміт пішов би з ЦРУ свого часу, якби не молодий президент його покоління, який побачив, як країна, яку він любив, поринає у неконтрольований хаос. Цей президент створив просту концепцію. ЛІКУВАННЯ. Організація без штату, без мандата або санкції конгресу, але яка має абсолютну владу виправити корабель держави, що хреститься, до того, як американський експеримент затоне на мілинах диктатури.
  
  
  Президент звернувся до суперкомпетентного Гарольда Сміта та запропонував йому відповідальність за порятунок своєї країни від руйнування. Сміт відповів на виклик так само, як він відповів на Перл-Харбор двадцять років тому. Він виконав свій громадянський обов'язок. Саме так він це сприймав як обов'язок. Він не бажав цього посту.
  
  
  Це було давно. Багато президентів, багато місій та багато зим тому. Сміт посів за своїм столом у санаторії Фолкрофт, на обкладинці журналу CURE. Тепер він ніколи не доживе до пенсії. Він помре за своїм робочим столом. Із CURE не було виходу на пенсію. І не було кінця місіям чи кризам.
  
  
  Зараз, взимку його життя, коли свинцеве небо робило його сіру особистість ще сірішою, він працював за своїм столом і комп'ютерним терміналом, через який Гарольд Сміт стежив за країною, яку він поклявся захищати.
  
  
  Сміт викликав просту базу даних "Прапори світу". Іноді найглибші таємниці можна було розгадати за допомогою простих ресурсів.
  
  
  Римо Вільямс описав йому підводний човен із намальованим на вітрилі білим прапором, що обрамляє блакитну лілію.
  
  
  Сміт вже шукав флер-де-ліс у своїй базі даних. Це по-французьки означало "квітка лілії". Він виявив деяку історичну плутанину. Оскільки квітка, представлена флер-де-лісом, насправді була ірисом, вважалося, що ірис спочатку називався лілеєю. Звідси плутанина.
  
  
  Це був символ французької королівської влади з часів правління франкського короля Клоріса. Проблема полягала в тому, що французький королівський прапор був золотою лілією на синьому тлі. Швидкий комп'ютерний пошук базою даних прапорів не виявив національного прапора із зображенням лілії будь-якого кольору. Сучасним французьким прапором був простий триколірний. Жодної лілії.
  
  
  Сміт не був здивований. Він мав фотографічну пам'ять і не пам'ятав такого прапора серед сучасних націй.
  
  
  Сміт розсіяно зняв окуляри без оправи зі свого аристократичного носа і протер їх одноразовою серветкою. Десятиліття напруженої роботи за комп'ютером зробили його очі надзвичайно чутливими навіть до найдрібніших частинок пилу на лінзах. Він вічно полірував їх.
  
  
  Замінивши їх, Сміт зробив спробу ширшого пошуку. Він зажадав будь-який прапор будь-якого кольору із зображенням лілії.
  
  
  Комп'ютер, екран якого був прихований під чорним склом його робочого столу, показував безбарвні контури простого прапора зі звичайною лілеєю в центрі.
  
  
  Миттєво вона почала поглинати колір. Сміт нахилився ближче.
  
  
  Він отримав емблему бойскаутів. Римо згадував про це. Але емблема бойскаутів була золота на темно-синьому тлі. То був не той прапор, який описував Римо. Але, звісно, цього не буде. Бойскаути не керують підводними човнами, а тим більше не нападають на судна без причини.
  
  
  Натиснувши клавішу, що світиться, Сміт дав системі вказівку продовжити пошук.
  
  
  Через п'ять хвилин він дістав кілька геральдичних прапорів, жоден з яких не відповідав описаному Римо.
  
  
  Нахмурившись усім обличчям, Сміт відкинувся на спинку свого потрісканого шкіряного крісла керівника. Глухий кут. Що це могло б означати?
  
  
  Рванувшись уперед, він наказав системі викликати будь-який прапор, що зображує будь-яку кількість лілій. То був ризикований крок. Але він повинен був знати, хто стоїть за потопленням logo Pungo і чи є якісь підстави підозрювати загрозу CURE.
  
  
  Майже одразу з'явився блакитний прапор, розділений на чверті білим хрестом. Кожна чверть обрамляла білу лілію, точно як описано Римо.
  
  
  Стиснувши губи, Сміт вивчав її.
  
  
  Звісно, подумав він. Він жив у Вермонті, не дуже далеко від канадського кордону, і йому варто було б згадати цей конкретний прапор. Це був прапор Квебек, Канада.
  
  
  Кожен сектор відповідав прапору, описаному Римо, крім того, що кольори були поміняні місцями.
  
  
  Потягнувшись до синього контактного телефону на столі, Сміт набрав номер Римо.
  
  
  Відповів незнайомий голос. "Хто кличе?"
  
  
  Сміт завмер. "З ким я говорю?"
  
  
  "Я питаю першим, кислий рот".
  
  
  "Я, е-е, намагаюся додзвонитися до Римо".
  
  
  "Римо їсть. Передзвоніть пізніше. А поки йдіть до біса".
  
  
  І телефон вимкнувся.
  
  
  "Що, чорт забирай?" Пробурмотів Сміт.
  
  
  Сміт негайно передзвонив, сказавши: "Будь ласка, повідомте Римо, що дзвонить доктор Сміт".
  
  
  "Я так і зроблю. Після вечері".
  
  
  "Важливо, щоб я поговорив із ним зараз".
  
  
  "Важливо, щоб він поїв. Повертайся в пекло". І лінія знову обірвалася.
  
  
  Рідкісний спалах гніву спалахнув у сірій, безбарвній душі Гарольда Сміта. Він придушив її. Нічого не залишалося, як чекати дзвінка у відповідь.
  
  
  Це прийшло через двадцять хвилин.
  
  
  "Сміт. Римо. Ти дзвонив?"
  
  
  "Хто відповів на телефонний дзвінок раніше?" Запитав Сміт своїм найсоковитішим голосом.
  
  
  "Економка Чіуна".
  
  
  "Чіун найняв економку!" Здивовано сказав Сміт.
  
  
  "Не питай мене чому. Вона охороняла двері, коли я повернувся. І що трапилося для того, щоб розповісти Чіуну про те, що сталося?"
  
  
  "Він не відповідав на телефонні дзвінки".
  
  
  "Добре, цього разу ти зірвався з гачка. Але він досить збуджений".
  
  
  "Рімо, прапор, який ти описав. Чи був у нього білий хрест у центрі?"
  
  
  "Ні. Тільки цей квітковий символ. Є щось?"
  
  
  "Мій пошук не призвів до точного збігу, але прапор провінції Квебек складається з білого хреста, що обрамляє чотири малюнки, схожі на те, що ви описали".
  
  
  "Хоча звучить привабливо. Вони просто поміняли колірну гаму на протилежну. Але якщо вони не можуть говорити англійською, чому ми повинні очікувати, що вони знатимуть свої кольори? Привіт, Смітті. Чи є в Квебеку підводні човни?"
  
  
  "Ні. Але канадський флот має. Це старі дизель-електричні підводні човни часів Другої світової війни".
  
  
  "Це була стара свиноматка", - сказав Римо. "І навіщо Канаді топити "Інго Пунго"?"
  
  
  "Звичайно, вони цього не зробили б. Канада - наш союзник, і судно знаходилося у водах США, в межах двохсот миль".
  
  
  "Це добре, тому що тепер, коли я поїв, Чіун хоче, щоб я подався ганятися за сабами".
  
  
  "Виявлення цього підводного човна - ваша наступна місія", - сказав Сміт.
  
  
  “Я боявся, що саме це ти збиралася сказати. Послухай, це може почекати?
  
  
  "Ворожий підводний човен, що діє у водах США, є проблемою безпеки. Римо, ті моряки, з якими ти зіткнувся. Вони взагалі розмовляли?"
  
  
  "Ні. З таким же успіхом екіпаж підводного човна міг складатися з Марселя Марсо та його веселих мімів. Гей, він француз, чи не так?"
  
  
  "Я не бачу причин, через які французький підводний човен міг би атакувати судноплавство США", - зневажливо сказав Сміт.
  
  
  "Можливо, це все-таки Квебек. Вони злиться на нас з якоїсь причини?"
  
  
  "Ні. Квебек в даний час не в ладах з англійською Канадою з питання відділення. Але це питання не має жодного відношення до США".
  
  
  "Тоді вони, мабуть, полювали за товстолобиком".
  
  
  "Що?" - Запитав я.
  
  
  "Це англійська назва. Мені набридло вимовляти "Інго Пунго". Звучить так, ніби я йду пого".
  
  
  "Ніхто, крім її екіпажу, не знав про місію "Інго Пунго" та вантаж", - сказав Сміт.
  
  
  "До речі, що саме це було?" - Запитав Римо.
  
  
  "Риба".
  
  
  "Риба!" Римо вибухнув.
  
  
  Гарольд Сміт прочистив горло. "Так, під час останніх переговорів щодо контракту Майстер Сінанджу попросив, і я погодився постачати регулярні партії свіжої тихоокеанської риби".
  
  
  "Риба?"
  
  
  "Як ви, можливо, читали, у світі спостерігається глобальна криза рибальства. Прибережне рибальство в усьому світі виснажено, що змушує флоти вести промисел у дедалі глибших водах. Якість уловів різко знижується. Ціни стрімко зростають. Майстер Чіун був незадоволений наявними у нього сортами і попросив мене виправити це.
  
  
  "Дозволь мені прояснити - цього разу замість більшої кількості золота він запропонував тобі рибу?"
  
  
  "Насправді риба в кінцевому підсумку буде дорожчою за золото в перерахунку на фунт, як тільки будуть враховані всі витрати", - визнав Сміт.
  
  
  "Як це?" - Запитав Римо.
  
  
  "Інго Пунго" був заводським судном. Він борознив відкрите море, займаючись ловом та переробкою риби. Він перетнув Тихий океан із Пусана, збираючи на шляху різні сорти риби. Багато різновидів.
  
  
  "Тут дуже багато риби".
  
  
  "Так, звісно, це так", - сказав Сміт. "Майстер Чіун наполіг, щоб ця риба була доставлена живою, щоб вона була якомога свіжішою".
  
  
  "І це могло б пояснити наявність рибного льоху".
  
  
  Сміт видав дивний звук у глибині свого горла.
  
  
  Римо пояснив: "Чіун обладнав підвал під те, що він називає рибним льохом. Я ніколи не чув про таке, а ти?"
  
  
  "Ні. Але корейці солять та маринують рибу для зимового зберігання".
  
  
  "Це також пояснює, чому мені довелося їсти качку, у той час як Чіун об'ївся супом з рибних голів. Не те щоб я скаржуся, але він пригрозив назавжди позбавити мене риби. Я не можу харчуватися качкою. Мені потрібна риба".
  
  
  "Повідомте майстра Чіуна, що я зв'язався з іншою рибальською компанією. Пункт контракту про рибу, звичайно, буде дотриманий".
  
  
  "Тобі не здається дурним говорити "пункт про рибу"?"
  
  
  "Я перестав соромитися своїх стосунків з Будинком Сінанджу ще у 1980 році", - сказав Гарольд Сміт без тіні гумору в його безбарвному голосі. "Вирушай на станцію берегової охорони на Кейп-Коді, Римо. Я хочу, щоб цей підводний човен знайшли".
  
  
  "Як скажеш, Смітті. Що мені робити з цією субмариною, якщо я її зловлю?"
  
  
  "Допитайте капітана і доповісте мені".
  
  
  "Після того, як я вб'ю його".
  
  
  "Доповідай мені. Я розповім тобі про його характер".
  
  
  "Забудь про його характер", - сказав Римо. "Він намагався вбити мене. Це в мене такий характер. Якщо я знайду цього хлопця, я згодую його рибам".
  
  
  З цими словами Римо повісив слухавку.
  
  
  Поклавши синю трубку у своєму кабінеті у Фолкрофті, Гарольд Сміт звернувся до клавіатури. Йому потрібно було домовитись з береговою охороною, якщо Римо розраховував на співпрацю.
  
  
  Працюючи, Гарольд Сміт ставив питання, чи може цей інцидент мати якесь відношення до недавньої низки зниклих рибальських човнів. Останнім часом кількість зниклих судів комерційного лову різко зросла. Він знав про це, тому що його система постійного тролінгу постійно пропонувала йому для аналізу групи збігів чи пов'язаних подій.
  
  
  Сміт відмахнувся від групи втрачених судів як від професійного ризику, пов'язаного з глибоководним промислом у ці неврожайні часи.
  
  
  Тепер він не був такий впевнений.
  
  
  Розділ 14
  
  
  
  
  Лейтенант берегової охорони Сенді Хекман не хотів цього чути.
  
  
  Підбігла молодша медсестра, коли вона переконалася, що катер Каюга готовий до виходу. "Кайюга" щойно повернулася на авіабазу берегової охорони на Кейп-Коді з пошуково-рятувального чергування, і вони збивали лід з її електронної павучої щогли і надбудови, поки стодесятифутове судно заправлялося паливом.
  
  
  "Командувач хоче бачити вас у своєму кабінеті".
  
  
  "Скажи йому, що на море не чекає ні чоловіка, ні жінку", - парирувала Сенді.
  
  
  "Це важливо".
  
  
  "Як і пошуково-рятувальні роботи".
  
  
  І лейтенант Хекман повернулася до спостереження за підготовкою до відплиття. Вона була у всій своїй красі. На жаль, її слава означала, що там, у жорстокому океані, зазнав лиха човен.
  
  
  Цього разу її звали "Санто Фаду", траулер "Видра", який вийшов з Іннсмута і зник безвісти тридцять шість годин тому.
  
  
  Сигналу лиха не надходило. То був поганий знак. Човен не повернувся в порт, і його не помітили дрейфуючим.
  
  
  Літак спостереження Falcon берегової охорони перетинав Північну Атлантику у пошуках цього. Але реактивні літаки не можуть сідати на воду, тому весь склад постів берегової охорони на Кейп-Коді та Скитуаті теж був там. Катери з білим корпусом, буксирні тендери з чорним корпусом, рятувальні шлюпки та яскраво-жовтогарячі вертольоти "Джейхок" та "Пелікан".
  
  
  Після цілого дня цілодобових пошуків нічого не виявилося. Це не виглядало добре ні для Санто Фаду, ні для її екіпажу.
  
  
  Кадет, пихкаючи, повернувся, і цього разу слово було: "Командир наказує вам проїхати до оперативного штабу".
  
  
  "Я збираюся вийти назад", - запротестувала Сенді.
  
  
  "Хтось інший візьме твою вахту. Ти потрібен".
  
  
  "Чорт би побрав його волохату дупу".
  
  
  "Не дозволяй йому чути, як ти це кажеш. Сер".
  
  
  "Мене не хвилює, хто почує, як я це говорю", - відрізала Сенді.
  
  
  В операційному центрі прогрівався літак White Falcon із діагональною червоною смугою берегової охорони США на носі фюзеляжу та стабілізаторі.
  
  
  Крізь виття набираючого висоту двигуна санітар сказав: "Ви заступаєте на чергування десантного майстра. Наказ."
  
  
  "Що, чорт забирай, відбувається?"
  
  
  "У нас двоє важливих персон. Я вважаю, командир хоче уявити найкрасивіше обличчя охоронця".
  
  
  "Це так? Що ж, я можу це виправити!"
  
  
  Промаршувавши до "Сокола", що чекала, вона піднялася по повітряних сходах, перестрибуючи через дві сходинки за раз, і увірвалася в кабіну. "З якого часу я льотчик!" - проревела вона своїм найкращим, пронизливим туманом голосом.
  
  
  Простяглася рука і шпурнула її на сидіння. Не дуже, але дуже твердо. Сенді села, дуже здивована.
  
  
  Люк був піднятий, і кабіна зачинена. Зазвившись, Falcon виїхав на головну злітно-посадкову смугу і без будь-яких попередніх дій з вереском пролетів усією її довжиною і піднявся в повітря.
  
  
  Сенді добре розглянула важливих персон, коли її зад оговтався від шоку від раптової посадки.
  
  
  Один був худорлявим хлопцем, одягненим для літньої гри у більярд. Інший був старий як світ і одягнений для запальної гри у маджонг. Він був схожий на китайця, але на ньому було бірюзове кімоно в японському стилі з морськими ковзанами на худих грудях. З-під його рукавів виглядали найдовші і потворніші нігті, які Сенді коли-небудь бачила по цей бік Фу Манчі.
  
  
  "Я Римо Пайк", - представився високий білий чоловік. "Це Чіун". Він показав їй картку. На ній було написано "Національну службу морського рибальства".
  
  
  "Отже".
  
  
  "Ми шукаємо підводний човен, що ховається там".
  
  
  "Чий підводний човен?"
  
  
  "Це питання часу".
  
  
  "Хіба це не більше схоже на місію флоту?" Запитала Сенді.
  
  
  "Ми хочемо, щоб це залишилося в таємниці".
  
  
  "Послухайте, всі доступні судна CG прямо зараз несуть пошуково-рятувальну службу. Ви відволікаєте важливі ресурси від їхньої місії".
  
  
  "Без проблем. Поки ви шукатимете рятувальників, ми пошукаємо наш підводний човен".
  
  
  Сенді окинула пару, як вона сподівалася, найскептичнішим поглядом. "Який інтерес NMFS до підводного човна?"
  
  
  "Це засекречено", - сказав той, кого звали Римо.
  
  
  "Добре", - заявила вона, займаючи відкидне сидіння біля вікна. "Ти роби свою роботу, а я робитиму свою".
  
  
  "Немає проблем. Пілот отримав наказ".
  
  
  "Клянуся, мій командир, мабуть, страждає на міксололус церебральний".
  
  
  "Хіба це не той засіб, від якого відростає волосся?"
  
  
  “Ви думаєте про моноксидил. Церебральний синдром міксололу – це вирва. Іноді на них хворіють риби. Вони втрачають орієнтацію і просто безконтрольно обертаються і шльопаються. Я здивований, що ти цього не знаєш”.
  
  
  "Ми новачки у Національній морській піхоті", - чемно сказав азіат.
  
  
  Сенді сказала: "Угу", - і запитала: "Іхтіологи?"
  
  
  "Це також засекречено", - швидко відповів Римо.
  
  
  Сенді сказала: "Іхтіолог - це експерт з риб".
  
  
  "Ми просто знаємо підводні човни", – пояснив Римо.
  
  
  "Я експерт з риби", - сказав Чіун.
  
  
  "У чому твоя спеціальність?"
  
  
  "Є їх".
  
  
  Сенді двічі озирнувся, щоб зрозуміти, чи не жартує він. Його обличчя нагадувало зморщену карту без найменшого натяку на гумор. Вона вирішила, що він якийсь незбагненний гуморист, і знову звернула увагу на води внизу.
  
  
  Вона тихо і відчутно вилаялася собі під ніс. "Чорт би забрав цих гребаних рибалок".
  
  
  "У тебе рот торгівлі рибою", - сказав літній азіат.
  
  
  "Тримай свою думку при собі. У мене є робота, яку потрібно робити, і в тебе теж. Як ми кажемо: "Ти маєш піти, але тобі не обов'язково повертатися".
  
  
  "Це девіз берегової охорони?" - Запитав Римо.
  
  
  "Ні. Наш девіз - Semper Paratus. Завжди готові".
  
  
  "Будь готовий подати сигнал, якщо помітиш цей підводний човен".
  
  
  "Як я вже сказав, стежте за погодою для своєї смердючої субмарини, і я зроблю те саме для свого занозистого рибальського човна".
  
  
  "У тебе солоний язик", - сказав Чіун. "Можливо, тобі слід пощадити наші прекрасні вуха та заспокоїти його".
  
  
  "Прибери це", - сказала Сенді. Я проводжу половину свого часу, охороняючи рибалок, які або порушують морське законодавство, або ловлять свої гвинти в погану погоду. всю рибу в морі до останньої”.
  
  
  "Жадібна свиня", - сказав Чіун.
  
  
  "Чортовськи правильно", - сказала Сенді, зупиняючись поряд з ілюмінатором і беручи планшет і бінокль.
  
  
  Римо підійшов до протилежного ілюмінатора і сподівався, що літак не доведеться скидати. Останнє, чого йому хотілося, - це ще раз викупатися з примусу.
  
  
  Розділ 15
  
  
  
  
  Морські чайки пікірували й кружляли у безсонячному небі. Час від часу вони пірнали і шльопали кінчиками крил по сірій Атлантиці, потім знову злітали з сардинками в гострих дзьобах.
  
  
  А високо над ними Майстер Сінанджу підраховував свої образи.
  
  
  "Мені обіцяли чар", - журився він.
  
  
  "Голець?"
  
  
  "Арктичний голець", - сказав Чіун, звіряючись із сувоєм рисового паперу у себе на колінах. "Двадцять гир, придатних для сольової обробки. Голця краще їсти сухим". Його вказівний палець правої руки, увінчаний філігранним нефритовим рогом, постукав різкими корейськими ієрогліфами на сувої. "Були обіцяні тріска і квакша. Мінтай і поди, шаджа і лосось з обох великих океанів. Морський окунь. Морський лящ. Кефаль і менхаден. Форель і тилапія. Лимонний соус і лінг.
  
  
  - Акули нема? - Запитав Римо.
  
  
  "Звичайно, ні".
  
  
  "Добре. Я ненавиджу акулу. Я ніколи більше не хочу її їсти".
  
  
  "Від тебе пахне акулою".
  
  
  "Це одна із причин, чому я це ненавиджу".
  
  
  Тепер вони були над Атлантикою. Літак берегової охорони Falcon летів низько. Пілот не звернув на них уваги, як і лейтенант берегової охорони Сенді Хекман, на превеликий подив Римо.
  
  
  "Знаєш, - довірливо повідомив він Чіуну, - здається, я її не приваблюю".
  
  
  "Чому вона повинна бути такою? Від тебе смердить падаллю санго".
  
  
  "Я приймав душ".
  
  
  "Санго виділяється з вашого часу. Це неминуче".
  
  
  Римо з цікавістю глянув на лейтенанта Хекмана. Досі вона не виявила до нього жодної краплі інтересу. Це було досить незвичайно, особливо у наші дні. Майже стільки ж, скільки Римо перебував під опікою Чіуна, він сильно впливав на жінок. За останній рік або близько того все стало гірше - настільки, що Римо відбивався від них. Іноді в буквальному значенні. Він так утомився від того, що вирішив плисти за течією і першим запросити їх на побачення.
  
  
  Поки що це було не дуже вдало. Єдина жінка, яка не намагалася від самого початку запаморочити йому голову, виявилася лесбіянкою.
  
  
  Римо почав замислюватися про лейтенанта Хекмана.
  
  
  Римо підійшов до неї на її відкидному сидінні.
  
  
  Сенді Хекман дивилася вниз через ілюмінатор, пригорнувшись до бінокля. Вона оглядала покриту зморшками зеленувато-сіру поверхню Атлантики у пошуках рибальських човнів.
  
  
  Траулер кольору іржі прокладав доріжку у воді внизу. Струмінь нахилила одне крило у бік робочого судна.
  
  
  Раптом Сенді клацнула перемикачем і піднесла мікрофон кабіни до рота.
  
  
  "Риболовне судно "Сицилійське золото", каже берегова охорона США. Ваше судно знаходиться в закритій зоні на порушення Закону Магнунсона. Пізніше можуть бути пред'явлені звинувачення, а ваш улов конфіскований. Негайно покиньте цей район".
  
  
  Схопивши блокнот, вона записала назву траулера та повернулася до пошуків у морі.
  
  
  "Що за акт Магнунсона?" - Запитав Римо.
  
  
  "Закон конгресу, що регулює комерційний вилов риби. Коли він був вперше прийнятий в 76 році, він зупинив іноземні рибальські судна - в основному канадські - від пограбування вод США. Але Конгрес надто пізно прийняв цей закон. Канадці завдали великих втрат акціям. Тепер він регулює , куди можуть заходити наші рибалки, як довго вони можуть виходити і скільки риби вони можуть взяти.
  
  
  "Це великий океан. Не може бути так погано".
  
  
  "Це криза. І деякі з цих чортових рибалок, схоже, не розуміють цього. Передбачається, що це рятувальна місія. Якщо у мене за плечима не буде ще кількох рятувальників, мені доведеться повернутися до буксирних тендерів. Або, що ще гірше, до Аляски та патрулю палтуса”.
  
  
  "Патруль палтуса"?
  
  
  "Їх теж мало".
  
  
  "Не заперечуєте, якщо я поставлю вам особисте питання?" - Запитав Римо.
  
  
  "Я не зустрічаюся з цивільними особами. Вибач".
  
  
  "Це було не моє питання".
  
  
  "Тоді в чому було твоє питання?"
  
  
  "Ти гей?"
  
  
  "Ні!"
  
  
  "Чудово!"
  
  
  "Забудь про це. Я не ходжу на побачення".
  
  
  "Я не просив побачення".
  
  
  "Добре, тому що ти не збирався її отримувати. А тепер, чи не сядеш ти? Як я вже сказав, це пошуково-рятувальна місія. Якщо ми випадково натрапимо на твою таємничу субмарину по дорозі, чудово. Якщо ні, ти просто такий суперкарго .Так що, будь ласка, киш звідси”.
  
  
  Придушивши усмішку, Римо повернувся до Майстра Сінанджа. "Вона не хоче зустрічатися зі мною. Хіба це не здорово?"
  
  
  Чіун глибокодумно кивнув головою. "Це запах акули".
  
  
  На вилицюватому обличчі Римо промайнув інтерес. "Татуче, ти хочеш сказати, що поїдання акули діє як жіночий репелент?"
  
  
  "Очевидно, що так воно і є, повільний".
  
  
  Римо прояснився. "Без жартів?"
  
  
  "Воістину".
  
  
  "Все, що мені потрібно робити, це продовжувати їсти акул, і жінки дадуть мені спокій?"
  
  
  "Якщо це твоє бажання..."
  
  
  "Це моє бажання обирати дати, а не навпаки".
  
  
  "Твої бажання - це твоя власна вада, Римо".
  
  
  Чіун сидів біля ілюмінатора і тепер роздивлявся відкриту воду. Вона була холодною, неспокійною і майже такою ж привабливою, як відкриті стічні води.
  
  
  "Якщо ви помітите цей підводний човен, я призначу капітана", - зауважив Римо.
  
  
  "Я дозволю тобі впоратися з ним, як тільки я зніму шкіру з його кісток і згодую йому м'ясо", - холодно сказав Чіун.
  
  
  "У наші дні ти виразно серйозно ставишся до своєї риби".
  
  
  "Ти був останнім часом у торговця рибою?"
  
  
  "Ти маєш на увазі супермаркет. Ні, останнім часом ти займаєшся покупкою продуктів".
  
  
  "Вони нав'язували мені неякісну рибу. Борошнисту, несмачну рибу, подібну до якої я ніколи раніше не чув, з такими назвами, як риба-аконіт, кускус і хегфіш".
  
  
  "Я чув, вони стають популярними".
  
  
  "У газеті їх називають сміттєвою рибою. Я не їм сміття. Я Майстер, що діє, синанджу. Ви можете їсти сміття, але я не буду".
  
  
  "Хорошої риби стає дедалі менше".
  
  
  "Ось чому я переконав імператора Сміта прочесати найглибші моря у пошуках найсмачнішої риби, щоб я міг харчуватися так, як їли мої предки. Розкішно".
  
  
  "Ти їж краще, ніж твої предки, і ти це знаєш, Маленький батько".
  
  
  "Я не буду класти у свій шлунок непотрібну рибу. Чи знаєте ви, що один торговець рибою намагався переконати мене їсти шипасту рибу-дог? Я ніколи не чув про рибу-догу. Це було підозріло схоже на акулу".
  
  
  "Собача риба – це акула", - крикнула Сенді.
  
  
  "Підслухуєш", - прошипів Чіун. "Невже тобі зовсім не соромно?"
  
  
  "Ти кричиш. Я не можу не чути тебе. Але те, що ти говориш, правда. Якість харчової риби стала жахливою з тих пір, як вони закрили Georges Bank".
  
  
  - Що таке Джордж Бенк? - Запитав Римо.
  
  
  "Ми щойно проїхали над нею. Це був найкращий промисел на Східному узбережжі. Можливо, вони знову відкриють його через кілька років, але прямо зараз це катастрофа для наших рибалок. Багато хто був змушений піти з бізнесу. Уряд купував їхні човни та ліцензії. Але як би погано не було тут, ще гірші справи з канадським флотом.
  
  
  "Де це?" - Запитав я.
  
  
  "Куди ми прямуємо. Це всього лише найбагатший промисел тріски на планеті. Два роки тому там була війна з палтусом".
  
  
  "Яка війна з тюрбо?" - спитав Чіун.
  
  
  "Перш ніж ти відповиш, що таке тюрбо?" – додав Римо.
  
  
  Лейтенант Сенді Хекман повернулася на своє сидіння. "Палтус - інша назва гренландського палтуса. Війна з палтусом точилася між Канадою та Іспанією".
  
  
  "Ніколи про це не чув", - сказав Римо.
  
  
  "Це була не стільки війна, скільки міжнародний інцидент. Іспанські рибальські траулери забирали молодь тюрбо з краю Гранд-Бенкс, званої Ніс. Саме там промисел виходив за межі двохсотмильного кордону Канади в міжнародні води. Технічно іспанці діяли легально, але вони ловили запливала на канадський бік промислу і виходила з неї, Оттава розлютилася через це і послала катери і підводні човни розривати іспанські рибальські сіті. хоча Канада піднімає багато шуму через те, що американські рибалки добувають тріску на американській стороні Гранд-Бенкс, тоді як їхньому власному флоту заборонено торкатися до неї.
  
  
  Якийсь час тому вони зловили пару морських гребінців, але перед сутичкою у них здали нерви. Вони піднімають шум про те, щоб щось зробити щодо американських флотів, що добувають лосося в Тихому океані, але поки що це лише холодне канадське повітря».
  
  
  "Ні море, ні риба в ньому нікому не належать", - пирхнув Чіун.
  
  
  "Якщо криза з донною рибою продовжиться, досить скоро сперечатися буде нема про що".
  
  
  Римо глянув на Майстра синанджу. "Ти знаєш про щось із цього?"
  
  
  "Звичайно. Як ти думаєш, чому я коплю рибу?"
  
  
  "Я радий, що ти сказав "накопичувати", а не я".
  
  
  "Почекай!" - сказала Сенді. "У воді щось є".
  
  
  Вона звернулася до пілоту: "Кілкенні, проведи нас навколо. Я хочу дещо перевірити".
  
  
  "Фалькон" нахилився в повільному розвороті, знизився і невдовзі вже ковзав холодними, сірими, негостинними водами.
  
  
  Вони ясно побачили предмет у воді в ту швидкоплинну секунду, коли проходили над ним.
  
  
  "Схоже на тіло!" Сенді закричала.
  
  
  "Це тіло, все правильно", - сказав Римо. "Плаває обличчям униз".
  
  
  Сенді заговорила по рації. "Катер берегової охорони "Каюга", це катер берегової охорони номер один, який зараз запитує допомогу. У нас плавучий об'єкт на позиції Дельта п'ять".
  
  
  Вони кружляли над цим місцем близько двадцяти хвилин, доки не з'явився катер берегової охорони і не забрав тіло.
  
  
  Вони спостерігали за процедурою, Сенді у свій бінокль, а Римо та Чіун – неозброєним оком.
  
  
  Водолази увійшли у воду і підняли його, як мішок із мокрою глиною.
  
  
  "Боже правий, я ніколи не бачив потопельника з таким мертвенно-блідим обличчям", - пробурмотів Сенді.
  
  
  "У мене є", - сказав Римо.
  
  
  Вони глянули на нього.
  
  
  "І якщо це не лілія на його обличчі, я з'їм наступну акулу, яку побачу".
  
  
  "Ненажера", - пирхнув Чіун.
  
  
  Коли тіло було знято з катера на станції берегової охорони у Скитуаті, з ним сталося три дивні речі.
  
  
  Спочатку вона була повністю оголеною та настільки синю, наскільки це можливо для людського тіла. Синьова була від дії.
  
  
  Обличчя трупа було білим як крейда, а поверх рис мерця була нанесена яскраво-синя лілія, схожа на клоунську грим-фарбу. Ніс був повністю синім, як і губи. Верхня та нижня частини малюнка стосувалися лінії росту волосся та підборіддя відповідно. Крила ідеально симетрично згиналися над вилицями.
  
  
  У зубах чоловіка було затиснуто щось тонке та чорне. За допомогою плоскогубців лейтенант Хекман вийняв предмет. Це виявився хвіст маленької сірої рибки без голови.
  
  
  "Це страшенно дивно", - говорила вона.
  
  
  "Нічого дивного в тому, що хлопець намагається залишатися живим якомога довше", - зауважив Римо.
  
  
  Сенді з сумнівом подивилася на нього.
  
  
  "Він плив за течією у воді. Звичайно, він їв усе, що міг упіймати, щоб зберегти собі життя", - сказав Римо.
  
  
  "Хороша теорія. Але якщо у нього не було зубів із нержавіючої сталі, вона не спливе. Ніж відрізав цій рибі голову".
  
  
  "Розкрийте його шлунок, і, тримаю парі, ви знайдете риб'ячу голову", - сказав Римо.
  
  
  "Принаймні він не опустився до акули", - сухо сказав Чіун.
  
  
  Коли вони перевернули тіло, щоб подивитися на рани, вони виявили третю дивну річ. Це була напевно найдивніша з трьох дивних речей.
  
  
  З синюватої тріщини на задній частині тіла мерця стирчав сірий риб'ячий хвіст.
  
  
  "Я бачив деякі досить дивні речі, але такого ніколи не бачив", - пробурмотів Сенді.
  
  
  "Можливо, риба намагалася його з'їсти і застрягла", - сказав Римо голосом, який припускав, що він не зовсім погоджується з цією теорією.
  
  
  "Це тюрбо, якщо я розуміюся на рибі. Вони не м'ясоїди, і я не розумію, як, наданий самому собі, можна засунути голову в пряму кишку людини".
  
  
  "Яким іншим чином це могло статися?"
  
  
  "Два. Хлопець був схиблений на рибі, або хтось її туди засунув".
  
  
  "Навіщо комусь це робити?" - Запитав Римо.
  
  
  "Твоя здогад, - сказав Сенді, - так само гарна, як і моя".
  
  
  "Я припускаю, що риба намагалася його з'їсти та застрягла".
  
  
  Майстер Сінанджу простягнув тонкі пальці і взяв рибу за хвіст. Він потяг. З огидним чавкаючим звуком риба вивільнилася. Те саме сталося з хмарою газів, в якій змішався сморід закупорки кишечника та розкладання.
  
  
  Всі відступили на кілька ярдів, Чіун все ще тримав рибу. Він підняв її так, щоб усі могли бачити. Це була маленька, гнила, сіра рибка з витріщеними очима, в якій не було нічого апетитного.
  
  
  "Хоч би це не було, - сказав Римо, - це не приз".
  
  
  "Палтус", - сказав Чіун.
  
  
  "Тюрбо", – поправила Сенді.
  
  
  "Якщо ти так кажеш", - сказав Римо, затискаючи носа.
  
  
  Всі побачили, що у риби було перерізане горло, і під її роззявленою пащею з'явилася рожева посмішка. Потім Чіун підкинув її так, що вона приземлилася на тіло з легким ляпасом.
  
  
  "Хтось перерізав горло цій рибі і засунув її всередину", - повільно промовив Сенді. "Ймовірно, та сама людина, яка відрізала голову іншому тюрбо і засунула її в рот. Це недобре".
  
  
  "У всякому разі, не для риби", - сказав Римо.
  
  
  "Ні для кого не добре. Це послання. Питання в тому, від кого і до кого?"
  
  
  Римо скептично глянув на неї.
  
  
  "Дивіться, тюрбо – символ перемоги Канади над Іспанією та іншими браконьєрами у відкритому морі. У цього мертвого хлопця замість рук мозолисті пазурі. Це говорить мені про те, що він рибалка".
  
  
  "То що означає малюнок на його обличчі?" - Запитав Римо.
  
  
  "Вибиває з мене дух".
  
  
  "Це символ франкських королів", - сказав Чіун. Він показав через кімнату на посинілий труп.
  
  
  "Прийдеш ще?" - Запитала Сенді.
  
  
  "Французи. Ця людина - француз".
  
  
  "Французи не ловлять рибу в цих водах. Вони переважно в затоці Святого Лаврентія".
  
  
  "Проте, ця людина носить знак француза".
  
  
  "Можливо, все навпаки. Можливо, французи помітили його", - припустив Римо.
  
  
  Сенді Хекман похитала головою, що вигоріла на сонці. "Це не француженка. Швидше за все, франко-канадка. Хоча в Квебеку не так багато глибоководного флоту".
  
  
  "Можливо, нам слід відправити це нагору нашому босу".
  
  
  "Зроби це швидко. Мені все ще потрібно знайти Санто-Фаду".
  
  
  У САНАТОРІЇ ФОЛКРОФТ Гарольд Сміт терпляче слухав і перетравлював кожну крихту інформації. Наприкінці декламації Римо насупився так сильно, що Римо здалося, що почув, як потріскує його суха шкіра. Ймовірно, це був лише шум лінії.
  
  
  "Тут щось дуже не так", - сказав він своїм терпким, лимонним голосом.
  
  
  "Отже, що ви хочете, щоб ми з цим зробили?"
  
  
  "З цією метою я прискорю впізнання тіла. Я хочу, щоб пошуки цього підводного човна тривали. У Північній Атлантиці відбувається щось дуже неправильне. І ми повинні докопатися до суті".
  
  
  - До певної міри, - сухо сказав Римо.
  
  
  "Я намагаюся визначити його місцезнаходження за допомогою супутника. Увесь час залишайтеся на зв'язку".
  
  
  Повісивши трубку, Римо повернувся до Сенді Хекмана і сказав: "Ми маємо зробити зачистку цієї субмарини. Наказ зверху".
  
  
  "Добре, поїхали", - сказала вона, хапаючи свій шолом. "Можливо, ми знайдемо той зниклий траулер, поки будемо там".
  
  
  Коли вони залишили операційний центр, виявили, що літак White Falcon злетів без них.
  
  
  "Ось і закінчується мій біса порятунок", - кипіла Сенді.
  
  
  Римо глянув на неї. "Який порятунок? Хлопець мертвий".
  
  
  "Ми не впевнені, що це він. І якщо це так, то його човен досі потрібно знайти". Її погляд упав на бездіяльний вертоліт берегової охорони "Джейхок". Вона кинулася до нього стрімголов.
  
  
  "Пілот, нас треба підкинути до Каюги".
  
  
  "Вона у морі".
  
  
  "Це заощадить нам трохи часу в дорозі", - сказала Сенді, забираючись на борт. "Сподіваюся, ви впораєтеся з посадкою на палубу".
  
  
  "Це буде мій перший".
  
  
  "Моя теж", - похмуро сказала вона, коли Римо та Чіун піднялися на борт і головний гвинт "Джейхока" завив.
  
  
  Розділ 16
  
  
  
  
  Пілот Jayhawk проробив чудову роботу з посадки яскраво-жовтогарячого рятувального вертольота на похилий вертолітний майданчик. Катер берегової охорони "Каюга" зупинився, щоб прийняти його, але відразу ж знову почав рух, так що пілоту вертольота довелося злітати з палуби, що рухається. Після кількох хибних ударів він виліз і звісив голову через поручень катера, доки його шлунок не спустів повністю.
  
  
  Коли він нарешті злетів, все пройшло без сучка й задирки.
  
  
  На палубі Майстер Сінанджу продовжував перераховувати свої образи. "Йоно", - поскаржився він, його карі очі були такими ж похмурими, як навколишнє море.
  
  
  "Що таке йоно?" - спитав Римо швидше від нудьги, ніж із справжнього інтересу.
  
  
  "Лосось".
  
  
  "Ніколи особливо цим не цікавився".
  
  
  "Це краще, ніж кататися на ковзанах".
  
  
  "Що завгодно смачніше, ніж кататися на ковзанах...."
  
  
  "Мені обіцяли лосося всіх видів. Нерку. Кижуч. Чавичу. І рожеву, і золотисту".
  
  
  "На мою думку, весь лосось на смак практично однаковий".
  
  
  Чіун заплющив очі з сумішшю болю та туги. "Оранж раффі. Мені обіцяли оранж раффі".
  
  
  "Ніколи не чув про оранж раффі. Це щось на зразок червоного оселедця?"
  
  
  "Я ніколи не чув про red herring. Я простежу, щоб red herring включили до наступного контракту".
  
  
  Римо посміхнувся. "Зроби це сам, Папочко".
  
  
  "Апельсиновий грубіян. Червоний люціан. Жовтохвоста камбала. Блакитний тунець. Сіра підошва. Чорний краппі".
  
  
  "Не забудь про фіолетовий коктейль".
  
  
  "Так, фіолетовий коктейль. І окунь, і чехонь, і блюгілл, і амберджек, і смугастий окунь, і райдужна форель. І екзотичний махімахи", - жалібним голосом продовжив Чіун.
  
  
  "Хіба це не морська свиня?" - Запитав Римо.
  
  
  "Риба-дельфін", - виправила лейтенанта Сенді Хекман. Вона щойно вийшла з-під палуби. Яскраво-жовтогарячий рятувальний костюм "Мустанг" облягав її синій льотний костюм, численні кишені якого були набиті сигнальними ракетами та іншим аварійним спорядженням моряка. Рука збоку ляснула її по стегні. "Ми наближаємося до довготи та широти вашого підводного човна "фантом"".
  
  
  "Чи зможете ви знайти підводний човен, якщо він затоплений?"
  
  
  "Можливо. Але якщо справа дійде до бійки, ми не зовсім екіпіровані для ведення протичовнової війни".
  
  
  "Ти залишаєш боротьбу нам", - сказав Римо.
  
  
  Сенді скептично оглянув їх. "Що ви двоє збираєтеся робити - пускати в них мильні бульбашки?"
  
  
  "Ми щось придумаємо. Правда, татко?"
  
  
  "Я щось придумаю", - суворо сказав Чіун. "Ти зробиш те, що я подумаю".
  
  
  "Просто пам'ятай, що важливо, я чи отримання цієї заміни".
  
  
  Чіун склав пальці з довгими нігтями будиночком перед грудьми і зробив погрозливий погляд. "Утоплення підводного судна дуже важливе. Якщо ви будете дотримуватися моїх інструкцій точно, можливо, ви теж не втопитеся".
  
  
  Через двадцять хвилин кермовий зателефонував з рубки: "Контакт!"
  
  
  Кинувшись у кермову рубку, вони виявили стернового, що стежить за сонаром.
  
  
  "Що ти про це думаєш?" він спитав Сенді.
  
  
  Вона дивилася на зелений приціл. Він показував зелену сітку з видом контуру катера в центрі з висоти пташиного польоту. Попереду лівим бортом виднілася крихітна, але дуже виразна зелена крапка.
  
  
  "Це не підводний човен. Занадто маленький", - вирішила Сенді.
  
  
  "Вона металева. Можливо, це підводний човен з однією людиною".
  
  
  Вони спостерігали його протягом кількох хвилин. Об'єкт слідував постійним курсом.
  
  
  "Якщо це підводний човен з однією людиною, то він знятий з корабля-носія", - твердо сказав Сенді. "Ми підемо за нею і подивимося, куди вона попрямує".
  
  
  Катер тримав курс на схід, розтинаючи хвилі, лише злегка підстрибуючи, коли вони сягали великих хвиль.
  
  
  Раптом об'єкт змінив курс, і Сенді наказав.
  
  
  "Правий борт. Один градус!"
  
  
  Рульовий вміло крутнув штурвал, і катер по ходу руху занурився у воду, щоб залишатися на місці таємничого контакту.
  
  
  "Це або маленький підводний човен, або торпеда", - припустив Римо.
  
  
  Сенді похитала головою. "Торпеди не змінюють курсу, наскільки я знаю, ні".
  
  
  "Ця штука щойно спрацювала", - пробурмотів Римо.
  
  
  Чіун відійшов, очевидно, йому було нудно. Римо виявив, що його думки блукають. Запах відкритого моря змусив його повернутися до минулої ночі. Його вчили відчувати страх, коли страх був корисним інструментом виживання. Після того, як криза минула, він відкидав страх як використану серветку. Але спогади попередньої ночі продовжували повертатися.
  
  
  Він приєднався до Майстра синанджа біля поручнів. "Я майже купив це тут", - сказав він Чіуну.
  
  
  Чіун подивився на самотнього буревісника, який дивився на нього у відповідь. "Ти цього не робив".
  
  
  "Пройшло багато часу з того часу, як я був так близько".
  
  
  "Очисти свій розум від усіх подібних міркувань. Минуле є минуле".
  
  
  "Я маю знайти Фрейю".
  
  
  "І ти це зробиш. Якщо вона тебе не знайде".
  
  
  Незабаром після цього гідролокатор почав збуджено пищати, і Рімо з Чіуном повернулися до кермової рубки.
  
  
  "Що зараз коїться?" - Запитав Римо.
  
  
  "Наш контакт щойно натрапив на зграйку зграйної риби", - сказав їм Сенді.
  
  
  "Якого роду?"
  
  
  "Важко сказати. Можливо, путасу".
  
  
  "Путассу - неякісна риба", - зневажливо сказав Чіун. "Її кістки погано перетравлюються".
  
  
  "Ти не повинен їсти кістки", - розсіяно сказала Сенді.
  
  
  "Якщо правильно приготувати рибу, - сказав їй Римо, - то можна їсти і кістки".
  
  
  "І голови", - додав Чіун.
  
  
  "Мабуть, путасу", - зауважила Сенді, не відриваючи очей від прицілу. "Це, мабуть, найчисленніший вид, який ви могли спіймати тут у ці дні".
  
  
  "Можливо це тюрбо", - припустив Римо.
  
  
  "Це дивно", - раптово заявила Сенді. "Контакт змінює курс і риба рухається разом з ним".
  
  
  "Схоже, вони тікають від неї", - сказав керманич.
  
  
  "Ні, вона слідує за ними. Вони не розсіюються перед нею".
  
  
  "Тоді це має бути риба", - сказав Римо.
  
  
  Сенді сильно спохмурніла. "Ні, це металевий спалах. Ми можемо визначити ці речі".
  
  
  "То чому ж він переслідує цих риб?"
  
  
  "Це, - пробурмотіла Сенді, - питання часу".
  
  
  Вони спостерігали за скупченням сигналів гідролокатора, коли катер "Каюга" з гуркотом проходив повз.
  
  
  "Ми наближаємося до носа", - попередив керманич.
  
  
  "Та частина Гранд Бенкс, на яку Канада не претендує", - пояснила Сенді. "Нам не зовсім раді в цих краях, але це все ще міжнародні води, тому ми поза нашою юрисдикцією".
  
  
  "Канадці - наші союзники. Що вони могли зробити?"
  
  
  "Поскаржтеся нашим офіцерам вищестоящим і добійтеся, щоб нас звільнили з гвардії". Сенді насупився. "Що ви думаєте, кермовий?"
  
  
  "Не завадить зробити за цією штукою ще кілька вузлів".
  
  
  "Чому ти не намагаєшся зловити її?" - спитав Чіун.
  
  
  "Було б цікаво спробувати, але немає ніякого способу. Якби ми могли кинути перед ним мережу, на такій швидкості він прорвався б наскрізь".
  
  
  "Рімо може спіймати його", - запропонував Чіун.
  
  
  Сенді Хекман засміявся, і високо в мертвенно-сірому небі "буревісник" хрипко приєднався до нього. Їхні голоси були приблизно однакового тону.
  
  
  "Чим - підводним сачком для лову метеликів?" вона посміхнулася.
  
  
  "Ми маємо свої способи", - сказав Римо, захищаючись.
  
  
  "Рімо, я наказую тобі зловити цю таємничу рибу, яка насправді не риба", - суворо сказав Чіун, вказуючи на воду.
  
  
  "Ой, гаразд, Чіуне. Не порви мені нерви".
  
  
  "Римо, тобі наказано. Слухайся".
  
  
  Рімо зітхнув і сказав Сенді: "Давай швидше. Я подивлюся, що можна зробити".
  
  
  "У нас на борту є спорядження для дайвінгу", – запропонувала вона.
  
  
  Римо похитав головою. "Мені це не потрібно".
  
  
  "Ти не можеш спуститись без спорядження для підводного плавання".
  
  
  "Я роблю це постійно". Потім, згадавши попередню ніч, він додав: "Але я візьму гідрокостюм".
  
  
  Сенді подивився на керманича, який сказав: "Наказано надавати допомогу будь-яким можливим способом".
  
  
  "Це твої легені", - сказала Сенді.
  
  
  Каюга рвонулася вперед, випередила підводний контакт, потім повільно і легко зупинилася.
  
  
  Знявши свої італійські мокасини, Римо одягнув нічний чорний неопреновий гідрокостюм, глибоко вдихнувши кисень, стоячи на кормовій палубі. Він знехтував рукавичками та ластами.
  
  
  Він почекав, поки всі відвернуть. Лише Чіун спостерігав за ним. Потім, відштовхнувшись від землі, він перекинувся у воду. Він не справив помітного сплеску.
  
  
  Вода зімкнулась навколо нього, і перший холодний укол страху заволодів його розумом. Римо відігнав цю думку.
  
  
  Його обличчя поколювало від шоку від холоду, потім воно оніміло. Він направив тепло в руки та ноги, де воно дійсно було необхідне.
  
  
  Римо дозволив собі зануритися, очі звикали до освітлення, що слабшає. Морська вода відфільтрувала червоно-оранжеву частину спектра. Незабаром блакитні та індиго відтінки стали однорідно сірими.
  
  
  Перше, що Римо подивився, був підводний човен. У воді не було жодних підводних човнів. Римо не здивувався.
  
  
  Але одвірок дрібних рибок був видно все виразніше. Вони утворили еліпс із добре розташованих рядів на дні океану. У відфільтрованому денному світлі Римо здивувався однією річчю. Крім одвірка, у полі зору не було жодної риби. На такій відстані це було надзвичайно.
  
  
  Косяк, його численні очі, блискучі, як ідеально підібрані срібні монети, пливли до нього. Римо був вражений акуратними лініями уайтінга. Вони могли належати до якоїсь сумнівної армії, настільки вони дисципліновані.
  
  
  Він помітив істоту, що йшла за ними на однаковій швидкості та відстані.
  
  
  При погляді в лоб вона виглядала тьмяною, як велика тупа куля. То була не риба. Що це було, було зовсім ясно.
  
  
  Встановивши себе, Римо досяг нейтральної плавучості, випустивши повітря з легенів, поки він чекав, коли до нього наблизиться тупий ніс.
  
  
  Путасу - якщо це були вони - охопило хвилювання, коли вони натрапили на Римо. Проте вони тримали свій курс, ритмічно помахуючи крихітними плавцями.
  
  
  Римо дозволив рибі-лідеру пройти над ним та навколо нього. Здавалося, вони спокійно ставилися до його присутності.
  
  
  Це була торпеда, зрозумів Римо, коли тиск від її наближення торкнувся його онімілого обличчя. Римо злегка відхилився вбік і, коли вона проходила повз, залишаючи за собою міхурливий слід, різко вдарив її ногою по хвості.
  
  
  Торпеда здригнулася і повернула, спінюючи воду. Раптово її рівномірне механічне дзижчання припинилося. Вона сповільнилася. Хвостом уперед вона почала занурюватися.
  
  
  Простягнувши руку, Римо обхопив її руками і, коли стручок путасу розлетівся на всі боки, явно зляканий, Римо виштовхнувся на поверхню.
  
  
  Торпеда була важка, але вона реагувала на його поштовхи вгору. Люто тремтячи ногами, Римо пішов за нею, час від часу підштовхуючи, щоб вона рухалася далі. Нарешті він витяг її на поверхню.
  
  
  Ступаючи по воді, обхопивши однією рукою середину човна, Римо гукнув на палубу катера. "Гей! Опускайте мережу!"
  
  
  Біля поручня здалося перелякане обличчя Сенді Хекмана.
  
  
  "Звідки ти прийшов?"
  
  
  "Я пірнув".
  
  
  "Я тебе не чув. Ми думали, ти пірнув під палубу".
  
  
  "Як щодо цієї сітки? У мене синіють пальці на ногах".
  
  
  Було спущено мережу. Вона була усіяна помаранчевими кульками для плавання, і після того, як Римо обернув її навколо торпеди, він піднявся сходами з нержавіючої сталі, поки команда витягала довгий предмет.
  
  
  На палубі Римо сказав: "Це торпеда. Я вимкнув її".
  
  
  "Чим?" Сенді ставила питання вголос, розглядаючи предмет.
  
  
  "Бічний удар".
  
  
  "Ти вивів його з ладу?"
  
  
  Римо натягнуто посміхнувся. Його обличчя все ще було онімілим. "Бачи б ви, як я приголомшую акулу клацанням пальця".
  
  
  Сенді Хекман, здавалося, не був вражений.
  
  
  Вони виявили торпеду на кормовій палубі та оглянули її з обережною повагою.
  
  
  "Я не бачу детонатора", - говорив керманич.
  
  
  "Це торпеда. У цьому немає сумнівів", - сказав Сенді.
  
  
  "Риби пливли перед нею, наче це була їхня мати", - порадив Римо.
  
  
  "Я не бачу жодної марки виробника чи серійних номерів".
  
  
  "Можливо, вони згоріли", - припустив Римо.
  
  
  Сенді звела очі. "Згоріла?"
  
  
  "Так. Ти знаєш, коли злодії крадуть пістолет чи машину, вони випалюють серійні номери кислотою, щоб їх неможливо було відстежити".
  
  
  "Хороша теорія. Але це не схоже на вибухонебезпечну торпеду. Ніс гладкий, як яйце".
  
  
  "Можливо, неконтактний підривник. Їм не потрібно вражати ціль, щоб підірвати її", - припустив керманич.
  
  
  Сенді встала і похмуро поправила пояс зі зброєю.
  
  
  "Що ж тепер вона наша. Ми дозволимо експертам розібратися в цьому".
  
  
  "У когось є стільниковий телефон?" - Запитав Римо.
  
  
  "Звичайно. Для чого?"
  
  
  "Я хочу зв'язатися зі своїм босом. Можливо, у нього є супутникові координати цього підводного човна. Якщо торпеда була запущена з підводного човна, він не може бути занадто далеко звідси".
  
  
  Дістали стільниковий телефон, і Римо набрав контактний номер Гарольда Сміта, перебуваючи на самоті.
  
  
  У середині третього гудку трубку зняли. І незнайомий голос промовив: "Ми втратили зв'язок, коммодор".
  
  
  - Смітті? - Запитав Римо.
  
  
  Чіун, що навис зовсім близько, прошипів: "Це не імператор Сміт".
  
  
  "Тс", - сказав Римо.
  
  
  Другий голос, рівний і майже без акценту, сказав: "Повторіть, будь ласка".
  
  
  "З "Хаунда" не надходить телеметрія".
  
  
  "Прийміть звичайні запобіжні заходи".
  
  
  "Зрозумів, коммодор", - сказав перший голос, трохи затихаючи. Потім він крикнув: "Передайте сигнал самознищення".
  
  
  - Саме... - перепитав Римо.
  
  
  Його погляд перемістився на залізну штуковину на кормовій палубі. Сенді Хекман розглядала її, уперши кістяні білі кулаки в помаранчеві стегна.
  
  
  Кинувши трубку, Римо за дві секунди подолав відстань від середини корабля до кормової палуби. Він схопив Сенді за її великий гнучкий комір і крутнув її назад. Її здивований зойк потонув у гуркоті торпеди після того, як Римо вдарив по ній голим великим пальцем ноги.
  
  
  Торпеда зірвалася з палуби, тягнучи за собою сітку, і зісковзнула за борт.
  
  
  Це викликало здоровий сплеск, і не встигли солоні бризки застукати по палубі, як корма конвульсивно сіпнулася.
  
  
  Гейзер солоної води з ревом піднявся на дюжину футів над поручнями і обрушився на палубу, щоб затопити те місце, де щойно стояв Римо. Римо там більше не було. Він відступив назад, схопивши Сенді Хекмана за талію.
  
  
  Вони перебували в укритті ходової рубки, коли корми катера перестали брикатися.
  
  
  "Що, чорт забирай, сталося?" керманич прокричав, перекриваючи рев за бортом.
  
  
  "Пізніше я маю перевірити корму", - крикнув Римо.
  
  
  Римо метнувся назад на корму і перехилився через борт.
  
  
  Він шукав дизельне паливо та олію. Там не було ні того, ні іншого, тільки кипляча морська піна. Декілька мертвих путасу спливли на поверхню, їхні очі виглядали приголомшеними і недовірливими.
  
  
  Звісившись за борт, Римо схопився за моток нейлонової волосіні. З цим він опустився під ватерлінію, подалі від гвинтів.
  
  
  Знизу катер виглядав трохи нерівним. Один гвинт обертався з невеликим ваганням. Але не було ані розривів, ані серйозних ушкоджень.
  
  
  Піднявшись назад по трапі, Римо вийшов на палубу.
  
  
  Сенді Хекман накинувся на нього. "Як ви дізналися, що вона вибухне?"
  
  
  "Стільниковий прийняв якусь передачу про сигнал самознищення. Я вирішив, що це означає торпеду".
  
  
  Сенді спохмурніла. "Стільниковий зв'язок не повинен перехоплювати радіообмін між кораблями. Він у діапазоні УВЧ".
  
  
  "Я знаю, що чув, але якщо ти хочеш, я принесу торпеду назад, і ми зможемо спробувати ще раз".
  
  
  "Ні дякую".
  
  
  Майстер Сінанджу метушливо підійшов зі стільниковим, кажучи: "Сміт хоче поговорити з вами".
  
  
  Римо взяв слухавку. "Смітті. Це ти?" - Запитав я.
  
  
  "Звичайно", - відрізав Сміт. "Ти мені телефонував".
  
  
  "Я намагався. Я отримав щось на кшталт перехоплення".
  
  
  "Я теж це чув. Одна сторона називає іншу "коммодор"."
  
  
  "Ми мало не пішли на дно тут, Смітті. Ми витягли щось на кшталт торпеди "Дінгбат", і вона вибухнула відразу після того, як коммодор подав сигнал про самознищення. Я запустив торпеду у воду якраз вчасно. Не те щоб навколо витало багато подяки, - сухо додав Римо.
  
  
  Лейтенант Сенді Хекман прикинулася, що не чує його.
  
  
  "Послухай, Смітті. Ти можеш отримати нову інформацію про цей підводний човен?"
  
  
  "У мене є його місцезнаходження станом на чотири хвилини тому".
  
  
  Римо передав координати Сенді.
  
  
  "Ми можемо бути там за десять хвилин", - рішуче сказала вона.
  
  
  "Достав нас туди".
  
  
  Втрутився Сміт. - Римо, якщо ти перехопив дзвінок стільниковим телефоном у відкритому морі, він повинен був виходити з човна або субмарини.
  
  
  "Мої гроші на підводному човні".
  
  
  "Підводний човен не може вести трансляцію, перебуваючи під водою. Отже, він повинен бути видно на поверхні. Якщо ви рухатиметеся швидко, ви зловите його, поки він найбільш вразливий".
  
  
  "Відмінно. У мене руки сверблять ще раз врізати по цьому свинячому човні".
  
  
  "Спочатку мені потрібні відповіді, потім тіла".
  
  
  "Ти отримаєш і те, й інше", - пообіцяв Римо, вимикаючи телефон.
  
  
  Повернувшись обличчям до Майстра Сінанджа, Римо сказав: "Зараз у нас почнеться розтин".
  
  
  "Спочатку тіла, потім відповіді".
  
  
  "Смітті хоче, щоб все було навпаки", - сказав Римо.
  
  
  "Я впевнений, що ти зможеш пояснити свої помилки імператору Сміту, не накликаючи ганьби на Дім, який ти зганьбив своїм жахливим провалом", - тонко сказав Чіун.
  
  
  "Ти досить злий для хлопця, який втратив лише човен з рибою".
  
  
  "Моя душа прагне хорошої риби".
  
  
  "Сподіваюся, бляшана риба вас задовольнить".
  
  
  Майстер Сінанджу виглядав спантеличеним. "Я ніколи не пробував жерстяної риби. Вона схожа на сталеголову форель?"
  
  
  Розділ 17
  
  
  
  
  Знайти підводний човен виявилося простіше простого.
  
  
  Катер USCG "Кайюга" йшов прямим курсом до координат, вказаних Гарольдом Смітом, і раптово з'явився там, борсаючись у впадині хвилі, як мокра чорна сигара.
  
  
  "Ось вона дме!" – сказав Римо.
  
  
  Вони стояли на носі поруч із шістнадцятидюймовим знаряддям, покритим інеєм із замерзлих солоних бризок.
  
  
  Лейтенант Сенді Хекман, натягнувши до вух вільний комір свого помаранчевого костюма для виживання "Мустанг", навела бінокль на підводний човен і сказала: "Я ніколи раніше не бачила такого прапора".
  
  
  Очі Чіуна звузилися, і він сказав: "Це французьке судно".
  
  
  "Це не французький прапор".
  
  
  "Це прапор Хлодвіга та франкських королів, хоча відтінки неправильні", - наполягав Чіун. "Він має бути золотим на тлі синього".
  
  
  Обернувшись через плече, Сенді сказала: "Спаркс, подивися, чи зможемо ми підняти цих підводників".
  
  
  У радіорубці радист був зайнятий.
  
  
  "Чому радіоменів завжди називають "Іскрами"?" Запитав Римо.
  
  
  "Краще, ніж запам'ятовувати імена", - відсторонено сказала Сенді.
  
  
  Іскри підняли підводний човен, але не так, як передбачалося.
  
  
  Відкрився люк, і з нутрощів субмарини з'явилися моряки в білій уніформі без відмінностей. Їхні обличчя теж були білими. Римо ясно побачив лілії, що сиділи навпочіпки на розмальованих обличчях, схожих на плоских синіх крабів.
  
  
  Вони прикріпили монтування до палубного люка, і звідти піднялася велика сталева палубна гармата на кріпленні, що обертається.
  
  
  "Мені не подобається, як це виглядає", - пробурмотіла Сенді.
  
  
  Вони повернули зброю в напрямку "Каюги", і Сенді крикнув: "Кульовий! Ідемо! Схоже, вони не жартують з цим палубним знаряддям".
  
  
  Знову приклавши бінокль до очей, вона пробурмотіла: "У чому, чорт забирай, їхня проблема? Ми в міжнародних водах". Потім вона схопилася за носовий поручень, щоб її не скинуло у воду.
  
  
  Катер нахилився і практично змінив курс. Він почав прокладати курс S лежить на поверхні Атлантики. Дикі бризки забризкали надбудову, майже миттєво замерзаючи.
  
  
  Пролунав глухий постріл. Вони почули свист снаряда, що вилетів з димного дула. Вона просвистіла над щоглою радара і вдарилася об хвилю, що здіймалася, приблизно в тридцяти ярдах за кормою квартердека, повністю зникнувши з чавкаючим звуком.
  
  
  "Неакуратний постріл", - сказав Римо.
  
  
  "Це був попереджувальний постріл", - крикнула Сенді у відповідь, перекрикуючи наростаючий рев двигуна. "Спаркс, ти їх підняв?"
  
  
  "На наші оклики немає відповідей".
  
  
  Під старанним керівництвом трьох моряків із примарними особами палубна зброя продовжувала стежити за ними.
  
  
  Зброя знову кашлянула. Димаючий снаряд випав з казенника і скотився з палуби в море з шиплячим звуком, схожим на те, як опускають розпечену кочергу.
  
  
  На цей раз постріл ударив перед носом корабля. Катер потрапив у холодний струмінь морської води. Вона захлеснула носа корабля, обдавши Сенді крижаним розсолом.
  
  
  Римо і Чіун відступили в безпечне місце перед зливою.
  
  
  Наскрізь промоклий і посинілий Сенді Хекман пробурмотів: "От і все! Ми відкриваємо вогонь у відповідь".
  
  
  "У мене є ідея краща", - сказав Римо, знову знімаючи туфлі. "Дозволь мені розібратися з цим".
  
  
  "Як?"
  
  
  "Вибивши цей пістолет".
  
  
  "З чим?"
  
  
  "Тактика раптовості".
  
  
  І Римо перекинувся спиною у воду.
  
  
  На цей раз СЕНДІ ХЕКМАН спостерігала. Вона побачила, що Римо стоїть там, усе ще у чорному неопреновому гідрокостюмі, потім раптово він зник. На цей раз вона почула сплеск. Це був не такий сильний сплеск. Морські свині, що ковзають назад у воду, створюють плавний вхід, майже такий самий безшумний.
  
  
  Вона перехилилася через носовий поручень. Вода вже зібралася там, де Римо сплив на поверхню. Його не було видно.
  
  
  Сенді повернулася до Майстра Сінанджу. "Він буде вбитий".
  
  
  "Він досягне успіху. Тому що його навчали найкращі".
  
  
  "Що найкраще?"
  
  
  "Чого не буває, коли говорять про краще. Найкраще - це найкраще".
  
  
  "І хто чи що є найкращим?"
  
  
  "Я такий", - сказав Чіун.
  
  
  Сенді навела бінокль на підводний човен. Вони знову справлялися з палубною зброєю, виглядаючи дуже рішучими. Або настільки рішучими, наскільки могло виглядати тріо моряків із клоунськими обличчями.
  
  
  "Ми не можемо чекати, поки їм пощастить". Вона знову підвищила голос у сирену. "Мені потрібний тут артилерійський розрахунок".
  
  
  Прибігли солдати берегової охорони, щоб зайняти місце біля шістнадцятидюймової зброї.
  
  
  Прямо під поверхнею океану Римо стрілою кинувся в стилі субдольфіна, розмахуючи ногами, як жаба, досить довго, щоб створити інерцію. Залишок шляху він просто ковзав. Таким чином, не було кільватерного струменя або хвилювання поверхні, які могли б видати його лінію атаки.
  
  
  Підводний човен був великою мішенню. Він досяг її, прослизнув під корпусом, орієнтуючись руками. Це призвело його до іншої сторони підводного човна, що котився, непоміченим.
  
  
  Гарматний розрахунок щойно випустив третій снаряд по катеру, що зигзагоподібно рухається, коли мокра голова Римо показалася з води. Він підняв руки і схопився за корпус. На дотик вона була слизькою, але він вибрався на палубу плавним підтягуючим рухом.
  
  
  Зупинившись, щоб дати воді стекти з його костюма, Римо підвищив температуру свого тіла, щоб упоратися з залишковою вологістю, і підкрався до стурбованого гарматного розрахунку.
  
  
  Він позбавився їх легким шляхом.
  
  
  Двоє схилилися над поворотним механізмом кріплення, і Римо просто схопив їх за потилиці, звівши разом, перш ніж зрозуміли, що потрапили в біду.
  
  
  Їхні голови розкололися з глухим м'ясистим тріском, і два моряки випали з рук Римо, їх оголені мізки змішалися, як два смаки пудингу.
  
  
  Залишився стрілець. Його рука лежала на якомусь спусковому гачку і він готувався знову натиснути на нього.
  
  
  Підскочивши, Римо поплескав його по плечу.
  
  
  Вражений, він обернувся.
  
  
  "Недобре стріляти у добрих хлопців", - сказав Римо.
  
  
  Обведений синьовий рот чоловіка відкрився на його білому обличчі. Це було схоже на зубасту червону печеру, і він почав видавати нерозділені риб'ячі звуки здивування.
  
  
  "Ви можете сказати myxobolus cerebralsis?" Запитав Римо.
  
  
  "Buh-buh-buh."
  
  
  "Я так не думав", - сказав Римо, який струснув чоловіка за голову так швидко, що його мізки перетворилися на холодну сіру яєчню-бовкання. Моряк відступив назад, обертаючи очима в протилежних напрямках, хитаючись і спотикаючись про палубу, тоді як його нефункціонуючий мозок подавав тілу невпізнані нервові сигнали.
  
  
  Коли він зійшов з палуби в розсіл, Римо вирішив, що отримав по заслугах.
  
  
  Відійшовши від пістолета, щоб було видно, Римо підняв обидві руки, схрестив їх і широко помахав.
  
  
  Катер наближався до них, і Римо почав махати їм.
  
  
  Через секунду він пірнув. Носова палубна зброя обрушила зливу бурульок, і з раптової хмари пороху вилетів снаряд, що димився.
  
  
  З обох боків М-16 почали випускати кулі у стереосистемі.
  
  
  Римо потрапив у воду перед штормом.
  
  
  Гуркіт снарядів прорізав холодну океанську воду. Пролунав глухий гуркіт. Підводний човен здригнувся і перекинувся, і коли Римо підняв голову з води, він побачив, що катер отримав пряме влучення. Корпус міделя був пробитий у ватерлінії. Вітрило отримало пряме влучення і перетворилося на клубок розірваної сталі, що димився. З кульових отворів на ватерлінії випливала морська вода і поверталося повітря, через що море п'яно пузирилося і булькало.
  
  
  Моряк висунув голову з палубного люка. Римо сунув два пальці в рот і свиснув, щоб привернути його увагу.
  
  
  Моряк моргнув, озираючись збентежено. Римо знову свиснув і підповз до води так близько, як тільки наважився.
  
  
  Ударом ноги Рімо виринув із води, як дельфін, що стоїть на хвості. Однією рукою він схопив матроса за блузку. Коли гравітація потягла Римо назад, матрос пішов за ним.
  
  
  Під водою він бився з Римо, розмахуючи руками та ногами. Римо проігнорував його. Холод швидко послабив його опір.
  
  
  Виринувши, Римо попрямував назад до катера із захопленим моряком на буксирі, його голова була піднята над водою.
  
  
  Чоловік пробурмотів щось, чого Римо не почув.
  
  
  "Переговори французькою?" - Запитав Римо.
  
  
  Чи була відповідь чоловіка французькою, сказати було неможливо. Для Римо це прозвучало як бурмотіння.
  
  
  Позаду них пролунав глухий гуркіт.
  
  
  Озираючись назад, Римо побачив, що підводний човен почав кренитися, і сказав: "Відмінно. Вони були там, де я хотів, і тепер вони йдуть на дно".
  
  
  Палуби підводного човна були повені збожеволілими матросами. Хтось дістав із люка доладну алюмінієву рятувальну шлюпку і спускав її на воду, коли інший матрос вийшов і вистрілив йому в спину без жодного слова попередження.
  
  
  Моряк і його човен зісковзнули у воду і зникли з поля зору. Тільки тонка пляма крові свідчила про те, що вона колись існувала.
  
  
  Стрілець прицілився в Римо, і Римо поцупив свого бранця за собою під воду.
  
  
  Гвинтівкові кулі почали вдаряти в поверхню прямо над ними.
  
  
  Вони потрапили точно, але шалено змінили напрям, щойно зісковзнули під воду. Один подався до Римо. Він відпустив свого бранця і, змахнувши голою долонею, створив стіну води, що відбивається. Куля зустрілася зі стіною. Стіна перемогла. Куля втратила рештки свого удару. Витрачена, вона затонула, як свинцеве грузило, яким, з усіх практичних міркувань, вона й була.
  
  
  Брукаючись, Римо потягнувся до свого бранця, який теж тонув.
  
  
  Вдала куля влучила чоловікові в ногу. Він скрутився калачиком, схопившись за рану. Темна кров ринула, коли він забився в конвульсіях. Повітря вирвалося з його відкритого рота крізь стиснуті від болю зуби.
  
  
  Друга куля влучила йому в груди.
  
  
  Схопивши його за волосся, Римо витяг його на поверхню і взяв обличчя в обидві руки, наблизивши його до свого.
  
  
  "Дивись, твої власні хлопці щойно застрелили тебе. Здавайся. Хто керує цим підводним човном?"
  
  
  "Пішов до біса, чортів янкі!" - виплюнув чоловік ламаною англійською з сильним акцентом.
  
  
  Зусилля, здавалося, висмоктало останні його життєві сили. Він сіпнувся, посинів, і його очі закотилися. Його останній подих був холодним і смердючим. Від неї пахло якимось міцним напоєм, якого Римо не впізнав.
  
  
  Римо дозволив йому потонути.
  
  
  Повертаючись до катера, Римо спіймав кинутий лин і підтягнувся на борт.
  
  
  Мокрий до нитки, він увірвався на ніс. "Що за ідея?" він зажадав відповіді у Сенді Хекмана.
  
  
  "Ми захищалися", - їдко сказала вона.
  
  
  "Я вирубав гарматний розрахунок до того, як ти зробив свій перший постріл".
  
  
  "Я тебе не бачив".
  
  
  Римо повернувся до Майстра синанджа: "Чіуне, якого біса ти не зупинив її?"
  
  
  "Тому що".
  
  
  "І це все? Тому що!"
  
  
  "Та тому що". І Чіун зневажливо повернувся до Римо спиною.
  
  
  Вони дивилися, як тоне субмарина. Корма пішла вниз, високо піднявши носа над водою. Здавалося, що субмарина щосили намагається не висовуватися з води, як жива істота.
  
  
  Потім, з болісною повільністю, передня частина субмарини зникла під хвилями.
  
  
  Але не раніше, ніж вони змогли прочитати назву на носі:
  
  
  Fier D'Etre des Grenouilles
  
  
  "Що там написано?" - Запитав Римо.
  
  
  "Ти не сліпий", - пирхнув Чіун. "Просто короткозорий".
  
  
  "Я бачу слова, але я не впізнаю мови".
  
  
  "Це по-французьки".
  
  
  "Не дивно, що я не можу це прочитати. Французька - це не мова. Він бурмоче з граматикою. Що там написано?"
  
  
  "Fier D'Etre des Grenouilles."
  
  
  "Це все, що я можу розібрати. Що це означає англійською?"
  
  
  "Пишаємося тим, що ми жаби".
  
  
  "Так називається підводний човен? Пишаєтеся тим, що ви жабники?"
  
  
  "Так називається це судно".
  
  
  Римо глянув на Сенді Хекмана. - Що за підводний човен називається "Пишаюся тим, що він "Жаби""?
  
  
  Сенді Хекман знизав плечима і запитав: "Французька?"
  
  
  Вони дивилися, як океан заспокоюється. Бульбашки повітря, деякі розміром із шини вантажівки, спливали на неспокійну поверхню. Більше нічого. Тих, хто вижив, не було.
  
  
  "Чому ніхто не вийшов?" Сенді ні до кого не зверталася.
  
  
  "Вони не хотіли. Вони хотіли піти на дно разом з кораблем", - сказав Римо.
  
  
  "Це безумство. Ми берегова охорона США. Ми б взяли їх живими. Усі це знають".
  
  
  "Очевидно, вони не хотіли, щоб їх взяли живими", - наспіваючи сказав Майстер синанджу.
  
  
  Ця холодна думка повисла над водою, поки вони дивилися, як останні бульбашки піднімаються на поверхню. Нарешті, почала з'являтися райдужна масляниста пляма, що відзначає місце, де затонув "Вогонь Гренуя".
  
  
  Розділ 18
  
  
  
  
  Римо дістав Гарольда Сміта з першого дзвінка.
  
  
  "Помічений підводний човен. Затонув так само", - сказав він.
  
  
  "Яку інформацію ви отримали?" - спитав Сміт.
  
  
  "Ми майже впевнені, що це був француз. Або це, або в когось дивне почуття гумору".
  
  
  "Що ти маєш на увазі, Римо?"
  
  
  "Коли підводний човен пішов на дно, ми миттю побачили назву. Fier D'Etre des Grenouilles."
  
  
  Втрутився Чіун. "Це не так вимовляється".
  
  
  "Тоді скажи це ти".
  
  
  "Fier D'Etre des Grenouilles."
  
  
  Голос Сміта був сповнений сумніву. "Це не може бути правдою".
  
  
  "Що це означає для тебе?" - Запитав Римо.
  
  
  "Пишаємося тим, що ми жаби".
  
  
  "Чіун теж так каже".
  
  
  "У жодного французького судна не було б такої назви".
  
  
  "Цей зробив".
  
  
  "У вас є бранці?"
  
  
  "Мав. Він втік. Його власні люди знищили його".
  
  
  "Що ти з нього витяг?" — спитав Сміт різким голосом.
  
  
  "Іди до біса, чортів янкі". Без лапок".
  
  
  "Жоден француз не сказав би "янкі". Він би сказав "англо".
  
  
  "Ти знаєш краще за мене", - сказав Римо. "Його акцент теж не був особливо французьким. Він був скоріше ірландським чи шотландським".
  
  
  "Яка? Ірландська чи шотландська?" - нетерпляче спитав Сміт.
  
  
  "Знайди мене".
  
  
  "Це був акцент чи картавість?"
  
  
  Римо наморщив чоло. "Я знаю, що таке акцент, але що таке задирок?"
  
  
  "Шотландці говорять із акцентом. Ірландці говорять із акцентом. Те, що ви почули, було акцентом?"
  
  
  "На кшталт того".
  
  
  "Ти має бути впевнений, Римо. Це важливо. Якщо це був не акцент, то, мабуть, репліка".
  
  
  "Тобі довелося б наспівати кілька тактів".
  
  
  Сміт видав горлом якийсь звук.
  
  
  "Ні, все було не так".
  
  
  "Я не намагався задирок", - роздратовано протестує Сміт. "Я прочищав горло".
  
  
  "Що б ти не робив, це було ніби на висоті, але не зовсім правильно".
  
  
  "Не має значення", - сказав Сміт, його голос був їдким.
  
  
  "Послухай, Смітті, - продовжив Римо, - підводний човен пішов на дно з усім екіпажем. Вони могли врятуватися, але не захотіли".
  
  
  "Лише дуже рішуча команда обирає смерть, а не полон".
  
  
  "Ми дивимося на професіоналів, все правильно".
  
  
  Сміт мовчав більшу частину хвилини. "Повертайтеся на сушу", - нарешті гаркнув він.
  
  
  "Не можу. Ми все ще на пошуково-рятувальному чергуванні".
  
  
  "Я це виправлю".
  
  
  "Це залежить від вас. Хочете, щоб я передав слухавку ось цьому лейтенанту Квігу?"
  
  
  "Ні", - різко сказав Сміт. "Я зроблю це через канали".
  
  
  Менш ніж за п'ятнадцять хвилин надійшов виклик радіо з авіабази берегової охорони на Кейп-Коді.
  
  
  "Нам наказано повертатися до порту", - доповів Спаркс.
  
  
  "При тому, як посилюється цей вітер, я здивована, що ви змогли почути їх крізь усі ці перешкоди", - зауважила Сенді, кинувши погляд на купові хмари, що мчали небом, як череда брудних переляканих овець.
  
  
  "Які перешкоди?" - Запитав Спаркс.
  
  
  "Я покажу тобі".
  
  
  У радіорубці Сенді намагалася додзвонитися до Кейп-Коду. У неї виникли проблеми з тим, щоб її було чути через грудку м'ятого паперу, яку вона підносила до мікрофона.
  
  
  "Повтори?" - гукнула вона. "Я отримую перешкоди".
  
  
  "Якщо це перешкоди, то я пінгвін", - озвався голос.
  
  
  "Я тебе не чую".
  
  
  "Тоді перестань стискати те, що ти стискаєш".
  
  
  "Станція берегової охорони Кейп-Код. Заходьте, Кейп-Код. Ви розходьтеся. Це CGC Cayuga, Заходьте, Кейп-Код".
  
  
  "Твої пасажири терміново потрібні на суші, Хекман, і якщо моя дупа в небезпеці через це, то твоя дупа в ще більшій небезпеці", - гаркнув голос по радіо.
  
  
  Біля дверей радіорубки Римо сказав: "Ми не дуже поспішаємо".
  
  
  Сенді вимкнула рацію. "Переконайтеся, що це ваша історія, коли ми висадимося на берег".
  
  
  "Ти по-справжньому вдячний моряк".
  
  
  "Я професіонал у пошуково-рятувальній операції, якому цікаво, що, чорт забирай, тут відбувається".
  
  
  "Ви знаєте стільки ж, скільки й ми", - сказав Римо.
  
  
  Коли ми повернулися на палубу, віяв пронизливий вітер. Поки вони мчали неспокійними сіро-зеленими водами, Сенді зайняла позицію на носі і оглядала загрозливий обрій у свій бінокль.
  
  
  "На горизонті великі неприємності", - пробурмотіла Сенді напівголосно.
  
  
  Римо глянув у той бік, куди вона направила свій бінокль. Чіун теж глянув. Жоден із них не побачив нічого незвичайного.
  
  
  - На що ти дивишся? - Запитав Римо.
  
  
  "Нічого особливого. Я розмірковую вголос. Ми знаходимося прямо посеред того, що може стати полем битви у двадцять першому столітті через надмірний вилов риби в цих водах".
  
  
  "Може бути".
  
  
  "Озирніться навколо. Покажіть мені різницю між суверенними водами Канади та США".
  
  
  "Не можу. Для мене все виглядає однаково".
  
  
  "Як щодо міжнародних вод? Чи можете ви відрізнити її від інших?"
  
  
  "Ні", - зізнався Римо.
  
  
  Ні. Не за кольором моря чи неба. Не за шарудінням хвиль. Ні по вершинах хвиль, ні по глибині западин, ні за смаком солоних бризок. Ви не можете відгородити її, або будувати на ній, або вирощувати на ній їжу, але ви дивіться на те, за що раніше боролися інші нації. Право добувати рибу. НАФО зараз досить добре опрацювала цей район, але він не може утриматись. Центр не може утриматися”.
  
  
  "Який центр?" - спитав Чіун.
  
  
  “Фігура мови. Договори НАФО передбачають видобуток. Але через те, що запаси донної риби скорочуються, це лише питання часу, коли ці договори буде скасовано. Люди мають харчуватися. І рибалки збираються ловити рибу. Це у них у крові”.
  
  
  "Ви маєте на увазі не НАТО?" - Запитав Римо.
  
  
  "Ні. НАТО - це Організація Північноамериканського договору. НАФО розшифровується як Організація з рибальства в Північно-Західній Атлантиці".
  
  
  - Ніколи про це не чув, - пробурчав Римо.
  
  
  "Ти будеш. Всі будуть. Коли я приєднався до берегової охорони з Кетчикана, я думав, що рятуватиму човнярів і дихатиму чистим солоним повітрям. Натомість я закінчив тим, що ганявся за торговцями наркотиками та зброєю і обмінювався пострілами з покидьками, які вирішили. , що краще спалити свої човни до ватерлінії, ніж бути взятим на абордаж.Зрештою мені це так набридло, що я попросив перевести мене на службу в Атлантику. , і незабаром все це туманне солоне повітря буде наповнене гарячим порохом, що згорів ".
  
  
  "Ні за що", - сказав Римо. "Люди не вбивають через рибу".
  
  
  Сенді пильно подивилася на нього. "Ти був там, унизу. Багато бачив життя?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Морське дно виглядало так, ніби його вийняли дочиста, вірно?"
  
  
  "Так. Але зараз зима".
  
  
  «Як ти думаєш, де риба? називають це приловом.Тільки тепер людям доводиться їсти сміття з траулерів, бо основна риба зникла”.
  
  
  "Це великий океан і він не єдиний", - сказав Римо, захищаючись.
  
  
  "Сьогодні був Форт Самтер. Завтра у нас буде Перл-Харбор", - відповіла Сенді, знову переводячи погляд на безмежне море. "І це відбувається по всьому світу. Вилов тихоокеанського лосося на межі краху. У Мексиканській затоці скоротився вилов червоного окуня. Російські траулери обмінюються уловами з японськими і корейськими браконьєрами в Охотському морі. Шотландці стріляють по російських у своїх водах. Через права на рибальство на Нормандських островах, те ж саме зробили Норвегія та Ісландія в Арктиці. відповідальність".
  
  
  "Торгівці рибою!" Отруйно прошипів Чіун. "Я не дозволю позбавити мене законної частки щедрот океану".
  
  
  "Надійшли звістки з іншого порту", - тихо сказала Сенді.
  
  
  Рімо нічого не сказав. Він думав про те, наскільки близький був до того, щоб стати кормом для риб.
  
  
  Коли спустилися сутінки, вони натрапили на великий сірий корабель.
  
  
  "Погляньте", - сказала Сенді. "Ви дивіться на головну причину, через яку рибальство занепадає. Це заводське судно. Плавуча м'ясна крамниця для нещасної риби".
  
  
  Римо понюхав повітря. "Я відчуваю цей запах".
  
  
  Сенді навела бінокль на товсту корму сірого судна. "Давайте подивимося, місце їй у цих водах чи ні".
  
  
  Римо прочитав напис на кормі. "Hareng Saur?"
  
  
  "Французька", - сказала Сенді.
  
  
  "Що це означає?"
  
  
  "Не знаю. Мій французький застряг у четвертому класі".
  
  
  Рімо подивився зверху вниз на Майстра синанджу. "Маленький татко?"
  
  
  Карі очі Чіуна зупинилися на назві на кормі човна. "Тьху! Це всього лише відволікаючий маневр".
  
  
  "Що це має означати?" - Запитав Римо.
  
  
  "Так називається судно. Відволікаючий маневр".
  
  
  Сенді скорчила гримасу. "Дивно. Я ніколи не чула про відволікаючий маневр".
  
  
  "Я теж. Я не люблю оселедця. Занадто багато кісток".
  
  
  "Відволікаючий маневр" - це фальшива підказка в детективній історії", - сказав Римо. "Що це за корабель, який може мати таку назву?"
  
  
  "Корабель смерті", - пробурчала Сенді, переводячи свій польовий бінокль в інше місце.
  
  
  Вони залишили Харенг Саур позаду, де його поглинули сірість моря та низьке свинцеве небо.
  
  
  Через годину гідролокатор почав дивно пискати.
  
  
  "Що не так із цією штукою?" вголос поцікавився кермовий.
  
  
  Сенді Хекман кинув один погляд і сказав: "Оптичний приціл порожній. Він сигналізує".
  
  
  Вона схопила набір гідрофонів. "На цьому ще гірше". Вона уважно слухала.
  
  
  Чіун нахилився, на його обличчі, схожому на пергаментну маску, позначився інтерес.
  
  
  "Пінгвіни", - сказала Сенді, раптово клацнувши пальцями.
  
  
  "Це щось подібне до перешкод для гідролокатора?" - Запитав Римо.
  
  
  "Ти побачиш". Вона підвищила голос. "Всі двигуни заглушити. Витягніть захоплення".
  
  
  Пропливши над плямою через кілька хвилин, вони опустили абордажні гаки, обертаючи їх, поки не зіткнулися з опором, і підняли їх лебідкою.
  
  
  З'явився пучок сітки, прикрашений морськими водоростями та помаранчевими кульками для плавання, і дві дерев'яні панелі розміром із дверей.
  
  
  "Мережа для лову видри", - сказала Сенді, розглядаючи її. "Схоже, її розрізали або випустили в жахливому поспіху. Усього кілька рибок наприкінці тріски".
  
  
  "Отже, що викликало дзвін?" Поцікавився Римо.
  
  
  Сенді помацала маленький електричний штир, вшитий у мережу.
  
  
  " Бачиш це? Це радіопередавачі, звані пінгерами. Вони прикріплені до мереж, щоб відлякувати морських свиней. Екологічні норми наказують їм не допускати попадання морських свиней у пастку разом із тріскою".
  
  
  "Дуже мудро", - сказав Чіун.
  
  
  "Думаєш, це з зниклого човна?" - Запитав Римо.
  
  
  "Я поставила б на це свої морські ноги", - сказала Сенді. "Санто-Фаду був у цьому районі". Вона встала. "Можливо, це все ще так".
  
  
  Вони прочісували район, доки гідролокатор не зафіксував великий підводний контакт.
  
  
  Вони спустили підводну камеру на тросі та виявили місце аварії.
  
  
  "Це воно. "Санто-Фаду". Жодних ознак ушкоджень під час шторму. Можливо, судно перевернуло великою хвилею".
  
  
  "То де ж команда?" - Запитав Римо.
  
  
  "Можливо, потонули. Інакше вони постраждали від переохолодження. Поганий спосіб піти. Зовсім одні у воді без надії на порятунок". Вона насупилась. "Проте вони повинні були передати сигнал лиха".
  
  
  Наказавши відкликати підводну камеру, Сенді Хекман наказав повертатися на станцію берегової охорони Кейп-Кода.
  
  
  - Отже, - сказав Римо після того, як катер подався назад до берега, - ти хочеш повечеряти, коли ми повернемося? - Запитав я.
  
  
  "Ні".
  
  
  "Як щодо фільму?"
  
  
  "Нізащо".
  
  
  "Тоді, я вважаю, секс теж виключається?"
  
  
  Сенді Хекман подивилася на Римо, як на комаху. "Я не стала б займатися з тобою сексом, якби ти прийшов з виграшним лотерейним квитком".
  
  
  Римо посміхнувся. "Чудово".
  
  
  Вона подивилася на нього, потім потопала геть.
  
  
  Після того, як вона зникла внизу, Майстер Сінанджу приєднався до Римо біля поручня.
  
  
  "Я не можу повірити у твою грубість. Це було непростимо", - пожурив Чіун.
  
  
  "Потрібно було переконатися, що це запах акули, а не її милий характер", - радісно сказав Римо.
  
  
  "Якщо ти бажаєш жінку, яка не бажає тебе, візьми її. Не проси. Просити - те саме, що вибачатися. Це показує слабкість. Жінок не приваблює слабкість, не те щоб це мало значення, чого вони хочуть або не хочуть. Якщо , звичайно, ти не збираєшся одружитися з жінкою, яку бажаєш. Дружини мають значення. Інші жінки цього не роблять”.
  
  
  "Я матиму це на увазі. Тим часом я насолоджуюся відпочинком від переслідування по квартердеку".
  
  
  "Це минеться", - попередив Чіун.
  
  
  "У морі ще багато акул...."
  
  
  "Ти їстимеш качку, поки я не скажу інакше", - похмуро сказав Чіун.
  
  
  Розділ 19
  
  
  
  
  Гарольд Сміт опинився на вістрі дилеми.
  
  
  Насправді він сидів у потрісканому шкіряному кріслі керівника, спиною до протоки Лонг-Айленд, і його виснажене патриціанське обличчя омивалося янтарним світлом комп'ютерного терміналу.
  
  
  Сміт чекав на звіт судмедексперта про тіло, витягнуте з Атлантики катером "Кайюга". Поки він чекав, він становив просту організаційну таблицю.
  
  
  Те, що почалося з незрозумілого затоплення корейського рибальського судна "Інго Пунго", вочевидь тривало протягом деякого часу. Тепер Сміт ясно це бачив. Втрати комерційних рибальських судів досягли максимуму за дванадцять років. Статистично, це було значно. Зима була холодною, але не особливо штормовою.
  
  
  Список втрачених суден заповнив екран:
  
  
  Марія Д.
  
  
  Еліза А.
  
  
  Обдертий II
  
  
  Дорін Дж.
  
  
  Міс Фортуна
  
  
  Мері Ріта
  
  
  Джіні Я
  
  
  Санто-Фаду
  
  
  Все було втрачено без сліду. Все зникло менш як за шість тижнів. Тих, хто вижив, не виявлено. Труп із білим обличчям, який зараз проводить розтин судово-медичний експерт округу Барнстейбл у Кейп-Коді, був першим. І тюрбо, вставлений у його пряму кишку, був щонайменше таким же значущим, як блакитна лілія, розмазана на його мертвому обличчі.
  
  
  У Канаді квебецькі сепаратисти поступово наближалися до чергового референдуму відділення. За багато місяців до події неможливо було сказати, чи приведе це до відділення Квебеку від решти Канади. Це було неможливо.
  
  
  У Оттаві канадський федеральний уряд був зайнятий умиротворенням сепаратистів. Це лише посилювало неприязнь англомовної Канади до франкомовної Канади.
  
  
  Політична ситуація знову наближалася до критичної точки. Навіть якщо Квебек не відокремиться цього разу, максимум за рік чи два відбудеться ще один референдум. Навіть зусилля нинішнього франкомовного прем'єр-міністра не змогли назавжди запобігти цьому шторму.
  
  
  Для занепокоєння США це мало серйозні наслідки. Квебек був великим торговим партнером Нової Англії. Значна кількість його електроенергії закуповувалося у Quebec Hydro. Крім цього, найстабільнішій країні на кордоні зі США - найдовшому незахищеному кордоні у світовій історії - загрожував розпад. У цивілізованій країні сучасного світу не виключалася громадянська війна.
  
  
  Перспективи були у разі важкими. Непередбачуваними. І саме непередбачене викликало найбільшу тривогу. Сепаратистські настрої почали відчуватися у Британській Колумбії, західній провінції Канади. Невдоволення, викликане величезною відстанню від Оттави, було викликано федеральним рішенням різко обмежити промисел тихоокеанського лосося, що призвело до того, що багато хто залишився без роботи, так само, як морська криза спустошила економіку Нової Шотландії та Ньюфаундленду на сході.
  
  
  Думки Сміта повернулися до питання про підводний човен, який отримав назву "Вогонь Гренуй". Здавалося неймовірним, що військово-морське судно, укомплектоване французьким або франкомовним екіпажем, прийняло таку негідну назву. Але Сміт ввів цю фразу у свій комп'ютер. І сплив факт - інтелект був занадто серйозним терміном для цього, - що це назва популярної у Франції салонної пісні. Можливо, пісня перекочувала до Квебеку. Ймовірно, насправді.
  
  
  Сміт отримав доступ до бази даних Jane's Fighting Ships для пошуку назв підводних човнів канадського флоту.
  
  
  Список був коротким. Канада не мала великої військової сили в геополітичному плані. Там було лише три підводні човни:
  
  
  Білий кінь/Le Chevalblanc
  
  
  Єллоунайф/Le Couteaujaune
  
  
  Ле Жак Картьє/The John Carter
  
  
  Сміт кліпнув, переглядаючи список. Там було вдвічі більше судів, ніж повідомляла Джейн. Потім він помітив косу рису, що розділяє обидві колонки, і згадав федеральний закон, покликаний заспокоїти канадців, які вимагали, щоб усі канадські вивіски та ярлики носили двомовні назви. Підводні човни, вже введені в експлуатацію на момент ухвалення закону канадським парламентом, були перейменовані з використанням найбільш відповідних англійських та французьких еквівалентних назв, допустимих.
  
  
  "Абсурд", - пробурмотів Сміт. Але іншого пояснення не було.
  
  
  Але жоден із судів не був позначений як Fier D'Etre des Grenouilles / "Горді бути жабами".
  
  
  У французького підводного флоту був такого судна, швидко визначив Сміт.
  
  
  Сміт вирішив пошукати у іншому місці. Чим більше посилань, тим краще. Було надто багато ниток, які вели у нікуди.
  
  
  Використовуючи програму paint-box, Сміт створив білу лілію на синьому тлі та виконав глобальний пошук у Всесвітній Павутині з використанням кількох пошукових систем. То був дуже ризикований крок. Він не звик шукати іконографію, лише мовні ланцюжки. Він не очікував на корисні результати.
  
  
  Сміт був вражений через три хвилини після страти, коли пошукова система Altavista показала фотографію попереднього референдуму про вихід зі складу Квебеку. На кольоровій фотографії AP зображено двох уболівальників з білою грим-фарбою на обличчях. Блакитна лілія поширилася по роті, губах та обох щоках, як і описував Римо.
  
  
  "Невже це може бути так просто?" Пробурмотів Сміт.
  
  
  Він вирішив, що настав час довести це питання до Овального кабінету.
  
  
  ПРЕЗИДЕНТ США відчував себе розслабленим. Це був перший раз, коли він відчув себе по-справжньому, по-справжньому розслабленим за довгий час. Вибори були позаду. Кампанія закінчилася. Довге плавання з небезпечних білих політичних вод до чистих, безтурботних морів нарешті закінчилося.
  
  
  Тепер усе, що йому потрібно було зробити, це пережити наступні чотири роки.
  
  
  З погляду середини зими це виглядало досить непогано. Насправді краще, ніж він очікував.
  
  
  Потім запищав його пейджер. Пейджера було підключено до радіоняни в спальні Лінкольна. Але він стежив не за дитиною, а за телефоном кольору пожежної машини, що примостився на тумбочці поруч із ліжком, на якому так багато років тому спав Авраам Лінкольн, головний виконавчий директор.
  
  
  Відключивши пейджер, президент піднявся в тісному ліфті Білого дому на верхній поверх і зачинив двері спальні Лінкольна.
  
  
  "Так?" сказав він у червону трубку.
  
  
  Президент упізнав напружений, лимонний голос. Він не знав, про що говорив доктор Сміт, тільки знав, що в часи кризи на нього можна було покластися.
  
  
  Сміт, який зателефонував йому, був іншою справою.
  
  
  "У нас криза?" - спитав президент хрипким, приглушеним тоном.
  
  
  "Я не знаю", - чесно зізнався Гарольд Сміт.
  
  
  Президент розслабився. "Отже, все гаразд?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Поясни".
  
  
  Гарольд Сміт прочистив горло. У його голосі звучала повага, але не благоговіння. Це був голос людини, чиє становище в уряді було практично незаперечним. Швидше, як у камердинерів Білого дому. Президенти приходили та йшли. Справжня наступність полягала в тих, хто знав, де знаходяться ключі та як міняти запобіжники у Білому домі. Гарольд Сміт, таємно призначений попереднім президентом, не міг бути звільнений чи замінений. CURE можна було б розформувати президентським указом, але на сьогоднішній день в жодного президента не вистачило сміливості видати такий наказ.
  
  
  Нинішній президент не планував бути першим.
  
  
  І все ж таки було неприємно чути це від Гарольда Сміта, у якого ніколи не було хороших новин, якщо це не було коротким "Місія виконана".
  
  
  "Пан президент, - почав Сміт, - у нас, здається, є іноземний підводний човен, що діє біля берегів Нової Англії. Це може перешкоджати комерційному рибальству".
  
  
  "Ти сказав, риболовля?"
  
  
  "Так. Ви знаєте про кризу в рибальстві".
  
  
  "Тепер це стало глобальним, чи не так?"
  
  
  "Для наших цілей це також внутрішня проблема", - сказав Сміт. Він продовжив. "Подія в Північній Атлантиці змусила мене направити своїх людей у цей район. Вони зіткнулися з цим підводним човном, і після короткого бою, під час якого агресор обстріляв катер берегової охорони, вони потопили його".
  
  
  "Вони хто? Ваші люди чи берегова охорона?"
  
  
  "Це було спільне затоплення", - відповів Сміт.
  
  
  "Потопив іноземний підводний човен? Боже мій", - сказав президент, думаючи про гірше. "Це була російська? Вона була ядерною?"
  
  
  "У той час невідомий. Назва була французькою. Fier D'Etre des Grenouilles."
  
  
  "Я залишив свою французьку в коледжі", - сухо сказав Президент.
  
  
  "Це означає пишатися тим, що ти жабеня".
  
  
  "З чого б французам там валяти дурня?"
  
  
  "Можливо, це було не французьке військово-морське судно. Судно несло прапор, який наводить на думку про прапор провінції Квебек, а їхні моряки були замасковані жирною фарбою із зображенням лілії.
  
  
  "Припускає? Що ви маєте на увазі під "передбачати"?"
  
  
  "Це був не прапор Квебеку, а його частина з перевернутими квітами".
  
  
  "З чого б Квебеку вирушати в рейс через міжнародний інцидент?"
  
  
  "Це саме моя точка зору. Нерозумно думати, що вони б це зробили. Якщо нинішнє прагнення Квебеку до державності увінчається успіхом, їм знадобляться дружні відносини зі Сполученими Штатами. Їх найвищим пріоритетом, окрім офіційного визнання самою Францією, було б збереження добрих відносин з А. ".
  
  
  "І все ж таки вони саботують це".
  
  
  "Це не той висновок, до якого я готовий прийти відразу", - попередив Сміт, дозволивши фразі повиснути в повітрі на довгому вдиху, - "якщо тільки не існують фактори, про які я не знаю. Я змушений зробити висновок, що це операція, спрямована на те, щоб поставити Монреаль у незручне становище".
  
  
  "Я можу назвати лише одне місце, звідки це могло виходити", - сказав Президент.
  
  
  "Оттава", - сказав Сміт.
  
  
  "Я думаю, я міг би зробити прем'єр-міністру там, нагорі, візит ввічливості".
  
  
  "Я був би обережним", - попередив Сміт.
  
  
  "У мене немає часу на обережність. Я збираюся прямо спитати його, що відбувається".
  
  
  "Це було б недипломатично".
  
  
  "Можливо, і ні", - натягнуто сказав президент, - "але якщо я зможу запобігти рибальській війні, налякавши оттавський крохмаль, я думаю, це було б добре. Що може піти не так?"
  
  
  "Все, що завгодно", - швидко відповів Сміт, але оскільки його роль полягала у раді, а не у згоді з цих питань, це було все, що він сказав.
  
  
  Президент подякував Сміту і повісив слухавку.
  
  
  Повернувшись до Овального кабінету, президент Сполучених Штатів попросив свого особистого секретаря зателефонувати до Оттави. З політичного погляду це питання вимагало певного обережного такту, розважливої витонченості. Але це була добросусідська, сором'язлива, добродушна Канада. Він просто кричав "бу", і вони тікали в укриття, як опосуми під ганком.
  
  
  Прем'єр-міністр Канади був радий відповісти на дзвінок президента Сполучених Штатів. Він обмінявся дружніми привітаннями та люб'язностями дня. Потім голос президента став трохи сталевим.
  
  
  "У мене на столі лежить звіт про канадський підводний човен, який обстріляв судно берегової охорони. Нам довелося його потопити. Вибору не було. Ми зрозуміли, що це ваше судно, тільки після того, як воно затонуло".
  
  
  "Наш підводний човен. Яке судно?"
  
  
  "Я би спотворив тільки французьку, але англійську переклад з гордістю називається Frogs".
  
  
  На оптоволоконній лінії було гробове мовчання. "Пан Президенте, ви були - як би це сказати - поглинені?"
  
  
  "У вашому флоті є підводні човни із французькими назвами?" Президент запитав.
  
  
  "Ми віримо. Але..."
  
  
  "Ваш підводний човен знаходиться на дні Атлантики", - продовжив президент холодним тоном. “Цей офіс, звичайно, передасть офіційні жалю. Але я хочу, щоб усі чудово розуміли, що такі агресивні маневри канадського флоту неприпустимі”.
  
  
  "Ми не були агресивними!" - Вибухнув прем'єр-міністр.
  
  
  "Тоді, якщо це був не ваш підводний човен, вам нема про що турбуватися", - сказав Президент.
  
  
  "Цього не було, і ми не стурбовані. За винятком сумної загибелі людей, звичайно".
  
  
  "Тут, внизу, ми називаємо це запереченням".
  
  
  "А тут, нагорі, ми називаємо це нісенітницею", - сказав прем'єр-міністр напруженим голосом.
  
  
  "Ну, яка б не була правда, ми з тобою чудово розуміємо одне одного. Хіба це не так?"
  
  
  "Ми, - натягнуто сказав прем'єр-міністр, - надто добре розуміємо самих себе. Дякую за візит ввічливості. Доброго вам дня, пане Президенте".
  
  
  "Доброго дня", - відповів президент безтурботним голосом.
  
  
  Дзвінок перервався з одночасними клацаннями, і в Овальному кабінеті президент Сполучених Штатів відкинувся на спинку стільця і видихнув прохолодне повітря. Мені було приємно це робити. Немає сенсу дозволяти комусь зневажати їм зараз. Навіть дружелюбному, всепрощаючому, найкращому торговому партнеру до кінця - Канаді.
  
  
  Розділ 20
  
  
  
  
  В Оттаві прем'єр-міністр Домініона Канада поклав слухавку службового телефону з виразом на обличчі, як у людини, губи якої несподівано обпалило дружнім поцілунком.
  
  
  Натиснувши на свій настільний інтерком, він гаркнув: "З'єднайте мене з міністром рибальства".
  
  
  "Так сер".
  
  
  Телефон спалахнув миттю пізніше, і інтерком сказав: "Міністр рибальства Хоутон на третій лінії, пан прем'єр-міністр".
  
  
  "Дякую", - сказав він, натискаючи на кнопку, що світиться, і притискаючи трубку до свого незадоволеного обличчя.
  
  
  На землі лежав сніг, а канал Рідо повністю замерз, на превелике задоволення ковзанярів. Фестиваль Winterlude із його напливом туристів тепер став приємним спогадом. Це зробило те, що він збирався зробити більш здійсненним. Не було жодних втрат у тому, щоб засмутити янкі, що вільно витрачають, після того, як їхні долари були розпорошені в канадській економіці.
  
  
  "У мене щойно був незвичайний дзвінок від президента Сполучених Штатів", - сказав прем'єр-міністр зі своїм характерним франко-канадським акцентом.
  
  
  "Так?"
  
  
  "Він зателефонував, щоб попередити мене, що наш підводний човен відкрив вогонь судном берегової охорони США. За його словами, він був змушений потопити його".
  
  
  "Наш підводний човен?"
  
  
  "Так він стверджує. Я нічого не знаю ні про який зниклий підводний човен. А ти?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Він стверджував, що ця назва перекладається як "Горді бути жабами". Тобі щось відомо?"
  
  
  "Звичайно, ні. У нашому флоті немає такого судна".
  
  
  "Він був дуже різкий зі мною".
  
  
  "Звучить так, начебто так воно і було", - погодився міністр рибальства.
  
  
  "Мені не сподобався його тон голосу. Він нагадав мені іспанську".
  
  
  "Ці филистимляни".
  
  
  "Я думаю, що має бути відповідь. Зважена, але цілеспрямована. Ти простежиш за цим?"
  
  
  "Суда під прапором США продовжують незаконно заходити в Гранд-Бенкс і виходити з нього".
  
  
  "Я думаю, ми могли б побажати побачити одночасну мирну відповідь. З цим буде легше впоратися в сенсі роз'єднання".
  
  
  "У нас виникають проблеми з американськими судами за нашого промислу тихоокеанського лосося".
  
  
  "У нас виникають проблеми з кожним прапором та судном, включаючи наше власне", - жорстко сказав прем'єр-міністр.
  
  
  "У мене все під контролем".
  
  
  "Я знаю, що ти хочеш, Хоутоне". Прем'єр-міністр був дуже тихий, і його скривлені губи поступово набули нормальних обрисів. "Як ти думаєш, Квебек міг придбати підводний човен?"
  
  
  "Ви маєте знати про це більше, ніж я, пане прем'єр-міністр".
  
  
  "Я б хотів. Але я цього не роблю. Я вважаю, що мені доведеться навести довідки. Я б не став виправдовувати французів від повторного браконьєрства. Наскільки я пам'ятаю, ваш попередник мав труднощі з їхнім рибальським флотом."
  
  
  "Насправді, це був попередник мого попередника".
  
  
  "Звичайно". Голос прем'єр-міністра став задумливим. "Чи не дивно, що ми живемо за часів, коли міністр рибальства та океанів має контролювати такий потужний портфель?"
  
  
  "Я впораюся з цим завданням", - сказав міністр рибальства Хоутон.
  
  
  "Займися цим прямо зараз, Джіл. Я з нетерпінням чекаю майбутніх новин".
  
  
  "Дякую вам, пане прем'єр-міністр..."
  
  
  У СВОЄМУ КАБІНЕТІ з видом на Парламентський пагорб міністр рибальства Канади Гілберт Хоутон опустив трубку в жорстку пластикову підставку і обома руками витер насухо своє виснажене обличчя.
  
  
  Слова прем'єр-міністра були подібні до удару під дих. Гренуйське полум'я лежало на дні Північної Атлантики. Якщо це правда, то це була серйозна невдача. Це залишило лише "Харенг Саур" для проведення морських операцій.
  
  
  Він підійшов до ряду вікон, що виходили на річку Оттава та Квебек, який незабаром стане ворожою провінцією, якщо пекельні сепаратисти досягнуть свого.
  
  
  Що ж, вони б не досягли свого, чорт забирай, якби Джилу Хоутону було що сказати з цього приводу. У той час як прихильники умиротворення давали, давали і поступалися всім, крім суверенітету, купці бурмотних культурних бунтарів, справжні канадці, такі як він, зроблять усе можливе, щоб утримати домініон разом.
  
  
  Коли попередній міністр рибальства подав у відставку, щоб стати прем'єр-міністром Ньюфаундленду, деякі говорили, що його наступник Гілберт Хоутон - якщо він того забажає - піде його стопами і обійме посаду прем'єр-міністра своєї рідної Нової Шотландії. Але це не входило до плану. Гілберт Хоутон прийняв портфель, маючи на увазі важливіший порядок денний.
  
  
  Безпосередньою проблемою був промисел тихоокеанського лосося. Сміливим ходом, який привернув увагу міжнародних газет, Гіл Хоутон зробив те, на що не наважився його попередник. Він серйозно скоротив рибну промисловість Британської Колумбії. Звичайно, пролунали крики протесту. Але коли так багато ловців тріски в атлантичних провінціях залишилося без роботи, що могли сказати ловці лосося? Це був просто їхній час.
  
  
  Проте реакція була різкішою, ніж розраховувалося. Чортові дурні у Ванкувері - Гонконгу, як вони називали це тепер, коли туди ринули всі азіати, - поширювали розмови про відокремлення, ніби це було чимось звичайним. І розмови продовжували розростатися.
  
  
  Гілберт Хоутон зрозумів, що має проблему.
  
  
  З усіх місць він знайшов рішення у Мережі. Якось він отримав запрошення на тридцятиденну безкоштовну пробну версію форуму cybertalk із спокусливою назвою "Школа виправних дій пані Калі".
  
  
  Як хтось дізнався про його своєрідні, але добре приховані смаки, він не знав. Але послуга була анонімною. Ніхто не впізнав би, особливо його дружина. То була знахідка. З того часу, як він зайняв міністерську посаду, йому довелося обійтися без послуг пані Ф'юрі.
  
  
  Пані Калі без вагань прийняла його до своєї кібершколи. Незабаром він старанно працював за своїм столом і тримав запасний комплект штанів на випадок випадкового викиду. Що траплялося часто.
  
  
  Незабаром він почав благати про приватні сеанси. Вони були надані ... зрештою. Вона, здавалося, отримувала задоволення, відмовляючи йому, а він отримував задоволення від відмови. Це робило кінцеве задоволення ще вишуканішим.
  
  
  Він вилив їй своє серце та таємну душу.
  
  
  "Я хочу бути прем'єр-міністром. Це моя мета", - сказав він якось, облизуючи її нігті, пофарбовані у жовтий колір, тоді як іншою ногою вона грала з його яєчками.
  
  
  "Спочатку ви маєте взяти під повний контроль кризу на обох узбережжях", - сказала вона.
  
  
  "Ці безробітні рибалки мене занапастить".
  
  
  "Дайте їм роботу".
  
  
  "Я не смію відновити промисел", - сказав він, переступаючи з ноги на ногу. "Я буду прибитий до ганебного стовпа".
  
  
  "Вони моряки. Змусіть їх працювати від вашого імені. Хіба ви не міністр океанів, а також рибальства?"
  
  
  "Так".
  
  
  "Міністр океанів має контролювати свої володіння. Якби існував спосіб поповнити Великі банки, хіба це не просунуло б вашу кар'єру?"
  
  
  "Було б", - погодився він.
  
  
  Підклавши руків'я свого чорного хлиста йому під підборіддя, вона сказала: "Там є..."
  
  
  І слухав. Технологія існувала. Примарний флот можна було зібрати дешево та таємно. І що найкраще, цап-відбувайло був готовий, так що тінь провини не падала на Гілберта Хоутона, міністра рибальства та океанів і таємного прохача пані Калі, найблискучішого і найжорстокішого тактика, якого він коли-небудь знав.
  
  
  Але тепер, через кілька місяців після початку операції, флот скоротився рівно вдвічі, втративши весь персонал.
  
  
  Хоутон знав, що повідомити про цю жахливу невдачу своїй коханці має бути насамперед. І вона не збиралася бути задоволеною.
  
  
  Він збочено передчував її невдоволення.
  
  
  НАСТІЛЬНА СИСТЕМА ОФІСУ завжди працювала. Він не хотів би пропустити її виклик, якби він прийшов.
  
  
  Відкривши папку з електронною поштою, Гіл Хоутон виконав швидке повідомлення.
  
  
  Кому: Коханці [email protected]
  
  
  Від: [email protected]
  
  
  Тема: Серйозний розвиток подій
  
  
  Прем'єр-міністр щойно подзвонив мені. Американці стверджують, що потопили канадський підводний човен Frog. Прем'єр-міністр попросив мене ініціювати жорстку відповідь у Тихому океані. Якщо залишити осторонь втрату Жаби, це перетворює мій план на трикутку. Як ми можемо покласти належну провину на Монреаль через мирну акцію? У це ніхто не повірить. Навіть американців у Вашингтоні.
  
  
  З любов'ю твій, Джил.
  
  
  Перевіривши написання, він відправив його. Пані Калі терпіти не могла поганого написання і відмовляла своїм прохачам у виправному покаранні за такі незначні порушення.
  
  
  Відповідь надійшла дуже скоро. Чомусь міністр рибальства Хоутон не здивувався. Здавалося, що жінка мала кілька очей, які безпомилково бачили в усіх напрямках одночасно.
  
  
  Кому: [email protected]
  
  
  Від: [email protected]
  
  
  Тема: Роби, як тобі кажуть
  
  
  Повідомлення було порожнім, коли він підняв його.
  
  
  "Будь проклята ця жінка!" - Вилаявся він. Невже вона мала відмовити йому навіть у найменшому визнанні?
  
  
  Люто він надрукував відповідь.
  
  
  Кому: [email protected]
  
  
  Від: [email protected]
  
  
  Тема: Чи можемо ми особисто обговорити це?
  
  
  Потім, в основній частині листа, він додав рядкове, ідеально розташоване по центру "Будь ласка".
  
  
  Минула година самотності, перш ніж він перестав чекати на відповідь. Потім він підняв телефонну трубку і привів у дію події, які не були враховані в генеральному плані.
  
  
  Принаймні не в його генеральному плані...
  
  
  Розділ 21
  
  
  
  
  Генеральний секретар ООН Анвар Анвар-Садат повернувся після похмурого дня ухвалення резолюцій та затягування термінів у Раді Безпеки і отримав електронне повідомлення, яке змусило його серце підстрибнути від неприхованої радості. Якби члени міжнародного співтовариства могли бачити, як Анвар-Садат у своїй багатоповерховій квартирі на Бікман Плейс, прикрашеній Сфінксами, опускається в крісло перед блакитним терміналом, вони не знали б профіль дипломата, якого за спиною називали "Старе кам'яне обличчя".
  
  
  Його смагляві риси обличчя осяяли радістю. Його пальці потяглися до клавіатури, яку він роками нехтував. Раніше функціонери запроваджували за нього його команди. Він був вищим за подібні завдання. Будучи сином каїрського політика вищого класу, він народився зі срібною ложкою у роті. Поки його у віці дванадцяти років не відправили до військової школи, його рука ніколи не торкалася рота ні цієї ложки, ні якоїсь іншої. Слуги годували його з рук.
  
  
  Але не тут. Не на самоті його особистого світу романтики та бажання. Тут він рухав своєю власною мишею та вводив свої власні команди.
  
  
  Повідомлення було від пані Калі.
  
  
  Тема листа гласила: "Можливість".
  
  
  Анвар-Садат вивів повідомлення на екран. Чіткі блакитні рядки змусили його серце співати, але це не було повідомленням туги та кохання. Скоріше це було дуже серйозне повідомлення:
  
  
  Я отримав інформацію від вищого керівництва, мій Анвар, що сили берегової охорони США минулої ночі потопили канадський підводний човен у спірних водах.
  
  
  "Всі води спірні", - пробурмотів Анвар-Садат, і риси його обличчя знову набули своїх жорстких кам'яних рис. Така особа мала Великий Сфінкс часів фараонів Єгипту, коли він був цілим, нееродованим і мав завершений вигляд.
  
  
  Він прочитав частину повідомлення, що залишилася.
  
  
  Цей інцидент замовчується обома сторонами, щоб пощадити дипломатичні почуття, але це може бути лише першою сутичкою у ширшому конфлікті. Можливо, вам слід звернути на це увагу міжнародної спільноти, щоб вашим поглядам була приділена належна увага та повага, на які вони настільки заслуговують.
  
  
  Анвар-Садат кивнув на знак згоди. "Я зроблю це", - оголосив він. Потім, згадавши засіб спілкування, він навів курсор на значок відповіді і викарбував свої слова, додавши "Мій милий Сфінкс".
  
  
  Повідомлення пронеслося оптоволоконними лініями до невідомого місця призначення. Спостерігаючи за тим, як система виконує свої священні обов'язки, Анвар Анвар-Садат бажав лише одного - бути променем світла, який міг би піти за нею в обійми його майбутнього кохання.
  
  
  Він сумував за цими руками і ніжними ласками пальців Пані Калі. Він майже відчував їх на своєму лобі, губах та інших місцях, про які не хотілося думати, коли він був один.
  
  
  Проте думки прийшли непрохані.
  
  
  Підійшовши до книжкової шафи, він узяв зі свого місця книгу старої еротики "Камасутра".
  
  
  Ніч обіцяла бути довгою. Ніхто не знав, коли пані Калі відповість знову, якщо взагалі відповість. Але для того, щоб його розум зміг приготувати промову, яку він планував вимовити завтра, він має бути рухливим.
  
  
  Певні гормони полегшували його розумові процеси. Він тільки хотів, щоб для їх вивільнення не була потрібна непристойна книга та його власні маніпуляції.
  
  
  Це було дуже недостойно. Якби тільки в нього був особистий раб зі зміїними носами і підведеними очима, щоб наносити необхідні мазі на ділянки його анатомії, які потребували, дедалі більше відчували страждання риби, спійманої на гачок.
  
  
  Він мав визнати, що то був дуже стимулюючий хук.
  
  
  Розділ 22
  
  
  
  
  Смерть Томассо Теставерде була б рівнозначна його погано прожитого життя, якби той факт, що у жилах Томассо Теставерде текла сицилійська кров.
  
  
  Після розтину його посинілий труп було передано найближчим родичам.
  
  
  Проблема в тому, що останки нікому не були потрібні.
  
  
  Чи не його мати, від якої він віддалився.
  
  
  Жоден із його працьовитих дядечків.
  
  
  Нарешті батько його батька, Сіріо Теставерде, погодився вступити у володіння покійним Томассо Теставерде. Сіріо з'явився в морзі округу Барнстейбл і просто сказав: "Я прийшов за своїм онуком, Томасо".
  
  
  "Сюди", - сказав нудьгуючий службовець моргу.
  
  
  Вони йшли антисептичними коридорами смерті в тиші. Нерухливе, прохолодне повітря пахне їдкими хімікатами. Ці речі не турбували Сіріо, який був шкіпером шхун Grand Banks у золоту еру тріскових шхун. Хоча він не виходив у море два десятиліття, під нігтями у нього все ще була риб'яча луска, а в волохатих ніздрях запеклася солона бруд. Він був мастилом, як називали рибалок сицилійського походження.
  
  
  Тіло витягли з ящика в морзі і відкинули простирадло.
  
  
  Сіріо побачив синій малюнок на невпізнанному обличчі єдиного сина свого єдиного сина і сказав: "Мінга! Це не Томасо".
  
  
  "Стоматологічні записи стверджують, що це так".
  
  
  "Що це в нього на обличчі?"
  
  
  "Так його і знайшли. Похоронне бюро приведе його до ладу для поховання".
  
  
  "Його знайшли таким?" Сіріо пробурмотів, його старі очі примружилися.
  
  
  "Так".
  
  
  "Це означає, що хтось зробив це з ним", - прогарчав він.
  
  
  "Вам доведеться обговорити це з береговою охороною. Вони мають повний звіт у файлі".
  
  
  Сіріо Теставерде зробив. Він дізнався про неприємні подробиці смерті свого онука, рибу, вставлену туди, куди риба не повинна потрапляти, розмальовку обличчя, все це. І хоча він багато років тому зрікся свого онука за те, що той зганьбив горде ім'я Теставерді, рідка кров у його ниткоподібних венах завирувала гаряче і швидко.
  
  
  "Я помщуся за цю образу", - сказав він низьким від почуття голосом.
  
  
  "Наразі ми не маємо підозрюваних", - сухо повідомив йому офіцер берегової охорони за інформацією. "Це міг зробити будь-хто".
  
  
  "Знак на його обличчі, він має значення?" Сіріо натиснув.
  
  
  "Можливо, він розфарбував своє обличчя в такий спосіб".
  
  
  "З якої причини?"
  
  
  "Можливо він був фанатом хокею. Їм подобається розфарбовувати свої обличчя, щоб показати підтримку своєї улюбленої команди".
  
  
  “Хокей! Томассо – сицилійець. Ми не стежимо за хокеєм. Це для інших”.
  
  
  "Я думаю, що цей синій символ - емблема франко-канадської команди або щось таке. Я теж не стежу за хокеєм".
  
  
  Сіріо Теставерде заволодів змученим тілом Томассо і, передавши його похоронному бюро Кінгспорту, вирушив до Об'єднаного рибальського клубу і почав розмовляти з усіма, хто був готовий слухати, тихим, наполегливим голосом.
  
  
  "Це прокляті канадці зробили це з єдиним сином мого сина. Ім'я Теставерде припиняє своє існування в цьому столітті через те, що зробили ці підонки", - вирував Сіріо Теставерде.
  
  
  "Канадці?" - недовірливо спитав хтось.
  
  
  "Хіба вони не захопили наші човни?" Сіріо заперечив:
  
  
  Це було дозволено.
  
  
  "Хіба вони не конкурують за ту саму рибу, що й ми?" Додав Сіріо.
  
  
  Це також було визнано.
  
  
  "Вони заходили в наші води з того часу, як я живий і перебуваю в морях, і після того, як вони вичерпали наші води, вони закривають свої власні. Ми виключені з Гранд-Бенкс. Чи виключили ми канадців з наших вод? Ні. Ми цього не робили. Це несправедливо за своєю суттю. Потрібно щось робити”.
  
  
  "Це їхні води, які слід закрити", - сказав розумний голос.
  
  
  "Води не належать нікому, крім сильних. Тим, хто досить сильний, щоб забирати у них рибу. Ми сицилійці. І американці. Ми сильні. Канадці слабкі. Ми заберемо їхню рибу, якщо побажаємо".
  
  
  "Що, якщо вони намагатимуться зупинити нас?"
  
  
  Сіріо Теставерде вразив своїм кулаком, що сяяв на сонці, в прокуреному клубі. "Тоді ми заберемо їхні човни та їхнє життя".
  
  
  Будь-якої іншої ночі умовляння Сиріо Теставерде були б відкинуті як гіркі прикрості старого, який добіг кінця свого родоводу.
  
  
  Але в одному кутку клубу, встановлений високо на грубо збитій полиці, телевізор відкидав своє мерехтливе кінетичне світло. Йшли мережеві новини. Ніхто не звертав на них особливої уваги. І це було повністю проігноровано.
  
  
  "Ми заберемо те, що належить нам, бо ми чоловіки", - говорив Сіріо. "Занадто довго ми отримуємо низьку ціну за нашу рибу, тому що конкуруємо з канадською рибою, яку доставляють на Бостонський рибний причал вже обробленою та охолодженою. Спочатку вони виловлюють рибу в наших водах, потім у своїх. Тепер вони відправляють свою чортову рибу на наші ринки. . Вони свині".
  
  
  Фрагмент репортажу привернув увагу чоловіка, який сидів найближче до телевізора. Він додав гучність.
  
  
  "... У Нью-Йорку генеральний секретар ООН Анвар Анвар-Садат зробив заяву, яка викликала справжній переполох у дипломатичних колах", - говорив ведучий із м'яким голосом. "За словами Генерального секретаря, схоже, що катер берегової охорони США та підводний човен, імовірно канадського походження - точніше, франко-канадського походження, - зіткнулися у спірних водах Гранд-Бенкс, внаслідок чого підводний човен був потоплений з усім екіпажем на борту". У Оттаві канадські офіційні особи енергійно заперечують цю історію, з Монреаля - додаткові спростування, проте Генеральний секретар наполягає на тому, що доповідь відповідає дійсності і, більше того, що, подібно до нинішньої кризи в рибальстві, це ознака того, що окремим країнам не можна довіряти нагляд за їхніми власними територіальними водами і що для патрулювання та охорони відкритого моря має бути створена найвища комісія ООН, яка, до речі, захищає сильно переловлені запаси, що є причиною таких сильних міжнародних тертя в наші дні”.
  
  
  "Дивіться!" Сказав Сіріо, вказуючи на кадри, де Генеральний секретар ООН звертається до групи. "Дивіться. Чортів wog має рацію. Море нікому не належить. Давайте візьмемо те, що належить нам!"
  
  
  Іншим часом вимоги Сіріо Теставерде залишилися б поза увагою. Тому що це були працьовиті люди, які вставали зі сходом сонця і коли нарешті поверталися в порт, потім спали кілька днів.
  
  
  Але часи були важкими. Массачусетс поступився Мену звання найуспішнішого рибальського штату в країні. Це були люди, які володіли власними човнами, власним бізнесом, але не мали жодного контролю за своєю продукцією. Вони були фермерами моря, і їх урожаї були у постійному неврожаї.
  
  
  "Ми маємо взяти!" Сіріо розмовляв.
  
  
  Інші почали висловлювати власні образи.
  
  
  Незабаром хрипкі заклики Сіріо були підхоплені молодшими та енергійнішими моряками.
  
  
  Час ставав пізнім, голоси ставали сердитими, і в міру поширення чуток прокурений зал заповнювався безліччю безробітних рибалок.
  
  
  "Я кажу, - закричав Сіріо Теставерде, стукаючи кулаком по столу, за яким він сидів, - що ми збираємо армаду і забираємо те, що належить нам завдяки нашій вищій потужності".
  
  
  Покритий шрамами і пропалений цигарками стіл затремтів від люті удару кулака Сіріо Теставерде. По всій кімнаті інші кулаки вдаряли по старому дереву, і голоси, низькі й похмурі, ставали високими та схвильованими.
  
  
  Тієї ночі була зібрана армада. Вона залишила набережну Кінгспорту і попрямувала на північ, до найбагатшого рибного промислу в усьому світі.
  
  
  Вони пливли до історії.
  
  
  У СЕНТ-Джонсі, Ньюфаундленд, старшина канадської берегової охорони Кейден Орловськи отримав свої накази по радіо і попросив їх повторити.
  
  
  "Ви повинні заарештовувати та затримувати будь-які судна Сполучених Штатів, що діють поблизу наших водних шляхів".
  
  
  "У наших водних шляхах? Або я неправильно почув, і ви сказали "поряд".
  
  
  "Під будь-яким приводом піднімайтеся на борт і затримуйте будь-які американські судна, які ви зустрінете поблизу наших водних шляхів".
  
  
  "Ви маєте на увазі рибальські судна?"
  
  
  "Всі без винятку американські судна", - дещо роздратовано повторив його командир.
  
  
  "Є, сер", - сказав старшина Орловськи, який потім повернувся до свого кермового і сказав: "Тримай прямий курс на південь. Ми полюють за американськими судами".
  
  
  Рульовий відвернувся від штурвала і з сумнівом глянув у вічі.
  
  
  "Ви маєте свої накази, як і в мене свої", - повторив Орловський.
  
  
  Кермовий приступив до своїх обов'язків.
  
  
  На борту катера канадської берегової охорони "Роберт У. Сервіс" поширилася чутка. Вони полювали на американські морські суди. Ніхто не знав, чому. Але всі розуміли, звідки надійшов наказ.
  
  
  Це могло виходити тільки з канцелярії міністра рибальства, який за рік до цього закрив промисел тихоокеанського лосося для канадських рибалок. Очевидно, що це була перша фаза. Це була друга фаза.
  
  
  Орловський мав інше слово для цього.
  
  
  Усунення пошкоджень.
  
  
  Він сподівався, що жодне американське комерційне рибальське судно не перетинало лінію. В іншому випадку він збирався стати головним фігурантом міжнародного інциденту.
  
  
  На його думку, це була неймовірна перспектива кар'єрного зростання.
  
  
  Бо політики робили те, що робили політики. Часто не зважуючи наслідків.
  
  
  Такі люди, як Орловські, були зручними цапами-відбувайлами для таких людей, як Гілберт Хоутон.
  
  
  "Чортів синізубий", - пробурмотів він. "Чорт би побрав його та його оттавське мислення".
  
  
  Розділ 23
  
  
  
  
  Майстер Сінанджу був непохитний. Він представив свою шовковисту спину своєму учневі на своїй просторій кухні, де настінний годинник у формі чорної кішки ліниво переставляв очі і хвіст, як метроном.
  
  
  "Ні".
  
  
  - Та гаразд тобі, Чіуне. Одну ніч,— помолився Римо.
  
  
  "Я найняв за великі гроші жінку, яка непогано готує. Я не буду їсти в ресторані тільки тому, що вам хочеться риби. Ви будете їсти качку".
  
  
  "Що ти будеш?"
  
  
  "Я ще не знаю. Рибний погріб порожній. Я мушу сходити до торговця рибою і дізнатися, що сьогодні свіже".
  
  
  "Ти можеш замовити у ресторані все, що захочеш", - запропонував Римо.
  
  
  "Я не довіряю ресторанній кухні. Тут подають рибу, назви якої не можна знайти в кулінарних книгах про рибу".
  
  
  "Назви хоч одного".
  
  
  "Шкрід. Я ніколи не чув про скраду до того, як приїхав у цю холодну провінцію".
  
  
  Римо насупився. "Я думаю, скрід - це щось на зразок дрібної тріски".
  
  
  "Інші стверджували, що це щось зовсім інше".
  
  
  "Ну, ти можеш замовити все, що захочеш, крім скрода. І це буде за мій рахунок".
  
  
  "Ти залишишся вдома і їстимеш качку", - наполягав Чіун.
  
  
  "Ні, якщо я піду в рибну лавку і куплю собі їжу".
  
  
  "Тобі доведеться це приготувати. Я забороню своєму особистому кухареві готувати це для тебе".
  
  
  "Я вмію готувати".
  
  
  "І ти готуватимеш. А тепер я повинен йти".
  
  
  "Я йду з тобою. Я нізащо не ошиватимуся тут з цією старою бойовою сокирою, яку ти називаєш економкою. Вона навіть не говорить мені свого імені".
  
  
  "Я не можу зупинити тебе", - сказав Майстер синанджу, який виплив за двері і попрямував з такою швидкістю, що спідниці його кімоно тремтіли при кожному кроці його ніг-трубочок.
  
  
  Римо пішов за нею швидкими, але недбалими кроками. Він одягнув свою звичайну футболку і штани-чінос, тому що це позбавляло його необхідності приймати рішення вранці, а коли вони бруднилися, він просто викидав їх і одягав нові. Холодне повітря вловлювало теплий вуглекислий газ, що виходив з-під його тонких губ, і перетворював його на білі струмки.
  
  
  Поки вони йшли, Рімо спробував зав'язати розмову. "Цікаво, де Фрейя?" - Запитав я.
  
  
  "Цікаво, де моя риба. Мені обіцяли справжнє рибне багатство".
  
  
  "У морях багато риби. Щоб сформулювати фразу".
  
  
  "Це саме те, що сказав Кім у бамбуковому капелюсі", - виплюнув Чіун.
  
  
  "Хто такий Кім у бамбуковому капелюсі?"
  
  
  "Сьомий майстер синанджу".
  
  
  "Двоєженець?"
  
  
  "Ні, це було восьме".
  
  
  Римо виглядав замисленим. "Це у Кім була бамбукова нога?"
  
  
  "У Сінанджу не було майстрів з дерев'яними ногами, хоча Гі шкутильгав в останні дні свого життя".
  
  
  "Відслідковувати минулих Майстрів так само складно, як вважати примар", - пробурмотів Римо.
  
  
  Чіун звів очі. "Привиди?"
  
  
  "Ви знаєте, Привид, який ходить фантомом. Персонаж коміксів, який передає своє ім'я та костюм від батька до сина, так само, як ми передаємо свої навички у спадок. Приблизно рік тому про нього зняли фільм".
  
  
  Чіун скорчив неприязну гримасу. "Я подумую подати до суду цих людей за крадіжку інтелектуальної власності".
  
  
  "Отже, розкажи мені про Кіма в бамбуковому капелюсі. Я так розумію, його ім'я походить від виду капелюха, який він носив".
  
  
  Чіун похитав головою. "Ні, від того, що він з нею зробив. Бо багато Майстрів носили капелюхи з бамбука".
  
  
  "Добре..."
  
  
  "Я казав тобі, що перші Майстри зайнялися ремеслом убивці, тому що земля була кам'яниста, а моря занадто холодними для риболовлі".
  
  
  "Сімдесят мільярдів разів", - стомлено сказав Римо.
  
  
  "Ти був лише дитиною в Сінанджу, коли я вперше розповів тобі про це. Правда складніше".
  
  
  "Правда зазвичай така", - сумно сказав Римо.
  
  
  "Ви багато разів плавали у водах Західно-Корейської затоки".
  
  
  "Так", - сказав Римо, перед думкою якого промайнув образ, що леденить душу. Це був один із останніх разів, коли Римо бачив свою дочку. Римо все ще пам'ятав, як біг через затоку в гонитві за фіолетовим птеродактилем, який летів, і ніс маленьку Фрейю у своїх пазурах. То була ілюзія, створена старим ворогом. Фрейє нічого не загрожував. Тепер то була інша історія.
  
  
  "Тут дуже дрібно", - зазначив Чіун.
  
  
  "Так".
  
  
  "Дуже дрібно для багатьох рі".
  
  
  "Якщо ти так кажеш".
  
  
  "У таких водах можна пройти кілька ри, не занурюючи голову у воду".
  
  
  "Ось чому субмарині доводиться чекати досить далеко, доки плоти доставлять золото".
  
  
  "Не говори зі мною про золото, коли йдеться про більш цінний товар", - сказав Чіун з відтінком гіркоти в голосі.
  
  
  "Що може бути дорожчим за золото?"
  
  
  "Риба. Бо без риби ми не можемо жити".
  
  
  "За золото ти можеш купити стільки риби, скільки захочеш", - заперечив Римо.
  
  
  "Не від голодної людини. Голодна людина відкине золото, якщо в нього є тільки одна риба. Бо золото не можна їсти, його можна тільки збирати. Або, якщо потрібно, витрачати".
  
  
  "Людина не може харчуватися лише рисом та качкою", - сказав Римо.
  
  
  "Спочатку Майстри харчувалися виключно рисом та рибою", - продовжував Чіун.
  
  
  "Немає качки?"
  
  
  "У ті далекі часи качка була невідома. Звичайні корейці не їдять качку".
  
  
  Римо здивовано підняв брову. "Я цього не знав".
  
  
  "Тепер ти це знаєш". Чіун йшов далі у напруженому мовчанні.
  
  
  Попереду, накульгуючи, йшов сутулий в'єтнамець. Помітивши Чіуна, він поспішно перетнув вулицю. З цього Римо зробив висновок, що Майстер Сінанджу знову почав тероризувати азіатське населення міста.
  
  
  "У ті дні грунт не був виснажений. Можна було вирощувати певні продукти. А на мілководді біля села водилася риба. Взимку риби було не так багато, як у теплу пору року, але для нашого крихітного села риби було достатньо".
  
  
  Холодний вітер доніс до ніздрів Римо важкий запах довколишнього пляжу Волластон взимку під час відливу. Пахло мертвими молюсками та викинутими на берег водоростями. Так пахло на пляжі в Сінанджу у добрі дні.
  
  
  Чіун продовжував. - У ті дні, як і зараз, мешканці села страждали від втоми та лінощів. Вони ловили рибу, коли цього вимагали їхні шлунки. Взимку вони взагалі не ловили рибу, тому що води були негостинними, а риба, будучи розумною, рідко наважувалася наближатися до скель, з яких мої предки закидали сіті та вудилища.
  
  
  "Розумна рибка", - пробурчав Римо, помітивши, як китаянка при їх наближенні пірнула назад у свій будинок.
  
  
  "Всі риби розумні".
  
  
  "Ось чому вони називають це їжею для мозку", - сказав Римо.
  
  
  "Так сказав Ван Великий. Вживання риби покращує роботу мозку. Це одна з причин, через яку майстри синанджу повністю використовують свій мозок".
  
  
  "Вона також багата на омега-3 жирні кислоти".
  
  
  "Я не знаю, яким білому вуду ти говориш", - похмуро сказав Чіун.
  
  
  "Це означає, що в ній менше холестерину".
  
  
  "Холестерин корисний деяких людей".
  
  
  "Не для нас".
  
  
  Чіун підняв палець до неба. Світло впало на захисне покриття його нігтів із імператорського нефриту. "Для нас добре, якщо наші супротивники загрузнуть у ньому. Тому що тоді перевага на нашому боці".
  
  
  "Гарне зауваження", - сказав Римо, який почав розслаблятися.
  
  
  Вони пройшли багатоквартирний будинок, де на асфальтовій під'їзній доріжці були написані слова "Іди додому, Гук". Римо впізнав удари Чіуна, що рубають, - не те щоб у нього були якісь сумніви. Слова були вибиті на асфальті, начебто дуже гострим ножем.
  
  
  "Ти намагався звернути на панічну втечу місцевих азіатів?" Запитав Римо.
  
  
  "Якщо їх легко налякати, їм не слід намагатися жити серед тих, хто кращий за них".
  
  
  "Скажи це Цільовій групі мера з расової гармонії".
  
  
  - Як я вже казав, - вів далі Чіун, - риби, що мешкали біля берегів Сінанджу, короп, тунець і корбина, розуміли, що вони є їжею. Тому вони уникали прибережних вод, змушуючи рибалок заходити у далекі води з їхньої пошуки. У теплі місяці це було лише на заваді. Але взимку це могло вбити. Бо неможливо було стояти в гіркій крижаній воді, чекаючи, поки хитра риба поступиться через помилку в судженні».
  
  
  "Риби розумні, тому що вони їдять іншу рибу, вірно?"
  
  
  "Правильно. Тепер Кім у бамбуковому капелюсі був у старечому маразмі, коли голод жителів села почав докучати йому. Бо він багато разів вирушав до Японії і Китаю, щоб служити імператорам, які правили цими королівствами. щоб заплатити за рис, який села не могли вирощувати, та рибу, яку вони не могли зловити.
  
  
  "Кіму, ще не відомому як Кім у Бамбуковому капелюсі, спало на думку, що може бути найкращий спосіб. У ті дні він носив капелюх, схожий на велику рисову миску з бамбука, яка була прив'язана до його голови мотузкою з кетгуту, щоб вона не була Якось, у пошуках власної вечері, він зайшов вбрід у холодні води затоки зі своєю ліскою і гачком з риб'ячої кістки - тому що найкращий спосіб зловити рибу - це використовувати одну з її власних гострих кісток, Римо.
  
  
  "Я постараюся це запам'ятати".
  
  
  Чіун продовжив. "Ким був змушений перейти вбрід цілих три рі, тому що багато риб шукали тепліші води. Але, нарешті, він дістався місця, де короп і корбина плавали в багатообіцяючій кількості. Там він закинув свій гачок і почав чекати.
  
  
  "Коли риба більша за звичайну клюнула на його гачок, Кім подумав, що Король-Дракон усміхнувся йому. Ти знаєш про Короля-Дракона, який живе під водою, Римо?"
  
  
  "Так. Він був корейським Нептуном".
  
  
  "Римляни, як завжди, спотворили правду", - пирхнув Чіун. "Щойно короп попався на ліску Кіма, Кім смикнув зап'ястями, щоб витягнути рибу живою з води, де він зламав би їй хребет і зажадав собі на вечерю".
  
  
  "Але лінія обірвалася, вірно?"
  
  
  "Як ти дізнався про це, Римо?"
  
  
  "Дике припущення".
  
  
  Чіун торкнувся свого клаптика бороди. "Лінія обірвалася. І короп, пляснувшись назад у воду, втік, залишивши Кіма в трьох ри ходьби до свого будинку, і ще в трьох рі вброд повертатися до свого улюбленого місця рибалки з новою ліскою, і ще в трьох ри тягнутися назад, щоб приготувати вечеря".
  
  
  "Це дуже багато рі".
  
  
  "Це було надто багато рі для Кіма, який стояв по коліно у воді і ламав голову над рішенням, яке дозволило б набити черево коропом, не стомлюючи ноги. На ньому був простий одяг тих днів, оскільки кімоно не було виявлено. Він був без сандаль. Не було в нього й пояса, Кім мав тільки його капелюх, який він зняв з голови і довго розглядав.
  
  
  "У цей момент мимо проплив сріблястий короп, який не підозрює, що нерухомі ноги Кіма належали тому, хто шукав своє холодне м'ясо. Кім розмашистим рухом занурив свій бамбуковий капелюх у холодну воду і високо підняв його. Коли вода просочувалася крізь грубу тканину капелюшка, риба і тріпотіла, опинившись у такій пастці, що розлучилася з життям без того, щоб Кім вдалася до жорстокості гачка.
  
  
  "Несучи їжу в капелюсі, Кім у бамбуковому капелюсі повернувся до себе додому і того дня добре поїв".
  
  
  "Добре для нього".
  
  
  Наступного дня, Римо, він повторив цей подвиг і досяг успіху. Щодня мешканці села помічали, що Кім у бамбуковому капелюсі заходить у холодну воду без гачка чи волосіні та повертається з рибою у капелюсі. І будучи ледарями, якими вони були в ті дні, вони накинулися на Кімов у бамбукових капелюхах, щоб ті повернулися до холодної води і теж принесли їм риби”.
  
  
  "Схоже, генофонд синанджу не сильно покращав за останні п'ять тисяч років".
  
  
  Чіун пропустив коментар повз вуха.
  
  
  "Спочатку Кім, звісно, чинив опір. Але жителі села обсипали його солодкими словами і обіцянками обожнювання. До них Кім спочатку був глухий. Але зрештою одна хитра дівчина з яблучними щічками здобула над ним верх".
  
  
  "Це не перший випадок, коли хтось обмінює маленький куточок на їжу", - сказав Римо.
  
  
  "Я ніколи не чув про нуки. Це океанська риба чи річкова?"
  
  
  "Це щось на зразок тунця", - сказав Римо з незворушним обличчям.
  
  
  "Я додам її до списку під назвою "пурпуровий смузі", ще одна риба, невідома в ті дні", - похмуро сказав Чіун.
  
  
  "Ти зробиш це", - сказав Римо. "Так ось якою була історія Кіма в бамбуковому капелюсі".
  
  
  "Ні, це була історія про те, як Кім у бамбуковому капелюсі заслужив своє прізвисько. Урок Кім у бамбуковому капелюсі такий - всю ту зиму Кім виходила в холодну воду, щоб назбирати риби, яка нічого не підозрювала, тому що рум'янощока дівчина прошепотіла фразу, яка сподобалася. Якби він щодня обходив три рі і приносив рибу, йому більше не потрібно було б долати сотні рі до Китаю, Єгипту чи Японії, щоб займатися своїм справжнім ремеслом, бо в ті ранні дні першим обов'язком майстра синанджу було нагодувати село яка залежала від його навичок добування риби."
  
  
  "Ким зрізала шлях, так?"
  
  
  Чіун кивнув головою. "Невдалий, тому що згодом він пом'якшав і став лінивим. Кім дозволив звести себе до рівня рибалки".
  
  
  "На мою думку, звучить як розумний підхід".
  
  
  Чіун критично оглянув Римо. "Без сумніву, у твоїх сприйнятливих венах тече трохи лінивої крові Кіма. Ми працюватимемо над цим".
  
  
  - То що сталося? - Запитав Римо.
  
  
  Тиждень і місяці змінювали один одного, і Кім виявив, що йому доводиться забиратися все далі і далі, тому що розумні риби незабаром навчилися запливати все далі, оскільки помітили, що їх кількість скорочується. Згодом Кім пройшов дванадцять ри. 20. Потім 30. Зрештою він досяг точки, де вода була вище його голови, а в його бамбуковому капелюсі не було риби.
  
  
  "Коли після трьох днів поспіль Кім у бамбуковій шапці повернувся до села з нещасним виглядом, одягнувши свій порожній капелюх замість того, щоб нести його перед собою, навантажений коропами та корбиною, ліниві, включаючи дівчину з яблучними щоками, висміяли його. І на серці у його було важко, бо більше не було ні коропів, ні корбини, яких можна було б виловити, те, що не було з'їдено, втекло, Римо, жителі села розжиріли завдяки щедрості, яку привіз Кім, але замість того, щоб жити за рахунок свого жиру, як вони робили в деякі зими, вони улюлюкали, знущалися і плювали в Пустоголового Кіма”.
  
  
  "Ти маєш на увазі Кіма в бамбуковому капелюсі".
  
  
  "Він був і тим, і іншим. Тому що незабаром йому довелося пройти пішки сотні ри до іноземних тронів, щоб зайнятися своїм справжнім ремеслом. На той час у нього стала товста талія та в'ялі м'язи".
  
  
  "Він помер?"
  
  
  "Не все відразу. Він виконав контракт з неповнолітнім сіамським принцом і привіз достатньо золота, щоб купити в іншому селі достатню кількість сушеної жовтої корбини, щоб узимку займатися синанджу. Тієї зими Кім всерйоз почав навчати свого наступника. Коли наступний майстер Сінанджу був уже на шляху до Майстерності, Кім у бамбуковому капелюсі спалив свій нещасливий капелюх - хоча ніщо не могло занапастити його погану репутацію.
  
  
  Вони пройшли повз кілька ринків і магазинів, зневажаючи їх усі. У Квінсі зростало азіатське населення, але Чіун також ігнорував заклади, що належать китайцям та в'єтнамцям.
  
  
  "Ти дуже тихий", - підказав Чіун.
  
  
  “Добре, зловити занадто багато риби – стара проблема. Але це було лише у Західно-Корейській затоці. Це велика планета, і більша її частина складається з води. Там багато риби”.
  
  
  "Скільки зараз голодних мільярдів?"
  
  
  "Сім".
  
  
  "Це багато мільярдів".
  
  
  "Там ще більше риби".
  
  
  "Ні, якщо риби живуть короткими життями, а мільярди насолоджуються довгими".
  
  
  "Я розумію вашу точку зору", - сказав Римо.
  
  
  Вони повернули за ріг Хенкок-стріт на бічну вулицю. Пройшовши два квартали, вони підійшли до рибного ринку Сквантум і зайшли всередину.
  
  
  Незважаючи на омарів у провітрюваних ємностях, вони підійшли до скляних вітрин, де лежало асорті замороженої риби, обробленої на половинки та філе.
  
  
  "Що сьогодні смачного?" - спитав Чіун у власника.
  
  
  "Ми маємо свіжу мулисту рибу".
  
  
  Карі очі Чіуна зупинилися на трьох тьмяно-чорних рибах, які, можливо, були зроблені зі старої гуми. "Мені не подобаються їхні очі".
  
  
  "Куск теж прісний".
  
  
  "Я їв шматка. Це дуже жорстка риба".
  
  
  – У вас є акула? - Запитав Римо.
  
  
  "Звичайно. Один стейк із акули?"
  
  
  "Хай буде два".
  
  
  Поки акулу зважували, Чіун подивився на Римо і запитав: "Ти їси грубу рибу. У тебе завжди з собою важкі шматки акули, риби-меч та тунця. Ти їси рибу, ніби це яловичий стейк".
  
  
  "Я великий любитель поїсти".
  
  
  "Карп – хороша риба".
  
  
  "Тут ти цього не отримаєш. Ти це знаєш".
  
  
  "Скоро у нас буде короп удосталь".
  
  
  "Чекати може виявитися довго", - нагадав йому Римо.
  
  
  Чіун знову переключив свою увагу на прилавок із рибою. Його зморшкувате обличчя зібралося в глибокі зморшки від нещастя. "Мені обіцяли коропа, і я змушений вибирати між мулистою рибою та шматковою".
  
  
  Римо посміхнувся. "Подобається тобі це чи ні".
  
  
  Чіун кинув на нього нищівний погляд, потім його обличчя просвітліло. "У вас є тюрбо?" він спитав власника.
  
  
  "Звичайно".
  
  
  "Я візьму фунт вашого найкращого тюрбо. Тому що я чув, що за його винятковий смак велися жорстокі війни, але я ніколи раніше його не пробував".
  
  
  "Це як палтус".
  
  
  "Палтус - прийнятна риба. Він кращий, ніж жирна скумбрія чи кістлявий окунь".
  
  
  Римо дивився на лави рибного філе. Його погляд упав на блакитну рибу з витріщеними очима та товстими губами, проткнуту білою пластиковою табличкою, на якій зеленим маркером було написане ім'я.
  
  
  "Риба-вовк. Що це?"
  
  
  "Це смачно".
  
  
  "Не з таким обличчям", - прогарчав Римо. Його погляд упав на короткотілу червону рибу з дуже зляканими очима.
  
  
  "Зачерпнути?"
  
  
  "На півдні ця страва дійсно популярна", - сказав власник, викладаючи загорнуту акулу Римо на прилавок, а потім акуратно загортаючи тюрбо Чіуна.
  
  
  Коли подзвонили в його "акулу", Римо запитав: "З якого часу "акула" коштує майже десять доларів за фунт?"
  
  
  "З того часу, як риби стало мало".
  
  
  Римо неохоче сплатив рахунок. Разом із Майстром синанджу він вийшов із магазину.
  
  
  "Цієї акули мені має вистачити на кілька днів", - сказав Римо.
  
  
  "Ти приготуєш це сам", - попередив Чіун.
  
  
  "Все, що завгодно, аби дівки не лізли в мої води".
  
  
  КОЛИ ми повернулися У ЗАМОК СИНАНДЖУ, задзвонив телефон.
  
  
  "Гей! Хто-небудь, дайте відповідь!" Крикнув Римо, заходячи до кімнати.
  
  
  "Це та сама людина, яка дзвонила раніше", - прокричала безіменна економка Чіуна з верхнього поверху.
  
  
  Кинувши рибу на стійку, Римо схопив трубку.
  
  
  Голос Гарольда Сміта був хрипким і виснаженим. "У нас у Північній Атлантиці складається термінова ситуація".
  
  
  "Що це?" - Запитав Римо.
  
  
  Катер берегової охорони Каюга був затриманий канонерськими човнами канадської берегової охорони.
  
  
  "Що вони зробили не так?"
  
  
  "Я не знаю, але якщо те, чого я боюся, щоправда, Сполучені Штати зараз перебувають у стані війни".
  
  
  "Війна? Війна з ким?"
  
  
  "Це те, що ви повинні з'ясувати. Негайно летить у Сент-Джонс, Ньюфаундленд. "Кайюга" знаходиться на буксирі Канади, і, схоже, це їхній кінцевий пункт призначення ".
  
  
  "Звичайно. Одного разу я проковтнув шматок акули".
  
  
  "Зараз", - сказав Сміт.
  
  
  "Я з'їм її сирою дорогою. Без акули я сумніваюся, що зможу пережити переліт".
  
  
  Розділ 24
  
  
  
  
  Лейтенант Сенді Хекман ніколи б на це не повівся, але капітан канадської берегової охорони був страшенно ввічливий.
  
  
  Їй варто було б знати краще. Вона проклинала себе до чортиків, коли зрозуміла, як сильно облажалась, але на той час вона була по вуха загрузла, і бульбашки виривалися на поверхню.
  
  
  Вона висадила двох психов із Національного бюро рибальства, або як там це було. І швидко розгорнулася, перш ніж її командир зміг зупинити її.
  
  
  Це мав бути її останній патруль. Від цього нікуди не подітися. У розпал бою вона потопила іноземний підводний човен у відкритих водах. Це була самооборона, але щойно "Гаррі" закрутився, вона зрозуміла, що її повернуть у патруль "палтус" біля берегів Аляски або того гірше, позбавлять звання і відправлять пливти по течії серед сухопутних військ.
  
  
  У будь-якому разі вона хотіла останнього порятунку.
  
  
  Неподалік Нью-Брансуїка судно шукало зниклу "Джинні І" з Бар-Харбора, штат Мен, коли з'явився канадський рибальський патрульний катер, на палубах якого юрмилися інспектори в зеленій формі з Міністерства рибальства та океанів.
  
  
  Вони вітали її у дуже ввічливих виразах. "Можемо ми поговорити з вами хвилинку, лейтенанте?"
  
  
  "Це через підводний човен?"
  
  
  "Ще раз будь ласка?"
  
  
  Можливо, справа була в бадьорому тоні його голосу чи охайній уніформі. Але Сенді Хекман клюнув на гачок, волосінь і грузило. Особливо на волосінь.
  
  
  "Неважливо. Рульовий, зменште газ і приготуйтеся пристебнути судно до катера".
  
  
  "Є сер".
  
  
  У неї були свої побоювання, але їхня ввічливість повністю обеззброїла її. У ті далекі мирні часи вона приспала пильність наркокур'єрів, змушуючи їх піддаватися на вмовляння такими недбалими словами, сказаними чітко. Вона взяла курс на те, щоб бути рішучою і обеззброєною одночасно. Чесно кажучи, вона хотіла б загрожувати і, при необхідності, стріляти по їх чортових луках. Але контрабандисти наркотиків, як правило, були озброєні краще, ніж звичайні комп'ютерники, тому вона навчилася робити це за інструкцією.
  
  
  Крім того, ці парубки були канадцями. Останньою океанською державою, з якою вони хотіли мати, були США з A.
  
  
  Канадський патрульний катер зіткнувся з "Кайюгою", і між двома судами було прокладено посадковий трап. Три інспектори рибальства піднялися на борт, невпевнено посміхаючись і оголошуючи, що Каюга заарештована ім'ям корони.
  
  
  "Це через підводний човен, чи не так?" Напруженим голосом запитала Сенді.
  
  
  "Я нічого про це не знаю, - відповів капітан, - але це судно прямує до Сент-Джонса". Він сказав це "Сент-Джанс", і Сенді Хекман довелося придушити бажання стукнути офіцера по його ввічливому заду.
  
  
  "Це міжнародні води", - жорстко заперечила вона.
  
  
  Капітан демонстративно оглядав сірий океан, що здіймався. "О, я вважаю, ви помиляєтеся. Мої карти показують, що це канадські води. Ви знаходитесь в наших приморських районах, і ваш човен має бути доставлений для перевірки безпеки".
  
  
  "У вас немає законних повноважень перевіряти американське судно", - спалахнула Сенді.
  
  
  "Чому б нам не надати це законним органам, які керують подібними речами?" спокійно сказав капітан.
  
  
  Сенді Хекман опустила руку на підлокітник, і в той момент, коли вона торкнулася клапана, куля просвистіла в неї зліва ззаду.
  
  
  Вона побачила димний М-16 на іншій палубі. За нею було застигле обличчя, що дивилося на неї поверх темноокого стовбура.
  
  
  Вона дозволила своїй руці вільно впасти вздовж тіла. Вона повисла там, тремтячи. "Це твоя вечірка. Але ти знаєш, що за це доведеться страшенно дорого заплатити", - сказала вона скрипучим голосом, схожим на морську раковину, що повільно пережовується.
  
  
  "Будьте такі добрі, накажіть своїй команді пересісти в мій човен. Я простежу, щоб ваше судно благополучно прибуло до Сент-Джонса".
  
  
  "Що ж, - пробурмотіла Сенді, повертаючись до своєї команди з обличчями, що вичікують, - вони не можуть вигнати мене з охорони сильніше за втрату мого корабля, ніж за потоплення канадської субмарини".
  
  
  Її команда, здавалося, не поділяла її безтурботності. Вони виглядали стурбованими.
  
  
  Переміщення екіпажу було виконано зі знанням справи. Трап було піднято.
  
  
  Незабаром канадське рибальське патрульне судно з гуркотом мчало на північ, до Ньюфаундленду, "Каюга" замикав ходу.
  
  
  Була одна світла пляма. Канадці подали екіпажу Cayuga, що тремтить від холоду, паперові стаканчики, наповнені дуже міцним чаєм, що зігріває кістки.
  
  
  Але тоді вони були досить чемними людьми. Для піратів.
  
  
  Розділ 25
  
  
  
  
  Під час польоту авіакомпанії Air Canada на північ Римо продовжував просити води.
  
  
  "Одну хвилину, сер".
  
  
  "Будь ласка, зачекайте своєї черги, сер".
  
  
  "Ми йдемо до твого проходу".
  
  
  Одна стюардеса фактично повністю знехтувала його.
  
  
  "Хіба це не здорово?" Рімо запитав Чіуна.
  
  
  "Ви ніколи не отримаєте свою воду таким чином".
  
  
  "Кого це хвилює? Тепер я можу спокійно літати".
  
  
  "Твоє дихання пахне падлом".
  
  
  "Я відкусив лише один шматочок".
  
  
  Коли таця з їжею нарешті прибула до них десь над Меном, Римо підняв свою загорнуту акулу і попросив стюардесу запекти її для нього в мікрохвильовій печі.
  
  
  "Її недостатньо, щоб підсмажити. Просто розігрійте. Я люблю мою акулу у сирому вигляді", - сказав він.
  
  
  "Перепрошую, сер. Приготування нерегулярних страв суперечить політиці авіакомпанії".
  
  
  "Будь ласка", - попросив Римо.
  
  
  Голос стюардеси став таким самим крижаним, як її волосся. "Вибачте. Але ні. Ви хочете курку чи рибу?"
  
  
  "Що за риба?" - спитав Чіун.
  
  
  "Шкрід".
  
  
  - Що це, власне, таке? - поцікавився Римо вголос.
  
  
  Стюардеса подивилася на Римо як на недоумкуватого. "Шкрід є скрід".
  
  
  "Я буду тюрбо", - сказав Чин.
  
  
  Погляд стюардеси був спантеличений. "Тюрбо?"
  
  
  Майстер Сінанджу дістав з рукава свого кімоно акуратно загорнутий пакетик філе тюрбо.
  
  
  Стюардеса взяла її з посмішкою і сказала: "Із задоволенням, сер".
  
  
  "Чому він отримує спеціальне обслуговування, а я ні?" Римо хотів знати.
  
  
  "Сосиски чи курча?" спитала стюардеса, ігноруючи питання.
  
  
  "Мерзавець", - сказав Римо, з нещасним виглядом схрестивши свої худі руки.
  
  
  "Я теж буду скрудж, оскільки він безкоштовний. Але дивися, щоб мій тюрбо не був надто сухим", - попередив Чіун.
  
  
  "Звичайно, сер", - з усмішкою відповіла стюардеса.
  
  
  Скрід подавався з печеною картоплею та кукурудзяними зернами. Картопля була трохи крупнішою за виноград сорту Конкорд, а кукурудза була блідою і піджаристою. Вони проігнорували і те, й інше й обережно скуштували скрудж, не впевнені, як він був приготовлений.
  
  
  "На смак як тріска", - сказав Римо.
  
  
  "Моя нагадує пікшу", - сказав Чіун.
  
  
  "Не може бути і того, і іншого".
  
  
  Вони обмінялися укусами, які лише підтвердили протилежну думку один одного.
  
  
  Коли стюардеса повернулася до них, Римо запитав її: "Чому моя грудинка – це тріска, а його – пікша?"
  
  
  "Запитайте рибу", - їдко сказала стюардеса, не зменшуючи кроку.
  
  
  Чіун кипів від злості. Римо посміхнувся.
  
  
  "Стюардесам на мене начхати", - радісно сказав Римо.
  
  
  "Вони в хорошій компанії. Бо як ти зачнеш гідного спадкоємця будинку, якщо жінки не відкриють свої утроби для твого пилку?"
  
  
  "Я приберігаю свій пилок для відповідної жінки", - пробурмотів Римо.
  
  
  За годину польоту задзвонив телефон у кріслі.
  
  
  "Так не повинно бути", - сказала стюардеса, її вражене обличчя смикнулося.
  
  
  Римо вставив свою кредитну картку в щілину і вийняв телефон із гнізда у спинці сидіння перед собою.
  
  
  "Що сталося, Смітті?"
  
  
  "Рімо, ось останні новини. "Каюгу" доставлено на станцію канадської берегової охорони в Сент-Джонсі, Ньюфаундленд. Вашим завданням буде звільнити судно та його екіпаж".
  
  
  "Попався", - сказав Римо.
  
  
  Коли він поклав люльку, стюардеси стовпилися навколо крісла, і Римо почав відчувати гострий напад дежавю.
  
  
  "Так не має бути", - повторив перший.
  
  
  "Це щойно сталося", - заперечив Римо.
  
  
  "Але вони не призначені для вхідних дзвінків".
  
  
  "Так. Тільки той, що йде", - втрутилася інша стюардеса.
  
  
  "Усьому цьому є розумне пояснення", - сказав Римо.
  
  
  Вони дивилися на нього з очікуванням на їхніх губах.
  
  
  "Буду радий пояснити це за вечерею після того, як ми приземлимось", - сказав Римо.
  
  
  На обличчях стюардес з'явився вираз від зневаги до огиди, і, не відповідаючи, вони розійшлися у трьох напрямках, повертаючись до своїх обов'язків.
  
  
  "Хіба це не здорово?" – сказав Римо.
  
  
  "Ні, якщо хтось змушений сидіти поруч із тобою, подих акули".
  
  
  "Принаймні ми знаємо одну річ напевно".
  
  
  "І що це таке?"
  
  
  "Шкрід - це тріска".
  
  
  "Ні, це пікша".
  
  
  "Тріска. Це римується з scrod. Ось чому це так називається ".
  
  
  "Тобі помилково дали неякісну рибу. Мені дали справжню скроду, різновид пікші".
  
  
  "Нагадай мені наступного разу запитати Смітті про Скроду. Він уродженець Нової Англії. Він зрозуміє".
  
  
  В Аеропорт Сент-Джонса Римо зауважив, що митники були членами Королівської канадської кінної поліції. Вони були одягнені у коричневі саржеві куртки замість традиційного червоного. Оскільки він чекав у черзі, Римо вирішив згаяти час, запитавши, чому.
  
  
  "Ти дуже багато дивився телевізор, Янки", - натягнуто сказав Поліцейський.
  
  
  "Я майже нічого не дивлюсь", - запротестував Римо.
  
  
  "Наша червона форма має церемоніальний характер".
  
  
  "Мені більше сподобалося червоне", - сказав Римо, намагаючись бути доброзичливим.
  
  
  "Червоне – строго церемоніальне".
  
  
  "Я почув тебе вперше".
  
  
  "Будь ласка, розкажіть про це своїм колегам-янкі. Ми втомилися відповідати на це конкретне запитання. Ось ваш паспорт".
  
  
  "Дякую", - сказав Римо. "І спробуйте Ex-Lax для вирішення вашої проблеми".
  
  
  Поліцейський кинув на Римо нищівний погляд з-під свого великого жовтого стетсонівського капелюха, і Римо з Чіуном разом вирушили брати напрокат машину.
  
  
  Продавець прокату був більш чемний - приблизно на три градуси за Цельсієм.
  
  
  "Ви повинні повернути автомобіль в цей офіс і в будь-який інший офіс. Якщо ви не можете повернути автомобіль в цей офіс, ваш депозит анулюється. І, крім того, ви можете понести кримінальне покарання".
  
  
  "Гей, я лише орендую машину", - запротестував Римо.
  
  
  "Я знайомий з американським телебаченням. Ви, люди, інфантильні, безвідповідальні і страшно жорстокі".
  
  
  "Де я можу перевірити свій "Узі"?" Невимушено спитав Римо.
  
  
  Клерк зблід, і Римо сказав: "Просто жартую".
  
  
  "Насильство ніколи не буває кумедним", - попередив клерк.
  
  
  "Ви не бачили, як я викликаю вихрову хворобу у ссавців", - сказав Римо.
  
  
  Набережна Сент-Джонса пахла рибою, старістю та нудьгою. Прибережні халупи були яскраво-червоними, змішаними з тьмяно-сірими. Рибалки тинялися навколо своїх пришвартованих човнів. Мережі повільно сохли під холодним сонячним світлом. І ніхто не виглядав щасливим.
  
  
  Римо зупинився поряд з моряком, що дружелюбно виглядав, і запитав: "Де знаходиться пост берегової охорони?"
  
  
  "А?"
  
  
  "Я запитав, де знаходиться станція берегової охорони?"
  
  
  "Говори невиразно", - сказав чоловік із різким акцентом. "Я тебе не розумію".
  
  
  "Що?" - Запитав Римо.
  
  
  "Я не можу зрозуміти тебе, Янки".
  
  
  "Тут те саме", - сказав Римо. "Станція берегової охорони. Де?"
  
  
  Чоловік невизначено вказав. "Яндер".
  
  
  "Де?" - Запитав я.
  
  
  Чоловік нахилився, і Римо відчув усю силу його кислого дихання. Запах був знайомий, але Римо викинув це з голови. Йому треба було десь сходити.
  
  
  "Яндер. Поки зоб летить".
  
  
  "Ти намагаєшся сказати `Там. Коли летить ворона"?"
  
  
  "Я справді це сказав", - відповів рибалка.
  
  
  "Дякую. До речі, ти говориш з акцентом чи з тужливим акцентом?"
  
  
  "Що?"
  
  
  "Це акцент", - сказав Чіун.
  
  
  "Якщо ти так кажеш", - сказав Римо.
  
  
  "Якби це був реп'ях, це була б Нова Шотландія. Це не так".
  
  
  "В чому різниця?"
  
  
  "У цьому різниця між Новою Ірландією та Новою Шотландією".
  
  
  "О".
  
  
  "Акцент цієї людини вразив твої вуха, як у того, кого ти прирік на рідку смерть?"
  
  
  "Важко говорити, коли всі говорять так, ніби у них мова заплітається", - сказав Римо.
  
  
  На станції берегової охорони Сент-Джонса їм було відмовлено у в'їзді.
  
  
  "Вхід заборонено", - сказав охоронець, тицяючи пальцем у табличку.
  
  
  "Тут написано "другорядне блюдо", - заперечив Римо.
  
  
  Потім охоронець вказав на протилежний знак, на якому справді було написано "Вхід заборонено".
  
  
  "Ми тут із приводу катера берегової охорони, який ви, люди, затримуєте".
  
  
  "Тут немає катера берегової охорони. Крім канадських катерів, звісно".
  
  
  "Звичайно", - чемно сказав Римо.
  
  
  "Звичайно", - так само чемно погодився Чіун.
  
  
  "Вибачте. Наша помилка", - додав Римо з посмішкою, що обеззброює. І вони повернулися, щоби піти.
  
  
  Вони різко розвернулися, завдаючи охоронцям удари відкритими руками, від яких обидва чоловіки впали навколішки. Римо рубанув знову, і їхні обличчя вдарилися об холодну тверду землю.
  
  
  В іншому вони увійшли безперешкодно.
  
  
  "Тепер все, що нам потрібно зробити, це знайти Сенді Хекмана", - напівголосно сказав Римо.
  
  
  "Прислухайся до лайки", - запропонував Чіун.
  
  
  "Гарна ідея", - сказав Римо.
  
  
  Вони йшли територією, поки не натрапили на берегового охоронця, що самотньо прогулюється. Охорона здавалася в кращому разі слабкою.
  
  
  - Вибачте нас, - сказав Римо.
  
  
  "Ви вільні", - сказав чоловік, проходячи повз. Римо простяг руку назад і схопив його за шию. Він стиснув. Чоловік завмер на місці. Потім Римо розгорнув його недбалим рухом.
  
  
  "Я поставив ввічливе запитання. Що поганого у ввічливій відповіді?"
  
  
  "Нічого".
  
  
  "Де твій бриг?"
  
  
  Чоловік вказав єдиним відростком, який, здавалося, функціонував. Його ліве вухо. "Біла будівля. Але на даний момент вона закрита".
  
  
  "Не для нас".
  
  
  "Для всіх".
  
  
  "Якщо я вкажу вам загальний напрямок, ви відведете нас туди?" - Запитав Римо.
  
  
  "Ні".
  
  
  "Добре", - сказав Римо, який все одно вказав чоловікові у загальному напрямку брига.
  
  
  На подив берегового охоронця, він почав іти. Римо підганяв його, не джентльменськи стискаючи і щипаючи за хребет.
  
  
  "Чому я йду до гауптвахти, коли мені цього не хочеться?" - нервово спитав чоловік.
  
  
  "Тому що я знущаюся з твоїх рухових нервів", - відповів Римо.
  
  
  "Зізнаюся, це дивне, скоріше лялькове відчуття".
  
  
  "Ситуація може стати ще дивнішою, якщо ти не співпрацюватимеш", - попередив Римо.
  
  
  "Я намагаюся не співпрацювати. Чому моє тіло не хоче співпрацювати зі мною?"
  
  
  "Бо я володію твоєю шиєю, твоїм хребтом і твоїм сопливим ставленням".
  
  
  Коли вони наближалися до бригу, Римо почув гучну і барвисту лайку.
  
  
  "Якщо у вас, жалюгідних синів морських кухарів, не виростуть працюючі мізки і ви не звільните нас, я особисто перетворю вас усіх в асорти з кети та наживки для риби!"
  
  
  "Звучить так, начебто Сенді підсипає канадцям солі".
  
  
  "Тоді має відповідне ім'я".
  
  
  Коли вони підійшли до дверей, гвардієць вказав на очевидне. "Нас усіх розстріляють".
  
  
  "Ти на вістря, так що тебе застрелять першим. На твоєму місці я б думав швидше".
  
  
  Біля входу стояли двоє охоронців із М-16 напоготові. Вони опустили зброю, і пролунало знайоме "Хто там іде?". Тільки для вух Римо це прозвучало більше як "Че за зачіска?"
  
  
  Римо стиснув свого бранця в обіймах.
  
  
  "Старшина Дункан", - скрикнув він.
  
  
  "Викладіть свою справу", - зажадав охоронець під дулом пістолета.
  
  
  "Я бранець жорстокого янкі, схильного до невстановленого лиходійства".
  
  
  "Дякую", - сказав Римо, який підняв гвардійця з його взутих у чоботи ніг і виставив його вперед, як щит.
  
  
  Гвардієць якимось чином повернувся боком по дорозі, і обидва кінці його тіла потрапили двом охоронцям у їхні відкриті животи. Всі троє влаштували безлад у повітрі, впавши на землю в клубку рук, ніг та гвинтівки.
  
  
  Римо переступив через них і увійшов до карцеру, попередньо закинувши їх на дах М-16.
  
  
  "Сенді! Співай голосніше!" - заволав він.
  
  
  "Хто ти, чорт забирай, такий?" Десь зсередини відгукнувся Сенді Хекман.
  
  
  Римо повернув на безпомилково відомий рев.
  
  
  Декілька гвардійців спробували перехопити його. Вони були перехоплені першими. Римо перехопив їх кулаками, ударами долонь та ногами, і після того, як він перехопив їх, вони залишилися перехопленими. Кілька людей захропіли.
  
  
  Сенді Хекман стискала залізні прути камери попереднього ув'язнення, виглядаючи дуже сердитою, коли Римо виявив її.
  
  
  "Що ви, два сухопутні жителі, тут робите?"
  
  
  "Рятую тебе", - сказав Римо.
  
  
  "Хіба дипломати не повинні цим займатися?"
  
  
  "Вони надто зайняті дипломатією". Римо напружив вказівний палець і вставив його в замок.
  
  
  "Що ти тепер робиш?" Сенді хотіла знати.
  
  
  "Зламую замок".
  
  
  "Голим пальцем?"
  
  
  Римо знизав плечима. "Чому ні? Це підходить".
  
  
  Через секунду замок видав скриготливий звук, і двері камери відчинилися.
  
  
  Відкинувши недовіру, Сенді вийшла. "На цьому побаченні, як і раніше, ніякого мила, якщо це те, що тебе мотивує", - попередила вона.
  
  
  "Домовилися", - люб'язно сказав Римо.
  
  
  "Ти взагалі хочеш зі мною на побачення?" Запитала Сенді.
  
  
  "Не зовсім".
  
  
  "Тоді чому ти продовжуєш питати?"
  
  
  "Я не знаю. Ти той, хто порушив це питання".
  
  
  Сенді скептично подивилася на Римо. Нарешті вона сплеснула руками і вигукнула: "Канадці збожеволіли. Вони реквізували мій човен у відкритому морі".
  
  
  "Ми реквізуємо його назад", - сказав Римо. Він вивів інших членів команди з їхніх камер, і вони утворили щільну групу, що перешіптується, позаду Римо і Чіуна.
  
  
  Зовні не було чути жодного звуку тривоги чи переполоху.
  
  
  "Це дуже просто", - пробурмотів Римо.
  
  
  "Це Канада, де пограбування на розі вулиці - національна новина, і для гострих відчуттів узимку вони налаштовуються на те, щоб почути температуру у Флориді".
  
  
  "Якщо ви так кажете", - сказав Римо, ведучи їх до води.
  
  
  Навколо Каюги було розставлено охоронців. Вони виглядали розслабленими або настільки розслабленими, наскільки можуть виглядати озброєні охоронці на посту.
  
  
  "То що нам з ними робити?" Сенді прошипіла.
  
  
  "Ми дамо їм те, що можна перевершити", - сказав Чіун.
  
  
  "Наприклад що?"
  
  
  Але Чіун пішов. Римо пішов також. Сенді та її команда обмінялися стривоженими поглядами і чекали на укриття морського складу. У повітрі пахло мокрими нейлоновими канатами та мідною фарбою корпусу.
  
  
  По обидва боки від Каюги знаходилися канадські катери Роберт У. Сервіс і Гордон Лайтфут. Вони тихо погойдувалися на причальних канатах у м'якому припливі, їхні червоні корпуси та білі надбудови були точним дзеркальним відображенням корпусних обладунків "Каюги".
  
  
  Без попередження вони почали тонути. Спочатку з кожного човна долинуло тихе булькання. Потім вони раптово досягли дна, наче втомились і залишили всяку думку про плавучість.
  
  
  Це подвійне явище змусило охоронців побігти, озираючись обидві сторони. Було піднято тривогу. Екіпажі двох затоплених катерів почали витись у сум'ятті.
  
  
  Поки "Каюга" на мить залишилася без охорони, Римо та Чіун повернулися та повели команду назад на корабель. Троси були відкинуті. Ніхто цього не помітив. Вони були надто зайняті своєю виставою.
  
  
  На носі Рімо і Чіун уперлися ногами в бетонну перегородку і відштовхнулися. Каюга відійшла від причалу в повній тиші. Цього також ніхто не помітив.
  
  
  У рульовій рубці лейтенант Сенді Хекман наказав запустити двигуни. Вони з гуркотом ожили, і, піднімаючи брудно-білу морську піну, Каюга швидко розвернулась і попрямувала до відкритої води.
  
  
  Негайного переслідування не було.
  
  
  "Я все ще говорю, що це занадто просто", - сказав Римо, оглядаючись з корми.
  
  
  "Спробуй думати про канадців як британців без яєць, і це пройде легше", - порадила Сенді. "Вони просто не звикли до насильства".
  
  
  "То як же вийшло, що вони захопили ваш човен?"
  
  
  "Облажайся з їхньою рибою, і вони переріжуть тобі горло краєчком канадської доларової банкноти".
  
  
  За деякий час над головою пролетів літак королівської канадської кінної поліції de Havilland Otter. З гучномовця холодний голос вигукнув попередження.
  
  
  "Ти можеш розібрати, що він каже?" Сенді спитала Римо.
  
  
  "Звучить як `Забава глухих хвалитися плавцями"."
  
  
  "Я не думаю, що він це каже".
  
  
  "Можливо", - сказав Римо з усмішкою. "Але для мене це звучить саме так".
  
  
  "Я також", - сказала вона. "І якщо вони не можуть повідомити про свої наміри, ми не зобов'язані їм підкорятися".
  
  
  RCMP Otter кружляв і сердито сигналив їм, але намагався перехопити.
  
  
  Під покровом темряви вони вийшли та взяли курс на південь.
  
  
  "Якщо ми зможемо досягти вод США, з нами все буде гаразд", - сказав Сенді.
  
  
  Але десь біля берегів Нової Шотландії вони побачили вогні на воді. Багато вогнів.
  
  
  "Oh-oh. Схоже, флот рухається, щоб перехопити нас, - напружено сказала Сенді.
  
  
  "Чий флот?" - Запитав Римо.
  
  
  "А чий ще це міг бути?" - заперечив Сенді.
  
  
  Але надгострі очі Римо розрізняли деталі. "Я бачу прапор і це не їх і не наш".
  
  
  "Чия б це була?" - Запитала Сенді.
  
  
  "Я не сильний у поводженні з прапорами", - сказав Рімо Чіуну. "Допоможи мені вибратися, Татусю".
  
  
  Чіун прикрив очі долонею. "Я бачу прапор Риму".
  
  
  Сенді Хекман насупився. "Рим?"
  
  
  "Він має на увазі Італію. Ти справді маєш на увазі Італію?"
  
  
  "І прапор Португалії", – додав Чіун.
  
  
  "Що це за флот?" Запитав Римо.
  
  
  "Риболовний флот. І я думаю, що він наш", - сказала Сенді.
  
  
  "Якщо вони прийшли тебе рятувати, то запізнилися на день та черги не вистачає".
  
  
  "Нам краще зупинити їх, поки ця штука не стала ще більшою і злішою, ніж є насправді".
  
  
  "Канада загрожує нам усюди. Як вона може стати ще більшою?" Запитав Римо.
  
  
  Лейтенант Сенді Хекман нічого не відповів на це.
  
  
  "Каюга" пішов прямим курсом на перехоплення.
  
  
  У міру наближення до флоту, що наближається, стали очевидні величезні розміри судів, що прокладають собі шлях.
  
  
  Сенді Хекман зналася на вітрильному спорті. Вона бачила драггери зі штату Мен, скіпджеки з Чесапікської затоки, різноманітні траулери, човни для лову креветок та морських гребінців. Це була справжня армада рибальських судів, і всі вони були спрямовані на північ, зберігаючи однакову відстань один від одного, як зграя китів, що годуються на поверхні вусатих.
  
  
  "Кульовий, тримай обережний курс", - суворо попередив Сенді.
  
  
  "Є сер".
  
  
  Радист сигналізував про їхню особистість і наміри. Він швидко отримав відповідь.
  
  
  "Це капітан Сіріо Теставерде з "Сицилійської відплати"", - прогарчав хрипкий голос. "Забирайся до біса з нашого гребаного шляху".
  
  
  "Сицилійська помста", ви знаходитесь у канадських водах. Судам США безперечно не раді в цей час".
  
  
  "Нам байдуже. Ми прийшли помститися за мого Томассо і забрати те, що належить нам по праву".
  
  
  "Що належить тобі по праву?"
  
  
  "Риба. Тріска. Навіть тюрбо, яким би противним воно не було".
  
  
  Сенді і Римо обмінялися поглядами, потім Римо взяла мікрофон, щоб поставити інше питання, коли вони раптово опинилися в зубах флоту.
  
  
  Човни розходилися ліворуч і праворуч, щоб пропустити Каюгу.
  
  
  Сенді кинулася до поручень правого борту і крикнула: "Ви що, люди, з глузду з'їхали? Хіба ви не знаєте, що напруга розжарюється? Катери канадської берегової охорони гарячими слідами переслідують це судно з наміром його відбити".
  
  
  "Пам'ятай про Джіні I!" – крикнув чоловік.
  
  
  "Помсти за Томассо Теставерде!"
  
  
  "Поверніть Луїсбург!"
  
  
  - Що таке Луїсбург? - Запитав Римо.
  
  
  Сенді прикусила нижню губу. "Будь я проклята, якщо знаю".
  
  
  Потім флот пройшов повз них, шеренга за шеренгою човнів, прокладаючи їм шлях, який затягнувся, як рана, щойно минув Кайюгу.
  
  
  Нарешті вони вибралися з найщільнішої частини флоту.
  
  
  Озираючись назад на десятки суден з барвистими назвами та портами приписки, що розташовані так далеко на півдні, як Вірджинія, Римо зробив корисне зауваження. "Ну, ви могли б переслідувати їх".
  
  
  "Це принесе мені багато користі. Спочатку мене зловлять. Потім я натикаюся на це. Для мене це повернення до патрулювання палтуса Аляски, це точно".
  
  
  "Перш ніж збереш речі, принеси мені мобільний телефон. Я збираюся зареєструватися".
  
  
  "Можливо, ти зможеш попередити когось".
  
  
  "Спочатку я маю з'ясувати, де знаходиться Луїсбург".
  
  
  "Ймовірно, у Квебеку".
  
  
  - Ось цього я й боюся, - пробурмотів Римо, натискаючи на єдину кнопку, яка приводила в дію автоматичні реле, які з'єднували його безпосередньо з Фолкрофтом.
  
  
  Розділ 26
  
  
  
  
  Доктор Гарольд В. Сміт знав, що могло стати гіршим. Він просто не знав, наскільки гірше.
  
  
  У Тихому океані канадський підводний човен прорвався до середини американської флотилії лососевих. Це була неспровокована атака. Шість човнів пішли на дно. Весь екіпаж був піднятий на борт живим і був під вартою в Канаді.
  
  
  Сміт уже збирався потягтися до червоного телефону, коли почув знайомий дзвінок.
  
  
  Він зазнав миттєвого вагання. Це був синій контактний телефон, а не виділена лінія, яка вела до Білого дому.
  
  
  Сміт зняв синю трубку і сказав: "Так".
  
  
  "Смітті, ми на Каюзі".
  
  
  "Добре. Порятунок пройшов успішно?"
  
  
  "Ми у канадських водах, і нам довелося потопити пару канадських катерів".
  
  
  "Це було неминуче. Гарна робота".
  
  
  "Є лише одна проблема".
  
  
  "Що це таке?"
  
  
  "Ми щойно минули найбільшу концентрацію човнів з того часу, як вони зібрали іспанську армаду".
  
  
  Голос Сміта натягнувся, як скрипкова струна. "Я слухаю", - сказав він.
  
  
  "Вони наші".
  
  
  "Військово-морський флот чи берегова охорона?"
  
  
  "Ні те, ні інше. Комерційний промисел. І вони прямують на північ з кров'ю в очах".
  
  
  "Які їхні наміри?"
  
  
  "Забрати те, що належить їм, і пограбувати Луїсбург, зважаючи на те, що вони говорять".
  
  
  "Луїсбург"?
  
  
  "Так. Колись чув про це?"
  
  
  "Зачекайте будь-ласка". Сміт набрав назву, і з'явився короткий опис із картами.
  
  
  Сміт розширив пошук, і від того, що він прочитав, у нього пересохла слина у роті.
  
  
  "Ремо, Луїсбург був місцем дореволюційного зіткнення між колоніями і тим, що тоді було Новою Францією. Це була фортеця на острові Кейп-Бретон у Канаді, яка існувала до Конфедерації".
  
  
  "І що?"
  
  
  "Почасти це була битва за тріску. Оскільки колоніального флоту не існувало, британські політики того часу переконали рибалок Нової Англії вирушити на північ і вирвати фортецю з рук французів. Вони билися з французькими рибалками, що захищалися".
  
  
  "Схоже, історія ось-ось повториться".
  
  
  "Рімо, це серйозно".
  
  
  "Ти хочеш сказати мені? Ці рибалки хочуть надерти канадцям дупи, і ніхто не зможе їх зупинити".
  
  
  "Згоден. Але також стався інцидент у Тихому океані. Канадський підводний човен прорвався в середині американського флоту по лові лосося. Неясно, чи забрели вони на рибні промисли один одного, але під водою є човни, і канадці захопили кількох полонених".
  
  
  "Ти думаєш про те саме, про що і я?" Запитав Римо.
  
  
  "Якщо ви думаєте, що Квебек навряд чи діятиме в Тихому океані, ви маєте рацію".
  
  
  "Тоді це не французькі канадці".
  
  
  "Не тільки".
  
  
  "Є ще дещо, Смітті. Я думаю, що акцент, який я чув, - це ньюфаундлендська говірка".
  
  
  "Ти можеш бути впевненим?"
  
  
  "Ні. Але я добре почув дихання якогось рибалки, що наполовину перебрав, і воно пахло так само погано, як і у того хлопця".
  
  
  "Дихання?"
  
  
  "Лікер".
  
  
  "Віск", - сказав Сміт.
  
  
  "Сказати ще раз?"
  
  
  "Скрич". Це різновид протухлого самогону, популярного в тих краях. Це пов'язує команду "Гордих бути жабами" з Ньюфаундлендом чи Новою Шотландією".
  
  
  "То до чого це приведе?"
  
  
  "Якщо я не помиляюся, він прямує до Оттави". Сміт позбавився свого похмурого тону, і його голос зазвучав енергійніше. "Римо, будь напоготові. Я маю проінформувати президента про ці події".
  
  
  "Він буде нещасним туристом", – попередив Римо.
  
  
  Президент Сполучених Штатів зовсім не був щасливим туристом. "Це війна?" - Він проковтнув.
  
  
  "Це свого роду війна. І під час подій буде неясно, хто є агресором".
  
  
  "Так і є".
  
  
  "Ми першими потопили їхній підводний човен. Тихоокеанська акція - це відплата".
  
  
  "А як щодо північноатлантичних штучок?"
  
  
  "Канадці знають, що ми маємо військову перевагу. Вони намагаються загнати в кут дії у відповідь США, відкривши другий фронт".
  
  
  "Другий фронт?"
  
  
  "Пан президент, тепер це війна на двох океанах".
  
  
  "Я не хочу війни!"
  
  
  "Тепер вона у вас є. І куди вона піде, залежатиме від реакції США".
  
  
  "Можливо, нам слід попередити Луїсбург. Виявіть добру волю".
  
  
  "Це думка".
  
  
  "Мені потрібне заперечення в цьому. Або це, або відправте бойову групу до цього району".
  
  
  "Військово-морські дії були б сприйняті як провокація, якщо не ескалація конфлікту".
  
  
  "Я не можу боротися з усім канадським флотом за допомогою берегової охорони".
  
  
  "Насправді ви можете. Берегова охорона США складає дванадцятий за величиною військово-морський флот у світі. Ми перевершуємо чисельністю їх берегову оборону та берегову охорону. Не те щоб я пропонував використовувати канадців у військовому відношенні".
  
  
  "Що ти пропонуєш, Сміте?"
  
  
  "Відкрийте третій фронт".
  
  
  "Де?" - Запитав я.
  
  
  "На дипломатичному фронті".
  
  
  "Звучить відносно безпечно", - повільно промовив Президент.
  
  
  "Є стара приказка, пане президент, про те, що війна - це переслідування дипломатичних проблем, які не можна вирішити менш радикальними засобами".
  
  
  Президентський голос прояснився. "Це добре. Я можу використати це як свій перший залп".
  
  
  "Не соромтеся", - сказав Гарольд Сміт, який не намагався попрощатися, перш ніж повісити слухавку.
  
  
  НЕ встиг ЗМІТ покласти червону трубку, як синій контактний телефон задзвонив ще раз. Він схопив її.
  
  
  - У чому справа, Римо? - Запитав я.
  
  
  "Нові проблеми. Та армада, яку ми щойно минули? Вона відкрилася перед кимось".
  
  
  "Яка ваша позиція, Римо?"
  
  
  "Звичай мене. Гей, Сенді!"
  
  
  "Для тебе це "лейтенант", - пролунав різкий голос Сенді Хекман.
  
  
  "Залиш своє ставлення. Моєму босу потрібна наша позиція".
  
  
  "Скажи йому, що ми за тридцять морських миль на південний схід від Галіфакса".
  
  
  "Ти зрозумів, Смітті?" Запитав Римо.
  
  
  "Я на цьому".
  
  
  "На чому?"
  
  
  "Якщо нам пощастить, - сказав Сміт, - я, можливо, зможу отримати доступ до супутникового огляду того, що відбувається в режимі реального часу".
  
  
  Тонкі пальці Сміта натискали на клавіші, які спалахували при кожному дотику, безшумно діючи.
  
  
  За мить він отримав сигнал від супутника спостереження Національного управління розвідки, що знаходиться на орбіті.
  
  
  Вигляд був ясний. Човни на воді у вигляді двох гігантських V, що рухаються один на одного, залишаючи за собою десятки кільватерних слідів, які, у свою чергу, створювали гігантський супер-кільватерний слід. Сміт міг побачити клуби сірого диму від головних суден. Невеликі клуби від того, що, як він припустив, був рибальським флотом США. Найбільші клуби від іншого флоту. Вона була меншою, але всі човни були однорідно білого кольору.
  
  
  "Канадські патрульні катери", - видихнув він.
  
  
  Виразно чувся звук від катера, і одне з різношерстих рибальських суден справді викинуло уламки. Через секунду помаранчеве свічення спалахнуло на його надбудові.
  
  
  Сміт притис телефон до голови. "Рімо, я маю дані про те, що судна канадської берегової охорони вступили в бій з рибальським флотом США".
  
  
  "Здається, ти не дуже задоволений цим".
  
  
  "Я не такий", - з гіркотою сказав Сміт. "Хоча ми хочемо уникнути наслідків нападу американських комерційних судів на Луїсбург, ми не можемо дозволити канадцям нападати на американські кораблі".
  
  
  "Що ми можемо з цим зробити?"
  
  
  "Рімо, я збираюся наказати нашій береговій охороні контратакувати. Тим часом "Каюга" рушить на підтримку американських сил".
  
  
  "Сили? Ми не на війні".
  
  
  "Тепер ми такі", - сказав Гарольд Сміт. "І престиж США поставлено на карту".
  
  
  "Тобі вирішувати, - сказав Римо, - але я не хочу бути тим, хто повідомить про це Сенді".
  
  
  "Що мені зламати? І востаннє, це "лейтенант", - пролунав грубий голос Сенді.
  
  
  "Я розберуся з цим", - сказав Сміт. "Залишайся доступним для моїх дзвінків".
  
  
  Сміт повісив слухавку. Його довгі тонкі пальці покрутили диск синього контактного телефону, і лише після двох передач він зв'язався з командирами найближчої до Галіфаксу станції берегової охорони США для конференц-зв'язку.
  
  
  Як тільки Сміт ввів їх у курс справи, вони були лише раді надати допомогу. По-перше, Гарольд Сміт був вищим за них обох за рангом.
  
  
  Або, як висловився один із них, "Ці чортові Кенакси кидають усі сили з часів тієї фальшивої війни з тюрбо. Настав час показати їм, хто править Північною Атлантикою".
  
  
  Розділ 27
  
  
  
  
  Лейтенант Сенді Хекман одним оком стежила за північним обрієм, звідки долинала безжальна канонада стрілецької зброї, а одним вухом слухала Римо, прізвище якого вона зовсім забула.
  
  
  "Наш бос каже, що ми йдемо рятувати кораблі", - казав Римо.
  
  
  "Із задоволенням. Але я не працюю на Національну службу морського рибальства".
  
  
  "Ми теж. Насправді ми – військово-морська розвідка".
  
  
  "Він флотський. Я найрозумніший", - сказав Чіун.
  
  
  Сенді стягнула окуляри з очей і повернулася, коли на її обличчі з'явилося безліч виразів, що варіюються від гумору до приголомшеного подиву. Вона зупинилася на недовірливому вигині рота.
  
  
  "Ти ж не думаєш, що я повірю в цю нісенітницю, чи не так?"
  
  
  "Це правда. Ми розслідували канадську..."
  
  
  "Виверт", - сказав Чіун.
  
  
  "Справжня причина зникнення риби", - додав Римо.
  
  
  "Всі знають, чому цей район виловлений. Це не червоний приплив, або цвітіння водоростей, або парниковий ефект, або будь-яка інша химерна нісенітниця. Це рибалки. Вони з'їли всю рибу-видобуток. Тепер риби-хижаки, які харчувалися ними, вимирають. Всі , Що залишилося, - це скап, шмат і тюрбо ".
  
  
  - Справа не тільки в цьому, - сказав Римо. - Але це...
  
  
  "Я знаю. Засекречено". І, повернувшись до них спиною, вона сказала: "Класифікуйте мою солодку дупу".
  
  
  "Дуже добре", - пропищав Чіун. "Вона жирна".
  
  
  Сенді обернулася і обдарувала Чіуна особливо жовчним поглядом. "Ти можеш ходити дошкою, мені все одно".
  
  
  І Сенді відновила огляд обрію. "Коли я отримаю звістку від мого командира, ми почнемо діяти. Не раніше".
  
  
  "Почекай із цим", - сказав Римо.
  
  
  Це було недовго. З містка, що розмахував жовтим папірцем, посипалися іскри. "Наказ", - пирхнув він.
  
  
  "Чому вони написані?" Спитала Сенді, хапаючи листок.
  
  
  Потім вона зрозуміла, чому. Це була морська грама:
  
  
  USGC Cayuga справжнім наказано вийти в море у Галіфакса для надання допомоги рибальським судам США, які зазнали нападу катерів канадської берегової охорони. Підкріплення прямує до вас. Удачі та Щасливого шляху.
  
  
  Зім'явши неміцний піщаний "Хекмен", глибоко вдихнув холодне повітря і заволав: "Бойові пости! Рульовий, різко вперед і на всіх парах вперед. Ми переходимо до дії!"
  
  
  "Я ж тобі казав", - сказав Римо.
  
  
  "Чудово. Тим часом ви, двоє сухопутних щурів, будете замкнені в каютах. Незабаром стане занадто жарко, щоб ви могли перебувати на палубі".
  
  
  "Зроби нас", - запропонував Чіун.
  
  
  Під керівництвом Сенді пара моряків зробили саме це. Майстер Сінанджу допоміг їм залізти у воду, і Каюзі довелося повернутися, щоб забрати їх. Ще одна спроба призвела до того, що моряк виліз на щоглу радара, щоб уникнути голкоподібних нігтів старого корейця. Після цього екіпаж "Каюги" демонстративно вдав, що Римо і Чіуна там просто не було. Таким чином, плавання стало більш плавним.
  
  
  На повній швидкості "Каюга" обігнув край бою, який був у розпалі, і виявив канадський катер, лівий борт якого був відкритий і не захищений.
  
  
  Сенді ввімкнув УВЧ-радіо. "До уваги канадських катерів берегової охорони Ангуса Рейда і Стена і Гарнетта Роджерсов. Це USCG "Каюга". Повторюю, це катер берегової охорони Сполучених Штатів "Каюга", що наказує вам припинити атаку, або ви будете обстріляні".
  
  
  Капітан катера канадської берегової охорони був надзвичайно ввічливим, коли вийшов в ефір. "Це капітан Фозергілл зі "Стена Роджерса". Відвали, будь ласка".
  
  
  "Це топить його", - заревів Сенді. "Відкрити вогонь!"
  
  
  Моряки були розосереджені вздовж рейок із гвинтівками М-16 у руках. Вони вишикувалися на катері і дали залп. Канадці відкрили вогонь у відповідь.
  
  
  Гуркіт і тріск автоматичної зброї ставали дедалі пронизливішими. Складну надбудову "Каюги" почали всеювати кульові отвори. Злісний свист куль, що пережовують обрізки і розчісують їх, став майже постійним звуком.
  
  
  Спокійно стоячи на носі, Римо і Чіун спостерігали.
  
  
  Навколо них свистіли кулі. Час від часу вони кивали головами, або пригиналися, або просто відходили вбік так недбало, як діти, що ухиляються від плювків. Для них свинець, що летить, був не набагато більше цього.
  
  
  "Ви, два герої, простягніть руку допомоги", - прокричав їм Сенді крізь шум.
  
  
  Римо похитав головою. "Ми не займаємося зброєю".
  
  
  "І ми не належимо до вашого флоту", - додав Чіун.
  
  
  "Ви громадяни США. Ми захищаємо життя американців".
  
  
  "Образи ні до чого тебе не приведуть", - парирував Чіун.
  
  
  Коли полетіли кулі, Чіун підбадьорливо крикнув. "Вразіть безбожних канадців в ім'я вашого імператора!"
  
  
  "Можливо, нам варто втрутитися", - сказав Римо, відступаючи назад і ухиляючись зі шляху короткої черги з 9-міліметрових куль.
  
  
  Чіун скорчив несхвальну гримасу. "Безбожники програють".
  
  
  "Як ти можеш судити?"
  
  
  "Вони у меншості", - пирхнув Чіун.
  
  
  "Але у канадців зброя більша".
  
  
  "І це войовничі люди, які їдять рибу у величезних кількостях. Вони не мають мізків".
  
  
  "Гарне зауваження. Але, можливо, нам варто увійти у воду і потопити кілька катерів заради Старої слави".
  
  
  "Можеш, якщо хочеш".
  
  
  "Я не бажаю".
  
  
  "Тоді не роби цього".
  
  
  Римо насупився. "Можливо, у мене є ідея краще".
  
  
  Виявивши, що Сенді умовляє свою команду між чергами, Римо сказав: "Підведи нас ближче до одного з цих катерів. Ми можемо взяти їх на абордаж".
  
  
  "Нам би прострелили нашу білу корму". У неї в руці був "Глок", і вона прицілилася в канадського моряка, який розмахував рушницею для точного пострілу. Затиснувши язик між зубами, вона натиснула на спусковий гачок.
  
  
  Моряк із гвинтівкою підкинув її в повітря і схопився за бік. Гвинтівка зробила два повні оберти, і важкий приклад ударив його по голові. Він упав у воду, де зник з поля зору.
  
  
  "Чудова стрілянина", - невимушено сказав Римо.
  
  
  "Для практики я відколюю голови чайкам і курчатам матінки Кері", - сказала Сенді, перезаряджаючи.
  
  
  "Чому тобі просто не вистрілити, щоб потопити?"
  
  
  "У цьому немає нічого веселого".
  
  
  "Думаю, що ні", - сказав Римо, який вирішив, що йому, ймовірно, таки доведеться залізти у воду.
  
  
  Це було коли перший літак Falcon берегової охорони стрімко знизився з порохово-сірого неба.
  
  
  "Вони озброєні?" Рімо запитав Сенді.
  
  
  Сенді відірвав погляд від вінгінгу канадського головного старшини і сказав: "Ні. Але "Кенакс" цього не знають".
  
  
  Реактивні двигуни з вереском знизилися і зробили один захід. Канадські катери миттєво помітили це. По літаках, що швидко рухаються, був направлений шквал вогню. То справді був чистий рефлекс. На той час, як кулі вилетіли зі стволів, реактивні двигуни з вереском пролетіли повз нього і перетворилися на далекий, затихаючий грім.
  
  
  Як виявилося, цього було достатньо, щоби відвернути увагу, щоб переламати ситуацію.
  
  
  Незважаючи на холодне сіре небо, побоюючись другого заходу, канадці були легкою здобиччю для гвинтівок різношерстої рибальської армади.
  
  
  "Убийте торговців рибою!" Чіун умовляв, люто потрясаючи кулаком у повітрі.
  
  
  Американські моряки видерлися на свої щогли і відкрили вогонь з "воронячих гнізд". Це дало їм перевагу, а канадські моряки почали гинути від вогню, що спаливає. Інші вискочили з нижніх палуб, щоб підібрати зброю, що впала, але їх теж легко підібрали.
  
  
  "Ми перемагаємо! Ми перемагаємо!" Закричав Сенді.
  
  
  - Ти хочеш сказати, що вони перемагають, - поправив Римо.
  
  
  "Ми. Вони. Ми всі американці, чи не так?"
  
  
  Зрештою, капітани канадських катерів були змушені підняти білий прапор.
  
  
  Побачивши це, Чіун закричав: "Зараз же. Прикінчіть кровожерливих торговців рибою!"
  
  
  "Це білий прапор капітуляції", – поправив Римо.
  
  
  Чіун повільно похитав своєю похмурою головою: "Ні. Це блідий прапор смерті. Бо той, хто здається, заслуговує на смерть".
  
  
  Сенді сигналив на гудок, кажучи: "Увага! Всі судна в межах чутності мого голосу. Це USCG Cayuga. Я наказую судам канадської берегової охорони скласти зброю і приготуватися до абордажу. Всім іншим, не відкривати вогонь і відійти. Це операція берегової .
  
  
  Пролунав хрипкий голос у відповідь. "Це капітан Сіріо Теставерде з "Сицилійської відплати". Я говорю, хто що робить. І я кажу, що ці чортові "Кенакс" - мої бранці".
  
  
  "Тоді ви всі ув'язнені берегової охорони", - заперечила Сенді.
  
  
  Тиша заповнила повітря.
  
  
  "Ось що я тобі скажу. Нехай у тебе будуть ці безхребетні. Ми попливемо на північ, щоб помститися за Томасо".
  
  
  "Хто такий Томассо?" Римо хотів знати.
  
  
  Сенді знизав плечима. "Я забороняю вам далі проникати в канадські територіальні води", - закричав Сенді досить голосно, щоб Майстер Сінанджу закрив свої ніжні вуха руками.
  
  
  "Заборони своїй матері. Ми йдемо".
  
  
  І з цими словами рибальський флот розвіявся у всіх напрямках. Вони відійшли від центру бою, залишивши канадські катери незахищеними. Один катер спробував вислизнути разом із флотом, але постріл, зроблений його носом з трьох напрямків, охолодив запал до втечі.
  
  
  Сенді оглянув навколишні моря. "Чорт! Де наше підкріплення?"
  
  
  У цей момент "Соколи" зробили ще один галасливий, безсилий пас.
  
  
  "Не дивись зараз, але я думаю, що це вони", - похмуро сказав Римо.
  
  
  "КАЮГА" майже годину КРУЖИЛА навколо трьох канадських катерів, поки не з'явилися американські катери "Преск-Айл" та "Міскатонік".
  
  
  Коли сили противників зрівнялися, канадські судна було взято на абордаж, але в'язнів одягли кайдани. Технічно прасок було недостатньо, тому вони імпровізували за допомогою пружинних тросів та інших видів мотузок.
  
  
  Майстер Сінанджу використав свої нігті, щоб викликати тимчасовий параліч хребта у канадських моряків, що залишилися на волі.
  
  
  Коли операція закінчилася, "Каюга" мав задоволення очолити флотилію катерів, як захоплених, так і захоплених.
  
  
  Сенді Хекман стояла на носі, вітер розвівав її волосся, рука лежала на підлокітнику в кобурі.
  
  
  "Ось чому, - сказала вона, - я вперше вирушила в море".
  
  
  – Щоб обстрілювати інші човни? - Запитав Римо.
  
  
  "Ні, щоб змусити мою кров битися швидше".
  
  
  Через деякий час вони пристали до станції берегової охорони в Мачіасі. Командир був там, щоб привітати їх. Він потис руку лейтенантові Хекман, коли вона сходила з трапу. "Відмінна робота, лейтенанте!"
  
  
  "Ми допомогли", - лаконічно відповів Римо.
  
  
  Командир обдарував Римо та Чіуна дуже підозрілим поглядом. - Хто ці двоє? - Запитав я.
  
  
  "Вони стверджують, що не з військово-морської розвідки", - швидко сказала Сенді.
  
  
  "Ми врятували її від злісних канадців", - сухо сказав Римо.
  
  
  "Ви двоє?"
  
  
  "До цього, - додала Сенді, - вони сказали, що працювали у Національній службі морського рибальства, вивчаючи кризу у рибальстві".
  
  
  Командир підійшов до Римо і набув скептичного вигляду.
  
  
  "У чому був би інтерес військово-морського флоту в кризі рибальства?"
  
  
  "Це засекречено".
  
  
  "Вони часто так кажуть", - сухо зауважила Сенді. Вона тримала руки на своїх широких стегнах, а погляд її говорив про те, що вона вважає, що здобула гору.
  
  
  "Покінчи з цим", - зажадав командир.
  
  
  "Не допитуйся далі під страхом крайньої смерті", - ледве чутно сказав Чіун.
  
  
  Командир наполовину придушив усмішку. "Екстремальна смерть. Що це?"
  
  
  Майстер Сінанджу підплив до командира берегової охорони. Командир навис над літнім корейцем. Чіун глянув йому в обличчя. Командир опустив очі.
  
  
  - Чіун, - попередив Римо, - він на нашому боці.
  
  
  Не зводячи очей з офіцера берегової охорони, Чіун сказав: "Він просив мудрості".
  
  
  "Добре. Але пам'ятайте, якщо вам потрібно роздавити яєчко, зробіть тільки одне. Він може подати до суду за два роздавлені яєчка, але не за одне. Одне - простий напад. Два стоять йому майбутніх дітей. Це злочин, на який можна подати в суд”.
  
  
  Збліднувши, командир раптово схрестив руки перед промежиною і відскочив назад, як перелякана жаба.
  
  
  "Нам потрібна хвилина усамітнення, щоб поговорити з нашим босом", - сказав Римо, відчуваючи, що конфронтація йде у їхній бік.
  
  
  "Зроблено", - сказав командир, поспішно відступаючи убік.
  
  
  Римо відвів Чіуна на відокремлене місце і зателефонував Сміту з мобільного телефону.
  
  
  Лимонний голос Гарольда Сміта був змученим, коли він відповів. "Рімо, я в курсі твоєї ситуації".
  
  
  "Добре. Що відбувається?"
  
  
  "У Галіфакса, Нова Шотландія, відбувається гігантська морська битва".
  
  
  "Хто виграє?"
  
  
  "Неможливо сказати. З повітря всі рибальські судна виглядають однаково".
  
  
  "А?"
  
  
  "Флотилія США налетіла на рибальські човни з Нової Шотландії та Ньюфаундленду. Вони вступили у вирішальний бій".
  
  
  "Через що?"
  
  
  "Через право видобувати тріску у будь-яких водах, які їм підходять".
  
  
  "Але тріска тут практично вимерла".
  
  
  "Саме тому це так смертельно важливо для обох сторін", - сказав Гарольд Сміт.
  
  
  "Отже, у нас тут три канадські катери. Ми на війні?"
  
  
  "Якщо не в стані війни, то дуже близький до неї. Президент намагається діяти дипломатичними каналами. Але канадський уряд обходить його стороною".
  
  
  "Якщо канадці не слухатимуть його, то кого вони слухатимуть?"
  
  
  "Це чудове питання", - сказав Гарольд Сміт безнадійним голосом.
  
  
  Розділ 28
  
  
  
  
  Президент Сполучених Штатів зателефонував до прем'єр-міністра Канади.
  
  
  Виклик не був передзвонений.
  
  
  Він спробував прем'єр-міністра Квебеку.
  
  
  Прем'єр передзвонив, але наполіг на тому, щоб говорити французькою. Оскільки володіння президентом французькою мовою обмежувалося трьома словами, два з яких були лайками, він вважав розмову короткою і марною.
  
  
  У розпачі він зателефонував до Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй.
  
  
  "Пан президент, - промуркотів Анвар Анвар-Садат, - я дуже засмучений тертями між вашою нацією та канадцями".
  
  
  "Мені могла б знадобитися твоя допомога".
  
  
  "Я думаю, це наслідок розширення кордонів на двісті миль і запеклої боротьби за рибу, що скорочується. Як лідер колишнього вільного світу, я повинен попросити вас переглянути свій ліміт у двісті миль".
  
  
  "Як це переглянути?" - Запитав президент настороженим тоном.
  
  
  "Скасуйте це. В односторонньому порядку. Якщо ви зробите цей жест, інші країни можуть наслідувати ваш приклад. Тоді міжнародні води знову стануть по-справжньому вільними".
  
  
  "Це означає, що будь-хто може їх пограбувати".
  
  
  "Зовсім ні. Я передбачаю час, коли патрульні катери ООН, нейтральні та незв'язані, курсуватимуть блакитними морями, контролюючи судноплавство та рибальство одночасно. Це відкриє нову еру міжнародного співробітництва і зробить ООН справді глобальною організацією, якою її хотіли бачити мудрі засновники".
  
  
  "Я так на це не дивлюсь", - натягнуто сказав Президент.
  
  
  Генеральний секретар не збився з ритму. "Можливо ви хочете подумати над цим", - сказав він. "Поки ви робите це, я хотів би привернути вашу увагу до жахливої заборгованості Сполучених Штатів із внесків до ООН. Йдеться про якісь - ах, ось досьє - 1,3 мільярди доларів. Коли я можу чекати чек, пане Президенте?"
  
  
  "Коли Організація Об'єднаних Націй відпрацює свої субсидії", - із гіркотою сказав Президент, вішаючи слухавку.
  
  
  Через годину він дивився у вікно на верхньому поверсі Білого дому, розмірковуючи, до кого звернутися, коли увійшов його начальник штабу, розмахуючи звітом.
  
  
  "Міністр рибальства Канади виступив із промовою, пане Президент".
  
  
  Отже.
  
  
  "Пам'ятаєте останнього міністра рибальства? Того, хто розв'язав війну з тюрбо? Ну, цей, схоже, налаштований на війну з лососем".
  
  
  "Лосось?"
  
  
  Начальник штабу підняв аркуш паперу. "Я цитую: "Рабійницька піратська політика фарисеїв на півдні показує, що вони дотримуються мальтузіанського курсу на надмірний вилов риби, який погубить нас усіх".
  
  
  "Фарісеї?"
  
  
  "Він має на увазі нас, сер".
  
  
  "Але фарисеї?"
  
  
  "Минулого разу іспанці були филистимлянами". Начальник штабу продовжував. "Я обіцяю, що доти, поки я є міністром рибальства та океанів, я захищатиму крихітного лосося, щоб він міг виходити в море. Хай допоможе Бог будь-якій нації чи флоту, які опиняться між нашими смолтами та Тихим океаном".
  
  
  "Що таке смолти?"
  
  
  "Уявлення не маю. Але звучить як плавки".
  
  
  "Мабуть, друкарська помилка".
  
  
  "Міністр рибальства ввів транзитний податок на американські траулери з лососем із Сіетла в Кейп Саклінг, Аляска".
  
  
  "Вони не можуть цього зробити! Ми володіємо Аляскою".
  
  
  "Ось у чому проблема, пане президенте. Ми володіємо штатом Вашингтон і Аляською, але між ними знаходиться шматочок берегової лінії, званий жебракуванням Аляски. Це теж наше. Але ми не володіємо всією береговою лінією. Існує свого роду буферна зона, звана Британська Колумбія. Паралельно їй проходить океанська течія, звана Аляскінським кругообігом.
  
  
  "Це у наших водах чи в них?"
  
  
  "Кругообіг тече в межах наших двохсот миль, доки не досягне Британської Колумбії, потім відновлюється у водах США".
  
  
  Президентська брова спохмурніла.
  
  
  "У вас є карта? Я думаю, мені потрібно поглянути на карту".
  
  
  "Я впевнений, що десь такий є".
  
  
  Вони знайшли карту у ситуаційній кімнаті. Велика карта на стіні. Президент та його керівник адміністрації схилили голови один до одного трохи нижче за Аляску.
  
  
  "Я розумію, що ви маєте на увазі", - з нещасним виглядом сказав Президент.
  
  
  "Щоб дістатися до затоки Аляска, наші рибалки подорожують уздовж узбережжя Британської Колумбії, поки не досягнуть вод Аляски. Але через податок на транзит вони підлягають конфіскації або повинні виходити за межі двохсотмильного ліміту, який у нас спільний із Канадою. Це великий стрибок і Канада. може завдати їм економічної шкоди. І ось що ще: промисел на Алясці – наше останнє здорове рибальське угіддя. Ми потребуємо його більше, ніж будь-коли”.
  
  
  "Знаєте, можливо, Генеральному секретарю ООН спала на думку хороша ідея".
  
  
  "З яких це пір?" скептично спитав начальник штабу.
  
  
  "Прошу вибачення".
  
  
  Президент вирушив у спальню Лінкольна, де зняв трубку червоного телефону, який з'єднував його з Гарольдом У. Смітом в офісі, який, наскільки було відомо Президенту, перебував через дорогу в будівлі Казначейства.
  
  
  "Сміте, ви чули промову канадського міністра рибальства?"
  
  
  "Я читаю розшифрування телеграфного зв'язку", - відповів Сміт.
  
  
  "Що ти про це думаєш?"
  
  
  "Це може бути око за око. Розмінна монета для викупу захопленого канадського патрульного судна".
  
  
  "Я чую "чи" у твоєму голосі".
  
  
  "Або це може бути наступною фазою плану, який все ще розгортається".
  
  
  "Ці канадські міністри рибальства люблять виставляти себе напоказ, чи не так?"
  
  
  "Останній вклав свій портфель до прем'єр-ліги Ньюфаундленду. У цього можуть бути схожі амбіції".
  
  
  "Можливо, він відповість на мій дзвінок".
  
  
  "Це варте того, щоб ризикнути", - сказав Сміт. "Прем'єр-міністр опублікував заяву, в якій йдеться про те, що він повністю довіряє своєму міністру рибальства".
  
  
  "Звучить так, ніби він обірве хлопця по коліна, якщо справи в Канаді підуть погано".
  
  
  "Я міг би надіслати своїх людей нанести йому неофіційний візит", - запропонував Сміт.
  
  
  "Почекай хвилинку. Я не хочу, щоб його вбили".
  
  
  "Вони здатні чинити тиск, не перериваючи його".
  
  
  "Хотів би я, щоб хтось вчинив так із Генеральним секретарем ООН. Він спробував вимагати від мене сплати боргів, перш ніж занурити своє весло у воду".
  
  
  "Я накажу своїм людям вилетіти до Оттави".
  
  
  І лінія замовкла.
  
  
  Президент зняв пальто зі стовпчика ліжка та надів його. З усіх небезпек, що маячили на міжнародному горизонті - розколота Росія і дедалі войовничіший Китай - цієї він ніколи не передбачав.
  
  
  Добре, що ніхто не знав, що він приклав руку до її створення.
  
  
  Розділ 29
  
  
  
  
  У своєму кабінеті на тридцять восьмому поверсі будівлі Організації Об'єднаних Націй з видом на Іст Рівер генеральний секретар Анвар Анвар-Садат відповідав на телефонні дзвінки.
  
  
  У світі відбувалися дивні речі. Заклик скасувати обмеження за двісті миль, здавалося, знайшов відгук у деяких світових столицях.
  
  
  З Аргентини голос із сильним акцентом казав йому, що це перший розсудливий голос, почутий на цю тему за десятиліття.
  
  
  З Південної Кореї пролунали оплески. Японія виявила інтерес. Звісно, вони були б зацікавлені. Їхні флоти ненаситно бороздили сім морів, часто зіштовхуючись із опором та санкціями.
  
  
  З інших сторін, звичайно, надходили похмурі погрози. Росія заявляла про сумнівні права на управління спірними водами, і Москва була розгнівана. Аналогічно Бірма, або як там її нинішня назва, що займалася розігруванням своїх прав на прибережний промисел, поводилася неприємно.
  
  
  Посол США в Організації Об'єднаних Націй була особливо засмучена, якщо судити з її телефонних вересків.
  
  
  Анвар Анвар-Садат вибачився серед її безжальної уїдливості і встав.
  
  
  Це був поворотний момент, але це було дуже дивно. Все, що він зробив, це промовив. Це була навіть не дуже хороша мова, хоча вона була впевнена. Із силою. Очевидно, саме тому це викликало такий резонанс.
  
  
  Його головний помічник зателефонував йому незабаром після першої хвилі дзвінків, щоб повідомити: "З вами хоче поговорити міс Келлі".
  
  
  Анвар Анвар-Садат пожвавішав. "Невже?"
  
  
  "Так. Її немає у списку, але вона здавалася такою впевненою в собі, що я сказав, що подивлюся, чи згодна ти".
  
  
  "Я відповім на дзвінок", - охоче сказав Анвар Анвар-Садат.
  
  
  Сівши на стілець, він двічі дуже шумно відкашлявся, бо, здавалося, підняв набридливу жабу, потім узяв люльку. "Говорить Генеральний секретар Анвар Анвар-Садат", - сказав він тремтячим муркотливим голосом.
  
  
  "Добре, що ти відповів на мій дзвінок, мій Анваре", - рішуче промовив холодний жіночий голос.
  
  
  Він майже задихнувся. "Це ти?"
  
  
  "Це я".
  
  
  "Я жадав цього моменту".
  
  
  "І ще одна мить, яка скоро настане".
  
  
  "Ти у Нью-Йорку?" радісно спитав він.
  
  
  "Ні. Але ти прийдеш сюди".
  
  
  "Я з нетерпінням чекаю нашої першої зустрічі. Мушу сказати, що я дуже захоплююся вашим голосом".
  
  
  "І я твій".
  
  
  "Це - як би це сказати? - Надихає". Він захихотів.
  
  
  "Я приму це як комплімент джентльмена і залишу свої натяки при собі".
  
  
  Вона була чарівна. У неї був хриплуватий контральто. Сексуальна, так, але не розпусна. Це не зовсім відповідало його уявному образу білявої богині, але насправді це було вдосконалення. То був дуже здібний голос.
  
  
  "Я дуже схвильований тим, як сприйняли мою мову", - сказав він.
  
  
  "Вуха всього світу повернені в твою сторону, мій Анваре".
  
  
  "Хоча мій обов'язок вимагає, щоб я був тут, я приїду до вашого міста, де б він не знаходився".
  
  
  "Оттава. Приходь сьогодні ввечері".
  
  
  "Ми сміятися, ми танцюватимемо і ми насолодимося чарівністю один одного", - захихотів Анвар Анвар-Садат.
  
  
  "І ми порадимося з канадським міністром рибальства", - сказала пані Калі.
  
  
  Обличчя Анвара-Садата скривилося, ніби його вжалила бджола.
  
  
  "Це звучить не дуже ... романтично".
  
  
  "У нас буде наш маленький роман, у тебе і мене. Але твої слова зачепили за живе. Міністр рибальства зачепив аналогічну струну у своїй власній країні. Я подумав, що вам двом слід зустрітися".
  
  
  "Для чого?"
  
  
  "Щоб розробити вашу подвійну стратегію".
  
  
  "У мене немає подвійної стратегії".
  
  
  "Ні. У вас є єдина стратегія. Моя стратегія".
  
  
  "І чого мені чекати після цієї зустрічі з нетерпінням?"
  
  
  "Що б тобі сподобалося, мій Анваре?"
  
  
  "Щось нове. Щось екстраординарне".
  
  
  "Я вправний у багатьох мистецтвах. Як тонких, так і чуттєвих. Я придумаю що-небудь підходяще для нашої першої зустрічі".
  
  
  "Це зроблено".
  
  
  "Машина зустріне вас в аеропорту Оттави. Будь ласка, покваптесь. Події захльостують земну кулю. Ми повинні рухатися, щоб контролювати їх, якщо хочемо отримати з них зиск".
  
  
  "До вечора", - промуркотів Анвар Анвар-Садат, який послав повітряний поцілунок у трубку і був винагороджений чмоканням у відповідь з придиханням.
  
  
  Неохоче повісивши люльку, він підвівся на ноги і покликав. "Кристос! Замов мені квиток на ранній рейс до Оттави".
  
  
  Крістос увійшов до кімнати і помітив непристойну опуклість у добре пошитому промежині Анвара Анвар-Садата і відвів очі, почервонівши від збентеження.
  
  
  "Негайно, мій генерале", - сказав він, чітко віддаючи честь.
  
  
  Міністр РИБОВНИЦТВА КАНАДИ Гілберт Хоутон виступав з наступною промовою там, де річка Фрейзер впадає в протоку Джорджія серед прибережних сосен Британської Колумбії. Виблискуючі вежі Ванкувера створювали вражаючий фон.
  
  
  Там була Канадська мовна корпорація. Як і іноземна преса, включаючи, звісно, єдиного представника американського телеканалу ABC. Їхнім головним ведучим був канадець. Гарна людина, яку можна було мати в Нью-Йорку, коли треба було висунути канадську думку.
  
  
  З Тихого океану дмухали холодні вітри. Вони пробігали холодними пальцями по жорсткому волоссю Хоутона. Відкривши рота, він вдихнув підбадьорливий заряд чистого повітря Матері-природи.
  
  
  "Я приїхав сюди, до нашої п'ятої провінції, щоб рішуче виступити проти піратства та розграбування навколишнього середовища".
  
  
  Він дістав із пакета мертву рибу. Вона безвольно лежала в руці.
  
  
  "Це зелений осетр. Хоробра, могутня та смачна риба. Тут, у Фрейзері, зелені осетри практично вимерли". Він підняв іншу рибу, цього разу білу. "Якщо щось не буде зроблено, його брат, білий осетр, піде шляхом всіх риб. Друзі мої, ми чекаємо тут, у Британській Колумбії, безпрецедентного в сучасній історії вимирання риби. на кита полювали майже до повного зникнення, ми ось-ось втратимо наших осетрових і лососевих.
  
  
  "Не секрет, що однією з головних причин цього вимирання є надмірний вилов риби. У цьому ми, канадці, маємо взяти на себе нашу законну частку провини".
  
  
  У натовпі були освистані рибалки, багатьом з яких було заборонено ловити рибу у власних водах. Серед цих людей ім'я Гілберта Хоутона викликало відхаркування з рота.
  
  
  "Дехто звинувачує вирубку лісу в завданні шкоди місцеперебуванням. Інші кажуть, що тепліші води Ель-Ніньо відповідальні за скорочення повернення лосося. Хоча ці події можуть мати свої індивідуальні наслідки, існує велика загроза. Лосось повертається на нерест у Фрейзер та інші річки Британської Колумб Не секрет, що практично всі лососеві протоки в цій частині світу належать Британській Колумбії... Ні для кого не секрет, що лосось не повертається у Фрейзер та інші прибережні струмки, як це було раніше, тому що його перехоплюють.
  
  
  Він дозволив слову повиснути в холодному повітрі, гіркому, як рицинова олія.
  
  
  "Американські рибалки, які працюють на спільних водних шляхах біля Британської Колумбії, виловлюють лосося в рекордних кількостях. При цьому вони конфіскують наступне покоління лосося до того, як вони зможуть вилупитися. Конфіскують нашу їжу, наші кошти для існування і саме наше майбутнє!"
  
  
  "Криваві виродки!" - вигукнув чоловік.
  
  
  Гілберт Хоутон визирнув. Це був типовий рибалка із Британської Колумбії. Але його обличчя було розфарбоване білою фарбою, а посередині, що нагадує пляму свіжої крові, був червоний канадський кленовий лист.
  
  
  Хоутон придушив усмішку. Рослина. Були й інші. Їх посипали сіллю по всій юрбі для зйомки в камеру.
  
  
  "В Атлантиці мій попередник втрутився, щоб зупинити кризу з морською тріскою. Він був гарною людиною, але він діяв надто пізно. Я зробив кроки, щоб зупинити кризу з лососем. За це мене різко і несправедливо критикували".
  
  
  Пролунали вигуки "ура", але було і кілька схвальних вигуків. Вони виходили від блідолицих гравців "кленового листя".
  
  
  "Який сенс захищати нерестилища лосося в Британській Колумбії, якщо рибу, яка їх шукає, ловлять, потрошать і з'їдають по дорозі додому? Ці риби народжуються в до н.е. Вони повертаються в до н.е. Це не тихоокеанські риби. Це риби е. Це канадські риби. І як канадські риби, вони заслуговують - ні, вони волають про захист”.
  
  
  Це викликало бурхливі оплески навіть у незадоволених, які розмахують плакатом із написом "Об'єднаний союз рибалок та суміжних працівників проти федерального втручання".
  
  
  "З цього дня я присвячую всю міць і захист мого офісу порятунку лосося, що потрапив у біду. Можливо, вже занадто пізно допомагати осетру. Але лосось може бути врятований і буде врятований. Моя клятва всім канадцям - перемога буде за нами! Перемога до Дня Вікторії! "
  
  
  Натовп спалахнув. Вона заревіла. Освищення, таке голосне раніше, було заглушене. І хоча на його адресу все ще лунали свистки та улюлюкання, звукове обладнання телевізора реєструвало лише ревіння схвалення на адресу міністра рибальства Гілберта Хоутона, майбутнього прем'єр-міністра Канади.
  
  
  "Перемога до Дня Вікторії! Перемога до Дня Вікторії!"
  
  
  Коли Гіл Хоутон спускався з імпровізованої трибуни під бурхливі оплески своїх співвітчизників, його зустрів помічник, що стискає в руці мобільний телефон.
  
  
  "Це для вас, сер".
  
  
  "Не зараз", - відрізав Хоутон. "Моя популярність відновлюється".
  
  
  "Вона каже, що ти даси відповідь на дзвінок".
  
  
  "Вона? Сподіваюся, не моя дружина?"
  
  
  "Ні. Виразно не ваша дружина", - сказав помічник.
  
  
  Затиснувши одне вухо прохолодною долонею, Гіл Хоутон повернувся до "Бентлі", який чекав на нього, і, зручно влаштувавшись усередині, відповів на дзвінок.
  
  
  "Я маю побачити тебе", - вимовило чітке контральто, від якого у нього перехопило подих.
  
  
  "Невідповідний час. Я в Британській Колумбії".
  
  
  "Я знаю. Я все це бачив".
  
  
  "І ти схвалюєш?"
  
  
  "Я вимагаю твоєї присутності, ти, жалюгідний шматок наживки".
  
  
  "Так, пані", - сказав Гілберт Хоутон, його обличчя спотворилося від страждання та задоволення - обидва однаково приємні відчуття.
  
  
  О, як ця жінка могла змусити його звиватися від захоплення та бажання.
  
  
  "Я буду там негайно, пані", - сказав він.
  
  
  Коли він повісив люльку, то виявив, що засунув руки в штани, як неслухняний маленький хлопчик.
  
  
  Розділ 30
  
  
  
  
  Стюардеси рейсу Air Canada до Оттави були не тільки байдужі, а й відкрито ворожі.
  
  
  "Ви повинні сісти у хвостовій частині літака", - сказав один з них Римо, розриваючи його посадковий талон на місце біля вікна.
  
  
  "Чому?"
  
  
  "Бо ти янкі".
  
  
  "Я американець", – запротестував Римо. "Я теж цим пишаюся".
  
  
  "Ви, американці, такі самозадоволені. Звільнилися від Британської імперії і відтоді дивіться на нас зверхньо своїми короткими носами".
  
  
  "Гей, хіба ми не витягували каштани Британської імперії з двох світових воєн?"
  
  
  "Це інша справа, - вставила друга стюардеса, - ти поводиться так, ніби виграла їх поодинці. Ти запізнилася, ти прийшла і привласнила собі всі заслуги".
  
  
  "Це правда!" - гаркнула перша стюардеса.
  
  
  "Янки прийшли нещодавно!" - кричали різні пасажири, коли Римо йшов проходом. Деякі проклинали американське пиво та телебачення як низький та підступний вплив на всіх добрих канадців.
  
  
  Римо не був упевнений, хто з них підступний, а хто низький, і йому було байдуже.
  
  
  Підійшовши до Майстра синанджа, що сидить на правому крилі, Римо одними губами сказав: "Я застряг, сидячи ззаду".
  
  
  "Денді з пуделем-янкі", - прошипів Чіун.
  
  
  "І ти також ні".
  
  
  "Бойовий борів".
  
  
  "Що сталося з нападом на канадців, які торгують рибою?"
  
  
  - Я маю намір притримати язик за зубами, поки цей незграбний птах знову не опиниться в безпеці на землі, - напівголосно промовив Чіун, - і я пропоную вам зробити те саме.
  
  
  "Чудово", - сказав Римо, займаючи своє місце.
  
  
  Після того, як літак був у повітрі, Римо уткнувся в журнал. Це було щось під назвою Maclean's, і читалося це так, ніби його редагували надуті старі козли зі шкіряними латами на ліктях твідів.
  
  
  Йому не запропонували випити чи безкоштовну їжу.
  
  
  Коли стюардеса, яка обслуговувала його частину літака, викотила візок сервіровки назад на початок, нічого йому не запропонувавши, Римо гукнув її.
  
  
  "Я читав, що у Air Canada найгірший послужний список серед усіх великих перевізників".
  
  
  "Це може бути правдою", - гукнула його стюардеса, не обертаючись, - "але це тільки коли маєш справу з фарисеями".
  
  
  "Фарісеї?"
  
  
  "Так міністр рибальства Хоутон називає ваш вигляд".
  
  
  Римо спробував придумати удар у відповідь, але вирішив, що це буде витрачено марно на дурного Кенака.
  
  
  Щоб убити час, він вставив свою кредитну картку в слот sky-phone і зателефонував Гарольду Сміту у Фолкрофт.
  
  
  "Які останні новини?" спитав він, коли Сміт відповів.
  
  
  "У нас відкрита війна на Тихому океані".
  
  
  "Чим закінчилася битва за Атлантику?"
  
  
  "Ніччя. Приблизно сорок човнів було потоплено або спалено до ватерлінії. Обидві сторони відійшли в нейтральні води. Але це була тільки перша сутичка. Напруженість розпалюється до межі".
  
  
  "Що робить канадська берегова охорона?"
  
  
  "Наразі нічого. Я підозрюю, що вони дозволять рибальським флотам боротися з цим".
  
  
  "Чому?"
  
  
  "Наша берегова охорона може перемогти їх. Але у бійці між комерційними рибалками все може піти по-іншому. Також це дає обом сторонам простір для маневру для припинення вогню чи дипломатичного рішення".
  
  
  Римо хмикнув.
  
  
  "Рімо, цей конфлікт поширюється на інші води", - сказав Сміт.
  
  
  "Як у Мексиканській затоці?"
  
  
  "Далі. Ти пам'ятаєш Фолклендську війну 82-го?"
  
  
  "Так. Британці та аргентинці билися за купу островів у Південній Атлантиці".
  
  
  "Не просто острови, а цінні рибальські території. Там зараз сезон ікла, і у двох країн виникли розбіжності з приводу прав на промисел у Південній Атлантиці. Аргентинці опираються необхідності платити британцям за ліцензії на промисел у водах, які вони вважають своїми. Посилаючись на заклики Генерального секретаря ООН звільнити моря, аргентинські рибальські судна ведуть вільний промисел. Британці посилають на місце події есмінець "Нортумберленд".
  
  
  "Чи має це значення для нас?"
  
  
  "Це ще не все. Напруженість між Туреччиною та Грецією через два спірні острови в Егейському морі знову розгорілася".
  
  
  "Я думав, це було вирішено".
  
  
  "Те саме зробив Міжнародний суд у Гаазі. Це ще не все. Росія і Японія сваряться через Південні Курильські острови, а в Тихому океані Корея і Японія відновлюють свою ворожнечу через острови Токто".
  
  
  "Ніколи про них не чув".
  
  
  "Це жменька каменів, що виступають із моря. Занадто маленьких, щоб на них можна було тільки стояти, але достатніх, щоб боротися".
  
  
  "Всі збожеволіли?" Римо вибухнув. Інші пасажири, включаючи Чіуна, зашикали на нього.
  
  
  "Певні уряди бачать можливості і вони скористаються ними, якщо кришку не закриють. Римо, Генеральний секретар ООН стає міжнародним обурювачем спокою".
  
  
  "З ким ти хочеш поговорити першим, з міністром рибальства чи зі старим Анвар-Анваром?"
  
  
  "Я хочу, щоб міжнародна напруженість охолонула якнайшвидше".
  
  
  "Повір мені. Справа в капелюсі. Після того, як зі мною обійшлися, я вважав би за краще нічого не робити, крім як задушити канадця".
  
  
  "Не захоплюйся. Мета цієї місії – розрядити ситуацію".
  
  
  На землі паспорт Римо допоміг пройти митницю. Але не раніше, ніж з ним добре поговорили.
  
  
  "Перебуваючи в цій країні, ви повинні дотримуватись певних правил пристойності", - декламував суворий митник.
  
  
  "Без проблем", - сказав Римо нудним голосом.
  
  
  "Не плюйте на тротуари, не дряпайте в місцях, які зазвичай не виявляються, і, коли до вас звертаються, відповідайте тією мовою, якою до вас звертаються".
  
  
  "Ви розмовляєте двома мовами, чи не так?" - Запитав другий поліцейський.
  
  
  "Звичайно. Я говорю англійською і корейською".
  
  
  "Я повірю вам на слово щодо останнього", - крижаним тоном сказав Поліцейський. "Але в першому ви серйозно відстаєте".
  
  
  "Дякую", - сказав Римо. "Твій червоний костюм сьогодні в чистці?"
  
  
  "Червона саржа має строго церемоніальний характер", - натягнуто сказав перший кінний.
  
  
  "Правда? Я цього не знав".
  
  
  "Розкажи своїм чортовим друзям", - крикнули йому слідом обидва поліцейські.
  
  
  У вестибюлі Римо зустрів майстра синанджу, на обличчі якого був безтурботний вираз.
  
  
  - Які проблеми? - Запитав Римо.
  
  
  "Зі мною добре зверталися".
  
  
  "Ви, мабуть, скористалися своїм корейським паспортом".
  
  
  "Звичайно. Я б не хотів, щоб мене прийняли за фарисея, який краде рибу".
  
  
  "Припини це".
  
  
  Вони зловили таксі, і водій прийняв їх за умови, що вони заплатять уперед, що Римо і зробив, тому що задушити цього таксиста означало б тільки знайти іншого, який міг би виявитися ще нестерпнішим.
  
  
  Якщо не брати до уваги двомовних франко-англійських вивісок і великої кількості зелених дахів з міді на Парламентському пагорбі, Оттава могла бути схожа на будь-яке американське місто. Дорогою до міста Римо помітив єдину річ, яка була незвичайною.
  
  
  "Подивися на це, Чіуне. Білки чорні".
  
  
  Чіун помітив білку, що сиділа на засніженій гілці дуба.
  
  
  "Я ніколи не бачив більш зловісного гризуна. Без сумніву, він полює на рибу".
  
  
  "Сумніваюся в цьому. Білки суворо цокнуті. Як і канадці".
  
  
  Чіун виглянув з вікна на засніжені будівлі, що пропливали повз. У міру того, як вони наближалися до центру міста, він ставав все більш європейським, схожим на тематичний парк з кам'яними та зеленими мідними дахами.
  
  
  "Оттумва лежить жирна під своїми снігами. Жирна і легко розграбована", - наспіваючи сказав Чіун.
  
  
  "Це Оттава, а не Оттумва, і ми не займаємося звільненням", - сказав Римо.
  
  
  Таксі висадило їх перед "Шато Лор'є", і Римо простягнув водієві двадцять доларів за п'ятнадцятидоларову плату за проїзд.
  
  
  "Дякую", - сказав водій, кладучи купюру в кишеню.
  
  
  "Почекай. Що з моєю здаванням?" Зажадав Римо.
  
  
  "Як щодо моїх чайових?"
  
  
  "Я люблю давати чайові зі здавання".
  
  
  "Ваша решта - це мої чайові", - заперечив водій.
  
  
  "Зазвичай я сам про це суджу".
  
  
  "Зазвичай ви даєте чайові американським таксистам. Ви знаходитесь в Канаді, і нам подобається отримувати наші чайові таким чином, через плутанину, з якою американці плутають американські та канадські долари".
  
  
  "Я не спантеличений".
  
  
  "Дуже добре".
  
  
  Назад прийшла жменя монет.
  
  
  "Що це?" — спитав Римо, дивлячись на одну золоту і дві срібні монети.
  
  
  "Монети. Вони складають вашу здачу".
  
  
  "Я хочу рахунки".
  
  
  "Вони є законним платіжним засобом, від якого я очікую щедрих чайових".
  
  
  "Ось тобі порада", - сказав Римо. "Не відзначай галочкою платний проїзд".
  
  
  І Римо взяв срібні монети між великим та вказівним пальцями кожної руки. Він двічі стиснув, і монети хруснули. Римо повернув їх у вигляді срібних рулетиків "Тутсі Ролл".
  
  
  "Що це?" вимогливо запитав таксист.
  
  
  - Попередження коштує чотири долари, - сказав Римо, виходячи з машини.
  
  
  Водій почав протестувати, але задні пасажирські двері зачинилися так, що машину струснуло на ресорах. Вона так сильно підстрибнула, що водій вийшов, думаючи, що це землетрус.
  
  
  На той час два дивні пасажири зникли в готелі.
  
  
  РИМО ВИБРАВ прямий підхід.
  
  
  Підійшовши до стійки реєстрації, він запитав гордовитого вигляду портьє: "Як ми розуміємо, тут зупинився Генеральний секретар ООН".
  
  
  Клерк підвів очі, насупився побачивши повсякденного, не по сезону одягненого Римо і посміхнувся: "Ви погано розумієте".
  
  
  "О, але я дозволю собі не погодитись", - сказав Римо, приймаючи аналогічний тон.
  
  
  "Сер, ви помиляєтесь".
  
  
  Римо вже збирався схопити клерка за кінчик краватки, щоб краще стягнути з нього начищені черевики і таку ж відточену позу, коли Майстер Сінанджу пискнув: "Римо, дивись!"
  
  
  Римо обернувся.
  
  
  Мимо проплив чоловік з кам'яним обличчям, бадьорий шістдесяти років, з гарденією в лацкані піджака і з ледь вловимим ароматом засобу після гоління. Він пройшов через двері, що оберталися, і сів у машину, що чекала.
  
  
  Римо повернувся до портьє зі словами: "Впіймав вас на брехню".
  
  
  "Ви помиляєтесь. Це була неправда".
  
  
  Римо дружньо поплескав терміналом бронювання, знаючи з минулого досвіду, що екран перетвориться на нечитану електронну головоломку. Судячи з вираження жаху, що з'явився на обличчі чоловіка, це сталося саме так.
  
  
  Машина від'їжджала, коли Римо та Чіун вийшли на вулицю.
  
  
  Так сталося, що таксі, яке привезло їх у готель, усе ще підстрибувало на ресорах, а таксист дивився на них із невиразним страхом в очах.
  
  
  Поруч із нею зупинився білий автомобіль у райдужну смужку із синім символом вершника на задньому крилі. З нього вийшов чоловік у накрохмаленій уніформі.
  
  
  "Якщо ви не заперечуєте, ми запозичимо ваше таксі", - сказав Римо, протискаючись повз чоловіка і сідаючи за кермо.
  
  
  "Я дуже заперечую", - сказав чоловік.
  
  
  Отже, Майстер Сінанджу схопив його і шпурнув на заднє сидіння, щоб приєднатися до нього.
  
  
  "Я не потерплю, щоби мене викрадали", - зажадав водій, коли таксі від'їхало від тротуару. "Це Оттава. І так сталося, що це офіційний транспортний засіб КККП, а не таксі".
  
  
  "Моя помилка", - сказав Римо. "Як ти ставишся до подорожі в багажнику?"
  
  
  "У такому разі я зроблю все можливе, щоб вистояти", - сказав Поліцейський.
  
  
  Римо влаштувався за машиною, в якій знаходився Генеральний секретар ООН. Через заднє скло вони могли бачити потилицю чоловіка з сіро-сталевим відливом. Він чепурився, як стара діва.
  
  
  Дві машини рухалися в потоці машин Оттави, залишаючи історичне серце міста і в'їжджаючи в район, де в стічних канавах лежав старий сніг, брудний і неприбраний.
  
  
  "Це поганий район", - попередив Поліцейський.
  
  
  "Що з цим не так?" Чіун допитувався.
  
  
  "Сніг брудний".
  
  
  "Це небезпечно?"
  
  
  Поліцейський посміхнувся. "Це Канада. У нас тут немає насильства".
  
  
  "Це скоро зміниться", - прогарчав Римо.
  
  
  "Ви, джентльмени, вбивці?"
  
  
  "Ні", - сказав Римо.
  
  
  "Так", - сказав Чіун переривчастим голосом.
  
  
  "Ну і що це?" - спитав Поліцейський із стриманим жахом.
  
  
  "Ми вбивці, але ми у відпустці", - сказав йому Римо. "Ми тут не для того, щоби когось вбивати".
  
  
  "Тоді чому ви йдете за цим транспортним засобом?"
  
  
  "Візьми це ти, Маленький батько", - сказав Рімо Чіуну.
  
  
  "Щоб побачити, куди вона веде", - відповів Майстер Сінанджу.
  
  
  Таксі з Генеральним секретарем ООН доставило їх до того, що, схоже, колись була електрична підстанція або електростанція на околиці канадської столиці. Це була брудна цегляна коробка, а над головними дверима висіла вицвіла вивіска, на якій колись було написано "Оттава Електрик", але тепер було написано "Отта а Трік". Від єдиної червоної лампочки тліли вхідні двері.
  
  
  Таксі зупинилося перед ним, і Генеральний секретар ООН вийшов і заплатив за проїзд із манірним поклоном. Поправивши краватку, він підійшов до головного входу і розгладив жилет, перш ніж натиснути на дзвінок.
  
  
  Двері відчинилися всередину, і він зник усередині.
  
  
  - Ми збираємося зупинитися тут, - сказав Римо, - але машина може знадобитися нам пізніше.
  
  
  "Я не заперечую", - сказав Конний. "Просто зателефонуйте диспетчеру, коли будете готові".
  
  
  "Ми б віддали перевагу, щоб ви почекали".
  
  
  "У такому разі, будьте ласкаві, заглушіть двигун".
  
  
  "Без проблем", - сказав Римо, який вимкнув двигун, а Поліцейський згорнувся калачиком у замкненому багажнику, поки вони з Чіуном йшли до входу до будівлі.
  
  
  Римо озирнувся. "Схоже на місце, де представник ООН міг би зустрітися з канадським міністром, коли їм не потрібні свідки".
  
  
  "Можливо", - сказав Чіун.
  
  
  "Це має бути простіше простого".
  
  
  "Не перелічуй лосося до того, як він піде на нерест", - похмуро попередив Майстер синанджу.
  
  
  "Що може статися? Ми в Канаді. Навіть поліцейські не вступають у бійку".
  
  
  Розділ 31
  
  
  
  
  Міністр рибальства Канади Гіл Хоутон практично злетів з трапу літака Air Canada і застрибнув в Bentley, який чекав на нього.
  
  
  Він направив блискучий сріблястий автомобіль у спокійний рух у Оттаві. Його нога натиснула на акселератор із надто великою запопадливістю, і він виявив, що прискорюється. Це було те, що він ніколи не робив. Швидкість.
  
  
  Нині він перевищив швидкість. Тільки цього разу. Його офіційні номерні знаки дозволили б дорожній поліції поблажливо поставитися до нього.
  
  
  Його поїздка в Храм Калі була вихором думок, що зароджуються. Гіл Хоутон сподівався, що пані Калі знайде для нього час до зустрічі. Якщо ні, то згодом. Йому підійшло б і те, й інше.
  
  
  Будинок виглядав темним, коли він під'їхав до нього через двадцять хвилин. Але, з іншого боку, воно завжди виглядало темним. Тільки червона лампочка, що горіла в клітці над вхідними дверима, давала якийсь натяк на те, що стару електростанцію не було закинуто.
  
  
  Припарковавшись на бічній вулиці, він швидко і діловито попрямував до того рубінового світлофора. Дзвінок завібрував від його дотику і його впустили.
  
  
  У приймальні з еротичними скульптурами він відмовився зняти одяг. Краще не треба. Що, якби був присутній Генеральний секретар ООН? Це правда, що правила пані Калі були суворими та негнучкими. Ніхто не входив у її присутність, крім як у тому стані, в якому він народився.
  
  
  Але це було інакше. Він був тут не як прохач, а як міністр рибальства та океанів.
  
  
  І якби він припустився помилки, що ж, він був би не проти скуштувати батога в нагороду за свою хитрувату невиправність.
  
  
  Постав перед дзеркальними дверима, він підвищив голос. "Дозвольте увійти у жахливу присутність".
  
  
  "Увійдіть", - гаркнув холодний як сталь голос.
  
  
  У її голосі звучало чудове нетерпіння, подумав Гіл Хоутон, роблячи крок уперед.
  
  
  Двері роз'їхалися, і він завмер.
  
  
  Пані Калі стояла, уперши руки в боки, її обличчя в масці-доміно було опущене так, що її мінливі очі дивилися на нього смарагдово-зеленим, що спалахував з-під яскравого світла поглядом.
  
  
  Тоді вони були схожі на блакитні діаманти, крижані та вогняні, і від них у нього стиснувся шлунок.
  
  
  "Сподіваюся, я не спізнився на зустріч", - зауважив він.
  
  
  "Ти рано".
  
  
  "Добре".
  
  
  "Я зневажаю передчасність".
  
  
  Хоутон проковтнув. Його язик перетворився на суху гуму.
  
  
  "Я-я можу повернутися, якщо ти волієш".
  
  
  У цей момент він помітив червону троянду на довгому стеблі, одягненому в петлю ланцюжка, що обвиває її схожі на ліру стегна. Швидким жестом вона підкинула її у повітря.
  
  
  Повернувшись так, щоб її тіло було видно на повний профіль, підняті груди і приголомшливий профіль крижаної принцеси, вона піднесла троянду до світла. Стиснувши червоні губи, вона почала обривати шипи один за одним.
  
  
  "Підійди", - запросила вона.
  
  
  Він обережно ступив уперед. Її спритні пальці обривали колючку за колючкою. Вони падали на чорну скляну підлогу з сухими крихітними звуками, схожими на клацання котячих кігтів по порцеляні.
  
  
  "Розстебни блискавку!" - Скомандувала вона.
  
  
  "Для чого?"
  
  
  "Послухайся!" Гаркнула пані Калі.
  
  
  Повільно, тому що його серце шалено калатало, він розстебнув блискавку на штанах, поки Пані Калі очищала стебло від шипів. Коли останній був на підлозі, він стояв, розпухлий і тремтячий.
  
  
  "Хто ти такий?"
  
  
  "Що це ти сказав днями?" спитала вона тонким голосом.
  
  
  "Щоб ти ніколи не торкався до мене".
  
  
  "Що ще?"
  
  
  "Що ми більше ніколи не робимо нічого нового", - зізнався він, його голос був хрипким.
  
  
  "Так ти хочеш спробувати щось нове, чи не так?" спитала вона лукавим голосом. Вона не дивилася на нього. Він почував себе майже негідним її уваги. Його тремтячий член напружився ще більше.
  
  
  "Я люблю", - сказав він, схиливши голову, - "дуже люблю".
  
  
  "Дуже багато чого!"
  
  
  "Дуже хочу, пані Калі. Я дуже хочу спробувати щось нове, пані Калі", - поспішно сказав він.
  
  
  Слабка посмішка торкнулася її червоні губи. Десь з-за пояса вона витягла довгий флакон з масажним лосьйоном. Вона відкрутила кришку великим пальцем із чорним нігтем і занурила живець на всю довжину. Слабкий рибний запах долинув до його носа. Риб'ячий жир. Його коханий. У нього мурашки побігли по шкірі до підтиснених пальців ніг.
  
  
  "Що ти робиш?"
  
  
  "Щось новеньке", - сказала вона, витягаючи з пляшки обдерту шийку. Рідина густо капала.
  
  
  Він облизав губи. "Правда?"
  
  
  Її голос знизився на кілька градусів. "Так, справді".
  
  
  І, крутнувшись, вона взяла його член однією рукою, а іншою ввела змащене стебло троянди глибоко в його уретру, смикаючи їм туди-сюди, туди-сюди, поки він не закричав від вишуканого болю та задоволення, від відчуттів, які він ніколи не міг уявити у своїх найсміливіших фантазіях.
  
  
  Біль змусив його впасти навколішки. Він опустився навколішки, задихаючись і обхопивши себе руками, під його агонією утворилася свіжа рідина, схожа на риб'яче молоко та темно-червоний малиновий сік.
  
  
  Її голос пронизав його агонію, як залізна голка. "Ніколи більше не скаржся, що я не пробуватиму нічого нового ...."
  
  
  Розділ 32
  
  
  
  
  Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй Анвар Анвар-Садат увійшов через дзижкі двері до приймальні, які були на диво розкішними.
  
  
  Стіни були з мармуру з рожевими прожилками, що нагадував про ніжну плоть наложниці. Принаймні так його романтичні очі сприймали холодний мармур.
  
  
  Там були скульптури. Темношкіра жінка з більшою, ніж у неї від природи, кількістю рук. Вони стояли в позі, яка була одночасно провокаційною та вабною.
  
  
  Калі, звичайно. Індуїстська богиня смерті. Як підходить для жінки, чий кібер-псевдонім був пані Калі. Очі статуї дивилися на нього зверху донизу, два сліпі порожні місця.
  
  
  Він зазначив, що її пропорції були щедрими на межі зрілості. Він сприйняв це як перспективний знак. Анвару Анвар-Садату подобалися його жінки з чуттєвого боку.
  
  
  З іншого боку дверей інша статуя. Цього разу не з базальту, а з порфіру. Він не впізнав зображеного бога, але вирішив, що це міг бути лише Шива, чоловік Калі. Шива стискав у своїх чотирьох руках різні пристрої, як таємні, і сумнівного призначення.
  
  
  Прочистивши горло, він підвищив голос. "Алло?" "Ви бажаєте постати перед пані Калі?" - пролунав дуже твердий голос.
  
  
  "Я вірю. Ти - вона?"
  
  
  "Тиша!" - пролунав надтріснутий голос.
  
  
  Незважаючи на себе та своє становище у світі, Анвар Анвар-Садат відчув, як прохолодна тиша опускається на його душу. "Дозволь мені поглянути на тебе", - попросив він.
  
  
  Голос долинав із дзеркального простору між двома статуями. Відразу стало очевидним, що це дзеркальні двері. Його вивчали. Прийнявши розв'язну позу, він дозволив цьому статися.
  
  
  "Анвар Анвар-Садат, чи достатньо ти хоробрий, щоб увійти у володіння Калі?"
  
  
  "Я такий", - сказав він голосом, який здригнувся від передчуття.
  
  
  "Дуже добре. Зберися з духом".
  
  
  "Я загартований".
  
  
  "Бо ті, хто входить у мою жахливу присутність, назавжди змінюються".
  
  
  На якийсь похмурий момент Анвар Анвар-Садат внутрішньо здригнувся. Він не хотів, щоб його змінювали. Він тільки хотів зустрітися з цією істотою, яка так зачаровувала його невидимим поглядом, нечутним голосом до цієї знаменної години.
  
  
  Він проковтнув. А потім двері розійшлися.
  
  
  Пані Калі була всім, що він собі уявляв, Анвар Анвар-Садат побачив одразу.
  
  
  Вона була високою, статною і білявою, як сонячне світло на чистому золоті. Риси її обличчя були класичні, повітряні, але точені. Маска-доміно із золотистого шовку, що обрамляє очі кольору нільської зелені, додавала нотку таємничості, яка була самою досконалістю.
  
  
  Її тіло було чорним полум'ям, і коли вона переносила свою вагу з одного пишного стегна на інше, воно мерехтіло. Шкіра. Вона була одягнена у шкіру. Він не очікував побачити шкіру.
  
  
  Його очі простежили за мерехтінням, щоб виділити чарівні деталі. Срібні ланцюжки, вампірські чорні нігті та череп зі слонової кістки, вроблений у її пупок, як варварська прикраса.
  
  
  В одній руці вона тримала батіг. Інша стискала собачий повідець.
  
  
  Очі Анвара-Садата простежили за повідком, що впав на підлогу, і його серце швидко й палко підстрибнуло в грудях.
  
  
  На підлозі поряд з нею скорчився чоловік рачки. Він був оголений, якщо не брати до уваги гострого собачого нашийника, що охоплює його горло. Він стискав червону троянду в зубах, як слухняний пес тримає кістку. З неї капали червоні краплі на підлогу.
  
  
  Його очі були спрямовані в підлогу. Пані Калі різко смикнула за повідець, і він підняв голову.
  
  
  "Дозвольте мені уявити міністра рибальства та океанів Гілберта Хоутона", - сказала пані Калі голосом, у якому звучала глузування з двох високопосадовців.
  
  
  "Е-е, приємно", - проковтнув Анвар Анвар-Садат.
  
  
  Крізь стислу троянду канадський чиновник низько гортанно загарчав.
  
  
  Все йшло не так, як очікувалося.
  
  
  Розділ 33
  
  
  
  
  У Фолкрофті Гарольд Сміт спостерігав за глобальним конфліктом, що розгортається.
  
  
  "Це неймовірно", - сказав він собі. "Начебто вся морська спільнота поринула в безумство поглинання їжі".
  
  
  У Північній Атлантиці риболовецький флот США, що відступив, відступив на закритий промисел під назвою "Фламандський ковпак", де вони ловили канадську тріску і жовтохвоста в шаленому пориві наживи, що суперечило правилам рибальства обох країн. Катери берегової охорони рухалися на зустріч із ними, намагаючись переконати їх залишити канадські рибальські води.
  
  
  У Тихому океані американський есмінець "Аркхем" борознив води між Аляскою і Вашингтоном у пошуках канадського підводного човна "Йеллоу-найф" / Couteaujaune, перш ніж він зміг спливти серед американських суден, що займаються ловом лосося.
  
  
  Тим часом канадські судна берегової оборони намагалися стягувати податки за транзит і обстріляли зі стрілецької зброї з боку незадоволених американських ловців лосося.
  
  
  З Оттави панувала мовчанка як офіційна, так і неофіційна. Але з Квебеку виходили напівофіційні чутки про те, що в американо-канадській війні за рибальство Квебек має намір стати на бік Вашингтона.
  
  
  І так Гарольд Сміт побачив перше насіння громадянської війни у Канаді. Вибір сторін.
  
  
  В американських ЗМІ вже піднімалися старі спогади. Пограбування під час однієї з воєн Франції з індіанцями. Набіги на Дірфілд. Луїсбург. Як під час війни 1812 року канадські та британські війська спалили Білий дім вщент.
  
  
  У штаті Орегон воєнізовані формування, звані Неконституційною Орегонською міліцією, перейшли Сорок п'яту паралель, повісили трьох поліцейських на ялинах і закликали до скасування договору, яким більшість первісної території Орегона відійшла Канаді.
  
  
  Уздовж кордону між Вермонтом та Канадою напруженість була надзвичайно високою. Виявилося, що бібліотека розташовувалась на кордоні в місті, яке існувало наполовину в Канаді, наполовину в США, гарячі голови по обидва боки кордону почали прокладати дріт гармошкою прямо посередині відділу довідкових матеріалів з гуманітарних наук, і за бібліотеку велися запеклі суперечки, в основному з-за кордону. через викинуті енциклопедії. Це було лише питання часу, коли пролунає перший постріл.
  
  
  В озері Шамплейн знову розгорілася давня суперечка з приводу поширення молюска розміром з ніготь великого пальця, мідії-зебри з вод США на територію Канади.
  
  
  Смугасті винищувачі F-16 канадських ВПС патрулювали шосе Алкан, яке було перекрито на кордоні Аляски з Канадою. Весь рух у США було повернуто. Аляска була відрізана від континентальної частини США, крім повітряного сполучення.
  
  
  З Парламентського пагорба доносилися погрози виходу з NORAD та інших взаємовигідних угод.
  
  
  На Капітолійському пагорбі вивчалися положення Гентського мирного договору, що поклав край війні 1812 року, щодо наявності лазівок і незавершених справ.
  
  
  Тим часом президент Сполучених Штатів і його радники виступали у недільних ранкових ток-шоу, намагаючись заспокоїти всі сторони і охолодити військову лихоманку.
  
  
  Сміт знав, що до відкритої війни залишився лічені години. Якщо вона вибухне і Квебек стане на бік Вашингтона, виникне розкол, глибший, ніж будь-який інший. І американо-канадські відносини буде отруєно на сторіччя вперед.
  
  
  І все тому, що людині для життя потрібно все більше і більше риби.
  
  
  Розділ 34
  
  
  
  
  Римо подзвонив у дзвінок. Його надчутливі пальці відчули електричний струм, тому він знав, що телефон підключено.
  
  
  Дзвінка у відповідь не було.
  
  
  Римо зателефонував ще раз.
  
  
  "Знаєш, - сказав він Чіуну, поки вони чекали, - у старі часи таке червоне світло означало будинок з поганою репутацією".
  
  
  "Всі будинки мають погану репутацію. Крім нашого власного", - наспіваючи сказав Чіун.
  
  
  "У цьому ти маєш рацію", - сказав Римо, спираючись на дзвінок. Це був старий натискний дзвінок, маленький чорний виступ у латунному іржавому дзвоні.
  
  
  Хоч би хто був усередині, він відмовився впустити їх.
  
  
  "Думаю, ми зробимо це важким шляхом. Хочеш розділитися чи піти разом?"
  
  
  "Ми увійдемо разом, бо яка небезпека може бути в будинку з такою поганою репутацією для двох Майстерів синанджу, які харчуються рибою, таких як ми?"
  
  
  "Гарне зауваження", - сказав Римо, відступаючи назад, щоб підняти один італійський мокасин. Тонка шкіра на мить блиснула у тьмяному світлі. Римо штовхнув один раз, сильно.
  
  
  Двері були пофарбовані в сталевий колір, але прогнулися, як бляшані. Панель прогнулась посередині від удару, але насправді піддалася на зашморгах.
  
  
  Римо стрибнув усередину і впіймав товсту сталеву плиту до того, як вона впала на підлогу. Розвернувшись, він направив низхідний імпульс в один бік і відкинув двері в куток. Він крутнув її. Вона закрутилася на місці, як квадратний дзига, захиталася, потім закрутилася, ніби володіючи пробуджується розумом, і слухняно притулилася до однієї зі стін, видавши не більше звуку, ніж кошик, що опускається.
  
  
  "Досить спритно, так?"
  
  
  "Тихіше", - сказав Чіун, заспокійливо піднімаючи руку.
  
  
  Римо прислухався. Під ногами він відчув вібрацію. Вона була знайома. Невиразно відчувалася електрика, але не електрична в придуманому людиною сенсі. Це була електрика чогось живого.
  
  
  Він глянув униз. Чіун розглядав підлогу біля їхніх ніг.
  
  
  Вона була чорна. Не ебеново-чорною або обсидіаново-чорною, а блискучою чорною, схожою на дзеркало. Підлога виглядала так, ніби крізь неї можна було бачити. Їхні очі звузилися.
  
  
  "Я ніколи не бачив такої статі", - пробурмотів Римо.
  
  
  "Я теж", - сказав Чіун.
  
  
  "Ніби я мав би бачити крізь неї, але чомусь не можу".
  
  
  "Вона чорна. Неможливо дивитися крізь те, що настільки чорне".
  
  
  "То чому я думаю, що зможу?" Римо наполягав.
  
  
  "Я не знаю, але я відчуваю те саме, що і ти, Римо".
  
  
  З-під їхніх ніг раптом долинув непроханий звук. Булькання, за яким пролунав гучний сплеск. Почулися інші, менші, сплески.
  
  
  "Схоже, там унизу каналізаційна труба", - сказав Римо.
  
  
  "Якщо це так, - сказав Чіун, - то в каналізації живуть живі істоти".
  
  
  "Не наша проблема. Давай підемо туди, куди це нас приведе".
  
  
  Вони просувалися в тьмяному світлі червоного вхідного ліхтаря.
  
  
  Стіни були мармуровими, але розбитими дзеркальною секцією. Дзеркало сяяло ртуттю.
  
  
  А по обидва боки стояли дві примарні статуї вартового.
  
  
  Швидкий вдих Чіуна змусив Римо застигнути дома. "Що це?" він зашипів.
  
  
  "Побач".
  
  
  "Що бачиш?" - спитав Римо, заглядаючи за статуї в пошуках ворогів, що ховаються.
  
  
  "Фігури з обох боків від дверей, Римо".
  
  
  "Я бачу їх. Статуї. Ну і що?"
  
  
  "Скільки рук у статуї праворуч, сину мій?"
  
  
  Очі Римо розсіяли тіні, що згущуються. "Чотири".
  
  
  "А статуя зліва?"
  
  
  "Чотири".
  
  
  "Це не просто статуї, це Шива та Калі, Червона та Чорна".
  
  
  "Подумаєш. Дві статуї".
  
  
  "Римо, чому вони тут, у язичницькій Канаді?"
  
  
  "Прикраса". І Римо рушив уперед.
  
  
  Шелестя спідницями, Чіун перегородив йому шлях. Дві руки піднялися і вперлися в груди Римо. Карі очі Майстра Сінанджу горіли благанням. "Мені це не подобається. Чому такі східні боги охороняють це західне місце?"
  
  
  "Вони виглядають досить голими. Можливо, це кубло".
  
  
  "Рімо, ти можеш залишитися тут. Я увійду. Не йди за мною".
  
  
  "Припини це, Чіуне".
  
  
  "Що, якщо вона тут?"
  
  
  "Вона хто?"
  
  
  "Не жартуй зі мною, Римо Вільямс".
  
  
  Римо зітхнув. Його думки повернулися до інших часів.
  
  
  Він не міг згадати рік, але все почалося зі статуї індуїстської богині Калі, демона-покровителя культу Туги, який душив мандрівників за їхні гроші. Коли пасажири авіакомпанії почали з'являтися, загорнуті у жовті шовкові шарфи, Гарольд Сміт послав Чіуна та Римо розібратися в цьому. Вони знайшли більше, ніж розраховували. Сучасними головорізами керувала давня статуя, що мала здатність надавати поганий вплив на своїх послідовників і на Римо, який, згідно з легендою синанджу, був мертвим білим тигром, якому судилося стати аватаром Шиви на Землі.
  
  
  Римо розбив статую, яка, як передбачалося, була судиною злого духу Калі, та згодом дух повернувся у інший формі. Цього разу в ролі чотирирукої дівчини на виклик, яка заманила Римо в котел війни в Перській затоці. Тоді він був один. Чіуна не було поряд, щоб направити його. Якимось чином, використовуючи жовті шовкові шарфи для удушення як символ американських заручників на Близькому Сході, Калі спровокувала війну в Перській затоці.
  
  
  Тоді з Римо сталося щось жахливе. Він нічого про це не пам'ятав. Пізніше Чіун стверджував, що Калі зламала Римо шию і змусила Шиву вселитися в його тіло, щоб підтримувати життя. Якось Чіун переміг Калі, вигнав Шиву і повернув Римо як свого сина в Сінанджу. Все, що пам'ятав Римо, це як він прокинувся з дивною шишкою розміром із голубине яйце посеред чола, яку довелося видалити хірургічним шляхом. Чіун стверджував, що це було третє око Шиви. Римо назвав це гусячим яйцем, яке нікуди не поділося.
  
  
  Римо струсив із себе тривожні спогади. "Дивися", - сказав він Чіуну. "Та статуя була зруйнована. Якби дух Калі був десь тут, я б відчув її сексуальний аромат. Я б щось відчув".
  
  
  "Можливо..."
  
  
  "Я не знаю. Це означає, що вони просто статуї. Дивіться".
  
  
  І, спритно обійшовши Майстра Сінанджу, Римо підплив до статуї Калі.
  
  
  Простягнувши руку, він схопив зап'ястя і зламав його. Кисть відламалася з хрускотом скалки. Римо перекинув її через плече. Вона з гуркотом ударилася об скляно-чорну підлогу. Недбалим ударом вгору Римо розтрощив пальці іншої руки. Удар униз позбавив пальців іншу.
  
  
  Тупот його ноги перетворив на пил руку, що впала до його ніг.
  
  
  Нарешті, міцно стиснувши кулак, він тріснув статую по оголеному животі. Тулуб захитався, потім завалився вперед.
  
  
  Римо спіймав його, напівобернувся і випустив.
  
  
  Верхня частина статуї вилетіла з відчинених дверей, приземлившись на вулиці, і розлетілася на дюжину шматків різного розміру.
  
  
  Римо повернувся до Чіуна. "Бачиш? Жодної статуї злий Калі. Це просто якесь безглузде кубло або щось таке".
  
  
  Чіун підійшов до статуї Шиви і придивився до її суворого обличчя. "Я помічаю слабку схожість", - сказав він тонким голосом.
  
  
  "Так. У нього два очі, один ніс і рот із тридцятьма двома зубами. Такий самий, як у мене. На цьому подібність починається і закінчується".
  
  
  "Є речі, яких ти не пам'ятаєш", – попередив Чіун.
  
  
  "Якщо я цього не зроблю, то, ймовірно, на те є вагомі причини", - відповів Римо.
  
  
  "Шива вже опановував твого матеріального тіла раніше".
  
  
  "Якщо ти так кажеш..."
  
  
  "Декілька разів".
  
  
  "Чудово. Я направляю Шиву у свої вихідні дні. Я не відчуваю, що настає вихідний".
  
  
  "Минулого разу він пообіцяв мені, що пред'явить права на тебе, свого аватара, коли настане час, і не раніше".
  
  
  "Дай мені знати, якщо цей день колись настане", - сказав Римо. "Тепер ти хочеш почати першим чи це зробити мені?"
  
  
  Чіун з подивом подивився на Римо. "Ти хоробрий. Ти можеш йти першим".
  
  
  "З якого часу ти боїшся?" - спитав Римо, щиро здивований.
  
  
  "Коли я побачив ті дві статуї в цій кімнаті", - відповів Чіун, і його зморшкувате обличчя потемніло від тіней.
  
  
  "Прекрасно. Постарайся не вдихати занадто багато мого пилу ...."
  
  
  І, повернувшись, Римо виявився обличчям до дзеркальних подвійних дверей і грюкнув по них долонею.
  
  
  Вона розлетілася на тисячу уламків, які довго висіли у просторі, доки уламки не усвідомили, що вони більше не належать до цілого. Потім вони посипалися металевим дощем.
  
  
  АНВАР АНВАР-САДАТ ПОДИВИВСЯ зверху вниз на міністра рибальства Канади Гілберта Хоутона.
  
  
  Чоловік виплюнув свою закривавлену троянду. Його вітання було неохоче.
  
  
  "Я... я..." Анвар-Садат проковтнув "...Я думав, ми..." Він прочистив горло "...я маю на увазі..."
  
  
  "Ти думав, що ти єдиний, на кого я виливаю свій гнів?" Сказала пані Калі металевим голосом.
  
  
  "Це один із способів висловити це", - сказав Анвар-Садат. Він відвів очі від зловісного видовища міністра рибальства. То була сцена не для Анвара-Садата. Зовсім не його сцена. У що він уплутався? він ставив питання.
  
  
  "Я подумав, що настав час зустрітися двом моїм маріонеткам".
  
  
  "Я не ваша маріонетка", - наполягав Анвар Анвар-Садат.
  
  
  Гілберт Хоутон виплюнув липкий струмок крові і сказав: "Але я такий. Я ваша єдина маріонетка, пані?"
  
  
  "Звичайно, ні", - посміхнулася пані Калі.
  
  
  "Але я твоя найважливіша маріонетка".
  
  
  "Ти моя найкорисніша маріонетка", - сказала пані Калі.
  
  
  Міністр рибальства болісно посміхнувся. Він засяяв.
  
  
  Потім нільсько-зелені очі пані Калі зупинилися на кам'яних рисах обличчя Анвара Анвар-Садата.
  
  
  "До цього часу", - холодно додала вона. "Похили коліна, Людина, яка стане фараоном".
  
  
  Анвар-Садат випростав спину. "Я не буду. Я дипломат ООН".
  
  
  "А я та жінка, яка наживила свій гачок твоїм жалюгідним пенісом і спіймала тебе на гачок, як рибу. Встань на коліна, або з тебе знімуть шкіру!"
  
  
  "Ти не посмів би".
  
  
  "Поцілуй мої ноги, і я позбавлю твою шкуру від роздирання".
  
  
  "Опирайся", - прошипів Гілберт Хоутон.
  
  
  "Чи повинен я?"
  
  
  "Так. Я хочу почути клацання батога по твоїй непокірній дупі. Це зробить мене твердим, як кістка".
  
  
  При повторному розгляді Анвар Анвар-Садат сказав: "Я стану на коліна".
  
  
  І, піднявши штани штанів, щоб коліна не підігнулися, він опустився на одне коліно, як лицар перед своєю королевою.
  
  
  "Обидва коліна", - наполягала пані Калі.
  
  
  "Дуже добре". Друге коліно впало на підлогу.
  
  
  "Тепер пади ниць перед моєю пишністю".
  
  
  "Розпростертий? Ти маєш на увазі...?"
  
  
  Рука в рукавичці простяглася вниз, схопила його за волосся і силоміць пригнула голову.
  
  
  Анвар Анвар-Садат ударився лобом об підлогу. Каблук із шипами натиснув йому на потилицю, потім прибрав.
  
  
  Дуже гостра шкарпетка ковзнула під його опущеним обличчям.
  
  
  "Поцілунок це і будь моєю".
  
  
  Анвар Анвар-Садат завагався. Але лише на мить. Каблук-шпилька знову врізався в його шийні хребці, і він притулився сухими губами до чорного вінілу. Чмокнув. Він сподівався, що там не було прихованих камер.
  
  
  Каблук відірвався від його шиї.
  
  
  Смикнувши за повідець, пані Калі підвела міністра рибальства ближче. Вони стояли один до одного, два собаки по п'ятах за своєю господинею.
  
  
  "Цей, - сказала вона, різко смикнувши за повідець, - амбітний. Він прагне стати прем'єр-міністром. Він вірить, що зможе досягти цього, виставивши напоказ свої яйця на світовій арені і кинувши виклик Сполученим Штатам, звинувачуючи Квебек у конфлікті, який ми спровокували”.
  
  
  "Це правда? Це твій план?" Вибагливо запитав Анвар-Садат.
  
  
  "Це спрацювало б, але хтось потопив мій підводний човен", - сумно сказав Гілберт Хоутон.
  
  
  "Це дуже інтригуючий план", - визнав Анвар Анвар-Садат.
  
  
  "Дякую", - сказав Гілберт Хоутон. "Але я повинен люб'язно попросити вас триматися подалі від моєї господині".
  
  
  "Вона моя коханка".
  
  
  "Ти думаєш, рабський поцілунок у її чобіт зробить її твоєю? Я спробував її батіг. Я лизав її в таких місцях, яких ти ніколи не побачиш. А ти?"
  
  
  "Я сподіваюся, що ні", - чесно сказав Анвар Анвар-Садат.
  
  
  І він відчув, як каблук черевика знову вдавився йому в шию.
  
  
  "Так ось, цей, - сказала пані Калі, - прагне глобальної влади". Її голос сочився зневагою. "Йому не вдалося залучити світ до своєї орбіти, тому тепер він прагне контролювати моря як спосіб контролювати нації".
  
  
  "Це була твоя ідея", – нагадав Анвар-Садат. "Цей контроль над морем".
  
  
  "Цікава концепція", - сказав Гілберт Хоутон.
  
  
  "Я ще не починав".
  
  
  Перервала його пані Калі. "Обидва плани належать мені. Тепер вони єдині. Ви обидва виконали мою волю у цьому світі. Тепер ви працюватимете разом".
  
  
  "Я подумаю над цим", - сказав Анвар Анвар-Садат. "Тепер про наше запрошення на вечерю..."
  
  
  "Я пообідаю твоєю грудинкою, якщо ти не досягнеш моїх цілей", - виплюнула пані Калі.
  
  
  "Які саме ваші цілі?" Запитав Анвар Анвар-Садат.
  
  
  "Занурити світ у Червону безодню".
  
  
  "Я не знайомий з Червоною Безоднею, це поруч із Чорною діркою в Калькутті?"
  
  
  Відповіді так і не надійшло. Пролунав звук, схожий на дзвін скла, що б'ється, за яким послідувало хлюпання осідаючих частинок.
  
  
  Час застиг. Анвар Анвар-Садат почав піднімати очі, але його погляд так і не досяг прихованого маскою обличчя своєї коханки. Лютим жестом вона відкинула Анвар-Садата і міністра рибальства вбік і пройшла повз них, гарчачи: "Відведіть очі, прохачі".
  
  
  Як чорна змія, розвертаючись, її батіг зісковзнув на підлогу. Вона схопила його і зажадала різким, верескливим голосом: "Хто це вторгається в мої володіння?"
  
  
  У відповідь пролунав писклявий голос: "Хто це вимагає від нас таких відповідей?"
  
  
  "Я Пані Калі".
  
  
  "Якщо ви пані Калі, - відповів писклявий голос, - тоді ви впізнаєте мого супутника, якого іноді називають Шивою Руйнівником".
  
  
  Почувши цей цікавий коментар, Анвар Анвар-Садат не зміг утриматись від погляду. Він повернув голову.
  
  
  Розділ 35
  
  
  
  
  Лейтенант Сенді Хекман несла патрульну службу з припинення. Її називали героїнею битви при Сейбл-Айленд-Бенкс. Подейкували про підвищення.
  
  
  Тепер вона знаходилася у водах на захід від сумнозвісного носа Гранд-Бенкс, намагаючись захистити американських рибалок, які виловлювали тріску в канадських водах.
  
  
  Не те, щоб їх щось могло зупинити.
  
  
  У минулому було б просто. З'явитися силою і захопити їх суду. Але ці рибалки скуштували бій. Вони перемогли канадську берегову охорону. Їм не було відмовлено. Вони хотіли ловити рибу, тому наказ із Кейп-Коду полягав у тому, щоб дозволити їм ловити рибу. З політичної точки зору, це був спосіб змусити Оттаву капітулювати.
  
  
  Сенді було начхати на Оттаву. Після того, як сутичка закінчиться, риби в Північній Атлантиці стане ще меншим, що просуне процес відновлення запасів ще далі в наступному столітті.
  
  
  Проблема була в тому, що рибальський флот США робив попереджувальні постріли зі своєї берегової охорони.
  
  
  Тримаючи на шанобливій відстані, спостерігаючи за сонаром, тому що не було нічого конструктивнішого, Сенді помітила знайомий металевий підводний контакт.
  
  
  Він переслідував косяк камбали, схожої на тилапію, один з видів, що мало використовуються, який раніше потрапляв у прилів, але тепер був класифікований як їстівний.
  
  
  "Кульовий, залишайтеся з цим контактом".
  
  
  "Є сер".
  
  
  "Каюга" швидко перейшов на південно-західний курс.
  
  
  Сенді притиснула свій забіякуватий ніс до зеленого прицілу. "Це, мабуть, знову одна з тих чортових торпед. Я хочу подивитися, що вона робить і кудись летить".
  
  
  "Каюга" пробивалася крізь хвилі, що здіймаються, як блискучий білий тер'єр.
  
  
  Розділ 36
  
  
  
  
  Римо Вільямс схрестив руки на грудях, коли Майстер синанджу спитав білявку в костюмі пані, чи впізнає вона його.
  
  
  "Я не хочу", - сказала вона, продовжуючи свій наступ. Змахнувши батогом у відповідь, вона пустила його в хід.
  
  
  Багно зміїлося вгору і назовні.
  
  
  Римо прочитав, що це наближається. Для його тренованих очей це була навіть не розмита пляма, а змія з блискучої чорної шкіри, що просто повільно розмотується. Вона вчепилася в пасмо його волосся. Римо нахилив голову. Замок уникнув перерубування.
  
  
  Хлист повернувся, і цього разу вона змахнула їм убік.
  
  
  Рімо ступив уперед, зустрів чорне щупальце на півдорозі і схопив його. Він розвернувся. Батіг, що все ще летів у його руці, вилетів із рук свого власника.
  
  
  Пані Калі в шоці відступила назад, подивилася на його порожні руки і бліді риси обличчя, потім вона залилася рум'янцем, що тліє, під своєю жовтою шовковою маскою доміно.
  
  
  "Ти смієш!"
  
  
  "Ми весь час наважуємося", - недбало сказав Римо.
  
  
  "Я Пані Калі!"
  
  
  "Як каже кіт: "Велика волохата справа"."
  
  
  "Викликаючий! Я вбиваю тебе своєю зневагою".
  
  
  Коли зробила випад. Римо простяг руку і схопив її за горло. Він стиснув. Її обличчя відразу почервоніло, потім почервоніло. Її пальці з чорними нігтями вчепилися в його обличчя. Римо утримував її на відстані витягнутої руки.
  
  
  "Що ти тепер скажеш, Тату?" - спитав він Чіуна, поки Калі марно намагалася здерти шкіру з його обличчя.
  
  
  Чіун насупився. "Її сила - це лише сила звичайної людини", - тихо сказав він. "І в неї було лише дві руки".
  
  
  "Вірно. Це означає, що вона не Калі".
  
  
  "Я Калі!" Гаркнула пані Калі, завдаючи ще одного удару по очах Римо.
  
  
  "Відвали. Ми говоримо про іншу Калі", - сказав Римо.
  
  
  "Я - це вона! Я - Чорна. Я - Мати всього сущого. Той, хто їсть, їсть через мене".
  
  
  Чіун насупився. "Вона говорить словами Калі".
  
  
  "Вона дорога повія. Ось і все".
  
  
  Чіун обійшов домінатрікс, чиє блискуче чорне тіло здригалося від безсилої люті і ненависті.
  
  
  "Ви не впізнаєте мого сина Римо?" він спитав пані Калі.
  
  
  Коли злісно подивилася на Майстра Сінанджу.
  
  
  "Подивися уважніше, кричущий. Чи відомі тобі його риси, тобі, що називає себе ненависним ім'ям?" зажадав Чіун.
  
  
  Калі плюнула в Майстра синанджу. Чіун ухилився від мокротиння витонченим піруетом.
  
  
  Простягнувши руку, Чіун узяв її голову однією рукою і невблаганно повернув очі пані Калі обличчям до Римо. "Подивися глибше. Що ти бачиш?" він наказав.
  
  
  "Я бачу мерця!" Прошипіла Калі. "Устань переді мною на коліна, або я обгладаю шкіру з твоїх кісток".
  
  
  Чіун похитала головою. "Ти не знаєш мого сина?"
  
  
  Калі блиснула лютіше. Але десь глибоко в її крижаних блакитних очах мерехтіло інше світло. "Я знаю..."
  
  
  "Знаєш що?" - Запитав Римо.
  
  
  "Ти..."
  
  
  "Ну, я тебе не знаю", - відповів Римо.
  
  
  "Ти впевнений, Римо?" зажадав відповіді Чіун.
  
  
  "Так. Я... Потім Римо придивився уважніше. Він зрозумів, що дивиться не на її обличчя, а на шовк і очі, обрамлені ним. Тепер він заглянув глибше. "Її очі. У її очах є щось знайоме”.
  
  
  Голос Чіуна став різким. "Ти впевнений?"
  
  
  "Так. Очі здаються знайомими. Але я не можу їх згадати".
  
  
  "Твоя сутність - це спогад, а не твій мозок. Вона - Калі. Ти маєш убити її, Римо".
  
  
  "Давай спочатку подивимось на її обличчя", - сказав Римо, відпускаючи її шию. Його пальці потягнулися до жовтої маски доміно.
  
  
  Пані Калі перетворилася на тигрицю. Вона зігнулася, звиваючись, і одна рука потяглася до попереку.
  
  
  Він повернувся, тягнучи за собою довгий шарф із чистого золотистого шовку.
  
  
  "Рімо!" Чіун закричав. "Бережися її задушливого шарфа!"
  
  
  Римо, як завжди, був занадто повільний. Яким би швидким він не був, він був надто повільним. Його думки були прикуті до її обличчя та маски над ним.
  
  
  Майстер Сінанджу, завжди пильний, струсив з себе нефритову накладку для нігтів і встромив блискучий ніготь знизу в незахищене горло пані Калі. Вона поринула до кінчика пальця і вийшла, перш ніж хтось зміг вловити рух.
  
  
  Пані Калі похитнулася на ногах. З її відкритого рота відьми вирвалося зітхання. Її очі розширились від шоку.
  
  
  Вона вимовила одне-єдине слово з придихом, недовірливо. "Рімо?"
  
  
  Потім, з очима, що закотилися до білків, вона впала до їхніх ніг.
  
  
  В одній руці Римо тримав маску доміно. На мить він завмер, не вдихаючи і не видихаючи. В його очах, темних, мов западини черепа, з'явилася нудота.
  
  
  "Що трапилося? Я ніколи не торкався до неї", - сказав він.
  
  
  "Я так і зробив", - сказав Чіун, піднявши золотий шовковий хвіст. "Дивися, тому що вона збиралася обвити тебе своїми шовковими чарами".
  
  
  "Чіун".
  
  
  "Що?"
  
  
  "Скажи мені, що ти не..."
  
  
  "Я зробив".
  
  
  "Ти вбив її", - сказав Римо. Його голос зривався з кожним словом.
  
  
  "Вона була блудницею і демоном у тілі жінки".
  
  
  Римо проковтнув. Тільки тоді Чіун побачив, що його обличчя стало білим, як кістка. Обличчя Римо з його очима, що ввалилися, і високими вилицями нагадувало череп, вкритий шкірою завтовшки з папір.
  
  
  "Вона..."
  
  
  - У чому справа, Римо? - Запитав я.
  
  
  "Вона..." Римо ледве проковтнув. Він опустився навколішки.
  
  
  Пані Калі лежала зім'ятою купою. Її голова лежала на блідій витягнутій руці, золотисте волосся закривало її обличчя, як пухнасте зламане крило.
  
  
  Римо обережно підняв волосся, зачісуючи його назад.
  
  
  Чіун глянув униз, звузивши очі.
  
  
  Риси обличчя, показані у профіль, виявилися у смерті. Вони були точеними та твердими. Одне око було відкрите в шоці. Чорні губи були прочинені, оголюючи мертві білі зуби.
  
  
  Римо дивився на її профіль найдовшу хвилину вічності.
  
  
  Потім, з обличчям, перекрученим від болю, Римо підняв очі. Подивився на Майстра Сінанджу. Гіркі сльози потекли з його очей. Його голос був враженим карканням. "Чіун. Ти вбив її. Ти вбив Джильду. Ти вбив матір моєї маленької дівчинки".
  
  
  І Майстер Сінанджу, сила істини повністю вразила його, відступив назад, ніби йому завдали фізичного удару.
  
  
  Розділ 37
  
  
  
  
  Металевий контакт гідролокатора привів "Кайюгу" до банку Стеллвагон, закритого рибальського району біля узбережжя Массачусетса.
  
  
  "Якщо це торпеда, то я улюблена повія Деві Джонса", - похмуро сказала Сенді. “Це заганяє рибу. Щоразу, коли вони повертають на південь, вона змінює курс і жене їх на північ. Хтось керує нею”.
  
  
  Після години гри в кішки-мишки Сенді отримала уявлення про те, що це був за "хтось".
  
  
  Великий сірий корабель заводу. Він незграбно рухався курсом, переважно паралельним їхньому власному.
  
  
  Вона піднялася на місток і скористалася своїм біноклем.
  
  
  "Обведи цю ванну навколо", - наказала вона.
  
  
  "Каюга" кружляла навколо заводського судна, що борсається, поки на носі не з'явилася назва.
  
  
  Hareng Saur
  
  
  МОНРЕАЛЬ
  
  
  "Спаркс, повідом Кейп-Коду, що в наших водах знаходиться франко-канадське заводське судно, і запитай, що з цим робити".
  
  
  "Є сер".
  
  
  Поки Сенді чекала відповіді, вона побачила щось, що здалося неймовірним.
  
  
  "Каюга" все ще переслідував таємничу торпеду.
  
  
  Раптом торпеда прискорилася, випливла і почала наближатися до Харенг Саура.
  
  
  "Схоже, що наш наступний курс дій буде вирішено за нас", - сказала вона.
  
  
  Торпеда, залишаючи за собою пінистий слід, порівнялася із сірим кораблем.
  
  
  Сенді навела бінокль на ймовірну точку зіткнення. Середина великого човна.
  
  
  Вона побачила кільватерний слід зовсім близько. Уникнути прямого влучення було неможливо. Харенг Сміт, здавалося, зовсім не помічав погрози. Крихітні білі фігурки на її палубі займалися своїми справами швидко, але без паніки.
  
  
  В останню можливу хвилину панель відкрилася прямо у ватерлінії, ніби для того, щоб поглинути вхідний пристрій.
  
  
  Торпеда потрапила в ціль. Сенді внутрішньо здригнулася. Але вибуху не було. Торпеда просто ковзнула в чорний отвір.
  
  
  Чорний ілюмінатор зачинився, і все стихло, якщо не брати до уваги раптового сплеску рибальських мереж за бортом.
  
  
  "Що, чорт забирай, сталося?" вголос поцікавився кермовий, виходячи зі свого захисного стану.
  
  
  "Торпеда загнала рибу на корабель", - сказала вона. "Чорт забирай. Вони переслідують нашу рибу у своїх водах і крадуть її. Це екологічне піратство у відкритому морі!"
  
  
  Розділ 38
  
  
  
  
  Римо підвівся. Він намагався надати обличчю незворушного виразу. Його плечі затремтіли. Кулаки перетворилися на два кістяні молотки.
  
  
  "Чіун..." Його голос був м'яким, не звинувачуючим, але заціпенілим від потрясіння. "Чіун, це Джілда. Джілда мертва".
  
  
  "Я знаю", - сказав Майстер синанджу, округливши очі.
  
  
  Римо оглянув кімнату. "Якщо Джилда тут, то де Фрей?"
  
  
  "Я не знаю. Але я присягаюся, що знайду для тебе твою дочку, Римо. Я спокутую цю серйозну помилку, яку зробив".
  
  
  "Ось чому я впізнав її. Це була Джілда. Джілда..."
  
  
  Римо озирнувся на мертву жінку, яку любив багато років тому. Його очі, здавалося, зникли під його схожим на череп обличчям. Потім він запитав. "Що вона тут робила?" Чому вона була так одягнена?
  
  
  Майстер Сінанджу оглянув кімнату. Його погляд упав на двох уклінних чоловіків, одного оголеного, а іншого ні. "Вони впізнають", - сказав він наспів.
  
  
  Рішучими кроками Чіун підійшов до пари, що скучила. "Говори! Чому ти схилив коліна перед цією жінкою?"
  
  
  "Вона була пані Калі", - сказав Гілберт Хоутон, начебто це все пояснювало.
  
  
  "Я любив її, хоча, правду кажучи, я зустрів її тільки сьогодні", - зізнався Анвар Анвар-Садат. "Вона справді... мертва?"
  
  
  "Її більше немає, попінджей", - суворо сказав Чіун.
  
  
  До них приєднався Римо. Нахилившись, він схопив єгиптянина за комір і ривком поставив на ноги. Його очі горіли. Його голос став ще гарячішим.
  
  
  Ми шукаємо маленьку дівчинку. Блондинку. Років дванадцяти.
  
  
  "Тринадцять", - поправив Чіун. "Золотисте волосся та блакитні очі. Як у її матері, яка лежить тут мертвою. Де вона?"
  
  
  "Я нічого не знаю про жодну маленьку дівчинку", - запротестував Генеральний секретар ООН.
  
  
  Римо намацав повідець носком черевика, порився під ним і клацнув ногою. Вільний кінець повідця хльоснув по його очікуючій руці. Він сильно смикнув.
  
  
  Міністру рибальства Гілберту Хоутон відірвали руки. "Урркк", - сказав він.
  
  
  "А як щодо тебе?"
  
  
  "Я не бачив жодної маленької дівчинки, і ось уже багато тижнів я рабиня пані Калі".
  
  
  "Я розчавлений, спустошений", - сказав Анвар Анвар-Садат. "Я думав, що вона любила тільки мене. А тепер вона мертва".
  
  
  "Вона ніколи не любила тебе. Але вона зневажала мене. Я був об'єктом її зневаги", - прогарчав Хоутон.
  
  
  "Ви обоє заткнетеся", - наказав Римо. Повернувшись до Чіуну, він сказав: "Я збираюся знайти Фрейю, навіть якщо мені доведеться рознести це місце по цеглинах".
  
  
  "І я допоможу", - заприсягся Чіун, підперезуючи спідниці.
  
  
  "Але спочатку ми розберемося із цими двома".
  
  
  "Нам доручено залякати, а не знищити цих двох".
  
  
  "Нещасні випадки трапляються", - прогарчав Римо. "Ти впораєшся з цим. Я займуся іншим".
  
  
  Римо притиснув канадського міністра рибальства до стіни, тоді як Чіун знерухомив Генерального секретаря ООН, боляче вивернувши єгиптянину вухо.
  
  
  "Ти стоїш за всім цим?" Римо звинуватив Гілберта Хоутона.
  
  
  "Я нічого не визнаю".
  
  
  "І це через рибу?"
  
  
  "Без коментарів".
  
  
  "Це твоя відповідь? Без коментарів?"
  
  
  Гіл Хоутон проковтнув, як золота рибка. "Без коментарів".
  
  
  Витягнувши руки, Римо звів їх разом із раптовою гучною бавовною. Голова Гілберта Хоутона виявилася затиснутою між його долонями в той самий оглушливий момент, коли долоні Римо з'єдналися.
  
  
  Коли Римо відступив назад, опустивши руки по швах, голова Гіла Хоутона сиділа на шиї, як у риби-сонця. Плоска, з очима, розташованими по різні боки того, що раніше було круглим черепом ссавця.
  
  
  Здивовані білки налилися кров'ю, а стиснуті губи, здавалося, цілували порожнє повітря - потім він звалився вперед, мертвий.
  
  
  Римо обернувся.
  
  
  Майстер Сінанджу настав сандалією на груди єгиптянина, що здіймаються. Анвар Анвар-Садат спробував протестувати. Чіун заспокоїв його раптовим натисканням ноги.
  
  
  Поки Анвар Анвар-Садат мимоволі спостерігав, як останній зітхання залишає його сухий, відкритий рот, Чіун спокійно взявся за темні жвали і відірвав голову від спинного мозку.
  
  
  Вона відірвалася з звуком, що плескав, схожим на відсмоктування голови у пластикової ляльки. Так просто.
  
  
  Відкинувши голову в куток, Майстер Сінанджу подивився на свого учня у вичікувальному мовчанні. Його підборіддя підвелося.
  
  
  "Це була не твоя вина", - сказав Римо.
  
  
  Чіун схилив свою старечу голову. "Я приймаю відповідальність за свої необачні вчинки".
  
  
  - Ти просто намагався захистити мене, - неуважно сказав Римо.
  
  
  "І я глибоко поранив тебе, про що глибоко жалкую".
  
  
  "Якщо ми знайдемо Фрей в порядку, все буде добре. Давай знайдемо Фрей. Просто знайди Фрей, і все буде прощено".
  
  
  Надтріснутий голос Римо сказав Майстру Сінанджу, що їхнє спільне майбутнє залежить від того, чи знайде він живу дочку, яку Римо втратив одного разу і не зміг би зазнати втрат знову.
  
  
  "Я не підведу тебе, сину мій", - присягнув Чіун.
  
  
  Римо обережно підійшов до розпростертого тіла Джильди з Лаклууна і переніс його на кам'яну полицю, що тяглася вздовж однієї стіни. Він поклав її на виступ, скромно розправив обтягнуті шкірою кінцівки і коротко торкнувся її блискучого волосся.
  
  
  Потім вони розійшлися у протилежних напрямках.
  
  
  Під їхніми ногами періодично лунало булькання та сплеск неспокійної води. Настил був продовженням підлоги у передпокої. Вона була схожа на тверде чорне дзеркало, що відображало все, що знаходилося над нею, але, здавалося, готове затягнути їх у прірву, чорнішу за світову ніч.
  
  
  Чутливі вуха Римо поверталися то в один, то в інший бік, прислухаючись до звуків полювання.
  
  
  Десь у глибині будівлі він чув постійне клацання. Він долинав сплесками, але був рівним, як сухий град.
  
  
  "Сюди", - сказав Римо, шукаючи очима двері.
  
  
  Він виявив не двері, а вузьку нішу у стіні за важкою портьєрою.
  
  
  "Що ви про це думаєте?" Запитав Римо, знімаючи фіранку.
  
  
  Чіун оглянув його. "Уривок".
  
  
  "Занадто маленька для дорослого".
  
  
  "Можливо це призначено для гнома. Або дитину. Це було сконструйовано для використання тим, хто бажає залишатися в спокої".
  
  
  Римо намацав край каменю. "Ми можемо легко прорубатися крізь це".
  
  
  Чіун вказав на арку над ними. "Дивися, Римо. Наріжний камінь. Якщо ти зламаєш стінки, все це впаде".
  
  
  Римо вдихнуло прохолодне повітря, що долинало з ніші.
  
  
  "Я відчуваю, що там хтось є".
  
  
  Чіун сказав: "Я теж".
  
  
  Випроставшись, Римо просунув плече в нішу. Він вдихнув, потім дуже глибоко видихнув, доки його грудна клітка майже не розвалилася. Вона все ще була надто товстою. Він видував все більше повітря, поки його легені не стали схожі на дві порожні повітряні кульки.
  
  
  Потім, з нескінченною обережністю, щоб не зламати ребра або не розчавити власні внутрішні органи, Римо прокрався до ніші. То була повільна, обережна робота. Його хрящі затріщали від напруги. Подібно до змії, він прослизнув крізь неї, подолавши половину шляху і зосередившись, щоб повітря не ринуло назад у його голодні легені.
  
  
  Чіун м'яко підбадьорив його. "Ти досягнеш успіху, тому що невдача надто гірка на смак, сину мій".
  
  
  На півдорозі Римо зупинився, потім ривком кинувся у воду остаточно. Він зник у темряві.
  
  
  Чіун тихо покликав: "Почекай!"
  
  
  Але відповіді не було.
  
  
  Майстер Сінанджу швидко випустив усе повітря з власних легенів і спробував повторити подвиг свого учня, якого він навчив багато чому, але не тієї небезпечної техніки, свідком якої він щойно став.
  
  
  Найкращі майстри – це ті, хто створює свої власні навички, подумав Чіун із гіркою гордістю.
  
  
  КОРИДОР БУВ НЕ таким вузьким, як вхід до ніші, але й незручно широким. Римо подолав його, рухаючись боком. Це ставило його в невигідне становище, якщо там були пастки.
  
  
  Під ногами він відчував незрозумілі електричні перешкоди. Журчала вода. Але підлога з чорного дерева здавалася твердою.
  
  
  Раптом кам'яний коридор повернув під прямим кутом і Римо пішов ним. Двері відчинилися далі, і цокання, схоже на безперервний град, стало чутніше.
  
  
  Для всього світу це звучало так, наче хтось набирав клавіші на комп'ютері. Подумавши, Римо вирішив, що це звучало так, начебто двоє людей сиділи за двома клавіатурами.
  
  
  Що ж, ким би вони не були, краще б у них були відповіді на єдине важливе питання у його всесвіті.
  
  
  Розділ 39
  
  
  
  
  Гарольд Сміт отримав повідомлення з авіабази Кейп-Код, як воно було отримано.
  
  
  "Каюга" встановила контакт із канадським заводським судном "Харенг Саур".
  
  
  Сміт прочитав ім'я і моргнув. Він непогано говорив французькою, залишившись з часів служби в УСС у Франції.
  
  
  Харенг Саур здався йому знайомим. Він ввів ім'я у свій комп'ютер і отримав доступ до програми автоматичного перекладу французькою мовою.
  
  
  Випливла назва Red Herring та етимологія фрази.
  
  
  Підозра промайнула на патриціанському обличчі Сміта. Не було такої риби, як маневр, що відволікає. Це була постать мови. Він зрозумів, що це було лише для англійської мови. У французькій мові не було "відволікаючого маневру", ні в прямому, ні в переносному значенні. Таким чином, жодне судно з французькою назвою не називалося б "Відволікаючим маневром" більше, ніж французький підводний човен отримав би горду назву "Жаби".
  
  
  Сміт зателефонував до станції берегової охорони Кейп-Код якраз вчасно, щоб почути наступний звіт безпосередньо від тамтешнього командира.
  
  
  "Мої люди кажуть, що він випускає якусь рибу, яка переслідує торпеду. Це безперечно ворожий акт", - сказав командир бази.
  
  
  "Я наказую взяти "Харенг Саур" на абордаж, затримати та обшукати", - сказав Сміт.
  
  
  "Буде зроблено, сер", - сказав командир, який думав, що розмовляє зі штабом берегової охорони у Бостоні.
  
  
  Сміт повісив слухавку і повернувся до своєї системи. Торпеда, яка заганяла рибу. Якби такий пристрій існував, можливо, він зміг би знайти його у Всесвітньому павутинні.
  
  
  КОЛИ лейтенант ХЕКМАН отримала наказ, вона сказала: "Якого біса? Ми не можемо сісти на човен такого розміру. Вони витягли нас з екіпажу. Мабуть, десять до одного".
  
  
  "Можливо, ми зможемо їх підробити", - припустив її керманич.
  
  
  "Як це?"
  
  
  "Викличте авіаудар берегової охорони".
  
  
  "У CG немає можливості завдати удару з повітря".
  
  
  "Можливо, вони цього не знають".
  
  
  "Гарна думка". Взявши мікрофон, Сенді почав скандувати: "Увага, Харенг Сміт. Це CGC Cayuga. Ви порушуєте Закон Магнунсона, і вам наказано піднятися на борт і підкоритися йому, інакше ви будете потоплені".
  
  
  Від Харенга Саура не було відповіді.
  
  
  Потім заводське судно випустило торпеду.
  
  
  "Які шанси, що торпеда, що переслідує рибу, має боєголовку?" Вголос поцікавилася Сенді, не зводячи очей з сліду, що наближається.
  
  
  "Останній вибухнув по команді", - нагадав її керманич.
  
  
  "Це був лише заряд самознищення".
  
  
  "ТНТ є ТНТ!"
  
  
  "Ухиляйся!" - наказав Сенді, потім схопив щось тверде.
  
  
  Каюга пішов на екстремальні маневри ухилення, і торпеда погналася за ним, як голодний собака.
  
  
  "Воно набирає швидкість!" - заревів рульовий.
  
  
  "Тоді розвертайся і скачи прямо в його зуби", - кинув Сенді у відповідь.
  
  
  "Ви з глузду з'їхали? Сер!"
  
  
  "Зроби це!"
  
  
  Коли "Каюга" нахилилася прямо в зуби торпедоносця, Сенді Хекман, озброєний шістнадцятидюймовим знаряддям, встановленим на носовій частині, навів його на ніс, що міхурить.
  
  
  Снаряди почали здійматися. Перший снаряд підняв ріжучий потік води. Це дало їй дальність стрілянини. Її другий постріл прийшовся прямо по курсу, і торпеда пронеслася крізь вирісну воду неушкодженої.
  
  
  "Третій раз - це чарівність", - пробурмотіла Сенді, яка стріляла з граничною точністю, прикривши одне око і прикусивши рожевий язичок між акуратними білими зубами.
  
  
  Торпеда вибухнула з силою та гуркотом, які вирішили питання раз і назавжди. То була протикорабельна торпеда.
  
  
  З "Харенг Саур" більше не виходило торпед.
  
  
  Через двадцять хвилин небо наповнилося пронизливими білими літаками Falcon.
  
  
  "Останній шанс, Харенг Сміттє!" Попередив Сенді. "Здавайся або потонь і домагайся цього вплавь. Останнє, що я чув, температура води була розслаблюючою - тридцять один градус".
  
  
  Було піднято білий прапор, і поручні заповнилися матросами з піднятими руками та посинілими обличчями.
  
  
  "Тримаю парі на свої морські ноги, що це лілії на їхніх чортових обличчях", - пробурмотів Сенді, коли "Кайюга" порівнявся з сірим заводським кораблем, що піднімається.
  
  
  Розділ 40
  
  
  
  
  Римо підійшов до дверей. Вона була схожа на застиглу товщу бірюзової води. Клацання долинало з іншого боку. Він озирнувся. Жодних ознак Чіуна. Але він не міг чекати. Почулися м'які подушки сандалій. Чіун не сильно відставав. Прекрасно. Він міг наздогнати.
  
  
  Римо рушив до дверей. Він побачив, що вона розколота посередині.
  
  
  Доторкнувшись до неї, він сподівався, що дві панелі розсунуться перед ним, як електричні двері. Там не було ані ручок, ані кнопок. Вона мала керуватися електрикою.
  
  
  Але двері залишалися щільно зачиненими.
  
  
  Римо притис обидві руки до панелей. Він спробував зазирнути усередину. З іншого боку, було щось чи хтось. Він міг чути безперервне натискання клавіш.
  
  
  Кінцями пальців він поринув у шов між двома половинками дверей. Він знайшов точку опори і чинив протилежний тиск.
  
  
  Двері розсунулися, мов щільні фіранки. Римо вставив їх у пази в стіні і ступив усередину, перш ніж той, хто був з іншого боку, зміг відреагувати.
  
  
  Кімната була квадратною, з цегляними стінами. Там був стіл. На столі пліч-о-пліч стояли два комп'ютерні монітори. Поруч стояли інші монітори, їхні екрани світилися.
  
  
  Перед ними, спиною до нього, сиділа молода жінка, чиє видиме волосся було хмарою золотистих ниток.
  
  
  Римо завмер.
  
  
  Ким би вона не була, вона, здавалося, не звертала на нього уваги. Він міг бачити її руки, розкинуті з обох боків від величезної спинки стільця. Одна з них потяглася до клавіатури, прикріпленої до правого монітора. Інший вправно справлявся з клавіатурою лівого монітора.
  
  
  Одночасно працювали два монітори.
  
  
  Римо міг прочитати їх обох.
  
  
  Ліва рука друкувала французькою.
  
  
  Правий набрав щось зовсім інше на російській кирилиці. Дві руки, один розум, що одночасно друкує двома мовами. Римо відчув, як волосся на його раптово похололі передпліччя стає дибки.
  
  
  Потім він помітив величезну купу глини, що лежала на столі, нависаючи над фігурою, що сидить, як павук, що плетив павутину. Це було схоже на статую Калі, але рук було багато, і вони були неправильної форми. Деякі крихітні, як ручки дитини, інші розміром із дорослого. Деякі без пальців. Інші стиснуті в кулаки на знак непокори. Воно дивилося з важким обличчям, яке було спотворене злобою.
  
  
  І з болючим відчуттям унизу живота Римо запитав: "Фрейя, це ти?"
  
  
  Обидві пари пальців завмерли на півслові. Кинувши свою роботу, вони пішли, і м'яко засмагловолоса постать у кріслі обернулася до нього обличчям.
  
  
  Погляд Римо затримався на маківці волосся, потім на профілі в міру того, як він повертався. Коли виявилися повні риси обличчя, увагу Римо привернули глибокі карі очі, що він не бачив, здавалося, десятиліттями.
  
  
  Він проковтнув. "Фрейя?"
  
  
  Вона посміхнулася. Її усмішка була такою ж сонячною, як і її волосся. "Привіт, тату. Ти знайшов мене".
  
  
  Опустившись на одне коліно, Римо запитав: "Фрей?"
  
  
  І дві руки зустрілися з його руками. Їхні пальці переплелися. Римо відчув їхнє тепло. Потім вони стиснулися, як кігті з тонкої, твердої кістки, і інша пара рук піднялася з її колін, щоб накинути жовтий шовковий шарф йому на голову та шию.
  
  
  "Ти вбив мою матір!" - верещала вона. І шовковий шарф смикнувся вліво з непереборною силою….
  
  
  Розділ 41
  
  
  
  
  Гарольд Сміт отримав повідомлення про те, що судно "Харенг Саур" було піднято на борт без інцидентів, коли він переглядав веб-сайт російської компанії, яка пропонувала на міжнародному ринку пристрій під назвою Acoustic Fish Concentrator.
  
  
  Після безуспішного пошуку у всесвітньому павутинні всього, від "Риби" до "Рибалки", у розпачі він набрав "Торпедо", і воно просто з'явилося, як за помахом чарівної палички.
  
  
  Заснований на старій радянській технології протичовнової оборони і працюючий за допомогою звукових хвиль, AFC, як стверджувалося, заганяв рибу приблизно тридцяти семи різновидів у будь-які води за бажанням оператора або з них. Керований по радіо, він був оснащений дистанційними телевізійними камерами для забезпечення дистанційного керування та операцій.
  
  
  Завдяки цьому простому відкриттю Гарольд Сміт зрозумів, можливо, дев'яносто відсотків діяльності Харенг Саур та Гренуйської пожежі. Канадці заганяли харчову рибу з міжнародних вод у свої власні. Від Санто-Фаду до Інго-Пунго затоплення суден були спрямовані на те, щоб приховати їхню експлуатацію та перешкоджати конкуренції за ту саму рибу. І вина мала бути покладена безпосередньо на Квебек.
  
  
  "Чому" та "як" були зрозумілі. Тепер усе, що залишалося, – це встановити, хто за цим стоїть.
  
  
  Розділ 42
  
  
  
  
  Майстер Сінанджу відчув, як його грудна клітка притискається до серця, що б'ється, і побажав, щоб його серце заспокоїлося.
  
  
  Це було важко, бо вона мчала. Навіть із його впевненістю у своєму учні, Римо, вона мчала.
  
  
  Стінки кам'яної ніші були подібні до лещат, які стримували легені і серце від виконання їх належних функцій.
  
  
  Але Римо вказав Майстру Сінанджу шлях, і Чіун, як Правлячий майстер, не міг бути переможений таким грубим бар'єром. Особливо коли Римо був обтяжений грубою грудною кліткою вихідця із Заходу.
  
  
  Але справа була не в тому, щоб затримати подих чи стиснути ребра. Шовк його кімоно був тонкий. Порвати його означало втратити дорогоцінне вбрання. Це було б непристойно. Отже, Майстер Сінанджу делікатно натякнув на себе, знаючи, що як тільки він досягне іншої сторони, зупинити його буде неможливо.
  
  
  З сирого коридору долинув крик. Він був високим та пронизливим. Слова, спотворені й луною, було важко розібрати.
  
  
  Голос не належав до Римо. Жіноча. Голос відьми, потворний і уїдливий.
  
  
  Майже весь шлях Чіун піднімався на шкарпетках сандалів. Це випрямило його хребет і еластичний хрящ скоротився.
  
  
  Випроставшись таким чином, він обрізав останні кілька дюймів усередину, зберігши свої шовки та гідність.
  
  
  З іншого боку Чіун зробив глибокий вдих, відновлюючи сили. Одного було б достатньо, потім на швидких ногах він рушив униз кам'яним проходом, повертаючи, коли підходив до нього.
  
  
  Під ногами він відчував дивні заряди та обурення. Він не звертав на них уваги. Підлога тут була з цілісного каменю.
  
  
  Після останнього повороту його карі очі впали на кімнату з цегляними стінами, освітлену двома комп'ютерними терміналами бурштинового кольору.
  
  
  Римо стояв там, випрямивши спину. Він стояв обличчям до людини, що сиділа.
  
  
  Різко вдихнувши, Майстер Сінанджу побачив тонкі руки, що сплітаються, з бананово-жовтими нігтями.
  
  
  І він побачив шарф із жовтого шовку, який був щільно притиснутий до потилиці Римо.
  
  
  "Ні!" - Закричав він, стрибаючи вперед.
  
  
  Його довгі нігті ковзнули вгору, під шовк, і з хрускотом він розсунувся.
  
  
  Римо відсахнувся. Чіун схопив його за футболку і відкинув убік. Дивно, але Римо не чинив опір. Здавалося, він втратив волю.
  
  
  "Ти не отримаєш мого сина!" Сказав Чіун, роблячи обережний крок уперед.
  
  
  І голос, що відразу подорослішав і не повернувся: "Ти спізнився. Тепер він належить мені".
  
  
  І хоча риси її білого обличчя були викривлені і стиснуті в неприємну гримасу, Майстер Сінанджу побачив, що обличчя перед ним - її чотири руки, що розмахували, дві з яких тримали розірвані кінці м'якого жовтого шарфа - було обличчям, яке він добре знав.
  
  
  Вона була старша. Але помилитись у цих карих очах було неможливо.
  
  
  Фрейя, дочка Римо та Джильди з Лаклууна.
  
  
  А за нею величезне глиняне чудовисько у формі Калі Пожиратель.
  
  
  Кожна крапля енергії вимагала смертельного удару. Але вбити демона Калі означало позбавити життя єдиної дочки Римо.
  
  
  Сховавши блискучі нігті в рукави кімоно, Майстер Сінанджу надав своєму обличчю суворого виразу. "Вітаю, нечистий. Ти вибрав господаря, якого я не посмію вбити".
  
  
  "Йди, старий", - сказав голос, який був Фреєю, але містив у собі відлуння вікового зла.
  
  
  Погляд Чіуна перемістився на Римо, що стояв осторонь, темні очі були приголомшені, обличчя вагалося від суперечливих емоцій. Він бачив і не бачив водночас.
  
  
  Чіун звернувся до аватару Калі. "Я не можу вбити тебе, це правда. Але це не означає, що я не можу підкорити тебе або вигнати з невинного воїнства, яким ти керуєш".
  
  
  Фрей встала. Її чотири руки витягнулися в сторони, як стрілки шаленого годинника. Чіун побачив, що вона була молодою жінкою. Вже не дитиною, але не зовсім жінкою.
  
  
  "Йди, поки що стоїш прямо", - прошипіла вона.
  
  
  Відступивши на крок, він вимовив наспів: "Я йду. Але я забираю з собою свого сина".
  
  
  "Йди, але залиши мого батька, який, я знав, прийде, але не так скоро".
  
  
  "Я не піду без Римо", - наполягав Чіун.
  
  
  "Тобі слід запитати мого батька, подобається йому це чи ні", - запропонувала Фрейя-Калі, її очі та губи були такими ж отруйними, як і слова.
  
  
  Чіун обернувся.
  
  
  Римо, як і раніше, стояв у тіні, його очі просто поблискували у западинах черепа. На його обличчі нічого не можна було прочитати.
  
  
  "Сину мій. Поговори зі мною ...."
  
  
  Вирвалися слова, оповиті тихим болем. "Чіун. Це Фрейя".
  
  
  "Ні. Не Фрейя, яка говорить з тобою. Але дух Калі".
  
  
  "Нісенітниця!" Римо плюнув, зриваючись на гнів. "Я в це не вірю. Не Фрейє. Ніхто не робить так з моєю дочкою".
  
  
  "Вір. Бо це істина".
  
  
  Римо зробив два невпевнені кроки вперед. Він підняв благаючі, безпорадні руки, в той час як його очі уникали чотирирукої істоти, яка домінувала в кімнаті.
  
  
  "Чіуне, я нічого з цього не розумію. Допоможи мені".
  
  
  "Я нічого не можу зробити", - сумно сказав Майстер Сінанджу. "Я не можу вбити цю істоту з двома душами, однією невинною, іншою злою. Бо вбивство безбожного спричинить смерть невинного. Вона твоєї крові і все ще всього лише дитина. Тому вона недоторканна. Ми повинні відступити в безпечне місце".
  
  
  Римо вперто стиснув кулаки. "Я нікуди не піду. Тільки не без моєї дочки".
  
  
  І голос Фрей-Калі холодно вимовив наспів. "Ти залишишся, плоть від моєї запозиченої плоті. Інший має піти".
  
  
  Чіун безпристрасно глянув на Римо. "Рімо, ти маєш зробити надзвичайно важкий вибір. Піти зі мною означає безпеку. Залишитися - це небезпека, яка перевершує все, що ти можеш собі уявити".
  
  
  Темні очі Римо метнулися до низькорослої чотирирукої істоти, задрапірованої в жовті шовки. "Вона не завдасть мені шкоди. Вона моя дочка", - сказав він.
  
  
  "Вона - істота з чотирма руками та жахливою пожадливістю. У її свідомості ти - коханець її минулого. Вона прагне спаритися з тобою. Станцювати Тандаву".
  
  
  "Я не розумію, про що ти говориш", - палко сказав Римо.
  
  
  "Тандава - це танець, який покладе край всесвіту і всім, хто в ньому живе. Ти. я. І твоя дочка-заручниця".
  
  
  "Льмо. Послухай, припини намагатися збити мене з пантелику. Я повинен залишитися. Я повинен у всьому розібратися".
  
  
  "Рімо..." Почав Чіун.
  
  
  "Ти отримав свою відповідь", - прошипіла Калі крізь нафарбовані жовтими губи. "Тепер відведи своє життя в безпечне місце і забудь все, що ти бачив і чув. Поки ти не посмієш підняти руку на моє безневинне тіло, я можу вбити тебе поглядом."
  
  
  Чіун вагався. Повернувшись до Римо, він дуже обережно вклонився один раз. "Я йду".
  
  
  Римо вагався. "Можливо, так і треба вчинити", - невпевнено сказав він. "Можливо, ми зможемо це залагодити".
  
  
  У голосі Чіуна чувся страх. "Не піддавайся її чарам, сину мій. Насамперед, не піддавайся її чарам".
  
  
  "Заради Бога, Чіуне. Вона моя дочка".
  
  
  "Вона твій ворог. І вона тримає тебе в полоні, який навіть я не можу зламати". І з цими сумними словами Майстер Сінанджу, задкуючи, вийшов з кімнати, не повертаючись спиною до свого ворога і не відводячи очей від її рук, що гіпнотично розмахували.
  
  
  Опинившись у коридорі, він рухався швидко. Підбігши до ніші, він приготувався, як і раніше, і прослизнув назад у головну кімнату. На цей раз було легше. Його шовку не зачепились.
  
  
  Не встигли його сандалі торкнутися чорної статі, як, немов за помахом чарівної палички, вони очистилися.
  
  
  А під ним Майстер Сінанджу побачив причину постійного дзюрчання води внизу.
  
  
  Очі дивилися на нього з тупим, голодним очікуванням.
  
  
  І, ніби від дотику невидимого молотка, раптово прозора підлога розкололася, як скло, і Майстер Сінанджу поринув у найгірші води, які він колись знав.
  
  
  Розділ 43
  
  
  
  
  Сенді Хекман розмовляла з капітаном "Харенг Саур" за допомогою свого кишенькового французького словника.
  
  
  "Або ти говориш гіршою, найбільш спотвореною французькою, яку тільки можна уявити, або ти не франко-канадець", - звинуватила вона.
  
  
  "Вгору ярсом", - нарешті сказав капітан.
  
  
  "Новичок! Ти новачок!"
  
  
  "Мені нема чого сказати, - сказав капітан, - те, що почалося, не можна зупинити ніколи".
  
  
  "У такому разі вважай себе військовополоненим".
  
  
  "Я можу вважати себе посібником екологічних фарисеїв", - виплюнув капітан.
  
  
  "Вважай, що ти теж так вважаєш", - сказав Сенді, який керував обшуком корабля.
  
  
  На верхніх палубах вони виявили щось, схоже на жвавий завод, на якому свіжопойману рибу діловито переробляли у філе та кубики, призначені для заморожування та виготовлення рибних паличок. Сенді згадала, що створення ринку заморожених рибних паличок на початку п'ятдесятих років започаткувало розграбування Північної Атлантики тріскою та пікшею - на ринку, де незабаром домінували канадські компанії.
  
  
  Діставшись до нижніх палуб, вона геть-чисто забула про рибні палички.
  
  
  На дверях був напис "Торпедна кімната" англійською та французькою мовами. Усередині вони виявили два типи торпед: вибухові та з кулеподібними наконечниками для лову риби. Там були трубки зі стисненим повітрям, щоб видувати їх та відновлювати знову.
  
  
  Команда торпедоносців дивилася на них з неприхованим подивом, потім похмуро здалася під прицілом М-16.
  
  
  Капітана затягли до торпедного відділення і поставили перед вибором: випустити йому кишки чи відправити через лінію промивання, де рибу масово потрошили на конвеєрній стрічці.
  
  
  Він вирішив викласти все, що міг собі дозволити. "Ми називаємо їх трюфельними гончаками за те, як вони відправляють рибу туди, куди ми хочемо, - сказав він, вказуючи на три торпеди, що лежать у підставках".
  
  
  "Це операція у Квебеку?" Запитала Сенді.
  
  
  "Так, я здається тобі чортовим фрагом?"
  
  
  "Не зовсім", - зізналася Сенді. "Хто віддає тобі накази?"
  
  
  "Каммадарі".
  
  
  "Ви маєте на увазі "коммодор"?"
  
  
  "Саме це я і сказав, каммадар", - натягнуто вимовив він.
  
  
  "Канадський військово-морський флот?"
  
  
  "Na. Міністр рибальства Гілберт Хоутон, тямущий хлопець, який зібрав усіх нас, бідних, безробітних рибалок, і повернув нам наше право на народження - ловити рибу. Це все, що ми робили, рибалили".
  
  
  "А як щодо затонулих рибальських човнів та їх втрачених екіпажів?"
  
  
  Капітан виглядав винним, як ловець омарів, упійманий у чужій пастці. "Ми були просто другорядними учасниками у цій маленькій бійці".
  
  
  "Бій? Це риба?"
  
  
  "Ні, бій - це те, що ви називаєте сетом. Ми билися з рибалками-янкі ще до Конфедерації".
  
  
  "Що ж, ви можете розповісти про це високій комісії ООН або тому, хто збирається підвісити ваші жалюгідні дупи до іржавої перекладини".
  
  
  "Я прошу політичного притулку!"
  
  
  "Для чого?"
  
  
  "Ти що, з глузду з'їхала, жінка? Так що я можу повернутися до риболовлі, як тільки зможу. Тому що мені все одно, ловлю я рибу для фарисеїв або федералів. Настільки глибоко, наскільки я вмію ловити рибу. Це все, що я знаю”.
  
  
  "Ви, рибалка, не будете задоволені, поки не зловите останню сардину в раю".
  
  
  "Навіть тоді", - урочисто сказав капітан "Харенг Саур".
  
  
  Розділ 44
  
  
  
  
  Звуки кришталю, що б'ється, проникли в кімнату, де стояв Римо, дивлячись тьмяними, запитуючими очима на свою дочку.
  
  
  Це було давно, майже десять років, здригнувшись, зрозумів Римо. Маленька дівчинка, яку він знав недовго, змінилася. Її дитячий жир майже зник. Її блискучі очі були єдиною ниткою до безневинного обличчя, яке він пам'ятав. Але тепер вони світилися в іншому світлі.
  
  
  Потім пролунав гуркіт. Римо обернувся. "Що це?" - стурбовано спитав він.
  
  
  "Старому завадили. Він розгніваний і зганяє свій гнів на моїй скроні. Це не має значення. Він дещо зламає, потім піде, щоб більше ніколи нас не турбувати".
  
  
  "Ти впевнений?"
  
  
  "Я Пані Калі".
  
  
  "Джілда сказала, що вона була пані Калі".
  
  
  Я дозволив їй думати, що вона була такою. Щоб маніпулювати моїми прохачами, мені потрібна була сурогатна мати. Я підкорив її своїй волі, змусив думати ті думки, які я хотів, щоб вона думала, і тільки ці думки. З неї вийшла чудова. пані, бо, пануючи, вона підкорила свою волю мою”.
  
  
  - Вона мертва, - глухо сказав Римо.
  
  
  "Вона більше не має значення, не більше, ніж маріонетка має значення. Не більше ніж наша тимчасова, смертна плоть має значення".
  
  
  "Вона була твоєю матір'ю! Що з тобою не так?"
  
  
  "Я домігся того, що планував усі ці довгі роки. Хіба ти не пам'ятаєш, Римо, коли ми зустрічалися востаннє?"
  
  
  "Звичайно. Це було в Сінанджу. Ти тоді була маленькою дівчинкою".
  
  
  "Ні, ти дурень! Не звертайся до мого господаря. Поговори з пані Калі, яка сумувала за тобою цілу вічність".
  
  
  Чиясь рука торкнулася обличчя Римо. Римо відсахнувся.
  
  
  "Червона, пам'ятай мене своєю нестаріючої душею, а не смертним розумом .... Розлучені, ми знову зійшлися разом. Порізно ми возз'єднаємося. Двоє, ми зіллємося в одне ...."
  
  
  "Відійди від мене! Я не хочу з тобою розмовляти. Я хочу поговорити з Фрей".
  
  
  "Я - це вона, а вона - це я. Ми єдині. Незабаром ти станеш єдиним цілим із Шивою, який є моїм чоловіком...."
  
  
  "Я не Шива".
  
  
  "Ти не пам'ятаєш останній раз, в Аравії? Ми танцювали Тандаву, але нам завадили. Ти вбив мого останнього господаря".
  
  
  Римо насупився. Його спогади про той час були невиразними. Він викинув більшість із них з голови.
  
  
  "Я не повторю помилку, яку зробила тоді", - продовжувала Калі. "Ми живемо в храмах з простого м'яса і кісток. Настав час вийти з них. Щоб вільно увійти в наші справжні тіла..." Її руки з жовтими нігтями почали розмахувати і зухвало жестикулювати перед його хворими очима. "Коли у тебе буде чотири руки, як у мене, наші заняття коханням будуть чудовими…."
  
  
  Її руки торкнулися його грудей і поповзли до горла. Вони були холодні. Чужими. Нелюдські.
  
  
  У цей момент Римо видав крик страху та замішання.
  
  
  І десь у цьому крику чистого болю він почув, як Майстер Сінанджу вигукнув його ім'я.
  
  
  ЧІУН, що править майстер синанджу, плавав у теплій воді, його обличчя було вкрите мережею зморшок.
  
  
  Навколо нього вирували води.
  
  
  Плоскоголове тіло Гілберта Хоутона було центром кипіння крихітних ненажерливих риб з голчастими зубами. Вони кусали і розривали його мертве тіло. У смерті його руки змахували з такою самозабутністю, що здавались живими.
  
  
  Неподалік, у басейні, який швидко ставав рожевим, а потім червоним від крові, з підступного копта Анвара Анвар-Садата також знімали всю плоть.
  
  
  Атакований з усіх боків, його відокремлена голова гойдалася, обличчя поверталося до стелі і назад у божевільному запереченні своєї долі.
  
  
  І коли безумство пожирання досягло межі, Майстер Сінанджу підняв свої пальці з довгими нігтями, щоб проткнути списом і здерти шкіру з усіх м'ясоїдних риб, які наважилися наблизитися.
  
  
  Але скільки б у нього не було цвяхів, риби було ще більше. А в кімнаті долі існували тільки стіни та жодної статі.
  
  
  Відкривши свій гіркий рота, він вигукнув ім'я свого учня.
  
  
  РІМО дав задній хід, перш ніж жовті пазурі дісталися його горла.
  
  
  Віск переслідував його, коли він ішов вузьким коридором, людська розмита пляма, але він заблокував його.
  
  
  Підійшовши до ніші, він побачив вертикальний зріз пурпурової червоної води і побачив плаваючого Майстра Сінанджу, оточеного стріляючими кістяними білими рибами, схожими на крихітних атакуючих собак, які хапають все, що потрапить під руку.
  
  
  Негайно Римо вдарив по ніші піднятими кулаками. Цегла розкололася і впала.
  
  
  Римо пірнув крізь уламки у воду, коли гуркіт гуркоту каменя, що руйнується, і вапняного розчину заповнив будинок. Тільки тоді він згадав попередження Майстра Сінанджу про наріжний камінь. На той час було надто пізно.
  
  
  "Тримайся, Татусю!"
  
  
  Чисто вдарившись об воду, Римо виринув з двома жменями звивається риби. Він стиснув. Риба випустила нутрощі з обох кінців. Кинувши їх, він схопив ще дві.
  
  
  Негайно живі риби напали на безпорадних мерців.
  
  
  Чіун змінив тактику і наслідував його приклад.
  
  
  Разом вони стискали, протикали, штовхали і приголомшували будь-яку рибу, яка насмілювалася наблизитися з вишкіреними голчастими зубами.
  
  
  Незважаючи на те, що риби були голодні, вони зрозуміли повідомлення. Ті, хто вижив, зосередилися на тілах міністра рибальства Канади Гілберта Хоутона та Генерального секретаря ООН Анвара Анвар-Садата, які швидко перетворилися на плаваючі шматки сирої червоної кістки, які продовжували клювати, навіть коли ненажерлива риба відкушувала від них хрящі.
  
  
  "Пірання", - сказав Римо.
  
  
  "Я не став би їсти рибу, яка їсть мене", - зневажливо сказав Чіун.
  
  
  Потім, ступаючи по воді, вони оглянули нішу. Це була купа розбитого каміння. Осідає пил утворив плівку на збаламученій воді.
  
  
  "Фрейя..." - прошепотів Римо. "Тільки не кажи мені, що я вбив тебе...."
  
  
  ЦЕ зайняло дві години, але вони обережно піднімали камінь і цеглу, поки не виявили цегляну камеру, в якій Фрейя, дочка Римо, потяглася, щоб виконати волю Калі, богині смерті.
  
  
  Нерухливий водоспад золотого волосся розсипався з-під каменя, що обвалився.
  
  
  Римо завмер.
  
  
  Чіун, що стояв поряд з ним, сказав: "Остання пастка Калі, син мій. Навіть здобувши перемогу, вона завдала тобі гіркої поразки".
  
  
  Римо нахилився і підняв камінь. Він відлетів убік. Він відкинув інший. Повітря наповнилося піднятим вапняним пилом.
  
  
  Коли він оголив тіло своєї дочки, він обережно перевернув його. Приклавши одне вухо до її серця, він прислухався, його очі майже закриті. Починалися сльози. Біль тільки починався.
  
  
  І все-таки він почув биття.
  
  
  Розплющивши її рот, він стер огидну жовту помаду і зробив різкий вдих. Груди роздулися, потім опустилися. Римо зробив ще один вдих. Він отримав той самий результат.
  
  
  "Ти не можеш померти у мене на руках", - сказав Римо, його голос тремтів. "Ти не можеш. Я тобі не дозволю".
  
  
  "Дух Калі покинув її", - наспіваючи промовив Чіун. "Прийми це благословення та скорботи".
  
  
  "Характеристика з два", - прогарчав Римо. "Я не здаюся. Я не здаюся. Давай, дитинко. Дихай. Я чую, як б'ється твоє серце. Дихай для тата. Дихай, і я заберу тебе від усього цього. Розплющ очі, і я відведу тебе в безпечне місце, де ніхто ніколи не завдасть тобі шкоди. Я присягаюся. Я присягаюся, що зроблю це”.
  
  
  І в його обіймах його дочка різко ахнула. Пильне повітря потрапило в її відкритий рот і ніздрі.
  
  
  "Рімо!" Чіун пискнув. "Дивись! Вона бореться. Її хоробри легені прагнуть повітря!"
  
  
  "Розумію, розумію", - сказав Римо, наблизивши її бліде обличчя до свого.
  
  
  Мовчки, похмуро він проводив штучну реанімацію "рот у рот", доки не вдихнув життя назад у тіло своєї єдиної дочки. Її повіки на мить здригнулися, показавши найкрасивіші очі, які Римо коли-небудь бачив, наче метелики.
  
  
  Вона тихо пробурмотіла: "Тату..."
  
  
  "Я тут, дитинко".
  
  
  Потім вона поринула в сон, що відновлює сили.
  
  
  Не кажучи ні слова, Римо Вільямс виніс свою Фрею з будівлі по доріжці з битого каменю, де плавали червоні кістки і піранні металися за останніми рештками їжі.
  
  
  Він нічого не сказав. За Майстром Сінанджу тяглася безмовна примара.
  
  
  Машина КККП все ще чекала на них. Римо витяг монтаж з багажника і посадив Фрею на заднє сидіння.
  
  
  Потім він повернувся за тілом Джилди з Лаклууна, поки Майстер Сінанджу стояв на варті, знімаючи його із захисної полиці.
  
  
  За всю дорогу до аеропорту вони не обмінялися жодним словом. У цьому не було потреби. Обидва знали пункт призначення.
  
  
  Виникли невеликі проблеми із посадкою сплячої Фрей на рейс Air Canada. Зрештою, у служби безпеки аеропорту закінчилися справні коні, і літак був допущений до вильоту.
  
  
  У пустелі Сонора недалеко від Юми, штат Арізона, Санні Джо Роам, вождь племені Сан Он Джо, мчав назустріч літаку, на борту якого знаходився його син Римо. У нього спустило колесо, і він якраз змінював його, коли курною дорогою з ревом проїхав джип "Чероки" і зі скреготом зупинився.
  
  
  Він не здивувався, побачивши свого сина Римо та Майстра синанджу на передньому сидінні. Він підвівся, всі сім футів довгов'язкої, засмаглої сиром'ятної шкіри.
  
  
  "Привіт", - сказав він у своїй небалакучій манері.
  
  
  "Вітаю тебе, мій кревний брат", - сказав Чіун.
  
  
  "Вибач, я не зміг зустріти тебе в аеропорту. Ти можеш бачити причину чому".
  
  
  "Хочу попросити про позику", - сказав Римо, виходячи.
  
  
  "Минулого разу, коли ти попросила мене надати тобі послугу, ти кинула свого нікчемного сина".
  
  
  "Як у нього справи?" Запитав Римо.
  
  
  "Він може скакати верхи, скакати на скакалці і переслідувати білих дівчат, але поки він не годиться ні для чого іншого. Я думаю, що його душа все ще страждає".
  
  
  Римо вийшов і відчинив задні дверцята. Звідти вийшла дівчина з самим сонячним волоссям, яке коли-небудь бачив Санні Джо Роум.
  
  
  "Ну, це його молодша сестра", - сказав Римо.
  
  
  Санні Джо зняв свій "Стетсон" і витер покритий зморшками чоло від поту та здивування.
  
  
  "Ти у своєму роді справжній Джонні Епплсід, чи не так, Римо?"
  
  
  "Мені треба сховати її", - з тривогою сказав Римо.
  
  
  "Як довго?"
  
  
  "Не знаю".
  
  
  Санні Джо вагався.
  
  
  Заговорив Чіун, його голос був серйозним. "Вона пережила те, про що краще промовчати".
  
  
  Санні Джо подивився на дівчину з глибокими карими очима та на Римо. "Ось що я тобі скажу, - сказав він нарешті, - я процвітаю у свої роки. Ти відремонтуєш цю квартиру для мене, і це угода".
  
  
  Вони потиснули один одному руки із цього приводу.
  
  
  І поки Римо міняв квартиру, Санні Джо схилився над своєю онукою. "Як тебе звати, золотоволоса?"
  
  
  Вона подивилася на нього з подивом. "Фрейя".
  
  
  "Що, чорт забирай, це за назва така?"
  
  
  "Її назвала матір", - сказав Римо.
  
  
  "Де вона?"
  
  
  "Загорнутий у простирадло в багажнику".
  
  
  "Ну, я думаю, у нас скоро буде возз'єднання сім'ї та похорон одночасно".
  
  
  Повернувшись до Чіуна, Санні Джо запитав: "Чи я повинен питати, що все це означає?"
  
  
  Перевівши погляд на Римо, зайнятого шиною, Чіун тихо сказав: "Ні. Не питай. Ніколи не питай".
  
  
  ПОХОРОНИ БУЛИ простими. Слова були вимовлені над піщаною могилою в тіні Червоного Примарного пагорба, і справа була зроблена. Надгробок не було встановлено. Ніхто не пролив сліз. Було надто сильне потрясіння для сліз. Сльози прийдуть пізніше. Сонце сіло в глибокій тиші їхніх душ, змушуючи кактус канделябра відкидати довгі смугасті тіні капітуляції.
  
  
  Після того, як все закінчилося, Римо вирушив у пустелю з червоного пісковика один, і всі зрозуміли, що їм не слід слідувати за ним.
  
  
  ТРИ ДНІ ПОПУЛЯ Римо повернувся, його обличчя горіло червоніше, ніж Чіун коли-небудь бачив.
  
  
  Фрей дозволила своєму старшому брату, Переможцю, показати їй, як боротися з індіанцями. Переможець був засмаглого рудого кольору, а його волосся було світлішою, вигорілою на сонці версією золотистих локонів Фрей. В іншому вони були зовсім не схожі.
  
  
  "Він намагається лише наполовину", - сказав Рімо Чіуну.
  
  
  Чіун кивнув головою.
  
  
  За мить Фрейя тримала Переможця на спині і проклинала відкрите небо.
  
  
  Римо розплився у усмішці, яка була наполовину забавою, наполовину задоволенням. "Я знав, що вони порозуміються".
  
  
  "Тільки ти, Римо Вільямс, міг би зробити на світ сина, краще за якого навіть дівчисько-недоучка може", - пирхнув Чіун.
  
  
  "Можливо, у мене була дочка, яку просто неможливо перевершити. Мені здається, у ній більше крові Sun On Jo, ніж у ньому".
  
  
  Чіун скорчив несхвальну гримасу, але його карі очі світилися прихованою гордістю.
  
  
  "Були якісь ознаки Калі, поки мене не було?"
  
  
  "Ні. Дух демона знайшов інше судно, звідти, щоб мучити нас ще годину в далекий день".
  
  
  "Пов'язувався зі Смітом?"
  
  
  Чіун кивнув головою. "Безбожні канадці запросили миру".
  
  
  Римо відвів погляд від видовища Фрей, що вивертає великий палець Переможця з суглоба. Переможець завив. Каблуки його черевиків зі страусиної шкіри в агонії били по підлозі пустелі.
  
  
  "Як це сталося?"
  
  
  "Я поінформував імператора Сміта про долі Копта та його канадського союзника, який торгує рибою. Сміт поінформував Орлиний Трон, і президент поділився цим з Лордом Канади. Цього було достатньо, щоб охолодити канадську спрагу війни та риболовлі. Тепер моря знову спокійні, оскільки хороших рибалок. не провокують на жадібність”.
  
  
  "Добре. Я планую залишитися тут ненадовго і поспілкуватися зі своїми дітьми".
  
  
  "І я зупинюся на своїх помилках, які глибоко поранили тебе, сину мій", - похмуро сказав Чіун.
  
  
  "Я поховав минуле в пустелі, Чіун. Воно позаду мене. Забудь про це. Я любив Джилду давним-давно, але цього не мало статися. Наші життя не підходили один одному. Ось чому вона, мабуть, відвезла Фрейю до Канади. Вона думала, що там буде безпечніше і наші шляхи, мабуть, ніколи не перетнуться”.
  
  
  Теплий вітерець пустелі ворухнув тонку борідку на підборідді Майстра Сінанджу. Він кивнув головою. "Тоді ми більше не говоритимемо про це", - прошепотів він.
  
  
  І Римо пішов розплутувати своїх дітей, поки один із них не перетворив його зухвалі кісточки на крендельки.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Руйнівник 107: Бенкет чи голод
  
  
  Уоррен Мерфі та Річард Сапір
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  Спочатку ніхто не пов'язував жахливу смерть Дойла Т. Ренд з величезною чумою, що загрожувала американській житниці з часів "Пильної чаші".
  
  
  Дойл Т. Ренд був фермером. Він був генетиком. Його головним досягненням у житті було відкриття статевої залози у тарганів. Навчитися відключати залозу, що виробляє феромони, було те саме, що відключити генетичну здатність плотви до самовідтворення. Більше немає реплікації – більше немає тарганів. У той час як людський контроль над народжуваністю залишався предметом суперечок, багато хто з обох боків спору практикував контроль над народжуваністю від тарганів, не замислюючись про моральні наслідки. Нікому не було справи до тарганів. Навіть Доял Т. Ренд, яка багато разів ставала мільйонершою за те, що розряджала і засмучувала їхні таємні сексуальні життя.
  
  
  Сонячного квітневого ранку Дойл Т. Ренд був на обіді, коли забув просту істину. Безкоштовного обіду не буває.
  
  
  Технічно його вбив не безкоштовний обід, а зразок цукерок.
  
  
  Дойл Т. Ренд стояв на розі Бродвея і Сьомий авеню в Нью-Йорку, корчаючи пики рядам ресторанів, намагаючись вирішити, що йому більше подобається - китайську або тайську кухню. Насправді, він жадав корейського барбекю, але найближчий корейський ресторан знаходився на Геральд-сквер, до якої було дуже довго йти пішки, а Доял Т. Ренд коштував надто дешево, щоб брати таксі.
  
  
  Поки він подумки пробував Бі Бам Бап своєю голодною мовою, Дойал Т. Ренд почув те, що було для нього музикою.
  
  
  "Безкоштовний зразок!"
  
  
  Ренд обернувся. На кутку за ним, у квітневій прохолоді, стояв чоловік з підносом на плечах, схожим на ті, що носили дівчата з сигаретами у старих фільмах категорії B. На ньому була якась командна куртка та кепка. Дойл Т. Ренд не стежив за спортом, тому його погляд перемістився з логотипу команди на руки чоловіка.
  
  
  Він роздавав безкоштовні зразки будь-чому, хто погоджувався їх прийняти.
  
  
  "Безкоштовно. Це безкоштовно. Безкоштовно для всіх", - продовжував повторювати рознощик. Його обличчя було ожилою тінню під козирком кепки. На ньому були дзеркальні сонцезахисні окуляри з смарагдовим переливчастим відтінком.
  
  
  Дойл Т. Ренд підійшов ближче. Спочатку це була цікавість. Потім жадібність. І коли він помітив, що люди розвертають зразки та відправляють їх у рот, йому довелося з'їсти один. Не мало значення, що це було. Це було безплатно. Дойл Т. Ренд любила безкоштовні речі. Якби хтось узяв банку щенячих какашок і запропонував їм дві за ціною однієї, Дойл Т. Ренд купив би чотири банки і пішов, посміхаючись.
  
  
  "Я візьму один", - сказав він продавцю.
  
  
  "Це цукерки із гуараною", - сказав продавець.
  
  
  "Мені однаково. Просто дай мені один".
  
  
  "Це приготовлено з бразильської ягоди, яка, як передбачається, має властивості афродизіаку. Не те щоб ми щось гарантували".
  
  
  "Мені байдуже, що це. Я просто хочу своє", - нетерпляче сказав Дойл Т. Ренд, тому що на обід у нього було відведено сорок п'ять хвилин. Достатньо, щоб проковтнути їжу та вислизнути за двері, перш ніж офіціантка зрозуміє, що її надули на чайові.
  
  
  Піднос був наповнений чимось подібним до бурштинових кульок, загорнутих у целофан. Коли Дойал добре розглянув, його маленьке серце впало. Вміст був схожий на льодяники. Він не любив твердих цукерок. Він волів карамель чи нугу. Його улюбленими були яблучка. Йому подобалося пережовувати солодку карамель до отримання сухої, розсипчастої кондитерської серцевини.
  
  
  Проте ця цукерка була безкоштовною.
  
  
  "Дай мені", - сказав Дойл Т. Ренд.
  
  
  Продавець проігнорував тьмяно-бурштинові цукерки, що подзвінкували на його лотку висотою до пояса, і витяг одну з кишені. Вона була трохи більше за інших і трохи червоніша. Дойал, який дивився на всі ці безкоштовні зразки, не помітив, що його принесли з кишені рознощика.
  
  
  "Це гаряче?" спитав він, думаючи про перчені цукерки під назвою Red Hots, які він терпіти не міг.
  
  
  "Ні. Солодкий".
  
  
  "Я не люблю льодяники", - пробурмотів Дойл Т. Ренд, вічно невдячний.
  
  
  "Тобі це сподобається".
  
  
  "Побачимо", - сказав Дойл Т. Ренд. Як тільки він повернувся, щоб піти, він схаменувся і запитав: "Можна мені ще?"
  
  
  "Один клієнта".
  
  
  "Це для моєї секретарки. Вона любить солодке".
  
  
  "Один клієнта".
  
  
  Знизавши плечима, Дойл Т. Ренд пішов, розсіяно розгортаючи кульку твердого бурштинового цукру. Йому все ще треба було вигадати, де поїсти. Час обіду добігав кінця.
  
  
  Ренд нарешті зупинив свій вибір на тайській їжі. Він зійшов з тротуару, коли спалахнув світлофор, і, не замислюючись про це, відправив у рот тверду бурштинову цукерку.
  
  
  Він був приємно солодким. У ньому був якийсь присмак, який пом'якшував гостроту насолоди. Дойл Т. Ренд покатав його мовою, приділяючи більше уваги смаку. Смак став знайомим. Потім він згадав безалкогольний напій, який з'явився на ринку минулої осені. На смак він був таким самим. Це було смачно. Цукерки теж були гарні. Найкраще, що це було безкоштовно.
  
  
  Ренд був на півдорозі через Сьому авеню, коли за кілька секунд вирішив, що цукерку варто купити.
  
  
  Він повернувся, відкушуючи тверду, солодку кульку, і миттю його голова наповнилася дивним дзижчанням.
  
  
  Чи не його вуха. Його голова. Це почалося низько, потім роздулося з неймовірною швидкістю. Йому спала на думку дика думка. Він ставив питання, чи був це ефект афродизіаку, про який згадував продавець.
  
  
  Потім дзижчання заповнило всю його голову, і світ померк, ніби він осліп від самої насолоди смаку в роті.
  
  
  Дойл Т. Ренд зробив невпевнений крок, потім інший. Його голова похитнулася, потім сіпнулася, а потім він звалився обличчям уперед посеред пішохідного переходу.
  
  
  світлофор змінився, і фаланга схожих на капсули жовтих таксі попрямувала до нього, сигналячи і ревучи, щоб він прибрав свою ліниву дупу з перехрестя, щоб Манхеттенський рух міг текти з його звичайним різноспрямованим стовпотвором.
  
  
  Коли Ренд відмовився рухатись, вони об'їхали його. Спочатку обережно, але як тільки рух відновився, кілька автомобілів залишили короткі смуги протектора, що димить, що свідчать про міцність їх гальмівних колодок.
  
  
  Всі ці гудки призвели до того, що дорожній поліцейський поліції Нью-Йорка Енді Фанкхаузер увірвався в ревучий затор, люто свистячи в свисток.
  
  
  Офіцер Фанкхаузер мало не спіткнувся об тіло, випустив з рота свисток і руками керував транспортним потоком, одночасно намагаючись говорити в раціон на плечі.
  
  
  Машина швидкої допомоги під'їхала, коли спалахнуло червоне світло; і пара санітарів вискочила назовні.
  
  
  "Я його не чіпав", - сказав офіцер Фанкхаузер, одним оком стежачи за новим бар'єром із жовтих таксі, які жадібно стежили за ним фарами, чекаючи зеленого.
  
  
  "П'яний?"
  
  
  "Може бути діабетик".
  
  
  Один із санітарів опустився на коліна. "Гей, друже, ти мене чуєш?"
  
  
  Тіло Дойла Т. Ренда відмовилося відповідати. Тому вони перевернули його.
  
  
  Офіцер Фанкхаузер одним оком стежив за нетерплячим рухом. Нарешті спалахнуло зелене світло, і двигуни загарчали. Він стримував їх одним рухом піднятої долоні.
  
  
  Він почув, як один із санітарів сказав "Фу".
  
  
  Він ніколи раніше не чув, щоби лікар швидкої допомоги сказав "Фу". Бідолахи бачили всі. Офіцер Фанкхаузер думав, що він також бачив.
  
  
  Тому він відвів погляд від низки машин і таксі і подивився вниз.
  
  
  Те, що він побачив, вразило його, як стусан мула.
  
  
  Обличчя жертви було звернене до неба. Сонце світило з такою ясністю, якою Нью-Йорк може насолоджуватися лише у безхмарні дні.
  
  
  Очниці жертви були червоні печери. Крові не було. Очних яблук не було. Тільки червона кістка, створена природою для утримання людського ока дома.
  
  
  "Господи, де очі цього хлопця?" випалив лікар швидкої допомоги, який не сказав "Фу".
  
  
  У цей момент рота мертвого хлопця - не було жодних сумнівів, що він був мертвий - відкрився. Сонце світило просто в нього. Було видно внутрішню частину його рота. І без сумніву показав, що у мерця не було мови. Язичка також не було.
  
  
  "Я думаю, у нас тут вбивство", - промимрив перший лікар швидкої допомоги.
  
  
  "Чорт забирай", - сказав офіцер Фанкхаузер, який знав, що йому потрібно викликати відділ з розслідування вбивств і фургон з моргу, і не думав, що його піднята рука і значок зможуть довго стримувати таксі, що гарчать.
  
  
  "Я думаю, це був напад мафії", - добровільно заявив офіцер Фанхаузер, коли з'явилися два детективи з відділу вбивств.
  
  
  "Що змушує тебе так казати?" - спитав чорний, коли білий схилився над тілом.
  
  
  "Хлопцю викололи очі, і в нього не вистачає язика. Це говорить про те, що мафія напала на мене".
  
  
  Детектив відділу вбивств хмикнув і сказав: "Ми маємо справу із фактами".
  
  
  "І це факт, що у бідолахи немає очей і язика. Вони не розплавилися на спеку. Сьогодні не проб'є шістдесят п'ять".
  
  
  "Ми маємо справу із фактами", - повторив детектив. "Гаррі, що в тебе є?"
  
  
  "Я думаю, нам краще сфотографувати цього хлопця та прибрати з вулиці, поки нас усіх не задавили".
  
  
  Це зайняло лише тридцять хвилин, і коли тіло було сфотографовано з усіх боків, а контури нанесені сріблястим металом, щоб не було відбитків шин, люди коронера поклали його на каталку та почали відвозити.
  
  
  Тіло захиталося на каталці, і коли вони підняли його до рівня фургона, безока голова відкотилася вліво. З лівого вуха полилася рожево-сіра кашка, і досвідчені ветерани на місці події розпізнали в ній мозкову речовину.
  
  
  "Ісус".
  
  
  Вони зібралися довкола каталки, коли її знову поставили на землю.
  
  
  "Мізки не розріджуються таким чином, чи не так?" Пробурмотів Фанкхаузер.
  
  
  "Як давно цей хлопець мертвий?" - Вголос поцікавився лікар швидкої допомоги.
  
  
  Вони тикали і тикали і помітили, що м'ясо навіть не охололо, і вирішили, що минуло менше години.
  
  
  "Мізки не розріджуються", - повторив детектив із відділу вбивств.
  
  
  Ніхто не заперечував його. Але вони дивилися на речовину людського мозку, що лежить, як заварний крем, поруч із лівим вухом чоловіка.
  
  
  Судмедексперт опустився на одне коліно і посвітив ліхтариком у праве вухо трупа.
  
  
  "Що ви бачите?" - спитав офіцер Фанкхаузер, який був зачарований. Він завжди хотів піти до відділу вбивств. Це було дуже пізнавально.
  
  
  "Відійди убік", - гаркнув судмедексперт.
  
  
  Коли він це зробив, судмедексперт ахнув.
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Я бачу денне світло. Я можу бачити крізь череп цієї людини".
  
  
  "Чи це можливо?"
  
  
  "Якщо голова цієї людини була порожня, то так воно і є", - сказав він, підводячись на ноги. Його коліна тремтіли. Він сказав: "Зануріть його і віднесіть звідси".
  
  
  Офіцер Фанкхаузер спостерігав, як тіло ковзнуло в задню частину фургона з м'ясом, і сказав очевидне.
  
  
  "Зазвичай мафія не запудрює мізки хлопцям. Чи не так?"
  
  
  У морзі Манхеттена тіло було ідентифіковано як тіло Дойла Т. Ренда за вмістом його гаманця.
  
  
  Головний судово-медичний експерт Лемюель Квірк зробив рентген його черепа і визначив, що в ньому не було м'яких тканин. Ні тканин, ні мозку, ні м'якого піднебіння. Інші органи також були відсутні. Шишкоподібна залоза. Щитовидна залоза. Носові пазухи. І весь слуховий прохід.
  
  
  Коли вони розкрили його, то виявили в шлунку неперетравлену масу, через яку Квірк став блідим, як парусина.
  
  
  "Якби я не знав краще, я б сказав, що дивлюся на речовину людського мозку", - промимрив він.
  
  
  Його помічник кинув швидкий погляд, насилу проковтнув і схопився за рот. Коли він вибігав із кімнати для розтину, було чути, як його рве всю дорогу коридором.
  
  
  Доктор Квірк витяг вміст шлунка, зважив його і дослідив скальпелем з нержавіючої сталі.
  
  
  Мозкова речовина в порядку. Розріджене, як застигла яєчня-бовтання. Але до нього були примішані червоні шматочки м'якоті і крупинки речовини, які, як він зрозумів із серцем, що прискорено б'ється, були прозорими лінзами людського ока.
  
  
  "Як...?"
  
  
  Підійшовши до голови, Квірк відкрив рот і посвітив ліхтариком у стравохід чоловіка.
  
  
  "Ніякого м'якого смаку… Так, це було можливо".
  
  
  Якимось чином мозок, очі та інші м'які тканини чоловіка були перетворені на рідину і просто безперешкодно прослизнули стравоходом в очікуваний шлунок через природні отвори в базальній частині черепа, такі як великий отвір, скат і, можливо, гратчаста пластинка. Оскільки травлення не було, розрідження сталося під час смерті або перед нею. Усе було дуже логічно, з погляду біології.
  
  
  Крім того, що це було неможливо. Мізки людей не перетворювалися на рідину і не скочувалися на стравоходи.
  
  
  Ні, якщо там не з'явилася жахлива нова зброя смерті.
  
  
  Розділ 2
  
  
  
  
  Його звали Римо, і він не був схожим на ходячого санкціонера.
  
  
  Фактично він був найвищою санкцією Сполучених Штатів Америки. Він зійшов з літака до Сараєва, виглядаючи як типовий американський турист. За винятком того факту, що туристи не приїжджають до колишньої Югославії. Ніхто не приїжджає до колишньої Югославії. Вони лише намагаються вибратися. Етнічні зіткнення звели націю до статусу пекельної дірки Третього світу, де колишні сусіди звинувачують один одного в геноциді, етноциді, батьковбивстві, матеровбивстві, дітовбивстві і навіть найгірших жахах.
  
  
  Біля підніжжя повітряних сходів стояв агент у формі, який направив Римо до митниці.
  
  
  "Де я можу спіймати таксі?" Запитав його Римо.
  
  
  "Після проходження митниці та повернення багажу ви знайдете знаки".
  
  
  "Я не ношу із собою багаж".
  
  
  "Що? Жодного багажу?"
  
  
  "Я подорожую без нічого", - сказав Римо, який був одягнений для гри в більярд. На ньому були сірі лакси, накрохмалена біла футболка та італійські мокасини, які ідеально сиділи на ногах без шкарпеток.
  
  
  "Ти маєш піти зі мною, якщо в тебе немає багажу".
  
  
  "Ні", - поправив Римо. "Я маю зловити таксі".
  
  
  "Чому?"
  
  
  "Бо чим швидше я зловлю таксі звідси, тим швидше я зможу повернутися на таксі до мого зворотного рейсу".
  
  
  Людина у формі подивилася на Римо нещасними очима.
  
  
  "Коли ви залишаєте Боснію та Герцеговину, сер?"
  
  
  "Пів на п'яту".
  
  
  "Ви в Сараєво всього на чотири години? Що у вас тут за справи?"
  
  
  "Це моя справа", - сказав Римо.
  
  
  "Ви репортер?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "UN observer?"
  
  
  "Я чув, що ООН вигнали".
  
  
  "Вони завжди намагаються проникнути назад", - багатозначно сказав митний чиновник.
  
  
  "Я не ООН. Якби у мене була безпечна територія для захисту, вона не була б наповнена купкою балакучих головорізів з пістолетами".
  
  
  Агент у формі здригнувся. "Ви маєте піти зі мною".
  
  
  "Якщо з тобою, значить, на стоянку таксі, звичайно. Якщо ні, йди до біса".
  
  
  "Піти трахатись з чим?" - Запитав агент, який явно був незнайомий із сучасним американським сленгом. Насправді, сленг Римо був не таким сучасним, але зазвичай він доходив до суті.
  
  
  "Заберися на кактус і покатайся", - відповів Римо.
  
  
  Югославський - Римо не міг сказати, чи був він сербом, хорватом чи боснійцем - мабуть, не знав, що таке кактус, але він розумів образу, коли чув його. І він був переконаний, що чув щось одне. Навіть якщо він не зовсім зрозумів це.
  
  
  "Я наполягаю", - сказав він, його голос і хребет перетворилися на кригу.
  
  
  "Добре, але тільки цього разу", - сказав Римо, змінюючи ставлення, тому що йому було наказано в Сараєво не прибирати "Додж", а прибрати один чорний капелюх.
  
  
  "Підемо зі мною", - сказав чоловік, повертаючись, як людина, яка звикла, щоб йому корилися.
  
  
  У кімнаті допитів вони посадили Римо і оточили його.
  
  
  "Виверніть кишені, будь ласка".
  
  
  Римо поклав свій гаманець із посвідченням особи Римо Новака та приблизно трьома тисячами доларів в американських купюрах, а також складену статтю з "Бостон Глоуб". Він думав, що гроші відвернуть їхню відмінність від вирізки. Він помилився. Серб, який його затримав, поволі розгорнув статтю. Вона була озаглавлена "Розшукується", плакат, який залишає переслідувачів здивовано.
  
  
  "Що це?"
  
  
  Римо вирішив, якого біса. Судячи з їхнього голосу, вони не мали наміру відпускати його найближчим часом, а йому треба було встигнути на літак.
  
  
  "Це причина, через яку я тут", - безтурботно сказав він.
  
  
  "Ви репортер?"
  
  
  "Вбивця".
  
  
  "Ще раз будь ласка?"
  
  
  "Я тут, щоб упіймати одного з військових злочинців у списку".
  
  
  "Це репродукція плакату про розшук військових злочинців ООН".
  
  
  "Це правильно", - погодився Римо.
  
  
  "Це марно".
  
  
  "Майже марний", - поправив Римо.
  
  
  "Це розміщено по всій колишній Югославії. Фотографій майже немає. Тільки силуети. Описи - жарт. Подивіться на це. Там було написано: "Боско Бодер. Зростання шість футів. Відомий тим, що водив таксі у Сараєві. Носив золото".
  
  
  "Знаєш його?" - Запитав Римо.
  
  
  "Я міг би бути ним. Це міг би бути будь-який серб, який водить таксі і стоїть так високо".
  
  
  "Мені не дозволено притискати до нігтя будь-якого серба. Я мушу притиснути правильного серба".
  
  
  "Що означає цей "цвях"?" - спитав чоловік із задумливим обличчям, схожий на місцевого ката. Він мав шрам, що перетинав чоло, схожий на оголену червону вену. Римо вихопив вирізку з рук допиту. На третьому затемненому знімку обличчям униз у другій колонці згадувався охоронець концентраційного табору серб із нерівним шрамом, що йде від скроні до скроні.
  
  
  "Вас, бува, не Яромир Юркович звати?" - Запитав Римо.
  
  
  "Я заперечую, що я Юркович!"
  
  
  "А що, якщо це так?" - Наполягав провідний допит.
  
  
  "Якщо це так, я отримаю можливість притиснути його жалюгідну дупу".
  
  
  "Вбивати сербів у Сараєво незаконно. Хоч би що це означало". І чоловік клацнув пальцями.
  
  
  При цих словах Юркович із рваним Шрамом ступив за спину Римо і поклав дві м'ясисті лапи йому на плечі. Римо відчув хвилі тиску, що наближаються, і дозволив цьому статися, хоча його рефлекси кричали мозку завдати удару у відповідь з усією доступною йому силою. Що був значним.
  
  
  Натомість Римо простяг руку і недбало шльопнув по пальцях, що роздавлювали, звільняючи сосиски.
  
  
  Яромир видав верескливий крик, перетворивши його на високе виття. Блискавично схопившись зі свого місця, Римо повернувся і втихомирив чоловіка так само недбалою ляпасом. Його щелепа злетіла з петель і спробувала вискочити з рота. Шкірний покрив, який був його посинілим від щетини підборіддям, не дозволив їй ударитися об протилежну стіну. Нарешті, він перестав розгойдуватися і просто залишився млявим. Язик Яромира висунувся, як у собаки, що важко дихає.
  
  
  Він спробував заговорити, але, не ворушачи мандибулами, все, що йому вийшло, це глухий стогін і повільне пускання слини.
  
  
  "Це, - сказав Римо, - одне з визначень дієслова "прибивати".
  
  
  У кімнаті для допитів стояла тиша, достатня для того, щоб гаданий Яромир Юркович закінчив свій стогін. Потім напружені руки грюкнули по передпліччю. Це дало Римо дозвіл захищатися, що він зробив.
  
  
  На місці він повернувся. Руки високо злетіли. Одна нога підвелася і пішла. Відцентрова сила зробила інше автоматичним.
  
  
  Негнучі пальці лівої руки Римо розсунули очниці однієї людини, тоді як права тицьнула іншого в кадик. Нога, все ще підводячись, потрапила в пах. Пах раптово і назавжди став увігнутим. Власнику було байдуже. Біль піднявся хребтом і буквально замкнув мозок.
  
  
  Римо залишив чотирьох сербів, що стогнали, на підлозі різною мірою пригніченості, думаючи, що це був обхідний шлях, який варто було зробити.
  
  
  Як і більшість американців, коли в колишній Югославії почалися безладні етнічні чистки, він протягом п'яти місяців не знав, хто є хто. Якби росіяни оголосили війну канадцям, він би знав, за кого вболівати – після певного роздуму. Якби Німеччина знову вторглася у Францію, він мав би підказка. Якби Корея бомбила Японію, він мав би живий інтерес.
  
  
  Але він не знав, що таке боснієць. З таким самим успіхом хорват міг сидіти на продуктовій полиці з написом "Хорвати". Римо від початку зрозумів, що серб - це щось на зразок дешевого російського. Але минули місяці, перш ніж ведучі теленовин додали визначення "мусульманин" до іменника "боснієць", і Римо був готовий вболівати за хорватів, тому що в ці дні єдині мусульмани, з ким воюють, - це цивільні особи, які підривають машини. Поки не почали з'являтися перші фотографії виснажених боснійців у сербських концентраційних таборах, і здаватися, що серби були справжніми поганими хлопцями.
  
  
  До цього дня він гадки не мав, ким був хорват, що робив або як виглядав. Але він знав, що серби були ублюдками, а боснійці – жертвами.
  
  
  Він відмовився від Організації Об'єднаних Націй ще до того, як втрутилася ООН. ООН була б гаразд, якби не було стрілянини. Але вони просто стояли, засунувши руки в кишені, тоді як безпорадні сім'ї вбивали у так званому безпечному притулку за безпечним притулком.
  
  
  Це тривало доти, доки не увійшло НАТО, але НАТО було не набагато краще. Вони фактично здали конфісковану зброю, щоб серби могли розпочати все спочатку. І коли пролунав заклик заарештувати військових злочинців та помістити їх під варту, вони проігнорували його. Військові злочинці були знаменитостями у колишній Югославії. Ніхто не насмілювався доторкнутися до них, тому що це загрожувало тендітному світу, встановленому в Дейтоні, штат Огайо - з усіх місць.
  
  
  З погляду Римо, тендітний світ, у якому військовим злочинцям видавалися безкоштовні перепустки, зовсім був світом.
  
  
  Нарешті, нагорі теж побачили це таким чином.
  
  
  "Вирушайте в Сараєво", - сказав лимонний голос начальника Римо, професора Гарольда В. Сміта. "І покличте генерала Танка".
  
  
  "Готово", - сказав Римо, який за фахом був найманим убивцею. У цьому випадку він був неофіційною санкцією уряду США.
  
  
  Ідея полягала в тому, щоб схопити найбільшого військового злочинця з усіх. Можливо, це налякало б інших, змусивши їх сховатися чи здатися.
  
  
  Римо пройшов через термінал у Сараєво повз вибиті кулями вікна та інші свідчення довгої війни, яка зруйнувала колись напівцивілізовану націю, і знайшов дорогу до стоянки таксі.
  
  
  Таксі були зеленими. Вони виглядали так, наче їх витягли з купи мотлоху. Звіряючись зі своєю вирізкою, Римо переходив від водія до водія, питаючи: "Ви Боско?"
  
  
  Четвертий таксист у черзі сказав: "Я Боско".
  
  
  "Мене треба підвезти до будинку генерала Танка".
  
  
  "У тебе є справа до Танка?"
  
  
  - Він сказав запитати тебе, - збрехав Римо.
  
  
  "Входь. Заходь. Я відведу тебе до Танко".
  
  
  Поїздка була гнітючою. Розбомблені будинки. Відкрита каналізація. Всі краси війни. Міжнародна спільнота продовжувала говорити про відновлення, але оскільки всі три сторони, як і раніше, гризли одна одну за горло, ніхто не хотів вкладати гроші в щурову нору, яку її мешканці перетворили на Югославію. Тож люди жили у злиднях.
  
  
  "Ти приносиш наркотики, так?" Запитав Боско.
  
  
  "Я приношу найсильніший наркотик із усіх".
  
  
  "Героїн, так?"
  
  
  "Героїн – ні. Це називається смертю".
  
  
  "Смерть. Це дизайнерський наркотик, так?"
  
  
  "Це найсильніший наркотик", - сказав Римо. "Одна доза, і тобі ніколи не захочеться прокидатися".
  
  
  "Ти, звичайно, даєш мені на чай Смерть".
  
  
  "Ти читаєш мої думки", - сказав Римо, посміхаючись тонкими губами, що межували з жорстокістю.
  
  
  Римо не виглядав сильним. Він виглядав жилистим. Його статура була середня для зростання в шість футів, але його зап'ястя виділялися. Вони були неймовірно товстими, начебто належали комусь іншому. Але вони були там, притискаючи його руки з довгими пальцями до жилистих передпліч. Сухожилля на них виділялися, як білі нитки.
  
  
  Він не був досить старим, щоб бути морським піхотинцем у В'єтнамі, але він ним був. Він не був схожий на колишнього поліцейського, хіба навколо очей. Римо теж був такий. І він, звичайно, не виглядав як найнебезпечніша машина для вбивства, одягнена у білу шкіру. Але він був. Римо був майстром синанджу, першого та остаточного бойового мистецтва. Дисципліна, яка дала початок усім азіатським бойовим навичкам від кунг-фу до юбівази, синанджу, практикувалася виключно головою корейського будинку ассасинів, який виник у селі Сінанджу високо у скелястому, забороненому районі Північної Кореї.
  
  
  Протягом п'яти тисячоліть Будинок Сінанджу був корейською державою. Тепер секрети, які перетворювали звичайну людину на досконалу бойову машину, потрапили в некорейські руки і були присвячені просуванню американських цілей. І Римо був учнем, який зараз зосередився однією конкретної мети.
  
  
  Будинок генерала Танко був у передмісті і був у дуже гарному стані. Отворів від куль немає. Скло цілі. Фарба виглядала свіжою. Колись він належав лікареві-мусульманіну, чия кров просочилася на вхідні двері після того, як його поставили перед нею і прострелили до осколків кісток. Свіжа фарба мала замаскувати кров.
  
  
  Таксі покотило посипаною гравієм доріжці, і біля входу водій обернувся і посміхнувся, оголивши великі жовті зуби.
  
  
  "Ти натякаєш мені на Смерть?"
  
  
  Очі Боско були в очі Римо. Вони були темні і глибоко посаджені в його череп. То були очі мертвої голови. В останній момент Боско подумав саме про це.
  
  
  Римо не знав, та й не дбав про це. Він просто підняв долоню з коліна і приклав її до орлиного носа Боско. Це був гарний ніс для нищівних ударів. Хрящ зігнувся вліво, тріснув, і коли тильна сторона руки Римо вдарила по кістці, вона розлетілася, як шрапнель.
  
  
  Пляска!
  
  
  Уламки кістки пронизали нічого не підозрюючи мозок Боско.
  
  
  Римо простяг руку і потягнув його за волосся через сидіння вниз, на половиці заднього сидіння.
  
  
  Вийшовши, Римо впевнено попрямував до вхідних дверей. Він любив завдавати ударів через парадні двері. Ніхто ніколи не очікував, що його вбивця постукає серед білого дня.
  
  
  Чекаючи на відповідь, Римо зобразив на обличчі ввічливого продавця енциклопедій.
  
  
  Двері відкрилися. Це був сам генерал Танко з чорними, як у ворони, очима та безтурботним забіячним виразом обличчя. На ньому була золота тасьма та мішура – форма сербської армії. Генералу Танку подобалося носити парадну форму. Він пишався невинними людьми, яких він убив.
  
  
  "Генерал Танко?"
  
  
  "Я - це він. Хто ти?"
  
  
  "Я з Ради з неофіційних санкцій США".
  
  
  "Санкції?"
  
  
  "Ми караємо таких людей, як ви. Я радий оголосити, що цього місяця ви стали сербом, на який накладено санкції".
  
  
  "Ви не можете покарати людину. Це безглуздо. Караються нації. Не особистості. Це негуманно".
  
  
  "Ти маєш на увазі нелюдяно".
  
  
  "Так. Нелюдяно. Не кажучи вже про аморальність. Як ви смієте приходити до мене з цим оголошенням санкцій".
  
  
  "Ми намагалися запровадити санкції проти вашої країни", - пояснив Римо. “Але вона настільки бідна, що біднішою вже бути не може. Тому у своїй нескінченній мудрості дядько Сем вирішив запровадити санкції проти вас особисто. Уявіть собі, що до вас підкочує фургон із щотижневими призами видавництва і ви берете замість того, щоб віддавати”.
  
  
  "У мене є права".
  
  
  "У кожного є права", - погодився Римо, як і ввічливо.
  
  
  "Да все".
  
  
  "Крім безневинних, яких ти зарізав".
  
  
  "Я не м'ясник, а серб".
  
  
  "У твоєму випадку це одне й те саме. Тепер, якщо ти вийдеш зі свого милого, несправедливо нажитого будинку, ми зможемо покінчити з цим покаранням".
  
  
  Генерал Танко моргнув. "Що це тягне за собою?"
  
  
  "Лекція про ввічливість".
  
  
  Танко знову моргнув. Потім повільна посмішка розпливлася за його грубими рисами. "Мені читатимуть нотації?"
  
  
  "Про те, щоб бути милим".
  
  
  "Тобою?"
  
  
  "Ага", - сказав Римо.
  
  
  "Через недоїдає жарту такого американця, як ви? Ви наважуєтеся санкціонувати великого Танко, бич Сребрениці?"
  
  
  І генерал Танко відкинув назад свою чорну голову і загарчав від насолоди.
  
  
  Пляска.
  
  
  Римо було дочекатися. Це був опис "недогодований". Ніхто його так не називав. Він не був недоїдаючим. Справа в тому, що в його тілі майже не було жиру. Він виглядав худим. Він не виглядав м'язистим: але він міг стерти генерала Танка з лиця землі одним помахом руки, що він і зробив.
  
  
  Розмашиста рука Римо піднялася і вдарила по краях верхніх зубів генерала Танко. Сили було достатньо, щоб подрібнити зуби генерала, але кут був ідеальним. Натомість зуби були встромлені в щелепну кістку, і вся верхня частина великої голови генерала Танко відкинулася назад і, подібно до ананаса, що відламав плодоніжку, впала на землю за його спиною.
  
  
  Нижня щелепа генерала Танка залишилася прикріпленою до обрубування шиї. Вона відвисла. Мова залишилася прикріпленою до нижньої щелепи. Воно трохи смикнулося, коли нерви, що керували ним, чекали сигналів від відключеного мозку і, не отримавши їх, замертво шльопнулося на щелепу, що відвисла.
  
  
  Рімо вштовхнув тіло, що похитувалося, назад у фойє і зачинив двері. Удари тіла та двері злилися в єдиний звук.
  
  
  Забравши таксі, Римо, насвистуючи, поїхав назад до аеропорту Сараєво.
  
  
  Він зробив світ безпечнішим місцем. І він здійснить свою втечу.
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  Звістка про найвищу міру покарання, що спіткала генерала армії боснійських сербів Танко, рознеслася з Сараєва до столиць Європи та до Вашингтона, округ Колумбія, протягом тридцяти хвилин після виявлення його тіла.
  
  
  Воно досягло одинокого столу доктора Гарольда В. Сміта в Раї, штат Нью-Йорк, одночасно з тим, як потрапило до Вашингтона.
  
  
  Повідомлення Associated Press було уривчастим.
  
  
  Сараєво (AP)
  
  
  Генерал Танко, інакше Танко Драшкович, звинувачений у скоєнні сербського військового злочину, виявили у своєму будинку жертвою жорстокого нападу, скоєного невідомими особами. Генерала Танка було знайдено з головою, відірваною від тіла, ніби за допомогою величезної сили. За початковими повідомленнями, він був обезголовлений. Що малося на увазі під цією заявою в контексті його смертельних поранень, наразі невідомо. Драшковичу було п'ятдесят шість.
  
  
  Доктор Сміт прочитав це, і в його сірих очах не позначилося жодної реакції, що свідчить про те, що це для нього означало. На його сірому патриціанському обличчі також не позначилося жодних емоцій. Але новини повідомили, що його підрозділ правоохоронних органів успішно виконав своє завдання.
  
  
  Якби все пройшло добре, Римо був би на шляху до авіабази Кашар в Угорщині і благополучно дістався додому. Якщо ні, що ж, сербська влада зазнала б неприйнятних втрат, намагаючись перешкодити йому залишити колишню Югославію. Сміт не турбувався про особисту безпеку Римо.
  
  
  Давним-давно він вибрав Римо як свого помічника із забезпечення правопорядку, звинувативши його у вбивстві, якого він не чинив. У ті дні Римо був патрульним поліцейським Ньюарка. Сміт відправив Римо залізницею через суд кенгуру до Будинку смерті. Він був одним з останніх людей, страчених електричним стільцем у штаті Нью-Джерсі.
  
  
  Римо Вільямс, якого весь світ вважав мертвим і поховав, було передано останньому Майстру Сінанджу для навчання, яке перетворило його на практично нестримну машину для вбивства. Протягом більш ніж двох десятиліть, виконуючи великі та малі місії, Римо жодного разу не зазнав невдачі.
  
  
  Задзвонив телефон. На чорному скляному столі Сміта їх було два. Один синій, інший сірий. Ні те, ні інше не було. Дзвінок пролунав із правого середнього ящика його столу. Це було приглушено, але наполегливо.
  
  
  Висунувши ящик столу, Сміт дістав настільний телефон fireengine red і поставив його на робочий стіл. Він підняв слухавку і сказав: "Так, пане президенте".
  
  
  "Мені щойно передали звіт розвідки про те, що генерал Танко мертвий", - сказав знайомий президентський голос.
  
  
  "Я прочитав цей звіт", - ухильно сказав Сміт.
  
  
  "Між нами кажучи, це був твій чоловік?"
  
  
  "Вам потрібно знати відповідь?" - перепитав Сміт своїм природним лимонним голосом. У цьому не було неповаги. І не було запрошення. Це можна було витлумачити у будь-якому випадку.
  
  
  "Мені було просто цікаво", - сказав Президент. У його голосі не було особливої образи. У ньому не було й образи.
  
  
  "До мене дійшли розвіддані, що генерал Танко обмірковував терористичну атаку на сили реалізації НАТО в Боснії. Накази виходили від його політичних господарів у розвалюсі Югославії. Необхідно було висловити невдоволення США".
  
  
  "Для мене цього достатньо", - сказав Президент. "Між іншим, цієї розмови ніколи не було. Ви не прочитаєте про це у моїх мемуарах".
  
  
  "Я не збираюся писати мемуарів", - сказав Гарольд Сміт, який мав на увазі саме це.
  
  
  Президент повісив слухавку, і Сміт повернув червоний телефон у ящик столу та закрив його. Перед тим, як піти на вечір, він замикав його маленьким сталевим ключем. Це була виділена лінія, яка вела безпосередньо в Білий дім, і вона була з'єднана зі своїм ідентичним близнюком у Лінкольній спальні в Білому домі.
  
  
  Протягом тридцяти років, коли Гарольда Сміта звільнили з відділу аналізу даних ЦРУ, щоб він очолив CURE, надсекретне урядове агентство, якого не існувало, він жив з єдиною приватною гарячою лінією до головнокомандувача під боком. Президент Сполучених Штатів створив CURE в одинокій утробі Овального кабінету. Він нікому не розповідав про свою ідею, поки не знайшов людину, яка очолить організацію, - Гарольда Сміта.
  
  
  "Нація занурюється в хаос", - сказав президент Сміту, тоді на багато років молодший, але такий же сивий, як сьогодні. Сміт думав, що має співбесіду на посаду співробітника служби безпеки в АНБ. Це враження розвіялося, як тільки він виявився наодинці з молодим, енергійним президентом, який незабаром мав померти мученицькою смертю. Був червень 1963 року. Сміт забув точну дату, але розмова залишилася відбитою в його пам'яті, як скло, на якому висічено алмаз.
  
  
  "Я розумію", - сказав Сміт, надаючи президенту говорити.
  
  
  “Злочинність вийшла з-під контролю. Наші судді та профспілки корумповані. Поліція – хороші хлопці – не справляється з поставленим завданням. Я не контролюю ФБР. І ЦРУ заборонено діяти на території США – не те щоб вони не намагалися”.
  
  
  Сміт нічого на це не сказав. Він був суворо аналітиком. Дні його діяльності були далеко позаду, як і дні президента. Обидва брали участь у Великій війні, Президент – у Тихоокеанському регіоні, Сміт – на Європейському театрі воєнних дій.
  
  
  "Я бачу хаос, можливо, громадянську війну до кінця десятиліття", – продовжив Президент.
  
  
  Сміт не спростував цю думку.
  
  
  "Я можу призупинити дію Конституції, - продовжував голова виконавчої влади, - або я можу оголосити воєнний стан".
  
  
  Він зробив паузу, дивлячись на Сміта своїми примруженими блакитними очима.
  
  
  "Але є і третій варіант".
  
  
  "Так?"
  
  
  "Ти колись чув про Кюре?"
  
  
  "Ні. Що означають ці літери?"
  
  
  "Нічого. Я навіть не впевнений, що у того, що я маю на увазі, взагалі має бути назва, але давайте назвемо це ліками для хворого світу. Мені потрібна організація, яка стежитиме за спостерігачами, дістанеться раку, який вражає нашу велику націю". , і видалить його, як хірург. Швидко, чисто і, перш за все, тихо.
  
  
  "Мені знадобиться великий штат співробітників", - сухо сказав Сміт, не приймаючи і не відкидаючи пропозицію, тому що він любив свою країну, і якби президент попросив його, він беззастережно очолив би цю організацію CURE.
  
  
  "Ти робиш це практично без персоналу. Якщо це вийде назовні, це буде моя дупа і твоя шия. Або, можливо, навпаки. Ти один із найкращих комп'ютерників у Центральному розвідувальному управлінні. Ви проаналізуєте дані, ізолюєте зловмисників та організуєте з ними розправу. "
  
  
  "Це незаконно", – попередив Сміт.
  
  
  "Ні. Це неконституційно. Що набагато гірше", - тверезо сказав Президент. "Але це або визнати, що американський експеримент зазнав повного провалу". Президент спрямував на Гарольда Сміта свій теплий, глузливий погляд. Вони стали залізними. "Ні, - додав він, вимовляючи кожне слово, як барабанний бій, - у моє чортове чергування".
  
  
  "Зрозумів, сер".
  
  
  Рукостисканням було укладено секретний договір.
  
  
  Сміт звільнився із ЦРУ, нібито заради приватного сектору. Він очолив санаторій Фолкрофт у Раї, штат Нью-Йорк, як його новий директор. З Фолкрофт він тихо керував лікуванням. Фінансована за рахунок чорних бюджетних грошей, з використанням комп'ютерів та конфіденційних інформаторів, вона дісталася ракових пухлин американської демократії та випалила їх на смерть.
  
  
  У перші місяці Кюре президента було відправлено у відставку. Сміт був наданий самому собі. Президент-наступник, вражений його раптовим та кривавим приходом до влади, підписав контракт з агентством, щоб воно продовжувало свою діяльність.
  
  
  "На невизначений термін", – сказав він. Новий головнокомандувач боявся, що він наступний.
  
  
  При адмінаціях, що змінювали один одного, Гарольд Сміт працював над порятунком нації, що гинула. Але сили соціальної нестабільності були сильнішими, ніж могла винести одна людина.
  
  
  Сміт був змушений завербуватися до правоохоронних органів. Колишній поліцейський на ім'я Римо Вільямс. Ветеран В'єтнаму. Морський піхотинець. Досвідчений стрілець. Навички, від яких йому довелося б розучитися, якби він збирався виконувати роботу у пораненому світі.
  
  
  Звуковий сигнал змусив задумливий погляд Сміта рушити до екрану комп'ютера, втопленого в чорному склі робочого столу. Прихований монітор, підключений до мейнфреймів та серверів з оптичним черв'ячним приводом у підвалі Фолкрофта, інформаційний восьминіг, що простягнув свої щупальця в кіберпростір.
  
  
  Це був ще один звіт AP. Система виключила його як той, хто належить до місії. Місія Кюре, не обов'язково Римо.
  
  
  Сараєво-Стичка в аеропорту (AP) Сербська влада повідомляє про різанину в аеропорту Сараєво. Повідомлялося про загибель чи поранення двадцяти дев'яти співробітників служби безпеки. Сербський літак злетів. Пункт призначення невідомий. Вважається, що викрадач або викрадачі перебувають на борту.
  
  
  Сміт прочитав це з видимим полегшенням на своєму лимонному обличчі. Римо. Він вибрався із Югославії. Без сумніву, на нього чекатиме команда безпеки НАТО, щоб взяти його під варту, як тільки він дістанеться Касзара.
  
  
  Сміт підняв слухавку синього контактного телефону та набрав номер майора армії США, прикріпленого до НАТО.
  
  
  "Це полковник Сміт. Пентагон", - сказав Сміт. "Захоплений літак, який мав прилетіти з Сараєва, був реквізований агентом служби безпеки США, який повертається із секретної місії. Йому має бути надано безпечний проїзд рейсом військово-транспортної служби додому".
  
  
  "Так, полковнику. Куди він прямує? Конкретно". "Туди, куди він хоче", - сказав Гарольд Сміт.
  
  
  "Зрозумів, полковнику".
  
  
  Повісивши слухавку, Сміт повернув своє потріскане шкіряне крісло керівника. Протока Лонг-Айленд танцювала під полуденним сонцем. Перші весняні вітрила примарними тінями перетинали його блакитні простори. У 1963 році Сміт спостерігав за великою кількістю весен, ніж він міг собі уявити, через панорамне вікно із двостороннього скла.
  
  
  Скільки б ще насолоджувався Гарольд В. Сміт, який присвятив своє життя безпеці своєї країни, перш ніж він, нарешті, опустить свої старіючі кістки в кам'янистий грунт своєї рідної Нової Англії?
  
  
  Лише небеса знали.
  
  
  Розділ 4
  
  
  
  
  У міру того, як проходили дні відкриття, цей концерт обіцяв бути суворим.
  
  
  "Це буде сука", - пробурмотів Перрі Ното.
  
  
  "Я все ще думаю, що це є ризикована ідея".
  
  
  "Нам довелося примиритися. Ми спускалися трубами", - сказав він, проходячи пустельним рестораном з його французько-провінційним декором.
  
  
  "У нас вийшло краще, ніж ваше останнє переосмислення".
  
  
  "Новизна пройшла. Ви можете умовити людей спробувати тушкований стейк з алігатора або буйволиці, але вони втомлюються від цього. Нашим клієнтам стало нудно. Вони хочуть гострих відчуттів. Вони хочуть пригод".
  
  
  "Вони хочуть пристойну їжу менше, ніж за сорок баксів. Чому ми не можемо замовити страви нової кухні?"
  
  
  "Це надто для вісімдесятих".
  
  
  "Японська кухня, як і раніше, популярна. А з маленьких порцій ми могли б приготувати цілий набір".
  
  
  "Страхівка вбила б нас. Ці прокляті ножові жонглювання, що перевертають і шпурляють важкі леза в обличчя відвідувачів – невдовзі хтось залишився б без носа, а ми втратили б наш ресторан. Ні, це останнє переосмислення спрацює".
  
  
  "Люди вибагливі щодо того, що вони кладуть у свій шлунок".
  
  
  "Гей, вони їдять сир з блакитною облямівкою. І кукурудза з блакитною облямівкою зараз у моді. Хто-небудь чув про їжу з блакитною облямівкою? Покажіть мені що-небудь їстівне, натурально блакитне. Люди їдять індійську кухню на смак". в козячому соусі.А індійські десерти з таким самим успіхом можуть бути підсолодженими кролячими коржами.
  
  
  "Люди також розуміють чотири основні групи продуктів харчування".
  
  
  "Я думав, було п'ять".
  
  
  "Чотири. У школі їх навчають, що вам потрібно стільки грамів зернових, фруктів, овочів та м'яса".
  
  
  “Молочні продукти. Це п'ята основна група продуктів харчування. Не те щоб хтось більше пив молочні продукти”.
  
  
  "П'ять. П'ять основних груп продуктів. Я залишаюся при своїй думці. Це п'ять. Не чотири. Не шість. Але п'ять." Вона підняла п'ять пальців.
  
  
  "Ну, ми щойно виявили шосту".
  
  
  "Люди не платитимуть за те, щоб їсти жуків, Перрі".
  
  
  "Не жуки. Членистоногі. Або, можливо, комахи. Не кажи "жуки". Ти говориш "жуки", з таким самим успіхом ти міг би сказати "соплі". Або козявки".
  
  
  "З таким самим успіхом можна сказати козявки. Це те, що ми подаємо".
  
  
  "Ні, ми подаємо смаженого коника на подушці з листя салату Ромен. Вогняних мурах у шоколаді. Цвіркунів у кисло-солодкому соусі. У жовтому мундирі до смаку. Ідеальна пасовищна їжа. Ми не подаємо нічого такого, чого люди не їдять в інших. У Лос-Анджелесі Ми щомісяця руйнуємо культурні та кулінарні бар'єри, ми просунемося на схід із цією революційною ресторанною концепцією, і на рубежі століть ми керуватимемо імперією.
  
  
  "Макаракани".
  
  
  Перрі скривився. "Не кажи "плотва". Додай це до списку заборонених страв. Ми не подаємо плотву в нашому ресторані. Це заходить надто далеко".
  
  
  "Можливо, нам слід написати це внизу меню флорентійським шрифтом. "Таргани виразно не подаються".
  
  
  "Не смішно, Хізер".
  
  
  "Не апетитно, Перрі".
  
  
  Перрі Ното глянув на свою дружину Хізер. На неї було неважко дивитися. Не після підтяжки живота, збільшення грудей та сідниць. Її обличчя було позбавлене численних пластичних операцій. Це було чисте засмагле обличчя, яке зберігало презентабельний вигляд ще три чи чотири роки навіть під каліфорнійським сонцем. Зрештою, Хізер Ното було лише двадцять шість.
  
  
  "Ти могла б бути блондинкою симпатичнішою", - сказав він, намагаючись змінити тему.
  
  
  "Що?"
  
  
  "Твоє волосся. Вони могли б бути світлішими".
  
  
  "Наступний світліший відтінок - платиновий. Платиновий блондин вийшов у світ з Джин Харлоу".
  
  
  "Блондін".
  
  
  "Дивися. Я була попільною блондинкою, блондинкою кольору шампанського, медовою блондинкою – аж до літньої блондинки. На цьому я зупиняюся. Мої фолікули не витримають усього цього відмирання та ополіскування".
  
  
  "Імідж – це все. Особливо в нашому бізнесі".
  
  
  "Якщо ми не придумаємо назву для твоєї останньої буйної зачіски, нашим іміджем буде гуакамоле".
  
  
  "У мене є саме те, що потрібно".
  
  
  І з полиці з книгами "Нью Ейдж" - реліквією їхнього невдалого макробіотичного ривка - Перрі дістав книгу в червоній м'якій обкладинці та відкрив її.
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Тезаурус".
  
  
  "Моє питання залишається чинним".
  
  
  "Це як словник, за винятком того, що він показує вам всі можливі варіанти слова. Прямо зараз я шукаю "їжа"."
  
  
  "Ви не на тій сторінці. Спробуйте "помилки".
  
  
  "Тс".
  
  
  Раптом очі Перрі Ното широко розкрилися. Під тиском вони перетворилися на дві білі виноградини із видавленими кісточками.
  
  
  "Я зрозумів! Я зрозумів!"
  
  
  "Що?"
  
  
  "Личинки!"
  
  
  "Личинки!"
  
  
  "Це ідеально. "Личинка" - синонім слова "їжа". І багато зовсім смачних комах починаються з личинок. Ми готуємо їх до того, як вони вийдуть з личинкової стадії".
  
  
  "Чому просто не назвати це "Макмагготс"?" В'їдливо запитала Хізер.
  
  
  "Ти припиниш це лайно?"
  
  
  "Хто в здоровому глузді став би платити сорок доларів за першу страву, щоб поїсти в забігайлівці, яка називає себе Grubs?"
  
  
  "Це мило".
  
  
  "Це смерть". І з цими словами Хізер Ното підійшла до книжкової полиці у своєму офісі та дістала жовту книгу у пластиковій обкладинці.
  
  
  "Що це?" Підозрительно запитав Перрі.
  
  
  "Французький словник".
  
  
  "Ми не відкриваємо гребаний французький ресторан".
  
  
  "І ми не збираємося відкривати чортів Grubs. Можливо, французька назва пом'якшить гостроту концепції".
  
  
  "Жало. Хороший вибір слів. Як по-французьки "личинки"?"
  
  
  "Дай мені секунду, будь ласка, будь ласка".
  
  
  Хізер перегорнула кишеньковий словник пальцями з персиковими нігтями. "Чорт. Я маю на увазі модний".
  
  
  "Що?"
  
  
  "Личинка по-французьки - це larve. Занадто близько до "личинки".
  
  
  Перрі засяяв. "Мені це подобається".
  
  
  "Ти б так і зробив". Вона повернулася спиною до його цікавого обличчя.
  
  
  "Спробуй "жуків"", - підказав Перрі.
  
  
  "Я є".
  
  
  "Ну?"
  
  
  "Жук" французькою - insecte. Зачекайте, синонімів достатньо".
  
  
  "Я не знав, що у французів є синоніми".
  
  
  "Тсс. Бацилла. Ні, звучить надто схоже на "бацили". О, ось дещо цікаве".
  
  
  Перрі став перед нею і спробував прочитати сторінку догори ногами. У нього одразу ж розболілася голова.
  
  
  "Є французьке вираз, що означає "великий жук". Велика бобова рослина".
  
  
  "Мені подобається "груба" частина".
  
  
  "La grosse legume. Схоже на те, що французи вічно додають у свій консом - бобові".
  
  
  "Це жуки?"
  
  
  "Ні, боби".
  
  
  "Дай мені подивитись". Він переглянув сторінку. "Гей, ось цілком відповідне слово. Punaise. Що ти думаєш?"
  
  
  "Ну, це римується з "майонезом".
  
  
  Перрі Ното перевів погляд на уявну точку на стелі. "Тепер я це бачу. La Maison Punaise..."
  
  
  "Будинок жуків! Ти з глузду з'їхав?"
  
  
  "Гей, хто про це дізнається?"
  
  
  "Все, як тільки відкриється меню і вони побачать вареного жука гною", - лукаво сказала Хізер.
  
  
  "La Maison Punaise. Ось як ми це назвемо".
  
  
  "Мені набагато більше подобається бобовий салат "Ля Гросс"".
  
  
  "Якщо La Maison Punaise вкусить когось більше, це буде нашою запасною назвою, коли ми переїдемо".
  
  
  "Якщо ця штука не спрацює, ми не переїжджаємо. Ми переосмислюємо. Розробляємо концепцію ретро".
  
  
  "Якщо La Maison Punaise не пройде, ми станемо м'ясом для личинок".
  
  
  "Краще б цього не було в меню".
  
  
  Перрі Ното посміхнувся. "Я божевільний, але не настільки".
  
  
  LA MAISON PUNAISE ВІДКРИВСЯ тільки для натовпу запрошених зі списку A. Там була преса. Там були зірки. Найважливіше, що їжа потрапляла їм у горло, не повертаючись назад.
  
  
  "Як поживають мурахи в шоколаді, Арнольде?" Запитала Хізер.
  
  
  Гримнув голос німецькою: "Чудово. Я ледве відчуваю смак мурах".
  
  
  "Що це?" Відома актриса запитала Перрі, тримаючи зубочистку, на яку був наколотий почорнілий шматочок.
  
  
  "Це? Дай подумати, я думаю, це японський жук у каджунському стилі".
  
  
  "Я люблю японську кухню".
  
  
  "Яко це на смак?"
  
  
  "Хрусткий".
  
  
  До нас неквапливо підійшла химерна блондинка і з серйозним обличчям запитала: "Я строгий веган, за винятком морепродуктів. Що я можу їсти?"
  
  
  "Морепродукти. Морепродукти", - повторив Перрі, його засліплений успіхом погляд блукав по кімнаті.
  
  
  "Пиріжки зі срібною рибою будуть готові за хвилину", - крикнула Хізер.
  
  
  "О, велике дякую".
  
  
  "Приємного апетиту", - сказала Хізер, відводячи Перрі убік. "Я беру назад все погане, що сказала", - прошепотіла вона.
  
  
  "Як там кухня?"
  
  
  "Зайнятий, як вулик".
  
  
  "Ми золоті".
  
  
  "Не перелічуй свій мед, поки він не опиниться у банку", - лукаво сказала Хізер.
  
  
  Комахи та шампанське лилися річкою, змиваючи рої чіпсів з корицею та личинок у качиному соусі. Була тільки одна проблема, і це було, коли Лос-Анджелес. Ресторанний критик Times похвалив Перрі за креветки з попкорном, і Перрі, не замислюючись, виправив його.
  
  
  "Це личинки сарани".
  
  
  "Личинки..."
  
  
  "Личинки. Ти знаєш, ти їси личинок. Твоя їжа - це личинки. Хі-хі", - додав він, хихикаючи над власним жартом.
  
  
  Критик перетворив авокадо і вилікував свій шлунок, що раптово активізувався, залпом осушивши пляшку Chateau Sauterelle '61.
  
  
  "Відпусти його", - наполягала Хізер.
  
  
  "Це триста доларів за пляшку".
  
  
  "Це мільйон доларів безкоштовної реклами, якщо він буде прикрашений, коли напише свій безглуздий відгук".
  
  
  Зрештою, урочисте відкриття мало приголомшливий успіх. Дрібні проблеми, проблеми з ліцензією на алкоголь та виплати медичним експертам були забуті на той час, як пішов останній гість одразу після опівночі.
  
  
  Перрі, сяючи, повернувся до Хізера. "Ми впоралися. Визнай це".
  
  
  "Добре, ми впоралися з цим. Давайте подивимося, чи це надовго".
  
  
  "Ти знущаєшся з мене? Комахи - це назавжди. Вони переживуть усіх нас".
  
  
  У цей момент з кухні долинуло дивне гудіння.
  
  
  "Що це?"
  
  
  Перрі посміхнувся. "Завтрашня перевірка прибутку".
  
  
  Вони підійшли до дверей сховища і через традиційні двері пройшли на кухню. Раніше у будівлі знаходився великий банк. Тієї ж миті їх носи атакувало безліч запахів. Вони навчилися не викликати блювання. Жуки були смачні, якщо їх правильно заправити соусом або гасити на повільному вогні. Але вони напевно смерділи під час приготування. Звідси і дверцята сховища, що захищає делікатні почуття клієнтів.
  
  
  Домашній кухар нахилився над дерев'яним ящиком. Він гудів.
  
  
  "Що це?" Вибагливо запитав Перрі.
  
  
  "Ви замовляли бджіл?" спитав він, насупившись.
  
  
  "Я не пам'ятаю, щоби замовляв бджіл".
  
  
  "Ця коробка наповнена бджолами - якщо я розуміюся на звуках бджіл".
  
  
  "Бджіл немає в меню", - наполягав Перрі. Хізер погодилась. Тіла бджіл містили отруту, яку було неможливо видалити. Вони були гіршими, ніж японська іглобрюха риба, яка могла померти, якщо проковтнути не ті порції.
  
  
  "Можливо хтось вносить пропозицію".
  
  
  "Ні", - сказав шеф-кухар La Maison Punaise, який, звичайно ж, був французом. На випадок, якщо їм доведеться переварити страву за ніч.
  
  
  "Що ж, давайте відкриємо це".
  
  
  Шеф-кухар Ремі взяв з полиці коротке монтування та атакував ящик. Він утримувався разом чорною металевою обв'язкою. Він не піддавався.
  
  
  Перрі знайшов пару кусачок для різання дроту і клацнув ними. Обв'язка розійшлася і повернулася назад, кусаючи його. Шматок обв'язки потрапив йому в щоку, через що потекла кров.
  
  
  "Будь обережний".
  
  
  Ремі атакував ящик монтуванням. Кришка відірвалася з різким скреготом цвяхів і стоном дерева, що ламається.
  
  
  Коли вони відчинили коробку, всі побачили, що вона порожня.
  
  
  Але він все ще гудів.
  
  
  "Що, чорт забирай, змушує його так гудіти?" Вголос поцікавився Перрі.
  
  
  "Звучить як abeilles", - сказав Ремі. "Бджоли".
  
  
  "Я знаю, це звучить як бджолиний. Але там пусто".
  
  
  У цей момент гудіння бджіл, яких там не було, змінилося характером. Воно посилилося. Здавалося, воно наповнило кухню всепроникним звуком. Воно було всюди навколо них.
  
  
  Перрі ляснув себе по правому вуху. То справді був природний рефлекс. Звук, здавалося, вразив його вухо. Тільки він був короткий і різкий, як у комара.
  
  
  Потім Хізер ляснула себе по лівих грудях. Вона похитнулася. І продовжувала хитатися. Силікон був такий.
  
  
  Ремі зірвав з голови свій білий накрохмалений капелюх і почав бити повітрям навколо них і лаятися на колючій французькій.
  
  
  Гудіння наростало і наростало, і в міру того, як воно переходило в дедалі більше сердитий гул, адреналін пересилив дзижчання Chateau Sauterelle, і всі вони подивилися один на одного.
  
  
  "Давайте забиратися звідси до біса", - сказав Перрі.
  
  
  "Я з тобою", - сказав Ремі.
  
  
  Вони побігли до дверей, що оберталися. Без проблем. Наполегливий звук, здавалося, переслідував їх.
  
  
  Вони дісталися дверей сховища. Вона зачинилася. Без проблем. Ремі взявся за собаче колесо.
  
  
  Саме тоді дзижчання почало нападати на них. Всерйоз.
  
  
  Спочатку вони відчували це як поколювання на шкірі. Потім як жар. Гарячий жар. Болючий жар. Мільйон крихітних розпечених голок міг би викликати таке відчуття.
  
  
  Але коли вони дивилися на тильну сторону своїх палаючих рук, вони не могли побачити нічого, крім почервоніння. Як висип.
  
  
  Перрі перевів погляд зі своїх червоних долонь на вражене обличчя дружини. Воно теж почервоніло. Гнівний, збентежений рум'янець. У нього на очах її пухкі червоні губи, здавалося, здригнулися. І з одного кута потекло щось біле і трохи воскоподібне.
  
  
  "Я думаю, що моя ін'єкція парафіну протікає", - сказала вона.
  
  
  Потім вона обхопила себе обома руками. "Мої сиськи. Вони мокрі".
  
  
  "О, Боже! Витік силікону".
  
  
  Ремі мали свої проблеми. Він чухався, як людина з мільйоном бліх.
  
  
  "Sacre Dieu! Я загинув, - заверещав він.
  
  
  Потім вони не могли дихати. Вони задихалися і починали задихатися. Один за одним, схопившись за розпухле горло, вони падали на підлогу з нержавіючої сталі.
  
  
  Коли в очах у нього потемніло, Перрі Ното подивився на свою дружину, і його останньою зв'язковою думкою було: "У неї починається кропив'янка ... чому у неї починається кропив'янка?"
  
  
  ТІЛА, пізніше впізнані як Перрі та Хізер Ното з Беверлі-Хіллз та шеф-кухаря Ремі Астікота, були знайдені наступного вечора, коли потенційні відвідувачі La Maison Punaise зібралися в модному ресторані, щоб скуштувати чудові креветки з попкорном, які так яскраво описуються в Лос -Анджелесі. Часи.
  
  
  Коронер округу Лос-Анджелес провів розтин і виявив високий рівень бджолиної отрути в тілах трьох жертв.
  
  
  Чого він не знайшов, так це слідів бджолиних укусів або крихітних колючок, які зазвичай залишаються на шкірі жертв бджолиних укусів. Він цілий робочий день обшукував кожен квадратний міліметр епідермісу, щоб знайти хоч якийсь слід від підшкірних ін'єкцій, який могла залишити голка. Слідів не було.
  
  
  Зрештою, роздратовано він дав прес-конференцію.
  
  
  "Жертви, мабуть, проковтнули токсичні рівні бджолиної отрути під час свого останнього прийому їжі", - оголосив він. "Вони померли від анафілактичного шоку, стану, який зазвичай є результатом алергічної реакції на бджолиний токсин або від масивних бджолиних укусів".
  
  
  "Тоді чому відвідувачі також не піддалися?" - Запитав репортер.
  
  
  "Можливо, вони їли різні продукти".
  
  
  "Доктор Нозокі, чи були виявлені сліди бджіл у шлунках жертв?"
  
  
  "Я не ентомолог, - сказав доктор Того Нозокі, - але шлунки трьох жертв були набиті матеріалами комах, включаючи антени, панцирі, ноги та інші подібні речовини. Травлення почалося. А в меню бджіл відсутні рогові зовнішні тіла інших комах".
  
  
  "Бджоли зазвичай помирають після того, як ужалять. Чому в приміщенні не було виявлено бджіл?" - Запитав інший репортер.
  
  
  "Я можу тільки зробити висновок, що жертви проковтнули кожен шматочок бджолиного делікатесу, який, на жаль, звалив їх з ніг".
  
  
  Це, здавалося, задовольнило засоби масової інформації. І якщо засоби масової інформації були задоволені, то було задоволено й публіка.
  
  
  Ніхто не надав великого значення тому факту, що коронер Лос-Анджелеса Того Нозокі сам помер від укусу бджоли через кілька годин. У багатьох людей була підвищена чутливість до укусів бджіл.
  
  
  Розділ 5
  
  
  
  
  Турбогвинтовий транспорт C-130 Hercules військово-транспортної авіації з гуркотом зупинився наприкінці головної злітно-посадкової смуги військово-морської авіабази Саут-Веймут. Коли кілька років тому Римо вперше переїхав до Массачусетсу, це місце було вибрано через зручний доступ до Південного Веймуту і безліч військових літаків, готових доставити Римо в будь-яку точку світу, в якій були потрібні його місії. База кілька разів закривалася. Щоразу Гарольд В. Сміт смикав за свої невидимі ниточки, щоб виключити її зі списку закритих.
  
  
  Нарешті, тиск з метою закриття бази став настільки сильним, що єдиним способом врятувати її був ризик показати далекосяжні руки Гарольда Сміта.
  
  
  Гарольд Сміт не любив розкривати свої карти. Тому він дозволив цьому закритися. Технічно він все ще був відкритий з невеликою кількістю персоналу під час фінального екологічного прибирання, тому коли гідравлічна рампа опустилася, щоб випустити Римо, він вийшов з літака, думаючи, що, ймовірно, це останній раз, коли йому випала честь вилетіти з Південного Веймуту завдяки дядечку Сему.
  
  
  Його чекало таксі, люб'язно надане "дядьком Гарольдом", який вважав за краще, щоб Римо якнайшвидше зник з очей геть. Таксі відвезло його до торгового центру, де його змінило інше таксі. Ще один запобіжний засіб Сміта. Якби Римо залишив за собою слід із хлібних крихт, Сміт особисто з'їв їх із землі в ім'я безпеки.
  
  
  Під'їжджаючи до свого будинку, Римо подумав, що йому не хочеться повертатись.
  
  
  Причина, через яку зустріла його біля дверей, коли він вставляв ключ.
  
  
  Двері відчинилися. У фойє стояла мініатюрна азіатка з сивим волоссям кольору заліза і в тому ж вицвілому стьобаному одязі кольору лаванди, яку вона носила з того часу, як оселилася в замку Сінанджу, колишньої церкви, переобладнаної на кондомініум.
  
  
  "Привіт", - сказав Римо, який ще не вивчив її імені.
  
  
  "Скатертиною дорога", - хихикнула економка.
  
  
  "Я повертаюся, а не йду".
  
  
  "Тоді скатертиною дорога".
  
  
  Римо насупився. "Чіун вдома?"
  
  
  "У кімнаті для медитації, веселе обличчя".
  
  
  "Можливо, ти припиниш це?"
  
  
  "Ти ще не помер? Чому ти так довго? Щоночі виходиш у місто, і ти все ще повертаєшся живим. Занадто худий, але живий".
  
  
  "Наїдайся".
  
  
  "Наповни мене. Зміни йдуть тобі на користь".
  
  
  Римо тільки стиснув зуби. Так було з того дня, як Римо повернувся додому, вихваляючись, що він більше не подобається стюардесам.
  
  
  "Педик", - сказала економка, з огидою віддаляючись.
  
  
  Римо спробував виправити хибне враження. "Так вийшло, що мені подобаються жінки".
  
  
  "Ти мав любити їх. Кучі-ку".
  
  
  "Проблема в тому, що стюардеси дуже люблять мене", - спробував пояснити Римо.
  
  
  "Занадто багато кохання? Такого не буває".
  
  
  Коли Римо побачив її наступного разу, вона вручила йому брошуру про профілактику СНІДу та коробку презервативів у райдужну смужку.
  
  
  "Послухай, - спробував пояснити Римо, - жінок тягне до мене, як мух на гамбургер. Я нарешті придумав спосіб тримати їх на відстані. М'ясо акули. Я їм його тоннами. Щось у ньому нейтралізує мої феромони і відлякує жінок" .
  
  
  "Кусаючий подушку".
  
  
  "Я не це мав на увазі!"
  
  
  "Ха!"
  
  
  Це була єдина ложка дьогтю в діжці меду в нинішньому житті Римо. Він нарешті вирішив проблему зі стюардесою лише для того, щоб зіткнутися із проблемою економки.
  
  
  Римо все ще не міг зрозуміти, навіщо Чіун взагалі найняв економку. Ця була старою, примхливою і іноді курила сигари "Робусто" - завжди на свіжому повітрі.
  
  
  Піднявшись сходами до кімнати для медитації на дзвіниці, Римо виявив, що там порожньо, якщо не вважати круглого татами, на якому Чіун часто медитував. Він зняв один черевик і торкнувся килимка босою шкарпеткою. Прохолодний. Чіуна не було тут щонайменше півгодини.
  
  
  Спускаючись, Римо обстежив третій поверх. Жодних гральних кісток. У жодній із його звичайних кімнат не було жодних ознак присутності старого корейця. Не в тій кімнаті, де він зберігав усі свої дорожні скрині. Чи не рисова кімната, в якій було достатньо сортів екзотичного та домашнього рису, щоб усі вони дожили до 2099 року.
  
  
  Кімната, віддана десятирічному захопленню Чіуна, була замкнена на замок, але загострені почуття Римо підказали йому, що серцебиття майстра Сінанджу і особистий запах рисового паперу виходили не з-за дверей. Римо здивувався, чому двері замкнені на висячий замок. Чіун не мав захоплення з того часу, як його нудило від ведучої новин на ім'я Чита Чинг. До цього він був убитий Барброю Стрейзанд. Він сподівався, що Чіун не закохався у Першу леді чи когось так само незручного.
  
  
  Нарешті Римо знайшов Майстра синанджу в рибному льоху. Рибним льохом він став зовсім недавно, оскільки Чіуна почали турбувати рибні ресурси планети Земля, що виснажуються. Дієта синанджу обмежувалася в основному рибою, качкою та рисом у величезних кількостях. Без усіх трьох дозволених груп продуктів харчування синанджу їхнє життя було б неможливим.
  
  
  Як Чіун одного разу пояснив це Римо, "Ми черпаємо силу розуму зі смачної риби. Рясні гірки рису підтримують наші душі".
  
  
  "Для чого годиться качка?" Запитав Римо.
  
  
  "Качка вчить нас, що якими б одноманітними не були риба і рис, могло бути і гірше. Ми могли б обмежитися однією качкою. Хе-хе-хе".
  
  
  Римо не був упевнений, наскільки зауваження Чіуна було навмисним гумором, але особисто він з нетерпінням чекав на качку тільки тоді, коли йому набридала риба.
  
  
  Рибний льох був перетворений на приватний акваріум. По стінах рядом стояли резервуари з прісною і солоною водою. Це було схоже на один з мультимедійних блоків телевізійних моніторів, які всі були повернені до пульта з акваріума Нової Англії. Крім того, що ці риби були реальними. Їх привозили через сім морів і доставляли щомісяця, отже Римо і Чіуна мав свій власний запас продовольства. Чіун досяг цієї поступки на останніх переговорах за контрактом з Гарольдом Смітом.
  
  
  У дальньому кінці льоху знаходилися морозильні камери та коптильні, де заморожена та копчена риба чекала своєї славної долі, як одного разу висловився Чіун.
  
  
  Чіун стояв у профіль перед дверима з нержавіючої сталі.
  
  
  Здавалося, не помічав Римо. З цього погляду обличчя Чіуна було чимось зроблене з пап'є-маше і здерте з висохлого черепа стародавнього чарівника.
  
  
  Чіун був трохи вище п'яти футів. Його кістляве, здавалося тендітним тіло було одягнене в традиційне кімоно з необробленого шовку нейтрального відтінку. Рукави сукні звисали на складені чашкою руки Майстра Сінанджу, які лежали на його маленькому пружному животі.
  
  
  Його голову було опущено. Можливо він молився. Світло, що вагалося, від одного з акваріумів грав на його зморшкуватому, безпристрасному обличчі.
  
  
  При наближенні Римо Майстер Сінанджу не відреагував.
  
  
  Натомість він сказав: "У тебе обличчя, яке мені не подобається".
  
  
  "Це щодо твоєї довбаної економки".
  
  
  "Хто?"
  
  
  "Як її звати?"
  
  
  "Я не знаю, кого ти маєш на увазі", - сказав Чіун, не відриваючи погляду від риби в акваріумі.
  
  
  "Я не знаю її імені. Вона мені не каже".
  
  
  "Можливо, це бабуся Малберрі".
  
  
  "Це та, хто вона є?"
  
  
  "Можливо, вона є бабуся Малберрі", - сказав Чіун, киваючи. Від простого кивка його рідка борода скрутилася в нерухомому повітрі, як папір, охоплений невидимим полум'ям. Над його крихітними вухами зібралися хмари білого волосся, схожі на грозові хмари, що охороняють гору.
  
  
  "Ну, якщо ти, чорт забирай, не знаєш, то хто знає?"
  
  
  Чіун нічого не сказав. Римо приєднався до нього і виявив, що дивиться на трьох сріблясто-блакитних риб, що снують туди-сюди. Вони виглядали надто маленькими, щоб їх можна було їсти, і Римо так і сказав.
  
  
  "Можливо, ти вважав би за краще рибу-сосиску", - заперечив Чіун.
  
  
  "Не від їхнього звуку".
  
  
  З його рукава висунувся кістлявий кіготь руки, щоб постукати по екрану довгим нігтем, який був на цілий дюйм довшим за інших, які були дуже довгими.
  
  
  "Чи не час тобі підрізати цього?" - Запитав Римо.
  
  
  "Я насолоджуюся відродженням цього цвяха, який раніше був прихований від очей". І він постукав склянкою з металевим клацанням. "Ось".
  
  
  Риба була чорною, довжиною з людську долоню, і вона була прикріплена до стінки акваріума своїм відкритим, схожим на присоску ротом.
  
  
  "Це риба-сосунок?"
  
  
  "Це їстівно".
  
  
  "Якщо ти так кажеш", - сказав Римо.
  
  
  "Але сьогодні ввечері ми насолоджуватимемося арктичним гольцем".
  
  
  "Звучить краще".
  
  
  Очі Чіуна були прикриті, оскільки він, як і раніше, дивився на резервуар.
  
  
  "Ти стурбований, сину мій".
  
  
  "Я вбивця".
  
  
  "Так?"
  
  
  "Ти навчив мене вбивати".
  
  
  "Так".
  
  
  Ти показав мені, як вставити мої пальці в міжреберні проміжки на ребрах мети і змусити її серце заснути.
  
  
  Чіун кивнув головою. "Ти добре засвоїв цю техніку".
  
  
  "Ти навчив мене, як роздробити людський таз п'ятою моєї ноги".
  
  
  "Протест, а чи не вбивство".
  
  
  "Ти навчив мене прийомів короткого замикання спинного мозку, пошкодження головного мозку та розриву печінки без пошкодження шкіри цілі".
  
  
  "Ці тонкі мистецтва ти теж збагнув з часом".
  
  
  "Але є одна річ, яку ти забув мене навчити".
  
  
  Вперше Майстер Сінанджу звів очі на Римо, зустрівшись з ними поглядом. У їхніх ясних карих глибинах таїлося невисловлене питання.
  
  
  "Ти забув навчити мене, як душити набридливих домробітниць".
  
  
  "Ти б не став!"
  
  
  "Вона гірша, ніж торгівля рибою, Чіуне!" Римо вибухнув. "Якого біса вона тут робить?"
  
  
  "Вона надає певні послуги".
  
  
  "Я готуватиму кожну страву вічно, якщо ти позбавишся її".
  
  
  "Вона стирає".
  
  
  "Все прання. Я зроблю це. З радістю".
  
  
  "Вона миє підлоги. Ти не миєш підлоги. Це нижче за твою гідність. Я чув, як ти це говорив".
  
  
  "Купи мені швабру. У тебе будуть найчистіші підлоги в місті".
  
  
  "Ви не займаєтесь вікнами. Ви наполягали на цьому роками".
  
  
  "Я нова людина. Вікна - це моя справа. Я вилижу їх дочиста, якщо знадобиться".
  
  
  "Ні", - сказав Майстер синанджу.
  
  
  "Що значить ні"?"
  
  
  Є інші обов'язки, які вона виконує, які ти не можеш.
  
  
  "Наприклад, що? Заднє крило смерділо сигарним димом. Як виходить, що ти це терпиш?"
  
  
  "Це нешкідлива звичка".
  
  
  "Вона може підпалити будинок".
  
  
  "Поки що вона цього не зробила. Якщо вона зробить, я перегляну твоє прохання".
  
  
  "Я цього не розумію", - сказав Римо.
  
  
  "Ти дуже молодий, щоб зрозуміти це". І з цими словами Майстер Сінанджу простягнув руку в світлі, що вагалося, і торкнувся стінки акваріума, який він розглядав.
  
  
  Він відключився як телевізор.
  
  
  Римо дивився на крихітну білу крапку в центрі прямокутника, що різко почорнів. "Що?"
  
  
  "Рибний канал", - сказав Чіун. "Це дуже заспокоює. Особливо при розгляді скарг, які не мають підстав".
  
  
  З цими словами Майстер Сінанджу вийшов із рибного льоху, сказавши: "Сьогодні ввечері у нас буде арктичний голець. З жасминовим рисом. На честь успішного завершення вашого завдання зі знищення злого генерала, щоб ніхто не побачив наших рук".
  
  
  "Я відірвав його довбали голову".
  
  
  "Добре. Ніхто не запідозрить руку Сінанджу за таким незграбним і варварським вчинком. Ти добре впорався".
  
  
  "Я планував вибити повітря з його легенів. Але я продовжував думати про цю рибачку-економку і втратив самовладання".
  
  
  "Візуалізація - хороша техніка. Візуалізуйте успіх, і успіх буде".
  
  
  "Прямо зараз я візуалізую повішення".
  
  
  Спостерігаючи, як Майстер Сінанджу піднімається сходами до будинку, Римо пробурмотів собі під ніс: "Бабуся Малберрі... Готовий посперечатися, що мої наступні три прийоми їжі - це вигадка".
  
  
  Розділ 6
  
  
  
  
  Це було дурне завдання.
  
  
  "Та гаразд тобі", - поскаржилася Теммі Террілл своєму директору за новинами Клайду Смуту на шум манхеттенського вуличного руху, що долинає через вікно офісу.
  
  
  "Повільний день новин, Теммі. Заціни це".
  
  
  "Хлопець падає замертво в пробці у центрі міста, і ти хочеш, щоб я висвітлював це?"
  
  
  "У цьому є кілька кумедних моментів".
  
  
  На зарослому кукурудзою особі Теммі промайнув інтерес. "Наприклад що?"
  
  
  "Люди говорили, що чули гудіння якраз перед тим, як хлопець упав. На мою думку, це пахне чимось підозрілим".
  
  
  "Ні, це звучить як кут зору".
  
  
  Смут знизав плечима. "Кут є кут. Відкопай все, що зможеш. Сьогодні день повільних новин".
  
  
  "Ти вже говорив це", - нагадала Теммі.
  
  
  "Тоді чому ти стоїш тут і слухаєш, як я повторююсь? Роби свою роботу".
  
  
  Схопивши свого оператора, Теммі вилетіла зі студії WHO-Fox у центрі Манхеттена. Це було дурне завдання. Але саме до цього звелася кар'єра Теммі Террілл. Висвітлюю дурні завдання для Fox Network News.
  
  
  У певному сенсі їй пощастило працювати у радіожурналістиці. Особливо після того, як на національному телебаченні її викрили фальшивим японським репортером.
  
  
  Нелегко було бути білявкою та білою у телевізійних новинах наприкінці 1990-х. Куди б Теммі не повернулася, скрізь був японець чи китайський репортер, самовпевнений і стильний, що наступає на її біляву зачіску у їхній боротьбі за те, щоб стати наступною суперзіркою у стилі Чити Чинг. І Теммі була не єдиною ОСЮ, залишеною на холоді. Якщо ти був білим хлібом, то тостом.
  
  
  Теммі вирішила, що не дозволить своєї суто американської зовнішності завадити її кар'єрі. Азіатські актриси-анахорети були великим успіхом. Її бабуся була японкою на одну шістнадцяту, і тому за допомогою доброзичливого гримера вона перетворилася на японку. Тільки для зйомок.
  
  
  Це призвело до дверей і на нижню сходинку телеведучої. До того похмурого дня під жаркими вогнями, коли її чорна перука злетіла, і Тамайо Танака була викрита як блондинка-шахрайка.
  
  
  "Ось і весь план А", - поскаржилася Теммі свого агента після того, як її звільнили.
  
  
  "Не парься. Ти повертаєшся".
  
  
  “Як кого? Китайського репортера? Я не можу стверджувати, що я на одну шістнадцяту китаєць. Це було б брехнею.
  
  
  "Прикидатися чорнявою журналісткою з мигдалеподібними очима в одному смаку так само законно, як і в іншому. Але цього разу ти повертаєшся білявкою".
  
  
  Теммі спохмурніла. "Як я?"
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Блондинки більше не стрижуться у цьому бізнесі".
  
  
  "Часи змінюються. Дивись, минуло дев'ять місяців. Ціле життя. Навіть Дебора Норвілл отримала другий шанс на славу".
  
  
  "Я не братиму участі в одному з цих жорстких новинних шоу", - розлютилася Теммі.
  
  
  “Послухайте, я думаю, що тенденція до азіатських телеведучих досягла свого піку. Тільки за останній рік на сцену вийшли Джейд Чанг, Чи-чі Вонг, Ді-ді Йі та Бев Ву. Це місто перенасичення”.
  
  
  "Бев Ву. Вона була поруч завжди".
  
  
  "Ти думаєш про колишню Бев Ву. Зараз їх двоє. Обидві в Бостоні".
  
  
  "Це законно?"
  
  
  Агент знизав плечима. "Це чудова реклама".
  
  
  "Отже, я повертаюся самою собою?" розмірковувала Теммі.
  
  
  "Начебто. Скажи мені, від чого скорочено "Теммі"?"
  
  
  "Теммі".
  
  
  "Хм. Дай мені подумати. Що б означало скорочення від "Теммі". Tam. Tam. Tam. Тамара! З цього моменту ти - Тамара Террілл".
  
  
  Теммі спохмурніла. "Звучить японською".
  
  
  "Це російською, але ми не підкреслюватимемо це. І якщо це не спрацює, наступного разу ти можеш бути Таміко Тойота".
  
  
  "Ти збожеволів? Я б виглядав як ходяча реклама для розміщення товарів. Як щодо моєї журналістської чесності?"
  
  
  "Не хвилюйся. Я вже запустив м'яч".
  
  
  "Де?" Нетерпляче запитала Теммі.
  
  
  "Лиса".
  
  
  "Фокс! Вони - жарт. Половина їх випусків новин - історії про НЛО та спостереження снігової людини. Це лякаючі новини".
  
  
  "Це просто для того, щоб підняти рейтинги "Секретних матеріалів". Це пройде. Зустрітися з хлопцем на ім'я Смут. Я все розповів йому про тебе".
  
  
  "За винятком того, що раніше я був Тамайо Танака ......
  
  
  "Ні. Я сказав йому і це теж. Він думав, що це був блискучий кар'єрний хід, за винятком того, що він не зовсім вдався".
  
  
  "Викладайся! Я впала плазом на свою косметику для млинців!" Пробурмотіла Теммі.
  
  
  ІНТЕРВ'Ю З Fox пройшло дуже добре.
  
  
  "У тебе є робота", - сказав директор новин Клайд Смут.
  
  
  "Ти не поставив мені жодного питання", - поскаржилася Теммі.
  
  
  "Мені просто потрібно було побачити твоє обличчя. У тебе гарне обличчя для зйомки".
  
  
  За винятком того, що за ті шість тижнів, що Теммі працювала у Fox, її обличчя ще ніхто не бачив. Натомість вони послали її снувати туди-сюди у пошуках чуток про приземлення тарілок та квартири з привидами. Нічого з цього не вийшло в ефір.
  
  
  "Не хвилюйся. Скоро ти розповіси історію", - запевнив її Смут.
  
  
  Поки оператор пробирався із фургоном новин через пробки на Таймс-сквер, Теммі не сподівалася, що цього разу все вийде.
  
  
  "Завжди репортер, ніколи ведуча", - пробурмотіла вона, поклавши підборіддя на складені філіжанкою руки.
  
  
  "Твій день настане", - прощебетав оператор. Його звали Боб, або Дейв, або щось таке, що заслуговує на таку ж довіру. Теммі давно навчилася ніколи не прив'язуватися до оператора. Вони були просто уславленими камердинерами.
  
  
  Рух на розі Бродвея та Сьомої авеню повернувся у нормальне русло. Таксі та фургони UPS проїжджали сріблястим контуром кузова, пофарбованим аерозольною фарбою.
  
  
  "Зупинися перед цим", - наказала Теммі.
  
  
  "Ми в пробці", - заперечив Боб - або Дейв.
  
  
  "Припини, ти, ідіот".
  
  
  Фургон різко зупинився, і Теммі вийшла, не звертаючи уваги на гудіння клаксонів, рев і лайку.
  
  
  "Схоже, він упав нічком", - сказала вона
  
  
  "Знімайтеся швидше!" – переконував оператор.
  
  
  Теммі озирнулася навколо. "Але що видавало дзижчання?"
  
  
  "Забудь про гудіння! Прислухайся до гудіння. Воно розмовляє з тобою".
  
  
  Нахмурившись, Теммі застрибнула назад і сказала: "Зупинися".
  
  
  Стоячи на тротуарі, Теммі озирнулася на всі боки.
  
  
  Оператор витяг свою мінікамеру із заднього сидіння і поставив її на своє мускулисте плече.
  
  
  "Кажуть, що якщо ти постоїш на цьому кутку досить довго, мимо пройде будь-хто, кого ти можеш назвати. Зрештою".
  
  
  "Я бачив, як Тоні Беннетт проходив повз мою квартиру минулого вівторка. Це був мій кайф на весь тиждень".
  
  
  "Вчора приблизно в цей же час хлопця збили з ніг. Час обіду. Можливо, хтось, проходячи повз нього, бачив це".
  
  
  "Це думка".
  
  
  Теммі почала звертатися до перехожих із ручним мікрофоном.
  
  
  "Здрастуйте! Я Тамара Террілл. Fox News. Я шукаю будь-кого, хто бачив хлопця, який вчора влаштував змову посеред вуличного руху".
  
  
  Охочих не було.
  
  
  "Продовжуйте намагатись", - підштовхнув оператор.
  
  
  Теммі так і зробила.
  
  
  "Привіт. Хто-небудь бачив, як хлопець упав мертво? Та гаразд, хтось повинен був щось бачити. Хто-небудь чув тут учора дивне гудіння?"
  
  
  Через півгодини, що бентежить, Теммі здалася.
  
  
  "Чому б не спробувати того даішника?" - Запропонував оператор.
  
  
  "Бо це його місце", - стомлено сказав оператор.
  
  
  Офіцер Фанкхаузер був тільки радий співпрацювати з Fox Network News.
  
  
  "Я почув гудіння саме перед тим, як хлопець почав плести інтриги", - сказав він.
  
  
  "Чи було щось підозріле у його смерті?"
  
  
  "Між нами кажучи, у нього були виїдені очі та мізки".
  
  
  "Цього не було у газетах".
  
  
  "Вони тримають це в секреті. Але це те, що я виявив. Просто не згадуйте моє ім'я в газетах".
  
  
  "Як тебе звати?"
  
  
  "Офіцер Малдун. Це з двома "О".
  
  
  "Бачиш щось дивне чи недоречне?"
  
  
  "Просто мертвий хлопець".
  
  
  "Ви можете поділитися зі мною якими поліцейськими теоріями?"
  
  
  "Мої досвідчені очі кажуть, що це мафіозний наліт", - категорично заявив офіцер Фанкхаузер.
  
  
  "Якщо це було вбивство, то мав бути найманий убивця. Чи бачили що-небудь чи кого-небудь, хто міг бути найманим убивцею?"
  
  
  "Ні. Просто звичайні люди. Якщо не рахувати вуличного торговця".
  
  
  "Хіба це не було б гарним маскуванням найманого вбивці?"
  
  
  "Можливо. Він роздавав зразки цукерок".
  
  
  "Як він виглядав?"
  
  
  "Високий. Худий. Носив кепку "Шарлотт Хорнетс" та куртку команди".
  
  
  "Хіба це не дивно? Фанат "Хорнетс" у "Великому яблуку"?"
  
  
  "Це Нью-Йорк. Тут немає нічого незвичайного".
  
  
  "Зауваження прийняте", - сказала Теммі. "Дякую. Тепер ти можеш іти".
  
  
  Поліцейський повернувся до управління рухом. Теммі повернулася до звернення до натовпу.
  
  
  "Будь-який, хто бачив смерть тут учора, може потрапити на телебачення", - оголосила вона.
  
  
  Особи просвітліли, і раптом Теммі опинилася в оточенні послужливих громадян, що кричали: "Я бачив його! Я бачив його!"
  
  
  "Я теж. Він був невисоким і товстим".
  
  
  "Ні, високий і схожий на бобовий стовп".
  
  
  "Насправді це була жінка".
  
  
  "Забудь про це", - сказала Теммі, відчуваючи огиду до своїх опортуністичних побратимів-чоловіків.
  
  
  "Я думаю, ми зрозуміємо це", - похмуро сказала вона своєму оператору.
  
  
  "Ти легко бентежить".
  
  
  "Це бентежна гра. Я в ній більше двох років і поки не багатий і не знаменитий".
  
  
  "Життя - це випробування, а потім ти падаєш у соснову скриньку", - поспівчував оператор.
  
  
  У цей момент сталевий погляд блакитних очей Томмі впав на ліхтарний стовп.
  
  
  "Що це?"
  
  
  Оператор звів очі. Товста грудка оранжево-чорної речовини звисала з ковпака вуличного ліхтаря. Це навело його на думку про якийсь грибок, тільки його шматочки повзали поверхнею.
  
  
  "Бджоли. Вони рояться".
  
  
  "Так я й думав. Бджоли дзижчать, чи не так?"
  
  
  "Насправді, вони начебто гудуть".
  
  
  "Коп сказав, що підозрюваний кілер був одягнений у кепку "Шарлотт Хорнетс"...." - розмірковувала Теммі.
  
  
  "Він не сказав "підозрюваний кілер". Це була твоя ідея".
  
  
  "Заткнися! Стріляй у цей ліхтарний стовп".
  
  
  Оператор знизав плечима і закинув мінікамеру на плече, коли Теммі прикусила червону нижню губу і сказала: "Це дуже схоже на збіг".
  
  
  "Що є?"
  
  
  "Що вбивця був би в осиновій кепці на тому самому місці, де роїлися бджоли".
  
  
  "Ми не знаємо, чи були ці бджоли тут учора".
  
  
  "Ми не знаємо, що їх не було. І тут немає нікого, хто міг би сказати інакше".
  
  
  Фільм закінчився, Теммі поспішила за оператором назад у фургон. Вона зв'язалася зі своїм директором новин мобільним телефоном.
  
  
  "Гарний зв'язок", - сказав Клайд.
  
  
  "Це історія?" - Запитала Теммі.
  
  
  "Перевір судмедексперта".
  
  
  "Чи означає це, що доведеться зустрітися віч-на-віч?"
  
  
  "Зроби знімок безокого мерця, і я гарантую це", - пообіцяли Теммі.
  
  
  Поки фургон гуркотів у пробках через все місто, Теммі міркувала: "Чи їдять бджоли щось?"
  
  
  "Все пожирає речі".
  
  
  "Ні, я маю на увазі, як м'ясо".
  
  
  "Залежить від м'яса, якщо вони це зроблять".
  
  
  "Цікаво, чи бджоли можуть виклеювати людині очі".
  
  
  "Я так не думаю про такий вид м'яса. І хіба ти не виріс на фермі?"
  
  
  "Я не приділяв занадто багато уваги фермерським справам. Я був надто зайнятий, намагаючись вибратися з рівнин".
  
  
  "Я чув про бабки, які зашивають людям роти, але не про бджоли, які їдять очі".
  
  
  "У будь-якому випадку, кого хвилюють жуки?"
  
  
  "Я не знаю. По-моєму, звучить як казка про Лисицю - бджоли-вбивці виїдають людські очні яблука".
  
  
  Теммі клацнула пальцями. "Бджоли-вбивці. Хіба це не була велика історія десятирічної давності?"
  
  
  "Звичайно".
  
  
  "Бджоли-вбивці. Вони були в Техасі або щось таке. Що з ними трапилося?"
  
  
  Оператор зробив безтурботне обличчя. "Обшукайте мене. Я думаю, вони вимерли".
  
  
  "Що ж, вони повернулися, і якщо моя теорія вірна грошам, вони стануть історією століття".
  
  
  "Яка теорія?"
  
  
  "Обережніше за кермом. Я все ще працюю над цим".
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  "Тамара Террілл. Fox News. Я тут, щоб зустрітися із судово-медичним експертом".
  
  
  "Прямо зараз він проводить важливе розтин", - сказав черговий, дивлячись на електричний зір, що височіє над ним, світловолосу журналістку з неймовірно випнутими грудьми. Це була варта уваги скриня.
  
  
  "Чудово. З трупів роблять чудове телебачення. Давай, Фред".
  
  
  "Це "Боб", – сказав оператор.
  
  
  "Гей, ти не можеш..."
  
  
  "Знімайте нас, і ми стрілятимемо у відповідь", - сказав оператор, спрямовуючи різке світло ліхтаря своєї мінікамери на охоронця.
  
  
  Цього було достатньо, щоб вони проникли до будівлі.
  
  
  Це був лабіринт із цегли кольору кістки, з тілами з мітками на ногах на візках та ароматом формальдегіду. Оператор із задоволенням знімав кожну звисаючу крижану руку і помічений синій палець, який міг.
  
  
  "Нам це не потрібно", - відрізала Теммі.
  
  
  "Якщо ми цього не зробимо, я можу продати це як матеріал людям з "Секретних матеріалів"".
  
  
  Судмедексперт схилився над мерцем, що нерухомо лежить на білому фарфоровому столі для розтину. Це виглядало так, ніби тут розміщували трупи ще до введення Сухого закону. Судмедексперт не підняв очей.
  
  
  "Я зайнятий тут".
  
  
  "Ви судово-медичний експерт?" Запитала Теммі.
  
  
  "Будь ласка, погаси це світло".
  
  
  Теммі клацнула пальцями. Світло згасло.
  
  
  "Тамара Террілл. Fox News. Я хотів би поговорити з вами про мертву людину, яку ви вчора розкривали".
  
  
  "Вчора я провів розтин багатьох мерців. Зрештою, це Нью-Йорк".
  
  
  "У цього мерця були виїдені очі з орбіт", - пояснила Теммі.
  
  
  "Так, я знайомий із цим випадком".
  
  
  "За вашим експертним медичним висновком, чи могли бджоли-вбивці зробити це?"
  
  
  Медексперт вийшов зі свого професійного трансу та вперше підняв очі на Теммі.
  
  
  "Бджоли?"
  
  
  "Бджоли-вбивці. З Бразилії".
  
  
  "Чому ти питаєш про бджіл?"
  
  
  "Їх цілий рій прикріплено до ліхтарного стовпа над місцем злочину".
  
  
  "І чому ви називаєте це місцем злочину, чи можу я запитати?"
  
  
  "Ми дістанемося цього. Відповідай на моє запитання, і я відповім на твоє".
  
  
  "Зізнаюся, я не проводив розтин Дойла Ренда".
  
  
  "О. Ну, мені треба поговорити з хлопцем, який це зробив".
  
  
  "Мені шкода розчаровувати тебе, але ти не можеш цього зробити".
  
  
  "Ти не уявляєш, наскільки я рішучий".
  
  
  "Я впевнений, що ви цілком здатні, але людина, про яку йдеться, виявляється тією людиною, яку я в даний час наражаю".
  
  
  Теммі моргнула і запитала: "Що?" а потім додала: "Що ти сказав?"
  
  
  "Я новий судово-медичний експерт. Мій попередник лежить тут, на цій плиті".
  
  
  Теммі підійшла, подивилася на мертве обличчя і спитала: "Що з ним трапилося?"
  
  
  "Сьогодні вранці його знайшли мертвим у цій кімнаті".
  
  
  "Що його вбило?"
  
  
  "Це я намагаюся з'ясувати".
  
  
  "Чи могли це бути бджоли-вбивці?"
  
  
  "Бджоли-вбивці, наскільки я пам'ятаю, зазвичай не смертельні, якщо їх не вжалить велика кількість".
  
  
  "Цього хлопця взагалі вжалили?"
  
  
  "Це думка". І судмедексперт повернувся до своїх обов'язків.
  
  
  Теммі спостерігала.
  
  
  Медексперт говорив у мікрофон, підвішений перед його обличчям на гнучкій змійці.
  
  
  "Суб'єкт - білий чоловік зростом 180 сантиметрів і вагою сімдесят сім кілограмів. На тілі немає видимих слідів чи забитих місць...."
  
  
  "Ти це отримуєш?" Прошипіла Теммі свого оператора.
  
  
  Чоловік звернув стрічку.
  
  
  Судмедексперт говорив: "Горло і мова здаються опухлими, і є ознаки зупинки серця. Синюшність нормальна, і задуха ще не почалося".
  
  
  "Що це?" Перебила Теммі.
  
  
  Судмедексперт підняв очі. Він побачив указуючий палець Теммі, і його очі метнулися до того місця на плечі мерця, куди вона вказувала.
  
  
  Взявши до рук збільшувальне скло, судмедексперт, що вижив, оглянув мітку.
  
  
  "Виглядає червоним", - послужливо підказала Теммі.
  
  
  "Я бачу це", - відрізав судмедексперт.
  
  
  "Хвилину тому ти казав, що не було жодних слідів".
  
  
  "Тихіше!" – сказав судмедексперт.
  
  
  Пінцетом, узятим з тацю з нержавіючої сталі, він торкнувся крихітної темної западинки в центрі червоної мітки.
  
  
  "Дивно".
  
  
  "Що?"
  
  
  "Схоже, це фрагменти комах".
  
  
  "Бджола! Чи може це бути бджола?"
  
  
  "Вони здаються надто маленькими для цього".
  
  
  "О", - сказала Теммі, здуваючись.
  
  
  Медексперт обережно зіскреб фрагменти в конверт. Він відніс їх до мікроскопа, помістив фрагменти на предметне скло та вставив їх у мікроскоп.
  
  
  Нахилившись, він зазирнув усередину.
  
  
  "Можу я подивитись?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Добре, ти можеш сказати мені, що ти бачиш?"
  
  
  "Я бачу розчавлені останки дуже маленької комахи".
  
  
  "Бджола-вбивця! Це має бути бджола-вбивця!"
  
  
  "Я не фахівець, але бджоли не виростають до таких розмірів. Це не може бути бджоли".
  
  
  "Це має бути бджола. Якщо це не бджола, у мене немає історії про бджола-вбивцю. Мені потрібна бджола-вбивця для моєї історії".
  
  
  "Це не якась бджола", - сказав медексперт, випростуючись. "Але це дуже дивно. Я не знаю, яка комаха могла зробити людині укол зі смертельними наслідками".
  
  
  "Можливо, оса? Можливо, це оса-вбивця?" Ні.
  
  
  "Як щодо "шершня"? Передбачуваний кілер був одягнений у бейсболку "Шарлотт Хорнетс"".
  
  
  Медексперт подивився на Теммі Террілл так, ніби вона була не зовсім у своєму розумі. "Про що ви бурмочете, міс?"
  
  
  "Нічого. Хіба ви не збираєтеся перевірити організм на бджолину отруту?"
  
  
  "Я, звичайно, огляну тканини на предмет сторонніх токсинів. Але я не чекаю виявити бджолину отруту. А тепер я повинен попросити вас залишити цю будівлю".
  
  
  "Нема за що", - холодно сказала Теммі.
  
  
  Вийдучи на вулицю, ВОНА відкрила свій мобільний телефон і зателефонувала своєму директору новин.
  
  
  "Я думаю, у мене є історія, Клайде. Послухай це ...."
  
  
  Наприкінці Смут був налаштований скептично. "Бджоли-вбивці застаріли. Строго сімдесяті".
  
  
  "Я думаю, вони повернулися. Виведіть мене в ефір, і давайте подивимося, до чого це призведе".
  
  
  "Ти у справі. Але спочатку зайди до бібліотеки".
  
  
  "Що там?"
  
  
  “Книги про бджіл. Проведіть своє дослідження. Я хочу, щоб ця історія була підкріплена незаперечними фактами”.
  
  
  "У мене є плівка та ланцюжок збігів. Для чого мені потрібні факти?"
  
  
  "Факти, - сказав директор Fox news, - змусять снігову кулю котитися щасливим схилом. І чим довше вона котиться, тим більше вона буде".
  
  
  "Не такий великий, як буду я", - видихнула Теммі, вимикаючи.
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  "Її звуть бабуся Малберрі", - сказав Римо у телефон-автомат на в'єтнамському ринку за рогом від замку Сінанджу.
  
  
  "Ім'я?" - спитав Гарольд Сміт.
  
  
  “Це все, що в мене є. Я думаю, що це псевдонім. І ставлю долар на пончики, що вона нелегалка. Я хочу, щоб її депортували. Переважно на темний бік місяця”.
  
  
  "Що скаже Майстер синанджу?"
  
  
  "Цього разу, цього разу, мені, чорт забирай, все одно. Він може бушувати, як Дональд Дак, верещати, як маленьке курча, і взагалі зробити моє життя нестерпним. Я хочу, щоб стара кажан зникла з мого волосся і з мого життя”.
  
  
  "Одну хвилину, Римо".
  
  
  Гарольд Сміт сидів за своїм столом у Фолкрофті. Прихований бурштиновий монітор був активним. Постукуючи тонкими сірими пальцями клавіатурою з підсвічуванням capacity, він ввів "Mulberry" і виконав глобальний пошук по своїй базі даних.
  
  
  Він не очікував жодних результатів від таких мізерних даних, але сива права брова Сміта мимоволі сіпнулася, коли щось спливло. Він прочитав це крізь лінзи своїх окулярів без оправи.
  
  
  "Рімо, я вважаю, що можу підтвердити, що "бабуся Малберрі" – це псевдонім".
  
  
  "Я так і знав! Як її справжнє ім'я?"
  
  
  "Згідно з цим, бабуся Малберрі була історичною або, можливо, міфічною особистістю в старій Кореї. Вона була викинута на берег через закриття припливів по кам'яному мосту на острів, її доля невідома".
  
  
  "Як давно це сталося?"
  
  
  "Приблизно п'ятсот років тому".
  
  
  "Ну, стара кажан виглядає досить старою, щоб бути тією бабусею Малберрі", - сказав Римо.
  
  
  "Я підозрюю, що майстер Чіун розігрує з тобою жарт".
  
  
  "Як щодо того, щоб я дістав вам її відбитки пальців?"
  
  
  "Якщо вона нелегала, вони будуть марні", - відповів Сміт. "А якщо вона легальна, її не можна депортувати".
  
  
  "Що, якщо вона північнокорейська шпигунка?"
  
  
  "Це притягнута за вуха теорія".
  
  
  "На даний момент я схоплюся за будь-яку хиткі соломинку".
  
  
  Комп'ютерний оператор Nynex попросив у Римо ще десять центів і поклав монету на стіл.
  
  
  "Чому ви телефонуєте з телефону-автомата?" Запитав Сміт.
  
  
  "Щоб ніхто не знав, що це я кидаю десятицентовик на стару биту".
  
  
  "Можливо, нам доведеться жити з цією жінкою, доки Чіун не вирішить інакше", - сказав Сміт.
  
  
  "Тобі легко говорити. Тобі не обов'язково жити з нею".
  
  
  "Вона називає мене Занудою, коли я відповідаю", - сказав Сміт.
  
  
  "Це краще, ніж бути кусачем подушок з обличчям, схожим на боягузливу вербу", - прогарчав Римо.
  
  
  "Що ти сказав, Римо?"
  
  
  "Неважливо. Слухай, я тут божеволію від хвилювання. У мене є завдання для мене? Я з радістю роздавлю будь-якого терориста або мафіозо, до якого ти посмієш доторкнутися".
  
  
  "На моєму столі зараз нічого немає".
  
  
  "Чи є де-небудь заворушення? Відправте мене в найгірший район Вашингтона, округ Колумбія, я впорядкую притони і фарбую їх у будь-який колір, який ви захочете".
  
  
  "Місцеві правоохоронці розберуться з Вашингтоном, округ Колумбія".
  
  
  "Не з того, що я читав. Місто - практично пекельна дірка Третього світу, і ніхто нічого не може з цим вдіяти".
  
  
  Сміт зітхнув, як схудлий клапан радіатора. "Якщо ти залишишся на лінії, я подивлюся, що видасть моя система".
  
  
  Через долар п'ятдесят дрібницею на лінії знову пролунав голос Сміта.
  
  
  "Рімо, вчора дивним чином було вбито людину".
  
  
  "Це має бути справді дивно, щоб справити на мене враження. Я бачив дивне. Я робив дивне. Яке ваше визначення дивного?"
  
  
  "Він знепритомнів, переходячи Сьому авеню на Таймс-сквер, і був знайдений з очима і мізками, з'їденими якимось поки невідомим агентством".
  
  
  "На мою думку, звучить як податкова служба".
  
  
  Голос Сміта справді помітно здригнувся. "Це не смішно".
  
  
  "Але це правда. Ви пройшли аудит. Гаразд, це дивно. З чого мені почати?"
  
  
  "Я хочу, щоб ти і Чіун..."
  
  
  "Вау! Яке місце в цьому займає Чіун?"
  
  
  "Судово-медичний експерт, який проводив розтин жертви, помер сам за дивних обставин. Чіун - експерт з екзотичних смертей, особливо отрут. Його проникливий погляд може виявитися корисним".
  
  
  "До тих пір, поки ця корейська бойова сокира не ув'язується за нами", - прогарчав Римо, оглядаючись через плече на замок Сінанджу.
  
  
  "Дивіться, щоб вона цього не зробила", - сказав Сміт і повісив слухавку.
  
  
  Повернувшись додому, Римо повідомив новину Майстру Сінанджу.
  
  
  "У Сміта є для нас завдання".
  
  
  "Ти йди. Я зайнятий".
  
  
  Рімо побачив, що Майстер Сінанджу сортує чай. Улуни, пеко та зелень у бляшаних контейнерах були розставлені навколо нього на підлозі. Чіун обережно відкривав і нюхав кожен контейнер, позбавляючись від зіпсованого мотлоху. Він нагадав Римо короля Креза, який підраховує свої багатства.
  
  
  "Сміт каже, що ти потрібен у цій справі".
  
  
  Чіун підняв очі, на його зморшкуватому обличчі відбилося захоплення. "Це сказав імператор Сміт. Правда?"
  
  
  “Так. Хлопця якимсь чином убили. Коли його знайшли, у нього були відсутні мізки та очі. Потім хлопець, який проводив розтин, помер за загадкових обставин”.
  
  
  "Хтось не бажає, щоб правда була розкрита".
  
  
  "Яку правду?"
  
  
  "Істина, яку ми скоро відкриємо".
  
  
  "Сміт сказав, що другий хлопець помер від отрути. Ти знаєш про отруту. Ось чому тут потрібна твоя допомога", - пояснив Римо.
  
  
  Майстер Сінанджу підвівся на ноги, золотаста пухка кулька з кінцівками, схожими на стебла троянди.
  
  
  "Я йду туди, куди накаже мені йти мій імператор", - наспіваючи промовив він, і його обличчя осяяло золотою гордістю.
  
  
  "Ти йдеш туди, куди він каже, бо так золото тече рікою".
  
  
  "Не будь грубим, Римо".
  
  
  "Я називаю їх так, як я їх бачу".
  
  
  "Це девіз грубих".
  
  
  СУДМЕДЕКСПЕРТ із Манхеттена вивчив документи Міністерства охорони здоров'я, видані Римо, подивився на майстра Сінанджу із сумішшю сумніву і, шанобливо кивнувши, сказав: "Я ще не встановив причини смерті".
  
  
  "Для кого - жертви чи хлопця, який проводив його розтин?"
  
  
  "Або. Іди сюди".
  
  
  Двоє мерців займали сусідні холодильні камери. Доктор Шіфф - на його картці значилося "Норман Шифф" - першим витяг тіло Дойла Т. Ренда, і Майстер Сінанджу підбіг, щоб критично оглянути його.
  
  
  "По суті, голова цієї людини була очищена від усієї органічної речовини, за винятком кісток черепа", - пояснив доктор Шіфф.
  
  
  "Що могло б це зробити?"
  
  
  "Це так далеко зайшло в область невідомого, що я б не ризикнув будувати припущення. Але речовина мозку мала ознаки, які мій попередник приписав тому, що вона була ретельно пережована".
  
  
  "Пережований?"
  
  
  "пережований".
  
  
  "Щось з'їло його мозок?" Запитав Римо.
  
  
  "Схоже, що так".
  
  
  Ящик відкотився, закриваючись. Звідти з'явився труп головного судмедексперта Манхеттена, який був до того ранку.
  
  
  "Я виявив те, що схоже на укус комахи на плечі доктора Квірка".
  
  
  Чіун подивився на місце укусу і сказав: "Це зробила погана бджола".
  
  
  "Були знайдені частини комахи, але вони були надто малі, щоб підтримати теорію бджоли".
  
  
  "Це була дуже маленька бджола", - сказав Чіун.
  
  
  Лікар Шифф люто насупився. "Я спілкуюся з одним із найвідоміших ентомологів у країні, і він каже, що таких маленьких бджіл у природі не існує. Отже, це була не бджола".
  
  
  Чіун запитав: "Де труп бджоли?"
  
  
  "Слідуй за мною".
  
  
  Їм показали мікроскоп, і його було включено.
  
  
  "Без цієї штуковини для сліпих", - сказав Чіун.
  
  
  "Прошу вибачення?"
  
  
  "Я волію дивитися неозброєним поглядом".
  
  
  "Але ти не зможеш нічого побачити".
  
  
  "Роби, що він каже", - запропонував Римо. "Він велика шишка у своїй справі".
  
  
  "Можу я запитати, в чому твоя спеціальність?" Шіфф звернувся до Чіуна.
  
  
  "Смерть", - сказав Чіун холодним тоном.
  
  
  Знизавши плечима, медексперт вимкнув мікроскоп і витяг предметне скло. Він простягнув його Чіуну, який підніс його до світла.
  
  
  Чіун надав предметному склу критичну гостроту спочатку одного ока, потім іншого. Римо нахилився до Чіуна, але той відступив, прошипівши: "Ти в моєму світлі, тупиця".
  
  
  "Вибачте", - сказав Римо, заходячи з іншого боку.
  
  
  "Я бачу частини жука", - сказав Римо.
  
  
  Чіун кивнув головою. "Так, вони схожі на частини жука".
  
  
  "Звичайно", - сказав судмедексперт, який був вражений тим, що ці двоє могли розрізнити це лише на власні очі без сторонньої допомоги.
  
  
  "Частини бджоли", - додав Чіун.
  
  
  "Не буває таких маленьких бджіл", - наполягав судмедексперт. "У мене є це із вищих джерел".
  
  
  "Хто це?"
  
  
  "Доктор Хельвіг X. Вюрмлінгер, відомий ентомолог".
  
  
  "Слава не означає правильності", - пирхнув Чіун. Він глянув на доктора Шіффа. "Ви знаєте ім'я найкращого вбивці у світі?"
  
  
  "Я цього не роблю".
  
  
  "Чи його титул?"
  
  
  "Звичайно, ні. Тому що?"
  
  
  "Він не відомий".
  
  
  "Це робить його, можливо, більшим, а не меншим великим", - сказав Майстер Сінанджу, повертаючи слайд і залишаючи кімнату в шереху і вихорі спідниць кімоно.
  
  
  Вийшовши надвір, Римо повернувся до Чіуну і запитав: "Отже, у нас нічого немає?"
  
  
  "Навпаки. У нас є щось жахливе".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Бджола, якої немає".
  
  
  І це було все, що Римо зміг витягти з Майстра Сінанджу.
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  Нью-Йоркська публічна бібліотека поруч із Брайант-парком виявилася набагато більшою, ніж очікувала Теммі Террілл. Вона одразу заблукала в заплутаному лабіринті книжкових полиць.
  
  
  "Де відділ боротьби з комахами?" вона спитала бібліотекаря.
  
  
  Жінка відірвала погляд від перестановки полиці з візком, повним книжок. "Що?"
  
  
  "Е-е, департамент комах?"
  
  
  "Спробуй біологію".
  
  
  "Це недалеко звідси?"
  
  
  Її тон і вираз обличчя були такими безпорадними, що бібліотекарка не витримала і проводила Теммі в секцію біології і вказала на низку товстих книг такої довжини, що Теммі випалила: "Я і не знала, що у світі так багато книг!"
  
  
  "Комах на мільярди більше, ніж людей. Фактично, якби ви могли помістити кожного мурахи на землі на одну чашу терезів, а кожну людину - на іншу, мурахи переважили б людство".
  
  
  "Ооо. Акуратний факт. Ти маєш постійно дивитися канал Discover".
  
  
  "Ні", - холодно відповіла бібліотекарка, - "Я читала".
  
  
  "Я теж читаю. Телесуфлери. Іноді, коли це абсолютно необхідно, AP транслює історії".
  
  
  "Я залишаю вас копатися", - сказав бібліотекар.
  
  
  Її очі розширилися, Теммі схопила жінку за худу руку. "Почекай. Мені потрібно знати тільки про бджіл".
  
  
  "Бджоли?"
  
  
  "Бджоли-вбивці".
  
  
  Бібліотекар пройшов уздовж довгих рядів стелажів і, здавалося, не дивлячись на коріння, зупинився і вказав на верхню секцію полиці.
  
  
  "Ось", - сказала вона.
  
  
  "Ти справді знаєш цю полицю, чи не так?"
  
  
  "Я тут працюю", - відповіла бібліотекар і пішла, залишаючи за собою слабкий аромат бузку.
  
  
  Таммі знайшла багато книг про бджіл. Дві були присвячені лише бджолам-вбивцям. Обидві називалися "Бджоли-вбивці", але це була не та сама книга. Імена авторів були зовсім різними. Теммі задумалася, чи законно двом людям писати книгу на ту саму тему з однаковою назвою, і вирішила, що, оскільки це книги, їх, мабуть, ніхто особливо не читав, і на той час це нікого особливо не хвилювало. Читання було таким до MTV.
  
  
  Вона зняла книги з полиці і побачила, що вони досить старі – середини 1970-х років. Від думки, що їй самій стільки ж років, як справжній книзі, у неї по спині пробіг дивний холодок. І навпаки.
  
  
  Позитивним моментом було те, що ціни були справді дешевшими.
  
  
  У черзі на касі не ухвалили Visa. Або Discover, знайшла Теммі.
  
  
  "Міс, мені потрібно поглянути на вашу читацьку картку", - сказала їй манірна жінка.
  
  
  "О, у мене немає цього. Мабуть, я вичерпав його. Ти приймеш чек?"
  
  
  Вони не брали чеки. Або готівка теж.
  
  
  "Вам доведеться подати заявку на отримання картки. Або прочитати їх тут".
  
  
  Теммі все ще не зовсім розуміла, але подумала, що якщо вони були настільки дурні, щоб дозволяти їй читати книги в магазині, навіщо їй турбуватися про покупку?
  
  
  За письмовим столом вона швидко переглянула обидві книги, вбираючи факти десятками. Саме так вона проводила більшу частину своїх досліджень. Теммі давним-давно виявила, що для трихвилинного виступу багато не потрібно. Зазвичай сегмент супроводжувався ланцюжком імен та фактів.
  
  
  Переглядаючи вона запам'ятала десятки цікавих фактів.
  
  
  Бджоли, як вона дізналася, були дуже важливими. Вони збирали пилкові зерна, які удобрювали всі рослини землі. Без бджіл квіти не могли б розмножуватись.
  
  
  "Чудово! Сексуальний аспект".
  
  
  Бджоли були добрими комахами, бо вони удобрювали харчові рослини. І вони виготовляли мед. Ще одна хороша, сприятлива річ.
  
  
  "О, дієтичний підхід. Стає кращим".
  
  
  Потім вона перейшла до самого соковитого.
  
  
  Правильною назвою була африканізована бджола-вбивця. Це було проблемою із зображенням, але ідентифікація бджіл-вбивць за расовою ознакою залежала від стандартної практики Fox.
  
  
  На самому початку вона прочитала, що не існує відомого географічного чи кліматичного бар'єру, який запобіг би поширенню бджоли-вбивці в Північній Америці. Це вона записала, тому що це була реальна цитата, і вона хотіла виправити її на випадок, якщо хтось справді перевірить. Це звучало ідеально для її головної ролі.
  
  
  Далі Теммі виявила, що бджоли-вбивці вводили нейротоксин, який був смертоноснішим, ніж простий токсин звичайних медоносних бджіл. Вони також були надзвичайно агресивними і їх легко було спровокувати.
  
  
  "Щороку від укусів бджіл гине більше людей, ніж від укусів змій", - пробурмотіла вона, ворушачи губами при кожному слові, що вимовляється.
  
  
  "Смертоносніше гримучої змії!" - Вигукнула вона, миттєво придумавши нову зачіпку.
  
  
  "ТСС!"
  
  
  Теммі ігнорувала інших відвідувачів за їхніми столами. Вона запитувала себе, як бібліотеки заробляють гроші. Здавалося, що всі читають, а не купують.
  
  
  Вона була здивована, виявивши, що бджоли утримувалися на пасіках.
  
  
  "Цікаво, де утримуються мавпи. У стільниках?"
  
  
  Вона голосно вигукнула "Еврика", коли підійшла до ілюстрації у версії "Бджіл-вбивць", авторське право 1977 року, на якій був показаний графік міграції бджіл-вбивць, що передбачає, що вони досягнуть Нью-Йорка до 1993 року.
  
  
  "Ідеально!" - Додала вона, кидаючись робити фотокопію.
  
  
  Виходячи з бібліотеки, стискаючи в руках свої записи, вона виявила, що її оператор їсть гарячий крендельк із гірчицею біля торгового візка.
  
  
  "У мене є все, що мені потрібно", - сказала вона, помахавши своїми записами перед його обличчям, що повільно жує.
  
  
  "Окрім голови експерта, що говорить", - нагадав оператор.
  
  
  "Експерт у чому?" - Запитала Теммі.
  
  
  "На жуках, звичайно".
  
  
  "О, чорт. Де мені знайти щось із цього?"
  
  
  "Для цього і існують режисери новин. Запитайте своїх".
  
  
  КЛАЙД СМУТ, директор з новин телеканалу WHO-Fox, терпляче вислухав захеканий перелік фактів Теммі і сказав: "Ти до чогось хилиш".
  
  
  "Я так і знав! Я так і знав!"
  
  
  "Але вам потрібен експерт з голови, що говорить", - додав він.
  
  
  "Я ж вам казав", - сказав оператор.
  
  
  "Де мені його знайти?" Запитала Теммі.
  
  
  "У дослідній бібліотеці Фокса", - сказав Смут.
  
  
  "У нас є щось подібне?"
  
  
  "Для паранормальних історій, безумовно".
  
  
  І, зігнувши палець, Смут жестом запросив Теммі слідувати за ним.
  
  
  У кімнаті з написом "Сховище" він клацнув вимикачем і порився на полицях із чорними відеокасетами. Знайшовши потрібну, він вставив її у колоду і швидко перемотав до кінця.
  
  
  "Це не Фокс Малдер?" Запитала Теммі, примружившись на некольорове зображення.
  
  
  "Так".
  
  
  "З якого часу епізод "Секретних матеріалів" вважається новинним дослідженням?"
  
  
  "Оскільки це епізод із бджолою-вбивцею".
  
  
  "Вони зробили це?"
  
  
  "От фінальний титр". Смут сповільнив запис. У повітрі залунала моторошна музика, і він натиснув на паузу.
  
  
  "Що це?" Запитала Теммі.
  
  
  Смут провів пальцем по тремтячому рядку у фінальних титрах і прочитав її вголос.
  
  
  "Особлива подяка Хельвігу X. Вурмлінгера, спеціальному консультанту".
  
  
  "На чому?"
  
  
  "Якби це був епізод із полтергейстом, я б сказав "полтергейст". Але це епізод із бджолою-вбивцею, так що це має бути..."
  
  
  "Бджоли-вбивці!" Теммі радісно закричала.
  
  
  "Поїхали. Подзвони до офісу з виробництва "Секретних матеріалів" у Торонто, і вони вкажуть тобі правильний напрямок".
  
  
  "Чи не маю спочатку опублікувати попередній звіт?"
  
  
  "За допомогою будь-якої всячини з пошарпаних старих книг і знімків з моргу? У жодному разі. Нам потрібна розмовляюча голова для переконливості".
  
  
  "О, добре..."
  
  
  Теммі за своїм столом розмовляла телефоном.
  
  
  "Я пишу статтю про бджіл-вбивць", - пояснила вона.
  
  
  "Це старий капелюх", - сказали їй в офісі з виробництва "Секретних матеріалів".
  
  
  "Моя історія доведе, що вони завдали удару по Нью-Йорку. Хлопець уже в змові з виїденими мізками".
  
  
  "Дідька лисого!"
  
  
  "У чому проблема? Ти далеко там, у Канаді".
  
  
  “Канада готова. І ми вже зняли епізод “Бджоли-вбивці”. Ми не можемо зняти ще один. Ми вже знаходимося у вторинному синдикаті”.
  
  
  "Важка перерва. Тепер, як щодо адреси Вурмлінгера?"
  
  
  "Все, що є в моєму довіднику, це номер телефону".
  
  
  "Стріляй", - сказала Теммі.
  
  
  Повісивши трубку, Теммі відразу набрала номер Хельвіга X. Вурмлінгера.
  
  
  "Алло?" промовив низький, дзижчий голос.
  
  
  "Це Ірвінг Вюрмлінгер?"
  
  
  "Це не так. І я не можу зараз говорити з тобою".
  
  
  "Це для телебачення".
  
  
  "У мене не буде жодних заяв, доки я не огляну жертву".
  
  
  "Яка жертва?"
  
  
  "Ну, покійний судово-медичний експерт, звісно".
  
  
  "Я бачив розтин. Вони думають, що це бджолина отрута".
  
  
  "Токсин. Бджоли виробляють отруту. Отрута - це зовсім інша секреція".
  
  
  "Як щодо того, щоб зустрітися з тобою у нью-йоркському морзі?"
  
  
  "Неможливо".
  
  
  "Чому?"
  
  
  "Тому що я збираюся сісти на рейс до Лос-Анджелеса і моргу округу Лос-Анджелес".
  
  
  "Але нью-йоркський морг знаходиться тут, на Манхеттені", - запротестувала Теммі.
  
  
  "Я не знаю, про що ви говорите, але постраждалий судово-медичний експерт перебуває у Лос-Анджелесі".
  
  
  "Ми говоримо про один і той же судмедексперт? померлий від укусу бджоли?"
  
  
  "Підзір на укус бджоли. Після розтину тіла людини, яка, мабуть, померла від тієї ж хвороби".
  
  
  "У Лос-Анджелесі є бджоли-вбивці?"
  
  
  "Я займаюся теоріями", - натягнуто сказав Хельвіг X. Вурмлінгер, незважаючи на те, що Теммі зрозуміла, що це фонове дзижчання.
  
  
  "А я маю справу з збігами", - тріумфувала Теммі. "Я прямую в Лос-Анджелес, побачимося там".
  
  
  Повернувшись до свого оператора, вона сказала: "Це історія про два узбережжя. Ви можете в це повірити? Історія про два узбережжя. Моя історія розійшлася по всій країні, а мене ще навіть не було в ефірі!"
  
  
  Розділ 10
  
  
  
  
  Під час польоту до Лос-Анджелеса Римо виявив, що у нього з'явився вільний час.
  
  
  Стюардеси ігнорували його, ніби його не було. Був лише один виняток.
  
  
  "Хіба я вас не знаю?" - спитала м'ясиста блондинка, чиї губи були такі червоні, що здавались майже чорними.
  
  
  "Знайди мене".
  
  
  "Ти здається мені знайомим", - сказала вона, прибираючи тацю зі спинки його сидіння і кладучи серветку з монограмою.
  
  
  "Для мене всі стюардеси виглядають однаково", – щиро сказав Римо.
  
  
  "Як це?"
  
  
  "Жажливий любові".
  
  
  "Я щаслива у шлюбі", - зневажливо сказала білявка. На її бейджику було написано "Лома". Її очі зупинилися на товстих зап'ястях Римо. Вони розквітло впізнавання.
  
  
  "Я знаю тебе! Я обслуговувала тебе на рейсі в Детройті кілька років тому". Потім, згадуючи, вона почервоніла до буряково-червоного кольору. "О".
  
  
  "Не кажи мені", - сказав Римо. "Ти намагалася сісти до мене навколішки, коли я стояв".
  
  
  "Я... я тоді не була одружена", - запинаючись, сказала вона. "Чи не хочете чогось освіжаючого, сер?"
  
  
  "Ні", - сказав Майстер Сінанджу, який був байдужим до стюардес.
  
  
  "А ти?" - Запитала вона Римо.
  
  
  "Мінеральна вода".
  
  
  Наливаючи мінеральну воду в коротку пластикову склянку, стюардеса сказала: "Я хочу вибачитись за свою поведінку".
  
  
  "Вибачення прийняті".
  
  
  "Я не знаю, що на мене знайшло. Я ніколи не намагався сидіти на колінах у пасажирів, одружений чи ні".
  
  
  "Немає проблем. Я залишив це позаду давно".
  
  
  "Ти постарів чи щось таке?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Схуднути?"
  
  
  "Ні", - сказав Римо, беручи склянку. "Чому?"
  
  
  "Це просто ... Я не знаю, що я в тобі знайшла". Її пальці злетіли до рота. "Упс. Це щойно вирвалося".
  
  
  "Не хвилюйся", - кисло сказав Римо, коли стюардеса поспішила до наступного ряду.
  
  
  Обличчя Римо, що сиділо на своєму місці, потемніло від гіпсу.
  
  
  "Що тебе турбує?" - спитав Чіун.
  
  
  "Я не знаю... Здається, я починаю сумувати за стюардесами, які буквально накидаються на мене".
  
  
  "Припиніть їсти смердючу м'ясоїдну рибу, і вони повернуться до своїх колишніх хижацьких звичок".
  
  
  "Цікаво, чи я переживаю кризу середнього віку".
  
  
  "Ні, якщо тільки ви не плануєте померти молодим, і якщо це так, я вважав би за краще попереднє попередження, оскільки я повинен підготувати вашу заміну".
  
  
  Римо посміхнувся. "Ніхто ніколи не зміг би замінити мене, вірно?"
  
  
  "Ніхто ніколи не зможе замінити тебе", - погодився Майстер Сінанджу.
  
  
  Посмішка Римо стала ширшою.
  
  
  "Без мого керівництва та допомоги", - додав Чіун. "І, звичайно, я б сумував. Якийсь час. Не довго. Достатньо, щоб поводитися пристойно. Занадто багато скорботи було б непристойно. Я не буду журитися довго. Тільки приписаний інтервал".
  
  
  "Можеш це, татко".
  
  
  Чіун відновив огляд гладкого алюмінієвого крила, яке, як він побоювався, могло відвалитися. То була давня фобія. Цього ніколи не траплялося, але, як Чіун постійно нагадав Римо, літаки падали з неба постійно. Принаймні три за сезон - що було надто багато.
  
  
  Рімо згадав, що Майстер Сінанджу сказав у морзі Манхеттена про причину смерті покійного судмедексперта.
  
  
  "Гей, Чіуне. Коли бджола перестає бути бджолою?"
  
  
  "Коли це не так", - рішуче сказав Чіун.
  
  
  "Не хочеш уточнити?"
  
  
  "Моя мудрість була б витрачена даремно на недалекі уми".
  
  
  "Бджоли є бджоли".
  
  
  "За винятком тих випадків, коли їх нема".
  
  
  "Я бачив бджолу. Дуже маленьку бджілку".
  
  
  "І ти не ставиш під сумнів те, що бачать твої очі?"
  
  
  "Майже ніколи".
  
  
  "Потім ти побачив бджолу".
  
  
  "Що ти бачив?"
  
  
  "Не-бджола".
  
  
  "Це щось на зразок дірки від сучка?"
  
  
  "Я не розгадуватиму твою загадку, тому що на неї немає відповіді", - коротко відповів Чіун.
  
  
  "Як тобі буде завгодно. Я збираюся подрімати. До Лос-Анджелеса довгий шлях".
  
  
  "З тобою, що хропе поруч, цілу вічність", - пирхнув Чіун.
  
  
  Але Римо все одно заснув.
  
  
  Йому снилися стюардеси, одягнені в уніформу джмелів. Вони намагалися вжалити його своїми нігтями.
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  
  Заступник коронера округу Лос-Анджелес Гідеон Кромболд був упевнений у своєму діагнозі.
  
  
  "Доктор Нозокі помер від анафілактичного шоку", - говорив він.
  
  
  "Я згоден", - сказав його відвідувач. Він був довгим тілом, з виснаженим, допитливим обличчям сарани. Риси його обличчя здригнулися. Доктор Кромболд думав, що Хельвіг X. Вюрмлінгер нервує, тому що звик препарувати комах, а не людей. Але коли його темні очі відірвалися від огляду оголеного тіла доктора Нозокі, його обличчя продовжувало посмикуватися. Чоловік явно страждав від нервового тику.
  
  
  "Ціаноз, плямистість обличчя, звуження трахеї та інші симптоми вказують на токсичний системний шок, викликаний підвищеною чутливістю до укусу бджоли. Іншими словами, смерть від анафілаксії".
  
  
  "Ви виявили яйцекладника?"
  
  
  "Ні. Є колота рана. Але немає жала".
  
  
  "Покажи мені", - сказав Хельвіг X. Вурмлінгер, його ліве око сіпнулося праворуч. Його рот сіпнувся у протилежному напрямку. Він носив окуляри, лінзи яких були товстими, як крига, відірвана від тротуару в середині зими.
  
  
  Вони перетворили його очі чайного кольору на жаби, що запливли.
  
  
  Лікар Кромболд підняв мертву сіру руку і повернув її так, щоб лікоть було видно під стельовими лампами денного світла.
  
  
  "Ось".
  
  
  Вюрмлінгер зняв окуляри, і його очі повернулися до нормального розміру з швидкістю, що лякала.
  
  
  Він використовував одну лінзу, як збільшувальне скло, щоб оглянути лікоть мерця.
  
  
  "Я бачу колоту рану, схожу на укус бджоли, але там немає шпильки".
  
  
  "Можливо, він зіскреб його", - припустив доктор Кромболд.
  
  
  "Це можливо. Це рекомендована процедура. Але, як правило, у тих, у кого алергія на токсини Апі, дуже швидко виникає респіраторна недостатність. У нього мала бути велика присутність духу, щоб отримати жало, перш ніж зомліти". Вюрмлінгер одягнув окуляри і подивився на доктора Кромболда своїми жаб'ячими очима. "Чи були якісь ознаки зброї в руці, коли його знайшли?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Є якісь ознаки безладдя?"
  
  
  "Ні. Насправді, його знайшли тим, хто сидить у своєму кріслі".
  
  
  "Носити з довгими або короткими рукавами?"
  
  
  "Довго".
  
  
  "Дивно. Самотня бджола рідко жалить через одяг".
  
  
  "Але можна було б, хіба я не правий?"
  
  
  "Це можливо. Бджола, що розглядається, могла випадково проникнути через рукав і, потрапивши в пастку, розлютилася. Чи була знайдена бджола?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Незвичайно. Немає жала і немає мертвої бджоли. Бджоли вмирають після того, як ужалять, оскільки зазубрини перешкоджають вилученню жала з людського тіла. Зусилля, необхідне бджоли, щоб відокремитися від своєї жертви, буквально виснажує її. Має бути мертва бджола. Це неминуче. .
  
  
  "Я пропилосил кабінет доктора Нозокі. Мертвої бджоли виявлено не було".
  
  
  Обличчя доктора Вурмлінгера посмикувалося у всіх мислимих напрямах. "Дивно. Надзвичайно дивно", - пробурмотів він.
  
  
  "Можливо, він полетів і помер під чимось", - припустив Кромболд.
  
  
  Вюрмлінгер рішуче похитав головою. "Втративши жала, бджола негайно страждає. Вона не може літати і ледве повзає. Це майже те саме, що втратити ногу. Це не могло зайти далеко".
  
  
  "Ну, - безпорадно сказав Кромболд, - не було бджоли".
  
  
  "Бджола знайдена не була", - поправив Вурмлінгер.
  
  
  "Вірно". Лікар Кромболд прочистив горло. Йому ставало ніяково від цього педантичного ентомолога. "Не хотіли б ви подивитися на інших жертв?"
  
  
  "Ні. Я хотів би побачити вміст їх грудних клітин".
  
  
  "Ти маєш на увазі шлунки".
  
  
  "Так Так звичайно".
  
  
  "Сюди, доктор Вурмлінгер".
  
  
  У лабораторії доктор Кромболд сортував кілька чорнова-зелених куп органічної речовини - частково перетравлений вміст шлунка Перрі Ното, його дружини Хізер та їх шеф-кухаря Ремі.
  
  
  Вюрмлінгер був методично моторошним, як нічний крадеться, подумав Кромболд, спостерігаючи, як він колупається у вмісті шлунка і бере крихітні шматочки комахи в мікроскоп для вивчення.
  
  
  Кромболду довелося піти в розпал, але Вюрмлінгер здавався щасливим, як гнойовий жук у лайні.
  
  
  "Я чекатиму на вас у своєму кабінеті", - сказав заступник коронера, закриваючи за собою двері.
  
  
  Вюрмлінгер неуважно кивнув головою.
  
  
  Лікар Кромболд пробув у своєму кабінеті недовго, коли до кабінету увірвалася блондинка з енергією гіперактивного кандидата на прийом ріталіну.
  
  
  "Ви той коронер, який помер?"
  
  
  "Очевидно, ні. Це був доктор Нозокі. Я доктор Кромболд. Гідеон Кромболд. Хто ви?"
  
  
  "Тамара Террілл, Fox News". Вона гукнула через плече. "Джо, йди сюди!"
  
  
  "Мене звуть Фред", - сказав чоловік з мінікамерою замість обличчя - принаймні так здалося Кромболду при першому враженні.
  
  
  "Доктор Вурмлінгер уже дістався сюди?" Запитала Теммі Террілл.
  
  
  "Так. Але він зайнятий".
  
  
  Теммі показала йому свій портативний мікрофон. "Спочатку я поговорю з тобою. Розкажи мені все".
  
  
  "Ти маєш бути конкретнішим, ніж це".
  
  
  "Немає часу. Просто виклади все начистоту, і ми відредагуємо їх у студії".
  
  
  Лікар Кромболд моргнув.
  
  
  "Я говорю про бджіл-вбивць. Я знаю, що вони десь тут", - підштовхнула Теммі.
  
  
  "Нісенітниця. Лікар Нозокі помер від звичайного укусу бджоли. Інші ..."
  
  
  "Розкажи мені про інших", - втрутилася Теммі.
  
  
  "Я ще не перестав розповідати вам про доктора Нозокі".
  
  
  “Це телебачення. Ми не можемо зациклюватися на дурниці. Люди втрачають інтерес. Особливо наша аудиторія”.
  
  
  "Знаєте, - сказав доктор Кромболд, знімаючи трубку настільного телефону, - я думаю, було б краще, якби ви двоє залишили будівлю. Я не давав згоди на інтерв'ю".
  
  
  "Занадто пізно. Як тільки ти потрапиш на плівку, єдиний спосіб не виглядати погано - плисти за течією".
  
  
  Лікар Кромболд скочив зі свого місця і сердито тицьнув пальцем у об'єктив мінікамери, який фіксував зміну кольору його обличчя з багряного на цегляно-червоний.
  
  
  "Вимкни цю штуку!" - випалив він.
  
  
  Це було сказано у гніві. Кромболд, мабуть, ніколи не очікував миттєвої відповіді, не кажучи вже про згоду. Але він отримав і те, й інше.
  
  
  Оператор видав пронизливий крик, заволав, і мінікамера з гуркотом впала на пожовклий лінолеум. Світло згасло.
  
  
  Теммі закричала на чоловіка зверху вниз: "Якого біса ти робиш, ти незграбний!"
  
  
  Оператор лежав на спині, здригаючись у конвульсіях. Він задихався, хрипи перейшли в хрип, а його обличчя вкрилося плямами, мов вино, пролите на атлас.
  
  
  "Що не так?" Запитала Теммі.
  
  
  "Б-б-б-б-бі!" - Зумів вимовити він.
  
  
  І з того місця, де його пальці стискали живіт, виповзла жирна, пухнаста чорно-жовта комаха. З неприємним "ЗІІІ" воно піднялося в повітря.
  
  
  "Бджола-вбивця!" Зойкнула Теммі, хапаючи стілець. "Це бджола-вбивця. Чорт забирай, і це не записано на плівку".
  
  
  "Не хвилюйтеся!" – сказав доктор Кромболд. "Будь ласка, заспокойтеся. Він ужалив вашого оператора. Це лише питання кількох миттєвостей, перш ніж він помре природною смертю".
  
  
  "Я не дозволю цьому вжалити мене", - верещала Теммі.
  
  
  "Сиди тихо. Не привертай його уваги", - закликав Кромболд, виходячи із-за свого столу. "Він скоро помре. І він не зможе вжалити знову. Воно втратило свою гостроту".
  
  
  "Скажи це бісові бджолі", - сказала Теммі, намагаючись вдарити її стільцем.
  
  
  Бджола не вмерла. Вона дзижчала навколо, але Теммі тримала її на відстані своїм стільцем.
  
  
  Нарешті він зайняв позицію на картотечній шафі і один раз повністю розвернувся, потім сів там, дивлячись на них своїми багатогранними очима.
  
  
  "Візьми згорнуту газету", - прошипіла Теммі, утримуючи стілець між собою та "бджолою-інтенсив". Вона знала, що стільці – найкращий захист від ножів. Вона вирішила, що бджола - це просто крихітне стебло з крильцями.
  
  
  "У цьому немає потреби", - запевнив її Кромболд. "Вона вмирає".
  
  
  "Ти впевнений?"
  
  
  "Бджоли можуть вжалити лише один раз. Потім вони вмирають. Так сказав доктор Вурмлінгер".
  
  
  "Ну, він же експерт, правда?"
  
  
  Повільно, обережно, Теммі опустила стілець.
  
  
  Вона схилилася над Бобом, або Тедом, або як там його звали, і енергійно струсила його.
  
  
  "Вставай, нероба".
  
  
  Оператор просто лежав там. Його очі були заплющені набряками.
  
  
  "Гей, я думаю, він хворий".
  
  
  Лікар Кромболд підскочив до неї. Його досвідчені руки потяглися до горла чоловіка, намацали пульс, розплющили одне око, потім інше і перевірили відкритий рот на наявність теплого дихання. Він не виявив жодної з цих ознак життя.
  
  
  "Ця людина мертва", - сказав він.
  
  
  "Я так і знала! Я знала, що це була бджола-вбивця". І, схопивши мінікамеру, що впала, вона навела її на бджолу.
  
  
  "Усміхнися Америці, ти, маленька чудовисько. Тепер ти в мене в руках".
  
  
  Різке світло впало на бджолу. У відповідь вона підняла крила і кинулась на Теммі.
  
  
  Видавши крик, Теммі потім запустила мінікамеру до бджола, молячись, щоб плівка пережила другий поштовх.
  
  
  Бджола та камера зіткнулися в повітрі. Камера вдруге вдарилася об підлогу.
  
  
  Цього разу прилетіла бджола. ревівши у відповідь. Вона злетіла прямо в повітря і спробувала скинути бомбу з пікірування на Теммі. Вона ковзнула вбік, схопила газету і завернула її в тугий, твердий рулет.
  
  
  "Я тебе провчу, ти, маленький засранець!" - заволала вона.
  
  
  Її перший удар пройшов повз ціль. Другий, що припав на замах, вибив бджолу далеко в коридор. Він приземлився на чорно-білий лінолеум з ромбовидним малюнком у холі з виразним, але крихітним дзвоном.
  
  
  "Де він приземлився?"
  
  
  Лікар Кромболд вийшов у коридор. "Я цього не бачу".
  
  
  Потім бджола переповзла із чорного ромба на білий.
  
  
  "Ось!" - сказала Теммі, накидаючись на нього зі світлою люттю. Газета сильно шльопнула по ньому.
  
  
  "Зрозумів!"
  
  
  Але бджола ще не була мертва. Вона продовжувала повзти.
  
  
  Теммі вдарила знову.
  
  
  Удар.
  
  
  Вона вдарила по ньому ще двічі і, коли вона все ще не померла, розгорнула папір і кинула його прямо на вперту бджолу. Дивно, але папір марширував по підлозі, що захоплюється все ще не мертвою комахою.
  
  
  "Що потрібно, щоб убити тебе?" Теммі поскаржилася.
  
  
  Цього разу вона розтоптала кожен зім'ятий дюйм газети обома ногами.
  
  
  "Думаю, цього разу мені вийшло", - видихнула вона, відступаючи назад.
  
  
  "Це все одно вмирає", - сказав Кромболд.
  
  
  Коли Теммі підняла папір, бджола була ще ціла. Вона просто майже рухалася.
  
  
  "Я полагодила його пухнасту дупу!" Теммі пирхнула.
  
  
  Потім бджола відновила своє болісне повзання.
  
  
  Перш ніж Теммі змогла знову на нього накинутися, він заповз під зачинені двері. Жалобні чорні літери на матовій панелі говорили "Того Нозокі".
  
  
  "Чорт забирай, це люта бджола", - задихаючись, сказала вона. "Не дивно, що їх бояться від Бразилії до Мексики".
  
  
  "Для мене це виглядало як звичайний джміль", - визнав Кромболд.
  
  
  "Це показує, як багато ти знаєш", - пирхнула Теммі. "Це була бджола-вбивця. Африканізована бджола-вбивця. Наповнена нейротоксинами та іншими отрутами, смертельними для людей".
  
  
  Лікар Кромболд насупився. "Мабуть, я помиляюся...."
  
  
  "З приводу чого?"
  
  
  "Я думаю, ми маємо залучити до цього доктора Вурмлінгера".
  
  
  "Тепер ти заговорив!"
  
  
  Розділ 12
  
  
  
  
  Доктор Хельвіг X. Вурмлінгер нічим не відрізнявся від будь-якої дитини, яка пройшла через звичайний період зараження. Він просто так і не переріс свого.
  
  
  На землі не було комахи, яку б він не знав, але він спеціалізувався на тому, що інші називали шкідниками. Він був провідним фахівцем із соціального життя вогняних мурах, з розселення мухоморів та схемами міграції кукурудзяного свердла.
  
  
  Він відрізняв білокрилок від циганських метеликів і міг визначити літню температуру по звуку цикад, що цокають на деревах.
  
  
  Це правда, що не всі численні види комах на землі були занесені до каталогу та класифіковані. Але Вюрмлінгер був першим, хто визначив кожну комаху у своєму рідному Техасі, штаті з найбільшою різноманітністю комах у Сполучених Штатах. Він міг з першого погляду відрізнити грудну клітину мурахи від грудної клітини оси, хоча вони були тісно пов'язані. Він міг відрізнити передні лапи богомола від задніх ніг коника і відрізнити бородавника від польових цвіркунів.
  
  
  І після трьох годин методичного сортування та класифікування він дійшов одного неминучого висновку: власники La Maison Punaise не вживали в їжу жодної порції відомих людині видів бджіл.
  
  
  Він висловив свою експертну думку, коли доктор Кромболд повернувся з досить захеканою молодою білявкою на буксирі.
  
  
  "Жертви, про які йдеться, померли не від ковтання частин бджіл, або асоціативних залоз, або токсинів", - сказав він.
  
  
  "Забудь про них!" - гаркнула білявка. "У нас в офісі загнана в кут бджола-вбивця. Вона щойно вбила мого оператора".
  
  
  "Звідки ви знаєте, що це бджола-вбивця?" - спитав доктор Вурмлінгер, посмикуючись від цікавості.
  
  
  "Мого оператора вдарило струмом, і він помер просто так!" Теммі клацнула пальцями один раз. "Чортовижко шкода, що у нього не вистачило присутності духу знову навести об'єктив на себе. З цього вийшли б чудові знімки. Смерть від укусу бджоли-вбивці".
  
  
  "Ні, ви мене неправильно зрозуміли. Звідки ви знаєте, що це був Apis mellifera scutellata?"
  
  
  "Що?"
  
  
  "Бджола браво, або так звана бджола-вбивця".
  
  
  "Це було схоже на одне. Воно було великим, жовтим та пухнастим".
  
  
  "Африканізовані бджоли-вбивці не помітні неозброєним оком, і вони аж ніяк не розмиті формою", - зазначив Вурмлінгер.
  
  
  "Цей був".
  
  
  "Я хотів би побачити цю бджолу на власні очі".
  
  
  Доктора Вурмлінгера підвели до замкнених дверей кабінету, який раніше належав доктору Нозокі. Він скоса глянув на мертвого оператора і, мабуть, вважаючи його менш цікавим, ніж жива бджола, проігнорував його.
  
  
  "У мене є ключ", - запропонував доктор Кромболд.
  
  
  "Це безпечно?" Запитала Теммі. "Можливо, нам слід розпорошити трохи нальоту під дверима".
  
  
  Вюрмлінгер помітно здригнувся. "Без сумніву, бджола наразі мертва", - сказав він.
  
  
  Лікар Кромболд відімкнув двері і обережно штовхнув їх.
  
  
  "Боятися нічого", - запевнив його Вурмлінгер.
  
  
  Теммі дістала свою мінікамеру і повісила її на плечі. Лампочка горіла жарко, але захисне скло було розбите, оголюючи розпечену лампочку. Від неї вилася слабка пара.
  
  
  Лікар Кромболд увійшов першим і озирнувся. Його спантеличені обмацування змусили Теммі сказати: "Воно заповзло всередину, пам'ятаєш? Подивися на підлогу".
  
  
  Лікар Кромболд так і зробив. "Я не бачу жодної бджоли", - повідомив він.
  
  
  Слідом за цим увійшов Вурмлінгер і окинув кімнату поглядом свого досвідченого спостерігача.
  
  
  На підлозі не було бджоли. Не було бджоли, мертвої чи іншої, і під важким письмовим столом червоного дерева. Він пошукав у інших місцях. За трьома бежевими шафами для папок. У кошику для сміття Навіть біля основи людського скелета, підвішеного на ланцюгу до якогось тьмяного металевого штандарта.
  
  
  Коричнювато-білі кістки, скріплені сталевим дротом, загриміли.
  
  
  "Бджоли немає".
  
  
  Теммі прослизнула в кімнату. Вона направила гарячий промінь на все навколо, сказавши: "Це має змити маленького засранця".
  
  
  "Він, без сумніву, досі мертвий", - наполягав Вурмлінгер.
  
  
  "Я повірю в це, коли побачу його пухнасту мертвечину позаду".
  
  
  Вюрмлінгер здригнувся і витріщив очі на Теммі. "Ти кажеш, бджола була пухнастою?"
  
  
  "Дуже. Це було схоже на крихітну чорно-жовту рукавичку".
  
  
  "Ви описуєте звичайного джмеля".
  
  
  "У цьому хлопці не було нічого звичайного. У нього було більше життів, ніж у Кота Фелікса".
  
  
  "Джмелі не агресивні за своєю природою. Вони рідко жалять".
  
  
  "Це вжалило. Ми все це бачили".
  
  
  Вюрмлінгер насупився. "Це не міг бути морфологічно схожий самець трутневої бджоли. Від природи вони не забезпечені модифікованим яйцекладом, або жалом. Він не може жалувати. іншим біологічним апаратом. І все ж джмелі не схильні до насильства”.
  
  
  "Знайди цю бджолу, і ти побачиш все інакше", - наполягала Теммі. "Вона зла".
  
  
  На цей раз шукали всі, окрім Теммі. Вона була зайнята своєю мінікамерою. Вона змотувала плівку, спрямовуючи світло на всі боки.
  
  
  Зрештою вони були змушені здатися. Не було жодних ознак бджоли чи її крихітного пухнастого тільця.
  
  
  "Це дуже загадково", - пробурмотів Вурмлінгер.
  
  
  "Можливо, він виповз назад", - припустила Теммі.
  
  
  Вюрмлінгер похитав головою. "Неможливо. Після всього, що сталося, воно мало битися в передсмертних судомах".
  
  
  "Скажи це бісовій бджолі", - пробурчала Теммі, обливаючи водою свою мінікамеру.
  
  
  У цей момент чоловік просунув голову у відчинені двері офісу, і Теммі придивилася уважніше. У нього були яскраво виражені вилиці та надзвичайно глибоко посаджені очі. Одна рука тримала двері, і вона спиралася на зап'ястя розміром дві на чотири.
  
  
  "Я тебе знаю?" Випалила Теммі.
  
  
  "Ви коли-небудь були стюардесою?" - Запитав чоловік з дуже товстими зап'ястями.
  
  
  "Ні".
  
  
  "Тоді, мабуть, ні".
  
  
  Чоловік показав своє посвідчення особи і сказав: "Рімо Тих. Центр контролю захворювань. Це Брюс Рі".
  
  
  Теммі кинула один погляд на літнього азіату, який увійшов наступним, і сказала: "Я теж тебе знаю!"
  
  
  "Рімо, це Тамайо Танака", - спалахнув азіат знайомим голосом.
  
  
  Римо придивився уважніше. "О, так. Я не впізнав її без фальшивого японського макіяжу. Я думав, вони викреслили тебе з телевізійних новин, коли твоя перука гейші впала на камеру".
  
  
  "Я тепер із Фоксом", - сказала Теммі, захищаючись.
  
  
  "Тоді я мав рацію. Вибили з колії".
  
  
  "Гей, ми на передньому краї новин наступного століття. Усі представники покоління Ікс дивляться на нас, а не на ці задушливі закривавлені хвостики на майорах".
  
  
  "Чекай, коли тобі виповниться сорок", - попередив Римо.
  
  
  Теммі вперто похитала своєю білявою головою. "Ніколи не станеться".
  
  
  "Ми шукаємо доктора Вурмлінгера".
  
  
  Вюрмлінгер справді підняв руку. "Я – це він".
  
  
  "Повинен поговорити з тобою. віч-на-віч".
  
  
  "І це через що?"
  
  
  "Ми розслідуємо ці вбивства комахами. Ми думаємо, що за цим криється щось більше, ніж укуси бджіл".
  
  
  Непомітно для всіх з правої очниці зразка скелета, що висить, з'явилася пара щупалець. Вони затремтіли.
  
  
  Римо продовжував. "Це починає виглядати так, ніби серійний вбивця би розгулює на волі".
  
  
  "Бджоли-серійні вбивці! Яка чудова зачіпка", - зраділа Теммі.
  
  
  "Заткнися", - сказав Римо, який вигадував свою теорію задля того, щоб уникнути заперечень.
  
  
  "Ви припускаєте, що серійний вбивця використовує бджіл?" - Запитав доктор Кромболд.
  
  
  "Можливо", - сказав Римо, який нічого подібного не припускав.
  
  
  З'явилася голова бджоли цілком і подивилася на Теммі своїми очима фасетки, схожими на чорні велосипедні відбивачі.
  
  
  "Це історія, яка зробить мою кар'єру", - казала вона. "Я не можу дочекатися, щоб розповісти про цей світ. Не звертайте уваги на моє покоління. Просто кличте мене білявкою Амбіції".
  
  
  За цих слів бджола кинулась до Теммі. Вона приземлилася на її волосся, стиснула пухке черевце і встромила своє маленьке злісне жало точно в верхівку її черепа.
  
  
  "Ой!" - Вигукнула вона, ляснувши себе по маківці. Занадто пізно. Бджола прослизнула повз її хапаючу руку.
  
  
  Потім її осяяло усвідомлення. Вона почала виконувати синкоповану версію "Макарени".
  
  
  "Мене вжалили! О, Боже мій, мене вжалили! І я збираюся вмерти. Боже, я збираюся вмерти. Я відчуваю, що вмираю".
  
  
  Втрутився Римо, з'єднавши обидві руки. У його долонях була бджола.
  
  
  ляпас.
  
  
  "Впіймав його!" – сказав Римо.
  
  
  "Ні, ти цього не робив", - сказав Чіун, його карі очі обвели кімнату. Він підняв нігті в захисну позу, повертаючись при кожному помаху та падінні бджолиного польоту.
  
  
  "Він був у мене", - наполягав Римо.
  
  
  "Ти схибив".
  
  
  "Я не можу промахнутися. Я спіймав його на місці злочину".
  
  
  У кутку Теммі рилася у своєму волоссі, намагаючись визначити місце нападу бджоли. "Хто-небудь, допоможіть мені. Хто-небудь, висмоктати отруту".
  
  
  "Це від укусу змії", - сказав Вурмлінгер, зовсім не зворушений подіями.
  
  
  "Що ви робите при укусах бджіл?"
  
  
  "Вас не вжалили", - запевнив її доктор Кромболд. "Це трутнева медоносна бджола. У неї немає жала".
  
  
  Потім бджола довела, що він помилявся, опустившись на його руку і злісно ужалив. Кромболд загарчав.
  
  
  "Мене вжалили", - оголосив він, скоріше з роздратуванням, ніж зі злістю.
  
  
  "У тебе алергія на укуси бджіл?" - спитав Вурмлінгер, підходячи і беручи його за руку.
  
  
  "Ні. Мене багато разів жалили без пригод".
  
  
  Вюрмлінгер оглянув лінзою окулярів місце укусу. "Я не бачу колючок".
  
  
  "Я можу запевнити вас, що мене вжалили. Це було досить боляче".
  
  
  Потім обличчя Кромболда почало червоніти і він почав хрипіти.
  
  
  "У вас починається анафілактичний шок", - розчаровано сказав Вюрмлінгер. "Це неможливо. Вас не могли вжалити".
  
  
  Лікар Кромболд кивнув, погоджуючись із професійним діагнозом Вурмлінгера – анафілактичний шок, але енергійно похитав головою при оцінці ступеня укусу.
  
  
  Схопившись за горло, він незграбно дошкандибав до дерев'яного стільця і сів, де в нього почалася гостра респіраторна недостатність, а потім зупинка серця. З останнім конвульсивним здриганням він здувся, як футбольний м'яч, що лопнув.
  
  
  "Він мертвий?" Теммі ахнула зі свого кута.
  
  
  Римо і Чіун, відмахуючись від бджоли, що летить, були занадто зайняті, щоб відповісти. Вюрмлінгер підійшов до коронера і оглянув його з клінічним несхваленням.
  
  
  "Так, він мертвий".
  
  
  "Чому я не мертва?" - спитала Теммі кумедним низьким, приглушеним голосом.
  
  
  "У тебе немає алергії".
  
  
  "Але він сказав, що у нього немає алергії, і подивися на нього".
  
  
  Дивна низька якість її голосу змусила всі голови повернутись у її бік.
  
  
  Теммі стояла на голові в кутку. Вона підтримувала своє тіло руками, притиснутими до підлоги.
  
  
  "Що ти робиш?" - Запитав Римо.
  
  
  "Стоячи на голові".
  
  
  "Ми можемо це бачити. Чому?"
  
  
  "Так бджолина отрута з моєї шкіри голови витече назовні", - пояснила Теммі.
  
  
  "Це не спрацює", - сказав Вурмлінгер.
  
  
  Раптом Теммі шкеребертьом схопилася на ноги. Вона схопила Вурмлінгера за лацкани халата. "Я заплачу тобі, щоб ти висмоктала отруту! Я покажу тебе по телевізору. Я зроблю все, що завгодно".
  
  
  Якщо перспектива незаповненого чека з ім'ям Теммі Террілл на ньому і зацікавила Хельвіга X. Вурмлінгера, він не подав виду. Після напруженої паузи він вивільнився і повернув свою увагу до Римо та Чіуна.
  
  
  Вони оточили бджолу. Вона описувала петлі, розвороти, канделябри та інші повітряні акробатичні трюки над їхніми головами. Римо продовжував намагатися зловити його руками, тоді як старий кореєць явно намагався розрізати його навпіл за допомогою нігтів, що відросли. Це були добрі прийоми, але вони зовсім провалилися.
  
  
  Бджола була швидше за будь-якого трутня, якого Вурмлінгер коли-небудь бачив. І здавалося, що вона стає швидше з кожною секундою. Він зависав, як джміль, на одному місці, ніби підбурюючи пару завдати удару. Потім, коли руки розмитою плямою наближалися до нього, він падав, кидався або робив піруети поза досяжністю. Це було дуже вражаюче. Бджола виявляла ознаки інтелекту. Принаймні, у ній виразно були хитрість і передбачливість.
  
  
  "Не вбивай цю бджолу!" - пробурмотів він.
  
  
  "Чому б і ні?" - спитав Римо, переключаючись на кулаки. Він змахнув ними, ніби збирався вдарити бджолу ззаду.
  
  
  "Це не проста бджола".
  
  
  "Без жартів", - сказав Римо.
  
  
  "Це здається розумним".
  
  
  "Ну, це швидко".
  
  
  Бджола спікувала. Повертаючись, вона атакувала Римо пікіруючою бомбою. Римо зробив хибний випад. Бджола бочком відкотилася убік. Оговтавшись, Римо спритно вдарив її тильною стороною долоні.
  
  
  Бджола була спритна. Вона була близькою до того, щоб втекти, але вона відлетіла від гріха подалі на шлях гріха. Її спіймав гострий ніготь, схожий на тонкий кинджал зі слонової кістки.
  
  
  Хельвіг Вурмлінгер почув тихе клацання, коли одне з крил бджоли відірвалося в повітрі.
  
  
  Жужжа, бджола знизилася, спробувала відновити швидкість польоту і вдарилася об підлогу.
  
  
  Приземлившись на ноги, воно закружляло шаленим колом, немов шукаючи порятунку. Загорнута постать старого корейця стала між ним і дверима. Римо підійшов до нього ззаду.
  
  
  "Тепер ми дісталися тебе, маленький ублюдок", - прогарчав Римо.
  
  
  "Не завдавайте йому шкоди", - переконував Вурмлінгер.
  
  
  "Воно намагалося вбити нас", - прошипів Чіун. "Вона має померти".
  
  
  Начебто бджола розуміла кожне слово, вона раптом злетіла. Римо впустив на її шляху один італійський мокасин. Вона обійшла його. Римо пересунув ногу, блокуючи його знову.
  
  
  Щоразу бджола переміщалася навколо нього.
  
  
  Гельвіг Вурмлінгер спостерігав за тим, що відбувається з щелепою, зачарований. Він знав, що бджоли рухалися випадково. Вони рухалися не до мети, а лише до своїх вуликів чи джерел їжі.
  
  
  Здавалося, що ця бджола рухається до мінікамери, що впала, світло якої все ще пробивалося крізь розбиту захисну лінзу.
  
  
  "Дивно", - сказав він.
  
  
  Чіун вказав довгим нігтем на пухнасту чорно-жовту грудну клітку бджоли.
  
  
  "Побач лик смерті", - сказав він наспів.
  
  
  Вюрмлінгер зігнувся в талії і заморгав, розглядаючи жовті мітки на чорній грудній клітці. Вони утворювали візерунок, що він бачив раніше. На метеликах. Це був малесенький, але дуже симетричний череп, або мертва голова.
  
  
  "Я ніколи раніше не бачив мітки у вигляді мертвої голови на бджолі", - видихнув він.
  
  
  "Подивися гарненько", - прогарчав Римо. "Ти цього більше не побачиш".
  
  
  Хельвіг Вурмлінгер почав протестувати. Перш ніж перше слово встигло оформитися, бджола зробила останній конвульсивний зусилля і перестрибнула через блокуючий черевик Римо.
  
  
  І стрибнув у гарячу лампочку.
  
  
  З шипінням воно померло.
  
  
  Запах, що виходив від крихітного сірувато-чорного грибного клаудлетту, смерділо дивно для такої маленької страви.
  
  
  Уорлінгер затиснув свій довгий ніс своїми павучими пальцями і сказав: "Вона вчинила самогубство".
  
  
  "Луха собача", - сказав Римо.
  
  
  Але холодний голос Майстра Сінанджу різав кімнату короткою інтонацією. "Це правда. Бджола вбила саму себе".
  
  
  Римо надав своєму голосу глузливий відтінок. "Якого біса бджоли підніматися і вбивати саму себе?"
  
  
  "Бо це не бджола", - загадково відповів Майстер синанджу.
  
  
  Розділ 13
  
  
  
  
  "Бджоли, - наполягав Римо Вільямс, - не скоюють самогубств".
  
  
  "Цей так і зробив", - парирував Чіун.
  
  
  Теммі Террілл вирішила внести свої два центи. Вона не повернулася до свого положення стояння на голові після того, як їй не вдалося заручитися допомогою доктора Вурмлінгера.
  
  
  "Гей, вони вчиняють самогубство щоразу, коли когось вжалять, чи не так?"
  
  
  "Це не одне й те саме", - сказав Римо. "А ти тримайся подалі від цього".
  
  
  "Я не буду", - сказала вона. Потім, мабуть згадавши, що її вжалили, раптом стала кольору вчорашньої вівсянки.
  
  
  "О, Боже мій. Я все ще вмираю?"
  
  
  "Помри в відповідній тиші, якщо готовий", - прошипів Чіун.
  
  
  "Дозвольте мені оглянути вас", - сказав доктор Вурмлінгер.
  
  
  "Ти висмокчеш отруту?" З тривогою спитала Теммі.
  
  
  "Ні", - відповів доктор Вурмлінгер.
  
  
  Теммі села, і Вюрмлінгер почав масажувати її біляву голівку своїми тонкими пальцями.
  
  
  "Що ти робиш?" вона кинула виклик.
  
  
  "Намацую шишку".
  
  
  Вона скривилася. Її скальп теж скривився. "Це боляче".
  
  
  "Укус бджоли болісний, але нетривалий", - сказав їй Вурмлінгер.
  
  
  Поки він рився в корінні Теммі, Римо і Чіун продовжували свою суперечку.
  
  
  "Жодна бджола в здоровому глузді не вчинить самогубства", - говорив Римо. "Вони нерозумні. Вони думають не так, як ми. Ось чому вони жалять. Вони не знають, що вбивають себе, шкодуючи людей".
  
  
  "Ця не-бджола навмисно закінчила своє життя", - наполягав Чіун.
  
  
  "Навіщо йому робити щось подібне?"
  
  
  "Щоб уникнути захоплення та допиту в наших руках".
  
  
  "Ні за що на світі, Чіуне".
  
  
  "Боюсь, я повинен погодитися з вами", - прокоментував Вурмлінгер, розсовуючи пальцями коріння Теммі, щоб оголити червону припухлість.
  
  
  "Хто з нас?" - Запитав Римо.
  
  
  "І те і інше".
  
  
  "Бачиш?" Римо звернувся до Чіуна. "Він експерт. Він розуміється на бджолах".
  
  
  Чіун випростав спину. "Він знає про бджіл, а не про не-бджіл. Отже, він не знає, про що говорить".
  
  
  "Він етимолог", - заперечив Римо.
  
  
  "Ентомолог", - поправив Вурмлінгер.
  
  
  "В чому різниця?"
  
  
  "Ентомологія – це вивчення комах. Етимолог вивчає коріння слів".
  
  
  "Я залишаюся при своїй думці. Тепер поправ його", - сказав Римо, вказуючи на Чіуна.
  
  
  Але Вурмлінгер вже повністю зосередив свою увагу на тому місці на черепі Теммі, де надувався червоний горбок, сердитий і тупий. Це було точно на вершині, вздовж вдавленого сагітального гребеня.
  
  
  "Ах".
  
  
  "Жало все ще там?" Теммі застогнала.
  
  
  "Ні, тут немає жала".
  
  
  "Це добре чи погано?"
  
  
  "Вам нічого не загрожує", - сказав Вурмлінгер.
  
  
  "Як ти можеш бути певен?"
  
  
  "Бо ти нормально дихаєш, і рана не пробила твій череп".
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Бо він надзвичайно густий".
  
  
  Теммі, її очі закотилися, наче вона могла якимось чином зазирнути поверх власної голови, зробила надріз між світлими бровами і запитала: "Це добре чи погано?"
  
  
  "Зазвичай не вважається компліментом бути тупоголовим, але у твоєму випадку це врятувало тобі життя".
  
  
  "А як щодо отрути?"
  
  
  "Я не бачу жодних ознак отрути чи інфекції".
  
  
  "Все одно смокчи".
  
  
  "Ні", - сказав Вурмлінгер, з огидою відступаючи назад. Погляд Теммі метнувся до Римо. "Відсмоктай у мене".
  
  
  "Укуси мене", - сказав Римо.
  
  
  Блакитні очі Теммі спалахнули. "Гей, це було некрасиво!"
  
  
  "Це називається око за око", - заперечив Римо, який згодом відновив свою суперечку. "Ця бджола була лише бджолою, тільки більш упертою, ніж більшість бджіл. Ти знаєш, що таке впертість, Чіуне. Не кажучи вже про голову мула."
  
  
  Мигдалеподібні очі Чіуна звузилися до вузьких лужок. "Це ти впертий".
  
  
  Римо звернувся до лікаря Вурмлінгера. "Ви експерт із бджіл. Вони від природи схильні до самогубства чи ні?"
  
  
  Вурмлінгер грубо пройшов між ними, ніби їх там не було, і опустився на одне коліно поруч із мінікамерою. Слабкий струмок згасаючого диму все ще піднімався вгору від розбитої лампочки. Вурмлінгер знайшов вимикач і погасив світло.
  
  
  "Це дуже дивно", - сказав він за мить.
  
  
  "Що таке?" - Запитав Римо.
  
  
  "Я не бачу жодних останків".
  
  
  "Від чого – від бджоли?"
  
  
  "Так. Останків бджіл немає".
  
  
  "Він отримав кульове поранення", - стверджував Римо.
  
  
  "Має ж залишитися якась речовина".
  
  
  Всі вони зібралися навколо мінікамери, яка все ще випускала струмок чогось схожого на сигаретний дим.
  
  
  Теммі схопилася за ніс. "Пахне сміттям, що горить".
  
  
  "На мою думку, пахне смаженими жуками", - пробурчав Римо.
  
  
  "Бджола - це не жук", - сказав Вурмлінгер, скривившись, ніби йому завдали особистої образи.
  
  
  "Це не бджола", - сказав Чіун. "Чому ніхто не приймає мої слова?"
  
  
  "Я не знайомий з цим виглядом", - пробурмотів Вурмлінгер. Тепер він стояв навколішки і обнюхував лампу, піднісши вії до свого гострого носа.
  
  
  Вюрмлінгер тицьнув пальцем і спробував зіскребти залишків з відбивача спалаху, що трохи димляться, але все, що він отримав, була тонка чорна сажа.
  
  
  Нахмурившись, як сам жук, що сіпався, він піднявся на свої довгі, тонкі ноги.
  
  
  "Нічого не залишилося", - сказав він тихим, розчарованим голосом.
  
  
  "Це було дуже ретельне самогубство", - сказав Чіун.
  
  
  "Бджола не приносила себе в жертву", - пояснив Вурмлінгер, виринаючи зі свого уявного туману. "Вона просто шукала джерело світла, яке прийняла за сонце. Чи бачите, бджоли орієнтуються по сонцю. Будь-яке яскраве світло в приміщенні зб'є їх з пантелику. Він шукав порятунку. Світло залучило його. І, на жаль, він загинув".
  
  
  "Наступного разу пощастить більше", - сказав Римо, який потім відвів Майстра Сінанджу убік і сказав: "Прикрий мене. Я збираюся подзвонити Смітті".
  
  
  "Не говори йому про не-бджіл".
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Бо це моє відкриття. Я не хочу, щоб ти привласнив собі всі заслуги".
  
  
  Римо із сумнівом подивився на майстра синанджу. "Чіун, теорія "не-бджоли" повністю твоя".
  
  
  "Дивися, щоб це було так", - сказав Чіун, який потім звернув свою увагу на безлад, який був в офісі.
  
  
  Коли Римо вислизнув за двері, Майстер Сінанджу нишпорив по кімнаті з усією зосередженістю азіатського Шерлока Холмса у пошуках доказів, тоді як Теммі запитала.
  
  
  "Як бджоли можуть займатися сексом? Хіба їхня жала не заважають?"
  
  
  Голос Вурмлінгера пожвавішав від інтересу.
  
  
  "Самець бджоли, - сказав він, - незмінно помирає в процесі розмноження".
  
  
  "Холодні боби", - сказала Теммі.
  
  
  Розділ 14
  
  
  
  
  Доктор Гарольд В. Сміт був логічною людиною. Він жив у світі, який, незважаючи на перевірку його почуття порядку, зрештою мав сенс. Або з нього можна було набути сенсу.
  
  
  Сміт виріс під час Великої депресії, хоч і в заможній родині. Це був темний час, і Сміт не уникнув підлості та ощадливості. І наступне десятиліття з його глобальною війною не було кращим. І 1950-і роки, і холодна війна не були золотим віком, як любили стверджувати деякі автори, які мають ностальгію.
  
  
  Але, озираючись назад, усі ті часи мали сенс для Сміта. Вперше він почав помічати, що світ виходить з-під контролю на початку 1960-х років. Протягом цього десятиліття ситуація почала змінюватись. Спочатку це було непомітно. Багато чого з цього довгий час вислизало від нього.
  
  
  І ось одного разу, під час в'єтнамського конфлікту, Сміт дивився телевізор, і ніщо з побаченого ним не мало сенсу. Не довговолосі бородатий протестувальники, які намагаються левітувати Пентагон сумнівною силою свого розуму. Чи не самовдоволені політики, які вирішили вести неоголошену війну з сумнівними цілями. Не ветерани попередньої війни в Азії, все ще поранені конфліктом, але готові спонукати нове покоління слідувати за приреченим шляхом.
  
  
  Зрештою, він пристосувався. Нелегко. Через деякий час Гарольд Сміт прийшов до усвідомлення, яке допомогло йому набути душевної рівноваги. І воно полягало в наступному: будь-яка людина, наділена достатньою кількістю років, зрештою переживе свій час.
  
  
  Час Сміта був епохою біг-бендів та патріотизму. Йому не пощастило чи не пощастило пережити комфортний соціальний контекст років свого становлення.
  
  
  Проте йому подобалося, коли все було логічно.
  
  
  У Сміта виникли проблеми із телефонним звітом Римо. Можливо, це було тому, що він щойно отримав повідомлення по телеграфу про те, що видавець Sacramento Bee у Каліфорнії помер від укусу бджоли. Інших подробиць не було, тільки те, що чоловіка було знайдено мертвим у своєму кабінеті. Це був дуже дивний збіг. Але Сміт відмахнувся від цього, як від простого збігу.
  
  
  І тепер Римо розповідав йому речі, які ставили під сумнів цей дуже логічний висновок.
  
  
  "Ми втратили ще одного коронера", - говорив Римо.
  
  
  "Я знаю".
  
  
  "Ні, я думаю, що ви слідчий, який стоїть за цим".
  
  
  "Я розумію, що судмедексперт, який проводив розтин тіла судмедексперта, який проводив розтин тіла Дойла Т. Ренда, помер", - сказав Сміт.
  
  
  "Це був судово-медичний експерт. Зараз я говорю про коронерів".
  
  
  "Рімо, де ти?"
  
  
  "LA"
  
  
  "Де доктор Нозокі помер від укусу бджоли", - сказав Сміт.
  
  
  "Це було вчорашньою новиною. Сьогоднішня новина в тому, що хлопець, який посів його місце, теж купився на це. Його дістала бджола-вбивця".
  
  
  "Ви хочете сказати, що ще один коронер помер за загадкових обставин?"
  
  
  - У цьому немає нічого таємничого, Смітті, - терпляче сказав Римо. - Ми прийшли одразу після того, як це сталося. Його вкусила бджола. Потім він напав на оператора, а потім на телерепортера на ім'я Теммі Террілл. Але ж вона вижила. Потім воно дісталося доктора Кромболда. Він мертвий. Воно теж намагалося дістатися до нас”.
  
  
  "Бджола-вбивця, ви кажете?"
  
  
  "Ні, так каже Теммі. Чіун каже, що це не бджола".
  
  
  "Що?"
  
  
  "О-о". Я не мав цього говорити. Це великий секрет Чіуна. Він назвав це "не-бджолою". Інакше кажучи, це бджола. І ти чув це не від мене”.
  
  
  "Якщо це не бджола, то що це?"
  
  
  "Вюрмлінгер каже, що це була садова бджола-трутень. Але ми бачили, як вона на смерть вжалила одного хлопця, тож цього не може бути".
  
  
  "Чому це не може бути безпілотник, Римо?" - спитав Сміт, намагаючись вловити нелогічність слів Римо.
  
  
  "Бджолі чи не бджоли", - сказав Римо.
  
  
  "Прошу вибачення?"
  
  
  "Нічого. За словами Вурмлінгера, який був з нами весь цей час, бджоли-трутні не можуть жалувати. У них немає обладнання. Отже, це не бджола-вбивця. .
  
  
  "Існує метелик, званий метеликом мертвої голови, але він аж ніяк не отруйний", - повільно сказав Сміт.
  
  
  "Ну, я бачив єдину у світі бджолу з мертвою головою, і вона зла, як пітбуль з крилами".
  
  
  "Я дуже спантеличений, Римо", - зізнався Сміт.
  
  
  "Вступай у клуб".
  
  
  "Хто такий доктор Вурмлінгер? Інший коронер?"
  
  
  "Ні. Він етимолог".
  
  
  "Ти маєш на увазі ентомолога".
  
  
  "Ким би не був експерт із комах, це він. Він розслідує загибель бджіл. Він каже, що бджола, яка намагалася нас убити, не бджола-вбивця. Але ми бачили, як вона вбивала. Насправді, воно намагалося вбити нас усіх , перш ніж накласти на себе руки ".
  
  
  "Бджоли не скоюють самогубств", - категорично сказав Сміт.
  
  
  "Тут я з тобою згоден. Але Чіун клянеться, що так воно і було. Ми зловили його в пастку на підлозі, і він натрапив на гарячу електричну лампочку і вибухнув!"
  
  
  "Ймовірно, його привабила лампочка. Іноді бджоли приймають звичайні світильники стель за сонце і постійно налітають на них".
  
  
  "У цього був лише один постріл. І це те, про що говорив Вурмлінгер. Він прийняв лампочку за сонце. Тільки його турбує, що вона потрапила прямо в нього. Передбачається, що бджоли повинні шморгати. Або звиватися, або щось у цьому роді. Вони не будують прямих ліній”.
  
  
  "Бджола попрямувала прямісінько до цибулини", - сказав Сміт.
  
  
  Здивований голос Римо прояснився. "Це вірно. Вони дійсно називають це "білайн", чи не так?"
  
  
  "Вони роблять". Сміт розсіяно постукував гумовим кінцем жовтого олівця №2 по своєму столу. "Рімо, як Вурмлінгер уникнув нападу бджоли?"
  
  
  "Гарне питання. Поки ми були тут, бджола його жодного разу не потурбувала".
  
  
  "Це здається дивним".
  
  
  "Ну, він експерт із комах. Можливо, він носить Deet замість наруча зі шкіри Меннена".
  
  
  "Дозвольте мені пошукати Вюрмлінгера".
  
  
  "Не соромся. Вони з Чіуном були зайняті суперечкою про бджіл".
  
  
  Сміт ввів ім'я "Вурмлінгера", і з'явилася серія газетних та журнальних статей про Вурмлінгера та його роботи.
  
  
  "Хельвіг Х. Вурмлінгер - головний спеціаліст з бджільництва в дослідницькій лабораторії Міністерства сільського господарства США з бджільництва в Белтсвіллі, штат Меріленд. Він спеціалізується на шкідниках, особливо на африканській бджоли-вбивці. Він провів значну роботу в галузі генетики на. ексцентричної людини", - повідомив Сміт.
  
  
  "Ти запитаєш мене, він виглядає так, ніби виліз з-під гнилої колоди".
  
  
  "Прошу вибачення?"
  
  
  "Баггі. Він безперечно баггі".
  
  
  "У нього приватна лабораторія в Меріленді. Ви кажете, він все ще там, у Лос-Анджелесі?"
  
  
  "Так, вони викликали його через отруєння в ресторані".
  
  
  "Поки він зайнятий, піди подивися на його лабораторію".
  
  
  "Чому?"
  
  
  "Тому що, - сказав Гарольд В. Сміт, - він каже вам, що позбавлена жала бджола відповідальна за нову низку смертей від укусів. Вюрмлінгер - один із провідних бджолярів країни. Йому нелегко помилитися. Можливо, він навмисно вводить вас в оману".
  
  
  "Ти хочеш сказати, що він замішаний у цьому?"
  
  
  "Це можливо".
  
  
  "Що можливо?"
  
  
  "Що доктор Вурмлінгер - якийсь новий вид серійного вбивці".
  
  
  "Серійний убивця, який вбиває бджолами?"
  
  
  "Ми знаємо, що бджолині укуси причетні до кожної смерті в нинішньому ланцюжку смертей, хоча у випадку з Дойал Т. Ренд все набагато менш однозначно".
  
  
  "І ми не знаємо, що його не закінчила бджола", - сказав Римо.
  
  
  "Жодна бджола не змогла б зжерти людські мізки та очі".
  
  
  Сміт дав Римо адресу лабораторії доктора Вурмлінгера неподалік Вашингтона, округ Колумбія.
  
  
  "Будьте обережні", - застеріг Сміт. "Ви з Чіуном не застраховані від бджолиних укусів".
  
  
  "Я радий бачити тебе", - сказав Римо.
  
  
  Коли лінія обірвалася, Сміт ще раз глянув на повідомлення із Сакраменто. Видавця Sacramento Bee Ліндона Д'Арсі знайшли мертвим за своїм робочим столом. Очевидної причини смерті не було, але було виявлено бджолу, що літає навколо його офісу. Як тільки двері були відчинені, бджола вилетіла.
  
  
  Не було опису підозрюваної бджоли.
  
  
  Сміт подумав, чи це не міг бути джміль, і взявся до розслідування.
  
  
  Працюючи, він міркував, чи не слід йому посилати Римо і Чіуна в Сакраменто, тим більше що вони вже були в Каліфорнії. Тепер надто пізно.
  
  
  Коли РИМО знайшов Майстра Сінанджу, Чіун сперечався з Вюрмлінгером через щось, міцно затиснуте в його старому кулаку зі слонової кістки.
  
  
  "Я вимагаю, щоб ви віддали це мені", - говорив Вурмлінгер схвильованим голосом.
  
  
  Чіун повернувся спиною до високого ентомолога. "Я знайшов це. Це моє".
  
  
  "У вас немає ні права, ні повноважень зберігати це. Я тут в офіційній якості за розпорядженням Офісу коронера округу Лос-Анджелес".
  
  
  "Шукаючі зберігачі", - наспіваючи сказав Чіун.
  
  
  "Що тепер?" - Запитав Римо.
  
  
  Почувши це, Чіун підійшов до Римо. "Скажи цьому витягнутому кретину, що він не має права на те, що йому не належить".
  
  
  "Добре. Що тут відбувається?" Вибагливо запитав Римо.
  
  
  Вурмлінгер ткнув тремтячим від люті вказівним пальцем у напрямку старого корейця. "Він конфіскував докази у скоєнні злочину", - пролепетал він.
  
  
  "Що ти знайшов, Маленький тату?"
  
  
  "Дивися".
  
  
  І Майстер Сінанджу розтиснув свій старовинний кіготь зі слонової кістки. На висохлій долоні лежало крильце бджоли з крихітними прожилками.
  
  
  Римо мить вивчав його. "Це від бджоли-вбивці?"
  
  
  "Правильний термін - "Бджола-браво", - перебив Вурмлінгер. "Бджола-вбивця" - це винахід преси. І я вимагаю права досліджувати цей артефакт, - натягнуто сказав він, його довгі кістляві щелепи клацали при кожній мові.
  
  
  - Якщо Чіун знайшов це, то це його, - заперечив Римо.
  
  
  "Хтось із вас кваліфікований, щоб судити про частини комах?"
  
  
  "Можливо, так. Можливо, ні. Але, як він каже, шукачі - охоронці. Давай, Папочка. Ходімо".
  
  
  Чіун вийшов за Римо з кабінету покійного доктора Нозокі.
  
  
  "Куди ви йдете?" Вурмлінгер гукнув їм услід, його кулаки тремтіли з боків.
  
  
  "Не твоя собача справа", - сказав Римо. "Ти залишишся тут і розкажеш наступному коронеру, що тут сталося".
  
  
  "Ви не можете залишити мене наодинці з цими померлими. Ви обидва свідки".
  
  
  "Ти носиш нам воду для нас".
  
  
  "І я теж тут", - підхопила Теммі Террілл.
  
  
  Вюрмлінгер подивився на Теммі так, ніби вона була особливо нецікавим екземпляром. Теммі цього не помітила.
  
  
  "Ось що я тобі скажу", - сказала вона, вішаючи мінікамеру Fox на плече. "Я візьму інтерв'ю у тебе, а потім ти зможеш взяти інтерв'ю у мене. Ми можемо бути спільними інтерв'юерами. Зазвичай я цього не роблю, але я теж частина історії, і я використовую весь час, який можу приділити особі".
  
  
  Лікар Вурмлінгер застогнав глибоко у своєму довгому горлі. То був жалюгідний, майже неземний звук.
  
  
  "Спочатку спитай мене, як я потрапила в радіомовлення...." - прощебетала Теммі.
  
  
  Розділ 15
  
  
  
  
  Дорогою до взятої напрокат машини Майстер Сінанджу помітив бджолу, що затрималася. Вона парила на верхівці евкаліпта, але опустилася нижче, коли вони проїжджали повз нього.
  
  
  "Дивися, Римо. Шпигун".
  
  
  Римо простежив поглядом за вказівним пальцем Чіуна. Це був товстий джміль, що висів на місці, як мініатюрний вертоліт. Його очі, всипані дорогоцінним камінням, здавалося, спостерігали за ними.
  
  
  "На мою думку, виглядає як звичайна бджола", - пробурчав Римо.
  
  
  "Це нагадує мерзенну не-бджолу".
  
  
  "Це бджола. Звичайна бджола".
  
  
  Чіун похмуро спохмурнів. "Тоді подивимося, чи піде це за нами".
  
  
  "Навіщо йому це робити?"
  
  
  "Якщо це шпигун, що зачаївся, він, природно, піде за нами. Бо така місія шпигуна".
  
  
  "Нізащо".
  
  
  Вони знайшли свою машину на стоянці. Римо ковзнув за кермо, коли Чіун сів на пасажирське сидіння. Був прохолодний весняний день, тому Римо опустив вікно замість того, щоб увімкнути кондиціонер.
  
  
  "Ні", - сказав Чіун.
  
  
  - Що ні"? - спитав Римо, повертаючись.
  
  
  "Ні, ми не хочемо, щоб не бджола супроводжувала нас".
  
  
  "Навіщо йому це робити?"
  
  
  "Бо за цим криються приховані мотиви", - сказав Майстер синанджу.
  
  
  Знизавши плечима, Римо переключив керування вікном, і скло з дзижчанням повернулося на місце. За мить Римо почув тихе, але виразне клацання. Він обернувся.
  
  
  Джміль - він не міг сказати, чи був це той самий, що пішов за ними - ширяв за вікном з боку водія на крилах, що дзижчать.
  
  
  "Забавно", - пробурмотів Римо.
  
  
  "У цьому немає нічого кумедного".
  
  
  Потім бджола вдарилася своєю металевою мордочкою об скло. Вона відскочила. Зависнувши, вона спробувала втретє. Скло перемогло її. Кожен удар супроводжувався чутним клацанням, схожим на удар каменю об скло.
  
  
  "Можливо, він чимось засмучений", - повільно сказав Римо.
  
  
  "Бджіл приваблює синій колір", - припустив Чіун. "Це добре відомо".
  
  
  Римо подивився на бурштинове кімоно Чіуна і свій власний чорно-білий одяг.
  
  
  "Ми не одягнені в синє. Машина не синя, вона бордова. Тут нічого синього".
  
  
  "І все ж таки бджола, якої немає, намагається проникнути в наш транспорт".
  
  
  "Можливо, він бачить своє відображення у вікні і думає, що це інша бджола. Та, яка йому не подобається".
  
  
  У цей момент бджола перестала бути на боці Римо і перелетіла до вікна Чіуна. Коли він проїжджав перед лобовим склом, то показав свою пухнасту грудну клітку з чорно-жовтими плямами, які змусили їх випрямитись на своїх сидіннях.
  
  
  - Ти бачив те, що я щойно бачив? - пробурмотів Римо.
  
  
  Чіун кивнув головою. "Так. Мертва голова".
  
  
  "Вважаю, тут більше, ніж один із маленьких дияволів...."
  
  
  "Покидай це місце, Римо", - прошипів Чіун. "Зараз же".
  
  
  "Чому?"
  
  
  "Щоб ми могли побачити, чи буде за цим".
  
  
  "Ні за що у світі це не станеться", - сказав Римо, включаючи запалення.
  
  
  Виїхавши заднім ходом зі стоянки, Римо поїхав автострадою Сан-Дієго назад до Лос-Анджелеса. Бджола слідувала за ними до стоянки, після чого Римо додав швидкість, залишивши крихітну чорно-жовту перешкоду позаду.
  
  
  "Втратив це", - сказав він, посміхаючись.
  
  
  "Є й інші бджоли", - загадково сказав Майстер синанджу.
  
  
  "Чи ні".
  
  
  ПОВЕРНУВ МАШИНУ на стоянку прокату в аеропорту, Римо та Чіун пішли пішки до головного терміналу.
  
  
  Час від часу Чіун повертався, не зменшуючи кроку, роблячи повне пішохідне коло, ніби перевіряючи, чи немає трейлерів.
  
  
  "Бачиш щось?" - Запитав Римо.
  
  
  Чіун похитав своєю лисою головою. "Ніяких бджіл".
  
  
  "Що небудь ще?"
  
  
  "І не-бджіл теж немає".
  
  
  "Що, чорт забирай, таке не-бджола?"
  
  
  "Цього я не знаю. Але в мене є крило не-бджоли. Можливо, імператор Сміт зможе просвітити нас".
  
  
  У терміналі була скринька для збору пожертв Federal Express. Це наштовхнуло Римо на ідею.
  
  
  "Давайте відправимо це йому електронною поштою".
  
  
  "Хороша ідея", - сказав Чіун, віддаючи бджолине крильце своєму учневі.
  
  
  Римо кинув його в поштову скриньку FedEx і адресував Гарольду Сміту до санаторію Фолкрофт, Рай, Нью-Йорк.
  
  
  Коли він обернувся, він побачив джмеля, що ширяє зовні, з іншого боку дзеркального вікна. Він парив досить низько, щоб можна було розрізнити нечітку мітку у вигляді голови смерті на його спині.
  
  
  "Це не може бути одна і та ж бджола", - сказав Римо.
  
  
  "Це не бджола", - заявив Чіун.
  
  
  "Що б це не було чи ні, це не може бути те, що ми втратили у місті".
  
  
  Карі очі Чіуна стали гострими. "Рімо, він увесь цей час спостерігав за тобою", - прошипів він.
  
  
  "Ну і що?"
  
  
  "Він бачив, як ти написав цей пакет імператору Сміту. Адреса фортеці Фолкрофт тепер відома стороннім".
  
  
  "О, перестань. Бджола, яка вміє читати! Що вона збирається робити? Сісти на літак до штату Нью-Йорк і вжалити Сміта?"
  
  
  "Це не неможливо ...." Чіун видихнув.
  
  
  "Це смішно", - сказав Римо. "Давайте знайдемо наші ворота".
  
  
  Бджола пішла за ними до самого терміналу, наскільки вистачило місця за скляними вікнами.
  
  
  Вони стояли біля своїх воріт, спостерігаючи за зльотом та посадкою літаків. Їхній літак стояв біля воріт, його обслуговували. Вантажівка громадського харчування в'їхала на місце з протилежного боку 727-го, де трап jetway примикав до відкритих пасажирських дверей.
  
  
  На їхніх очах водій відкрив верхню передню частину кузова вантажівки над кабіною та відкинув рампу. Візки для громадського харчування вкотилися цією рампою у двері для громадського харчування літака.
  
  
  Це було не дуже цікаво, але на це було на що подивитися.
  
  
  Під час цієї процедури Римо та Чіун помітили жирного джмеля.
  
  
  Спочатку здавалося, що бджола безцільно пурхає, як будь-яка інша бджола. Потім вона прилетіла до їхнього вікна, зависла там з крихітними чорними очима, які здавалися недобрими. Раптом він пірнув геть і рушив до відкритих вхідних дверей, демонструючи безпомилково відомий череп на своїй пухнастій грудній клітці.
  
  
  "О-о", - пробурмотів Римо.
  
  
  "Він піднявся на борт нашого небесного транспорту", - сказав Чіун, погладжуючи своє тонке маленьке підборіддя.
  
  
  "Можливо, це просто втрачено".
  
  
  "Це шпигун. Він побачив, що ми чекали на цей літак. Він прагне супроводжувати нас".
  
  
  "Зачекай хвилинку. Тепер я кажу як ти. Це всього лише дурний джміль. Це навіть не та бджола з моргу".
  
  
  Чіун глянув на Римо примруженими очима.
  
  
  "Ти можеш бути впевнений у цьому, Римо?"
  
  
  "Ні", - визнав Римо. "Але бджоли - це лише бджоли".
  
  
  "Але ні - бджоли небезпечні".
  
  
  Вони піднялися на борт із настороженими поглядами.
  
  
  Вони не побачили жодних ознак бджоли з черепом, коли "Боїнг-727" викотився на злітно-посадкову смугу. Поки літак працював на холостому ходу, чекаючи на дозвіл на зліт, Римо сказав: "Я йду на розвідку".
  
  
  Він вирушив у носову частину літака у пошуках подушки. Він повернувся з гарною пухнастою подушкою і перевірив чоловічий туалет. Там не причаїлися бджоли.
  
  
  "Ви маєте бути на своєму місці, сер", - попередила стюардеса.
  
  
  "Я думаю, що на борту є бджола", - сказав Римо.
  
  
  "Це трапляється час від часу. Вони забредають на борт. У вас алергія на укуси бджіл?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Тоді не хвилюйся. Будь ласка, займи відведене тобі місце".
  
  
  Щодо внутрішнього зв'язку, пілот оголосив: "Остання перехресна перевірка. Літний екіпаж приготуватися до зльоту".
  
  
  "Отже, сер", - роздратовано сказала стюардеса.
  
  
  Римо неохоче зайняв відведене йому місце.
  
  
  Зліт був плавним. Яскраві алюмінієві крила піднялися в повітря, і гуркіт коліс, що провалювалися в колодязі, сказав їм, що вони готові до польоту.
  
  
  Це було, коли бджола з мертвою головою вискочила з камбуза. Воно влетіло назад у каюту, зависло в повітрі і, здавалося, завагалося побачивши, що Римо і Чіун дивляться на нього у відповідь.
  
  
  Потім, наче передумавши, він відступив у відсік першого класу.
  
  
  "Мені не подобається, як це виглядає", - сказав Римо.
  
  
  Чіун задоволено скривив губи. "Воно боїться нас. Добре".
  
  
  Римо знизав плечима. "Це просто довбаний джміль".
  
  
  Потім крик вирвався із першого класу.
  
  
  "Аааа!"
  
  
  Римо схопився зі свого місця так швидко, що ремінь безпеки урвався навпіл. Чіун пішов за ним, наче привид шовкових спідниць.
  
  
  Вони рухалися салоном першого класу і зіткнулися з переляканою групою стюардес, що запрудили прохід.
  
  
  "Поверніться на свої місця. Поверніться на свої місця, будь ласка. Нам потрібно приземлитися", – кричав один.
  
  
  "Чому?" - Запитав Римо.
  
  
  "Бо пілот був вражений. Але все гаразд. Зберігайте спокій. Бортінженер здатний посадити літак без сторонньої допомоги. Поверніться на своє місце, будь ласка".
  
  
  За стурбованим обличчям стюардеси Римо побачив через відчинені двері кабіни пілота, що б'ється в конвульсіях на своєму місці.
  
  
  Потім другий пілот ляснув себе збоку по шиї - і перед ним затанцювала жирна чорно-жовта медоносна бджола з мітками у вигляді мертвої голови, вільна і неушкоджена.
  
  
  "Якщо бортінженер вибув з ладу, хто садить літак?" Римо наполегливо звернувся до стюардеси.
  
  
  "Не хвилюйся. Ми ніколи не втрачали двох членів екіпажу".
  
  
  "Відповідайте на моє запитання", - зажадав Римо, трясучи стюардесу. "Хто садить літак?"
  
  
  "Ніхто. Є тільки пілот і бортінженер".
  
  
  Римо відсунув стюардесу убік, як вішалку для капелюхів, і увійшов у тісний салон.
  
  
  Пілот завалився набік, зовсім знепритомнівши. Бортінженер тримався однією рукою за важіль керування. Інший слабо нишпорив по кнопках управління.
  
  
  Але навіть зі спини Римо бачив, що він впадає у шоковий стан.
  
  
  Розділ 16
  
  
  
  
  Бортінженер безперечно був у шоці.
  
  
  Не було жодних сумнівів у тому, що з ним відбувалося. Він прибрав вільну руку з коромисла і схопився за горло. Він почав хрипіти. Його обличчя набуло димчастого червоного відтінку. Він голосно ахнув.
  
  
  "Лєгче, хлопець", - сказав Римо, підходячи до нього. "Тебе вжалила бджола, от і все". Римо намагався говорити спокійно. Але тепер бортінженер хапав ротом повітря. Його трахея перекривалася, як у астматика.
  
  
  "Залишайся зі мною", - переконував Римо, стискаючи чоловіка ззаду за шию, щоб стимулювати вироблення адреналіну. "Пілот загинув. Ти єдиний, хто може посадити літак".
  
  
  Бортінженер почав кивати. Ківок перетворився на тремтіння, яке пробігло по всій довжині його тіла і перейшло в конвульсії.
  
  
  "Полегше", - попередив Римо.
  
  
  Потім він побачив червону пухлину над сонною артерією з лівого боку шиї чоловіка. Бджола впорснула свою отруту прямо в кровотік чоловіка. Римо знав, що врятувати його неможливо.
  
  
  Тим часом літак продовжував із ревом набирати висоту.
  
  
  "Він не в собі", - крикнув Рімо Чіуну.
  
  
  "Де не бджола?" Прошипів Чіун, його очі нишпорили по кабіні.
  
  
  "Забудь про бджола. Хтось має посадити літак".
  
  
  "Зроби це ти. Я стежитиму за крилами у пошуках ознак зради".
  
  
  "Я, чорт забирай, не знаю, як керувати 727-м!" - Вибухнув Римо.
  
  
  "Наскільки це може бути важко?" - Запитав Майстер синанджу. "У тебе є колесо, яким можна управляти. Ти знаєш, де знаходиться земля".
  
  
  "Я нічого не знаю про польоти на такому великому птаху".
  
  
  "Де парашути?" Чіун поцікавився вголос.
  
  
  - Вони не оснащують пасажирські літаки парашутами, Чіуне, - гаряче заперечив Римо.
  
  
  Чіун обурено надув щоки. "Нас обдурили, бо ми повністю сплатили за проїзд!"
  
  
  "Не зважай на це, допоможи мені витягнути звідси цих хлопців, щоб я міг працювати".
  
  
  Чіун поспішив уперед і схопив посинілого пілота за погони на плечах. Він втяг його назад у перший клас, що викликало чималий жах серед пасажирів.
  
  
  Чоловік із блідим обличчям підвівся. "Це викрадення літака?"
  
  
  "Ні. Ми всього лише розіб'ємося", - ледь чутно заперечив Чіун.
  
  
  Це абсолютно нікого не заспокоїло, хоча кілька людей дійсно втратили свідомість.
  
  
  Римо ковзнув у крісло пілота і надів навушники та мікрофон у роті.
  
  
  "Пілот викликає базу", - сказав Римо.
  
  
  "Скажи ще раз. Це вежа ЛАКСА. Повтори повідомлення".
  
  
  "Це рейс TWA в Балтімор".
  
  
  "Скажи номер рейсу?"
  
  
  "Дозволь мені взяти мій квиток", - сказав Римо, риючись у кишенях. Потім він згадав, що залишив його у кишені крісла. "Гей, Чіуне, який номер цього довбаного рейсу?"
  
  
  "У ньому два нулі".
  
  
  "Вони спереду чи ззаду?"
  
  
  "Назад".
  
  
  "Вежа, це рейс номер нуль-нуль", - сказав Римо, прочищаючи горло по обидва боки від нулів і сподіваючись на краще. Це спрацювало.
  
  
  "TWA, підтвердьте, що ви рейс 600".
  
  
  "Підтверджую", - сказав Римо, переходячи на свій жаргон. "У нас на борту надзвичайна ситуація".
  
  
  "Рейс 600, повідомте про характер вашої надзвичайної ситуації".
  
  
  "Пілот і другий пілот мертві. Посадка цієї штуковини залежить від мене".
  
  
  "Це викрадення?"
  
  
  "Ні".
  
  
  "Чи маєте кваліфікацію пілота пасажирського літака?"
  
  
  "Ні".
  
  
  У навушниках настала тиша. Потім із вежі втомленим голосом сказали: "Зберігайте спокій, сер. І ми спробуємо вас заспокоїти".
  
  
  "Для цього краще нанесіть більше піни на подіум", - попередив Римо.
  
  
  "Визнай".
  
  
  У "Тауер" Римо пояснили основи пілотування великого птаха. Вони розповіли йому, де знаходиться дросель. Як відрегулювати закрилки та увімкнути реверсори тяги. Спочатку це здавалося простим. Потім вони почали нагромаджувати деталі.
  
  
  "Послухайте, нам треба спростити це", – поскаржився Римо.
  
  
  "Це найпростіша версія, сер".
  
  
  "Мені потрібна версія простіша. Тут багато відволікаючих факторів".
  
  
  Саме тоді ще один підняв свою опуклу голову.
  
  
  - Римо, не бджола повернулася, - пропищав Чіун.
  
  
  "Прикрий це. Я зайнятий", - крикнув Римо у відповідь.
  
  
  Майстер Сінанджу обійшов навколо і заблокував двері, сказавши: "Бамблбі якого-ні, не смій вторгатися, бо тут стоїть Майстер Сінанджу, щоб розібратися з тобою".
  
  
  Бджола, якщо й зрозуміла, то тільки набралася рішучості. Вона спікувала на лису голову Чіуна, зустріла розгонистий удар ліворуч і, закручуючись штопором, полетіла геть. Вдарившись об перебірку, куля зрикошетила, відскочила і прилетіла знову.
  
  
  Цього разу воно спробувало прослизнути між витягнутих ніг Чіуна.
  
  
  Чіун задрав поділ свого кімоно, відірвавши шматок шовкової підкладки. Затиснувши його в напружених руках, він помахав перед бджолою, як східний матадор надто маленькою накидкою. Бджола підстрибувала і звивалася, але відмовлялася відступати.
  
  
  "Приходь, бджілка. Приходь назустріч своїй загибелі..." Чіун запросив.
  
  
  Бджола зробила зигзаг, потім зробила ще один, намагаючись пробитися крізь шовк, що рветься. Вона пірнула в простір між чорними сандалями Чіуна.
  
  
  Скручуючи зразок у вузол, Майстер Сінанджу зігнув своє оманливо тендітне на вигляд тіло, вміло загортаючи бджолу в грудку тканини.
  
  
  Бджола дзижчала в розпачі.
  
  
  - Я впіймав злочинця, - оголосив Чіун Римо.
  
  
  - Добре, - озвався Римо.
  
  
  Вишка запевняла Римо, що він благополучно приземлиться. Вони говорили йому, щоб він тримав носа на головному радіомаяку. Римо нічого не розумів у технічному сенсі. Але коли ніс літака був направлений у бік злітно-посадкової смуги, що спінюється, він почав відчувати повільний приплив впевненості.
  
  
  "Добре, я осідлав промінь", - сказав він, копіюючи термінологію вежі.
  
  
  "Скидай спорядження".
  
  
  Римо потягнув за важкий важіль, який рухав посадочні колеса. Вони з гуркотом вилетіли зі своїх колодязів.
  
  
  Римо вишикувався в чергу на головній злітно-посадковій смузі.
  
  
  "Тепер зменш обороти. Не надто сильно натискай на газ", - проінструктувала вежа.
  
  
  Римо підкорився. На його лобі виступили краплинки поту. Це було викликано зосередженістю, а чи не страхом. Він продовжував намагатися літати на задньому сидінні своїх штанів, так само, як він водив машину – відчуваючи кожен компонент автомобіля та стаючи його продовженням. Але це був великий, незграбний реактивний літак, який діяв гідравлікою та електричним управлінням. Це було гірше, ніж гідропідсилювач керма. Це була сила у всьому. Римо вважав за краще бути силою в машинах, які він водив. Тут його було відключено від повного контролю над літаком. Через це все здавалося неправильним.
  
  
  Коли літак знижувався все нижче і нижче, заходячи на посадку в Тихому океані, Римо почув рідкісну корейську лайку, що злетіла з тонких губ Майстра Сінанджу.
  
  
  "Що тепер?" спитав він у Чіуна.
  
  
  "Бджола прогризла підкладку мого кімоно. Воно зіпсоване".
  
  
  "Що?"
  
  
  Потім "бджола" почала пікірувати на голову Римо. І асфальт кинувся вгору, щоб зустрітися з носом.
  
  
  "Не зараз", - простогнав Римо. "Я майже уклав цю штуку на землю".
  
  
  Бджола танцювала в нього перед очима, і Римо в розпачі пригорнув її. Вона відскочила від його долоні, ціла і неушкоджена, і відновила рівновагу в повітрі.
  
  
  "Що потрібно, щоб убити одну з цих тварин?" поскаржився він. "Чіуне, йди сюди!"
  
  
  Майстер Сінанджу вже був у каюті. Для нього там майже не лишалося місця. Чіун зробив випад у бік танцюючої бджоли.
  
  
  "Він у мене".
  
  
  "Прибери його від мого гребаного волосся".
  
  
  Кулаки Чіуна розкидали бджолу по хатині. Він був праворуч від Римо. Потім ліворуч. Нарешті, Римо крикнув: "Ти гірше, ніж довбана бджола! Дай спокій!"
  
  
  "Це намагається вбити тебе".
  
  
  "Я маю врятувати літак", - сказав Римо, коли задні шини несподівано зіткнулися з асфальтом. Вони загавкали, як ужалені собаки. Літак підстрибнув, сів, і гавкіт пролунав знову.
  
  
  Римо неухильно опускав носа. Він торкнувся землі. Потім літак вкотився в смугу піни, що чекала.
  
  
  Я зробив це, подумав Рімо. Я врятував літак!
  
  
  І він відчув крихітне поколювання над лівою сонною артерією, і всередині нього почало розливатись відчуття сильного холоду.
  
  
  Розділ 17
  
  
  
  
  Спочатку це звучало як торнадо.
  
  
  Гордон Гаррет почув це, коли йшов між кукурудзяними рядами.
  
  
  Сходила кукурудза. Минулого тижня в цьому родючому куточку Айови через зливу потонули гуси. Це почасти допомогло. Не так, як це було на південному заході, де вони страждали від посухи. У Техасі та тих краях озима пшениця взагалі не зійшла. Там було багато страждань.
  
  
  Гордон Гаррет розумів, що таке страждання. Його ділянка землі, ферми Гаррета, знаходилася в руках Гаррета протягом усього періоду забутої депресії 1850-х років до Громадянської війни. З того часу було багато важких часів. Це була постійна битва з кукурудзяними свердловцями, грибками тощо.
  
  
  І, звісно, була погода. Деякі роки дощу не було, але він лив. В інші родюча земля розвалювалася під палючим сонцем. Велика повінь 93-го року все ще була свіжа в пам'яті Айови.
  
  
  Торнадо були не таким звичайним явищем. Вони траплялися, звісно. Але останнє, що Гордон Гаррет очікував почути, був глухий рев смерчу, що наближався.
  
  
  На мить він завмер, його черевики поринули у важкий ґрунт. Він не відчув вітру. Це було дивно. Був той глухий, далекий рев товарного поїзда, але ніякого вітерця.
  
  
  По обидва боки від нього ряди нової кукурудзи Super Yellow Dent, яка гарантовано протистоїть кукурудзяним свердловинам, обманюючи їх, змушуючи думати, що кукурудза пахне як нецікаві соєві боби, через три місяці після збирання просто стояли, як безліч нудних студентів, піднявши свої довгі зелений тюрбани від землі.
  
  
  Але рев був ревом смерчу. Тому Гордон струсив страх зі свого комбінезону і кинувся до сараю.
  
  
  Він біг як вітер, чоботи хрумтіли по багнюці. Але рев наближався швидше. То був вітер.
  
  
  Рев посилився. Дивно, він не став тим повним, ревом великого поїзда, який асоціювався з твістерами. Він залишався тихим. У ньому був якийсь металевий звук, як у бджіл, що дзижчать, влітку. Але то був квітень.
  
  
  Кинувши погляд через плече, Гордон очікував побачити хмару-воронку. Але вирви не було. Це була хмара.
  
  
  Те, що він побачив, змусило його зупинитися, застигнути як укопаний і зім'яти тремтячими руками насіннєву шапочку.
  
  
  Низьке небо було масою сірої, подертої серпанком чорноти. Воно гуло. Дивний цей гомін. Моторошний. Негучний. Просто наполегливий. Можливо, сердитий. Але всі пекельні вітри звучать сердито.
  
  
  Це було схоже на хмару пилу, але вітру, як і раніше, не було.
  
  
  Потім це сталося.
  
  
  Це обрушилося, як фурія. Найгіршим був шум. Воно нахлинуло, сповнене люті та порочності. Від цієї люті Гордон упав на коліна. Він закрив руками своє тремтливе обличчя і вдавив передню частину себе в бруд.
  
  
  Скуляче дзижчання промайнуло над ним. Звук цього вдарив його вухами. Звук змінився, коли він зіщулився у пошуках захисту на добрій землі, яка підтримувала його.
  
  
  Воно жувало, рвало, мучило, і, здавалося, це буде продовжуватися вічно у своєму ненаситному божевілля.
  
  
  Потім, як диво, це минулося.
  
  
  Як поїзд, що рухався призначеним шляхом, він проїхав повз.
  
  
  Охоплений страхом, Гордон Гаррет розтиснув руки і підвівся.
  
  
  Повітря заспокоювалося. Не було ні пилу, ні піску - жодного з уламків, що знаходяться в повітрі, піднятих природним вітром.
  
  
  І все ж таки з неба падало щось зелене. Зелене, і запах був запахом часу збирання кукурудзи. Запах осені. Тут був квітень, і повітря пахло восени.
  
  
  Гордон глянув ліворуч і праворуч. І той глибокий, холодний страх, який приходить до кожного фермера в його житті, оселився в його порожньому шлунку.
  
  
  Кукурудза. Молода кукурудза падала з неба клаптями. Кукурудзяне шовко стікало вниз, мов тонка золота мішура. Молоді зернятка розсипалися жовтим градом. Зелене захисне листя тільки зараз почало опадати в заспокійливому повітрі. Стебла зникли. Зжовані на стрічки, наче циркулярними пилками.
  
  
  Це було те, про що Гордон одразу подумав. Мільйон крихітних дзижких пилок. Голодні, злісні пили, що дзижчать. Вони перетворили молоду кукурудзу на таку кількість ароматного сміття.
  
  
  Піднявшись на ноги зі слабкими колінами, Гордон повернувся на тупих, важких ступнях, мов дерев'яний індіанець.
  
  
  Хмара пилюки рухалася далі, довівши її до банкрутства.
  
  
  Саме тоді Гордон опанував повне розуміння, і він кинувся на марну землю і закричав на все горло.
  
  
  Розділ 18
  
  
  
  
  Майстер Сінанджу навчив Римо Вільямса ухилятися від куль, стріл, копій і навіть кинутих каменів. Цього було недостатньо, сказав йому Чіун того дня багато років тому, коли літній кореєць заплямував свої чисті руки старим поліцейським револьвером Positive і розрядив усі патрони в Римо, який успішно, хоч і незграбно, ухилявся від кожної випущеної кулі.
  
  
  "Ти маєш навчитися ухилятися від зубів, що летять, наближення яких ти не бачиш", - додав він, коли Римо віддихався.
  
  
  "Як це можливо?" Запитав Римо, вже задоволений собою, тому що до цього моменту в його житті лише Супермен міг ухилятися від куль – а він не був справжнім.
  
  
  "Ти повинен навчитися відчувати подих вітру, який зуб, що летить, штовхає перед собою, коли він прагне убити тебе", - сказав Чіун.
  
  
  "Дозвольте мені прояснити", - недовірливо запитав Римо. "Я маю відчути наближення ударної хвилі?"
  
  
  "Так".
  
  
  "Це-бізнес-можливо!"
  
  
  Але він навчався. Тиждень за тижнем. Місяць за місяцем. Рік за роком Римо вчився сповільнювати час у своєму мозку і прискорювати свої наднапружені рефлекси, так що куля, випущена йому в спину, рухаючись попереду звукової хвилі пороху, що вибухнула, не могла застати його зненацька.
  
  
  Він навчився відчувати ударну хвилю, що наближається, на відкритих поверхнях своєї шкіри. Ніжні волоски на його передпліччі стали схожі на чутливі антени. Римо завжди думав, що це просто волосся - залишки примітивного волохатого родоводу людства. Але він розумів, що вони також виконують сенсорну функцію.
  
  
  Пізніше, коли він навчився відчувати волосся своєму тілі, Римо навчився відчувати присутність загрозливого розуму. І передбачити постріл чи метання клинка ще до того, як нападник ухвалить рішення вбити.
  
  
  Після цього ніщо не могло зачепити Римо. Ні зброя, ні шрапнель, що розривається, нічого, крім протестуючого нігтя Чіуна. Римо так і не навчився ухилятися від ударів Чіуна.
  
  
  Коли незграбний 727-й незграбно загальмував, його колеса були залиті протипожежною піною, Римо зазнав моменту змішаного страху і шоку.
  
  
  Я повинен був відчути ноги цього маленького виродка на своїй шиї, подумав він.
  
  
  Я повинен був відчути, як жало впивається в мою шкіру.
  
  
  І я мертвий.
  
  
  З хворими очима Рімо повернувся до Майстра Сінанджа і озвучив страх, який був у нього на думці. "Я мертвий, Чіуне".
  
  
  Чіун втрутився, і його сердитий погляд був прикутий до бджоли, що дзижчить, знову піднялася в повітря. Римо міг чути її тихий, дратівливий звук "Зії".
  
  
  Майстер Сінанджу зробив із своїх рук дві клешні і підняв їх. Його зморшкувате обличчя було надзвичайно напруженим. Його концентрація була лютою.
  
  
  "Занадто пізно", - сказав Римо.
  
  
  "Ніколи не бійся. Я зловлю негідника!" Чіун прошипів.
  
  
  "Це не те, що..."
  
  
  І Чіун коротким розмитим рухом звів долоні разом. Його нігті перетнулися. Пальці з'єдналися. Долоні зустрілися з м'ясистим ляпасом.
  
  
  Зії раптово припинилися.
  
  
  Чіун стиснув руки, стиснувши їх разом. З тонкої площини, де стикалися його долоні, долинув тріск.
  
  
  Руки з розмаху роз'єдналися, і те, що залишилося бджоли, впало на підлогу. Чорна сандалі з тріском впала, втоптавши останки в гумовий килимок.
  
  
  "Ти переможена, бджілка-яка-не-є", - наспіваючи промовив Чіун.
  
  
  "Ти спізнився, Папочка", - хрипко сказав Римо.
  
  
  Чіун рішуче похитав своєю старою головою. "Ні. Це було надто повільно. Хоча для бджоли це було надзвичайно швидко".
  
  
  Римо підвівся. "Мене вжалили".
  
  
  Чіун здригнувся. "Де?"
  
  
  Римо приклав руку до сонної артерії. "Тут".
  
  
  Простягнувши руку, Чіун відвів руку Римо вбік і привернув його увагу до своєї шиї, грубо потягнувши за темне волосся свого учня.
  
  
  "Дай мені подивитися".
  
  
  "Ой!"
  
  
  Чіун уважно оглянув пульсуючу сонну артерію Римо. "Я бачу крихітну ранку. Як ти почуваєшся?"
  
  
  "Холод".
  
  
  "Ти повинен почуватися безглуздо. Дозволити простому джмелю вжалити тебе".
  
  
  "Ти бачив, що це зробило. Ти бачив, як швидко це було. Навіть тобі було важко зловити це".
  
  
  "Я не дозволив цьому жаліти мене", - виплюнув Чіун.
  
  
  "Що мені робити?" - Запитав Римо.
  
  
  "Спробуй стати на голову. Якщо з твого мозку витягнуть отруєну кров, мало постраждає". В очах Римо відбився болісний шок. "Як ти можеш так казати?"
  
  
  "Це легко", - відрізав Чіун. "Бо ти не отруєний".
  
  
  "Я не такий?"
  
  
  "Ні. Почервоніння немає. Твої очі зрозумілі".
  
  
  "Можливо, у мене імунітет ...."
  
  
  "Можливо, бджола вже витратила свою отруту".
  
  
  "Думаю, це також можливо, але мені все ще трохи холодно".
  
  
  "Дурність. Це пройде". Чіун повернувся, показуючи Римо зігнутим пальцем слідувати за ним. “Тепер підемо. Ми повинні залишити цього пораненого птаха, якого ти так незграбно занапастив, щоб нас не виявили сторонні очі”.
  
  
  "Так. Добре. У будь-якому випадку ми не можемо дозволити собі відповідати на занадто багато питань".
  
  
  Проходячи повз салон першого класу, Чіун гучним голосом оголосив: "Слухайте уважно, бо Дім Сінанджу врятував вас. Це ваші зароблені податки. Платіть податки швидко і часто. Щоб ваша нація не втратила наші послуги, а ваша імперія не впала перед іноземними імператорами".
  
  
  Пасажири виглядали надто приголомшеними, щоби реагувати. Багато хто все ще порався з ременями безпеки або піднімав голови зі становища, в якому вони перебували між колінами для виживання в аварії. Ніхто, здавалося, не постраждав.
  
  
  "Що сталося з уникненням проблем?" Рімо запитав Чіуна.
  
  
  Чіун відмахнувся від заперечень свого учня недбалим помахом руки. "Це була реклама. Це завжди окупається".
  
  
  Римо спробував відкрити люк вручну, але механізм був надто складним, тому він просто розкрив його стусаном. Товстий люк вискочив назовні з глухим звуком, схожим на дзвінок у плоский дзвіночок. Він ударився в піну. Це, здавалося, розбудило льотний екіпаж.
  
  
  Біля аварійних виходів розкрилися надувні рятувальні парашути, і перші пасажири почали спускатися великими жовтими парашутами під керівництвом стюардес.
  
  
  Протягом дуже короткого часу пасажири юрмилися на льотному полі, поки парамедики та інші фахівці швидкої допомоги приїжджали та забирали їх.
  
  
  Коли прибув великий сріблястий автобус, щоб завантажити на борт найздібніших, Римо та Чіун уже спокійно сиділи ззаду.
  
  
  Іти цим шляхом було легше, ніж намагатися йти широко відкритою злітно-посадковою смугою під стрілоподібним світлом аварійних вогнів.
  
  
  У терміналі представник авіакомпанії розмахував пачками офіційних бланків і почав намагатися змусити поранених ходячих відмовитися від своїх прав на пред'явлення позову або отримання компенсації за свої травми.
  
  
  Римо взяв запропоновану ручку Bic і до половини встромив її до лівої пазухи представника авіакомпанії. Чоловік, спотикаючись, пішов, мерзенно бурмочучи, що збирається подати на когось до суду. На цьому контроль збитків в авіакомпанії закінчився.
  
  
  З телефону-автомата Римо зателефонував Гарольдові Сміту.
  
  
  "Смітті, приготуйся до неймовірного".
  
  
  Сміт зітхнув. "Я стикаюся з неймовірним майже щодня".
  
  
  "За нами стежили від офісу коронера", – сказав Римо.
  
  
  "Так?"
  
  
  "Хвіст прокрався на борт нашого рейсу. Ми бачили, як він пройшов через двері ресторану. Як тільки літак піднявся в повітря, він убив пілота та другого пілота. Ми б розбилися, але я взяв керування на себе і посадив літак".
  
  
  Ближче до кінця у голосі Римо пролунали нотки гордості. Сміт обрушив усе це своїм недовірливим "Ти?" Літав на реактивному літаку?
  
  
  "Вежа начебто допомогла", - визнав Римо.
  
  
  "Літак розбився", - сказав Сміт.
  
  
  "Аварійна посадка", - сказав Римо. "Це була аварійна посадка, а не аварія. Ніхто не загинув".
  
  
  "Крім пілотів", - поправив Сміт.
  
  
  "Так".
  
  
  "І, звичайно, людина, яка вбила пілотів".
  
  
  "Так. Чіун дістався до нього".
  
  
  "Я думаю, ви допитували цю людину?" Сказав Сміт.
  
  
  "Ти неправильно припускаєш".
  
  
  "Як це?"
  
  
  "Бо ви припускаєте особу, а не те, що намагалося нас убити", - сказав Римо.
  
  
  "Хто намагався тебе вбити?" Сміт парирував.
  
  
  Римо передав слухавку Чіуну, який майнув неподалік.
  
  
  "Це була не бджола", - пояснив Чіун.
  
  
  "Літак збила бджола!" Сказав Сміт, його лимонний голос злетів високо у стратосферу музичного регістру.
  
  
  "Ні, не бджола".
  
  
  "Говори розумно", - відрізав Сміт.
  
  
  "Я є", - сказав Майстер Сінанджу скривдженим голосом. Воно мало форму бджоли, але це була не бджола.
  
  
  "Верни Римо", - розпорядився Сміт.
  
  
  "Чому?"
  
  
  "Тому що мені треба з ним поговорити", - пояснив Сміт.
  
  
  Скрививши обличчя, Чіун передав слухавку своєму учневі, пирхнувши: "Розмова прийняла неважливий оборот, Римо. З тобою хоче поговорити імператор Сміт".
  
  
  "Теорія Не-бджоли не зовсім вдало спрацювала?"
  
  
  "Ця людина стара. Без сумніву, її здібності слабшають. Це тягар короля. Нерон був багато в чому таким у свої снігові роки".
  
  
  Римо взяв слухавку і сказав: "Я також не можу зрозуміти, про що він говорить".
  
  
  "Рімо, почни з самого початку".
  
  
  "З якого початку?"
  
  
  "З того моменту, як ти покинув морг".
  
  
  Римо так і вчинив. Він розповів про джмеля, що йшов за ним від паркування, і про все, що сталося в аеропорту.
  
  
  "І в нього були ті ж мітки у вигляді мертвої голови, що й у бджоли з моргу", - закінчив Римо. "Зовнішня бджола з моргу. Не внутрішня".
  
  
  "Це не могла бути одна і та ж бджола", - категорично заявив Сміт.
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Бджоли так швидко не літають".
  
  
  "У цього були досить легкі крила. До речі, ми відправили вам поштою крильце від першої бджоли".
  
  
  "Мені буде дуже цікаво на це подивитись".
  
  
  "Це була хороша новина. Погана в тому, що друга бджола, схоже, прочитала вашу адресу, коли ми відправляли посилку".
  
  
  "Ні безглуздо!"
  
  
  "Ця бджола хотіла дістатися до нас", - палко сказав Римо. "Я просто повідомляю вам те, що їй відомо".
  
  
  "Воно нічого не знає. Воно мертве. І я хочу тіло".
  
  
  "Що ж, це буде досить складно", - сказав Римо, дивлячись через вікно із дзеркальним склом туди, де 727-й був залитий вогнезахисною піною. "Чіун розім'яв його, як вафлю, і літак кишить персоналом аеропорту. Служба NTSB має прибути з хвилини на хвилину".
  
  
  "Тоді я накажу реквізувати останки бджоли з мого боку", - сказав Сміт.
  
  
  "Удачі", - сказав Римо. "Так що ж нам тепер робити? Ризикнемо знову політати чи що?"
  
  
  Сміт довго мовчав. "Я хочу це бджолине крильце".
  
  
  "Це у дорозі через Federal Express".
  
  
  "Недостатньо скоро. Я хочу це сьогодні. Забери посилку і принеси її сюди. Вюрмлінгер може почекати".
  
  
  "Якщо ти так кажеш".
  
  
  "Я так говорю", - сказав Сміт, перериваючи з'єднання.
  
  
  Повісивши трубку, Римо звернувся до Майстра Сінанджа. "Схоже, у нього непогана фізична підготовка".
  
  
  "Я чув. Ми принесемо йому крильце не-бджоли".
  
  
  Того дня їм уперше пощастило, коли вони зайшли до пункту видачі Federal Express. З'явився водій. Він якраз відкривав банківський осередок - що позбавило Римо необхідності розривати її на частини голими руками на очах у свідків, - коли Римо поплескав його по плечу.
  
  
  "Мені потрібно повернути посилку, яку я надіслав".
  
  
  "Вибачте. Як тільки це виявиться в коробці, воно наше. Правила компанії".
  
  
  Римо приємно посміхнувся. "Звичайно я розумію".
  
  
  І вони з Чіуном пішли за чоловіком до чекав його білого фургона, заляпаного помаранчевими і пурпуровими плямами. Вони анітрохи не приховували цього. Насправді вони вели гучну розмову на ходу.
  
  
  "Хіба тобі не гидко, коли великі компанії забирають твої гроші і викидають тебе, коли у тебе виникають проблеми?" Рімо сказав Чіуну.
  
  
  "Задоволення потреб клієнтів – душа професійного вбивці", – відповів Чіун. "Так сказав Ван Великий, який розумів такі речі".
  
  
  Водій, знаючи, що за ним стежать, кинув кілька нервових поглядів через плече. З кожним разом він виглядав дедалі стурбованішим. Вставляючи ключ у дверцята, він знову озирнувся.
  
  
  Він не бачив жодних ознак білого хлопця з товстими зап'ястями або літнього азіату, який стежив за ним.
  
  
  Все ще озираючись через плече, він підняв задні двері фургона.
  
  
  Потім він заліз на борт, закинув свою сумку на заднє сидіння і опустив дверцята. Вона закрилася з гучним брязкотом сталевої клямки.
  
  
  Він виїхав із Лос-Анджелеса на гарній швидкості, зупинившись тільки біля головного входу.
  
  
  Це було, коли задні двері зненацька з гуркотом відчинилися, і він побачив каліфорнійське сонячне світло, що ллється ззаду.
  
  
  Гальмаючись і лаючись, він побіг назад.
  
  
  Вантажний люк було повністю піднято, але не було жодних ознак того, хто його відкрив. Він знову переглянув його і вирішив не повідомляти ні про що з того, що сталося.
  
  
  Але коли він виїхав на автостраду, у нього виникло неприємне почуття, що принаймні один із цих двох ховався у задній частині фургона.
  
  
  Як – це інша справа. Єдиний шлях у фургон був через замкнені бічні або задні двері. І задні двері були відчинені рівно настільки, щоб він міг переконатися, що шлях вільний, і забратися на борт.
  
  
  Звичайно, це був надто короткий термін для дорослої людини, щоб прослизнути на борт. Звичайно.
  
  
  Повернувшись у термінал, Рімо сказав Чіуну: "Цей хлопець шукав скрізь, крім того місця, де були ми".
  
  
  "Ні", - поправив Чіун. "Ми були скрізь, куди не падав його погляд".
  
  
  Римо знизав плечима. "Різниця та сама. Гаразд, давайте відправимо цю справу у Фолкрофт".
  
  
  "Що щодо людини-жука, Червівокорма Ірвінга?"
  
  
  "Смітті сказав, що може зачекати".
  
  
  "Отже, він чекає".
  
  
  Розділ 19
  
  
  
  
  Гарольд Сміт був глибоко занурений у кіберпростір, коли його секретарка повідомила, що у нього відвідувачі.
  
  
  "Це ті двоє", - прошепотіла вона.
  
  
  "Запросіть їх, місіс Микулко", - сказав Сміт, відриваючись від екрану свого робочого столу. Яке полегшення, подумав він, що не потрібно тягтися до старої прихованої кнопки під краєм його старого столу, щоб відправити дзижчий монітор oldstyle в прихований настільний колодязь. Це було за кілька днів до того, як у нього з'явилася нова система з екраном, встановленим урівень під робочим столом з чорного скла. Він все ще іноді нудьгував за тією системою з її затишним зеленим монохромним екраном. Вона підходила до його дартмутської краватки.
  
  
  Коли місіс Микулка просунула свою блакитну голову, Сміт просто підвів очі і кивнув своєю сивою головою. Ніхто не міг бачити прихований екран, крім людини, що сидить перед ним.
  
  
  Місіс Мікулка пішла, коли увійшли Римо та Чіун.
  
  
  Римо сказав: "Привіт, Смітті", - і шпурнув конверт FedEx через усю кімнату.
  
  
  Він пролетів над головою Сміта, поза межами досяжності. В останній момент вона раптово бумерангом повернулася назад і опустилася перед ним, нарівні з кутами столу, непомічена Смітом, який все ще оглядався через плече, чекаючи, що вона відскочить від панорамного вікна офісу.
  
  
  Сміт моргнув, озирнувся і, нарешті, побачив пакет, що лежав на столі, ніби він був там весь цей час. Він прочистив горло, не вражений театральністю Римо.
  
  
  Розстебнувши картонну застібку-блискавку, він висипав вміст на гладкий робочий стіл.
  
  
  Єдине крило торкнулося чорного скла. Воно підсвічувалося янтарним екраном унизу. Доторкнувшись до кнопки, Сміт змінив колір екрану на чистий білий. Світло висвітлило контур і прожилки крихітного крила.
  
  
  Чіун був нехарактерно мовчазний, поки Сміт вивчав тонку структуру крила.
  
  
  "Тебе ігнорують", - прошепотів йому Римо.
  
  
  Чіун похитав головою. "Спочатку я проігнорував його".
  
  
  "Ну, він ігнорує тебе у відповідь".
  
  
  "Він спізнився. Він - невіглас, тоді як я - справжній невіглас ".
  
  
  "Ну, ти знаєш етикет ігнорування", - сказав Римо невпевненим тоном.
  
  
  Аристократичний ніс Сміта тепер майже торкався робочого столу. Він корчив різні пики, про які зовсім не підозрював.
  
  
  — Що ти скажеш, Смітті? Підказав Римо.
  
  
  Сміт підвів очі, примруживши очі. "Схоже, це крильце бджоли. Нічим не примітне".
  
  
  "Ну", - сказав Римо. "Це джміль чи безпілотник?"
  
  
  Сміт відкинувся на спинку стільця і почав працювати на клавіатурі.
  
  
  Римо обійшов стіл, щоб подивитись.
  
  
  Сміт дістав кольорову копію трутневої бджоли та маніпулював із нею. Одне крило відламалося і збільшилось у розмірах. Воно відповідало за обрисами та малюнком прожилок відокремленому крилу, що лежить на столі.
  
  
  "Це крило безпілотника. Звичайний безпілотник", - сказав він.
  
  
  "Ні, це була не бджола", - поправив Чіун.
  
  
  "Я незнайомий із цією термінологією", - зізнався Сміт.
  
  
  "Оглянь це крило уважніше", - запропонував Чіун.
  
  
  Сміт так і вчинив.
  
  
  "Що ти бачиш?" - спитав Чіун.
  
  
  "Звичайне крильце трутневої бджоли, згідно з моєю базою даних".
  
  
  Чіун повільно похитав головою. "Істота, що володіла цим крилом, мала розум і злобу. Це не була бджола, звичайна або якась інша".
  
  
  Сміт викликав образ бджоли-вбивці.
  
  
  Вона була зовсім іншою, і будова крил теж була іншою. Бджола-вбивця нічим не відрізнялася від типової медоносної бджоли - довге тіло, але не таке довге або чітко забарвлене, як жовта оболонка. Дрон, з іншого боку, був пухким і пухнастим.
  
  
  "Це не крильце бджоли-вбивці", - категорично сказав Сміт.
  
  
  "Вірно. Це належить бджоли-не-вбивці".
  
  
  Сміт подивився на Римо у пошуках допомоги. Римо закотив очі і вдав, що зацікавився стельовими лампами денного світла.
  
  
  "Я не розумію", - безпорадно сказав Сміт.
  
  
  "Ви вільні", - сказав Чіун і підплив до панорамного вікна, щоб помилуватися протокою Лонг-Айленд.
  
  
  "Я думаю, ми пройшли довгий шлях дарма", - сказав Римо Сміту.
  
  
  "Є інформація з офісу коронера Лос-Анджелеса".
  
  
  "Так?"
  
  
  "Новий коронер констатував смерть доктора Нозокі, доктора Кромболда та інших унаслідок укусів бджіл-вбивць".
  
  
  "Цього не може бути!" Римо вибухнув. "Ми бачили, як ці люди купилися на це. Їх упіймав садовий джміль".
  
  
  "Трутневі бджоли, - обережно сказав Сміт, - не можуть жалувати. І що важливіше, отрута африканізованої бджоли-вбивці є нейротоксином, тобто він впливає на нервову систему, а не тільки на дихальні шляхи, як звичайну бджолину отруту".
  
  
  "Це не має сенсу".
  
  
  Це відбувається, якщо хтось схрестив новий вид бджіл.
  
  
  "Це можливо...."
  
  
  "З моменту появи бджіл-вбивць у цій півкулі, Римо, було багато спроб зупинити бджолу-вбивцю під час її міграції на північ. Всі вони зазнали невдачі. Захист у крайньому випадку полягав у схрещуванні цих диких бджіл з ніжнішими домашніми бджолами, щоб отримати менш вірулентний та агресивний штам”.
  
  
  "Як просувається справа?"
  
  
  "Це був повний провал. Але це не означає, що хтось не міг би спробувати створити вірулентніший штам бджіл, якби вони вирішили змінити програму розведення".
  
  
  "Який у цьому сенс?"
  
  
  "Це очевидно", - сказав Чіун, відвертаючись від вікна.
  
  
  Рімо і Гарольд Сміт подивилися на нього з невимовними запитаннями в очах.
  
  
  "Вбивати", - сказав Чіун.
  
  
  Римо і Сміт подивилися одне на одного, на їхніх обличчях змінювалися висловлювання - у Римо "сумнівне", у Сміта "лимонне".
  
  
  Прочистивши горло, Сміт змахнув крильце бджоли у контейнер FedEx і накинувся на клавіатуру. Він вивів список загиблих на сьогоднішній день, включаючи двох пілотів.
  
  
  "Дойл Т. Ренд був першим", - сказав він.
  
  
  "Ми цього не знаємо", - сказав Римо. "Його не вжалили. Його мізки були виїдені".
  
  
  "Давайте припустимо, що він був першим, тому що людина, яка проводила його розтин, згодом померла від анафілактичного шоку".
  
  
  "Добре", - дозволив Римо.
  
  
  "Це був доктор Лемюель Квірк. Коронер із Нью-Йорка..."
  
  
  "Судмедексперт", - поправив Римо.
  
  
  "- також був убитий укусом бджоли, хоча жодної бджоли не було знайдено".
  
  
  "Чому?"
  
  
  "Просто. Щоб приховати перше вбивство".
  
  
  "У Лос-Анджелесі троє людей померли в новому ресторані від бджолиної отрути, хоча, за словами доктора Вурмлінгера, ніхто не виглядав жалюгідним і в їх шлунках не було виявлено частин бджіл".
  
  
  "Звідки ти це знаєш?" - Запитав Римо.
  
  
  "Я розмовляв із помічником заступника коронера у Лос-Анджелесі".
  
  
  "О".
  
  
  "Доктор Нозокі, який проводив розтин, помер від укусу бджоли. Як і оператор Fox. Як і доктор Гідеон Кромболд. Знову ж таки, давайте припустимо, що це приховування".
  
  
  "За допомогою бджіл".
  
  
  "Використовуючи бджіл", - сказав Сміт.
  
  
  "Ідіоти", - сказав Чіун.
  
  
  "Що це було?" Сміт запитав у майстра синанджу.
  
  
  "Нічого", - сказав Чіун, відновлюючи свою насолоду протокою Лонг-Айленд.
  
  
  Сміт повернувся до свого янтарного списку, що світився. "Бджола намагалася вбити тебе і Чіуна. Вона померла. Ще одна бджола пішла за вами від офісу коронера і, мабуть, спробувала завершити роботу, збивши ваш політ".
  
  
  "Це ланцюжок невдач, але він міцний", - визнав Римо.
  
  
  "Залишається лише одне питання".
  
  
  "Насправді залишається мільйон. Але що в тебе на думці?" Запитав Римо.
  
  
  "Якщо розвіддані, які стоять за цим - а не може бути сумнівів, що такі існують, - мають намір убити всіх, хто причетний до цих двох смертей, чому Теммі Террілл і доктор Вурмлінгер все ще живі?"
  
  
  "Знайди мене".
  
  
  "Бо вони корисні", - сказав Чіун.
  
  
  "Кому корисно?" - спитав Сміт. "Хто зміг так ідеально контролювати цей новий вид диких бджіл, що вони діють як убивці?"
  
  
  Чіун скривився від неправильного вживання почесного терміна "вбивця".
  
  
  "І як вони контролюються?" додав Сміт.
  
  
  "На мою думку, звучить як "Господар бджоли", - пробурмотів Римо.
  
  
  "Хто?"
  
  
  "Господар бджоли. Це був персонаж коміксів, про який я читав ще у притулку".
  
  
  Сміт зробив лимонне обличчя людини, яка нічого не підозрюючи відкусила від хурми.
  
  
  "Тут ми маємо справу з реальністю", - сказав він.
  
  
  "Ні, якщо бджоли можуть думати та нападати на людей, які їм не подобаються", - відповів Римо.
  
  
  Сміт видав неприємний горловий звук.
  
  
  "Якщо цей ланцюжок смертей почався з Ренда та власників того ресторану, що у них спільного?" Поцікавився Римо.
  
  
  Сміт поставив питання своєму комп'ютеру, і він видав паралельні профілі Дойл Т. Ренд та Notos.
  
  
  "Ренд – генетичний геній. Саме він удосконалив нинішній метод контролю популяції тарганів, відключивши їх феромони".
  
  
  - А як щодо решти? - Запитав Римо.
  
  
  "Вони щойно відкрили ресторан, де подавали жуків".
  
  
  "Я дуже сподіваюся, що громобою не повернеться", - сказав Рімо Чіуну. Чіун скорчив гримасу огиди.
  
  
  "Зазвичай, - розмірковував Сміт, - я б не став пов'язувати дві такі несхожі смерті, якби не той факт, що в обох випадках судово-медичний експерт, який проводив розтин жертв, помер від укусів бджіл. Це єдиний зв'язок. Приховування нападів. Це неправильно”.
  
  
  "Це злочинно", - визнав Римо.
  
  
  "Ні, це неправильно в цьому сенсі - якщо за роботою серійний вбивця, його підпис має бути статичним. Причина смерті - спосіб дії - може змінюватись".
  
  
  "Ви думаєте, ми маємо справу із серійним убивцею?"
  
  
  "Я майже впевнений у цьому. І єдиний зв'язок між двома жертвами пов'язаний із комахами".
  
  
  "Ви маєте на увазі, що вбивця - це жук на жуках?"
  
  
  "Божевільна людина, яку необхідно впізнати і затримати".
  
  
  "Ну що ми можемо зробити?"
  
  
  "На даному етапі, літтл. Я вважаю, що настав час залучити ФБР. У них є фахівці з психологічного профілю, які можуть зібрати напрочуд точну інформацію з цього питання з деталей, що оточують вбивства та місце злочину".
  
  
  "А як же ми?" – поцікавився Римо.
  
  
  "Іди додому. Будь поруч. Я покличу тебе, коли ти мені знадобишся".
  
  
  "А як щодо Вурмлінгера?"
  
  
  "Згідно з моїми джерелами, він перебуває під вартою в поліції. На даний момент він нікуди не подінеться".
  
  
  Сміт вже переключив свою увагу на свою комп'ютерну систему, тому Римо жестом запросив Чіуна слідувати за ним.
  
  
  Чіун вийшов з кімнати, зневажливо повернувшись спиною до імператора, який не прислухався до його мудрості і не зрозумів її.
  
  
  Перш ніж зачинити двері, він дозволив собі озирнутися на Божевільного Сміта.
  
  
  Безумець все ще був поглинений своїми оракулами, тому Чіун зачинив двері з деренчуючим від нервів глечиком.
  
  
  Ніхто не ігнорував Майстра синандж безкарно. Навіть імператор найбагатшої імперії сучасного світу.
  
  
  Розділ 20
  
  
  
  
  У штаб-квартирі ФБР у Куантіко, штат Віргінія, Едвард Е. Айшид отримав дивне міжбюрівське електронне повідомлення, підписане АСАК Сміт.
  
  
  Він чув про помічника спеціального агента Сміта. Він ніколи не зустрічався з ним. Але Сміт був легендою ФБР. Казали, що він був відставним агентом, якому директор надав особливий статус слідчого. Також говорили, що безликий Сміт насправді був прикриттям для того, хто сидів у директорському кріслі, повертаючись до безтурботних днів Гувера. Дж. Едгар, не Герберт.
  
  
  Ніхто напевно не знав. Але всі знали, що, чи це було зле повідомлення електронною поштою або чоловічий голос з нотками "Грем крекер" на лінії, те, що сказав Сміт, дійшло.
  
  
  У цьому випадку це був електронний лист. Текст говорив: "Потрібні психологічні профілі на невідому тему. Подробиці див. у вкладенні. Потрібно якнайшвидше".
  
  
  Ейшид виструнчився струнко. Це було його м'ясо. Він працював над кожною справою серійного вбивці, від Теда Банді до Унабомбера, і він вникав у суть кожного психологічного профілю, за який будь-коли брався.
  
  
  Дивна частина полягала в тому, що Ейшид не знав про жодний випадок, який ще не перебував би на стадії активного розслідування.
  
  
  Він відкинувся на спинку стільця, очікуючи знайти подробиці про якийсь новий жахливий вбивця ритуального типу.
  
  
  Натомість він прочитав дані, що надходять, і повільно опустився на своє місце.
  
  
  "Це випробування", - промимрив він. "Ні, це жарт".
  
  
  Але старший інспектор Сміт не славився почуттям гумору. Фактично, за репутацією він був найзастібнішим на всі гудзики СУКІНИМ сином в ієрархії Бюро.
  
  
  Завантаживши файл, Айшид взявся до справи. Щоб скласти профіль цього хлопця, знадобилася справжня мозкова сила. Він зняв телефонну трубку і швидко набрав номер офісу Чикаго.
  
  
  "Ральф? Ти тут. Мені потрібна твоя допомога в дечому".
  
  
  "Я якраз збирався тобі подзвонити. Я щойно отримав найдивніше прохання ні багато ні мало від самого АСАКА Сміта".
  
  
  "Це пов'язано з бджолами-вбивцями?"
  
  
  "Так. Ти згоден?"
  
  
  "Щойно завантажив файл на свій комп'ютер. Питання в тому, чи повинні ми працювати разом чи незалежно?"
  
  
  "Я припускаю, що Сміт шукає кожен незайманий кут".
  
  
  "Добре, жодного зв'язку, поки ми не представимо наші звіти.
  
  
  "Успіхів".
  
  
  "І тобі того ж", - сказав Ейшид і повісив слухавку.
  
  
  Запускаючи лазерний принтер для створення друкованої копії, Едвард Айшид пробурмотів: "Я дуже сподіваюся, що в нас вийде один і той же профіль..."
  
  
  Розділ 21
  
  
  
  
  Теммі Террілл ніколи не бачила нічого подібного.
  
  
  "Що з вами, люди?" вона поскаржилася начальнику детективів Лос-Анджелеса.
  
  
  "Ми не готові робити заяву зараз", - відповів він.
  
  
  "Я дав вам свою заяву!"
  
  
  "Це інше. Ти свідок. Ти зобов'язаний дати свої свідчення".
  
  
  Теммі дивилася на розшифровку своєї заяви, яка лежала на столі шефа детективів Томаса Грегга разом із ручкою, щоб вона могла підписати його. Вони були в яскраво освітленій кімнаті для допитів у поліцейському управлінні в центрі Лос-Анджелеса. Це було зовсім не схоже на кімнати для допитів, які бачила Теммі по телевізору. Це було надто мило.
  
  
  "Якщо ви не дасте мені інтерв'ю, я цього не підпишу", - попередила вона.
  
  
  Шеф детективів Грегг дивився на неї без тіні емоцій. Він не дуже схожий на поліцейського, хоча розмовляв так само, як один з них. Він був занадто засмаглим, щоб бути поліцейським, і його волосся було надто вигоріли на сонці. Навіть для каліфорнійського копа.
  
  
  "Гері, накажи затримати міс Терріл як важливого свідка".
  
  
  "Ти не можеш цього зробити!"
  
  
  Грегг подивився Теммі прямо в очі, як птах дивиться на хробака. "Нам потрібна підписана заява або нам потрібні ви. Що це буде, міс Террілл?"
  
  
  Теммі підписала заяву. "Це протест".
  
  
  "Просто правильно промовте своє ім'я", - дерев'яно сказав Грег. Вони всі були такими, дерев'яними та безпристрасними, коли прийшли до окружного моргу Лос-Анджелеса і розбирали тіла.
  
  
  Теммі намагалася з'ясувати їх теорії у цій справі, поки вони не стали надто зайняті.
  
  
  "Ми щойно дісталися сюди", - сказав Грегг.
  
  
  "Я все це бачила", - сказала йому Теммі. "Це були бджоли-вбивці. Запитай його. Він великий любитель комах".
  
  
  У цей момент доктор Вурмлінгер представився і хлюпнув холодною водою на нового ведучого Теммі. "Зізнаюся, я не маю пояснення тому, що тут сталося", - сказав він безпорадним голосом.
  
  
  "Скажи їм, що це були бджоли-вбивці. Ти знаєш, що це були бджоли-вбивці. Я знаю, що це були бджоли-вбивці. Просто скажи їм".
  
  
  Вюрмлінгер виглядав таким же втраченим, як терміт на пластиці. "Бджола, яка їх вжалила, не могла їх убити. Крім цього, мені важко знайти пояснення", - сказав він.
  
  
  Після цього Теммі та Вурмлінгера розділили та відвезли до центру міста. Там Теммі розповіла їм все, що бачила, аж до того моменту, коли доктор Кромболд помер, закінчивши словами: "Мене теж вжалило, але у мене череп розміром із глиняний горщик, тому я не померла".
  
  
  На шефа детективів Грегга, здавалося, ніщо з цього не справило враження. Він просто ставив методичні питання і висловив сумнів лише тоді, коли Теммі не змогла назвати свого оператора на ім'я.
  
  
  "Вони такі... звичайні", - пояснила вона. "Ніби вони жителі капсул або щось таке".
  
  
  Тепер, коли її заяву підписали, Теммі звільняли. Вийшовши до коридору, вона розшукала Вурмлінгера. Він виходив з іншої кімнати для допитів і виглядав таким же втраченим, як тарган у пісочному годиннику.
  
  
  "Вітання".
  
  
  "Привіт", - сказав він похмуро.
  
  
  "Час для нашого інтерв'ю".
  
  
  "Поліція попросила мене не робити публічних заяв".
  
  
  "Я - ЗМІ. Ми вищі за звання поліцейських".
  
  
  Вюрмлінгер повільно похитав своєю довгою головою. "Мені шкода. Я мушу повертатися додому. У мене був дуже важкий день".
  
  
  "Незабаром цей день стане найбільшим у твоєму житті. Тому що ти скоро станеш постійним експертом з баг телеканалу Fox News".
  
  
  "Ні".
  
  
  "Тільки подумай про це!" Сказала Теммі, широко розкинувши руки. "Твоє обличчя покажуть по телебаченню від узбережжя до узбережжя. Ти станеш знаменитим. Тебе попросять прочитати лекцію. Гей, можливо, у тебе навіть буде пара побачень".
  
  
  Вюрмлінгер скривився. "До побачення", - сказав він, виходячи із будівлі.
  
  
  Теммі спостерігала, як він сідав у таксі, і підслухала, як він попросив водія відвезти його до аеропорту.
  
  
  Теммі покликала таксі і дала своєму водію ті ж інструкції.
  
  
  Вона нізащо не збиралася втрачати свою історію зараз.
  
  
  Вюрмлінгер був так поглинений своїми думками, що Теммі легко простежила за ним до стійки American Airlines, де він запропонував службовцю свій зворотний квиток.
  
  
  Після того, як він вирушив до своїх воріт, вона увірвалася в чергу і звернулася до того ж клерка бронювання.
  
  
  "Мені треба піти туди, куди прямує цей високий напій ugly".
  
  
  "Браунсвіл, Техас".
  
  
  "Правильно. Техас. Я вирушаю туди".
  
  
  Службовець служби бронювання виписав їй зворотній квиток з відкритим терміном дії до Браунсвілла, штат Техас, і Теммі тинялася біля сусіднього виходу, поки не пролунав останній сигнал про посадку. Вона прослизнула на борт і зайняла своє місце, не помічена Вурмлінгером.
  
  
  У Браунсвіллі вона однією з перших зійшла з літака, що дозволило їй зловити таксі до того, як Вурмлінгер забрав свій багаж.
  
  
  Таксист хотів знати, куди вона прямує.
  
  
  "Просто забери мене з аеропорту, і я передзвоню тобі", - сказала йому Теммі, відкриваючи свій мобільний телефон.
  
  
  Вона набрала номер Клайда Смута у Нью-Йорку.
  
  
  "Ще раз, яка адреса у доктора Вурмлінгера?"
  
  
  "Хіба ти не знайшов його?" Запитав Смут.
  
  
  "Я в центрі уваги в чомусь більшому, ніж "Секретні матеріали". Просто дай мені адресу, Клайде".
  
  
  Після того, як це дійшло до її вух, Теммі повторила це водієві, і він дав таксі справжній газ.
  
  
  "Це, - сказала Теммі, - спосіб висвітлення останніх новин".
  
  
  Розділ 22
  
  
  
  
  Римо Вільямс прогулювався залами замку Сінанджу в Північному Квінсі, штат Массачусетс.
  
  
  Йому було нудно. Робити було нічого. Чіун замкнувся у своїй окремій кімнаті і займався Бог знає чим, тоді як бабуся Малберрі - або як там її звали - блукала різними кімнатами, як сварливий корейський привид.
  
  
  Римо уникав її за всяку ціну, але це було важко. Вона бродила з кімнати в кімнату, витираючи пил, прибираючи і хихикаючи подумки. Чіун стверджував, що вона співала стару корейську пісню про кохання. Для Римо це прозвучало як кудахтання курки.
  
  
  О шостій годині він перевірив місцеві новини. Оскільки Чіун був зайнятий, це означало, що Римо міг дивитися випуск новин на свій вибір. Це означало четвертий канал. Обидва інші канали хвалилися репортером на ім'я Бев Ву. Це була не одна й та сама людина. Це була місцева дивина, яка створювала нескінченні проблеми для Римо, якщо їм доводилося спостерігати за якимось залицянням. Чіун наполягав на тому, щоб подивитися на кремезну Бев Ву середніх років, яку він охрестив незрівнянною Ву. Римо вважав за краще гнучку та енергійну Бев Ву, яку Чіун терпіти не міг. Але оскільки він мав реальний вибір, Римо вибрав третій варіант, Channel 4, де домінувала нова азіатська ведуча з незвичайним ім'ям Ді-ді Йі.
  
  
  День новин видався повільним. Автокатастрофа у нетверезому стані очолила топ новин. Рекордних розмірів блакитна акула була спіймана в рибальську мережу з Кінгспорту, і погода на завтра обіцяла бути "весняною". Оскільки це була Нова Англія, це, мабуть, означало дощ. Можливо навіть град. Сірка також була можлива.
  
  
  Наприкінці передачі ведучий попрощався, і телеканал негайно включив репортаж, у якому повторив головні сюжети, які телеканал повторив на дві секунди раніше, додавши: "Настройтесь на одинадцять, щоб дізнатися подробиці".
  
  
  "Чому вони завжди це роблять?" Пробурмотів Римо. Все частіше здавалося, що в новинах було більше тизерів для наступного сегмента чи наступного випуску новин, ніж найсерйозніших новин. Він запитував, чи існує якась змова комерційних рекламодавців, щоб змусити Америку дивитися те, що швидко ставало постійним цілодобовим випуском новин. З іншого боку, можливо, вони заощадили більше грошей, дратуючи, ніж повідомляючи.
  
  
  Потім він згадав, що має четвертий варіант. Телеканал Fox News
  
  
  Репортаж Fox розпочався з поновлення інформації про те, чи є життя на Марсі? полеміка переросла в історію про фермера, який вирощує кукурудзу в Айові, який стверджував, що "безвітряний вітер поглинув його врожай".
  
  
  "Чи відповідають космічні прибульці за ці загадкові події?" наспіваючи вимовив репортер. "Стежте за новинами Fox News, щоб дізнатися іншу сторону подій. Новини, які інші телеканали не наважуються повідомляти. Fox прагне відстежувати історії, про які інші не повідомлятимуть. Щодо новин, подумайте про Fox".
  
  
  Нічого не було про історію з бджолою-вбивцею або про дивні серійні смерті коронерів на обох узбережжях. І жодних ознак Теммі Террілл. Рімо подумав, що, можливо, вона таки піддалася відстроченому шоку від укусу бджоли.
  
  
  Занудьгувавши, Рімо вирішив потрясти клітку Чіуна.
  
  
  "Привіт, Чіуне. Ти зайнятий?" - спитав Римо, постукаючи у двері.
  
  
  Шумний голос Чіуна долинув з-за панелі. "Іди!"
  
  
  "Що ти маєш на увазі, кажучи "йди"?"
  
  
  "Іди. Я вдосконалюю свій розум".
  
  
  "Ти хто?"
  
  
  "Читаю книгу", - пояснив Чіун.
  
  
  "Добре. Добре. Чорт забирай".
  
  
  Після цього Римо вирішив піти прогулятися.
  
  
  Він випадково зустрів бабусю Малберрі, яка показала йому мову і сказала: "Скатертиною дорога".
  
  
  - Хто сказав, що я збираюся кудись іти? - прогарчав Римо.
  
  
  "У тебе обличчя "поцілунок мене-красень", - захихотіла вона.
  
  
  "От і все! Я винаймаю кімнату".
  
  
  "Краще, ніж ховатися в кущах з іншими педиками", - глузувала вона.
  
  
  - Нагадай мені, щоб я підняв тебе на найближчому дереві як ляк, - гаркнув Римо.
  
  
  Потім бабуся Малберрі обдарувала Римо дуже респектабельним привітанням із Бронкса. Її голос звучав як у старого канюка з заїкаючим газом.
  
  
  По дорозі до виходу Римо помітив книгу, що лежить на кухонному столі. Вона називалася "Радість астрального сексу". Йому стало цікаво, і він відчинив її.
  
  
  Швидкий перегляд показав, що це була якась книга самодопомоги Нью-Ейдж. Більшість її стосувалася інструкцій про те, як досягти позатілесного досвіду. Решта була зосереджена на пошуку відповідного безтілесного сексуального партнера і на тому, як зробити це ектоплазмовим способом.
  
  
  "Це єдиний спосіб, яким стара кажан може щось отримати", - пробурчав Римо, який звернув книгу в щільний циліндр і з похмурим тріумфом відправив її в сміттєпровід.
  
  
  Через кілька хвилин він виявив, що йде по пляжу Волластон. Вітер розгладжував легку брижі затоки Квінсі, а вдалині чітко виднілася присадкуватий бетонний диспетчерський вежа аеропорту Логан.
  
  
  Від цього нікуди не подітися. Йому доведеться діяти. Про те, щоб придушити стару кажан, не могло бути й мови. Чіун зробив би його життя ще більш нещасним, ніж воно. Він не мав жодного шансу перемогти. І він все ще не розумів, навіщо Чіун взагалі найняв економку. Вони чудово ладнали, тільки вони вдвох, більше років, ніж Римо міг порахувати.
  
  
  Було б важко жити окремо від старого негідника, але це або миритися з єхидними образами до кінця своїх днів.
  
  
  Римо був так захоплений своїми думками, що не помітив жінку з каштановим волоссям, поки вона практично не встала у нього на шляху.
  
  
  Він звів очі. У неї було довге волосся, що переливалося, і вона виглядала так, що бостонський поліцейський здригнувся б. Вона була гарненькою. Ні, почекай. Зроби це чудово. Її очі були теплими і карими, і на ній була блакитна весняна сукня, що облягала її тіло, як свіжа білизна. Вона виглядала молодою, але зрілою. Свіжою, але витриманою. Її обличчя сяяло, але без того вологого погляду, яким мали дуже юні дівчата.
  
  
  "Вибачте мене", - сказав Римо. "Я вас не помітив". Він почав обминати її.
  
  
  Пересунувшись, вона знову встала на його шляху. "Ти виглядаєш нудним", - сказала вона.
  
  
  "Це я", - визнав Римо.
  
  
  Вона подивилася йому просто у вічі. "Чудово. Виходь за мене заміж".
  
  
  – Що? - Запитав Римо.
  
  
  Вона помахала квитком. "Дивися, я щойно виграла в лотерею. Маса мільйонів".
  
  
  "Добре для тебе".
  
  
  "І я звільнився з роботи".
  
  
  "Вітаю".
  
  
  "Але мені нудно".
  
  
  "Черга довга, - сказав Римо, - і я випередив тебе".
  
  
  Вона встала в нього на дорозі і втупилася в нього своїми разючими очима, які ставали сталевими. "Ти чув щось, що я щойно сказала?" - Запитала вона.
  
  
  "У мене є щось на думці".
  
  
  "Я щойно виграла сім мільйонів доларів, і я вільна, як птах". Вона посміхнулася. "А ти схожий на птаха мого типу".
  
  
  "Пробач. Я лечу один".
  
  
  "Не кажи мені, що я не на твій смак. Я знаю інше".
  
  
  Рімо вирішив, що вона божевільна, розвернувся на підборах і пішов у інший бік. Вона пішла за ним, стаючи все наполегливішою. У неї був трохи хриплуватий голос колишньої курці. У очах Римо це був удар проти неї. Йому не подобалися курці.
  
  
  "У мене немає певного типу", - сказав Римо, запитуючи, чи не проходить ефект акули. Він виявив, що коли він їв акулу через день, це гасило його потужні феромони.
  
  
  "Послухай, я не жартую про виграш у лотерею. Це сталося минулого тижня. Бачиш, це виграшний квиток. Я боюся його здавати. Тому я приходжу сюди і намагаюся подумати. Невже ти навіть трохи не вражений?"
  
  
  "У мене є свої проблеми", - сказав Римо.
  
  
  "Послухай, якщо ти не хочеш виходити за мене заміж, як щодо побачення?"
  
  
  Римо моргнув. Він зупинився як укопаний. У його глибоко посаджених темних очах з'явився хитрий блиск.
  
  
  "Спочатку я повинен відвезти тебе додому, щоб дехто з ким познайомитися", - швидко сказав він.
  
  
  У її голосі з'явилися нотки роздратування. "Якщо це твоя дружина, я відкликаю пропозицію".
  
  
  "Ні. Давай".
  
  
  Вони повернулися пішки до замку Сінанджу. Вона сказала Римо, що її звуть Джин і у неї шестеро дітей та один онук. "Немає двох однакових", - додала вона.
  
  
  "Ти не виглядаєш такою вже старою", - сказав він.
  
  
  "Я не такий. Я просто перевіряв твої нерви. Як справи?"
  
  
  "Тримаюся".
  
  
  "У тебе все виходить краще, ніж у більшості хлопців, яких я зустрічаю. З якоїсь причини хлопці мене бояться. Сильно заважає моєму особистому життю". Її посмішка стала лукавою. "До речі, як у тебе справи?"
  
  
  "Колись чув про астральний секс?"
  
  
  Її очі розцвіли. "Ти можеш займатися астральним сексом? Я думала, що я єдина, хто знає про це".
  
  
  "Я щойно прочитав про це", - збрехав Римо. "На що це схоже?"
  
  
  "Ви лежите в різних ліжках, іноді в різних будинках. Ви ніколи не стикаєтесь у фізичному сенсі. Але ваші душі споріднені".
  
  
  "Це смачно?"
  
  
  "Це трансцендентно. Я питав тебе, як тебе звуть?"
  
  
  "Рімо".
  
  
  "Я наполовину італієць, так що ми повинні чудово порозумітися. Припускаючи, що ти віриш у дошлюбні угоди".
  
  
  "Я б не став просити жінку, з якою збирався одружитися, підписати таке", - сказав Римо.
  
  
  "У тебе все вийшло навпаки. Я той, хто вразив мільйони людей".
  
  
  "О... Правильно".
  
  
  "Тобі хтось коли-небудь казав, що ти іноді трохи повільний, Римо?"
  
  
  Римо кивнув головою. "Ти зустрінешся з ним".
  
  
  Бабуся Малберрі зустріла їх у дверях, кинула один погляд на Жана і сказала: "Не трапляйтеся на його вудку. Він педик".
  
  
  Джин розреготалася. "Вона мила".
  
  
  "Вона не та, з ким я хочу тебе познайомити", - прогарчав Римо.
  
  
  "О, я думаю, вона була".
  
  
  Вони знайшли Чіуна в кімнаті для медитації на вежі дзвіниці. Майстер Сінанджу виглядав відпочиваючим і з сяючими очима на своїй тростинній циновці. Не збиваючись із ритму, він сказав Джин: "Ти дуже гарна".
  
  
  "Спасибі тобі".
  
  
  Втрутився Римо. "Це Чіун. Чіун, це Джин. Ми говоримо про одруження".
  
  
  "Якщо ви одружуєтеся через гроші, любов не може не наслідувати".
  
  
  Римо моргнув. "Я знаю, це досить несподівано, але..."
  
  
  Чіун підняв руку з довгими нігтями. "У тебе є мій дозвіл одружитися. Я благословляю цей союз".
  
  
  Римо заморгав частіше. Джин голосно засміялася щасливим, заразливим сміхом.
  
  
  "Нехай ти народиш моєму прийомному синові багато кричачих немовлят", - експансивно сказав Чіун.
  
  
  "Невже ти принаймні не хочеш дізнатися про її походження?" Запитав Римо.
  
  
  "Гарна думка", - сказав Чіун. "Дитино, як прізвище твого батька?"
  
  
  "Мал. Мене звуть Джин Райс".
  
  
  Чіун звів свої оманливо ніжні руки разом, і його обличчя набуло захопленого виразу. "Ти вдаси чудовий вплив на мого норовливого сина, який занадто довго сіяв дикий овес. Йому час перейти на постійну рисову дієту. Навіть якщо це білий рис".
  
  
  "Ми ще не призначили дату", - швидко сказав Римо.
  
  
  Чіун підвівся зі своєї циновки. "У цьому немає необхідності. Я готовий одружитися з тобою прямо зараз".
  
  
  Римо відступив назад із нервовою поспішністю. "Почекай хвилинку! До чого такий поспіх?"
  
  
  "Ти ухвалив рішення. Це зроблено. Як голова Будинку, мій обов'язок приєднатися до тебе у шлюбі".
  
  
  Римо почав задкувати з кімнати.
  
  
  "Але спочатку ти маєш дещо дізнатися про мого прийомного сина Римо", - додав Чіун.
  
  
  "Стріляй", - сказала Джин, схрестивши руки.
  
  
  "Він страшний убивця".
  
  
  Джин підняла брову. "Він?"
  
  
  "Так. Другий після мене. Багатьох ворогів цієї країни він убив жорстокими і безжальними способами. Бо ми таємно працюємо не на кого іншого, як на імператора Америки".
  
  
  Джин подивилася на Римо. "Він кумедний. Він мені подобається".
  
  
  "Він скалка в дупі", - відповів Римо.
  
  
  "Ти знаєш, він використовує зворотну психологію".
  
  
  "Я не такий", - спалахнув Чіун. "Якщо ніхто не заперечує проти цього союзу, я оголошую тебе вбивцею та дружиною".
  
  
  "Почекай хвилинку. Я заперечую", - сказав Римо.
  
  
  Джин обняла Римо однією рукою і сказала: "Занадто пізно. Ми одружені".
  
  
  "Я ледве знаю тебе. І це лише побачення".
  
  
  "Не переживай. Я багатий. Я підтримуватиму тебе".
  
  
  Очі Чіуна різко звузилися, щоб приховати веселість, що росте.
  
  
  "Послухай", - пробурмотів Римо. "Я тільки що зустрів її. Я думав, що використовую її, щоб позбутися цієї старої бити. Я не можу пройти повз неї, а вона відпускає шпильки з приводу моєї мужності ".
  
  
  Почервонівши, Джин відпустила Римо та відступила.
  
  
  "Ти просто використав мене!" - Сказала вона, її голос здригнувся від шоку.
  
  
  Римо схаменувся. "Я не мав на увазі "використовувати" таким чином".
  
  
  Вона знову схопила його за руку. "Отже, ми таки можемо одружитися".
  
  
  "Ти одружений", - сказав Чіун.
  
  
  "Ні!" – сказав Римо.
  
  
  - Якщо ти кинеш цю жінку, яка любить тебе, Римо, це спричинить ганьбу на Дім, - пожурив його Чіун.
  
  
  Римо схопив Джин за руку і потяг униз сходами. Її сміх відбивався від стін. Римо, явно роздратований, кипів, доки вони не вийшли з будівлі.
  
  
  Опинившись зовні, Джин подивилася на кам'яну чудовисько і сказала: "Якщо нам судилося тут жити, я хочу деяких змін".
  
  
  "Не забігай уперед", - прогарчав Римо.
  
  
  Вона підняла на нього благаючий погляд. "Ти насправді не використав мене?"
  
  
  "Мені потрібно позбутися цього залізноволосого зухвальця".
  
  
  "Ага. Давай повернемося на пляж. Ти виглядаєш так, ніби тобі не завадив би гарний поцілунок".
  
  
  "Я трохи призабув про романтичні стосунки", - зізнався Римо.
  
  
  Вона взяла його за руку. "У мене якраз є ліки від цього...."
  
  
  Розділ 23
  
  
  
  
  Перший психологічний профіль надійшов електронною поштою.
  
  
  Система Сміта подала звуковий сигнал, попереджаючи його про вхідне повідомлення з офісу Чикаго ФБР. Сміт не очікував звіту так скоро, хоча й знав, що фахівці Бюро дуже хороші в таких завданнях.
  
  
  Текстовий звіт був коротким до кумедного:
  
  
  СУБ'ЄКТ – асоціальний тип. Білий чоловік, вік близько тридцяти п'яти, розумний, орієнтується в деталях та розводить бджіл. Мабуть, у дитинстві він мав мурашину ферму, і він потрапив у фантастичний світ, населений комахами. Живе ізольовано. Мінімум соціального життя чи взагалі жодного спілкування. Водить Volkswagen Beetle. Слідує за Charlotte Hornets.
  
  
  Сміт ввів текст у власний генератор профілів і наказав програмі згенерувати приблизне художнє зображення суб'єкта.
  
  
  За мить - швидкість сучасних комп'ютерів все ще іноді вражала Сміта, який скреготів зубами на аналітику в безтурботні дні Univac, - з'явилося кольорове зображення.
  
  
  На ньому був зображений майже невиразний білий чоловік, бородатий, але в темних окулярах із щільною зазубриною та шапкою мисливця на оленів.
  
  
  Сміт моргнув. Система згенерувала обличчя, що є чимось середнім між Шерлоком Холмсом і Унабомбером.
  
  
  Очевидно, він працював із недостатніми даними.
  
  
  Зберігши зображення у вигляді файлу, Сміт повернувся до поточного завдання. Можливо, один із інших профільників справився б краще. Зрештою, профільування не було точною наукою.
  
  
  Розділ 24
  
  
  
  
  У середині вечері - Римо за звичкою замовив акулу мако - він зрозумів, що веселий блиск в очах Джин з'явився не тому, що вона виграла сім мільйонів доларів, люб'язно наданих штатом Массачусетс, а тому, що вона була закохана в нього.
  
  
  Не хіть, як більшість жінок, а любов. Це був блиск у її очах із самого початку, але тепер він був відкритим і неприхованим.
  
  
  - Отже, - сказав Римо, відкладаючи вилку, - у чому привабливість? Це не можуть бути мої феромони. Останнім часом вони досить тихі.
  
  
  Вона посміхнулася. Її губи були дуже червоні. Вони якимось чином поєднувалися з її очима.
  
  
  "Минулого літа мені гадали на картах Таро", - сказала вона, нахиляючись уперед. "Вгадай, що сказала та жінка".
  
  
  "Знайди мене".
  
  
  "У тебе з'являться гроші".
  
  
  "Вони всі так кажуть".
  
  
  "Це справдилося, чи не так? А тепер заткнися і слухай. Потім вона перевернула пару карток і сказала: "Я бачу тебе на пляжі. Ось чоловік, що йде пляжем з опущеною головою. Темне волосся і темні очі. У нього незвична енергія"."
  
  
  "Це міг бути будь-хто".
  
  
  "І зап'ястя розміром два на чотири".
  
  
  Ніж і виделка Римо застигли в повітрі. "Вона це сказала?"
  
  
  Джин кивнула. "Це її точні слова. Тому коли я побачила тебе, я точно знала, хто ти".
  
  
  Її усмішка висвітлила її примружені очі.
  
  
  "Хто я такий?"
  
  
  "Давайте просто скажемо так – ще є час втекти".
  
  
  "Я ні від чого не тікаю", - сказав Римо. Але в його темних очах була тривога.
  
  
  Вони поїхали на пляж і пройшли пішки всю його довжину та назад. Зійшов холодний місяць і омив їх своїм незайманим світлом.
  
  
  Вони все ще були там, коли зійшло сонце.
  
  
  Розділ 25
  
  
  
  
  Якби Мірл Стріп не мала нещастя бути хрещеною під ім'ям Мірл Стріп, багато що могло б бути по-іншому.
  
  
  По-перше, він не отримував би всі ці набридливі телефонні дзвінки будь-якої доби з проханням сфотографуватися з ним в одязі з автографом.
  
  
  Для іншого він усе ще викладав би у п'ятому класі.
  
  
  Сходження Мірл Стріп до слави змінило все це. Між дзвінками ночами та каракулями на дошці у початковій школі Джеймса Л. Рейда вдень Мірл Стріп була практично вигнана з пристойного товариства Айови.
  
  
  Спочатку це було лише шкода. Потім його брат помер, і Мірл успадкував сімейну ферму. Це зробило життя терпимим. Нікого не хвилювало, як називає себе простий фермер, який вирощує кукурудзу.
  
  
  Але серце Мирла лежало не до кукурудзи. Воно полягало в тому, щоб бути кимось, а бути Мірл Стріп було свідомо програшною пропозицією.
  
  
  "Як, чорт забирай, мені домогтися хоч якоїсь поваги?" спитав він свого собаку, єдиного свого компаньйона, який не хихотів у нього за спиною.
  
  
  Старий Синій гавкнув раз чи два, ліг і захропів.
  
  
  "Життя проти мене. Ось і все, що від нього вимагається", - пробурмотів він.
  
  
  Старий синій перекинувся і пропустив газ.
  
  
  "І якщо це проти мене, то, чорт забирай, я буду проти цього", - твердо сказав Мірл, обмахуючи повітря своєю насіннєвою шапочкою.
  
  
  Одна річ випускати пару на фермі посеред Кукурудзяного штату, де нікому немає справи. І зовсім інше – продовжувати це робити. Мірлу набридло вислуховувати власні скарги, і він почав слухати радіо.
  
  
  У добрі дні перед Великим потопом по радіо виступали кілька цікавих нових особистостей. Спочатку був Траш Лімбургер. Від нього справді кров стигла в жилах. Але через деякий час він почав все більше і більше бути схожим на східного базікання, що змінюється залежно від мінливих політичних вітрів.
  
  
  Прийшли інші. Вони також пішли. Більш гучні, зухваліші, ніж попередні. Через деякий час весь шум і лють стихли, і нічого хорошого не було. Нічого, що варто було б послухати працьовитому, але нудному фермеру, який вирощує кукурудзу.
  
  
  Потім почали відбуватися цікаві речі. Рубі Рідж. Вако. Люди говорили про те, що Вашингтон незабаром виступить проти народу, і деякі з найгучніших голосів на радіо почали зникати. Люди звинувачували погані рейтинги, але Мірл ставив питання. Це звучало невиразно зловісно. Отже, Мірл купив собі короткохвильовий приймач і почав слухати "Марка з Міннесоти", програму, присвячену попередженню людей про прийдешні повстання за допомогою чорних вертольотів, про Новий світовий порядок тощо.
  
  
  Не минуло й чотирьох місяців після Вако, як у 1993 році сталася велика повінь. Вони назвали це столітнім потопом.
  
  
  Це знищило Мірл Стріп. Він ледве уникнув стіни, що рухається, схожої на кров'яну ковбасу бруду, яка накрила його ферму після того, як річки Раккун і Де-Мойн вийшли з берегів в результаті чотиригодинної зливи. Впало вісім дюймів бруду. Водяний гребінь заввишки двадцять сім футів скотився з "Енота" і врізався у Де-Мойн, що наздувся.
  
  
  Від цього бурхливого зіткнення воно поширилося у всіх напрямках, як холодний гнів Всемогутнього, що прийшов очистити землю.
  
  
  Тієї ночі Мірл сидів на височині у своєму червоному пікапі "Додж" і слухав, як Марк з Міннесоти проголошує Божу правду.
  
  
  "Це так звана повінь не була діянням Бога. Бог не затоплює ферми богобоязливих людей. Це був Вашингтон. Вони експериментують зі своїми пристроями контролю погоди і вважають, що найкраще це випробувати на фермерах. Що знають фермери? На них постійно обрушуються дощі, посуха і привітання. Вони переживуть це. Що ж, слухайте моїх братів там, у центрі країни. Не переживайте цього. Поквитайтесь. Ви, хто організований в ополчення, приготуйтеся.
  
  
  "Чорт забирай, чого я чекаю?" Запитав себе Мірл, слухаючи невпинний стукіт дощових крапель по даху його вантажівки.
  
  
  Так народилася дезорганізована підземна міліція Айови, очолювана коммандером Мірлом Стріпом.
  
  
  Спочатку ніхто не хотів вступати. В Айові не було міліції. Це був мирний штат, і люди були надто зайняті очищенням від чорного бруду та спробами повернутися до нормального життя, щоб приєднатися до чогось, окрім черги на допомогу з безробіття.
  
  
  Коли закінчилися перші чеки з безробіття, Мірл почав займатися бізнесом. Спочатку все, що в нього було, – це відділення, але незабаром у нього самого з'явився чесний підрозділ.
  
  
  Вони тренувалися на пустельних кукурудзяних полях, захоплених банками. Якщо їм випадково траплявся банкір, іноді вони використовували його для стрілянини по мішенях. Це було справедливо. Око за око. Вухо за вухо. І Мірл говорив не про кукурудзу.
  
  
  Протягом трьох років Мірл муштрував своїх людей і вчив їх готуватися до появи чорних вертольотів, які, напевно, заповнять небо, коли настане година нуля.
  
  
  Ніхто не знав, коли настане година нуля, але він був майже певен, що це станеться 19 квітня.
  
  
  "Чому 19 квітня?" - Запитав новобранець, як вони незмінно робили.
  
  
  "Це була священна дата пострілу, почутого по всьому світу, в Лексінгтоні, штат Массачусетс, у 1775 році. Саме тоді почалася Перша американська революція. У 1991 році того ж дня було зроблено ще один постріл проти тиранії у містечку під назвою Рубі Рідж. Два роки по тому, також 19 квітня, поле битви отримало назву Вейко, які настільки повернули ситуацію проти нових тиранів, що 19 квітня 1995 року вони застосували відволікаючий маневр, підірвавши федеральну будівлю в Оклахома-Сіті.
  
  
  То був поворотний момент. Все, що було після цього, ми назвали АТ - На честь Оклахоми. Зараз ми перебуваємо у стані війни з нашим власним незаконним урядом. І ми маємо підготуватися до наступного 19 квітня або зігнути наші горді спини під залізним чоботом Вашингтона”.
  
  
  Цілих два дні 19 квітня минулися без подій.
  
  
  Потім вони прийшли. Точно в строк.
  
  
  Спочатку це були кукурудзяні поля на горищі. Спустошені тим, що було описано як вітер, який не був вітром.
  
  
  "Що це було?" Зажадав відповіді Стріп, примчавши на місце події у своїй камуфляжній формі не пізніше 19 квітня.
  
  
  "Це звучало як щось середнє між крихітним смерчем та роєм сарани", - сказав йому сам Гордон Гаррет.
  
  
  "На мою думку, звучить як Вашингтон".
  
  
  "Я не знаю, що це було, але це розорило мене", - похмуро сказав Гаррет.
  
  
  "Тоді, можливо, ви захочете поглянути на це", - сказав Мірл, дістаючи форму членства в IDSM і вступну брошуру з кишені своєї камуфляжної куртки.
  
  
  Гаррет читав далі.
  
  
  "Це буде тридцять доларів, ваші внески за перший квартал", – додав Мірл.
  
  
  "Я зовсім розорений".
  
  
  "Жодна людина не буде заарештована, якщо піде з дезорганізованим підземним ополченням Айови", - пообіцяла Мірл Стріп.
  
  
  Пекельний смерч обрушився і інші ферми. Не на все по прямій. Дехто був пропущений.
  
  
  "Колобораціоністи", - пробурмотів Мірл. "Це доводить, що за цим стоїть Вашингтон. Ні шторм, ні рій не обирають своєї мети. Подивіться на це".
  
  
  Вони дивилися. Усі бачили це ясно. Це було так, ніби якась надприродна істота відкушувала випадкові шматочки від зелених прерій і полів, що коливалися. Але укуси були випадковими. Будь-яка ферма, яка зазнала нападу, була повністю зруйнована. Ті, кого пощадили, були абсолютно недоторканими, навіть не відкусили жодного шматочка. Мірл, на його думку, розглядав їх як колаборантські ферми. І їх було більше, ніж пригноблених. Набагато більше.
  
  
  "Ми повинні дати бій ворогові зараз", - наголошував Мірл.
  
  
  "У Вашингтон?"
  
  
  "Ми повернемо Вашингтон для богобоязливих людей", - пообіцяла Мірл Стріп. "Спочатку ми маємо вселити страх Божий у Вашингтон".
  
  
  Розділ 26
  
  
  
  
  Коли Римо повернувся додому на світанку, бабуся Малберрі зустріла його несхвальним виразом обличчя і короткою, їдкою лайкою.
  
  
  "Повія".
  
  
  "Ти наполягаєш, ти, старий мішок із кістками. Нічого не сталося".
  
  
  "Не зла руда, а ти. Гуляла всю ніч. Як тобі не соромно. Повія-котяра".
  
  
  Римо присунувся ближче. "Ти знаєш, що я можу зламати твою шию, як прутик?" сказав він із низьким гарчанням.
  
  
  Літня жінка посміхнулася у відповідь. "Майстер Чіун, переверни Місяць своєю дупою, якщо зробиш це".
  
  
  Зуби Римо клацнули. Його руки піднялися вгору, ніби вони жили своїм власним життям. Вони зависли на задушливій висоті.
  
  
  Схаменувшись, Римо опустив їх з боків.
  
  
  "Дай мені секунду", - сказав він Жану, який спостерігав за всім обміном репліками у мовчазному збентеженні.
  
  
  Майстер Сінанджу вже підвівся. Він виходив за межі разом із сонцем у своєму ранковому кімоно з білого мусліну.
  
  
  "Привіт, татку. Мені потрібно трохи знати корейську".
  
  
  "Я люблю тебе" - це пісня до Хапшиди".
  
  
  "Дякую. Але я вже знаю це. Як ти кажеш "На ти"?"
  
  
  Від жаху зморшки Чіуна заледеніли. "Ти розлучився з чудовою жінкою, яку коли-небудь зустрічав або коли-небудь зустрінеш?"
  
  
  "Ні, я хочу раз і назавжди відчитати цю іржаву бойову сокиру мовою, яку вона зрозуміє".
  
  
  "Я забороняю тобі це робити".
  
  
  Обличчя Римо витяглося. "Велике дякую, Татусю".
  
  
  Римо втік униз сходами і знайшов старий корейсько-англійський словник. У ньому не було правильної фрази. Не було навіть відповідного факсиміле.
  
  
  Римо вирішив, що він має лише одну людину, до якої можна звернутися.
  
  
  ГАРОЛЬД ЗМІТ ПРИБУТ на роботу зі сходом сонця. Він привітав свою секретарку, кивнув у відповідь на її звичайне "Повідомлень немає" і запустив систему, пов'язану з "Фолкрофт Чотири" у підвалі комплексу.
  
  
  Він недовго міркував над цим, коли почув клацання позаду себе. Він проігнорував його. Клацання пролунало знову.
  
  
  На цей раз він повернувся у своєму кріслі, що обертається.
  
  
  Там, з іншого боку панорамного вікна, ширяв звичайний джміль. Він урізався у вікно.
  
  
  "Неможливо", - сказав Сміт.
  
  
  Потім задзвонив синій контактний телефон.
  
  
  Не відриваючи погляду від бджоли, Сміт схопив слухавку.
  
  
  "Смітті, мені потрібна твоя допомога", - пролунав голос Римо.
  
  
  "Не так сильно, як мені, можливо, потрібна твоя", - сказав Сміт, його голос був позбавлений будь-яких емоцій.
  
  
  "Як це?"
  
  
  "По інший бік вікна мого офісу сидить бджола. Вона намагається залізти усередину".
  
  
  "Вікно з двостороннім рухом? Як бджола може бачити крізь нього?"
  
  
  "Я підозрюю, що він не може. Але, як ви знаєте, вікно виходить на Звук. Його не видно нікому, крім човнярів. І все ж ця бджола, схоже, зачарована ним".
  
  
  "Можливо, він намагається баднути головою своє відображення".
  
  
  "Можливо. Але, схоже, він дуже рішуче налаштований увійти до мого кабінету".
  
  
  "Є якийсь засіб від комах?"
  
  
  "Я передзвоню вам", - сказав Сміт.
  
  
  "Коли ви це зробите, перегляньте корейський переклад "F you".
  
  
  "Я не збираюся питати, навіщо вам потрібна ця інформація", - тонко сказав Сміт.
  
  
  "Добре. Тому що я не збираюся тобі розповідати".
  
  
  Сміт повісив слухавку і зателефонував до свого секретаря.
  
  
  "Так, доктор Сміт?"
  
  
  "Попросіть техобслуговування принести мені інсектицид, смертельний для бджіл".
  
  
  "Так, доктор Сміт".
  
  
  Минуло зовсім небагато часу, перш ніж обслуговуючий персонал поставив банку пива на стіл Сміта, і Сміт відпустив його.
  
  
  Потім Сміт піднявся на дах Фолкрофта і, стягнувши з себе сіру куртку і жилет, ліг на живіт і подивився вниз поверх прочісування даху.
  
  
  Бджола все ще ширяла біля вікна, не більше ніж за чотири фути під нами. Сміт міг ясно бачити її спинку. Вона була коричнево-чорною, за винятком нечіткої жовто-чорної серединки тіла, де знаходилося коріння крил. Нечітка грудна клітка була відзначена виразним черепом, крихітні чорні западини якого невидяче дивилися вгору.
  
  
  Сміт націлив балончик, щоб заспокоїтися, і випустив струмінь отруйного спрею.
  
  
  Рідина бризнула вниз, огортаючи бджолу. Вона відскочила убік. Сміт направив на неї струмінь. Вона впала, вирівнялася і продовжувала дзижчати у вікні.
  
  
  Банка спорожніла до того, як бджола розлютилася. Потім, подібно до крихітного вертольоту, вона різко злетіла до рівня очей Сміта.
  
  
  Сміт зробив останній постріл, і бджола, чиї багатогранні очі побіліли, відступила на дюжину футів, засліплена.
  
  
  Відкинувши марну банку, Сміт кинувся назад до люка на даху і кинув її за собою, спускаючись сходами.
  
  
  Коли він повернувся до свого офісу, його трясло.
  
  
  А бджола все ще була там. З її крихітного обличчя тепер капав пінистий інсектицид. В іншому її ніщо не турбувало. Очі проясніли.
  
  
  "Жодна нормальна бджола не змогла б пережити те, чого я щойно піддала тебе", - тихо сказала Сміт.
  
  
  Він підняв синю контактну трубку і вирішив, що це криза, яка потребує втручання його силового підрозділу.
  
  
  Розділ 27
  
  
  
  
  Теммі Террілл очікувала побачити в "Сімейці Аддамс" велику безладну вікторіанську будівлю. Або довга біла лабораторна будівля. Можливо, навіть сільське ранчо чи саманний форт.
  
  
  Вона не очікувала побачити глинобитну хатину.
  
  
  Насправді, це була не хатина. Вона була надто великою. Вона більше була схожа на осине гніздо, але була зроблена з засохлого бруду. Не з накиданого бруду, а з виліпленого та розгладженого бруду. Його текуча шкіра була вкрита пухирями з вікнами дивної форми, схожими на скляні очі жука. Якби не той факт, що він був того ж кольору і текстури, що і берег річки Міссісіпі, він міг би бути красивим у химерному футуристичному сенсі.
  
  
  "Ти можеш повірити в це місце?" - прошепотіла вона своєму новому оператору, якого звали Білл. Або, можливо, Філ. Він приїхав із філії у Балтіморі.
  
  
  "Знімає усі види", - сказав оператор.
  
  
  "Добре. Давайте подивимося, що ми можемо побачити".
  
  
  Вони кружляли навколо вулика. Він був усіяний скляними бульбашками. Там були передні двері та задні. Ззаду було щось на кшталт сараю, зробленого зі сталі. З хліву долинало дивне гудіння.
  
  
  "Схоже на бджіл", - прошепотіла Теммі.
  
  
  "Звучить як хворі бджоли".
  
  
  "Або бджоли-вбивці, які не змогли вбити стільки, скільки їм хотілося", - припустила Теммі.
  
  
  "Тоді краще дай спокій".
  
  
  "Мене більше цікавить, що всередині цього великого вулика".
  
  
  "Я не хочу брати участь у жодному зломі".
  
  
  "Немає закону, що забороняє приставляти камеру до вікна і знімати на плівку", - заперечила Теммі.
  
  
  Білл або Філ знизав плечима. "Я погоджуся з цим".
  
  
  Вони вибрали вікно навмання. Підібравшись до нього, вони притулилися обличчями до скла, укріпленого дротом.
  
  
  Те, що вони побачили всередині, змусило їхні очі округлитись, як блюдця, а щелепи відвиснути.
  
  
  "Чорт! Лабораторія Франкенштейна не була такою вже дивною", - пробурмотів оператор Fox.
  
  
  "Якщо це не історія століття, я їстиму лайно, і мені це сподобається. А тепер приступайте до запису, поки не з'явився Вурмлінгер ...."
  
  
  Розділ 28
  
  
  
  
  Джміль перемістився до головного входу санаторію Фолкрофт до того часу, коли Римо в'їхав на орендованій машині в кам'яні ворота з зловісними левовими головами по обидва боки.
  
  
  Фолкрофт був у стані карантину. Ніхто не міг ні увійти, ні вийти. А по телефону в машині Гарольд Сміт нервував.
  
  
  "Знайди цю штуку і роздави її!" Говорив Сміт. "Ми не можемо дозволити собі привертати увагу до організації".
  
  
  "Розслабся, Смітті. Ти керуєш санаторієм, і в тебе проблема знищення. Дезінсектори тут. Ми подбаємо про це".
  
  
  "Поспішай", - сказав Сміт.
  
  
  Римо під'їхав до головного входу, і бджілка, що ширяла, здавалося, майже миттєво звернула увагу на Рімо і Чіуна.
  
  
  Тепер воно було зовсім білим, покритим шаром висихаючого інсектициду, ніби щойно вийшло зі щасливої ванни з піною.
  
  
  Він промайнув перед їхнім лобовим склом, розглядаючи їх чимось схожим на очі з катарактою.
  
  
  "Добре, - сказав Римо, - давайте візьмемо цього хлопця".
  
  
  Чіун заспокійливо підняв руку. "Почекай. Давай поспостерігаємо за цим деякий час".
  
  
  “Що тут спостерігати? Це ще одна з тих супер-бджіл. Наше завдання – вбити її та передати тіло Сміту”.
  
  
  "Ні, наше завдання - пережити нашу зустріч із цим дияволом у вигляді бджоли".
  
  
  "Це також", - погодився Римо. Вимкнувши двигун, він відкинувся на спинку сидіння.
  
  
  Вони спостерігали, як бджоли ставало все цікавіше, вона промайнула до бокового вікна Римо, обігнула його ззаду, потім до Чіуна. Вона кілька разів ударилася головою об скло.
  
  
  "Воно хоче увійти", - пробурмотів Римо.
  
  
  "Ні, воно бажає, щоб ми вийшли".
  
  
  "Просто скажи, коли".
  
  
  Чіун погладжував свою рідку борідку. "Ми повинні перешкодити його злим намірам, Римо".
  
  
  "Важко повірити, що у бджоли є якісь наміри, злі чи щось ще".
  
  
  Майстер Сінанджу нічого не сказав. Його погляд був прикутий до ширяючої бджоли. Декілька миттєвостей вони вивчали один одного, потім поступово, непомітно Чіун ковзнув пальцями до маленького бокового віконця зі свого боку машини.
  
  
  "Рімо", - сказав він напівголосно, не ворушачи губами.
  
  
  "Так?" - сказав Римо, так само стиснувши губи.
  
  
  Чіун узявся пальцями кольору слонової кістки за засувку вікна. "Коли я скажу "стрибай", ти вистрибнеш з машини так швидко, як тільки зможеш, і постараєшся зачинити за собою двері так швидко, як тільки зможеш".
  
  
  "І що ти збираєшся робити?"
  
  
  Замість відповіді Чіун відчинив бічне вікно і пискнув: "Стригай!"
  
  
  Три події відбулися у дуже швидкій послідовності. Рімо вистрибнув із машини. Бджола прослизнула у відчинене вікно, і Майстер Сінанджу одночасно зачинив за нею вікно і вийшов із машини.
  
  
  Вони так точно розрахували час, що обидві двері зачинилися з одним глухим звуком, і джміль опинився в пастці в автомобілі, не маючи змоги вибратися. Це перейшло в божевілля повітряної акробатики та биття скла.
  
  
  Гарольд Сміт спустився, щоб побачити це на власні очі.
  
  
  "Побач плоди своєї могутності, про імператора", - проголосив Майстер Сінанджу піднесеним голосом. "Вбивця, який робив замах на твоє життя, чекає твоєї ніжної милості".
  
  
  Сміт насупився з усією своєю лимонною зосередженістю. "Воно має бути мертвим".
  
  
  "Це можна зробити", - сказав Чіун.
  
  
  "Так", - додав Римо. "Ми просто зіткнемо машину у воду та втопимо її".
  
  
  Сміт похитав головою. "Ні. Мені потрібно це вивчити".
  
  
  "Це буде трюк", - сказав Римо. "Це був трюк для того, щоб покласти це туди. Як безпечно витягнути це, я не знаю".
  
  
  "Має бути спосіб".
  
  
  "Є", - сказав Чіун.
  
  
  Римо і Сміт дивилися на Майстра Сінанджу з найгранішим інтересом.
  
  
  "Але я не знаю, що це за шлях – поки що", – тонко зізнався Чіун.
  
  
  Усі троє чоловіків серйозно обміркували це.
  
  
  Сміт сказав: "Комахи дихають дифузією, що означає, що повітря проникає через їхні тіла. Задушити його у звичайному сенсі неможливо".
  
  
  "Інсектицид вийшов", – додав Римо. "Ти пробував це".
  
  
  "А", - сказав Чіун.
  
  
  "А?"
  
  
  Літній кореєць метнувся в будівлю і за кілька хвилин повернувся, несучи в руках з довгими нігтями окремі частини підставки для торта з пірексу, безсумнівно, знайденої в кафетерії Фолкрофта.
  
  
  "Я не думаю, що це спрацює, Папочко", - застеріг Римо.
  
  
  "Зазвичай те, що я задумав, ніколи не спрацювало б", - погодився Чіун. "Але за це завдання беретеся не ви, а я. Я примушу це спрацювати".
  
  
  Звертаючись до Сміта, він сказав: "Імператоре, пошукай місце укриття, з якого ти міг би насолодитися демонстрацією сили, якою ти так майстерно керуєш".
  
  
  Сміт відступив на позицію за скляними дверима й уважно спостерігав.
  
  
  "Рімо, коли я скажу відчинити двері, ти відчиниш двері", - сказав Чіун, дивлячись на схвильовану бджолу.
  
  
  "Як щодо того, щоб знову закрити його?" Запитав Римо.
  
  
  "У цьому не буде потреби".
  
  
  І Майстер Сінанджу зайняв позицію біля бічних дверей, де бджола була найактивніша. Римо взявся за ручку дверей і приготувався.
  
  
  Чіун підняв підставку для торта і дзвіночок з пірексу обома руками, як музикант, який збирається вдарити по парі тарілок.
  
  
  "Зараз!"
  
  
  Римо ривком відчинив двері.
  
  
  Бджола послужливо випурхнула. І була схоплена.
  
  
  Це було так близько. Секції підставки для торта поєдналися з немузичним тріском. Але коли Чіун підняв підставку для торта, бджола дзижчала всередині сердитими, розчарованими орбітами.
  
  
  Сміт утік униз, і Чіун простяг йому підставку для торта. Сміт обережно взяв її обома руками.
  
  
  "Дякую вам, майстер Чіун. А тепер заходьте всередину".
  
  
  Вони піднялися на ліфті на адміністративний поверх, і Сміт попросив свого секретаря повідомити охорону, що все гаразд.
  
  
  "Бджола-вбивця спіймана", - сказав він, зайве, оскільки широко розплющені очі місіс Мікулкі стежили за захищеною Пірексом бджолою до того моменту, поки вона не зникла в кабінеті Сміта.
  
  
  Всередині за зачиненими дверима Сміт поставив підставку для торта на свій стіл.
  
  
  Бджола, що все ще спливає вологою, покружляла по орбіті ще кілька миттєвостей, потім заспокоїлася і напружено встала на свої численні ніжки.
  
  
  "Це схоже на звичайного джмеля", - говорив Сміт, беручи зі столу червоний пластиковий предмет. Він перевернув його, і з нього вислизнуло збільшувальне скло в червоному обідку. Тримаючи його за комбінований захист об'єктива та ручку, Сміт навів його на нерухому бджолу.
  
  
  Немов відчуваючи таку ж цікавість, бджола послужливо підійшла ближче, даючи Смітові кращий огляд. Її пінисті щупальця тремтіли, і з них капала вода.
  
  
  "Це джміль", - сказав Сміт.
  
  
  "Вюрмлінгер сказав, що це був безпілотник", - сказав Римо.
  
  
  Бджола обернулася один раз і гукнула Сміта місяцем. Жест неповаги був повністю втрачений для Сміта.
  
  
  "Я бачу жало", - видихнув він. "У бджіл-трутнів немає тиснув".
  
  
  "Це має значення", - заявив Римо.
  
  
  "Очевидно", - сказав Сміт, повертаючи збільшувальне скло в ящик свого столу і закриваючи його.
  
  
  Опустившись у своє старе, потріскане шкіряне крісло керівника, Гарольд Сміт звернувся до Римо і Чіуна, не відриваючи погляду від бджоли, яка обернулася, щоб подивитися на нього крихітними, схожими на сліпі, очима.
  
  
  "Це не африканська бджола-вбивця або якась генетична мутація однієї з них. Це звичайний трутень медоносної бджоли, оснащений жалом".
  
  
  "І мозок", - додав Чіун.
  
  
  "Не кажучи вже про мертву голову на його спині", - сказав Римо.
  
  
  Сміт дуже насупився. "Якимось чином ця бджола була послана сюди шпигувати за мною. Це могло статися тільки в тому випадку, якби вона змогла зв'язатися з бджолою, яку ви вбили в Каліфорнії".
  
  
  "Вже отримав це тіло?"
  
  
  "Ні. Він не був витягнутий з 727-го, що розбився".
  
  
  "Я не розумію, як бджоли можуть розмовляти за три тисячі миль країни", - сказав Римо.
  
  
  "Так чи інакше, є спосіб, яким вони це роблять".
  
  
  "Хіба бджоли не розмовляють один з одним, торкаючись антенами?"
  
  
  "Ви думаєте про мурахи", - сказав Сміт.
  
  
  "Я думав, бджоли діють так само".
  
  
  "Ні, вони спілкуються, випромінюючи хімічні аромати, а також за допомогою повітряної акробатики, такої як танець меду".
  
  
  "Звідки в мене ідея, що вони торкалися щупальців?" Римо розмірковував уголос.
  
  
  "Я не знаю. Я також не можу уявити, як ми дізнаємося правду".
  
  
  "Чому б не спитати бджола?" - Запропонував майстер синанджу.
  
  
  Вони дивилися на нього, їхні обличчя стали пласкими, як штукатурка.
  
  
  - Ти говориш бджолиним? – заперечив Римо.
  
  
  "Ні, але якщо бджола змогла прочитати адресу фортеці Фолкрофт у Каліфорнії і передати цю інформацію бджоли, яку ми зловили, вони мають говорити американською".
  
  
  "Це безумство!" - Вибухнув Римо.
  
  
  "Якщо ти не хочеш спробувати, це зроблю я", - пирхнув Чіун.
  
  
  Римо відступив із запрошуючим поклоном і помахом руки. "Будь моїм гостем".
  
  
  Майстер Сінанджу підняв свої золоті спідниці кімоно і звернувся до бджоли у скляній банці.
  
  
  "Слухай, о обдурений. Бо я Чіун, Майстер синанджу, королівський вбивця при дворі Гарольда Першого, нинішнього імператора Америки, в чиїх безжалісних працях ви опинилися. Перш ніж тебе спіткає жорстока доля, на яку ти цілком заслуговуєш, я вимагаю, щоб ти розкрив усе. , що тобі відомо про змову проти Сміта Мудрого. Невиконання цієї вимоги призведе до обезголовлення тупою іржавою сокирою ката. Співробітництво подарує вам гостре лезо та швидку, безболісну смерть”.
  
  
  Римо пирхнув. "Ти не можеш обезголовити бджолу".
  
  
  "Тихо", - сказав Чіун, двічі змахнувши вгору широкими рукавами кімоно. "Говори зараз, приречена комаха, і позбав себе від потворного кінця".
  
  
  Бджола не пройшла через усе це. Навіть її щупальця.
  
  
  Потім, змахнувши крилами один раз, він видав високий, ледве чутний звук.
  
  
  Це не було дзижчанням або гулом. І не було різким дзижчанням бджоли в польоті.
  
  
  Римо та Чіун нахилилися до нього. Звук був надто тихим для звичайних старіючих вух Сміта, але в ньому було щось таке, що торкнулося їхніх почуттів.
  
  
  "Говори голосніше, о бджілка", - наставляв Чіун.
  
  
  Здавалося, що бджола видає інший звук.
  
  
  "Я почуваюся ідіотом", - сказав Римо, задкуючи.
  
  
  Чіун подивився на Сміта і запитав: "У вас є пристрій для запису звуків?"
  
  
  "Так". Сміт дістав кишеньковий магнітофон із присоскою для мікрофона, призначений для запису телефонних розмов.
  
  
  Чіун кивнув головою. "Прикріпи цей пристрій".
  
  
  Сміт приклав чашку до склянки і натиснув кнопку запису.
  
  
  "Що, чорт забирай, ти робиш, Смітті?" Роздратовано спитав Римо.
  
  
  "Можливо його звук може визначити ентомолог", - сказав Сміт, захищаючись.
  
  
  Римо закотив очі.
  
  
  Піднявши руки, як фокусник, що викликає джина, Чіун умовляв: "Говори ще, о бджілка".
  
  
  Тихий звук повторився, і коли він припинився, Сміт натиснув на кнопку зупинки, перемотав назад, а потім натиснув відтворення.
  
  
  Він поставив регулятор гучності на максимальне налаштування і почав чекати.
  
  
  Стрічка голосно зашипіла. Потім пролунав тонкий металевий голос. "Відпустіть мене зараз, або мої побратими зберуться смертоносним роєм".
  
  
  "Що?" Римо вибухнув.
  
  
  З сірим обличчям, перекошеним від шоку, Сміт знову прокрутив цю частину.
  
  
  "Це ти подав голос, чи не так?" Римо звинуватив Чіуна.
  
  
  "Я заперечую це звинувачення", - пирхнув Чіун.
  
  
  Сміт натиснув кнопку запису і попросив Чіуна: "Запитай, хто це".
  
  
  "З ким я маю честь говорити?"
  
  
  "Я лише трутень на службі у Царя бджіл", - прозвучало з магнітофона після того, як Сміт перемотав його.
  
  
  "Хто цей правитель?" зажадав Чіун. "Назви ім'я диявола".
  
  
  "Я служу володарю всіх бджіл".
  
  
  "Це чимось схоже на "Володаря мух"?" буркнув Римо, який не міг до кінця повірити в те, що чув, але все одно погодився.
  
  
  Сміт дивився на бджола, відкривши рота і витріщив очі.
  
  
  "У мене до цього питання", - сказав Римо.
  
  
  Чіун жестом запросив його продовжувати.
  
  
  "Хто сказав тобі прийти сюди?" - Запитав Римо.
  
  
  "Мій господар". На цей раз Римо виразно почув голос. Відтворення касети підтвердило, що він почув.
  
  
  "Як ви знайшли цю адресу?" - Запитав Римо.
  
  
  Магнітофон відтворив крихітну відповідь. "Один із моїх братів прочитав адресу на посилці, яку ви відправили з Лос-Анджелеса".
  
  
  Гарольд Сміт застогнав із сумішшю жаху та зневіри. "Наше прикриття розкрите".
  
  
  "За довбане бджолине царство, Сміт", - роздратовано сказав Римо. "Не схоже, щоб це потрапило до завтрашньої "Нью-Йорк Таймс"!"
  
  
  Сміт глянув на бджола. "Ваші умови відхиляються".
  
  
  "Тоді видовище моєї помсти буде жахливим. Тремтіть, людство. Тремтіть перед жахливою міццю Повелителя Бджіл".
  
  
  - Він сказав "Бджоляру"? - Запитав Римо.
  
  
  "Він говорив це весь час", - сказав Гарольд Сміт.
  
  
  Римо клацнув пальцями. "Ось де я читав про бджіл, які розмовляють за допомогою антен. У старих коміксах".
  
  
  "Так вам і треба, що ви у це повірили", - сказав Сміт.
  
  
  "Дай мені перепочити. Я був лише дитиною. Що я знав?"
  
  
  "Чіуне, ми повинні втопити цього паразита", - похмуро сказав Сміт.
  
  
  "Допит закінчений, про безжальний?"
  
  
  "Знайди спосіб заглушити це. Мені потрібні останки для аналізу".
  
  
  Вклонившись, Майстер Сінанджу підняв підставку для торта і відніс її до особистої вбиральні Сміта.
  
  
  Бджола носилася по внутрішній частині купола з Пірекса з усім схвильованим безсиллям засудженого в'язня, коли вони бачили її востаннє.
  
  
  Коли почувся звук води, що ллється, Римо подивився на Гарольда Сміта, і Сміт подивився у відповідь. Обличчя Сміта було сірим і виснаженим; на обличчі Римо відбилося якесь приголомшене замішання.
  
  
  "Бджоли не розмовляють", - сказав Римо.
  
  
  "Цей зробив", - сказав Сміт. Він порався зі своєю мисливською краваткою "Дартмут Грін".
  
  
  - Бджоли не розмовляють, - повторив Римо.
  
  
  "Цей зробив", - наполягав Сміт, його голос підвищився від гніву.
  
  
  Коли Чіун повернувся, він тримав акваріум у формі підставки для торта. Бджола плавала в ньому вгору ногами, як неіснуюча золота рибка.
  
  
  "Справа зроблена. Він більше не потурбує вас".
  
  
  "Дякую вам, майстер Чіун".
  
  
  У кімнаті зависла тривожна тиша.
  
  
  Римо перервав його. "Ця бджола сказала, що він служив Бджоляру".
  
  
  Сміт обхопив голову руками, ніби мав сильну мігрень.
  
  
  "Я знаю тільки про одного Бджоловоду", - додав Римо.
  
  
  Сміт підняв очі. Вираз обличчя Римо був приблизно таким, як у людини, яка спробувала почухати ніс тільки для того, щоб виявити, що в нього виросло щупальце там, де мала бути рука.
  
  
  "Господар бджоли був супергероєм з коміксів, коли я був дитиною. Він був ученим, який винайшов радіо, яке могло перекладати мову, якою говорили бджоли".
  
  
  "Бджоли не розмовляють", - відрізав Сміт. Потім він узяв себе до рук.
  
  
  Римо продовжував говорити відстороненим голосом. "Бджільництво стало другом бджолиного королівства. Коли шпигуни спробували вкрасти його радіоприймач із комахами, щоб продати російським агентам, його друзі-бджоли вжалили їх, щоб вони підкорилися. З цього моменту вони стали командою. Бі-Майстер став борцем зі злочинністю. На ньому був Чорно-жовтий костюм і шолом, схожий на голову високотехнологічної бджоли, куди б він не пішов, бджоли летіли з ним поруч... Вони спілкувалися через свої антени... Я вже мільйон років не бачив жодного випуску The Bizarre Bee-Master”.
  
  
  "Неможливо спілкуватися з бджолами так, як ви описуєте. Людина, яка створила цю історію, нічого не знає про бджіл", - твердо сказав Сміт.
  
  
  "Гей, я всього лише розповідаю тобі, про що мені нагадує ця шалена нісенітниця".
  
  
  "Нісенітниця".
  
  
  "Звичайно. Але ти міг би це перевірити".
  
  
  Сміт так і вчинив. Він похмуро ввів "Bee-Master" у свою систему та виконав команду пошуку.
  
  
  З'явилася героїчна постать, одягнена в щось схоже на жовту куртку, з алюмінієвим шоломом, що приховує його голову. Шолом прикрашали антени та великі малинові фасеткові очі замість людських.
  
  
  Фігура була позначена як "Химерний Господар бджіл".
  
  
  "Це він!" – сказав Римо. "Де ти це знайшов?"
  
  
  "Це офіційна веб-сторінка Bee-Master, яка спонсорується Cosmic Comics", - сухо сказав Сміт.
  
  
  Обличчя Римо висвітлилося здивуванням. "Я не знав, що вони все ще випускають комікси "Майстер бджіл". Зацініть. У ньому представлена повна історія "Майстра бджіл"".
  
  
  Римо прочитав через сіре плече Сміта. Чіун, швидко переглянувши, скорчив гримасу і повернувся до вивчення плаваючого у воді трупика мертвої бджоли.
  
  
  "Згідно з цим, - сказав Римо, - Бджолярем насправді є Пітер Пім, біохімік. Він керує своїми друзями-бджолами за допомогою електронних імпульсів зі свого кібернетичного шолома". Римо хмикнув. "Мені завжди було цікаво, що означає кібернетика. Жодна з черниць у притулку не знала".
  
  
  Сміт натиснув клавішу. Було виділено кібернетичне слово. Ще одне натискання призвело до появи словникового визначення.
  
  
  "Кібернетика", – пояснив Сміт, – означає науку управління. І концепція, описана тут, смішна. Комахи спілкуються не за допомогою електричних імпульсів, а за допомогою хімічних запахів, зрозумілих тільки іншим комах.
  
  
  Римо посміхнувся: "Можливо, тобі варто запустити пошук на ім'я Пітер Пім".
  
  
  "Чому? Це вигадана назва".
  
  
  "Просто думка. Це єдина зачіпка, яка маємо".
  
  
  "Це взагалі не зачіпка", - сказав Гарольд Сміт, залишаючи офіційну веб-сторінку Bee-Master. Його погляд перемістився на джмеля, що ширявся, під мовчазним пильним поглядом Чіуна. Вираз його лимонного обличчя говорив про те, що він уже почав сумніватися у своїй пам'яті, що бджола спілкувалася з ним бляшаними англійськими пропозиціями.
  
  
  Він ненадовго прокрутив запис, і нервовий голос бджоли був таким тривожним, що він знову вимкнув його.
  
  
  "Знайшов ту інформацію, яку я хотів, Смітті?" Запитав Римо за мить.
  
  
  Сміт вийшов із заціпеніння. Знову взявшись за клавіатуру, він вивів фразу на хангилі, сучасному корейському абетці.
  
  
  Римо прочитав це.
  
  
  "Дві джули", - сказав він. Повернувшись до Чіуну, він спитав: "Я правильно сказав?"
  
  
  Густо почервонівши, Майстер Сінанджу закрив обличчя рукавом кімоно від сорому за вкрай брутальну мову свого учня.
  
  
  Римо посміхнувся. "Вважаю, це моя відповідь".
  
  
  Розділ 29
  
  
  
  
  Хельвіг X. Вурмлінгер їхав на своєму зеленому Volkswagen Beetle кольору "коник" з аеропорту в свою приватну резиденцію за межами Балтімора, штат Меріленд.
  
  
  Коли з'явився грязьовий купол, його обличчя, що смикається, почало розслаблятися. Він був удома. Було добре бути вдома. Подорожувати часто було корисно і необхідно, але Хельвіг X. Вурмлінгер був не громадською комахою, а комахою-одинаком. Його перевага самотності дозволяла йому працювати довгий годинник і проводити експерименти, які налякали б тих, хто не поділяв його захоплення світом комах у його багатогранній гармонії з природою.
  
  
  Залишившись без друзів і дружини, Вурмлінгер не бачив нічого поганого в тому, щоб жити в тому, що, по суті, було брудним гніздечком. У житті Хельвіга X. Вурмлінгера не було особливих думок. Нема кому повідомити йому, що він перейшов межу від просто ексцентричного до по-справжньому дивного.
  
  
  Коли, повертаючи дорогою до свого будинку, він побачив білу вантажівку супутникового зв'язку з написом Fox News Network, Вюрмлінгер розхвилювався. Його рот сіпнувся, і обличчя витягнулося.
  
  
  Його трясло, коли він вибирався з тісних рамок свого "Жука". І коли він побачив оператора, притисненого до бокового скла, він побіг так швидко, що його руки безвольно, як ціпки, бовталися з обох боків.
  
  
  "Що все це означає!" - Вибагливо запитав він. "Що ви робите на моїй території?"
  
  
  Оператор розвернувся, і Вурмлінгер виявив, що дивиться у скляне око камери.
  
  
  Втрутився крижаний жіночий голос. "Можливо, ти той, кому потрібно дещо пояснити...."
  
  
  То була та жінка-Лиса. Вюрмлінгер уже забув її ім'я, але він впізнав її голос і вираз обличчя.
  
  
  "Ви вторгаєтеся на чужу територію!" Сказав їй Вурмлінгер із зумисною зневагою.
  
  
  Замість того, щоб відповісти на незаперечне звинувачення, блондинка сказала у мікрофон, який піднесла до рота: "Я тут із генетиком комах та етимологом..."
  
  
  "Ентомолог", - коротко поправив Вурмлінгер.
  
  
  - Хельвіг Х. Вурмлінгер з дослідницької лабораторії Міністерства сільського господарства США з бджільництва. Це вірно, доктор Вурмлінгер?
  
  
  "Так Так".
  
  
  "Якщо ви працюєте на федеральний уряд, чому у вас є власна лабораторія тут, у глибинці?"
  
  
  "Це лісова глуш. Глибинка знаходиться в Австралії!"
  
  
  "Відповідайте на запитання, лікарю".
  
  
  "Це моя приватна лабораторія, де я виконую свою роботу для Міністерства сільського господарства США. Тут я також проводжу інші експерименти. Жоден з них не стосується широкого загалу або вас самих".
  
  
  "Я звертаю вашу увагу на дивне дзижчання, що виходить із ящиків на задньому дворі вашого будинку, доктор Вурмлінгер".
  
  
  "Це моя пасіка. Там я тримаю своїх бджіл".
  
  
  "Це так? Якщо ви займаєтеся звичайними бджолами, чому вони видають такий дивний звук?"
  
  
  "Що за дивний звук?"
  
  
  "Ви заперечуєте, що ваші бджоли ненормальні?"
  
  
  "Це абсолютно звичайні супербікси Buckeye. Я використовую їхню продукцію для підсолоджування чаю та підтримки свого здоров'я".
  
  
  "Крокай сюди".
  
  
  Задкуючи, Теммі та її оператор пробиралися до задньої частини дивного будинку Вурмлінгера. Він ішов за ними, його думки плуталися. Чому ці люди опинилися тут? Чого вони хотіли? І чому вони знімали, як він ходить навколо свого вулика?
  
  
  Коли вони дісталися задньої частини, оператор розвернувся, щоб відобразити пасіку на плівку.
  
  
  З бджолиних коробочок долинало дивне, тужливе гудіння.
  
  
  "Мої бджоли!" Заблеяв Вюрмлінгер. Він кинувся до них.
  
  
  Звук був зловісним і моторошним. Це був не гул і не дзижчання. Це було щось нещасне та болісне.
  
  
  Опустившись на одне коліно, Вюрмлінгер відсунув одну із сталевих рам, у яких знаходилися стільники. Він підняв її і уважно оглянув бджіл, що повзали по ній, з неприкритим занепокоєнням на витягнутому обличчі.
  
  
  "Кліщі!" - Простогнав він. "Кліщі дісталися моїх бідних бджіл".
  
  
  Відкинувши рамку з сотами тому, Вюрмлінгер перейшов до іншого ящика для бджіл. На світ з'явилася ще одна партія бджіл. Вони мляво переміщалися серед своїх воскових стільникових осередків.
  
  
  "Ще кліщів!" - Простогнав він.
  
  
  У третій коробці був мед та клейка маса, але не було бджіл.
  
  
  "Неохайний вивідок! Ці бджоли мертві".
  
  
  "Що з ними трапилося?" Вимогливо запитала Теммі, тицяючи мікрофоном у його озлоблене обличчя.
  
  
  Хельвіг X. Вурмлінгер одеревеніло піднявся на ноги. Він узяв себе до рук. "Мої бджоли зіпсовані", - безпорадно сказав він.
  
  
  "Це бджоли-вбивці?"
  
  
  "Ні, я розводжу лише європейських бджіл та кілька екзотичних".
  
  
  "Чи відомо вам, докторе Вурмлінгер, про безліч смертей, пов'язаних з бджолами-вбивцями в Нью-Йорку та Лос-Анджелесі, інформації, яку уряд США приховує від громадськості?"
  
  
  "Я нічого не знаю про Нью-Йорк - а ти знаєш стільки ж, скільки і я, про незрозумілі події в Лос-Анджелесі!" Вурмлінгер роздратовано сказав. "Ти був там".
  
  
  "Відповідай на запитання", - напівголосно сказала Теммі.
  
  
  "Так, так, новий вид отруйних диких бджіл був завезений в екосистему Північної Америки".
  
  
  "Ви заперечуєте, що знаєте справжнє походження цих бджіл-вбивць?"
  
  
  "Будь ласка, не використовуйте цей ненауковий термін. Правильний термін - "Браво бі"."
  
  
  "Ти кажеш як людина, яка співчуває бджолам?" Підказала Теммі, мало не дряпаючи зелені зуби Вурмлінгера своїм мікрофоном.
  
  
  "Бджоли - найкорисніші комахи, відомі людині. Вони запилюють вісімдесят відсотків сільськогосподарських культур у країні. Без них людство не стало б їсти".
  
  
  "Я говорю не про дружні бджоли, а про бджола "мертва голова", яку уряд Сполучених Штатів нацькував на світ".
  
  
  "Про що ти говориш?"
  
  
  "Міністерство сільського господарства США створило нові, порочні види бджіл з причин, які досі невідомі. Бджоли, які жалять знову і знову. Бджоли, які впорскують смертельну отруту, від якої у сучасної медицини немає протиотрути. Бджоли, які досі завдали жахливу смерть восьми людям, і кінця цього не видно... Ви заперечуєте, докторе Вурмлінгер, що в Лос-Анджелесі тільки три людини померли від укусу супербіли "мертва голова"?
  
  
  "Жаліть", - роздратовано сказав Вурмлінгер. "Бджоли не кусають, крім кількох нешкідливих видів".
  
  
  Втрутився наполегливий репортер і зажадав суворим голосом: "Тільки досвідчений фахівець з генетики комах міг створити расу супербджіл. Тільки той, у кого є наукові знання, фінансування та відокремлена лабораторія далеко від цікавих очей".
  
  
  Теммі пірнула за спину оператора і звинувачуюче тицьнула пальцем, щоб камера зняла це зі свого погляду.
  
  
  "Тільки ви, доктор Хельвіг X. Вюрмлінгер!"
  
  
  "Нісенітниця".
  
  
  "Нісенітниця? Ви заперечуєте, що проводили секретні генетичні експерименти в цій вашій лабораторії? Ви заперечуєте, що обрушили невідомі жахи на світ, що нічого не підозрює?"
  
  
  "Я заперечую ці шалені звинувачення", - пробурмотів Вурмлінгер.
  
  
  "Тоді як ти це поясниш!" – вигукнула Теммі.
  
  
  І, повернувшись до свого оператора, Теммі сказала: "Покажіть Америці, що доктор Вурмлінгер робить з їхніми податковими доларами".
  
  
  Оператор розвернувся і навів свою мінікамеру на зручне вікно. Він збільшив зображення.
  
  
  А у філії Baltimore Fox директор новин напружено спостерігав за надходженням стрічки. Через вікно, укріплене дротяною сіткою, було виразно видно бабку, тіло і лапки якої були усіяні десятками немигаючих складних рубінових очей.
  
  
  На якийсь обнадійливий момент це виглядало як химерна модель бабки з іншого виміру.
  
  
  Ця ілюзія була зруйнована з разючою раптовістю, коли крила бабки ожили, і вона полетіла, залишивши неприємне враження, що вона дивилася на них своїм вузьким заднім кінцем.
  
  
  Розділ 30
  
  
  
  
  Мірл Стріп дивився трансляцію телеканалу Fox, не виходячи зі свого фургона, що мчить міжштатною автомагістралі 80 у Вашингтон, округ Колумбія.
  
  
  Він купив фургон на щомісячні внески у свого лояльного Неорганізованого підземного ополчення Айови, назвавши його Мобільним штабом партизанського командування IDSM та центром відпочинку, і приставив до нього найближчого помічника, щоб той керував ним.
  
  
  Він вів колону пікапів, спортивних позашляховиків – усе зроблено у США – у Вашингтон. Вони йшли довгим обхідним шляхом, тому що Мірл розумів, що для взяття столиці найбільшої нації у світі потрібно більше людей, ніж для його тридцяти або близько того ополченців, жоден з яких насправді не служив в армії мирного часу чи національної гвардії, не говорячи вже про те, щоб боротися на справжню війну.
  
  
  Зрештою, переважно вони вирощували кукурудзу.
  
  
  Їхня військова лихоманка була досить високою на той час, коли вони вийшли з Кукурудзяного штату з його загадково точною шахівницею спустошення.
  
  
  "Коли ми повернемося, ми захопимо уцілілі ферми", - похвалився Мірл. "Заберемо їх у колабораціоністів".
  
  
  "Ми їх проженемо", - крикнув з-за керма його ад'ютант Гордон Гаррет.
  
  
  “Ні. Не можна просто проганяти колабораціоністів. Ось чому я називаю це Днем мотузки”.
  
  
  "Ти збираєшся вішати фермерів, Мірле?" В жаху спитав Гордон.
  
  
  "Ні. Але я зобов'язаний і сповнений рішучості повісити будь-яких колабораціоністів та зрадників Конституції Сполучених Штатів, яких я знайду, незалежно від приналежності до сільського господарства".
  
  
  "О, це зовсім інше".
  
  
  По дорозі вони стежили за страшними чорними гвинтокрилими літаками Нового світового порядку, але жодних таємничих гелікоптерів у поле зору не з'являлося.
  
  
  Вони перевірили наявність штрих-кодів на звороті дорожніх знаків, а коли знайшли, пофарбували їх у чорний колір із балончика, бо це були орієнтири, за якими об'єднані сили Тристоронньої комісії, миротворці ООН та етнічні нерегулярні формування, виведені з найгірших гетто країни, могли знаходити свої цілі у нуль годин дня. Вони також зіпсували різні рекламні щити, які рекламують останній фільм Меріл Стріп.
  
  
  По дорозі вони оглянули чудову сільську місцевість, і Мірл спробував освіжаючий асортимент пива місцевого виробництва. У своєму роді це було хороше життя, і вона безперечно перевершувала лущення кукурудзи.
  
  
  Коли вийшов спеціальний випуск Fox під назвою "Репортаж про супербея "Мертва голова"", він одразу звернув на це увагу.
  
  
  Світловолоса репортерка з підозріло іноземним ім'ям Тамара Террілл розпочала трансляцію з того, що поставила кілька цікавих питань.
  
  
  "Чи був новий вид бджіл-вбивць випущений на Сполучені Штати Америки? Скільки людей загинуло і як Міністерство сільського господарства Сполучених Штатів приховувало загрозу?"
  
  
  При згадці Міністерства сільського господарства США Мірл випростався. Він ніколи не довіряв Міністерству сільського господарства або будь-якої іншої гілки федерального уряду, за винятком тих випадків, коли справа стосувалася субсидій фермерам, які, на його думку, належали йому. І слово "приховування" було одним із найактивніших у його лексиконі.
  
  
  "Що важливіше, - казала Тамара Террілл, - чи сам федеральний уряд створив цю бджолу-смерть у прихованих лабораторіях Міністерства сільського господарства США? І з якою зловісною метою? Це просто супербджоли чи авангард нового виду бджіл, яким судилося спустошувати земну кулю?"
  
  
  "Щоб відповісти на ці питання, ми почнемо з дивно заниженої інформації про смерть фахівця з генетики комах Дойла Т. Ренда на Таймс-сквер кілька днів тому".
  
  
  За цих слів Мірл Стріп крикнув своєму водієві зупинитися. За ним "Конвой до свободи" також зупинився.
  
  
  "Гей, ви, чоловіки, зберіться довкола. Ви повинні це побачити".
  
  
  Вони залізли у фургон, присівши навпочіпки на підлозі та відкритих сидіннях. Ті, хто не помістився, стовпилися ззовні, прислухаючись із відчинених вікон.
  
  
  Там, на курній дорозі в Пенсільванії, вони з зростаючим захопленням спостерігали, як зі чуток, фактів, натяків і неакуратного репортажу сплітається непереборний логічний ланцюжок. Але для Мірла Стріпа та його дезорганізованого підпільного ополчення Айови це не тільки звучало правдою, а й ідеально відповідало всьому, у що вони вірили.
  
  
  Вирішальний момент настав, коли було показано кадри з Айови - кадри дивного багатогодинного спустошення раніше священної кукурудзяної країни.
  
  
  "Це теж робота супер-бджоли року?" Запитувала Тамара.
  
  
  Мірл ударив кулаком по своєму м'якому підлокітнику, розчавивши порожню банку з-під "Сем Адамс". "Так само точно, як те, що ЦРУ має мікрочіп спостереження в моїй лівій сідниці, - сказав він, - так і має бути. Я відчуваю це всіма кістками".
  
  
  Програма "коники" перемістилася з Айови в Лос-Анджелес і розповіла про послідовні смерті двох коронерів округу та "хороброго, але безіменного оператора Fox, який наважився розслідувати правду", за словами Тамари Террілл.
  
  
  Потім була частина програми, від якої у них кров застигла в жилах. Програма натякала на причетність Міністерства сільського господарства США та спростування та вела до якогось неймовірного одкровення. Коли це сталося, Мірл Стріп і його люди залишилися сидіти з відвислими щелепами на своїх місцях.
  
  
  Програма перейшла до дивного глинобитного вулика, побудованого одному Богові відомо де. І там показували довгий ковток "weird" з інопланетним ім'ям Хельвіг X. Вурмлінгер, що заперечує всілякі схеми та жахи.
  
  
  Каппер настав, коли екран телевізора заповнив зображення великої бабки з червоними очима всюди, крім голови. Коли він злетів, показуючи, що він живий, ополченці, що зібралися, підскочили на місцях і почали чухатися, ніби відчули паразитів на своїх патріотичних шкурах.
  
  
  Були й інші речі, що промайнули через вікно "лабораторії з пекла", як називав її Фокс.
  
  
  Таргани з протезами кінцівок. Двоголові павуки. І інші істоти, які Бог ніколи не хотів бачити.
  
  
  І поверх цих звинувачень пролунав безтілесний голос Хельвіга X. Вурмлінгера, який знову і знову заявляє про свою невинність, оскільки докази його нечестивого втручання в природу заповнили телеекрани по всій Америці.
  
  
  Після того, як програма закінчилася обіцянкою подальших репортажів від Fox, Мірл Стріп сів у своїх камі, не звертаючи уваги на пролиту банку "Сем Адамс" у себе на колінах, і сказав: "Ви, борці за свободу, слухайте тепер".
  
  
  Вони підбадьорилися.
  
  
  “Вашингтон може почекати. Ця висока склянка з жучим соком відповідальна за чуму, яка обрушилася на богобоязливу Айову.
  
  
  Вони замкнули і завантажили, завантажили у відповідні транспортні засоби і повернули праворуч у бік Меріленда і праведної помсти.
  
  
  Розділ 31
  
  
  
  
  Гелікоптер Національної гвардії Айови доставив Римо і Чіуна з аеропорту Де-Мойна до потерпілого району. Вони були не єдиним вертольотом у небі. Гелікоптери новин були всюди, як галасливі ворони.
  
  
  Пілот охорони наказував їм тримати повітряний простір вільним. Його не ігнорували. Зовсім ні. Насправді, багато команд новин летіли тандемом, спрямовуючи в його бік свої камери з заскленілими очима, і намагалися взяти у нього інтерв'ю по радіо.
  
  
  Пілот проігнорував усі прохання висловити напівофіційну думку про лихо, що обрушилося на центральну Айову.
  
  
  На задньому сидінні Майстер Сінанджу подивився вниз на хвилясті ряди кукурудзи, що росте, і скорчив гримасу огиди. "Кукурудза. Це мор".
  
  
  - Припини це, Чіуне, - сказав Римо.
  
  
  "Ти скуштував його заборонених зерен. Ти упереджений".
  
  
  Римо спробував змінити тему. "Як ти думаєш, що спричинило це, Папочку?"
  
  
  "Чума. Звичайно".
  
  
  Римо виглядав зацікавленим. - Саранча?
  
  
  "Чума. Більшого я не можу сказати, поки не опинюся серед жахливих жовтих стебел, які завоювали білий світ".
  
  
  "Ми говоримо про кукурудзу?"
  
  
  "Я говорю про кукурудзу. Ви тільки слухаєте".
  
  
  Гелікоптер опустився на зруйноване кукурудзяне поле, і Чіун вийшов. Стоячи, розставивши ноги, він підперезав підлогу кімоно і оглянув руйнування.
  
  
  Римо вибрався з іншого боку, пірнувши під гвинт, що все ще обертається. Від цього його коротке темне волосся стривожено заворушилося.
  
  
  Не встояло жодного кукурудзяного стебла. Земля була усіяна незрілими жовтими зернами та подрібненим золотистим кукурудзяним шовком. У повітрі пахло свіжозібраною кукурудзою.
  
  
  Римо із задоволенням вдихнув його. Чіун кинув у його бік несхвальний погляд. Приблизно рік тому Римо з'явився смак до кукурудзи, що Чіун категорично не схвалював. У дієті синанджу дозволялося вживати лише чистий білий рис. Римо заперечив, що у кукурудзі немає нічого поганого.
  
  
  "Я з'їв трохи і не захворів", - сказав він. "Американські індіанці їдять це постійно".
  
  
  "Мене не хвилює, чим червоношкірий набивав своє ледаче черево", - відповів Чіун. "Ти синанджу. Тепер ти зі Сходу. Не із Заходу. Тобі заборонено їсти кукурудзу".
  
  
  "На думку кращих експертів, американські індіанці прийшли з Азії. Вони є сумішшю монголів, китайців і корейців".
  
  
  "Можливо, південнокорейці", - пирхнув Чіун, чиї предки прийшли з холодної, неприступної півночі. "У наших жилах тече північна кров. Ми не забруднюємо її жовтими зернами".
  
  
  І на цьому дискусія закінчилась.
  
  
  Коли вони стояли на чорному суглинку Айови, Рімо вирішив продовжити суперечку. "Я не розумію, що такого жахливого в кукурудзі", - промимрив він.
  
  
  Чіун на якийсь час замислився. Спочатку було неясно, чи обдумував він питання Римо чи оточувало його запашне. Нарешті він заговорив. "Це надто солодко".
  
  
  "Це приємна відмінність від рису", - сказав Римо.
  
  
  "Рис солодший за кукурудзу. Рис солодкий у чистому вигляді. Кукурудза важка, крохмалиста і солодка, як мед".
  
  
  "У меді немає нічого поганого", - зауважив Римо, колупаючи ногою добре прожований кукурудзяний качан.
  
  
  "Мед припустимо в чаї. Ви не стали б намазувати рис медом".
  
  
  "Ні", - визнав Римо.
  
  
  Вони йшли. Римо підбирав уламки кукурудзяних стебел, що впали, і розглядав їх. Карі очі Чіуна обмацували околиці, вбираючи все. Здавалося, його не цікавили деталі.
  
  
  "Це зробив не смерч", - зауважив Римо.
  
  
  Чіун глибокодумно кивнув головою. "Чума. У неї є всі ознаки чуми".
  
  
  "До речі про качани, - сказав Римо, - я все ще не розумію, що такого жахливого в кукурудзі".
  
  
  "Твоє дурне питання нагадує мені про майстра Кокмула".
  
  
  Римо зробив задумливе обличчя. "Кокмул. Я його не знаю".
  
  
  "Він жив давним-давно. Але ви з ним насолоджувалися б суспільством один одного", - сказав Чіун.
  
  
  Римо прояснився. "Як це?"
  
  
  "Він був дуже схожий на тебе – дурний".
  
  
  Плечі Римо опустилися.
  
  
  Вони йшли далі.
  
  
  - Кокмул жив після того, як бездумний Колумб прибув у так зване Нове Світло і приніс до Європи епідемію, яка називається кукурудзою, - повільно промовив Чіун, обводячи поглядом поля, наче чекаючи, що мертва кукурудза підніметься і накинеться на них.
  
  
  "Мор?"
  
  
  - Кукурудза росла в Іспанії марнотратної Ізабелли, звідти поширювалася на схід і захід, поки не досягла Китаю, - сумним тоном сказав Чіун.
  
  
  "Китай, так? Забавно, я ніколи не бачив кукурудзи в Кореї".
  
  
  "Кукурудза справді з'явилася в Кореї завдяки Кокмулу Дурному. Але його наступник вигнав її".
  
  
  "Здається, я зараз почую ще одну легенду про синандж", - сказав Римо, його ноги ступали по кукурудзяному листі, не змушуючи їх шарудити.
  
  
  "Тоді слухай уважно, бо це урок, який Дім не може дозволити собі вивчити двічі".
  
  
  Голос Чіуна став низьким та похмурим. "За часів Кокмула в Китаї була робота. Характер цієї роботи не мав значення. Важливо тільки знати, що час від часу Кокмул пішки вирушав на північ від Сінанджу, щоб перейти вбрід річку, відому сьогодні Ялу, і надавав певні послуги якомусь принцу Китаю.
  
  
  "Одного разу Кокмул прийшов у гай, який він спочатку прийняв за молоде сорго. За винятком того, що зараз був сезон не молодого, а високорослого сорго. Але ці зелені рослини, які росли акуратними рядами, не були ні тим, ні іншим".
  
  
  Римо озирнувся. Кукурудза була посаджена рівними рядами з добре розташованими стеблами, перш ніж їх зрізали.
  
  
  "Отже, фермери доглядали ці рослини, які були посіяні рядами, і настав час збору врожаю", - сказав Чіун. "Втомлений від подорожі, Кокмул зупинився і запитав фермера про його незнайому культуру.
  
  
  "Фермер, віддаючи шану Майстру Сінанджу, зірвав верхівку однієї рослини і обдер його зелене листя, оголивши мерзенну жовту штуку, схожу на усмішку демона, з численними тупими зубами, що захищають її".
  
  
  "Начало кукурудзи", - сказав Римо.
  
  
  "Так".
  
  
  - Ніколи не чув, щоб це описували в таких апетитних виразах, - пробурчав Римо.
  
  
  Чіун відмахнувся від зауваження у бік кукурудзи.
  
  
  "Фермер показав Кокмулу, як варити жовту тварюку у воді, щоб її тверді зуби не ламали людські зуби при укусі, і як безпечно їсти її, а також як приготувати з неї хліб або борошно. І Кокмул, будучи невинним у приготуванні кукурудзи, захопився чудовими способами, якими кукурудзу можна їсти”.
  
  
  Римо скептично підняв брову. - Підсів?
  
  
  "Ви назвали б це підсілим. Кокмул став рабом кукурудзи, так це записано в Книзі синанджу".
  
  
  "Гаразд..."
  
  
  "Кокмул настільки захопився своєю новою пристрастю, що замість того, щоб вирушити до двору принца, який запросив його, Кокмул зібрав качани твердої кукурудзи і поніс їх назад у село Сінанджу, яке нічого не підозрювало, яке тоді було раєм рису і риби".
  
  
  "І ліньки", - додав Римо.
  
  
  Чіун нічого не сказав на це. Він продовжував. Як ти знаєш, Римо, земля навколо села наших предків не найкраща. Мало що росте, за винятком рису на полях, а часто навіть і цього. цього не роблять.Отже, посадивши кукурудзу відповідно до інструкцій китайського фермера, Кокмул привіз демонічну кукурудзу до Кореї».
  
  
  Вони йшли, і їхні ноги, здавалося, пливли по пухкому чорному суглинку. Принаймні вони не залишали слідів, хоча йшли твердою ходою.
  
  
  "Згодом, - продовжив Чіун, - виросли зелені стебла. Вони стали товстими. Вони стали важкими. Зловісні Золоті нитки, завдяки яким росло більше кукурудзи, проявляли себе як розфарбовані блудниці, що виглядають зі своїх звисаючих кіс. Вирощувати кукурудзу коштувало великої праці. так сильно, як збирати рис, що є непосильною роботою, але це було важко.
  
  
  "І коли кукурудза стала досить високою і стиглою, майстер Кокмул скликав жителів села і показав їм, як очищати качани і як зберігати їх на довгу зиму разом із зимовою капустою. Тієї осені та взимку животи жителів села були набиті кукурудзою, Римо. І вони потовстіли". ."
  
  
  "Не кажучи вже про дурість та щастя", - сказав Римо.
  
  
  Споглядаючий погляд найближчого ока Чіуна змусив Римо перестати посміхатися. Для Чіуна це була серйозна справа.
  
  
  "Перший кукурудзяний рік пройшов мирно. Не було жодних неприємностей. Другий був не таким уже поганим, оскільки кукурудза росла стабільно, але не виснажливо. Потім настав Третій кукурудзяний рік".
  
  
  "О-о-о. Що трапилося? Неврожай?"
  
  
  Чіун похитав своєю старою головою. "Ні, почалася епідемія".
  
  
  Чіун йшов, примруживши очі, розглядаючи найдрібніші деталі зіпсованої кукурудзи на своєму шляху. Там, де він міг наступити на зернятко, що випало, він наступав. Старий кореєць, здавалося, отримував особливе задоволення від гасіння напівзрілих зерен.
  
  
  Я попереджав тебе, Римо, що кукурудза не така смачна і чиста, як рис. Я казав тобі, що її слід уникати. ".
  
  
  Римо посміхнувся. "Як кажуть, я всю увагу".
  
  
  "Ти не сміятимешся, коли моя історія закінчиться". Чіун відкинув кукурудзяний качан зі свого шляху. "Рис, коли він перетравлюється, живить. Жодне рисове зернятко не потрапляє в шлунок людини, якщо воно не з'їдено. Не те що підле і підступне кукурудзяне зерно".
  
  
  Вони натрапили на череду плямистих корів, що діловито жують качани. Корови ледве звернули на них увагу.
  
  
  "Кукурудзяне зернятко витривале та неподатливе", - продовжував Чіун. "Воно вимагає, щоб його з'їли, але, будучи перевареним, воно не завжди віддає споживачеві свою поживність. Деякі зерна виживають і виходять неперетравленими з організму як людини, так і тварини."
  
  
  Чіун зупинився і дивився собі під ноги.
  
  
  Римо теж глянув униз.
  
  
  "Що ти бачиш, сину мій?" - спитав Чіун.
  
  
  "На мою думку, схоже на лучний мафін", - сказав Римо.
  
  
  "Подивися уважніше".
  
  
  Римо опустився навколішки. Так, це був коров'ячий гній, уже висушений сонцем. З темної маси виглядали гладкі золотисто-жовті відблиски.
  
  
  "Що ти знаходиш такого цікавого, Римо?" Запитав Чіун тонким голосом.
  
  
  "Я бачу, корови були на кукурудзі".
  
  
  "І все ж таки підступне зерно вислизнуло від старанності корови".
  
  
  "Я думаю, корови не пережовують їжу так ретельно, як могли б", - сказав Римо.
  
  
  "Як і люди. Навіть мешканці села Сінанджу".
  
  
  Римо підвівся. Чіун зустрівся з ним поглядом своїх тонких карих очей.
  
  
  "На третій рік кукурудзи, Римо, жовтоголові росли всюди. Там, де вона була посаджена. Там, де її не садили. Жителі села їли його у великій кількості, з безсоромним апетитом, і щоразу, коли вони сідали навпочіпки у своїй розслабленості. , вони випускали неперетравлені кукурудзяні зернятка, які пускали коріння та проростали.
  
  
  Чіун заплющив свої мигдалеподібні очі й мало не здригнувся.
  
  
  "Незабаром жахливі більма на оці були всюди. Навіть на рисових полях", - сказав він.
  
  
  Римо зобразив на обличчі удаваний жах. "Не рисові поля. Ні".
  
  
  Чіун похмуро кивнув головою. "Так. До третього року кукурудзи рису не стало. Тільки кукурудза. Для мешканців села це було нормально, але Майстру Сінанджу, яким годується село, був потрібний рис для підтримки своїх навичок. Але рису не було. Тільки кукурудза. Кокмул почав втрачати свої навички, погладшав і наївся кукурудзи".
  
  
  "Що вивело його із цього стану?"
  
  
  "Проста річ. Смерть. Він помер, і його наступник зайняв його місце. Це був Пе, який вийшов на кукурудзяні поля і своїми блискучими благородними руками обезголовив сина архідемона, відновивши достаток рису в селі Сінанджу і назавжди вигнавши демонічну кукурудзу. день північ від умисне і свідоме вирощування кукурудзи вважається злочином, караемым стратою".
  
  
  Римо хмикнув. Озирнувшись, він сказав: "Що ж, можна з упевненістю посперечатися, що Піо повернувся з Пустоти не для того, щоб спустошити Айову".
  
  
  "Ні, це був не гній. Це була чума іншого роду".
  
  
  "Якого роду?"
  
  
  "Це ми повинні визначити", - сказав Чіун, прямуючи до фермерського будинку за коровами.
  
  
  Знизавши плечима, Римо пішов за ним. Якби Чіун зміг з'ясувати, що тут сталося, варто було б послухати цю безглузду історію.
  
  
  Римо все ще не розумів, що поганого в тому, що Майстер Сінанджу їсть кукурудзу. За умови, що він ретельно пережовує їжу.
  
  
  Розділ 32
  
  
  
  
  Не було ні вантажівок супутникового зв'язку, ні репортерів, жодних ознак життя навколо глинобитної лабораторії Хельвіга X. Вурмлінгера, коли Конвой Свободи прокладав курний шлях до місця, яке командир Мірл Стріп з дезорганізованого підземного ополчення Айови назвав "центром змови Міністерства сільського господарства" .
  
  
  Коли це з'явилося у полі зору, це виглядало не так багато. Високий купол із глини, можливо, висотою на два поверхи. Вікна були вирізані в дивних, плавних формах, подібних до опуклих очей комахи. Єдиним звуком, який можна було почути, було дивне сумне гудіння уражених бджіл.
  
  
  "Мені не подобається, як це звучить", - сказав Гордон Гаррет через кермо головного фургона, який з чисто тактичною метою тепер замикав ходу.
  
  
  "Ми не можемо дозволити собі втратити наш комунікаційний нервовий центр у разі, якщо "Пойнт" отримає пряме влучення", - так висловився коммандер Стріп, коли вони зробили заміну.
  
  
  "Цей звук, - сказав коммандер Стріп, погладжуючи свою законну спортивну гвинтівку AR-15 зі снайперським прицілом та повною обоймою куль Black Talon, - це страшна антиамериканська та антихристиянська диявольська бджола. Наш заклятий ворог".
  
  
  Гаррет здригнувся, його нервова нога зависла над гальмом.
  
  
  "Колонна, стій!" Стрип скомандував через свою гучномовну систему. Конвой "Свободи" зупинився, підстрибуючи та покриваючись пилом.
  
  
  "Поспішати!"
  
  
  З пікапів та спортивних позашляховиків висипали ударні загони дезорганізованого підземного ополчення Айови, замикаючи, заряджаючи та розкладаючи по полицях дробовики "Ремінгтон", ті, у кого вони були.
  
  
  У відносній безпеці свого командного фургона їхній лідер встановив гучномовець на найвище налаштування і підніс мікрофон до губ.
  
  
  "Увага! Це коммандер Мірл Стріп! Я закликаю доктора Хелвіга Вурмлінгера залишити свою жахливу обитель, щоб відповісти за свої злочини проти американського сільського господарства".
  
  
  Гудіння бджіл різко припинилося. Настала тиша.
  
  
  Потім відчинилися овальні двері, і на місячне світло вийшла висока, довготелеса постать, очі якої були дисками місячного світла, що вагалися.
  
  
  "Ви вюрмлінгер?"
  
  
  "Я є. Ти сказала, що ти Меріл Стріп?"
  
  
  "Мірле, чорт забирай! Мірл Стріп з дезорганізованого підземного ополчення Айови".
  
  
  "Тоді я ніколи про вас не чув, і ви перебуваєте на моїй території".
  
  
  "Ми прийшли, щоб змусити вас відповісти за злочини проти Америки та Айови".
  
  
  "Що за нісенітницю ти несеш? Вийди на світ, щоб я міг тебе бачити".
  
  
  "Щоб ти міг убити мене своєю диявольською бджолою? Ні. Ми не такі дурні, Вурмлінгер. Пауза, потім він продовжив. "Хлопці, приготуйтеся підпалити цю глинобитну хатину Франкенштейна!"
  
  
  Дезорганізоване підземне ополчення Айови безпорадно оглядалося на всі боки.
  
  
  "Чим?" - Запитав один. "Ми не взяли із собою жодних смолоскипів".
  
  
  "Що ж, йди в цю диявольську хатину і знайди щось пальне".
  
  
  Ніхто не рухався. Вони були надто налякані, і гудіння. почалося заново. Воно було нещасним, як гудіння бджіл, що вмирають.
  
  
  Потім справді з'явилася бджола. Вона була великою і жирною і стрибала вгору-вниз у місячному світлі, нарешті, наблизившись до шибки фургона, де коммандер Стріп висував свої вимоги.
  
  
  Він брязнув об скло. Це привернув увагу Стріпа, і він обернувся.
  
  
  У місячному світлі фасеткові очі дивилися на нього з інопланетною недоброзичливістю. Але не це змусило волосся стати дибки на товстій червоній шиї Стріп.
  
  
  Це була безпомилково пізнавана мертва голова на пухнастій золотисто-чорній спині.
  
  
  "Бджола-вбивця! Це бджола-вбивця!" Заверещала Стріп. "Повертайтеся спритно, хлопці, і рубайте її, якщо вам дорогі ваші життя!"
  
  
  Все як одне, дезорганізоване підземне ополчення Айови розвернулося, хапаючи зброю і готуючись до стрілянини.
  
  
  Якби вони тільки могли знайти мету.
  
  
  Шулячі дула залишалися холодними. Стріп бачив, що ніякі спалахи зброї не фарбували навколишні ліси червоним, що очищає полум'ям.
  
  
  "Чого ви чекаєте, ідіоти?" він заревів.
  
  
  "Де це? Де це?" говорили його люди. Їхня зброя була націлена на дерева, місяць, фургон та землю. Скрізь, крім того місця, де ширяла самотня бджола-диявол, терпляча і зловісна.
  
  
  Це було, коли Стріп намацав ліхтарик із кишені своєї камуфляжної куртки. Він увімкнув його. Спалахнув вогник. Він навів його на бджолу і крикнув: "Ось твоя мета! Стріляй на поразку!"
  
  
  Дезорганізоване підземне ополчення Айови так і надійшло.
  
  
  Нічний повітря було осяяне блискавичними жовтими спалахами трасуючих снарядів. Ударний тріск автоматичного вогню і гуркіт бойових кличів, що супроводжував його, людей, швидше зляканих, ніж розгніваних, трясли напружене повітря.
  
  
  Коли гармати припинилися, не було жодних ознак бджоли або доктора Хельвіга X. Вурмлінгера.
  
  
  "Ми його зловили? Ми його зловили?" - спитав тремтячий голос.
  
  
  Вибираючись з-під купи подушок на підлозі фургона, коммандер Мірл Стріп ставила те саме питання.
  
  
  Він намацував свій ліхтарик, коли новий звук перервав тривожний вечір.
  
  
  То був гул. Високий, металевий, він зовсім не був схожий на сумний гул бджіл у вулику, який вітав їх. Він був злим, наполегливим і наповнював ніч, як зло гострі леза звуку.
  
  
  Дезорганізоване підземне ополчення Айови витягло шиї на всі боки. Страх спотворив їх освітлені місяцем обличчя, очі вилізли з орбіт, а з відкритих пір сочився піт.
  
  
  "Стріляйте у небо! Стріляйте у небо!" Крикнув коммандер Стріп. "Це рій диявольських бджіл. Вони летять за нами!"
  
  
  Дезорганізоване підземне ополчення Айови корилося своєму командиру охоче, якою міг би пишатися чотиризірковий генерал.
  
  
  За винятком однієї проблеми: вони забули перезарядити свою зброю.
  
  
  Клацання-клацання-клацання їхня зброя стріляла, як багато капсульних пістолетів. Або в даному випадку не стріляло.
  
  
  Тому що, коли до них дійшла їхня безпорадність, наполегливе гудіння досягло крещендо, і вони почали хапатися за кожний відкритий отвір. Дехто сильно чхнув. Але те, що потрапило їм у ніс, не виходило назад. Деякі закрили вуха долонями, але так само швидко розкрили їх, коли зрозуміли, що високе дзижчання вже лунає у них у вухах.
  
  
  Один ополченець стояв, схиливши голову набік, ляскаючи себе по правому вуху, сподіваючись витіснити те, що потрапило в його лівий слуховий прохід. Він скрикував при кожному завданому самому собі ударі по черепу.
  
  
  З відносної безпеки свого командного фургона коммандер Мірл Стріп спостерігав за тим, що відбувається з жахом, що наростає. Вершки його ополчення падали навколо нього, переможені чимось, чого вони не могли ні бачити, ні стріляти. Все, що це було, - це високий шум, який міг би бути звуком скляного падаючого місячного світла при сильній напрузі, якби світло могло видавати звуки.
  
  
  Один за одним Дезорганізоване підземне ополчення Айови почало здаватися.
  
  
  Зі свого посту за кермом фургона Гордон Гаррет насолоджувався приголомшливим видом на бійню. "Що їх вбиває? Я нічого не бачу!"
  
  
  Замість відповіді командира Мірла Стріпа нестримно вирвало.
  
  
  Коли людина, що катається землею в передсмертних судомах, випадково повернулася в його бік, коммандер Стріп побачив те, що змусило його пошкодувати, що він взагалі вирішив битися з темними силами федерального уряду.
  
  
  Поки він дивився, відкриті, сповнені жаху очі чоловіка розпадалися. Фактично танули на очах, як багато свічкового воску, поглиненого вогнем.
  
  
  Але вогню не було. І жодних ознак бджіл.
  
  
  Мірл Стріп не був дурнем. Він знав, що битва програно, коли був свідком такої.
  
  
  "Відступаємо! Відступаємо! Ми відступаємо!" - сказала Стріп. "Витягніть нас звідси, чорт забирай!"
  
  
  Гордон Гаррет, що тремтять руками, завів двигун.
  
  
  Було надто пізно. Хоча всі вікна були запечатані, мстивий гомін дістався й до нього. Схопившись за свій череп, він схопився зі свого місця і почав бігати по плюшевому інтер'єру фургона в камуфляжному стилі джунглів.
  
  
  Найжахливіше в цьому було те, що, здавалося, щось потрапило йому в череп. Стрип зрозуміла це по тому, як він навмисно бився головою об перебирання та вікна - навіть про мікрохвильову піч, яка відкрилася.
  
  
  Повозившись із дверцятами, Гаррет сунув голову в мікрохвильову піч і натиснув усі кнопки, які тільки зміг.
  
  
  Нічого не трапилося. Запобіжний механізм запобіг йому відчайдушній спробі підсмажити себе в мікрохвильовій печі до смерті.
  
  
  До того часу, як Гаррет вислизнув назовні, пухкий, як мішок з холодним гною, коммандер Мірл Стріп зіщулився біля засувки дверей заднього виходу.
  
  
  Гул все ще витав у повітрі. Виття і молотьба припинилися.
  
  
  Стрип обережно повернувся навпочіпки і потягся до засувки виходу. Він узявся до неї. Тільки тоді він відвернувся від зеленого, коричневого та чорного інтер'єру фургона.
  
  
  Коли він обернувся, кров у нього застигла в жилах.
  
  
  Тому що по другий бік скла, ширяючи на розмитих місяцем крилах, був джміль з мертвою головою. Його фасеткові очі дивилися на нього без розуміння чи милосердя.
  
  
  "О Боже". Стрип проковтнув, відпускаючи клямку.
  
  
  Саме тоді дзижчання, здавалося, походило від мертвого тіла Кордона Гаррета і прямувало до нього.
  
  
  Очі Стріпа, що розширилися, нічого не бачили. Але він знав з приголомшливою впевненістю, що щось, чого він не міг бачити – тільки чути, – рухається до нього, шукаючи його життя.
  
  
  У розпачі він смикнув за клямку і випав назовні.
  
  
  Це було, коли на нього накинувся джміль-вбивця. Щось ще теж атакувало. Стріп міг відчувати щось у вухах та носі. Вони відчувалися як живі звуки, що заповзають у його череп, шукають його мозок, щоб вгамувати його темні, неамериканські апетити.
  
  
  Коммандер Мірл Стріп помер із криком, коли його язик та очні яблука розплавилися в самій голові зі швидкістю випаровування воскового свічки. Звук його крику став таким гучним, що майже суперничав із криком істоти, що жадібно пожирає вміст його голови. Але не зовсім.
  
  
  Коли він звалився на купу зеленого камуфляжу, звук піднісся до холодного місяця і затих у ночі.
  
  
  Через деякий час джміль з мертвою головою сховався в дуплі найближчого в'яза, щоб скоротати ніч.
  
  
  Був світанок, перш ніж доктор Хельвіг X. Вурмлінгер насмілився вийти зі свого ексцентричного будинку. Він кинув один погляд на всі безокі, нерухомі трупи і сказав: "Боже милостивий".
  
  
  Потім він вийшов на заднє подвір'я, щоб перевірити своїх бджіл.
  
  
  Розділ 33
  
  
  
  
  Римо і Чіун знайшли власника ферми у його фермерському будинку.
  
  
  Це був досить пристойний розмір фермерський будинок. Принаймні дванадцять кімнат. Будинок був безладним, його обшита вагонкою обшивка пофарбована у білий колір. Однак комора і зерносховище за ним були червоними, як гаряча цегла.
  
  
  Римо постукав у двері і не отримав відповіді. Тому він постукав ще раз.
  
  
  "Я чую когось усередині", - сказав він Чіуну.
  
  
  "Роби, що хочеш. Я не переступлю поріг будинку кукурудзи". І Чіун відійшов, щоб оглянути запустіння, яке, здавалося, сягало в усіх напрямках.
  
  
  Римо смикав двері. Вона була не замкнена, і він увійшов.
  
  
  За фойє з мереживними фіранками та полірованими сходами, що вели нагору, знаходилася простора вітальня.
  
  
  Хазяїн будинку сидів у великому кріслі з відкидною спинкою, глянувши на працюючий телевізор. Це був телевізор з великим екраном, налаштований на цілодобовий канал новин Fox.
  
  
  У чоловіка був обвітрений вигляд людини, яка працювала на сонці. Його очі були примружені, а тильні сторони долонь були червоними і кровоточивими, як пухирі. На ньому був комбінезон у стилі слюнявчика поверх червоної фланелевої сорочки в клітку, а на крайньому столику лежала бейсбольна кепка з написом Seedtec.
  
  
  Римо сказав: "Привіт", вважаючи, що так, мабуть, розмовляють фермери.
  
  
  Чоловік продовжував дивитись.
  
  
  "Я з Міністерства сільського господарства США", - сказав він. "Мене звуть Римо Крой".
  
  
  Чоловік у кріслі і оком не моргнув з того моменту, як увійшов Римо. Він протягом шістдесяти секунд не миготливо дивився на екран телевізора. Його обличчя набуло змарнілого виразу.
  
  
  "Гей, ти мене чув? Я сказав, що я з Міністерства сільського господарства США. Ми вивчаємо ситуацію, що склалася тут".
  
  
  Чоловік моргнув один раз, повільно. Його губи ледь ворухнулися, але з нього вирвалося низьке, невиразне запитання.
  
  
  "Що це ти кажеш?"
  
  
  "Я з Міністерства сільського господарства США. Мені потрібно поставити вам кілька питань про те, що тут сталося".
  
  
  Чоловік звісив руки з боків свого крісла. Рука навпроти Римо недбало піднялася з дробовиком. Ніж потрапив йому у вільну руку, і фермер почав викручуватись зі свого крісла, приймаючи позу перед атакою.
  
  
  "Ублюдки Міністерства сільського господарства США! Ви зламали мені хребет!"
  
  
  Римо рушив уперед. Це було змаганням. Поки фермер усе ще крутився, щоб прицілитися, Римо висмикнув у нього двостволку з рук. Це вийшло легко.
  
  
  Відступивши назад, Римо перервав дію, викинув товсті червоні гільзи і, коли фермер із ревом схопився зі свого місця, Римо недбало змусив два стволи вигнути в протилежних напрямках, як канделябр.
  
  
  Фермер сприйняв цей приклад грубої сили, знову моргнув і відкинувся назад у німій похилій поразці.
  
  
  "Роби зі мною, що хочеш", - сказав він дерев'яним голосом. Ти вже розбила моє серце.
  
  
  "Гей, хлопче, - м'яко сказав Римо, - я тут не для того, щоб завдати тобі болю. Ми просто розуміємося на тому, що тут сталося".
  
  
  "Не морочте мені голову. Я знаю, що за цим стоять ви, співробітники Міністерства сільського господарства. Ви і ваші генетичні експерименти, втручання в Мати-природу. Не думайте, що через те, що ми тут прості люди, нас можна обдурити "Ні на хвилину. Ми знаємо, що це ваші пекельні бджоли знищили кукурудзу".
  
  
  "Бджоли?"
  
  
  "Бджоли Міністерства сільського господарства Сполучених Штатів", - відрізав фермер. "Виведені для того, щоб сіяти хаос і творити капості. Що вони й зробили тут".
  
  
  "Це божевілля! Хто в здоровому глузді став би розводити бджіл, щоб зіпсувати врожай кукурудзи?"
  
  
  "Ті ж, хто витратив мільярди доларів на політ людини на Місяць, де ґрунт не піддається і немає повітря для дихання".
  
  
  "Це великий стрибок у логіці", - заперечив Римо.
  
  
  "Я бачив усе це по телевізору".
  
  
  Рімо глянув на екран. Телеканал підходив до найпопулярнішого випуску новин. Дівчина з фіолетовим волоссям років сімнадцяти та вугільно-чорною помадою на губах почала зачитувати заголовки, роблячи паузи тільки для того, щоб перекусити жувальною гумкою кольору лайма між стравами.
  
  
  "Новий різновид ненажерливих комах вражає центральну частину країни. Цілі ферми в Айові були зрівняні із землею. Чи є зв'язок із загадковими смертями бджіл-вбивць на обох узбережжях, які ставлять владу в глухий кут? Тепер з нами зірка телеканалу Fox-репортер Тамара Террілл. , які новини?"
  
  
  З'явилася знайома постать Теммі Террілл, що стискає мікрофон у руках із побілілими кісточками.
  
  
  "Хізер, офіційний Вашингтон зберігає кам'яну мовчанку з приводу цієї останньої події в кризі з комахами, але офіційні особи Міністерства сільського господарства США гаряче заперечують, що саме вони стоять за спалахом навали злісних комах".
  
  
  "Як зустрічають ці спростування, Теммі?" спитав читач новин.
  
  
  "Зі скептицизмом. Я сам розслідую цю загрозу вже, о, майже тридцять шість годин, і я не вірю жодному її слову. Вони щось приховують. Просто як у "Секретних матеріалах"."
  
  
  Ведучий кивнув на знак згоди, додавши: "Правила "Секретних матеріалів". І тепер це по суботах".
  
  
  "Круто", - прощебетала Теммі.
  
  
  Фермер у своєму кріслі з відкидною спинкою теж кивав. "Бачиш? Доказ позитивний".
  
  
  "Це не доказ!" - Вибухнув Римо. "Це лише два промахи в засобах масової інформації, які запускають у повітря дикі припущення, щоб подивитися, до чого це призведе".
  
  
  "Вона впала, - з нещасним виглядом сказав фермер, - на мою кукурудзу".
  
  
  "Послухайте, я серйозно збираюся розібратися в цьому. Чи можете ви сказати мені, чому деякі ферми були розграбовані дочиста, інші недоторкані?"
  
  
  "Будь-якому дурню ясно, чому в цьому!" - Вибухнув фермер.
  
  
  "Ну, я дурень із Нью-Джерсі. Зроби мені приємне".
  
  
  Фермер підвівся. Він виявився вищим, ніж очікував Римо. Він, сутуляючись, попрямував до свого ґанку. Схоже, в ньому не залишилося сил боротися, тому Римо пішов за ним.
  
  
  Стоячи в променях заходячого сонця, він змахнув рукою в тканинній тканині, ніби охоплюючи всю Айову.
  
  
  "Те, на що ви дивитеся, - це перший урожай нової кукурудзи Super Yellow Dent. Дурні генетики сказали, що вона протистоятиме кукурудзяним свердловинам, хробакам, кашлюшникам, називайте як хочете. Ніщо не могло торкнутися його. Ніщо не могло знищити його. Я заплатив за це насіння на третину більше, ніж за будь-яке інше зерно, яке я коли-небудь купував... Пройдисвіти, які мені його продали, сказали, що єдине, що може вбити його, - це посуха, тепер подивися на це. нім, ніби це нікого не стосувалося”.
  
  
  Чоловік дістав із задньої кишені комбінезону червону носову хустку і витер очі з обох боків. Там не було вологи. Рімо вирішив, що фермер уже виплакався.
  
  
  "Мені шкода, що це сталося з тобою", - сказав Римо.
  
  
  "У мене відібрали. Ось і все, що потрібно. У мене відібрали все, що я мав. Передбачається, що Super Yellow Dent видає запах, який був отруйним для будь-якого шкідника, який, як відомо, полює на кукурудзу. Замість цього, схоже, це привабило найгіршого шкідника, про якого хтось колись чув”.
  
  
  "Можливо, справа була не в кукурудзі".
  
  
  Фермер шумно відхаркнувся. "О, це була кукурудза, все правильно. І я можу це довести. Ви теж можете".
  
  
  "Як це?"
  
  
  "Огляньте всі кукурудзяні поля в цій стороні. Ті, які постраждали, стали дуже жовтими. Ті, що відбулися без сажі, були звичайною кукурудзою. Золота вм'ятина. Білий колір країни Бун. Біла перлина чемпіона. Срібна копальня. Ранній Гурон. Називайте як хочете .Все, крім Супер Жовтого Дента, рятівника фермерів, які вирощують кукурудзу”. Фермер сердито сплюнув удруге.
  
  
  У цей момент з'явився Майстер синанджу. Він ніс перед собою качан кукурудзи, тримаючи його за кукурудзяний шовк, ніби то була огидна жовта крапля.
  
  
  Фермер випростався, здригнувшись від несподіванки. "Хто, чорт забирай, це?"
  
  
  "Мій колега", - сказав Римо.
  
  
  "Більше схожий на біженця з тижня Чаутокуа, ти запитуєш мою думку".
  
  
  "Дивися, Римо", - вигукнув Чіун, високо піднімаючи свій приз.
  
  
  "Це качан кукурудзи. Ну і що?"
  
  
  "Бачиш, як це було пережовано з одного боку, а не з іншого?"
  
  
  Римо взяв юшку. Вона була розжована з одного боку. З іншого боку виднілися ряди крихітних зернят, кожне з вм'ятинами, наче вирізаними холодним долотом.
  
  
  "Схоже, з того, що вціліло, висмоктували вологу", - зауважив Римо.
  
  
  "Ти ідіот!" - заревів фермер. "Хіба ти не знаєш кукурудзу? Це кукурудза з вм'ятинами. Ці вм'ятини абсолютно природні".
  
  
  "Я ніколи не бачив такої кукурудзи", - сказав Римо, захищаючись.
  
  
  "Це тому, що кукурудза з вм'ятинами - це чистий корм для худоби. Ви відварюєте і кусаєте цю гидоту, і вона розкришить ваші зуби гірше, ніж індійська кукурудза".
  
  
  "О. Що ви думаєте про той факт, що жуки з'їли лише одну сторону?"
  
  
  "Примхи природи. Ось що я про це думаю".
  
  
  Чіун рішуче похитав головою. "У багатьох вух є такі ознаки".
  
  
  Фермер узяв у Римо качан, оглянув його з методичним інтересом, потім зійшов зі свого ґанку в поле.
  
  
  Він рився в пошуках, поки не набрав подвійну жменю кукурудзяних качанів. Кожен екземпляр був обдертий з одного боку і тільки з одного.
  
  
  "Це потужно і заворожливо", - промимрив він.
  
  
  "Тобі про що-небудь говорить?" - Запитав Римо.
  
  
  "Я можу помилятися, - сказав він, дивлячись на кукурудзу, а не на них, - але я б поклявся, що всі ці качани були обсмажені зі східного боку. Західна сторона просто чудова".
  
  
  "То що ж це означає?" - Запитав Римо.
  
  
  "Це означає, що шкідливі тварюки, або ким би вони не були, які прогризли мою кукурудзу, прямували геть із пекельного місця, яке їх породило, а саме з Вашингтона".
  
  
  "Є дещо ще", - сказав Чіун.
  
  
  "Що це?" - Запитав Римо.
  
  
  "Кукурудзу пережували, але не з'їли".
  
  
  "Не може бути", - пирхнув фермер.
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Комахи не гризуть кукурудзу з чистої бешкетності. Їм потрібно їсти. Я не знаю, який новий вид комах зробив цю пародії, але я знаю, що їй потрібно їсти. І якщо він зірвав мою кукурудзу, не з'ївши ні шматочка, це означає тільки одне , про що я можу думати..."
  
  
  "Що це?" - Запитав Римо.
  
  
  "Це не комаха, створена Богом, а щось зовсім інше".
  
  
  Римо подивився на Майстра Сінанджу. Чіун просяяв у відповідь. "Можливо, це був не шкідник", - сказав він фермеру, але насправді для блага Римо.
  
  
  Ні фермер, ні Римо не знали, що робити з коментарем Майстра Сінанджу, тому вони нічого не сказали.
  
  
  З дому фермера Римо зателефонував Гарольдові Сміту.
  
  
  "Смітті, у нас небагато, але воно. Схоже, що кожен постраждалий фермер вирощував новий сорт кукурудзи, стійкої до шкідників, під назвою Super Dent".
  
  
  "Супер жовта вм'ятина. Зроби це правильно", - пролунав зовні голос фермера.
  
  
  "Супер жовта вм'ятина. За словами фермера, якого збили..."
  
  
  "І не називайте нас фермерами. Мій тато був фермером. Його тато був фермером. Я агробізнесмен. Я можу не тільки вимовити це, але й вимовити за літерами".
  
  
  "... ця речовина була єдиною кукурудзою, яка постраждала. Решта вціліла. Тобі варто це перевірити", - закінчив Римо.
  
  
  "Це дуже дивно, Римо".
  
  
  "Крім того, я думаю, нам потрібно відмовитись від обкладинок USDA", - додав Римо, знизивши голос.
  
  
  "Чому це?"
  
  
  "Теммі Террілл і Фокс малюють Міністерство сільського господарства США як джерело всього зла. Мені довелося відібрати двоствольну дробову рушницю у фермера, якого я щойно допитував, перш ніж він зміг проткнути мене з нього".
  
  
  "Я розгляну теорію суперкорну, Римо".
  
  
  "Додай це до всього", - сказав Римо. "За словами Чіуна, тварюки, які вирівняли тут кукурудзяні поля, жували, але не ковтали. І вони подорожували зі сходу на захід. Очищають качани лише зі східного боку".
  
  
  "Яка комаха приваблює рослину і не їсть її?" Запитав Сміт.
  
  
  "Звичай мене. Можливо, той, який виведений для знищення врожаю".
  
  
  "У цьому випадку стійкі до пестицидів культури", - розмірковував Сміт.
  
  
  Мертве повітря надто довго заповнювало чергу, тому Римо запитав: "Щось по мертвій бджолі, що говорить?"
  
  
  "Лабораторія Міністерства сільського господарства США прямо зараз працює над трупом. Я сподіваюся, що скоро щось буде".
  
  
  "Добре, що далі?"
  
  
  “ФБР створило ще один профіль. Він малює портрет, який підходить лише до однієї людини, яку можуть знайти мої комп'ютери, – Хельвігу X. Вурмлінгеру. Настав час вам відвідати його лабораторію”.
  
  
  "Ось і йде моє побачення...."
  
  
  "Ти знову зустрічаєшся?"
  
  
  "Так", - сказав Римо, захищаючись. "Чому ти дивуєшся?"
  
  
  "Тому що цього разу ви не запитали у мене довідки про минуле чи сімейне становище".
  
  
  "Це вірно. Я цього не робив. Думаю, у мене гарне передчуття щодо цього".
  
  
  "Ти сказав це про останні три".
  
  
  “Це дуже приємне почуття. Вона подобається навіть Чіуну”.
  
  
  "Це дивовижно".
  
  
  "Так. Я думаю, у нього теж гарне почуття. Або, можливо, його просто взяли під її прізвищем".
  
  
  "Що саме?"
  
  
  "Можливі зміни", - сказав Римо і повісив трубку, знаючи, що коли до нього дійдуть наслідки, Гарольд Сміт потягнеться за Axid AR, або Pepcid AC, або Tagamet HB - або чим там він користувався в ці дні, щоб полегшити свою хронічну печію.
  
  
  Розділ 34
  
  
  
  
  На посилці була позначка "Терміново".
  
  
  У цьому немає нічого дивного, подумав ентомолог Міністерства сільського господарства США Б. Юджин Роуч із Центру розведення медоносних бджіл Міністерства сільського господарства США та дослідницької лабораторії фізіології у Батон-Ружі, Луїзіана.
  
  
  Досі всі читали або чули про новий штам бджоли-вбивці, який вразив узбережжя ботфі. Вони називали це бджолою мертвої голови, і, з чуток, це був новий вид африканізованої бджоли Браво.
  
  
  Роучу це здалося досить дивним, коли він уперше почув про це. Того ж тижня на протилежних узбережжях з'явився новий вид бджіл. Зазвичай будь-яка нова популяція бджіл проникає через єдині екологічні ворота - і вони повинні бути береговими. З Мексики, як скутелата, звичайно. Можливо, з Канади. Але бджоли не любили холоду. Ідея про бджіл, що прилітають із Канади, здавалася надуманою.
  
  
  Захід із двох сторін узбережжя наводив на думку про теорію вантажного судна. Якби це була просто тихоокеанська угода, була б можлива якась азіатська наддержава. З атаками з Атлантики азіатська теорія виглядала слабкішою.
  
  
  Ось які думки проносилися в голові Роуча, поки він чекав на доставку термінової посилки з, як він думав, іншої лабораторії Міністерства сільського господарства США в штаті Нью-Йорк. Він був попереджений про надходження посилки лимонним телефонним голосом, який сказав: "Ідентифікуйте цю бджолу якнайшвидше".
  
  
  Це означало FABIS – систему швидкої ідентифікації африканізованих бджіл. Це були найкращі, більш надійні методи ідентифікації підозрілої бджоли, щоб визначити, чи була вона африканізованим або навіть гібридним різновидом африканізованої європейської бджоли.
  
  
  Якби це була жива бджола, Стінгометр зробив би свою справу. Це була електрична коробка, яка реєструвала кількість бджолиних укусів або спроб бджолиних укусів, оскільки підозрювана бджола не могла пробити її твердий панцир. Чотири попадання за секунду означали Євробію. П'ятдесят два влучення, і це була бджола Браво. Ось наскільки злісною могла бути остання. То був гангстер серед бджіл.
  
  
  Але ця бджола прилітала мертвою, і, відклавши пінопласт і пухирчасту плівку, Роуч підняв мертву бджолу і поклав її на свій робочий стіл при яскравому освітленні.
  
  
  Він був здивований, побачивши підтвердження повідомлень, що це був трутень самця медоносної бджоли. Або принаймні морфологічно схожий на нього.
  
  
  Під збільшувальним склом він оглянув кінчик товстого чорного черевця. Він ахнув, коли побачив жало, якого там не мало бути. Воно не було зазубреним, як у робочої бджоли чи жовтої куртки. Це був гладкий підшкірний спис оси.
  
  
  "Ця бджола може жалувати за своїм бажанням без шкоди для себе", - пробурмотів Роуч.
  
  
  Хвилювання зростало в його грудях, коли він розглянув мітки у вигляді мертвої голови на задній частині пухнастої жовтої грудної клітки бджоли. Це були виразні обриси черепа. Він був майже ідеальний за своїми контурами, як крихітна камея.
  
  
  "Я ніколи не бачив нічого подібного. Я не можу повірити, що щось подібне існує", - пробурмотів він. "Це зовсім новий вид бджіл".
  
  
  Зазвичай першим етапом процесу FABIS було препарування бджоли, щоб виміряти її важливі компоненти – грудну клітину, ніжки та крила. Але цей екземпляр бджоли прийшов із додатковим незакріпленим крилом, і Роуч поки не хотів препарувати непошкоджений екземпляр.
  
  
  Взявши пінцет, він підняв бджолу зі столу. Він підніс її ближче до світла, готуючись встановити на проектор збільшення. Йому було цікаво побачити текстуру крила без сторонньої допомоги.
  
  
  Коли крило наблизилося до настільної лампи, він побачив, що малюнок вен був досить правильним. В одному кутку була крихітна точка. Якийсь дефект.
  
  
  Перш ніж Плотва встиг прибрати крило, сталася дивна річ. Випустивши тонкий струмок диму, крило згорнулося і зіщулилося.
  
  
  "Дідька лисого!"
  
  
  Крильце впало на робочий стіл. Тарган подув на нього. Воно продовжувало димитися. Сморід стояла жахлива. Зрештою, він був змушений натиснути на нього, щоб зупинити його від повного розпаду.
  
  
  Крильце бджоли, тепер згорнуте в почорнілі грудки матерії, було досить сильно пошкоджене, але кінчик вцілів. Роуч поставив його на скло верхнього проектора.
  
  
  Ввімкнувши світло, він спроектував прозоре зображення на чисту білу стіну, де для порівняння було розвішано попередньо надруковані контури африканізованих і неафриканських частин тіла бджоли.
  
  
  Хрумке крильце було марно для порівняння.
  
  
  Але в незгорілому кутку Роуч побачив маленьку темну пляму. Він бачив це чітко. І коли він дізнався про це, його очі мало не вилізли з орбіт, і він лаявся десять хвилин поспіль, не повторюючись і не вичерпуючи слів.
  
  
  Потім він узяв свій набір для препарування і накинувся на готовий зразок, його очі блищали гарячково.
  
  
  Розділ 35
  
  
  
  
  Вони могли почути смерть за милю.
  
  
  Повітря було насичене гнильним, нудотно-солодким запахом тіл на ранніх стадіях розкладання.
  
  
  "О-о", - сказав Римо за кермом і пригальмував взятий напрокат Jeep Grand Cherokee.
  
  
  - Смерть нависла над цими лісами, - наспіваючи промовив Чіун, притискаючи шовковий рукав до носа і губ, щоб позбутися огидного сморід.
  
  
  "Багато смертей", - сказав Римо.
  
  
  Вони натрапили на низку припаркованих автомобілів неподалік кінця грунтової дороги, яка вела до місця призначення. Машини повністю перекрили дорогу, змусивши Римо загальмувати.
  
  
  Вийшовши, вони з'їхали з дороги і побачили вершину грязьового вулика, коли ранок почав фарбувати його плавні контури в тліючі кольори.
  
  
  - Що це, чорт забирай, таке? – вголос поцікавився Римо.
  
  
  "Логове беззаконня та бджіл".
  
  
  "Схоже на вулик".
  
  
  "Підходяще житло для самозваного Повелителя всіх бджіл".
  
  
  Коли вони рухалися навколо дивного місця, низький звук бджіл, що прокидаються з появою сонця, почав наповнювати ранкове повітря.
  
  
  Римо зупинився на півкроці. "Чуєш це, Тату?"
  
  
  "Бджоли. Бджоли, які нещасливі".
  
  
  "Це саме те, що я подумав".
  
  
  Вони підійшли ближче. Саме тоді вони знайшли перше тіло. Він був одягнений у камуфляжну форму військового зразка. Поруч із ним лежала гвинтівка AR-15. Його очі були розплющені й порожні. Буквально порожній.
  
  
  "Подивися на це", - сказав Римо.
  
  
  Чіун опустився навколішки. Він побачив порожні червоні печери, що вже кишили звичайними мухами. Рот лежав відкритим. Чіун змусив його відкритися. Мертва щелепа висунулася на знак протесту, але сонце, що ковзнуло у відкритий рот, показало відсутність язика, тільки сирий корінь та суху емаль зубів. З рота йшов огидний запах.
  
  
  Чіун підвівся. Підійшовши ближче, вони виявили ще тіла, у всіх без очей та язика. Деякі падали таким чином, що їхня мозкова речовина випливала з вуха чи ніздрі - навіть з рота, ніби вони померли, викидаючи власні мізки.
  
  
  "Прямо як той хлопець на Таймс-сквер", - похмуро сказав Римо.
  
  
  Чіун кивнув головою.
  
  
  Перевіряючи труп, на якому було більше зірок і нашивок, ніж заслуговував шестизірковий генерал, Римо виявив на плечах мерця чорну нашивку на липучці замість відзнак. Він зняв її.
  
  
  Під чорною нашивкою був вишитий качан кукурудзи поверх схрещених мушкетів. На ньому було написано, що Айова дезорганізувала підземне ополчення -E Pluribus Unum.
  
  
  "Гей! Ці хлопці з Айови. І вони ополченці".
  
  
  Чіун скорчив зморщену фізіономію кольору жовтої родзинки. - Ось, Римо, доказ того, що тут ховається диявол, який розводить не бджіл, що говорять.
  
  
  Римо підвівся. "Можливо. Але якщо в справі замішана міліція, я не став би ставити на те, що вони в чомусь мають рацію. Більшість із цих хлопців - воїни вихідного дня з манією громадянської війни".
  
  
  Очі Чіуна стали заінтригованими. "Громадянська війна могла б бути вигідною. Принц проти принца. У Будинку було б багато роботи. І можливість підвищення зарплати".
  
  
  "Можливо. Давайте відвідаємо Вурмлінгера".
  
  
  Чіун став на шляху Римо. "Ти забув перше правило виживання?"
  
  
  "Так. Не натикайся ні на що наосліп".
  
  
  "Нещастя, яке звалило цих солдатів, нам невідоме. Можливо, це та сама чума, яка принесла солодкий світ у країну яскравої кукурудзи".
  
  
  Римо на мить замислився і підійшов до відповідного тіла. Виявилось, що це тіло командира Мірла Стріпа, але він цього не знав.
  
  
  Опустившись на коліна, Римо взяв голову мерця обома руками і повернув її набік, так що ліве вухо опинилося над брудом. Енергійно струснувши, Римо почув звук, схожий на збивання яєчні.
  
  
  Сіра мозкова речовина почала випадати з лівого вуха.
  
  
  Воно вже застигало. Римо поспішив його ще кількома підбадьорливими коктейлями.
  
  
  Спустошивши кухоль, Римо відклав його вбік і встав, щоб разом із Майстром синанджу помилуватися на смердючу, схожу на заварний крем гірку.
  
  
  "Як ти думаєш? Це все, що в нього в мозку відбувається?" він запитав.
  
  
  Чіун мить розглядав голову мерця. "Так. Цього більш ніж достатньо, щоб заповнити його вузький череп. Без сумніву, його очі та мова також лежать у цій калюжі".
  
  
  "Мізки пережовані, але не з'їдені. Зовсім як кукурудза в Айові".
  
  
  "Це прокляття кукурудзи, що падає на синів кукурудзи, Римо", - попередив Чіун. "Будь обережним. Дотримуйся рису до кінця своїх днів".
  
  
  "Я планую. Але не рис, про який ти думаєш".
  
  
  "Який ще рис є?"
  
  
  Римо посміхнувся. "Джин Райс".
  
  
  Чіун повернувся обличчям до грязьового гнізда. "Тепер ми повинні зустрітися віч-на-віч з автором "не-бджіл"."
  
  
  "Я бачу лише одні двері".
  
  
  "Ми – синанджу. Ми самі створюємо свої двері".
  
  
  "Показуй дорогу", - сказав Римо.
  
  
  Майстер Сінанджу наблизився чорним ходом. Підійшовши до ящиків, де бджоли видавали невдоволені звуки, він обережно обійшов їх. Римо зробив те саме.
  
  
  Підійшовши до вікна, Чіун зазирнув усередину.
  
  
  Римо зайняв місце поряд із ним. Коли Чіун відірвав одне око від ілюмінатора, він жестом запросив Римо зайняти його місце.
  
  
  Зазирнувши всередину, Рімо побачив, що дивиться на спальню. Це була звичайна на вигляд кімната, за винятком однієї речі. Шпалери були прикрашені характерним малюнком у вигляді павутиння.
  
  
  Глянувши на Чіуна, Римо знизав плечима, як би кажучи, та й що?
  
  
  Чіун підійшов ближче і прошипів: "Це лігво диявола".
  
  
  "Ми цього ще не знаємо. Тож давайте не робитимемо поспішних висновків, поки не поговоримо з Вурмлінгером".
  
  
  "Подивися ще раз", - сказав Чіун.
  
  
  Коли Римо це зробив, він насупився.
  
  
  "Подивися на стіну над узголів'ям ліжка і скажи мені, що я, як завжди, не правий".
  
  
  Озирнувшись, погляд Римо впав на стіну з малюнком із павутини над ліжком. Те, що він побачив, змусило його рота відкритися від подиву.
  
  
  Перш ніж він встиг сказати, що в нього на думці, Чіун повернувся, видавши попереджувальне шипіння, отруйніше, ніж у загнаної в кут кобри.
  
  
  Римо теж розвернувся.
  
  
  Майстер Сінанджу прийняв захисну стійку, довгі пазурі ширяли перед його обличчям, готові вирватися і відбити загрозу, що підкралася до них ззаду.
  
  
  Всього за три фути від них ширяла в повітрі безпомилкова впізнавана бджола з мертвою головою. Її крихітні ніжки були підібрані під тулуб, і вона не робила жодних рухів для атаки.
  
  
  - Римо, - наполягав Чіун, - приготуйся виконати "Шовкову петлю" разом зі мною.
  
  
  Римо насупився. Кутком рота він запитав: "Це той маневр, при якому один із нас заходить противнику за спину, тоді як інший відволікає його від фронту?"
  
  
  "Ні, ти думаєш про Долоні Зустрічі", - прошипів Чіун. "Шовкова петля вимагає..."
  
  
  Бджола, що висить, перервала його наступні слова. Тихим, але досить гучним, щоб бути чітко почутим, голосом вона сказала: "Дурні! Як ви смієте чіплятися до того, кого захищає Хазяїн бджоли".
  
  
  "Відвали", - сказав Римо, чиї власні руки були схрещені у зап'ястях перед грудьми на випадок, якщо бджола зробить на нього випад.
  
  
  "Це житло і всі, хто мешкає в ньому, знаходяться під всеосяжним захистом Химерного Хазяїна Бджіл".
  
  
  "Дивний - це правильно", - пробурчав Римо. "Ти закінчив цих психов у камуфляжній формі?"
  
  
  "Вони посміли чинити опір вищій волі Бджолярів".
  
  
  "Схоже, вони намагалися напасти на Вурмлінгера Дивного".
  
  
  "І вони заплатили найвищу ціну, як і всі, хто кидає виклик справжньому захиснику царства комах".
  
  
  "Я не знаю, що змушує мене почуватися дурнішим, - пробурмотів Римо Чіуну, - розмова з бджолою або діалог з бджолиним папугою зі старого коміксу".
  
  
  "Його жало зроблено не з паперу", - попередив Чіун.
  
  
  "Попався. Гаразд, бі. Давай викладемо карти на стіл. Ми тут, щоб поговорити з Вурмлінгера. Ти плануєш стати в нас на шляху?"
  
  
  "Ні", - сказала бджола. "Я лише бджола-охоронець. Гнів Бджолярів скоро обрушиться на тебе, потенційний порушник".
  
  
  "У такому разі, у тобі стільки бджолиного воску".
  
  
  Без попередження Римо перетворився на блискавичного помічника. Його нога вилетіла з такою розмитою швидкістю, що повернулася на землю, перш ніж бджола змогла відреагувати.
  
  
  Бджола, проте, продовжувала ширяти на місці, анітрохи не стурбована.
  
  
  "Ти схибив", - насміхалося воно.
  
  
  "Так, ти схибив, Римо. Як ти міг схибити?" Вибагливо запитав Чіун.
  
  
  - Подивися на мою ногу, - впівголоса промовив Римо.
  
  
  Чіун так і зробив. Права нога Римо стояла землі. Він був босоніж. Його італійський мокасин був відсутній.
  
  
  За мить вона впала з неба, щоб застати чекаючу бджолу зненацька.
  
  
  Відкритий рот черевика огорнув бджолу. Бджола та черевики впали на землю. Зреагувавши точно за часом, кулак Римо вдавив черевик у землю. Пролунав приємний хрускіт.
  
  
  "Впіймав маленького засранця!" він прокричав.
  
  
  Підібравши свій черевик, Римо витрусив його. Звідти випав ретельно розім'яний джміль. Після того, як він упав у бруд, він не смикнувся. Жодного разу. Його крила розслаблено розкрилися у передсмертному стані.
  
  
  Посміхаючись, Римо одягнув черевик на ногу. Повернувшись обличчям до Майстра синанджа, він сказав: "Я навчаюсь".
  
  
  "Ти забув гнів Господаря Бджіл?"
  
  
  "Мені більше цікаво поговорити із самим Бджоляром".
  
  
  З цими словами Римо підійшов до вхідних дверей і заніс кулак, ніби збираючись постукати. Кісточки його пальців пройшли короткий шлях. Коли вони вдарили по дверях, вона пройшла довгий шлях.
  
  
  Прямо зірваний із петель і через всю вітальню.
  
  
  Римо увійшов за ним, крикнувши: "Джига почалася, Вюрмлінгер".
  
  
  У туалеті спустили воду. І надтріснутий голос запитав: "Хто там?"
  
  
  "Ти пам'ятаєш нас".
  
  
  Двері зі скрипом відчинилися, і з-за рогу дверей визирнув Хельвіг X. Вурмлінгер. Він повільно моргнув своїми збільшеними очима чайного кольору. Він був дуже блідий.
  
  
  "Що ви двоє тут робите?" вимогливо спитав він.
  
  
  "Ми щойно прикінчили твого супербі. Він здав тебе першим. З таким самим успіхом ти міг би зізнатися".
  
  
  Чіун теж прослизнув у кімнату, щоб зайняти місце поряд зі своїм учнем. "Так. Твоє віроломство відоме".
  
  
  "Віроломство? Я не робив жодного віроломства", - сказав Вурмлінгер.
  
  
  "Бджола розповіла нам все", - блефував Римо.
  
  
  "Бджола. Яка бджола? Як бджола може тобі щось сказати?"
  
  
  "Воно говорило". Римо схрестив руки перед собою, ніби даючи зрозуміти, що не збирається слухати жодних тверджень про протилежне.
  
  
  Хельвіг X. Вюрмлінгер озирнувся на Римо, ніби той був божевільним. "Ти божевільний", - сказав він.
  
  
  "П.О.ед ближче до істини", - сказав Римо, який метнувся через кімнату і потяг Вурмлінгера у вітальню за комір його білого халата.
  
  
  "Відпусти мене!" – поскаржився він.
  
  
  Римо обшукав його, поплескавши по кишенях. Він обшукав дуже сильно. Вурмлінгер сказав: "Ой... йоу", - і видав інші звуки болю.
  
  
  Коли Римо закінчив, він повів Вурмлінгера до спальні з малюнком павутиння.
  
  
  "Бджола, що заговорила, сказала, що він працює на Хазяїна Бджільництва", - говорив Римо. "Ім'я тобі щось каже?"
  
  
  "Так".
  
  
  Рімо штовхнув Вурмлінгера обличчям до стіни, де над ліжком висів пожовклий плакат із зображенням похмурого обличчя, закутаного в електронний шолом. Це було схоже на голову хромованої бджоли з малиновими очима фасетки.
  
  
  "Поясни це".
  
  
  "Це мій постер Bee-Master", - сказав Хельвіг Вурмлінгер.
  
  
  "Це плакат із вашим зображенням. Я не знаю, як або чому ви це зробили, але ви вивели бджолу, якою можете керувати за допомогою електронного шолома".
  
  
  "Ти з глузду з'їхав? Господар Бджоли - всього лише персонаж коміксів. Його не існує".
  
  
  "Тоді чому в тебе над ліжком висить його плакат?"
  
  
  "Er I-"
  
  
  "Твоя нерішучість видає тебе", - наспіваючи промовив Чіун, підносячи свої довгі смертоносні нігті до витягнутого нервового обличчя Вурмлінгера.
  
  
  "Продовжуй", - сказав Римо.
  
  
  "Це дуже ніяково".
  
  
  "Не так соромно, як колись твою голову відривають від шиї..."
  
  
  Саме в цей момент повітря наповнилося наростаючим металевим звуком мільйона розлючених комах.
  
  
  "Знову цей звук", - видихнув Вурмлінгер.
  
  
  "Який звук?"
  
  
  "Звук, який убив усіх цих людей".
  
  
  "О-о", - сказав Римо, дивлячись у вікно.
  
  
  Розділ 36
  
  
  
  
  "Ось. Потримай цього хлопця", - сказав Римо, коли високий сердитий звук став гучнішим, і Чіун забрав шию Хельвіга Вурмлінгера з рук Римо.
  
  
  Підійшовши до вхідних дверей, що окремо стояли, Римо підняв її і кинув назад у дверний отвір. Петлі були зірвані, тому він не міг їх знову повісити. Натомість він щільно вставив його в одвірок і притулився до нього плечем.
  
  
  "Я думаю, у нас все гаразд", - крикнув він.
  
  
  Звук ставав дедалі голоснішим і наполегливішим.
  
  
  Чіун підійшов до бокового вікна, прихопивши з собою Вюрмлінгера. Ентомологу довелося йти, пригнувшись, через різницю в зростанні між ним і Майстром синанджу.
  
  
  З вікна спальні Чіун запитав: "Що ти бачиш, Римо?"
  
  
  "Нічого", - сказав Римо. "Це просто звук".
  
  
  Зморшки на обличчі Чіуна зібралися щільніше. "Я теж нічого не бачу".
  
  
  Хельвіг Вурмлінгер сказав: "Я нічого не бачив, коли вбивали тих людей. Але було темно".
  
  
  "Не-бджола повідомила нам, що гнів Бджолярів ось-ось обрушиться на наші голови. У чому полягає гнів Бджолярів?" зажадав відповіді Чіун.
  
  
  "Поняття не маю", - ніяково сказав Вурмлінгер. "Але звучить досить схоже на бджолиний".
  
  
  З іншої кімнати Рімо крикнув: "Чіун, я думаю, у мене тут невелика проблема".
  
  
  Майстер Сінанджу влетів у сусідню кімнату. Він кинув один погляд на свого учня, що тримає двері, і пискнув: "Що сталося?"
  
  
  "Я не знаю. Двері вібрують. Але я нічого не бачу".
  
  
  Потім двері почали розвалюватися на частини.
  
  
  "Римо! Відступай! Відступи від того, чого ти не розумієш!" Чіун закричав.
  
  
  "Я повинен тримати двері зачиненими, інакше цей звук проникне всередину".
  
  
  Тоді Римо не залишилося вибору. Двері просто розвалилися. Вона розсипалася в тирсу, що обсипається.
  
  
  Відступивши, Римо очистив усю кімнату і засунув Чіуна до спальні. Він зачинив за ним двері.
  
  
  Стоячи спиною до дверей, Римо сказав: "Я нічого не бачив. Але двері поводилися так, ніби її пожирали терміти".
  
  
  "Терміти жують. Вони не їдять", - сказав Хельвіг Вурм-Айнгер.
  
  
  "Ну, ким би вони не були, вони швидко впоралися з цими дверима. Чіуне, як нам боротися з цими тваринами?"
  
  
  "Я не знаю. Але цей винен".
  
  
  Хельвіг Вурмлінгер виглядав винним як гріх. Він спітнів. Він тремтів.
  
  
  Потім двері за спиною Римо почала дзижчати.
  
  
  "Ось вони йдуть!" Сказав Римо. "Дивися, я можу притримати двері. Вибирайся через чорний хід".
  
  
  "Ні, я не залишу тебе!"
  
  
  "Послухай його", - сказав Вурмлінгер. "Хоч би що означав цей звук, він з'їсть твої мізки в твоїй голові. Захисту немає".
  
  
  "Послухай його, Папочко", - переконував Римо, його голос гудів у такт схвильованих дверей.
  
  
  Майстер Сінанджу задумливо примружив очі, його обличчя перетворилося на тугу павутину зморшок. Потім, кинувши Вурмлінгера на ліжко, він підскочив до Римо. Його руки кинулися вперед і схопили Римо за футболку. Він розвернувся. Римо відлетів убік.
  
  
  Відступивши до ліжка, Чіун узяв Хельвіга Вурмлінгера за горло і зробив його голос досить гучним, щоб його було чути крізь дивні звуки, що наповнювали кімнату.
  
  
  "Зупиніться у своєму польоті, невідомі створіння!" – крикнув він.
  
  
  Звук наповнив кімнату. Нічого не було видно, тільки дивне гудіння, ніби повітря було наелектризоване.
  
  
  Римо скорчився в кутку, його очі нишпорили всюди. Його почуття говорили йому, що він оточений. Але він не бачив жодної загрози, тільки чув її. Холодний піт виступив по всьому тілу.
  
  
  Потім від гострого уколу на товстому зап'ясті з'явилася червона шишка. Римо ляснув нею.
  
  
  "Чіун..."
  
  
  "Заткніть вуха", - закричав Вурмлінгер. "Вони проникають крізь вуха".
  
  
  Римо затиснув вуха долонями. Він відчув, як щось лоскотало його ліву ніздрю. Випустивши повітря з легень, він видихнув невидимий подразник. Потім, зробивши глибокий вдих із закритим ротом, він закрив ніздрі від вторгнення і почав чекати.
  
  
  Крізь свої стискаючі руки він почув Майстра синанджу.
  
  
  "Якщо моєму сину завдадуть шкоди, я зламаю цьому шию! Ти чуєш, Володар бджіл? Якщо ти не відступиш, ця людина, яку нібито захищаєш, помре від рук майстра синанджу".
  
  
  Звук продовжував наповнювати кімнату.
  
  
  Напружене обличчя Чіуна виражало рішучість. У Хельвіга Вурмлінгера по обличчю та шиї струменів піт. Його руки закривали власні вуха, а очі були заплющені через пожирає очі явища.
  
  
  "Я попереджаю тебе", - сказав Чіун.
  
  
  Звук, здавалося, зупинився. На мить він змінив висоту звуку, збираючись у щільну кулю в центрі кімнати.
  
  
  Очі Чіуна попрямували до джерела цього звуку. Він, як і раніше, нічого не бачив, але всі почуття кричали, що загроза звузилася до розмірів не більше розміру яйця.
  
  
  Майже дві хвилини тривало протистояння. Чіун стиснув кістляве горло Вурмлінгера з достатньою майстерністю, щоб вчений міг тільки дихати, хоча його обличчя з кожною хвилиною ставало все червонішим.
  
  
  У кутку Римо скорчився в оборонній позі, зовсім неналежної майстру Сінанджу. Але він зіткнувся з загрозою, з якою раніше не стикався жоден Майстер, і проти якої він не мав захисту.
  
  
  У той час як Чіун тримав баланс сил у своїх кістлявих руках.
  
  
  Після двох хвилин гудіння, дуже приглушене, навіть пригнічене, пішло з кімнати. Їхні очі стежили за ним, хоча насправді це були їхні вуха, які відстежували його евакуацію.
  
  
  Невидимі істоти висипали з грязьового гнізда Хельвіга Вурмлінгера і зникли у світлі раннього ранку.
  
  
  Коли це здалося безпечним, Чіун відпустив горло Вурмлінгера. Римо підвівся з корточок, опустивши руки вздовж тіла.
  
  
  Мить він стояв, розсіяно обертаючи своїми товстими зап'ястями. Його футболка промокла від його власного поту.
  
  
  "Що трапилося?" - Запитав Римо.
  
  
  "Я врятував тебе", - сказав Чіун.
  
  
  "Я знаю це. Але що...?"
  
  
  Чіун пильно подивився на Вурмлінгера. "Пожирачі мізків цінували життя цієї людини. Настав час їй пояснити, чому".
  
  
  Хельвіг Вурмлінгер озирнувся на звинувачуючі погляди і безпомічно сплеснув руками. "Я... я не можу", - зумів видавити він.
  
  
  І коли вони розглядали чоловіка, його голову поруч із вицвілим плакатом із зображенням Чудернацького Хазяїна Бджільництва, Римо подумав, що між ними була досить сильна схожість. Особливо довкола підборіддя.
  
  
  Розділ 37
  
  
  
  
  Римо витріщився на доктора Хельвіга Х. Вурмлінгера своїми глибоко посадженими очима і сказав: "Вам доведеться багато чого пояснити.
  
  
  Гігантський тарган увійшов до кімнати, ворушачи щупальцями, зупинився і голосно зашипів на них.
  
  
  "Не лякайтеся", - сказав їм Вурмлінгер. "Це мадагаскарський тарган. Цілком нешкідливий".
  
  
  "Що він робить поза своєю коробкою?" - Запитав Римо.
  
  
  "Це домашня тварина. Я тримаю її як домашню тварину".
  
  
  "Ніхто не тримає тарганів як домашні тварини", - сказав Римо.
  
  
  Чіун підплив до плотви, яка була збуджена, як броненосець, і сказав їй: "Не шипи на мене, паразит".
  
  
  Тарган все одно зашипів.
  
  
  І Майстер Сінанджу опустив чорну сандалі на його спинку з приємним хрускотом.
  
  
  Вюрмлінгер застогнав і заламав свої кістляві руки. "Ти не мав права завдавати болю Агнесу", - простогнав він.
  
  
  "Потурбуйся про себе", - сказав Римо. "Спочатку поясни, що це за плакат".
  
  
  "Це Дивний Король Бджіл".
  
  
  "Ми це знаємо".
  
  
  "Він був моїм героєм у дитинстві. Мій кумир. Я поклонявся йому".
  
  
  "Ти більше не дитина. Що ти робиш із героєм коміксів на стіні своєї спальні?"
  
  
  "Я ... я все ще відчуваю до нього ніжність. Він був повелителем і другом світу комах. Багато в чому я будував своє життя відповідно до його кредо".
  
  
  Римо насупився. "Я не пам'ятаю жодного віровчення...."
  
  
  За його пильним поглядом кольору пляшки з кока-колою очі кольору чаю Вюрмлінгера заблищали. "Ви теж були фанатом Bee-Master?" він прощебетав.
  
  
  "Я не сказав би фанат. Але я прочитав кілька випусків тут і там", - зізнався Римо.
  
  
  "Яка була твоя улюблена тема? Ти пам'ятаєш?"
  
  
  "Припини це. Ти намагаєшся сказати нам, що цей плакат висить у тебе на стіні з того часу, як ти був дитиною?"
  
  
  "Так. З листопада 1965 року. Я ніколи не викидав це. Я також зберіг усі свої комікси".
  
  
  "Навіщо тобі це робити?"
  
  
  "Вони коштують великих грошей. Це краще, ніж інвестувати у золото. Якщо ви мені не вірите, загляньте під моє ліжко".
  
  
  Римо так і вчинив. Там були три довгі білі картонні коробки. Римо витяг одну з них за вирізану ручку, проганяючи павука, що тікає.
  
  
  "Дивися, не нашкодь моїм друзям", - застеріг Вурмлінгер.
  
  
  "Все, що я бачу, це павуки".
  
  
  "Павуки-вовки. Вони їдять кліщів, що поїдають папір".
  
  
  Коробка була заповнена старими коміксами, кожен із яких упакований у прозорий майлар та скріплений картонним ущільнювачем.
  
  
  Перша називалася "Казки, які здивують вас" і показувала, як Бджоляр бореться із зеленим гною, що світиться, на тлі єгипетських пірамід.
  
  
  "Гей, я пам'ятаю це!" Сказав Римо.
  
  
  "Котрий з них?"
  
  
  Римо повернув комікс так, щоб було видно обкладинку. Очі Вурмлінгера зайнялися неприхованою радістю.
  
  
  "Остерігайтеся гнойового жука Долі! Так, це теж було одним з моїх коханих. Майстер бджільництва виявив у музеї муміфікованого гною жука і випадково оживив його. Вони билися в сімнадцяти катастрофічних битвах, поки, нарешті, Майстер Бімайстер не знайшов спосіб відновити його в єгипетській Це було дуже зворушливо, бачите, гнійний жук не хотів заподіяти шкоди.Господар бджоли ще не вдосконалив свій кібернетичний шолом, тому він не міг спілкуватися з сімейством жуків.Коли він, нарешті, це зробив, він зрозумів, що вся бійня і смерть, які гнійний жук завдав людству, були викликані тим, що його неправильно зрозуміли. Чи знаєте ви, що одного разу жуки захоплять світ у людини?"
  
  
  "Я думав, це таргани", - сказав Римо.
  
  
  Вюрмлінгер скривився при думці про мертву Агнес. "Перш ніж таргани успадкують землю, жуки правитимуть нероздільно. Вони дуже витривала раса".
  
  
  Римо кинув комікс назад у коробку. "Послухай, твоя історія не стирається".
  
  
  "У мене немає історії", - сказав Вурмлінгер ображеним голосом.
  
  
  Римо почав відзначати пункти на своєму пальці. " Номер один, натхненник вбивства людей називає себе Бджоляром " .
  
  
  "З дефісом чи без нього?"
  
  
  "Ми не знаємо. Поки ми чуємо про це тільки від ..." Римо завагався.
  
  
  "Бездоганні джерела", - вставив Чіун.
  
  
  Вюрмлінгер скептично підняв брову, але притримав мову.
  
  
  "Номер два", - продовжував Римо, непомітно наступаючи на сріблясту рибку, що виповзала з-під ліжка, "хто б це не зробив, він нападав тільки на людей або предмети, пов'язані з пестицидами або винаходами проти комах, такими як кукурудза, захищена від хробаків , або приховати свої вбивства. Це означає, що він любитель жуків. Ти любитель жуків ".
  
  
  "Я не інсектофоб", - зізнався Вурмлінгер. "Але те, що я інсектофіл, не свідчить про почуття провини".
  
  
  "Ха!" - пискнув Чіун. "Він навіть говорить як Бджоляр".
  
  
  Вюрмлінгер здригнувся.
  
  
  "Він теж розуміється на бджолах", - додав Римо.
  
  
  "Всі повинні турбуватися про Апі", - вибухнув Вюрмлінгер. “Бджоли – наші друзі. Вони запилюють такі різноманітні культури, як цитрусові та журавлина. Без бджіл ми б померли з голоду протягом року чи двох. А Сполучені Штати нині переживають важку бджолину кризу”.
  
  
  "Так", - сказав Чіун низьким, загрозливим тоном. "Той, автором якого є ти, любитель бджіл".
  
  
  "Ні. Не та криза з бджолами. Але набагато серйозніша криза, ніж кілька жертв із комахами".
  
  
  - Поясни, - попросив Римо.
  
  
  Ми знаходимося на п'ятому році того, що, за моїми прогнозами, увійде в історію як Велика американська бджолина катастрофа. Ми втрачаємо наших диких бджіл. зимові снігопади посилили крихкість бджіл до підвищених рівнів.По всьому цьому континенту Apis уражаються бджолиними кліщами, які роблять їх більш уразливими до бджолиних хвороб”.
  
  
  "У бджіл є кліщі та хвороби?" З сумнівом спитав Римо.
  
  
  Вюрмлінгер приклав долоню до тонкого вуха у напрямку вікна спальні. "Слухай".
  
  
  Рімо і Чіун зосередили свою чутку на дзвоні скла.
  
  
  Зовні тужливе дзижчання бджіл піднімалося і опускалося в сумному кінці музичної гами.
  
  
  "Це звичайні бджоли. Вони були здорові, коли я поїхав до Лос-Анджелеса. Повернувшись, я виявив, що вони заражені трахеальними кліщами і Varroa jacobsoni. Деякі з них вже настільки ослаблені, що стали жертвами тухлого розплоду, хвороби, яка перетворює бідних у желеподібний стан. Якщо моїм бджолам завдали шкоди, жодна бджілка не буде в безпеці. Не дикі бджоли. Ні домашні бджоли”.
  
  
  Римо подивився на Чіуна. Майстер Сінанджу зберігав свій жорсткий, несимпатичний вираз обличчя.
  
  
  "Добре, припустимо, що все це правда".
  
  
  "Це правда", - наполягав Вурмлінгер.
  
  
  "У ФБР є профіль Хазяїна бджільництва, і він підходить тобі на "Т".
  
  
  "І четвірка", - натягнуто додав Чіун.
  
  
  "Бджолярем має бути фахівець із генетики комах. І всі бачили ваших жуків Франкенштейна по телевізору".
  
  
  "Мої генетичні створіння – це просто експерименти".
  
  
  "Стрекоза з очима по всьому тілу?" Вибагливо запитав Римо. "До речі, де ця штука?" спитав він, оглядаючи кімнату.
  
  
  Щодо бабки, то це просто адаптація методу пересадки генів, який раніше виконувався з використанням плодових мушок. місця на тілі комах ока проростають. Вони невидимі, тому що не підключені до зорових рецепторів мозку, але вони досконалі у всіх інших відносинах».
  
  
  Римо насупився. "А як щодо решти?"
  
  
  "Я експериментував з титановими протезами, так. Я визнаю це вільно".
  
  
  "Протезні кінцівки для комах?" Різко спитав Римо.
  
  
  "У цьому є потреба. І мої відкриття можуть мати людське застосування".
  
  
  "Ага. Наприклад, розводити джмелів-вбивць".
  
  
  "Така річ здається неможливою", - сказав Вурмлінгер.
  
  
  "Якщо ви можете пересадити ген ока, чому б не пересадити ген жала?" Багатозначно сказав Римо.
  
  
  "Це здійснимо", - задумливо сказав Вурмлінгер, - "але це було б нешкідливо, якби не була також створена нейротоксинова залоза. Джмелі оснащені звичайними отруйними мішечками". Він похитав своєю довгою головою, що смикається. "Ні, я не можу собі цього уявити".
  
  
  Римо взяв його за руку. "Давай подивимося на твою лабораторію".
  
  
  Лабораторія знаходилася у задній частині грязьового вулика. Напівкругла кімната з коричневими вигнутими стінами та вікном, що нагадує пухир, пахла як гнійний нарив, коли Римо штовхнув двері.
  
  
  Бабка промайнула повз них. Чіун обезголовив її клацанням свого дуже довгого вказівного пальця. Бабка розпалася на дві сухі частини і посмикала на підлозі рівно стільки, щоб спритний павук встиг вискочити з-під підставки для пробірок і забрати її собі на обід.
  
  
  Вюрмлінгер заплющив очі від болю.
  
  
  По всій кімнаті були розставлені мурашині ферми, тераріуми для крикету та безліч жуків, що вільно розгулювали серед лісу пробірок та експериментального обладнання.
  
  
  Римо не знайшов бджіл. У скляній коробці лежав богомол із сталевим механічним передпліччям та зубочисткою замість задньої ноги, але це було настільки дивно, наскільки взагалі можливо.
  
  
  Чіун насупився, побачивши все, що побачив, але нічого не сказав.
  
  
  "Добре, давайте подивимося на ваших хворих на бджіл", - сказав Римо.
  
  
  "Ймовірно, хворі бджоли", - додав Чіун.
  
  
  Вони вийшли через задні двері до бджолиних ящиків.
  
  
  Вюрмлінгер дістав із вуличних коробок зразок сотів на рамці. Бджоли на ньому не рухалися і не дзижчали.
  
  
  Жодна з них не нагадувала бджолу-вбивцю "мертва голова". Вурмлінгер показав дюжину сотень, у тому числі забитих крихітними крилатими кульками, які колись були живими бджолами.
  
  
  "Ось що робить неохайний виводок", - похмуро сказав Вурмлінгер.
  
  
  "Жорстко".
  
  
  "Інсектофоб!" Прошипів Вурмлінгер, прибираючи рамку назад у коробку.
  
  
  Декілька бджіл присмокталися до його тіла, і Майстер Сінанджу запитав: "Чому вони прилипають до тебе, якщо ти не хазяїн бджіл?"
  
  
  "Я користуюся засобом після гоління, головним інгредієнтом якого є бджолиний феромон. Ці бджоли думають, що я їхня королева".
  
  
  Римо закотив очі. Вони повернулися до хати. Чіун пройшов у спальню і ще раз вивчив плакат із зображенням Бджолярів.
  
  
  Римо подивився Вурмлінгера прямо в очі. "Мені потрібно поставити вам питання. Мені потрібно, щоб ви відповіли на нього правдиво", - сказав він.
  
  
  "Так. Звичайно", - щиро сказав Вурмлінгер.
  
  
  "Ти-Бджолярський майстер?"
  
  
  "Ні. Звичайно, ні. Всі знають, що Дивний Бджоляр насправді Пітер Пім".
  
  
  Римо подивився на Чіуна, а Чіун на Римо.
  
  
  "Він говорить правду. Його серцебиття в нормі", - сказав Римо.
  
  
  "Так", - сказав Чіун, глибокодумно киваючи. "Тепер скажи нам, де ми можемо знайти цього Пітера Піма".
  
  
  "Ти не можеш".
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Тому що його не існує. Він лише плід уяви найбільших геніїв коміксів свого часу, Ірва Рея і Стіва Старко".
  
  
  "Він має на увазі, - пояснив Римо Чіуну, - що Хазяїн бджоли - це міф. Щось на кшталт Міккі Мауса".
  
  
  "Я зустрів Міккі в хутрі. Він живий".
  
  
  "Ну, Господар бджоли не тиняється парками розваг. Він, строго кажучи, паперовий тигр".
  
  
  Вийнявши один із коміксів із пластику, Майстер Сінанджу вивчив історію всередині.
  
  
  "Художнє оформлення жахливе".
  
  
  "Як ти можеш так говорити про Стіва Старка?" Сказав Вурмлінгер.
  
  
  "Всі виглядають по-слов'янськи", - сказав Чіун, відкидаючи комікс з неприхованою зневагою.
  
  
  Вюрмлінгер зробив випад, упіймавши її до того, як вона впала на підлогу. "Ви збожеволіли? Цей випуск у відмінному стані коштує понад чотири тисячі доларів".
  
  
  "Люди так багато платять?" Запитав Римо.
  
  
  "Ще з ключових питань. Походження Bee-Master коштує десять. У м'ятному, звичайно."
  
  
  Рімо пробурмотів: "Напевно, мені не слід було дозволяти сестрі Мері Маргарет викидати мою".
  
  
  "Ти маєш подати на неї до суду. Це було зроблено".
  
  
  "Забудь про це. Вона давно пішла. Послухай, ти ж етимолог".
  
  
  "Ентомолог. Не кажучи вже про бджоловод", - гордо сказав Вурмлінгер.
  
  
  "Десь є якийсь псих, який може спілкуватися з бджолами. Зовсім як Bee-Master. Як хтось міг би це зробити в реальному житті?"
  
  
  Обличчя Вурмлінгера здригнулося в роздумі. "Це неможливо зробити. Не так, як це зробив Господар бджоли. Ця частина легенди про Господаря Бджоли була чистою фантазією. І я не бачу нікого, хто мав би таку чудову здатність спрямовувати свої таланти на щось інше, крім блага людства і царства". комах”.
  
  
  "Повірте нам, ці бджоли мертвої голови знаходяться під контролем хлопця, який називає себе Бджоляром", - палко заявив Римо.
  
  
  "Чи він зробив публічні заяви?"
  
  
  "Ні". Римо повагався. "Ми знаємо це, бо дві бджоли поговорили з нами".
  
  
  Верхня губа Вюрмлінгера скривилася. "Бджоли не вміють говорити".
  
  
  "Бджола мертвої голови робить і робила".
  
  
  "Так", - втрутився Чіун. "Ми це ясно чули".
  
  
  Хельвіг Вурмлінгер глянув на них обох. "З тобою говорила бджола?" він запитав.
  
  
  "Так", - сказав Чіун.
  
  
  "По англійськи?"
  
  
  "Так", - сказав Римо.
  
  
  "І зрозумів тебе у відповідь?"
  
  
  "Це правильно", - сказав Римо.
  
  
  "Бджоли, - сказав Хельвіг Вурмлінгер своїм найавторитетнішим тоном, - не можуть говорити - або розуміти англійською, якби могли. Вони не мають голосового апарату. Природа також не забезпечила їх центрами обробки мови в мозку. Бджолині матки трубять, це правда . Непліднені самки крякають у відповідь, так. Але це не мова. Тут немає граматики”.
  
  
  "Так, ну, джмелі теж не агресивні, - заперечив Римо, - і подивися, скільки людей загинуло".
  
  
  Хельвіг X. Вурмлінгер не мав відповіді на це.
  
  
  Розділ 38
  
  
  
  
  Гарольд В. Сміт чекав звісток від Римо на полі бою.
  
  
  Очікування часто було найважчою частиною роботи суворого коваля. Він мав здатність, завдяки своїм комп'ютерним зв'язкам і методам підслуховування телефонних розмов, відстежувати всіх, від президента Сполучених Штатів до своєї дружини Мод. Маючи всього лише кілька натискань клавіш, він міг визначити, чи використовується телефон, чи підключений конкретний комп'ютер або, що все частіше в наші дні супутників глобального позиціонування, розташування практично будь-якого автомобіля в США, за умови достатнього часу на пошук.
  
  
  Але Римо і Чіун продовжували докучати йому. Вони відмовилися носити із собою стільникові телефони. Римо тому, що він продовжував втрачати їх, а Чіун тому, що старий кореєць почув по телевізору помилкове повідомлення про те, що використання мобільного телефону може призвести до раку мозку. Сміт сумнівався, що Чіун справді вірив у це. Це була просто корисна причина, щоб уникнути спілкування з тим, що він вважав дратівливою технологією.
  
  
  Поки він чекав, Сміт переглядав дивні повідомлення, що надходять дротиками.
  
  
  На Глибокому Півдні бавовняні поля було знищено. Як і у випадку з розореними кукурудзяними полями в Айові, багато полів були пощаджені. Знаючи, на що звернути увагу, Сміт зв'язався з польовим агентом Міністерства сільського господарства США та доручив йому шукати проблеми з генно-інженерною бавовною.
  
  
  Попередній звіт підтвердив його підозру.
  
  
  "На полях тут повний безлад", - повідомив польовий агент Міністерства сільського господарства США, набравши номер у Вашингтоні, округ Колумбія, який був перенаправлений до санаторію Фолкрофт. "Молоді кісточки розкидані по всій землі, ніби божевільні грали з ними в жеребкування. Втрати будуть обчислюватися мільйонами".
  
  
  "Ближче до справи", – інструктував Сміт.
  
  
  "У них тут росте новий урожай бавовни. Передбачається, що він був генетично сконструйований для боротьби з довгоносиками та бавовняними коробочками за рахунок виділення природного пестициду. Цей урожай отримав його. Традиційні культури просто прекрасні. Це моторошно. Ніби шкідники, які це зробили, точно знали, чого вони хочуть завдати удару».
  
  
  "Перевірте та доповісти мені", - проінструктував Сміт.
  
  
  Потім була техаська пшениця.
  
  
  "Скошені поля тут виглядають так, ніби їх скосили", - повідомив інший польовий агент Міністерства сільського господарства США, який нічого не підозрює.
  
  
  "Чи стійкі поля до шкідників?"
  
  
  "Це вимагатиме багато доказів, але це моє припущення".
  
  
  "Підтвердіть цю теорію і доповісти".
  
  
  Сміт повісив слухавку і скорчив похмуру гримасу.
  
  
  Закономірність зберігалася. Починаючи з убивства генетика Дойла Т. Ренд і закінчуючи цим. Натхненник намагався розв'язати війну з частиною людства, яка вела війну проти комах усього світу. Але чому? Якою була його мета? Чому не було жодних вимог чи заяв про наміри?
  
  
  Він перевірив хронометраж на зап'ястя. Рімо і Чіун, мабуть, дісталися до будинку Вурмлінгера. Якщо, як запевнили його у ФБР, Вюрмлінгер був їхньою людиною, пара швидко розправиться з ним.
  
  
  Коли задзвонив телефон, за приглушеним звуком Сміт зрозумів, що це Римо. Він боявся цього дзвінка, але знав, що він пролунає.
  
  
  Діставши з шухляди стола телефон червоного кольору, схожий на пожежну машину, Сміт поставив його на скляний стіл і підніс трубку до вуха.
  
  
  "Я в курсі ситуації, пане Президенте".
  
  
  "Наша житниця під ударом", - хрипко сказав Президент.
  
  
  "Зазнаю вибіркової атаки", - спокійно відповів Сміт.
  
  
  "Як ви можете бути таким спокійним? Це надзвичайний стан у країні", - пробурмотів президент.
  
  
  Сміт затягнув і без того занадто тугий вузол своєї краватки. "Ферми та посіви були націлені таким чином, щоб досягти конкретного результату".
  
  
  "Результат! Який результат?"
  
  
  "З кожною миттю це стає все ясніше, але я можу сказати вам, що це пов'язано з так званими атаками бджіл "мертва голова" на обох узбережжях".
  
  
  "Це?" – запинаючись, запитав Президент.
  
  
  "Це так", - сказав Сміт із незворушною серйозністю.
  
  
  Глава виконавчої влади понизив голос до глухого гудіння. "Мені краще знати про це чи не знати про це? Тобто з політичного погляду".
  
  
  "Вам краще дочекатися результатів мого розслідування, пане Президенте".
  
  
  "Ці двоє. Той, що із зап'ястями, і старий із зморшками. Вони у тебе в ділі?"
  
  
  "Вони наближаються до підозрюваного".
  
  
  У голосі президента чулося явне полегшення. "Тоді я сидітиму тихо. Як ви думаєте, це закінчиться до шестигодинних новин?"
  
  
  "Я сподіваюся на це. Але рішення може бути таким, яке вам краще не присвячувати".
  
  
  "Це настільки жахливо, так?"
  
  
  "Це, - щиро сказав Гарольд Сміт, - неймовірно".
  
  
  "Добре. Я просто сидітиму склавши руки і дивитися CNN і цих людей з Fox. Здається, вони в курсі всього цього ".
  
  
  Сміт повісив слухавку з полегшенням. Він не хотів посвячувати президента у свої таємниці. Ні, якщо це ризикує піддати психологічному аналізу главу надсекретного урядового агентства, існування якого, якби воно було розкрите, напевно призвело б до повалення його адміністрації.
  
  
  Ніхто не міг сказати, як головнокомандувач відреагує на описи бджіл-вбивць, що говорять. Було більш ніж можливо, що він дійшов би висновку, що Гарольд Сміт впав у маразм і віддав би єдиний законний наказ, який президент США був уповноважений ЛІКУВАТИ.
  
  
  Розпускайтеся.
  
  
  Сміт був стурбований тим, що відкриття бджолою Фолкрофта, що говорить, може підштовхнути до такого рішучого кроку, але, правду кажучи, це було настільки неймовірно, що він майже викинув це з голови. Бо розпустити CURE означало б поховати його назавжди разом із його маловідомим режисером.
  
  
  Сміт поплескав по таблетці отрути, яку він зберігав у кишені для годинника свого сірого жилета на випадок того похмурого дня, і повернувся до моніторингу свого організму. Він поцікавився, як у Дослідницького центру медоносних бджіл Міністерства сільського господарства США справи із зразком бджоли з мертвою головою.
  
  
  Розділ 39
  
  
  
  
  Провід гули від повідомлення за повідомленням.
  
  
  "На півдні вирубали бавовну", - задихаючись, сказав стажер. "Хіба це не здорово?"
  
  
  "Фантастика!" Теммі погодилася. "Я завжди хотіла здійснити турне Глибоким Півднем".
  
  
  Вона збирала свою дорожню сумку і дзвонила операторам, коли стажерка просунула свою біляву голову із зеленими прожилками до нью-йоркського офісу Теммі та передала чергове повідомлення.
  
  
  "Техаська пшениця зібрала врожай!"
  
  
  "Мені це подобається!" Зойкнула Теммі. "Я прямо зараз бачу себе, що виступає драматично на тлі полів бурштинового зерна, що коливаються".
  
  
  "Ціни на пластівці для сніданку знову злетять до небес".
  
  
  "Кого це хвилює? Тепер я сертифікована зірка ЗМІ. Я можу дозволити собі пшеничні пластівці будь-якого розміру, які вони роблять".
  
  
  І вона могла. Її репортаж bee наелектризував націю.
  
  
  Потім з'явився її директор з новин і зачинив за собою двері, притулившись до неї всім тілом і посміхаючись від вуха до вуха.
  
  
  "Вгадай що?" – спитав він.
  
  
  "Тільки не кажи мені - у каліфорнійських апельсинах так багато соковитої м'якоті?"
  
  
  "Поки що ні. Але ми думаємо, що це наближається. Ми перейменовуємо "Репортаж про супер-бджолу Fox Death's-Head".
  
  
  Очі Теммі спалахнули, як сині вогні гальмування. "Ти не можеш цього зробити! Це головний хук".
  
  
  "Це буде називатися "Звіт Тамари Террілл". Вітаю, малюку. Ти досяг успіху".
  
  
  Теммі підняла кулак у повітря. "У мене є своє власне шоу!"
  
  
  "Правильно. І сьогодні вдень ми виходимо у прямий ефір, так що приготуй свою зухвалу маленьку попку".
  
  
  "Але я збираюся до Техасу".
  
  
  "Нехай це буде Алабама. Бавовна біла. На екрані це буде краще видно. Прем'єра відбудеться на полі, вкритому зім'ятою бавовною".
  
  
  "Прямо як Дороті у "Чарівнику країни Оз"!"
  
  
  "Я думаю, це були маки. Просто приготуйся, Тем".
  
  
  "Я була готова з того часу, як закінчила школу мовлення", - тріумфувала Теммі.
  
  
  Після того, як Смут пішов, вона перестала збирати речі і зупинилася, щоб закрити вікно свого офісу від квітневої прохолоди.
  
  
  Пухнаста бджола пронеслася повз, перш ніж вона змогла виконати завдання. Вона мигцем побачила її краєм ока. Здавалося, вона озирається назад зі своєю емблемою у вигляді черепа. У неї кров застигла у жилах, коли вона посіла п'яте місце у рейтингу. На той час було надто пізно. Вікно з гуркотом опустилося на місце.
  
  
  Теммі мить стояла нерухомо, розмірковуючи.
  
  
  "Я збираюся вдавати, що не бачила цього", - сказала вона собі, коли холодний струмок поту побіг по її спині.
  
  
  Насилу проковтнувши, вона підійшла до свого столу, схопила сумку і зібралася з духом, щоб кинутися до дверей. Якби довелося, вона б вибила бджолі мізки сумкою.
  
  
  Теммі зробила три кроки. І завмерла.
  
  
  Бджола-вбивця ширяла між нею і зачиненими дверима. Вона висіла на своїх розпливчастих крилах, крихітні ніжки звисали, як шасі мініатюрного вертольота.
  
  
  Потім тоненький голосок промовив: "Тамара Террілл!"
  
  
  "Хто там?" Теммі покликала до дверей сухим, нервовим писком.
  
  
  "Тамара Террілл", - повторив голос. "Ти була обрана".
  
  
  "Я?"
  
  
  "Вибраний для важливої долі".
  
  
  Звук, здавалося, виходив від дверей. Теммі була практично впевнена в цьому. Але він не був приглушеним, як слід. Він був просто тихий, майже металевий.
  
  
  "Хто б ти не був, мені потрібна невелика послуга", - наполегливо прошепотіла Теммі.
  
  
  "Що це?" - спитав тоненький металевий голосок.
  
  
  "Спочатку мені потрібно, щоб ти відчинив ці двері. Потім мені потрібно, щоб ти був дуже, дуже хоробрим і дещо зробив для мене".
  
  
  "Що це?"
  
  
  "Тут, зі мною, бджола-вбивця, і мені потрібно, щоб ти пожертвував своїм життям заради мене".
  
  
  "У цьому немає потреби", - сказав голос, який, мабуть, доносився з іншого боку дверей, незважаючи на його приглушений звук.
  
  
  "О, є. Тепер у мене є власне шоу. Мені потрібно вижити. Це на благо телеканалу. Адже у вас є страховка, чи не так?"
  
  
  "Тобі нічого не загрожує", - запевнив її металевий голос.
  
  
  "Я дивлюся на супер-пупер бджолу-вбивцю з мертвою головою, бастер. Я безперечно в небезпеці".
  
  
  "Я – бджола".
  
  
  "А?"
  
  
  "Ви розмовляєте з однією з бджіл-трутнів the Bizarre Bee-Master".
  
  
  Теммі моргнула. "Я?" Вона проковтнула.
  
  
  Бджола підпливла ближче.
  
  
  "По той бік дверей нікого немає. Я говорю з тобою", - сказав голос, який приголомшений Теммі почав здаватися, що він походить від бджоли.
  
  
  "Це жарт, вірно? Хтось зі сценаристів грає в черевомовця".
  
  
  "Це не жарт. На ваших плечах лежить величезна відповідальність за поширення вимог Бджолярів у тремтячому світі, який нічого не підозрює".
  
  
  Голос звучав так, начебто виходив від бджоли.
  
  
  "Мені подобається, як ти кажеш", - сказала Теммі. "Але я не розумію жодного слова з того, що ти говориш".
  
  
  "Я хочу, щоб ви взяли у мене інтерв'ю".
  
  
  "Бджола?"
  
  
  "Так".
  
  
  "Ти хочеш, щоб я взяла інтерв'ю у джмеля у прямому ефірі?" Повторила Теммі.
  
  
  "Спочатку це буде телебачення", - запевнила бджілка.
  
  
  "А якщо я цього не зроблю, що? Ти збираєшся вжалити мене чи щось таке?"
  
  
  "Так".
  
  
  "Чому?"
  
  
  "Бо ти підвів своїх побратимів-комах".
  
  
  "Моя комаха що?"
  
  
  "Підкоряйся командам Бджолярки, і ти увійдеш в історію, Тамара Террілл", - наполягала бджола.
  
  
  Теммі спохмурніла. "Історія телебачення чи історія історії?"
  
  
  "І те, й інше", - сказав голос, який безумовно походив від бджоли. "Бо Дивний Хазяїн Бджоли ось-ось явить себе світу".
  
  
  "Тепер почекай хвилинку. Ти вбивав людей, вірно?"
  
  
  "Я мстилася", - заперечила бджола.
  
  
  "І прикриваєте це, нацьковуючи своїх бджіл-вбивць на різних медичних експертів".
  
  
  "Я ще не була готова відкритися світу загалом", - категорично сказала бджола. "Тепер, коли мою програму помсти було реалізовано, цей час настав".
  
  
  "Попався. Але тепер розумієш?"
  
  
  "Це вірно. Бджоляру набридло всяке вдавання, всяка секретність. Людству пора дізнатися неймовірну правду".
  
  
  "Добре, я зрозумів. Отже, дай відповідь на останнє запитання - чому я?"
  
  
  "Бо вибраний мною рекламний орган, the Sacramento Bee, ігнорує мої факси".
  
  
  Блакитні очі Теммі звузилися. "Хіба один із їхніх редакторів щойно не помер?"
  
  
  "Ні", - спокійно відповіла бджілка. "Він не просто помер".
  
  
  "О", - сказала Теммі, чудово все розуміючи. Вона потяглася до телефону. "Ну, я вважаю, ми з тобою збираємося поділитися найзнаменитішим подвійним кадром в історії мовлення".
  
  
  Бджола показала, що це щось більше, ніж просто бджола, що говорить, коли стрибнула на гачок вимикача, обриваючи волосінь.
  
  
  "Без фокусів", – попередило воно.
  
  
  "Дорога, я б не став обманювати тебе заради рейтингів Рікі Лейк".
  
  
  "Не називай мене медом", - продзижчала бджола.
  
  
  "О, точно. Це сексизм".
  
  
  "Ні, це образливо для бджіл".
  
  
  "Гарне зауваження", - сказала Теммі, коли бджілка зістрибнула з важеля комутатора, щоб вона могла завершити виклик. "Я постараюся це запам'ятати".
  
  
  Розділ 40
  
  
  
  
  "Добре, - казав Римо, - ти не Бджолярка".
  
  
  "Раніше я хотів би бути таким", - задумливо пробурмотів доктор Хельвіг X. Вурмлінгер.
  
  
  "Але хтось є".
  
  
  "Схоже, хтось справді вивів генетично надпотужні бджоли", - визнав Вурмлінгер.
  
  
  "І дещо ще", - вставив Чіун. "Рій істот, які гудуть і невидимі для ока".
  
  
  "Є деякі види бджіл, які досить малі, - сказав Вурмлінгер, - але вони не невидимі. Я ніколи не чув про невидиму комаху".
  
  
  Чіун почав ходити по кімнаті. "Якщо ці істоти справді невидимі, звідки ми знаємо, що одна з них не ховається тут серед нас, спостерігаючи за всім?" підозріло спитав він.
  
  
  "Це можливо", - стурбовано сказав Римо.
  
  
  "Це неможливо", - відрізав Вурмлінгер. "Бджоли не можуть бути невидимими".
  
  
  "Назви хоча б одну причину чому", - кинув виклик Римо.
  
  
  "Така бджола ніколи не була виявлена".
  
  
  "Якби ви не шукали невидимих бджіл, ви б їх не знайшли".
  
  
  Вюрмлінгер моргнув. Він не мав готової відповіді на це.
  
  
  "Можливо, вони не невидимі, а надзвичайно малі", - сказав він через деякий час. "Мінімальна тригона, наприклад, розміром із комара".
  
  
  "Це думка", - визнав Римо.
  
  
  "Це хороша думка", - сказав Чіун.
  
  
  Вони підійшли до дверей, які були обсмажені до тирси невидимим роєм комах.
  
  
  Вюрмлінгер насипав зразки тирси в совок за допомогою віночка. Він приніс це до своєї лабораторії по комах і почав готувати предметні шибки для зразків тирси.
  
  
  Поки він це робив, Римо і Чіун розглядали сипкий пил на сковороді. Вони були дуже зосереджені на цій роботі. Їхні очі взагалі не моргали.
  
  
  Вюрмлінгер помітив це і запитав: "Що ти робиш?"
  
  
  "Шукаю крихітних комах", - відповів Римо, не зводячи очей.
  
  
  "Такі маленькі комахи були б мікроскопічні - або майже мікроскопічні".
  
  
  "Це те, що ми шукаємо", - сказав Римо, неуважно киваючи.
  
  
  "Вам знадобилися б надчутливі складові окуляри Bee-Master, щоби побачити таке", - їдко сказав він.
  
  
  "Ми працюємо з тим, що дав нам Бог", – відсторонено відповів Римо.
  
  
  Знизавши плечима, Вурмлінгер вставив перше підготовлене предметне скло у свій мікроскоп. Кілька хвилин ретельного спостереження виявили лише тирсу. Зерна були напрочуд дрібними, ніби їх піддали нескінченно витонченому процесу подрібнення.
  
  
  Наступний слайд був таким самим. На третьому також був ніяких ознак елементів комахи.
  
  
  Вюрмлінгер вибирав черговий слайд, коли Римо запитав досить недбало: "Що це за жук, у якого весь рот складається з одного ока в центрі чола?"
  
  
  "Ну, жодна комаха, відома людині", - сказав йому Вюрмлінгер.
  
  
  "Подивися на це", - сказав Римо, передаючи йому щіпку тирси, яку він узяв із совка для сміття.
  
  
  Він, схоже, не жартував, тому Вурмлінгер упіймав щіпку на предметне скло, накрив його і закріпив на місці під мікроскопом. Трубки.
  
  
  Коли він отримав правильний дозвіл, він побачив його, що лежить на боці. Він мав вісім зазубрених ніг, що відносило його до сімейства павукоподібних, до якого входили павуки та скорпіони. За винятком того, що він мав крила, що було неможливо. Павукоподібні не літають.
  
  
  Піднявши зонд, він почав пересувати зразок по підстилці з тирси, хвилювання наростало в його голубиних грудях. Він розгорнув його так, щоб він був звернений до трубки об'єктива.
  
  
  "Боже мій!" - ахнув він, коли його палаюче червоне око циклопу витріщилося на нього у відповідь.
  
  
  "Ти знайшов це, так?" Запитав Римо.
  
  
  Вюрмлінгер проковтнув свій шок. Його бугристе адамове яблуко судомно смикнулося. Він усе ще не міг видавити жодного слова. Він енергійно кивнув, потім похитав головою з боку на бік, коли його освічений мозок почав заперечувати очевидне прямо в нього на очах.
  
  
  Але то було там. Довге сріблясто-зелене тіло, більше схоже на скорпіона, ніж на щось інше в сімействі павукоподібних, з вісьма зазубреними лапами та парою крил, схожих на крила бабки. І замість багатоокої павучої морди чи складних очей мухи чи бджоли, там була лише одна гладка кругла куля, встановлена над овальним ротом з крихітними зазубреними зубами по краях. Рот змусив Вюрмлінгера подумати про акулу, а не про комаху.
  
  
  "Це нове!" - Видихнув він. "Це неймовірно нове. Це новий клас комах. І я увійду в історію як його першовідкривач".
  
  
  "Я знайшов це першим", - пискнув Чіун.
  
  
  "Ви акредитовані в якомусь університеті?" - спитав Вурмлінгер, несхвально дивлячись на старого корейця.
  
  
  "Ні".
  
  
  "Тоді ваше відкриття не вважається. Я один із провідних експертів у галузі комах. Це моя лабораторія. Отже, я першовідкривач..." Він зробив паузу, довго розглядав свої черевики, поки його витягнуте обличчя змінювалося. "Лускус вурмлінги!" - Оголосив він. "Так, це буде його наукова назва".
  
  
  "Ти назвав цю потворну штуку на честь себе?" Випалив Римо.
  
  
  "Це не потворно. Це унікально. Назва означає "Одноокий вурмлінгер".
  
  
  "Це щось на зразок одноокого диво-хробака?" Сухо спитав Римо.
  
  
  Вурмлінгер проігнорував це. Потягнувшись до настінного телефону, він сказав: "Я повинен повідомити своїх колег, перш ніж хтось із них випадково натрапить на особину вурмлінги в польових умовах".
  
  
  Римо випередив його, дістався телефону, зірвав його зі стіни і передав Вурмлінгера. Вурмлінгер узяв трубку, побачив дроти, що тяглися, і сказав: "Ем..."
  
  
  "Давайте поки що вважати це засекреченим, добре?" – сказав Римо.
  
  
  "У тебе немає влади наді мною".
  
  
  При цих словах Римо поклав руку на кістляве плече Вурмлінгера і сказав: "Уяви, що моя рука - це тарантул".
  
  
  Погляд Вурмлінгера перемістився на руку, яка почала повільно повзти вгору по його шиї.
  
  
  "А ось і тарантул, що крадеться", - попередив Римо.
  
  
  Вюрмлінгер здригнувся. "Припини це".
  
  
  "Тарантул у тебе на шиї. Відчуваєш його м'які лапки? Відчуваєш, які вони м'які?"
  
  
  "Я не..."
  
  
  "Тарантул тобою незадоволений. Він хоче вкусити. Але ж ти не хочеш, щоб він кусався, чи не так?" - Запитав Римо.
  
  
  "Ні", - зізнався Вурмлінгер, відхиляючись від м'яких подушечок пальців Римо. У нього були тарантули як домашні тварини. Було дивно, як оголені пальці Римо відчувалися, як лапи тарантула на його шиї.
  
  
  "Занадто пізно", - сказав Римо, його навмисно моторошний голос став гучнішим. "Тарантул нападає!"
  
  
  Вюрмлінгер відчув укол. Рука забралася, і Римо відступив.
  
  
  Вюрмлінгера і раніше кусали тарантули. То справді був професійний ризик. Їхні мандібули отруйні, але не смертельно. Проте біль і оніміння відчуваються.
  
  
  Вюрмлінгер не відчував болю. Але заціпеніння охопило його дуже раптово.
  
  
  За лічені секунди він стояв, паралізований, на ногах. Він похитнувся. Як дерево на вітрі, він хитався з боку на бік. Жахливим було те, що він не міг поворухнутися, не міг перестати розгойдуватися.
  
  
  Чіун підійшов збоку і, коли Вюрмлінгер хитнувся до нього, сильно видихнув.
  
  
  Сила дихання штовхнула його тіло, що розгойдувалося, в інший бік, і Хельвіг X. Вурмлінгер відчув, що небезпечно нахиляється, хоча його розум кричуще запевняв його, що цього не може бути.
  
  
  На щастя, Римо підхопив його, відніс закляклого, як палиця, на ліжко і залишив там нерухомим. Минув час. Значний час. Протягом якого пара пішла, не промовивши ні слова на прощання.
  
  
  Не маючи кращого вибору, Хельвіг X. Вурмлінгер поринув у бездумний сон.
  
  
  Коли він прокинувся через кілька годин, предметного скла, що містить єдиний відомий у світі екземпляр Luscus wurmlingi, не було.
  
  
  Але, принаймні, вони залишили його колекцію Бджолярів незайманою.
  
  
  І коли він вийшов у двір, мертві солдати почали плодоносити, їхні роти й порожні очниці кишали найпрекраснішими личинками, яких тільки можна уявити.
  
  
  З телефону-автомата Римо зателефонував Гарольдові Сміту.
  
  
  "Ти хочеш спочатку погані новини чи хороші?" - Запитав Римо.
  
  
  "Чому у вас завжди є хороші новини та погані новини, щоб повідомити?" Похмуро запитав Сміт.
  
  
  Римо безпорадно глянув на Чіуна. Чіун підвівся навшпиньки, обхопив мундштук однією рукою і щось коротко прошепотів на вухо своєму учневі.
  
  
  "Бо ми працюємо досконало", - сказав Римо у слухавку. "Чи не так, Папочко?"
  
  
  "Якщо ми приносимо тільки погані звістки, а не хороші, або хороші новини, але не погані, - сказав Чіун надто гучним голосом, - нас звинуватить у тому, що ми виконуємо свій обов'язок без достатньої старанності. Якщо в майбутньому Імператор Сміт воліє не знати певних речей, нехай він розповість нам про ці речі заздалегідь, і ми ретельно уникатимемо їх у наших подорожах».
  
  
  Сміт зітхнув.
  
  
  "Віддай це мені, як забажаєш", - похмуро сказав він.
  
  
  "Добре", - сказав Римо. "Вюрмлінгер не наша людина".
  
  
  "Звідки ти це знаєш?"
  
  
  “Ми знаємо, коли хлопець бреше нам. Він не брехав. Він просто схиблений на комах, у чистому вигляді. І єдині бджоли, яких ми знайшли, були хворими”.
  
  
  "Це нічого не доводить".
  
  
  "Але ми знайшли цілу купу мертвих хлопців, розкиданих навколо. Коли чули про дезорганізоване підземне ополчення Айови?"
  
  
  Сміт мовчав, тому Римо припустив, що він працює на своїй безшумній клавіатурі. Несподіваний звуковий сигнал підтвердив це. Потім Сміт сказав: "У мене майже нічого про них немає, крім того, що ними командує колишній фермер із вирощування кукурудзи на ім'я Мірл Стріп".
  
  
  "Що ж, це дає нам один вагомий мотив. Він дійшов того ж висновку, що і Теммі Террілл, і зірвався з місця, щоб помститися за кукурудзяні поля".
  
  
  "Дивно", - сказав Сміт.
  
  
  "Що?" - Запитав Римо.
  
  
  "Я ввів його ім'я, але система продовжує виправляти його орфографію і видає мені інформацію про голлівудську актрису".
  
  
  "Забудь про це. Ці хлопці не знають", - сказав Римо. "О, тут була одна з цих бджіл-охоронців, що говорять. Вона намагалася застерегти нас від Вюрмлінгера".
  
  
  "Хіба це не доказ його співучасті?" - спитав Сміт.
  
  
  "Ні. Не для нас".
  
  
  "Тоді ми в безвиході", - похмуро сказав Сміт.
  
  
  "Не зовсім. Король Бджіл знову спробував вжалити нас. Цього разу він послав за нами один з тих роїв. Ви знаєте, через що загинув той хлопець на Таймс-сквер".
  
  
  "Як вони виглядали?"
  
  
  "Вони виглядали так, як звучать бджоли, тільки голосніше і зліше".
  
  
  "Прошу вибачення?"
  
  
  "Вони надто малі, щоб їх можна було побачити неозброєним оком. Ми відбили їх, але захопили одного. Я думаю, він помер під час усіх цих хвилювань".
  
  
  "У вас є інший зразок бджоли?"
  
  
  "Начебто. Це не бджола. Схоже на щось із фільму про монстрів, за винятком того, що воно менше гніди".
  
  
  "Рімо, така маленька комаха була б мікроскопічною".
  
  
  "Це практично так і є. І це найпотворніше, що ти коли-небудь бачив. Що ти хочеш, щоб ми з цим зробили?"
  
  
  "Принеси це сюди".
  
  
  "Ми в дорозі".
  
  
  Повісивши трубку, Римо повернувся до Чіуна. - Гадаю, нам час повертатися до Фолкрофту.
  
  
  Чіун підніс предметне скло до полуденного сонця. "Я оголошую тебе ... Філогранус ремі".
  
  
  "Що це означає?" - Запитав Римо.
  
  
  "Коханець насіння, Римо".
  
  
  "Чому ти називаєш це на мою честь?" Римо розсердився.
  
  
  "Хіба вас обох не тягне до безмозкості на кукурудзяні зернятка?" пирхнув Майстер синанджу.
  
  
  Розділ 41
  
  
  
  
  Едвард Е. Айшид було помилитися. Він не помилився в Уейні Вільямсі. Він не помилився у вбивці з Грін-Рівер.
  
  
  Як він міг помилятися з цього приводу?
  
  
  Усі події залишають слід. Усі уми залишають емоційні чи опосередковані сліди. Це був ключовий момент. З'ясування причин злочинних дій.
  
  
  Серійний убивця вбивав людей, які мали лише одне спільне: комахи. Вони або вбивали їх, або з'їдали та вбивали самі. Отже, невідомий суб'єкт відчував спорідненість із комахами.
  
  
  Це здавалося розумним.
  
  
  Ейшид створив профіль. Певні елементи були основними. Добре освічений. ОСА. Водив Volkswagen Beetle. Дивно, скільки серійних убивць були ОСАМІ, які водили VW Bugs. Іронія цього зв'язку ніколи не спадала на думку Едварду Айшиду до цих серійних вбивств, пов'язаних із комахами. Він запитував, чи може це відкрити абсолютно новий психологічний аспект для серійних убивць, але зараз він не мав на це часу.
  
  
  Він був головним профайлером ФБР, і у відповідь від АСАКА Сміта надійшло повідомлення, що в його профілі була помилка. Розслідувався суб'єкт, що ідеально підходить під профіль, і це був не він.
  
  
  Коли він отримав повідомлення електронною поштою від АСАКА Сміта з цього приводу, Ейшид відповів електронною поштою: "Тоді пошукайте іншого суб'єкта, що підходить під цей профіль. Я ніколи не помилявся".
  
  
  АСАК Сміт відповів майже до того, як повідомлення було надіслано:
  
  
  "У вашому профілі помилка".
  
  
  На що Айшид спростував: Ваші дані можуть бути помилковими.
  
  
  Сміт нічого на це не сказав. Можливо, він був роздратований, але Ейшид сприйняв мовчання як сигнал продовжувати працювати.
  
  
  Так і зробив.
  
  
  Були певні неминучості. СУБ'ЄКТ повинен був бути високоосвіченим. Ідіот не розводить нові види комах. Це було само собою зрозумілим.
  
  
  СУБ'ЄКТ був фанатом "Шарлотт Хорнетс", але, можливо, це було не так показником географічного положення, як необхідністю оголосити про своє захоплення світу.
  
  
  Чим довше Ейшид обмірковував факти у справі, тим нестерпнішим це ставало.
  
  
  З якоїсь причини його думки продовжували повертатись до дитинства. Раніше на телевізорі показували мультяшного персонажа. Людина Бджола. Ні, Хазяїн-Бджоло. Так, так його звали. Хлопець міг літати, як бджола, жалити, як бджола, і керувати бджолами, як бджолина матка, хоча в ньому не було нічого феєричного. Тобто, окрім його трико.
  
  
  Можливо, це був довгий годинник роботи. Більш ніж ймовірно, це було обурення, яке Едвард Айшид відчував через те, що його здібності профільника були поставлені під сумнів. Але він вирішив трохи розважитися з Асаком Смітом. Він почав друкувати.
  
  
  СУБ'ЄКТ був травмований численними укусами бджіл у дитинстві. Згодом він навчився долати свій страх перед царством комах. Більш серйозна трагедія в його юному дорослому житті - можливо, вбивство батьків або дружини - змусила його присвятити своє життя справам, які, на його думку, заслуговують на увагу. Однак через травму навіть цей позитивний вираз набуває похмурого відтінку.
  
  
  Це було так близько, як він міг відновити в пам'яті тридцятирічної давнини походження Дивного Хазяїна Бджіл. "Ініціалами суб'єкта будуть "П.П.", - додав він, посміхаючись у усамітненні свого кабінету. "Нехай цей виродок Сміт розбирається з цим", - посміхнувся він і натиснув клавішу відправлення.
  
  
  Розділ 42
  
  
  
  
  Гарольд Сміт розглядав комаху через мікроскоп, запозичений у лабораторії сироваток медичного відділення Фолкрофту.
  
  
  Римо і Чіун тупцювали біля його столу, як майбутні батьки.
  
  
  "Приготуйся", - сказав Римо, коли Сміт сфокусував слайд. "Це потворніше, ніж гріх".
  
  
  - Я назвав його Філогранус ремі, - пирхнув Чіун, - на честь його бажання до кукурудзи, але його огидна зовнішність також зіграла роль у моєму рішенні.
  
  
  Римо люто подивився на Чіуна.
  
  
  - Незначний, - поправив Чіун.
  
  
  Сміт сфокусував слайд. Його окуляри без оправи лежали на столі. Одне око було притиснуте до окуляра мікроскопа.
  
  
  Він нічого не сказав. Не було ні подиху здивування, ні спалаху гніву, ні виразу шоку.
  
  
  Але коли він відірвав погляд від об'єктива, його сіре обличчя було змарнілим, побілілим як кістка.
  
  
  "Розум, що створив цю пекельну штуку, - хрипко сказав він, - це розум збоченого генія, якого потрібно зупинити. Ця пекельна комаха була виведена як комбінація літаючої акули і пилу, що дзижчить, з кількома кінцівками, здатної миттєво розпорювати плоть, зерно і деревину. Проти нього. немає захисту. Все, що йому потрібно зробити, це проникнути у людське вухо і вразити мозок. Смерть настає майже миттєво. Не дивно, що різні медичні експерти нічого не виявили”. Сміт фактично здригнувся.
  
  
  "Що нового про фермерську кризу?" - Запитав Римо.
  
  
  “Рій – і це, схоже, рій – досяг Каліфорнії. Завдано значної шкоди врожаю. Але, знову ж таки, він диявольськи вибірковий. У даному випадку постраждали виробники цитрусових, які експериментують із новим пестицидом”.
  
  
  "Хіба не всі фермери використовують пестициди?" - Запитав Римо.
  
  
  "Так, звичайно", - сказав Сміт, відкриваючи пляшку Zantac 75 і ковтаючи два сухі. "Але ці ... ці паразити, схоже, націлені лише на нові чи найбільш досконалі культури, стійкі до комах".
  
  
  "Чому б не взяти їх усі?"
  
  
  Сміт замислився. "Щоб зробити заяву. Можливо, це лише перша хвиля".
  
  
  "Якщо цей хлопець так розуміється на бджолах, він не збирається знищувати кожен урожай. Бджоли запилюють посіви. Заберіть урожай, і бджоли залишаться без роботи".
  
  
  Сміт замислився. "Дуже добре, Римо. Це чудове спостереження".
  
  
  — Але це ні до чого нас не приведе, — пробурмотів Римо.
  
  
  Сміт уже збирався визнати цей сумний стан справ, коли його комп'ютер видав звуковий сигнал, що попереджає про вхідне повідомлення. Він викликав його, прочитав, і в нього відвисла щелепа.
  
  
  "Що це?" - Запитав Римо.
  
  
  Це останній психологічний профіль від FBI Behavioral Science.
  
  
  "Я думав, вони відмовилися від цієї погані після того, як обдурили Вурмлінгера".
  
  
  "Цей конкретний профайлер - головна людина у Бюро. Він ніколи не помилявся. Досі".
  
  
  "Він все ще дотримується теорії Вурмлінгера?"
  
  
  "Ні, він переглянув свій профіль. Він радикально відрізняється". Голос Сміта став трохи збудженим. "Можливо, у нас тут щось є".
  
  
  Римо дивився через сіре фланелеве плече Сміта на прихований екран робочого столу і чим довше читав, тим більше хмурився.
  
  
  "Смітті, він говорить про Бджоловод".
  
  
  "Так звичайно".
  
  
  "Ні. Це історія про те, як Пітер Пім став бджолярем, аж до того, як його вжалив рій радіоактивних бджіл".
  
  
  "Я не бачу слова "радіоактивний".
  
  
  "Він опустив це", - сказав Римо. "Послухайте, він навіть стверджує, що у хлопця ініціали "П.П.", як він може знати це з фактів справи?"
  
  
  Сміт насупився. "Він найкращий. Ці профільники можуть творити дива індукції".
  
  
  "Він розігрує тебе. Ти просто надто напружений, щоб бачити..."
  
  
  Сміт насупився. Римо визирнув у вікно, а Майстер Сінанджу ходив по кімнаті. Узад-вперед, взад-вперед, з неймовірною зосередженістю.
  
  
  "Що ти робиш?" - Запитав Римо.
  
  
  "Я намагаюся викликати в уяві образ негідника".
  
  
  "О так?"
  
  
  "Так. Те, що ви називаєте профільуванням, відомо синанджу, тільки називається воно "Освітлення тіні".
  
  
  "Тінь, що висвітлює?"
  
  
  "Так, час від часу майстрів синанджу закликали розгадати особистості темних особистостей, які замишляли замах на трони або дарма били по цих тронах лише для того, щоб сховатися в тіні. Я намагаюся розгадати особистість цієї людини, проникаючи крізь тіні, що її оточують".
  
  
  "Не соромся", - сказав Римо. "Але якщо виявиться, що це Ламонт Кренстон, нам не стане краще, ніж було раніше".
  
  
  Але Сміт виглядав зацікавленим.
  
  
  - Я уявляю, - нарешті сказав Чіун, - візантійського принца.
  
  
  "Візантії більше немає", - стверджував Сміт.
  
  
  - Я ж казав тобі, що це дрібниця, - пробурмотів Римо собі під ніс.
  
  
  "Принц Візантії, який приховує своє обличчя від сторонніх очей за допомогою корони величезної складності", - додав Чіун.
  
  
  "Звучить як Людина у залізній масці", - сказав Римо.
  
  
  Сміт змусив його замовкнути. Римо затих.
  
  
  "Цей принц править королівством підданих, які від його плоті".
  
  
  "Бджільництво править царством комах", - сказав Сміт.
  
  
  "Але ці суб'єкти, які не від його плоті, не від будь-якої плоті", - продовжив Чіун.
  
  
  "Комахи зроблені не з плоті, а з такого матеріалу, як ріг", - сказав Сміт. "Дуже добре, майстер Чіун".
  
  
  "Я не вірю, що ви двоє робите це..." - простогнав Римо.
  
  
  "Чи можете уявити, де можна знайти цю людину?" - спитав Сміт.
  
  
  Чіун продовжував ходити по кімнаті. Його обличчя було зосереджено спотворене, очі звузилися до горіхових щілин. "Я знаю, що цього принца тягне повернутися до місця його пограбувань".
  
  
  "Звичайно", - сказав Римо. "Злочинець завжди повертається на місце злочину".
  
  
  "Ні, це не те", - сказав Сміт. "Це старе прислів'я, але воно не зовсім вірне. Злочинців не так приваблює місце їхніх злочинів, як те, що вони відчувають себе вимушеними втручатися в офіційні розслідування. Дуже часто головний підозрюваний у вбивстві є першим, хто дає свідчення очевидця або пропонує, як розкрити Вбивство. Для них це проблема контролю”.
  
  
  "Це знову Вюрмлінгер", - сказав Римо.
  
  
  "Ні, це не Вурмлінгер", - сказав Чіун. "Але інший принц".
  
  
  Сміт знову сидів за своїм комп'ютером.
  
  
  - Що ти робиш, Смітті? - Запитав Римо.
  
  
  "Звертаюся до фактів убивства Ренд, того, що започаткувало цей ланцюг фантастичних подій".
  
  
  Сміт уважно переглянув звіт. "Тут є дещо".
  
  
  "Що?" - Запитав Римо.
  
  
  "Я не помічав цього раніше, але вбивство Дойла Т. Ренда сталося на Таймс-сквер на перетині Бродвея та Сьомої авеню".
  
  
  "І що? Ми це знали".
  
  
  "Є стара приказка, що Таймс-сквер - це перехрестя світу. Якщо хтось шукає конкретну людину, вам потрібно лише постояти на цьому кутку досить довго, і ця людина майже напевно з'явиться там. Тому що рано чи пізно кожен проходить через Таймс -сквер”.
  
  
  Римо посміхнувся. "Тоді хтось має розставити пастку для Саддама Хусейна".
  
  
  Сміт похитав своєю невеселею сивою головою. "Наша людина вперше з'явилася на Таймс-сквер. - Можливо, вона повернеться".
  
  
  "Так, він повернеться на місце своїх пограбувань, тому що він винен", - твердо сказав Чіун.
  
  
  "Ти ж не очікуєш, що ми стоятимемо на гребаному кутку вулиці все життя, що залишилося, поки він не з'явиться знову", - сказав Римо.
  
  
  "Ні, я доручу це ФБР".
  
  
  "Добре", - сказав Римо.
  
  
  "Недобре", - сказав Чіун. "Бо ми маємо бути тими, хто переможе цього принца Візантії".
  
  
  "Тоді ти йди. У мене побачення з багатою дівчиною", - сказав Римо.
  
  
  Чіун почав. "Джин багата?"
  
  
  "Виграв у лотерею. Сім мільйонів доларів".
  
  
  "Багатий?" пискнув Чіун. "І ти ще не одружився з нею?"
  
  
  "Я одружуся не через гроші".
  
  
  "Тоді ти тупиця", - виплюнув Чіун. "Вона походить із уславленої родини Райс і купається в багатстві, а ти стоїш тут у своєму неосвіченому холостяцькому способі життя. Від сорому".
  
  
  "Я займуся нею. Бізнес понад усе".
  
  
  "Дивися, щоб ти це зробив", - сказав Чіун.
  
  
  Розділ 43
  
  
  
  
  У готельному номері з видом на Таймс-сквер чоловік спокійно розпаковував свою валізу.
  
  
  Це була дуже велика валіза. Він мав бути таким, щоб умістити його вміст.
  
  
  Усередині була акуратно складена чорно-жовта уніформа зі спандексу. Верхня частина була чорною як смоль, а ноги були перев'язані жовтими смугами куртки, що чергуються.
  
  
  Стоячи у своїх боксерах, він одягнув це, ретельно застібаючи "липучки" та "блискавку" на ефектній уніформі, яка була його відмітним знаком.
  
  
  Рукавички з гумової тканини облягали його довгі, сильні пальці. Він одягнув блискучі чорні черевики, які хлюпали під час ходьби, завдяки пористим присоскам на товстій підошві.
  
  
  Нарешті, він натягнув на голову кібернетичний шолом із його складовими кульками кольору сарани та висувними антенами. Шолом блищав, як череп бджоли, викутий із полірованої міді.
  
  
  "Я, - сказав він глибоким, наказовим голосом, - месник за комах, тепер готовий вирушити вперед і зустріти свою долю".
  
  
  Хлюпаючи при кожному кроці, він спустився на ліфті на поверх вестибюля і, не звертаючи уваги на погляди простих смертних, що витріщаються, вийшов у суєту перехрестя світу на зустріч з долею.
  
  
  ОФІЦЕР ЕНДІ ФАНКХАУЗЕР гадав, що бачив усе.
  
  
  Він регулював рух, коли випадково глянув на ріг Сьомої авеню та Східної Сорок п'ятої вулиці.
  
  
  Там, стоячи спокійно, наскільки це було можливо, була людина, одягнена як людина у жовтій куртці заради всього Святого.
  
  
  Чоловік перейшов вулицю і пішов униз, величезний, як життя, і виглядав удвічі дурнішим. Деякі пішоходи вирячилися на нього, тоді як інші просто ігнорували. То був Нью-Йорк. Потрібно було багато, щоб підняти настрій мешканців Нью-Йорка.
  
  
  Чоловік, здавалося, не був стурбований загальною увагою. Якщо вже на те пішло, він ішов, розправивши плечі, і його хода була розв'язнішою. Він виглядав як осел, здатний перемогти всіх оселів, але дізнався про це останнім.
  
  
  "Ймовірно, якийсь безглуздий фокусний трюк з Лисою", - промимрив Фанкхаузер, повертаючись до своїх обов'язків. З того часу, як помер той хлопець, Ренд, люди продовжували очікувати, що бджоли-вбивці спустяться на Таймс-сквер.
  
  
  Минуло лише кілька днів відколи відвезли безокого трупа. А вчора приходив бджоляр, щоб виманити рій бджіл, що зібрався навколо вуличного ліхтаря, коли це сталося. Фанкхаузер спостерігав. Це було неймовірно. Хлопець одягнув захисні рукавички та пробковий шолом із сітчастою вуаллю і піднявся на жердину.
  
  
  Як тільки він наблизився, бджоли просто накинулися на нього як на мед. Вони обліпили його добре захищене тіло, як приклеєний попкорн.
  
  
  Він приїхав, сів у кузов свого фургона з написом Bee Busters на боці, а коли він вийшов знову, на його капоті не було жодної бджоли. Або десь ще на ньому, якщо вже на те пішло.
  
  
  З тих пір на Таймс-сквер стало тихіше, якщо про Таймс-сквер взагалі можна було сказати, що вона заспокоїлася, і офіцер Фанкхаузер вирушив виконувати свої обов'язки, коли почув високу, пронизливу гудіння.
  
  
  Його погляд метнувся до ліхтарного стовпа, думаючи, що рій повернувся. Але роя не було. Що там було, то це оглушливий гул, який наростав і наростав, звучачи так, ніби він був усюди навколо нього.
  
  
  Потім закричав чоловік.
  
  
  Фанкхаузер спробував виправити звук. Здавалося, він був навколо нього. Зіт-зіт-зіт, ніби повз нього проносилися крихітні повітряні кульки.
  
  
  Чорно-жовта постать вискочила на проїжджу частину, схопившись за свою мідно-зеленооку голову і звиваючись, ніби її вжалив мільйон бджіл.
  
  
  Фанкхаузер бачив, що бджіл не було видно. Був тільки хлопець, і він кричав, щоб перемогти гурт.
  
  
  Він перебіг Бродвей, розвернувся і кинувся вліво. Це не похитнуло те, що його гризло. Тому він упав на землю і згорнувся в тугий клубок.
  
  
  Там він згорнувся калачиком, як підпалена комаха, оскільки життя швидко покидало його.
  
  
  На той час Фанкхаузер був поруч із ним. Гудіння стихло. Здавалося, воно виливається у небо. Тепер це було лише віддалене, що затихає "зії".
  
  
  Якби цього не сталося, Фанкхаузер нізащо не міг би підібратися до мертвого хлопця.
  
  
  Не було жодних сумнівів у тому, що людина в жовтій куртці була мертва. Ніхто так не кричав лише від болю. Цей хлопець вдав, що хоче закричати на все горло.
  
  
  Один погляд, і Фанкхаузер вирішив відмовитися від штучного дихання "рот у рот".
  
  
  Рот хлопця було відкрито, і в ньому не було мови.
  
  
  "О, Ісусе, тільки не знову".
  
  
  Він зняв дивний шолом, і не дивно, що очі були порожні печери. Фанкхаузер замінив шолом. Це позбавило натовп від жахливого вигляду очей мерця. Або їхня відсутність.
  
  
  Скочивши на ноги, Фанкхаузер пронизливо дмухнув у свій поліцейський свисток. Нетерплячі машини повільно наближалися до нього, мов зграя голодних тигрів.
  
  
  "Ні на хвилину не можеш відвернутися в цьому божевільному місті", - прогарчав він.
  
  
  Розділ 44
  
  
  
  
  Гарольд Сміт прийняв дзвінок від Б. Юджин Роуч із Центру розведення медоносних бджіл Міністерства сільського господарства США у Батон-Руж.
  
  
  "У мене є результати, які ви просили", - сказав він, затамувавши подих.
  
  
  "Ви бігли?" - спитав Сміт.
  
  
  "Ні, я працював".
  
  
  "Тоді чому ти так запихався?"
  
  
  "Тому що, - пихкав Роуч, - я щойно зійшов з найдикіших американських гірок у моєму професійному житті".
  
  
  "Поясни", - підказав Сміт.
  
  
  "Спочатку я спробував оглянути відокремлене крило. Через необережність я підніс його надто близько до настільної лампи високої інтенсивності. Крило зморщилося від високої температури".
  
  
  "Це було непробачно необережно".
  
  
  "Згоріло не все", - наполегливо вів далі Роуч. "Я зберіг куточок. Коли я спроектував це на стіну, я побачив щось, від чого в мене мало не стався серцевий напад".
  
  
  "Так?"
  
  
  "У цієї бджоли на грудній клітці зображено мертву голову. Вона майже ідеальна. Ви не змогли б отримати більш досконалий череп, навіть якби художник намалював його".
  
  
  "Я розумію це", - сказав Сміт, у його голосі звучало дедалі більше нетерпіння.
  
  
  "Я повинен був запідозрити це тільки на підставі цих свідчень. Але я не мав уявлення. Хто б міг подумати".
  
  
  "Подумав про що?" Огризнувся Сміт, дивуючись, чому ця людина не перейшла до суті.
  
  
  Голос Роуча знизився до благоговійного шепоту. "У кутку крила була ідеальна для машини чорна буква "Т" у колі".
  
  
  "Знак, який ти дізнаєшся?"
  
  
  "Маркування, яке дізналася б п'ятирічна дитина. Це символ торгової марки!"
  
  
  Позбавлений уяви мозок Сміта вловив суть. "Торгова марка?"
  
  
  "Так, торгова марка. Я досліджував бджолу цілком, і на її правому крилі також було таке ж маркування. Ця бджола є торговою маркою!"
  
  
  "Тоді немає сумнівів у тому, що бджола мертва голова була створена за допомогою якоїсь генетичної програми", - сказав Гарольд Сміт. "Так само, як певні ферменти та бактерії можуть бути товарними знаками для комерційного використання".
  
  
  "Я теж так думав. Поки що я не препарував бджолу".
  
  
  Вуха Сміта вловили низький, здивований тон голосу ентомолога, і він відчув перше тремтіння передчуття.
  
  
  Розділ 45
  
  
  
  
  До того часу, як Римо і Чіун дісталися вулиці, все було скінчено.
  
  
  Вони розташувалися на даху магазину Disney з видом на Таймс-сквер, спостерігаючи за юрбою, що вирує внизу. Сонце сідало. По всій Таймс-сквер запалювалися вогні. Вони перебували на своєму посту трохи більше двох годин, коли Римо помітив людину в жовтій куртці та шоломі із зеленими очима.
  
  
  "Я в це не вірю", - вибухнув Римо.
  
  
  У протилежному кутку даху Майстер Сінанджу спостерігав за іншим сектором площі. Його крихітні вуха були захищені м'якими навушниками для захисту від комах, що атакують мозок.
  
  
  "В що ти не віриш?" Тонко спитав Чіун.
  
  
  Римо вказав надвір унизу.
  
  
  "Вірноокий чоловік о шостій годині ранку".
  
  
  "Ще немає п'яти годин. Чому ти кажеш шість?"
  
  
  Озирнувшись, Чіун побачив, що рука Римо спрямована на комічну фігуру, що крокує Бродвеєм. Він був одягнений як чорно-жовта комаха. Його хода була пружною. Вусики на його блискучому чолі радісно підстрибували.
  
  
  "Ось і наш Бджолярський майстер!" Крикнув Римо. "Вперед".
  
  
  Римо помчав до дверей на дах. Відчувши, що Майстра Сінанджу за ним немає, він зупинився. "Покачай ніжкою, Папочко".
  
  
  Чіун заперечливо похитав головою. "Ні. Це не він".
  
  
  "Що ти маєш на увазі, це не він?"
  
  
  "Подивися на його ноги. Він одягнений як оса".
  
  
  "Та й що?"
  
  
  "Жовта куртка – це оса, а не бджола".
  
  
  "Це робить його не-бджолою, вірно?"
  
  
  "Ні", - уперто сказав Чіун. "Не-бджола - це зовсім інше. Іди без мене. Тому що ти йдеш із безглуздим дорученням".
  
  
  Римо злетів сходами, вилетівши на вулицю швидше, ніж ліфт міг його підняти. До того часу, як він вибрався в вируючий потік ньюйоркців, його жертви не було видно.
  
  
  Римо подивився вгору Бродвеєм. Потім униз. Потім почув високе, тривожне гудіння, що долинало з неба.
  
  
  Над ним Чіун попереджувально зашипів. Римо знав цей звук. Він пірнув назад у будинок і обома руками зачинив двері зі скла та міді, шкодуючи, що не взяв у Чіуна запасну пару навушників.
  
  
  Дивний звук виник і швидко зник. Коли він стих, Римо обережно вийшов.
  
  
  Рухаючись з усіма почуттями насторожі, тому що в нього не було захисту від ненажерливих комах, які були надто малі, щоб їх можна було розглянути, Римо попрямував до купки людей.
  
  
  Вони юрмилися навколо мертвого чоловіка, що лежить посеред зупиненого руху. Мертвий чоловік був одягнений як оса у жовтій куртці. Поліцейський схилився над тілом. Коли він зняв із чоловіка золотий шолом, очі за зеленими складовими лінзами виглядали так, наче їх викололи.
  
  
  Римо перевів погляд з мерця на Чіуна, що все ще був кілька поверхів вище, і демонстративно знизав плечима.
  
  
  Чіун проігнорував його. Римо махнув йому рукою, щоб він сідав. Нарешті старий кореєць зник із краю парапету.
  
  
  Коли Чіун приєднався до Римо через кілька хвилин, Римо говорив: "У цьому немає ніякого сенсу. Подивися на нього. Його вбили власні жуки Господаря бджільництва".
  
  
  Перш ніж Чіун встиг заговорити, тихий голос поряд із ними промовив: "Це не Хазяїн бджоли".
  
  
  Римо глянув униз. Там стояв хлопчик років тринадцяти зі світлим волоссям, підстриженим під гриб.
  
  
  "Хто тебе питав?" - Запитав Римо.
  
  
  "Ніхто. Але ти назвав його Бджоляром. Усі знають, що Бджоляр носить сріблястий кібернетичний шолом з інфрачервоними окулярами. Це Жовта сорочка Смерті".
  
  
  "Жовта сорочка смерті?"
  
  
  "Так. Він набагато крутіший".
  
  
  "Більше ні", - сказав Римо. "Він мертвий".
  
  
  "Це не справжня жовта куртка Смерті, просто якийсь хлопець, одягнений як він для конвенції", - йшлося у повідомленні про покупку.
  
  
  "Яка угода?" - Запитав Римо.
  
  
  Хлопчик випнув груди. Попереду на його футболці був напис "Легенда дня - зелений та червоний: Видовище колекціонерів коміксів у Нью-Йорку".
  
  
  "З'їзд коміксів", - сказав хлопчик. "У готелі Marriott. Я щойно звідти". Він показав товсту пачку коміксів, запечатаних у прозорі майларові конверти.
  
  
  Помітивши це, Чіун запитав: "У вас є Дональд Дак?"
  
  
  "Не-а. Ніхто більше не читає про качок. Це все супергерої".
  
  
  На той час під'їхала машина швидкої допомоги, а поліція відтісняла натовп.
  
  
  "Ти бачив цього хлопця на з'їзді?" - Запитав Римо у хлопця.
  
  
  "Ні. Але о шостій відбудеться конкурс костюмів. Він, ймовірно, був одягнений для цього. Шкода, що він помер. Тримаю парі, він отримав би перший приз".
  
  
  Римо та Чіун обмінялися поглядами. Погляд Римо був спантеличеним, а Чіуна - байдужим.
  
  
  "Скажи мені, малюку", - сказав Римо. "Навіщо Бджолярові хотіти вбити Жовту Сорочку Смерті?"
  
  
  "Він би не став. Хазяїн бджоли нікого б не вбив. У цьому він старомоден. З іншого боку, Смерть у Жовтій Сорочці надирає дупи і не приймає імен".
  
  
  "Зроби мені приємне. Якщо Господар Бджоли хотів убити Жовту Сорочку Смерті, які його мотиви?"
  
  
  "Це просто. Смерть у жовтій Сорочці перевершує Хазяїна бджоли два до одного. А бджоли та оси все одно ненавидять один одного".
  
  
  "Я ж казав тобі", - сказав Майстер Сінанджу безтурботно-самовдоволеним тоном.
  
  
  У готелі Marriott Marquis їм сказали, що чоловік у костюмі "жовта куртка" зареєстрований під ім'ям Морріс Беггот.
  
  
  Вони вже збиралися йти, коли Чіун випадково підняв очі і помітив чоловіка в чорному спандексі, що спускався в одному зі скляних ліфтів, схожих на капсули. Його голова була поміщена в шолом-маску з нержавіючої сталі з червоними очима, що світилися.
  
  
  "Спостерігай", - прошипів Чіун.
  
  
  Римо звів очі. "О-о". Він звернув увагу портьє на ліфт, що спускається. "Ви випадково не знаєте, хто це, чи не так?"
  
  
  Портьє так і зробив. "Це містер Пім", - сказав він.
  
  
  "Пім? Не Пітер Пім?"
  
  
  "Це правильно. Ти знаєш його?"
  
  
  "Тільки за репутацією", - прогарчав Римо. "Який у нього номер кімнати?"
  
  
  Портьє переглянув це на своєму терміналі бронювання. "Кімната 33-4".
  
  
  "Де проводиться захід із випуску коміксів?" Римо наполягав.
  
  
  "Бальна зала".
  
  
  "Дякую", - сказав Римо, прибираючи до кишені своє посвідчення ФБР.
  
  
  Відвівши Чіуна убік, він сказав: "Це, мабуть, наш хлопець. Він діє під псевдонімом Bee-Master. Схоже, що він прямує на виставку коміксів, без сумніву, щоб отримати перший приз у конкурсі костюмів тепер, коли Жовта куртка Смерті зникла з поля зору”.
  
  
  "Ми переможемо його і помстимось за стійку осу", - заприсягся Чіун.
  
  
  "Спочатку давайте перевіримо його кімнату".
  
  
  Вони сіли у ліфт.
  
  
  ДВЕРІ до кімнати 33-4. легко відкрилася після того, як Римо тильною стороною долоні приголомшив електронний замок.
  
  
  Усередині вони знайшли стопки запечатаних коміксів, на майларових конвертах все ще були цінники. Римо свиснув, побачивши деякі ціни.
  
  
  Під ліжком Римо знайшов футляр для перенесення з ідентифікаційною биркою на ім'я Пітера Піма, а також адресою в Джонстауні, штат Пенсільванія.
  
  
  "Цей хлопець досить серйозно ставиться до свого Бджоляра", - сказав Римо. Поставивши коробку на ліжко, він із силою відчинив її. Усередині була фіолетова плюшева полиця, схожа на вітрину ювеліра, за винятком того, що в кожному заглибленні замість дорогоцінного каменю сидів товстий джміль у вигляді мертвої голови.
  
  
  Римо моргнув. Цієї миті його руки перетворилися на бліді плями. Коли вони перестали рухатися, бджоли перетворилися на місиво, розкидане біля його ніг.
  
  
  "Фух! Це було близько", - сказав він.
  
  
  "Тобі нічого не загрожувало", - зневажливо сказав Чіун.
  
  
  "Тільки тому, що я вжалив їх першим".
  
  
  Чіун похитав головою: "Вони спали сном істот, які не живуть - хіба що з волі свого господаря".
  
  
  І, нахилившись, Майстер Сінанджу підібрав з килимка одну з розім'ятих бджіл і підняв її на рівень очей свого учня.
  
  
  "Поглянь уважніше, сліпий. І побач правдиву природу не-бджоли...."
  
  
  Розділ 46
  
  
  
  
  "Що ви виявили, коли препарували бджолу?" Запитав Гарольд Сміт.
  
  
  "Спочатку, - сказав Б. Юджин Роуч, - мене цікавив вимір грудної клітки, крил і ніг. Мені ніколи не спадало на думку проникати в порожнини тіла і досліджувати їх".
  
  
  "Продовжуйте", - сказав Сміт, його голос став напруженим. Нервова наполегливість цього ентомолога була заразною.
  
  
  "Частини тіла, звичайно, не відповідали бджолі Браво. Я встановив це при випадковому огляді. Такого виду, як африканізований джміль, не існує. Але я хотів записати виміри для подальшого використання. Коли я робив це, я відчув між пальцями відірване крило. на дотик воно було неправильним”.
  
  
  "Неправильно?"
  
  
  "За свою кар'єру я тримав у руках багато бджолиних крилець. Я знаю, як вони відчуваються на оголеній шкірі. Вони були надто гладкими. Крильце бджоли на дотик нагадує старий целофан, якщо вам знайома ця текстура. Це було зовсім інше. Тому я провів його. аналіз”.
  
  
  "Що ви виявили, докторе Роуч?"
  
  
  "Я виявив, - сказав Роуч схвильованим голосом, - що крильце бджоли складається з майлару".
  
  
  "Майлар!"
  
  
  "Так. Речовина, створена людиною. У цей момент я атакував внутрішню структуру бджоли. Те, що я виявив, викликає у мене тремтіння. Ця бджола – не бджола. Вона створена людиною".
  
  
  "Створений людиною!"
  
  
  "Так. Хіба це не фантастика? Хтось сконструював точну копію бджоли. Це означає, що він відкрив секрет того, як бджоли літають. Ми десятиліттями намагалися розгадати цей секрет! Хіба це неймовірно?"
  
  
  "Доктор Роуч", - вигукнув Гарольд Сміт. "Хто б не створив цю бджолу, він винайшов одну з найбільш смертоносних знарядь вбивства, що будь-коли використовувалися в цій країні. Проти цієї загрози секрет аеродинаміки бджіл не має значення".
  
  
  "Це ще не все. Її жало є крихітною голкою для підшкірних ін'єкцій. Все черевце є резервуаром для африканізованого бджолиного нейротоксину. Це не африканізована бджола-вбивця, але вона несла той же токсин. Хіба це не геніально?"
  
  
  "Підступний", - сказав Сміт.
  
  
  "І я не впевнений щодо цієї частини, але голова, здається, містить механізм сканування. Мені довелося б дослідити її під електронним мікроскопом, але в мене таке почуття, що там усередині мініатюрна телевізійна камера".
  
  
  "Іншими словами, - сказав Сміт, - "бджола" - це поєднання літаючого шпигуна та вбивці в одній упаковці?"
  
  
  "Ця бджола може робити все, що може звичайна бджола, крім запилення квітів. І я ні на хвилину не сумніваюся, що вона могла б виконувати цю функцію".
  
  
  "Доктор Роуч, те, що ви мені розповіли, має залишатися засекреченим доти, доки ви не отримаєте дозвіл оприлюднити це для громадськості".
  
  
  "Думаю, мені буде дозволено написати статтю про моє відкриття", - роздратовано сказав Роуч.
  
  
  "Ти будеш. За умови, що ти знайдеш безпечне місце, щоб сховатися. Кілька людей уже померли, щоб секрет, який ти розкрив, не просочився у світ".
  
  
  "Хто міг хотіти мене вбити?" – Хто? - обурено спитав Роуч.
  
  
  "Геній, який винайшов цю підступну маленьку істоту".
  
  
  "Насправді це машина. Не істота".
  
  
  "Це вбивало і вбиватиме знову", - попередив Сміт.
  
  
  "О", - сказав доктор Б. Юджін Роуч. "Я думаю, мені краще зараз піти".
  
  
  "Зроби це сам", - сказав Гарольд Сміт. Не встиг він повісити люльку, як телефон задзвонив знову. Він знову підніс його до обличчя.
  
  
  "Так, Римо?"
  
  
  "Ми зірвали джекпот. Наша людина тут. Вона у місті, відвідує конференцію коміксів".
  
  
  "Смішно!" - огризнувся Сміт.
  
  
  "Тут суперечки немає", - погодився Римо. "Але послухай, перш ніж прийдеш до неправильного висновку".
  
  
  Сміт чекав. Римо пояснив усе, що сталося, починаючи з вбивства серед білого дня Жовтою курткою Смерті і закінчуючи їх проникненням у готельний номер, орендований Пітером Пімом.
  
  
  Потім Римо сказав: "Ми знайшли ящик, наповнений цими мертвоголовими джмелями, і вгадайте, що?"
  
  
  "Вони механічні", - сказав Сміт.
  
  
  Голос Римо втратив нотки задоволеного тріумфу. "Так. Як ти здогадався?"
  
  
  "Я цього не робив. Я щойно отримав звістку з Центру медоносних бджіл Міністерства сільського господарства США. Розтин показав, що зразок бджоли є нанобджолою".
  
  
  "Що?"
  
  
  "Нанобі".
  
  
  Голос Чіуна проплив по дроту. "Імператор Сміт намагається сказати вам, що це не бджола, як я вже казав увесь цей час".
  
  
  "Що таке нанобі?"
  
  
  "Оригінальна форма наномашини".
  
  
  "Добре", - сказав Римо. "Я відкушу. Що таке наномашина?"
  
  
  “Мініатюрний пристрій, сконструйований на мікроскопічному рівні. Це нова галузь інженерії. подібно до ферменту, що атакує біологічну структуру, наномашини, подібні до тих, що знищують стоячі культури Америки, могли б безпечно зносити застарілі хмарочоси без застосування потужних вибухових речовин”.
  
  
  "Маленькі одноокі жуки теж машини?" Випалив Римо.
  
  
  "Очевидно. Бджоли - грубіша форма наномашини, не така мініатюрна, але, безумовно, настільки ж смертоносна, не кажучи вже про те, що вона корисна для шпигунства".
  
  
  Голос Римо став задумливим. "Я думаю, це пояснює, як усі ці бджоли могли йти за нами і розмовляти теж. Вони роботи".
  
  
  "Без сумніву, керований цим Бджоляром за допомогою радіосигналів", - додав Сміт. "Можна припустити, що країна була засіяна ними".
  
  
  "Ну, я думаю, це пояснює це. Тепер нам просто потрібно зачистити цього хлопця, не дозволяючи зжувати себе живцем".
  
  
  "Це буде нелегко, Римо", – попередив Сміт.
  
  
  "Ти кажеш мені. Знаєш щось, що може заглушити його частоту?"
  
  
  "Не без того, щоб дізнатися набагато більше про його спорядження".
  
  
  "Я боявся, що це скажеш". Голос Римо звучав відсторонено, коли він запитав: "Є ідеї, Папочко?"
  
  
  "Запитай імператора Сміта, що таке ЕпіПен", - пролунав писклявий голос Чіуна.
  
  
  "Чіун хоче знати, що таке "ЕпіПен". Він щойно знайшов у ящику велику прозору пластикову ручку з написом "ЕпіПен" збоку".
  
  
  Сміт ввів питання у свою постійно готову систему. Відповідь надійшла миттєво.
  
  
  "ЕпіПен - це шприц, а не ручка", - сказав Сміт. "Він використовується для доставки епінефрину, адреналіну".
  
  
  Сміт зробив паузу. Коли він знову заговорив, його голос був низьким і наполегливим.
  
  
  "Рімо, послухай, ЕпіПенс носять із собою люди, у яких сильна алергія на укуси бджіл. У разі укусу вони роблять собі ін'єкції, щоб нейтралізувати системні симптоми анафілактичного шоку".
  
  
  "Ти думаєш про те саме, про що і я?" Сказав Римо.
  
  
  "Що у нашого Бджолярського Хазяїна алергія на укуси бджіл. Так".
  
  
  - Чудова робота, Тату, - крикнув Рімо Чіуну.
  
  
  "Це нічого не означає", - відповів Майстер Сінанджу. "Будь-який геній домігся б такого ж блискучого результату".
  
  
  "Рімо, я думаю, цю справу можна дозволити безпечно, без небезпеки для майстра Чіуна або для тебе".
  
  
  "Я також про це думаю", - сказав Римо.
  
  
  "Ось що я пропоную тобі зробити...."
  
  
  Розділ 47
  
  
  
  
  То була його година тріумфу.
  
  
  Це очікувалося довго, але, нарешті, тут.
  
  
  Пітер Пім купався в оплесках бального залу, повного людей, коли приймав олов'яний трофей, який дав йому перший приз на параді костюмів, присвяченому дванадцятій річниці створення коміксів у Нью-Йорку. І він це заслужив. Для його Bee-Master регалії були не тільки точним відтворенням найдрібніших деталей, а й повністю функціональними, від вакуумних черевиків із присосками до кібернетичного шолома.
  
  
  Це правда, що як Бджоляр він не міг спілкуватися зі справжніми живими бджолами. Але він удосконалив геніальну оригінальну концепцію бджільництва. Він створив своїх власних бджіл, потужніших, більш грізних, ніж будь-який вид, відомий людині чи природі.
  
  
  Тепер, йдучи зі сцени, стискаючи в руці свій трофей, він впевнено просувався крізь натовп своїх колег-шанувальників коміксів до скляного ліфта та своєї кімнати.
  
  
  Майже настав час взяти дистанційне інтерв'ю у Тамари Террілл із Fox Network News та оголосити світу про свої вимоги. Вимоги, які були грубо проігноровані покійним видавцем Sacramento Bee.
  
  
  Але Хазяїна бджоли більше не ігноруватимуть.
  
  
  Пім ігнорував грубі погляди простого народу, блукаючи коридорами готелю. Нехай прості смертні дивляться, як хочуть. Згодом вони були змушені відмовитися від свого панування над планетою, яка по праву належала її кінцевим спадкоємцям, царству комах. Планета, чиє панування було повернуто її законним господарям, цвіркунам і коникам. Бджолам та шершням.
  
  
  І в союзі з ними до кінця часів, їхній правдивий пан, Король бджіл.
  
  
  Це була мрія, що стала дійсністю. Мрія всього життя набула плоті. І знадобилося тридцять виснажливих років, щоб принести плоди, з того чудового весняного дня 1962 року, коли він узяв у руки свій перший випуск Tales, щоб здивувати вас, і був зачарований катастрофічними подвигами одного-єдиного Бджолярів.
  
  
  Підійшовши до своїх дверей, він вставив пластикову магнітну картку-перепустку, витяг її і повернув ручку, коли червоне світло змінилося зеленим.
  
  
  Він зачинив за собою двері.
  
  
  Він одразу відчув, що щось не так.
  
  
  Всі його інсектоїдні почуття прийшли до стану червоної тривоги. Його антени на шоломі затремтіли.
  
  
  Його нові комікси вийшли з ладу. Можливо, це була покоївка.
  
  
  Потім Пім побачив свою коробку з бджолами мертвої голови, відкриту та розкидану по підлозі.
  
  
  "Хтось заплатить за це", - сказав він, опускаючись на одне коліно на килим.
  
  
  Кожна бджола була знищена. Кожна вишукана перлина мініатюрної технології, подрібнена так, начебто це були не більше, ніж крилаті родзинки.
  
  
  Повільно, стиснувши кулаки, він піднявся на ноги, високий і гордий у своїй уніформі Бджолярів.
  
  
  "Я клянуся", - сказав він, піднісши тремтячий чорний кулак до свого закритого шоломом обличчя, - "обрушити свою жахливу помсту на всіх, хто виступає проти мене".
  
  
  Потім він усміхнувся під своїм кібернетичним шоломом. Він завжди хотів вимовити це у реальному житті. Це було з Bizarre Bee-Master #3. Випуск із малиновими тарганами.
  
  
  Він почув дзижчання з шафи. Низьке, цікаве, воно звучало так, ніби один із його джмелів пережив безсердечну різанину.
  
  
  Крокнувши до дверей, він поклав руку в чорній рукавичці на ручку дверей. Відчиняючи двері, він примружився за своїми червоними лінзами. Якби одна з його бджіл була ще жива, вона мала б мати можливість приймати її візуальний телеметричний сигнал і бачити саме те, що бачила бджола.
  
  
  Але на внутрішній стороні його плоских очних лінз не було зображення, що передається.
  
  
  Надто пізно він зрозумів, що звук, який він чув, був не звуком однієї з бджіл мертвої голови, а роздратованим дзижчанням диких бджіл. Запізно він зачинив двері.
  
  
  Занадто пізно! Тому що вони були зовні і гасали по кімнаті.
  
  
  "Ні! Відійди. Ти не з мого виводка", - закричав він. "Ти не в союзі з цим Дивним Хазяїном Бджіл!"
  
  
  Бджоли проігнорували його. Вони кружляли і скидали на нього бомби, чи то від злості, чи у відповідь на атаку, викликану його темною уніформою, він не знав.
  
  
  Гострий укол між лопатками підказав йому, що його вжалили в спину.
  
  
  "Неїє!" - Вигукнув він. "Я твій друг! Я друг всіх бджіл. Усіх комах".
  
  
  Його праве плече смикнулося від раптового болю.
  
  
  Ще одне жало встромилося в тильну сторону його правої рукавички.
  
  
  Бджола, випустивши своє колюче жало, впала на килим, курчачись в передсмертних судомах, що звиваються.
  
  
  Його горло негайно стиснулося. Його дихання стало уривчастим.
  
  
  "Ні! Не так! Дивний Господар Бджільництва не може зустріти свій кінець таким чином. Не тоді, коли я стою на порозі свого найбільшого тріумфу".
  
  
  Потім він пригадав, що готувався до цієї жахливої нагоди, і, спотикаючись, підійшов до бюро в готельному номері, де почав ритися у ящиковому вмісті.
  
  
  "Мій ЕпіПен! Це врятує мене. Мій ЕпіПен. Де-де він? Де мій ЕпіПен?"
  
  
  Але не було жодних ознак цього серед його нижніх штанів та футболок Bee-Master.
  
  
  Тим часом розлючені бджоли продовжували атакувати. Їхнє безжальне дзижчання сигналізувало про кожен гострий укус, який викликав холод у його тілі.
  
  
  Вони були люті. Наполегливі. Неприборкані.
  
  
  За незліченними шпильковими уколами, що покрили все його тіло, він зрозумів, що це були не що інше, як африканізовані медоносні бджоли.
  
  
  "Яка іронія, - простогнав він, - померти від укусів тих, чию середовище проживання я поклявся захищати..."
  
  
  Впавши на підлогу, він зробив останню, відчайдушну спробу зв'язатися зі своїми наномітами, які знаходяться поблизу. Вони б захистили його. Вони прийшли б до нього на допомогу.
  
  
  Але як він не намагався, він не міг зосередитись на своїх думках. Не міг передати електронний сигнал, який би привів смертоносних створінь його власного винаходу до боротьби з цими бджолами, які у своїй сліпій люті, у своєму бездумному невігластві повільно вбивали свого єдиного захисника серед порочного людства.
  
  
  Потім, як диво, образ проплив перед його очима.
  
  
  Він вдивлявся у ідеальні риси Тамари Террілл. Звичайно. Інтерв'ю Його емісар-джміль сигналізував, що інтерв'ю почалося. Настав час говорити. Розповісти Америці про його вимоги, якщо вони хочуть, щоб лихо, яке він завдав їхнім фермам та жорстоким ученим, було скасовано.
  
  
  "Я приношу людству привіт від Дивного Володаря бджіл, Короля всіх комах", - почув він оголошення свого дрону. То був його сигнал.
  
  
  Він відкрив рота.
  
  
  Відчуття пір'їни опустилося на його мову. На зміну йому прийшов гострий біль, і майже відразу ж його язик розпух, реагуючи на потужну бджолину отруту, яка в передсмертних спазмах скотилася його відкритим горлом.
  
  
  Він не міг говорити. Йому завадили. В останній спробі йому завадили! Це було нестерпно.
  
  
  Стиснувшись у грудочку, як комаха, що вмирає, Дивний Господар Бджолиних сімей почув наполегливе постукування по склу. Відключивши телеметрію свого шолома, він звернув свої плоскі яскраво-червоні очі до вікна балкона у відповідь на звук.
  
  
  То були вони! Наноміт прийшли йому на допомогу. Якось вони дізналися! Вони намагалися проникнути крізь скло.
  
  
  Його надія, що зароджується, обернулася нищівною поразкою, коли він вперше побачив, що там були тільки дві звичайні двоногі істоти. Він упізнав їх. Високий чоловік з товстими зап'ястями та літній азіат, які кинули йому виклик раніше. Він не знав, хто вони насправді. Агенти сил темряви, поза сумнівом.
  
  
  Старий азіат махав на прощання. Інший тримав у руках недостатній ЕпіПен, єдину річ, яка могла зберегти йому життя і всі його грандіозні плани на майбутнє комах світу.
  
  
  Повільно, болісно, доки бджоли Браво безжально карали його, він повз до них.
  
  
  Бджоли продовжували нападати. Але він не зазнав би невдачі. Він відмовлявся терпіти невдачу. Він був Дивним Бджоляром, і він був справжнім. Він живий. Він був неприборканий.
  
  
  "Я, - простогнав він крізь горло, що швидко стискалося, - невгамовний. Мене не можна перемогти. Я відмовляюся бути переможеним. Я відмовляюся..."
  
  
  І через скляні балконні двері долинуло насмішкувате спростування. "Такий бізнес, мила".
  
  
  Це були останні слова, які почув Дивний Хазяїн Бджіл перед тим, як піднятися у величезний вулик у небі.
  
  
  Коли господар бджолярства перестав битися в конвульсіях, Римо відчинив розсувні скляні двері і ступив усередину, Чіун пішов за ним.
  
  
  Бджоли в кімнаті накинулися на них із тим же цілеспрямованим гнівом, що вони демонстрували весь цей час. Як ні в чому не бувало, Римо і Чіун припиняли всі їхні спроби завдати удару, виганяючи їх через відчинені двері в сутінки пізнього вечора.
  
  
  Римо зняв з корпусу шолом, підняв його на висоту голови і зім'яв, як жерстяну шкаралупу. Шолом тріснув, а його червоні окуляри розлетілися вщент, як велосипедні відбивачі.
  
  
  Римо викинув залишки у кошик для сміття.
  
  
  Вони подивилися вниз на роздуте, синюшне обличчя Дивного Хазяїна Бджільництва і сказали: "Цікаво, ким він був?"
  
  
  "Він мертвий", - наспіваючи сказав Майстер Сінанджу. "Ніщо інше у ньому не має значення".
  
  
  На ІНШОМУ КІНЦІ МІСТА, в манхеттенській студії телеканалу Fox TV, Теммі Террілл готувалася до інтерв'ю за всю свою кар'єру. Воно мало відбутися у прямому ефірі. Це було б по-справжньому. І спершу це було б телебачення.
  
  
  Вона ледве могла всидіти на місці, незважаючи на макіяж. Але вона мала виглядати найкращим чином. Фокс тепер був майже позаду неї.
  
  
  Завтра в цей час за нею полюватимуть великі гравці, і нехай переможе найвища ставка.
  
  
  Поспішаючи до студії, вона зіткнулася з Клайдом Смутом, який сказав: "Тем, краще б це було смачно. Я хотів, щоб ти була у високій бавовняній сукні, а не при яскравому освітленні".
  
  
  "Не хвилюйся. Це буде краще, ніж просто добре. Це буде вражаюче".
  
  
  Зайнявши своє місце за стійкою ведучого Fox, Теммі перевірила свій мікрофон з лавальєром і почекала, поки засвітиться червоний індикатор, який повідомить її, що вона в ефірі.
  
  
  Джміль ховався під столом. За сигналом він з'являвся і сідав на стіл. Потім розпочиналося інтерв'ю. Те саме сталося б і з національною кар'єрою Теммі Террілл як суперзірки ЗМІ.
  
  
  Моторошна музична тема змінилася відповідно довгим, зловісним акордом органу.
  
  
  Коли загорівся індикатор підрахунку голосів, Теммі знову подивилася в камеру своїми холодними блакитними очима і сказала своїм найважливішим голосом: "Це Тамара Террілл. А це "Звіт Тамари Террілл". Вона перевела подих. поцятковано спустошеними колами на полях, а в наших великих містах кишать бджоли-вбивці, телеканал Fox News представляє вам ексклюзив, який вразить світ новин і світ, який дивиться новини".
  
  
  Камера збільшила зображення крупним планом. Теммі поклала бджолу на стіл. Вона сиділа там.
  
  
  "Істота, відома тільки як Бджільництво, кинула виклик і вимагає, щоб його вислухали. І Fox, новинна мережа майбутнього тисячоліття, - єдина мережа, досить смілива, щоб вислухати цю загадкову людину".
  
  
  Теммі показала тихій бджолі знак "Добре". Бджола заворушилася на своїх крихітних ніжках.
  
  
  "Зараз зі мною те, що може здатися звичайним джмелем. Але чи так це?"
  
  
  Джміль підскочив до вогнів і один раз покружляв над головою Теммі.
  
  
  "Ні. Це не звичайна бджола. Це бджола-вбивця з мертвою головою. Але навіть це не вся неймовірна історія".
  
  
  Бджола впала назад на стіл і повернулася обличчям до Теммі. Камера наблизилася до черепа, надрукованого на її спині.
  
  
  "Ця бджола, - продовжувала Теммі, - емісар Бджільництва, і через її власний крихітний бджолиний голос ми почуємо, що скаже Бджільництво і як це вплине на майбутнє цивілізації". Упівголоса Теммі додала: "Не кажучи вже про мою кар'єру..."
  
  
  Теммі взяла мікрофон зі столу і направила його на бі. "Містер Бі, кажіть свою частину. Америка слухає".
  
  
  Бджола почала говорити.
  
  
  Пізніше були ті, хто заперечував, що бджола колись говорила. Або хто присягався, що Теммі Террілл практикувала дешеву форму обжерливості.
  
  
  Але в цей момент по всій Америці мільйони глядачів почули металевий посилений голос, який виразно сказав: "Я приношу людству привіт від химерного господаря бджіл, короля всіх комах".
  
  
  "Це щось на зразок Короля всіх ЗМІ?" В'їдливо помітила Теммі.
  
  
  Бджола не відповіла. На мить Теммі подумала, що образила бджолу. Тому вона попросила: "Розкажи нам про Бджоловод".
  
  
  Джміль просто сидів там.
  
  
  Теммі сказала: "Продовжуйте. Ми слухаємо. Ми у прямому ефірі".
  
  
  Бджола просто сиділа там.
  
  
  Нахмурившись, Теммі підштовхнула його мікрофоном.
  
  
  Бджола впала. Її крихітні ніжки нерухомо й неживо стирчали в повітрі.
  
  
  І бачачи, що її великий момент розсіюється, як пікселі в телевізійній трубці, що перегоріла, Теммі спочатку спробувала провести іншу передачу. Вона спробувала зробити бджолі штучне дихання рота в рот.
  
  
  Все, чого їй вдалося досягти, це випадково проковтнути свого запрошеного співрозмовника.
  
  
  У кабіні управління пролунав колективний стогін.
  
  
  Сильно закашлявшись, Теммі видихнула: "У нас... у нас, здається, виникли... технічні... труднощі".
  
  
  Знімальний майданчик поринув у темряву. Те саме сталося і з кар'єрою Теммі Террілл, ВОНА Ж Тамара.
  
  
  Розділ 48
  
  
  
  
  Через тиждень Римо чекав дзвінка у двері, коли замість цього задзвонив телефон.
  
  
  "Я встановив особистість Хазяїна Бджільництва", - сказав лимонний голос Гарольда В. Сміта.
  
  
  "Добре. Але поспішай. У мене гаряче побачення".
  
  
  "Його справжнє ім'я було Палмер Пім", - сказав Сміт.
  
  
  "Почекай хвилинку. Це справжнє ім'я справжнього Хазяїна бджільництва. Я маю на увазі, справжнє ім'я вигаданого".
  
  
  "Пітер Пім - нанонаук, прикріплений до Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі. Було знайдено його щоденники. Очевидно, будучи маленьким хлопчиком, він виявив комікс Bee-Master і, вражений збігом їх загальної назви, вирішив стати Bee-Master у реальному житті, коли Він вивчав біологію та біохімію, але його плани були засмучені, коли він виявив, що неможливо спілкуватися з комахами за допомогою електронних засобів, і далі, що у нього була сильна алергія на укуси бджіл, тому Пім вибрав інші шляхи. залучила область нанотехнологій, і він зрозумів, що його мрія, зрештою, була нездійсненною.
  
  
  "Це найшаленіша річ, яку я коли-небудь чув", - вибухнув Римо, глянувши на настінний годинник. Джин мала з'явитися з хвилини на хвилину.
  
  
  "Тим не менше, це правда. Пім вирушив у кампанію з ведення війни з тими, хто вів війну зі світом комах, починаючи з Дойла Т. Ренд. Його наноміти, як він їх називав, були створені, щоб продемонструвати його силу. Але він не зміг оприлюднити свої вимоги, тому що обраний ним засіб відмовився співпрацювати”.
  
  
  "Хто це був?" — спитав Римо, не особливо переймаючись і натомість запитуючи, що затримало його побачення.
  
  
  "Видавець the Sacramento Bee".
  
  
  "Ну, у якомусь ідіотському значенні це має сенс", - сказав Римо.
  
  
  "Натомість він обрав Теммі Террілл".
  
  
  "Так. І ми знаємо, що там сталося".
  
  
  "Ви обрали вдалий час. Вона була настільки професійно збентежена, що навряд чи спливе знову. Що ще важливіше, загроза Хазяїна бджоли минула. З того часу, як ви перемогли Піма, не було жодного нападу. Все його обладнання та комахи, яких ми знайшли, були знищені. Я поінформував про це президента”.
  
  
  "Що ж, все добре, що закінчується", - пробурчав Римо, в мільйонний раз визираючи у вікно.
  
  
  Він побачив, як під'їхав довгий білий лімузин. "А ось і моя пара. Побачимося пізніше, Смітті".
  
  
  Повісивши трубку, Римо почав спускатися сходами, коли продзвенів дверний дзвінок. Він почув, як відчинилися двері і прокурений голос Джин на мить злився з відьомим карканням бабусі Малберрі.
  
  
  За мить підбігла сама стара кажан, її пожовкла мордочка кольору сливи була червоною, як яблуко.
  
  
  "Як справи, бабусю?" спитав він весело.
  
  
  Вона люто подивилася на нього і сказала: "Сподіваюся, ти і лихослівне біле дівчисько незабаром одружитесь. Ви заслуговуєте один одного. Скатертиною дорога".
  
  
  - І вам приємного вечора, - відповів Римо.
  
  
  Джин чекала біля дверей, одягнена в мерехтливу блакитну нічну сорочку.
  
  
  Вона кинула один погляд на повсякденний одяг Римо і запитала: "Ти ж не збираєшся виходити в такому вигляді, чи не так?"
  
  
  Римо зупинився як укопаний. "Упс".
  
  
  Похмурий погляд Джин перетворився на усмішку, коли вона потяглася за спину і підняла на вигляд акуратно згладжений костюм на вішалці.
  
  
  "Я перевів у готівку свій лотерейний квиток. Так що сьогодні ввечері ми їдемо з шиком, і ти одягаєшся так, щоб мені не було соромно з'являтися з тобою на публіці. У будь-якому випадку, я б не зніяковів".
  
  
  Римо взяв костюм. "Що ти сказав бабусі Малберрі?" спитав він. "Вона виглядала так, ніби хтось гарненько її відшльопав".
  
  
  "Вона намагалася влаштувати мені рознесення, тому я використав фразу, яку ти мене навчив".
  
  
  "Dwe juhla?"
  
  
  "Ага".
  
  
  "Це її доконало, так?"
  
  
  Жан пустотливо посміхнувся.
  
  
  "Ну, я ще додав "ти, старий мішок із кістками"".
  
  
  Римо посміхнувся. "Добре, я просто повинен повідомити Чіуну, щоб він не чекав".
  
  
  Але вони ніде не могли знайти Чіуна. Його не було ні в кімнаті для медитації на дзвіниці. Ні на кухні. Рибний льох теж був порожній.
  
  
  Нарешті, Римо постукав у двері власної кімнати Чіуна. Вона відчинилася.
  
  
  Усередині не було жодних ознак майстра синанджу.
  
  
  Але на низькому столику Римо знайшов книгу. Дізнавшись про обкладинку, він узяв її в руки.
  
  
  Назва була "Радість астрального сексу".
  
  
  "Гей, це та сама книга, з якою я спіймав бабусю Малберрі!" Випалив Римо.
  
  
  "Отже? Вони читають ту саму книгу. Що поганого в тому, щоб ділитися?"
  
  
  "За винятком того, що я викинув її копію у сміттєпровід".
  
  
  Обличчя Римо побіліло від потрясіння. "Ти ж не думаєш... Не Чіун. Не з нею..."
  
  
  - Гей, - сказала Джин, жестом запрошуючи Римо слідувати за нею до дверей, - він старий. Він не помер. Ти теж. І ніч тільки-но почалася. Пішли. Ти можеш переодягнутися в машині. Я постараюся не підглядати”.
  
  
  Знизавши плечима, Римо кинув книгу і пішов за нею до виходу, бурмочучи: "Тепер я ніколи не позбудуся цієї старої торгівлі рибою..."
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Руйнівник 108
  
  
  
  Бамбуковий дракон
  
  
  Уоррен Мерфі та Річард Сапір
  
  
  Перше видання липень 1997
  
  
  ISBN 0-373-63223-1
  
  
  Особлива подяка та вдячність
  
  
  Майку Ньютону за його внесок у цю роботу.
  
  
  БАМБУКОВИЙ ДРАКОН
  
  
  Авторське право No 1997 М. К. Мерфі.
  
  
  Всі персонажі цієї книги не існують поза уявою автора і не мають жодного відношення до будь-кого, який має таке ж ім'я або прізвище. Вони навіть віддалено не натхненні якоюсь людиною, відомою чи невідомою авторові, і всі інциденти є чистим вигадкою.
  
  
  ® та TM є товарними знаками видавця. Товарні знаки, позначені знаком ®, зареєстровані у Відомстві з патентів та товарних знаків США, Канадському відомстві з товарних знаків та інших країнах.
  
  
  Надруковано у США.
  
  
  Для Єви Ковач, один із найкращих.
  
  
  І, як завжди, за Славний Дім Сінанджу.
  
  
  Глава перша
  
  
  Кляті джунглі вторглися в сни Хопера. Це було досить погано, щоб перетворити кожну годину його неспання в Пекло на Землі, але тепер він не міг знайти перепочинку навіть уві сні. Його особистий нічний пейзаж смерділ гниючої рослинністю, кишів кусачими комахами, кишів гадюками, що звиваються. Завжди на темному тлі він міг чути гуркітливе гарчання більших хижаків, невидимих, але які чекають невірного кроку, який зробив би їх.
  
  
  Замість того, щоб щоранку прокидатися відпочилим, готовим до чергового виснажливого робочого дня, Хоппер виявив себе змученим, змученим кошмарами, які переслідували його, як тільки він заліз у свій спальний мішок і натягнув навколо себе бежеву протимоскітну сітку. Останні кілька днів він відмовився від гоління, не тому, що ця проста операція забирала в нього енергію, а скоріше для того, щоб не бачити обличчя, яке щоранку зустрічало його в дзеркалі, — виснажене і темне, із запалими, налитими кров'ю очима і волоссям кольору соломи, яке вперто не піддавалися гребінцю. Його щоки були запалими, покритими оспинами від укусів комах, і Хопперу не подобалася плямиста засмага, яка робила його схожою на лабораторного експерименту, що втік. Його ясна почали кровоточити у вівторок увечері — чи це було в середу? Не сильно, але все ж таки достатньо, щоб забруднити зуби, і це стало останньою краплею. Він залишив своє дзеркало мавпам, коли вони вранці повертали табір, і побажав їм удачі. Він не став би голитися знову, поки у нього не буде гарячої води та нормальної ванни, можливо, перукаря для виконання ритуалу, щоб йому не довелося стикатися із самим собою.
  
  
  Жінка-перукар. Вона могла б поголити все його чортове тіло, якби захотіла, і скрести його дочиста, доки він знову не відчує себе людиною.
  
  
  Це було дивно, ця реакція на джунглі та роботу, яка окупувала Хоппера майже п'ятнадцять років. Йому не подобалося думати, що це була робота, бо це означало починати все спочатку, знаходити щось нове, якщо вона не могла виконувати, а це ніколи не було легко для людини з її обмеженими освітніми досягненнями.
  
  
  Ні, це не могло бути роботою. Це ніколи не змінювалося. Щоразу він використовував те саме обладнання і знав вправу напам'ять. Він міг виконувати прості операції уві сні — робив саме це останні десять ночей або близько того — і було лише два шляхи, якими це могло закінчитися. Успіх чи невдача. У будь-якому разі йому все одно заплатили за спробу.
  
  
  Значить, це мали бути джунглі, і це було дивно. Свого часу його посилали в усі смердючі чумні нори від Конго до Амазонки. Він спілкувався з пігмеями та дикунами Мату-Гросу, ділився їжею, від якої в черв'яка заткнулися б роти, викачував із місцевих інформацію, яка б допомогла йому виконувати свою роботу. Він знав про павуків, зміїв і скорпіонів і навчився надягати жокейські шорти під час купання, щоб огидні паразити та крихітні рибки з шипастими плавцями не проникли в його геніталію чи пряму кишку. З іншого боку, він подорожував пустелею, де земля потріскувалась, як стара шкіра, а температура перевищувала 120 градусів у тіні — якщо ви взагалі могли знайти тінь — і навіть у кусачих мух вистачало розуму ховатися до заходу сонця. З іншого боку, він був не новачком в арктичній тундрі і пообідав замороженими стейками з мамонта з увірванням і спостерігав, як його сеча застигає золотистою дугою, перш ніж упасти на землю.
  
  
  Але він завжди робив свою роботу.
  
  
  То що тепер змінилося? Що ж так відштовхувало його тут?
  
  
  Він не думав, що справа в кліматі, який нагадав йому Індонезію в розпал літа, жарку і вологу, що висмоктує життєві сили будь-кого, хто досить дурний, щоб працювати вдень. Проте, людина могла підкріплювати себе сіллю та спеціальними напоями, відновлюючи втрачені електроліти. Він чудово знав прийоми. Справді, деякі з них він винайшов сам.
  
  
  Комахи, що кишать? Хопер так не думав. Звичайно, комарі були особливо великими і злісними, суперничаючи з найстрашнішими, яких він бачив в Африці, і там були мухи, які відчувалися як голки для підшкірних ін'єкцій, коли вони вдаряли тебе завжди ззаду. Але Хоппер був вакцинований від цілого списку хвороб, від малярії до філяріатозу, і він був озброєний засобом комах, розробленим спеціально для військових. Як би там не було, він переніс лише двадцять п'ять чи тридцять болючих укусів на день, і він міг із цим жити.
  
  
  Що ж тоді?
  
  
  Одинадцять тижнів роздумів і аналізу привели Хоппера до висновку, що, мабуть, це місце, якесь неприємне поєднання клімату і рельєфу, рослинного життя і фауни, що приховується, змовилися діяти йому на нерви. Це здавалося безглуздим, але так воно й було. Це місце було злом, що пульсував злісними підводними течіями, які проникали в кров і м'язову тканину, проникали в людський мозок.
  
  
  Або, можливо, він просто божеволів.
  
  
  Одинадцять тижнів.
  
  
  Передбачалося, що вони закінчать роботу вдвічі швидше, але хтось нагорі явно недооцінив джунглі, заснувавши свій розклад на безсмачних туристичних путівниках і картах, які зменшили країну до розмірів поштової листівки, перетворили могутні річкові сіті на павутину тонких ниток, всепожир. у зелену пляму, яку можна прикрити рукою. "Планувальники", як вони любили називати себе в Штатах, були абсолютно неосвічені в тому, що вимагалося, щоб перейти річку вбрід, коли їх чекали крокодили, подолати сотню футів сланцю, що кришиться, або пробратися через милі смердючого болота зі стоячою водою по груди і п'яв. звивається під промоклим одягом.
  
  
  Все це він був готовий терпіти, як і в інших експедиціях, заради винагороди. Половину вперед, решту після закінчення, з солідним бонусом, якщо він заб'є. На околицях Лос-Анджелеса, де Хоппер облаштував свій своєрідний будинок, й у промисловості загалом ходила приказка: те, чого Хоппер знайшов, може бути знайдено. Можливо це перебільшення, але ніхто ніколи не втрачав сорочку, створюючи вражаючу репутацію.
  
  
  Однак це може призвести до твоєї загибелі, якщо ти не дивитимешся під ноги.
  
  
  Робота здавалася ідеальною, коли вони виклали її Хоперу на брифінгу у березні. Непросто — на це було б надто сподіватися, — але принаймні це не здавалося неможливим.
  
  
  Планувальники визначилися з тим, що вони хотіли, щоб він знайшов, виходячи з попурі місцевих легенд, секретних військових документів, деяких видач бажаного за дійсне, заснованих на супутникових фотографіях та лазерних трасування двох останніх місій шатла. У сумі це становило цілий стан… можливо. Все, що їм було потрібно, - це професіонал, щоби провести підготовчу роботу в "примітивних умовах".
  
  
  В полі.
  
  
  Він не міг не посміхнутися тому, як вони промовили це, ніби його послали прогулятися лугом, чиємусь відкритому пасовищу. "Поле" насправді було чимось зовсім іншим: джунглями, пустелею, можливо, скелястими горами, де, як ви дуже добре знали, організувати видобуток корисних копалин було б важко, якщо не неможливо. До обов'язків Хопера не входило псувати чийсь парад, доки він не озирнеться і не розвідає територію, виглядаючи всюди невловимий компромат на оплату, який поповнить його банківський рахунок поряд з усіма іншими.
  
  
  Це була одна хороша риса в його роботі: замість того, щоб працювати безкоштовно, він працював на гонорари компаній з дуже-дуже великими кишенями, і вони повинні були платити йому, виграють вони або програють. Їх бісив кожного разу, коли Бункер був порожнім, але це траплялося не часто. На той час, коли він знадобився спонсору, місцевість було вивчено здалеку, ймовірності визначалися з допомогою такої складної математики, що він навіть намагався зрозуміти. З цього моменту робота звелася до того, щоб стрибати в поле, домагаючись слави та багатства від імені людей, у яких не вистачило майстерності чи сміливості вийти та захопити це для себе.
  
  
  І він усе робив правильно… досі.
  
  
  Він сказав собі, що чинить безглуздо; у тутешніх джунглях не було нічого, з чим він раніше де-небудь не стикався. Ті ж змії або досить близько. Ті ж чортові павуки, мурахи, мухи, мошки, москіти, воші. Ті самі аборигени, більш-менш, з їхньою вродженою підозрілістю до чужинців, які обдурили їх у минулому і можуть знову, якщо вони послаблять пильність.
  
  
  Насправді це було не те, на що він міг вказати пальцем. Але під потім, сонячними опіками та гниллю джунглів, які супроводжують будь-яку місію в тропіках, було... щось ще.
  
  
  Ниюче почуття страху.
  
  
  І він був не єдиний, хто теж це відчув. Починаючи з місцевих одноплемінників, які відмовлялися ділитися інформацією, не кажучи вже про оренду гідів для експедиції, змушуючи Хопера платити набагато більше, ніж зазвичай, за допомогу місцевих жителів. Він не заперечував — зрештою, це були не його гроші, — але їхнє небажання, яке межує зі станом забобонного жаху, задало тон усьому, що було.
  
  
  Ікінс, геолог із Х'юстона, був першим, хто виявив ознаки серед трьох, хто мав значення. Ви могли бачити, як він стає нервовим, придивляючись до тіней, поки вони марширували, і дивлячись повз світло вогнища в темряву, коли вони розбивали табір. Не встиг закінчитися другий тиждень, як він почав натякати та ставити запитання, виявляючи цікавість до місцевих жителів, хижаків, чого завгодно. Тим не менш, це був його перший раз у густих чагарниках, і напевно були задіяні деякі нерви.
  
  
  Потім страх підкрався до Хопера і застав його зненацька. Досі він думав, що зробив хорошу роботу з приховання цього, хоча брак нормального сну позначався на ньому під час розтяжки і погрожував привести до помилок. Спочатку він списав це на вік — у серпні мав розпочатися великий чотирирічний період, — але мала бути якась інша причина нічних кошмарів і похмурого, гнітючого почуття приреченості, які переслідували його в години неспання.
  
  
  Тепер, якщо він не помилявся, навіть Спаркс це відчував. Спаркс був їх спеціалістом з усунення неполадок, мускулистою людиною з військовим минулим, яку занесло в найманство, а звідти - у туманний заповідник того, що вони любили називати "службою безпеки керівників". За п'ятдесят тисяч на рік плюс витрати на відрядження Спаркса могли послати викручувати руки у Вашингтоні, прослуховувати телефони в Бірмінгемі... або няньчитися з експедицією, що пробирається через лайно за тисячу миль звідусіль.
  
  
  Спаркс знав свою роботу і прораховував супутні ризики, перш ніж зробити крок. Коли назрівала небезпека, він міг надірвати дупу найкращим із них. У ШТАТАХ ходили невиразні, але наполегливі чутки, що його вбивства не обмежувалися громадянськими війнами у Третьій світовій.
  
  
  Але тепер він починав нервувати, безперечно. Це було видно по його очах, по тому, як він тримав свою гвинтівку поряд зі знятою з запобіжника.
  
  
  Мабуть, це гра уяви, сказав собі Хоппер, оскільки досі не сталося нічого особливого, що виходить за рамки звичайного. Гіди та носії продовжували виявляти стриманість, але іноді це траплялося, коли справа стосувалася табу та забобонів. Сам собою похід, хоч і перевершив будь-якого Прыгуна по явному напрузі і втоми, решті був особливо небезпечним. Найближчим до прямої небезпеки для нього була близька зустріч з коброю на четвертий день подорожі, коли він зійшов зі стежки, щоб перепочити від сечового міхура.
  
  
  На полі бою траплялося всяке лайно, але він все одно не міг позбутися кошмарів.
  
  
  Вони завжди починали однаково: Стрибун блукав по джунглях, що заблукав, з настанням темряви. Він знав, що табір має бути попереду, приблизно за сотню ярдів, але коли він покликав Спаркса та Ікінса, ніхто не відповів. Нав'язливі пташині крики луною розносилися лісом, невидимі гризуни шастали в підліску, але ніхто з людей, здавалося, не ділив з ним простір.
  
  
  У снах час був невловимий, але через деякий час Хопер поступово приходив до розуміння, що за ним стежать. Щось велике і голодне кралося по стежці за ним, залишаючись поза увагою, але наближаючись досить близько, щоб він міг чути його подих. Господи, воно, мабуть, величезне, з легкими, схожими на ковальські хутра. Час від часу, коли дерева траплялися на дорозі, він зривав їх і відправляв із гуркотом на лісову підстилку. У паніці Пригун починав безцільно бігти, а колючі гілки хльоснули його по одязі, по обличчю. Запах свіжоприготовленої крові розпалив його ворога, викликавши голодне гарчання, яке нагадало йому Кінг-Конга на полюванні. Нарешті він побачив попереду табір, очевидно, покинутий. Мчачи до наметів та ілюзорного захисту багаття, він завжди спотикався на дальньому краю галявини, розпластавшись ниць. Масивний хижак позаду нього, що насувається на нього зверху, доки він не відчув смердючий запах його дихання. Зуби-
  
  
  Його очі розплющились, як завжди, рятуючи Хопера від моменту, коли йому довелося зіткнутися зі своїм жахом у тілі. Між кошмаром і спальним мішком його тіло було вкрите згодом. І він тремтів, як маленька дитина.
  
  
  Він сів на своєму ліжку, металеві ніжки якого були вставлені в банки, наполовину наповнені водою, щоб перемогти повзучих тварин, висунув ноги зі спального мішка і оглянув їх про всяк випадок, перш ніж опустити.
  
  
  Сни ставали все гіршими, чорт забирай. Цього разу він відчув тремтіння землі, коли його переслідувач скоротив відстань між ними. Господи, якщо він найближчим часом не позбудеться цих кошмарів.
  
  
  Тремтіння в землі.
  
  
  Нізащо, сказав він собі. Ні за що, чорт забирай. Мабуть, це був м'язовий спазм у його ногах, який змусив його відчути, ніби наближався велетень, майже досить близько, щоб увірватися до табору, при цьому вібрації передавалися голими ступнями Хопера.
  
  
  Крик змусив Хопера схопитися зі свого ліжка, заплутавшись у сітці від москітів, доки він не розірвав її і не вирвався на волю. На той час він уже чув, як провідники та носії вигукували якусь тарабарщину, перелякану лайку Спаркса.
  
  
  Відлуння пострілу з його гвинтівки пролунало як удар грому.
  
  
  Вийшовши з намету, Хоппер натрапив на пандемоніум. Місцеві жителі евакуювалися, розбігаючись у різні боки, двоє з них пробилися крізь вогонь і вибралися з іншого боку, не видавши жодного крику болю, щоб відзначити своє проходження. Страх зробив би це з тобою, притупивши інші почуття, механізм виживання, збережений для запеклих часів.
  
  
  Він озирнувся у пошуках Спаркса та Ікінса і виявив фахівця з усунення несправностей, що стояв біля його власного намету, одягненого в боксерські шорти та командирські шкарпетки, з гвинтівкою на плечі, спрямованою в небо під кутом, близьким до сорока п'яти градусів. Ще один тріск, і Хоппер побачив червоно-жовтогарячий спалах дула.
  
  
  У що він стріляв? І де був Ікінс? Це пролунало як його крик, якщо Хопперу треба було вгадати, але що?
  
  
  І тоді він побачив це. Незграбна постать-тінь з його кошмару зробила крок вперед, притягнута світлом багаття, повертаючи голову, щоб оглянути табір. Фігурка ляльки була підвішена до його скрипучих щелеп, по губах і підборідді стікала кров. Обм'якла лялька була одягнена в штани кольору хакі і сорочку в тон, все в червоних плямах.
  
  
  Ікінс.
  
  
  Спаркс зробив ще один постріл, але безрезультатно. Ходячий жах повернувся в його бік, похитав головою і виплюнув закривавлену ляльку. Спарксу довелося відстрибнути убік, тіло підстрибнуло один раз, перш ніж перетворилося на скручену, безкісткову купу. Фахівець із усунення несправностей збирався вистрілити знову, але він не мав шансу.
  
  
  Ніякої сутулості, цього жахливого човгання, коли була потрібна невелика швидкість. Здавалося, що він стрибає, рух майже пташиний, але його приземлення змусило землю затремтіти під ногами Хопера. Спаркс не помітив, бо жахлива маса навалилася на нього зверху і придавила до землі руки розкинуті, гвинтівка крутиться поза межами досяжності. Демонічний звір низько пригнувся, як гігантське курча, що клює кукурудзу, і знайшов його своїми блискучими зубами.
  
  
  Потрібна була мить, щоб крик був почутий, ще мить, щоб Хоппер зрозумів, що він виходить з нього, потім він затис рот обома руками.
  
  
  Занадто пізно.
  
  
  Жах кошмар загадав бажання і випустив Іскри по середній лінії свого тіла, поваливши його в бруд. У нього був набитий рот, коли він озирнувся на Хопера, слідуючи звуку його шаленого крику.
  
  
  О, Ісусе! Біжи!
  
  
  Він втік.
  
  
  Свідомого планування був, цього не залишалося часу. Частина розуму Хопера знала, що він був босоніж, тікав у спідній білизні, але він нічого не міг з цим поробити. Якби він зупинився, щоб взяти свій одяг, не кажучи вже про те, щоб одягти його, його застали б усередині намету, і він приєднався б до Спаркса та Ікінса як смачна опівнічна закуска.
  
  
  Поляна була невелика. Дюжина кроків привела Хоппера до лінії дерев, і він продовжував йти, не звертаючи уваги на каміння та шипи, які впивались у його ноги, ігноруючи потенційну загрозу змій. Він досить добре знав, яка небезпека чекає на нього, якщо він залишиться в таборі. Все інше було другорядним, з чим він міг упоратися, якщо і коли це станеться.
  
  
  Бажання бігти було інстинктивним, чимось первісним, спричиненим адреналіном. Його розум ледве функціонував, все ще приголомшений передачею від його очей, частина його сподівалася, що це виявиться сном уві сні, останнім у його арсеналі кошмарів.
  
  
  Не поталанило.
  
  
  Він спіткнувся в темряві, викинув обидві руки у відчайдушній спробі втриматись і відчув, як зазубрена гілка глибоко вп'ялася в його долоню. Кров відзначила місце, коли Хоппер звільнився, гострий біль відкинув усіляку надію на те, що він усе ще спить.
  
  
  Чи був він божевільним? Невже лихоманка та втома порушили його зв'язок із реальністю? Що, якби він стояв на своєму і чекав на монстра там, де він був?
  
  
  Тяжкий тупіт у джунглях відповів йому на це запитання, змусив його рухатися, поки звір переслідував його. Чи міг він бачити його у темряві? Чи йшов він на його запах?
  
  
  Він утік так, ніби від цього залежало його життя, розгублене, що піддається паніці. Однак частина розуму Хопера все ще була зв'язною, і це говорило йому, що він помилився у своїх снах. Темний, безжальний мисливець не гарчав. Він шипів. Величезна парова машина мчала за ним, величезна та незнищена.
  
  
  Він подумав про річку, яка протікала десь на північ від табору. Якби він тільки міг зорієнтуватися, пройти так далеко в темряві — максимум милю чи дві, — він усе ще міг би мати шанс. Це спрацьовувало з шукачами у фільмах; вода збивала їх зі сліду наміченого видобутку і давала невдахому втікачеві перепочинок. Принаймні річка може бути досить глибокою, щоб уповільнити його супротивника, можливо, повністю відмовити демона.
  
  
  Його легкі горіли, і напад запаморочення був близький до того, щоб захлеснути його, коли він, спотикаючись, зупинився. Він притулився до стовбура дерева, залишивши кривавий відбиток долоні як підпис, зігнувся вдвічі, щоб зменшити біль від швів у боці. Його ступні були розірвані та кровоточили. Хопер почував себе так, ніби стояв на ложі з лез для гоління.
  
  
  І тиша.
  
  
  Чи він зробив це? Чи був він у безпеці? Це здавалося неможливим, але як могло щось таке велике рухатися безшумно?
  
  
  Він відчув удар, ворушіння в повітрі над його головою, перш ніж розлогі щелепи опустилися. Стрибок верескнув і кинувся вбік, двічі перекотився і схопився на ноги. Для нього було неможливо вибрати напрямок; він думав тільки про життя та смерть, коли розвернувся і побіг крізь дерева.
  
  
  Позаду нього, люто шиплячи, наближався хижак, його ніздрі роздмухувалися від запаху крові і теплої, вологої плоті. Він не визнавав жодного закону, крім голоду, ніякого імперативу, крім потреби годуватись.
  
  
  Ліс поглинув Хопера живим.
  
  
  Розділ другий
  
  
  Його звали Римо, і він вважав серйозним злочином для будь-якої людини вагою понад триста фунтів носіння таких облягаючих стрейчових штанів, які виглядали намальованими, відкриваючи кожну ямочку, горбок та ямку на їхніх гротескних сідницях.
  
  
  Два американці перед ним були яскравими прикладами проблеми. Однакові обручки підказали Римо, що вони одружені, а те, як вони стискали руки один одного, наводило на думку, що вони або молодята, або налякані необхідністю блукати по чужому місту поодинці. Досі вони обмежувалися розгляданням вітрин, розглядаючи вуличні кіоски, що пропонували все - від пошитого вручну одягу, нефриту та місцевих виробів ручної роботи до опудал кобр, виготовлених у позі нападу.
  
  
  Римо прикинув, що разом вони, мабуть, важили не менше 650 фунтів, більша частина яких знаходилася нижче за пояс. У однакових окулярах у роговій оправі, з кучерявим волоссям і в яскравому туристичному одязі вони були трохи схожі на мультяшних персонажів, щось із "Тої сторони", і кілька вуличних торговців не змогли втриматися від хихикання, коли вони пройшли повз нього. Звичайно, було б поганим тоном сміятися в обличчя потенційному покупцеві, але після того, як вони пішли… ну що було втрачати?
  
  
  Він не знав їхніх імен, але Римо думав про них як про Фреда і Фреда Фрампа. Те, що він перейшов їм дорогу, було щасливою випадковістю, але те, що Римо ув'язався за ними, не було випадковістю. Він турбувався про своє прикриття, хоч би яким хистким воно було, і уникав блукати містом поодинці. Один круглоокий в азіатському місті був дивиною, тоді як троє або більше разом складали туристичну групу.
  
  
  Він не розмовляв з Фрімп і не планував цього робити. Римо не потребував друга, щоб допомогти йому оглянути місто; він просто деякий час їхав у їхньому потоці, щоб подивитися, чи не стежать за ним і не привертати до себе непотрібної уваги. Чим менше його сильні супроводжуючі знали про його аферу, тим краще було б для всіх зацікавлених сторін. Нехай вони привертають увагу, поки він непомітно рухається їх слідами.
  
  
  Малайзія стала туристичним напрямом майже за умовчанням останніми роками. Йому було нелегко наздогнати Таїланд, де спокуси варіювалися від стародавньої культури — ченців у шафрановому одязі, оточених безпристрасними позолоченими Буддами, — до передових технологій сексу та наркотиків. Гонконг та сусідній Макао затьмарили Малайзію, коли справа дійшла до міжнародних фінансів, а Тайвань запропонував більше щодо недорогих сувенірів. Вишукані танцівниці вкрали шоу на Балі, тоді як Бруней захопив більшу частину нафти та газу Південно-Східної Азії. Філіппіни та Індонезія пропонували острівне життя у кращому вигляді для тих, хто міг дозволити собі поточну вартість.
  
  
  Малайзія, порівняно зі своїми успішними сусідами, відносно пізно розцвіла в гонитві за туристичними доларами і була відома за застарілими романами таких людей, як Емблер, Блек і Моем, ніж за реальністю. Однак останнім часом він перетворився на улюблене місце відпочинку туристів, які прагнуть відпочити в екзотичній країні, не турбуючись про обурливі ціни, переповнені пам'ятки та страхітливі мовні бар'єри. Все, чого могло не вистачати твердолобому культурному стерв'ятнику, було заповнено, і то частково, першокласним сервісом у готелях та деякими з найприголомшливіших пляжів у світі. Додатковою перевагою для західних туристів, що піклуються про безпеку, було те, що Малайзія також була визнана єдиною країною Південно-Східної Азії, де круглоокий турист міг почуватися по-справжньому в безпеці, подорожуючи приватним орендованим автомобілем.
  
  
  Однак у Римо не було коліс, коли він вийшов зі свого готелю, щоб оглянути столицю країни. Куала-Лумпур - або "К.Л." для своїх знайомих — був базою освіти, політики та промисловості, що швидко розвивається. Згідно з останнім переписом населення, населення міста становило мільйон осіб, але туристичні путівники підрахували, що в колишньому колоніальному містечку, яке спочатку виросло навколо олов'яних копалень і продовжувало розвиватися звідти, зібралося майже вдвічі більше мешканців.
  
  
  Назва Куала-Лумпура буквально перекладається як "перехрестя Мадді-Рівер", за назвою найближчого злиття Гомбак та Келанг, але в сучасному К.Л. мало що нагадувало про ті ранні роки. Архітектура являла собою суміш старовинної химерності та сучасної функціональності, арабескова атмосфера громадських будівель Куала-Лумпура – центрального залізничного вокзалу, ратуші та національної мечеті – різко контрастувала з широкими функціональними лініями нової висотної школи. Обидва стилі зіткнулися в районі Маркет-стріт, вздовж берегів Келанга, де центральний ринок приваблював туристів та місцевих жителів у пошуках вигідних пропозицій, як залізна тирса притягується магнітом.
  
  
  Минуло кілька годин, перш ніж Римо мав зустрітися з рештою. Марно витрачений час, якщо він залишиться в готелі і спробує вгадати, в який бік піде гра. У них з майстром Чіуном був гарний номер у готелі "Мерлін" на вулиці Джалан Султан Ісмаїл, і він не зміг би витягнути Чіуна на прогулянку з упряжкою коней, поки по телевізору йшли повтори його улюблених мильних опер, не кажучи вже про те, щоб змішатись з населенням, значною мірою китайського походження.
  
  
  "Принаймні вони не японці-напівкровки", - зауважив Чіун, коли вони чекали таксі в аеропорту. За його тоном зовсім стороння людина могла б здогадатися про погляди тендітного корейця на напівкровок загалом і дітей Японії. Для Чіуна японське вторгнення в Корею в далекому 1910 мало більше безпосередності, ніж останні заворушення в Кувейті і Боснії.
  
  
  "На жаль, - любив говорити він, - вони нічого не пам'ятають з уроку, який він дав у Кореї".
  
  
  "Ти маєш на увазі, 1945 року?" - Запитав Римо. "Коли армія США та росіяни викинули їх?"
  
  
  "Ваші підручники передбачувано неточні. Саме Майстер Сінанджу переконав мерзенних загарбників піти".
  
  
  "І як йому вдалося зробити цей трюк, Тату?"
  
  
  "Завдяки угоді з їхнім імператором", - відповів Чіун. "Окупаційні війська відступили, і Хірохіто дозволили вижити".
  
  
  "Чому так довго?"
  
  
  На обличчі Чіуна відбилося розчарування. Ти все ще думаєш як біла людина, коли мова заходить про час. Що таке тридцять п'ять чи сорок років у порівнянні з усією вічністю?
  
  
  "Подобається заробляти золото?"
  
  
  "Друге за важливістю завдання будь-якого Майстра".
  
  
  "А перший?"
  
  
  "Прагнення до особистого просвітління", - сказав Чіун, - "про синандж".
  
  
  На даний момент Римо хотів би отримати інформацію про свою поточну місію, але з остаточним показом і розповіддю доведеться трохи почекати, поки він не зустрінеться з рештою "Шангрі-ла". Тим часом він мав трохи часу, який треба було вбити до цієї зустрічі, і це допомогло б йому заспокоїтися, якби він міг переконатися, що за останні дві години за ним не було хвоста.
  
  
  Фрімпи допомогли йому в цьому, і все, що їм потрібно було зробити, це бути самими собою.
  
  
  Контракт був щодо простим. Він вимагав одного мертвого кругоокого, половину передоплати, інше – коли Сінг Хоп Ма повернеться з підтвердженням виконання.
  
  
  Легко.
  
  
  Це може бути навіть приємним.
  
  
  Він підібрав півдюжини малайських головорізів, щоб ті зробили брудну роботу та обставили вбивство як випадковий вуличний злочин. Поліція суворо ставилася до таких справ, і місцеві жителі працювали на кишенькові витрати — те, що янкі називали "кормом для курчат". Якщо їх зловлять, він сподівався, що вони триматимуть рот на замку зі страху та інстинкту виживання.
  
  
  Сінг Хоп Ма був червоною жердиною - силовиком - у місцевій лазні Бен Хоа Тонг останні одинадцять років, відколи йому виповнилося двадцять один рік. Він був китайцем малайського походження, чиї батько та дід служили на тонзі до нього, виховуючи Сінга на честь традицій свого клану. Вперше, коли він убив людину, в сімнадцять років, тонг вшановував його і прийняв у своє братство з розкритими обіймами, святкування, яке мало не змусило його батька плакати від гордості. Тепер, будучи штатним солдатом тонгу, він справлявся із завданнями та проблемами, які вимагали певного інстинкту вбивці. Більшість виникла через внутрішню дисципліну чи економічну конкуренцію, але деякі — як ця робота — були прийняті на контрактній основі ззовні. Інша сім'я або навіть круглоокі могли б найняти найманого вбивцю, якби в них було достатньо готівки.
  
  
  На цей раз метою був невимовний американець. Шість футів, темне волосся, карі очі, ніяких видимих татуювань чи шрамів. Сінг мав відверту фотографію, зроблену здалеку в аеропорту, коли об'єкт проходив митницю, але вона нічого не сказала йому про незнайомця. Він виглядав досить підтягнутим, без м'язів, що випирали, які відрізняли б культуриста в Штатах. Тільки його зап'ястя виглядали незвичайно, величезними та міцними. Можливо, він був бізнесменом або адвокатом, який займався якимось підприємством, яке нажило йому смертельних ворогів.
  
  
  Сінгу не мало сенсу будувати припущення. Він не мав жодних особистих вкладень у контракт, крім винагороди за успішне виконання. Сінг не цікавився тим, що могло спровокувати вбивство, або тим впливом, який воно вплине на чужі береги. На карту було поставлено його репутацію, що залежить від уваги до технічних деталей, але він уже сотні разів керував подібними роботами.
  
  
  Він був певен, що нічого не може піти не так.
  
  
  Його метою було зупинитись у готелі Merlin, ще одна інформація від його спонсорів для полегшення роботи. Малайським головорізам було просто піти за ним, коли він вийшов з дому, вздовж Джалан Ампанга, поряд з річкою, прямуючи на південь, доки не досяг центральної ринкової площі. Більшість кругооких наймали недорогі таксі, щоб зберегти сили, але цей любив ходити пішки. Він зазирнув у кілька магазинів, час від часу зупиняючись, щоб поговорити з вуличними торговцями, але нічого не купив, навіть відмахнувся від залицянь стильної повії на Маркет-стріт.
  
  
  Найкраще було б убити його на центральному ринку або поруч із ним, вирішив Сінг, передаючи інструкції своєму малайському посереднику і спостерігаючи, як чоловік вислизнув, щоб знайти у натовпі своїх солдатів. Пограбування, про яке мріяв Сінг, було незвичайним, але воно сталося. Смертельні випадки були рідкісні — випадкове вбивство круглоокого туриста майже нечуване, — але єдиною справедливою альтернативою був би сфабрикований нещасний випадок, і Сінг Хоп Ма не довіряв своїм спільникам у тому, що вони впораються з цим. Такий хитрість змусив би його найняти більше солдатів з тонгу і, таким чином, зменшити його особистий дохід від контракту. Краще бути задоволеним малайцями, поводитися просто і отримувати від них винагороду, коли контракт буде виконано.
  
  
  Він міг би виконати цю роботу сам, насолоджуючись нею через приплив гордості, який він відчував щоразу, коли йому вдавалося перемогти круглоокого, але він не хотів ризикувати своїм життям і свободою на місії, яка не мала значення для сім'ї. Якби ця людина зробила щось, що викликало гнів тонгу, це була б зовсім інша справа. Не було б необхідності в оплаті, нічого, крім слова від його начальства, щоб відправити його додому. Сінг Ма, як і раніше, час від часу виконував контракти самостійно, коли його викликав вождь пагорбів його тонг, але це завжди було сімейною справою, коли майстер хотів відправити своїм ворогам спеціальне повідомлення. Це було щось інше, робота по найму, і жоден член тонгу, що присягнув, не став би бруднити руки, якби цього можна було уникнути. Нехай малайські виродки зроблять це за нього, поки він ділить готівку зі своїм начальством.
  
  
  Він був бізнесменом, який нічим не відрізнявся від банкіра чи адвоката, за єдиним винятком, що до його обов'язків іноді входила раптова смерть.
  
  
  Яка різниця? Чоловіки і жінки, яких він убив, всі заслуговували на свою долю, вони були заклятими ворогами сім'ї Сінг Ма. Вони були інформаторами, перебіжчиками, злодіями, вбивцями, шпигунами для влади, які нікому не приносять користі, включаючи самих себе. Щодо вбивств на замовлення, найнятих ззовні, він вважав, що має бути невідкладний мотив — можливо, страх чи ненависть, навіть ревнощі, — щоб змусити незнайомця розлучитися з такою сумою готівки.
  
  
  Сінг Ма спостерігав, коли його мета влаштувалася на крок позаду двох огрядних американців. Вони не були друзями, наскільки міг зрозуміти силовик тонг, який спостерігав зі свого пункту спостереження через вулицю. Насправді вони взагалі не розмовляли, двоє попереду абсолютно ігнорували мету Сінг Ма, поки торгувалися з вуличним торговцем дрібничками.
  
  
  Троє могли б ускладнити завдання, ніж один, якби вони були бійцями, але Сінг Ма вистачило швидкоплинного погляду, щоб відмахнутися від цих очей, що округлилися, як від потенційної загрози. У цьому випадку він підозрював, що їхня присутність може виявитися корисною. Пізніше, коли це було зроблено, поліція подумала б, що його найманці вирушили тролити американців загалом, замість вибрати особливу мету з натовпу.
  
  
  Ще раз оглянувши ринок, я переконався, що на ньому немає жодної форми. Якщо тільки малайці не напортачили найвищою мірою, у них не повинно було виникнути проблем із наближенням, приставанням до американців, вимогою готівки та коштовностей. Зав'язувалася боротьба, мета намагалася захиститися, і один чи кілька малайців завдавали йому удару ножем. Одного разу було б достатньо, якби він працював із досвідченим убивцею, але Сінг Ма вказав не менше півдюжини ран, щоб гарантувати, що роботу буде виконано. Його доказом будуть фанфари реклами, що супроводжуватиме вбивство кругоокого на центральному ринку.
  
  
  Ідеальний.
  
  
  Сінг Хоп Ма не наближався до мети особисто, постійно тримаючись за п'ятдесят ярдів, щоб спостерігати з шанобливої відстані. Все ще залишалася ймовірність, хай і невелика, що може піти щось не так. У цьому випадку малайці були б надані самі собі, не маючи нічого, крім щирої гарантії повільної, затяжної смерті, якби вони зрадили свого господаря. Якими б селянами вони не були, вони знали б репутацію Бен Хоа Тонга і не зробили б нічого, щоб спровокувати різанину своїх великих родин.
  
  
  Сінг Ма був готовий до того, що пастка захлопнеться.
  
  
  Та почнеться свято, подумав Римо. Він відчув катів ще до того, як упізнав їх у обличчя; в їхній поверховій зовнішності не було нічого, що виділяло б їх на переповненій ринковій площі. Якби Римо зажадали описати це почуття, він міг би сказати, що вони випромінюють неприкриту ворожість, так само, як інші людські істоти випромінюють страх, тривогу чи впевненість. Потрібна була підготовка і практика, щоб відродити особливе почуття, якого не вистачало більшості людей, перевага, від якої вони абсолютно несвідомо відмовилися на еволюційному шляху від "дикості" до "цивілізації", але вивчення синанджу відкрило багато прихованих дверей.
  
  
  Перш ніж вони наблизилися на відстань удару, Римо знав, що їх було шестеро, усі малайці, які подорожували парами. Вони не були повними ідіотами, не кричали сюди-туди, щоб підтримувати зв'язок, але як тільки він їх помітив, він зміг прочитати погляди, якими вони обмінялися, наближаючись до засідки.
  
  
  Це було досить добре скоординовано: двоє попереду Фреда та Фреди Фрамп, ще двоє позаду Римо, причому остання пара наближалася праворуч від нього, через відкриту ринкову площу. Мисливці порушили лад, скорочуючи розрив, утворивши півколо, яке оточило трьох американців, але дозволило іншим малайцям прослизнути через кордон, коли вони усвідомили небезпеку.
  
  
  Фрімпам знадобилася ще мить, щоб зрозуміти, що їхній шлях перекритий, настільки вони захопилися прикрасами ручної роботи, запропонованими старим вуличним продавцем. Тільки коли торговець почав поспіхом упаковувати свій товар, хтось із них зрозумів, що щось не так. Вони оглянули кільце ворожих осіб, зблідаючи, побачивши ножі й палиці, тремтячи, як дві фігурки, зроблені з желе.
  
  
  "Касі кита ван сегала енґкау", - наказав один із убивць. Віддай нам усі свої гроші.
  
  
  Отже, це мало виглядати як пограбування, подумав Римо, з вуличним торговцем, який виступає як свідок для поліції. Неважливо, що пограбування серед білого дня було одним із найрідкісніших злочинів у місті. Замахи траплялися ще рідше, і для цього потрібно було хоча б номінальне відволікання уваги, якщо вбивці хотіли залишитися на волі.
  
  
  Він спробував уявити Фреда і Фреду як мішені, але відразу ж відкинув цю думку. Вони були невинні, незважаючи на порушення загальноприйнятих правил моди, і вони не виглядали досить процвітаючими, щоб змусити шістьох запеклих головорізів ризикувати в'язницею через дрібниці. У всякому разі, невдача привела їх у нинішнє становище.
  
  
  Що означало, що вбивць надіслали за Римо. Це, у свою чергу, наводило на думку, що його прикриття розкрито, але зараз він не міг вирішити цю проблему.
  
  
  Ні, поки він не розбереться з нагальнішими проблемами.
  
  
  "Касі кита ван сегала енґкау", - ще раз промовив ватажок головорізів. Він підкреслив команду, тицьнувши своїм крісом з хвилястим лезом у напрямку Фрімпов. Вони заверещали в стерео і вчепилися один в одного, обливаючись крізь свої поліестерові костюми від раптового припливу страху.
  
  
  "Не рухайтеся", - сказав Римо, роблячи крок уперед, щоб протистояти ерзац-грабіжникам, поки казав. Його наступні слова були адресовані, мабуть, представнику групи. "Ви робите помилку".
  
  
  Чоловік з клинком дивився на Римо, взяв паузу, щоб усвідомити попередження, і відмахнувся від нього, як від бовдура, яким він і був. Про його випаді вперед свідчили м'язи щелепи, що смикаються, і зміщення рівноваги на передню ногу перед тим, як він завдав удару. Було надто пізно рятувати себе, як тільки він вирішив завдати удару.
  
  
  Щойно він робив випад уперед, готовий встромити кріс у живіт Римо; наступної миті його б'юча рука була вивернута, лікоть роздроблений, плече вивихнуте під божевільними кутами, а лезо, яке він призначав Римо, ковзнуло між його шостим і сьомим ребрами. Чоловік був мертвий, перш ніж усвідомив це, зробивши кілька кроків повз Римо, що хитаються, до скуйовджених обірванців, перш ніж впав.
  
  
  Потім інші кинулися на Римо, і, хоча його фізична реакція була інстинктивною, лише розмитою плямою для тих, хто приголомшено спостерігав за тим, що відбувається з боку, почуття Римо розклали дію по поличках і проаналізували кожен рух, як майстер-хореограф аналізує складну танцювальну програму.
  
  
  Двоє громив ліворуч від нього були досить близько, щоб заслужити негайну відповідь, один розмахував кинджалом, тоді як інший розмахував довгим ланцюгом. Він роздробив горло людини з клинком плавним ударом, який убив його на місці, продовжуючи одним плавним рухом розгортати труп, що стоїть, і використовувати його як щит. Промаслений ланцюг піднявся, щоб обернутися довкола черепа мерця, і Римо зустрів свого ураженого супротивника різким ударом ноги в обличчя, вибуховий удар розтрощив нижню щелепу і глибоко встромив кістяні голки в м'яку плоть неба.
  
  
  Залишилося троє, і він був готовий до них, коли вони спробували оточити його, заважаючи один одному. Здавалося, він майже не торкався до них — Фред і Фреда лепетали поліції, що нападники, здавалося, мало не накинулися один на одного, настільки швидко це сталося, але драматичні удари з розвороту не потрібні, щоб убити. Дуже добре підійде кінчик пальця за вухом або відкрита долоня під підборіддям, нанесена приблизно з відстані фута.
  
  
  Роботу було виконано за п'ятнадцять секунд, плюс-мінус удар серця, після чого Римо стояв абсолютно незворушний серед тіл своїх повалених ворогів. Він повернувся до Фреда та Фреди, підійшовши досить близько, щоб вони відчули запах його лосьйону після гоління.
  
  
  "Що ти бачив?"
  
  
  Фред підморгнув йому за своїми окулярами в роговій оправі. "Чорт забирай, якщо я знаю, містере. Все сталося так швидко".
  
  
  "Так швидко", - пропищала Фреда, вторячи своєму чоловікові.
  
  
  "Це прекрасно".
  
  
  Дюжина свідків дали поліції невиразні описи кругоокого воїна, але ніхто з них не міг точно сказати, у що він був одягнений або як він зник з місця події протягом декількох коротких секунд після різанини. Звісно, це була самооборона; у цьому вони всі були згодні, але слідчі були стурбовані присутністю в їхньому місті незнайомця, який міг учинити такий хаос, навіть якщо останні отримувачі його уваги були покидьками товариства з послужним списком, що включав шістдесят п'ять арештів за тринадцять років.
  
  
  Хто міг передбачити, на що здатна така людина?
  
  
  Що стосується об'єкта їхньої наполегливої цікавості, він був сповнений рішучості повернутися до свого готелю до того, як йому доведеться зустрітися з рештою. Залишалося ще трохи часу, і він хотів порадитись з Чіуном до зустрічі.
  
  
  Звичайно, це був ризикований крок, але він сподівався, що вони вдвох зможуть з'ясувати, хто хотів смерті Римо.
  
  
  Розділ третій
  
  
  "Що ви знаєте про Малайзію?" — спитав його доктор Гарольд Сміт на два тижні раніше.
  
  
  "Там спекотно", - відповів Римо після належного роздуму. "І часто йдуть дощі".
  
  
  Сміт насупився, його обличчя стало схоже на вичавлений лимон. "І подумати тільки, що ми захоплюємося жалюгідним станом сучасної освіти", - зауважив він.
  
  
  "Давно я не читав з географії", - сказав Римо.
  
  
  "Очевидно. Чи можу я ввести вас у курс справи?"
  
  
  "Будь ласка, зроби".
  
  
  Насправді, це була спеціальність Сміта — не світова географія, а введення Римо в курс справи в тих областях, де виникали серйозні проблеми, іноді за одну ніч. Фактично, усвідомлення та вирішення цих проблем було єдиною причиною, через яку доктор Сміт і Римо зібралися разом. З іншого боку, це була єдина причина, через яку Римо живий.
  
  
  Гарольд В. Сміт був старшим офіцером і єдиним вижив співробітником того, що мало бути найменшим і найтаємнішим підрозділом таємних операцій у світі. Створений колишнім президентом Сполучених Штатів, у якого вистачило далекоглядності передбачити кризу правоохоронних органів в Америці до того, як вона сталася, підрозділ, відомий як CURE, був спеціально задуманий у спробі "врятувати Конституцію неконституційними засобами". За подвійними розмовами стояла крихітна надсекретна ударна група, підготовлена для боротьби з ворогами та проблемами, яких закон не міг законно торкатися.
  
  
  Кюре був загоном убивць, і Римо був убивцею.
  
  
  Він працював без мережі, без резервних груп, підрозділів підтримки, агентів, які готові виручити його, якщо щось піде не так. Подібна робота вимагала особливих навичок, особливої людини, і тому Кюре вчинив мудро, зв'язавшись з Римо, коли він найменше цього очікував. Група - якщо її так можна було назвати - підлаштувала його "смерть", оживила його і зробила Римо пропозицію, від якої він не зміг відмовитися: прийняти на себе проблеми світу або померти по-справжньому, поки доктор Сміт ходив магазинами за іншим паладином.
  
  
  Отже, Римо взявся за роботу, і хоча йому хотілося б сказати, що його більше ніщо не може здивувати, світ, як і раніше, приховує свою частку загадок. І деякі з них були подані йому на срібному блюді, люб'язно наданому доктором Гарольдом В. Смітом.
  
  
  "Якби тебе запитали про стан світових досліджень у дев'яності роки, Римо, що б ти відповів?" — запитав його Сміт, відкидаючись назад на своєму стільці, що обертається, з високою спинкою.
  
  
  "Ми досить добре спростували версію про плоску землю, якщо тільки ви не один із тих, хто думає, що прогулянка по місяцям була науково-фантастичним спецефектом, знятим на випробувальному полігоні в Неваді".
  
  
  "Ти дивився Опру".
  
  
  "Монтел Вільямс", - сказав Римо. "У наші дні на невеликих виставках подають пластівці найкращого сорту".
  
  
  "А в іншому? З погляду дослідження?"
  
  
  Римо на мить замислився. "Дивлячись на вашу звичайну карту, - сказав він нарешті, - я мав би сказати: "Був там, зробив це".
  
  
  "Цілком вірно. Дивлюся на карту".
  
  
  Губи Сміта зігнулися у легкій, незвичній посмішці. Він утримував її, мабуть, секунди зо три, але мовчання розтяглося між ними на добрих півхвилини, поки Римо не зрозумів, що від нього чекають відповіді.
  
  
  "Добре, я укушу. Що не так з картами?" спитав він.
  
  
  "Вони є комбінацією досліджень і обґрунтованих здогадів", - відповів доктор Сміт. Почнемо з того, що вісімдесят відсотків планети вкрито водою — океанами, морями, озерами, річками. У багатьох місцях глибина океанів значно перевищує шість миль, а середня глибина становить близько двох миль. - і навіть тоді вони рідко залишають континентальний шельф. Хто насправді знає, що відбувається, наприклад, у Тихому океані? Хто може сказати, що живе там, на дні?"
  
  
  "Jacques Cousteau?"
  
  
  Сміт моргнув, дивлячись на Римо, і проігнорував коментар. Він був ударом. "Схоже, незважаючи на наше кричуще невігластво щодо життя під водою, ми принаймні досліджували землю, на якій живемо, чи не так?"
  
  
  "Я б сказав".
  
  
  «Подумайте ось про що — найбільший водоспад на землі знаходиться у Венесуелі, на річці Чурун. Водоспад Анхель заввишки 3212 футів. картографи виявили, що великий гірський хребет Серро Болівар був зміщений приблизно на двісті миль на кожній карті, надрукованій по всьому світу.
  
  
  "Це неакуратна робота", - сказав Римо.
  
  
  "Але в цьому немає нічого незвичайного", - сказав йому Сміт, захоплюючись своєю темою. "Та тільки в північній Каліфорнії у нас є сімнадцять тисяч квадратних миль, які востаннє були обстежені з суші в 1859 році. Сьогодні картографи покладаються на повітряну розвідку - вони навіть запустили лазери шатла, щоб нанести топографію на карту, - але ніщо з цього нічого не говорить про те, що відбувається під пологом лісу”.
  
  
  "В Каліфорнії?"
  
  
  "Куди завгодно!" Відповів Сміт. "У нас є вчені, які сидять у стерильних лабораторіях і кажуть нам, що Снігова людина ніяк не може існувати в Каліфорнії, хоча їхня остання екскурсія в цей район відбулася перед Громадянською війною. Тільки уяви, Римо!"
  
  
  "Снігова людина?"
  
  
  "Приклад", - відповів доктор Сміт. "Архетипова таємниця природи".
  
  
  "Ах".
  
  
  "Що приводить нас до Малайзії".
  
  
  "Більш-менш".
  
  
  "Ви знайомі з регіоном Тасек-Бера?"
  
  
  Римо на мить замислився, насупився і похитав головою. "Мабуть, я щось пропустив".
  
  
  "Ви і майже всі інші, чорт забирай", - сказав доктор Сміт. "Це за шістдесят п'ять миль на схід від Куала-Лумпура по прямій, але шістдесят п'ять миль у малазійських джунглях здаються скоріше тисячею. Досить сказати, що регіон погано вивчений."
  
  
  "Досить справедливо".
  
  
  "Назва буквально перекладається як "Озеро Бера", але вона відноситься до набагато більшого регіону, кількох сотень квадратних миль найгірших боліт та джунглів, які може запропонувати Малайзія. Озеро займає центральне місце, оточене дикою природою, яку білі мисливці звикли називати Зеленим пеклом".
  
  
  "Ось тобі й білі люди", - сказав Римо.
  
  
  Похмурий погляд лікаря був на місці і зник, у куточках його рота з'явився вогник. Сміт ніколи до ладу не знав, що думати про Римо або про ті зміни, які викликало занурення в секрети Сінанджу між однією зустріччю та наступною.
  
  
  "Що ти знаєш про уран?" Запитав його Сміт, перемикаючи передачу.
  
  
  "Дорогий, токсичний, не схвалений для біжутерії", - сказав Римо. "Я не можу сказати вам, хто це виявив".
  
  
  "Клапрот, - сказав доктор Сміт, - у 1789 році. На даний момент він не є нашою проблемою".
  
  
  "Я радий це чути".
  
  
  "Я думаю, ви знаєте, що збройовий уран - не найпоширеніший елемент землі".
  
  
  "Це наводить на роздуми", – сказав Римо.
  
  
  "Звідси й нинішній ринок збуту у світі, де усі хочуть бомбу", - сказав Сміт. "Якщо у вас є доступ до урану у великій кількості, ви його виготовили".
  
  
  "Поки що уряд не конфіскує твою заначку".
  
  
  "Саме." Лікар Сміт здавався задоволеним. "Що залишає уранових старателів на свого роду законної нічийної території. Вони мають знайти матеріал - причому, нелегка робота - і спробувати продати його за скільки зможуть, перш ніж найближчий суверенний орган вживе дій, щоб конфіскувати майно і додати його до існуючих запасів".
  
  
  "Ми діставалися Малайзії", - втрутився Римо.
  
  
  "Цілком. Близько чотирьох місяців тому незалежна експедиція вирушила до Тасек-Бера у пошуках урану там, де раніше не ступала нога людини, щось таке. Офіційно це була група птахолов. Фальшиві документи від Товариства Одюбона, цілих дев'ять ярдів."
  
  
  Ми підходимо до кульмінаційного моменту, подумав Римо, задоволений тим, що почекав і послухав, поки лікар викладав це буквами. Накази про похід він отримає незабаром.
  
  
  "Команда не виходила на зв'язок упродовж тринадцяти тижнів", - сказав доктор Сміт. "Це на межі надмірного, навіть для експедиції в джунглі, але безпека має першорядне значення в операціях такого типу. Ви ж не хочете, щоб хтось слухав, коли ви повідомляєте про велику знахідку".
  
  
  "Добре".
  
  
  "Вісім днів тому, - сказав Сміт, - кілька тубільців знайшли члена експедиції, що блукав уздовж річки Паханг, за десять чи п'ятнадцять миль вище Тасек-Бера. Його звали Терренс Хоппер, він був досвідченим старателем, за його плечима було кілька великих розробок. Африка , Австралія, Південна Америка."
  
  
  - Уран? - Запитав Римо.
  
  
  "Зовсім недавно, - сказав Сміт, - але Хопп полював за всім, від нафти до золота і платини. Не дуже добре навчався в школі, але мав відмінну репутацію в цій галузі".
  
  
  Минулий час. Це означало, що чоловік мертвий, і від Римо не потрібно відправляти його додому.
  
  
  "Що трапилося?"
  
  
  "Коли вони знайшли його, - уточнив Сміт, - він був оголений, виснажений і марив. Мені сказали, що температура піднялася до 106 градусів. Це не важливо. Щодо мене - нас - це історія Хоппера, зібрана по шматочках сестрою-доглядальницею". Бахау перед його смертю.
  
  
  "Ти сказав, що він був у маренні".
  
  
  "Справді. Однак це не слід плутати з безладним. Нашому містеру Хопперу, більш відомому друзям і конкурентам як "Крот", було що розповісти".
  
  
  "Я слухаю".
  
  
  Сміт зробив ефектну паузу. "Він сказав, що його експедиція була знищена монстром".
  
  
  "Отже, ми повертаємося до Сніжної людини?"
  
  
  "Гірше. Дракон".
  
  
  "Я думаю, тобі потрібно зателефонувати до Сент-Джорджа".
  
  
  "Це не привід для сміху, Римо".
  
  
  "Я можу це бачити".
  
  
  "Так трапилося, що повідомлення про великі рептилії з Тасек-Бера надходили майже півстоліття тому. Я не думаю, що ви читали "Загублений світ Сходу" Уейвелла".
  
  
  Це було риторичне питання. Сміт знав ще до того, як заговорив, що читання Римо на власний вибір обмежувалося інформацією, необхідною для успішного виконання його останньої місії. Це деякі комікси.
  
  
  "Чому б тобі не ввести мене в курс справи?" – попросив Римо.
  
  
  "Ще в 1951 році Стюарт Уейвелл досліджував частину Тасек-бера, розмовляв з місцевими жителями, вивчав культуру. Він привіз історії про великого хижака, якого одноплемінники називають Нагак. Це "гігантська кобра", більш-менш."
  
  
  "Змія?"
  
  
  "Рептилія", - поправив його доктор Сміт. "Описи різняться, і зрозуміло, що мало хто бачив звіра, виживають".
  
  
  "Звучить як казка".
  
  
  "За винятком випадків, коли ви оцінюєте свідків. Уейвелл сам чув моторошні звуки, що гарчать і помітив гігантські сліди".
  
  
  "Вважаю, без фотоапарата під рукою".
  
  
  "Малайзійські солдати та поліцейські повідомили про спостереження", - продовжував Сміт, ігноруючи Римо. "Ще у 62 році експедиція Королівських військово-повітряних сил вирушила на пошуки цієї істоти".
  
  
  "Дай вгадаю - вони його не знайшли".
  
  
  "Насправді ні".
  
  
  "В такому випадку-"
  
  
  "Повідомлення продовжуються. Щороку або два якісь нотатки, в основному в британській пресі".
  
  
  "Я думаю, це те, що вони називають сезоном дурниць", - сказав Римо.
  
  
  "На даний момент це навряд чи має значення. Історія Хопера - марення, якщо хочете, - викликала новий інтерес до Тасека Бера. Поки ми говоримо, готується експедиція, що фінансується Музеєм природної історії, щоб перевірити регіон раз і назавжди".
  
  
  "На мою думку, звучить як списання податків".
  
  
  "У будь-якому випадку, експедиція стартує з Куала-Лумпура через п'ятнадцять днів, прямуючи до Великого Невідомого".
  
  
  "Це чарівно", - сказав йому Римо, пригнічуючи позіхання.
  
  
  "Я радий, що ти так думаєш. Ти підеш з ними".
  
  
  "Сказати ще раз?"
  
  
  "Їм потрібний герпетолог", - сказав доктор Сміт.
  
  
  "А хто його не має?"
  
  
  "Доктор Кларенс Отто був їх першим вибором. Він доктор філософії зі штату Сан-Дієго, пов'язаний із зоопарком у парку Буена. Якщо ви читали щось значне про рептилії за останні десять років або близько того, ви дізнаєтеся про цю назву ".
  
  
  "Звичайно", - сказав Римо, крізь посмішку.
  
  
  "На нещастя для експедиції, доктор Отто потрапив в аварію минулими вихідними. Наскільки я розумію, збив і втік. Гіпс знімається до Дня подяки".
  
  
  "Це ганьба".
  
  
  "Що означає, що нашим мисливцям на драконів потрібна швидка заміна".
  
  
  "І?"
  
  
  "Це ти".
  
  
  "Я не знаю, як тобі це сказати, - сказав Римо, - але я не зовсім містер Ящірка".
  
  
  "У тебе є час навчитися", - сказав Сміт. "Я запросив усі стандартні тексти. Тобі не повинно бути надто складно їх здати".
  
  
  "Залежить від того, з ким я маю справу", - сказав Римо.
  
  
  "Все тут". Сміт підштовхнув тонку папку кольору ванілі до центру свого столу. "Інші члени вашої команди в основному займаються скам'янілістю, працюючи над припущенням, що Нагак - якщо він існує - може бути якимсь динозавром. Ти будеш єдиним, хто працює з живими тваринами".
  
  
  - Теоретично, - сказав Римо.
  
  
  "Це все, що тобі потрібне", - сказав йому Сміт. "Іноді називай латинське ім'я. Будь освіченим".
  
  
  "Правильно".
  
  
  "Я повністю тобі довіряю".
  
  
  "Тобі не спадало на думку, що хтось у команді може захотіти дізнатися ім'я, яке їм знайоме?"
  
  
  "У тебе є ім'я", - сказав йому Сміт. "На даний момент ти доктор Рентон Уорд з Новоорлеанського серпентарію. Ви опублікували в цій галузі одну книгу про гадюки Нового Світу і дюжину монографій. У вас теж буде можливість їх прочитати. До речі, жодних фотографій з цими публікаціями."
  
  
  "Це зручно. А як щодо лікаря?"
  
  
  "Він відправиться у відпустку на Таїті, люб'язно наданий CURE. Якщо хтось подзвонить, щоб відвідати його, ти застрахований".
  
  
  "Отже, ти полагодив серпентарій?"
  
  
  "Їм потрібна була допомога з дозволами на експорт пари екземплярів з Таїланду, що знаходяться під загрозою зникнення. Також деяка допомога з бюджетом на нове будівництво".
  
  
  "Ще одне питання - чому?"
  
  
  "Уран", - сказав доктор Сміт.
  
  
  "Я припускаю, що ти стежиш за Ебботтом і Костелло при кожній нагоді".
  
  
  "Чому це?"
  
  
  - Третя база, - сказав Римо.
  
  
  Сміт розглянув це з кількох точок зору, зрештою відхилив загадку як нерозв'язну і залишив її у спокої. "Ми думаємо, що експедиція - або принаймні деякі її члени - можуть бути більше стурбовані пошуком урану, ніж динозаврів. Якщо вони зможуть вийти на слід Хоппера, з'ясувати, над чим він працював, вони можуть бути досить близько, щоб повернути це додому”.
  
  
  "Що змушує їх думати, що в нього є зачіпка? Ви самі сказали, що він був у маренні".
  
  
  "З лихоманкою, правда". Сміт дивився через стіл на Римо, знову завагався, перш ніж заговорити. "Можливо, я забув згадати, що його хвороба не була спричинена будь-яким вірусом або бактерією".
  
  
  "Я чекаю", - сказав Римо.
  
  
  "Згідно з звітом про розтин, - сказав йому Сміт, - Терренс Хоппер помер від радіаційного отруєння". Після цього остаточного просвітлення Римо було відпущено, щоб підготуватися до виконання свого завдання.
  
  
  Наступні два тижні застали Римо знову у школі. Він проштудував дюжину книг про рептилії та амфібії, зберігши інформацію більш менш дослівно за допомогою прийомів концентрації, яким навчився за роки вивчення синанджу. Перш ніж він закінчив, Римо знав, що рептилії та подібні до них не були "холоднокровними"; вони були пойкілотермічними, температура їхнього тіла залежала від температури навколишнього середовища. Він дізнався про різницю між гадюками і більш старими, примітивними Elapidae з їхніми короткими загостреними іклами і нейротоксичною отрутою. Він знав ареал та звички розмноження основних видів, зосередившись на Південно-Східній Азії, і міг визначити різницю між алігатором та крокодилом за лічені секунди. За потреби він міг визначити підлогу черепахи за будовою її панцира та провести різницю між двома підрядами. Товста енциклопедія доісторичних тварин забезпечила баланс, заповнивши тло епохи, коли планетою правили гігантські рептилії. На той час, як він закінчив свою "власну" книгу - переглянуту систематику гадюк Нового Світу Рентона Уорда, - Римо відчув, що знає предмет вздовж і впоперек.
  
  
  Що зовсім не допомогло йому з поясненнями для Чіуна.
  
  
  Насправді, правлячий Майстер Сінанджу рідко питав про деталі місії, і він ніколи не питав про мотивацію. Для Чіуна було достатньо того, що доктор Гарольд Сміт, якого він вважав могутнім, хоч і старим і схибленим імператором, вибрав особливу мету для знищення. Ассасін Сінанджу були найманими вбивцями тисячу і більше років. Сам девіз Сінанджу - Смерть живить життя - красномовно говорив про суть ремесла ассасина.
  
  
  І все-таки Чіуна зацікавила купа важкого чтива, яка відволікала Римо від належного вивчення поезії унг і дихальних вправ. Римо застав його за гортанням шістдесятип'ятисторінкової монографії про азіатські дерев'яні жаби, відзначивши реакцію Чіуна по майже мікроскопічному підняттю брови.
  
  
  "Я повинен зіграти нову роль у моїй останній місії, Маленький батько", - сказав Римо.
  
  
  Чіун відповів легким помахом руки, відкидаючи зауваження. "Все, що потрібно", - сказав він. "Імператору Гарольду Сміту видніше". І про себе додав: "Ідіоту".
  
  
  - Що ти можеш розповісти мені про драконів? - Запитав Римо за мить.
  
  
  "Дракони?"
  
  
  "Ну, знаєш, гігантські ящірки, що дихають вогнем, щось у цьому роді".
  
  
  "Сарказм - погане виправдання для бесіди", - сказав Майстер синанджу.
  
  
  Римо закотив очі, почувши це. "Відомо, що ти використав свою частку".
  
  
  "Дурниця. Майстер Сінанджу не перекидається словами з дурнями. Я даю мудрі настанови і виправляю помилки тих, хто зазнає невдачі через недбалість, дурість і зарозумілість. Якщо моє повчання присоромить їх, то тільки через особисте визнання їхньої власної негідності".
  
  
  "Щодо тих драконів..."
  
  
  Чіун якийсь час обмірковував питання Римо, перш ніж заговорити. "У давні часи, - сказав він нарешті, - до того, як Вища Істота досягла вершини своїх досягнень, створивши першого корейця, його забавляло поселяти монстрів на землі. Їхні форми були різноманітні, але більшість із них були дурними створіннями. Написано, що деякі мали низьку хитрість і жадібність, яка до цього дня вражає більшість некорейців, вони вбивали заради забави, як це роблять деякі чоловіки, і накопичували черепи, начебто старі кістки ящірок мали якусь внутрішню цінність. він убив більшість з тих, кого він створив, щоб звільнити місце для людей.
  
  
  "Убили найбільше?"
  
  
  "Це моя особиста думка - і, швидше за все, правда, - що творець, керований потребою бачити досконалість у плоті, знехтував ретельним знищенням монстрів. Деякі вижили і сховалися в печерах під землею. Вони спостерігали, як люди почали розмножуватися і збирати з землі нечувані урожаї. Згодом вони погрожували людині, збираючи данину у вигляді золота і срібла, дорогоцінного каміння та незаймана".
  
  
  "Дівниці?"
  
  
  "Навіть чудовиськам треба їсти", - відповів Чіун.
  
  
  "Звичайно. Я не думав".
  
  
  "Сумна консистенція", - сказав Майстер синанджу.
  
  
  "Так ти віриш у драконів?" Запитав Римо.
  
  
  "Віра має на увазі наявність думки", - сказав Чіун. "Мудра людина знайома з фактами життя, зберігаючи свою віру для серцевих справ".
  
  
  "Пробач мені, Маленький батько. Що я хотів запитати -"
  
  
  "Ти хотів запитати, чи сьогодні є на землі дракони", - закінчив за нього Чіун. "Мій досвід майстра Сінанджу не пропонує вирішення питання, але є історія..."
  
  
  "Так?"
  
  
  "До часів Тамерлана, коли майстер Кім втілював досконалість синанджу, написано, що дурний дракон намагався стати жертвою мешканців мого села. Він був старий, цей лускатий черв'як, і знав звичаї простих людей, пожираючи їхні мізки. Звичайно, він не знав синанджу, не більше, ніж горила у зоопарку може говорити по-корейськи”.
  
  
  "Отже, що трапилося?"
  
  
  "Майстер Кім здобув перемогу, доклавши мінімум зусиль", - сказав Чіун. "Хіба ти не засвоїв, що розмір нічого не означає в синанджі?"
  
  
  "Ким вийшов і вбив дракона?"
  
  
  "Майстер Кім", - поправив його Чіун. "Якщо ви уважно вивчите ранні сувої, то виявите кумедний рецепт тушкованої ящірки".
  
  
  "Я пас", - сказав Римо.
  
  
  "Яка зневага від того, хто, як відомо, об'їдається обвугленим коров'ячим м'ясом". Чіун переглянув стопку книг перед собою. "Тут немає жодної інформації про драконів?"
  
  
  "Автори не корейці".
  
  
  "І все ж таки, їхні каракулі приймаються за останнє слово? Неймовірно".
  
  
  "Я вирушаю на полювання на дракона", - сказав Римо. "Мене ненадовго не буде".
  
  
  "У сучасному світі буде важко знайти такого", - сказав Чіун. "Можливо, неможливо".
  
  
  "Це не має значення", - сказав йому Римо. "Доктора Сміта більше цікавлять рингери та уран".
  
  
  Повний безумець, подумав Чіун. вголос він сказав: "Імператор завжди правий".
  
  
  "Я не думаю, що ти захочеш піти зі мною?"
  
  
  "Ми зупинимося в Сінанджу?"
  
  
  "Не цього разу. Вибач мені, Татусю".
  
  
  "Тут є телевізор?"
  
  
  "Майже напевно".
  
  
  Чіун подумав про це ще мить, нарешті кивнувши. "Я піду. Якщо є дракони, яких треба вбивати, Майстер синанджу має бути там".
  
  
  "Точно такі ж мої думки", - сказав Римо.
  
  
  "Звичайно", - відповів Чіун. "Ти визнаєш досконалість, навіть коли вона знаходиться за межами твого розуміння".
  
  
  Розділ четвертий
  
  
  Від хаотичного центрального ринку до квартири Римо у готелі "Мерлін" на вулиці Джалан Султан Ісмаїл було біля милі пішки. Він пройшов цей шлях пішки, воліючи укриття в натовпі. Крім того, він хотів уникати таксі, бо не вірив у збіги. І в цьому випадку він міг очікувати, що інші переслідувачі шукатимуть його на вулиці. За ним не стежили з ринкової площі, але це була слабка втіха в нинішніх обставинах.
  
  
  Він був підірваний. Хтось намагався вбити його, і навіть якщо спроба була незграбною, це було незаперечним доказом того, що прикриття Римо провалилося до біса. Логіка вимагала від нього згорнути місію, яка була поставлена під загрозу, забрати Чіуна і полетіти назад до Штатів якнайшвидше, але Римо знав, що не зможе втекти.
  
  
  Його гордість була частиною цього, недоліком, який Чіун і вся мудрість Сінанджу не змогли викорінити. І ще був патріотичний запал Римо, що все ще залишався загадкою для Чіуна, який не міг зрозуміти, чому якась людина - тим більше досвідчений вбивця - прагне віддати життя за щось таке абстрактне, як "Бог і країна".
  
  
  "Що тобі подобається в Америці?" Чіун запитав свого учня у перші дні їхньої співпраці.
  
  
  "Я вважаю, - відповів Римо, - що ця країна надала стільки людям стільки шансів, що вона заслуговує на захист".
  
  
  "Чому?" - Запитав Майстер синанджу.
  
  
  "Бо я американець".
  
  
  І на цьому все скінчилося. Незважаючи на застереження Чіуна про те, що людина нічого не винна країні, яка звинуватила його у вбивстві, якого він не чинив, а потім інсценувала його страту, залучаючи її до служіння справі, яку він не вибирав і не до кінця розумів, Римо не відступився від основних принципів своєї віри в Сполучені Штати.
  
  
  Америці загрожувала поширення ядерної зброї у ненадійних руках. Якщо в джунглях Малайзії був збройовий уран, захисникам Америки слід було подбати про те, щоб ніщо з цього не потрапило до Багдада, Тегерана, Бейрута або будь-якого з сотень інших місць, де атомна бомба могла підпалити ґнот глобального голокосту.
  
  
  Робота дісталася Римо за збігом обставин, чи, можливо, то була доля. У будь-якому разі, він розглядав виконання цього обов'язку як привілей.
  
  
  Чіун дивився телевізор у їхньому номері, коли Римо увійшов туди, сидячи на підлозі, як досконалий лотос, і віддаючись своєму розквітучому захопленню "Таємним полум'ям кохання". Сьогодні вдень здавалося, що Вітні Келендер має нарешті зробити вибір між своїм чоловіком, розпутником Артуро, і красивим адвокатом Стетсоном Кітингом, який не надто захоплювався нею на відстані.
  
  
  "Як стосунки з Календарями?"
  
  
  "Артуро - ідіот, поневолений алкоголем, - сказав Чіун, - але він має можливості. Цей Кітинг не підходить для Вітні".
  
  
  "Ніколи не довіряй адвокату".
  
  
  "Ти констатуєш очевидне".
  
  
  Римо сів на найближче ліжко і почав чекати наступної рекламної паузи. - Хтось намагався вбити мене на ринку, - сказав він, коли Чіун на мить відволікся від телевізора.
  
  
  "Дурний бандит?" – спитав Чіун.
  
  
  "Це мало виглядати саме так, - сказав Римо, - але вони були вбивцями".
  
  
  "Звичайні головорізи", - відповів Чіун. "Якби вони справді заслужили звання вбивці, вони б не були мертвими".
  
  
  "Звідки ти знаєш, що я їх убив?"
  
  
  "Ти не зовсім дурний. Крім того, ти все ще живий. Скільки їх було?"
  
  
  "Шість".
  
  
  Посмішка Майстра була сповнена гордості, але він оговтався. "Отже, вони були незграбними головорізами".
  
  
  "Я хотів би знати, хто їх надіслав", - сказав Римо. "Прямо зараз я лечу наосліп".
  
  
  "Нікому не довіряй, - порадив йому Чіун, - і тебе не застануть зненацька".
  
  
  Реклама душа зникла і перетворилася на крупний план календаря з похмурою Вітні. Камера перемістилася і побачила, що Артуро пильно дивиться на неї, потягуючи віскі зі склянки.
  
  
  "Прокляття потурання своїм бажанням", - сказав Чіун.
  
  
  - Я йду, - сказав Римо. - Настав час познайомитися з іншими.
  
  
  Якщо Чіун і чув слова Римо, він не подав виду. Його блискучі очі знову були зосереджені на телевізорі, всі його почуття, очевидно, були налаштовані на вигадані випробування Календарів, Макгріві, Поттерів та подібних до них.
  
  
  Відданість Чіуна мильній опері ніколи не переставала збивати Римо з пантелику, особливо в поєднанні з зневагою, яку Майстер Сінанджу демонстрував до всього іншого американського. Якби він не був так добре знайомий з Чіуном, з кришталевою ясністю думки старого, він міг би неправильно оцінити захоплення Чіуна милом як провісник старечого маразму. Натомість він сприйняв це просто як ще одну частину того, що робило Чіуна рідкісною, складною людиною, якою він і був.
  
  
  Двері м'яко зачинилися, автоматично замкнувшись, коли Римо залишив номер. Позаду нього, сидячи на підлозі, Майстер Сінанджу відвернувся від Вітні Келендер і повернувся обличчям до дверей.
  
  
  "Нікому не довіряй", - тихо сказав він корейською. "І бережи себе, сину мій".
  
  
  Готель "Шангрі-ла" знаходився приблизно за чотириста ярдів за "Мерліном" і південніше, там, де Джалан П. Рамлі перетнув річку Ман Султан Ісмаїл. Готель входить до числа найновіших і найрозкішніших готелів Куала-Лумпура з кількома ресторанами та більш ніж сім'юстами номерами.
  
  
  Римо здалося, що на прогулянці між готелями за ним ніхто не стежив, але знову ж таки не було сенсу стежити за ним, якщо його викрили. Його ворогові — або ворогам — доведеться просто почекати, поки Римо не з'явиться комахі, що потрапила в павутиння.
  
  
  За винятком того, що він не був звичайною комахою, цей. Він міг шкодувати, як вони впізнали після замаху на Римо над ринком.
  
  
  Повідомлення чекало на нього, коли він реєструвався в готелі "Мерлін". Доктор Саффорд Стоквелл, доктор філософії, попросив доставити йому задоволення скласти компанію о 17:00, щоб представити інших учасників експедиції та обговорити стратегію в останню хвилину перед відправленням, перш за все вранці. Римо не потрудився передзвонити, воліючи поки залишатися осторонь, але він не збирався упускати можливість вперше побачити своїх товаришів по подорожі джунглями в плоті.
  
  
  Особливо тепер, коли один із них намагався його вбити.
  
  
  Керівник експедиції займав номер 413. Римо залишалося достатньо часу, щоб обійти ліфт і піднятися сходами. Піднімаючись, Римо підбив підсумок того, що він знав про Саффорда Стоквелла з інформації, переданої Кюре.
  
  
  Видатний палеонтолог із численними публікаціями та кількома великими відкриттями скам'янілостей на його рахунку, доктор Стоквелл був випускником Гарварда, яким пишалася його альма-матер. Останнім часом його спеціальністю були азіатські динозаври, що зробило його ідеальним для експедиції до Тасек-Бера. З іншого боку, йому було п'ятдесят вісім років, і останні шість років він обмежувався викладанням, час від часу виходячи до друку. Залежно від його фізичного стану Стоквел може стати тягарем, як тільки вони залишать позаду бруковані дороги і річкові судна. Він не фігурував як убивця, але було неможливо сказати з якоюсь впевненістю до того, як вони зустрілися особисто. Вік і економічні перспективи, що погіршуються, могли б послужити достатнім стимулом для зміни характеру в подальшому житті, особливо якщо чутки про особисте життя Стоквелла були правдиві.
  
  
  The rumbles з Вашингтона, де Стоквелл викладав у Джорджтауні і жертвував час у Смітсонівському інституті, запропонували роман — деякі казали, що незабаром буде оголошено заручини — за участю ветерана-мисливця на динозаврів та його протеже, Одрі Морленд. Світловолосий і сяючий на знімках, які розглядав Римо, Морленд був палеоботаником з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, приблизно на двадцять п'ять років молодше за Стокуелла. Незабаром після її приходу до викладацького складу Джорджтауна між ними встановився свого роду зв'язок, і Стоквелла було цілком природно вибрати її другим номером, коли його запросили очолити малайзійську команду.
  
  
  Щодо чуток про роман, Римо не знав і не дбав про те, чи були повідомлення точними. В цілому він уявляв, що все спростилося б, якби доктор Морленд була закохана в Стоквелл. Таким чином, вона мала менше шансів зайнятися власним бізнесом і розпочати розвідку урану — або найняти вбивць на стороні.
  
  
  Четвертий поверх, можливо, був порожній, судячи з руху у коридорі. Римо зачинив за собою двері сходової клітки, перевірив номери, видимі з того місця, де він стояв, і попрямував праворуч, у пошуках 413. Він знав, що він справді був на Сході, коли великі готелі ігнорували забобонний західний жах "нещасливих" чисел.
  
  
  "Білі люди", - пробурмотів Римо, якого постійно бавили - або злили - ексцентричності його власної раси. Але, як не дивно, йому стало не так весело, коли Чіун висловив своє їдке зауваження.
  
  
  Він зупинився на 413 і на мить завагався, прислухаючись, його голова трохи повернулася набік і нахилилася до дверей. Інші люди почули б шум голосів і окремі слова, але почуття Римо були загострені завдяки навчанню синанджу, і розмова доносилася до них чітко. Розмовляють чотири людини: двоє з них американці, один британець, судячи з звуку, та один, який міг би бути місцевим. Принаймні азіат. Однією з двох американців була жінка з пристрасним голосом, який все ще володів ріжучою кромкою.
  
  
  "Що ми насправді знаємо про цього доктора Рентона Уорда?" вона спитала інших. "Я маю на увазі, ми навіть ніколи його не бачили".
  
  
  "Тут рівні умови", - відповів співвітчизник. "Він теж нас не бачив".
  
  
  "Ти знаєш, що я маю на увазі", - роздратовано відповіла жінка.
  
  
  "Нам пощастило, що хтось зміг здійснити поїздку в такий короткий термін", - сказав старший чоловік, яким, мабуть, був Саффорд Стоквелл. “У будь-якому випадку, я прочитав його книгу та кілька його монографій. Він знає свій предмет”.
  
  
  "Навіть якщо так-"
  
  
  Предмет їхньої розмови тричі постукав у двері, уявляючи, як легко було б просунути руку повністю крізь тонку дерев'яну панель. Це дало б їм привід для обговорення біля вогнища, але Римо поки не був готовий відмовитися від свого прикриття, незважаючи на те, що воно, очевидно, було розкрите. Він мав похід по джунглях, і йому доведеться залишатися в образі якомога довше.
  
  
  Двері відчинив ходячий шматок м'язів, одягнений у хакі. Джим із джунглів на стероїдах, від його обпаленої сонцем шкіри виходив нудотно-солодкий аромат повноцінної м'ясоїдної тварини. Чоловік був на зріст шість футів п'ять-шість дюймів, з волоссям пісочного кольору, зачесаним назад, обличчя нагадувало майстерно вироблену шкіру. Він дивився на Римо буквально зверху вниз парою холодних сірих очей. Колись цей ніс зазнав покарання, і вражаючий шрам тягнувся від лівої брови до щелепного суглоба, просто під вухом.
  
  
  "А ти хто?"
  
  
  Ось і британець, подумав Римо, відповідаючи: "Рентон Уорд".
  
  
  Літній чоловік ступив уперед, протиснувшись повз громили і простягаючи руку. Потиск був досить міцний, але за ним не відчувалося справжньої сили.
  
  
  "Докторе Уорд, заходьте, будь ласка. Ми саме обговорювали вас".
  
  
  "Тоді все це пояснює", - сказав Римо.
  
  
  "Що Вибач?"
  
  
  "Чому в мене горіли вуха".
  
  
  "А". В очах старіючого академіка на мить промайнуло замішання, перш ніж він струсив його і представився. "Я доктор Стоквелл. Саффорд Стоквелл".
  
  
  Безстрашний лідер, подумав Римо, наче я не міг здогадатися. Згідно з його досьє, чоловікові було п'ятдесят вісім, але на перший погляд він міг зійти за людину на десять років старше. Сиве волосся, що ріже в стилі Джорджа Буша, і обличчя, яке, здавалося, змарніло, під підборіддям виднілися щетинки. Який би м'язовий тонус і забарвлення Стоквелл не придбав за роки польових робіт, ганяючись за останками динозаврів, вони зникли під флуоресцентними лампами в класі. Звичайно, він міг бути сильнішим, ніж здавався, але Римо припускав, що він видихнеться на самому початку шляху, стане серйозним тягарем, якщо їхня група зіткнеться з якими-небудь серйозними перешкодами, що вимагають фізичних зусиль.
  
  
  "Мій помічник, доктор Морленд".
  
  
  Стоквелл промовив вступ із розмахом, не зовсім демонструючи свій приз, але досить близько до цього.
  
  
  І якою цінністю вона була. Медова блондинка з блакитними очима, які надавали її ангельській особі відтінок чогось більш витонченого, що межує з екзотикою. Груди світового класу, нічим не стиснуті під тайською шовковою блузкою. Ноги краще підходять для подіуму на показі мод, ніж для будь-якої стежки у джунглях.
  
  
  "Кличте мене Одрі, будь ласка".
  
  
  "Із задоволенням. Рентон Уорд".
  
  
  Її наставник підвівся між ними, направляючи Римо до халку, що охороняв двері. "Пайк Чалмерс", - сказав Стоквелл. "Призначений нами фахівець із усунення несправностей, якщо хочете".
  
  
  Якесь військове минуле, подумав Римо. Можливо, служба найманцем, якщо він натиснув на чеку. Пайк Чалмерс мав вигляд людини, якій подобалося вбивати заради самого вбивства, як виду спорту.
  
  
  Рука, яку він простягнув Римо, могла б подвоїтися, як рукавичка кетчера. Його хватка була б розрахованою, нищівною, напоказ, і Римо напружився, готовий до всього.
  
  
  "Отже, ти людина-рептилія", - сказав Чалмерс, посилюючи хватку.
  
  
  "Це вірно".
  
  
  Хитрість полягала не в опорі чи грубій силі, а в стратегічному додатку достатнього тиску до зап'ястних нервів та сухожилля. Римо відчув, як кісточки пальців здоров'яка хруснули, як шарикопідшипники, але стримався, щоб не зламати жодної кістки. Здоров'ячок скривився і прибрав руку, сховавши її за спину, коли почав згинати пальці, перевіряючи їх на наявність пошкоджень.
  
  
  "І, звичайно, наш супроводжуючий із Міністерства внутрішніх справ", - сказав Стоквелл, підводячи Римо до худорлявого малазійця років тридцяти. "Другий заступник Сібу Бінтулу Сандакан".
  
  
  Невисокий чоловік трохи вклонився від пояса замість рукостискання. Зазвичай Римо дотримувався більш невимушених американських манер, але деякі минулі настанови Чіуна спонукали його наслідувати його приклад. Тому він подбав про те, щоб виявити належну ввічливість, його уклін був трохи урочистішим і виразнішим, підкреслено відвівши погляд. Другий заступник хтозна-чого здавався задоволеним.
  
  
  "Я сподіваюся, що ви приймете вітання та найкращі побажання мого уряду", - сказав Сібу Сандакан. "Для мене велика честь супроводжувати таких прекрасних гостей у їхній поїздці до бушу".
  
  
  "Це наш привілей", - сказав Римо, завершуючи люб'язності.
  
  
  Він оглянув кімнату, на кожне обличчя по черзі, чекаючи будь-якої ознаки того, що один або кілька з них були розчаровані або здивовані, виявивши його ще живим. Пайк Чалмерс, який люто дивився на Римо, як поранений ведмідь, зажадав би нагляду, але в його поведінці не було нічого, що вказувало б на те, що він найняв банду головорізів, щоб підстерегти Римо на ринку. Якщо вже на те пішло, він більше був схожий на людину, яка із задоволенням взявся б за брудну роботу сам. Щодо інших, Сандакан і Стоквелл здавалися досить невинними, тоді як Одрі Морленд обдарувала Римо посмішкою, яка мало не межувала з фліртом.
  
  
  Ось і все для дедукції.
  
  
  Проста логіка підказувала йому, що якась людина в кімнаті — і, можливо, якась дво- чи триходова комбінація — змовився прибрати його до того, як експедиція покинула К.Л. Хто б не був відповідальним, він був більш вправним у прикритті, ніж очікував Римо. Не буде ніяких відвертих викриттів, нічого, що могло б видати злочинця тут і зараз, перш ніж вони вирушать виснажливою стежкою в джунглях.
  
  
  Але підозри доктора Сміта принаймні підтвердилися, якщо не що інше. Очевидно, у команді був хтось, або навіть не один, хто мав намір убезпечити те, що сприймалося як потенційне багатство, вилучивши всі дикі карти з колоди.
  
  
  Як дзвінок проник під прикриття Римо? Чи був невдалий напад простою спробою гарантувати, що до команди не приєднаються неперевірені незнайомці? Чи всі вони були залучені, включаючи, на жаль, відстороненого доктора Отто?
  
  
  "Тоді, можливо, перейдемо до справи?" - спитав Стокуелл, повертаючи думки Римо до того, що було тут і зараз.
  
  
  "Мені підходить".
  
  
  П'ять стільців були розставлені так, щоб оточити журнальний столик зі скляною стільницею, на якому лежала відкрита топографічна карта розміром два на три фути, закріплена ліворуч і праворуч попільничками. Римо зайняв місце з Одрі Морленд праворуч від нього, Пайк Чалмерс навпроти нього через стіл. Лікар Стоквелл дістав з кишені складну вказівку, розкрив її і нахилився вперед у своєму кріслі, щоб розпочати брифінг.
  
  
  "Ми тут", - сказав він, вказуючи на точку на карті, яку було названо Куала-Лумпур. "І наш кінцевий пункт призначення…… тут".
  
  
  Покажчик ковзнув приблизно на фут ліворуч від Стоквелла і зупинився на синій плямі, яка, мабуть, була озером, його кілька пальців було розчепірено, ніби імітуючи відбиток потворної руки.
  
  
  "Тасек Бера", - сказав Стоквелл низьким голосом, щоб наголосити на драматизмі. “Це за 64,7 милі суворо на схід, у провінції Паханг. На папері це здається легкою подорожжю”.
  
  
  "Легко, нічого", - сказав Чалмерс. "У цих джунглях загинуло більше добрих людей, ніж я можу назвати".
  
  
  "Як я вже казав, - Стоквелл спіймав себе на тому, що ледь не дивився на халка, - на папері це здається легкою подорожжю, але у нас є своя робота, яку належить зробити. Нам доведеться робити подорож поетапно, починаючи з перельоту завтра вранці. до Темерлоха. Звідти ми вирушимо на річковому пароплаві на південь, ще сорок миль до Дампара. Це, так би мовити, буде нашою відправною точкою.
  
  
  "Жодна чортова дорога не заслуговує на згадку", - додав Чалмерс.
  
  
  Доктор Стоквел прочистив горло, перш ніж продовжити. "Ми зустрінемося з нашим гідом у Дампарі. Заступник Сандакан подбав про тамтешні приготування".
  
  
  "Справді", - сказав маленький малаєць, ні до кого безпосередньо не звертаючись. "Ми найняли для вашої експедиції одного з найкращих провідників у провінції".
  
  
  "З того моменту, як ми покинемо Дампар, - продовжував Стоквелл, - буде потрібно, можливо, три дні, щоб дістатися до власне Тасек Бера. Ми пропливемо на каное якнайдалі, але, боюся, в кінці доведеться вирушити в піший похід".
  
  
  "Чортовижно багато піших прогулянок", - сказав Чалмерс, все ще пильно дивлячись на Римо.
  
  
  "Я зроблю все, що в моїх силах", - запропонував Римо, посміхаючись халку.
  
  
  "Ти не провів багато часу в Азії, чи не так?" Говорячи це, Одрі Морленд трохи торкнулася його передпліччя, потім недбало прибрала руку.
  
  
  "Трохи", - сказав Римо, дотримуючись сценарію.
  
  
  "Я прочитав вашу роботу про гадюки Нового Світу", - сказав Стоквелл. "Це було цікаве дослідження".
  
  
  "Це буде відмінність від Південної Америки", - сказав Римо, зобразивши легку самознижувальну посмішку.
  
  
  "Однак кривавим зміям немає кінця, якщо це те, що вас турбує", - сказав Чалмерс.
  
  
  "Деякі з них, мабуть, небезпечні", - сказала Одрі, більше схожа на дівчину з другосортного фільму, яка потрапила в біду, ніж на професора, який ось-ось увійде в історію.
  
  
  "Звичайно, є певний ризик", – сказав Римо. "Крайти та кобри становлять найбільшу небезпеку там, куди ми прямуємо, хоча я сумніваюся, що нам пощастить побачити королівську кобру".
  
  
  "Господи, сподіваюся, що ні". Одрі здригнулася при одній думці про це, її округлі груди злегка колихнулися під облягаючою тканиною блузки.
  
  
  "Більшість малайзійських гадюк, навпаки, мають тенденцію бути меншою і менш агресивною. Рід Trimeresurus широко представлений як наземними, так і деревними видами, але вони рідко турбують людину, якщо їм безпосередньо не загрожують."
  
  
  "А як щодо великих?" На цей раз Одрі дозволила своїм пальцям затриматися на коліні Римо.
  
  
  "Варто поспостерігати за сітчастими пітонами", - сказав він їй, збільшуючи потужність своєї посмішки. "Офіційно рекорд становить трохи більше тридцяти двох футів".
  
  
  "Вони, мабуть, теж небезпечні", - сказала Одрі.
  
  
  "Ні, якщо тільки ви не докладете всіх зусиль, щоб впоратися з ним", - відповів він. "Звичайно, є один документально підтверджений випадок, коли чотирнадцятифутовий пітон з'їв чотирнадцятифутового малайського хлопчика. Так вийшло, що це єдиний зареєстрований випадок, коли людину проковтнули цілком".
  
  
  "Ти можеш собі уявити?" Одрі здригнулася. "Бути з'їденою живцем".
  
  
  "Я не турбувався б", - сказав Римо. "У тебе набагато більше шансів бути з'їденим комарами".
  
  
  "Або чортові крокодили", - сказав Чалмерс, хмурячись і закурюючи сигарету без фільтра.
  
  
  "Звичайно, ми не можемо виключити кількох бродячих крокодилів, - визнав Римо, - але факт у тому, що жоден із них не є рідним для району, який ми досліджуватимемо".
  
  
  "Це правда?" Тон великого колишнього солдата був зухвалим.
  
  
  "Боюсь, що так, містере Чемберс".
  
  
  "Чалмерс".
  
  
  "Вибачте я помилився". Він повернувся назад до Одрі, весь у посмішках. "Crocodylus siamensis - найпоширеніший вид у Південно-Східній Азії, але його звичайний ареал скорочується приблизно на двісті миль на північ звідси. Зараз Crocodylus porosus більший, сертифікований людожер, але його типове середовище проживання в прибережних водах - звідси популярне прозвище ". Можливо, що можна було б пливти вгору за течією вздовж Веселоньки, ось тут, - він вказав на карту, при цьому його лікоть підштовхнув стегно Одрі, - але це не надто ймовірно".
  
  
  "Що ж, добре мати експерта в команді", - посміхнувся Чалмерс.
  
  
  "Я вважаю, ми всі можемо чогось навчитися", - сказав йому Римо.
  
  
  "Якщо нам пощастить, - втрутився Стоквелл, - у будь-якому випадку нам доведеться мати справу з екземплярами більше крокодила".
  
  
  "Отже, Саффорд..." Тон Одрі був майже дорікаючим.
  
  
  "Так, я знаю", - сказав Стоквелл. "Не варто обнадіяти мене. Навіть у цьому випадку ви не заперечуватимете, якщо я триматиму пальці схрещеними".
  
  
  "Ви думаєте, це справді можливо, - заговорив Сібу Сандакан, - знайти доісторичну істоту в Тасек Бера?"
  
  
  "Щиро кажучи, доісторичні зразки не рідкість", - сказав Стоквелл. "Ну, скромний тарган - яскравий приклад, а крокодили, описані доктором Вордом, більш-менш без змін походять від протозуха наприкінці тріасового періоду, понад двісті мільйонів років тому".
  
  
  "Неймовірно!" Очі маленького малайця сяяли ентузіазмом. "Отже, є надія".
  
  
  "За приголомшливу знахідку?" Керівник експедиції глянув на Одрі Морленд, посміхнувся, стримуючи свій ентузіазм. "Я вірю, що у такому регіоні, як Тасек Бера, можливо все".
  
  
  "Ми, мабуть, засліплюємо доктора Уорда", - сказала Одрі.
  
  
  "Іноді я можу використовувати трохи засліплення", - відповів Римо.
  
  
  "Сподіваюся, ви привезли необхідне спорядження?" - Запитав доктор Стоквелл.
  
  
  "Похідний одяг, засіб від комах і таке інше", - сказав Римо. "Повертаюся до свого готелю, тобто. Мені знадобиться можливість зібрати речі".
  
  
  "Нам усім потрібно попрацювати щодо цього", - сказав Стоквелл. "Я пропоную перервати засідання і зустрітися знову за сніданком, у ресторані внизу. 6:00 ранку - це зарано?"
  
  
  "Не для мене", - сказав Римо, тоді як решта в унісон похитала головами.
  
  
  "Тоді до шостої години".
  
  
  Стоквел підвівся, жестом даючи декану зрозуміти, що він вільний, і Римо попрямував у бік виходу. Він був тільки на півдорозі, коли Одрі Морленд наздогнала його і зупинила, поклавши теплу долоню на його руку.
  
  
  "Я радий, що ви приєдналися до нашої маленької вечірки, докторе Ворде".
  
  
  "Будь ласка, кличте мене Рентон".
  
  
  "Дуже добре. Я радий, що ти йдеш з нами, Рентон".
  
  
  "Я теж".
  
  
  "Я побачу тебе вранці?"
  
  
  - Рано-вранці, - сказав Римо.
  
  
  Її посмішка промовисто говорила про користь ортодонтії для підлітків.
  
  
  "Я буду з нетерпінням чекати на це, Рентон".
  
  
  Римо спустився на ліфті вниз, щоб змінити темп, все ще гадаючи, хто з них намагався вбити його на ринковій площі і коли буде наступна спроба.
  
  
  Розділ п'ятий
  
  
  "Що ти про нього думаєш?"
  
  
  "Про кого?" - Запитала Одрі Морленд.
  
  
  Саффорд Стоквелл поблажливо посміхнувся. "Наш лікар Уорд. Він привернув вашу увагу, чи не так?"
  
  
  "О, Саффорд, не говори дурниць. Просто професійний інтерес".
  
  
  Вони все ще були в номері Стоквелла — нарешті одні, але Стоквелл чомусь не почував себе розслабленим. Почасти це було природне очікування та тривога, зрозумів він. Вони приступили, майже на світанку, до того, що мало стати або кульмінаційним моментом, або найганебнішим фіаско в його довгій кар'єрі.
  
  
  Але на думці у Стоквелла було щось ще, крім полювання. Укол чогось, що професор не хотів ідентифікувати.
  
  
  "Це не проблема, якщо він тобі подобається, Одрі", - сказав Стоквелл.
  
  
  "Заради всього святого, я ледве знайома з цією людиною". Тепер у її тоні був натяк на роздратування, відразу відомий будь-ким, хто знав її настрої.
  
  
  "Я просто говорю-"
  
  
  "Що? Про що ти говориш, Саффорд?"
  
  
  І це питання змусило його похолонути.
  
  
  Це був символ віри в Джорджтауні, де вони викладали і часто обідали разом, що між ним та Одрі Морленд має щось "відбуватися". Стоквелл не поширював чуток, але й не надривався, щоб спростувати їх. Якщо решта співробітників Джорджтауна — чоловіки і жінки віку Стоквелла або старші, вирішили думати, що він завоював серце Одрі Морленд, то хто він такий, щоб бігати по кампусу, лопаючи їх повітряні кульки?
  
  
  Правду кажучи, він був вражений, коли перший подібний слух, почутий мимохідь, привернув його увагу. Здивування швидко поступилося місцем роздратування, але перш ніж він встиг когось просвітити, професор Стоквелл - тоді бадьорий хлопець п'ятдесяти шести років - відчув, як у ньому зароджується нова емоція.
  
  
  Він був задоволений.
  
  
  У його віці чоловікам, які його добре знали - причому декільком з них молодше, - було властиво думати, що в нього достатньо зовнішності, чарівності та витривалості, щоб домогтися розташування тридцятирічної жінки з привабливою зовнішністю та життєрадісним характером. Удари по самолюбству були ще кориснішими, коли він дізнався, що багато жінок-співробітників також прийняли цю історію за чисту монету.
  
  
  Вони якимось чином вірили у нього.
  
  
  Його довели до зіткнення з дзеркалом у ванній, чого він зазвичай уникав чуми. За останні кілька років його дзеркало стало ворогом, живою картиною Доріана Грея, яка наголошувала на руйнівній дії часу поблизу і особисто. Чутки про його майстерність Казанови змусили його зазирнути глибше, щоб побачити те, що бачили інші.
  
  
  Насправді він так і не знайшов його, але зрештою це не мало значення. Милі, тішать самолюбство чутки продовжували циркулювати, підвищуючи його самооцінку, і хоча він ніколи і пальцем не поворухнув щодо Одрі Морленд - гордість - це одне, а сміливість - зовсім інше, - Стоквел почав думати про них як ... ну, парочка. У цьому не було нічого особливого, і він не раз брав себе в руки, але було приємно просто вдавати, і це не завдавало шкоди.
  
  
  За винятком тих випадків, коли він відчував уколи ревнощів.
  
  
  Він зрозумів, що це було верхом дурості, і Стоквелла вистачило здорового глузду зберегти ці почуття в секреті, сховати від усього світу.
  
  
  До сьогоднішнього вечора.
  
  
  "Мені шкода, Одрі". Це не було відповіддю на її запитання, але в нього не було відповіді, яка б зняла його з гачка. "Я не хотів здатися схожим на твого батька".
  
  
  "Я велика дівчинка, Саффорд". Кажу йому очевидне, ніби він не помічав, щодня з того часу, як їх познайомили. "І я можу сама про себе подбати".
  
  
  "Звичайно".
  
  
  "З твого боку мило турбуватися, але я пролетів півсвіту не для того, щоб закохатися".
  
  
  "Це було не те, що я мав на увазі", - сказав він, оглядаючись, щоб спробувати врятувати щось із розмови. "Мені було цікаво дізнатися, що ви думаєте про доктора Уорда як про доповнення до нашої маленької родини".
  
  
  "Якась сім'я", - відповіла вона і здивувала його своїм тоном. "Принаймні, він не схожий на Чалмерса. Боже, ця людина викликає у мене огиду своїм чванством і всіма цими розмовами про тварин, яких він убивав заради забави".
  
  
  "Нам потрібна така людина, як Чалмерс, Одрі. Про всяк випадок, ти розумієш?"
  
  
  "Він все ще хуліган, Саффорд. І я ненавиджу те, як він дивиться на мене, ніби замовляє шматок м'яса".
  
  
  "Він щось накоїв?"
  
  
  Питання зірвалося з мови Стоквелла, перш ніж він встиг його вловити. Що він пропонував робити, якби Чалмерс зробив кілька неналежних загравань з Одрі? Викликати його на поєдинок? Сама ідея була безглузда.
  
  
  "Поки що ні", - сказала вона і зняла його з гачка. "Він мені просто не подобається. Я йому не довіряю".
  
  
  "Його дуже рекомендують, Одрі".
  
  
  "Я не сумніваюся, що це стара добра мережа. Вони тримаються разом, як і будь-яка інша кліка".
  
  
  "Як ти думаєш, що він задумав?" Запитав її Стоквелл.
  
  
  "Звідки мені знати? Якщо ми знайдемо цю істоту - якщо таку істоту дійсно можна знайти - що завадить їй убити її на місці, щоб отримати ще один трофей?"
  
  
  Стокуелл жадав взяти він роль благородного героя, але знав, як це прозвучить. Жалюгідне хвастощі. "Ми зробимо це, Одрі. Всі ми. Пам'ятай Сандакана. Він представляє державу. Наш містер Чалмерс, можливо, безсердечний, але я не вірю, що він здатний кинути виклик усьому уряду Малайзії, чи не так?"
  
  
  "Ця тварина, яку ми шукаємо, могла б коштувати мільйони, Саффорд, гроші у банку. Звичайно..."
  
  
  Їй не треба було закінчувати зауваження. Він розпізнав її скептицизм і спробував відобразити його фактично, щоб не виглядати дурнем. Пошуки живих динозаврів, мабуть, були донкіхотством, можливо, безумством, але він все одно вхопився за шанс очолити експедицію. Чи було це простий нудьгою від його викладацької посади та роботи на півставки в Смітсонівському інституті або прагненням до більшої слави, яка незабаром була б безнадійно недоступна для нього, професор Стоквелл підписав контракт, незважаючи на фактор смішків, запропонувавши свою міцну репутацію як жертву. Якби вони повернулися до Джорджтауна з порожніми руками... що ж, його все ще чекала б робота, завдяки постійному перебуванню на посаді, а поки не було необхідності думати про особисте приниження, з яким йому довелося б зіткнутися. Пара дотепників у кампусі вже називали його професором Челленджером, і в них був би бурхливий день, якби він провалився.
  
  
  "Я впевнений, що влада може впоратися з будь-якими проблемами такого роду", - сказав він Одрі. "Все, що нам потрібно зробити, це знайти істоту, так?"
  
  
  "Ти, звичайно, маєш рацію", - сказала вона. "Але він не повинен мені подобатися".
  
  
  "Ні, моя люба, ти, звичайно, не хочеш". Підбадьорений моментом, Стоквел зробив ковток. "Як ти ставишся до келиха вина?"
  
  
  "Мені краще не треба", - сказала вона йому, пом'якшуючи відмову усмішкою. "Завтра нам рано вставати, а в мене є ще справи".
  
  
  "Я розумію". Дуже добре, він зрозумів. "Тоді побачимося вранці. Приємних снів".
  
  
  "Ти теж".
  
  
  Вона залишила його, попрямувавши назад до своєї сусідньої кімнати, і Стоквелл двічі замкнув за нею двері. Ніколи не можна бути надто обережним.
  
  
  "Ти віриш у їхню історію?"
  
  
  Сібу Сандакан повернувся до свого начальника через масивний стіл з дерева тика, тримаючись прямо, як шомпол. Він повинен був зупинитися і подумати над цим питанням, навіть зараз, хоч це було частою темою обговорення в офісі протягом останніх кількох тижнів.
  
  
  "Я думаю, що їхній лідер щирий", - сказав він нарешті.
  
  
  "Я не впевнений, що навіть він вірить, але надія є. Він прагне безсмертя".
  
  
  "А як щодо решти?" - Запитав Гермук Саюр, перший заступник Джантана Сепаруха, міністра внутрішніх справ.
  
  
  "Англієць любить гроші. Він піде туди, куди йому заплатять. Що стосується нового американця, я думаю, його цікавість зачеплена, але він налаштований скептично".
  
  
  Він не висловив жодної думки про цю жінку, та його й не питали. Сібу Сандакан і його безпосередній начальник дотримувались єдиної думки, коли справа стосувалася жінок. Ця білява американка могла бути професором у Вашингтоні, але для них все ще було неможливо сприймати її всерйоз як керівну силу експедиції. Жінки йшли за чоловіками. Так було завжди; так буде завжди.
  
  
  "А ти, Сібу? Що ти думаєш про їхні шанси?"
  
  
  "Про повернення з динозавром?" Він насупився, обмірковуючи проблему, відчайдушно намагаючись не виглядати забобонним селянином. "Ви чули історії про Тасека Бера, сер. Ви знаєте про звіти наших власних солдатів і поліції."
  
  
  "Справді. Я питаю, що ти думаєш".
  
  
  "Я не вірю в казки, - відповів Сібу Сандакан, - але хто може сказати про такі речі?"
  
  
  "Міністр стурбований цим мерцем, Хопере".
  
  
  "О?"
  
  
  "Він займався розвідкою урану, як вам відомо. Вам також відомі обставини його смерті".
  
  
  "Так сер".
  
  
  "У міністерстві є підозри", - продовжив Гермук Сайур. "Дехто вважає, що ця партія може бути більше стурбована видобуванням корисних копалин, ніж монстрами".
  
  
  "Митниця, я вважаю, перевірила їхнє обладнання".
  
  
  "В межах їхніх можливостей, Сібу. Не знадобилося б великих зусиль, щоб сховати простий лічильник Гейгера - або придбати його в місцевих джерелах, якби до цього дійшло".
  
  
  "У загоні немає фахівців із гірничої справи", - нагадав Сандакан своєму начальнику.
  
  
  "Наскільки нам відомо, ні".
  
  
  "Сер?"
  
  
  "Хто знає, чи є хтось у наші дні тим, за кого себе видає? Паспорт можна підробити, біографії зготувати з нічого. Американці вправні у фабрикації".
  
  
  "Ви вірите, що їхній уряд може бути замішаний?" Сама ідея приголомшила Сібу.
  
  
  "Я пропоную лише можливості", - відповів Гермук Сайур. "Але знову ж таки, чому б і ні?"
  
  
  "Вони ризикували б викликати багато неприємностей".
  
  
  "З великою вигодою, Сібу. Можна отримати цілий стан".
  
  
  "Звичайно, ми б не дозволили їм вторгнутися до нашого суверенітету?"
  
  
  "Американці підступні", - нагадав йому помічник шерифа. "Відомо, що вони підкуповують чиновників, загрожують економічними санкціями, коли їхній волі перешкоджають, навіть спонсорують революції, щоб повалити уряд, якщо решта зазнає невдачі".
  
  
  "Я буду пильний", - сказав Сібу Сандакан.
  
  
  "Цікаво, чи достатньо пильності?"
  
  
  "Сер?"
  
  
  "Ми повинні бути готові відреагувати за перших ознак зради, Сібу. Ти розумієш?"
  
  
  Він кивнув, більше через звичку, ніж реальне розуміння. Сібу Сандакан був стурбований тим, який оборот прийняла ця невелика розмова. Він не був шпигуном, і тим більше солдатом чи поліцейським. Ніщо в його минулому не підготувало його до таких ігор у плащ і кинджал, які, очевидно, планував Гермук Саюр.
  
  
  "Ти понесеш це". Помічник шерифа дістав із внутрішньої кишені свого пальта пластикову коробочку розміром не більше пачки цигарок і підштовхнув її до Сіба через стіл. "Це радіопередавач, спеціально розроблений для екстрених випадків. Ви не можете відправити повідомлення у звичайному сенсі, кажучи в нього, і він не здатний його прийняти. Простота диктує єдину кнопку, яка при натисканні передає безперервний сигнал протягом наступних восьми годин на спеціальній частоті. З завтрашнього полудня і до вашого повернення озброєний загін охорони міністерства буде напоготові з гелікоптерами, чекаючи на ваш сигнал".
  
  
  Сібу Сандакан почував себе ще незручніше. "Що за надзвичайна ситуація?" він запитав.
  
  
  "Про це тобі судити, Сібу. Наприклад, якщо американці знайдуть уран замість динозаврів, їм буде потрібний негайний захист".
  
  
  Сандакан уявив, що домашній арешт був би схожий на це. Хтось у столиці завжди міг улагодити справу з вибаченнями, і на той час уран був би в безпеці в руках місцевих мешканців. Це було справедливо, але його обурювало, що його призвали на роботу, на яку він не був підготовлений або до якої не був схильний за темпераментом. Проте він не міг відмовитися від наказу міністерства.
  
  
  Пластикова коробка здавалася майже невагомою в руці. Він провів великим пальцем по кнопці, намагаючись уявити реакцію, яку викличе фунт або два тиски.
  
  
  "Ви, звичайно, будете обачні у його використанні". Це був наказ, ясний і нехитрий.
  
  
  "Так, сер. Звичайно". Тепер його мучила інша думка. "Що якщо... ?"
  
  
  "Продовжуй, Сібу".
  
  
  "Що, якщо експедиція виявиться успішною, сер?"
  
  
  "Що, якщо вони знайдуть доісторичну тварину, ти маєш на увазі?"
  
  
  "Так сер".
  
  
  Гермук Саюр міг лише посміхнутися. "У такому разі, їм теж знадобиться захист, Сібу, чи не так?"
  
  
  "Англієць-"
  
  
  "Не повинен становити загрози для виду, що зникає. Не тоді, коли його виживання може виявитися корисним для держави".
  
  
  "Я не впевнений-"
  
  
  "Подумай про це, Сібу. Ми могли б залучити туристів. Ти бачив Парк Юрського періоду?"
  
  
  "Ні, сер".
  
  
  "Я дуже рекомендую це. Якщо музеї можуть отримувати прибуток від демонстрації запорошених кісток, подумайте, що сучасний і добре керований заповідник міг би зробити з живими тваринами".
  
  
  Це було за межею уяви, і Сібу дозволив цьому статися.
  
  
  "Так, сер", - сказав він.
  
  
  "Отже, ви чітко виконали свої інструкції? Сигнал на випадок надзвичайної ситуації, але без істерик. Якщо група виявить уран чи гігантських ящірок, ви повинні негайно повідомити нас про це. Інакше..."
  
  
  "Я розумію".
  
  
  "У такому разі, тобі слід трохи відпочити. Вранці на тебе чекає велика пригода".
  
  
  "Так сер".
  
  
  Зачиняючи за собою двері кабінету і забираючи в кишеню маленький радіопередавач, Сібу Сандакан пошкодував, що не може перекласти всі завдання на когось іншого. У душі міський хлопець, він не хотів розбивати табір у джунглях, спати під протимоскітними сітками та стежити за кожним своїм кроком через страх перед смертоносними зміями. З рештою — динозаврами, ураном та геополітикою — було надто складно впоратися. Йому просто доведеться спостерігати і чекати, бути готовим натиснути тривожну кнопку при першому ж вигляді монстра або байдужості американців, що б не спливло раніше.
  
  
  Якщо хоч трохи пощастить, сказав він собі, вся екскурсія виявиться марною тратою часу. Він міг терпіти сміх своїх друзів в офісі тиждень чи два, поки вони не знаходили для себе якусь нову розвагу.
  
  
  Але альтернатива була страшною.
  
  
  Сібу Бінтулу Сандакан турбувався, що він може виявитися ще одним видом, що вимирає в непрохідних джунглях, і від летючого загону солдатів буде дуже мало користі, якщо вони прибудуть занадто пізно.
  
  
  Пайк Чалмерс закурив свою останню сигарету без фільтра і, скомкавши порожню пачку, викинув її, навіть не спробувавши знайти відро для сміття. На його думку, малайці жили як гризуни, тіснячись щока до щоки, найкращі з них, можливо, у двох поколіннях від буша. Здача колонії була однією з помилок Її Величності — як і Індії, Ямайки, Кенії та інших, але тепер не було сенсу плакати через пролите молоко. Цей поїзд відійшов від станції, велике вам дякую, і він ніколи не повернеться.
  
  
  Пайк Чалмерс пропустив славні дні імперії, хоча більшість їх припала на його час. Йому було вісім років того року, коли помер його батько, що став жертвою повстання Мау-Мау в Кенії. Після цього в Манчестері настали важкі часи, незважаючи на солдатську пенсію для вдови та її сина. Для Чалмерса було цілком природно записатися в армію, коли йому було сімнадцять, але великих війн більше не було. Три тури Північною Ірландією було достатньо, і він ненадовго пройшов шлях найманця в Африці, перш ніж виявив, що він може заробити більше грошей, вбиваючи безпорадних тварин, ніж переслідуючи людей зі зброєю, які можуть відстрілюватися. Гіди по сафарі завжди були затребувані, і коли зніжені "зелені" почали напружувати свої законодавчі м'язи, стримуючи більшість класичних полювань, в'ялим туристам з їхніми фотоапаратами все ще була потрібна людина смілива і досвідчена, щоб витягнути їх і благополучно доставити назад.
  
  
  Але Чалмерсу подобалося вбивати. Ви могли б забути про "метафізику полювання", про збереження природи за допомогою збирання врожаю слабких, всього того гною, яким спортсмени поливають свою дичину, щоб зробити її більш політкоректною. За старих часів ви заради забави вирушали підстрелити носорога чи тигра - стильний трофей, гідний будь-якого чоловіка. Білими мисливцями захоплювалися їх безмежну хоробрість, знання дикої природи, кількість вбивств.
  
  
  Тепер це був новий світ, і Чалмерс це не дуже подобалося. Крім питання про полювання, затяті активісти пхали свій ніс у всі - від сексу до куріння. Більшість американців проголосували за президента, який ухилився від заклику і пообіцяв більш високі податки, щоб захистити їх від самих себе в будь-якій конкретній ситуації, тоді як удома члени королівської родини потрапили у скандал та немилість.
  
  
  Пайк Чалмерс часто думав, що народився надто пізно, людина, чий час прийшов і пішов, перш ніж він пробився на сцену. Йому було б приємно повернути плин часу назад, перенестися на тридцять п'ять чи сорок років тому в історію і зайняти своє законне місце серед людей, які побудували імперію, що оперізує земну кулю.
  
  
  Але навіщо на цьому зупинятись?
  
  
  Якщо він міг створити диво, чому б не повернутись на сторіччя назад, не потрапити на початок подій, вбиваючи зулусів, бурів, афганців. У ті дні сезон було відкрито. Британія правила хвилями, і було легше занурити ношу білої людини в простий катафалк, ніж слухати, як воги та кафри скиглить про свої "права".
  
  
  Звичайно, не було ні машин часу, ні чудес, але відважним людям все одно час від часу таланило, незважаючи на те, що шанси були проти них. Чалмерс вважав, що йому не вистачило успіху, враховуючи те, як останнім часом складалися справи в його житті, і якщо жменька його колег вважала, що він вчинив безглуздо, підписався на участь у полюванні на динозаврів, він знав, що більшість їх зауважень були викликані заздрістю. Вони були заздрісними виродками, бачачи, як Чалмерс отримує легку роботу, в той час, як вони залишилися на холоді.
  
  
  А якщо це окупиться?
  
  
  Припустимо, що там, у кущах, на них чекав чортів динозавр. Пайк Чалмерс не міг утриматись від усмішки, коли думав про можливості. Він міг би піти на пенсію на доходи від прав на книги та фільми, найняти примари, щоб той за кишенькові витрати виковував рукопис і переїхати до Ірландії, де письменники жили без сплати податків. Веди все ток-шоу, як чортова зірка рок-н-ролу. Він цілком міг дозволити професорам-янкі писати свої підручники, наповнені діаграмами, всілякими латинськими викрутасами, які тільки інший учений будь-коли прочитав би. Справжній видобуток отримано внаслідок експлуатації у засобах масової інформації.
  
  
  Пайк Чалмерс подумав, що йому, можливо, доведеться найняти агента, якщо гроші почнуть надходити надто швидко, щоб він міг з ними впоратися. Життя було важким, але він зробить все можливе, щоб упоратися.
  
  
  І якби він захотів залишити всю славу собі, тоді він міг би побачити свій шлях до того, щоб стати єдиним, хто вижив в експедиції. У малайзійських джунглях було сто простих способів померти, навіть якщо поряд не було зручного динозавра, щоб зжерти рештки. Ця компанія була аматорами, малюками у лісі. Він міг позбутися їх, як від дрібниці, навіть не спітнівши. Без професорів поряд не було кому заперечити версію подій Пайка, якою б вона не виявилася. Щось героїчне, звісно, щоб залишатися у центрі уваги.
  
  
  Він почав придивлятися до виконавців головних ролей у фільмі "неминуча", коли спіймав себе на цьому. Було серйозною помилкою рахувати яйця до того, як вони вилупилися, особливо якщо це були яйця динозавра. Пайк Чалмерс не був науковцем, але він знав, що шанси на виживання виду, який вважався вимерлим уже п'ятнадцять мільярдів років. Просте дедуктивне мислення підказувало, що поїздка буде ще однією високооплачуваною роботою і не більше.
  
  
  А може й ні.
  
  
  Їм не потрібно було шукати кривавого динозавра для Чалмерса, щоб отримати щось додаткове від подорожі. Одрі Морленд була смачною стравою і помилки бути не могло. О, прямо зараз вона розчехляла його, як це часто робили їй подібні, але це було в шикарному готелі, коли вона могла зателефонувати вниз до служби обслуговування номерів, щоб їй принесли келих шампанського в будь-який зручний для неї час.
  
  
  Зовсім інша історія була в джунглях, коли ти попрощався з пуховими перинами, сухим одягом та пристойною їжею. Єдиним проточним джерелом у Тасек Бера були б дощові води та струмки у джунглях; її найближчими сусідами були б змії, скорпіони та голодні тигри.
  
  
  Не кажучи вже про Чалмерса, найнебезпечнішого з усіх.
  
  
  Перш ніж їхній маленький похід закінчився, Одрі Морленд по-новому оцінила його таланти не тільки на стежці, а й у спальному мішку. Спочатку вона могла протестувати, але хто був поруч, щоб стати на її бік проти справжнього чоловіка, коли все було скінчено?
  
  
  Це повернуло його думки до нового хлопця, доктора Рентона Уорда. Дивна качка, ця. Не було схоже, що він зміг би розірвати аркуш паперу, використовуючи обидві руки, але він змінив нищівну хватку Пайка, і помилки не могло бути. Костяшки його правої руки все ще хворіли, ніби він ударив кулаком по бетонній стіні. Безперечно, це якийсь трюк, але наступного разу Чалмерс буде готовий до нього. Не спускай з нього очей всю дорогу, страшенно вірно, і виправи неприємний нещасний випадок за першої ж нагоди.
  
  
  Пайк Чалмерс подумав про Одрі, яка фліртувала з маленьким ублюдком, коли її представили всього хвилину тому. Смак, звичайно, не враховувався, але через два-три дні її вибір буде обмежений. Старий пердун, з яким вона подорожувала, ніколи б не відмовився від гірчиці, а їхня місцева компаньйонка… ну, він був просто ще одним чортовим вогом.
  
  
  Для Чалмерса було символом віри, що всі жінки хочуть секс від чоловіків, які показують їм, хто тут головний. Деяких потрібно більше переконання, але він ніколи не промахувався ... за винятком, звичайно, лесбіянок. І деяким із них він також показав, чого їм не вистачає.
  
  
  Справжній чоловік мав право – зробити це обов'язком – проявляти себе там, де справа стосувалася жінок, а Чалмерс був чоловіком, який завжди намагався виконувати свій обов'язок.
  
  
  Так, дійсно, на стежці його зарозумілих клієнтів чекали б деякі сюрпризи. І було б приємно спостерігати, як вони намагаються впоратися.
  
  
  Пайк Чалмерс виявив, що ледве може чекати. Насправді, чому він має чекати?
  
  
  Ніч тільки починалася, і він почував себе щасливим.
  
  
  Спочатку зупинка, щоб купити ще цигарок, потім він ризикне і покине чортові кістки.
  
  
  Розділ шостий
  
  
  "Ніхто з твоїх попутників не був вражений, побачивши тебе в тілі?" - спитав Чіун.
  
  
  "Я не міг сказати. Мені так не здалося".
  
  
  Майстер Сінанджу видав кудахтаючий звук. "Білі люди нехтують мистецтвом спостереження", – припустив він.
  
  
  "Я досить добре їх роздивився", - сказав Римо. "Можливо, один із них прикривав".
  
  
  "Отже, ти не помітив", - поінформував Чіун. "Завжди є сигнали, що видають брехуна. Відхилення у нормальному характері дихання. Краплі поту біля лінії росту волосся. Можливо, посмикування брів".
  
  
  "Нічого", - відповів Римо, перевіривши всі звичайні ознаки. "Я отримав погане око від їх ручної горили, але він не справляє враження видатного мислителя".
  
  
  "Ти відкрився йому?" - спитав Чіун.
  
  
  "Не зовсім".
  
  
  "Так ти й зробив".
  
  
  "Невеликий потиск при рукостисканні - ось і все, щоб поставити його на місце".
  
  
  "Поставте його до відома, ви повинні сказати. Він біла людина?"
  
  
  "Британець, вірно".
  
  
  "Можливо, тобі пощастить у цьому випадку. Білі люди у своєму невігластві засліплені досконалою славою синанджу. Він, мабуть, запідозрить, що ти хитаєш залізо і займаєшся аеробікою з кругоокими дівчатами по телевізору".
  
  
  Римо перестав збиратися, двічі перевірив ванну та шафу на предмет забутих речей, нарешті застебнув блискавку на своїй спортивній сумці. "Знаєш, - сказав він, - завжди можливо, що мене обпік хтось інший, не з команди".
  
  
  Потиск плечей Чіуна загубився у складках його кімоно. "Все можливе", - сказав він. "Мавпа може колись навчитися співати. Але чи логічно це?"
  
  
  "Ти правий".
  
  
  "Звичайно".
  
  
  Коли Римо задумався про це, не мало сенсу, щоб якась зовнішня сила хотіла його смерті. Він був невідомий за межами КЮРЕ, і призначене йому прикриття було надзвичайно невинним. Скільки людей за межами академічних кіл колись чули про доктора Рентона Уорда, і скільки з них спробували б убити його в Малайзії з усіх місць? Навіть якщо герпетолог був по вуха в боргах у злісних лихварів Нового Орлеана, вони розбиралися з ним вдома, де контролювали ігрове поле. І Кюре напевно перевірили б біографію доктора Уорда, перш ніж укласти угоду щодо запозичення його особи.
  
  
  Хоч би як він намагався викинути це з голови, він продовжував повертатися до вихідної точки. Групі захоплення на центральному ринку було доручено розібратися з Римо або з "Рентоном Уордом" - тому що хтось прагнув перешкодити його зв'язку з експедицією доктора Стоквелла. Мотив був невідомий, його неможливо було вивести з доказів.
  
  
  Які докази? спитав він себе. Головорізи, які намагалися вбити його, тепер не могли зізнатися. Єдиний спосіб для них вирахувати свого наймача – використовувати спіритичну дошку. Таким чином, залишилися чотири особи, у яких могли бути мотиви позбавитися нової людини в команді, з більш ніж дюжиною можливих комбінацій, якщо двоє або більше з них були у змові. І досі Римо не мав жодних доказів, що пов'язують будь-кого з них зі спробою нападу.
  
  
  Він залишив спроби розгадати, чому хтось, кого він ніколи раніше не зустрічав, мусить бажати його смерті. Можливості здавались нескінченними, що завгодно, від академічної заздрості до звичайної жадібності. Перевірка біографії КЮРЕ унеможливила попередній зв'язок між Рентоном Уордом та іншими членами експедиції. Якщо тут замішана давня образа, одного погляду на обличчя Римо було б достатньо, щоб зрозуміти співрозмовника, що в команді з'явився новачок.
  
  
  Що повернуло його до роздумів про те, як хтось, а тим більше зациклений на навчанні вчений міг розкрити його прикриття так рано в грі.
  
  
  "Куди ти йдеш?" - спитав Чіун.
  
  
  І Римо не міг не посміхнутися до цього. Він нерухомо стояв біля свого ліжка, дивлячись на свою спортивну сумку, але Чіун міг сказати, що він ось-ось відключиться. Старому корейцю ніколи не вдавалося тримати його у напрузі.
  
  
  "Я вирішив прогулятися", - сказав Римо.
  
  
  "Логіка білої людини", - сказав Майстер синанджу. "Коли стикаєшся з довгим переходом через джунглі, готуєшся, безцільно гуляючи містом".
  
  
  "Це форма розслаблення. Як ти знаєш, мені не треба багато спати".
  
  
  "Тобі треба більше тренуватися", - сказав Чіун. "Учень, який ледве торкнувся поверхні синанджу, має присвячувати роботі щогодини свого неспання".
  
  
  "Насамперед, коли я повернуся з полювання на динозаврів".
  
  
  "Я погоджуюсь на це, тому що цього вимагає імператор Гарольд Сміт, - сказав Чіун, - але ти не готовий".
  
  
  "Дуже шкода, що ти не можеш приєднатися до нас", - сказав Римо.
  
  
  "Цей тендітний старий привид, що блукає по джунглях, як дикун?" Чіун був явно вражений цією ідеєю.
  
  
  "Ти все одно не пройшов би перевірку. У тебе немає докторського ступеня".
  
  
  "Істинна мудрість приходить не від того, що ти переплутуєш літери алфавіту, які стоять за твоїм ім'ям", - сказав Чіун.
  
  
  "Ти все правильно зрозумів", - сказав Римо.
  
  
  "Чи були якісь сумніви?"
  
  
  "Привіт, скоро буду вдома".
  
  
  "Будинок - Сінанджу. Це лише місце для сну і розвішування одягу".
  
  
  "Не дивися телевізор занадто пізно. Тобі треба добре виспатися".
  
  
  "Ще більше наклепу. Корейське обличчя, освітлене синанджу, - це досконалість, помножена".
  
  
  Останнє слово завжди залишалося за Чіуном, навіть якщо йому доводилося шепотіти корейською. Римо пропустив це повз вуха і зачинив за собою двері. Незважаючи на засув. На будь-якого готельного грабіжника, який міг спробувати пограбувати цей номер, чекав сюрприз.
  
  
  Він піднявся сходами, подолав десять прольотів і потренувався бігати по поруччям для розминки. Йому не завадило б зняти взуття, але він все одно чудово впорався. Пауза перед тим, як він вийшов через вестибюль, перевіряючи його пульс та дихання. У нормі за обома показниками, незважаючи на помірну напругу.
  
  
  Куала-Лумпур чекав на нього, світло і темрява змішувалися з запахами франжипані, каррі і сатай, численних кіосків з китайською їжею, тут і там відчувався запах стічних вод, що скупчилися. Римо попрямував до невеликих бокових вулиць, непомітно оглядаючись на всі боки. Якщо за ним і стежили, переслідувачі були надто досвідчені, щоб його почуття могли виявити. Звичайно, це завжди було можливо, та все ж…
  
  
  Протягом чверті години Рімо переконався, що ніхто не чекав на нього зовні готелю. Тепер він мав певну свободу, і це давало йому час подумати. Однак Чіун мав рацію щодо того, що йому потрібні фізичні вправи. Поки він думав, він також ходив.
  
  
  Він повернув у бік Маркет-стріт, за три чверті милі від нас, і розчинився в темряві, як тінь.
  
  
  Одрі Морленд не мав жодної особливої мети, коли вона залишала готель Shangri-la. Її речі були запаковані, і вона не відчувала сонливості. Насправді, зовсім навпаки. Вона знала, що було б марною тратою часу просто лежати в ліжку, вважати овець або ще якусь подібну нісенітницю, і їй не хотілося використати хімікати, щоб зняти гостроту свого збудження.
  
  
  Ще вісім годин до того, як усі зберуться на сніданок, і подорож розпочнеться протягом години-дев'яноста хвилин після цього. Вона подумала про джунглі та їхні таємниці, які чекали на неї одразу за сяйвом міських вогнів, які робили зірки невидимими, і пошкодувала, що не опинилася там зараз, зараз, приступаючи до пошуків.
  
  
  Заспокойся, подумала вона, це наближається. Якщо ти нервуватимеш, тобі ніколи не вдасться заснути.
  
  
  Що повернуло її до думок про доктора Рентона Уорда.
  
  
  Він був гарним чоловіком, не шикарним у стандартних традиціях кінозірок, але вона не викинула б його з ліжка. У ньому була якась аура, яку вона не часто відчувала в колегах-вчених, - прихована чуттєвість, подумала вона, і з її боку потрібно трохи покопатися, щоб повністю реалізувати її потенціал. Крім того, в ньому відчувалася впевненість, що перевершує ту, що купається у відбитому сяйві опублікованих монографій та підручників. Рентон Уорд був не так людиною науки, вирішила вона, як чоловіком.
  
  
  Тоді вона подумала про бідного старого Саффорда і не могла не посміхнутися. Вона знала про жалюгідні чутки, що циркулювали в Джорджтауні, натякали на якийсь великий роман між нею та доктором Стоквеллом. Вона підтримувала абсурдну віру, як могла, з власних причин. По-перше, це тримало в страху інших ромео з кампуса, а також, здавалося, задовольняло її самозваного наставника, ілюзія любовної інтрижки позбавляла його необхідності самостійно пробиватися через всі рухи.
  
  
  За іронією долі, сьогодні ввечері Стоквел вперше виявив до неї якісь ознаки ревнощів. Можливо, їхня зміна обстановки на екзотичний Схід підштовхнула його до розмови. У будь-якому разі вона знала, що за ситуацією варто спостерігати. Не було сенсу заводити Саффорда, провокуючи якусь хибну конфронтацію, яку він, напевно, програє.
  
  
  Хоч як вона намагалася зосередитися на меті свого візиту до Малайзії, думки Одрі повернулися до Рентона Уорда. Пайк Чалмерсу він не подобався - це було очевидно, але у Чалмерса була серйозна проблема з его. Божий дар жінкам та суспільство взаємного захоплення одним чоловіком на додачу. У неї мурашки побігли по шкірі, коли він дивився на неї, роздягав її поглядом, що відчувався як липкі руки на її тілі. Вона точно знала, чого він хотів з того моменту, як їх представили один одному. За ним треба буде наглядати на стежці, де, вірний своєму типу, він може перетворитися на первісну людину, хоча вона не була впевнена, що ці прабатьки заслуговували на такого порівняння. Криза настала б, якби Чалмерс спробував діяти відповідно до своїх бажань, взяти те, що йому подобається, і до біса з її згоди.
  
  
  Нічний клуб виглядав як будь-яка інша туристична пастка у Південно-Східній Азії, гекони обліпили стіну навколо яскравої неонової вивіски, але Одрі не заперечувала. Це була відмінність від готелю та відволікання від усюдисущих місцевих продавців з їхніми виробами ручної роботи, порівняно з якими місто здавалося одним величезним ринком.
  
  
  У прокуреному, освітленому стробоскопами клубі зі стереосистеми з низькою частотою звучали мелодії Баррі Манилоу, який розповідав усім, кому було не байдуже, що він написав пісні, які змусять співати весь світ. Усміхнена господиня озирнулася в пошуках Одрі, що супроводжувала, нарешті зрозуміла, що вона залишилася одна, і повела її до столика біля бару.
  
  
  "Ви американець?" спитала господиня.
  
  
  "Це правильно. Є проблема?"
  
  
  Усміхається при одній думці про це. "Тудак сісах", - сказала вона. "Без проблем".
  
  
  Повернувшись із ромом і кока-колою для Одрі, господиня також принесла крихітний прапор США із зубочисткою, вставленою в шматочок пробки, і поставила його на стіл поряд із ароматичною свічкою, яка була єдиним джерелом світла для Одрі, крім миготливих спалахів.
  
  
  Звісно, подумала Одрі з посмішкою. Прапор позначив би її туристкою, щоб жоден чоловік у клубі не прийняв її за повію на виклик. У деяких частинах світу маленький банер став би магнітом для ворожості, можливо, запрошуючи до фізичного нападу, але, як казали, особливої ворожості до американців у Малайзії не було. Якщо все пройде добре, вона зможе спокійно пропустити стаканчик-другий, трохи розслабитися, а потім повернутися в готель якраз вчасно, щоб трохи поспати перед запланованим пробудженням о пів на п'яту.
  
  
  "Я так розумію, ми обидва одні".
  
  
  Вона дізналася голос із завмиранням серця ще до того, як побачила Пайка Чалмерса, що навис, як ведмідь гризли, поряд з її столиком. Яка жахлива удача для неї, що вона обрала той самий бар, де він убивав час.
  
  
  Чи це був просто успіх? Чи міг він слідувати за нею від готелю?
  
  
  "Який сюрприз", - сказала вона, і в її тоні не було жодних ознак того, що вона була схвильована збігом.
  
  
  "Тоді не заперечуєш, якщо я приєднаюся до тебе?"
  
  
  "Правда в тому, що -"
  
  
  "Чудово". Він висунув другий стілець, обійшов його навколо столу ліворуч від неї і влаштувався поряд із нею. "Ну ось ми і зібралися, все мило та затишно".
  
  
  "Я не можу залишатись надовго", - сказала вона.
  
  
  "Без проблем". Чалмерс махнув офіціантці, коли вона проходила повз, і замовив подвійне віскі, чисте. "Я сам не міг заснути", - сказав він. "Занадто багато хвилювань, що?"
  
  
  "Я б не подумав, що в подібній подорожі є багато такого, чого ви раніше не бачили".
  
  
  "Ніколи не знаєш напевно", - сказав Чалмерс, дивлячись на її груди. Вона відчула, як соски зморщилися від збентеження, і знала, що він, напевно, неправильно витлумачить цю реакцію. Якби тільки вона надягла жакет або хоча б ліфчик!
  
  
  "Я так розумію, у вас є досвід роботи в малайзійських джунглях".
  
  
  "Улюблена, у мене є досвід по всьому світу. Називай що хочеш - Африка, Амазонка, Нова Гвінея, Індія. Одні джунглі дуже схожі на інші, коли ти на землі. Звичайно, треба остерігатися нових хижаків, але це моя спеціальність".
  
  
  "Так мені сказали".
  
  
  "Принаймні одна з моїх фірмових страв".
  
  
  Від підморгування Одрі захотілося закричати. Цей чоловік був втіленням кліше великого шовініста, шахраєм першого ступеня. Вона відчула раптову потребу збити з нього пиху на пару кілочків.
  
  
  "Я ніколи не розуміла гострих відчуттів, пов'язаних із вбивством безпорадних тварин", - сказала вона, все ще посміхаючись, коли гнівний рум'янець залив його риси.
  
  
  "Безпорадний? Кохана, в буші немає нічого безпорадного, крім людини без досвіду. Криваві мурахи і мухи можуть убити тебе, не кажучи вже про ікластих, кішок і бізонів. Ти повинна якось побачити сувеніри, які я ношу на своїй шкурі, - сказав він їй із жовтою усмішкою: "Ти могла б перестати співчувати звірам і трохи подбати про мене".
  
  
  "Але, звичайно, коли ви робите спеціальну подорож, щоб убити їх своїми пастками та зброєю, що б вони з вами не зробили, це самооборона".
  
  
  Посмішка мисливця стала крихкою. "Самооборона, ти кажеш? Тобі може здатися інакше на стежці, коли тебе переслідують голодні шакали або тигр обнюхує полог твого намету. Тоді ти будеш страшенно рада, що поряд з тобою є чоловік."
  
  
  "Сподіватимемося, що до цього ніколи не дійде", - сказала вона. "Якщо ви вибачте мене -"
  
  
  Одрі підвелася, щоб піти, не торкнувшись свого напою, але Чалмерс залпом допив віскі і схопився на ноги.
  
  
  "У цей час ночі на вулицях небезпечно", - сказав він їй, заглядаючи у V-подібний виріз її блузки. "Я проводжу тебе додому, кохана. Укутаю тебе в цілості та безпеці".
  
  
  "Якщо ти наполягаєш", - сказала вона.
  
  
  "Справді, хочу".
  
  
  Клуб на Маркет-стріт не приваблював Римо своєю прокуреною атмосферою та запахом алкоголю. Він би пройшов повз, не замислюючись, якби Одрі Морленд не вибрала саме цей момент, щоб з'явитися, що супроводжується "консервованою музикою" та Пайком Чалмерсом, який майже наступав їй на п'яти.
  
  
  Вони являли собою незручну пару, на мить зупинившись на тротуарі, ніби жоден з них не міг знайти потрібних слів, щоб закінчити похмуре побачення. Проте, ще раз глянувши на Чалмерса, Римо зрозумів, що той не горить бажанням якнайшвидше закінчити вечір. Що стосується виразу обличчя Одрі, воно могло бути будь-яким - від нудьги до алкогольного заціпеніння. Він знав її недостатньо добре, щоб судити, за винятком невиразного враження, що вона здавалася нещасною в компанії великої людини.
  
  
  Ось і все для безцільного блукання.
  
  
  Римо відступив у тінь найближчого провулка, завив, поки невідповідна пара обмінювалася ще кількома словами, потім повернув назад у загальному напрямі "Шангрі-ла". Він пройшов півкварталу, потім примостився за ними, задоволений тим, що може для різноманітності піти за кимось, замість того, щоб виглядати, чи немає за ним хвоста.
  
  
  Вони подолали півдюжини кварталів, перш ніж Пайк Чалмерс зробив свій хід. Вулиця була вже, ніж більшість, ліхтарів було мало, і вони були далеко один від одного. У двадцяти ярдах за Римом побачив, як Чалмерс поклав руку на плечі жінки, Одрі здригнулася від його дотику, ніби рука була наелектризована.
  
  
  "Зараз, кохана, не будь такий".
  
  
  Без фонового шуму Маркет-стріт слова великої людини виразно чути.
  
  
  "Не торкайся до мене!" Одрі зробила швидкий крок назад, погойдуючись на підборах.
  
  
  "Ти не це маєш на увазі", - сказав Чалмерс. "Не в глибині душі".
  
  
  "Я маю на увазі саме це, ти, бовдуре!"
  
  
  «Олух, чи не так?
  
  
  Римо безшумно підвівся зі швидкістю вітру і опинився одразу за ними, коли заговорив.
  
  
  "Зрештою, це маленький світ".
  
  
  Пайк Чалмерс повернувся до нього обличчям, примружившись у темряві, а потім усміхнувся, впізнавши обличчя. "Чортовськи маленький", - сказав він. "Ти підеш, якщо знатимеш, що тобі добре".
  
  
  "Тут якась проблема?"
  
  
  "Немає проблем, лікарю".
  
  
  "Так!" Говорячи це, Одрі підійшла і стала поруч із Римо, злегка торкнувшись теплими пальцями його біцепсів. "Ти не міг би проводити мене назад у готель?"
  
  
  "Без проблем", - сказав Римо.
  
  
  "Ви впевнені у цьому?" - Запитав Чалмерс. "Я вважаю, ви виявите, що виникає проблема, коли ви починаєте втручатися у справи іншої людини".
  
  
  "Ти п'яний, друже. Може, тобі варто завалитися спати, щоб не запізнитися на завтрашній рейс, га?"
  
  
  "Я забруднюю твої закривавлені простирадла, ти, маленький педик!"
  
  
  Чалмерс вклав свою вагу в замах, але в цьому не було нічого особливого. Римо використав свій удар, щоб зберегти халку життя, але цього все одно було достатньо, щоб збити його з ніг, позбавивши свідомості ще до того, як він упав на тротуар.
  
  
  Одрі дивилася на Чалмерса, розкинутого на вулиці. "Боже мій, - сказала вона, - що трапилося?"
  
  
  "Я вважаю, він послизнувся і вдарився головою", - відповів Римо. "Ми могли б спробувати віднести його до готелю".
  
  
  "Забудь про це. Він може відіспатися прямо тут, мені все одно".
  
  
  "Ну, якщо ти впевнений-"
  
  
  "Я певен. Якщо хтось вириває у нього гаманець, то йому й треба".
  
  
  Вона взяла Римо під руку, і вони залишили тушу, що впала, позаду себе, перетнули Джалан Пуду і вирушили по петлі назад в Шангрі-ла.
  
  
  "Я рада, що ти повернувся туди", - сказала вона. "Це могло закінчитися жахливо".
  
  
  "Тобі слід бути обережнішим у виборі фініків", - сказав Римо.
  
  
  "Прикуси мову! Я б навіть на суперечку не стала зустрічатися з цією печерною людиною. Він побачив мене в клубі і... О, гаразд, неважливо. Я хотів, щоб Саффорд - доктор Стоквелл - позбувся його, але передбачається, що він найкращий у тому, що він робить”.
  
  
  "Котрий з них?"
  
  
  "Стріляй у тварин", - сказала вона з погано прихованою зневагою. "Великий білий мисливець, хіба ти не знаєш?"
  
  
  "Я не розумів, що це була мисливська експедиція", – сказав Римо.
  
  
  "Ти маєш рацію, звичайно. Це не так. Але ми повинні були зробити якийсь жест у бік безпеки і таке інше. Потрібно було подумати про страховку, і, правду кажучи, я не хочу виявити лева у своєму наметі, якщо це у моїх силах”.
  
  
  "Леви живуть в Африці", - сказав Римо.
  
  
  "У будь-якому випадку, мені сказали, що найманий вбивця залишається ... якщо тільки він не проломив череп і не зможе продовжити завтра. Боже, ти не думаєш, що нам доведеться відкласти подорож і шукати заміну?"
  
  
  - Я підозрюю, що з ним усе буде гаразд, - сказав Римо, - але я б не хотів, щоб уранці на нього чекав головний біль.
  
  
  "Так йому й треба, - сказала Одрі, - але вистачить про це покидька. Я так розумію, ти з Нового Орлеана".
  
  
  "Спочатку ні". Римо відкрив файл, який Кюре зібрав на Рентона Уорд. "Я працював там останні вісім років, але я з Канзасу, якщо ви відстежите його".
  
  
  "Чому ти підсів на змій?" — спитала вона.
  
  
  Він усміхнувся. "Чим тебе зачепили рослини, які загинули сто мільйонів років тому?"
  
  
  "Дотик & #233;". Вона подумала про це на мить, потім продовжила. "Я думаю, це підкралося з мого сліпого боку, Рентон. Я захоплювався ботанікою та садівництвом на першому курсі в Каліфорнії, коли прослухав курс про доісторичне життя. Передбачалося, що це заповнить порожнє місце в моєму розкладі, не таке вже складне завдання, але це змусило мене замислитися.Як вигляд може домінувати на землі протягом кількох мільярдів років, а потім просто зникнути?Я маю на увазі, якщо ми зможемо розгадати цю загадку, ми все ще маємо шанс врятуватися, розумієш?"
  
  
  "Нам загрожує вимирання?"
  
  
  "Щодня", - щиро сказала вона йому. "У нас забруднення повітря, моря і суші, перенаселення і безліч тремтячих пальців на спусковому гачку, які можуть усіх нас знищити. Ну і що, що Росія розвалилася? Не схоже, що один режим був причиною всіх проблем у світі. Гей, у чому прикол?"
  
  
  Вона помітила, що він усміхається, здавалося, збираючись образитись.
  
  
  Римо рушив, щоб відвернути її гнів. "Без жартів", - сказав він. "Просто ти більше схожа на людину, якій слід проводити демонстрації, а не збирати скам'янілості".
  
  
  "Я роблю і те, й інше, - сказала Одрі, - коли маю час. А як щодо тебе?"
  
  
  "Здебільшого я тиняюся серпентарієм і дою своїх змій", - сказав Римо.
  
  
  Одрі захихотіла, як школярка. "Коли ти так кажеш, це звучить напевно розпусно".
  
  
  "Це стає проблемою", – визнав він.
  
  
  "Можу собі уявити. Який твій коханий?"
  
  
  "Змія? Це, мабуть, король. Дванадцять футів міцних м'язів. Однієї дози його отрути достатньо, щоб убити сотню людей. У нас є пара в Новому Орлеані".
  
  
  "І ти з ними справляєшся?"
  
  
  "Я дою кожного з них раз на місяць".
  
  
  "Ти, мабуть, дуже хоробрий".
  
  
  "Це тримає мене у напрузі", - сказав він. "Інші змії, звичайно, небезпечні - гримучі, коралові змії, мокасини, бушмайстер, - але якщо ти напортачиш з королем, ти підеш в історію".
  
  
  "У тебе, мабуть, чарівні руки".
  
  
  "Це у зап'ястя", - сказав він.
  
  
  "Тобі доведеться якось показати мені. Як ти це робиш".
  
  
  "У тебе є змія?"
  
  
  "Ми імпровізуватимемо".
  
  
  "Це може бути непросто", – сказав він.
  
  
  "Ти маєш бути чимось зайнятий у Новому Орлеані", - сказала Одрі. "Я читала про жінок там, у Французькому кварталі".
  
  
  "Ну-"
  
  
  "Ну ж, Рентон. Будь ласка, не кажи мені, що ти чернець".
  
  
  "У мене не так багато вільного часу", - сказав він як пояснення.
  
  
  "Тоді добре, що ми придбали тебе, поки ти не зачах. Вся робота, ніяких розваг і таке інше".
  
  
  "Я так зрозумів, що це була робоча експедиція, лікар -"
  
  
  "Одрі, будь ласка".
  
  
  "Добре".
  
  
  "Це, звичайно, так, але ж немає закону, який забороняв би нам отримувати задоволення на шляху, чи не так?"
  
  
  Римо задумався про це. "Наскільки мені відомо, ні".
  
  
  "Ось так".
  
  
  Вони були в кварталі на південь від Шангріла і швидко набирали швидкість. Коли Одрі побачила, якого прогресу вони досягли, вона відпустила руку Римо та взяла його за долоню.
  
  
  "Знаєш, - сказала вона, - ти врятував мені життя сьогодні ввечері".
  
  
  "Я у цьому дуже сумніваюся".
  
  
  "Тоді моя честь. Горезвісна доля гірша за смерть".
  
  
  - Щось підказує мені, що ти й сам непогано справляєшся, - сказав Римо.
  
  
  "О, я хочу. Але вдвох веселіше".
  
  
  "Так мені сказали".
  
  
  "Ти заслуговуєш на нагороду від дівчини, яка потрапила в біду".
  
  
  "Мені доведеться з'їздити в інший раз, Одрі. Потрібно зібрати речі і таке інше".
  
  
  "Перенесемо зустріч в інший раз, га?"
  
  
  "Якщо це допустимо".
  
  
  "Ти ж знаєш, куди ми прямуємо, чи не так?"
  
  
  "Ну-"
  
  
  "Тропічний ліс всю дорогу", - сказала вона йому, підводячись навшпиньки, щоб легко поцілувати його в куточок рота. "А тепер трохи поспи. Убережи сили".
  
  
  "Побачимося вранці".
  
  
  "І не забудь взяти із собою гумки", - сказала йому Одрі. "Тут, у кущах, буває мокро".
  
  
  "Тримаю в заклад, що так і є", - сказав Римо і попрямував назад до свого готелю.
  
  
  Розділ сьомий
  
  
  "Жінка відчуває до тебе бажання?" - спитав Чіун.
  
  
  "Мені так здається", - сказав Римо.
  
  
  Чіун простяг руку і стукнув його по лобі вказівним кістлявим пальцем. "Думай цією головою, завжди", - зажадав він. "Секс - це спокуса, яку треба подолати, інструмент, який можна використати для вищих цілей. Обманювати - у природі жінки".
  
  
  "Я чую тебе, Маленький батько".
  
  
  "Так, але ти слухаєш?"
  
  
  "Ну, зараз у мене дзвенить у вухах".
  
  
  "Завжди жартує, як мавпа у зоопарку".
  
  
  "Мені треба йти", - сказав Римо, глянувши на годинник. "Мені не хотілося пропустити початок".
  
  
  Чіун сидів на своєму звичайному місці перед телевізором, хоча телевізор і не був увімкнений. "Якщо тобі вдасться добути зуб дракона, - сказав він, - неодмінно принеси його із собою. З них роблять сильні ліки та зміцнюють чоловічу силу".
  
  
  "Яка різниця?" - Запитав Римо.
  
  
  " Передбачається, що ми маємо долати спокуси та використовувати наші інструменти для вищих цілей".
  
  
  "Нікому не подобаються розумні вас".
  
  
  "Колись тобі доведеться розповісти мені, що це означає".
  
  
  "Коли ти станеш достатньо дорослим, щоби зрозуміти".
  
  
  "Я йду зараз", - сказав Римо.
  
  
  "Придивися за великою людиною", - порадив Чіун, коли двері за ним зачинилися. "З твого боку було недбалістю залишити його в живих".
  
  
  Можливо, ти маєш рацію, думав Римо, чекаючи ліфта, піднімаючись сходами цього ранку по натхнення. Але вбивство Чалмерса на вулиці, на очах у Одрі Морленд, викликало б незліченні проблеми нагорі, включаючи поліцейське розслідування та затримку їхнього від'їзду в Тасек Бера. Як би там не було, неповороткий британець або засвоїв урок, або ні. У будь-якому випадку, його незграбний стиль бою не був серйозною проблемою.
  
  
  Тільки пам'ятай, не дозволяй йому підходити до тебе ззаду з пістолетом.
  
  
  Добре.
  
  
  Він підрулив до "Шангрі-ла" і здав своє спорядження консьєржу. Інші зібралися до того часу, коли він пішов за запахами їжі, що готується в ресторан. Офіціант-китаєць підвів його до столика, де поряд з Одрі Морленд стояв порожній стілець. На дальньому кінці стола Чалмерс носив широку смугу клейкої стрічки, і він люто дивився підбитими очима.
  
  
  "У когось була неспокійна ніч", - сказав Римо. Поки він говорив, тепла рука лягла йому на стегно і стиснула.
  
  
  "Я у достатній формі", - сказав Чалмерс.
  
  
  "Замовлятимемо?" - Запитав доктор Стоквелл.
  
  
  У меню рекламувалася традиційна американська кухня, що означало, що яйця були рідкими, а бекон - млявим, а млинці нагадували товсті тортильї. Римо обмежився гумовим омлетом і гарніром з рису, останній більш-менш неможливо зіпсувати, хіба що підсмажити. Розмова за сніданком була зосереджена на планах їхньої подорожі, причому м'яч ніс доктор Стоквелл.
  
  
  "У нас є година до того, як ми сядемо на рейс до Темерло", - сказав він, потираючи бекон. "Сподіваюся, у вас все готове".
  
  
  Загальний ремствування згоди, здавалося, був задоволений, і Стокуелл витратив час, щоб намастити маслом скибочку цільнозернового тосту, перш ніж заговорити знову.
  
  
  "Наскільки я розумію, ми повинні бути в Дампарі до четвертої чи п'ятої години. У будь-якому випадку, занадто пізно для зустрічі з нашим гідом. Будь ласка, не розраховуйте на розміщення нарівні з цим, - сказав він їм, невизначено махнувши ножем і виделкою, - але це буде наша остання ніч під дахом над головою, доки робота не буде закінчена”.
  
  
  "І скільки часу, за вашими оцінками, має зайняти подорож?" - Запитав Римо.
  
  
  "Чому, на це важко відповісти, докторе Уорде. Це може залежати від співпраці нашої жертви".
  
  
  "Якщо ця чортова штука існує", - пробурчав Пайк Чалмерс.
  
  
  "Ми не повинні зациклюватись на негативі", - сказав Стоквелл. "Поки залишається можливість, ми використовуватимемо її в дусі наукового дослідження".
  
  
  "Звичайно", - сказав Римо, повертаючись до малайського помічника шерифа. "І яке офіційне ставлення до колекціонування динозаврів у наші дні?"
  
  
  Маленька людина зобразила посмішку. "Мій уряд дуже стурбований збереженням видів, що зникають", - відповів він.
  
  
  "Як і всі ми", - сказав доктор Стоквелл. "Запевняю вас, пане помічник шерифа".
  
  
  "Звичайно, немає законодавства з питання про види доісторичної доби, що вижили, але наш прем'єр-міністр і султан Азлан Шах згодні з тим, що будь-які живі динозаври логічно повинні підпадати під дію законів, що стосуються старожитностей".
  
  
  "Ми повинні знайти цю бісову штуку, перш ніж ти поставиш на ній тавро", - сказав Чалмерс.
  
  
  "Я повинен нагадати вам, містере Чалмерсе, що дика природа Малайзії захищена як федеральним законом, так і конвенціями, ратифікованими Організацією Об'єднаних Націй, відповідно до правила -"
  
  
  "Нам справді час йти", - перервав Стоквелл, припиняючи суперечку. "Якщо всі закінчили? Чи повинні ми?"
  
  
  Через п'ятнадцять хвилин вони були упаковані у фургон "Додж Рем" з їхнім польовим спорядженням і покотили в аеропорт, розташований за п'ятнадцять миль від міста. У результаті Римо сів поряд із Сібу Сандаканом, Одрі та їх лідер - попереду, Пайк Чалмерс - одразу за ним. Він відчував, що мисливець дивиться на нього, холодні очі свердлять дірки в черепі Римо, але Чалмерс тримав рота на замку, не робив жодних ворожих рухів.
  
  
  Він прибереже це для упіймання, подумав Римо, коли зрозуміє, що ніхто не дивиться. Можливо, спробує інсценувати нещасний випадок, якщо йому вдасться.
  
  
  Добре.
  
  
  Якщо один раунд не доставляв повідомлення до мети, він забував завдати удару наступного разу.
  
  
  Їх пілотом був худорлявий австралієць з витягнутим обличчям та копицею нечесаного волосся, його літак був старим de Havilland Twin Otter, за плечима якого було кілька важкопрохідних миль. Незважаючи на це, літак утримувався в досить хорошому стані, і, оскільки в ньому було вісімнадцять місць, пасажири мали достатньо місця, щоб витягнути ноги. Пара малайців, одягнених у джинсові комбінезони, склали спорядження перед тим, як піднятися на борт, і Одрі Морленд знайшла час перекинутися парою слів з Римо, поки вони стояли на палубі.
  
  
  "Зараз я маю бути з Саффордом", - сказала вона. "Ти розумієш?"
  
  
  "Звичайно". Його тон був зовсім незацікавленим, і щось промайнуло в її очах, перш ніж вона відвернулася. Роздратування чи збудження, Римо було сказати з упевненістю.
  
  
  Він спостерігав за процесом навантаження здалеку, бачив, як на борт завантажили надміцний багажник зброї Koplin з написом PC, нанесеною на вугільно-чорний поліетилен. Металевий кейс менший з висячим замком був досить місткий, щоб вмістити пістолет і пристойну кількість патронів. Римо поки не знав, що у Чалмерса в голові і на кого він може працювати за лаштунками, але він був одягнений вбивчо.
  
  
  Коли всі вони були на борту і пристебнулися, австралійський пілот завів двигуни, направив старе повітряне таксі злітно-посадковою смугою, відведеною для приватних чартерних рейсів, і відірвався від землі. Вони зробили одне коло над аеропортом, вирівнялися і взяли курс на північний схід, прямуючи в Темерлох, приблизно за п'ятдесят миль звідси.
  
  
  Це був відносно короткий стрибок, двадцять хвилин при стандартній крейсерській швидкості "Видри", але до того часу, коли вони визначили курс, під ними лежали скелясті гори, вкриті джунглями, що димилися. Пейзаж був яскравим нагадуванням про різку розділову лінію між містом і бушем у Південно-Східній Азії, викликавши у Римо безліч спогадів, які повернули його до активної служби як молодого морського піхотинця, коли він служив своїй країні у війні, яку більшість сучасних студентів коледжу розглядали як давню історію.
  
  
  Джунглі були смертельно небезпечні тоді, і вони були смертельно небезпечні зараз, але він змінився. Не було шкіряної шиї, яка все ще волога за вухами і рвалася в бій, шанс проявити себе. Тепер ті дні були далеко позаду.
  
  
  Молодий морський піхотинець зник - і що ж, подумав Римо, це не йшло ні в яке порівняння з тим новим виміром, в який він потрапив зараз завдяки навчанню синанджу. Були й страшніші аспекти, коли Чіун стверджував, що бачив, як він став аватаром Шиви Руйнівника, але Римо хотів забути про це.
  
  
  Темерлох був для К.Л. тим, що Вікторвілл є для Лос-Анджелеса… без пустелі. Вологість чекала на них, коли вони вийшли з літака, джунглі підступали досить близько, щоб вони знали, хто тут головний. На льотному полі на них чекала пара Nissan Pathfinders, одна для пасажирів, інша для їх спорядження. Чалмерс спеціально перервався, щоб покататися з обладнанням, коли вони прямували прямо до річкових доків.
  
  
  Їхній човен був чимось іншим.
  
  
  "Який химерний", - сказала Одрі, розглядаючи його з безпечного причалу, доки члени малайської команди піднімали на борт своє спорядження. "Це схоже на щось із того фільму - як він називається? Де вони піднімаються вгору по тій річці в джунглях?"
  
  
  - Істота з Чорної лагуни? – припустив Римо.
  
  
  "Ні, інший. З Богартом та Беколлом".
  
  
  "Богарт і Хепберн", - поправив її лікар Стоквелл. "Африканська королева".
  
  
  "Звичайно, це воно".
  
  
  "Могло бути те саме", - сказав Римо, присуваючись ближче до Одрі під час розмови. "Наскільки я пам'ятаю, вони потопили його в останньому ролику".
  
  
  "Все не так вже й погано".
  
  
  "У будь-якому випадку, він ширяє. Скільки часу до того, як ми дістанемося Дампара?"
  
  
  "Тільки сорок миль вниз за течією", - сказав Стоквелл, приєднуючись до них. "Я розумію, що на шляху нам доведеться зробити кілька зупинок".
  
  
  Так вони й зробили. Їхній човен "Бабі Калі", мабуть, використовувався для всього, від доставки пошти до доставки продуктів, з більш ніж дюжиною портів заходу за маршрутом з Темерлоха в Дампар, на півдні. Частина вантажу верещала і кудахтала, тягнучи пір'я по палубі, але більша його частина була упакована в мішки або ящики, все, від фруктів і овочів до консервів, ліків і змінного двигуна для генератора, що вийшов з ладу.
  
  
  Внизу, поруч із носом, були крихітні спальні каюти з ліжками, поставленими одна на одну, як у пародії на літній табір, але Римо вибрав місце на палубі, вздовж поручнів правого борту, звідки можна було спостерігати за джунглями, що пропливали. Звичайно, це навіяло спогади, але були й такі речі, яких він ніколи не помічав у своєму іншому житті, коли був зосереджений на грі "убий або будь убитим", виключаючи все інше. Зграя яскраво розфарбованих птахів, що злітають з верхівок дерев подібно до розумної веселки. Риба, яка спливла на поверхню, підстрибуючи, щоб зловити комаху, що летить, з повітря. Невеликі групи тубільців виглядають із очеретів на березі річки, вважаючи, що вони чудово приховані.
  
  
  Сінанджу вийшов за рамки звичайних бойових мистецтв, за рамки філософії Девіда Керрадайна, яку ви отримали, спостерігаючи за білими, що зображають азіатських містиків по телевізору. Це був спосіб життя, який гармонізував людську форму з природою, відмовляючись від опору та приймаючи те, що могло бути, коли тіло, серце та розум були єдині. Це не було релігією в тому сенсі, що будь-яка свята людина чи книга диктувала мораль, що можна і чого не можна робити подібним вівцям послідовникам, з обіцянками болю чи задоволення, заснованими на їхній готовності повзати у бруді. Натомість Майстер Сінанджу навчав своїх обраних учнів, як максимально використати потенціал із подвоєною силою. Лінощі, недбалість, неправильне харчування могли стримувати їх, а правильне дихання було порталом, який відкривав ту, іншу сферу.
  
  
  "У мене захоплює дух", - сказала Одрі Морленд, підходячи, щоб приєднатися до Римо біля поручнів.
  
  
  Римо озирнувся. - Де доктор Стоквелл? - Запитав я.
  
  
  "Внизу". Вона блиснула сумною усмішкою. "Боюсь, у нього легка морська хвороба".
  
  
  "Ми на річці".
  
  
  "Все одно".
  
  
  "А Чалмерс?"
  
  
  "Напевно, грає зі своєю зброєю. Хочеш, я піду знайду її?"
  
  
  "Не через мене".
  
  
  Вона повернулася спиною до джунглів, присунулася на півкроку ближче, спершись на поруччя поруч з ним, так що її плече торкнулося його. "Усі мої польові роботи в минулому були розкопками у Сполучених Штатах", - сказала вона йому, знизивши голос до чогось схожого на довірчий тон. "Я не можу повірити, що я дійсно тут. Це як..."
  
  
  "Фантазія?"
  
  
  "Саме".
  
  
  "Я міг би ущипнути тебе, якщо хочеш".
  
  
  "Чому, докторе Ворде, ця пропозиція?"
  
  
  "Ну..."
  
  
  "Знаєш, я дійсно думаю, що я тобі дещо винен. За минулу ніч".
  
  
  "Минулої ночі?"
  
  
  "З Чалмерсом".
  
  
  "Це нічого не означало", - сказав їй Римо.
  
  
  "О, я розумію, він послизнувся і вдарився головою. Проте, кумедна особливість у нього з носом, тобі не здається? Я міг би присягнути, що він упав на спину".
  
  
  "Було темно", - сказав він. "Я не звернув на це особливої уваги".
  
  
  "У будь-якому випадку, суть у тому, що ти був готовий захищати мене, протистоїть комусь удвічі більший за тебе. Якби тебе не було поруч. Я маю на увазі, я впевнений, що він хотів цього... ну, ти знаєш. "
  
  
  "Справу зроблено".
  
  
  "Я б хотіла, щоб він не йшов з нами, Рентоне. У такому місці, як це, може статися все, що завгодно", - сказала вона. "Це так багато означало б для мене, якби у мене був хтось, на кого я могла б покластися".
  
  
  Говорячи це, Одрі повернулася до Римо і присунулася трохи ближче, так що одна пружна груди притулилася до його руки. Сьогодні на ній був бюстгальтер, але неможливо було ігнорувати наполегливий тиск її соска, навіть прихованого кількома шарами тканини.
  
  
  — У вас доктор Стоквелл, — сказав Римо.
  
  
  Її сміх вразив його – спонтанний, вибуховий. У ньому не було нічого сором'язливого чи дитячого.
  
  
  "Саффорд? Будь ласка!" Її сосок ткнувся в руку Римо для більшої виразності. "Якщо ми зіткнемося з тиранозавром рексом, він повідомить вам всі життєво важливі характеристики, перш ніж прокляте тварюка проковтне його живцем. Однак, коли справа доходить до людей у реальному світі, далеко від академічних кіл… ну, давайте просто скажемо, що він не Клінт Іствуд”.
  
  
  "Навіть на захист когось особливого?"
  
  
  Одрі моргнула, дивлячись на Римо, і на її щоках з'явився легкий рум'янець, потім знову засміялася. "Боже мій, - сказала вона, - тільки не кажи мені, що ця нісенітниця докотилася від Джорджтауна до Нового Орлеана".
  
  
  "Що це за нісенітниця?"
  
  
  "Про мій "гарячий роман" з Саффордом. Господи, я б хотів отримати в свої руки жалюгідного підонка, який запустив це в обіг".
  
  
  "Так ти не... залучений?"
  
  
  Вона прийняла позу, поклавши одну руку на стегно, іншу на поручень. "Я схожа на викопне, Рентон?"
  
  
  "Навряд чи".
  
  
  "Ось так. Ми працюємо разом, і ми друзі. За останні три роки ми вечеряли, можливо, з півдюжини разів. Він милий, ти розумієш? І в безпеці".
  
  
  "Але ти втомлюєшся від приємного та безпечного".
  
  
  "А хто не любить?" Одрі знову присунулася, тепло її тіла обдало Римо.
  
  
  "Ну, завжди є Чалмерс".
  
  
  "Я відмовляюся спарюватись з представниками не мого вигляду, велике тобі спасибі". Вона вагалася, дивлячись у вічі Римо. "О, привіт... ти не такий... Я маю на увазі..."
  
  
  "Не що?"
  
  
  Вона підняла руку з безвольним зап'ястям. "Ти знаєш".
  
  
  Його черга сміятися. "Останнім часом немає".
  
  
  "Ні, я так не думала". Тепер стегно Одрі терлося об його стегно, на випадок, якщо твердий сосок не підтвердив її погляду. "Жінка знає".
  
  
  "Справа в інтуїції", - сказав він.
  
  
  "І це також".
  
  
  "Доктор Стоквел знає, що ви просто хороші друзі?"
  
  
  "Він винен. Я маю на увазі, ми не робили цього, нічого подібного".
  
  
  "Іноді людина бачить те, що хоче бачити".
  
  
  "Я не знаю, що він бачить, Рентон, але я йому нічого не показував. Я не несу відповідальності за чиюсь уяву".
  
  
  "Отже, ти готовий до бою".
  
  
  "Я був відомий тим, що дещо захоплював сам".
  
  
  "Емпіричне дослідження?"
  
  
  "Найкращий сорт".
  
  
  "Я ненавиджу міняти тему -"
  
  
  "Не треба".
  
  
  "Невеликий гак".
  
  
  Одрі майже надулася. "Якщо ти винен".
  
  
  "Щодо цього динозавра..."
  
  
  "О, Рентон. Це той момент, коли ти запитуєш мене, чи я вірю, що ми знайдемо світ, забутий часом?" Вона посміхнулася і похитала головою. "Щиро кажучи, я поняття не маю".
  
  
  "Але ти тут".
  
  
  "Чортовськи вірно. Коли ти востаннє був у класі, Рентон?"
  
  
  "О, давно не бачилися".
  
  
  "Я викладаю чотири дні на тиждень", - сказала вона. "Звучить не так багато, я знаю. Платять нормально — це не якась богом забута середня школа, де учні носять зброю. Я не скаржуся, правда… ну, я скаржуся, але це невелика скарга, гаразд? Це нудно, Рентон Кожні дванадцять-вісімнадцять місяців я пишу чергову монографію про стародавні сліди, про що завгодно, і граю в гру з офісною політикою... Але це... Я маю на увазі, адже у нас пригода, вірно?І якщо ми щось знайдемо, подумай про це!"
  
  
  "Як розвідка", - запропонував він, закидаючи наживку.
  
  
  "Я ніколи не думала про це з такої точки зору, - сказала Одрі, - але, думаю, це правильно. Ти вирушаєш на пошуки, може, розбагатієш, а може, повернешся з порожніми руками. Але, принаймні, ти щось зробив”.
  
  
  "Ти занадто молодий, щоб застрягти у колії", - сказав він.
  
  
  "Я не такий молодий, але дякую, що помітив".
  
  
  "Я не міг схибити".
  
  
  "Я думаю, це важко зрозуміти, якщо ти не був там, з погляду жінки. Я маю на увазі, якщо ти хочеш трохи гострих відчуттів, все, що тобі потрібно зробити, це підоїти кобру".
  
  
  Римо посміхнувся на це. "Тобі потрібне хобі", - запропонував він.
  
  
  "О, у мене є такий, - сказала йому Одрі, - але для цього потрібна обережність. Брататися зі студентами заборонено, і я б не зачепив більшість своїх колег десятидюймовим жердиною, припускаючи, що зможу його знайти".
  
  
  "Це проблема, якщо ти надто високо ставиш свої цілі".
  
  
  "Я гнучка", - сказала вона. "Ти був би здивований".
  
  
  "Я міг би, до того ж".
  
  
  Сплеск привернув їхню увагу до берега річки, де довгий хвіст рептилії зникав з поля зору.
  
  
  "Крокодилів немає?"
  
  
  "Це одна річ, коли маєш справу з живими істотами", - сказав Римо. "Вони не грають за правилами".
  
  
  "Робить життя цікавіше", - сказала Одрі. "Які у тебе правила, Рентон?"
  
  
  - Живи і давай жити іншим, - сказав Римо. - Те, що відбувається довкола...
  
  
  "Чи існує місіс доктор Уорд?" вона перервала його.
  
  
  "Ну, є свого роду кандидатура..."
  
  
  "Звучить для мене так, начебто в тебе все ще є... варіанти".
  
  
  "Ті, що у нас є... поки ми не помремо".
  
  
  "Я здивований".
  
  
  "Як же так?"
  
  
  "Ти здається жінкою того типу, яку хотілося б пов'язати назавжди".
  
  
  "Більшість або багато жінок так і вчинили б. У них це певний інстинкт".
  
  
  "Я не така, як більшість жінок", - сказала Одрі.
  
  
  "Я починаю це розуміти".
  
  
  "Мені подобаються проникливі чоловіки. Вони знають, що заводить жінку".
  
  
  "Невже це так складно?"
  
  
  "Ви були б здивовані. Я отримав свою частку "бам, бам, дякую, мем".
  
  
  "Ганьба".
  
  
  "Це не означає, що я відірваний від терміновості".
  
  
  "Це ніколи не спадало мені на думку", - сказав Римо.
  
  
  "Я маю на увазі, що швидке приготування має своє місце", - сказала вона. "На публіці, наприклад".
  
  
  Римо посміхнувся і похитав головою. "Я справді не можу сказати".
  
  
  "Ти багато пропустив", - сказала Одрі. "Що тобі потрібно, то це досвідчений наставник".
  
  
  "Я поринаю в свою роботу", - сказав він.
  
  
  "Ти знаєш правило - все працює..."
  
  
  "У чомусь ти маєш рацію".
  
  
  Її ліва рука опустилася нижче поручня і зникла з поля зору, теплі пальці злегка зачепили ширинку Римо.
  
  
  "Ти теж".
  
  
  Пролунав свисток, і "Бабі Калі" повернула до берега. З берега стирчав дерев'яний причал, що покосився. На березі чекала біла черниця років п'ятдесяти в оточенні півдюжини малайців.
  
  
  "Я повинна піти та перевірити Саффорда", - зауважила Одрі.
  
  
  "Звучить як план".
  
  
  "Побачимося пізніше, щоб продовжити нашу розмову".
  
  
  "З нетерпінням чекаю на це", - сказав Римо.
  
  
  У порівнянні з Дампар Темерлох був схожий на Таймс-сквер напередодні Нового року. Хиткий пірс стогнав під ногами, наче міг рухнути будь-якої миті. Було видно близько дюжини будівель, а джунглі щільно оточували їх. Вологість живила гнилизна джунглів на всьому, що не часто чистили або фарбували. Місцевий "готель" складався з восьми будиночків, збудованих у лінію обличчям до річки, за п'ятдесят ярдів від берега. Меблі включали розкладачки на сталевому каркасі та похідні стільці, складні столи, пропанові лампи та безліч протимоскітних сіток. Електричний генератор працював на дизельному паливі та періодично виходив з ладу без видимої причини. Крім хатин тут був старий торговий пост, невеликий лазарет, школа з однією кімнатою і загальна їдальня.
  
  
  Їхнім господарем був невисокий кремезний малаєць років сорока, одягнений у поношений костюм із поліестеру. Його масляниста усмішка нагадала Римо продавця вживаних автомобілів, але виявилося, що він власник Dampar lock, stock та pesthole. Він був щедрий на компліменти, коли вони прибули, і обдарував Одрі таким м'яким поглядом, який змусив би повію називати ціни. Поки команда місцевих жителів розвантажувала своє обладнання з "Бабі Калі", він провів їх у їхні каюти.
  
  
  По одному на кожного без сусідів по кімнаті.
  
  
  Вони прийшли більш-менш вчасно, оскільки в Південно-Східній Азії прийнято судити про пунктуальність, і їм справді було надто пізно думати про рух далі. У джунглях з разючою швидкістю настає ніч, величезні дерева затуляють більшу частину сонячного світла, так що сутінків практично не буває; темряву та денне світло поділяє лезо бритви.
  
  
  Їхньою вечерею було якесь тушковане м'ясо у пластикових мисках, з домашнім хлібом та трохи теплою кавою. Римо приготував усе, що міг, поборивши спокусу спитати про м'ясо. Він віддав би перевагу рису з овочами, але в Дампарі не було обслуговування номерів, ніяких спеціальних замовлень від шеф-кухаря.
  
  
  Його товариші експедиції підтримували бесіду протягом години після вечері. Стоквел дістав свою карту і доповнив її намальованими від руки начерками, тоді як Чалмерс вставляв свої два центи, де міг. Британець, очевидно, ніколи не полював у Тасек-Бера, і він говорив загалом, розповідаючи історії про люті тигри, трясовини, в яких ростуть рідкісні орхідеї, і безліч інших жахів джунглів. Римо тримав рота на замку, зустрічав погляд здоров'яка, коли це було неминуче, і посміхнувся Одрі, коли її нога потяглася, щоб погратись з його ногою під столом.
  
  
  Вони розлучилися незабаром після дев'ятої вечора, ймовірно, щоб поспати, але Римо спустився до причалу. "Бабі Калі" продовжила рух на південь, у бік Бахауї Сегамат. До того часу, як старе іржаве відро розгорнеться і знову вирушить на північ, післязавтра їх експедиція буде вже далеко позаду.
  
  
  Одрі знайшла його біля води. Римо відчув запах її наближення, засіб від комах замінив її традиційні парфуми. Однак замість того, щоб заговорити першим, він дозволив їй "здивувати" його.
  
  
  "Пенні за твої думки", - сказала вона.
  
  
  "Ти не отримаєш того, що коштує твоїх грошей".
  
  
  "Це не може бути так погано. Ось ми і тут, за один крок від пригоди всього життя. Чоловік і жінка в дикій місцевості".
  
  
  "Це не зовсім Едем, куди ми прямуємо", - сказав їй Римо.
  
  
  "Ні. Я радий, що з нами є людина, яка знає своїх змій".
  
  
  "Емпіричне правило", - сказав він. "Якщо він рухається і дихає тут, не чіпай його".
  
  
  "Це не весело".
  
  
  "Виживання потребує самоконтролю".
  
  
  "Дуже шкода. Я був повністю підготовлений до того, щоб упоратися з великим".
  
  
  "Будь обережним у своїх бажаннях", - сказав Римо.
  
  
  "Я завжди такий".
  
  
  "Ти чув історію про черепаху та скорпіона?" спитав він.
  
  
  "Щось мені це не пригадується", - сказала вона.
  
  
  "Черепаха збиралася переплисти річку, коли зустріла скорпіона, який попросив її підвезти. Я не можу перевезти тебе через річку", - сказала черепаха.
  
  
  "Розумна черепаха", - сказала Одрі.
  
  
  "Однак скорпіон думав. Він сказав: "Я не жалю тебе, містере Черепаха, тому що я не вмію плавати, і я напевно потонув би".
  
  
  "Має сенс".
  
  
  "Черепаха теж так думала. Він дозволив скорпіонові забратися до нього на спину і поплив у воду. На півдорозі до іншої сторони він відчув раптовий пекучий біль, потім оніміння поширилося по його кінцівках. "Чому ви вжалили мене, містере Скорпіон?" - закричав він. "Сьогодні ми обоє напевно помремо." Скорпіон просто знизав плечима і сказав: "Я нічого не міг з собою вдіяти. Це у моїй природі".
  
  
  "Це прекрасна казка на ніч. Яка мораль?"
  
  
  "Я просто розповідаю історії, - сказав Римо, - я не оцінюю".
  
  
  "Припускається, що я буду черепахою?" Запитала Одрі. "Це не дуже втішно".
  
  
  "Я міг би сказати лебідь. Виходить все те саме".
  
  
  "Ти скорпіон?"
  
  
  "Може бути".
  
  
  "Я так не думаю".
  
  
  "Ти не бачив мого жала", - сказав Римо.
  
  
  "Хоча я з нетерпінням чекаю цього. Насправді, чому б нам не прослизнути назад у мою каюту і?"
  
  
  "Я не хотів би будити сусідів", - сказав Римо.
  
  
  "Ніколи не бійся. Я не крикун".
  
  
  "Можливо, так воно і є".
  
  
  "Неслухняний хлопчик". Вона вагалася, заглядаючи глибше у вічі Римо. "Ти відкидаєш мене?"
  
  
  "Навіть не близько", - сказав він. "Хоч мені доведеться заглянути в інший раз".
  
  
  "Перечуття не завдає шкоди, якщо тільки ти не затягуєш її надовго", - сказала вона йому, повертаючись назад у бік будиночків. "Ти ж знаєш, це тропічний ліс".
  
  
  "Я розраховую на це", - сказав Римо.
  
  
  "У такому разі, приємних сновидінь".
  
  
  Він постояв біля річки ще двадцять хвилин, тихо наспівуючи, відганяючи комарів на відстань, поки думав про майбутні дні. По одному, сказав він собі, і дивися в обоє. Пайк Чалмерс був не єдиною небезпекою для нього на стежці, і при цьому він не обов'язково був найгіршим.
  
  
  Тут була щонайменше тисяча способів померти, і жоден із них не був особливо приємним. Присутність Римо у джунглях просто додала ще один до списку.
  
  
  Розділ восьмий
  
  
  Римо буквально прокинувся разом із курчатами. Хтось привіз десять чи п'ятнадцять квичок плюс худого півня, і їхній шум у дворі перед його хатиною підняв його з ліжка на світанку. Він не займався фізичними вправами як такими, але була рутина, яку він практикував щоранку, ненадовго, щоб підтримувати свою форму. Більше дихання, ніж усталеної гімнастики, з легким натяком на ти чи, яка, як Чіун ніколи не втомиться вказувати, вкрала всі свої секрети у синанджу.
  
  
  Одягнений і готовий до чергового дня подорожі, Римо був зовні до шостої години, коли денне світло повернуло ліс до життя. Не те, щоб ночі були тихими, подумав він. Поблизу були хижаки та моторошні крики, які б гарантували новачкам безсонну ніч, але тепер наближалася денна зміна, і темні тіні будуть заховані доти, доки сонце знову не сяде.
  
  
  Хоча Римо, зважаючи на все, піднявся першим, Пайк Чалмерс пробіг другим добрих десять хвилин. За ніч він змінив пов'язку, зовсім білу на тлі засмаглої шкіри обличчя. Синці під його очима почали змінювати колір, перетворюючись з темно-фіолетових на лілові, які, у свою чергу, через день чи два стануть непривабливо зеленими та жовтими.
  
  
  Мисливець тримався на відстані, якийсь час люто дивився на Римо, потім повернувся спиною і неквапливо попрямував у бік обідньої зали. Аромати проклали шлях, і ще за п'ятнадцять хвилин усі п'ятеро учасників експедиції були разом, сиділи за спільним столом, поки малайські офіціанти подавали яєчню, смажену рибу та смажені банани. Чого б ще не боялися ці мешканці джунглів, насичених жирів вони вочевидь не боялися.
  
  
  "Це все смажиться на салі?" - Запитала Одрі в жаху. "Я маю на увазі, цього не може бути, чи не так?"
  
  
  Римо насупився. "Я не помітив жодного Кріско на причалі, коли вони вивантажували запаси".
  
  
  "Приголомшливо. Я відриватимуся, як у молодших класах середньої школи".
  
  
  "Будь-ласка, пам'ятайте, де ми знаходимося", - м'яко дорікнув її доктор Стоквелл. "Ці люди роблять все можливе з тим, що вони мають".
  
  
  "Звичайно. Мені шкода, Саффорд".
  
  
  "Вибачень не потрібно, моя дорога".
  
  
  "Я не бачив поблизу цього біса гіда", - сказав Пайк Чалмерс, ніби він міг дізнатися цю людину з першого погляду.
  
  
  "Я впевнений, що він буде тут", - повідомив Сібу Сандакан групі загалом, кинувши на Чалмерса швидкоплинний критичний погляд.
  
  
  Якими б талантами він не мав у сфері роботи з деревом та вбивства тварин, неповороткий британець, очевидно, ніколи не відвідував школу чарівності. Тільки лікар Стоквелл, здавалося, не звертав уваги на його різкий характер, факт, який Римо приписував цілеспрямованої зосередженості Стоквелла на об'єкті їхнього полювання.
  
  
  "Скільки часу залишилося до того, як ми дістанемося до самого Тасека Бера?" Запитала Одрі.
  
  
  "Якщо пощастить, за два дні ми будемо там", - сказав Стоквелл у відповідь.
  
  
  "Це якщо ми не нарвемося на неприємності з чортовими тубільцями", - сказав Чалмерс.
  
  
  Депутат-малайка пронизав Чалмерса лютим поглядом. "Я можу запевнити вас, що між моїм народом та вашою партією немає ворожості", - заявив він.
  
  
  "Твій народ живе в місті", - відповів Чалмерс, досить насмішкувато посміхаючись. "Я думав про проклятих лісових мавп, які чекають нас попереду".
  
  
  "Я знаходжу ваше ставлення образливим, сер!"
  
  
  "Це факт? Ну, я-"
  
  
  "Будь ласка, джентльмени!" Рум'янець збудження на його щоках надавав докторові Стоквеллу живіший вигляд, ніж будь-коли відколи Римо зустрів його. "Я вважаю, ми всі разом беремо участь у цьому проекті. Розбрат може лише зашкодити нам і поставити під загрозу наші зусилля".
  
  
  Чалмерс на мить насупився, дивлячись на Стоквелла, потім кинув серветку на стіл і відступив, бурмочучи лайку, яка звучала дуже схоже на "Чортові воги".
  
  
  "Я повинен вибачитися за Чалмерса, містере Сандакан. Які б проблеми у нього не були, я можу запевнити вас, що його світогляд не збігається з нашим". Говорячи це, Стоквелл обвів рукою стіл, вказуючи на Римо та жінку поруч із ним.
  
  
  "Можливо, тобі слід було вибрати когось іншого", - припустив Сібу Сандакан.
  
  
  "Так, є одна думка", - сказала Одрі.
  
  
  "Як ви розумієте, у нас було мало часу, і він прибув із найкращими рекомендаціями. Фактично, вашим урядом", - сказав Стоквелл, говорячи тепер оборонним тоном. "Заміна його в такий пізній термін рівнозначна скасування експедиції".
  
  
  "Навіть якщо так..." Малайський депутат явно не був переконаний.
  
  
  "Я обіцяю вам, що він не викличе жодних труднощів у буші. Даю вам слово", - сказав Стокуелл.
  
  
  Сандакан задумливо насупився. "У такому разі, лікарю, якщо ви берете на себе відповідальність за містера Чалмерса і його дії..."
  
  
  Ой ой. Римо бачив пастку, але нічого не міг зробити, щоб запобігти попаданню в неї їхнього лідера з розплющеними очима.
  
  
  "Звичайно", - сказав Стоквелл. "Готово. Давайте спробуємо отримати з цього максимум користі".
  
  
  "Справді". У тоні малайця не було ніякої переконаності, але він залишив це питання поза увагою.
  
  
  Їхній гід чекав, коли вони вийшли з обідньої зали. Це був молодий чоловік років тридцяти з невеликим, з копицею вугільно-чорного волосся, яке спадало до плечей і рідко зустрічалося з гребінцем. Ліва сторона його обличчя була вкрита глибокими шрамами, з чотирма довгими борозенами, що йдуть від вилиці до нижньої лінії підборіддя. Коли він усміхався, вкрита шрамами половина його обличчя, здавалося, зморщувалась, згортаючись сама по собі, нагадуючи Римо м'яту фотографію.
  
  
  Їхній господар вийшов і представив незнайомця як Кучінг Кангара, одного з найкращих гідів та слідопитів регіону. "Ніхто так не ставиться до тиграм, як Кучінг", - сказав він і вказав на обличчя молодої людини. "Якось, мені здалося, він підійшов надто близько".
  
  
  "Це страшенно обнадіює", - пробурмотів Чалмерс, розмовляючи сам із собою.
  
  
  "Першу частину подорожі ми проробимо на каное", - сказав їхній провідник. "Пізніше пройдемося пішки, якщо ви дійсно хочете знайти Нагака".
  
  
  "Справді, хочемо", - сказав доктор Стоквелл, посміхаючись досить широко для них.
  
  
  "Взяти із собою багато зброї, щоб убити Нагака?" - Запитав провідник.
  
  
  "Я подбав про обладнання", - сказав Чалмерс. "Weatherby .460 Magnum має зробити свою справу".
  
  
  "Ми прийшли не вбивати Нагака", - сказав доктор Стоквелл, звертаючись більше до Чалмерса, ніж до малайського гіда. "Ми сподіваємося поспостерігати та вивчити його, можливо, отримати кілька фотографій".
  
  
  Кучінг Кангар, здавалося, раптово зніяковів. "НЕ стріляти?"
  
  
  "Тільки з камерами", - сказав Стоквелл у відповідь на схвальний ківок Сібу Сандакана. "Ми справді не мисливський загін".
  
  
  "Скажи Нагаку", - сказав молодик, байдуже знизавши плечима. "Він не дуже любить відвідувачів".
  
  
  Наступні півгодини вони витратили на те, щоб скласти рюкзаки та інше спорядження в два каное, прив'язані до дерев'яного причалу, що просів. Пайк Чалмерс повернувся зі своєї каюти з важкою гвинтівкою, перекинутою через плече, блискучі патрони розміром з людський палець були вставлені в патронташі, які перетинали його груди. Бандитський образ доповнював пістолетний пояс із револьвером на правому стегні та довгим ножем на лівому. Його капелюх повернув Римо до дитячих фільмів про Тарзана, з широкими полями, загнутими на австралійський манер з одного боку і прикрашеними смугою зі шкіри леопарда.
  
  
  Вони розділилися на дві групи по три особи для каное. Кучинг Кенгур був попереду, за ним доктор Стоквелл та їх малайський супроводжуючий, тоді як Римо приєднався до Одрі та їх фахівця з усунення несправностей у другому човні. Він сів на заднє сидіння, залишивши Чалмерса на носі, а Одрі поміж ними.
  
  
  "Нам потрібні м'язи на тому веслі ззаду", - сказав Чалмерс із фірмовою усмішкою.
  
  
  "Я беру на себе відповідальність", - сказав Римо, - "чи ти забув?"
  
  
  Чалмерс насупився. "Я нічого не забуваю, старовина".
  
  
  "Приємно це знати".
  
  
  Перші півмілі було легко подолати, рухаючись вниз за течією, але це було б надто просто для того, щоб їхній пункт призначення знаходився в головному руслі річки. Через тридцять хвилин після виїзду з Дампара Римо побачив, як провідне каное повернуло ліворуч, або на схід, коли Кучинг Кангар піднімався вгору звивистим притоком, де дерева стуляли над головою і майже закривали сонце.
  
  
  Тепер їм було важко плисти проти течії, але Римо легко справлявся з дерев'яним веслом, гребучи спочатку в один бік, потім в інший, ведучи каное вперед. Пайк Чалмерс, що сидів перед ним, почав потіти ще до того, як вони приховали основну трансляцію з поля зору, і на його сорочці кольору хакі розпливлися темні плями. Він не озирнувся на Римо, але жінка озирнулася, її посмішка була кокетливою у штучних сутінках.
  
  
  Дуже багато складнощів, подумав Римо, але зараз він нічого не міг з цим поробити. Кращим і єдиним виходом для нього було б цілодобово прикривати свою спину, водночас тримаючи обидва очі відкритими на предмет того, що якийсь член групи більше зацікавлений у слідах урану, ніж у слідах динозавра.
  
  
  А якщо всі вони виявляться саме тими, ким здавалися? Як йому вчинити, якщо екскурсія виявиться марною тратою часу?
  
  
  Це не моя проблема, сказав собі Римо. Вибір його місій упав на доктора Сміта, і він ніяк не міг переконати голову Кюре. Якщо Сміт помилився цього разу, і експедиція Стоквелла була розкрита як не що інше, як доісторична гонитва за дикими гусаками, так тому й бути. Римо виконав би свою роботу і не скаржився б на те, що ніхто не повинен був померти. Тоді вважайте це оплачуваною відпусткою з Одрі Морленд як додатковий посібник.
  
  
  Але не зараз.
  
  
  Іноді довести негативний результат було важче, ніж знайти ворога. Поки він не буде впевнений, що доктор Сміт поза підозрами, він виходитиме з припущення, що принаймні один член групи, можливо, більше, задумував зраду.
  
  
  І він розбереться з будь-якими ворогами в міру їхньої появи.
  
  
  Експедиція Стоквелла була відсутня вже дев'яносто хвилин, коли до дампарського причалу, що покосився, причалив зафрахтований швидкісний катер. Його єдиний пасажир був невисокого зросту, тендітного вигляду, одягнений у чорне з голови до ніг. Колір його одягу був невеликим сюрпризом, як і стиль та вибір тканини. Ніхто в Дампарі раніше не бачив шовкового кімоно, і це ще більше вразило їх, коли вони звернули увагу на взуття незнайомця: скромні сандалії, сплетені з очерету, тоді як більшість тих, хто проходив цим шляхом, носили важкі черевики.
  
  
  Але якщо одяг новоприбулого був разючим, то він став нічим, коли жителі Дампара побачили його вік. Чоловік був старим — дехто пізніше казав, що більш відповідним терміном було б "стародавній", — з довгими пасмами сивого волосся, що падали навколо вух, і майже зовсім були відсутні на маківці. Він також носив тонкі вуса, що було менш дивним на явно азіатському обличчі. Місцеві жителі обговорюватимуть його національність ще кілька днів. Чи був старий японцем? Китайцем? В'єтнамцем?
  
  
  Ніхто не вгадав корейську, доводячи, що вони були менш спостережливими, ніж думали.
  
  
  У висохлого незнайомця не було з собою багажу, але на поясі він носив просту сумку на шнурку. При цьому він, здавалося, нічого не хотів, крім пристойної їжі. Він був таким струнким, що жінки Дампара укладали парі про те, чи він полетить або просто перекинеться на вітер.
  
  
  Місцевим жителям пощастило, що вони мали досвід спілкування з незнайомцями і вони були досить мудрі, щоб тримати свої коментарі при собі. Дурний хуліган міг спробувати трохи повеселитися та розважити своїх друзів за рахунок старого. Невиховані діти могли сміятися з нього чи навіть закидати камінням. Той факт, що Дампар та його мешканці все ще живі сьогодні, є достатнім доказом того, що жодна з цих сумних подій не мала місця.
  
  
  Старий не назвався на ім'я, коли сів торгуватися з господарем Дампара. Він також не виклав свою справу, а глава річкового села не питав, бо це тільки викликало б неприємності пізніше, якби щось пішло не так.
  
  
  Вигляд незнайомця відбивав бажання задавати питання. Швидше, здавалося розумним обговорити його потреби у простих висловлюваннях, домовитися про ціну і відправити його додому.
  
  
  Старому знадобилося каное, трохи рису, і це було все. Йому не потрібні були карти чи путівники, йому не був потрібний похідний одяг чи інше спорядження для джунглів. Він ясно дав зрозуміти, що, хоч і сподівається повернути човен назад, це може виявитися неможливим. Тому він придбає каное замість того, щоб брати його напрокат. Староста назвав свою ціну, потім передумав, помітивши, як спохмурнів незнайомець. То була невелика річ, одне каное. Його сини могли зробити сотню за той час, поки зросталися його кістки.
  
  
  Його друга пропозиція була прийнятною. Старий кивнув, усміхаючись, і дістав із свого гаманця три монети різного розміру. Монети не були схожі на будь-які інші в обмеженому досвіді вождя, на кожній були зображені профілі різних людей, яких він не знав, але вони були явно з чистого золота. Він обережно спробував їх на зубах, потім потис незнайомцю руку, щоб скріпити їхню угоду.
  
  
  Пізніше, у момент роздумів, він потирав пальці і відзначав цікавість з приводу того, як тендітний старий зберіг таку силу у своїй хватці.
  
  
  Незнайомець трохи почекав, поки пара хлопчиків-підлітків була надіслана за його човном і веслом, а також за грубим мішком рису. Він спостерігав за двома хлопчиками, які ледве долали тягар каное, і забрав його у них, тримаючи над головою без видимих зусиль, поки спускався до берега річки. На той час у старого вже була аудиторія, але мешканці Дампара знали, як тримати язик за зубами. Замість того, щоб чіплятися до нього з питаннями чи зауваженнями, які могли б образити, вони стояли і мовчки дивилися, як він виплив на середину струмка і зник на півдні.
  
  
  Всі погодилися, що це був один із найдивніших днів, які вони могли згадати у Дампарі. Спочатку з'явилися круглоокі та їх малайський супроводжуючий, що прямували до Тасек-Бера, де вони мали намір вистежити Нагака. Тепер за ними пішов маленький древній чоловічок, якому слід було б бути вдома в Токіо або десь ще, а не блукати малазійськими джунглями у своєму шовковому кімоно, зовсім беззбройний. При цьому дехто говорив, що у старого, схоже, було більше шансів вийти живим, ніж у американців, з усім їхнім чудовим спорядженням.
  
  
  Старий, принаймні, не став би шукати монстра, який пожирав людей живцем і копирсався в їхніх кістках своїми зубами.
  
  
  Час наближався до 13:00, коли Кучинг Кангар витяг на берег своє каное і подав сигнал другому човну наслідувати його приклад. Коли два каное виявилися високо і сухо, вони звалили на плечі рюкзаки, і Римо зголосився понести дещо з відеообладнання доктора Стоквелла. Це не сильно збільшить навантаження на Римо, і він матиме можливість перевірити спорядження, з'ясувати, чи є в рюкзаку щось схоже на лічильник Гейгера.
  
  
  "Головний потік звідси повертає на південь", - пояснив Кучінг Кангар. "Ми йдемо далі на схід, до Тасека Бера. В той бік".
  
  
  Говорячи про це, він вказував на стіну дерев, яка, здавалося, залишала мало надії на прохід. Проте, придивившись уважніше, Римо побачив щось на зразок вузької стежки, без сумніву протоптаної тваринами, які обрали шлях найменшого опору, коли спустилися до річки напитися. Якби це було хоч чимось схоже на В'єтнам, зрозумів він, джунглі були б поцятковані тисячею таємних стежок, деякі з них вели в нікуди, давно покинуті тими першими людьми, які проклали їх, в інших цілодобово вирувало життя.
  
  
  Добре використовувана стежка означала хижаків і видобуток, харчовий ланцюжок у його базовій, елементарній формі. З цього моменту вони будуть змушені стежити за всім, від змій до тигрів, що крадуться, намагаючись не потрапити в меню якогось лісового мисливця, який ніколи не знав страху перед людиною.
  
  
  Тепер Пайк Чалмерс зняв гвинтівку з плеча, і хоча він не пересмикнув затвора, він міг би з таким же успіхом подбати про це перед тим, як покинути свою каюту. Встав бойовий патрон у патронник, не знімай зброю з запобіжника, і ти був готовий до всього, включаючи нещасний випадок, якщо до цього дійде. Як легко було б йому спіткнутися, натиснути на спусковий гачок під час падіння... і хто міг би звинувачувати його, якби куля знесла Римо голову?
  
  
  "Після вас", - сказав Чалмерс, посміхаючись, коли вони вишикувалися в нерівний лад.
  
  
  "Зі мною все буде гаразд", - сказав Римо. "Вони могли б використовувати велику артилерію попереду, на випадок, якщо ми зустрінемо слона або щось таке".
  
  
  "Так, будь ласка, пройдіть зі мною", - проінструктував Чалмерса гід, чекаючи, поки халк підніметься, щоб зайняти його місце у черзі. З доктором Стоквеллом на третьому місці та Сібу Сандаканом позаду нього, це залишило Одрі п'ятою, а Римо замикав ходу.
  
  
  Поки все йде гаразд, подумав він. Будучи останнім у черзі, він мав можливість спостерігати за ними всіма, реагувати на будь-який виклик з боку глави процесії так, як це могло бути доречно. І хоча інші ніяк не могли цього знати, його розташування позаду забезпечувало з цього боку більший захист, ніж великокаліберні гармати спереду — якщо, звичайно, вони не потрапили до засідки динозавра.
  
  
  Стань справжнім.
  
  
  За гроші Римо вони з такою ж ймовірністю могли зустрітися з Елвісом або пообідати зі Снігом на НЛО з Грейсленду. Його анітрохи не здивувало, що вчені з вежі зі слонової кістки влаштували собі безкоштовну відпустку на Далекому Сході в гонитві за нездійсненними мріями, але він був би вражений, якби їхні пошуки принесли плоди.
  
  
  Але знову ж таки, подумав Римо, він і раніше був вражений.
  
  
  У будь-якому разі він мав віддати належне оповідачам. Якщо вони збиралися вибрати місце на землі, де здавалося можливим майже все, темне серце півострівної Малайзії було ідеальним вибором. Йому не потрібна була лекція глави КЮРЕ, щоб зрозуміти, що мало хто білі люди проходили цим шляхом раніше, і ніхто з них не затримувався досить довго, щоб залишити свій слід. Щодо місцевих жителів — якби існувало місцеве плем'я — вони були б цілком задоволені тим, що ховалися від цікавих західних очей і займалися своїми справами, як це робили протягом поколінь, незважаючи на те, що нишпорили по громових ящерах. За будь-якого вибору місцеві жителі віднеслися б з більшою добротою до мешканців джунглів — навіть до чудовиськ, — ніж до групи білих чоловіків, які з'явилися зі зброєю та фотоапаратами, щоб порушити порядок речей.
  
  
  Він ліниво ворожив, що сказав би Чіун про їхні пошуки, окрім його пристрасті до зубів чарівного дракона. Чи потішить це його, чи його розлютить наукова зарозумілість чоловіків і жінок, які поклялися позбавити земну кулю всіх секретів, якими вона володіє?
  
  
  Навіть коли умоглядні думки проносились у його голові, його тіло залишалося зосередженим на враженнях, що передаються цим осередком життя навколо них. Тому що вони були не самі. Його вуха вловлювали звуки, що лунали гризунами, що снували в підліску, тоді як птахи та мавпи пурхали у гілках над головою. Він миттю помітив змію, яка просто зникла з поля зору, коли Одрі проходила повз, але не зміг точно визначити, що саме він побачив.
  
  
  І було ще щось.
  
  
  Це було найсильніше відчуття, яке Римо міг описати пальцем. Поки що ні запаху, ні звуку, що підтверджують це, але щось нагадувало йому, що за ними стежать. Здалеку, обережно, зі знанням справи та хитрістю. Він не міг сказати, чи був переслідувач людиною чи твариною.
  
  
  Опритомнівши, подумав він. Ти спиш.
  
  
  Крім того, що він знав, що це не так.
  
  
  Прагнення дисципліни, прищепленої Чіуном, спричинило розкриття почуттів, про які більшість чоловіків ніколи не підозрювали, що вони мають. Звичайно, це вимагало деякої практики, але одного разу зрозумілий трюк був не складнішим, ніж слухати слова або відкривати очі, щоб бачити.
  
  
  І за ними виразно стежили.
  
  
  Він відчував це нутром.
  
  
  Але Римо тримав це знання при собі. По-перше, він не міг довести свої почуття іншим, хіба що влаштувати повномасштабну демонстрацію синанджу, відступити, щоб знайти того, хто чи щось переслідувало їх, і він не збирався таким чином розкривати свої карти. Поки немає. Однак без доказів вони б просто подумали, що він нервує Неллі, що страждає від нервування в незнайомій обстановці. І хоча його его могло витримати удари, був інший, переконливіший мотив для приховування того, що він знав.
  
  
  Якщо доктор Сміт мав рацію щодо того, хто дзвонив до їхньої команди, цілком можливо, що винній стороні була доступна допомога ззовні, на запит для виконання таких робіт, як розкопки, транспортування або усунення небажаних свідків. Скільки помічників? Римо було навіть припустити. Їх могло бути двоє чи двадцять, навіть більше, якщо якась офіційна агенція брала участь у пошуках урану.
  
  
  Він не боявся цифр, але невизначеність викликала в нього невдоволення. Чіун завжди наголошував, що досвідчений вбивця докладає всіх зусиль, щоб виявити своїх ворогів і розправитися з ними будь-якими доступними засобами, щоб звести до мінімуму життєвий ризик та стрес. Глава держави міг бути зміщений лише у разі отримання належної оплати, але війська чи терористи, які переслідують убивцю, були чесним видобутком у будь-який час.
  
  
  Охолонь.
  
  
  Для Римо було б простіше просто відступити, залишити вечірку на деякий час і повернутися назад, з'ясувати, хто чи що переслідує їх по п'ятах, але Одрі могла озирнутися і пропустити його, зчинити галас, що призвело б щонайменше до незручних питань. Поки, вирішив Римо, йому достатньо знати, що за ними стежать, і залишатися напоготові на випадок, якщо маячок наблизиться на відстань удару. Якби це сталося, йому довелося б діяти, хоч би для того, щоб захистити себе.
  
  
  Тим часом його першою роботою було спостереження за доктором Стоквеллом та іншими, намагаючись вирішити, хто з них - якщо взагалі хто-небудь з них - з найбільшою ймовірністю виношував таємні особисті плани. Вибір Чалмерса здавався майже надто очевидним, те, як він демонстрував свої почуття, але навіть це могло бути хитрим відволікаючим маневром.
  
  
  Доктор Стоквелл був класичним вченим, поні з одним трюком, відданим обраної ним області... чи так і було? Невже нудьга викладання діяла йому на нерви? Невже потенційний прибуток від урану зробив зарплату Стоквелла в Джорджтауні схожою на образливі гроші?
  
  
  А як же тоді Одрі Морленд? Її академічне обличчя приховувало хитру, спокусливу індивідуальність, яку принаймні деякі з її знайомих ніколи б не побачили. Чи була за цими двома інша особа, з жадібними очима, спрямованими на день виплати платні, яка залишила б її на все життя?
  
  
  І завжди був Сібу Сандакан, офіційний сторожовий пес малайського уряду. Заступнику шерифа або його начальству було б нескладно викликати війська і простежити за експедицією, на випадок, якщо вони натраплять на щось динозаврів, уран, що завгодно, - що уряд пізніше міг би вилучити і видоїти для отримання вкрай необхідного доходу. Припустимо, що їх супроводжуючий поскупився і зайнявся власним бізнесом на чорному ринку. Що завадило б загону солдатів коритися йому, якби вони вірили його наказам, що виходять зверху?
  
  
  Занадто багато підозрюваних, сказав собі Римо. Принаймні думка про те, що двоє чи троє співпрацюють у якійсь сумнівній угоді, здавалася віддаленою. Тоді у справжнього дзвонаря ще більше причин мати підкріплення напоготові.
  
  
  Вони йшли кілька годин, зупиняючись кожні милю чи дві для короткого відпочинку, перш ніж досягли галявини в джунглях, приблизно двадцяти ярдів у поперечнику та тридцяти завдовжки. Неподалік, у невеликому поході північ, вуха Римо вловили звуки поточної води з струмка.
  
  
  "Розбийте тут табір на ніч", - оголосив їхній провідник і скинув свій важкий рюкзак.
  
  
  Розділ дев'ятий
  
  
  "Що могло призвести до появи такої галявини у лісі?" - спитав доктор Стоквелл, скидаючи з плечей свій рюкзак і адресуючи своє питання групі загалом.
  
  
  Їхній провідник відповів першим. "Дехто каже, що велетні відпочивали тут давним-давно", - сказав він. "Пекайте дерева під час сну".
  
  
  "Гіганти", - промимрив Чалмерс. "Чортове сміття".
  
  
  "Це цілком може бути щось у ґрунті", - сказала Одрі Морленд, виступаючи як місцевий ботанік. "Можливо, дефіцит поживних речовин або відхилення у глибині верхнього шару ґрунту".
  
  
  "Я майже віддаю перевагу історії про велетня", - сказав Стоквелл. "Це якось більш… романтично".
  
  
  "Чортовськи великий йолоп, який спит у грубій обстановці і збиває дерева", - сказав Чалмерс. "Де ж романтика?"
  
  
  "Ви неправильно мене зрозуміли, містере Чалмерс. Романтика не обов'язково повинна бути пов'язана з пожадливістю і спітнілим тілом. Це також може бути відношення і атмосфера".
  
  
  "Я візьму свій прямо нагору, велике вам спасибі".
  
  
  Намети для щенят були зібрані швидко, Римо допомагав Одрі з її наметом, коли вона заплуталася.
  
  
  "Тут не так багато місця", - сказала вона йому, насупившись.
  
  
  Римо сказав: "Їх не повинно бути. По одному на кожного клієнта".
  
  
  "Припустимо, мені потрібна компанія?" - спитала вона, широко розплющивши очі.
  
  
  "Я думаю, тобі доведеться імпровізувати".
  
  
  "Я гарна в цьому", - сказала вона і дозволила йому знову відчути свої груди, коли вона прослизнула повз нього, вивільняючись.
  
  
  Він пішов за нею, кинувши прощальний погляд на зад Одрі, що коливається, коли вона прямувала до лінії дерев.
  
  
  "Одрі?" Лікар Стоквелл покликав, у його голосі лунала тривога.
  
  
  "Поклик природи, Саффорд. Зі мною все буде гаразд".
  
  
  Пайк Чалмерс провів її поглядом, відчув, що Римо спостерігає за ним, і з викликом подивився у відповідь, поклавши руку на свій Кольт. Як чортів ковбой, подумав Римо і цього разу сам припинив гру в дивалки, ніби не зрозумів, у чому виклик.
  
  
  Відпусти це, сказав він собі. Бувай.
  
  
  Можливо, настане час, коли йому доведеться рішучіше розправитися з Чалмерсом, але він не бачив необхідності наполягати на цьому зараз. Він дасть британцю трохи мотузки, достатньої, щоб повіситись, якщо у того виникне таке бажання.
  
  
  Немов за обопільною згодою, п'ятеро чоловіків почекали, поки Одрі повернеться, відгукнувшись на поклик природи, і тільки після цього відновили виконання різних завдань, необхідних для упорядкування їхнього табору.
  
  
  "Потрібні сухі дрова для багаття", - оголосив Кучінг Кангар, після чого доктор Стоквелл і помічник шерифа-малайця вирушили поповнювати запаси.
  
  
  "Будь обережний, Саффорд", - попередила Одрі, її тон був майже умовляючим.
  
  
  "Ми не підемо далеко", - сказав Стоквелл, сприйнявши це як щире вираження занепокоєння.
  
  
  "Тут поблизу є струмок?" - спитав Римо, граючи в новачка по саму рукоятку.
  
  
  "Туди", - вказав йому провідник, кістлявим пальцем вказуючи на дерева прямо на північ. "Недалеко".
  
  
  "Я принесу трохи води", - сказав Римо і знайшов кавник серед їх мізерного кухонного приладдя.
  
  
  "Я допоможу", - зголосилася Одрі, зачерпуючи ще один горщик і йдучи за Римо до дерев.
  
  
  Їм не знадобилося багато часу, щоб втратити табір на увазі, хоча Римо все ще чув голоси кришталево ясно. Там була ще одна свого роду стежка, хоч і менша за ту, якою вони йшли весь день, яка вела прямо від галявини до струмка.
  
  
  "Ти вперше у джунглях?" Запитала Одрі.
  
  
  - В Азії, - збрехав Римо. - Я чимало побродив по Західній півкулі.
  
  
  "Коли ти ганявся за гадюками?"
  
  
  "Більш-менш".
  
  
  "Звучить як захоплююче життя".
  
  
  "У цьому є свої моменти".
  
  
  "Можу собі уявити".
  
  
  Ні, ти не можеш, подумав він, але сказав: "Не можу повірити, що тобі так нудно. Ти не схожий на людину, яка буде дотримуватися чогось, якщо це доведе тебе до відчаю".
  
  
  "О, правда? До якого типу я належу, Рентон?"
  
  
  "Я б сказав, авантюристка в душі. Тобі подобається трохи пожити на межі".
  
  
  "Це не означає, що я задираю носа перед службою безпеки", - сказала вона.
  
  
  "Звичайно, ні. І все ж таки..."
  
  
  "І все ж, що?"
  
  
  "Я не можу уявити, що ти був би задоволений, погодившись на безпечну роботу у колії".
  
  
  "Можливо, в цьому ти маєш рацію".
  
  
  Вони дісталися струмка, і Римо виявив, що він трохи більше, ніж він очікував. Футів двадцять завширшки, прикинув він з того місця, де вони стояли, і досить глибоко, щоб він міг розгледіти дно не більше ніж за два фути від берега.
  
  
  "Жодних крокодилів, ти сказав". Її пальці вже грали з ґудзиками джинсової сорочки.
  
  
  "Я все одно не рекомендував би купатися", - сказав Римо.
  
  
  "Чому б і ні?"
  
  
  "Забруднюючі речовини, по-перше".
  
  
  "Що, ти маєш на увазі забруднення в такому місці, як це? Я в це не вірю".
  
  
  "Я думав про паразити", - сказав Римо. "Про що завгодно, від мікробів до двоусток і п'явок. Ми кип'ятитимемо будь-яку воду, перш ніж пити її. І тільки тому, що ви не бачите крокодилів, це не означає, що риби доброзичливі".
  
  
  Одрі скорчила кислу гримасу, дивлячись на Римо. "Дякую, що зіпсували Едем, доктор Уорд".
  
  
  "Ти сказав, що хочеш, щоб хтось доглядав тебе".
  
  
  "Правильно, я зробив".
  
  
  Вони наповнили свої казанки і пішли назад у табір, виявивши там Сібу Сандакана і доктора Стокуелла попереду них, з достатньою кількістю дров, щоб розвести пристойне багаття. Вони поставили воду кип'ятитися, тоді як Чалмерс узяв свій "Уезербі" і пішов озирнутися. Римо стривожився, подумавши про британця за межами його видимості з гвинтівкою з великим оптичним прицілом, але він дав спокій. Якби Чалмерс викинув подібний трюк у таборі, це означало б також вбивство всіх свідків, а Римо не думав, що йому вистачить духу на це.
  
  
  Якщо, звичайно, він від початку не планував повертатися один.
  
  
  Вечеря в них була проста. Сублімований бефстроганів у пластикових пакетах, який трохи пом'якшується при варінні, створюючи не надто вишукану кухню з привабливістю третьосортної авіаційної кухні. Тим не менш, це було ситно, запивши неабиякою порцією міцної чорної кави. Римо випив і відчув, як кофеїн налаштовує його нерви, готуючи до того, щоб залишатися бадьорим уночі стільки, скільки потрібно.
  
  
  Завдяки практиці синанджу він навчився скорочувати час сну, якого потребувало його тіло, повною мірою користуючись будь-яким випадком розслаблення. Він міг пильнувати цілими днями без видимої напруги або "спати" під час маршу, приділяючи рівно стільки уваги стежці, щоб не натрапити на пастки. У будь-якому випадку, він навчився спати в Куала-Лумпурі та Дампарі. Якщо щось траплялося посеред ночі, він мав намір знати про це та ефективно реагувати.
  
  
  П'ятеро його супутників неоднозначно відреагували на довгий день у каное та на стежці. Їхній провідник не виявляв жодних симптомів втоми, але це було цілком природно для людини, яка працює на своїй рідній землі. Пайк Чалмерс теж здавався настороже, ветеран у буші, тоді як Сібу Сандакан і доктор Стоквелл уже позіхали за вечерею, рано завершуючи свою розмову зауваженнями про ранній початок і довгі дні попереду. Поглянувши на Одрі, я побачив, що вона спить біля таборового вогнища, але вона відразу прокинулася, коли Стоквелл покликав її на ім'я і закликав лягти спати.
  
  
  "Я думаю, що так і зроблю", - Вона ледь подивилася на Римо, повертаючись до свого намету для цуценят, але його думки були далеко, зосереджені на поточній роботі.
  
  
  Він втратив зв'язок зі своїми переслідувачами з того часу, як вони зупинилися, щоб розбити табір. Здавалося, що решта відступила на деяку безпечну відстань, зводячи до мінімуму будь-який ризик контакту в темряві. Не було б сенсу висуватися до табору сьогодні вночі, подумав він, перш ніж у них навіть з'явиться шанс розпочати пошуки, але важко було судити про плани незнайомців, яких він навіть ніколи не бачив. Якби один із його товаришів із самого початку просто мав намір використовувати експедицію як прикриття, скинути сухостій на ранній стадії і всерйоз зайнятися ураном самостійно, одне місце для вбивства могло б послужити так само добре, як і будь-яке інше.
  
  
  І все-таки, сказав він собі, вони ще навіть не дісталися Тасек Бера. Ще один день, без будь-яких подій, перш ніж вони дісталися району джунглів, де зазнала невдачі вечірка Терренса Хоппера. Якби це був я, подумав Римо, я б відклав засідку доти, доки цілі не наблизять мене до мети, можливо, виконав би частину супутньої брудної роботи.
  
  
  Не розраховуйте, що зовсім незнайомі люди будуть розумні.
  
  
  Пам'ятаючи про це, він побажав добраніч і забрався в свій намет для цуценят, прикидаючись сплячим і чекаючи, поки інші один за одним ляжуть спати. Пайк Чалмерс цілу годину просидів після вечері, поліруючи "Уезербі", але так і не поговоривши з їхнім гідом-малайцем. Кучинг Кангар, у свою чергу, останнім заповз до свого намету, ніби до його обов'язків входило стежити за тим, щоб усі його підопічні були надійно покладені в ліжку.
  
  
  Минуло ще тридцять хвилин, поки Римо прислухався до оточуючих через тонкі стіни свого намету. Коли він був досить впевнений, що всі вони сплять, Римо вибрався назовні, безшумною тінню ковзнувши повз багаття і сховавшись за деревами.
  
  
  Він провів мить, стоячи на кордоні галявини із заплющеними очима, звертаючись іншими почуттями до ночі. Він не звертав особливої уваги на звуки птахів, комах та нічних хижаків. Справді, відсутність їхнього шуму попередила б його про потенційну небезпеку. Це, а також специфічні, штучні звуки, яких більшість чоловіків фізично не в змозі уникнути. Шурхіт підошви черевика, що ковзає по піску або каменю, набагато зловісніший, ніж хрускіт гілок. Металеві звуки будь-якого роду, які голосно і ясно лунають у царстві природи. Чихання чи шепіт. Тканина цілує тіло.
  
  
  Але там нічого не було, і він пішов назад до струмка, задоволений тим, що лишився сам. Кажани вилетіли і низько ковзали над водою, хапаючи комах з повітря. Десь ліворуч від Римо стрибнула риба, а на дальньому березі струмка гарчало щось більше, залучене запахом Римо.
  
  
  Вдалого полювання.
  
  
  За мить він почув кроки, що наближаються, повернувся, щоб привітати знову прибулу, відчувши запах Одрі задовго до того, як його очі розрізнили її силует у плямистому місячному світлі. Коли він вийшов прямо перед нею, вона підстрибнула і злегка верескнула.
  
  
  "Заради бога, Рентон!" Навіть злякана, вона говорила пошепки, ніби хотіла зберегти їхню зустріч у секреті від інших.
  
  
  "Проблеми зі сном?" Запитав Римо.
  
  
  "Всього цього занадто багато, розумієш? Я маю на увазі, я втомився, але занадто багато потрібно побачити і зробити. Це не триватиме досить довго".
  
  
  "Можливо, наступного тижня в цей час ти почуватимешся по-іншому".
  
  
  "Я не буду", - сказала вона. "Це пригода всього життя, вірно?"
  
  
  "Тобі доведеться попрацювати добре в найближчі кілька днів", - сказав він.
  
  
  "Сподіваюся, не всі".
  
  
  Ледве вловимий рух на дереві поряд з нею привернув його увагу, і рука Римо метнулася вперед, надто швидко, щоб Одрі очі могли простежити.
  
  
  "Що?"
  
  
  Він тримав звивисту гадюку перед нею, міцно схопивши за її лопатоподібну голову, тіло плавно обвилося навколо його передпліччя. Рімо перевірив забарвлення його луски і посміхнувся Одрі.
  
  
  "Trimeresurus flavoviridis", - оголосив він.
  
  
  "Він отруйний?"
  
  
  "Гострий локальний біль та крововилив у внутрішні органи", - відповів він. "Інтенсивна кровотеча із самого укусу не рідкість".
  
  
  З цими словами він відкинув змію від себе на середину струмка. Вона плюхнулася на дно, швидко випливла і попливла до далекого берега.
  
  
  "У тебе швидкі руки", - сказала вона.
  
  
  "Іноді".
  
  
  "Думаю, ти врятував мені життя".
  
  
  - Із задоволенням, - сказав Римо.
  
  
  "Як я можу тобі віддячити?"
  
  
  "Ну..."
  
  
  "Я знаю", - сказала вона. "Я імпровізуватиму".
  
  
  Римо спостерігав, як вона почала розстібати сорочку. "Я одного разу попереджав тебе про плавання", - нагадав він їй.
  
  
  "Хто сказав, що я збираюся у воду?"
  
  
  Десь у проміжку між установкою намету і тим, як вона тягла Римо до струмка, вона зняла ліфчик. Не те, щоб він їй був потрібен, подумав Римо. Її груди були пружними і круглими, що кидали виклик гравітації, з сосками, які здавалися коричневими, але майже напевно були б рожевими за денного світла.
  
  
  Вона відкинула блузку за спину, рухаючись швидше, коли почала розстібати пряжку ременя. Це на мить поставило її в глухий кут, Одрі почервоніла, але потім зрозуміла, розстебнула джинси і розстебнула блискавку вниз. Зробила паузу, достатню для того, щоб зняти взуття, почастувавши при цьому Римо невеликим похитуванням. Акуратно скачала джинсову тканину по стегнах, сідницях, стегнах.
  
  
  Трусиків також немає, зауважив він.
  
  
  "Це те, що вони називають одяганням для успіху?"
  
  
  "Залежить від того, якою є твоя мета", - відповіла вона. "Тепер ти".
  
  
  "Ми ледве знаємо одне одного", - сказав Римо.
  
  
  "Це скоро зміниться".
  
  
  "Ти так думаєш?"
  
  
  Одрі притулилася до нього, піджаристий оксамит. "Я наполягаю на тому, щоб подивитися, що ще ти можеш робити, крім лову змій", - сказала вона.
  
  
  І Римо показав їй, починаючи повільно, використовуючи лише деякі специфічні навички, яким Чіун навчив його у перші дні. Його пальці зімкнулися на попереку Одрі, дотику було достатньо, щоб змусити її звиватися поруч із ним, але воно було таким легким, що він ледве зачепив її шкіру. Він опустився, щоб простежити улоговину між її сідницями, потім його руки піднялися вище, слідуючи по витонченому вигину її хребта, щоб подразнити потилицю Одрі. Вона затремтіла, тихо застогнала, коли обхопила руками його шию і притулилася до нього, майже обм'якнувши.
  
  
  Секс - це поєднання психології та фізіології: у першому більше передчуття, ніж досягнення, тоді як друге контролюється тиском, тертям, жаром та холодом. Сінанджу визнає три різні методи для доведення жінок до вершини сексуального задоволення. В одному методі використовувалося двадцять сім кроків, в іншому – тридцять сім, а в останньому – п'ятдесят два, хоча Чіун був непохитний у тому, що тільки кореянка могла пережити повне лікування зі збереженням розуму.
  
  
  Римо почав дражнити її, почавши з внутрішнього боку вух, потім спустився вниз по шиї Одрі. Він намацав її пульс і затримався там, постукуючи, поки вона не зітхнула від захвату, перш ніж він перемістився до балки у неї на шиї. Ноги тепер не тримали її, і вся її вага була перенесена на його плечі, поки Римо не відвів її на три кроки назад і не притулив до найближчого дерева. Він підняв руки Одрі над головою і показав їй, як ухопитися за гілку, щоб не впасти.
  
  
  "Тримайся", - сказав він.
  
  
  "Боже, так!"
  
  
  Він продовжив з того місця, де зупинився, і йому ставало все важче стримувати її.
  
  
  "Будь ласка, поспішай!"
  
  
  Ще одне переривчасте зітхання вирвалося в Одрі, коли він дав їй те, що вона хотіла, і він захищав це відчуття, поки її спазми не перетворилися на дрібне, мимовільне тремтіння.
  
  
  "Наступний акт другий", - сказав він їй, піднімаючись на ноги.
  
  
  "Я не можу", - простогнала вона.
  
  
  "Ти будеш".
  
  
  "Занадто багато!"
  
  
  Але вона могла впоратися з цим нормально, хоча вона була тремтячим безладдям, поки її звільнення не прийшло знову, за яким пішов довгий, повільний дрейф у посвячення.
  
  
  Вони лежали разом на покритій мохом землі, і за кілька хвилин Одрі почала хихикати. Вона пригорнулася до його грудей, щоб приглушити звук, але, здавалося, не могла зупинитися.
  
  
  "Що смішного?" Запитав її Римо.
  
  
  "Нічого, Ісусе! Це було-" Одрі завагалася, на мить втративши дар мови. "Я щойно зрозуміла, що ти, зрештою, не крикун".
  
  
  "Я кричу зсередини", - сказав Римо.
  
  
  "Розкажи мені про це. Здається, у мене щось замкнуло".
  
  
  "Я перевірю твою проводку для тебе", - сказав їй Римо, простягаючи руку між її стегон.
  
  
  Вона схопила його за зап'ястя. "Ні за що в житті! Я маю на увазі своє життя. Ти думаєш, у них тут є довічний квиток на випадок інсультів або серцевих нападів?"
  
  
  Вона говорила виразно, але її очі були трохи засклені, і Римо подумав, що, можливо, це добре, що його демонстрація не вийшла за рамки тринадцяти основних кроків. Було б незручно тягнути Одрі через джунглі на ношах, а в них не було смиренної сорочки.
  
  
  "Нам пора повертатися", - сказала вона за мить, слабо ворухнувшись і потягнувшись за своїм одягом.
  
  
  "Я допоможу тобі".
  
  
  "Ні", - сказала вона. "Я все ще знаю, як одягатися сама".
  
  
  Однак їй знадобилося три спроби натягнути джинси, перш ніж вона відновила рівновагу. В іншому все було просто в порівнянні з цим, і в одязі вона виглядала більш менш зібраною.
  
  
  "Ти маєш запакувати це", - сказала вона йому. "Ти міг би зірвати куш".
  
  
  "Це вимагає певного натхнення", - збрехав Римо.
  
  
  "І солодкі промови теж. Повний комплект. Цьому навчають у Новому Орлеані?"
  
  
  Римо посміхнувся. "Я підбираю уривки у ході справи", - сказав він.
  
  
  "Тримаю в заклад, що ти любиш. Різні фігурки, з таким відтінком".
  
  
  "Ми прагнемо подобатися".
  
  
  "Твоя мета була ідеальною", - сказала йому Одрі. "Я не можу дочекатися, щоб спробувати ще щось у цьому роді, як тільки відновлю свої сили".
  
  
  "Якщо ми матимемо час", - сказав він.
  
  
  "Я знайду час", - відповіла Одрі, присуваючись, щоб легко поцілувати його в губи. "Нам краще не повертатися разом, про всяк випадок".
  
  
  "Добре".
  
  
  Він проводив її поглядом, витратив час, щоб перевірити пульс та кров'яний тиск. І те, й інше в нормі, значно нижчі від середнього. Римо зачекав п'ять хвилин, перш ніж пішов за Одрі назад у напрямку до спального табору.
  
  
  І цього разу він не підозрював, що за ним стежать по деревах.
  
  
  Розділ десятий
  
  
  Ранок викликав неоднозначну реакцію у його супутників щодо подорожі, зазначив Римо, обминаючи табір. Стоквелл і Сібу Сандакан були помітно стомлені і не у формі, але кожен, здавалося, прагнув продовжити марш. Пайк Чалмерс був таким же, як завжди, похмурим, людиноненависницьким, з жорстким блиском в очах, який говорив Римо про особисті наміри, які він приховував. Щодо Одрі, то хоч раннє ранкове сонце висвітлило тіні під її очима, наче від втоми, в її ході, здавалося, з'явилася нова пружність.
  
  
  "Я вже багато років так добре не спала", - сказала вона Римо, проходячи повз, щоб зробити піт-стоп у лісі. "Це якась манера біля ліжка хворого, докторе Ворде".
  
  
  "Я намагаюся тримати руку на пульсі", - сказав Римо.
  
  
  "Так я помітила. Не витрачай надто багато енергії сьогодні", - сказала вона на прощання. "Вона тобі знадобиться сьогодні ввечері".
  
  
  "Я зроблю позначку".
  
  
  На сніданок у них було ще одне сублімоване блюдо, щось на кшталт яєчні-бовтання з грудками, приправленою різнокольоровими, але несмачними кубиками м'яса та овочів. Хтось придумав омлет, здогадався Римо, хоча він не зміг би підтвердити особистість, якби він був під присягою.
  
  
  Найкраще в поганій їжі, вирішив він, це її схильність швидко зникати; ніхто не затримувався, щоб насолодитися смаком, перш ніж очистити тарілки та юрбою спуститися до струмка на чергування. Вони були упаковані, включаючи намети, протягом сорока хвилин від моменту, коли вони вперше сіли за стіл.
  
  
  Джунглі почали невловимо змінюватися, подумав Римо, коли вони вийшли на іншу стежку за галявою і відновили свій марш на схід. Не стільки на вигляд — який був стандартним тропічним лісом, судячи з того, що міг спостерігати, — але більше з погляду атмосфери. У новій місцевості було щось похмуре; Римо було б важко висловити це словами, хіба сказати, що вона здавалася небезпечною, якщо не сказати точно злий. На стежці було менше місця для маневру, джунглі з обох боків підступали ближче, ніж напередодні, і комарів побільшало посилених роями кусачих мошок і мух.
  
  
  І за ними стежили, так, справді. Хвіст був там, ззаду, тримаючись на шанобливій відстані, але все одно підтримуючи контакт.
  
  
  Він ще раз подумав про те, щоб застати переслідувачів зненацька, відступити, щоб розшукати їх і влаштувати невеликий хаос, чорт забирай, з'ясувати точно, хто чи що йшло їх слідом. Але Одрі продовжувала озиратися на Римо, посміхаючись, навіть коли до неї почали добиратися спека і комахи, і він знав, що вона першою заб'є на сполох, якщо озирнеться і виявить, що його немає. Можливо, сьогодні ввечері, якщо буде час, і він зможе розглянути їхніх гаданих ворогів. Відвідування іншого табору в темряві може бути саме тим, що прописав доктор Рентон.
  
  
  Тим часом Римо зосередився на стежці та своїх супутниках. Одрі працювала перед ним до сьомого поту, густий аромат її тіла долинав до Римо разом із легким вітерцем із джунглів. Він припинив передачу хвилюючих мислеобразів і перевірив інших, почавши з їхнього провідника і рухаючись у зворотному напрямку вздовж ладу. Римо бачив, що чоловіки демонстрували різний рівень витривалості, але жоден не мав ознак падіння від виснаження. Попереду малайський розігруючий ставив стійкий темп, не вимагаючи якихось надлюдських зусиль. Схоже, він мав на увазі найстарішого члена команди, і Рімо помітив, що він озирався на доктора Стоквелла приблизно через кожні сто ярдів, ніби бажаючи переконатися, що професор має достатньо енергії, щоб продовжувати.
  
  
  Поки все добре.
  
  
  Через три години вони зупинилися відпочити на п'ятнадцять хвилин, і Одрі крадькома підморгнула, перш ніж влаштуватися поряд зі Стоквеллом.
  
  
  "Скажи мені, Одрі, - сказав професор, - ти бачила щось незвичайне в місцевій флорі?"
  
  
  Одрі на мить замислилася над питанням, нарешті похитала головою. "Не зовсім, Саффорд. Багато з того, що ми бачимо, звичайно, досить примітивно - папороті та гриби, очевидно, - але на перший погляд я б не назвав це доісторичним. Жоден викопний вид не виник до життя якимось чином" .
  
  
  "Отже, звичайні джунглі?"
  
  
  "По суті," відповіла вона. "Але ми не шукаємо рослину, пам'ятайте. Якби мені довелося гадати, я б сказала, що ізоляція була б більш важливою для виживання стародавнього вигляду, ніж конкретна флора. Навіть травоїдні тварини досить універсальні, якщо ви не маєте справу з ведмедями-коалами" ."
  
  
  Їхній провідник, Кучінг Кангар, здавалося, з цікавістю стежив за обміном репліками, хоча неможливо було сказати, наскільки він зрозумів, доки він не заговорив.
  
  
  "Нагак їсть м'ясо", - сказав він, ні до кого конкретно не звертаючись.
  
  
  Професор Стоквелл моргнув і насупився. "Плотоядна тварина?"
  
  
  Маленький малаєць знизав плечима. "Їсть м'ясо", - повторив він.
  
  
  "Я думаю, ти чув це від свого народу?"
  
  
  "Нагак з'їв мого датука", - відповів гід, переходячи на малайську.
  
  
  "Його дідусь", - переказав Сібу Сандакан.
  
  
  "Що?" Професор Стоквелл був вражений. "Він, звичайно, не може мати на увазі-"
  
  
  "Ми чуємо його крики", - сказав гід, перериваючи Стоквелла. "Біжи до річки, куди він ходить за водою. Знайди його руку, кири".
  
  
  "Лівий", - додав Сандакан, виглядаючи враженим.
  
  
  "А ще сліди, залишені Нагаком", - продовжував гід. "Ось такі великі".
  
  
  Він розвів руки на три фути або близько того, потім дозволив їм впасти собі на коліна. Історія знищення його діда, здавалося, не викликала нічого схожого на сильні емоції.
  
  
  "Коли все це сталося?" Запитала Одрі.
  
  
  "Пройшло два роки, можливо три".
  
  
  "Яка біса гнилизна", - сказав Пайк Чалмерс. "Мабуть, це був крокодил".
  
  
  "Таких великих крокодилів немає", - відповів гід. Якщо його і розлютив відкритий скептицизм високого британця, він добре це приховав.
  
  
  "Боже мій, це їжа для роздумів", - сказав професор Стоквелл. "Тобто... Я хочу сказати..."
  
  
  "Все гаразд, Саффорд", - сказала йому Одрі, поклавши долоню на його засмаглу руку. "Я впевнена, що він не образився".
  
  
  "Нагаки їдять м'ясо", - повторив їхній провідник із смиканою посмішкою, потім схопився на ноги і схопив свій рюкзак.
  
  
  "Відпочиньте", - повідомив він їм. "Ми вирушаємо зараз".
  
  
  Майстер Сінанджу легко переслідував свою видобуток. Навіть на річці це була дитяча забава - виглядати місце, де вони причалили до берега на каное, і робити сумні спроби сховати їх. Човни були заховані за якимись папоротями, але не було зроблено жодних реальних зусиль, щоб замістити сліди, якими їх витягли на берег, і сліди кількох любителів були всюди.
  
  
  Гра стала набагато простіше, коли вони розпочали важкий похід суходолом. Їхні незграбні черевики залишали відбитки, якими міг би пройти сліпий, постукуючи палицею, і, крім того, були й інші знаки. Зламаний саджанець. Подряпини на дереві, де чиєсь спорядження подряпало кору. Перевернутий камінь, відкинутий убік, щоб оголити хробаків під ним. Листя та гілки, зрізані мачете там, де стежка заросла, і вони були змушені розчищати шлях. Великі відбитки від їхніх сідниць там, де вони зупинялися передихнути.
  
  
  Римо, звичайно, був кращим за інших, але він все одно залишав сліди, які Майстер Сінанджу міг виявити лише при незначній концентрації. У змаганні це було б недостатньо добре, але Римо напевно вибрав взуття та спорядження краще, якби вибір був за ним.
  
  
  Чіун вирушив у дорогу на день пізніше експедиції Стоквелла, надавши їм переночувати в Дампарі і вибравши чартерний швидкісний катер, який швидко скоротив би їхнє відставання. Він відставав від них на півтори години, коли придбав каное, і в човні не було білих людей, які б могли його втримати, як тільки Чіун почав гребти на великій швидкості. У його видобутку було не більше сорока хвилин часу, коли Майстер витягнув свій човен на берег і витратив час, щоб сховати його належним чином, де жодна людина не знайшла б його без ретельного пошуку часу.
  
  
  При цьому Чіун був майже змушений розглядати свою майстерність відстеження як свого роду недолік. Він міг би наздогнати Римо та інших найбільше за годину і переслідувати їх з убивчої відстані, але в нього не було бажання няньчитися з ними.
  
  
  І після п'ятнадцяти хвилин блукання стежкою в джунглях він зрозумів, що є ще одна проблема, яку він повинен спочатку вивчити, перш ніж здатися Римо.
  
  
  Експедиція Стоквелла мала хвіст.
  
  
  Він не міг сказати "ще один хвіст", тому що безликі незнайомці почали своє полювання раніше за нього. Наскільки Чіун знав, вони були на місці доти, як експедиція покинула К.Л. Вони ще не зробили жодних спроб застати експедицію зненацька, але вони були озброєні і тому небезпечні — принаймні для білих, які не знають толку в синанджі.
  
  
  Майстер Чіун почув ворога ще до того, як пройшов пішки півмилі, потім витратив час на сортування запахів та загальних вражень, які разом дали йому зрозуміти, що противник близько. Він одразу зійшов зі стежки і, подібно до примари, рушив через ліс, щоб вибрати другий слід, паралельний першому. Черевики, які протоптали цю стежку, були старшими, більш зношеними, ніж в учасників експедиції Стоквелла, і їх було більше. По дорозі він нарахував сімнадцять виразних та окремих підписів, у тому числі двох чоловіків, одягнених у сандалі на підошві з гуми, вирізаної з шин, що продуваються. У повітрі лунав запах зброї.
  
  
  Чіун пішов за ними того дня, спостерігав за їх просуванням, вважав голови та зброю. Вони були малайцями, з парою китайців — тих, хто носив сандалі, — і їхня зброя плюс строката форма, залатана з камуфляжної форми та вицвілої джинсової тканини, легко ідентифікували їх як партизанів. Оскільки він не говорив по-малайськи, а китайці не користувалися своєю рідною мовою, Чіун міг лише гадати про їхні мотиви переслідування групи доктора Стокуелла. Незважаючи на це, їхній мотив, хоч і неясний, явно не був доброзичливим.
  
  
  Чіун подумував про те, щоб напасти на них ззаду і розсікти ряди або вирушити вперед, щоб зустріти їх на стежці, прикинутися стародавнім, тендітним пілігримом, поки вони не виявляться досить близько, щоб завдати удару, але зрештою вирішив поки що нічого не робити. У разі сумнівів, якщо під рукою не було надзвичайної ситуації, мудрий убивця обмежував свої дії збиранням інформації, щоб краще реагувати відповідним чином, як тільки його мету буде визначено.
  
  
  Пам'ятаючи про це, він припинив спостереження і рушив далі, щоб напасти на слід Стоквелла. Він слідував за Римо та рештою їхнього першого дня переходу і спостерігав за ними з нависаючих гілок величезного дерева, коли вони розбивали табір. Чіун подумував пробратися всередину і поговорити з Римо, коли інші заснуть, але він вірив у те, що Римо зуміє розпізнати спільного ворога, а той мало що міг додати, крім опису зовнішності їхнього ворога.
  
  
  І на той час, звичайно, жінка почала відволікати Римо від його завдання. Вона була нахабною шльондрою, трохи кращою за звичайну повію, судячи з того, як вона оголила свою плоть перед Римо при такому короткому знайомстві. Чіун не міг вирішити, чи були її спокусливі дії навмисними, частиною свідомої стратегії, спрямованої до невідомих цілей, чи вона була просто тим, кого білі чоловіки називають повією, позбавленою самообмеження та моральних підвалин.
  
  
  У будь-якому випадку Чіун був свідком особистої реакції Римо з несхваленням. Майстер був манірним, і він добре пам'ятав недавню прихильність, яка здивувала його в той час... хоча він також знав, що в наші дні молодь веде безладний спосіб життя. Навіть тоді справа була не стільки в тому, що Римо вирішив виконати бажання шльондри - хоча Чіун не раз попереджав його про ризик жертвувати життєвою енергією заради сексу, коли він виконував завдання імператора Гарольда Сміта, - скільки в кричущій неповагу його учня до перевірених часом методів синанджу .
  
  
  Римо не зробив жодних зусиль, щоб почати спарювання належним чином, намацавши пульс жінки і змусивши його почастішати. Можливо, подумав Чіун, саме спогади про Джин Райс заважали його стилю. Він пропустив деякі класичні кроки і повторив інші, зупинившись, перш ніж завершив навіть найпростіший ритуал доведення жіночої плоті до екстазу. Чіун все одно не міг заперечувати захоплення цієї жінки, але пізніше йому доведеться поговорити з Римо і нагадати йому про необхідність доводити справу до кінця.
  
  
  Був момент, коли Чіун повірив, що Римо виявить його, спостерігаючи з темряви, але жінці вдалося відволікти його своїм гнучким тілом. Вона, звичайно, була гарна для білої, але в її блідій шкірі і надто пишних згинах було щось таке, що відштовхувало Чіуна.
  
  
  Корейські жінки були найкращими.
  
  
  Наступного ранку, з'ївши жменю холодного рису, Чіун перевірив, як там партизани, виявив, що вони повертають табір, і поспішив назад, щоб приєднатися до експедиції Стоквелла. Якщо у ворога були плани завдати удару, він знав, що вони, швидше за все, дочекаються темряви, але йому не завадило б розвідати стежку попереду. Він подбав би про те, щоб залишити ліс незайманим і не дав би малайському гіду наукової групи приводу запідозрити іншу людину по сусідству.
  
  
  Коли станеться напад, якщо він станеться, Чіун буде недалеко.
  
  
  Смердючі джунглі почали втомлювати Лай Ман Яу. Два дні він разом зі своїми солдатами чекав на прибуття експедиції янкі, і тепер йому доводилося вистежувати їх зі швидкістю равлика, поки вони просувалися по нічийній землі Тасек Бера. Йому було б приємно напасти на групу і знищити їх усіх, за винятком, можливо, жінки, яка могла розважати його людей протягом кількох днів, перш ніж вона померла. Проте це була війна, і Лай Ман Яу виконував наказ. Йому доведеться трохи почекати, поки круглакі не знайдуть те, що шукають.
  
  
  Пекін недвозначно висловився із цього приводу. Передчасний напад зруйнував би все, і це було б розцінено як зраду, яка заслуговує на участь зрадника.
  
  
  За потреби він міг тижнями харчуватися рибою та рисом, в'яленою яловичиною та фруктами. Задовго до цього часу його вороги або зробили б свою знахідку, або з огидою здалися б, і він у будь-якому разі отримав би схвалення на їхню кару.
  
  
  Однак було б краще, якби вони могли просто знайти те, що шукали, та доставити це Лай Ман Яу перед смертю.
  
  
  Так, так і мало бути.
  
  
  Лай Яу був одним із приблизно шести мільйонів етнічних китайців, які живуть у Малайзії. Він міг простежити своє коріння протягом тринадцяти поколінь, але ніколи не вважав себе малайцем. Він завжди був китайцем, і, як вірний син Китаю, він виконував накази з Пекіна.
  
  
  Шість років тому ці накази наказували йому організувати невеликий загін партизанів, надавши корінним малайцям рівноправне партнерство, і розпочати народно-визвольну війну, яка зрештою прирекла б конституційну монархію країни на загибель, проклавши шлях до соціалістичного режиму на китайський зразок. Всюди в Малайзії були люди, дуже схожі на нього, які мали намір скинути корумпований, застарілий уряд на користь заміни типу Пекіна. Комунізм, можливо, й помер у Росії та державах Східної Європи, але він був живий і здоровий в Азії, з програмою, яка вимагала відповідної поваги.
  
  
  Майбутня робота, як і багатьох місіях, замовлених з Пекіна, складалася з довгих наказів і коротких пояснень. Лай Ман Яу було доручено дочекатися експедиції янкі, слідувати за нею і зберігати певну інформацію, яку шпигун усередині загону надасть, коли настане час. Інформація буде передана до Пекіна, круглоокий буде страчений. Не було передбачено пощади агенту-найманцю, як тільки його роботу буде виконано. Чекаючи на китайське золото, йому заплатять свинцем.
  
  
  Безжальний план сподобався Лай Ман Яу. Він тільки хотів, щоб було можливо покінчити з очікуванням, залишити його позаду і продовжити вбивати кругооких. Це все ще було і завжди буде його улюбленим видом спорту.
  
  
  Було б так легко оточити їхній табір минулої ночі, увірватися з АК-47 наперевагу, розірвати намети цуценят та їхніх мешканців на шматки, перш ніж круглоокі прокинулися і усвідомили свою долю. Або він міг би так легко взяти їх живими, допитуючи кожного з них по черзі, поки не з'ясує, що вони мали на увазі, вирушаючи на своє жалюгідне сафарі через Тасек-Бера.
  
  
  Американці були божевільними; все це знали. Але вони також були розумні, підступні. Лай Ман Яу відкинув повідомлення ЗМІ про живих динозаврів як жалюгідне, простодушне прикриття справжньої мети експедиції — хоч би якою вона була. Його господарі не ділилися своїми знаннями із простим солдатом на полі бою. Їм було достатньо того, що він з'явився вчасно та виконав доручену йому роботу без скарг чи запитань. Якщо він зазнає невдачі, на нього чекає покарання. Якщо він досягне успіху, то успіх сам по собі стане нагородою.
  
  
  Іноді, перед тим, як заснути вночі, Лай Яу думав, що може зрозуміти мотив отримання прибутку на Заході, яким би корумпованим він не був. Матеріальні блага були опіатом, дуже схожим на релігію, але розумів, чому вони викликають таке звикання. Гроші, будинки, модні машини та жінки залучили б більшість чоловіків, якби вони не були утворені у діалектиці, яка пояснює, як такі речі псують дні чоловіка на землі. Лай Яу знав усі аргументи напам'ять, і навіть він не був застрахований від потягу до плоті.
  
  
  Припустимо, йому вдалося отримати інформацію, яку Пекін так терміново вимагав, а потім зайнятися власним бізнесом. Що тоді? Його господарі, звичайно, були б люті, але що вони могли б зробити насправді, щоб покарати його? Вбивць можна було надіслати з Китаю, але в Пахангу вони були б чужинцями, тоді як Лай Ман Яу почував себе як удома. Він міг ухилитися від них або знищити їх на свій вибір. Маючи за плечима достатньо грошей, він міг би завжди тримати своїх ворогів у страху, якби захотів.
  
  
  Звісно, кинути виклик Пекіну було б зрадою народної революції. Лай Ман Яу провів останні шість років, чверть свого життя, намагаючись просунути справу комунізму в Малайзії. Ким би він був, якби змінив свою думку, запізно відкинув голову Мао та його учнів?
  
  
  Багатий.
  
  
  Його військам ніколи не доведеться знати. Вони дотримувалися наказів точно, довіряли Лай Ман Яу, як він сам завжди довіряв своєму начальству. Його люди були селянами — розореними фермами, колишніми вуличними жебраками, які тепер вважали себе солдатами, задоволеними тим, що підкоряються вказівкам людини, яка дала їм другий шанс у житті. Вони не піддали б сумніву його накази і не підвели б його, якби не смерть. Для них Лай Яу був нічим іншим, як Богом на землі. Майстри в Пекіні, навпаки, були групою людей, які були занадто далеко, щоб заслуговувати на реальну занепокоєння.
  
  
  При цьому Лай Яу знав, що його начальство мали вагомі причини для того, що вони робили. Він міг не розуміти, чому для вбивства був обраний конкретний китаєць чи малаєць, чому певна громадська будівля має бути розбомблена чи спалена, але причини все ще існували. Цього разу, коли він отримає інформацію, яку хотів отримати Пекін, Лай Ман Яу доведеться з'ясувати, що це означає, і зважити на ризик стати приватною особою, відкривши аукціон для тих, хто запропонує найвищу ціну з усього світу.
  
  
  Він мав зв'язки в К.Л., які могли залагодити деталі, бізнесмени, досить безпринципні, щоб ризикувати, коли справа стосувалася грошей. Хитрість полягала б у встановленні ціни, яка б зробила його багатим, покриваючи при цьому його необхідних партнерів, але не відлякуючи потенційних клієнтів. Для цього він повинен був точно знати, що це за продукт, його ринкову вартість і вартість на чорному ринку, яка подвоїть, можливо, потроїть встановлену ціну.
  
  
  Його першим кроком, очевидно, було отримати інформацію в свої руки, усунути посередника і знайти місце, де можна сховатися, поки Пекін не збожеволіє. Те, що сталося з людьми після того, як вони виконали свою роботу, Лай Ман Яу не хвилювало. Якщо хтось із них стане жертвою китайських каральних загонів, то краще. Він міг би навіть знайти спосіб інсценувати власну смерть, збити переслідувачів зі сліду, щоб йому не довелося витрачати жодної хвилини гарного життя, нервово оглядаючись через плече.
  
  
  Передбачливість. Терпіння. Мужність. Лай Ман Яу володів усіма цими якостями і навіть більше. Досі він не зазнав невдачі ні в чому, що мав намір виконати для себе чи своїх господарів у Пекіні.
  
  
  І цього разу він не зазнає невдачі.
  
  
  Він був би багатий, чого б це не вартувало. І якби йому довелося повстати з мертвих, щоб витратити свої гроші, він знайшов би спосіб зробити і це.
  
  
  До полудня атмосфера джунглів згустилася, стала більш вологою та гнітючою, ніж напередодні. Чи це була проста зміна погоди, подумав Римо, чи якийсь постійний аспект території, на яку вони вступили, що робить її найгіршою з незвіданих диких місць, які могла запропонувати Малайзія?
  
  
  За останні п'ять годин він побачив більше змій та ящірок, ніж будь-якого дня до цього, за межами зоопарку. Більшість із них залишилися непоміченими іншими членами його загону, звисаючи з гілок над головою або ховаючись з поля зору в підліску поруч із стежкою. Але годину тому їхній похід був ненадовго незапланований, коли їхній провідник зіткнувся віч-на-віч із сітчастим пітоном на стежці. Пайк Чалмерс миттю скинув гвинтівку на плече, але доктор Стоквелл і Кучінг Кангар відмовили його стріляти в змію. Натомість маленький малаєць зрізав шестифутову палицю і тицьнув у гладку жирну рептилію, розлютивши її настільки, що вона була змушена відступити і розчистити шлях.
  
  
  "Так, це змія", - сказала Одрі Морленд, коли пітон зник з поля зору, ковзне чудовисько довжиною всього двадцять футів.
  
  
  "Якщо пощастить, - сказав Римо, - це найбільше, що ми побачимо".
  
  
  "Ти маєш на увазі, не пощастило", - сказала Одрі, начепивши пустотливу усмішку на обличчя Римо. "Хіба ти не хочеш взяти дитинчата бронтозавра додому?"
  
  
  "Я ніколи не пройшов би митницю назад", - відповів Римо. "У будь-якому разі, домашні тварини у моєму багатоквартирному будинку заборонені".
  
  
  "Це ганьба. Жодних маленьких кішечок?"
  
  
  "Якщо мені стає самотньо, - сказав Римо, - я заходжу до контактного зоопарку".
  
  
  "Ти не знаєш, чого втрачаєш", - сказала Одрі.
  
  
  "Можливо ти правий".
  
  
  Звідти їхній похід відновився, піт-стоп python був зарахований Кучінг Кангаром як перерва на відпочинок. За підрахунками Римо, з того часу, як вони знялися з табору, спека піднялася на двадцять два градуси, а в поєднанні з вологістю, що зросла, будь-яка фізична активність ставала випробуванням, змушуючи обливатися потім, в той час як просте дихання вимагало свідомих зусиль. Римо зробив необхідні кроки для регулювання температури свого тіла та дихання, дозволив собі зпотіти, не втрачаючи життєвої енергії. Перед ним інші працювали під своїми важкими поклажами, як в'ючні тварини, в'ючні мули, що тягли вантаж через непрохідну пустелю.
  
  
  Римо ледве відчував свій рюкзак. Він рухався разом із вагою, замість боротися з ним, ставлячи одну ногу перед іншою, щоб не відставати від стійкого темпу експедиції. Вони не били жодних рекордів швидкості на суші, але й відчайдушного поспіху, схоже, теж не було. Якби їхній гід відповідав його тарифам у Дампарі, він точно знав, скільки ще їм доведеться пройти з урахуванням наявних запасів та очікуваної особистої витривалості його команди. Що стосується динозавра, подумав Римо, то він або чекатиме їх там, або не буде. У будь-якому разі гра, яка повністю привернула його увагу, була присвячена урану, а не доісторичним рептиліям.
  
  
  Він зрозумів, що це допомогло б, якби він міг дізнатися про людей, які стежили за ними. Він відкинув ідею про те, що їх переслідує хижак із джунглів; жодна тварина, про яку він знав, не зацікавилася б людьми настільки, щоб переслідувати їхній другий день, коли минулої ночі він не мав шансу напасти на їхній спальний табір. На додачу ми відчували себе людьми, які дотримуються цілеспрямованості, яка вказувала на якусь конкретну мету.
  
  
  Чекаємо, щоб дізнатися, чи нам пощастить, подумав Римо.
  
  
  У зв'язку з чим? Він спробував уявити ревнивих ентузіастів динозаврів, які переслідують їх протягом багатьох миль вгору річкою, через джунглі, але це не спрацювало. Конкуруюча експедиція вирушила під фанфари реклами, щоб привернути увагу до змагання.
  
  
  Ні, подумав він, відчувши, як земля під його ногами стає м'якшою, як губка, вони шукатимуть уран. І це, у свою чергу, залишило його з одним із двох чітких та неминучих висновків. З одного боку, можливо, їх переслідувачі просто мали підозри, що команда професора Стоквелла шукає уран. Зворотний бік, набагато зловісніший з погляду Римо, означав би, що вони знали, що команда — чи, у разі, її частина — шукала головну жилу і використовувала " полювання на динозаврів " Стоквелла для маскування.
  
  
  І як хтось міг бути впевнений, якщо тільки він чи вона не були пов'язані з тим, хто телефонував? Можливо, стояв напоготові як прикриття, якщо щось вимагало позбутися надокучливих свідків.
  
  
  Рімо міг би перевірити переслідувачів минулої ночі, але Одрі відворушила його. Приємне відволікання, зізнався він собі, але Римо знав, що в майбутньому йому доведеться зосередитись на бізнесі.
  
  
  Що не означало, що Одрі зовсім не пощастило. Можливо, йому доведеться пропустити ще кілька кроків у техніці кохання синанджу, трохи прискорити процес і знайти час для прогулянок джунглями після того, як вона буде вкрита ковдрою на ніч.
  
  
  Огидна робота, подумав він, трохи посміхаючись про себе, але хтось має це робити.
  
  
  Він думатиме про це як про ще одну жертву в ім'я обов'язку та імператора Сміта.
  
  
  Він звірив годинник із сонцем, вирішивши, що він може йти ще кілька годин, перш ніж доведеться розбивати табір на ніч. Не було жодного способу дізнатися, чи вибрав їх провідник заздалегідь інше місце для табору, чи він вгадав це на слух. У будь-якому разі, слідопити мали бути десь зовсім поруч.
  
  
  Він знав їхній спільний напрямок — на південь та захід від команди Стоквелла прямо зараз — і не сумнівався, що зможе знайти їх у темряві. Можливо, вони були досить розумні, щоб розбити табір без багаття, але люди, як і раніше, источали характерний запах, як і раніше, вели розмови і видавали безліч інших звуків, які могли б послужити не гірше за будь-який маяк у ночі.
  
  
  Єдине питання, що залишилося в голові Римо, полягало в тому, що робити з ними, як тільки він вступить в контакт, чи повинен він убити їх на місці або дозволити грі в очікування тривати деякий час, з'ясувати точно, що у них на думці.
  
  
  Якщо пощастить, безликий ворог може допомогти впізнати злочинця з його команди. Йому доведеться питати довкола, перш ніж вбивати їх, якщо до цього дійде.
  
  
  "Ти там гаразд?" - Запитала Одрі захеканим голосом.
  
  
  "Тримаюся", - сказав Римо, сподіваючись, що його голос звучить стомлено.
  
  
  "Не перенапружуйся", - сказала вона йому, хитро підморгнувши. "Тобі знадобляться сили сьогодні ввечері".
  
  
  "В точності мої думки", - сказав руйнівник.
  
  
  Розділ одинадцятий
  
  
  Вони розбили табір на іншій галявині, менше першої, джунглі підступали з усіх боків. Найближчий струмок теж був меншим і трохи далі від табору, ніж зупинка минулої ночі. Їхній провідник насамперед вийшов зі своїм мачете і витратив півгодини, прорубуючи вузьку стежку між галявицею та їх єдиним джерелом води. До того часу, як він закінчив, усі, окрім Одрі Морленда, вже зібрали свої намети. Римо знову допоміг їй, незважаючи на свою тверду переконаність, що цього разу вона впоралася б сама.
  
  
  "Я не знаю, що б я робила без тебе", - прошепотіла Одрі.
  
  
  "Щось підказує мені, що ти виживеш", - сказав він.
  
  
  "О, я так і уявляю", - сказала вона йому, посміхаючись. "Але це було б не дуже весело".
  
  
  Кучінг Кангар вийшов на розвідку перед заходом сонця, тоді як інші влаштувалися, щоб трохи відпочити, перш ніж приступити до вечірньої трапези. Пайк Чалмерс демонстративно витер свою мисливську рушницю замшею, навмисно зберігаючи дистанцію від вчених-членів команди.
  
  
  "Ми маємо бути вже близько", - сказав доктор Стоквелл, розглядаючи свою карту. "Ще кілька миль приведуть нас до західного виступу озера".
  
  
  "Отже, що щодо Тасек Бера?" Запитала його Одрі.
  
  
  "Технічно, ми зараз знаходимося в цьому регіоні, - сказав Стоквелл, - але всі спостереження відбуваються з далекого сходу. Ми оглянемо озеро в пошуках слідів і так далі, але я не очікую, що великий Нагак так охоче користуватиметься можливістю сфотографуватися".
  
  
  "Я б так не подумав", - сказав Чалмерс, не докладаючи особливих зусиль, щоб приховати свій глузливий тон.
  
  
  Професор Стоквелл обернувся до нього обличчям. "Ви досвідчений мисливець, містере Чалмерс. Як би ви вчинили з цього моменту?"
  
  
  "Залежить від того, на що я полюю", - сказав Чалмерс. "При звичайній полюванні у вас є три варіанти. Якщо ви переслідуєте конкретну тварину - скажімо, місцевого людожера, - вам може пощастити зі свіжим слідом від останнього спостереження, і звідти вистежите мерзотника. Інший спосіб - це, звичайно, приманка. Зробіть козирок або підставку для дерев, розкладіть приманку на галявині і будьте готові зі своїм обладнанням, коли з'явиться якийсь голодний ублюдок».
  
  
  "Якщо все інше не допомагає, ти цілодобово стежиш за найближчим джерелом води. На що б ти не полював, воно має пити".
  
  
  "Який метод ви б порекомендували в цьому випадку?" Запитав Стоквелл.
  
  
  Мисливець подумав про це, нарешті знизав плечима. "Наскільки нам відомо, останнім часом нічого не було помічено, і ми не можемо вистежити будь-що, не знайшовши його сліду, з якого можна почати".
  
  
  "Що, якби ми могли знайти табір колишньої експедиції?" - Запитав Стокуелл.
  
  
  Чалмерс насупився. "Нам має бути біса пощастило. Якщо ми знайдемо табір, і якщо там залишаться якісь сліди, вони вже будуть старими. Що стосується того, щоб напасти на такий старий слід і щось з нього зробити... ну, ти розумієш, це не неможливо, але страшенно малоймовірно.
  
  
  "А інші методи, які ви запропонували?"
  
  
  "Наскільки я розумію, - сказав Чалмерс, - у вас немає чіткого уявлення про те, що це за біса істота така або може бути, крім якогось доісторичного гудку. Я правий?"
  
  
  "Ну-"
  
  
  "І ти поняття не маєш, якому меню він віддає перевагу, окрім бреднього мерця та історії про зниклого діда, а?"
  
  
  "Докази, схоже, вказують на хижака", - сухо сказав Стоквелл. На його щоках з'явився відтінок гніву.
  
  
  Чалмерс зневажливо пирхнув. “У вас немає жодних чортових доказів. Місцеві забобони та останні слова божевільного мені ні про що не говорять. Якщо цією ділянкою бродить монстр, я маю побачити це на власні очі”.
  
  
  "І саме тому ми тут", – нагадав йому Стоквелл. "Ми платимо вам - і, я думаю, досить щедро - за вашу пораду про те, як втілити це спостереження в реальність".
  
  
  "Добре, тоді, ось воно. Ми не можемо використовувати приманку, не знаючи, чим любить закушувати наш обранець, розумієте? Насправді, якщо ми полюють за кривавою м'ясоїдною твариною, я нагадаю тобі, що єдина приманка, яку я бачив за останні два дні, - це ми.
  
  
  "В якому випадку... ?"
  
  
  "Нам може або біса повезти з набором слідів, - сказав Чалмерс, - або ми знайдемо відповідне місце, щоб сісти і почекати".
  
  
  "Чому ми не можемо просто обшукати ліс?" Запитав Стокуелл.
  
  
  "Ти маєш на увазі вийти і обшарити кущі?"
  
  
  "Ну... по суті, так".
  
  
  "Ви ж не мисливець, чи не так, лікарю?"
  
  
  "Ну, ні, але теоретично це має спрацювати..."
  
  
  "Я так і думав, що ні", - сказав Чалмерс з презирством, що погано приховується.
  
  
  "Просвітіть мене, будь-що, містере Чалмерс".
  
  
  "Побиття чудово діє на птахів та іншу дрібну дичину", - сказав Чалмерс. "Ви лякаєте їх і стріляєте, коли вони відлітають або тікають. Іноді це спрацьовує і з більшою дичиною, якщо ви можете розмістити свій видобуток у певному районі і вибрати свою позицію, нехай загонщики направлять її до гармат. Поки що все чисто?"
  
  
  "Я прямую за тобою".
  
  
  "Тоді слідуйте за цим", - сказав мисливець. "У нас немає загонщиків, докторе. Нас шестеро, і більше нікого. Крім того, я нагадаю вам, що ми не знаємо, де знаходиться ця чортова істота - якщо вона взагалі існує - і в неї є кілька сотень квадратних миль, на яких він може пограти, поки ми носимося колами, нікуди не прямуючи.
  
  
  "Ви, здається, думаєте, що це безнадійно, містере Чалмерс".
  
  
  "Чортовськи складно, я б сказав. Ти знав це, коли йшов туди".
  
  
  "І що ти порадиш у такому разі?"
  
  
  "Ми повинні перевірити навколо озера на наявність слідів, як ти й казав. Це перше. Якщо нам пощастить, чудово. Якщо ні, то я припускаю, що щось справді велике буде спускатися до найближчої водойми принаймні раз на день. Гарна видобуток біля озера в джунглях, якщо ви мисливець.Всі травоїдні тварини час від часу приходять попити і перекусити.Великі кішки дивляться на воду, коли вони на полюванні.Гієни теж.Я б сказав, немає причин, через які ваша ящірка не могла б зробити теж саме."
  
  
  У цей момент повернувся їхній провідник, якому не було чого повідомити. Наступні півгодини вони витратили на те, щоб принести дрова та воду, розпалити вогонь та розкласти кухонне приладдя. На вечерю подавали тушковане м'ясо сублімованого сушіння в поєднанні зі шматочками яловичини та овочами, що за консистенцією нагадують гуму. Римо з радістю погодився б на тарілку рису, але не мав вибору.
  
  
  Розмова затяглася, доки вони їли, ніхто, здавалося, не прагнув продовжити трапезу. Другого дня їхній марш по джунглях вимотав доктора Стокуелла, і їхній малайський компаньйон був не менш стомлений. Цей слід залишив свій слід і на Одрі Морленд, але з голодних поглядів, які вона кидала на Римо, було очевидно, що вона зберегла неабияку кількість невгамовної енергії. Пайк Чалмерс був звичайним неповоротким чоловіком, якого, мабуть, не збентежила грубість, незважаючи на плями поту на його сорочці кольору хакі.
  
  
  Вони закінчили мити каструлі та сковорідки для вечері в рекордно короткі терміни, здійснивши легку поїздку туди і назад до струмка, і залишили спорядження сушитися на сніданок. Доктор Стоквелл не зміг утриматися від позіхання, коли вони закінчили роботу по дому і посідали навколо вогнища. У джунглях уже зовсім стемніло, наближалися нічні звуки.
  
  
  "Ми наближаємося", - сказав Стоквелл. "Я знаю, що наближаємось".
  
  
  "Я сподіваюся на це", - сказала Одрі, не зводячи очей з Римо.
  
  
  "Якщо ми дістанемося озера завтра в пристойний час, немає причин, через які ми не могли б почати пошуки відразу".
  
  
  "Я думаю, ми домовилися, - сказав Сібу Сандакан, - що жодному новому виду не буде завдано якоїсь шкоди"?
  
  
  "Звичайно", - сказав професор Стоквелл. "Це зрозуміло".
  
  
  "Я так розумію, ви робите знижку на самооборону?" Запитав Чалмерс.
  
  
  "Законний захист, звісно", - сказав їхній малайський супроводжуючий.
  
  
  "Тому що я схильний неясно дивитися на тварину, яка намагається з'їсти мене, якщо ви розумієте, до чого я хилю".
  
  
  "Це не повинно бути проблемою, - сказала йому Одрі, - оскільки ти не віриш у існування динозавра".
  
  
  "Нагак тут", - оголосив Кучінг Кангар. "Я думаю, ми скоро його знайдемо".
  
  
  "Під яким би ім'ям не виступав цей виродок, - сказав Чалмерс групі в цілому, - я не його чортова закуска. Якщо це нам ясно, у нас немає проблем".
  
  
  "На цій ноті, - сказав доктор Стоквелл, - я вважаю, що для нас було б розумно трохи поспати. Як ви знаєте, завтра ми маємо ще один ранній день".
  
  
  Це було повторення попередньої ночі, коли вони розходилися своїми наметами. Римо зачекав, поки інші заснуть, Пайку Чалмерсу знадобилося більше часу, ніж решті, їхній провідник-малайець укладався останнім. Перш ніж Кучинг Кангар загорнувся у свій спальний мішок, Римо почав планувати заздалегідь, уявляючи, чого від нього очікує Одрі, вирішуючи, які кроки він зробить, щоб швидко задовольнити її і залишити достатньо часу для себе, щоб уночі вирушити на пошуки чоловіків, які їх переслідують.
  
  
  Римо знав, що він міг би взагалі уникнути сцени з Одрі, але прослизнути повз неї створило б більше проблем, ніж вирішило. Вона блукатиме джунглями, розшукуючи його, можливо, сама потрапить у біду, і вона майже напевно перевірить його намет, якщо Римо його обдурить. Це означало б питання вранці, і якби вона була досить зла, жінка зневажала, вона могла б сказати щось інше.
  
  
  Ні, подумав він, не варто так ризикувати. У світі явно були справи гірші, і він був упевнений, що зможе підготувати її до гарного нічного сна максимум за тридцять хвилин. Як тільки вона буде надійно прихована у своєму спальному мішку і засне, Римо зможе вільно займатися своїми справами, блукаючи у глибокому, темному лісі.
  
  
  Він почекав ще двадцять хвилин, потім вислизнув із намету і попрямував навколо галявини до нерівної стежки. Ще мить - і він опинився біля струмка, де Римо чекав у тіні, ховаючись від місячного світла. Він почекає десять хвилин, дасть їй достатньо часу, і якщо вона не з'явиться на той час.
  
  
  Звук обережних кроків на стежці привернув увагу Римо. За мить у поле зору з'явилася Одрі, вона підійшла до кромки води, трохи повагалася, потім подивилася вліво і вправо.
  
  
  "Рентон?"
  
  
  "Просто тут".
  
  
  Вона обернулася до нього обличчям. "Ось ти де. Я не чула, як ти залишав табір".
  
  
  "Ти не мав цього робити", - сказав Римо. "Сподіваюся, інші теж мене не чули".
  
  
  "Вони всі пиляють колоди", - сказала вона йому, підходячи ближче. "Ти навчився так рухатися, полюючи на змій?"
  
  
  "Я виявив, що іноді не варто робити багато шуму".
  
  
  "Як ти маєш рацію". Вона розстібала блузу під шарфом пастельних тонів, який на ній був. "Я зроблю все можливе, щоб тримати його опущеним, якщо ти зможеш тримати його так само".
  
  
  Його поштива відповідь була перервана тихим звуком, який долинув з боку табору. Він був тихим, але до вух Римо долинув з великою виразністю.
  
  
  Різкий металевий звук, начебто зводять курок автоматичної зброї.
  
  
  "Залишайся тут", - сказав він Одрі.
  
  
  "Що чому?"
  
  
  "У нас непрохана компанія. Роби, як тобі сказали, і тримайся подалі".
  
  
  Римо не дослухав до кінця. Він уже на повній швидкості повертався стежкою, що мелькала тінь у нічних джунглях. Перш ніж він досяг галявини, Римо звернув праворуч і закрутив між деревами, тепер усі його почуття були насторожі до небезпеки. Його ніздрям знадобилася всього мить, щоб уловити запах немитих людських тіл, одягу, що пропотів, і зброї. По рухливих звуках він прикинув, що навколо табору кільцем розташувалися десять або п'ятнадцять чоловік.
  
  
  Як він упустив їх, коли йшов з галявини? Як вони втратили Одрі Морленд? Римо припустив, що все звелося до вибору часу, можливо, до зміни вітру, який завадив йому вловити їхній запах, і до його неуважності при думці про зустріч з Одрі для чергового тет-а-тет.
  
  
  Чіун з радістю надірвав би йому дупу за те, що він зірвав тренувальну вправу з простої недбалості, але це було ще гірше. Промах на полі бою поставив під загрозу життю, потенційно поставивши під загрозу місію Римо. Йому доведеться все виправити, і швидко, якщо він не хоче, щоб вся ця чортова гра розвалилася.
  
  
  Він потягся до найближчого волоцюги за допомогою своїх почуттів, знайшов ціль за двадцять футів від нього і скоротив відстань між ними довгими, безшумними кроками. Стріляючий був малайцем, з АК-47 і пістолетом на стегні. Він спостерігав за сплячим табором і чекав наказу, який би відправив його вперед, у бій.
  
  
  Чи були вони тут, щоби вбивати чи просто спостерігати?
  
  
  Неважливо. Римо було ризикувати.
  
  
  Він підкрався з боку, невидимої стрілку, звернув йому шию, перш ніж мертвий зрозумів, що він не один, і підхопив тіло, коли воно обвисло, падаючи на лісову підстилку. Він акуратно уклав труп, як укладають у ліжко сонну дитину, і залишив автоматичну гвинтівку прислоненою до грудей її власника.
  
  
  Одного вбито, і Римо вирушив на пошуки другого. Другий чоловік, якого він знайшов, був вищим, трохи старшим, озброєний так само. Оскільки він притиснувся спиною до дерева, Римо було підійти ззаду. Натомість він зайшов ліворуч і використав плаваючий удар, щоб розмозжити стрілку череп, його вільна рука стискала тканину, щоб запобігти шумному падінню.
  
  
  Скільки точно лишилося? Не було ніякого способу бути впевненим, крім -
  
  
  Почалося справжнє пекло. Хтось кричав з далекого боку галявини, і тіла ломилися через джунглі. Римо не говорив цією мовою, але він розпізнав сигнал до атаки.
  
  
  Не було зроблено жодного пострілу, поки Пайк Чалмерс не вибіг зі свого намету і не побачив озброєну людину, що наближається до нього із заходу. "Магнум" Уезербі 460 заревів, його мета впала, як лялька біля вогню, і Чалмерс задоволено скрикнув від вбивства.
  
  
  При цих словах пролунав залп автоматичної зброї, і хоча Римо здалося, що принаймні один малайський голос закликає до припинення вогню, ті, у кого свербіли пальці на спускових гачках, були не в настрої стримуватися. Якими б не були їхні первісні наміри, деякі члени рейдової групи були задоволені тим, що вбили цих кругооких на місці.
  
  
  Він зустрів третього партизана, що пробирався крізь дерева, і звалив його коротким ударом, який розірвав серце, легеню, селезінку. Мрець миттю звивався на землі, а потім затих. За ним, на галявині, уривчасті звуки пострілів розірвали ніч на частини.
  
  
  Римо рушив у тому напрямку, миттю побачив, як Чалмерс стріляє по деревах. Професор Стоквелл вигукнув ім'я Одрі і, не отримавши відповіді, виглянув ненадовго зі свого намету, перш ніж куля підняла пил всього за кілька дюймів від його обличчя і змусила його повернутися в укриття. Сібу Сандакан залишався у своєму наметі, ніби думав, що тонка парусина захистить його від бронебійного снаряда, але Римо не міг помітити їхнього провідника.
  
  
  "Вже на півдорозі додому", - подумав він і запитав, чи побачать вони колись Кучинг Кангара знову - чи буде хтось живий, щоб проводити його, якщо він повернеться.
  
  
  Звуки швидкої стрілянини зовсім поряд привели Римо до малайського бойовика, який закачував патрони в табір, не звертаючи уваги на те, куди вони потрапили і в кого потрапили. Найнадійнішим і найшвидшим способом зупинити його був простий поворот, який змусив його обернутися обличчям назад, у той час як його неживе тіло завалилося вперед, хребет був акуратно перерубаний у місці з'єднання з черепом.
  
  
  Разом вийшло п'ятеро, включаючи одного Чалмерса. Римо підрахував, що сили противника скоротилися приблизно на тридцять із лишком відсотків приблизно за хвилину, але шанси на те, що його товариші залишаться неушкодженими, як і раніше, були.
  
  
  Він відразу дізнався крик, зрозумів, що він міг виходити тільки від Одрі Морленд. Уявним поглядом Римо побачив, як вона чекає біля струмка, доки не почнеться стрілянина, повертаючись до табору з цікавості й частково того ж страху, що її відштовхував. Одрі йшла вузькою стежкою, прямуючи на звуки битви, коли малайський стрілець переступив їй дорогу.
  
  
  Римо зробив свій вибір і помчав крізь дерева прямо до галявини, яка перетворилася на тир. Це був шлях найменшого опору, якби він тримався в руках і пам'ятав, що не треба робити зигзагів, коли треба було. Якщо для Одрі ще не надто пізно, він міг би дістатися туди.
  
  
  Пайк Чалмерс побачив його наближення, але або не впізнав його на бігу, або просто йому було байдуже, в кого стріляти. Гвинтівка розгорнулася, щоб прицілитися в Римо, Чалмерс заплющив одне око, поки інше намацував оптичний приціл. Тепер потрібно було лише злегка стиснути, і куля, здатна звалити атакуючого слона, проб'є груди Римо.
  
  
  А може й ні.
  
  
  Насправді він ухилився від кулі, як робив це сотні разів до цього, випереджаючи Чалмерса ухиленням, яке ніяк не зменшило інерцію руху вперед. На той час, коли Пайк зрозумів, що промахнувся, і почав перекручувати важкий затвор гвинтівки, Римо був уже позаду нього, простягнувши руку, щоб клацнути по дулі зброї кінчиком пальця і розвернути британця, безцеремонно зваливши його на дупу.
  
  
  При цьому він врятував мисливцеві життя, хоч це й не входило до плану Римо. Інший член ударної групи, що піднявся з підліску за галявицею, повинен був зрешетити Чалмерса на місці, але тепер його кулі розсікали порожнє повітря, і здоровань розпластався прямо під лінією вогню.
  
  
  Ще один удар серця відправив Римо в обличчя зляканому стрільцю, лікоть піднявся зі швидкістю думки, доторкнувшись до чола малайця, тіло і кістка врізалися в мозок. Спітнілий чоловік упав без жодного звуку, його марна зброя випала з неживих пальців.
  
  
  Повернувшись до табору, "Уезербі" знову прогримів, але Римо не чув, як куля пролетіла в його бік. Можливо, халк, готовий до стрілянини, був дезорієнтований своїм падінням, або, можливо, він просто знайшов іншу мету у світлі багаття, прямуючи туди, де відбувалася дія.
  
  
  Ще один крик пролунав від Одрі, десь осторонь стежки і праворуч від нього. Перш ніж він зміг скоригувати напрямок руху, Римо зіткнувся з іншим бойовиком, цього разу з похмурим китайцем. Його АК-47 був оснащений багнетом, і тепер він зробив критичну помилку, завдавши удару лезом замість того, щоб відстрибнути назад і вистрілити від стегна. Ця людина не змогла б врятуватися ні в тому, ні в іншому випадку, але так чи інакше, вона все спростила.
  
  
  Просте захоплення і поворот обеззброїли його, вклавши автомат Калашнікова в руки Римо, де він перетворився на смертоносну палицю. Потрібно було лише один удар, щоб розмозжити партизана череп, але Римо заощадив ще секунду, проходячи повз. Він розгорнув рушницю і кинув її, як дротик, пронизавши багнетом свого останнього супротивника і прицвзявши його до найближчого дерева, перш ніж той встиг впасти.
  
  
  Тепер від Одрі не долинало жодного звуку, але Римо визначив загальний напрямок її останнього крику. Ще десять чи п'ятнадцять ярдів привели Римо до потрібного місця — він був у цьому впевнений, — але він прийшов надто пізно.
  
  
  Земля під його ногами тут була вологою і рихлою, як торф, і декількома кроками далі вона поступалася місцем хиткім піскам. Неглибока плівка стоячої води вкривала трясовину, комахи пурхали тут і там по покритій піною поверхні, і його погляд привернув кольоровий спалах у місячному світлі.
  
  
  Блідо-пастельний.
  
  
  Шаф, який вона носила на шиї.
  
  
  Він схопив ліану, що звисала, і пішов вбрід, його вільна рука глибоко поринула в трясовину, але він нічого не відчував під ногами, хижий пісок ковзав навколо нього, як чан з теплу вівсянкою. У нього не було твердого дна, і всмоктування тягнуло його по ногах та сідницях, погрожуючи стягнути його вниз.
  
  
  Він здався, перш ніж стояча вода досягла його підборіддя, вчепився за ліану і тягнувся, перебираючи руками, поки не вибрався з сипучих пісків, знову опинившись на твердій землі.
  
  
  Боже милостивий!
  
  
  Вона пішла.
  
  
  Йому знадобилася мить, щоб оговтатися від шоку. Він звик до всіх форм насильницької смерті, але Римо ні зроблено з каменю. Що б він не відчував до Одрі Морленд, просту хіть чи щось більше, це потребувало б пристойного періоду скорботи.
  
  
  Гаразд, час вийшов.
  
  
  Він скочив на ноги і повернувся назад до галявини, раптом усвідомивши, що автомати Калашнікова замовкли. Ще один постріл Чалмерса розсік ніч, знак оклику для розгляду, що говорить Римо, що принаймні один член групи був живий.
  
  
  Насправді вони всі були.
  
  
  Коли він дістався до галявини, доктор Стоквелл стояв поруч із Пайком Чалмерсом біля вогнища, а Сібу Сандакан виповзав зі свого намету. Їх провіднику знадобилася ще мить, щоб знову з'явитися зі свого укриття в джунглях, але він, здавалося, був неушкоджений.
  
  
  "Невже все...?"
  
  
  Питання завмерло на губах Стоквелла, коли він побачив намет для цуценят Одрі, розірваний кулями. Опустившись рачки, він заглянув усередину і виявив, що там порожньо.
  
  
  "Одрі? Одрі!" - покликав він її, але не отримав відповіді. "Де вона?"
  
  
  "Де людина-ящірка?" - запитав Чалмерс, миттю зазирнувши до порожнього намету Рімо.
  
  
  "Хто? доктор Уорд? Ви хочете сказати, що він теж зник?"
  
  
  "Схоже на те".
  
  
  "Заради Бога, де? Хтось скаже мені, що відбувається?"
  
  
  Замість того, щоб виступити вперед з відповіддю, Римо розчинився в темряві, безшумний, як лист, що падає. Поспішний підрахунок убитих повідомив йому, що кільком ворогам вдалося втекти неушкодженими, і він не був задоволений тим, що дозволив їм піти. Було б відносно просто напасти на їхній слід, незважаючи на темряву, і переслідувати їх, поки вони не зупиняться на відпочинок.
  
  
  І тоді він матиме відповіді — або, принаймні, смак помсти. У будь-якому разі, ця група партизанів влаштувала свою останню нічну засідку в Тасек-Бера.
  
  
  Римо залишив своїх супутників біля багаття, а Чалмерса залишив на варті. Наскільки він міг судити, розвідавши місцевість, вони не наражалися на ризик нового нападу. Ворог утік, можливо, щоб зализати свої рани, але він ніколи не матиме такого шансу.
  
  
  Розділ дванадцятий
  
  
  Лай Ман Яу був фізично виснажений, коли наказав своїм військам, що вижили, зупинитися на відпочинок. Форсований марш джунглями міг бути важким, але біг джунглями в темряві - це зовсім інше. Перерахувавши голови при місячному світлі, Яу виявив, що втратив вісім чоловік. Рівно половину своїх бойових сил.
  
  
  Найгірше було те, що він все ще не мав чіткого уявлення про те, що сталося, чому його план розвалився, як цигарковий папір у руках жінки, що плаче.
  
  
  Сам план був простим і прямим, безвідмовним з усіх боків. Він заздалегідь оглянув його з усіх можливих сторін, вирішивши, що немає значення, чи пропустить пара малайців свій сигнал чи вступить у гру передчасно. Зрештою, треба було мати справу тільки з чотирма кругоокими, і тільки один з них був чимось озброєний, крім ножа. Якби він чинив опір, для загону з сімнадцяти навчених солдатів не було б важко підпорядкувати його з мінімумом сил.
  
  
  Яу сидів і обмірковував рейд у деталях, намагаючись точно визначити момент, коли він розвалився на частини, розпадаючись прямо в нього на очах. Звичайно, це було неможливо сказати, бо він не міг бути з кожним зі своїх людей щохвилини. Тим не менш, не було ніякої тривоги до того, як він подав сигнал атакувати, наблизитися і схопити кругооких, поки їхні розуми були затуманені сном.
  
  
  Великий із пістолетом був неприємним сюрпризом; Яу міг зізнатися в цьому самому собі. Круглоокий ублюдок вистрілив, зовсім не такий недоумкуватий дурень, на якого вони сподівалися. Яу бачив, як він скинув одного члена ударної групи, і випустив ще кілька пострілів, перш ніж грабіжники розгорнулися і побігли. Пропало вісім чоловік, хто міг сказати, скількох він убив чи поранив у короткій сутичці?
  
  
  Поранений?
  
  
  Лай Ман Яу відчув, як напруга скручується в животі, наче гадюка, готова завдати удару. Припустимо, що один чи кілька його командосів були захоплені в полон, досі живі? Якби вони почали випускати свої кишки.
  
  
  Ні, він не піддався б такому ходу думок. Їх усіх навчали, хоч і недовго, чинити опір допиту, і в будь-якому випадку, справді не мало значення, розколються вони чи ні. Яу був обережний, щоб не ділитися суттю їхньої місії з військами, приховуючи всі важливі деталі для себе та Сунь Лео Ма, свого заступника.
  
  
  Тепер Сун Ма був втрачений, майже напевно серед мертвих, і Яу найгостріше переживав свою втрату. Він не міг ставитись до малайців так само, як до співвітчизників. Всі вони були гарні як гарматне м'ясо, яке виконує брудну роботу, але коли, нарешті, вдарить революція, її очолить китаєць — можливо, сам Лай Яу, — який поведе народну армію до перемоги, що надихає.
  
  
  Однак, перш ніж це сталося, він повинен був спробувати виконати "просту" роботу з живими, спробувати врятувати щось з-під уламків свого генерального плану.
  
  
  Пекін не зміг би зрозуміти чи пробачити, якби він зазнав невдачі. Його контакт був кришталево ясний щодо важливості цієї місії, і розчарування могло мати болючі, навіть фатальні, наслідки. Лай Ман Яу присягнув померти, якщо це необхідно, щоб сприяти народній революції, але він не планував бути знищеним через те, що підвів цю революцію.
  
  
  Яу посидів і подумав ще трохи, згадуючи звук, який ненадовго відвернув його до розпалу битви, коли всі стріляли. Він згадав крик. Жіночий крик, що пролунав за межами табору.
  
  
  Це, мабуть, була круглоока жінка, що кричала з джунглів. Чому? Що вона робила там, у темряві? Яу вибрав найпростішу відповідь і вирішив, що вона, мабуть, відгукнулася на поклик природи. Жителі Заходу любили усамітнення, коли справляли потребу, ніби їхнє лайно було чимось священним, що викликає заздрість усього світу. Можливо, ця круглоока сука покинула табір до того, як його війська зайняли свої позиції, і ніхто не бачив, як вона йшла.
  
  
  Але чому вона кричала?
  
  
  Вона почала лише після пострілів, подумав Яу. Можливо, звук налякав її. І вона зупинилася майже одразу після цього. Чи вистачило їй здорового глузду, щоб зрозуміти, що крики видадуть її притулок? Чи хтось із його ударної групи знайшов жінку і змусив її замовкнути назавжди за допомогою кулі чи клинка?
  
  
  Яу зашипів, закликаючи до тиші в рядах, і, дочекавшись, поки вони повністю звернуть на нього увагу, поставив їм запитання в обличчя. Ніхто з них не зізнався в контакті з жінкою, і, судячи з їх відсутніх виразів осіб, у нього не було причин думати, що вони брехали. Одна справа - крадькома кидати погляди, що вказують на нечисте сумління, усвідомлення критичної помилки, але Яу не бачив нічого подібного.
  
  
  Якщо вона була мертва, то це означало, що один із зниклих солдатів Лай Яу виконав свою роботу. Навряд чи це мало б значення, за винятком того, що він досі не знав, хто з членів експедиції мав бути його зв'язковим, і йому раптово спало на думку, що він, можливо, ніколи не впізнає. Якби його змусили відстежувати та вбивати інших, це був би повний провал, і реакція Пекіна була б неминучою.
  
  
  Набіг виник із імпульсивної ідеї.
  
  
  Яу втомився блукати джунглями в місії, яка могла тривати тижнями безрезультатно, якщо круглоокий нічого не знайде. Сам по собі він вирішив, що краще загнати іноземців у кут, допитати їх і з'ясувати, хто з них має бути його союзником. Щойно цю інформацію було отримано, круглоокі могли продовжити свою експедицію, більш-менш — але під охороною і з зовсім іншою метою. Забудьте про казки про гігантських ящірок, що блукають лісом. Натомість Яу дозволив би їм полювати за ураном, а також дозволив би їм добувати його, позбавивши свої війська одного неприємного завдання.
  
  
  Перш ніж він відправив їх на зустріч з їх круглооким богом.
  
  
  Тепер він усе зіпсував, і вина була лише на ньому. Він розглядав можливість перекласти провину на Сунь Лео Ма, але це було неприйнятно. Якщо відкинути дружбу, Пекін ніколи не зрозумів, чому Яу, відповідальний офіцер, делегував такі повноваження підлеглому з такими катастрофічними результатами.
  
  
  Він зрозумів, що єдиний спосіб урятуватися - це якось виправити ситуацію. Йому доведеться зробити це найближчим часом, і він не міг діяти хитро, враховуючи нинішні обставини. Не могло бути й мови про те, щоб вести переговори з кругоокими, заводити друзів чи "заривати сокиру війни", як любили говорити у Сполучених Штатах. Це була б сила чи нічого, а його загін уже скоротився наполовину. Їхня перевага три до одного була зведена до чогось ближче до двох до одного, і американці продемонстрували разючий талант, коли справа дійшла до самооборони.
  
  
  Він розумів, що раптовість важлива, але досягти її вдруге буде нелегко.
  
  
  "Замовчіть", Яу гаркнув на своїх людей, "і слухайте, поки я кажу вам, що ми повинні робити".
  
  
  Частина відстеження була легкою. У своєму поспіху його вороги не доклали жодних зусиль, щоб замаскувати свій слід. У крайньому випадку, він міг би піти за ними тільки за запахом страху, але вони також залишили йому сліди, розтоптані папороті та зламані гілки дерев — хтось із рейдерів навіть упустив порожню крамницю від АК-47 і залишив її на стежці, перезаряджаючи на біжу.
  
  
  Це не було викликом, полювати на незграбних аматорів.
  
  
  Грабіжники мали перевагу в шість чи сім хвилин, коли Римо кинувся за ними в погоню. Хоча вони краще знали територію, вони були не такі вже й майстерні рятувати свої життя в майже повній темряві. Підштовхуючи його, використовуючи всі навички, яким його навчив Чіун, Римо почав уловлювати звуки панічної біганини всього за дві хвилини шляху. Потім йому довелося зменшити швидкість, щоб не обігнати їх на ходу і не влаштувати хаотичне протистояння у темряві.
  
  
  Римо не мав сумнівів, але спочатку він хотів отримати інформацію. Він не відчував докорів совісті перед битвою на стежці, але Римо знав, що для нього може виявитися неможливим виділити лідера, зберегти йому життя і залишити його для допиту, як тільки решта буде знищена. Він вирішив слідувати за ними, поки вони не зупиняться на відпочинок, що вони, напевно, зроблять протягом наступних півгодини або близько того, а потім продовжити справу з більш послідовною стратегією.
  
  
  Спочатку подумай, говорив йому Чіун незліченну кількість разів, а потім дій. Роздуми не вимагали довгого роздуму в кожному конкретному випадку, ніякого великого блукання лабіринтом військової тактики чи філософії, але ніколи не було розумно завдавати удару в гніві, наосліп, не зваживши потенційні ризики та вигоди.
  
  
  Полювання тривало двадцять хвилин, коли видобуток Римо зробив перерву, ранній напад паніки пройшов, оскільки вони не помітили жодних безпосередніх ознак переслідування гарячими слідами. Вони розсипалися віялом на невеликій галявині, що заросла папоротею, троє озброєних людей несли вахту, тоді як решта шестеро збилися в групу, схиливши голови один до одного.
  
  
  Римо вивчав їх, рухаючись повз охоронців, ніби він був невидимий. Лідером групи був китаєць, але з іншими він говорив по-малайському. Римо не зрозумів ні слова, але йому й не потрібний був переклад, щоб зрозуміти, що вони, мабуть, обговорюють, що пішло не так під час нальоту на табір Стоквелла. Лідер почав із питань, але відповіді явно не задовольнили його, і він перейшов до коротких інструкцій на той час, коли Римо почав робити свій хід.
  
  
  Він почав з вартових, наблизившись до найближчого і завдавши удару з тіні, легко спіймавши людину та зброю, перш ніж вони впадуть на землю. Жодного шуму. Він не думав ні про Одрі, ні про що інше, крім тонкощів удару, який знав напам'ять.
  
  
  Подайте кожен рух, перш ніж його здійснити. Уявіть це у своїй уяві та дозвольте своїм м'язам відчути це.
  
  
  Виконано.
  
  
  Він перейшов до другого стражника, і там він більше не мав проблем. Мета була не зовсім вирівняна, тому Римо дозволив вартовому почути його наближення, просто пошаркавши по багнюці, щоб повернути голову солдата. Він завдав удару досить сильно, щоб не розмозжити череп свого супротивника — надто великий потенціал для того, щоб звук був чутний, — але це все одно зробило свою справу. Кров текла з носа і вух мерця, коли Римо опустив його на дерн.
  
  
  Третій передбачливий, здавалося, уявлення не мав, що означає стояти напоготові. Він стояв спиною до лісу, напружено прислухаючись до кожного слова свого лідера, коли Римо зазирнув йому за спину і повернув шию, навіть не спітнівши. Три вгору, три вниз — але тепер мав проблему на руках.
  
  
  В інших шістьох була автоматична зброя, більшість з них автомати Калашнікова, і, хоча відстань була невелика, а їх скупчення майже ідеально підходило для його цілей, він не хотів просто кидатися між ними, завдаючи ударів праворуч і ліворуч, начебто це була бійка в бар. По-перше, він не міг бути впевненим, що лідер виживе таким чином. А по-друге, він не був упевнений, що китайці зможуть принести якусь користь йому одному.
  
  
  Що означало, що йому доведеться використати пістолет.
  
  
  Це йшло врозріз із реальністю. Ті дні були давно позаду, навчання синанджу підняло Римо на інший рівень, де вогнепальна зброя була одночасно незручною та непотрібною. Він міг забирати життя у своїх супротивників сотнею різних способів, голими руками, і якщо це не вдавалося, він вивчав секрети перетворення предметів домашнього побуту на смертоносну зброю, коли виникала потреба. Щодо зброї, то у вас був шум і запах, балістичні тести, проблема утилізації — але сьогодні ввечері всі правила було припинено. Що б не трапилося в наступні кілька хвилин, влада могла шукати місяцями і прийти з порожніми руками.
  
  
  З іншого боку, якби він зробив свій наступний крок з порожніми руками, Римо міг бути змушений вбити всіх шістьох партизанів і вийти з цього досвіду не мудрішим, ніж коли він почався.
  
  
  Вибір було зроблено. Він тримав гвинтівку третього мертвого варти, коли вийшов на галявину.
  
  
  "Тут хтось говорить англійською?"
  
  
  Звук голосу Римо змусив шістьох чоловіків скочити на ноги, двоє з них направили зброю в його бік. Вони були вражені, але вони також побачили АК-47 у його руках, і коли їхній лідер гаркнув наказ рядовим, вони припинили вогонь.
  
  
  "Я запитав, хтось говорить англійською?"
  
  
  Настало секундне замішання. Декілька малайців переглянулися один з одним. Нарешті, лідер спростив ситуацію, піднявши руку, ніби він був школярем, який просив перепустку в туалет.
  
  
  "Я вірю", - сказав він.
  
  
  "Це чудово. Тепер скажи своїм хлопцям, щоб вони склали зброю - без фокусів - і вишикувалися там". Говорячи це, Римо вказав дулом АК-47 на чисте місце на галявині, приблизно за десять чи дванадцять футів ліворуч від китайця.
  
  
  Потенційні солдати зробили, як їм сказали, спочатку неохоче, але коли лідер почав огризатися на них, вони швидко набули мотивації. Римо прикривав їх, поки вони складали зброю в купу і вишиковувалися, стикаючись плечима, ніби чекаючи на перевірку.
  
  
  Римо міг би розстріляти їх на місці, однією чергою збити з ніг, як кеглі для боулінгу, але в нього на думці було щось інше. Шість пар очей були прикуті до нього, коли він перетинав галявину в плямистому місячному світлі, густі папороті м'якими пір'їнками обвивали його ноги.
  
  
  "Ти сідай на цю колоду", - сказав він китайцю і вказав на місце, яке розташовувалося ватажком за шість чи сім кроків від зібраного обладнання.
  
  
  Цього має бути достатньо.
  
  
  "Тобі зручно?"
  
  
  Римо дочекався короткого, скривдженого кивка лідера, перш ніж розпочати роботу. Він використовував АК-47 як кийок, обертаючи її по колу, завдаючи удари спочатку прикладом, а потім стволом, круша черепа, ребра, адамові яблука, грудні кістки, хребці. Він застав перших двох зненацька і прибив трьох інших, коли вони намагалися вирватися і втекти. Гвинтівка не була збалансована для такої роботи, але служила досить добре, допоки він не зламав приклад біля четвертого номера і не був змушений убити п'ятого вручну.
  
  
  Їхній лідер сидів і дивився, як вони вмирають, з приголомшеним виразом на обличчі. Йому не треба було питати, що сталося з трьома його вартовими, коли він побачив тіла, розкидані біля ніг Римо. Різкий помах зап'ястя, і Римо відправив зламаний АК-47 обертатися поза увагою.
  
  
  "Добре", - сказав він, навіть не захекавшись від різанини, - "давай поговоримо".
  
  
  "Хто ти?" - запитав китайський лідер, коли зміг знайти дар мови.
  
  
  "Питання задаватиму я", - сказав йому Римо, підходячи ближче, просто щоб підкреслити суть. "Все в порядку?"
  
  
  "Добре".
  
  
  "Ви втрутилися в експедицію доктора Стоквелла, і мені потрібно з'ясувати, чому".
  
  
  "Стоквелл"?"
  
  
  Він скоротив розрив, простяг руку і схопив свого супротивника за горло. Це була проста річ, зовсім без фокусів, підняти його з землі і залишити бовтатися, задихаючись, коли залізна хватка перекрила йому доступ кисню.
  
  
  "Думаю, я не зовсім ясно виклав правила", - сказав Римо. "Коли я запитую, ти повинен відповісти на нього, а не підбирати слово і повторювати його, ніби я розмовляю з папугою. Ми розуміємо один одного?"
  
  
  Римо трохи струснув чоловіка, потім кинув його на землю. Відступив назад і дав своєму бранцеві достатньо місця, щоб стати на карачки.
  
  
  "Ми не знаємо Стоквелла", - повідомив йому китаєць, притискаючи руку до горла і кажучи хрипким тоном. "Жодних імен. Мені сказали, що прибуде група кругооких, один з них мій товариш. У нього є інформація, яку я повинен відправити назад, щоб ... відправити назад."
  
  
  Він поки що залишив у спокої химерну роботу ніг. "Який кругоокий?"
  
  
  "Ми не знаємо. Він виявить себе, коли настане час".
  
  
  "Ти ризикнув там, - сказав Римо, - обстрілявши табір. Звідки ти знав, що не вб'єш його?"
  
  
  "Мої люди збуджені", - відповів китаєць. "Я намагаюся зупинити їх. Від них мало толку".
  
  
  "Більше ні. Ти хочеш приєднатися до них?"
  
  
  Швидко моргаючи, китаєць похитав головою. "Ні будь ласка".
  
  
  "Добре. Якого роду інформацію ти шукав?"
  
  
  "Не знаю. Круглоокий доставив би. Ми б передали це далі".
  
  
  "Далі, де?"
  
  
  Солдат, що стояв на колінах, повагався, нарешті похитав головою. Рука Римо перемістилася до його шиї та в певному місці натиснула. Очі солдата вирячилися, коли його охопив всесвіт болю, про існування якого він навіть не підозрював.
  
  
  "Це був просто любовний сувенір", - сказав Римо, коли він відпустив її. "Я не думаю, що ти дійсно хочеш роздратувати мене".
  
  
  Китаєць дивився на Римо. Тихі сльози болю залишили яскраві доріжки на його жовтих щоках.
  
  
  "Тоді ще раз", - сказав Римо. "Хто чекає на інформацію? Куди вона прямує?"
  
  
  Тиша, і він збирався завдати іншого удару, тримаючи одну руку напоготові, коли його заручник випалив єдине слово.
  
  
  "Пекін!"
  
  
  І в цьому, звісно, був сенс. Китайці вдома мали уран, але в наші дні не було такого поняття, як надто багато збройового матеріалу. Якби вони могли укласти угоду в Малайзії — або просунути революцію, яка змістила б нинішній уряд, поставивши біля керма дружніх червоних, — тоді учні голови Мао були б на окуляри попереду. Вартість видобутку руди залежатиме від розміру та легкого доступу, вартості видобутку та дюжини інших факторів, про які Римо в даний момент не мав часу розмірковувати.
  
  
  Йому вдалося ідентифікувати одну групу гравців у грі, і цього мало вистачити. Розміщення принаймні одного гравця у команді США також було підтверджено, але в нього не вистачало доказів у цьому відділі.
  
  
  "Ти дуже допоміг", - сказав Римо і охолодив запал лідера повстанців стусаном, якого він ніколи не бачив.
  
  
  На лісовій галявині було тихо, нерухомо, як смерть. Він знав, що коли він піде, щонайбільше за годину, зграя падальників повернеться додому при першому слабкому запаху падали і почне харчуватися.
  
  
  "Приємного апетиту", - сказав він ночі і попрямував назад до табору.
  
  
  "Я не можу повірити, що вони обоє просто зникли", - сказав Саффорд Стоквелл, уважно дивлячись у вогонь. "За цих обставин, - нагадав йому Сібу Сандакан, - можливо, вони не в змозі відповісти".
  
  
  "Але вони обидва? Що вони робили поза табором?"
  
  
  "Це те, що я хотів би знати", - сказав Чалмерс, стоячи далеко від таборового вогнища з трофейною автоматичною гвинтівкою, притиснутою до стегна.
  
  
  "Я думав..." Професор Стоквелл завагався, похитав головою. "Ні, це смішно".
  
  
  "У чому справа, лікарю?"
  
  
  "Ну, був момент, - сказав він Сандакану, - просто в гущі подій, коли я був майже впевнений, що бачив доктора Уорда. Здавалося, він вийшов геть із тих джунглів, пробіг через табір і вискочив з іншого боку. Хоча, мабуть Я помилився... Ви напевне побачили б його, Чалмерсе.
  
  
  "Я побачив би його досить добре", - відповів неповороткий британець. "І все, що я побачив, були закривавлені воги з рушіанською зброєю, на кшталт цього". Він виразно помахав автоматом Калашнікова. "Я впустив одного з них геть там, - похвалився він, - і, крім того, можливо, підстрелив ще пару".
  
  
  "Звичайно, ви зробили все, що могли, - сказав Стоквелл, - але я все ще не можу зрозуміти, чому вони втекли. Один пістолет проти стільки, і вони просто зникли".
  
  
  "Все залежить від того, хто стоїть за зброєю", - сказав Чалмерс, випнувши груди. "Я сказав би, що вони зрозуміли, що зустріли гідного суперника".
  
  
  "Але тоді де ж Одрі?" - спитав Стокуелл сумним голосом. "Я міг би присягнути, що чув її голос".
  
  
  "Крік", - сказав Сібу Сандакан. "Я теж це чув".
  
  
  "За межами табору все було саме так, як ви сказали", - сказав Пайк Чалмерс. "У неї не було вагомих причин бродити лісом таким чином. Жоден з них цього не зробив".
  
  
  "Боже мій, що, якщо її викрали ті люди?" Випалив професор Стоквелл.
  
  
  "Тоді можеш поцілувати її в гарну попку на прощання", - сказав Чалмерс.
  
  
  "Ми маємо спробувати повернути її!"
  
  
  "І підемо за ними, втрьох? Не сміш мене". Здоров'як схаменувся і поспішив уточнити коментар. "Я міг би, звичайно, вистежити їх і спробувати взяти поодинці, але це гра для простаків. Ви двоє тільки сповільнили б мене, а щодо бійки, ну..."
  
  
  Його усмішка не залишала сумнівів щодо оцінки Пайком цінності, яку його товариші внесли б у ситуацію вбивства. Ні Сібу Сандакан, ні доктор Стоквелл не поспішили йому заперечити, кожен з них усвідомлював свої обмеження, коли справа доходила до гри в солдата дикої природи.
  
  
  "Але якщо вона все ще жива-"
  
  
  Їхній гід повернувся, коли доктор Стоквелл шукав, що ще сказати. Кучинг Кангар вирушив швидко обійти місцевість, з'ясувати, чи зможе він знайти якісь сліди Одрі чи зниклого герпетолога. Подертий брудний шарф звисав з його лівої руки, коли він вийшов на світ багаття, присуваючись ближче до вогню.
  
  
  "Це Одрі!" Випалив Стоквелл, показуючи тремтячою рукою. "Де ти це знайшов?"
  
  
  "Я знаходжу в хиткіх пісках, он там". Говорячи це, Кучінг Кангар знову нахилив голову на північ і схід, що в загальному напрямку протікає поблизу струмка.
  
  
  "Сипучі піски?" В устах Стоквелла це слово прозвучало майже як лайка.
  
  
  "Дна ні", - сказав провідник. "Опускайся, надто пізно".
  
  
  "Дорогий Бог!"
  
  
  "А як щодо іншого?" - Запитав Чалмерс.
  
  
  "Нічого", - сказав провідник. "Занадто багато слідів. Навколо мерці. Нарахуй сім, плюс той, кого ти застрелиш".
  
  
  "Божа правда! Мабуть, я потрапив більше, ніж думав", - сказав Чалмерс.
  
  
  "Ще тільки один постріл", - відповів Кучінг Кангар. "Інші вбиті вручну. Знайдіть одного там, на дереві, що стирчить наскрізь його власною гвинтівкою".
  
  
  "Що це означає?" - Запитав Сібу Сандакан.
  
  
  "Це нісенітниця", - сказав Чалмерс. "Якщо їх убили таким чином, це означає, що чортові воги вбивали один одного. Ти можеш знайти в цьому сенс?"
  
  
  "Але якщо він скаже, що в них не стріляли -"
  
  
  "Отже, що, чорт забирай, він знає, дивлячись на купу тіл у темряві? Заради Бога, він же не чортовий коронер".
  
  
  "Ну, не може бути великої помилки в тому, що гвинтівка протикає людину наскрізь", - сказав доктор Стоквелл.
  
  
  "Я повірю в це, коли побачу сам".
  
  
  "Усього вісім убитих", - сказав професор. "Скільки набоїв у вашій гвинтівці?"
  
  
  Чалмерс насупився, сказавши: "У мене теж є Кольт".
  
  
  "Ти вистрілив із нього?"
  
  
  Фарба гніву кинулась у щоки здорованя. "Я не проти, якщо ти вважаєш за краще повірити слову цього чортова вага, а не моєму", - сказав він. "Але не питай ні про що моєї поради, поки в тебе там є містер Відповіді".
  
  
  "Тепер, послухай сюди, Чалмерс -"
  
  
  "Ми, безумовно, маємо повернути назад", - сказав Сібу Сандакан, і його твердий голос порушив хід думок Стоквелла.
  
  
  "Повернути назад?" Сама думка, здавалося, приголомшила Стоквелла. "Але чому? Ми майже на місці!"
  
  
  "На нас напали бунтівники, лікар, і вони можуть повернутися будь-якої миті. Двоє з нашої групи зникли безвісти, один з них, мабуть, без надії на повернення. Цього достатньо".
  
  
  "Можливо, для вас!" Це був перший раз, коли тон Стоквелла піднявся до такої висоти або набув такої похмурої рішучості. "Я, наприклад, не для того приїхав у це богом забуте місце і стільки не пожертвував, щоб просто розвернутися і прокрастись додому, підібгавши хвіст. Якщо тут можна щось знайти, я маю намір це знайти. Одрі чекала б не меншого".
  
  
  "Але, звичайно, лікар -"
  
  
  "Містере Чалмерс, якщо ви продовжите експедицію, я можу пообіцяти вам гонорар у розмірі половини того, про що ми домовлялися".
  
  
  "Ви подвоїте суму або угоди не буде", - сказав Чалмерс.
  
  
  Стоквелла навіть не треба було думати про це. "Готово", - сказав він і повернувся обличчям до Кучінга Кангара. "Ти продовжуватимеш бути нашим гідом?"
  
  
  "Я заплатив, щоб знайти Нагака", - сказав маленький малаєць. "Ще не закінчив, якщо ти не скажеш "повертайся".
  
  
  "Значить, вирішено. Ми рухаємося далі".
  
  
  "Я дійсно не можу дозволити-"
  
  
  "Вибачте мене, містере помічник шерифа," - сказав професор Стоквелл, "але якщо ви відчуваєте бажання повернути назад, схоже, вам доведеться йти одному. Ви, звичайно, можете взяти справедливу частку їжі. Ми не варвари".
  
  
  "Мій обов'язок - залишатися з вами та гарантувати вашу безпеку".
  
  
  "Тоді, я думаю, тобі краще трохи поспати", - похмуро сказав йому Стоквелл з очима, що ввалилися. "Зараз ранок, і ми виступимо на світанку".
  
  
  Розділ тринадцятий
  
  
  Римо не дуже поспішав приєднатися до експедиції, як тільки дістався галявини, де були розбиті намети. Пайк Чалмерс ніс вартову службу зі своїм зростаючим запасом зброї. Подібно до Тому Сойєра на його похороні в романі Марка Твена, Римо розумів, що в тому, щоб бути мертвим, є певні переваги.
  
  
  Коли Римо вперше "помер" на електричному стільці штату Нью-Джерсі, це відкрило для нього нове життя. Там був доктор Гарольд Сміт. Його робота з CURE. Чіун, звичайно, і нескінченний годинник його навчання синанджу. Спочатку з боку Римо був зрозумілий опір, але сьогодні, зважаючи на всі обставини, Римо знав, що він не повернув би час назад і не відновив би своє перше життя навіть за мільйон доларів дзвінкою монетою.
  
  
  Цього разу за річкою Стікс він розрахував, що виграш буде скромнішим. Тим не менш, ніколи не завадить дізнатися, що люди говорили про тебе, коли ти виходив із кімнати, особливо коли вони вважали, що ти пішов назавжди. Не дочекавшись викриття з балакучих вуст, він був задоволений спостереженням і очікуванням, переконаний, що дзвіночок незабаром розкриється, тепер, коли вони проголосували за продовження експедиції, незважаючи на очевидні втрати.
  
  
  Голосування певною мірою здивувало його. Він розумів, що доктор Стоквелл був зосередженою людиною, коли справа стосувалася старих кісток, але Римо підозрював, що його скорбота по Одрі Морленд і загроза небезпеки, що таїться в джунглях, переконають його відступити. Натомість він виявив дивовижну — навіть дурну — хоробрість, загартовану, сказав собі Римо, з домішкою впертої гордості. Те, як він знайшов ключ до серця Чалмерса за допомогою готівки, а потім змусив замовкнути Сібу Сандакана, було вражаючим для людини з м'якотілим характером Стоквелла. Однак залишався ще провідник, і його ввічливе прийняття небезпеки, що триває, турбувало Римо найбільше.
  
  
  "Я заплатив, щоб знайти Нагака", - сказав Кучінг Кангар, ніби це відповідало на всі запитання. Насправді, з особистого досвіду Римо, наймана прислуга була першою, хто рятувався, коли ситуація ставала ризикованою, особливо місцеві жителі, бо вони знали сільську місцевість, її небезпеки та кричущі обмеження людей, яким їм платили за супровід. Цей провідник, однак, не тільки був готовий відновити полювання, незважаючи на банду озброєних партизанів, що дихають йому в потилицю, але й Римо сказав би, що йому майже не терпиться продовжити.
  
  
  Це не відповідало профілю, але він не міг розібратися із проблемою. Чи був їхній гід тим, хто дзвонив? У цьому було ще менше сенсу, коли він міг вирушити на пошуки поодинці, провести найкращий час без натовпу круглооких, що тинялися за ним по п'ятах.
  
  
  Ні. Це не мало жодного сенсу взагалі. Хоч би що рухало Кучінг Кангаром, жорстка логіка говорила, що це був не уран — можливо, навіть не готівка. Отже, за маленьким малайцем треба було доглядати, але й за Чалмерсом, Стоквеллом, навіть Сібу Сандаканом теж.
  
  
  Чотири підозрювані, подумав Римо. І хоча він сподівався, що це був Чалмерс — усе, що завгодно, аби дати йому ще одну тріщину над пихатим британцем, — його вразило, що шанси були доволі рівні, з усіх боків.
  
  
  Він сидів і спостерігав за їхнім маленьким табором, коли ніч хилилася до заходу сонця і в небі заблищали перші промені світанку. Пайк Чалмерс двічі кивнув, але взяв себе до рук, перш ніж кинути трофейний АК-47. Зі сходом сонця Чалмерс розбудив решту їхніх наметів, і вони приступили до рутинної роботи з приготування сніданку в пластиковому пакеті.
  
  
  Це пахло лайном і трохи нагадувало солонину.
  
  
  Довга нічна вахта дала Римо час подумати. Він уже упокорився зі смертю Одрі Морленд, прийнявши це як одну з тих подій, від яких жодна людина не може по-справжньому захиститися, і ніхто не може змінити. Він був небайдужий до Одрі, по-свинськи, але у них не було жодних перспектив для постійних відносин, як тільки місія Римо була завершена. І хоча вони з Джин Райс непогано ладнали, у глибині душі він знав, що осіле життя не для нього — особливо з огляду на його роль у житті, яке йому нав'язала доля. Подумавши про це, Римо зрозумів, що він був чимось на зразок пустельника, але йому це подобалося таким чином.
  
  
  Це було краще, ніж його перше життя, на милю довкола.
  
  
  Він буде нудьгувати за Одрі Морленд, у тому сенсі, що він отримував задоволення від її соковитого тіла, даруючи задоволення натомість, але це було минущим, як свербіж, чхання. Їхня розмова була обмеженою, в основному на теми, які нічого для нього не означали за межами його завдання. Коли роботу буде закінчено, Римо знав, що це буде рідкісний випадок, коли він взагалі подумає про неї.
  
  
  Це пролунало холодно, і так воно й було. Справа була не тільки в тому, що він був професійним убивцею, частиною дуже цілеспрямованої породи. Насправді, Римо мав свої проблеми з цим фактом, проблеми, які були дещо пом'якшені тією самою справою, якій служив Кюре — його рідною країною, домом вільних. Крім того, він знав, що його минуле життя закінчилося, і ніколи більше не відновиться. Потім був синандж, спосіб життя, який став його рецептом життя, не те, від чого він міг відмовитися заради затишку домашнього вогнища — і немислима, звичайна робота.
  
  
  Сінанджу був роботою, робота була всім, і Хай допоможе Бог ідіоту, який намагався відібрати цю роботу.
  
  
  Він спостерігав, як команда, що зменшилася, згортає табір, і помітив, що вони залишили два намети. Його власну та Одрі.
  
  
  "Ми можемо забрати їх по дорозі назад", - сказав Пайк Чалмерс. "Досить, щоб забрати і так".
  
  
  "Ви, звичайно, маєте рацію", - сказав професор Стоквелл, незважаючи на задумливий прощальний погляд на намет для цуценят Одрі.
  
  
  Вони були на стежці о пів на восьму, щосили просуючись вперед. Кучінг Кангар все ще був на місці, наступним на черзі був Чалмерс. Британець повісив на плече свій Weatherby і тримав у руках АК-47, звільнений патронташ із додатковими магазинами, що надавав більшої ваги обраному ним спорядженню. Професор Стоквелл був третім у черзі, а Сібу Сандакан за умовчанням встановив хвостове становище Римо. Він здавався незадоволеним ранжуванням, часто й зі страхом озираючись через плече, але тримав рівний темп і не сповільнював групу.
  
  
  Вони йшли вже годину, Римо тримався за ярдами на двадцять, коли виявив, що їх знову переслідують.
  
  
  Він зупинився як укопаний і заплющив очі, інші почуття потягнулися до будь-якої інформації, яку вони могли зібрати. Аромат був нульовим, але його вуха вловили звук чийогось руху через джунглі за тридцять п'ять чи сорок ярдів праворуч від Римо, прямо на південь. Зважаючи на звук, одна людина, і він подбав про те, щоб обмежити непотрібний шум.
  
  
  Шлях незнайомця пролягав паралельно до шляху Стоквелла, у східному напрямку, і в цьому не могло бути жодного збігу. З урахуванням того, що в Малайзії можна вирушити в похід джунглями, шанси на чесну випадкову зустріч у Тасек-Бера мали бути величезними. Ні, зробіть це астрономічним.
  
  
  Він спробував вгадати, хто б це міг бути - можливо, партизанів-одинак, якого він прогав минулої ночі, або хтось, хто дійшов до чуток про їхню місію в Дампарі і вистежив їх з цікавості... чи жадібності. Насправді він знав, що був лише один спосіб з'ясувати.
  
  
  Він зосередився на звуках, все ще мізерних та спорадичних, але достатніх, щоб навести його на слід незнайомця. Через п'ять хвилин він стояв на іншій мисливській стежці, де його видобуток, мабуть, був лише кілька секунд тому.
  
  
  Людина зникла.
  
  
  Тихий шерех у підліску попереду, і Римо напружився, приготувавшись до стрибка. Миттєве напруження залишило його ноги, коли щось схоже на гігантську морську свинку вибралося з укриття і з писком побігло стежкою геть від нього.
  
  
  Удар прийшов із нізвідки, вразив його прямо між лопатками і жбурнув на землю обличчям униз.
  
  
  Десь за ним, ліворуч, сухий голос промовив: "Ти не повинен втрачати пильність, навіть на мить, якщо хочеш залишитися живим".
  
  
  Це турбувало Сибу Сандакана, як усе раптово пішло негаразд. Він не брався за цю роботу з самого початку, не відчував, що створений для пробирання через джунглі, але останні кілька годин були кошмаром наяву. Партизани, які мали намір вбити їх, очевидно, досягши успіху у вбивстві двох членів команди, були досить поганими. І тепер старий американець, цей "лікар" старих кісток, наполягав, що вони мають продовжувати цей фарс. Переслідування динозаврів з усіх речей, коли їх життя, безумовно, були в небезпеці!
  
  
  Інші, як і слід було очікувати, погодилися з доктором Стоквеллом, оскільки він тримав у руках кошти експедиції і, мабуть, міг збільшити їм платню за своїм бажанням. Пайк Чалмерс був найманцем-расистом, який, на думку Сандакана, був готовий на все заради грошей, тоді як гід був лише простим селянином. Він міг би заробити річну платню за одну цю експедицію, якби погодився з доктором Стоквеллом і вдав, що вірить у гігантських доісторичних ящерів, що блукають джунглями.
  
  
  Сібу Сандакан подумував про те, щоб зменшити звання і наказати провіднику розвернутися. Він був представником Міністерства внутрішніх справ, другим заступником призначеного міністра, і як такий заслуговував на повагу. На жаль, селяни у сільській місцевості були відомі своєю байдужістю до влади. Вони не сплачували податки вчасно — іноді взагалі — і були схильні вирішувати суперечки насильством. Останнє, чого Сандакан бажав прямо зараз, це щоб немитий селянин кинув йому виклик, тоді як британець і американець спостерігали, бавлячись його замішанням.
  
  
  Насправді він уже намагався викликати допомогу і знищити експедицію минулої ночі, коли почали летіти кулі. Зіщулившись у своєму наметі для цуценят, готовий до смерті будь-якої миті, Сібу Сандакан обшукав кишені в пошуках маленького передавача, який перший заступник Гермук Саюр надав у ніч перед тим, як їхня група покинула К.Л. - Але він зник.
  
  
  У паніці він вивалив вміст свого рюкзака, торкнувся кожного по черзі і знайшов порожнім. Просто не було жодних ознак пластикової коробки, яка мала призвати війська на його захист у надзвичайній ситуації.
  
  
  Куди він подівся? Він думав про останні три дні, але не міг пригадати жодного випадку, коли він упав, упустив своє спорядження або щось таке. Тим не менш, маленький передавач був у кишені його штанів, під рукою. Вона могла випасти, коли він дістав носову хустку, щоб витерти спітніле обличчя, або вирватися, коли вони присіли відпочити в якомусь місці стежки. Його обсяг і тяжкість були нематеріальні; він ледве помітив це через п'ять хвилин після того, як вони сіли в літак до Темерлоха.
  
  
  Ця чортова штука зараз може бути будь-де.
  
  
  Це означало, що він опинився у пастці разом зі Стоквеллом, Чалмерсом та провідником. Він міг би вирушити назад один, як насмішкувато запропонував професор, але для нього було б самогубством пробиратися через джунглі поодинці. Він не мав компаса, а якби й був, це нічого б не змінило. У душі міський хлопчик, він шукав орієнтири у вигляді вуличних покажчиків та знайомих будівель. Сібу Сандакан міг прокласти безпечний курс через дику місцевість не більше, ніж міг побудувати ракетний корабель з нуля і полетіти на ньому на Місяць.
  
  
  Досі він думав, що досить добре приховував від інших свою наростаючу паніку. Суперечка в таборі була для нього випробуванням, і Сандакан витримав його, жодного разу не закричавши і придушивши тремтіння в голосі, перш ніж інші змогли це помітити. Вони вже вважали його слабаком, але якби вони знали, що він наляканий, це могло б стати зовсім іншою грою. Чалмерс був задирий, і Сандакану не буде спокою до кінця їхньої подорожі.
  
  
  Який, якщо партизани завдадуть нового удару, не триватиме довго.
  
  
  Він не сумував за загиблими американцями, хоча новина була б неприємною, коли вона дійшла б до Сполучених Штатів. Його першим міркуванням був потенційний збиток його власної кар'єрі внаслідок втрати передавача і всього, що було як найближчий результат. Гермук Саюр і люди, які стоять над ним, чекали на сповіщення, якщо хтось із членів партії виявить уран, динозавра або будь-який інший об'єкт, який чинний уряд міг би конфіскувати і звернути на користь держави. Власна недбалість Сандакана підвела їх — або підвела б, якби можна було щось знайти в цьому забутому пеклі на землі, — і він не міг очікувати, що цей промах залишиться безкарним.
  
  
  Він, звичайно, був би покараний, але на державній службі були різні ступені покарання. Звільнення без пояснення причин було одним із найгірших, що супроводжувалося приниженням при поясненні своїм друзям та сім'ї, чому його звільнили. Сандакан знав людей, які наклали на себе руки з меншою причиною, але йому не хотілося б помирати через вже втрачену роботу. Якщо пощастить, він може відбутися зниженням на посаді, можливо, доганою. Це залежатиме від того, що буде далі, від курсу експедиції з цього моменту і від того, чи вони дійсно знайшли щось цікаве.
  
  
  Однак перш ніж у Гермука Саюра з'явиться шанс покарати його, Сандакану доведеться повернутися живим. І зараз у нього не було великої впевненості у своїй здатності впоратися з цим. Зовсім жодної впевненості.
  
  
  Він знав, що повинен стежити за рештою, зокрема за Чалмерсом, і бути готовим врятуватися за будь-яку ціну. Партизани могли бути найменшою небезпекою там, куди вони прямували. Сібу Сандакан не вірив легендам про Нагака, але в дикій місцевості водилося безліч голодних хижаків, і кожен із них міг пригостити другого помічника шерифа обідом.
  
  
  Все було б інакше, подумав він, якби він був озброєний. Однак у Пайка Чалмерса була їхня єдина вогнепальна зброя, а він був не з тих, хто ділиться своїми іграшками з "чортовими бовдурами".
  
  
  Якщо я виберуся звідси живим, подумав Сібу Сандакан, я доб'юся скасування візи цього ублюдка. Так, справді.
  
  
  Але вибратися звідси живим має бути першочерговим завданням.
  
  
  І це забере у нього всю концентрацію, яку він зможе зібрати протягом найближчих кількох днів.
  
  
  "Тобі не обов'язково було бити мене", - сказав Римо Чіуну, обтрушуючи пил з одягу.
  
  
  "Простий дотик", - сказав Майстер синанджу. "Якби ти був належним чином пильний, я не зміг би застати тебе зненацька".
  
  
  "Ось це сюрприз", - вирував Римо. "Я чув, як ти тупав по лісі, як водяний буйвол. Ти, мабуть, старієш".
  
  
  "Я дозволяю тобі почути мене, - відповів Чіун, - і твоя зухвалість неналежна навіть для білої людини".
  
  
  "Нахабство? Ти збив мене з ніг".
  
  
  - Ти впав нічком, - поправив його Чіун, - хоча, мушу визнати, їх легко сплутати.
  
  
  "О, це дивно. Я бачу, ти останнім часом займаєшся стендап-комедією".
  
  
  "Принаймні мені вдається встати".
  
  
  "Отже, що за історія? Ти пройшов весь цей шлях, щоб трохи покопатися?"
  
  
  "Я Майстер синанджу, а не звичайний шахтар. Чи є тут щось цінне, що я маю видобути?"
  
  
  "Можливо", - сказав Римо, насупившись і розминаючи плечі, щоб угамувати біль, який залишився від "простого дотику" Чіуна.
  
  
  "Інструктору належить спостерігати за своїм учнем", - зауважив Чіун. "Твій стиль залишає бажати кращого".
  
  
  "Ти подивився б на інших хлопців".
  
  
  "У мене є", - відповів Чіун. "Тобі було важко вбити їх?"
  
  
  "Будь справжнім".
  
  
  “Тоді ви не ставили перед собою жодних завдань. У перші дні навчання студенти навчаються на повторенні найпростіших рухів.
  
  
  "Ти спостерігав за Саллі Стразерс".
  
  
  "Хто?"
  
  
  "Ти хочеш навчитися нового ремесла? Звісно, ми всі хочемо".
  
  
  "Ти кажеш тарабарщину".
  
  
  "Забудь про це", - сказав Римо. "Що привело тебе в таку далечінь?"
  
  
  "Бажання керувати вашою місією. Мені спало на думку, що ви, можливо, не зовсім готові".
  
  
  "У мене не могло бути кращого вчителя, ніж Майстер синандж", - сказав Римо.
  
  
  "Це очевидно. Сумніви лежать не в моїх здібностях, а в твоїх".
  
  
  "О, велике вам спасибі".
  
  
  "Не згадуй про це. Очікується, що майстер виправить свого учня залежно від ситуації".
  
  
  "Окрім того, я вже заслужив право бути майбутнім Правлячим Майстром, пам'ятаєш? Так що саме я зробив, щоб змусити тебе сумніватися в мені, Маленький Батьку?"
  
  
  "Крім простої недбалості, нічого немає - поки що". Чіун ще кілька секунд обмірковував те, що хотів сказати, перш ніж продовжити. "Я не впевнений, що ти готовий протистояти дракону".
  
  
  "Що?"
  
  
  "Виклик може виявитися більше, ніж ти можеш витримати. З мого боку було недоречно посилати тебе на роботу, яка вимагає дотику Правлячого Майстра".
  
  
  "І це все?"
  
  
  "Позбавлення дракона вимагає особливих знань. Досі ми не торкалися цього на твоїх уроках. Я не сумніваюся в твоїй мужності, Римо, але цього може виявитися недостатньо".
  
  
  "Ти можеш розслабитись", - сказав він Чіуну. "Поки ми не бачили ні відбитка ноги, ні драконячого лайна, не кажучи вже про Великого Кахуна".
  
  
  "Великий Кахуна" - невідповідне ім'я для дракона".
  
  
  "Маленький батько-"
  
  
  "Це вирішено", - сказав Майстер синанджу. "Я не можу дозволити вам продовжувати без належного нагляду".
  
  
  "Це все через уран", - сказав Римо з посмішкою. "Дракон - лише димова завіса".
  
  
  "Ти впевнений?"
  
  
  "Ну-"
  
  
  "Біла людина часто глузує з речей, яких вона не бачила або не розуміє".
  
  
  "Справа в тому, що ніхто в команді, мабуть, не вірить у існування динозавра, за винятком доктора Стоквелла та гіда. Він каже, що динозавр з'їв його дідуся".
  
  
  "Діду доктора з'їв дракон?"
  
  
  "Ні, у гіда".
  
  
  "Не поспішай очорняти місцеві казки", - сказав Чіун. "Я згоден з вами, це не корейці, і тому їхнє розуміння світу в кращому разі мінімальне, але вони не зовсім неосвічені у своєму оточенні".
  
  
  "Півновірний - ось слово, яке спадає на думку".
  
  
  "Навіть забобон може ґрунтуватися на факті. Легенда розкриває правду, але вона не починається без будь-яких обставин, які насамперед спонукали б її розповісти".
  
  
  "Що я думаю, - сказав Римо, - так це те, що з цієї історії виходить зручне прикриття. Тепер я знаю, що у них у команді є людина, яка працює на китайців. Я отримав це прямо від лідера партизанів".
  
  
  "Він був китайцем?" - спитав Чіун.
  
  
  "Це вірно".
  
  
  "І ти йому повірив?"
  
  
  "У цих обставинах, так".
  
  
  "Ти катував його", - задоволено сказав Чіун.
  
  
  "Я переконав його".
  
  
  "Китайцям потрібен уран?"
  
  
  "Йому не сказали, але так вважає доктор Сміт. Я не можу уявити, щоб Пекін витрачав агентів на полювання на динозаврів".
  
  
  "Китайці - загадкова раса", - відповів Чіун. "У душі вони хочуть бути корейцями, але оскільки досконалість вислизнула від них, вони будують підступи, як японці, і намагаються за допомогою інтриг доповнити те, в чому їм відмовила природа".
  
  
  "Неупереджений погляд, звісно", - сказав Римо.
  
  
  "Коли правда упереджена, чи маємо ми брехати? Я не приклав руки до створення людства, тому я нічого не отримую від простого викладу фактів. Усі азіати заздрять корейському народу".
  
  
  - А як щодо решти з нас? - Запитав Римо.
  
  
  Чіун відповів жестом звільнення.
  
  
  "Чорні люди заздрять білим, - сказав він, - а білі люди найжалюгідніші з усіх. Вони заздрять один одному. Це занадто абсурдно", - закінчив Майстер Сінанджу, сухо посміхнувшись про себе.
  
  
  "Що ж, це був шматочок, - сказав Римо, - але мені справді час наздоганяти інших".
  
  
  "І як ти поясниш свою відсутність?"
  
  
  "О, вони думають, що я мертвий".
  
  
  "Щоб твоя поява могла їх здивувати".
  
  
  "Я не планую заходити", - сказав Римо. "Я йшов їх слідом з світанку і спостерігав здалеку".
  
  
  "В надії, що цей "дзвонар" може розкрити себе?"
  
  
  "Це все, що я маю на даний момент".
  
  
  "А твій флірт?"
  
  
  "Що сказати?"
  
  
  "Жінка. Що вона має показати, крім того, що ви вже бачили?"
  
  
  "Ти спостерігав?"
  
  
  "Це моя відповідальність", - сказав Чіун.
  
  
  "Що ж, ти можеш викреслити її зі списку своїх турбот. Ми втратили її під час рейду минулої ночі".
  
  
  "Я ніколи не хвилююся. У неї стріляли?"
  
  
  "Сипучі піски".
  
  
  "Ще один незграбний білий".
  
  
  "Ти не повинен так говорити про мертвих".
  
  
  "Кого краще обговорити, не побоюючись протиріч?" - спитав Чіун. "Я сподіваюся, що ти не прив'язався до цієї людини".
  
  
  "Ні", - сказав Римо.
  
  
  "Це було б серйозною помилкою".
  
  
  "Я знаю це".
  
  
  "Дуже добре. Можливо, ви захочете переглянути свій план".
  
  
  "Що це за план?"
  
  
  "Твій план сховатися від решти".
  
  
  "Чому?"
  
  
  "Подумайте, який вплив привид може вплинути на нечисте сумління".
  
  
  "Це думка".
  
  
  "Ти проникливий", - сказав Чіун.
  
  
  "Я теж йду звідси. Ти йдеш?"
  
  
  "Свого часу", - сказав Майстер синанджу. "Ці тендітні кінцівки-"
  
  
  Римо посміхнувся. - Просто постарайся не шуміти, гаразд? Може з'явитися Великий Кахуна та використати тебе на закуску.
  
  
  "Цуценя".
  
  
  "Побачимося, Татусю".
  
  
  "Тільки якщо я цього захочу".
  
  
  Розділ чотирнадцятий
  
  
  Зменшена група доктора Сток Уелла просунулася на чверть милі з тих пір, як Римо залишив їх, але йому було важко наздогнати. Їхнє просування було млявим, Стоквелл тягнувся, як людина, у якої зникла надія, продовжуючи марш на одній тільки впертості. Пайку Чалмерсу, здавалося, було все одно, як швидко вони рухалися, він зупинявся приблизно кожні тридцять ярдів, щоб оглянути джунглі, прислухаючись, його АК-47 був спрямований від стегна. Їхній гід зменшив швидкість, підлаштовуючись під нетвердий темп професора, і Сібу Сандакан найбільше скидався на змученого марафонця, який раптово зіткнувся з перспективою пробігти двадцять сьому милю.
  
  
  Римо все ще обмірковував пропозицію Чіуна, коли той випередив групу, пробираючись за ними крізь дерева. Він розумів логіку дивувати їх і спостерігати за якоюсь дивною реакцією, яка вказала б на злочинця, але одного разу він уже пробував це безрезультатно. Крім того, він не мав причин вважати, що рейд був скоординований з його здобиччю, а тим більше спрямований проти нього. Римо здалося, що повстанці були нервовими. Шукаючи спосіб прискорити події, вони виявили недалекоглядність, діючи з власної ініціативи. У цьому випадку кожен член команди був би здивований, побачивши його все ще живим, але ніхто не мав особливих причин для розчарування цим фактом.
  
  
  За винятком, можливо, Чалмерса.
  
  
  Він безперечно націлився на Римо минулої ночі на галявині, жодних виправдань, заснованих на хвилюванні чи збентеженні моменту. Тим не менш, він також убив принаймні одного з повстанців, і це, здавалося, пом'якшує його як їх контактну особу в команді. Більш ймовірно, Чалмерс просто хотів смерті Римо як розплата за їх коротку зустріч у К.Л.
  
  
  Але хто ще з команди відповідав би профілю перебіжчика? Римо вже вивчав кожного з них раніше, і жоден із них не став би його першим вибором для таємної операції. Тільки Чалмерс, з його минулим найманцем, здавалося, володів необхідними повноваженнями для цієї роботи, але його зневага до азіатів і певний недолік витонченості змусили Римо жадати переконливіших доказів.
  
  
  Принаймні сьогодні він знав, що в команді є дзвонар. Він досі довіряв лідерові партизанів, навіть якщо ця людина спочатку збрехала про те, що їй відомо про мету місії. Один член партії був у змові з китайцями, продався, і в результаті вже загинуло вісімнадцять людей.
  
  
  Скільки ще лишилося пройти?
  
  
  Питання не мало жодного відношення до Римо. Його не хвилювали цифри, якщо вони не заважали йому закінчити свою роботу. В даний момент Римо потрібен був підозрюваний, на якому він міг би зосередитися і розібратися віч-на-віч.
  
  
  Якби він зараз приєднався до інших, були б вимоги пояснити його зникнення. Він завжди міг заявити, що втратив свідомість, можливо, втратив орієнтацію в темряві і знову знайшов групу тільки з чистого випадку, але чи повірять вони в це? А якщо ні, що тоді?
  
  
  Він уже майже вирішив триматися на відстані, спостерігаючи з укриття, коли Кучінг Кангар різко зупинився і попереджаючим жестом зупинив решту. Римо завмер дома, його почуття напружилися у пошуках сигналів небезпеки.
  
  
  Він майже пропустив це, але ледве вловимий рух у підліску перед ним окреслив присутність іншої людської істоти. Уявіть, що кілька людських істот присіли навпочіпки поруч із стежкою. Він не бачив і не чув, як вони входили, бо вони не здали ні звуку, ні руху, щоб видати себе. Щодо людського запаху, як тільки Римо побачив найближчого з них, виявилося, що майже оголені чоловіки були вимазані брудом, схожим на фарбу для тіла, яка покривала їх з голови до ніг.
  
  
  Пайк Чалмерс мало не зірвався з місця зі своїм АК-47, коли з'явилися тубільці, але він був зосереджений на новоприбулих і випустив з уваги Кучінг Кангара. Перш ніж британець зміг прицілитися і вистрілити, їхній провідник повернувся до нього і змахнув важким боло-ножем, яке він носив, вибивши "Калашников" із рук Чалмерса.
  
  
  Чалмерс вилаявся і потягнувся за пістолетом, але провідник-малайєць виявився швидше, із гарчанням стрибнувши вперед і приставивши лезо боло до горла свого супротивника.
  
  
  "Жодної зброї", - попередив він, і Чалмерс витратив мить на сердитий погляд, перш ніж здався і підняв руки.
  
  
  У одноплемінників були списи, кілька луків і стріл, тут і там виднілися бойові кийки ручної роботи. Однак увага Римо привернула не їхнє спорядження. Він дивився на їхні обличчя, тіла, хмурячись, коли перевіряв їх.
  
  
  З двадцяти тубільців, яких він міг бачити, включаючи їх гіда, тільки шість виглядали нормально під шарами бруду. Інші демонстрували широкий спектр химерних каліцтв, які робили їх схожими на щось із циркової вистави. Троє були карликового розміру, але з непропорційними тілами головами стискали шестифутові списи в крихітних ручках. Інший тримав свою бойову палицю в руках, схожих на клешні омара. П'ятий мав короткі вигнуті ноги під масивним тулубом, з карликовою загостреною головою на маківці. У людини поряд з ним було тільки одне око, але він розташовувався прямо посередині його чола. Ще один стояв на роздвоєних лапах, що нагадували м'ясисті копита. Перетинчасті пальці, викривлені шпильки, зменшені і деформовані кінцівки — коли Римо оглянув групу, він побачив усе це.
  
  
  Експедиція була оточена племенем розлютованих виродків. Професор Стоквелл оглянув покручені кінцівки й тіла, обличчя в масках страху і відчув, як залишають його останні запаси мужності. Це було надто: спочатку партизани, потім втрата Одрі в хиткіх пісках, а тепер це, оточене бандою кошмарних істот, озброєних і, мабуть, намір завдати шкоди. І Кучінг Кангар явно був частиною цього — другом нападників, можливо, членом їхнього племені. Серед тубільців було кілька людей з нормальними особами, добре складеними тілами, і він здогадався, що їхній довірений провідник був одним із тих, хто міг вільно пересуватися в суспільстві людей, не викликаючи зайвої цікавості.
  
  
  Коли Стоквелл знайшов дар мови, він звернувся безпосередньо до Кангару. "Що означає це неподобство?" вимагав відповіді він. "Ти з глузду з'їхав?"
  
  
  Гід з усмішкою повернувся до Стоквелла, притискаючи боло до горла високого британця. "Деякі з нас, - відповів він помітно покращеною англійською, - безсумнівно, божевільні, але це не така вже велика перешкода. Що стосується сенсу цього неподобства, ви потрібні, лікарю".
  
  
  "Потрібен?"
  
  
  "Для Нагака".
  
  
  Професор Стоквелл не вловив, чого він хилить. "Звичайно", - сказав він. "Це те, чого ми хотіли весь цей час. Ми вибрали вас як людину, яка допоможе нам знайти Нагака".
  
  
  "Ось тут ви помиляєтеся, лікарю. Я вибрав вас", - відповів Кучінг Кангар. "І ви не шукатимете Нагака. Ми домовилися, що він відвідає вас".
  
  
  "Тим краще", - сказав Стоквелл, але він хмурився, коли говорив. У голосі гіда чулася прихована нотка, запізно вирішив він, яка не обіцяла нічого доброго членам його загону. "Тоді, я сподіваюся, ми зможемо швидко завершити нашу справу", - сказав він.
  
  
  "Ваша справа закінчена, лікарю", - сказав малайський гід. "Вам відведено зовсім іншу роль у тому, що має відбутися далі".
  
  
  "Вам, чортовим бовдурам, це з рук не зійде", - прогарчав Пайк Чалмерс.
  
  
  "І хто зупинить нас, сер?" Кажучи це, Кангар посміхався, гостре лезо його боло знекровило Чалмерса, коли він притис його до плоті високого британця.
  
  
  "Я повинен повідомити вас, - оголосив Сібу Сандакан, - що я тут представляю уряд. Вам буде погано, якщо ви завдасте нам шкоди".
  
  
  Кангар обдарував його глузливою усмішкою. "Ти маєш на увазі покарання?"
  
  
  "Звичайно".
  
  
  "Хто покарає нас? Я думаю, не ти".
  
  
  "Уряд має війська —"
  
  
  "І вам було сказано подати їм сигнал", - сказав гід Сандакану, перериваючи його. Вільною рукою він поліз у кишеню штанів і дістав маленьку пластикову коробочку. "Можливо, за допомогою цього пристрою?"
  
  
  "Де ти це взяв?" Вибагливо запитав Сандакан.
  
  
  "Ну, від вас, звісно". Посмішка гіда розтяглася майже від вуха до вуха. "Вам це не знадобиться".
  
  
  Сказавши це, він підняв руку і жбурнув маленьку чорну коробочку в ліс, геть з очей.
  
  
  Професор Стоквелл не чув, як він упав. "Ви були готові викликати війська?" спитав він, тепер звертаючись до Сіба Сандакана.
  
  
  "На випадок надзвичайної ситуації", – відповів помічник шерифа. "Заради всього святого, ми серед дикої місцевості. Це був простий запобіжний захід -"
  
  
  "Який, зрештою, не зміг врятувати нас", - сказав Стоквелл, перериваючи його. Він повернувся до їхнього колишнього провідника і спитав: "Чого ти хочеш від нас?"
  
  
  "Я відповів на це питання. Ти був обраний для Нагака".
  
  
  "І що це означає, якщо ти не проти розповісти мені?"
  
  
  "У свій час, докторе. Нам ще доведеться пройти багато миль, перш ніж ви зустрінете об'єкт вашого заповітного бажання. Це буде нелегкий похід, але нічого не поробиш. Ми прибудемо до ночі, якщо ви не надто нас затримуватимете."
  
  
  "Я зроблю все, що в моїх силах", - сказав Стоквелл не без натяку на сарказм.
  
  
  "Я впевнений, що ти впораєшся", - відповів Кангар. "Але якщо ти відставатимеш по дорозі, мої брати підтримають тебе".
  
  
  Говорячи це, малаєць клацнув пальцями, і двоє його співвітчизників — посміхаючись циклоп і карлик із шістьма пальцями на кожній нозі — виступили вперед, тицяючи Стокуелла своїми списами.
  
  
  "У цьому немає потреби", - сказав професор.
  
  
  "У такому разі, - сказав маленький малаєць, - чи не час нам йти?"
  
  
  Пайк Чалмерс не чинив опору, коли вимазані брудом тубільці відібрали у нього "Уезербі", кольт та мисливський ніж. Вони не обшукували його, як поліцейські, але це не мало жодного значення; він був практично роззброєний.
  
  
  Але це було не те саме, що бути безпорадним. Ні, справді.
  
  
  З-під опущених брів Чалмерс нарахував двадцять противників разом з їхнім колишнім провідником, але більшість із них були тими, кого чортовий натовп ПК вдома називав "кинутими викликами": низькорослі кінцівки та відсутні пальці, викривлені хребти, деформовані черепи. У одного педераста, здавалося, не було губ, про які варто було б говорити, тоді як ніс іншого був нічим іншим, як дірявим прищем посеред його обличчя. Це було благословенням, подумав Чалмерс, що в них вистачило розуму прикрити свої геніталії пов'язками на стегнах.
  
  
  Він уявив, як шалено носиться серед них, розмахуючи праворуч і ліворуч масивними, розлюченими кулаками. Один сильний тичок у око засліпив би чортова циклопа, і гноми не були б проблемою; він міг би штовхнути їх стежкою, як в'ялі футбольні м'ячі. Шість чоловіків, які нормально виглядають, могли б стати проблемою, це вірно, але якби Пайк міг схопити боло-ніж — або, ще краще, одну з копій…
  
  
  Однак, якщо подумати, було щось, що йому не подобалось у лучниках. Чалмерс визнав, що вони були маленькими і дурними на вигляд, але вони також тримали свої луки як справжні лучники, з напнутими тятивами напоготові, спрямованими в загальному напрямку своїх цілей. Довгі, гострі стріли, він не міг не відзначити, з знебарвленими наконечниками, як від якогось мерзенного зілля, яке робило їх удвічі більш смертоносними в тілі.
  
  
  Що більше він розмірковував, то менше йому подобалися ці шестифутові списи. Людина не могла померти такою смертю, коли в неї протикали списами, поки вона не стала схожою на якусь прокляту комаху на монтажній дошці для збору комах. І, судячи з вислову Кучінг Кангара, він був би тільки радий шансу використати своє боло проти справжнього англійця. Чортові воги були такими до кінця, невдячні виродки.
  
  
  Значить, він вичікуватиме, подумав Чалмерс. З'ясує, куди ці виродки везуть його — і його супутників, звичайно, теж — перш ніж спробує втекти. Він не стежив за цією нісенітницею про Нагака, але чого можна було очікувати від дикунів, чий нормальний мікроінтелект був зварений у генетичному супі, який явно залишав бажати кращого?
  
  
  Він з'ясовував, куди вони прямують, уважно стежив за місцевими пам'ятками, щоб потім знову вибратися назовні. Якби наприкінці їхнього форсованого маршу можна було отримати прибуток, він зробив би все, що в його силах, щоб отримати левову її частку — і, якби це не вдалося, він, присягаючись Богом, запам'ятав би притулок своїх викрадачів, повернувся б пізніше з надійною командою людей, які знали, що роблять, людей, які серйозно ставилися до життя, а не з бандою чортових учених, які не могли відрізнити пістолет від горщика із сечею, коли справи були погані.
  
  
  Він вважав, що світ ніколи не пропустив би плем'я таких виродків. Це було б державною послугою генофонду, стиранням цієї гидоти з землі. Якби хтось дізнався і подумав про скаргу, то це був би явний випадок самооборони. На підтвердження заяви Пайка була б зброя ... і, можливо, залишки кількох недавніх жертв теж.
  
  
  Чим більше він думав про це, насилу спускаючись стежкою і потіючи, як свиня, тим більше Чалмерс приходив до розуміння, що він повинен зробити прорив поодинці, коли настане час. Йому було начхати на Сібу Сандакана, чортова вага, а доктор Стоквелл був старим, який уповільнив би його, швидше за все, вбив би, якби Чалмерс спробував вигнати його з виттям тубільців, що наступають на п'яти. Поглянувши з іншого боку, старий костоправ приніс ідеальну жертву. Його смерть від рук дикунів викликала б кривавий шум К.Л. у Штати, і все, що Пайк Чалмерс зробить, щоб відплатити своїм вбивцям, швидше за все, отримає схвалення влади.
  
  
  Тоді ладно.
  
  
  На той час, коли перша миля була позаду, Чалмерс вирішив. Він буде обережний, спостерігатиме і чекатиме свого шансу.
  
  
  Маленька чорна пластикова коробочка полетіла до нього крізь дерева, і Римо спіймав її в повітрі, оглянув і опустив у кишеню. Очевидно, це був пристрій для сигналів. Короткий обмін репліками між їхнім гідом і Сібу Сандаканом припустив, що якщо Римо натисне кнопку, то викличе армійські війська, але він не хотів, щоб сюди увірвався натовп підкріплень.
  
  
  Поки немає.
  
  
  Засідка застала його зненацька, складнощі, які Римо швидко подолав у своїй рішучості переслідувати тубільців та їхніх заручників, з'ясувати, куди вони прямують і яке відношення це може мати до його місії в джунглях.
  
  
  Потворності, які він бачив серед тубільців, означали для Римо в даний момент не більше, ніж, здавалося, вони означають серед одноплемінників. Він міг вигадати кілька зручних пояснень ізольованому племені, в якому буяли химерні риси. Це можна пояснити інбридингом: якась генетична зараза передавалася з покоління до покоління, тоді як нова кров ставала дедалі рідкішою. Забруднювач у повітрі чи воді був іншою можливістю, як у випадку із зараженою ртуттю рибою кілька років тому в Мінаматі, в Японії. Інсектициди та токсичні відходи були відсутні, враховуючи територію, але в природі були знайдені мінерали та важкі метали, які могли б зробити таку саму дію.
  
  
  Його хід думок був спантеличений, коли загін рушив у дорогу. Вони продовжували рухатися на схід, трохи відхилившись на південь, коли подолали півмілі або близько того. Слід залишився позаду, але він нічого не означав для тубільців, які вели своїх трьох бранців таємними стежками, якими на пам'яті живих не ходила жодна біла людина.
  
  
  Позаду них Римо був їхньою тінню, тримаючись досить далеко, щоб його не помітили, але ніколи не відстаючи настільки, щоб втратити їхній запах чи звук. Місцеві жителі були вправними у подорожах лісом, але вони все ще залишали після себе сліди, які міг побачити будь-хто, хто мав очі. При необхідності Римо міг би дозволити їм випередити його на день, але він вважав за краще тримати заручників у межах досяжності на випадок, якщо кінець - хоч би яким він виявився - настане раптово.
  
  
  Піший похід дав йому час подумати про те, що він підслухав, шпигунячи за малайцями та їхніми бранцями. Імовірно, бранці прямували на зустріч із Нагаком, хоч би що це означало. Римо не сподобалося, як це прозвучало, але він все ще був схильний почекати і подивитися, що станеться в короткостроковій перспективі, а не нападати з тіні і наражати на небезпеку своїх недавніх попутників. За себе він не боявся, незважаючи на важкі шанси, але він не міг перешкодити одному з тубільців пронизати списом Стокуелла, Сандакана або навіть Чалмерса, поки він розбирався з їхніми спільниками. Що б не очікувало трьох заручників, Римо міг бути готовий миттєво, якщо хтось спробує стратити їх по дорозі, але в іншому він вирішив, що найкраще спостерігати і чекати.
  
  
  Джунглі тут викликали більше клаустрофобії, поєднання густого підліску і чогось менш істотного - майже метафізичного, але Римо без проблем встигав за химерною процесією. Якось він пролетів над ними чверть милі, перескакуючи через верхівки дерев, почуваючи себе дуже схожим на Тарзана, коли відірвався від землі. Це був зовсім новий світ у кронах дерев, приблизно за шістдесят футів над лісовою підстилкою, повний істот, які народилися, прожили своє насичене життя і померли, жодного разу не побувавши на землі внизу.
  
  
  Він подумав про те, щоб дочекатися Чіуна, але не мав можливості дізнатися, де знаходиться літній кореєць, коли він вирішить з'явитися знову або що в нього на думці. Зараз найбільш важливим завданням було підтримувати зв'язок з доктором Стоквеллом та іншими, стежачи за тим, щоб вони не виходили за межі його досяжності.
  
  
  Попереду на них чекало якесь невідоме випробування — це було очевидно. Якщо пощастить, подумав Римо, це допоможе йому знайти того, кого він шукає, та завершити свою місію. Як тільки зрадника буде ліквідовано, Римо зможе вирішити, що йому робити з химерними тубільцями, які вижили в експедиції та кнопкою тривоги, захованою в його кишені.
  
  
  Вибір.
  
  
  Що то були за розмови про Нагака? Схоже, загін Стоквелла був захоплений якимось місцевим культом, хоча Римо було сказати напевно. Поклоніння міфічній істоті не було б найдивнішим поняттям, про яке він коли-небудь чув, і обстановка явно сприяла легендам, незалежно від того, чи оберталися вони навколо дракона чи племені лісових тролів. Насправді, він би не здивувався, виявивши, що саме химерне плем'я породило кілька дивних історій по сусідству, якби мав час питати.
  
  
  Однак міфологія зараз його не цікавила. Його насущнішими пріоритетами були люди з плоті та крові — тубільці, їх троє заручників, людина, яку йому було наказано впізнати та вбити. Тим часом духи джунглів та демони будуть змушені стежити за собою.
  
  
  На Тасек Бера насувався зовсім новий хижак. Похмурий. Несприйнятливий до жалю. Безжальний. І він не відступить, доки не виконає свою роботу.
  
  
  І старому Нагаку довелося б прийняти виклик, якби він хотів отримати видобуток Римо.
  
  
  Розділ п'ятнадцятий
  
  
  Саффорд Стоквелл ляснув себе по шиї. Спека і безперервне дзижчання комах у голові зводили його з розуму. Він зайшов так далеко, ризикнув усім, тільки щоб бути зупиненим цими примітивами до того, як він досяг своєї мети. Це було просто надто. Це означало, що жертва Одрі була марною, всі їхні зусилля були мізерною тратою часу. Коли він зник, ще одна біла людина, поглинута джунглями, не має жодного уявлення про те, що сталося, про те, як його колеги-глузівці з Джорджтауна розважатимуться за його рахунок!
  
  
  Кучінг Кангар пообіцяв, що їх відвезуть до Нагака. Звичайно, коментар був задуманий як загроза, але Стоквелл сприйняв це як обнадійливий знак. Очевидно, тубільці мали намір убити своїх бранців, але все ще залишався шанс, що він зможе переконати їх. І якщо йому це не вдасться, принаймні була можливість вгамувати його цікавість.
  
  
  Стоквелл був антропологом, але він був грамотним, начитаним у багатьох дисциплінах. Він знав, наприклад, що більшість культів — принаймні серед аборигенів, де сучасні наркотики і психопатичні "рятівники" не були проблемою, — сягали своїм корінням в якусь конкретну і відчутну подію. Прикладом були полінезійські культи вантажу, що виникли внаслідок висадки повітряних союзників під час Другої світової війни. Деякі ізольовані племена все ще поклонялися макетам літаків, які обсипали їхніми благословеннями п'ятдесят років тому, і ціле нове покоління чекало на повернення небесних богів.
  
  
  Чому Нагак має бути просто фантазією, галюцинацією знахаря? Чи була якась причина виключати, що ця група в якийсь момент у минулому зіткнулася з якоюсь забутою істотою, яка вважалася вимерлою?
  
  
  Це не обов'язково означає, що Нагак все ще живий, або навіть що його бачили живі люди протягом цього століття. Однак, оскільки останній відомий динозавр раптово зник понад шістдесят мільйонів років тому, що було приблизно за п'ятдесят мільйонів років до першої появи протолюдської мавпи, зрозуміло, що жодна людина ніколи не бачила динозавра... якщо тільки кільком випадковим екземплярам якимось чином не вдалося вижити.
  
  
  Звісно, були альтернативні гіпотези. Нагак, можливо, взагалі не є офіційним динозавром. Стоквелл побачив достатньо, коли був молодшим і більш схильний до роботи в польових умовах, щоб зрозуміти, що науці ще далеко йти в плані розуміння життя на землі. Нові види виявили не так швидко, як зникли старі, але щороку все одно приносив кілька чудових відкриттів. Більшість "новоприбулих" були мініатюрними - комахи, амфібії та рептилії, з кількома залітними птахами та ссавцями, але час від часу з'являлися більші види. Великий комодський дракон був "легендою" до 1912 року, а перший екземпляр "міфічної" кішки Келлас був спійманий - не мало не мало - в Шотландії - зовсім недавно, в 1983 році. Якби величезний, не завданий картою регіон Тасек-Бера не зберігав якихось власних секретів, то доктор Стоквелл був би дуже здивований.
  
  
  Він тільки сподівався, що доживе до того, щоб знайти відповідь на загадку, навіть якщо він ніколи не матиме шансу поділитися своєю інформацією з усім світом. Було б задоволення просто від усвідомлення самого себе, певна гордість від усвідомлення того, що його останнє зусилля не було марним.
  
  
  Того дня вони взагалі не зупинялися на відпочинок, і були моменти, коли Стоквеллу здавалося, що він зомліє від повної знемоги на стежці. Однак щоразу, коли він вагався, один із його викрадачів кидався вперед, завдаючи ударів списом або грубим кам'яним ножем, доки він не набирався сил і не йшов уперед. Скупі ковтки з його фляги підтримували Стоквелла в тонусі, це і страх, але до кінця дня він зголоднів, напруга спалювала калорії, і замінити їх не було чим. У животі в нього забурчало, як у звіра в клітці, але, здавалося, ніхто цього не помітив, і почуття збентеження минуло.
  
  
  До кінця того дня їхній шлях почав петляти вниз, втрачаючи висоту, хоча він вважав, що це, мабуть, наслідок його втоми. Згідно з топографічними картами, які він носив із собою, весь цей регіон був чимось на кшталт заболоченої заплави, майже рівної, без помітних підйомів чи спадів. Наприклад, в окрузі не було гір, і, зрозуміло, що й долин теж не буде. Проте…
  
  
  Але з наближенням сутінків він зрозумів, що помилки не могло бути. Їхній шлях перетинав яр, який круто йшов вниз протягом ста ярдів, а потім знову вирівнювався. Дерева по обидва боки яру стуляли над головою і загороджували сонячне світло. Не раз він бачив зникаючі хвости змій, зляканих їх появою, і майже очікував, що королівська кобра будь-якої миті встане дибки і перегородить шлях.
  
  
  Спостереження за зміями змусило Стоквелла подумати про Рентона Уорда, а це, своєю чергою, повернуло на передній план хворобливі спогади про Одрі Морленд. Така краса, витрачена в богом забутій глушині, і про неї забудуть майже за одну ніч після повернення додому.
  
  
  Дерева перед ними розступилися, раптовий розрив у гнітючому мороці, і за кілька коротких ярдів до того, як вони знову зімкнулися над головою, він побачив це.
  
  
  Він стояв як укопаний, поки викрадачі не штовхнули його далі.
  
  
  Стоквел подумав, що він, мабуть, збожеволів. Спека випалила йому мізки; мабуть, так воно і є.
  
  
  Він моргнув, потім знову моргнув, але нічого не змінилося. Сцена перед ним була реальною і його товариші теж це бачили. Пайк Чалмерс теж зупинився як укопаний, онімівши, поки пара пігмеїв не тицьнула його списами. Стоквелл тепер продовжував рухатися, хоч його ноги втратили чутливість. У нього паморочилося в голові від збудження, він був близький до непритомності від комбінованого впливу голоду, спеки, виснаження та несподіванки.
  
  
  Але він продовжував рухатись.
  
  
  До стародавнього, прихованого міста, яке виросло з землі перед ними, немов за помахом чарівної палички.
  
  
  Повернення додому завжди було полегшенням та радістю для Кучінга Кангара. Він ненавидів відвідувати зовнішній світ, але він не мав реального вибору. Жорстока доля нагородила його обличчям і тілом, які відрізнялися від інших членів його клану - "нормальними", за словами людей, які не знали його народ, - і це означало, що йому було призначено подолати прірву між своїм племенем і тими, хто зовні.
  
  
  У кожному поколінні його народу було шість чи сім нормальних людей, достатньо, щоб вести необхідну торгівлю зі світом простих людей. Це було частиною власного генерального плану великого Нагака, і хоча Кучинг Кангар міг визнати його геніальність, йому все ще було ніяково від своєї особливої ролі. Вихований від народження таким же, як і ті, хто Ззовні, він завжди знав, що він дивний, факт, що інші діти його племені не дозволили б йому забути. Вони постійно дражнили його, кидали в нього камінчики, коли він намагався приєднатися до них у їхніх іграх, і ясно давали зрозуміти, що йому ніколи не будуть раді. Молоді жінки племені теж уникали його, ніби його звичайна подоба була огидною, чогось такого, чого слід боятися. З часом він знав з юності, старійшини племені виберуть для нього звичайну жінку, щоб увічнити химерний родовід, навіть якщо їм доведеться викрасти її Ззовні.
  
  
  Зрештою, звичайні люди ніколи не повинні повністю вимирати. Вони були єдиною сполучною ланкою між його народом і великим світом, який приносив їм особливі скарби: золото та срібло, дорогоцінні камені та жертвопринесення для великого Нагака.
  
  
  Коли його відіслали вчитися до простих людей, Кучінг Кангар турбувався, що вони впізнають його, побачать щось у його очах чи в його манерах, що миттєво видасть його як члена племені. Він, звісно, помилявся. Люди Зовні були ідіотами, незважаючи на всю їхню освіченість. Вони нічого не знали ні про його народ, ні про Нагака. Вони навіть виховували своїх дітей у переконанні, що дракони – це плід уяви.
  
  
  Дурні.
  
  
  У ці дні він жив між двома світами, однією ногою у місті, а інший поза його межами. Кучинг Кангар, який належним чином зареєстрував і підшив свої дипломи, щосили намагався приховати свою освіту, створивши репутацію одного з кращих мисливських гідів на всьому півострові Малайзія. Він був по-своєму відомий серед людей зі Сторони, які приходили з рушницями чи фотоапаратами, щоб спостерігати за місцевою дикою природою, вивчити рослини чи поспілкуватися з аборигенами. Дехто приходив у пошуках нафти чи інших корисних копалин, але йому було байдуже. Щороку кілька його клієнтів зникали в джунглях, завжди за обставин, які б не позначилися на Кучінг Кангарі і не викликали б підозр у влади.
  
  
  Нагак вимагав періодичних підношень, але Зовні були мільйони дурнів, які нічого не підозрювали, і кожен новий сезон приносив їм урожай, повний рішучості знайти багатство, романтику або пригоди в дикій природі. Більшості вдалося повернутися цілими й неушкодженими, але якби хтось із учасників групи час від часу губився, викрадений "тиграми", "крокодилами" чи "зибучими пісками", хто був би мудрішим? Після десяти років гри Кучінг Кангар дійшов розуміння, що незнайомці ззовні люблять трагедії. Їхнє власне життя ставало більш захоплюючим, приносило якесь задоволення, якщо вони знали когось, хто помер.
  
  
  Можливо, це переконало їх у власній непереможності, коли Смерть зіткнулася з ними пліч-о-пліч і вибрала когось іншого. Коріння їх своєрідного складу розуму не приваблювало Кучінг Кангара. Для нього та для його народу було достатньо того, що ідіоти все ще були доступні – і дуже щедро заплатили йому за те, що він навів їх назустріч їхній долі.
  
  
  Він ніколи раніше не заманював у пастку цілу експедицію, але група доктора Стоквелла була особливою. Вони прийшли, щоб знайти Нагака, вперше за покоління, коли чужинці виявили хоч якийсь інтерес до "простої місцевої легенди". Минулого разу, за рік до народження Кучінг Кангара, група британських солдатів вирушила на полювання за драконом, але невіра засліпила їх, і вони були надто добре озброєні, щоб хтось із племені міг кинути їм виклик. Крім того, вони були більше стурбовані встановленням наметів та вправами з виживання, ніж полюванням на Нагака. Їхнім провідником був звичайний член племені, і він стежив за тим, щоб вони ніколи не проходили в межах денного переходу від міста.
  
  
  Він ніколи не існувало іншої назви, наскільки міг судити. У племені, звичайно, не було письмової історії, але традиції зберігалися в усній формі, передавалися серед нормальних та будь-яких інших, здатних зберігати довготривалу пам'ять. Це був "Місто", простий, побудований з масивних блоків нефриту, зведений у незапам'ятні часи. Це місце було вибрано стародавнім батьком племені, який першим побачив Нагака і поклонявся йому з підношеннями.
  
  
  Згідно з традицією, усі ранні члени племені були нормальними. Минуло кілька років у Місті, поклоняючись Нагаку, як бог-дракон почав благословляти їх особливими дітьми. Спочатку, на початку змін, деякі члени племені були в жаху, відчуваючи огиду до дітей-"жахлів" серед них, але потім мудрий священик розпізнав благословення Нагака і ретельно пояснив його іншим.
  
  
  Вони зробили мудрий вибір на користь свого бога, і він винагородив їх, виділивши з юрби. Він залишив свій слід на тих, хто служив йому, залишивши нормальних серед благословенних, щоб вони допомагали обманювати світ загалом. Іноді він навіть віддавав перевагу звичайним особливим дітям, щоб вони не були збентежені своєю долею і не звинувачували себе за те, що не змогли вклонитися йому з належними даруваннями.
  
  
  Нагак теж залишив свій слід на Місті. Таємна річка з-під землі живила кам'яний фонтан у просторому внутрішньому дворі, де плем'я проводило багато своїх ритуалів. І іноді, в темряві ночі, здавалося, що сама вода оживає від моторошних танцюючих вогнів.
  
  
  Благословення Нагака.
  
  
  Тепер він дивився вперед, серце його билося швидко і радісно. Перший погляд на Місто після довгого перебування назовні неминуче змусив його пульс почастішати. Красиве — не те слово, яке спадало на думку — нефрит був стародавнім, вивітреним, збліклим, здебільшого зарослим мохом і повзучими лозами, — але це був будинок. Його серце було тут серед інших членів племені. Так буде завжди.
  
  
  Масивна брама була зроблена з квадратного бруса висотою тридцять п'ять футів і з боків від них на стіні стояли вартові. З появою воїнів та їхніх бранців один із стражників видав пташиний клич комусь у дворі, даючи зрозуміти, що все готове для відкриття воріт. Це зайняло деякий час — кожну браму важили тонни, і з якоїсь причини відкривати дозволялося лише маленьким, — але Кангар не відчував необхідності поспішати. Він виконав свою місію, і він отримає свою справедливу нагороду.
  
  
  Можливо, подумав він, уже відчуваючи неспокійне ворушіння у своїх стегнах, він міг би попросити провести ніч із Джелеком, тригрудою.
  
  
  "Що це за місце?" — спитав старий професор, верескнувши, коли один з Малюків тицьнув його списом.
  
  
  "Місто", - сказав Кучінг Кангар, ніби це відповідало на все. Що, на його думку, було правдою.
  
  
  "Ти тут живеш?" У голосі чулося здивування.
  
  
  "Плем'я живе тут, біла людина. Я член племені. Де я повинен жити?"
  
  
  "Я просто мав на увазі-"
  
  
  На цей раз Маленький використав трохи більше сили, і доктор Стоквелл вловив суть. Він закрив рота і тримав його зачиненим, зосередившись на подвійних воротах, коли вони зі стоном відкривалися дюйм за дюймом.
  
  
  "Думаю, у вас не так багато відвідувачів", - сказав Пайк Чалмерс. "Чортовськи утомливо вислуховувати цю нісенітницю щоразу, коли хтось дзвонить у дзвінок".
  
  
  Одноокий член їх групи підійшов впритул до Чалмерса, вдарив своїм списом, як палицею, застосувавши силу, достатню, щоб забити гомілка високого британця.
  
  
  "Будь проклятий твоє око!"
  
  
  Наступний удар відкинув його на всі карачки, на обличчі застиг приголомшений вираз.
  
  
  Ворота тепер стояли відчиненими перед Кучінг Кангаром, його люди зібралися у внутрішньому дворі, щоб подивитися на підношення, які він приніс Нагаку.
  
  
  Він усміхнувся і повів мене всередину.
  
  
  Перший погляд на приховане місто вразило Римо, змусило його двічі перевірити карту, але помилок не було. Він не мав лихоманки, він не був схильний до фантазій, і це не було міражем.
  
  
  Карти були просто неправильними або, швидше, неповними.
  
  
  Він спостерігав і чекав, доки відчиняться масивні ворота, трудомістка процедура, яка переконала його, що має бути якийсь інший спосіб доступу до міста на випадок надзвичайних ситуацій. Якщо спалахне пожежа, якщо на них раптово нападуть, там буде якийсь потаємний вихід, майже, напевно, більше одного.
  
  
  Хитрість полягала б у тому, щоб знайти його, якщо він не хоче спершу піднятися на стіну. Не те щоб це було проблемою, оскільки на камені, що вивітрилося, було безліч тріщин і розщелин, зовні росли всілякі ліани, які могли б служити сходами. Незважаючи на це, стіна охоронялася, і, хоча Римо був абсолютно впевнений у своїй здатності прибрати вартових, було б страшенно дорого заплатити, якби один із них прожив досить довго, щоб підняти загальну тривогу.
  
  
  Римо знав, що в цьому випадку заручники виявляться більшою небезпекою, ніж він сам. Неможливо було точно знати, як відреагують одноплемінники, але з першого погляду він не думав, що вони будуть відомі своїм самоконтролем.
  
  
  За іронією долі, коли він думав про це, він почував себе зобов'язаним спробувати врятувати цих трьох чоловіків, коли один із них був його ворогом, а Римо поклявся вбити іншого від імені Кюре. Загвоздка була в тому, що він не знав, хто з членів групи був ініціатором дзвінка, якого він мав усунути.
  
  
  Нема проблем, подумав Римо. Просто дозволь тубільцям забрати усі три.
  
  
  Звичайно, так треба було, але це було щось більше. Якщо можливо, йому потрібно було з'ясувати, що сталося з експедицією Терренса Хоппера — хоча до тепер мав непогану ідею, а також розкопати будь-які зачіпки, які він міг виявити за новим родовищем урану.
  
  
  Це означало, що йому доведеться проникнути в середину стародавнього міста, оглянути його та йти звідти.
  
  
  Він якраз приступив до швидкого рекогносцирування периметра, коли Римо почув, як хтось наближається через джунглі. Судячи з звуку, поодинці, і щосили намагаючись не шуміти, хоча це не дуже допомогло. Він оглянув стіну, не побачив нічого, що вказувало б на те, що розміщені там живі горгульї почули щось, що привело б їх у стан бойової готовності, і повернувся, щоб зустріти прибулого.
  
  
  Він вибрав місце, гілку дерева за п'ятнадцять футів над землею, подалі від очей вартових на стіні, і вмостився чекати. Через кілька хвилин Римо зосередився на фігурі, що рухалася через джунглі, наближаючись до стародавнього міста, здавалося б, не звертаючи уваги на його існування.
  
  
  Секундою пізніше Римо зрозумів, що це член племені. Одяг цієї людини був порваний і забруднений, але її ніколи не сплутаєш із шаром бруду. Обличчя, одного разу повернуте до Римо, але не виявило його, не було ні малайським, ні потворним.
  
  
  Він вибрав підходящий момент, опустився на землю за самотнім туристом, притиснувши обидві руки, тоді як вільною рукою затиснув рот Одрі Морленд.
  
  
  Миттю вона чинила опір з дивовижною силою, потім припинила, коли Римо прошепотів їй на вухо. "Не змушуй мене ламати тобі шию".
  
  
  Жінка кивнула, обернувшись до нього обличчям, коли він обережно відпустив її.
  
  
  "Ти живий!" - випалила вона, досить розумна, щоб шепотіти на рідній території їхніх ворогів.
  
  
  "Я бачу, ти теж".
  
  
  "Звичайно. Я маю на увазі, що змусило тебе думати, що я не був?"
  
  
  "Наш шановний провідник знайшов ваш шарф у хиткіх пісках", - сказав їй Римо, промовчавши про своє власне відкриття. "Ви так і не повернулися до табору. Передбачалося-"
  
  
  "Що я була мертва", - закінчила вона за нього. "Помилялася, як ти можеш бачити. Я прямо тут, у плоті".
  
  
  "До чого цей акт зникнення?" спитав він.
  
  
  "Я злякався, я почув усіляку стрілянину і заблукав у джунглях. Фактично провів усю ніч на дереві і так і не зімкнув очей. Що сталося в таборі?"
  
  
  Він боровся із бажанням усміхнутися. Це була варіація на тему тієї ж брехні, яку він планував використати проти Стоквелла та інших, і в ній відчувався явний фальсифікаційний наліт.
  
  
  "Мені пощастило", - сказав Римо, не вдаючись до подробиць.
  
  
  "А як щодо повстанців?"
  
  
  Тоді Римо справді посміхнувся. Перед його думкою постала Одрі, що стоїть у місячному світлі біля струмка в джунглях, далеко за межами видимості їхнього табору минулої ночі. Там, де він залишив її, за кілька хвилин до стрілянини або взагалі чогось, що могло б видати ворога. Звідки вона могла знати, хто були нападники, їхню політику, якщо тільки...?
  
  
  "Їхній лідер запитував про тебе", - сказав Римо.
  
  
  "Вибачте?" Одрі виглядала збентеженою, зляканою і злим одночасно.
  
  
  "Ваш зв'язковий", - сказав Римо. "Вони, мабуть, розчаровані в Пекіні".
  
  
  Вона мить дивилася на Римо, нарешті втомлено зітхнула. "Що тебе насторожило?"
  
  
  "Це не важливо. Якийсь час з тобою все було гаразд, але, боюсь, у довгостроковій перспективі в тебе немає того, що потрібно, щоб упоратися з цим".
  
  
  "Що це означає?"
  
  
  "Бізнес плаща та кинджала, Одрі. Ти нікудишній шпигун".
  
  
  "У мене не було великої практики", - повідомила вона.
  
  
  "Це очевидно. Чому така велика зміна кар'єри?"
  
  
  "Гроші, просто і ясно, Рентон. До речі, це Рентон?"
  
  
  "Яка це має значення?"
  
  
  "Думаю, не дуже. Якби ти справді був професором, будь-яким академічним типом, ти б знав, як це може бути нудно. Іноді мені здається, що я викопна. Ти можеш це зрозуміти?"
  
  
  "Це непереконливе виправдання державної зради", - сказав Римо.
  
  
  "У мирний час такого не буває, Рентоне. Чесно кажучи, я подивився. Закони про шпигунство тут не діють, оскільки я нічого не робив у Штатах".
  
  
  "За винятком зустрічі з китайцями".
  
  
  "Ділова зустріч", - сказала Одрі. "Поточною ставкою був мільйон доларів із половиною авансом. Бонус, коли вони домовляться про доставку урану".
  
  
  "Спочатку тобі доведеться його знайти".
  
  
  "Без проблем". Одрі підняла ліву руку, повернула її так, щоб він міг бачити наручний годинник, що показує часові пояси світу і фази Місяця. Поки Римо вивчав його, секундна стрілка п'яно погойдувалася зліва направо.
  
  
  "Безшумний лічильник Гейгера", - сказала Одрі. "Я підходжу все ближче".
  
  
  "Тобі знадобиться допомога", - сказав він. "Твій зв'язок більше не з нами".
  
  
  "Я впораюся, Рентоне. Це ринок продавця".
  
  
  "Коли ти став експертом?"
  
  
  "Я страшенно швидко вчуся, коли це необхідно".
  
  
  "Я це зрозумів".
  
  
  Пістолет з'явився з кишені Одрі. Римо бачив, як вона передала рух, але поки що не намагався зупинити її.
  
  
  "На твоєму місці я не використовував би це зараз", - сказав він.
  
  
  "Я б волів цього не робити".
  
  
  - На випадок, якщо ви пропустили, - сказав Римо, - решта взята в полон. Їх тримають там, ззаду.
  
  
  Він тицьнув великим пальцем у напрямку стародавнього міста, спостерігаючи за Одрі, поки її погляд та пістолет відхилялися від потрібної мети.
  
  
  "Взято в полон? Ким? Де утримується?"
  
  
  "Ти не повіриш, доки не побачиш", - сказав їй Римо. "Ходімо зі мною".
  
  
  Він повернувся, вдаючи, що не звертає уваги на зброю, продовжив повертатися, завдавши обертового удару ногою, який зламав їй зап'ястя і відправив пістолет у політ. Шок Одрі дав Римо час закінчити фразу, поплескавши її за вухом, щоб заспокоїти та вивести з себе.
  
  
  Він відірвав рукави від сорочки Одрі, використав один, щоб зв'язати їй руки за спиною, інший – як саморобний кляп. За певної рішучості вона могла б звільнитися, але все одно якийсь час була б непритомна, а Римо мав намір закінчити свою роботу в місті якнайшвидше.
  
  
  Тепер це була проста рятувальна операція, якщо не рахувати виявлення головного родовища урану. З годинником Одрі з лічильником Гейгера на зап'ясті Римо почував себе готовим, як ніколи.
  
  
  Це було не зовсім смарагдове місто, і дорога перед ним була з бруду, а не з жовтої цегли, але він збирався побачити чарівника, будь-що-будь.
  
  
  Розділ шістнадцятий
  
  
  Пошуки у темряві зайняли десять хвилин, але Римо знайшов свій таємний хід усередину. Поруч із північно-східним кутом високої міської стіни була маленька хвіртка, заросла бур'янами. Наразі двері не охоронялися, а петлі були зроблені з дерев'яних кілочків, які давно прогнили. Вони чинили слабкий опір, але не змогли перешкодити йому увійти.
  
  
  Він задумався, скільки часу минуло з того часу, як хтось користувався цим виходом, потім відкинув цю думку; було марною тратою часу розмірковувати про речі, які мали ніякого відношення до його місії. Праворуч від Римо, приблизно за сотню ярдів, був просторий внутрішній двір із фонтаном у центрі, вода дзюрчала з відкритої пащі того, що здавалося висіченим з каменю драконом.
  
  
  Фонтан привернув його увагу, бо він мерехтів, здавалося, майже світився, ніби у воді було якесь свічення. Це було досить цікаво, щоб виманити його з укриття, що повільно крадеться в тіні нависаючої стіни, усвідомлюючи, що вартові ходять парапетом над ним.
  
  
  Римо не був ученим, але він знав, що вода у її нормальному стані не є джерелом світла. У морі ви можете зустріти фосфоресціюючий планктон, можливо, більших істот з глибин, які випромінюють світло в результаті хімічних реакцій, щоб залучити видобуток, закликати партнерів або відлякати своїх ворогів. Те саме явище спостерігалося у світлячків і деяких жителів підземних печер.
  
  
  Що це означало? Чи мікроскопічні організми, виявлені у воді внизу, якимось чином вирвалися через фонтан, спалахнувши раптовим блиском, коли вони досягли верхнього світу? Чи могли вони бути токсичними? Чи допомогло споживання води пояснити деякі із помічених ним дивних дефектів?
  
  
  Він наполовину скоротив відстань до фонтану, коли раптово в поле зору з'явилася пара одноплемінників, що наближаються з дальньої сторони двору. Римо завмер, злившись з тінями, спостерігаючи за ними, коли вони стояли перед фонтаном, схилили коліна і простягли руки, щоб підставити їх під блискучий потік. Він бачив, як вони п'ють і омивають свої похмурі, безформні обличчя, весь час вимовляючи склади, що зливалися воєдино, повільно і ритмічно, як заклинання.
  
  
  Коли вони закінчили, одноплемінники піднялися і продовжили йти прямо до Римо. Жоден з них не бачив його, коли він зіщулився в глибокій темряві за рогом стіни, але бачив їх поблизу. Один був гігантом, повних семи футів у висоту, з зморшкуватими ямками замість вух та м'ясистими наростами по обидва боки шиї, які виглядали як зябра. Його напарником був чоловік середнього зросту, у якого з центру грудей росла крихітна третя рука. Він смикався і обмацував верхню частину його тулуба, наче хтось, замкнений у його грудях — можливо, карлик чи дитина — намагався вирватися.
  
  
  Стрілка на його безшумному лічильнику Гейгера сильно смикнулася, потім знову почала безладно посмикуватися, коли люди-монстри збільшили відстань між собою і Римо. Дивлячись на фонтан, він знав усе, що мав знати про виродки, їхнє приховане місто і нове родовище урану.
  
  
  Вони пили, їли, дихали їм упродовж століть і весь цей час розводили мутантів. Якимось чином, немов з волі долі, стародавнє плем'я побудувало своє місто в епіцентрі, з передбачуваними результатами для поколінь, що ще не народилися.
  
  
  Не пий воду, подумав Римо і мало не засміявся вголос.
  
  
  Тому що зараз він стояв посеред їхнього кошмару, дихаючи тим самим забрудненим повітрям. Згідно з його лічильником Гейгера, простий вплив навколишнього середовища не становив короткострокової небезпеки, але йому не хотілося б стирчати поблизу і перевіряти цю пропозицію. Чи була це чиста, збочена психологія, яка викликала в нього спрагу зараз, коли він не міг дозволити собі пити за всяку ціну?
  
  
  Добре. Так що знайди інших і забирайся звідси, сказав він собі.
  
  
  Якимось чином стародавнє місто придбало пульсуючий пульс. Спочатку він подумав, що це посилений стукіт його власного серця, що віддається у вухах, але потім він дізнався про приглушений звук барабанів. При цьому великі барабани, їх рівний ритм посилюється акустикою зали, що знаходиться десь поблизу.
  
  
  Він не міг назвати цю мелодію, але, чорт забирай, цілком міг її вистежити, і цього мало вистачити. Інстинкт підказував йому, що знайде інших учасників експедиції Стоквелла, коли знайде барабанщиків.
  
  
  Це була не та мелодія, яка викликала в нього бажання притупувати ногою та підспівувати. Швидше за все, вона нагадала Римо про бойові барабани або, можливо, про похоронний марш.
  
  
  Напевно, наближається чиєсь похорон.
  
  
  Він дозволив темряві огорнути себе, коли вирушив на пошуки пульсуючого серця міста.
  
  
  Чіун втомився від ходьби джунглями. Він не був стомлений, швидше, втрачав терпіння від довгого переходу ландшафтом, який він освоїв за перші кілька годин шляху. У чому полягав виклик для майстра синанджу? Де була нагорода за те, що він йшов брудними стежками і йшов за групою людей, які не докладали жодних зусиль, щоб приховати свої сліди?
  
  
  Римо виявив фантазію, забравшись на дерева, але Чіун не був схильний наслідувати його приклад. Принаймні поки що. Бо на додаток до нудьги слідування за цими незграбними дикунами та білими людьми — терміни, які Майстер Сінанджу вважав більш менш синонімічними, — у нього була на думці інша мета.
  
  
  Чіун виглядав слідами дракона.
  
  
  Якоїсь миті, в середині довгого денного переходу, він подумав, що знайшов це. Сильний і гострий аромат, що вдарив йому в ніздрі, поманив його від головної стежки, трохи на північ, і він не зміг утриматися від об'їзду. Те, що він виявив, було несподіванкою та розчаруванням одночасно.
  
  
  Він стояв перед купою екскрементів. У жодному разі не маленький, але й не розміром із дракона, якщо прийняти розміри, про які йдеться у легенді. Зупинившись і пильно вдивляючись у горбок, Чіун подумав: "Можливо, це дитинча дракона?"
  
  
  Ні.
  
  
  Ще один погляд та принюхування підказали йому, що склад купи був неправильним. Який би могутній звір не скинув цей вантаж, він був строго вегетаріанським, а будь-яка розсудлива людина знала, що дракони м'ясоїдні.
  
  
  Він ще раз обійшов смердючу купу, оглядаючи землю в пошуках слідів, і моргнув від того, що побачив. Це були не драконові сліди, але за ними не важко простежити, і зусилля можуть окупитися. Дійсно, якби Чіун доклав усіх зусиль, він міг би отримати зброю та автомобіль одним махом.
  
  
  Спробувати варто.
  
  
  Він відхилився по дотичній від курсу, встановленого його людським здобиччю, слідуючи чіткої траєкторії, яку підготувало йому масивне, неквапливе тіло. Він не міг точно розрахувати швидкість істоти, але екскременти були свіжими, і Чіун знав, що не міг сильно відстати.
  
  
  Чіун подумав, що це велика удача, що ті, за ким він стежив, не знайшли цю істоту, чи навпаки. Вони, безсумнівно, спробували б убити його, можливо, їм це вдалося б, і Майстер Сінанджу був би позбавлений задоволення прокотитися верхи по джунглях.
  
  
  Він наголосив на зміні курсу, побачивши, що гігант джунглів звернув до води, і перейшов на біг підтюпцем. Якби він міг наздогнати свій видобуток біля струмка, це було б ідеально.
  
  
  Чіун пробіг півмилі без перших ознак втоми, як раптом дерева почали трохи розступатися, і він почув перед собою дзюрчання струмка. Він уповільнив свій темп і рухався беззвучно, наближаючись до води, наближаючись до своєї здобичі ззаду.
  
  
  Слону там не місце. Він не був уродженцем Малайзії, і хоча Індія знаходилася не так далеко в глобальному сенсі, Чіун не був схильний вірити, що звір забрав сюди помилково.
  
  
  Насправді він знав, що слони часто використовувалися як в'ючні тварини по всій Південно-Східній Азії. Деякі з них були виведені спеціально для роботи, в той час як інші були імпортовані часто нелегально. Цей товстошкірий все ще носив збрую для верхової їзди — майже прогниву, але чітко видиму, — яка видавала в ньому втікача.
  
  
  Це означало, що він був знайомий зі звичаями людей, але міг зневажати їх. Азіатські дресирувальники були сумно відомі своєю жорстокістю, принаймні за західними стандартами, і навряд чи в газетах згадувалося, коли випадковий "бродячий" слон повстав проти свого господаря, використовуючи хобот і бивні і нищівну вагу, щоб помститися.
  
  
  Чіун не боявся бути забоданим чи розтоптаним величезним, неповоротким звіром. Йому знадобилося б деяке зусилля, щоб знищити слона, але це не було його метою. Майстер Сінанджу мав на увазі зовсім інший план.
  
  
  Він зробив широке коло навколо тварини, поки вона пила з струмка, повільно наближаючись з підвітряного боку. Він не почув би його наближення з того боку, і огидний запах, який ударив йому в ніздрі, був невеликою ціною за перевагу раптовості.
  
  
  Коли він скоротив відстань до дюжини кроків, все ще перебуваючи за межами досяжності удару істоти, Чіун зупинився, зчепивши руки на поясі і спостерігаючи за слоном. З його горла почала виходити низька трель, майже гіпнотична за своїм тоном.
  
  
  Слон завмер на місці, його хобот застиг на півдорозі між водою та маленьким рожевим ротом. Минуло ще мить, перш ніж сіре чудовисько повернуло голову і втупилося в Чіуна, маленькі очі звузилися від підозри.
  
  
  Чіун припинив співати і звернувся до лісового гіганта корейською. У нього не було ілюзій, що слон може його зрозуміти, але заспокійливий тон був вкрай важливим, коли він робив перші кроки, відкриваючи спілкування між людиною та твариною. Слон, на думку Чіуна, мав інтелект нарівні з більшістю білих людей, з якими він стикався, і пам'яттю, що перевершує їх усіх. Він пам'ятав рани, нанесені руками людей, але він вірив, що він також міг відрізнити одну людину від іншої, якщо дати їй половину шансу.
  
  
  Через п'ять хвилин односторонньої розмови, коли товстошкірий все ще не робив жодних агресивних рухів, Чіун повільно просувався вперед, крок за кроком. Він не робив різких рухів, продовжував говорити тим же м'яким тоном, поки слон не виявився досить близько, щоб він міг погладити його шкіру кінчиками пальців. Істота застережливо пирхнула на Чіуна, але він не виявив страху і відповів треллю, яка діяла на нерви звіра як заспокійливе.
  
  
  Минуло ще п'ять хвилин, поки Чіун дозволив слонові перевірити свій запах і підштовхнути його м'яким кінчиком хобота. Він чекав, знаючи, коли настане час діяти. Погоничі використовували команди, щоб змусити слона опуститися на коліна або підняти його хоботом, але Чіун віддав перевагу іншому шляху. Він відступив від звіра на чотири кроки, розбігся і видерся по сірій скелі збоку, ніби у цієї незграбної істоти були сходи. Наступної миті він уже сидів на шиї гіганта, упершись колінами у висячі вуха.
  
  
  Був момент, коли істота затремтіла, здавалося, ось-ось розгорнеться і скине її, але Чіун відновив свою трель, і слон розслабився. Він дав йому допити, потім підтвердив свій контроль, штовхнувши правою п'ятою, яка змусила істоту повернутись у тому напрямку, обличчям на схід. Ще один поштовх — цього разу обома п'ятами — і Чіун був уже в дорозі.
  
  
  Слонові потрібно було б терпляче керівництво, щоб напасти на слід доктора Стоквелла, але мав час. Дні, коли він тягся грязюкою, тепер закінчилися.
  
  
  Чіун подорожував із шиком.
  
  
  Перше, що помітила Одрі Морленд, прийшовши до тями, була безбожна пульсація в черепі. Відчуття було таке, ніби плем'я гремлінів вселилося, поки вона дрімала, і маленькі монстри були зайняті шаленим ремонтом, переставляючи речі на свій смак.
  
  
  Вона знала, що Рентон Уорд вдарив її, хоча вона ніколи не бачила, як наближався нокаут. Він був швидкий, цей хлопець, і їй доведеться бути напоготові, коли вона має намір відплатити йому тим самим. Його руки були хороші для чогось більшого, ніж доїння змій та попередні ласки, які могли звести жінку з розуму.
  
  
  Руки.
  
  
  Друге, що вона помітила, це те, що її руки були скуті за спиною. За мить вона відчула кляп, прохолодний нічний вітерець на її шкірі, який сказав, що її Підопічна відірвала від себе рукави і використала їх, щоб зв'язати її і надіти намордник.
  
  
  Чорт би його забрав!
  
  
  Однак ноги Одрі були вільні, і це стало його першою помилкою. Це зайняло десять хвилин інтенсивних зусиль, вона напружувалася доти, доки їй не здалося, що її хребет зламається, плечі повністю вийдуть із суглобів і залишать її скаліченою, безпорадною. Нарешті їй це вдалося, вона розім'яла ноги, щоб знову витягнути руки перед собою.
  
  
  І після цього було просто. Вона великими пальцями стягнула кляп з підборіддя і смикала зубами зав'язаний рукав сорочки, поки вузол не послабшав, і вона не звільнилася. Ще мить, розминаючи м'язи, що затекли, працюючи ниючими суглобами, і Одрі зрозуміла, що готова, як ніколи.
  
  
  Ще один спалах гніву спалахнув у ньому, коли він пропустив лічильник Гейгера, миттєво зрозумівши, куди він подівся. Тепер Уорд знала свою справу, те, що вона шукала, і, схоже, він був сповнений рішучості дістатися туди раніше за неї.
  
  
  Але ким це зробило його? Забудьте про серпентарію у старому Новому Орлеані. Рентон, можливо, і розбирався в зміях, але Одрі сумнівалася, що якийсь прикутий до столу герпетолог міг рухатися так, як він, уклавши когось на кшталт Пайка Чалмерса одним ударом. Звідки він узявся, з'явившись за ним на стежці таким чином? Чи був він кимось подібним до гімнасту, на додаток до інших талантів, які мав?
  
  
  Чи він міг бути якимсь шпигуном?
  
  
  Зараз це навряд чи мало значення. Він деякий час дурив її, і це приносило задоволення — принаймні частину цього, — але тепер вона бачила його наскрізь. Вони мали одну й ту саму мету, більш-менш, і хоча вона не мала можливості дізнатися, хто були його спонсори, насправді їй було все одно. На кону був мільйон доларів, половина з яких уже лежала на спеціальному номерному банківському рахунку, і вона не планувала повертати жодного центу.
  
  
  У гіршому випадку, якщо Рентон дістанеться до урану раніше за неї, і вона не зможе знайти способу позбутися вторгнення, у Одрі був запасний план, який дозволив би їй втекти з півмільйоном, який вона вже отримала. Звичайно, успішне виконання плану вимагало, щоб вона пережила цю вилазку в джунглі, але в неї все ще була впевненість, незважаючи на її недосвідченість і той факт, що тепер вона була повністю надана собі.
  
  
  Вона була сповнена рішучості простежити за групою Саффорда і охоче продовжила б шлях рачки, якби це було необхідно. Рентон сказала, що решта були взяті в полон місцевими жителями, що означало б, що вона мала йти за більшою групою, з більшою ймовірністю знайти підказки по дорозі. Недоліком, зрозуміла Одрі, було те, що тубільці могли відвезти Саффорда та інших куди завгодно, можливо, подалі від урану, і без її лічильника Гейгера Одрі не могла точно знати, тепло їй чи холодно.
  
  
  Чорт би забрав Рентона у будь-якому випадку!
  
  
  Він завдав швидкого удару ногою, коли вона наздогнала його, і доставка буде приємним заняттям. Однак їй доведеться спостерігати за ним. У цього в рукаві було більше козирів, ніж у Девіда Копперфільда, і в Одрі виникло відчуття, що він з таким самим успіхом міг убити її, замість просто оглушити до втрати свідомості.
  
  
  Що його зупинило? Чи мала вона невелику перевагу в тому, що стосувалася його почуттів? Якщо так, чи зможе вона скористатися цим, коли вони зустрінуться знову, щоб збити його з пантелику?
  
  
  Вона змусила себе пригальмувати і робити крок за кроком, інакше ризикувала втратити все, включаючи своє життя. Навіть будучи новачком, Одрі знала, що джунглі небезпечніші вночі, коли хижаки виходять на полювання у темряві у пошуках здобичі. Було б гіркою іронією, якби вона зчепилася з пантерою або кимось ще, що блукає цією територією після настання темряви, і в меню великої кішки виявилося б так багато сирого протеїну.
  
  
  Одрі знайшла дорогу за лічені миті, посміхнувшись, коли зрозуміла, що Рентон вважав за потрібне залишити її за кілька кроків від стежки. Вона також помітила, що він залишив її на землі, де все, від мурах до цього нагака, яким марили тубільці, могло підійти і покусати її тіло.
  
  
  Якийсь джентльмен!
  
  
  Завдай два удари туди, де вони принесуть найбільшу користь, коли вона його побачить. Нічого особистого, старий, просто невелике послання твоїм статевим залозам від моєї ноги!
  
  
  Незважаючи на темряву, Одрі виявила, що стежка виявилася не такою важкою, як вона побоювалася. Загін — зважаючи на все, тепер його налічувалося понад двадцять чоловік — не гаяв часу даремно, зауважуючи сліди, ніби місцеві жителі не боялися, що за ними стежитимуть на їхній власній території. Тоді тим краще, за винятком того, що у Рентона Уорда до теперішнього часу була б пристойна перевага. Без лічильника Гейгера вона не могла точно сказати, як довго була непритомна, але вона припустила, що щось близько двох годин, судячи з темряви та падіння температури.
  
  
  Дві години були цілим життям у дикій місцевості, але йому вдалося вижити. І це була перша помилка Рентона.
  
  
  Вона спокійно йшла стежкою, незважаючи на почуття терміновості, яке вимагало поспіху. Останнє, що було потрібно Одрі в даний момент, - це поспіхом пробиратися через джунглі, наробивши шуму, достатнього, щоб розбудити мертвих, і залучити всіх хижаків та місцевих жителів у окрузі. Зрештою вона знайшла свій ритм і рухалася у стійкому темпі. Вона вітала себе з присутністю духу, коли зрозуміла, що її оцінка, можливо, була передчасною.
  
  
  Спочатку вона почула приглушену пульсацію в листі, потім зрозуміла, що, мабуть, якийсь час чула барабани. Здавалося, тубільці з'явилися з нізвідки, наче виросли перед нею з-під землі. Вона різко зупинилася, придушивши крик, і повернулася, щоб втекти, але за нею були інші, перегороджуючи їй шлях до відступу. Вона стояла на своєму, змушуючи себе не панікувати, коли примарні постаті наблизилися з списами в руках.
  
  
  Її знищило місячне світло, що пробилося крізь полог саме в цей момент, щоб розглянути її викрадачів. Вона побачила двох карликів з дивними, деформованими руками, схожими на клешні краба, розчепіреними ногами з перетинками, схожими на ласти аквалангіста. Інші троє були вищими — нормального розміру, насправді, — але в них не було нічого іншого, що можна було б віднести до нормальних. У одного, здавалося, не було носа, тільки блискучі западини в середині його місячного обличчя, під парою витріщених очей. У іншого була одна нормальна рука, його висохлий партнер такого розміру, який вона б доглядала п'ятирічній дитині. Останній з них, їхній очевидний лідер, був ходячим кошмаром: безухий, лисий, з яскравими очима, що виблискували з-під брів печерної людини, і кривими, схожими на ікла зубами, що стирчали з його тонкої щілини рота. Замість підборіддя було щось, схоже на друге, сформоване наполовину обличчя, що дивилося на Одрі з середини його грудей.
  
  
  Тоді вона нічого не могла з собою вдіяти.
  
  
  Широко відкривши рота, вона закричала і продовжувала кричати, не в силах пручатися їм, коли люди-монстри підхопили її і забрали геть.
  
  
  Внутрішні стіни міста були прикрашені величезними, ретельно продуманими барельєфами, що зображають людей і тварин, деякі з яких були гігантськими істотами, які могли б зійти за динозаврів або драконів. Римо не став затримуватися для критичної оцінки, а пішов за пульсуючим барабанним боєм до його джерела, по звивистому шляху, який привів його від фосфоресційного фонтану в саме серце стародавнього міста.
  
  
  По дорозі він натрапив на охорону, виставлену на посту, уникав їх, коли це було можливо, але був змушений убити пару, які заблокували йому доступ до гігантської споруди, звідки виходила пульсуюча панахида. Вони померли миттєво і тихо, все ще стоячи на ногах, навіть не усвідомивши небезпеки, що їм загрожувала. Римо забрав тіла з собою, коли прокрався всередину того, що здавалося храмом, присвяченим поклонінню гігантському богу-ящірці.
  
  
  "Нагак", - подумав він і сховав трупи в ніші ліворуч від себе, недалеко від храму, де, як він сподівався, їх не виявлять достатньо довго, щоб він зміг розвідати місце і з'ясувати, де перебували бранці. Якби тривога була піднята до того, як він знайшов решту, йому довелося б продовжувати і відтворити інше на слух.
  
  
  Отже, спитав себе Римо, що ще нового?
  
  
  Коридор, в якому він опинився, був сирим, темним, затхлим, освітлений смолоскипами вдалині, де він переходив до іншого, ширшого коридору. Звук барабанів тут був гучніший, і за пульсуючим барабанним боєм він тепер міг розібрати спів — судячи з звуку, чоловічі голоси, жодна мова, яку він дізнався.
  
  
  Він припустив, що ніхто не впізнає жодної мови, якщо її підозри вірні. Це плем'я не проіснувало б довго, якби чужинці із зовнішнього світу знали про їхнє існування, про те, де їх можна знайти. Поколінням раніше їх відправили б на шоу виродків у сотнях цирків та карнавалів у Європі та Америці. У ці дні вони, швидше за все, звернулися за "допомогою" до якогось благонамірного агентства, яке вторглося б у їхній світ з ученими, лікарями, пакетами медичної ДОПОМОГИ, що неминуче супроводжується медичними дослідниками, журналістами, місіонерами, податковими збирачами та поліцією. Військові теж прийдуть, коли пронюхають про збройовий уран.
  
  
  Ось і весь район.
  
  
  Один коридор вів Римо до іншого, дедалі далі. Він запам'ятовував вигини та повороти, обережно підходив до кожного кута на випадок, якщо інша група вартових може чекати його з іншого боку. Але нікого не було, і невдовзі пульсація в стелі над головою підказала Римо, що він знаходиться під барабанами і натовпом. Він знайшов вузькі сходи, вирізані вручну, і піднявся по них, рухаючись безшумно.
  
  
  Сходи були перекриті люком, зробленим з дерева і відносно новим, начебто — на відміну від воріт зовні — його нещодавно замінили. Він обережно підняв його, на півдюйма за раз, готовий розвернутися і втекти, якщо він взагалі зробить якийсь галас.
  
  
  З люка Римо, як на долоні, бачив широке піднесення з розташованим амфітеатром перед ним, кам'яні лави, на яких, схоже, сиділи десятки одноплемінників. Римо не обтяжував себе підрахунком голів, оскільки він був зайнятий вивченням їхніх осіб і різних мутацій, які вони демонстрували. Якби не щупальця та хоботи, вони могли б бути акторами "Баррум" із "Зоряних воєн", які з'явилися у костюмах для грандіозної прем'єри.
  
  
  На сцені були доктор Стоквелл, Сібу Сандакан та Чалмерс. Вони стояли навколішки, руки за спиною, зап'ястя прив'язані до кісточок, щоб вони не могли піднятися, мотузки ручної роботи на їхніх шиях були прив'язані до іржавих металевих кільців, встановлених на помості. Стоячи з них, глава племені привертав до себе всю увагу аудиторії.
  
  
  Не дивно, подумав Римо.
  
  
  Хлопець був досить високий, щоб змусити скаута НБА пообіцяти йому місяць — якщо не вісім футів, перевищуючи це. У той час як у кількох членів його аудиторії було тільки одне здорове око, у вождя було три — два нормальні, плюс те, що здавалося зародковою сферою, розташованою в середині його чола, піднятою приблизно на дюйм над рештою. З-під головного убору, зробленого з туші великої ігуани, виднілося густе волосся, морда ящірки виступала над мордою її власника, тоді як спинна шкіра та хвіст звисали з його спини. Яскраве пір'я було встромлено в шкіру рептилії як прикрасу, щоб створити схожість з міфічною крилатою ящіркою, але в іншому вождь був повністю оголений. Ніякої пов'язки на стегнах, що приховує гігантські геніталії, що в поєднанні з його зростанням явно робило його найбільшим чоловіком у місті.
  
  
  Важливою є якість, а не кількість, подумав Римо. Звичайно, і я тенор мормонського хору табернакального.
  
  
  Він відірвав погляд від містера Біга і, обійшовши кімнату ще раз, побачив, що частина даху відкрита небу, тому місячне світло допомагало освітленню смолоскипів, вмонтованих у стіни з інтервалом за десять-дванадцять футів. Ззаду, за заціпенілою публікою, пара масивних дверей була зачинена від ночі, і Римо припустив, що внутрішній двір знаходиться в тому напрямку, за стіною та зовнішніми воротами.
  
  
  Він обмірковував хід, переконаний, що зможе скинути шефа та звільнити принаймні одного в'язня, перш ніж публіка відреагує криками, прагненням вбивати, коли в задніх рядах амфітеатру почалося хвилювання. Хтось бив у масивні двері, і двоє вартових поспішили перевірити це. З цими дверима було легше впоратися, ніж із зовнішніми воротами, але вони все ще потребували м'язів, і двом охоронцям допомагали ті, хто був зовні.
  
  
  Поки Римо спостерігав, загін із ще шести одноплемінників увійшов, щоб приєднатися до решти, всі очі в зборах повернулися, щоб простежити за ними, дивні обличчя насупилися через те, що їх перервали, а потім висловили несхвалення, коли вони побачили полонянку, загнану. у кут її охороною.
  
  
  Одрі Морленд.
  
  
  Римо прокляв себе і відпустив цю тему — зараз більше немає часу на взаємні звинувачення. Йому треба було придумати щось швидко, поки вечірка не почала розпалюватися.
  
  
  І, судячи з зовнішнього вигляду містера Біга, за його видимою реакцією на блондинку, що чинить опір, часу втрачати було не можна.
  
  
  Розділ сімнадцятий
  
  
  Все це було надто важко для розуму Одрі, щоб переварити, виливаючись на неї без перепочинку. Бути прикрашеною Рентоном Уордом і, прокинувшись, виявити, що вона одна, пов'язана, як різдвяна індичка бабусі, серед забутих богом джунглів. Щосили намагається звільнитися і йде слідом, тільки щоб опинитися в оточенні банди, яка могла б бути дітьми з постерів для наступного фільму Веса Крейвена. Маршує крізь темряву до стародавнього, очевидно, невідкритого міста, де її викрадачі провели повз фонтан, що світився, — урану? - До свого роду аудиторії кам'яного віку. Її супутники по подорожі стояли на колінах на сцені, пов'язані, в той час як незграбний триокий гігант зі шлангом розміром з Нижню Каліфорнію вигукував тарабарщину аудиторії, що зібралася з живих, що дихають кошмарів.
  
  
  Що вона мала робити?
  
  
  Кричи, дитино, кричи — і бійся так, ніби від цього залежало її життя, що, мабуть, так і було.
  
  
  Вона зобразила істерику дорослої людини, брикаючись, кричачи, плюючись, дряпаючись на своїх викрадачів. Вона мало не вкусила їх, оскільки вони були вимазані з голови до ніг брудом або чимось гіршим, бог знає, звідки взялися, але її опір здійснив свою дію: її нігті прокреслили криваві борозни на щоці містера Без Носа, після чого вона штовхнула його. в пов'язку на стегнах, досить сильно, щоб залишити його, задихається, на колінах. Пігмеї спробували проткнути її тоді, але Одрі схопила одну з копій і сильно вдарила першого коротуна в його кремезного приятеля, скинувши їх обох.
  
  
  Тепер вона мала зброю, і вона була готова ним скористатися, але їй так і не представився шанс. Хтось підійшов до неї ззаду з кийком і вдарив її по черепу досить сильно, щоб приглушити світло, перетворити її ноги на гуму, у той час як рій покритих забрудненим брудом рук потягнувся, щоб відібрати у неї спис, скрутити їй руки та ноги.
  
  
  Один шанс, подумала вона. У мене був один шанс, і все, його втрачено.
  
  
  Вони потягли її до сцени, човгаючи чоботами по кам'яній підлозі, де на неї чекали Три Очі, виявляючи ознаки інтересу, які голому чоловікові було важко приховати. Чорт забирай, з таким спорядженням його збудження було б помітно і в обладунках.
  
  
  Інші теж помітили його реакцію, і коли сплячий гігант підвівся по стійці смирно, деякі глядачі почали співати ритмічну, фальшиву панахиду.
  
  
  Вона досягла помосту, яку несли нетерплячі руки, і була покладена біля ніг Довготелесого Джона Сільвера, його м'ясиста палиця була націлена прямо їй в обличчя. Нізащо, подумала Одрі. Де, чорт забирай, Лінда Лавлейс, коли вона тобі потрібна?
  
  
  Гігантські барабани замовкли, коли група грабіжників увійшла зі своїм бранцем, але тепер ритм відновився, пульсуючи в амфітеатрі подібно до якогось великого, космічного серцебиття. Хтось знайшов шматок мотузки і зв'язав їй руки за спиною, прив'язавши до кісточок, поки інші були пов'язані. Якби Одрі зараз чинила опір, у неї був вибір із чотирьох напрямків, у яких вона могла впасти: вправо, вліво, назад чи прямо на обличчя.
  
  
  Триокий гігант і його одноокий приятель почали розгойдуватися перед нею в невеликому уривчастому танці, який більш-менш відповідав ритму барабанного бою. Вона заплющила очі, воліючи не дивитися, її розум вже зосередився на перспективі того, що колишні покоління описували - і точно, вирішила вона, - як "доля гірша за смерть". Не могло бути ніякого "розслабся і насолоджуйся цим" з цим виродком або тими, хто міг би стати за ним у чергу, якби дійшло до гіршого.
  
  
  Цікаво, подумала Одрі, чи ти зможеш змусити себе померти?
  
  
  Похмурий хід думок був перерваний новим звуком, що лунає зовні. За співом глядачів, що її оточували, вона почула, як один чоловік, а потім інший, відчайдушно кричали, їхні крики переросли в крики болю або паніки. Було чути віддалений звук старого дерева, що стогнув, вищав, розколювався, але навіть це не було тим, що повністю привернуло її увагу.
  
  
  Щось ще.
  
  
  Гучне, неземне гарчання, як у якогось фантастичного розлюченого звіра.
  
  
  Ледве затихли звуки, що ричали, струсонули повітря, як тубільці, що зібралися, прийшли в шаленство. Як один, вони схопилися зі своїх кам'яних сидінь і кинулися в проходи, прямуючи до найближчого виходу. Деякі з них кричали, і хоча Римо не говорив їхньою мовою, він міг розібрати одне слово голосно та ясно.
  
  
  "Нагак! Нагак!"
  
  
  Не було часу вагатися чи гадати, що, чорт забирай, відбувається. Він вискочив через люк, перетнув сцену і зустрівся з триоким гігантом якраз у той момент, коли містер Біг повернувся до нього обличчям, виставивши свій вражаючий скіпетр, як зброю.
  
  
  Римо побачив свою можливість і скористався нею, зробивши чіпкий, звивистий рух, який залишив його восьмифутового супротивника стояти в калюжі малинового кольору, вперше в житті взявши високі ноти. Нищівний удар зліва змусив замовкнути арію сопрано і назавжди закрив погляд триокого. Римо пройшов повз шефа, перш ніж той упав, і рушив звільняти заручників.
  
  
  Декілька членів племені бачили, як упав їхній лідер, і троє з них були досить сміливими, щоб вискочити на сцену, незважаючи на їхню панічну реакцію на звуки, що долинають зовні, і спробувати негайно відновити справедливість. Вони ввійшли у вихор руйнування, куркулів і ніг, яких вони ніколи не бачили, перш ніж світло згасло назавжди. Їхні тіла розпласталися на помості, в той час як їх покриті забрудненим брудом співвітчизники вистрибували з усією навмисною швидкістю.
  
  
  "Нагак! Нагак!"
  
  
  Зовні звуки, що викликали панічну втечу, ставали голоснішими, ближчими. Римо не міг визначити, звідки долинало гарчання — можливо, воно нагадало йому жорстку промову Кінг-Конга в Dolby stereo, — але щось велике й сердите насувалося на храм, очевидно, влаштовуючи пекло будь-кому, хто траплявся йому на шляху. Він запитував, чи викликали його барабани — тепер усі змовкли — і чи було таке вторгнення звичайною частиною зборів племені.
  
  
  За реакцією аудиторії він здогадався, що це не так. Очевидно, не було підготовлено жодних навчань з евакуації, жодних співів або молитов, призначених для цього випадку. Вони могли поклонятися великому Нагаку, але вони явно не звикли до його особистої появи у середині церемонії.
  
  
  Тепер у них був завсідник вечірок, який, судячи з того, що було чути зовні, справді міг завалити вечірку, коли того хотів. Крики зовні були шалені, злякані, деякі з них різко обривалися, як куряче кудахтання, обірване лезом сокири. І, крім усього іншого, басові звуки Nagaq, що гарчать, створювали фонову музику для кошмару наяву, луною віддаючись в амфітеатрі, коли істота з пекла підходила все ближче до відкритих дверей.
  
  
  Професор Стоквелл дивився на Римо, явно приголомшений його появою. "Доктор Уорд! Звідки ви взялися?"
  
  
  "Немає часу на підбиття підсумків", - сказав йому Римо. "Твої ноги слухаються?"
  
  
  "Прошу вибачення?"
  
  
  Він нахилився і розірвав мотузки, якими був скований Стоквелл. "Ти можеш бігти щосили?"
  
  
  "Я думаю, так. Так".
  
  
  "Тоді будь готовий. У нас не так багато часу".
  
  
  "Я розумію".
  
  
  Він перейшов до наступного у черзі, звільнивши Сібу Сандакана. Пайк Чалмерс вп'явся поглядом у Римо, вперта гордість боролася з інстинктом самозбереження, але він не відсторонився, коли Римо обійшов його ззаду і розірвав мотузки, наче це були тонкі нитки.
  
  
  І він врятував Одрі наостанок, розв'язавши мотузку навколо її щиколоток, похитнувшись мить, перш ніж звільнити її руки і допомогти їй піднятися на ноги. У неї був приголомшений вираз обличчя, не було помітно жодного виклику, коли він узяв її за руку і повів до люка на сцені.
  
  
  "Сюди", - підштовхнув він решту.
  
  
  "До біса це!" Гаркнув Чалмерс. "Цим чортовим бовдурам є за що відповісти. У них моя гвинтівка і мій трофей, доктор Уорд, і я не піду звідси без цього!"
  
  
  Сказавши це, він зістрибнув зі сцени і побіг до виходу, збивши з ніг кількох пігмеїв, які перегородили шлях. Він пройшов половину шляху, перш ніж гігантська тінь, що нависала, впала через поріг, закриваючи ніч.
  
  
  "Боже мій, що це?" - Запитала Одрі.
  
  
  Внизу тубільці кричали: "Нагак! Нагак!" Деякі з них опустилися навколішки і притулилися лобами до підлоги, тоді як інші кинулися врозтіч, рятуючи свої життя.
  
  
  "Цього не може бути!" - Сказав доктор Стоквелл. "Що це ...?"
  
  
  "Я не знаю", - сказав Римо, - "але щось підказує мені, що ми збираємося зустрітися з великим хлопцем у кварталі. І, зважаючи на все, він зараз розлютований".
  
  
  Чіун був усе ще за півмилі від прихованого міста, коли почув барабани, приглушений, пульсуючий ритм, який, здавалося, пожвавлював самі джунглі. Його величезний кінь вагався, бурчачи, але рвонувся вперед, коли він ударив п'ятами, віддаючи накази своїм найавторитетнішим тоном. Не мало значення, що він говорив; він міг би крикнути: "Собаче лайно! Саксофон!", бо товстошкірий міг би знати все. Це був тон його голосу, аура командування, яка дозволяла Майстру Сінанджу контролювати ситуацію.
  
  
  Слідувати за своєю здобиччю було просто, як він повернув слона на стежку і направив його на схід. Навіть у темряві він міг легко наздогнати двадцять чоловіків, які не докладали жодних зусиль, щоб приховати свої сліди. З таким же успіхом вони могли підпалити дерева або встановити знаки на шляху, щоб спрямовувати його.
  
  
  Спочатку Чіун турбувався, чи не виявиться їхня недбалість хитрощами, якимось хитрим планом, спрямованим на те, щоб підірвати його пильність, підготувати засідку, але він швидко заспокоївся.
  
  
  Люди, яких він переслідував, були незграбними ідіотами.
  
  
  Барабанний бій підказав йому хоч би це. Чіуну залишалося тільки дивуватися, що на плем'я не вистежили набагато раніше, оскільки вони були недбалі з охороною. Звичайно, вони мали справу в основному з білими та малайцями, що мало б значення. Якби кореєць вирушив на їхні пошуки, тепер увесь світ знав би їхні секрети.
  
  
  За чверть милі до того, як вони досягли місця призначення, кінь Чіуна відволікся на новий запах на стежці. Це був різкий запах, який трохи нагадав Чіуну зміїну ферму, яку він відвідав у Бангкоку багато років тому.
  
  
  Слон тремтів, човгаючи по землі гігантськими ногами, але в його позі було менше страху, ніж гніву. Чіун підштовхнув його вперед, і звір відреагував без жодного вагання, прискоривши рись у міру посилення запаху невідомої рептилії. Його хобот був піднятий, ніби він кидав виклик, але єдиним звуком, що виходив з його горла, було тепле сопіння.
  
  
  Чіуна не здивував зовнішній вигляд стародавнього міста. Зважаючи на обставини, в цьому був повний сенс, і тепер він знав, звідки долинав ритмічний звук барабанів. На перший погляд він занепокоївся, що зовнішня стіна, що нависає, може стати проблемою — не для нього, звичайно, а для слона, — поки не побачив дерев'яні ворота, широко відчинені в місячному світлі.
  
  
  Людські постаті юрмилися біля відчинених воріт, ніби вони не могли вирішити, залишатися ним або бігти. Чіун підштовхнув свого слона до більшої швидкості, нахилився вперед, поклавши руки на шкіряний скальп гіганта, доки відстань між ними не скоротилася до п'ятдесяти ярдів. Потім щось заревіло всередині міських стін, первісний звук люті та голоду, що виходить із безлічі масивних голосових зв'язок.
  
  
  Дракон? Що це ще могло бути?
  
  
  Слон Чіуна різко зупинився, почувши це, і навіть позадкував на кілька ярдів, перш ніж зміг відновити контроль. Він стукнув кулаком по черепу бегемота, недостатньо сильно, щоб щось пошкодити, і ще раз ударив п'ятами. Слон чинив опір ще одну миттєву мить, але його воля не уявляла для Майстра Сінанджу ніякого реального виклику. Нарешті спочатку неохоче, але потім з більшою енергією він рушив уперед.
  
  
  Тубільці, що стовпилися біля воріт, не підозрювали про наближення Рока з флангу, поки слон не підняв хобот і не ревнув виклик ночі. При цих словах тубільці обернулися, і Чіун підтвердив те, про що вже здогадався по їхніх слідах. Вони були деформовані, більшість із них, з єдиною людиною нормальної зовнішності, яка стояла осторонь і підкорялася гротескам. Не було часу міркувати про те, як вони дійшли до такого, і в серці Чіуна не було жалю, коли троє з них устояли на ногах, замість того, щоб пуститися втік, як зробив би будь-яка розсудлива людина, зіткнувшись з атакуючим слоном.
  
  
  Звір розчавив двох із них своїми лапами-обрубками дерев, перш ніж вони встигли пустити в хід свої списи з метою самозахисту. Найвищий із трьох скрикнув один раз, коли його підняли з туго обмотаним навколо грудної клітки хоботом, звільняючи легені. Замість того, щоб забодити його, слон відпустив його швидким помахом голови, який відкинув головою вперед до стіни. Пролунав хрускіт при ударі, і його неживе тіло відлетіло на десять чи дванадцять футів до землі, де й залишилося лежати, корчучись у бруді.
  
  
  Ворота були досить високі, щоб Чіуну не довелося пригинатися, коли вони проходили через них. Там, де він очікував побачити вартових на стіні, було безлюдно. Щось відволікало їх, перш ніж Майстер Сінанджу з'явився, і звуки людських криків, що перекриваються гучним гарчанням, привели його до битви.
  
  
  Можливо, це і не дракон, подумав Чіун, але це було щось таке, чого він ніколи раніше не бачив, і одне це могло зробити подорож, що стоїть.
  
  
  Майстер Сінанджу пришпорив свого скакуна, щоб збільшити швидкість, його губи зігнулися в блаженній посмішці.
  
  
  Кучинг Кангар не був зі своїми братами в Залі церемоній, коли прибув Нагак. Звичайним людям було заборонено брати безпосередню участь у жертвоприношенні, оскільки вони не вважалися чистими. Іноді його дратувало, коли він думав про приниження, яке він терпів, служачи Нагаку, але його справа було сперечатися з традицією.
  
  
  Не тоді, коли через це його могли вбити.
  
  
  Проте, ніхто з них не розраховував, що Нагак з'явиться у плоті. Нагак завжди чекав, доки будуть приготовлені жертвопринесення та винесені назовні, на галявину, де були встромлені кілки. Ви могли чути його з Міста, гарчання, коли він харчувався, Білл, серед племені було мало тих, хто стверджував, що вони справді бачили бога-дракона. Вождь, звісно, і його найближчих радників, але більше ніхто.
  
  
  Сьогодні все було якось інакше. Можливо, Нагак був голодніший за звичайний, або, можливо, це могло сказати, що у них було три пропозиції замість однієї. Кучинг Кангар міг читати думки бога не більше, ніж передбачати майбутнє, але традиція говорила йому, що для племені означатиме щось важливе, якщо великий Нагак коли-небудь ввійде в Місто.
  
  
  Зважаючи на все, "знаменна різанина" було б більше схоже на це. Великий Нагак і в найкращі часи був похмурим, але якщо судити з його гарчання, то зараз він, мабуть, просто розлютований. У дворі кричали люди, деякі з них зазнавали смертельного болю, інші - страх.
  
  
  Кучінг Кангар, вийшовши зі своїх покоїв, не був упевнений, як йому слід реагувати. На цей момент не було жодних репетицій, нічого, що могло б підготувати їх до візиту лісового бога додому.
  
  
  Він насупився і взяв із собою спис для втіхи.
  
  
  На всякий випадок.
  
  
  Сотня ярдів відділяла спальню Кангара від внутрішнього двору сяючого фонтану. Коли Нагак прибув, не було жодних ознак його присутності, але на подвір'ї було розкидано кілька тіл — і їхніх частин — ніби якась гігантська дитина розлютилася і розірвала свої іграшки на частини. Свіжа кров була всюди, її різкий металевий запах був сильний уночі.
  
  
  Де був Наґак?
  
  
  Двері храму були відчинені, зсередини лунали дикі крики. Барабани тепер замовкли, але щось замінило їхній фоновий шум. Гучний звук, дуже схожий на муркотіння гігантської кішки.
  
  
  Шепіт Нагака.
  
  
  Кучинг Кангар прямував до храму, коли його відвернув гуркіт збуджених голосів від воріт. Там зібралася невелика група його одноплемінників, які бажали тікати з Міста, але щось, здавалося, перегородило їм шлях. Поки Кангар стояв і спостерігав, йому відкрилося нове і несподіване видовище.
  
  
  Слон пройшов через ворота, звернувши хобот, виблискуючи бивнями в місячному світлі, видаючи високий рев, щоб оголосити про себе. Верхом на шиї сірого бегемота сидів худорлявий чоловік з білосніжними завитками волосся і в одязі, що розвівався, з усмішкою спостерігаючи, як його скакун розтоптав одного з братів Кангара, потім підхопив хоботом іншого і відкинув його далеко через двір.
  
  
  Великому Нагаку доведеться зачекати. У цього незнайомця вистачило нахабства вторгнутися у Місто на своєму слоні та вбивати членів племені, начебто вони були комахами. Довгом кожного члена племені було захищати своє святилище зовні, стежити, щоб секрети Міста були збережені майбутніх поколінь. Навіть звичайні члени племені, виключені з його священних ритуалів, все одно мали віддати свої життя, якщо це необхідно, для загального блага.
  
  
  Кучінг Кангар знав, що він мав зробити. Він не вагався, але міцно стиснув свій спис і кинувся прямо на слона, оголивши гострі білі зуби і видавши жахливий бойовий клич.
  
  
  Можливо, він не зміг би вбити слона, але це було неважливо, враховуючи час, достатню кількість копій та стріл, вони б звалили його чи загнали назад у ліс. Ні, це був чоловік, який мав значення, той, хто міг видати їхній секрет Зовнішнім.
  
  
  Кидок був ідеальним. Він справді міг бачити дугу списа, спрямовану до мети, безшумну, смертоносну.
  
  
  Ні!
  
  
  Якось худий чоловік перехопив свій спис у повітрі, перш ніж він вдарив. Кучинг Кангар стояв, втративши дар мови, приголомшений. Чи можливе таке? Чи повинен він вірити своїм очам, чи вся сцена була галюцинацією, спричиненою смертоносною аурою Нагака?
  
  
  Перш ніж у нього з'явилася можливість обміркувати це, Кангар помітив, як старий підкинув свій шестифутовий спис у повітря, перевернув його і піймав, приготувавшись до кидка, вістрям назад, звідки він прилетів. Його ноги чомусь відмовлялися рухатися, і він приріс до того ж місця, коли спис пробив його груди і вийшов зі спини, нижче за лопатку. Удар відкинув його назад, і він упав би, але трифутове держак, що стирчало з його спини, застрягло в багнюці. Він закричав, коли гравітація взяла гору, і його тіло почало сповзати дерев'яною шахтою на кілька дюймів, повзти до місця зустрічі з Матір'ю-Землею.
  
  
  Однак у нього нічого не вийшло, тому що слон ступив уперед, дотримуючись інструкцій свого господаря, і велика кругла ступня опустилася на нижню частину тіла Кангара. Його останньою зв'язковою думкою перед вічною темрявою була коротка молитва єдиному богу, якого він знав.
  
  
  Помсти за мене, великий Нагаку!
  
  
  Жах кошмар увійшов у відчинені двері храму. Або, скоріше, застрибнув усередину, оскільки рух був чітко пташиним, навіть незважаючи на масивність новоприбулого та явного вигляду рептилії. Римо подумав, що він найбільше був схожий на відтворення тиранозавра рексу, за винятком того, що в нього був тупий ріг на морді і кістяні горбики над кожним оком. За швидкими підрахунками, він досягав двадцяти футів у довжину, причому половина цієї довжини відводилася важкому хвосту, що смикався, що допомагав істоті балансувати на міцних задніх ногах з трьома шкарпетками. Передні кінцівки трохи нагадували кремезні людські руки, за винятком чотирипалих кистей зі страшними кігтями, призначеними для утримання живого видобутку.
  
  
  "Цератозавр!" - випалив лікар Сток Уелл. "Вимерлий з юрського періоду!"
  
  
  "Чому б тобі не сказати йому про це?" - спитав Римо, шукаючи зброю, яка дозволила б йому зберігати деяку дистанцію між собою і тим, що здавалося розлюченим доісторичним хижаком.
  
  
  "Це неймовірно!"
  
  
  "Ти так думатимеш, поки він закушує твоєю дупою", - сказав Римо, підбираючи впав спис. У присутності їхнього ворога, що більше скидалося на зубочистку, але доведеться обійтися і цим.
  
  
  Пайк Чалмерс розпізнав найкращу сторону доблесті за цих обставин. Ухилившись вліво, він схопив тремтячого пігмею, підняв його і жбурнув у монстра, як баскетбольний м'яч. Нагак, або що б це, чорт забирай, не було, клацнув раз і впіймав підношення в повітрі, пожувавши раз чи два, перш ніж труснути головою і виплюнути скалічене тіло.
  
  
  Не продається.
  
  
  На той час, однак, Пайк Чалмерс мав перевагу, і він вирвався звідти, розмахуючи руками на бігу. Британець утік у вірній формі. Це було правдою самого себе. Жінки та діти залишаються.
  
  
  Динозавр, що гарчить, на мить відволікся на кількох відсталих глядачів, пара з них опустилася на коліна, щоб вклонитися йому, в той час як у інших вистачило здорового глузду евакуюватися. Прохачі загинули першими, пригнічені гігантськими трипалими ногами та розірвані на частини набором зубів, схожих на загострені залізничні шпильки. Покінчивши з цим, цератозавр Стоквелла почав оглядати храм у пошуках більш швидкого видобутку.
  
  
  - Якщо ми збираємося йти, нам краще поквапитися, - сказав Римо.
  
  
  Позаду нього Сибу Сандакан і Одрі були сповнені рішучості спорожнити вміст своїх шлунків, їх нудило побачивши понівечених тіл унизу. Професор Стоквелл стояв прямо, з заскленілими очима, ніби його загіпнотизували.
  
  
  "Неймовірно", - сказав він, а потім повторив це для більшої переконливості. "Неймовірно".
  
  
  "На жаль, ми не є їстівні", - сказав Римо. "Боюсь, нам потрібно йти прямо зараз".
  
  
  За допомогою Одрі він зіштовхнув Стокуелла з помосту до куліс, а Сандакан пішов за ними, замикаючи тил. Нагак видав вереск, схожий на скрегіт кігтів Годзілли по класній дошці, і вам не потрібен був спеціальний курс навчання динозаврам, щоб розпізнати звук великих ніг, що шльопають по кам'яній кладці, коли ви поспіхом наздоганяєте їх.
  
  
  З хвилини на хвилину міг підійти час перекушування, і Римо почував себе трохи закускою, призначеною для вживання у сирому вигляді.
  
  
  Однак, про цей шматочок є дещо, подумав він. Нагак може подавитися, перш ніж проковтнути його.
  
  
  Розділ вісімнадцятий
  
  
  Римо навмисне підняв кришку люка. У них і так було мало часу, тривога була в розпалі, і йому не подобалася ідея потрапити в засідку на сходах або у звивистих коридорах, які вели назад до виходу. Це була навмисна авантюра, оскільки в нього на прикметі не було іншого виходу з храму, але через прагнення одноплемінників втекти від свого голодного бога, він розраховував, що щось підвернеться.
  
  
  Однак тубільці не просто тікали. У достатньої кількості з них все ще залишався здоровий глузд, щоб пам'ятати, хто вони такі і кому повинні служити. Можливо, Нагак зараз трохи невдоволений, перекушуючи кимось із своїх співвітчизників в амфітеатрі, але чого ще можна було очікувати від божевільного бога-ящірки, що мешкає в джунглях? Для віруючого було б логічно припустити, що їхній бог розлютився б ще більше, якби покінчив із закусками і виявив, що його помічники пропустили головну страву.
  
  
  Пара карликових типів чекала на них, коли вечірка проходила за лаштунки. Це було схоже на підпалювання дітей, але в даному випадку обидва малюки носили шестифутові списи і точно знали, як ними користуватися. Римо встав між воїнами з обрізами та своїми колишніми супутниками по подорожі, готуючись до атаки, яка, як він знав, обов'язково піде.
  
  
  Воно прийшло.
  
  
  Коротун зліва від Римо зробив помилковий випад, намагаючись збити його з ніг, перш ніж інший пігмей зробив свій хід прямо по центру. Різким рухом зап'ястя Римо перетворив спис на мітку, потім схопив більш коротку частину і, використовуючи її як важіль, підтягнув пігмея досить близько, щоб убити його ударом відкритої долоні по бугристому лобі.
  
  
  Його товариш міг би кинутися навтьоки і врятуватися сам, але щось назвіть це хоробрістю або дурістю — змусило його стояти прямо, виставивши спис перед собою, ніби він збирався розворушити осине гніздо. Вістря було затемнене, можливо, вмочене в щось смертельне.
  
  
  Замість того, щоб чекати, поки пігмей нападе на нього, Римо пішов на вбивство, відбив вражаючий випад без особливих зусиль і вибив довгу спис з рук свого супротивника. Він міг би залишити все як є, але це було питання життя та смерті, жодних замін, жодних тайм-аутів. Він дав пігмею час пролаяти щось на кшталт прокляття Нома, останній жест непокори перед неминучою смерті, потім проткнув його наскрізь.
  
  
  Позаду нього Одрі боролася з черговим нападом нудоти, решта просто дивилася.
  
  
  "Пішли", - сказав він. "У нас не вся ніч попереду".
  
  
  Вони пішли за ним повз масивні колони, всі вирізані з нефриту. Сировини всього для однієї колонки вистачило б сотні китайських скульпторів на десятиліття, але, схоже, там, де тубільці купували, не бракувало.
  
  
  Соплемінники.
  
  
  Римо спало на думку, що він досі не бачив ні жінки, ні дитини, відколи ввійшов у стародавнє місто. Очевидно, вони були десь, але він сподівався, що йому пощастить, пам'ятаючи, що самки були одними з найлютіших представників деяких примітивних племен, від ранньої Північної Америки до "сучасної" Венесуели та Бразилії.
  
  
  Вони досягли гвинтових сходів, що вели вниз, мабуть, на перший поверх, недалеко від того місця, куди він увійшов, хоча він не впізнав ділянку коридору, який міг бачити. Однак йому не важко було дізнатися комітет, який зібрався, щоб прийняти їх: вісім воїнів, озброєних палицями та списами.
  
  
  "Тримайтеся поблизу і будьте обережні", - попередив Римо своїх супутників, починаючи спускатися сходами назустріч ворогам.
  
  
  Що стосується місцевих жителів, то, хоча вони могли бути вправними в організації засідки в джунглях, вони були жалюгідні в стратегії ведення боїв у стійці. Якби Римо довелося гадати, він би сказав, що у них не було великої практики через відсутність справжніх сусідів, але зараз він був би задоволений тим, що скористався будь-якою їхньою слабкістю.
  
  
  Вони почали підніматися гвинтовими сходами по троє в ряд, тримаючи списи перед собою, готові проткнути його, перш ніж він зможе чинити опір. Це спрацювало б з більшістю противників — Римо дав їм це, — але воїни жили чи помирали за рахунок своєї здатності справлятися з винятками правил.
  
  
  Ці померли.
  
  
  Він підвівся між націленими списами, взяв по одному в обидві руки і використав довге держак праворуч від себе, щоб блокувати випад номера три, що стояв далі від роуча. Швидкий удар звалив тубільця праворуч і залишив Римо з його зброєю. Він направив спис на інших, прицвзявши їх обох і залишивши звиватися, як пару комах, наколотих на обробну голку.
  
  
  Ті, хто вижив, просувалися з трохи більшою обережністю, коли раптовий шум у коридорі за ними досяг його вух. І тепер Римо бачив жінок, та допоможе йому Бог, деякі тримали на руках немовлят, інші гнали перед собою маленькі, потворні фігурки, як худобу. Вони кричали на воїнів на сходах, їм удалося відволікти пару з них від поточної роботи.
  
  
  Цього було достатньо.
  
  
  Не озираючись, Римо розчистив шлях, наче вихор, посланий гнівом Божим.
  
  
  Пайк Чалмерс знову зібрався з духом десь між амфітеатром та пустельним внутрішнім двором. Він кинувся до виходу, повернувши шию тубільцю на своєму шляху, шукаючи способу врятуватися. Однак решта евакуювалася, і Чалмерса це влаштовувало, оскільки йому не хотілося боротися з армією, коли його єдиною зброєю був скривавлений спис.
  
  
  Його зброя була десь під рукою, якби тільки знав, де шукати. Але він не говорив на жаргоні, і вони зустріли лише одного члена племені, який розумів англійську. І, зважаючи на те, що він побачив на іншому кінці двору, бідний Кучинг Кангар давно перестав давати інтерв'ю.
  
  
  Пайк припустив, що кривава ящірка, мабуть, схопила його, хоча на його трупі не було пошкоджень, характерних для інших, розкиданих подвір'ям. Точніше було б сказати, що їхній колишній провідник виглядав зламаним, ніби він упав з великої висоти, але це не мало жодного сенсу, оскільки він лежав лише за п'ятнадцять кроків від найближчої стіни.
  
  
  Забудь про це, сказав собі Чалмерс. Чи не твоя проблема.
  
  
  Він полював на динозавра без чортової рушниці, але тепер, коли він знову набув мужності, все, про що він міг думати, це про гроші, які він міг би заробити, відправивши додому голову монстра — чорт забирай, взагалі будь-яку частину його анатомії. Впіймання живцем була безнадійною справою, і потрібен був би вантажний вертоліт, щоб перевезти закривавлену тушу в цілості та безпеці. Чалмерс підрахував, що одна голова повинна важити двісті фунтів або більше, але він задовольнився б щелепною кісткою і кількома шматочками шкіри, якби довелося. Будь-який розумний розумник міг сказати, що зразки були свіжими, і якщо це не допомагало, тоді він відводив їх назад, щоб подивитися на тушу, що гнила.
  
  
  За солідну плату, звісно.
  
  
  Насправді він побачив зовсім нову перспективу отримання прибутку на самому сайті. Він міг би проводити пішохідні екскурсії містом, вказувати пам'ятки відвідувачам, які могли дозволити собі його послуги. Він зрозумів, що місцеві шахраї захочуть відхопити шматочок, і вони можуть зовсім його позбавити, якщо почнуть скупитися. Тим часом, однак, у нього має бути достатньо часу, щоб провести знімальну групу по руїнах, укласти угоду з якимсь товстосумом-продюсером з Голлівуду — чорт забирай, чому не зі Стівеном Спілбергом? - Про права на фільм.
  
  
  Але спочатку він мав упакувати свій зразок.
  
  
  Він повернувся назад до храму, прямуючи до відчинених дверей, і встиг пройти половину шляху, перш ніж з'явився слон. Проте не просто слон, а слон із якимось древнім персонажем верхи на спині. Судячи з вигляду, можливо, китайська чи японська.
  
  
  Отже, що, чорт забирай?
  
  
  Чортів цирк ніколи не закінчувався – це було очевидно. Було недостатньо того, що йому доводилося боротися з людськими мутантами та якимось доісторичним пережитком минулого; тепер вони кинули в Чалмерса стародавнього азіату та довбаного слона, просто щоб подивитися, чи впорається він із цим.
  
  
  Страшенно вірно, що він міг.
  
  
  Чалмерс перейшов на рись, потім з усіх ніг кинувся до відчинених дверей, прагнучи зникнути з поля зору до того, як старий або його слон пронюхають про нього.
  
  
  І зробив це за допомогою носа, наскільки міг судити.
  
  
  Кривава ящірка сіяла хаос серед своїх шанувальників, просто захлопнувши одного з них своїм величезним хвостом, коли Чалмерс увірвався до храму. Теж не пігмей, але цілком міг бути, судячи з того, як він пролетів через кімнату і приземлився купою приблизно за п'ятдесят футів від мене.
  
  
  Я повинен бути обережний з цим, сказав собі Чалмерс, обережно просуваючись центральним проходом. Крокодил міг би скинути тебе таким чином, але його щелепи все одно виконали м'ясницьку роботу. Ця чортова штука була досить великою і сильною, щоб убити людину своїм хвостом, як звичайна людина пригорнула б комаху мухобойкою.
  
  
  Не для нього, велике вам спасибі.
  
  
  Він оглянув простору кімнату, наполовину сподіваючись, що знайде свою зброю, яка стоїть у кутку, але зброї ніде не було видно.
  
  
  Отже, рішення було ухвалено за нього. Йому доведеться використовувати кривавий спис або відмовитися від нього.
  
  
  Чалмерс знав, що це зробити. В Африці пігмеї полювали на слонів із списами та стрілами, але їм доводилося вражати життєво важливі точки, і іноді в процесі вони втрачали кілька людей. На даний момент Чалмерс не мав кількох запасних помічників, тому йому довелося робити цю криваву роботу самому.
  
  
  Що означало, що він мав би зробити все правильно з першого разу, або бути проклятим.
  
  
  З того, що він бачив і здогадувався про анатомію Нагака, його єдиною надією був би чистий удар у мозок. Це означало, що він був змушений увійти через око або через небо величезної ящірки. Останній варіант був ризикованим, оскільки Чалмерс не знав, чи влаштовані черепи рептилій так само, як у ссавців, але якщо це виявиться його єдиним варіантом, йому доведеться докласти всіх зусиль.
  
  
  Він переступив через впалого одноплемінника, знаючи, що йому треба поспішати зараз, поки криваві горгульї знову не набралися сміливості і не рушили назад, щоб з'ясувати, що відбувається між їх богом-ящіркою та будь-якими нещасними, що відстали в амфітеатрі. Досвід підказав Чалмерсу, що плем'я дикунів може відстоювати майже все, що стосується їхньої непродуманої релігії, і він не сумнівався, що вони нападуть на нього ще до того, як спробують показати ворота Нагакові. Однак, якби він зміг покінчити з ящіркою до того, як вони дістануться туди, він міг би заробити кілька очок за героїзм.
  
  
  Чорт забирай, він сам може виявитися кимось на кшталт бога!
  
  
  Ще кілька ярдів, і він відчув запах проклятої тварі. Що важливіше, вона відчула його запах і повернулася до нього обличчям, з великих щелеп капала слиз із прожилками крові. Гучний звук, що вирвався з його горла, був чимось середнім між відрижкою та гарчанням.
  
  
  І коли він рухався, Нагак був блискавичним, а не повільним і незграбним, як динозавр із фільму. Він біг, замість того щоб йти, восьмифутовими або десятифутовими кроками, які застали Пайка Чалмерса зненацька і не залишили йому часу на втечу. Жахливі щелепи розверзлися над ним, перш ніж він навіть встиг підняти свій спис у незграбній непокорі.
  
  
  Коли п'ятидюймові зуби зімкнулися на його тілі, він нічого не міг зробити, окрім як закричати в затишній горлянці рептилії.
  
  
  Чіуна не турбувала біла людина, яка вислизнула від нього. В його обов'язки не входило захищати або карати членів партії Стоквелла, і він не мав до цього жодного бажання, оскільки йому платили не за те, щоб він няньчився з дітьми. Він турбувався за Римо, але Майстер Сінанджу вірив у свого учня. Жодне з потворних, жалюгідних створінь, що населяли це місто, не могло зрівнятися з Римо, навіть якби вони нападали на нього у великій кількості, але дракон був зовсім іншою пропозицією.
  
  
  Це вимагало дотику майстра.
  
  
  Троє одноплемінників з'явилися з-за рогу храму через кілька секунд після того, як незграбна біла людина пірнула всередину, двоє були озброєні списами, у найвищого з них була цибуля. Лучник наклав стрілу на тятиву, прицілився і вистрілив, його єдине око здивовано витріщилося, коли Чіун простягнув руку, щоб перехопити держак у польоті і зламати його, як зубочистку, посміхаючись, коли він відкинув зламані половинки убік.
  
  
  Він пришпорив слона і наказав йому атакувати. Величезний сірий звір відреагував як природжений кореєць, опустивши голову і кинувшись на дикунів, з його горла вирвався лютий крик.
  
  
  Тоді противники Чіуна спробували втекти, але вони були недостатньо швидкими. Слон був на них, завдаючи ударів бивнями і тупаючи великими круглими ногами, перш ніж вони змогли втекти. Вбивати в такий спосіб здавалося майже занадто легкою справою, але Майстер Сінанджу сказав собі, що його вороги не заслуговують на краще. Зрештою, вони не були корейцями, і серед них не було імператора чи короля, гідного більш витонченої смерті.
  
  
  Чіун врятує себе, щоб зустрітися з драконом віч-на-віч у будь-який момент.
  
  
  Він повернув свого скакуна назад до храму дикунів з його відчиненими дверима. Гарячі, соплячі звуки, що виходили зсередини, сказали йому, що дракон знайшов щось, що могло розважити його і вгамувати спрагу крові легендарної рептилії. Чіуну стало цікаво, чи були принесені в жертву інші члени експедиції, але насправді це не хвилювало, поки серед людських жертвоприношень не знайшли Римо.
  
  
  Неможливо.
  
  
  Його білий прийомний син був надто швидким і розумним для цих пасинків природи. Якби сотня з них спробувала загнати його у кут, Чіун поставив би на те, що Римо вийде переможцем.
  
  
  Але навіть досвідчені вбивці іноді роблять помилки, зрозумів Чіун, і ніхто не безсмертний. Завжди була ймовірність, що одна з цих істот підкрадеться до Римо, що відволікся, ззаду і випустить стрілу, коли той повернеться до нього спиною.
  
  
  Іскра гніву спалахнула всередині Чіуна, спалахнула і переросла в полум'я, що обпалило його серце. Жоден бог-дракон не врятував би цих дикунів, якби вони були досить необачні, щоб завдати шкоди його обраному синові та спадкоємцю. Самі стіни нефриту зваляться їм на голови перш, ніж він покінчить з цим жалюгідним містом проклятих. Чіун ходитиме по пояс у крові і кричатиме від люті в небо, якщо Римо завдадуть шкоди.
  
  
  Він узяв себе в руки до того, як його настрій вплинув на бегемота, якого він обрав своїм бойовим конем. Краще бути спокійним поруч із дикими тваринами, щоб хвилювання не звело їх з розуму і вони шаленіли.
  
  
  Рівно через кілька секунд його пульс і дихання прийшли в норму, тоді як пекуча лють у животі змінилася крижаним спокоєм. Він був готовий зустрітися з драконом віч-на-віч і навчити його, що Майстру Сінанджу немає рівних у тому, що стосується вбивства.
  
  
  Його кінь різко зупинився перед храмом, заглядаючи у відчинені двері, піднявши хобот і пробуючи на смак повітря, що пахло запахом. Замість спробувати відступити, він затремтів з такою наполегливістю, що Чіун зрозумів: він боротиметься. Виклик виходив з його крихітного рота, смілива нота посилювалася легкими, схожими на гігантське хутро, закликаючи дракона на війну.
  
  
  За мить Чіун побачив тінь монстра, темною тінню, що нависла над порогом. Він не був упевнений, яку форму він набуде, чи будуть у цього крила чи ніздрі видмухувати вогонь, але він залишився на своєму місці і чекав, коли з'явиться його противник.
  
  
  Істота, що з'явилася миттю пізніше, була знайома Чіуну за програмою телебачення, яку він бачив з Уолтером Кронкайтом. Це був не тиранозавр рекс, а його менший родич, і найнезвичайнішим у ньому — окрім самого його існування — була пара людських ніг, що звисали зі злісних щелеп монстра.
  
  
  Чіун побачив просочені кров'ю штани кольору хакі, ботильйони і зрозумів, що стало з незграбною білою людиною, яка кілька миттєвостей тому вбігла до храму.
  
  
  Різким ударом підборів він підштовхнув свого скакуна до атаки.
  
  
  Тубільці були майже готові захищатися, коли Римо кинувся вниз гвинтовими сходами. Майже, але є величезна різниця між нападом безглуздого гніву та послідовною стратегією у кризових ситуаціях. Шалена атака на невідомого противника не завжди призводить до успіху. Насправді це може призвести до саморуйнування, про що його противники швидко дізналися, на свій жаль.
  
  
  Лідер зустрів його ще одним списом ручної роботи, виготовленим за копіювальною технологією, із затемненим вістрям назовні. Меч зачепив частину сорочки Римо, але схибив на кілька дюймів, коли він увійшов усередину удару, відхилив його і зламав шию воїна вибуховим ударом прямої руки. Обм'якле тіло покотилося назад, униз сходами, і змусило інших одноплемінників дертися, намагаючись забратися з дороги.
  
  
  Вони ніколи не мали шансу.
  
  
  Продовжуючи рухатися, немов смертоносна поезія в дії, Римо скоротив розрив між ними, завдаючи ударів праворуч і ліворуч по своїх збентежених суперниках. Одноплемінники вже бачили, як загинули четверо їхніх товаришів, і, хоча вони могли б з радістю відступити, їм більше не було куди йти, оскільки Смерть була серед них, простягаючи руки, щоб торкнутися кожної людини по черзі.
  
  
  Один спробував перестрибнути через перила сходів, не звертаючи уваги на падіння внизу, приблизно за двадцять футів між його сідалом і твердою нефритовою підлогою. Удар Римо допоміг йому дістатися туди, зламавши хребет саме в тому місці, де він з'єднувався з тазом, і перетворив те, що в іншому випадку могло б здатися незграбним стрибком, на смертоносне колесо воза, що закінчилося тим, що череп воїна вибухнув, як розбите яйце.
  
  
  Довга шипаста палиця просвистела повз його обличчя, і Римо парирував швидким ударом, який зламав грудну клітку супротивника, встромивши кістяні шипи в його серце і легені. Воїн упав, розбризкуючи кров, уже мертвий, перш ніж його тіло досягло підніжжя сходів.
  
  
  Залишилися двоє, і жоден з них не мав особливого ентузіазму з приводу бою, але й утекти вони не могли. Один спробував, і Римо спіймав його коротким ударом у точку нижче лопатки, від якого в нього зупинилося серце і ще один мертвий покотився гвинтовими сходами.
  
  
  У єдиного, хто вижив, не залишилося вибору. Він кинувся на Римо, верещачи крізь ряд кривих, схожих на ікла зубів, і завдаючи ударів товстим держаком свого списа. Блокувати удар зверху вниз, обеззброїти його, підняти худу постать над головою і перекинути на двадцять футів через різьблені поручні ручної роботи було простіше простого. Тубільець з криком звалився, розмахуючи руками, які не могли служити крилами, і з оглушливим стукотом ударився об підлогу.
  
  
  Троє членів експедиції, що вижили, дивилися на Римо широко розплющеними очима, Одрі з роззявленим ротом. Якби вона заплющила очі, подумав Римо, вираз був би знайомим, але зараз вона не була під кайфом від сексу. Натомість, як Стоквелл і їхня малайська компаньйонка, вона здавалася одночасно здивованою і відразливою.
  
  
  "Як...?" - Почала вона, задихаючись від слів. "Я маю на увазі-"
  
  
  "Я взяв кілька уроків", - сказав їй Римо. "Тепер ми можемо йти?"
  
  
  Сердиті голоси з іншого коридору, десь під ними і ліворуч від Римо, дали їм всю необхідну мотивацію, щоб спуститися сходами повз пару скрючених тіл коридором, який, як він сподівався, виведе їх на відкрите повітря. Якби вони були змушені відступити, це означало б ще одне зіткнення із палацовою охороною. Хоча він не сумнівався у своїй здатності впоратися з опором, Римо не міг гарантувати, що один чи кілька його товаришів не зупинять списа чи стрілу в процесі.
  
  
  Якби на ньому був самотній супутник, Римо міг би просто взяти його чи її на руки і бігти так швидко, як треба, до найближчого виходу. Однак на даний момент прогрес був фактично обмежений максимальною швидкістю найповільнішого учасника групи — це означає, що темп ставив доктор Стоквелл. Протестуючи всю дорогу, вимагаючи, щоб решта залишила його, рятувалися самі, втомлений академік до теперішнього часу міг зробити трохи більше, ніж човгаюча пробіжка підтюпцем. Вони втрачали дорогоцінний час.
  
  
  Якось вони знайшли вихід і вибралися звідти до того, як переслідуючий їхній зброд наздогнав їх. Ці двері, як і всі інші, були зроблені з дерева; вона відкривалася назовні, у внутрішній дворик, який, здавалося, з'єднувався з власне внутрішнім двором десь праворуч від них, за рогом храму. Римо глибоко встромив пальці в дерев'яні двері і відірвав шестидюймову клиноподібну ділянку, перш ніж зачинити двері і утримувати її зачиненими. Клин увійшов знизу, сильний удар гарантував, що у противників з іншого боку буде багато роботи, якщо вони мали намір слідувати цим шляхом.
  
  
  - Ходімо, - сказав Римо іншим. – У нас уже немає часу.
  
  
  Вони пішли за ним крізь темряву до відкритого двору, де жахливі звуки смертельної сутички сказали їм, що відбувається битва з іншої епохи.
  
  
  Розділ дев'ятнадцятий
  
  
  Думки Одрі Морленд гарячково розуміли, поки вона прямувала за Рентоном Уордом — або ким би він не був, чорт забирай, — у напрямку внутрішнього двору. Зважаючи на звуки, було очевидно, що динозавр, якому ці одноплемінники поклонялися як Нагаку, покинув храм, вийшов назовні, де влаштував пекло. Його голос, що гарчав, був легко впізнаваний ще до того, як вона миттю побачила монстра — і, як підозрювала Одрі, вона чутиме його у своїх снах довгі місяці.
  
  
  Це був інший звук, який спантеличив її прямо зараз. Щось на зразок трублення. Можливо, якась інша тварина… чи місцеві жителі намагалися відволікти свого бога-вбивцю, трубячи в роги?
  
  
  Ні, це неправильно. Звук був чимось, що вона чула раніше, якби тільки могла згадати це, витягти необхідні звукові байти зі своєї пам'яті і перенести їх у свідому думку. Це звучало як…
  
  
  Слон!
  
  
  Шерлокіанська дедукція не зіграла жодної ролі у раптовому прориві Одрі. Швидше, вона дійшла до кута, що відокремлює її від головного двору, і побачила перед собою товстошкірого, що маячить.
  
  
  І не просто слон. Це був слон у комплекті з наїзником, і він здавався дивною старою качкою. Крихка постать з білими завитками волосся, одягнена у щось схоже на вугільно-чорну мантію. Якийсь азіат, зрозуміла вона, і вочевидь не член місцевого племені. У нього не було палиці чи батога для верхової їзди, як це зазвичай буває у більшості дресирувальників, але слон, здавалося, розумів і охоче підкорявся його наказам… якоюсь мірою.
  
  
  Тепер істота, звичайно, відволіклася на цератозавра, що ходить туди-сюди приблизно за тридцять футів від нього. Зважаючи на все, два величезні звірі були незнайомі один одному, з обох боків не було видно нічого схожого на розпізнавання видів. Ставлення рептилії поєднувало у собі підозрілість, гнів і свого роду неприкриту недоброзичливість, що рідко властива нелюдським видам у дикій природі. Слон, зі свого боку, здавалося, був сповнений рішучості не приносити своєму ворогу, що гарчав, задоволення демонструвати страх. На очах Одрі він підняв хобот і вигукнув ще один виклик доісторичному мисливцю.
  
  
  Цератозавр ненадовго завагався, відкинувся назад на задні лапи, посмикуючи величезним хвостом, потім рвонувся вперед, роззявивши масивні щелепи і шипаючи. Якщо слон і був наляканий, то цього не показав. Замість кинутися до відчиненої брами, він опустив голову, розгорнув хобот, щоб оголити довгі білі бивні — і кинувся в атаку.
  
  
  Перш ніж два бегемоти зійшлися разом, Одрі побачила, як вершник стрибнув у безпечне місце, його кімоно майоріло навколо нього, як плащ вампіра, розкритий вночі. Він зробив ідеальний триочковий тачдаун, вибрався з гри і повернувся, щоб подивитися, як гіганти джунглів зустрілися з оглушливим хрускотом плоті та кісток.
  
  
  Всі погляди були прикуті до похмурого первісного змагання, Одрі не виняток, але її думки не обмежувалися можливою долею двох нелюдських гладіаторів. На задньому плані, коли їх тіло, що хитається, розчистили шлях, їй відкрився чудовий вид на фосфоресційний фонтан у внутрішньому дворі, сяючий як маяк для її удачі.
  
  
  Уран був там, унизу, десь під цим містом із гротескними мешканцями. Її контакт із повстанцями було розірвано назавжди, завдяки Рентону Уорду, але ніщо не могло завадити їй передати координати картки китайцям, виконавши свою частину контракту та гарантувавши отримання другого платежу у розмірі п'ятсот тисяч доларів. Вона увійде до китайського посольства серед білого дня, якщо буде потрібно, і турбуватиметься про наслідки після.
  
  
  Коли вона була багата і відійшла від справ.
  
  
  Їй спало на думку, що в угоді міг би бути навіть бонус, якби вона змогла перешкодити малайському уряду дізнатися про жиле до того, як у її китайських спонсорів з'явиться шанс зробити свій хід. Наскільки вона могла розібрати, поки що тільки Рентон і вона сама знали щось про радіоактивний фонд міста. Дорогий старовина Саффорд витав у світі мрій, спостерігаючи за цератозавром, як дитина за новою іграшкою різдвяним ранком. Сібу Сандакан міг би розібратися з цим, якби він мав час, але до Куала-Лумпура було ще далеко. У такій подорожі може статися все, що завгодно, за умови, що Сандакан врятувався із стародавнього міста.
  
  
  І на цьому залишався Рентон Уорд. Зважаючи на те, що вона вже бачила, не було сенсу намагатися застати його зненацька або стукнути по голові. Заради всього святого, якийсь експерт з кунг-фу із проклятого Новоорлеанського Серпентарію! Це прикриття довго не протримається, як тільки він повернеться додому і почне говорити про їхню знахідку.
  
  
  Якби він дістався додому.
  
  
  Можливо, їй пощастить, і вона побачить, як на нього настане слон або динозавр. Це було б марною тратою часу, враховуючи його таланти у сфері сексу, але мільйон доларів гарантував би, що Одрі Морленд ніколи більше не відчуватиме недоліку в чоловічому суспільстві. Не те щоб вона не могла знайти чоловіка в ці дні, але щось підказувало їй, що вона зустріне коханця кращого класу на Рів'єрі, можливо, в Ріо-де-Жанейро - або на Таїті. Звичайно, чому б ні?
  
  
  Першим кроком було втекти від своїх супутників, знайти пристойне місце, щоб сховатися. І оскільки перед ними йшло змагання, вона знала, що найкращого часу для свого відходу ніколи не буде.
  
  
  Наступна зупинка, подумала Одрі, країна молока та меду.
  
  
  Краєм ока Римо помітив якийсь рух. Він обернувся якраз вчасно, щоб миттю побачити Одрі, що біжить до стіни, що позначала межу стародавнього міста. Масивні ворота були за шістдесят ярдів праворуч від неї, але вона не звернула в тому напрямку. Швидше, вона, здавалося, мала намір дістатися до чогось подібного до навісу, що стояв біля внутрішньої сторони стіни, з прочиненими дерев'яними дверима.
  
  
  "Залишайтеся тут!" - Сказав він іншим, сподіваючись, що вони підуть його вказівкам, в даний момент менше дбаючи про свою долю, ніж про перспективу вдалої втечі дзвонаря.
  
  
  Він кинув погляд на величезних бійців, пригнувся від бризок крові, коли цератозавр полоснув слона на вухо чотирма гострими кігтями. Це розірвало вухо на шматки, але слон не відступив. У всякому разі, раптовий біль, здавалося, активізував товстошкірого, штовхнув його вперед, завдаючи ударів бивнями. Рептилія з гарчанням відскочила назад, але на її боці відкрилася довга рана, перш ніж вона стрибнула за межі досяжності.
  
  
  Тепер Римо був у повному русі. На дальньому боці нефритової арени він побачив Чіуна, маленького, одягненого в чорне свідка битви титанів. Чіун теж побачив Римо і підняв розкриту долоню. Судячи з виразу його обличчя, вони могли зустрітися випадково, біля ресторану в центрі Сеула, а не на якомусь залитому кров'ю полі битви, де кошмари, що ожили, вечеряли людським тілом.
  
  
  Він продовжував переслідувати Одрі, знаючи, що Чіун може подбати про себе в будь-якій ситуації. Римо гадки не мав, де Чіун знайшов слона, але слідом із розірваних трупів, що веде до відчинених воріт, він зрозумів, що звір заплатив за свій шлях ще до того, як миттю побачив старого Нагака.
  
  
  Щодо результату цьогорічного конкурсу, Римо вважав, що він все ще надто близький до розгадки.
  
  
  Перетинаючи двір, Одрі була за кілька кроків від навісу, швидко наближаючись, коли різко зупинилася, відсахнувшись у явному страху. Двері відчинилися, і неповороткий, покритий забрудненим брудом тубільець вискочив їй назустріч, розмахуючи списом. Її крик був чутний крізь рикаючі звуки смертельної сутички в нього за спиною, коли Римо додав швидкість.
  
  
  Чіун тихо співав, спостерігаючи за змаганням, свідком якого досі не був жоден живий чоловік. Грубим створінням, звичайно, не вистачало витонченості, але все одно було честю спостерігати за їхніми зусиллями з місця біля рингу. Його симпатії були на боці слона, оскільки він добре послужив йому без жодної нагороди, але було важко бачити дракона програвши, з його спритними кроками вбік, злісними пазурами і блискучими іклами.
  
  
  І все-таки він відчув деяке розчарування, коли подумав про великі сувої Сінанджу. Чіун сподівався, що у дракона будуть крила, можливо, він дихатиме вогнем — коротше кажучи, покаже себе краще. Це зробило б бій безнадійним, позбавило б слона будь-якого шансу, який міг би бути, але у збереженні традицій було щось таке, що приваблювало його.
  
  
  Чіун сумнівався, що ця велика ящірка взагалі розбиралася в золоті та дорогоцінному камінні.
  
  
  Раптовий гуркіт голосів з його флангу відвернув Чіуна, і він уже повертався, щоб протистояти тубільцям, коли перший спис, просвистівши повз нього, вдарив слона і пронизав йому плече. За ним швидко пішли ще дві списи, потрапивши точно в ціль, і хоча вони не становили смертельної загрози для бегемота, було ясно, що вони дратували його. Він струснувся, вибив один спис, але два інших тримали міцно.
  
  
  Чіуну було не до сміху.
  
  
  Він нарахував сімох тубільців — троє з яких по дурниці роззброїлися — і ще двоє приготувалися кинути свої списи. Вони кричали за Нагака, ніби вони були групою п'яних білих чоловіків, які дивляться футбол недільного дня і вболівають за квотербека.
  
  
  Майстер Сінанджу виступив проти них, убив двох, перш ніж вони, здавалося, усвідомили загрозу. Послушники Нагака, що залишилися живими, звернули свою увагу на Чіуна, але було вже занадто пізно рятувати себе.
  
  
  "Занадто легко", - подумав Чіун, без опору прорвавшись крізь їхні ряди, розсікаючи тіло і кістки, як м'ясник розкриває неживі туші. Змагання не було, і він швидко закінчив, піднявши одну з їхніх копій, що впали, і зваживши його, прикидаючи його корисність, перш ніж насупитися і відкинути вбік.
  
  
  Чіун не відчував жалю до своїх ворогів. Це був їхній вибір – напасти, коли вони з таким самим успіхом могли втекти в джунглі та сховатися. Якщо вони вирішать битися з Майстром Сінанджу, то розуміли — принаймні Чіун, — що на них чекає смерть різними жорстокими і принизливими способами. В дурниці не було гідності, і Чіун не відчував нічого, крім зневаги до тих, хто витрачав свої життя на безнадійні справи.
  
  
  Він зосередився на битві гігантів у внутрішньому дворі. Чиста логіка підказувала, що мине зовсім небагато часу, перш ніж буде виявлено переможця.
  
  
  Його серце було на боці слона, але якби його змусили зробити ставку, Чіун поставив би свої гроші на рептилію.
  
  
  Римо був у дюжині кроків від навісу, коли тубільець встромив свій спис у живіт Одрі, нижче ребер, і підняв її, як рибу, що все ще звивається на кінчику його гарпуна. Вона закричала — дикий, неземний звук, наполовину від болю, наполовину від зневіри, — і Римо побачив, як воїн відкинув голову назад, відкриваючи рота, щоб упіймати перші теплі краплі крові, що впали йому на обличчя.
  
  
  У цей момент усередині нього щось обірвалося, і червоний серпанок затуманив його зір, можливо, на два удари серця. Римо був посланий убити цю жінку, і він виконав би свою роботу без скарг, але було щось настільки варварське в тому, як її пронизали на кілок, щось настільки нелюдське в цій спразі крові, що Римо добровільно відкинув свою стриманість, відчув Як лють наповнює його енергією, коли він скорочував останню відстань до своєї жертви.
  
  
  Тубільець бачив Смерть, що наближається, своїм єдиним здоровим оком, але мало що міг з цим поробити. Першим спонуканням чоловіка було кинути спис, кинути Одрі та відступити у напрямку навісу.
  
  
  Йому це так і не вдалося. Римо схопив його за загривок і відтяг назад, перш ніж одноплемінник досяг порогу свого притулку. Простий тиск у точці, де череп стикається з хребтом, зробив би свою справу, але Римо так легко свого супротивника не відпустив. Натомість він відтяг тубільця назад і, поставивши його на свої великі, розчепірені ноги, стояв, чекаючи, коли хлопець зробить свій хід.
  
  
  Циклоп двічі моргнув, пробурмотів щось своєю рідною мовою і з розвороту вдарив Римо кулаком у голову. Це був останній добровільний рух, який колись робив його тіло. Його рука була зламана, як тріска, у зап'ясті й лікті, вивернута з плечової западини з жахливим чавкаючим звуком. Перш ніж тубільець навіть зрозумів, що він обеззброєний, перш ніж агонія встигла проявитися, його власна рука розвернулася і вдарила його по обличчю з достатньою силою, щоб зламати йому ніс і вилиці, вибивши передні зуби біля лінії ясен. Ще один удар, перш ніж він упав, і цього було достатньо, щоб розкроїти йому череп, і неживе тіло впало поряд з Одрі.
  
  
  Римо опустився навколішки поруч із жінкою, притримуючи її голову без різких рухів, які б викликали нові напади болю по всьому тілу. Він не прибрав списа і не потурбував його якимось іншим чином, розуміючи, що її рана безнадійна через темну кров, що просочила її джинсову сорочку спереду та ззаду. Сучасна лікарня з хірургами-травматологами напоготові, можливо, і врятувала її, але в малайзійських джунглях не вистачало обладнання. Навіть якби зараз на місці пригоди був вертоліт, вона б спливла кров'ю або померла від шоку протягом перших кількох хвилин, перебуваючи за багато миль від будь-якої допомоги.
  
  
  Отже, Римо, безпорадний, прибрав волосся з її обличчя і спитав, як вона почувається.
  
  
  "Дерьмово", - чесно зізналася вона йому. "Це не справедливо".
  
  
  "Що таке?"
  
  
  "Клята філософія". Вона скривилася, борючись із болем. "Не думаю, що в тебе припасений для цього спритний трюк у рукаві?"
  
  
  "Боюсь, що ні", - сказав він.
  
  
  "Я так не думав. Чорт! Не залишай мене в такому стані, Рентон".
  
  
  "Ні".
  
  
  Вона змусила себе посміхнутися, незважаючи ні на що. "Я думаю, це означає, що ти переміг".
  
  
  "Дві різні ігри", - сказав він. "Я не стану багатим і товстим, якщо це тебе втішить".
  
  
  "До біса твоя втіха", - прошипіла Одрі. "Хтось має заробити долар на цій угоді".
  
  
  "У мене таке почуття, що хтось це зробить".
  
  
  "Тільки не Пекін".
  
  
  Він похитав головою. "Не цього разу".
  
  
  "Це теж добре. Тобі потрібно п'ятсот тисяч доларів, Рентон?"
  
  
  Римо не треба було думати про це. "Ні", - сказав він.
  
  
  "Ти впевнений? Я скажу тобі, де це, як ти можеш його дістати, якщо ти пообіцяєш -"
  
  
  "Не бери на думку", - перебив він її. "Це за рахунок закладу. Просто закрий очі зараз".
  
  
  Одрі Морленд зробила, як їй було сказано, і Рімо закінчив це, легким ударом у скроню, стираючи її біль, замінюючи її темнотою.
  
  
  Римо сподівався, що їй тепло.
  
  
  Перші звуки болю і люті, що долинули з іншого кінця двору, вивели його з задуму. Він підвівся і повернувся назад до величезних вояків, побачив, як вони гойдаються в похмурому балеті смерті.
  
  
  І Римо залишив нещодавно вбиту блондинку позаду себе, коли пішов приєднатися до Чіуна.
  
  
  Це була найбільша битва сторіччя, будь-якого століття, подумав Стокуелл. Ви могли б залишити "Парк Юрського періоду" з усією його продуманою анімацією та ефектами. Сцена перед ним була реальною, жодних мініатюр, сценічної крові, блакитних екранів чи стоп-кадрової зйомки.
  
  
  Такий реальний, що він міг відчувати його запах. Металевий запах крові був приголомшливим; частина її навіть потрапила Стоквеллу на обличчя, шибки по щоках і шиї в розстебнутий комір сорочки. Мускусний запах великого цератозавра, безперечно, схожий на запах, який видають деякі змії, коли їх застають зненацька. Слон помочився десь на початку бою, і запах аміаку був досить сильний, щоб відкрити носові пазухи мерця.
  
  
  Це було ілюзією, подумав Стокуелл, але він міг би присягнутися, що відчув, як земля хитнулася в нього під ногами. Жодна людина на землі ніколи раніше не бачила нічого подібного — за винятком, можливо, якогось члена місцевого племені, — і він, професор Саффорд Стоквелл, буде першим, хто поділиться цією історією із зовнішнім світом.
  
  
  Потім його осяяло, що їхнє спорядження — камери, все інше — відібрали у них тубільці, коли вони дісталися міста. Господи, невже це було лише кілька годин тому? Він не мав жодної фотографії або відеокасети, щоб задокументувати те, що він бачив, нічого, що довело б його правоту, коли вони втекли.
  
  
  Якщо вони втекли.
  
  
  Звісно, були свідки. Бідолаху Чалмерса списали з рахунків, але в нього все ще були Сібу Сандакан і приголомшливий доктор Рентон Уорд.
  
  
  І Одрі. Куди, в ім'я всього святого, вона запропастилася цього разу?
  
  
  Прямо зараз не було часу шукати її. Він був поглинений, виключаючи решту, демонстрацією чистої грубої сили перед ним. Кожен рух цератозавра був схожий на поезію, його запорошені підручники з начерками оживали по команді.
  
  
  Він побачив, як слон кинувся вперед, завдаючи ударів своїми бивнями, але цератозавр відступив убік, хитнув головою і вчепився в спину свого супротивника, роззявивши пащу. Кров фонтаном ринула з нових ран, покриваючи запорошену шкуру і накопичуючись на землі, утворюючи бруд кольору іржі, коли її тупотіли масивні ноги.
  
  
  Слон погойдувався, брикаючи майже як кінь, щоб струсити свого стародавнього ворога. Рептилія послабила хватку, але продовжувала стискати в щелепах рваний шматок плоті, коли завалилася набік, розтягнувшись у багнюці. Перш ніж знову випростатися, слон наблизився і зачепив хижака одним довгим бивнем, завдавши йому проникаючої рани під лівою рукою, через ребра.
  
  
  Цератозавр верескнув від болю та люті, відскочив назад, залишаючи плями крові на правому бивні слона. Однак замість того, щоб вагатися, він зробив коло вліво, потім повернувся назад, перехід досить плавний, щоб бути відпрацьованим ходом. Слон був змушений слідувати за ним, обличчям до свого ворога, але запаморочення та постійна втрата крові в поєднанні зробили його кроки нетвердими, тремтячими.
  
  
  Рептилія побачила отвір, кинулася всередину і, ухилившись від блискучих бивнів, зімкнула щелепи за величезним черепом слона. Цератозавр різко труснув головою, зуби вгризлися в тіло й кістки, потекла кров, і слон почав верещати, видаючи дивний, майже неземний звук. Його хобот безпорадно смикався, коли він упирався всіма чотирма лапами, але однієї ваги та масивності було недостатньо, щоб урятувати його. Оскільки його ворог був поза досяжністю обох бивнів, слон міг тільки розгойдуватися з боку на бік і намагатися вирватися.
  
  
  Занадто пізно.
  
  
  Тріск хребців, що відокремлювалися, був досить гучним, щоб Стоквелл без труднощів почув його на тлі інших звуків двох вояків. Миттю, наче хтось проткнув величезну повітряну кулю, слон звалився, його ноги, схожі на стовбур дерева, підкосилися. Він приземлився черевом униз, а цератозавр усе ще був зверху, все ще чіпляючись за його шию, але наступного моменту навіть крихітний мозок рептилії міг сказати, що бій закінчено.
  
  
  Динозавр неохоче розтиснув хватку і позадкував назад, притримуючи пошкоджений бік. Колота рана рясно кровоточила, і на відстані неможливо було визначити, чи вона смертельна. Однак це було явно болісно, оскільки хижакові юрського періоду не знадобилося часу, щоб спробувати навіть шматочок свого останнього видобутку.
  
  
  Насправді, поки Стокуелл спостерігав, цератозавр повернув назад до воріт та темряви тропічного лісу за міськими стінами. Він тікав! Ще кілька секунд, і він назавжди опиниться поза межами його досяжності!
  
  
  Саффорд Стоквелл рухався як людина, занурена в сон. Він ледве усвідомив, що робить крок уперед, прямуючи до гігантської доісторичної рептилії, коли та відвернулася від нього. Він відчув руки, що вчепилися в його рукав, і рішуче скинув їх. Якщо він не міг сфотографувати рептилію, не міг посадити екземпляр у клітку, то щонайменше, що він міг зробити, це доторкнутися до нього, заради свого ж блага.
  
  
  Зараз!
  
  
  Він потягся до миготливого хвоста і побачив, що той повертається йому назустріч. Цератозавр ніколи його не бачив, а як і бачив, то звернув на нього уваги не більше, ніж ведмідь гризлі звернув би на комара. Озираючись назад, те, що сталося далі, мабуть, було нещасним випадком, у якому Стоквелл був винний більше, ніж будь-що інше.
  
  
  В останній момент він спробував пригнутися, підняти руку, щоб урятуватися, але було вже надто пізно. Твердий кінчик хвоста рептилії завдав йому ковзного удару, зірвавши шестидюймову смужку скальпа і збивши його з ніг на землю.
  
  
  Його світ похитнувся, перекинувся з ніг на голову, і було важко щось бачити зі свіжою кров'ю в очах, ніч була забарвлена у багряний колір. Незважаючи на це, професор Стоквелл побачив, як створення його мрії зникло з поля зору за масивними відчиненими воротами.
  
  
  І ще дещо.
  
  
  За ним, що мчав як вітер, він міг би присягнутися, що побачив тендітного старого, одягненого на все чорне.
  
  
  - Нам треба йти прямо зараз, - сказав Римо, - або ми взагалі звідси не виберемося.
  
  
  Їхній малайський супроводжуючий поставив Стокуелла на ноги, і хоча рана на голові кровоточила так, ніби завтрашнього дня не було, Стокуелл, здавалося, нічого не загрожував. Він, звичайно, уповільнював їх, але в цьому не було нічого нового.
  
  
  "А доктор Морленд?" Запитав Сібу Сандакан тремтячим голосом, коли він заговорив.
  
  
  "Вона не прийде".
  
  
  "Одрі?" У Стоквелла залишилося достатньо здорового глузду, щоб дізнатися про ім'я, але йому було важко сфокусувати погляд.
  
  
  "Ми побачимо її пізніше", - збрехав Римо. "Сюди".
  
  
  Жменька місцевих жителів почала збиратися біля слона, що впав, деякі з них тицяли в нього списами, тоді як інші спостерігали за незнайомцями, вказуючи на них, висловлюючи погрози, і Римо тихо вилаявся собі під ніс.
  
  
  Було б безглуздо тікати, коли тубільці готові піти за ними. Хоча він міг вислизнути від них або двічі повернутися, щоб убити їх у темряві, Сандакан і Стоквелл серйозно завадили б йому. Краще, вирішив він, якщо вони закінчать це прямо тут. Це могло означати знищення племені, але Римо не планував провести наступні кілька днів у бігах, ухиляючись від копій.
  
  
  Група з шести чи семи одноплемінників наближалася, перешіптуючись між собою, і Римо був готовий зустріти їх, коли стріла вийшла з грудей лідера і збила його з ніг. Відразу ж друга стріла вразила воїна ліворуч від нього, а потім третя вразила довготелесого циклопу, що стояв відразу за лідером, що впав.
  
  
  Цього було достатньо, щоб вони видали зляканий крик в унісон і кинулися навтьоки. Через кілька секунд Римо та його попутники залишилися наодинці з одним мертвим слоном і кількома дюжинами понівечених трупів.
  
  
  "Досить пристойна стрілянина", - сказав Рімо Чіуну. "Однак ти не поспішав".
  
  
  "Я був зайнятий іншим, - відповів майстер синанджу, - із драконом".
  
  
  "О?"
  
  
  "Я не вбивав його", - сказав Чіун. "У ньому не було ні магії, ні скарбів. У ньому не було нічого для синандж".
  
  
  "Можливо, наступного разу", - сказав Римо.
  
  
  "Принаймні ти знайшов те, що шукав". Говорячи це, старий кореєць кивнув у бік фосфоресційного фонтану.
  
  
  "Чужа проблема, Папочко. Дякую, що приєднався до нас".
  
  
  "Я мав задовольнити свою цікавість", - сказав Чіун. "Це дивна частина світу".
  
  
  "Ти можеш сказати це знову".
  
  
  "Непотрібне повторення – відмітний знак ідіота".
  
  
  "Вибачте, моя помилка".
  
  
  "Нам час іти", - сказав Чіун. "Я і так пропустив дуже багато своїх програм".
  
  
  "На мою думку, звучить непогано".
  
  
  Він дістав з кишені маленький передавач, один раз натиснув кнопку і залишив його на землі поряд зі слоном. Він не видав жодного звуку, який він міг почути, не було жодних миготливих вогників.
  
  
  Якщо він був зламаний, то це була проблема когось іншого.
  
  
  Інші були вже за п'ятдесят ярдів попереду нього, коли Римо повернувся і попрямував до воріт.
  
  
  Вони почули шум вертольотів над головою через дві години, коли стародавнє місто залишилося далеко позаду. Сібу Сандакан глянув на звук двигунів, але лісовий покрив був занадто густим, щоб розгледіти літаки над головою. Світанок ще не настав, і навіть вогні, що біжать, були приховані лісовими гігантами, що підносяться навколо них.
  
  
  "Схоже, у місцевих з'явилася компанія", - сказав Римо, підморгуючи помічникові шерифа-малайця.
  
  
  "Але як?"
  
  
  "Повірили б ви через позитивне мислення?"
  
  
  Вони рушили назад тим самим шляхом, яким прийшли, більше не боячись переслідування. Римо миготливо подумав про цератозавра, коли вони покидали місто, але Чіун швидко показав йому, де рептилія зникла серед дерев, прямо на північ, залишивши вражаючий кривавий слід, що відзначає її проходження. Навіть якби йому вдалося вижити, подумав він, місто якийсь час було б отруєне спогадами про біль і хаос.
  
  
  Розділ двадцятий
  
  
  Чи були у динозавра спогади?
  
  
  У будь-якому разі, не було б більше барабанів, які закликають великого Нагака, не було б людських жертвоприношень, які б збуджували його апетит. Рептилія була змушена добувати собі їжу старим добрим способом, вистежуючи їх. Виживає найбільш пристосований.
  
  
  Вони зупинилися відпочити на світанку, доктор Стоквелл був на межі непритомності. Втрата крові послабила його, і Римо поставив би свою мізерну зарплату на струс мозку, але коли професор заговорив, це більше скидалося на шок.
  
  
  "Ми маємо повернутися!" - випалив він, поки Сібу Сандакан обробляв його поранений скальп.
  
  
  "Не затримуй дихання", - сказав Римо.
  
  
  "Але це абсолютно необхідно, хіба ти не розумієш?"
  
  
  "Розслабтеся, професоре. Ми вже пройшли точку неповернення".
  
  
  Чіун сидів, спостерігаючи збоку, насупившись, поки Стоквелл продовжував розголошувати. Не було необхідності говорити корейською або читати думки, щоб здогадатися про його думку про колишнього керівника експедиції.
  
  
  "Ще!" - вирував Стоквелл, падаючи вперед на карачки. "Має бути ще!"
  
  
  "Не хвилюйся, док. Ми поза зоною досяжності. Тепер вони нас ніколи не зловлять", - сказав Римо.
  
  
  "Тільки не ці виродки, ідіот!" Тепер у голосі професора Стоквелла звучав розпач. "Ще динозаври!"
  
  
  "Як це?"
  
  
  "Ви не можете повірити, що один екземпляр прожив понад шістдесят мільйонів років", - сказав Стоквелл, пригнічуючи смішок. "Це безглуздо! Вони, мабуть, розмножуються, невже ви не розумієте? Динозавру потрібні батьки, як і будь-якому іншому".
  
  
  Тоді його хихикання взяло гору над ним, перетворившись на пронизливе кудахтання, схоже на звукову доріжку до фільму про божевільний будинок. Римо дивився на Стоквелла, відчуваючи, як по його тілу пробігають мурашки, коли білий професор розвалюється на частини прямо в нього на очах.
  
  
  "Їх можуть бути десятки!" Розмовляв Стоквелл. "Можливо, сотні! Чому не тисячі? Хіба ви не розумієте?"
  
  
  "Ця людина божевільна", - сказав Чіун Римо корейською на знак ввічливості до ненормальних. "Час не має значення для дракона".
  
  
  Можливо, ні, але слова Стоквелла змусили Римо замислитися. Якби ваше чтиво обмежувалося бульварною пресою з супермаркетів, то можна було б припустити, що там може бути одна Снігова людина, одна Лох-Неська чудовисько, одна огидна снігова людина. Однак будь-яке практичне знання біології підказувало б, що навіть чудасії природи мали звідкись узятися. Не було великого складу монстрів, де мінлива Доля могла б шукати дива, щоб населити земну кулю. Щодо цього він знав, що Стоквелл, мабуть, має рацію.
  
  
  Навіть дракону потрібні батьки десь на вищому рівні.
  
  
  Сама ідея кидала виклик почуттю логіки Римо. Він вирушив у джунглі у пошуках урану, переконаний, що полювання на динозаврів було не чим іншим, як прикриттям — чи, можливо, останньою фантазією старіючого академіка. Його припущення було вірним у тому, що стосувалося мотиву Одрі Морленд, але зовсім невірним щодо доктора Стоквелла та його пошуків.
  
  
  Що це означало? Що це могло б означати?
  
  
  Чи будуть рекомендації мандрівникам про ризик того, що туристи можуть з'їдати динозавр, коли просочиться інформація? Ніхто в здоровому глузді не ходив блукати Тасеком Берою, як це було раніше, але підтверджений звіт про живих доісторичних тварин змінив би все це. Зелене пекло швидко стало б обов'язковим місцем для відвідування кожним ученим, у якого достатньо сил і нервів, щоб підняти рюкзак, не кажучи вже про багатих дилетантів і "спортсменів", які відмовилися б від Porsche наступного року, щоб миттю побачити або вистрілити живих монстрів з минулої доби.
  
  
  Як тільки про це стало відомо.
  
  
  Він глянув на Чіуна, побачив розуміння в очах Майстра і кивнув головою. Римо повернувся до Сіба Сандакана, ігноруючи доктора Стоквелла, коли той сказав: "Нам треба поговорити".
  
  
  У вівторок вранці доктор Гарольд Сміт зустрівся з Римо у своєму кабінеті у санаторії Фолкрофт у Раї, штат Нью-Йорк. Це був перший повний день повернення Римо з Малайзії, але він надолужив втрачене за сон у літаках, тринадцять години польоту над Тихим океаном і ще шість через континент, з перервами в роботі в аеропортах Сан-Франциско та Чикаго.
  
  
  "Ви будете раді дізнатися, що уряд надав права на нове родовище урану", - сказав Сміт.
  
  
  "Що це за уряд?" - Запитав Римо.
  
  
  Лікар Сміт двічі моргнув, на його лимонному обличчі з'явився цікавий вираз. "Ну, уряд Малайзії, звісно", - сказав він. "Ви вірили, що маємо інтерес до руди?"
  
  
  "Це спадало мені на думку, - сказав Римо, - відколи ти відправив мене на його пошуки".
  
  
  "Це була проста самооборона", - сказав йому Сміт, відкидаючись назад на своєму стільці, що обертається. "І виправдана, як виявилося. Останнє, що будь-кому зараз потрібно, - це нові бомби в Пекіні".
  
  
  "Тоді ми щасливі", - сказав Римо.
  
  
  "Абсолютно. Сполучені Штати мають прекрасні стосунки з Малайзією".
  
  
  "Можливо, вони продадуть частину урану гірничодобувним компаніям у Штатах?" - Запитав Римо.
  
  
  Лікар Сміт у відповідь знизав плечима. "Нас це тут не стосується. Ми вирішуємо проблеми, Римо, ти і я".
  
  
  "Звичайно. Я хотів подякувати вам за вашу величезну допомогу в джунглях, Доку".
  
  
  "Чіун був там, я так розумію. Що ще тобі було потрібно?"
  
  
  "Путівник сутінковою зоною, як виявилося".
  
  
  Сміт спохмурнів і деякий час перебирав папери на своєму столі, перш ніж знову заговорити. "Є ще дещо, про що нам потрібно поговорити", - сказав він.
  
  
  "Обов'язково розкажи".
  
  
  "Щодо цього динозавра..."
  
  
  "Цератозавр", - поправив його Римо. "Я дещо почитав у літаку. Це м'ясоїд юрського періоду, якщо припустити, що він все ще живий. Я думаю, він не читав про велике вимирання в газетах".
  
  
  "Дуже кумедно". У Сміта явно щось було на думці. "Я розумію, що доктор Стоквелл переконаний, що може бути... ну..."
  
  
  "Ще динозаври", - сказав Римо, закінчуючи пропозицію за нього.
  
  
  "Так".
  
  
  "Це проблема?"
  
  
  "Не для нас конкретно", - сказав Сміт. "Я маю на увазі, навряд чи це матеріал для національної безпеки. Якщо тільки..."
  
  
  "Не кажи мені".
  
  
  "Якщо він правий, то зрозуміло, що хтось може вирушити на їх пошуки. Я маю на увазі, це навряд чи те, що науковий світ зміг би проігнорувати".
  
  
  - Якщо хтось слухав, - сказав Римо. – Мені сказали, що ви тримаєте ситуацію в секреті.
  
  
  "Наш кінець", - сказав доктор Сміт. "Професор Стоквелл проведе кілька тижнів з нами у Фолкрофті, вирішуючи свою маленьку проблему. Зрештою, я впевнений, він зрозуміє, що був схильний до помилок. Весь цей стрес, втрата цінних колег, лихоманка джунглів - цілком природно, що він втратив зв'язок з реальністю”.
  
  
  "Тобі буде важко утримати його", - сказав Римо. "Він яйцеголовий, у нього є прихильники у Вашингтоні, ти, можливо, пам'ятаєш".
  
  
  "Джорджтаун має щедрість значних федеральних грантів", - сказав Сміт, відновивши частину своєї жовчної посмішки. "Вони говорять усім, хто запитує, що доктор Стоквелл відновлюється після своєї поїздки приватно, утримуючись на деякий час від будь-яких монографій і заяв".
  
  
  "Отже, в чому проблема?" Запитав Римо.
  
  
  "Ну, як я вже сказав, це тільки наша частина розслідування. Були й інші свідки, малайзійці, які могли проговоритися".
  
  
  "Я подбав про це", - сказав Римо.
  
  
  "О? Як же так?" - спитав доктор Сміт.
  
  
  "Я поговорив із нянею Стоквелла", - сказав Римо. "Чіун допоміг. Між нами, ми переконали його, що будь-яка згадка про живого динозавра створить більше проблем для його країни, ніж вирішить".
  
  
  "Він купився на це?" доктор Сміт був скептично налаштований. "Я припустив би, що вони вже друкують квитки на нову виставку в зоопарку".
  
  
  "Не зовсім. Вони прагнуть уникнути обговорення того, як один із їхніх першокласних загонів командос знищив останніх тих, хто вижив із раніше невідомого племені, і дозволив динозавру втекти. У цьому є погане чорнило, розумієш? Я б припустив, що вони могли б отримати сильний удар з боку Організації Об'єднаних Націй, не кажучи вже про різні екологічні групи, ви згадуєте геноцид у певних колах у ці дні, і ви говорите про автоматичний бойкот туристів”.
  
  
  "Я вважаю, це варто обдумати", - сказав Сміт. "Проте, подібні новини важко приховати. Навіть якщо вони проникнуть лише через бульварну пресу..."
  
  
  "Забудь про це", - сказав Римо. "Я не можу уявити жодної сільської домогосподарки, яка летить у Малайзію на полювання за динозаврами".
  
  
  Сміт спохмурнів і похитав головою. "Я хочу сказати, що рано чи пізно хтось обов'язково проговориться, розумієте? І коли це станеться, почнеться розслідування".
  
  
  "Може бути і так. Тримаю парі, на той час ми вийдемо на пенсію".
  
  
  "Відхід на пенсію з кожним разом виглядає дедалі краще", - сказав Сміт. "Ви подумали про те, що може статися, якщо живий екземпляр потрапить до інших рук?"
  
  
  Останні два слова Сміт промовив так, наче вони залишили неприємний присмак у нього в роті. Напружений вираз його обличчя змусив Римо посміхнутися, попри зусилля стриматися.
  
  
  "Не можу сказати, що я про це багато думав".
  
  
  "Ми могли б зіткнутися, - суворо сказав Сміт, - з розривом динозаврів!"
  
  
  "Ти когось посилаєш", - сказав Римо. Це прозвучало не як питання.
  
  
  "Ні", - сказав Сміт. "Я маю на увазі, поки немає. Нам доведеться подумати про це. Почекай і побачиш".
  
  
  "Чіун не буде щасливим".
  
  
  "Чіун?"
  
  
  "Він хотів, щоб я дав тобі деяку пораду", - сказав Римо, вибухнувши скоромовкою корейською з акцентом місцевого жителя.
  
  
  "Можу я запитати, що це має означати?"
  
  
  "Залиш сплячих драконів у спокої, - сказав Римо, - або вони просто можуть розвернутися і вкусити тебе за дупу".
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Руйнівник 109: американська одержимість
  
  
  Уоррен Мерфі та Річард Сапір
  
  
  ПРОЛОГ
  
  
  З вершини дзвіниці з білого граніту двічі пролунав великий дзвін. Тремтіння звуків луною рознеслося по широкому цегляному чотирикутнику, який складав ядро кампуса університету Purblind. Завдяки величним парапетам лекційних залів, крутим дахам, високим вікнам та повитим плющем стінам, а також широким вигнутим доріжкам Purblind здавався ідеалізованим уявленням про американський вищий навчальний заклад. Під свист зимового вітру можна було майже почути, як хор, одягнений у светри, співає запальну пісню.
  
  
  Але зовнішність може бути оманливою.
  
  
  В Університеті Пурблайнда не було хорового гуртка. Не було й дзвона на вежі. Дзвін виходив із цифрового запису церковного годинника шістнадцятого століття в Брюгге, Бельгія, і запис був посилений і відтворювався через величезні аудіоколонки, приховані на вершині дзвіниці.
  
  
  Так само у Пурблайнда не було спортивних команд. Жодної шкільної газети.
  
  
  Жодних шкільних квітів.
  
  
  Університет Purblind був дослідницькою установою. Фабрика знань. Що означало, що він був присвячений вивченню одного предмета: заробляти гроші. Професори та адміністратори вважали студентів, і особливо студентів старших курсів, сумною перешкодою, тому що вони забирали час та енергію, які можна було б з більшою користю витратити на розробку патентоспроможних продуктів та процесів. Продукти та процеси, які могли бути ліцензовані для комерційних цілей. Назва гри в Purblind була royalties.
  
  
  Більшість фінансування університету надходила від безликих корпоративних донорів чи партнерів із досліджень. Рада з агрохімічної інформації. Національний консорціум з кібертроніки. Американська м'ясна рада. Цільова група споживання молочних продуктів. Міжнародне суспільство фармацевтичного прогресу.
  
  
  За десять років існування PU успіхи у фундаментальних дослідженнях призвели до появи цілого ряду добре відомих споживчих товарів: засіб для чищення унітазів "Мільйон змивів"; Perpetu-Wrap – синтетичний матеріал для подарункової упаковки нескінченного використання; Your New Face – набір для неінвазивної домашньої пластичної хірургії "зроби сам", заснований на технології Perpetu-Wrap; Повністю біла курка, генетично модифікована для отримання рудиментарних ніжок та стегон; і PG-5, що широко використовується як стабілізатор свіжості оброблених харчових продуктів, як засіб захисту від ультрафіолету для зовнішньої фарби для будинку і, у високих концентраціях, як бойова хімічна нервово-паралітична речовина. Індивідуальних тріумфів школи могло легко вистачити на полиці супермаркету на заправній станції.
  
  
  Коли записані звуки дзвінка затихли вдалині, професори та їхні асистенти-аспіранти поодинці, подібно до численних родин білих качок, вийшли з кафетерію у своїх лабораторних халатах у холодний, темний лютневий полудень. У задушливому теплі кафетерія кілька студентів затрималися, допиваючи залишки своєї кави мокко. Поки вони висловлювали співчуття з приводу життєвих випробувань у старому П.У., худий, лисіючий чоловік, схожий на лякало, увійшов через бічні двері та пройшов через турнікет у зону громадського харчування. Його шкіра була блідою, як молоко, і рясно усіяна коричневими родимками різного розміру. Від худого вченого виходив справді приголомшливий запах. Не такий м'ясистий, як у скунса. Не така фекальна, як цивета. Вона розповзалася по кафетерії, як отруйний туман.
  
  
  "Джи-зус!" - ахнув один із студентів, затискаючи рукою ніс і рота, захищаючись. "Як цей придурок може стояти на ногах?"
  
  
  "Чому б тобі не підійти і не спитати його?" - Запропонував старшокурсник, що сидить з іншого боку столу. "Е-е-е", - відповів перший учень, забираючи зошити в рюкзак і відсуваючи спинку стільця. "Якщо я швидко звідси не заберуся, мене знудить".
  
  
  Це почуття було загальним.
  
  
  Дихаючи через рот, люди, що прийшли в обідню перерву, кинулися повз касу до виходу. Невдачлива касирка залишилася в пастці на своєму посту. Її обличчя почервоніло, коли вона дивилася, як людина-лякало обмірковує гарячі страви дня. Офіціантки кафетерія, пухкі жінки середнього віку в одноразових пластикових шапочках для волосся і рукавичках, вже пішли, як завжди, коли з'являвся "Професор Тхір".
  
  
  Прізвисько вченого, дане йому в університетському містечку, насправді було подвійно помилковим. Карлос Стерновськи був асистентом-дослідником, а не професором, і він працював не з Мефітісом мефітісом, смугастим скунсом, а скоріше з Гуло гуло, росомахою. Те ж таксономічне сімейство Mustelidae, але інша підродина та види.
  
  
  Стерновськи поклав собі на тацю з нержавіючої сталі тушкований гуляш зі свинини, потім приготовлену на пару брюссельську капусту, рулет із цільнозернового борошна на вечерю та фруктовий салат із желе. Для нього їжа не мала аромату та практично не мала смаку. Вірус дитинства знищив його нюх, а разом із ним і здатність розрізняти складні аромати. Незважаючи на втрату, він все ще відчував голод і вгамовував його кожні п'ять чи шість годин максимально раціональним способом, заснованим на переважній теорії правильного складу раціону: харчової піраміди.
  
  
  Касирка скривилася, коли він витратив час, щоб точно відрахувати здачу. Вираз її обличчя говорив: "Боже, ти що, ніколи не миєшся?" Вона була простою, неосвіченою студенткою. Звісно, він мив. І щодня міняв свої лабораторні халати. Але миття та перевдягання ніколи не приносили користі через хімічну природу запаху. Суперконцентрований мускусний спрей на олійній основі повинен був стертися з його шкіри, як шари фарби, а оскільки він постійно піддавався його повторному впливу, цього ніколи не відбувалося.
  
  
  Вона взяла в нього гроші, але не поклала їх у касу. Спочатку вони перекочували в один герметичний пакет. Потім цей запечатаний пакет перекочував до іншого. Коли він відвернувся зі своїм тацею, вона гарячково шукала під прилавком щось, чим можна було б витерти руки.
  
  
  Хоча Стерновськи міг сісти будь-де, він зайняв своє звичайне місце за своїм звичайним столом. Він не відчував приємного задоволення, дивлячись на тушковане м'ясо, приправлене паприкою. Він також не отримав задоволення від пережовування та проковтування м'яса, але відчув полегшення, коли ниючі болі в животі поступово вщухли. Єдиним звуком у схожому на печеру залі було скрегіт дешевого металевого ножа та вилки про товсту керамічну тарілку. Він доїв останню ложку лаймового желе і витер рот паперовою серветкою. Коли він озирнувся, довкола було порожньо. Касирка вислизнула, поки він стояв до неї спиною. Це його не здивувало. Він звик, що його уникають. Протягом півтора року, поки він працював у Purblind, він щодня зазнавав офіційної та неофіційної зневаги.
  
  
  За його контрактом із шкільним відділом біохімії залишалося ще шість місяців. Згідно з дрібним шрифтом у цьому восьмисторінковому документі через один інтервал, за кругленьку суму в 16 500 доларів на рік університет мав право на кожну думку в його голові. Незважаючи на той факт, що його науковий керівник підривав його роботу з першого дня і шляхом скорочення фінансування намагався змусити його відмовитися від обраного напряму досліджень і перейти до чогось більш "обіцяючого".
  
  
  Стерновський плив поодинці проти течії більше року, перш ніж досяг початкового прориву у своїх дослідженнях. Незважаючи на обнадійливі результати, незважаючи на його монументальні зусилля поодинці, за рекомендацією його керівника відділ біохімії категорично відмовився оплачувати вартість програми тестування на приматах. Для Стерновськи це була ляпас, від якої стукали зуби.
  
  
  Зрештою, він заплатив за Арнольда, свого карликового шимпанзе, з власної кишені, скоротивши витрати на транспорт, витративши залишки невеликої спадщини і переведення в готівку всі свої кредитні картки. Коли дослідження приматів почало приносити плоди, озлоблений вчений приховав новину від свого керівника. Він знав, що якщо департамент зацікавиться його дослідженнями на цій пізній стадії, сліпий У. надасть собі всі заслуги у відкритті. Його керівник Томас претендував би на Нобелівську премію. Університет поглинув би комерційні гонорари, які з часом могли обчислюватися мільярдами доларів. І, незважаючи на всі його проблеми та біль, його виставили б на вулицю, навіть не подякувавши, коли минув термін його трудового контракту. Або навіть раніше, якби вони могли довести, що він незаконно привласнив хоча б іржаве скріплення для паперів. Стерновськи прибрав свій піднос і викинув серветку в кошик для сміття.
  
  
  То справді був його останній обід у старому доброму П.У.
  
  
  КОЛИ БІОХІМІК повертався до своєї лабораторії, крижаний вітер тріпав його штани кольору хакі по ікрах, тонких, як флагштоки. По обидва боки від нього стовпи пари здіймалися, як йєлоустонські гейзери, з решітчастих отворів вентиляцій, встановлених на розлогих галявинах. Під сирим дерном та звивистою цегляною доріжкою знаходився мурашник підземних рівнів, на яких розміщувалися основні лабораторії університету.
  
  
  Через задушливу смугу від його піддослідних тварин Стерновськи був поміщений у тимчасовий трейлер на самій околиці кампуса, в найдальшому кутку автостоянки ZZ. Після недавнього зимового шторму університетський снігоочисник чисто очистив асфальт, залишивши в тіні навколо основи трейлера купи брудного снігу, що закривають доступ до дерев'яних сходів. З моменту маленького жарту оператора плуга пройшло кілька днів, але сніг ущільнений все ще не розтанув. Щоб дістатися до дверей трейлера, Стерновськи довелося пройти стежкою, яку він протоптав по сльоті заввишки до пояса.
  
  
  Хоча зазвичай він містив свою лабораторію в скрупульозному порядку і такою ж стерильною, як операційна, сьогодні довга вузька кімната виглядала так, ніби по ній пронісся буревій. Триколор із крові, екскрементів та жовто-зеленого мускусу забризкав стіни та проклав доріжки між робочими столами. Сталеві двері клітки були прочинені, і вже принесені в жертву росомахи лежали, розтягнувшись на стільницях або купами на покритій вінілій підлозі.
  
  
  Мертві тварини були приблизно три з половиною футів завдовжки, вважаючи їх короткі, вкриті густою шерстю хвости. Їхня вовна була чорно-коричневою зі світло-коричневими смугами по обидва боки тіла від плеча до крупа; світлі смуги з'єднувалися один з одним біля основи хвоста. Ці істоти мали короткі, масивні ноги і широкі ступні, що закінчувалися величезними кігтями. Їхні кістляві черепи, маленькі округлі вуха та короткі морди робили їхні голови майже ведмежими. Корінні американці називали їх "ведмедями-скунсами" з очевидних причин будь-кому, у кого функціонує ніс.
  
  
  Перед обідньою перервою Стерновськи зібрав усіх піддослідних, крім трьох, зі своєї лабораторії. Тепер настав час закінчити роботу. Він одягнув сірий гумовий халат і чоботи до колін, пластикову маску для обличчя та шкіряні рукавички. Зі сталевої раковини він дістав емальовану тацю, на якій лежало з півдюжини наповнених шприців. Рідина в одноразових шприцах була найсвітлішою з блідо-блакитних. Синя, як безхмарне літнє небо.
  
  
  Синій, від якого завмирає серце.
  
  
  Він обережно рушив по слизькому проходу до двох останніх клітин у ряду. Збуджені запахом крові і звуком його наближення тварини гарчали і верещали. Шістдесятип'ятифунтовий самець росомахи, якого він назвав Донні, вже другу годину спарювався з набагато більш мініатюрною Марі. Іноді тваринам потрібно до двох годин, щоб завершити репродуктивний акт. Тривале та енергійне спарювання викликало у самок росомах овуляцію; як виявилося, супутні зміни у рівнях вироблення гормонів були ключем до прориву Стерновськи. Щоб міцно притиснути скручені росоми до внутрішньої сторони прутів, він потягнув за важіль вбудованої пастки в клітці, яка забезпечувала безпечний доступ для поверхневих оглядів - та ін'єкцій.
  
  
  Донні продовжував трахатись, навіть коли Стерновськи встромив голку йому в плече. Коли вчений натиснув на поршень, росомаха видав крик, вигнув свій сплутаний хвіст і з його анальної залози бризнула жовто-зелена жижа. Злобно вигнуті ікла та чотиридюймові пазурі Донні залишили на сталевих лозинах свіжі яскраві шрами. Мов заводна лялька, його шалені рухи стегнами сповільнилися, а мова вивалилася з куточка рота. Потім він почав тремтіти всім тілом; над екстазі, а конвульсивних муках смерті. Стерновськи більш вдало вплинув на Марі, зробивши їй укол у вену, і вона одразу знедужала.
  
  
  Перенісши їхні обм'які тіла з клітки на найближчу стільницю, Стерновський швидко поголив їм голови електричною бритвою, облив оголену білу шкіру помаранчевим дезінфікуючим засобом, потім розрізав їх черепа пилкою для розтину на батарейках, залишивши кісткову оболонку звисати. Скарб, який він шукав, лежав у основі їх мозку, шматочку диференційованої тканини, званої гіпоталамусом. Він спритно зачерпнув серветку стерилізованою паличкою для розкочування дині і розклав пару теплих закривавлених шматочків у пластикові банки з попереднім маркуванням. Він зріже непотрібну тканину пізніше, на дозвіллі.
  
  
  Вчений зупинився перед останньою кліткою. Він дихав так важко, що його передня панель запотіла зсередини. Йому довелося відкинути її вбік, щоб побачити волохату постать Арнольда за сталевою ручкою. Хоча гуло-гуло були сильними й жахливими істотами - по забаганню еволюції з ведмедів гризлі вийшли такси, - карликовий шимпанзе був піддослідною твариною, яка по-справжньому лякала його; насправді, у нього були кошмари, від яких він прокидався з криком, про те, як Арнольд виходить на волю в гуртожитку випускників.
  
  
  Зростанням ледь у три фути, шимпанзе в даний час важив 160 фунтів - вдвічі більше звичайного розміру для свого виду. Арнольд був ні милим, ні приємним. Він був майже ідеальним кубом із міцних м'язів із злим характером. З Арнольдом не було нічого від мови жестів, чутливого побратима-примата, каналу Discovery. Блиск у його примружених карих очах кольору рутбіра говорив лише про одне: я хочу завдати тобі болю.
  
  
  Стерновськи не дотягнувся до важеля клітки. Стискати шимпанзе вбудованою пасткою було більше неможливо, оскільки він навчився чинити опір таким зусиллям своїми ногами, схожими на стовбур дерева. Стерновськи не намагався використати штифт для введення смертельної ін'єкції. Жодна голка для підшкірних ін'єкцій не могла проникнути у товсті м'язи Арнольда, не зламавшись.
  
  
  І все-таки робота мала бути виконана.
  
  
  Вчений поставив лоток зі шприцами на стільницю і взяв у руки шматок сталевої труби завдовжки ярд, покритої паркетом, яку він запозичив на факультеті морських наук університету. Це був "бенг-стік" - простий 12-го калібру без набоїв, призначений для підводного захисту від атакуючих акул. Зброя не мала видимого спускового гачка; натомість воно вистрілило одним патроном із дробовика з високим вмістом міді, коли дуло вдарилося об намічену мету. Тримаючи чубок за гіпалонову рукоятку, Стерновськи зняв її із запобіжника і дозволив їй бовтатися на ремінці. З задньої частини клітки на нього дивився Арнольд.
  
  
  Вченого раптово занудило. Цей шимпанзе був тупоголовою акулою. Коли ви сунули щось у його клітку, він схопив це. І він був швидким. Його передпліччя були розміром із стегна Стерновськи; тільки силою рук він зігнув міцні прути клітини з нержавіючої сталі 440A. Якби він вирішив, шимпанзе міг би легко відвести ображаючу його палицю від себе - або, що ще гірше, використовувати її, щоб смикнути свого сторожа в межах досяжності. Вчений не сумнівався, що Арнольд мав силу вирвати людську руку з суглоба, і що він зробив би це із задоволенням, якби йому надали таку можливість.
  
  
  Стерновськи дістав із бокової кишені свого гумового фартуха великий безформний сендвіч із фастфуду. Жир на улюблених ласощах Арнольда, давно застиглий, перетворив булочку на кашку і зробив обгортковий папір напівпрозорим. Поки Стерновськи розмахував бургером з беконом і сиром вагою в три чверті фунта туди-сюди, шимпанзе з цікавістю принюхувався до повітря.
  
  
  Коли Арнольд відсунувся від задньої стінки клітки, не зводячи очей із призу, вчений просунув паличку між лозинами. Перш ніж шимпанзе зміг схопити ствол і зігнути його у вигляді кренделя, Стерновськи тицьнув дулом між його потужними грудними м'язами. Вибухова хвиля підняла величезну мавпу, відкинула її від лозин у задній частині клітини і шпурнула обличчям униз на сітчасту підлогу. Дивно, але, незважаючи на те, що це було контактне поранення, не було наскрізного поранення, не було жахливих бризок на стіні трейлера. Масивні м'язи спини Арнольда втримали всю картку подвійної дії.
  
  
  З глибоким полегшенням Стерновський спостерігав, як кров випливає із нерухомого тіла. Він не відчиняв дверцята клітки, доки не був упевнений, що звір мертвий і його власні руки перестали тремтіти. Витягнувши труп із клітини, він швидко поголив і розпилив череп, потім за допомогою електроінструменту зробив Y-подібний розріз під почорнілим від пороху вхідним отвором. Працюючи швидко, він взяв найдрібніші зразки різних органів та тканин для подальшого аналізу.
  
  
  Лабораторія здавалася жахливо тихою, коли він спустошував холодильник, переносячи невеликі скляні флакони з гормонами росомахи, витягнутими для отримання певних цільових нейропептидів, і пробовідбірник тканин шимпанзе в холодильник із шістьма упаковками з написом "Біологічні зразки". Наповнивши холодильник сухим льодом, він заклеїв кришку клейкою стрічкою та прикріпив необхідну експортну документацію із попередньою печаткою Міністерства внутрішніх справ США.
  
  
  Набивши свій рюкзак пачкою дискет завтовшки шість дюймів, на яких зберігалися всі його експериментальні дані та дослідницькі нотатки, він почав прати жорсткий диск свого лабораторного комп'ютера. Поки працювала програма самознищення, він роздягся до жокейських трусів перед раковиною і, використовуючи галон томатного соку, вимився до вогкості. Умивання томатним соком імовірно протистояло сморід мускусного спрею. Оскільки він не міг сказати, спрацювало це чи ні, він рясно облив себе "Олд Спайсом", перш ніж одягнути мішкуваті коричневі вельветові штани, м'яту коричневу спортивну куртку cord, синю сорочку з поліестеру і вузьку червону в'язану краватку. Перш ніж Стерновський покинув трейлер, щоб переконатися, що ніхто в Purblind не зможе відновити дані його досліджень, він перезарядив підривник і розніс приводну вежу на тисячу шматків.
  
  
  Його "Тойота" була єдиною машиною на парковці ZZ.
  
  
  Плями іржі на капоті, даху та крилах проступили крізь сріблясто-блакитну фарбу дводверної Celica 1978 року випуску, яка замінила трирічний Saturn, який він продав, щоб фінансувати своє дослідження приматів. Відчинивши двері водія, він нахилився і поклав холодильник і рюкзак на заднє сидіння, поряд з невеликою брезентовою валізою. Коли він акуратно влаштовувався на ковшеподібному сидінні, оббитому синім штучним хутром, верхівка його черепа зачепила оббивку стелі, розтріпавши тонку зачіску. Celica була йому тісна - навіть з максимально відсунутим назад переднім сидінням його коліна впиралися в кермо. Лобове скло нагадувало оглядову щілину артилерійського бункера часів Другої світової війни.
  
  
  Після незручної сорокахвилинної поїздки Стерновський прибув до аеропорту Філадельфії. Він припаркував "Тойоту" на узбіччі, в зоні евакуації пасажирів. Увійшовши до терміналу, він викинув ключі від машини у відро для сміття. Опинившись усередині, Стерновськи пішов за вказівниками до каси паназіатських авіаліній. Перед ним у обгородженій мотузкою черзі нікого не було.
  
  
  По інший бік стійки обслуговування симпатична східна жінка в синьому блейзері, застебнута на всі гудзики, чхнула в серветку "Клінекс", перш ніж попросити проїзні документи. Вона продемонструвала ефективну роботу двома руками за клавіатурою комп'ютера, бадьоро підтвердивши його призначення місця та перевіривши його маленьку валізу. Стерновськи, що страждає від запаху прокаженого, не звик до такого серцевого поводження з боку незнайомців. Від цього в нього трохи закрутилася голова.
  
  
  Касирка вручила йому паспорт, експортні документи та посадковий талон. Незважаючи на сильну нежить, вона променисто посміхнулася і сказала: "Приємного відвідування Тайваню".
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  Голий, якщо не брати до уваги гігантського бандажа, Бредлі "Бойова машина" Борнтауер стояв перед своєю новою шафкою для порки. На гачках і полицях були виставлені інструменти його ремесла: наплічники, наколінники, налокітники, спортивне взуття із зазубринами 18-го розміру, шолом гарбузово-жовтогарячого кольору, формена сорочка в тон з номером 96 спереду та ззаду та чорні формені штани нін.
  
  
  Кричущі кольори команди, також помітні на фарбі та килимі в роздягальні, не були простою випадковістю несмаку. Власники LA Riots, останньої франшизи розширення професійного футболу, виклали великі гроші, щоб створити організаційний імідж, який був би затребуваний на ринку прямо з коробки. Тема Хеллоуїна була додатково підкреслена офіційним девізом команди "Гаманець чи життя".
  
  
  За дві години до початку товариші Boomtower по Riots були зосереджено на "Трюку". Коли виснажені тренери пов'язували їм кісточки, зап'ястки та пензлі, вони вигукували страшні погрози на адресу гравців суперника. Це в той час, як Бумтауер дрейфував, один і без весел, у "Часті". На підлозі біля його ніг лежала купа зім'ятих пластикових обгорток і розсип коробок із зелено-білого вощеного паперу. На бічних сторонах коробок написано "Мантека" - іспанське слово, яке звучить набагато вишуканіше і дієтичніше правильно, ніж його англійський еквівалент. Очі Бумтауера примружилися від задоволення, коли він смоктав шматочок того, що колись було однофунтовим шматком білого свинячого сала.
  
  
  У перервах між бурмотінням мантр та взаємними ударами шоломом по шолому інші учасники заворушень крадькома поглядали на номер 96. Протягом тижня Бредлі Бумтауер зазнав вражаючої фізичної трансформації. Носова снасть зростом шість футів п'ять дюймів і вагою 370 фунтів, чия обвиваюча живіт, маса жиру, що гойдається, була його особистою візитною карткою з часів навчання в коледжі, набрала більше ста фунтів. Дивно, так.
  
  
  Нечувано, так.
  
  
  Але ще дивнішим був той факт, що всього за сім днів його більш ніж тридцятивідсотковий жир практично зник. З його шкірою, раптово обтягнутою шарами опуклих м'язів, Бумтауер набув "стриженого" вигляду чемпіона світу з бодібілдингу. Тільки він був більшим. Надзвичайно більший.
  
  
  За межами містера Всесвіт. За межами тварини.
  
  
  Під час заключного тренування тижня ніхто не міг зупинити його стрімкий пас. Не мало значення, був він у потрійній чи навіть чотиримісній команді. Як чоловік, який грає з маленькими хлопчиками, він косив лінію нападу. Він робив це так багато разів, що головному тренеру довелося висмикувати його зі бою, побоюючись, що хтось може серйозно постраждати. З тих пір, з тієї ж причини, "Бунти в Лос-Анджелесі" обійшли свій "ніс" надто далеко.
  
  
  Наближався час гри, і тільки у сусіда Бумтауера по роздягальні, новачка, що вибув на драфті, вистачило нахабства - або нестачі здорового глузду - безпосередньо звернутися до гравця, що змінився. Не в силах стримати цікавості з приводу всіх цих зелено-білих коробок, Регіонал Паркс запитав: "Гей, Ф.В., що це за гидоту ти їси?"
  
  
  Замість відповіді Бумтауер тицьнув носком черевика одну з порожніх картонних коробок у бік ззаду. Паркс підняв її. Коли він прочитав етикетку, відвисла щелепа.
  
  
  "Чувак, ти що, з глузду з'їхав?" вигукнула зірка, що біжить назад. "Це лайно - не що інше, як сміття. Це свинячий жир, який падає на підлогу м'ясної лавки".
  
  
  "До чого ти ведеш?" - спитав Бумтауер, вивертаючи пластикову обгортку навпроти, щоб вилизати її дочиста.
  
  
  "Боже, всі знають, що це отрута, що закупорює артерії. Це місто серцевих нападів".
  
  
  "Ні, це енергетична їжа".
  
  
  Номер 96 витер покритий жирними кільцями рот оранжево-чорним рушником, потім натягнув через голову майку "Лос-Анджелес Ріотс". З часів середньої школи його сорочка розміру XXXL завжди була туго натягнута, як сосискова оболонка. Так було і зараз, тільки тепер вона набула іншої форми. Замість того, щоб висіти на його талії, як наполовину надута вантажна шина, основна маса його торса перемістилася на два з половиною фути до грудей та плечей. Під змученою помаранчевою тканиною із суміші лайкри було чітко видно рельєф жахливих лат, дельт, преса та грудних м'язів.
  
  
  Коли лід був розбитий новачком, інші гравці у різних стадіях бойового екіпірування почали збиратися навколо шафки nose tackle із захопленням та трепетом на обличчях. При вазі в п'ятсот фунтів Бредлі Бумтауер був, без сумніву, найважчою людиною, яка будь-коли грала у професійний футбол. А у футболі важкий був добрий, якщо не Богом. Чим більше ви важили, тим важче було рухатися або відхилятися - до четвертої чверті гри десятивідсоткова перевага у вазі могла перетворити супротивників на тремтливі грудочки желе.
  
  
  Один із півзахисників вказав на спорядження, що все ще висіло в шафці Бумтауера. Напівжартома він сказав: "Послухай, Ф.В., ти нічого не забув?"
  
  
  Усі погляди перемістилися з шафки на плечі Бумтауера. Враховуючи його надмірно розвинені дельтоподібні м'язи, було важко сказати, чи він носив якийсь захист під майкою.
  
  
  "До біса колодки, розумієш, про що я говорю?" Відповів Бумтауер.
  
  
  Учасники заворушень у Лос-Анджелесі обмінялися незграбними поглядами. Фізична трансформація, свідками якої вони стали, була природною. Бумтауер мав щось зробити. Будучи професійними спортсменами, вони знали все про препарати, що підвищують продуктивність, та їх побічні ефекти, які включали ірраціональну поведінку.
  
  
  Коли Бумтауер потягнувся за своїми форменими штанами, безстрашний, що біжить ззаду, вказав на його зад і сказав: "Що це у тебе на дупі? Схоже на латку тимчасового випуску. Ти приймаєш якийсь новий вид стероїдів? Гормони росту людини?"
  
  
  Бумтауер поплескав по рожевому пластиру розміром два на два дюйми: "Це диво, розумієш, про що я говорю?"
  
  
  "Що це за магія така?" Запитав Паркс.
  
  
  Гравці присунулися ближче, намагаючись почути. "Ультрасучасний". Я не їм нічого, крім жирного, і худну. Чим більше я їм жирного, тим худшим стаю. Худший і більший. І я повністю зосередився на грі, розумієш, про що я говорю?"
  
  
  "Е-е, не зовсім", - зізнався новачок.
  
  
  Рухаючись швидко, як кішка, Ббомтауер продемонстрував це. Він схопив 275-фунтового захисника ззаду за пояс штанів. Потім, однією рукою і, здавалося б, легким поштовхом вгору, ніби він піднімав не що інше, як мітлу, він пробив голову чоловіка без шолома через ґрати з оранжевих акустичних стельових плиток. На його масивній правій руці набрякли вени розміром з нічного краулера, Бумтауер тримав хлопця в пастці, поки той безпорадно брикався. "Отже, ви розумієте, про що я говорю?" він спитав своїх товаришів по команді.
  
  
  У роздягальні запанувала приголомшена тиша. Бумтауер акуратно поставив захисну стійку. До обличчя чоловіка прилипли плями помаранчевої фарби, а цівка крові з порізу на лобі стікала вниз і з кінчика носа.
  
  
  "На кого ти це списав?" запитав центр Бунтівників.
  
  
  Бойова машина похитала головою. "Це секрет".
  
  
  "У тебе є ще щось?" зажадав відповіді покритий плямами цукерок, із закривавленим обличчям захисник.
  
  
  "Так, у мене є ще, але це недешево, розумієш, про що я говорю?"
  
  
  "Скільки?"
  
  
  “Дві тисячі п'ятсот доларів за випивку. По одній випивці на день. Обходь один млин на рік, щоб залишатися у програмі”. Гравці, як божевільні, кинулися до своїх шафок. За лічені секунди товсті пачки готівки з'явилися з усіх боків; товариші по команді Бумтауера обмахували його зеленими папірцями як східного імператора.
  
  
  "До біса це лайно!" - сказав Регіонал Паркс, знімаючи обидві свої діамантові сережки-гвоздики. Він шльонув дорогоцінні камені розміром з горошину в розкриту долоню Бредлі Бумтауера і сказав: "Я заберу всю твою додаткову магію".
  
  
  Розділ 2
  
  
  
  
  Його звали Римо, і він знав, що його переслідують.
  
  
  Чотирьохдверний сірий седан останньої моделі повз міською вулицею за тридцять ярдів позаду нього. Покладаючись на роки тренувань у синанджу, найстарішому з бойових мистецтв, Римо перейшов дорогу на світлофорі, кинувши швидкоплинний косий погляд, коли проїжджав повз машину. Усередині було чотири голови, а під головами – чотири надзвичайно великі тіла. Тієї ж миті його розум відзначив близькість автомобіля до тротуару через перевантажені амортизатори та пружини.
  
  
  За подібних обставин нормальна людина була б стривоженою, якщо не запанікувала. Завдяки своїм місцевим етнічним бандам та психопатам-фрілансерам, Лос-Анджелес мав заслужену репутацію місця насильства, безглуздого і не лише. І все ж цей Римо, цей жиластий чоловік у вицвілій чорній футболці і мішкуватих коричневих штанях-чіносах, прогулювався Корейським кварталом так, ніби йому на все начхати. Всею своєю істотою він убирав прекрасний, м'який жовтневий вечір і милувався його вогненно-оранжево-бірюзовим заходом сонця, створеним смогом. Уздовж паркувальної смуги ліворуч від нього 50-футові пальми стирчали з прямокутних отворів у тротуарі, як широко розставлене волосся на бетонній голові.
  
  
  Римо перетворився на невеликий торговий центр, який розділяв квартал двоповерхових квартир і перетинав невелике паркування. Судячи з накопичення плям на асфальті, торговий центр був, за мірками торгового центру, давнім. Жодні чистки, проведені нинішніми власниками торговельного центру, не змогли видалити райдужні сліди десятиліть незаконної заміни олії опівночі. Вивіски над свіжопофарбованими, обгородженими сіткою вітринами магазинів були написані корейськими ієрогліфами. У мінімалі розташовувалися хімчистка, магазин ювелірних виробів та електроніки зі знижкою, ресторан з локшиною Кімчі та рибний ринок містера Йі.
  
  
  "А, поважний учень шанованого Майстра азіатської кухні", - сказав Йі, коли другий за величиною вбивця на землі увійшов до його вузької, бездоганно чистої крамниці. Торговець рибою вирішив, що ці два покупці – майстерні кухарі, і жоден з них не потрудився виправити цю помилку. Він був невисоким і кремезним, з вічною усмішкою на обличчі. Йі посміхався, навіть коли був злий. Його густе чорне волосся було заправлене під білу кепку для гольфу; його уніформа та фартух були такими ж білими. Повністю асимільований житель центрального Лос-Анджелеса, він носив поясну кобуру, пристебнуту до попереку його широкої спини, а кобурі був компактний восьмизарядний пістолет. Як і дев'яносто п'ять відсотків його співгромадян, Йі не прагнув вбивства; він хотів дожити до вихідних.
  
  
  У магазині Yi завжди було прохолодно, завдяки білій кахельній підлозі та відкритим тарілкам з морепродуктами, вкритими товстим шаром льоду, вздовж стін. Пахло сіллю, відбілювачем та йодом. За склом холодильної вітрини лежали гори цілого тунця та філе, боніто, макрелі, камбали та морського окуня. У кожну гірку риби було встромлено маленьку пластикову табличку з корейськими ієрогліфами. На додаток до стандартних страв Йі запасся деякими дивовижками азіатського столу. Морський огірок. Їжак. Мотиль. Підбірка закусок "чичі донний краулер" для кесадильї та фрітати досвідчених, пересичених жителів Лос-Анджелеса.
  
  
  У відбитку скла холодильної вітрини Римо побачив, як сірий седан в'їхав на стоянку торгового центру і зупинився, припарковавшись боком упоперек намальованих смуг на асфальті. Усі двері машини відчинилися, і її пасажири висипали на ходу.
  
  
  "Я відклав для тебе дещо особливе", - сказав йому Йі, відкриваючи холодильник із нержавіючої сталі за вітриною. Повертаючись із призом, він сказав: "Сьогодні свіже з Жовтого моря".
  
  
  Морська істота олов'яного кольору, яку торговець рибою так гордо тримав у руках, була понад три фути завдовжки і важила менше двох фунтів. Якби не зеленуватий плавець, який тягнувся від потилиці до кінчика загостреного хвоста, вона була б схожа на змію. Змія зі злісним набором верхніх і гострих ікол і нижньою щелепою, що відвисла.
  
  
  "Ти хочеш на вечерю до господаря?" - Запитав Йі, показуючи Римо пружний білий живіт, а потім погладжуючи його рукою.
  
  
  Рибу-кортик, або хвостовик, було непросто чистити - уявіть, що ви намагаєтеся відокремити м'ясо від філе за допомогою шнурка, - але це була одна з найулюбленіших страв майстра Чіуна. Худа риба була родом із вод навколо Сінанджу, корейського села, де майже сторіччя тому народився Майстер. Навіть наприкінці шістдесятих, до стрімкого поштовху корейського уряду до індустріалізації, злісний, апетитний хижак був удосталь. Через поточні проблеми з доступністю та якістю в раціоні двох ассасинів, що складається в основному з рису та риби, рідко фігурував хвостик із Жовтого моря.
  
  
  Римо оглянув усю шкіру, перевіряючи, чи немає характерних прозорих пухирів і мокнучих кривавих виразок, що свідчать про те, що рибу було вилучено із забруднених вод. І, на його радість, нічого не виявив. "Мені дуже подобається", - сказав він продавцю рибою. "Будь ласка, загорніть його".
  
  
  Жестом матадора Йі відірвав аркуш білого паперу для обробки м'яса від великого рулону, встановленого на його обробному столі. "Сьогодні ввечері ти готуєш "Майстер хеппі милий", - сказав він, передаючи довгу тонку упаковку через прилавок.
  
  
  Коли Римо вийшов із "рибного ринку містера Йі", грубий баритон гаркнув: "Стій на місці".
  
  
  Римо втупився в дуло "Беретти" із синьої сталі. Вона поблискувала свіжою олією. Ще троє чоловіків вийшли на тротуар перед магазином, тримаючи його у дужках із піднятою зброєю. Один тримав кирпатий нікельований револьвер, у іншого була помпова рушниця бойового типу з коротким стволом, а останній розмахував електрошокером. Всі четверо були "Бебі Хьюї", великими і пухкими, і одягнені у щось схоже на офіційну форму спецназу - чорні бронежилети, чорні шкіряні рукавички, що облягають, чорні футболки і брюки BDU. На їхніх широких головах було закріплено комунікаційні гарнітури, а на товстих шиях на шнурах висіли блискучі золоті значки.
  
  
  Чи не поліція Лос-Анджелеса, подумав Римо.
  
  
  За трафаретом яскраво-жовтого кольору на передній частині їх бронежилетів було виведено слова "Агент зі стягнення застави".
  
  
  Мисливці за головами.
  
  
  "Не рухайся", - сказав хлопець, цілячись із зведеного 9-мм пістолета в середину чола Римо. Череп мисливця за головами був поголений наголо, залишаючи темну тінь від залисин. Він носив чорну козлячу борідку, а татуювання на його волохатий передпліччя гласило: "Я змушую лайно відбуватися". З відстані шести футів від нього пахло чимось середнім між кавником, що перегорів, і старим сигарним недопалком.
  
  
  Римо посміхнувся до нього. Не такою непроникною маскою-усмішкою, як у містера Йі; цей малюк йшов прямо від серця, випромінюючи щедре співчуття та теплоту, а також терпіння, яке відповідало безтурботності вечора. Іноді час від часу він ловив себе на тому, що зісковзує в цей образ, і йому було не зовсім зрозуміло чому. Але це змушувало його відчувати, що він ширяє над усіма проблемами, нічого не втрачаючи зі свого смертоносного вістря.
  
  
  Поки троє інших висвітлювали Римо, Козляча Бородка вказав на тонкий аркуш факсимільного паперу, піднявши його, щоб порівняти розмиту, практично непотрібну фотографію зі 160-фунтовим хлопцем з товстими зап'ястями, що тримає довгий пакет. "Вільям М. Ренсом", - сказав він.
  
  
  "Це не про мене", - сказав йому Римо. "Що б це не означало, я думаю, ти припустився помилки".
  
  
  Мисливець за головами з кирпатим пістолетом калібру розсміявся над цим.
  
  
  "Згідно з судовим ордером, містере Ренсом, - продовжував Козлина Бородка, - ви розшукуєтеся в штаті Орегон за непогашені штрафи за порушення правил дорожнього руху на суму трохи більше двадцяти трьох тисяч доларів. Здається, ви уникнули звільнення під заставу. Контракт, який ви підписали з заставою. поручителем, містером Третуеєм із Портленда, уповноважує нас повернути вас під цю юрисдикцію, при необхідності застосувавши силу”.
  
  
  "Ви взяли не того хлопця. Я не виступаю за визволення під заставу".
  
  
  "Ти ведеш білий Camaro Z28 1994 року випуску з іменним номерним знаком WEIRDMAN штату Орегон".
  
  
  "Ні я не хочу".
  
  
  Козляча борідка тицьнула у факс дулом своєї "Беретти". "Поліцейський звіт тут, у чорно-білому варіанті. Весь ваш послужний список. Каже, ти уявляєш себе якимось великим гравцем у Dungeons ole". Посміхаючись, він прицілився з пістолета в пакунок під пахвою у Римо. "Що в тебе там, Ренсом? Це твій Співочий меч?"
  
  
  "Можливо, це його Чарівна паличка", - хихикнув мисливець за головами з електрошокером. "Оооооо, містер Чарівник, ви збираєтеся перетворити нас усіх на жаб?"
  
  
  "На жаль, - сказав Римо, - дехто випередив мене в цьому".
  
  
  "Для худого маленького говнюка в тебе справді гостра мова", - прогарчав Помповик. Він носив свою чорну бейсболку задом наперед, і регульований білий пластиковий язичок врізався глибокими рубцями в м'якуш його чола, відповідно до моди того часу. "Розумний рот - це те, що ми можемо виправити...."
  
  
  "Чому б вам не поглянути на моє посвідчення особи?" запропонував Римо. "Це все прояснить. Воно у мене в задній кишені".
  
  
  Козляча Бородка вправно дістав гаманець, відсканував права водія штату Нью-Джерсі, потім передав їх своїм колегам.
  
  
  "Ну?" Сказав Римо, простягаючи руку останньому чоловікові на повернення його власності.
  
  
  Тазер не зробив жодного руху, щоб повернути гаманець. "Мені здається, що ця ліцензія фальшива і не дуже хороша", - сказав він. "І прізвища на цих кредитних картках усі різні. "Рімо Іто", `Рімо Калин", "Рімо Барб'єрі". Він знову перевірив права водія. "Чому б вам не пояснити, що це означає, містере Римо?"
  
  
  "Це означає, що ми тільки-но виграли по штуці", - радісно вставив Помпову рушницю.
  
  
  Римо відчув, як перші ознаки роздратування порушують його спокій. Звичайно, права та кредитні картки були підробленими. Вони мали бути. Це була одна з проблем, пов'язаних із передчасним оголошенням про смерть: твоє справжнє ім'я було поховано разом із порожньою труною. Офіційно Римо Вільямс був колишнім поліцейським Ньюарка, якого стратили на електричному стільці більше двох десятиліть тому в штаті Нью-Джерсі за вбивство, якого він не чинив. Страчений на електричному стільці, а потім воскрес, щоб служити мандрівним найманим вбивцею для CURE, надсекретної, практично автономної організації зі збору розвідданих та боротьби зі злочинністю. Той факт, що посвідчення особи, яке він тепер носив, було таким сміховинно поганим, можна було б покласти до ніг його єдиного боса за всі ці роки. Нещодавно доктор Гарольд Сміт відмовився платити за будь-які документи найвищої якості, звинувативши свого найманого вбивцю-співробітника в тому, що він переглядає вигадані особи, "як пустушки". Рімо підозрював, що Сміт почав підробляти сам, щоб заощадити гроші. На довершення всіх неприємностей довга упаковка почала протікати; слиз із волосяних хвостиків повільно стікав по внутрішній стороні руки Римо.
  
  
  "Я пропоную надіти на нього гарненькі наручники, - сказав Козлина Бородка, - засунути його в багажник і відвезти його жалюгідну дупу в Портленд, щоб забрати наші бабки".
  
  
  Квартет Бебі Хьюї почав наближатися. Рімо вирішив, що настав час перепросити - і піти. "Поїздка в дорогу звучить чудово, справжній кайф, - сказав він їм, - але мені потрібно повернутися додому, щоб приготувати цього цуценя". Він відкрив кінець упаковки і показав їм зміїну голову із зеленими іклами.
  
  
  "Христос на милицях!" - вигукнув Снабган.
  
  
  "Ймовірно, це частина одного з його збочених ритуалів чорної магії", - сказав Тазер.
  
  
  "Я думаю, нам слід розплющити маленького ублюдка і скласти вдвічі, перш ніж запихати його в багажник", - запропонував Козлина Бородка. "Я думаю, це пішло б йому на користь".
  
  
  В цей момент у дверях магазину з'явився містер Йі, який посміхався так само широко, як і всі на вулиці.
  
  
  "Відійди, це офіційна справа", - прогарчав Снабган, показуючи Йі свій фальшивий золотий значок.
  
  
  Римо вимовив кілька слів ламаною корейською, просячи Йі, будь ласка, не турбуватися про це незначне питання, що все під контролем.
  
  
  "Мені подзвонити в 911?" Запропонував Йі.
  
  
  "Попроси дві машини швидкої допомоги", - сказав Римо. "Ці хлопці не помістяться усі в одну".
  
  
  "Що то була за мумбо-юмбо, яку ти виклав звуку?" Клацнув електрошокер, коли Йі, що все ще усміхнений, ретувався до свого магазину.
  
  
  "Я сказав йому, що ви приймаєте мене за когось іншого. Краще придивіться уважніше, поки не трапилося чогось поганого..."
  
  
  "Кровочник намагається сказати нам, що в нього все виходить", - посміхнувся Помповик.
  
  
  "Мені здається, він робить завитки на зап'ястях із розмахом і забуває про все інше", - сказав Козлина Бородка. "Для цього є якась причина?"
  
  
  "Уся справа у зап'ясті", - зізнався Римо.
  
  
  "Цей дятел погрожував нам?" Сказав Снабган, обурений, коли ідея нарешті дійшла до нього. "Я думаю, він щойно погрожував нам!"
  
  
  "Давайте прикінчимо його", - наполягав Помпова рушниця.
  
  
  Тазер мав пропозицію краще. "Чорт, давай перевіримо його на Родні".
  
  
  Поки шокер прикривав Римо, інші прибрали зброю та дістали чорні гумові палиці.
  
  
  Снаб-ган помахав своєю палицею довжиною у фут перед носом Римо і сказав: "Пограй у цю рольову гру...." Мисливець за головами був упевнений, що міцно стискає свою вірну палицю, але потім вона зникла, його рука спорожніла. Так само раптово тупа зброя знову з'явилася з ефіру, його обтяжений свинцем наконечник сильно вдарив його в підборіддя. З хрускотом кістки шарніри його щелепи підломилися, і зуби, що розлетілися, розлетілися по тротуару.
  
  
  "Му-у-у!" - вигукнув він обома руками.
  
  
  Все сталося так швидко, що застало інших мисливців за головами зненацька.
  
  
  Електрошокер отямився першим. Він націлив електрошокер у груди Римо і вистрілив з відстані шести футів, з якого неможливо схибити. З подувом стисненого повітря мікродатчики запустилися, залишаючи за собою тонкі мідні дроти, які з'єднували їх із ручним джерелом живлення.
  
  
  Римо бачив, як маленькі дротики прямують до його грудей. У потрібний момент він швидко видихнув. Коли потік повітря зірвався з його губ, пролунав тріск, схожий на постріл із дрібнокаліберного пістолета. Порив вітру, що працює на енергії ці, відхилив крихітні ракети далеко від наміченої мети.
  
  
  Козляча Бородка верескнув, коли два дротики потрапили йому у верхню частину правого стегна, посилаючи п'ятдесят тисяч вольт через його тіло. На мить його витрішені очі застигли, потім голова зникла. Коли його підборіддя опустилося на груди, коліна стали м'якими, мов гума. У сповільненому темпі він впав на карачки, потім обличчям на тротуар. Він лежав нерухомо, якщо не брати до уваги соліюючого танцю правої ноги.
  
  
  Помпова рушниця відкинула кийок і спробувала схопити його за перекинуту через плече руку.
  
  
  Поганий вибір.
  
  
  Очевидно, не рухаючись з місця, на якому він стояв, як і раніше, надійно затиснувши хвіст під пахвою, Римо підкинув мисливця за головами на п'ятнадцять футів у повітря. Помпова рушниця приземлилася з глухим стукотом животом уперед на капот автомобіля, прогинаючи його. Втративши свідомість, він зісковзнув із правого переднього крила, як 250-фунтова яєчня-глазунья.
  
  
  Римо потягнувся до хлопця із електрошокером. Змахом єдиного гострого, як бритва, нігтя вбивця акуратно розрізав передню частину кевларового бронежилета. Перш ніж мисливець за головами зміг покласти руку на ручку свого пістолета, Римо намацав усередині рани довжиною у фут свій шматок плоті. І, схопившись за неї, він відтиснув її, як жменю мокрих шкарпеток.
  
  
  "Її, мамо!" — верескнув Тазер, падаючи на обидва коліна на тротуар з глухим стукотом, що здригається.
  
  
  "Хто я?" - Запитав його Римо.
  
  
  "Ти грібаний маніяк!"
  
  
  "Хто я такий?"
  
  
  Розпач наповнив очі чоловіка. "Думай, думай", - переконував його Римо.
  
  
  "Ти не Вільям Ренсом", - прохрипів мисливець за головами.
  
  
  "Бінго". Римо трохи послабив хватку. "Отже, хто я такий?"
  
  
  Чоловік з електрошокером примружився на нього, стиснувши зуби, чекаючи на новий біль.
  
  
  Римо посміхнувся. "Я їм те, що я ЇМ".
  
  
  "А?"
  
  
  "Жарт із зап'ястям. Забудь про це. Час для ночі-на добраніч". Приклавши середній палець до великого, Римо завдав точно розрахованого удару збоку по голові мисливця за головами. Повіки чоловіка здригнулися і закрилися, і він обм'як. Римо перевернув чоловіка, що втратив свідомість, на спину.
  
  
  Коли Римо діставав свій гаманець, Йі знову з'явився біля входу до магазину. Він здавався задоволеним виглядом усіх повалених тіл, але знову ж таки він завжди здавався задоволеним.
  
  
  "Приходь завтра", - сказав Йі англійською, - "У мене є піщаний вугор для господаря. Дуже свіжий. Жодних паразитів або повернення грошей".
  
  
  Римо виїжджав зі стоянки, насвистуючи. Коли він перетинав Олімпійський бульвар, звуки машин швидкої допомоги, що наближаються, створювали розгойдується контрапункт його незвичайного хорнпайпу.
  
  
  РИМО І ЧІУН винаймали житло для відпочинку на бічній вулиці за кілька кварталів від магазину містера Йі. З моменту свого заснування навколишній район пройшов через три групи етнічних груп – білих, чорних та латиноамериканців – перш ніж стати в основному корейським. Римо віддав би перевагу Малібу або навіть Санта-Моніку; це місце вибрав Чіун. Хоча Майстер Сінанджу часто стверджував, що йому подобається перебувати серед "своїх одноплемінників", чим далі вони віддалялися від рибальського села Сінанджу, тим менше користі він від них отримував. Людина з Сеула з таким самим успіхом могла б народитися в Намібії. Або Афганістані. Для Римо вся ця історія з "моїм сусідом, моїм братом" була ще смішнішою через той факт, що за десять днів, що минули з моменту їхнього приїзду, Чіун виходив з дому лише один раз.
  
  
  Римо звернув на вузьку бетонну доріжку, що поділяла подвійний ряд обшитих вагонкою лялькових будиночків. Маленький дворик із восьми бунгало був збудований у 1930-х роках. Всі будинки були білими, і їх фарбували і перефарбовували незліченну кількість разів без належного шліфування між шарами - ніде на сайдингу не було жодного квадратного фута без сколу, пухира, що лопнув, або зафарбованого грудки пилу. Доріжку прикрашали низькорослі апельсинові дерева. Прикмета часу: на кожних вхідних дверях була чорна сталева захисна сітка, а на кожному вікні – ґрати.
  
  
  Вставляючи ключ у замок, Римо почув з-за дверей ревіння телевізійної реклами. Хоча він не міг розібрати слів, він знав, що в цьому місці, мабуть, продаються або вантажівки, або пиво - наріжні камені "Футболу в п'ятницю ввечері". Він відчинив двері в прохолодну, темну, як поштова марка, вітальню, яка здавалася ще меншою через проекційний телевізор, що займав усю задню стіну. На вимогу Чіуна в день їхнього приїзду Римо організував доставку 72-дюймового планшета Mitsuzuki Mondiale з місцевого магазину побутової техніки та меблів, який здавався в оренду.
  
  
  Трифутові пивні пляшки танцювали Макарену в напівтемряві кімнати із завішаними вікнами. Перед "Міцузукі" в кріслі La-Z-Boy з відкидною спинкою сидів маленький чоловічок з обличчям, схожим на жовту родзинку. У довгому шовковому кімоно, з підставкою для телевізора збоку та телевізійною Біблією, розкритою на нічній афіші, спочивав смертоносний убивця на землі.
  
  
  "Ти не поворухнув жодним м'язом відтоді, як я пішов", - поскаржився Римо, зачиняючи двері.
  
  
  Тонка рука з'явилася через манжету шовкового халата. Майстер Сінанджу підніс палець із довгим нігтем до губ і шикнув на свого неуважного учня. У неправильному світлі телевізора він гортав розділ із повнокольоровою вставкою у маленькому журналі.
  
  
  "Ти що, знову читаєш цю жахливу нісенітницю про плітки?" Запитав Римо. "Хіба ти не бачиш, що всі ці історії - просто неоплачена реклама майбутніх шоу?" Весь цей клятий журнал - самовихваляючий бустеризм, що вийшов з-під контролю".
  
  
  Чіун притиснув телевізійну Біблію до серця і сказав: "Тільки дурень лає кішку за те, що вона лиже собі зад". Із цим було не посперечатися.
  
  
  Отже, Римо не став турбувати себе спробами.
  
  
  Він повернувся до крихітної кухні. Поклавши хвостик волосся на стільницю, він поставив злегка змащений олією вок на газову конфорку розігріватися і приготував жасминовий рис. Коли величезний квартет ораторів Мондіалі вибухнув надто знайомою темою, він знову висунув голову з дверного отвору.
  
  
  Після вступного монтажу з феєрверками, одягненими в лайкру танцювальними чирлідерками, чудовою комп'ютерною графікою та хрипкими фанфарами у стилі кантрі-рок розпочався "Friday Night Football". Величезні шоломи квітів конкуруючих команд - гарбузово-жовтогарячого для "Лос-Анджелеських заворушень" і ракоподібно-червоного для "Омарів штату Мен" - зіткнулися і розлетілися морем осколків, що виблискували.
  
  
  Яка розчинилася у трьох кадрах ведучих шоу у будці трансляції на стадіоні. Наче хтось із функціонуючим мозком уже не знав, хто такі Чанк, Сел та Фредді, мережа помістила їхні імена під живим зображенням. Чанк був колишнім нападником, а нині кольоровим коментатором, Сел був хитрим гравцем, а Фредді – розумним королем статистики та тривії. Всі троє медійних осіб були одягнені в однакові темно-сині блейзери, але на цьому подібність закінчувалася. Сел і Фредді могли б використовувати спортивну куртку Чанка як двомісний намет.
  
  
  На думку Римо, давнє захоплення Чіуна трубкою для збільшення грудей прийняло рішучий оборот у гірший бік. Чинний майстер Сінанджу став професійним футбольним наркоманом. Хоча його розуміння тонкощів гри залишало бажати кращого, Чіун підхопив лихоманку.
  
  
  "Хлопці, сьогодні ввечері у нас для вас гарний матч", - сказав Сел. "Справжній поєдинок між двома новими командами розширення ліги..."
  
  
  "Якщо на те вже пішло, це м'яко сказано", - сказав Чанк. "Якщо ви мені не вірите, просто погляньте на якусь касету, яку ми відзняли під час розминки. Навіть талісмани команди ненавидять один одного".
  
  
  Зображення велюрової собачої тварі розміром з людину з величезною головою та лобстера з червоної піни розміром з людину з однією великою клешнею заповнили екран. Поєдинок з криками "ніс до носа" закінчився обміном ударами, і два талісмани покаталися штучним газоном.
  
  
  "Старина Койот Луті справді віддає належне Когтистому Хлопчику", - сказав Фредді.
  
  
  "Погане передчуття йде знизу вгору, хлопці, - сказав Сел у камеру, коли вона знову переключилася на кабінку, - від рознощиків рушників до генеральних менеджерів. Як я вже сказав, у нас сьогодні ввечері humdinger. Стежте за оновленнями".
  
  
  Телеканал перейшов на рекламну паузу: звукознімачі halfton танцювали "Макарену".
  
  
  "Хіба ти не помітив, що ці троє придурків завжди балакають всяку нісенітницю про матчі-кривдники перед початком матчу?" Сказав Римо. "І що б вони не говорили, гра завжди відстійна по-королівськи. З якого дива ви це дивитеся? Навіть канал про покупки менш передбачуваний".
  
  
  "Я роблю це заради тебе", - зізнався Чіун.
  
  
  "Чому це мене не дивує?"
  
  
  "Тому що в моєму безкорисливому прагненні покращити тебе немає нічого нового", - відповів Чіун. "Я йду на багато жертв, щоб ти був готовий прийняти мантію Вчителя, коли я піду".
  
  
  "І як, скажіть на милість, "Футбол у п'ятницю ввечері" допоможе мені стати найкращим убивцею?"
  
  
  "Похмурий, ігри - це інь і янь, живе серце народу, що б'ється. Спостерігаючи за вашим професійним спортом, я можу вивчити внутрішню роботу американського розуму. Я роблю це, щоб повніше зрозуміти тебе, мій учень. Тільки тоді я зможу підняти тебе за межі" Тільки тоді я зможу допомогти тобі бути всім, чим ти можеш бути”.
  
  
  "Поглянь фактам в обличчя, Чіуне, ти руйнуєш свій розум". Майстер відмахнувся від занепокоєння Римо помахом руки. "Західна культура не може завдати мені шкоди. Я спостерігаю з великою відстороненістю, з висоти мудрості. Крім того, ця ваша розвага дуже слабка порівняно з хвилюванням від національних ігор Кореї...."
  
  
  "Гойдатися на гойдалках і запускати повітряного змія?"
  
  
  Роздратований тоном зауваження Римо, Чіун засунув руки в мішкуваті манжети кімоно і уткнув підборіддя в круглий комір, як черепаха, що ховається у свій парчовий панцир.
  
  
  Повернувшись на кухню, Римо перевірив рис, який наповнив кімнату своїм ароматом. Перш ніж дістати хвостик із упаковки, він відчинив кухонне вікно. Він розсунув щелепи риби і зачепив верхні ікла за край підвіконня. Потім, витягнувши хвіст лівою рукою, він кінчиком загостреного нігтя зробив розріз у шкірі по всьому колу голови, відразу за зябрової платівкою. Одним рухом він здер всю шкіру до хвоста, вивернувши її навиворіт, як носок.
  
  
  Римо жбурнув очищену рибу назад на прилавок і приступив до стомлюючого відділення зеленого м'яса від хребта клацаннями нігтя-гільйотинки. Він нарізав філе-близнюки, що вийшло, на дводюймові шматочки, вмочив їх у збите яйце і обвалював у приправленій муці. Коли він додавав ще трохи арахісової олії у вок, з вітальні долинув крик. "Aieeee!"
  
  
  Римо відійшов від плити. "У чому річ? Що не так?"
  
  
  "Помаранчева команда натиснула на персик".
  
  
  "Двірняжка", - поправив Римо.
  
  
  Чіун нетерпляче махнув рукою, вимагаючи тиші. Мойсей повернувся з гори, кольоровий коментатор говорив.
  
  
  "Що ж, хлопці, - сказав Чанк, - сподіватимемося, що ця авантюра в першій грі не дасть тону решті гри. Інакше нас може чекати довгий вечір".
  
  
  "Отже, що ще нового", - пробурмотів Римо.
  
  
  "Цей невдалий кидок на початку гри переводить м'яч до "Омарів" на десятиярдовій лінії "Ріотс"", - оголосив Сел.
  
  
  Камера перемістилася на бічну лінію з лобстерами, де чирлідерки зі штату Мен, відомі як "Тейлз", скакали з високо поставленим ентузіазмом, коли їхня атакуюча команда виходила на поле.
  
  
  Поки змінювалися склади команд, Фредді почав додавати статистику та пікантні плітки до списку імен гравців, що з'являвся на екрані. Коли він дістався до гри Riots nose tackle, він сказав: "Вау! Це, мабуть, якась друкарська помилка. У складі є Boomtower вагою в 502 фунти!"
  
  
  "Ми можемо зробити його iso-знімок?" Запитав Сел.
  
  
  Камера збільшила зображення гравців оборони, поки вони чекали, коли нападник "Лобстер" вийде зі своєї групи. На тлі помаранчевої форми, що товпиться, номер 96 дійсно здавався великим.
  
  
  "Що трапилося з Великою Гарбузом?" Запитав Фредді.
  
  
  "Сьогодні ввечері він більше схожий на Неймовірного Халка", - сказав Сел.
  
  
  "Маю сказати вам, хлопці, я ніколи не бачив подібної фізичної трансформації", - сказав Чанк. "Ви знаєте, нам подобається час від часу жартувати над гравцями з надмірною вагою. І ми не раз повторювали це містеру Бумтауеру. Але сьогодні ввечері, проти Омаров, він справді все перевернув. Хлопці, без перебільшення, Бредлі Бумтауер справді величезний. Подивіться на нього стегна! Вони такі ж широкі, як моя талія!
  
  
  "Питання тільки в тому, - сказав Сел, - що він може з цим зробити?"
  
  
  Римо вирішив подивитись одну п'єсу, щоб з'ясувати.
  
  
  Звичайно, це було типово для FNF. У момент передачі м'яча Бумтауер зробив один крок і послизнувся, впавши обличчям вниз, і перш ніж він зміг підвестися, гра була закінчена - пас із кутового в дальній зоні від Лобстера вилетів далеко за межі поля.
  
  
  "Вау, жалюгідний початок для Великого гарбуза", - сказав Фредді. "Розпластався на килимі своїм кухлем. Я не думаю, що він навіть вступав у контакт із гравцем нападу...."
  
  
  "Він викликає головного лайнсмена", - сказав Сел. "Щось не так з Astroturf", – додав Чанк.
  
  
  Усі офіційні особи зібралися біля лінії сутички, мабуть, вивчаючи ігрове поле. На що б вони не дивилися, їхні згорблені спини були приховані від камери.
  
  
  "Давайте повторимо це в уповільненому режимі, - запропонував Сел, - і подивимося, чи зможемо ми відновити те, що сталося".
  
  
  Уповільнений повтор справді показав, чому номер 96 втратив рівновагу. З його початковим сплеском швидкості, одним поштовхом передньої ноги, бутси Бумтауера вспороли ярд зеленого килима. Це те, що заплутало його ноги та збило з ніг. "Як він це зробив?" Запитав Фредді.
  
  
  Це було саме те, про що питав себе Римо. Поки працівники майданчика швидко та тимчасово ремонтували штучний газон, Бумтауер зняв взуття та відкинув його на узбіччя.
  
  
  "Він грає босоніж", - сказав Сел зі своїм фірмовим твердим розумінням очевидного.
  
  
  "Було досить багато босоногих кікерів, але ніколи не було босоніж відбиваючих у ніс", - сказав Фредді. "Можливо сьогодні ввечері у нас тут готується важлива історія, хлопці".
  
  
  "Олія починає димитися", - заявив Чіун, не відриваючи очей від великого екрану. "Ти маєш почистити вок і почати все спочатку".
  
  
  "Так, так", - сказав Римо, але не зробив жодного руху, щоб повернутися на кухню. Гравці були збудовані та готові виходити.
  
  
  У момент передачі м'яча номер 96 опинився між центром і підкатом, і в цей момент він завдав удару лівої в середину спини центрального захисника, скинувши його з ніг, як купу цегли. Бумтауер без особливих зусиль ухилився від спроби атакуючого підкату блокувати удар. Він був далеко у центрі поля, коли квотербек "Лобстер" викотився для чергового пасу. Коли Бумтауер кинувся йому в обличчя, квотербек відступив на другий кидок у кінцеву зону. Він відбив м'яч, хистку, поранену качку, яка впала незакінченою, і, незважаючи на всі свої старання, отримав приголомшливий прямий удар від Ріотс носовий підкат. Немов запущена ракета, шолом квотербека злетів і полетів униз полем; він звалився на спину під чвертю тонни Бумтауера.
  
  
  Номер 96 одразу ж схопився і почав виконувати свій танець із тазовими поштовхами та ударами головою в мішок.
  
  
  "Який хіт!" Чанк ахнув.
  
  
  "Ху-уї, це мало коштувати дитині з восьмизначною премією за Лобстера кількох клітин мозку".
  
  
  "Це точно стане кульмінаційним фільмом цього року", - сказав Фредді.
  
  
  Сел був менш оптимістичний щодо ситуації. "Е-е, центр все ще не працює, і він не рухається", - сказав він. "QB теж. Я думаю, вони обоє поранені. Так, а от і тренери".
  
  
  Камера наблизилася до центру, що впав. Команда тренерів перевернула здорованя на спину, а потім вони зробили те, чого глядачі, які дивляться футбол, ніколи раніше не бачили: вони почали робити йому компресію грудної клітки, щоб спробувати перезапустити його серце. Тим часом гравці обох команд збуджено кричали, махали у бік бічної лінії та вказували на поваленого квотербека "Лобстер".
  
  
  "Що там відбувається?" Сказав Фредді. "Стріляй краще".
  
  
  Вони зробили. У середині наплічників чоловіка зяяла дірка у горловини його уніформи. Вона була порожня. "О Господи, де його голова?" Чанк заплакав. "Де гребана голова квотербека?"
  
  
  "Подивися на його капелюх", - запропонував Чіун, глибше притискаючись до La-Z-Boy.
  
  
  Камера збільшила зниклий шолом, який лежав верхньою стороною на килимі в центрі поля. Всередині його було обличчя, і, що примітно, ремінець на підборідді все ще був пристебнутий. Кут зйомки створював тривожну ілюзію: здавалося, що QB просто висунув голову через Астротурф, щоб швидко озирнутися.
  
  
  Судячи з його обличчя, йому не сподобалося те, що він побачив. Це почуття здавалося загальним.
  
  
  Гравці обох команд відвернулися від червоного шолома, у деяких від жаху відвисла щелепа, інші зігнулися в попереку, і їх вирвало через щити. Це в той час, як Бредлі Бойова машина Бумтауер продовжував демонструвати свою майстерність: уповільнену ходьбу під місяцем він приймав класичні пози бодібілдера в такт спалахам бічних фотографів. Зрозуміло, що розгнівані продавці лобстерів усім гуртом піднялися і напали на носову снасть showboating, поховавши його під купою тіл. Щоб не відставати, вся команда Бумтауера вибігла на поле, щоб спробувати його захистити. Рев натовпу в рідному місті заглушив Чанка, Села і Фредді, коли поліція стадіону оточила дико переміщувану собачу купу зі ста людей.
  
  
  Потім раптово канал переключився з ближнього бою в прямому ефірі на ряд чизбургерів з потрійним беконом, що танцюють Макарену.
  
  
  "П'ятнадцять ярдів", - гордо оголосив Чіун. Рімо потряс головою, щоб прояснити її. Дим від палаючого око густо повис у кімнаті. "Що таке п'ятнадцять ярдів?"
  
  
  "Покарання за грубе поводження з перехожим".
  
  
  Коли Римо відкрив рота, щоб заговорити, задзвонив телефон. То була зашифрована лінія.
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  Як шина якоїсь гігантської землерийної машини, знаковий знак височів над плоским білим шлакоблоковим дахом пончикової "Біг-О". Яскраво освітлене знизу з обох боків, оштукатурене кільце з поглибленнями було видно на кілька кварталів вгору і вниз по жвавому бульварі Сепульведа. Жоден відомий людству пончик ніколи не був таким величезним, таким рожевим, таким незручним.
  
  
  Чіз Грем стояв під червоним навісом Big-O's, спостерігаючи через вікно обслуговування, як пухка невисока латиноамериканка в білій паперовій шапочці і з довгими косами закінчує збирати його замовлення зі стелажею зі свіжоспеченими частуваннями. Продавець був такий маленький на зріст, що їй довелося простягнути руку, щоб підштовхнути до нього через прилавок пару широких плоских коробок.
  
  
  "Будь ласка, зробіть ласку, сеньйоре Чіз..." - сказала вона, підводячись навшпиньки, щоб просунути голу руку у вікно обслуговування. Пальці в рукавичках із прозорого пластику простягли йому чорний перманентний маркер.
  
  
  Чіз зняла ковпачок з марки з широким кінцем і великими закольцованими розчерками поставила автограф на внутрішній стороні свого коричневого передпліччя від зап'ястя до ліктя. Він написав: "Найтепліші побажання, Чіз Грем".
  
  
  "Muchas gracias", - проворкувала вона, притискаючи руку з автографом до грудей, як новонароджене немовля.
  
  
  "De nada", - сказала кінозірка, збираючи коробки.
  
  
  Коли він повернувся до лімузина, що чекав, дівчина піднялася над прилавком, щоб подивитися, як йде Адоніс з бойовика. У його широку, мускулисту спину вона направила пронизливий, хвилеподібний крик: той самий, від якого волосся стає дибки, звук, що видається танцівницями балету фолклорико - і синицями в період тічки. Вона акцентувала йодль "I am Woman" проникливим "Estupendo!"
  
  
  Давно звиклий до того, що у дівчат скліють очі, побачивши його масивні сідниці, що стирчать, Грем не звертав на неї уваги. Все, про що він думав, була запашна ноша - сорок вісім пончиків, щойно приготованих у духовці. У нього занили щелепи у передчутті їх соковитого, прожареного у фритюрі смаку. Він відчув люте бажання сісти на бордюр і з'їсти все до одного.
  
  
  Але він знав, що якщо він це зробить, то заплатить за це пеклом.
  
  
  Коли він далеко підійшов до задніх дверей лімузина, вона відчинилася. Всередині, серед купи порожніх паперових пакетів з BurgerMeister, розташованого вище кварталом, навпочіпки, в чорній майці від Gucci, шкіряних міні в тон і ботильйонах на шпильках, сиділа Пума Лі, дружина кінозірки, яка була ще більшою кінозіркою. Чудова дівчина з засмаглою шкірою та волоссям кольору воронова крила, що кинула початкову школу, вимовила своє псевдонім "Пу-ма", а не "П'ю-ма", і всі в шоу-бізнесі наслідували її приклад.
  
  
  Не кажучи ні слова, довгонога красуня вихопила в нього одну з коробок. Перш ніж він встиг зачинити дверцята лімузина, Пума обома руками запхала їй в обличчя густо посипані цукровою глазур'ю оладки з корицею та яблуками. Чіз сів на одне з відкидних сидінь, якнайдалі від неї. Дбайливо згорбившись над своєю тарілкою ласощів, він почав запихати до рота різноманітні глазуровані пончики. Для Чиза та Пуми процес поїдання перетворився на спортивне змагання, в даному випадку на спринт на двадцять чотири пончики. Жоден із них не хотів фінішувати останнім, бо жоден не хотів ділити заглушку фінального круллера з іншим. Райдужні бризки й уламки глазурі летіли ліворуч і праворуч, як і звуки їхнього судорожного ковтання.
  
  
  Шум був такий, що водій лімузина в уніформі опустив одностороннє скло, щоб переконатися, що з обома пасажирами все гаразд. У дзеркало заднього виду він спостерігав, як найоплачуваніші актори в історії кіно виставляють себе повними свинями.
  
  
  У Тінселтауні було загальновідомо, що на двох Чіз та Пума заробили щонайменше тридцять мільйонів доларів за фільм. У Пуми незмінно було набагато більше грошей, ніж у Чиза, і різниця у зарплатах була делікатною темою. Індустрія визначила його як зірку пригодницького бойовика, що показує свій голий зад; у Puma був набагато ширший драматичний діапазон. Вона була цілком правдоподібна, знімаючи весь свій одяг не тільки на літніх зйомках, а й в історичних романах, картинах про сучасні стосунки, сльозогінних ракових захворюваннях, фільмах-катастрофах та переказах Шекспіра.
  
  
  Водій зморщив ніс, вловивши запах чогось сирого та мускусного, що доноситься через заднє скло. Він читав у бульварних газетах історії про те, як пара знаменитостей завжди купалася в марочному совіньйоні блан. Він вирішив, що, якою б рідиною вони не купалися, вони не користувалися милом. Половину свого дорослого життя пораючись з голлівудськими типажами, водій думав, що був свідком усіх мислимих ексцентричностей брудних багатіїв. Але навіть запійний Орсон Веллс не міг зрівнятися з цими двома. Подібно до диких тварин, Чиз і Пума вишукували і поглинали найнижчі форми нездорової їжі. І питання, яке постійно ставило собі шофер, полягало в тому, як люди, які так погано харчуються, можуть виглядати так добре?
  
  
  На той час, коли водій лімузина виїхав зі стоянки та влився в потік зустрічного транспорту на Сепульведі, чотири дюжини пончиків асорті були вже історією. Він почав прискорюватись, щоб змінити смугу руху для з'їзду з автостради.
  
  
  "Ні, пригальмуй там", - сказав йому Чіз, махнувши праворуч.
  
  
  "Вибачте, сер, - сказав водій, - але ми запізнимося на благодійний вечір, якщо знову зупинимося..."
  
  
  "Він сказав тобі зупинитися!" Пума загарчав.
  
  
  Кінець дискусії. "Так, мем", - рішуче сказав водій.
  
  
  Їхнім новим пунктом призначення стали "Такос Тіто", ще один заклад швидкого харчування у Західному Лос-Анджелесі. Воно ховалося в тіні надземної ділянки міжштатної автомагістралі 405. Коли двічі припаркований лімузин перегородив половину невеликої стоянки, Чіз підбіг до зовнішнього службового вікна.
  
  
  "Як справи, сеньйоре?" — спитав хлопець із напомаженим волоссям кольору солі з перцем, довгими бакенбардами та тонкими, як олівець, вусами. Протягом сорока років він складав тортильї в тому самому місці і в ідентичній білій сорочці з поліестеру "гуаябера". Чекаючи на відповідь Чіза, він тримав огризок олівця напоготові в паперовому блокноті. Через його плече один із кухарів - більш коротка і широка версія офіціанта - опускав кошики з тако з нержавіючої сталі в киплячі чани з темно-бурштиновим маслом. Особливістю кухні Тіто є те, що м'ясо пікадильйо вже було упаковане у складені панцирі з тортильї, коли їх викладали у фритюрницю. Це означало, що при нагріванні м'ясо вбирало олію, як губка.
  
  
  "Дайте мені дюжину тако з яловичиною та подвійним гуакамоле", - сказав Чіз. Потім він передумав. "Ні, зачекайте хвилинку. Потримайте тако. Натомість я візьму пару кварт цього".
  
  
  Продавець тако здавався роздратованим, коли він використав те небагато, що залишилося від гумки від його олівця, в блокноті для замовлень.
  
  
  Піднявши очі, він спитав: "Що за фріколес, менудо?"
  
  
  "Ні. Dime la grasa."
  
  
  Незвичайне прохання Чиза поставило в глухий кут досвідченого продавця.
  
  
  "Так, ти мене правильно почув", - запевнив його Чіз. "Я хочу масло для фритюру. Налийте його в пару цих величезних стаканчиків для напоїв. Приготуйте їх до готовності".
  
  
  Пума сердито подивилася на свого чоловіка, коли він повернувся майже з порожніми руками. "Де тако? Ти повинен був взяти тако!" Вона була не просто розчарована; вона була в люті. І, виплескуючи свою лють, вона вчепилася в жменю сірої коринфської шкіри заднього сидіння, яка розійшлася під кінчиками її довгих червоних нігтів, як цигарковий папір з дрібним малюнком.
  
  
  Чиз ніколи б не зізнався, що насправді боявся своєї найкращої половини. Такий вчинок йшов урозріз із його іміджем, громадським і самим собою. Зрештою, це він зробив целулоїдну кар'єру, борючись з арміями терористів, зомбі-мутантів, варварів у власяницях, і це він поодинці надер їх злі дупи. Але останнім часом, коли Чиз розглядав можливість перешкодити вираженим побажанням Puma, він думав про це довго і вперто.
  
  
  Він простяг їй одну з великих чашок. "Спробуй натомість ось це".
  
  
  Пума спробувала зробити ковток через соломинку, але в неї нічого не вийшло - вона вже була щільно забита застиглим жиром. Вона зняла пластикову кришку, довгим нігтем зірвала білу плівку яловичого жиру і витончено скуштувала коричневу олію, приправлену спеціями пікадило.
  
  
  Ковток швидко перетворився на ковток.
  
  
  "Я подумав, чому б не перейти до справи?" Сказав їй Чіз, підносячи чашку до губ.
  
  
  Вони злизували свої вуса, просочені маслом для смаження, коли лімузин піднімався по з'їзду 405, прямуючи до Голлівуду. Через два з'їзди з бульвару Сансет вони пройшли рекламний щит, що рекламує новий бойовик Чиза. Назва фільму, Big Bore, мала вказувати на калібр зброї, як у elephant gun. Те, що ніхто не вловив злощасного подвійного сенсу доти, доки картина не надійшла в прокат, було яскравим прикладом закону Мерфі.
  
  
  Аерографічний малюнок на рекламному щиті зображував Чиза втричі більше в натуральну величину, роздягненого до пояса, з масивним хромованим револьвером "Магнум", закріпленим на внутрішній стороні стегна. Стовбур довжиною в ярд з вентиляційними ребрами був піднятий у дуже зухвалій манері. У верхній частині рекламного щита величезними літерами було написано "Жестче"... Більше... Жестче. Під банером у рядку нескінченно дрібнішим шрифтом була вказана цитата з рецензії Найджела Плімсола з Agoura Weekly Advertiser.
  
  
  Коли рекламний щит пронісся повз, Чіз не міг не згадати, як важко було наводити себе у форму для Big Bore. До зйомок він провів шість ненависних місяців із особистими тренерами та консультантами з холістичного харчування. Не тільки марнославство змушувало його прагнути ролей у кіно. Його шанувальники чекали на це від нього. Його шанувальники та його продюсери. Коли твоя гола дупа була там, на екрані, заввишки двадцять футів, тобі краще було б відскакувати від неї четвертаками, дитино.
  
  
  Проблема в тому, що Чизу Грему перевалило за тридцять. Забудьте про набухання - потрібно все більше і більше зусиль, щоб просто підтримувати у формі ті м'язи, які у нього були. У перервах між фільмами він став ховати свій зростаючий шар в'ялості під вільними сорочками та мішкуватими слаксами.
  
  
  Досить.
  
  
  Дерьмова усмішка розпливлася всесвітньо визнаною пикою кінозірки з квадратним підборіддям. Дні, коли він намагався приховати в'ялість, скінчилися. Сьогодні ввечері все, що на ньому було надіте вище за талію, - це пошитий на замовлення червоний шкіряний жилет з неосяжними проймами, покликаний продемонструвати його засмаглі і монументальні біцепси і лати. Завдяки диву сучасної науки, навіть пальцем не ворухнувши, Чіз був повністю накачаний. Жиру в його організмі було менше десяти відсотків. М'язова маса збільшилася на 30 відсотків. Міцність більш ніж подвоїлася. І все це завдяки пластиру розміром два на два дюйми. Яка, наскільки він був стурбований, коштувала вдвічі більше за свого цінника в мільйон доларів на рік.
  
  
  На Чизі не було пов'язки для роздачі наркотиків, приклеєної до його дупи, де вона напевно просвічувала б крізь сидіння його червоних велосипедних шортів. Він завдав її спереду під поясом шорт, де вона гарно поєднувалася з рельєфом його преса. Пума носила свою нашивку якомога вище на внутрішній стороні правого стегна.
  
  
  Темноволоса королева екрану сиділа там, поперемінно згинаючи руки, заворожена грою власних гладких, могутніх м'язів. Після кварти теплого жиру для тако Чіз майже міг бачити, як його власні біцепси теж збільшуються у розмірах. Він відчув, як задоволення-біль обпалила серцевину м'яза, ніби він щойно зробив 150 повторень згинань з гантелями.
  
  
  Через кілька хвилин лімузин зупинився перед клубом Venom. На шатрі червоно-зелена неонова гримуча змія оберталася і вдаряла, оберталася і вдаряла кожні кілька секунд. Говорили, що у найновішому закладі Тінселтауна вершки суспільства можуть розпустити волосся серед собі подібних. Папараці та натовпи фанатів, що зібралися, на тротуарі утримувала за кордоном з оксамитових мотузок фаланга вибивав.
  
  
  Начальник служби безпеки нічного клубу з кінським хвостом відчинив перед ними двері лімузина. У своєму фірмовому чорному шкіряному плащі, шкіряних штанях та ковбойських чоботях Пісмо Піт швидко провів Чиза та Пуму через вхід під величезним банером із написом Oxfam Benefit Gala.
  
  
  Усередині, на піднесеній сцені, під величезною блискучою кулею, що обертається, високі, худі і красиві люди виконували ретро-рок сімдесятих. Переважна більшість відвідувачів клубу оточила довгий фуршетний стіл у центрі зали. Чіз та Пума привіталися, помахали руками, поцілували повітря в щоки, швидко пробираючись крізь натовп до початку черги по їжу.
  
  
  Пума відщипнула великий липкий шматок блакитного сиру з вершини гори шпинатно-салатної. У неї це було в роті лише за секунду до того, як її вирвало назад на купу зелені. "Що це було за лайно?" - Видихнула вона, витираючи губи тильною стороною долоні.
  
  
  Хлопець у білій уніформі та кухарському ковпаку одразу ж підбіг до нас. "Це віртуальна горгонзола", - сказав він. "Продукт із тофу зі смаком сиру. Не турбуйтеся. У ньому немає жиру, як і у всьому іншому, що ми подаємо тут сьогодні ввечері. Так що просто насолоджуйтесь..."
  
  
  Але увага Пуми – і її гнів – вже розсіялися.
  
  
  Чіз озирнувся через плече й побачив, на кого з такою зосередженою злобою дивилася його дружина. Віндалу.
  
  
  Висока блондинка, колишня модель світового класу, що стала кіноактрисою, була єдиною реальною конкуренцією Puma за світову касову перевагу. Ніжна, як у немовляти, шведка догори набила свою тарілку апетитним шоколадним десертом. Коли Віндалу посміхнулася Пумі, на її ідеально білих зубах був нежирний мусовий торт.
  
  
  Чіз одразу зрозумів, що будуть проблеми.
  
  
  Розділ 4
  
  
  
  
  "Уславлений Імператор кличе", - оголосив Чіун, тоді як зашифрований зв'язок зі штаб-квартирою Кюре продовжував пищати. Правлячий майстер синанджу не зробив жодного руху, щоб стати і самому відповісти на телефонний дзвінок, хоча був ближчим до цього. Своїми словами Чіун просто вказував на існування дратівливого шуму на той випадок, якщо його єдиний учень жодним чином не помітив цього.
  
  
  Із багаторічного досвіду Римо знав, що стояти на місці марно. Чіун, немов відлитий з бетону зад, не збирався відходити від La-Z-Boy, навіть якщо телефон дзвонив цілий тиждень. Римо перетнув прокурену кімнату і ввімкнув гучний зв'язок. "У чому справа, Смітті?"
  
  
  Без передмов дуже засмучений доктор Гарольд В. Сміт сказав: "Увімкніть ваш телевізор на "Футбол у п'ятницю ввечері"".
  
  
  - Високий, - проспівав Чіун, - для нас вже велика честь бути свідками цього славетного змагання.
  
  
  "Тоді ви бачили, що щойно трапилося з квотербеком "Мен"?"
  
  
  "Якщо ви запитаєте мене, - сказав Римо, - це було трохи надто навіть для місяця sweeps".
  
  
  "У нас на руках зародки серйозної проблеми", - продовжив Сміт. "Будь ласка, перейдіть на 8-й канал".
  
  
  Чіун узяв із підлокітника крісла пульт дистанційного керування фазером нового покоління "Зоряний шлях". Майстер Сінанджу не ставив питання про мету наказу і не бурчав з приводу пропуску решти гри, як він зробив би, якби Римо звернувся з проханням. Зрештою, його імператор висловився. Згідно з давнім кодексом попередників Чіуна, поколінь високооплачуваних майстрів-вбивць з Корейського півострова, вірність - і вибір легких розваг - незмінно діставалися тому, хто мав найбільше грошей. Як хороший і вірний слуга Чіун натиснув кнопку перемикання каналів.
  
  
  Гігантський екран "Міцузукі" мигнув, і на ньому з'явилися чоловік та жінка. Вони сиділи за стильно оформленим столом, на якому явно була відсутня панель скромності. Більш дратівливими, ніж їх ідеально виліплені зачіски, ніж його бездоганно пошитий сірий шовковий костюм від Армані або її червоний костюм від Адольфо, більш дратівливими навіть, ніж його залежність від ямочок на щоках, щоб довести справу до кінця, або її звичка схрещувати свої довгі ноги під столом були їхні однакові, синтетично серйозні вирази.
  
  
  "Peephole USA" був одним з тих бульварних журналів, які спеціалізувалися на "T і T.", що збуджують та наводять жах. І її продюсери були по-справжньому задоволені лише тоді, коли досягли обох цілей в миттєвому мистецькому сюжеті. З відповідними ямочками на щоках та оголеною верхньою частиною стегон Джед і Моллі закінчували свою стандартну балаканину казкою під назвою "Коли нападають великодні кролики - кошмар Техаського дитячого садка".
  
  
  Чіун негайно прочитав рукописний почерк на стіні. "Ви бажаєте смерті цим двом людям за жахливі злочини проти Імператора? Більше нічого не кажіть. Вважайте, що справа зроблена".
  
  
  "Геть розмовляючі голови", - погодився Римо.
  
  
  "ТСС. Просто послухайте хвилинку", - інструктував їх Сміт.
  
  
  З вихровим розквітом комп'ютерної графіки "Peephole USA" поринула у свій наступний повнометражний фільм, який називався "Що знайшло на прапрадіду?"
  
  
  "До цього часу, - почав хихикаючий голос Моллі за кадром, - вся Америка чула про дев'яностолітнього сенатора-жителі півдня і його іграшку-королева краси. Що ж, завтра в цей же час сенатор Ладлоу Бакулум і Бембі Сью Стімпл вирушать у свій медовий місяць. У неї це перше, а в нього тринадцяте.Учорашнє опитування 1-900 глядачів показало, що ви думаєте, що старовина Лад грабує колиску, але маленький Бембі грабує могилу?
  
  
  Коли екран заповнився панорамним знімком басейну в особняку на пляжі Малібу, репортер "Peephole USA" розповів кілька ласих шматочків із відповідної передісторії: що це був шлюб із травня по грудень, який поклав край всьому, Бембі молодше за свого судженого на шістдесят дев'ять років, Бакулум був головою впливового комітету з обмеження термінів повноважень та реформування фінансування виборів, який проводить розслідування та дослідження.
  
  
  Під звуки пісні "Baby Love" Даяни Росс і The Supremes камера наблизилася до мілководдя басейну, де колишня міс Нікотін, сяюча молодістю та здоров'ям, плескалася у своєму чорному бікіні-стрінгах. На глибині сенатор Бакулум плавав повільними, неквапливими колами, тримаючи очі і ніс трохи вище за воду. Його лиса голова з печінковими плямами погойдувалася, як верхівка добре замаринованого яйця. Тонка бахрома сріблястого волосся торкалася верхівок його великих, відстовбурчених вух - вух з незвичайно відвислими мочками. Камера чітко зафіксувала сенатора, коли він по-собачому греб до сходів і, обливаючись, виходив із басейну.
  
  
  "Боже, о боже!" - Видихнула Моллі, затамувавши подих. "Що знайшло на пра-пра-дідуся?"
  
  
  Складка підборіддя сенатора утворювала щось на кшталт міжнародної лінії дат. Нижче за неї Ладлоу Бакулум не був ні сутулим, ні обвислим, ні зів'ялим. Насправді він був іншою людиною.
  
  
  Він був Тарзаном.
  
  
  Для Римо це було схоже на один із тих комп'ютерних відео-трюків з морфінгом, які він сотні разів бачив по MTV. У стародавнього законодавця Сонячного поясу, здавалося, були монументально широкі плечі, величезні, щільно накачані м'язи і відсутність жиру в організмі. У своїх смугастих, як зебра, плавках він пройшовся палубою басейну зі звіриною грацією підлітка. Поки Бакулум витирався насухо рушником, камера на секунду затрималася на смугах зебри, просто щоб Моллі могла ще раз вигукнути: "Боже, о, боже...".
  
  
  "У чому саме тут проблема, Смітті?" Запитав Римо.
  
  
  Чіун пирхнув над неможливою тупістю свого учня. "Очевидно, - оголосив він, - наш імператор бажає зробити це створення Бембі своєю особистою наложницею. Чи є старий з тілом молодого чоловіка перешкодою для задоволення імператора Сміта?"
  
  
  "Просто дивіться!" - гаркнув доктор Сміт через динамік з невластивим йому нетерпінням.
  
  
  Потім "Peephole USA" запустила запис "до". Це був фрагмент відео, знятого вісім місяців тому, на весіллі Бакулума та його дванадцятої дружини, двадцятитрирічної офіціантки, яка працювала неповний робочий день у ресторані на шосе неподалік Мобіла, штат Алабама. Церемонія відбулася в номері для молодят готелю Holiday Inn по сусідству з місцем випадкової роботи дівчини. На записі Ладлоу виглядав на всі свої дев'яносто років. Горбатий, з жовтуватою шкірою, з коміром сорочки на цілу милю завелику, сенатор використовував ходунки, щоб болісно повільно підійти до свого весільного торта. Роблячи це, він хитро подивився очима, що сльозяться, на круглу попку своєї жувальної гумки нареченої. За весільним тортом, уздовж стіни, було видно ряд кисневих балонів та повнорозмірний дефібрилятор.
  
  
  "Ще два тижні тому це був сенатор Ладлоу Бакулум", - заявив Сміт.
  
  
  "Peephole USA" повертається до Джеда та Моллі, які напівобернулися на своїх стільцях, щоб відреагувати на порівняльні кадри стоп-кадра позаду них.
  
  
  "Чи знайшов Ладлоу Бакулум джерело молодості?" Джед звернувся до своєї національної аудиторії. "Це те, що всі на Капітолійському пагорбі хочуть знати, але поки добрий сенатор дотримується власної думки з цього питання. Моллі, ти маєш захоплюватися хлопцем за те, що він хоче померти з усмішкою на обличчі".
  
  
  "З того, що я щойно бачила, він не буде єдиним, хто посміхається завтра вранці", - сказала Моллі, виконуючи свій трюк із ножицями "екстраслоу".
  
  
  Джед обмахувався чистими аркушами паперу, жмурячись перед камерою.
  
  
  "Я все ще не бачу проблеми", - сказав Римо.
  
  
  "Ах-ха!" Вигукнув Чіун. "Нарешті все стає ясно. Ти хочеш обміняти молоде тіло цього старого на своє власне, а він пручається шансу бути корисним. Скажи нам, куди ти хочеш, щоб його доставили, Піднесений. Будь впевнений, що подальших затримок не буде". У гучному зв'язку почувся галас.
  
  
  Римо міг би заприсягтися, що це був звук скрегота зубів, тільки він був набагато гучнішим.
  
  
  Розділ 5
  
  
  
  
  У Пуми Лі в очах була кров, коли вона переслідувала свого заклятого ворога крізь натовп у клубі. Довготелесий в гарячому вапна спандекс міні-сукня, Каррі ходив з маленької дівчинки сказ хоп в її ході, які виділяють її плечей біло-золотий волосся-зі свистом і її різні округлі дитини-Сале частини похитування.
  
  
  У Puma більше не було жодного похитування.
  
  
  Сталеві смуги та троси з кевлару перепліталися під її майже прозоро тонкою шкірою. Її груди втратили повний розмір чашечки; колись розкішно м'які та пружні, вони перетворилися на граніт. Під її твердими, як скеля, грудьми горіло бажання, жахливіше, ніж усе, що вона колись відчувала.
  
  
  І те, що вона відчувала, здавалося таким правильним.
  
  
  Люди щось говорили їй, коли вона проходила мимо, обсипаючи її привітаннями та похвалами, безсоромно підлабузнюючись перед тим, ким вона була. Вона не могла чути їхніх слів через стукіт власного пульсу у вухах. Їхні яскраві, нетерплячі обличчя теж нічого для неї не означали. Її колеги по вечірці з таким самим успіхом могли бути стеблами високої сухої трави – тонкими пагонами, які можна відсунути убік та переступити.
  
  
  Попереду її шведська актриса пройшла вхід у чоловічий туалет, який був відзначений табличкою з написом "Шипіння". Віндалу штовхнув інші обертові двері, на яких було написано "Не шипіти".
  
  
  Тільки коли Пума Лі увійшла за своєю здобиччю, ступивши в сліпучо білу, викладену кахлем ванну кімнату, її слух повернувся до норми; коли двері зачинилися, він повернувся з припливом тиску з боків її голови. Ванна, яку вона обстежила, була порожня; шведа ніде було видно. Ліворуч від Пуми всі двері кабінки з полірованої сталі були зачинені. Було так тихо, що вона могла чути дзижчання шістдесятициклових ламп денного світла над дзеркальними раковинами.
  
  
  Потім, з кінця низки дверей, це почалося. Несподівано. Приголомшливо.
  
  
  Оглушливий гавкіт морського лева луною віддавався у вузькій, викладеній плиткою кімнаті.
  
  
  Звук, який Пума впізнавала одразу. Впізнаваний та очікуваний. Як і більшість успішних моделей високої моди, Віндалу нудило. Якби шведка не була так ґрунтовно звикла до кидка, її сильфоподібна фігура швидко набула б форми сосиски без талії, продиктованої її генетикою скандинавської рибниці. Знову зателефонував морський лев.
  
  
  Шведський стіл від Oxfam, ймовірно, був нежирним, але це не означало, що в ньому не було калорій. Що залишало людині, яка стежить за фігурою, два варіанти: скинути її чи носити вдома. Судячи з зухвалих арпеджіо, що гриміли в останній кабінці туалету, Віндалу був одержимий бажанням позбутися кожної останньої цятки цього торта з шоколадним мусом.
  
  
  Пума Лі співчувала потреби у блюванні після повного насичення. І не просто для того, щоб позбавитися непотрібних калорій, як це робив Віндалу.
  
  
  Одного також вирвало, щоби звільнити місце для інших.
  
  
  Наближаючись до свого ворога, який нічого не підозрював, Пума Лі вперше у своєму чарівному житті точно знала, чого хоче.
  
  
  Вона хотіла всього цього.
  
  
  Гроші. Володіння. Любов. Визнання. Влада. Не просто гриль-асорті, а вишуканий смак кожної страви, за яку незліченні тисячі бажаючих стати акторами з радістю продали б свої душі. У Пуми Лі вже була найжирніша бараняча відбивна, найбільші креветки, найсоковитіше філе, і цього було недостатньо.
  
  
  Пума хотіла всього цього.
  
  
  Вона навіть хотіла, щоб її хотіли.
  
  
  Актриса з волоссям кольору воронова крила визначилася зі своїм курсом дій у той момент, коли поклала око на свою блондинисту колегу. Як такої останньої краплею це не стало. Жодна усмішка шведа за фуршетним столом не порушила рівноваги. Жодного остаточного, непробачного удару в спину. Жодної несправедливо присудженої премії "Оскар". Нещодавно у сливи вкрали головну роль.
  
  
  Як і інші корпоративні гіганти, такі як автовиробники або фармацевтичні компанії, дві жінки-мегазірки змагалися віч-на-віч за продажі на світовому ринку. Як і у випадку з іншими міжнародними конгломератами, коли на кону стояли великі прибутки та суттєві збитки, промисловий шпигунство лютував. Низькооплачувані сценаристи Puma та звільнені лікарі-сценаристи зазвичай бігли до студії Віндалу, і навпаки, їхні голови розривалися від ідей, які вже розроблялися, якщо не були запущені у виробництво. Сценарії, як за помахом чарівної палички, з'явилися на столах керівників в обох таборах, просочившись через CPA конкурентів, охоронців і нічних прибиральників. Маючи на руках матеріали протилежного табору, команда досвідчених хакерів могла б швидко створити нову зіркову машину, причому таку відмінну, щоб уникнути успішного судового позову.
  
  
  Що багато в чому пояснює, чому щороку кіностудії випускають два фільми "стюардеса в небезпеці від терористів", або два фільми "жінка, що тільки-но вийшла з колегії адвокатів, у небезпеці від клієнтів", або два фільми "Танцівниця з Лас-Вегаса в небезпеці від мафії". ". Яка б актриса не розпочала процес клонування робіт інший, аж до сьогоднішнього вечора це стало звичайною практикою обох, щоби підстрахуватися від касових зборів.
  
  
  Після сьогоднішньої ночі всі ставки було знято. Те, що Пума терпіла в минулому, дратівливі погрози на її території, вона більше не терпітиме.
  
  
  Пума підійшла на відстань фута до дверей останньої кабінки. Вона потяглася до дверної ручки і найлегше смикнула її. Засувка замку загриміла в пластині, що замикається.
  
  
  "Окуповано!" Віндалу застогнав з іншого боку.
  
  
  Через значну щілину між дверима та її рамою Пума могла бачити скандинавську принцесу, що стоїть навколішки перед фарфоровим божеством. Вона потягла за ручку трохи сильніше.
  
  
  Забравши палець зі свого горла, Віндалу закричала: "Заради Христа, ти що, не чула, що я сказала? Іди!"
  
  
  Цього не було у картах. Пума зробила з правої руки плоске лезо і, ніби двері були виготовлені з двох шарів алюмінієвої фольги замість двох шарів восьмидюймової листової сталі, просунула пальці з іншого боку.
  
  
  Почувши скрегіт металу, що розколюється, швед обернувся і побачив жіночу руку, просунуту крізь щілину в двері, довгі, з ідеальним манікюром пальці повертали внутрішню кнопку замку.
  
  
  "Чого ти хочеш?" Віндалу закричала, коли двері повільно відчинилися. Коли вона повністю зупинилася і побачила, хто був непроханим гостем, у неї була відповідь. І це було вбивство.
  
  
  Незважаючи на те, що двері більше не були перешкодою для бажань Пуми, люто вона зірвала її з петель і тим самим рухом відкинула вбік, врізавшись у ряд дзеркал позаду неї.
  
  
  Як переляканий кролик, Віндалу шмигнула під перегородку між туалетними кабінками. Пума кинулася до неї, але не встигла. Тонка кісточка скандинавської моделі вислизнула з-під досяжності.
  
  
  Безстрашна сталевими перегородками, Пума переслідувала свою здобич, проламуючись крізь стіни, що розділяли, ударами рук вниз. Вона зробила так, що разючий подвиг виглядав легким, таким самим легким, як те, як цирковий пудель проривається через обгорнутий папером обруч. Але різниця була очевидною. У викладеній плиткою кімнаті удари її рук по сталі гриміли, як ескадрилья реактивних літаків, що долають звуковий бар'єр. І замість шматочків яскраво розфарбованого цигаркового паперу в повітрі заспівали осколки розпеченого металу.
  
  
  Десь під гуркіт цілеспрямованої атаки Пуми Віндалу відчайдушно завищав, закликаючи на допомогу.
  
  
  ЧИЗ СТОЯВ у кінці фуршетного столу, дивлячись на двері жіночого туалету, чекаючи, коли лайно потрапить у вентилятор. Він не намагався заспокоїти свою наречену або відволікти її від її мети, бо знав, що це не призвело б до нічого хорошого. Її сила була такою, що він більше не міг домінувати над нею фізично. Будучи іконою альфа-самця, він розумів потребу Пуми контролювати свою територію, мати вільний вигул у межах меж, які вона сама створила. Він також розумів - і поділяв - її пристрасть знищити щось живе, розірвати це на частини за найкращою з усіх можливих причин: тому що вона могла це зробити.
  
  
  Натовп, що юрмився навколо святкової їжі, практично благав розірвати її на шматки. Але, як на зло, Чіз не міг знайти нікого, на кому можна було б зосередити свої вбивчі пориви. Аналогу Віндалу не було. Подібно до одвірка риби-наживки, натовп на благодійному вечорі був мінливою, запаморочливою масою практично однакових цілей. До того ж, на відміну від своєї дружини, Чіз все ще відчував обережність у присутності стільки людей. Він хотів робити погані вчинки, але його стримував страх бути спійманим та покараним. Зірка пригодницьких бойовиків вважав свої нові бажання наслідком того, що він став більшим і якіснішим. У міру того, як його сила і м'язова маса збільшувалися, зростала і його зневага до тих, хто був слабшим.
  
  
  Звук прорвався крізь вінтажний рок-н-рол, гуркіт розмов і сміху і змусив завмерти кожну людину в кімнаті. Звук був такий, ніби хтось врізався вантажівкою у ванну стіну. Дуже велика вантажівка. Підлога клубу ходила ходуном під ногами, коли шум наростав знову і знову.
  
  
  Коли диск-жокей вимкнув музику, почули пронизливі крики.
  
  
  Потім Чіз відчув це. Крізь пряні аромати фуршетного столу та різних дорогих мазей і ароматів своїх побратимів-гостей він уловив запах свіжопролитої крові. І її було багато.
  
  
  Перш ніж хтось ще зміг з'єднати крапки, і зі швидкістю, з якою ніхто в клубі не міг зрівнятися, він помчав до жіночого туалету. Двері відчинилися, коли він підійшов до неї, і звідти вийшла Пума Лі, забризкана кров'ю з голови до ніг.
  
  
  Люди, що стояли поруч, побачили її такою, і зі звуками, які могли бути вибухами, свіжими в їхній пам'яті, почали кричати: "Бомба! Бомба!" Паніка, подібно до лісової пожежі, поширилася по натовпу.
  
  
  Чіз скористався загальним стовпотвором і відтворив сцену, яка з'являлася практично в кожному фільмі, який він колись знімав. Він підхопив дівчину, що потрапила в біду, своїми оголеними, опуклими руками і кинув її в безпечне місце - у цьому випадку до пожежного виходу.
  
  
  Поки ЙОГО КОМАНДА ВИШИБАЛ була зайнята заспокоєнням та евакуацією натовпу, Лист Піт повинен був першим увійти до жіночого туалету. Він не хотів цього робити, але не мав вибору. Навіть при тому, що існувала ймовірність ще одного вибуху, робота не могла чекати на голлівудські копи та парамедики. Якщо бомба або бомби були підірвані терористами або якимсь божевільним фанатом, хтось мав негайно вирушити туди і перевірити, чи немає тих, хто вижив. Зрештою, знаменитість великого масштабу може бути пригніченою і пораненою, навіть вмирати всередині.
  
  
  Коли він штовхнув двері, колишній байкер поза законом і колись дублер каскадерів подумав, що готовий до того, що може виявити, але помилявся. Він ніколи не бачив стільки крові. Вона була розбризкана всюди на білій підлозі та стінах, через що вони здавались рожевими. І кожна перегородка туалетної кабінки була нерівно пробита посередині, наче її розрізали ланцюговою пилкою.
  
  
  Яка бомба була досить точною, щоб створити щось подібне?
  
  
  Не менш загадковою була відсутність будь-якого стійкого запаху вибухівки, ніякої пелени диму в кімнаті, ніяких ознак жару, що палить, де б там не було. Скло від розбитих дзеркал хрумтіло під набірними підборами його ковбойських чобіт, але дивно, що високі вузькі вікна туалету залишилися недоторканими.
  
  
  Позаду нього двері ванної прочинилися, і один з його вибивав запитав: "Потрібна допомога, Піт?"
  
  
  "Не лізь нахуй", - прогарчав він через плече. "Це робота для однієї людини, доки я не скажу інакше". Щось закапало зі стелі на манжету його шкіряного плаща завдовжки до щиколоток.
  
  
  "Чорт!" - сказав він, витираючи бризки крові тильною стороною долоні. Потім він звів очі. Червоні краплі прилипли до керамічної плитки стелі, як кошмарна роса. Одна з рубінових крапель відірвалася і потрапила йому прямо у підборіддя.
  
  
  "Господи", - видихнув Писмо Піт, швидко стираючи його.
  
  
  "Не думай про це, просто, чорт забирай, зроби це", - бурмотів він собі під ніс, поспішаючи вздовж ряду прилавків, сподіваючись знайти того, хто вижив, чекаючи знайти тіло або тіло.
  
  
  Він нікого не знайшов, ніякого моторошного сміття з частин тіла теж, але він помітив, що кожна з кришок туалетного бачка була трохи перекошена, і він не міг пропустити криваві відбитки рук на них всюди. У всіх туалетах текла вода, наче їх щойно спустили. Або в їхніх бачках застрягли кульки.
  
  
  Начальник служби безпеки обережно увійшов до останньої кабінки і, роблячи все можливе, щоб уникнути кривавих плям, відкинув важку порцелянову кришку бака.
  
  
  Довге світле волосся закружляло в рожевій воді, на мить приховавши бліде обличчя, що лежало внизу, затиснуте під пахвою поплавця.
  
  
  Докази, які раз і назавжди спростували теорію бомби.
  
  
  Розділ 6
  
  
  
  
  "Що б ви хотіли, докторе Сміт?" - Запитала жінка за прилавком в кафетерії санаторію Фолкрофт. Годинник на стіні позаду неї показував 10:49 вечора, одинадцять хвилин до закриття продуктової концесії на ніч.
  
  
  "Я хотів би бути вдома", - сказав їй Сміт, розглядаючи акуратно розставлені тарілки з апельсиновим желе, фруктовим салатом та ванільним пудингом, що стоять на ложі з колотого льоду. То був ще один із таких вечорів. Жодної домашньої кухні для нього. Жодного чудового повтору "Метлока", щоб підкріпитися. І потім, коли він провалювався в сон, не було б широкого, теплого, жіночного заду у фланелевій нічній сорочці, притисненого до його власного. В черговий раз, в ім'я обов'язку доктор Гарольд В. Сміт був змушений пожертвувати своїми простими зручностями.
  
  
  "Я не бачу жодного чорносливу", - поскаржився він.
  
  
  "Якщо це ще не викладено, доктор Сміт, боюсь, що все відкладено до завтра".
  
  
  Сміт оглянув вітрину кафетерію, доки знайшов другий варіант. "Тоді я просто візьму подрібнені буряки".
  
  
  "Це все, що ви збираєтеся їсти?" - приголомшено спитала продавщиця. "Боже мій, ви ж не гусениця. Ви не можете харчуватися буряком. Тобі потрібно щось суттєвіше за плечима. Подивись сюди, у нас ще залишилося трохи фірмового тушкованого м'яса на сьогоднішній вечір...."
  
  
  Сміт простежив за її пальцем у пластиковій рукавичці до широкої форми сервіровки з нержавіючої сталі. У пастоподібному темно-коричневому соусі були розкладені жовті шматочки, які могли бути картоплею, помаранчеві шматочки, які могли бути морквою, зелені шматочки, які могли бути горошком, та сірі хрящуваті скибочки, які, швидше за все, були м'ясом. Жінка взяла ложку сервіровки і розмішала в блискучому золотистому жирі, що сплив на поверхню.
  
  
  "Як щодо великої тарілки гарячого гарячого рагу?" спитала вона його. "Якщо ти знову збираєшся працювати допізна, це допоможе тобі набратися сил".
  
  
  Лікар здригнувся від цієї ідеї. Після середнього віку він був худорлявим чоловіком, який більшу частину життя присвятив насолоді спартанськими насолодами. Його ідеальною основною стравою був знаменитий м'ясний рулет його дружини, який складався з п'яти частин сирих вівсяних пластівців та однієї частини меленої картоплі, змішаних з її власним сімейним зволожуючим засобом – кукурудзяним крохмалем, розведеним у теплій водопровідній воді. Мод готувала цей кондитерський виріб у мікрохвильовій печі на високій потужності протягом двадцяти хвилин, щоб жир та соки повністю розчинилися. Після ретельного віджиму, який включав деяке ручне пресування, вона випікала хліб у своїй звичайній духовці при температурі чотириста градусів, доки він не видавав звуку, схожого на барабанний бій, коли вона ударяла по ньому тильною стороною ложки.
  
  
  "Дякую, я буду тільки буряки", - сказав він.
  
  
  "Одного дня ти перетворишся на буряк", - попередила його продавщиця, насипаючи в маленьку керамічну миску гірку темно-фіолетових шматочків. "Або в калюжку сливового масла".
  
  
  "Я справді ціную вашу турботу", - сказав доктор Сміт, приймаючи від неї страву. "Але, боюся, у мене дуже чутливий шлунок. Я маю бути надзвичайно обережним з тим, що я в нього кладу".
  
  
  Сівши в порожній їдальні, він дістав з автомата три паперові серветки, розклав їх одну поверх іншої, потім засунув потрійний шар за комір. Завдяки тому, що передня частина його сірого костюма була захищена від нещасних випадків, Сміт їв швидко і впевнено, нахиляючи миску, щоб можна було вичерпати ложкою до останньої краплі рубінового соку.
  
  
  Приготувавши свою єдину тарілку, доктор Гарольд Сміт поплентався назад добре натертим коридором Фолкрофта. Він виконував ту ж роботу в тому ж місці понад три десятиліття. Його робота не мала нічого спільного з бізнесом санаторію, який існував значною мірою, якщо не повністю, для приховування характеру його роботи. Зі свого офісу на другому поверсі з видом на протоку Лонг-Айленд Сміт відстежував поточні події як вдома, так і за кордоном, постійно попереджаючи про будь-яку загрозу республіці. Його секретарка та універсальні комп'ютери глибоко у надрах цегляної будівлі були його єдиною компанією. І це його цілком влаштовувало.
  
  
  Комп'ютерні науки були його головною пристрастю понад тридцять п'ять років. У розпал холодної війни, будучи програмістом середньої ланки в ЦРУ, він поєднував тоді ще сферу діяльності, що тільки зароджується, зі своїм вродженим умінням передбачати майбутні події. Його прогнози були засновані не тільки на приголомшливих рядах цифр, що відображають зміни у промисловому виробництві, річній кількості опадів та рівні імміграції певних комах-шкідників; вони також враховували звіти польових оперативників ЦРУ про амбіції та психічний стан ключових політичних фігур. Іноді виявлялося, що критичним елементом у рівнянні були стосунки диктатора з Кремлем, бо, як він ладив зі своєю тещею, з якою жив.
  
  
  Точність аналізів Янга Сміта зрештою привернула увагу далекоглядного нового президента, який одразу відчув його патріотизм, відданість справі та моральну прямоту. Перед своїм убивством у Далласі цей президент зробив якесь власне передбачення. Він переконався, що всупереч видимості часів холодної війни, реальною загрозою виживанню нації є внутрішні, а не зовнішні загрози. Межі його конституційних повноважень завадили йому захистити демократію від її справжніх ворогів: злочинців, які роз'їдають її зсередини. Він створив CURE як тимчасовий захід, проміжний етап, щоб вивести країну з важкого стану, з яким, він був упевнений, вона зіткнулася. CURE було розроблено навколо виняткових талантів Гарольда У. Сміта. Це було шоу за участю однієї людини, присвячене таємним операціям, без безпосереднього допоміжного персоналу, без грошових потоків, які ведуть до Конгресу. Завданням Сміта було використовувати свої унікальні змогу виявлення та знешкодження потенційних катастроф. Він мав повноваження робити все, що потрібно, щоб забезпечити виживання нації, і його секретне завдання включало повноваження вибирати окремих людей для вбивства. Єдиним наглядачем Сміта був сам головнокомандувач.
  
  
  З того яскравого дня наприкінці листопада, давним-давно, він працював зі зміною президентів, вирішуючи низку проблем "зроби чи помри". Деякі з головних керівників були задоволені, коли довідалися про існування CURE; інші – ні. Схвалювали вони це чи не схвалювали, нічого не міняло. Створена Гарольдом В. Смітом таємна розвідувальна мережа вже зажила своїм власним життям. Як це часто буває, те, що спочатку замислювалося як тимчасове, стало постійним.
  
  
  Коли Сміт зачиняв за собою двері свого кабінету, він вирішив, що відчув себе трохи краще після того, як щось з'їв. Це був дуже тяжкий день для директора CURE. Як і Ципля Літтлу, йому було важко переконати когось у небезпеці, яку він бачив попереду.
  
  
  Нинішній президент, коли йому повідомили про ситуацію по прямій лінії КЮРЕ в Білий дім, сказав: "Отже, дозвольте мені правильно вас зрозуміти, докторе Сміт. Приймаючи цей гормональний препарат, про який ви говорите, я можу їсти стільки картоплі фрі, скільки захочу, і при цьому насправді схуднути і стати більш фізично підтягнутим? І ти хочеш моєї згоди, щоб покінчити з цим?
  
  
  Головнокомандувачу препарат, відомий як WHE - екстракт гормону Росомахи, - здався страшенно вигідною угодою.
  
  
  Для Сміта це звучало як знамення часу. Безболісне самовдосконалення було зростаючою галуззю у США понад двадцять років. Більшість її догми була заснована на припущенні, що ви - це те, про що ви думаєте. За словами жвавих промоутерів, можна було перебудувати будь-яку чи всі сторони вашого життя, просто прокручуючи у вашій голові уявний цикл знову і знову. Я щасливий. Я сексуальний. Я Богат. Досить зручно, що ці позитивні думки, що формують імідж, не обов'язково мали бути оригінальними, і їх можна було взяти напрокат у тих, хто займається просуванням. У суспільстві, присвяченому вдосконаленню за допомогою самонавіювання, особистісне зростання більше не вимагало реальних зусиль та реальних труднощів. Тому для змін не потрібно ні початкового внеску, ні жертв. Це було легко і весело, і не було жодних незворотних, жахливих наслідків.
  
  
  Перспектива миттєвого, безболісного самовинаходу кинула Сміта в холодне тремтіння. За його образом мислення - а він був людиною, яка останні тридцять п'ять років ходив на роботу в костюмі, краватці, сорочці, шкарпетках і нижній білизні однієї й тієї ж марки та кольору - життя без центральної точки взагалі не було життям.
  
  
  Історично частота невдач подібних фіктивних схем особистісного зростання наближалася до дев'яноста шести відсотків, тому їхній вплив на суспільство було значною мірою непрямим. Вони витрачали час, підривали енергію. Зміїне масло. Але доктор Сміт побачив у їхньому поширенні тривожну довгострокову тенденцію. Американський народ якимось чином переконав себе, що легкий вихід має існувати, і вони були одержимі його пошуком.
  
  
  Підсумок – нація була налаштована на щось на кшталт WHE. На відміну від героїну, кокаїну та метедрину, наркотик не був незаконним. Він був надто новим для цього. WHE не викликала ні ейфорії, ні гіперактивності; натомість вона змінила базову хімію людського тіла, перетворивши жир на м'язи практично за одну ніч.
  
  
  Безболісне самовдосконалення. Святий Грааль з твердим тілом.
  
  
  ЦЕ як збільшувало м'язи. Це робило гравців агресивнішими. Більше територіальними. І, як було продемонстровано на "Футболі у п'ятницю ввечері", схильними до спалахів неймовірного насильства.
  
  
  За останні кілька годин Сміт провів десятки комп'ютерних симуляцій і результати завжди були однаковими. Доки наркотик перероблявся з його природного джерела, що перебуває під загрозою зникнення росомахи, поширення та соціальні наслідки були б обмежені. Через дорожнечу доступ до нього мали тільки дуже багаті. Епідемія хаосу, що виникла в результаті, була б неприємною, але піддається стримування. Однак, як тільки WHE був би успішно синтезований, його виробництво було б дешевше за аспірин і в короткі терміни було б доступно на кожному кутку, якщо не в кожному магазині здорового харчування. Його найоптимістичніші прогнози показували, що протягом вісімнадцяти днів після першої появи синтетичного різновиду в кожному великому місті Сполучених Штатів буде введено військовий стан. Ще через вісімнадцять днів суспільство у тому вигляді, в якому ми його знаємо, розпалося б. Ті, хто не приймав WHE до тридцять шостого дня, були б вистежені та вбиті тими, хто приймав.
  
  
  Почувши новини, президент голосно зітхнув і сказав: "Все так погано, так?"
  
  
  Справді, так і було.
  
  
  Сміт уперше дізнався про руйнівний потенціал експериментального препарату більше року тому, проводячи звичайний огляд академічної дослідницької діяльності. Директор CURE намагався потопити університетський проект Purblind звичайними каналами - і думав, що йому це вдалося, організувавши припинення всього фінансування досліджень. Більшість закулісних маніпуляцій Сміта критичними подіями була в цьому тонкому, ненасильницькому ключі - дуже перспективні кар'єри просто пішли на дно без видимої причини. Найманих убивць він зберігав як останній засіб; окрім іншого, вони були дорогими. У цьому випадку Сміт надто довго чекав, щоб викликати Римо та Чіуна, силовий підрозділ Кюре. Біохімік, про який йшлося, зник із усіма своїми дослідженнями та відкрив магазин десь за кордоном. Досі Смітові не вдалося його виявити.
  
  
  Схожий на дзвінок звук змусив режисера розвернутися у кріслі. Він долинав із кольорового телевізора, закріпленого високо на стіні. "Емерсон" був частиною глобальної інформаційної мережі CURE і контролювався складними комп'ютерними програмами, які попереджали Сміта про все, що дійсно заслуговувало на висвітлення в пресі.
  
  
  Те, що він переглядав зараз, було екстреною новиною з Лос-Анджелеса про вбивство кінозірки у голлівудському клубі "Чічі". У "бюлетені" з'явилося драматичне відео, на якому актор Чіз Грем ніс свою закривавлену дружину-акторку Пуму до лімузина. Тіла у них обох були як у супергероїв із коміксів. Це був ефект WHE; у цьому Сміт не сумнівався. Коли лімузин від'їжджав Сансет, голос за кадром сказав: "Хоча спочатку її вважали жертвою жорстокого нападу, внаслідок якого загинула мегазірка Віндалу, поліція тепер підтверджує, що Пума Лі підозрюється в цьому дивному вбивстві".
  
  
  Ось як це починається, подумав Сміт.
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  Бембі Сью Бакулум, її блакитні очі були великими, як блюдця, подивилася на те, що лежало на долоні її нового чоловіка, і сказала: "Я знала, що ти в хорошій формі для свого віку, люба, але я ніколи не очікувала нічого подібного ".
  
  
  "Мила, ти ще нічого не бачила", - запевнив її сенатор.
  
  
  Без подальших фанфар, вчетверте трохи більше, ніж за годину, дев'яностолітній Ладлоу Бакулум виліз на свою рум'яну наречену. Вони вже кохали від одного кінця пляжного будиночка в Малібу до іншого. Їх бурхливе злягання перекинуло лампи та приставні столики. Тепер вони охрестили затонулу бесідну яму вітальні з видом на океан, зминаючи і безладно диванні подушки в своєму блаженстві.
  
  
  Навіть у ранньому підлітковому віці Луд не відчував себе таким чудово сильним. Як і решта його тіла, його весільний костюм був повністю відшліфований. Справа була не просто в наявності необхідної жорсткості. Бажання теж було. Непереборне бажання. Воно горіло, як високе газове полум'я під каструлею з булькаючою вівсянкою, якою був його старечий мозок. Він не страждав від відволікаючих думок. Його розум не блукав. Він був повністю зосереджений на задоволенні, яке він отримував та дарував. Сенатор Бакулум ніколи не почував себе таким живим.
  
  
  Як і у випадку з попередніми зустрічами все закінчилося дуже швидко. І, як і раніше, задоволення сенатора не поменшало - тут не було сеньйора Кульгавого Дудла. Однак Луд був голодний. Пластир на його задньому задку засвербіл, коли він голим ішов до кухонного столу. Голими руками він накинувся на залишки холодного спекотного з ребер вищого гатунку, зняв шкірку з щільного білого жиру і проковтнув її. Жорсток, що зростав від жару його набитого рота, стікав по його підборідді і масивним грудним м'язам, покритим сивим волоссям.
  
  
  З краю ями для розмов Бембі Сью багатозначно відкашлялася. Коли він подивився на неї, вона сказала: "Ще, будь ласка, любий..."
  
  
  "Вам справді це подобається, чи не так?" – сказав сенатор.
  
  
  "Я ніколи не наїстимуся тобою", - буркнула вона. "Ти чудотворець. Ти Супермен". Коли він спустився назад у яму для розмов біля неї, вона ахнула. "Боже, я в це не вірю!" - сказала вона. "Дорогий, я впевнена, що це стало ще серйознішим".
  
  
  Піддавшись непереборному пориву, Ладлоу схопив свою наречену за шию і почав трясти її. Це також було приємно.
  
  
  ПІВГОДИНИ ПОПУТИ Ладлоу Бакулум вийшов один і оголений на задню палубу пляжного будиночка. У блідому світлі місяця високо над головою бризки крові, що засихають на поважному члені Сенату США, здавалися чорними. Бембі Сью нарешті наситилася сексом. І він також.
  
  
  Люд засунув кінчик пальця в рот і, використовуючи кінчик нігтя, спробував витягнути шматочок шиї своєї покійної дружини, який застряг між двома з трьох його природних зубів, що залишилися. Не зумівши розтиснути шкіру, що застрягла, він повернув назад до будинку, пройшовши через зламані розсувні двері, повз уламки перевернутих меблів і кривавого місива, яке він залишив у кімнаті для розмов.
  
  
  Він нарешті знайшов зубну нитку, коли по під'їзній доріжці проїхала колона миготливих червоно-синіх вогнів.
  
  
  Він не звертав на них уваги. І тому існували адвокати.
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  Карлос Стерновськи зупинився на такий необхідний відпочинок. Після восьми місяців на Далекому Сході він все ще не звик до поєднання високої температури та вологості. Він дістав бавовняну носову хустку, зсунув назад крислатий солом'яний капелюх кулі, який носив, і витер мокрі лоб і щоки. Попереду нього, тягнучись по проходу між рядами піднятих, затінених сталевих клітин, зі свіжоприготовленим глечиком крові росомахи в кожній руці, йшла пара напівголих тайванських робітників. Вони рухалися обережно зі своїм вантажем; вони знали, що кинути його може коштувати їм життя. Єдиною ношею Стерновськи був ноутбук, кібернетичний журнал, який він використовував для відстеження того, якою лабораторною твариною він нещодавно робив кровопускання. Переводячи подих, він спостерігав, як робітники в ганчір'яних пелюшках піднімаються по пологому схилу до того місця, де був припаркований його електричний гольф-кар.
  
  
  Повсюди навколо нього, покриваючи ландшафт акуратними лініями, було сімдесят рядів по сімдесят клітин у кожному. Майже п'ять тисяч живих росом, яких вони утримували, було незаконно ввезено і за величезні гроші з Сибіру фірмою Family Fing Pharmaceuticals із Формози. Вартість утримання тварин була такою ж приголомшливою.
  
  
  Але інвестиції вже почали давати плоди. Завдяки достатньому бюджету, великому, добре навченому персоналу лабораторії та сучасному обладнанню Стерновськи зміг хімічно виділити активний нейропептидний агент із крові росомахи. Яка зробила непотрібним жертвопринесення тварини для отримання необхідної сировини з її гіпоталамуса. На цій стадії розробки продукту росомахи перетворилися на гормональні молочні кори, і їм по черзі брали кров. Давно пройшли салатні дні Донні та Марі; на вухах у лабораторних тварин витатуювали кодові номери, схожі на призові майки.
  
  
  Стерновськи засунув носову хустку назад у шорти і зашаркав угору схилом. Коли він підійшов до гольф-кару, тайванські робітники поставили обгорнуті ротангом глеки ззаду, поруч із дюжиною інших, на підстилку з колотого льоду. Коли вони повернулися до нього, він побачив пластикові прищіпки, які вони носили на носі, кінчики яких були стягнуті джгутом напрочуд білого кольору на тлі коричневих облич.
  
  
  Двадцять два акра нічого, крім росомах у виснажливу тропічну спеку, створювали сморід, який миттєво викликав блювоту у більшості людей. До того ж, робітник не міг пройти вздовж рядів клітин, не отримавши залпу мускусних бризок - а росомахи зазвичай потрапляють туди, куди ціляться. Коли Стерновськи сів за кермо електричного візка, двоє робітників використовували слабкий струмінь води зі шланга, що стоїть поруч, щоб змити маслянисту жовто-зелену жижу зі своїх рук і ніг. Взяття крові стало роботою Стерновськи за умовчанням. Ніхто інший, який володіє технічними навичками, і близько не підійшов би до "Смердючого ранчо", як його називали. Ніхто інший не був застрахований від запаху.
  
  
  Він об'їхав візок з двома чоловіками і поїхав вгору схилом, повз гофрований бункер, у якому зберігався сухий корм росомах у гранулах. Куди б він не подивився, він міг бачити напівголих робітників, які тягали відра, лопати, що штовхали тачки. Годування, полив та видалення екскрементів тривали без зупинки, від світанку до темряви.
  
  
  На вершині невисокого пагорба вчений об'їхав трейлер, у якому жив і виконував більшу частину своєї роботи. Він поїхав односмуговою дорогою вниз з іншого боку схилу. Дорога компанії була прямою, як ниточка. Вона проходила по вершині греблі, що розділяла дві ділянки болотистого чагарника. Вдалині, в милі попереду, сонце, що заходить, освітлювало схили головного фармацевтичного комплексу Family Fing, фарбуючи його алебастрові стіни, величезні резервуари і лабіринти трубопроводів у рожево-золотий колір.
  
  
  Сімейний стан Fing був побудований на продажах лінійки продуктів під назвою Imposter Herbalistics, яка пропонувала імітацію жовчного міхура чорного ведмедя, роги білого носорога і пастилу бенгальського тигра в порошкоподібній формі, що легко засвоюється. Фінги спеціалізувалися на виробництві у великих кількостях того, чого не вистачало природі чи людині. Вони зробили це, спочатку виділивши активний агент у народній медицині, потім вони використовували спеціально розроблені штами бактерій як мікроскопічні заводи-виробники. Ці бактерії були генетично адаптовані виділення бажаного хімічного сполуки у складі їх звичайних відходів. Кінцевий синтетичний продукт гарантовано був хімічно ідентичний натуральному і, як стверджувала реклама Family Fing, був безпечним і ефективним.
  
  
  Самозвана гербалістика щодня поглиналася мільйонами азіатів, які тепер могли дозволити собі лікувати себе найкращим і цілісно мислячими жителями Заходу, які прагнули скуштувати місцеві ліки Тихоокеанського регіону, але не бажали, щоб на їхній совісті була смерть рідкісної тварини. Звичайно, ніхто не питав, звідки родина Фінга взяла сировину, від якої залежала її бактеріальна магія. Фактично, експерименти компанії, що продовжуються, з вимираючими тваринами поставили не один вид на межу зникнення.
  
  
  Як добре знали Стерновські та Сім'я Фінг, основна відмінність між лінією Imposter Herbalistics і WHE полягала в тому, що новий препарат дійсно працював.
  
  
  Біохімік-дослідник підкотив гольф-кар заднім ходом до вантажного майданчика, де вишикувалися робітники в накрохмалених білих комбінезонах і відповідних їм склопластикових касках, очікуючи, коли можна буде віднести кров у зону попередньої обробки. Коли вчений вибрався з візка, бригадир транспортної бригади підійшов до нього і сказав: "Тату Фінг, він хоче бачити тебе нагорі. Він сказав, щоб ти не чекав. Ти йди зараз".
  
  
  Стерновськи кивнув. Але перш ніж він зміг увійти на завод, йому треба було вдягнути скафандр. У хатині зі сталевого каркасу поруч із головним входом він скинув мотузкові сандалії і вліз у стерилізований комбінезон із вбудованими пінетками та рукавичками. Оскільки він іноді робив п'ять поїздок з ранчо на завод на день, замазати бруд від росомахи було швидше, ніж прийняти антисептичний душ, і досягалося те саме. Він змінив свій капелюх кулі на білу паперову шапочку для душу і попрямував до ліфта комплексу.
  
  
  Кондиціювання повітря в будівлі було чистим блаженством, навіть крізь комбінезон із пластифікованого паперу. Він вийшов на десятому поверсі. Хоча в цій частині будівлі не виробляли фармацевтичних препаратів, коридори були у бездоганній чистоті. Вхід в офіс Філмора Фінга, засновника і генерального директора Family Fing, знаходився в середині коридору і був відзначений аркою, прикрашеною хитромудрим різьбленням з чорного дерева і слонової кістки.
  
  
  Увійшовши до приймальні, Стерновськи почув голос Філмора Фінга, що гримить із зали засідань. Біохімік дуже мало розумів у розмовній китайській, але він дізнався ці слова, бо чув їх так багато разів.
  
  
  "Що я зробив, щоб заслужити цю зраду?" - повторив Фінг-старший, коли його особистий секретар провів Стерновського через подвійні двері. Одягнений у сірий костюм у тонку смужку з Севіл-роу, пухкий наркомагнат стояв ніс до носа зі своїм другим сином Фосдіком, який був головним хіміком-дослідником сімейного бізнесу. Якби не сумний стан татового волосся і прозорий сопливий міхур, що вдихається і видувається з правої ніздрі Фосдика, їхні обличчя могли б бути дзеркальним відображенням.
  
  
  Після прибуття Стерновськи Філмор Фінг припинив свою тираду. Він підійшов до свого столу і вибрав масивну кубинську сигару з Хьюмідор червоного дерева. Він одразу ж закурив, посилено затягуючись.
  
  
  Фосдик поспішив наслідувати приклад батька. Його рука тремтіла, коли він нишпорив у хьюмідорі. "Гей, Фос, сюди..."
  
  
  Старший син Філмора, Фарнхем, розвалився на білому шкіряному дивані. На ньому була несмачна сорочка з гавайським принтом під мішкуватою спортивною курткою з чорного шовку, мішкуваті коричневі шовкові штани та пара італійських мокасинів ручної роботи. Фарнхем Фінг був директором компанії з міжнародних продажів. В даний час йому подобалося бути сином, який не перебуває на гарячому місці.
  
  
  Фосдик кинув братові сигару, а коли батько відвернувся, витер свій нежить внутрішньою стороною манжети лабораторного халата.
  
  
  Хвилину чи дві троє Фінгів не вимовляли жодного слова. Вони зосередилися на тому, щоб випустити в повітря якнайбільше диму. Це було необхідно, бо навіть стерильний комбінезон не міг утримувати ароматів ранчо росомахи, які Стерновськи привіз із собою.
  
  
  Тільки коли в залі засідань повис густий синій дим, Філмор опустив сигару і звернувся до американця. "У нас була серйозна невдача на третій стадії випробувань", - сказав він бездоганною англійською з акцентом британської державної школи. "Завдяки неакуратній науці, якою займаються мої сини..."
  
  
  "Але опівдні все йшло так добре", - вражено сказав Стерновський. "Що, чорт забирай, сталося?"
  
  
  "Скажи йому", - інструктував Філмор свого молодшого сина.
  
  
  "За останні кілька годин сталися деякі непередбачені події", - визнав Фосдік.
  
  
  "Покажи йому, ідіот!" - підказав Філмор.
  
  
  Головний хімік, присоромлено опустивши голову, увімкнув відеомагнітофон у залі засідань.
  
  
  У нижній частині телевізійного екрану час, дата та заголовок ідентифікували фрагмент як запис з монітора спостереження за четвертим випробуваним. Family Fing скрупульозно фіксувала перебіг випробувань своїх ліків не лише з метою наукової документації; Фарнхем планував використати докази швидкого перетворення у рамках своєї глобальної рекламної кампанії. На плівці був зображений величезний чоловік, що ходить туди-сюди по своїй палаті в медичному крилі заводу. Його звали Тоші Такахара. Колишній професійний борець сумо, він набував синтетичної форми WHE протягом трьох днів. За цей час його об'ємні в'ялості відступили, як льодовик, що тане, оголивши Гімалаї новостворених м'язів.
  
  
  "Він здається дуже схвильованим", - сказав Стерновськи.
  
  
  Фарнхем засміявся з цього спостереження. "Ти б теж розхвилювався, якби почав відрощувати хвіст".
  
  
  "Що? Це неможливо!"
  
  
  "Спочатку ми так і подумали", - похмуро сказав Фосдік. "Незабаром після 14:00 четвертий випробуваний поскаржився на сильний дискомфорт і тиск у підставі хребта. Ми обстежили його і виявили значний вузлик, якого не було при ранковому обході. Через швидкість його зростання ми були майже впевнені, що це побічний ефект гормону, викликає рак. Ми, звичайно, негайно зробили біопсію”.
  
  
  "І?"
  
  
  "Це не пухлина. Це здорова кістка".
  
  
  На відео збільшено широкий зад японця, оголений для огляду. Тепер на його дупі красувалося щось, схоже на купований хвіст добермана.
  
  
  "Я не розумію", - сказав Стерновський. "Цього не може бути".
  
  
  "Це ще не все", - сказав старший Фінг. Він нетерпляче махнув рукою, і Фосдік швидко перемотав запис. Коли він зупинив її, борець сумо знову був у полі зору камери. Притримуючи зубами поділ лікарняної сорочки, Такахара обережно помочився у кожному кутку своєї палати.
  
  
  "Він робить це щоп'ятнадцять хвилин. Частіше, якщо персонал намагається це прибрати".
  
  
  "Боже милостивий!" – вигукнув Стерновськи, коли до нього дійшло. "Він мітить свою територію".
  
  
  "Здається, ми втрачаємо номер чотири", - сказав Фосдік.
  
  
  "Ми на межі втрати набагато більшого", - прогарчав Філмор. "Все, що я побудував у своєму житті, ось-ось звалиться навколо мене. Грунтуючись на сверхоптимістичних прогнозах, я виділив двісті мільйонів доларів на будівництво нового фармацевтичного заводу в Юніон-Сіті, штат Нью-Джерсі. Через абсолютну некомпетентність моєї власної плоті і крові новий продукт не буде готовий до поширення в Штатах до останнього терміну 31 грудня ".
  
  
  Цей крайній термін був ключовим для маркетингової стратегії Фарнхема та фінансового карткового будиночка Філмора. Було розраховано, що гормон з'явиться на полицях магазинів здорового харчування, які вже продають продукти Family Fing в роздріб, якраз до новорічних рішень сімдесяти мільйонів американців, які страждають на надмірну вагу, втратили форму і люблять жир. Юрисконсульт Fings у США мав намір тимчасово оминути необхідність схвалення FDA, назвавши препарат харчовою добавкою.
  
  
  Досить довго, щоб сімейний бізнес заробив кілька мільярдів доларів чистого, приємного прибутку.
  
  
  "Ти, - сказав Філмор, звинувачуючи вказуючи пальцем на сина Фосдіка, - встромив ніж у серце свого батька".
  
  
  Навіть у нападі істерики у старшого Фінга завжди створювалося враження, що на його тілі ніде не залишилося жодної волосинки. Стерновськи помітив цю цікаву рису, коли вперше побачив цю людину, ще в Пенсільванії. Фінг дізнався про його роботу під час VIP-туру університетом. Філмор був підтримуючим членом Міжнародного товариства фармацевтичного прогресу, яке фінансувало дослідження наосліп на суму сімдесят п'ять мільйонів доларів на рік. Хоча Фінг щедро зробив свій внесок у спільну справу, це не принесло йому того, чого він хотів, - поваги колег. Інші фармацевтичні гіганти дивилися на Філлмора Фінга зверхньо, тому що він заробив усі свої гроші на "етнічній гомеопатії".
  
  
  "А як щодо інших учасників тестової групи?" Запитав Стерновський. "У них такі ж негативні реакції?"
  
  
  "У нас виникають деякі поведінкові проблеми", - відповів Фосдік. "Крайня дратівливість. Спалахи насильства та руйнування. Те ж саме ми бачили з натуральним гормоном, але ефект набагато більш перебільшений".
  
  
  Стерновськи скривився. Ці побічні ефекти не завадили Філлмор передчасно протестувати на ринку найранішу форму препарату. Продаючи очищений натуральний продукт за астрономічною ціною декількома обраними міжнародними знаменитостями, він зумів окупити частину своїх початкових інвестицій.
  
  
  "Мабуть, щось не так із рецептурою синтетичного препарату", - сказав американець.
  
  
  "Хімічно він ідентичний до природного гормону", - заперечив Фосдик.
  
  
  "Цього не може бути", - сказав біохімік. "Ви десь прорахувалися".
  
  
  "Думай!" Скомандував Філмор своєму синові номер два. "Подумай, у чому може полягати помилка!"
  
  
  Фосдик насилу проковтнув, перш ніж заговорити. "Можливо, в бактеріальному продукті є домішка, яку ми не змогли видалити, і ця домішка заважає бажаній реакції. Якщо це так, то ми не змогли виявити це за допомогою нашого найскладнішого обладнання. Інша можливість полягає в тому, що у виробництві відсутня зустрічається в природі, але життєво важлива домішка. Синтетичний гормон може бути просто занадто чистим для споживання людиною. Це може пояснити, чому він починає діяти набагато швидше, ніж натуральний продукт.
  
  
  У Стерновськи була інша ідея. "Також можливо, що ми отримуємо каскадний ефект, який не має нічого спільного з присутністю чи відсутністю домішки. Зміни у хімічному складі крові, пов'язані з раптовим виснаженням жирових запасів, можуть спричинити ланцюгову реакцію соматичних та психологічних ефектів".
  
  
  "Ви обоє хочете сказати, що уявлення не маєте", - сказав Філмор.
  
  
  "Так, батько", - визнав Фосдік.
  
  
  "У мене є пропозиція", - сказав Стерновський. “Ми маємо негайно розділити наших піддослідних на контрольні групи. Двох ми можемо повністю відучити від препарату. Ще двом зменшіть дозування. І підтримувати поточний рівень у останніх двох”.
  
  
  "Ні", - рішуче сказав Філмор.
  
  
  "Ні?"
  
  
  "Реальне питання тут полягає у комерційній життєздатності. Комерційна життєздатність і дотримання наших виробничих термінів. Що нам потрібно знати, то це те, чи вважають випробувані найгірші з цих побічних ефектів настільки негативними, що вони перестали б купувати препарат у його нинішньому вигляді? Щоб відповісти на це питання ми повинні підтримувати поточну дозу у всіх наших піддослідних.
  
  
  "Але це людські істоти, а не лабораторні щури!" Стерновський запротестував.
  
  
  "Неправильно", - заявив Філмор. "Це людські істоти, які погодилися діяти як лабораторні щури".
  
  
  "Ви дійсно думаєте, що хтось у здоровому глузді вважатиме відростання хвоста "прийнятним" побічним ефектом?"
  
  
  Філмор знизав плечима. "Якби це продавалося правильно, це легко могло б стати даниною моді...." Стерновський відкрив рота, щоб заговорити, але він був настільки приголомшений, що не зміг вимовити жодного слова.
  
  
  Сидячи з розкішним комфортом на шкіряному дивані в залі засідань ради директорів, Фарнхем Фінг сплів пальці за шиєю і бадьорим голосом сказав: Ласкаво просимо до Family Fing.
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  Після двадцятихвилинної їзди по колу в Сімі-Веллі Римо взяв справу до рук. Щоразу, коли пристрій читання карт вказував йому напрям, він їхав у протилежний бік.
  
  
  "Поверни праворуч", - сказав Чіун. Римо пішов ліворуч.
  
  
  "Я сказав правильно". Чіун вказав напрямок пальцем з довгим нігтем.
  
  
  "Вибач", - сказав Римо.
  
  
  Насправді, єдине, про що жалкував Римо, так це про те, що дозволив Майстрові Сінанджу визначати їхній маршрут після того, як вони з'їхали з автостради. План Чіуна, мабуть, полягав у тому, щоб вони непомітно наближалися до місця призначення по спіралі з відстані кілька миль, імовірно, щоб воно не могло вислизнути від них. Альтернатива – щоб Римо читав карту, а Чіун вів орендовану машину – була немислима. Чіун не водив машину. Це був щасливий випадок для жителів Сімі-Веллі та їхніх страхових компаній.
  
  
  "Йди ліворуч", - проінструктував Чіун. Римо пішов праворуч.
  
  
  "Ми йдемо не тим шляхом".
  
  
  "О, вибачте..."
  
  
  Через три хвилини вони заїхали на паркування перед широким тренувальним табором "Лос-Анджелеських заворушень" та генеральним штабом. Запланована прес-конференція лише розпочиналася, коли вони проштовхувалися крізь натовп репортерів та знімальних груп.
  
  
  Біля входу з портиком у головну будівлю, стоячи перед групою з дюжини або більше мікрофонів, стояли троє чоловіків: один величезний, один великий та один крихітний.
  
  
  "Для тих з вас, хто мене не знає, - сказав малюк, підходячи до мікрофонів, - я Джиммі Коч-Рош, законний представник містера Бумтауера. Я збираюся виступити з короткою підготовленою заявою від імені містера Бумтауера та організації "Безлади в Лос-Анджелесі" ", потім я коротко відповім на ваші запитання".
  
  
  "Він що, стоїть у ямі?" Чіун спитав Римо.
  
  
  "Ні, - відповів сивий репортер прямо за ними, - він і є дірка".
  
  
  Знаменитий адвокат-стрілець навіть у п'ятидюймових ліфтах діставав своєму клієнтові лише до пояса.
  
  
  "Те, що ми всі зазнали, - почав Коч-Рош, - шок і жах трагічних подій минулої ночі на футбольному полі, назавжди залишиться в нашій пам'яті. Але за холодного світла дня ми, як цивілізоване суспільство, маємо поставити собі два важливі питання. По-перше, чи ці події були несподіваними, і, по-друге, хто насправді винен?
  
  
  "Мені не потрібно говорити вам, що футбол на професійному рівні - це жорстока і небезпечна гра, яка швидко позначається на спортсменах. Середня тривалість кар'єри в лізі становить трохи менше двадцяти двох місяців. Більшість гравців займаються спортом з початкової школи - вони знають, у що Вони грають, незважаючи на небезпеку, тому що їм це подобається, і оскільки їм це так подобається, вони грають навіть після травм.У цьому справжня трагедія. ".
  
  
  "Хіба ти просто не любиш цього хлопця?" промимрив сивий репортер.
  
  
  Як за командою, головний тренер Данглер передав адвокату великий конверт із манільського паперу.
  
  
  "Дякую тобі, Гаррі", - сказав Коч-Рош, відкриваючи його. Він дістав пачку рентгенівських знімків і помахав перед об'єктивами камер. "Те, що в мене тут є, є незаперечним доказом того, що мій клієнт невинний ні в якому злочині. Ці рентгенівські знімки були зроблені два тижні тому в центрі підготовки омарів у Бангорі. Вони вказують на слабкість хребта в обох загиблих гравців, слабкість, які повинні були перешкодити їм взяти участь у вчорашній грі, якщо не назавжди залишити професійний футбол.. Mr.Bumtawer діяв, як і вся організація Riots, виходячи з припущення, що їхня опозиція спрямована проти людини, здатної вийти на ігрове поле. припущення було неправильним. Ми стверджуємо, що відповідальність за те, що сталося минулої ночі, лежить на комусь іншому. Зараз я відповім на ваші запитання”.
  
  
  "Про якісь слабкості ви говорите?" – запитав один із репортерів. "Не могли б ви висловитися більш конкретно?"
  
  
  Коч-Рош послався на аркуш паперу, прикріплений до верхнього рентгенівського знімку. "У випадку з центром Омаров, - сказав він, - вроджена аномалія грудних хребців у Т-4. У випадку з квотербеком - необроблений перелом шийних хребців на рівні С-1 та С-2. На жаль, ці люди були лихами, які чекали на своє години”.
  
  
  "Ви очікуєте швидкого звинувачення у ненавмисному вбивстві?" – крикнув інший репортер.
  
  
  Коч-Рош похитав головою, а потім зарифмував: "Злочину немає, він не відсидить. Наступне питання". Він вказав на хлопця у червоному мережевому блейзері.
  
  
  "А як щодо ліги?" - Запитав чоловік. "Хіба вона не переглядає постійні санкції та можливе довічне вигнання для вашого клієнта?"
  
  
  "Я впевнений, що номер 96 повернеться в оранжево-чорному кольорі до гри наступного тижня".
  
  
  Натовпом пролунав приголомшений гул. "Що ви скажете на чутки про незаконне вживання наркотиків вашим клієнтом?" було наступне питання.
  
  
  "Це наклепницька нісенітниця. Він проходить вибіркове тестування, як і кожен гравець, і ніколи не показував позитивного результату на заборонені наркотики".
  
  
  Репортер відповів коротким коментарем. "Тоді як ви поясните раптову зміну в його зовнішності і величезне збільшення у вазі?"
  
  
  "Я не зобов'язаний це пояснювати. Наступне питання".
  
  
  У цей момент Бредлі Бумтауер нахилився до талії і щось прошепотів на вухо Коч-Рошу.
  
  
  Спостерігаючи за цим, Римо подумав, що розмах пальців футболіста від великого до мізинця був майже таким же широким, як плечі його адвоката.
  
  
  "Добре, гаразд", - сказав Коч-Рош, відмахуючись від Бумтауера. Потім він змінив своє попереднє зауваження. "Мій клієнт приписує збільшення м'язової маси новій дієті і режиму прийому трав, що легально імпортуються з Азії. Можу вас запевнити, що все це абсолютно натурально".
  
  
  Сивий хлопець мав своє запитання. Він прокричав його, склавши долоні рупором. "Після того, як ви побачили, що містер Бумтауер зробив з тими двома гравцями "Лобстера" минулої ночі, ви дійсно очікуєте, що люди проковтнуть цю нісенітницю про травми, які раніше були?"
  
  
  "Зрозуміло, кожна людина може приймати рішення на свій розсуд", - відповів адвокат. "Але, виходячи з доказів, я впевнений, що мій клієнт буде повністю виправданий".
  
  
  Щось дратівливо пискнуло. Коч-Рош засунув руку під піджак свого костюма-трійки і витяг стільниковий телефон. Він відвернувся від мікрофонів, перш ніж заговорити до них. Розмова була короткою. Коли він знову повернувся до аудиторії, він оголосив: "Це все, на що у нас сьогодні є час. Дякую вам за ваше терпіння, пані та панове".
  
  
  Глухаючи до протестів репортерів, трійця пірнула через вхідні двері з димчастого скла до штаб-квартири Riots.
  
  
  "Отже, з ким ви, хлопці?" - спитав Римо сивий репортер. Він оглядав їхні шиї у пошуках посвідчень преси, яких вони не мали. У його посвідченні особи з фотографією було зазначено, що це Юс Джонсон із "Національної спортивної гарячої лінії".
  
  
  "Я Римо Вормвуд, "Фолкрофт Ньюс-Діспатч"."
  
  
  "Ніколи не чув про це".
  
  
  "Щоденна газета великого маленького містечка. Це Східне узбережжя. Лонг-Айленд".
  
  
  "А ти?" Джонсон глянув на Чіуна, який нічого не сказав.
  
  
  "Це Дан Тьєн", - сказав йому Римо. "Він спортивний редактор із Північної Кореї сьогодні".
  
  
  "Ого, я й не знав, що у Північній Кореї стежать за професійним футболом".
  
  
  "Тепер це показують супутниковим телебаченням", - сказав Римо. "Поряд з керлінгом і ловом окуня".
  
  
  "Гойдалки там теж дуже популярні, чи не так?" Джонсон звернувся до Чіуна. "Я бачив вашу національну команду на олімпійських випробуваннях. Дуже вражаюча робота ніг".
  
  
  "Уся справа у диханні", - зізнався Чіун. "Все виходить із дихання".
  
  
  "Я б не наважився сперечатися з тобою в цьому, Ден".
  
  
  - Послухай, Джонсоне, - сказав Римо, - якби сміливий і заповзятливий репортер захотів, як би він пробрався до навчального центру Бунтівників?
  
  
  Досвідчений репортер скорчив кислу міну. "Погана ідея, Вормвуд. Найгірша ідея, яку я чув за довгий час. Огляньтеся навколо. Як ви думаєте, чому ця зграя шакалів стоїть навколо, граючи в кишеньковий пул, замість того, щоб увірватися в цей будинок і зайнятися найгучнішою історією року?" Ви думаєте, ми добріші ЗМІ?"
  
  
  "Так, я начебто задумався про це. Здається, на вході теж немає жодної охорони".
  
  
  "О, там є охоронці, все гаразд. Вони всередині, спостерігають, чекають шансу проломити комусь голову. Співробітники служби безпеки Riots складаються з любителів футболу та невдах. Вони великі та підлі, але далеко не такі великі та підлі, як гравці" Навіть якщо вам вдалося підібратися досить близько, щоб поставити їм питання, гравці не скажуть вам "бу" без дозволу з фронт-офісу команди. Що вони зроблять, якщо зловлять тебе всередині, так це переламають тобі всі руки та ноги і викинуть у смітник контейнер. Чайки виклюють тобі очі, Вормвуд".
  
  
  "Ми говоримо тут суто гіпотетично", - наполягав Римо.
  
  
  "Ти впевнений?"
  
  
  "Звичайно, я певен".
  
  
  "Ну, в такому разі, я обійшов би навколо до входу для доставки і ховався там, поки не зміг би пірнути в зону зберігання. Послухайте, зачекайте хвилинку! Куди ви двоє прямуєте? Ти хіба не чув, що я сказав? Гей!"
  
  
  Репортер спостерігав, як Римо та Чіун зникли в натовпі.
  
  
  Розділ 10
  
  
  
  
  Високий чоловік у помаранчево-чорній футболці постукав по стіні поряд із внутрішніми дверима складу. Щось металеве брязнуло, двері відчинилися, і охоронець зник за ними.
  
  
  Перш ніж двері зачинилися, Чіун встав і рушив у дорогу. Його єдиний учень теж відчув цю нагоду. Але, на жаль, після стількох років старанного навчання, на секунду пізніше. Правлячий Майстер Сінанджу ковзав бетонним вантажним майданчиком, як на роликових ковзанах. Позаду він чув уривчасте дихання Римо і гуркіт його тупіт його величезних ніг.
  
  
  Чіун важко зітхнув. Саме тоді, коли він подумав, що його учень нарешті досяг рівня віртуозної досконалості, прийшло розчарування. Неминуча розчарування.
  
  
  Людину вимотує не вчення, думав він.
  
  
  Це було повторне навчання.
  
  
  Три десятиліття роботи з цим учнем підтвердили його переконання, що білі не можуть зберігати знання довше кількох днів. Звичайно, вони могли запам'ятати номери свого соціального страхування, свої прізвища та необхідну процедуру відкриття тюбика зубної пасти. Важливі речі, тонкі речі були поза їх можливостей. Наприклад, дихання. І біг. Можливо, настав час ще раз витягнути довгі аркуші рисового паперу для бідолахи Римо. По-перше, йому доведеться заново навчитися ходити босоніж тонким матеріалом, не порвавши його. Потім перебігти крізь неї. І, нарешті, пробігтися в безглуздих італійських черевиках на жорсткій підошві, які він вважав за краще одягнути.
  
  
  Бути єдиним у світі вчителем синанджу – це робота, яка потребує нескінченного терпіння, повної самовіддачі та безрозсудного апломбу. Іншими словами, подумав Чіун, це якраз у його частині. Проблема полягала і завжди полягала в оплаті.
  
  
  За всі понаднормові, які йому нав'язували через безмежні недоліки його учня, ніколи не було й крихти зайвого золота. Ні, це ніколи не враховувалося, коли йшлося про новий контракт і оплату золотом. Вони завжди ділили суму, яку Чіун вибивав у Сміта. Звичайно, не порівну - навіщо Римо було золото, коли він мав честь працювати з правлячим Майстром Сінанджу? Крім того, на Чіуні лежала велика відповідальність - місце його народження, все село Сінанджу.
  
  
  Багато років тому, на початку навчання Римо, Майстер намагався вмовити свого роботодавця відмовитися від ідеї взяти до себе учня. Чіун стверджував, що учень не потрібен, що за хорошу ціну Майстер сам може вчинити всі вбивства. Але імператор Сміт передбачав проблему з непоміченим переміщенням Чіуна в суспільстві білих - те, що вбивця мав зробити, щоб досягти успіху. Сьогодні мудрість Імператора виявила себе ще раз. Саме через приголомшливу, повністю відбиваючу білизну Римо Чіун так добре вписався в натовп репортерів біля входу.
  
  
  Говорили, що ухвалення своєї долі було першим кроком на шляху до безтурботності. Хоча Римо завершив ритуали, які підготували його до того, щоб стати майстром, він мав помилки. Очевидно, що доля Чіуна полягала в тому, щоб поєднати стегна з вічним студентом. Подібне не було чимось нечуваним у корейській культурі. У знаменитих романах пансорі з його батьківщини кожного шляхетного героя врівноважував комічний лакей, Чонгр-вук.
  
  
  То був Римо. Його Чон-Вук.
  
  
  З усією належною поспішністю Майстер скоротив відстань між собою та дверима, які вели зі складу у власне навчальний центр. Праворуч від дверей, на рівні грудей у стіні, знаходилася сенсорна панель із десятьма клавішами, яка керувала замком. Це було схоже на клавіатуру його дорогоцінного фазерного пульта дистанційного керування телевізором Star Trek наступного покоління. Над рядами цифр була світлодіодна індикація. Чіун підніс долоню ближче до клавіш, але не доторкнувся до них. Він трохи рухав рукою туди-сюди, ніби нагрівав її над полум'ям свічки.
  
  
  "Що ти робиш?" Запитав Римо, нарешті опинившись за спиною Майстра. "Ти не міг бачити код, який використав цей хлопець".
  
  
  Чіун не витрачав час на відповідь. Кінчик його кривого нігтя, як бритва, клацнув пластиковою панеллю. Він натиснув на три кнопки.
  
  
  Найтепліші.
  
  
  "Це може зайняти весь день", - поскаржився Римо, коли на світлодіодному екрані замиготіли слова "Не допускати". Чіун набрав ті самі три цифри, але в іншій послідовності.
  
  
  "Не визнавати. Не визнавати. Не визнавати".
  
  
  "У нас немає цілого дня, татко". Із четвертої спроби замок піддався.
  
  
  "Дурне везіння", - пирхнув Римо.
  
  
  Чіун похитав головою. "Удача тут ні до чого".
  
  
  "Тоді як ти її відкрив?"
  
  
  "Мені знадобилося б десять років, щоб пояснити вам це, а через тиждень ви б все це забули. Замість того, щоб витрачати час на уроки, надто складні для простої білизни вашого мозку, давайте продовжимо робити те, що наказав Імператор ".
  
  
  Усередині навчального центру зали були широкими з низькими стелями. Зовні не було вікон, тільки двері, що ведуть у внутрішні приміщення. Деякі двері були виготовлені зі скла. На бігу Римо і Чіун пройшли невелику операційну та чудово обладнаний рентгенівський кабінет. За нею знаходився центр гідротерапії. Римо глянув у ілюмінатор у двері. Дві з півдюжини ванн із нержавіючої сталі були зайняті, але гравця, якого вони шукали, там не було.
  
  
  Коли вони проходили повз відкриті двері кабінету, чоловік усередині підняв погляд від купи паперів на своєму столі. На ньому була біла уніформа фізіотерапевта. Він виглядав ураженим, побачивши їх. Вони пройшли вже сорок футів коридором, коли почули звук стільця, що відсувається. Терапевт на секунду висунув голову за двері, потім пірнув у свій кабінет.
  
  
  Коли Чіун побачив трьох великих чоловіків у помаранчево-чорних футболках, що мчали до них коридором, він зрозумів, що людина в білому покликала на допомогу. Незграбно крокуючи пліч-о-пліч, охоронці заповнили коридор. Коли вони зупинилися за кілька футів від нього, той, що був посередині, підніс до обличчя маленький чорний предмет і заговорив до нього.
  
  
  "Так, ми з ними впоралися. Ні, ми впораємося з цим".
  
  
  Головний охоронець був, навіть за стандартами його волохатої раси, помітно волохатим. Його бліде обличчя, за винятком ділянки чола і області під очима, було вкрите кучерявою чорною бородою, коротко підстриженою. Волосся на його голові було довгим з боків і ззаду, за модою зірок нової кантрі-музики з чудового Nashville Network. Волосся на його передпліччях виглядало як його борода, але було нестриженим.
  
  
  "Що, на твою думку, ви там робите з кунг-фу?" спитав Римо великий чоловік, покритий волоссям. Це питання негайно змусило Чіуна випростатися. "Що він має на увазі під "кунг-фу"?" - Запитав зляканий Майстер свого учня. "Він приймає мене за китайця? Він сліпий? Як він міг прийняти це за обличчя варвара з широким носом?"
  
  
  "Я помилково приймаю тебе за тупе лайно", - повідомив охоронець. "Ось-ось стану мертвим лайном".
  
  
  "Кунг-фу – це китайське бойове мистецтво", - пояснив Римо. "Мій друг кореєць. Для нього це велика справа. Щось пов'язане з тисячоліттями армій вторгнення, панування, зґвалтувань та грабежів. Спробуй розберись..."
  
  
  "Припиніть двуличність", - сказав старший охоронець. "Ви двоє вторгаєтесь на приватну власність учасників заворушень у Лос-Анджелесі. Злочин, караний стусанами під зад".
  
  
  "Послухайте, - сказав Римо, - ми просто хочемо перекинутися парою слів з одним із гравців. Дві хвилини, і ми вибуваємо".
  
  
  "Приятель, ти вже вилетів".
  
  
  За безмовним сигналом двоє інших охоронців зімкнулися на Римо, наче кліщі, розраховані на те, щоб стиснути його в кулак і здолати. Вони не потрудилися захистити себе серйозним чином, оскільки кожен з них був важчим за свою мету на сто фунтів. Через різницю у розмірах вони були готові витримати один-два удари, щоб накласти на нього свої великі руки.
  
  
  Дати Римо перший крек було їхньою помилкою.
  
  
  І в них є лише один.
  
  
  В той же час обидва охоронці зробили випад. Це було схоже на гру у футбол, яку вони практикували тисячі разів. Тільки вони пробігли її зі швидкістю, що, здавалося, становила чверть швидкості. Коли пальці охоронців зімкнулися, вони схопили лише розріджене повітря. На мить двоє чоловіків завмерли, не в силах зрозуміти, чому вони не схопили непроханого гостя за шию. Їхні руки були витягнуті прямо від плеча, довжина їхнього тулуба, від пахви до талії, була відкрита для атаки.
  
  
  Ребра хруснули, як хлібні палички, сухі та хрусткі. Обидва охоронці впали навколішки. Схопившись за боки, притулившись лобами до підлоги, вони хрипіли і хапали ротом повітря.
  
  
  "Занадто повільно", - прокоментував Чіун. Він не мав на увазі полеглих охоронців, чиї бойові навички були до смішного дитячими. Коментар був адресований його учневі, Чон Уку, іронічному лакею. Потім Вчитель обрушив те, що, можливо, було його останньою образою. "Якби вони займалися кунг-фу, - сказав він Римо, - вони б тебе спіймали".
  
  
  "Гей, ну, це несправедливо...."
  
  
  Великий волохатий хлопець стрибнув на спину Римо. Використовуючи всю свою вагу, охоронець спробував вштовхнути небезпечного порушника на оранжево-чорний конголеум.
  
  
  "Ура!" Сказав Римо, згинаючись у талії. Чи не силовий поворот. Поворот у часі.
  
  
  Волосатий охоронець перелетів через плече і з могутнім стукотом врізався головою у стіну. Коли тіло чоловіка зісковзнуло на підлогу, у гіпсокартоні виявилося поглиблення у формі обличчя.
  
  
  Чіун навіть не глянув на вражаючу глибину западини. "Ми втратили тут достатньо часу", - сказав він, переступаючи через непритомне тіло.
  
  
  "Тренажерний зал, мабуть, прямо попереду", - сказав Римо стрункій спині Майстра. "Чуєте, як дзвенять залізні пластини? А реп-музика?"
  
  
  Чіун різко зупинився.
  
  
  "Що трапилося?" Запитав його Римо.
  
  
  "Огидний запах". Чіун помахав рукою перед своїм тонким носом. "Це сморід того, хто їсть жирне червоне м'ясо і пускає сечу".
  
  
  "Не дивися на мене так".
  
  
  "Ти не їж червоне м'ясо, так що це ніяк не можеш бути ти".
  
  
  "Велике дякую за вотум довіри", - сказав Римо. "Однак, враховуючи наше нинішнє місце розташування, цей огидний аромат міг виходити від будь-кого і звідки завгодно".
  
  
  "Це незвичайний запах", - заперечив Чіун. "Він схожий на те, що піднімається від невисоких чагарників після м'якого весняного дощу".
  
  
  "Ти маєш на увазі котячу сечу?"
  
  
  Чіун ковзнув уперед і завернув за кут у тренажерний зал, який був досить великим, щоб вмістити всю команду Riots. Стіни були обвішані дзеркалами від підлоги до стелі, а підлога була заставлена величезними сталевими пристосуваннями та стійками з гантелями та штангами. Коли Римо слідував за Чіуном через дверний отвір, стартова лінія наступу "Лос-Анджелеських заворушень" дивилася на них із майданчика для жиму лежачи. Спітнілі, високі чоловіки, чия загальна вага становила десь близько трьох чвертей тонни.
  
  
  Римо посміхнувся людям у помаранчево-чорному. Куточком рота він сказав Чіуну: "Джонсон сказав, що вони більші і підліші співробітників служби безпеки. Він забув додати, що вони молодші".
  
  
  Гортанне гарчання долинув через гравців нападу. У стійці для присідань чоловік-монстр тримав олімпійську штангу, яка балансувала на його неймовірно широких плечах. Тяжкий сталевий стрижень прогнувся посередині під величезною вагою з обох кінців. Бредлі Бумтауер дозволив восьмистам фунтам заліза впасти на палубу.
  
  
  "Він той, від кого пахне", - оголосив Чіун, владно показуючи пальцем на кривдника.
  
  
  "Якраз той хлопець, якого ми хочемо бачити", – сказав Римо.
  
  
  Коли друга за небезпекою людина у світі зробила крок уперед, двоє охоронців, два підкати та центральний захисник розступилися, перегороджуючи йому шлях. Гай секвойних дерев у пронумерованих толстовках розміру XXXL.
  
  
  "У нас є справа до вашого великого хлопця, он там", - сказав Римо.
  
  
  "А в чому конкретно полягає ваш бізнес?" спитав центр, пробуючи вагу сімдесятифунтової гантелі.
  
  
  "Славне і освячене віками ремесло", - одразу відповів Чіун. "Ми вбивці".
  
  
  Римо кинув на Майстра стривожений погляд.
  
  
  За лінією наступу Бумтауер завив від люті і почав наступ.
  
  
  "Відійди, Ф.В.", - сказав правий охоронець, піднімаючи руки. "Ти і так вляпався по вуха. Ще трохи неприємностей, і тебе виключать зі складу наступного тижня".
  
  
  "Ти потрібен нам проти "Портленду", чувак", - сказав правий підкат. "Ця повітряна атака "Папуг" розділить нас на частини без твого пасу".
  
  
  Гравці лінії атаки присунулися ближче до Римо. "Час, проведений у спортзалі, для нас дуже особливий", - сказав центровий, все ще озброєний гантеллю. "Нам не подобається, коли на нас витріщаються гіки та заучки в наші особисті моменти. Ви, хлопці, кажете так, ніби ви, можливо, божевільні, гребані втікачі з Атаскадеро, але це не дає вам жодних поблажок у відносинах з нами. Мої друзі будуть тримати вас за руки і ноги, поки я битиму цим по ваших головах, перетворюючи їх на кашу. Від підборіддя і вище від вас не залишиться нічого, крім червоної плями на килимі". Він помахав гантеллю.
  
  
  "Гей, Чіуне, мені, можливо, знадобиться невелика допомога", - сказав Римо. "Чіун?"
  
  
  Правлячий Майстер Сінанджу просунув руки у вільні рукави своєї мантії. Жест, який не потребував подальших пояснень.
  
  
  Їх було лише п'ятеро.
  
  
  Учень було надано самому собі.
  
  
  "Ось так, старовина", - сказав лівий охоронець, - "ти просто почекай тут, тихо і смирно, і ми займемося тобою за хвилину".
  
  
  Римо тим часом підібрав футбольний м'яч зі відра для сміття на підлозі. Зігнувши товсте зап'ястя, він схопив його кінчиками пальців за шнурки. Костяшки його пальців побіліли, а пальці глибоко вп'ялися в м'яч.
  
  
  Вона вибухнула в його руці, як повітряна кулька для вечірки, тільки набагато, набагато голосніше.
  
  
  Шум змусив лінію наступу призупинити свій поступ.
  
  
  "Цей маленький трюк має нас налякати?" сказав лівий підкат.
  
  
  Римо вибрав ще один м'яч із кошика. "Я дуже чемно прошу вас розчистити дорогу", - сказав він їм.
  
  
  "Що ти збираєшся робити, знову нашкодити нашим вухам?" - сказав центр, сміючись.
  
  
  Римо відступив, щоб пройти один раз. Riots не прийняли підробку, тому він пустив її в хід.
  
  
  Лінія нападу вирішила, що це ще одна фальшивка. Тільки Чіун бачив, як м'яч вилетів із руки Римо. Він пролетів двадцять футів, перш ніж загострений кінець потрапив у середину центру підборіддя з важкою кісткою. М'яч знову стискався доти, доки не луснули шви. Від удару голова величезного чоловіка відкинулася назад, і він врізався в кулер для води, який перекинувся, коли він упав на килим. Його товариші по грі пригнулися і використовували свої руки, щоб відобразити шрапнель зі свинячої шкіри, що летить.
  
  
  Римо підібрав ще один м'яч і шльопнув ним по розкритій долоні.
  
  
  Правий охоронець нахилився над центром. "Луї непритомний", - сказав він. "Цей худий маленький панк нокаутував його пасом. Господи, у нього зуби випльовуються".
  
  
  "Убий це", - прогарчав правий нападник, підхоплюючи предмет, який упустив центральний.
  
  
  Римо пригнувся, дозволивши сімдесятифунтовій гантелі пролетіти в нього над головою.
  
  
  Інші гравці наслідували його приклад і почали жбурляти в нього гантелями. Римо навіть не намагався забратися з дороги. Коли важкі предмети сипалися на нього з кінця до кінця дощем, він відкидав їх убік, відхиляючи вправо або вліво тильною стороною зап'ясть. Гантелі дзвеніли об підлогу і підстрибували, розкочуючись на всі боки, коли заворушення спустошили стійки з гирями.
  
  
  "Достань виродка!" - крикнув лівий тек, кидаючись до штабелів залізних пластин. "Розплющі його дупу!" Він схопив тридцятип'ятифунтову тарілку, ніби то був пиріг з піцою, і запустив її, обертаючись, як диск, через усю кімнату в Римо.
  
  
  Але для Римо тарілка рухалася повітрям так повільно, що навіть маленька дитина змогла б ухилитися від неї. Це видовище набридло Чіуну. У цьому не було жодної витонченості. Він витяг руки з рукавів і прикрив вуха, схожі на раковини, щоб захистити їх від гуркоту гир. У міру того, як четверо здоров'яків витратили всі металеві пластини, вони помітно слабшали. У них на грудях і під пахвами виступили плями поту. Їхнє дихання стало утрудненим. Вони спиралися на сталеві пристрої для підтримки. Чіун уважно спостерігав за людиною, яку імператор Сміт послав їх допитати. Номер 96. Людина-тварина. Чіун ніколи не бачив істоти, схожої на нього. Істота з такою щільною мускулатурою. Натягнуте тіло на тильних сторонах його рук було схоже на швартовні канати вантажного судна. А шкіра, що покривала її, була майже сліпуче блискучою, туго натягнутою, майже до точки розриву. У цьому теж не було нічого хоч скільки-небудь витонченого; як такої, він навряд чи був гідним супротивником для майстра синанджу.
  
  
  Чіун відчував бажання номера 96 вступити в бійку. Чоловік гриз вудила. Що його стримувало? Звісно, не страх. Як і інші, він був надто неосвічений, щоб боятися. Можливо, інше бажання, сильніше, тримало його у вуздечку?
  
  
  Навіть з іншого кінця кімнати запах Людини-Тварини був приголомшливим. Те, що Римо було його відчути, Чіуна не здивувало. Не можна очікувати, що у людини, яка колись їла сирний бургер, "Кемел", "Будвайзер", не пошкоджена сенсорна система. Аромат, що виходив від номера 96, був запахом людини, навіть брудної людини. Це спантеличило Чіуна.
  
  
  Насправді Майстер не звернув особливої уваги на другорядні деталі місії, викладені Імператором Смітом. Щось щодо наркотику. Зазвичай такі речі були неважливими, сущими дрібницями в порівнянні з дійсно важливим - як він міг збільшити оплату золотом для наступних переговорів.
  
  
  Коли Бредлі Бумтауер раптово розвернувся на підборах і попрямував до найближчого виходу, Чіун кинувся за ним зі швидкістю кулі.
  
  
  "Гей, хапайте цього хлопця!" - прохрипів правий охоронець. Перш ніж лінія нападу змогла відповісти, Майстер прослизнув повз них.
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  
  Бредлі Бумтауер дозволив восьмисотфунтовому вантажу скотитися з його плечей і звалитися на підлогу тренажерного залу. Його наміром було схопити двох непроханих гостей, які вторглися на його територію з огидним рибним запахом, а потім розірвати їх м'які тіла на тонкі криваві смужки. Його обурення їхньою присутністю у його володіннях було надто жахливим, щоб стримуватись загрозою виключення з ліги або піднятими руками його товаришів-гравців. Бумтауер більше не міг думати у термінах майбутнього. Наскільки він був стурбований, гра наступного тижня з таким самим успіхом могла бути грою наступного століття. Більше не було бар'єру тим, що йому хотілося робити, і тим, що він робив. Бар'єр, що утримував людське суспільство від саморуйнування. У певному сенсі те, чим він володів, або те, що володіло ним, було абсолютною свободою; в іншому сенсі це було абсолютне рабство.
  
  
  Щоб накласти лапи на тих, хто забруднив його відзначений сечею периметр, Бумтауер відкинув би у бік своїх товаришів за командою. Він навіть убив їх, якби вони спробували зупинити його.
  
  
  Величезний носовий снасть зробив крок уперед, потім завагався, коли інша, ще сильніша потреба наповнила його. Повсюди навколо присадкуватий стійки було навалено порожні коробки з-під "Мантеки". Минуло вісім хвилин з моменту його останнього "енергетичного" перекушування. І вже знову почалися напади голоду. Це не було раптовим потягом до якоїсь певної їжі. Він не реагував на апетитні уявні образи свинячих відбивних чи смажених реберців. Почуття щемливої порожнечі було настільки сильним, що його неможливо було ігнорувати. Усередині його живота брязнуло і затремтіло, як шматок сталевого ланцюга, що заплутався в лезах шалено обертається газонокосарки.
  
  
  Маленька частинка Бредлі Бумтауера, який існував до того, як він став Бредлі Бумтауером, зберегла самосвідомість, укладену в гігантське тіло. І ця людина, яка отримала ступінь з бізнесу в коледжі "Великої десятки", у якого було понад вісім мільйонів доларів готівкою, захованих у банку на Кайманових островах, була налякана силою цього бажання. І тим фактом, що він їв все більше і більше і ніколи не був задоволений. Лише на секунду цей фрагмент його первісної особистості сплив на поверхню, потім його засмоктало вниз, у вир нейропептиду росомахи.
  
  
  Бумтауер відвернувся від видовища гантелей, що літають, і відштовхнувся від виходу з тренажерного залу. Перед ним було пустельне тренувальне поле Riots. Коли він підстрибом перетинав п'ятисмугову доріжку, що оминула ігровий майданчик, він відчув когось або щось позаду себе.
  
  
  Він обернувся й побачив старого рибоїда. Йому хотілося повернутися і вбити непроханого гостя, але біль у животі не дозволяв цього. Наприкінці ближньої кінцевої зони він перейшов на рись. Рись для Бумтауера в його нинішньому фізичному стані була подібна до тотального спринту для будь-якого іншого. Для дев'яностолітнього азіату це мало бути неможливо.
  
  
  Мало бути.
  
  
  Рибоєд не тільки відповідав його раптовому сплеску швидкості, але навіть обігнав його.
  
  
  Впевнено, Бумтауер збільшив темп до спринтерського. Високо відбиваючи ногами, він відчував, як величезні м'язи його чотириголового м'яза здригаються при кожному ударі об природний дерн. Його ноги 18-го розміру здавалися легкими та швидкими під ним. І так воно й було. Відколи він почав використовувати нашивку, він легко став найшвидшою людиною в команді. Найшвидше, ніж навіть у регіональних парках, рекордсмен NCAA на дистанції сто метрів.
  
  
  Найбільша та швидка.
  
  
  Його супертіло розсікало повітря, від якого у нього задзвеніло у вухах. Він подолав двадцятиярдову лінію, п'ятдесятиярдову і, коли над ним нависла протилежна стійка воріт, скористався можливістю озирнутися через плече. Він сподівався побачити, як старий відстає на сімдесят ярдів або, можливо, навіть звалився на поле. Натомість, на свій шок, він виявив, що старий біжить прямо в нього за спиною.
  
  
  Ну, можливо, втеча - не зовсім потрібне слово.
  
  
  Здавалося, що ноги східного дивака взагалі не рухалися. І його руки також не рухалися. Він засунув долоні у мішкуваті рукави свого халата. Тим не менш, він був там, безтурботно накидаючи слід після того, як залишився носовий снасть.
  
  
  Бумтауер моргнув один раз, і як хлоп! сон, що раптово підійшов до кінця, старий зник. Коли номер 96 повернув голову назад до стійки воріт, він став свідком видіння, від якого відвисла щелепа. Він побачив, як рибоїд спускається з висоти щонайменше тридцяти футів, його одяг майорів на вітрі. Сальто старого скінчилося, коли його ноги в капцях опустилися на поперечку стійки воріт. Він стояв там, не розмахуючи руками для рівноваги, а твердо, як камінь, наче стояв на рівній землі.
  
  
  Бумтауер не планував зупинятися, але рибоїд зістрибнув зі свого сідала, легкий, як пір'їнка, перед ним, перегородивши йому шлях. Абсолютна дивина всього цього змусила носову снасть різко зупинитися.
  
  
  "Забирайся з мого шляху!" Сказав Бумтауер. Помах його величезної правої руки викликав порив вітру, який скуйовдив бороду крихітного дідуся. Азіат навіть оком не моргнув.
  
  
  За кінцевою зоною, до якої тепер звернено погляд Boomtower, за трасою, знаходилося паркування тренувального центру. З того місця, де він стояв, він міг бачити свій білий дводверний Mercedes 500-го класу з одностороннім склом, позолоченими бамперами, молдингом з боків і чохлами на колесах. За два дні до цього у нього вирвали обидва передні сидіння. Жодне ковшеподібне сидіння на землі не змогло б вмістити його п'ятсот фунтів. Він встановив спеціально розроблене сидіння, оббите шкірою. Крім того, рама та амортизатори з боку водія були посилені, щоб автомобіль не надто сильно кренився вліво. Бумтауер хотів якнайшвидше дістатися своєї машини і вирушити до найближчого джерела харчових жирів. За лініями електропередач він міг розглянути вивіски, що кричать, уздовж головного бульвару, вивіски, що рекламують все смажене.
  
  
  Він спритно, потихеньку насувався на маленького рибоїда. І коли він був уже в межах досяжності, з могутнім гарчанням він завдав удару на розмах по голові старого, удар, призначений для того, щоб відправити його в політ, якщо не вбити відразу.
  
  
  Між початком руху та його завершенням сталося щось дуже несподіване: його кулак торкнувся порожнечі. Через що він втратив рівновагу на краю лівої ноги. Перш ніж він зміг взяти себе в руки, був дотик, який відчувався як легкий подих вітерця. Дотик був такий м'який, що він, можливо, уявив це. Саме там, на його правому стегні. Замість того, щоб перекинути старого на дешеві сидіння, це був сам Боамтауер, який раптово пролетів повітрям. Він приземлився з нудотним хрускотом за двадцять ярдів від нього, недалеко від бічної лінії.
  
  
  Підводячись на ноги, він знову зіткнувся з промахом азіату.
  
  
  "У тобі я відчуваю величезну порожнечу, жахливу спустошеність", - сказав йому Чіун, хитаючи головою.
  
  
  "Голоден", - прогарчав Бумтауер, починаючи кидатися вперед, у напрямку свого Мерседеса. "Треба поїсти".
  
  
  "Ні".
  
  
  Коли маленька людина підняла свою тонку руку з надзвичайно довгими нігтями, футболіст зробив паузу.
  
  
  "Ця порожнеча, яку я відчуваю, відрізняється", - пояснив Чіун. "Не вакуум у животі, який можна заповнити матеріальною їжею. Це вакуум духу. Ви сильні, але ви також і слабкі. І ваша слабкість настільки велика, що ваша сила більш ніж зведена нанівець".
  
  
  "Ха!" Сказав Бумтауер, ударяючи по своїх масивних грудях стиснутим кулаком.
  
  
  "Під усею цією твоєю плоттю ти все ще нікчема".
  
  
  "Та я міг би розколоти твою маленьку жовту голівку, як прищ!"
  
  
  "Ні, ти не міг".
  
  
  Бумтауер рвонувся до худої шиї в комірчині мандаринового. Сілк торкнувся його витягнутих пальців; у цьому він був певен. А потім з різким спалахом удару він виявив, що його обличчя по вуха закопане в грубий дерн. Спльовуючи бруд і пучки бермудської трави, він глянув угору.
  
  
  "Як я вже сказав, - продовжував Чіун, - тваринна сила, якою ти володієш, хаотична, недисциплінована. Необґрунтована. Вона здається неприборканою, але це ілюзія фізичної форми. Вашій силі не вистачає зосередженості на ретельній медитації та довгому вивченні. Їй не вдається. Невичерпна сила ци Всесвіту, і через це вона порожня, як дитяча повітряна кулька, можливо, це досить добре для вашого американського футболу, але навіть найпростіші стратегії гри на гойдалках були б вам недоступні.Урок тут у тому, що короткі шляхи не завжди наводять вас туди, куди ви хочете потрапити”.
  
  
  "Куди я хочу поїхати, то це геть туди", - сказав Бумтауер, киваючи у бік паркування. "Відійди убік".
  
  
  "У мене є до вас запитання від мого імператора".
  
  
  "До біса вашого імператора. І до біса вас, божевільний ублюдок".
  
  
  "Ці варіанти недоступні. Мій Імператор бажає знати джерело твоєї новонабутої тваринної сили".
  
  
  Бумтауер більше не міг чекати. Його внутрішні муки були надто сильні. Вони навіть придушили його інстинктивний страх перед цією дивною маленькою людиною. Розвернувшись заднім ходом, він спробував змусити азіату рухатися не в той бік. На його біду, в гомілки виник спалах болю і водночас нудотний тріск кістки. Бредлі Борнтауер упав на газон, схопившись обома руками за праву ногу нижче коліна.
  
  
  "Ти зламав це!" - Простогнав він. "Господи, ти зламав мені ногу!"
  
  
  Удар рибоїда був настільки стрімким, що здавалося, він навіть не ворухнувся. Він стояв зовсім розслаблений, на його високому чолі не було зморшок, на старому, сухому обличчі грала легка посмішка.
  
  
  "Можливо, ми можемо поговорити зараз?" Сказав Чіун.
  
  
  Носовий підкат пірнув за ним, зламав ногу і таке інше. Хоча відстань між ними була менша за ярд, Бумтауер промахнувся повз мету з великим відривом. І коли він упав на землю, у нього було роздроблене праве передпліччя.
  
  
  "Мені це не подобається", - запевнив Чіун, що верещать Голіафа, підходячи ближче. "Я найманий вбивця за професією, а не якийсь незграбний кат. Вбивати - це те, що у мене виходить найкраще. Так що, як бачиш, я б вважав за краще вбити тебе. І я зроблю це, якщо ти не відповиш".
  
  
  "Йди до біса".
  
  
  Носовий підкат завдав удару лівою по кісточках Чіуна, який навіть близько не підійшов. Потім він насилу піднявся на свою єдину здорову ногу. В його очах була неприкрита лють джунглів, пораненого звіра. Бумтауер виглядав так, ніби з радістю відірвав би свою зламану руку і вдарив нею Чіуна по голові.
  
  
  "Я не розумію вашої впертості", - сказав Майстер Сінанджу, клацнувши мовою. "Хіба я не довів тобі, що твоя переважна сила не має жодної цінності перед моєю слабкістю?"
  
  
  Загарчавши десь унизу живота, Бумтауер зробив випад щосили. І цього разу його пальці зімкнулися на шовковій парчі.
  
  
  Розділ 12
  
  
  
  
  "Хлопці, з вас вистачить?" Римо кинув виклик, підкинувши футбольний м'яч на фут чи два у повітря та спіймавши його. Лінія наступу Riots лежала поверх лав тренажерного залу, мокрі від поту і важко дихають. Тільки у лівого охоронця вистачило сил махнути рукою на знак капітуляції. Четверо лінійних гравців перенесли кожен фунт своєї ваги з одного боку кімнати на іншу у спробі розчавити чувака у чорній футболці та штанах чиносу. І тепер цей жилистий хлопець незворушно переступав через купи залізних пластин, купи гантелей.
  
  
  "Це було весело", - сказав Римо. Він кинув футбольний м'яч назад у відро для сміття і попрямував до вихідних дверей. "Дуже скоро нам доведеться повторити це знову. Однак я повинен вам дещо сказати. Не дивно, що ви завжди опиняєтеся наприкінці своєї конференції. Ви, хлопці, справді не у формі...."
  
  
  Вийшовши надвір, Римо швидко знайшов Чіуна, який стояв у далекому кінці тренувального поля. Він також побачив велику постать, що нерухомо впала біля ніг Майстра. Це був їхній видобуток, Бредлі Бумтауер. Римо перейшов на біг. Коли він перетинав п'ятдесятиярдову межу, він побачив, як Бумтауер раптово схопив Чіуна за кісточку. Першою думкою Римо було: "О, чорт!"
  
  
  Нетренованому оку сцена перед стійкою воріт раптово здалася розмитою, ніби її заслонили хвилі тепла, що підіймалися від землі. Нетренованому оку здавалося, що дві фігури зберігають своє відносне становище. Будучи учнем синанджу, Римо бачив речі зовсім інакше. Він побачив, як величезний чоловік підняв маленького, покрутив довкола його голови, як оранжево-чорну подушку, а потім відскочив на газон. Підняв, покрутив, відскочив. П'ять раз. Боїнг. Боїнг. І коли підстрибування припинилося, ці двоє опинилися точно на тому самому місці, що й на початку.
  
  
  Римо, не намацуючи пульсу, знав, що футболіст мертвий. Чіун стояв у центрі збитого кільця дерну. Здавалося, що газон витримав дванадцятиматчеву стійку на лінії воріт.
  
  
  "Тобі обов'язково було вбивати його?" Запитав Римо.
  
  
  "Дурне питання. Я б не вбив його, якби не був змушений".
  
  
  "Нам потрібна була інформація від нього".
  
  
  "Його розум був збентежений. Він не міг відповісти навіть на найпростіші питання. Хаос усередині нього був надто сильний".
  
  
  "Ти не міг просто вирубати його?"
  
  
  "Я надав йому послугу".
  
  
  "Так, можливо. Але що це нам дає?"
  
  
  "Оглянь його зад".
  
  
  "Що?"
  
  
  "Спусти з нього штани, і ти знайдеш джерело його тваринної натури".
  
  
  "Так точно ..."
  
  
  "Це маленький пластиковий пластир на його правій сідниці".
  
  
  Коли Римо придивився уважніше, він зміг розгледіти обриси квадрата крізь туго натягнуту лайкрову тканину. "Що це?"
  
  
  "От звідки починається поганий запах".
  
  
  "Без сумніву. Але це теж якось пов'язано з наркотиками?"
  
  
  "Звичайно".
  
  
  Намагаючись стягнути з футболіста штани, що обтягують, Римо пробурмотів: "Боже, сподіваюся, ця маленька сцена не потрапить до "Ока США"."
  
  
  Він оголив дупу Бумтауера і пластир розміром два на два дюйми. Римо дізнався в ньому систему доставки наркотиків із уповільненим вивільненням, подібну до тієї, що використовується для нікотину.
  
  
  Коли Чіун нахилився, щоб зняти пластир кінчиком довгого нігтя, Римо відштовхнув його руку. "Ні, не чіпай це!" - Вигукнув він. "Якщо ви нанесете трохи активного інгредієнта на кінчик пальця, він потрапить прямо у ваш кровотік".
  
  
  "Чому ти так сильно тремтиш?" Запитав його Чіун. "Це через те, що ти турбуєшся про мою безпеку?"
  
  
  "Що ще?" - Запитав Римо. І він викинув з голови образ Чіуна вагою в п'ятсот фунтів і зростом у п'ять футів і нікчемність, що розлютилася в Лос-Анджелесі.
  
  
  Розділ 13
  
  
  
  
  Коли відділ із розслідування вбивств голлівудської поліції зателефонував у двері розкішного особняка Пуми та Чиза Грехема, йому відкрила не покоївка у формі чи дворецький, а дуже маленький чоловічок у костюмі-трійці у тонку смужку.
  
  
  "Доброго ранку, детективи", - сказав Джиммі Коч-Рош.
  
  
  Ведучий слідчий, огрядний чоловік з копицею білого волосся, дістав з-під своєї картатої спортивної куртки два складені документи. "У нас є ордер на обшук цього приміщення, Джиммі", - сказав він. "І ордер на арешт якоїсь Пуми Лі, також відомої як Харрієт Луїза Смутз, за звинуваченням у вбивстві першого ступеня, що спричинив смерть минулої ночі актриси Віндалу".
  
  
  Коч-Рош вивчив папери, потім повернув їх офіцеру. "Все зроблено належним чином, детектив Хайландера", - сказав він. «Моя клієнтка готова на даний момент здатися під вашу опіку. Будь ласка, проінструктуйте своїх криміналістів, щоб вони були дуже обережні”.
  
  
  Крихітний адвокат провів офіцерів у запаморочливе фойє особняка, яке піднімалося на висоту трьох поверхів до куполової стелі оранжереї, і було досить теплим і вологим. Підлога та стіни з білого мармуру були викладені ярусами екзотичних рослин. Серед зелено-жовто-рожевого смугастого листя рідкісні орхідеї звисали зі шматків кори під постійним дощем автоматичної системи поливу. Різнокольорові рибки котрі плавали в темно-синьому басейні в саду.
  
  
  "Схоже, вашим високопоставленим клієнтам не щастить", - сказав детектив Хайландер, коли вони увійшли до особняка. "Фактично, щось на зразок міні-хвилі злочинності. Це втретє менш ніж за двадцять чотири години, коли один із ваших людей перебуває у нас за звинуваченням у вбивстві."
  
  
  "Нічого такого, чого я не міг би впоратися", - запевнив його Коч-Рош.
  
  
  Пума Лі та її чоловік піднялися з диванчика в стилі арт-деко, коли їхній адвокат і поліцейська почта увійшли до обставлених меблів, але просторої вітальні. Це більше було схоже на художню галерею чи антикварний салон, ніж на місце, де насправді жили люди. Пума була одягнена в разючий контраст зі своїм громадським іміджем. Замість того, щоб показати якнайбільше своєї приголомшливої фігури, вона приховала її під дуже консервативним бежевим шовковим костюмом завдовжки вище колін. Чіз одягнув одне з екстравагантних нарядів у сорочці та штанах, який раніше приховував його в'ялість між картинками. Спроба приховати їхній надмірний розвиток мускулатури, на чому наполягав їхній юрисконсульт, увінчалася успіхом лише частково. Якщо придивитися, то під шовковою спідницею можна було розглянути контури масивних квадріцепсів Puma, а мішкувата гавайська сорочка Чиза не могла приховати ширину плечей і глибину грудей, з якою вона звисала.
  
  
  Детектив Хайландер зачитав кінозірці її права на Міранду, потім спитав, чи не хоче вона зробити заяву. Все було ввічливо та рутинно.
  
  
  Джиммі Коч-Рош відповів за неї. "Ні, вона не хотіла б робити заяви", - сказав він. "За порадою адвоката".
  
  
  "Тоді, я думаю, настав час для поїздки на станцію", - сказав Хайландер.
  
  
  Пума глянула на свого адвоката, який кивнув на знак згоди. З диванчика вона взяла велику шкіряну сумочку, яка підходила кольором до костюма. Сумочка була така переповнена, що її боки випирали.
  
  
  "Краще залиште це тут, мемо", - сказав Хайландер, потягнувшись до плечового ременя.
  
  
  На мить очі поліцейського та кінозірки зустрілися. І зчепилися. Хайландер завмер, як кролик, упійманий далеким світлом. Сухожилля на шиї Пуми смикнулися, коли вона пильно подивилася на нього.
  
  
  Джіммі Кох-Рош негайно втрутився. "Все гаразд, Пума", - запевнив він її, злегка торкнувшись тильного боку її долоні. “Тобі не знадобиться сумочка. Якщо ви візьмете його, це лише продовжить процедуру бронювання. Все, що там є, потрібно буде зареєструвати у поліцейського клерка. І ми хочемо звільнити вас під заставу якнайшвидше”.
  
  
  Знаючи, що від ваги нездорової їжі він упав би на коліна, адвокат дозволив Чіз забрати в неї сумочку.
  
  
  "Джиммі і я підемо за вами туди", - сказав Чіз своїй дружині, коли поліцейські відводили її. "Не хвилюйтеся. Ми принесемо все, що вам потрібне".
  
  
  Після того, як вони пішли, Чіз плюхнувся назад на диван і сказав: "Що за гребаний безлад!" Потім сердито подивився на крихітного адвоката. "І це все твоя вина".
  
  
  "Почекайте хвилинку", - запротестував Коч-Рош. "Хіба я не попереджав вас, що препарат є експериментальним? Я заздалегідь сказав вам, що можуть бути побічні ефекти. Я страшенно впевнений, що не приставляв пістолет до ваших голов і не змушував вас прийняти його".
  
  
  "Так каже людина-штовхач".
  
  
  “Послухай, – огризнувся Коч-Рош, – зніми пластир зі своєї дупи прямо зараз. Віддай мені залишок того, що в тебе є. І я поверну тобі гроші. Я випишу чек прямо зараз”.
  
  
  Чіз обдумав це, потім судорожно проковтнув. "Я повернувся б до того, яким я був?"
  
  
  "Товстий та сорокарічний".
  
  
  "Тридцять шість!"
  
  
  "Неважливо. Це твій вибір. Я запропонував той самий варіант твоїй дружині кілька годин тому, і, як ти знаєш, вона мені категорично відмовила. Що ти на це скажеш, Чіз? Хочеш відмовитися від нового жорсткого тіла?"
  
  
  Чіз смикнув себе за всесвітньо відоме підборіддя і скривився. За мить він сказав: "Ви можете зняти з неї звинувачення у вбивстві?"
  
  
  "Простіше простого. І я можу зробити це менше ніж за десять мільйонів".
  
  
  "Але відбитки її рук усюди на місці злочину!"
  
  
  Коч-Рош зауважив свого клієнта. "Такий закон, Чіз. Факти нічого не означають. Вся справа в інтерпретації. Правильна інтерпретація. Я наведу дюжину експертів-криміналістів, які підтвердять, що Пума залишила ці відбитки, борючись зі справжнім нападником, який розривав Віндалу на частини. Я покажу, що Докази крові звинувачення з'явилися в результаті відважної, але невдалої спроби Пуми Лі врятувати життя свого колеги. На той час, як я закінчу говорити, мер вручить їй сертифікат про героїзм.
  
  
  "Значить, дійсно нема про що турбуватися?"
  
  
  "Що ви маєте на увазі?"
  
  
  "Немає причин припиняти прийом наркотику".
  
  
  "Як я вже сказав, це повністю залежить від вас. Особисте рішення. Якщо вона вам не потрібна, я викуплю її назад. Повірте мені, багато інших людей стоять у черзі, щоб отримати це в свої руки".
  
  
  "Ні, я кажу про те, що трапилося з Puma. The Venom Club і Vindaloo. Я маю на увазі, що, якщо я ось так збожеволію? Що, якщо я випадково когось вб'ю?"
  
  
  Коч-Рош знизав своїми вузькими плечима. "Що стосується юридичних наслідків, то поки у вас є гроші, щоб заплатити за належний захист, який проводить ваш покірний слуга, їх не буде".
  
  
  Розділ 14
  
  
  
  
  Перш ніж виїхати з гаража особняка на вісім машин, Чіз Грем зняв верх свого спортивного автомобіля Excalibur кремового кольору, виготовленого на замовлення. Джиммі Коч-Рош запропонував йому поїхати на своїх власних колесах у поліцейську дільницю та особисто відвезти Puma додому. Він також запропонував Чизу опустити кришку, щоб армія фотографів, що чекали, могла сфотографувати радісну подію цілком. В надії підфарбувати воду для майбутніх майбутніх присяжних Коч-Рош хотів публічної демонстрації впевненості з боку Чиза. Сильний, відданий чоловік підтримує невинність дружини. Звичайне тренування.
  
  
  Чіз показав гарний час на автостраді. Згорнувши з найближчого до ділянки з'їзду та виїхавши на міські вулиці, він зрозумів, що прибуде на кілька хвилин раніше запланованого. Оскільки він сам почав трохи зголодніти і подумав, що Пума буде голодна після свого випробування, він вирішив зробити коротку зупинку в мінімаркеті, щоб купити смачні закуски на дорогу назад.
  
  
  Він проїхав повз подвійний ряд заправних станцій і припаркувався перед магазином SpeeDee Mart. Коли він пройшов через автоматичні двері у своїх вузьких сонцезахисних окулярах із синім склом, ніхто його не впізнав. Продавець у магазині, худорлявий пакистанець, був чимось стурбований. Зі свого місця за касовим апаратом він нервово перевіряв протиугінні дзеркала вздовж задньої стіни, намагаючись встежити за напівдюжиною покупців-підлітків. У магазині dairy case було зібрано спортивних лоурайдерів do-rag з бейсболками задом наперед, очевидно, для порівняння цін на аерозолі для збивання вершків. Продавець намагався перевірити, чи засовують вони банки у свій надзвичайно мішкуватий одяг.
  
  
  У кількох ярдах далі по стіні тріо голлівудських домогосподарок із надмірною вагою у схожих на намети каптанах потягували газування вагою шістдесят чотири унції, без цукру, "все, що можна пити", і будували місячні очі, дивлячись на вітрину з морозивом. Вирази їхніх осіб, коли вони продовжували потягувати дієтичні газовані напої, говорили про одне й те саме: ну, можливо, тільки один батончик, бо я був таким добрим.
  
  
  Єдиний інший покупець SpeeDee Mart, типовий продавець у сорочці з короткими рукавами, захисній плівці для кишень і широкому краватці, стояв біля кавового куточка і наливав коричневу рідину, що димить, з кавника з нержавіючої сталі з написом Irish Mint Mocha в дуже великий термос.
  
  
  Чіз узяв візок на коліщатках і рушив вузькими проходами. Його одразу потягло до відділу гарячої їжі через її чудовий аромат. Під лампами, що розігрівається, стояла таця зі шматочками курки, обсмаженими у фритюрі до золотистого кольору. Жир на дні сковороди залишався рідким від нагрівання. Чіз виклав увесь тацю з куркою в пару пінопластових контейнерів, поливаючи зверху жиром, начебто це був бернезський соус.
  
  
  Він залишив один контейнер відкритим на невеликій піднятій полиці візка і почав їсти, поки робив покупки. Як він швидко виявив, у закусках був особливий сюрприз. Щоразу, коли він хрумтів шматком курки, зсередини виділявся струмок теплого жиру. Усередині нагетсів майже не було м'яса - крихітна цятка плоті, оточена приправленим тестом і жиром.
  
  
  Чудово.
  
  
  Він набив рота, набивши їм щоки. Інші гарячі частування SpeeDee Mart здалися йому менш привабливими через вміст жиру, що розчаровує. Хот-доги на вертелах-гриль. Гамбургери, що пересмажуються годинами при лампах, що розігрівають. На соковитому жирі не було покриття, яке можна було б витримати. І що ще гірше, у вітрин були екрановані підлоги, які дозволяли жиру, що стікає, падати з очей геть і поза досяжністю в колектори десь під прилавком.
  
  
  Коли Чіз приступив до другої порції курячих відбивних, він більше не думав про Пума, що чахне в тюремній камері. З розкішним рум'янцем у зростаючих м'язах він думав про десерт.
  
  
  Про ряди півгалонів жирного морозива, які чекають на нього в молочній вітрині.
  
  
  "Містер, сер", - промовив пронизливий голос біля його ліктя. "Ні. Ні. Ви не можете цього зробити ...."
  
  
  Чіз озирнувся на продавця "Спіді Березень", який був у вкрай збудженому стані. Чоловік буквально перестрибував із однієї кросівки початкового рівня на іншу. Пластикова табличка з ім'ям, приколота до кишені його сорочки в червоно-білу смужку, гласила "Привіт!" Я Бапу.
  
  
  "Я зважую чигген перед їжею", - заперечив Бапу. Кінозірка зсунула свої вузькі сонцезахисні окуляри на перенісся. "Ти знаєш хто я?" - Запитав він, потягнувшись за черговим шматком.
  
  
  Очевидно, що ні.
  
  
  Клерк витріщився на нього, потім, побачивши, як ще один золотистий самородок з хрусткою скоринкою зникає між блискучими губами здоров'яка, він застогнав. "О, помилуй мене. Ти припиниш, будь ласка. Ви зараз же припините, містере".
  
  
  "Де ти зберігаєш вершкове масло?" Запитав його Чіз, облизуючи контейнер із піною зсередини.
  
  
  Бапу автоматично відповів: "Третій прохід, молочний відділ". Потім, вийшовши з режиму робота-клерка, він обома руками вчепився в свою кучеряву копицю волосся і сказав: "О боже, о боже, ти їх все з'їв! Що мені робити?"
  
  
  Чіз покотив свій візок у задню частину магазину. У задній частині магазину біля стіни зі скляними вітринами утворився значний затор. Підлітки стовпилися навколо збитих вершків та сиру, а дверцята холодильника були відчинені. Три товсті жінки стовпилися лікоть до ліктя, порівнюючи ціни на кварту пива "Бен та Хааген-Даз". Торговий представник вивчав ряди упакованих у термозбіжну плівку максі-буріто для сніданку, потягуючи ірландський м'ятний мокко, що димить.
  
  
  Поверх заразливо веселої музики - "Гей, маленька кобра" у виконанні Віденського філармонічного оркестру - почулися звуки розлютованих рептилій.
  
  
  Хор шиплячих.
  
  
  І безпомилково відомий запах розпорошеного тваринного жиру.
  
  
  Якби підлітки розплатилися сваркою між собою, все могло б обернутися інакше. Чиз міг би заповнити свій візок, сплатити рахунок і вирушити в поліцейську дільницю без пригод. Але як би там не було, кондиціоноване повітря мінімаркету призвело до неминучої катастрофи.
  
  
  Чіз зосередився на джерелі солодкого та вершкового аромату.
  
  
  "Що ти робиш?" - вигукнув Бапу, коли, визирнувши з-за громади Чиза, він побачив підлітків, що скупчилися навколо розвантажувальних каністр. Збиті вершки були на їхніх обличчях, скляних дверях, підлозі. "О, будь ласка, будь ласка, пропустіть мене!" - сказав він Чізові.
  
  
  Продавець припустився помилки, не тільки торкнувшись кінозірки, але й спробувавши встати між ним і горбками чудового білого пуху. Зважаючи на все, Бапу намагався випередити його.
  
  
  Не відриваючи очей від вечірки хаффів, Чіз недбало простягнув руку і схопив Бапу за шию. Його рука повністю охопила її. І коли Чіз стис, це змусило очі клерка вилізти з орбіт.
  
  
  Побачивши, що відбувається, торговий представник упустив кухоль з кавою і спробував відступити. Він налетів на підлітків та повних дам, які повністю перекрили будь-який шлях до швидкого відступу.
  
  
  Здавалося б, легким рухом зап'ястя Чіз одночасно звернув шию Бапу і перевернув його дугою над третім і четвертим проходами. Поза полем зору, він з м'яким стукотом приземлився на підлогу.
  
  
  Торговий представник відкривав і закривав рота, але не видавав ні звуку. Він подивився на інших покупців у пошуках допомоги, але всі вони були надто зосереджені на тому, що робили, щоб на це звертати увагу.
  
  
  По інший бік від підлітків одна з товстушок взяла кварту Haagen-Dazs і, дивлячись крізь старомодні окуляри на шнурку з бісеру, сказала: "Ну, на етикетці написано, що смак той самий, але звідки нам знати, що смак той самий?"
  
  
  Інша жінка тримала кварту Бена і теж читала інгредієнти. Вона похитала головою. "Я не можу відрізнити їх від цього", - поскаржилася вона.
  
  
  Третя жінка кинула швидкий погляд через плече. Не побачивши продавця, вона обернулася назад до своїх друзів. "Є лише один спосіб з'ясувати", - сказала вона, хапаючись за кришки.
  
  
  Від свіжого запаху жиру у Чиза потекли слинки. Сильно. Великі в'язкі струмки слини звисали з його підборіддя. Його дихання стало коротким та нерівним. Від чого б не виходив запах, він хотів цього.
  
  
  Всі.
  
  
  Кінозірка відкинув назад свій візок, потім врізався передньою частиною в гомілки торгового представника, змусивши його впасти вперед у кошик. Перш ніж хлопець встиг скрикнути, Чіз схопив його за горло. Він аналогічним чином звернув чоловікові шию і відправив його в політ, з очей геть, над рядами полиць.
  
  
  Його м'язи затріщали від двох кварт тільки що з'їдених порцій, Чіз з силою врізався передньою частиною свого візка в натовп підлітків.
  
  
  "Гей, ебля в дупу!" - сказав один із них у в'язаній шапочці та картатій сорочці супербаггі. "Обережно! Ти псуєш нам кайф". У нього попереду по всій сорочці була рідка біла рідина.
  
  
  Чіз ударив його тильною стороною долоні об вітрину холодильника, пробивши головою і плечима скляні дверцята. Підліток відскочив від сталевих полиць усередині та перевалився через борт візка. Чіз скинув своє безвільне тіло на підлогу.
  
  
  Інші п'ятеро дітей дивилися на нього з червоними очима, з носами з піни, з пробитим порошком. Вони опустили свої каністри Reddi Wip.
  
  
  Аромат зводив з розуму. Жирний без утримання.
  
  
  Для Чиза це нічого не коштувало, і це розлютило його.
  
  
  Кінозірка не зміг би зупинитися, навіть якби захотів. Він смикнув сталевий візок над головою і обрушив його на скам'янілих юнаків. Їм не було куди тікати. Ревіючи від люті, Чіз використовував візок як молоток, щоб вдавлювати хафферів у чорно-білу акрилову плитку. Мозки і кров розлетілися на всі боки, коли візок кілька разів врізався в них.
  
  
  Три пані у старомодних окулярах і каптанах, забризканих кров'ю, просто стояли там, притискаючи до грудей відкриті контейнери з морозивом. У кожного з них був палець від морозива та вуса.
  
  
  Так от, там був жир, яким і мав бути жир. Його була ціла стіна.
  
  
  Немов живодер на бійні, Чіз обрушив стислий кулак на голову найближчої жінки. Вона впала в проході, миттю замертво. Двоє інших раптово встали на ноги і шмигнули за ріг, прямуючи до головного виходу "Спіді Березень".
  
  
  Чіз не звертав на них уваги. Він набив руки половиною галонів морозива і відійшов від кривавої бійні, щоб насолодитися своїм маленьким бенкетом.
  
  
  Коли поліція знайшла його п'ятнадцятьма хвилинами пізніше, він сидів на підлозі посеред другого проходу, оточений купою порожніх банок з-під Haagen-Dazs, і їв мигдально-шоколадну помадку лівою рукою, а "Дінг-Донгс" - правою.
  
  
  Розділ 15
  
  
  
  
  Щоб підготуватися до чергової прес-конференції, Джиммі Коч-Рош пішов у відносну усамітнення чоловічого туалету підстанції шерифа Малібу. Повернувшись обличчям до довгого дзеркала на умивальнику, але не маючи можливості побачити своє відображення, тому що верхівка його голови була на два фути нижче нижнього краю, він випнув груди і вимовив напівголосно: "Єдиний злочин сенатора Лада в тому, що він був надто мужнім жеребцем ". Слова безладною луною віддавалися у викладеній плиткою кімнаті.
  
  
  Адвокат зітхнув і похитав головою. Так не піде. Занадто багато складів. Якщо ви хочете, щоб ЗМІ підхопили цитату, вона має бути короткою і незабутньою. Він знову звернувся до свого пошарпаного словника рим.
  
  
  Після хвилинного роздуму він спробував ще раз, цього разу обравши трохи інший стиль. Взявши до рук тростину з триніжним наконечником, театральний реквізит, призначений для його клієнта, Коч-Рош енергійно змахнув рукою в повітрі. "Дев'яносто років - це занадто далеко, щоб тягнути свою кохану у велику межу".
  
  
  Тьху, подумав Коч-Рош, коли його власна гірлянда залунала довкола нього. Ця б теж не спрацювала. Вона не тільки була надто довгою, а й привертала увагу до надзвичайно небезпечної зони. Область, яку адвокат хотів за всяку ціну обійти стороною. Було б набагато краще, вирішив він, применшити значення грубого сексу та попрацювати над любовним аспектом. У будь-якому випадку, з любов'ю римується більше слів, ніж із сексом.
  
  
  Він повернувся до свого словника. Він усе ще ламав голову над проблемою через кілька хвилин, коли заступник шерифа просунув голову в двері чоловічого туалету. "Твого клієнта зараз звільняють з-під варти, Джиммі", - сказав офіцер. "Тварини чекають на тебе біля входу".
  
  
  Коч-Рош прибрав свій словник рим. На цьому етапі сенатор не отримав би жодного гострого вірша. Як адвокат засвоїв на власному гіркому досвіді, невдало підібрана рима може завдати справі більшої шкоди, ніж відбиток пальця обвинуваченого на вбивстві. Краще взагалі не вигадувати рими, навіть якщо натовп ЖУРНАЛІСТІВ зовні чекатиме цього. І якщо Коч-Рош, як і раніше, не знав, як у наступні дні надати юридичній позиції сенатора поетичного відтінку, він знав, що завжди може запросити одного-двох авторів-примар. Прилавки кав'ярень Лос-Анджелеса були забиті безробітними писаками.
  
  
  Коч-Рош дістав маленьке ручне дзеркальце і в його відбитку пригладив волосся з обох боків. Потім він перевірив зуби на наявність шматочків шпинату зі свого обіднього салату.
  
  
  "Господи, Джиммі, невже тобі ніколи не набридає цей чортовий цирк?" спитав його помічник шерифа.
  
  
  "Навіщо мені це?"
  
  
  "Бо це завжди одне й те саме шоу".
  
  
  "На випадок, якщо ти не помітив, помічник шерифа", - пояснив Коч-Рош, забираючи дзеркало, - "Я не той, хто розгрібає лайно зовні. Я грібаний слон".
  
  
  З цими словами адвокат вийшов із ванної та приєднався до нещодавно звільненого сенатора Бакулума в коридорі підстанції шерифа. Навіть Коч-Рош, який був свідком інших недавніх чудес, створених Family Fing Pharmaceuticals, все ще був уражений змінами, які препарат зробив у старому старому. До того, як прийняти WHE, Лад був настільки сутулим, що вони з адвокатом були майже одного зростання. Тепер він височів над своїм адвокатом. Коч-Рош виявив, що вирячився на лінію підборіддя сенатора. Оскільки на обличчі не було основних груп м'язів, які розширювали б і заповнювали об'ємну, в'ялу шкіру, як це сталося по всьому тілу, його голова від лінії "уоттл" і вище все ще виглядала на дев'яносто з лишком років.
  
  
  Дива.
  
  
  Як і просив Коч-Рош, сенатор був одягнений у блакитну шовкову піжаму та халат у тон. Вільний одяг допоміг приховати величезні розміри його грудей, рук та ніг. Атмосферу кімнати хворого також доповнював переносний кисневий балон на коліщатках. Чоловік-санітар у білій уніформі штовхав резервуар, який був приєднаний прозорою пластиковою лінією до ніздрі Люда, а інший чоловік-санітар ніс валізку невідкладної медичної допомоги з великим червоним хрестом збоку.
  
  
  "Пам'ятай, хлопче, - сказав Коч-Рош, - згорбись і хрипи перед камерами. І не відповідай ні на які питання. Говоритиму я".
  
  
  "Я знову зголоднів", - сказав старий. Це було попередження, а чи не прохання.
  
  
  "У мене є все, що чекає на вас у машині швидкої допомоги", - запевнив його адвокат. “Ми виберемося звідси за дві секунди, але заради вашого захисту нам потрібне якесь позитивне висвітлення подій, щоб протистояти пресі, яку звинувачення отримало про місце злочину. Це дуже важливо для нашої справи”. Коч-Рош вручив своєму клієнтові тростину-треногу.
  
  
  Сенатор сердито подивився зверху вниз на маленького чоловічка в костюмі-трійці, але тростину прийняв. Потім його спина похилилася, а плечі похилилися. Пружинність у його ході зникла, і коли він рухався, він човгав ногами в капцях.
  
  
  "Ріт, хлопче. Не забудь рота ...." Сенатор Бакулум дозволив своєму роті відвиснути.
  
  
  Два помічники шерифа відчинили парадні двері підстанції, і чоловіки-медсестри допомогли клієнту Коч-Роша пройти через них. Сенатор негайно забарився перед камерами, і супроводжуючі допомогли йому сісти в інвалідне крісло, яке чекало на нього. Це було зустрінуте залпами вибухових фотоспалахів і вигуками репортерів з питаннями. Піднявши свої маленькі ручки, закликаючи до спокою та порядку, Джиммі Коч-Рош виступив уперед і обернувся обличчям до преси.
  
  
  Розділ 16
  
  
  
  
  "Це знову дежавю", - пробурчав Римо, спостерігаючи із задньої частини натовпу журналістів, як адвокат "креветкового човна" підійшов до дуже низького куща, що росте, скріплених скотчем мікрофонів. Позаду Коч-Роша, з огрядною медсестрою біля кожного ліктя, в інвалідному кріслі, згорбившись, сидів сенатор Ладлоу Бакулум, поклавши руки на коліна.
  
  
  Дуже дивно виглядає дев'яностолітній дід, подумав Римо. Ні крапельки не зморщений і немічний, хоч він сильно зігнувся в кріслі. Зокрема, Римо був вражений тим, як Бакулум доповнював його шовкову піжаму та халат. Незважаючи на те, що він сидів, ноги, витягнуті з піжами, були найбільш вражаючими. З віком ноги завжди йшли першими, але у сенатора, мабуть, нікуди не поділися – хіба що величезні.
  
  
  "Він того ж віку, що й ти", - сказав Рімо Чіуну. "Перевір розмір його литок".
  
  
  "Від нього смердить", - оголосив Майстер, зморщивши ніс.
  
  
  Потім мініатюрний адвокат заговорив у встановлені мікрофони, його посилений голос прогримів над невгамовним натовпом і змусив її замовкнути.
  
  
  "Я Джиммі Коч-Рош та адвокат сенатора Бакулума", - почав він. "Сьогодні я відповім на всі його запитання". Адвокат напівобернувся до свого клієнта. "Як ви можете бачити, сенатор не в змозі відповісти сам".
  
  
  "Чому він убив бідного Бембі?" - вигукнув репортер. Його слова на секунду повисли у повітрі, потім крик підхопила решта преси.
  
  
  Коч-Рош змахнув своїми маленькими ручками. "Почекайте всього одну чортову хвилину! Я збираюся встановити деякі основні правила. Я не відповідатиму на дурні питання, подібні до цього. Кожен з вас знає, що те, що шериф заарештував мого клієнта, не означає, що він вчинив щось злочинне" .
  
  
  Інший репортер закричав: "Ходять чутки, що шериф знайшов Луд голою і з ніг до голови покритою її кров'ю".
  
  
  "Вам варто було б знати, що я не коментую подібні необґрунтовані звинувачення".
  
  
  Що викликало лише гучні вигуки з іншого боку натовпу. "Чи був у смерті Бембі замішаний грубий секс?"
  
  
  Адвокат знову вказав на свого сутулого клієнта. "Заради бога, всі ви, перестаньте дихати ротом і погляньте на бідолаху. Йому майже сто років. Як ти думаєш, на який секс, грубий чи інший, він здатний?"
  
  
  "Чи означає це, що ви збираєтеся знову використовувати "героїчну захист"?"
  
  
  Перед тим, як адвокат зміг відповісти, інший репортер повторив питання. "Ви стверджуєте, що Лад намагався врятувати Бембі від зловмисника під час їхнього медового місяця?"
  
  
  Коч-Рош похитав головою. “Я не можу коментувати, якою буде моя стратегія. Наш час для розмови закінчується. Сенатор явно виснажений своїм випробуванням. Я відповім ще на одне запитання”.
  
  
  Це було круто.
  
  
  "Якщо з Лада знімуть усі звинувачення, - вигукнула жінка у мережевому блейзері, - чи планує він знову одружитися?"
  
  
  "Як ви можете бачити, сенатор Бакулум глибоко засмучений своєю раптовою і трагічною втратою. Я можу запевнити вас, що в даний час він не думає про майбутнє. Дякую вам і добрий день".
  
  
  Група помічників шерифа у формі розігнала натовп, щоб Коч-Рош, його прикутий до інвалідного крісла клієнт і супроводжуючі могли дістатися до машини швидкої допомоги, що чекала на них.
  
  
  Оскільки Римо та Чіун стояли далеко позаду, в тилу натовпу, вони змогли швидко обійти її із зовнішнього боку і підібратися дуже близько до задніх дверей машини швидкої допомоги. Недостатньо близько, щоб завдати удару, але достатньо, щоб добре розглянути операцію. Були потрібні обидва санітара і два помічники шерифа, щоб занести сенатора та його інвалідне крісло всередину. Коли вони опускали його стілець, Римо мигцем побачив внутрішнє оздоблення машини швидкої допомоги. Пакети з бургерами, буквально десятки та дюжини з них, були збудовані на підлозі. Вихідний від них запах гарячого, напівтвердого тваринного жиру змусив горло Римо стиснутись, а м'язи живота стиснутися.
  
  
  Коли санітари швидкої допомоги потяглися до задніх дверей, сенатор повернувся до свого інвалідного крісла. Він уже розірвав один із пакетів і обома руками запихав у рот жирний сендвіч завтовшки чотири дюйми. Його очі були примружені від насолоди. Слини і витікаючий жир блищали на його підборідді та шиї. Потім двері з гуркотом зачинилися.
  
  
  З ревом сирен швидка допомога помчала геть. Мав ескорт із трьох патрульних машин.
  
  
  "Давай, татку, - сказав Римо, - ми повинні слідувати за ним".
  
  
  Через вогнів швидкої допомоги, що обертаються, і виючих сирен теоретично це було неважко зробити. Проблема була в тому, що кожен інший член натовпу мав таку саму ідею. Усі репортери та їхні команди кинулися до своїх машин та мінівенів із супутниковими тарілками. І в лічені секунди шосе Пасіфік Кост стало схоже на Daytona 500, що переслідує машину швидкої допомоги, що мчить. Найкраще, що міг зробити Римо на орендованій машині з недостатньою потужністю, - зберегти позицію в центрі натовпу.
  
  
  Машина швидкої допомоги звернула на автостраду Санта-Моніка і за короткий час доставила гудячу процесію, що віляла, до входу швидкої допомоги Меморіальної лікарні Маршалла Коннорса.
  
  
  Одразу кілька машин ЗМІ звернули на лікарняну стоянку. Інші водії виїхали на тротуар і помчали через лужок до входу у відділення невідкладної допомоги. Дивно, але ці відважні душі зупинили свої машини, не зіткнувшись один з одним або з кимось з пішоходів, що шалено розбігаються. Двері машини та фургона відчинилися, випускаючи репортерів та відеооператорів, які кинулися знімати сенатора, коли його виносили з машини швидкої допомоги.
  
  
  "Мені краще знайти місце для паркування", - сказав Римо.
  
  
  "Ні, почекай", - скомандував Чіун. "Все не так, як здається".
  
  
  "Не кажи мені. Ти отримуєш екстрені новини із супутникової тарілки у своїй голові?"
  
  
  Чіун прицмокнув язиком. "Якби ваші почуття не були такі ослаблені, ви б теж знали, що людина, яку ми шукаємо, в цей момент виходить через бічний вихід будівлі".
  
  
  "І звідки ти це знаєш?"
  
  
  Господар висунув тонку руку з відкритого пасажирського вікна і втягнув повітря в свої ніздрі, що роздулися. "Ідіть у той бік", - наказав він, показуючи довгим пальцем. "І поспішайте!"
  
  
  Римо натиснув на клаксон і повернув праворуч, протискаючись між машинами преси, що стояли заднім ходом. Він проїхав ландшафтним бетонним острівцем, виїхав на галявину перед лікарнею, а потім об'їхав лікарню збоку. Коли він підійшов до широкого проходу з червоної цегли, знову повернув, цього разу на вулицю.
  
  
  "На якій машині він сів?" Вибагливо запитав Римо. "Що, чорт забирай, я повинен шукати?"
  
  
  Чіун висунув голову з вікна, і його рідка борода майоріла на вітрі, заплющив очі і зробив глибокий, повільний вдих. "Туди!"
  
  
  Римо перелетів через бордюр і повернувся на дорогу, об'їжджаючи зустрічний транспорт.
  
  
  "Ми стаємо ближче?" спитав він.
  
  
  Чіун спробував повітря. Потім він розплющив очі і знову показав. "Ось той!" - Вигукнув він. "Смердючка геть у тому!"
  
  
  Транспортний засіб, який впізнав Майстер, був довгим лімузином темно-синього кольору із сріблястою телевізійною антеною на даху. "Боже, цікаво, кому належить лімузин?" – сказав Римо, скорочуючи відстань між машинами.
  
  
  Персональний каліфорнійський номерний знак лімузину говорив "MY-T-MAUS".
  
  
  Незважаючи на те, що Римо заспівав для нього пару тактів із головної пісні - "Я тут, щоб урятувати становище!" - Чіун цього не зрозумів. Мультсеріал не транслювався десятиліттями, перш ніж Майстер перейняв свою огидну звичку дивитися телевізор.
  
  
  Лімузин звернув на з'їзд на північну міжштатну автомагістраль 5. Проїхавши шість чи сім миль, він з'їхав з автостради і попрямував до пагорбів Брентвуда. Як тільки вони опинилися на вулицях міста, Римо трохи відступив назад, щоби його не помітили.
  
  
  "Ти розумієш, що у нас із цим набагато серйозніша проблема", - сказав він Майстеру.
  
  
  Чіун обдарував його незворушним поглядом.
  
  
  "Ладлоу Бакулум – сенатор США", – пояснив Римо. "Його команда безпеки, швидше за все, складається з федеральних агентів, або з силовиків того, хто імпортує наркотик".
  
  
  "І що?"
  
  
  "Отже, вони не чекатимуть, щоб застосувати проти нас смертоносну силу".
  
  
  "Якщо вони перебувають на службі у цього нелюдського монстра, то вони також мають померти".
  
  
  "Ні, Чіуне", - сказав Римо. "Послухай мене. Якщо служба безпеки федеральна, вона працює на уряд, а не на сенатора. Ми теж працюємо на уряд. Непрямо. Ми не можемо вбити цих хлопців за те, що вони виконували свою роботу. І сенатора ми теж не можемо вбити" .
  
  
  "Але імператор Сміт..."
  
  
  "Йому потрібний живий об'єкт для інтерв'ю. Ми не можемо допустити повторення того, що сталося на футбольному полі".
  
  
  "Це я зняв смердючу пляму ...."
  
  
  "Так, але це все, що маємо". Римо зачекав, поки сенс повідомлення дійде до нього, потім сказав: "І є ще дещо. Вбивство члена Сенату США - злочин, який карається смертною карою. Якщо ми зробимо це і нас зловлять, навіть Сміт не зможе нас врятувати".
  
  
  "Ви припускаєте, що я можу бути тим, хто втрачає контроль?"
  
  
  Римо скривився; він не міг не помітити обурений тон Учителя. "Розслабся, Чіуне", - сказав він своєму супутнику. "Все, що я кажу, це те, що цього разу давайте спробуємо не вбивати людину, за якою ми полюють".
  
  
  Чіун, здавалося, надувся, його руки та шия зникали під манжетами та коміром парчового халата.
  
  
  "Млинець", - сказав Римо.
  
  
  Попереду лімузин сповільнив хід, наближаючись до двох високих білих сталевих воріт зліва. Ворота, які негайно відчинилися, дозволяючи лімузину в'їхати на обсаджену деревами асфальтовану дорогу. Римо продовжував вести машину. Маєток був оточений по периметру стіною заввишки дванадцять футів, яка, у свою чергу, була увінчана зі смаком обробленими залізними шипами. Римо продовжував підніматися на пагорб. Проїжджаючи повз ворота, він кинув погляд на чоловіків, які охороняли вхід. У костюмах, краватках, темних окулярах, навушниках і з міні-узі в руках вони, напевно, були федералами.
  
  
  Римо припаркувався в парі кварталів далі, перед пікапом садівника, кузов якого був навантажений мішками з травою та садовими інструментами. На садівнику, про якого йдеться, були захисні навушники, і він підстригав галявину перед триповерховим будинком в іспанському стилі.
  
  
  "Дозволь мені розібратися з хлопцями біля воріт", - сказав він Чіуну, коли вони вийшли з машини.
  
  
  Майстер, все ще скривджений, нічого не сказав.
  
  
  Коли вони проїжджали повз пікапа, Римо схопив ззаду граблі та триммер для обрізки гілок на алюмінієвому подовжувачі. - Ось, - сказав він Чіуну. - Понеси це. Майстер мовчки прийняв удар граблями.
  
  
  Вони удвох перетнули вулицю і спустилися з пагорба до білих воріт. Коли Римо та Чіун наблизилися крізь каскади пурпурово-рожевих бугенвіллій, вони побачили синій лімузин, припаркований під портиком автомобільного входу в особняк. Величезний будинок був без надмірностей: сучасний, багаторівневий, з безліччю зовнішніх скляних стін. Вони були приблизно за десять футів від воріт, коли двоє охоронців з іншого боку зайняли позицію.
  
  
  Федерал, чиє світло-каштанове волосся було коротко підстрижене їжачком, уривчасто промовив у навушники: "О дев'ятій годині у нас пара бандитів. По червоних і синіх станціях оголошено тривогу про вторгнення".
  
  
  Перекинувши тример для обрізання кінцівок через плече, Римо зупинився перед брамою.
  
  
  "Рухайте далі", - сказав ФРС.
  
  
  "Ми маємо провести деяке обрізання всередині", - сказав йому Римо.
  
  
  "Ні, ти не такий. Рухайся далі, хлопчик із газону". Охоронці обмінялися усмішками.
  
  
  Римо поклав кінець довгої металевої жердини на тротуар і підійшов трохи ближче до ґрат воріт. "Мій партнер тут, - сказав він, вказуючи на маленького старичка-азіату з граблями, - є провідним у світі експертом з дерева-головоломки "мавпа". Як особисте позичення містеру Коч-Рошу він викроїв час у своєму щільному графіку, щоб оглянути гаданий спалах грибка на екземплярі музейної якості, що знаходиться на території. Я не думаю, що містеру Коч-Рошу сподобається, якщо ви відмовите йому”.
  
  
  Коротко стрижений федерал кинув на Римо роздратований погляд, потім знову заговорив у мікрофон. "Тут жовтий піст", - сказав він, оцінюючи людей з іншого боку воріт. "У нас біля воріт пара хлопців, які називають себе садівниками. Подивися, чи чекають на них. Один - старий японець..."
  
  
  Римо не зовсім досяг оптимальної позиції для удару, який він планував - кінчик жердини був трохи лівішим, - але він знав, що у нього не було вибору, крім як піти на це. Чіун уже розгорнув ручку своїх граблів і встромляв їх між сталевими прутами, як спис.
  
  
  З гучним тріском дерев'яна рукоятка розкололася об бронежилет коротко стриженого федералу, але не раніше, ніж Чіун завдав йому паралізуючого удару в діафрагму. Федеральний резерв зім'явся і впав на бік, згорнувшись у позі ембріона на дорозі.
  
  
  Напарник коротко стриженого хлопця тримав руку на своєму "міні-Узі", коли Римо зробив свій власний випад. Довга алюмінієва жердина зігнулася посередині, коли його приклад щільно стикнувся з підборіддям чоловіка. Вигин жердини поглинув частину сили удару, якої все ще було достатньо, щоб приголомшити федерала і змусити його випустити зброю.
  
  
  Римо швидко піднявся на ворота і за допомогою важеля відкрив їх для Чіуна, який з великою гідністю пройшов через отвір і переступив через тіло коротко стриженого федералу.
  
  
  Майстер зупинився, щоб опуститися навколішки поруч із хриплячою людиною.
  
  
  "Кореєць", - повільно і виразно промовив Чіун, ніби звертаючись до дитини. "Я кореєць".
  
  
  Розділ 17
  
  
  
  
  Сенатор Ладлоу Бакулум обережно зняв пластир зі своєї правої сідниці. Він спостерігав за всією операцією у дзеркальній стіні від підлоги до стелі головної ванної кімнати, стоячи на сходах із золотистого мармуру, що ведуть до величезної ванни у стилі храму майя. Знявши витрачену нашивку, сенатор недбало перекинув її через плече, загіпнотизований своїм виглядом.
  
  
  Задниця Ладлоу була монументальною. Навіть у молодості вона не виступала так сильно, так солідно. Коли він ходив вгору і вниз сходами ванни, він міг бачити, як різні групи м'язів перекочуються під шкірою, натягнутою, як надута повітряна кулька.
  
  
  О, він був справді мужньою людиною.
  
  
  Навіть якби "Коч-Рош" брала за пластир десять мільйонів на рік, Лад із радістю заплатив би його. Чудо-препарат воскресив його з мертвих. Хоча його розум все ще був гострим, як бритва, він був укладений в стародавню тушу тіла, що розкладається.
  
  
  То була трагедія старіючого рогатого пса.
  
  
  Його сексуальні бажання були, як і раніше, сильні, але в нього більше не було фізичних можливостей задовольнити себе або будь-кого. До того, як він почав вживати наркотик, коли він поклав свою паралізовану, покриту печінковими плямами руку на оголене тіло молодої жінки, відчуття було невиразним, ніби він обмацував безліч шарів тканини. Навіть його почуття дотику притупилося з часом.
  
  
  Те, що його інтерес до жінок, що триває, перетворився на жарт, широко поширений жарт, найсильніше зачепило сенатора. Але це не заважало йому переслідувати жінок, досить молодих, щоб годитися йому в пра-пра-внучки. Оскільки йому заважали ходунки та кисневий балон, співробітникам Baculum у Вашингтоні, округ Колумбія, що складаються виключно з жінок молодших за тридцять, як правило, вдавалося уникнути того, щоб він загнав їх у кут в офісі. Ліфти – це зовсім інша історія. Коли Ладлоу Бакулуму перевалило за вісімдесят, він провів багато щасливого і прибуткового годинника, причаївшись на задньому сидінні переповненої машини, тримаючи кінчики пальців напоготові для швидкого ущипування або тремтячого обмацування.
  
  
  Все це було у минулому.
  
  
  Тепер він мав нове тіло, яке відповідало його бажанню. Після відсутності трохи більше чверті століття Жеребець Луд повернувся.
  
  
  Сенатор відірвав підкладку від нового пластиру та приклеїв його на іншу сідницю. Потім він зробив кілька поз містера Всесвіт перед дзеркалом, люто жмурячись, щоб зосередитися на своїх крутих біцепсах і незграбних м'язах, не одягаючи окуляри. Для нього не мало значення, що в нього все ще було обличчя дев'яностолітнього з гаком старого, без волосся і трьох зубів. Завдяки більш ніж тридцяти рокам ретельно культивованих внесків PAC, корпоративних таємних виплат він був непристойно багатий. Гарненькі молоді жінки часто могли не помітити трохи беззубої плямистої особи, коли вона контролювала кілька сотень мільйонів суто ліквідних активів. Особливо його приваблював тип гарненьких жінок: крикуні в ліжку з коефіцієнтом інтелекту розміром із черевиків. Його смак до подружок не змінився з того часу, як Вудро Вільсон зайняв свою посаду.
  
  
  Чого чекав Лад, тепер, коли у нього було тіло світового класу, так це менша кількість серійних шлюбів і набагато більша кількість випадкових любовних партнерів. Набагато більшого. Він не тільки був би швидше в захопленні, але, враховуючи його більш привабливу статуру, у його жертви було б менше шансів спробувати втекти. У довгостроковій перспективі сенатор розраховував беззбитково знизити ціну на препарат, тому що вартість його шлюбних угод неминуче мала різко впасти.
  
  
  Народ босоніж пройшов мармуром до раковини, де він залишив залишки своєї останньої закуски. Він порився на дні прозорого паперового пакету і дістав крихітний шматочок пересмаженої картоплі фрі та кілька крупинок солі. Який він швидко з'їв. Потім він підніс пакет до світла. Він був просякнутий жиром. Він відчував, що все це слизове під його пальцями. Смачний, але недосяжний жир.
  
  
  Ну не зовсім.
  
  
  Сенатор сунув пакетик у рот, пожував і висмоктав маслянисту смакоту з паперу. Коли він закінчив, щоб переконатися, що нічого не пропустив, він проковтнув грудку.
  
  
  Облизуючи губи, він почув тихий спів із сусідньої кімнати.
  
  
  І він відчув запах жінки.
  
  
  За останні десять годин його нюх став напрочуд гострим. Навіть найменший натяк на протилежну підлогу був для нього маяком, сигналом тривоги, бойовим кличем. За її ароматом сенатор визначив вік жінки у двадцять два роки, що цілком відповідало його цільовій зоні. І він припустив, що вона латиноамериканка.
  
  
  Він просунув свою лису плямисту голову за дверний одвірок ванною.
  
  
  Має рацію по обох пунктах.
  
  
  Покоївка Джиммі Кох-Роша, яка живе з ним, схилилася над ліжком розміру "queen-size", збиваючи подушки.
  
  
  "Привіт, Лупе!" Сказав Люд, заходячи до спальні.
  
  
  Дівчина відірвала погляд від своєї роботи. Доброзичлива усмішка на її обличчі зникла, коли вона побачила, що чоловік, який окликнув її, був оголений і повністю збуджений.
  
  
  Лупі не була ніжною квіткою. Незважаючи на невисоке зростання, вона важила добрих 160 фунтів. Її робочим одягом були не химерні вбрання покоївки-француженки з короткою спідницею, що продаються в магазинах секс-фантазій, а бавовняні, практичні, вільного крою штани та сорочка-піджак медсестри чи косметолога. У неї не було талії, про яку можна було б говорити, і, отже, не було видимих стегон. Її волосся було зібране в пучок на потилиці.
  
  
  Ніщо з цього не мало ні найменшого значення для сенатора Бакулума, чия лупа виразно була на висоті. "Івенга акві, Лупе!" - Сказав він, простягаючи до неї свої величезні потужні руки.
  
  
  Лупі верещала і побігла по ліжку у своїх рожевих кросівках Reeboks, намагаючись дістатися до дверей у коридор і, як вона сподівалася, у безпеку.
  
  
  Лад був надто швидкий для неї. Він заблокував вихід своїм потужним тілом.
  
  
  "Йди до мене, моя маленька frijole negra", - пробурчав сенатор.
  
  
  У Лупі не було наміру робити щось подібне. Вона перемахнула через ліжко і вискочила за ванну. Вона зачинила двері, засунула засув і почала кликати на допомогу на всю міць своїх легень.
  
  
  Сенатор одним ударом ноги зірвав важкі двері з петель, потім переступив через двері, що впали. Покоївки ніде не було видно. Спочатку він подумав, що вона, можливо, втекла через вікно. Але за матовим склом величезної душової кабіни він побачив її тінь. Вона зіщулилася там, надто налякана, щоб видати хоч звук.
  
  
  Коли Люд ривком відчинив двері і ввійшов, Лупі сповзла по стіні на підлогу, закривши голову руками. Вона плакала, її чорне волосся розсипалося по плечах.
  
  
  "Не плач зараз, Лупе", - сказав Лад заспокійливим голосом. "Я не один із твоїх любителів латиноамериканських танців "бам-бам-дякую-мем". Я зі старої школи романтики. Я вірю в прелюдії, в прелюдії, в прелюдії ..."
  
  
  З цими словами він за волосся витяг її з кабінки, встромив три зуби їй у лопатку і почав трясти по кімнаті, як тер'єр старим зав'язаним носком.
  
  
  "СТОЯТИ!" - пролунав голос позаду Римо і Чіуна, коли вони піднімалися низькими широкими сходами до бокового входу в особняк. За командою негайно було "Підняти руки!"
  
  
  Римо повернувся обличчям до дуже схвильованого молодого чоловіка з дуже коротким автоматом. Червона точка лазерного прицілу "Міні-Узі" затанцювала на грудях його чорної футболки.
  
  
  "Будь ласка, не спрямовуйте на мене цю штуку", - сказав Римо, піднімаючи руки. "Це змушує мене нервувати".
  
  
  "Заткнися!" Молодий федерал перевів приціл на Чіуна. "Ти теж. Піднімай їх!"
  
  
  Червона точка заграла на кістлявій шиї Майстра і торкнулася його усміхнених губ.
  
  
  "Чому ти посміхаєшся...?"
  
  
  Перш ніж федеральний агент зміг закінчити слово, не кажучи вже про його пропозицію, все було скінчено.
  
  
  Він знепритомнів через те, що здавалося помахом руки, жестом, який насправді ніколи не торкався його голови. Вакуум, зворотна тяга, створена рухом Чіуна, змусила череп юнака сильно дернутися вбік, а його мозок врізатися в стіни цієї кістяної камери.
  
  
  Роззброєвши агента, Римо і Чіун увійшли до особняка. Відразу вони почули жіночі крики. "Схоже, старий Лад знову взявся за своє", - сказав Римо. А потім почувся звук важких ніг, що біжать. Ноги, що біжать, належали решті співробітників служби безпеки особняка. Римо і Чіуну протистояли ще четверо озброєних автоматами федералів та троє особистих охоронців Коч-Роша. Останні наставили на них пістолети SIG-Sauer 40 калібру з синьої сталі.
  
  
  "Зупиніться прямо там!" – крикнув головний федерал. "Стійте, де стоїте, чи ми стрілятимемо".
  
  
  Римо підняв руки над головою. "Ми нікуди не підемо", - сказав він. "Хіба ти не збираєшся подивитися на ці крики? Чи ти не розумієш, що по-іспанськи означає "Будь ласка, не вбивай мене"?"
  
  
  "Ви - наша єдина проблема зараз", - сказав федерал. Пара великих сонцезахисних окулярів-авіаторів із дзеркальною поверхнею була поставлена у нього на маківку. "Надягніть на них наручники, Робертс".
  
  
  "У сусідній кімнаті когось вбивають, а ти турбуєшся про пару зломщиків воріт?" – Що? – недовірливо перепитав Римо.
  
  
  "Когось уб'ють у цій кімнаті, якщо ти не застебнеш її поспіхом, приятель".
  
  
  Робертс жестом показав Римо і Чіуну обернутися обличчям до кам'яної стіни, що обрамляла величезний камін. "Схиліться вперед, покладіть руки на стіну і розсуньте ноги", - наказав Робертс.
  
  
  Римо та Чіун підкорилися наказу цієї людини і дозволили себе швидко обшукати.
  
  
  "Добре, - продовжив Робертс, - заведіть праві руки за спину".
  
  
  Незважаючи на те, що решта шістьох чоловіків наставили зброю на двох підозрюваних, незважаючи на те, що вони спостерігали так уважно, як це було в людських силах, маленький азіат, здавалося, зник. Щойно він тримав руку за спиною, у неврівноваженому й абсолютно вразливому становищі, а наступної секунди він просто й остаточно зник.
  
  
  Коли Робертс розвернувся обличчям до своїх колег, він звів очі. "Чорт!" - Вигукнув він. Він був єдиним, хто міг бачити старого, і він нічого не міг з цим поробити. Чіун мчав у повітрі, поділ його мантії зачіпав стелю заввишки двадцять футів. Він пролетів повз чергу фахівців з безпеки, чия увага все ще була зосереджена на тому, де він був, а не на тому, де він був.
  
  
  Потім щось ударило Робертса збоку в шию, і йому все потемніло.
  
  
  Тієї ж миті приблизно за п'ятнадцять футів від нього Майстер Сінанджу легко приземлився на шкарпетки ніг і, міцно приземлившись, вільно розгулював серед беззахисних спин своїх супротивників.
  
  
  Все м'яке та плинне.
  
  
  Удари, які починалися жорстко, як залізо, і закінчувалися в їх цілях, як майже ласки.
  
  
  Без усіх важливих наступних дій такі удари не були смертельними - якщо, звичайно, у одного з чоловіків випадково не виявилася сталева пластина в голові, і в цьому випадку навіть приглушений удар змусив би її обертатися, як лезо настільної пили, що вийшла з ладу.
  
  
  Коли Римо обережно опустив агента Робертса на підлогу, в іншому кінці кімнати озброєні люди падали, як кеглі. Між ними Римо міг розрізнити проблиски блакитного парчового шовку та залишкове зображення посмішки.
  
  
  - Усі сплять, - оголосив Чіун, засовуючи руки назад у кайданки.
  
  
  Пронизливий крик луною пролунав особняком. "Не всі", - сказав Римо.
  
  
  Чіун кивнув головою. "Коли маленька голова керує великою, неприємності не за горами".
  
  
  "А проблема – це ми самі…."
  
  
  Римо йшов попереду великим домом, слідуючи за звуками боротьби на першому поверсі до їхнього джерела.
  
  
  Подібно до снігової бурі, що увірвалася в хол, пух капока виплив з дверного отвору в хазяйську спальню. Римо увійшов першим, низько та швидко. На мить він навіть не зміг розгледіти жінку, що здавалася карликом поряд з неймовірно мускулистим оголеним чоловіком, який схилився над нею на жорстоко розірваному матрасі.
  
  
  Потім Римо помітив підошви її кросівок Reebok з обох боків від масивних сідниць Ладлоу Бакулума. Жінка люто штовхала нападника, і це призвело до деякого результату - на білих підошвах її кросівок була рожева пляма.
  
  
  "Сенатор?" сказав він.
  
  
  Стародавня голова Ладлоу Бакулума обернулася на житлову, потужну шию. Він усміхнувся, і на трьох його зубах та язику була кров. Він притиснув зап'ястя маленької жінки до ліжка. Її одяг висів навколо неї рваними смужками.
  
  
  "Іди!" Бакулум загарчав. "Я не закінчив".
  
  
  "О, так, у тебе є".
  
  
  "Я не можу цим займатися", - прогарчав сенатор. Він крикнув до іншої кімнати. "Робертс! Аткінс! Тягніть свої дупи сюди!"
  
  
  "Ви не отримаєте допомоги від своїх найманих робітників", - сказав Римо. "Вони всі були пригнічені".
  
  
  Ладлоу Бакулум застережливо тицьнув пальцем в обличчя покоївки і сказав: "Не смій рухатися. Жодним м'язом". Потім він відпустив її і повернувся на ліжку, щоб впоратися із непроханими гостями самостійно.
  
  
  Римо помітив сліди протекторів, що накладалися один на одного, і тяглися по стегнах сенатора. "Чувак, о, чувак, - сказав він зі сміхом, - ця маленька леді станцювала кам'яне фламенко на твоєму каракулі".
  
  
  Бакулума це не потішило.
  
  
  Відчувши свою можливість, напівголена покоївка схопилася з ліжка і вилетіла за двері.
  
  
  "Я уб'ю тебе за це", - сказав сенатор Римо, стрибаючи на підлогу. "Я можу зігнути сталеві прути голими руками. Я можу пробивати ногами тверді стіни".
  
  
  "Це, мабуть, приємно для тебе", - м'яко прокоментував Римо.
  
  
  "Я збираюся відірвати твою голову від плечей і засунути її туди, де не світить сонце".
  
  
  "Я б із задоволенням побився з тобою, Хлопче, правда, але, думаю, тобі слід пограти з кимось твого віку".
  
  
  Коли Римо озирнувся, Майстра ніде не було видно.
  
  
  "Я хотів би пограти з тобою", - сказав Бакулум.
  
  
  Потім розграбований матрац ударив Римо прямо в обличчя. Перш ніж він зміг рушити, щоб втекти, сенатор навалився всім тілом на інший бік матраца, притискаючи Римо до стіни. З голови до п'ят його не тільки міцно тримали, а й повільно душили.
  
  
  "Тепер я піймав тебе", - сказав Лад, упираючись пальцями ніг, використовуючи плече, щоб щільніше притиснути свою жертву до стіни. Вільною рукою сенатор почав випаровувати нижню частину матраца, над нерухомою грудкою, яка була Римо. Через отвір, який він зробив у тикінгу, він відщипував великі шматки начинки з капока.
  
  
  Незабаром з'являться великі скупчення Ремо.
  
  
  "Зморщися, Лютику..." - проворкував сенатор.
  
  
  Розділ 18
  
  
  
  
  Прийнявши близько до серця застереження Римо з приводу втрати цінного джерела інформації та того, як туманно Імператор Сміт поставився б до повторення футбольного інциденту, Чіун був сповнений рішучості захопити свою здобич живою. Він згадав стародавнє корейське прислів'я: "На рибний паштет можна зловити більше мотиля, ніж на гірку жовч".
  
  
  У пошуках рибного паштету Правлячий Майстер синанджу вирушив на кухню особняка, що нагадувала кухню скромних розмірів висококласного ресторану. Все було зроблено із нержавіючої сталі. Раковини. Стільниці. Кухонні плити. Дверцята холодильника розташовані в ряд уздовж стіни.
  
  
  Чіун відчинив всі дверцята холодильника і відступив назад, щоб оглянути їх вміст. "Якби я був Людиною-твариною, - запитав він себе вголос, - що б заспокоїло мої дикі груди?"
  
  
  Він погладив свою рідку борідку, обмірковуючи проблему.
  
  
  Під рукою було вдосталь м'яса, приготованого та сирого. Холодне спекотне з ребер, практично недоторканих. Частково оброблена індичка. Нижні четвертинки молочного порося. Гори витриманих стейків та відбивних.
  
  
  Він зняв кришку з керамічної супниці. Пригнись!
  
  
  Він вийняв ніжну ніжку із застиглого шару соусу і витончено відкусив. На його думку, чудово. Навіть холодне і, можливо, чотириденної витримки, воно було набагато кращим за бідну кухню Римо. Як він не намагався, чоловік просто не міг приготувати соус. Скільки суботніх вечорів Чіун змушував свого учня спостерігати за чарівниками кулінарного каналу? Скільки сторінок нотаток списав Римо? Здавалося, все марно. Соус Римо був або рідким, як вода, або густим, як клейкий рис. Він або випливав із страви, яку мав прикрасити, або забивав її, як бетон.
  
  
  Коли Чіун обгладував вологе темне м'ясо з кістки, обсмоктуючи його абсолютно дочиста, він вирішив, що м'ясо, навіть жирне, не підійде для людини-тварини.
  
  
  Він звернув увагу на холодильник, у якому був великий вибір висококалорійних десертів. На полицях перед ним стояло безліч листкових тістечок, мусів та вишуканих тортів із збитими вершками. І все-таки щось підказувало йому, що навіть п'ятишарового торта "Шварцвальд" недостатньо.
  
  
  Робота вимагала чогось більшого, ніж закупорка артерій.
  
  
  Щось настільки чисте, настільки жирно навантажене, що чудовисько-сенатор, можливо, не зміг би від цього відмовитись. Чіун знайшов те, що шукав, у кухонній коморі, яка була забита різними продуктами в мішках, консервах та банках. Десятигалонова скляна банка, яку він шукав, стояла на підлозі комори, її брудно-білий вміст був квінтесенцією жиру. Зігнувши коліна, він підняв важку банку і поніс її назад до господарської спальні.
  
  
  Вчитель міг чути звуки жорстокої боротьби, коли він незграбно йшов коридором зі своєю ношею, і коли він наблизився до відчинених дверей у спальню, він знову побачив шматочки матрацного пуху, що вилітали, як сніг. Він зупинився у дверях, відгвинтив велику металеву кришку і викинув її.
  
  
  Коли Чіун увійшов до спальні, його учня ніде не було видно. Старий з тілом парубка однією рукою притискав матрац до стіни, а другою рвав його. Під матрацом була грудка розміром з людину.
  
  
  Шишка розміром із Ремо.
  
  
  Потім сенатор сунув руку в зроблену ним дірку і, наче витягуючи кролика з нори, просунув голову Римо в отвір за волосся.
  
  
  Все обличчя учня Чіуна було дуже червоне, ніби по ньому пройшлися залізною ватою. Білки очей також були червоними.
  
  
  "Зроби що небудь!" Крикнув Римо.
  
  
  "Звичайно", - безтурботно відповів Чіун. Він сунув руку у велику банку, схопив жменю слизької білої рідини і хлюпнув нею в лису потилицю сенатора, де вона з вологим ляпасом упала йому на шию і плечі.
  
  
  Ефект був миттєвим.
  
  
  Ладлоу Бакулум відпустив волосся Римо і різко повернув голову, його ніздрі широко роздулися. Все ще спираючись плечем на матрац, сенатор зачерпнув трохи рідини з шиї та відправив до рота. Стогін задоволення зірвався з його висохлих губ. Його сльозливі очі викотилися з орбіт.
  
  
  Зі свого пошарпаного ілюмінатора в матраці Римо прохрипів: "Що, чорт забирай, це таке?"
  
  
  "Рибний паштет із мотилем", - відповів Чіун.
  
  
  "Ну, заради всього святого, дай йому ще!" Майстер зліпив ще один сніжок із майонезу та намазав їм відбивні "Бакіум каре".
  
  
  "Не-а-а-а", - булькнув сенатор, коли краями обох рук відправив жирну заправку у відкритий рот.
  
  
  "Сюди", - сказав Чіун, опускаючи приціл. Він кинув зв'язку шматочків майонезу розміром із софтбольний м'яч на килим у спальні, відводячи Людину-звіра подалі від матраца і все ще спійманого в пастку Римо.
  
  
  Видатний сенатор-житель півдня кинувся обличчям вниз на килим і, як собака в гонитві за власною блювотиною, гарячково злизував і всмоктував липку білу слиз з щільно сплетених волокон килима. Покінчивши з одним мокрим шматком, він рачки переповзав до наступного, повністю поглиненого завданням.
  
  
  Римо відсунув матрац убік і відійшов від стіни. "Цей ублюдок мало не прикінчив мене", - сказав він, роблячи паузу, щоб струсити з кінчика язика шматочок матрацного пуху.
  
  
  "Ви проробили чудову роботу, утримуючи його тут, поки я шукав вирішення проблеми", - сказав Чіун.
  
  
  "Так, вірно. Я впевнений, що не дозволив йому втекти...."
  
  
  "Тепер, коли ми маємо живий зразок, про який мріяв імператор Сміт, - сказав Чіун, - все, що залишилося, це позбавити його почуттів, щоб ми могли надійно зв'язати його для транспортування".
  
  
  "Ця честь належить мені", - сказав Римо.
  
  
  Сенатор Бакулум погрозливо загарчав, коли Римо наблизився до нього, але не припинив висмоктувати денне світло з килима. Він залишався рачки, обличчям униз, розчісуючи короткі пасма килима трьома вцілілими зубами.
  
  
  Чіун уважно спостерігав за своїм учнем. Кут підходу.
  
  
  Звивання для удару. Вибір кулак.
  
  
  Розташування та сила удару.
  
  
  Йому було приємно бачити, що Римо повністю уникав голови. Мозок дев'яностолітньої з гаком людини міг бути крихкою істотою, повною протікаючих судин і випираючих аневризм, і це був мозок, якого вони потребували для отримання інформації. Удар Римо наносився з відкритої руки, і не було жодного продовження. Метою, яку вибрав Римо, було невелике місце на спині над правою ниркою, місце, де сходилося багато важливих нервів.
  
  
  Хлоп!
  
  
  Сенатор Бакулум злякано ахнув і впав обличчям у калюжу своїх слин.
  
  
  Розділ 19
  
  
  
  
  У своєму білому стерильному костюмі Карлос Стерновськи мчав коридором медичного крила Family Fing Pharmaceuticals. Поруч із ним був Фосдік Фінг. Довготелесий американець робив один розгонистий крок на кожні чотири кроки свого тайванського колеги. З коридору попереду долинула серія жахливих риків та жахливий гуркіт скляного посуду та сталі.
  
  
  Стерновськи це здалося невиразно знайомим. Як час годування у левовому будинку.
  
  
  "Погіршення стану почало прискорюватися приблизно годину тому", - повідомив Фосдик, коли вони квапливо йшли вперед. “Це відбувається у кожного члена комісії з тестування на синтетичні наркотики. Ми отримуємо фізіологічні та поведінкові відхилення, які набагато перевершують усе, що ми реєстрували на сьогодні”.
  
  
  Коли вони наблизилися до першої з приватних палат піддослідних, двері різко відчинилися, і три жінки-медсестри в уніформі вискочили назовні, верещачи і відчайдушно обтрушуючи свій одяг. В однієї з медсестер був свіжий синець над правим оком і закривавлена губа. У них на формених сукнях від плеча до подолу були мокрі сліди. Побачивши відчинені двері, пильний санітар стрибнув уперед і зачинив їх. Вона напала на мене", - крикнула Фосдику закривавлена медсестра з чорними очима. "Потім, після того, як інші відтягли її від мене, вона оббризкала нас! Боже, якимось чином ця величезна потворна корова примудрилася оббризкати нас усіх!"
  
  
  "Ми просто намагалися взяти зразок волосся для аналізу!" – сказала інша постраждала медсестра. Вона затиснула щіпку коротких каштанових пасм між кінчиками пальців. Здавалося, що до волосся домішався світліший коричневий пушок.
  
  
  "Заспокойтесь", - сказав Фосдік. "Будь ласка, всі ви, заспокойтеся. Віддайте це волосся мені". Він узяв зразок у медсестри та поклав його у маленький пластиковий пакет. "А тепер негайно йдіть переодягніть свою форму. І коли ви це зробите, я хочу, щоб ви вийшли на вулицю і не поверталися, доки не відновите самовладання".
  
  
  Увага Стерновськи було звернено до іншого місця. Він дивився на монітор спостереження в кімнаті, з якої щойно вийшли медсестри. Усередині другий випробуваний був оголений. Її жирові відкладення коливалися трохи вище за нуль, а її поточний рівень м'язової маси був приблизно еквівалентний рівню чоловіка зростом шість футів чотири дюйми, випускника середньої школи. Вона сиділа на краю свого лікарняного ліжка і в сильному хвилюванні розчісувала пальцями волосся. Чи не волосся на голові.
  
  
  Волосся, що росте до самих плечей. Коли сорокавісімрічну авторку романтичних романів було госпіталізовано до медичного відділення Фінга чотири дні тому, вона важила близько 350 фунтів, менше сорока відсотків з яких складали м'язи. Проблема ваги жінки була такою ж мірою пов'язана з її способом життя та вибором кар'єри, як і з її генетикою. Згідно з наданою нею історією хвороби, все, що вона робила, це сиділа за комп'ютером і писала.
  
  
  І є.
  
  
  Вона розробила собі невелику схему винагороди. За кожну сторінку рукопису, яку вона закінчила, вона дарувала собі частування. Печиво. Цукерку. Шматочок торта. Ложка морозива. Використовуючи цю схему позитивного підкріплення, вона написала сорок три романи за десять років.
  
  
  Після того, як вона закінчила свій тридцять другий роман, все пішло навперекій. Коли вона представила нинішню фотографію для використання на звороті обкладинки книги, її видавець відхилив її, заявивши, що вона робить її занадто схожою на орангутанга - її колись непогано обличчя втрачається в концентричних колах рябуватих білих складок. Цей невдалий розвиток подій унеможливив проведення книжкових турів.
  
  
  Коли видавець почав пропонувати, щоб дорожні роботи вела струнка дублерка, письменниця запанікувала. Вона потрапила у жахливу пастку. Без постійного потоку частування вона не змогла б написати жодного слова; не відмовившись від частування, вона не змогла б домогтися визнання та обожнювання, яких прагнула все своє життя. У своєму розпачі мати все це вона погодилася стати сімейним лабораторним пацюком.
  
  
  WHE видавався їй ідеальним рішенням. Особливо, коли його особливості пояснювалися таким типом продажів, як Farnham Fing. І це було рішенням до певного моменту.
  
  
  "Це не людське волосся", - сказав Фосдік, розглядаючи пластиковий пакет із зразками на світ.
  
  
  Стерновськи відірвав погляд від екрану монітора і воістину приголомшливої чіткості м'язів спини жінки. "Що?" – спитав він.
  
  
  "Це шерсть тварини".
  
  
  "Не може бути", - заперечив Стерновськи, нахиляючись ближче до сумки.
  
  
  Один погляд сказав йому, що, незважаючи на те, що він знав – чи думав, що знав – про генетику, це, безумовно, було так. У людей не було кучерявого ізолюючого підшерстка. У росомах, з іншого боку, був.
  
  
  "Я не розумію", - сказав він, і по його обличчю ковзнув страждальний і безпорадний вираз. "Щоб це сталося, нам довелося б перепрограмувати ДНК піддослідного. Ми знаємо, що це те, чого вона не може зробити…."
  
  
  "Стає все гірше", - сказав йому Фосдік. І він мав рацію.
  
  
  Звуки в медичному крилі переходили з левового будинку в слоновий, потім у мавп. І назад. Рев одного випробуваного, здавалося, спонукав інших кричати. Санітари у формі бігали з одного кінця зали до іншого, марно намагаючись заспокоїти пацієнтів. Звуки голосів персоналу справили прямо протилежний очікуваний ефект. Коридор здригався від гуркоту, коли лабораторні тварини Fing кидалися на замкнені двері та стіни без вікон.
  
  
  "Твій батько в курсі того, що відбувається?" Запитав Стерновський.
  
  
  "Він стежить за всім, що відбувається із зали засідань", - відповів Фосдик.
  
  
  "Невже він недостатньо надивився? Чорт забирай, чуваку, чому ти не накачав цих людей заспокійливим?"
  
  
  "Батько хоче, щоб вони були у свідомості, бо це дає нам більше інформації. Ось у чому суть. Інформація".
  
  
  Санітар підбіг до молодшого Фінга і сказав: "У п'ятого почалися конвульсії. Вам краще поквапитися".
  
  
  Коли Стерновскі і Фінг дісталися до кімнати випробуваного, вони виявили, що двері вже відчинені і жменька службовців у формі стоїть прямо у дверях. Персонал, здавалося, дуже неохоче наближався до масивної м'язистої фігури, що корчилася на підлозі.
  
  
  Це зрозуміло.
  
  
  З шести піддослідних Стерновськи дізнався лише п'ятого. Його звали Нортон Артур Грейп. Він був метеорологом у ранковому новинному ток-шоу, яке транслювалося по національному телебаченню, яке Стерновскі кілька разів дивився, коли навчався в Purblind. Як і у випадку з автором любовних романів, розмір Грейпа почав заважати його роботі.
  
  
  Буквально.
  
  
  За останні кілька місяців метеоролог виріс до таких жахливо широких розмірів, що його фігура закривала три чверті супутникової карти погоди. Навіть його життєрадісне ставлення та промениста посмішка не могли компенсувати це щоденне затемнення Америки.
  
  
  Як і другий випробуваний, Грейп був патологічним ненажерою.
  
  
  Їжа була не просто центральним фокусом його життя; це був єдиний фокус. Між його зображеннями високих і низьких температур за день, ураганів і холодних фронтів, що насуваються, його жартування перед камерою завжди стосувалося того, що він їв напередодні ввечері, що він планував з'їсти цього вечора, що він хотів би з'їсти в цей самий момент.
  
  
  Це було тоді; це було зараз.
  
  
  Більше не чудовий зефір у зшитому на замовлення костюмі за півтори тисячі доларів, новий Нортон Артур Грейп, голий і у величезних наручниках, брикався і здригався на лінолеумі, його пурпурові губи були приховані під каскадом слини.
  
  
  "Він теж почав обростати шерстю", - сказав Фосдік. "Погляньте ось тут, по обидва боки хребта". Стерновськи більше не був шокований безсердечністю Фінгов, але він відмовився не діяти, поки хтось страждає. "Фосдику, як ти можеш просто стояти там? Зроби щось для бідолахи! Заради Христа, він же людина!"
  
  
  Фосдик кивнув санітарам. "Ідіть вперед і покладіть п'ятого назад у ліжко. Давайте якнайшвидше перевіримо його роботу на кардіомоніторі та ЕЕГ".
  
  
  Санітари дуже обережно підійшли до величезного чоловіка і обережно перевернули його на спину. Коли Нортон Артур Грейп дивився в стелю, Стерновськи міг бачити, що його очі були широко розплющені, зіниці ритмічно рухалися вгору, потім униз, вгору, потім униз.
  
  
  "Схоже, він, можливо, вийшов із себе через нас", - сказав Фосдік. "Батькові це не сподобається".
  
  
  Коли санітари згрупувалися по двоє з кожного боку довкола випробуваного і приготувалися перенести його на ліжко, зіниці Нортона Артура Грейпа перемістилися в центральне положення.
  
  
  Зламався та заблокований.
  
  
  Його руки рухалися, як у тумані, коли він раптово випростався на підлозі. Перш ніж санітари встигли відстрибнути за межі досяжності, він схопив двох із них за шию. Коли він стиснув їхні шиї, обличчя миттєво стали пурпурно-чорними.
  
  
  "Назад!" - Назад! - крикнув Фосдік, на максимальній швидкості віддаляючись через відчинені двері номера.
  
  
  Перш ніж Стерновський зміг піти за ним, його відкинули убік санітари. Через шалене прагнення втекти біохімік був останнім, хто вийшов з кімнати Грейп, перш ніж двері зачинилися і замкнулися на засув. Коли американець, похитуючись, відступив на середину коридору, всі побачили, що його білий стерильний костюм більше не був білим, а перетворився на несмачну цятку з крихітних червоних крапель.
  
  
  З іншого боку дверей звірячий рев тріумфу потряс самі стіни.
  
  
  "Він відірвав їм голови", - простогнав Стерновськи, опускаючись на коліна. "Я бачив, як він це робив".
  
  
  Ніхто не сказав жодного слова.
  
  
  Фосдік Фінг подивився на американця зверху вниз без жодного виразу, його руки були оборонно складені на грудях.
  
  
  Перш ніж Фосдик встиг відійти за межі досяжності, Стерновськи схопив його за лацкан лабораторного халата, наблизив обличчя хіміка-дослідника впритул до свого обличчя і закричав: "Боже мій, він відкрутив голови цим людям, як курчатам?"
  
  
  Розділ 20
  
  
  
  
  Джиммі Коч-Рош сидів за кермом свого припаркованого чотиридверного седана Jaguar V-12. Він міг керувати автомобілем завдяки спеціальному сидінню-бустеру, яке дозволяло йому бачити поверх панелі приладів і переднього лобового скла. Однак зараз він дивився не в той бік. Він був повернутий до задньої частини, спостерігаючи, як його нещодавно звільнена клієнтка набиває свинячими шкварками своє гарне обличчя.
  
  
  На шкіряному задньому сидінні "Ягуара" Пума Лі - королева сексу, законодавець моди та маніяк-вбивця - розправилася з черговим двофунтовим пакетом низькопробних закусок. Як тільки упаковка була відкрита, вона не стала виколупувати пальцями шматочки обсмаженого у фритюрі тваринного жиру; цей метод був надто повільним. Натомість вона піднесла пакет до відкритих губ і струснула його, дозволяючи кіркам падати в рот доти, доки вони не закінчилися. Не відриваючи упаковки від губ, вона прожувала, проковтнула і швидко струснула знову.
  
  
  Зайве говорити, що цей смаковий прийом супроводжувався значним розбризкуванням.
  
  
  Свинячі шкварки, як правило, ламалися і розліталися під час подрібнення. Всесвітньо відоме волосся кольору воронова крила довжиною до плечей Puma, починаючи з лінії підборіддя і нижче, було поцятковано шматочками жовтого хрусткого свинячого жиру.
  
  
  Задня частина седана Jaguar вже виглядала як начинка контейнера для сміття, що наближається до дня збору. На кожному місці, куди потрапляв уламок свинячої шкірки, залишався жирний слід. Уривки пластикового пакета, добре змащені зсередини, були притягнуті статичною електрикою до оббивки стелі, передніх сидінь, панелі приладів. Надмірний розбризкувач Puma's feeding frenzy, що є комбінацією тваринного жиру, масла для смаження та її слини, покривав внутрішню частину всіх вікон, ніби їх оббризкали ПЕМОМ.
  
  
  Це був найгірший кошмар людини, яка знається на деталях.
  
  
  Використовуючи найширші критерії, Джиммі Кох-Роша також можна розглядати як фахівця з деталей. Фахівець з деталей з дуже гарною компенсацією. Він прибирав за своїми недбайливими клієнтами, полірував їх подряпини, пилососив їхній бруд, освіжав повітрям їхню запляману репутацію. І, як і його автомобільний колега, жодна із неприємних речей, з якими він мав справу, ніколи до нього не прилипала.
  
  
  На черевиках Джиммі 5-го розміру ніколи не було жувальної гумки.
  
  
  У чому була головна різниця між юристом/фахівцем з деталізації та звичайним збирачем сміття. Це й оплата, звісно.
  
  
  Образ, публічний і власний, який Коч-Рош проектував, був образом маленького задиристого півника бантама. Він мав гострий погляд, коротконогий і завжди готовий до бійки. Він палко любив свою роботу. Не лише через гроші, хоч це, безумовно, було основною її частиною. Йому подобалося, коли інші люди приходили до нього по допомогу. Багаті, красиві, високі люди з жахливими проблемами, які майже завжди завдаються самим собі. Слабкості його клієнтів, незважаючи на їхні фізичні дані, змушували його відчувати свою перевагу. І в суді так воно й було. До бару Коч-Рош був Термінатором, грубіяном, з яким треба зважати. Те, що їм - високим, сильним, красивим - доводилося приходити до нього, іноді благаючи, і що їм доводилося розлучатися з великими частками свого чистого стану, щоб заручитися його послугами, було занадто, дуже чудово.
  
  
  Щоночі, перш ніж забратися у своє маленьке ліжечко, Джиммі Коч-Рош дякував Господу за те, що він юрист.
  
  
  Пума Лі зробила паузу, щоб ковтнути повітря, опускаючи наполовину повний пакет кірки. Коли вона це зробила, адвокат побачив, що її обличчя від носа до підборіддя вкрите крихітними шматочками смаженого жиру. Актриса підняла праву ногу, захоплюючись рельєфом власних м'язів стегна, чіткістю лінії між прямим і середнім м'язами стегна. Її засмагла, змащена олією шкіра сяяла, як шовк. На її обличчі був вираз досконалого захоплення.
  
  
  Марнославство і нарцисизм, подумав Коч-Рош. Що б він колись робив без них?
  
  
  "Як ти зараз почуваєшся?" спитав він кінозірку.
  
  
  "Зголодніла", - сказала Пума. "Де Чиз? Він мав принести ще їжі". Вона повернулася до пакету зі свинячою шкіркою для корму.
  
  
  "Він все ще не відповідає на дзвінки в машині", - сказав Джіммі. "Сподіваюся, він не потрапив в аварію дорогою..."
  
  
  Його перервав стукіт у вікно з боку водія. Він обернувся обличчям до офіцера у формі, який зробив рукою рух "опустити вікно". Адвокат натиснув кнопку увімкнення.
  
  
  "Сьогодні безперечно твій щасливий день, Джиммі", - сказав поліцейський, коли скло ковзнуло вниз. "Міс Чоловіка Лі підібрали кілька хвилин тому в цілодобовому магазині в Голлівуді".
  
  
  "За яким звинуваченням?"
  
  
  "Взагалі, звинувачення. Боюся, у вас буде повно справ із цією справою. Це дев'ять епізодів вбивства першого ступеня. І вони зняли все це на відео із замкнутим контуром у магазині. Майор потворний. Проте Грем здався без боротьби. Він повинен прибути. сюди з хвилини на хвилину”.
  
  
  Офіцер подивився повз адвоката, за підголовник "ягуара", на заднє сидіння. "Вибачте, що приніс вам такі погані новини, мем", - сказав він екранній богині.
  
  
  Пума зім'яла порожній пакет з-під свинячих шкварків і шпурнула його на підлогу. Потім із глибоким хвилюванням, яке вона рідко виявляла у своїй професійній кар'єрі, вона запитала: "У вас немає чогось ще поїсти?"
  
  
  Розділ 21
  
  
  
  
  "Невже немає нічого іншого, що можна було б з'їсти?" – поскаржився Ладлоу Бакулум.
  
  
  Старий / молодий законодавець був подібний до пластинки, що заїла. Або зацикленого запису.
  
  
  І це починало по-великому дратувати Римо. Надійно пов'язаний по руках і ногах, сенатор сидів на підлозі бунгало в Корейському кварталі перед Міцузукі Мондіалі. З того часу, як Бакулум прийшов до тями, він був одночасно ясним і пасивним, якщо не сказати, що повністю відмовляється від співпраці.
  
  
  "Жодної більше їжі, поки ми не отримаємо від вас відповіді на деякі питання", - поінформував його Римо. "Ми хочемо знати, хто забезпечив вас гормональним препаратом".
  
  
  "Яка різниця?" Відповів Бакулум. "Що не заборонено продавати чи володіти. З іншого боку, викрадення людей значною мірою незаконне. А викрадення сенатора США, виявляється, є тяжким злочином".
  
  
  "Так ми чули", - сказав Римо без жодного інтересу. "Тримаю в заклад, ви раді, що проголосували за цей законопроект".
  
  
  "Хто ви, чорт забирай, такі?" вимогливо спитав сенатор. "На кого ви працюєте?"
  
  
  "Проблема не в цьому", – відповів Римо. "Нам потрібна інформація. Наркотик, який ви приймали, є небезпечним".
  
  
  "Це безглуздо. Подивися на мене. Я нова людина. Зараз краще, ніж будь-коли був. Як це зашкодило мені?"
  
  
  "Запитай свою покійну дружину".
  
  
  Сенатор люто глянув на Римо.
  
  
  "Виникнуть серйозні проблеми з національною безпекою, якщо використання WHE продовжить поширюватися", - сказав Римо.
  
  
  "Так ти намагаєшся змусити мене думати, що працюєш на наш уряд?" Бакулум усміхнувся. "Знаєш, я не вчора народився. З якого часу Управління боротьби з наркотиками наймає найманих убивць?"
  
  
  Рімо вирішив не торкатися цієї теми обговорення з сенатором. Участь Кюре мала залишитися в секреті за всяку ціну.
  
  
  - Якщо це зілля не є незаконним, - сказав Чіун, зручно розташувавшись у кріслі La-Z-Boy, - тоді чому ти так переймаєшся захистом людей, які тобі його дають?
  
  
  "Бо це рідкісний і дуже дорогий товар, який я хочу продовжувати вживати протягом довгого часу", - сказав йому сенатор. "Якщо я створю проблеми своєму постачальнику, якщо я розлючу його, він може звільнити мене".
  
  
  "Подивися правді в очі, хлопче", - сказав Римо. "Ти вже відрізано".
  
  
  "Що це має означати?"
  
  
  Римо взяв пакет на блискавці з телевізійного лотка та показав його сенатору. Усередині був використаний клейкий пластир. "Це були ваші останні ліки. Я зняв це з твоєї дев'яностолітньої машини позаду себе приблизно годину тому, коли ти все ще був у ла-ла ленді".
  
  
  На мить світло згасло в очах, що сльозяться.
  
  
  "Без масок, дитинко", - сказав Римо. "Ми просто сидітимемо тут і дивитися, як ти стаєш самим собою. Ходунки та кисневі балони чекають на тебе в задній спальні".
  
  
  "Старіння, - урочисто сказав Чіун, - це гірка трава, яку не треба пробувати двічі".
  
  
  Коли Ладлоу Бакулум подивився на своє красиве, все ще підтягнуте тіло, його нижня губа затремтіла, і миттю по щоках потекли гарячі сльози. "Ти не можеш бути такою жорстокою", - наполягав він. "Ти просто не можеш. Це нелюдяно. Будь ласка, поверни мені нашивку. Будь ласка. Я заплачу тобі стільки, скільки ти захочеш. Я дам тобі все, що ти захочеш. Я можу влаштувати тебе послом. Пост у кабінеті міністрів. Побачення з Першої леді ".
  
  
  "Давай припинимо стару балаканину, хлопець", - сказав Римо. "Ти не можеш купити нас, тому що ми не продаються. І не важливо, що ви думаєте, це не викрадення з метою отримання викупу. Хто продав вам нашивки?"
  
  
  "Ні. Я не скажу".
  
  
  Римо спробував інший кут атаки. "Чому б нам хоча б на хвилинку не стати справжніми?" сказав він. "Вас не прослуховують аудіо- або відеозаписом. За вами спостерігають не через односторонні дзеркала. Є тільки ви і ми, сенатор. І ми всі знаємо, що наркотик не тільки робить ваше тіло більшим і кращим, але й змушує вас робити те, чого ви Зазвичай не робили... Він змусив вас убити свою наречену в її першу шлюбну ніч... Вона змушувала вбивати й інших.Десь у твоїй старій зіпсованій голові ти повинен знати, що сталося... Саме те, що сталося.Ви повинні знати, наскільки це погано ". Ладлоу Бакулум не відповів.
  
  
  "Він знає", - сказав Чіун. "Він знає, і йому все одно. Він Людина-тварина".
  
  
  "Тепер це ненадовго", - сказав Римо, глянувши на годинник на стіні вітальні. "Дія цього м'язового соку вже мала почати проходити. Це відбувається так повільно, що ви, мабуть, спочатку навіть не помітите. Але через деякий час все має почати зменшуватися та опадати".
  
  
  Римо повернувся до Чіуна і сказав: "Можливо, нам варто дати йому трохи подумати про це? У будь-якому випадку, мені потрібно зателефонувати".
  
  
  Вираз відчаю промайнув на обличчі сенатора. Розпач та жах.
  
  
  Римо взяв зі столика з лампою гучний зв'язок і махнув Чіуну, щоб той прямував за ним у крихітну кухню бунгало.
  
  
  Розділ 22
  
  
  
  
  При звуку електронного дзвінка доктор Гарольд Сміт відірвав погляд від монітора свого комп'ютера і глянув на кольоровий телевізор, прикріплений до стіни у стилі лікарняної палати. Чергування графіки на екрані телевізора супроводжувалося хриплою музичною темою "Peephole USA", що дратівливо повторюється. У темі був лише один веселий такт, який програвався знову і знову при кожній можливій нагоді. Коли Сміт налаштувався, шоу вже йшло повним ходом; воно саме поверталося з рекламної перерви.
  
  
  Ведучий-чоловік повернувся до ведучої-жінки і, коли на його щоках з'явилися ямочки, сказав: "Моллі, ти не повіриш своїм очам, коли побачиш цю наступну історію. Я знаю, що ти займаєшся фітнесом і пильно стежиш за своїм харчуванням..." "
  
  
  Моллі променисто посміхнулася йому. Під столом знімального майданчика її довгі стрункі ноги любовно ковзали один по одному. Після невеликого вагання чоловік із ямочками продовжив – пауза була розрахована на посилення драматичного ефекту. "Але зачекайте, поки ви не поглянете на багатих та знаменитих людей, які нещодавно приєдналися до тренувань".
  
  
  "Я не можу дочекатися, Джед".
  
  
  "Тоді ви готові до "Дивіться, хто відполірований!" Два кадри голів за фальшивим столом розчинилися в назві оповідання, яке, у свою чергу, розчинилося в Джеді, що гуляє Мускул-Біч у Венеції, Каліфорнія. На Джеді не було сорочки, він Доктор Сміт зазначив, що Джед також був повністю безволосим, як підліток.
  
  
  "Як і більшість людей, яких ви бачите навколо мене тут, на пляжі, – сказав Джед, – я регулярно займаюся з особистим тренером. Це здоровий спосіб життя тут, у південній Каліфорнії, де люди люблять показувати стільки шкіри, скільки дозволяє закон".
  
  
  Камера зафіксувала пару милашок, що катаються на ковзанах, у бікіні-стрінгах, коли вони пронеслися повз Джеда по променаду. Збільшення обрамляло сідниці дівчат і утримувало кадр протягом п'яти секунд. Потім вся сцена безоплатного оголення була повторена з граничною повільністю.
  
  
  "Що ж, - продовжував Джед, - ця тенденція, нарешті, торкнулася деяких з найбільших, і я маю на увазі, що у всіх сенсах, рушійних сил у світі. Жінки та джентльмени, уявляю вам Її Королівську Високість принцесу Пай..."
  
  
  Відео було вирізане з файлу з відеозаписом колишньої дружини передбачуваного спадкоємця Мшистого трона. Їй було двадцять три роки, вона була білявкою, високою, з чудово красивим обличчям. Крім того, у неї була величезна надмірна вага. На відео вона була одягнена в щось схоже на щенячий намет рожевого костюма. Його тканина була зіпсована багатьма її особистими опуклостями, всі з яких були виставлені на загальний огляд. До доктора Сміта дійшли чутки, що колготок принцеси вистачило всього на кілька годин, перш ніж тертя між її великими стегнами, що тремтіли, розірвало їх на шматки. На відео вона підняла вуаль на своєму рожевому капелюшку-пилюльці в тон, щоб витонченою рукою в білій рукавичці піднести вилку з їжею до губ.
  
  
  "Це принцеса на прийомі у Йорку, Англія, два місяці тому", - сказав Джед своїм глядачам. "Як ви скоро побачите, державна функція швидко переросла у змагання з поїдання фруктових булочок та девонського крему".
  
  
  Доктор Сміт з огидою відсахнувся від цього видовища.
  
  
  Джед серйозно перебільшував аргументи на користь конкурсу. Якщо й було якесь змагання, то воно було строго між принцесою та нею самою. Подібно до бульдозера, вона проїхалася столом із закусками, призначеними для натовпу з більш ніж двохсот доброзичливців з вищого суспільства. Принцеса намазала густий крем, навіть коли підносила половинку булочки до рота. І проковтнула її одним жадібним шматочком. Сміт знайшов економію її рухів, що зачаровує. І купа випечених ласощів розтанула, як горезвісний зелений пиріг, що залишився під дощем.
  
  
  Своїм милим голосом за кадром Джед сварив принцесу за її надмірний апетит. "Я і раніше чув про жінку, яка їсть за двох, - сказав він, - але її королівська високість робить роботу за десятьох. Тим з вас, хто все ще ставить питання, як вона втратила свою дівочу фігуру так незабаром після весілля, за якою спостерігав увесь світ, більше не треба дивуватися”.
  
  
  Як згадував Сміт, королівське роздільне проживання та розлучення, що нескінченно висвітлюються у бульварних ЗМІ, були надані принцу через розлад харчової поведінки його дружини. Яка, на загальну думку, була як суспільною ганьбою, так і особистим кошмаром. Очевидно, принцеса не припиняла годування навіть під час акту фізичного кохання. Вона завжди тримала візок з тістечками до чаю на своєму боці подружнього ліжка.
  
  
  "І вона не єдина знаменитість великого масштабу із проблемою зайвої ваги", - сказав Джед своєї аудиторії. "Подумайте, якщо хочете, про міжнародну рок-зірку Скіззл..."
  
  
  На відео зображений надзвичайно товстий молодий чоловік, оголений вище пояса, вкритий татуюваннями, босий і одягнений у джинси обрізані Levi's. Суперзірка Скіззл тримав мікрофон в одній руці та квартову пляшку свого улюбленого алкогольного напою Black Death Porter в іншій, коли він скакав у променях прожекторів на сцені перед десятками тисяч фанатів, що кричать. Порожні пляшки з-під супервисококалорійного напою валялися на сцені. Гротескний жир Скіззла трясся, коли він танцював під шалений ритм своєї бек-групи. Він танцював і пив, співав та пив. Пив та пив.
  
  
  Раптом Скіззл завмер. Схопившись за горло, рок-зірка впав на сцену. Група із шести людей, яка звикла до подібних подій, продовжувала грати the vamp із надмірним ентузіазмом. Вони грали, коли бригада швидкої медичної допомоги вибігла з-за лаштунків сцени. Бригада парамедиків швидко очистила великий болюс пива, який блокував його дихальні шляхи.
  
  
  Після доброї блювоти Скіззл повстав із мертвих під шум натовпу. Проковтнувши ще Black Death, він продовжив пісню та танець прямо з того місця, на якому зупинився.
  
  
  "І останнє, але, звичайно, не важливо, - сказав Джед, - як щодо найбагатшої людини у світі? Жінки і джентльмени, представляю вам Дуейна Корба, мільярдера, що займається комп'ютерним забезпеченням".
  
  
  Відео переключилося на знімок Корбтауна, висотного комплексу площею в триста акрів, де армія коледжів, які щойно закінчили, ретельно відібраних ботаніків тридцятирічного магната працювала, жила, грала і заробляла семизначні пенсійні пакети до двадцяти шести років. У кадрі знову з'явився Дуейн Корб, цього разу власною персоною, коли він ішов від входу до приймального спокою до свого лімузина, махаючи рукою і лагідно посміхаючись папараці, що зібрався. Його одяг був не так даниною моді, як відчайдушною і безплідною спробою приховати те, що ховалося під нею. Корб був одягнений у вільні плісовані коричневі штани в смужку, блакитну сорочку на гудзиках під просторим светром кольору вересу з V-подібним вирізом.
  
  
  З усіх ракурсів він був круглим, як рознощик тіста з Піллсбері.
  
  
  Тільки з проділом збоку та в черевиках під сідло. "Судячи з того, як розповідають історію його колишні колеги, - продовжував Джед, - Дуейн Корб проклав собі шлях до величі. Він тримав відро для сміття Rubbermaid, повне висококалорійних ласощів, прямо поруч зі своєю клавіатурою. Ось як йому вдавалося проводити всі ці двадцять чотири. години на добу за комп'ютером, але ми знаємо, як швидко їжа для мізків перетворюється на їжу для дупи ...."
  
  
  Знятий відеоролик збільшив зображення широкого завдання мільярдера. Там було достатньо вельвету з широкою оббивкою, щоб оббити велике крісло.
  
  
  "А тепер момент, на який ви всі чекали", - оголосив Джед. "Погляньте, хто відполірований!"
  
  
  Лікар Сміт неспокійно засовався у своєму ергономічному кріслі. На відміну від решти національної аудиторії шоу, глава CURE мав досить гарне уявлення про те, що він збирався побачити. І, незважаючи на це, він не був готовий до того, що сталося далі.
  
  
  Камера "Peephole USA" упіймала принцесу Пай, коли вона позувала для ЗМІ біля нічного закладу, призначеного лише для членів клубу на Манхеттені. Її обличчя було точеною досконалістю. Її тіло більше не було купою непривабливих опуклостей. Зміст жиру у ньому було близько до нуля. Топ без рукавів із відкритим животом, який вона носила, оголював гладкий живіт, який був ідеальною пральною дошкою над маленькою сексуальною западинкою її пупка. У неї була талія, як у оси, і хоча вона втратила добрий ярд в обхваті стегон, через вузькість її живота здавалося, що в неї все ще є жіночні вигини. Зник тремтливий тягар її стегон. Ці колони з ямочками були лише спогадом. Мрія, в'яне. Ноги, які відкривала міні-спідниця принцеси, були стрункими від кісточок до стегон.
  
  
  І навіть більш приголомшливим, ніж втрата жиру, ніж збільшення м'язової маси, був загальний тонус її тіла. Принцеса Пай просто світилася.
  
  
  Один із присутніх репортерів поставив запитання. "Як ти це зробила, принцеса?"
  
  
  Білява красуня сліпуче блиснула білими зубами і по-дитячому блакитними очима. "Хіба тобі не хотілося б знати", - піддражнила вона.
  
  
  Потім кліп був скорочений до Skizzle прямо на сцені. Рок-зірка також радикально змінилася. Він більше не був п'яним дирижаблем, що хитається. Він виглядав як містер Всесвіт у "обрізаних Левайсах". Величезні розміри його грудей та рук витягли його татуювання майже до невпізнання. І в його сценічному вигляді з'явилася пара нових поворотів.
  
  
  Він стрибав, коли співав та танцював.
  
  
  Це був не трюк із прихованим стрибком на батуті. Знову і знову Скіззл підстрибував на п'ять чи шість футів у повітря, без зусиль і повністю самостійно. Це завдяки його надзвичайно розвиненим ликам і окістам. Його витівки у стрибках у висоту приводили його шанувальників у захват.
  
  
  А знаменитий публічний п'яниця перейшов від випивки кварти "Блек Дет Портер" на сцені до випивки шестидесятивісімрічної упаковки оливкової олії "Бертоллі". Пластикові пляшки з ручками для глечиків. Він також мав новий міжнародний тур на підтримку свого нового диска.
  
  
  Після концерту камера "Peephole USA" зняла, як Скіззл витирається рушником у своїй гримерці. Серед натовпу охоронців, музичних знаменитостей та прихильників Джед та його команда боролися за те, щоб здобути історію.
  
  
  "Вау, Скізз, - захопився Джед, - ти виглядаєш на мільйон доларів".
  
  
  "Так, приблизно так", - сказала рок-зірка. Відповіддю був вінтажний Skizzle: цілеспрямовано таємничий, який явно не відповідає. Відповідь, яка, як знали всі його шанувальники, повинна була бути напхана прихованим, важливим змістом. Рок-зірка відкрутив непроникну пластикову кришку з охолодженої пляшки із зеленою рідиною.
  
  
  "У чому твій секрет?" Запитав його Джед.
  
  
  "Я хочу подякувати компанії Bertolli із Секокуса, штат Нью-Джерсі, за всю її підтримку в турі Extra Virgin", - сказав Скіззл. Коли співак підніс глечик до рота, його правий біцепс випнувся набагато більше, ніж навіть надвелика голова Джеда - фізична особливість, необхідна для кар'єри на телебаченні. Татуювання на величезній руці Скіззла виглядали блідими і десятирічною давністю, тому що чорнильні лінії були дуже далеко одна від одної.
  
  
  "Ура, Америка!" - Сказав рок-зірка. Потім він зробив довгий, що задовольняє ковток зі глека.
  
  
  Обличчя Скіззла з вузькою щелепою розчинилося в довгому кадрі зарослого травою ігрового поля. Чоловіки у футболках та шортах бігали з кошиками на ціпках, ганяючи маленький м'яч. За ними, наскільки вистачало очей, був великий сучасний діловий комплекс.
  
  
  Голос Джеда за кадром сказав: "Ну, хлопці, це лише один сонячний суботній день у Корбтауні. Те, на що ви дивитеся, - це гра на вихідних у рамках очної ліги компанії з лакросу. Технічні письменники борються з технічними редакторами. Всі це частина безперервного стилю життя в іграх та веселощі цих молодих комп'ютерних геній”.
  
  
  Камера зупинилася на кривоногих ботанах у кросівках Nike, які марно намагаються до непритомності побити один одного ключками для лакросу. Дикі замахи над головою закінчувалися чистими промахами, через які гравці хитувалися, іноді навіть падали на землю.
  
  
  "Але зачекайте, хлопці", - сказав Джед. "У нас відбулася заміна в останню хвилину з боку редакції...."
  
  
  Телеглядачам показали щільний знімок оголеної спини чоловіка. То була незвичайна спина. Від пахви до пахви лат цього чоловіка були шириною в ярд. Його пастки були схожі на величезні валуни під шкірою. І все це кричало про щільність, неймовірну щільність, а також масу.
  
  
  Голова чоловіка, якщо дивитися ззаду, здавалася надто маленькою порівняно із шириною шиї та розворотом плечей. Потім голова обернулася.
  
  
  Дуейн Корб, новий Дуейн Корб, сяяв перед аудиторією "Peephole USA".
  
  
  Камера відступила, щоб зробити знімок повністю. Мільярдер змінив свої надширокі шнурки на синій купальник Speedo кольору Електрик. Він відмовився від своєї зачіски початку вісімдесятих заради зачесаної назад супермушуватої круглої голови з великою кількістю білої фарби над вухами. Його оголені грудні м'язи були мисами влади, передпліччя були стовбурами дерев, а сідниці - Гібралтарськими скелями.
  
  
  З приголомшливою швидкістю, без жодного слова попередження, комп'ютерний мільярдер схопив свою ключку для лакросу і кинувся в бійку.
  
  
  Зайве казати, що це було не змагання.
  
  
  Дуейн Корб не тільки зрівняв рахунок супернику, але коли він наклав на себе руки, він накинувся на свою власну команду, б'ючи їх ключкою. Ті, хто намагався втекти з ігрового поля, кричали, він збивав із ніг. І в результаті холоднокровно зводив курок ззаду.
  
  
  Коли він закінчив, і трав'янисте поле Корбтауна було усіяне блідими, худими чоловічими тілами, деякі з яких ледве дихали, Дуейн Корб підняв руки над головою і зобразив Роккі на сходах. Імітація.
  
  
  "Як ви могли так вчинити зі своїми власними співробітниками?" - Запитав приголомшений репортер "Peephole USA".
  
  
  "Гей, вони ж не програмісти", – пояснив мільярдер.
  
  
  Джед кивнув, ніби зрозумів, прагнучи перейти до наступного питання. "Вся Америка хоче знати про твоє надтверде тіло", - сказав він. "Як щодо того, щоб присвятити нас усіх у те, як ви це зробили?"
  
  
  "Грошами, Джед", - сказав магнат. "Багато-багато грошей. Тепер тобі доведеться вибачити мене. Група з розробки Інтернету збирається подати першу подачу хлопцям із hardware на турнірі з софтболу Diamond, і я не хочу пропустити свою чергу на биту".
  
  
  Оператор переслідував Корба протягом дюжини ярдів. Але, захекавшись і не в силах наздогнати його, він дозволив м'язистій фігурі зменшитися на відстані.
  
  
  "Ну, Моллі, - сказав Джед, коли картинка повернулася до студії, - що ти думаєш?"
  
  
  "Я візьму все, що мають", - відповіла Моллі.
  
  
  "Ти і п'ятдесят мільйонів інших людей", - сказав Джед, сміючись. "Не хвилюйтеся, хлопці. Ми зупинимося на цій історії...."
  
  
  Лікар Сміт похитав головою. У глибині душі він сподівався, що припустився фатальної помилки у своєму прогнозі. Це не так. Як поїзд на рейках наближався сценарій кінця світу, який він передбачив. Таємничий диво-препарат набуває міжнародного розголосу. Публіка, що схиблена на зображенні тіла, вимагає доступу до нього. І коли продукт нарешті надходить на ринок, публіка поглинає його цілком.
  
  
  Presto!
  
  
  Кінець цивілізації, який ми її знаємо.
  
  
  Доктор Сміт щойно вимкнув телевізор, коли задзвонив його скрембльований телефон. То справді був репортаж Римо. Новини не були перспективними.
  
  
  "Наша людина тримає мову за зубами", - сказав Римо. "Він не хоче знову ставати диваком".
  
  
  "Ви зняли його нашивку?"
  
  
  "Так, але поки що нічого не сталося. Лад все ще відполірований".
  
  
  "Не зводь з нього очей. Можливо, він зламається, коли почне втрачати своє джерело молодості".
  
  
  "А як щодо аналізу плями на Бумтауері?" Запитав Римо. "Звіт уже надійшов?"
  
  
  Доктор Сміт організував хімічний аналіз цих доказів у приватній лабораторії в Лос-Анджелесі - організації, що використовується ЦРУ для роботи, про яку вони не хотіли, щоб ФБР знало. "У нас там був успіх", - сказав Сміт. "Пластир для доставки ліків був виготовлений на Тайвані, частина партії, закупленої Family Fing Pharmaceuticals у тій же країні".
  
  
  "Ніколи про них не чув".
  
  
  "Досі вони масово виробляли рослинні лікарські засоби, засновані на натуропатичних та народних рецептах. Я все ще переглядаю їхню корпоративну мережу, намагаючись пов'язати імена з нашим списком відомих користувачів, щоб розкрити канал і, сподіваюся, простежити його безпосередньо до Family Fing".
  
  
  Раптом на іншому кінці лінії пролунав жахливий крик. Він був такий гучний, що змусив Сміта здригнутися і прибрати слухавку від вуха. "Це Лад", - сказав Римо. "Перезвоню тобі..."
  
  
  Доктор Сміт чекав на п'ять нескінченних хвилин, барабанячи кінчиками пальців по своєму робочому столу. Він відповів на зворотний дзвінок, перш ніж закінчився перший дзвінок. "Так?"
  
  
  "Боюсь, погані новини", - сказав Римо. "Старина Лад виписався. Він наклав на себе руки через нас".
  
  
  "Що? Ніхто за ним не спостерігав?"
  
  
  "Ми надійно пов'язали його у сусідній кімнаті", - захищався Римо. "Не хотіли, щоб він чув цю розмову. Ми залишили його одного всього на пару хвилин. Він не звільнився від своїх зв'язків".
  
  
  "Тоді як йому це вдалося?"
  
  
  “Він відгриз власну праву ногу. Я ніколи не думав, що дев'яностолітній старий може бути таким гнучким. ".
  
  
  Доктор Сміт теж цього не розумів, тому він не міг покласти всю провину на своїх убивць. Що здавалося йому очевидним, то це те, що негативні побічні ефекти пластиру посилювалися - чим довше людина приймала препарат, тим гірше ставало. Це було те, що він не включив до свого прогнозу, і стало розвитком подій, які ще більше просунули сценарій лиха до небезпечної зони. Це означало, що він мав ще менше часу, щоб взяти ситуацію під контроль.
  
  
  "У нас тут повний безлад", - пояснив Римо.
  
  
  "Не турбуйся про це", - сказав Сміт зітхнувши. "Я негайно надішлю команду з утилізації".
  
  
  Після того, як він повісив трубку, директор CURE відкрив файл із пароочисниками Лос-Анджелеса. У нього були вказані тарифи на послуги поруч із номерами телефонів. Вибравши найменш дорогу послугу, він натиснув на автодозвон і почекав, поки Енді, Килимовий лікар, візьме слухавку.
  
  
  Розділ 23
  
  
  
  
  Джиммі Коч-Рош випростався на весь зріст і звернувся до касової пари в історії кіно. "Вибачте, але я не можу дозволити вам самим їхати додому", - сказав він. "Ось так все просто".
  
  
  "Ми не діти", - запротестувала Пума Лі. Вона ходила оздобленою горіховими панелями кімнаті для допитів адвоката, як звір у клітці. Чотири кроки до стіни. Поворот. Чотири кроки тому.
  
  
  Чіз, що притулився до передньої частини столу Коч-Роша, погодився зі своєю дружиною. "Якийсь час тому ти дещо сказала мені про наслідки. Зокрема, ви сказали, що їх не буде. На вашу думку, я вважаю, що примус до найму няні є негативним результатом".
  
  
  Маленький адвокат підняв руки, закликаючи до тиші. "Я обіцяв вам, що зможу запобігти пред'явленню будь-яких звинувачень, але давайте. Для цього мені потрібна деяка співпраця від вас обох. За останні двадцять чотири години ви двоє продемонстрували певну, ну, давайте назвемо це нерівністю характеру. Я хочу уникнути повторення подібних інцидентів". Я можу творити чудеса перед присяжними, але є межа навіть тому, що я можу зробити.Зрозумійте це, якщо ви влаштуєте ще один грандіозний промах, подібний до розгрому SpeeDee Mart, я більше не можу гарантувати вам безкоштовну картку на вихід із в'язниці”.
  
  
  "Недостатньо гарний, малюк Джиммі", - сказав Чіз. "З великою ймовірністю недостатньо гарний". Він підійшов до того місця, де стояв адвокат, і заніс свій масивний кулак над головою маленької людини, як Божий молот.
  
  
  На його честь, Коч-Рош не відступив, хоча він мав достатньо доказів того, на що здатні його клієнти. Він був світом вихваляння та обману, диму та дзеркал. І п'ятидюймові підйоми.
  
  
  Коч-Рош сказав: "Я хочу, щоб ви двоє дозволили моєму водію та службі безпеки супроводити вас назад у Bel Air відповідно до угоди про звільнення під заставу, яку ми розробили із суддею". Він не використав слова "домашній арешт", тому що вони звучали так неприємно. "Я хочу, щоб ви залишалися там, у вашому комплексі, під захистом моїх людей. Там ви будете в безпеці, і у вас буде необмежений запас продуктів, які ви побажаєте, поки працюю над вашим захистом. Я не прошу вас стати постійними бранцями" у вашому власному маєтку. Нам просто потрібно трохи спокійного часу, щоб розібратися у всьому. Деякий час без подальших інцидентів”.
  
  
  Чіз опустив кулак убік.
  
  
  "Чесно кажучи, мені здається, що я прошу не так багато", - сказала Коч-Рош. "Враховуючи альтернативу, яка полягає в тому, що ви обоє будете засуджені за вбивство першого ступеня".
  
  
  "Ми стаємо неспокійними", - сказала Пума.
  
  
  "Тоді блукайте своєю територією. Поблизу не буде нікого, хто міг би вас потурбувати. Я вже домовився з персоналом вашого особняка про відпустку. Мої люди зі служби безпеки подбають про всі ваші потреби. Кулінарія. Чистота. Майданчики. Вони тут тільки для того. , щоб допомогти вам, тому, будь ласка, не робіть нічого, що могло б завдати їм шкоди.
  
  
  "Я сподіваюся, ви не збираєтеся намагатися відібрати наші нашивки", - сказав Чіз. Потім він додав: "Бо це було б великою помилкою".
  
  
  "Це останнє, що я хочу робити", – відповіла Коч-Рош. "Але я дійсно думаю, що цілком очевидно, що у вас обох можуть виникнути невеликі проблеми з дозуванням, яке ви зараз приймаєте. Я вже зв'язався з виробником з приводу виправлення цього. Ми повинні отримати від них вирішення проблеми в найближчі кілька днів" .
  
  
  "Але якщо ви дасте нам менше гормону, наші тіла можуть зменшитися", - сказала Пума.
  
  
  "Або повертайся до жиру", - втрутився Чіз.
  
  
  "Не обов'язково", - ухилився від відповіді адвокат. "І в будь-якому випадку, чи не краще було б трохи піднапрягтися, ніж мати низку звинувачень у вбивстві, що висять над вашими головами?"
  
  
  Пума та Чіз обмінялися сумнівними поглядами.
  
  
  "Хіба немає якогось іншого способу все виправити?"
  
  
  Запитала Пума. "Отже, ми не втрачаємо нічого з того, що маємо?"
  
  
  "Виробник також цим займається", - запевнила їх Koch-Roche. "Вони так само, як і ми, занепокоєні тим, що трапилося. Останнє, чого хоче виробник, - це препарат, який ніхто не прийматиме".
  
  
  Адвокат натиснув кнопку на своєму настільному інтеркомі. "Я накажу своїм людям відвезти вас додому прямо зараз", - сказав він. "У вас обох був довгий і важкий день. Ви, мабуть, втомилися".
  
  
  За мить до кімнати для допитів увійшли четверо великих, важких чоловіків. Вони були одягнені з голови до ніг у бронежилети IV рівня небезпеки, включаючи блискучі чорні шоломи, чорні щитки на гомілки, чорні черевики зі сталевим носком, чорні рукавички та прозорі куленепробивні щитки. Вони виглядали як щось середнє між спецназом та стародавніми самураями. Вони були озброєні помповими дробовиками штурмового типу та електрошокерами, а також мали мікрофони та навушники-гарнітури. За плексигласовими лицьовими щитками охоронці не виглядали щасливими.
  
  
  "Це ті хлопці, які збираються стригти наш газон?" - недовірливо перепитав Чіз.
  
  
  "Серед іншого", - відповів Коч-Рош.
  
  
  "О, давай просто заберемося звідси, Чіз", - сказала Пума. "Я знову починаю зголодніти".
  
  
  ПО ДОРОГІ в ліфті в гараж охоронець Боб Габхард був у повній бойовій готовності. Його тіло було сильно покрите синцями після зіткнення раніше того ж дня з невеликим азіатом. Щоразу, коли Габхарт дихав, він відчував забій над лівою ниркою. Його тулуб був обмотаний ярдами еластичного бинта. Він нізащо не став би вагатися, щоб знову застосувати смертоносну силу; відтепер це була стрілянина без попередження.
  
  
  Дивно, але він насправді не відчув удару, коли його було завдано. Габхарт був хлопцем, якого багато разів били кулаками, враховуючи його велику підготовку з бойових мистецтв під час служби в армії США як капітана рейнджерів і під час його подальшої, набагато прибутковішої кар'єри аналітика систем безпеки. Часто, в останньому випадку, клієнт бив його, коли вказаний клієнт був або п'яний, або обкурений, зазвичай намагаючись встановити насильницький контакт із кимось ще, докучливим фотографом, колишнім чоловіком чи діловим партнером. До обов'язків Габхарта входило терпіти образи, спрямовані на адресу його роботодавця або що виходять від нього.
  
  
  Інцидент в особняку Коч-Роша раніше того ж дня був, м'яко кажучи, незвичним. За його професійним досвідом, хоч би що відбувалося у фільмах, коли шанси були сім до двох, сторона з сім'ю завжди вигравала. Особливо коли у всіх сторін із сім'ю була зброя. Те, що його висококваліфікована команда програла, було так само несподіваним, як і безболісний удар, від якого у нього ґрунтовно розболілася спина. Удар, який позбавив його почуттів; ніби його оглушили двадцятип'ятифунтовою волоттю з пір'я. Біль почався тільки після того, як він прийшов до тями. Минулого разу, коли він перевіряв, все ще мочився апельсином. За словами лікарів, у нього все ще була невелика внутрішня кровотеча. Але Габхард нізащо не взяв би вихідний до кінця дня. Він був принижений перед своїм босом. Якось він повинен був загладити свою провину, щоб зберегти обличчя.
  
  
  У кабіні ліфта було тісно. Там було надто багато великих тіл. Занадто багато спорядження. Для Габхарта вся ситуація здавалася дивною та некомфортною. Він гадки не мав, що Пума і Чіз були такими накачаними. Вони були складені як тварини. І в машині відчувалося напруження, щось електричне витало в повітрі. Наче пара, за якою мала доглядати команда безпеки, ось-ось збожеволіла. Їх м'язи продовжували смикатися, смикатися, смикатися.
  
  
  Співробітник служби безпеки думав, що стояти менш ніж у футі позаду великої Пуми Лі буде хвилюючою подією всього життя. Так воно й було, але не так, як він очікував. Йому ніколи не спадало на думку, що він відчує загрозу з боку жінки-кінозірки. Фізичну небезпеку.
  
  
  Хоча актриса навіть не дивилася на нього, він мав відчуття, що, якби їй дали шанс, вона могла б побити його до кривавого, тремтячого стану. Габхарт і раніше бив людей кулаками, ногами та палицею, і знав, як це - стикатися з твердими м'язами. Ударна хвиля пробігла прямо по вашій руці чи нозі. Він ніколи не бив ні по чому такому щільному, як тіло, яке демонструвала Пума Лі. І в нього було неприємне відчуття, що ніщо з того, що він міг зробити кулаками, ногами чи кийком, не справить на неї жодного враження. Те, що він був повністю броньований і носив 10-зарядний пістолет 12 калібру, його зовсім не втішало.
  
  
  Коли у підвалі відкрилася машина, усередину увірвалося свіже повітря. Двоє охоронців вислизнули з дробовиками за плечима і опустилися навколішки поруч із дверним прорізом, прочісуючи територію у пошуках ворогів.
  
  
  Голос у шоломі Габхарта сказав: "Це Стінгер. У нас все чисто. Поїхали".
  
  
  Довгий чорний лімузин виїхав зі свого місця для паркування і з вереском зупинився перед ліфтом. Водій у чорній уніформі негайно вискочив і відчинив задні пасажирські двері.
  
  
  Коли Чіз та Пума сіли в лімузин, м'ятно-зелений "Форд Експлорер" пригальмував ззаду. То справді був бронетранспортер. У нього сіли троє співробітників служби безпеки. Боб Габхарт відчинив передні пасажирські двері лімузина і заліз на переднє сидіння.
  
  
  Водій, кремезний самоанець, який виглядав так, ніби міг постояти за себе, клацнув електронними дверними замками, пристебнувся ременями безпеки і вдарив по підлозі великого Лінкольна, з вереском відправивши його геть від ліфта.
  
  
  Коли вони піднімалися бетонним пандусом на вулицю, шини верещали, коли довгий автомобіль здійснював серію крутих поворотів, Габхарт підняв захисну маску з плексигласу, але шолом знімати не став. За його головою було піднято звуконепроникне одностороннє вікно, що розділяло водійський та пасажирський відсіки лімузина. Зірки не хотіли, щоби їх турбували.
  
  
  Після того, як вони виїхали з гаража і завернули на вулицю, голос у навушниках Габхарта сказав: "Капітан Кранч, ми у вашого бампера".
  
  
  "Вас зрозумів, Стінгер", - сказав він. "Ми пройдемо на базу за заздалегідь обумовленим маршрутом".
  
  
  Дотримуючись головних вулиць, лімузин прокладав собі шлях до з'їзду з автостради. Коли водій влився у щільний вечірній потік машин, Габхард оцінив вигляд зі свого боку. Вдалині виднілися блискучі вогні та бетонні ґрати Мегаполісу. Прямо попереду, на наступному з'їзді з траси, він міг бачити широку лінію даху та акри безкоштовного паркування Sepulveda Malt.
  
  
  Потім кісточками пальців постукали з іншого боку вікна приватності.
  
  
  Коли вікно опустилося, в отворі з'явилося знайоме обличчя Пуми Лі. Габхарт побачив напругу навколо її очей та рота.
  
  
  "Нам потрібно зробити зупинку", – сказала вона.
  
  
  Водій подивився на неї в дзеркало заднього виду, потім на Габхарта, який для цілей цієї місії був його босом.
  
  
  "Вибачте, мем, - сказав Габхарт, - цього немає в нашому маршруті. Мені наказано доставити вас прямо до вашого особняка".
  
  
  "Нам із чоловіком потрібно купити дещо в торговому центрі", - наполягала кінозірка. "Згорніть на наступний з'їзд".
  
  
  Габхарт зібрався з духом і подивився їй у вічі. "Не потрібно турбувати себе подібними речами, мем", - сказав він. "Якщо ви хочете скласти список, команда безпеки буде більш ніж щаслива забрати все, що ви забажаєте, після того, як ми влаштуємо вас вдома".
  
  
  "Я сказав тобі звернути на наступний з'їзд".
  
  
  "Боюсь, я не можу цього зробити, мемо. У мене суворий наказ простежити, щоб ви вирушили прямо додому. Це для вашої ж безпеки".
  
  
  Габхарт побачив, як пальці актриси стиснулися на верхній частині спинки сидіння. Її нігті вп'ялися в шкіру. З якоїсь причини він раніше не помічав її нігтів. Вони були не просто червоними, довгими та загостреними; вони були товстими, майже як кісточки. І вони врізалися в подушку сидіння, як п'ять ножів для чищення овочів у перестиглий персик.
  
  
  Чіз Грем висунувся у віконний отвір поруч зі своєю дружиною. "Для твоєї безпеки, синку, з'їжджай з наступного з'їзду".
  
  
  "Це буде коштувати мені моєї роботи, сер ...."
  
  
  Пума Лі простягла руку через вікно приватності і торкнулася широкого плеча водія. "Повертай зараз", - наказала вона.
  
  
  Водій глянув на Габхарта, який похитав головою. У відповідь кінозірка встромила нігті в дельтоподібний м'яз водія. Миттю кров відхилилася від його круглого обличчя, і він вивернув лімузин на з'їзд з траси, втиснувшись між напівпричепом і мікроавтобусом, що тягнувся повільною смугою.
  
  
  Позаду лімузина зойкнули гальма "Експлорера", коли він спробував здійснити маневр для з'їзду з траси, але йому завадило рух "бампер до бампера". Водій виїхав на смугу аварійного паркування, знову заблокувавши гальма. Коли Explorer нарешті зупинився, водій повернувся назад до пандусу, шини димилися.
  
  
  "Це капітан Кранч", - сказав Габхарт у мікрофон своєї гарнітури. "Стінгер, у нас раптово змінилися плани. Ми негайно прямуємо до торгового центру Сепульведа".
  
  
  "Відповідь негативна, капітан Кранч", - сказав голос у нього у вусі. "Повторюю. Перервіть це. У чому проблема?"
  
  
  "У Вікторії та Альберта є закуски", - пояснила Габхарт. "Я триматиму вас в курсі нашої позиції". Коли він озирнувся, то побачив кров, що стікала попереду по рукаву та лацкану піджака водія. Пума Лі все ще впивалася в нього нігтями.
  
  
  Габхарт подумав, щоб потягнутися до своєї бічної руки. Але що ж тоді? Якби він потяг за неї, чи справді він нею скористався б? Застрелив би він бісову кінозірку, яку мав захищати? Він не знав. І це незнання змушувало його вагатися. Він знав, що, витягнувши пістолет і не маючи можливості ним скористатися, він може опинитися в гіршій ситуації, наприклад, якщо його змусять з'їсти його. Тому він потягнувся до мобільного телефону і почав набирати номери офісу "Кох-Рош та партнери".
  
  
  "Кому ти дзвониш?" Запитала Пума.
  
  
  "Має повідомити про зміну маршруту, мем".
  
  
  "Ти не повинен нічого робити", - сказала вона, відпускаючи водія та хапаючи телефон.
  
  
  Габхарт не сперечалася з нею через це. Не було часу. Вона взяла її в нього одним, сліпучо швидким помахом руки, як крадуть цукерку у маленької, незграбної і не дуже кмітливої дитини.
  
  
  "Я справді починаю втомлюватися від цього хлопця, Чіза".
  
  
  "Те саме", - сказала зірка бойовиків. "Це як повернутися до першого класу".
  
  
  "Відкрий люк на даху", - сказала Пума водію.
  
  
  Коли панель від'їхала назад, відкривши задню частину лімузина яскравому сонячному світлу, кінозірка схопила Габхарта за обидва плечі.
  
  
  "Почекайте...!" – закричав він.
  
  
  Але було вже надто пізно. З разючою легкістю жінка протягла його через вузьке вікно усамітнення. Перш ніж охоронець зміг щось зробити, вона наполовину висунула його з люка на даху головою вперед на пронизливий вітер.
  
  
  Хоча він намагався вчепитися за люк у даху, Пума Лі одним сильним поштовхом послабив його хватку і відправив його в політ вгору і з лімузина.
  
  
  Габхарт ударився об кришку багажника, потім дорогу, підстрибнувши і дико покотивши тротуаром. Водію "Експлорера", який на високій швидкості переслідує норовливий лімузин, вкотре довелося вдарити по гальмах. Він виїхав на зустрічну смугу, щоби не наїхати на Габхарта. Незважаючи на весь бронежилет, удар розтрощив його праве коліно та плече. Він перекотився і зупинився, уткнувшись обличчям у канаву.
  
  
  Лежачи там, важко дихаючи, Габхарт гадки не мав, як йому пощастило.
  
  
  Розділ 24
  
  
  
  
  Коли Пума Лі поплескала водія лімузина по шиї збоку, він страшенно здригнувся. Його очі були сповнені жаху, коли він глянув на неї в дзеркало заднього виду.
  
  
  "Зупинися там", - сказала вона. Вона вказала через паркування на бічний вхід до торгового центру.
  
  
  Відчиняючи двері, Чіз попередив водія: "Почекай нас тут. Ми повернемося за хвилину". Але тільки-но пара кінозірок ступила на бордюр, водій лімузина вдавив педаль газу в підлогу. З вереском шин він рвонув з місця, набираючи швидкість, до найближчого виїзду.
  
  
  Чіз почав переслідувати його і хотів би наздогнати, але Пума спіймала його за руку. "Не турбуйся", - сказала вона. "Ми поїдемо додому на таксі".
  
  
  Кінозірки прослизнули через бічні двері до головної галереї торгового центру. У торговому коридорі підлога була облицьована мармуром, а стелі атріуму висотою в три поверхи. На стратегічно розташованих клумбах росли тропічні дерева та рослини джунглів у натуральну величину. Приблизно через кожні сто ярдів стіни галереї були розбиті водоспадом чи фонтаном. Миготливі неонові вогні вишикувалися по обидва боки головного проходу, заманюючи покупців у магазини, розраховані на всі вікові та демографічні категорії. Там був молодий і мішкуватий вигляд. Старий і неохайний вигляд. Погляд божевільного середнього віку.
  
  
  Магазини, здавалося, були згруповані відповідно до типу товарів, які вони пропонували. Чіз і Пума пройшли повз чотири ювелірні магазини поспіль. Потім – чотири універмаги. Взуттєвих магазинів. Книгарні. Здавалося, кожен бізнес клонував себе принаймні двічі. Торговий центр був родючим ґрунтом для різних видів торгівлі. І дехто з них був на колесах. Торговий центр здав частину простору в середині проходів галереї в оренду продавцям декоративно-ужиткового мистецтва з демонстраційними візками. Знову ж таки, були вагомі докази того, що відбувалося свого роду клонування. Подивіться на численні магазини кераміки ручної роботи. Для акварельних портретів лабрадорів-ретріверів. Для попурі. Для плетених корзин. Для статуеток гномів.
  
  
  Чіз та Пума Лі ніколи не робили покупок у подібних місцях. По-перше, вони не могли вийти на публіку, не наражаючись на напад натовпу. По-друге, вони не були зацікавлені в тому, щоб носити те, що носили всі інші. Вони були законодавцями моди, випереджаючи її на світлові роки. Їхній одяг та аксесуари були розроблені на замовлення, гарантуючи єдиність у своєму роді. У них були призначені зустрічі з ексклюзивними кутюр'є та взуттьовиками. Ніщо з того, що вони одягали на спину, ніколи не було усередині пластикового пакета.
  
  
  Коли кінозірки цілеспрямовано рухалися галереєю, вони привертали пильні погляди звичайних покупців торгового центру. Люди зупинялися як укопані, роззявивши роти, начебто були свідками якогось дива творіння. Їхні очі спочатку були спантеличеними, не вірять, потім сповнилися захопленням. Поки Чиз і Пума прогулювалися, вони могли чути одні й ті самі слова, які вимовляються знову і знову: "Це вони дійсно?"
  
  
  Покупці торговельного центру почали слідувати за ними, як за щурами, кидаючи все, що вони робили, куди б вони не прямували, що б вони не мали наміру з'їсти. Продавці гномів і попурі щосили намагалися втримати свої візки дома, оскільки дедалі більше людей ринуло у головний коридор.
  
  
  Незважаючи на натовп, що збирався, Чіз і Пума просувалися без пригод, поки не досягли місця нересту в магазинах фотоапаратури. Один із продавців, який випадково стояв біля свого магазину і мив вітрину, помітив метушню, що наближається до нього. Інстинктивно він схопив заряджену камеру з прилавка і, думаючи про нащадків, кинувся на середину проходу, щоб сфотографувати цей момент.
  
  
  Тим самим він перегородив акторам шлях.
  
  
  Чіз не дуже добре відреагував на спалах, що вдарив йому в обличчя. Це вразило і розлютило його.
  
  
  Добре вимитий оператор намагався зняти обох зірок у кадрі, коли Чіз взяв справу до своїх рук. Він схопив фотоапарат, що висів на ремені у клерка на шиї, і перекинув його через плече. Жест був нерішучий, ніби він відганяв настирливу муху.
  
  
  Нерішучість чи ні, але це вибило невдаху продавця з колії і шпурнуло його в натовп, що утворився за спинами кінозірок, натовп, який ще більше підігрівається людьми, що вибігають з магазинів, щоб подивитися, що у світі відбувається. Оскільки він приземлився на натовп, а не на мармурову підлогу, оператор цілком міг би пережити падіння - якби не той факт, що він був мертвий у той момент, коли його ноги відірвалися від черевиків, коли ривок Чиза зламав йому шию в трьох місцях.
  
  
  Настрій у галереї торгового центру був таким радісним, що люди, здавалося, не помітили, що хтось помер. Крики тих небагатьох, кого справді вразив труп, були заглушені музикою та збудженим гулом сотень інших покупців. Незважаючи на те, що лежало у них під ногами, натовп наступав на тіло оператора, як на демонстраційний манекен чи згорнутий шматок килима.
  
  
  Перешкоди. Чи не жертва.
  
  
  Пума і Чиз навряд чи усвідомлювали метушню, що панувала навколо них. Вони були зосереджені на ароматах, на міріадах чудових запахів, що доносилися з боку ресторанного дворика торгового центру.
  
  
  Для обідня зони розробники торгового центру створили мініатюрний амфітеатр. Затонулий овал під величезними світловими люками, з усюдисущими плантаторами в джунглях, пальмами та папоротями, а також чорною кахельною підлогою. Напівкругла зона відпочинку була оточена окремими продуктовими лавками навинос. Пропонована кухня являла собою суміш етнічної та традиційної. Там був звичайний італійський, мексиканський та китайський фаст-фуд, але також були й незвичайні закуски до основних страв, такі як чимічанга Му Шу, кальцон Карне Асада тощо. Це для того, щоб підприємства могли конкурувати зі своїми сусідами з обох боків. На додаток до фаст-фуду з повноцінним харчуванням тут було кілька магазинів, що пропонують лише десерти, у тому числі Big Cookie, де продавалися величезні шоколадні печива, наполовину приготовлені, і Sin-O-Bun, де продавалися величезні, наполовину приготовлені булочки з корицею.
  
  
  Столики в амфітеатрі були приблизно на третину заповнені покупцями, оточеними сумками із покупками, дитячими візками, лавинами паперового сміття від фастфуду. Глухий рев натовпу, що наближається, змусив їх відірвати погляд від смаженої лазаньї і яєчних рулетів у фритюрі.
  
  
  Саме на цю арену вийшли Чіз та Пума, а за ними по п'ятах йшла армія благоговійних фанатів. Більшості цих людей було менше тридцяти; багато з них були підлітками-щурами торгового центру, які витрачали час, а не гроші, в слабкій надії розважитися.
  
  
  У міру того, як джаггернаут людства котився вперед, деякі люди, яких легко спантеличити, недостатньо швидко забиралися з дороги. Чиз і Пума жбурляли живі статуї ліворуч і праворуч, змушуючи їх врізатися у вітрини магазинів, що розташовані по обидва боки від них.
  
  
  Коли натовп ринув у ресторанний дворик, охорона торгового центру нарешті оголосила про свою присутність. Дюжина чоловіків у коричневій формі увійшли до амфітеатру з усіх боків. Побачивши величезний натовп вони теж, здавалося, завмерли. Не було й мови про те, щоб оголити зброю; для цього було дуже багато людей. Вони радилися через свої рації, але було ясно, що вони гадки не мали, що їм слід робити. Нарешті, старший офіцер побіг до найближчого телефону-автомата, щоб зателефонувати до поліції Лос-Анджелеса.
  
  
  Серед людей, які ненавидять йти з дороги натовпу, були добрі люди, які стояли в черзі в Big Cookie за свіжою випічкою, щойно вийнята з духовки. Вони чекали вже десять хвилин.
  
  
  Чиз і Пума насправді не цікавилися печивом, але думка про те, що хтось інший може їсти його прямо в них під носом, розлютила їх. Якщо хтось і збирався їсти печиво, то то були вони.
  
  
  І лише ними.
  
  
  Вони змінили свій курс на кілька градусів, настільки, щоб опинитися в самому центрі черги за печивом.
  
  
  Потенційні їдочки та обслуговуючий персонал у синіх картатих паперових капелюхах витріщали очі, коли на них насувалися кінозірки та їх оточення. Вони не були впевнені, що це все означає.
  
  
  Чи це могло бути частиною фільму, який знімався?
  
  
  Чи намагалися новачки влитися в дію?
  
  
  Троє фанатів печива, у яких вистачило розуму гарненько зазирнути в очі Пумі Лі, не затрималися поблизу, щоби з'ясувати це. Вони били ногами. Інші миттєво перетворилися на HFOs - літаючі об'єкти у вигляді людей. Чіз і Пума справді вклали трохи сили у ці кидки, бо це була територіальна проблема, бо за діями стояла справжня злість. Вони викреслили фанатів cookie з лінійки та одним поворотом тулуба відправили їх на низькі та нестійкі орбіти. Тіла пожирачів печива перекинулися, коли вони по дузі влетіли в зону прийому їжі, безвольно звалившись на металеві столи та бетонно-сталеві корпуси переповнених сміттєвих баків.
  
  
  Охорона торгового центру дивилася на це безпорадно.
  
  
  І натовп почав скандувати: "Пу-ма! Пу-ма!"
  
  
  Плутанина в умах покупців була зрозумілою. Перезбуджені яскравими неоновими вогнями, гучною музикою, яскравими вітринами вони насправді не були впевнені, що бачать. Музичне відео. Комп'ютерна гра. Рекламний ролик.
  
  
  З іншого боку, Чіз та Пума взагалі не думали. Вони просто реагували на види та запахи ресторанного дворика. Роздмухуючи ніздрі, вони рухалися вздовж кільця магазинів швидкого харчування. Вони принюхувалися не до спецій, а до жиру.
  
  
  Вони пройшли повз Veggie Haven, ледь глянувши скоса. У Tex-a-Que все було інакше. Запахи смаженого жирного м'яса та жиру для стейків притягували акторів як магніт.
  
  
  Горе тим шанувальникам домашнього барбекю, які не втекли.
  
  
  Практично проковтнувши мову від хвилювання при думці про перспективу обслуговувати зірок, клерк у сорочці з вестерном та окулярах у стилі Бадді Холлі автоматично сказав те, на що його запрограмували: "Привіт, хлопці. Що ти будеш?"
  
  
  "Ми візьмемо лише потроху", - сказав Пума. Чіз розбив верхівку дзеркального прилавка лівим кулаком, тоді як Пума одним поглядом розчистив чергу з фанатів Tex-a-Que. Відірвавши залишки стільниці, вони занурили руки в гори яловичини, копченої курки та гарячих страв, заправлених густим соусом, картопляного салату та капустяного салату, що на дев'яносто п'ять відсотків складаються з чистого майонезу, запечених бобів, що плавають у беконному жирі.
  
  
  Позаду них зімкнувся натовп.
  
  
  Підлітки продовжували скандувати: "Пу-ма! Пу-ма!"
  
  
  Дехто почав видавати звуки, схожі на крики мавп: "Ху-ху-ху-ху".
  
  
  Актриса взяла в одну руку цілий свинячий окіст, а в іншу жменю "Луїзіана хот лінкс". Вона поперемінно відкушувала, ковтаючи і гризячи, доки обидві руки не спорожніли.
  
  
  Чіз тим часом зосередився на капустяному салаті. Він не підняв голови від відра з капустою, коли почув, як мегафон наказує натовпу розчистити шлях. Тільки коли посилений голос гаркнув прямо йому у вухо, він підняв обличчя.
  
  
  "Відійдіть від стійки", - наказала команда. Звичайно, це було абсолютно останнє, що Чіз та Пума були готові зробити. Зі стікаючим по підборіддям жиром кінозірки дивилися на найманих копів. У всіх чотирьох були напоготові службові револьвери.
  
  
  "Ми не хочемо більше неприємностей", - сказав начальник служби безпеки. "Поліція Лос-Анджелеса в дорозі. Не робіть собі ще гіршою, ніж вони вже є".
  
  
  Пума та Чіз переглянулись. Проблеми? Які проблеми?
  
  
  Актриса взяла сталевий тацю з квасолею для барбекю і піднесла його до губ. Переливи квасолі та соусу розлилися по всій передній частині її декольте.
  
  
  "Я знову прошу вас, - сказав головний охоронець, - будь ласка, відійдіть від стійки. Нам потрібно, щоб ви пішли за нами у безпечне місце. Будь ласка, для вашої власної безпеки".
  
  
  Троє інших найманих копів виглядали дуже нервовими, затиснуті між натиском натовпу, який тепер кричав: "Дайте їм поїсти! Дайте їм поїсти!" - і величезні, схожі на тварин мегазірки, обкладені їжею.
  
  
  "Мгхмппп!" Сказав Чіз, показуючи скибочкою реберець, його рот був набитий пирогом із солодкою картоплею.
  
  
  У цей момент троє з чотирьох охоронців, призначених зіркам їхнім адвокатом, нарешті наздогнали їх. Команда приватної охорони проштовхнулася у передню частину натовпу.
  
  
  "О, Боже", - сказав Стінгер, спостерігаючи за бійнею навколо Текс-а-Куе.
  
  
  "Ви, хлопці, не з поліції Лос-Анджелеса", – сказав головний охоронець торгового центру. "Отже, хто ви, чорт забирай, такі?"
  
  
  "Їхній супровід за рішенням суду".
  
  
  "Суд не буде по-справжньому задоволений вашою службою".
  
  
  "Вони покинули нас. І мало не вбили одного з наших хлопців, який їхав із ними".
  
  
  Над хаосом у ресторанному дворику пролунав звук поліцейських сирен, що наближаються.
  
  
  Безліч сирен.
  
  
  Натовп почав освистувати. Її чисельність збільшилась. Здавалося, що всі чотири або п'ять тисяч людей, які перебували в торговому центрі, перемістилися в зону ресторанного дворика. Усі магазини були порожні, стелажі з товарами та касові апарати залишені без охорони, але навіть злодії були надто зачаровані маленькою драмою, щоб продовжувати роботу.
  
  
  "Ми не хочемо тут жодної перестрілки", - сказав Стінгер всесвітньо відомій парі. “Може постраждати багато невинних людей. Реакція преси на вас двох була б жахливою. Перш ніж усе стане ще більш заплутаним, давайте просто розслабимося”.
  
  
  Стінгер присунувся трохи ближче до Чиза, піднявши руки. Його коротка помпа 12 калібру висіла у нього під пахвою на ремені.
  
  
  Зірка бойовиків опустив обгризені залишки реберців.
  
  
  Пума перестала вилизувати корито з квасолею.
  
  
  Стінгер мимоволі встав між ними та сеньйором Чорізо, наступним магазином швидкого харчування в ряду. Він був червоний прапор; вони були биками.
  
  
  Це було не просто питання конкуренції чи того, що він втручався у плавне виконання їх шаленого годування. Все жирне м'ясо і беконні патьоки, які вони їли, вже починали вступати в реакцію з жовчю в їхніх кровотоках. У них у біцепсах були доменні печі, а у булочках – ядерні реактори. І в їхніх животах палала могутність.
  
  
  Лють здавався таким природним, таким правильним.
  
  
  І спалах насильства, такий приємний у своєму вивільненні.
  
  
  Хоча Чиз і Puma обидва не звикли виступати перед живою аудиторією - жоден з них ніколи не виступав на сцені, - вони перейнялися духом заходу. Відгуки натовпу були подібні до припливу енергії.
  
  
  Деякі з людей, які вітали, улюлюкали і підганяли їх, все ще перебували в омані, що те, що відбувається нереально.
  
  
  Ця бульбашка швидко луснула.
  
  
  Рухом, швидшим, ніж могло встежити око, Пума Лі зробила крок за спину Стінгера. Перш ніж він зміг відреагувати, вона взяла його за лікті і підняла, піднімаючи та захоплюючи його руки над головою.
  
  
  Хоча вони не репетирували цієї частини шоу, Чіз точно знав, що робити. Наблизившись до охоронця, він схопив його за верх бронежилета і зірвав його з себе. Потім він схопив чоловіка за сорочку і стягнув її до пояса. "Господи, не треба..." - благав Стінгер.
  
  
  Це були його останні слова, якщо не рахувати крику.
  
  
  Чіз схопив його за ключиці і так само легко, як зірвав жилет, розірвав м'язи на грудях чоловіка.
  
  
  Натовп охала і ахала. Які спецефекти це лікують? Що за високотехнологічна магія кіно?
  
  
  Уявний торс, що вивергає кров із скупчень розірваних артерій.
  
  
  Люди у першому ряду знали, що дія була реальною. Кров, що вдарила в них, була гарячою. І запах, що витав над ними, запах проткнутих кишок, коли Чіз продовжував копатися в порожнині тіла чоловіка – підробити це було неможливо.
  
  
  Пума відкинула труп убік.
  
  
  Люди на передньому краї натовпу спробували відступити, але заблокували тих, хто стояв за ними, хто відмовився зрушити з місця. Аналогічно, дві команди безпеки вважали відступ неможливим.
  
  
  А потім був чоризо.
  
  
  Мексиканська ковбаса, настільки гостра, що набула помаранчевого кольору через порошки чилі і червоного перцю, що міститься в ній. Але головне в чорізо - це жир. При відтисканні з оболонки на розпечену сковороду чи, у разі, на гарячий гриль, гірка приправленої спеціями свинини випускала їдкі клуби пара і каскад тваринного жиру з відтінком чилі. Жир, зіскребний лопаткою з гриля в жолоб, який стікав у п'ятигалонове відро.
  
  
  Відро, яке давно час викинути.
  
  
  Співробітники "Сеньйора Чорізо" з трьох людей, усі в мінісомбреро і розшитих блискітками червоних фетрових жилетів поверх фартухів, уже покинули корабель. Оскільки всі вони були громадянами Гватемали та не повністю американізованими каліфорнійцями, видовище жорстокого вбивства не одразу змусило їх подумати про попкорн та надвелике газування. Це змусило їх подумати про ескадрони смерті, які, у свою чергу, кинулися навтьоки, ляскаючи фартухами.
  
  
  В результаті на грилі залишилося з півдюжини шматків нарізаної ковбаси, які сочилися.
  
  
  Якщо й існував аромат клятих, то це був він. Червоний перець чилі. Кмин. Куркума. Коріандр. Часник. Легкий смак гвоздики.
  
  
  Маючи більш високий річний дохід, ніж ВНП деяких острівних держав, Чіз Грем і Пума Лі могли б мати буквально всі чи будь-кого, чого побажали б їхні серця. Але все, чого вони хотіли, це відро з жиром для чорізо.
  
  
  Групи безпеки вистежили Чиза та Пуму зі своєю зброєю, коли кінозірки одним стрибком перестрибнули прилавок мексиканського продовольчого магазину, ніби у них були пружини на підошвах.
  
  
  Ніхто зі хлопців із служби безпеки не хотів стріляти. Точніше, вони всі хотіли стріляти, але наслідки такого вчинку були надто немислимі. Стріляти у беззбройних цивільних осіб при виконанні службових обов'язків – це одне; стріляти у беззбройних знаменитих та багатих цивільних осіб – зовсім інше. Якщо перше було забороненим, то друге було заборонено в Емпайр-Стейт-Білдінг.
  
  
  Чіз та Пума ігнорували всі пістолети та дробовики, спрямовані ним у спини. Вони були надто зайняті боротьбою за те, хто зробить перший ковток із цебра з чорізо. Обидва міцно трималися за край контейнера; жоден не здавався, хоча стінки відра вигиналися назовні. Жоден із них не пом'якшав би, бо він чи вона знали, що дати іншому спробувати першим означало б, що нічого не залишиться.
  
  
  З гучним тріском відро розкололося з обох боків. І насичена помаранчева олія розплескалася по їхніх голих ногах, туфлях і чорній кахельній підлозі.
  
  
  Чіз кинувся обличчям униз і почав лакати жир. Пума, яка тепер повністю контролювала відро з помиями, скористалася моментом, щоб вилити те небагато, що залишилося, собі в горлянку. Потім вона теж пограла язиком у людську ганчіркову швабру.
  
  
  Вони вимили приблизно половину квадратного метра підлоги, коли з далекого боку прилавка на них долинув звук іншого мегафону.
  
  
  "Це команда спецназу поліції Лос-Анджелеса", - сказав недружній чоловічий голос. "Покладіть руки так, щоб ми могли їх бачити, і повільно, я повторюю, повільно, підніміться з-за прилавка".
  
  
  Розділ 25
  
  
  
  
  Римо глянув у дзеркало заднього виду орендованої машини. У закритого входу в маєток Чиза і Пуми Лі в Бел Ейр, як і раніше, не було жодних ознак життя. Ніщо не рухалося понад годину. Це було, коли персонал особняка був зігнаний із території трьома хлопцями у повному бойовому спорядженні. Римо втомився сидіти, втомився дивитись у дзеркало і бачити зипа. У машині було тепло, навіть незважаючи на те, що всі шибки були опущені. Вечірнє повітря було нерухоме.
  
  
  Єдиним звуком було хропіння Чіуна.
  
  
  Низький стійкий гул, що переривається через нерівні проміжки часу різкими бавовнами. Майстер Сінанджу спав сидячи на передньому пасажирському сидінні, його торс утримувався на місці плечовим ременем.
  
  
  Його дрімота не полягала в тому, що він клював носом кожні десять хвилин, і справа була не в поганому кровообігу в мозку, чого можна було очікувати від нормального, напівсенічного дев'яностолітнього старого. Однією з переваг довічного навчання контролю розуму і тіла було те, що Майстер міг засипати будь-де і будь-коли. Засипати і миттєво прокидатися відпочиваючим, готовим до дії.
  
  
  Римо глянув на годинник на панелі приладів. Як могло статися, що Пумі та Чизу знадобилося так багато часу, щоб дістатися сюди? спитав він себе. Суддя наказав їм проїхати прямо з офісу їхнього адвоката в особняк, що зайняло не більше п'ятнадцяти-двадцяти хвилин наземними вулицями. Непідкорення ухвалі суду означало, що обидві кінозірки вирушать до в'язниці. Ось чому Коч-Рош організував їм супровід до місця призначення. Я не припускав, що хлопці зі служби безпеки погодяться на поїздку до якогось проміжного пункту призначення; я припускав, що сталося щось погане. Щось справді погане.
  
  
  Рімо вирішив зателефонувати до Сміта. Коли він потягнувся до мобільного телефону, пролунав звуковий сигнал. Він знав, що це, мабуть, Сміт дзвонить йому, оскільки ніхто інший не знав їхнього мобільного номера.
  
  
  При різкому звуку очі Чіуна розкрилися. Він кинув на Римо роздратований погляд, ніби то він був причиною шуму.
  
  
  "Так, Смітті", - сказав Римо, піднімаючи слухавку. "Що відбувається?"
  
  
  Вираз обличчя Чіуна пом'якшав, і він позіхнув. Імператор не міг вчинити неправильно.
  
  
  "Зміна планів", - відповів Сміт. Оскільки вони розмовляли по мобільному телефону, який можна було прослуховувати без їхнього відома, розмова мала бути обережною. "Робітничої партії, яку вас надіслали забрати, більше немає на ринку. Її несподівано відхилили, і інший колекціонер узяв під контроль цільові предмети".
  
  
  "Чи знаю нового власника?" Запитав Римо.
  
  
  "Містер чорний та містер білий".
  
  
  "Отже, жодних шансів на повернення?"
  
  
  "Не зараз. Ситуація нестабільна. Вихід невизначений".
  
  
  "Я так розумію, - сказав Римо, - що в нас у процесі чергова ситуація зі "Спіді Березень"?"
  
  
  "Так, тільки екстремальніша", - сказав йому Сміт. "На жаль, це питання не в наших руках, можливо, назавжди. Я хочу, щоб ви перейшли до наступного магазину у вашому списку. Цей предмет безперечно відноситься до тієї ж ліги. Як тільки він опиниться під вашим контролем, це може відкрити інші прибуткові області пошуку”.
  
  
  "Зрозумів. Пізніше". Римо перервав з'єднання і поклав мобільний телефон назад у підставку.
  
  
  "І?" Сказав Чіун, потягаючись, як кішка.
  
  
  "Наші кінозірки не повернуться додому найближчим часом", - сказав Римо. "Місцева поліція оточила їх десь між цим місцем та офісом Коч-Роша. Схоже, вони, мабуть, знову вчинили вбивство".
  
  
  "Дика тварина не може змінити свої плями".
  
  
  "Стара корейська приказка?"
  
  
  Чіун було приховати свого розчарування з приводу слабкості пам'яті Римо. Вона була настільки слабкою, що він не міг згадати внесок одного з найбільших людей, які коли-небудь жили.
  
  
  "Король Седжон, ваше п'ятнадцяте століття", - сказав Майстер. Він був готовий перейти до довгої лекції про наукові та культурні досягнення монарха династії І, відомого як "Леонардо Кореї". Але його єдиний учень був зосереджений безпосередньому завданні.
  
  
  "Ми нізащо не зможемо зараз дістатися до Чиза та Пуми". Римо продовжив. "Сміт хоче, щоб ми взяли замість нього цього маленького придуркуватого адвоката. Очевидно, він по вуха в цій плутанині".
  
  
  Сміт був чарівним словом. Це змусило Чіуна геть забути про термінову необхідність перевиховати Римо.
  
  
  "Будь-що", - сказав Майстер, нетерпляче махнувши рукою на кермо автомобіля, - "давайте полетимо до чортової матері".
  
  
  Розділ 26
  
  
  
  
  Джиммі Коч-Рошу доводилося сидіти на руках, щоб не гризти нігті та не зіпсувати манікюр за 250 доларів. Він дивився телевізор із великим екраном у своєму особистому кабінеті. Спеціальний випуск новин перервав стандартне програмування. Прямий відеозапис було знято з вертольота, що кружляє над торговим центром Сепульведа. На ньому було зображено армію чорно-білих поліцейських машин, фургонів спецназу, підрозділів швидкої допомоги та пожежників на парковці торгового центру. Внизу екрана був згенерований комп'ютером заголовок "мегазірки" на Mall Kill Rampage.
  
  
  Телерепортер у гелікоптері переказувала ту мізерну інформацію, яка мала, поки пілот літав навколо стоянки. "Приблизно о 17.30 вечора, - сказала вона, - Чіз Грем і Пума Лі, обидва нещодавно заарештовані за вбивство, вислизнули від озброєного ескорту і увійшли до торговельного центру через південний вхід. Що сталося далі, досі неясно, але влада вважає, що це прискорило загибель щонайменше ще п'яти осіб, покупців у торговому центрі.Поліція оточила район і не відповідає ні на які питання, поки ситуація на місці не дозволиться”. Камера повернулася до жінки-репортера, яка скорчила гримасу, щільніше притискаючи навушник до вуха. Потім вона сказала: "Добре, Джеффе, е-е, ми виявили очевидця на землі. Я переходжу до Філберстану Ванаджинджі. Продовжуй, Філ ..."
  
  
  Відео переключилося на смагляву молоду людину в сорочці з короткими рукавами, що стоїть перед заправною станцією. Чоловік-репортер повернувся до знебарвленого блондина з їжачком у носі та кільцем у носі поруч із ним і сказав: "Ви були в торговому центрі, коли стався інцидент. Чи можете ви описати це для нашої аудиторії?"
  
  
  "Великі кінозірки почали надирати дупи, ось що трапилося", - сказав хлопчик. "Королівський надирай дупи, чувак".
  
  
  "Ви бачили насильство?"
  
  
  "Подивися на мої нитки, чувак", - сказав він, піднімаючи край своєї супербахчастої спортивної сорочки в однотонну клітку. "Бачиш це?"
  
  
  Репортер нахилився, щоби краще розглянути. "Е-е, не зовсім..."
  
  
  "Що там кров. Вона була всюди. Чіз Грем, чувак, коли він забризкав того хлопця, він зіпсував мої теми".
  
  
  "Який хлопець?"
  
  
  "Якийсь чувак із дробовиком і в дивному шоломі".
  
  
  "Офіцер поліції?"
  
  
  "Не знаю. Ким би він не був, Чіз вбив його добре".
  
  
  "До нас дійшли чутки про стрілянину в торговому центрі. Чи можете ви розповісти нам щось про це?"
  
  
  "О, чувак, це було круто, як розстрільна команда. Копи вишикувалися з одного боку, а Пума Лі і Чіз - з іншого".
  
  
  "У Пуми та Чиза була зброя?" спитав репортер. "Чи стріляли вони в когось?"
  
  
  "Не-а, з них щойно вибило святе лайно".
  
  
  "Ти це бачив?"
  
  
  "Чорт забирай, так. Це було схоже на Третю світову війну. Копи просто напали на них. Кулі та кишки були всюди. Бачиш це тут...?" Він показав іншу частину своєї сорочки. "Я думаю, це щось від Puma".
  
  
  Коли репортер змахнув камерою, щоб зробити крупний план, Джиммі Коч-Рош вимкнув телевізор.
  
  
  Сказати, що справи мініатюрного адвоката йшли неважливо, було б великим применшенням. По-перше, відбулася поки що незрозуміла смерть Бредлі Бумтауера після нападу на тренувальний штаб "Лос-Анджелеських заворушень" двох невідомих чоловіків, які назвалися вбивцями. Вбивці, послані кимось, ніхто не знав. Але Бумтауер, безперечно, зазнав краху. Потім було зникнення сенатора Бакулума, який під захистом як приватної, і федеральної служби безпеки. Незважаючи на розшук у трьох штатах, жодних його слідів не було знайдено. Пощастило, що було так багато свідків викрадення сенатора, інакше самого Коч-Роша могли б запідозрити, що він допоміг цій людині втекти від звинувачення у вбивстві.
  
  
  І знову напад здійснила команда із двох людей. Ймовірно, та сама, що напала на Бумтауер. Важко було зрозуміти, що пара чоловіків, один з яких, за повідомленнями, був східним та стародавнім, могли здолати та роззброїти більше семи тренованих чоловіків. Те, що один з них міг позбавити життя Бумтауера, не використовуючи зброї, здавалося неможливим.
  
  
  Головне питання було у тому, хто їх послав? Але головне питання було у тому, хто був наступним?
  
  
  Очевидно, хтось там націлився на високопоставлених користувачів WHE. Від можливостей, що відкрилися, його кинуло в піт. Коч-Рош дістав носову хустку і витер мокре обличчя. Спроба мала бути неофіційною, оскільки з'єднання ще не було незаконним. Можливо, якийсь інший наркокартель захотів отримати доступ до дії гормону, можливо навіть одна з банд Золотого трикутника. Або якийсь інший фармацевтичний будинок, або таємний підрозділ США чи іншого уряду, який хотів припинити новий препарат у зародку. Ким би вони не були, вони були готові і здатні застосовувати смертоносну силу, мабуть, коли й проти кого захочуть. Це було те, через що його двадцятивідсоткові комісійні від продажу гормональних препаратів раптово видалися надто маленькими.
  
  
  Запищав інтерком на масивному дерев'яному столі. Він тицьнув великим пальцем у кнопку розмови.
  
  
  "Леоне, я ж просив тебе не турбувати мене!"
  
  
  "Містер Коч-Рош, перепрошую", - сказав його виконавчий помічник. "У мене тут, у приймальні, містере Корбі. Він хотів би негайно вас бачити".
  
  
  Маленький адвокат не мав настрою спілкуватися з мультимільярдером. Як і більшість адвокатів, він був невисокої думки про своїх клієнтів. Думка, яка межувала з погордою. Взагалі кажучи, вони були гіршими брехунами та злодіями, ніж він. Ось чому він завжди змушував їх платити наперед. До того, як Дуейн Корб почав приймати наркотик, він був нестерпним занудою, одержимим бажанням зупинити крадіжку своєї інтелектуальної власності і навпаки захистити себе від гори подібних претензій до нього. Після тижневого прийому УІ він став не лише нестерпним занудою, а й небезпечним. Хоча його статура ніколи не було значним, зараз все, про що Корб міг говорити, - це розмір його преса, лат і сідниць.
  
  
  Перш ніж Коч-Рош зміг сказати своєму помічникові, щоб той відіслав цю людину, що вона вже пішла додому на ніч, подвійні дубові двері до його кабінету зірвалися з петель і з гуркотом впали на перський килим.
  
  
  Дуейн Корб, найбагатша людина у світі, переступив через двері, що впали, і увійшов до особистого кабінету адвоката. "Позбудься свого лакея", - сказав він, кивком голови вказуючи на чоловіка-секретаря, - "або це зроблю я".
  
  
  "Йди, Леоне", - сказав Коч-Рош, проганяючи його. "У будь-якому випадку, тобі слід було піти додому кілька годин тому".
  
  
  "Мені ще треба дещо прояснити, сер. Я буду зовні, якщо я вам для чогось знадоблюсь".
  
  
  Коли помічник пішов, Корб просунувся столом свого адвоката. У його випадку зміна, вироблена WHE, була особливо вражаючою, тому що початкова стаття була суцільною кашею. Тепер він був будь-ким, тільки не кулькою каші. Комп'ютерний мільярдер був майже таким же широким, як Бумтауер, у плечах і спині, тільки він був на сім дюймів нижче, за скромних п'яти футів десяти. Відмовившись від своїх фірмових шнурів і вільного светра з круглим вирізом, він одягнув щось на кшталт бірюзового купальника з нагрудником спереду зі спандексу. Його голі ікри були розміром зі смітфілдськими стегенцями.
  
  
  Корб більше не був постійною мішенню для жартів комп'ютерних ботаніків.
  
  
  Він постійно наглядав дупу.
  
  
  Неважливо. Коч-Рош почував себе у безпеці за своїм величезним, як бойовий корабель, столом. Деревина, з якої він був зроблений, була настільки твердою і рідкісною, ніби походила з глибин тропічного лісу, що вимирав, що продавалася за унцію. Він також відчував себе могутнім, тому що його стіл знаходився на піднесенні, на чотири сходинки вище за підлогу його кабінету. Через це Коч-Рош здавався трохи вищим за звичайний зріст.
  
  
  Він любив свій поміст.
  
  
  "Як ви, напевно, знаєте, це був важкий день для мене, Дуейне", - сказав адвокат, не здаючись, коли мільярдер насунувся на нього із загрозою в очах. "Отже, я був би вдячний, якби ви перейшли до справи".
  
  
  "Суть у тому, - сказав Корб, перегнувшись через стіл, - що мені потрібно ще кілька латок".
  
  
  Коч-Рош був недовірливий. "Але я дав вам місячний запас лише тиждень тому".
  
  
  "У мене вчора все скінчилося".
  
  
  "Що відбувається, Дуейн? Тобі дали вказівки про те, як використовувати патчі. Ти повинен бути зі мною відвертим".
  
  
  Мільярдер знизав своїми масивними плечима. "Я подумав, що якщо один патч хороший, то чотири в чотири рази краще. І я мав рацію. Зацініть це ". Корб напружив правий біцепс. Це було схоже на величезний змащений поршень, що ковзав під обгорткою із Сарана. "Джиммі, мені потрібно ще".
  
  
  "Це буде проблемою".
  
  
  "Поясни".
  
  
  Коч-Рош пояснила ситуацію у зв'язку з раптовими смертями та зникненнями інших багатих та відомих користувачів WHE. Він нічого не згадав про долю Пуми Лі та Чиза, бо не хотів, щоб мільярдер виходив із себе через нього. Він вважав, що Корб у будь-якому разі вже знав про це - у нього, мабуть, у голові був чортовий інтернет-сервер.
  
  
  "Суть у тому, - сказав Коч-Рош, - що я боюся повертатися до свого дому, а там знаходяться інші латки. Я не думаю, що зміг би повернутися звідти живим".
  
  
  "У мене в Корбтауні більше охоронців, ніж ти можеш пригрозити ціпком. Я можу зібрати їх усіх, і ми можемо відвезти танк М-1 до тебе додому, якщо хочеш".
  
  
  "Ні, я не повернуся туди, доки не дізнаюся, хто стоїть за всім цим. Танки можна підривати".
  
  
  "Не зовсім задовільно", - сказав Корб. Його кінчики пальців залишали вм'ятини на твердій тропічній деревині. "Я повинен сказати тобі, Джиммі, я дійсно розчарований у тобі. Мені потрібно ще трохи гормону, і мені потрібно це негайно. Я починаю почуватися дивно. Щось на зразок набряку. У мене розпухли кінчики пальців. Як ми збираємося вирішити цю проблему ?"
  
  
  "Це обійдеться вам дорожче".
  
  
  "Я здивований? Мене це хвилює? Це всього лише гроші. Давай, ти, жирний маленький ублюдок, покінчи з цим, поки я не перетворив твою голову на прес-пап'є".
  
  
  Коч-Рош розумів швидко. Йому подобалося, що його голова перебуває саме там, де вона була. Йому треба було збільшити відстань у кілька тисяч миль між собою та переслідувачами, хоч би ким вони були. Цілий океан був би дуже до речі, дякую.
  
  
  "Єдине інше джерело препарату знаходиться на Тайвані, - сказав він, - у виробника. Якщо ми зможемо дістатися туди, у вас не буде проблем. У них на складі на їхньому заводі зберігається його багато. Вони продадуть тобі все, що ти захочеш".
  
  
  "Тайвань? У цьому немає нічого особливого. Я думав, це буде складно. Хапай свій паспорт і поїхали".
  
  
  Адвокат поплескав по нагрудній кишені свого костюма в тонку смужку. "Мій паспорт ось тут".
  
  
  Коли Коч-Рош недостатньо швидко спустився з помосту, Корб простяг руку і підняв його за комір, як кошеня. Він енергійно струснув адвоката, потім сказав: "Мій приватний 757 літак стоїть на злітно-посадковій смузі в Лос-Анджелесі, заправлений і готовий до польоту. Ми їдемо звідси".
  
  
  Розділ 27
  
  
  
  
  Коли Римо і Чіун проходили через скляні вхідні двері до офісу Джиммі Коч-Роша, вони мало не зіткнулися з високим худорлявим чоловіком із аташе-кейсом.
  
  
  "Можу я вам чимось допомогти, джентльмени?" спитав худорлявий хлопець. "Боюсь, офіс закритий на весь день".
  
  
  "Ми шукаємо містера Коч-Роша", - сказав Римо. "Отже, ви щойно розминулися з ним. Можливо, ви могли б подзвонити та домовитися про зустріч завтра? Як я вже сказав, офіс закритий на весь день. Я вже замкнув свій стіл. Я якраз збирався виходити за двері".
  
  
  Римо прочитав табличку з назвою на столі. "Леоне, - сказав він, - нам потрібно негайно зв'язатися з твоїм босом. Це терміново".
  
  
  Леон уважно подивився на стародавнього азіату, який стояв з безтурботним виразом на зморшкуватому обличчі, засунувши обидві руки в рукави свого шовкового халата.
  
  
  "Ви не є одним із нинішніх клієнтів містера Коч-Роша", - сказав Леон. "Я впевнений, що запам'ятав би вас, якби ви ним були. І навіть якби це було так, я маю суворі інструкції не розголошувати місцезнаходження мого роботодавця, як тільки він покине офіс. Я впевнений, ви зможете це оцінити. Будучи таким Відомим адвокатом, він привертає всіляку небажану увагу, часто з боку добромисних людей, які ні в якому разі не божевільні».
  
  
  "Це питання життя та смерті", - сказав йому Римо.
  
  
  Леона це зовсім не вразило. "На випадок, якщо ви ніколи не дивитеся телевізор або не берете до рук газету, люди, які приходять сюди, завжди потрапляють у біду".
  
  
  "Ні, ти не розумієш, Леоне", - сказав Римо. "У біді не ми. Це він".
  
  
  "Можливо, вам краще представитися і викласти свою справу містеру Коч-Рошу". Через раптову різкість у його голосі було очевидно, що виконавчий помічник втрачає терпіння.
  
  
  "Звичайно", - сказав Римо, залазячи до задньої кишені. Він відкрив шкіряну обкладинку DD і показав її Леону, щоби той прочитав.
  
  
  Великими синіми літерами, нанесеними по трафарету впоперек документації, було написано "ФБР".
  
  
  "Рімо Рено?" З сумнівом перепитав Леон. "Хто твій друг - Чарлі Чан?"
  
  
  Тонкі руки вислизнули з мішкуватих манжет. На щастя для Леона, у голові Римо вже задзвонили тривожні дзвіночки. Ім'я Чан, звичайно, негативно позначилося на ширині носа - і загальних тенденціях до варварства, пограбувань та зґвалтувань.
  
  
  "Ні", - сказав Римо, встаючи між Правлячим майстром синанджу та помічником адвоката. "Але ви близькі до цього. Це Чарлі Чіун".
  
  
  "Я маю бути з вами відвертий", - сказав Леон. "Жоден із вас не здається мені матеріалом для Бюро".
  
  
  "Ми залишили наші сірі костюми вдома. Розслабся, Леоне. Ми тут, щоб надати послугу твого боса".
  
  
  "Спочатку це питання життя і смерті, потім воно у біді, тепер ви пропонуєте руку допомоги? Я думаю, вам обом слід негайно виїхати". Леон поклав портфель на стіл і підняв слухавку телефону. "Ідіть зараз, або я викликаю охорону і вас заарештують за незаконне проникнення".
  
  
  "Погана ідея", - сказав Римо.
  
  
  "О правда?" Леон натиснув одну із кнопок на консолі.
  
  
  Чіун простяг руку і смикнув за шнур, що з'єднує трубку з приймачем. Він із клацанням обірвався. Леон здивовано глянув на обірваний шнур. Потім він обережно повернув слухавку на місце. "Якщо це пограбування, - сказав він, - можете забрати все, що в мене є при собі. В офісі немає готівки, крім тих, що лежать у моїй центральній скриньці".
  
  
  "Леоне, дитино, не обманюй нас, - сказав йому Римо, - нас не цікавлять твої дрібні гроші чи твої запонки. Ми просто хочемо знати, де твій бос".
  
  
  Леон дивився на довгі нігті Чіуна. "Я не знаю. Він пішов кілька хвилин тому".
  
  
  "Один?"
  
  
  "Ні, він був із клієнтом".
  
  
  "Не змушуйте нас вичавлювати з вас інформацію".
  
  
  Чіун зробив півкроку до помічника керівника.
  
  
  "Це був Корб", - пропищав Леон. "Дуейн Корб, комп'ютерний магнат. Послухайте, для одного дня з мене більш ніж достатньо хвилювань, спасибі. Ви повинні бачити, що Корб зробив із дверима. Ця людина – маніяк".
  
  
  "Куди вони поділися?" Запитав його Римо.
  
  
  "Гадки не маю".
  
  
  "Чому б вам не показати нам кабінет містера Коч-Роша".
  
  
  Леон неохоче підкорився. І з невеликим підштовхуванням навіть відкрив настінний сейф свого боса.
  
  
  "Якщо ти скажеш мені, що ти шукаєш, - запропонував Леон, - можливо, я зміг би допомогти тобі знайти це. Тоді ти не залишив би мені розгрібати такий безлад".
  
  
  Римо перестав вивалювати папери із відкритого сейфу на підлогу. "Ми шукаємо список імен усіх клієнтів, яким він постачав наркотики".
  
  
  "Я нічого про це не знаю".
  
  
  "Ні, звичайно, ні. Люди приходять сюди тиждень тому як дев'яностофунтові слабаки, а наступного вони виглядають як Неймовірний Халк. Будь трохи реальнішим, Леоне".
  
  
  "Містер Коч-Рош ніколи нічого про це не говорив. Я ніколи не бачив списку імен".
  
  
  "Бумтауер? Baculum? Чиз Грем?"
  
  
  "Мені шкода. Наскільки мені відомо, вони лише його юридичні клієнти. Якщо мій роботодавець робить щось протизаконне, я в цьому не беру участі".
  
  
  "Я можу змусити це говорити", - оголосив Майстер.
  
  
  Чіун загнав високого худорлявого чоловіка в куток, жестикулюючи руками, як заклинач змій.
  
  
  "Не марнуй свій час, Чіуне", - сказав Римо. "Він нічого не знає. Я йому вірю". Потім він спитав Леона: "Коч-Рош зберігає свій паспорт в офісі?"
  
  
  "Центральний ящик його столу".
  
  
  Римо відчинив його і подивився. "Цього тут немає", - сказав він.
  
  
  "Ось де він її зберігає, якщо не використовує".
  
  
  "Ти надав нам велику допомогу, Леоне", - сказав Римо. "Тепер нам потрібно, щоб ти провів якийсь час у тиші у шафі".
  
  
  "Я страждаю на клаустрофобію", - зізнався худий чоловік.
  
  
  "Чи є в офісі кімната відпочинку?"
  
  
  "Так звичайно".
  
  
  "Тоді ти можеш почекати там".
  
  
  Замкнувши Леона в чоловічому туалеті, Римо і Чіун повернулися до особистого кабінету адвоката.
  
  
  "Час подзвонити Сміту", - сказав Римо, знімаючи слухавку.
  
  
  "Так, - погодився Чіун, - імператор у своїй мудрості, безперечно, направить нас".
  
  
  Римо запровадив код для зашифрованої лінії К'ЮРІ. Він не знав точно, як це працює, але коли він набрав номер, його дзвінок був якимось чином перенаправлений мейнфреймами Фолкрофта, відправленими через кілька сотень тисяч інших телефонних номерів з усього світу, що унеможливило кого-небудь переглянути телефонні записи Koch- Roche і дізнатися, кому він дзвонив.
  
  
  Сміт зняв слухавку після першого гудку. "Що в тебе є для мене, Римо?" він запитливо запитав.
  
  
  "Схоже, ми щойно розминулися з нашим хлопчиком Джиммі", - сказав Римо. "Мабуть, він втік з курника з Дуейном Корбом, новоспеченим мільярдером-мускулістом. Ми уявлення не маємо, куди він поїхав, але його паспорти тут немає".
  
  
  "Дозвольте мені швидко перевірити через FAA у Лос-Анджелесі", - сказав Сміт. "Погляньте, чи подав Корб план польоту". Після паузи директор CURE сказав: "Я негайно отримаю цю інформацію. Чи вдалося вам щось дізнатися про список користувачів WHE?"
  
  
  "У нас там також нічого немає".
  
  
  "Це дуже погано".
  
  
  "Гормональні головки врешті-решт з'являться, чи не так?"
  
  
  "Так, але, ймовірно, тільки після того, як вони вчинять якесь злодіяння. Ми могли б позбавити безліч невинних людей від болю та страждань, якби ізолювали нинішніх користувачів.
  
  
  "Дані FAA зараз проглядаються", - продовжив Сміт. "На них показано літак Boeing, що належить Korb, у Лос-Анджелесі, з поданим планом польоту на Тайвань, без зупинок".
  
  
  "Тоді нам краще зайнятися цим", - сказав Римо.
  
  
  "Ні, вже надто пізно. Їх запланований виліт за десять хвилин. Ви ніколи не дістанетеся туди вчасно, щоб перешкодити їм злетіти".
  
  
  "Що тепер?"
  
  
  Ми повинні зупинити виробництво препарату на місці виготовлення, що означає ліквідацію компанії Family Fing Pharmaceuticals з Формози. І ми повинні зробити це до того, як у них з'явиться дешева синтетична версія WHE, готова до масового збуту. що ви теж їдете на Тайвань ".
  
  
  "Отже, як ми збираємося з цим впоратися?"
  
  
  "Ваші квитки та документи чекатимуть на вас в аеропорту Лос-Анджелеса. Я забронюю вам квиток на найближчий рейс".
  
  
  "Місце біля проходу", - сказав Римо.
  
  
  "Що?"
  
  
  "Чіуну подобається місце біля проходу. Він стверджує, що це дає йому найкращий огляд фільму в польоті".
  
  
  Розділ 28
  
  
  
  
  Фосдик Фінг торкнувся рідкокристалічного екрану свого ноутбука, перетворивши щільно заповнену таблицю п'ятизначних чисел на гістограму. "Оце приємне видовище!" - сказав він. З виразом глибокого полегшення на обличчі Фінг показав своєму американському колезі нещодавно зіставлені дані. "Я думаю, що третя випробувана виразно реагує на зміну свого раціону харчування", - сказав він Карлосу Стерновськи.
  
  
  Американець переглянув згенерований комп'ютером графік, потім подивився на відеомонітор, прикріплений до стіни над зачиненими дверима пацієнта. Зв'язок, який встановлював Фосдик, здавався йому в кращому разі слабким. Наприклад, пов'язати невдачу з присутністю чорної кішки або удачу зі становищем зірок. Гістограма була математичною конструкцією; вона представляла факти, що підлягають інтерпретації. І інтерпретації були схильні до стовідсоткової помилки.
  
  
  Справді, ведуча ігрового шоу, яка стала ведучою ток-шоу, що стала оперною зіркою, відома професійно як Бамія, здавалося, заспокоїлася. Лише кілька хвилин тому вона була в епіцентрі невиразної люті з піною біля рота. Одна у своїй лікарняній палаті, вона лупцювала по стінах, штовхала посилені сталлю двері і перетворила медичне обладнання вартістю сто тисяч доларів на купу покручених уламків. В люті Бамка навіть розпакувала свій власний матрац. Порожній тикінг лежав зім'ятий на каркасі ліжка, як скинута шкірка якогось величезного фрукта в сіро-білу смужку. Білі набивки з поліестеру глибиною по щиколотку покривали підлогу кімнати.
  
  
  Відколи вона почала дотримуватися нового режиму харчування Фосдика, вона не зрушила зі свого місця на підлозі. Вона опустилася на коліна перед виготовленою присяжною трубкою для годування, яка була просунута через отвір, просвердлений персоналом у стіні.
  
  
  Доторкнувшись губами до прозорого поліетилену, Окра всмоктувала світло-коричневу субстанцію, ледве затримуючи подих. "Я впевнений, - сказав Фосдик, - що істерики, які ми спостерігаємо, пов'язані з надто низьким вмістом жирів у раціоні. Подумай про це, Карлос. Якщо синтетичний гормон згодом висуває все більші вимоги до споживання жиру, а цей додатковий жир не надходить , це може викликати у випробуваних жахливий дискомфорт.
  
  
  "Можливо, це і так", - сказав Стерновський. "Але те, що ви робите зараз, нічого не доводить. За винятком того, що вона любить арахісове масло більше, ніж виносити сир зі своєї лікарняної палати".
  
  
  "Щоправда, це не подвійне сліпе дослідження, - визнав Фосдик, - і дані з цього предмета ще не повністю відкалібровані, але ці результати, безумовно, дають нам підставу сподіватися, що негативний вплив препарату може бути зменшено до рівня, що прийнятний для ринку".
  
  
  "Насправді не обтяжуючи себе зміною формулювання", - сказав Стерновський.
  
  
  "Мій батько був непохитний. Ти був там. Майбутнє Family Fing Pharmaceuticals висить на волосині".
  
  
  Стерновськи спостерігав за випробуваною, поки Фосдик за допомогою пульта дистанційного керування наводила камеру на її обличчя. Щоки Бамії впали, коли вона доторкнулася до кінця тюбика. Її очі були заплющені в явному захваті. Вона переривала смоктання тільки для випадкової відрижки.
  
  
  Стерновський не мав формальної фізичної освіти, але він знав, що для протягування вершкового арахісового масла через однодюймову трубочку потрібно неймовірне зусилля. І Бамія робила подвиг без допомоги насоса. З невеликою допомогою сили тяжіння - п'ятигалонове відерце для арахісового масла було піднято приблизно на п'ять футів над підлогою - Окра сама зачерпувала арахісове масло ногою. За розрахунками Фосдик, вона споживала 3420 калорій на ярд жиру, і цього ярді 2300 калорій надходили з жиру. Приблизно оцінивши швидкість всмоктування бамії, Стерновська підрахувала, що вона споживала добову норму калорій, що рекомендується для чоловіка, кожні десять-дванадцять хвилин. І після більш ніж півгодинного застосування нового режиму вона не виявила жодних ознак уповільнення на конвеєрі з арахісовим маслом.
  
  
  "Я не впевнений, що ми не відкриваємо тут ще більшу банку з хробаками, Фосдіку", - сказав Стерновський.
  
  
  Молодший Фінґ відмахнувся від нього. "Результати – це те, чого хотів мій батько, і результати – це те, що я збираюся йому дати".
  
  
  Фосдик повернувся до медичного персоналу, що чекав, і віддав їм чіткий наказ, супроводжуваний тичками свого короткого вказівного пальця. "Я хочу, щоб ви негайно переключили всіх піддослідних на Скіпі", - сказав він. "Я думаю, ми нарешті отримали нашу відповідь. Давайте використати великі контейнери, люди".
  
  
  Стерновськи обвів поглядом обличчя медсестер та обслуговуючого персоналу. Усі вони виглядали виснаженими. Наляканими. Начебто працювали у зоні бойових дій чи стихійного лиха. Ситуація у відділенні була такою приголомшливою. Вони бачили, як їхніх колег по роботі розривали на частини, а ревіння інших, менш спокійних піддослідних, було постійним нагадуванням про те, що те саме може статися і з ними. Персонал, як і раніше, був готовий годувати лабораторних тварин для випробувань ліків через отвори, просвердлені в стінах, але якщо Фінг попросить їх зустрітися віч-на-віч зі своїми пацієнтами, йому загрожував повномасштабний бунт і звільнення. "Єдиний спосіб дізнатися напевно, який ефект має арахісове масло, - сказав Стерновскі, - це взяти у неї зразки крові".
  
  
  "Звичайно", - сказав Фосдік. "Ви експерт із забору крові. Ви знаєте, де знаходяться шприци. Чому б вам не вшанувати?"
  
  
  Американський вчений похитав головою. "Я серйозно, Фосдику. Вколіть трохи транквілізатора через живильну трубку, відключіть її і давайте виміряємо рівень цукру в крові".
  
  
  Фосдик і чути про це не хотів. "Транквілізатор повністю зведе експеримент нанівець. Подумайте про це. Ми не можемо накачати м'язи людей, але в процесі перетворюємо їх на накачаних транком зомбі, які не можуть стати з ліжка. Наші останні демографічні дослідження показують, що вісімдесят три відсотки задоволення від того , Що у тебе міцне тіло, полягає в тому, щоб виставляти його напоказ”.
  
  
  "Хоча з хвостами все гаразд", - саркастично зауважив Стерновський.
  
  
  "Наскільки нам відомо, нова дієта може вплинути і на це. Ми могли б навіть досягти повної зміни".
  
  
  Стерновський витріщив очі на хіміка-дослідника. На мить він втратив мову. Прийшовши до тями, він запитав: "Де, ви сказали, ви виконували свою дипломну роботу?"
  
  
  "Я цього не робив".
  
  
  "Ти не робив дипломної роботи?"
  
  
  "Ні, я не говорив. Насправді, у мене була дворічна стипендія у Lever Brothers".
  
  
  О Боже, подумав Стерновськи, коли під його грудиною виросла шишка розміром із диню. Тепер все стало ясно.
  
  
  "Ви працювали у відділі натирання підлоги?" спитав він.
  
  
  "Ні, я працював у Центрі розробки мазей Вайсхарта".
  
  
  Стерновський був з жахом. Балмер! Проектом WHE керував гребаний Балмер!
  
  
  "Фінг", - сказав він, ледве стримуючи свій цілком зрозумілий гнів, - "заради всього святого, розплющ очі. У нашої піддослідної там з'явився справжній хвіст, і, незважаючи на зміну раціону, він, схоже, не стає менше".
  
  
  Придаток, про який йдеться, товстий пухнастий грудочок із кумедним завитком на кінчику, волочився по підлозі. Коли бамія няньчилася зі шлангом, вона сіпалася і переверталася, ніби мала свій власний розум.
  
  
  "Нам треба було б виміряти його, щоб знати напевно", - сказав Фосдік. "Мені він здається меншим".
  
  
  Стерновськи не збирався пояснювати основні теорії біології своєму азіатському колезі. "Ви очікуєте, що в неї теж випаде хутро?"
  
  
  Фосдик знизав плечима. "Ми вважаємо, що хутро - це повністю керований побічний ефект. Щоденне застосування засобу для депіляції має впоратися з цим".
  
  
  Стерновськи примружився на монітор. У жінки, що годує, була суцільна шкура. Вони були особливо довгими і пишними на задньому боці її ніг та внутрішній стороні рук, як у золотистого ретрівера чи ірландського сеттера.
  
  
  "Їй доведеться скупатися в Наїрі, щоб позбавитися цього пальта", - сказав Стерновскі.
  
  
  За ним персонал медичного крила вже виконував накази Фосдика. Пара жінок-санітарок за допомогою бездротових дрилів проробляли отвори в стінах випробовуваних кімнат. А з іншого кінця коридору прибула низка катал, які штовхали медсестри та санітари. На кожному лікарняному візку балансувало по величезній бочці арахісової олії.
  
  
  Карлос Стерновськи притулився до стіни коридору і дивився на свої порожні руки. Невже все справді дійшло до цього? спитав він себе. Усі мрії з тих пір, як він був маленьким хлопчиком, уся важка та неоплачувана робота? Чи страждав він від зневаги та неприйняття своїх однолітків за цей ідіотизм? Як одержимий, він утік зі своєї країни і продав душу Фінгам, щоб зберегти свій дорогоцінний напрямок досліджень. І що вони з ним робили? Вони знищували його. Якщо фінги випустять наркотик передчасно, як вони планували, це підірве все, над чим він працював. Майбутню корисність препарату було б підірвано, його наукову та медичну репутацію загублено.
  
  
  Якимось чином, засліплений власною місією, власною тупістю, він примудрився передати контроль над передовим відкриттям тайванському фахівцю по мазям, людині, чия передова підготовка полягала в тому, щоб зробити попку дитини м'якшою на дотик.
  
  
  Те, що Фосдік Фінг був схлипуючим, заляканим батьком ідіотом, було глазур'ю на торті.
  
  
  Стерновськи спостерігав, як медичний персонал простягав пластикові поживні трубки через стіни коридору, тим самим під'єднуючи розлючених піддослідних до піднятих барабанів Skippy.
  
  
  Він знав це так само, як ніс на його обличчі. Справи ставали дедалі гіршими.
  
  
  Розділ 29
  
  
  
  
  Коли секретар Філмор Фінг із затуманеними очима проводила юрисконсульта фірми в США та найбагатшу людину у світі до зали засідань, Філмор кинувся до них, щоб привітати. Хоча був тільки початок п'ятої ранку за тайванським часом, і хоча він мав безсонну і повну напругу ніч, старший Фін був майже болісно бадьорий.
  
  
  "Заходьте, заходьте", - сказав він, запрошуючи їх до нервового центру свого глобального підприємства. Незважаючи на пізню годину, він був дуже радий особисто побачити одну з перших історій успіху WHE. "Ласкаво просимо на Тайвань, містере Корбі", - сказав він. "Це чудовий сюрприз. І, якщо можна так висловитися, ти виглядаєш приголомшливо підтягнутою".
  
  
  Дуейн Корб щось пробурчав у відповідь, його очі звузилися, коли він оглядав стіл для нарад у залі засідань, навколишні книжкові шафи, стільниці, робочі поверхні у пошуках натяку на червоно-білу фольгу та пластиковий пакет – герметично запечатаний пакет, у якому містився препарат та система його доставки.
  
  
  "Це мій старший син, Фарнхем", - сказав Філімор, вказуючи на недбало одягненого молодика, що сидить на шкіряному дивані в кімнаті.
  
  
  Фарнхем, який розчарував свого батька менше, ніж його брат, чемно кивнув, але не запропонував потиснути руку комп'ютерному мільярдеру. Він не хотів підходити так близько до когось, хто приймав гормон. Він і весь сімейний медичний персонал на власному гіркому досвіді переконалися, що зазіхання на особистий простір користувача WHE – добрий спосіб втратити голову.
  
  
  Філмор Фінг, широка посмішка, що спотворила його кругле обличчя, жестом запросив двох американців зайняти місця за довгим столом. Коли Дуейн Корб відсунув свій стілець, патріарх не міг не витріщитися на задню частину штанів мільярдера. Те, що він шукав, і так радів, що не виявив, був обрубок хвоста, що стирчав. Однак на обличчі Корба була певна одутлість, чого Філлмор не бачив у жодного з інших піддослідних - їхні обличчя були однаково худими, як і їхні тіла.
  
  
  Джиммі Коч-Рош був одягнений для високої температури та вологості. У мішкуватих шортах його безволосі ноги виглядали болючими, тонкими, як білі зубочистки.
  
  
  Першим заговорив Корб, його голос був хрипким і надмірно гучним. "Мені потрібні пластирі", - сказав він. "Вони потрібні мені прямо зараз. І я голодний. Мені теж потрібно щось поїсти".
  
  
  "У нас закінчилася їжа у літаку над Маріанськими островами", - пояснив Коч-Рош. “І містер Корб уже десять годин не приймає гормональних препаратів. Усі його тимчасові виправлення зношені”.
  
  
  "Як ти міг припустити, щоб це сталося?" – запитав Філмор тоном недовіри.
  
  
  По той бік довгого столу, звідкись із глибини живота, Корб почав гарчати.
  
  
  "Я поясню це", - сказав Коч-Рош. "Але, насправді, він не може більше чекати. Ми маємо щось зробити..."
  
  
  "Звичайно, звичайно", - сказав Філмор. "Містер Корб, ми негайно вирушимо в медичне крило і приведемо вас до ладу".
  
  
  Вони вчотирьох поспішили із зали засідань. У холі біля входу було припарковано пару електричних візків для гольфу. Фарнхем і Корб залізли до першої, а Філмор і Коч-Рош - до другої. Фарнхем зірвався з місця, шарудячи шинами по добре натертій плитці, і помчав геть. Його батько пішов за ним, але повільнішим кроком по пустельному коридорі.
  
  
  Філмор досить довго чекав пояснень. Він повернувся до свого адвоката і сказав: "Я думав, у вас під рукою достатньо гормонального екстракту? Продажі останнім часом були такими швидкими?"
  
  
  "Продажі були чудовими, перевершивши навіть наші найоптимістичніші прогнози, - пояснила Коч-Рош, - але в останній день або близько того у нас виникли деякі несподівані проблеми".
  
  
  "Я знаю, я знаю", - сказав Філмор. "Але мій молодший син запевняє мене, що він виправив помилки в продукті. Користувачі WHE більше не будуть поводитися незвично".
  
  
  "Це не те, про що я говорю", - сказав йому адвокат. "Проблеми безпосередньо не пов'язані з недавніми публічними спалахами насильства з боку моїх клієнтів та ваших клієнтів".
  
  
  Філмор насупив брови. "Продовжуй".
  
  
  "У нас була низка інцидентів, через які складається враження, що хтось не хоче, щоб WHE стала доступною з погляду поширення. Хтось, хто готовий убити, щоб цього не сталося".
  
  
  "Ви впевнені у цьому?"
  
  
  "Абсолютно", - запевнив його Коч-Рош. "У мене вдома все ще є хороший запас пластирів, але я не міг дістати їх через страх бути вбитим сам. На мою резиденцію вже було скоєно один напад. Успішний напад, під час якого було викрадено сенатор США, найстаріший на сьогоднішній день користувач гормону, незважаючи на захист майже дюжини озброєних охоронців. Його більше ніхто не бачив. Ще одного з моїх клієнтів було по-звірячому вбито на футбольному полі серед білого дня. Імовірно, тієї ж парою найманих убивць, які викрали сенатора".
  
  
  "Ви цілком могли привести вбивць прямо до нас!" Вигукнув Філмор. "Чому ви не повідомили мені про це до того, як прийшли?"
  
  
  Крихітний адвокат видавив посмішку. "Тому що я вважав, що вони вже встановили зв'язок між мною, наркотиками та сімейним скандалом. Зрештою, для цього не потрібно бути вченим-ракетником. Ми не надто дбали про те, щоб замісти наші сліди. Оскільки препарат ще не був оголошений. незаконним, не було необхідності в такого роду секретності.Ви, я чи будь-хто інший ніяк не могли передбачити смертельну відповідь на тестовий маркетинг препарату в Штатах».
  
  
  "Ви, звісно, не підозрюєте, що це офіційна спроба уряду?"
  
  
  "Ні, я так не думаю", - сказав Коч-Рош. "На сьогоднішній день ці атаки були спрямовані проти осіб, які вживають WHE, але наступних прес-релізів не було, ні згадки про існування самого препарату. Мені здається, що хто б не стояв за цією кампанією, він не хоче надавати нашому продукту ще більшого розголосу" , позитивну чи негативну, але вважав за краще б зам'яти всю цю справу».
  
  
  "Це може бути організованою спробою конкурента потопити нашу програму розробки, кооптувати відкриття та випустити конкуруючий продукт", - сказав старший Фінг.
  
  
  "Це теж спадало мені на думку".
  
  
  Філмор Фінг потягнув себе за гладку шовковисту мочку вуха. Він знав, що за зривом може стояти будь-яка з півдюжини міжнародних конкурентів у фармацевтичній галузі.
  
  
  І хто міг би їх звинувачувати?
  
  
  Прибуток від глобальних продажів WHE мав бути астрономічним. І навіть якби Управління з Санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США відмовилося схвалити препарат, навіть якби його оголосили незаконним і небезпечним, це все одно принесло б величезний прибуток у країнах Третього світу, де бюрократи не так прискіпливі дозволяють використовувати своїм людям.
  
  
  Хоча патріарх Фінг і не довіряв так багато своїм синам, він уже мав план дій на випадок непередбачених обставин. Перемістити серце і душу нового, ультрасучасного виробничого підприємства в Нью-Джерсі обійшлося б йому в кілька десятків мільйонів. Він спланував всю операцію таким чином, щоб її можна було розібрати, завантажити на вантажні судна і перевезти до якоїсь більш дружньої країни - і все це протягом кількох тижнів. Філмор Фінг ніколи не був тим, хто зазнав невдачі через відсутність адекватного передбачення.
  
  
  Причина, через яку він не розповів своїм синам про цей безвідмовний варіант, полягала в тому, що він хотів продовжувати чинити на них тиск. Він не хотів втрачати жодного центу на угоді, якби міг цього уникнути. Його турбота про своїх хлопчиків полягала в тому, що в глибині душі вони були неробами - особливо Фосдик, синок мами. Там він пощадив різку на вимогу покійної матері хлопчика. І тепер, через десятиліття, він пожинав гірку нагороду.
  
  
  Філмор ніколи б не досяг свого високого становища у світі, не будучи чудовим знавцем характерів. Він ділив людей дві основні категорії: слабкі чи сильні. Обидва типи можна використовувати та маніпулювати ними, якщо знати, як смикати за потрібні ниточки. Наприклад, цей Дуейн Корб, найбагатша людина у світі, хотів не лише фінансової, а й фізичної влади. Він хотів мати можливість залякувати інших одним поглядом, навіть якщо вони не знали, хто він такий чи скільки в нього грошей. Цей недолік характеру, ця фатальна вада привела чоловіка прямо в лапи сімейних розбірок.
  
  
  Така вразливість була частиною людського стану. Сам Філмор не був застрахований. Його власна жадібність неодноразово підводила його. Різниця між Фінг-старшим і Дуейном Корбом полягала в тому, що Фінг позначив свої слабкі місця.
  
  
  І завжди був насторожий.
  
  
  Філмор витяг стільниковий телефон з-під піджака і, упершись колінами в кермо, набрав номер. Коли абонент на іншому кінці відповів, він швидко заговорив китайською. Потім він повернувся до адвоката і сказав: "Чи можете ви описати людей, які завдали шкоди в Лос-Анджелесі?"
  
  
  Коч-Рош розповів йому те, що йому сказали люди зі служби безпеки. "Їх було двоє, обидва чоловіки. Один з них був білим американцем, йому було під тридцять чи трохи за сорок, середнього зросту та жилистої статури. Інший був азіатом, походження невідомо, йому було далеко за сімдесят, з рідкою білою борідкою та в парчовому синьому халаті”.
  
  
  Фінг передав цю інформацію своїй службі безпеки та розірвав зв'язок.
  
  
  Попереду Фарнхем підкотив свій гольф-кар до входу в крило, в якому розміщувався заводський госпіталь. Пара озброєних охоронців у формі, у білих сталевих шоломах, білих поясах Сема Брауна, білих обмотках та камуфляжних черевиках для джунглів, поспішили відчинити важкі двері.
  
  
  Яка виглядала так, наче була вилучена з банківського сховища. "Це щось новеньке", - прокоментував Коч-Рош, зачепивши великим пальцем потужний сталевий бар'єр.
  
  
  "Я встановив його близько тижня тому", - сказав Філмор, слідуючи за своїм старшим сином через портал. "У нас виникли труднощі зі змістом деяких пацієнтів, які проходять випробування синтетичних наркотиків. Ми не хочемо ризикувати тим, що вони вирвуться на волю на головному заводі. Підкорити і знову захопити їх було б кошмаром".
  
  
  З обох боків від них скляні стіни від підлоги до стелі дивилися на медичні лабораторії, щільно набиті технічним обладнанням. Коли вони підійшли до набагато меншого вікна, розташованого в секції стіни зі шлакоблоків, Філмор зупинив гольф-кар, щоб його пасажир міг подивитися через скло на огороджену ним клітку.
  
  
  У викладеній білим кахлем камері була самотня росомаха. На її стегні було випалено номер 3271. Верхня частина його черепа була виголена, і з блідої шкіри виступало щільне скупчення електродів. Кінчики електродів були з'єднані з серією різнокольорових електричних проводів, з'єднаних разом у трьох футах над головою тварини і клітини, що йдуть у стелю.
  
  
  "Що ти робиш із цим?" Запитав Коч-Рош.
  
  
  "Ми використовуємо електричний струм низького рівня, щоб спробувати стимулювати природне вироблення гормонів. Це викликає реакцію стресу, яка активує залозисту систему".
  
  
  Навіть коли Коч-Рош спостерігав за тим, що відбувається, повіки тварини почали тремтіти, і вона опустилася на передні лапи. Темні губи оголили чотиридюймові ікла в моторошній усмішці хижака.
  
  
  "Схоже, це спричиняє біль", - сказав адвокат.
  
  
  "Життя завдає біль", - філософствував старший Фінг. Потім він натиснув на акселератор візки, і вони з дзижчанням помчали коридором.
  
  
  Старший син Фінґа вже припаркувався біля високої стійки медичного пункту. Коли Філмор під'їхав до нього ззаду, Фарнхем щось сказав черговій медсестрі, і вона одразу повернулася до шафи вздовж задньої стіни. За межами Фарнхема медичний персонал у зеленій медичній формі та білих лабораторних халатах снував туди-сюди між протилежними замкненими дверними отворами.
  
  
  Звичайний лікарняний запах антисептиків перекривав інший запах. Несподіваний. Трохи солодкий, але також землистий та гострий.
  
  
  "Господи, я відчуваю запах арахісової олії?" – запитала Коч-Рош.
  
  
  "Мій син Фосдік вважає, що це вирішення нашої проблеми управління побічними ефектами".
  
  
  Коли чергова медсестра відвернулася від кабінету, Дуейн Корб вистрибнув із візка і вихопив смужку запечатаних пакетів у неї з рук. Розірвавши сорочку спереду, він розірвав захисну упаковку та наклеїв чотири латки. Закінчивши, він подивився зверху вниз. Вперше за десять годин він оглянув власну грудну клітку. Його грудні м'язи обвисли. Живіт обвис. Хоча він не приймав WHE протягом цього проміжку, він продовжував їсти так, начебто б приймав. Корб втратив понад двадцять відсотків своєї м'язової маси; її замінив твердий жир.
  
  
  "Схоже, у нас там клієнт на все життя", - самовдоволено сказав Філмор, злегка підштовхнувши адвоката ліктем, коли вони попрямували туди, де стояв мільярдер. Фармацевтичний барон був незадоволений, побачивши, що користувач приймає значно більше рекомендованої дози. Якщо його поведінка відображає тенденцію, прогнозований прибуток Family Fing може збільшитися вчетверо.
  
  
  Перш ніж вони дісталися Корба, до стійки обслуговування підбіг дуже засмучений Фосдік Фінг. Він був настільки збожеволілим, підстрибуючи від злості на свого брата, що говорив китайською.
  
  
  "Сімейна сварка?" – запитала Коч-Рош.
  
  
  "Ні, технічна проблема", - відповів Філмор. Насправді, хімік-дослідник завів корову, бо його брат-плейбой помилково сказав медсестрі дати пацієнтові трохи синтетичного наркотику. А також тому, що згаданий пацієнт негайно прийняв передозування, кратне чотирьом. "Технічне питання", що обговорювалося, полягало в тому, чи повинні були Фінгі залишити містера Корба на натуральному препараті як контрольну групу з однієї людини для синтетичних піддослідних. "Будь ласка, - сказав Фосдік, повертаючись до Дуейна Корба, - вам дали не ті ліки. Мені потрібно замінити ці пластирі на правильні".
  
  
  Коли молодший Фінг потягнувся до живота Корба, щоб зняти пластирі, мільярдер шльонув його по руці. Звук зіткнення плоті з плоттю був подібний до пострілу. Фосдик упав навколішки, схопившись за роздроблене зап'ястя, його обличчя раптом посіріло.
  
  
  Корб наблизився до стогнучого хіміка, але потім пройшов повз нього. Інші робітники поступилися йому достатньо місця, притулившись до стіни коридору. Їм не було про що турбуватися. Увагу комп'ютерного мільярдера привернули потужні барабани Skippy. Зірвавши кришку з найближчого барила, він набрав велику, липку жменю і відправив до рота. Застогнавши від задоволення, він обома руками накинувся на коричневу липку масу. Здавалося, це було надто повільно. Вхопившись за край барабана, Корб занурив голову у верхню частину стовбура.
  
  
  Високий, худий, лисіючий чоловік у білому стерильному костюмі кинувся навколо мільярдера, що зображує страуса. "Ти маєш це припинити!" Карлос Стерновськи сказав Філлмору Фінгу. Він помахав пачкою комп'ютерних роздруківок перед магнатом. "Те, що ми маємо тут - це катастрофа, абсолютна катастрофа".
  
  
  Фарнхем спробував заспокоїти біохіміку. "Спокійно, Карлосе, давай зайдемо в офіс і обговоримо це..."
  
  
  Стерновськи було не заспокоїтися. "Погляньте на ці таблиці", - наполягав він. "Вся нова концепція харчування Фосдика має фатальні недоліки. Я розрахував потенційне збільшення м'язової маси. Воно геометричне. Ви не розумієте? Причина, через яку випробувані спокійні, полягає в тому, що вся їхня доступна енергія йде на виробництво м'язової маси. вони у напівнесвідомому стані”.
  
  
  Барабан Корба перекинувся, упав із каталки і покотився підлогою. Замість того, щоб перекинути бочку назад вгору, як він міг би легко зробити, мільярдер опустився на карачки і заповз до неї.
  
  
  Принаймні настільки, наскільки дозволяла ширина його плечей.
  
  
  "І ваша точка зору?" сказав патріарх Фінг.
  
  
  "Мої цифри показують, що швидкість змін вже почала вирівнюватися", - сказав Стерновський. "Дуже скоро наші піддослідні досягнуть максимуму. Коли потреба чиїхось тіл у нарощуванні м'язів почне слабшати, вони прокинуться. Більше. Сильніше. І навіть небезпечніше".
  
  
  "Фосдик!" Гаркнув Філмор. "Це правда? Ви обіцяли мені, що добре володієте ситуацією". Молодший Фінг хотів відповісти, захистити себе, але шок від отриманої травми був таким, що, хоч він і відкрив рота, щоб заговорити, він не зміг навіть заїкнутися.
  
  
  Фарнхем, відчуваючи, що його батько збирається накинутися на нього, відвернув увагу, напавши на американського біохіміка і піднявши прапор свого загиблого брата. "Все, що ви нам пропонуєте - це припущення", - сказав він. "Ви не знаєте, що відбудеться в найближчі дві хвилини, не кажучи вже про наступні півгодини. І ви, звичайно, не можете передбачити поведінку наших піддослідних, навіть якщо ефект синтетика справді вирівняється, як ви припускаєте".
  
  
  Стерновськи підніс руки до голови і потяг за зачесану назад зачіску, змушуючи її стирчати вертикально. "Ти не слухаєш!" він плакав. "У цьому відділенні немає ні дверей, ні замку, які б утримали їх".
  
  
  "Я думаю, ми почули достатньо", - сказав Філмор.
  
  
  "Ні, це не так", - заперечив біохімік. "Боже, пробач нас за те, що ми з ними зробили, але ці піддослідні більше не люди. Якщо ви не піддасте їх евтаназії зараз і швидко, поки вони все ще у ступорозному стані, вони прокинуться і вб'ють нас усіх".
  
  
  Філмор завжди вважав Стерновськи скигликом. В очах і темних колах, що оточували їх, було щось слабке. Але вираз його обличчя зараз ясно говорив про те, що він досяг своєї межі. Жодна кількість залякувань не змусила б його повернутися до ладу. "Я розриваю твій контракт із цього моменту", - сказав старший Фінг. "Здайте свою перепустку на стійці реєстрації внизу і залиште територію за дві години, або я накажу вас заарештувати".
  
  
  "Мене це цілком влаштовує", - сказав Стерновський. "Просто пам'ятай, що я тобі про це говорив, коли лайно потрапить на вентилятор". Довготелесий дослідник, його волосся все ще було тривожно сторчма, зірвався з місця і вискочив за двері банківського сховища.
  
  
  Фінги та їхній прокурор у США дивилися, як чоловік йшов.
  
  
  "Чи може він створити нам проблеми, з погляду патентів, десь у майбутньому?" Запитав Коч-Рош.
  
  
  "Блискучий біохімік, - сказав Філмор, - але у нього абсолютно відсутнє ділове чуття. Угода, яку він підписав з Family Fing, передавала всі комерційні права на продукт".
  
  
  "Він справді підписав щось подібне?"
  
  
  "Контракт був написаний китайською мовою".
  
  
  "Не кажіть мені", - сказав адвокат. "Він скористався перекладачем, якого ви порекомендували".
  
  
  Філмор усміхнувся.
  
  
  Раптом рівні, хлюпаючі звуки ссання припинилися.
  
  
  "Вони перестали їсти", - крикнув один із санітарів. "Вони всі перестали їсти. Дивіться!" Філмор напівобернувся, щоб простежити за вказівним пальцем чоловіка. Усі відеомонітори за стійкою медсестринського посту показували рух. Піддослідні впустили свої живильні трубки і один за одним піднімалися на ноги.
  
  
  Розділ 30
  
  
  
  
  Римо не скаржився на вказівки, які йому надав двомовний співробітник служби прокату автомобілів в аеропорту. Після півтори години їзди двосмуговою дорогою, яка тяглася прямою, як струна, через милі відкритих сільськогосподарських угідь - плоских, як млинці, засипаних дамбами і приблизно наполовину затоплених для вирощування рису, - у поле зору з'явилися вогні сімейної фармацевтичної компанії Fing Pharmaceuticals. Вдалині він міг бачити білі вежі заводського комплексу, що підіймалися з чорноти рівнини. Почуття страху, яке він відчував щоразу, коли дивився на них, було дуже сильним.
  
  
  До цього моменту вони з Чіуном могли дозволити собі розкіш протистояти зміненим гормонами вбивцям по одному за раз. Останній з них, старий Ладлоу Бакулум, ледве не пустив кишки Римо на підв'язки, і досяг успіху, якби Чіун не втрутився в останню секунду. В області чистої фізичної сили Римо ніколи не стикався з ворогами, подібними до цих. Від думки, що йому доведеться протистояти їм усім гуртом, і дуже скоро, у нього по спині пробіг холодок.
  
  
  Чіун сидів на пасажирському сидінні, явно не переймаючись тим, яка небезпека може таїтися в білому комплексі попереду. При світлі карти він переглядав факс, який доктор Сміт відправив їм разом із квитками на літак до Лос-Анджелеса, а також подробицями планування фармацевтичного комплексу, він увімкнув фотографії всіх основних гравців, яких він упізнав. Саме цю групу осіб Майстер так уважно вивчав.
  
  
  "Блін, невже ти досі не запам'ятав ці безглузді фотографії?" Запитав його Римо.
  
  
  Коли Чіун відірвав погляд від серії чорно-білих знімків, на його обличчі був вираз, який Римо знав надто добре: маска віртуозного розчарування. Що негайно змусило учня зайняти оборонну позицію.
  
  
  "Що?" Запитав Римо. "Що?"
  
  
  "Як ти збираєшся знаходити наші цілі?" Запитав Чіун. "По їхніх носах? Чи, може, по вухах?"
  
  
  "Як щодо щасливого злиття того самого?" Сказав Римо. "Це називається обличчям. Воно є у кожного".
  
  
  Чіун важко зітхнув, перш ніж продовжити у режимі лекції. "По-справжньому досвідчений убивця дивиться глибше, ніж поверхово", - сказав він. "Він дивиться всередину, на тенденції, на стосунки. Тільки так він може передбачити, що людина, на яку він полює, зробить у цій ситуації, і використовувати це знання, щоб вичікувати, готова завдати удару точно в потрібний момент".
  
  
  "Ви можете сказати це по фотографії? Причому поганий фотографії?"
  
  
  "Все це можна побачити за положенням брів по відношенню до носового меридіана. Круговий потік енергії навколо очей. І іншими способами..."
  
  
  "Наприклад?"
  
  
  "Візьми це", - сказав Чіун, постукуючи по верхній сторінці кінчиком гострого, як бритва, нігтя. "Тут перед нами чоловік приблизно сімдесят років, який прикидається набагато молодше. Він норовливий. Він пихатий. Він жадібний і безжалісний. Типовий китаєць".
  
  
  "Чи видавала його ширина носа?"
  
  
  "Ні", - сказав Чіун. "Його звали Фінг. Але це не важливо. Важливо те, що фотографія говорить мені про його справжню природу. Це людина, яка не вестиме свою власну битву, поки її не заженуть у кут. Це людина, яку не хвилюють життя інших, навіть тих, хто належить до його власної плоті і крові. Він пожертвував би будь-ким, щоб зберегти те, що в нього є. Те, що у нього є, - це те, що визначає його”.
  
  
  "І як це допоможе нам вбити його?"
  
  
  "Ти що, не слухаєш?" Запитав Чіун. "Ця людина, якщо необхідно, триматиметься зубами, щоб зберегти своє майно. Вони - центр її життя. Його якір". Майстер зробив паузу для драматичного ефекту, потім сказав: "Це його шибениця".
  
  
  "Все це дуже мило і поетично, - сказав Римо, - але що, якщо твій друг Фінг уже ліквідував більшу частину своїх активів?" Що, якщо він зможе втекти від цього білого чудовиська он там, навіть не оглядаючись назад?
  
  
  "Ти все ще не розумієш, і це завдає мені глибокого болю", - зізнався Чіун. "Іноді мені здається, що ти прикидаєшся дурним, щоб засмутити мене, свого вчителя. Я, який з великим терпінням і турботою повів вас так далеко від вашого воістину жалюгідного початку..."
  
  
  "Послухай, Чіуне, у твоїх словах стільки ж сенсу, скільки бруду. Вся ідея пояснення в тому, що воно щось пояснює".
  
  
  "Ах-ха!" - сказав Майстер, ухопившись за слова свого учня. "Тепер ми підходимо до суті вашої проблеми".
  
  
  "Що я чекаю від тебе раціональності?"
  
  
  "Що ви очікуєте отримати відповідь". Побачивши відсутній погляд на обличчі свого учня, Майстер знову зітхнув, цього разу ще трагічніше, ніби вся тяжкість світу тиснула на його оманливо крихку зовнішність. Ця вага прийняла форму його власного, персонального Чон-вука.
  
  
  "Дуже добре, - сказав він, - хоча я знаю, що це помилка - няньчитися з вами, я поясню, що я маю на увазі. Західна концепція ліквідності, невидимого багатства, електронних мільйонів не вкладається в голові цієї людини. Подивіться сюди, на ці неглибокі зморшки, що розходяться від куточків його рота. Вони від багатьох років смоктання його власної мови. Ось так..."
  
  
  У зеленому світлі панелі панелі Римо побачив, що губи Чіуна злегка підібгані, а щоки втягнуті, ніби він ковтав льодяник від кашлю.
  
  
  "Я так розумію, що десь під твоєю благородною бородою ти облизуєш свою благородну мову", - сказав Римо.
  
  
  "Ця звичка вказує на людину грандіозного та пихатого типу", - сказав йому Чіун. "Така людина часто будує собі великі пам'ятники. Потворні пам'ятники, які вона одна знаходить прекрасними".
  
  
  "І цей базікання, - сказав Римо, - ти хочеш сказати, що він не відмовиться від свого витвору мистецтва?"
  
  
  "Тільки коли втрачено всяку надію".
  
  
  "Отже, ми маємо дозволити йому сподіватися, поки він не опиниться в нашій петлі", - припустив Римо. "Щасливий?"
  
  
  Майстер насупився.
  
  
  "Що зараз не так?"
  
  
  "Їжа в літаку наповнила мене жахливим вітром. Як могли такі маленькі порції зробити такий жахливий ефект?"
  
  
  "Це таємниця на віки", - сказав Римо. "Я опущу своє вікно".
  
  
  Коли він це зробив, перед ними замаячив освітлений вхід до комплексу Family Fing. Територія заводу, яка, здавалося, тяглася на милі, була оточена парканом заввишки дванадцять футів від урагану. Паркан увінчаний сталевими гілками, на яких були натягнуті гірлянди з колючого дроту. Дорога закінчувалася біля укріплених на противагу сталевому стовпу воріт та будки охоронця. Наближаючись, Римо сповільнив крок. Бар'єр був опущений, перегороджуючи шлях на територію.
  
  
  Коли Римо зупинився, з хатини вийшов охоронець у білому шоломі. Він кинув один погляд на пасажирів машини, негайно повернувся до хатини й підняв трубку.
  
  
  "Мені це не подобається", - пробурмотів Римо.
  
  
  Після дуже короткої розмови охоронець повісив трубку та підійшов до машини з боку водія. Він витяг свій службовий револьвер із кобури, і його палець був на спусковому гачку. Він говорив з Римо через відкрите вікно машини на сліпуче швидкому китайському.
  
  
  Через хвилину чи дві Римо підняв відкриті долоні в універсальному жесті безпорадності, потім вказав на Чіуна, який жестом покликав охоронця до свого боку машини. Вважаючи, що стародавній азіат має намір поговорити з ним, охоронець обійшов автомобіль спереду, тримаючи зброю вздовж стегна.
  
  
  Коли Майстер синанджу опустив скло, охоронець трохи нахилився вперед, тримаючи пістолет спрямованим через двері на старого. По другий бік воріт, поряд з білими танками, що височіли неподалік, четверо чоловіків у білих касках сідали в джип, і майже миттєво джип з ревом помчав у їхній бік.
  
  
  Коли охоронець повторив питання, яке він поставив Римо, а саме: "Що тобі тут потрібно?" - Чіун відповів ударом. Його рука висунулась із вікна, як голова змії; кулак був стиснутий, але м'який. Удар був такий швидкий, такий нищівний, що охоронець навіть не зміг рефлекторно натиснути на курок. Він плюхнувся дупою на асфальт, шолом загримів, коли його голова вдарилася об землю.
  
  
  Римо вискочив і підняв ворота так швидко, як міг. Але на той час, як він повернувся в машину, джип з підкріпленням мчав прямо на них. І ще два джипи з протилежних кінців комплексу приєдналися до вечірки. Вони мчали через відкрите подвір'я до сторожки.
  
  
  Подітися було нікуди, та й часу діставатися туди не було. Перший джип із вереском загальмував прямо перед орендованою машиною. Двоє інших під'їхали з обох боків. Четверо охоронців, озброєних М-16, висипали з кожної машини, їхня зброя була спрямована на Римо та Чіуна через лобове скло орендованої машини.
  
  
  Один із дюжини новачків, хлопець із вусиками олівцем та бакенбардами, негайно почав щось кричати їм.
  
  
  "Що він говорить?" Запитав Римо. "Він говорить надто швидко для мене. Я нічого не можу зрозуміти".
  
  
  "Він каже, щоб ми виходили з піднятими руками", - сказав Чіун.
  
  
  Римо обвів поглядом півколо автоматних стволів. "Я думаю, нам краще зробити те, що він каже". Він висунув обидві руки з вікна водія, відчинив дверцята зовні, потім дуже повільно вийшов з машини. Чіун зробив те саме.
  
  
  Головний продовжував кричати зі швидкістю милі за хвилину. Він здавався дуже схвильованим.
  
  
  Чіун заговорив ще раз, цілком виразно і з великою гідністю. Римо вловив суть того, що він сказав. Вчитель припустив, що людина з вусами повинна говорити не так швидко, щоб її дурний білий супутник міг розуміти, що він говорить, без необхідності і занепокоєння Чіуна, що робить короткий переклад кожного слова англійською.
  
  
  Ніби він розмовляв з дуже повільною трирічною дитиною, головний сказав Римо зробити крок вліво. Що він зробив.
  
  
  "У тебе є якісь ідеї, що ці хлопці задумали для нас?" Рімо запитав Чіуна.
  
  
  Коли Майстер теж відступив убік, піднявши руки у повітря, він сказав: "Навіщо мені це?"
  
  
  "Я не знаю. Я думав, ви могли б прочитати їхні енергетичні рівні або щось таке. Хлопець, який віддає накази, виразно виглядає для мене як точильник зубів. Хіба це вам ні про що не говорить?"
  
  
  "Тільки те, що ви вкотре не змогли схопити фундаментальну концепцію".
  
  
  Світлошумові установки дванадцяти М-16 відстежували їх, коли вони проходили повз сторожку до ділянки відкритого паркану, прямо під одним із прожекторів. Потім головний хлопець гукнув, щоб вони зупинилися.
  
  
  Інші охоронці вишикувалися по обидва боки від містера Усова, переключили свої перемикачі управління вогнем на повністю автоматичний режим і скинули зброю на плече.
  
  
  Головний гаркнув одне-єдине слово. Китайське слово, яке Римо зрозумів.
  
  
  Слово було "Готов".
  
  
  Все ще перебуваючи у стані заперечення, Римо впіймав себе на тому, що ламає голову над інтонацією хлопця. Він що, почувся чи закінчення слова не прозвучало чітко? Що зробило б це питанням, а чи не твердженням. Якби це було питання, він, чорт забирай, міг означати будь-що. Готовий зробити перерву? Готовий відпустити цих хлопців? Чи готові до маленької Макарені?
  
  
  Його убогі надії повністю розвіялися, коли вусатий охоронець заговорив знову.
  
  
  Цього разу слово було "Мета".
  
  
  Розділ 31
  
  
  
  
  Фінги, їхній крихітний адвокат та весь персонал медичного крила стояли, зачаровані зображеннями на відеомоніторах.
  
  
  "Вони більше", - ахнула одна з медсестер.
  
  
  "Набагато більше", - поправив її санітар.
  
  
  "Ви даєте волю своїй уяві", - сказав їм Філмор. "Ми всі працювали практично цілодобово. Це просто сила навіювання, що діє на наші втомлені уми...."
  
  
  Хоча Філмор промовив ці слова одними губами, він не зміг вкласти в них жодної впевненості. Це була нерішуча, непродумана і зовсім прозора спроба вгамувати паніку, яку він відчував, що наростає навколо нього. Очевидно, що випробувані були більшими.
  
  
  Протягом півгодини, поки Фінгі та їхні співробітники спостерігали, пацієнти збільшили свою м'язову масу на п'ятдесят відсотків. І Стерновський, дезертир, мав рацію і ще дещо. Піддослідні більше не виглядали як люди.
  
  
  Навіть без кудлатого хутра чи хвостів, щільність їхніх м'язів робила їх схожими на якийсь інший, поки що невідомий вигляд. На віялі з каптуром найширшого м'яза спини одного випробуваного було достатньо м'яса, щоб зробити спинки достатніми для трьох Homo sapiens нормального розміру. І з нещодавно доданою масою вони повернулися до шаленої люті часів, що передували появі арахісової олії.
  
  
  Письменниця любовних романів, її хвіст згорнувся в тугу спіраль за спиною, штовхнула внутрішню частину своїх дверей підошвою босої ноги. Від удару струсонули стіни, і скляний посуд розлетівся по всьому коридору на підлогу.
  
  
  "О, Боже мій", - сказав Коч-Рош, спираючись на борт гольф-кара.
  
  
  Шум розбудив армію родинних дияволів. Інші п'ять піддослідних теж почали штовхати свої двері. У вузькому коридорі це звучало як розкотистий гарматний залп. І сила, яку вони обрушили на дверні рами та стіни, змусила підлогу затремтіти, вкрившись брижами, як при землетрусі. Скляні стіни всюди тремтіли і розбивалися, розсипаючи каскади осколків по підлозі в коридорі. Вікно перед вольєром росомахи також відвалилося, вкрите павутинням, залишивши піддослідну тварину приголомшеною, моргаючою і вкрай розлюченою.
  
  
  "Двері довго не витримають", - попередив Фарнхем. Він вказав на найближчу раму дверей, яка вже почала відокремлюватися від стіни. Сталеві двері самі прогиналися посередині від потужних ударів, які обрушував на неї Тоші Такахара.
  
  
  У дальньому кінці коридору службовці покинули свої посади і побігли до дверей банківського сховища. На бігу вони волали на всю міць своїх легень.
  
  
  То справді був кошмар, втілений у життя.
  
  
  Жахливий сон, настільки немислимий, що Фінгі, їхній адвокат і навколишній медичний персонал застигли на місці.
  
  
  Однак Дуейна Корба це не заморозило. Комп'ютерний мільярдер різко висунув голову з банки з арахісовим маслом, його волосся та обличчя були вимащені цим напоєм, очі розширилися від тривоги. Завдяки передозуванню синтетичних гормонів та харчових жирів він досяг нового, просунутого тваринного стану. Кожна клітина його істоти казала йому, що собаки набагато більшого розміру, ніж він, ось-ось вирвуться на волю. Це також сказало йому, що коли ці великі собаки звільняться, у нього буде не більше шансів проти них, ніж у тендітних, скам'янілих людей. Перш ніж хтось встиг змигнути, мільярдер злетів, високо відбиваючи. До того часу, як інші прийшли до тями, він уже вийшов за важкі двері і зник.
  
  
  "Ти не думаєш, що нам теж варто поїхати?" Сказав Джиммі Кох-Рош.
  
  
  Коли ніхто не відповів, адвокат обернувся. Тільки тоді Філмор і Фарнхем вже дійшли такого ж висновку. І діяли відповідно до нього. Їхній гольф-кар мчав до виходу, за кермом був Філмор. Вони залишили бідолаху Фосдика лежати на підлозі в коридорі зі зламаним зап'ястям і всім іншим, напризволяще. До звуків приспіву wrecking-ball домішувався вереск запірних болтів, коли їх виривали з "два на чотири". У своєму шаленому прагненні втекти піддослідні опускали крило навколо себе. Найближчі до Коч-Роша двері прогнулися, прогнувшись так далеко, що волохата рука змогла просунутися крізь щілину між дверима та косяком у коридор. Десять волохатих пальців боролися за те, щоб знайти правильне захоплення та важелі, необхідні для того, щоб виштовхнути запірний болт із пластини ударника.
  
  
  Усі бігли до Коч-Рош та виходу. Бігли й падали, коли підлога тремтіла і зміщувалась під ногами. Охоплений панікою медичний персонал звалився на купи битого скла, важко підвівся, але впав, коли підлога знову здиблася.
  
  
  Адвокат побачив більш ніж достатньо. Але перш ніж він зміг забратися на сидіння водія гольф-кара, що залишився, транспортним засобом заволоділи двоє огрядних чоловіків-санітарів. Візок одразу ж рушив з місця. Коч-Рош стрибнув у задню частину автомобіля і зумів ухопитися за один із стовпів навісу. Він повис на ньому, як похмура смерть.
  
  
  За ним двері в кімнати піддослідних почали відчинятися. Темні волохаті монстри ринули в коридор.
  
  
  І почав рвати переляканий персонал на шматки. "Швидше!" – закричав адвокат.
  
  
  Коли вони проносилися повз відкриту клітину росомахи, він миттю побачив піддослідну тварину. Йому вдалося усунути деяку слабину в переплетених дротах, і він перегризав з'єднання одне за одним. Обрізані електричні дроти звисали з його голеної голови, як райдужні пасма волосся до плечей.
  
  
  "Швидше!" Коч-Рош завив.
  
  
  Але візок для гольфу був перероблений. І що ще гірше, випробувані, здавалося, чіплялися за все, що тікало, і переслідували його. Як гігантські ерделі, пара з них кинулася коридором за візком, їхні роти були широко відкриті, язики вивалилися, босі ноги стукали по підлозі коридору. Позаду них, далі коридором, Коч-Рош міг бачити літаючі людські тіла. Інші піддослідні переслідували медичний персонал, що тікає, і збивали їх з ніг. Як тільки співробітники були повалені, деякі зі звірів стали на їхні тулуба, що лежали на спині, і відірвали кінцівки. Дехто просто тупнув кілька разів, а потім побіг далі. Зруйнований коридор був сповнений величезних, темних фігур.
  
  
  Коли адвокат подивився вперед, намагаючись оцінити відстань до важких дверей та безпеку, він побачив, що фінги зупинили свій візок з іншого боку бар'єру.
  
  
  І вони зачиняли двері!
  
  
  Розуміючи, що поставлено на карту, водій візка Кочроша обома ногами натиснув на акселератор, намагаючись вичавити з мотора трохи більше швидкості. Інша медсестра знала, що єдиний спосіб рухатися швидше – це полегшити навантаження. З цією метою він почав бити кулаками по голові і плечах Коч-Роша, намагаючись скинути його з задньої частини автомобіля.
  
  
  Але адвоката це не зачепило. Він знав, що впасти - значить потрапити до рук звірів, які швидко наздоганяли їх.
  
  
  Його відмова відпустити прирік їх усіх.
  
  
  За сорок футів попереду двері банківського сховища зачинилися з оглушливим брязкотом. Водій візка вдарив по гальмах, відправляючи їх у бічне ковзання на чотирьох колесах. Візок врізався носом у стіну і відскочив. Кохрейча відкинуло вбік, через відділення водія, капот і сильно вдарило об ту ж стіну.
  
  
  На мить він, на щастя, знепритомнів. Коли він прийшов до тями, гаряча волога обняла його ноги. Він розплющив очі і побачив двох піддослідних - вже неможливо було сказати, хто вони такі і чи були вони чоловіками чи жінками, - медсестер, що розривають на стрічки голими руками.
  
  
  Один із звірів відірвався від своєї жахливої гри і побачив Коч-Роша, що притулився до нижньої частини стіни, живого. На мить їхні погляди зустрілися. Розум звіра був відкритою книгою. Він почав думати веселіше.
  
  
  Адвокат не думав. Він відреагував. Перед ним бампер гольф-кара пробив металеві ґрати над вентиляційним каналом. Коли Коч-Рош рвонувся до неї, він відчув, як волохата рука торкнулася задньої частини його коліна.
  
  
  Між ґратами та стіною був нерівний отвір розміром не більше дванадцяти дюймів. Маленький адвокат протиснувся в щілину, наче його змастили жиром, і звалився на живіт усередині квадратного повітроводу з нержавіючої сталі.
  
  
  Перед ним повітропровід різко повертав праворуч. Позаду нього випробуваний рвав ґрати. Коли екран відключився, повітропровід захитався і застогнав. Але Коч-Рош був уже поза досяжністю, рухаючись до повороту: перш ніж обігнути його, він озирнувся через плече і побачив величезну звірячу морду з вишкіреними іклами, волохату руку, яка намагалася дотягнутися до його ноги.
  
  
  Нізащо, подумав він, його серце калатало високо в горлі. Отвір повітроводу був надто маленьким. Монстр не міг піти за ним. Щоб зловити його, цьому чудовиську довелося б відсунути стінки повітроводу і продовжувати відсувати їх. Якою б сильною і рішучою не була істота, така була просто неможлива. Трубопроводи проходили по всьому фармацевтичному комплексу, милі та милі для нескінченного відступу Koch-Roche.
  
  
  Адвокат на череві проповз за поворот, приховуючи монстра з поля зору. Попереду була непроглядна темрява. Страшно, але безпечно. Все, що він хотів, це сховатися.
  
  
  Сховатися і залишатися непоміченим, поки хтось якимось чином не з'ясує, як убити великих ублюдків.
  
  
  Він повз по прямій, як мені здалося, дуже довго. Звуки звірячої люті та крики жаху поступово стихали позаду нього, поки все, що він міг чути, це удари своїх костлявих колін по внутрішній стороні повітроводу та хрипке власне дихання.
  
  
  Потім він побачив попереду тьмяне світло. Здавалося, він виходив із дна повітроводу. Він обережно наближався, поки не підійшов досить близько, щоб розгледіти, що це решітчастий вентиляційний отвір. Світло заспокоювало його після довгого повзання в темряві, але воно не дозволило собі затримуватися там. Він знав, що якщо хтось із випробуваних пронюхає про нього, це може зруйнувати стелю, щоб дістатися до нього.
  
  
  Коч-Рош присунувся досить близько до ґрат, щоб заглянути крізь неї в кімнату просто під ним. Він нічого не побачив, жодного руху. Він затамував подих, намагаючись вловити звук крізь свій пульс, що стукає у вухах. Шергання босих ніг. Підлога, що скрипить під величезною вагою. Єдиний натяк на звіра, який намагається знайти його.
  
  
  Не було нічого.
  
  
  Коли він був упевнений, що за ним не спостерігають, він пройшов повз вентиляційний отвор і почав рухатися далі. Потім почув звук. Чи не під ним. Але за ним, у повітроводі.
  
  
  Скрегіт потужних кігтів по сталі.
  
  
  Хрипке дихання хижака, який готується до вбивства.
  
  
  Розділ 32
  
  
  
  
  Це був момент, зображений у посиленій увазі адреналіном, що біжить по венах Римо.
  
  
  Дюжина автоматних черг була напоготові, націлена, чекала команди на постріл. Чекала, поки точки влучення кулі перемістяться над тілом Римо. Він міг уявити траєкторію передбачуваного польоту куль, відчути теплий дотик у тому місці, куди потрапить кожна.
  
  
  Тут. Тут. Тут. Серце. Легкі. Печінка. Мозок.
  
  
  І коли приціл охоронців злегка здригнувся, реагуючи на вдих або тяжкість гвинтівки на плечі, теплий дотик смерті торкнувся шкіри Римо.
  
  
  Тут я завдаю удару.
  
  
  Римо знав, що є речі, непідвладні навіть синанджу. Жала однієї гвинтівки можна уникнути, приціл однієї людини спантеличений невірним напрямком, димом, дзеркалами. Але ж дванадцять? Дванадцять?
  
  
  Тієї миті, яка тривала все довше, Римо вивчав обличчя чоловіків з розстрільної команди. Обливаючись згодом.
  
  
  Жовті обличчя. У очах деяких був страх. Інші раділи з того, що вони збиралися зробити. Ліцензії на вбивство, яке було їм надано.
  
  
  Він міг відчувати напругу, що наростала, коли в очікуванні їх вказівні пальці напружилися на спускових гачках.
  
  
  Порожньо, подумав Римо. Порожньо. І він візуалізував Ніщо. Коли його розум очистився від усіх відволікаючих факторів, його тіло прийняло ці, життєву силу всесвіту. Немов солодка хмара, що проникла через його рот, вона потекла по його горлу, в легені і ще нижче, до центру його істоти, трохи нижче за пупок. Потік енергії ринув з його центру до кінчиків пальців рук і ніг, підошв ніг, маківці голови. Вона заповзла йому під шкіру голови, як десять тисяч мурах.
  
  
  Бойове мистецтво, відоме як синанджу, було схоже на танець. Танець, який ассасини передавали з покоління до покоління.
  
  
  Це також було схоже на портал, канал, яким могла текти сила ці. Кількість енергії, що передається, обмежувалося тільки майстерністю і фізіологією художника. Па танцю синанджу, різні складні рухи кінцівок, були ілюзією. Мабуть, їх можна було використати для вбивства. Але їх справжнім наміром було зрушити з місця і сфокусувати дух розум, відчинити двері потоку ци. І після десятиліть безперервної практики самі рухи стали зайвими. Непотрібними.
  
  
  Для піднесеного Майстра синанджу двері до влади завжди були прочинені.
  
  
  Розум Римо був відкритим, сприйнятливим, його тіло чекало, готове, коли його обрушиться потік повітря. Йому не треба було думати про те, звідки він узявся чи що це означало. Як лист, підхоплений поривом вітру, він плив разом із нею, пальці ніг впивались у асфальт, ноги рухалися вперед.
  
  
  Тільки через кілька хвилин, коли все це закінчилося і стрілянина припинилася, Римо зрозумів, що сталося.
  
  
  Порив вітру, що торкнувся його обличчя, виходив від лівої руки Чіуна. Стоячи за п'ять футів від нього, Майстер використав опір повітря проти сили та швидкості свого поштовху, щоб кинутися вправо. Десь між поштовхом і гучним ревом автоматичного пострілу Римо виразно почув клацання ударників. Нерівний. Несинхронізований.
  
  
  Кулі обсипали місце, де він стояв. Кулі зі свистом летіли йому вслід, стрясаючи огорожу від урагану, піднімаючи шматки асфальту біля його ніг. Римо почав різко повертати вправо, щоб змусити хоча б деяких охоронців припинити вогонь зі страху потрапити в людину, яка стоїть перед ними.
  
  
  Але град куль відрізав цей шлях.
  
  
  Озирнувшись через плече, він побачив, як вся шеренга людей руйнується. І він зрозумів, чому.
  
  
  Майстер тримав за лікоть охоронця наприкінці вогневого рубежу. Натисканням великого та вказівного пальців Чіун перенаправляв потік автоматичного вогню з чоловічого М-16, цілячись у спини інших охоронців. Він також контролював сухожилля на руці чоловіка, позбавляючи його можливості послабити тиск на спусковий гачок.
  
  
  Коли магазин спорожнів, Чіун відпустив чоловіка. Одинадцять тіл билися на асфальті, билися, а потім затихли. Вражений і наляканий тим, що його змусили зробити, охоронець кинув пістолет та шолом та побіг до воріт комплексу.
  
  
  Римо дивився, як він зникає в темряві далі дорогою.
  
  
  Чіун уже дістав факси через відворот своєї мантії і при світлі прожекторів вивчав карту території, яку їм надав Сміт.
  
  
  "Можливо, мені теж варто поглянути на це", - сказав Римо. "На випадок, якщо ми випадково розлучимося".
  
  
  Це не було причиною, через яку він хотів побачити документ. Він не хотів, щоб Чіун відповідав за вказівки. Майстер передав картку без коментарів. Поєднання мови тіла, виразу обличчя та духовної аури вказувало на невдоволення Майстра. Римо мигцем побачив блискавки в очах старого.
  
  
  "Я думаю, річ ось у чому", - сказав Римо.
  
  
  Вони перетнули асфальтовий простір і попрямували до входу в головну будівлю. Який, хоч як дивно, не охоронявся. Римо прикинув, що на такому великому заводі в службі безпеки має бути більше дюжини хлопців. Але якщо на території і було більше охоронців, їх ніде не було видно. Усі вони або раптово померли, або прийняли порошок. Римо віддав свій голос за останнє. Коли він дивився вздовж фасаду заводського комплексу, він бачив, як робітники десятками виходили з різних дверей та воріт складських та виробничих приміщень. Вони тікали так швидко, як тільки дозволяли їм ноги, як щури, що залишають горезвісний корабель, що тоне. Замість того, щоб вибігти через головні ворота, багато співробітників Family Fing вибирали найкоротший можливий маршрут, покидаючи територію, кидаючись прямо до огорожі від ураганів і перелазячи через нього.
  
  
  "Щось тут не так", - сказав він.
  
  
  "Звичайно", - заперечив Чіун. "І це наша робота – виправити це".
  
  
  "Я не це мав на увазі", - сказав Римо. "Он ті хлопці, які дерються по колючому дроту, роблять це не для тренування. Вони виглядають так, ніби за ними жене диявол".
  
  
  Чіун здавався байдужим. Він відчинив двері у вестибюль, потім озирнувся на Римо. "Нам йти цією дорогою?" невинно спитав він. "У мене більше немає такої розкоші, як карта..."
  
  
  "Так, так, - сказав Римо, - саме так". Він узяв ініціативу до своїх рук, прямуючи до ліфта. Як тільки вони опинилися всередині машини, він глянув на факс. "Нам потрібен десятий поверх. Там знаходиться медичне крило". Римо довелося обійти Чіуна, щоб натиснути на кнопку поверху. Оскільки руки Майстра були засунуті в рукави, він не міг виконати завдання самостійно.
  
  
  Двері ліфта відчинилися в пустельному коридорі. Чіун висунув голову, потім з огидою зморщив ніс. "Вони тут", - сказав він. "І їх багато. Вонючки".
  
  
  Римо подивився на масивні, блискучі сталеві двері, які повністю перегороджували коридор в одному кінці. Безтурботним тоном, який був не зовсім щирим, він сказав: "Схоже, Татусю, те, що ми шукаємо, знаходиться за дверима номер один".
  
  
  Двоє вбивць розосередилися, кожен зайняв свій бік зали, обережно просуваючись до бар'єру. Навіть Римо, чутливість носа якого багато років тому була знижена через брудну їжу і деградував західний спосіб життя, тепер відчував запах споживачів гормонів.
  
  
  "Блін, о, блін", - простогнав він. "Тут як на з'їзді скунсів!"
  
  
  "Було б найкраще, - сказав йому Чіун, - викинути цю неприємність із голови. Оскільки, як ми вже бачили, це не скунси...."
  
  
  Римо кивнув головою. Але як перестати відчувати запах чогось шкідливого? Очевидно, дихаючи через рота. Але Чіун навчив його, що дихати ротом у синанджі категорично заборонено. За словами Майстра, якщо ви вдихали через рот, це унеможливлювало правильне положення мови, яка мала злегка торкатися неба.
  
  
  Без мови у правильному положенні потік ці був утруднений. Вибір, що стояв перед Римо, полягав у тому, щоб не відчувати запаху гормональних звірів або бути нездатним боротися з ними. Отже, насправді, це взагалі не було вибором.
  
  
  Десь Римо читав, що після тривалої дії сенсори в носі втрачають чутливість до ароматів. Щоб прискорити цей кінець, він швидко вдихав і видихав, впливаючи на носові рецептори якнайсильніше.
  
  
  "Що ти робиш?" Запитав його Чіун. "Чому ти робиш так багато шуму?"
  
  
  "Намагаюся зменшити чутливість мого носа".
  
  
  "Чому б тобі просто не дихати ротом?"
  
  
  Згадавши всі місяці роботи тільки над правильним становищем мови, Римо почав скаржитися, але вчасно схаменувся. Зрештою, яка від цього була користь?
  
  
  Дверний каркас із загартованої сталі заповнював хол від стіни до стіни та від підлоги до стелі. Величезні болти кріпили надзвичайно важкий блок до сталевих балок, які підтримували зовнішні стіни будівлі. Двері, можливо, були вкрадені з банківського сховища. Спереду мала величезний важіль і три набори тумблерів. Вона була закрита і здавалася замкненою.
  
  
  Римо простяг руку і провів кінчиками пальців по шву шириною в міліметр між дверима та рамою. "Певно замкнено", - сказав він.
  
  
  Чіун ступив ближче до дверей, схилив голову набік, потім притулився вухом до холодної сталі.
  
  
  "Що ти чуєш?" Запитав його Римо.
  
  
  Майстер нетерпляче змахнув рукою, вимагаючи тиші. "ТСС", - сказав він. "Послухай".
  
  
  Римо теж притулився головою до дверей. Крізь метал він почув звуки, що стогнали. Чи не людські. Чи не тварини. Звуки натискання металу, знову і знову.
  
  
  Потім пролунав гучний тріск. За ним послідував металевий вереск.
  
  
  По той бік дверей все ще жило. Щось, що було замкнено всередині.
  
  
  Щось, чого хотілося позбутися.
  
  
  "Це витягує кишки із дверного замку", - сказав Римо, відкидаючи голову назад. І поки він говорив, величезний сталевий важіль на лицьовій стороні дверей почав рухатися. Спочатку невелике похитування, потім похитування, потім широка дуга.
  
  
  Обидва вбивці зробили гігантський крок назад.
  
  
  Важіль повернувся, і коли це сталося, багато внутрішніх засувів двері відсунулися.
  
  
  "Нам краще знайти якесь укриття, і швидше", - сказав Римо.
  
  
  "Тікати нікуди", - сказав йому Чіун. "Ми повинні стояти і боротися прямо тут".
  
  
  "Але ми не знаємо, скільки їх там!" Шов між дверима та рамою розширився, коли двері повільно від'їхали.
  
  
  "Їх надто багато", - сказав йому Чіун. "Тобі від цього стає краще?"
  
  
  Розділ 33
  
  
  
  
  Джиммі Коч-Рош не став чекати, щоб побачити, як виглядає його істота. До того часу, як воно пролетіло над вентиляційним отвором, він був уже за черговим поворотом, повзаючи так швидко, як міг. Його голі коліна були подряпані та кровоточили, але це була найменша з його проблем.
  
  
  Коли Коч-Рош у паніці біг, десь на задвірках того, що залишилося від його раціонального розуму, йому спало на думку, що чим би не було сопляча істота, що скребулася позаду нього, це не була збільшена гормонами людина. Це було щось досить маленьке, щоб потрапити у повітропровід, щось досить маленьке, щоб швидко та легко пересуватися ним.
  
  
  Потім з якогось прихованого місця у звивистому чорному коридорі ввімкнулися повітряні насоси, обдаючи гарячим вітром його спітнілу спину. І разом із спекою його огорнув неприємний запах.
  
  
  Мускусний, фекальний і дуже неприємний.
  
  
  Запах змусив його пхати і повзати ще швидше.
  
  
  Якщо він і не знав, що це таке, то одне знав напевно – це його наздоганяло. Крізь стукіт своїх колін об сталь і хрипке власне дихання він чув, як клацання його пазурів наближається дедалі ближче.
  
  
  План, подумав він. Він мав бути план. Поки адвокат гарячково розумів, він ламав голову у пошуках рішення. Він, звичайно, не міг боротися з цим у замкнутих рамках та темряві повітроводу та сподіватися вийти переможцем. Але якби він міг дістатися наступного вентиляційного отвору, якби він міг через нього спуститися в кімнату чи коридор, навіть якби тварина стрибнула за ним, він мав би шанс врятуватися. У кімнаті чи коридорі було де сховатися; якщо він не міг замкнути цю штуку в кімнаті, він міг замкнутися в ній сам.
  
  
  План був здійсненний. Проблема полягала в тому, що в проході перед ним було темно, як у темряві. Довга пряма ділянка без виходу.
  
  
  Не озирайся назад, сказав собі Коч-Рош. Заради Христа, продовжуй рухатися. Його коліна сильніше вдарилися об внутрішню стінку повітроводу, примушуючи луну гриміти до нього.
  
  
  У темряві він не побачив Т-подібного відгалуження тунелю. Макушка його голови врізалася у тверду поверхню, змусивши його побачити зірки. Він не дозволив собі відключитись.
  
  
  Вимкнути означало померти.
  
  
  Відійшовши від шоку від удару, адвокат почав гарячково стягувати із себе сорочку. Він не міг розраховувати на те, що звір не зможе визначити його місцезнаходження за запахом - хоча те, як він міг відчути щось, крім самого себе, мало бути восьмим дивом світу. Але він міг спробувати збити його з пантелику. Коч-Рош закинув свою сорочку якнайдалі в правий рукав повітропроводу. Потім він повернувся в інший бік і підтягнув дупу.
  
  
  Якщо його трюк уповільнить істоту хоча б на кілька секунд, сказав він собі, цього може бути достатньо.
  
  
  Що вислизнуло від нього через страх і стрес моменту, так це те, що його розбиті коліна залишали кривавий слід скрізь, куди б він не йшов. І це була його свіжа кров, яку стежила істота.
  
  
  Серце адвоката підстрибнуло, коли він побачив пляму світла, що просочується крізь ґрати в підлозі прямо перед ним. Діставшись до неї, Коч-Рош кинувся на сітку, вирвав ґрати з паза і дозволив їй упасти на підлогу офісу внизу.
  
  
  За його спиною істота, що гарчала, звивається, швидко наближалася до нього.
  
  
  Якби Коч-Рош не звів очі, він міг би піти. Але він звів очі. Вигляд піддослідної росомахи, що заповнила повітропровід, її барвиста перука з електропроводки майоріла, коли вона невблаганно насувалася на нього, змусив його застигнути на місці.
  
  
  Сорок п'ять із своїх сорока дев'яти років Джиммі Коч-Рош потай боявся, що на нього нападе щось величезне, волохатий і могутній. Отримати означає схопити, завдати болю, розтоптати, розірвати, вдарити, порізати, навіть вбити. Ця безіменна річ набувала безліч форм у реальному світі. Тренер з фізкультури у молодших класах середньої школи. Старшокласник середньої школи Хамі, який щодня відбирав гроші на обід. Різні головорізи та хулігани, які, побачивши його габарити, подумали, що це легкий видобуток. Навіть у юридичній школі він часом відчував загрозу з боку тих, хто був вищий за нього. Тільки після того, як він залишив свій слід на національній юридичній арені, терор відступив у тінь.
  
  
  Проте вона не зникла.
  
  
  Незважаючи на те, що він був багатий, людиною впливовою та авторитетною.
  
  
  Це чекало свого часу.
  
  
  Тоді була цікава іронія в тому, що, коли Джеймс Марвін Коч-Рош, нарешті, зіткнувся віч-на-віч зі звіром, який насправді вб'є його, він був насправді набагато меншим за нього. Він переважував її на сімдесят фунтів.
  
  
  Те, чого не вистачало росомахи в теплотрасі в розмірах, вона з лишком заповнила чистим, схибленим на вбивстві безумством. Її перший жорстокий укус припав йому високо в плече. Ікла були подібні до розпечених залоз, що встромлялися в його плоть. Кістки його плеча тріснули. Коли адвокат закричав, барабанячи підборами по повітропроводу, росомаха перемістила свої ікла до його шиї збоку. Як тільки її хватка стала міцною, вона взялася за його живіт пазурами.
  
  
  Розділ 34
  
  
  
  
  Філмор Фінг із вереском зупинив гольф-кар перед прикрашеною різьбленням аркою з чорного дерева та слонової кістки. Фарнхем, що слідував за ним по п'ятах, вбіг у вестибюль свого представницького люксу. Секретарка у приймальні давно пішла; залишене нею сміття - листи машинописного паперу bond, тюбик губної помади і рулон м'ятних льодяників - вів до дверей з написом "Аварійний вихід". Після того, як батько і син увірвалися до особистого кабінету Філмора, Фарнхем зачинив за ними подвійні двері і надійно замкнув їх на засув.
  
  
  "Що тепер, тату?" – спитав він.
  
  
  "У нас немає вибору", - сказав йому Філімор, схопивши телефон зі свого столу. Він натиснув кнопку швидкого набору складу. Коли на іншому кінці задзвонив телефон, він сказав: "Ми маємо вбити всіх піддослідних людей".
  
  
  "Так, звичайно, але як?"
  
  
  "У нас на складі достатньо ціаністого газу, щоб стерти з лиця землі невелике місто", - сказав Філмор. "Насправді все просто. Все, що нам потрібно зробити, це просвердлити маленьку дірочку у двері банківського сховища та закачувати отруту у медичне крило, поки вони всі не помруть".
  
  
  "Е-е, тату, ти не забуваєш, що там можуть бути люди, люди, які все ще є людськими істотами, живими там?"
  
  
  Старший Фінг похмуро глянув на того, хто, безсумнівно, був його єдиним сином, що вижив. "Ми нічого не можемо зробити ні для кого з них", - сказав він. "Всі, хто залишився в медичному крилі, наразі розірвані на дуже дрібні шматочки. Ми повинні зосередити всі наші зусилля на стримуванні цього явища. Це ключ тут. Якщо ми зможемо тримати під контролем те, що сталося за останні двадцять чотири години, принаймні, у нас все ще є шанс непогано вести справи в країнах Третього світу.У кращому разі, ми можемо діяти відповідно до нашого початкового плану.Але якщо ми не зможемо приховати новину про цю катастрофу, для сім'ї Fing все закінчено.Ми ніколи Не переживемо поганої слави. Самозвана гербалістика теж піде коту під хвіст”.
  
  
  Це застало зненацька навіть Фарнхема. "Боже, тату, ти хочеш сказати, що ми збанкрутуємо?"
  
  
  "Я маю на увазі, що ми вирушимо прямісінько до в'язниці, якщо не на шибеницю", - сказав Філмор. Він сердито глянув на телефон у своїй руці. Ніхто не відповів. Він повісив люльку і швидко набрав номер технічного центру заводу.
  
  
  Фарнхемові раптово спало на думку дещо ще. Дещо важливе. "Е-е, тату, Фосдік теж там".
  
  
  "Чорт забирай, що трапилося з нічною зміною?" патріарх плакав. "Всі розійшлися по домівках на день?" Він жбурнув трубку, потім сказав: "Давай, Фарнхем, нам доведеться зробити цю роботу самим".
  
  
  Філмор взяв ініціативу на себе, обережно вийшовши зі свого особистого кабінету. Не побачивши нікого у приймальні, він тихо попрямував до арочного входу, що відкривався до коридору. Коли Філмор висунув голову з-за арки, він побачив незграбну темну постать приблизно за сотню футів далі коридором. Старший Фінг пірнув назад так швидко, що практично збив Фарнхема з ніг.
  
  
  "Так продовжуватися не може", - прошепотів він своєму синові. "Американський комп'ютерник ззовні".
  
  
  "О, чорт", - тихо простогнав Фарнхем.
  
  
  Філмор уже прямував назад до свого кабінету. Коли двері знову були надійно зачинені, він пройшов у свою особисту ванну кімнату, оброблену панелями з червоного дерева. Коли він вийшов через кілька секунд, у руках у нього була автоматична зброя, а бічна кишеня його піджака була набита запасними обоймами.
  
  
  "Вау!" Сказав Фарнхем, швидко відступаючи вбік і йдучи з лінії вогню. "Гей, ти справді знаєш, як користуватися цією штукою?"
  
  
  Старший Фінг смикнув рукоятку зведення М-16, надсилаючи першу кулю до магазину на 30 набоїв. Потім він перевів перемикач керування вогнем у режим "повністю автоматичний".
  
  
  "Тепер, - сказав Філмор з усмішкою, - я готовий до ведмедя".
  
  
  "Я сподіваюся, що ти не забрудниш свій костюм збройовим мастилом, тат", - сказав Фарнхем.
  
  
  Філмор зайняв місце у тронному кріслі за своїм величезним столом. Він поклав автоматичну зброю на кінець магазину так, щоб дуло було націлене між срібними ручками масивних дверей номера.
  
  
  "Спочатку, - сказав він своєму синові, - я збираюся пристрелити до чортової матері містера мільярдера, а потім вистежити худого білого виродка, через який у нас взагалі виникли всі ці проблеми".
  
  
  "Але Стерновскі намагався попередити нас про те, що станеться, тату. Хіба ти не пам'ятаєш? У той час як Фосдик наполягав на тому, щоб ми продовжили програму, Карлос продовжував говорити нам, що ми влипли. Він розголошував про припинення випробувань на людях у Протягом кількох днів, задовго до того, як почалося щось по-справжньому погане, він також сказав, що ми повинні вбити піддослідних до того, як вони прокинуться, що це наш єдиний шанс, чи ти не пам'ятаєш? як він пішов ".
  
  
  "Він мав змусити нас прислухатися до нього, замість того, щоб ось так йти", - наполягав Філмор. "Якби він виконав свою роботу, можливо, ми не опинилися б зараз у такому жахливому становищі".
  
  
  "Насправді, ти вже звільнив його на той час, тату".
  
  
  "Він не знає, що таке fired", - сказав Філмор. "Але він обов'язково це з'ясує".
  
  
  Фарнхем Фінг знав, що краще не намагатися врізати свого батька, коли той був у такому настрої і добре озброєний. Натомість очевидний спадкоємець сімейного стану Фінг протиснувся вздовж стіни, відійшовши якнайдалі від дверей. Поза досяжністю як збожеволілого від гормонів американця, так і його природно божевільного старого.
  
  
  Дуейн Корб, новий і покращений Дуейн Корб, ні в якому разі не був стривожений виглядом густого коричневого хутра, що покриває все його тіло, або задерикуватого маленького хвостика, який швидко з'являвся в нього ззаду - насправді, він з нетерпінням чекав, коли його хвіст виросте досить довгим, щоб за ним можна було ганятися. Щоб звільнити місце для її повного поширення, він уже зірвав із себе весь одяг.
  
  
  Найбагатша людина у світі, вона ж мільярдер-Толстосум, стала Корбом Трансцендентним. Абстракції на кшталт програмних систем, блок-схем управління, десятизначних злиття, які так часто фігурували у його повсякденному житті, більше не займали його. Корба просто не мав місця в голові для подібних речей. У своєму колишньому існуванні він класифікував проблему як крайній випадок інформаційного навантаження.
  
  
  Поряд із вражаючим збільшенням обсягу його м'язів за останні десять хвилин, він зазнавав змін як своїх п'яти почуттів - особливо в нюху, зорі і слуху, які, здавалося, раптово змогли одержувати приголомшливі обсяги даних з навколишнього простору. На нього надходило так багато сенсорної інформації зі стільких напрямів, що він міг утримувати все це у своїй свідомості не більше ніж долю секунди. Потім все зникло, витіснене обсягами нових даних. Якою б докладною не була ця миттєва картина його безпосереднього оточення, колишній хлопчик-геній не міг згадати, що він нюхав, куштував на смак, бачив чи чув навіть кількома секундами раніше.
  
  
  Замість того, щоб почуватися похованим під тяжкістю цього постійного потоку відчуттів, Корб був у захваті від цього, відчуваючи глибоке полегшення від того, що повністю знаходиться зараз, заодно з всеосяжним Справжнім.
  
  
  Понюхавши повітря і виявивши, що його не вистачає, мільярдер поспішно помітив стіну коридору поряд із кулером для води. Для більшої переконливості він також обприскав декоративну широколисту рослину в китайській вазі. Так було найкраще.
  
  
  Опустившись рачки, Корб притулився носом до підлоги. Вдихнувши, він зрозумів, що вже ходив цим коридором раніше. Він міг розрізнити сліди своїх ніг. Він також відчував запах чужих слідів. Тих, хто вторгся на його територію. Вони були такими істотами, як він.
  
  
  Чудовиську-мільярдеру потрібен час, щоб повніше розмежувати свою територію, спрямувавши потік води на півдорозі вгору стіною, потім він вирушив у погоню за непроханими гостями.
  
  
  Хоча його жертва намагалася замаскувати свої таємні запахи тіла квітковими парфумами, Корба це не обдурило. Для нього запахи були вказівниками. Вони провели його повз припаркований гольф-кар, в якому він розпізнав тільки те, що це нежива істота. З таким же успіхом це міг бути камінь або купа бруду - і це незважаючи на те, що протягом шести років він користувався саме таким транспортним засобом, щоб пересуватися своїм особняком на 150 кімнат у центрі Корбтауна. Увійшовши до приймальні, він притулився носом до килима. Дивно, але за інтенсивністю запаху він міг визначити, який із запахових слідів був найсвіжішим. Він також міг відрізнити чоловіка від жінки, хоча у його нинішньому стані різниця між статями не мала реального значення.
  
  
  Запаховий слід привів його до пари великих дверей, виготовлених із ретельно відполірованого дерева. Він приклав вухо до тонкої щілини між ними. Затамувавши подих, він міг чути серцебиття двох живих істот по той бік. Він притулився мокрим носом до щілини і принюхався, втягуючи в себе величезний обсяг повітря, а разом із ним мільярди та мільярди молекул із приміщення.
  
  
  Так, вони були там.
  
  
  Корб Трансцендентний більше не думав про свою здобич як про людей. Тільки як про не-Корба. І хоча не-Корба їли лише інколи, їх завжди вбивали.
  
  
  Витираючи слини, що стікають з підборіддя на сплутане волосся на грудях, Дуейн Корб приготувався до стрибка.
  
  
  Розділ 35
  
  
  
  
  Коли двері банківського сховища відчинилися і огидний запах посилився, Римо обдумав те, що тільки-но сказав Чіун. І він вирішив, що знання того, що по той бік дверей їх "надто багато", насправді допомогло йому відчути себе краще. Вона недвозначно визначала правила ведення бою: кожен удар має бути точно розрахований та виконаний, оскільки другого шансу не буде. Не було часу турбуватися про фізичну перевагу. Виживання Римо залежало від концентрації, яка, своєю чергою, залежала від розслаблення.
  
  
  Але йому було дуже важко розслабитися, коли він спостерігав, як двері дугою повертаються до стіни, і побачив, що простір між одвірками більш ніж заповнений двома монументальними тваринами. Грубе хутро на їхніх грудях було покрите кіркою крові; їхні руки блищали від неї до ліктя, як і кудлата мокра шерсть, що обрамляла мокрі пащі.
  
  
  Дивлячись на них, Римо оцінив їхню вагу приблизно в сімсот фунтів кожен. Не було підказки, ким вони могли бути раніше, коли були людьми. Бо вони більше не були людьми.
  
  
  Бачачи в учні та Майстрі нових потенційних жертв, чудовисько, яке також було автором понад сорока любовних романів, включаючи жанрові мегаселери "Давай кохати" і "Давай кохати, кохати", відкинуло залиту кров'ю голову і, випустивши струмінь смердючого дихання, видало тремтячу землю. .
  
  
  У її компаньйона-піддослідного був набагато більш пишний і примітний хвіст, яким він хльостав туди-сюди, нетерпляче поглядаючи на Римо і Чіуна. Колишній борець сумо, професійно відомий як Тошисан, понюхав повітря, як гурман, який збирається скуштувати якесь рідкісне частування.
  
  
  Під шарами кірки крові, вовни та підшерстя Римо відчув напругу величезних груп м'язів. "Вони збираються атакувати", – попередив він.
  
  
  І вони зробили. Обидва одразу.
  
  
  Два величезні тіла кинулися в отвір, щойно достатній для одного. Від удару 1400 фунтів, що обрушилися на дверну раму, затряслася підлога і по стелі зали побігла божевільна павутина тріщин.
  
  
  Відскочивши від сталевого одвірка, письменниця негайно схопила борця сумо за вуха і спробувала перекинути його через плече. Через його величезну вагу та еластичність вух це виявилося неможливим.
  
  
  Спроба з її боку, проте, дуже розлютила його.
  
  
  Тоши-сан завдав письменнику сильний удар ліктем у живіт, потім кинувся до дверного отвору і нерухомим, мабуть, безпорадним жертвам. Його удар не вплинув на суперника. Вона досягла одвірка в ту ж мить, що й він.
  
  
  Римо ніяк не міг передбачити, що сталося далі, але оскільки він був зосереджений, заземлений і відкритий, він зміг скористатися ситуацією.
  
  
  У своїй шаленій потребі першими увійти у двері і, отже, першими вбити, два звіра вриваються в отвір. Вони знову б'ють із величезною силою, цього разу зумівши втиснутись один у одного у вузькій щілині.
  
  
  Авторка опинилася з головою за межами медичного крила, а її руки опинилися у пастці всередині. Борцю сумо вдалося витягнути одну ногу і стегно, тоді як його голова та плечі залишилися з іншого боку дверей.
  
  
  Для Римо це було зелене світло.
  
  
  Повертаючись, щоб набрати обертів, він кинувся на незахищену голову. Відірвавшись від землі, він згорнувся, щільно притискаючи кінцівки до тіла. Він ні про що не думав, коли летів у повітрі. Єдине, про що він думав, була ціль. Місце, незахищене щільними шарами посилених гормонами м'язів. Коли настав момент істини, він поєднав свою швидкість руху вперед з ударом спереду.
  
  
  Удар припав письменниці між очей, відкинувши її голову назад і вдрукувавши її в край сталевої дверної рами. Підошва його італійських мокасин міцно торкалася переднього краю її черепної коробки. І його наступний удар знову зачепив голову, коли вона відскочила від неподатливого металу. Що викликало ще один удар по потилиці. Перший подвійний удар Римо відірвав мозок тварини від його причалів, тоді як другий перетворив його на кашу.
  
  
  Коли Римо впав на землю, те саме зробив і його противник, який перевалився через поріг. Що дало іншому звірові простір для дій.
  
  
  З ревом воно увірвалося в дверний отвір. І в цей момент щось світло-блакитне, здавалося, підвелося і затремтіло навколо його голови та плечей. Яскравий метелик, що пікірує і пірнає. Але звуки, що супроводжували розмитий рух, ні в якому разі не були по-весняному теплими і розмитими. Це були звуки сильних ударів.
  
  
  Колоди б'ються об колоди. Ламаються гілки дерев.
  
  
  Чудовисько сумо промайнуло повз Римо, похитнулося і впало. Тільки тоді картинка набула чіткості. Чіун зійшов з шиї монстра і обтрусив руки. Хоча на його синьому одязі не було жодної плями крові, голова звіра була практично роздроблена, перетворившись на копицю просоченого кров'ю волосся, череп розколовся в тисячі місць, як шкаралупа звареного круто яйця.
  
  
  "Тепер на двох менше, надто багато", - сказав Майстер, коли вони переступили поріг і увійшли до зруйнованого медичного крила.
  
  
  "Насправді на трьох менше, ніж потрібно", - сказав йому Римо. Він кивнув на величезну волохату тушу, що лежала, згорнута, як старий ворсистий килим, біля підніжжя стіни. Це було те, що залишилося від одного із споживачів гормонів. Тіло було вивернуто навиворіт, і те, що було видалено, тепер прикрашало задню сторону дверей банківського сховища. Римо припустив, що це було через якусь територіальну суперечку між звірами. "Цей не влучив у ціль", - сказав він.
  
  
  "ІІІІІ!" Вигукнув Чіун, елегантно перестрибуючи на край перевернутого візка для гольфу. "У що я вляпався?"
  
  
  - "Хто", - поправив Римо. - Кому ви завадили. Зважаючи на те, що залишилося від уніформи, схоже, що ця конкретна купа колись належала медсестрі.
  
  
  Поки вони просувалися коридором, безшумно ступаючи по купах битого скла, Римо всюди бачив сліди роботи тих самих рук декораторів, куди б він не подивився. Стіни. Стеля. Стільниці. Підлоги. Декоратори з незмінною пристрастю до червоного кольору. Ніщо з того, що колись було живим у медичному крилі Family Fing, не збереглося цілим.
  
  
  Навіть шматочки не були в одному шматку.
  
  
  "Їх більше", - сказав Чіун наполегливо, як англійський сетер. "І вони близькі...."
  
  
  ЗВІР, РАНІШЕ ВІДОМИЙ як Нортон Артур Грейп, теж завмер, його мокрий коричневий ніс задерся, щоб відчути слабкий вітерець, що долинає з коридору.
  
  
  Він відчув запах не-м'яса.
  
  
  У своєму попередньому втіленні він додатково визначив запах як рибний або тухлий. Навіть коли його подавали в густому вершковому соусі, він знаходив цю страву несмачною і куштував її лише в тих рідкісних випадках, коли побоювання з приводу здоров'я, ожиріння чи кар'єри пересиливали його пристрасть до червоного м'яса з гарною мармуровістю. Навіть будучи людиною, Грейпу подобалося, що його їжа просякнута жиром, який він міг бачити, і тому встромляв у нього зуби.
  
  
  Цей неприємний запах - різкий, без смаку, без жиру - виходив прямо з кімнати, де він скорчився. За ним, у лахмітті під лікарняним ліжком, лежало те, що залишилося від медійної особистості, гуру кулінарії та декорування, відомої як Мойра Майон. В рамках експериментального відділення Family Fing вона також була відома як один піддослідний номер.
  
  
  Будучи людиною, Майон була вічної міс Боссі Бутс, яка завжди розповідає людям, як влаштувати своє життя, дотримуючись її Семи правил випічки, поклейки шпалер, чищення килимів, вибору оббивної тканини і т.д. Будучи гормональним чудовиськом, вона принесла з собою деякі пережитки своєї колишньої схибленої на контролі особистості. Здавалося, вона не могла залишити чужі території у спокої. Вона завжди намагалася помітити всередині вже проведених ліній, збільшити власну територію за рахунок своїх колег-випробуваних. У людському світі на такі провини можна було б не зважати, але не в медичному крилі Family Fing.
  
  
  За злочини у сфері сечовипускання проти політики у сфері тіла Грейп зірвав їй новий.
  
  
  І нова ідея була саме тим, що він мав намір дати тому, хто, хоч би що це було, так тихо підкрадалося його секцією коридору. Присівши навпочіпки, він ухопився за кінчик свого хвоста, щоб той мимоволі не змахнув ним і не видав його. Він спостерігав, як пара тендітних фігур пройшла повз його двері, досліджуючи глибше крило.
  
  
  Посмішка скривила його вологі, облямовані волоссям губи.
  
  
  Не та стримана, ідеальна посмішка, яка була такою невід'ємною частиною його виступу у програмі network weatherman з піснями та танцями. Всі ці дорогі білі ковпачки були витіснені з рота, коли під ними почали рости виголені пеньки зубів. І рости, і рости. Зуби, якими зараз хизувався Грейп, були б доречні й у гірського лева.
  
  
  РИМО І ЧІУН пройшли ще близько двадцяти кроків коридором, коли в дальньому кінці коридору з дверного отвору з'явилася велика темна постать. Фігура видала пронизливий крик і кинулась на них.
  
  
  Хоча Римо був готовий до того, з чим йому довелося зіткнутися, все одно було лякаюче спостерігати, як сімсот фунтів розлюченого вбивці мчать на тебе на весь опор. Розмах рук цієї штуковини міг досягати майже всієї ширини зали. Наближаючись до них, вона розкинула руки, щоб переконатися, що вони не втечуть.
  
  
  Коли Чіун рушив до центру коридору, Римо зробив те саме. Вони стали пліч-о-пліч. Звір наближався дуже швидко. Занадто швидка, щоб вона могла зупинитися чи навіть змінити курс більш ніж на кілька градусів. І коли вона кінчала, вона сопіла і фиркала, її очі розширилися від тріумфу. Через секунду істота, яка колись виконала головну роль у "Мадам Баттерфляй", заволодіє ними.
  
  
  В той же момент Учитель і учень опустили голови і пірнули вперед, під напружені пальці істоти, що настала. Коли вони підігнулися і перекотилися на ноги, чудовисько спробувало натиснути на гальма, проїхало розбитим склом і врізалося їй в обличчя.
  
  
  Окре вдалося піднятися навколішки приблизно тоді, коли Римо пробіг її спині. Перш ніж вона спромоглася скинути його, Римо опустив м'ясисте передпліччя перед її горлом і, використовуючи силу своїх зап'ясть, перекрив істоті дихальні шляхи.
  
  
  Не зумівши скинути його, чудовисько встало і відкинуло її спиною до стіни. Римо прийняв удар, упершись колінами в хребет істоти і продовжуючи стискати. Він витримав ще два різкі удари. Третій був помітно менш сильним. А на четвертий і він, і звір з'їхали стіною. Римо не відпускав її доти, доки не перестав відчувати пульс на горлі звіра.
  
  
  Коли він випростався, позаду він почув тупіт важких ніг і пронизливий крик здивування, що раптово обірвався. Коли він обернувся, то побачив ще одного монстра, але той схопив Чіуна ззаду за шию. Обличчя Майстра набуло кольору стиглого граната, коли звір спробував відірвати його поважну голову.
  
  
  Римо стрибнув уперед, маючи намір прийти на допомогу Хітін. Але перш ніж він встиг розпочати бій, хід битви змінився.
  
  
  Волосата рука, що схопила худу шию Майстра Сінанджу, стала мішенню для шквалу надто швидких ударів кулаків і ніг. Роздроблена в десятках місць рука миттєво втратила силу і жорсткість, і кисть послабила хватку на шиї Чіуна.
  
  
  Господар, глибоко ображений самою ідеєю бути зворушеним такою істотою, не кажучи вже про те, щоб бути майже задушеним ним до смерті, переламав кожну кістку в тілі звіра, починаючи з пальців ніг і далі. І тільки коли це завдання було задовільно виконано, він завдав смертельного удару величезної незграбної тварюки, яка в минулому житті була відома тим, що надавала найкращий вираз поганому прогнозу погоди.
  
  
  Коли Чіун відійшов від тіла, він оголосив: "Тут більше немає істот".
  
  
  "Тоді нам час знайти головного", - сказав Римо, звіряючись зі своєю картою.
  
  
  Коли вони рушили назад коридором, вони почули тривалу чергу автоматичного вогню. Вона долинала з іншого боку будівлі.
  
  
  Розділ 36
  
  
  
  
  Філмор і Фарнхем не чули, як Трансцендентний Корб крадькома пройшов через приймальню, тому, коли його гучне пирхання долинуло через щілину в дверях офісу, вони обидва підстрибнули на милю. Ні в батька, ні в сина ні на секунду не виникло сумнівів у тому, кому належало це пирхання або для чого воно призначалося.
  
  
  Це було зроблено для того, щоби винюхати їх.
  
  
  Вони також знали, що напевно піде далі. Перш ніж він міцно взявся обома руками за М-16, Філмор натиснув на спусковий гачок зброї. У своєму прагненні захистити себе він також сильно перекрутив точку прицілювання. Як тільки почалося ненавмисне ковзання по робочому столу, шалена черга повністю автоматичної стрілянини змусила його рухатися.
  
  
  Отвори від куль з'явилися на рівні грудей у лівих дверях і розповзалися все далі і далі вліво, по дверному одвірку, обшитій панелями стіні і величезній картині маслом із зображенням засновника Family Fing - гілочка майорану в одній руці, пробірка, що піниться, в іншій. У передній частині буфету з червоного дерева утворилися величезні тріски, і задушливі клуби диму заповнили кімнату.
  
  
  Філлмор так і не зміг взяти автопідстрілку під контроль. Вона перестала стріляти лише тоді, коли в неї скінчилися боєприпаси.
  
  
  І коли це сталося, коли припинилася оглушлива низка пострілів, тільки тоді старший Фінг усвідомив інший галас.
  
  
  "Так Так!"
  
  
  То справді був Фарнхем. Фарнхем репетував на всю горлянку, намагаючись сховати голову під ніжками крісла. Зазнавши нищівної невдачі в цьому, він сів на підлогу, спиною до стіни, заплющив очі, затиснув вуха обома руками і відновив свій рев.
  
  
  Те, що у його старшого, і тепер єдиного, сина не було ні міліметра подоби його імені, не стало несподіванкою для Філмора Фінга. Те, чому він був свідком, стресова реакція вродженого ідіота, він бачив багато разів раніше. Фарнхем виглядав і одягався як переможець, і він міг заговорити гольову серію, якби йому дали хоча б половину шансу, але в глибині душі вся гра хлопчика була блефом. І завжди ним був. Звичайно, гени сільського ідіота дісталися Фарнхем з боку матері.
  
  
  "Заткнися!" Крикнув Філмор, викидаючи порожню обойму і діставаючи повну кишеню піджака. Фарнхем не звернув на батька уваги. Вічне немовля продовжувало ревти.
  
  
  Філмор вставив новий магазин і вставив бойовий патрон у патронник. "Я не жартую", - сказав він. "Заткнися, щоб я міг сказати, потрапив я в цю бісову штуку чи ні!"
  
  
  Остання заява, здавалося, вплинула на продавця фармацевтичних препаратів вищої ліги. Фарнхем розплющив очі і сильно прикусив кісточку пальця, щоб не закричати.
  
  
  Філмор хитнув головою у бік дверей. "Я нічого не чую. А ти?"
  
  
  Фарнхем похитав головою.
  
  
  "Думаю, я його впіймав", - сказав Філмор. Потім, з більшою переконаністю: "Я впевнений, що, мабуть, дістав його...." У цей момент сімсот фунтів колишнього комп'ютерного мільярдера з гуркотом увірвалися у зречені кулями двері.
  
  
  Здивування від раптової появи і величезних, лякаючих розмірів істоти, що стояла перед ним, змусило Філлмора задуматися. Приціл його штурмової гвинтівки відхилився далеко від поставленої мети.
  
  
  Зі свого боку, Трансцендентний Корб теж здавався розірваним. У кімнаті було два не-Корби. Кого розібрати насамперед? Його очі-намистинки перебігали з Філлмора на Фарнхема і назад.
  
  
  Рішення, багато рішень.
  
  
  Філмор, тим часом, звалив М-16 на плече і ретельно прицілився до центру волохатих грудей звіра. Запаху, який Корб приніс із собою до кімнати, було достатньо, щоб заткнути рот личинці; від нього у Філмора сльозились очі.
  
  
  Фарнхем тихо схлипував на підлозі, його немиготі очі стали величезними, коли він побачив істоту. Він так сильно кусав кісточку пальця, що по зап'ясті потекла кров.
  
  
  "Містер Корб!" Філмор кричав, притулившись до прикладу щокою, його вказівний палець обережно тиснув на спусковий гачок. Коли Філмор відчув опір тиску, він витримав. "Містер Корб, - сказав він, - ви знаєте, хто я? Ви можете мене зрозуміти?"
  
  
  Фінг не зволікав. Він грав заради капіталу. Йому спало на думку, як міг би бути вдячний найбагатший чоловік у світі, якби якимось чином його врятували від цієї волохатої, погано пахнучої долі, гіршої, ніж смерть.
  
  
  Звір подивився на Філлмора примруженими очима. Він гадки не мав, що означав звук, що виривається з рота не-Корба, але це його сильно дратувало.
  
  
  "Можливо, ми зможемо знайти ліки", - сказав Філмор. "Якби у нас було підходяще фінансування, я впевнений, ми змогли б це зробити. Чому б нам не працювати над цим разом? Що ти на це скажеш?"
  
  
  Корб Трансцендентний відчув запах крові на пальці Фарнхема. Рішення прийнято. Він метнувся геть від дверного отвору розмитою плямою.
  
  
  Філмор випустив десятизарядну чергу до приймальні, через простір, де щойно знаходилося чудовисько. Коли він повернувся, щоб знову взяти за мету, істота схопила Фарнхема за руку. Подібно до кота, що грає з мишею, колишній мільярдер відкинув Фінга до стіни, а коли той відскочив, ударив його знову.
  
  
  Філмор прицілився, але потім передумав. Він навіть не знав, чи зможуть кулі вбити монстра. Що, якщо вони тільки розлютять його ще більше? Найрозумніше було скористатися чудовою можливістю, що представилася.
  
  
  Коли патріарх обігнув свій стіл, це виглядало так, наче чудовисько намагалося зробити з бідолахи Фарнхема ручну маріонетку. Філмор нічого не сказав. Коли істота була повністю поглинена, вона просто опустила голову і поспішила за двері.
  
  
  ТРАНСЦЕНДЕНТНИЙ КОРБ був надто зайнятий своєю новою іграшкою, щоб помітити, що інший не-Корб покинув кімнату. Іграшку можна було змусити робити багато цікавих речей. Після того, як йому набридло грати в надувний м'яч, звір схопив Фарнхема за зап'ястя і шпурнув його, як тарілку, що літає, через всю кімнату.
  
  
  Хлоп! До далекої стіни.
  
  
  Одним стрибком Корб Трансцендентний перетнув кімнату і забрав свою іграшку, після чого знову настав час Фрісбі.
  
  
  Удар відкинув Фарнхема до протилежної стіни.
  
  
  Це була гра, яка невдовзі набридла навіть такому слинтю світового класу, як Корб Трансцендентний. Існувало не так багато способів, якими Фарнхем міг відігратися! І після того, як ці способи були повторені кількадесят разів, звір вирішив, що з нього вистачить.
  
  
  Негнучким кігтистим пальцем він тицьнув у нерухому фігурку на підлозі. Він хотів, щоб іграшка встала і побігла, щоб він міг наздогнати її, а потім відбити. Може, навіть підстрибнути на ньому кілька разів. Нічого не робити.
  
  
  Отже, чудовисько підняло іграшку за одну лапу і сильно струснуло. Дрібниця, затискач для грошей і ключі хлопчика-фінга розлетілися по підлозі, але він залишився безвольним, як ганчірка.
  
  
  Якщо Фарнхем грав мерця, він заслуговував на Оскара.
  
  
  Анітрохи не зніяковівши, Корб Трансцендентний відчув непереборне бажання розібрати цю прокляту штуковину на частини - не для того, щоб подивитися, через що вона працює, але щоб він міг розкидати деталі по кімнаті. З цією метою він поставив обидві ноги на груди іграшки, схопив її за голову під підборіддям і почав тягти.
  
  
  Почувши жахливий переполох, що відбувається в особистому кабінеті Філмора Фінга, Рімо і Чіун зупинилися біля відчинених дверей.
  
  
  Майстер вказав на дверний отвір, потім затис ніс.
  
  
  Римо вловив суть.
  
  
  Беззвучно порахувавши до трьох, вони увірвалися до входу до офісу.
  
  
  Усередині вони виявили жахливого звіра, який б'є по кришці великого столу чоловічою ногою. Судячи з мокасинів із пензликами, які все ще були на нозі, це був правша. Інші частини тіла чоловіка були розкидані по кімнаті разом із великою кількістю кишенькової дрібниці.
  
  
  Звір так чудово проводив час, що, здавалося, не помічав, що має компанію. Однак, коли він побачив, що новачки дивилися на нього, він одразу ж припинив те, що робив.
  
  
  "Він тобі потрібний чи мені його взяти?" - Запитав Римо, цілеспрямовано повертаючи вліво.
  
  
  Майстер знизав плечима. "Для мене це не має значення".
  
  
  Корб Трансцендентний спостерігав за обома цілями, вимірюючи відстань для свого стрибка.
  
  
  "Добре, тоді ти забираєш його", - сказав Римо.
  
  
  Звір кинувся на Римо, витягнувшись на весь зріст у стрибку головою вперед. Інстинктивно Римо вивернувся зі шляху, і звір помчав далі.
  
  
  За фіранкою від підлоги до стелі в люксі було заховано вікно від підлоги до стелі, з якого відкривався вид на весь комплекс та територію. Це була архітектурна особливість, яку Трансцендентний Корб не зрозумів би, навіть якби знав, що вона там є. Для семисотфунтового звіра стало повною несподіванкою, коли він ударився об фіранку, а потім про велике шибку, що розлетілося вщент, дозволивши йому випасти через порожню раму в космос.
  
  
  Виючи всю дорогу до землі, колишній комп'ютерний мільярдер впав на десять поверхів, поки не розбився на смерть. Коли Римо і Чіун виглянули у вікно, вони побачили маленького чоловічка в дуже дорогому костюмі, що біжить освітленим асфальтом унизу. В руках у нього була автоматична гвинтівка.
  
  
  "На мою думку, це схоже на присоску до мови", - сказав Чіун.
  
  
  Вони спостерігали, як Філмор Фінг перестрибнув через купу тіл своїх охоронців біля воріт, заліз у один із припаркованих там джипів і повернув ключ запалення. Двигун завівся, але не затих.
  
  
  Фінг спробував ще раз. Той самий результат.
  
  
  "Давай! Поки що він не втік!" Підбадьорював Римо, кидаючись до дверей.
  
  
  Розділ 37
  
  
  
  
  Коли Філмор Фінг вийшов з головного входу до будівлі, він був приголомшений, не побачивши джипа, який чекає там на посаді охорони. На мить засліплення він подумав, що все втрачено. Він міг уявити, як кровожерливі звірі, породжені його жадібністю, переслідують його, коли він пішки мчить нескінченними рисовими полями. Без коліс він не мав жодного шансу.
  
  
  Коли він відійшов від будівлі, він одразу побачив джипи, припарковані перед головною брамою огорожі по периметру. Він також побачив людей, розкиданих по землі.
  
  
  Багато чоловіків.
  
  
  Невже піддослідні відірвалися від крила? він подумав.
  
  
  Невже вони знищили його сили безпеки? Філмор підбіг до стоп-бланків не тому, що йому було так цікаво дізнатися про відповідь; він підбіг тому, що саме там були джипи. З'ясувати, хто вбив його людей, був свого роду бонусом. Неприємного роду.
  
  
  Філлмору не потрібно було бути судово-медичним експертом, щоби сказати, як загинули охоронці. Від вогнепального поранення. Від кількох пострілів із гранично близької відстані. Яка значною мірою виключала піддослідних убивць. Вони не могли відрізнити один кінець пістолета від іншого.
  
  
  Коли Філмор обережно пробирався через купу трупів у білих плямах, усвідомлення вразило його. Як і побоювався, Джиммі Коч-Рош привів американських убивць сюди, на Тайвань. Тіла його людей зі служби безпеки були незаперечним доказом того, що вбивці були на території і, швидше за все, ще живі.
  
  
  Фінг озирнувся через плече на білий висотний моноліт із резервуарами, складами та офісними будівлями. Він не сумнівався, що той, хто послав сюди вбивць, мав намір знищити не лише дослідницьку програму WHE, а й саму Family Fing Pharmaceuticals. І це включало її генерального директора. Зрештою, вбивці вистежували та вбивали відомих споживачів наркотику у Штатах; вони не вилучили заборонені пластирі та не прочитали користувачам лекцію про зловживання психоактивними речовинами. Їхньою метою було знищення, чисте та просте.
  
  
  Філмор переступив через останнє тіло, поклав М-16 упоперек пасажирського сидіння і сів за кермо найближчого джипа. Коли він повернув ключ запалювання, двигун загарчав, але не завівся. По його спині пробіг холодок.
  
  
  Це було не те місце, де він збирався померти, запевняв себе. Коли він спробував стартер знову, він отримав той самий негативний результат.
  
  
  Проблема була в тому, що він не звик водити цю чортову штуковину. У розпачі він тричі сильно натиснув на педаль газу, а потім утиснув її в підлогу. Коли він провернув стартер, двигун з ревом завівся.
  
  
  Філмор завів двигун, потім вичавив зчеплення, ривками прямуючи до відкритих воріт. Він проїхав через ворота і перейшов на другу передачу, завівши двигун у червону зону, перш ніж перейти на третю. Дорога попереду була чорною, похмурою і прямою, і його фари проносилися акраями заболочених сільськогосподарських угідь.
  
  
  Насправді, він ще не сформулював план. Його головною турботою було встановити якомога більшу дистанцію між собою та сімейним комплексом Фінга. Він був менш ніж за милю від воріт, коли щось яскраве блиснуло в дзеркалі заднього виду. Він підняв голову і побачив пару фар.
  
  
  І вони наздоганяли його.
  
  
  Звісно, іншим водієм був Дуейн Корб. Що залишало лише вбивць.
  
  
  Ламаючи голову, Фінг зрозумів, що не може дозволити їм упіймати себе на відкритій дорозі. Там він не мав жодного шансу. З жодним М-16. Його люди зі служби безпеки мали багато автоматичної зброї, яка не принесла їм жодної користі. Йому потрібне було прикриття і відволікаючий маневр, а поблизу було лише одне місце, де можна було дістати і те, й інше.
  
  
  Філмор Фінг повернув ліворуч, виїхавши на дорогу компанії, яка закінчувалася глухим кутом на фермі росомах.
  
  
  Карл Стерновський сидів у своєму темному трейлері. Він сидів там годинами, не в силах увімкнути світло, не в змозі почати збирати свої мізерні пожитки. Те, з чим він зіткнувся, було не чим іншим, як професійним забуттям. Він ніколи не зміг би повернутися та працювати у Штатах. Не після того, що він накоїв у Purblind. Вбивство лабораторних тварин і крадіжка даних його досліджень вічно висітимуть у нього на шиї, як альбатрос. Жодна установа, шанована чи з сумнівною репутацією, не зачепила б такого дослідника, як він, людину, яка виявив себе злодієм і вандалом по відношенню до університетської власності. Він знав, що в цей момент його ім'я, фотографія і біографія циркулювали на домашній сторінці всесвітньої павутини, під назвою "Найшуканіші академічні злочинці Америки". Що стосується наукової спільноти, то Карлос Стерновскі та його екстракт гормону росомахи були мертвим м'ясом.
  
  
  Отже, якщо він не міг відновити справу свого життя - яке, незважаючи на недавні невдачі, як і раніше, здавалося йому перспективним, - що він міг зробити? Змінити ім'я та влаштуватися на роботу до якогось гіганта агробізнесу? Виробництво харчових консервантів та ароматизаторів? Залишитися за кордоном і знайти собі місце в якійсь офшорній філії одного з найбільших хімічних конгломератів? Розробка нового воску для підлоги з ароматом лимону для країн Третього світу? І коли справа доходила до бійки, завжди залишався останній засіб: мазь.
  
  
  Стерновський опустив голову на руки.
  
  
  Він був у такому становищі, коли почув дикий рев наближається на великій швидкості джипа. Змахнувши кісточками пальців вологу зі щік, Стерновськи підійшов до вікна трейлера і відсунув куточок залитої сонячними плямами фіранки.
  
  
  У світлі прожекторів, що оточували невеликий комплекс на вершині пагорба, він міг бачити позашляховик, що підстрибує на дорозі. Він полегшено виявив, що в машині був один пасажир. Його першою думкою було, що старий Фінг послав кількох своїх головорізів у білих шоломах виставити його. Але немає. У водії він дізнався про самого Фінга.
  
  
  Фінг дуже поспішає.
  
  
  Фармацевтичний магнат проїхав на джипі повз трейлера і з вереском зупинив його вниз схилом, біля початку рядів загонів для росомах. Потім він узяв автоматичну гвинтівку з передньої частини автомобіля, швидко запалив сигару і поспішив одним із проходів між клітинами.
  
  
  Росомахи негайно почали гарчати, клацати зубами і трясти свої вольєри. Вони не звикли до людей, які гуляють територією в таку рань. І вони не звикли до запаху Філмора, який ніколи, ніколи не приходив у гості.
  
  
  Потім Стерновський побачив вогні другого позашляховика, що наближається з боку заводу.
  
  
  У цьому фільмі було двоє чоловіків. Двоє чоловіків, яких він ніколи раніше не бачив. Водій з'їхав з вершини пагорба та зупинив джип позаду "Філмору". Пара незнайомців, один зовсім маленький і одягнений у довгу синю мантію, швидко вибралися з машини і рушили вниз схилом слідом за старшим Фінгом.
  
  
  Побачивши це, Стерновський раптово передчував. Якби він залишився в трейлері, якби він залишився на Тайвані, він знав, що двоє чоловіків, яких він щойно бачив, вистежили б його та вбили. Біохімік-дослідник пошарив у темряві, поклавши руки на свій паспорт, невеликий запас твердої валюти та три касети для зберігання даних великої ємності. З цими нечисленними пожитками він вислизнув за двері трейлера.
  
  
  Величезними кроками, що скачуть, він скоротив відстань до крайнього позаду джипа. Стрибнувши за кермо і потягнувшись до ключа запалювання, він глянув униз схилом, чи не їде за ним хтось із його відвідувачів. Він не бачив нічого, крім рядів клітин, і єдиний рух, який він помітив, був усередині них.
  
  
  Він завів джип і дав задній хід, заднім ходом, піднімаючись на пагорб. Коли він перевалював через гребінець поряд зі своїм трейлером, йому здалося, що він мигцем побачив щось між проходами внизу. Відблиск електричного світла на сталевий сітки.
  
  
  Але це було неможливо, якщо тільки хтось не відчиняв дверцята клітки.
  
  
  Стерновськи переключився на першу, різко розвернувся і попрямував у невідомому напрямку.
  
  
  РИМО І ЧІУН безшумно РУХАЛИСЯ вздовж піднятих рядів клітин з росомахами. Тварини з обох боків від них поводилися неспокійно. Щось чи хтось уже розбудив їх. Відповідно, навколишнє повітря було насичене мускусними бризками. На щастя для Римо та Чіуна, звірі вже витратили себе з погляду мускусу.
  
  
  "Відчуваєш запах тютюну?" Тихо запитав Чіун. "Він прийшов сюди. Він не вислизне від нас".
  
  
  Позаду них заревів двигун одного з позашляховиків. Вони обернулися якраз вчасно, щоб побачити, як автомобіль заднім ходом піднімається на пагорб.
  
  
  "Дідька лисого!" Римо вилаявся. Він побіг до джипа, що залишився.
  
  
  "Ні", - сказав Чіун, хапаючи його за руку. "Це не той, кого ми шукаємо. Це не той, хто висмоктує мову. Він прямо перед нами".
  
  
  "Ти впевнений?"
  
  
  "Він чекає".
  
  
  Римо рушив уперед, щоб узяти ініціативу до своїх рук. У клітинах з обох боків від нього росомахи раптово стали дуже схвильованими. Вони гарчали і огризалися, кидаючись на сітку, намагаючись дістатися до нього.
  
  
  "Боже, як я радий, що вони всі там, а ми тут", - сказав він.
  
  
  "Вони не такі", - заперечив Чіун. Пальцем із довгим нігтем він вказав на ряд клітин попереду. Їх сотні, з відчиненими дверцятами.
  
  
  Порожньо.
  
  
  У кожному проході, наскільки вистачало очей, була та сама історія. Нікого не було вдома.
  
  
  Щось низько і швидко промайнуло за спиною Римо, зникнувши під клітками праворуч від нього. І коли це пролітало повз, він відчув, як хтось смикнув його за підбор. Коли він підняв ногу, щоб перевірити, він застогнав. "Господи, цей маленький виродок відірвав шматок від мого мокасина".
  
  
  "Тс", - прошипів Чіун. "Послухай".
  
  
  Римо заткнувся. Перше, що він помітив, була тиша. Звірі більше не піднімали Каїна. Якби не шелест вітру, було б страшенно тихо.
  
  
  Йому знадобилася секунда чи дві, щоб зрозуміти, що шелест, який він почув, зрештою, не був вітром.
  
  
  Натомість це був звук тисяч нещодавно випущених на волю росомах, що наближаються для вбивства.
  
  
  Філмору Фінгу було важко не розсміятися вголос, коли він випустив останню росомаху. З гарчанням істота вискочила з клітки і помчала по проходу.
  
  
  Нехай вбивці розбираються з цим, подумав він, пихкаючи своїм "кубано". Думка про те, що найманих убивць розірвуть на частини його злісні лабораторні тварини, принесла йому таке задоволення, що він на мить забув про костюм, який ті самі звірі зіпсували своїм мерзенним спреєм.
  
  
  Все, що йому потрібно було зробити зараз, це обійти периметр, повернутись у свій джип і поїхати.
  
  
  Це звучало майже надто просто.
  
  
  На півдорозі до джипа він почав питати, чому він не чує передсмертних криків убивць. Росомахи вже мали оточити вбивць і всім гуртом напасти на них. Він також почав ставити питання, чому він продовжував бачити темні, швидко рухомі фігури під клітинами. Чому вони переслідували його?
  
  
  Коли один із маленьких дияволів вискочив і вкусив його за кісточку, Філмор скрикнув і підстрибнув у повітря. Він відчайдушно змахнув М-16 і випустив коротку чергу у тому напрямі, куди втекла істота.
  
  
  Потім він побачив червоний блиск очей хижака під клітками, попереду, збоку, ззаду, і зрозумів, що оточений, відрізаний від джипа. У паніці він відкрив вогонь, спустошуючи магазин півколом довкола себе.
  
  
  Шум пострілів зупинив росомах. Але лише на мить. Перш ніж затихла остання луна, вони були на ній. Стрімка хвиля іклів і пазурів повалила його на землю, і там, у шаленстві жадібності та обжерливості, тисячі росомах розірвали його на частини, борючись за найсмачнішу здобич.
  
  
  ЗСЕРЕДИНИ клітини з росомахами, де він знайшов притулок, Римо прислухався до тих, що затихають звуки битви тварин. Потім, подібно до припливу, по проходу поряд з його клітиною з'явилися росомахи. Десятки, потім сотні, всі гасають, стрибають, шалено щасливі бути вільними, прагнуть знову опинитися на полюванні. Тварини прослизнули за периметр ферми і зникли, розсипавшись віялом навколишніми полями.
  
  
  "Ти думаєш, це кінець?" Сказав Римо.
  
  
  Зі своєї власної клітини Чіун відповів: "Вони пішли. Нам нічого боятися. Вони не повернуться". Вбивці відчинили дверцята клітки і вибралися зі своїх тимчасових притулків.
  
  
  Поруч із вцілілим джипом вони знайшли те, що залишилося від Філмора Фінга - навряд чи більше, ніж клаптик закривавленої сірої камвольної тканини.
  
  
  "Болтуна більше немає", - сказав Чіун. "Імператор Сміт буде задоволений".
  
  
  "Але там все ще є пам'ятник висмоктувачу язика", - сказав Римо, тицьнувши великим пальцем у бік фармацевтичного комплексу "Фемілі Фінг".
  
  
  "Ми повинні спалити це вщент", - сказав Чіун.
  
  
  "Це найменше, що ми можемо зробити", - погодився Римо.
  
  
  ЕПІЛОГ
  
  
  Доктор Гарольд В. Сміт відігнув краю сріблясто-зеленого пластикового пакета, оголивши блідо-коричневу частину своїх післяполуденных ласощів. Батончик граноли з журавлиною та кленом без жиру та калорій був усім, що він хотів як закуска. Сухий, як пустеля Мохаве, він містив у два рази більше харчових волокон, ніж пакетик чорносливу без кісточок вагою десять унцій. Директор CURE відкусив верхівку ламкого батончика, не виймаючи його із пластикового пакета. Він був стурбований тим, що крихти можуть зіпсувати досконалість його робочого столу.
  
  
  Поки він смакував кожну гранулу сушених журавлин, шоу, якого він так чекав, нарешті з'явилося на екрані Emerson. Шоу, про яке йдеться, було вихідним випуском "Peephole USA", коротким викладом і загальним переказом найцікавіших історій тижня. На щастя для Сміта, найперша історія була тією, що його зацікавила.
  
  
  "Ну, Моллі, - сказав Джед голова голови, - у нас є новини про нашу історію "Дивися, хто відполірований!", яка вийшла раніше цього тижня. Пам'ятаєш принцесу Пай з новим тілом, за яке можна померти?"
  
  
  "Звичайно, хочу, Джед", - сказала Моллі. "Але давай нагадаємо глядачам".
  
  
  Відео вирізане із попередньо випущеної в ефір стрічки з принцесою, яка, прикрашена, махає папараці біля нічного закладу Big Apple.
  
  
  "Тоді це була принцеса, - сказав Джед, - і це принцеса зараз..."
  
  
  Спершу Сміт не міг інтерпретувати те, що він бачив на екрані. Це було надто багато, і все було одного кольору: білого. Потім щось зрушило, і всі частини стали на свої місця. На малюнку було ліжко королівських розмірів. Під простирадлом на ліжку лежала найбільша людина, яку Сміт коли-небудь бачив. Обрізаний Еверест. З парою крихітних ручок, високо розставлених на протилежних схилах. А на вершині - така ж крихітна, але безпомилково впізнавана головка принцеси Пай. Поки йшов ролик, асистентка в уніформі годувала її Королівську високість дрібницею з цебра за допомогою срібної лопатки.
  
  
  "Аналогічний розвиток подій, - продовжила Моллі, - пов'язана з тим, що міжнародна рок-зірка Скіззл, який також фігурував у нашому матеріалі "Дивіться, хто відполірований!", був смертельно поранений минулої ночі, коли провалився крізь сцену на аншлаговому концерті в Монтрозі , Нью-Йорк. За словами промоутера концерту, сцену було сертифіковано як досить міцну, щоб витримати повну вагу слона-самця".
  
  
  Лікар Сміт відкинувся на спинку свого ергономічного крісла. Те, що він щойно побачив і почув, розвіяло всі його давні побоювання з приводу колишніх споживачів нині зниклого препарату, WHE. Він був готовий, хоч і неохоче, послати вбивць Кюре вистежити інших знаменитостей і шишок, якщо вони все ще становили загрозу громадському порядку. Було полегшенням дізнатися, що його побоювання були безпідставними, і що він міг уникнути такої трудомісткої та дорогої пропозиції.
  
  
  Як виявилося, без свіжих гормональних пластирів тіла користувачів швидко втрачали нелюдське накопичення м'язів, а водночас і свої кровожерливі спонукання. Але все було зовсім так, як раніше. Колишні наркомани продовжували їсти з тією ж жахливою швидкістю, що й під час прийому WHE з цілком передбачуваними великомасштабними наслідками.
  
  
  Доктор Сміт відправив до рота останній чудовий шматочок батончика граноли. І повністю розімкнувши його в тонку пасту, підняв склянку свого улюбленого напою, трохи теплої води з-під крана, в тості за себе.
  
  
  "Місія виконана, - сказав він уголос, - і без подальших витрат!"
  
  
  
  
  
  
  
  
   110 Ніколи не кажи померти Поки що ні.
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"